Skip to main content

Full text of "Великий тлумачний словник сучасної української мови"

See other formats 


їй 


ВЕЛИКИЙ 

ТЛУМАЧНИЙ 

СЛОВНИК 

СУЧАСНОЇ 

УКРАЇНСЬКОЇ 

мови 


Рекомендовано  Міністерством  освіти  і  науки  України 


250  000 


Вчителям  української  мови 
присвячується 


ЗМІСТ 

ПЕРЕДМОВА . III 

ЗАГАЛЬНІ  ВІДОМОСТІ  ПРО  СЛОВНИК  І  БУДОВА 

СЛОВНИКОВИХ  СТАТЕЙ . IV 

БІБЛІОГРАФІЯ . VII 

КАРТА  ГОВОРІВ  (ДІАЛЕКТІВ)  УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ . VII 

СПИСОК  ОСНОВНИХ  УМОВНИХ  СКОРОЧЕНЬ  У  СЛОВНИКУ . VIII 

УКРАЇНСЬКИЙ  АЛФАВІТ  . VIII 

ТЛУМАЧНИЙ  СЛОВНИК  УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ . 1-1650 

ДОДАТКИ: 

Імена  та  по  батькові,  поширені  в  Україні  . 1651 

Населені  пункти  України . 1656 

Гідрографічний  словник  (водойми  України)  . 1713 

Орографічний  словник  (назви  об’єктів  земного  рельєфу  України) . 1716 

Країни  світу  (офіційні  назви) . 1718 


ББК  81.2  УКР-4  Рекомендовано  Міністерством  освіти  і  науки  України 
В27  (лист  №  1/11-4450  від  26.1 1.2001  р.) 

Автор  проекту  та  головний  редактор 
заслужений  працівник  культури  України 

В.  Т.  БУСЕЛ 

Редактори-лексикографи: 

В.  Т.  Бусел,  М.  Д.  Василега-Дерибас,  О.  В.  Дмитрієв, 

Г.  В.  Латник,  Г.  В.  Степенко 

Редакція  «Український  словник» 

Зав.  редакцією  С.  В.  Федченко 

Великий  тлумачний  словник  сучасної  української  мови  (з  дод.  і  допов.)  /  Уклад,  і 
В27  голов.  ред.  В.  Т.  Бусел.—  К.;  Ірпінь:  ВТФ  «Перун»,  2005.—  1728  с. 

I5ВN  966-569-013-2 

Великий  тлумачний  словник  сучасної  української  мови  є  універсальним  довідником  із  сучасної  української 
мови.  В  ньому  об’єднано  академічну  повноту  мовної  лексики  з  лаконічною  формою  однотомного  видання. 
Словник  містить  близько  250  тис.  слів  і  словосполучень,  у  тому  числі  й  ті,  що  увійшли  в  українську  літературну 
мову  протягом  останнього  десятиліття.  Окрім  загальновживаних  слів,  у  словнику  наводяться  основні  терміни 
сучасної  науки  і  техніки,  а  також  слова,  що  визначають  явища  і  реалії  виробничого,  культурного  і  побутового 
життя.  Новим  для  тлумачних  словників  є  введення  в  деякі  статті  енциклопедичних  довідок. 

Словник  є  популярним,  загальнодоступним  виданням,  розрахованим  на  широкий  загал:  учнів  старших  класів 
середніх  шкіл,  гімназій,  ліцеїв,  студентів,  аспірантів,  викладачів  української  мови  та  всіх,  хто  вивчає  українську 
мову  і  послуговується  нею  у  повсякденному  житті. 

ББК  81.2  УКР-4 


15ВН  966-569-013-2 


Видано  коштом  видавництва  ВТФ  «Перун». 
Видрукувано  в  Україні.  Ргіпіесі  іп  ІІкгаіпе. 


©  ВТФ  «Перун»,  2001 
©  ВТФ  «Перун»,  2003 
©  ВТФ  «Перун»,  2005 


ПЕРЕДМОВА 

Святий  Кирило  (Костянтин)  уже  в  Корсуні  знайшов  Псалтир  та 
Євангеліє  «...руськьі  письменьї  писано,  и  человека  обрет  гла- 
голюша  тою  бесідою...» 

*Панонське  житіє  Кирила»,  IX  ст.—  за  100 років 
до  хрещення  Київської  Русі 

Великий  тлумачний  словник  сучасної  української  мови  (близько  250  тис.  слів  та  словосполучень)  розрахований  на  широке 
коло  читачів,  що  вивчають  українську  мову,  цікавляться  українською  культурою.  Словник  дає  змогу  найповніше  представити 
лексичний  склад  української  мови  на  початку  третього  тисячоліття  від  Різдва  Христового.  У  Словнику  міститься  лексика,  яка 
функціонувала  протягом  XX  століття. 

Мотивація  включення  слова  до  Словника  зумовлюється  його  фактичним  використанням  у  текстах  художньої  літератури, 
науково-популярних  виданнях,  масових  часописах,  технічній  літературі  та  усній  мові.  Крім  загальновживаної  лексики,  у 
Словнику  наводиться  основна  термінологія  (номенклатура)  сучасної  науки  і  техніки,  а  також  слова,  що  визначають  явища  і 
реалії  виробничого,  культурного  життя  та  побуту  українського  народу.  Значне  місце  у  Словнику  відводиться  таким  пластам 
лексики  (економічні,  історичні,  філософські,  політичні  поняття,  терміни  науки  та  мистецтва),  що  набули  точніших  тлумачень, 
вивільнилися  від  ідеологічного  навантаження  та  надмірної  політизації.  Словник  допоможе  студентам  і  фахівцям  майже  всіх 
спеціальностей  правильно  розуміти  і  вживати  слова  в  наукових  та  літературних  текстах. 

До  Словника  також  увійшли  слова  та  словосполучення,  які  з  різних  причин  не  були  представлені  в  тлумачних  словниках 
раніше.  До  слів  такого  роду  належать:  слова,  що  органічно  увійшли  в  українську  літературну  мову  протягом  останнього 
десятиліття  у  зв’язку  з  реаліями,  пов’язаними  з  народною  медициною,  релігією,  астрологією,  кібернетикою,  комп’ютерною 
технологією  та  ін.;  слова,  що  до  останнього  часу  перебували  за  межею  загальноприйнятої  літературної  мови  (так  звана 
понижена,  жаргонна  та  ін.  лексика). 

Крім  того,  до  Словника  включені  слова,  що  вживалися  в  художніх  текстах  у  XIX— XX  століттях,  тлумачаться  поняття 
фольклорно-етнографічного  характеру,  містяться  поняття  про  слов’янські,  суто  українські  обряди  та  вірування,  сучасні 
надбання  культури  українського  народу. 

Нехай  не  дивує  читача,  здавалося  б,  переобтяженість  Словника  словами  та  термінами  іншомовного  походження.  За  своїм 
етнічним  складом  народ  України  налічує  понад  100  національностей,  так  званих  національних  меншин:  російська,  польська, 
угорська,  румунська,  болгарська,  грецька,  єврейська,  німецька,  татарська  та  ін.  Ясна  річ,  українська  мова  Українського  Народу 
історично  увібрала  слова  та  поняття,  що  ними  послуговуються  громадяни,  мешканці  України  в  усіх  її  куточках.  Сьогодні  стало 
аксіомою:  «Житимуть  ті  нації,  мовою  яких  розмовлятимуть  комп’ютери».  (Маємо  зазначити,  що  одна  з  перших  у  світі  двотомна 
«Енциклопедія  кібернетики»  була  видана  саме  українською  мовою  у  Києві.)  Слід  зауважити,  що  з  настанням  тотальної  ком¬ 
п’ютеризації  й  насиченості  ефіру  та  шпальт  газет  лексикою  американо-канадійського  діаспорного  походження  українська  літе¬ 
ратурна  мова  також  зазнала  значних  змін. 

Великий  тлумачний  словник  сучасної  української  мови  (ВТС  СУМ)  було  задумано  близько  20  років  тому  як  однотомний 
універсальний  довідник  з  української  мови,  укладений  за  певними  лексичними,  граматичними,  орфоепічними  та  сти¬ 
лістичними  нормами.  За  час  роботи  над  Словником  обсяг  його  поступово  збільшувався,  розширювалася  семантична  структура 
багатозначних  слів,  фразеологізмів,  коло  найближчих  похідних  слів.  Укладачі  намагалися  привести  граматичні  та  акценто¬ 
логічні  відомості  у  відповідність  із  сучасним  чинним  правописом.  Водночас  збережені  всі  головні  лексикографічні  принципи 
будови  Словника,  його  теоретичні  основи:  принципи  підбору  та  опису  слів,  структура  реєстрової  або  гніздової  словникової 
статті  (структура  Словника  є  складною  —  реєстрово-гніздовою).  До  Словника  були  долучені  слова  та  дефініції,  шо  з  відомих 
причин  «зникли»  свого  часу  з  української  літературної  мови,  а  також  додано  значну  кількість  неологізмів,  що  виникли  завдяки 
стрімкому  прогресу  цивілізації  на  межі  тисячоліть. 

Словникове  творення  в  Україні  має  майже  400-літню  історію  —  від  словників  Лаврентія  Зизанія,  Памви  Беринди  (XVI— 
XVII  століття),  тлумачного  словника  Івана  Котляревського  (1769—1838  рр.),  укладеного  до  поеми-жарту  «Енеїда»,  4-томного 
«Словаря  української  мови»  Бориса  Грінченка,  «Історичного  словника  українського  язика»  Євгена  Тимченка,  «Правописного 
словника»  Григорія  Голоскевича,  «Практичного  словника  синонімів  української  мови»  Святослава  Караванського  до  величного 
11-томного  академічного  видання  —  «Словника  української  мови»  (1970—1980)  за  редакцією  академіка  І.  К.  Біполіда.  До  1991  р.  в 
Україні  за  всі  часи  було  створено  близько  200  словників  та  енциклопедій,  а  за  роки  незалежності  (1991  р.  —  до  сьогодення)  створено 
понад  600  як  білінгвістичних,  так  і  фахових  та  тлумачних  словників. 

Перший  однотомний  Словник  такого  обсягу  створювався  на  основі  всіх  згаданих  та  багатьох  інших  спеціалізованих 
словників.  Додано  багато  слів  та  їх  похідних,  які  не  входили  до  жодного  із  словників,  але  сотні  років  і  аж  дотепер  існували, 
існують  і,  на  думку  укладачів,  мають  право  на  існування  в  майбутньому  не  тільки  в  усній  формі. 

Стосовно  форми  Словника  укладачі  виходили  з  таких  міркувань: 

1)  майже  в  усіх  європейських  країнах,  окрім  багатотомних  академічних,  створено  окремо  однотомні  великі  тлумачні 
словники  (ВгоскЬоіке,  У/еЬзІег,  Ьагоиззе,  Ьопешап,  ОхГогсІ,  словники  В.  Даля,  С.  Ожегова  та  ін.)  обсягом  від  80  тис.  до  500  тис. 
реєстрових  слів  (гіісел)  в  одному  томі; 

2)  розміри  Словника  (товщина  блока,  кількість  сторінок  та  статей)  зумовлені  сучасним  станом  української  поліграфії. 

Електронна  картотека  видавництва  «Перун»  налічує  понад  1  млн  слів. 

Видавництво  висловлює  велику  вдячність  усім  тим,  хто  сприяв,  допомагав,  вносив  частку  своєї  душі  у  роботу  над 
удосконаленням  останнього  видання  Словника.  Особлива  подяка  вченим,  критичні  зауваження  та  консультації  яких  були 
враховані  та  прийняті  в  остаточному  варіанті  тексту  Словника:  Головащуку  Сергію  Івановичу  —  кандидату  філологічних  наук, 
редакгору-лексикографу,  укладачу  11-томного  словника  української  мови,  старійшині  української  лексикографії;  Єрмоленко 
Світлані  Яківні  —  доктору  філологічних  наук,  професору,  зав.  відділу  стилістики  та  культури  мови  Інституту  української  мови 
НАН  України;  Коваліву  Юрію  Івановичу  —  доктору  філологічних  наук,  професору  Київського  національного  університету 
ім.  Т.  Г.  Шевченка;  Конуру  Григорію  Порфировичу  —  поету,  перекладачу,  мовознавцю;  Мойсієнку  Анатолію  Кириловичу  —  докто¬ 
ру  філологічних  наук,  зав.  кафедри  сучасної  української  мови  Київського  національного  університету  ім.  Т.  Г.  Шевченка; 
Підлипенському  Віктору  Семеновичу  —  професору  Національного  технічного  університету  України  (КПІ);  Савченку  Віталію 
Федоровичу  —  кандидату  педагогічних  наук,  професору,  зав.  кафедри  педагогіки,  психології  та  методики  викладання  фізики 
Чернігівського  державного  педагогічного  університету  ім.  Т.  Г.  Шевченка;  Симоненко  Людмилі  Олександрівні  —  кандидату 
філологічних  наук,  провідному  науковому  співробітнику  Інституту  української  мови  НАН  України. 

Словникова  редакція  видавництва  «Перун»  буде  щиро  вдячна  за  будь-які  відгуки  та  зауваження  (як  позитивні,  так  і 
обгрунтовані  негативні)  і  сподівається  на  творчу  співпрацю  з  читачами.  Надіслані  вами  матеріали  і  пропозиції  з  вдячністю 
будуть  враховані  під  час  підготовки  до  друку  наступного  видання  Словника. 


Листи  надсилайте  за  адресою:  Україна,  08200,  Київська  обл.,  м.  Ірпінь,  вул.  Тараса  Шевченка,  4-а. 

Видавництво  ВТФ  «Перун»,  редакція  «Український  словник». 


III 


ЗАГАЛЬНІ  ВІДОМОСТІ  ПРО  словник 
І  БУДОВА  СЛОВНИКОВИХ  СТАТЕЙ 


У  Великому  тлумачному  словнику  сучасної  української  мови 
(ВТС  СУМ)  представлена  загальнонародна  українська  мова  в  її  об¬ 
робленій  і  викінченій  формі,  що  є  засобом  спілкування  і  обміну 
думками  та  інформацією  в  усіх  сферах  життя  і  діяльності.  Лексич¬ 
ний  склад  української  літературної  мови  є  надбанням  її  багато¬ 


вікового  функціонування,  віддзеркалює  зміни,  які  відбуваються  в  мій 
у  зв’язку  з  розвитком  суспільства,  його  духовної  культури,  науки  і 
техніки.  Очевидно  й  те,  що  однотомний  Словник  охоплює  далеко  не 
все  багатоманіття  складу  сучасної  української  мови. 


Лексичний  склад  Словника 


До  реєстру  Словника  внесено: 

1.  Активну  лексику  української  літературної  мови,  віддзеркалену 
і  зафіксовану  в  усіх  різновидах  красного  письменства,  наукових, 
релігійних,  науково-популярних  і  публіцистичних  працях  та  най¬ 
уживанішу  пасивну  лексику  творів  української  літератури,  а  також 
лексику  народних  пісень,  історичних  дум,  казок,  переказів,  при¬ 
слів’їв,  приказок  тощо. 

2.  Терміни  і  номенклатурні  слова,  що  широко  вживаються  у  пи¬ 
семній  та  усній  мові,  у  популярних  виданнях,  пресі,  увійшли  до  під¬ 
ручників  з  відповідних  дисциплін  загальноосвітньої  середньої  шко¬ 
ли,  вузів  тощо  (асфЯльт,  бестселер,  бетбн,  газ,  детонація,  електрокар- 
діогріча,  ілтегрйція,  інтервент,  інтернат,  космонавт,  ракета,  університет). 

3.  Загальновідомі  назви  народів  (українці,  білоруси,  болгари,  м(м- 
ці,  швбди,  китАйці);  назви  племен  (полйііи,  древляни,  кривичі,  в’ятичі, 
чудь,  інки)  та  ін. 

4.  Поширені  і  засвідчені  джерелами  назви  людей  за  назвою 
міста  або  місцевості  проживання  (львів’янин,  полтавець,  галичАпин, 
верховинець,  волиняк). 

5.  Слова  на  позначення  характерних  предметів  або  явищ,  пов’я¬ 
заних  із  національною  специфікою  різних  народів  і  держав  (кумис, 
киїнлЯк,  курултЯй,  богдихйн,  самурЯй);  слова  на  позначення  понять, 
пов’язаних  із  подіями  світової  історії  (рабовлЯсиик,  феодЯл,  кЯйзер, 
марксизм,  революція,  експропріЯція,  гітлерйзм,  комуніст). 

6.  Слова  історичного  фонду,  шо  свого  часу  належали  до  широ¬ 
ковживаних  (сатрЯп,  царЯт,  більшовик,  куркуль,  колгбсн,  комсомбл, 
трудодень);  слова  на  позначення  різних  предметів  давнього  побуту 
(мушкет,  коряк,  шЄляг,  кунтуш,  кучмЯ). 

7.  Широковживані  складноскорочені  слова  (завгбсп,  виконрбб, 
гестЯпо,  головнокомЯцдувач);  складні  лексичні  одиниці  (жбвто-бла- 
кйтний,  рахЯт-лукум);  літерні  скорочення  (НАТО,  ЦРУ,  ПТУ  тощо). 

8.  Продуктивні  в  словотворенні  частини  складних  слів  (гідро..., 
кріо...,  теле...). 

9.  Зменшені,  пестливі,  збільшені,  зневажливі  слова  (ебиечко, 
струмбчок,  річище,  громЯддя,  катюга,  мудЯк,  комунЯка). 


10.  Найвідоміші  у  вжитку  слова,  прв'язані  з  релігійними  понят¬ 
тями  (Біблія,  церква,  клЯштор,  літургія,  панікадило,  потир,  мсчЄть, 
намЯз,  панотець,  муллЯ,  рабйн). 

11.  Найуживаніші  архаїзми  (десниця,  ланіти,  супостЯт,  вериги, 
всує). 

12.  Лексичні  діалектизми,  зафіксовані  у  літературних  творах  (чіч- 
ка,  стрий,  вуйна,  гЯчі,  хосЄііний,  сопух,  прЯнці). 

13.  Терміни:  а)  математичні  (бісектриса,  визначник,  діЯметр,  ди- 
ференціЯл,  інтегрЯл);  б)  фізичні  (ентропія,  еіітЯльпія,  іііЄрція,  діамаг¬ 
нетизм,  ват,  вЄбер,  тбела,  ньютон,  фарЯд,  кЄльвін,  кулби,  ампір,  ом, 
вольт,  бекербль,  кюрі,  гЯус,  секунда,  метр,  кілогрЯм,  кацділа,  Ятом, 
молбкула,  моль);  в)  пов’язані  з  астрономією  і  космонавтикою  (пара- 
лЯкс,  паребк,  пульсЯри,  квазЯри,  кблапс,  аблЯція,  ракетоносій,  гіроекбп), 
г)  назви  всіх  хімічних  елементів  і  їхніх  простих  речовин  (ПдрогЄн, 
вбдеиь,  ОксіігЄн,  кисЄііь,  озбн,  Меркурій,  ртуть),  найважливіших  хімічних 
сполук  (водЯ,  пероксовбдеиь,  гідразин,  нітрЯт,  бензін),  лікарських  пре¬ 
паратів  (стрептоцид,  аспірин,  валідбл,  промедбл,  кодеїн,  ністатйн),  міне¬ 
ральних  добрив  (амофбс,  карбамід),  вибухових  речовин  (амоиЯл,  дина¬ 
міт,  тротил,  гєксогЄи),  хімічних  реакцій,  процесів,  приладів  і  апаратів 
(ректифікЯція,  дегідратЯція,  катЯліз,  автокатЯліз,  кблба,  тигель,  реЯк- 
тор);  г)  назви  геологічних  наук,  процесів,  утворень,  порід,  мінералів  і 
руд  (тектбиіка,  вулканолбгія,  стратигрЯфія,  ефузія,  пегматйт,  сієніт, 
магнетйт,  датоліт,  цииббра);  д)  назви  біологічних  видів  (соспЯ,, лю¬ 
церна,  бабуїн,  гепЯрд,  радіолярії);  е)  анатомічні  назви  ( серце,  печінка, 
піхва,  прутень,  суглбб);  є)  назви,  пов’язані  з  фізіологією  і  медициною 
(овуляція,  геморагія,  гемофілія,  інсульт,  грець,  пієлонефрит,  неврасте¬ 
нія,  трепанЯція,  катбтер);  ж)  технічні  й  виробничі  терміни  (двигун, 
кулькопідшйпник,  вантЯжівка,  вальцювЯти,  цегЯльня);  з)  військові  термі¬ 
ни  (однострій,  скоростріл,  дивізібн,  крюйткЯмера,  буидесвЯр,  цеіітуріби, 
бомбардувільцик);  и)  мовознавчі  й  літературознавчі  терміни  (лексЯма, 
лЯксика,  морфЯма,  фонЯтика,  гекзЯметр,  хорЯй,  ямб,  соиЯт);  і)  назви, 
пов’язані  з  мистецтвом  (збдчий,  скульптура,  бандура,  белькЯито,  бенефіс, 
маЯстро,  вокЯльний,  парсуна,  трембіта,  хабанЯра,  іію)  та  багато  інших. 


Словникова  стаття. 

Граматичні  форми  та  граматична  характеристика  слів  реєстру 


Слова,  внесені  до  реєстру  Словника,  розміщуються  за  абеткою. 

Заголовкові  слова  (гасла),  шо  відкривають  словникову  статтю, 
подаються  у  Словнику  так: 

І.  Іменники  наводяться  в  називному  відмінку  однини,  відтак 
подається  закінчення  родового  відмінка  однини,  або  ж,  якщо  флек¬ 
сія  відсутня  (у  множині),—  закінчення  давального  відмінка  та  рід 
іменника:  ч,—  чоловічий,  ж.—  жіночий,  с,—  середній. 

ТРИЗУБ,  -а,  >/.;  сурма,  -й,  ж.;  ГАСЛО,  -а,  с. 

У  називному  відмінку  множини  подаються  іменники,  які  взагалі 
не  мають  однини,  або  ж  вживаються  переважно  у  множині.  У  пер¬ 
шому  випадку  після  називного  відмінка  наводиться  лише  форма 
родового  відмінка  множини,  напр.:  Іібжиці,  -жиць,  мн.  У  другому 
випадку,  крім  родового  відмінка  множини,  вказуються  і  форми 
називного  та  родового  відмінків  однини,  напр.:  КОВЗАІПІ,  -їв,  мн. 
(одн.  ковзЯн,  -Я,  ■/.).  За  цим  же  зразком  оформляються  і  назви 
народів:  УКРАЇНЦІ,  -ів,  мн.  (одн.  українець,  -нця,  ч.\  українка,  -и,  ж.). 

Йі  збірних  іменниках  подається  позначка  збірн.,  напр.:  ПРИ- 
ля,  -я,  с.,  збірн. 

2.  Прикметники  подаються  у  називному  відмінку  чоловічого 
роду  в  повній  формі,  напр.:  БУЦМАтиЙ,  -а,  -е;  МЕТИКУВАТИЙ,  -а, 
-е;  ЗВИТЙЖШІЙ,  -а,  -е. 

3.  Кількісні  числівники  оформляються,  як  іменники,  і  по¬ 
даються  у  називному  відмінку  із  формами  родового  відмінка  та 
супроводжуються  відповідними  граматичними  позначками,  напр.: 
ДЙСЯТЬ,  -тй  і  -тьбх,  числ.  кільк.;  СТО,  ста,  числ.  кільк.;  ДЕКІЛЬКА, 
декількох,  числ.  кільк. 

Числівники  порядкові  подаються  як  похідні  від  кількісних  у 
називному  відмінку  чоловічого  роду  в  повній  формі,  напр.:  ДЕ¬ 
СЯТИЙ,  -а,  -е;  Сбтий,  -а,  -е. 

4.  При  займенниках  після  граматичних  форм  ставиться  поз¬ 
начка  займ.,  зазначається  розряд.  Займенники  прикметникової 
форми  оформляються,  як  прикметники.  Відмінювані  займенники 
подаються  у  називному  відмінку  із  наведенням  усіх  необхідних  від¬ 
мінкових  та  інших  родових  форм  у  разі,  якщо  вони  мають  форму 
роду,  напр.:  ВІН,  йогб  (з  прийм.  від  ньбго,  у  ньбго  і  т.  ін.),  займ.  особ. 
З  ос.  одн.,  ч.  ВОНА,  її  (з  прийм.  до  нЯЇ,  від  нЯЇ  і  т.  ін.),  займ.  особ.  З  ос. 
одн.,  ж.:  ХТО,  когб,  кому,  ким,  на  кбму,  кбло  кбго,  займ.-,  СВІЙ,  свой. 


своЯ,  займ.  присв.;  ВЕСЬ  (ВВЕСЬ,  УВЕСЬ),  всьогб  (усьогб),  ч„  вся  (усй). 
всієї  (усіЄЇ),  ж.,  все  (усі),  всьогб  (усьогб),  с.,  займ.  означ. 

5.  При  дієсловах  наводяться  їх  основні  форми.  До  особових 
дієслів  подаються  форми  1-ої  і  2-ої  особи  однини  теперішнього  часу 
(дієслів  недоконаного  виду)  або  майбутнього  часу  (дієслів  доко¬ 
наного  виду):  ПрАти,  перу,  перЯш,  недок.',  ПОВЗТЙ,  -зу,  -зеш;  мин.  ч. 
повз,  -лА,  -лб;  недок.;  ПРИХОДИТИ,  -джу,  -диш,  недок.,  ПРИЙТИ, 
прийду,  прийдеш,  док. 

При  дієсловах,  шо  не  мають  форми  1-ої  і  2-ої  особи  однини 
теперішнього  (майбутнього)  часу,  а  також  при  дієсловах  із  кінцевим 
-ся  середньо-зворотного  стану,  наводиться  лише  форма  3-ої  особи 
однини:  ПОСТАВАТИ,  -ає,  недок.  (у  значенні  «виникати»);  СВЕРБІТИ, 
-бйть,  недок.;  РАНИТИСЯ,  -иться,  недок.  До  безособових  дієслів  до¬ 
дається  форма  3-ої  особи  однини  теперішнього  (майбутнього)  часу, 
напр.:  СМЕРКАТИ,  -Ає,  недок.,  СМЕРКНУТИ,  -не;  мин.  ч.  смЯркло  і 
смеркнуло,  док. 

Скорочення  форм  дієслова  подаються  з  останнього  незмінного 
звука  основи  теперішнього  (майбутнього)  часу:  ПИЛЬНУВАТИ,  -ую, 
-усш,  недок.;  УКЛЯКАТИ  (ВКЛЯКАТИ),  -Яю,  -Яєш,  недок.;  ЯСНІТИ,  -і’ю, 
-і’єш,  недок.;  ВЕСГЙ,  веду,  ведЯш;  мин.  ч.  вів,  велЯ,  велб,  недок. 

Після  граматичних  форм  дієслова  позначається  його  вид  —  недок. 
(недоконаний)  або  док.  (доконаний),  як  зазначено  вище.  При  дієсло¬ 
вах,  які  мають  як  недоконаний,  так  і  доконаний  вид,  наводяться 
відповідні  позначення:  недок.  і  док.,  напр.:  ЖЕНИТИ,  женю,  недок.  і 
док. 

При  дієсловах,  які  вживаються  з  прямим  додатком,  наводиться 
позначка  перах,  (перехідне  дієслово):  ЗВОЗИТИ,  звбжу,  звбзиш,  недок., 
перех.;  КАТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  перех. 

Неперехідність  дієслова  у  Словнику  не  зазначається;  якщо  ж 
перехідне  дієслово  може  вживатися  в  якомусь  значенні  і  як  непе¬ 
рехідне,  то  до  кожного  з  цих  значень  (під  окремими  цифрами) 
наводиться  відповідна  позначка  перех.  або  неперех .:  ТОВКТИ,  -вчу, 
-чіш,  недок.  ...  4.  перех.  і  неперех.  ... 

Пасивний  стан  дієслів  розкривається  в  самому  тлумаченні:  МУ¬ 
РУВАТИСЯ,  -ується,  недок.  Пас.  до  мурувйтн. 

Видові  пари  дієслів  наводяться  в  одній  статті.  Вихідною  є  форма 
недоконаного  виду,  а  дієслово  доконаного  виду  вноситься  до  реєстру 


IV 


за  абеткою  із  посиланням  на  відповідне  дієслово  недоконаного  виду: 

перекоііАти  див.  перекбнувати. 

ПЕРЕКОПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ПЕРЕКОНАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док., 
перех. 

Дієслова  недоконаного  виду  з  різними  структурними  суфіксами 
наводяться  в  одній  статті:  УСТАНОВЛЮВАТИ  (ВСТАНОВЛЮВАТИ),  -юю, 
-ЮЄШ,  УСТАІІОВЛЙТИ  (ВСТА1ІОВЛЙТИ),  -ЙЮ,  -Аєш,  недок.  УСТАНОВИТИ 
(ВСТАНОВИТИ)  -новлю,  -нбвиш;  мн.  устанбвлять,  док.,  перех.-,  ЗГА¬ 
ДУВАТИ  і  рідко  ІЗГАДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.\  ЗГАДАТИ  і  рідко  13- 
ГАДАти,  -Аю,  -Аєш,  док.  В  одній  статті  зі  значенням  підсиленої  дії, 
напр.:  МУРКОТАТИ,  -очу,  -бчеш  і  МУРКОТІТИ,  -очу,  -отйш,  недок. 

Варіанти  дієслів,  що  починаються  на  в  та  у,  зумовлені  їхньою 
семантикою.  Якщо  дієслова  виражають  спрямування  дії  всередину,  в 
межі,  простір,  об’єм  чого-небудь,  вони  вкупі  з  похідними  від  них 
словами  подаються  на  в  (з  одночасним  зазначенням  їхніх  варіантів 
на  у).  Напр.:  вмнкАти  (умикати),  -Аю,  -Аєш,  недок.  ВТИСКАТИСЯ 
(УТИСКАТИСЯ),  -Аюся,  -Аєшся,  недок. 

Цей  принцип  поширюється  і  на  випадки  омонімії,  напр.:  ВСУ¬ 
ВАТИ  (УСУВАТИ),  -Аю,  -Аєш  І  ВСОВУВАТИ  (УСОВУВАТИ),  -ую,  -уєш, 
недок.,  ВСУНУТИ  (УСУНУТИ),  -ну,  -неш,  док.,  перех.  і.  увОдити, 
вкладати,  всаджувати  щось  усередину  чого-небудь;  впихати. 
2.  рот.  Те  саме,  що  взувАти.  3.  перен.,  док.  Непомітно  або  насильно 
дати  щось  кому-небудь  у  руки,  втиснути;  УСУВАТИ,  -Аю,  -Аєш, 
недок.  УСУНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перех.  І.  Доводити  що-небудь  до 
щезання,  припиняти  існування,  ліквідувати.  2.  Позбавлятися  ко¬ 
гось  (відстороняти  від  якоїсь  діяльності,  справи,  звільняти  з  роботи 
і  т.  ін.);  позбуватися.  УСУВАТИ  див.  всувАти. 

Прислівники,  числівники,  прийменник  в  також  подаються  на  в  з 
варіантом  у:  вщерть  (ущАрть);  вслід  (услід);  всАмеро  (усАмеро),  вдАся- 
теро  (удАсятеро). 

Зі  слів,  утворених  за  допомогою  префікса  від-  та  його  варіанта 
од-,  який  рідше  вживається  в  сучасній  українській-літературній  мові, 
в  реєстрі  Словника  наведені  лише  ті,  що  починаються  на  від-.  Ва¬ 
ріанти  з  од-  наводяться  в  ілюстративному  матеріалі. 

Структурні  варіанти  наводяться  кожний  окремо  (знання  і  знаттА; 
картбновий  і  картбнний,  обурено  і  обурливо). 

Окремі  значення  слова  відокремлюються  одне  від  одного  арабсь¬ 
кими  цифрами,  а  відтінки  значень  —  похилими  рисками. 


Слова-омоніми  подаються  в  окремих  статтях  із  позначкою  біля 
слова  арабськими  цифрами.  Напр.:  бАба1  (1.  Мати  батька  або  матері ...); 
бАба’  (важка  підвішена  довбня  для  забивання  паль);  бАба’  (рід  печива  з 
пшеничного  борошна),  бАба4  (пелікан),  бАба*  (рід  великих  груш); 
схбжий1  (у  значенні  «подібний»)  і  схбжий1  (здатний  до  проростання  — 
про  зерно). 

Відмінювані  слова  включаються  до  реєстру  Словника  у  первісній 
граматичній  формі:  іменники,  кількісні  числівники  та  займенники 
неприкметникової  форми  —  у  називному  відмінку  однини;  іменни¬ 
ки,  що  вживаються  лише  у  множині,—  в  називному  відмінку  множи¬ 
ни  (Авір,  цАрина,  гбре,  сіни,  три,  дАв’ять,  хто,  що);  прикметники  та 
дієприкметники,  порядкові  числівники  та  займенники  прикмет¬ 
никової  форми  —  в  чоловічому  роді  однини  (осоружний,  брунАтний, 
замАтеиий,  четвАртий,  сьбмий,  їхній,  котрйй);  дієслова  —  в  інфінітиві 
(жадАти,  орудувати). 

При  відмінюваних  іменниках,  кількісних  числівниках  і  зай¬ 
менниках  неприкметникової  форми  подається  (скорочено  чи  пов¬ 
ністю)  форма  родового  відмінка  однини  (кабАн,  -А;  ве!жа,  -і;  берло, 
-а;  ніч,  нбчі;  ВЕСНА,  весни;  сім,  семи;  дев’ять,  -тй;  хто,  когб;  ти, 
тебА). 

Граматичні  форми  відмінюваних  слів  наводяться  найчастіше 
скорочено,  тільки  в  кінцевих  змінних  частинах,  які  потрібні  для 
показу  основи  слова,  належності  його  до  певної  граматичної  ка¬ 
тегорії,  типу  його  відмінювання  і  його  наголошення. 

Коли  родовий  відмінок  реєстрового  слова  іменника  чоловічого 
роду  має  два  закінчення  (-а  і  -у),  то  подаються  обидва:  СТИД,  -А  і  -у, 
ч.  Коли  ж  іменник  має  в  родовому  відмінку  закінчення  -а  або  -у 
залежно  відзначення,  тоді  слово  оформлюється  таким  чином:  МОРГ, 
-у,  ч.  Будівля,  приміщення  для  трупів:  трупарня,  покійницька.  МОРГ, 
-а,  ч.,  заст.  У  Польщі,  Литві  та  на  загарбаних  ними  українських 
землях  у  16—18  ст.,  а  в  Західній  Україні  —  до  1939  р.  —  ділянка  землі 
площею  0,56  га. 

При  іменниках,  що  не  відмінюються,  наводиться  позначка  не- 
відм.  МОРАЛІТЕ!,  невідм.,  с.  У  середньовічному  театрі  Західної  Євро¬ 
пи  —  жанр  повчальної  драми  з  алегоричними  дійовими  особами. 

Прислівники,  прийменники,  сполучники,  частки,  вигуки  наво¬ 
дяться  з  позначками  присл.,  прийм.,  спол.,  виг.  (з  відповідними 
тлумаченнями  і  прикладами). 


Стилістична  характеристика  слів  реєстру 


Переважну  більшість  лексем  української  літературної  мови  ста¬ 
новлять  слова  стилістично  нейтральні,  тобто  такі,  що  можуть  вжи¬ 
ватися  в  будь-яких  стилях  (науковому,  публіцистичному,  розмов¬ 
ному  та  ін.)  писемної  та  усної  мови  (пригорща,  пліткАр,  веслб,  за- 
багАнка,  жито,  часбпис).  При  таких  словах  у  Словнику  ніяких  по¬ 
значок  нема. 

Водночас  в  українській  мові  є  багато  слів,  притаманних  певним 
стилям  літературної  мови:  з  одного  боку  —  слова  розмовного  типу, 
що  вживаються  головним  чином  в  усному  мовленні  та  художньому 
стилі,  а  з  другого  —  слова  переважно  книжного  вжитку.  До  слів 
розмовного  типу  подається  позначка  розм.,  напр.: 

11ІАРПА1ІЙІ1А  ...  розм.  Те  саме,  що  шАрпання. 

сіромАха  ...  рот.  Те  саме,  що  сірбма. 

При  різновидах  розмовної  лексики  —  словах  іронічних,  жартів¬ 
ливих,  фамільярних,  лайливих,  зневажливих  та  ін.  —  замість  познач¬ 
ки  рот.  подаються,  залежно  від  їхнього  стилістичного  забарвлення, 
такі  позначки:  вульг.  —  вульгарне  слово,  якого,  з  огляду  на  його 
грубість,  бажано  уникати  в  літературній  мові  (МОРДЙКА,  -и,  ж., 
вульг.  Збільш,  до  мбрда  2);  жарт.  —  жартівливе  слово  (БЛАГОВІРНИЙ 
...,  жарт.  Чоловік  ...);  ірон.  —  насмішкувате  слово,  із  забарвленням 
іронії  (ВСЕЗНАЙКО  (усезііАйко),  -а,  ч.,  ірон.  Про  людину,  яка 
вважає  себе  знавцем  усього;  знання  всього);  зневазкл.  —  зневажливе 
слово  (ПАТЙКАЛО  ...  зневазкл.  Той,  хто  любить  патякати);  лайл.  — 
лайливе  слово,  що  вживається  як  лайка  (БбвдУР  ...  3.  лайл.  Про 
грубу,  нерозумну  людину;  дурень,  недотепа,  йолоп,  гевал);  фам.  — 
слово  фамільярного  відтінку,  що  вживається  при  дещо  розв’язному, 
панібратському  спілкуванні  ( КУРДУ П ЕЛЬ  ...  фам.  Коротун,  куций). 

Слова  урочистого  звучання,  піднесеності  наводяться  з  познач¬ 
кою  уроч .:  ЗВИТЙГА,  -и,  ж.,  уроч.  1.  Перемога  в  бою,  у  війні.  II 
Героїчний  подвиг.  2.  Досягнення,  успіх,  здобуті  подоланням  труд¬ 
нощів  у  чому-небудь,  наполегливою  працею,  демонструванням  свого 
мистецтва  і  т.  ін. 


Лексичні  елементи,  притаманні  поетичній  мові,  наводяться  з 
позначкою  поет:.  ОРЛЙІІО,  поет.  Присл.  до  орлйний  2. 

Церковнослов’янські  та  церковні  лексичні  елементи  наводяться 
з  позначкою  ц.-с.  або  церк:  РЙЗА,  -и,  ж.  1.  церк.  Верхнє  вбрання 
священика,  яке  вдягається  під  час  богослужіння. 

Слова,  що  вживаються  головним  чином  у  книжній,  писемній 
мові,  наводяться  з  позначкою  книжн:  ЕПІТАФІЯ,  -ї,  ж.,  книжн. 
Намогильний  напис,  перев.  у  віршованій  формі. 

Спеціально-термінологічні  слова  наводяться  без  стилістичного 
позначення.  Сфери  їхнього  вживання,  цебто  належність  до  певної 
царини  науки,  техніки,  мистецтва  тощо,  розкривається  у  тлума¬ 
ченні  цих  слів;  лише  відсутність  такого  розкриття  у  тлумаченні  пе¬ 
редбачає  використання  відповідного  галузевого  позначення  (хім., 
геол.,  астр.,  археол.  тощо).  Якщо  ж  слово  вживається  в  близькому 
значенні  в  кількох  царинах,  то  при  ньому  ставиться  позначка  спец: 
ЕСТУАРІЙ,  -ю,  ч.,  геогр.  Лійкоподібне  розширене  гирло  річки,  яка 
впадає  в  океан  або  море;  ЕКСГІБІЦІОНІЗМ,  -у,  ч.,  мед.  Психічне 
відхилення,  що  виявляється  у  публічному  оголенні  інтимних  час¬ 
тин  свого  тіла  з  метою  самозбудження;  РОЗКИДАЧ,  -А,  ч.,  спец. 
Пристрій  для  внесення  в  грунт  органічних  і  мінеральних  добрив. 

Архаїчні  слова  наводяться  з  позначкою  заст:  ЛУгАр,  -А,  ч.,  заст. 
Той,  хто  переховується  в  лузі;  РУМбвіНЦЕ,  -а,  с.,  заст.  Руїна. 

Слова  —  найменування  предметів  побуту,  понять  і  явищ,  з  життя 
українського  народу  та  інших  народів  у  давні  часи,  тлумачаться  без 
позначки  заст.  із  вказівкою  на  історичну  епоху  та  місце  побу¬ 
тування,  напр.:  МУШКЕТ,  -а,  ч.  Старовинна  гнотова  рушниця  вели¬ 
кого  калібру;  СМЕРД,  -а,  ч.  1.  У  стародавній  Русі  —  селянин,  який 
входив  у  селянську  громаду  і  сплачував  данину  феодалові;  ЦЕ1І- 
ТУРібіІ,  -а,  ч.  У  Стародавньому  Римі  —  начальник  частини 
легіону,  центурії  (сотні). 

Біля  діалектних  слів  наводиться  позначка  діал:  ДбСТА,  присл., 
діал.  Досить,  достатньо;  ФҐРА,  -и,  ж.,  діал.  Віз,  підвода. 


Тлумачення  слів  у  Словнику 


У  тлумаченні  стисло  розкривається  значення  слова  і  його  від¬ 
тінки. 

Переносне  значення  слова,  яке  існує  рівнобіжно  із  прямим,  при 
тлумаченні  подається  під  окремою  цифрою  з  позначкою  перен.,  або 
ж  подається  як  відтінок  значення,  напр.: 

ПОГІДНИЙ,  -а,  -е.  1.  Тихий,  спокійний  ...  2.  перен.  Безтурботний, 
урівноважений. 

Коли  слову  відповідає  кілька  значень,  то  спочатку  наводиться 
значення,  найуживаніше  у  мовній  практиці.  Зокрема,  переносне 
значення  (чи  відтінок  значення)  тлумачиться  після  відповідного 
прямого,  від  якого  воно  походить,  напр.: 


НЕМІЧНИЙ  ...  1.  Недостатньо  сильний  (про  людину,  частини 
її  тіла,  тварину);  слабий,  безсилий.  2.  Неспроможний,  нездатний 
зробити  що-небудь,  впоратися  самотужки  з  чимось,  безпорадний. 
3.  перен.  Незначний,  слабий  силою  свого  впливу.  4.  перен.  Незадо¬ 
вільний  у  художньому  відношенні,  позбавлений  майстерності,  не¬ 
досконалий. 

Якщо  слово  поряд  із  загальновживаним  значенням  вживається 
ще  й  як  фаховий  термін,  то  загальновживане  значення  наводиться 
першим: 

вимивАти  ...  І.  Миючи,  робити  кого-,  що-небудь  чистим.  2.  Роз¬ 
миваючи  землю,  грунт,  утворювати  заглибину,  яр  і  т.  ін.  3.  хім. 


V 


Вилучати  за  допомогою  води  або  інших  розчинників  із  твердих 
речовин  або  сумішей  якусь  їхню  складову  частину,  що  розчи¬ 
няється  у  цьому  розчиннику. 

Термінологічне  (спеціальне)  значення  наводиться  першим  тіль¬ 
ки  тоді,  коли  загальномовне  є  перенесенням  або  розширенням 
термінологічного  значення,  напр.: 

СУБЛІМАЦІЯ  ...  1.  спец.  Перехід  речовин  з  кристалічного  стану 
безпосередньо  в  газувати й  без  перетворення  на  рідину.  2.  Пси¬ 
хічний  процес  переключення  енергій  афективних  потягів  на  цілі 
соціальної  діяльності  або  творчості. 

До  тлумачення  реєстрового  слова,  де  це  можливо,  подаються 
його  синоніми,  якщо  вони  семантично  рівнозначні  і  є  загаль¬ 
новживаними  словами,  напр.: 

волйшкбвий ...  2.  Який  має  або  нагадує  колір  волошки;  синій. 

БЙЛЬБАС,  рідше  БЕЛ  БАС  ...  зневажл.  Вайлуватий  і  ледарюватий 
хлопець,  парубок;  ледар  ... . 

Іноді  при  тлумаченні  реєстрового  слова  подається  як  додат¬ 
ковий  елемент  його  антонім,  напр.: 

М'який  ...  1.  Який  угинається,  подається  від  дотику,  натиску¬ 
вання  тощо,  прот.  т  в  е  р д  й  й. 

Значення  ряду  похідних  слів  розкривається  через  посилання  на 
основні  слова,  з  якими  вони  етимологічно  пов’язані.  Зокрема, 
дієслівні  іменники  на  -ння,  -ття  зі  значенням  дії  тлумачаться  через 
відповідні  їм  дієслова: 

ГАСІННЯ  ...  Дія  за  знач,  гасити. 

ГОЛІННЯ  ...  Дія  за  знач,  голити  І  і  голитися. 

БИТТЯ  ...  1.  Дія  зазнач,  бити  1, 2,  5, 7, 9.  2.  Дія  зазнач,  битися  8. 

Інші  значення  таких  іменників  позначаються  окремими  циф¬ 
рами: 

угнбєння  (вгнОєння) ...  І.  Дія  за  знач,  упібїти.  2.  Те  саме,  що 
гній. 

Похідні  іменники  на  -ість,  -зна,  -ота  тощо,  які  мають  значення 
властивості,  якості,  стану,  тлумачаться  через  відповідні  прикмет¬ 
ники  за  формулою: 

РАПТОВІСТЬ  ...  Абстр.  ім.  до  раптбвий. 

ЗЛИДЕННІСТЬ  ...  Абстр.  ІМ.  ДО  ЗЛИДЕННИЙ  1,  3. 

НОВИЗНА...  І.  Властивість  і  якість  за  знач,  повий.  2.  Усе  нове,  що 
недавно  пізнали,  усвідомили,  відчули  і  т.  ін.,  що  було  невідомим, 
непізнаним. 

СМАКОТА  ...  1.  Те  саме,  що  смак  1.  2.  Що-небудь  дуже  смачне. 

Похідні  іменники  жіночого  роду,  утворені  від  іменників  чоло¬ 
вічого  роду,  тлумачаться  через  відповідні  слова  чоловічого  роду  за 
формулою: 

ШИНКАРКА  ...  Жін.  до  шинкАр. 

ЖЕБРАЧКА  ...  ЖІН.  до  ЖебрАк. 

заступниця  ...  Жін.  до  заступник  1,  3. 

Префіксовані  дієслова  доконаного  виду,  що  становлять  видову 
пару  з  відповідними  безпрефіксними  дієсловами,  тлумачаться  так: 


ЗМІЗКУВАТИ  ...  Док.  до  мізкувати. 

Однократні  дієслова  з  суфіксом  -ну-  і  дієслова  підсилювальні  з 
суфіксами  -ота-,  -оті-  наводяться  за  взірцем: 

БРЙ31ІУТИ  ...  І.  Однокр.  до  бризкати. 

гуркотати  ...  і  гуркотіти  ...  І.  Підсип,  до  гуркати. 

Значення  відносних  прикметників  розкриваються  за  формулою: 

вікбнний  ...  Прикм.  до  вікнб  І. 

ванільний  ...  Прикм.  до  ваніль. 

Загальне  тлумачення  «Прикм.  до  ...»  доповнюється  вказівкою  на 
семантичні  відтінки:  «Вигрт.  з  ...»,  «Який  добувають  з  ...»,  «Який 
містить  у  своєму  складі  (містить  у  собі)  ...»  тощо. 

ТРОЯНДОВИЙ  ...  Прикм.  до  тройнда.  //  Зробл.  з  квіток  троянди.  // 
Вигот.  з  пелюстків  троянди. 

Якісні  значення  прикметників,  що  розвинулися  з  відносних, 
наводяться  під  окремими  цифрами: 

ШОВКОВИЙ  ...І.  Прикм.  до  шовк  1—3  ...  //  Зробл.,  пошитий  з 
шовку  (у  2—3  знач.).  2.  перен.  Схожий  на  шовк  (м’який,  блискучий, 
тонкий).  //  розм.  Ніжний,  лагідний,  приємний  (про  мову,  голос  і 
т.  ін.).  Шовкова  травиця.  3.  перен.,  розм.  Покірний,  слухняний 
(перев.  про  людину).  4.  Пов’язаний  з  виготовленням  і  обробкою 
шовку  (у  1—3  знач.).  Шовковий  комбінат.  5.  Уживається  як  скла¬ 
дова  частина  ботанічних  назв,  термінів. 

Вживання  прикметників,  як  і  дієприкметників,  у  значенні  імен¬ 
ників  указується  в  тлумаченні  після  подання  відповідного  значення 
прикметника  (після  двох  паралельних  рисок  II)  з  позначкою  у  знач,  ім.: 

УБбгиЙ  (ВБбгиЙ),  -а,  -е.  1.  Який  живе  в  нестатках,  злиднях, 
бідний,  протилежне  багатий.  //  Недостатньо  забезпечений  мате¬ 
ріально;  небагатий,  незаможний.  II  у  знач.  ім.  уббгий  (вббгий),  -того, 
ч.;  уббга  (вббга),  -гої,  ж. 

ПЕЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Який  спікся  або  засмажився  в  печі.  // у  знач.  ім. 
печіне,  -ного,  с.,  розм.  Те  саме,  що  печАня. 

Дієприкметники  тлумачаться  за  взірцями: 

СЙЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  сяяти  і  сйти. 

ОСПІВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  оспівАти.  II  оспівано, 
безос.  присудк.  сл. 

ВЙКОПАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  викопати. 

Прислівники  на  -о,  -е,  які  походять  від  прикметників,  тлу¬ 
мачаться  через  посилання  на  відповідні  прикметники,  напр.: 

ДАЛЕКО.  І.  Присл.  до  далекий  І. 

негідно.  Присл.  до  негідний  2,  3. 

Вживання  прислівників,  що  походять  від  прикметників,  у  зна¬ 
ченні  присудкових  слів  наводиться  як  відтінок  після  розробки  від¬ 
повідного  значення  прислівника  або  як  окреме  значення  залежно  від 
семантичної  спорідненості  чи  відмінності,  нанр.: 

млйсію.  Присл.  до  млбсний.  //у  знач,  присудк.  сл.  Важко  дихати. 

У  Словнику  відмічаються  також  типові  випадки  образного  вжи¬ 
вання  слова  й  усталені  випадки  вживання  його  в  порівняннях. 


Фразеологізми  в  Словнику 


До  Словника  вносяться  пов’язані  з  реєстровими  словами  фра¬ 
зеологічні  вирази.  Позначки  *  (Образно;  у  порівнянні)  вказують  на 
те,  що  дане  слово  може  бути  вжитим  у  порівняннях  або  образних 
фразеологічних  одиницях. 

Такі  словосполучення,  як  періодичний  закон,  генеральний  писар, 
що  становлять  складні  одиниці  термінологічної  лексики,  наводяться 
після  позначки  **. 

Якщо  у  фразеологічному  звороті  чітко  виступає  його  основне 
слово,  його  змістова  серцевина,  то  зворот  наводиться  при  цьому 
слові,  напр.,  звороти:  шанувати  пам’ять,  уклінно  дякую  та  ін.  —  по¬ 
даються  відповідно  при  словах  шанувати,  уклінно  з  поясненням  зна¬ 
чень  зворотів  (тлумаченнями)  та  ілюстраціями.  При  словах  шанува¬ 
ти,  уклінно  тощо  ці  звороти  наводяться  лише  з  відсиланням  до 
основних  слів. 

Коли  в  певному  фразеологічному  звороті  не  можна  визначити 
серцевинне,  головне  в  змістовому  відношенні  слово,  то  такий 
зворот  подається  в  Словнику  за  принципом  граматично  провідного 
слова  чи  за  першим  повнозначним  словом  звороту. 

Фразеологічні  звороти  мають  переважно  не  пряме,  а  переносне 
значення,  тому  при  них  позначка  перен.  не  зазначається,  а  пе¬ 
реносність  їхнього  значення  розкривається  тлумаченням. 

Фразеологія  найвластивіша  розмовному  стилеві,  через  це  при 
наведенні  таких  виразів  у  Словнику  позначка  розм.  не  вживається. 
Проте  при  фразеологічних  одиницях  книжного  характеру,  а  також 
при  фразеологізмах  іронічності,  жартівливості  чи  зневажливості 
відповідні  позначення  наводяться  за  взірцем: 


**  Замилювати  (замилити)  бчі,  зневажл. 

Коли  якесь  слово  з  фразеологічного  звороту  може  замінюватися 
іншим,  то  це  інше  слово  розміщується  в  круглих  дужках  поряд  із 
першим,  напр.:  поминАти  (пом’янути)  дббрим  (незлим  і  т.  ін.)  слбвом, 
морбз  (хблод,  холодбк)  пробІгАє  (пробіг)  пбза  (за)  плечима  і  т.  ін. 

Якщо  у  фразеологічному  звороті  якесь  слово  не  є  обов’язковим 
(тобто  коли  зворот  вживається,  і  без  цього  слова),  то  воно  ставиться  в 
квадратних  дужках,  напр.:  сидіти  [й  (і,  та)]  не  рипатися. 

Якщо  словосполучення  може  вживатися  із  дієсловом  недоконано- 
го  і  доконаного  виду,  то  такий  зворот  наводиться  з  дієсловом  недоко- 
наного  виду,  а  форма  другого  виду  ставиться  в  круглих  дужках,  напр.: 
не  давАти  (не  дАти)  хбду  і  т.  ін. 

Означення  варіативності  вживання  слова  подається  після  двох 
похилих  рисок  —  II. 

Чимало  слів,  унесених  до  реєстру  Словника,  мають  елементи 
гніздування.  Це  поширюється  на  всі  похідні  слова,  які  утворені  за 
допомогою  продуктивних  суфіксів  і  мають  формально  обумовлену 
семантичну  будову.  Якщо  похідні  слова,  які  поміщені  у  словотвірне 
гніздо,  мають  високу  частотність  вживання,  використовуються  у 
мовних  штампах  та  розмовних  кліше,  то  вони  можуть  супровод¬ 
жуватися  короткими  реченнями  (в  разі  потреби  —  із  тлумаченням): 

ЧАШЕЧКА,  -и,  ж.  і.  Зменш.-пестл.  до  чАшка  1,  2.  2.  бот.  Зовнішнє 
коло  листочків  подвійної  оцвітини  квітки,  що  складається  з  окремих 
зелених  чашолистиків,  які  захищають  внутрішні  частини  квітки.  // 
Віночок  квітки  подібної  форми.  3.  анат.  Надколінна  кістка.  ** 
Колінна  чАшечка  —  те  саме,  що  надколінок.  4.  Шапочка  на  жолуді. 
5.  Чарунка  в  бджолиному  щільнику.  6.  спец.  Зменш,  до  чАшка  5. 


Приклади-ілюстрації  до  слів  реєстру 


У  Словнику  до  слів  реєстру  іноді  наводяться  замість  при- 
кладів-цитат  коротенькі  словосполучення,  зафіксовані  в  лексичних 
джерелах: 

ЮДОФІЛЬСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  юдофільства,  власт.  юдофілові. 
Юдофільські  погляди. 


САМОКЕРбВАНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Який  керується  автоматйчно  або 
спонтанно.  Самокерована  ракета. 

Окремі  лексеми,  на  позначення  назв  народів,  племен,  назв  про¬ 
фесій  та  їхніх  представників,  назв  знарядь  виробництва  та  ін.  часто 
наводяться  у  Словнику  без  ілюстрацій. 


VI 


БІБЛІОГРАФІЯ 

І.  Больиюя  Советская  Знциклопедия:  В  ЗО  т.  /  Гл.  ред.  А.  М.  Прохоров,—  3-є.  изд.,  доп.—  М.:  Сов.  знцикл.,  1970—1978,—  Т.  1—30.  2.  Большой 
та\ ковші  психологический  словарь:  Пер.  с  англ.:  В  2  т.  /  Ребер  Артур,—  ООО  «АСТ»;  Вече,  2001 .  3.  Большой  толковьій  словарь  русского  язьїка  / 
Сост.  и  гл.  ред.  С.  А.  Кузнецов.—  СПб.:  Норинт,  1998.  4.  Большой  юридический  словарь.  /  Под  ред.  А.  Я.  Сухарева,  В.  Е.  Крутских.—  М.: 
Инфра-М,  2001.  5.  Булучевский  Ю.  С.,  Фомин  В.  С.  Краткий  музикальний  словарь  для  учащихся.—  Л.:  Музика,  1988.  6.  Великий  зведений 
орфографічний  словник  сучасної  української  лексики  /  Уклад,  і  голов.  ред.  В.  Т.  Бусел,—  К.;  Ірпінь:  ВТФ  «Перун»,  2003.  7.  Великий  тлумачний 
словник  сучасної  української  мови  /  Уклад,  і  голов.  ред.  В.  Т.  Бусел,—  К.;  Ірпінь:  ВТФ  «Перун»,  2003.  8.  Гончаренко  С.  У,  Ляшенко  О.  І.  Основні 
поняття  і  закони  фізики.—  К.:  Рад.  шк.,  1986.  9.  Економічний  словник-довідник  /  За  ред.  С.  В.  Мочерного.—  К.:  Феміна,  1995.  10.  Ілюстрований 
медичний  словник  Дорланда:  У  2  т.—  29-те  вид,—  Л.:  Видавничий  дім  Наутілус,  2003.  11.  Картавов  С.  А.  Математические  термини: 
Справ.-библиогр.  слов.—  К.:  Виша  шк.,  1988.  12.  Книговедение.  знциклопедический  словарь  /  Гл.  ред.  Н.  М.  Сикорский,—  М.:  Сов.  знцикл., 
1982.  13.  Краткий  словарь  по  зстетике:  Кн.  для  учителя  /  Под  ред.  М.  Ф.  Овсянникова.—  М.:  Просвешение,  1983.  14.  Краткий  словарь 
физическихтерминов  /  Сост.  А.  И.  Болсун.—  К.:  Вища  шк.,  1986. 15.  Математика  в  поняттях,  означеннях  і  термінах:  В  2-х  ч.  /  О.  В.  Мантуров, 
Ю.  К.  Сонцев  та  ін,—  К.:  Рад.  шк.,  1986.  16.  Міжнародна  анатомічна  номенклатура  /  Уклад.  К.  А.  Дюбенко.—  К.:  ВТФ  «Перун»,  1997. 
17.  Музикальний  знциклопедический  словарь  /  Гл.  ред.  Г.  В.  Келдниі,—  М.:  Сов.  знцикл.,  1990.  18.  Політологічний  словник  /  За  ред. 
В.  І.  Астахової,  М.  І.  Панова.—  X.:  Прапор,  1997.  19.  Російсько-український  словник:  У  3  т.  /  За  ред.  С.  І.  Головащука.—  К.:  Наук,  думка,  1970. 
20.  Російсько-український  словник:  У  3  т.—  К.  Наук,  думка,  1968.  21.  Російсько-український  словник  наукової  термінології.  Біологія.  Хімія. 
Медицина.—  К.:  Наук,  думка,  1996.  22.  Російсько-український  словник  наукової  термінології.  Математика.  Фізика.  Техніка.  Науки  про  Землю  та 
Космос.—  К.:  Наук,  думка,  1998.  23.  Російсько-український  словник  наукової  термінології.  Суспільні  науки.—  К.:  Наук,  думка,  1994.  24.  Ро¬ 
сійсько-українсько-латинський  словник  медичних  термінів  /  За  ред.  В.  Г.  Коляденка,  Ю.  В.  Шаніна,—  К.:  Здоров’я,  1993.  25.  Скрипник  Л.  Г„ 
Дзятківська  Н.  П.  Власні  імена  людей:  Словник-довідник.  /  За  ред  В.  М.  Русанівського.—  2-ге  вид.,  випр.  й  доп.—  К.:  Наук,  думка,  1996. 
26.  Словарь  по  зтике  /  Под  ред.  И.  С.  Кона.—  М.:  Политиздат,  1975.  27.  Словарь  української  мови.  Упорядкував  з  додатком  власного  матеріалу 
Борис  Грінченко:  У  4  т.—  К.:  Наук,  думка,  1996.—  Т.  1,  Т.  2;  1997,—  Т.  З,  Т.  4.  28.  Словник  античної  міфології.  /  Уклад.:  1.  Я.  Козовик,  О.  Д. 
Пономарів.  Відп.  ред.  А.  О.  Білецький.—  К.:  Наук,  думка,  1989.  29.  Словник  банківських  термінів  /  А.  Г.  Загородній,  О.  М.  Сліпушко  та  ін.—  К.: 
Аконіт,  2000.  ЗО.  Словник-довідник  мисливця  /  М.  П.  Рудишин  та  ін,—  К.:  Урожай,  1992.  31.  Словник  іншомовних  слів  /  Уклад.:  С.  М.  Морозов, 
Л.  М.  Шкарапута,—  К.:  Наук,  думка,  2000.  32.  Словник  термінів  і  понять,  що  вживаються  у  чинних  нормативно-правових  актах  України  / 
Упоряд.:  О.  В.  Богачова,  К.  С.  Винокуров  та  ін.—  К.:  Оріяни,  1999.  33.  Словник  української  мови:  В  1 1  т.—  К.  Наук,  думка,  1970—1980.—  Т.  1—11. 
34.  Советский  знциклопедический  словарь.—  М.:  Сов.  знцикл.,  1980.  35.  Современний  зкономический  словарь  /  Б.  А  Райзберг,  Л.  Ш.  Лозовский 
идр.—  М.:  Инфра-М,  2001.36.  Стоцький  Л.  Р.  Фізичні  величини  та  їх  одиниці:  Довідник.—  К.:  1987.  37.  Тимченко  А.  Д.  Краткий  медико-биоло- 
гический  словарь.—  К.:  Вища  шк.,  1988.  38.  Тихомирова  Л.  В.,  Тихомиров  М.  Ю.  Юридическая  знциклопедия.—  М.,  1999.  39.  Тлумачний  ро¬ 
сійсько-українсько-англійський  словник  з  екології.  Основні  терміни  /  Уклад.:  М.  Д.  Гінзбург  та  ін.  За  ред.  А.  А.  Рудніка.—  X.,  2000. 
40.  Тлумачний  російсько-українсько-англійський  словник  з  охорони  праці,  технічного  нагляду,  безпеки  дорожнього  руху  та  пожежної  безпеки. 
Основні  терміни  /  За  заг.  ред.  В.  В.  Розгонюка.—  X.,  1998.  41.  Тлумачний  словник-довідник  з  автоматизації,  телемеханізації  та  використання 
обчислювальної  техніки  для  працівників  газової  промисловості.  Основні  терміни  /  За  заг.  ред.  М.  Д.  Гінзбурга  та  ін.—  X.,  1997.  42.  Українська 
мова.  Енциклопедія  /  Редкол.:  В.  М.  Русанівський,  О.  О.  Тараненко  та  ін.—  К.:  Укр.  енцикл.,  2000.  43.  Українська  Радянська  Енциклопедія:  У 
12  т.—  2-ге  вид.—  К.:  Укр.  Рад.  Енцикл.,  1977—1985.—  Т.  1—12.  44.  Український  Радянський  Енциклопедичний  Словник:  У  Зт.—  К.:  Голов.  ред. 
УРЕ,  1986.  45.  Українсько-російський  словник:  У  6  т.  /  Гол.  ред.  1.  М.  Кириченко.—  К.:  Акад.  наук  УССР,  1953—1963.—  Т.  1—6.  46.  Ук¬ 
раїнсько-російський  словник  наукової  термінології  /  За  заг.  ред.  Л.  О.  Симоненко,—  К.;  Ірпінь:  ВТФ  «Перун»,  2004.  47.  Українсько-ро- 
сійсько-англійсько-німецький  тлумачний  та  перекладний  словник  термінів  ринкової  економіки.  /  Уклад.:  А.  С.  Д’яков  та  ін.,  за  ред.  Т.  Р.  Кияка.— 
К.:  Обереги,  2001.  48.  Украинцьі.—  М.:  Наука,  2000.  49.  Физическая  знциклопедия  /  Гл.  ред.  А.  М.  Прохоров.—  М.:  Большая  Рос.  знцикл.,  1992. 
50.  Філософський  словник  /  За  ред.  В.  І.  Шинкарука.—  К.:  Голов.  ред.  УРЕ,  1986.  51.  Червяк  П.  1.  Медична  енциклопедія.—  К.:  Вид.  центр 
«Просвіта»,  2001.  52.  Шевченківський  словник:  У  2  т.—  К.:  Голов.  ред.  УРЕ,  1976,—  Т.  1;  1977.—  Т.  2.  53.  Юцевич  Ю.  Є.  Музика. 
Словник-довідник,—  Тернопіль:  Навч.  кн.—  Богдан,  2003. 


КАРТА  ГОВОРІВ  (ДІАЛЕКТІВ)  УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ* 


північні  говори'.  1  —  східнополіський,  2  —  середньополіський,  3—  західнополіський;  південно-західні  говори:  4—  волинський,  5— подільський 
6—  наддністрянський,  7—  надсянський,  8—  покутсько-буковинський,  9—  гуцульський,  10—  бойківський,  //—закарпатський; південно-східні 
говори:  12—  середньонаддніпрянський,  13—  слобожанський,  14—  степовий,  15  —  українські  говори  в  іншомовному  оточенні;  а— кордони 
держав;  6  —  центри  областей  України. 

Прим.  Межі  поширення  лемківського  говору  виразно  не  окреслюються  (Львівська,  Тернопільська,  Миколаївська  області  України  та  Польща 
Словаччина,  Угорщина). 

Прим.  Говори  української  діаспори  в  іншомовному  оточенні: 

І.  В  Білорусії,  Казахстані,  Польщі,  Росії  (Кубань,  Тюмень,  Приамур’я),  Румунії,  Словаччині,  Угорщині  та  ін.; 

II.  В  Австралії,  Аргентині,  Бразилії,  Канаді,  США,  та  ін.  до  карти  не  входять. 

*  Кгріу  подано  за  виданням:  Украинцьі,—  М.:  Наука,  2000. 


VII 


СПИСОК  ОСНОВНИХ  УМОВНИХ  СКОРОЧЕНЬ  У  СЛОВНИКУ 


абстр  -  абстрактне  слово 

ав  -  авіація 

акт  -  активний  стан 

анат  -  анатомія 

антр.  —  антропологія 

арх  -  архаїчне  слово 

археол  ~  археологія 

архіт  ~  архітектура 

астр  ~  астрономія 

бакт  ~  бактеріологія 

безос  -  безособове  дієслово,  вираз 

бюл  ~  біблійне  слово 

бюл  ~  біологія 

бюх  —  біохімія 

бот  ~  ботаніка 

буд  ~  будівельна  справа 

бухг.  —  бухгалтерія 

вет.  -  ветеринарія 

виє  ~  вигук 

вигот  з  -  виготовлений  з 

вищ  ст  -  виший  ступінь 

військ  ~  військова  справа 

вказ  -  вказівний 

власт.  ~  властивий  (кому,  чому) 

вставн  сл  -  вставне  слово 

вупьг  ~  вульгарне  слово,  вираз 

ген  -  генетика 

геогп  -  географія 

геоа  ~  геодезія 

гео/і  ~  геологія 

гідр  -  гідрологія 

гірн  ~  гірництво 

грам  —  граматика 

дав  в  -  давальний  відмінок 

див  дивіться 

дипл  -  дипломатія 

дит  ~  дитяче  слово 

діал  -  діалектне  слово 

дієприкм  -  дієприкметник 

дієприсл  ~  ді  є  пр  исл  і  в  н  и  к 

дієсл  ~  дієслово 

док  -  доконаний  вид 

евф.  -  евфемізм 

ек  ~  економіка 

ел  —  електрика 

ент  -  ентомологія 

етн  ~  етнографія 

ж  ~  жіночий  рід 

жарг  -  жаргонне  слово 

жарт  ~  жартівливе  слово,  вираз 

жив  —  живопис 

лин  ~  жіночий  рід  відповідно  до  іменника 

чоловічого  роду 

займ  -  займенник 

зал  -  залізничний  термін 

зам  —  замість 

запереч  ~  заперечний,  заперечення 

заст  ~  застаріле  слово 

зах  —  західноукраїнське  слово 

збільш  -  збільшений 

збірн  ~  збірне  значення 

зменш  ~  зменшений,  зменшувальний 

зменш  - пестл .  ~  зменшено-пестливии 


знах.  в.  -  знахідний  відмінок 
знач.  -  значення 

зневалсл  ~  зневажливе  слово,  вираз 

зоол.  —  зоологія 

зробл.  з  -  зроблений  з... 

ім.  -  іменник 

інфін  —  інфінітив 

ірон.  -  іронічне  слово 

іст.  —  історія 

іхт.  —  іхтіологія 

кани •  -  канцелярське  слово 

кільк.  —  кількісний 

кін.  -  кінематографія 

книжн  -  книжне  слово,  вираз 

крав  -  кравецтво 

кул  -  кулінарія 

лайл.  -  лайливе  слово,  вираз 

лінгв.  -  лінгвістика 

літ.  -  літературознавство 

лог  -  логіка 

майб  ч.  -  майбутній  час 

мат.  -  математика 

мед.  -  медицина 

мет  —  металургія 

метеор  -  метеорологія 

мех  —  механіка 

мин  ч  —  минулий  час 

мисл  -  мисливство 

мист  ~  мистецтво 

міси,  в  —  місцевий  відмінок 

міф  -  міфологія 

мн.  —  множина 

мор.  -  морська  справа 

муз  -  музика 

наз.  в.  -  називний  відмінок 

найвищ  ст.  —  найвищий  ступінь 

наказ,  сп.  —  наказовий  спосіб 

нар.-поет.  —  народно-поетичне  слово 

наук.  -  науковий  термін 

невідм.  -  невідмінюване  слово 

недок.  -  недоконаний  вид 

незм.  -  незмінюване  слово 

неознач.  —  неозначений 

неперех.  —  неперехідне  дієслово 

несхв.  —  несхвалена  лексема 

обмеж.  -  обмежене  вживання 

одн  —  однина 

однокр.  —  однократне 

означ  -  означальний,  означення 

орн.  —  орнітологія 

оруд.  в.  -  орудний  відмінок 

ос.  -  особа 

особ.  -  особовий 

пас.  —  пасивний  стан 

перев  -  переважно 

перекл  -  переклад 

перен.  -  переносно,  переносне  значення 

перех.  —  перехідне  дієслово 

пестл.  —  пестливий 

пит  —  питальний 

підсил  —  підсилювальний 

поет  -  поетичне  слово 

полігр.  —  поліграфія 


політ.  -  політика 

порядк.  -  порядковий 

поясн.  —  пояснювальний 

признач,  для  ..  —  призначений  для  .. 

прийм  —  прийменник 

прикм  —  прикметник 

присв.  —  присвійний 

прися.  —  прислівник 

присудк.  —  присудковий 

прот.  -  протилежне  значення 

псих  —  психологія 

радіо  -  радіосправа 

рея.  —  релігія 

риб.  —  рибальство 

ритор.  -  риторичне  слово 

род  в  -  родовий  відмінок 

розділ.  —  розділовий 

розм.  -  розмовне  слово,  вираз 

с.  -  середній  рід 

сад  —  садівництво 

с.  г  -  сільське  господарство 

сл  -  слово 

словоспол.  —  словосполучення 

сой  —  соціологія 

спец  -  спеціальне  слово 

спол  -  сполучник 

спонук  —  спонукальний 

спорт.  —  спортивний  термін 

стат.  -  статистика 

ствердж.  -  стверджувальний 

стол  -  столярство 

стос .  до  ..  -  стосовний  до  . 

теп .  ч.  —  теперішній  час 

театр  —  театральний  термін 

текст  —  термін  текстильної  промисловості 

тех.  ~  техніка 

у  знач,  вставн.  сл.  —  у  значенні  вставного  слова 

у  знач.  ім.  {прикм.,  присл)  -  у  значенні  іменника 

(прикметника,  прислівника) 

у  знач,  присудк.  ся. —  у  значенні  присудкового  слова 

у  порівн.  —  у  порівнянні 

уроч.  -  урочисте  слово 

у  сполуч.  —  у  сполученні 

фам.  —  фамільярне  слово 

фарм.  ~  фармацевтика 

фіз.  —  фізика 

фізк  -  фізкультура 

фізіол  —  фізіологія 

філос  ~  філософія 

фін  -  фінансова  справа 

фольк.  —  фольклор 

фот.  -  фотографія 

хім.  -  хімія 

церк.  -  церковне  слово,  вираз 

ц.-с.  -  церковнослов’янське  слово,  вираз 

част.  —  частка 

числ.  ~  числівник 

ч.  -  чоловічий  рід 

шах  —  шаховий  термін 

шк.  —  слово,  вираз  шкільного  вжитку 

юр.  —  юридичний  термін 


УКРАЇНСЬКИЙ  АЛФАВІТ 


Символ 

Аа 

Бб 

В  в 

Гг 

Ґґ 

Дд 

Ее 

Назва  літери 

а 

бе 

ве 

'  ге 

ґе 

Де 

е 

Фонетична  транскрипція 

[а] 

[б] 

[В] 

[Г] 

от 

[Д] 

[Є] 

Символ 

Єє 

Жж 

Зз 

Ии 

Іі 

Її 

Йй 

Назва  літери 

є 

же 

зе 

и 

і 

і 

йот 

Фонетична  транскрипція 

[йе] 

[ж] 

[3] 

[и] 

[І] 

[йі] 

[й] 

Символ 

Кк 

Лл 

Мм 

Нн 

Оо 

Пп 

Рр 

Назва  літери 

ка 

ел 

ем 

єн 

0 

пе 

ер 

Фонетична  транскрипція 

М 

[Я] 

N 

[Н] 

[0] 

[П] 

[р] 

Символ 

Сс 

Тт 

Уу 

У, 

фф 

Хх 

Цц 

Чч 

Назва  літери 

ес 

те 

еф 

ха 

це 

че 

Фонетична  транскрипція 

[С] 

[Т] 

[у] 

[ф] 

[х] 

[ц] 

[Ч] 

Символ 

Шш 

Щщ 

Ьь 

Юю 

Яя 

Назва  літери 

ша 

ща 

знак 

м’якшення 

ю 

я 

Фонетична  транскрипція 

[ш] 

[шч] 

[Ч 

[йу] 

[йа] 

VIII 


АБ&ГКА 


А1,  невідм.»  с.  Перша  літера  українського  алфавіту 
на  позначення  голосного  звука  "а”. 

А2,  спол.  І.  протиставний.  1.  Поєднує  речення, 
протиставлені  змістом  одне  одному;  значенням 
близький  до  але,  проте,  навпаки;  із  част. 
не  (сполучення  н е ....  а  або  а  не).  Поєднує  рече¬ 
ння  (або  члени  речення),  з  яких  одне  виключаєть¬ 
ся  іншим.  2.  Поєднує  речення  (або  члени  речен¬ 
ня),  не  відповідні  одне  одному  змістом,  причому 
зміст  другого  суперечить  сподіваному  змістові, 
що  випливає  з  першого;  але,  проте,  однак.  3.  По¬ 
єднує  протилежні  змістом  речення  або  члени  ре¬ 
чення,  які  мають  відтінок  допустовості;  проте,  од¬ 
нак,  все-таки.  Поєднує  підрядне  допустове  речен¬ 
ня  з  головним.  II.  зіставний.  Поєднує  члени  рече¬ 
ння  або  й  цілі  речення,  в  яких  зіставляються  од¬ 
ночасні  дії;  значенням  наближається  до  тим 
часом,  водночас.  III.  приєднувальний. 

1.  Приєднує  нові  речення  або  члени  речення  за 
послідовного  викладу  думок,  опису  ряду  предме¬ 
тів  чи  явищ.  2.  У  сполученні  з  прислівниками  ча¬ 
су  або  словами,  що  означають  час,  уживається 
для  поєднання  речень  або  членів  речення,  зв'яза¬ 
них  між  собою  часовою  послідовністю.  Поєднує 
речення,  які  виражають  послідовність  подій  або 
порядок  розташування  чого-небудь  у  просторі. 
3.  Приєднує  до  того  чи  іншого  слова  в  реченні  на¬ 
ступне  речення  або  члени  речення,  які  розвива¬ 
ють,  доповнюють  висловлену  думку.  Приєднує  ре¬ 
чення  мети,  часу,  причини,  умови,  надаючи  їм  бі¬ 
льшої  виразності,  посилюючи  їх  значення.  Приє¬ 
днує  вставні  слова  або  речення  у  такому  самому 
значенні,  у  сполуч.  зі  сл.  іноді,  крім  того, 
найбільше,  особливо,  може,  тим  бі¬ 
льше,  головне,  по-друге  та  ів.  Приєднує 
речення  і  члени  речення,  які  додатково  характе¬ 
ризують  або  оцінюють  висловлену  думку.  Приєд¬ 
нує  речення,  які  вказують  на  результат  дії,  що 
випливає  з  попереднього  речення,  у  сполуч.  зі  сл. 
тому,  через  те,  отже,  значить  і  г.  ія. 
Приєднує  речення  або  члени  речення,  які  вказу¬ 
ють  на  висновок,  що  випливає  з  попереднього  ре¬ 
чення,  у  сполуч.  зі  сл.  все  через.  Приєднує 
речення  або  члени  речення,  в  яких  розкривається 
причина  того,  про  що  йшла  мова  раніше.  4.  Ужи¬ 
вається  на  початку  речень,  в  основному  питаль¬ 
них.  Уживається  на  початку  речень,  що  виража¬ 
ють  несподіваний  перехід  до  іншої  думки  або  те¬ 
ми  розмови.  **  А  то:  а)  бо  інакше,  бо  в  противно¬ 
му  разі,  бо;  б)  тому  що,  через  те  що,  бо;  в)  насп¬ 
равді  ж,  у  дійсності;  г)  або.  IV.  приєднали  но-  під¬ 
силювальний^  у  сполуч.  із  займ.  і  присл.  я  к , 
який,  скільки,  щотаін.  Приєднує  речен¬ 
ня  (здебільшого  питальні  чи  окличні)  або  члени 
речення,  підсилюючи  виразність  їх  змісту.  V.  єд¬ 
нальний»  діал.  Має  значення  спол.  "і". 

А*  ( нерідко  вимовляється  подовжено:  а- а!),  виг. 
1.  Виражає  здогад,  здивування  і  т.  ін.  2.  Виражає 
незадоволення,  досаду,  погрозу,  зловтіху.  3.  Ви¬ 
ражає  переляк,  відчай,  біль.  3.  Те  саме,  що  агб‘. 
А*,  част.  1.  спонук.  Уживається  на  початку  речень 
при  присудках,  що  виражають  заклик,  наказ  ви¬ 
конувати  дію.  2.  пит.»  рідко.  Уживається  напри¬ 
кінці  питальних  речень  і  виражає  спонукання  до 
відповіді. 

А’.  Позначка,  що  вживається  у  написах  на  вексе¬ 
лях  замість  слова  “акцептований*. 

АА,  невідм.  Назва  багатьох  річок  у  Данії,  Німеччи¬ 
ні,  Нідерландах,  Швейцарії,  Прибалтиці. 

АбАб,  -а,  ч.  Вільний  матрос  у  Туреччині. 


АБАВАн,  -у,  ч.  Дашок  над  дверима,  над  вікном  для 
захисту  від  дощу  і  снігу. 

АБАЖУР,  -а,  ч.  Пристрій  чи  конструкція  довільної 
форми,  що  обмежує  або  екранує  джерело  світла, 
спрямовуючи  світловий  потік  у  певному  напрямку. 

АБАЖУРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  абажур. 

АБАЖУРЧИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  абажур. 

АБАЗ,  -а,  ч.  У  давнину:  дрібна  срібна  монета,  що 
була  в  обігу  в  Персії  та  на  Кавказі. 

АБАЗЙНИ,  -ів,  мв.  (одн.  абазйнець,  -нця,  ч.,  абазй- 
нка,  -и,  ж.).  Народ,  який  є  частиною  населення 
Карачасво-Черкесії  та  Адигеї;  представники  цього 
народу. 

АБАЗЙНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  абазйни,  абазй¬ 
нець,  абазйнка. 

АБАЗІЯ,  -ї,  ж.  Втрата  здатності  ходити,  зокрема 
внаслідок  захворювання  нервової  системи. 

АБАК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  абіка. 

АБАКА,  -и,  ж.  1.  архіт.  Плита  (звичайно  квадрат¬ 
на),  що  становить  верхню  частину  капітелі  коло¬ 
ни.  2.  Лічильну  дошка  у  давніх  греків  та  римлян. 

АБАКАНСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  Абакан. 

АБАКСіАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Направлений  від  осі. 

АБАКТЕРІАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  містить  бактерій. 

АБАЛІЄ НАЦІЯ,  -ї,  ж.  У  римському  праві  -  вивласне- 
ння  майна. 

АБАНАЦІЯ,  -ї,  ж.  Вигнання  чужинця  на  рік  за  межі 
вітчизни. 

АБАНДбн,  -у,  у.,  юр.  1.  Відмова  від  боргових  вимог 
(одна  сторона  відмовляється  від  своїх  прав  без  ви¬ 
лучення  свого  фінансового  внеску  у  справу). 

2.  Добровільна  відмова  від  права  власності.  3.  Ви¬ 
хід  з  угоди  шляхом  сплати  штрафу.  4.  Закінчен¬ 
ня  терміну  опціону  без  його  використання.  5.  Від¬ 
мова  страхувальника  від  своїх  прав  на  користь 
страхової  організації  для  отримання  від  неї  пов¬ 
ної  страхової  суми. 

АБАПІКАЛЬНИЙ,  -а,  -є,  анат.  Направлений  від  верхівки. 

АБАРТИКУЛЙЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  анат.  Зрощення  суглобів. 

2.  Нерозбірлива  вимова. 

АБАТ,  -а,  ч.  1.  Глава  католицького  чоловічого  мо¬ 
настиря;  ігумен.  2.  У  Франції  -  католицький  свя¬ 
щеник. 

АБАТЙСА,  -и,  ж.  Ігуменя  католицького  жіночого 
монастиря. 

АБАїіВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Належний  абатові.  //  Прикм. 
до  аббт. 

АБАТСТВО,  -а,  с.  Католицький  монастир  із  належ¬ 
ними  йому  володіннями. 

АБАТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аб4т  і  абйтство. 

АБАХТА,  -и,  ж.,  діал.  Гауптвахта,  караульне  примі¬ 
щення. 

АБАЦИЛЙРНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  містить  бацил. 

АБАЦЙСТИ,  -ів,  мн.  Загальна  назва  середньовічних 
обчислювачів  і  математиків. 

АБВЕР,  -а,  ч.  Орган  військової  розвідки  та  контр¬ 
розвідки  Німеччини  в  1919  -  1944  рр. 

АБГРЕГАЦІЯ,  -ї,  ж.  Виключення  з  якогось  товарист¬ 
ва,  організації. 

АБД,  -а,  ч.  1.  Слуга,  раб.  2.  Частина  власних  імен. 

3.  Мандрівний  дервіш  у  Середній  Азії  та  Індії. 

АБДЕРЙТИ,  -ів,  мв.  1.  Мешканці  старовинного  гре¬ 
цького  міста  Абдери,  які  відрізнялися  наївністю. 
2.  перен.  Наївні,  недоумкуваті  люди. 

АБДЕРИТЙЗМ,  -у,  ч.  1.  Погляди  на  світ  абдеритів, 
які  вважали,  що  людські  знання  нездатні  до  по¬ 
дальшого  розвитку.  2.  Обмеженість  розумових 
здібностей. 

АБДЄст,  -у,  ч.  Мусульманський  обряд  обмивання 
перед  молитвою. 


АБДИКАЦІЯ,  -ї,  ж.  Зречення  престолу,  відмова  від 
влади,  посади  чи  сану. 

АБДбМЕН,  -а,  ч.  1.  анат.  Черево.  2.  зоол.  Черевце. 

АБДОМІНАЛГІЯ,  -ї,  ж.  Напади  болю  в  органах  черев¬ 
ної  порожнини. 

АБДОМіНАЛізАція,  -ї,  ж.:  **  АбдоміналІзЗцІя  сбрця  - 
хірургічна  операція  формування  анастомозу  між 
порожниною  перикарду  і  черевною  порожниною. 

АБДОМІНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  чере¬ 
ва;  черевний.  **  Абдомінальна  хірургія  -  розділ 
хірургії,  який  вивчає  розвиток,  діагностику  і  ме¬ 
тоди  хірургічного  лікування  захворювань  і  ушко¬ 
джень  органів  черевної  порожнини.  Абдоміналь¬ 
ний  синдрбм  -  гострі  болі  в  животі.  Абдоміналь¬ 
ні  пбри  -  парні  .отвори  у  стінці  тіла  деяких  хребе¬ 
тних. 

АБДОМІНОСКОПІЯ,  -ї,  ж.»  мед.  Див.  перитонеоскопІя. 

АБДУКТОР,  -а,  ч.»  анат.  Відвідний  м’яз. 

АБДУКЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  абдукція.  **  Абдук- 
ційний  фенбмен  -  звуження  зіниці  при  інтенсив¬ 
ному  відведенні  ока. 

АБДУКЦІЯ,  -ї,  ж.,  анат.  Відведення,  віддалення  від 
середньої  лінії  тіла.  ##  Абдукція  бчного  Аблука  - 
поворот  очного  яблука  назовні. 

АБЕКОР,  -а,  у.  Скорочена  назва  міжнародного  бан¬ 
ківського  об’єднання. 

АбеліВ,  -лева,  -леве.  Належний  Абелю.  **  Абелева 
група,  мат.  -  група,  в  якій  групова  операція  задо¬ 
вольняє  комутативний  закон:  аЬ  -  Ьа;  комутатив¬ 
на  група. 

АБЕЛІТ,  -у,  у.  Вибухова  суміш,  що  складається  з 
амонієвої  селітри,  динітробензолу  й  кухонної  солі. 

АБЕРАНТНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  має  відхилення  від 
нормальної  будови,  розміщення  або  стану. 

АБЕРАЦІЙНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  аберйція. 

АБЕРАЦІЯ,  -і,  ж.  1.  астр.  Позірне  відхилення  світил 
від  їхнього  справжнього  положення  на  небосхилі. 
2.  спец.  Нечіткість  або  викривленість  зображен¬ 
ня,  що  його  дають  оптичні  прилади.  **  Аберація 
оптйчних  систем  -  спотворення  зображення  в  оп¬ 
тичних  системах.  3.  перен.»  книжн.  Помилка,  ві¬ 
дхилення  від  норми,  від  істини.  4.  біол.  Відхиле¬ 
ння  від  нормальної  будови  організму,  яке  прояв¬ 
ляється  найчастіше  в  іншому  забарвленні  чи  роз¬ 
мірі.  5.  ген.  Зміни  лінійної  будови  хромосом,  що 
спричиняються  їх  розривом  і  перерозподілом, 
втратою  або  частковим  подвоєнням  генетичного 
матеріалу.  **  Аберйція  бка  -  викривлення  зобра¬ 
ження  на  сітківці  внаслідок  порушень  оптичної 
системи  ока.  Ментальна  аберіція  -  неспеціаль¬ 
ний  термін,  що  його  іноді  застосовують  для  поз¬ 
начення  будь-якого  психічного  розладу.  Сферйч- 
на  аберйція  -  спотворення  світлових  хвиль,  які 
проходять  крізь  лінзу  або  оптичну  систему.  Хро- 
матйчна  аберація  -  нерівномірна  рефракція  світ¬ 
лових  хвиль  різної  довжини  під  час  проходження 
крізь  лінзу  або  оптичну  систему.  Хромосбмна 
аберйція  -  відхилення  в  будові  хромосоми  внаслі¬ 
док  її  розриву  з  наступним  перерозподілом,  втра¬ 
тою  або  частковим  подвоєнням  генетичного  мате¬ 
ріалу. 

АБЕРНАТИІТ,  -у,  ч.  Тетрагональний  триводний  орто- 
арсенат  калію- уранілу. 

АБЕТАЛІПОПРОТЕШЕМІЯ,  -ї,  ж.  Комплекс  вроджених 
аномалій:  повна  відсутність  В-ліпопротеїнів  у  си¬ 
роватці  крові  та  ін. 

АБЕТКА,  -и,  ж.  1.  Сукупність  літер,  прийнятих  у 
писемності  якої-небудь  мови  і  розміщених  у  пев¬ 
ному  усталеному  порядку;  алфавіт,  азбука.  **  За 
аббткою  -  в  алфавітному  порядку.  2.  Книжка 

і 


АБЕТКОВИЙ 

для  початкового  навчання  грамоти;  буквар. 
АБЕТКОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  абітка  1;  алфавіт¬ 
ний.  2.  перев.  Загальновідомий;  елементарний. 
абЕткоцифровйй,  -£,  -б.  Те  саме,  що  алфавітно- 
цифровйй. 

абетку  В  Ання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  абеткувіти. 
АБЕТКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок .,  перех.  Розміщува¬ 
ти  що-небудь  за  абеткою. 

АбЕтний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  абетковий. 

АБЕЦАДЛО,  -а,  с.,  зах.  Латинська  абетка. 
АБЕЦЕДАріЙ,  -ю,  ч.  Форма  середньовічної  поезії,  в 
якій  перші  літери  кожної  строфи  або  кожного  ві¬ 
рша  розташовані  в  абетковому  порядку. 

АБЗАЦ,  -у,  ч.  1.  Відступ  управо  на  початку  першо¬ 
го  рядка  для  відокремлення  однієї  частини  тексту 
від  іншої.  2.  Частина  тексту  між  двома  такими 
відступами. 

АБЗЕТЦЕР,  -а,  ч.  Ланцюговий  багатоківшевий  екс¬ 
каватор  для  укладання  м'яких  та  пухких  порід  у 
відвали. 

АБЙ,  спол.  1.  Починає  підрядні  речення  умови;  ко¬ 
ли  б  лише,  тільки  б.  2.  Починає  підрядні  речення 
мети.  3.  Виступає  на  початку  підрядних  додатко¬ 
вих  речень;  щоб.  4.  діал.  Починає  підрядні  речен¬ 
ня  допустові;  хоча  б,  хоч  би. 

АБИДЕ,  присл.  Хоч  де,  у  будь-якому  місці. 

АБЙЗ,  -а,  ч.  Татарський  мулла. 

АБИКОЛИ,  присл.  Хоч  коли,  о  будь-якій  порі. 
АБИКУДИ,  присл.  Хоч  куди,  у  будь-яке  місце. 
АБИ-НО,  спол.  Щоб  тільки,  лише  б  тільки. 

АБЙ-ТО,  присл.  І.  Як-небудь,  недбало.  2.  Так  собі, 
без  потреби,  без  певної  мети. 

АБЙХТО,  абйкого  (з  прийм. :  абй  в  кбго,  абй  до  кбго 
і  т.  і  в.),  займ.  веозвач.  Будь-хто,  хто-небудь,  ко¬ 
жний. 

АБЙЧИЙ,  -я,  -є,  займ.  веозвач.  Байдуже  чий,  який 
належить  будь-кому. 

АБЙЩИЦЯ,  -і,  ж.  Дрібничка,  дурниця,  витребенька. 
АБЙЩО,  абичого  ( з  прийм.:  аби  з  чбго,  абй  до  чого 
і  т.  і  в.),  займ.  веозвач.  Байдуже  що,  що-небудь, 
будь-що;  у  звач.  ім.  Дрібниця.  Дурниця,  нісеніт¬ 
ниця.  Ніщо;  нікчема  (про  людину). 

АБЙЯК,  присл.  Як-небудь,  сяк-так,  як  прийдеться. 
Недбало,  неуважно. 

АБЙЯКИЙ,  -а,  -е.  1.  Будь-який,  звичайний,  нічим  не 
примітний.  Байдуже  який,  перший-ліпший. 
2.  Недоброякісний,  поганий. 

АБІДЖАНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Абіджан. 
АБіЄнтНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  від  чогось,  уника¬ 
ючий  що-небудь. 

АБЮГЕн,  -а,  ч.  Продукт  абіогенезу. 

АБІОГЕНЕЗ,  -у,  ч.  1.  Теорія  про  виникнення  живих 
істот  із  речовин  неживої  природи.  2.  Самозаро¬ 
дження. 

АБЮГЕНЕТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  абіогенезу. 
АБІОГЕННИЙ,  -а,  -е.  Не  пов'язаний  у  своєму  виник¬ 
ненні,  розвитку  з  живими  організмами;  небіологі- 
чний;  прот.  біогенний. 

АБібЗ,  -у,  ч.  Знижена  життєздатність  органа  або 
системи,  ослаблення  функції  внаслідок  вродженої 
слабості. 

АБІОТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Неорганічний  чи  позбавлений 
життя;  несумісний  з  життям.  **  Абіотйчна  збна  - 
зона,  в  якій  немає  живих  організмів.  Абіотйчні 
фйктори  -  сукупність  умов  зовнішнього  неоргані¬ 
чного  середовища,  які  забезпечують  існування  ор¬ 
ганізму. 

АБЮТРОФІЧНИй,  -а,  -е.  Стос,  до  абіотрофії. 
АБЮТРОФІЯ,  -ї,  ж.  Знижена  життєздатність  органа 
або  системи  організму. 

АБІЦИН,  -у,  ч.  Лікарський  препарат,  який  застосо¬ 
вують  при  серцевій  недостатності  з  порушенням 
кровообігу. 

АБІСАЛЬ,  -і,  ж.,  спец.  Зона  найбільших  морських 
та  океанічних  глибин. 

АБІСАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Який  належить  до  найг¬ 
либших  частин  моря  або  земної  кори;  глибинний. 
АБІСОЛІТИ,  -ів,  мв.  Глибинні  породи. 

АБІСОПЕЛІТ,  -у,  ч.  Мулястий  осадовий  шар,  що  утво¬ 
рюється  на  глибоководних  ділянках  морського  дна. 
АБІСОФІЛИ,  -ів,  мв.  Тварини,  що  живуть  на  вели¬ 
ких  (понад  2000  м)  глибинах  океанів. 
АБІСОФІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  абісофіли. 
АБІССІНСЬКИЙ,  -а,  -е,  іст.  Прикм.  до  абіссінці  та 
Абіссінія.  **  Абіссінський  колбдязь,  тех.  -  труб¬ 
частий  колодязь  із  насосом,  за  допомогою  якого 
піднімають  назовні  ґрунтові  води. 

АБІССІНЦІ,  -ів,  мв.  (оди.  абіссінець,  -нця,  ч.;  абіс- 
сінка,  *и,  ж.),  іст.  Колишня  назва  населення  Ефі¬ 
опії  (Абіссінії);  ефіопи. 

АБІТУРІЄНТ,  -а,  ч.  1.  Той,  хто  вступає  до  вищого 
або  середнього  спеціального  навчального  закладу. 
2.  Спортсмен,  уперше  допущений  до  участі  в  яко¬ 
мусь  змаганні,  конкурсі  і  т.  д. 

АБІТУРІЄНТКА,  -и.  Жін.  до  абітурІЄнт. 

АБЛАКТАЦІЯ,  -ї,  ж.  Відлучення  дитини  від  грудей. 
АБЛАКТбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
аблаюувйти. 

АБЛАКТУВАННЯ,  -я,  ж.  Один  із  видів  щеплення  рос¬ 
лин  зрощуванням  двох  окремих  рослин  їхніми  ве¬ 
гетативними  частинами. 

АБЛАКТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перех.,  сад. 
Щепити  дерева  (кущі  та  ін.)  зрощуванням  гілок, 
не  відокремлюючи  їх  від  стовбура. 

АБЛАСТИКА,  -и,  ж.  Хірургічне  видалення  злоякіс¬ 
ної  пухлини  в  межах  здорових  тканин  із  метою 
попередження  рецидиву  її  та  метастазування. 
АБЛАСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  абластики. 

АБЛАТЙВ,  -а,  ч.  Латинська  назва  орудного  відмінка 
-  відкладний  відмінок;  слов’янським  мовам  не 


властивий. 

АБЛАУТ,  -а,  ч.  Чергування  голосних  у  складі  однієї 
морфеми. 

АБЛАУТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  абл£ут. 

АБЛЕГАт,  -а,  ч. ,  діал.  Посланець,  депутат. 
ДЕЛЕГАЦІЯ,  -ї,  ж.  У  римському  праві  -  справедливе 
вигнання  з  країни. 

АБЛЕФАРІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  однієї  або  обох  повік. 
АБЛИКІТ,  -у,  ч.  Мінерал,  подібний  до  галуазиту. 
АБЛЮТОмАніЯ,  -ї,  ж.  Нав'язливе  прагнення  мити 
руки. 

АБЛЯЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  абляції. 

АБЛйція,  -ї,  ж.  1.  Зменшення  маси  снігу  чи  льоду 
на  сніговому  полі  або  льодовику  внаслідок  танен¬ 
ня  та  випаровування.  2.  Тепловий  захист  у  раке¬ 
тах,  космічних  кораблях  і  спускових  апаратах. 
3.  мед.  Хірургічне  видалення  органа  або  частини 
тіла. 

АБНЕГАціЯ,  -ї,  ж.,  зах.  Самопожертва. 

АБб*.  спол.  І.  розділовий.  1.  Уживається  на  озна¬ 
чення  того,  що  з  ряду  перелічуваних  предметів 
(явищ  і  т.  ін.)  можливий  тільки  один.  2.  Уживає¬ 
ться  на  означення  того,  що  предмети  чи  явища 
періодично  чергуються  або  змінюються  іншими. 
Абб  ...  абб:  а)  підкреслює  взаємовиключення  пе¬ 
релічуваних  предметів,  явищ  і  т.  ін.;  б)  посилює 
роздільність  у  чергуванні  перелічуваних  предме¬ 
тів,  явищ  і  т.  ін.  II.  пояснювальний.  Виступає  в 
значенні  тобто,  іншими  словами. 

АБб2,  част.,  розм.  Уживається  в  питальному  речен¬ 
ні  в  значенні  хіба. 

АБ  бво.  Вираз,  який  свідчить  про  початок  нового 
циклу  підприємницької  діяльності,  нової  справи 
після  невдалої  попередньої  спроби. 

АБОЛІЦІОНІЗМ,  -у,  ч.  1.  Суспільний  рух  у  США  кінця 
18  -  першої  половини  19  ст.,  спрямований  на  ска¬ 
сування  рабства  негрів.  2.  Суспільний  рух,  спрямо¬ 
ваний  проти  запровадження  якогось  закону. 
АБОЛІЦІОНІСТ,  -а,  ч.  Прихильник  аболіціонізму. 
АБОЛІЦІОНІСТСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  аболіціоніст. 
АБОЛІЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Скасування  закону,  рішення, 
посади.  2.  Припинення  кримінальної  справи  на 
стадії,  коли  винність  обвинувачуваного  юридично 
ще  не  доведена.  3.  Відновлення  честі  -  офіційне 
спростування  наклепу. 

АБОЛЮЦЮНІЗМ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  аболіціонізм. 
АБОМАЗОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Оперативний  метод  розтину 
сичуга  крізь  розріз  у  черевній  стінці. 

АБОМІН,  -у,  ч„  фарм.  Лікарський  препарат,  що  за¬ 
стосовується  при  захворюваннях  шлунково-киш¬ 
кового  тракту. 

АБОМбвня,  -і,  ж.,  зах.  Відгомін,  луна. 

АБОНЕМЕНТ,  -а,  у.  1.  Право  користуватися,  за  пла¬ 
ту  чи  безплатно,  чим-небудь  (телефоном,  місцем  у 
театрі,  книжками  з  бібліотеки  і  т.  ін.)  протягом 
певного  часу;  документ,  що  посвідчує  це  право. 
2.  Реєстрова  бібліотечна  картка  читача-абонента. 
АБОНЕМЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до__абонем£нт. 
**  Абонементна  плЄта  -  плата,  що  її  вносять  за 
багаторазове,  тривале  користування  наданими  по¬ 
слугами,  одержання  абонемента. 

АБОНЕНТ,  -а,  у.  1.  Той,  хто  користується  абонемен¬ 
том.  //  Юридична  чи  фізична  особа,  яка  має  пра¬ 
во  на  користування  чимось.  2.  Адресат  поштового 
відділеня  зв  язку  або  автоматичної  телефонної 
станції  (АТС);  власник  телефонного  номера  прово- 
дового  або  стільникового  зв'язку.  **  Актйвний 
абонЄнт  -  юридична  чи  фізична  особа,  яка  у  да¬ 
ний  момент  має  зв'язок  з  ЕОМ. 

АБОНЕНТКА,  -и.  Жін.  до  абонент. 

АБОНЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  абонент.  //  Який 
обслуговує  абонентів.  Абовевтва  мережа.  **  Або¬ 
нентна  пл£та  -  те  саме,  що  абонементна  пліта. 
АБОНЕНТСЬКИЙ,  -а,  *е.  Прикм.  до  абонент.  **  Або¬ 
нентська  заборгбваність  -  не  внесена  вчасно  або¬ 
нементна  плата  за  вже  надані  послуги.  Абонент¬ 
ська  лінія  -  телефонна  двопроводова  кабельна  або 
повітряна  лінія  зв'язку.  Абонентська  поштбва 
ш£фа  -  спеціальна  шафа  зі  скриньками,  що  її 
встановлюють  у  під'їздах,  вестибюлях  житлових 
будинків  тощо. 

АБОНОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  або¬ 
нувати.  //  абонбвано,  безос.  присуди,  сл. 
АБОНУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  абонувйти. 
АБОНУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перех.,  рідко. 
Одержувати  що-небудь  за  абонементом;  одержува¬ 
ти  право  користуватися  чим-небудь  протягом  пев¬ 
ного  часу. 

АБОНУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.  і  док.,  рідко. 
Купувати,  одержувати  абонемент  на  що-небудь. 
АБОРАльний,  -а,  -е,  фізіол.  Дальній  по  відношен¬ 
ню  до  ротового  отвору  (про  елементи  травного  ка¬ 
налу). 

АБОРДАЖ,  -у,  ч.  Старовинний  спосіб  морського  бою 
-  зближення  з  ворожим  кораблем  і  зчеплення  з 
ним  для  рукопашного  бою.  **  Бріти  на  абордбж 
судно  -  атакувати  судно  способом  абордажу. 
АБОРДАЖНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  абордбж. 
АБОРДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перех.  Бра¬ 
ти  на  абордаж  (див.  абордіж). 

АБОРИГЕН,  -а,  ч.,  квижв.  Корінний  житель  країни 
або  місцевості;  тубілець,  автохтон. 

АБОРИГЕННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аборигЄн. 

АБбРТ,  -у,  у.,  мед.  Передчасне  переривання  вагіт¬ 
ності.  **  Прирбдний  аббрт  -  передчасне  припине¬ 
ння  вагітності,  викликане  ненормальностями  в 
розвитку  плоду  або  в  організмі  матері;  викидень. 
АБОРТАріЙ,  -ю,  у.  Спеціалізований  медичний  зак¬ 
лад,  в  якому  роблять  аборти. 

АБОРТЙВНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  припиняє  розвиток. 


перебіг  якого-небудь  процесу,  хвороби.  Абортив¬ 
ний  метод  ліку ваввя.  **  Абортйвні  засоби:  а)  спе¬ 
ціальні  засоби,  що  викликають  аборт;  б)  лікува¬ 
льні  засоби,  що  припиняють  перебіг  хвороби  Й  за¬ 
стосовуються  для  ефективного  її  лікування.  2.  бі- 
ол.  Недорозвинений,  який  спинився  на  початку 
свого  розвитку;  недозрілий.  **  Абортйвна  Інфек¬ 
ція:  а)  мед.  Укорочений  маловиражений  перебіг 
інфекційного  захворювання;  б)  біол.  Зараження 
бактеріофагом  бактеріальної  клітини. 
АБОРТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  абортйвний. 
АБбРТНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  аббрт. 

АБОРТбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
аборту  віти.  //  абортбвано,  безос.  присуди,  сл. 
АБОРТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  абортувати . 
АБОРТУВАТИ,  -ую,  -^єш,  ведок.  і  док.  1.  перех.,  мед. 
Переривати  вагітність  оперативним  втручанням; 
робити  аборт.  2.  ве перех.,  біол.  Народжувати  недо¬ 
ношений  плід,  перев.  мертвий  (про  тварин). 
АБОРТЦАНГ,  -а,  у.  Хірургічний  інструмент. 

АБбЩО,  вевідм.  Уживається  в  разі  переліку  пред¬ 
метів  (явищ  і  т.  ін.)  замість  останнього  з  них,  що 
не  визначається;  чи  що,  чи  що  інше,  чи  щось  по¬ 
дібне. 

АБРА,  -и,  ж.,  зоол.  Двостулкові  морські  молюски, 
поширені  в  Атлантичному  океані,  Чорному  й  Азо¬ 
вському  морях. 

АБРАЗЙ8И,  -ів,  мв.  Дуже  тверді  матеріали  (алмаз, 
корунд,  карборунд,  боразон  та  ін.),  що  застосову¬ 
ються .для  ш  лі  фування,  точіння  і  полірування. 
АБРАЗЙ8НИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  абразиви;  вигот. 
з  абразивів.  **  Абразйвна  обрббка  -  обробка  по¬ 
верхні  металів  і  неметалічних  матеріалів  зрізува¬ 
нням  тонкого  шару  абразивним  інструментом.  Аб- 
разйвний  інструмент  -  інструмент,  що  його  різа¬ 
льна  частина  складається  з  частинок  абразивів. 
Абразйвні  матеріали  -  речовини  підвищеної  твер¬ 
дості,  які  застосовуються  для  механічної  обробки 
інших  матеріалів.  2.  Який  виробляє  абразиви. 
3.  Який  виникає  внаслідок  тертя. 

АБРАЗЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  твердого  тіла 
стирати  інше  тіло  або  самому  стиратися  в  процесі 
тертя. 

АБРАЗІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  абразії. 

АБРАЗІЯ»  -ї,  ж.  1.  геол.  Процес  руйнування  узбере¬ 
жжя  морським  прибоєм.  2.  мед.  Хірургічна  опе¬ 
рація  з  видалення  вмісту  і  внутрішнього  шару 
стінки  якої-небудь  порожнини  або  порожнистого 
органа. 

АБРАКАДАБРА,  -и,  ж.  1.  Магічна  формула,  таємне 
слово,  що  їм  приписувалася  чудодійна  сила. 
2.  Безглуздий  набір  слів;  нісенітниця. 

АБРАХІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  верхніх  кін¬ 
цівок. 

АБРЕАКЦІЯ,  -ї,  ж.  Психоаналітичний  термін,  що  оз¬ 
начає  послаблення  або  усунення  тривоги  шляхом 
"повторного  переживання"  початкового  досвіду, 
який  спричинив  напругу. 

АБРЕВІАТУРА,  -и,  ж.  1.  Складноскорочене  слово, 
утворене  з  початкових  складів  або  з  перших  літер 
слів  словосполучення.  2.  Знаки  скорочення  нот¬ 
ного  письма. 

АБРЕВІАТУРНИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  умовно 
скорочених  слів. 

АБРЕВІАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  абревіації. 
АБРЕВІАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  лівгв.  Утворення  нових  слів 
шляхом  поєднання  початкових  складів  кількох 
слів  або  перших  літер  слів  словосполучення. 
2.  мед.  Скорочення  індивідуального  розвитку  ор¬ 
ганів  або  їхніх  частин;  спричинює  недорозвине¬ 
ність  або  повну  втрату  органів  у  нащадків. 

АБРЕЖЕ,  везм.  і  вевідм.  Виписка,  витяг  із  твору, 
скорочений  переказ. 

АБРЕК,  -а,  ч.,  іст.  Кавказький  вигнанець. 

АБРИКбС,  -а,  ч.  Те  саме,  що  абрикбса. 

АБрикбСА,  -и,  ж.  1.  Плодове  дерево.  2.  Жовтогаря¬ 
чий  соковитий  плід  цього  дерева  з  великою  кісто¬ 
чкою,  солодкий  на  смак. 

АБРИКбСІВКА,  -и,  ж.  Горілка,  виготовлена  з  абри¬ 
косів. 

АБРИКбСНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  абрикбсовий. 
АБРИКбСНИК,  -а,  ч.  Людина,  що  займається  виро¬ 
щуванням  абрикосів. 

АБРИКбСОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  абрикбс  і  абрикбса. 
АБРИКОТЙН,  -у,  Ч.  Абрикосовий  лікер. 

Абрис,  -у,  ч.  1.  Обриси  предмета;  контур.  Контур¬ 
ний  малюнок.  Абрис  профілю  людини.  2.  перев. 
Загальна  характеристика  явищ,  осіб,  огляд  подій 
і  т.  ін.  Абрис  міжнародних  подій. 

АБРИСНИЙ,  -а,  -е.  Який  дає  загальний  обрис  предме¬ 
та  за  допомогою  самих  тільки  ліній;  контурний. 
АБРОГАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Скасування  застарілого  зако¬ 
ну.  2.  Зміна  або  відміна  попередньої  домовленос¬ 
ті,  угоди  внаслідок  зміни  обставин. 

АБРУПТЙВ,  -а,  ч.  Проривний  приголосний  звук,  під 
час  вимовляння  якого  в  гортані  між  голосовими 
зв'язками  постає  змикання. 

АБРУПТЙ8НИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  абрупції. 

АБРУПЦІЯ,  -ї,  ж.  Раптове  припинення  мелодії  як 
засіб  музичного  виразу. 

АБСАНС,  -у,  с.  Тимчасова  непритомність  -  симптом 
епілепсії. 

АБСЕНІЗМ,  -у,  ч.  Хронічний  алкоголізм,  який  роз¬ 
вивається  внаслідок  вживання  абсенту. 

АБСЕНТ,  -у,  ч.  Міцний  алкогольний  напій  зеленого 
кольору,  що  містить  полинову,  анісову  та  інші 
ароматичні  олії. 

АБСЕНТЕЇЗМ,  -у,  ч.  Масове  ухиляння  від  участі  у 
виборах,  а  також  систематична  відсутність  на  за¬ 
сіданнях  членів  колегіальних  органів.  **  Земле в- 


2 


лісницький  абсентеїзм  -  форма  землеволодіння, 
за  якою  земля  відокремлена  від  землевласника. 
АБСЙДА  див.  апсйда. 

АБСОЛЬВЕНТ,  -а,  ч.  Особа,  яка  дає  прощення,  зві¬ 
льняє  від  якихось  зобов'язань. 

АБСОЛіЬт,  -у,  ч.  В  ідеалістичній  філософії  -  вічна, 
незмінна,  нескінченна  першооснова  Всесвіту  (дух, 
ідея);  у  релігії  -  Бог.  //  Що-небудь  самодостатнє, 
безвідносне,  нічим  не  обумовлене. 

АБСОЛЮТИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Визнання  чого-небудь  безві¬ 
дносно,  винятково  значимим,  самодостатнім,  зве¬ 
дення  чого-небудь  в  абсолют;  доведення  до  абсо¬ 
люту. 

АБСОЛЮТЙЗМ,  -у,  V.  Форма  керування  державою, 
за  якої  верховна  влада  повністю  належить  одній 
особі  -  монархові;  самодержавство. 

АБСОЛЮТИ ЗбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  і 
теп.  ч.  до  абсолютизувати.  //  абсолютизбвано, 
безос.  присуди,  сл. 

АБСОЛЮТИЗОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  абсо- 
лютизбваний. 

АБСолютизбВАНО.  Присл.  до  абсолютизбваний. 
АБСОЛЮТИЗУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  абсолютизу¬ 
вати. 

АБСОЛЮТИЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  і  док.,  перех. 
Робити  безумовним,  самодостатнім;  доводити  до 
абсолюту. 

АБСОЛЮТЙСТ,  -а,  V.  Прихильник  абсолютизму. 
АБСОЛЮТЙСТКА,  -и.  Жін.  до  абсолютйст. 
АБСОЛЮТИСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Який  має  риси  абсолю¬ 
тизму.  Власт.  абсолютистові. 

АБСОЛЮТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Безвідносний,  узятий  поза 
зв'язком,  без  порівняння  з  чим-небудь;  безумов¬ 
ний.  2.  Цілковито  чистий,  без  домішок.  **  Абсо¬ 
лютний  спирт  -  етиловий  спирт,  який  практично 
не  містить  води.  3.  Цілковитий,  повний;  необме¬ 
жений;  досконалий,  довершений.  **  Абсолютна 
величині  [дійсного]  числі,  мат.  -  саме  число, 
взяте  без  знака  плюс  або  мінус.  Абсолютна  висо¬ 
ті  -  перевищення  по  вертикалі  даного  пункту  зе¬ 
мної  поверхні  над  рівнем,  який  приймають  за  ну¬ 
льовий.  Абсолютна  відповідальність,  юр.  -  вид 
матеріальної  відповідальності,  що  настає  в  резу¬ 
льтаті  завдання  шкоди.  Абсолютна  волбгість  по¬ 
вітря,  фіз.  -  кількість  водяної  пари  в  грамах,  що 
міститься  в  даний  момент  в  1  м'  повітря.  Абсо¬ 
лютна  додаткбва  віртість,  ек.  -  додаткова  вар¬ 
тість,  створювана  подовженням  робочого  дня  за 
межі  необхідного  робочого  часу.  Абсолютна  ідія, 
філос.  -  те  саме,  що  абсолЮт.  Абсолютна  істина, 
філос.  -  об'єктивна  реальність,  що  пізнається  че¬ 
рез  ряд  відносних  істин.  Абсолютна  монірхія  - 
різновид  монархічної  форми  правління,  який  ха¬ 
рактеризується  зосередженням  усієї  повноти  дер¬ 
жавної,  а  також  духовної  влади  в  руках  монарха. 
Абсолютна  пбхибка  -  модуль  різниці  між  точним 
числом  та  наближеним  його  значенням.  Абсолют¬ 
на  [зембльна]  рбнта,  ек.  -  рента,  яку  одержує  зе¬ 
млевласник  з  усіх  ділянок  землі.  Абсолютна  тем¬ 
пература,  фіз.  -  температура,  що  вимірюється  по 
абсолютній  термодинамічній  шкалі.  Абсолютний 
нуль,  фіз.  -  найнижча  температура  (  -  273,16  *С), 
за  якої  припиняється  тепловий  рух  молекул  у  ті¬ 
лі.  Абсолютний  слух  -  здатність  пізнавати  та  від¬ 
творювати  висоту  будь-якого  звуку  без  попереднь¬ 
ого  слухового  настроювання.  Абсолютний  чемпі- 
6н  -  спортсмен,  що  переміг  усіх  претендентів  на 
звання  переможця  змагань.  АбсолЮтні  системи 
одинйць,  фіз.  -  системи  одиниць,  у  яких  одиниці 
довжини,  маси  і  часу  вибрані  за  основні. 
АБСОЛЮТНІСТЬ,  -ності,  ж.,  філос.  Абстр.  ім.  до  аб¬ 
солютний  1. 

АБСОЛЮТНО.  Присл.  до  абсолютний  2;  цілком,  по¬ 
вністю.  **  Абсолютно  чбрне  тіло,  фіз.  -  тіло,  яке 
цілком  поглинає  проміння,  що  падає  на  нього. 
Абсолютно  твердА  тіло,  фіз.  -  тіло,  форма  і  роз¬ 
міри  якого  під  дією  будь-яких  зовнішніх  впливів 
можуть  вважатися  незмінними. 

АБСОЛЮТйВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
абсолютувАти. 

АБСОЛЮТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  абсолютувАти. 
абсолютувАти,  -ую,  -уєш,  педок.  Цілком  знево- 
джувати  розчинники. 

АБСОЛЮЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Постанова  суду,  що  звільняє 
підсудного  від  покарання.  2.  У  католицизмі  -  від¬ 
пущення  гріхів.  * 

АБСОРБАТ,  -у,  ч.  Компонент  системи,  що  поглинає¬ 
ться  абсорбентом  у  процесі  абсорбції. 

АБСОРБЕНТ,  -у,  ч.  Речовина,  що  має  здатність  вби¬ 
рати,  всмоктувати  інші  речовини. 

АБСбРБЕР,  -а,  ч.,  спец.  Пристрій,  у  якому  здійсню¬ 
ють  абсорбцію. 

АБСОРБбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  аб- 
сорбувАти.  //  абсорббвано,  безос.  присуди,  сл. 
АБСОРБбВАНість,  -ності,  ж.  Якість  за  знач,  абсор- 
ббваний. 

АБСОРБТЙВ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  абсорбАт. 
абсорбувАльний,  -а,  -е.  Який  володіє  властивістю 
абсорбції. 

АБСОРБУвАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  абсорбувАти. 
АБСОРБУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  і  док.,  перех., 
фіз.,  хім.  Вбирати,  всмоктувати;  поглинати  усією 
товщею  речовини-абсорбента. 

АБСОРБУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  і  док.,  фіз.,  хім. 
Пас.  до  абсорбувАти. 

АБСОРБУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  аб¬ 
сорбувАти  і  абсорбувАтися. 

АБСОРБЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  абсбрбція.  Абсор¬ 
бційна  спектрографія.  Ц  Який  працює  на  основі 
абсорбції.  Абсорбційний  холодильник. 


АБСОРБЦІОМЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  визначення  га¬ 
зів  крові. 

АБСОРБЦІЯ,  -ї,  ж.,  фіз.,  хім.  1.  Дія  за  знач.  абсор¬ 
бувАти  і  абсорбувАтися.  2.  Вбирання,  всмоктува¬ 
ння.  3.  Один  із  видів  сорбції,  який  полягає  у  пог¬ 
линанні  речовин  із  суміші  газів  рідиною.  4.  Пог¬ 
линання  електромагнітного  випромінювання  або 
звуку  при  проходженні  їх  через  рідину. 
АБС-ПЛАСТИК,  -у,  ч.  Пластмаса  на  основі  потрійно¬ 
го  акрилонітрила  з  бутадієном  та  стиролом. 
АБСТЕНЦЮНІСТИ,  -ів,  ми.  Прибічники  сектантської 
тактики  бойкоту  парламентських  виборів. 
АБСТИНЕНТ,  -а,  ч.  Прихильник  повного  утримання 
від  вживання  спиртних  напоїв,  заборони  виробни¬ 
цтва  й  продажу  їх. 

АБСТИНЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  абстинАнція. 
**  АбстинАнтний  синдрбм  -  одна  з  основних  оз¬ 
нак  хронічного  алкоголізму  та  наркоманії;  харак¬ 
теризується  рядом  соматичних  і  психологічних 
розладів,  які  виникають  в  результаті  різкого  при¬ 
пинення  прийому  алкоголю  (наркотиків)  або  зме¬ 
ншення  їх  доз. 

АБСТИНЕНЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Повне  утримання  від  вжи¬ 
вання  алкогольних  напоїв,  тютюну.  2.  Особливий 
болісний  стан  алкоголіків  і  наркоманів  після  рап¬ 
тового  та  повного  припинення  вживання  ними  ал¬ 
коголю  або  звичного  наркотику;  ломка. 
АБСТРАГОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  аб- 
страгувАти.  //  абстраговано,  безос.  присуди,  сл. 
АБСТРАГОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  абстра- 
гбваний. 

АБСТРАГОВНИЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  абстрагувати. 
АБСТРАГОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Власт.  за  знач,  абстра- 
гбвний. 

АБСТРАГУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  абстрагувАти  і 
абстрагуватися. 

АБСТРАГУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  і  док.,  перех.  Уя¬ 
вно  (в  думках)  відривати,  відокремлювати  одні 
(окремі)  аспекти  явищ  чи  властивості  предметів 
від  інших. 

АБСТРАГУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.  і  док.  Пас. 
до  абстрагувАти. 

АБСТРАГУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  може  абстрагува¬ 
ти  (абстрагуватися). 

АБСТРАКТ,  -у,  ч.,  заст.  Поняття,  створене  шляхом 
абстрагування. 

АБСТРАКТНЕ,  -ого,  с.,  філос.  Категорія  діалектичної 
логіки;  певна  сторона  конкретного  у  своїй  віднос¬ 
ній  самостійності,  ізольованості. 

АБСТРАКТНИЙ,  -а,  -е.  Який  виник  унаслідок  абстра¬ 
гування;  прот.  конкретний.  Оснований  на  аб¬ 
стракції  (у  1  знач.),  схильний  до  абстрагування. 
Відірваний  від  дійсності,  від  життя.  **  АбстрАкт- 
на  лАксика  -  слова  на  означення  якостей,  власти¬ 
востей,  станів,  відчуттів,  категорій  мислення,  ду¬ 
ховної  та  матеріальної  культури.  Абстрйктна  пра¬ 
ця  -  праця  товаровиробників,  що  виступає  як  за¬ 
трата  людської  робочої  сили  взагалі,  незалежно 
від  її  конкретної  форми.  Абстрйктне  мйслення  - 
один  із  видів  людського  мислення,  який  полягає 
в  утворенні  абстрактних  понять  і  в  оперуванні 
ними.  Абстрйктне  мистАцтво  -  те  саме,  що  абст¬ 
ракціонізм. 

АБСТРАКТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  абетрАктний. 
АБСТРАКТНО.  Присл.  до  абетрАктний. 
АБСТРАКЦІОНІЗМ,  -а,  ч.  Формалістичний  напрям  у 
живопису,  послідовники  якого  зображують  реаль¬ 
ний  світ  як  поєднання  абстрактних  форм  (ліній, 
геометричних  фігур)  або  колірних  плям. 
АБСТРАКЦІОНІСТ,  -а,  ч.  Послідовник,  прихильник 
абстракціонізму. 

АБСТРАКЦІОНІСТКА,  -и.  Жін.  до  абстракціоніст. 
АБСТРАКЦІОНІСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Пройнятий  абстракці¬ 
онізмом. 

АБСТРАКЦІЯ,  -ї,  ж.,  філос.  1.  тільки  оди.  Те  саме, 
що  абстрагувАння.  **  Абстрікція  дАних,  спец.  - 
принцип  визначення  даних  за  допомогою  опера¬ 
цій,  що  їх  можна  виконувати  над  об'єктами  дано¬ 
го  типу.  Процедурна  абстрікція,  спец.  -  прин¬ 
цип,  згідно  з  яким  будь-яку  операцію,  що  досягає 
чітко  визначеного  результату,  користувач  може 
розглядати  як  цілісний  об'єкт.  2.  Результат  абст¬ 
рагування,  абстрактне  поняття. 

АБСУРД,  -у,  ч.  Безглуздя,  нісенітниця.  "  Теітр 
(дріма,  література)  абсурду  -  драматургія,  літе¬ 
ратура,  що  представляють  світ  як  хаос,  відобра¬ 
жають  песимізм,  передчуття  загибелі  і  т.  ін. 
АБСУРДЙЗМ,  -у,  ч.  Напрям  у  драматургії,  літерату¬ 
рі,  що  представляють  світ  як  хаос,  відображають 
песимізм,  передчуття  загибелі  і  т.  ін. 

АБСУРДЙСТ,  -у,  ч.  Прибічник  абсурдизму,  предста¬ 
вник  театру  (драматургії,  літератури)  абсурду. 
АБСУРДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  абсурд;  безглуздий, 
нісенітний. 

АБСУРДНІСТЬ,  -ності.  Абстр.  ім.  до  абсурдний. 
АБСУРДНО.  Присл.  до  абсурдний. 

АБСЦЕДЙВНИИ,  -а,  -е.  Стос,  до  абсцедування. 
АБСЦЕДУВАННЯ,  -я,  с.  Процес  утворення  абсцесів. 
АБСЦЕС,  -у,  ч.  Місцеве  скупчення  гною  у  тканинах 
тіла  внаслідок  запалення;  гнояк,  нарив. 
АБСЦЕСЕКТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне  видалення  інкап- 
сульованого  абсцесу  без  його  розтину. 
АБСЦЕСОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Рентгенологічне  досліджен¬ 
ня  порожнини  абсцесу  після  введення  в  неї  конт¬ 
растної  речовини. 

АБСЦЕСОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Розтин  абсцесу  хірургічним 
шляхом. 

АБСЦЕСТОНЗИЛЕКТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічна  операція 
екстракапсулярного  видалення  піднебінного  миг¬ 
далика  з  одночасним  розтином  мигдаликового  аб- 


авАнсовий 

сцесу. 

АБСЦИСА,  -и,  ж.,  мат.  Величина,  яка  визначає  по¬ 
ложення  деякої  точки  на  площині  або  у  просторі 
по  осі  X  у  прямокутній  системі  координат. 

АБУ,  невідм.  Слово,  яке  в  арабській  мові  входить 
до  складу  чоловічих  імен  і  вказує  на  те,  що  дана 
особа  є  батьком. 

АБУЗУС,  -у,  ч.  Зловживання  (надмірне  вживання) 
упродовж  кількох  днів  великої  кількості  алкого¬ 
лю  або  наркотиків. 

АБУКУМАЛІТ,  -у,  ч.  Мінерал  чорного  кольору,  що 
його  знаходять  у  гранітних  пегматитах. 
АБУЛІЧНИЙ,  -а,  -е.  Безвільний. 

АБУЛІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Ослаблення  волі  внаслідок  нер¬ 
вового  захворювання  або  перевтоми;  безвілля. 
АБУТИЛОН,  -у,  ч.  Рід  рослин  родини  мальвових. 
АБХАЗЦІ,  -ів,  ми.  (оди.  абхаз,  абхАзець,  -зця,  ч.; 
абхАзка,  -и,  ж.).  Народ,  що  становить  корінне  на¬ 
селення  Абхазії. 

АБХАЗЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  абхАзці  і  Абхазія. 
АБЦУГ,  -у,  ч.  1 .  У  картярській  грі  в  банк  -  кожна  па¬ 
ра  карт  при  метанні  праворуч  і  ліворуч.  2.  Шлак, 
що  утворюється  при  вилученні  із  чорнового  свин¬ 
цю  домішок  олова,  срібла  і  золота. 

АБШЙТ,  -у,  ч.,  зах.  Відставка,  звільнення  зі  служби. 
АБШИТбВАНИй,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  аб- 
шитувАти. 

АБШИТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  абшитувАти. 
АБШИТУВАТИ,  -Ую,  -уєш,  иедок.  і  док.,  перех.,  заст. 
Звільняти  зі  служби,  давати  відставку. 

Абштрих,  -у,  ч.  Шлак,  що  утворюється  при  очищен¬ 
ні  чорнового  свинцю  від  домішок  арсену  та  стибію. 
АБ'ЮДИКАЦІЯ,  -ї,  ж.  Відсуджений  якоїсь  речі. 
АБ'ЮРАЦІЯ,  -ї,  ж.  Прилюдне  зречення  віри  або  сво¬ 
їх  переконань. 

АВА,  -й,  ж.  Різновид  подвійної  рибальської  сітки, 
в  якій  одна  сітка  має  більші  вічка. 

АВАЛІСТ,  -а,  ч..  Юридична  або  фізична  особа,  яка 
гарантує  оплату  векселя,  перебираючи  на  себе  зо¬ 
бов’язання  за  чужим  вексельним  боргом. 

АВАЛЬ,  -ю,  ч.  Вексельне  гарантування,  за  яким 
особа,  що  його  здійснює,  перебирає  на  себе  відпо¬ 
відальність  перед  власником  векселя  за  виконан¬ 
ня  зобов'язань  відносно  оплати  цього  векселя; 
платіж  за  таким  зобов’язанням. 

АВАЛЮВАННЯ,  -я,  <?.:  **  АвалювАння  вАкселя  - 
оформлення  авалю  за  векселем. 

АВАНБЕК,  -а,  ч.  Пересувне  металеве  кріплення  зам¬ 
кненої  циліндричної  або  овальної  форми. 
АВАНГАРД,  -у,  ч.  1.  Частина  військ  (або  флоту),  що 
рухається  попереду  головних  сил.  2.  перев.  Найс- 
відоміша,  вайпередовіша  частина  певної  суспіль¬ 
ної  групи,  що  веде  за  собою  інші  суспільні  групи. 
АВАНГАРДЙЗМ,  -у,  ч.  Загальна  назва  різних  напря¬ 
мків  у  мистецтві  20  ст„  для  яких  характерні  роз¬ 
рив  Із  традиціями  реалізму,  пошуки  нових  засо¬ 
бів  вираження  і  формальної  структури  твору. 
АВАНГАРДЙСТ,  -а,  ч.  Прибічник,  послідовник  аван¬ 
гардизму. 

АВ АНГАР ДЙСТКА,  -и.  Жін.  до  авангардйст. 
авангардистський,  -а,  -е.  Прикм.  до  авангардйзм 
і  авангардйст. 

АВАНГАРДНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  авангАрд  1. 
2.  перев.  Який  іде  в  перших  лавах  кого-,  чого-не¬ 
будь;  передовий.  **  Авангардний  джаз  -  умовна 
назва  стилів  та  напрямків  джазу,  спрямованих  на 
модернізацію  музичної  мови.  Авангардний  рок  - 
умовна  назва  музичних  стилів  та  напрямків,  які 
увібрали  все,  що  набуло  розвитку  в  сучасній  рок- 
музипі. 

АВАНЗАЛ,  -у,  ч.  Невеликий  зал,  кімната  перед  го¬ 
ловним  залом  у  великих  громадських  будинках, 
палацах. 

АВАНКАМЕРА,  -и,  ж.  1.  Пристрій  у  передній  частині 
поверхневої  водозабірної  споруди,  в  якому  осідає 
намул.  2.  Водний  простір  безпосередньо  перед  ма¬ 
шинним  залом  електростанції.  3.  Те  саме,  що  фор- 
камера  в  дизельних  і  рідинних  ракетних  двигунах. 
АВАНКАМЕРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аванкАмера. 
АВАНЛОЖА,  -і,  ж.  Невелике  приміщення  біля  входу 
в  театральну  ложу. 

АВАНПОРТ,  -у,  ч.  Зовнішня  частина  водного  просто¬ 
ру  порту  або  гавані,  захищена  від  хвиль. 
АВАНПОСТ,  -у,  ч.  У  деяких  арміях  -  передовий  сто¬ 
рожовий  пост,  що  його  виставляють  для  охорони 
від  несподіваного  нападу  ворога. 

АВАНПОСТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аванпбст. 
АВАНПРОЕКТ,  -у,  ч.  Попередній,  чорновий  проект. 
АВАНС,  -у,  ч.  1.  Гроші,  що  їх  перераховують  згідно 
з  договором  наперед  у  рахунок  наступних  плате¬ 
жів  за  виконані  роботи  чи  надані  послуги;  завда¬ 
ток.  2.  Гроші,  що  їх  видають  працівникові  в  ра¬ 
хунок  належної  йому  заробітної  платні.  3.  зазв. 
ми.  авАнси,  -ів,  розм.  Про  те,  що  було  надано  або 
обіцяно  наперед  і  що  необхідно  виправдати,  підт¬ 
вердити  в  майбутньому.  4.  зазв.  ми.  авАнси,  -ів, 
розм.  Про  знаки  уваги,  поведінки,  які  вселяють 
надії  на  прихильність,  симпатію. 

АвАнсик,  -у,  ч.  Зменш,  до  авАнс. 

АВАНСОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
авансувАти.  **  Авансований  капітАл  -  капітал  у 
вигляді  коштів  або  майнових  цінностей,  інвесто¬ 
ваний  у  справу  заздалегідь,  до  того,  як  бізнес 
став  прибутковим. 

АВАНСОВИЙ,  -а,  -е.  Який  видається  (здійснюється  і 
т.  ін.)  наперед;  попередній.  **  Авансовий  звіт  - 
документ  типової  форми,  який  підтверджує  вит¬ 
рати.  авансовий  капітАл  -  кошти,  вкладені  у  під¬ 
приємство  для  одержання  прибутку,  авансовий 
платіж  -  внесення  коштів,  здійснення  платежу  в 


З 


АВАНСОДАВЕЦЬ 

рахунок  оплати  товарів,  робіт,  послуг  до  їх  одер¬ 
жання  або  виконання;  включається  до  активів  фі¬ 
рми,  що  надала  аванс. 

АВАНСОДАВЕЦЬ,  -вця,  V.  Той,  хто  надає  аванс. 
АВАНСОДЕРЖАТЕЛЬ,  -я,  ч.  Той,  кому  надано  аванс. 
АВАНСОМ,  присл.  1.  У  рахунок  майбутньої  випла¬ 
ти;  наперед.  2.  переш.  Заздалегідь.  Сплатити  ава¬ 
нсом. 

АВАНСОТРИМАЧ,  -А,  ч.  Те  саме,  що  авансодержа¬ 
тель. 

АВАНСУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Надання  авансу.  2.  Еконо¬ 
мічний  процес,  який  передбачає  вкладання  кош¬ 
тів  у  виробництво  та  повернення  їх  із  приростом 
внаслідок  кругообігу  вартості. 

АВАНСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  і  док.,  перед.  Вида¬ 
вати  аванс  кому-небудь.  //  авансбвано,  безос. 
присуди,  сл. 

АВАНСУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.  і  док.  Брати, 
одержувати  аванс. 

АВАНСЦЕНА,  -и,  ж.  1.  Відкрита  частина  театраль¬ 
ної  сцени,  трохи  висунута  наперед.  2.  переш.  Чі¬ 
льне  місце,  передній  план. 

АВАНТАЖ,  -у,  ч.  Вигода,  користь,  сприятливе  ста¬ 
новище. 

АВАНТАЖНИЙ,  -а,  -е.1.  Вигідний,  корисний.  2.  При¬ 
вабливий.  показний. 

АВАНТИТУЛ,  -у,  ч.  Виконана  художником  або  наб¬ 
рана  за  ескізом  початкова  сторінка  книги,  яка  пе¬ 
редує  титулові. 

АВАНТУРА  див.  авантіЬра. 

АВАНТУРНИК  див.  авантіЬрник. 
авантурницький  див.  авантіЬрницький. 
авантурниця  див.  авантюрниця. 

АВАНТІЬРА,  рідко  АВАНТУРА,  -и,  ж.  і.  Ризикова¬ 
ний,  непевний  захід,  дія,  справа,  розраховані  на 
випадковий  успіх.  2.  заст.  Пригода. 

АВАНТЮРИЗМ,  -у,  ч.  Поведінка,  діяльність,  що  ха¬ 
рактеризуються  ризикованими,  безпринципними 
вчинками  з  метою  досягнення  легкого  успіху,  ви¬ 
годи;  схильність  до  авантюр  (у  1  знач.). 
АВАНТЮРИН,  ч.  1.  род.  -а.  Мінерал  класу  силікатів, 
що  його  використовують  для  виготовлення  прик¬ 
рас,  художніх  виробів.  2.  род.  -у.  Сорт  скла. 
АВАНТЮРИНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  авантюрйн. 
АВАНТЮРИСТ,  -а,  ч.  1.  Той,  хто  схильний  до  аван¬ 
тюризму;  пройдисвіт.  2.  заст.  Шукач  пригод. 
АВАНТЮРИСТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Оснований  на  авантюри¬ 
змі;  власт.  авантюристові  (у  1  знач.). 
авантюристка,  -и.  Жін.  до  авантюрйст. 
авантюристський,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  авантю¬ 
рйст  1.  2.  Те  саме,  що  авантюристйчний. 
авантюрний,  -а,  -е.  1.  Пов'язаний  з  авантюрою  (у 
1  знач.).  2.  заст.  Пригодницький. 
авантіЬрник,  рідко  авантурник,  -а,  ч.  Те  саме,  що 
авантюрйст  (у  1  знач.). 

авантіЬрницький,  рідко  авантурницький,  -а,  -е. 
Пройнятий  авантюризмом,  оснований  на  авантю¬ 
ризмі. 

АВАНТіЬРНИЦЯ,  рідко  АВАНТУРНИЦЯ,  -і.  ЖІН.  ДО 
авантіЬрник. 

АВАНТіЬрнють,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  авантіЬр- 
ний  (у  1  знач.). 

авантюрно.  Присл.  до  авантіЬрний. 

АВАРЕЦЬ  див.  аварці. 

АвАри,  -ів,  ми.  (оди.  авйр,  -а,  ч.,  авйрка,  -и,  ж.). 
Тюркські  племена,  які  в  6  ст.  завоювали  придуна- 
йські  райони,  заснували  свою  державу  і  проісну¬ 
вали  там  до  початку  9  ст. 

АВАРІЙКА,  -и,  ж.,  розм.  Автомашина,  оснащена  ус¬ 
таткуванням,  необхідним  для  усунення,  запобіга¬ 
ння  аварій,  технічних  несправностей. 

АВАРІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  авірія  (у  1  знач.). 
//  Признач,  для  ліквідації  аварії.  **  Аварійний 
бонд  -  розписка,  що  іі  видає  вантажоодержувач 
перевізникові  при  одержанні  вантажу  у  випадку 
аварії.  Аварійний  внесок  -  грошова  сума,  яку 
має  право  стягнути  судновласник  або  інша  особа 
за  його  дорученням  з  власника  вантажу,  що  його 
перевозить  судно.  Аварійний  комісір  -  юридична 
або  фізична  особа,  до  послуг  якої  звертаються 
страхувальники  для  захисту  своїх  інтересів  у  разі 
страхового  випадку  із  застрахованим  майном. 
Аварійна  підлйска  -  зобов'язання  одержувача  ва¬ 
нтажу,  що  його  видають  перевізнику  (наприклад, 
капітану  судна),  заплатити  належну  йому  частку 
витрат  у  разі  аварії  транспортного  засобу.  Аварій¬ 
на  ситуація  -  ситуація,  що  потребує  негайного 
втручання  для  повернення  системи  до  нормально¬ 
го  функціонального  стану.  Аварійний  сертифікат 
-  документ,  який  офіційно  підтверджує  причини, 
характер  та  розміри  збитків  у  застрахованому  ма¬ 
йні  внаслідок  аварійного  випадку. 

АВАРІЙНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  несе  аварійну  службу, 
усуває  аварії. 

аварійність,  -ності,  ж.  Наявність  аварій. 

АВАРІЙНО,  присл.  1.  Щоб  уникнути  аварії,  на  ви¬ 
падок  можливої  аварії;  використовуючи  аварій¬ 
ний  варіант.  2.  У  терміновому  порядку. 
АВАРІйно-РЕМбнтний,  -а,  -е.  Призначений  для  роз¬ 
в'язання  завдань  з  ліквідації  надзвичайних  ситуа¬ 
цій  та  їх  наслідків. 

АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  із  ряту¬ 
ванням  людей  в  аварійній  ситуації.  **  Аварійно-ря¬ 
тувальні  роббти  -  дії  із  захисту  людей,  матеріаль¬ 
них  та  культурних  цінностей,  захисту  навколиш¬ 
нього  середовища  у  зоні  надзвичайних  ситуацій. 
АВАРІЯ,  -і,  ж.  1.  Значне  пошкодження  механізму, 
машини  і  т.  ін.  під  час  дії,  руху.  //  Пошкоджен¬ 
ня,  вихід  із  ладу,  руйнування,  що  сталося  з  тех¬ 
ногенних  (виробничих,  технологічних,  експлуата¬ 

4 


ційних)  або  природних  причин.  2.  переш.,  розм. 
Невдача,  несподіване  порушення  перебігу  якоїсь 
справи;  нещастя. 

АВАРКА  див.  авйри. 

АВАРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  авйрці. 

АВАРЦІ,  -ів,  ми.  (оди.  аварець,  -рця,  у.;  авйрка, 
-и,  ж.).  Народність,  що  становить  частину  населе¬ 
ння  Дагестану. 

АВАтАРА,  -и,  ж.  В  індуїзмі  -  втілення  бога  Вішну 
у  вигляді  героїв  Крішни,  Рами,  вепра,  карлика  та 
ін.,  що  здійснюють  подвиги  на  землі. 

Авва,  иевідм.  1.  Духовний  титул  у  сирійських 
християн.  2.  Сирійська  назва  ігумена. 

АВПЄВИЙ,  -а,  -е.  Належний  Авгію.  **  Авгієві  стАй- 
ні:  а)  у  давньогрецькій  міфології  -  стайні  царя 
Авгія,  що  їх  не  чистили  ЗО  років  і  які  за  один 
день  вичистив  Геракл;  б)  переш.,  дуже  забруднене 
місце  або  вкрай  занедбані  справи. 

АВГІТ,  -у,  V.  Породоутворюючий  мінерал  класу  си¬ 
лікатів. 

АВГУР,  -а,  ч.  1.  У  Стародавньому  Римі  -  жрець, 
що,  спостерігаючи  політ  і  поведінку  птахів,  про¬ 
віщав  нібито  волю  богів.  2.  переш.,  ірои.  Про  лю¬ 
дину,  що  перетворює  свої  спеціальні  знання  в  та¬ 
ємницю. 

АвгУСТ,  -а.  ч.  Почесний  титул  римських  імперато¬ 
рів  після  Октавіана  Августа. 

АВГУСТАЛИ,  -ів,  ми.  1.  Колегія  жерців,  яку  засну¬ 
вав  імператор  Август  для  відправляння  культу 
ларів  і  пенатів.  2.  Клас  жерців,  що  його  запрова¬ 
див  Тіберій  для  віддавання  божественних  почес¬ 
тей  Августові  та  роду  Юліїв.  3.  Ігри,  запровадже¬ 
ні  на  честь  Августа  в  Римі  та  провінціях. 
АВГУСТИНІАНСТВО,  -а,  с.  Напрям  середньовічної 
схоластики,  пов'язаний  з  ідеями  християнського 
теолога  і  церковного  діяча  4  ст.  Августина  Бла¬ 
женного. 

АВГУСТИНІЗМ,  -у,  ч.  Релігійна  доктрина  августинців. 
АВГУСТЙНЦІ,  -ів,  ми.  Ченці  католицького  жебручо- 
го  ордену,  що  постав  у  Італії  в  13  ст.,  в  основу 
статуту  якого  покладені  твори  християнського  бо¬ 
гослова  Августина  Блаженного. 

АВГУСТІЙШИЙ,  -а,  -е.  Титул,  що  додавався  до  зага¬ 
льних  імен,  якими  позначали  імператора  та  чле¬ 
нів  його  сім'ї  (спершу  -  титул  римських  імпера¬ 
торів).  Августійша  особа. 

АВДИтОР  див.  аудйтор. 
авдитОрія  див.  аудитбрія. 

АВДЙТОРСТВО  див.  аудиторство. 
авдйторський  див.  аудйторський. 
авдОтка,  -и,  ж.  Птах  підряду  куликів. 

Аве  МАРІЯ,  -і,  ж.  Музичний  твір  на  текст  однойме¬ 
нної  католицької  молитви  або  на  вільний  текст, 
що  включає  звернення  до  Діви  Марії. 

АВЕНІН,  -у,  ч.  Отрутохімікат,  що  його  застосовують 
для  боротьби  з  буряковим  довгоносиком. 

АВЕНЮ,  иевідм.,  ж.  Широка  вулиця,  зазвичай  об¬ 
саджена  деревами. 

АВЕРАЖ,  -у,  ч.  Стратегія  біржової  гри,  яка  полягає 
в  послідовних  купівлі  та  продажу  через  певний 
проміжок  часу  акцій  конкретного  випуску  в  міру 
зміни  їх  вартості. 

АВЕРРОЇЗМ,  -у,  ч.  Християнсько-теологічний  нап¬ 
рямок  епохи  християнського  середньовіччя  та  Ві¬ 
дродження,  засновником  якого  був  арабський  ми¬ 
слитель  Ібн-Рошд  (латинізоване  ім’я  -  Аверроес). 
Аверс,  -у,  ч.  Лицьовий  бік  монети  чи  медалі. 
АВЕРСЙВНИЙ,  -а,  -е:  **  Аверсйвна  терапія  -  загаль¬ 
ний  термін  для  позначення  будь-якої  з  методик 
зміни  поведінки,  які  використовують  контрольо¬ 
вані  неприємні  чи  хворобливі  стимули.  Аверсйв¬ 
на  поведінка  -  загальний  термін  при  вивченні 
поведінки  в  умовах  впливу  шкідливих  стимулів. 
Аверсйвний  контрбль  -  загальний  термін,  що  йо¬ 
го  використовують  для  характеристики  будь-якої 
ситуації,  коли  поведінка  контролюється  за  допо¬ 
могою  неприємних  або  хворобливих  впливів.  Аве¬ 
рсйвний  стймул  -  будь-який  стимул,  який  має 
шкідливі  властивості. 

АВІРСІЯ,  -ї,  ж.  Один  із  методів  лікування  алкого¬ 
лізму,  який  полягає  у  виробленні  у  хворого  фізи¬ 
чної  відрази  до  алкоголю. 

АВЕСТА,  -и,  ж.  Зібрання  священних  книг  деяких 
стародавніх  народів  Середньої  Азії,  Азербайджа¬ 
ну,  Ірану  та  Афганістану. 

АВЕСТІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  авести. 

АВжЕж,  част.,  розм.  1.  Уживається  для  стверджен¬ 
ня  якої-небудь  думки  (найчастіше  у  відповідях); 
аякже,  так,  звичайно.  2.  ірои.  Уживається  (з  під¬ 
вищеною  інтонацією)  із  запереченням  у  значенні, 
близькому  до  чом  не  такі,  якраз!,  отож! 
3.  діад.  Уживається  в  значенні,  близькому  до 
адже. 

АвіА,  иезм.  1.  у  знач,  присл.  Авіаційною  поштою. 
2.  у  знач,  прикм.  Що  пересилається  авіаційною 
поштою. 

АвіА...  Перша  частина  складних  слів,  що  відпові¬ 
дає:  1)  слову  авіаційний,  напр.:  авіадвигун, 
авіазавод,  авіаз'єднання  і  т.  ін.;  2)  сло¬ 
ву  повітряний,  напр.:  авіадесант,  авіаз¬ 
в'язок,  авіасполучення  і  т.ін. 
АВіААМАТОР,  -а,  ч.  Той,  хто  займається  авіаційним 
спортом  або  авіамоделюванням  як  любитель. 
АВІААМАТОРСТВО,  -а,  с.  Діяльність  авіааматора. 
АВіААМАТОРСЬКИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  авіаамйтор, 
авіаамйторство. 

АВІАБАЗА,  -и,  ж.  Аеродром  зі  складами,  ремонтни¬ 
ми  майстернями  та  обслуговуючими  підрозділами 
для  забезпечення  дій  авіації. 

АВІАБЕНЗЙН,  -у,  ч.  Бензин,  призначений  для  запра¬ 


вки  авіаційної  техніки. 

АВІАБЕНЗЙНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  авіабензйн. 
АВіАБібнти,  -ів,  ми.  Організми,  що  пристосувалися 
до  життя  у  повітрі. 

АВІАБОМБА,  -и,  ж.  Бомба,  що  ії  скидають  з  літака. 
АВІАБОМБОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  авіаббмба. 
АВІАБОМБУВАння,  -я,  с.  Скидання  бомб  з  літака. 
АВІАБУДІВНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  авіабудівних,  авіа- 
будівнйцтво. 

АВІАБУДІВНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  будує  літаки,  вигото¬ 
вляє  прилади  й  устаткування  для  авіації. 
АВІАБУДІВНЙЦТВО,  -а,  с.  Те  саме,  що  авіабудування. 
АВІАБУДУВАННЯ,  -я,  с.  Галузь  промисловості,  яка 
виробляє  літаки  та  вертольоти,  прилади  й  устат¬ 
кування  для  авіації. 

АВіАГАРмАта,  -и,  ж.  Гармата,  що  'її  встановлено  на 
борту  літака. 

АВІАГОРИЗОНТ,  -а,  ч.  Гіроскопічний  прилад  для  ви¬ 
значення  положення  літального  апарата  відносно 
горизонту. 

АВІАДВИГУН,  -і,  ч.  Двигун  літака,  вертольота. 
АВІАДЕСАНТ,  -у.  ч.  Повітряний  десант. 
АВІАДЕСАНТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  авіадесінт. 
АВІАДЕСАНТНИХ,  -а.  ч.  Військовослужбовець  повіт¬ 
ряно-десантних  військ. 

АВІАДЕСАНТУВАННЯ,  -я,  с.  Висаджування  десанту  з 
літака. 

АВІАДИСПЕтЧЕР,  -а,  ч.  Працівник  диспетчерської 
служби  в  аеропорту. 

АВІАЕСКАДРИЛЬЯ,  -ї,  ж.  Підрозділ  військової  авіа¬ 
ції,  який  складається  з  декількох  ланок  літаків. 
АВІАЗАВОД,  -у,  ч.  Завод  по  будівництву  авіаційної 
техніки  та  запасних  частин  до  неї. 
АВІАЗАВОДСЬКИЙ,  -і,  -4.  Прикм.  до  авіазавбд. 
АВІАЗВ'ЯЗОК,  -зку,  ч.  Повітряне  сполучення  між 
якими-небудь  населеними  пунктами  за  допомогою 
літаків  або  вертольотів. 

АВІАЗЕНІТНИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  із  зенітними  вій¬ 
ськами. 

АВІАЗНІМАННЯ,  -я,  с.  Зйомка  місцевості,  що  здійс¬ 
нюється  з  літака,  вертольота. 

АВІАкАСА,  -и,  ж.  Каса  з  продажу  квитків  на  паса¬ 
жирські  літаки,  вертольоти. 

АВІАКАТАСТРОФА,  -и,  ж.  Катастрофа  літака  (літа¬ 
ків)  або  вертольота  (вертольотів). 

АВІАКВИТОК,  -а,  ч.  Квиток  на  пасажирський  літак 
або  вертоліт. 

АВІАКЛУБ,  -у,  у.  Громадський  заклад,  що  об'єднує 
спортсменів  і  любителів  авіаційного  спорту. 
АВІАКОМПАНІЯ,  -і,  ж.  Компанія  (у  2  знач.),  що  зай¬ 
мається  авіаперевезеннями. 

АВІАКОМПАС,  -а,  у.  Прилад,  який  вказує  курс  літа¬ 
ка  щодо  заданого  напряму. 

авіаконструктор,  -а,  у.  Конструктор  літаків,  вер¬ 
тольотів,  планерів,  авіаційних  двигунів. 
АВІАКОНСТРУКТОРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  авіаконс¬ 
труктор. 

авіакосмічний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  авіаційно-кос¬ 
мічний. 

АВІАКУЛЕМЕт,  -а,  у.  Кулемет,  що  його  встановлено 
на  борту  літака. 

АВІАЛАЙНЕР,  -а,  у.  Те  саме,  що  лййнер  (у  1  знач.). 
АВІАЛАНКА,  -и,  ж.  Ланка  військових  літаків  або  ве¬ 
ртольотів. 

АВІАЛІНІЯ,  -ї,  ж.  Постійний  шлях  літаків  між  дво¬ 
ма  чи  кількома  населеними  пунктами;  повітряна 
лінія. 

АВіАль,  -ю,  у.  Сплав  алюмінію  переважно  з  магні¬ 
єм,  силіцієм  і  міддю,  що  відзначається  високими 
пластичністю  і  корозійною  тривкістю. 
АВіАМАГіСТрАль,  -і,  ж.  Магістральна  авіалінія. 
АВіАмАтка,  -и,  ж.  Те  саме,  що  авіанбсець. 
АВІАМАЯК,  -а,  у.  Маяк,  що  подає  сигнали  літакам 
та  вертольотам. 

АВІАМЕХАнік,  -а,  у.  Фахівець  з  ремонту  та  техніч¬ 
ного  обслуговування  літаків,  вертольотів. 
АВІАМОДЕЛІЗМ,  -у,  у.  Виготовлення  та  випробуван¬ 
ня  під  час  змагань  діючих  моделей  літаків,  верто¬ 
льотів,  планерів  любителями  авіаспорту. 
АВІАМОДЕЛІСТ,  -а,  у.  Той,  хто  займається  авіамоде¬ 
лізмом. 

АВІАМОДЕЛЬ,  -і,  ж.  Модель  літального  апарата. 
АВІАМОДЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  авіамодель. 
АВІАМОТОР,  -а,  у.  Те  саме,  що  авіадвигун. 
АВІАМОТОРНИЙ,  -а,  :е.  Прикм.  до  авіамотбр. 
АВІАМОТОРОБУДІВНИЙ,  -а,  -4.  Стос,  до  авіамоторобу¬ 
дування. 

АВІАМОТОРОБУДУВАННЯ,  -я,  с.  Галузь  промисловос¬ 
ті,  що  займається  виготовленням  двигунів  для 
авіаційної  техніки. 

АВІАНАВІГАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  стосується  навігації 
літаків  або  вертольотів. 

АВІАНОСЕЦЬ,  -сця,  у.  Військовий  корабель  з  майда¬ 
нчиком  для  зльоту  й  посадки  літаків,  а  також  ан¬ 
гарами  для  них. 

АВіаОбліК,  -у,  у.,  мисл.  Облік  тварин  взимку  при 
стійкій  сонячній  погоді  і  сніговому  покриві  з  ви¬ 
користанням  літаків,  вертольотів. 
АВІАОБПРИСКУВАННЯ,  -я,  с.  Обприскування  отруй¬ 
ними  розчинами,  гербіцидами  сільськогосподарсь¬ 
ких  угідь  з  борту  літака,  вертольота. 
АВІАОБПРИСКУВАЧ,  -а,  у.  Літак  або  вертоліт,  осна¬ 
щений  обприскувачем. 

АВІАОБРОБКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  авіаобпрйскування. 
АВІАПАРК,  -у,  у.  Наявний  склад  діючих  літальних 
апаратів  і  тих,  що  перебувають  у  ремонті  й  резерві. 
АВІАПАСАЖИР,  -а,  у.  Пасажир  літака,  вертольота. 
АВІАПАТРУЛЬ,  -А,  у.  1.  Літак  або  вертоліт,  що  несе 
патрульну  службу.  2.  Патрулювання,  що  його  зді¬ 
йснюють  такі  літаки  чи  вертольоти. 


АВ1АПЕРЕВІЗНИК,  -а,  ч.  Літак,  вертоліт,  що  здійснює 
перевезення  пасажирів,  пошти,  вантажів  тощо. 
АВІАПІДЖИВЛЕННЯ,  -я,  с.  Підживлення  посівів  агро¬ 
культур  розсіюванням  мінеральних  добрив  над 
ними  з  бортів  літаків  та  вертольотів. 
АВІАПІДПРИбМСТВО,  -а,  с.  Будь-яке  підприємство, 
яке  надає  авіапослуги  або  експлуатує  повітряні 
судна. 

АВІАПбЛК,  -у,  ч.  Авіаційний  військовий  підрозділ. 
АВіАПбШТА,  -и,  ж.  1.  Перевезення  пошти  повітря¬ 
ним  шляхом.  2.  Поштові  відправлення,  що  їх  дос¬ 
тавляють  таким  способом. 

АВІАПОШТОВИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  авіапошти. 
АВІАПРАЦІВНИК,  -4,  ч.  Працівник  авіапідприємства. 
АВІАПРОМИСЛОВИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  авіапромисловості. 
АВІАПРОМИСЛОВІСТЬ,  -вості,  ч.  Галузь  промисловос¬ 
ті,  що  займається  будівництвом  авіаційної  техні¬ 
ки,  приладів  та  обладнання  для  авіації. 
авіаракетний,  -а,  -є.  Який  пов'язаний  з  авіараке- 
тами. 

АВІАРЕІІСТР,  -а,  ч.  Державний  орган  з  питань  сер¬ 
тифікації  та  реєстрації  цивільних  повітряних  су¬ 
ден,  цивільних  аеродромів  країни  тощо. 
АВіаремОнтний,  -а,  -є.  Такий,  що  пов'язаний  з  ре¬ 
монтом  літаків,  вертольотів;  призначений  для 
нього. 

АВІАРОЗВІДКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  авіарозвідування. 
АВІАРОЗВІДУВАННЯ,  -я,  с.  Розвідування  ворожої  те¬ 
риторії,  що  здійснюється  за  допомогою  літаків 
або  вертольотів. 

АВІАСАЛОн,  -у,  V.  Внутрішнє  приміщення  літака, 
де  знаходяться  пасажири.  **  Міжнарбдний  авіаса- 
лбн  -  міжнародна  виставка  літаків  нових  моде¬ 
лей  (щорічно  проводиться  на  паризькому  аеродро¬ 
мі  Ле-Бурже). 

АВІАСЕКСТДнТ,  -а,  V.  Аеронавігаційний  прилад, 
яким  вимірюють  кутову  висоту  небесних  світил 
над  горизонтом. 

АВІАСИГНАльниЙ,  -а,  -е.  Призначений  для  подання 
літакам  і  вертольотам  умовних  сигналів. 
АВІАСПОЛУЧЕННЯ,  -я,  с.  Сполучення  між  населени¬ 
ми  пунктами  за  допомогою  авіаперельотів  літака¬ 
ми  та  вертольотами. 

АВІАСПОРТ,  -у,  ч.  Авіаційний  спорт. 

АВІАТЕХНІК,  -а,  ч.  Інженер,  що  відповідає  за  техні¬ 
чний  стан  літака  або  вертольота. 

АВІАТЕХНІКА,  -и,  ж.  Галузь  техніки,  пов'язана  з  ви¬ 
користанням  для  різних  потреб  літаків,  вертольо¬ 
тів  та  інших  літальних  апаратів,  а  також  їхніх 
двигунів,  радіотехнічного  та  іншого  спеціального 
устаткування. 

АВІАТЕХНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  авіатехніки. 

АВІАТОР,  -а,  ч.  Той,  хто  займається  польотами,  авіа¬ 
цією  (у  1  знач.);  той,  хто  керує  літаком;  льотчик. 
авіаторський,  -а,  -е.  Прикм.  до  авіітор. 
АВІАТРАНСПОРТ,  -у,  ч.  Сукупність  авіаційних  тран¬ 
спортних  засобів  (літаків  і  вертольотів). 
АВІАТРАнСПОРТНИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  авіатранс¬ 
порт. 

АВІАТРАСА,  -и,  ж.  Смуга  земної  поверхні,  над  якою 
проходить  повітряна  лінія. 

АВІАТУРЙЗМ,  -у,  ч.  Подорож  на  літаках  як  вид  ту¬ 
ризму. 

АВІАУЧЙЛИЩЕ,  -а,  с.  1.  Училище,  де  готують  льот¬ 
чиків.  2.  Училище,  де  готують  авіафахівців. 
АВіафахівЕць,  -вцй,  ч.  1.  Фахівець  у  якій-небудь 
галузі  знань,  пов'язаній  з  авіацією  (авіаконструк¬ 
тор  і  т.  ін.).  2.  Працівник  авіації,  що  обслуговує 
літак  (здійснюючи  підготовку  його  до  вильоту, 
перевірку  апаратури,  механізмів  і  т.  ін.). 
АВІАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  авіації.  //  Який  засто¬ 
совується  в  авіації.  //  Який  будує  літаки. 
//  Який  складається  з  літальних  апаратів,  здійс¬ 
нюється  за  допомогою  літаків.  Авіаційна  розвід¬ 
ка.  **  Авіаційна  гігієна  -  галузь  гігієни  праці  льо¬ 
тного  і  технічного  складу.  Авіаційна  медицйна  - 
галузь  медицини,  пов'язана  зі  службою  в  авіації. 
Авіаційна  фізіолбгія  -  розділ  фізіології,  який  ви¬ 
вчає  зміни  в  організмі  людини  та  тварин  в  умо¬ 
вах  польоту. 

АВІАЦІЙНО-КОСМІЧНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  проектування 
та  будівництва  літальних  апаратів,  до  їхніх  поль¬ 
отів  в  атмосфері  та  космосі;  те  саме,  що  авіакос- 
мічний. 

АВІАЦІЙНО-РАКЕТНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  авіаційно- 

КОСМІЧНИЙ. 

АВіАЦІйнО-СПОРТЙвний ,  -а,  -є.  Стос,  до  авіаційного 
спорту. 

АВІАЦІИНО-ТЕХНІЧНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  авіаційного 
спорту. 

АВіАціЯ,  -ї,  де.  1.  Теорія  і  практика  пересування  в 
повітрі  на  літальних  апаратах»  важчих  від  повіт¬ 
ря.  2.  Сукупність  літальних  апаратів;  повітряний 
флот. 

АВ1АЧАСТЙНА,  -и,  ж.  Військовий  авіаційний  підроз¬ 
діл. 

АВіАШКблА,  -и,  ж.  Навчальний  заклад,  у  якому  го¬ 
тують  пілотів,  авіатехніків  тощо. 

АВІДЙН,  -у,  у.  Білок,  який  міститься  в  яєчному  бі¬ 
лку  птахів  та  рептилій. 

АВідитЕт,  -у,  у.,  фізіол.  Ступінь  спорідненості  ан¬ 
титіл  до  антигенів,  що  визначає  швидкість  та  по¬ 
вноту  перебігу  імунних  реакцій. 

АВІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  антигенів  та  ан¬ 
титіл,  що  визначає  енергію  зв'язування  компле¬ 
ментарних  ділянок  їх  молекул. 

АВІДЬЯ,  *ї,  ж.  Одне  із  основних  понять  давньоінду- 
ської  філософії;  затьмарення  свідомості  та  неуцт¬ 
во,  внаслідок  чого  людина  вважає  реальним  те, 
що  не  є  таким  насправді. 


АВібТКА,  -и,  ж.,  ав.  Застаріла  назва  легкомоторно¬ 
го  літака,  звичайно  одно-  або  двомісного. 

АВІЗ,  -а,  у.,  фіш.  Те  саме,  що  авізо. 

АВІЗЕНТ,  -у,  у.  Важка  бавовняна  технічна  тканина 
для  оснащення  парашутів. 

АВІЗНИЙ,  -а,  -е,  фіш.  Прикм.  до  авізо. 

АВІЗО,  вевідм.,  с.,  фіш.  1.  Письмове  банківське  по¬ 
відомлення  клієнтові  або  іншому  банкові  про  ви¬ 
конану  розрахункову  операцію  або  про  зміни  що¬ 
до  стану  взаємних  розрахунків.  2.  Повідомлення 
про  видачу  фізичною  або  юридичною  особою  пере- 
казного  квитка,  векселя,  наказу,  тобто  докумен¬ 
та,  за  яким  отримувач  повинен  сплатити  встанов¬ 
лену  суму  у  зазначений  в  авізо  строк  в  обмін  на 
виданий  на  нього  документ. 

АВІЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  аві¬ 
зувати.  //  авізбвано,  безос.  присудк.  сл. 

АВІЗУВАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  авізувати.  **  Авізу- 
віння  документарного  акредитйва  -  офіційне  те¬ 
леграфне  або  поштове  повідомлення  про  відкрит¬ 
тя  документарного  акредитива. 

АВІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  шерех. >  фіш.  Надси¬ 
лати  повідомлення  контрагенту  про  виконання  на 
його  рахунку  операції. 

АВІРУЛЕнтнии,  -а,  -е.  Невірулентний,  позбавлений 
вірулентності. 

АВІРУЛЕНТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Нездатність  деяких 
штамів  патогенних  мікроорганізмів  викликати 
захворювання. 

АВІСТА,  -и,  ж.,  фіш.  1.  Напис  на  платіжному  доку¬ 
менті  про  те,  що  оплату  за  цим  документом  нале¬ 
жить  здійснити  негайно  за  його  пред’явлення  або 
після  певного  часу,  що  минув  від  дня  його  пре¬ 
д’явлення.  2.  Вексель  на  пред’явника  без  зазначе¬ 
ння  терміну  оплати. 

АВІТАМІНОЗ,  -у,  ч.  Захворювання,  зумовлене  недос¬ 
татністю  або  відсутністю  того  чи  іншого  вітаміну 
в  їжі,  яку  споживає  людина. 

АВіТАМінбзний,  -а,  -е.  Прикм.  до  авітамінбз. 

АВіТЕЛінбЗ,  -у,  ч.  Захворювання  жуйних  тварин, 
спричинювані  стрічковими  глистами  ряду  авітелінів. 

АВІФАУНА,  -и,  ж.  Сукупність  видів  птахів  певної  мі¬ 
сцевості,  середовища  їхнього  проживання  або  пев¬ 
ного  проміжку  часу  в  історії  Землі;  орнітофауна. 

АВІЦЕНІТ,  -у,  ч.  Мінерал,  кубічний  півтораокисень 
талію. 

АВЛАКОГЕн,  -у,  у.,  геол.  Внутрішньоплатформна 
лінійна  рухома  зона,  обмежена  розламами. 

АВЛЕТИКА,  -и,  ж.  Мистецтво  гри  на  авлосі. 

АВЛОДібн,  -у,  ч.  Музичний  інструмент,  який  поєд¬ 
нує  звуки  фортепіано,  флейти  і  фляжолета. 

АВЛбДіЯ,  -ї,  ж.  Спів  у  супроводі  авлоса. 

АВЛОС,  -а,  ч.  Давньогрецький  музичний  інстру¬ 
мент;  різновид  сопілки. 

АВЛЯ,  -і,  ж.  1.  У  стародавніх  римлян  -  подвір’я. 
2.  Актовий  зал  в  університетах  деяких  країн. 

АВОГАРДЙТ,  -у,  ч.  Дуже  рідкісний  безбарвний  міне¬ 
рал. 

АВОКАДО,  вевідм. ,  с.  1.  Вічнозелене  дерево  з  сімей¬ 
ства  лаврових  з  їстівними  плодами.  2.  Плід  цього 
дерева. 

АВОМЕтр,  -а,  У.,  спец.  Те  саме,  що  ампервольтом¬ 
метр. 

АВбСЬКА,  -и,  ж .,  розм.  Сітчата  сумка  для  продук¬ 
тів,  дрібних  речей;  сітка. 

АВРАЛ,  -у,  ч.  І.  Спішна  робота  на  судні,  в  якій  бере 
участь  весь  особовий  склад  корабля.  2.  переш., 
розм.  Виконувана  всім  колективом  спішна  робота. 

АВРАЛИТИ,  -лю,  -лиш,  ведок .,  веперех.,  розм.  Бра¬ 
ти  участь  в  авралі;  у  терміновому  порядку  вико¬ 
нувати  яку-небудьроботу. 

АВРАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  аврйл. 

АВРАЛЬНО,  присл.,  розм.  Спішно,  терміново. 

АВРАльщина,  -и,  ж.,  розм.  Робота  з  частими,  пос¬ 
тійними  авралами  ( весхв .). 

АВРАн,  -у,  ч.  Трав’яниста  рослина  родини  ранни¬ 
кових,  окремі  види  якої  застосовують  у  народній 
медицині. 

АВРИКУЛА,  -и,  ж.  Вушна  раковина,  вушко,  мочка. 

АВРбРА,  -и,  де.  1.  у  давньогрецькій  міфології  -  бо¬ 
гиня  ранкової  зорі.  2.  переш.  Ранкова  зоря. 

АВРЕбЛЯ,  -і,  ж.  X.  Сяйво,  німб  довкола  голови,  з 
яким  малювали  святих.  2.  Найвищий  ступінь,  ві¬ 
нець  чого-небудь  (слави,  правди  тощо). 

АВРЕт-БАЗАР,  -а,  у.,  іст.  Ринок  у  Стамбулі,  де  про¬ 
давали  рабинь. 

АВРУКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  авр^кати. 

АВРУКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  Воркувати,  воркотіти. 

АВРЙК,  -а,  у.,  діад.  Баран-самець,  якого  залиша¬ 
ють  в  отарі  на  розплід. 

АВСКУЛЬТАНТ,  -а,  у.  1.  Лікар,  який  проводить  авс- 
культацію  (вислухування  хворого).  2.  У  деяких 
західноєвропейських  країнах  -  судовий  урядо¬ 
вець,  судовий  практикант.  3.  Кандидат  на  профе¬ 
сора. 

АВСТЕР1Я,  *ї,  де._  Див.  аустйрія. 

АВСТРАЛІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  австралійці  та 
Австралія. 

АВСТРАЛІЙЦІ,  -ів,  мв.  (одш.  австралієць,  -ійця,  у.; 
австралійка,  -и,  ж.).  Корінне  населення  Австралії. 

АВСТРАЛ бідний,  -а,  -е:  **  Австралбідна  рйса  -  ек¬ 
ваторіальна  раса;  характеризується  темною  шкі¬ 
рою,  широким  носом,  прогнатизмом,  хвилястим 
волоссям,  сильним  ростом  волосся  на  обличчі  та 
тілі;  поширена  в  Австалії,  Південній  Азії  та  Оке¬ 
анії. 

АВСТРАЛОПІТЕК,  -а,  у.  Викопна  людиноподібна  мав¬ 
па,  що  жила  на  початку  четвертинного  періоду. 

АВСТрАпьний,  -а,  -є.  Південний. 

АВСТРІЄЦЬ  див.  австрійці. 


автовантАжний 

АВСТРІЙКА  див.  австрійці. 

АВСТРІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  австрійці  та  Австрія. 
АВСТРІЙЦІ,  -ів,  мв.  (оди.  австрієць,  -Ійця,  у.;  авст¬ 
рійка,  -и,  ж.).  Народ,  що  становить  основне  насе¬ 
лення  Австрії. 

АВСТР1ЙК,  -а,  у.,  діад.  Те  саме,  що  австрієць. 
АВСТРіЯцький,  -а,  -е.  Те  саме,  що  австрійський. 
АВСТР1ЙЧКА,  -и,  ж.,  діад.  Те  саме,  що  австрійка. 
АВСТРОЛбРП,  -а,  у.  Порода  курей,  виведених  в  Ав¬ 
стралії. 

АВСТРОМАНТІЯ,  -ї,  ж.  Стародавнє  віщування  майбу¬ 
тнього  на  основі  спостережень  за  вітром. 
АВСТРОРУСЙНСТВО,  -а,  с.  Сукупність  поглядів,  які 
відображали  позитивне  ставлення  українського 
населення  Галичини  до  Габсбурзького  двору  й  ав¬ 
стрійської  державності  загалом. 

АВТАРКІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автаркії. 

АВТАРКІЯ,  -ї,  ж.  1.  Створення  замкненого  самодос¬ 
татнього  господарства  в  межах  окремої  країни  або 
групи  країн,  спрямованого  на  максимальне  обме¬ 
ження  імпорту.  2.  Політичний  режим  (зазвичай 
деспотія),  який  забезпечує  функціонування  тако¬ 
го  господарства. 

АВТЕнїИКА,  -и,  ж.,  іст.  1.  Новели  імператора  Юсті- 
ніана  та  інші  імператорські  накази.  2.  Оригінал 
актів. 

АВТЕНТИФІКАЦІЯ,  -ї,  ж.  Встановлення  вірогідності 
інформації. 

АВТЕНТИЧНИЙ,  -а,  -є.  Справжній,  дійсний,  правиль¬ 
ний;  такий,  що  ґрунтується  на  першоджерелі. 
**  Автентйчний  каданс  -  завершення  музичного 
твору  або  музичного  речення.  Автентйчний  текст 
-  офіційний  текст  міжнародного  акта,  договору, 
що  розглядається  сторонами  як  достовірний. 
АВТЕНТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Абстр.  ім.  до  автентй¬ 
чний.  2.  Доказ  походження.  3.  Процедура  переві¬ 
рки  вірогідності. 

АВТб.  вевідм.,  с .,  розм.  Те  саме,  що  автомобіль. 
АВТО  ...  Перша  частина  складних  слів,  що  відпові¬ 
дає;  1)  слову  автомобільний,  напр.:  автовок¬ 
зал,  автопарк,  автоперегони  і  т.  ін.; 
2)  слову  автомобіль,  напр.;  автобензовоз  і 
т.  ін. 

АВТО2...  Перша  частина  складних  слів,  що  відпові¬ 
дає  слову  автоматйчний  (у  1  знач.),  напр.:  ав¬ 
тозварювання,  автовага  і  т.ін. 

АВТО3...  Перша  частина  складних  слів,  що  відпові¬ 
дає  слову  самохідний,  напр.:  автовагон,  ав¬ 
то  пл  у  г  і  т.  ін. 

АВТО4...  Перша  частина  складних  слів,  що  відпові¬ 
дає  словам  свій,  власний  або  основі  сбмо,  напр.; 
автогравюра,  автогіпноз  і  т.  ін. 
АВТОАМАТОР,  -а,  у.  Непрофесійний  водій  автомобі¬ 
ля,  який  має  посвідчення  на  право  його  водіння. 
АВТОАНАЛізАтор,  -а,  у.  Прилад,  що  його  викорис¬ 
товують  для  автоматизації  досліджень  у  різних 
галузях  науки  та  техніки.  **  Морфологічний  ав- 
тоаналізйтор  -  прилад,  що  його  використовують 
в  гематологічних  дослідженнях  як  автоматичний 
лічильник  клітин  крові. 

АВТОБАЗА,  -и,  ж.  Транспортне  підприємство  для 
організації  перевезень  на  автомобілях;  також  міс¬ 
це  стоянки  й  ремонту  автомобілів. 

АВТОбАн,  -а,  у.  Широка  магістраль,  призначена 
для  швидкісного  руху  автомобілів. 

АВТОБЕНЗОВбЗ,  -у,  у.  Автомобіль  з  цистерною  для 
перевезення  бензину. 

АВТОБЕНЗОЦИСТЕРНА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  автобен- 
зовбз. 

АВТОБЕТОНОМішАлка,  -и,  де.  Автомобіль,  оснаще¬ 
ний  бетономішалкою. 

АВТОБІбГРАФ,  -а,  у.  Автор  автобіографії. 
АВТОБЮГРАФІЗМ,  -а,  У.  Ототожнення  письменни¬ 
ком  героя  свого  твору,  його  долі  з  власною  особи¬ 
стістю  та  біографією. 

АВТОБІОГРАФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Пов’язаний  із  чиїм-не- 
будь  життям. 

АВТОБІОГРАФІЧНІСТЬ,  -ності,  де.  Абстр.  ім.  до  авто¬ 
біографічний. 

АВТОБЮГРАФІЧНО-МЕМУАРНИЙ,  -а,  -є.  Присвячений 
спогадам  із  власного  життєпису. 

АВТОБІОГРАФІЯ,  -ї,  де.  Опис  свого  життя. 
АВТОБЛОКІРАТОР,  -а,  у.  Автоматичний  пристрій, 
який  забезпечує  зупинку  роботи  машини. 
АВТОБЛОКУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  автоблоку¬ 
вання. 

АВТОБЛОКУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Система  автоматичної 
сигналізації  для  регулювання  руху  поїздів.  2.  Су¬ 
купність  автоматичних  пристроїв,  які  забезпечу¬ 
ють  зупинку  роботи  машини,  апарата,  приладу  в 
разі  якої-небудь  помилки  або  аварії. 
АВТОБЛОКУвАч,  -й,  у.  Те  саме,  що  автоблокірйтор. 
АВТОБРОНЕТАНКОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бронетан¬ 
ковий. 

автобудівнйй,  -й,  -й.  Те  саме,  що  автомобілебуді- 
внйй. 

АВТОБУДівнйК,  -й,  у.  Той,  хто  будує  автомобілі,  ви¬ 
готовляє  для  них  деталі. 

АВТОБУДУВАННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  автомобілебу¬ 
дування. 

АВТбБУС,  -а,  у.  Багатомісний  автомобіль  для  пере¬ 
везення  пасажирів. 

АВТбБУСНИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  автббус.  //  Який 
здійснюється  автобусами.  Автобусний  рух. 
//Який  виробляє  автобуси.  Автобусний  завод. 
АВТОВАКЦИНА,  -и,  де.  Лікувальна  бактеріальна  вак¬ 
цина,  виготовлена  з  мікробів,  виділених  з  органі¬ 
зму  того  хворого,  для  лікування  якого  цю  вакци¬ 
ну  застосовують. 

автовантАжний,  -а,  -е.  Такий,  що  використовуєть- 

5 


АВТОВАНТАЖНИК 

ся  для  навантажування,  розвантажування  та  пе¬ 
реміщення  вантажів  машиною. 

АВТОВАНТАЖНИК,  -а,  у.  Машина  для  навантажуван¬ 
ня,  розвантажування  і  переміщення  вантажів,  ус¬ 
тановлена  на  автомобільному  ходу. 

АВТОВЙКЛИК,  -у,  у.,  спец.  1.  У  системах  обробки 
інформації  -  виклик  супервізором  потрібного 
об  єкта  програми.  2.  У  комп  ютерних  мережах  - 
виклик,  за  якого  елементи  сигналу  виклику  пос¬ 
лідовно  вводяться  до  мережі  передачі  даних. 
АВТОВЙКЛИЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автовиклику. 
АВТОВИРІВНЮВАННЯ,  -я,  с.»  спец.  Вирівнювання  ря¬ 
дків  програми  за  допомогою  інструментальних  за¬ 
собів. 

АВТОВЙШКА,  -и,  ж.  Автомобіль  із  піднімальним  ма¬ 
йданчиком  для  ведення  робіт  на  висоті. 
автовідповідАч,  -а,  ч.  1.  Пристрій  для  автоматич¬ 
ної  передачі  телефоном  інформації,  попередньо 
записаної  на  магнітну  стрічку.  2.  спец.  Пристрій, 
який  автоматично  відповідає  на  запит  системи. 
АВТОВІЗбк,  -зкй,  ч.  Самохідний  візок  для  перевезе¬ 
ння  вантажів  на  невеликі  відстані. 

АВТОВЛАСНИК,  -а,  ч.  Власник  автомобіля. 

АВТОВОДІЙ,  -я,  ч.  Водій  автомобіля. 

АВТОВОДОВйз,  -а,  ч.  Автомобіль  із  цистерною  для 
води. 

АВТОВОДОЦИСТЕРНА,  -и,  ж.  Автомобіль- вантажів¬ 
ка,  обладнана  цистерною  для  перевезення  води. 
АВТОВбЗ,  -а,  ч.  Спеціальний  автомобіль  або  судно, 
обладнані  для  перевезення  автомобілів. 
АВТОВОКЗАЛ,  -у,  ч.  Комплекс  споруд  для  обслуго¬ 
вування  пасажирів  міжміських  і  приміських  ав¬ 
тобусних  сполучень  та  технічного  обслуговування 
автобусів. 

АВТОГАЛЬМО,  -а,  с.  Гальмо,  яке  діє  автоматично. 
АВТОГАЛЬМОВЙЙ,  -а,  -А.  Стос,  до  автогальма. 
АВТОГАМІЯ,  -ї,  ж.  1.  Самозапилення  та  самозаплід¬ 
нення  у  вищих  рослин.  2.  Самозапліднення  дея¬ 
ких  одноклітинних  організмів, 

АВТОГАМНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автогамії. 
АВТОГЕМОРАГІЯ,  -ї,  ж.  Самочинне  виливання  крові 
всередину  чи  назовні  організму. 

АВТОГЕМОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Див.  аутогемотерапія. 
АВТОГЕН,  -у,  у.,  те х.  1.  Автогенне  різання  й  зварю¬ 
вання  металів.  2.  Газозварювальний  пристрій. 
АВТОГЕНЕЗ,  «у,  ч.  Вчення,  за  яким  історичний  роз¬ 
виток  організмів  відбувається  нібито  незалежно 
від  умов  існування,  лише  під  впливом  особливих 
внутрішніх  сил  або  тенденцій  організму  до  вдос¬ 
коналення. 

АВТОГЕНЕРАТОР,  -а,  ч.  Генератор  з  самозбуджен¬ 
ням;  застосовується  в  радіопристроях. 
АВТОГЕНЕРАторний,  -а,  -е.  Прикм.  до  автогенерАтор. 
АВТОГЕННИЙ,  -а,  -е.  Який  відбувається  під  впливом 
дуже  високої  температури  без  обробки  знаряддя¬ 
ми.  Автогенне  зварювання.  //  Признач,  для  різа¬ 
ння  або  зварювання  металів.  Автогенний  апарат. 
**  Автогенне  тренування  -  система  прийомів  сві¬ 
домої  психологічної  саморегуляції  людини. 
АВТОГЕННИК,  -а,  ч.  Фахівець  з  автогенного  різання 
і  зварювання  металів. 

АВТОПДРбШЗ,  -у,  ч.  Самочинне  розкладання  хіміч¬ 
них  сполук  водою  без  впливу  зовнішніх  чинників. 
АВТОГІПНОЗ,  -у,  у.  Самонавіювання. 
АВТОГіСТОРАДЮГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Метод  реєстрації  ра¬ 
діоактивного  розпаду  в  тканинних,  клітинних 
структурах  фотографічним  способом. 

АВТОГНОЗІЯ,  -ї,  ж.  Самопізнання,  вивчення  себе  са¬ 
мого,  власного  внутрішнього  світу. 

АВТОГОДІВНЙЦЯ,  -і,  ж.  Спеціальне  обладнання  з  ав¬ 
томатичним  подаванням  корму  для  годівлі  худоби. 
АВТОГбЛ,  -а,  ч.  Гол,  що  його  футболіст  забив  у 
власні  ворота. 

АВТОГбніЯ,  -ї,  ж.  Теорія  виникнення  життя  з  неор¬ 
ганічної  матерії. 

АВТОГбнщик,  -а,  ч.  Учасник  автоперегонів. 
АВТОГОСПОДАРСТВО,  -а,  с.  Автомобільно-транспор¬ 
тне  підприємство  -  автобаза,  автоколона,  автоко¬ 
мбінат,  автопарк,  автогараж  тощо,  які  виконують 
перевезення  вантажів  і  людей,  забезпечують  збе¬ 
рігання,  техобслуговування  транспортних  засобів, 
постачання  їх  потрібними  матеріалами  і  запасни¬ 
ми  частинами. 

АВТОГРАВЮРА,  -и,  ж.  Гравюра,  виконана  самим  ху¬ 
дожником  (на  відміну  від  репродукційної  гравюри). 
АВТОГРАд,  -а,  у.  Місто,  що  виникло  на  базі  вели¬ 
кого  автомобілебудівного  заводу. 

АВТОГРАФ,  -а,  у.  1.  Текст,  власноручно  написаний 
автором.  2.  Власноручний  підпис,  напис  на  книзі, 
фотографії  і  т.  ін.  3.  перем.  Про  результат,  слід, 
виражене  яким-небудь  чином  свідчення  перебува¬ 
ння,  діяльності  і  т.  ін.  кого-,  чого-небудь. 
АВТОГРАФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  автбграф. 
АВТОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  1.  Точне  відтворення  почерку 
або  зображення,  зробленого  від  руки.  2.  Спосіб 
виготовлення  літографської  друкарської  форми, 
за  яким  малюнок,  виконаний  автором-художни- 
ком  на  перебивному  автографському  папері  туш¬ 
шю  або  олівцем,  переносять  на  літографський  ка¬ 
мінь  або  цинкову  пластинку. 

АВТОграфний,  -а,  -е.  Прикм.  до  автбграф. 
АВТОГРЕЙДЕР,  -а,  у.  Самохідний  грейдер. 
АВТОГУЖОВЙЙ,  -а,  -А.  Який  здійснюється  автомобі¬ 
лями,  підводами  і  т.  ін.  //  Який  складається  з  ав¬ 
томобілів,  під  вод  і  т.  ін.  Автогужовнй  транспорт. 
//  Признач,  для  їзди  автомобілями,  підводами  і 
т.  ін.  Автогужовнй  шлях. 

АВТОГУМА,  -и,  ж.  Вироби  (колеса  і  т.  ін.)  з  гуми 
для  автомобілів. 

АВТОГУРТОк,  -ткА,  у.  Гурток  (у  2  знач.)  автолюби- 

б 


телів. 

АВТОДАФЕ  див.  аутодафА. 

АВТОДЕГАЗАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Пересувний  і  призначе¬ 
ний  для  дегазації  **  Автодегазаційна  стінція  - 
пересувна  установка  для  обробки  гарячим  повіт¬ 
рям  у  польових  умовах  обмундирування,  індиві¬ 
дуальних  засобів  захисту  з  метою  дезінфекції,  де¬ 
зінсекції. 

АВТОДИДАКТ,  -а,  у.  Самоук. 

АВТОДИЗАЙН,  -у,  у.  Дизайн  автомобілів. 
АВТОДИЗАйНЕР,  -а,  у.  Фахівець  з  автомобільного 
дизайну. 

АВТОДЙН,  -а,  у.  1.  Радіоприймач  із  позитивним 
оберненим  зв'язком.  2.  Електромашинний  підси¬ 
лювач  -  керований  одноякірний  перетворювач  по¬ 
тужності. 

АВТОДЙННИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автодину. 
АВТОДИСПЕТЧЕР,  -а,  у.  Комплексна  система,  що  за¬ 
безпечує  автоматизацію  процесу  управління  на 
основі  оптимальних  режимів  роботи  керованого 
об'єкта.  //  Автоматична  система,  яка  забезпечує 
управління  на  транспорті,  на  енергетичних  та  ін¬ 
ших  підприємствах. 

АВТОДИСПЕТЧЕРИЗАціЯ,  -ї,  ж.  Автоматизація  про¬ 
цесу  керування  із  врахуванням  найвигідніших 
(найоптимальніших)  режимів  роботи  керованого 
об’єкта. 

АВТОДИСПЕТЧЕРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автодиспет¬ 
чера. 

АВТОДІАГНОСТИКА,  -и,  ж.  1.  Те  саме,  що  самодіагнб- 
етика.  2.  спец.  Автоматична  діагностика  системи. 
АВТОДОЗЙМЕТР,  -а,  у.  Прилад  для  автоматичного 
відмірювання  певної  кількості  рідкої  або  сипкої 
речовини. 

АВТОДОЇЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автодоїння. 
АВТОДОЇННЯ,  -я,  с.  Автоматизоване  доїння  худоби. 
АВТОДОРОЖНІЙ,  -я,  -є.  Стос,  до  будівництва  автомо¬ 
білів  і  автомобільних  доріг,  їх  експлуатації,  обс¬ 
луговування  та  ремонту.  Автодорожній  інститут. 
АВТОДРАБЙНА,  -и,  ж.  Драбина,  змонтована  на  авто¬ 
мобільній  платформі. 

АВТОДРЕЗЙНА,  -и,  ж.  Дрезина  з  двигуном  внутріш¬ 
нього  згоряння. 

АВТОДРОМ,  -у,  у.  Спеціально  обладнана  ділянка 
для  випробування  автомобілів,  а  також  для  авто¬ 
мобільних  змагань. 

АВТОЕКСПРЕС,  -а,  у.  Швидкісний  маршрутний  авто¬ 
бус  із  мінімальною  кількістю  зупинок  чи  без  них. 
АВТОЕЛЕКТРбнний,  -а,  -е:  **  Автоелектрбнна  емі¬ 
сія,  фіз.  -  випускання  електронів  провідними 
твердими  та  рідкими  тілами  під  дією  зовнішнього 
електричного  поля  досить  високої  напруженості. 
Автоелектронний  мїкроскОп  -  те  саме,  що  елект¬ 
ронний  мікроскОп. 

АВТОЕМАЛЬ,  -і,  у.  Фарба  для  покриття  автомобілів 
без  подальшої  термообробки. 

АВТОЕРОТЙЗМ,  -у,  у.  Термін  психоаналізу,  що  озна¬ 
чає  самозадоволення  без  стороннього  об'єкта  че¬ 
рез  власне  тіло  чи  психічні  особливості. 
АВТОЕТнОніМ,  -а,  у.  Самоназва  етнічної  групи  людей. 
АВТОЖИР,  -у,  у.  ГвинтокрилиЙ  літальний  апарат,  у 
якого  підйомна  сила  утворюється  несучим  гвин¬ 
том,  а  поступальний  рух,  як  у  літака,  -  тягнучим 
гвинтом. 

АВТОЗАВОД,  -у,  у.  Завод,  що  виготовляє  автомобілі 
та  їх  частини. 

АВТОЗАВОДСЬКЙЙ,  -А,  -А.  Прикм.  до  автозавбд. 
//  Вигот.  на  автозаводі. 

АВТОЗАПРАВКА,  -и,  ж.  Заправка  самохідних  машин 
пальним,  мастилом  за  допомогою  автозаправників. 
АВТОЗАПРАВНИК,  -а,  у.  Автомобіль  для  заправки 
самохідних  машин  пальним,  мастилом  і  т.  ін. 
АВТОЗАПЧАСТЙНИ,  -тин,  мн.  Запасні  частини  для 
автомобілів. 

АВТОЗАХОПЛЮВАЧ,  -а,  у.  Направляюча  частина  ав¬ 
тозчеплення  у  залізничних  вагонах,  автоприче- 
пах,  космічних  модулях  та  ін. 

АВТОЗЧЕП,  -у,  у.  Те  саме,  що  автозчеплення. 
АВТОЗЧЕПЛЕННЯ,  -я,  с.  Пристрій  для  автоматично¬ 
го  зчеплення  вагонів  і  локомотивів. 
АВТОЗЧЕПЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Автоматичне  з'єднання 
залізничних  вагонів,  автомобільних  причепів,  ко¬ 
смічних  модулів  та  ін.  у  поїзди  та  потяги. 
АВТОІМУНІТЕТ,  -у,  у.  Здатність  імунної  системи  роз¬ 
пізнавати  й  атакувати  клітини  власного  організму. 
АВТОІМУННИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автоімунітету. 
АВТОіНВАзіЯ,  -ї,  ж.  Самозараження  збудниками  ін¬ 
вазійних  хвороб. 

АВТОІНОКУЛЙЦ1Я,  -ї,  ж.  Самощеплення. 
АВТОІНСПЕКТОР,  -а,  у.  Працівник,  що  здійснює  наг¬ 
ляд  за  правильністю  автомобільного  руху.  Грома¬ 
дський  автоінспектор. 

АВТОІНСПЕКЦІЯ,  -і,  ж.  Нагляд  за  правильністю  ав¬ 
томобільного  руху.  //  Державна  установа,  що  зді¬ 
йснює  цей  нагляд. 

АВТОІНТЕРВ’Ю,  невідм. ,  с.  Літературний  жанр, 
який  є  короткою  розповіддю  про  самого  себе. 
АВТОІНТОКСИКАЦІЯ,  -ї,  ж.  Отруєння  організму  шкі¬ 
дливими  речовинами,  що  утворилися  в  ньому;  са¬ 
моотруєння. 

АВТОІНФЕКЦІЯ,  -ї,  ж.  Самозараження  організму  мі¬ 
кробами,  які  збереглися  в  ньому  після  попереднь¬ 
ої  хвороби. 

АВТОІН ФОРМАТОР,  -а,  у.  Автоматичний  пристрій, 
що  забезпечує  одержання  необхідних  довідок  по 
телефону. 

АВТОЮНізАтор,  -а,  ч.  Пристрій  для  здійснення  ав- 
тоіонізації. 

АВТОЮНІЗАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автоіонізації. 
АВТОЮНізАціЯ,  -ї,  ж.  Процес  іонізації  атомів  і  мо¬ 


лекул  газу  в  сильних  електромагнітних  полях. 
АВТОіОнний,  -а,  -е:  **  Автоібнний  мікроекбп  -  те 
саме,  що  іонний  пробктор. 

АВТОірОніЯ,  -ї,  ж.  Іронія  стосовно  самого  себе  (заз¬ 
вичай  у  автора  літературного  твору). 
АВТОйОНізАтОР,  -а,  у.  Те  саме,  що  автоіонізАтор. 
АВТОЙОНІЗАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  автоіонізацї- 
йний. 

АВТОйОНізАціЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  автоіонізйція. 
АВТОйОнний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  автоібнний. 

АВ ТОКАМ ПіГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Метод  дослідження  зоро¬ 
вих  і  окорухових  функцій. 

АВТОКАР,  -а,  у.  Те  саме,  що  автовізбк. 

АВТОКАРА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  автокйр. 

АВТОКАР АВАн,  -а,  у.  Про  колону  автомобілів. 

АВ  ТОКАР  И  КАТУ  Р  А,  -и,  ж.  Гострокомічне  зображення 
автором  самого  себе. 

АВТОКАСКАДЕр,  -а,  у.  Каскадер,  який  спеціалізує¬ 
ться  на  автомобільних  трюках. 

АВТОКАТАЛІЗ,  -у,  у.  Явище  самоприскорення  пере¬ 
бігу  хімічних  реакцій  за  участю  каталізаторів  - 
продуктів  цих  же  реакцій. 

АВТОКАТАЛізАТОР,  -а,  у.  Один  із  продуктів  автока- 
талітичної  реакції,  який,  утворюючись,  пришвид¬ 
шує  її  перебіг. 

АВТОКАТАЛІТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автокаталізу  і 
автокаталізатора. 

АВТОКАТАСТРОФА,  -и,  ж.  Серйозна  автотранспортна 
аварія. 

АВТОКЕМПІНГ,  -у,  у.  Те  саме,  що  кбмпінг. 
АВТОКЕФАЛІЯ,  -ї  і  АВТОКЕФАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  По¬ 
вне  самоврядування  церкви,  її  незалежність  від 
інших  єдиновірних  церков. 

АВТОКЕФАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Самоврядний.  **  Автокефа¬ 
льна  цАрква  -  православна  церква,  яка  має  ціл¬ 
ковиту  самостійність  у  розв'язанні  організацій¬ 
них  і  культових  питань. 
автокефальність  див.  автокефалія. 
АВТОКІНОПЕРЕСУВКА,  -и,  ж.  Комплект  для  показу 
кінофільмів  (кінопроектор,  екран  та  електрогене¬ 
ратор)  V  віддалених  населених  пунктах. 

АВТОКЛАВ,  -а,  у.  1.  тех.  Товстостінна  металева  гер¬ 
метично  закрита  посудина  для  здійснення  фізич¬ 
них  і  хімічних  процесів  за  підвищеного  тиску  та 
різних  температур.  2.  біол. ,  мед.»  вет.  Апарат  для 
стерилізації  парою  під  тиском  інструментів,  пере¬ 
в'язочних  матеріалів  тощо. 
автоклАвний,  -а,  -е.  Прикм.  до  автоклйв. 
АВТОКЛІТИКИ,  -ів,  ми.  Клас  висловлювань  для  реа¬ 
лізації  вербальної  дії. 

АВТОКЛУБ,  -у,  у.  Громадський  заклад,  що  об’єднує 
спортсменів  і  любителів  автомобільного  спорту. 
АВТОКОАГУЛЯЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автокоагуляції. 
АВТОКОАГУЛЙЦІЯ,  -ї,  ж.  Самочинна  коагуляція  ко¬ 
лоїдних  розчинів. 

АВТОКОД,  -у,  у.  Мова  програмування,  орієнтована 
на  конкретну  обчислювальну  машину. 
АВТОКОДОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  автокбд. 
АВТОКОЛИВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автоколивання. 
АВТОКОЛИВАннЯ,  -я,  с.»  спец.  Коливання  системи, 
які  виникають  внаслідок  самозбудження. 
АВТОКОЛИВНЙЙ,  -А,  -А.  Стос,  до  автоколивання. 
//  Який  піддається  автоколиванню. 
АВТОКОЛІМАТОР,  -а,  у.  Оптичний  прилад  для  точ¬ 
них  кутових  вимірювань. 

АВТОКОЛІМАЦІЙНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  автокоді мації. 
АВТОКОЛімАЦіЯ,  -ї,  ж.  Поширення  світлових  про¬ 
менів  у  певному  напрямі. 

АВТОКОЛОНА,  -и,  ж.  Колона  автомобілів  для  пере¬ 
везення  вантажів  і  т.  ін. 

АВТОКОМБІНАТ,  -у,  у.  Те  саме,  що  автогосподарство. 
АВТОКОМЕНТАР,  -А,  у.  Коментар  до  тексту,  зробле¬ 
ний  автором  цього  тексту. 

АВТОКОНСЕРВАНТ,  -у,  у.  Хімічний  засіб  для  запобі¬ 
гання  корозії  деталей  автомобіля. 
АВТОКОНСТРУКТОР,  -а,  у.  Конструктор  автомобілів. 
АВТОКОНТЕйНЕР,  -а,  у.  Контейнер,  пристосований 
для  встановлення  його  на  вантажному  автомобілі. 
АВТОКОНТОРА,  -и,  ж.  Невелике  автопідприємство. 
АВТОКОНТРбЛЬ,  -ю,  у.  Те  саме,  що  самоконтрбль. 
АВТОК0РД,  -у,  у.  Зсукані  нитки  або  дротяний  кар¬ 
кас  для  армування  гумової  суміші  автопокришок, 
аби  надати  останнім  підвищеної  механічної  трив¬ 
кості  та  зносостійкості. 

АВТОКОРЕКЦІЯ,  -ї,  ж.  Автоматична  корекція  помилок. 
АВТОКОРЕЛЯЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автокореляції. 
АВТОКОРЕЛЙЦІЯ,  -ї,  ж.  У  тестуванні  -  кореляція 
між  значеннями,  одержаними  при  двох  застосува¬ 
ннях  тесту  або  між  двома  формами  тесту. 
АВТОКОСМЕТИКА,  -и,  ж.  Набір  препаратів,  призна¬ 
чених  для  догляду  за  автомобілем. 

АВТОКРАМНИЦЯ,  -і,  ж.  Критий  вантажний  автомо¬ 
біль,  водій  якого  розвозить  товар  і  торгує  ним  у 
місцях,  що  не  мають  постійної  торгової  мережі. 
АВТОКРАН,  -а,  у.  Підйомний  кран  на  автомобільно¬ 
му  ходу. 

АВТОКРАНІВНЙК,  -А,  у.  Робітник,  що  працює  на  ав¬ 
токрані;  водій  автокрана. 

АВТОКРАНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  автокрАк. 
АВТОКРАТ,  -а,  у.  Особа  з  необмеженою  верховною 
владою;  самодержець. 

АВТОКРАТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  автокрАтія. 
АВТОКРАТІЯ,  -ї,  ж .,  квижп.  Форма  правління,  за 
якої  одній  особі  належить  необмежена  верховна 
влада;  абсолютизм. 

АВТОКРАТОР,  -а,  у.  Частина  титулу  візантійського 
імператора. 

АВТОКР0С,  -у,  у.  Автоперегони  з  перешкодами  пе¬ 
ресіченою  місцевістю. 

АВТОКУХНЯ,  -і,  ж.  Автомобіль,  пристосований  для 


готування  і  перевезення  гарячої  їжі  для  тих,  хто 
знаходиться,  працює  далеко  від  населених  пунктів. 
АВТбЛ,  -у,  ч.  Мастило  для  автомобільних  і  тракто¬ 
рних  двигунів  (продукт  переробки  нафти). 
АВТОЛАБОРАТбРІЯ,  -І,  ж.  Автомобіль,  у  кузові  яко¬ 
го  розміщено  обладнання,  необхідне  для  проведе¬ 
ння  лабораторних  досліджень  у  польових  умовах. 
АВТОЛАВКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  автокрамнйця. 
АВТОЛАк,  -у,  ч.  Лак,  що  використовується  для  по¬ 
криття  фарбованих  поверхонь  автомобілів. 
АВТОЛЕБІДКА,  -и,  ж.  Лебідка  з  механічним  або  еле¬ 
ктричним  приводом,  що  встановлюється  над  пере¬ 
днім  бампером  вантажного  або  легкового  автомо¬ 
біля  -  "позадорожника". 

АВТОЛЕТЙЗЧКА,  -и,  ж.  Автомобіль,  обладнаний  усім 
необхідним  для  термінового  ремонту  самохідного 
транспорту  на  місці. 

АВТбЛІЗ,  -у,  ч.  Самоперетравлювання,  розпад  клі¬ 
тин  і  тканин  організму  під  дією  гідролітичних 
ферментів. 

АВТОЛІЗЙНИ,  -ів,  мп.  Див.  аутолізйни. 

АВТОЛІ31Я,  -і,  ж.  Самоперетравлювання  тканин  мі¬ 
кроорганізмів,  рослин,  тварин  та  людини. 
АВТОЛіСОВбЗ,  -а,  ч.  Автомобіль-вантажівка  для  пе¬ 
ревезення  пиломатеріалів,  укладених  пакетами. 
АВТОЛІТ,  -а,  ч.  Спосіб  фарбування  стін  за  допомо¬ 
гою  полум'я  ацетиленового  або  плазменого  паль¬ 
ника,  що  утворює  склоподібну  плівку;  саме  пок¬ 
риття  у  вигляді  такої  плівки. 

АВТОЛІТОГРАФІЯ,  -і,  ж.  Літографія  з  малюнка,  ви¬ 
конаного  на  камені  або  офсетному  цинку  самим 
автором  малюнка. 

АВТОЛОГІчний,  -а,  -е.  Стос,  до  автології. 

АВТОЛОГІЯ,  -І,  ж.  Вживання  слів  у  їх  прямому  зна¬ 
ченні  на  відміну  від  переносного. 

АВТОЛОКАЛізАціЯ,  -і,  ж.,  фіз .:  **  Автолокалізйція 
квазічастинок  у  твердйх  тіліх  -  виникнення  си¬ 
льної  деформації  кристалічної  решітки  навколо 
квазічастинки. 

АВТОЛЮБЙТЕЛЬ,  -я,  ч.  Непрофесійний  водій  автомо¬ 
біля,  що  має  посвідчення  на  право  його  водіння. 
АВТОМАГАЗЙн,  -а,  ч.  1.  Те  саме,  що  автокрамнйця. 
2.  Магазин  продажу  легкових  автомобілів  і  запас¬ 
них  частин  до  них. 

АВТОМАГІСТРАЛЬ,  -і,  ж.  Дорога  для  масового  швид¬ 
кісного  автомобільного  руху. 

АВТОМАГНІТОЛА,  -и,  ж.  Магнітола,  призначена  для 
розміщення  в  автомобілі. 

АВТОМАКС,  -а,  ч.  Ручний  апарат  для  розпилювання 
рідин  стисненим  повітрям;  застосовується  для  де¬ 
зінфекції  і  дезінсекції. 

АВТОМАНДРІВНЙК,  -і,  ч.  Людина,  що  здійснює  поїз¬ 
дку,  подорож  на  автомобілі;  автотурист. 
АВТОМАРАФбН,  -у,  ч.  Автоперегони  на  довгій  дис¬ 
танції;  подорож,  поїздка  на  автомобілі  на  велику 
відстань. 

АВТОМАРШРУТ,  -у,  ч.  Маршрут  пасажирського  ав¬ 
тобуса. 

АВТОМАСАЖЕР,  -а,  ч.  Електричний  прилад  для  са¬ 
мостійного  масажу. 

АВТОМАТ,  -а,  ч.  1.  Апарат  (машина,  прилад),  що 
виконує  роботу  за  допомогою  особливого  механіз¬ 
му  без  участі  людини.  2.  Ручна  автоматична  ско¬ 
рострільна  зброя.  3.  розм.  Кабіна,  будка,  у  якій 
знаходиться  телефон-автомат. 

АВТОМАТИЗАЦІЯ,  -і,  ж.  Дія  за  знач,  автоматизува¬ 
ти  і  автоматизуватися  1.  **  Автоматизація  виро¬ 
бництва  -  вищий  рівень  розвитку  машинної  тех¬ 
ніки,  коли  регулювання  і  управління  виробничи¬ 
ми  процесами  здійснюються  без  безпосередньої 
участі  людини,  а  лише  під  II  контролем.  Автома¬ 
тизація  програмування,  спец.  -  розділ  програму¬ 
вання,  що  займається  розробкою  методів  автома¬ 
тизованого  складання  програм  та  розв'язання  за¬ 
дач  на  ЕОМ.  Автоматизація  читання,  спец.  -  зас¬ 
тосування  технічних  засобів  для  автоматичного 
зчитування  текстів  і  зображень.  Кбмплексна  ав¬ 
томатизація  -  вид  автоматизації,  коли  технологі¬ 
чний  об'єкт  функціонує  як  єдиний  взаємозв'яза¬ 
ний  автоматизований  комплекс  під  керуванням 
автоматизованої  системи. 

АВТОМАТЙЗМ,  -у,  ч.  Механічність,  мимовільність 
дій,  рухів.  **  Амбулатбрний  автоматйзм  -  зать¬ 
марення  свідомості,  яке  проявляється  тривалим 
мимовільним  блуканням  з  упорядкованою  поведі¬ 
нкою,  виконанням  складних  дій  і  наступною  ам¬ 
незією.  Психічний  автоматйзм  -  психопатологіч¬ 
ний  стан,  у  якому  хворий  відчуває  власні  психіч¬ 
ні  процеси  як  нав'язані  ззовні. 

АВТОМАТИЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  автоматизувати.  //  автоматизбвано,  безос. 
присуди,  сл.  2.  прикм.  Який  виконує  виробничі 
процеси  за  допомогою  автоматичних  приладів, 
машин.  //  Який  здійснюється  автоматично.  "  Ав¬ 
томатизована  система  -  сукупність  керованого 
об'єкта  і  автоматичних  керуючих  пристроїв.  Ав¬ 
томатизована  система  управління  -  система  ав¬ 
томатичної  обробки  інформації  за  активної  участі 
людини  в  процесі  управління.  Автоматизбвані  дії 
-  складні  рухові  дії  та  інші  акти,  що  протікають 
без  контролю  свідомості.  3.  прикм.  Який  став  ав¬ 
томатичним  (у  2  знач.),  машинальним. 
АВТОМАТИЗОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  авто- 
матизбваний  2,  3. 

АВТОМАТИЗбВНИЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  автоматизу¬ 
вати. 

АВТОМАТИЗУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  автоматизу¬ 
вати  і  автоматизуватися. 

АВТОМАТИЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  і  док.,  перех. 
1.  Застосовувати  в  роботі  автоматичні  прилади, 


машини.  2.  Робити  автоматичним  (у  2  знач.),  ма¬ 
шинальним. 

АВТОМАТИЗУВАТИСЯ,  -уеться.  1.  иедок.  і  док.  Става¬ 
ти  автоматичним.  2.  иедок.  Пас.  до  автоматизу¬ 
вати  1. 

АВТОМАТИКА,  -и,  ж.  1.  Галузь  науки  й  техніки,  що 
розробляє  методи  й  технічні  засоби  автоматизації 
виробничих  процесів.  2.  Сукупність  механізмів, 
приладів,  що  діють  автоматично. 

АВТОМАТИЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  діє  механічно;  са- 
модіючий.  //  Який  здійснюється  механічно. 
2.  перед.  Який  відбувається  незалежно  від  волі, 
несвідомо;  машинальний.  **  Автоматична  збрбя  - 
вогнепальна  зброя,  в  якій  перезаряджування  й 
проведення  чергового  пострілу  здійснюються  ав¬ 
томатично.  Автоматйчна  лінія  -  лінія  машин, 
які,  маючи  спільні  пристрої  керування,  автомати¬ 
чно  виконують  всі  або  частину  операцій.  Автома¬ 
тична  система  -  сукупність  керованого  об'єкта  й 
автономних  вимірювальних  і  керуючих  пристро¬ 
їв.  Автоматичні  стабілізатори  -  заздалегідь  пере¬ 
дбачені  органами  управління  державою  економіч¬ 
ні  механізми,  які  автоматично  послаблюють 
вплив  коливань  попиту,  економічної  активності. 
АВТОМАТИЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
автоматичний  2. 

АВТОМАТИЧНО.  Присл.  до  автоматичний. 
АВТОМАТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  автомйт. 
АВТОМАТНИК,  -а,  ч.  1.  Той,  хто  обслуговує  автомат 
(у  1  знач.).  2.  Боєць,  озброєний  автоматом  (у  2 
знач.). 

автомАтниця,  -і.  Жін.  до  автомітник. 
АВТОМАТбГРАФ,  -а,  ч.  Будь-який  пристрій  для  ви- 
мірювання  та  реєстрації  мимовільних  рухів. 
АВТОМАт-ПАКУвАльник,  автомата- пакувальника,  ч. 
Автоматичний  пристрій,  призначений  для  паку¬ 
вання  чого-небудь. 

АВТОМАХІЯ,  -і,  ж.  Суперечність,  неузгодженість  із 
самим  собою. 

АВТОМАШИНА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  амтомобіль. 
АВТОМАШИНІСТ,  -а,  ч.  Комп'ютерний  пристрій  для 
керування  рухом  локомотива. 

АВТОМЕдбн,  -а,  ч.  1.  іст.  Зброєносець  і  візничий 
давньогрецького  Ахіллеса.  2.  перед.  Синонім  доб¬ 
рого  візничого. 

АВТОМЕТАМОРФІЗМ,  -у,  ч.  Перетворення  магматич¬ 
ної  гірської  породи  під  впливом  розчинів  та  лет¬ 
ких  речовин. 

АВТОМЕТРІЯ,  -і,  ж.  Наукова  дисципліна,  що  вивчає 
теоретичні  основи  проектування  автоматичних 
вимірювальних  приладів  та  інформаційних  сис¬ 
тем,  а  також  приладів,  які  контролюють  їхні  дії. 
АВТОМЕХАНІК,  -а,  ч.  Механік,  що  займається  ремо¬ 
нтом  автомобілів,  мотоциклів  тощо. 
АВТОМЕХАНОХбРІЯ,  -І,  ж.  Спосіб  поширення  насін¬ 
ня  самою  рослиною. 

АВТОМІКСИС,  -у,  ч.  Злиття  статевих  клітин,  що  на¬ 
лежать  одній  особині. 

АВТОМістЕчко,  -чка,  с.  1.  Територія  з  комплексом 
споруд,  обладнання  для  обслуговування  автомобі¬ 
лів  і  їх  водіїв.  2.  Навчально-тренувальний  комп¬ 
лекс  для  навчання  водінню  автомобілів,  мотоцик¬ 
лів,  вивчення  правил  дорожнього  і  вуличного  руху. 
АВТОМОБІЛЕБУДІВНИЙ,  -А,  -А.  Стос,  до  автомобілебу¬ 
дування. 

АВТОМОБІЛЕБУДІВНИК,  -А,  ч.  Те  саме,  що  автобудів¬ 
ник. 

АВТОМОБІЛЕБУДУВАННЯ,  -я,  С.  Галузь  промисловос¬ 
ті,  що  виробляє  автомобілі. 

АВТОМОБІЛЕВОЗ,  -а,  ч.  Судно,  баржа,  залізнична 
платформа  або  автотрейлер,  призначені  для  пере¬ 
везення  автомобілів. 

АВТОМОБілелідіймАч,  -А,  ч.  1.  Механічний  або  гід¬ 
равлічний  пристрій  (домкрат)  для  підіймання  ав¬ 
томобілів  на  висоту,  необхідну  для  ремонту  на 
станціях  технічного  обслуговування  або  в  ремонт¬ 
них  майстернях.  2.  Те  саме,  що  автомобілероз- 
вантАжувач. 

АВТОМОБІЛЕЛІДЙОМНИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  автомо- 
білепідіймАч. 

автомобілерозвантажувач,  -а,  ч.  Пристрій  для 
вивантаження  сипучих  вантажів  із  кузова  борто¬ 
вого  автомобіля,  що  приводиться  в  похиле  поло¬ 
ження. 

АВТОМОБІЛІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Широке  застосування  авто¬ 
мобілів. 

АВТОМОБІЛІЗМ,  -у,  ч.  Автомобільна  справа;  автомо¬ 
більний  спорт. 

АВТОМОБІЛІСТ,  -а,  ч.  Той,  хто  займається  автомобі¬ 
лізмом. 

АВТОМОБІЛІСТКА,  -и.  Жін.  до  автомобіліст. 
АВТОМОБІЛЬ,  -я,  ч.  Самохідна  машина  з  двигуном 
внутрішнього  згоряння  для  перевезення  пасажи¬ 
рів  і  вантажів  безрейковими  дорогами. 
автомобільний,  -а,  -е.  Прикм.  до  автомобіль. 
//  Признач,  для  автомобілів.  Автомобільні  шля¬ 
хи.  //  Який  виробляє  або  лагодить  автомобілі. 
Автомобільна  промисловість.  Ц  Який  здійснюєть¬ 
ся  за  допомогою  автомобілів.  Автомобільні  дере- 
везеиия. 

АВТОМОБІЛЬ-тягАч,  автомобіля-тягачА,  ч.  Автомо¬ 
біль,  який  за  своєю  конструкцією  призначений 
суто  для  буксирування  транспортних  засобів. 
АВТОМОБІЛЬ-ЦИСТЕРНА,  автомобіля-цистАрни,  ч. 
Автомобіль,  пристосований  для  перевезення  рід¬ 
ких  речовин  (води,  молока  та  ін.). 

АВТОМОДЕЛІЗМ,  -у,  ч.  Конструювання  і  виготовлен¬ 
ня  моделей  автомобілів  у  технічних  і  спортивних 
цілях. 

АВТОМОДЕЛІСТ,  -а,  ч.  Конструктор  і  випробувач  мо- 


автооперАторний 

делей  автомобілів;  спортсмен,  що  займається  ав¬ 
томодельним  спортом. 

АВТОМОДЕль,  -і,  ж.  Відтворення  автомобіля  у  зме¬ 
ншеному  вигляді. 

АВТОМОДЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автомоделі  та  ав¬ 
томоделізму.  **  Автомодельна  течій,  фіз.  -  течія 
рідини  (газу),  яка  залишається  механічно  подіб¬ 
ною  сама  собі,  при  зміні  одного  або  декількох  па¬ 
раметрів,  що  визначають  цю  течію. 

АВТОМОРФІЗМ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  ізоморфізм. 
АВТОМбРФНИй,  -а,  -е:  **  АвтомбрфнІ  функції,  мат. 
-  однозначні  аналітичні  функції,  що  не  змінюю¬ 
ться  при  деякій  групі  дробово- лінійних  перетво¬ 
рень  аргумента. 

АВТОМОТО...  Перша  складова  частина  складних 
слів,  що  відповідає  за  значенням  слову  автомобі¬ 
льно-мотоциклетний  (стос,  до  автомобіля  і  мото¬ 
цикла).  Автомотоклуб. 

АВТОМОТОАМАТОР,  -а,  ч.  Автомобіліст-  або  мотоци- 
кліст-любитель. 

АВТОМОТОДРОМ,  -у,  ч.  Ділянка,  підготовлена  та  об¬ 
ладнана  для  змагань  і  випробувань  автомобілів  і 
мотоциклів. 

АВТОМОТОКЛУБ,  -у,  ч.  Громадський  заклад,  що  об'¬ 
єднує  спортсменів  і  любителів  автомобільного  й 
мотоциклетного  спорту. 

АВТОМОТОЛЮБИТЕЛЬ,  -я,  ч.  Непрофесійний  водій 
автомобіля  або  мотоцикла,  моторолера,  що  має 
посвідчення  на  право  їх  водіння. 

АВТОМОТбР,  -а,  у.  Двигун  автомобіля. 
АВТОМОТбРний,  -а,  -е.  Прикм.  до  автомотбр. 
АВТОМОТОСПбРТ,  -у,  ч.  Вид  технічного  спорту,  зма¬ 
гання  в  їзді  на  автомобілях  або  дорожніх  і  спор¬ 
тивних  мотоциклах  спеціальними  трасами,  доро¬ 
гами  і  поза  дорогами. 

АВТОМОТОСПОРТИВНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  автомото- 
спбрт. 

АВТОМОТОТРДНСПОРТ,  -у,  ч.  Автомобільний  і  мото¬ 
циклетний  транспорт. 

АВТОМОТОТрАнСПОРТНИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  автомо- 
тотрЄнспорт. 

АВТОМОТОТРАСА,  -и,  ж.  Траса  для  автомобілів  та 
мотоциклів. 

АВТОМОТОТУРИЗМ,  -у,  ч.  Поїздки,  подорожі  на  ав¬ 
томобілях,  мотоциклах  в  організованому  порядку 
як  вид  туризму. 

А ВТОМОТОТУРИ СТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  автомо¬ 
тотуризм. 

АВТОМОТРИСА,  -и,  ж.  Самохідний  залізничний  (па¬ 
сажирський  або  службовий)  вагон  із  двигуном 
внутрішнього  згоряння. 

АВТОМУТАГЕн,  -у,  у.,  біол.  Хімічна  сполука,  яка 
виникає  в  клітинах  у  перебігові  їхньої  життєдія¬ 
льності  і  спричинює  спадкові  зміни  -  мутації. 
АВТОМУТАГЕнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  автомутагЄн. 
АВТОНАВАНТАЖУВАЧ,  -а,  у.  Те  саме,  що  автованта¬ 
жник. 

АВТОНАВЕДЕННЯ,  -я,  с.,  військ.  Автоматичне  наве¬ 
дення  на  ціль. 

АВТОНАПУВАЛКА,  -и,  ж.  Спеціальне  обладнання  для 
напування  худоби  з  автоматичним  подаванням 
води. 

автонапувАльниця,  -і,  ж.  Те  саме,  що  автонапу¬ 
валка. 

АВТОНАПУВАННЯ,  -я,  с.  Напування  худоби  з  автона¬ 
пувалок. 

АВТбніМ,  -а,  у.  X.  Ім'я,  символ  або  знак,  що  їх  ви¬ 
користовують  4  для  позначення  самих  себе. 
2.  Справжнє  ім'я  автора  твору,  на  відміну  від  псе¬ 
вдоніма. 

АВТОНОМІЗМ,  -у,  у.  Прагнення  до  незалежності,  са¬ 
моврядування. 

АВТОНОМІСТ,  -а,  у.  Прихильник  автономії  (у  1 
знач.). 

АВТОНОМІСТСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  автономіст. 
АВТОНОМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автономізму. 
АВТОНОМІЯ,  *ї,  ж.  1.  Самоврядування  певної  части¬ 
ни  держави.  2.  Право  установи,  підприємства,  ор¬ 
ганізації  самостійно  розв'язувати  певні  питання. 
**  Автонбмія  вблІ:  у  міжнародному  приватному 
праві  -  інститут,  згідно  з  яким  сторони  в  угоді 
можуть  самі  вибирати  те  право,  яке  буде  регулю¬ 
вати  їх  відносини. 

АВТОНбМКА,  -и,  ж .,  розм.  Автономне  (безупинне, 
без  поповнення  запасів)  плавання  корабля. 
АВТОНОМНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  користується  автоно¬ 
мією,  який  має  автономію  (у  1  знач.);  самовряд¬ 
ний.  2.  Самостійний,  незалежний  у  розв'язанні 
певних  питань.  //  Який  ведеться,  здійснюється 
окремо,  незалежно  від  чого-небудь.  **  АвтонбмнІ 
капіталовкладення  -  частина  загальних  капітало¬ 
вкладень,  яка  визначається  макроекономічними 
чинниками. 

АВТОНОМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  автонбмний. 
автономно.  Присл.  до  автонбмний. 
АВТОНУМЕРУвАЙНЯ,  -я,  с.  Розподілення  документа 
на  сторінки  з  їх  автоматичним  нумеруванням 
програмами  обробки  текстів. 

АВТООБ'Еднання,  -я,  с.  Комплекс  автопідпри- 
ємств,  заводів  із  виробництва  автомобілів. 
АВТООБСЛУГОВУВАННЯ,  -я,  с.  Технічне  обслуговува¬ 
ння  автомобілів.  _ 

АВТООКСИДАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автооксидації. 
АВТООКСИДАціЯ,  -ї,  ж.  Самочинне  окиснення  речо¬ 
вин  за  невисокої  температури  без  впливу  каталі¬ 
затора. 

АВТООПЕРАТОР,  -а,  ч.  Автоматичний  пристрій,  що 
заміняє  ручну  працю  робітника-оператора  в  ряді 
виробництв. 

АВТООПЕРАТОРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  автооператор. 

7 


АВТОПАВІЛЬЙбН 

АВТОПАВІЛЬЙОН,  -у,  у.  Пасажирський  павільйон  на 
зупинкових  пунктах  автобусних  ліній. 
АВТОПАНСЮнАї,  -а,  у.  Пансіонат  для  автомототу- 
ристів. 

АВТОПАРК,  -у,  у.  1.  Автотранспортне  підприємство, 
яке  здійснює  автомобільні  перевезення,  а  також 
збереження,  технічне  обслуговування  і  ремонт  ру¬ 
хомого  складу.  2.  Спеціально  обладнане  місце 
зберігання  (стоянки),  технічного  обслуговування  і 
ремонту  автомобільної  техніки.  3.  Наявний  склад 
автомобілів,  причепів  і  напівпричепів  як  діючих, 
так  і  тих,  що  перебувають  у  ремонті  та  резерві. 
АВТОПАСАЖЙР,  -а,  у.  Пасажир  автомобільного  тра¬ 
нспорту. 

АВТОПАСАЖЙРСЬКИЙ,  -а,  -є.  Призначений  для  пере* 
везення  автомобілів  та  їх  власників. 

АВТОПАТРУЛЬ,  -£,  у.  1.  Автомобіль,  що  несе  патру¬ 
льну  службу.  2.  Патрулювання,  що  його  здійсню¬ 
ють  такі  автомобілі. 

АВТОПЕПСІЯ,  -і,  ж. ,  мед.  Самоперетравлювання. 
АВТОПЕРЕГбни,  -нів,  ми.  Спортивні  гонки  на  авто¬ 
мобілях;  авторалі. 

АВТОПЕРЕкЛАД,  -у,  у.  Авторський  переклад  (у  1 
знач.). 

АВТОПЕРЕСУВКА,  -и,  ж.,  розм.  Автопересувна  ремо¬ 
нтна  майстерня,  лабораторія  і  т.  ін.  (майстерня, 
лабораторія  і  т.  ін.,  розміщена  в  автомобілі). 
АВТОПіДіЙмАч,  -а,  У.  Те  саме,  що  автомобілепідій- 
міч. 

АВТОПіДйОмник,  -а,  у.  Те  саме,  що  автомобілепід- 
йбмник. 

АВТОПІДПРИЕМСТВО,  -а,  с.  Велике  автомобільне  під¬ 
приємство,  що  здійснює  перевезення  вантажів  або 
пасажирів. 

АВТОПІЛОТ,  -а,  у.  Пристрій  для  автоматичного  ке¬ 
рування  літаком. 

АВТОПІЛОТУВАння,  -я,  с.  Керування  літаком  за  до¬ 
помогою  автопілота. 

АВТОПЛАСТИКА,  -и,  ж.  Пересадження  хворому  його 
власної  тканини  для  відновлення  цілісності,  фор¬ 
ми  та  функції  органа. 

АВТОПЛАТФбРМА,  -и,  ж.  Причіп  до  автомобіля  для 
перевезення  важких  неподільних  вантажів. 
АВТОПНЕВМАТОЛІЗ,  -у,  у.  Утворення  під  час  криста¬ 
лізації  магматичної  породи  нових  мінералів,  що 
формуються  внаслідок  дії  летких  частин  магми 
на  мінерали  цієї  породи,  які  виділилися  раніше. 
АВТОПОЇЗД,  -а,  у.  Автомобіль  або  тягач  з  одним  чи 
кількома  причепами. 

АВТОПОЇЛКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  автонапувілка. 
АВТОПОЇННЯ,  -я,  с .  Те  саме,  що  автонапувіння. 
АВТОПОКРЙШКА,  -и,  ж.  Чохол  із  товстої  гуми,  що 
його  одягають  на  камеру  автомобіля. 
АВТОПОЛИВАЛЬНИЦЯ,  -і,  ж.  Автомобіль,  оснащений 
поливальним  пристроєм. 

АВТОПОЛІГОН,  -у,  у.  Ділянка,  підготовлена  Й  облад¬ 
нана  для  випробувань  автомобілів. 
АВТОПОЛІПЛОЇДІЯ,  -ї,  ж.  Кратне  збільшення  одина¬ 
рного  набору  хромосом  у  клітинному  ядрі. 
АВТОПОРбМ,  -а,  у.  Судно,  призначене  для  перевезе¬ 
ння  автомобілів  та  їх  власників  (зазвичай  через 
канали,  протоки). 

АВТОПОРТРЕТ,  -а,  у.  Портрет  художника,  скульпто¬ 
ра,  виконаний  ним  самим. 

АВТОПРИГбДА,  -и,  ж.  Автотранспортна  аварія. 
АВТОПРИСКбРЕННЯ,  -я,  с.  Див.  колєктйвні  мбтоди 
прискбрення. 

АВТОПРИШВЙДШЕННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  автоприс- 
кбрення. 

АВТОПРОКЛАДАч,  -й,  у.  Пристрій,  що  автоматично 
прокладає  курс  судна  на  навігаційній  карті  на  пі¬ 
дставі  показань  гірокомпаса  і  даних  про  пройдену 
відстань. 

АВТОПРОМИСЛОВЕЦЬ,  -вця,  у.  Власник  підприємст¬ 
ва  з  виробництва  автомобілів. 

АВТОПРОМИСЛОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Промисловість,  що 
займається  виробництвом  автомобілів. 

АВТОПСІЯ,  -ї,  ж.  Розтин  трупа  з  діагностичною  або 
науковою  метою. 

Автор,  -а,  у.  Той,  хто  написав  будь-яку  працю, 
твір,  лист  і  т.  ін.  або  розробив  якийсь  план,  про¬ 
ект  і  т.  ін. 

АВТОРАДІОГРАМА,  -и,  ж.  Фотографічне  зображення, 
одержане  за  допомогою  авторадіографії;  радіоав¬ 
тограф. 

АВТОРАДіОГРАФ,  -а,  у.  Прилад,  за  допомогою  якого 
вивчають  розподіл  радіоактивних  ізотопів  у  дослі¬ 
джуваному  об’єкті  накладанням  на  нього  чутли¬ 
вої  фотоплівки. 

АВТОР АДЮГРАФЇчний,  -а,  -е.  Стос,  до  авторадіогра¬ 
фії. 

АВТОРАДІОГрАфіЯ,  -ї,  ж.  Метод  реєстрації  розподі¬ 
лу  радіоактивних  речовин  (ізотопів)  в  об’єктах, 
що  полягає  в  накладенні  на  них  спеціальної  фото¬ 
плівки. 

АВТОРАЛІ,  пезм. ,  мв.  Те  саме,  що  автоперегбни. 
АВТОРЕГУЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Автоматичне  регулювання. 
АВТОРЕ  ГУЛ  ЙТОР,  -а,  у.  Сукупність  пристроїв  для 
автоматичного  (без  участі  людини)  регулювання. 
АВТОРЕГУЛЯЦІЯ,  -ї,  ж.  Циклічний  процес  автомати¬ 
чного  підтримування  сталого  стану  в  біологічних 
системах;  загальна  властивість  біосистем,  що  має 
захисне  або  пристосовне  значення. 

АВТОРЕМЗАВОД, -у,  у.  Завод  із  ремонту  автомобілів. 
АВТОРЕМОНТНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  ремонту  ма¬ 
шин  з  автомобільним  двигуном.  Авторемовтві  ма- 
йстерві. 

АВТОРЕМОНТНИХ,  -а,  у.  Робітник,  що  займається 
ремонтом  автомобілів. 

АВТОРЕНТгЕн,  -а,  у.  Автомобіль  зі  спеціальним  ку¬ 

8 


зовом,  у  якому  розміщена  рентгенівська  установ¬ 
ка  та  обладнання,  необхідне  для  рентгенологічно¬ 
го  обстеження. 

АВТОРЕПРОДУКЦІЯ,  -ї,  ж.  Здатність  організмів  до 
самовідтворення. 

АВТОРЕФЕРАТ,  -у,  у.  Реферат  або  стислий  виклад 
змісту  твору  (зазвичай  наукового),  написаний  са¬ 
мим  автором.  Автореферат  кандидатської  дисер¬ 
тації. 

АВТОРЕФРИЖЕРАТОР,  -а,  у.  Автомобіль  з  холодиль¬ 
ною  установкою  для  перевезення  продуктів,  які 
швидко  псуються. 

АВТОРЕФРИЖЕРАТОРНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  авторефри¬ 
жератора. 

АВТОРИЗАЦІЯ,  -і,  ж.  1.  спец.  Керування  рівнями  та 
засобами  доступу  до  різних  об'єктів  та  ресурсів 
системи.  2.  спец.  Надання  певних  повноважень 
(особі,  програмі)  на  виконання  деяких  дій  у  сис¬ 
темі  обробки  даних.  3.  спец.  Визначення  міри 
приватності  даних  у  базі  даних.  4.  фін.  Надання 
дозволу  на  обслуговування  власника  платіжної 
картки.  //  Елемент  інформаційної  безпеки,  який 
передбачає  запит  та  підтвердження  законності 
операції.  5.  Ухвала  про  здійснення  витрат,  інвес¬ 
тицій,  надання  їм  законних  підстав.  6.  Видача  до¬ 
зволу,  ліцензії.  7.  Підтвердження  авторства,  авто¬ 
рського  права. 

АВТОРИЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
авторизувати.  //  у  знач,  прикм.  **  Авторизбва- 
ний  пербклад  -  переклад,  схвалений  автором 
оригіналу. 

АВТОРИЗУВАТИ,  -^ю,  -Уєш,  ведок.  і  док.,  перех.  Да¬ 
вати  дозвіл,  згоду  на  поширення  свого  твору,  про¬ 
екту,  винаходу  або  на  переклад,  копію  з  нього  і  т. 
ін.  //  Схвалювати  певну  форму  своїх  творів  (пере¬ 
клад  і  т.  ін.)  для  поширення. 

АВТОРИТАРЙЗМ,  -у,  у.  Те  саме,  що  авторитарність. 
АВТОРИТАРНИЙ,  -а,  -е.  1.  Заснований  на  беззастере¬ 
жному  підпорядкуванні  владі,  авторитетові. 
2.  Який  прагне  незаперечно  утвердити  свій  авто¬ 
ритет  (у  1  знач.);  владний.  **  Авторитарний  капі¬ 
талізм  -  економічна  система,  за  якої  основні  ре¬ 
сурси  знаходяться  у  приватній  власності. 
АВТОРИТАРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  авторита¬ 
рний. 

авторитарно.  Присл.  до  авторитарний. 
авторитАрно-бюрократйчний,  -а,  -е:  **  Авторитй- 
рно-бюрократйчна  система  -  система  державного 
устрою,  коли  бюрократичний  апарат  країни  базу¬ 
ється  на  беззастережному  підкорянні  авторитар¬ 
ній  владі. 

АВТОРИТЕТ.  1.  тільки  одв .,  род.  -у.  Загальновизна¬ 
не  значення,  вплив,  поважність  (особи,  організа¬ 
ції,  колективу,  теорії  і  т.  ін.).  2.  род.  -а.  Про  осо¬ 
бу,  що  користується  впливом,  повагою,  заслуго¬ 
вує  повного  довір’я. 

АВТОРИТЕТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  користується  авто¬ 
ритетом  (у  1  знач.);  впливовий,  поважний. 
//  Який  заслуговує  на  повне  довір’я.  2.  Який  не 
терпить,  не  допускає  заперечень;  владний  (про 
тон,  жест,  вигляд  і  т.  ін.). 

АВТОРИТЕТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  авторите¬ 
тний. 

авторитетно.  Присл.  до  авторитетний. 

АВТОРІВ,  -рова,  -рове.  Належний  авторові. 

Авторка,  -и.  Жін.  до  Євтор. 

АВТОРОДЕО,  вевідм .,  с.  Театралізована  вистава,  що 
складається  з  трюків,  які  демонструють  можливо¬ 
сті  людини  в  керуванні  автомобілем. 
АВТОРОЗВАНТАЖУВАЧ,  -а,  у.  Те  саме,  що  автомобі¬ 
лерозвантажувач. 

АВТОРОТАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  авторотація. 
АВТОРОТАЦІЯ,  -ї,  ж.,  спец.  Самообертання  крила  (а 
разом  з  ним  і  літального  апарата)  навколо  поздов¬ 
жньої  осі. 

АВТОРСТВО,  -а,  с.  Належність  твору,  проекту,  ви¬ 
находу  і  т.  ін.  певному  авторові. 

Авторський,  -а,  -е.  Прикм.  до  Євтор;  у  звач.  ім. 
Авторські,  -ких,  мв.  Гонорар.  **  Авторська  пісня 
-  пісенний  жанр,  що  виник  на  початку  1960-х 
рр.;  автор  віршів  та  музики  пісні  водночас  є  її  ви¬ 
конавцем.  Авторський  договір  -  угода  між  авто¬ 
ром  твору,  винаходу  (або  його  правонаступника¬ 
ми)  та  видавцями,  виконавцями,  користувачами 
авторських  творів.  Авторський  договір  замбвле- 
ння  -  цивільно-правовий  договір,  за  яким  автор 
зобов’язується  створити  твір  відповідно  до  умов 
договору  та  передати  його  замовнику.  Авторський 
концЄрт  -  прилюдне  виконання  концертної  прог¬ 
рами,  яку  складено  з  творів  одного  композитора. 
Авторський  нАгляд  -  контроль  з  боку  авторів 
проекту,  проектної  організації  за  відповідністю 
об'єкта  проектним  рішенням.  Авторське  прАво  - 
розділ  цивільного  права,  що  регулює  відносини, 
пов'язані  зі  створенням  та  використанням  (видан¬ 
ням,  виконанням  тощо)  наукових,  літературних 
та  мистецьких  творів. 

Авторсько-правовий,  -а,  -е.  Стос,  до  авторського 
права  на  свою  інтелектуальну  власність. 
АВТОРУЛЬОВЙЙ,  -бго,  у.  Електронавігаційний  при¬ 
лад  для  автоматичного  утримання  корабля  на  за¬ 
даному  курсі  та  для  зміни  курсу. 

АВТОРУЧКА,  -и,  ж.  Ручка  з  автоматичним  подаван¬ 
ням  чорнила  до  пера. 

АВТОСАЛОН,  -у,  у.  Виставка  (і  продаж)  автомобілів 
нових  моделей. 

АВТОСАМОСКЙД,  -а,  у.  Автомашина,  що  розванта¬ 
жується  автоматично. 

АВТОСЕНСИБіЛізАціЯ,  -ї,  ж.  Див.  аутосенсибілІзАція. 
АВТОСЕРВІС,  -у,  у.  1.  Технічне  обслуговування  ав¬ 


томобілів,  створення  зручностей  для  водіїв  і  паса¬ 
жирів.  2.  Підприємство,  комплекс  підприємств, 
що  провадять  таке  обслуговування. 
АВТОСЕРОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Лікування  інфекційних 
хворих  специфічною  сироваткою  самого  пацієнта. 
АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  складання 
автомашин  з  окремих  деталей.  Автоскладальвий 
цех. 

АВТОСКЛАДАННЯ,  -я,  с.  Складання  автомашин  з  ок¬ 
ремих  деталей. 

автоскопія,  -ї,  ж.  Див.  аутоскопія. 

АВТОСКРЕПЕР,  -а,  у.  Самохідний  скрепер  (землери¬ 
йно-транспортна  машина). 

АВТОСЛіЬСАР,  -я,  у.  Слюсар,  який  ремонтує  авто¬ 
мобілі. 

АВТОСЛЮСАРНИй,  -а,  -е.  Стос,  до  слюсарних  робіт, 
пов’язаних  з  ремонтом  автомобілів. 
АВТОСОМНАМБУЛІЗМ,  -у,  у.  Природний  лунатизм. 
АВТОСПОЛУЧЕННЯ,  -я,  с.  Сполучення  між  якимись 
населеними  пунктами  за  допомогою  автотранспо¬ 
рту.  . 

АВТОСПОРТ,  -у,  у.  Вид  технічного  спорту  -  їзда  на 
автомобілях  спеціальними  трасами. 
АВТОСПОРТСМЕн,  -а,  у.  Той,  хто  займається  автос¬ 
портом. 

АВТОСПРАВА,  -и,  ж.  Знання  та  навички,  пов’язані 
з  водінням  автомобіля,  його  ремонтом  і  т.  ін. 
АВТОСПУСК,  -а,  у.  Пристрій,  що  автоматично  при¬ 
водить  у  дію  затвор  фотоапарата  через  10  -  15  с 
після  натискання  спускової  кнопки. 

АВТОСТАнва,  -и,  ж.  Те  саме,  що  автоцистерна. 
АВТОСТАНЦІЯ,  -ї,  ж.  Комплекс  споруд  (будинок  із 
білетними  касами,  диспетчерською,  пероном  для 
посадки  і  висадки  і  т.  ін.),  призначений  для  обс¬ 
луговування  пасажирів  автобусного  міжміського  і 
приміського  сполучення. 

АВТОСТАРТ,  -у,  у.  Зліт  планера  за  допомогою  само¬ 
хідної  лебідки  або  лебідки,  що  її  приводить  у  дію 
який-небудь  двигун. 

АВТОСТЕРИЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автостерильності. 
АВТОСТЕРИЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Нездатність  пилку 
рослин  проростати  на  маточці  своєї  квітки,  інших 
квіток  тієї  ж  рослини  або  рослин  того  ж  сорту. 
АВТОСТОП,  -а,  у.  1.  Пристрій  для  автоматичної  зу¬ 
пинки  поїзда  за  наближення  його  до  закритого 
колійного  сигналу.  2.  Спосіб  пересування,  що  по¬ 
лягає  у  використанні  попутних  автомобілів;  подо¬ 
рож,  здійснювана  подібним  чином.  3.  Документ, 
що  дає  право  на  зупинку  попутних  автомобілів  і 
проїзду  на  них  на  якусь  відстань. 

АВТОСТОЯНКА,  -и,  ж.  Стоянка,  призначена  для  ав¬ 
томобілів. 

АВТОСТРАДА,  -и,  ж.  Широкий  бетонований  шлях 
(без  поперечних  переїздів)  для  масового  автомобі¬ 
льного  руху. 

АВТОСТР0П,  -а,  у.  Те  саме,  що  строп. 

АВТОСУГЕСТІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  самонавіювання. 
АВТОТЕЇЗМ,  -у,  у.  1.  Самообожнення.  2.  Ототожнен¬ 
ня  людини  з  Богом. 

АВТОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Самолікування,  лікування  сила¬ 
ми  власного  організму,  без  сторонньої  допомоги. 
АВТОТЕХОБСЛУГОВУВАННЯ,  -я,  с.  Технічне  обслуго¬ 
вування  автомобілів  (забезпечення  необхідними 
деталями,  запасними  частинами  особистих  авто¬ 
мобілів,  їх  ремонт  і  т.  ін.). 

АВТОТЙП,  -у,  у.  Первісний  відбиток  чогось. 
АВТОТЙП1Я,  -ї,  ж.  1.  Поліграфічний  спосіб  відтворе¬ 
ння  півтонових  зображень,  за  якого  растровий  сі¬ 
тчастий  негатив  копіюють  на  цинкову  пластинку, 
яку  потім  травлять  азотною  кислотою,  створюючи 
кліше.  2.  Відбиток  такого  кліше. 

Автотйлний,  -а,  -е.  Прикм.  до  автотйпія. 
АВТОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Захисне  пристосування  тварин, 
що  полягає  у  мимовільному  відокремленні  части¬ 
ни  тіла,  що  згодом  відновлюється. 

АВТОТРАВМА,  -и,  ж.  Травма,  отримана  в  дорожньо- 
транспортній  пригоді. 

АВТОТРАКТОРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автомобілів  і  тра¬ 
кторів.  //  Признач,  для  їх  вироблення  або  лаго¬ 
дження.  Автотракторна  промисловість. 
АВТОТРАКТОРОБУДУВАння.  -я,  с.  Галузь  промисло 
вості,  що  виготовляє  автомобілі,  трактори. 
АВТОТРАНСПЛАНТАЦІЯ,  -ї,  ж.  Пересаджування  тка¬ 
нин  або  органів  на  іншу  частину  тіла  того  самого 
організму. 

АВТОТРАНСПОРТ,  -у,  у.  Автомобільний  транспорт. 
АВТОТРАНСПОРТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  автотранс¬ 
порт. 

АВТОТРАНСПОРТНИК,  -а,  у.  Працівник,  зайнятий  в 
автомобільному  транспорті. 

АВТОТРАНСФОРМАТОР,  -а,  у.  Різновид  силового  тра¬ 
нсформатора,  у  якого  первинна  і  вторинна  обмот¬ 
ки  мають  спільну  частину. 

автотрансформАторний,  -а,  -е.  Прикм.  до  автот¬ 
рансформатор. 

АВТОТРАНСФУЗІЯ,  -ї,  ж.  Переливання  пацієнтові 
його  власної  крові. 

АВТОТРАСА,  -и,  ж.  Дорога  для  автомобілів  (частіше 
великої  протяжності). 

АВТОТРЕЙЛЕР,  -а,  у.  1.  Різновид  вантажівки,  що 
складається  із  сідельного  тягача  та  дво-,  триосного 
причепа-трейлера  для  перевезення  довгогабарит- 
них  вантажів  (колод,  труб  тощо),  а  також  легкових 
та  вантажних  автомобілів.  2.  розм.  Трейлер. 
АВТОТРЕНАЖЕр,  -а,  у.  Тренажер  для  навчання  воді¬ 
нню  автомобіля. 

АВТОТРЕНІНГ,  -у,  у.  Те  саме,  що  аутотренінг. 
АВТОТРОН,  -а,  у.  Система  автоматичного  контролю 
та  регулювання  точної  установки  друкарських 
форм  й  положення  відбитка  на  папері. 


АВТОТРОПІЗМ,  -у,  у.  Здатність  рослин  випростувати 
зігнуті  стебла  чи  стовбури. 

АВТОТРбФИ,  -ів,  мв.  Організми,  які  створюють  нео¬ 
бхідні  для  свого  життя  органічні  речовини  з  неор¬ 
ганічних  у  процесі  фотосинтезу  чи  хемосинтезу; 
автотрофні  організми. 

АВТОТРОФІЗМ,  -у.  ч.  Синтез  потрібних  для  життя 
органічних  сполук  із  неорганічних  у  процесі  фо¬ 
тосинтезу  чи  хемосинтезу. 

АВТОТРОФІЯ,  -ї,  ж.  Здатність  певних  організмів 
споживати  неорганічні  речовини  у  процесі  фото¬ 
синтезу  чи  хемосинтезу  та  синтезувати  органічні 
сполуки. 

АВТОТРОФНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  автотрбфи. 
АВТОТРбФНГСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  автотрбф- 
ний. 

АВТОТУРИЗМ,  -у,  у.  Поїздки,  подорожі  на  автомобі¬ 
лі  як  вид  туризму. 

АВТОТУРИСТ,  -а,  ї.  Той,  хто  займається  автотуриз¬ 
мом. 

АВТОТУРИСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автотуризму  і 
автотуриста. 

АВТОТЯГАЧ,  - і ,  ч.  Автомобіль-тягач;  сідельний  тя¬ 
гач. 

АВТОУПРАВЛІННЯ,  -я,  с.  Установа,  що  здійснює  ке¬ 
рівництво  кількома  автопідприємствами. 
АВТОфАіТЯ,  -ї,  ж.  Див.  аутофйгія. 

АВТОФАЗбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
антофазунАти. 

АВТОФАЗУвАннЯ,  -я,  с..  фіз.  Явище  стійкості  руху 
заряджених  частинок  відносно  фази  прискорюю¬ 
чого  їх  електричного  поля. 

АВТОФАКС,  -у,  у.,  спец.  Система  автоматичної  фак¬ 
симільної  передачі. 

АВТОФЕРТЙЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  рослин  да¬ 
вати  при  самозапиленні  нормальне  насіння. 
АВТОФІЛІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  нарцисйзм. 
АВТОФОНІЧНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  автофбнія. 
АВТОФбніЯ,  -ї,  ж.,  муз.  У  вокальній  методиці  - 
слухання  співаком  власного  голосу. 
АВТОФОЛОМАніЯ,  -і,  ж.  Схильність  до  самогубства. 
АВТОФРЕТАЖ,  -у,  ч.  Зміцнення  товстостінних  посу¬ 
дин  (напр.,  гарматних  стволів)  напресовуванням 
на  них  кілець  або  обойм. 

АВТОФУРГОН,  -а,  ч.  Автомашина,  спеціально  облад¬ 
нана  для  перевезення  чого-небудь. 
АВТОХАРАКТЕРЙСТИКА,  -и,  ж.  Характеристика,  дана 
автором  або  героєм  літературного  твору  самому 
собі. 

АВТОХВЙЛІ,  -вйль,  мв.  фіз.  Різновид  самопідтриму- 
ваних  хвиль  в  активних  середовищах. 
АВТОХВИЛЬОВЙЙ,  -4,  -і.  Стос,  до  автохвиль. 
АВТОхОр,  -а,  ч.  Рослина,  якій  властива  автохорія. 
АВТОХОРІЯ,  -ї,  ч.  Саморозкидання  -  поширення 
плодів,  насіння,  спор  та  вегетативних  частин  рос¬ 
линного  організму  за  допомогою  пристосувань  са¬ 
мої  рослини. 

АВТОХОрний,  -а,  -е.  Стос,  до  автохорії. 

АВТОХРОМ,  -у,  ч.,  спец.  Фотопластинка,  фотоплів¬ 
ка  для  кольорового  зображення. 

АВТОХРОНОМЕТРАЖ,  -у.  у.  Система  автоматичного 
вимірювання  часу,  що  застосовується  на  спортив¬ 
них  змаганнях. 

АВТОХТОН,  -а,  у.,  квнжв.  1.  Корінний  житель  краї¬ 
ни  або  місцевості;  абориген,  тубілець.  2.  Організм, 
що  виник  у  процесі  еволюції  в  даній  місцевості  і, 
на  відміну  від  алохтонів,  живе  в  ній  і  зараз. 
АВТОХТОННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  автохтбн. 
АВТОЦЕМЕНТОВОЗ,  -а,  У.  Спеціальний  автомобіль  із 
цистерною  для  перевезення  цементу. 

АВТОЦЕНЗУРА,  -и,  ж.  Авторська  цензура  при  ство¬ 
ренні  художнього,  публіцистичного  чи  наукового 
твору. 

АВТОЦЕНЗУРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  автоцензури. 
АВТОЦЕНТР,  -у,  у.  Підприємство,  що  здійснює  тех¬ 
нічне  обслуговування,  ремонт  і  продаж  легкових 
автомобілів. 

АВТОЦИСТЕРНА,  -и,  ж.  Цистерна  для  перевезення 
'  рідин,  установлена  на  шасі  автомашини  або  при¬ 
чепа. 

АВТОіііАрж,  -у,  у.  Сатиричне  або  комічне  зображе¬ 
ння  самого  себе  (на  малюнку,  в  літературному, 
драматичному  і  т.  ін.  творі). 

АВТОШАСІ,  везм.,  с.  Вантажний  автомобіль  без  ку¬ 
зова. 

АВТОШЙНА,  -и,  ж.  Наповнена  стисненим  повітрям 
спеціальна  гумова  оболонка,  що  н  надівають  на 
диск  колеса  автомобіля. 

АВТОШКОЛА,  -и,  ж.  Навчальний  заклад,  що  готує 
водіїв  автомобілів. 

АВТОШЛЯХ,  -у,  у.  Шлях  для  автомобільного  руху. 
АВТОШ ЛЯХОВЙЙ ,  -А,  -і.  Признач,  для  автомобільно¬ 
го  шляху. 

АВТОШЛЯХОВЙК,  -а,  у.  Той,  хто  бере  участь  у  будів¬ 
ництві  та  експлуатації  автомобільних  доріг. 
АВТОШТУРМАН,  -а,  у.  Авіаційний  прилад,  що  авто¬ 
матично  й  безперервно  записує  поточні  координа¬ 
ти  літального  апарата,  накреслюючи  його  шлях 
на  карті. 

АВТУРА,  -и,  ж.  Збірн.  до  Автор. 

АВУАРИ,  -ів,  мв.  1.  Різні  активи  (гроші,  чеки,  век¬ 
селі,  перекази,  акредитиви),  за  рахунок  яких  мо¬ 
жуть  бути  проведені  платежі.  2.  Грошові  ресурси 
банку  (його  каса,  рахунки  в  інших  банках,  цінні 
папери,  що  можуть  бути  легко  реалізовані,  вексе¬ 
лі  тощо),  які  є  на  його  рахунках  у  закордонних 
банках  в  іноземній  валюті.  3.  Вклади  приватних 
осіб  та  організацій  у  банках. 

АВУЛЬСІЯ,  -ї,  ж.  Виривання,  відривання;  видален¬ 
ня  за  допомогою  виривання. 


АВУНКУЛАТ,  -а,  у.  Звичай,  який  встановлює  права 
та  обов'язки  між  дядьком  та  племінником;  збері¬ 
гав  зв'язок  дітей  з  родом  матері  в  епоху  патріар¬ 
хату. 

Ага.  -и,  ж.  Земноводні  родини  жаб. 

АГА  ,  ввг.  1.  Виражає  подив,  здогад,  пригадування. 
2.  Виражає  зловтіху,  насмішку,  погрозу  і  т.  ін. 

АГА*,  част.,  розм.  1.  Уживається  для  вираження 
згоди,  потвердження;  еге,  так.  2.  іров.  Виражає 
заперечення;  якраз!,  аякже!,  чому  б  не  так! 

АгА\  -й,  у.  Титул  поміщика,  начальника,  старши¬ 
ни  в  Туреччині,  Ірані  й  дореволюційному  Закав¬ 
каззі. 

АГАВА,  -и,  ж.  Багаторічна  тропічна  й  субтропічна 
трав'яниста  рослина  з  грубим,  м'ясистим  вели¬ 
ким  листям,  з  якого  виробляють  волокно. 
АгАвовиЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  агАва. 

АГАКАЛО,  -а,  с.  і  у.,  звеважл.  Про  людину,  яка,  по¬ 
годжуючись  із  співрозмовником  чи  потверджую¬ 
чи  його  слова,  часто  повторює  ''ага”. 

АГАКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  агАкати. 

АГАКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  розм.  Погоджуючись  із 
співрозмовником  або  потверджуючи  його  слова, 
говорити  часто  ''ага". 

АГАКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.  Однокр.  до  агАкати. 
АГАЛАКТІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  секреції  молока  після 
пологів. 

АГАЛЬМАТОЛІТ,  -у,  у.  Щільна  дрібнозерниста  гірсь¬ 
ка  порода;  використовується  як  декоративний  ка¬ 
мінь,  для  виробництва  вогнетривів. 

АгАма,  -и,  ж.  Рід  ящірок  родини  агамових. 
АГАМАГЛОБУЛІНЕМІЯ,  -ї,  ж.  Спадково  зумовлений 
дефект  (відсутність  або  різке  зниження)  біосинезу 
імуноглобулінів. 

АГАМЄмнон,  -а.  у.  Герой  давньогрецьких  міфів,  во¬ 
лодар  Мікен;  відрізнявся  мужністю  та  багатст¬ 
вом,  а  також  владністю  та  гордовитістю. 

АГАМІ,  вевідм.,  у.  Родина  птахів  ряду  журавлепо- 
дібних. 

АгАміЯ,  -ї,  ж.  1.  Безшлюбність.  2.  біол.  Відсут¬ 
ність  статі. 

АГАмний,  -а,  -е.  Прикм.  до  агАмія. 

АГАМНІ,  -их,  ім.  Види  нижчих  рослин  і  тварин,  що 
розмножуються  без  запліднення. 

АГАМОВІ,  -их,  мв.,  біол.  Родина  ящірок. 
АГАМОГЕНЕз,  -у,  у.,  біол.  1.  Безстатеве  розмножен¬ 
ня.  2.  Непорочне  розмноження;  партеногенез. 
АГАМОГОНІЯ,  -І,  ж.  Нестатеве  розмноження  організ¬ 
мів  через  поділ  або  брунькування. 
АГАМОНЕМАТОДОзи,  -ів,  мв..  біол.  Гельмінтози,  ви¬ 
кликані  мігруючими  в  організмі  людини  або  тва¬ 
рин  личинками  класу  нематод. 

АГАМОнти,  -ів.  мв..  біол.  Загальна  назва  безстате¬ 
вих  стадій  розвитку  найпростіших  родини  споро¬ 
виків  у  життєвому  циклі  малярійного  плазмодія. 
АГАМОСПЕРМІЯ,  -ї,  ж.,  біол.  Спосіб  статевого  розм¬ 
ноження,  заснований  на  розвитку  жіночих  гамет, 
внаслідок  чого  не  виникає  запліднення. 

АГАни,  -ів,  мв.  1.  У  стародавніх  греків  і  римлян  - 
бенкети  з  оргіями.  2.  Спільні  вечері  у  християн¬ 
ських  громадах  у  7  ст. 
агАр,  -у,  у.  Те  саме,  що  агАр-агАр. 

АГАр-АгЛр,  -у,  у.  Рослинні  драглі  з  морських  водо¬ 
ростей;  використовуються  в  лабораторній  практи¬ 
ці,  в  кондитерському  виробництві  та  ін. 
АГАРЙНОВІ,  -их,  мв.  Порядок  грибів  родини  базиді¬ 
оміцетів;  до  них  відносяться  більшість  їстівних 
грибів  (шампіньйон,  білий  гриб  та  ін.),  а  також 
отруйні  гриби  (мухомори  та  ін.). 

АГАРОВИЙ,  -а,  -е,  спец.  Прикм.  до  агАр.  Ц  Який 
виробляє  агар.  Агаровий  завод. 

АГАРОЗА,  -и,  ж.  Високомолекулярна  речовина, 
один  з  головних  компонентів  агару. 

АГАРОЇД,  -у,  у.,  біол.  Агароподібна  речовина,  що  її 
одержують  з  чорноморських  водоростей;  викорис¬ 
товується  замість  агару. 

АГАРОЛЕКТЙН,  -у,  у.  Високомолекулярна  речовина, 
один  з  головних  компонентів  агару. 

АГАРСЬКИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  агарйнський. 
АГАРЙНИ,  -йн,  мв.  ( одв .  агарйнин,  -а,  у.;  агарйнка, 
-и,  ж.),  заст.  Магометани. 

АГАРЙНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  агарйни. 

АГАСТРІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Відсутність  верхньої  частини 
черевної  стінки  та  органів  верхньої  половини  че¬ 
ревної  порожнини. 

АГАСфЕр,  -а,  у.  1.  Персонаж  середньовічної  хрис¬ 
тиянської  легенди,  який  був  приречений  Богом 
на  вічне  блукання  по  світу;  "Вічний  жид".  2.  пе- 
рев.  Людина,  яка  блукає  все  життя,  не  знаходячи 
собі  пристановища. 

АГАТ,  -а,  у.  Твердий  мінерал,  напівдорогоцінний 
кварцовий  камінь,  що  використовується  для  ви¬ 
готовлення  прикрас,  хімічного  посуду  і  т.  ін. 
АГАТИС,  -у,  у.  Рід  рослин  родини  араукарієвих. 
АГАТОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  агАт.  //  Власт.  агатові, 
схожий  на  агат. 

АГАЧ-КОМУЗ,  АГАЧ  КУМУЗ,  -а,  У.  Музичний  3 -струн¬ 
ний  щипковий  інструмент  народностей  Дагестану. 
АГВІЛАРЙТ,  -у,  у.  Рідкісний  мінерал;  чорні  непро¬ 
зорі  кристали  з  металевим  блиском. 

АГЕВЗІя,  -ї,  ж.  Втрата  смакової  чутливості. 

АГЕЙ,  ввг.  Гей,  агов,  агу. 

Агел,  -а,  у.  Злий  дух,  чорт,  слуга  диявола. 

АГЕл,  -у,  у.,  діал.  Кругла  загорода,  зведена  із  кіл¬ 
ків  для  утримання  частини  отари. 

АГЕлОн,  -у,  у.  Суміш  атразину  та  прометрину,  пре¬ 
парат  для  знищення  бур'яну  у  посівах  кукурудзи. 
АГЕнДА,  -и,  ж.  Перелік  питань  для  обговорення  на 
нараді,  конференції,  діловій  зустрічі,  що  його  заз¬ 
далегідь  надсилають  учасникам. 


АГІТПУНКТ 

АГЕнСз,  -у,  у.  Відсутність  здатності  до  дітородіння, 
безпліддя. 

АГЕНЕЗІЯ,  -ї,  ж.,  фізіол.  Природжене  недорозвине¬ 
ння  органа  або  повна  його  відсутність. 

АГЕнт1,  -а,  у.  1.  Представник,  довірена  особа  орга¬ 
нізації,  установи  і  т.  ін.,  що  виконує  різні  доруче¬ 
ння,  завдання.  **  АгАнт  з  трансферту  Акцій  -  осо¬ 
ба,  яка  веде  запис  усіх  зареєстрованих  власників. 
Консигнаційний  агАнт  -  особа,  яка  бере  на  себе 
зобов'язання  зі  збуту  товарів  принципала  на  рин¬ 
ку  іншої  держави.  Страховйй  агАнт  -  службова 
особа,  яка  від  імені  страхових  органів  укладає  з 
населенням  угоди  майнового  та  особистого  стра¬ 
хування  і  приймає  від  них  страхові  платежі.  АгА- 
нт-резидАнт  -  агент,  який  знаходиться  в  країні 
принципала.  2.  Торговець,  який  представляє  інте¬ 
реси  продавця  чи  покупця.  3.  Особа,  що  є  чиїмсь 
ставлеником,  служить  чиїмсь  інтересам.  4.  Таєм¬ 
ний  співробітник  органів  розвідки  якоі-небудь  де¬ 
ржави,  організації;  шпигун. 

АГЕНТ2,  -а,  у.  Причина,  що  викликає  ті  або  інші 
явища  в  природі,  в  організмі  людини  і  т.  ін.;  чин¬ 
ник.  //  Речовина  або  суміш  речовин,  що  вводить¬ 
ся  в  систему  і  викликає  в  ній  певні  процеси. 
АГЕНТ-БАНК,  -у,  у.  1.  Банк,  уповноважений  члена¬ 
ми  міжнародного  кредитного  синдикату  бути  га¬ 
рантом  інтересів  синдикату.  2.  Банк,  агентські 
операції  якого  полягають  у  наданні  кредиту  поку¬ 
пцям. 

АГЕнТ-ДЕЛЬКР£дЕРЕ,  агАнта-делькрАдере,  у.  Агент, 
який  за  додаткову  винагороду  гарантує  принци¬ 
палу  надходження  купівельної  ціни. 

АГЕНТЙВИ,  -ів,  мв.  Назви  виконавців  дії  -  одна  з 
категорій  назв  діячів  на  означення  осіб  за  родом 
діяльності,  фахом,  заняттям. 

АГЕНТЙВНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  агентйв. 

АГЕНТСТВО,  -а,  с.  Місцеве  (районне  і  т.  ін.)  відділе¬ 
ння  якої-небудь  центральної  установи  або  підпри¬ 
ємства,  а  також  назва  деяких  інформаційних  або 
посередницьких  установ. 

АГЕНТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  агАнт1  1.  **  агАнтсь- 
кий  дбговір  -  цивільно-правовий  договір,  згідно  з 
яким  одна  сторона  (агент)  зобов'язується  за  вина¬ 
городу  здійснити  за  дорученням  іншої  сторони 
(принципала)  юридичні  та  інші  дії.  АгАнтські  опе¬ 
рації  -  виконання  агентом  дій,  пов'язаних  з  вико¬ 
нанням  агентських  послуг. 

АГЕНТУВАННЯ,  -я,  с.  Обслуговування  морських  су¬ 
ден  у  торгових  портах. 

АГЕНТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Здійснювати  агенту- 
вання. 

АГЕНТУРА,  -и,  ж.  1.  Розвідувальна  служба,  органі¬ 
зована  для  збирання  секретних  відомостей  і  про¬ 
ведення  підривної  роботи.  2.  Збірн.  до  агАнт1. 
агентурний,  -а,  -е.  Прикм.  до  агентура. 

АГЕНЦІЯ,  -ї,  ж.,  зах.  Агентство. 

АГЕРАЗІЯ,  -ї,  ж.  Енергійний,  здоровий  зовнішній 
вигляд  у  людини  похилого  віку. 
агерАтум,  .у,  ч.  Рід  трав  або  кущів  сімейства 
складноцвітих. 

АГЕт,  -а,  ч.,  діал.  Марнотратник. 

АГінІЯ,  -ї,  ж.,  бот.  Відсутність  маточок  у  квітці. 
АГІОГРАФІЧНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  агіографія. 
АГІОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Різновид  церковної  літератури  - 
оповідання  про  життя  осіб,  яких  церква  оголоси¬ 
ла  святими. 

АПОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Наука  про  святих. 

АГІОНІМ,  -а,  у.  ім'я  святого,  що  переважно  має  ін¬ 
шомовне  походження. 

АГІПНОГНОЗІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  усвідомлення  сну. 
АГІРІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  звивин  кори  ве¬ 
ликих  півкуль  головного  мозку. 

АГІТАТОР,  -а,  ч.  Особа,  що  проводить  агітацію  -  ви¬ 
ступає  з  бесідами,  доповідями  і  т.  ін. 

АГІТАТОРКА,  -и.  Жін.  до  агітАтор. 

АГІТАТОРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  агітАтор. 
АГІТАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  агітАція. 
АГІТАЦІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  агітаційний. 
АГІТАЦІЙНО- ПРОПАГАНДЙСТСЬКИЙ,  -а,  -є.  Пов'язаний 
із  агітацією  та  пропагандою. 

АГІТАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Дія  за  знач.  агІтувАти.  2.  Грома¬ 
дська  й  політична  діяльність,  робота  серед  зага¬ 
лу,  спрямована  на  роз'яснення  політики  якої-не¬ 
будь  партії  чи  організації. 

АГІТБРИГАДА,  -и,  ж.  В  СРСР  -  невеликий  самодія¬ 
льний  або  професійний  колектив,  що  займався 
агітаційною  або  культосвітньою  роботою  серед  на¬ 
селення. 

АГІТВАГОН,  -а,  у.  В  СРСР  -  вагон  спеціального  при¬ 
значення  для  роботи  агітбригад. 

АГІТКА,  -и,  ж.,  розм.  Невеликий  літературний,  ми¬ 
стецький  і  т.  ін.  твір,  признач,  для  агітації. 
АГІТКОЛЕКТЙВ,  -у,  у.  Колектив  агітаторів,  що  ство¬ 
рювався  при  первинних  організаціях  КПРС. 
АПТЛІТЕРАТУРА,  -и,  ж.  Агітаційна  література. 
АГІТМАСОВИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  з  агітаційною,  су¬ 
спільною,  суспільно-політичною  роботою  серед 
населення. 

АГІТМАТЕРіАли,  -ів,  мв.  Агітаційна  література. 
АГІТМУЗИКА,  -и,  ж.  Агітаційна  музика. 

АПтофАзіЯ,  -ї,  ж.  Швидке,  квапливе,  малозрозумі¬ 
ле  мовлення,  яке  спостерігається  в  стані  психіч¬ 
ного  збудження. 

АПТЛАРОЛЛАв,  -а,  у.  В  СРСР  -  пароплав  спеціаль¬ 
ного  призначення  для  роботи  агітбригад  серед  на¬ 
селення  віддалених  районів. 

АГІТПОЇЗД,  -а,  ж.  В  СРСР  -  поїзд  спеціального  при¬ 
значення  для  роботи  агітбригад  серед  населення 
віддалених  районів. 

АГІТПУНКТ,  -у,  у.  Осередок  масово-політичної  робо- 

9 


АГІТРОБбТА 

ти  серед  населення,  а  також  спеціально  обладнане 
приміщення  для  такої  роботи. 

АГІТРОБОТА,  -и,  ж.  Агітаційна  робота. 

АГІТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  1.  веперех.  Роз’ясню¬ 
вати  політику  якої-небудь  партії  чи  організації,  за* 
кликати  до  боротьби  за  цю  політику  або  проти  неї. 
2.  за  що ,  проти  чого ,  перех.  і  без  додатка.  Переко¬ 
нувати  в  чому-небудь,  спонукати  до  чогось. 
АПТФІЛЬМ,  -у,  ч.  Політично  загострений  коротко¬ 
метражний  фільм. 

АГЛИЦЬКИЙ,  -а,  -е,  заст.  Англійський. 

АГЛіКЕНбЗ,  -у,  ч.  Спадкове  захворювання,  пов’яза¬ 
не  з  відсутністю  ферменту,  що  відповідає  за  син¬ 
тез  глікогену  уридиндифосфат-глюкозо-гліко- 
гентрансферази  (глікоген синтетази). 

АГЛікбн,  -у,  ч.  Залишок  якої-небудь  органічної 
сполуки,  що  утворює  разом  з  вуглеводом  молеку¬ 
лу  глікозиду. 

АГЛОМЕРАТ,  -у,  ч.  1.  геол.  Незцементоване  скупчен¬ 
ня  уламків  гірських  порід  і  мінералів.  2.  тех.  Спе¬ 
чена  в  грудки  дрібнозерниста  або  пилувата  руда. 
АГЛОМЕрАтниЙ,  -а,  -е,  геол.,  тех.  Прикм.  до  агло¬ 
мерат. 

АГЛОМЕРАТНИК,  -а,  ч.  Працівник,  майстер  агломе- 
ратного  виробництва. 

агломерАтовий,  -а,  -е.  Прикм.  до  агломерат. 
агломераційний,  -а,  -е.  Прикм.  до  агломерація. 
АГЛОМЕРАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  те х.  Процес  утворення  агло¬ 
мерату  (у  2  знач.)  спіканням  у  грудки  дрібнозер¬ 
нистої  або  пилуватої  руди.  2.  Компактне  розміще¬ 
ння  міських  поселень,  об’єднаних  у  єдине  ціле 
деякими  зв'язками.  3.  біол.  Утворення  мікроорга¬ 
нізмами  скупчень  у  рідинах  або  тканинах. 
АГЛОПОРЙТ,  -у,  ч.  Штучний  пористий  заповнювач 
легких  бетонів. 

АГЛОПОРИТОБЕТбн,  -у,  ч.  Бетон,  заповнювачем 
якого  є  аглопорит. 

АГЛОСІЯ,  -ї,  ж.  1.  Відсутність  язика.  2.  Відсутність 
членороздільної  мови. 

АГЛЮТИнАт,  -у,  ч.  Осад,  який  утворюється  в  проце¬ 
сі  аглютинації. 

аглютинативний,  -а,  -є.  1.  біол.  Прикм.  до  аглю¬ 
тинація  1.  2.  лівгв.  Який  характеризується  аглю¬ 
тинацією  (у  2  знач.).  Аглютв  вати  вві  мови. 
АГЛЮТИНАТИВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  аглю- 
тинатйвний. 

АГЛЮТИНАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  біол.  Злипання,  склеюван¬ 
ня  в  грудочки  й  осідання  завислих  у  рідині  мік¬ 
роорганізмів  або  окремих  клітин  -  червонокрів¬ 
ців  чи  білокрівців.  2.  лівгв.  Спосіб  творення  гра¬ 
матичних  форм  і  похідних  слів  у  деяких  мовах 
(тюркських,  фінських  та  ін.)  додаванням  до  нез¬ 
мінюваних  основ  однозначних  афіксів. 

АГЛЮТИНІН,  -у,  ч.,  біол.  Речовина,  яка  нагрома¬ 
джується  в  крові  за  інфекційних  захворювань  і 
щеплень  та  спричинює  аглютинацію. 
АГЛЮТИНОГЕНИ,  -ів,  мв.,  біол.  Антигени,  які  бе¬ 
руть  участь  у  реакції  аглютинації. 

АГЛЮТИН6ЇДИ,  -ів,  ми.  Антитіла,  здатні  сполучати¬ 
ся  з  відповідними  антигенами. 

АГЛЮТИНОСКбП,  -а,  ч .,  біол.  Прилад  для  спостере¬ 
ження  результатів  реакції  аглютинації  та  візуаль¬ 
ного  оцінювання  осадових  реакцій. 

АГНАТИ,  -ів,  мв.  У  римському  праві  -  усі  члени  сі¬ 
м'ї,  які  походять  по  чоловічій  лінії  від  одного  ро¬ 
доначальника,  а  також  ті,  хто  ввійшов  у  сім’ю  в 
результаті  укладення  шлюбу  або  усиновлення. 
АГнАтіЯ,  -ї,  ж.  Аномалія  розвитку:  повна  відсут¬ 
ність  верхньої  або  нижньої  щелепи. 

АГНАціЯ,  -ї,  ж. ,  біол.  Спорідненість  по  чоловічій 
лінії. 

АГНЕЦЬ,  -нця,  ч .,  квижв .,  заст.  Ягня,  ягнятко. 
//  перев .,  іров.  Про  покірливу,  лагідну,  сумирну 
людину. 

АГНІ,  вевідм .,  ч.  Бог  вогню  у  давньоіндійській  ве¬ 
дичній  релігії. 

АГНбЗіЯ,  -ї,  ж.  Порушення  процесів  упізнавання 
предметів  або  явищ  за  деяких  захворювань  кори 
головного  мозку.  **  Аперцептйвна  агнбзІя  -  агно¬ 
зія,  при  якій  процес  упізнавання  порушується 
внаслідок  розладу  зорового  сприйняття.  Зорові 
агнбзія  -  нездатність  розпізнавати  візуальні  об’є¬ 
кти;  оптична  агнозія.  Мислйтельна  агнбзія  -  хиб¬ 
не  упізнавання  або  розуміння  символів. 

АГНОСТИК,  -а,  ч.  Послідовник,  прибічник  агности¬ 
цизму. 

АГНОСТИЦЙЗМ,  -у,  ч.  Ідеалістичне  філософське  вче¬ 
ння,  що  заперечує  можливість  пізнання  об’єктив¬ 
ного  світу  і  його  законів. 

АГНОСТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  агностицизму. 

АГНУС  дЕї.  Католицький  спів;  заключний  розділ 
меси. 

АГбВ,  виг.  Те  саме,  що  аґ^  (у  3  знач.). 

АГбвКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  Те  саме,  що  а Гукати. 
АГбЛКА,  -и,  ж.  У  музичному  виконанні  -  відхиле¬ 
ння  (уповільнення  чи  прискорення)  від  основного 
темпу  для  посилення  художньої  виразності. 
агогічний,  -а,  -е.  Прикм.  до  агбгіка. 

АГбн,  -у,  ч.  У  Стародавній  Греції  -  змагання,  в  т.  ч. 
музичні,  які  відбувалися  під  час  урочистих  ігор. 
АГОНАДЙЗМ,  -у,  ч.  Відсутність  статевих  залоз. 
АГОнАлії,  -ій,  мв.  Щорічні  свята  в  Стародавньому 
Римі  на  честь  бога  Януса. 

АТОНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Болісний;  агонізуючий;  перед¬ 
смертний. 

АГОНІЗУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  агонізувати. 
АГОНІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Бути  в  стані  агонії; 
конати. 

АГОНІСТ1,  -а,  ч.  1.  М’яз,  який  скорочується  і  діє  у 
протилежному  напрямку  порівняно  з  іншим  м’я¬ 


зом,  антагоністом.  2.  Будь-який  лікарський  засіб, 
який  розширює  спектр  дії  або  полегшує  дію  ін¬ 
шого  засобу. 

АГОНІСТ2,  -а,  ч.  1.  Учасник  змагань;  суперник;  пре¬ 
тендент  на  приз.  2.  Людина,  яка  страждає  від 
внутрішніх  протиріч. 

АГОНІСТИКА,  -и,  ж.  Гімнастичні  вправи  і  боротьба 
атлетів  у  Стародавній  Греції. 

АГОНІСТИКИ,  -ів,  мв.  (оди.  агоністик,  -а,  ч.).  Хрис¬ 
тиянська  секта  в  римській  провінції  в  Африці  4  - 
5  ст.,  ліве  крило  донатистів. 

Агоністйчнии,  -а,  *е:  **  Агоністйчна  поведінка  - 
складний  комплекс  дій  між  окремими  особинами 
одного  виду  тварин  (взаємні  погрози,  напад  на  су¬ 
перника,  його  переслідування  та  ін.);  зокрема, 
спостерігається  на  токовищах  глухарів  і  тетере¬ 
вів,  під  час  реву  оленів  тощо. 

АГОНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  агбнія.  **  агонічні  лі¬ 
нії  -  лінії  нульового  значення  магнітного  схилен¬ 
ня,  що  проходять  через  магнітні  та  географічні 
полюси  Землі. 

АГбніЯ,  -ї,  ж.  1.  Останні  прояви  життєвих  функцій 
організму  перед  смертю;  передсмертні  муки;  ко¬ 
нання.  2.  перев.  Останні  хвилини  існування  того, 
що  гине,  зникає. 

АГбр,  -а,  у.,  заст.  Дрібна  монета  Ізраїлю,  що  дорів¬ 
нювала  (/іш> ізраїльського  фунта. 

АГОрА,  -й,  ж.  У  Стародавній  Греції  -  народні  збо¬ 
ри,  а  також  майдан,  де  вони  відбувались. 
АГОРАНбМИ,  -ів,  мв.  Ринкові  наглядачі,  посадові 
особи  з  поліцейськими  функціями  в  Афінах. 
АГОРАФбБіЯ,  -ї,  ж.  Нав  язлива  боязнь  відкритих 
місць. 

АГРАВАЦІЯ,  -ї,  ж.  Перебільшування  хворим  симп¬ 
томів  своєї  хвороби. 

АГРАМАНТ,  -у,  ч.  Плетіння  зі  шнура  для  оздоблен¬ 
ня  штор,  м  яких  меблів. 

АГРАМАНТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аграмант. 
АГРАМАТЙЗМ,  -у,  ч.  Порушення  здатності  користу¬ 
ватися  граматичним  ладом  мови. 

АГРАНУЛОЦЙТ,  -у,  ч.  Захворювання,  яке  характери¬ 
зується  значним  зменшенням  або  повною  відсут¬ 
ністю  зернистих  лейкоцитів. 

АГРАНУЛОЦИїАрнИй,  -а,  -є.  Прикм.  до  агранулоцйти. 
АГРАНУЛОЦЙТИ,  -ів,  мв.  Білі  кров’яні  клітини  -  ле¬ 
йкоцити,  що  не  містять  у  цитоплазмі  гранул. 
АГРАНУЛОЦИТОЗ,  -у,  ч.  Захворювання,  що  характе¬ 
ризується  різким  зменшенням  у  крові  кількості 
зернистих  лейкоцитів. 

АГРАРІЙ,  -я,  ч.  1.  Про  того,  хто  займається  сільсь¬ 
ким  господарством,  працює  в  якій-небудь  галузі 
сільського  господарства.  2.  Член  аграрної  політи¬ 
чної  партії. 

АГРАРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  землеволодіння,  земле¬ 
користування;  земельний. 

АГРАРНИК,  -а,  ч.  Фахівець  із  аграрного  питання. 
АГРАф,  -а,  ч.  Коштовна  пряжка  чи  застібка  на  одязі. 
АГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Втрата  здатності  писати  внаслідок 
ураження  певних  зон  кори  головного  мозку. 
АГРЕГАТ,  ч.  1.  род.  -а,  тех.  Поєднання  декількох 
складових  елементів  (машин,  пристроїв,  даних, 
програм),  конструктивно  з’єднаних  в  одне  ціле 
для  спільної  роботи.  //  У  системах  обробки  інфо¬ 
рмації  -  структурована  сукупність  інформаційних 
об’єктів.  **  грошові  агрегати  -  види  грошей,  що 
різняться  один  від  одного  здатністю  швидко  пере¬ 
творюватися  в  готівку,  тобто  ступенем  ліквіднос¬ 
ті.  Агрегйт  дйних,  спец.:  а)  пойменована  група  ло¬ 
гічно  пов’язаних  елементів  даних;  б)  складений 
елемент  даних.  2.  род.  -у,  гірв .  Сукупність  окре¬ 
мих  мінералів,  які  складають  гірську  породу. 
АГРЕГАТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  агрегат  1.  ”  Агрегат¬ 
ний  стан  -  один  із  фізичних  станів  речовини  (тве¬ 
рдий,  рідкий,  газуватий,  плазма). 

АГРЕГАТНИК,  -а,  ч.  Робітник,  зайнятий  складан¬ 
ням,  налагодженням  або  ремонтом  яких-небудь 
агрегатів. 

АГРЕГАТОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  і  теп. 
ч.  до  агрегатувати.  //  узвач.  прикм. 
АГРЕГАТУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Механічне  з’єднання  кіль¬ 
кох  машин  в  агрегат.  2.  Компонування  машин, 
пристроїв  та  інших  виробів  з  уніфікованих  агре¬ 
гатів,  деталей. 

АГРЕГАТУВАТИ,  -тую,  -туєш,  ведок.  і  док.,  перех. 

1.  З’єднувати  (з'єднати)  з  якою-небудь  іншою  ма¬ 
шиною  (машинами)  для  роботи  в  комплексі. 

2.  Складати  (скласти),  компонувати  машину,  аг¬ 
регат  і  т.  ін.  із  взаємозамінних  уніфікованих  де¬ 
талей,  вузлів. 

АГРЕГАТУВАТИСЯ,  -Ується,  ведок.  Пас.  до  агрегату¬ 
вати. 

АГРЕГАЦІйний,  -а,  -е.  Прикм.  до  агрегація. 
АГРЕГАЦІЯ,  -ї,  ж.,  спец.  Те  саме,  що  агрегувіння. 
АГРЕГбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  аг- 
регувйти. 

АГРЕГУ ВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  володіє  властиві¬ 
стю  агрегування. 

АГРЕГУВАння,  -я,  с.  1.  Об’єднання,  збільшення  по¬ 
казників  за  якою-небудь  ознакою.  2.  Дія,  проти¬ 
лежна  сегментації  ринку.  3.  Процес  об’єднання 
різних  політичних  інтересів.  4.  Об’єднання  части¬ 
нок  дисперсних  і  колоїдних  (ліофобних)  систем 
під  дією  молекулярних  І  міжмолекулярних  сил 
притягання. 

АГРЕГУВАти,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перех.  Здійснювати 
агрегування. 

АГРЕЖЕ,  везм.  1.  Вчений  ступінь  у  Франції,  що  на¬ 
дається  після  закінчення  повного  курсу  універси¬ 
тету  за  результатами  особливих  конкурсних  екза¬ 
менів.  2.  Категорія  викладачів,  які  вважаються 


інтелектуальною  елітою  викладацького  складу 
французьких  ліцеїв. 

АГРЕМАН,  -у,  ч.  У  міжнародному  праві  -  попередня 
згода  держави  на  прийняття  певної  особи  як  гла¬ 
ви  дипломатичного  представництва  іншої  країни. 
АГРЕСЙВНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  агресія.  2.  Насту¬ 
пальний;  ворожий.  3.  спец.  Який  хімічно  руйнує 
речовину.  **  Агресйене  середбвище  -  середови¬ 
ще,  яке  хімічно  руйнує  тіла,  що  складаються  з 
нестійких  матеріалів.  Агресйвний  н£мір:  у  між¬ 
народному  праві  -  один  із  критеріїв,  що  врахову¬ 
ється  Радою  Безпеки  ООН  при  визначенні  існува¬ 
ння  акту  агресії  у  конкретній  ситуації.  Агресйв¬ 
ний  портфель  -  портфель  (набір,  сукупність)  цін¬ 
них  паперів,  що  їх  купує  юридична  чи  фізична 
особа  і  відносно  яких  очікується  різке  підвищен¬ 
ня  курсу;  прот.  захисний  портфель. 
АГРЕСИВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Хвороблива  властивість 
особи,  яка  проявляється  в  заподіянні  шкоди,  зав¬ 
данні  болю,  нападі  на  кого-небудь. 

АГРЕСИВНО.  Присл.  до  агресйвний. 

АГРЕСЙНИ,  -ів,  ми.,  біол.,  хім.  Продукти  життєдія¬ 
льності  хвороботворних  мікробів,  які  посилюють 
їх  шкідливу  дію. 

АГРЕСІЯ,  -ї,  ж.  Неспровокований  збройний  напад 
однієї  держави  на  іншу  з  метою  загарбання  її  те¬ 
риторії,  ліквідації  чи  обмеження  її  незалежності. 
**  інструментальна  агресія,  псих.:  а)  агресія,  зас¬ 
воєна  в  результаті  підкріплення  відповідних  реак¬ 
цій;  б)  агресивна  дія,  яка  є  засобом  досягнення 
якої-небудь  мети,  непрямі  агресія:  у  міжнарод¬ 
ному  праві  -  агресія,  яка  здійснюється  силами, 
що  формально  не  входять  до  складу  регулярних 
збройних  сил  якої-небудь  держави.  Прямі  агре¬ 
сія:  у  міжнародному  праві  -  агресія,  яка  здійсню¬ 
ється  регулярними  збройними  силами  держави. 
АГРЕСОР,  -а,  ч.  Той,  хто  вдається  до  агресії;  напад¬ 
ник,  загарбник. 

АГРИКУЛЬТУРА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  рільнйцтво;  хлі¬ 
боробство. 

АГРИПНІЯ,  -ї,  ж.  Безсоння. 

АГРібНії,  -ій,  мв.  У  давнину  -  свята  на  честь  Діоні- 
са  Агріонійського,  що  відбувалися  за  участю  са¬ 
мих  жінок  та  жерця  Діоніса. 

АГРО...  Перша  частина  складних  слів,  що  відпові¬ 
дає  слову  агрономічний,  напр.:  агробаза,  аг* 
ропропаганда,  агротехнікум  і  т.  ін. 
АГРОБІЗНЕС,  -у,  ч.  Діяльність  власників  сільського¬ 
сподарських  підприємств,  що  приносить  їм  знач¬ 
ний  прибуток. 

АГРОБЮГЕОЦЕНбЗ,  -у,  ч.  Сукупність  тварин,  рос¬ 
лин  і  мікроорганізмів  у  взаємозв’язку  з  усіма  ін¬ 
шими  елементами  середовища  на  землях  сільсь¬ 
когосподарського  користування,  зайнятих  під  по¬ 
сіви  або  посадку  культурних  рослин. 

АГРОБІОЛОГ,  -а,  ч.  Фахівець  з  агробіології. 
АГРОБІОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  агробіблог  і  аг- 
робіолбгія. 

АГРОБІОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Наука  про  біологічні  законо¬ 
мірності  життя  рослин  і  тварин,  а  також  про  ви¬ 
користання  цих  закономірностей  у  хліборобстві, 
рослинництві  й  тваринництві. 

АГРОБІОЦЕНОЗ,  -у,  ч.  Світ  рослин,  тварин  і  мікроо¬ 
рганізмів,  що  утворився  внаслідок  діяльності  лю¬ 
дини. 

АГРОГРУНТОЗНАВСТВО,  -а,  с.  Наука,  що  вивчає  про¬ 
цеси,  які  відбуваються  в  ґрунті  в  разі  застосуван¬ 
ня  агротехнічних  заходів,  і  вплив  їх  на  культурні 
рослини. 

АГРОДІЛЯНКА,  -и,  ж.  Земельна  ділянка,  на  якій  ви¬ 
рощують  ту  чи  іншу  агрокультуру. 
АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  агрономії  та  біо¬ 
логічної  екології,  виявлений  на  підставі  вивчення 
агрономічних  та  екологічних  особливостей  чого- 
небудь. 

АГРОЕКОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  екології,  що  вивчає 
вплив  сільськогосподарського  виробництва  на 
стан  навколишнього  середовища. 
АГРОЗООТЕХНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  агрономії  та  зо¬ 
отехніки. 

АГРОКЛІМАТОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  кліматології,  що 
вивчає  клімат  як  фактор  сільськогосподарського 
виробництва. 

АГРОКОМБінАт,  -у,  ч.  Тип  сільськогосподарських 
підприємств  зі  збирання  та  обробки  сільськогос¬ 
подарських  продуктів. 

АГРОКОМПЛЕКС,  -у,  ч.  Комплекс  агрономічних  захо¬ 
дів,  спрямованих  на  поліпшення  ґрунтів,  на  під¬ 
вищення  врожаю  сільськогосподарських  культур. 
АГРОКОНСОРЦІУМ,  -у,  ч.  Добровільне  об’єднання  пі¬ 
дприємств  агропромислового  комплексу  для  спі¬ 
льного  вирішення  конкретних  завдань. 
АГРОКУЛЬТУРА,  -и,  ж.  Система  прийомів,  заходів, 
спрямованих  на  підвищення  культури  землеробс¬ 
тва,  піднесення  врожайності  сільськогосподарсь¬ 
ких  культур. 

АГРОКУЛЬТУРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  агрокультури. 
АГРОЛІСОМЕЛІОРАТОР,  -а,  ч.  Спеціаліст  з  агромелі¬ 
орації. 

АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ,  -ї,  ж.  Система  лісівницьких 
заходів,  спрямованих  на  поліпшення  кліматич¬ 
них  і  ґрунтових  умов  вирощування  сільськогоспо¬ 
дарських  культур. 

АГРОМАніЯ,  -ї,  ж.  Прагнення  жити  самотньо  на 
природі. 

А  ГРО  МЕЛІОРАТИВНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  агромеліорації. 
Агромеліоративві  заходи. 

АГРОМЕЛЮРАтор,  -а,  ч.  Спеціаліст  з  агромеліорації. 
АГРОМЕЛІОРАЦІЯ,  -і,  ж.  Система  заходів,  що  засто¬ 
совуються  на  зрошуваних  і  осушуваних  землях, 


гірських  схилах,  пісках,  ярах  та  інших  угіддях  з 
метою  їх  сільськогосподарського  використання. 
АГРОМЕТЕОРОЛОГ,  -а,  ч.  Фахівець  із  агрометеорології. 
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  агрометеоро¬ 
логії. 

АГРОМЕТЕОРОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Наука,  що  вивчає  вплив 
погоди  на  розвиток  і  урожайність  сільськогоспо¬ 
дарських  рослин. 

АГРОМІНІМУМ,  -у,  ч.  Агрономічний  мінімум;  міні¬ 
мум  агрономічних  заходів,  знань  і  т.  ін.,  необхід¬ 
них  для  роботи  в  сільському  господарстві. 

АГРОНОМ,  -а,  ч.  Фахівець  з  агрономії. 

АГРОНОМІЧНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  агрономії. 

АГРОНОМІЯ,  -ї,  ж.  Наука  про  хліборобство;  наукові 
основи  сільськогосподарського  виробництва. 
АГРОНбМКА,  -и.  Жін.  до  агронбм. 
АГРОПіДПРибМСТВО,  -а,  с.  Підприємство  з  вирощу¬ 
вання  та  переробки  сільськогосподарської  продук¬ 
ції.  Рентабельне  агропідприємство. 

АГРОПРбМ,  -у,  ч.  Сільське  господарство  на  промис¬ 
ловій  основі. 

агропромисловий,  -а,  -є.  Стос,  до  розвитку  сільсь¬ 
кого  господарства  на  промисловій  основі  та  до  га¬ 
лузей  промисловості,  пов’язаних  із  сільським  гос¬ 
подарством. 

АГРОПРОПАГАнда,  -и,  ж.  Пропаганда  сільськогос¬ 
подарських  знань. 

АГРОСФЕра,  -и,  ж.  Частина  біосфери,  до  якої  вхо¬ 
дять  культурні  рослини  та  свійські  тварини,  а  та¬ 
кож  оброблений  під  сільськогосподарські  культу¬ 
ри  ґрунт. 

АГРОТЕХНІК,  -а,  ч.  Фахівець  із  агротехніки. 
АГРОТЕХНІКА,  -и,  ж.  Система  заходів  для  вирощу¬ 
вання  сільськогосподарських  культур. 
АГРОТЕХНІКУМ,  -у,  ч.  Середній  професійний  навча¬ 
льний  заклад,  який  готує  спеціалістів  для  роботи 
в  сільському  господарстві  та  в  галузях  промисло¬ 
вості,  пов’язаних  із  сільським  господарством. 
Агротехнічний,  -а,  -е.  Стос,  до  агротехніки. 
АГРОФІЗИК,  -а,  ч.  Фахівець  із  агрофізики. 
АГРОФІЗИКА,  -и,  ж .  Наука  про  фізичні  методи  дос¬ 
лідження  умов  життя  рослин  і  фізичних  процесів 
їх  життєдіяльності. 

АГРОФіЗЙЧНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  агрофізики. 
АГРОФІРМА,  -и,  ж.  Підприємство  з  виробництва, 
переробки  та  продажу  сільськогосподарської  про¬ 
дукції. 

АГРОФіТОЦЕНбЗ,  -у,  ч.  Угруповання  рослин,  штуч¬ 
но  створюваних  людиною;  агроценоз. 

АГРОФбн,  -у,  ч.  Стан  ґрунту,  що  впливає  на  вро¬ 
жай  сільськогосподарських  культур. 

АГРОХІМІК,  -а,  ч.  Фахівець  із  агрохімії. 

АГРОХІМІКАТ,  -у,  ч.  Загальна  назва  органічних,  мі¬ 
неральних  та  бактеріальних  добрив,  хімічних  ме- 
ліорантів,  регуляторів  росту  рослин. 

АГРОХІМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  агрохімії. 

АГРОХІМІЯ,  -і,  ж.  Наука  про  живлення  рослин,  зас¬ 
тосування  добрив  і  хімічних  засобів  захисту  рос¬ 
лин  з  метою  одержання  високих  сталих  урожаїв. 
АГРОХіМОБ’бДНАННЯ,  -я,  с.  Установа,  яка  здійснює 
агрохімічне  обслуговування  сільськогосподарсь¬ 
ких  виробництв  і  складається  з  декількох  дрібні¬ 
ших  підрозділів. 

АГРОЦЕНОЗ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  агрофітоценбз. 
АГУШ,  -ів,  ми.  (оди.  аг^л,  -а  і  агулець,  -льця,  ч.; 
агулка,  -и,  ж.).  Одна  з  народностей  Дагестану. 
агульський,  -а,  -є.  Прикм.  до  аіули. 

АГУТІ,  иевідм.  Рід  гризунів,  що  поширені  в  Півден¬ 
ній  і  Центральній  Америці. 

АГУШ,  АГУША,  виг.  Уживається  для  відганяння 
птахів. 

АГУША  див.  агуш. 

АҐАда,  -и,  ж.  Частина  талмудичної  літератури,  що 
складається  з  перекладів  та  оповідань  релігійно- 
моралістичного  змісту. 

АҐРУС,  -у,  ч.  1.  Кущова  рослина  з  колючими  гілка¬ 
ми  та  великими  кисло-солодкими  їстівними  яго¬ 
дами.  2.  збіри.  Ягоди  цієї  рослини. 

АҐРУСІВКА,  -и,  ж.  Наливка  або  настоянка  з  аґрусу. 
АҐРУСОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  4ґрус. 

АҐУ,  виг.  1.  Уживається  для  відганяння  птахів. 

2.  Уживається  у  звертанні  до  немовляти,  щоби 
привернути  його  увагу,  викликати  усмішку,  зас¬ 
покоїти  і  т.  ін.  3.  Уживається  для  перекликання 
в  лісі  вночі  і  т.  ін.,  щоб  знайти  або  не  загубити 
один  одного;  агов.  4.  рідко.  Використовується  в 
значенні,  близькому  до  от,  от  уже,  аж  ось. 
АҐУКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  аіУкати. 

АҐУКАТИ,  -ак>,  -аєш,  не  док. ,  розм.  Говорити  ”аґу’\ 
АҐУсеньки,  виг.  Те  саме,  що  аґусі. 

А  (Усі,  виг.  Уживається  як  ласкаве  звертання  до 
немовляти. 

АҐУСІНЬКІ,  виг.  Те  саме,  що  аґ^сі. 

АҐУСЬКАТИ,  -аю,  -аєш.,  педок.,  розм.  Те  саме,  що 
аґ^кати. 

АДА,  -и,  ж.,  спец.  Мова  програмування  для  вбудо¬ 
ваних  обчислювальних  систем. 

АДАб,  -у,  ч.  У  середньовічній  арабській  літературі 
-  коло  світських  знань,  якими  мала  володіти  ос¬ 
вічена  людина. 

АДАджо  див.  а  діж]  о. 

АДАЖІО,  АДАДЖО,  присл муз.  1.  Повільно,  протя¬ 
жно  (про  темп  виконання  музичних  творів).  2.  у 
знач.  ім.%  иевідм с.  Назва  музичного  твору  або 
його  частини,  що  виконується  повільно.  3.  у 
знач.  ім.,  иевідм .,  с.  Повільний  ліричний  танець 
у  класичному  балеті. 

АДАГЮЛбпя,  -ї,  ж.  Збірка  приказок,  прислів’їв. 
АДАКС,  -а,  ч.  Нечисленний  вид  жуйних  парнокопи- 
тих  ссавців  родини  порожнин  норо  ги  х. 


АДАКТИЛІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  пальців. 

АДАЛІН,  -у,  ч.  Лікарський  препарат;  заспокійливий 
та  снодійний  засіб. 

АДАм,  -а,  ч.  За  біблійною  легендою  -  перша  люди¬ 
на,  створена  Богом  із  глини.  **  Від  Адама  [почи¬ 
нати]  -  від  самого  початку,  з  давніх-давен;  дуже 
здалека. 

АДАМАНТ,  -у,  ч.  Дорогоцінний  камінь;  алмаз. 

АДАМАНїАн,  -у,  ч.  Насичений  циклічний  вуглево¬ 
день,  що  має  аномально  високу  температуру  пла¬ 
влення  та  густину. 

АДАМАНТЙн,  -у,  ч.  Мінерал,  різновид  корунду. 

АДАМАНТИНйМА,  -и,  ж.  Доброякісна  епіталіальна 
пухлина. 

АДАМАНТОБЛАСТИ,  -ів,  ми.  (оди.  адамантобласт, 
♦у,  у.).  Клітини  епітелію,  які  виробляють  емаль  у 
коронці  зуба;  амелобласти,  ганобласти. 

АДАМАнТбМА,  -и,  ж.  Вада  розвитку  зуба,  яка  поля¬ 
гає  в  тому,  що  на  його  емалі  міститься  одне  або 
кілька  набухань. 

АДАМАшКА,  -и,  ж.  1.  заст.  Ґатунок  шовкової  тка¬ 
нини.  //  Вироби  з  цієї  тканини.  2.  діал.  Дамаська 
шабля. 

АДАМАШКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  адамйшка  і  ада- 
мішок. 

АДАМАШОК,  -шку,  у.,  заст.  Те  саме,  що  адамішка. 

АДАМІВ,  -мова,  -мове.  //  Належний  Адамові. 
**  АдЗмове  йблуко,  аиат.  -  випнута  хрящова  час¬ 
тина  гортані;  кадик.  Адамове  ребрб,  жарт.  -  про 
жінку. 

АДАМІТИ,  -ів,  ми.  Християнська  секта,  яка  запере¬ 
чувала  будь-яку  церковну  організацію  та  обряд¬ 
ність  і  проповідувала  спільність  майна. 

АДАМСЙТ,  -у,  у.  Стійка  отруйна  задушлива  речови¬ 
на  подразнювальної  (чхальної)  дії. 

АДАМСІЯ,  *ї,  ж.  Окремий  кораловий  поліп,  що  спі¬ 
віснує  з  раком-самітником. 

АДАпіС,  -а,  у.  Рід  викопних  ссавців  родини  лему¬ 
роподібних. 

АДАПТАЦІЙНИЙ,  -а,  -є,  біол.  Прикм.  до  адаптація. 
**  Адаптаційний  синдрбм  -  сукупність  загальних 
захисних  реакцій,  які  виникають  в  організмі  тва¬ 
рин  та  людини  і  спрямовані  на  підтримку  сталос¬ 
ті  внутрішнього  середовища  організму. 

АДАПТАЦІОГЕНЕЗ,  -у,  у.  Виникнення,  розвиток  і  пе¬ 
ретворення  пристосувань  (адаптацій)  у  процесі 
еволюції  органічного  світу. 

АДАПТАЦІОМОРФОЗ,  -у,  у.  Розвиток,  зміна  і  перет¬ 
ворення  пристосувань  (адаптацій)  у  процесі  ево¬ 
люції  організмів. 

АДАПТАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  біол.  Пристосування  організ¬ 
мів,  органів  чуття  до  умов  існування,  до  оточен¬ 
ня.  **  Адаптація  організму  -  пристосування  орга¬ 
нізму  до  змінюваних  умов  середовища.  Адаптація 
рецепторів  -  зниження  чутливості  рецепторів  до 
постійно  діючих  подразників.  **  Зорові  адапта¬ 
ція  -  пристосування  ока  до  різних  рівнів  яскраво¬ 
сті.  **  психічна  адаптація  -  пристосування  психі¬ 
чної  діяльності  людини  до  умов  і  вимог  навколи¬ 
шнього  середовища.  Слухові  адаптіція  -  присто¬ 
сування  органа  слуху  до  змін  інтенсивності  сили 
звуку.  Тактйльна  адаптіція  -  зниження  чутливо¬ 
сті  тактильних  рецепторів  до  дії  подразників.  Те¬ 
мпературна  адаптіція  -  зниження  чутливості  те- 
рморецепторів  до  дії  постійної  температури.  Фізй- 
чна  адаптіція  -  пристосування  організму  до  фізи¬ 
чних  навантажень,  що  змінюються.  Фізіологічна 
адаптіція  -  сукупність  фізіологічних  реакцій, 
які  лежать  в  основі  пристосування  організму  до 
змін  умов  навколишнього  середовища.  2.  спец. 
Настроювання  системи  на  умови  застосування. 

3.  переи.  Звикання  кого-небудь  до  нового  середо¬ 
вища,  за  нових  умов  (роботи,  побуту  і  т.  ін.). 

АДАПТЕР,  -а,  ч.  1.  Електромагнітний  або  п’єзоелек¬ 
тричний  прилад  для  перетворення  механічних  ко¬ 
ливань  струни  або  мембрани  звукової  частоти  в 
електромагнітні  коливання  тієї  ж  частоти  з  пода¬ 
льшим  їх  підсиленням  підсилювачами  низької  ча¬ 
стоти  (ПНЧ),  основний  елемент  електрогітар  та 
інших  музичних  електроінструментів;  звукозні¬ 
мач.  2.  Пристрій  для  перетворення  електричних 
сигналів  або  напруги  живлення.  3.  Пристрій  для 
узгодження  параметрів  вхідних  та  вихідних  сиг¬ 
налів  інших  пристроїв  з  метою  їх  суміщення. 

4.  У  системах  обробки  інформації  -  елемент  узго¬ 
дження  вхідних  та  вихідних  параметрів,  сигна¬ 
лів,  протоколів  обміну. 

АДАПТИВНИЙ,  -а,  -є.  Здатний  пристосовуватися. 
**  Адаптйвна  антбна  -  різновид  антени  з  оброб¬ 
кою  сигналів,  яка  призначена  для  максимілізації 
відношення  сигнал  -  шум.  Адаптйвна  збна  -  ха¬ 
рактерний  тип  місцеперебування  із  сукупністю 
специфічних  екологічних  умов  для  існування  на 
конкретній  території  різних  груп  організмів.  Ада¬ 
птйвна  система  -  система  автоматичного  управ¬ 
ління,  що  зберігає  працездатність  за  непередбаче¬ 
них  змін  властивостей  керованого  об’єкта,  цілей 
управління  або  навколишнього  середовища.  Адап- 
тйвний  ряд  -  сукупність  послідовних  стадій  адап¬ 
тації  до  змінного  чинника  навколишньго  середо¬ 
вища.  АдаптйвнІ  ферменти  -  ферменти,  синтез 
яких  прискорюється  або  викликається  речовина¬ 
ми,  на  які  вони  діють. 

АДАПТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  адаптйвний. 

АДАПТЮГЕнЕз,  -у,  ч.  Виникнення,  розвиток  та  пе¬ 
ретворення  пристосувань  (адаптацій)  організмів  у 
процесі  еволюції. 

АДАПТЮМОРФйЗ,  -у,  ч.  Розвиток,  зміна  і  перетворе¬ 
ння  пристосувань  (адаптацій)  у  процесі  еволюції 
організмів;  адаптаціоморфоз. 


аддЕнум 

АДАПТОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  і  теп.  ч. 
до  адаптувати.  **  Адаптбване  навчіння  -  система 
навчання  дітей  з  фізичними,  психічними,  інтеле¬ 
ктуальними  вадами. 

АДАПТОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  адаптбва- 
ний. 

АДАЛТбвний,  -а,  -е.  Якого  можна  адаптувати. 

АДАЛТОвніСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач,  ада- 
птбвний. 

АДАПТОГЕН,  -у,  ч.  Лікувальний  засіб,  що  підвищує 
фізіологічну  опірність  організму  різним  зовніш¬ 
нім  і  внутрішнім  негативним  впливам. 

АДАПТОМЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  дослідження  тем¬ 
пової  зорової  адаптації. 

АДАПТОМЕТРІВ,  -ї,  ж.  Вимірювання  світлової  чут¬ 
ливості  ока  за  допомогою  адаптометра. 

АДАЛТОМІР,  -а,  ч.  Те  саме,  що  адаптбметр. 

АДАЛТУВАльнИй,  -а,  -е.  Який  використовується  для 
адаптування  чогось.  //  Такий,  що  володіє  власти¬ 
вістю  адаптування. 

АДАПТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  адаптувати  і  ада¬ 
птуватися. 

АДАПТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  і  яедок.,  перед.  1.  бі¬ 
ол.  Пристосовувати  організм,  органи  чуття  до 
умов  існування,  до  оточення.  2.  переш.  Пристосу¬ 
вати  (пристосовувати)  кого-,  що-небудь  до  чого- 
небудь  нового,  незвичного.  3.  переш.  Використо¬ 
вувати  що-небудь  у  зміненому,  спрощеному  і  т. 
ін.  вигляді,  варіанті. 

АДАПТУВАТИСЯ,  -уюсь,  -уєшся,  док.  і  шедок. 

1.  Пристосуватися  (пристосовуватися)  до  умов  іс¬ 
нування,  функціонування  (про  живий  організм, 
орган  і  т.  ін.).  2.  переш.  Звикнути  (звикати)  до  но¬ 
вого  середовища,  до  незвичних  умов  (праці,  побу¬ 
ту  і  т.  ін.);  освоїтися  (освоюватися). 

АДАт,  -у,  ч.  Звичаєве  право  у  деяких  мусульмансь¬ 
ких  народів. 

АДАтО,  незм.  Термін,  який  у  вексельному  праві  оз¬ 
начає:  “від  цього  числа  (дати)".  **  Векселі  адіто  - 
векселі,  виписані  на  певний  термін  у  днях  чи  мі¬ 
сяцях  від  дня  видачі. 

АД  ВАЛбРЕМ.  Метод  обчислення  платежів  за  пере¬ 
везення  цінних  вантажів  або  мита. 

АДВЕКЦІЯ,  -ї,  ч.  1.  метеор.  Горизонтальне  перемі¬ 
щення  повітря  в  атмосфері.  2.  океашол.  Перемі¬ 
щення  водних  мас  у  горизонтальному  та  вертика¬ 
льному  напрямах. 

АДВЕнТ,  -у,  ч.  Чотиритижневий  піст  перед  Різдвом 
у  католиків. 

АДВЕНТЙВНИЙ,  -а,  -є.  Чужий,  невластивий. 

АДВЕНТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  адвентйв- 
ний. 

адвенТйзм,  -у,  ч.  Один  із  напрямків  протестантиз¬ 
му,  що  проповідує  близькість  другого  пришестя 
Христа  й  початок  його  тисячолітнього  особистого 
царювання. 

АДВЕНТЙСТИ,  -ів,  АГИ.  (од в.  адвеитйст,  -а,  ч.).  При¬ 
хильники  адвентизму. 

АДВЕНТЙСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  адвентйсти. 

АДВЕНТИЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  адвентйція. 

адвентиція,  -ї,  ж.  Зовнішня  оболонка  травної  тру¬ 
бки. 

АДВЕРБІАЛІЗАЦІЯ,  -і,  ж.,  лішгв.  Перехід  слів  якої- 
небудь  граматичної  категорії  в  прислівники  (на- 
пр.:  бігом,  ранком,  гуртом). 

АДВЕРБіАЛіЗбВАНИй,  -а,  -е.  Який  зазнав  адвербіалі¬ 
зації. 

АДВЕРБІАЛІЗУВАТИСЯ,  -ується,  шедок.  і  док.  Зазна¬ 
вати  адвербіалізації. 

АДВЕРБІАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  лішгв.  Який  стос,  прислів¬ 
ника.  **  Адвербіальні  віднбшення  -  один  із  осно¬ 
вних  типів  синтаксичних  відношень,  що  стосуєть¬ 
ся  зв'язків  між  ситуаціями,  подіями. 

АДВЕРСАТЙВНИЙ,  -а,  -є,  грам.  1.  Який  виражає 
протилежне  поняття  (про  слова,  терміни).  2.  Про¬ 
тиставний  (про  сполучник). 

АДВОКАТ,  -а,  ч.  1.  Юрист,  що  захищає  обвинуваче¬ 
ного  або  веде  якусь  справу  в  суді,  а  також  дає  по¬ 
ради  з  правових  питань;  захисник,  оборонець. 

2.  переш.  Про  людину,  що  заступається  за  кого- 
небудь,  захищає  когось. 

АДВОКАТСТВО,  -а,  с.  Діяльність  адвоката. 

АДВОКАТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  адвокат  1  і  адво¬ 
катура  1. 

АДВОКАТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  адвокатувати. 

АДВОКАТУВАТИ,  -Ую,  -уєш,  шедок.,  розм.  Працюва¬ 
ти,  бути  адвокатом. 

АДВОКАТУРА,  -и,  ж.  1.  тільки  одя.  Діяльність  адво¬ 
ката.  2.  Добровільне  об'єднання  осіб,  що  подають 
юридичну  допомогу  населенню  та  організаціям 
порадами,  складанням  різних  документів,  участю 
в  судових  процесах. 

АДГЕЗАТОР,  -а,  у.,  фіз.  Пристрій,  що  його  застосо¬ 
вують  у  колективному  прискорювачі  іонів. 

АДГЕЗЙВНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  прилипає,  злипаєть¬ 
ся;  викликає  зрощення  (при  запаленні). 

АДГЕЗЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач,  адге- 
зйвний.  ”  Адгезйвність  тромбоцитів  -  специфіч¬ 
на  властивість  «прилипати»  до  чужорідної  повер¬ 
хні,  пошкодженої  судинної  стінки. 

АДГЕЗІйний,  -а,  -є.  Стос,  до  адгбзГЇ. 

АДГЕЗІЯ,  -ї,  ж.  1.  фіз.  Взаємне  прилипання  двох  рі¬ 
знорідних  твердих  тіл  або  рідин  при  їхньому  кон¬ 
такті.  2.  біол.  Здатність  клітин  зв  язуватися  із  су¬ 
сідніми  клітинами  або  різними  субстратами  біоло¬ 
гічного  і  небіо логічного  походження. 

АДДАКС,  -а,  ч.  Вид  жуйних  парнокопитих  родини 
бичачих;  нубійська  антилопа. 

АДДЕНУМ,  -а,  ч.  Додаток  до  угоди  (переважно  про 
фрахтування  судна),  складений  сторонами,  що  пі- 

11 


АДДИСОНЇЗМ 

дписали  угоду. 

АДДИСОНЇЗМ,  -у,  ч.  Наявність  симптомів  аддисоно- 
вої  хвороби  при  відсутності  ураження  кори  над¬ 
ниркових  залоз. 

АДДИСбновий,  -а,  -є:  "  Адцисбнова  хворбба  -  за¬ 
хворювання,  зумовлене  двобічним  ураженням  ко¬ 
ри  надниркових  залоз. 

АДДЙСТ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  ад^кт. 
аддуктйвний ,  -а,  -є.  Прикм.  до  адд^кт. 

АДДУКТОР,  -а,  ч.,  фізіол.  Привідний  м'яз. 

АДДУКЦІЯ,  -І,  ж.,  фізіол.  Приведення;  рух  кінцівок, 
їхніх  окремих  частин,  язика,  очей  в  напрямі  до 
серединної  площини  тіла,  прот.  відведенню. 
АДЕКВАТНИЙ,  -а,  -е.  Цілком  відповідний;  тотожний. 
АДЕКВАТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  за  знач,  адек¬ 
ватний. 

АДЕКВАТНО.  Присл.  до  адеквітний. 

АДЄнд,  -а,  ч.  Те  саме,  що  лігйнд. 

АДЕНДУМ,  -у,  ч.  Додаток  до  угоди,  що  змінює  або 
доповнює  ті  чи  інші  його  умови. 

АДЕНІЛАТКІНАЗА,  -и,  ж.,  біол.  Кіназа,  яка  перено¬ 
сить  фосфат  зі  збереженням  макроергічного  зв'язку. 
АДЕНІЛОВИЙ,  -а,  -е;  ”  Аденїлова  кислоті  -  див. 
аденозинфбсфорні  кислбти. 

АДЕНІН,  -у,  V.  Найпоширеніша  в  природа  пуринова 
основа;  входить  до  складу  нуклеїнових  кислот. 
АДЕНІТ,  -у,  V.,  мед.  Запалення  лімфатичної  залози 
(вузла).  **  Уретральний  аденіт  -  запалення  залоз 
сечовивідного  каналу. 

АДЕНОАКАНтбМА,  -и,  ж.  Злоякісна  пухлина  з  озна¬ 
ками  диморфного  диференціювання  за  залозистим 
і  плоскоклітинним  типом. 

АДЕНОАМЕЛОБЛАСТбМА,  -и,  ж.  Доброякісна  пухли¬ 
на,  яка  виходить  з  одонтогенного  епітелію. 
АДЕНОАСОЦІЙ6ВАНИЙ,  -а,  -е:  “  Аденоасоційбвані 
віруси  -  дрібні,  що  містять  ДНК,  віруси,  які  роз¬ 
множуються  тільки  в  присутності  аденовірусів. 
АДЕНОВІРУСИ,  -ів,  мв.  {од в.  аденовірус,  -у,  ч).  Гру¬ 
па  вірусів,  що  викликають  ряд  захворювань  лю¬ 
дини  (гострий  катар  дихальних  шляхів,  кон’юнк¬ 
тивіти,  пневмонії  та  ін.),  тварин,  птахів. 
АДЕНОВІРУСНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аденовіруси. 
**  Аденовірусні  захвбрювання  -  гострі  вірусні 
хвороби,  які  спричинюються  аденовірусами. 
АДЕНОППбФІЗ,  -а,  V.  Зони  гіпофіза,  які  розвинули¬ 
ся  із  глоткового  епітелію. 

АДЕНОЖИРОВИКЙ,  -ів,  ми.  Те  саме,  що  аденоліпо- 
матбз. 

АДЕнОз,  -у,  V.  Одна  з  форм  доброякісних  дисплазій 
молочної  залози;  у  тяжких  випадках  призводить 
до  макромастії. 

АДЕНОЗИН,  -у,  ч.  Нуклеозид,  що  складається  з  аде¬ 
ніну  і  вуглеводу  рибози. 

АДЕНОЗИНДИФОСФАТ,  -у,  ч.  Нуклеотид,  що  бере 
участь  в  енергетичному  обміні  в  усіх  живих  орта- 
нізмдх 

аденозинтрифосфАт,  -у,  ч.  Нуклеотид,  ЩО  у  ВСІХ 
живих  організмах  виконує  роль  універсального 
акумулятора  енергії. 

АДЕНОЗИНТРИФОСФАТДЗИ,  -4з,  мв.  Ферменти  класу 
гідролаз,  які  відщеплюють  від  аденозинтрифосфа* 
тної  кислоти  один  чи  два  фосфат-іони. 
аденозинтрифосфорний,  -а,  -є:  **  Аденозинтри- 
фбсфорна  кислоті  -  біологічно  активна  речови¬ 
на,  яка  є  складовою  частиною  тканин  організму 
людини  і  тварин. 

АДЕНОЗИНФбСФОРНИЙ,  -а,  -є:  **  Аденозинфбсфорні 
кислбти  -  складні  органічні  сполуки,  що  нале¬ 
жать  до  нуклеотидів  і  є  фосфорними  ефірами  аде¬ 
нозину. 

АДЕНбщ,  -а,  ч.,  мед.  Хворобливе  розростання  лім¬ 
фатичних  утворень  носоглотки. 

АДЕНОЇДЕ КТОМІЯ,  -І,  ж. ,  мед.  Видалення  аденоїдів. 
АДЕНОЇДЙТ,  -у,  ч.у  мед.  Запалення  гіперплазовано- 
го  глоткового  мигдалика. 

АДЕНОЇДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аденбїд. 
аденоканкрОїд,  -а,  у.  Злоякісна  пухлина,  яка  пре¬ 
дставлена  двома  компонентами  -аденокарцино¬ 
мою  і  плоскоклітинним  раком. 

АДЕНОКАРЦИНОМА,  -и,  ж.  Злоякісна  пухлина  із  за¬ 
лозистого  епітелію;  виникає  в  слизових  оболон¬ 
ках  і  залозистих  органах. 

АДЕНОліМФбМА,  -и,  ж.  Доброякісна  пухлина  слин¬ 
них  залоз;  виникає  переважно  в  привушній  слин¬ 
ній  залозі;  серед  хворих  переважають  чоловіки  ві¬ 
ком  понад  40  років. 

АДЕНОЛІПОМАТОЗ,  -у,  ч.  Численні  сально- залозисті 
пухлини  підшкірного  шару  шкіри. 

АДЕНОЛбПЯ,  -ї,  ж.  Вчення  Про  залози. 

АДЕНбМА,  -и,  ж.,  мед.  Доброякісна  пухлина  молоч¬ 
ної,  щитовидної  та  інших  залоз.  **  Аденбма  гілб- 
фіза  -  пухлина,  що  походить  з  аденоцитів  перед¬ 
ньої  частки  гіпофіза.  Аденбма  перед  міхурбвої  за¬ 
лози  -  доброякісне  новоутворення  передміхурової 
залози.  Аденбма  сільних  залоз  (прйнгля)  -  доб¬ 
роякісне  новоутворення  сальних  залоз;  спостері¬ 
гається  переважно  в  чоловіків  літнього  віку.  Зло¬ 
якісна  аденбма  -  пухлина,  яка  розвивається  з 
тканини  аденогіпофіза.  оксифільна  аденбма  - 
аденома,  яка  розвивається  з  ацидофільних  адено¬ 
цитів. 

АДЕНОМЕ КТОМІЯ,  -І,  ж.  Хірургічне  видалення  аде¬ 
номи  передміхурової  залози. 

АДЕНОМЕР,  -а,  ч.  Кінцевий  відділ  залоз  тварин  і 
людини,  який  виробляє  секрет. 

АДЕНОМібЗ,  -у,  ч.  Див.  ендометрІбз. 

АДЕНОМібМА,  -и,  ж.  Неправильно  сформовані  емб¬ 
ріональні  тканинні  комплекси  пухлиноподібного 
виду. 

АДЕНОМІТ,  -у,  ч.  Запалення  аденоматозно  зміненої 


передміхурової  залози. 

АДЕНОЛАтіЯ,  -і,  ж.,  мед.  Збільшення  лімфатичних 
вузлів. 

АДЕНОСАРКбМА,  -и,  ж.,  мед.  Злоякісна  пухлина  за- 
лозової  тканини. 

АДЕНОСИНУСОЛНЕВМОЛАТіЯ,  -ї,  ж.  Симптомокомп- 
лекс,  що  виникає  переважно  в  дітей  раннього  ві¬ 
ку,  які  страждають  на  алергію. 

АДЕНОТбМ,  -а,  ч.  Спеціальний  ніж  для  видалення 
аденоїдів. 

АДЕНОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічна  операція  видалення 
гіпертрофованого  глоткового  мигдалика. 
АДЕНОТРИХІЯ,  -ї,  ж.  Загальне  позначення  різних 
змін  росту  волосся,  які  зумовлені  ураженням  їх¬ 
ніх  фолікулів. 

АДЕнОФЛЕГМбНА,  *и,  ж.  Гнійне  запалення  ткани¬ 
ни,  що  оточує  лімфатичний  вузол. 

АДЕНОЦИСТбМА,  -и,  ж.  Див.  цистаденбма. 

АДЕНТІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  всіх  або  багатьох  зубів 
внаслідок  порушення  формування  зубних  зарод¬ 
ків  в  ембріональному  періоді. 

АДЕНУМ,  -а,  ч.  Узгоджене  сторонами  доповнення  до 
раніше  укладеної  основної  угоди. 

Ад£пт,  -а,  ч.  Прибічник,  послідовник  якого-небудь 
учення  або  ідеї. 

АДЕРМІН,  -у,  ч.  Вітамін  В„,  що  міститься  у  дріж¬ 
джах,  висівках,  печінці  та  ін. 

АДЕРМІЯ  -ї,  ж.,  мед.  Природжена  або  набута  відсут¬ 
ність  шкіри  на  певній  ділянці  тіла. 

АД'ЄКТИВАЦІЯ,  -ї,  ж.,  лівгв.  Перехід  слів  якої-не- 
будь  граматичної  категорії  (перев.  дієприкметни¬ 
ків)  у  прикметники. 

АД'ЄКТИВОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 

ад'єктивуватися. 

ад'єктивування,  -я,  с.  Те  саме,  що  ад'єктивіція. 
АД’ЄКТИВУВАТИСЯ,  -ується.  Дія  за  знач,  ад'єктивація. 
АДЖАРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аджарці  і  Аджарія. 
АДЖАРЦІ,  -ів,  мв.  (одв.  аджарець,  -рця,  ч.\  аджар¬ 
ка,  -и,  ж.).  Корінне  населення  Аджарії. 

АДЖАСТЕР,  -а,  ч.  Фахівець  у  галузі  морського  пра¬ 
ва,  який  складає  диспашу. 

АДЖЕ1,  част.  І.  Уживається  на  початку  речення 
для  підсилення  висловлюваної  думки;  таж,  тож. 
2.  у  сполуч.  з  "ж**,  діал.  Уживається  як  ствер¬ 
джувальна  частка  у  відповідях;  так,  авжеж,  зви¬ 
чайно. 

АДЖЕ14,  спол.  Поєднує  підрядне  речення  причини  з 
головним;  тому  що,  бо. 

АДЖЕм-ОГлАн,  -а,  ч.  Християнські  хлопчики,  яких 
турки  відбирали  у  батьків  і  вони  виховувалися  у 
турецькій  родині  в  Азії,  а  згодом  зараховувалися 
до  яничарського  корпусу. 

АДЖИВІКА,  -и,  ж.  Одне  з  давньоіндійських  філософ¬ 
ських  учень,  послідовники  якого  критикували 
брахманістсько-ведійський  світогляд. 

АДЖЙКА,  -и,  ж.  Гостра  духмяна  приправа  до  пер¬ 
ших  і  других  страв,  поширена  перев.  на  Кавказі. 
АДЗЙМКА,  -и,  ж.,  діал.  Різновид  хліба  із  некваше- 
ного  тіста. 

А  ДЖібРНО,  везм.  Штучне  освітлення,  яке  імітує 
денне  світло. 

АДЗУСЬ  див.  дзусь. 

АДЗУСЬКИ  див.  дзуськи. 

АДИГЕЙСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  адигбйцІ  й  Адигея. 
АДИГЕЙЦІ,  -ів,  мв.  (одв.  адигбєць,  -йця,  ч.;  адигбй- 
ка,  -и,  ж.).  Корінне  населення  Адигейської  авто¬ 
номної  області. 

АДЙГИ,  -ів,  мв.  В  Росії  до  1917  р.  -  загальна  назва 
народностей,  що  населяли  Північний  Кавказ;  пре¬ 
дставники  цих  народностей. 

АДИНАМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  адинамії. 

АДИНАМІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Безсилля,  втрата  сил,  надз¬ 
вичайна  слабкість  в  результаті  порушень  нервово- 
м’язового  апарату. 

АДИнбл,  -у,  ч.  Щільна  тонкозерниста  гірська  поро¬ 
да,  що  складається  переважно  з  альбіту  і  кварцу. 
АДИПінАт,  -у»  ч.  Сіль  або  ефір  адипінатної  кислоти. 
АДИПІНАТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  адипініт. 
АДИПІНОВИЙ,  -а,  -е:  **  Адипінова  кислоті  -  природ¬ 
на  органічна  кислота,  яка  міститься  в  буряковому 
соку. 

АДИПОЗЙН,  -у,  ч.  Лікарський  препарат,  що  його  за¬ 
стосовують  при  конституціональній  формі  ожирі¬ 
ння. 

АДИПбЗНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  належить  до  жирової 
тканини. 

АДИП630- генітальний,  -а,  -є:  **  Адипбзо- геніталь¬ 
на  дистрофія  -  захворювання  нейроендокринної 
системи,  яке  проявляється  прогресуючим  ожирін¬ 
ням,  недорозвитком  статевих  органів. 
АДИПОНЕКРбз,  -у,  ч **  підшкірний  адипонекрбз  но- 
вонарбджених  -  хвороба  новонароджених,  що  про¬ 
являється  вузлуватими  затвердіннями  підшкірно! 
жирової  тканини,  які  з  часом  розсмоктуються. 
АДИПОЦЙТИ,  -ів,  мв.  Жирові  клітини. 

АДИПСІЯ,  -ї,  ж.  Нездатність  відчувати  спрагу. 
АДИТЙВНИЙ,  -а,  -е.  Пов’язаний  із  додаванням. 
**  Адитйвна  величині,  мат.  -  величина,  що  її  от¬ 
римують  шляхом  додавання  кількох  величин. 
**  Адитйвна  тебрія  чйсел  -  частина  арифметики, 
що  вивчає  закони,  за  якими  числа  можна  скласти 
з  доданків  того  чи  іншого  виду. 

АДИТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  величин,  за 
якою  значення  величини,  що  відповідає  цілому 
об’єкту,  дорівнює  сумі  значень  величин,  що  від¬ 
повідають  його  частинам. 

АДИТЙЛ ,  -у,  ч.%  заст.  Фотонабірна  машина  з  руч¬ 
ною  установкою  шрифтового  шаблону  і  механіч¬ 
ним  переміщенням  фотоматеріалу. 

АДИтбн,  -а,  ч.  Частина  грецької  святині,  куди  ма¬ 


ли  право  заходити  тільки  жерці. 

АДІАБАТА,  -и,  ж.,  фіз.  Лінія,  яка  зображає  на  термо¬ 
динамічній  діаграмі  стану  процес,  що  відбувається 
без  теплообміну  з  навколишнім  середовищем. 

АДІАБАТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  адіабати. 

АДІАБАТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім  до  адіабатйч- 

ний. 

АДІАБАТНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  відбувається  без  теп¬ 
лообміну  з  навколишнім  середовищем.  **  Адіабат¬ 
ний  процес  -  термодинамічний  процес,  що  відбу¬ 
вається  без  теплообміну  з  навколишнім  середови¬ 
щем. 

АДіАДОХОКінЕз,  -у,  ч.  Неспроможність  виконувати 
протилежні  рухи  швидко  один  за  одним  (напр., 
згинання  і  розгинання  пальців). 

АДіАнТ,  -у,  ч.  Рід  папоротей  родини  багатоніж нових. 

АД1АНТЙТИ,  -ів,  мв.  Група  викопних  рослин,  одні 
види  якої  належать  до  папоротеподібних,  інші  - 
до  голонасінних. 

АД1АСТОЛІЯ,  -ї,  ж.  Обмеження  можливості  розши¬ 
рення  шлуночків  серця  в  період  діастоли,  що 
призводить  до  зменшення  серцевого  викиду. 

АДІбнтний,  -а,  -е.  Спрямований  в  напрямку  до  чо¬ 
го-небудь. 

Адіті,  вевідм.,  ж.  У  давньоіндійській  міфології  - 
мати  богів  і  всього,  що  живе  на  Землі;  уособлен¬ 
ня  жінрчого  начала. 

АДІУРЕТЙН,  -у,  ч.  Лікарський  препарат,  що  його  за¬ 
стосовують  при  нецукровому  діабеті,  енурезі. 

АДЛЕР,  -а,  ч.  Старовинна  північно-американська 
золота  монета  з  орлом,  дорівнює  10  доларам. 

АД  л (БІТУМ,  везм.  Вказівка  в  нотах  на  те,  що  вико¬ 
навець  може  за  власним  бажанням  вибирати  ха¬ 
рактер  виконання  -  темп,  динаміку  та  ін. 

АДЛЙТУС,  -а,  ч.  1.  Прибічник,  прихильник.  2.  Пап¬ 
ський  посол. 

АДМВІДДІЛ,  -у,  ч.  Адміністративний  відділ. 

АДМІНІСТРАТИВНИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  адміністрації 
(у  1  знач.).  **  Адміністративний  акт  -  акт  органу 
державного  управління,  який  встановлює,  змінює 
або  припиняє  конкретні  правовідносини.  Адмініс- 
тратйвний  арбшгт  -  найсуворіший  вид  адміністра¬ 
тивного  стягнення;  встановлюється  та  застосовує¬ 
ться  у  виняткових  випадках  за  окремі  види  адмі¬ 
ністративних  правопорушень  на  термін  до  15  діб. 
Адміністратйвна  відповідальність  -  відповідаль¬ 
ність  фізичних  та  юридичних  осіб  за  скоєння  ад¬ 
міністративного  правопорушення.  Адміністратйв- 
ний  нагляд:  у  конституційному  праві  ряду  дер¬ 
жав  -  одна  з  форм  контролю  центрального  уряду 
за  діяльністю  органів  місцевого  самоврядування. 
Адміністратйвним  порядком;  в  адміністратйвно- 
му  порядку  -  за  розпорядженням  органів  викона¬ 
вчої  влади.  Адміністративне  прйво  -  галузь  пра¬ 
ва,  яка  регулює  діяльність  людей,  відносини  у 
ході  розпорядчо- виконавчої  діяльності  органів  де¬ 
ржавного  управління.  Адміністративне  правопо¬ 
рушення  -  порушення  встановлених  правил  та 
норм  поведінки  на  службі,  у  громадських  місцях. 
Адміністративні  судй:  у  ряді  країн  -  особливий 
вид  судів  поряд  зі  звичайними;  здійснюють  адмі¬ 
ністративне  правосуддя.  Адміністративний  штраф 
-  захід  адміністративного  стягнення  за  порушен¬ 
ня.  2.  Власт.  адміністраторові;  організаторський. 
Адмівіс  тра  тввві  зді  бвості. 

адміністративно.  Присл.  до  адміністратйвний. 

АДМІНІСТРАТИВНО- БЮРОКРАТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме, 
що  ад мін істратйвн о- командний. 

АДМІНІСТРАТИВНО- КОМАНДНИЙ,  -а,  -е.  Заснований  на 
примусовому  підпорядкуванні  наказам  та  розпо¬ 
рядженням  начальства.  **  Адміністратйвно-комб- 
ндна  система  -  система  управління  економікою 
країни,  в  якій  панівна  роль  належить  розподіль¬ 
чим,  командним  методам. 

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Такий, 
що  відображає  територіальну  організацію  держа¬ 
ви,  відповідно  до  якої  утворюються  та  функціону¬ 
ють  органи  влади  і  управління.  **  Адміністратив¬ 
но-територіальна  автонбмія  -  один  із  способів 
децентралізації  влади  в  унітарній  державі. 

АДМІНІСТРАТИВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ,  -а,  -е*.  **  АДМІНІС- 
тратйвно-управлінський  апарйт  -  працівники 
апарату  управління,  службовці,  що  входять  до 
адміністрації  фірми,  підприємства,  організації, 
конторські  працівники. 

АДМІНІСТРАТОР,  -а,  ч.  1.  Керівник  установи,  органі¬ 
зації,  підприємства  і  т.  ін.  2.  У  програмуванні  - 
програмний  засіб,  який  виконує  управлінські  фу¬ 
нкції.  **  Адміністратор  б4зи  дЗних  -  спеціальна 
посадова  особа  (група  осіб),  яка  має  повне  уявлен¬ 
ня  про  базу  даних  і  відповідає  за  її  ведення.  Адмі¬ 
ністратор  вікон,  спец.  -  частина  операційного  се¬ 
редовища  ПЕОМ,  що  підтримує  технологію  виве¬ 
дення  та  розміщення  інформації  у  вікнах  екрана 
дисплея. 

адміністраторка,  -и.  Жін.  до  адміністратор. 

АДМІНІСТРАТОРСТВО,  -а,  ч.  Професія  адміністратора. 

АДМІНІСТРАТОРСЬКИЙ,  -а,  -Є.  Прикм.  до  адміністратор. 

АДМІНІСТРАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Виконавча  влада  в  країнах 
із  президентською  формою  правління;  збір  в.  Чи¬ 
новники  високого  рангу,  які  перебувають  на  слу¬ 
жбі  в  органах,  що  здійснюють  таку  владу.  2.  Ке¬ 
рівний  орган  установи,  організації,  підприємства 
і  т.  ін.  **  Адміністрація  цінних  паперів  -  усе  коло 
операцій,  що  пов'язані  з  управлінням  цінними 
паперами.  3.  збірв.  Особи,  що  керують  устано¬ 
вою,  організацією,  підприємством  і  т.  ін.  4.  рідко. 
Те  саме,  що  адміністрування. 

АДМІНІСТРУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  адмініструвати. 

АДМІНІСТРУВАТИ,  -ую,  -Уєш,  ведок.  Керувати  уста- 


12 


новою,  організацією,  підприємством  і  т.  ін.;  упра¬ 
вляти.  //  Керувати  бюрократично,  за  допомогою 
наказів  і  розпоряджень  замість  конкретного  кері¬ 
вництва. 

АДМІНПЕРСОНАЛ,  -у,  ч.  Адміністративний  персонал. 
АДМІРАЛ,  -а,  ч.  1.  Військове  звання  вищого  коман¬ 
дного  складу  військово-морського  флоту,  а  також 
особа,  що  має  це  звання.  2.  Денний  метелик  ро¬ 
дини  німфалідових. 

АДМІРАЛТЕЙСТВ-КОлЕГІЯ,  -ї,  ж.  Центральний  дер¬ 
жавний  орган  управління  ВМФ  у  Росії  в  1718  - 
1827  рр. 

АДМІРАЛТЕЙСТВО,  -а,  с.  1.  заст.  Місце  будівництва, 
озброєння  та  лагодження  кораблів.  2.  У  царській 
Росіі  -  орган  управління  флотом;  морське  відомс¬ 
тво.  3.  В  деяких  країнах  (напр.  у  Великій  Брита¬ 
нії)  -  вищий  орган  управління  військово-морсь¬ 
кими  силами. 

АДМІРАЛТЕЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  адміралтейство. 
АДМІРАЛЬСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  адмірАл.  //  На¬ 
лежний  адміралові. 

АДМОНІЦІЯ,  -і,  ж.  1.  Пред'явлення  боржникові  пи¬ 
сьмового  зобов'язання  на  предмет  оплати  взятої 
суми  боргу.  2.  Дисциплінарне  зауваження,  попе¬ 
редження  керівника  підлеглому  щодо  відповіда¬ 
льності. 

АДНЕКСЙт,  -у,  ч.  Запалення  придатків  матки,  спри¬ 
чинене  стафіло-,  стрепто-  або  гонококами  та  ін. 
мікробами. 

АДНОТАціЯ,  -ї,  ж.  Примітка,  замітка. 

АДбБ,  -у,  ч.  1.  Будівельний  стіновий  матеріал  (не- 
випалена  цегла,  виготовлена  із  суміші  глини,  со¬ 
ломи,  піску).  2.  Солом'яна  січка;  саман. 
АДОЛЕСКАріЙ,  -я,  ч.,  віол.  Проміжна  стадія  життє¬ 
вого  циклу  деяких  трематод. 

АДОЛЕСКАріЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  адолескАрій. 
АДОЛЕСЦЕнт,  -а,  ч.  Особа  пубертатного  або  юнаць¬ 
кого  віку. 

АДОНІЗИД,  -у,  ч.  Лікарський  препарат;  водний  роз¬ 
чин  глюкозидів  адонісу,  серцевий  засіб. 

АДбНІЇ,  -їв,  ив.  У  давнину  -  свята  на  честь  бога 
Адоніса. 

.  V  НІС,  ч.  1.  род.  -а.  У  фінікійській,  давньогрець¬ 
кій  та  римській  міфології  -  бог  рослинності  та  ро¬ 
дючості  (гарний  юнак,  коханий  Афродити,  що 
був  перетворений  нею  на  квітку  після  його  заги¬ 
белі  на  полюванні).  2.  род.  -у.  Весняна  рослина  з 
великими  жовтими  квітками;  горицвіт. 
АДОНІТОКСЙН,  -у,  ч.  Глікозид  серцевої  дії;  містить¬ 
ся  в  горицвіті  весняному. 

АДОПТАЦІЯ,  -і,  ж.  1.  Усиновлення.  2.  Стійке  прижи¬ 
влення  чужорідних  тканин  після  трансплантації. 
АДОЛТбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
адоптувати.  //  адоптбвано,  безос.  првсудк.  сл. 
АДОПТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  і  ведок.,  верех.  Уси¬ 
новляти. 

адопція,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  адоптація. 
адораційний,  -а,  -е.  Стос,  до  адорації. 

АДОРАЦІЯ,  -ї,  ж.  Обожнювання,  поклоніння,  захоп¬ 
лення  ким-небудь. 

АДРЕНАЛЕКТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічна  операція  вида¬ 
лення  вадниркової  залози. 

АДРЕНАЛІН,  -у,  ч„  фізіол.,  фари.  Лікувальний  за¬ 
сіб,  секрет  надниркових  залоз  або  одержаний  син¬ 
тетичним  шляхом. 

АДРЕНАЛІНЕМІЯ,  -ї,  ж.  Вміст  адреналіну  в  крові. 
АДРЕНАЛІНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  адреналін. 
адренАповий,  -а,  -е:  **  Адреналова  система  -  су¬ 
купність  клітин  неврогенного  походження,  які 
продукують  адреналін  і  норадреналін. 
АДРЕНЕРГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Чутливий  до  адреналіну, 
збуджуваний  адреналіном. 

АДРЕНОБЛОКАТОРИ,  -ів,  ив.  Лікарські  засоби  із 
групи  антиадренергічних  речовин,  які  перешко¬ 
джають  взаємодії  медіатора  з  адренорецепторами. 
АДРЕНОГЕНІТАЛЬНИЙ,  -а,  -е:  **  АдреногенітАльний 
синдрбм  -  захворювання,  зумовлене  гіперфункці¬ 
єю  кори  надниркових  залоз  з  надмірною  секреці¬ 
єю  андрогенів. 

АДРЕНОКОРТИКАЛЬНИЙ,  -а,  -е:  **  АдренокортикАль- 
ний  рак  -  злоякісна  пухлина  кори  надниркових 
залоз. 

АДРЕНОКОРТИКОТРОПІН,  -у,  ч.  Те  саме,  що  адрено- 
кортикотрбпний  гормбн. 

АДРЕНОКОРТИКОТРйПНИй,  -а,  -е:  **  Адренокортикот- 
рбпний  гормбн  -  пептидний  гормон,  який  вироб¬ 
ляється  базофільними  клітинами  передньої  част¬ 
ки  гіпофізу. 

АДРЕНОЛІТИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  адренолітйчний 
зАсіб. 

адренолітйчний,  -а,  -е:  "  Адренолітйчні  засоби  - 
сполуки,  які  ослаблюють  або  попереджують  ефек¬ 
ти  адреноміметичних  засобів  і  подразнення  сим¬ 
патичних  нервів. 

АДРЕНОМімЕтик,  -а,  ч.  Те  саме,  що  адреноміметйч- 
ний  з^сіб. 

АДРЕНОМІМЕТЙЧНИЙ,  -а,  -е:  **  Адреноміметйчні  за¬ 
соби  -  лікарські  засоби,  які  діють  подібно  до  ад¬ 
реналіну. 

АДРЕНОРЕАКТЙВНИЙ,  -а,  -е:  **  Адренореактйвна  си¬ 
стема  -  біохімічний  субстрат  клітини,  який  спри¬ 
ймає  специфічний  вплив  медіаторів. 
адренорецЕлтори,  -ів,  ив.  Див.  адренореактйвна 
система. 

АДРЕНОСТЕРбМА,  -и,  ж.,  иед.  Те  саме,  що  андрос- 
тербма. 

АДРЕНОСТЕРбН,  -а,  ч.  Гормон  кори  надниркових 
залоз  андрогенної  дії. 

АДРЕС,  -а,  ч.  1.  Письмове  вітання  кого-вебудь  з  на¬ 
годи  відзначення  видатної  події  в  його  житті. 


2.  рідко.  Те  саме,  що  адрАса. 

АДРЕСА,  -и,  ж.  1.  Позначення  місця  розташування 
житла  людини  або  будівлі  (території)  юридичної 
особи.  //  Напис  на  конверті,  пакунку  і  т.  ін.,  що 
вказує  на  місце  призначення  та  одержувача.  По- 
ивлвтвсв  адресою.  **  Поипбва  адрАса  -  місцезна¬ 
ходження  житла  людини  або  установи  (підприєм¬ 
ства)  відносно  країни,  регіону  (області),  району, 
міста  (села,  селища),  вулиці  (провулку);  до  П.  а. 
включено  поштовий  індекс  та  номер  будівлі,  но¬ 
мер  квартири.  2.  Об'єкт,  якому  що-небудь  приз¬ 
начається,  до  якого  звернено  що-небудь.  3.  Код, 
що  визначає  місце  розміщення  інформації  в  ЕОМ. 
Адреса  даввх.  Віртуальва  адреса.  **  Абсолютна 
адрАса,  спец.  -  адреса  машинною  мовою,  що  іде¬ 
нтифікує  комірку  пам'яті  або  пристрій  без  вико¬ 
ристання  будь-якого  проміжного  посилання.  И-рі- 
внева  адреса  -  непряма  адреса,  яка  використо¬ 
вує  N  рівнів  адресації.  Адреса  бАзи  -  адреса  регі¬ 
стра,  яка  містить  базову  адресу.  Адреса  вектора 
переривань  -  адреса,  яка  вказує  на  дві  послідов¬ 
ні  комірки  пам'яті,  що  містять  початкову  адресу 
програми  обробки  переривань  та  пріоритет,  згідно 
з  яким  обробляється  переривання.  Адреса  вхбду 
до  програми  -  адреса  команди  або  сама  команда, 
з  якої  починається  виконання  програми  чи  про¬ 
цедури.  Адреса  дАних  -  адреса  поля  пам'яті,  в 
якому  розміщені  дані.  едреса  ділйнки  -  адреса 
першого  байта  даної  ділянки  пам'яті.  АдрАса 
зв  язку  -  поле  у  записі  файлу,  яке  вказує  положе¬ 
ння  наступного  запису,  що  читається  у  логічній 
послідовності.  АдрАса  комАнди  -  адреса  пам'яті, 
яка  зайнята  командою.  АдрАса  перехбду  -  адреса 
комірки  пам'яті,  яка  (адреса)  зазначається  коман¬ 
дою  передачі  керування.  АдрАса  повернення  - 
адреса,  за  якою  виконується  повернення  керуван¬ 
ня  викличній  команді  після  завешення  програми, 
що  викликається.  Адреса  прйстрою  -  логічна  ад¬ 
реса,  що  складається  з  номера  каналу  та  номера 
пристрою  в  каналі.  Адреса  регістра  -  число,  яке 
дорівнює  порядковому  номеру  регістра,  або  сим¬ 
волічне  ім’я,  еквівалентне  цьому  числу.  Багаторі¬ 
внева  адреса  -  непряма  адреса  з  числом  рівнів 
адресації  два  і  більше.  БАзова  адреса  -  адитивна 
частина  виконавчої  адреси,  постійна  для  певної 
сукупності  адресованих  даних.  Віднбсна  адреса  - 
пряма  адреса,  яка  визначає  розміщення  елемента 
через  його  зміщення  відносно  базової  адреси.  Вір- 
туАльна  адреса  -  адреса  розташування  у  віртуа¬ 
льній  пам’яті;  в  процесі  використання  перетворю¬ 
ється  на  адресу  дійсної  пам'яті.  Внутрішня  адре¬ 
са  -  адреса,  яка  вказується  у  командах  переходу, 
що  передають  керування  в  межах  програми.  Гло¬ 
бальна  адреса  (у  комп’ютерних  мережах)  -  адре¬ 
са,  що  вказує  на  те,  що  даний  кадр  призначений 
сім  станціям.  Дійсна  адреса  -  адреса  частини  ді- 
сної  пам'яті,  збвнішня  адреса  -  адреса,  яка 
вказується  у  командах  переходу  до  інших  прог¬ 
рам,  з  якими  взаємодіє  дана  програма.  Індексова¬ 
на  адреса  -  адреса,  що  модифікується  за  допомо¬ 
гою  індексу.  Істинна  адреса  -  те  саме,  що  абсо¬ 
лютна  адреса.  Логічна  адреса  -  символічна  або 
умовна  адреса  комірки  чи  ділянки  пам'яті,  прис¬ 
трою  або  вузла  мережі,  яка  перетворюється  у  фі¬ 
зичну  адресу  відповідним  програмним  або  апарат¬ 
ним  забезпеченням.  Логічна  адреса  зЄпису  в  бізі 
дЄних  -  внутрішній  номер  (ключ  бази  даних), 
який  ідентифікує  запис  у  базі  даних  або  її  фраг¬ 
менті  і  присвоюється  запису  в  процесі  його  заван¬ 
таження  в  базу  даних,  машйнна  адреса:  а)  адреса 
у  числовому  вигляді;  б)  те  саме,  що  фізйчна  ад¬ 
реса;  в)  однозначно  визначений  у  просторі  номер 
комірки,  де  розміщується  операнд.  Мережева  ад¬ 
реса  -  адреса  порту  в  комп'ютерній  мережі,  неп¬ 
ряме  адреса  -  адреса,  що  визначає  розміщення 
елемента  посиланням  на  іншу  адресу.  Лотбчна 
адреса:  а)  вміст  лічильника  адреси  команд;  б)  по¬ 
точне  значення  логічного  лічильника  адреси  в 
програмній  секції.  Лочаткбва  адреса:  а)  абсолют¬ 
на  адреса  першого  байта  програми  (даних),  відно¬ 
сно  якої  обчислюється  решта  адрес  цієї  програми 
(даних);  б)  перша  адреса  багатоадресної  команди. 
Прямі  адреса  -  адреса,  що  визначає  розміщення 
елемента  без  посилань  на  іншу  адресу.  РеАльна 
адреса  -  те  саме,  що  дійсна  адреса.  СтЄртова 
адреса  -  початкова  адреса,  з  якої  починається 
виконання  програми.  Фізйчна  адреса  -  число,  що 
індентифікує  комірку  або  ділянку  фізичної  пам'я¬ 
ті.  Широкомбвна  адреса  -  адреса,  яка  вказує,  що 
повідомлення  адресоване  всім  станціям  даної  ме¬ 
режі.  Явна  адреса  -  адреса,  записана  у  вигляді 
двох  абсолютних  виразів,  один  з  яких  вказує  зна¬ 
чення  зміщення. 

АДРЕСА-ВКАЗІВНЙК,  -Є,  ж.  Адреса  комірки  операти¬ 
вної  пам'яті,  в  якій  зберігається  виконавча  адреса 
даних,  що  підлягають  обробці. 

АДРЕСАНТ,  -а,  ч.  Той,  хто  адресує,  посилає  кому-не- 
будь  лист,  телеграму,  вантаж  і  т.  ін.;  відправник. 
АДРЕСАНТКА,  -и.  Жін.  до  адресАнт. 

АДРЕСАТ,  -а,  ч.  1.  Той,  кому  адресується,  посилає¬ 
ться  лист,  телеграма  і  т.  ін.;  одержувач.  2.  дерев. 
Про  того,  кому  що-небудь  призначається,  для  ко¬ 
го  створюється  що-небудь. 

АДРЕСАТКА,  -и.  Жін.  до  адресАт. 

АДРЕСАтний,  -а,  -є.  Прикм.  до  адресАт. 

АДРЕСАЦІЯ,  -ї,  ж.,  спец.  1.  Спосіб  установлення  ві¬ 
дповідності  між  множиною  однотипних  об’єктів 
та  множиною  їхніх  адрес.  Абсолютна  адресація. 
Стекова  адресація.  **  АвтодекремАнтна  адресАція 
-  метод  адресації,  за  якого  вміст  регістра  індексу 


АДСбРБЦІЯ 

зменшується  на  довжину  елемента  адресації.  Ав- 
тоінкремАнтна  адресАція  -  метод  адресації,  за 
якого  вміст  регістра  індексу  збільшується  на  дов¬ 
жину  елемента  адресації.  Асоціатйвна  адресАція 
-  метод  адресації,  за  якого  не  вказується  точне 
положення  даних,  а  задається  значення  певного 
поля  даних,  що  ідентифікує  їх.  БАзисна  адресА¬ 
ція  -  визначення  адрес  у  машинних  командах  ві¬ 
дносно  вмісту  регістра,  що  вказаний  як  базовий. 
Віднбсна  адресАція  -  метод  адресації,  за  якого 
адресна  частина  команди  містить  відносну  адресу. 
декремАнтна  адресАція  -  метод  адресації,  за  яко¬ 
го  лічильник  команд  змінюється  з  кроком  -1.  Ди¬ 
намічна  адресАція  -  метод  адресації  пам'яті,  за 
якого  перетворення  математичних  адрес  у  фізичні 
здійснюється  у  процесі  виконання  програми,  ін¬ 
дексна  адресація  -  метод  адресації,  за  якого  фор¬ 
мування  виконавчої  адреси  здійснюється  через 
додавання  до  базової  адреси  вмісту  індексного  ре¬ 
гістра.  інкремАнтна  адресАція  -  метод  адресації, 
за  якого  вміст  лічильника  команд  змінюється  з 
кроком  +1.  коловА  адресАція  -  метод  адресації 
ділянки  пам'яті,  згідно  з  яким  після  комірки  зі 
старшою  адресою  йде  комірка  з  початковою  адре¬ 
сою  цієї  ділянки,  нейвна  адресАція  -  метод  адре¬ 
сації,  за  якого  один  або  кілька  операндів  знаходя¬ 
ться  у  фіксованих  для  даної  команди  регістрах. 
Однонапрймлена  адресАція  -  метод  неявної  адре¬ 
сації,  за  якого  операційна  частина  команди  точно 
адресується  за  операндами  у  комірці,  що  йде  за 
коміркою  операндів  попередньої  команди.  2.  Ме¬ 
тод  ідентифікації  місцеположення  об'єкта. 
АДРЕСКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  адрАса. 
Адрес-КАЛЕндАр,  -й,  ч.  Довідкове  видання  про  ус¬ 
танови,  підприємства,  посадових  осіб  на  певний 
рік  із  зазначенням  їхніх  адрес. 

АДРЕСНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  адреси,  пов'язаний  з  ад¬ 
ресою.  **  Адресне  бюрб;  Адресний  стіл  -  устано¬ 
ва,  в  якій  ведеться  реєстрація  мешканців  даного 
міста  й  видаються  довідки  про  місце  їх  прожива¬ 
ння.  Адресний  код  -  код,  що  є  адресою  (у  З 
знач.). 

АДРЕСНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  на  увазі  конкретні  осо¬ 
би,  установи  і  т.  ін. 

АДРЕСНІСТЬ,  -ності,  ж.  і.  Спрямованість  до  конк- 
етної,  визначеної  категорії  кого-,  чого-небудь. 

.  спец.  Кількість  адрес  у  машинній  команді. 
АДРЕСОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ад- 
ресувАти.  //  адресбвано,  безос.  првсудк.  сл. 
АДРЕСбВАНіСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  адресбва- 
ний. 

АДРЕСбвний,  -а,  -е.  Якого  можна  адресувати. 
АДРЕСбВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  адресбвний. 
АДРЕСОГРАФ,  -а,  ч.  Машина,  що  друкує  прізвища 
та  адреси  передплатників  у  газетах,  журвалах, 
брошурах. 

адресування,  -я,  с.  Дія  за  знач.  адресувАти. 
АДРЕСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  педок.  і  док.,  перех.  1.  По¬ 
силати  (лист,  телеграму  і  т.  ін.)  на  певну  адресу. 
2.  дерев.  Звертати,  направляти  до  кого-небудь 
(мову,  погляд  та  ін.). 

АДРЕСУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.  і  док.  1.  заст. 
Звертатися  особисто  чи  листовно  до  кого-небудь, 
кудись.  2.  Пас.  до  адресувАти  2. 

АД  РЕФЕРЕНДУМ,  вези.:  у  міжнародному  праві  - 
умовне  підписання  міжнародного  договору  предс¬ 
тавником  держави. 

АДРИТУРА,  -и,  ж.  1.  Пересилання  товару  безпосере¬ 
дньо  на  місце  призначення.  2.  У  вексельних  опе¬ 
раціях  -  пред'явлення  до  стягнення  прострочено¬ 
го  або  опротестованого  векселя. 

АДРбНИ,  -ів,  ив.  (одв.  адрбн,  -а,  ч.).  Загальне  най¬ 
менування  елементарних  частинок,  що  беруть 
участь  у  так  званій  сильній  взаємодії  (протони, 
нейтрони,  мезони  і  т.  ін.). 

АДРйННИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  адронів. 

АДСОРБАт,  -у,  ч.  Хімічна  сполука  або  суміш  речо¬ 
вин,  що  перебувають  на  поверхні  або  в  об'ємі  пор 
адсорбенту. 

АДСОРБЕНТ,  -а,  ч.,  фіз.,  хіи.  Тіло,  що  своєю  повер¬ 
хнею  поглинає,  вбирає  з  оточення  частинки  газу 
або  окремі  складові  розчину. 

АДСОРБЕР,  -а,  ч.,  свец.  Пристрій,  у  якому  здійсню¬ 
ють  адсорбцію. 

АДСОРБЕРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  адсбрбер. 
АДСОРБІВНЙЙ,  -А,  -А.  Який  адсорбує  своєю  поверх¬ 
нею  інші  речовини. 

АДСОРБОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ад- 
сорбувАти.  //  адсорббвано,  безос.  првсудк.  сл. 
АДСОРБОВАНЮТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
адсорббваний. 

АДСОРБОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  речовини  ад¬ 
сорбуватися  за  певних  умов. 

АДСОРбОвуваниЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  адсорбується. 
АДСОРБТИВ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  адсорбАт. 
АДСОРБТЙВНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  адсорбтйв. 
АДСОРБУВАльний,  -а,  -е.  Який  володіє  здатністю 
адсорбувати. 

АДСОРБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  адсорбувАти. 
АДСОРБУВАТИ,  -ує,  педок.  і  док.,  перех.,  фіз.,  хіи. 
Поглинати,  вбирати  поверхнею  частинки  газу  або 
окремі  складові  розчину. 

АДСОРБУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  фіз.,  хіи.  Пас.  до 
адсорбувАти. 

АДСОРБУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  аб- 
сорбувАти. 

АДСОРБЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  адсбрбція. 
АДСОРБЦІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.,  фіз.,  хіи.  Абстр.  ім.  до 
адсорбційний. 

АДСОРБЦІЯ,  -ї,  ж.,  фіз.,  хіи.  Поглинання,  вбиран- 

13 


АДСТРАТ 

ня  поверхнею  тіла  частинок  газу  або  окремих 
складових  розчину. 

АДСТрАт,  -у,  ч.  Сукупність  рис  мовної  системи  як 
результат  впливу  однієї  мови  на  іншу. 

АДТУЙ,  вевідм.,  діал.  Звідти. 

АДУКТ,  -у,  7.,  хім.  Продукт  приєднання  однієї  спо¬ 
луки  до  іншої,  у  якому  вони  зберігають  свою  ці¬ 
лісність. 

АДУКТОР,  -а,  ч.  М’яз,  який,  скорочуючись,  перемі¬ 
щає  кінцівку  до  серединної  лінії. 

АДУКЦІЯ,  -ї,  ж.  Рух  кінцівки  або  очей  у  бік  середи¬ 
нної  лінії  тіла. 

АДУЛЙР,  -у,  ч.  Безбарвний  прозорий  мінерал  класу 
силікатів. 

АДХОКрАтіЯ,  -ї,  ж.  Організаційні  форми,  підрозді¬ 
ли,  які  займаються  новими  для  фірми  питаннями 
і  які  є,  як  правило,  тимчасовими. 

АД’ЮВАНТИ,  -ів,  мв.  1.  Речовини  різного  походжен¬ 
ня,  які  є  неспецифічними  стимуляторами  Імуно¬ 
генезу.  2.  Речовини,  що  підсилюють  або  пролон¬ 
гують  дію  лікарських  засобів. 

АД’ЮВАнїНИЙ,  -а,  -е.  І.  Стос,  до  ад’ювантів.  2.  До¬ 
поміжний. 

АДЮЛЬТЕР,  -у,  7.,  заст.  Подружня  невірність. 
АДЮЛЬТЕрний,  -а,  -е,  заст.  Прикм.  до  адюльтер. 
//  Який  зображує  подружню  невірність.  Адюльте- 
рва  повість. 

АД'їЬнкТ,  -а,  ч.  1.  Військовослужбовець  офіцерсь¬ 
кого  складу,  який  готується  до  наукової  або  нау¬ 
ково-педагогічної  діяльності.  //  Аспірант  вищих 
військово-навчальних  закладів.  2.  У  дореволюцій¬ 
ній  Росії  і  в  Західній  Європі  -  вчене  звання  в  дея¬ 
ких  наукових  установах;  також  особа,  що  має  це 
звання. 

АД’їЬнКТА,  -и,  ж.,  мат.  Алгебраїчне  доповнення. 
АД’НЗНКТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ад’юнкт. 
АД'ЮНКТУРА,  -и,  ж.  Одна  з  форм  підготовки  науко¬ 
вих  і  науково-педагогічних  кадрів  у  вищих  війсь¬ 
ково-навчальних  закладах  і  науково-дослідних  ус¬ 
тановах.  //  Аспірантура  вищих  військово-навча¬ 
льних  закладів. 

АД’ЮСТАЖ,  -у,  ч.  Ділянка  у  приміщенні  вальцюва¬ 
льного  цеху  з  машинами  і  пристроями  для  оброб¬ 
ки  і  відвантаження  вальцівки. 

АД’ЮТАНТ,  -а,  ч.  Військовослужбовець  (зазвичай 
офіцер),  що  перебуває  при  командирі  для  викона¬ 
ння  службових  доручень. 

АД’ЮТАНТСТВО,  -а,  с.  Посада  ад’ютанта. 
АД’ЮТАНТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ад’ютйнт.  Ад  ю - 
тавтські  аксельбавти. 

аЕд,  -а,  ч.  Давньогрецький  епічний  співак  епохи 
безписьменної  поезії  (9-8  ст.  до  н.  е.). 

Аер,  -у,  7.,  ц.‘С.  Повітря. 

АЕрАріЙ,  -ю,  ч.  Майданчик  у  лікувальних  закла¬ 
дах,  призначений  для  приймання  повітряних 
ванн. 

АЕРАТОР,  -а,  ч.  Пристрій  для  подавання  повітря  у 
воду  з  метою  її  аерації. 

АЕРАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аеріція. 

АЕрАціЯ,  -ї,  ж.,  спец.  Природне  надходження  або 
механічне  введення  атмосферного  повітря  в  примі¬ 
щення,  воду,  ґрунт  та  інші  середовища.  **  Аерація 
будйнків  -  природна  вентиляція  приміщень.  Аера¬ 
ція  водй  -  збагачення  води  киснем,  вилучення  з 
неї  шкідливих  домішок.  Аерйція  ґрунту  -  газооб¬ 
мін  ґрунтового  повітря  з  атмосферним. 

АЕРЕНХІМА,  -и,  ж.  Тканина,  характерна  для  водя¬ 
них  та  напівзанурених  рослин;  повітроносна  тка¬ 
нина. 

Аеро...  Перша  частина  складних  слів,  що  відпові¬ 
дає;  1)  слову  авіаційний,  напр.:  аероклуб, 
аеромаяк  іт.  ін.;  2)  слову  повітряний,  напр.: 
аеронавігація,  аеропошта  іт.  ін. 
АЕРОАКУСТИКА,  -и,  ж.  Розділ  фізики  на  стику  аеро¬ 
динаміки  та  акустики,  в  якому  вивчаються  проб¬ 
леми  аеродинамічної  генерації  звуку. 

АЕРбБИ,  -ів,  мв.  (одв.  аероб,  -а,  7.),  біол.  Організ¬ 
ми,  які  не  можуть  жити  в  середовищі,  позбавле¬ 
ному  вільного  кисню;  прот.  анаероби. 

АЕРбБіКА,  -и,  ж.  Система  ритмічних,  виконуваних 
під  музику  вправ,  що  підвищують  кисневий  об¬ 
мін;  ритмічна  гімнастика. 

АЕРОБібЗ,  -у,  7.,  біол.  Життя  та  розвиток  організ¬ 
мів  за  наявності  атмосферного  кисню. 
АЕРОБЮЛбПЯ,  -ї,  ж.  Розділ  біології,  який  вивчає 
організми,  що  існують  в  атмосфері. 

АЕРОБібнт,  -а,  ч.  Організм,  що  пристосувався  до 
життя  в  атмосфері. 

АЕРОБібс,  -у,  ч.  Сукупність  організмів,  що  живуть 
на  суші. 

АЕРОБІОСФЕРА,  -и,  ж.  Повітряне  середовище  в  біо¬ 
сфері,  в  якому  постійно  перебувають  живі  органі¬ 
зми  і  де  вони,  за  наявності  придатних  для  живле¬ 
ння  субстратів,  можуть  жити  й  розмножуватись. 
АЕРбБНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аербб  і  аербби. 
аеробОмба,  -и,  ж.  Те  саме,  що  авіаббмба. 

АЕРбБУС,  -а,  ч.  Багатомісний  пасажирський  літак 
з  вантажним  салоном,  де  пасажири  самі  розміщу¬ 
ють  і  після  польоту  забирають  свій  багаж. 
АЕРОВІЗУАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Який  виконується 
неозброєним  оком  або  за  допомогою  оптичного 
приладу  з  літального  апарата. 

АЕРОВОКЗАЛ,  -у ,  у.  Вокзал  аеропорту. 
АЕРОВОКЗАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аеровокзал. 
АЕРОГАММАЗНІМАННЯ,  -Я,  с.  Радіометричний  метод 
пошуків  корисних  копалин. 

АЕРОГЕЛЮМАЙДАНЧИК,  -а,  ч.  Майданчик  для  прий¬ 
мання  повітряних  і  сонячних  ванн. 
АЕРОГЕПЮТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Метод  кліматотерапії, 
який  ґрунтується  на  поєднаній  дії  аеротерапії  та 

14 


геліотерапії. 

АЕРОГЕННИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  походить  із  повітря, 
передається  через  повітря. 

АЕРОГЕОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аерогеології. 

АЕРОГЕОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Метод  обстеження,  вивчення 
земних  надр  за  допомогою  літальних  апаратів;  ро¬ 
зділ  геології,  що  спирається  на  дані,  отримані 
цим  методом. 

АЕРОГРАФ,  -а,  ч.  Пневматичний  прилад,  яким,  роз¬ 
пилюючи  фарбу,  наносять  її  на  папір,  тканину  та 
інші  предмети. 

АЕРОГРАФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аерографія. 

АЕРОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Метод  фарбування  паперу,  тка¬ 
нин  за  допомогою  аерографа. 

АЕРОГРАФНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аерографії. 

АЕРОДИНАМІКА,  -и,  ж.  Розділ  аеромеханіки,  в  яко¬ 
му  вивчають  закони  руху  повітря  і  сили,  що  ви¬ 
никають  на  поверхні  тіл,  відносно  яких  відбуває¬ 
ться  цей  рух. 

АЕРОДИНАМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аеродинаміки. 
**  Аеродинамічна  сйла  -  сила,  з  якою  газоподіб¬ 
не  середовище  діє  на  тверде  тіло  або  тіло  на  сере¬ 
довище  при  їхньому  відносному  переміщенні.  Ае¬ 
родинамічна  трубі  -  споруда  для  експеримента¬ 
льного  вивчення  явищ,  що  виникають  при  обтіка¬ 
нні  твердих  тіл  повітряним  потоком,  а  також  па¬ 
раметрів  сил,  які  діють  на  ці  тіла  (літаки,  авто¬ 
мобілі  або  їх  моделі).  Аеродинамічний  бпір  -  ло¬ 
бовий  опір,  складова  аеродинамічної  сили,  з  якою 
газоподібне  середовище  діє  на  тверде  тіло.  Аеро¬ 
динамічний  спектр  -  картина  течії  рідини  або  га¬ 
зу,  унаочнена  яким-небудь  способом. 

АЕРОДОНТАЛГІЯ,  -ї,  ж.  Біль  у  зубах,  який  виникає 
внаслідок  різких  змін  атмосферного  тиску. 

АЕРОДРОМ,  -у,  ч.  Місце  стоянки,  зльоту  й  посадки 
літальних  апаратів;  летовище. 

АЕРОДРОМНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аеродрбм. 

АЕРОДРОМНО- БУДІВЕЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Призначений  для 
будівництва  аеродромів. 

АЕРОДРОМНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНИЙ,  -а,  *е.  Призначе¬ 
ний  для  експлуатації  аеродромів. 

АЕРОЕЛЕКТРОРОЗВІДКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  аероеле- 
ктро  розвідування 

АЕРОЕЛЕКТРОРОЗВІДУВАННЯ,  -я,  С.  Група  методів 
електромагнітної  індуктивної  розвідки. 

АЕРОЕМБОЛІЗМ,  -у,  ч.  Див.  декомпресійна  хворбба. 

АЕРОЕМБОЛІЯ,  -ї,  ж.  Потрапляння  в  кровоток  буль¬ 
башок  повітря,  які  викликають  емболію  малого 
кола  кровообігу. 

АЕРОЖ0ЛОБ,  -а,  ч.  Пристрій  для  вентиляції  та  пе¬ 
реміщення  сипучих  тіл  за  допомогою  дрібних 
струменів  повітря. 

АЕРОЗййМКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  аерознімання. 

АЕРОЗНІМАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аерознімання. 

АЕРОЗНІМАННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  аерофотознімання. 

АЕРОЗНІМОК,  -мка,  7.,  спец.  Фотознімок,  зроблений 
шляхом  аерознімання. 

АЕРОЗОЛЬ,  -ю,  7.  1.  Безліч  найдрібніших  частинок 
якої-небудь  речовини,  розпилених  у  газі  або  газу- 
ватому  середовищі.  2.  Лікарський,  хімічний,  кос¬ 
метичний  і  т.  ін.  рідкий  препарат,  який  містить¬ 
ся  під  тиском  у  спеціальній  упаковці  з  розпоро¬ 
шувачем. 

АЕРОЗОЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аерозбль. 

АЕРОЗОЛЬТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Введення  лікарських  ае¬ 
розолів  у  дихальні  шляхи  хворого,  в  різні  порож¬ 
нини  організму  або  нанесення  їх  на  уражені  діля¬ 
нки  поверхні  тіла. 

АЕРОібНИ,  -ів,  мв.  Іони  повітря. 

АЕРОІОНІЗАТОР,  -а,  7.  Прилад  для  іонізації  повітря; 
застосовують  у  медицині. 

АЕРОЮНізАціЯ,  *ї,  ж.  Насичення  повітря  іонами 
(електрично  зарядженими  частинками),  що  спри¬ 
яє  його  очищенню,  оздоровленню. 

АЕРОЮНОІНГАЛЙЦІЯ,  -ї,  ж.  Вдихання  повітря  штуч¬ 
но  збагаченого  позитивними  і  негативними  іонами. 

АЕРОІОНОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Лікування  іонізованим  по¬ 
вітрям. 

АЕРОКЛіМАТОЛбПЯ,  -ї,  ж.  Розділ  кліматології,  в 
якому  вивчаються  кліматичні  умови  вільної  атмо¬ 
сфери  -  шарів  атмосфери,  віддалених  від  земної 
поверхні. 

АЕРОКЛУБ,  -у,  7.  Громадський  заклад,  який  пропа¬ 
гує  знання  з  авіації,  вчить  льотної  справи  та  авіа¬ 
моделізму. 

АЕРОКОСМІЧНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  повітроплавання, 
авіації  та  космонавтики,  до  створення  літальних 
апаратів,  польотів  на  них  і  т.  ін. 

АЕРОЛІТ,  -а,  7.  Те  саме,  що  метеорйт. 

АЕРбЛОГ,  -а,  7.  Фахівець  з  аерології. 

АЕРОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аерології. 

АЕРОЛбГІЯ,  -ї,  ж.  Наука,  що  вивчає  фізичні,  хіміч¬ 
ні  та  інші  властивості  верхніх  шарів  атмосфери. 

АЕРОЛбЦіЯ,  -ї,  ж.  Докладний  опис  району  дії  авіа¬ 
ції  або  авіалінії,  який  містить  відомості  про  клі¬ 
мат,  ландшафт,  орієнтири,  аеродроми. 

АЕРОМАГНІТбМЕТР,  -а,  7.,  спец.  Прилад  для  дослі¬ 
дження  геомагнітного  поля  з  літального  апарата. 

АЕРОМАЙК,  -а,  7.  Те  саме,  що  авіамайк. 

АЕРОМЕТЗАГЇН,  -гбну,  7.,  розм.  Група  метеорологів, 
яка  вивчає  атмосферу  Землі  за  допомогою  літаль¬ 
них  апаратів. 

АЕРОмЕТОД,  -у,  7.  Метод  дослідження  і  картування 
географічної  оболонки  Землі  за  допомогою  літаль¬ 
них  апаратів. 

АЕРОМЕТР,  -а,  7.  Прилад  для  вимірювання  ваги  й 
густини  повітря  та  інших  газів. 

АЕРОМЕТРИЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аерометра  й  аеро¬ 
метрії. 

АЕРОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Способи  вимірювання  маси  й 


густини  газуватих  тіл. 

АЕРОМЕХАНІК,  -а,  7.  Спеціаліст  з  аеромеханіки. 

АЕРОМЕХАНІКА,  -и,  ж.  Розділ  механіки,  в  якому  ви¬ 
вчаються  закони  руху  і  відносного  спокою  газів 
та  занурених  у  них  тіл. 

АЕРОМЕХАН1ЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аеромеханіки. 

АЕРОМіКРОБЮЛбГІЯ,  -і,  ж.  Розділ  мікробіології, 
який  вивчає  склад  і  поширення  мікроорганізмів  у 
повітрі. 

АЕРОМОБІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Що  перекидається  до  мі¬ 
сця  бойових  дій  за  допомогою  авіації.  2.  Що  здій¬ 
снюється  такими  військами. 

АЕРбн,  -у,  7.  1.  Лікарський  препарат,  що  застосо¬ 
вується  за  морської  та  повітряної  хвороб.  2.  Лег¬ 
кий  сплав  алюмінію  з  міддю,  силіцієм,  а  іноді  й 
домішкою  літію. 

АЕРОНАВігАтОР,  -а,  7.  Фахівець  з  аеронавігації. 

АЕРОНАВІГАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аеронавігації. 

АЕРОНАВІГАЦІЯ,  -ї,  ж.  Наука  про  водіння  літальних 
апаратів  за  заданим  курсом;  повітряна  навігація. 

АЕРОНАВТ,  -а,  7.  Те  саме,  що  повітроплавець. 

АЕРОНАВТИКА,  -и,  ж.  Теорія  та  мистецтво  повітроп¬ 
лавання. 

АЕРОнбМІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  геофізики,  що  вивчає  ве¬ 
рхні  шари  атмосфери  (за  допомогою  ракетного  і 
супутникового  зондування,  спектрального  аналізу 
і  т.  ін.). 

АЕРООБПРЙСКУВАЧ,  -а,  7.  Те  саме,  що  авіаобпрйс- 
кувач. 

АЕРООТЙТ,  -у,  7.  Захворювання  середнього  вуха, 
яке  може  спричинитися  різкою  зміною  атмосфер¬ 
ного  тиску  (баротравма). 

АЕРОПЛАН,  -а,  7.,  заст.  Літак. 

АЕРОПЛАНКТбн,  -у,  біол.  Сукупність  рослинних  і 
тваринних  організмів,  завислих  у  повітрі. 

АЕРОПлАннии,  -а,  -е.  Прикм.  до  аероплін. 

АЕРОПбніКА,  -и,  ж.  Вирощування  рослин  без  ґрун¬ 
ту  у  вологому  повітрі  з  обприскуванням  коріння 
живильним  розчином;  повітряна  культура. 

АЕРОПбннИЙ,  -а,  *е.  Стос,  до  аеропоніки. 

АЕРОПбРТ,  -у,  7.  Аеродром,  обладнаний  усім  необ¬ 
хідним  для  забезпечення  регулярних  польотів 
транспортної  авіації. 

АЕРОПбШТА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  авіапбшта. 

АЕРОПРОФІлАкїИКА,  -и,  ж.  Загартовування  організ¬ 
му  факторами  повітряного  середовища. 

АЕРОПРУЖНІСТЬ,  -ності,  ж.,  фіз.  Розділ  прикладної 
механіки,  в  якому  вивчається  взаємодія  пружної 
системи  з  потоком  газу  (повітря). 

АЕРОСАЛбн,  -у,  7.  Виставка,  де  демонструють  (на 
землі  або  в  повітрі)  літаки  нових  зразків. 

АЕРОСАНИ,  -бй,  мв.  Механічні  сани,  що  пересуваю¬ 
ться  по  снігу  і  кризі  тягою  повітряного  гвинта. 

АЕРОСЙЛ,  -у,  7.  Високодисперсний  пухкий  білосні¬ 
жний  силіційдіоксид. 

АЕРОСЙЛОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аеросйл. 

АЕРОСИНУСЙТ,  -у,  7.  Запалення  слизової  оболонки 
навколоносових  порожнин. 

АЕРОСОЛЙРІЙ,  -ю,  7.  Спеціально  обладнані  майдан¬ 
чик  або  приміщення,  які  призначені  для  проведе¬ 
ння  кліматичного  лікування  прийманням  соняч¬ 
них  та  повітряних  ванн. 

АЕРОСТАТ,  -а,  7.  Літальний  апарат,  наповнений  га¬ 
зом,  легшим  від  повітря;  повітряна  куля. 

АЕРОСТАТИКА,  -и,  ж.  Розділ  аеромеханіки,  вчення 
про  закони  рівноваги  повітря  й  газів,  що  застосо¬ 
вуються  в  теорії  повітроплавання. 

АЕРОСТАТЙчнии,  -а,  -є.  Стос,  до  аеростатики. 

АЕРОСТАТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аеростйт. 

АЕРОТАКСАціЯ,  -ї,  ж.  Оцінка  лісових  масивів  за  до¬ 
помогою  аерофотознімання  з  літака  або  вертольота. 

АЕРОТАКСИС,  -у,  7.  Рух  бактерій,  найпростіших 
тваринних  організмів,  а  також  спор  водоростів  у 
напрямі  до  джерела  кисню  або  в  протилежний  від 
джерела  бік. 

АЕРОТАКСІ,  вевідм.,  с.  Про  невеликий  пасажирсь¬ 
кий  літак,  що  виконує  рейси  на  короткі  відстані. 

АЕРОТЕнк,  -а,  7.  Споруда  для  біологічного  очищен¬ 
ня  стічних  вод  з  аерацією  повітрям. 

АЕРОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Застосування  дії  чистого  повіт¬ 
ря  з  лікувальною  'та  профілактичною  метою. 

АЕРОТбРІЯ,  -ї,  ж.  Повітряний  простір  над  летови- 
щем  і  прилеглою  до  нього  територією,  в  межах 
якої  злітають  і  приземлюються  літальні  апарати. 

АЕРОТРАНСПОРТ,  -у,  7.  Те  саме,  що  авіатранспорт. 

АЕРОТРОПІЗМ,  -у,  7.  Ростові  рухи  коренів  і  стебел 
рослин  у  напрямі  до  джерела  кисню. 

АЕРОФАГІЯ,  -ї,  ж.  Проковтування  надлишкової  кі¬ 
лькості  повітря  і  наступне  його  зригування. 

АЕРОФІЛЬТР,  -а,  7.  Біологічний  фільтр  для  очистки 
стічних  вод  зі  штучною  аерацією  шару  фільтрую¬ 
чих  матеріалів. 

АЕРОФІТИ,  -ів,  мв.  (одв.  аерофіт,  -а,  7.).  Рослини, 
що  одержують  необхідні  поживні  речовини  лише 
з  повітря  (напр.  деякі  мохи). 

АЕРОФбБ,  -а,  7.  Той,  хто  страждає  на  аерофобію. 

АЕРОФйБіЯ,  -ї,  ж.  1.  Боязнь  протягів.  2.  Розвиток 
судом  при  подразненні  зовнішніх  покривів  незна¬ 
чним  рухом  повітря. 

АЕРОФоБНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аерофобії. 

АЕРОФОни,  -ів,  мв.  Музичні  інструменти  (флейто¬ 
ві,  язичкові  та  мундштучні),  в  яких  джерелом 
звуку  є  стовп  повітря,  що  знаходиться  в  каналі 
ствола  інструмента. 

АЕРОФОТАРІИ,  -ю,  7.  Приміщення  з  вільним  досту¬ 
пом  свіжого  повітря  для  одночасного  проведення 
з  лікувально-профілактичною  метою  процедур  ае¬ 
ротерапії  та  світлолікування. 

АЕРОФОТОАПАРАТ,  -а,  7.  Прилад,  яким  фотографу¬ 
ють  місцевість  з  літальних  апаратів. 


АЕРОФОТОГРАММЕТРІЯ,  •!,  ж .  Визначення  форм,  ро¬ 
змірів  і  положення  об’єктів  на  місцевості  на  осно¬ 
ві  фотознімків  з  літальних  апаратів. 
АЕРОФОТОГРАФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аерофотог¬ 
рафія. 

АЕРОФОТОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Фотознімок,  здобутий  ае¬ 
рофотозніманням. 

АЕРОФОТОГРАФУВАННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  аерофо¬ 
тознімання. 

АЕРОФОТОЗНІМАННЯ,  -я,  с.  Фотографування  місце¬ 
вості  з  літака  фотокамерами  спеціальної  констру¬ 
кції. 

АЕРОФОТОЗНІМОК,  -мка,  ч.  Фотознімок  місцевості, 
зроблений  з  літака  фотокамерами  спеціальної  ко¬ 
нструкції. 

АЕРОФОТОКАМЕРА,  -и,  ж .  Фотокамера  спеціальної 
конструкції  для  знімання  місцевості  з  літака. 
АЕРОФОТОТОПОГРАФІЯ,  -ї,  ч.  Розділ  топографії,  що 
вивчає  й  розробляє  методи  та  засоби  складання 
топографічних  карт  за  матеріалами  аерофотозні¬ 
мання. 

АЕРОХОЛІЯ,  -ї,  ж.  Наявність  газу  в  жовчному  міху¬ 
рі  при  холециститі. 

АЕРОЦЕНТРЙчний,  -а,  *е:  **  Аероцентрйчна  хромо- 
сбма  -  хромосома,  у  якої  центроміра  розміщена 
дуже  близько  від  одного  з  її  кінців. 
АЕРОЦИСТОСКбП,  -а,  ч.  Цистоскоп  з  пристроєм  для 
введення  повітря  в  сечовий  міхур  з  метою  його 
розтягнення  при  дослідженні. 

АЕтА,  иевідм.,  ми.  Низькорослі  негроїдні  племена, 
корінне  населення  Філіппінських  островів. 

АЄВІТ,  -у,  ч.  Лікарський  засіб,  що  містить  вітамін 
А  і  вітамін  Е. 

АЄР  див.  іїр. 

АЖ1,  част.  підсил.  1.  Уживається  для  підсилення 
ознаки  або  дії. 

АЖ2,  спол.  1.  Сполучає  підрядне  наслідкове  речен¬ 
ня  з  головним;  так  що.  2.  Виражає  протиставний 
зв'язок  між  частинами  сурядного  речення  або 
однорідними  членами  речення;  а,  а  тим  часом. 

3.  Сполучає  підрядне  речення  часу  з  головним; 
доти...  поки,  поки.  **  Аж-аж-аж  -  уживається  для 
вираження  великого  бажання,  найвищої  міри 
якості  чого-небудь.  Аж  геть  -  дуже  далеко.  Аж  на¬ 
дто  -  дуже,  вкрай,  надзвичайно.  Аж  нійк  не  -  ніс¬ 
кільки  не,  нітрохи  не.  2.  Уживається  перед  сло¬ 
вами,  що  означають  кількість,  указуючи  на  її 
значність;  повний,  цілий.  3.  Уживається  перед 
словами,  що  означають  місце  або  час  дії,  зазви¬ 
чай  з  прийменниками  д  о ,  за,  н  а  та  ін.,  вказу¬ 
ючи  на  досягнення  далекої  або  крайньої  межі;  са¬ 
мий.  //  3  тим  самим  значенням  -  у  підрядних  ре¬ 
ченнях  часу  зі  сполучниками  поки,  доки. 
**  Аж  он  -  он  там,  там  далеко.  Аж  ось  (от)  де  - 
так  ось  де.  Аж  ось  (от)  колй  —  так  ось  коли. 

4.  Уживається  для  вираження  несподіваності  дії; 
як  ось,  коли  раптом.  **  Аж  гульк  (глядь)  -  коли 
раптом.  Аж  ось  (от)  -  коли  раптом.  Аж  ріптом  - 
зовсім  несподівано. 

АЖАн,  -а,  ч.  Поліцейський  чин  у  Франції. 

АЖГбН,  -у,  ч.  Однорічна  ефіроолійна  рослина  роди¬ 
ни  зонтичних. 

Аже,  част.,  діал.  Адже. 

АЖЕнь,  част.  Те  саме,  що  аж1. 

АЖИТАТО,  иевідм .,  муз.  Збуджено,  схвильовано. 
АЖИТАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Хворобливий  стан,  який  прояв¬ 
ляється  руховим  збудженням  з  афектом  тривоги  і 
страху.  2.  заст.  Збуджений  стан;  схвильованість. 
АЖІО,  иевідм .,  с.  1.  Відхилення  курсу  цінних  папе¬ 
рів  від  їхньої  номінальної  вартості  в  бік  переви¬ 
щення.  2.  Комісійний  збір,  що  його  сплачують  за 
обмін  нерівноцінних  валют  або  за  обмін  банкнот 
на  металеві  монети.  3.  Різниця  в  сумах  валютного 
виторгу  чи  платежів,  яка  виникає  внаслідок  змі¬ 
ни  співвідношення  між  курсами  валют  оплати  та 
національної  валюти  від  часу  платежу. 

АжіО-КбНТО,  иевідм. у  с.  Рахунок,  який  відображає 
прибутки  та  збитки. 

АЖІОТАЖ,  -у,  V.  1.  Штучне  підвищення  або  зниже¬ 
ння  курсу  біржових  паперів  або  цін  на  товари  для 
одержання  прибутку.  2.  переи.  Велике  збуджен¬ 
ня,  хвилювання,  боротьба  інтересів  навколо  якої- 
небудь  справи,  питання. 

АЖІТОФАЗІЯ,  -ї,  ж.  Надзвичайно  швидка  мова  з  не¬ 
чіткою  вимовою  та  пропуском  слів. 

АЖУР1.  1.  присл.  Стан  рахівництва,  коли  записи  в 
бухгалтерських  книгах  робляться  безпосередньо 
після  проведення  відповідних  операцій.  //  Повна 
відповідність  даних  поточного  бухгалтерського 
обліку  та  звітності.  2.  у  знач.  ім.  ажур,  -у,  V., 
розм.  Благополучний  стан  яких-небудь  справ  де- 
небудь,  у  кого-небудь,  повний  порядок.  **  В  ажурі 
-  в  порядку  (про  справи  і  т.  ін.). 

АЖУР2,  -у,  ч.  Просвітчасте  в’язання,  плетіння,  ви¬ 
шивання.  //  Просвітчаста  тканина. 

АЖУРНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прозорий,  просвітчастий,  ґрат¬ 
частий  (про  плетені,  різьблені  та  інші  вироби). 
2.  переи.  Майстерно  й  тонко  зроблений. 

АЖУРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач,  ажурний. 
ажурно.  Присл.  до  ажурний. 

АЖУРбВИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  ажурний. 
АЖЮСТУВАТИ,  -ую,  -Уєш,  иедок.  Правильно  склада¬ 
ти  бухгалтерські  рахунки. 

АЗ,  -а,  ч.,  заст.  1.  Стара  назва  літери  **а’’.  **  Почи¬ 
нати  з  азів  -  починати  з  початку,  з  найпростішо¬ 
го.  2.  тільки  ми.  Літери.  3.  тільки  ми .,  переи. , 
розм.  Первісні,  початкові  відомості;  основи  чого- 
небудь. 

АЗАЗЕЛЬ,  -я,  ч.,  міф.  Демон  пустелі,  якому  євреї, 
за  Біблією,  щороку  приносили  у  жертву  козла. 


АЗАЛІЯ,  -ї,  ж.  Південна  гірська  чагарникова  росли¬ 
на  з  великими  квітками  різного  забарвлення;  ви¬ 
рощується  як  декоративна. 

АЗАн,  -у,  ч.  Заклик  до  молитви  у  мусульман,  що 
його  муедзин  проголошує  з  мінарету. 

АЗАнДЕ,  иевідм .,  ми.  Африканська  народність. 
АЗАРЙН,  -у,  ч.  Жовта  фарба,  яку  добувають  з  рос¬ 
лини  кінський  ладан. 

АЗАРТ,  -у,  ч.  Сильне  захоплення  чим-небудь;  за¬ 
пал,  завзяття.  Входити  в  азарт. 

АЗАРТНИЙ,  -а,  -е.  Дуже  запальний;  завзятий,  прис¬ 
трасний.  **  Азіртні  Ігри  -  картярські  або  інші  іг¬ 
ри  на  гроші  та  інші  матеріальні  цінності. 
АЗАРТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  Ім.  до  азіртний. 
АЗАРТНО.  Присл.  до  азіртний. 

АЗАФЕн,  -у,  ч.  Лікарський  засіб  з  седативною  дією. 
АЗБЕСТ,  -у,  ч.  Вогнестійкий  і  кислототривкий  мі¬ 
нерал  волокнистої  будови. 

АЗБЕСТЙТ,  -у,  ч.  Теплоізоляційний  матеріал  з  ко¬ 
роткого  азбестового  волокна. 

АЗБЕСТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  азббст.  Азбестові  по¬ 
клади.  //  Вигот.  з  азбесту.  Азбестовий  картон. 
II  Який  виробляє  з  азбесту  будівельні  матеріали, 
деталі  різних  конструкцій  тощо.  Азбестовий  завод. 
АЗБЕСТОВМІСНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  містить  азбест. 
АЗБЕСТбЗ,  -у,  у.,  мед.  Найчастіша  форма  силікато- 
зів,  спричинена  вдиханням  азбесту. 
АЗБЕСТОПЛАсТИК,  -у,  ч.  Термостійка  пластична  ма¬ 
са,  у  якій  наповнювачем  є  азбест. 

АЗБЕСТОЦЕМЕНТ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  азбоцемент. 
АЗБЕСТОЦЕМЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  азбестоце¬ 
мент. 

АЗБОВОЛОКНІТ,  -у,  ч.  Один  із  видів  волокнітів. 
АЗБОЛІТ,  -у,  ч.  Будівельний  матеріал;  суміш  магне¬ 
зіального  цементу,  тирси  й  азбестового  волокна. 
АЗБОПЕКОЛІТ,  -у,  ч.  Один  із  видів  бітумінозних 
пластиків. 

АЗБОПЛАСТИКИ,  -ів,  ми.  (оди.  азбопластик,  -у,  у.). 
Пластмаси  з  наповнювачами  з  азбесту. 
АЗБОТЕКСТОЛІТ,  -у,  у.  Один  із  видів  текстолітів. 
АЗБОЦЕМЕНТ,  -у,  у.  Будівельний  матеріал,  який 
виготовляють  з  водної  суміші  цементу  й  азбесту. 
АЗБОЦЕМЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  азбоцемент. 
//  Вигот.  з  азбоцементу.  //  Який  виготовляє  азбо¬ 
цемент  або  вироби  з  нього. 

АЗБУКА,  -и,  ж.  і.  Сукупність  літер  якого-небудь 
письма,  розміщених  у  встановленому  порядку; 
алфавіт,  абетка.  **  Азбука  мбрзе  -  сукупність 
умовних  знаків  для  передавання  якогось  тексту 
на  телеграфному  апараті.  Нбтна  ізбука  -  сукуп¬ 
ність  нотних  знаків,  які  служать  для  зображення 
музичних  звуків.  2.  Книжка  для  початкового  нав¬ 
чання  грамоти;  буквар.  3.  переи.  Основні,  найп¬ 
ростіші  положення,  основи  чого-небудь. 
АЗБУКбВНИК,  -а,  у.,  заст.  Рукописний  збірник  нас- 
тановчо-виховного  і  довідкового  характеру. 
Азбучний,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  ізбука  1;  алфавіт¬ 
ний,  абетковий.  2.  переи.  Загальновідомий,  еле¬ 
ментарний. 

АЗЕОТРОПНИЙ,  -а,  -е.  **  Азеотрбпна  суміш  -  одно¬ 
рідна  суміш  рідин,  яка  при  перегонці  не  поділяє¬ 
ться  на  фракції  (див.  фракція2). 
азербайджанський,  -а,  -е.  Прикм.  до  азербайджа¬ 
нці  й  Азербайджан. 

АЗЕРБАЙДЖАНЦІ,  -ів,  ми.  (оди.  азербайджйнець, 
-нця,  у.,  азербайджанка,  -и,  ж.).  Народ,  що  ста¬ 
новить  основне  населення  Азербайджану. 

АЗИ,  -ів,  ми.  Добрі  боги  у  скандинавській  міфології. 
АЗИГОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Рентгенографія  непарної  і  на* 
півнепарної  вен  після  їхнього  штучного  контрас¬ 
тування. 

АЗЙДИ,  -ів,  ми.  Похідні  азидної  кислоти,  більшість 
яких  детонують  від  нагрівання,  легкого  удару  чи 
тертя. 

АЗИДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  азйди. 

АЗИДОПДРОГЕН,  -у,  у.  Низькокипляча  вибухонебез¬ 
печна  рідина. 

АЗЙЛЬ,  -ю,  у.  Прихисток;  місце,  де  не  можна  пере¬ 
слідувати  політичних  супротивників;  право  захи¬ 
сту  в  іноземній  державі. 

АЗИМУТ,  -а,  у.  1.  астр .,  геод.  Кут  між  площиною 
меридіана  точки  спостереження  й  вертикальною 
площиною,  що  проходить  через  цю  точку  й  спос¬ 
тережуване  світило  (або  предмет).  2.  військ.  Кут, 
який  утворюється  заданим  напрямом  руху  й  нап¬ 
рямом  на  північ.  //  Напрям  руху  навпростець  по 
земній  поверхні,  визначений  за  допомогою  карти 
й  компаса. 

АЗИМУТАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Стос,  до  визначення 
азимута;  признач,  для  цього  (про  геодезичні,  аст¬ 
рономічні  інструменти  та  їх  частини).  Азимуталь¬ 
ні [_  спостережений. 

АЗЙН,  -у ,  у.,  хім.  1.  Амоніак.  2.  Піридин. 
АЗЙновиЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  азйн. 

АЗИРИДЙн,  -у,  у.  Те  саме,  що  етиленімія. 

АЗИТІЯ,  -ї,  ж.  Огида  до  їжі. 

АЗІАНІЗМ,  -у,  у.  Літературний  стиль  у  древньогре- 
цькій  літературі,  пишний  та  ефектний. 

АЗіАт,  -а,  у.  1.  Корінний  житель  Азії.  2,  заст., 
лайл.  Про  відсталу,  грубу,  некультурну  людину. 
АЗІАТКА,  -и.  Жін.  до  азііт. 

АЗІАТСЬКИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  Азія.  2.  переи., 
заст.  Не  впорядкований,  дикий,  глухий.  3.  заст., 
зиеважл.  Грубий,  жорстокий  (про  вчинки  людини). 
АЗІАТЧИНА,  -и,  ж.,  заст.  Дикість,  відсталість;  гру¬ 
бість. 

АЗІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  азіатський  1. 

АЗМАРІ,  иевідм .,  у.  Професійні,  переважно  мандрі¬ 
вні,  співаки  та  музиканти  Ефіопії. 

АЗНАУри,  -ів,  ми.  Грузинські  дворяни. 


АЗУРОФІЛІЯ 

АЗОБАРВНЙК,  -4,  у.  Азосполука,  в  ароматичних  яд¬ 
рах  якої  є  ауксохроми. 

АЗОБЕНЗОЛ,  -у,  у.  Найпростіша  ароматична  азоспо¬ 
лука. 

АЗОБІЛКЙ,  -Ів,  ми.  Утворюються  при  взаємодії  дея¬ 
ких  із  азосполук  з  білками. 

АЗОВКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  пихтун. 
АЗОво-ЧОРНОМбРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Азовського 
та  Чорного  морів. 

АЗОВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Азов. 

АЗОВСЬКІТ,  -у,  у.  Мінерал  темно-брунатного  кольору. 
АЗОЙСЬКИЙ:  **  Азбйська  бра,  геол.  -  те  саме,  що 
архбйська  бра. 

АЗОКСИЛІТ,  -у,  у.  Сіль  азоксилітної  кислоти  із  дво- 
зарядним  аніоном. 

АЗОКСИЛІТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  азоксиліт. 

АЗОл,  -у,  у.  Хімічна  речовина,  що  входить  до 
складу  багатьох  лікарських  препаратів. 
АЗОМЕТЙновий,  -а,  -е:  **  азомєтйнові  барвникй  - 
клас  органічних  барвників,  що  використовуються 
у  кольоровій  фотографії,  а  також  для  фарбування 
поліакрилонітрильного  волокна. 
азональний,  -а,  -е.  Прикм.  до  азональність. 
АЗОНАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Поширення  певного  яви¬ 
ща  незалежно  від  зональних  особливостей  даної 
території. 

АЗОНИ,  -ів,  ми.  Спільні  боги,  яким  поклонялися 
всі  народи  у  Римській  імперії. 

АЗООГЕНІЯ,  -ї,  ж.  1.  Народження  мертвого  немов¬ 
ляти.  2.  Галузь  анатомії,  що  вивчає  мертвонаро- 
дження. 

АЗООСПЕРМАТОРЕЯ,  -ї,  ж.  Виділення  в  кінці  акту 
сечовиділення  або  дефекації  вмісту  сім’яних  мі¬ 
хурців  і  секрету  передміхурової  залози,  які  не  мі¬ 
стять  сперматозоїдів. 

АЗООСПЕРМІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  сперматозоїдів  у 
спермі. 

АЗОСПОЛУКА,  -и,  ж.  Органічна  сполука,  що  містить 
азогрупу  -М«М-,  зв’язану  з  двома  вуглеводневими 
радикалами. 

АЗОТ,  -у,  у.  Проста  речовина  елемента  Нітрогену. 
Газ  без  кольору,  запаху  й  смаку,  який  не  підтри¬ 
мує  горіння;  головна  складова  частина  повітря 
(близько  72%).  **  Рідйнний  азбт  -  зріджений  азот, 
що  має  температуру,  рівну  або  нижчу  за  200  °С. 
АЗОТВМІСНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  містить  азот. 
АЗОТЕМІЯ,  -ї,  ж.  Надмірна  концентрація  в  крові 
людини  і  тварин  продуктів  білкового  обміну,  що 
містять  азот. 

АЗОТИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  і  АЗОТУВАННЯ,  -я,  с.  Насичення 
поверхні  металевих  виробів  азотом  для  надання 
їм  твердості,  підвищення  стійкості  проти  спрацю¬ 
вання  тощо. 

АЗОТИЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  Здійснювати  азо¬ 
тування. 

АЗОТИСТИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  азот.  **  Азбтистий 
балбнс  -  різниця  між  кількістю  азоту,  що  потра¬ 
пляє  в  організм  з  їжею,  і  кількістю  азоту,  що  ви¬ 
водиться  з  організму. 

АЗОТИСТО-ВОДНЕВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  азбтно-во- 
днбвий. 

АЗОТЙТ,  -у,  у.  Сильноохолоджений  порошкуватий 
титан,  що  вбирає  і  хімічно  зв’язує  азот. 

АЗОТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  азбт.  //  Який  виробляє 
або  переробляє  азот.  Азотний  завод.  //  Який  міс¬ 
тить  у  собі  азот._ 

АЗОТНО-ВОДНЕВИЙ,  -а,  *е.  1.  Який  містить  у  сполу¬ 
ці  Нітроген  та  Гідроген.  2.  Який  є  сумішшю  газу- 
ватих  азоту  та  водню. 

АЗОТНО-КАЛІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  у  сполуці 
Нітроген  і  Калій  або  є  сумішшю  нітрогенових 
сполук  та  калійних  солей. 

АЗбТНО-ФбСФОРНИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  у  сполуці 
Нітроген  і  Фосфор  або  є  сумішшю  нітрогенових 
сполук  і  фосфатів. 

АЗОТОБАКТЕР,  -а,  у.  Ґрунтова  бактерія,  здатна  зас¬ 
воювати  атмосферний  азот. 

АЗОТОБАКТЕРЙН,  -у,  у.  Бактеріальне  добриво,  що 
містить  культуру  азотобактера. 

АЗОТбВАНИЙ,  -а,  -е.  Оброблений  нітрогеновими 
сполуками  за  високої  температури. 

АЗОТОВМІСНИЙ, -а,  -е.  Такий,  що  містить  азот. 
АЗОТОВОДнЕвий,  -а,  -е.  Той,  що  містить  газуваті 
азот  і  водень. 

АЗОТОГЕН,  -у,  у.  Те  саме,  що  азотобактерйн. 
АЗОТОГРАф,  -а,  у.  Прилад  для  безперервної  реєст¬ 
рації  змін  концентрації  азоту  в  повітрі. 
АЗОТОДОБУВАННЯ,  -я,  с.  Добування  азоту. 
АЗОТОРЕя,  -ї,  ж.  Підвищене  виділення  з  організму 
із  сечею  і  екскрементами  речовин,  що  містять  азот. 
АЗОТУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  здійснює  азотуван¬ 
ня.  //  Такий,  що  володіє  властивістю  азотування. 
АЗОТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  азотувати. 
АЗОТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  і  док.,  перех.  Наси¬ 
чувати  що-небудь  азотом,  азотними  речовинами. 
АЗОТУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  азотує  іти. 
АЗОТУРІЯ,  -ї,  ж.  Надмірне  виділення  із  сечею  про¬ 
дуктів,  які  містять  азот. 

АЗОТФІКСАЦІЯ,  -ї,  ж.  Процес  зв'язування  молекуля¬ 
рного  азоту  атмосфери  в  азотисті  сполуки. 

АЗУ,  иевідм.  Страва  з  дрібно  нарізаних  шматочків 
м’яса  в  гострому  соусі. 

АЗУР,  -у,  ч.  Належить  до  групи  тіазинових  барвни¬ 
ків;  застосовується  для  забарвлення  мікроскопіч¬ 
них  препаратів. 

АЗУРЙТ,  -у,  ч.  Мінерал  класу  карбонатів,  блакитно¬ 
го  або  синього  кольору.  Мідна  руда;  використову¬ 
ють  також  для  виготовлення  синьої  фарби. 
АЗУРОФІЛІЯ,  -ї,  ж.  Здатність  елементів  клітини  ме- 
тахроматично  сприймати  барвник  азур. 


15 


АЗЙМ 

АЗЙМ,  -а,  у.  Старовинний  верхній  одяг  селян  у  ви¬ 
гляді  довгополого  каптану. 

АІД.  -а,  ч.  У  давньогрецькій  міфології  -  бог  підзем¬ 
ного  світу  і  царства  мертвих;  потойбічний  світ. 
**  Спустйтися  в  АЇд,  квижн.  -  потрапити  до  царс¬ 
тва  мертвих. 

АЇЛ,  -а,  ч.  У  киргизів  і  алтайців  -  селище  кочового 
типу,  що  складається  з  однієї  або  декількох  юрт. 
АЇЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  аїл. 

АЇР.  діал.  АЄР.  -у,  ч.  Трав’яниста  багаторічна  рос¬ 
лина  з  довгими  мечоподібними  листками  й  різ¬ 
ким  запахом;  татарське  зілля,  лепеха. 

АЙ1  виг.  1.  Виражає  біль,  переляк,  страх  і  т.  ін. 

2.  Виражає  незадоволення,  докір,  осуд,  жаль  і  т. 
ін.  3.  Виражає  подив,  захоплення,  схвалення  і  т.  ін. 

АЙ2,  спол.%  діал.  Уживається  для  поєднання  частин 
сурядного  речення  або  членів  речення  із  значен¬ 
ням  протиставлення;  та.  але. 

АЙ-АЙ-АЙ,  виг.  Те  саме,  що  ай  (у  1,  2  знач.). 

АЙВА,  -й,  ж.  X.  Південне  плодове  дерево  родини 
яблуневих.  2.  Жовтий  кисло-солодкий  запашний 
плід  цього  дерева,  схожий  на  яблуко. 

АйвАн,  -у,  ч.  X.  В  середньоазіатських  помешкан¬ 
нях,  мечетях  та  ін.  -  тераса  з  плоским  покриттям 
на  колонах  або  стовпах.  2.  Склепінна  зала,  відк¬ 
рита  з  боку  внутрішнього  двору. 

АЙВІВКА,  -и,  ж.  Наливка  або  настоянка  з  айви. 
АЙВбВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  айві. 

АЙДОЙомАніЯ,  -ї,  ж.  Підвищений  статевий  потяг  у 
чоловіків. 

АЙКАЛО,  -а,  у.,  розм.  Про  людину,  яка  часто  гово¬ 
рить,  скрикує  ай”. 

АЙКАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  ійкати. 

АЙКАТИ,  -аю,  -аєш,  недок.%  розм.  Говорити,  скри¬ 
кувати  "ай". 

АйКІДб,  с.,  невідм.  Різновид  східного  єдиноборства 
(виник  у  20  ст.),  що  базується  на  захисній  тактиці. 
АЙКІДОЇСТ,  -а,  ч.  Спортсмен,  що  займається  айкідо; 
той,  хто  володіє  прийомами  айкідо. 

АЙКІНІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал,  що  трапляється 
в_  гідротермальних  кварцових  жилах. 

Айкнути,  -ну,  -неш,  док.  Однокр.  до  ійкати. 

АЙЛАНТ,  -а,  ч.  Швидкоросле  дерево  з  непарнопірча¬ 
стим  листям  і  дрібними  квітками,  зібраними  у 
волоть. 

АЙЛУРОФ1ЛІЯ,  -ї,  ж.  Патологічна  пристрасть  до  котів. 
АЙЛУРОФбБіЯ,  -ї,  ж.  Нав'язлива  боязнь  котів. 
АЙМАК,  -і,  у.  1.  У  тюркських  і  монгольських  наро¬ 
дів  спочатку  рід,  плем’я  і  навіть  народ;  за  феода¬ 
лізму  -  уділ,  іноді  ханство  (у  монголів).  2.  Основ¬ 
на  адміністративно-територіальна  одиниця  в  Мон¬ 
голії. 

АйМАКйвий.  -а,  -е.  Прикм.  до  аймік. 

АЙМАЛІн,  -у,  ч.  Лікарський  засіб,  що  його  застосо¬ 
вують  при  тахікардії,  аритміях. 

АИМАРА,  невідм.  Індіанська  народність  Південної 
Америки. 

АйНИ,  -ів,  мв.  Народність  на  острові  Хоккайдо. 
АЙОвАн,  -у,  ч.  Рід  трав'янистих  рослин  родини  зо¬ 
нтичних. 

АЙрАн,  -у,  у.  Молочний  продукт,  що  нагадує  кефір; 
уживають  як  прохолоджувальний  напій  у  Казахс¬ 
тані,  Середній  Азії,  на  Кавказі,  в  Сибіру  тощо. 
АйрЕни,  Лв,  мв.  Мбнострофічна  віршована  форма 
вірменської  середньовічної  поезії. 

АЙРШЙР,  -а,  у.  Молочна  порода  великої  рогатої  ху¬ 
доби,  а  також  корова  такої  породи. 

АЙСБЕРГ,  -а,  У.  Пливуча  льодова  гора,  що  відколо¬ 
лася  від  материкового  льодовика  або  льодового 
бар'єра. 

АйСИНГ,  -у,  у.  У  хокеї  на  льоду  -  перетинання  ша¬ 
йбою  всіх  зон. 

АйСбРИ,  -ів,  мв.  Те  саме,  що  ассирійці. 
АЙСбРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  айсорів. 

АЙС-РЕВЮ,  невідм .,  с.  Назва  балету  на  льоду. 
АЙСТРА,  -и,  ж.  Трав'яниста  декоративна  рослина  з 
великими  квітками  різного  забарвлення. 
Айстровий,  -а,  -е.  Прикм.  до  ййстра. 

АйТЙС,  -а.  у.  1.  Змагання  казахських  акинів,  під  час 
яких  кожний  з  них  виконує  пісні-експромти  на 
єдину  для  всіх  тему.  2.  Одна  з  традиційних  форм 
казахської  усної  музично-поетичної  творчості. 
АЙХМОФбБІЯ,  -і,  ж.  Нав’язлива  боязнь  гострих  пре¬ 
дметів. 

АКА,  -й,  ж.  Рід  деревних  або  кущових  субтропіч¬ 
них  рослин  родини  миртових;  фейхоа. 

АКАДЕМ ВІДПУСТКА,  -и,  ж .,  розм.  Академічна  відпус¬ 
тка,  що  її  надають  учням  та  студентам  на  трива¬ 
лий  термін. 

АКАДЕМЗАБОРГбВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Не  складені 
вчасно  студентом  заліки  чи  іспити. 

АКАДЕМіАда,  -и,  ж.  Спортивні  змагання  колективів 
науковців  академій  наук. 

АКАДЕМІЗМ,  -у,  у.  1.  Звички,  манера  поведінки  лю¬ 
дей,  пов’язаних  із  науковою  діяльністю,  кабінет¬ 
ними  заняттями  І  т.  ін.;  академічність.  2.  Сукуп¬ 
ність  традиційних  правил,  прийомів,  узвичаєних 
у  мистецтві,  літературі,  спорті  і  т.  д.  3.  Суто  тео¬ 
ретичне  спрямування  наукової  роботи  й  навчан¬ 
ня,  відірваність  їх  від  практики,  від  вимог  жит¬ 
тя.  4.  Напрям  в  образотворчому  мистецтві,  який 
установив  традиційні  правила  наслідування  пев¬ 
них  класичних  зразків  і  протистояв  реалістично¬ 
му  мистецтву. 

АКАДЕМІК,  -а.  у.  1.  Член  академії  наук.  //  Звання 
вченого,  художника,  скульптора  і  т.  ін.,  обраного 
членом  відповідної  академії.  2.  перед. ,  розм.  Про 
тих.  хто  досконало  володіє  чим-небудь  (на  вироб¬ 
ництві,  у  сільському  господарстві  і  т.  ін.). 

3.  розм.  Спортсмен,  що  займається  академічним 

іб 


веслуванням.  4.  заст.  Студент  університету. 
АКАДЕМІК-СЕКРЕТАР,  академіка-секретарй,  у.  Член 
президії  Академії  наук,  який  очолює  й  організо¬ 
вує  роботу  одного  з  її  відділень. 

АКАДЕМІСТ,  -а,  у.,  заст.  1.  Студент  академії  (війсь¬ 
кової,  медичної,  художньої  і  т.  ін.).  2.  Прихиль¬ 
ник  академізму  (у  2  знач.). 

АКАДЕМІЧНИЙ,  -а,  -е.  X.  Стос,  до  академії;  здійсню¬ 
ваний  нею.  2.  Навчальний.  Академічний  рік. 
3.  веред.  Суто  теоретичний,  абстрактний.  //  Який 
не  має  практичного  значення,  відірваний  від  жит¬ 
тя.  4.  Який  дотримується  традицій,  канонів, 
встановлених  де-небудь  серед  кого-небудь.  //  Тра¬ 
диційний,  канонічний  (про  літературний,  науко¬ 
вий  і  т.  ін.  твір,  стиль  твору  і  т.  д.).  Академічний 
живопис.  5.  Наділений  рисами,  характерними 
для  людей  науки,  для  академічного  наукового  се¬ 
редовища.  //  Суворий,  стриманий.  **  Академічне 
сУдно,  академічний  чбвен  -  спортивний  вузький 
легкий  човен  із  винесеними  за  борти  кочетами 
для  весел  і  рухомими  банками  -  сидіннями.  Ака¬ 
демічний  рік  -  період  занять  від  їхнього  початку 
і  до  кінця  у  вищих  навчальних  закладах  (як  пра¬ 
вило,  8-10  місяців).  Академічний  тейтр  -  почесна 
назва,  що  надається  зразковим  державним  теат¬ 
рам.  Академічна  відпустка  -  відпустка,  надана 
кому-небудь  навчальним  закладом,  установою  на 
який-небудь  термін  через  хворобу,  вагітність  і  т. 
ін.  або  для  виконання  якої-небудь  роботи. 
АКАДЕМІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  академічний. 
АКАДЕМІЧНО,  присл.  1.  Відповідно  до  традиційних 
правил,  канонів  (усталених  у  мистецтві,  літерату¬ 
рі  і  т.  ін.).  2.  Строго,  стримано,  як  прийнято  в 
академічному,  науковому  середовищі.  3.  Теорети¬ 
чно,  абстрактно. 

АКАДЕМІЯ,  -ї,  ж.  1.  Назва  найвищих  державних  на¬ 
укових  установ,  завданням  яких  є  розвиток  наук 
або  мистецтв.  **  Академія  на^к  -  найвища  науко¬ 
ва  установа  країни,  до  складу  якої  входять  науко¬ 
во-дослідні  інститути  з  різних  галузей  наук.  Ака¬ 
демія  мистецтв  -  найвища  наукова  установа  в  га¬ 
лузі  образотворчих  мистецтв,  а  також  вища  худо¬ 
жня  школа.  2.  Назва  деяких  вищих  навчальних 
закладів.  Військова  академія. 

АКАДЕММІСТЕЧКО,  -а,  с.  Населений  пункт  міського 
типу,  що  виник  на  базі  якого- небудь  наукового 
центру. 

АКАЖУ,  невідм.  Назва  кількох  видів  тропічних  де¬ 
рев  родин  сумахових  і  мелієвих;  кешью. 

АКАЙРІЯ,  -ї,  ж.  Психічний  розлад,  для  якого  хара¬ 
ктерні  настирливість,  схильність  до  повторення 
одних  і  тих  же  питань,  прохань. 

АКАЛЬКУЛІЯ,  -ї,  ж.  Порушення  здатності  лічити  й 
розуміти  числа. 

АКАМУШІ,  невідм.  Японська  берегова  пропасниця, 
що  передається  через  укуси  личинок  кліщів. 
Акання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  ікати. 

АКАнт,  АКАнф,  -а,  ч.  1.  Південна  трав'яниста,  рід¬ 
ше  кущова  рослина  з  великими  зубчастими  лист¬ 
ками;  вирощується  як  декоративна.  2.  Скульпту¬ 
рна  прикраса  капітелей,  карнизів,  ваз  і  т.  ін.,  що 
має  форму  листків  цієї  рослини. 

АКАНТЙТ,  -у,  ч.  Рідкісний  ковкий  мінерал  чорного 
кольору  з  металевим  блиском. 

АКАнтовий,  -а,  -е.  Прикм.  до  акінт. 

АКАНТбДИ,  -6д,  мв.  Група  палеозойських  акулопо¬ 
дібних  риб,  плавники  яких  (крім  хвостового)  ма¬ 
ли  колючі  шипи. 

АКАНТбЗ,  -у,  ч.  Потовщення  епідермісу  шкіри  і 
епітелію  слизових  оболонок. 

АКАнтбліЗ,  -у,  ч.  Утворення  щілин  і  пухирів  у  ши¬ 
пуватому  шарі  епідермісу  шкіри  та  в  епітелії  сли¬ 
зових  оболонок. 

АКАНТбМА,  -и,  ж.:  **  СвІтлоклІтйнна  акантбма  - 
незначно  підняті  над  поверхнею  шкіри  круглі 
плоскі  блідо-червоні  доброякісні  новоутворення. 
АКАнїОР,  -а ,у.,  біол.  Зародок  (личинка)  колючого¬ 
лових  черв’яків,  який  знаходиться  в  оболонках 
яйця  цих  гельмінтів. 

АКАНТОХЕЙЛОНЕМАТбЗ,  -у,  V.,  вет.%  мед.  Гельмінтоз 
з  групи  філяріатозів;  викликає  симптоми  алергій- 
ного  порядку. 

АКАНТОЦЕФАЛИ,  -ів,  мн.  Тип  червів  -  скреблянки. 
АКАНТОЦЕФАЛОЛОГІЯ,  -І,  ж.  Наука  про  паразитич-' 
них  червів  класу  скреблянок,  або  колючоголових. 
АКАНТОЦЕФАЛЬОЗ,  -у,  V.,  вет.,  мед.  Загальна  назва 
гельмінтозів,  збудники  яких  відносяться  до  класу 
скребнів. 

АКАНТОЦЙТИ,  -ів,  ми.  Еритроцити,  що  з'являються 
в  крові  при  акантоцитарній  гемолітичній  анемії. 
акАнф  див.  ак4нт. 

акАнфовий,  -а,  -е.  Те  саме,  що  акантовий. 

А  КАПЕЛА,  незм.  Хоровий  спів  без  музичного  суп¬ 
роводу. 

А  КАПІТЕ,  незм.  1.  Перший  рядок  нового  розділу. 
2.  Частина  тексту,  яка  починається  з  абзацу. 
АКАПНІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  парціального  тиску  вуг¬ 
лекислого  газу  в  крові. 

АКАРАПІДОЗ,  -у,  у.,  вет.:  **  Акарапідбз  бджіл  -  хро¬ 
нічне  захворювання,  збудником  якого  є  кліщ. 
АКАРДІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  серця. 
АКАРИДИ,  -ів,  ми.  Кліщі,  група  членистоногих  тва¬ 
рин  класу  павукоподібних. 

АКАРИНОЗИ,  -ів,  мн.  Хвороби,  спричинювані  пара¬ 
зитичними  кліщами. 

АКАРИЦЙди,  -ів,  мн.  (одн.  акарицйд,  -у,  у.).  Речо¬ 
вини,  що  їх  застосовують  для  боротьби  з  парази¬ 
тичними  кліщами. 

акарицйдний,  -а,  -є.  Прикм.  до  акарицйди. 

АКАРіАз,  -у,  у.,  мед.  Загальна  назва  дерматозооно- 


зів,  які  спричиняються  кліщами. 

АКАРІАЗИС,  -у,  у.  Хвороба  рослин,  спричинювана 
кліщами. 

АКАРОДЕРМАТЙТ,  -у,  у.  Див.  акарііз. 

АКАРОз,  -у,  у.  Інвазійна  хвороба  тварин. 

АКАРОЛОГІЯ  НИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  акарології. 

АКАРОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  зоології,  що  вивчає  клі¬ 
щів. 

АКАРОФОБІЯ,  -ї,  ж.  Нав'язлива  патологічна  боязнь 
захворіти  на  коросту  або  на  інше  кліщове  захво¬ 
рювання. 

АКАТАГрАфіЯ,  -ї,  ж.  Розлад  письмового  мовлення, 
при  якому  не  дотримується  порядок  складів  або 
слів  у  реченнях. 

АКАТАЛАЗЕМІя,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  акаталЗзія. 

АКАТАЛАЗІЯ,  -ї,  ж.  Спадкова  аномалія  обміну,  яка 
пов’язана  з  відсутністю  ферменту  каталази  в  кро¬ 
ві  і  тканинах. 

АКАТАМАСЕЗІЯ,  -ї,  ж.  X.  Втрата  здатності  щось 
сприймати.  2.  Втрата  здатності  розуміти  усне  мо¬ 
влення. 

АКАТАМАТЕЗІЯ,  -ї,  ж.  Повне  нерозуміння  мови  спів¬ 
розмовника  внаслідок  психічного  розладу. 

АКАТ АФАЗІЯ,  -ї,  ж.  Вид  афазії,  який  проявляється 
порушеннями  мовлення  при  правильній  синтак¬ 
сичній  будові  фрази. 

АКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  Вимовляти  в  ненаголоше- 
них  складах  етимологічне  "о"  як  звук  "а"  або 
звук,  близький  до  “а". 

АКАТИЗІЯ,  -і,  ж.  Хворобливий  стан,  при  якому  хво¬ 
рий  не  може  втриматись  на  місці. 

АКАУЛІбЗ,  -у,  у.;  **  Акаулібз  шкіри  -  глибокий  плі¬ 
сенний  мікоз. 

АКАФІСТ,  -а,  у.  У  християнській  богослужебній  лі¬ 
тературі  -  особливий  вид  молитовно-хвалебних 
пісень  на  честь  Христа,  Богородиці  та  святих. 

АКАЦІЄВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  акбція.  //  Який  пара¬ 
зитує  на  акації.  Акацієва  метелиця. 

АКАЦІЙКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  акЗція. 

АКАЦІЯ,  -ї,  ж.  Назва  кількох  видів  посухостійких 
дерев  або  кущів  з  білими  чи  жовтими  квітками. 
**  Біла  акЗція  -  дерево  з  пахучими  білими  квітками. 

АКАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  4кати. 

АКВА...  Перша  частина  складних  слів,  що  відпові¬ 
дає  слову  водянйй  або  вказує  на  відношення  до 
водного  простору. 

АКВАДАГ,  -у,  у.  Суміш  (суспензія)  графіту  з  водою. 
Застосовують  для  утворення  на  внутрішній  повер¬ 
хні  кінескопа  електропровідного  шару. 

АКВАДАГОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аквадаг. 

АКВАЙбн,  -а,  у.  Комплексний  іон,  що  утворюється 
при  гідратації  катіона  металу. 

АКВАКбМПЛЕКС,  -у,  у.  Однорідна  за  походженням 
ділянка  океану  у  прибережній  зоні,  аналогічна 
ландшафтові  на  суходолі. 

АКВАКУЛЬТУРА,  -и,  ж.  Вирощування  тварин  і  рос¬ 
лин.  що  живуть  у  воді;  морські  тварини  і  росли¬ 
ни.  що  культивуються  людиною. 

АКВАЛАНГ,  -а,  у.  Апарат  індивідуального  користу¬ 
вання  для  дихання  людини  під  водою,  що  склада¬ 
ється  з  балонів  із  стисненим  повітрям  і  дихально¬ 
го  пристрою. 

АКВАЛАНГІСТ,  -а,  у.  Той,  хто  під  час  підводного 
плавання  користується  аквалангом. 
аквалангістка,  -и.  Жін.  до  аквалангіст. 

АКВАМАРЙН,  -а,  у.  Дорогоцінний  камінь  блакитну¬ 
вато-зеленого  чи  блакитного  забарвлення,  різно¬ 
вид  берилу. 

АКВАМАРЙнний,  -а,  -є.  Те  саме,  що  аквамарйновий. 

АКВАМАРИНОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  аквамарйн. 
2.  Кольору  аквамарину,  кольору  морської  води, 
блакитнувато- зелений. 

АКВАМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  акваметрії. 

АКВАМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Методи  визначення  кількості 
води  в  різних  речовинах. 

АКВАМОБІЛЬ,  -я,  у.  Невеликий  відкритого  типу  під¬ 
водний  човен  із  запасом  повітря. 

АКВАНАВТ,  -а,  у.  Спеціаліст,  що  виконує  в  особли¬ 
вому  спорядженні  або  в  підводному  апараті  робо¬ 
ти  під  водою  на  глибинах,  недоступних  водолазу; 
гідронавт. 

АКВАНАВТИКА,  -и,  ж.  Теорія  і  практика  тривалого 
перебування  людини  під  водою. 

АКВАНІТИ,  -ів,  мн.  Водонаповнені  пластичні  вибу¬ 
хові  речовини  на  основі  аміачної  селітри  та  тро¬ 
тилу. 

АКВАПЛАН,  -а,  у.  Плотик,  стоячи  на  якому,  спортс¬ 
мен,  що  тримається  за  буксирний  шнур  самохід¬ 
ного  судна,  пересувається  по  воді. 

АКВАРЕЛІСТ,  -а,  у.  Художник,  який  малює  акваре¬ 
ллю. 

АКВАРЕЛІСТКА,  -и.  Жін.  до  аквареліст. 

АКВАРЕЛЬ,  -і,  ж.  1.  тільки  одн.  Клейові  фарби,  що 
розводяться  водою.  //  Живопис  такими  фарбами. 
2.  Картина,  малюнок,  виконані  такими  фарбами. 

АКВАРЕЛЬКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  акварбль  2. 

АКВАРЕЛЬНИЙ,  -а,  -є.  1.  Прикм.  до  акварель  1. 
2.  Виконаний,  намальований  аквареллю  (у  1 
знач.). 

АКВАРИСТИКА,  -и,  ж.  Розведення  тварин  та  рослин 
в  акваріумах. 

АКВАРіАльниЙ,  -а,  -є.  Призначений  для  розміщен¬ 
ня  акваріумів,  басейнів  для  розведення,  утриман¬ 
ня  риб.  водяних  тварин.  //  у  знач.  ім.  акварель¬ 
на,  -ої,  ж.  Помешкання  для  акваріуму,  басейну; 
лабораторія  для  розведення,  утримання  риб,  во¬ 
дяних  тварин. 

АКВАРІУМ,  -а,  у.  1.  Скляна  посудина  або  штучне 
водоймище  для  утримання  й  розведення  риб,  во¬ 
дяних  тварин  і  рослин.  2.  Спеціальний  заклад,  у 


якому  вивчають  і  демонструють  водяних  тварин  і 
водяні  рослини. 

АКВАРІУМІСТ,  -а,  у.  Той.  хто  розводить  акваріумних 
риб. 

АКВАРІУМНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аквАріум  1.  //  Який 
живе  в  акваріумі. 

АКВАТАЦІЙНИИ.  -а,  -е.  Стос,  до  акватації. 

АКВАтАціЯ,  -і,  ж.  Фізико-хімічний  процес  приєдна¬ 
ння  молекул  води  до  речовини. 

АКВАТЕХНІКА,  -и,  ж.  Техніка,  призначена  для  робо¬ 
ти  на  воді  або  під  водою. 

АКВАТЙНТА,  -и,  ж.  1.  тільки  оди.  Різновид  заглиб¬ 
леного  гравірування,  що  здійснюється  травлен¬ 
ням  кислотою  із  застосуванням  асфальтового  по¬ 
рошку.  2.  Гравюра,  малюнок,  виконані  таким 
способом. 

АКВАТИПІЯ,  -ї,  ж.  Поліграфічне  відтворення  малю¬ 
нків  знежиреними  водяними  фарбами. 
АКВАтбВАНИИ,  -а,  -е.  Дієнрикм.  пас.  мин.  ч.  до  ак- 
вату віти. 

АКВАТбЛИ,  -ів,  ми.  Водонаповнені  рідкі  або  гелепо- 
дібні  вибухові  речовини. 

АКВАТОРІЯ,  -і,  ж.  Простора  ділянка  водної  поверхні 
(моря,  ріки,  озера,  затоки).  Акваторій  Дніпра. 
Акваторія  Перської  затоки. 

АКВАТУвАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  акватувАти. 
АКВАТУВАТИ,  -ую.  -уєш,  ведок.  Приєднувати  моле¬ 
кули  води  до  речовини. 

АКВАФОРТА,  -и,  ж.  Те  саме.  ЩО  офбрт. 
АКВАФОРТЙСТ,  -а.  ч.  Те  саме,  що  офортйст. 

АКВЕДУК,  -а,  V.  Надземна  кам'яна  або  залізобетон¬ 
на  споруда,  міст  для  переведення  водопровідних 
труб,  зрошувальних  і  гідроенергетичних  каналів 
через  глибокі  яри,  ущелини,  долини  рік,  залізни¬ 
ці  і  шосейні  шляхи. 

АКВІЗЙТОР,  -а.  V.  1.  Агент  страхових  організацій, 
який  займається  укладенням  з  населенням  угод 
добровільного  страхування.  2.  Агент  транспорт¬ 
них  організацій,  обов'язком  якого  є  залучення 
нових  вантажів. 

АКВІЗЙЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Залучення  аквізитором  нових 
клієнтів,  укладення  нових  угод  добровільного 
страхування.  2.  Скуповування  на  біржі  акціонером 
або  групою  акціонерів  усіх  акцій  підприємства. 
АКВ1ЛЕПЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  водозбір. 

АКВІЛОН,  -а,  ч.  1.  У  римській  міфології  -  бог  вітру. 
2.  Сильний  північний  або  північно-східний  вітер. 
АКВІТАНСЬКИЙ,  -а,  -є.  Який  пов'язаний  із  Аквітані- 
єю  -  провінцією  Франції. 

АКВОАМІНОКбМПЛЕКС,  -у,  ¥.  1.  Іон,  що  містить  мо¬ 
лекули  води  та  амінів.  2.  Гідратована  молекула 
аміну. 

АКВОПДРОКСОКйМПЛЕКС.  -у,  ч.  Іон,  що  містить  у 
внутрішній  координаційній  сфері  з'єднані  із  цен¬ 
тральним  атомом  -  комплексоутворювачем  -  мо¬ 
лекули  води  та  гідроксид-іони. 
аквокислотА,  -й,  ж.  Продукт  приєднання  молекул 
води  до  молекули  кислоти. 

АКВОКОМПЛЕКС,  -у,  у.  Іон,  Що  містить  у  внутрішній 
координаційній  сфері  з'єднані  із  центральним 
атомом  молекули  води. 

АКВОЛЕНТАМІН,  -у,  V.  Комплексний  іон,  що  містить 
молекули  води  і  5  молекул  аміну. 

АКВОСІЛЬ,  -сблі,  ж.  Гідратована  сіль  -  продукт 
приєднання  молекул  води  до  іонів  солі. 

АКЕРЙТ,  -у,  ч.  Мінерал  червоного  кольору  з  фіалко¬ 
вим  або  оранжевим  відтінком;  безбарвний  акерит 
-  коштовний  камінь. 

АКЙн,  -а,  V.  Народний  поет-імпровізатор  і  співець 
у  казахів,  киргизів  та  деяких  інших  середньоазіа¬ 
тських  народів. 

АКІДОГАЛЬВАНОКАУСТИКА,  -и,  ж.  Припалювання 
глибоко  розміщених  тканин  організму  електрич¬ 
ним  струмом  за  допомогою  електрода. 

АКІнАк,  -а,  ч.  Короткий  (40-60  см)  залізний  меч 
скіфів. 

АКІНЕЗ.  -у,  у.,  мед.  Відсутність  активних  рухів. 
АКІНЕЗІЯ,  -ї,  ж.  Втрата  здатності  до  довільних  ру¬ 
хів  унаслідок  паралічу,  болю,  за  деяких  психіч¬ 
них  захворювань. 

АКінЕти,  -ів,  ми.  Нерухомі  клітини,  що  утворюю¬ 
ться  у  водоростей  нестатевим  шляхом. 
АКІНОСПЕРМІЯ,  -і,  ж.  Нерухомість  сперматозоїдів  у 
спермі. 

АКІУРГІЯ,  -ї,  ж.  Оперативні  втручання,  які  супрово¬ 
джуються  значним  виділенням  крові. 

АККО,  вевідм .,  с.  Страховисько,  яким  давні  греки 
лякали  дітей. 

АКЛАДіОз,  -у,  у.:  **  Акладібз  шкіри  -  глибокий  плі¬ 
сенний  мікоз. 

АКЛАМАЦІЯ,  -ї,  ж.  Прийняття  або  відхилення  збора¬ 
ми  якої-небудь  усної  пропозиції  без  голосування. 
АКЛІМАТИЗАНТ,  -а,  V.  Живий  організм,  що  прохо¬ 
дить  акліматизацію. 

АКЛІМАТИЗАТОР,  -а,  у.  1.  Фахівець  з  акліматизації. 
2.  Спеціально  обладнане  приміщення  для  акліма¬ 
тизації  чого-небудь.  3.  Пташник  для  вирощуван¬ 
ня  молодняку  курей,  індичок,  качок  і  гусей  в 
умовах,  близьких  до  умов  утримання  дорослої 
птиці. 

АКЛІМАТИЗАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  акліматизація. 
АКЛІМАТИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Пристосування  організмів  до 
нових  кліматичних  та  інших  життєвих  умов;  ак¬ 
ліматизування. 

АКЛІМАТИЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієнрикм.  пас.  мин.  ч.  до 
акліматизувати.  //  акліматизбвано,  безос.  при¬ 
суди.  сл. 

АКЛІМАТИЗУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  акліматизувати. 
АКЛІМАТИЗУВАТИ,  -Ую,  -Уєш,  недок.  і  док.,  перех. 
Пристосовувати  рослини  або  тварин  до  нового 


клімату,  до  нових  умов  життя. 

АКЛІМАТИЗУВАТИСЯ,  -уюся,  -Уєшся,  недок.  і  док. 

1.  Пристосовуватися  до  нового  клімату,  до  нових 
умов  життя  (про  рослини,  тварин).  2.  дерев.  При¬ 
звичаюватися  до  нової  ситуації,  нового  середови¬ 
ща  (про  людину). 

АКМЕ,  вевідм.,  с.  1.  Соматичний,  фізіологічний, 
психічний  і  соціальний  стан  особистості,  що  хара¬ 
ктеризується  зрілістю  її  розвитку,  досягненням 
найвищих  показників  у  її  діяльності  та  творчості. 

2.  Вища  точка  в  розвитку  хвороби. 

АКМЕЇЗМ,  -у,  у.  Напрямок  у  російській  літературі, 
що  виник  у  1912  -  1913  рр.  і  проповідував  теорію 
"мистецтва  для  мистецтва",  індивідуалізм,  фор¬ 
малізм. 

АКМЕЇСТ,  -а,  у.  Послідовник,  прихильник  акмеїзму. 

АКМЕЇСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  акмеїзму. 

АКМЕЇСТКА,  -и.  Жін.  до  акмеїст. 

АКМЕЇСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  акмеїзм  і  акмеїст. 

АКМІНІТ,  -у,  у.  Будівельний  матеріал,  майже  непро¬ 
никний  для  звуків. 

АКМІт,  -у,  у.  Мінерал  бурого  кольору. 

АКНЕ,  вевідм.,  с.  Загальне  позначення  захворювань 
шкіри  з  утворенням  папул  і  пустул. 

АКНЕФйБІЯ,  -ї,  ж.  Боязнь  розвитку  вугрів. 

АКОАзма,  -и.  ж.  Елементарне  звукове  відчуття 
(шум,  дзвін,  шипіння  у  вухах  і  т.  ін.). 

АКОЛАДА1,  -и,  ж.  Пряма  або  фігурна  дужка,  яка 
з'єднує  два  чи  більше  нотоносців  у  фортепіанних, 
органних  п'єсах,  хорових  та  інструментальних 
партитурах. 

АКОЛАДА  ,  -и,  ж.  У  Західній  Європі  в  середні  віки 

-  обряд  посвячення  у  лицарі. 

АКОМОДАЦІЙНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Прикм.  до  акомода¬ 
ція.  //  Який  здійснює  акомодацію.  ”  Акомодацій¬ 
на  політика  -  економічна  політика,  спрямована 
на  пом'якшення  наслідків  шоків  в  економіці,  по¬ 
слаблення  їх  руйнівної  сили. 

АКОМОДАЦІЯ,  -ї,  ж.,  спец.  Пристосування  до  чого- 
небудь  (напр.  до  нових  житлових  умов).  2.  Прис¬ 
тосування  артикуляції  голосного  й  приголосного, 
що  стоять  поряд.  3.  У  гістології  -  зміна  форми  і 
співвідношення  клітин  у  тканинах  у  процесі  при¬ 
стосування  до  змінених  умов.**  Акомодйція  очАй 
(бка)  —  здатність  очей  пристосовуватися  до  розг¬ 
лядання  предметів  на  різних  відстанях. 

АКОМОД0МЕТР,  -а,  у.  Прилад  для  дослідження  ако¬ 
модації  ока. 

АКОМОДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  перех.  Дія  за 
знач,  акомодАція. 

АКОМОДУВАТИСЯ,  -</ юся,  -Уєшся.  Пристосовуватися; 
пристосуватися. 

АКОМПАНЕМЕНТ,  -у,  у.  1.  Музичний  супровід  до  со¬ 
льної  партії  голосу  або  інструмента,  а  також  до 
основної  теми,  мелодії  музичного  твору.  //  Музи¬ 
чний  супровід  до  танцю,  декламації  і  т.  ін.  2.  пе¬ 
ред.  Дії,  події,  явища,  що  супроводять  що-небудь, 
утворюють  фон  чого-небудь.  Наступ  під  акомпане¬ 
мент  артилерії. 

АКОМПАНЕМЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  акомпанемент. 

АКОМПАНІАТОР,  -а,  у.  Той,  хто  акомпанує  співцеві, 
декламаторові  і  т.  ін. 

АКОМПАНІАТОРКА,  -и.  Жін.  до  акомпаніАтор. 

АКОМПАНІСТ,  -а,  у.,  діал.  Те  саме,  що  акомпаніАтор. 

АКОМПАНІСТКА,  -и,  діал.  Жін.  до  акомпаніст. 

АКОМПАНУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  акомпанувАти. 

АКОМПАНУВАТИ,  -ую,  -Уєш,  недок.  Виконувати  ако¬ 
мпанемент  (у  1  знач.). 

АКОМПАНУЮЧИЙ,  -а,  -є.  Дієнрикм.  акт.  теп.  ч.  до 
акомпанувАти. 

АКОНІТ,  -у,  у.  Трав'яниста  отруйна  рослина  з  жов¬ 
тими,  синіми  або  фіолетовими  квітками;  тоя. 

АКОНІТЙН,  -у,  у.  Алкалоїд,  який  отримують  із 
бульб  коренів  аконіту. 

АКОНІТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аконіт. 

АКОНТАКТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аконтАкгність. 

АКОНТАКТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Відсутність  контакту, 
взаєморозуміння  або  взаємного  інтересу  між  лю¬ 
дьми. 

А-КйнТО,  вевідм.,  с.  Платіж,  що  його  здійснює  ім¬ 
портер  на  рахунок  експортера  як  передоплату  за 
імпортовані  товари,  роботи  чи  послуги. 

АКОРД1,  -у,  у.  Гармонійне  поєднання  кількох  музи¬ 
чних  звуків  або  голосів.  "  Акбрд  струн  -  набір 
струн  для  смичкового  або  щипкового  музичного 
інструмента.  Заключний  акбрд  -  дія,  явище,  по¬ 
дія  і  т.  ін.,  якими  що-небудь  закінчується. 

АКОРД2,  -у,  у.,  заст.  Угода,  договір  між  ким-не- 
будь. 

АКОРДЕОН,  -а,  у.  Хроматична  гармонія  з  клавіату¬ 
рою  для  правої  руки. 

АКОРДЕОНІСТ,  -а,  у.  Музикант,  що  грає  на  акордео¬ 
ні.  Тріо  акордеоністів. 

АКОРДЕОНІСТКА,  -и.  Жін.  до  акордеоніст. 

АКОРДЕОнний,  -а,  -є.  Прикм.  до  акордебн. 

АКОРДНИЙ1,  -а,  -е.  Прикм.  до  акбрд'. 

АКОРДНИЙ2,  -а,  -е.  Прикм.  до  акбрд1.  **  Акбрдна 
систАма  оплАти  [праці]  -  оплата  за  угодою  окре¬ 
мої,  наперед  визначеної,  завершеної  роботи. 

АКОРДНО.  Присл.  до  акбрдний. 

АкОрдно-ПРЕМіАльниЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  роботи,  ви¬ 
конуваної  за  договором  з  урахуванням  виплати 
премій  за  якість  і  достроковість. 

АКОРДОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  акордний1.  **  Акор¬ 
довий  звук:  в  музиці  багатоголосного  складу  - 
звук  якого-небудь  голосу,  який  разом  з  іншими 
голосами  складає  певний  акорд.  Акбрдовий  склад 

-  спосіб  викладення  музичного  тексту,  оснований 
на  послідовності  ряду  акордів. 

АКОрдовіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  акбрдовий. 


АКРЕЦІЯ 

АКОРІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  зіниці  при  аніридії. 
АКОСМІЗМ,  -у,  у.  Філософське  та  релігійне  вчення, 
що  проповідує  погляди  про  незначність  світу; 
ним  називають  також  спіритуалізм,  що  заперечує 
реальність  зовнішнього  світу. 

АКР,  -а,  у.  Одиниця  виміру  земельної  площі  в  Анг¬ 
лії  та  Північній  Америці;  дорівнює  4047  м2. 
АКРАНІЯ,  -ї,  ж.  -Вроджена  відсутність  кісток  склепі¬ 
ння  черепа. 

АКРЕДИТАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Офіційний  дозвіл,  що  видає¬ 
ться  кому-небудь  державним  органом  на  диплома¬ 
тичне  представництво,  участь  у  якій-небудь  між¬ 
народній  організації  і  т.  ін.;  акредитування. 
2.  юр.  Сукупність  правил  допуску  учасників  тор¬ 
гів  до  участі  в  біржових  торгах.  ”  АкредитАція 
журналіста  -  закріплення  на  визначений  або  не- 
визначений  строк  журналіста  за  державним  орга¬ 
ном  та  органами  управління  об'єднань  громадян. 
АКРЕДИТИВ,  -а,  у.  1.  Грошовий  документ,  що  являє 
собою  наказ  однієї  кредитної  установи  (банку, 
ощадкаси)  іншій  про  виплату  певної  суми  власни¬ 
кові  документа.  2.  Іменний  папір,  який  підтвер¬ 
джує  право  особи,  на  ім’я  якої  його  виписано,  от¬ 
римати  в  банку  вказану  в  ньому  суму.  **  Авізбва- 
ний  акредитйв  -  акредитив,  за  яким  банк-емітент 
звертається  з  дорученням  до  авізуючого  банку. 
Безвідклйчний  акредитив;  а)  тверде  зобов'язання 
банку-емітента  протягом  встановленого  терміну 
зробити  платежі;  б)  зобов'язання  акцептувати  чи 
купити  переказні  векселі.  Безвідклйчнии  непідт- 
вАрджении  акредитив  -  форма  акредитива,  коли 
банк  продавця  тільки  інформує  його  про  відкрит¬ 
тя  акредитива,  але  не  підтверджує  його.  Безстро- 
кбвий  акредитив  -  безстрокове  зобов'язання  бан¬ 
ку  згідно  з  дорученням  клієнта.  Відклйчний  акре¬ 
дитив  -  акредитив,  який  може  бути  змінений  або 
відмінений  банком-емітентом  без  попереднього 
повідомленні?  отримувача  коштів,  відкритий  ак¬ 
редитив  -  акредитив,  при  якому  покупець  не  має 
права  його  відкликати.  Гарантійний  акредитив  - 
акредитив,  що  його  зазвичай  використовують  для 
забезпечення  платежів  або  для  підвищення  кре¬ 
дитоспроможності  клієнта.  Грошовий  (циркуляр¬ 
ний)  акредитив  -  розпорядження  банку  на  випла¬ 
ту  власникові  акредитива  вказаної  у  ньому  суми. 
документАрний  (товАрний)  акредитив  -  угода,  ві¬ 
дповідно  до  якої  банк,  що  діє  за  дорученням  кліє¬ 
нта,  повинен  протягом  певного  часу  виплатити 
зазначену  суму  третій  особі.  Акредитйв  із  червб- 
ною  смугою  -  акредитив,  згідно  з  яким  банк  ава¬ 
нсує  експортера  до  відправки  ним  товарів.  Компе¬ 
нсаційний  акредитйв  -  форма  розрахунків  за  екс¬ 
портно-імпортні  операції,  непереказнйй  акреди¬ 
тйв  -  акредитив,  що  його  може  використати  ли¬ 
ше  бенефіціар,  на  користь  якого  цей  акредитив 
відкрито,  неподільний  акредитйв  -  акредитив, 
який  передбачає,  що  повну  суму  експортерові  бу¬ 
де  сплачено  після  останньої  часткової  поставки, 
непокрйтий  акредитйв  -  акредитив,  оплата  за 
яким  у  разі  тимчасової  відсутності  у  платника  ко¬ 
штів  гарантується  банком  за  рахунок  банківсько¬ 
го  кредиту.  ПідтвАрджений  акредитйв  -  форма 
акредитива,  коли  банк,  де  його  відкрито,  підтвер¬ 
джує  свою  відповідальність  за-платежі,  передба¬ 
чені  акредитивом.  Переказнйй  (трансферабель- 
ний)  акредитйв  -  акредитив,  що  забезпечує  бене- 
фіціарові  право  передавати  акредитив  третім  осо¬ 
бам.  Подільний  акредитйв  -  акредитив,  який  пе¬ 
редбачає  можливість  виплати  експортерові  пев¬ 
них,  визначених  контрактом  сум  після  кожної 
часткової  поставки.  Покрйтий  акредитйв  -  акре¬ 
дитив,  для  оплати  якого  платник  завчасно  резер¬ 
вує  в  банку  кошти  на  окремому  рахунку.  РАзовий 
акредитйв  —  разове  зобов'язання  банку  згідно  з 
дорученням  клієнта.  РевольвАрний  акредитйв  - 
акредитив,  за  яким  банк  повинен  після  викорис¬ 
тання  цього  акредитива  поновити  його  вартість  до 
початкової  суми.  РезАрвний  акредитйв  -  зобов'я¬ 
зання  банку-емітента  перед  одержувачем-бенефі- 
ціаром.  Циркулярний  акредитйв  -  інструкція  ба¬ 
нку  своїм  агентам  за  кордоном  оплачувати  тратти 
клієнта  до  обумовленої  максимальної  суми.  Чйс- 
тий  акредитйв  -  акредитив,  який  не  вимагає  на¬ 
дання  документів  і  безпосередньо  не  пов'язаний  з 
товарною  поставкою. 

АКРЕДИТЙВНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  акредитйв.  **  Ак¬ 
редитивна  фбрма  розрахунків  -  форма  безготів¬ 
кових  розрахунків  за  товари  та  послуги. 
АКРЕДИТОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
акредитувАти.  **  Акредитбвані  інвАстори  -  інвес¬ 
тори,  які  відповідають  кваліфікаційним  вимогам 
відносно  компетентності  у  фінансових  питаннях. 
АКРЕДИТОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  акреди- 
тбваний. 

АКРЕДИТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  акредитувАти. 
АКРЕДИТУВАТИ,  -Ую,  -Уєш,  недок.  і  док.,  перех. 
1.  Давати  кому-небудь  повноваження  на  одержан¬ 
ня  грошей  або  на  проведення  торговельних  опера¬ 
цій.  2.  дипл.  Призначати  кого-небудь  дипломати¬ 
чним  представником  в  іншій  державі.  3.  Надава¬ 
ти  повноваження  журналістам  та  радіотелекомпа- 
ніям  висвітлювати  важливі  офіційні  політичні  та 
спортивні  події  (візити  державних  діячів,  Олімпі¬ 
йські  ігри,  чемпіонати  світу  тощо). 
АКРЕДИТУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.  Пас.  до  ак¬ 
редитувАти. 

АКРЕМОНІОЗ,  -у,  у.:  **  Акремонібз  шкіри  -  те  саме, 
що  цефалоспорібз. 

АКРЕЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  акреції. 

АКРЕЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Падіння  речовини  на  зорю  (гала- 

17 


АКРИБОФбБІЯ 

ктику  або  інше  космічне  тіло)  з  навколишнього 
простору.  2.  У  міжнародному  праві  -  природне 
прирощення  території  держави  нещодавно  утворе¬ 
ними  суходільними  ділянками. 

АКРИБОФбБІЯ,  -ї,  ж.  Нав’язливий  сумнів  у  прави¬ 
льності  розуміння  змісту  прочитаного. 

АКРЙДИ,  -ів,  мв.,  біол.  Підряд  (за  іншою  системою  - 
надродина)  саранових  комах  ряду  прямокрилих. 
АКРИДЙн,  -у,  ч.  Хімічна  речовина,  похідні  якої  - 
цінні  барвники  та  ліки. 

АКРИДЙНОВИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  акридину. 

АКРЙЛ,  -у,  ч.  Синтетичне  волокно,  виготовлене  з 
поліакрилонітрилу  або  його  похідних. 

АКРИлАн,  -у,  ч.  Торгова  назва  поліакрилонітриль- 
ного  волокна;  те  саме,  що  акрйл. 

АКРИЛАТ,  -у,  ч.  Складний  ефір  акрилової  кислоти 
або  п  солі. 

акрилАтний,  -а,  -е.  Прикм.  до  акриліт. 

АКРЙЛОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Виготовлений  з  акрйлу.  2.  Те 
саме,  що  поліакрйловий.  **  Акрйлова  кислоті, 
хім.  -  безбарвна  рідина  з  різким  запахом,  яка  ро¬ 
зчиняється  у  воді,  спирті,  ефірі. 

АКРИЛОНІТРЙЛ,  -у,  ч.  Безбарвна  отруйна  рідина  з 
характерним  запахом. 

АКРИХІН,  -у,  ч.  Лікувальний  протималярійний  пре¬ 
парат,  що  замінює  хінін. 

АКРИЦИД,  -у,  ч.  Лікарський  препарат;  бактерицид¬ 
ний  засіб,  антисептик. 

АКРІТИ,  -ів,  ми.,  Іст .  Вільні  селяни -воїни  у  східних 
районах  Візантії,  що  захищали  кордони  від  ара¬ 
бів  та  турків-сельджуків. 

АКРОАЛПЯ,  -ї,  ж.  Болі  в  дистальних  відділах  кінцівок. 
АКРОАНЕСТЕЗІЯ,  -ї,  ж.  Втрата  чутливості  в  одній 
або  кількох  кінцівках. 

АКРОАСФІКСІЯ,  -ї,  ж.  Ціаноз  і  похолонення  диста¬ 
льних  відділів  кінцівок. 

АКРОБАТ,  -а,  ч.  Вправний  гімнаст,  виконавець 
складних  гімнастичних  номерів  у  цирку. 
АКРОБАТЙЗМ,  -у,  ч.  Спритність,  майстерність  у  ви¬ 
конанні  гімнастичних  вправ. 

АКРОБАТИКА,  -и,  ж .  Вид  гімнастики  й  циркового 
мистецтва. 

АКРОБАТИЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  акробатики. 
2.  перен.  Власт.  акробатові;  спритний. 

АКРОБАТКА,  -и.  Жін.  до  акробат. 

АКРОБОЛІСТ,  -а,  ч.  У  Стародавній  Греції  -  воїн  за¬ 
гону  легкої  кінноти,  озброєний  луком,  списом  і 
мечем,  але  без  щита  і  лат. 

АКРОВІРШ,  -а,  ч.  Вірш,  у  якому  перші  літери  ряд¬ 
ків  утворюють  слово  або  речення. 

АКРОГЕРІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  атрофія  шкіри  кінці¬ 
вок;  найбільш  виражена  на  кистях  і  ступнях. 
АКРОПДРбЗ,  -у,  ч.  Підвищена  пітливість  долонь  і 
підошов. 

АКРОДЕРМАТЙТ,  -у,  ч.  Група  захворювань  шкіри  з 
ураженням  дистальних  ділянок  кінцівок.  **  Енте- 
ропатйчний  акродерматйт  -  захворювання  немо¬ 
влят,  що  спричиняється  дефіцитом  цинку  в  орга¬ 
нізмі. 

АКРОДИНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  акродинії.  **  Акро- 
динічний  синдрбм  -  те  саме,  що  акродинія. 
АКРОДИНІЯ,  -ї,  ж.  Рідкісне  захворювання  нервової 
системи,  яке  проявляється  своєрідними  вегетати¬ 
вними  і  соматичними  порушеннями,  а  також  роз¬ 
ладами  психіки. 

АКРОЕРИТРйз,  -у,  ч.  Спадковий  дерматоз,  який  ха¬ 
рактеризується  стійкою  еритемою  на  вушних  ра¬ 
ковинах,  обличчі  та  долонях. 

АКРОЕСТЕЗІЯ,  -ї,  ж .  Надчутливість  в  одній  або  кі¬ 
лькох  кінцівках. 

АКРОКЕФАЛІЯ,  АКРОЦЕФАЛІЯ,  -ї,  ж .,  мед.  Аномалія 
форми  черепа,  при  якій  голова  витягнута  вгору, 
баштоподібна. 

АКРОКРАНІЯ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  акрокефалія. 
АКРОЛЕЇН,  -у,  ч.  Летка  безбарвна  подразливо-сльо- 
зогінна  рідина  з  різким  запахом;  використовують 
для  синтезу  гліцерину,  піридину,  ліків  тощо. 
АКРОЛІти,  -ів,  мв.  Найдавніші  грецькі  статуї,  дере¬ 
в'яні  або  бронзові,  з  кам'яними  кінцівками. 
АКРОМАнціЯ,  -ї,  ж.  За  часів  середньовіччя  -  наука 
про  способи  отруєння. 

АКРОМЕГАЛІЧНИИ,  -а,  -е.  Стос,  до  акромегалії. 
АКРОМЕГАЛІЯ,  -ї,  ж.  Захворювання,  пов’язане  з  по¬ 
рушенням  функції  гіпофіза;  супроводиться  надмі¬ 
рним  ростом  кінцівок,  черепа,  особливо  лицьової 
частини  тощо. 

АКРОМЕЛАНІЗМ,  -у,  V.  Спадкове,  своєрідне  забарвле¬ 
ння  тварин,  при  якому,  на  відміну  від  альбінізму, 
пігмент  меланін  в  організмі  частково  збережений. 
АКРОМЕЛІЧНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  належить  до  дис¬ 
тальних  відділів  кінцівок. 

АКРОМІКРІя,  -ї,  ж.  **  врбджена  акромікрія  -  хворо¬ 
ба  Дауна. 

АКРОМібн,  -а,  у.,  ават.  Плечовий  відросток  лопатки. 
АКРОМОНОГРАмА,  -и,  ж.  Вірш,  у  якому  кожен  ря¬ 
док  починається  останніми  літерами  попереднього 
рядка. 

АКРОМОНОСИЛАбіКА,  -и,  ж.  Вірш,  у  якому  кожен 
рядок  починається  тим  складом,  яким  закінчує¬ 
ться  попередній  рядок. 

АКРОНЕВРОЗ,  -у,  ч.  Ангіоневротичні  розлади  в  пе¬ 
риферичних  частинах  кінцівок. 

АКРОНІМ,  -а,  ч.  Абревіатура,  що  складається  з  по¬ 
чаткових  літер  або  звуків  слів  твірного  словоспо¬ 
лучення. 

АКРООСТЕбЛІЗ,  -у,  ч.  Лізис  кісткової  тканини  дис¬ 
тальних  відділів  кінцівок,  переважно  пальців. 
АКРОПАРЕСТЕЗІЯ,  -ї,  ж.  Розлад  чутливості  в  диста¬ 
льних  відділах  кінцівок. 

АКРОПЕТАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  біол.  Спрямований  до  вер¬ 

18 


шини  -  про  розвиток  бічних  гілок  або  частин 
якихось  органів  рослини. 

АКРОПіГМЕНТАціЯ,  -ї,  ж.  Спадкове  захворювання, 
для  якого  характерна  гіперпігментація  шкіри  кі¬ 
нцівок,  інколи  -  шиї,  обличчя,  промежини. 
АКРбПОЛЬ,  -я,  ч.  У  Стародавній  Греції  -  укріплена 
центральна  частина  міста,  розташована  звичайно 
на  горі. 

АКРОСКЛЕРйЗ,  -у,  ч.  Форма  системної  склеродермії, 
при  якій  спостерігається  ураження  дистальних 
відділів  кінцівок. 

АКРОСбМА,  -и,  ж •.,  біол.  Органоїд  сперматозоїда, 
розміщений  на  верхівці  його  голівки. 

АКРОТЕРІЙ,  -я,  ч.  Скульптурна  прикраса  над  кутами 
або  на  вершині  фронтону  архітектурної  споруди. 
АКРОТЙЗМ,  -у,  ч.  Відсутність  пульсу  при  пальпато- 
рному  дослідженні. 

АКРОТРОФОНЕВРйЗ,  -у,  ч.  Порушення  трофіки,  пе¬ 
реважно  дистальних  відділів  кінцівок,  зумовлені 
розладами  периферичного  кровообігу. 

АКРОФйБіЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Нав'язливий  страх  -  бо¬ 
язнь  висоти,  високих  місць  із  запамороченням. 
АКРОФОНІЯ,  -ї,  ж.  Складнос корочені  слова  з  почат¬ 
кових  літер  словосполучення,  які  читаються  як 
звичайне  слово,  напр.  СНІД. 

АКРОФбР,  -у,  ч.  Герметичний  резервуар,  що  його 
використовують  у  виробництві  шампанських  вин. 
АКРОЦЕНТРЙЧНИЙ,  -а,  -е:  **  Акроцентрйчні  хромо- 
сбми  -  паличкоподібні  хромосоми  з  центромірою 
(кінетохорою)  на  кінці. 
акроцефалія  див.  акрокефалія. 

АКРОЦІАНбЗ,  -у,  у.,  мед.  Синюшне  забарвлення  кі¬ 
нцівок,  в  основному  при  порушенні  кровообігу. 
АКСАІТ,  -у,  ч.  Мінерал;  безбарвні  або  світло-сірі 
кристали. 

АКСАКАЛ,  -а,  ч.  У  народів  Середньої  Азії  -  мудра 
шанована  літня  людина,  а  також  форма  ввічливо¬ 
го  звертання  до  чоловіків. 

АКСЕЛЕРАнТ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  акселерат. 
АКСЕЛЕРАнтка,  -и.  Жін.  до  акселерйнт. 

АКСЕЛЕРАТ,  -а,  ч.  Підліток,  юнак,  який  внаслідок 
акселерації  (у  1  знач.)  є  вищим  на  зріст,  фізично 
більше  розвинутим,  ніж  його  ровесники  поперед¬ 
ніх  поколінь. 

АКСЕЛЕРАТКА,  -и.  Жін.  до  акселерат. 

АКСЕЛЕРАТОР,  АКЦЕЛЕРАтОР,  -а,  ч.  1.  Пристрій,  що 
регулює  надходження  робочої  суміші  до  цилінд¬ 
рів  двигуна  внутрішнього  згоряння  для  зміни  кі¬ 
лькості  обертів;  педаль,  ручка,  що  приводить  у 
дію  цей  пристрій.  2.  екон.  Показник  у  вигляді 
множника,  на  який  кожна  грошова  одиниця  при¬ 
рощеного  прибутку  збільшує  інвестиції.  3.  спец. 
Спеціалізований  пристрій  ЕОМ  для  прискореного 
виконання  певних  операцій  без  внесення  змін  в 
архітектуру  ЕОМ. 

АКСЕЛЕРАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Набагато  раніше  або  швид¬ 
ше  формування  якогось  органа  в  період  ембріона¬ 
льного  розвитку  порівняно  з  іншими  органами 
або  зародком  у  цілому.  2.  Прискорений  фізичний 
розвиток  людини.  //  Прискорення  росту  і  стате¬ 
вого  дозрівання  дітей  і  підлітків  порівняно  з  їхні¬ 
ми  ровесниками  попередніх  поколінь.  3.  перев. 
Про  стрімке  зростання,  збільшення  чого-небудь. 
АКСЕЛЕРОВАНИЙ,  -а,  -е.  Прискорений. 
АКСЕЛЕРОГРАФ,  -а,  ч.  Акселерометр  з  автоматич¬ 
ним  записувальним  пристроєм. 

АКСЕЛЕРОМЕТР,  -а,  ч.  Прилад,  яким  вимірюють  при¬ 
скорення  або  перевантаження,  що  виникають  під 
час  випробування  різних  машин  та  їхніх  систем. 
АКСЕЛЬБАНТ,  -а,  ч.  1.  У  формі  деяких  військових 
чинів  -  наплічний  шнур  зі  срібних  або  золотих  ни¬ 
ток,  оздоблений  металевими  наконечниками. 
2.  Наплічна  нашивка  на  вбранні  лакеїв,  швейцарів. 
АКСЕРОФТОЛ,  -у,  у.  Ретинол,  вітамін  А. 

АКСЕСУАР,  -а,  у.  1.  Характерна  для  чого-небудь  оз¬ 
нака,  предмет.  //  Деталь  оформлення,  оздоблен¬ 
ня.  **  Невіддільні  аксесуари  -  предмети  тривало¬ 
го  користування,  фізично  пов'язані  з  об'єктом  не¬ 
рухомості.  2.  тільки  мв.  Другорядні,  побічні  яви¬ 
ща,  деталі,  які  доповнюють  що*небудь,  створю¬ 
ють  фон.  //  Дрібні  речі,  предмети  театральної  об¬ 
становки;  бутафорія. 

АКСЕСУАрнии,  -а,  -е.  Прикм.  до  аксесуар. 
АКСИЛЙРНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  пахвової 
ямки. 

АКСИНІТ,  -у,  у.  Мінерал  підкласу  кільцевих  силіка¬ 
тів. 

АКСИФОІДІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  мечоподіб¬ 
ного  відростка  грудини. 

АКСІАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Осьовий. 

АКСіАльніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  аксіальний. 
аксіАльно.  Присл.  до  аксіальний. 

АКСІОЛОГІЧНИИ,  -а,  -е.  Який  розглядає  що-небудь 
під  кутом  зору  його  цінності  для  кого-,  чого-не¬ 
будь;  ціннісний. 

АКСЮЛбГІЯ,  -ї,  ж.  Учення  про  природу  моральних, 
естетичних  та  інших  цінностей,  їх  зв’язку  між 
собою,  Із  соціальними,  культурними  чинниками 
та  особистістю  людини.  **  Аксіолбгія  виховання  - 
орієнтація  на  цінності,  що  сприяють  задоволенню 
потреб  людини  та  відповідають  особистим  запи¬ 
там  і  нормам  у  певній  історичній  та  життєвій  си¬ 
туації. 

АКСІйМА,  -и,  ж.  1.  Вихідне  положення  в  науці,  яке 
приймається  без  доказів  і  лежить  в  основі  доказу 
правдивості  інших  положень.  2.  перев.  Незапере¬ 
чна  істина,  цілком  очевидне  твердження. 
АКСІОМАТИЗАціЯ,  -ї,  ж.  Побудова  аксіоматичної  си¬ 
стеми  в  науці. 

АКСІОМАТИЗбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 


до  аксІоматизувіти.  //  у  знач,  прикм. 

АКСЮМАТИЗбВАНіСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за 
знач,  аксіоматизбваний. 

АКСЮМАТИЗОВНИЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  аксіомати- 
зувати. 

АКСІОМ АТИЗбВН ЇСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  аксІО- 
матизбвний. 

АКСЮМАТИЗОВУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і 
мин.  ч.  до  аксіоматизувіти. 

АКСЮМАТИЗУВАти,  -ую»  -уєш,  ведок.  Здійснювати 
аксіоматизацію. 

АКСІОМАТИКА,  -и,  ж.  Сукупність  аксіом,  що  лежать 
в  основі  тієї  чи  іншої  науки. 

АКСЮМАТЙчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  аксібма.  **  Аксі- 
оматйчний  мбтод  -  спосіб  побудови  наукової  тео¬ 
рії,  в  основу  якої  покладено  аксіоми. 

АКСІОМЕТР,  -а,  ч.  Інструмент  для  вимірювання  від¬ 
хилення  осі  приладу  від  початкової  площини. 

АКСіОн,  -а,  ч.,  фіз.  Ппотетична  нейтральна  псевдо- 
скалярна  частинка,  введена  для  збереження  інва¬ 
ріантності  квантової  хромодинаміки. 

АКСІС,  -а,  ч.  Парнокопита  тварина  родини  оленів. 

АКСбТд,  -а,  ч.,  мат.,  фіз.  Геометричне  місце  миттє¬ 
вих  осей  обертання. 

АКСОЛЕМА,  -и,  ж.,  ават.  Плазматична  мембрана  мі- 
єлінізованого  аксона. 

АКСОЛОТЛЬ,  -я,  ч.,  біол.  Личинка  хвостатого  зем¬ 
новодного  -  тигрової  амбістоми,  здатна  до  розм¬ 
ноження. 

АКСбН,  -а,  ч.  Те  саме,  що  неврйт. 

АКСОНАМ  А,  -и,  ж.  Стержень  війки  війчастих  клі¬ 
тин,  який  складається  з  мікротрубочок. 

АКСбнний,  -а,  -є.  Прикм.  до  аксон. 

АКСОНОМЕТРИЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аксонометрія. 

АКСОНОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Спосіб  зображування  предме¬ 
тів,  за  якого  на  площину  зображень  проектують¬ 
ся  і  предмет,  і  осі  прямокутної  системи  коорди¬ 
нат,  до  яких  віднесено  зображуваний  предмет. 

АКСОНОТМЕЗИС,  -у,  ч.  Внутрішньостовбурове  пош¬ 
кодження  нерва  без  ушкодження  його  сполучнот¬ 
канинної  строми. 

АКСйн-РЕФЛЕКС,  -у,  ч.  Нервова  реакція,  що  відбу¬ 
вається  у  межах  розгалужень  одного  чутливого 
нервового  волокна  без  участі  головного  й  спинно¬ 
го  мозку;  несправжній  рефлекс. 

АКСОПЛАЗМА,  -и,  ж.  Цитоплазма  аксона. 

АКТ,  ч.  1.  род.  -у.  Окремий  прояв  якої-небудь  дія¬ 
льності;  дія,  подія,  вчинок.  2.  род.  -у.  Закінчена 
частина  театральної  вистави,  драматичного  твору; 
дія.  3.  род.  -а.  Писаний  указ,  грамота,  постанова 
державного,  суспільного  значення.  //  Офіційний 
документ,  Протокол,  за-пис  про  який-небудь 
факт.  **  Акти  громадянського  стйну  -  записи  спе¬ 
ціальними  державними  органами  фактів  наро¬ 
дження,  смерті,  шлюбу,  розлучення  і  т.  ін.  Коме¬ 
рційний  акт  -  документ,  який  засвідчує  недоста¬ 
чу,  пошкодження  або  псування  вантажу,  норма- 
тйвний  акт  -  офіційний  документ,  випущений 
уповноваженими  органами  влади.  Акт  ревізії  - 
офіційний  документ  про  результати  перевірки  фі¬ 
нансово-господарської  діяльності  підприємства. 
4.  род.  -а,  заст.  Урочисті  збори  в  шкільних  закла¬ 
дах  у  зв'язку  з  закінченням  навчального  року. 

АКТЕОН,  -а,  ч.  У  грецькій  міфології  -  мисливець, 
який  побачив,  як  купалася  богиня  Діана  з  німфами. 

АКТЙВ,  -у,  ч.  І.  Найбільш  діяльна,  ініціативна,  пе¬ 
редова  частина  якої-небудь  організації,  колекти¬ 
ву.  2.  фін.  Частина  господарського  балансу,  що 
відображає  на  певну  дату  всі  матеріальні  ціннос¬ 
ті,  кошти  й  боргові  вимоги,  належні  даному  підп¬ 
риємству  або  установі;  прот.  пасив.  //  Майнові 
права,  що  належать  фізичній  або  юридичній  осо¬ 
бі.  //  мв.  актйви.  Економічні  ресурси  підприємст¬ 
ва,  що  використовуються  в  господарській  діяль¬ 
ності  та  належать  підприємству  на  правах  власно¬ 
сті.  **  Грошові  актйви  -  кошти,  які  перебувають 
у  розпорядженні  підприємства  на  певну  дату  і  є 
його  активами  у  формі  готових  засобів  оплати. 
Депозитарні  актйви  -  передані  на  зберігання  до 
депозитарію  цінні  папери,  ліквідні  актйви  -  акти¬ 
ви  (кошти,  цінні  папери,  матеріальні  цінності  та 
ін.),  які  можуть  бути  швидко  реалізовані  та  вико¬ 
ристані  для  сплати  боргових  зобов’язань.  Матеріа¬ 
льні  актйви  -  основні  фонди  й  оборотні  активи 
будь-якого  виду,  відмінного  від  коштів,  цінних 
паперів  та  інших  нематеріальних  активів,  нелік¬ 
відні  актйви  -  активи  підприємства,  які  можуть 
бути  реалізовані  без  втрат  своєї  балансової  вартос¬ 
ті  лише  протягом  тривалого  часу,  нематеріальні 
актйви  -  активи  підприємства,  які  не  мають  ма¬ 
теріально-речової  форми  (авторські  права,  програ¬ 
мне  забезпечення  і  т.  ін.).  оборбтні  (потбчні)  ак¬ 
тйви  -  майнові  цінності  підприємства,  які  обслу¬ 
говують  поточний  господарський  процес  і  повніс¬ 
тю  споживаються  протягом  одного  виробничо-ко¬ 
мерційного  циклу,  операційні  актйви  -  активи 
підприємства,  безпосередньо  задіяні  в  його  вироб¬ 
ничій  діяльності  для  отримання  доходу  внаслідок 
цієї  діяльності,  папербві  актйви  -  фінансові  ак¬ 
тиви  (акції,  облігації  та  інші  цінні  папери).  Поза¬ 
оборотні  актйви:  а)  майнові  цінності  підприємст¬ 
ва,  які  багаторазово  беруть  участь  у  його  господа¬ 
рській  діяльності;  б)  власні  ресурси  підприємства, 
які  вибули  з  господарського  обороту,  але  й  далі 
перебувають  на  його  бухгалтерському  балансі. 
Процентні  актйви  -  активи,  що  приносять  проце¬ 
нтний  дохід,  резервні  міжнарбдні  актйви  -  валю¬ 
тні  активи  держав  (банків,  транснаціональних  ко¬ 
рпорацій),  що  є  резервами  міжнародних  платіж¬ 
них  засобів.  Роббчі  актйви  -  кошти  банку,  надані 


кредити,  а  також  інші  кошти  й  активи,  що  при¬ 
носять  прибуток  банкові.  Фінансові  актйви  —  ак¬ 
тиви  підприємства  у  формі  наявних  коштів  та  рі¬ 
зних  фінансових  інструментів,  чйсті  актйви  -  ма¬ 
йнові  цінності  підприємства,  отримані  за  рахунок 
власного  капіталу.  3.  фін.  Перевищення  грошо¬ 
вих  надходжень  держави,  що  їх  одержують  із-за 
кордону,  над  її  закордонними  виплатами.  4.  пе- 
рев.  Досягнення,  надбання. 

АКТИВАТОР,  -а,  ч.,  спец.  Речовина,  що  надає  моле¬ 
кулам  іншої  речовини  здатності  вступати  в  хіміч¬ 
ну  реакцію,  прискорює  перебіг  хімічної  реакції. 
//  Те,  що  посилює  діяльний  стан  чого-небудь. 
АКтивАторний,  -а,  -е.  Прикм.  до  активАтор. 
АКТИВАЦІЙНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Прикм.  до  активАція. 
**  Активаційний  ані  ліз  -  визначення  якісного  й 
кількісного  складу  речовин  за  випромінюванням 
ними  радіоактивних  ізотопів. 

АКТИВАЦІЯ,  -ї,  ж.,  спец.  Перехід  із  недіяльного  ста¬ 
ну  в  діяльний;  посилення  діяльного  стану.  **  Ак¬ 
тивація  яйцй  -  перехід  зрілого  яйця  зі  стану  спо¬ 
кою  до  розвитку. 

АКТИВІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Дія  за  знач,  активізувати  і  стан 
за  знач,  активізуватися. 

АКТИВІЗМ,  -у,  ч.  1.  Літературний  і  громадський  лі- 
воінтелігентський  напрям  у  деяких  західноєвро¬ 
пейських  країнах  другого  десятиріччя  20  ст. 
2.  Вияв  активності. 

АКТИВІЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
активізувати. 

АКТИВІЗУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  активізувати. 
АКТИВІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  педок.  і  док.,  перед.  Ро¬ 
бити  кого-,  що-небудь  діяльнішим,  активнішим. 
АКТИВІЗУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  педок.  і  док.  Ста¬ 
вати  діяльнішим,  активнішим. 

АКТИВІСТ,  -а,  ч.  Діяльний  член  якого-небудь  колек¬ 
тиву;  громадський  діяч. 

АКТИВІСТКА,  -и.  Жін.  до  активіст. 

АКТИВІСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  активіст,  активіс¬ 
тка. 

АКТИВНИЙ,  -а,  -е.  1.  Енергійний,  діяльний;  прот. 
пасивний.  //  Який  розвивається,  діючий. 
”  актйвнє  вйборче  прАво,  політ.  -  право  грома¬ 
дян  брати  участь  у  виборах  до  представницьких 
органів  державної  влади.  2.  спец.  Здатний  вступа¬ 
ти  в  реакцію,  взаємодіяти  з  чим-небудь.  3.  грай. 
Який  показує  дію,  що  переходить  на  об'єкт  (про 
зворот,  стан).  Дієслово  активного  етапу.  “  Актйв- 
ний  словийк,  ліагв.  -  запас  слів,  яким  практично 
користується  людина  в  усній  та  писемній  мові. 
4.  фін.  Стос,  до  активу  (у  2  знач.).  **  Активні  опе¬ 
рації  -  розміщення  наявних  фінансових  ресурсів 
з  метою  пустити  їх  в  обіг  і  одержати  прибуток. 
АКТЙВНІСТЬ,  -пості,  ж.  1.  Властивість  за  знач,  ак- 
тйвний  1.  //  Енергійна  діяльвість;  діяльна  участь 
у  чому-небудь;  прот.  пасивність.  2.  спец.  Зда¬ 
тність  до  реакції,  взаємодії  з  чим-небудь. 
активно.  Присл.  до  актйвмий. 

АКТИВНОДІЮЧИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  активно  діє. 
АКТИВОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ак- 
тивувАти.  **  Активбване  вугілля  -  речовина,  що 
її  застосовують  для  поділу  суміші  газів,  очищен¬ 
ня  розчинів  від  органічних  домішок;  адсорбент. 
АКТИВОВАНІСТЬ,  -ності,  ч.  Властивість  за  знач,  ак¬ 
ти  вбваний. 

АКТИВУвАльний,  -а,  -е.  Такий,  що  володіє  власти¬ 
вістю  активування.  //  Такий,  що  здійснює  акти¬ 
вування. 

АКТИВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.,  активувати. 
АКТИВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  педок.  і  док.,  перед.  Здійс¬ 
нювати  активацію  чого-небудь.  //  Піддавати  вугі¬ 
лля  спеціальній  обробці  з  метою  збільшення  його 
вбирної  здатності  (активності). 

АКТИВУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  акти- 
вувАти. 

АКТИН,  -у,  ч.,  фізіол.  Білок  м'язової  тканини;  бере 
участь  у  м'язовому  скороченні  разом  з  міозином. 
АКТИНІДИ  див.  актинбіди. 

АКТИНІДІЯ,  -ї,  ж.  Багаторічна  витка  чагарникова 
рослина  з  кисло-солодкими  ягодами,  що  їх  вико¬ 
ристовують  у  кондитерській  промисловості  та  на¬ 
родній  медицині. 

АКТИНІЄВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  актйній.  Актинієвий 
ряд  елементів. 

АКТИНІЙ,  -ю,  ч.  1.  Ас.  Радіоактивний  хімічний  еле¬ 
мент,  рідкісний  у  природі.  2.  Проста  речовина  - 
сріблястий  метал,  що  слабо  світиться  у  темряві 
блакитним  світлом. 

АКТИНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  випромі¬ 
нювання. 

АКТИНІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  випромінення 
чинити  фотографічну  дію  на  світлочутливий  ма¬ 
теріал. 

АКТИНІЯ,  -ї,  ж.  Морська  тварина  типу  кишковопо¬ 
рожнинних  із  щупальцями  для  хапання  їжі;  мор¬ 
ський  анемон. 

АКТИНОБАЦИ льбз ,  -у,  ч.  Інфекційне  захворювання 
перев.  великої  рогатої  худоби,  зрідка  людини, 
спричинюване  мікроскопічним  грибком;  характе¬ 
ризується  гнійним  ураженням  м  яких  тканин  го¬ 
лови,  шиї  тощо;  псевдоактиномікоз. 

АКТИНОГРАмА,  -и,  ж.  Графічне  зображення  інтен¬ 
сивності  радіації  (випромінювання)  Сонця. 
АКТИНбГРАФ,  -а,  ч.  Самописний  прилад  для  реєстра¬ 
ції  інтенсивності  радіації  (випромінювання)  Сонця. 
АКТИНОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Реєстрація  інтенсивності  ра¬ 
діації  (випромінювання)  Сонця. 

АКТИНбЩИ,  -ів,  ми.  Ас  -  Ьг.  Родина  із  15-ти  спорі¬ 
днених  хімічних  елементів. 

АКТИНбІДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  актинбщи. 


АКТИНОЛІТ,  -у,  ч.  Породоутворюючий  мінерал  кла¬ 
су  силікатів,  зеленого  кольору;  використовується 
як  кислото-  і  вогнетривкий  матеріал. 

АКТИНОЛбГіЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  актинометрія. 

АКТИНОМЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  вимірювання  інтен¬ 
сивності  прямої  сонячної  радіації. 

АКТИНОМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  актинбметр. 

АКТИНОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  1.  Розділ  геофізики,  що  вив¬ 
чає  процеси  сонячного,  земного  й  атмосферного 
випромінювання.  2.  Сукупність  методів  вимірю¬ 
вання  радіації  Землі. 

АКТИНОМІКОЗ,  -у,  ч.  Захворювання  людини  та  дея¬ 
ких  сільськогосподарських  тварин,  спричинюване 
актиноміцетами. 

АКТИНОМікбзний,  -а,  -е.  Прикм.  до  актиномікбз. 

АКТИНОМЖбМА,  -и,  ж.  Проліферативна  реакція, 
яка  відмежовує  інфекційне  вогнище  від  оточую¬ 
чих  тканин. 

АКТИНОМІЦЕТИ,  -ів,  мп.  (ода.  актиноміцет,  -у,  ч.). 
Група  мікроорганізмів,  що  поєднують  у  собі  риси 
бактерій  і  грибів. 

АКТИНОМІЦЙНИ,  -ів,  мп.  Група  антибіотиків,  які  ви¬ 
робляються  різними  штамами  актиноміцетів. 

АКТИНОМОРФНИЙ,  -а,  -е:  **  Актиномбрфна  квітка  - 
квітка,  через  центр  якої  можна  провести  не  мен¬ 
ше  двох  площин  симетрії,  що  поділяють  квітку 
на  рівні  половини. 

АКТИНОН,  -у,  ч.  Ап.  Радіоактивний  газ  із  дуже  ма¬ 
лим  періодом  напіврозпаду.  Небезпечний  для  ор¬ 
ганів  дихання. 

АКТИНОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Лікування  опроміненням. 

АКТИНОУРАн,  -у,  ч.  ізотоп  Урану,  одним  із  дочірніх 
продуктів  розпаду  якого  є  Актиній. 

АКТИНОУРАНОВИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  актиноурану. 

АКТИНОФАГ,  -а,  ч.  Вірус,  який  викликає  лізис  ак¬ 
тиноміцетів. 

АКТЙНУЛА,  -и,  ж.  Личинкова  стадія  розвитку  дея¬ 
ких  гідроїдних  поліпів. 

АКТИРУВАТИСЯ,  -рується,  педок.  1.  Оформлятися 
спеціальним  актом;  списуватися,  зніматися  з  об¬ 
ліку  за  актом.  2.  Офіційно  оголошуватися  неробо¬ 
чим  днем  через  сильний  холод,  непогоду. 

АКТОВАНИЙ,  -а,  -е,  дієприкм.  у  здач,  прикм.  Списа¬ 
ний,  знятий  з  обліку  за  актом.  **  Актований  день 

-  офіційно  оголошений  неробочий  день  (на  будів¬ 
ництві,  відкритому  майданчику  і  т.  ін.)  через  си¬ 
льний  холод,  негоду. 

Актовий,  -а,  -е.  Прикм.  до  акт  3,  4.  **  Актовий  зал 

-  зал  для  урочистих  зборів  у  навчальних  закла¬ 
дах,  установах  тощо.  Актові  кнйги  -  книги  держа¬ 
вної  реєстрації  актів  громадянського  стану. 

АКТОГРАма,  -и,  ж.  Графічний  запис  рухової  актив¬ 
ності  людини  або  тварин. 

АКТбГРАФ,  -а,  ч.  Прилад  для  автоматичного  запису 
циклу  активності  тварин. 

АКТОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Метод  реєстрування  рухової  ак¬ 
тивності  людини  або  тварин. 

АКТОМІОЗЙн,  -у,  ч.  Білок  м'язових  волокон,  що  мі¬ 
стить  актин  та  міозин. 

АКТОЛРОТЕКТОРИ,  -ів,  ми.  Лікарські  засоби  із  гру¬ 
пи  стимуляторів  працездатності. 

АКТбР,  -а,  ч.  1.  Виконавець  (професіонал)  ролей  у 
театральних  виставах.  2.  перев.,  розм.  Про  люди¬ 
ну,  яка  показує  себе  не  такою,  якою  вона  є  насп¬ 
равді. 

АКТбркА,  -и.  Жін.  до  актбр. 

АКТбРСТВО,  -а,  с.  1.  Заняття,  професія  актора. 
//  Гра  актора.  2.  Збірн.  до  актор  1.  3.  переп. 
Штучність,  манірність,  нещирість  у  поведінці; 
удавання. 

АКТбРСТВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  педок.  1.  розм.  Бути, 
працювати  актором.  2.  переп.  Бути  штуч-ним,  ма¬ 
нірним,  нещирим  у  поведінці;  удавати. 

АКТбРСЬКИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  актбр  1.  Акторська 
молодь.  //  Власт.  акторові. 

АКТОРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  педок.,  рідко.  Те  саме,  що 

актбрствувати. 

АКТРИСА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  актбрка. 

АКТУАЛІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Дія  за  знач,  актуалізувати  і 
стан  за  знач,  актуалізуватися.  **  Актуалізація  дй- 
них  -  регулярне  внесення  змін  в  інформаційні 
фонди.  Актуалізація  інформації  -  сукупність  опе¬ 
рацій  з  підтримання  інформаційної  бази  в  стані, 
що  відображує  всі  зміни  об'єкта  на  поточний  мо¬ 
мент  часу. 

АКТУАЛІЗМ,  -у,  ч.  1.  Суб'єктивно-ідеалістичне  вчен¬ 
ня  про  вічну  мінливість  буття.  2.  Один  із  порів¬ 
няльно-історичних  методів  дослідження  історії 
розвитку  Землі;  полягає  у  вивченні  минулого  че¬ 
рез  пізнання  сучасності. 

АКТУАЛіЗбвАНИИ,  -а,  -є.  Дієприкм.  до  актуалізува¬ 
ти.  //  актуалізбвано,  безос.  прпеудк.  сл. 

АКТУАЛІЗУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  актуалізувати. 

АКТУАЛІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  і  педок,  перед.  Ро¬ 
бити  актуальним,  актуальнішим. 

АКТУАЛІЗУВАТИСЯ,  -уюся,  -Уєшся,  док.  і  педок.,  не- 
перед.  Ставати  актуальним,  актуальнішим. 

АКТУАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Важливий  для  даного  часу; 
який  відповідає  найважливішим  потребам  сучас¬ 
ності. 

АКТУАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  актуальний. 
**  Актуальність  дАних  -  властивість  даних  пере¬ 
бувати  в  актуальному  стані. 

актуально.  Присл.  до  актуальний. 

АКТУАРІЙ,  -я,  ч.  1.  заст.  Протоколіст,  реєстратор. 
2.  Спеціаліст  із  техніки  розрахунків  страхування. 

АКТУАрний,  -а,  -е.  Прикм.  до  актуАрій.  **  АктуАрні 
розрахунки  -  система  закономірностей,  які  вста¬ 
новлюють  відносини  між  страхувальником  та 
страховиком. 


АКУСТОМАГНІТОЕЛЕКТРЙЧНИЙ 

АКТУРіАт,  -а,  ч.  Методи  використання  статистики 
та  теорії  ймовірностей  у  страхуванні  та  фінансо¬ 
вих  операціях. 

АКТЮБІНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Актюбінськ. 
АКУЗАЛГІЯ,  -І,  ж.  Виникнення  болю  при  дії  звуко¬ 
вого  подразника. 

АКУЛА,  -и,  ж.  1.  Велика  хижа  морська  риба.  2.  пе¬ 
реп.  Про  великих  ділків. 

АКУЛОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  акула. 

АКУЛОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Схожий  на  акулу;  такий, 
як  у  акули. 

АКУЛЬТУРАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Процес,  у  перебігу  якого 
контакти  між  різними  культурними  групами  при¬ 
водять  до  набуття  нових  зразків  культури  однією 
з  них  або,  можливо,  обома  разом  із  повним  або 
частковим  сприйняттям  іншої  культури.  2.  Будь- 
яке  передання  культури  від  однієї  групи  іншій, 
зокрема  від  одного  покоління  іншому. 

АКУЛЯЧИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  акула. 

АкУмЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  вимірювання  гостроти 
слуху. 

АКУМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  аудіомАтрія. 
АКУМУЛЬОВАНИЙ ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
акумулювАти.  //  у  знач,  прикм.  Акумульована 
енергія  вітру.  **  Акумульбваний  дивіденд  -  диві¬ 
денд,  який  своєчасно  не  виплачено  акціонерам  і 
який  має  бути  виплачений  в  наступному  році. 
АКУМУЛЬбВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  акуму¬ 
льбваний. 

АКУМУЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Що  володіє  властивістю 
акумулювання.  //  Що  здійснює  акумулювання. 
АКУМУЛЮВАННЯ,  -я,  с.,  спец.  Дія  за  знач.  акумулю¬ 
вАти  і  стан  за  знач.  акумулювАтися. 
АКУМУЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  педок.,  перед.,  спец. 
Збирати,  нагромаджувати,  зосереджувати. 
АКУМУЛЮВАТИСЯ,  -йеться,  педок.,  спец.  Збиратися, 
нагромаджуватися,  зосереджуватися. 
АКУМУЛіЬючий,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
акумулювАти. 

АКУМУЛЯТИВНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Стос,  до  акумуляції, 
пов'язаний  з  нею.  Акумулятивна  діяльвість  вітру. 
АКУМУЛЯТОР,  -а,  ч.  1.  Прилад  для  накопичення 
електричної  енергії  з  метою  дальшого  її  викорис¬ 
тання.  **  БатарАя  акумуляторів  -  те  саме,  що 
акумуляторна  батарАя.  2.  гідр.  Апарат  для  нагро¬ 
мадження  енергії  води  в  гідравлічних  установках. 
3.  Прилад,  пристрій  для  накопичення  інформації 
з  метою  її  подальшого  використання.  //  Регістр, 
що  його  використовують  для  збереження  резуль¬ 
татів  операції. 

АКУМУЛЯТОРНА,  -ої,  ж.  Приміщення,  де  знаходять¬ 
ся  акумулятори  (див.  акумулятор  1). 
акумуляторний,  -а,  -е.  Прикм.  до  акумулЯтор. 
//  Який  живиться  струмом  з  акумулятора. 
//  Який  виробляє  акумулятори.  **  Акумуляторна 
батарАя  -  джерело  струму,  що  складається  з  пос¬ 
лідовно  сполучених  гальванічних  елементів,  які 
мають  властивість  перезаряджатися.  Автомобіль- 
пий  акумулятор. 

АКУМУЛЯТОРНО-ЗАРЯДНИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для 
заряджання  акумуляторних  батарей. 
АКУМУЛЯЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  акумулйція. 
АКУМУЛЯЦІЯ,  -ї,  ж.,  спец.  Збирання,  нагромаджен¬ 
ня,  зосередження  чого-небудь.  //  Нагромадження 
в  органах  і  тканинах  тварин  за  їх  місцеперебуван¬ 
ням  хімічних  речовин  (пестицидів,  нітратів,  нук- 
леїдів  та  ін.),  які  знаходяться  в  навколишньому 
середовищі. 

АКУПЕДІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  теорії  виховання  і  навчан¬ 
ня  дітей  з  вадами  слуху. 

АКУЛРЕСУРА,  -и,  ж.,  мед.  1.  Точковий  масаж  через 
вплив  на  біологічно  активні  точки.  2.  Біологічно 
активні  точки  тіла  людини. 

АКУПУНКТУРА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  голкотерапія,  го- 
лковкблювання. 

АКУРАТ,  присл. ,  розм.  Точно,  якраз. 

АКУРАТЙСТ,  -а,  ч„  розм.  Про  людину,  що  додержу¬ 
ється  порядку,  точності. 

АКУРАТйСТКА,  -и.  Жін.  до  акуратйст. 
АКУРАТНЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Пестл.  до  акурАтний. 
АКУРАТНЕНЬКО.  Присл.  до  акурАтненький. 
АКУРАТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  додержується  порядку, 
точності  (про  людину).  2.  Який  підтримується  в 
порядку;  старанно  зроблений;  точно  виконуваний 
або  виконаний  (про  предмет  і  дію). 

АКУРАТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  акурАтний. 
АКУРАТНО.  Присл.  до  акурАтний. 

АКУСМА,  -и,  ж.  Слухове  уявлення  про  звук. 
АКУСТИК,  -а,  ч.  Фахівець  з  акустики.  //  Той,  хто 
обслуговує  звуковловлювальні  апарати. 

АКУСТИКА,  -и,  ж.  1.  Розділ  фізики,  що  вивчає  зву¬ 
кові  явища.  2.  Чутність  звуків  у  якому-небудь 
приміщенні  (театральній  залі,  соборі  тощо). 
АКУСТИКОФОБІЯ,  -ї,  ж.  Патологічні  рухові  і  психіч¬ 
ні  реакції  при  дії  звукового  подразнення. 
АКУСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  акустики.  2.  Який 
має  добру  акустику  (у  2  знач.),  добру  чутність. 
АКУСТОЕЛЕКТРИЧНИИ,  -а,  -е:  **  Акустоелектрйчний 
ефбкт,  фіз.  -  поява  у  провіднику  постійного  стру¬ 
му  у  замкненому  колі  при  поширенні  в  ньому 
акустичної  хвилі. 

АКУСТОЕЛЕКТРбНІКА,  -и,  ч.  Розділ  фізики,  що  вив¬ 
чає  збудження,  поширення  і  взаємодію  акустич¬ 
них  хвиль  в  різних  середовищах. 
АКУСТОЕЛЕКТРбнниЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  акустоелектро- 
ніки. 

АКУСТОМАГНІТОЕЛЕКТРЙЧНИЙ,  -а,  -е:  **  Ахустомагні- 
тоелектрйчний  ефАкт,  фіз.  -  виникнення  по¬ 
перечної  електрорушійної  сили  під  дією  ультраз¬ 
вукової  хвилі  у  твердому  провіднику,  якого  роз- 

19 


АКУСТОбПТИКА 

міщено  у  магнітному  полі. 

АКУСТОбПТИКА,  -и,  у.  Розділ  фізики,  що  вивчає 
взаємодію  акустичних  і  електромагнітних  хвиль 
у  твердих  тілах  і  рідинах. 

АКУСТООПТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  акустооптики. 
**  Акустооптйчна  рефракція,  фіз.  -  викривлення 
ходу  променів  світла  в  неоднорідно  деформовано¬ 
му  звуковою  хвилею  середовищі. 

АКУСФЕРА,  -и,  ж.  Прилад  для  дослідження  здатно¬ 
сті  людини  визначати  напрямок  звуку. 

АКУТ,  -а,  у.,  лівгв.  Один  із  видів  музикального  наго¬ 
лосу  (висхідний)  у  давньогрецькій,  сербській  та  ін¬ 
ших  мовах.  //  Знак  цього  наголосу  на  письмі  ('). 
АКУШЕР,  -а,  ч.  Лікар  -  фахівець  з  акушерства. 
АКУШЕр-ПНЕКбЛОГ,  акушЄра-гінек6лога,  ч.  Лікар- 
фахівець  з  акушерства  і  гінекології. 

АКУШ&РКА,  -и.  Жінка  з  середньою  медичною  осві¬ 
тою,  що  має  право  самостійно  надавати  медичну 
допомогу  під  час  пологів. 

АКУШЕРСТВО,  -а,  с.  1.  Галузь  медицини,  що  розроб¬ 
ляє  заходи  лікарської  допомоги  жінкам  під  час 
вагітності,  пологів  і  в  післяпологовий  період. 
2.  Діяльність  акушера,  акушерки. 
акушерський,  -а,  -е.  Прикм.  до  акушбр  і  акушерка. 
АКУШЕРСЬКО-ГІНЕКОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -є.  Пов’язаний  із 
акушерством  та  гінекологією. 

АКУШЕРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок,  веперех.  Займати¬ 
ся  акушерством  (у  2  знач.),  бути  акушером,  аку¬ 
шеркою. 

АКХ'ЙНА,  -и,  ж.  Оповідний  жанр  найдавніших  літе¬ 
ратурних  пам'яток  стародавньої  Індії. 
акцелерАтор  двв.  акселератор. 

АКЦЕЛЕрАціЯ,  -ї,  ж.  1.  біол.  Прискорення  формува¬ 
ння  окремих  частин  зародка.  2.  автр.  Прискорен¬ 
ня  соматичного  розвитку  і  фізіологічного  дозріва¬ 
ння  дітей  та  підлітків.  3.  У  широкому  значенні  - 
зміна  розмірів  тіла  та  строків  розвитку  людини. 
АКЦЕЛЕРОТРАВМА,  -и,  ж.  Шкідлива  дія  зміни  шви¬ 
дкості  руху  на  організм  людини. 

АКЦЕНТ,  -у,  ч.  1.  Мимовільне  спотворення  звуків 
якої-небудь  мови  людиною,  для  якої  ця  мова  не  є 
рідною.  2.  лівгв.  Наголос  у  слові.  //  Знак  (*), 
яким  цей  наголос  позначається  на  письмі.  3.  муз. 
Виділення  окремого  звука  або  акорду  за  допомо¬ 
гою  динамічного  чи  логічного  підсилення.  4.  де¬ 
рев.  Особлива  увага  до  чого-небудь;  підкреслення. 
АКЦЕНТНИЙ,  -а,  -е,  лівгв.  Прикм.  до  акцбнт  2. 
АКЦЕнТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  акцентний. 
АКЦЕНТбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
акцентувати.  //  акцентбвано,  безос.  првсудк.  сл. 
АКЦЕНТОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  акцентб- 
ваний. 

АКЦЕнТбЛОГ.  -а,  ч.  Фахівець  з  акцентології. 
АКЦЕНТОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  акцентології. 
АКЦЕНТОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  мовознавства,  що  вив¬ 
чає  систему  словесних  наголосів  та  історичні  змі¬ 
ни  їх  в  окремій  мові  або  в  групі  споріднених  мов. 
АКЦЕНТУАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  акцентуація. 
АКЦЕНТУАЦІЯ,  -ї,  ж. р  лівгв.  1.  Вирізнення  наголосу 
в  слові;  акцентування.  2.  Система  наголосів  у  бу¬ 
дь-якій  мові  або  в  групі  споріднених  мов. 
АКЦЕНТУВАННЯ,  -я,  с.,  дерев.  Підкреслення  того, 
що  розглядається  як  головне,  основне. 
АКЦЕНТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док. ,  дерех.  і  без 
додатка ,  1.  лівгв.  Ставити  наголос;  наголошува¬ 
ти.  //  муз.  Вирізняти  окремий  звук  або  акорд, 
посилюючи  його  звучання.  2.  дерев.  Висувати  на 
перший  план,  підкреслювати  яку-небудь  думку  у 
висловлюванні,  повідомленні;  наголошувати. 
АКЦЕНТУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  акцентувати. 
АКЦЕПТ,  -у,  ч.  1.  фів.  Форма  розрахунків,  за  якої 
платіжна  вимога,  виписана  постачальником,  оп¬ 
лачується  банком  тільки  після  згоди  боржника. 
//  Напис  на  векселі,  що  потверджує  згоду  того, 
хто  має  сплатити  вексель.  2.  юр.  Згода  вступити 
в  договір  на  запропонованих  умовах.  3.  Форма 
внутрішньодержавних  та  міжнародних  безготів¬ 
кових  розрахунків.  4.  Письмове  повідомлення  за¬ 
мовником  переможця  торгів  (тендерів).  **  Банків¬ 
ський  акцепт:  а)  згода  банку  на  оплату  платіж¬ 
них  документів;  б)  векселі,  гарантовані  (акцепто¬ 
вані)  банком.  Вексельний  акцепт  -  згода  на  опла¬ 
ту  векселя,  яка  оформляється  у  вигляді  відповід¬ 
ного  напису  на  ньому  акцептанта.  "Мовчазнйй” 
акцепт  -  відсутність  (протягом  певного  часу)  від¬ 
мови  здійснити  платіж,  негатйвний  акцепт  -  по¬ 
рядок  оформлення  акцепту,  при  якому  у  письмо¬ 
вому  вигляді  дається  лише  відмова  від  акцепту. 
Позитйвний  акцепт  -  акцепт,  який  передбачає 
письмову  згоду  покупця  на  оплату  кожної  платі¬ 
жної  вимоги. 

АКЦЕПТАНТ,  -а,  у.,  фів.  Особа,  яка  підписує  платі¬ 
жний  документ,  беручи  на  себе  зобов'язання  своє¬ 
часно  його  оплатити. 

акцептАція,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  акцептування. 
АКЦЕПТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  акцепт  1.  **  Акцепт¬ 
ний  банк  -  банк,  який  спеціалізується  на  креди¬ 
туванні  зовнішньої  торгівлі.  Акцептний  дім  -  бан¬ 
ківська  установа  у  Великій  Британії,  яка  спеціа¬ 
лізується  на  кредитуванні  зовнішньої  торгівлі. 
Акцептний  кредйт  -  кредит,  що  його  банк  надає  у 
формі  акцепту  переказних  векселів  (тратт).  Акце¬ 
птна  фірма  -  фінансова  установа,  яка  спеціалізу¬ 
ється  на  акцептному  фінансуванні  експортерів. 
Акцептна  фбрма  розрахунків  -  форма  безготівко¬ 
вих  розрахунків. 

АКЦЕПТОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
акцептувАти.  //  акцептовано,  безос.  дрисудк.  сл. 
**  Акцептований  вЄксєль  -  вексель  (рахунок)  із 
зобов’язанням  оплатити  його,  Акцептоване  дору¬ 

20 


чення  -  платіжне  доручення  платника  своєму  ба¬ 
нку.  Акцептована  трАтта  -  один  із  цінних  папе¬ 
рів,  які  можуть  бути  продані  іншому  тримачеві 
до  настання  терміну  платежу  по  ним. 

АКЦЕПТОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  акцепт. 

АКЦЕПТОР,  -а,  у.  1.  Частинка,  що  приєднує  елект¬ 
рони.  2.  В  хімії  комплексних  сполук  -  компонен¬ 
та  (атом  чи  йон),  яка  за  певних  умов  приєднує 
два  електрони.  3.  В  радіаційній  хімії  -  частинка, 
що  реагує  з  вільними  радикалами.  3.  Одержувач 
повідомлення. 

АКЦЕпторний,  -а,  -є.  Прикм.  до  акцептор. 
АКЦЕПТУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  володіє  власти¬ 
вістю  акцептування  (у  2,  6  знач.).  //  Такий,  що 
здійснює  акцептування. 

АКЦЕПТУВАННЯ,  -я,  с.,  фів.  1.  Укладення  угоди  від¬ 
повідно  до  пропозицій  іншої  сторони.  2.  Затвер¬ 
дження  до  оплати  грошових  документів.  3.  Зобо¬ 
в’язання  оплатити  пред'явлений  рахунок,  вексель 
в  узгоджений  термін.  4.  Згода  банку  гарантувати 
виплату  вказаної  суми.  5.  Гарантоване  розміщен¬ 
ня  цінних  паперів.  **  Банківське  акцептування  - 
згода  банку  на  оплату  платіжних  документів. 
6.  дерев.  Схвалення. 

АКЦЕПТУВАТИ,  -Ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  дерех. 
1.  фів.  Затверджувати  до  оплати  грошові  докуме¬ 
нти  (платіжні  вимоги,  рахунки,  векселі  і  т.  ін.). 
//  Приймати  вексель,  рахунок  до  оплати.  2.  де¬ 
рев.  Схвалювати.  2.  Приставати  до  якоїсь  пропо¬ 
зиції. 

АКЦЕСІЙНИЙ,  -а,  -е.  Приєднувальний.  **  Акцесійний 
дбговір  -  договір,  підписуючи  який  держава  при¬ 
єднується  до  договору,  укладеного  раніше  між  ін¬ 
шими  державами. 

АКЦЕсіЯ,  -ї,  ж.  1.  Прирощення  власності,  переваж¬ 
но  нерухомого  майна.  2.  Приєднання  до  угоди  або 
договору.  3.  Юридична  приналежність  однієї  речі 
до  іншої,  внаслідок  чого  вона  не  переходить  без 
другої  речі  до  нового  власника. 

АКЦЕСОРНИЙ,  -а,  -е.  Привхідний.  **  Акцесорний 
дбговір  -  додатковий  договір  або  зобов’язання, 
що  долучається  до  договору,  укладеного  раніше 
між  іншими  державами.  **  Акцесорний  симптбм 
-  ознака  психічної  хвороби,  яка  психологічно  ви¬ 
водиться  із  іншої  її  ознаки. 

АКЦИДЕНТНИЙ,  -а,  -є.  Випадковий,  неістотний. 
АКЦИДЕНЦІЯ,  -ї,  ж.  Випадкова,  минуща,  тимчасова, 
неістотна  властивість. 

АКЦИЗ,  -у,  ч.  X.  Вид  непрямого  податку  на  продук¬ 
ти  масового  споживання  (цукор,  горілку,  тютюно¬ 
ві  вироби  і  т.  ін.),  що  його  підприємці  включають 
у  продажну  ціну.  2.  розм .,  заст.  Назва  установи, 
що  збирає  такий  податок. 

АКЦЙЗНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  акцйз.  //  розм.,  заст. 
Який  працює  в  акцизі  (у  2  знач.).  //  у  звач.  ім. 
акцйзний,  -ного,  ч.  Чиновник,  що  працює  в  акци¬ 
зі.  **  Акцйзний  збір  -  непрямий  податок  на  висо¬ 
корентабельні  та  монопольні  товари. 

АКЦЙЗНИК,  -а,  ч.,  розм.,  заст.  Акцизний  чиновник. 
АКЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Акція. 

АКЦІОНЕР,  -а,  ч.  Власник  акцій;  член  акціонерного 
товариства. 

АКЦІОНЕРКА,  -и.  Жін.  до  акціонер. 

АКЦІОНЕРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  акції  {двв.  Акція1). 
І  і  Заснований  на  акціях.  **  Акціонерний  банк  - 
банк,  організований  у  формі  акціонерного  товари¬ 
ства.  Акціонерне  товарйство  -  господарче  това¬ 
риство,  статутний  капітал  якого  розподілено  на 
певну  кількість  акцій,  закрйте  акціонерне  това¬ 
рйство  -  акціонерне  товариство,  яке  розповсю¬ 
джує  свої  акції  у  формі  закритої  підписки.  ВІдк- 
рйте  акціонерне  товарйство  -  акціонерне  товари¬ 
ство,  яке  розповсюджує  свої  акції  шляхом  відк¬ 
ритого  продажу.  Акціонерний  капітАл  -  основний 
грошовий  капітал  акціонерного  товариства,  який 
створюється  шляхом  випуску  та  продажу  акцій. 
Акціонерний  реєстр  -  список  власників  зареєст¬ 
рованих  акцій.  Акціонерний  сертифІкАт  -  доку¬ 
мент,  що  засвідчує  юридичне  право  власності  на 
акції. 

АКЦІОНЕРСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  акціонер.  Акціо- 
верські  ввескв. 

АКЦіонувАннЯ,  -я,  с .,  фів.  1.  Реорганізація  юриди¬ 
чної  особи  через  перетворення  її  на  акціонерне  то¬ 
вариство.  2.  Спосіб  приватизації  державних  і  му¬ 
ніципальних  підприємств  шляхом  перетворення 
їх  на  відкриті  акціонерні  товариства. 

АКЦІЯ1,  -ї,  ж.  цінний  папір,  який  свідчить  про  те, 
що  його  власник  вніс  певний  пай  у  підприємство. 
**  АктйвнІ  Акції  -  акції,  котирування  яких  регуля¬ 
рно  публікуються  у  газетах.  Акція  без  номіналь¬ 
ної  вАртостІ  -  акція,  яка  у  випадку  ліквідації  то¬ 
вариства  гарантує  акціонерам  повернення  тільки 
певної  частини  коштів.  Безкоигтбвна  (безоплАт- 
на)  Акція  -  акція,  що  и  безкоштовно  надають  ак¬ 
ціонерові  у  разі  збільшення  статутного  фонду.  Бе- 
зповорбтна  Акція  -  акція,  що  не  може  бути  пога¬ 
шена  доти,  доки  існує  емітент,  який  її  випустив. 
Акція  без  фіксбваного  номІнАлу  -  акція,  дивіден¬ 
ди  на  яку  нараховують  як  суму  коштів  на  одну 
акцію.  "Важкі"  Акція  -  акція,  ціна  якої  є  вищою 
за  середню  ринкову  ціну  акцій.  Винкульбвана  Ак¬ 
ція  -  різновид  іменних  акцій,  які  можна  переда¬ 
вати  у  треті  руки  тільки  з  дозволу  акціонерного 
товариства,  що  їх  випустило.  "ГарАчГ  Акції  -  ак¬ 
ції,  які  мають  великий  попит  на  біржі.  Екс-дивІ- 
дАндна  Акція  -  акція,  яка  може  продаватися  і  ку¬ 
пуватися  лише  після  виплати  дивідендів.  Заснбв- 
ницькі  Акції  -  акції,  що  поширюються  серед  зас¬ 
новників  акціонерного  товариства.  Здвбєні  Акції  - 


акції  двох  юридично  незалежних  акціонерних  то¬ 
вариств,  власниками  яких  фактично  є  одні  й  ті 
самі  особи.  іменнА  Акція  -  акція,  на  якій  є  ім’я  її 
власника.  Конвертбвана  Акція  -  акція,  власник 
якої  має  право  за  певних  умов  обміняти  її  на  зви¬ 
чайні  акції.  Кумулятивна  привілейбвана  Акція  - 
акція,  що  дає  право  її  власникові  отримати  в  ма¬ 
йбутньому  вчасно  не  виплачені  компанією  проце¬ 
нти.  некумулятйвна  Акція  -  акція  з  фіксованим 
доходом,  за  якою  не  виплачені  вчасно  дивіденди 
не  нагромаджуються,  номінатйвні  Акції  -  акції,, 
що  їх  видано  на  ім’я  певної  особи  і  які  реєструю¬ 
ться  у  книзі-реєстрі.  ОбмАжена  Акція  -  акція,  яка 
приносить  звичайні  дивіденди,  але  позбавляє  пов- 
ного__права  голосу.  Одноголбса  Акція  -  акція,  яка 
дає  п  власникові  право  одного  голосу.  ПлюрАльна 
Акція  -  акція,  яка  дає  акціонерові  право  декіль¬ 
кох  голосів.  Поворбтна  Акція  -  акція,  яка  може 
бути  викуплена  акціонерним  товариством.  Акція 
на  пред'явим кА  -  акція  без  будь-яких  указівок  на 
ім’я  власника.  ПогАшена  Акція  -  акція,  яка  дає 
акціонеру  повне  право  власності,  за  умови,  що 
дивіденди  не  виплачуються  до  певного  строку. 
ПремІАльна  Акція  -  акція,  що  дає  право  лише  на 
частину  прибутку,  преференційна  Акція  -  акція, 
власник  якої,  крім  отримання  дивідендів,  корис¬ 
тується  також  різними  пільгами,  привілейбвана 
Акція  -  акція,  яка  дає  її  власнику  першочергове 
право  на  отримання  доходу.  Акція  рбсту  -  акція, 
зростання  курсової  вартості  якої  є  прискореним. 
СпецІАльна  акція  -  привілейована  акція  зі  спеціа¬ 
льними  привілеями.  Умбвно  ІменнА  Акція  -  ак¬ 
ція,  яку  можна  передати  іншій  особі  лише  за  зго¬ 
ди  правління  акціонерного  товариства,  часткбво 
сплачена  Акція  -  акція,  емітент  якої  має  право 
вимагати  від  акціонерів  додаткових  внесків. 

АКЦІЯ2,  -ї,  ж.  Дія,  діяльність,  спрямовані  на  досяг¬ 
нення  якої-небудь  мети. 

АЛАЗбни,  -ів,  мв.  Скіфські  племена,  що  в  7  -  2  ст. 
до  н.  е.  жили  в  басейні  Південного  Бугу. 
АЛАКРИМІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  сльозовиді¬ 
лення. 

АЛАКТЙТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  буру  вато- черво¬ 
ні  кристали. 

АЛАЛІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  чи  обмеження  мови  у  ді¬ 
тей  з  нормальним  слухом  внаслідок  недорозвине¬ 
ння  або  ушкодження  мовних  ділянок  кори  вели¬ 
ких  півкуль  головного  мозку. 

АЛАМОЗЙТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  безбарвні  або 
білі  агрегати  із  алмазним  блиском. 
аланАти,  -ів,  мв.  Те  саме,  що  алюмогідрйди. 
АЛАни,  -ів,  мв.  ( одв .  алАн,  -а,  ч.;  алАнка,  -и,  ж.). 
1.  Плем’я  іранського  походження,  яке  на  початку 
5  ст.  дісталося  теренів  Галлії,  Іспанії  та  Лузіта- 
нії.  2.  одв.  Порода  собак,  що  вирізняється  вели¬ 
кою  головою,  широкими  грудьми,  короткими  й 
дуже  сильними  лапами,  короткою  та  грубою  шер¬ 
стю,  червонастим  кольором. 

АЛАНІЛ,  -у,  ч.  Радикал  -  уламок  аланіну  без  одного 
атома  Гідрогену  у  метильній  групі. 

АЛАНІН,  -у,  у.  Ациклічна  амінокислота,  дуже  по¬ 
ширена  в  живій  природі. 

АЛАНТОІН,  -у,  у.  Один  із  кінцевих  продуктів  обміну 
пуринових  основ  у  ссавців  (крім  приматів). 
АЛАНТОЇС,  -а,  у.,  біол.  Порожній  виріст  задньої  ки¬ 
шки  зародку  ссавців,  плазунів  та  птахів. 

АЛАРМІСТ,  -а,  у.  Людина,  яка  схильна  до  паніки, 
поширює  неперевірені,  необгрунтовані  чутки,  що 
викликають  тривожні  настрої. 

АЛАс,  -а,  у.  Зниження  рельєфу  земної  поверхні  в 
областях  поширення  багаторічної  мерзлоти. 
АЛАСКбП,  -а,  у.,  заст.  Те  саме,  що  діаскбп. 

АЛАСТОР,  -а,  у.,  міф.  Демон  помсти. 

АЛАСТРИМ,  -у,  У.,  мед.  Різновид  віспи  з  більш  лег¬ 
ким  протіканням. 

АЛАТАУ,  вевідм.  Гірські  хребти,  на  схилах  яких  ді¬ 
лянки  з  рослинністю  чергуються  з  білими  пляма¬ 
ми  снігу  та  кам'янистими  розсипами. 

АЛАфа,  -и,  ж.  Данина  татарам  під  час  татарської 
навали. 

АЛАЧА,  -й,  ж.  Перська  шовкова  тканина. 

АЛБАНЕЦЬ  двв.  албанці. 
албАнка  дпв.  албанці. 

АЛБАНСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  албанці  і  Албанія. 
АЛБАНЦІ,  -ів,  мв.  (одв.  албанець,  -нця,  у.;  а л бій¬ 
ка,  -и,  ж.).  Народ,  що  становить  основне  населен¬ 
ня  Албанії. 

АЛГЕБРА,  -и,  ж.  1.  Розділ  математики,  що  вивчає 
загальні  закони  дій  над  величинами,  вираженими 
літерами,  незалежно  від  їх  числового  значення. 
Вища  алгебра.  Матрвчва  алгебра.  **  Алгебра  лбгі- 
ки  -  розділ  математики,  що  вивчає  методи  оперу¬ 
вання  логічними  змінними,  ^які  приймають  лише 
два  значення:  "істина"  та  "хибність".  2.  дерев. 
Про  те,  що  (на  відміну  від  чого-небудь  простішо¬ 
го)  містить  у  собі  значні  труднощі  для  здійснен¬ 
ня,  втілення  в  життя  і  т.  ін.  (дорівв.  арифметика 
у  3  знач.). 

АЛГЕБРАЇЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  мат.  Зводити 
до  алгебраїчного  вигляду. 

АЛГЕБРАЇСТ,  -а,  у.  Фахівець  з  алгебри. 

АЛГЕБРАЇСТКА,  -и.  Жін.  до  алгебраїст. 
АЛГЕБРАЇЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Алгебра.  //  Вира¬ 
жений  або  записаний  за  допомогою  знаків,  харак¬ 
терних  для  алгебри.  **  Алгебраїчна  функція  -  фу¬ 
нкція.  яка  задовольняє  алгебраїчне  рівняння.  Ал¬ 
гебраїчне  рівнйння  -  рівняння,  яке  можна  запи¬ 
сати  у  вигляді  прирівняного  до  нуля  багаточлена 
щодо  невідомих.  Алгебраїчне  числб  -  число,  яке 
є  коренем  алгебраїчного  рівняння  однієї  змінної  з 


цілими  коефіцієнтами. 

АЛГЕБР  АІЧніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  алгебраїч¬ 
ний. 

АЛГЕБРАЇЧНО.  Присл.  до  алгебраїчний. 
АЛГЕБРИЗАціЯ,  -і,  ж.,  мат.  Зведення  до  алгебраїч¬ 
ного  виду. 

АЛГЕБРИЗОВАНИЙ,  -а,  -е,  мат.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  алгебризувАти. 

АЛГЕБРИЗУвАтИ(СЯ),  -ує(ться),  ведок.,  мат.  Зводи- 
ти(ся)  до  алгебраїчного  виду. 

АЛГЕБРИСТ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  алгебраїст. 
АЛГЕБРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  алгебраїчний. 
АЛГЕБРйчнО.  Присл.  до  алгебрйчний. 

АЛГЕБРУвАннЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  алгебризАція. 
АЛГЕБРУВАТИ,  -Ую,  -уєш,  ведок.,  мат.  Те  саме,  що 
алгебризувАти. 

АЛГЕЗЙМЕТР,  -а,  ч.  Будь-який  пристрій  для  вимі¬ 
рювання  больової  чутливості. 

АЛГІД,  -у,  ч.  Стан  організму,  зумовлений  його  зне¬ 
воднюванням  із  втратою  хлоридів  натрію  і  калію 
та  бікарбонатів. 

АЛГбЛ,  -у,  ч.  Одна  з  мов  програмування,  що  засто¬ 
совується  для  формалізованого  запису  алгорит¬ 
мів. 

АЛГбЛЬ,  -ю,  ч„  астр.  Періодично  змінна  подвійна 
зоря. 

АЛГбМЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  вимірювання  больової 
чутливості  людини. 

АЛГОНКІНИ,  -ів,  мв.  (одв.  алгонкін,  -а,  ч.\  алгонкін- 
ка,  -и,  ж.).  Група  споріднених  за  мовою  індіансь¬ 
ких  племен. 

АЛГОНКІНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  алгонкінів. 
АЛГОРИТМ,  -у,  ч.  Система  правил  виконання  обчис¬ 
лювального  процесу,  що  приводить  до  розв'язан¬ 
ня  певного  класу  задач  після  скінченного  числа 
операцій.  Обчислювальний  алгоритм.  Алгоритм 
планування. 

АЛГОРИТМІЗАЦІЯ,  -ї,  ж  1.  Розділ  комп’ютерознавст- 
ва,  який  вивчає  методи  побудови  алгоритмів  та  їх 
властивості.  2.  Опис  процесів  мовою  математич¬ 
них  символів  через  побудову  алгоритмів. 
АЛГОРИТМІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  і  ведок.,  перед. 
Дія  за  знач,  алгоритмізація. 

АЛГОРЙТМІКИ,  -ів,  мв.  Середньовічні  математики. 
АЛГОРИТМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  алгоритму,  алгори¬ 
тмів;  здійснюваний  з  їх  допомогою.  **  Алгоритмі¬ 
чна  мбва  -  формальна  мова  для  запису  алгорит¬ 
мів. 

АЛГОРИТМІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  алгорит- 

МІЧНИЙ 

АЛГОРИТМІЧНО.  Присл.  до  алгоритмічний. 
АЛГОРИТМУВАННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  алгоритмізА- 
ція  (у  2  знач.). 

алгоритмувАти,  -ую,  -уєш.  Дія  за  знач,  алгорит¬ 
му  вАння. 

АЛГОРЙФМ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  алгорйтм. 
алданіт,  -у,  ч.  Те  саме,  що  торіаніт. 

АЛДЕАМЕнту,  вевідм.  В  колишніх  португальських 
колоніях  -  так  звані  стратегічні  поселення,  які 
фактично  були  концтаборами  для  корінного  аф¬ 
риканського  населення. 

АЛЕ’,  свол.  Виражає  протиставний  зв'язок  між  ча¬ 
стинами  сурядного  речення  або  однорідними  чле¬ 
нами  речення;  та,  проте,  однак. 

АЛЕ’,  ввг.  Виражає  здивування,  незадоволення. 
АЛЕ1,  част.,  рідко.  1.  Уживається  в  значенні,  бли¬ 
зькому  до  невже,  хіба,  з  відтінком  здивуван¬ 
ня,  сумніву.  2.  розм.  Уживається  в  підсилюваль¬ 
ному  значенні;  оце,  ото.  3.  діад.  Цілком,  зовсім. 
АЛЕАТОРИКА,  -и,  ж,  муз.  Течія  сучасної  музики, 
що  проголошує  випадковість  головним  началом 
творчості  і  виконавства. 

АЛЕАТОРЙчний,  -а,  -е.  Стос,  до  алеаторики. 
АЛЕАТОРНИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  пов’язаний  із  ризи¬ 
ком.  **  Алеатбрні  оперАцГЇ  -  ризиковані  операції, 
угоди. 

АЛЕБАРДА,  -и,  ж.  Старовинна  зброя  -  сокира  у  виг¬ 
ляді  півмісяця,  насаджена  на  довгий  держак  із 
списом  на  кінці. 

АЛЕБАРДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алебАрда. 
АЛЕБАрдобиЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  алебардний. 
АЛЕБАСТР,  -у,  ч.  Дрібнозернистий  гіпс  білого  коль¬ 
ору,  що  використовується  в  будівництві  як  в’яжу¬ 
ча  речовина. 

АЛЕБАСТР08ИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алебАстр. 
//  Зробл.  з  алебастру.  Алебастрова  статуетка. 
II  Який  виробляє  алебастр. 

АЛЕБАСТРОВО-БІЛИЙ,  -а,  -е.  Дуже  білий. 

АЛЕВРЙт,  -у,  ч.  Дрібнозерниста  пухка  осадова  гір¬ 
ська  порода. 

АЛЕВРЙТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алеврйт. 

АЛЕВРОЛІТ,  -у,  ч.  Зцементовані  алеврити. 
АЛЕВРОЛІТОВИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  алевроліт. 
АЛЕВРОМАнтіЯ,  -ї,  ж  У  давніх  греків  -  ворожба  за 
допомогою  борошна. 

АЛЕГАціЯ,  -ї,  ж.  Посилання  у  розмові  чи  творі  на 
певного  письменника. 

АЛЕГОРЙЗМ,  -у,  ч.  Алегоричний  спосіб  висловлюва¬ 
ння  або  зображення. 

АЛЕГОРЙчнии,  -а,  -е.  Який  має  в  собі  алегорію;  об¬ 
разно  виражений. 

АЛЕГОРЙчніСТЬ,  -ності,  ж  Абстр.  ім.  до  алегорйч- 
ний. 

АЛЕГОРИЧНО.  Присл.  до  алегорйчний. 

АЛЕГбРІЯ,  -ї,  ж.  Втілення  абстрактного  поняття  в 
конкретному  художньому  образі.  //  Вислів,  що 
виражає  абстрактне  поняття  через  конкретний 
художній  образ. 

АЛЕГРЕТО,  везм.,  муз.  1.  присл.  Помірно  швидко 
(про  темп  виконання  музичного  твору).  2.  ве¬ 


відм.,  с.  Назва  музичного  твору  або  його  частини, 
що  виконується  в  такому  темпі. 

АЛЕГРІ,  везм.  і  вевідм.,  с.  Лотерея  з  негайною  вип¬ 
латою  виграшу. 

АЛЕГРО,  муз.  1.  присл.  Швидко,  жваво  (про  темп 
виконання  музичного  твору).  2.  вевідм.,  с.  Назва 
музичного  твору  або  його  частини,  що  виконуєть¬ 
ся  в  такому  темпі.  3.  У  класичному  танці  -  швид¬ 
ка  частина  па-де-де,  па-де-труа  або  масовий  зак¬ 
лючний  танець. 

АЛЕГРОФбРМИ,  -фірм,  мв.  Скорочені  і  стягнені  фо¬ 
рми  слів  та  словосполучень,  що  виникають  у  роз¬ 
мовній  мові  при  прискореному  темпі  мовлення. 
АЛЕЙКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  алАя. 

АЛЕЙКЕМІЯ,  -ї,  ж  Те  саме,  що  лейкбз. 

АЛЕЙКІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  агранулоцитбз. 
АЛЕЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алАя. 

АЛЕЙРОДЙДИ,  -ів,  мв.  Підряд  комах  із  ряду  рівнок¬ 
рилих. 

АЛЕЙРОМЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  визначення  набря¬ 
кання  борошна. 

АЛЕйрОн,  -у,  ч.  Найдрібніші  білкові  зерна  в  кліти¬ 
нах  насіння  злаків  та  інших  рослин. 

АЛЕЙРОНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алейрбн. 
АЛЕКСАНДРЙТ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  олександрйт. 
АЛЕКСИКАЛІЗМ,  -у,  ч.  Рід  афазії,  яка  проявляється 
в  семантично-лексичних  розладах  мови  хворого. 
АЛЕКСЙН,  -у,  ч.  Захисна  речовина  кров'яної  сиро¬ 
ватки,  яка  активує  розчинення  бактерій. 
АЛЕКСИТИМІЯ,  -ї,  ж  Порушення  емоційних  та  піз¬ 
навальних  процесів. 

АЛЕКСІЯ,  -ї,  ж.  Порушення  навичок  читання  внас¬ 
лідок  втрати  розуміння  написаних  слів  чи  впізна¬ 
вання  окремих  літер.  Спричинюється  ураженням 
кори  головного  мозку. 

АЛЕКТО,  вевідм.,  ж.  Одна  з  трьох  фурій  у  грецькій 
міфології. 

АЛЕКТРІОМАнТІЯ,  -ї,  ж.  Стародавнє  ворожіння  за 
допомогою  півня. 

АЛЕКТРЮмАхіЯ,  -ї,  ж.  Бій  півнів  як  різновид  спорту. 
АЛЕЛІ,  -ей,  мв.  Спадкові  одиниці,  які  містяться  в 
однакових  ділянках  парних  хромосом  і  визнача¬ 
ють  напрям  розвитку  тієї  самої  ознаки. 

АЛЕЛІЗМ,  -у,  ч.,  біол.  Феномен  парності  (у  деяких 
випадках  -  множинності)  альтернативних  ознак 
організму. 

АЛЕЛОМОРФИ,  -ів,  мв.,  біол.:  **  Множйнні  алеломб- 
рфи  -  група  генів,  детермінуючих  варіації  однієї 
ознаки. 

АЛЕЛОМОРФІЗМ,  -у,  ч.,  біол.  Те  саме,  що  алелізм. 
АЛЕЛОМбРФНИИ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алеломбрфа. 
АЛЕЛОПАТЙчний,  -а,  -е.  Стос,  до  алелопатії. 
АЛЕЛОПАТІЯ,  -ї,  ж.  Вплив  різновидових  рослин  од¬ 
на  на  одну  внаслідок  виділення  ними  в  навколи¬ 
шнє  середовище  різних  органічних  речовин;  від¬ 
діл  біології,  що  вивчає  це  явище. 

АЛЕМАНДА,  -и,  ж  Танець  німецького  походження 
16  -  18  ст.,  величний,  плавний  за  характером. 
АЛЕмАни,  -ів,  мв.  Західно-германське  плем’я,  яке 
жило  з  початку  3  ст.  між  Дунаєм,  Майном  і  верх¬ 
нім  Рейном. 

АЛЕМАНІСТ,  -а,  ч.  Поширена  назва  члена  француз¬ 
ької  робочої  соціал-революційної  партії. 
АЛЕМОНТЙТ,  -у,  ч.  Суміш  стибарсену  з  арсеном  або 
стибієм. 

АЛЕнді,  везм.  Без  зазначення  терміну  дії,  безстро¬ 
ковий. 

АЛЕРГАН,  -у,  ч.  Протиалергічний  препарат. 
АЛЕРГЕН,  -а,  ч.  Речовина  (рослинного  або  хімічного 
походження),  що  викликає  алергію. 

АЛЕРГЕННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алергбн. 
алергЕнніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  алергенний. 
АЛЕРПЗАціЯ,  -ї,  ж.  Вплив  алергену,  алергенів  на 
людину,  на  н  організм. 

АЛЕРГІйний,  -а,  -е.  Прикм.  до  алергія. 

АЛЕРПК,  -а,  ч.  Людина,  схильна  до  алергії,  що 
страждає  на  алергію. 

АЛЕРГІЧНИЙ,  -а,  -е  Стос,  до  алергії,  пов’язаний  з 
нею.  **  Алергічні  хворбби  -  група  захворювань 
людини,  які  зумовлені  підвищеною  чутливістю  до 
екзогенних  алергенів. 

АЛЕРГІЯ,  -ї,  ж.  1.  мед.  Хвороблива  чутливість  орга¬ 
нізму  тварин  і  людини  до  чужорідних  речовин. 
2.  перед.  Неприйняття  кого-,  чого-небудь,  непри¬ 
язне,  негативне  ставлення  до  кого-,  чого-небудь. 
АЛЕРГбЗИ,  -ів,  мв.  Див.  алергічні  хворбби. 
АЛЕРГбТди,  -ів,  мв.  Хімічні  модифіковані  алерге¬ 
ни,  здатні  викликати  послаблення  алергічних 
проявів. 

АЛЕРГбЛОГ.  -а,  ч.  Фахівець  з  алергології. 
АЛЕРГОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алерголбгія. 
АЛЕРГОЛбПЯ,  -ї,  ж.  Розділ  медицини,  який  вивчає 
причини  виникнення,  розвиток,  профілактику  та 
лікування  алергічних  захворювань. 
АЛЕРГОМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -е:  **  Алергометрйчне  тит¬ 
рування  -  метод  дослідження  ступеня  сенсибілі¬ 
зації  організму. 

АЛЕТІЯ,  -ї,  ж.  Нездатність  забувати. 

АЛЕУТИ,  -ів,  мв.  (одв.  алеут,  -а,  ч.\  алеутка,  -и, 
ж.).  Корінне  населення  Алеутських  островів. 
АЛЕУТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алеути. 
АЛЕЦИТАльний,  -а,  -е:  **  Алецитйльні  ййця  -  яйця 
без  жовтка;  до  них  відносяться  яйця  багатьох  без¬ 
хребетних,  деяких  сумчатих  і  усіх  вищих  ссавців. 
АЛЕЯ,  -ї,  ж.  Дорога  (в  саду,  парку),  обсаджена  з 
обох  боків  деревами,  кущами. 

АЛЖИРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алжйрці  і  Алжир. 
АЛЖЙРЦІ,  -ів,  мв.  (одв.  алжйрець,  -рця,  ч.;  алжйр- 
ка,  -и,  ж.).  Корінне  населення  Алжиру. 

АЛИРНИК,  -а,  ч„  заст.  Той,  що  любить  користувати- 


АЛІЦЙН 

ся  чужою  власністю. 

АЛИЧА,  -і,  ж.  1.  Плодове  дерево,  що  росте  на  півд¬ 
ні;  рід  сливи.  2.  Плід  цього  дерева. 

АЛИЧЕВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аличі. 

АЛІ,  вевідм.  1.  Титул  турецьких  вельмож.  2.  Стар¬ 
ший  писар  у  турків  і  татар. 

Алібі,  вевідм .,  с.,  юр.  Перебування  обвинуваченого 
в  момент  злочину  в  іншому  місці  як  доказ  його 
непричетності  до  злочину. 

АЛІГАТОР,  -а,  ч.  Тупорилий  крокодил,  що  водиться 
в  Америці  та  Південному  Китаї. 

АЛІГАТОРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алігітор. 

АЛІГНІН,  -у,  ч.в  мед%  Спеціальний  папір,  що  засто¬ 
совується  як  перев’язувальний  матеріал. 

АЛІГОТЕ,  вевідм. ,  с.  1.  Сорт  винограду,  що  його  ви¬ 
користовують  для  виготовлення  білих  столових 
вин  і  коньяків.  2.  Назва  вина  з  цього  сорту  вино¬ 
граду. 

АЛідАда,  -и,  ж. $  спец.  Деталь  астрономічних  і  гео¬ 
дезичних  кутомірних  інструментів,  що  обертаєть¬ 
ся  навколо  осі,  яка  проходить  через  центр  лімба. 
алідАдний,  -а,  -є.  Прикм.  до  алідада. 

АЛІ  Є  НАЦІЯ,  -і,  ж.  1.  Відчуження,  закладання,  про¬ 
даж;  право  на  продаж,  передачу.  2.  Операція,  що 
веде  до  зміни  власника  акції,  капіталу,  цінності 
(продаж,  передача  і  т.  ін.). 

АЛ1ЄНІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  селезінки. 
АЛІЄСТЕЗІЯ,  *ї,  ж.  Зміни  в  оцінюванні  відчуття 
стимулу  як  приємного  або  неприємного  в  залеж¬ 
ності  від  внутрішніх  стимулів. 

АЛІЗАРЙН,  -у,  ч.  Барвник,  що  його  раніше  добува¬ 
ли  з  коріння  марени,  а  тепер  виготовляють  штуч¬ 
но;  застосовується  для  фарбування  у  червоний, 
фіолетовий  і  рожевий  кольори. 

АЛіЗАРИнАт,  -у,  ч.  Клешнеподібна  сполука  алізари¬ 
ну  з  іоном  металу. 

АЛІЗАРЙНОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  алізарйн.  Авіза - 
рпвові  барвввкв. 

АЛІКАНТЕ,  вевідм.,  с.  Солодке  вино  з  околиць  міста 
Аліканте  в  Іспанії. 

АЛІКВОРЕЯ,  -ї,  ж.  Недостатнє  вироблення  цереброс- 
пінальної  рідини  внаслідок  ураження  судинних 
сплетінь  головного  мозку. 

АЛіКВбТИ,  -ів,  мв.  1.  муз.  Тони,  що  супроводять 
головну  мелодію.  2.  Частини  величини,  на  які  ці¬ 
ле  ділиться  без  залишку. 

АШКВбтний,  -а,  -е.  Прикм.  до  аліквбта. 

АЛ1ЛУЙКО,  -а,  ч.,  зах.  Насмішкувате  прізвисько  ду¬ 
ховної  особи. 

АЛІЛУЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алілуя. 

АЛІЛУЙЩИК,  -а,  ч.,  звеважл.  Людина,  яка  на  шкоду 
справі  надміру  вихваляє  кого-,  що-небудь. 
АЛІЛУЙЩИНА,  -и,  ж.,  звеважл.  Надмірне  вихвалян¬ 
ня  кого-,  чого-небудь. 

АЛІЛУЯ,  ввг.  Уживається  у  відправах  іудейської  та 
християнської  релігій  для  вираження  славлення 
Бога.  //  Прославний,  урочистий  релігійний  спів  з 
характерним  розспівом  на  окремих  складах  слова. 
АЛІЛХЛОРЙД,  -у,  ч.  Не  насичений  аліфатичний  вуг¬ 
леводень. 

АЛІМЕНТАРНИЙ,  -а,  -е  Пов’язаний  із  живленням, 
харчуванням.  **  Аліментарні  захвбрювання  -  за¬ 
хворювання,  які  пов'язані  як  з  дефіцитом,  так  і  з 
надлишком  харчових  речовин  у  раціонах  харчу¬ 
вання. 

АЛІМЕНТАрнО-ТОКСЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Токсичний  через 
наявність  у  харчових  продуктах  отруйних  речовин. 
АЛІМЕНТАЦІЯ,  *ї,  ж.  1.  У  Стародавньому  Римі:  сис¬ 
тема  державного  утримування  -  матеріальної  до¬ 
помоги  дітям  незаможних  батьків  і  сиротам. 
2.  Обов'язок  сплачувати  аліменти. 

АЛІМЕНТИ,  -ів,  мв.  Кошти  на  утримання,  що  випла¬ 
чуються  за  законом  непрацездатним  членам  сім’ї 
(дітям,  батькам  та  ін.)  особами,  зв'язаними  з  ни¬ 
ми  відносинами  спорідненості  або  свояцтва. 
АЛІМЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аліменти.  АлІмевт- 
ва  справа. 

АЛІМЕНТНИК,  -а,  V.,  розм.  Той,  хто  платить  аліменти. 
аліментниця,  -і.  Жін.  до  аліментник. 

АЛІМФІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  лімфи  в  будь-якому  ор¬ 
гані  чи  тканині  або  недостатність  загальної  кіль¬ 
кості  лімфи  в  організмі. 

АЛІМФОПЛАЗІЯ,  *ї,  ж.  Вроджена  відсутність  вилоч- 
кової  залози. 

АЛіМФОЦИТбЗ,  -у,  V.  Спадкове  захворювання,  для 
якого  характерна  відсутність  клітинних  реакцій 
імунологічного  захисту. 

АЛІНПТ,  -у,  ч.  Бурштинувата  смола  органічного  по¬ 
ходження. 

АЛІСУМ,  -у,  ч.  Рід  рослин  родини  хрестоцвітих. 
АЛІТ,  -у,  ч.  Штучний  мінерал. 

АЛІТЕРАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алітерація. 
АЛІТЕРАЦІЯ,  *ї,  ж.  Поетичний  прийом,  який  поля¬ 
гає  в  доборі  слів  Із  повторюваними  однаковими 
приголосними  звуками. 

АЛІТУВАльний,  -а,  *е.  Такий,  що  володіє  здатністю 
алітування.  //  Такий,  що  здійснює  алітування. 
алітувАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  алітувйти. 
АЛІТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перех .,  мет. 
Покривати  алюмінієм  сталеві  або  чавунні  вироби, 
щоб  запобігти  окисненню  їх  за  високих  темпера¬ 
тур*, 

АЛІТУЮЧИИ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  аліту- 

віти. 

АЛІФАТИЧНИЙ,  -а,  -е:  **  Аліфатична  сполука  -  те 
саме,  що  ациклічна  сполука. 

АПІЦЙКЛ,  -у,  ч.  Органічна  сполука,  у  карбоновому 
циклі  якої  всі  зв  язки  насичені,  одинарні. 
АЛІЦИКЛІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аліцйкл. 

АЛІЦИН,  -у,  ч.  Лікарський  препарат;  антибактеріа- 

21 


АЛКАДібНИ 

льний  засіб. 

АЛКАДібни,  -ів,  мв.  Ненасичені  вуглеводні  жирно- 
го  ряду,  що  містять  два  подвійні  зв’язки. 

АЛКАДіТн,  -у,  ч.  Аліфатичний  і  ненасичений  вугле¬ 
водень  із  двома  потрійними  зв'язками. 

АЛКАЛІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Додавання  лугів  до  речовин. 
АЛКАЛІМЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  визначення  концен¬ 
трації  лугу  у  розчинах. 

алкаліметрйчний,  -а,  -є.  Прикм.  до  алкаліметрія. 
АЛКАЛІМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Метод  визначення  кількості 
лугу  в  розчинах. 

АЛКАЛІМЕТРУВАння.  -я,  с.  Дія  за  знач,  ал  калі  мет¬ 
ру  в^ти. 

АЛКАЛіМЕТРУВАїИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Визначати  ко¬ 
нцентрацію  лугу  у  розчиинах. 

АЛКАЛІТЕР АЛЕ ВТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  алкалітерапії. 
АЛКАЛІТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Лікування  лужними  продук¬ 
тами  харчування,  мінеральними  водами  та  цілю¬ 
щими  знадіб’ями. 

АЛКАЛбЗ,  -у,  ч.  Підвищення  лужності  крові  і  тканин. 
АЛКАЛОЇДИ,  -ів,  мв.  Група  органічних  азотовмісних 
речовин  рослинного  походження,  що  мають  луж¬ 
ний  характер. 

АЛКАЛОЇДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алкалбїд.  Алкалої- 
дві  сполуки.  //  Який  містить  алкалоїд.  //  Який 
виробляє  алкалоїди.  Алкалоідвий  завод.  Алкалої - 
два  рослава. 

АЛКАЛОІДОВМІСНИЙ,  -а,  -є.  Такий,  що  містить  алка¬ 
лоїди. 

АЛКАЛОЇДОВМІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  алка- 
лоїдовмісний. 

АЛкАна,  -и,  ж.  Рід  багаторічних  трав'янистих  рос¬ 
лин  родини  шорстколистих. 

АЛКАни,  -ів,  мв.  Аліфатичні  насичені  вуглеводні. 
АЛКАНТОНУРЇЯ,  -ї,  ж.  Спадкове  захворювання,  для 
якого  характерні  розлад  обміну  тирозину. 
АЛКАТРібн,  -у,  ч.  Аліфатичний  ненасичений  вугле¬ 
водень  із  трьома  подвійними  зв'язками. 

АЛкАш,  -4,  у.,  лайл.  П’яниця,  алкоголік. 

АЛКЄни,  -ів,  мв.  Аліфатичні  ненасичені  вуглевод¬ 
ні,  що  мають  у  своєму  складі  один  подвійний 
зв'язок,  наприклад,  етилен,  бутен-2  та  ін. 

АЛКЕНІН,  -у,  ч.  Аліфатичний  ненасичений  вуглево¬ 
день. 

АЛКІдний,  -а,  -е:  **  АлкІдна  смолі  -  олігомерний 
продукт,  який  одержують  конденсацією  багатоа¬ 
томних  спиртів  і  багатоосновних  кислот. 

АЛКІЛ,  -у,  ч.  Загальна  назва  одновалентних  залиш¬ 
ків  (радикалів)  насичених  вуглеводнів  аліфатич¬ 
ного  ряду. 

АЛКІЛАРСОНІЙ-КАТібн,  алкіларсбнію-катібна,  ч.  Од¬ 
нозарядний  тетраедричний  катіон,  у  якому  атом 
Арсену  сполучений  із  чотирма  алкільними  ради¬ 
калами. 

АЛКІЛСУЛЬФАТИ,  -ів,  мв.  Ефіри  сірчаної  кислоти, 
які  застосовують  переважно  для  алкілування  ор¬ 
ганічних  сполук. 

АЛКШУВАльний,  -а,  -е.  Який  використовується  для 
алкілування. 

АЛКІЛУВАННЯ,  -я,  с.,  спец.  Введення  в  молекули  ор¬ 
ганічних  та  неорганічних  сполук  алкільної  групи. 
АЛКІЛУвАти(СЯ),  -ує(ться),  ведок.  Піддавати(ся)  ал¬ 
кілуванню. 

АЛКІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алкіл. 

АЛКІНИ,  -ів,  мв.  Ненасичені  вуглеводні  жирного 
ряду  з  одним  потрійним  зв'язком. 

АЛКОГОЛЕМЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  визначення  кон¬ 
центрації  етилового  спирту  у  воді. 

АЛКОГОЛІЗ,  -у,  ч.  Обмінний  розклад  речовин  при 
взаємодії  зі  спиртами. 

АЛКОГОЛІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  спиртування. 
АЛКОГОЛІЗМ,  -у,  ч.  Захворювання,  що  розвивається 
внаслідок  тривалого  зловживання  спиртними  (ал¬ 
когольними)  напоями.  //  розм.  Зловживання  спи¬ 
ртними  напоями;  пияцтво. 

АЛКОГОЛІЗУВАТИ,  -£ю,  -уєш,  ведок.  Розкладати 
сполуки  обмінною  взаємодією  їх  із  спиртами. 
АЛКОГОЛІК,  -а,  ч.  Той,  хто  хворіє  на  алкоголізм; 
п’яниця.  Хровічвий  алкоголік. 

АЛКОГОЛІМЕТР,^  -а,  ч.  Спиртометр,  спиртомір. 
АЛКОГОЛІМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  алкоголі метрії. 
АЛКОГОЛІМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Визначення  міцності  водос* 
пиртових  розчинів  за  їхньою  густиною. 
АЛКОГОЛІЧКА,  -и.  Жін.  до  алкоголік. 

АЛКОГОЛІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алкогбль. 
АЛКОГОЛЬ,  -ю,  ч.  1.  Винний  спирт.  //  розм.  Про 
горілку  і  взагалі  спиртні  напої.  2.  хім.  Узагальне¬ 
на  назва  одноатомних  спиртів. 

АЛКОГОЛЬДЕ  ГІДРОГЕН  АЗА,  -и,  ж.  Фермент,  який  ка¬ 
талізує  оборотну  реакцію  окиснення  первинних 
спиртів  у  альдегіди. 

АЛКОГОЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алкогбль.  //  Який 
містить  алкоголь.  Алкогольві  вапої.  //  Виклика¬ 
ний,  спричинений  алкоголем.  Алкогольве  отруєв - 
в  я  оргавізму.  **  Алкогбль  ні  енцефалопатГЇ  -  одна 
із  груп  психозів,  які  розвиваються  при  хронічно¬ 
му  алкоголізмі. 

АЛКОГОЛЯТИ,  -ів,  мв.  Продукти  заміщення  у  спир¬ 
тах  атома  водню  гідроксильної  групи  металом. 
алкоголйтний,  -а,  -є.  Прикм.  до  алкоголйт. 
АЛКОНОСТ,  -у,  ч.  У  творах  російського  народного 
мистецтва  -  казковий  птах  щастя,  що  його  зобра¬ 
жували  з  людським  обличчям. 

АЛЛАХ,  -а,  ч.  Назва  Бога  в  мусульманській  релігії. 
АЛЛЕМАНІСТИ,  -ів,  мв.  Представники  опортуністич¬ 
ного,  анархо-синдикалістського  угруповання  у 
французькому  робітничому  русі  кінця  19  -  почат¬ 
ку  20  ст. 

АЛЛй,  виг.  Уживається  в  звертанні  до  особи  під 
час  розмови  по  телефону  в  значенні:  слухаю,  слу¬ 

22 


хайте. 

АЛЛбд,  -у,  ч.  У  германських  племен  та  в  ранньофе¬ 
одальних  державах  Західної  Європи  -  вільно  від¬ 
чужувана  індивідуально-сімейна  земельна  влас¬ 
ність. 

АЛМАЗ,  ч.  1.  род.  -у.  Прозорий,  частіше  безбарвний 
мінерал  і  коштовний  камінь,  що  блиском  і  твер¬ 
дістю  перевищує  всі  інші  мінерали;  огранований 
певним  чином,  називається  брильянтом.  2.  род. 
-а.  Тонкий  уламок  цього  каменя,  вставлений  в 
оправу  з  ручкою,  що  вживається  для  різання 
скла. 

АЛМАЗИК, -а,  ч.  Зменш,  до  алмбз. 

АЛМАЗНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  алмбз  1.  //  Вигот.  з 
алмізу  (у  1  знач.).  //  Власт.  алмазові  (у  1  знач.). 
АЛМАЗНИК,  -а,  ч.  Фахівець,  який  займається  розві¬ 
дуванням,  добуванням  та  обробкою  алмазів. 
АЛМАЗНО-ТВЕРДЙЙ,  -а,  -е.  Надзвичайно  твердий. 
АЛМАЗОДОБУВНЙЙ,  -4,  -4.  Пов'язаний  з  видобутком 
алмазів.  Алмазодобувва  промисловість. 
АЛМАЗОЗАМІННИК,  -а,  ч.  Матеріал,  який  за  своїми 
властивостями  може  замінити  алмаз. 
АЛМАЗОНбениЙ,  -а,  -е.  Який  містить  алмази  (про 
породу,  руду,  пісок),  багатий  на  алмази  (про  ра¬ 
йон,  місцевість). 

АЛМАЗОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  За  якими-небудь  власти¬ 
востями,  особливостями  подібний  до  алмазу. 
АЛМАЗОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  алма- 
зоподібний. 

АЛМАТЙНЕЦЬ  див.  алматйнці. 
алматйнка  див.  алматйнці. 

АЛМАТЙНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Алмати,  алматйнці. 
АЛМАТЙНЦІ,  -ів,  мв.  ( одв .  алматйнець,  -нця,  V.;  ал¬ 
матйнка,  -и,  ж.).  Мешканці  м.  Алмати. 

АЛНІ,  вевідм.  Магнітно-тверді  сплави  на  основі  си¬ 
стеми  залізо-нікель-алюміній  . 

АЛНІКО,  вевідм.  Магнітно-тверді  сплави  на  основі 
системи  залізо- кобальт-нікель-алюміній. 

АЛН1СІ,  вевідм.  Магнітно-тверді  сплави  на  основі 
системи  залізо-нікель-алюміній-кремній. 

АЛОАДИ,  -ів,  мв.,  міф.  Велетні,  які  відзначалися 
незвичайною  силою. 

АЛОАНТИГЕНИ,  -ів,  мв.  Антигени,  що  кодуються  ге¬ 
нами,  які  в  даного  виду  зустрічаються  в  алельній 
формі. 

АЛОБРбГИ,  -ів,  мв.  Кельтське  плем’я,  що  було  під¬ 
корене  римлянами  в  121  р.  до  н.  е. 

АЛОГАМІЯ,  -ї,  ж.  Запилення  однієї  квітки  пилком 
іншої;  чужозапилення. 

АЛОГАМНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  алогамії. 

АЛОГЕнЕз,  -у,  ч.  Те  саме,  що  аломорфбз. 
АЛОГЕнний,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  іншої  осо¬ 
бини,  але  того  ж  біологічного  виду. 

АЛОГІЗМ,  -у,  ч.  Що-небудь  безглузде;  те,  що  супере¬ 
чить  логіці.  //  Літературний  прийом,  який  поля¬ 
гає  в  навмисному  порушенні  (розриві)  логічного 
зв'язку  з  метою  створення  комізму,  іронії  і  т.  ін. 
АЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е  Суперечний  логіці;  безглуздий. 
АЛОГІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  алогічний. 
АЛОГІЧНО.  Присл.  до  алогічний. 

АЛбГРАФ,  -а,  ч.  1.  Підроблений  підпис.  2.  Підроб¬ 
лений  рукопис. 

АЛбД,  -а,  ч.  Повна  спадкова  власність  на  землю  у 
ранньофеодальній  Західній  Європі. 

АЛбЕ,  вевідм.,  с.  1.  Багаторічна  тропічна  й  субтро¬ 
пічна  трав’яниста  рослина  з  довгастим  м’ясистим 
листям,  укритим  по  краю  шипами;  використовує¬ 
ться  в  медицині;  столітник.  2.  фарм.  Густий  сік  ці¬ 
єї рослини,  який  застосовується  в  медицині;  сабур. 
алоевий,  -а,  -е.  Прикм.  до  албе  1. 

АЛОЕПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Схожий  на  алое. 
АЛОЕПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  алоеподі¬ 
бний. 

АЛОЕРОТЙЗМ,  -у,  ч.  Спрямованість  статевого  потягу 
на  інших;  прот.  автоеротизм. 

АЛОЕСТЕЗІЯ,  -ї,  ж.  Розлад  чутливості,  при  якому 
нанесене  подразнення  відчувається  в  іншій  ділян¬ 
ці  тіла. 

АЛбЗА,  *и,  ж.  Рід  риб  родини  оселедцевих. 
АЛОЗАВР,  -а,  ч.  Рід  викопних  плазунів,  які  жили 
за  мезозойської  ери. 

АЛОЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  албе. 

АЛОКАЦІЙНИЙ,  -а,  -е:  **  АлокацІйнІ  функції  держави 
-  дії  держави,  спрямовані  на  забезпечення  випус¬ 
ку  "невигідних”  суспільних  благ,  товарів,  послуг. 
АЛОКЕРАТОПЛАСТИКА,  -и,  ж.  Пластика  рогівки  із 
застосуванням  рогівки,  взятої  від  іншої  людини. 
АЛОКІНЕЗ,  -у,  ч.  Рух  частини  тіла  з  боку,  протиле¬ 
жного  до  того,  де  суб’єкт  мав  намір  робити  рух. 
АЛОКІСТКА,  -и,  ж.  Консервована  трупна  кістка,  яка 
застосовується  для  алотрансплантації. 

АЛОКУЦІЯ,  *ї,  ж.  Урочиста  промова;  фраза,  якою 
починається  промова. 

АЛОМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  алометрії. 
АЛОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Нерівномірний  ріст  частин  тіла, 
зміна  темпів  розвитку  різних  органів. 
АЛОМІЄЛОТРАНСПЛАНТАЦІЯ,  -ї,  ж.  Пересадка  донор¬ 
ського  кісткового  мозку  з  лікувальною  метою. 
АЛОМйРФ,  -а,  V.  Одна  з  двох  або  більше  лінгвістич¬ 
них  форм,  яке  мають  однакове  значення,  але  від¬ 
різняються  за  формою. 

АЛОМйРФНИЙ,  -а,  *е.  1.  Прикм.  до  аломбрф.  2.  Та¬ 
кий,  що  змінюється  лише  зовні  чи  незначною  мірою. 
АЛОМОРФОЗ,  -у,  ч.  Пов’язане  зі  зміною  середовища 
перетворення  організмів,  при  якому  одні  зв'язки 
із  середовищем  замінюються  іншими,  більш  або 
менш  рівноцінними. 

АЛбнж,  -у,  ч.  1.  хім.  Пряма  або  зігнута  скляна 
трубка,  якою  рідина  з  холодильної  частини  прис¬ 
троїв,  де  відбувається  дисциляція,  стікає  в  прий¬ 


мач.  2.  тех.  Прилад  для  уловлювання  несконден- 
сованої  пари  цинку  в  процесі  його  добування. 
3.  спорт.  Гранична  відстань,  з  якої  боксер  може 
нанести  удар.  4.  фів.  Аркуш,  що  його  додають  до 
векселя  для  додаткових  написів  у  разі,  коли  на 
вексельному  бланку  вони  не  вміщуються. 

АЛбніМ,  -а,  ч.  Різновид  власної  назви  того  самого 
об’єкта. 

АЛОПАЛАдій,  -ю,  ч.  Дуже  рідкісний  мінерал;  гекса¬ 
гональна  модифікація  паладію. 

АЛОПАТ,  -а,  ч.  Лікар,  який  не  застосовує  гомеопа¬ 
тичних  методів  і  засобів  лікування. 

АЛОПАТЙЧНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  алопатія. 

АЛОПАТІЯ,  -ї,  ж.  1.  Застосування  ліків,  які  викли¬ 
кають  симптоми,  протилежні  симптомам  даної 
хвороби.  2.  Застаріла  назва,  вживана  гомеопата¬ 
ми  стосовно  до  звичайної,  негомеопатичної  систе¬ 
ми  лікування. 

АЛОПАТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  алопатрії. 

АЛОПАТРІЯ,  -ї,  ж.  Спосіб  формоутворення  в  процесі 
еволюції,  при  якому  нові  форми  організмів  ведуть 
початок  від  родинних  груп  з  ізольованими  ареа¬ 
лами. 

АЛОПЕЦІЯ,  *ї,  ж.,  мед.  Облисіння. 

АЛОПЛАЗМА,  -и,  ж.,  біол.  Ділянки  протоплазми, 
характерні  для  певних  типів  клітин. 
алоплазматйчний,  -а,  -є.  Прикм.  до  алоплбзма. 
АЛОПЛАСТИКА,  -и,  ж.  Метод  відновної  хірургії,  що 
полягає  в  заміні  хворих  органів  або  тканин  пласт¬ 
масами,  металами  і  т.  ін.;  хірургічна  операція, 
що  використовує  такий  метод. 

АЛОПОЛІПЛОІДІЯ,  -ї#  ж.  біол.  Кратне  збільшення  кі¬ 
лькості  хромосом  у  складі  негомологічних  наборів. 
АЛОПСИХІЧНИЙ,  -а,  -е.  Термін,  який  використовує¬ 
ться  для  описання  психічних  процесів,  в  яких  ос¬ 
новна  точка  відліку  знаходиться  у  зовнішньому 
світі. 

АЛОПУРИНбЛ,  -у,  ч.  Лікарський  засіб,  що  його  зас¬ 
тосовують  для  профілактики  та  лікування  подаг¬ 
ри,  сечокам'яної  хвороби. 

АЛОРИТМІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  екстрасистолія. 
АЛОСйМА,  *и.  ж.  Статеві  хромосоми. 

АЛОТЕТРАПЛОЇД»  -а,  ч.  Те  саме,  що  амфідиплбїд. 
АЛОТЙП,  -у,  ч.:  **  Алотйпи  імуноглобулінів  -  типи 
імуноглобулінів,  які  розрізняються  залежно  від  ге- 
нетично  детермінованих  антигенних  властивостей. 
АЛОТКАНЙНА,  -и,  ж.  Тканина  організму,  яка  засто¬ 
совується  для  трансплантації  реципієнту  того  ж 
біологічного  виду. 

АЛОТОПІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  дистопія. 
АЛОТРАНСПЛАНТАТ,  -а,  ч.  Трансплантат,  який  похо¬ 
дить  від  одного  й  того  ж  біологічного  виду. 
АЛОТРАНСПЛАНТАЦІЯ,  -ї,  ж.  Метод  відновної  хірур¬ 
гії,  що  полягає  в  заміні  хворого  органа,  тканини 
здоровими,  узятими  з  іншого  організму,  або  шту¬ 
чними  (із  пластмаси,  металу  і  т.д.);  хірургічна 
операція,  що  використовує  такий  метод. 
АЛОТРИХІЯ,  -ї,  ж.:  **  Обмежена  симетрична  алот- 
рихія  “  вроджена  аномалія:  на  волосистій  частині 
голови  спостерігаються  симетрично  розміщені  во¬ 
гнища  росту  жорсткого,  стоншеного,  знебарвлено¬ 
го  і  спірально  закрученого  волосся. 

АЛОТРЮфАгіЯ,  -ї,  ж.  Психічний  розлад,  який  проя¬ 
вляється  поїданням  неїстівних  речовин. 

АЛОТРбП,  -у,  ч.  Одна  із  структурних  форм  простих 
речовин  хімічного  елемента. 
алотропічний,  -а,  -е.  Стос,  до  алотропії. 

АЛОТРбПІЯ,  *ї,  ж.  Здатність  деяких  хімічних  еле¬ 
ментів  утворювати  дві  або  більше  прості  речови¬ 
ни,  напр.,  вуглець  існує  у  вигляді  вугілля,  графі¬ 
ту  і  алмазу. 

АЛОТРбпний,  -а,  -е.1.  Те  саме,  що  алотропічний. 
2.  Направлений  на  інших. 

АЛОФАН,  -у,  ч.  Мінерал  класу  силікатів. 

АЛОФбн,  -а,  ч.  Один  з  двох  або  більше  елементар¬ 
них  звуків  конкретної  мови,  які  відрізняються  за 
своїми  акустичними  або  артикулярними  власти¬ 
востями,  але  при  цьому  не  зазнають  ніяких  змін 
у  значенні. 

АЛОФОНІЧНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  алофбн. 

АЛОХЕЙРІЯ,  -ї,  ж.  Розлад  чутливості,  при  якому  по¬ 
дразнення  певної  ділянки  кінцівки  відчувається  в 
симетричній  ділянці  протилежної  кінцівки. 
АЛОХбЛ,  -у,  ч.  Лікарський  препарат;  жовчогінний 
засіб:  підвищує  моторику  кишечника. 

АЛОХОР,  -а,  ч.  Рослина,  що  поширюється  за  допо¬ 
могою  різних  зовнішніх  факторів  -  людини,  тва¬ 
рин,  вітру,  води  тощо. 

АЛОХбРіЯ,  -ї,  ж.  Поширення  рослин  за  допомогою 
різних  зовнішніх  факторів  -  людини,  тварин,  віт¬ 
ру,  води  тощо. 

АЛОХРОМОСйМА,  *и,  ж.  Статеві  хромосоми. 
АЛОХРЙЩ,  -4,  ч.  Консервований  трупний  хрящ, 
який  застосовується  для  алопластики. 

АЛОХТбни,  -ів,  мв.  (одв.  алохтбн,  -а,  V.).  1.  Організ¬ 
ми,  що  населяють  певну  місцевість,  але  виникли  в 
процесі  еволюції  в  якомусь  іншому  місці.  2.  Гірсь¬ 
кі  породи  і  корисні  копалини,  що  утворилися  з  ма¬ 
теріалу,  перенесеному  з  інших  місць  внаслідок  гео¬ 
логічних  процесів;  прот.  автохтони. 
АЛОХТбннии,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  алохтбн.  2.  Та¬ 
кий,  що  використовується  для  позначення  подій, 
які  почали  розвиватися  зовні,  поза  організмом. 
АЛОЦЕНТРЙЧНИЙ,  -а,  *е,  псих.  Такий,  що  знаходи¬ 
ться  поза  людиною  (наприклад,  якщо  йдеться  про 
зорові  та  слухові  відчуття). 

АЛОШКІРА,  -и,  ж.  Консервована  трупна  шкіра,  яка 
застосовується  для  алотрансплантації. 

АЛСИФЕр,  -у,  ч.  Те  саме,  що  сенд4ст. 

АЛТАБАс,  -у,  ч.,  заст.  Рід  парчі,  суцільно  затканої 


срібними  щітками. 

АЛТАЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алтййці  та  Алтай. 
АЛТАЙЦІ,  -ів,  мв.  (одв.  алтієць,  -йця,  ч.-,  алтАйка, 
-и,  ж.).  Народність,  що  становить  основне  населе¬ 
ння  Горно-Алтайської  автономної  області  Росії. 
АЛТІЙ,  -ю,  ч.  Те  саме,  що  алтАя. 

АЛТЄйний,  -а,  -е.  Прикм.  до  алтАй. 

АЛТАЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алтАй. 

АЛТСя,  -ї,  ж.  Рід  багаторічних  трав'янистих  рос¬ 
лин  родини  мальвових;  застосовують  у  медицині 
та  ветеринарії. 

АЛТЙН,  -а,  ч.  Старовинна  російська  монета,  вар¬ 
тість  якої  дорівнювала  трьом  копійкам. 

АЛТЙЦЯ,  -і,  ж.,  зах.  Вставка  під  пахвою  гуцульсь¬ 
кої  сорочки. 

АЛУНД,  -у,  ч.  Штучний  корунд. 

АЛІІНДОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алунд. 

АЛУНДУМ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  електро корунд. 

АЛУНІТ,  -у,  у.  Мінерал  класу  сульфатів,  що  його  ви¬ 
користовують  для  одержання  сульфату  алюмінію. 
АЛУНІтовий,  -а,  -е.  Прикм.  до  алуніт. 

АЛФАВІТ,  -у,  у.  Сукупність  літер,  прийнятих  у  пи¬ 
семності  якої-небудь  мови  і  розміщених  у  певно¬ 
му  усталеному  порядку;  азбука,  абетка.  **  за  ал¬ 
фавітом  -  в  алфавітному  порядку;  за  абеткою. 
Алфавіт  мбви  програмування  -  набір  символів, 
який  задається  описом  конкретної  мови  програ¬ 
мування.  вихіднйй  алфавіт,  спец.  -  алфавіт,  зі 
знаків  якого  складається  вихідна  послідовність 
символів,  вхіднйй  алфавіт,  спец.  -  алфавіт,  зі 
знаків  якого  складається  вхідна  послідовність  си¬ 
мволів.  Музйчний  алфавіт  -  буквенна  система  по¬ 
значення  музичних  звуків. 

АЛФАВІТЙЗМ,  -у,  у.  Перевага  у  рекламі,  що  а  ма¬ 
ють  компанії,  назви  яких  починаються  з  початко¬ 
вих  літер  алфавіту. 

АЛФАВІТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алфавіт.  В  алфавіт¬ 
ному  порядку. 

АЛФАВІТНО-ЦИФРОВИЙ,  -А,  -А.  Який  складається  із 
цифр  та  букв;  має  їх  у  своєму  розпорядженні. 
АЛФЕНбЛ,  -у,  у.  Магнітно-м'який  сплав  на  основі 
системи  залізо-алюміній. 

АЛФІР,  -у,  у.  Магнітно-м'який  сплав  заліза  з  алю¬ 
мінієм. 

АЛФбЛЬ,  -і,  ж.  Алюмінієва  фольга. 

АЛХІМІК,  -а,  у.  Той,  хто  займається  алхімією. 
АЛХІМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алхімія. 

АЛХІМІЯ,  -ї,  ж.  Середньовічне  містичне  вчення, 
спрямоване  на  відшукання  чудодійної  речовини  - 
"філософського  каменя",  за  допомогою  якого  мо¬ 
жна  було  б  перетворювати  прості  метали  на  золо¬ 
то,  лікувати  різні  хвороби  та  ін. 

АЛЬБА,  -и,  ж.  Один  із  жанрів  ліричної  поезії  сере¬ 
дньовіччя. 

АЛЬБАТРОС,  -а,  у.  Великий  морський  водоплавний 
птах  із  довгими  вузькими  крилами  і  видовженим 
дзьобом;  буревісник. 

АЛЬБАТРОСОВІ,  -их,  мв.  Родина  морських  птахів 
ряду  буревісникоподібних. 

АЛЬБАдний,  -а,  -е.  Стос,  до  альбедо. 

АЛЬБАдо,  вевідм.,  с.  Число,  що  показує,  яку  час¬ 
тину  променевої  енергії,  що  падає  на  тіло,  відби¬ 
ває  його  поверхня. 

АЛЬБЕДОМАТР,  -а,  у.  Прилад  для  вимірювання  аль¬ 
бедо  різних  фізичних  тіл. 

АЛЬБЕРТЙТ,  -у,  у.  Загальна  назва  органічних  міне¬ 
ралів  із  групи  бітумів. 

АЛЬБАртіЄВ,  -а,  -е;  **  АльбАртієві  басй  -  ритмічно- 
рівномірна  фігурація  акордів  у  клавірних  п'єсах 
гомофонного  складу. 

АЛЬБІГОЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  альбігбйці. 
альбігойці,  -ів,  мв.  (одв.  альбігбєць,  -бйця,  у.). 
Учасники  єретичного  руху  в  Південній  Франції 
12  -  13  ст. 

АЛЬБІДУМ,  -у,  у.  Різновид  м'якої  пшениці, 
АЛЬБІНІЗМ,  -у,  у.,  фізіол.  Відсутність  нормальної 
для  даного  виду  організмів  пігментації  (забарвле¬ 
ння). 

АЛЬБІНОС,  -а,  у.  Людина,  тварина  або  рослина  з  оз¬ 
наками  альбінізму. 

АЛЬБІНОСКА,  -и.  Жін.  до  альбінбс. 

АЛЬБіОн,  -а,  у.  Назва  Британських  островів  відома 
ще  стародавнім  грекам. 

АЛЬБІТ,  -у,  у.  Мінерал  класу  силікатів,  що  його  ви¬ 
користовують  у  керамічному  виробництві. 
АЛЬБІТОФІР,  -у,  у.  Ефузивна  гірська  порода,  палео- 
типний  аналог  андезиту. 

АЛЬБІЦІЯ,  -ї,  ж.  Рід  деревних  та  кущових  рослин 
родини  мімозових. 

АЛЬБОМ,  -у,  у.  1.  Книга  або  зошит  з  чистими  лист¬ 
ками  для  малювання,  вписування  віршів,  зберіга¬ 
ння  фотографій,  листівок,  марок  та  ін.  2.  Об'єд¬ 
нане  за  темою  видання  або  збірка  репродукцій  ка¬ 
ртин,  малюнків,  фотографій  та  ін.,  оправлених 
разом  або  вміщених  в  одну  цапку.  3.  Довгограюча 
грамплатівка  або  набір  таких  платівок.  4.  Компа¬ 
кт-диск  або  аудіокасета  з  музичними  записами 
одного  виконавця. 

АЛЬБОМІЦЙН,  -у,  у.  Лікарський  препарат,  який  зас¬ 
тосовують  при  лікуванні  пневмонії,  дизентерії, 
отиту  тощо. 

АЛЬБОМНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  апьббм. 

АЛЬБОМЧИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  альббм. 

АЛЬБОрАда,  -и,  ж.,  муз.  Іспанські  вокальні  та  інс¬ 
трументальні  твори,  які  створюють  картину  світа¬ 
нку. 

АЛЬБУПНІТ,  -у,  у.  Запалення  білкової  оболонки  яєчка. 
АЛЬБУМІН,  -у,  у.,  біох.  Найпростіший  білок,  розчи¬ 
нний  у  воді. 

альбумінний,  -а,  -е.  Прикм.  до  альбумін. 


АЛЬБУМІНОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  альбумінний. 
АЛЬБУМІНОХОЛІЯ,  -ї,  ж.  Збільшення  вмісту  білків  у 
жовчі. 

АЛЬБУМІНУРІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Наявність  білка  в  сечі. 
АЛЬБУМОЗИ,  -ів,  мв.  Назва  продуктів  неповного  фе¬ 
рментативного  розщеплення  білків. 

АЛЬБУМОЗУРІЯ,  -ї,  ж.  Виділення  із  сечею  пептидів 
-  продуктів  неповного  розщеплення  білків. 
АЛЬВЄніВСЬКИй,  -а,  -е,  фіз.  Належний  X.  Альвену. 
*'  Альвбнівські  хвйлі  -  магнітогідродинамічні 
хвилі,  які  поширюються  у  плазмі  в  магнітному 
полі. 

АЛЬВЕОКбК,  -а,  у.  Невеликий  стрічковий  гельмінт, 
завдовжки  1,3-2, 2  мм. 

АЛЬВЕОКОКбз,  -у,  у.,  вет.,  мед.  Гельмінтоз,  який  ха¬ 
рактеризується  утворенням  паразитарних  вузлів. 
АЛЬВЕОЛЕКТОМІя,  -ї,  ж.  Оперативне  видалення  кра¬ 
їв  альвеоли  зуба  і  міжальвеолярних  та  міжкоре- 
невих  перегородок. 

АЛЬВЕбЛИ,  -6л,  мв.  (одв.  альвебла,  -и,  ж.),  апат. 

1.  Міхурці  в  легенях  на  кінцях  найтонших  розга¬ 
лужень  бронхів,  куди  проходить  повітря  під  час 
дихання.  2.  Ямки  в  щелепах,  де  містяться  корені 
зубів. 

АЛЬВЕОЛІТ,  -у,  у.,  мед.  1.  Запалення  зубної  лунки, 
звичайно  у  зв'язку  з  інфікуванням  рани  в  момент 
або  після  видалення  зуба.  2.  Запалення  легеневих 
альвеол  без  ураження  бронхів. 

АЛЬВЕОЛОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Розтин  альвеоли  зуба. 
АЛЬВЕОЛОЦЙТИ,  -ів,  мв.  Епітеліальні  клітини,  які 
вистеляють  альвеоли  легені. 

АЛЬВЕОЛЯРНИЙ,  -а,  -е,  а  ват.  Прикм.  до  альвебли. 
Альвеолярна  емфізема  легень.  **  Альвеолярна  гі- 
первентилйція  -  стан,  коли  хвилинний  об'єм  вен¬ 
тиляції  перевищує  потреби  організму  в  газообмі¬ 
ні.  Альвеолйрна  гіповентилЯція  -  стан,  коли  вен¬ 
тиляційний  обмін  газів  у  альвеолах  виявляється 
недостатнім.  АльвеолЯрна  дугй  -  дугоподібно  ви¬ 
гнутий  вільний  край  альвеолярного  відростка  ве¬ 
рхньої  (або  альвеолярної  частини  нижньої)  щеле¬ 
пи.  АльвеолЯрна  піорбя  -  захворювання  тканин, 
що  оточують  зуб.  АльвеолЯрне  повітря  —  повіт¬ 
ря,  яке  міститься  в  легеневих  альвеолах.  Альвео¬ 
лярні  звуки,  дівгв.  -  передньоязичні  приголосні, 
за  вимови  яких  передня  частина  язика  наближає¬ 
ться  до  альвеол  верхніх  зубів  або  торкається  їх. 
АЛЬВЕОЛЙРНО-КАПІЛЙРНИЙ,  -а,  -е:  **  Альвеолярно- 
капілярний  блок  -  різке  зниження  проникності 
легеневої  мембрани  для  кисню. 

АЛЬГЕЗІЯ,  -ї,  ж.  Підвищена  чутливість  до  болю. 
АЛЬГІН,  -у,  у.  Драглиста  клейка  речовина,  яку  до¬ 
бувають  з  морських  водоростей. 

АЛЬГІПбР,  -у,  у.  Лікарський  засіб,  який  стимулює 
грануляцію  тканин  і  процеси  регенерації. 
АЛЬГІЦЙДИ,  -ів,  мв.  Хімічні  препарати  із  групи  ге¬ 
рбіцидів  для  знищення  водних  рослин  у  каналах, 
водосховищах  і  т.  ін. 

АЛЬГОДИСМЕНОРЄя,  -ї,  ж.,  мед.  Хворобливі  менст¬ 
руації,  що  супроводжуються  загальним  нездужан¬ 
ням. 

АЛЬГОЛАГНІЯ,  -ї,  ж.  Посилення  сексуальних  пере¬ 
живань  через  біль. 

АЛЬГбЛОГ,  -а,  у.  Фахівець  у  галузі  альгології. 
АЛЬГОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  альгології. 
АЛЬГОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  ботаніки,  що  вивчає  во¬ 
дорості,  їхнє  поширення,  видовий  склад,  будову, 
способи  розмноження  тощо. 

АЛЬГОМЕНОР£я,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  альгодисменорбя. 
АЛЬГОМІОКЛОНІЯ,  -ї,  ж.  Судомне  болюче  посмикува¬ 
ння  м'язів  при  невралгіях. 

АЛЬГОФІЛІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  мазохізм. 

АЛЬГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  алюмогрйфія. 
АЛЬДЕГІД,  -у,  у.,  хім.  Органічна  сполука,  яка  утво¬ 
рюється  під  час  окиснення  первинних  спиртів, 
напр.  винного,  деревного. 

АЛЬДЕГІДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  альдегід. 

АЛЬДОЗИ,  -ів,  мв.  Кристалічні  речовини,  солодкого 
смаку,  розчинні  у  воді. 

АЛЬДОЛАЗА,  -и,  ж.  Фермент  класу  ліаз,  що  бере 
участь  у  реакціях  фотосинтезу  у  рослин  та  гліко¬ 
лізу  у  тварин. 

АЛЬДОСТЕРбМА,  -и,  ж.  Гормонально-активна  пух¬ 
лина  кори  надниркових  залоз,  яка  виділяє  альдо¬ 
стерон. 

АЛЬДОСТЕРОН,  -у,  у.  Гормон  стероїдної  природи; 
виробляється  кірковим  шаром  надниркових  за¬ 
лоз,  регулює  в  організмі  мінеральний  обмін. 
АЛЬДРОВАнДА,  -и,  ж.  Ряд  водяних  комахоїдних  ро¬ 
слин  родини  росянкових. 

АЛЬКАГЄЄТ,  -а,  у.  Міфічний  універсальний  розчин¬ 
ник,  що  його  марно  шукали  алхіміки  і  який  міг 
би  розчиняти  усі  без  винятку  речовини. 

АЛЬКАд,  -а,  у.  Те  саме,  що  алькільд. 

АЛЬКАЛЬД,  -а,  у.  В  Іспанії  та  країнах  Латинської 
Америки  -  старшина  громади,  суддя. 

АЛЬКАсАр,  -а,  у.  34  мок  або  укріплений  палац  в  Іс¬ 
панії,  найчастіше  збудований  у  мавританському 
стилі. 

АЛЬКЙр,  -а,  у.,  діал.  Альков. 

АЛЬКЛЄд,  -у,  у.  Напівфабрикат  із  алюмінієвого 
сплаву,  покритий  а  обох  боків  для  захисту  від  ко¬ 
розії  прошарком  алюмінію  високої  чистоти  або 
іншим  алюмінієвим  сплавом. 

АЛЬКбв,  -а,  у.  Заглиблення  в  стіні  кімнати  для  лі¬ 
жка;  ніша. 

АЛЬКОВНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алькбв. 

АЛЬКОРАн,  -а,  у.  Те  саме,  що  Корйн. 

АЛЬКУПРЙНТ,  -у,  у.  Електролітичний  спосіб  вигото¬ 
влення  форм  офсетного  друку,  які  відзначаються 
високою  якістю. 


АЛЬТИМЕТР 

АЛЬМАВІВА,  -и.  ж.,  заст.  Широкий  чоловічий  плащ 
особливого  крою. 

АЛЬМА-МАТЕР,  вевідм .,  ж.  1.  Старовинна  студент* 
ська  назва  університету  (який  дає  "поживу  для 
роздуму").  2.  верев.  Місце,  де  хтось  виховувався, 
набув  професійних  навичок. 

АЛЬМАНАХ,  -у,  ч.  Збірка  літературних  творів  різ¬ 
них  а  вторі  в -сучасників. 

АЛЬМАНАХОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  альманах. 
АЛЬМАНДИН,  ч.  1.  род.  -у.  Мінерал  класу  силікатів, 
залізисто-глиноземистий  гранат  червоного,  буро- 
червоного  або  червоно-фіолетового  кольорів. 

2.  род .  -а.  Напівкоштовний  камінь,  що  його  вико¬ 
ристовують  також  як  абразивний  матеріал. 

АЛЬМАНДЙ НОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  альмандйн. 
АЛЬМЄНДА,  -и,  ж.  У  германських  народів  у  період 
раннього  середньовіччя  -  земельні  угіддя,  що 
знаходилися  у  загальному  користуванні. 
АЛЬМУКАНТАРАТ,  -у,  ч.  Мале  коло  небесної  сфери, 
паралельне  горизонту. 

АЛЬПАКА,  вевідм.  1.  ч.  і  ж.  Південноамериканська 
свійська  тварина  з  родини  лам  із  високоякісною 
•  шерстю.  2.  ж.  Легка  тканина,  що  виробляється  з 
шерсті  цієї  тварини.  Піджак  з  альпака. 
АЛЬПАКбвий,  -а,  -є.  Прикм.  до  альпакі.  Альпакова 
шерсть.  //  Зробл.  з  альпаки  (у  2  знач.). 

АЛЬПАРІ,  везм.  і  вевідм.  в  фів.  Відповідність  ри¬ 
нкового  (біржового)  курсу  валюти,  цінних  папе¬ 
рів,  векселів  їхньому  номіналові. 

АЛЬПЕНШТбК,  -а,  ч.  Довга  палиця  з  загостреним  за¬ 
лізним  наконечником,  якою  користуються  під  час 
сходження  на  високі  гори,  льодовики. 
АЛЬПІЙСЬКИЙ,  -а,  -є.  1.  Прикм.  до  Альпи.  2.  Висо¬ 
когірний. 

АЛЬПІНАРІЙ,  -ю,  ч.  Ділянка  саду  або  парку  у  вигля¬ 
ді  кам'янистої  гірки,  на  якій  вирощують  високо¬ 
гірні  рослини. 

АЛЬПІНіАДА,  -и,  ж.  Масовий  похід  у  високогірні  ра¬ 
йони. 

АЛЬПІНІЗМ,  -у,  ч.  Вид  спорту;  сходження  на  важко- 
доступні  гірські  вершини,  льодовики. 

АЛЬПІНІСТ,  -а,  ч.  Той,  хто  займається  альпінізмом. 
АЛЬПІНІСТКА,  -и.  Жін.  до  альпініст. 
АЛЬПІНІСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  альпініст.  Аль - 
півістська  ексведиція. 

АЛЬСЄКО,  вевідм.  Настінний  живопис  по  сухій 
штукатурці. 

АЛЬТ,  -4,  ч.  1.  Низький  жіночий  або  дитячий  го¬ 
лос.  2.  Про  людину,  що  співає  таким  голосом. 

3.  Струнний  або  духовий  інструмент  низького  ре¬ 
гістру.  4.  Різновидність  духового  інструмента 
(альтгорн).  5.  Різновидність  деяких  оркестрових 
інструментів  (альт- кларнет,  альт-тромбон,  домра- 
альт  і  т.  ін.). 

АЛЬтАна,  АЛЬТАНКА,  -и,  ж.  Покрита  зверху  легка 
будівля  в  саду,  парку  і  т.  ін.  для  відпочинку  й  за¬ 
хисту  від  сонця,  дощу. 
альтАнка  див.  альті  на. 

АЛЬТАНОЧКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  альтінка. 
АЛЬТАНОЧНИЦЕВІ,  -их,  мв.  Родина  птахів  ряду  го¬ 
робцеподібних. 

АЛЬТГбРН,  -а,  ч.  Те  саме,  що  бюгельгбрн. 
АЛЬТЕМбАс,  -у,  ч.  Різновид  парчі. 

АЛЬТЕМбАсовий,  -а,  -е.  Прикм.  до  альтембіс. 
АЛЬТЕР,  везм."  Другий,  інший.  **  Альтер  бго,  фі- 
лос.  -  друге  "я". 

АЛЬТЕРАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  альтерації. 
АЛЬТЕРАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  муз.  Підвищення  або  пони¬ 
ження  будь-якого  ступеня  ладу  на  півтон  або  ці¬ 
лий  тон.  2.  біол.  Структурні  зміни  клітин,  тканин 
та  органів  під  впливом  негативних  дій  на  них  різ¬ 
них  факторів. 

АЛЬТЕРНАНС,  -у,  ч.  Правило  чергування  рим;  сумі¬ 
жні  чоловічі  та  жіночі  закінчення  повинні  бути 
зв'язані  римою. 

АЛЬТЕ  РНАРібзи,  -ів,  мв.  Хвороби  рослин,  що  спри¬ 
чиняються  паразитичними  грибами. 

АЛЬТЕРНАТ,  -у,  ч.  У  міжнародному  праві  -  сукуп¬ 
ність  правил,  що  регулюють  порядок  підписання 
договору:  черговість  згадування  сторін  у  тексті 
договору,  розташування  підписів,  печаток  і  т.  ін. 
АЛЬТЕРНАТИВА,  -и,  ж.  Необхідність  вибору  між 
двома  або  кількома  можливостями,  що  виключа¬ 
ють  одна  одну.  //  Кожна  з  цих  можливостей. 
АЛЬТЕРНАТЙВНИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  альтернати¬ 
ву.  Альтервативві  суджеввя.  **  Альтернатйвне 
навчіння  -  процес,  спрямований  на  ширше  задо¬ 
волення  потреб  учнів  шляхом  індивідуального  до¬ 
бору  нетрадиційних  навчальних  закладів.  Альтер- 
натйвна  вартість  -  вартість  виробництва  товару 
або  послуги,  що  її  вимірюють  під  кутом  зору 
втраченої  можливості  виробництва  іншого  виду 
товару. 

АЛЬТЕ РНАТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  альте- 
рнатйвний. 

альтернативно.  Присл.  до  альтернатйвний. 
АЛЬТЕРНАТОР,  -а,  ч.  Електрична  машина,  що  виро¬ 
бляє  змінний  струм. 

АЛЬТЕРНАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  альтернація. 
АЛЬТЕРНАЦІЯ,  -ї,  ж.  Чергування  звуків,  зумовлене 
певним  фонетичним  оточенням  або  морфологіч¬ 
ною  позицією.  **  Альтернація  сбрця  -  порушення 
скоротливої  функції  серця,  що  проявляється  в  ре¬ 
гулярному  чергуванні  відносно  сильних  скоро¬ 
чень  зі  слабшими. 

АЛЬТЕРНУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  чергується,  змін¬ 
ний. 

АЛЬТИГРАФ,  -а,  ч.  Самописний  висотомір. 
АЛЬТИМЕТР,  -а,  ч.  Прилад,  що  застосовується  для 
визначення  висоти  місцевості  або  висоти  польоту; 

23 


АЛЬТИМЕТРІЯ 

висотомір. 

АЛЬТИМЕТРІЯ,  -і,  ж.  Визначення  висоти  місцевості 
або  висоти  польоту  альтиметром. 

Альтинг,  -у,  ч.  Парламент  в  Ісландії. 
АЛЬТИПЛАНАЦІЯ,  -ї,  ж.  Вирівнювання  рельєфу  ви¬ 
сокогірних  і  полярних  областей,  що  відбувається 
внаслідок  морозного  вивітрювання. 

АЛЬТИСТ,  -а,  ч.  Музикант,  який  грає  на  альті  (у  З 
знач.). 

АЛЬТИСТКА,  -и.  Жін.  до  альтйст. 

АЛЬТИТУДА,  -и,  ж.  Висота  точки  місцевості  над  рів¬ 
нем  моря;  абсолютна  висота. 

АЛЬТбВИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  альт.  "  Альтбвий  гб- 
лос  -  те  саме,  що  альт  1  (у  1  знач.). 

АЛЬТРУЇЗМ,  -у,  ч.  Безкорисливе  піклування  про 
благо  інших  і  готовність  жертвувати  для  інших 
своїми  особистими  інтересами;  прот.  егоїзм. 
АЛЬТРУЇСТ,  -а,  ч.  Той.  хто  виявляє  в  своїх  діях  аль¬ 
труїзм;  прот.  егоїст. 

АЛЬТРУЇСТИЧНИЙ,  -а,  -е  Оснований  на  альтруїзмі, 
пройнятий  ним. 

АЛЬТРУІСТИЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  альтруї- 
стйчний. 

АЛЬТРУІСТЙЧНО.  Присл.  до  альтруїстйчний. 
АЛЬТРУЇСТКА,  -и.  Жін.  до  альтруїст. 

АЛЬ-УД,  -у,  ч.  1.  Стародавній  арабський  щипковий 
музичний  інструмент.  2.  Вірменський  щипковий 
музичний  інструмент  типу  лютні. 

АЛЬФА,  -и,  ж.  Назва  першої  літери  грецького  ал¬ 
фавіту.  **  Альфа  і  омбга  -  початок  і  кінець  чого- 
небудь;  основне,  головне  в  чомусь. 
АЛЬФА-АКТЙВНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  ядра  якого  у  пере¬ 
бігові  радіоактивного  розпаду  випромінюють  аль¬ 
фа-частинки. 

Альфа-АКТЙВНіСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач. 
Альфа-актйвний. 

АЛЬФА-ВИПРОМІННИК,  -а,  ч.  Ізотоп  хімічного  елеме¬ 
нта,  ядра  якого  у  перебігові  радіоактивного  роз¬ 
паду  випромінюють  альфа-частинки. 
АЛЬФА-ВИПРОМІНЮВАННЯ,  -я,  с.  Вид  випромінюван¬ 
ня  радіоактивних  ядер,  що  є  потоком  альфа-час¬ 
тинок. 

АЛЬФА-ГЛОБУЛІНИ,  -ів,  мв.  Фракція  глобулінів  си¬ 
роватки  крові,  яка  складається  із  глікопротеїдів  і 
ліпопротеїдів. 

Альфа-залізо,  -а,  с.  Об'ємноцентроване  кубічне 
феромагнітне  залізо,  що  існує  до  769'  С. 
Альфа-інгібіТОР,  -а,  ч.  Субстрат,  який  входить  до 
складу  альфа-глобулінів. 

АЛЬФАМЕТР,  -а,  ч.,  спец.  Прилад  для  визначення 
надлишку  повітря  в  горючій  суміші,  яка  надхо¬ 
дить  у  двигун  внутрішнього  згоряння. 
Альфа-ПЕРЕТВіР,  -твору,  ч.  Дочірнє  ядро  елемента, 
яке  утворюється  внаслідок  альфа-розпаду  матери¬ 
нського. 

ДЛЬФА-ПЕРЕТВОРЮВАННЯ,  -я,  ч.  Радіоактивний  роз¬ 
пад  атомного  ядра. 

АЛЬФА-ПРОМЕНІ,  -ів,  ив.  Потік  альфа-частинок,  що 
виникає  у  процесі  радіоактивного  розпаду  речовин. 
Альфа-проміння,  -я,  с.  Див.  ільфа-прбмені. 
Альфа-РАДІОАКТйВНИй,  -а,  -є.  Те  саме,  що  ільфа- 
актйвний. 

Альфа-радіоактивність,  -ності,  ж.  Те  саме,  що 
Альфа-актйвність. 

Альфа-радіометр,  -а,  ч.  Іонізаційний  лічильник 
Гейгера-Мюллера  для  вимірювання  інтенсивності 
альфа-випромінювання. 

Альфа-рОзпад,  -у,  ч.  Розпад  атомних  ядер,  який  су¬ 
проводжується  випромінюванням  альфа-частинок. 
Альфа-спектрометр,  -а,  ч.  Прилад  для  вимірюван¬ 
ня  енергії  альфа-частинок. 

Альфа-спектроскопія,  -і,  ж.  Розділ  ядерної  спект¬ 
роскопії. 

Альфа-терапія,  -ї,  ж.  Вид  променевої  терапії,  ос¬ 
нований  на  використанні  альфа-опромінення. 
АЛЬФАТИП,  -у,  ч.  Електронна  фотонабірна  машина, 
за  допомогою  якої  одержують  фотонабір  на  плівці 
або  фотопапері. 

АЛЬФАТРбН,  -а,  ч.  Радіоактивний  іонізаційний  ва¬ 
куумметр  -  прилад,  яким  визначають  тиск  розрі¬ 
дженого  газу. 

Альфа-фАза,  -и,  ж.  У  простих  речовинах  -  фаза, 
що  є  низькотемпературною  поліморфною  видозмі¬ 
ною,  а  у  сплавах  -  фаза,  що  є  переважно  низько¬ 
температурним  твердим  розчином. 
Альфа-частйнки,  -нок,  мв.  Ядра  атомів  гелію,  ви¬ 
промінювані  ядрами  деяких  радіоактивних  речо¬ 
вин. 

АЛЬФітб,  вевідм.,  с.  Страховисько,  яким  давні  гре¬ 
ки  лякали  дітей. 

АЛЬФбЛЬ,  -ю,  ч.  Тонкий  листовий  алюміній  (фольга). 
АЛЬФйНС,  -а,  ч.,  зневажл.  Коханець,  що  перебуває 
на  утриманні  жінки. 

АЛЬФОРТІОЗ,  -у,  ч.  Гельмінтоз  однокопитих. 
АЛЬФрЕйниЙ,  -а,  -є.  Пов'язаний  із  технікою  альф- 
реско  (розписом  на  сирій  штукатурці). 
альфрЕиник,  -а,  ч.  Те  саме,  що  альфрбйщик. 
АЛЬФрЕйЩИК,  -а,  ч.  Фахівець  з  альфрейного  розпису. 
АЛЬФрЕсКО,  вевідм.,  с.  Настінний  живопис  водя¬ 
ними  фарбами  на  сирій  штукатурці. 

АЛЬЦіОнА,  -и,  ж.  У  давньогрецькій  міфології  - 
ім'я  однієї  з  героїнь. 

АЛЬЯНС,  -у,  ч.  Спілка,  об'єднання  на  основі  догові¬ 
рних  зобов'язань. 

АЛЮВІАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  алювій;  наносний. 
АЛКЗВІЙ,  -ю,  ч.  Відклади  (валуни,  піски  і  т.  ін.), 
нагромаджені  в  долинах  річками  або  струмками. 
АЛКЗЗІЯ,  -ї,  ж.  Уживаний  у  художньому  творі  як 
риторичний  прийом  натяк  на  загальновідомий  іс¬ 
торичний,  літературний  чи  побутовий  факт  (на- 


пр. ,  "Піррова  перемога"). 

АЛЮМЕЛЬ,  -ю.  ч.  Сплав  на  основі  нікелю  з  доміш¬ 
ками  алюмінію,  кремнію  і  марганцю. 

АЛЮМІНАТИ,  -ів,  мв.  ( оди .  алюмінат,  -у,  ч.  ).  Солі 
алюмінієвих  кислот. 

АЛЮМінАтний,  -а.  -е.  Прикм.  до  алюмінйт. 

АЛЮМініДИ,  -ів,  мв.  Металіди  -  сполуки  металів  з 
алюмінієм. 

АЛЮМІНІЄВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алюміній.  Атомі- 
вієві  поклади.  //  Зробл.  з  алюмінію.  Ц  Признач, 
для  добування  алюмінію  з  руди. 

АЛЮМІНІЄВО-КАЛІЄВИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  Алюмі¬ 
ній  і  Калій. 

АЛЮМІНІЄВО-МАГНІЄВИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  Алю¬ 
міній  і  Магній. 

АЛЮМІНІЙ,  -ю,  у.  А1.  Хімічний  елемент;  легкий  срі¬ 
блясто-білий  метал,  пластичний  і  ковкий. 

АЛЮМІНІЙ6ВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мив.  ч.  до 
алюмініювіти. 

АЛЮМІНІЙОРГАНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  у  моле¬ 
кулі  зв'язки  Алюміній-Карбон;  самозаймисті  на 
повітрі  рідини. 

АЛЮМІНІТ,  -у,  у.  Мінерал;  білі  крихкі  сполуки  з 
матовим  блиском. 

АЛЮМініювАти,  -юєш,  -юс,  ведок.  і  док.,  перед. 
Покривати  (покрити)  тонким  шаром  алюмінію. 

АЛЮМІНбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
алюмінувіти. 

АЛЮМІНОГРАФІЯ,  -і,  ж.  Спосіб  плоского  друку  з  то¬ 
нкої  алюмінієвої  друкованої  форми. 

АЛЮМІНбЗ,  -у,  у.,  мед.  Професійний  пневмоконіоз, 
обумовлений  впливом  пилу  алюмінію  та  його  спо¬ 
лук. 

АЛЮМІНОТЕРМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  алюмінотермії. 

АЛЮМІНОТЕРМІЯ,  -і,  у.  Одержання  металів  і  сплавів 
відновленням  порошкоподібних  оксидів  металів 
порошком  алюмінію  з  виділенням  тепла. 

АЛЮМінувАльний,  -а,  -е.  Стос,  до  алюмінування. 

АЛЮМінувАння,  -я,  у.  Нанесення  на  поверхню  ме¬ 
талевих  виробів  алюмінію  або  його  сплавів. 

алюмінувАти,  -ую,  -уєш,  ведок.  Здійснювати  елі¬ 
мінування. 

алюмн,  -а,  у.,  зах.  Семінарист. 

АЛЮМОАМОНІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  у  своєму  складі  мі¬ 
стить  катіони  Алюмінію  і  амонію. 

АЛЮМОБОРОСИЛІКАТ,  -у,  у.  Мінерал  або  штучний 
матеріал,  найчастіше  силікатне  скло,  що  містить 
також  Алюміній  і  Бор. 

АЛЮМОГЕЛЬ,  -ю,  у.  Пориста  біла  маса,  іноді  прозо¬ 
ра,  за  складом  -  оксид  алюмінію,  за  властивостя¬ 
ми  -  адсорбент. 

АЛЮМОГІДРЙД,  -у,  у.  Хімічна  речовина,  що  викори¬ 
стовується  в  органічному  синтезі  для  гідрування. 

АЛЮМОКАЛІЄВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  алюмінієво- 
кілієвий 

алюмокобальтмоліедЕновий,  -а,  -е.  **  алюмоко- 
бальтмолібдбмовий  сплав  -  жаротривкий  і  жа¬ 
роміцний  сплав,  що  містить  Алюміній,  Кобальт 
та  Молібден. 

АЛЮМОМІДЬ,  -і,  ж.  Мідь,  легована  алюмінієм. 

АЛЮМОМОЛіБдЕновий,  -а,  -є.  Такий,  що  містить  у 
своєму  складі  Алюміній  і  Молібден. 

АЛЮМОнАтріЄВИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  у  своєму 
складі  Алюміній  і  Натрій. 

АЛЮМОНІКЕЛЬМОЛІБДЕНОВИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  міс¬ 
тить  у  своєму  складі  Алюміній,  нікель  і  Молібден. 

АЛЮМОПЛАТИНОВИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  у  своєму 
складі  Алюміній  і  Платину  або  ж  виготовлений  з 
цих  металів. 

алюмосилікати,  -ів,  ми.  (оди.  алюмосилікат,  -у, 
у.).  Група  породоутворюючих  мінералів;  силікат¬ 
ні  сполуки  з  великим  вмістом  алюмінію,  напр., 
польові  шпати,  слюди,  мінерали  глин. 

АЛЮМОСИЛІКАТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алюмосилікати. 

АЛЮМОТЕРМІчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  алюмотермія. 

АЛЮМОТЕРМІя,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  аліЬмінотермІя. 

АЛЮМОТбЛ,  -у,  у.  Водостійка  вибухова  речовина, 
гранульована  суміш  литого  тротилу  з  порошком 
алюмінію. 

АЛіЬр,  -у,  у.  Спосіб,  характер  ходи,  бігу  коня: 
крок,  галоп,  кар'єр  та  ін. 

АЛЯБАНДЙЗМ,  -у,  у.  Художній  безсмак,  невміння 
цінувати  художні  твори. 

АЛЯМЕда,  -и,  ж.  Місця  для  прогулянок  в  іспансь¬ 
ких  містах;  бульвар. 

АЛЙРМ,  -у,  у.  Тривога,  ґвалт,  паніка. 

АЛЯРМІЗМ,  -у,  у.  Патологічна  схильність  до  розгуб¬ 
леності  і  панікерства. 

АЛЯРМІСТ,  -а,  у.  Те  саме,  що  аларміст. 

АЛЯРМОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  алйрм. 

АЛЯСКАІТ,  -у,  у.  1.  Суміш  айкініту,  матильдиту,  те- 
траедиту  та  халькопіриту.  2.  Друга  назва  бенжа- 
мініту. 

АЛЯСКІТ,  -у,  у.  Інтрузивна  кисла  гірська  порода. 

АЛЯФУРЦІЕТ,  розм.  1.  иезм.  і  в  знач,  прикм.  Такий, 
що  його  організовано  за  принципом  самообслуго¬ 
вування  і  без  застілля.  2.  в  звач.  присл.  Не  сідаю¬ 
чи  за  стіл,  нашвидкуруч  (про  закуску,  вечерю  та 
ін.).  3.  -у.  Те  саме,  що  фуршбт. 

АМАВРбЗ,  -у,  у.,  мед.  Повна  сліпота. 

АМАВРОТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  амаврозу.  **  Амав- 
ротйчна  ідіотія  -  група  спадкових  захворювань, 
які  характеризуються  прогресуючим  зниженням 
зору  та  інтелекту. 

АМАЗІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  грудей  у  жінок. 

АМАЗОНІТ,  -у,  у.  Мінерал,  різновид  мікрокліна, 
блакитно-зеленого  або  зеленого  кольору. 

АМАЗбнКА,  -и,  ж.,  засг.  1.  ми.  амазбнки,  -ок.  У  да¬ 
вньогрецькій  міфології  -  жінки-войовниці,  що 
жили  в  Малій  Азії  чи  в  передгір’ї  Кавказу.  Всту¬ 


24 


пали  в  інтимні  стосунки  з  чоловіками  лише  для 
збереження  роду  (хлопчиків,  які  народилися,  від¬ 
силали  або  вбивали,  дівчаток  залишали).  2.  Жін¬ 
ка- вершник.  3.  Жіноча  довга  сукня  спеціального 
крою  для  їзди  верхи. 

АМАКІНІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  світло-зелені 
кристали. 

АМАКСОФОБІЯ,  -ї,  ж.  Нав’язлива  боязнь  колісного 
транспорту. 

АМАЛЬГАМА,  -и,  ж.  1.  Сплав  якого- небудь  металу  із 
ртуттю.  2.  дерев.  Про  будь-яку  суміш  різнорідних 
речей, ідей  та  ін. 

АМАЛЬГАМАЦІЙНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  амальгамації. 
АМАЛЬГАМАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Покриття  металу,  скла 
амальгамою.  2.  Добування  благородних  металів  з 
тонко  подрібнених  руд  або  пісків  змочуванням 
поверхні  металу  ртуттю.  3.  Злиття  двох  чи  кіль¬ 
кох  підприємств  або  банківських  установ,  які  ра¬ 
ніше  були  самостійними. 

АМАЛЬГАМІЧНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  амальгамації. 
АМАЛЬГАМНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  амальгама. 
АМАЛЬГАМОВАНИЙ,  -а.  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
амальгамувати.  //  амальгамбвано,  безос.  при - 
судк.  сл. 

АМАЛЬГАМОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  амальгамний. 
АМАЛЬГАМОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Спосіб  плоского  друку  з 
амальгамованих  форм,  в  яких  пробільні  елементи 
оброблено  ртуттю. 

АМАЛЬГАМУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  амальгамування. 
АМАЛЬГАМУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  амальгамувати. 
АМАЛЬГАМУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перех. 

1.  Сплавляти  я  кий- небудь  метал  зі  ртуттю;  розчи¬ 
няти  метал  у  ртуті.  2.  Вкривати  поверхню  чого- 
небудь  шаром  амальгами. 

АМАЛЬТЕя,  -і,  ж.  У  грецькій  міфології  -  коза,  мо¬ 
локом  якої  вигодувала  Зевса  дочка  крітського  ца¬ 
ря  Мелісея.  **  Ріг  Амальтбї,  дерев.  -  ріг  достатку. 
АМАнАт,  -а,  ч.  Заложник. 

АМАнТ,  -а,  ч.  1.  Коханець.  2.  Роль  коханця. 
АМАРАНТ,  -а,  ч.  Трав’яниста  рослина  з  родини  щи¬ 
рицевих;  деякі  види  вирощуються  як  декоратив¬ 
ні;  щириця,  щир. 

АМАРАНТЙТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  безбарвні, 
оранжеві  або  темно-червоні  прозорі  кристали  зі 
скляним  блиском. 

АМАРЙЛІС,  -а,  ч.  Рід  цибулинних  рослин;  деякі  ви¬ 
ди  з  великими  гарними  квітками  вирощуються 
як  декоративні. 

АМАРИЛІСОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  амарйліс. 
АМАРИЛІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  прозорі  блідо- 
жовті  із  зеленуватим  відтінком  кристали,  розчин¬ 
ні  у  воді. 

АМАСТІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  однієї  або 
обох  молочних  залоз. 

АМАТЕрАсу,  вевідм .,  ж.  Богиня  сонця,  верховна 
богиня  в  синтоїзмі.  Вважається  родоначальницею 
японської  імператорської  династії. 

АМАТОР,  -а,  ч.  Той,  хто  охоче  займається  чим-не- 
будь,  кохається  в  чому- небудь;  любитель  (у  1 
знач.).  //  Той,  хто  займається  чим-небудь  не  як 
професіонал;  любитель  (у  2  знач.). 

АМАТОРКА,  -и.  Жін.  до  амйтор.  Аматорка  поезії. 
АМАТОРСТВО,  -а,  с.  Заняття  якою-небудь  справою 
не  як  професією,  а  з  любові  до  неї. 

АМАТОРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аматор;  любитель¬ 
ський.  //  Виконуваний  аматорами. 

АМАТОФОБія,  -ї,  ж.  Нав’язлива  боязнь  пилу. 

АМБА,  виг.%  розм.  Уживається  здебільшого  як  при¬ 
судок  у  значенні,  близькому  до  слів:  кінець, 
загибель,  смерть. 

АМБАл,  -а,  V.,  розм.  Здоровило. 

АМБАЛАЖ,  -а,  ч.  1.  Витрати  на  упакування  товару. 

2.  Матеріал  для  упакування  товару. 

АМБАр,  -а,  ч.%  розм.  Велике  приміщення  для  збері¬ 
гання  зерна;  комора. 

амбарний,  -а,  -е,  розм.  Прикм.  до  амб£р.  **  Амба¬ 
рні  шкідникй  -  група  шкідників  зерна  та  продук¬ 
тів  його  переробки. 

АМБАСАДА,  -и,  ж.  Посольство,  представництво. 
АМБАСАДОР,  -а,  V.,  зах.  Посол,  повноважний  пред¬ 
ставник. 

АМБАТОАРИНІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  карбонат 
стронцію  і  рідкісноземельних  елементів. 
АМБІВАЛЕНТНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  амбівалент¬ 
ність. 

АМБІВАЛЕНТНІСТЬ,  -ності,  ж.%  мед.  Одночасна  наяв¬ 
ність  двох  протилежних  почуттів,  бажань. 
АМБІДЕКСТЕР,  -а,  ч.  Той,  хто  не  віддає  перевагу  жо¬ 
дній  руці.  Ц  Той,  хто  однаковою  мірою  володіє 
обома  руками. 

АМБІДЕКСТРІЯ,  -ї,  ж.  Однаковий  розвиток  функцій 
правої  та  лівої  рук,  що  є  спадковим  або  виробляє¬ 
ться  шляхом  тренування. 

АМБІСЕКСУАЛЬНИЙ,  -а,  *е.  Двостатевий. 
АМБіСЕКСуАльнюТЬ,  -ності,  ж.  Те  саме,  що  герма* 
фродитйзм. 

АМБІСТбМА,  АМБЛІСТОМА,  -и,  Ж.  РІД  хвостатих  зем- 
новодяних,  схожих  на  саламандр.  Поширені  в  Пі¬ 
внічній  та  Центральній  Америці. 
АМБІТЕНДЕНТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Подвійність  дій,  вчи¬ 
нків. 

АМБІТНИЙ,  -а,  -е.  Самолюбний;  гордий;  честолюбний. 
АМБІТНІСТЬ,  -ності,  ж .,  рідко.  Те  саме,  що  амбіція. 
АмбіТУС,  -а,  ч.  Сукупність  усіх  звуків  мелодії,  від¬ 
стань  від  вищого  до  нижчого  її  тонів,  тобто  11 
об'єм. 

АМБІЦІЙНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  амбітний. 
АМБІЦІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  амбіційний. 
АМБІЦІОЗНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  амбіційний. 
АМБІЦІОЗНІСТЬ,  -ності,  ж.  Те  саме,  що  амбіцій- 


ність. 

АМБіЦібЗНО.  Присл.  до  амбіцібзний. 

АМБІЦІЯ,  -І,  ж.  Самолюбство;  гордість;  честолюбство. 
АМБЛІАКОАЗІЯ,  -ї,  ж.  Будь-яке  погіршення  слуху, 
приглухуватість. 

АМБЛіАфіЯ,  -ї,  ж.  Зменшення  тактильної  чутливості. 
АМБЛІГОНІТ,  -у,  ч.  Мінерал  класу  фосфатів. 
АМБЛІГУСТІЯ,  -і,  ж.  Послаблення  смакової  чутли¬ 
вості. 

АМБЛІнбЙЯ,  -ї,  ж.  Патологічна  утрудненість  прий¬ 
няття  рішень. 

АМБЛІОЛІЯ,  -ї,  ж.  Неорганічна,  постійна  втрата  зо¬ 
ру,  особливо  що  стосується  зорового  сприйняття 
простору. 

АМБШОСКбП,  -а,  ч.  Прилад,  який  застосовується 
для  вправ  з  відновлення  бінокулярного  зору  при 
ортоптичному  лікуванні  косоокості. 

АМБЛіСТбМА  див.  амбістбма. 

АМБбн,  -а,  ч.,  зах.  Те  саме,  що  амвбн. 

Амбра,  -и,  ж.  і.  Воскоподібна  речовина  сірого  ко¬ 
льору,  яку  виділяють  кашалоти;  застосовується  в 
парфумерії  для  надання  стійкості  запахові  парфу¬ 
мів.  2.  заст.  Пахощі,  парфуми. 

АМБРАЗУРА,  -и,  ж.  1.  Отвір  у  стіні  укріплення,  обо¬ 
ронної  споруди,  у  бронебашті  і  т.  ін.,  через  який 
стріляють  і  ведуть  спостереження.  2.  архіт.  Отвір 
у  стіні  будинку  для  дверей  або  вікна,  розширений 
всередину. 

АМБРАЗУРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  амбразура. 

АМБРЕ,  иевідм. ,  с.  Пахощі,  приємний  запах. 
АМБРЙТ,  -у,  ч.  Бурштиноподібна  викопна  смола. 
Амбровий,  -а,  -е.  Прикм.  до  Амбра. 

АМБРОЗІАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  амбрбзія. 
АМБРОЗІЯ,  АМВРбСІЯ,  -ї,  ж.  1.  У  давньогрецькій  мі¬ 
фології  -  ароматна  їжа  богів,  що  нібито  надавала 
їм  вічної  юності,  краси  та  безсмертя.  2.  Каранти¬ 
нний  бур'ян  із  родини  складноцвітих. 
АМБУЛАТОРІЯ,  -ї,  ж.  Невеликий  лікувальний  зак¬ 
лад,  що  подає  медичну  допомогу  прихожим  хво¬ 
рим,  а  також  тим,  які  лежать  вдома. 
АМБУЛАТОРНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  амбулатбрія. 
//  Такий,  що  стосується  амбулаторії.  //  Такий, 
що  стосується  захворювання,  лікування  якого  не 
потребує  лікування  в  стаціонарі.  //  Здійснюваний 
в  амбулаторії.  Амбулаторне  лікувавши.  **  Амбула- 
тбрний  хворий  -  хворий,  який  одержує  медичну 
допомогу  в  амбулаторії,  особисто  відвідуючи  її. 
АМБУЛАТОРНО,  присл.  В  умовах  амбулаторії,  полік¬ 
лініки  і  т.  ін.  (без  перебування  в  стаціонарному 
лікувальному  закладі). 

АМБУЛАТйРНО-ЛОЛІКЛІНІЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Призначе¬ 
ний  для  лікування  в  умовах  амбулаторії,  поліклі¬ 
ніки.  2.  Здійснюваний  амбулаторіями,  полікліні¬ 
ками,  диспансерами  та  іншими  нестаціонарними 
медичними  закладами. 

АМБУШУР,  -а,  ч.  1.  Мундштук  духового  музичного 
інструмента;  положення  губ  під  час  гри  на  ньому. 
2.  Кришка  на  мікрофоні  телефонної  трубки  для 
підсилення  голосу. 

АМВбн,  -а,  ч.  Підвищення  в  церкві  перед  так  зва¬ 
ними  царськими  вратами,  з  якого  виголошуються 
проповіді. 

АМВРОСіАнСЬКИЙ,  -а,  -е.  Належний  Амвросію. 
**  АмвросіАнський  гімн  -  назва  поширеного  цер¬ 
ковного  гімну.  АмвросіАнський  спів  -  старовинні 
гімни  римсько-католицької  церкви,  введені  мила- 
вським  єпископом  Амвросієм  (4  ст.). 

АМВРбСІЯ  див.  амбрбзія. 

АМЕБА,  -и,  ж.  1.  Найпростіша  одноклітинна  твари¬ 
на,  яка  не  має  сталої  форми.  2.  ч.  і  ж.,  перед. 
Про  людину  з  вузьким  кругозором,  малорозвине- 
ну,  обмежену.  2.  дерен.  Про  безвольну,  безхарак¬ 
терну  людину. 

АМЕБІАЗ,  -у,  ч.  Протозойне  захворювання,  яке  ха¬ 
рактеризується  виразковим  ураженням  кишечни¬ 
ка;  спричинюється  дизентерійною  амебою;  амебна 
дизентерія. 

АМЕБНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  амАба. 

АМЕБйїДНИЙ,  -а,  -е:  **  АмеббГднІ  рухи  -  рухи  дея¬ 
ких  клітин  і  найпростіших  організмів,  які  здійс¬ 
нюються  шляхом  випинання  і  втягування  вирос¬ 
тів  цитоплазми. 

АМЕБОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Схожий  на  амебу. 
АМЕБОПОДІБНЮТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  амебо¬ 
подібним. 

АМЕБОЦЙДИ,  -ів,  ми.  Лікарські  засоби,  які  застосо¬ 
вуються  для  лікування  амебіазу. 

АМЕБОЦЙДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  викликати 
загибель  амеб. 

АМЕБОЦйти,  -ів,  шн.  (оди.  амебоцйт,  -а,  ч.).  Елеме¬ 
нти  крові  безхребетних  тварин,  що  виконують  за¬ 
хисну  функцію,  аналогічні  лейкоцитам  хребетних 
і  людини. 

АМЕГАКАРіОЦИТбЗ,  -у,  ч.  Відсутність  або  значне 
зниження  кількості  мегакаріоцитів  у  кістковому 
мозку  і  тромбоцитів  у  крові. 

АМЕДИН,  -у,  ч.  Лікарський  засіб,  який  застосову¬ 
ють  при  хворобах  Паркінсова,  заїканні. 

АМЕЗЙТ,  -у,  ч. ,  спед.  Алюмініймаґнезійний  септах- 
лорид. 

АМЕЛІЯ,  -ї,  ж.  Повна  вроджена  відсутність  кінцівки. 
АМЕЛОБлАст,  -а,  ч.  Клітина  внутрішнього  епітелію 
емалевого  органу,  яка  бере  участь  в  утворенні 
емалі. 

АМЕЛОБЛАСТбМА,  -и,  ж.  Доброякісна  пухлина  з 
одонтогенного  епітелію  з  ознаками  місцево-дест- 
руюючого  росту. 

АМЕЛОГЕнЕз,  -у,  ч.  Розвиток  зубної  емалі. 

АМЕНОРЕЯ,  -і,  ж.,  мед.  Відсутність  менструацій  про¬ 
тягом  6  місяців  та  більше.  **  гіпоталамічна  амено- 


рАя  -  аменорея,  зумовлена  розладом  функції  гіпо¬ 
таламуса  та  зниженням  секреції  рилізинг-факто- 
рів.  гіпофізірна  аменорАя  -  аменорея,  зумовлена 
ураженням  гіпофіза.  Кортикальна  аменорАя  -  пси¬ 
хогенна  аменорея,  зумовлена  утворенням  застійно¬ 
го  осередку  збудження  у  корі  головного  мозку,  лак¬ 
таційна  аменорАя  -  фізіологічна  аменорея,  у  пері¬ 
од  лактації.  Маткова  аменорАя  -  аменорея,  обумо¬ 
влена  пошкодженням  або  відсутністю  матки.  Про- 
менАва  аменорАя  -  аменорея,  яка  виникає  в  резу¬ 
льтаті  впливу  іонізуючого  випромінювання  на  яєч¬ 
ники.  ПсихогАнно-гіпоталамічна  аменорАя  -  аме¬ 
норея,  яка  виникає  внаслідок  емоційного  стресу. 
Фізіологічна  аменорАя  -  аменорея,  зумовлена  змі¬ 
ною  секреції  гонадотропних  гормонів  при  вагітнос¬ 
ті,  лактації  і  в  період  менопаузи.  яАчникова  аме¬ 
норАя  -  аменорея,  пов'язана  з  недостатністю  гор¬ 
мональної  функції  яєчників. 

АМЕНСАЛІЗМ,  -у,  ч.  Різновид  антагоністичних  взає¬ 
мозв'язків,  за  яких  один  з  організмів  пригнічує 
інший,  не  відчуваючи  з  його  боку  протидії. 
АМЕНтАти,  -ів,  ми.  Тяжкі  лицарські  списи. 
АМЕНТЙВНИЙ,  -а,  -е:  **  Аментивний  синдром  - 
один  із  синдромів  потьмарення  свідомості,  для 
якого  характерні  незв'язність  мислення,  розгуб¬ 
леність,  дезорієнтування,  безладне  збудження, 
амнезія. 

АМЕнЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Будь-який  серйозний  розумовий 
розлад.  2.  Розлад  свідомості,  для  якого  характер¬ 
ні  розгубленість,  втрата  орієнтації,  рухове  збу¬ 
дження,  галюцинації. 

АМЕРИКАНЕЦЬ  дав.  америкАнці. 

АМЕРИКАНІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Набуття,  засвоєння  рис 
американського  способу  життя,  американської 
культури. 

АМЕРИКАНІЗМ,  -у,  ч.,  лівгв.  Слово,  мовний  зворот, 
що  відображають  особливості  англійської  мови  в 
США  чи  запозичені  з  американського  варіанта 
англійської  мови. 

АМЕРИКАНІЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  американізувАти  //  американізбвано,  безос. 
присуди,  сл. 

АМЕРИКАНІЗУВАТИ,  -ую,  -усш,  док.  і  ведок.,  перед. 
Створювати  що-небудь  відповідно  до  стандартів 
американського  способу  життя,  культури. 
АМЕРИКАНІЗУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся.  Пас.  до  амери¬ 
канізувАти. 

АМЕРИКАНІСТ,  -а,  ч.  Фахівець  з  американістики. 
АМЕРИКАНІСТИКА,  -и,  ж.  Сукупність  наук,  що  вив¬ 
чають  історію,  економіку,  культуру  тощо  США. 
АМЕРИКАНІСТКА,  -и.  Жін.  до  американіст. 
АМЕРИКАНКА1  див.  америкАнці. 

АМЕРИКАНКА",  -и,  ж.  1.  Парі,  за  умовою  якого  той, 
хто  програв,  повинен  виконати  будь-яке  бажання 
іншої  сторони.  2.  Гра  в  більярд. 

АМЕРИКАНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  америкАнці  і 
Америка. 

америкАнці,  -ів,  ми.  (одв.  америкАнець,  -нця,  ч.\ 
америкАнка,  -и,  ж.).  Населення  Сполучених  Шта¬ 
тів  Америки. 

АМЕРЙЦІИ,  -ю,  ч.  Аш.  Штучно  добутий  радіоактив¬ 
ний  хімічний  елемент.  Проста  речовина  америцію 

-  сріблястий  хімічно  активний  метал,  що  світить¬ 
ся  у  темряві. 

А-МЕТА,  -и,  ж.  1.  Угода  на  умовах  рівної,  паритет¬ 
ної  оплати.  2.  Венчурна  підприємницька  угода, 
учасники  якої  мають  однаковий  ризик. 

АМЕТЙСТ,  -у,  ч.  Коштовний  камінь  -  різновид  ква¬ 
рцу  фіолетового  чи  блакитнувато-фіолетового  ко¬ 
льору,  що  використовується  для  ювелірних  і  ху¬ 
дожніх  виробів. 

АМЕТЙСТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аметйст.  //  Зробл. 
з  аметисту,  прикрашений  аметистами. 
АМЕТРОЛІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аметропії. 

АМЕТРОПІЯ,  -Г,  ж.  Будь-який  дефект  заломлюваль¬ 
ної  здатності  ока. 

АМИГДАЛІТ,  -у,  ч.:  **  Гбстрий  амигдаліт  -  горлова 
ангіна. 

АМИГДАЛОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічна  операція  дестру¬ 
кції  мигдалеподібного  тіла. 

АМИГДАЛЙРНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  належить  до  миг¬ 
далеподібного  тіла. 

АМІ,  иевідм.  Рід  одно-,  дворічних  трав’янистих  ро¬ 
слин  родини  зонтичних. 

АМіАк,  -у,  ч.,  заст.  Амоніак. 

АМІАКОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  аміАчний. 
АМІАКОВОЗ,  -а,  ч.  Автомобіль,  призначений  для  пе¬ 
ревезення  аміаку. 

АМІАНТ,  -а,  -у.  Мінерал,  амфіболовий  азбест. 
АМІАНТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аміАнт. 

АМІАЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аміАк.  **  АміАчна  водА 

-  водний  розчин,  який  містить  18-25  %  аміаку. 
АМІдАзи,  -ів,  ми.  Ферментн  класу  гідролаз,  які  ка¬ 
талізують  гідроліз  зв'язку  між  атомами  вуглецю  і 
азоту  в  амідах. 

АМІДИ,  -ів,  ми.  (оди.  амід,  -у,  ч.).  1.  Похідні  кис¬ 
лот,  у  яких  гідроксильна  група  заміщена  аміног¬ 
рупою.  2.  Хімічні  сполуки,  що  утворюються  замі¬ 
ною  одного  атома  Гідрогену  амоніаку  атомом  ме¬ 
талу. 

АМІДбЛ,  -у,  ч.  Органічна  сполука,  що  н  застосову¬ 
ють  у  фотографії  як  проявник. 

АМІДОПІРЙН,  -у,  ч.  Болезаспокійливий,  жарознижу¬ 
вальний,  протизапальний  лікувальний  засіб;  піра¬ 
мідон. 

АМІДОПІРЙ НОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  амідопірйн. 
АМіДОСТОМбЗ,  -у,  ч.  Гельмінтоз  водоплавної  птиці. 
АМІДУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  амідувАти. 
АМІДУВАти,  -ую,  -уєш,  ведок.,  хім.  Утворювати 
амідн  кнслот. 


АМІНОПРОПІОНОВИИ 

АМІЄЛІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  спинного  мозку. 
АМІЗЙЛ,  -у,  ч.  Лікарський  засіб  із  спазмолітичною, 
антигістамінною,  антисеротоніновою,  анестезую¬ 
чою,  седативною  дією. 

АМІКОШОНСТВО,  -а,  с.  Безцеремонність,  панібратст¬ 
во,  фамільярність. 

АМіКСОрБя,  -ї,  ж.  Відсутність  виділення  слизу  за¬ 
лозами  кишково-шлункового  тракту. 

АМІЛ,  -у,  ч.  Пентил -радикал  з  одним  неспареним 
електроном,  який  містить  прямий  карбоновий  ла¬ 
нцюжок  із  п’яти  атомів  Карбону,  що  сполучені  з 
одинадцятьма  гідрогеновими  атомами. 

АМІЛАЗИ,  -ів,  а/я.  Ферменти,  які  містяться  в  орга¬ 
нізмі  тварин  і  рослин. 

АМІЛАЗУРІЯ,  -ї,  ж.  Збільшення  виділення  із  сечею 
ферменту  амілази. 

АМілАн,  -у,  ч.  Поліамідне  волокно. 

АМІЛАЦЕТАТИ,  -ів,  а/я.  Складні  ефіри  оптової  кис¬ 
лоти  та  амілових  спиртів. 

АМІЛНІТРАТ,  -у,  ч.  Ефір  амілового  спирту  та  нітрат¬ 
ної  кислоти. 

АМІЛНІТРЙТИ,  -ів,  а/я.  Складні  ефіри  амілових  спир¬ 
тів  та  нітритної  кислоти;  використовується  як  су¬ 
динорозширювальний  лікувальний  препарат. 
АМІЛОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  аміл. 

АМіЛОДЕКСТРЙН,  -у,  ч.  Продукт  розщеплення  крох¬ 
малю. 

АМілбЗ,  -у,  ч.  Професійний  пневмоконіоз,  який  ро¬ 
звивається  в  результаті  систематичного  вдихання 
мучного  пилу. 

АМілбЗА,  -и,  ж.  Легкорозчинна  у  воді  складова  ча¬ 
стина  крохмалю. 

АМІЛОЇД,  -у,  ч.  1.  мед.  Скловидна  речовина  білко¬ 
вого  характеру,  яка  утворюється  при  амілоїдозі. 
2.  бот.  Запасний  полісахарид,  що  міститься  в  клі¬ 
тинних  оболонках  насіння. 

АМілбїДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  амілбїд.  "  АмілбщнІ 
блйшки  -  патологічний  білковий  наліт  на  нерво¬ 
вих  клітинах  мозку. 

АМІЛОЇДОЗ,  -у,  ч.  Одна  з  форм  патологічного  пору¬ 
шення  білкового  обміну  в  організмі;  амілоїдна  ди¬ 
строфія. 

АМІЛОЇДОКЛАЗІЯ,  -ї,  ж.  Розсмоктування  амілоїду  гі¬ 
гантськими  клітинами. 

АМІЛОПЕКТЙН,  -у,  ч.  Складова  частина  крохмалю;  за¬ 
стосовують  як  клеї  та  у  харчовій  промисловості. 
АМІЛОЛЕЛТЙН,  -у,  ч.  Структурний  елемент  полімер¬ 
ної  молекули  крохмалю,  що  становить  її  розгалу¬ 
жену  частину. 

АМІЛОПЛАСТИ,  -ів,  д/я.  Внутрішньоклітинні  частин¬ 
ки  рослин,  у  яких  синтезується  та  накопичується 
крохмаль. 

АМіЛОР^КСИС,  -у,  ч.  Розчинення  шлунковим  соком 
оболонки  рослинних  клітин  з  вивільненням  крох¬ 
мальних  зерен. 

АМІЛОРЄЯ,  -ї,  ж.  Наявність  у  калі  підвищеної  кіль¬ 
кості  неперетравленого  крохмалю,  що,  як  прави¬ 
ло,  супроводжується  посиленою  перистальтикою 
кишок. 

АМІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аміл. 

АМІМІЯ,  -ї,  ж.  Ослаблення  або  повна  відсутність  мі¬ 
міки,  що  спостерігається  за  деяких  захворювань 
нервової  системи. 

АМІНАЗЙН,  -у,  ч.  Лікарський  препарат;  застосову¬ 
ють  при  нервових  і  психічних  захворюваннях, 
для  посилення  дії  снодійних,  наркотичних  та  ба¬ 
гатьох  знеболюючих  засобів. 

АМІНИ,  -ів,  а/я.  Нітрогенові  органічні  сполуки,  по¬ 
хідні  амоніаку,  в  якому  атоми  водню  заміщені 
вуглеводневими  радикалами. 

АМІнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  аміни. 

АМІНОАЗОТ,  -у,  ч.  Атом  азоту  в  неорганічних  і  ор¬ 
ганічних  амінах,  амідах,  імінах,  імідах  та  нітри¬ 
дах  у  від'ємних  ступенях  його  окиснення. 
АМінОАЦЕТАТ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  глікоколйт. 
аміноацетАтний,  -а,  -е.  Прикм.  до  аміноацетйт. 
АМінОАЦИДЕМІя,  -ї,  ж.  Підвищений  вмісту  сироват¬ 
ці  крові  однієї  або  кількох  амінокислот. 
АМІНОАЦИДУРІЯ,  -ї,  ж.  Підвищене  виведення  із  се¬ 
чею  однієї  чи  кількох  амінокислот  або  проміжно¬ 
го  продукту  амінокислотного  обміну,  який  у  нор¬ 
мі  в  сечі  не  міститься. 

АМІНОБЕНЗЄН,  -у,  ч.  Те  саме,  що  анілін. 
АМІНОБЕНЗОЛ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  анілін. 
АМІНОГРАМА,  -и,  ж.  Запис  кількісного  вмісту  амі¬ 
нокислот  у  білку. 

АМІНОГРУПА,  -и,  ж.  Органічний  радикал,  який 
складається  з  двох  атомів  водню  та  одного  атома 
азоту;  залишок  аміаку. 

АМІНОКАПРОНОВИЙ,  -а,  -е:  **  Амінокапронова  кис¬ 
лота  -  інгібітор  фібринолізу;  сприяє  зсіданню 
крові  при  деяких  кровотечах. 

АМІНОКИСЛОТИ,  -бт,  а/я.  Органічні  кислоти  -  безбар¬ 
вні  кристалічні  речовини,  перев.  розчинні  у  воді. 
АМІНОКИСЛОТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  амінокислбти. 
АМіНОКСИдАзи,  -ів,  а/я.  Група  ферментів,  що  ката¬ 
лізують  окислювальне  дезамінування. 
АМ1НОЛЕЛТЙД,  -у,  ч.  Гідролізат  білків  не  розведеної 
крові  великої  рогатої  худоби,  фібринових  зсідків 
чи  сухого  альбуміну. 

АМІНОПЕПТИДАзА,  -и,  ж.  Фермент  класу  гідролаз, 
що  каталізує  гідролітичне  розщеплення  поліпеп¬ 
тидів  з  боку  вільної  аміногрупи. 

АМІНОПЛАСТИ,  -ів,  а/я.  (одн.  амінопласт,  -у,  ч.). 
Пластмаси  на  основі  термореактивних  синтетич¬ 
них  смол,  із  яких  виготовляють  електроізоляцій¬ 
ні  матеріали,  клеї. 

АМінопропіОновий,  -а,  -є:  **  АмІнопропібнова  кис¬ 
лоті  -  монокарбонова  кислота,  в  якій  аміногрупа 
може  перебувати  як  у  альфа-,  так  і  бета- положеннях. 


25 


2  5-л 


АМІНОПУРЙНИ 

АМІНОПУРЙНИ,  -ів,  мн.  Похідні  пурину,  які  містять 
у  молекулі  аміногрупу. 

АМІНОСПИРТ#,  -ів,  мн.  Органічні  сполуки,  що  бе¬ 
руть  участь  у  процесах  життєдіяльності  організму 
людини  і  тварин. 

АМІНОСПОЛУКА,  -и,  ж.  Сполука,  що  містить  у  своє¬ 
му  складі  амінний  Нітроген. 

АМІНОТРАНСФЕРАЗ  А,  -и,  ж.  Фермент  класу  трансфе¬ 
раз,  зворотньо  каталізуючий  перенос  аміногруп 
від  амінокислот  на  кетокислоти. 
амінофЕн,  -у,  ч.  Те  саме,  що  анілін. 

АМІНОФЕНОЛ,  -у,  ч.  Органічна  сполука  ароматично¬ 
го  ряду,  що  містить  у  молекулі  аміногрупу  та  гід¬ 
роксильну  групу. 

АМіНОХінбл,  -у,  ч.  Протипротозойний  засіб;  має  ши¬ 
рокий  спектр  дії  проти  патогенних  найпростіших. 
АМІНУВАННЯ,  -я,  с.  Введення  аміногрупи  в  різні  ор¬ 
ганічні  сполуки. 

АМІНУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Здійснювати  аміну¬ 
вання. 

АМІНЬ.  1.  ствердж.  част.  Уживається  як  заключне 
слово  в  молитвах,  проповідях;  вірно,  істинно.  2.  у 
знач.  їм.,  невідм. ,  с.  {звичайно  як  присудок).  Кі¬ 
нець,  усе  скінчено. 

АМІОКАРДІЯ,  -ї,  ж.  Кволість  серцевих  м’язів. 
АМЮСТАТйчний,  -а,  -є:  **  АмІостатйчний  синдрбм 
-  рухові  розлади,  що  проявляються  в  бідності  та 
сповільненні  активних  рухів. 

АМЮТОНІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  тонусу  м’язів. 
АМЮТРОФІЯ,  -ї,  ж.  Група  спадкових  хронічних  зах¬ 
ворювань,  які  характеризуються  прогресуючими 
атрофічними  парезами,  обумовленими  ураженням 
спинного  мозку. 

АМіТбЗ,  -у,  ч.  Прямий  поділ  ядра  клітини. 
АМІФУРЙН,  -у,  ч.  Лікарський  засіб,  що  його  засто¬ 
совують  при  вітиліго,  гніздовій  плішивості. 
АМІХОФ6БІЯ,  -ї,  ж.  Нав'язлива  боязнь  пошкоджен¬ 
ня  шкіри. 

АміЯ,  -і,  ж.  Єдиний  сучасний  представник  ряду 
амієподібних  надряду  кісткових  ганоїдів,  які  бу¬ 
ли  панівною  групою  риб  у  мезозої. 

АМНЕЗІЯ,  -і,  ж.  Ослаблення  або  втрата  пам’яті  вна¬ 
слідок  різних  уражень  головного  мозку.  **  Дисо- 
ціатйвна  амнезія  -  нездатність  згадувати  особис- 
тісно  важливу  інформацію.  ЕпІзодйчна  амнезія  - 
провал  пам’яті;  втрата  інформації  про  окремі  по¬ 
дії  або  епізоди;  лакунарна  амнезія,  кататимна  ам¬ 
незія.  інфантйльна  амнезія  -  втрата  пам’яті  на 
події  та  переживання  раннього  дитинства.  Кататй- 
мна  амнезія  -  амнезія  тільки  на  певні  обличчя  та 
події,  негативістйчна  амнезія  -  амнезія,  зумовле¬ 
на  мимовільним  внутрішнім  опором  особи  відтво¬ 
ренню  окремих  фактів,  подій  і  т.  ін.  Органічна 
амнезія  -  загальна  назва  для  будь-якої  амнезії, 
спричиненої  порушенням  фізіологічних  функцій, 
посттравматйчна  амнезія  -  будь-яка  втрата  па¬ 
м’яті  після  травматичного  переживання.  Прогре¬ 
суюча  амнезія  -  глибокі  форми  генералізованого 
порушення  пам’яті,  при  яких  відбувається  посту¬ 
пове  і  далекосяжне  спустошення  її  запасів.  Ретро¬ 
градна  амнезія  -  втрата  пам’яті  на  події  та  пере¬ 
живання,  які  відбулися  в  період  часу  (зазвичай 
досить  короткого)  до  травми,  яка  спричинила  ам¬ 
незію.  Фіксаційна  амнезія  -  порушення  здатності 
запам’ятовувати,  фіксувати  нові  знання. 

АМНЕСТИК,  -а,  ч.  Людина,  яка  страждає  на  амнезію. 
АМНЕСТЙЧНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  амнезії.  **  Амнестйч- 
ний  синдрбм  -  серйозне  порушення  пам’яті,  яке 
зазвичай  впливає  на  здатність  запам’ятовувати 
новий  матеріал,  а  також  на  здатність  згадувати 
те,  що  було  в  минулому. 

АМНЮГЕНЕЗ,  -у,  V.  Процес  утворення  амніону. 
АМНЮГРАфіЯ,  -і,  ж.  Рентгенологічний  метод  для 
діагностики  передлежання  плаценти. 

АМНібн,  -а,  ч.,  біол.  Захисна  оболонка  навколо  за¬ 
родка  вищих  хребетних. 

АМН ІОНІТ,  -у,  ч.  Запалення  амніону. 

АМНЮПлАсїИКА,  -и,  ж.  Заміщення  дефектів  тканин 
консервованим  амніоном. 

АМНЮСКбП,  -а,  ч.  Прилад  для  дослідження  плодо¬ 
вого  яйця  шляхом  безпосереднього  огляду  його 
нижньої  частини. 

АМНЮСКОПІЯ,  -ї,  ж.  Метод  дослідження  плодового 
яйця  шляхом  безпосереднього  огляду  його  ниж¬ 
ньої  частини. 

АМНібТИ,  -6т,  ми.  Вищі  хребетні  тварини,  в  яких  у 
процесі  ембріонального  розвитку  утворюються  за¬ 
родкові  оболонки. 

АМНЮТйчний,  -а,  -е:  **  Амніотична  проба  -  проце¬ 
дура  відбору  амніотичноі  рідини  для  виявлення 
генетичних  відхилень. 

АМНЮТОМІЯ,  -ї,  ж.  Оперативний  розтин  амніону. 
АМНЮЦЕНТЕз,  -у,  ч.  Процедура,  під  час  якої  тонка 
голка  вводиться  у  матку  вагітної  жінки  для  вияв¬ 
лення  можливих  дефектів  плоду. 

АМНІСТІЯ,  -ї,  ж.  Здійснюване  актом  верховної  вла¬ 
ди  часткове  або  повне  звільнення  засуджених  від 
кари. 

АМНІСТОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
амністувати.  //  амністбвано,  безос.  присуди,  сл. 
АМНІСТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  амністувати. 
АМНІСТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перех.  Зас¬ 
тосовувати  до  кого-небудь  амністію,  звільняти  ко¬ 
го- небудь  за  амністією. 

АМОК,  -у,  ч.,  мед.  Паморочний  стан  епілептичного 
або  психогенного  походження,  який  характеризу¬ 
ється  різким  руховим  збудженням  із  бігом  та  аг¬ 
ресивними  діями. 

АМбн,  -а,  ч.  Бог  Сонця  -  один  з  головних  богів  у 
давньоєгипетській  релігії;  інше  ім’я  -  Ра. 

26 


АМОНАЛ,  -у,  ч.  Суміш  амонійної  селітри  із  порош¬ 
куватим  алюмінієм.  Вибухівка,  яку  застосовують 
у  гірничій  та  військовій  справі. 

АМОНАЛОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  амонйл. 

АМОНІАК,  -у,  ч.  Безбарвний  газ  із  різким  запахом. 
Отруйний  -  подразнює  і  роз’їдає  шкіру,  очі,  сли¬ 
зові  оболонки. 

АМОНІАКОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  амоніак. 
АМОНіАКОВбЗ,  -а,  ч.  Автомобіль  або  морський  тан¬ 
кер,  що  перевозить  у  теплоізольованих  кріоген¬ 
них  танках  зріджений  амоніак. 

АМбніЄВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  амонійний. 
АМОНІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Введення  в  воду  аміаку  за  кіль¬ 
ка  секунд  до  хлорування  для  забезпечення  більш 
тривалого  знезаражувального  ефекту. 
АМОНІЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  До  складу  якого  введено  аміак. 
АМОНІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Здійснювати  амо¬ 
нізацію. 

АМОНІЗУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
амонізувати. 

АМбніЙ,  -ю,  ч.  Комплексний  (складний)  йон,  що 
входить  до  складу  амонійних  солей. 

АМОНІЙНИЙ,,  -а,  -є.  Прикм.  до  амбній. 
АМОНІЙНОКЙСЛИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  містить  амоні¬ 
йні  та  гідрогенові  катіони. 

АМОНІЙНО-СЕЛІТРЯНИЙ,  -а,  -є.  Такий,  що  містить 
амонійну  селітру,  виготовлений  з  неї. 
АМОНЮГЕНЕз,  -у,  ч.  Процес  утворення  в  епітелії 
ниркових  канальців  аміаку  з  амінокислот  шля¬ 
хом  їхнього  дезамінування. 

АМОНЮЯРОЗЙТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  світлі  во¬ 
христо-жовті  таблитчасті  зерна  з  матовим,  воско¬ 
вим  полиском. 

АМОНІТ,  -у,  ч.  Загальна  назва  суміші  амонійної  се¬ 
літри  з  горючими  речовинами,  що  вибухає  від  дії 
капсуля-детонатора. 

АМОНІТИ,  -ів,  мв.  Група  викопних  головоногих  мо¬ 
люсків,  що  жили  в  палеозойську  і  мезозойську 
ери. 

АМОНІтний,  -а,  -е.  Прикм.  до  амоніт. 

АМОНІФІКАЦІЯ,  -ї,  ж.  Процес  розкладення  нітро- 
геновмісних  органічних  речовин  з  утворенням  і 
виділенням  амоніаку. 

АМОНіФіКбВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
амоніфікувйти. 

АМОНІФІ  КУВАТИ,  .упо,  -уєш,  ведок.  Здійснювати 
амоніфікацію. 

АМОНбЛіЗ,  -у,  ч.  Розкладання  хімічних  сполук  дія¬ 
нням  на  них  амоніаком. 

АМОРАЛІЗМ,  -у,  ч.  Заперечення  моралі,  відмовлен¬ 
ня  від  принципів  совісті,  честі,  справедливості. 
АМОРАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Позбавлений  моралі;  немора¬ 
льний. 

АМОРАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  амораль¬ 
ний. 

АМОРАЛЬНО,  присл.  Непорядно,  розпусно. 

АМОРЕЛЬ,  -і,  ж.  Сорт  вишні  з  рожевими  та  світло- 
червоними  плодами  та  безбарвним  соком. 

АМОРЕТИ,  -ів,  мв.,  зах.  Те  саме,  що  амури  {див . 
ам^р  2). 

АМОРТИЗАТОР,  -а,  ч.  1.  Пристрій,  який  пом'якшує 
дію  поштовхів,  ударів  під  час  руху  автомобіля, 
посадки  літака  і  т.  ін.  2.  перев.  Про  те,  що  допо¬ 
магає  справитися  з  хвилюванням,  занепокоєнням 
і  т.  ін. 

АМОРТИЗАЦІЙНИЙ,  -а,  -є.  1.  Стос,  до  амортизації  (у 
1  знач.).  2.  Який  використовується  для  амортиза¬ 
ції  (у  2  знач.).  **  Амортизаційні  відрахування  - 
поступове  відшкодування  зносу  основних  фондів 
у  вартісному  вираженні.  Амортизаційний  тбрмін 
-  термін  повного  погашення  вартості  засобів  ви¬ 
робництва.  Амортизаційний  фонд  -  кошти,  що  їх 
призначено  для  простого  та  розширеного  відтво¬ 
рення  основних  фондів. 

АМОРТИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  ек.  Поступове  зниження  ва¬ 
ртості  основних  фондів  (устаткування,  будинків  і 
т.  ін.)  внаслідок  їх  зношування.  //  фін.  Перенесе¬ 
ння  вартості  машин,  будинків  та  ін.  на  вироблю¬ 
вану  продукцію.  2.  Визнання  боргового  зобов'яза¬ 
ння  недійсним,  якщо  його  втрачено  або  викраде¬ 
но.  **  Амортизація  ббргу  -  поступова  сплата  бор¬ 
гу  фізичною  або  юридичною  особою.  Амортизація 
основнйх  фбндів  -  зниження  вартості  основних 
фондів  у  процесі  їх  використання.  Прискбрена 
амортизація  -  завищення  норм  амортизаційних 
відрахувань  (або  скорочення  термінів  списання). 
3.  тех.  Пом’якшення  дії  поштовхів,  ударів  у  ма¬ 
шинах,  літаках  і  т.  ін.  за  допомогою  спеціальних 
пристроїв.  4.  перев.  Втрата  ким-,  чим- небудь  вла¬ 
стивих  йому  якостей,  достоїнств,  здатності  до  чо¬ 
го-небудь  і  т.  ін. 

АМОРТИЗбВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
амортизувати  і  амортизуватися. 

АМОРТИЗУ вАльний,  -а,  -е.  Такий  що  може  проводи¬ 
ти  амортизацію  (у  1  знач.),  здійснювати  аморти¬ 
зацію  (у  2  знач.). 

АМОРТИЗУВАТИ,  -ую,  -у'єш,  ведок.  і  док.,  перех. 
1.  ек.  Проводити  амортизацію  (у  1  знач.).  2.  тех. 
Здійснювати  амортизацію  (у  2  знач.). 
АМОРТИЗУВАТИСЯ,  -^ється.  1.  ведок.  і  док.,  ек. 
Внаслідок  зношування  поступово  знижуватися  у 
вартості  (про  основні  фонди).  2.  тільки  ведок. 
Пас.  до  амортизувати. 

АМОРТИЗУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
амортизувати. 

АМОРТИФІКАЦІЯ,  -ї,  ж.  Офіційне  оголошення  про 
анулювання  втрачених  документів. 

АМОРФІЗМ,  -у,  ч.  1.  Безформність,  неоформленість, 
невпорядкованість.  2.  Аморфний  стан  речовини. 
АМбРФНИЙ,  -а,і  -е.  1.  хім.,  геол.  Який  не  має  крис¬ 


талічної  будови.  **  Амбрфні  метйли  -  тверді  нек 
ристалічні  метали  та  їх  сплави.  2.  квижв.  Безфо 
рмний,  розпливчастий. 

АМбРФНЮТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  амбрфний. 
АМбРФНіШИЙ,  -а,  -е.  Вищ.  ст.  до  амбрфний. 
АМбРФНО.  Присл.  до  амбрфний. 

АМОТбли,  -ів,  мв.  Вибухові  речовини,  що  нале 
жать  до  амонітів;  суміші  нітрату  амонію  з  триніт 
ротолуолом. 

АМОФбС,  -у,  ч.  Складне  амонійно-фосфатне  конце 
нтроване  мінеральне  добриво. 

АМОФбсний,  -а,  -є.  Прикм.  до  амофбс. 

АМПАро,  невідм.,  с.  У  праві  Іспанії  та  деяких  краї 
нах  Латинської  Америки  -  особлива  процедура 
що  є  засобом  захисту  основних  конституційних 
прав  особистості. 

АМПЕЛОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Наука  про  сорти  й  види  ви 
нограду. 

АМПЕЛОЛОГІЯ,  *ї,  ж.  Те  саме,  що  ампелографія. 
АМПЕЛОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Лікування  виноградом. 
Ампельний,  -а,  *е:  **  Ампельні  рослйни  -  декора 
тивні  рослини  зі  звислими  стеблами  або  листка¬ 
ми,  що  їх  вирощують  у  підвісних  горщиках  абс 
вазах. 

АМПЕр,  -а,  ч.  Міжнародна  одиниця  сили  електрич¬ 
ного  струму  (А). 

АМПЕРАЖ,  -у,  ч.,  фіз.  Сила  електричного  струму, 
виражена  в  амперах. 

АМпЕр-вАГИ,  -вбг,  мв.  Прилад  для  відтворення 
одиниці  сили  електричного  струму  -  ампера. 
АМПЕР-ВИТбк,  -ткй,  ч.  Добуток  кількості  витків  об¬ 
мотки,  по  якій  проходить  електричний  струм,  та 
значення  сили  струму  в  амперах. 
АМПЕРВОЛЬТМЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  вимірювання 
сили  електричного  струму  та  напруги. 
АМПЕРВОЛЬТОММЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  вимірюван¬ 
ня  сили  електричного  струму  та  напруги,  а  також 
електричного  опору. 

АМПЕр-ГОДЙНА,  *и,  ж.  Позасистемна  одиниця  кіль¬ 
кості  електрики;  одиниця  ємності  акумулятора. 
АМПЕРМЕТР,  -а,  ч.  Прилад,  яким  вимірюють  силу 
електричного  струму. 

АМПЕРМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  е.  Прикм.  до  ампермбтр. 
АМПЕРНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  ампбр. 

АМПЕРСАнд  (АМПЕРСЕнд),  -а,  ч.  Спеціальний  сим¬ 
вол  (&)  для  позначення  параметрів  макрокоманд 
під  час  обробки  інформації. 

АМПЕР-СЕКУНДА,  -и,  ж.  Одиниця  кількості  електри¬ 
ки;  кулон. 

АМПібКС,  -у,  ч.  Лікарський  засіб  з  антибактеріаль¬ 
ними  властивостями. 

АМПІР,  -у,  ч.  Стиль  пізнього  класицизму  в  західноє¬ 
вропейській  архітектурі  та  прикладному  мистецтві. 
АМПІРНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  ампір. 

АМПІЦИЛІН,  -у,  ч.,  ферм.  Напівсинтетичний  пеніци¬ 
лін  широкого  спектру  дії. 

АМПЛікАЦіЯ,  -ї,  ж.  Копія  певного  акта.  //  Копія  ро¬ 
зписки  про  прийняття  грошей. 
АМПЛІПУЛЬСГРЯЗЕЛІКУВАННЯ,  -я,  с.  Лікувальна  про¬ 
цедура,  що  грунтується  на  одночасному  застосу¬ 
ванні  дії  на  ділянку  тіла  пацієнта  лікувальної 
грязі  та  синусоїдальних  струмів. 
АМПЛІПУЛЬСЕЛЕКТРОФОРЕЗ»  -у,  ч.  Метод  електролі¬ 
кування,  при  якому  застосовується  одночасна  дія 
на  організм  хворого  струму  і  лікарських  речовин. 
АМПЛІПУЛЬСТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Метод  електролікуван¬ 
ня,  який  полягає  в  дії  на  визначені  ділянки  тіла 
пацієнта  синусоїдальними  струмами  середньої  ча¬ 
стоти. 

АМПЛіТРбн,  -а,  ч.  Електровакуумний  прилад  маг¬ 
нетронного  типу,  за  допомогою  якого  підсилюють 
сигнали  коливань  надвисоких  частот. 

АМПЛІТУДА,  -и,  ж.  1.  фіз.  Найбільше  відхилення  ті¬ 
ла,  що  коливається,  від  положення  рівноваги;  ро¬ 
змах  коливань.  2.  метеор.  Різниця  між  найвищою 
і  найнижчою  температурами  повітря  або  найбіль¬ 
шим  і  найменшим  атмосферним  тиском  у  певний 
період. 

АМПЛІТУДНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  амплітуда  1.  Амп¬ 
літудна  модуляція. 

АМПЛІФІКАЦІЯ,  -ї,  ж.,  літ.  1.  Стилістичний  прийом 
для  підсилення  характеристики  явища,  що  поля¬ 
гає  у  нагромадженні  кількох  синонімів,  однотип¬ 
них  виразів  тощо.  2.  Збільшення  обсягу  тексту 
під  час  перекладу  з  однієї  мови  на  іншу.  3.  Поси¬ 
лення  дії  факторів,  параметрів  у  багатофакторній 
економічній  системі. 

АМПЛІФІКУВАННЯ,  -я,  с.,  літ.  Те  саме,  що  ампліфі¬ 
кація. 

АМПЛУА,  невідм с.  1.  Певне  коло  ролей,  що  відпо¬ 
відає  сценічним  даним  актора.  2.  перев.  Певне 
коло  занять. 

АМПУЛА,  -и,  ж.  і.  Герметично  запаяна  скляна  по¬ 
судина  для  зберігання  в  стерильному  стані  лікар¬ 
ських  та  інших  речовин.  2.  В  анатомії  -міхуропо- 
дібне  розширення  різних  трубкоподібних  органів. 
АМПУЛІТ,  -у,  ч.  Запалення  ампули  сім’явивідного 
каналу. 

Ампулка,  -и,  ж.  Зменш,  до  бмпула. 
АМПУЛОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  У  формі  ампули;  схожий 
на  ампулу. 

АМПУТАЦІЙНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  ампутація. 
АМПУТАЦІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічна  операція,  під  час  якої 
видаляють  (повністю  або  частково)  той  чи  інший 
орган,  відтинають  кінцівку.  Ампутація  руки. 
АМПУТбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ам¬ 
путувати.  //  ампутбвано,  безос.  присуди,  сл. 
АМПУТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перех.  Роби¬ 
ти  ампутацію  чого-небудь;  вирізувати,  відтинати. 
АМРЙТА,  -и,  ж.  В  індуїстській  міфології  -  особли- 


вий  вапій,  еліксир  безсмертя,  добутий  богами  з 
океану  на  початку  творіння. 

АМСТЕРДАМСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Амстердама. 
АМУДАР'ЇНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Аму-Дар'і. 

АМУЗІЯ,  -ї,  ж.  Порушення  можливості  сприймати 
музичні  звуки  або  відтворювати  іх. 

АМУЛЕТ,  -а,  ч.  Невеликий  предмет,  що  його  як  ча¬ 
клунський  засіб  носять  упереджені  люди,  вірячи, 
ніби  він  оберігає  від  хвороб,  ран  тощо;  талісман. 
АМУНІЦІЙНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  амуніція. 

АМУНІЦІЯ,  -ї,  ж.,  збірв.,  військ.  Сукупність  речей 
(крім  одягу  і  зброї),  що  становлять  спорядження 
військовослужбовця,  а  також  військове  споря¬ 
дження  коня. 

АМУР,  -а,  ч.  1.  У  давньоримській  міфології  -  бог 
кохання,  якого  зображали  крилатим  хлопчиком  з 
луком  і  стрілами;  Купідон.  //  Статуя  або  зобра¬ 
ження  його.  2.  тільки  ми.,  розм.,  звст.  Любовні 
справи,  пригоди. 

АМУРНИЙ,  -а,  -е,  розм.,  заст.  Любовний. 

АМУРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  ріки  Амур. 

АМУРЧИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  амур  1. 

АМФіАРТРбЗ,  -у,  ч.  Малорухомий  суглоб,  напівру- 
хомий  суглоб. 

АМФІБІйний,  -а,  -е.  Прикм.  до  амфібія. 

АМФІБІЯ,  -ї,  ж.  1.  Земноводна  тварина  (жаба,  сала¬ 
мандра  та  ів.),  личинка  якої  дихає  зябрами,  а  до¬ 
зріла  особина  -  легенями.  2.  Земноводна  рослина, 
яка  може  жити  і  в  воді,  і  на  суші.  3.  Літак,  прис¬ 
тосований  для  зльоту  і  посадки  на  суходолі  й  на 
воді.  4.  Тавк  або  автомобіль,  що  може  рухатися 
по  суходолу  й  по  воді. 

АМФІБЛДСТУЛА,  -и,  ж.  Личинкова  стадія  розвитку 
вапнякових  губок. 

АМФіБбЛИ,  -ів,  ми.  (оди.  амфіббл,  -у,  ч.).  Група 
породоутворюючих  мінералів  класу  силікатів,  си¬ 
лікатні  сполуки  магнію,  заліза,  кальцію,  іноді 
алюмінію  й  лужвих  металів. 

АМФІБОЛІТ,  -у,  ч.  Метаморфічна  середньозерниста 
гірська  порода,  деякі  різновиди  якої  використову¬ 
ють  як  облицювальне  каміння. 

АМФіБОЛІчний,  -а,  -е.  Двозначний,  хиткий,  сумнів¬ 
ний,  невиразний. 

АМФІБОЛІЯ,  -ї,  ж.  Вираз,  що  його  можна  тлумачи¬ 
ти  двозначно. 

АМФіБбЛОВИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  амфіббл. 
АМФІбрАХіАльний,  -а,  -е.  Прикм.  до  амфібрахій. 
АМФІБРАХІЙ,  -я,  V.  У  силабо- тонічному  віршуванні 

-  стопа,  що  має  три  склади,  з  яких  середній  наго¬ 
лошений. 

амфібрахічний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  амфібрахііль- 
ний. 

АМФІГАПЛбІД,  -а,  ч.  Клітина  або  оргавізм,  що  міс¬ 
тять  два  веспоріднені  геноми,  у  результаті  чого 
проявляють  себе  як  гаплоїд. 

АМФІГАСТРІЇ,  -ій,  ми.  Лусочки  на  нижньому  боці 
талома  деяких  рослин  типу  мохоподібних. 
АМФІДИПЛбЩ,  -а,  ч.  Гібридний  організм,  що  отри¬ 
мується  схрещенням  двох  різних  видів  (або  родів) 
рослин  або  тварин. 

АМФІДИПЛОТДІЯ,  -і,  ж.  Схрещення  двох  різних  ви¬ 
дів  (або  родів)  рослин  або  тварин. 

АМФІКАРЮН,  -а,  у.,  біол.  Диплоїдне  ядро,  яке  міс¬ 
тить  два  гаплоїдних  набори  хромосом. 

АМФІКАРПІЯ,  -ї,  ж.  Утворення  на  рослині  надзем¬ 
них  та  підземних  плодів. 

АМФІКТЮНІЯ,  -і,  ж.  У  Стародавній  Греції  -  релігій¬ 
но-політичний  союз  племен  та  міст  із  спільним 
святилищем,  скарбницею,  правилами  ведення  ві¬ 
йни. 

АМФІМАКР,  -а,  ч.  В  античній  метриці  -  віршований 
розмір  з  трискладовою  стопою,  що  має  два  довгі 
склади  і  один  короткий  всередині. 

АМФІМЕРбз,  -у,  ч.  Гельмінтоз,  який  характеризує¬ 
ться  розвитком  холангіту. 

АМФімІксис,  -у,  ч.  Найпоширеніший  тип  статевого 
процесу  в  рослинних  і  тваринних  організмах,  при 
якому  зливаються  ядра  чоловічої  і  жіночої  стате¬ 
вих  клітин,  що  походять  від  двох  особин. 

АМФІбн,  -а,  ч.  Міфічний  король  Тебанський,  що 
своєю  чудесною  грою  на  лірі  усмиряв  диких  тва¬ 
рин. 

АМФіпбДИ,  -ів,  ми.  (оди.  анфіпбд,  -а,  ч.).  Ряд  ви¬ 
щих  ракоподібних;  морські  й  прісноводні  форми. 
АМФіПРбСТИЛЬ,  -ю,  у.  'Піп  давньогрецького  прямо¬ 
кутного  храма,  що  мав  колонні  портики  на  торце¬ 
вих  фасадах. 

АМФісбЕнові,  -их,  ми.  Те  саме,  що  двохбдкові. 
АМФІТЕАТР,  -у,  У.  1.  У  Стародавній  Греції  та  Римі 

-  відкрита  кругла  або  напівкругла  споруда  для 
видовищ  з  ареною  посередині,  навколо  якої  усту¬ 
пами  розташовані  місця  для  глядачів.  2.  У  сучас¬ 
ному  театрі  -  ряди  крісел,  розташовані  уступами 
безпосередньо  за  партером,  а  також  частина  залу, 
де  розміщено  ці  крісла.  3.  у  знач,  присл.  амфіте¬ 
атром.  Півколом,  що  підвищується,  розширяю¬ 
чись  догори.  4.  Порядок  розміщення  письмових 
парт  і  сидінь  в  лекційних  аудиторіях  вищих  нав¬ 
чальних  закладів. 

АМФІТЕНА,  -и,  ж.  Фаза  мейозу,  для  якої  характер¬ 
ний  початок  кон'югації  хромосом. 

АМФІТРЙХИ,  -ів,  ми.  Бактерії  з  двома  джгутиками, 
розміщеними  полярно  на  кінцях  клітини. 
АМФІТРібн,  -а,  у.  1.  Давньогрецький  міфологічний 
герой,  що  уславився  своєю  гостинністю.  2.  переи. 
Гостинний  господар. 

АМФІТРІТА,  -и,  ж.  1.  Міфічна  морська  богиня,  дру¬ 
жина  Посейдона,  дочка  Нерея  та  Доріди.  2.  Назва 
однієї  з  малих  планет. 

АМфіума,  -и,  ж.  Рід  хвостатих  земноводних  роди¬ 


ни  амфіумових. 

АМФОГЛЮКАМІН,  -у,  у.,  ферм.  Лікарський  засіб,  що 
його  застосовують  при  грибкових  захворюваннях 
шлунково-кишкового  тракту  та  внутрішніх  орга¬ 
нів. 

АМФОДОНТОГРАМА,  -и,  ж.  Характеристика  стану 
зубних  рядів  і  опорного  апарату  зубів. 
АМФОДОНТОЗ,  -у,  у.,  мед.  Те  саме,  що  парадонтбз. 
АМФОЛІТИ,  -ів,  ми.  Речовини,  молекули  яких  міс¬ 
тять  кислотні  й  основні  групи. 

АМФОЛІТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  амфоліт. 

АМФОРА,  -и,  ж.  Велика  посудина  (для  вина,  олії  та 
ін.)  яйцеподібної  форми  з  двома  вертикальними 
ручками,  широко  вживана  в  античному  світі  та 
Київській  Русі. 

АМФОРйчний,  -а,  -е;  "  Амфоричне  дихання  -  бро¬ 
нхіальне  дихання  а  металічним  відтінком;  спосте¬ 
рігається  при  наявності  хронічних  каверн  або  абс¬ 
цесів,  які  сполучаються  з  бронхом. 

АМФОРОФОНІЯ,  -ї,  ж.  Амфоричне  звучання  голосу. 
АМФОТЕРИЦЙн,  -у,  у.,  ферм.  Лікарський  засіб,  що 
його  застосовують  при  грибкових  захворюваннях. 
АМФОТЕРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  амфотерності. 
АМФОТЕРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  сполук  прояв¬ 
ляти  кислотні  й  основні  властивості. 

АМФОТОНІЯ,  -ї,  ж.  Підвищена  поєднана  збудливість 
симпатичної  та  парасимпатичної  вегетативної  не¬ 
рвової  системи. 

АМХАРА,  вевідм.,  у.  і  ж.  Найчисленніший  народ 
Ефіопії. 

АМХАРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  амхарй. 

АНАБАЗЙН,  -у,  у.  Органічна  отруйна  речовина,  яку 
застосовують  у  сільському  господарстві  для  зни¬ 
щення  шкідливих  комах.  Ізомер  нікотину. 
АНАБАЗИнбніЙ,  -ю,  у.  Одно-  чи  двозарядний  комп¬ 
лексний  катіон,  що  утворюється  приєднанням  ка¬ 
тіонів  Гідрогену  до  електронодонорних  нітроґено- 
вих  атомів  анабазину. 

АНАбАзис,  -у,  у.  Напівкущова  або  трав'яниста  ба¬ 
гаторічна  рослина  родини  лободових. 

АНАБАПТЙЗМ,  -у,  у.  Релігійний  рух  16  ст.  у  Німеч¬ 
чині,  Англії  та  Нідерландах,  який  заперечував 
церковну  ієрархію,  ряд  догматів  церкви. 
АНАБАПТИСТ,  -а,  у.  Послідовник,  прибічник  анаба¬ 
птизму. 

АНАБАПТЙСТКА,  -и.  Жін.  до  анабаптйст. 
анабаптистський,  -а,  -е.  Прикм.  до  анабаптйзм, 
анабаптйст. 

АНАбАс,  -а,  у.  Риба  ряду  окунеподібних;  здатна 
дихати  атмосферним  повітрям  та  пересуватися  за 
допомогою  плавців  суходолом. 

АНАБЕРГІТ,  -у,  у.  Мінерал;  продукт  окиснення  ні¬ 
келевих  руд. 

АНАБібЗ,  -у,  у.,  біол.  Припинення  або  пригнічення 
життєдіяльності  організму  в  несприятливих  умовах. 
анабіотичний,  -а,  -е.  Прикм.  до  анабібз. 
АНАБОЛІЗМ,  -у,  у.  Сукупність  хімічних  процесів  в 
організмі,  спрямованих  на  утворення  складових 
клітини  та  тканин. 

АНАБбЛІКИ,  -ів,  ми.  Лікарські  засоби,  які  приско¬ 
рюють  синтез  білка  в  організмі. 

АНАБОЛІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  сприяє  утворенню  або  ві¬ 
дновленню  якоі-небудь  структури  або  тіла.  **  Ана- 
болічні  стербіди  -  група  сполук,  які  проявляють 
стимулюючу  дію  на  синтез  білка  в  організмі. 
АНАБОЛІЯ,  -і,  ж.  Зміна  ознак  дорослих  організмів 
внаслідок  додавання  нових  стадій  наприкінці  пе¬ 
ріоду  формотворення. 

АНАБОЛ6ЇДИ,  -ів,  ми.  Анаболічні  гормони  (див.  ГО- 
рмбн). 

АНАВАКЦЙНА,  -и,  ж.  Убита  вакцина,  яку  отриму¬ 
ють  у  результаті  тривалої  дії  на  завись  мікробів 
розчином  формаліну. 

АНАГАЛАКТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Позагалактичний.  *'  Ана- 
галактйчні  тумінності  -  зоряні  скупчення  поза 
нашою  Галактикою. 

АНАГЕНЕЗ,  -у,  у.  1.  Тип  еволюційного  процесу  ор¬ 
ганічного  світу.  2.  Процес  регенерації  тканин. 
АНАГЛІАТОСКбП,  -а,  у.  Пристрій,  який  зміщає  кут 
освітлення  об'єкта. 

АнАгліф,  -а,  у.  Зображення,  надруковане  у  двох 
додаткових  кольорах,  які  трохи  не  співпадають. 
АНАГЛІФІЯ,  -ї,  ж.  Спосіб  репродукування,  що  дає 
змогу  одержати  об'ємне  (стереоскопічне)  зображення. 
АНАГНбСТИК,  -а,  у.  Драматург,  що  пише  свої  твори 
тільки  для  читання. 

АНАГбГА,  -и,  ж.  Перенбсне,  символічне  тлумачен¬ 
ня  тексту  або  факту. 

АНАГОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анагбга. 
АНАГОРМбНИ,  -ів,  ми.  Сполуки,  які  за  своєю  будо¬ 
вою  близькі  до  гормонів,  але  не  мають  гормональ¬ 
ної  дії. 

АНАГРАМА,  -и,  ж.  Слово,  утворене  переставленням 
літер  іншого  слова  (напр.:  літо  -  тіло). 
АНАГРАМАТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анагріма. 
АНАГРАМНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  анаграматйчний. 
АНАДИПЛбЗИС,  -а,  У.  Стилістична  фігура;  початок 
нового  віршового  рядка  чи  фрази  словами,  якими 
закінчувалися  попередній  рядок  чи  фраза. 
АНАДІОМЕНА,  -и,  ж.,  міф.  Прізвисько  Афродити, 
яке  вказує  на  те,  що  вона  народилася  із  морсько¬ 
го  шумовиння. 

АНАДРбмний,  -а,  -е:  **  Анадрбмні  рйби  -  види  риб, 
які  розмножуються  у  прісноводних  водних  об'єк¬ 
тах,  а  потім  мігрують  у  морські  райони. 
АНАЕРбБИ,  -ів,  ми.  (оди.  анаербб,  -4,  у.),  біол.  Ор¬ 
ганізми,  здатні  жити  й  розвиватися  без  вільного 
кисню  за  рахунок  розщеплення  хімічних  сполук; 
прот.  аероби.  **  ОблІгітнІ  анаербби  -  організ¬ 
ми,  які  постійно  існують  у  безкисвевому  середо- 


аналізАтор 

вищі.  Факультатйвні  анаербби  -  організми,  які 
здатні  існувати  як  у  безкисневому  середовищі, так 
і  за  наявності  кисню. 

АНАЕРОБібЗ»  -у,  ч.,  біол.  Здатність  деяких  організ¬ 
мів  жити  й  розвиватися  без  вільного  кисню. 
АНАЕРОБІ6НТИ,  -ів,  мп.  Те  саме,  що  анаербби. 
АНАЕРбБНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анаербби.  **  Анае- 
рббна  інфекція  -  ранова  інфекція,  яка  викликає¬ 
ться  патогенними  анаеробами  і  характеризується 
некрозом  тканин. 

АНАЕРОСїАт,  -а,  ч.  Прилад  для  культивування  мік¬ 
роорганізмів  в  анаеробних  умовах. 

АНАЗАТ,  -у,  ч.  Непривілейовані  стани  (селяни,  мі¬ 
ські  жителі)  у  ранньофеодальній  Вірменії. 
АНАКЛІЗИС,  -у,  ч.,  псих.  Надія,  покладання  на  ко¬ 
гось;  використовується  для  позначення  емоційної 
залежності  від  іншої  особи. 

АНАКЛІТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анаклізис. 
АНАКОЛУФ,  -а,  ч.  Синтаксична  або  логічна  непослі¬ 
довність  у  мові,  відхилення  від  граматично  пра¬ 
вильних  норм. 

АНАКбнДА,  -и,  ж.  Найбільша  змія  родини  удаво¬ 
вих,  що  живе  в  Центральній  та  Південній  Амери¬ 
ці,  переважно  біля  річок. 

АНАКОНбЗА,  -и,  ж.  Риторична  фігура,  коли  оратор 
ніби  радиться  зі  слухачами. 

АНАКРАст,  -а,  ч.  Хворий,  який  страждає  нав’язли¬ 
вими  станами. 

АНАКРАСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  схильний  до  на¬ 
в'язливих  станів. 

АНАКРЕОНТЙЧНИЙ,  -а,  -е,  літ \  Який  оспівує  безаеч- 
не  життя,  вино,  кохання  (про  поезію,  поетичний 
твір). 

АНАКРбТА,  -и,  ж .,  мед.  Більш  круте  висхідне  колі¬ 
но  нормальної  сфігмограми,  що  отримана  з  пери¬ 
феричної  артерії. 

АНАКРУЗА,  АНАКРУСА,  -и,  ж.  Склад  на  початку  вір¬ 
шового  рядка,  який  не  входить  до  його  ритмічно¬ 
го  розміру. 

АНАКРУСА  див.  анакруза. 

АНАКУЗІЯ,  -ї,  ж.  Повна  глухота. 

АНАЛГЕЗЙВНИЙ,  *а,  -е.  Стос,  до  аналгезії. 

АНАЛГЕЗІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Втрата  здатності  сприймати 
біль,  знеболювання;  нечутливість  до  больових  по¬ 
дразників. 

АНАЛІЗУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Знеболюючий.  **  Аналізую¬ 
чі  засоби  -  засоби,  що  вибірково  послаблюють 
або  усувають  біль. 

АНАЛГІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  аналгезія. 

АНАЛЕКТИ,  *ів,  ми.  Вибрані  твори  одного  або  кіль¬ 
кох  авторів. 

АНАЛЕПСИС,  -у,  у.,  мед.  Зміцнення  здоров’я. 
АНАЛЕПТИКИ,  -ів,  ми.  (оди.  аналбптик,  -а,  ч.).  Ліка¬ 
рські  засоби  для  збудження  нервової  системи, 
кровообігу  та  дихання. 

АНАЛЕПТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аналептиків. 

АНАЛІЗ,  -у,  ч.  1.  Метод  наукового  дослідження  пре¬ 
дметів,  явищ  та  ін.  шляхом  розкладу,  розчлену¬ 
вання  їх  у  думці  на  складові  частини;  прот.  си¬ 
нтез.  //  Розгляд  чого-небудь.  **  Аніліз  ліквідно¬ 
сті  -  фінансовий  аналіз,  що  його  здійснюють  за 
даними  балансів  суб’єктів  господарювання.  Ана¬ 
ліз  надійності  -  систематизоване  дослідження  з 
метою  визначення  впливу  на  надійність  об'єкта 
особливостей  конструкції,  технологічних  процесів 
виробництва  та  ін.  Аналіз  несправностей  -  логіч¬ 
не  та  систематичне  дослідження  об’єкта  для  іден¬ 
тифікації  та  аналізу  ймовірностей  виникнення, 
причин  та  наслідків  несправностей.  Аналіз  пере¬ 
ривання,  спец.  -  функція,  яка  виконується  прог¬ 
рамою  обробки  переривання.  Дискримінйнтний 
аналіз  -  різновид  багатовимірного  аналізу  з  ме¬ 
тою  попередньої  класифікації  даних,  ізотбпний 
аналіз  -  аналіз,  за  якого  визначається  склад  та 
структура  речовини  за  допомогою  радіоактивних 
ізотопів.  Ібнний  аналіз  -  хімічний  аналіз,  за  яко¬ 
го  здійснюється  ідентифікація  та  визначається  кі¬ 
лькість  іонів  речовини.  Кредйтний  аналіз  -  про¬ 
цес  періодичного  аналізу  всіх  непогашених  кре¬ 
дитів,  що  їх  відображено  у  балансі  банку.  Лексич¬ 
ний  аналіз  мбви  програмування  -  синтаксичний 
аналіз  мови  програмування,  програм  на  рівні  лек¬ 
сичних  одиниць.  Математйчний  аналіз  -  загальна 
назва  цілого  ряду  математичних  дисциплін,  що 
ґрунтуються  на  поняттях  Функції  і  граничного 
переходу,  мотиваційний  аналіз  -  напрям  марке¬ 
тингових  досліджень  для  з’ясування  причин  та 
умов,  які  визначають  поведінку  споживача  на  ри¬ 
нку.  Санкціонбваний  анйліз  програми  -  аналіз, 
що  здійснюється  для  визначення  розбіжності  між 
технічними  вимогами  та  реальними  можливостя¬ 
ми  програми.  Семантйчний  аналіз  мбви  програ¬ 
мування  -  сукупність  операцій,  призначених  для 
подання  змісту  тексту  природною  мовою  у  вигля¬ 
ді  запису  деякою  формалізованою  мовою.  Систем¬ 
ний  аналіз  -  дослідження  реальної  системи  або 
системи,  що  проектується.  Структурний  аніліз  - 
аналіз  структури  речовини  або  системи.  Техніч¬ 
ний  анйліз,  ек.  -  одна  з  основних  груп  методів 
аналізу  кон’юнктури  різних  ринків.  Трбндовий 
аналіз  -  аналіз  фінансових  коефіцієнтів  підприє¬ 
мства  за  певний  час.  2.  Визначення  складу  і  влас¬ 
тивостей  якоі-небудь  речовини,  дослідження  іх. 
**  Функціонільно-віртісний  аніліз  -  комплексне 
системне  дослідження  функцій  об'єктів. 

АНАЛІЗА,  -и,  ж.,  заст.  Те  саме,  що  аналіз. 
АНАЛІзАнд,  -а,  ч.  Той,  хто  проходить  аналіз. 
АНАЛІЗАТОР,  -а,  ч.  1.  фіз.  Прилад,  за  допомогою 
якого  роблять  аналіз  (у  2  знач.)  речовини,  явища 
і  т.  ін.  **  Багатотбчковий  аналізатор  -  аналізе - 


27 


2* 


АНАЛІЗАТОРНИЙ 

тор,  призначений  для  аналізу  проб,  відібраних  з 
двох  або  більше  точок,  оптйчний  аналізатор  - 
аналізатор,  в  якому  властивості  речовини  визна¬ 
чаються  за  взаємодією  оптичного  випромінюван¬ 
ня  з  речовиною.  2.  фізіол.  У  людини  і  високоор- 
ганізованих  тварин  -  орган  чуття  разом  з  відпові¬ 
дною  йому  ділянкою  мозку  і  сполучними  нерва¬ 
ми,  що  здійснюють  аналіз  подразнень  Із  зовніш¬ 
нього  і  внутрішнього  середовища.  3.  У  системах 
програмування:  а)  частина  транслятора,  що  вико¬ 
нує  аналіз  початкової  програми;  б)  програма  гра¬ 
матичного  розбору,  яка  дозволяє  визначити  приз¬ 
начення  елементів  речовини.  **  Аналізатор  мбв- 
лення  -  перограмно-апа ратний  засіб  для  перетво¬ 
рення  мовлення  у  коди  ЕОМ.  Логічний  аналізатор 
-  пристрій  для  перевірки  стану  та  настройки  ло¬ 
гіки  функціонування  вузлів  цифрових  систем. 
4.  Прилад  для  дослідження  різноманітних  проце¬ 
сів  у  радіо-  та  електротехніці. 

АНАЛІЗАТОРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аналізатор. 
АНАЛІЗАТОРСЬКИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  аналізаторний. 
АНАЛІЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  і  теп.  ч. 
до  аналізувати. 

АНАЛізОвний,  -а,  -є.  Якого  можна  аналізувати. 
АНАЛІЗбВУВАНИЙ,  -а,  -е.  Якого  аналізують. 
АНАЛІЗУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  аналізувати. 
АНАЛІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  і  док.,  перех.  Роби¬ 
ти  аналіз;  досліджувати,  розкладаючи  на  складо¬ 
ві  частини. 

АНАЛІЗУВАТИСЯ,  -ується,  недок.  Пас.  до  аналізувати. 
аналізуючий,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  ана¬ 
лізувати. 

АНАЛіТЙзм,  -у,  ч.  Типологічна  ознака  мовної  стру¬ 
ктури,  що  виражається  в  роздільному  вираженні 
основного  і  додаткового  значень  слова. 

АНАЛІТИК,  -а,  ч.  1.  Фахівець,  що  займається  аналі¬ 
зом  речовин.  2.  переш.  Той,  хто  має  схильність  до 
аналізу  своїх  переживань,  поведінки,  оточення  і 
т.  ін. 

АНАЛІТИКА,  -и,  ж.  1.  дог.  Вчення  про  силогізми  й 
доведення.  2.  мат.  Те  саме,  що  Аналітйчна  геоме¬ 
трія  (див.  аналітичний). 

АНАЛІТИЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Що  містить  аналіз,  деталь¬ 
ний  розбір  чого-небудь.  2.  Який  володіє  здатністю 
аналізувати.  3.  Який  служить  для  аналізу  (у  2 
знач.).  Аналітичні  ваги.  4.  Стос,  до  аналітичної 
геометрії.  “  Аналітйчна  геометрія  -  розділ  мате¬ 
матики,  що  вивчає  властивості  геометричних  лі¬ 
ній,  поверхонь  і  тіл  методами  алгебри  й  матема¬ 
тичного  аналізу.  Аналітйчна  функція  -  функція, 
яку  можна  зобразити  рядом  Тейлора.  Аналітйчна 
хімія  -  розділ  хімії,  що  займається  визначенням 
хімічного  складу  речовин.  АналІтйчнІ  мбви  -  мо¬ 
ви,  в  яких  відношення  між  словами  в  реченні  ви¬ 
ражені  не  формами  слів,  а  за  допомогою  службо¬ 
вих  частин  мови,  інтонації  та  порядку  слів  тощо. 
Аналітйчна  хімія  -  розділ  хімії,  що  займається 
визначенням  хімічного  складу  речовин. 
АНАЛІТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  у  чому-небудь 
аналізу,  детального  розбору  чого-небудь. 
АНАЛІТИЧНО,  присл.  Використовуючи  аналіз,  в  ас¬ 
пекті  аналізу. 

АНАЛОГ,  -а,  у.,  книжн.  Те,  в  чому  виявляється  схо¬ 
жість,  подібність  до  іншого  предмета  або  явища. 
аналогійний,  -а,  -е.  Який  ґрунтується  на  аналогії. 
АНАЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  становить  аналогію  до 
чого-небудь;  подібний,  схожий. 

АНАЛОГІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  аналогічний. 
аналогічно.  Присл.  до  аналогічний. 

АНАЛЙПЯ,  -ї,  ж.  1.  Подібність,  схожість  у  чому-не¬ 
будь  між  предметами,  явищами,  поняттями. 
2.  лог.  Висновок,  зроблений  на  підставі  схожості, 
подібності  у  чому-небудь  предметів,  явищ,  по¬ 
нять.  3.  лінгв.  Вплив  одних  елементів  мови  на  ін¬ 
ші  однорідні  чи  споріднені  з  ними,  внаслідок  чого 
менш  впливові  елементи  змінюються  за  зразком 
більш  впливових. 

АНАЛОГОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  анблог.  **  Аналого¬ 
ва  йудіо-  та  відеотбхніка  -  обладнання,  що  запи¬ 
сує,  зчитує  та  відтворює  аудіо-  та  відеоінформа- 
цію  з  використанням  феромагнітних  плівок  та 
аналогових  систем  аудіо*  та  відеозапису.  Аналого¬ 
ва  (обчйслювальна)  машйна  (прйстрій)  -  обчис¬ 
лювальна  машина  (пристрій),  що  здійснює  опера¬ 
ції  над  неперервними  (аналоговими)  величинами, 
між  окремими  значеннями  яких  знаходиться  нес¬ 
кінченне  число  інших  їхніх  значень. 
АНАЛОГО-ЦИФРОВЙЙ,  -б,  -б.  Який  перетворює  дані, 
представлені  в  аналоговій  формі,  в  цифрові  дані 
або  який  поєднує  в  собі  властивості  аналогових  і 
цифрових  пристроїв. 

АНАЛбЙ,  -Я,  V.  У  церкві  -  високий,  з  похилим  вер¬ 
хом  столик,  на  який  кладуть  ікони,  богослужбові 
книги  топщ. 

АНАЛбйний,  -а.  -е.  Прикм.  до  аналбй. 
АНАЛЬБУМІНЕМІЯ,  -ї,  ж.  Спадкова  аномалія  обміну 
білків  плазми  крові. 

АНАЛЬГЕЗЙН,  -у,  ч.  Лікарський  препарат;  жарозни¬ 
жувальний,  протизапальний  та  болезаспокійли¬ 
вий  засіб. 

АНАЛЬГЕЗІЯ,  -ї,  ж .,  мед.  Нечутливість  до  болю. 
АНАЛЬГЕТИК,  -а,  ч.  Болезаспокійливий  лікувальний 
засіб. 

АНАЛЬГІН,  -у,  ч.  Біла  кристалічна  речовина,  що 
вживається  як  ліки  для  зниження  температури  і 
вгамування  головного  болю. 

АНАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  а  дат.  Такий,  що  стосується  відхі¬ 
дникового  (анального)  отвору;  відхідниковий. 
Анальний  отвір.  Анальний  секс. 

АНАЛЬФАБЕт,  -а,  -у.,  книжн.,  заст.  Неписьменна, 

28 


неграмотна  людина.  //  Неук. 

АН АЛЬФАБЕТЙзм ,  -а,  -у.,  книжн.,  заст.  Неписьмен¬ 
ність,  неграмотність.  //  Неуцтво. 

АНАЛЬЦИМ,  -у,  у.  Мінерал  підкласу  каркасних  си¬ 
лікатів. 

АНАМНЕЗ,  -у,  у.  Відомості,  що  їх  дає  хворий  або 
його  близькі  про  умови  життя,  які  передували  за¬ 
хворюванню,  і  про  історію  розвитку  хвороби. 
//  Відомості  про  попередній  стан  хворого. 
АНАМНЕСТЙЧНИИ,  -а,  -е.  Який  базується  на  анамнезі. 
АНАМНІЇ,  -Ій,  мн.  Нижчі  хребетні  тварини,  в  яких  у 
процесі  ембріонального  розвитку  не  утворюються 
зародкові  оболонки  (круглороті,  риби,  земноводні). 
АНАМОРФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Спотворений,  неправильний, 
змінюваний. 

АНАМбРФНИй,  -а,  -є.  Те  саме,  що  анаморфічний. 
АНАМОРФОЗ,  -у,  у.  1.  Тип  розвитку  деяких  членис¬ 
тоногих,  при  якому  тварина  вилуплюється  3  яйця 
з  неповною  кількістю  тулубових  сегментів,  що 
поступово  доповнюються ■  з  наступним  линянням. 
2.  Спотворена  конфігурація  об’єкта,  що  здається 
правильною  за  певних  умов  (напр.,  у  вгнутому 
дзеркалі). 

АНАМОрФбтний,  -а,  -є:  **  Анаморфбтна  насадка, 
фіз.  -  афокальна  оптична  система,  що  її  розміщу¬ 
ють  пефед  звичайним  знімальним  або  проекцій¬ 
ним  об  єктивом. 

АНАМОРФУВАННЯ,  -я,  с.  Зміна  пропорцій  зображен¬ 
ня.  //  Отримання  оптичних  зображень  предметів 
з  усілякими  навмисними  викривленнями  їх  кон¬ 
фігурації. 

АНАМОРФУВАти,  -£ю,  -£еш,  недок.  Дія  за  знач,  ана¬ 
морфування. 

АНАНАС,  -а,  у.  Тропічна  трав’яниста  рослина  з  ве¬ 
ликим  кислувато-солодким  на  смак  делікатесним 
плодом,  що  має  вигляд  величезної  (20-40  см)  сос¬ 
нової  шишки. 

АНАНАСНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ананіс.  //  Вигот.  з 
ананасів.  Ананасовий  запах. 

АНАНАСОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  ананісний. 
АНАндрія,  -ї,  ж.  Відсутність  звичайних  характери¬ 
стик,  властивих  чоловічій  статі. 

АНАНкАзм,  -у,  у.,  мед.  Нав’язливий  стан. 

АНАНкАст,  -а,  у.  Хворий,  який  страждає  на  нав’яз¬ 
ливі  стани. 

АНАНКАСТІЯ,  -ї,  ж.,  псих.  Загальна  назва  для  ста¬ 
нів,  при  яких  індивід  вважає,  що  він  змушений 
поводитися,  думати  або  відчувати  всупереч  своїй 
волі. 

АнАнке,  невідм.,  ж.  (АНАнка,  -и).  1.  У  давньогре¬ 
цькій  міфології  “  богиня  необхідності,  невідворо¬ 
тності.  2.  У  психоаналізі  -  природна  необхід¬ 
ність,  реальна  вимога  життя. 

АНАПАЇТ,  -у,  у.  Рідкісний  мінерал;  безбарвні  або  зе¬ 
ленувато-білі  кристали. 

АНАПЕСТ,  -а,  у.  У  силабо-тонічному  віршуванні  - 
трискладова  стопа,  в  якій  наголошено  останній 
склад. 

АНАПЕСТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анапбст. 
АНАПЕСТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анапбст. 

АНАПЛАЗІЯ,  -ї,  ж.  Повернення  клітин  і  тканин  у 
недиференційований  стан,  при  якому  вони  перес¬ 
тають  виконувати  специфічні  функції  і  набувають 
здатності  до  необмеженого  росту. 

АНАПЛАЗМИ,  -ів,  мн.  Кровопаразити  тварин,  що 
спричинюють  захворювання  -  анаплазмоз. 
АНАПЛАЗМОЗ,  -у,  у.  Захворювання  домашніх  та  ди¬ 
ких  тварин,  спричинювані  анаплазмами. 

АНАПОЛЬ,  -я,  у.,  фіз.  Найпростіший  представник 
родини  тороїдних  мультиполів. 

АНАПРИЛІН,  -у,  у.  Лікарський  засіб,  що  його  засто¬ 
совують  при  тахікардії,  аритмії,  тахіаритмії,  сте¬ 
нокардії. 

АНАРТРІЯ,  -ї,  ж.  Частковий  або  повний  розлад  мо¬ 
ви,  пов’язаний  з  втратою  здатності  артикулювати 
звуки. 

АНАРХІЗМ,  -у,  у.  1.  Політична  течія,  яка  заперечує 
будь-яку  державну  владу,  організовану  політичну 
боротьбу.  2.  перен.  Невизнання  авторитету,  поря¬ 
дку,  дисципліни;  свавілля. 

АНАРХІСТ,  -а,  у.  1.  Прибічник  анархізму  (у  1 
знач.).  2.  Про  людину,  яка  нехтує  встановленими 
правилами  виробничої  й  суспільної  дисципліни. 
АНАРХІСТЙЧНИИ,  -а,  -е.  Стос,  до  анархізму  і  анархі¬ 
стів.  //  В  ласт,  анархістам. 

АНАРХІСТКА,  -и.  Жін.  до  анархіст. 

АНАРХІСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анархіст.  Анархі¬ 
стська  організація.  //  Власт.  анархістам;  який 
має  в  собі  риси  анархізму. 

АНАРХІЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  анархізму  або  до 
анархії  (у  1  знач.).  2.  Схильний  до  анархії  (у  2 
знач.),  безладдя;  безладний,  хаотичний. 
АНАРХІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач,  анар¬ 
хічний  2. 

анархічно.  Присл.  до  анархічний. 

АНАРХІЯ,  -ї,  ж.  1.  Стан  суспільства,  в  якому  відсут¬ 
ні  організована  влада,  закони,  немає  певних  обо¬ 
в'язкових  норм  поведінки;  безвладдя.  2.  перен. 
Безладдя,  хаос. 

АНАРХО-СИНДИКАЛІЗМ,  -у.  у.  Дрібнобуржуазна  течія 
в  робітничому  русі,  що  виникла  в  кінці  19  -  на 
початку  20  ст. 

анАрхо-СИНДИКАЛІСТський,  -а,  -е.  Прикм.  до  анар¬ 
хо-синдикалізм. 

АНАСАРКА,  -и,  ж.  Набряк,  що  поширюється  на  всі 
або  більшу  чартину  тканин  організму. 

АНАСТАЗИС,  -у,  у.,  мед.  Одужання. 

АНАСТИГМАТ,  -а,  у.  Фотооб’єктив,  у  якому  спосо¬ 
бом  підбору  лінз  різної  кривизни  максимально 
усунено  астигматизм. 


АНАСТИГМАТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анастигмат. 
АНАСТОМОЗ,  -у,  у.  І.  У  людини  і  тварин  -  з’єднан¬ 
ня  між  волокнистими  утворами  (нервами,  м’яза¬ 
ми)  та  кровоносними  або  лімфатичними  судина¬ 
ми.  2.  У  вищих  рослин  -  з’єднання  трубчастих 
структур  (напр.,  жйлок  у  листку,  молочників  то¬ 
що).  3.  У  грибів  -  з’єднання  або  зростання  двох 
гіф  грибниці. 

АНАСТОМОЗЙТ,  -у,  у.  Запалення  анастомозу. 
АНАСТРОФА,  -и,  ж.  Зміна  прямого  порядку  слів  у 
реченні  чи  словосполученні  на  непрямий  без  по¬ 
рушення  змісту. 

АНАСТРОФЕ,  невідм.,  с.  Маячний  стан,  при  якому 
хворий  усвідомлює  себе  центром  світу,  якого  без¬ 
посередньо  стосуються  всі  події. 

АНАтАз,  -у,  у.  Мінерал  підкласу  простих  окислії 
зелен  у  вато- жовтого,  сірого,  чорного  кольору. 
АНАТЕКСИС,  -у,  у.  Процес  часткового  розплавлення 
гірських  порід  на  місці  їх  залягання. 

АнАтема,  -и,  ж.  Те  саме,  що  аніфема. 
АНАТЕМбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
анатемувбти. 

АНАТЕМУВАти,  -^ю,  -уєш,  недок.  Виголошувати 
анатему. 

АНАТОКСЙн,  -у,  у.  Біологічно  активний  препарат, 
нешкідливе  похідне  токсину,  яке  зберігає  його 
антигенні  та  імуногенні  властивості. 
АНАТОЛІЙСЬКИЙ,  -а,  -е:  **  АнатолІйськІ  мбви  -  те 
саме,  що  хбто-лувійські  мбви. 

АНАТОМ,  -а,  у.  Фахівець  з  анатомії  або  анатомування. 
АНАТОМІЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  анатомії.  Анатомі¬ 
чний  атлас.  2.  Стос,  до  анатомування.  **  Анатомі¬ 
чна  номенклатура  -  науково  обґрунтований  пере¬ 
лік  анатомічних  термінів,  які  застосовуються  і 
медицині  та  біології.  Анатомічний  тебтр  -  спеціа¬ 
льно  обладнане  приміщення  при  науково-навчаль¬ 
ному  закладі,  де  анатомують. 

АНАТОМІЯ,  -ї,  ж.  Наука  про  будову,  функції  та  роз¬ 
виток  живого  організму. 

АНАТОМКА,  -и,  ж.,  розм.  Те  саме,  що  Анатомічний 
тебтр  (див.  анатомічний). 

АНАТОМОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
анатомувати.  //  анатомбвано,  безос.  присуди,  сл. 
АНАТОМУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  анатомувати. 
АНАТОМУВАТИ,  -Ую,  -уєш,  недок.  і  док.,  перех.  Роз¬ 
тинати,  препарувати  труп  з  метою  дослідження. 
АНАТОЦИЗМ,  -у,  у.,  фін.  Нарахування  процентів  на 
проценти. 

АНАФАЗА,  -и,  ж.  Одна  із  стадій  непрямого  поділу 
клітин,  що  характеризується  розходженням  хро¬ 
мосом  до  протилежних  полюсів. 

АНАФЕМА,  заст.  АНАХТЕМА,  -и,  ж.  1.  Відлучення  від 
церкви,  прокляття.  **  Віддавати  (піддавати)  анб- 
фемІ  -  проклинати,  осуджувати,  таврувати. 
2.  Уживається  як  лайливе  слово. 
АНАфеМСТВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  Проклинати. 
АНАФЕМСЬКИЙ,  заст.  АНАХТЕМСЬКИЙ,  -а,  -е.  лайл. 
Проклятий,  жахливий. 

АНАФІЛАКСІЯ,  -ї,  ж.  Різновид  алергійної  реакції  не¬ 
гайного  типу.  Прояви:  загальні  -  анафілактичний 
шок,  сироваткова  хвороба;  місцеві  -  запалення, 
набряк,  іноді  -  некроз  тканини. 
анафілактйчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  анафілаксія. 
**  Анафілактйчний  шок  -  один  з  тяжких  прояві! 
анафілаксії. 

АНАФІЛАКТОГЕн,  -у,  у.  Антиген,  який  викликає 
анафілактичну  реакцію. 

АНАФІЛАКТОТДНИИ,  -а,  -е:  **  АнафілактбщнІ  реакції 
-  вид  неспецифічних  алергічних  реакцій. 
АНАФ1ЛАТОКСИНИ,  -ів,  мн.  Речовини,  що  утворюю¬ 
ться  в  процесі  активації  комплементу. 

АНАФІЯ,  -ї,  ж.  Втрата  або  послаблення  дотику. 
АНАФОРА,  -и,  ж.,  літ.  Стилістичний  прийом,  що 
полягає  в  повторенні  тих  самих  звуків,  слів,  ре¬ 
чень  на  початку  двох  або  кількох  суміжних  ряд¬ 
ків,  строф,  фраз. 

АНАФОРЕЗ,  -у,  у.  Переміщення  до  анода  завислих  у 
розчині  частинок,  коли  через  розчин  протікає 
електичний  струм. 

АНАФОРЙЧНИЙ,  -а,  -є,  літ.  Прикм.  до  анафора. 
АНАФОРІя,  -ї,  ж.  Форма  гетерофорії,  при  якій  спос¬ 
терігається  тенденція  до  одночасного  повороту 
обох  очей  догори. 

АНАФРбНТ,  -у,  у.  Атмосферний  фронт  з  висхідним 
рухом  теплого  повітря  над  фронтальною  поверхнею. 
АНАХОРЕТ,  -а,  у.,  заст.  1.  Релігійний  фанатик, 
який  живе  у  відлюдному  місці  -  в  пустелі,  печері 
тощо;  пустельник,  пустинник.  2.  перен.  Про  лю¬ 
дину,  яка  живе  самітно,  уникає  спілкування  з 
людьми;  відлюдник,  самітник. 

АНАХОРЕїКА,  -и.  Жін.  до  анахорбт. 

АНАХОРЕїНИЙ,  -а,  -е.  Власт.  анахоретові;  пустель¬ 
ницький,  відлюдний. 

АНАХОРЕТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  анахорбтний. 
АНАХРОМАТ,  -у,  у.  Оптична  система,  у  якій  не  усу¬ 
нено  хроматичну  аберацію. 

АНАХРОНІЗМ,  -у,  у.  1.  Помилка  в  літочисленні,  хро¬ 
нології  подій,  явищ.  2.  Явище,  поняття,  погляд, 
звичай  та  ін.,  які  застаріли  і  не  відповідають  су¬ 
часності;  пережиток. 

АНАХРОНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  є  анахронізмом  (у  2 
знач.),  який  не  відповідає  сучасності. 
АНАХРОНІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  анахроні¬ 
чний. 

анАхтема  див.  анбфема. 
анахтемський  див.  анафемський. 

АНАЦИДИТАс,  -у,  у.  Зупинка  виділення  вільної  со¬ 
ляної  кислоти  шлунковими  клітинами. 

АнАціЯ,  -ї,  ж.  Скрутне  становище,  біда. 

АНАША,  -і,  ж.  Наркотична  речовина,  яку  виготов- 


ляють  головним  чином  з  дикорослих  конопель  у 
країнах  Середньої  Азії. 

АНАШЙЗМ.  -у,  ч.  Те  саме,  що  гашишйзм. 

АНГАЖЕМЕНТ,  -у,  ч.у  заст.  Запрошення  артистів  на 
певний  строк  для  участі  в  спектаклях  або  концер¬ 
тах  на  основі  договору. 

АНГАЖЙВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ан¬ 
гажувати.  //  у  звач.  прикм.  Авгажовава  трува. 
АНГАЖбВ АН ЇСТЬ ,  -ності,  ж.  Ідеологічна  схильність 
(літератури,  мистецтва)  до  інтересів  я  кого- небу  дь 
класу,  суспільного  угруповання  і  т.  ін. 
АНГАЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  ангажувати. 
АНГАЖУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.  і  док. ,  перех.,  заст. 
Запрошувати  артистів  для  участі  в  спектаклях 
або  концертах  на  основі  договору. 

АНГАЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.  і  док.,  заст. 
Приймати  ангажемент. 

АНГАр,  -а,  ч.  Приміщення,  де  стоять  літаки  і  де 
проводиться  їх  поточний  ремонт. 

АНГАРИДА,  -и,  ж.  Гіпотетичний  материк,  який  іс¬ 
нував  на  місці  Північної  Азії  у  другій  половині 
палеозойської  ери  і  протягом  мезозойської  ери. 
АНГАріЯ,  -ї,  ж.  1.  У  Стародавньому  Римі  та  серед¬ 
ньовічних  державах  Західної  Європи  -  візницька 
та  деякі  інші  відробіткові  повинності.  2.  Загарба¬ 
ння  воюючими  державами  у  своїх  портах  торгове¬ 
льних  суден  нейтральних  країн  для  використання 
їх  у  воєнних  цілях. 

АНҐАРМОНІЗМ,  -у,  у.,  фІз.  Відхилення  форми  коли¬ 
вання  від  гармонійної. 

АНГАРМОНІЙНИЙ,  -а,  -е.  Не  гармонійний. 
АНГАРМОНІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ангармо¬ 
нійний. 

АНГАРМОНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Не  гармонічний.  **  Ангар¬ 
монічні  коливіння  -  коливання,  при  яких  колив¬ 
на  величина  (зміщення,  напруженість)  не  пропор¬ 
ційна  силі,  яка  викликає  коливання. 
АНГАРМОНІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ангармо¬ 
нічний. 

АНГАРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анг£р.  Авгарва  форма 
павільйону.  //  Формою  схожий  на  ангар. 
АНГЕДОНІЯ,  -ї,  ж. у  псих.  Стан,  який  характеризує¬ 
ться  загальною  відсутністю  інтересу  до  життя. 
АНГЕЛ,  -а,  ч.  1.  рел.  Надприродна  істота,  посла¬ 
нець,  вісник  Бога;  зображується  звичайно  у  виг¬ 
ляді  юнака  з  крилами.  2.  чий ,  перев.  Захисник 
або  заступник;  охоронець.  3.  перев.  у  заст.  Про 
людину  (перев.  жінку),  що  відзначається  красою 
чи  добрістю,  лагідністю  або  зробила  чи  робить  ко- 
му-небудь  щось  гарне,  приємне. 

АНГЕЛбЧОК,  -чка,  ч.  Змен.  пестл.  до  йнгел. 
Ангельський,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  4нгел  і.  2.  пе¬ 
рев.  у  розм.  Який  відзначається  ласкавістю,  покір¬ 
ливістю,  ніжністю,  добротою  і  т.  ін. 

АНГЕЛЙ,  -Ати,  с.  Те  саме,  що  ангел йтко. 

АНГЕЛЙН,  -а,  ч.у  заст.  Англієць. 

АНГЕЛЙНЕЦЬ,  -нця,  у.,  заст.  Те  саме,  що  ангелйн. 
АНГЕЛЙНКА,  -и,  заст.  Жін.  до  ангелйн. 

АНГЕЛ ЙНСЬКИЙ,  -а,  -е,  заст.  Англійський. 

АНГЕЛ Йтко,  -а,  с.  1.  Зменш. -пестл.  до  Ангел  1. 
2.  перев.  Про  дівчинку  або  хлопчика,  які  відзна¬ 
чаються  своєю  красою,  невинністю,  ніжністю. 
АНГЕЛЯТОЧКО,  -а,  с.  Те  саме,  що  ангелйтко. 
АНГЕМІТбніКА,  -и,  ж.у  муз.  Безполутоновий  звукоряд. 
АНГЕМІтбновий,  -а,  -е.  Прикм.  до  ангемітбніка. 
Апгемітоповнй  звукоряд. 

АНГЕПАтія,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  гепатАргія. 

АНПАЛГІЯ,  -ї,  ж.  Біль  по  ходу  артерії;  характерний 
для  вузликового  періартеріїту. 

АН  ГІДРЕМІЯ,  -ї,  ж.  Зменшення  вмісту  води  в  рідкій 
частині  крові,  яке  виникає  при  деяких  порушен¬ 
нях  водно-сольового  обміну. 

АНПДРЙД,  -у,  ч.  Кислотний  оксид  елемента,  що  з 
водою  утворює  оксигеновмісну  кислоту. 
АНГІДРЙДНИИ,  -а,  -є.  Прикм.  до  ангідрйд. 
анпдрйдовий  ,  -А,  -е.  Те  саме,  що  ангідрйд  ний. 
АНПДРИЗАіДІЯ,  -ї,  ж.  Дегідратація  оксигеновмісних 
кислот  з  метою  добути  їхні  ангідрити. 

АНПДРЙТ,  -у,  ч.  Безводний  сульфат  кальцію,  який, 
сполучаючись  із  водою,  переходить  у  гіпс;  вико¬ 
ристовується  як  природна  в  яжуча  речовина. 
АНПДРИТИЗАціЯ,  -ї,  ж.  Технологічний  процес  дегід¬ 
ратації  гіпсу  для  добування  безводного  сульфату 
кальцію. 

АНГІДРЙТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ангІдрйт. 

АНГЩРбЗ,  -у,  ч.  Відсутність  потовиділення  внаслі¬ 
док  недорозвинення  потових  залоз. 

АНГЩРоН,  -у,  ч.  Хімічна  речовина,  що  застосовує¬ 
ться  для  висушування  речовин. 

АНПЕКТАЗІЯ,  -і,  ж.  Розширення  кровоносних  судин 
внаслідок  патологічних  змін  їхніх  стінок  або  по¬ 
рушення  циркуляції  крові. 

АНГІЇТ,  -у,  ч.,  мед.  Запалення  кровоносної  або  лім¬ 
фатичної  судини. 

АНГІНА,  -и,  ж.  Гостре  запалення  слизової  оболонки 
зіва,  зокрема  мигдаликів  глотки.  **  АбдомінАль- 
на  ангіна  -  патологічний  стан,  яквй  розвивається 
внаслідок  спазму  мезентеріальних  артерій  або  їх 
тромбозу  чи  тромбоемболії. 

АНГІННИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  ангіна. 

АНПНбЗНИЙ,  -а,  -е.  Який  страждає  на  ангіну. 
АНПНОФбБІЯ,  -ї,  ж  у  псих.  1.  Патологічний  страх 
ядухи.  2.  Сильний,  нездоланний  страх  перед  на¬ 
падом  стенокардії. 

АНПОАРХГГЕКТбНІКА,  -и,  ж.  Основні  принципи  роз¬ 
міщення,  будови,  взаємозв’язків  судин. 
АНПОБІОПСІЯ,  -ї,  ж.  Прижиттєве  вирізування  тка¬ 
нин  судин  для  мікроскопічного  дослідженння  з 
діагностичною  метою. 

АНПОБЛАСТ,  -а,  ч.  Клітина  мезенхіми,  яка  дає  поча¬ 


ток  ендотелію  кровоносних  і  лімфатичних  судин. 

АН  ПО  БЛ  АСТЙЧН  и  и ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ангіоблАст. 
**  Ангіобластйчна  ретикулосаркбма  -  пухлина, 
яка  клінічно,  а  частково  й  морфологічно  нагадує 
злоякісну  гемангіоендотеліому. 

АНПОБЛАСТбМА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  гемангіоблас- 
тбма. 

АНПОГЕМОФІЛІЯ,  -ї,  ж.  Родинно-спадкова  форма  ге¬ 
морагічного  діатезу. 

АНГЮГЕНЄЗ,  -у,  ч.  Процес  утворення  судин. 
АНГЮГЕПАТОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Рентгенологічне  дослі¬ 
дження  судин  печінки  після  введення  в  них  конт¬ 
растної  речовини. 

АНГІОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Метод  рентгенологічного  дослі¬ 
дження  артерій  і  вен  введенням  у  них  контраст¬ 
ної  речовини. 

АНПОЕКТАЗІЯ,  -ї,  ж.  Розширення  просвіту  судини. 
АНПОЕКТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне  видалення  судини. 
АНГІОКАРДІОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Рентгенологічне  дослі¬ 
дження  порожнини  серця  і  магістральних  судин 
при  введенні  контрастної  речовини  у  кровоносне 
русло. 

АНГІОКАРДЮКІНОГРАфіЯ,  -ї,  Ж.  Рентгенокінематог- 
рафія  серця  і  магістральних  судин  після  уведення 
у  кровоносні  судини  контрастної  речовини. 
АНПОКАРДІОПАТІЯ,  -ї,  ж.  Захворювання  кровонос¬ 
них  судин  і  серця  взагалі. 

АНПОКАРДІОПНЕВМОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Рентгенологічне 
дослідження  порожнин  серця  і  магістральних  су¬ 
дин  після  введення  вуглекислого  газу  як  контрас¬ 
тної  речовини. 

АНПОКАРДЮСКАНУвАННЯ,  -я,  с.  Сканування  порож¬ 
нин  серця  і  аорти  після  введення  в  кровоносні  су¬ 
дини  радіофармацевтичних  препаратів. 
АНПОКЕРАТбМА,  -и,  ж.  Доброякісна  пухлина;  хара¬ 
ктеризується  епідермісом  з  незначним  гіперкера- 
тозом  і  акантозом. 

АНГЮЛЕйОМЮСАРКймА,  -и,  ж.  Злоякісна  пухлина, 
яка  походить  із  гладком’язевих  структур  судин¬ 
ної  стінки. 

АНПбЛІЗ,  -у,  ч.  Хірургічне  виділення  кровоносної 
судини  з  оточуючих  її  рубців  і  спайок. 
АНГЮЛІПбМА,  -и,  ж.  Доброякісна  пухлина;  склада¬ 
ється  із  ліпоцитів  і  численних  судин. 

АНПОЛІТ,  -у,  ч.  Камінь  у  просвіті  кровоносної  суди¬ 
ни  або  в  порожнині  кавернозної  ангіоми. 
АНГЮЛбГІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  анатоми,  що  вивчає  кро¬ 
воносні  і  лімфатичні  судини. 

АНГІОЛЮПОШ»  -У.  ч.  Рідкісне  захворювання  шкіри, 
що  проявляється  вузлуватими  або  дифузними  ін¬ 
фільтратами. 

АНПбМА,  -и,  ж.  Доброякісна  пухлина,  що  розви¬ 
вається  з  кровоносних  або  лімфатичних  судин. 
АНГІОМАЛАціЯ,  -ї,  ж.  Деструкція  колагенових  і  ела¬ 
стичних  волокон  середньої  оболонки  артерії. 
АНПОМАТбз,  -у,  ч.  Те  саме,  що  гемангіоматбз. 
АнпомАТбзний,  -а,  -е.  Прикм.  до  ангіоматбз. 
АНПОМЮЛІПОМА,  -и,  ж.  Доброякісна  пухлина,  що 
належить  до  групи  багатокомпонентних  мезенхі- 
мом. 

АНГЮМійМА,  -и,  ж.  Доброякісна,  добре  відмежова¬ 
на  і  часто  брлюча  пухлина;  пухлина  найчастіше 
зустрічається  в  ділянці  зап’ястка  і  щиколотки. 
АНГІОНЕВРОЗ,  -у,  ч.у  мед.  Функціональний  розлад 
іннервації  кровоносних  судин. 

АНГЮНЕВРбмА,  -и,  ж.  Див.  глбмусна  пухлйна. 
АНПОНЕВРОТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Жилонервовий,  кровосу- 
диннонервовий. 

АНПОПАги,  -ів,  мв.  Близнята,  які  зрослись  і  мають 
загальну  систему  кровообігу. 

АНГЮПАТІЯ,  -ї,  ж.  Захворювання  кровоносних  су¬ 
дин  взагалі. 

АНГЮПНЕВМОГРАфія,  -ї,  ж.  Див.  ангіопульмоногрА- 
фія. 

АНПОПРОТЕКТОРИ,  -ів,  мв.  Лікарські  засоби,  які 
покращують  проникливість  судинної  стінки. 
АНПОПСАТИРбЗ,  -у.  ч.  Ламкість,  крихкість  судин. 
АнпОПУЛЬМОНОГрАфіЯ,  -ї,  ж.  Рентгенологічне  дос¬ 
лідження  галузок  легеневої  артерії  після  їхнього 
контрастування. 

АНПОРЄКСИС,  -у,  V.  Розрив  кровоносної  судини. 
АНПОРЕТИКУЛЬОМА,  -и,  ж.  Доброякісна  судинна  пу¬ 
хлина  центральної  нервової  системи. 
АНГЮРЕЦЄПТОРИ,  -ів,  мв.  і нтеро рецептори  судин, 
чутливі  закінчення  судинної  системи. 
АНГЮСАРКбМА,  -и,  ж.  Див.  гемангіоендотелібма. 
АНПОСКЛЕрбЗ,  -у,  V.  Патологічний  процес,  який 
полягає  в  розростанні  сполучної  тканини  в  стінці 
кровоносної  судини. 

ангіосклеротЙчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  ангіосклербз. 
АНГЮСкбЛ,  -а,  ч.  Спеціальний  ендоскоп  для  при¬ 
життєвого  огляду  внутрішньої  поверхні  кровонос¬ 
ної  судини. 

АНПОСКОПІЯ,  -ї,  ж.  Спосіб  прижиттєвого  огляду 
внутрішньої  поверхні  кровоносної  судини. 
АНГІОСКОТбМА,  -и,  ж.  Фізіологічна  скотома,  зумов¬ 
лена  відсутністю  світлочутливих  елементів  у  ді¬ 
лянці  розміщення  великих  кровоносних  судин  сі¬ 
тківки. 

АНПОСКОТОМЕТРІЯ,  їі,  ж.,  мед.  Дослідження  ско¬ 
том,  які  відповідають  ходу  судин  сітківки. 
АНГІОСПАЗМ,  -у,  у.,  мед.  Раптове  звуження  дрібних 
артерій  та  капілярів,  внаслідок  чого  порушується 
кровопостачання  тканини  чи  органа. 

АН  ПОСТЕ  нбз,  -у,  у.,  мед.  Звуження  судин. 
АНГІОСТОМІЯ,  -ї*  ж.  Вставлення  в  кровоносні  суди¬ 
ни  спеціальних  канюль. 

АНГЮТАКСЙчний,  -а,  -е:  **  АнгІотаксйчний  мбтод  - 
лікувальний  вплив  на  патологічні  судинні  утворе¬ 
ння. 


андАнт; 

АНПОТЕНЗЙН.  -у,  ч.  Біологічно  активна  речовина, 
що  утворюється  в  крові  тварин  та  людини. 
АНПОТЕНЗИНОГЕН,  -у,  ч.  Глобулін  сироватки  крові,  | 
який  утворюється  в  печінці. 

АНГІОТРЙБИ,  -ів,  ми.  Спеціальні  кровотамувальні 
інструменти  для  роздавлювання  виділених  із  тка¬ 
нин  артерій. 

АНПОТРИПСІЯ,  -І,  ж.  Роздавлювання  дрібних  судин 
з  оточуючими  тканинами  з  метою  зупинки  крово¬ 
течі. 

АНПОТРОФІН,  -у,  ч.  Водний  екстракт  із  тканини  пі¬ 
дшлункової  залози  великої  рогатої  худоби. 
АНПОТРОФОНЕВРбЗИ,  -ів,  ми.  Захворювання,  що 
розвиваються  внаслідок  динамічних  розладів  ва¬ 
зомоторної  і  трофічної  іннервації  органів. 
АНПОФІБРОКСАНТОМА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  дермато- 
фібрбма. 

АНПОФІБРОЛіпОма,  -и,  ж.  Доброякісна  пухлина, 
що  належить  до  групи  багатокомпонентних  мезе- 
нхімом. 

АНІТОФІБРбМА,  -и,  ж.  Пухлина,  яка  складається  із 
сполучної  тканини  з  помірною  кількістю  клітин. 
АНГІОХІРУРГІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне  лікування  крово¬ 
носних  судин. 

АНПОХОЛІТ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  холангіт. 
АНПОЦЕРЕБРОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Рентгенологічне  дослі¬ 
дження  судин  головного  мозку  після  їхнього  кон- 
трестування. 

АНГКЛУНГ,  -а,  ч.  Давньоіндонезійський  ударний  му¬ 
зичний  інструмент  з  родини  ідіофонів. 

АНГлЄз,  -у,  ч.  Загальна  назва  різних  народних  тан¬ 
ців  англійського  походження  в  Європі  (17-19  ст.). 
АНГЛЕЗЙТ,  -у,  ч.  Мінерал  класу  сульфатів,  сульфат 
плюмбуму. 

АнГЛИ,  -ів,  мв.  Германське  плем'я,  що  жило  на  пі¬ 
вдні  півострова  Ютландія. 

АНГЛІЄЦЬ  див.  англійці. 

АНГЛІЗОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ан- 
глізувіти. 

АНГЛІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перех.  Нада¬ 
вати  чому-небудь  англійського  вигляду;  робити 
що-небудь  на  англійський  зразок. 

АНГЛІЙКА  див.  англійці. 

АНГЛІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  англійці  та  Англія. 
**  Англійський  ріжбк  -  духовий  дерев’яний  інст¬ 
румент  з  родини  гобоїв.  Англійський  сбтер  -  по¬ 
рода  лягавих  собак  середнього  зросту. 

АНГЛІЙЦІ,  -ів,  мв.  (одв.  англієць,  -йця,  англій¬ 
ка,  -и,  ж.).  Народ,  який  становить  основне  насе¬ 
лення  Англії. 

АНГЛІКАНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Прибічник  англіканства. 
АНГЛІКАНСТВО,  -а,  с.  Різновид  протестантської  ре¬ 
лігії. 

АНГЛІКАНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  англіканства. 
АНГЛІЦИЗМ,  -у,  ч.,  лівгв.  Слово  або  зворот,  запози¬ 
чені  з  англійської  мови. 

АНГЛОКАНАДЕЦЬ,  -дця,  ч.  Громадянин  Канади,  рід¬ 
ною  мовою  якого  є  англійська. 

АНГЛОМАН,  -а,  ч.  Той,  хто  захоплюється  всім  англі¬ 
йським. 

АНГЛОМАНІЯ,  -ї,  ж.  Пристрасть  до  всього  англійсь¬ 
кого. 

АНГЛОМАНКА,  -и.  Жін.  до  англомйн. 
АНГЛОМАНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  англомйнія. 
АНГЛОМОВНИЙ,  -а,  -е.  Який  розмовляє,  пише,  пуб¬ 
лікується  англійською  мовою;  такий,  де  заведено 
розмовляти  англійською  мовою,  де  англійська  мо¬ 
ва  є  державною.  Авгломовві  країни. 

АНГЛОСАКСИ,  -ів,  мв.  [одв.  англосакс,  -а,  ч.).  Зага¬ 
льна  назва  германських  племен,  які  в  5  -  6  ст. 
колонізували  Британію. 

АНГЛОСАКСОНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Те  саме,  що  англосакс. 
АНГЛОСАКСОНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  англосаксб- 
нець. 

АНГЛОСАКСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  англосікси. 
АНГЛОФІЛ,  -а,  ч.  Прихильник  англійської  нації,  її 
культури;  прот.  англофоб. 

АНГЛОФІЛЬСТВО,  -а,  с.  Схиляння  перед  англійською 
нацією.  її  культурою;  прот.  англофобство. 
АНГЛОФІЛЬСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  англофільство. 
АНГЛОФОБ,  -а,  ч.  Противник,  ворог  англійської  на¬ 
ції,  її  культури;  прот.  англофіл. 
АНГЛОФОБСТВО,  -а,  с.  Ненависть  до  англійської  на¬ 
ції,  її  культури;  прот.  англофільство. 
АНГЛОФОБСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  англофбб  і  анг- 
лофббство. 

АНГОБ,  -у,  ч.  Тонкий  шар  глини,  що  його  наносять 
на  поверхню  керамічного  виробу  перед  випалюва¬ 
нням,  щоб  закрити  колір  або  грубу  структуру  ма¬ 
теріалу. 

АНГОБНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  ангбб. 

АНГОЛАР,  -а,  ч.  Грошова  одиниця  Анголи,  поділяє¬ 
ться  на  100  сентаво. 

АНГОРИ,  -ів,  мв.  [оди.  ангбра,  -и,  ж.).  Порода  кро¬ 
лів,  кіз,  котів  із  довгою  м  якою  шерстю. 
АНГОРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ангбри. 

Ангстрем,  -а,  ч„  фіз.  Одиниця  довжини,  яка  дорі¬ 
внює  одній  стомільйонній  частині  (10*)  сантимет¬ 
ра  (10  гам). 

АнгстрЄмовий,  -а,  -є.  Прнкм.  до  Ангстрем. 
АНГУЛЙРНИЙ,  -а,  -е.  Кутовий. 

АНДАЛУЗЙТ,  -у,  ч.  Мінерал  класу  силікатів. 
АНДАЛУзький,  -а,  -е.  Стос,  до  Андалузії. 
АНДАЛУський,  -а,  -е.  Стос,  до  Андалусії. 

АНДАМАНЦІ,  -ів,  мв.  Корінне  населення  Андамансь- 
ких  островів. 

АНДАНТЕ,  везм.  1  вевідм.,  с.,  муз.  1.  Повільний,  пла¬ 
вний  темп  (але  швидший,  ніж  адажіо).  2.  Назва 
музичного  твору  або  його  частини  (напр.:  сонати, 
квартету  та  ін.),  що  виконується  в  такому  темпі. 


29 


АНДАНТЙНО 

АНДАНТИНО,  вези,  і  вевіди.,  с.,  муз.  1.  Темп,  шви- 
дшний  за  анданте,  але  помірніший  за  модерато. 
2.  П'єса  або  їі  частина,  що  виконується  в  такому 
темпі. 

АнДАРДк,  -а,  ч.  Різновид  спідниці  зі  смугастої  вов¬ 
няної  тканини  у  поліських  жінок. 

АНДЕГРАунд  (АНДЕРГРАунД),  -у,  у.  Художній  нап¬ 
рям  у  сучасному  мистецтві,  пов’язаний  із  пошу- 
ками  нових  зображувальних  засобів;  для  нього 
характерна  відмова  від  загальноприйнятих  цінно¬ 
стей,  норм,  художніх  традицій;  нерідко  -  епатаж 
публіки,  бунтарство. 

АНДЕГрАунД-РОК,  -у,  у.,  муз.  Напрямок  року,  що 
виник  у  другій  половині  60-х  років  20  ст. 

АНДЕЗЙН,  -у,  у.  Мінерал  класу  силікатів,  що  Його 
використовують  для  виготовлення  кислотривких 
керамічних  виробів. 

андезиновий,  -а,  -е.  Прикм.  до  андезйн. 

АНДЕЗЙТ,  -у,  у.  Гірська  порода  вулканічного  похо¬ 
дження,  що  застосовується  для  виготовлення  КИС¬ 
ЛОТОСТІЙКИХ  виробів. 

андезйтовий,  -а,  -є.  Прикм.  до  андезйт. 

АНДЕЗИТбЗ.  -у,  у.  Пневмоконіоз,  який  розвиваєть¬ 
ся  при  тривалому  вдиханні  пилу  андезиту. 
АНДЕКАЛІН,  -у,  у.  Лікарський  засіб,  що  розширює 
периферичні  кровеносні  судини. 

АНДЕрАитер,  -а,  у.  1.  Маклер,  який  займається 
операціями  із  цінними  паперами.  2.  Фізична  або 
юридична  особа,  яка  гарантує,  за  певну  винагоро¬ 
ду,  емітентові  цінних  паперів  їх  продаж  на  ринку 
на  узгоджених  умовах. 

АНДЕрАйТИНГ,  -у,  у.,  фін.  1.  Купівля  цінних  папе¬ 
рів  нових  випусків  з  метою  їх  подальшого  прода¬ 
жу.  2.  Договір  між  емітентом  і  гарантом  відносно 
розміщення  цінних  паперів  на  первинному  рин¬ 
ку.  3.  Комплекс  послуг,  пов’язаних  із  розміщен¬ 
ням  емісії  цінних  паперів  третіх  осіб  на  первин¬ 
ному  ринку. 

АНДЕРГРАунД  див.  андегрАунд. 

АНДЕРлАЇНГ,  -а,  у.  Цінні  папери,  які  лежать  в  ос¬ 
нові  опціону  і  на  які  існує  право  купівлі  або  про¬ 
дажу. 

АНДЕРСОНІТ,  -у,  у.  Рідкісний  мінерал;  яскраві  жов¬ 
то-зелені  кристали,  зібрані  в  агрегати. 
АНДИЖАНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Андижан. 
АНДОРЙТ,  -у,  у.  Рідкісний  мінерал;  темні  сталево- 
сірі  непрозорі  крихкі  кристали. 

АНДОРРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Андорра. 

АНДРАГбГ,  -а,  у.  Фахівець  в  галузі  андрагогіки. 
АНДРАГОГІКА,  -и,  ж.  Розділ  педагогіки,  що  дослі¬ 
джує  проблеми  навчання  дорослих. 

АНДРАДИТ,  -у,  у.  Мінерал  групи  гранатів  зеленува¬ 
того  кольору. 

АНДРіЯк,  -у,  у.,  діад.  Затверділий  молочний  сік  ма¬ 
ку;  наркотик. 

андріАковий,  -а,  -е.  Прикм.  до  андрійк. 
АНДРОБЛАСїОМА,  -и,  ж.  Злоякісна  пухлина  кори 
надниркових  залоз  з  вірилізуючим  гормональним 
ефектом. 

АНДРОГЕНЕЗ,  -у,  у.  Розвиток  яйцеклітини  (після 
проникнення  в  неї  сперматозоїда)  лише  з  ядром 
чоловічого  походження. 

АНДРОГЕНИ,  -ів,  мн.  Чоловічі  статеві  гормони. 
АНДРОГЕНІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Поява  чоловічих  рис  у 
жінок,  викликаних  дією  андрогенів. 

АНДРОГЕННИЙ,  -а,  *е.  Який  дозволяє  космічним  ко¬ 
раблям  під  час  стикування  виконувати  як  актив¬ 
ні,  так  і  пасивні  функції. 

АНДРОГЕРМАФРОДЙТ,  -а,  у.  Двостатева  людина  із 
недорозвиненими  чоловічим  і  жіночим  статевими 
органами. 

АНДРОГІН -АНАЛІЗ,  -у,  у.  Метод  глибинної  корекції 
стосунків  чоловіка  та  жінки. 

АНДРОГІНІЯ,  -і,  ж.  Стан,  при  якому  деякі  чоловічі  і 
деякі  жіночі  ознаки  присутні  у  того  самого  інди¬ 
віда. 

АНДРОГІНОФОР,  -а,  у.  Розросла  в  довжину  ділянка 
двостатевої  квітки. 

АНДРОЇД,  -а,  у.  Мислячий  людиноподібний  робот 
(персонаж  творів  науково-фантастичної  літерату¬ 
ри). 

АНДРОКЕФАЛІЗМ,  -у,  у.  Зображення  міфічних  істот 
з  тілом  звіра  і  головою  людини. 

АНДРОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  урології  з  хвороб  чолові¬ 
чих  сечових  і  статевих  органів. 

АНДРОМАніЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  німфомінія. 
АНДРОМАха,  *и,  ж.  У  давньогрецькій  міфології  - 
дружина  Гектора. 

АНДРОМЕда,  -и,  ж.  1.  У  давньогрецькій  міфології  - 
дочка  царя  Ефіопії  Кефея,  принесена  в  жертву 
морській  потворі  та  врятована  Персеєм.  2.  Рід  ві¬ 
чнозелених  чагарників  родини  вересових;  креме¬ 
на.  3.  Сузір'я  Північної  півкулі  неба. 

АНДРОніМ,  -а,  у.  Вид  антропоніма  -  іменування  жі¬ 
нки  за  іменем,  прізвищем  чи  прізвиськом  її  чоло¬ 
віка. 

андроспОра,  -и,  ж.  Чоловіча  спора  у  рослин. 
АНДРОСпОРОВИй,  -а,  -є.  Прикм.  до  андроспбра. 
АНДРОСТЕНДіОн,  -у,  у.  Гормон  кори  надниркових 
залоз;  має  андрогенну  і  анаболічну  дію. 
АНДРОСТЕРОМА,  -и,  ж.  Гормонально  активна  пух¬ 
лина  кори  надниркових  залоз,  яка  продукує  чоло¬ 
вічі  статеві  гормони. 

АНДРОСТЕРОн,  -у,  у.  Чоловічий  статевий  гормон, 
який  виробляється  яєчками. 

АНДРОФАги,  -ів,  ми.  Назва,  приписувана  давньог¬ 
рецькими  істориками  та  географами  племенам, 
які  в  середині  першого  тисячоліття  до  нашої  ери 
жили  в  лісовій  зоні  східної  Європи. 

АНДРОФІЛ,  -а,  у.  1.  Той,  хто  виявляє  надмірну  при¬ 

30 


хильність  до  чоловіків.  2.  Особа,  що  виконує  при 
гомосексуальному  статевому  акті  пасивну  роль. 
АНДРОФІЛ ІЯ,  -ї,  ж.  Гомосексуальна  тяга  до  дорослих. 
АНДРОФОБІЯ,  -і,  ж.  1.  Чоловіконенависництво. 
2.  Боязнь  статевого  акту. 

АНДРОЦЕЙ,  -я,  у.  Сукупність  тичинок  квітки. 
АНДРОЦЕНТРЙЗМ,  -у,  у.  Схильність  нехтувати  перс¬ 
пективою  або  внеском  жінок  у  яку-небудь  діяль¬ 
ність. 

АНДХРА,  вевідм.  Нація  в  Індії,  основне  населення 
штату  Андхра-Прадеш. 

АНЕВРЙЗМ,  -у,  у.  Місцеве  розширення  артерії  внас¬ 
лідок  змін  або  пошкоджень  її  стінок. 

АНЕВРЙЗМА,  -и,  ж.  Розширення  просвіту  судини 
або  порожнини  серця  внаслідок  пато морфологіч¬ 
них  змін  в  їхніх  стінках.  **  Аневрйзма  абрти  - 
розширення  ділянки  аорти. 

АНЕВРИЗМАТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аневрйзма. 
**  Аневризматичний  мішок  -  патологічна  порож¬ 
нина,  яка  утворилася  шляхом  організації  навко- 
лосудинної  гематоми. 

АНЕВРИЗМЕКТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне  видалення 
аневризми. 

АНЕВРЙН,  -у,  у.  Вітамін  В,,  необхідний  для  норма¬ 
льної  діяльності  нервової  системи. 

АНЕКДОТ,  -а,  у.  1.  Стисле  жартівливе  (здебільшого 
вигадане)  оповідання  про  яку-небудь  смішну  подію. 
//  Вигадка,  жарт.  2.  Кумедний  випадок,  подія  або 
пригода. 

АНЕКДбТИК,  -а,  у.  Зменш,  до  анекдбт. 
анекдотйчний,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  анекдбт  І. 
2.  Схожий  на  анекдот;  смішний,  кумедний. 
//  Малоймовірний,  незвичайний.  Анекдотична 
ситуація.  Анекдотичний  випадок. 

АНЕКДОТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  анекдотй¬ 
чний. 

анекдотйчно.  Присл.  до  анекдотйчний. 
АНЕКДбТНИК,  -а,  у.  Любитель  анекдотів,  майстер 
розповідати  анекдоти. 

АНЕКСІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анексія. 

АНЕКСІОНІЗМ,  -у,  у.  Політика  анексії,  загарбницька 
політика. 

АНЕКСІОНІСТ,  -а,  у.  Той,  хто  здійснює  або  пропагує 
політику  анексії,  прибічник  політики  анексії;  за¬ 
гарбник. 

АНЕКСІОНІСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анексіоніст. 
//  Власт.  анексіоністові;  загарбницький. 

АНЕКСІЯ,  -Ї,  ж.  Насильне  приєднання,  загарбання 
якоюсь  державою  іншої  країни  або  частини  її  те¬ 
риторії. 

АНЕКСОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
анексувати.  //  анексбвано,  безос.  прнсудк.  сл. 
АНЕКСУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  анексувати. 
АНЕКСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  і  док.,  перех.  Наси¬ 
льно  приєднувати,  загарбувати  чужу  територію, 
іншу  державу. 

АНЕЛІДИ,  -ів,  мн.  Кільчасті  черви. 

АНЕМІЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  анемія;  недокрів¬ 
ний.  2.  перен.  Безсилий,  млявий,  кволий. 
АНЕМІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  анемічний. 
АНЕМІЯ,  -ї,  ж.  Зменшення  кількості  еритроцитів  і 
зниження  вмісту  гемоглобіну  в  одиниці  об’єму 
крові.  //  Недокрів’я.  **  Аліментарна  анемія  - 
анемія,  яка  розвивається  внаслідок  недостатнього 
надходження  заліза  з  їжею.  Гіперхрбмна  анемія 
-  анемія,  яка  характеризується  високим  кольоро¬ 
вим  показником  крові,  гіпохрбмна  анемія  -  ане¬ 
мія  з  низьким  кольоровим  показником  крові.  Ме- 
дикаментбзна  анемія  -  анемія,  що  розвивається 
внаслідок  вживання  медикаментозних  препара¬ 
тів.  несправжня  анемія  -  блідість  шкіри  і  слизо¬ 
вих  оболонок;  показники  червоної  крові  нормаль¬ 
ні.  Постгеморагічна  анемія  -  анемія,  яка  розви¬ 
вається  внаслідок  втрати  крові. 

АНЕМОГАМІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  анемофілія. 
АНЕМОГАМНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  анемогамії. 
АНЕМбГРАФ,  -а,  у.  Прилад  для  безперервного  авто¬ 
матичного  записування  швидкості  та  напряму  ві¬ 
тру. 

АНЕМОКЛІНОГРАФ,  -а,  у.  Прилад  для  вимірювання 
нахилу  вітру  до  горизонтальної  площини. 
АНЕМОЛІТ,  -у,  у.  Викривлений  рухом  повітря  ста¬ 
лактит. 

АНЕМОМЕТР,  -а,  у.  Прилад  для  вимірювання  швид¬ 
кості  вітру  й  газових  потоків. 

АНЕМОМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  анемометрії. 
АНЕМОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Частина  практичної  метеоро¬ 
логії,  що  займається  вимірюванням  швидкості  ві- 
тру. 

АНЕМОНА,  -и,  ж.  Отруйна  трав  яниста  рослина  з 
квітками  різного  кольору;  вирощується  як  деко¬ 
ративна. 

АНЕМОПАТІЯ,  -ї,  ж.  Захворювання,  пов'язане  з  дією 
вітру. 

АНЕМОРУМБОГРАФ,  -а,  у.  Те  саме,  що  анембграф. 
АНЕМОСКОП,  -а,  у.  Прилад,  що  показує  наявність 
вітру  певного  напрямку. 

АНЕМОФІЛ,  -а,  у.  Рослина,  що  розмножується  зав¬ 
дяки  анемофілії. 

АНЕМОФІЛІЯ,  -ї,  ж.  Запилення  рослин  за  допомогою 
вітру. 

анемофільний,  -а,  -е.  Стос,  до  анемофілії. 
АНЕМОФйБіЯ,  -ї,  ж.  Нав’язлива  боязнь  бурі  або  вітру. 
АНЕМОХйР,  -а,  у.  Рослини,  що  розмножуються  за 
допомогою  анемохорії. 

АНЕМОХбРіЯ,  -ї,  ж.  Поширення  плодів,  насіння  та 
інших  зачатків  рослин  вітром. 

АНЕМОХйРНИй,  -а,  -е.  Стос,  до  анемохорії. 
АНЕНЦЕФАЛІЯ,  -ї,  ж.  1.  Агенезія  головного  мозку, 
при  якій  відсутні  передні,  середні,  а  іноді  й  задні 


Його  відділи.  2.  Зменшення  або  повна  відсутність 
у  плода  головного  мозку. 

АН  ЕОЗИНОФІЛІ  Я,  -ї,  ж.  Відсутність  у  крові  еозино¬ 
фільних  лейкоцитів. 

АНЕРГАЗІЯ,  -ї,  ж.  Втрата  якої-небідь  функції  в  ре¬ 
зультаті  пошкодження  центральної  нервової  сис¬ 
теми. 

АНЕРГІЯ,  -і,  ж.  Втрата  реактивності;  нездатність 
реагувати  на  подразники.  //  Відсутність  опірності 
організму  хвороботворним  впливам  середовища. 
АНЕРОЗІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  статевого  потягу. 
АНЕРОЇД,  -а,  у.  Прилад  для  вимірювання  атмосфер¬ 
ного  тиску;  безрідинниЙ  барометр. 

АНЕСТЕЗЙН,  -у,  у.  Білий  кристалічний  порошок, 
що  Його  використовують  як  знеболювальний  засіб 
місцевої  дії. 

АНЕСТЕЗЙСТ,  -а,  у.  Особа  медичного  персоналу,  що 
бере  участь  у  проведенні  анестезії;  анестезіолог. 
анестезійний,  -а,  -є.  Прикм.  до  анестезія. 
АНЕСТЕЗіблоГ,  -а,  у.  Особа  медичного  персоналу 
(звичайно  лікар),  що  проводить  анестезію;  фахі¬ 
вець  у  галузі  анестезіології. 

АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анестезіолбгія. 
АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  клінічної  медицини, 
що  вивчає  проблеми  знеболювання,  керування 
життєво  важливими  функціями  організму  під  час 
(а  також  до  і  після)  хірургічного  втручання. 
АНЕСТЕЗІЯ,  -і,  ж.,  мед.  Втрата  чутливості  до  зовні¬ 
шніх  подразнень,  особливо  до  болю.  //  Штучне 
виключення  чутливості  на  обмеженій  ділянці  ті¬ 
ла;  знеболювання,  знечулення. 

АНЕСТЕЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
анестезувати. 

АНЕСТЕЗУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  використовується 
для  анестезування;  знеболюючий. 

АНЕСТЕЗУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  анестезувати. 
АНЕСТЕЗУВАТИ,  -3)ю,  -уєш,  недок.  і  док.,  перех. 
Штучно  викликати  анестезію;  знеболювати,  зне- 
чулювати. 

АНЕСТЕЗУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
анестезувати.  **  Анестезуючі  зйсоби  -  лікарські 
засоби,  які  пригнічують  збудливість  кінцевих 
апаратів  чутливих  нервів. 

АНЕСТЕТИКИ,  -ів,  мн.  Анестезуючі  засоби,  препарати. 
АНЕСТЕТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анестетики. 
АНЕТОДЕРМІЯ,  -і,  ж.  Первинна  атрофія  шкіри. 
АНЕУПЛОТд,  -а,  ч.  Клітина  або  організм,  в  яких  чи¬ 
сло  хромосом  в  ядрах  не  є  кратним  гаплоїдному 
числу  хромосом. 

АНЕУПЛОІДІЯ,  -і,  ж.,  біол.  Втрата  чи  додавання  од¬ 
нієї  або  більше  хромосом  у  хромосомному  наборі. 
АНЕУПЛОЇДНИЙ,  -а.  -е.  Прикм.  до  анеуплоїдія. 
АНЖАМБЕМАН,  -а,  ч.  Прийом  у  віршуванні,  коли 
речення  не  вкладається  у  віршовий  рядок  і  зай¬ 
має  частину  наступного  рядка. 

АНІ.  І.  спол.  Варіант  єднального  сполучника  ні, 
вживаний  для  підсилення  заперечення.  2.  част. 
Варіант  заперечної  частки  ні,  вживаний  для  під¬ 
силення. 

АНІГІЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш.  1.  фіз.  Перетворитися 
(перетворюватися)  в  іншу  частинку.  2.  розм.  Зни¬ 
кати;  знищувати. 

АНІГІЛЮЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  ані¬ 
гілювати. 

анігіляційний,  -а,  -е.  Прикм.  до  анігілйція. 
АНІГІЛЯЦІЯ,  -ї,  ж.  Взаємодія  елементарних  части¬ 
нок  і  античастинок,  внаслідок  якої  вони  перетво¬ 
рюються  на  інші  частинки. 

АНІД,  -у,  ч.  Синтетичне  волокно,  цінний  матеріал 
для  виробництва  трикотажних  тканин,  штучного 
хутра,  пластмас  і  т.  ін. 

АНІДЕ,  присл.  Варіант  прислівника  ніде,  вжива¬ 
ний  для  підсилення  заперечення;  в  жодному  місці. 
АНіДЕТзм,  -у,  V.  Втрата  можливості  довільно  вик¬ 
ликати  уявний  образ  певної  особи  або  предмета. 
АНІЖ,  спол.  Варіант  сполучника  ніж,  уживаний 
для  підсилення. 

АНізАщо,  присл.  Варіант  прислівника  нізащо, 
вживаний  для  підсилення. 

АН13ЕЙКОНІЯ,  -ї,  ж.  Нерівність  у  розмірі  та  формі 
зображень  на  сітківці  обох  очей. 

АНіЗЕЙКОНбМЕТР,  -а,  ч.  Спеціальний  прилад  для 
визначення  анізейконії. 

АНІЗОАНПОТОНІЯ,  -ї,  ж.  Нерівномірність  тонусу  су¬ 
дин  кінцівок. 

АНІЗОГАМЕТА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  гетерогамбта. 
АНІЗОГАМІЯ,  -ї,  ж.  Тип  статевого  процесу,  при  яко¬ 
му  зливаються  статеві  клітини,  різні  за  розміром, 
формою  й  поведінкою. 

АНІЗОГАМНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  анізогамії. 
АНІЗОДАКТЙЛІЯ,  -ї,  ж.  Неоднакова  величина  пальців. 
АНІЗОКОРІЯ,  -ї,  ж.  Різна  величина  зіниць. 

АНізбл,  -у,  ч.  Органічна  сполука,  рідина  з  приєм¬ 
ним  запахом;  застосовують  як  розчинник  у  пар¬ 
фумерній  промисловості. 

АНіЗОМАСТІЯ,  -ї,  ж.  Неоднакова  величина  грудей 
жінки. 

АНІЗОМЕРІЯ,  -ї,  ж.  Неоднаковість  властивостей  (або 
кількості)  повторюваних  частин  організму,  кліти¬ 
ни,  клітинної  органе ли. 

АНіЗбМЕТР,  -а,  ч.,  фіз.  Прилад  для  визначення  ані¬ 
зотропії. 

АНІЗОМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  анізометрії. 
АНІЗОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Неоднаковий  зір  обох 
очей. 

АНІЗОМЕТРОПІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  анізометропії. 
АНІЗОМЕТРОПІЯ,  -і,  ж.  Різна  за  видом  і  ступенем 
рефракція  обох  очей. 

АНІЗОРЕФЛЕКСІЯ,  -ї,  ж.  Відмінність  у  рефлексах  лі¬ 
вого  і  правого  боків  тіла. 


АНІЗОТРОПІЧНИЙ,  -а.  -е.  Стос,  до  анізотропії. 
АНІЗОТРОПІЯ.  -ї,  ж.  1.  фіз.  Неоднаковість  деяких 
(механічних,  оптичних,  електричних)  властивос¬ 
тей  речовини  або  тіла  в  різних  напрямах.  2.  бот. 
Неоднакова  реакція  різних  органів  тієї  самої  рос¬ 
лини  на  однобічне  подразнення  факторами  зовні¬ 
шнього  середовища. 

анізотропний,  -а,  -е,  фіз.  Прикм.  до  анізотропія 
1.  **  Анізотрбпне  середбвище  -  неоднакові  влас¬ 
тивості  середовища  в  різних  напрямах. 
АНІЗОТРОПНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  анізотро¬ 
пний. 

анізофілія,  -ї,  ж.  Неоднаковий  розмір  листя  на  од¬ 
ному  й  тому  ж  пагоні  у  деяких  рослин. 
АНізофільний,  -а,  -е.  Стос,  до  анізофілії. 

АНіЗОФОРІЯ,  -і,  ж.  Форма  гетерофоріі,  яка  прояв¬ 
ляється  зміною  ступеня  відхилення  ока. 
АНІЗОХРОМІЯ,  -ї,  ж.  Наявність  у  крові  еритроцитів 
з  різним  вмістом  у  них  гемоглобіну. 

АНІЗОХРОНІЯ,  -ї,  ж.  Неодночасне  скорочення  шлу¬ 
ночків  серця. 

АНІЗОЦИТбЗ,  -у,  ч.  Наявність  у  крові  клітин  (ерит¬ 
роцитів,  лейкоцитів)  різних  розмірів. 

АНІКОГІСІНЬКО,  займ.  запереч.,  розм.  Варіант  зай¬ 
менника  нікогісінько,  вживаний  для  підси¬ 
лення;  зовсім,  абсолютно  нікого. 

АНікбли,  присл.  Варіант  прислівника  ніколи, 
вживаний  для  підсилення;  зовсім,  абсолютно  ні¬ 
коли. 

АНІКОНІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  мислительних  образів. 
АНІЛ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  індйго  1,  2. 

АНШІД,  -у,  ч.  Феніламід  карбонової  кислоти. 

АНІЛІН,  -у,  ч.  Безбарвна  або  жовтувата  оліїста  отру¬ 
йна  речовина  -  рідка  органічна  сполука;  викорис¬ 
товується  для  виготовлення  барвників,  ліків,  ви¬ 
бухових  речовин  та  ін. 

АНІЛІНГУС,  -у,  ч.  Подразнення  язиком  і  губами  ді¬ 
лянки  заднього  проходу. 

АНІЛІНІЙ,  -ю,  ч.  Те  саме,  що  анілінбній. 
АНІЛІНОБАРВНЙК,  -і,  ч.  Синтетичний  барвник,  виго¬ 
товлений  окисненням  аніліну. 

АНІЛІНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анілін.  //  Вигот.  з 
аніліну.  Аиіліпові  барвники. 

АНІЛІНОФАРБОВИЙ,  -а,  -е.  Який  пов'язаний  із  виго¬ 
товленням  синтетичних  анілінобарвників. 
АНІМАЛІЗМ,  -у,  ч.  Зображення  тварин  у  живопису, 
різьбярстві,  скульптурі. 

АНІМАЛІСТ,  -а,  V.  Художник,  різьбяр  або  скульп¬ 
тор,  який  у  своїх  працях  зображує  тварин. 
АНІМАЛІСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  анімалізму,  аніма¬ 
лістів;  що  зображує,  описує  тварин.  Авімалістич- 
вий  жавр. 

АНІМАЛІСТКА,  -и.  Жін  до  анімаліст. 
анімалькулісти,  -ів,  мв.  Біологи  17  -  18  ст.,  які 
вважали,  що  у  сперматозоїді  вже  сформований 
організм  і  розвиток  зародка  зводиться  лише  до 
його  збільшення  у  розмірах. 

АНІМАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Тваринний,  належний  до  тва¬ 
рин. 

АНІМАТЙЗМ,  -у,  ч.  Віра  в  безособову  одухотворе¬ 
ність  природи  або  окремих  її  частин  та  явищ. 
АНІМАТО,  вевідм .,  присл.,  муз.  Натхненно,  з  душею. 
АНІМАТОР,  -а,  ч.  Кінематографіст,  який  працює  у 
мультиплікаційному  кіно. 

АНІМАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Метод  створення  серії  знімків, 
малюнків,  кольорових  плям,  ляльок  або  силуетів 
в  окремих  фазах  руху,  за  допомогою  якого  під 
час  показу  їх  на  екрані  виникає  враження  ожив¬ 
лення  мертвих  форм  руху.  2.  Мультиплікація. 
АНІМІЗМ,  -у,  ч.  Містичне  уявлення  первісних  лю¬ 
дей,  згідно  з  яким  кожна  річ  має  свого  духа,  ду¬ 
шу;  одухотворення  сил  і  явищ  природи. 

АНІМІКІТ,  -у,  ч.  Мінерал,  різновид  самородного  срібла. 
АНІМІСТ,  -а,  ч.  Прихильник  анімізму. 

АНІМІСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анімізм. 

АНІМУС,  -а,  ч.,  псих.  Інтенсивна  і  тривала  воро¬ 
жість,  антипатія. 

АНІ-НІ,  част.,  розм.  Варіант  повторюваної  запереч¬ 
ної  частки  ні-ні,  вживаний  для  підсилення;  зо¬ 
всім  нічого. 

АНіомАн,  -а,  ч.  Чоловік,  хворий  на  аніоманію. 
АНіомАніЯ,  -ї,  ж.  Хвороблива,  нав'язлива  прист¬ 
расть  до  купівлі  все  нових  і  нових  речей,  товарів. 
АНіомАнкА,  -и.  Жін.  до  аніомйн. 

АНібН,  -а,  V.,  фіз.,  хім.  Негативно  заряджений 
йон,  який  під  час  електролізу  рухається  до  анода 
і  розряджається  на  його  поверхні. 

АНІОНІТИ,  -ів,  мв.  (аніоніт,  -у,  ч.).  Тверді,  практич¬ 
но  нерозчинні  у  воді  й  органічних  розчинниках 
природні  та  штучні  матеріали. 

Анібнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  анібн. 

Аніонотрбп,  -у,  ч.,  хім.  Те  саме,  що  нуклеофіл. 
АНЮНОТРбпний,  -а,  -е,  хім.  Те  саме,  що  нуклеофі- 
льний. 

АНЮНОТРбПНІСТЬ,  -ності,  ор.  -ністю,  хім.  Те  саме, 
що  нуклеофільність. 

АНІРЙДІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Повна  або  часткова  відсут¬ 
ність  райдужної  оболонки. 

АНІС1,  -у,  ч.  1.  Однорічна  трав'яниста  ефіроносна 
рослина;  ганус.  2.  Насіння  (плоди)  цієї  рослини, 
що  використовуються  в  медицині,  а  також  як 
прянощі. 

АНІС1,  -а,  ч.  1.  Сорт  яблуні.  2.  Запашні  кисло-соло¬ 
дкі  плоди  цієї  яблуні. 

АНІСІВКА,  -и,  ж.  Сорт  горілки;  горілка,  настояна  на 
насінні  анісу. 

АНІСКІЛЬКИ,  присл.  Варіант  прислівника  ніскі¬ 
льки,  вживаний  для  підсилення;  зовсім,  ні  в 
якій  мірі,  анітрохи,  аж  ніяк. 

АНІСОВИЙ1,  -а,  -е.  Прикм.  до  аніс'.  //  Вигот.  з  ані¬ 


су.  Анісова  горілка. 

АНІСОВИЙ1,  -а,  -е.  Прикм.  до  аніс1.  Кальвіль  анісо¬ 
вий. 

АНІСТРАТ,  -у,  ч.,  зах.  Судовий  документ  про  забор¬ 
гованість  за  землю. 

АНІТЕЛЕНЬ,  присл.  Ні  словечка. 

анітрішечки,  анітрішки,  присл.  Те  саме,  що  аніт- 
рбшечки,  анітрбшки. 

АНІТРІШКИ  див.  анітрішечки. 

АНіТРбХИ,  анітрошечки,  АНІТРОШКИ,  присл.  Варі¬ 
ант  прислівника  нітрохи,  вживаний  для  підси¬ 
лення  перев.  перед  присудком  із  заперечною  част¬ 
кою  не  в  значенні,  близькому  до  зовсім,  аж 

анітрошечки  див.  анітрбхи. 

АНІТРОШКИ  див.  анітрбхи. 

АНІХТО,  анікогб  (з  прийм.  ані  в  кого),  займ.  запе¬ 
реч.  Варіант  займенника  ніхто,  вживаний  для 
підсилення;  зовсім,  абсолютно  ніхто. 

АНІЧИЧЙРК,  присл.  Те  саме,  що  анітелбнь. 

АНІЧОГІСІНЬКО,  займ.,  запереч.,  розм.  Варіант  зай¬ 
менника  нічогісінько,  вживаний  для  підси¬ 
лення. 

АНІЩО,  анічбго  (з  прийм.  ані  з  чого),  займ.  запе¬ 
реч.  Варіант  займенника  ніщо,  вживаний  для 
підсилення;  зовсім,  абсолютно  ніщо. 

АНІЙК,  присл.  Варіант  прислівника  ніяк,  ужива¬ 
ний  для  підсилення;  жодним  способом,  ніяким 
чином,  абсолютно. 

АНІЙКИЙ,  -а,  -є,  займ.  запереч.  Варіант  займенника 
ніякий,  уживаний  для  підсилення;  жоден. 

аніякісінький,  -а,  -е,  займ.,  запереч.,  розм.  Варі¬ 
ант  займенника  ніякісінький,  вживаний  для 
підсилення. 

АНКЕР,  -а,  ч.  1.  Деталь  годинникового  механізму, 
що  регулює  хід  годинника.  2.  Металева  (сталева) 
зв'язка,  якою  скріплюють  складові  частини  ма¬ 
шини,  кам'яної  споруди  і  т.  ін. 

АНКЕРЙТ,  -у,  V.  Мінерал  класу  карбонатів,  білого, 
сірого  кольорів  зі  скляним  блиском. 

Анкерний,  -а,  -е.  Прикм.  до  Анкер.  Анкерний  хід. 

АНКЕРОК,  -рка,  V.  Барильце  для  зберігання  на  суд¬ 
ні  питної  води. 

АНКЕТА,  -и,  ж.  Бланк  установленої  форми  для  за¬ 
пису  в  ньому  певних  біографічних  та  інших  відо¬ 
мостей. 

анкетний,  -а,  -е.  Прикм.  до  анкбта. 

АНКЕТОМАНІЯ,  -ї,  ж.  Надмірне  захоплення  анкету¬ 
ванням. 

АНКЕТУВАННЯ,  -я,  с.  Збирання  відомостей  або  ду¬ 
мок  за.  допомогою  анкети;  анкета  як  метод  соціо¬ 
логічного  дослідження. 

АНКЕТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  і  ведок,  перех.  Прово¬ 
дити  анкетування. 

АНКІЛОБЛЕФАРйН,  -у,  у.  Повне  або  часткове  зроще¬ 
ння  країв  повік. 

АНКІЛОГЛОСІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Вроджене  укорочення 
вуздечки  язика.  //  Хвороблива  малорухливість 
язика. 

АНКІЛбЗ,  -у,  у.,  мед.  Цілковита  нерухомість  суглобів. 

АНКІЛОЗЙВНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  анкілбз. 

анкілосимблЄфарон,  -у,  у.  Вроджене  зрощення  ко¬ 
н'юнктиви  повіки  з  кон'юнктивою  очного  яблука. 

АНКІЛОСТОМА,  -и,  ж.  Рід  круглих  червів.  Парази¬ 
тує  у  кишечнику  людини  та  м'ясоїдних  тварин  і 
спричинює  анкілостомоз;  кривоголовка. 

АНКІЛОСТОМАТЙДИ,  -йдів,  АНКІЛОСТОМІДИ,  -ів,  ми. 
Родина  круглих  червів. 

АНКІЛОСТОМІДИ  див.  анкілостоматйди. 

анкілостомідОзи,  -ів,  ми.  Захворювання,  збудни¬ 
ки  яких  -  анкілостома  і  некатор. 

АНКІЛОСТОМОЗ,  -у,  у.  Захворювання  людини  та 
м'ясоїдних  тварин,  спричинюване  анкілостомами. 

АНКІЛОТІЯ,  -ї,  ж.  Вроджене  зарощення  зовнішнього 
слухового  проходу. 

АНКЛАв,  -а,  у.  Територія  або  частина  території  од¬ 
нієї  держави,  оточена  з  усіх  боків  територією  ін¬ 
шої  держави. 

АнкЛУнГ,  -а,  у.  Давньо-індонезійський  ударний  му¬ 
зичний  інструмент,  що  складається  з  декількох 
бамбукових  трубок,  закріплених  на  прямокутній 
рамі. 

АНЛАут,  -а,  у.  Початок  слова  -  перший  компонент 
звукового  вияву  слова. 

АННАЛИ,  -ів,  мв.  Записи  історичних  подій  за  рока¬ 
ми  у  давніх  народів  (єгиптян,  ассірійців,  персів, 
китайців);  літопис.  Аннали  історії. 

АННАЛІСТИ,  -ів,  ми.  Перші  давньоримські  історики, 
які  описували  події  у  хронологічній  послідовнос¬ 
ті;  літописці. 

АННАМІТИ,  -ів,  мв.  Застаріла  назва  в'єтнамців. 

АННАМІТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  аннамітів. 

АННІбАловий,  -а,  -е:  "  Аннібйлова  клйтва  -  непо¬ 
хитна  рішучість  битися  до  останнього. 

АННбНА,  -и,  ж.  1.  У  Стародавньому  Римі  -  річний 
урожай  і  запас  хліба,  потрібного  для  забезпечен¬ 
ня  міста;  в  пізній  імперії  -  податок  з  населення 
продуктами.  2.  В  давньоримській  міфології  -  бо¬ 
гиня  родючості.  3.  Рід  дерев  і  чагарників  родини 
анкорових. 

АнОА,  вевідм.  Карликовий  буйвіл. 

АНОВАРІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  яєчників. 

АНОВУЛЯТбРНИЙ,  -а,  -е.  Термін,  що  його  використо¬ 
вують  для  характеристики  безплідного  менструа¬ 
льного  циклу. 

АНОВУЛЙЦІЯ,  -ї,  ж.  Зміна  менструального  циклу, 
при  якій  спостерігається  відсутність  виходу  яйце¬ 
клітини  із  яєчника. 

АНбД,  -а,  у.  Позитивно  заряджений  електрод; 
прот.  катод. 


аноректАльний 

АНОДЙНА,  -и,  ж.  Ліки,  що  тамують  біль. 

АНбДНИЙ.  -а,  -е.  Прикм.  до  анбд. 

АНОДбВАНИЙ.  -а,  -е.  Покритий  плівкою  оксидів 
якого-небудь  металу  шляхом  електролізу  (перев. 
про  вироби  з  алюмінію  та  його  сплавів). 

АНОДбНТА,  -и,  ж.  Рід  двостулкових  молюсків. 

АНОДУВАННЯ,  -я,  с.  Утворення  захисної  оксидної 
плівки  на  поверхні  металевих  виробів  способом 
електролізу,  щоб  захистити  метал  від  корозії. 

АНОДУВАти,  -ую,  -уєш.  Здійснювати  анодування. 

АНОДУВАтися,  -ується,  ведок.  Пас.  до  аноду  в  іти. 

АНОЕзіЯ,  -ї,  ж.  %  мед.  Відсутність  здатності  до  ося¬ 
гання,  збагнення;  ідіотія. 

АНОЕТИЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  стосується  пізнан¬ 
ня  (наприклад,  афекти  або  емоції  іноді  називаю¬ 
ться  аноетичними  функціями).  2.  Який  не  відно¬ 
ситься  або  знаходиться  на  межі  свідомості. 
**  Аноетйчний  синдрбм  -  поєднання  різкого  осла¬ 
блення  або  зупинки  всіх  видів  інтелектуальної  ді¬ 
яльності  з  відсутністю  порушень  свідомості. 

АНОЗОГНбЗіЯ,  -ї,  ж.  1.  Небажання  або  нездатність 
розпізнавати  розлад  чи  хворобу.  2.  Неврологічний 
розлад,  для  якого  характерна  нездатність  розумі¬ 
ти,  що  хтось  страждає  на  якусь  хворобу  чи  розлад. 

АНОКСЕМІЯ,  -ї,  ж.  Застаріла  назва  гіпоксемії. 

АНОКСИХЕМІЯ,  -ї,  ж.  Недонасичення  киснем  крові. 

АНОКСІЯ,  -ї,  ж.  Кисневе  голодування.  //  Припинен¬ 
ня  постачання  тканин  киснем. 

АНОМАіі,  *а,  ч.%  розм.  Про  людину  з  фізіологічними 
або  психологічними  аномаліями. 

аномалістйчний,  -а,  -е:  **  АномалІстйчний  рік  - 
час,  протягом  якого  Сонце,  вийшовши  з  апсиди, 
повертається  до  неї  (365  діб). 

АНОМАЛІЯ,  -ї,  ж.  1.  Відхилення  від  норми,  від  зага¬ 
льної  закономірності;  неправильність,  ненормаль¬ 
ність.  **  Магнітна  аномалія  -  різке  відхилення  від 
нормальної  величини  земного  магнетизму  в  якій- 
небудь  ділянці  земної  поверхні.  2.  Структурні  або 
функціональні  відхилення  в  організмі,  зумовлені 
порушеннями  ембріонального  розвитку. 

АНОМАЛОСКбП,  -а,  ч.  Прилад  для  дослідження  по¬ 
рушень  колірного  зору. 

АНОМАЛОСКОПІЯ,  -ї,  ж.  Дослідження  порушень  ко¬ 
лірного  зору  за  допомогою  аномалоскопа. 

АНОМАЛЬНИМ,  -а,  -е.  Який  характеризується  анома¬ 
лією;  незвичний;  такий,  що  не  відповідає  певним 
нормам. 

АНОМАЛЬНО,  присл.  З  відхиленням  від  норми,  за¬ 
кономірності,  властивої  чому-небудь. 

АНОМІЯ,  -ї,  ж.  Соціологічне  та  соціально-психологі¬ 
чне  поняття,  що  позначає  морально-психологіч¬ 
ний  стан  індивідуальної  та  суспільної  свідомості; 
виражається  у  відчуженості  людини  від  суспільс¬ 
тва,  апатії  і  т.  ін. 

АНбНА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  аннбна. 

АНОНІМ,  -а,  ч.  1.  Автор  листа  або  твору,  який  не 
назвав  свого  прізвища.  2.  Лист  або  твір,  на  якому 
не  зазначено  прізвища  автора;  лист  або  твір  неві¬ 
домого  автора. 

АНОНІМІЯ,  *ї,  ж.  Заперечення  психічно  хворим  ная¬ 
вності  в  нього  імені. 

АНОНІМКА,  -и,  ж.,  розм.  Лист  без  підпису;  анонім 
(у  2  знач.). 

АНОНІМНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  зазначив  у  листах 
або  в  творах  свого  прізвища  (про  автора).  Авовім- 
вий  писака.  2.  Невідомо  ким  написаний,  не  під¬ 
писаний;  безіменний  (про  лист  або  твір).  **  Аноні¬ 
мний  рахунок  -  банківський  рахунок,  розпоря¬ 
дження  коштами  на  якому  здійснюється  без  вста¬ 
новлення  банком  особи. 

АНОНІМНИК,  -а,  V.,  розм.  Про  того,  хто  пише  аноні¬ 
мні  листи,  заяви  і  т.  ін. 

АНОНІМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  анонімний. 

АНОНІМНО.  Присл.  до  анонімний. 

АНОНіМОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Патологічний  потяг  до  писа¬ 
ння  анонімних  листів. 

АНОНІХІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  нігтів. 

АНбнс,  -а,  ч.  Попереднє  оголошення  про  наступ¬ 
ний  спектакль,  фільм,  лекцію  та  ін. 

АНОНСОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
анонсувати. 

АНОНСУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  анонсувати. 

АНОНСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  І  ДОК. в  перех.  Роби¬ 
ти  анонс  про  що-небудь;  оголошувати. 

АНОПІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  1.  Загальний  термін  для  позна¬ 
чення  дефектів  зору.  2.  Відсутність  одного  чи 
обох  очей. 

АНОПЛОЦЕФАЛІДбЗ,  -у,  ч.  Гельмінтоз  молодняка  не- 
парнокопитних  тварин. 

АНОПСІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  1.  Переважне  спрямування 
погляду  одного  чи  обох  очей  вгору.  2.  Розлад  зору 
внаслідок  косоокості,  катаракти  або  серйозних 
порушень  рефракції. 

АНОРАк,  -а,  ч.  Вітрозахисна  куртка  з  капюшоном. 

АНОРГАЗМІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Відсутність  оргазму,  що 
найчастіше  є  проявом  фригідності. 

АНОРЕКСИГЄННИИ,  -а,  -е.  Такий,  що  зменшує  апе¬ 
тит  чи  викликає  анорексію. 

АНОР^КСІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Втрата  апетиту,  відсутність 
бажання  їсти.  **  невротйчна  анорбксія  -  анорек- 
сія,  яка  виникає  за  надмірного  збудження  кори 
головного  мозку.  Нейродинамічна  анорбксія  - 
анорексія,  обумовлена  гальмуванням  центру  апе¬ 
титу.  Сексуальна  анорбксія  -  втрата  сексуально¬ 
го  бажання. 

аноректАльний,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  заднь¬ 
ого  проходу  і  прямої  кишки.  **  АноректАльний  си¬ 
ндрбм:  а)  поєднання  відчуття  болю,  свербіння  в 
прямій  кишці  з  ознаками  запалення  шкіри  навко¬ 
ло  заднього  проходу;  2)  затримка  дефекації,  зумов- 

зі 


АНОРМАЛЬНИЙ 

лена  стійким  спазмом  м’язів  заднього  проходу. 
АНОРМАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  відхиляється  від  зага¬ 
льної  норми;  ненормальний. 

АНОРМАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  у  кому-,  чо- 
му-небудь  рис,  особливостей,  що  свідчать  про  від¬ 
ступ  від  загальноприйнятої  норми;  ненормаль¬ 
ність. 

анормАльно.  Присл.  до  анормальний. 

АНОРТЙТ,  -у,  ч.  Мінерал  класу  силікатів;  кальціє¬ 
вий  польовий  шпат  сіруватого  або  рожево-сірого 
кольору. 

анортитовий,  -а,  -е.  Прикм.  до  анортит. 

АНОРТОЗЙТ,  -у,  ч.  Магматична  гірська  порода  гру¬ 
пи  габро. 

АНОРТОКЛАз,  -у,  ч.  Триклінний  калій-натрійалю- 
мотрисилікат. 

АНОРТОПІЯ,  -ї,  ж,,  мед.  1.  Дефект  зору,  при  якому 
прямі  лінії  не  сприймаються  як  прямі.  2.  Те  са¬ 
ме,  що  страбізм. 

анорхідія,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  анорхізм. 

АНОРХІЗМ,  -у,  ч.»  мед.  Вроджена  відсутність  одного 
чи  обох  яєчок. 

анорхія,  -ї,  ж.,  мед.  Те  саме»  що  анорхізм. 

АНОСКбП,  -а,  ч.  Прилад,  за  допомогою  якого  здійс¬ 
нюють  аноскопію. 

АНОСКОПІЯ»  -ї,  ж.  Метод  дослідження  заднього  про¬ 
ходу  шляхом  безпосереднього  огляду  або  огляду 
за  допомогою  ректального  дзеркала. 

АНбСМіЯ,  -ї,  ж.»  мед.  Відсутність  (втрата)  нюху. 
**  Есенціільна  аносмія  -  аносмія  при  ураженні 
периферійної  частини  аналізатора.  Стареча  анос¬ 
мія  -  аносмія,  спричинена  атрофією  слизової  обо¬ 
лонки  носа.  Функціональна  аносмія  -  аносмія, 
зумовлена  неврозами.  Центральна  аносмія  -  ано¬ 
смія  при  пухлині  головного  мозку. 

АНОТАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Стисла  бібліографічна  довідка, 
характеристика  змісту  книги,  статті  і  т.  ін. 

2.  муз.  Стислий  виклад  змісту  музичного  твору. 

3.  Коротка  характеристика  змісту  документа,  йо¬ 
го  частини  або  групи  документів. 

АНОТІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  вушної  раковини  (зазви¬ 
чай  аномалія  внутрішньоутробного  розвитку). 
АНОТОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ано¬ 
тувати. 

АНОТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  анотувати. 
АНОТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  і  док.»  перех.  Скла¬ 
дати  анотацію. 

АНбФЕЛЕС,  -а,  ч.  Малярійний  комар. 

АНОФТАЛЬМ,  у,  ч.  Вроджена  відсутність  або  втрата 
одного  або  обох  очей. 

ансамблевий,  -а,  -е.  Прикм.  до  ансамбль. 
АНСАМБЛЕВІСТЬ,  -вості,  ж.  Злагодженість,  гармоні¬ 
чне  з'єднання  частин. 

АНСАМБЛІСТ,  -а,  ч.  Один  із  музикантів  або  співа¬ 
ків,  що  виступають  в  ансамблі  з  ким-небудь  (у 
тріо,  квартеті  і  т.  ін.). 

АНСАМБЛЬ,  -лю,  ч.  1.  Група  співаків,  музикантів 
або  танцюристів,  що  постійно  виступає  як  єдиний 
художній  колектив.  //  Художня  узгодженість, 
злагодженість  у  виконанні  артистами  драматич¬ 
ного,  музичного  і  т.  ін.  твору.  2.  Музичний  твір 
або  окрема  частина  його,  призначена  для  одночас¬ 
ного  виконання  кількома  музикантами  або  співа¬ 
ками.  3.  Продумано,  зі  смаком  підібраний  комп¬ 
лект,  що  складається  з  предметів  одягу,  взуття, 
головних  уборів  і  т.  ін.  4.  переш.  Частіше  кого. 
Про  дружний  колектив,  групу  людей,  об’єднаних 
загальними  інтересами.  5.  Сукупність  будівель, 
споруд  та  ін.,  що  є  частинами  одного  цілого  (в  ар¬ 
хітектурі,  шляховій  справі).  //  Гармонійна  єд¬ 
ність  у  розташуванні  та  оформленні  групи  буді¬ 
вель,  пам’ятників,  зелених  насаджень  та  ін.,  що 
становлять  єдину  архітектурну  композицію. 
АНїАба,  -и,  ж.»  діад.  Рукоятка,  держак. 

АНїАбка,  -и,  ж.»  спец.  Скоба  для  ременя  у  рушни¬ 
ці  або  ручного  кулемета. 

АНТАБЛЕМЕНТ,  -а,  ч.  Верхня  частина  будівлі,  що 
лежить  на  колонах  і  складається  з  художньо  оз¬ 
доблених  частин  -  карниза,  фриза  і  архітрава. 
АНТАбус,  -у,  ч.  Препарат  для  лікування  алкоголіз¬ 
му;  тетурам. 

АНТАбусниЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антйбус. 
АНТАБУСОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Лікування  алкоголізму  за 
допомогою  антабусу. 

АНТАГОНІЗМ,  -у,  ч.  1.  Непримиренна  суперечність. 
//  Неприязнь,  ворожість.  2.  біол.  Боротьба  між 
деякими  тваринами,  рослинами,  мікроорганізма¬ 
ми,  що  веде  до  знищення  чи  пригнічення  одних 
організмів  іншими. 

АНТАГОНІСТ,  -а,  ч.  1.  Непримиренний  противник. 
2.  перев.  мв .»  біол.  Органи  або  речовини,  що  свої¬ 
ми  функціями  і  дією  цілком  протилежні  одні  од¬ 
ним. 

АНТАГОНІСТЙЧНИЙ,  -а,  *е.  Пройнятий  антагонізмом; 
непримиренно  ворожий.  //  Пов’язаний  з  бороть¬ 
бою  між  тваринами,  рослинами,  мікроорганізмами. 
АНТАГОНІСТКА,  -и.  Жін.  до  антагоніст. 

АНТАл,  -у,  ч .,  заст.  Барило  місткістю  60  пляшок. 
АНТАЛЮЗ,  -а,  ч.  Срібна  монета,  яка  нібито  здатна 
повертатися  до  свого  власника. 

АНТАНАКЛАЗА,  -и,  ж.  Риторична  фігура;  повторен¬ 
ня  того  самого  слова  у  різних  значеннях. 
АНТАРКТИКІТ,  -у,  ч.  Мінерал;  голчасті  кристали. 
АНТАРКТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Антарктика.  Ан- 
тарктвчввй  материк.  //  Який  відбувається,  здійс¬ 
нюється  в  Антарктиці.  Автарктвчва  експедиція. 
АНТАЦЙДНИЙ,  -а,  -е;  **  АнтацйднІ  засоби  -  лікарсь¬ 
кі  речовини,  які  знижують  кислотність  шлунко¬ 
вого  соку. 

антевЕрсія,  -ї,  ж.:  **  АнтевбрсІя  мітки  -  нахил 

32 


матки  вперед. 

АНТЕГМІТ,  -у,  ч.  Пластмаса  на  основі  фенолоформа- 
льдегідної  смоли,  наповненої  штучним  графітом. 
АНТЕЙ,  -я,  ч.  У  давньогрецькій  міфології  -  герой, 
який  був  непереможним  у  бою,  поки  торкався  зе¬ 
млі. 

АНТЕКЛІЗА,  -и,  ж.  Широке  пологе  підняття  шарів 
земної  кори  овальних  або  округлих  обрисів;  утво¬ 
рюється  внаслідок  тектонічних  рухів,  спрямова¬ 
них  перев.  вгору;  прот.  синекліза. 

АнТЕМ,  -а,  ч.  Англійський  хоровий  спів  на  релігій¬ 
ний  або  моралізуючий  текст;  гімн. 

АНТЕНА,  -и,  ж.  1.  Дріт  або  система  дротів,  що  слу¬ 
жить  для  випромінювання  радіохвиль  під  час  ра¬ 
діопередачі  або  для  їх  уловлювання  під  час  радіо- 
приймання.  //  Щогла,  висока  тичина  і  т.  ін.,  до 
верху  якої  прикріпляється  цей  провід.  Параболі у- 
ва  автеиа.  2.  ми.  Те  саме,  що  сяжкй. 
АНТЕНАТАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Пов'язаний  з  внутрішньоу- 
тробним  життям. 

АНТЕнАти,  -ів,  мв.»  зах.  Предки. 

АНТЕННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антбна.  Настройка  аи- 
теввих  елементів.  //  Признач,  для  антени. 
АНТЕНОПОДІБНИЙ»  -а,  -е.  Схожий  на  антену. 
АНТЕПОЗЙЦІЯ,  -ї,  Ж. І  **  АНТЄПОЗЙЦІЯ  мітки  -  зміще¬ 
ння  матки  вперед  до  черевної  стінки. 

АНТЕРЙДІЙ,  -я,  ч.  Чоловічий  статевий  орган  споро¬ 
вих  рослин,  в  якому  утворюються  сперматозоїди. 
АНТЕРОГРАдниЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  розповсюджуєть¬ 
ся  вперед  у  просторі  або  часі. 

АНТЕРОЗОЇД,  -а,  ч.  Рухлива  чоловіча  статева  кліти¬ 
на  (сперматозоїд),  що  утворюється  в  антеридіях 
деяких  рослин. 

АНТЕФІКСА,  -и,  ж.  Кам'яна  або  керамічна  прикраса 
на  карнизі  античних  споруд. 

АНТЕФЛЕКСІЯ,  -ї,  ж.:  **  Антефл іксія  мітки  -  пере¬ 
гин  тіла  матки  вперед. 

АНТЕЦЕДЕНТ,  -а,  ч.»  лог.  Перший  член  імплікації. 
АНТЕЦЕДЕнтний,  -а,  -е.  Прикм.  до  антецедент. 

АНТИ,  -ів,  мн.  Назва  східнослов’янських  племен, 
які  в  4  -  6  ст.  заселяли  територію  між  Дністром  і 
Дніпром. 

АНТИ...  Префікс,  що  означає  протилежність,  про¬ 
тидію,  ворожість,  а  також  заміну  чи  подібність. 
АНТИ  АДРЕНЕРГІЧНИЙ,  -а,  *е:  **  АнтиадремергІчнІ  зі- 
соби  -  сполуки,  що  гальмують  ефекти  збудження 
адренергічних  (симпатичних)  нервів. 
АНТИАЛКОГОЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Спрямований  проти  ал¬ 
коголізму;  протиалкогольний. 

АНТИАМЕРИкАнСЬКИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти 
Америки,  американців,  усього  (чогось)  американ¬ 
ського. 

АНТИ  АНАФІЛАКСІЯ,  *ї,  ж.  Стан  гіпосенсибілізації, 
який  розвивається  після  анафілактичного  шоку. 
антиангінАльний,  -а,  -е:  **  Антиангінйльні  засоби 
-  сполуки,  що  можуть  попереджувати  або  зніма¬ 
ти  напади  грудної  жаби. 

АНТИ  АНДРОГЕНИ,  -ів,  мн.  Речовини,  які  здатні  га¬ 
льмувати  біосинтез,  секрецію  і  рух  чоловічих  ста¬ 
тевих  гормонів  або  послаблювати  їхню  дію. 
АНТИАПЕКС,  -а,  ч.  Точка  небесної  сфери,  протилеж¬ 
на  до  апекса. 

АНТИАРГУМЕНТ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  контраргумент. 
АНТИАСТМАТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для  лікува¬ 
ння  астми,  попередження,  зняття  або  полегшення 
нападу  астми. 

АНТИАТЕЛЕКТАТЙЧНИЙ,  -а,  -є:  **  Антиателектатйч. 
ний  фактор  -  поверхневоактивна  речовина  фос- 
фоліпідної  природи,  що  виробляється  пневмоци- 
тами  і  запобігає  повному  спадінню  альвеол  при 
видиху. 

АНТИАТОМ,  -а,  ч.  Атом  антиречовини,  що  складає¬ 
ться  із  негативно  зарядженого  ядра,  навколо  яко¬ 
го  обертаються  позитрони. 

АНТИБАКТЕРІАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  здатність  про¬ 
тидіяти  розвиткові  бактерій;  протибактеріальний. 
АНТИ БАРібн,  -а,  ч.»  фіз.  Античастинка  по  відноше¬ 
нню  до  баріона. 

АНТИ  більшовизм,  -у,  ч.  Ідей  но-  політична  платфор¬ 
ма  блоку  правих  сил,  спрямована  проти  комуніс- 
тів-більшовиків. 

АНТИБІЛЬШОВИЦЬКИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  антибільшо- 
визму. 

АНТИБЮГРАма,  -и,  ж.  Таблична  або  текстуальна 
форма  вираження  результату  дослідження  спект¬ 
ру  чутливості  бактеріальної  культури  до  різних 
антибіотиків. 

АНТИБібЗ,  -у,  ч.  Обмеження  одним  організмом  мо¬ 
жливостей  існування  другого. 

АНТИБІОТИКИ»  -ів,  мв.  ( одв .  антибібтик,  -а,  V.).  Виді¬ 
лювані  деякими  мікроорганізмами  хімічні  речови¬ 
ни,  що  мають  здатність  пригнічувати  ріст  і  розви¬ 
ток  тих  чи  інших  мікробів  (або  навіть  убивати  їх). 
АНТИБІОТИКОПРОФІЛАКТИКА,  -И,  Ж.  Попередження 
розвитку  інфекційних  захворювань  у  здорових 
людей  шляхом  призначення  їм  антибіотиків. 
АНТИБЮТИКОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ,  -ності,  ж.:  **  АНТИбі- 
отикорезистбнтність  мікроорганізмів  -  стійкість 
мікробного  штаму  до  певних  антибіотиків. 
АНТИБІОТИКОСТІЙКИЙ,  -а,  -е.  Про  стійкі  до  антибіо¬ 
тиків  мікробні  штами. 

АНТИБІОТИКОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Лікування  антибіоти¬ 
ками. 

АНТИБЛАСТИКА,  -и,  ж.  Сукупність  заходів  щодо 
очищення  операційної  рани  від  пухлинних  клі¬ 
тин,  які  залишаються  після  видалення  пухлини. 
АНТИБЮРОКРАТИЧНИЙ,  -а,  *е.  Спрямований  проти 
бюрократії,  бюрократизму. 

АНТИВІБРАЦІЙНИЙ»  -а,  -е.  Який  зменшує  вібрацію, 
захищає  від  неї. 


АНТИВІРУС,  -у,  ч .  1.  Бактерійний  препарат  для  про¬ 
філактики  і  лікування  деяких  інфекційних  захво¬ 
рювань.  2.  спец.  Анти  вірусна  програма  для  ком¬ 
п’ютера. 

АНТИВІРУСНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  на  запобігання 
проникнення  вірусу. 

АНТИВІТАМІН,  -а,  ч.  Речовина,  близька  за  своєю  хі¬ 
мічною  природою  до  відповідних  вітамінів,  але 
яка  не  володіє  їхніми  властивостями. 
АНТИВОЄННИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  війни. 
АНТИГЕліЙ,  -ю,  ч.  Хімічний  елемент  антиречовини. 
АНТИГЕЛЬМІНТИК,  -а,  ч.  Лікарський  засіб,  який  вби¬ 
ває  або  виганяє  гельмінтів  з  організму. 
АНТИГЕЛЬМІНТНИЙ,  -а,  -е,  фарм.  Прикм.  до  антиге- 
льмінтик. 

АНТИГЕМОФІЛЬНА,  -а»  -є:  **  АнтигемофІльна  плізма 
-  препарат  плазми  крові;  отримують  при  центри¬ 
фугуванні  крові  зразу  ж  після  взяття  її  від  донора. 
АНТИГЕНИ,  -і в,  мв.  Речовини,  чужорідні  для  даного 
організму,  що  викликають  утворення  антитіл. 
антигенний,  -а,  -е.  Прикм.  до  антиген. 
АНТИГЕННІСТЬ,  -ності,  ж.  Сукупність  ознак,  які  за¬ 
безпечують  здатність  речовини  викликати  специ¬ 
фічну  імунну  відповідь. 

АНТИГЕРОИ,  -я,  ч.  1.  Негативний  персонаж  якого- 
небудь  літературного  твору,  кіно-  або  телефільму. 
2.  Навмисно  занижений,  часто  позбавлений  пси¬ 
хологічної  і  соціальної  характеристики  літератур¬ 
ний  герой. 

АНТИГІГІЄНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  суперечить  (не  відпо¬ 
відає)  нормам  гігієни. 

АНТИГІПЕРОН,  -а,  ч.  Елементарна  античастинка  що¬ 
до  маси  гіперона. 

АНТИГІПОКСАнТИ,  -ів,  мн.  Речовини,  які  знижують 
чутливість  організму  до  дефіциту  кисню  в  навко¬ 
лишньому  середовищі. 

АНТИГіСТАМІнний,  -а,  *е:  **  АнтигістамІннІ  засоби  - 
лікарські  засоби,  що  блокують  повністю  або  част¬ 
ково  фізіологічну  дію  гістаміну. 

АНТИГІСТАМІНОВИИ,  -а»  -е.  Те  саме,  що  антигістамі- 
нний. 

АНТИГІТЛЕРІВСЬКИЙ,  -а,  -є.  Спрямований  проти  гіт- 
леризму. 

АНТИГЛЯЦІАЛІЗМ,  -у,  ч.  Вчення,  що  заперечує  існу¬ 
вання  в  історії  Землі  періодів  і  епох,  під  час  яких 
земна  поверхня  була  вкрита  кригою  більше,  ніж 
тепер. 

АНТИГОРЙТ,  -у,  ч.  Мінерал,  різновид  серпентину. 
АНТИГОРМОнАльниЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  антигормонів. 
АНТИГОРМбни,  -ів,  мв.  (одв.  антигормбн,  -а,  ч.). 
Захисні  речовини,  що  їх  виробляє  організм  за 
тривалого  введення  в  нього  великих  кількостей 
білкових  гормональних  препаратів. 
АНТИГРИЗУТНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  антигризутності. 
АНТИГРИЗУТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  запобіж¬ 
ників  вибухових  речовин,  що  характеризується  їх 
пониженою  здатністю  запалювати  газоповітряні 
суміші  під  час  вибухових  робіт  у  шахтах. 
АНТИГРИПІН,  -у,  ч.  Препарат  для  лікування  грипу. 
АНТИГРОМАДСЬКИЙ,  -а,  -е.  Який  суперечить  інтере¬ 
сам  громадськості,  завдає  шкоди  суспільству; 
протигромадський. 

АНТИГУМАНІЗМ,  -у,  ч.  Позбавлене  гуманності,  людя¬ 
ності  ставлення  до  людей,  що  характеризує  чий- 
небудь  світогляд,  громадську  діяльність  кого-,  чо¬ 
го-небудь  і  т.  ін.;  антигуманність,  антилюдяність. 
АНТИГУМАНІСТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  суперечить  прин¬ 
ципам  гуманізму. 

АНТИГУМАННИЙ,  -а,  -є.  Позбавлений  гуманності,  ан- 
тилюдяний. 

АНТИГУМАННІСТЬ,  -ності,  ж.  Відсутність  гуманності, 
людяності  у  ставленні  до  кого-,  чого-небудь;  анти¬ 
людяність. 

АНТИГУМАнно.  Присл.  до  антигумінний. 
АНТИДАіСТИЛЬ,  -я,  ч.  Те  саме,  що  анапест. 

АНТИ  ДАТУВАННЯ,  -я,  с.  Видавання  документів  з  да¬ 
тою,  що  вже  минула. 

АНТИДАТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.»  перех.  Здійсню¬ 
вати  антидатування. 

АНТИДЕЙТРбн,  -а,  ч.  Ядро  важкого  антигідрогену, 
що  складається  з  антипротона  із  зарядом  -1  та  ан¬ 
тинейтрона. 

АНТИДЕМОКРАТЙЗМ,  -у,  у.  Ідейно-політична  платфо¬ 
рма,  спрямована  проти  демократії. 
АНТИДЕМОКРАТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти 
демократії,  ворожий  їй. 

АНТИДЕМП1НГ,  -у,  ч.  Заходи,  спрямовані  на  бороть¬ 
бу  з  демпінгом. 

АНТИДЕМПІНГОВИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  дем¬ 
пінгу.  **  Антидемпінгове  мйто  -  мито,  яке  для 
захисту  внутрішнього  ринку  країни  стягують  за 
продаж  експортованих  товарів. 

АНТИДЕПРЕСАНТ,  -у,  ч.  Лікувальний  засіб,  що  усу¬ 
ває,  послаблює  стан  депресії. 

АНТИДЕПРЕСЙВНИЙ,  -а,  -е.  Який  усуває,  послаблює 
стан  депресії.  ^ 

АНТИДЕРЖАВНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  держа¬ 
ви,  на  знищення  існуючого  державного  ладу,  офі¬ 
ційної  влади. 

АНТИДЕТОНАТОР,  -а,  ч.  Хімічна  сполука,  що  її  до¬ 
дають  до  моторного  палива,  щоб  підвищити  його 
детонаційну  стійкість. 

АНТИДЕТОНАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антидетонатор. 
АНТИДЕТОНУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  антидето¬ 
наційний. 

АНТИДИЗ'ЮНКЦІЯ,  -ї,  ж.  Заперечення  диз’юнкції. 
АНТИ  ДИКТАТОРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти 
диктаторського  режиму. 

АНТИД І АБ ЕТИЧНИМ,  -а,  -е.  Призначений  для  лікува¬ 
ння  діабету.  **  Антидіаб етичні  засоби  -  лікарські 


засоби,  що  знижують  рівень  цукру  в  крові. 
АНТИДІАЛЕКТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  суперечить 
принципам  діалектики.  Антидіалектнчні  принципи. 
АНТИДІУРЕЗ,  -у,  у.  Виділення  малого  об'єму  сечі  з 
високою  концентрацією  в  ній  осмотично  актив¬ 
них  речовин. 

АНТИДІУРЕТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Протисечогінний.  **  Анти- 
діуретйчний  гормбн  -  гормон  гіпофіза,  що  затри¬ 
мує  сечовиділення;  вазопресин. 

АНТИДбПІНГОВИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  вико¬ 
ристання  спортсменами  стимуляторів  під  час  зма¬ 
гань. 

АНТИДбТИ,  -ів,  ми.  Лікарські  препарати,  що  їх  зас¬ 
тосовують  для  знезараження  отрути,  яка  потра¬ 
пила  в  організм;  протиотрута. 
антидотовий,  -а,  -е.  Прикм.  до  антидбти. 
АНТИДРбМНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  поширюється  в 
напрямі,  протилежному  звичайному. 

АНТИЕЛЕКТРОН,  -а,  у.,  розм.  Античастинка  електро¬ 
на;  позитрон. 

АНТИЕМІСІИНИЙ,  -а,  -е.  Направлений  проти  емісії. 
АНТИЕНЗЙМ,  -у,  у.  Те  саме,  що  антифермент. 
АНТИЕСТЕТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  порушує  зако¬ 
ни  естетики;  який  ображає  естетичні  почуття. 
Ае  ти  есте  ти  чпнй  фільм. 

АНТИЕСТЕТЙЧНІСТЬ,  -ності,  яс.  Абстр.  ім.  до  антиес- 
тетйчний. 

АНТИЕСТЕТЙЧНО.  Присл.  до  антиестетйчний. 
АНТИЄВРЕЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  євре¬ 
їв,  усього  (чогось)  єврейського. 
антизапірнйй,  -і,  -і:  **  Антизапірнйй  шар,  фіз.  - 
шар  напівпровідника  з  підвищеною  концентраці¬ 
єю  основних  носіїв  заряду. 

АНТИІМПЕР1АЛІЗМ,  -у,  ч.  Переконання  і  політика, 
спрямовані  на  боротьбу  з  імперіалізмом,  політи¬ 
кою  імперіалістичних  держав. 

АНТИІМПЕР1АЛІСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антиімпе- 
ріалізм. 

АНТИіМПЛікАЦіЯ,  -ї,  ж.  Заперечення  імплікаціі. 
АНТИІНТЕЛЕКТУАЛІЗМ,  -у,  у.  Заперечення  можливос¬ 
ті  пізнання  істини  за  допомогою  розуму. 
АНТИІНФЕКЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  -інфе¬ 
кції. 

АНТИІНФЛЯЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  інф¬ 
ляції.  Автиівфляційва  політика. 

АНТИІСТОРЙЗМ,  -у,  у.  Підхід  до  розгляду  процесів 
об'єктивної  дійсності,  що  виходить  з  метафізич¬ 
ної  концепції  вічності  й  незмінності  світу. 
АНТИІСТОРИЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  суперечить  історії, 
принципам  історизму. 

АНТЙк,  -а,  у.,  заст.  Пам'ятка  античного  мистецтва, 
перев.  скульптурна,  що  збереглася  до  наших 
днів.  //  Старовинний  рідкісний  предмет  художнь¬ 
ої  роботи. 

АНТИКАНЦЕРОГЕННИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для  ліку¬ 
вання  онкологічних  захворювань;  такий,  що  за¬ 
побігає  розвитку  онкологічних  захворювань.  Ав- 
тикавцерогевві  властивості  речовини. 

АНТИ  КАРТЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  карте- 
лей.  **  Антикартбльне  законодавство:  в  деяких 
країнах  (Німеччині,  Австрії,  Швейцарії)  -  те  са¬ 
ме,  що  антимонопбльне  законодавство. 
АНТИКАТОД,  -а,  у.  Шматок  важкотопкого  металу, 
об  який  вдаряються  катодні  промені  в  рентгенів¬ 
ській  трубці. 

АНТИКАТОдний,  -а,  -е.  Прикм.  до  антикатбд. 
антиква,  -и,  у.  Шрифт  із  заокругленими  контура¬ 
ми  на  відміну  від  готичного,  який  має  кутасту 
форму. 

АНТИКВАР,  -а,  у.  1.  Продавець  старовинних  кар¬ 
тин,  книжок  та  інших  цінних  предметів.  2.  заст. 
Про  людину,  яка  любить  збирати  старовинні  речі. 
АНТИКВАРІАТ,  -у,  у.  Антикварні  речі  (книги,  карти¬ 
ни,  прикраси  тощо). 

АНТИКВАрій,  -я,  у.,  заст.  Те  саме,  що  антиквбр. 
АНТИКВАРКИ,  -ів,  мв.,  фіз.  Античастинки  по  відно¬ 
шенню  до  кварків. 

АНТИКВАРНИЙ,  -а,  -е.  1.  Старовинний  і  цінний.  Ан¬ 
тикварні  картини.  2.  Пов'язаний  із  старовинними 
й  цінними  предметами. 

АНТИКЛЕРИКАЛІЗМ,  -у,  у.  Рух,  спрямований  проти 
клерикалізму,  проти  привілеїв  церкви  та  духівни¬ 
цтва. 

АНТИКЛЕРИКАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  це¬ 
ркви,  духівництва,  ворожий  їм. 

АНТИКЛІМАКС,  -у,  у.,  лінгв.,  літ.  Спадна  градація 
(два.  градація). 

АНТИКЛІНАЛЬ,  -і,  ж.,  геол.  Складка  верств  гірських 
порід,  повернена  опуклістю  догори;  прот.  синк¬ 
ліналь. 

АНТИКЛІНАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  геол.  Який  має  характер 
антикліналі. 

АНТИКЛІНбРІЙ,  -я,  у.  Велика  й  складна  складчаста 
структура  гірських  порід  антиклінальної  будови. 
АНТИКОАГУЛЯНТ,  -у.  у.  Лікарська  речовина,  що 
зменшує  скипання  крові,  перешкоджає  утворен¬ 
ню  тромбів  у  кровоносних  судинах. 

АНТИКОДбН,  -а,  у.  Ділянка  транспортної  РНК. 
АНТИКОЛОНІАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  ко¬ 
лоніалізму. 

АНТИКОМПЛЕМЕНТАрніСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  дея¬ 
ких  речовин  активувати  систему  комплементу  без 
участі  специфічних  антитіл. 

АНТИКОМЛЛіМЕНтАрниЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  антикомп- 
лементарності. 

АНТИКОМУНІЗМ,  -у,  у.  Ідеологія  і  політика,  спрямо¬ 
вані  проти  комуністичної  теорії  та  практики. 
АНТИКОМУНІСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  ко¬ 
мунізму,  ворожий  Йому.  Антикомуністична  полі¬ 
тика. 


АНТИКОМУТАТОР,  -а,  у.,  мат.  Білінійна  операція,  за¬ 
дана  у  лінійному  просторі. 

АНТИКОНСТИТУЦІЙНИИ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антиконс- 
титуційність. 

АНТИКОНСТИТУЦІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Порушення  стат¬ 
ті  (статей)  конституції  держави,  що  проявляється 
в  діяльності  того  або  іншого  органу,  партії  і  т.  ін. 
антиконфОрмний,  -а,  -е:  **  Антиконфбрмне  сере- 
дбвище,  мат.  -  відображення,  при  якому  подіб¬ 
ність  нескінченно  малих  фігур  конформного  відо¬ 
браження  зберігається,  але  орієнтація  поверхні 
змінюється  на  протилежну. 

АНТИКОН'іЬнкціЯ,  -ї,  ж.  Заперечення  кон'юнкції. 
АНТИКОРОЗІЙНИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  відзначається  сті¬ 
йкістю  проти  хімічного  або  електрохімічного  дія¬ 
ння  зовнішнього  середовища. 

АНТИКОФІЛ,  -а,  у.  Любитель  старовини. 

АНТИКОФІЛІЯ,  -ї,  ж.  Любов  до  старовини. 

АНТИКрЕЗ,  -а,  У.  У  римському  праві  -  договір  між 
заставним  кредитором  та  боржником,  згідно  з 
яким  кредитор  може  брати  плоди  заставленої  речі. 
АНТИКРИЗОВИЙ,  -а,  -е.  Який  здійснюється  з  метою 
зменшення,  ліквідації  економічної  кризи. 
АНТИКРІЛОСНЙЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти 
кріпосництва,  ворожий  йому. 

АНТИ  КУЛЬТОВИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  з  боротьбою 
проти  культу  особистості. 

АНТИКУЛЬТУРА,  -и,  ж.  Твори  літератури,  кінематог¬ 
рафу  і  т.  ін.,  розраховані  на  невимогливого  чита¬ 
ча,  глядача,  що  пропагують  міщанство,  амораль¬ 
ність,  жорстокість. 

АНТИЛЕЛТОН,  -а,  у.  Легка  елементарна  античастин¬ 
ка  (позитрон,  антинейтрино  тощо). 

АНТИЛОГАРИФМ,  -а,  у.  Числа  а  -  число  N.  лога¬ 
рифм  якого  дорівнює  а. 

АНТИЛОГІЗМ,  -у,  у.,  лог.  Несумісність  категорично¬ 
го  силогізму  із  запереченням  його  висновків. 
АНТИЛОПИ,  -бп,  ми.  (оди.  антилбпа,  -и,  ж.).  Велика 
група  жуйних  парнокопитних  ссавців. 
АНТИМАДЯРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Спрямований,  налаштова¬ 
ний  проти  Угорщини,  угорців. 

АНТИМАНіАкАльнии,  -а,  -е.  Такий,  що  сприяє  запо¬ 
біганню  депресивних  фаз  маніакально-депресив¬ 
ного  психозу. 

АНТИМАРКСЙСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти 
марксизму;  який  суперечить  засадам  марксизму. 
АНТИМАТЕРІАЛІСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти 
матеріалізму;  який  суперечить  принципам  мате¬ 
ріалізму. 

АНТИМАТЕРІЯ,  -ї,  ж.  Матерія,  речовинна  форма 
якої  побудована  із  античастинок;  контактуючи, 
антиматерія  і  матерія  анігілюють  із  вивільненням 
повної  енергії,  що  міститься  в  них  обох. 
АНТИМЕЗйн.  -а.  у.  Елементарна  частинка  антиречо¬ 
вини.  що  є  античастинкою  мезона. 

АНТИМЕРИ,  -мбр,  мв.  Симетричні  частини  тіла,  по¬ 
ложення  яких  відповідає  дзеркальному  відобра¬ 
женню  одна  одної. 

АНТИМЕТАбоЛА,  -и,  ж.  Фігура  мови  -  поєднання 
антитези  з  хіазмом. 

АНТИМЕТАБОЛІТИ,  -ів,  мв.  (оди.  антиметаболіт,  -у, 
у.).  Біологічно  активні  сполуки,  що  утворюються 
в  організмі  або  штучно  синтезовані.  Порушують 
перебіг  обміну  речовин. 

АНТИМЕТРОПІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Стан,  при  якому  обидва 
ока  мають  різну  рефракційну  здатність. 
АНТИМИСТЕЦТВО,  -а,  с.  Напрямок  у  мистецтві,  при¬ 
хильники  якого  пропагують  твори,  що  суперечать 
загальноприйнятим  законам,  правилам,  жанрам 
мистецтва. 

АНТИМІКРОБНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  на  знищення 
або  послаблення  дії  хвороботворних  мікробів;  ан¬ 
тибактеріальний. 

АНТИМІЛІТАРИЗМ,  -у,  у.  Масовий  міжнародний  рух 
проти  гонки  озброєнь  і  розв'язування  воєн,  проти 
мілітаризму. 

АНТИМІЛІТАРИСТ,  -а,  у.  Противник  мілітаризму. 
АНТИМІЛІТАРИСТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  антимілі¬ 
таристський. 

АНТИМІЛІТАРЙСТКА,  -и.  Жін.  до  антимілітарист. 
АНТИМІЛІТАРИСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антимілі¬ 
таризм  і  антимілітарист. 

АНТИМІНС,  -у,  у.  У  християнській  церкві  -  шовко¬ 
ве  покривало,  що  ним  покривають  престол. 
АНТИМІТОТЙЧНИЙ,  -а,  -е:  **  Антимітотичні  речовйни 
-  речовини,  що  здатні  гальмувати  процес  клітин¬ 
ного  поділу. 

АНТИМбн,  -у,  у.  Те  саме,  що  стйбій. 

АНТИМОНАНІЛ,  -у,  у.  Стибаніл-катіон,  стибаніл-ра- 
дикал. 

АНТИМОНАРХІЗМ,  -у,  у.  Спрямований  проти  монар¬ 
хії,  монархізму. 

АНТИМОНАРХІЧНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  мо¬ 
нархії.  //  Пов'язаний  з  боротьбою  проти  монар¬ 
хії,  з  її  поваленням. 

АНТИМОНІДИ,  -ів,  ми.  Сполуки  сурми  з  металом. 
Антимбнієвий,  -а.  -е.  Те  саме,  що  стйбієвий. 
АНТИМОНІЙ,  -ю.  у.  Те  саме,  що  антимбн. 

АНТИМОНІЯ,  -у,  у.  Стибіл-катіон,  стибіл-радикал. 
АНТИМОНІТ,  -у,  у.  Мінерал  класу  сульфідів,  сульфід 
стибію  свинцево-сірого  кольору;  основна  руда  сти- 
бію;  стибніт. 

Антимонітний,  -а,  -е.  Прикм.  до  антимоніт. 
АНТИМОНІЯ,  -ї,  ж.,  розм.  Беззмістовна,  пуста  бала¬ 
канина.  Розводити  антимонії. 

АНТИМОновий,  -а,  -е.  Те  саме,  що  антимбнієвий. 
АНТИМОНОЛОЛІСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти 
монополій,  влади  монополістичного  капіталу. 
АНТИМОНОЛОЛЬНИЙ,  -а.  -е.  Те  саме,  що  антимоно- 
полістйчний.  **  Антимонопбльна  політика  -  ком- 


АНТИПІР&З 

плекс  державних  заходів,  спрямованих  проти  мо¬ 
нополізації  виробництва  та  на  розвиток  конкурен¬ 
ції  між  товаровиробниками.  Антимонопбльне  за¬ 
конодавство  -  система  нормативних  актів,  окре¬ 
мих  правових  норм  та  інститутів  для  забезпечен¬ 
ня  захисту  покупця  від  монополії  виробника. 

АНТИМОРАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  суперечить  принци¬ 
пам  моралі,  ворожий  їй. 

АНТИМОРДЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  антимо¬ 
ральний. 

АНТИМОРАЛЬНО.  Присл.  до  антиморальний. 

АНТИМУСОН,  -у,  у.  Гадане  перенесення  повітря  у 
верхній  тропосфері  над  мусонним  перенесенням  у 
зворотному  йому  напрямі. 

АНТИМУТАГЕНИ,  -ів,  мв.,  біол.  Біологічно  активні 
речовини,  введення  яких  у  клітину  перешкоджає 
мутагенній  дії  хімічних  або  фізичних  факторів. 

АНТИНАКИЛІН,  -у,  у.  Засіб  для  видалення  накипу  з 
посуду. 

АНТИНАРКОТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  неле¬ 
гального  обігу,  виробництва  та  вживання  нарко¬ 
тичних  речовин. 

АНТИНАРОДНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  народу, 
ворожий  його  інтересам. 

АНТИНАУКбВИЙ,  -а,  -е.  Який  суперечить  принципам 
науки,  ворожий  їй. 

АНТИНАУКбВІСТЬ,  -вості,  ж.  Наявність  у  чому-не- 
будь  положень,  висновків,  що  суперечать  науці, 
науковому  підходові  до  матеріалу  дослідження; 
ненауковість. 

АНТИНАЦЙЗМ,  -у,  у.  Спрямований  проти  ідеології 
нацизму. 

АНТИ  НАЦИСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антинацйзм. 

АНТИНАЦІОНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  порушує  ін¬ 
тереси  нації. 

АНТИНЕЙТРИНО,  вевідм.,  с.  Електрично  нейтральна 
елементарна  частинка,  що  є  античастинкою  нейт¬ 
рино. 

АНТИНЕЙТРбН,  -а,  у.  Електрично  нейтральна  елеме¬ 
нтарна  частинка,  що  є  античастинкою  нейтрона. 

АНТИНЕЙТРОННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антинейтрбн. 

АНТИНІКОТИНОВИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  на  боротьбу 
з  курінням;  пов'язаний  із  такою  боротьбою. 

АНТИНОМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антинбмія. 

АНТИНОМІЯ,  -ї,  ж.,  філос.  Суперечність  між  двома 
твердженнями,  що  взаємно  виключають  одне  од¬ 
не,  але  кожне  з  яких  однаковою  мірою  логічно 
довідне  в  даній  системі. 

АНТИНУКЛОн,  -а,  у.  Ядерна  частинка  -  антипротон 
або  антинейтрон. 

АНТИОВУЛЯтОрний,  -а,  -е:  **  Антиовулятбрні  засо¬ 
би  -  лікарські  засоби,  що  перешкоджають  наста¬ 
нню  овуляції. 

АНТИОЗОНАНТИ,  -ів,  мв.  Вид  стабілізаторів  полімерів. 

АНТИОКЙСЛЮВАЧІ,  -ів.  ми.  Те  саме,  що  антиоксидй- 
нти. 

АНТИОКИСНЙЙ,  -А,  Який  уповільнює  або  запобі¬ 
гає  окисненню  органічних  сполук. 

АНТИОКЙСНИКИ,  -ів,  мв.  Природні  або  синтетичні 
речовини,  що  уповільнюють  або  запобігають  окис¬ 
ненню  органічних  сполук. 

АНТИОКЙСНЮВАЧІ,  -ів,  мв.  Те  саме,  що  антиокйсники. 

АНТИОКСИГЕни,  ів,  мв.  Те  саме,  що  антиоксиданти. 

АНТИОКСИДАНТИ,  -ів,  мв.  Речовини  різноманітної 
хімічної  природи,  які  гальмують  або  усувають 
окислення  органічних  речовин  молекулярним  ки¬ 
снем.  //  Речовини,  що  подовжують  термін  збері¬ 
гання  продуктів  харчування  шляхом  захисту  їх 
від  псування  (напр.  прогірклість  жирів  і  зміна 
кольору),  викликаного  окисленням. 

антиоксидантний,  -а,  -е.  Прикм.  до  антиоксидант. 

АНТИОКСИДАТОРИ,  -ів,  мв.  Те  саме,  що  антиокйсники. 

АНТИОКСЙДНИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  протидіє  процесам 
окиснення,  перешкоджає  їхньому  перебігові. 

АНТИПАРАЛЕЛОГРАм,  -а,  у.,  мат.  Плоский  непрос¬ 
тий  чотирикутник,  який  має  одну  вісь  симетрії; 
контрпаралелограм. 

антипартійний,  -а,  -е.  Спрямований  проти  ідейних 
та  організаційних  основ  партії,  ворожий  їй. 

АНТИПАРТІЙНІСТЬ,  -ності,  яс.  Абстр.  ім.  до  анти  пар¬ 
тійний. 

АНТИПАСАТИ,  -ів,  мв.,  геогр.  У  тропіках  -  повітряні 
течії  у  верхніх  шарах  атмосфери  (на  висоті  5-10 
км),  що  мають  протилежний  до  пасатів  напрям. 

АНТИПАТАрії,  -ій,  мв.  Ряд  морських  кишковопоро¬ 
жнинних  копалових  поліпів. 

АНТИЛАТЙЧНИИ,  -а,  -е.  Який  викликає  антипатію; 
неприємний;  прот.  симпатичний. 

АНТИПАТЙЧНІСТЬ,  -ності,  яс.  Абстр.  ім.  до  антипатй- 
чний. 

антипатйчно.  Присл.  до  антипатйчний. 

АНТИПАТІЯ,  *ї,  яс.  1.  Почуття  неприязні,  огиди,  від¬ 
рази  до  кого-,  чого-небудь;  прот.  симпатія. 
2.  розм.  Про  людину,  яка  викликає  таке  почуття. 

АНТИПАТРЮТЙЗМ,  -у,  ч.  Світогляд,  далекий  від  пат¬ 
ріотизму;  поведінка,  політика,  що  базується  на 
такому  світогляді. 

АНТИПАТРЮТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  сво¬ 
єї  батьківщини,  її  народу. 

АНТИПЕДАГОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  суперечить  прави¬ 
лам,  вимогам  педагогіки. 

АНТИЛЕРЕБУДбВНИЙ,  -а,  -е.  Спрямованимй  проти 
політики  перебудови.  Автиперебудовві  свлв. 

АНТИПЕРИСТАЛЬТИКА,  -и,  яс.  Хвилеподібне  скороче¬ 
ння  порожнистих  органів  (напр.,  кишечника)  в 
зворотному  до  звичайного  напрямі. 

АНТИЛЕРИСТАЛЬТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  антиперис¬ 
тальтики. 

АНТИПІРЄЗ,  -у,  ч.  Лікування  (симптоматичне)  гаря¬ 
чки,  жару. 


7,2  5 — 73 


33 


АНТИПІРЕНИ 

АНТИПІРЕНИ,  -ів,  ма.  {ода.  антипірен,  -у,  ?.).  Речо¬ 
вини  або  суміші,  що  надають  деревині,  тканинам 
та  іншим  матеріалам  вогнестійкості  (бура,  рідке 
скло  тощо). 

АНТИПІРЕТИКИ,  -ів,  ив.  Лікарські  жарознижувальні 

засоби. 

АНТИПІРЕТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антипіретики. 
**  Антипіретйчні  засоби  -  протигарячкові,  жароз¬ 
нижуючі  лікарські  засоби. 

АНТИП1РЙН,  -у,  ч.  Протигарячковий  і  болезаспокій¬ 
ливий  засіб. 

АНТИПІРОГЕНИ,  -ів,  ми.  Речовини,  що  запобігають 
самозайманню  вугілля,  руд  і  т.  ін. 

АНТЙПКА,  -и,  ж розм.  Вид  дикорослої  вишні  з  дрі¬ 
бними  чорними,  терпкими  на  смак  плодами,  неп¬ 
ридатними  для  споживання;  кучина. 

АНТЙПКО,  -а,  у.,  діал.  Чорт. 

АНТЙПКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антйпко. 

АНТИПОД,  -а,  ч.  1.  тільки  ми.  Жителі  двох  діамет¬ 
рально  протилежних  пунктів  земної  кулі.  2.  пе- 
реи.  Про  людину,  яка  своїми  поглядами,  рисами 
характеру  або  соціальним  становищем  цілком 
протилежна  іншій  людині.  //  Взагалі  про  що-не- 
будь,  своїм  характером,  особливостями  протилеж¬ 
не  іншому. 

АНТИПОДАГРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для  лікува¬ 
ння  подагри. 

АНТИПбДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антипбд. 

Анти  ПОЛЬСЬКИЙ,  -а,  -е.  Спрямований,  налаштова¬ 
ний  проти  Польщі,  поляків,  усього  (чогось)  поль¬ 
ського. 

АНТИПОРНОГРАФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти 
нелегального  обігу,  виробництва  порнографії. 
АНТИПРАКСІЯ,  -ї,  ж.  Характеристика  функцій,  про¬ 
цесів  або  (в  медицині)  симптомів,  протилежних 
один  одному. 

АНТИПРОТОЗойний,  -а,  -е:  **  АнтипротозбйнІ  засо¬ 
би  -  лікарські  засоби,  що  пригнічують  життєдія¬ 
льність  найпростіших. 

АНТИПРОТОН,  -а,  ч.  Елементарна  частинка,  що  є 
античастинкою  протона. 
антипротОнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  амтипротбм. 
АНТИПРОФСПіЛКбвий,  -а,  -е.  Який  спрямований 
проти  профспілкового  руху,  профспілок. 
АНТИПСИХІАТРІЯ,  -ї,  ж.  Психологічна  концепція, 
спрямована  на  перебудову  сучасної  психіатрії. 
АНТИРАБІЧНИЙ,  -а,  -е:  **  Аитирабічне  щеплення  - 
введення  специфічних  препаратів  (вакцини,  сиро¬ 
ватки,  гамма-глобуліну)  для  профілактики  сказу. 
АНТИРАДЙНСЬКИЙ,  -а,  -є,  іст.  Ворожий  до  Радянсь¬ 
кого  Союзу  і  радянського  ладу. 

АНТИРАДЯНЩИНА,  -и,  ж ..  іст..  розм.  Агітаційна  дія¬ 
льність,  спрямована  проти  радянського  ладу.  Ра¬ 
дянського  Союзу. 

АНТИРАКЕТА,  -и,  ж.  Ракета,  призначена  для  пере¬ 
хоплення  і  знищення  ракет  супротивника. 
АНТИРАКЕТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  антиракети,  приз¬ 
начений  для  перехоплення  і  знищення  ракет  суп¬ 
ротивника.  2.  Спрямований  проти  розміщення  де- 
небудь  ракет  із  ядерними  боєголовками. 
АНТИРАСЙЗМ,  -у,  ч.  Сукупність  ідеологічних  і  полі¬ 
тичних  поглядів,  що  засуджують  расизм. 
АНТИРАСЙСТ,  -а,  ч.  Той,  хто  виступає  проти  ідеоло¬ 
гії  та  політики  расизму. 

АНТИРАСЙСТКА,  -и.  Жін.  до  антирасйст. 
АНТИРАСЙСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  ідео¬ 
логії  та  політики  расизму,  расистської  політики. 
АНТИРАХІТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  використовується 
для  запобігання  або  лікування  рахіту. 
АНТИРЕАЛІЗМ,  -у,  ч.  Напрямок  у  мистецтві,  літера¬ 
турі,  естетиці,  що  відкидає  реалізм,  реалістичне 
зображення  дійсності. 

АНТИРЕАЛІСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антиреалізм. 
АНТИРЕВМАТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для  лікува¬ 
ння  ревматизму.  **  АнтиревматйчнІ  зісоби  -  лі¬ 
карські  засоби,  які  мають  імунодепресивну,  про¬ 
тизапальну  та  знеболювальну  дію. 

АНТИРЕЗОНАНС,  -у,  V.:  **  Магнітний  антирезонЗнс, 
фіз.  -  сукупність  явищ,  обумовлених  перетворен¬ 
ням  в  нуль  при  певній  частоті  дійсної  частини 
магнітної  проникності  магнетика. 

АНТИРЕКЛАМА,  -и,  ж.  Поширення  відомостей,  що 
компрометують  кого-  або  що-небудь;  самі  ці  відо¬ 
мості. 

АНТИРЕЛІГІЙНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  релігії. 
Антирелігійна  пропаганда. 

АНТИРЕЧОВИНА,  -и,  ж.  Матерія,  побудована  з  анти¬ 
частинок. 

АНТИРЙНУМ,  -у,  V.  Рід  рослин  родини  ранникових. 
АНТИРОБІТНЙЧИЙ,  -а,  -е.  Який  спрямований  проти 
робітників,  робітничого  руху. 

АНТИРОМАн,  -у,  ч.  Різновид  прози,  що  протистав¬ 
ляється  жанрові  класичного  роману  і  культивує 
безсторонній  опис  загальнозначущих ,  але  безли¬ 
ких  життєвих  явищ;  "новий  роман". 
АНТИРОСІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  Росії, 
росіян,  усього  (чогось)  російського. 

АНТИРОЯЛІЗМ,  -у,  ч.  Ворожість  до  королівської  і 
взагалі  монархічної  влади. 

АНТИСАНІТАРІЯ,  -і,  ж.,  розм.  Антисанітарний  стан 
чого-небудь. 

АНТИСАНІТАРНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  відповідає  вимо¬ 
гам  санітарії. 

АНТИСВІТ,  -у,  ч.  1.  Гіпотетичний  космічний  об’єкт 
(типу  зірки  або  галактики),  що  складається  з  ан¬ 
тиречовини.  2.  переи.  Про  те,  що  різко  відрізняє¬ 
ться  від  звичного  для  кого-небудь  оточення,  спо¬ 
собу  мислення  і  т.  ін.  і  протиставляється  їм. 
антисегнетоелЕктрики,  -ів,  ми.,  фіз.  Термін,  що 
позначає  звичайно  діелектрики,  які  не  є  сегнетое¬ 

34 


лектриками. 

АНТИСЕЙСМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Здатний  витримати  земле¬ 
трус  великої  сили  (про  будівлі,  споруди). 
АНТИСЕМІТ,  -а,  ч.  Людина,  що  вороже  ставиться  до 
євреїв. 

АНТИСЕМ1ТЙЗМ,  -у,  ч.  Одна  з  форм  національної  та 
релігійної  нетерпимості,  що  виражається  у  воро¬ 
жому  ставленні  до  євреїв. 

АНТИСЕМІТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антисемітйзм. 
АНТИСЕМІТКА,  -и.  Жін.  до  антисеміт. 
АНТИСЕМІТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Власт.  антисемітизму,  ан¬ 
тисемітові;  пройнятий  антисемітизмом. 
АНТИСЕПТИК  див.  антисептики. 

АНТИСЕПТИКА,  -и,  ж.  1.  Знезараження  або  запобіган¬ 
ня  зараженню  ран  за  допомогою  хімічних  речовин, 
що  вбивають  хвороботворні  мікроби.  2.  збіри.  Те 
саме,  що  антисептики. 

АНТИСЕПТИКИ,  -ів,  ми.  (оди.  антисептик,  -а,  у.). 
1.  мед.  Хімічні  речовини,  за  допомогою  яких  зне¬ 
заражують  рани  або  запобігають  їх  зараженню; 
антисептичні  засоби.  2.  тех.  Речовини,  якими 
просочують  дерев’яні  частини  будівель,  шпали  і 
т.  ін.,  щоб  уберегти  їх  від  гниття. 

АНТИСЕПТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Власт.  антисептикам;  зне¬ 
заражувальний.  Антисептичні  засоби. 
АНТИСЕПТИЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
антисептйчний. 

АНТИСЕПТУВАННЯ,  -я,  с.  Охорона  (деревини)  від  різ¬ 
ного  роду  шкідників  за  допомогою  антисептиків. 
АНТИСЕПТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  і  ДОК.,  перех. 
Обробляти  що-небудь  антисептиками. 
АНТИСИМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  антисиметрії. 
АНТИСИМЕТРЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за 
знач,  антисиметрйчний. 

АНТИСИМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Властивість  геометричних  фі¬ 
гур  і  матеріальних  об’єктів  самосуміщатися. 
АНТИСЮНІЗМ,  -у,  ч.  Сукупність  ідеологічних  і  полі¬ 
тичних  поглядів,  які  засуджують  сіонізм. 
АНТИСЮНІСТ,  -а,  ч.  Той,  хто  виступає  проти  ідеоло¬ 
гії  і  політики  сіонізму,  сіоністів. 

АНТИСЮНІСТКА,  -и.  Жін,  до  антисіоніст. 
АНТИСІОНІСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  ідео¬ 
логії  і  політики  сіонізму,  сіоністів. 
АНТИСКАНЕРНИЙ,  -а,  -е;  **  Антискінерна  сітка  (му- 
4р)  -  розташовані  під  різними  кутами  тонкі  лінії, 
які  при  копіюванні  чи  скануванні  утворюють  на 
копії  захисні  сітки  (муар). 

АНТИСКЛЕРОТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  перешкоджає  роз¬ 
виткові  склерозу  кровоносних  судин,  призначе¬ 
ний  для  його  лікування. 

АНТИСбнячНИЙ,  -а,  -е.  Сонцезахисний. 
АНТИСОЦІАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  суспі¬ 
льства. 

АНТИСПАЗМАТЙЧНИЙ,  -а,  -є„  мед.  Який  знімає  або 
попереджує  спазми  судин,  стравоходу  та  ін. 
АНТИСПАСТ,  -а,  ч.  В  античному  віршуванні  -  стопа, 
що  складається  з  двох  довгих  складів  між  двома 
короткими. 

АНТИСТАТИК,  -а,  ч.  Препарат,  який  служить  для 
зняття  зарядів  статичної  електрики  із  синтетич¬ 
них  тканин,  полімерних  матеріалів  і  т.  ін. 
антистатйчний,  -а,  -є.  Прикм.  до  антистітик. 
АНТИСТРЕСОВИЙ,  -а,  -е.  Який  сприяє  зняттю  нерво¬ 
вої  напруги,  стресового  стану. 

АНТИСТРОФА,  -й,  ж.  Парна  строфа  хорової  пісні  в 
античній  трагедії,  що  повторює  за  ритмом  стро¬ 
фу,  яка  їй  передує  (непарну). 

АНТИСТРУМІН,  -у,  ч.  Лікарський  засіб,  що  його  зас¬ 
тосовують  для  попередження  епідемічного  зоба. 
АНТИТЕЗА,  *и,  ж.  1.  Протилежність;  протиставлен¬ 
ня.  //  літ.  Стилістичний  прийом,  що  полягає  у  зі¬ 
ставленні  протилежних  думок  або  образів  для  по¬ 
силення  враження.  2.  філос..  лог.  Те  саме,  що  ам- 
титбзис. 

АНТИТЕЗИС,  -у,  у.,  філос..  лог.  Судження,  яке  запе¬ 
речує  тезис. 

АНТИТЕТАНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Протиправцевий. 
АНТИТЕТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антитеза;  проти¬ 
лежний. 

АНТИТЕТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  амтитетй- 
чний. 

АнтиТИРЕбїдний,  -а,  -е:  **  Антитиребїдні  зйсоби  - 
сполуки  хімічної  природи,  які  знижують  функ¬ 
цію  щитоподібної  залози. 

АНТИТІЛА,  -іл,  ми.  (оди.  антитіло,  -а,  с.),  бІох.  Ре¬ 
човини,  що  утворюються  в  організмі  внаслідок 
уведення  в  нього  сторонніх  білків,  бактерій  та  ін. 
АнтитіЛОУТВбРЕННЯ,  -я,  с.  Утворення  специфічних 
імуноглобулінів,  індуковане  антигеном. 
АНТИТОКСЙНИ,  -ів,  ми.  (оди.  антитоксйн,  -у,  у.),  бі- 
ох.  Речовини,  що  утворюються  в  організмі  внаслі¬ 
док  дії  токсинів  та  оберігають  організм  від  отрує¬ 
ння  ними.  //  Препарати,  що  мають  такі  самі  вла¬ 
стивості. 

антитоксйновий,  -а,  -е.  Прикм.  до  антитоксйни. 
АНТИТОКСЙЧНИЙ,  -а,  -е,  біох.  Який  має  властивості 
антитоксинів;  протиотруйний.  Антитоксична  си¬ 
роватка. 

АНТИТОТАЛІТАРЙЗМ,  -у,  ч.  Сукупність  ідеологічних 
та  політичних  поглядів,  які  заперечують  тоталі¬ 
таризм,  засуджують  його. 

АНТИТОТАЛІТАРЙСТ,  -а,  ч.  Прибічник  антитоталіта- 
ризму. 

АНТИТОТАЛітАрний,  -а,  -е.  Спрямований  проти  то¬ 
талітаризму;  такий,  що  заперечує  його. 
АНТИТРИНІТАРІЇ,  -ій,  ми.  Прибічники  течій,  сект  у 
християнстві,  що  не  приймають  догмат  Трійці. 
АНТИТРОМБІНИ,  -ів,  ми.  Група  антикоагулянтів 
швидкої  та  повільної  дії. 

АНТИТРОМБОПЛАСТЙНИ,  -тин,  ми.  Антикоагулянти, 


які  інгібують  першу  фазу  зсідання  крові  -  фазу 
утворення  тромбоп ласти  ну. 

АНТИТРОМБОПЛАСТИНОГЕНИ,  ів,  ми.  Фактори,  що 
протидіють  зсіданню  крові  і  є  інгібіторами  утво¬ 
рення  тромбопластиногену. 

АНТИУКРАЇНСЬКИЙ,  -а,  -є.  Спрямований  проти  Укра¬ 
їни,  українців,  усього  (чогось)  українського. 
АНТИУРОХОЛЕЦИСТОКІНІН,  -у,  ч.  Біологічно  активна 
речовина,  яка  пригнічує  виділення  жовчі. 
АНТИУРЯДОВИЙ,  -а,  -є.  Спрямований  проти  існуючо¬ 
го  уряду,  його  діяльності. 

АНТИУТбПіЯ,  -ї,  ж.  Літературний  твір,  що  зображує 
уявлюване  майбутнє  в  похмурому,  песимістично¬ 
му  світлі. 

АНТИФАШЙСТ,  -а,  ч.  Той,  хто  веде  боротьбу  з  фаши¬ 
змом;  противник  фашизму. 

АНТИФАШЙСТКА,  -и.  Жін.  до  антифашйст. 
АНТИФАШИСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  фа¬ 
шизму,  ворожий  йому. 

АНТИФЕБРЙН,  -у,  ч.  Те  саме,  що  ацетанілід. 
АНТИФЕЇНИ,  -і в,  ми.  Лікарські  засоби,  що  мають 
збуджуючу  дію  на  центри  довгастого  мозку  і  при¬ 
гнічуючу  на  кору  головного  мозку. 
АНТИФЕОДАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Спрямований  проти  фео¬ 
далів,  феодалізму. 

АНТИФЕРМЕНТИ,  -ів,  ми.  (оди.  антифермент,  -у,  у.). 
Речовини  білкового  походження,  що  утворюються 
в  організмі  й  пригнічують  активність  ферментів. 
АНТИФЕРОМАГНЕТЙЗМ,  -у,  ч.  Магнітний  стан  речо¬ 
вини,  в  якому  магнітні  моменти  сусідніх  атомів 
орієнтовані  назустріч  один  одному. 
АНТИФЕРОМАГНЕТИК,  -у,  ч.  Речовина,  що  має  анти- 
феромагнітну  упорядкованість  атомних  магнітних 
моментів  при  температурі  нижче  точки  Неєля. 
АНТИФЕРОМ  АГНІТНИЙ ,  -а,  -е.  Стос,  до  анти  феромаг¬ 
нетизму. 

АНТИФІБРИНОЛІЗЙН,  -у,  ч.  Інгібітор  одного  з  проце¬ 
сів  посткоагуляційної  фази  зсідання  крові  -  фази 
спонтанного  фібринолізу. 

АНТИФІДИНГ,  -у,  ч.  Хімічна  речовина,  здатна  відля¬ 
кувати  шкідливих  комах  від  рослин,  якими  вони 
живляться. 

АНТИФОБІчний,  -а,  -е:  **  АитифобІчиІ  засоби  -  лі¬ 
карські  препарати,  які  застосовуються  при  стані 
страху,  тривоги,  підвищеної  збудливості  і  т.  ін. 
АНТИФОЛІЄВИЙ,  -а,  -е;  **  АнтифблІєві  засоби  -  лі¬ 
карські  речовини,  які  є  антиметаболітами  фоліє¬ 
вої  кислоти. 

АНТИФбн,  -у,  ч.  Спів,  що  виконують  по  черзі  два 
хори  або  соліст  і  хор. 

АНТИФОнАріЙ,  -я,  ч.  Книга  для  співу  римсько-като¬ 
лицької  літургії,  що  включає  репертуар  григоріа¬ 
нського  співу,  а  також  в  деяких  регіонах  амвросі- 
анського,  мозарабського  та  інших  співоцьких  тра¬ 
дицій  західно-європейської  церкви. 

АНТИФОТбн,  -а,  ч.  Фотон  -  квант  електромагнітно¬ 
го  випромінювання,  що  випромінюється  внаслі¬ 
док  позитронних  переходів  у  атомі  антиречовини 
або  його  ядром. 

АНТИФРАза,  -и,  ж.  Іронічне  вживання  слова  у  про¬ 
тилежному  значенні. 

АНТИФрАзис,  -у,  ч.  Різновид  енантіосеміі,  троп,  що 
полягає  в  спеціально  заданому  вживанні  мовної 
одиниці  з  протилежним  значенням  або  конотацією. 
АНТИФРЙЗИ,  -ів,  ми.  Рідини,  що  знижують  темпе¬ 
ратуру  замерзання  води. 

АНТИФРЙЗНИИ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антифрйз. 
АНТИФРИКЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  відзначається 
низьким  коефіцієнтом  тертя. 

АНТИФУНГІН,  -у,  ч.  Рідина,  яка  запобігає  появі  й 
розвитку  домового  грибка. 

АНТИХЛбР,  -у,  ч.  П'ятиводневий  натрійтіосульфат 
-  сильний  відновник,  що  знешкоджує  просту  ре¬ 
човину  хлору. 

АНТИХОЛЕСТЕРИНЕМІЧНИЙ,  -а,  -е:  **  Анти  хол  есте  ри- 
немічнІ  засоби  -  речовини,  які  спричиняють  зни¬ 
ження  холестерину  в  крові. 

АНТИХОЛІНЕСТЕРАЗНИЙ,  -а,  -е:  **  АмтихолІнесте різ¬ 
ні  засоби  -  сполуки,  які  гальмують  активність 
холінестераз. 

АНТЙХРИСТ,  діал.  АНЦЙХРИСТ,  -а,  у.  1.  У  християн¬ 
ській  релігії  -  противник  Христа,  який  з  явиться 
перед  кінцем  світу.  2.  розм..  заст.  Уживається  як 
лайливе  слово. 

АНТИХУДОЖНІЙ,  -я,  -є.  Який  суперечить  вимогам 
художності;  позбавлений  ознак  художності. 
АНТИЦИКЛОН,  -у,  ч.  метеор.  Ділянка  високого  ат¬ 
мосферного  тиску,  від  центру  якої  розходяться 
спадні  потоки  повітря;  прот.  циклон. 
АНТИЦИКЛОННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антициклбн. 
АНТИЦИНГОТНИЙ,  -а,  -є.  Спрямований  на  запобіган¬ 
ня  або  лікування  цинги. 

АНТИЦИПАЦІЙНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  антиципації. 
АНТИЦИПАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Передбачення,  здогад,  прог¬ 
ноз.  2.  Передчасне  настання  якогось  явища,  дії. 

3.  Заздалегідь  складене  уявлення  про  що-небудь. 

4.  фін.  Оплата  боргового  зобов’язання  до  настан¬ 
ня  встановленого  терміну.  //  Стягнення  податку 
раніше,  ніж  передбачено  чинним  законодавством. 
//  Авансове  вилучення  податків,  їх  вгадування 
наперед  у  формі  державних  позик.  5.  мед.  Поява 
ознак  хвороби  раніше,  ніж  звичайно  це  відбуває¬ 
ться.  6.  псих.:  а)  чекання  організмом  визначеної 
ситуації,  що  проявляється  деякими  позами  або 
рухами;  б)  уявлення  людиною  результатів  своєї 
дії  ще  до  її  здійснення. 

АНТИЧАСТЙНКА,  -и,  ж.  Частинка  з  фізичними  хара¬ 
ктеристиками  (маса,  електричний  заряд  та  ін.), 
рівними  фізичним  характеристикам  якої-небудь 
елементарної  частинки,  але  з  протилежним  зна- 


ком  електричного  заряду  (позитрон,  антипротон 
тощо). 

АНТЙЧНИЙ,  -а.  -е.  1.  Стос,  до  давньогрецької  або  да¬ 
вньоримської  культури,  мистецтва,  суспільного 
ладу  і  т.  ін.  2.  Який  своєю  красою,  пропорціями 
нагадує  давньогрецькі  або  давньоримські  статуї 
(про  постать,  риси  обличчя  і  т.  ін.). 

АНТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Старожитність,  стародавня 
культура,  стародавнє  мистецтво  якої-небудь  краї¬ 
ни,  регіону  земної  кулі. 

АНТИ  Ядерний,  -а,  -е.  Спрямований  проти  виробни¬ 
цтва,  використання  та  збереження  ядерної  зброї. 
АНТИЯДРб,  -і.  ч.  Атомне  ядро,  що  складається  з 
антипротонів  та  антинейтронів. 

Антологічний,  -а,  -е,  літ.  Прикм.  до  антолбгія. 
АНТОЛбГІЯ,  -ї,  ж.,  літ.  Збірка  вибраних  творів  од¬ 
ного  жанру  (перев.  віршів)  різних  авторів. 
АНТбніВКА,  -и,  ж.  1.  Зимостійкий  сорт  яблуні. 
2.  Плід  цього  дерева,  велике  жовтувате  кисло-со¬ 
лодке  запашне  яблуко,  що  дозріває  восени. 
АНТОНІЇТ.  -у.  ч.  Рідкісний  мінерал;  блідо-лілові 
дрібні  призматичні  кристали. 

АНТОНІМИ,  -ів,  мв.  (одв.  антбнім,  -а.  у.),  лівгв.  Па¬ 
ри  слів  із  протилежним  значенням,  напр.:  життя 
-  смерть,  дорогий  -  дешевий  і  т.  ін. 
антонімічний,  -а,  -е.  Прикм.  до  антбнім. 
АНТОНІМІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  антоніміч¬ 
ний. 

АНТОНІМІЯ,  -ї,  ж.  Протилежність  слів,  морфем, 
фразеологічних  одиниць  і  т.  ін.  за  значенням. 
АНТОНОМАЗІЯ,  -ї,  ж.  Літературний  прийом:  заміна 
загального  на  власне  імен  історичної  особи,  літе¬ 
ратурного  персонажу.  //  Заміна  прямого  імені 
описовим  найменуванням  особи. 

АНТОФІЛІТ,  -у,  у.  Мінерал  класу  силікатів,  групи 
амфіболів. 

АНТОХЛбРИ,  -ів,  аг в.  Група  жовтих  барвників  клі¬ 
тинного  соку  рослин. 

АНТОЦІАНИ,  -ів,  аг в.  (одв.  антоціін,  -у,  у.).  Пігмен¬ 
ти,  що  містяться  в  клітинному  соці  багатьох  рос¬ 
лин  і  зумовлюють  забарвлення  у  різні  відтінки 
червоного,  синього,  фіолетового  кольорів. 
АНТОЦіАновий,  -а.  -є.  Прикм.  до  антоціани. 
АНТРАКНйЗ,  -у,  у.  Грибкова  хвороба  сільськогоспо¬ 
дарських  культур,  що  викликає  появу  на  росли¬ 
нах  жовтих  чи  бурих  плям. 

АНТРАКбЗ,  -а,  у.  Професійне  захворювання,  що  ви¬ 
никає  внаслідок  відкладання  в  легенях  вугільно¬ 
го  пилу. 

АНТРАКОНІТ,  -у,  у.  Кальцит,  забруднений  вугіллям 
або  бітумінозними  речовинами. 

АНТРАКОСИЛІКбЗ,  -у,  у.,  мед.  Професійний  пневмо- 
коніоз,  що  викликається  тривалим  вдиханням  ка¬ 
м'яновугільного  пилу  з  домішкою  двоокису  крем¬ 
нію. 

АНТРАКОТУБЕРКУЛЬйЗ,  -у,  у.  Чорні  сухоти  -  форма 
антракозу,  яка  супроводжується  кровохарканням 
і  нагадує  легеневий  туберкульоз. 

АНТРАКС,  -у,  у.,  мед.  Сибірська  виразка. 

АНТРАКТ,  -у.  у.  1.  Перерва  між  двома  діями  виста¬ 
ви,  між  відділами  концерту  і  т.  ін.  //  розм.  Пере¬ 
рва  під  час  якоі-небудь  дії,  в  роботі  і  т.  ін.  2.  Му¬ 
зичний  твір,  що  виконується  між  двома  діями  ви¬ 
стави,  опери. 

АНТРАКТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антрАкт. 

АНТРАКТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антрАкт. 
АНТРАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  мед.  Такий,  що  стосується  па¬ 
зухи,  печери. 

АНТРАХІНОН,  -у,  у.  Органічна  сполука  світло-жов¬ 
того  кольору,  яка  застосовується  для  виробництва 
барвників. 

АНТРАХІНОНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антрахінбн. 
АНТРАЦЕН,  -у,  у.  Вуглеводень,  що  добувається  з  ка¬ 
м'яновугільного  дьогтю  у  вигляді  безбарвних  бли¬ 
скучих  кристалів,  використовується  для  добуван¬ 
ня  алізарину  та  інших  барвників. 

АНТРАЦЕНОВИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  у  собі  антра¬ 
цен.  //  Який  виробляють  з  антрацену. 

АНТРАЦЙТ,  -у,  у.  Один  із  найкращих  сортів  кам'я¬ 
ного  вугілля,  що  характеризується  великою  щіль¬ 
ністю,  блискучо-чорним  кольором  і  має  високу 
калорійність. 

АНТРАЦИТНИЙ,  -а.  -є.  Те  саме,  що  антрацйтовий. 
АНТРАЦИТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антрацйт.  //  Ха¬ 
рактерний  для  антрациту.  Автрацвтоввй  блиск. 
АНТРАША,  вевідм. .  с.  У  балеті  -  легкий  стрибок  із 
швидким  схрещуванням  ніг  у  повітрі. 

АНТРЕ,  вевідм.  с.  1.  У  цирку  -  поява  клоунів  на 
манежі.  //  Комічна  сценка  з  використанням  бу¬ 
фонади.  2.  У  балеті  -  вступна  частина  розгорнуто¬ 
го  па-де-де  (па-де-труа),  вихід  одного  або  декіль¬ 
кох  виконавців. 

АНТРЕКбТ,  -а,  у.  Яловичина,  вирізана  з  міжребер¬ 
ній  частини  туші.  //  Страва,  приготовлена  з  тако¬ 
го  м'яса. 

АНТРЕПРЕНЕР,  -а.  у.  Підприємець,  який  організо¬ 
вує  культурно-видовищні  заходи.  //  Театральний 
підприємець;  власник,  орендатор,  утримувач  теа¬ 
тру,  цирку  і  т.  ін. 

АНТРЕПРЕНЕРСТВО,  -а,  с.  Діяльність  антрепренера. 
АНТРЕПРЕНЕРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антрепренАр. 
АНТРЕПРИЗА,  -и,  ж.  Ведення  театрального,  цирко¬ 
вого  та  інших  підприємств  приватною  особою. 
//  Приватне  театральне  підприємство. 

АНТРЕСбЛі,  -ей,  ми.  (одв.  антресбль,  -і,  ж.).  1.  Ве¬ 
рхній  низький  напівповерх  будинку.  2.  Рід  балко¬ 
на  у  високому  приміщенні.  3.  розм.  Дощатий  нас¬ 
тил  під  стелею  для  зберігання  речей. 
АНТРЕСОЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антресблі. 

АНТРЙБ,  -а,  у.  Рівень  динамічного  компоненту  пси- 

'/,2* 


хічної  діяльності  і  поведінки  в  цілому. 

АНТРЙТ,  -у,  у.,  мед.  Запалення  слизової  оболонки 
та  кісткових  стінок  антрума  соскоподібного  відро¬ 
стка  скроневої  кістки. 

АНТРОПІЧНИЙ,  -а,  -е:  **  Антропічні  фіктори  -  ант¬ 
ропогенні  фактори  -  внесені  у  природу  людською 
діяльністю  зміни,  що  впливають  на  органічний 
світ. 

АНТРОПОГЕН,  -у,  у.  Сучасний  період  геологічної  іс¬ 
торії  Землі,  останній  період  кайнозою;  четвертин¬ 
ний  період. 

АНТРОПОГЕНЕЗ,  -у,  у.  1.  Процес  еволюційно-істори¬ 
чного  формування  фізичного  типу  людини.  2.  Ро¬ 
зділ  антропології,  що  висвітлює  історію  виокрем¬ 
лення  людини  з  тваринного  світу  і  дальшого  її 
розвитку. 

АНТРОПОГЕНЕТИКА,  -и,  ж.  Розділ  генетики,  основ¬ 
ним  напрямком  якого  є  вивчення  генетичних  ас¬ 
пектів  антропогенезу. 

АНТРОПОГЕННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антропоген. 
"  Антропогенні  чйнники  довкілля  -  внесені  в 
природу  людською  діяльністю  зміни,  які  вплива¬ 
ють  на  органічний  світ. 

АНТРОПОГЕнніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  антро¬ 
погенний. 

АНТРОПОГЕНОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  антропоген¬ 
ний.  **  Антропогеновий  період  -  те  саме,  що  ант¬ 
ропоген. 

АНТРОПОЕКОІНДИКАТОР,  -а.  у.  Екологічний  індика¬ 
тор,  який  дозволяє  оцінити  стан  довкілля  за  слі¬ 
дами  діяльності  людини. 

АНТРОПОЗООнбЗИ,  -ів,  мв.  Інфекційні  та  інвазійні 
хвороби  людини,  спричинені  зараженням  від  тва¬ 
рин. 

АНТРОПОЇДИ,  -ів,  мв.  (одв.  антропб'щ,  -а,  у.).  Лю¬ 
диноподібні  мавпи. 

АНТРОПОЇДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антропб'щ. 

АНТРОПОЛОГ,  -а.  у.  Фахівець  із  антропології. 

АНТРОПОЛОГІЗМ,  -у,  у.  Філософська  концепція,  яка 
розглядає  всі  явища  природи,  суспільства  й  мис¬ 
лення  залежно  від  властивостей  і  потреб  людини. 

АНТРОПОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  антропології.  Ав- 
тропологічві  досліджеввя.  **  Антропологічні  тйпи 
-  групи  людей,  які  об'єднані  загальним  походже¬ 
нням. 

АНТРОПОЛбПЯ,  -ї,  ж.  Наука  про  походження  та 
еволюцію  людини,  утворення  людських  рас  та 
про  нормальні  варіації  фізичної  будови  людини. 

АНТРОПОМЕТР,  -а,  у.  Прилад  для  вимірювання  рос¬ 
ту  та  пропорцій  тіла  людини. 

АНТРОПОМЕТРИЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  антропометрії. 

АНТРОПОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Один  із  методів  антропологі¬ 
чного  дослідження,  що  полягає  у  вимірюванні  ча¬ 
стин  людського  тіла;  бертильонаж. 

АНТРОПОМОРФІЗМ,  -у,  у.  1.  Уподібнення  будь-чого 
до  людини  або  перенесення  властивих  людині  фі¬ 
зичних  і  психічних  ознак  на  тварин,  явища  при¬ 
роди,  предмети;  уособлення.  2.  У  багатьох  релігі¬ 
ях  -  уявлення  бога  в  образі  людини. 

АНТРОПОМОРФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  антропомор¬ 
фізм. 

АНТРОПОМОРФНИЙ,  -а,  -е,  зоол.  Людиноподібний. 

АНТРОПОМОРФОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  антропології, 
який  вивчає  закономірності  мінливості  організму 
людини,  а  також  варіації  окремих  його  частин. 

АНТРОПОніМ,  -а.  у.  Власна  назва  людини. 

АНТРОПОНІМІКА,  -и,  ж.  Галузь  ономастики,  що  вив¬ 
чає  власні  назви  людей. 

АНТРОПОНІМІЯ,  -І,  ж.  Сукупність  власних  назв  лю¬ 
дей. 

АНТРОПОнОзи,  -ів,  мв.  Інфекційні  хвороби,  на  які 
хворіє  лише  людина. 

АНТРОПОПАТИЗМ,  -у,  у.  Надання  предметам  і  яви¬ 
щам  реального  або  вигаданого  світу  властивостей 
психіки  людини. 

АНТРОПОПЛАСТИКА,  -и,  ж.  Різьблення  людських  фі¬ 
гур. 

АНТРОПОПУНКЦІЯ,  -ї,  ж.  Прокол  печери  соскоподіб¬ 
ного  відростка  з  діагностичною  чи  лікувальною 
метою. 

АНТРОПОСКОПІЯ,  -ї,  ж.  Описова  методика  вивчення 
розмірів  та  форм  людського  тіла. 

АНТРОПОСбФ,  -а,  у.  Прибічник  антропософії. 

АНТРОПОСОФІЯ,  -І,  ж.  Релігійно-містичне  вчення 
про  людину,  згідно  з  яким  вона,  розвиваючи  при¬ 
ховані  в  ній  божественні  здібності,  може  досягти 
духовного  панування  над  природою. 

АНТРОПОСбФСЬКИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  антропософії. 

АНТРОПОСОЦІОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Вчення,  різновид  расизму. 

АНТРОПОСФЕРА,  -и,  ж.  Складова  соціосфери,  яка 
охоплює  людство  як  сукупність  індивідів. 

АНТРОПОТОМІЯ,  -І,  ж.  Наука  про  будову  органів, 
систем  і  організму  людини  в  цілому;  анатомія. 

АНТРОПОФАГ,  -а,  у.  Те  саме,  що  людожбр. 

АНТРОПОФАГІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  людожбрство. 

АНТРОПОФІл,  -а,  у.  Людинолюб. 

АНТРОПОФІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  надає  перевагу 
людині  в  порівнянні  з  тваринами  (кровососні  чле¬ 
нистоногі). 

АНТРОПОфОб,  -а,  у.  Той,  хто  страждає  на  антропо¬ 
фобію. 

АНТРОПОФОБІЯ,  -ї,  ж.  Хворобливий  психічний 
стан,  що  характеризується  страхом  перед  людь¬ 
ми,  особливо  незнайомими. 

АНТРОПОХбР,  -а,  у.  Рослини,  що  поширюються  за 
допомогою  антропохорії. 

АНТРОПОХОРІЯ,  -ї,  ж.  Ненавмисне  поширення  рос¬ 
лин  людиною  (за  різних  перевезень  і  т.  ін.). 

АНТРОПОХОРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  антропохорії. 

АНТРОПОЦЕНТРИЗМ,  -у,  у.  Релігійно- ідеалістичний 


АНШЛАГ 

погляд,  за  яким  людина  є  центром  і  найвищою 
метою  Всесвіту. 

АНТРОПОЦЕНТРИЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  антропоцент¬ 
ризму.  //  Прикм.  до  антропоцентризм. 

АНТРОСКбП,  -а,  ч.  Ендоскоп  для  огляду  та  біопсії 
стінок  верхньощелепної  придаткової  пазухи  носа. 

АНТРОСКОПІЯ,  *ї,  ж.  Ендоскопія  верхньощелепної 
пазухи  з  допомогою  антроскопа. 

АНТРОТОМІЯ,  *ї,  ж.  Хірургічна  операція  розтину 
печери  соскоподібного  відростка. 

АнтРУМ,  -а,  ч.  Найбільша  повітряна  клітка  соско¬ 
подібного  відростка. 

АНТРУМЕКТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічна  операція  повного 
видалення  соскоподібного  відростка. 

АНТРУМОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Рентгенографія  печери  сос¬ 
коподібного  відростка  після  заповнення  її  контра¬ 
стною  речовиною. 

АНТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  4нти. 

АНТУРАЖ.  *у,  у.,  заст.  Навколишні  умови,  обстано¬ 
вка;  середовище,  оточення. 

АНТЬб,  вевідм. у  ж. у  мат.  Ціла  частина  дійсного  чи* 
сла. 

АНУ,  розм.  1.  ваг.  Виражає  спонукання  до  дії. 
2.  виг.  Уживається  перед  знахідним  відмінком 
особових  займенників  2  і  3  ос.  з  відтінком  прису¬ 
дковості  в  значенні,  близькому  до  геть.  3.  част. 
Уживається  на  початку  речення,  яке  виражає  су¬ 
мнів,  припущення,  здогад  про  що-небудь  небажа¬ 
не;  виступає  в  значеннях,  близьких  до  словоспо¬ 
лучень:  а  що  як,  а  коли. 

АНУБІС,  *а,  ч.  У  давньоєгипетській  релігії  спершу 
бог  смерті,  потім  бог  -  покровитель  потойбічного 
світу,  який  супроводив  душі  померлих. 

АНУЗбЛ,  -у,  ч.  Лікарський  засіб,  що  його  застосо¬ 
вують  як  спазмолітичний,  болезаспокійливий  за¬ 
сіб  при  геморої  та  тріщинах  заднього  проходу. 

АНУЇТЕНТ,  -а,  ч.  Фізична  особа,  якій  виплачують 
довічну  щорічну  ренту  (пенсію);  рантьє. 

АНУЇТЕТ,  -у,  ч.  1.  Вид  державної  позики,  з  якої 
кредитор  періодично  одержує  певний  дохід  (рен¬ 
ту).  2.  Пенсія,  що  її  сплачують  ануїтентам. 

АНУІтУт,  -у,  ч.  1.  Фінансова  рента,  що  являє  собою 
рівновеликі  грошові  виплати  чи  надходження, 
які  здійснюються  через  однакові  проміжки  часу. 
2.  Один  з  видів  строкової  державної  позики,  за 
якою  щорічно  виплачують  проценти  і  погашають 
частину  суми. 

АНУЛОПЛАСТИКА,  -и,  ж.  Оперативне  зменшення  фі¬ 
брозного  кільця  клапана  серця  шляхом  його  гоф¬ 
рування  хірургічними  швами. 

АНУЛЬбВАНИИ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
анулювати.  //  анульбвано,  безос.  присуди,  сл. 

АНУЛЬбвний,  -а,  -е.  Якого  можна  анулювати. 

АНУЛЬбВУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
анулюватися. 

АНУЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  анулювати;  скасу¬ 
вання.  **  Анулювання  збвнішнього  ббргу  -  повна 
або  часткова  відмова  держави-позичальника  від 
сплачування  платежів  із  зовнішніх  позик. 

АНУЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.  і  док. у  перех.  Ска¬ 
совувати,  визнавати  що-небудь  недійсним. 

АНУЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  Пас.  до  анулювати. 

АНУЛЮЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  ану¬ 
лювати. 

АНУЛЙРНИЙ,  -а,  -е.  Кільцеподібний;  такий,  що  сто¬ 
сується  кільця. 

АНУлАціЯ,  -ї,  ж. у  фів.  Визнання  недійсними  цін¬ 
них  паперів  у  разі  їх  втрати. 

АНУМО,  виг. у  розм.  Виражає  спонукання,  заохочен¬ 
ня  до  дії;  уживається  у  звертанні  до  кількох  осіб. 

АНУРбЗ,  -у,  ч.у  мед.  Те  саме,  що  анурія. 

АНУрЄзний,  -а,  -е.  Прикм.  до  анурез. 

АНУРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  анурії. 

АНУРІЯ,  -ї,  ж.  Припинення  утворення  сечі  в  нирках 
або  припинення  надходження  її  до  сечового  міхура. 

АнУС,  -а,  ч.  Анальний  отвір. 

АНУСВАра,  -и,  ж.  Носовий  призвук  у  кінці  голос¬ 
ного  звука. 

АНУТЕ,  виг. у  розм.  Виражає  спонукання,  заохочення 
до  дії;  вживається  при  звертанні  до  кількох  осіб. 

АНфАс,  присл.  Обличчям  до  того,  хто  дивиться. 

АНФЕЛЬЦІЯ,  -ї,  ж.  Рід  багаторічних  морських  чер¬ 
воних  водоростей. 

АНФІЛАДА,  -и,  ж.  Ряд  прямолінійно  розташованих 
суміжних  кімнат,  з'єднаних  дверима  або  відкри¬ 
тими  арками,  що  розміщені  по  одній  осі. 

АНФЛЕРАЖ,  -у,  V.  Спосіб  добування  з  квіток  запаш¬ 
них  речовин  методом  поглинання  їх  тваринними 
жирами. 

АНХІТЕРІЙ,  -я,  V.  Рід  вимерлих  ссавців  родини  коней. 

АНЦЙБОЛ,  -а,  ч.уДІал.у  лайл.  Те  саме,  що  анцйболот. 

АНЦЙБОЛОТ,  -а,  ч.у  діал.%  лайл.  Болотний  чорт. 

АНЦЙБОЛОТНИК,  -а,  V.,  діал.%  лайл.  Те  саме,  що  ан¬ 
цйболот. 

АНЦЙБОР,  -а,  V.  Те  саме,  що  анцйболот. 

анЦйхрист  див.  антйхрист. 

АНЧАр,  -а,  ч.  Дерево  або  чагарник  родини  шовко¬ 
вицевих,  що  містить  отруйні  алкалоїди. 

АНЧбУС,  -а,  ч.  Дрібна  морська  риба  з  родини,  поді¬ 
бної  до  оселедців;  хамса. 

Анчбусний,  -а,  -е.  Прикм.  до  анчбус. 

АНЧйУСОВИй,  -а,  -е.  Те  саме,  що  анчбусний. 

АНШІ,  вевідм.  у  ч.  Казахський  народний  професій¬ 
ний  музикант-співець;  виступає  як  виконавець- 
співець,  акомпануючи  собі  на  домбрі. 

АНШЛАГ,  -у,  ч.  1.  Стан,  коли  всі  квитки  на  виста¬ 
ву,  концерт  і  т.  ін.  продано,  а  також  оголошення 
про  це  в  касі  театру,  цирку  і  т.  ін.  2.  Природоохо¬ 
ронний  знак,  на  якому  зазначено  відтворювальну 
ділянку,  заказник,  мисливське  господарство,  на- 

35 


Аншліф 

писані  заклики  до  коректної  поведінки  в  природі 
(заборону  полювання,  збирання  яєць  птахів,  гри* 
бів  тощо). 

Аншліф,  -а,  у.  Препарат  мінералу  чи  гірської  поро¬ 
ди  з  однією  відшліфюваною  поверхнею,  виготовле¬ 
ний  для  дослідження  під  мікроскопом  у  відбито¬ 
му  світлі. 

АНШЛЮС,  -у,  ч.  Політика  загарбання  Австрії  Німе¬ 
ччиною,  що  проводилася  після  першої  світової  ві¬ 
йни. 

АНШПУГ,  -а,  ч.  1.  Шарнірно- важільний  лом  для  пе¬ 
ресування  вручну  окремих  залізничних  вагонів. 
2.  Важіль  для  підіймання  або  пересування  ванта¬ 
жів  на  кораблі.  3.  Дерев'яний  кіл,  що  утримує 
палі  в  потрібному  положенні  при  забиванні  їх  ко¬ 
пром. 

АНЬЮМ,  -у,  ч.  Захворювання  людини,  при  якому 
спостерігається  спонтанна  ампутація  пальців. 

А  ОН  ІДИ,  -нід,  ми.,  міф.  Наймення  муз,  яке  похо¬ 
дить  від  назви  частини  Беотії,  де  був  центр  куль¬ 
ту  муз. 

АОРИСТ,  -а,  у.,  лінгв.  Одна  з  форм  минулого  часу 
дієслова  в  деяких  мовах,  що  виражала  єдину,  не- 
розчленовану  дію,  яка  відбувалася  цілком  у  ми¬ 
нулому. 

АбРСИ,  -ів,  ми.  Сарматські  скотарські  племена. 
АбРТА,  *и,  т.  Головна  артерія,  що  через  свої  відга¬ 
луження  постачає  артеріальну  кров  у  всі  органи 
тіла. 

АОРТАЛГІЯ,  *1,  ж.  Больовий  синдром,  в  основі  якого 
лежать  значні  морфологічні  зміни  адвентиції  аорти. 
АОРТАЛЬНИЙ,  -а,  *е.  Такий,  що  стосується  аорти. 
АОРТЕКТОМ(Я,  *ї,  ж.  Повне  видалення  аорти. 

АОРТЙТ,  -у,  ч.  Запалення  стінок  аорти. 

АбРТний,  -а,  -е.  Прикм.  до  абрта. 

АбРТНИЦЯ,  -і,  ж .,  діал.  Запалення  аорти. 

Абртовий,  -а,  -е.  Те  саме,  що  абртний. 

АОРТОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Рентгенологічне  дослідження 
аорти  та  її  галузок  після  заповнення  просвіту  ко¬ 
нтрастною  речовиною. 

АОРТОЕКТАЗІЯ,  -І,  ж.  Розширення  просвіту  аорти. 
АОРТОПТбЗ,  -у,  ч.  Опущення  аорти. 

АОРТОТОМІЯ,  *ї,  ж.  Хірургічний  розтин  аорти. 
АПАНАЖ,  -у,  ч.  Земельне  володіння,  що  його  надава¬ 
ли  у  Франції  та  деяких  інших  європейських  мона¬ 
рхіях  некоронованим  членам  королівської  сім'ї. 
АПАНТРОПІЯ,  -ї,  ж.  Антипатія,  огида  до  будь-якої 
спільноти  або  зібрання  людей. 

АПАРАТ,  ч.  1.  род.  -а.  Прилад,  пристрій  для  вико¬ 
нання  якої-небудь  роботи.  **  Факсимільний  апа¬ 
рат  -  пристрій,  який  перетворює  зображеная  до* 
кументальних  копій  даних  у  сигнали  для  переси¬ 
лання  їх  крізь  систему  телефонного  зв'язку,  дуп¬ 
лексний  факсимільний  апарат  -  факсимільний 
апарат,  що  здійснює  одночасний  прийом  та  пере¬ 
дачу  інформації  у  вигляді  нерухомих  зображень. 
2.  род.  -у.  Установа  або  сукупність  установ,  що 
обслуговують  яку-небудь  ділянку  державного  уп¬ 
равління  чи  господарства.  //  Сукупність  праців¬ 
ників  такої  установи;  штат.  3.  род.  -у,  фізіол.  Су¬ 
купність  органів,  які  виконують  певні  функції  в 
організмі.  **  Вестибулярний  апарбт,  анат.  -  ор¬ 
ган  у  хребетних  тварин  і  людини,  який  є  части¬ 
ною  внутрішнього  вуха  та  служить  для  координа¬ 
ції  рухів  і  збереження  рівноваги. 
апарАтик,  -а,  ч.  Зменш,  до  апарбт  1. 

АПАРАТИ  РЕбЗ,  -у,  ч.  Вроджена  відсутність  при  щи¬ 
топодібних  залоз;  спостерігається  тетанія,  ураже¬ 
ння  шкіри,  розвиток  катаракти,  зниження  вмісту 
кальцію  в  крові. 

АПАРАТНА,  -ої,  ж.  Службове  приміщення,  в  якому 
знаходиться  апаратура  для  обслуговування  чо¬ 
гось. 

АПАРАТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  апарат  1,  2.  У  знач, 
ім.  апарбтна,  -ної,  ж.  Приміщення,  де  знаходять¬ 
ся  апарати  (у  1  знач.). 

АПАРАТНИК,  -а,  ч.  Робітник,  що  стежить  за  робо¬ 
тою  апаратів  (у  1  знач.). 

АПАРАТНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  апаратник. 

АПАРАТУРА,  *и,  ж. у  збірн.  1.  Сукупність  апаратів  (у 
1  знач.).  //  Обладнання  заводу,  цеху,  лабораторії 
і  т.  ін.  2.  Комплект  підсилювачів,  мікрофонів  та 
гучномовців  для  концертної  діяльності  музичних 
ансамблів,  оркестрів  тощо. 

АПАРАТУРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  апаратура. 
АПАРЕЛЬ,  -і,  ж.  Пологий  спуск  або  насип  (платфор¬ 
ма)  для  в’їзду  (виїзду)  автомобілів. 

АПАРЕУНІЯ,  -ї,  ж.  Нездатність  до  статевого  акту. 
АПАРСЕРІЯ,  -ї,  ж.  Вид  здольної  оренди,  що  зберігся 
в  Іспанії  та  країнах  Латинської  Америки. 

АпАрт,  -у,  V.  Сценічні  монологи  або  репліки,  що 
вимовляються  "в  бік”  публіки,  для  неї,  і,  за  заду- 
мкою  автора,  "нечутні"  партнерам  на  сцені. 
АПАРТАМЕНТИ,  -ів,  мн.  ( одв .  апартамент,  -у,  у.), 
заст.  Великі  розкішні  кімнати;  розкішна  квартира. 
АПАРТЕЇД,  -у,  у.  Форма  расової  дискримінації  -  по¬ 
збавлення  та  обмеження  політичних,  соціально- 
економічних  і  громадянських  прав  якої-небудь 
групи  населення. 

АПАСІОНАТА,  -и,  ж.  Музичний  твір  пристрасного, 
натхненного  характеру. 

АПАСІОНАТО,  везм.  і  вевідм. ,  с.  Пристрасний,  натх¬ 
ненний  характер  виконання  музичного  твору  або 
його  частини. 

АПАТА,  -и,  ж.  У  грецькій  міфології  -  дочка  ночі, 
уособлення  облуди. 

АПАТЙТ,  -у,  у.  Мінерал,  що  використовується  для 
виробництва  фосфатних  добрив. 

АПАТИТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  апатйт.  Апатитове 
родовище.  //  Який  містить  апатит.  Апатитові  ко - 

36 


н  це  втрати. 

АПАТИТбЗ,  -у,  у.,  мед.  Пневмоконіоз,  обумовлений 
впливом  апатитового  пилу. 

АПАТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  перебуває  в  стані  апатії; 
схильний  до  апатії;  байдужий,  млявий.  //  Який 
виражає  апатію.  **  Апатйчмий  синдрбм  -  психіч¬ 
ний  розлад,  при  якому  виникає  повна  душевна 
спустошеність,  психічна  та  фізична  адинамія. 
АПАТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  апатйчний. 
АПАТИЧНО.  Присл.  до  апатйчний. 

АПАТІЯ,  -ї,  ж.  Стан  байдужості,  млявості. 
АПАТОГЕнний,  -а,  -е.  Нехвороботворний. 

АПАТОЗАвр,  -а,  у.  Рід  вимерлих  велетенських  пла¬ 
зунів  ряду  ящіротазових  динозаврів. 

АПАТРИДИ,  -ів,  дгя.  (одв.  апатрйд,  -а,  у.).  Особи, 
що  не  мають  громадянства  жодної  держави;  апо¬ 
ліди. 

АПАТУР1Ї,  -ій,  мв.  Свята  на  честь  бога  Аполлона, 
всановлені  у  Стародавніх  Афінах. 

АПАчі,  -ів,  мв.  Плем'я  північно-американських  ін¬ 
діанців. 

АПАШ,  -а,  у.  1.  У  Франції  -  людина,  що  належить 
до  декласованих  елементів  суспільства;  хуліган, 
злодій.  2.  Чоловіча  сорочка  з  відкритим  коміром. 
АПВЕЛІНГ,  -у,  у.  Вертикальне  переміщення  глибин¬ 
них  вод  у  верхні  шари  океану. 

АЛЕЙРОН,  -а,  у.  Термін  для  позначення  безконеч¬ 
ного  у  просторі  та  часі,  без*  я  кісного  матеріально¬ 
го  первоначала,  що  перебуває  у  вічному  русі. 
АПЕЙРОФбБіЯ,  -ї,  ж.  Нав'язлива  боязнь  нескінчен¬ 
ності. 

АПЕКС,  -а,  У.  Точка  небесної  сфери  (сузір'я  Геркуле¬ 
са),  в  напрямі  до  якої  рухається  Сонячна  система. 
АПЕКС  КАРДІОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Графічна  реєстрація  ко¬ 
ливань  грудної  стінки,  які  спричинені  скорочен¬ 
нями  серця. 

АПЕКСОГРАМА,  -и,  ж.  Графічний  запис  коливання 
стінки  грудної  клітки  в  ділянці  верхівкового  по¬ 
штовху  серця. 

АПЕКСОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Метод  дослідження  серцевої 
діяльності  за  допомогою  апексограм. 

АПЕЛЛА,  -и,  ж.  Народне  зібрання  у  давньогрецькій 
Спарті. 

АПЕЛЬ,  -я,  у.  1.  заст.  Кавалерійський  сигнал  до 
збору.  2.  У  фехтуванні  -  удар  правою  витягнутою 
ногою  по  землі,  що  означає  початок  атаки. 
АПЕЛЬСЙН,  -а,  у.  1.  Вічнозелене  плодове  цитрусове 
дерево,  яке  росте  на  півдні.  2.  Запашний,  сокови¬ 
тий  плід  цього  дерева  жовтогарячого  кольору;  по¬ 
маранч. 

АПЕЛЬСЙНКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  апельсйн  2. 
АПЕЛЬСЙННИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  апельсйновий. 
АПЕЛЬСЙНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  апельсйн. 
АПЕЛЬСЙНЧИК,  -а,  у.  Зменш,  до  апельсйн. 
АПЕЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  апелювати. 
АПЕЛЮВАТИ,  *юю,  -юєш,  ведок.  і  док.  1.  юр.  Оскар¬ 
жувати  яку-небудь  ухвалу,  постанову  нижчої  інс¬ 
танції  перед  вищою,  подавати  апеляцію.  2.  перев. 
Звертатися  до  кого-,  чого-небудь  за  підтримкою, 
порадою;  посилатися  на  чий-небудь  авторитет. 
АПЕЛЯНТ,  -а,  у.  Сторона  у  судовому  процесі,  яка 
подає  апеляційну  скаргу. 

АПЕЛЯТЙВ,  -а,  у.,  лінгв.,  літ.  Загальна  назва. 
АПЕЛЯТИВАЦІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  деонімізйція. 
АПЕЛЯЦІЙНИЙ,  -а,  *е,  юр.  Прикм.  до  апеляція  1. 
**  Апеляційний  суд:  в  деяких  державах  -  судовий 
орган  з  перегляду  справ,  рішенння  та  вироки  з 
яких  ще  не  мають  законної  сили. 

АПЕЛЯЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  юр.  Оскарження  ухвали,  поста¬ 
нови  нижчої  інстанції  (звичайно  судової)  перед 
вищою.  2.  Звернення  до  кого*,  чого-небудь  за  під¬ 
тримкою,  порадою. 

АПЕНДЕКТОМІЯ,  -ї,  ж. ,  мед.  Видалення  апендикса. 
АПЕНДИКОПАТІЯ,  -ї,  ж.  Захворювання  червоподібно¬ 
го  відростка  взагалі. 

АПЕНДИКОСТОМІЯ,  -ї,  ж.  Оперативне  створення  зов¬ 
нішньої  нориці  червоподібного  відростка. 
АПЕНДИКС,  -а,  у.  1.  ават.  Червоподібний  відросток 
сліпої  кишки  людини  та  деяких  тварин.  2.  Дода¬ 
ток  до  підручника,  словника  тощо. 

АПЕНДИКУЛЯРІЇ,  -їв,  мв.  Клас  хордових  тварин. 
АПЕНДИКУЛЯРНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  апе¬ 
ндикса. 

АПЕНДИЦЙТ,  -у,  у.,  мед.  Запалення  апендикса. 
АПЕПСІЯ,  -ї,  ж.  Стан,  при  якому  шлунок  не  виді¬ 
ляє  пепсинів. 

АПЕРИТЙВ,  -у,  у.  Слабкий  алкогольний  напій,  що 
збуджує  апетит. 

АПЕРЮДЙЧНИЙ,  -а,  *е.  Неперіодичний. 
АПЕРЮДЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
неперіодйчний. 

АПЕРКбТ,  -у,  у.  У  боксі  -  удар  знизу  в  тулуб  чи  пі¬ 
дборіддя. 

АПЕРСОНАЛізАціЯ,  *ї,  ж.  Психотичне  марення,  в 
якому  хтось  ототожнює  себе  з  кимось  іншим. 
АПЕРТИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Спосіб  консервування  м'яса  й 
овочів,  що  полягає  в  тривалому  нагріванні  в  кип¬ 
лячій  воді  в  герметично  закритих  скляних  посу¬ 
динах  після  того,  як  звідти  викачано  повітря. 
АПЕРТОМЕТР,  -а,  у.  Прилад  для  вимірювання  чис¬ 
лової  апертури  оптичної  системи. 

АПЕРТУРА,  -Ну  ж.  1.  Отвір.  2.  спец.  Отвір  у  носії  да¬ 
них;  отвір  у  диафрагмі  фотооб'єктива.  3.  Набір 
знаків,  який  утворює  маску  для  виділення  необ¬ 
хідних  символів  у  рядку,  що  аналізується. 
АПЕРТУРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  апертура. 
АПЕРЦЕПЦІЯ,  -ї,  ж.  Усвідомлене  сприйняття,  яке 
виникає  на  основі  попереднього  досвіду  та  знань. 
АПЕСтАт,  -у,  у.,  фізіол.  Термін,  що  його  іноді  ви¬ 
користовують  д.дя  позначення  ділянки  (або  діля¬ 


нок)  в  гіпоталамусі. 

АПЕТЙТ,  -у,  у.  1.  тільки  одв.  Бажання  їсти,  охота 
до  їди.  2.  перев.  мв.,  перев.  Прагнення  до  чого- 
небудь. 

АПЕТЙТЕЦЬ,  -тця,  у.  Зменш,  до  апетйт. 

АПЕТЙТИК,  -а,  у.  Зменш,  до  апетйт. 

АПЕТИТНЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Зменш. -пестл.  до  апетйтний. 
АПЕТИТНИЙ,  -а,  -е.  Який  збуджує  апетит;  смачний. 
АПЕТЙТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  апетйтний. 
апетйтно.  Присл.  до  апетйтний. 

АПІЗАРТРОН,  -у,  у.  Лікарський  засіб  з  болезаспокі¬ 
йливою  та  протизапальною  дією. 

АП1КАЕКТОМІЯ,  -ї,  ж.  Оперативне  видалення  кореня 
зуба  при  періапікальних  змінах. 

АПІКАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  анат.  Звернений  угору,  вер¬ 
хівковий.  2.  Передньоязичний.  Апікальні  приго¬ 
лосні. 

АПіКбЛіЗ,  -у,  у.  Оперативне  звільнення  верхівки 
легені  від  зрощень. 

АП1КОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне  видалення  верхівки 
кореня  зуба. 

АПілАк,  -у,  у.  Біогенний  лікарський  препарат,  що 
виготовляється  з  маточного  молочка  бджіл. 
АПІНЕАЛІЗМ,  -у,  у.  Відсутність  шишкоподібної  залози. 
АПІОСОМбЗ,  -у,  у.  Інвазійна  хвороба,  що  уражає 
зябра  і  шкіру  молодих  риб  у  прісних  водоймах. 
АПІРЕКСІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  гарячки,  безгарячко- 
вий  період  між  нападами  гарячки. 

АПІРЕТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Безгарячковий,  афебрильний, 
без  підвищення  температури. 

АПіРОГЕнний,  -а,  -е:  **  Апірогбнна  воді  -  вода,  яка 
не  містить  речовин,  що  викликають  при  введенні 
в  організм  підвищення  температури  та  інші  неба¬ 
жані  реакції. 

АпіС,  -а,  у.  Священний  бик  у  Стародавньому  Єгипті, 
якого  шанували  як  земне  втілення  бога  Осіріса. 
АПІТЕРАПІЯ,  *ї,  ж.  Лікування  бджолиною  отрутою 
та  іншими  продуктами  бджільництва. 
АЛіТУТТАРИЗМ,  -у,  у.  Захворювання,  зумовлене  пов¬ 
ним  випадінням  тропних  функцій  гіпофізу. 
АПіфОбіЯ,  -ї,  ж.  Боязнь  бджіл  і  ос. 

АПІЦЙТ,  -у,  у.  Запалення  верхівки  легень. 

АПЛАЗІЯ,  -ї,  ж.  Природжене  недорозвинення  органа 
або  повна  його  відсутність. 

АПЛАНАТ,  -а,  у.  Об'єктив,  в  якому  виправлено  сфе¬ 
ричну  і  хроматичну  аберації. 

АПЛАНАТЙЗМ,  -у,  у.  Відсутність  сферичної  і  хрома¬ 
тичної  аберації. 

АПЛАНбМЕТР,  -а,  у.  Прилад  для  вимірювання  внут- 
рішньоочного  тиску. 

АПЛАСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  І.  Безструктурний.  2.  Такий, 
що  стосується  аплазії  або  характеризується  апла¬ 
зією. 

АПЛАЦЕНТАРНІ,  -их,  ім.  Ссавці  (клоачні  та  сумчас¬ 
ті),  у  яких  при  розвитку  зародків  не  утворюється 
плацента. 

АПЛІКАТА,  -и,  ж.,  мат.  Одна  з  декартових  коорди¬ 
нат  точки  у  просторі;  вісь  2. 

АПЛІКАТИВНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  апліката. 
АПЛІКАТОР,  -а,  у.  Пристрій  для  лікування  деяких 
захворювань  за  допомогою  накладення  його  на 
вражені  ділянки  тіла  або  больові  точки. 
АПЛІКАТУРА,  -и,  ж.,  муз.  1.  Спосіб  розташування  та 
порядок  чергування  пальців  під  час  гри  на  музич¬ 
них  інструментах.  2.  Система  позначення  цього 
способу  в  нотах. 

аплікатурний,  -а,  -е.  Прикм.  до  аплікатура. 
аплікаційний,  -а,- -є.  Прикм.  до  аплікація. 
АПЛІКАЦІЯ,  -ї,  ж.  і.  Виготовлення  орнаментів  чи 
яких-небудь  художніх  зображень  нашиванням 
або  наклеюванням  на  що-небудь  різнокольорових 
клаптиків  тканини,  паперу.  2.  Виріб,  створений 
таким  способом.  3.  Прикладення,  накладення  лі¬ 
ків;  застосовуються  рідкі  або  мазеподібні  препа¬ 
рати,  які  прикладаються  до  шкіри  з  лікувальною 
метою. 

АПЛІКЕ,  везм.  і  вевідм.,  с.  І.  Накладне  срібло. 
2.  Металеві  вироби,  вкриті  тонким  шаром  срібла. 
АПЛІТ,  -у,  у.  Магматична  жильна  гірська  порода. 
АПЛОДИСМЕНТИ,  -ів,  мв.  Те  саме,  що  бплески. 
АПЛОДУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  аплодувати. 
АПЛОДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Плескати  в  долоні 
на  знак  схвалення  або  вітання. 

АПЛбМБ,  -у,  у.  Самовпевненість  у  поведінці,  розмові. 
АПНЕВМАТбЗ,  -у,  у.  Безповітряність  легені  або  час¬ 
тини  и. 

АПНЕВМІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  легень  та 
недорозвинення  верхніх  дихальних  шляхів. 
АПНЕИЗИС,  -у,  у.  Тяжке  порушення  зовнішнього 
дихання  при  ушкодженні  дихального  центру. 
АПНбЕ,  вевідм.,  с.  Тимчасова  затримка  дихання, 
зумовлена  збідненням  крові  на  вуглекислий  газ. 
АПОАСТР,  -у,  у.  Найвіддаленіша  від  головної  зірки 
точка  орбіти  зірки-супутника,  що  обертається  на¬ 
вколо  неї. 

АПОГАМІЯ,  -ї,  ж.  Спосіб  нестатевого  розмноження 
деяких  вищих  рослин,  при  якому  зародок  розви¬ 
вається  без  запліднення  з  будь-якої  клітини  гаме¬ 
тофіта  або  спорофіта. 

АПОГАмний,  -а,  -е.  Стос,  до  апогамії. 

АПОГЕЙ,  -ю,  у.  1.  астр.  Найвіддаленіша  від  центра 
Землі  точка  орбіти  Місяця  або  штучного  супутни¬ 
ка  Землі.  2.  перев.  Найвищий  ступінь  чого-не¬ 
будь;  вершина,  розквіт. 

АПОГЕйний,  -а,  -е.  Прикм.  до  апогбй. 

АПбГРАФ,  -а,  у.  1.  Копія  оригіналу.  2.  Прилад  для 
копіювання  рисунків. 

АПОДЕЙКТИКА,  -и,  ж.  Поняття  давньогрецької  філо¬ 
софії  для  визначення  абсолютно  вірогідного  знання. 
АПОДЖ1АТУРА,  -и,  ж.,  муз.  Довгий  форшлаг,  одна  з 


музичних  прикрас. 

АПОДИзАціЯ,  -ї,  ж. ,  фіз.  Дія  над  оптичною  систе¬ 
мою,  що  призводить  до  зміни  розподілу  інтенсив¬ 
ності  в  дифракційному  зображенні  світної  точки. 
АПОДИКТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Достовірний,  той,  що  базує¬ 
ться  на  логічній  необхідності. 

АПОДИКТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  за  знач, 
аподиктичний. 

АПОДІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  нижніх  кінці¬ 
вок. 

АПОЗИЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  апозиції.  **  Апозицій- 
ний  ріст  -  ріст  структурних  утворень  тканин  лю¬ 
дини,  тварин  та  рослин  внаслідок  накладання  но¬ 
вих  шарів  на  сформовані  раніше. 

АПОЗЙЦІЯ,  -і,  ж.  1.  Додавання,  накладання,  наша¬ 
рування,  наростання.  2.  Зближення,  прилаштува¬ 
ння,  приєднування  двох  поверхонь.  3.  грам.  Те 
саме,  що  прй кладка  2. 

АПОІНДУКТОР,  -а,  ч.  Білок,  який  взаємодіє  з  ДНК 
для  включення  транскрипції  РНК-полІмеразою. 
АПОКАЛІПСИС,  -а,  ч.  Одна  з  книг  християнської  це¬ 
рковної  літератури  1  ст.  н.  е.,  у  якій  зібрано  про¬ 
роцтва  про  кінець  світу. 

апокаліпсйчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  апокаліпсис. 
Апокаліпсичні  картини  майбутнього. 

АПОКАМНбз,  -у,  ч.  Швидка  стомлюваність. 

АПбКОПА,  -и,  ж.  1.  Відкидання  одного  чи  кількох 
звуків  у  кінці  слова  (напр.,  ”мо“  замість  "може”). 
2.  Утворення  нових  слів  за  допомогою  скорочення. 
АПОКРЙННИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  апокрин¬ 
них  залоз.  **  Апокринні  зйлози  -  залози,  в  яких 
виділення  секрету  супроводжується  відокремлен¬ 
ням  частини  клітинної  протоплазми. 

АПйКРИФ,  -а,  ч.,  літ.  Стародавній  релігій  но- леген¬ 
дарний  твір,  зміст  якого  не  цілком  відповідав 
офіційному  віровченню  і  який  не  визнавався  свя¬ 
щенним  церквою. 

апокрифічний,  -а,  -е.  1.  літ.  Прикм.  до  апбкриф. 
2.  перен.,  книжн.  Вигаданий,  несправжній,  сум¬ 
нівний. 

АПОЛЕПСІЯ,  -ї,  ж.  Термін,  що  його  широко  викори¬ 
стовують  для  позначення  припинення  якої-небудь 
функції. 

АПОЛІДИ,  -ів,  мн.  Те  саме,  що  апатрйди. 

АПОЛітйЗМ.  -у.  ч.  Те  саме,  що  аполітйчність. 
АПОЛґГЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  стоїть  осторонь  суспіль¬ 
но-політичного  життя. 

АПОЛІТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Ухиляння  від  участі  в 
суспільно-політичному  житті. 

АПОЛЛІнАРії,  -ій,  мн.  Щорічні  ігри  на  честь  Апол- 
лона  у  Стародавньому  Римі. 

АПОЛЛбн,  -а,  у.  1.  У  давньогрецькій  і  давньорим¬ 
ській  міфології  -  бог  Сонця,  мудрості,  покрови¬ 
тель  мистецтв,  засновник  міст.  2.  перен.  Ідеал  чо¬ 
ловічої  краси.  3.  астр.  Одна  з  малих  планет  Соня¬ 
чної  системи.  4.  Денний  великий  метелик  родини 
парусникових. 

АПОЛбГ,  -а,  у.,  літ.  Невелике  алегоричне  оповідан¬ 
ня  з  життя  тварин,  зазвичай  повчального  харак¬ 
теру,  що  започаткувало  розвиток  байки. 

АПОЛОГЕТ,  -а,  у.  Захисник  кого-,  чого-небудь. 
АПОЛОГЕТИКА,  -и,  ж.  1.  Галузь  богослов’я,  що  за¬ 
хищає  догми  християнської  релігії.  2.  перен.  За¬ 
хист,  вихваляння  якого-небудь  учення,  суспіль¬ 
ного  ладу  і  т.  ін. 

АПОЛОГЕТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Пройнятий  апологетикою 
(у  2  знач.). 

апологічнии,  -а,  -е.  Прикм.  до  аполбгія. 

АПОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Усний  або  писемний  захист,  вих¬ 
валяння  кого-,  чого-небудь. 

АПОМІКСИС,  -у,  у.  1.  Різні  способи  нестатевого  роз¬ 
множення  тварин  і  рослин.  2.  Утворення  зародка 
у  вищих  рослин  без  запліднення  й  редукційного 
поділу. 

АПОМОРФІН,  -у,  у.  Лікарський  препарат;  блювот¬ 
ний  та  відхаркувальний  засіб. 

АЛОНЕВРбЗ,  -у,  у.  Сухожилок  широких  пластинча¬ 
стих  м'язів. 

АПОНЕВРОЗЙТ,  -у,  У.  Запалення  апоневрозу. 
АПОНЕВРОТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  апо¬ 
неврозу. 

АПОНЕВРОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічний  розтин  апонев- 
розу. 

АПОПАТОФбБіЯ,  -Г,  ж.  Нав’язлива  боязнь  вбира¬ 
лень. 

апоплексйчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  апоплексія. 
Апоплексичний  удар. 

АПОПЛЕКСІЯ,  -ї,  ж.  Тяжкий  хворобливий  стан,  вик¬ 
ликаний  крововиливом  у  мозок  або  закупоркою 
мозкових  судин. 

АЛОЛЛЕКТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  апоплексія. 
**  Апоплектйчна  будбва  тіла  -  низький  зріст, 
кряжисте,  кремезне  тіло  з  короткою  шиєю  і  роз- 
червонілим  обличчям. 

АПОРІЯ,  -ї,  ж.  Складна  чи  непереборна  проблема, 
пов’язана  з  виникненням  суперечності,  з  наявніс¬ 
тю  аргумента  проти  очевидного,  загальноприйня¬ 
того. 

АЛйРТ1,  -а,  у.  1.  Один  із  осінньо-зимових  сортів  яб¬ 
лунь.  2.  Великий  кисло-солодкий  плід  цього  дерева. 
АПбРТ2,  -а,  у.  (мн.  апбрти,  -ів),  фін.  Плата  за  акції 
у  вигляді  майна,  що  надходить  до  акціонерного 
товариства. 

АПйРТ4.  1.  виг.  Вигук,  яким  посилають  собаку  за 
здобиччю  чи  кинутою  для  тренування  паличкою 
тощо.  2.  у.  Предмет  або  пристосування  для  прив¬ 
чання  собаки  до  поноски. 

АПОСЕЛЕНІЙ,  -я,  у.  Найбільш  віддалена  від  Місяця 
точка  орбіти  її  штучного  супутника. 

АПОСИОПЕза,  -и,  лінгв.,  літ.  Умовчання  -  незавер¬ 


шене,  обірване  висловлення,  що  передає  емоцій¬ 
ний  стан  мовця. 

АПОСПОРІЯ,  -ї,  ж.  Спосіб  розмноження  деяких  ви¬ 
щих  рослин,  який  полягає  у  розвитку  гаметофіта 
з  вегетативних  клітин  спорофіта  без  спороутворе¬ 
ння. 

АПОСПйрОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  апоспорія. 

АПОСТАзіЯ,  -ї,  ж.  Відпадництво,  відступництво  від 
чого  або  кого-небудь;  віровідступництво. 

АПОСїАт,  -а,  у.  Відпадник,  відступник  від  чого- 
або  кого-небудь;  віровідступник. 

АПОСТЕРІОРІ,  присл філос.,  лог.  На  основі  досві¬ 
ду;  прот.  апріорі. 

АПОСТЕРІОРНИЙ,  -а,  -е,  філос.,  лог.  Який  випливає  з 
досвіду,  оснований  на  досвіді;  прот.  апріорний. 

АПОСТЕРІОРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  апосте- 
рібрний. 

АПОСТИЛЬ,  -ю,  у.  Спеціальний  штамп  апостиляцІЇ, 
що  засвідчує  дійсність  підписів,  статусу  осіб,  пе¬ 
чаток. 

АПОСТЙЛЬБ,  -а,  у.  Застаріла  одиниця  яскравості 
освітленої  поверхні:  1  асб  -  0,3183  кд/м2. 

АПОСТИЛЙЦІЯ,  -ї,  ж.  Найвищий  ступінь  засвідчен¬ 
ня  документів,  що  визнається  у  всіх  країнах,  які 
у  1961  р.  підписали  Гаазьку  конвенцію. 

АПОСТОЛ,  -а,  у.  1.  Згідно  з  євангельськими  перека¬ 
зами  -  кожний  із  дванадцяти  учнів  Христа,  яких 
він  послав  проповідувати  своє  вчення.  2.  чого,  пе - 
рев. ,  книжн.  Гарячий  послідовник  і  проповідник 
якого-небудь  учення,  ідеї  і  т.  Ін.  3.  мЦер ковна 
книга,  що  містить  "Діяння  апостолів"  та  їхні 
"Послання". 

АПОСТбЛІКИ,  -ів,  мн.  Християнська  секта  в  Північ¬ 
ній  Італії  в  13  -  на  початку  14  ст.,  що  проповіду¬ 
вала  відмову  від  майна. 

АПФСТОЛЬСТВО,  -а,  с.  Місія  і  діяння  апостола. 

АПОСТОЛЬСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  апбстол  1. 

АПОСТРОФ,  -а,  у.  Знак  у  вигляді  коми,  який  стави¬ 
ться  вгорі  після  приголосного  перед  йотованим 
для  позначення  твердої  вимови  приголосного,  а 
також  на  місці  пропущеного  голосного. 

АПОСТРОФА,  -и,  ж.  Стилістична  фігура:  звертання 
до  відсутньої  особи  як  до  присутньої,  до  мертвого 
як  до  живого. 

АПОТЕЦІЙ,  -я,  у.  Відкрите  плодове  тіло  ряду  сумча¬ 
стих  грибів  та  лишайників,  звичайно  блюдцеподі- 
бної  або  чашоподібної  форми. 

АПОТИМІЯ,  -ї,  ж.  Огида,  відраза. 

АПйТОМА,  -и,  ж.,  муз.  Хроматичний  напівтон;  різ¬ 
ниця  між  цілим  тоном  та  діатонічним  напівтоном 
-  лімою. 

АПОТРОПЕй,  -ю,  у.  Те  саме,  що  амулбт. 

АПОФЕГМА,  -и,  ж.  Стисле  дотепне  висловлювання. 

АЛОФЕГМАти,  -ів,  мн.  Старовинні  збірки  дотепних 
та  повчальних  висловів  або  розповідей. 

АПОФЕМА,  -и,  ж.,  мат.  Перпендикуляр,  опущений 
із  центра  правильного  багатокутника  на  будь-яку 
з  його  сторін. 

АПОФЕНІЯ,  -ї,  ж.  Початкова  стадія  розвитку  марен¬ 
ня  при  шизофренії. 

АПОФЕбЗ,  -у*  у.  1.  В  античних  греків  І  римлян  - 
культ  обожнювання  якої-небудь  видатної  особи. 

2.  Звеличування  якої-небудь  особи,  події,  явища. 

3.  театр.  Урочиста  сцена  в  кінці  спектаклю  або 
концерту,  в  якій  прославляється  народ,  герой,  по¬ 
дія  і  т.  ін. 

АПОФЕОЗНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  апофебз. 

АПОФЕРИТЙН,  -у,  у.  Білок,  який  зв’язує  залізо. 

АПОФЕРМЕНТ,  -у,  у.  Колоїдальна,  білкова  частина 
ферменту,  що  зумовлює  специфічність  його  дії. 

АПОФІЗ,  -у,  у.  1.  анат.  Кінцева  частина  трубчастих 
кісток;  відросток,  виступ  кістки.  2.  бот.  Виріст 
при  основі  коробочки  деяких  мохів;  ромбічна 
площинка  над  потовщеним  кінцем  сім'яної  луски 
соснової  шишки.  3.  геол.  Жилоподібне  відгалуже¬ 
ння  магматичного  тіла  в  сусідні  гірські  породи. 

АПОФІЗА,  -и,  ж.  Жилоподібне  відгалуження  від  ма¬ 
гматичного  тіла. 

АПОФіЗЕйліЗ,  -у,  у.  Відділення  апофізу  від  кістки 
по  лінії  апофізарного  хряща  при  відривному  пере¬ 
ломі. 

АЛОФІЗЙТ,  -у,  у.  Остеохондропатія  апофізів;  підгос- 
трозапальний  процес  апофізів. 

АПОФІЛІТ,  -у,  у.  Мінерал  підкласу  листових  силіка¬ 
тів. 

АПОФОНІя,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  абліут. 

АПОХРОМАТ,  -а,  у.  Об'єктив,  в  якому  виправлено 
хроматичну  аберацію  ще  більше,  ніж  в  ахроматі. 

АПОЦЕНТР,  -у,  у.  Точка  орбіти  небесного  тіла  або 
супутника,  найбільш  віддалена  від  центра  тіла, 
навколо  якого  здійснюється  обертання. 

АППЕЛЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Прищеплена  в  процесі  ви¬ 
ховання  властивість  мисливського  собаки  швидко 
реагувати  і  бігти  на  клич  господаря-мисливця. 

АППЕРЦЕПТйвний,  -а,  -е.  Прикм.  до  апперцепція. 

АППЕРЦЕПЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  апперцептйв- 
ний. 

АППЕРЦЕПЦІЯ,  -ї,  ж.  Зумовленість  сприйняття  лю¬ 
диною  тих  чи  інших  предметів  чи  явищ  об’єктив¬ 
ного  світу  її  попереднім  досвідом  та  її  психічним 
станом  у  момент  сприйняття. 

АППЕРЦИПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  і  не  ДОК. ,  перед. 
Сприймати  на  основі,  залежно  від  попереднього 
досвіду,  психічного  стану,  знань  і  т.  ін. 

АППОЗИЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до'аппозйція. 

АППОЗЙЦІЯ,  -ї,  ж.  Ріст  тканин  організму  або  кліти¬ 
нної  оболонки,  зумовлений  відкладанням  нових 
шарів  на  раніше  утворену  поверхню. 

АПРАКСІЯ,  -ї,  ж.  Часткова  або  повна  втрата  здатно¬ 
сті  виконувати  доцільні  звичні  дії  та  рухи,  що  ви- 


аптЕкарство 

никає  в  результаті  ураження  певних  ділянок  ко¬ 
ри  головного  мозку.  **  Акінетйчна  апраксія  -  фор¬ 
ма  апраксії,  яка  характеризується  нездатністю 
виконувати  довільні  рухи.  Амнестйчна  апраксія  - 
форма  апраксії,  яка  характеризується  нездатніс¬ 
тю  виконувати  послідовні  дії  за  чиїм-небудь  про¬ 
ханням.  ідеокінетйчна  апраксія  -  форма  апраксії, 
яка  характеризується  нездатністю  виконати  декі¬ 
лька  послідовних  рухів,  ідеомотбрна  апраксія  - 
форма  апраксії,  яка  характеризується  нездатніс¬ 
тю  правильно  виконати  окремий  складний  рух. 
Конструктйвна  апраксія  -  апраксія,  яка  характе¬ 
ризується  нездатністю  малювати  або  конструюва¬ 
ти  об’єкти  з  різних  елементів. 

АПРАКТОАГНбЗІЯ,  -ї,  ж.  Поєднання  апраксії  і  агнозії. 
АПРЕСЙН,  -у,  ч.  Лікарський  засіб,  що  його  застосо¬ 
вують  при  гіпертонічній  хворобі. 

АПРЕТ,  -у,  ч.  Речовина,  якою  обробляють  текстиль¬ 
ні  матеріали  для  надання  їм  жорсткості,  водовід¬ 
штовхувальних  властивостей  тощо. 

АПРЕТбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ап¬ 
ретувати. 

АПРЕТУВАльний,  -а,  -я.  Такий,  що  використовуєть¬ 
ся  для  апретування. 

АПРЕТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  апретувати. 
АПРЕТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  і  док.,  перед.,  тед. 
Здійснювати  остаточне  оброблення  тканини,  шкі¬ 
ри  тощо  спеціальними  речовинами. 

АПРЕТУРА,  -и,  ж.,  тед.  1.  Остаточне  обробляння 
тканини,  шкіри  тощо  спеціальними  речовинами. 
2.  Речовина,  що  використовується  для  такої  обро¬ 
бки;  лак  для  шкіри. 

АПРЕТУРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  апретура. 
АПРЕТУРНИК,  -а,  ч.  Робітник,  що  займається  апре¬ 
турою  (у  1  знач.). 

АПРЕТУРНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  апретурник. 

АПРЕТУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  апре¬ 
тувати. 

АПРЕЦіАЦІЯ,  -ї,  ж.,  фін.  Підвищення  валютного  курсу. 
АПРІОРІ,  присл.  1.  філос.,  лог.  Незалежно  від  дос¬ 
віду;  прот.  апостеріорі.  2.  перен.,  книжн.  Без 
перевірки,  наперед. 

АПРІОРНИЙ,  -а,  -е,  філос.,  лог.  Який  не  ґрунтується 
на  досвіді,  передує  йому;  прот.  апостеріорний. 
АПРІОРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  абстрактний. 
апріОрно.  Присл.  до  апрібрний. 

АПРОБАльниИ,  -а,  -е.  Такий,  що  отримав  підтрим¬ 
ку  або  санкцію  авторитетної  особи. 

АПРОбАта,  -и,  ж.,  зад.  Те  саме,  що  апробіція. 
АПРОБАТОР,  -а,  ч.  Той,  хто  робить  апробацію  (у  2 
знач.). 

АПРОБАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  апробації  (у  2 
знач.).  Апробаційні  ознаки. 

АПРОБАЦІЯ,  -Г,  ж.  1.  Перевірка  на  практиці,  в  реа¬ 
льних  умовах  теоретично  побудованих  методів. 
2.  Офіційне  схвалення,  затвердження  чого-небудь 
після  випробування,  перевірки.  З,  с.  г.  Визначен¬ 
ня  сортових  якостей  посівів  із  метою  вибору  кра¬ 
щого  з  них  для  насіння. 

АПРОБОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ап¬ 
робувати.  //  апроббвано,  безос.  прнсудк.  сл. 
АПРОБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  апробувати. 
АПРОБУВАТИ,  -ую.  -уєш,  недок.  і  док.,  перед. 
1.  книжн.  Давати  апробацію,  офіційно  схвалюва¬ 
ти,  затверджувати  що-небудь.  2.  с.  г.  Робити  ап¬ 
робацію  (у  2  знач.). 

АПРОЗЕКСІЯ,  -і,  ж.,  мед.  Зниження  здатності  фіксу¬ 
вати  і  спрямовувати  увагу. 

апроксимаційний,  -а,  -е.  Прикм.  до  апроксимація. 
АПРОКСИМАЦІЯ,  -ї,  ж.  Наближене  зображення  од¬ 
них  математичних  об’єктів  іншими. 
АПРОКСИМйВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
апроксимувДти. 

АПРОКСИМОВНИЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  апроксимувати. 
апроксимОвність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  апрок- 
симбвний. 

АПРОКСИМбВУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч. 
до  апроксимбвуватися. 

АПРОКСИМУвАльний,  -а,  -е.  Який  використовується 
для  апроксимування. 

апроксимувАння,  -я,  с.  Те  саме,  що  апроксимація. 
АПРОКСИМУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  Здійснювати 
апроксимацію. 

АПРОКСИМУВАТИСЯ,  -^ється,  недок.  Пас.  до  апрок- 
симувіти. 

АПРОКСИМУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
апроксимувати. 

АПРОПРІАЦІЯ,  -ї,  ж.  Привласнення,  заволодіння. 
АПРОФЕн,  -у,  ч.  Лікарський  засіб,  що  його  застосо¬ 
вують  при  виразковій  хворобі  шлунку,  холецис¬ 
титах,  спастичних  колітах  та  ін. 

АПРйШ,  -а,  ч.І.  Проміжок  між  буквами  (знаками)  і 
словами  в  друкарському  наборі.  2  мн.,  заст.  Зміє¬ 
подібні  і  зиґзаґоподібні  земляні  рови,  які  прокла¬ 
далися  для  безпечного  несподіваного  наближення 
до  стін  фортеці. 

АПСЙДА,  рідше  АБСЙДА,  -И,  Ж.,  ардіт.  Півкруглий 
(іноді  багатокутний)  виступ  у  стіні  античної  або 
церковної  будівлі. 

АПСЙДНИЙ,  АБСЙДНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  апсйда, 
абсйда. 

АПТЕКА,  -и,  ж.  Медично-санітарний  заклад,  в  яко¬ 
му  виготовляють  ліки  за  рецептами,  а  також  про¬ 
дають  готові  лікувальні  засоби  та  інші  медичні 
товари. 

АПТЕКАР,  -я,  4.  Працівник  аптеки,  який  приймає 
рецепти,  виготовляє  і  відпускає  ліки;  фармацевт. 
//  Власник  аптеки. 

АПТЕКАРКА,  -и.  Жін.  до  аптбкар. 

АПТЕКАРСТВО,  -а,  с.  Аптекарське  мистецтво,  апте- 

37 


АПТЕКАРСЬКИЙ 

карське  ремесло. 

аптекарський,  -а,  -е.  Прикм.  до  аптекар  і  аптека  1. 
АПТЕРИГбТИ,  -гот,  ми.  Нижчі  первиннобезкрилі 
комахи. 

АПТЕРібЗ,  -у,  у.  Затримка  або  повне  припинення 
росту  пір’я  у  молодняка  водоплавної  птиці. 
АПТЕріЯ,  -ї,  ж.  Ділянка  шкіри  птахів,  що  не  має 
пір’я. 

АПТЕЧКА,  -и,  ж.  1.  Зменш,  до  аптека  1.  2.  Комп¬ 
лект  засобів  для  подання  першої  медичної  допо¬ 
моги,  головним  чином  само-  та  взаємодопомоги. 
АПТЕЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аптбка  1.  //  Власт.  ап¬ 
теці.  Аптечний  запах. 

АПТ1АЛІЗМ,  -у,  ч.  Припинення  виділення  слини,  су¬ 
хість  у  роті. 

АП-Т1К,  -а,  ч.  Угода,  що  її  виконано  за  ціною,  яка 
перевищує  ціну  товару  у  попередній  угоді  в  пері¬ 
од  однієї  біржової  сесії. 

АПХЕРЦА,  -и,  ж.  Абхазький  2-струнний  смичковий 
музичний  інструмент. 

АПЧХИ  див.  ачхи. 

АР,  -а,  ч.  У  метричній  системі  -  міра  земельної 

площі,  що  дорівнює  100  м2. 

Ара,  арАра,  невідм, .,  ч.  Група  довгохвостих  папуг. 
АРАБЕСК,  -у,  ч.  Поза  в  класичному  балеті. 

АРАБЕСКА,  -и,  ж.  1.  Вид  орнаменту  з  геометричних 
фігур,  стилізованого  листя,  квітів  і  т.  ін.,  який 
поширився  в  Європі  під  впливом  арабського  мис¬ 
тецтва.  2.  муз.  Жанр  інструментальної  п’єси  ви¬ 
тонченого,  примхливого  характеру. 

АРАБЕСКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  араббска. 

АРАБИ,  -ів,  ми.  (оди.  арйб,  -а,  у.;  арібка,  -и,  ж.). 
Група  народів,  що  становить  основне  населення 
Передньої  Азії  та  Північної  Африки. 
арАбин,  -а,  у.,  діад.  Араб. 
арАбинка,  -и,  ж.»  діад.  Жін.  до  арЗбин. 

АРАБІЗМ,  -у,  у.,  ліигв.  Слово  або  вислів,  запозичені 
з  арабської  мови. 

АРАБІН,  -у,  у.  Різновид  рослинного  клею,  складова 
частина  аравійської  камеді  (гуміарабіку). 
АРАБІНбЗА,  -и,  ж.  Моносахарид,  що  входить  до 
складу  запасних  полісахаридів  рослин,  а  також 
камеді,  слизів. 

АРАБІСТ,  -а,  у.  Фахівець  у  галузі  арабської  культу¬ 
ри  (мови,  літератури  і  т.  ін.). 

АРАБІСТИКА,  -и,  ж.  Сукупність  дисциплін,  що  вивча¬ 
ють  арабську  культуру  (мову,  літературу  і  т.  ін.). 
АРАБІСТКА,  -и.  Жін.  до  арабіст. 
арАбка  див.  аріби. 

АРАБСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  арЗби.  **  Арабський 
кінь  (скакун)  -  одна  з  найкращих  порід  верхових 
коней. 

АРАвАки,  -ів,  ми.  Група  індіанських  племен  Півде¬ 
нної  Америки. 

АРАВІЄЦЬ,  -ійця,  у.  1.  Мешканець  Аравійського  пі¬ 
вострова.  2.  Громадянин  Саудівської  Аравїї. 
аравійка,  -и.  Жін.  до  аравіець. 

АРАВІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Аравії  і  аравійців. 
ара гОнець  див.  арагбнці. 

АРАГОНІТ,  -у,  у.  Мінерал  класу  карбонатів,  різно¬ 
вид  карбонату  кальцію. 
арагОнка  див.  арагбнці. 

АРАГбнці,  -ів,  ми.  (оди.  арагбнець,  -нця,  у.;  арагб- 
нка,  -и,  ж.).  Мешканці  провінції  Арагон  в  Іспанії. 
АРАГбНСЬКИЙ,  -а,  *е.  Прикм.  до  Арагон,  арагбнці. 
АРАк,  -у,  у.  Поширений  на  сході  міцний  спиртний 
напій,  що  виготовляється  із  соку  пальми,  рису, 
ячменю, _  пшениці  та  ін. 
арАковий,  -а,  -є.  Прикм.  до  арйк. 

АРАКчЕєвець,  -вця,  у.  Прибічник,  послідовник 
аракчеєвщини. 

АРАКЧЕЄВСЬКИЙ,  -а.  -е.  Прикм.  до  аракчбевщина. 
//  Власт.  аракчеєвщині. 

АРАКЧЕЄВЩИНА,  -и,  ж.  1.  Режим  необмеженого  по¬ 
ліцейського  деспотизму  і  грубої  сваволі  військо¬ 
виків,  запроваджений  на  початку  19  ст.  в  Росії 
графом  Аракчеевим.  2.  переи.  Стан,  коли  одна 
людина  або  група  людей  по-деспотичному,  самові¬ 
льно  розпоряджається  в  якій-небудь  ділянці  сус¬ 
пільного  життя. 

АРАліЄВИЙ,  -а,  -є.  1.  Прикм.  до  арілія.  2.  //  знач, 
ім.  аралієві,  -вих,  ми.  Родина  дводольних  рос¬ 
лин,  поширених  перев.  в  тропіках  і  субтропіках. 
АРАЛІЯ,  -ї,  ж.  Високий  колючий  чагарник  або  де¬ 
ревце  з  великим  листям  і  дрібними  квіточками, 
зібраними  у  волоті,  що  його  вирощують  перев.  як 
декоративну  рослину. 

АРАМА,  -и,  ж.  Пастушачий  журавель. 

АРАМЕЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  арамбйці. 
АРАМЕЙЦІ,  -ів,  ми.  (оди.  арамбець,  -бйця,  у.;  ара- 
мбйка,  -и,  ж.).  Семітська  народність,  попервах 
кочова,  яка  у  12  ст.  до  н.  е.  заснувала  кілька  дер¬ 
жав  у^ Сирії  та  Месопотамії. 

АРАНЕЙДЙЗМ,  -у,  у.  Дерматоз,  що  розвивається 
внаслідок  укусів  деяких  видів  павуків. 
АРАНЕОЛбПЯ,  -ї,  ж.  Розділ  арахнології,  шо  вивчає 
павуків. 

АРАНжАціЯ,  -ї,  ж.,  зах.  Те  саме,  що  аранжування. 
АРАНЖЕр,  -а,  у.,  зах.  Упорядник. 

АРАНЖбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
аранжувати. 

АРАНЖУВАЛЬНИК,  -а,  у.  Фахівець  із  аранжування. 
аранжувАльниця,  -і.  Жін.  до  аранжувальник. 
АРАНЖУВАННЯ,  -я,  ж.  1.  Перекладення  музичного 
твору  для  виконання  його  іншим  складом  інстру¬ 
ментів  (голосів).  2.  Обробка  мелодії  для  виконання 
на  музичному  інструменті  або  для  голосу  з  супро¬ 
водом.  3.  Полегшений  виклад  музичного  твору  для 
виконання  на  тому  самому  інструменті.  4.  В  естра¬ 
дній  музиці  -  гармонізація  та  інструментування 

38 


нової  або  добре  відомої  мелодії.  5.  У  джазі  -  спосіб 
закріплення  загального  задуму  ансамблевої  і  орке¬ 
стрової  інтерпретації  і  головний  носій  стильових 
якостей.  6.  Створення  композицій,  букетів  із  різ¬ 
них  кольорів,  рослин  як  внд  мистецтва. 

АРАНЖУВАТИ,  -£ю,  -£єш,  иедок.  і  док •.,  перех.  1.  При¬ 
стосовувати  музичний  твір,  написаний  для  певного 
складу  інструментів  (голосів),  до  виконання  іншим 
складом  інструментів  (голосів).  2.  Перетворювати, 
видозмінювати  з  якою-небудь  метою. 

АрАп,  -а,  у.,  заст.  Негр. 

АРАПКА,  -и.  Жін.  до  арбп. 

АрАпник,  -а,  ч.  Довгий  ремінний  канчук  для  мис¬ 
ливських  собак;  гарапник. 

АРАПСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  арбп. 

арАра  див.  бра. 

АрАт,  -а,  ч.  У  Монголії  -  селянин,  що  займається 
кочовим  тваринництвом. 

АрАтський,  -а,  -е.  Прикм.  до  арбт. 

АРАУКАРІЯ,  -ї,  ж.  Рід  хвойних  деревних  рослин. 
Поширені  у  Південній  Америці  й  Австралії. 

АРАХІДОНОВИЙ,  -а,  -е:  **  Арахідбнова  кислотб  -  не- 
насичена  жирна  кислота;  міститься  у  тваринних 
ліпідах. 

АРАХІС,  -у,  ч.  1.  Однорічна  трав’яниста  олійна  рос¬ 
лина  родини  бобових;  земляний  (китайський)  го¬ 
ріх.  2.  збірн.  Плоди  цієї  рослини;  земляні  (китай¬ 
ські)  горіхи. 

АРАХІСОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  арбхіс.  //  Вигот.  з 
арахісу. 

АРАХНА,  -и,  ж.  У  давньогрецькій  міфології  -  лідій¬ 
ська  дівчина,  вправна  в  тканні  й  гаптуванні,  що 
викликала  богиню  Афіну  на  змагання  у  ткацтві 
та  була  обернена  богинею  у  павука. 

АРАХНІДИ,  -ів,  ми.  Павукоподібні  тварини. 

АРАХНОДАКТЙЛІЯ,  -ї,  ж.  Спадкове  ураження  сполу¬ 
чної  тканини,  яке  в  основному  проявляється  ано¬ 
маліями  кісткової  системи. 

АРАХнбЗИ,  -ів,  ми.  Захворювання  тварин  та  люди¬ 
ни,  спричинені  павукоподібними  -  кліщами  та 
отруйними  павуками. 

АРАХНОЇдАльНИИ,  -а,  -є.  Павутинний;  такий,  що 
стосується  павутинної  оболонки. 

АРАХНОЇдЕНдОТЕЛІйМА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  менінгі- 
бма. 

АРАХНОЇДЙТ,  -у,  ч.  Запалення  павутинної  оболонки 
головного  або  спинного  мозку. 

АРАХНОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  зоології,  що  вивчає  па¬ 
вукоподібних. 

АРАХНОФбБІЯ,  -ї,  ж.  Нав’язлива  боязнь  павуків. 

АРАші,  -ів,  ми.,  діад.  Дишло  для  впрягання  волів 
у  двоколісну  гарбу. 

АРбА,  -й,  ж.  Те  саме,  що  гарбб. 

АРБАЛЕТ,  -а,  ч.  1.  Старовинна  зброя,  що  має  форму 
лука  для  метання  стріл,  каміння  і  т.  ін.;  самост¬ 
ріл.  2.  мисл.  Рушниця  для  полювання  під  водою. 

АРБАЛЕТНИК,  -а,  ч.  Воїн,  озброєний  арбалетом. 

АРБІТР,  -а,  у.  1.  Посередник,  суддя,  до  якого  звер¬ 
таються  для  розв’язання  суперечок,  що  не  підля¬ 
гають  судовому  розглядові;  третейський  суддя. 
2.  Програмно- технічний  пристрій,  що  вирішує  су¬ 
перечні  випадки.  **  Арбітр  в  обчйслювальній  си¬ 
стемі  -  апаратно- програмний  пристрій  розв’язу¬ 
вання  конфліктів,  що  виникають  в  обчислюваль¬ 
ній  системі  в  процесі  одночасного  звертання  двох 
чи  більше  програм  (систем,  пристроїв)  до  ресурсу. 

АРБІТРАЖ,  -у,  у.  1.  Спосіб  розв’язання  суперечок, 
конфліктів  між  юридичними  особами.  //  юр.  Ор¬ 
ган,  що  займається  розглядом  майнових  супере¬ 
чок  між  установами  та  підприємствами.  2.  фін. 
Одночасні  купівля  і  продаж  цінних  паперів,  ва¬ 
люти  і  т.  ін.  на  різних  ринках  з  метою  отримання 
прибутку  від  різниці  в  цінах,  валютних  курсах  і 
т.  ін.  **  Валютний  арбітрбж  -  купівля-продаж  чу¬ 
жоземної  валюти  з  наступною  зворотною  угодою 
для  отримання  прибутку  від  різниці  курсів  ва¬ 
лют.  Вексельний  арбітрбж  -  спекулятивні  опера¬ 
ції  щодо  купівлі-продажу  векселів  в  іноземній  ва¬ 
люті  для  отримання  курсової  різниці.  ВІдсбтко- 
вий  арбітрбж  -  угода,  що  поєднує  валютну  та  де¬ 
позитну  операції  для  регулювання  суб’єктами  гос¬ 
подарювання  валютної  структури  своїх  коротко¬ 
термінових  активів  та  пасивів,  конверсійний  ар¬ 
бітрбж  -  валютні  операції  для  отримання  прибут¬ 
ку  за  рахунок  багаторазового  обміну  валют.  Фон¬ 
довий  арбітрбж  -  біржова  операція,  що  передба¬ 
чає  купівлю  цінних  паперів  на  одному  ринку  і 
продаж  їх  на  іншому  для  отримання  прибутку  за 
рахунок  курсової  різниці. 

арбітражЕр  див.  арбітражйст. 

АРБІТР АЖЙСТ,  арбітражЕр,  -а,  ч.  Фірма  чи  кредит¬ 
но-фінансова  установа,  яка  здійснює  арбітражні 
операції  на  товарних,  валютних,  грошових  і  фон¬ 
дових  ринках. 

АРБІТРАЖНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  арбітрбжу.  **  Арбіт- 
рбжна  угбда  -  угода  сторін  про  передачу  в  арбіт¬ 
раж  усіх  чи  певних  суперечок,  які  виникли  або 
можуть  виникнути  між  ними  в  зв'язку  з  якими- 
небудь  правовідносинами.  Арбітрбжнии  комітет  - 
орган,  який  призначає  арбітрів  для  розв'язання 
суперечок  між  членами  біржі.  Арбітрбжний  суд  - 
незалежний  орган  у  вирішенні  всіх  суперечок,  що 
виникають  між  юридичними  особами.  Арбітрбж¬ 
ний  тунбль  -  різниця  між  цінами  фінансових  інс¬ 
трументів,  яка  дозволяє  здійснювати  арбітражні 
операції.  Арбітрбжний  управляючий  -  особа,  яку 
призначає  арбітражний  суд  і  якій  передаються 
функції  зовнішнього  управління  майном  боржни¬ 
ка.  АрбІтрбжнІ  опербцГЇ  -  купівля  і  продаж  валю¬ 
ти,  цінних  паперів,  товарів  для  одержання  прибу¬ 


тку  на  різниці  у  ставках. 

АРБіТРАЖУВАння,  -я,  с.  Діяльність,  мета  якої  - 
одержання  прибутку  шляхом  здійснення  арбітра¬ 
жних  угод. 

АРБіТРУВАння,  -я.  с.  Те  саме,  що  арбітрбж  (у  1 
знач.). 

АРБОВІРУСИ,  -ів,  ми.  (оди.  арбовірус,  -а,  ч.).  Група 
вірусів,  які  переносяться  членистоногими  (кліща¬ 
ми,  комарами)  і  викликають  захворювання  людей 
і  тварин  (жовта  лихоманка,  енцефаліт  і  т.  ін.). 
АРБОВІРУСНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  арбовіруси.  Арбо¬ 
вірусні  хвороби. 

АРБОЛІТ,  -а,  ч.  Різновид  легкого  бетону,  виготовле¬ 
ного  із  суміші  органічних  заповнювачів  (відходів 
деревообробки,  очерету  і  т.  ін.),  що  в’яжуть  мате¬ 
ріали  і  воду. 

АРБОРЕТУМ,  -у,  ч.  Колекція  живих  дерев  і  кущів. 
АРБОРИЦЙД,  -у,  ч.  Хімічний  препарат  для  знищення 
небажаної  деревинно- чагарникової  рослинності. 
АРБУТИН,  -у,  ч.  Глікозид,  при  розщепленні  якого 
утворюються  глюкоза  і  гідрохінон. 

АРВАЛЬСЬКИЙ,  -а,  -е:  **  Арвбльські  братй  -  старо¬ 
винна  римська  колегія  жерців,  які  навесні  роби¬ 
ли  урочистий  обхід  полів  для  їх  освячення. 

АРГАЛ,  -у,  ч.  Сухий  кизяк,  що  його  використову¬ 
ють  як  паливо  в  безлісих  місцевостях  Азії. 

АРГАлі.  невідм., ч.  Дика  гірська  вівця. 

АРГАмАк,  -а,  ч.  Старовинна  назва  породистого  вер¬ 
хового  коня  у  східних  народів;  румак. 

АРГАт,  -а,  ч.  Козак  в  Запорізькій  Січі  18  ст.,  який 
наймитував  на  Запоріжжі,  в  Криму,  Молдавії. 
АРГЕНТАріЙ,  -я,  ч.  Банкір  у  Стародавньому  Римі, 
який  брав  гроші  на  зберігання,  видавав  позики. 
АРГЕНТАТ,  -у,  у.  Загальна  назва  солей,  які  містять 
Аргентум  у  своїх  аніонах. 

АРГЕНТАФІННИЙ,  -а,  -е:  **  Аргентафінні  клітйни  - 
клітини,  які  мають  у  цитоплазмі  специфічні  гра¬ 
нули,  що  здатні  відновлювати  срібло  та  виробля¬ 
ють  біогенні  аміни  (серотонін). 

АРГЕНТАФІННІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  певних  стру¬ 
ктур  тканин  самостійно  редукувати  розчин  аміач¬ 
ного  срібла. 

АРГЕНТАФШбМА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  карцинбїди. 
АРГЕНТИНА,  -и,  ж.  Морська  риба  родини  лососепо- 
дібних. 

аргентинець  див.  аргентйнці. 

АРГЕНТЙНКА  див.  аргентйнці. 

АРГЕНТИНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аргентйнці  і  Ар¬ 
гентина. 

АРГЕНТИНЦІ,  -ів.  ми.  (оди.  аргентйнець,  -нця,  ч.; 
аргентйнка,  -и,  ж).  Народ,  що  становить  основне 
населення  Аргентини. 

АРГЕНТЙТ,  -у,  ч.  Мінерал  класу  сульфідів,  свинце¬ 
во-сірого  кольору.  Срібна  руда. 

АРГЕНТОМЕТРІЯ,  -і,  ж.  Титрометричний  метод  якіс¬ 
ного  аналізу,  в  основі  якого  лежить  застосування 
титрованого  розчину  азотнокислого  срібла. 
АРГЕНТОМЕТРИЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аргентометрії. 
АРГЕНТОРАт,  -у,  у.  Порошок,  що  його  використову¬ 
ють  у  криміналістиці  як  засіб  запилення  для  вия¬ 
влення  та  закріплення  прихованих  дактилоскопі¬ 
чних  слідів. 

АРГЕНТУМ,  -у,  у.  А£.  Хімічний  елемент,  проста  ре¬ 
човина  якого  є  благородний  метал  срібло. 
АРГЕнТУМОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  аргентум. 

АРГІЛІТИ,  -ів,  ми.  (оди.  аргіліт,  -у,  у.).  Група  твер¬ 
дих  глинистих  порід,  що  утворюються  внаслідок 
ущільнення  та  цементації  глини;  не  розмокають  у 
воді. 

АРГІЛІТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аргіліт. 

АРГінАза,  -и,  ж.  Фермент  класу  гідролаз;  каталі¬ 
зує  розщеплення  амінокислоти  аргінину. 

АРГІНЙН,  -у,  у.,  біод.  Амінокислота,  яка  міститься 
у  багатьох  білках  і  є  проміжним  продуктом  азо¬ 
тистого  обміну  у  печінці. 

АРГІНІН,  -у,  у.  Діаміномонокарбонова  амінокисло¬ 
та;  входить  до  складу  майже  всіх  рослинних  та 
тваринних  білків. 

АРГІНІНОСУКЦИНАТ,  -у,  у.  Проміжний  продукт  син¬ 
тезу  сечовини. 

АРГІНІНОСУКЦИНУРІЯ,  -ї,  ж.  Спадкова  хвороба,  по¬ 
в'язана  з  дефектом  аргініносукцинат-ліази  в  цик¬ 
лі  трикарбонових  кислот. 

АРГІРОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Виготовлення  штрихових  не¬ 
гативів  без  застосування  фотоапарата. 

АРГІРОДЙТ,  -у,  у.  Рідкісний  мінерал,  що  містить 
Германій. 

АРГІРбЗ,  -у,  у.  Пігментація  шкіри,  слизових  оболо¬ 
нок,  очей,  спричинена  відкладеннями  срібла. 
АРГІРОФІЛЬНИИ,  -а,  -е.  Стос,  до  аргірофільності. 
АРГІРОФІЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  тканинних 
структур  забарвлюватися  у  чорний  або  коричне¬ 
вий  колір  металевим  сріблом. 

АРГб,  невідм.,  с.,  ліигв.  Умовна  говірка  якого- не¬ 
будь  соціального  середовища  (групи,  гуртка  і  т. 
д.),  в  якій  є  специфічні  слова  й  вислови,  незрозу¬ 
мілі  для  сторонніх;  жаргон. 

АРГбН,  -у,  у.  Аг.  Хімічний  елемент,  безбарвний, 
без  запаху  газ,  що  входить  до  складу  повітря  і  не 
вступає  в  хімічні  реакції;  використовується  для 
наповнення  електричних  ламп,  газорозрядних 
трубок  для  нічних  реклам  тощо. 

АРГОНАВТИ,  -ів,  ми.  (оди.  аргонівт,  -а,  у.).  1.  У  да¬ 
вньогрецькій  міфології  -  герої,  які  здійснили  да¬ 
лекий  морський  похід  на  кораблі  "Арго”  в  Колхі¬ 
ду  за  золотим  руном.  2.  перев.  Про  відважних  мо¬ 
реплавців,  які  подорожують  у  невідомі  країни, 
шукаючи  багатства,  пригод  і  т.  ін. 

АРГбНОВИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  аргбн. 
АРГОНОВМІСНИЙ,  -а,  -е.  Із  вмістом  аргону. 


АРГОНОДУГОВЙЙ,  -і,  -4.  Метод  електродугового  рі¬ 
зання  і  зварювання  металів  у  захисному  середо¬ 
вищі  газуватого  аргону. 

АРГОТЙЗМ,  -у,  ч.  Слово  або  вислів,  запозичені  літе¬ 
ратурною  мовою  з  якого-небудь  арго. 
арготичний,  -а,  -е.  Прикм.  до  арго  і  арготизм. 
АРГУМЕНТ,  -у,  у.  1.  квижв.  Підстава,  доказ,  які  на¬ 
водяться  для  обгрунтування,  підтвердження  чого- 
небудь.  2.  мат.  Незалежна  змінна  величина. 
АРГУМЕНТАріЙ,  -я,  у.  Документація,  яка  вміщує  по¬ 
вний  набір  доказів.  //  Документація,  яка  містить 
повний  набір  доказів,  здатних  схилити  до  купівлі 
даного  товару. 

АРГУМЕНТАЦІЯ,  -і,  ж.  1.  Те  саме,  що  аргументуван¬ 
ня.  2.  Сукупність  аргументів  (у  1  знач.). 
АРГУМЕНТбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
аргументувати.  //  аргументбвано,  безос.  при¬ 
суди.  сл. 

АРГУМЕНТбВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Доказовість,  наяв¬ 
ність  вагомих  аргументів,  що  підтверджують  що- 
небудь;  обгрунтованість. 

АРГУМЕНТОВАНО.  Присл.  до  аргументбваний. 
аргументування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  аргументувати. 
АРГУМЕНТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перед., 
квижв.  Наводити  аргументи  (у  1  знач.),  докази; 
обґрунтовувати. 

АРГУС,  -а,  ч.  1.  У  давньогрецькій  міфології  -  стоо¬ 
кий  сторож,  якого  богиня  Гера  поставила  стерег¬ 
ти  Іо,  дочку  аргонського  царя.  2.  перев.,  квижв., 
заст.  Пильний,  невсипущий  сторож.  //  Символ 
пильності. 

АРДАш,  -у,  у.  Перський  шовк  високої  якості. 

АРДЕн,  -а,  ч.  Бельгійська  порода  робочих  коней-ва- 
жковозів. 

АРдбМЕТР,  -а,  ч.  Прилад,  за  допомогою  якого  вимі¬ 
рюють  високі  температури. 

АРЕ  активність,  -ності,  ж.'.  **  Імунологічна  ареак- 
тйвність  -  відсутність  проявів  імунітету  у  відпо¬ 
відь  на  антигенну  стимуляцію.  **  Клітйнна  ареак- 
тйвність  -  відсутність  проявів  імунітету,  що  зу¬ 
мовлена  дефіцитом  імунокомпетентних  клітин. 
АРЕАЛ,  -у,  ч„  квижв.  Територія  поширення  чого- 
небудь,  напр.  виду  тварин,  рослин  та  ін. 

АРЕАЛбГІЯ,  -і,  ж.  Наука  про  області  поширення  чо¬ 
го-небудь  (виду  рослин,  тварин  та  ін.). 

АРЕАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ареіл. 

АРЕАФУНКЦІЯ,  -ї,  ж.,  мат.  Функція,  обернена  гіпер¬ 
болічній,  тобто  одна  з  функцій:  ареасинус,  ареа- 
косинус,  ареатангенс,  ареакотангенс. 

АрЕд,  -а,  у.  1.  Хитрий,  злий  дід.  2.  Скупердя,  жа¬ 
днюга. 

АРЕКА,  -и,  ж.  Рід  пальм;  використовують  у  меди¬ 
цині  та  ветеринарії. 

АРЕН,  -у,  у.  Ароматичний  вуглеводень  -  бензен, 
толуен.  ксилен,  нафтален  та  ін. 

АРЕНА,  -и.  ж.  1.  У  давньоримському  цирку  -  поси¬ 
ланий  піском  майданчик,  де  відбувалися  бої  гла¬ 
діаторів,  спортивні  змагання  та  ін.  2.  Круглий 
майданчик  посередині  цирку,  де  виступають  ар¬ 
тисти.  3.  чого,  перев.  Місце,  де  відбувається  яка- 
небудь  дія,  подія.  4.  чого  і  яка,  перев.,  квижв. 
Галузь,  поле  діяльності,  царина. 

АРЕнГА,  -и,  ж.  Рід  пальм,  поширених  в  тропіках 
Азії  та  Австралії. 

АРЕНІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  нирок. 
АРЕНОБЛАСТбМА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  андробластбма. 
АРЕНОВІРУСИ,  -ів,  ми.  Група  РНК-вмісних  вірусів, 
які  мають  загальний  групоспецифічний  антиген 
АРЕНОВІРУСНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  арено- 
вірусів.  **  Аденовірусні  хворбби  -  група  природ¬ 
но-вогнищевих  захворювань,  які  спричинюються 
ареновірусами. 

АРЕНОГЕніЯ,  -ї,  ж.  Поява  виключно  чоловічого  по- 
томства  як  результат  дії  зчепленого  зі  статтю  ле¬ 
тального  гена. 

АРЕНбїДИ,  -ів,  мв.  Особи  з  жіночим  генотипом  і  оз¬ 
наками  чоловічої  статі  у  фенотипі. 

АРЕНОТОКІЯ,  -ї,  ж.  Різновид  партеногенезу,  коли  в 
потомстві  з'являються  лише  самці. 

АРЕОГРАФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  ареографії. 
АРЕОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  планетної  астрономії,  що 
вивчає  й  описує  деталі,  які  видно  на  поверхні  Ма¬ 
рса. 

АРЕйПА,  -и,  ж.  1.  Кільце,  вінчик,  невелике  обме¬ 
жене  поле  чи  ділянка.  2.  Пігментована  ділянка, 
яка  оточує  сосок  грудей.  3.  Частина  радужки, 
яка  безпосередньо  межує  із  зіницею  ока. 

АРЕОЛІт,  -у,  ч.  Запалення  навколососкового  кільця. 
АРЕбМЕТР,  -а,  ч.,  фіз.  Прилад  для  визначення  гус¬ 
тини  й  питомої  ваги  рідини. 

АРЕОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Вимірювання  густини  і  питомої 
ваги  рідини. 

АРЕОПАГ,  -у,  ч.  1.  У  Стародавніх  Афінах  -  найви¬ 
щий  орган  судової  та  політичної  влади,  що  засі¬ 
дав  на  пагорбі  Ареса  -  бога  війни,  звідки  й  дістав 
назву.  2.  перев.,  перев.  жарт.,  іров.  Група  авто¬ 
ритетних  осіб,  які  зібралися  для  розв'язання 
яких-небудь  питань. 

Арес,  -а,  ч.  У  давньогрецькій  міфології  -  бог  вій¬ 
ни  (у  римській  міфології  йому  відповідає  Марс). 
АРЕТИР,  -а.  ч.  1.  Пристрій  у  різних  приладах  для 
вивільнення  від  навантаження  рухомих  частин 
механізму,  коли  прилад  не  працює.  2.  Пристрій 
для  встановлення  та  фіксації  чутливого  елемента 
засобу  вимірювань. 

АРЕТЙРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аретйр. 

АРЕТОТЕРАПІЯ,  -і.  ж.  Метод  психотерапії,  який  ґру¬ 
нтується  на  соціально-етичному  перевихованні. 
АРЕФЛЕКСІЯ,  -і,  ж.  Відсутність  рефлексів,  зникнен¬ 
ня  рефлексів. 


АРЕФбРІЇ,  -ій,  мв.  У  давнину  -  свято  на  честь  боги¬ 
ні  Афіни  як  покровительки  хліборобства. 

АРЕШТ,  -у,  у.  1.  Взяття  під  варту  кого-небудь. 

2.  юр.  Судова  заборона  вільно  розпоряджатися 
власним  майном.  **  Арйиїт  майні  -  опис  майна  та 
оголошення  заборони  розпоряджатися  ним. 
Арйшт  на  вклад  -  припинення  видачі  грошей  з 
рахунка  вкладника.  3.  заст.  Приміщення  для 
осіб,  позбавлених  волі;  в'язниця. 

АРЕШТАНТ,  -а,  ч.  Той,  хто  перебуває  під  арештом; 
арештований,  в'язень. 

АРЕШТАНТКА,  -и.  Жін.  до  арештінт. 

АРЕШТАНТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  арештінт. 
//  Належний  арештантові.  Арештантська  роба. 
//  Признач,  для  арештантів.  //  у  звач.  ім.  ареш¬ 
тантська,  -кої,  ж.  Приміщення  для  тимчасового 
утримання  арештованих. 

АРЕШТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  арйшт. 

АРЕШТОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
арештувати.  //  арештовано,  безос.  присуди,  сл. 
Ц  у  здач.  ім.  арештований,  -ного,  у.;  арештова¬ 
на,  -ної,  ж.  Той  (та),  хто  перебуває  під  арештом; 
арештант,  арештантка. 

АРЕШТОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  АРЕШТУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перед.  Брати  кого-небудь  під  вар¬ 
ту,  позбавляти  волі. 

арештувати  див.  арештовувати. 

АР'ЄРГАРД,  -у,  у.  Частина  війська  або  флоту,  яка 
під  час  походу  йде  позаду  головних  сил  з  метою 
охорони  їх  від  нападу;  прот.  авангард. 

АР'ЄРГАРДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ар'єргірд. 

АР'ЄРСЦЕНА,  -и,  ж.  Задня  частина  сцени. 

АРЗАМАСЕЦЬ,  -сця,  у.  Житель  Арзамасу. 

АРЗАМАСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  Арзамас. 

АРЗАМІТ,  -у,  у.  Корозійностійка  замазка  на  основі 
феноло-формальдегідної  смоли. 

АРИбАл,  -у,  у.  Древньогрецька  туалетна  посудина 
для  ароматичних  олій. 

АРИБОФЛАВінбЗ,  -у,  у.  Захворювання,  пов'язане  з 
недостатністю  рибофлавіну. 

АРИДНИЙ,  -а,  -е:  **  Арйдний  клімат  -  сухий  жаркий 
клімат,  властивий  пустелям  та  напівпустелям. 

АРЙК,  -а,  у.  У  Середній  Азії  -  назва  зрошувального 
каналу. 

АРИКбВИй,  -а,  -є.  Прикм.  до  арйк. 

АРЙЛ,  -у,  у.  Загальна  назва  ароматичних  вуглевод¬ 
невих  радикалів. 

АРИЛУВАННЯ,  -я,  с„  тед.  Введення  в  молекули  ор¬ 
ганічних  та  неорганічних  сполук  арильної  групи 
(арилу). 

АРИЛУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Здійснювати  арилу¬ 
вання. 

АРЙЛУС,  -а,  у.  М'ясистий  виріст  на  насінні  деяких 
рослин,  що  його  поїдають  мурашки. 

АРИСТОГЕНЕЗ,  -у,  у.  Ідеалістична  антидарвівістська 
еволюційна  теорія,  за  якою  нові  пристосовні  озна¬ 
ки  організму  виникають  в  результаті  внутрішніх 
змін  спадкової  речовини. 

АРИСТОГЕніКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  євгбніка. 

АРИСТОКРАТ,  -а,  у.  Той,  хто  належить  до  аристок¬ 
ратії  (у  2  знач.).  //  Людина  з  вишуканими  мане¬ 
рами;  людина  честі. 

АРИСТОКРАТЙЗМ,  -у,  у.  Характерна  для  аристокра¬ 
тів  манера  поведінки,  що  виявляється  в  зовніш¬ 
ній  вишуканості,  витонченості,  гордовитості. 
//  Благородство,  шляхетність. 

АРИСТОКРАТИК,  -а.  у.,  звеважл.  Зменш,  до  аристок¬ 
рат. 

АРИСТОКРАТИЧНИЙ,  -а,  -є.  1.  Прикм.  до  аристокра¬ 
тія  2.  2.  Власт.  аристократові,  аристократам. 

3.  іст.  Який  характеризується  панівною  роллю 
аристократії  (у  2  знач.). 

АРИСТОКРАТИЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  арис¬ 
тократичний. 

АРИСТОКРАТЙЧНО.  Присл.  до  аристократйчний. 

АРИСТОКРАТІЯ,  -ї,  ж.  1.  тільки  оди.,  іст.  Форма  де¬ 
ржавного  правління,  за  якої  вся  влада  перебуває 
в  руках  заможної  родової  знаті.  2.  збірв.  Вища 
верства  суспільства,  якій  належить  уся  влада  в 
державі;  родова  знать.  //  Привілейована  верхівка 
соціальної  групи.  Робітнича  аристократія. 

АРИСТОКРАТКА,  -и.  Жін.  до  аристократ. 

АРИСТбЛОГ,  -а,  у.  Тонкий  знавець  страви. 

АРИСТОн,  -а,  у.  Механічний  музичний  інструмент, 
різновид  шарманки. 

АРИТМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Позбавлений  ритму;  неритміч¬ 
ний;  нерегулярний. 

АРИТМІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  аритмічний. 

АРИТМІЯ,  -ї,  ж.  Порушення  нормального  ритму. 
//  мед.  Порушення  нормального  ритму  діяльності 
серця. 

АРИТМОМАніЯ,  -ї,  ж.  Компульсивний,  нав'язливий 
підрахунок  об'єктів,  подій  тощо. 

АРИФМЕТИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Сукупність  методів,  які  доз¬ 
воляють  математичні  судження  про  об'єкти  дові¬ 
льної  структури  відтворити  в  межах  елементарної 
арифметики. 

АРИФМЕТИКА,  -и,  ж.  1.  Розділ  математики,  що  вив¬ 
чає  найпростіші  властивості  чисел  і  дії  над  ними. 
2.  розм.,  перев.  Підрахунок;  результат  якого-не¬ 
будь  підрахунку.  3.  звичайно  чого.  Те,  що  (на  від¬ 
міну  від  чого-небудь  складнішого)  містить  у  собі 
незначні  труднощі  для  розуміння,  здійснення, 
втілення  в  життя  чого-небудь  і  т.  ін.  (порівв.  Ал¬ 
гебра  у  2  знач.). 

АРИФМЕТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  арифметики  (у  1 
знач.).  **  Арифметична  прогресія  -  послідовність 
чисел,  кожне  з  яких  (крім  першого)  дорівнює  су¬ 
мі  попереднього  й  певного  сталого  числа.  Ариф- 
метйчне  середнє  -  частка  від  Ділення  суми  кіль- 


Аркуш 

кох  чисел  на  їхню  кількість. 

АРИФМЕТЙЧНО.  Присл.  до  арифметйчний. 
АРИФМОГРАФ,  -а,  ч.  Прилад  для  механічного  вико¬ 
нання  арифметичних  дій. 

АРИФМОМАніЯ,  -ї,  ж.  Нав'язливе  прагнення  рахувати. 
АРИФМОМЕТР,  -а,  у.,  заст.  Настільна  лічильна  ма¬ 
шина,  за  допомогою  якої  механічно  виконуються 
чотири  арифметичні  дії. 

АРИФМОМОРФОЗ,  -у,  у.  Тип  еволюційних  перетво¬ 
рень  організмів,  що  полягає  у  зміні  кількості  од¬ 
норідних  органів. 

АРИШ,  -а,  у.  Волове  дишло  в  гарбі. 

АРіАдна,  -и,  ж.  У  давньогрецькій  міфології  -  доч¬ 
ка  критського  царя  Міноса,  що  вивела  Тезея  з  ла¬ 
біринту  за  допомогою  клубка  ниток. 

АРІАНСТВО,  -а,  с.  Церковна  єресь,  названа  за  її  ав¬ 
тором  -  архієпископом  Арією,  який  проповіду¬ 
вав,  що  Бог-Син  менший  Бога-Отця. 

АРіАРС,  -а,  у.  Заборгованість,  прострочення  плате¬ 
жу,  нес плачені  суми. 

АРІДНИК,  -а,  у.,  діал.  Злий  дух;  чорт,  дідько. 

АРібЛЬ,  -я,  ж.  Супутник  Урана. 

АРІЄТА,  -и,  ж.  Невелика  арія,  звичайно  простої  фо¬ 
рми,  з  пісенним  характером  мелодії. 

АРІЄЦЬ  див.  арійці. 

Арії,  -їв,  ми.  Те  саме,  що  арійці  (у  1  знач.). 

АРІЙКА  див.  арійці. 

Арійка,  *и,  ж.,  муз.  Зменш,  до  ірія. 

Арійний,  -а,  -е.  Прикм.  до  ірія. 

АРІЙСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  арійці. 

АРІЙЦІ,  -ів,  ми.  (оди.  арієць,  -йця,  у.;  арійка,  -и, 

ж. ).  1.  В  етнографії  та  антропології  -  назва  сло¬ 
в'ян,  індусів,  іранців  та  інших  народів,  що  гово¬ 
рять  мовами  східної  групи  індоєвропейських  мов, 
перенесена  згодом  на  всі  народи,  які  розмовляють 
індоєвропейськими  мовами.  2.  У  расистській  ні¬ 
мецькій  літературі  “  представники  "вищої",  німе¬ 
цької  раси. 

АРІМАН,  -а,  у.  Грецька  назва  Анхра-Майнью  -  зло¬ 
го  бога  в  зороастризмі. 

АРібЗНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  арібзо. 

АРібЗНіСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  арібзний 
АРІбЗО,  иевідм.,  с.%  муз.  1.  Невелика  арія,  що  має 
наспівно-декламаційний  характер.  2.  Концертна 
п’єса  для  співака-соліста  в  стилі  оперної  арії. 

з.  Наспівна  інструментальна  п’єса. 

АРІЯ,  -ї,  ж.»  муз.  Вокальний  твір  для  одного  голо¬ 
су,  що  входить  як  складова  частина  до  опери, 
ораторії  та  ін. 

Арка,  -и,  ж.  1.  Склепіння  у  формі  дуги,  яким  пе¬ 
рекривають  проріз  у  стіні  або  сполучають  стояки 
моста,  два  суміжні  будинки  і  т.  ін.  2.  Декоратив¬ 
на  споруда  у  вигляді  брами,  що  завершується 
склепінням.  **  Тріумфальна  ірка  -  декоративна 
арка  на  відзначення  якої-небудь  важливої  події 
(перемоги  і  т.  ін.). 

АРКАДА,  -и,  ж.  Ряд  арок,  що  спираються  на  стовпи 
або  колони;  галерея  з  арок. 

АРКАдіЯ,  -ї,  ж.  1.  В  античній  літературі  та  пасто¬ 
ралях  16  -  18  ст.:  щаслива  країна,  мешканці  якої 
(пастухи  та  пастушки)  вирізняються  патріархаль¬ 
ною  простотою  натури.  2.  Про  місце,  де  безтурбо¬ 
тно  живеться  будь-кому. 
аркАдний,  -а,  -е.  Прикм.  до  аркіда. 

АРКАН,  -а,  у.  1.  Довгий  мотузок  із  зашморгом  на 
кінці,  за  допомогою  якого  ловлять  коней  та  ін¬ 
ших  тварин.  2.  Гуцульський  чоловічий  танок. 
АРКАНА,  -и,  ж.  1.  Таємна  цілюща  речовина  у  алхі¬ 
міків.  2.  Дипломатична  таємниця. 

АРКАНИТИ,  -ню,  -ниш,  иедок.%  перех.  Ловити  арка¬ 
ном  (у  1  знач.). 

АРКАННИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  аркін. 

АРКАНЧИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  аркін. 

АРКАТУРА,  -и,  ж.  Кілька  однакових  арок  на  фасаді 
будівлі  або  на  стінах  внутрішніх  приміщень. 
АРКАТУРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аркатура. 

АРКБУТАН,  -а,  у.  Зовнішня  опорна  кам’яна  арка, 
що  передає  розпір  склепіння  від  стіни  до  підпір¬ 
ного  стовпа  -  контрфорса. 

АРКВЕРЙТ,  -у,  у.  Кубічна  природна  амальгама  срібла. 
АРКЕБУЗ  див.  гаркебУз. 

АРКічЕмбало,  АРХІЧЕМБАЛО,  иевідм. ,  с.  Рід  клаве¬ 
сина, 

АРККОСЕКАНС,  -а,  у.  Кут,  косеканс  якого  дорівнює 
даному  числу. 

АРККбСИНУС,  -а,  у.  Кут,  косинус  якого  дорівнює 
даному  числу. 

АРККОТАНГЕНС,  -а,  у.  Кут,  котангенс  якого  дорів¬ 
нює  даному  числу. 

Арковий,  -а,  -є.  Прикм.  до  ірка. 

АРКбЗИ,  -і в,  ми.  (оди.  аркбз,  -у,  у.).  Грубозернисті 
пісковики,  що  утворилися  внаслідок  цементації 
продуктів  руйнування  гранітів,  гнейсів  -  зерен 
кварцу,  польового  шпату,  слюди. 

АРКОЗОВИй,  -а.  -е.  Прикм.  до  аркбзи. 
АРКОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Подібний  за  формою  до  арки. 
АРКСЕКАНС,  -а,  у.  Кут,  секанс  якого  дорівнює  дано¬ 
му  числу. 

АРКСЙНУС,  -а,  у.  Кут,  синус  якого  дорівнює  даному 
числу. 

АРКТАНГЕНС,  -а,  у.  Кут,  тангенс  якого  дорівнює  да¬ 
ному  числу. 

АРКТИЧНИЙ,  -а,  *е.  Прикм.  до  Арктика.  //  Який  ві¬ 
дбувається,  здійснюється  в  Арктиці.  Арктична 
навігація. 

АРКУШ,  -а,  у.  1.  Шматок  якого-небудь  тонкого  і 
плоского  матеріалу  (паперу,  фанери,  картону  і  т. 
ін.)  певної  форми  і  розміру.  2.  спец.  Одиниця  ви¬ 
мірювання  обсягу  книги.  **  Автбрський  іркуш  - 
друкований  аркуш  із  визначеним  числом  знаків 

39 


АРКУШЕВИЙ 

(звичайно  40  000),  який  служить  одиницею  вимі¬ 
ру  виконаної  автором  праці,  обсягу  твору. 
АРКУШЕВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Зркуш  1. 

АРКУШИК,  -а,  у.  Зменш,  до  Іркуш  1. 

АРКФУНКЦІЯ,  -ї,  ж.,  мат.  Кожна  з  функцій,  оберне¬ 
них  до  тригонометричних  (кругових). 

АРЛЕКІН,  -а,  ч.  1.  Традиційний  персонаж  італійсь¬ 
кої  "комедії  масок  ,  який  у  костюмі  з  різнокольо¬ 
рових  клаптів  і  в  чорній  напівмасці  виконував 
роль  дотепного  слуги -блазня.  2.  перен.  Блазень. 
АРЛЕКІНАДА,  -и,  ж.  Невеличка  театральна  п'єса  (па¬ 
нтоміма),  в  якій  головну  роль  виконує  арлекін. 
АРЛЕКінСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  арлекін. 

АРМАДА,  -и,  ж.  Велике  з'єднання  військових  кора¬ 
блів,  літаків  або  танків.  Непереможна  армада. 
АРМАДИЛИ,  -ил,  мв.  Родина  ссавців  ряду  неповно¬ 
зубих;  броненосцеві. 

АРМАНГІТ,  -у,  ч.  Тригональний  манґанортоарсеніт; 
дуже  рідкісний  мінерал. 

АРМАТОР,  -а,  ч.  Судновласник;  особа,  яка  експлуа¬ 
тує  морське  судно. 

АРМАТУРА,  -и,  ж.  1.  те х.  Сукупність  допоміжних 
приладів,  деталей,  необхідних  для  роботи  якого- 
небудь  апарата,  машини,  конструкції.  //  Сукуп¬ 
ність  предметів  для  обладнання  електричного  ос¬ 
вітлення;  електроустаткування.  2.  буд.  У  залізо¬ 
бетонних  спорудах  -  сталевий  каркас;  також  су¬ 
купність  металевих  частин,  уміщених  у  який-не- 
будь  матеріал  або  споруду  для  зміцнення  їх. 
3.  заст.  Зброя,  обладунок;  риштунок.  //  мист. 
Скульптурне  або  живописне  зображення  зброї  та 
обладунку,  що  використовується  з  декоративною 
метою. 

АРМАТУРНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  арматура  1,  2. 
//  Який  виготовляє  арматуру  (в  1,  2  знач.).  Арма * 
турвий  цех.  1 1  Признач,  для  арматури. 
АРМАТУРНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  виготовляє,  встанов¬ 
лює  чи  обслуговує  арматуру  (в  1,  2  знач.). 
арматурниця,  -і.  Жін.  до  арматурник.- 
АРМІДА,  -и,  ж.  1.  Прекрасна  і  мужня  героїня  пое¬ 
ми  “Визволений  Єрусалим'’.  2.  перед.  Красива, 
спокуслива  жінка. 

АРМІЄЦЬ,  -йця,  ч.  1.  Той,  хто  служить  в  армії  (у  1 
знач.);  військовослужбовець.  2.  заст.  Військовос¬ 
лужбовець  армії  (у  4  знач.);  не  гвардієць. 
АРМІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  армії  (у  1  -  4  знач.). 
2.  Прикм.  до  армієць. 

АРМІИЩИНА,  -и,  ж.,  розм.  Система  взаємостосунків 
(статутних  та  позастатутних)  між  офіцерами,  сер¬ 
жантами  і  рядовим  армійським  складом. 
АРМІЛЙРНИЙ,  -а,  -е:  **  Армілйрна  сфбра  -  астроно¬ 
мічний  інструмент,  що  його  вживали  для  визна¬ 
чення  координат  небесних  світил. 

АРМІн,  -у,  ч.  Лікарський  міотичний  та  протиглау- 
комний  засіб. 

Армія,  -ї,  ж.  1.  Сукупність  усіх  сухопутних,  мор¬ 
ських  і  повітряних  збройних  сил  держави.  **  Дію¬ 
ча  Армія  -  війська,  які  під  час  війни  перебувають 
на  фронті.  2.  Сухопутні  збройні  сили.  3.  З  єднан¬ 
ня,  що  складається  з  кількох  корпусів  або  дивізій 
різних  родів  військ  для  ведення  бойових  операцій 
під  час  війни.  4.  заст.  Переважна  більшість  сухо¬ 
путних  військ,  яка,  на  відміну  від  гвардії,  не  ма¬ 
ла  службових  привілеїв.  5.  кого ,  чого ,  перев.  Ма¬ 
са  людей,  об'єднаних  спільною  ознакою,  справою 
і  т.  ін. 

АРМОБЕТбн,  -у,  V.  Підсилені  арматурою  конструк¬ 
ції  з  бетону. 

АРМбВАНИй,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  арму¬ 
вати. 

АРМОКАРКАс,  -у,  ч.  Армований  чим-небудь  каркас 
частини  будинку,  споруди. 

АРМОЛКОЛІТ,  -у,  у.  Мінерал,  за  будовою  та  хімічним 
складом  подібний  до  зразків  Грунту  на  Місяці. 
АРМОЛЛАСТОБЕТбН,  -у,  у.  Будівельний  матеріал, 
бетон,  у  якому  за  в'яжучі  речовини  правлять  дея¬ 
кі  синтетичні  смоли. 

АРМОЦЕМЕнї,  -у,  у.  Дрібнозернистий  бетон,  армо¬ 
ваний  сталевими  сітками,  що  служить  для  виго¬ 
товлення  тонкостінних  будівельних  конструкцій. 
АРМОЦЕМЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  армоцемАнт. 
АРМРЕСТЛІНГ,  -у,  у.  1.  Вид  спортивної  боротьби  - 
змагання  двох  гравців  по  перетисканню  опертих 
на  стіл  рук.  2.  Диктат  продавця  або  покупця  при 
визначенні  ціни.  3.  перев.  Жорсткий  тиск  для  до¬ 
сягнення  своєї  мети. 

АРМСТРОНГІТ,  -у,  у.  Мінерал  коричневого  кольору 
зі  скляним  блиском,  стійкий  до  дії  хлоридної  й 
нітратної  кислот. 

АРМУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  армувАти. 

АРМУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перех .,  тех. 
Зміцнювати  матеріал  (споруду),  вводячи  в  нього 
арматуру  (у  2  знач.). 

АРМЮР,  -у,  у.  Різновид  переплетень  ниток  у  дріб- 
новізерунчатій  тканині. 

АРМЙк,  -А,  у.  Тканина  з  верблюжої  вовни,  що  виго¬ 
товлялася  татарами,  казахами,  монголами. 

АРНАУТ  див.  арнаути. 

АРНАУТИ,  -ів,  мв.  (одв.  арнаут,  -а,  у.;  арнаутка,  -и, 
ж.).  Стара  назва  албанців. 

АРНАУТКА,  -и,  ж.  1.  тільки  одв.  Сорт  ярої  пшениці 
із  твердим  та  білим  зерном.  2.  Хліб  з  борошна 
цього  сорту  пшениці.  3.  Див.  арнаути. 
арнаутський,  -а,  -е.  Прикм.  до  арнаути. 

Арні,  вевідм.,  у.  Дикий  представник  роду  буйволів. 
Арніка,  -и,  ж.  і.  Висока  багаторічна  трав'яниста 
рослина  з  жовтими  квітками;  широко  використо¬ 
вується  в  медицині.  2.  фарм.  Ліки,  виготовлені  з 
квітів  цієї  трави. 

АРНІКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Арніка.  //  Вигот.  з  ар¬ 

40 


ніки. 

АРОБА,  -и,  ж.  1.  Міра  ваги  в  країнах  Латинської 
Америки  (10  -  15  кг).  2.  Міра  об'єму  в  тих  самих 
країнах  (12,6  -  40  л). 

АРОЗІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  арозії. 

АРбЗіЯ,  -ї,  ж.  1.  Роз'їдання.  2.  Порушення  цілості 
кровоносних  судин  внаслідок  роз'їдання  їхніх  сті¬ 
нок. 

АР6ЇДНІ,  -их,  ім.  Родина  однодольних  рослин. 
АРОМАТ,  -у,  у.  1.  Приємний  і  ніжний  запах;  пахо¬ 
щі.  2.  чого,  тільки  одв.,  перев.  Властива  чому-не- 
будь  ознака. 

АРОМАТЕРАЛІЯ,  -ї,  ж.  Використання  в  медицині 
ефірних  олій. 

АРОМАТИЗАТОР,  -а,  у.  1.  Ароматична  речовина,  що 
додається  в  харчові  продукти  для  надання  приєм¬ 
ного  запаху  і  смаку.  2.  Ароматичний  аерозоль, 
що  розпилюється  в  туалетних  кімнатах. 
АРОМАТИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Надання  харчовим  продук¬ 
там  приємного  запаху  і  смаку  шляхом  додавання 
до  них  яких-небудь  ароматичних  речовин.  2.  На¬ 
дання  чому-небудь  приємного  запаху,  аромату  за 
допомогою  тих  або  інших  речовин,  препаратів. 
АРОМАТИЗОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
ароматизувАти.  //  у  звач.  прикм. 

АРОМАТИЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перех. 
1.  кул.  Додавати  в  страву,  напій  ароматичні  речо¬ 
вини.  2.  тех.  Збагачувати  (нафту,  бензин  і  т.  ін.) 
ароматичними  вуглеводнями. 

АРОМАТИЗУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
ароматизувАти. 

АРОМАТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  має  аромат,  уживає¬ 
ться  для  надання  аромату.  //  Якого  одержують  за 
допомогою  ароматизації.  2.  хім.  Клас  хімічних 
сполук,  що  містять  у  своєму  складі  одне,  декіль¬ 
ка  або  багато  бензенових  кілець. 

АРОМАТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ароматйч- 
ний. 

АРОМАТНИЙ,  -а,  -е.  Який  виділяє  аромат  (у  1  знач.); 
запашний.  //  Насичений  ароматом  (у  1  знач.). 
АРОМАТНО.  Присл.  до  аромАтний. 

АРОМАТОТЕРАЛІЯ,  -ї,  ж.  Метод  лікування,  що  базу¬ 
ється  на  використанні  корисних  властивостей 
ароматів.  Кабінет  ароматотерапії. 

АРОМОРФОЗ,  -а,  ч.  Один  із  напрямів  еволюції  орга¬ 
нізмів,  який  характеризується  ускладненням  за¬ 
гальної  будови  та  функції  організмів. 
АРОМОТЕРАПЕВТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аромотерапії. 
АРОМОТЕРАЛІЯ,  -ї,  ж.  Галузь  медицини  про  вплив  і 
дію  запашних  речовин  на  протікання  фізіологіч¬ 
них  процесів  у  організмах  людини  і  тварин. 
АРОніВЩИНА,  -и,  ж.  Вчення  французького  соціо¬ 
лога  Р.  Арона,  у  якому  він  обґрунтував  неспромо¬ 
жність  марксизму. 

АРОніЯ,  -ї,  ж.  Чорноплідна  горобина. 

АРбнник,  -а,  ч.  Рід  багаторічних  трав  родини  арої¬ 
дних. 

АРОРУТ,  -у,  ч.  Крохмаль,  що  отримується  з  корене¬ 
вищ,  клубнів  та  плодів  тропічних  рослин. 
Арочний,  -а,  -є.  Прикм.  до  Арка.  //  Який  має  фор¬ 
му  арки. 

АР ПЕ ДЖЮ,  муз.  1.  присл.  Про  спосіб  виконання 
звуків  акорду  не  одночасно,  а  по  черзі  у  висхідно¬ 
му  або  низхідному  русі.  2.  у  звач.  ім.,  вевідм.,  с. 
Акорд,  який  виконується  таким  способом. 
АРПЕДЖійНЕ,  АРПЕДЖбнЕ,  вевідм.,  ч.  Струнний 
смичковий  музичний  інструмент,  який  поєднував 
ознаки  віолончелі  та  гітари. 

АРПЕНАЛ,  -у,  ч.  Лікарський  засіб,  що  його  застосо¬ 
вують  при  виразковій  хворобі  шлунку,  жовчока¬ 
м’яній  хворобі,  бронхіальній  астмі  та  ін. 

АРСАНІЛ,  -у,  ч.  Радикал  із  одним  неспареним  елек¬ 
троном  або  однозарядний  катіон,  що  містить  один 
атом  Арсену  і  два  Оксигену. 
арсаніловии,  -а,  -є.  Прикм.  до  арсаніл. 

АРСЕН,  -у,  ч.  Аз.  Хімічний  елемент.  Дуже  рідко 
трапляється  у  самородному  стані,  частіше  у  суль¬ 
фідних  рудах.  Використовується  для  синтезу  на¬ 
півпровідникових  матеріалів. 

АРСЕНАЛ,  -у,  у.  1.  Склад  зброї  та  військового  споря¬ 
дження.  2.  Завод,  на  якому  виготовляють  зброю  і 
військове  спорядження.  3.  перев.  Великий  запас 
чого-небудь  (засобів,  можливостей  та  ін.). 
АРСЕНАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  арсенАл  1,  2. 
арсенАльський,  -а,  -є.  Те  саме,  що  арсенАльний. 
АРСЕНАТИ,  -ів,  мв.  (одв.  арсенАт,  -у,  у.).  Солі  арсе¬ 
натної  кислоти. 

АРСЕНАТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  арсенАти. 

АРСЕНІДИ,  -ів,  мв  (одв.  арсенід,  -у,  у.).  Сполуки 
арсену  з  металами,  тверді  високоплавкі  речовини. 
АРСЕНІЛ,  -у,  у.  Хімічний  радикал,  що  містить  атом 
Арсену  І  Оксигену  та  має  один  або  три  неспаре* 
них  електрони. 

АРСЕНІТИ,  -ів,  мв.  (одв.  арсеніт,  -у,  у.).  Солі  арсе¬ 
нітної  кислоти,  отруйні. 

АРСЕНОВМІСНИЙ,  -а,  -є.  Який  містить  у  своєму 
складі  Арсен. 

АРСЕНО-ОРГАНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  зв'язки 
Арсен- Карбон. 

АРСЕНОПІРИТ,  -у,  у.  Мінерал  класу  персульфідів; 
основна  руда  арсену. 

АРСЕНОСПОЛУКА,  -и,  ж.  Хімічна  сполука  арсену,  що 
містить  один  або  більше  атомів  цього  елемента. 
АРСЕНОСУЛЬФІД,  -у,  у.  Бінарна  сполука  арсену  із 
Сульфуром. 

АРСЙН,  -у,  у.  Тригідрид  арсену;  безбарвний  газ  із 
часниковим  запахом;  дуже  отруйний. 

АРСЙНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  арсйн. 

АРС-нОВА,  -и,  ж.  Напрям  у  музичній  творчості  та 
музичній  теорії  раннього  Відродження. 


АРСбніЄВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  арсбній. 

АРСбНІй,  -ю,  у.  Гіпотетичний  однозарядний  тетрае- 
дрічний  катіон,  продукт  приєднання  протона  до 
молекули  арсину. 

АРТВОГбНЬ,  -гню,  у.  Артилерійський  вогонь. 
АРТДИВіЗібН,  -у,  у.  Військовий  підрозділ,  що  має 
на  озброєнні  артилерійську  техніку. 

АРТЕЗіАн,  -а,  у.  Те  саме,  що  АртезіАнський  колб- 
дязь  (див .  артезІАнський). 

АРТЕЗІАНСЬКИЙ,  -а.  -е.  Який  знаходиться  в  глибо¬ 
ких  водоносних  шарах  землі;  глибинний.  **  Арте¬ 
зіАнський  колбдязь  -  глибока  свердловина,  зроб¬ 
лена  в  землі  для  забирання  глибинної  води.  **  Ар¬ 
тезіанські  вбди  -  підземні  води,  які  залягають 
між  водонепроникними  породами  і  перебувають 
під  гідравлічним  тиском. 

АРТЕМІДА,  -и,  ж.  У  давньогрецькій  міфології  -  по¬ 
кровителька  тварин  та  полювання. 

АРТЕМІЯ,  -ї,  ж.  Рід  ракоподібних  ряду  зяброногих. 
АРТЕРіАЛІзАція,  -ї,  ж.:  **  АртеріалізАція  вен  - 
структурні  зміни  у  венах  при  артеріовенозних  но- 
рицях,  трансплантації  вен  або  аневризмі.  Артеріа¬ 
лізАція  міокАрда  -  поліпшення  артеріального 
кровопостачання  міокарда  шляхом  оперативного 
втручання. 

АРТЕРіАЛіЗбВАНИЙ,  -а,  -є.  Такий,  що  добре  забезпе¬ 
чений  артеріями. 

АРТЕРІАЛЬНИЙ,  -а.  -е.  Прикм.  до  артАрія  1.  //  Який 
знаходиться  в  артеріях.  **  АртеріАльна  протбка  - 
кровоносна  судина,  яка  сполучає  у  внутрішньоут- 
робному  періоді  легеневий  стовбур  з  аортою.  Арте- 
ріАльний  пульс  -  періодичні  поштовхоподібні  ко¬ 
ливання  стінки  артерії.  АртеріАльний  тиск  -  тиск, 
який  спричиняється  кров'ю  в  артеріальних  суди¬ 
нах  організму. 

АРТЕРІЕКТАЗІЯ,  -ї,  ж.  Розширення  просвіту  артерії. 
АРТЕРІЕКТОМІЯ,  -ї,  ж.  Оперативне  видалення  всієї 
артерії. 

АРТЕРІЇТ,  -у,  у.  Запальне  захворювання  стінок  ар¬ 
терій. 

АРТЕРІйний,  -а,  -е.  Прикм.  до  артАрія. 
АРТЕріовенОзний,  -а,  -є:  **  Артеріовенозні  анасто- 
мбзи  -  кровоносні  судини,  з'єднують,  обминаючи 
капіляри,  артеріальне  русло  з  венозним. 
АРТЕРЮГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Рентгенологічне  дослідження 
артеріальних  судин. 

АРТЕРІОЛИ,  -6л,  мв.  Дрібні  кінцеві  розгалуження 
артерій,  що  переходять  у  капіляри. 
АРТЕРЮЛОПАЛінОз,  -у,  у.  Гіаліноз  артеріол;  зустрі¬ 
чається  при  гіпертонічній  хворобі. 
АРТЕРІОЛОНЕКРОЗ,  -у,  у.  Некроз  стінки  артеріол. 
АРТЕРІОЛОНЕФРОСКЛЕРОЗ,  -у,  у.  Склероз  артеріол 
нирок. 

АРТЕРЮЛОСКЛЕРОз,  -у,  у.  Ураження  артеріол  та 
дрібних  артерій  м'язового  типу  зі  стовщенням 
стінок  судин  та  значним  звуженням  їхнього  прос¬ 
віту. 

АРТЕРЮНЕКРОз,  -у,  у.  Некроз  стінки  артерії. 
АРТЕРЮНЕФРОСКЛЕРОЗ,  -у,  у.  Склероз  внутрішніх 
артерій  нирки. 

АРТЕРЮП’ЄЗОГРАма,  -и,  ж.  Графічне  зображення 
артеріального  пульсу,  отримане  з  допомогою  п'є¬ 
зоелектричного  датчика. 

АРТЕРІОЛ’ Є ЗОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Метод  запису  артеріа¬ 
льного  пульсу,  в  основі  якого  лежить  застосуван¬ 
ня  п'єзоелектричних  датчиків. 
АРТЕРЮП’ЄЗОМЕТРіЯ,  -ї,  ж.  Спосіб  реєстрації  пуль¬ 
сових  коливань  артеріальної  стінки  з  допомогою 
п'єзоелектричного  датчика. 

АРТЕРІОПЛЕТИЗМОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Метод  реєстрації 
об’єму  пульсації  сегмента  артерії. 

АРТЕРІОСКЛЕРОЗ,  -у,  у.  Хронічне  захворювання  ар¬ 
терій,  що  виражається  в  ущільненні  їхніх  стінок 
унаслідок  відкладання  на  них  вапнякових  солей 
та  жирів. 

АРТЕРЮСКОЛІЯ,  -ї,  ж.  Спосіб  прижиттєвого  огляду 
внутрішньої  поверхні  артерії  з  допомогою  спеціа¬ 
льного  ендоскопа. 

АРТЕРЮСОНАДО,  вевідм.  Дерев'яна  стеля  з  кесонами. 
АРТЕРЮСТАз,  -у,  у.  Припинення  руху  крові  в  артерії. 
АРТЕРЮСТЕнОз,  -у,  у.  Звуження  просвіту  артерії. 
АРТЕРЮТОМІя,  -ї,  ж.  Оперативний  розтин  артерії. 
АРТЕРЮТРЙЛСІЯ,  -ї,  ж.  Роздавлювання  артерій  з 
метою  зупинки  кровотечі. 

АРТЕРІЯ,  -ї,  ж.  1.  Кровоносна  судина,  що  розносить 
кров  від  серця  по  всіх  частинах  тіла.  2.  перев. 
Важливий  комунікаційний  шлях,  напр.:  заліз¬ 
нична  лінія,  канал,  головна  вули¬ 
ця  і  т.  ін. 

АРТЕФАКТ,  -у,  у.  1.  Будь-який  об’єкт,  створений 
або  модифікований  людьми.  2.  Явище,  що  не  вла¬ 
стиве  якому-небудь  досліджуваному  об'єкту  і  пе¬ 
рекручує  результати  дослідження.  //  Штучний 
продукт,  штучне  утворення;  виникає  при  тому,  чи 
іншому  дослідженні,  як  результат  обробки  об’єк¬ 
та  під  час  дослідження.  //  Утвір  або  процес,  що 
виникає  під  час  досліджень  організму,  не  власти¬ 
вий  йому  за  нормальних  умов.  **  Статистйчний 
артефікт  -  сумнівний  або  такий,  що  вводить  в 
оману,  логічний  висновок. 

АРТЙЗМ,  -у,  у.  Висока  майстерність;  віртуозність, 
артистичність. 

АРТИКЛЬ,  -я,  у.,  лівгв.  Частка,  що  вживається  в 
деяких  мовах  при  іменниках  для  розрізнення  ро¬ 
ду,  надання  їм  означеності  або  неозначеності.  Оз¬ 
начений  артикль.  Неозначений  артикль. 

АРТИКУЛ,  -а,  у.  1.  заст.  Стаття,  розділ  або  параграф 
якого-небудь  закону,  договору,  розпорядження  та 
ін.  2.  Тип  виробу,  товару. 

АРТИКУЛ,  -у,  у.,  заст.  Елемент  вправи  з  рушницею. 


АРТИКУЛЕМА.  -и,  ж.  Руховий  процес  вимови  звуків. 
АРТИКУЛЮВАТИ,  -юю,  -іЬеш,  не  док.,  переж.,  лізгв. 
Вимовляти  звуки  мови  за  допомогою  органів  мов- 
леввя. 

АРТИКУЛЮВАТИСЯ.  -юється,  лівгв.  Пас.  до  артику¬ 
лювати. 

АРТИКУЛЙТОР,  -а.  ч.  Прилад,  який  дозволяє  відтво¬ 
рювати  основні  рухи  нижньої  щелепи. 
АРТИКУЛЙТОРНИЙ.  -а.  -е.  Прикм.  до  артикулйтор. 
АРТИКУЛЯЦІЙНИЙ,  -а.  -е.  лівгв.  Стос,  до  артикуля¬ 
ції.  "  Артикуляційний  апаріт  -  функціональні 
об'єднання  систем  організму,  які  зумовлюють  ут- 
вореввя  звуків  мови. 

АРТИКУЛЯЦІЯ.  -ї.  ж.  1.  лівгв.  Робота  мовних  орга¬ 
нів,  спрямована  на  вимовляння  того  чи  іншого 
звука  мови;  також  положення  мовних  органів  за 
вимови  такого  звука.  **  Артикуляція  мбвлення  - 
виразність  вимови,  членороздільність  мовлення, 
виразне  вимовляння  слів.  2.  муз.  Спосіб  виконан¬ 
ня  звуків  під  час  співу  або  гри  на  музичному  інс¬ 
трументі.  3.  муз.  Чітка  виразна  вимова  звуків  (го¬ 
лосних  і  приголосних)  у  співі.  4.  фізіол.  Зчлену¬ 
вання,  з'єднання  з  допомогою  суглоба. 

АРТИЛЕРЙСТ,  -а.  V.  Той.  хто  служить  в  артилерії  (у 
2  знач.). 

АРТИЛЕРЙСТ-інженЕр,  артилерйста-інженбра,  V.  По¬ 
сада  офіцера-артилериста,  відповідального  за  ма¬ 
теріально-технічний  стан  артилерійської  техніки. 
АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  артилбрія.  Ар¬ 
тилерійська  зброя.  //  Здійснюваний  артилерією 
(у  1  знач.).  Ц  Признач,  для  стрільби  з  гармат. 
**  самохідна  артилерійська  устанбвка  -  гармата 
великого  калібру,  установлена  на  броньованій  ма¬ 
шині  з  гусеничним  ходом. 

АРТИЛЕРІЯ,  -ї,  ж.  1.  збірв.  Вогнепальна  колективна 
зброя,  гармати  різних  конструкцій,  що  вражає 
противника  з  великої  відстані.  2.  тільки  оди.  Рід 
військ,  основним  озброєнням  яких  є  гармати. 
3.  тільки  одв.  Наука  про  вогнепальну  зброю  та  її 
застосування  в  бою. 

АРТИНІТ,  -у.  у.  Рідкісний  мінерал;  крихкі  прозорі 
кристали. 

АРТЙСТ,  -а.  ч.  1.  Той,  хто  публічно  виконує  твори 
мистецтва  (актор,  музикант,  співак  та  ін.).  2.  зе¬ 
рен.  Той,  хто  досяг  високої  майстерності  в  будь- 
якій  галузі;  митець. 

АРТИСТЙЗМ.  -у,  у.  Висока  майстерність,  віртуоз¬ 
ність. 

АРТИСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  артйст.  //  Власт. 
артистові.  2.  Який  відзначається  високим  мистецт¬ 
вом  виконання,  майстерністю;  майстерний,  мисте¬ 
цький. 

АРТИСТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  артистйч- 
ний  2. 

АРТИСТЙЧНО.  Присл.  до  артистйчний. 

АРТЙСТКА,  -и.  Жін.  до  артйст. 

АРТИФАкіЯ,  -ї,  ж.  Наявність  штучного  кришталика 
в  порожнині  ока. 

АРТИФЕХІНОСТОМбЗ,  -у.  у.  Гельмінтоз  із  групи  тре¬ 
матодозів. 

АРТИФІКАЛІЗМ,  -у,  у.  Термін,  що  його  використову¬ 
ють  для  позначення  тенденції  вважати  світ  ство¬ 
реним  людьми. 

АРТИФІЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Штучний,  неприродний,  шту¬ 
чно  утворений,  помилковий. 

АРТИШбК.  -у  і  -а.  у.  1.  Багаторічна  городня  росли¬ 
на  з  їстівними  м'ясистими  квітковими  головками 
й  великим  пірчастим  листям.  2.  М'ясиста  частина 
квітки  цієї  рослини,  яку  використовують  як  їжу. 
АРТІЛЕЦЬ,  -льця,  у.  Член  артілі. 

АРТІЛЬ,  -і.  ж.  Група  людей  однієї  професії  або  ре¬ 
месла,  які  об'єдналися  для  спільної  праці  на  ос¬ 
нові  усуспільнення  засобів  виробництва.  Артіль 
золотошукачів. 

АРТІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  артіль.  2.  Спіль¬ 
ний,  колективний. 

АРТІЛЬНИК,  -а,  у.  Член  артілі. 

АРТІЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  артільник. 

АРТІЛЬНО.  Присл.  до  артільний. 

АРТНАЛІТ,  -льбту,  у.  Короткочасний  обстріл  пози¬ 
цій  і  об'єктів  ворога  з  артилерійських  гармат. 
АРТбБСТРІЛ,  -у,  у.  Обстріл  позицій  і  об'єктів  воро¬ 
га  з  артилерійських  гармат. 

АРТОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Метод  лікування  нервових  та 
психічних  захворювань  методами  мистецтва  та 
самовираженням  у  мистецтві. 

АРТПІДГОТОВКА,  -и,  ж.  Інтенсивний  обстріл  позицій 
ворога  з  гармат  перед  наступом,  атакою. 

АРТПОЛК,  -полку  і  -полка,  у.  Артилерійський  полк. 
АРТРАЛГІЯ,  -ї,  ж.  Біль  у  суглобах. 

АРТРЕКТОМІя,  -ї,  ж.  Хірургічна  операція  повного 
видалення  суглоба. 

АРТРЙТ,  -у,  у.  Запалення  суглобів. 

АРТРИТЙЗМ,  -у,  у.  Особлива  схильність  до  деяких 
захворювань,  які  за  своєю  суттю  мають  між  со¬ 
бою  мало  спільного. 

АРТРЙтик.  -а,  у.,  розм.  Хворий  на  артрит. 
АРТРИТЙЧКА.  -и,  розм.  Жін.  до  артрйтик. 
АРТРИТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  артрйтний. 
АРТРЙТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  артрит. 

АРТРОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Рентгенографія  суглобів.  АРТ- 
РОГРИПбЗ,  -у,  у.  Вроджене  захворювання  опорно- 
рухового  апарату. 

АРТРОДбЗ,  -у,  у.,  мед.  Операція  по  утворенню  не¬ 
рухомого  суглоба  або  по  закріпленню  суглоба  в 
постійному  фіксованому  стані. 

АРТРбЗ,  -у,  у.  Хронічне  захворювання  суглобів,  що 
виникає  через  порушення  обміну  речовин,  хроніч¬ 
ні  травми,  інтоксикації  тощо. 

АРТ-РОК,  -у.  у.  Один  із  напрямків  рок-музики,  що 


суміщає  класичні  форми  музичних  творів  із  джа¬ 
зовими  мелодійними  акцентами  та  основополож¬ 
ною  роллю  басового  ритму. 

АРТРОКСЕЗИС,  -у,  у.  Хірургічна  операція  розтину 
порожнини  суглоба  і  видалення  патологічно  змі¬ 
нених  тканин  із  суглобових  поверхонь. 

АРТРЙЛІЗ.  -у,  у.  Оперативне  відновлення  рухомості 
анкілозованого  суглоба. 

АРТРОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  анатомії,  де  вивчається 
будова  суглобів. 

АРТРОпАтіЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Нейрогенне  вторинне  дис¬ 
трофічне  захворювання  суглобів.  **  Пірофосфіт- 
на  артропАтія  -  хвороба  відкладення  кристалів 
пірофосфату  кальція  найчастіше  у  колінному  суг¬ 
лобі. 

АРТРОПЛАСТИКА,  -и,  ж.  Хірургічна  операція,  яка 
відновлює  рухомість  суглобів. 

АРТРОПНЕВМОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Артрографія  після  вве¬ 
дення  в  порожнину  суглоба  газу. 

АРТРОПОДИ,  -ів,  ми.  (одв.  артропбд,  -а,  у.).  Тип 
безхребетних  тварин;  членистоногі. 

АРТРОРІЗ,  -у,  у.  Операція  утворення  штучного  кіс¬ 
ткового  гальма  з  метою  обмеження  рухомості  в 
розбовтаному  суглобі. 

АРТРОСКЛЕРОз,  -у,  у.  Склероз  тканин  суглобової 
капсули. 

АРТРОСКОп,  -а,  у.  Прилад  для  проведення  артрос- 
копії. 

АРТРОСКОПІЯ,  -ї,  ж.  Метод  візуального  вивчення 
порожнини  колінного  суглоба. 

АРТРОТЕнОдЕз,  -у,  у.  Операція  фіксації  гомілково- 
ступневого  суглоба  та  всього  переднього  відділу 
ступні  і  пальців. 

АРТРОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Розтин  суглобової  порожнини. 

АРТСНАРЯД,  -а,  у.  Артилерійський  снаряд. 

АРТ-ТЕРАПІЯ,  -ї.  ж.  Метод  лікування  нервових  і 
психічних  захворювань  засобами  мистецтва  та  са¬ 
мовираження  в  мистецтві. 

АРТУРИТ,  -у,  у.  Рідкісний  мінерал  зеленого  кольору. 

АРУД,  -у,  у.  Система  віршування,  що  використову¬ 
ється  в  арабській,  перській  і  тюркомовній  пись¬ 
мовій  поезії. 

АРУЗ,  -у,  у.  Система  метричного  віршування,  що  ви¬ 
никла  у  класичній  арабській  поезії,  поширена  у  ба¬ 
гатьох  країнах  Близького  та  Середнього  Сходу. 

АРУМ,  -у,  у.  Рід  багаторічних,  однодомних  трав'я¬ 
нистих  рослин  родини  ароїдних. 

Арфа,  -и,  ж.  Щипковий  музичний  інструмент,  що 
має  форму  трикутної  рами  з  натягнутими  на  ній 
струнами.  **  Еблова  арфа:  а)  дерев'яна  рамка  з 
натягнутими  на  ній  струнами,  які  мелодійно  зву¬ 
чать  під  дією  вітру;  б)  (зерен.)  дуже  чутлива  лю¬ 
дина. 

АРФВЕДСОНІТ,  -у,  у.  Мінерал  класу  силікатів. 

АРФІСТ,  -а,  у.  Музикант,  який  грає  на  арфі. 

АРФІСТКА,  -и.  Жін.  до  арфіст. 

АРФОподІБний,  -а,  -е.  Схожий  за  своєю  формою  на 
арфу. 

АРФОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  арфопо- 
дібний. 

арф'Янка,  -и,  ж.,  заст.  Арфістка. 

АРФ'ЙР,  -а,  у.,  заст.  Арфіст. 

АРФ'ЙРКА,  -и,  ж.,  заст.  Арфістка. 

АРХАЇЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Дія  за  знач,  архаїзувіти. 

АРХАЇЗМ,  -у,  у.  1.  Застаріле  явище,  пережиток  ста¬ 
ровини.  2.  лівгв.  Застаріле  слово,  мовний  зворот 
або  граматична  форма,  що  вийшли  з  ужитку. 

АРХАЇЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ар¬ 
хаїзувіти  //  архаїзбвано,  безос.  присуди,  сл. 

АРХАЇЗУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.  і  док.,  переж.  Нада¬ 
вати  чому-небудь  архаїчних  рис,  наслідувати  ста¬ 
родавні  форми  й  засоби  мистецтва. 

АРХАЇКА,  -и,  ж.  Старовина,  старовинні  речі,  а  також 
усе  те,  що  характеризується  рисами  старовини. 

АРХАЇСТ,  -а,  у.  Письменник  або  художник,  який 
наслідує  стародавні  форми  й  засоби  мистецтва. 

АРХАЇСТИКА,  -и,  ж.  Напрям  у  мистецтві:  наслідува¬ 
ння  форм,  прийомів  і  стилів  майстрів  давніх 
епох. 

АРХАЇСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  архаїстика. 

АРХАЇЧНИЙ,  -а.  -е.  Стародавній,  старовинний. 

//  Який  вийшов  із  загальнонародного  вжитку;  за¬ 
старілий.  **  Архаїчний  джаз  -  рання  стадія  розви¬ 
тку  негритянської  інструментальної  музики. 

АРХАЇЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  архаїчний. 

АРХАЇЧНО.  Присл.  до  архаїчний. 

АРХАЛАКСИС,  -у,  у.,  біол.  Спосіб  еволюції,  при  яко¬ 
му  зміни  закладання  органів  на  ранній  стадії  емб¬ 
ріогенезу  обумовлюють  зміни  усього  подальшого 
розвитку. 

АРХАЛУк,  -а,  у.  У  деяких  народів  Кавказу  -  верх¬ 
ній  одяг  у  вигляді  короткого  каптану. 

АРХАНГЕЛ,  -а,  у.  У  християнській  релігії  -  ангел 
вищого  рангу. 

АРХАНГЕЛЬСЬКИЙ,  -а.  -е.  Прикм.  до  архАнгел. 

АРХАНТРОП,  -а.  у.  Найдавніша  викопна  людина. 

АРХАР,  -а,  у.  Дикий  гірський  баран,  поширений  у 
Центральній  Азії. 

АРХАРОВЕЦЬ,  -рівця,  у.,  лайл.  Бешкетник,  босяк, 
волоцюга. 

АРХАт,  -а,  у.  У  буддизмі  хінаяни  -  істота,  що  дося¬ 
гла  стану  найвищої  досконалості. 

АРХЕГОНІАТИ,  -ів,  мв.  Група  рослин,  у  яких  жіно¬ 
чим  статевим  органом  є  архегоній. 

АРХЕГбніЙ,  -я,  у.  Жіночий  статевий  орган  у  мохопо¬ 
дібних,  папоротеподібних  і  голонасінних  рослин. 

АРХЕЙ,  -ю,  у.  Найдавніша  ера  історії  Землі. 

АРХЕЙСЬКИЙ,  -а.  -е.  **  Архбиська  ера  -  те  саме,  що 
архбй. 

АРХЕОГРАФ,  -а.  у.  Фахівець  з  археографії. 


АРХІКНЯГИНЯ 

АРХЕОГРАФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  археографія. 
АРХЕОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Галузь  історичної  науки,  яка 
досліджує  писемні  пам  ятки  старовини  та  вироб¬ 
ляє  наукові  принципи  їх  видання. 

АРХЕОЗОЙ,  -ю,  у.  Найдавніша  ера  в  геологічній  іс¬ 
торії  Землі. 

АРХЕОЗОЙСЬКИЙ,  -а.  -е.  Прикм.  до  археозбй. 
АРХЕОЛОГ,  -а,  у.  Фахівець  з  археології. 
АРХЕОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  археології. 
АРХЕОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Наука,  що  вивчає  давні  побут  і 
культуру  людського  суспільства  на  підставі  речо¬ 
вих  пам  яток  минулого,  добутих  розкопками. 
АРХЕОЛОГО-НУМІЗМАТЙЧНИЙ,  -а.  -е.  Науковий  метод 
вивчення  певної  історичної  епохи  на  підставі  дос¬ 
лідження  викопних  монет  тієї  епохи. 
АРХЕОМАГНЕТЙЗМ,  -у,  у.  Розділ  геомагнетизму, 
який  на  основі  вивчення  залишкової  намагнічено¬ 
сті  датованих  споруд  і  виробів  з  обпаленої  глини 
дає  можливість  встановити  дані  про  напруженість 
і  напрям  магнітного  поля  Землі  у  минулому. 
АРХЕОПТЕРИКС,  -а,  у.  Викопний  первісний  птах. 
АРХЕОРНІС,  -а,  у.  Те  саме,  що  археоптбрикс. 
АРХЕОСПОРІЙ,  -я,  у.  Група  клітин,  з  яких  розвива¬ 
ються  спори  у  мохів  і  рівноспорових  папоротепо¬ 
дібних  та  пилок  і  зародкові  мішки  у  різноспоро¬ 
вих  папоротеподібних,  голонасінних  і  покритона¬ 
сінних  рослин. 

АРХЕОЦІАТИ,  -ів,  мв.  Морські  безхребетні  тварини 
кембрійського  періоду,  вапняний  кістяк  яких  мав 
форму  кубка  або  вигнутого  рогу. 

АРХЕСПОРІЙ,  -я,  у.  Група  материнських  клітин,  з 
яких  у  мохоподібних  і  рівноспорових  папоротепо¬ 
дібних  утворюються  спори. 

АРХЕТЙП,  -у,  у.  1.  У  пізньоантичній  філософії  - 
прообраз,  ідея.  2.  Найдавніший  (зазвичай  невідо¬ 
мий)  текст  писемного  пам'ятника,  який  є  першо¬ 
джерелом  для  наступних  копій.  //  літ.  Реконст- 
руйовна  фабула  або  сюжет,  загальні  для  міфів, 
фольклору  та  літератури  різних  народів.  3.  лівгв. 
Гіпотетично  реконструйовна  або  фактично  засвід¬ 
чена  мовна  форма,  вихідна  для  пізніших  утво¬ 
рень.  4.  В  психології  К.  Юнга  -  первинні  природ¬ 
ні  образи,  ідеї,  переживання,  властиві  людині  як 
суб'єкту  колективного  несвідомого. 

АРХІ...  1.  Префікс,  за  допомогою  якого  виражають 
найвищий  ступінь  ознаки,  що  міститься  в  другій 
частині  слова;  значенням  наближається  до  дуже, 
найбільший,  напр.:  архісерйозний, 
а  р  х  і  ш  а  х  р  а  й  і  т.  ін.  2.  Перша  частина  склад¬ 
них  слів,  що  вказує  на  старшинство  у  церковному 
званні,  напр.:  архідиякон,  архієпископ 
і  т.  ін. 

АРХІАНЕЛЇДИ,  -ів,  ми.  Підклас  червів  класу  багато- 
щетиикових. 

архіблАст,  -а,  у.  Те  саме,  що  ембріоблАст. 
АРХІБЛАСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  архіблАст. 
АРХІВ,  -у,  у.  1.  Установа,  яка  займається  збиран¬ 
ням,  упорядковуванням  і  зберіганням  старих  до¬ 
кументів,  писемних  пам'яток  та  ін.  //  Відділ  ус¬ 
танови,  в  якому  зберігаються  старі  документи, 
листи,  закінчені  справи  тощо.  2.  Листи,  рукопи¬ 
си,  знімки  і  т.  ін.,  що  стосуються  діяльності  якої- 
небудь  установи  або  особи.  3.  У  системах  обробки 
інформації  -  сукупність  даних  або  програм,  що 
зберігаються  на  зовнішньому  носії.  "  Архів  дАних 
-  сукупність  впорядкованих  носіїв  даних  та  орга¬ 
нізація  їх  зберігання. 

АРХІВАРІУС,  -а,  у.  Охоронець  архівних  матеріалів; 
співробітник  архіву. 

АРХІВАТОР,  -а,  у.  Програма  для  здійснення  архівації. 
АРХІВАЦІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  архівувАння. 
АРХІВІСТ,  -а,  у.  Знавець  архівної  справи. 
АРХІВІСТКА,  -и.  Жін.  до  архівіст. 

АРХІВНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  архів.  Ц  Власт.  архіву 
(у  1  знач.).  Аржівввй  пил.  //  Який  вивчає,  дослі¬ 
джує  архіви  (у  2  знач.). 

АРХІВОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ар- 
хівувАти. 

АРХІВОЗНАВСТВО,  -а,  с.  Наукова  дисципліна,  що 
вивчає  методологію  й  методику  збирання,  зберіга¬ 
ння  та  систематизації  документів,  а  також  істо¬ 
рію  та  організацію  архівної  справи. 
АРХІВОЗНАВЧИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  архівознАвство. 
АРХІВОЛЬТ,  -а,  у.,  аржіт.  Обрамлення  аркового  про¬ 
різу,  що  виділяє  дугу  арки  з  площини  стіни. 
АРХІВОСХОВИЩЕ,  -а,  с.  Приміщення,  де  зберігають 
архівні  матеріали. 

АРХІВУВАННЯ,  -я,  с.  Процес  впорядкованого  нако¬ 
пичення  документів  для  тривалого  зберігання, 
звичайно  зі  стисканням  інформації.  **  АрхівувАн¬ 
ня  дАних  -  створення  копії  інформації,  що  збері¬ 
гається  в  пам'яті  комп'ютера,  для  розміщення  її 
в  архіві. 

АРХІВУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  переж.  Здійснювати 
архівування. 

АРХІДИЯКОН,  -а,  у.  Старший  диякон,  який  служить 
при  митрополиті. 

АРХІДИЯКОНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  архидийкон. 
АРХІЄПЙСКОП,  -а,  у.  Духовне  звання,  середнє  між 
єпископом  і  митрополитом.  //  Церковний  служи¬ 
тель.  який  має  це  звання. 

АРХіелйСКОПСЬКИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  архієпйскоп. 
АРХІЄРЕЙ,  розм.  архірЕЙ,  -я,  у.  Загальна  назва  ви¬ 
щих  чинів  духовенства  (єпископа,  архієпископа 
та  ін.)  у  православних  християн.  //  Особа,  що 
має  це  звання. 

архієрейський,  -а,  -е.  Прикм.  до  архієрАй. 
АРХІкАрп,  -а,  у.  Жіночий  статевий  орган  багатьох 
сумчатих  грибів. 
архікнягйня,  -і.  Жін.  архікнйзь. 


41 


АРХІКНЙЗЬ 

АРХІКНЙЗЬ,  -я,  ч.  Син  коронованої  особи;  кронп¬ 
ринц. 

АРХІМАНДРИТ,  -а,  ч.  Найвище  духовне  звання  в  мо¬ 
нахів;  титул  ігумена  монастиря.  //  Особа,  що  має 
цей  титул. 

АРХІМАНДРЙТСТВО,  -а,  ч.  Місце,  посада  або  звання 
архімандрита. 

АРХІМАНДРИТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  архімандрйт. 

АРХІМІЛЬЙОНЕР,  -а,  ч.  Те  саме,  що  мультимільйонер. 

АРХІМІЦЕТ,  -а,  ч.  Клас  нижчих  грибів,  переважно 
внутрішньоклітинних  паразитів  водоростей,  квіт¬ 
кових  рослин  та  ін. 

архіпастир,  -я,  ч.  Стара  шаноблива  назва  вищих 
чинів  духовенства  (єпископа,  митрополита  та  ін.). 

АРХІПАСТИРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  архіпастир. 
Архіпастирська  патериця. 

АРХІПЕЛАГ,  -у,  ч.  Група  морських  островів,  що  ле¬ 
жать  близько  один  від  одного. 

АРХІПЕЛАЗЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  архіпелаг. 

АРХІРЕАКЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Надзвичайно  реакційний. 

АРХірЕй  див.  архієрей. 

АРХІСКЛАДНИЙ,  -&,  -і.  Надзвичайно  складний. 

АРХІСТРАТЙГ,  -а,  ч.  Головнокомандуючий  небесним 
воїнством  -  стратигами. 

АРХІТЕКТ,  -а,  ч„  зах.  Архітектор. 

АРХІТЕКТОНІКА,  -и,  ж.  1.  архіт.  Гармонійне  сполу¬ 
чення  частин  у  єдине  ціле.  //  мист.,  літ.  Розмір¬ 
ність  художнього  твору;  побудова.  2.  геол.  Зага¬ 
льна  картина  геологічної  будови  земної  кори  або 
її  частини. 

АРХІТЕКТОНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  архітектбніка. 

АРХІТЕКТОР,  -а,  ч.  Фахівець  в  галузі  архітектури; 
будівничий. 

АРХІТЕКТОРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  архітектор. 

АРХІТЕКТУРА,  -и,  ж.  1.  Мистецтво  проектування, 
спорудження  та  художнього  оздоблення  будов;  бу¬ 
дівельне  мистецтво.  //  Характер,  стиль  будови. 
**  ландшафтна  архітектура  -  галузь  архітектури, 
що  стосується  озеленення  міст,  проектування  мі¬ 
ських  і  приміських  садів,  парків  і  т.  ін.  2.  Конце¬ 
пція  взаємозв'язку  елементів  складної  структури; 
вміщує  компоненти  логічної,  фізичної  та  програ¬ 
мної  структури.  **  Архітектура  обчйслювальної 
системи;  а)  принципи  роботи  обчислювальної  сис¬ 
теми  на  функціональному  рівні  безвідносно  до  фі¬ 
зичної  реалізації;  б)  точно  визначений  інтерфейс 
між  програмами  та  апаратурою  обчислювальної 
системи.  Архітектора  бійку  діних  -  концепція 
зв'язків  компонентів  банку  даних  між  собою  та  з 
користувачами.  Архітектура  комп'ютерної  мережі 
-  загальний  опис  моделі  комп'ютерної  мережі, 
який  визначає  топологію,  її  основні  елементи,  ха¬ 
рактер  їх  взаємодії.  Стбкова  архітектура  -  органі¬ 
зація  ЕОМ,  за  якої  більшість  машинних  команд  є 
безадресними  і  виконують  операції  над  значення¬ 
ми  на  вершині  стека.  тЄгова  архітектура  -  орга¬ 
нізація  ЕОМ,  за  якої  з  кожним  словом  пам  яті 
пов'язаний  тег,  що  аналізується  апаратно  і  вказує 
тип  інформації.  Фон-нЄйманівська  архітектура  - 
організація  ЕОМ,  за  якої  обчислювальна  машина 
складається  з  двох  основних  частин,  а  саме  -  лі- 
нійно-адресованої  пам'яті,  шйнна  архітектура  - 
організація  ЕОМ,  за  якої  усі  и  компоненти  взає¬ 
модіють  за  допомогою  спільної  шини. 

АРХІТЕКТУРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  архітектури.  Архі¬ 
тектурний  факультет.  **  Архітектурна  бібніка  - 
напрямок  в  архітектурі,  що  має  метою  створення 
споруд  на  основі  дослідження  краси  і  гармонії 
живій  природи. 

АРХІТРАВ,  -а,  ч..  архіт.  Головна  балка,  що  перекри¬ 
ває  проліт  між  колонами;  нижня  частина  антаб¬ 
лемента. 

АРХічЕМБАЛО  див.  аркічймбало. 

АРХОЗАВРИ,  -ів,  ми.  (оди.  архозавр,  -а.  ч.).  Група 
вимерлих  та  сучасних  плазунів. 

АРХбнти,  -ів,  ми.  (оди.  архбнт,  -а,  ч.).  У  Стародав¬ 
ній  Греції  -  вищі  службові  особи,  які  обирались 
на  певний  строк. 

АРЧА,  -і,  ж.  Середньоазіатський  вид  ялівцю. 

АРШЙн,  -а,  ч„  заст.  Давня  східнослов'янська  міра 
довжини,  яка  вживалася  до  запровадження  мет¬ 
ричної  системи;  дорівнювала  0,711  м.  1 1  Лінійка, 
прут  і  т.  ін.  такої  довжини.  **  міряти  на  свій  ар¬ 
шин  -  оцінювати  кого-,  що-небудь  тільки  зі  свого 
погляду. 

АРШйнний,  -а,  -є.  заст.  Мірою  в  один  аршин. 

АС,  -а,  ч„  розм.  1.  Льотчик-винищувач,  який  відз¬ 
начається  літальною  і  бойовою  майстерністю. 

2.  перен.  Про  великого  майстра  своєї  справи. 

3.  Туз. 

АСАМБЛЕЯ,  -ї,  ж.  1.  Загальні  збори  членів  якої-не- 
будь  міжнародної  організації.  **  Генеральна  Аса¬ 
мблея  Організації  Об'єднаних  націй  -  один  із  го¬ 
ловних  органів  Організації  Об'єднаних  Націй. 
2.  іст.  Бал,  сходини  за  часів  Петра  І. 

АСАна,  -и,  ж.  У  йозі:  певне  положення  тіла;  поза. 

АСАнАція,  -ї,  ж.  Дія  за  знач,  асанувіти. 

АСАНУВАти,  -Ую,  -Уеш,  аедок.  і  асанАтй,  -ню, 
-нйш,  док.,  діад.  Оздоровити. 

АСАФЕТА,  -и,  ж.  Затверділий  рослинний  смоляний 
сік. 

АСАФЕТЙДА,  -и,  ж.  Висохлий  сік  з  різким  запахом 
часнику,  добувають  з  багаторічної  зонтичної  рос¬ 
лини  ферули  асафетиди. 

АСДЙК,  -а,  ч.  Гідролокаційний  пристрій  для  визна¬ 
чення  місця  перебування  підводних  об'єктів. 

АСЕЙСМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  не  піддається  дії  зем¬ 
летрусів. 

АСЕКСУАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  асексуальність. 

АСЕКСУАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Повна  відсутність  ста¬ 

42 


тевих  ознак,  сексуального  потягу  у  дорослих  лю¬ 
дей. 

АСЕКТАтори,  -ів,  ми.  Постійні,  але  не  панівні  види 
рослин  у  рослинному  угрупованні. 

АСЕКУРАція,  -ї,  ж.,  зах.  Забезпечення,  страхуван¬ 
ня,  гарантія. 

АСЕКУРбВАНИй,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
асекурувіти. 

АСЕКУРУВАти,  -ую,  -уєш,  зах.  Страхувати,  застра¬ 
ховувати,  гарантувати. 

АСЕМБЛЕР,  -а,  ч.  Допоміжна  програма  у  складі 
операційної  системи  для  автоматичного  перекла¬ 
ду  вихідної  програми,  яка  має  бути  виконана  на 
ЕОМ,  машинною  мовою.  Один  із  видів  транслято¬ 
ра.  **  Абсолютний  асемблер  -  асемблер,  який  об¬ 
числює  абсолютні  адреси  у  пам'яті  ЕОМ.  Двопро- 
хідний  асемблер  -  асемблер,  що  виконує  транс¬ 
ляцію  початкової  програми  за  два  проходи.  Зво- 
рбтний  асемблер  -  програма,  яка  перекладає 
об'єктний  модуль  в  еквівалентну  програму  мовою 
Асемблер. 

АСЕМБЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Компіляція  програми  з  мо¬ 
ви  асемблеру. 

АСЕМІЯ,  -ї,  ж.  Розлад  здатності  малювати,  змальо¬ 
вувати. 

АСЕНЕСТЕЗІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  1.  Погіршення  загального 
самопочуття.  //  Погіршення  здоров'я.  2.  Відсут¬ 
ність  нормального  сприйняття  свого  тіла. 
АСЕНІЗАТОР,  -а,  ч.  Людина,  яка  здійснює  асенізацію. 
АСЕНІЗАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  асенізації.  //  Приз¬ 
нач.  для  асенізації. 

АСЕНІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Видалення  і  знешкодження 
нечистот.  2.  Поліпшення  гігієнічних  умов,  очи¬ 
щення  місцевості. 

АСЕПТИКА,  -и,  ж.,  мед.  Запобігання  зараженню  ра¬ 
ни  через  стерилізацію,  знезараження  предметів, 
які  дотикаються  до  неї  під  час  операції,  лікуван¬ 
ня  та  ін. 

АСЕПТЙЧНИЙ,  -а,  -е,  мед.  Який  знезаражує;  знеза¬ 
ражений.  //  Вільний  від  бактерій;  такий,  що  не 
містить  живих  організмів,  спор,  вірусів. 
АСЕРТОРЙЧНИЙ,  -а.  -е.  Про  судження,  в  якому  ли¬ 
ше  констатується  факт,  але  не  виражається  його 
логічна  необхідність. 

АСЕСОР,  -а,  ч.,  іст.  Засідатель  казенної  палати,  вій¬ 
ськового  суду  та  ін.  **  Колйзький  асесор:  у  дорево¬ 
люційній  Росії  -  штатський  чин  восьмого  класу. 
АСЕСОРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  асйсор. 

АСИГмЕнт,  -а,  ч.  1.  Завдання,  доручення  на  викона¬ 
ння  конкретної  біржової  операції.  2.  Передача  ма¬ 
йна  іншому  власникові  у  ході  торгів.  3.  Повідомле¬ 
ння  про  використання  опціону  його  власником. 
АСИГНАТИ,  -ів,  ми.  Паперові  гроші  часу  Великої 
французької  революції  (1788-1794  рр.). 
асигнаційний,  -а,  -е.  Прикм.  до  асигнація. 
АСИГНАЦІЯ,  -ї.  ж.,  іст.  Назва  паперових  грошей, 
які  випускалися  в  Росії  з  1769  р.  по  1843  р. 
//  розм.,  заст.  Взагалі  паперовий  грошовий  знак. 
АСИГНІВКА,  -и,  ж.,  фін.  Документ,  за  яким  витра¬ 
чаються  кредити,  надані  посадовій  особі  чи  уста¬ 
нові,  або  видаються  певні  суми  на  конкретні  пот¬ 
реби. 

АСИГНОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
асигнувати.  //  асигновано,  безос.  присудк.  сл. 
АСИГНУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  асигнувати. 
2.  Сума  грошей,  виділена  на  ті  чи  інші  потреби. 
**  Бюджетні  асигнування  -  кошти  державного  та 
місцевого  бюджетів,  що  їх  виділяють  на  розвиток 
економіки  держави,  фінансування  соціально-ку¬ 
льтурних  заходів  та  ін.  Безстрокбві  асигнування 
-  асигнування,  що  їх  виділяє  переважно  на  війсь¬ 
кові  цілі  вищий  законодавчий  орган  без  встанов¬ 
лення  терміну  дії.  контрактні  асигнування  -  фор¬ 
ма  урядових  замовлень  приватним  фірмам. 
АСИГНУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  і  док.,  перех.  Вида¬ 
вати  певну  грошову  суму  на  які-небудь  потреби. 
АСИГНУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  асигнувати. 
АСИДбЛ,  -у,  ч.  1.  Масляниста  нерозчинна  у  воді  рі¬ 
дина,  суміш  нафтенових  кислот.  2.  Рідина  для 
чищення  до  блиску  металевих  музичних  інстру¬ 
ментів,  армійських  ґудзиків,  пряжок,  корабель¬ 
ного  спорядження  тощо. 

АСЙЗИ,  -ів,  ми.  У  середньовічній  Англії  -  назва  де¬ 
яких  актів  короля,  а  також  назва  особливих  ви¬ 
дів  позовів,  виїзних  сесій  судів. 

АСИМБОЛІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Часткова  або  повна  втрата 
здатності  розуміти  значення  символів. 

АСИМВОЛ{Я,  -ї,  ж.,  мед.  Те  саме,  що  асимболія. 
АСИМЕТРИЧНИЙ,  -а.  -е.  Який  характеризується  бра¬ 
ком  симетрії  або  Гі  порушенням;  несиметричний, 
нерозмірний.  **  Асиметрична  інформація:  в  еко¬ 
номіці  -  ситуація,  яка  виникає  в  процесі  укладе¬ 
ння  договорів,  угод  і  в  якій  лише  окремі  учасни¬ 
ки  володіють  важливою  інформацією. 
АСИМЕТРИЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  асимет- 
рйчний. 

асиметрйчно.  Присл.  до  асиметрйчний. 
АСИМЕТРІЯ,  -ї.  ж.  Брак  або  порушення  симетрії; 
несиметричність,  нерозмірність. 

АСИМІЛЬОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
асимілювати.  / [  асимільбвано,  безос.  присудк.  сл. 
АСИМІЛЮВАЛЬНИИ,  -а,  -е.  Який  здатний  асиміолю- 
вати.  //  Призначений  для  асимілювання. 
АСИМІЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  асимілювати. 
АСИМІЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.  і  док.,  перех. 
1.  Робити  кого-,  що-небудь  подібним  до  себе,  пе¬ 
ретворювати  на  свій  лад.  2.  що,  біол.  Засвоювати. 
Рослини  асимілюють  вуглекислоту.  //  Пристосо¬ 
вуватись  до  чого-небудь. 

АСИМІЛЮВАТИСЯ,  -іЬється,  недок.  і  док.  1.  з  ким. 


чим.  Ставати  подібним  до  кого-,  чого-небудь. 
2.  біол.  Засвоюватися. 

АСИМІЛЮЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
асимілювати. 

АСИМІЛЯТИВНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  асимілйторсь- 
кий,  асиміляційний. 

АСИМІЛЯТОР,  -а,  ч.  Той,  хто  насильно  проводить 
асиміляцію  (у  1  знач.). 

АСИМІЛЯТОРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  асиміляторства. 

АСИМІЛЯТОРСТВО,  -а,  с.  Насильницьке  нав'язуван¬ 
ня  пригнобленим  національностям  мови  й  культу¬ 
ри  панівної  нації. 

АСИМІЛЯТОРСЬКИЙ,  АСИМІЛЯЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до 
асиміляції  (у  1  знач.).  Асиміляційна  політика  де¬ 
ржави. 

асиміляційний  див.  асиміляторський. 

АСИМІЛЯЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Дія  за  знач,  асимілювати  1  і 
стан  за  знач,  асимілюватися  1;  уподібнення; 
прот.  дисиміляція.  2.  біол.  Процес  засвоєння 
рослинним  чи  тваринним  організмом  зовнішніх 
щодо  нього  речовин.  3.  ліигв.  Уподібнення  одних 
звуків  іншим.  4.  Ототожнення. 

АСИМПТОТА,  -и,  ж.  Пряма,  яка  не  має  жодної  спі¬ 
льної  точки  з  певною  кривою,  що  необмежено  на¬ 
ближається  до  цієї  прямої. 

АСИМПТОТЙчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  асимптбта. 
**  Асимптотйчний  рбзклад  -  подання  даної  функ¬ 
ції  розбіжним  рядом. 

АСИМПТОТИЧНО.  Присл.  до  асимптотйчний. 

АСИМПТОтний,  -а,  -е.  Прикм.  до  асимптбта. 

АСИНАПСИС,  -у,  ч.  Відсутність  кон'югації  хромосом 
у  мейозі. 

АСИНДЕТОН,  -а,  ч.  Стилістичний  прийом,  при  яко¬ 
му  опускаються  сполучники. 

АСИНЕРГІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Часткова  або  повна  втрата 
координації  між  групами  м'язів,  які  беруть 
участь  у  складних  моторних  діях. 

АСИНКЛІТЙЗМ,  -у,  ч.  Вставлення  головки  плоду  у 
вхід  малого  тазу  поза  віссю. 

АСИНКЛІТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  асинклітйзм. 

асинхронізОвний,  -а,  -е.  Якого  можна  асинхроні- 
зувати. 

АСИНХРОНІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Відсутність  координації 
між  подіями  у  часі. 

АСИНХРОННИЙ,  -а,  -е,  киижи.  Який  не  збігається  з 
чим-небудь  у  часі;  неодночасний;  прот.  синх¬ 
ронний.  Асинхронний  електродвигун.  Асинхро¬ 
нні  коливання. 

АСИНХРОнніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  асинхрбн- 
ний. 

асинхронно.  Присл.  до  асинхрбнний. 

асистАнс,  -а,  ч.  Послуги,  допомога  у  натурально- 
матеріальній  чи  грошовій  формі  в  межах  догово¬ 
ру  страхування. 

асистЕнт,  -а,  ч.  1.  Помічник  професора,  лікаря  та 
ін.  у  тій  чи  іншій  роботі.  2.  Нижча  посада  викла¬ 
дача  у  вищих  навчальних  закладах,  а  також  осо¬ 
ба,  що  обіймає  цю  посаду. 

асистентка,  -и.  Жін.  до  асистент. 

АСИСТЕНТСЬКА,  -ої,  ж.,  розм.  Кімната,  де  збираю¬ 
ться  (для  відпочинку,  яких-небудь  занять)  асисте¬ 
нти  та  інші  співробітники  лікувального  закладу. 

АСИСТЕНТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  асистент. 

АСИСТЕнціЯ,  -ї,  ж.,  зах.  Поміч,  допомога. 

АСИСТОЛІчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  асистолія. 

АСИСТОЛІЯ,  -ї,  ж.  Гостре  ослаблення  скорочень  сер¬ 
цевого  м'яза,  що  викликає  розлад  серцевої  діяль¬ 
ності. 

АСИСТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  Виконувати  роботу 
асистента  (у  1  знач.);  допомагати. 

АСІАЛІЯ,  -ї,  ж.  Повна  відсутність  слиновиділення. 

АСК,  -а,  ч.  Орган  статевого  спороносіння  сумчатих 
грибів,  усередині  якого  розвиваються  аскоспори. 

аскариди,  -йд,  ми.  (оди.  аскарйда,  -и,  ж.).  Круглі 
білі  черв'яки,  що  паразитують  у  кишечнику  ссав¬ 
ців  і  людини;  глисти. 

АСКАРИДібз,  -у,  ч.,  вет.  Захворювання,  збудниками 
якого  є  круглі  черви  -  аскаридії;  уражає  птахів 
(курей,  індичок,  голубів). 

АСКАРИДОЗ,  -у,  ч.,  вет.,  мед.  Хвороба,  що  розвива¬ 
ється  внаслідок  наявності  в  організмі  аскарид. 

АСКАРИДОПОДІБНІ,  -их,  ми.  Первиннопорожнинні 
черви,  що  паразитують  у  кишечнику  людини  і  ба¬ 
гатьох  тварин,  спричиняючи  аскаридоз;  глисти. 

АСКАРОПСбЗ,  -у,  ч.  Гельмінтоз  свиней. 

АСКЕЗА,  -и,  ж.  1.  Сукупність  фізичних  і  мораль¬ 
них  вправ,  спрямованих  на  вивільнення  духу  (на 
противагу  плоті).  2.  Те  саме,  що  аскетйзм. 

АСКЕР,  -а,  ч.  Турецький  солдат. 

АСКЕТ,  -а,  ч.  1.  У  давнину  -  християнський  подви¬ 
жник,  який  виснажував  себе  постом;  пустельник. 
2.  перен.  Про  людину,  яка  вкрай  обмежує  свої 
життєві  потреби,  веде  суворе  життя. 

АСКЕТЙЗМ,  -у,  ч.  1.  Релігійно-етичне  вчення,  що 
полягає  в  проповіді  зречення  радощів  життя,  від¬ 
людництва  і  "умертвіння  плоті”  для  досягнення 
моральної  досконалості.  2.  перед.  Надзвичайна 
стриманість,  відмовлення  від  життєвих  благ. 

АСКЕТЙчний,  -а,  -е.  Який  має  риси  аскета  або  озна¬ 
ки  аскетизму. 

АСКЕТЙчно.  Присл.  до  аскетйчний. 

АСКЛЕпій,  -я,  ч.  У  давньогрецькій  міфології  -  бог 
лікування,  якого  Зевс  убив  громом  за  спробу 
оживляти  мертвих. 

АСКОМІЦЕТИ,  -ів,  ми.  (оди.  аскоміцет,  -а,  ч.).  Клас 
вищих  грибів,  що  розмножуються  спорами;  сум¬ 
часті  гриби. 

АСКОМіцЕтний,  -а,  -е.  Прикм.  до  аскоміцети. 

АСКОРБІНАЗА,  -и,  ж.  Фермент,  що  прискорює  окис¬ 
лення  аскорбінової  кислоти. 


АСКОРБінАт,  -у,  ч.  Сіль  або  ефір  аскорбінової  кис¬ 
лоти. 

аскорбінАтний,  -а,  -є.  Прикм.  до  аскорбініт. 
АСКОРБІНКА,  -и,  ж.,  рази.  Лікарський  препарат, 
який  містить  аскорбінову  кислоту  (вітамін  "С"), 
що  підвищує  опірність  захворюванням. 
АСКОРБІНОВИЙ,  -а,  -е:  **  Аскорбінова  кислоті  -  ві¬ 
тамін  С,  органічна  кислота,  брак  якої  в  організмі 
спричинює  цингу. 

АСКОРБІНОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Метод  кількісного  аналі¬ 
зу,  при  якому  основним  реагентом  є  титрований 
розчин  аскорбінової  кислоти. 

АСКОРУТЙН,  -у,  ч.,  ферм.  Комплекс  вітамінів  С  і  Р. 
АСКОСФЕРбЗ  -у,  ч.  Інфекційна  хвороба  личинок 
бджіл. 

АСКОфЕн,  -у,  ч.,  ферм.  Болезаспокійливий  та  жа¬ 
рознижувальний  засіб. 

АСКОХІТОЗ,  -у,  ч.,  с.  г.  Грибкова  хвороба  рослин. 
АСМОДЕЙ,  -я,  ч.  У  давньоєврейській  апокрифічній 
літературі  -  глава  демонів,  злий  дух,  руйнівник 
шлюбів. 

АСй,  вези.  Тренувальний  бій  двох  спортсменів  у 
боксі  та  фехтуванні. 

АСОМНІЯ,  -ї,  ж.  Безсоння. 

АСОНАНС,  -а,  ч.,  поет.  Неповна  рима,  в  якій  співз¬ 
вучні  тільки  наголошені  голосні  звуки;  повторен¬ 
ня  однакових  голосних  звуків  у  рядку  чи  строфі. 
АСОНАНСОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  асонйнс. 

АСОНІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Тонова  глухота,  тобто  слабка 
здатність  виявляти  різницю  у  висоті  тону. 
АСОНОРИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Заходи  для  зменшення  шуму. 
АСбПТИКА,  -и,  ж.  Сукупність  профілактичних  ме¬ 
тодів  і  прийомів,  спрямованих  на  створення  без- 
мікробних  умов  для  запобігання  зараженню  ран. 
АСОРТИМЕНТ,  -у,  ч.  Набір  товарів  або  виробів  різ¬ 
них  видів  і  сортів.  //  Взагалі  різноманітний  набір 
чого-небудь. 

АСОРТИМЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  асортимент. 
АСОРТИМЕНТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  асорти¬ 
ментний. 

АСОРТІ,  пезм.,  с.  Набір  однорідних  предметів  різ¬ 
них  сортів. 

АСОЦІАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Протисуспільний,  негромадсь¬ 
кий. 

АСОЦіАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Сукупність  рис,  що  свід¬ 
чать  про  відсутність  соціальної  спрямованості  в 
чиїй-небудь  діяльності,  про  байдуже  ставлення  до 
громадського  життя. 

АСОЦІАНІЗМ,  -у,  ч.  Один  з  напрямків  психології, 
що  базувався  на  понятті  асоціації. 

АСОЦІАТИВНИЙ,  -а,  -е,  псих.  Стос,  до  асоціації  (у  З 
знач.). 

АСОЦІАТИВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  того,  що  на¬ 
водиться,  використовується  і  т.  ін.  за  асоціацією, 
подібністю  з  ким-,  чим-небудь. 
асоціативно.  Присл.  до  асоціатйвний. 
асоціАтор,  -а,  ч..  мат.  Термін  теорії  кілець. 
АСОЦІАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  асоціатйвний. 
АСОЦІАЦІЯ,  -ї,  ж.  і.  Добровільне  об'єднання  осіб  чи 
організацій  для  досягнення  спільної  господарсь¬ 
кої,  політичної,  культурної  чи  якої-небудь  іншої 
мети;  товариство,  спілка.  2.  Сполучення,  з'єднан¬ 
ня  чого-небудь  в  одне  ціле.  3.  псих.  Зв'язок  між 
окремими  нервово-психічними  актами  -  уявлен¬ 
нями.  думками,  почуттями,  внаслідок  якого  одне 
уявлення,  почуття  і  т.  ін.  викликає  інше. 
АСОЦІЙОВАНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  і  теп. 
ч.  до  асоціюнЄти.  2.  у  знач,  прикм.  Установлений 
між  уявленнями,  явищами  і  т.  ін.  (про  зв'язок). 
//  Добровільно  об'єднаний  для  досягнення  спіль¬ 
ної  господарської,  політичної,  культурної  чи  яко¬ 
їсь  іншої  мети  (про  особи,  організації  і  т.  ін.). 
Асоційовані  школи  ЮНЕСКО.  **  Асоційбвана  де¬ 
ржава  -  держава,  яка  добровільно  передала  іншій 
державі  частину  свого  суверенітету.  Асоційбвана 
компанія  (підприємство)  -  компанія  (підприємст¬ 
во),  в  якій  інвестор  має  значний  вплив.  Асоційб- 
ваний  член  платіжної  систбми  -  банк,  що  має  лі¬ 
цензію  на  право  участі  в  діяльності  платіжної  си¬ 
стеми  через  інший  банк  або  фінансову  установу. 
АСОЦІЙйВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  асоційб- 
ааний  2. 

АСОЦІЙбВНИЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  асоціювати. 
АСОЦІЮВАння,  -я,  с„  псих.  Дія  за  знач,  асоціюва¬ 
ти  і  асоціюватися. 

АСОЦІЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.  і  док.,  перех., 
псих.  Установлювати  зв'язок  між  уявленнями, 
явищами  і  т.  ін. 

АСОЦІЮВАТИСЯ,  -юється,  иедок.  і  док.,  псих.  Поєд¬ 
нуватися  в  уявленні  за  асоціацією  (у  3  знач. ). 
АСлАзія,  -ї,  ж.  1.  міф.  Розумна  і  красива  Перікло- 
ва  дружина,  подруга  Алківіада  і  Сократа.  2.  пе- 
реи.  Розумна  і  красива  жінка  з  вільними  погля¬ 
дами  на  кохання. 

АСПАРАГІН,  -у,  V.,  біол.  Амінокислота,  що  є  скла¬ 
довою  частиною  білків. 

АСЛАРАГінАза,  -и,  ж.  Фермент,  який  каталізує  від¬ 
щеплення  аміаку  від  аспарагіну  з  утворенням  ас¬ 
парагінової  кислоти. 

АСЛАРАГінАт,  -у,  ч.  Сіль  або  ефір  аспарагінатної 
кислоти. 

АСПАРАГінАтний,  -а,  -е.  Прикм.  до  аспарагініт. 
АСПАРАГІНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аспарагін. 
АСПАРАГУС,  -а,  ч.  Рід  спаржі  з  буйною  зеленню, 
що  вирощується  як  кімнатна  рослина. 

АСПАРКАм,  -а,  ч.  Лікарський  засіб,  що  його  засто¬ 
совують  при  серцевій  недостатності,  ішемічній 
хворобі  серця,  інфаркті  міокарда. 

АСПЕКТ,  -у,  у.  І.  Кут  зору,  під  яким  розглядаються 
предмети,  явища,  поняття.  2.  спец.  Ознака  пошу¬ 


ку  даних;  за  кількістю  ознак,  вказаних  в  умові 
пошуку. 

АСПЕКТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аспбкт. 

АСПЕРГІЛ,  -а,  ч.  Належить  до  класу  сумчастих  гри¬ 
бів  і  до  недосконалих  гіфоміцет;  аероб. 

АСЛЕРГІЛОТОКСИКйЗ,  -у,  ч.  Загальна  назва  токсико¬ 
зів,  які  розвиваються  внаслідок  вживання  в  їжу 
продуктів,  заражених  грибками  з  роду  аспергілів. 

АСПЕРГІЛЬОЗ,  -у,  ч.  Мікоз,  що  спричинюється  па¬ 
разитичними  грибками  роду  аспергілів. 

АСПЕРГільОзний,  -а,  -е.  Прикм.  до  аспергільбз. 

АСПЕРГІЛЬОма.  -и,  ж.  Пухлиноподібне  утворення  в 
легенях. 

АСПЕРМАТЙЗМ,  -у,  ч.,  мед.  Відсутність  сім'явивер- 
ження  під  час  статевого  акту  при  збереженні  нор¬ 
мального  сім'яутворення,  статевого  потягу  та  ере¬ 
кції. 

АСПЕРМІЯ,  -ї,  ж.  Повна  відсутність  сперматозоїдів 
у  виділенні  сім'яників. 

АСЛЕРОМАПіЕТЙЗМ,  -у,  ч.,  фіз.  Магнітний  стан  амо¬ 
рфного  магнетика,  в  якому  неупорядковано  лока¬ 
лізовані  магнітні  моменти  мають  переважну  оріє¬ 
нтацію. 

АСПИД  див.  гйспид. 

Аспід1,  -а,  ч.  Рід  отруйних  змій. 

Аспід1,  -у,  ч. ,  заст.  Різновидність  сланцю. 

АСЛІДЙСТРА,  -и,  ж.  Рід  багатоклітинних  безстебе- 
льних  трав  родини  лілейних. 

АСПІДІУМ,  -у,  ч.,  заст.  Назва  деяких  папоротей. 

Аспідний,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  Аспід.  //  Зробл.  з  ас¬ 
піду.  Аспідна  дошка.  **  Аспідний  слінець  -  сла¬ 
нець  чорного  кольору,  що  використовується  для 
виготовлення  грифельних  дощок  і  як  покрівель¬ 
ний  матеріал.  2.  Який  має  колір  аспіду;  чорний. 

АСПІРАНТ,  -а,  ч.  Особа,  що  готується  до  педагогіч¬ 
ної  або  наукової  діяльності  при  вузі  чи  науково- 
дослідному  інституті. 

АСЛірАнтка,  -и.  Жін.  до  аспірант. 

АСПІРАНТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аспірАнт. 

АСПІРАНТУРА,  -и,  ж.  Система  підготовки  професор¬ 
сько-викладацьких  і  наукових  кадрів  при  вищих 
навчальних  закладах  або  науково-дослідних  інс¬ 
титутах. 

АСПІРАТИ,  -ів,  ми.,  ліигв.  Придихові  приголосні 
звуки. 

АСПІРАТОР,  -а,  ч.  1.  Прилад  для  всмоктування  га¬ 
зів,  повітря  та  ін.  з  метою  визначення  їх  хімічно¬ 
го  складу,  вмісту  вологи  і  т.  ін.  2.  Пиловідсмок¬ 
тувальне  обладнання,  що  забезпечує  затримання  і 
відведення  шкідливих  речовин  з  повітря. 

аслірАторний,  -а,  -е.  Прикм.  до  аспірАтор. 

АСЛіРАЦІйний,  -а,  -е.  Прикм.  до  аспірАція. 

АСПІРАЦІЯ1,  -ї,  ж.  1.  Відсмоктування  пилу  із  забру¬ 
днених  виробничих  приміщень.  2.  Проникнення 
сторонніх  речовин  у  дихальні  шляхи  під  час  вди¬ 
ху.  3.  Відсмоктування  рідини  або  повітря,  скуп¬ 
чених  внаслідок  різних  захворювань  у  якій-не- 
будь  порожнині  тіла. 

АСПІРАЦІЯ",  -ї,  ж.,  муз.  Старовинний  прийом  вико¬ 
нання,  близький  до  сучасного  стакато. 

АСЛІРЙН,  -у,  ч.  Ацетилсаліцилова  кислота  -  біла 
кристалічна  речовина,  що  вживається  як  ліки 
для  зниження  температури  і  вгамування  головно¬ 
го  болю. 

АСПЛЕНІЗМ,  -у,  ч.  Стан,  який  виникає  після  вида¬ 
лення  селезінки. 

АСПЛЕНІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  селезінки. 

АСЛОНТАннюТЬ,  -ності,  ж.  Відсутність  спонукання 
до  мовної,  психічної  та  інших  видів  діяльності. 

АСС,  -а,  с.  Давньоримська  мідна  монета  вагою  в 
327  г. 

АССА,  виг.  Вигук  захоплення  у  кавказьких  (грузи¬ 
нських)  танцях. 

АССАМЦІ,  -ів,  ми.  (оди.  ассАмець,  -мця,  у.;  ассАм- 
ка,  -и,  ж.).  Народ,  який  живе  в  штаті  Ассам  (пів¬ 
нічно-східна  Індія). 

АССИРІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ассирійці  і  Ассирія. 

АССИРІЙЦІ,  -ів,  ми.  (оди.  ассирієць,  -йця,  у.;  асси- 
рійка,  -и,  ж.).  1.  Невелика  семітська  народність, 
основна  частина  якої  живе  в  Іраку,  а  меншість  - 
у  Закавказзі.  2.  Те  саме,  що  ассирійни. 

АССИРЮЛбГія,  -ї,  ж.  Комплексна  наукова  дисцип¬ 
ліна,  що  вивчає  мову,  писемність,  культуру  та  іс¬ 
торію  давніх  народів,  які  користувалися  клино¬ 
писом. 

АССИРІЙНИ,  -Аи,  ми.  (оди.  ассирійнин,  -а,  у.;  асси- 
рійнка,  -и,  ж.).  Населення  Ассирії,  однієї  з  найбі¬ 
льших  азійських  держав,  що  існувала  від  кінця  З 
тис.  до  7  ст.  до  н.  е. 

АССИРІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Ассирія,  ассирі¬ 
йни. 

АСТАЗІЯ,  -ї,  ж.  Втрата  здатності  стояти,  перев.  вна¬ 
слідок  захворювання  нервової  системи. 

АСТАЗУВАННЯ,  -я,  с.  Ослаблення  впливу  земного 
магнетизму  на  магнітну  стрілку  чутливого  вимі¬ 
рювального  приладу. 

АСТАРТА,  -и,  ж.  У  фінікійській  міфології  -  богиня 
земної  родючості,  любові  й  материнства. 

АСТАТ,  -у,  у.  АІ.  Радіоактивний  хімічний  елемент. 
Астат  добувають  штучно.  Штучні  ізотопи  вжива¬ 
ють  для  лікування  зобу. 

АСТАТЙД,  -у,  у.  Бінарні  сполуки  катіонів  металів  з 
астатид-іоном. 

АСТАТИЗМ,  -у,  у.  Неврівноваженість,  нестійкість. 

АСТАТЙН,  -у,  у.,  заст.  Астат. 

АСТАТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  астатйзм. 

АСТАТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  астатйчний. 

АСТЕЇЗМ,  -у,  у.,  ліигв.,  літ.  Різновид  антифразису, 
троп,  де  мовна  одиниця  з  негативним  значенням, 
осудливою  конотацією  уживається  як  форма  ви- 


астрогеогрАфія 

раження  похвали,  захоплення,  ласки  тощо. 
АСТЕНІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Зниження  функціональних  мо¬ 
жливостей  центральної  нервової  системи,  яке  спо¬ 
стерігається  після  тяжких  захворювань,  психіч¬ 
них  перенапружень  або  травм. 

АСТЕНІК,  -а,  у.  1.  Людина,  що  має  тип  будови  тіла, 
для  якого  характерні  високий  зріст,  худорля¬ 
вість,  довга  шия,  поздовжньо  витягнутий  череп. 
2.  мед.  Той.  хто  перебуває  у  стані  астенії. 
АСТЕНІЧНИЙ,  -а,  -е,  мед.  Який  виявляє  ознаки  асте¬ 
нії;  безсилий,  кволий,  млявий.  **  Астенічний  син- 
дрбм  -  стан,  який  проявляється  підвищеною  сто¬ 
млюваністю  і  виснаженістю,  ослабленням  або 
втратою  здатності  до  фізичного  та  розумового  на¬ 
пруження. 

АСТЕНІЯ,  -ї,  ж.  Стан  нервово- психічної  слабкості. 
**  Гіперстенічна  астенія  -  астенія  в  результаті  пос¬ 
лаблення  функції  активного  гальмування.  Гіпосте- 
нічна  астенія  -  астенія  в  результаті  послаблення 
процесів  збудження.  Тотільна  астенія  -  конститу¬ 
ційний  стан,  що  характеризується  сукупністю  фі¬ 
зичних  і  психічних  ознак:  високим  зростом,  тон¬ 
кими  кістками,  вузькою  грудною  кліткою  та  Ін. 
АСТЕНОЗООСПЕРМІЯ,  -ї,  ж.  Зниження  активно  рух¬ 
ливих  сперматозоїдів  в  еякуляті  при  їх  нормаль¬ 
ній  загальній  кількості. 

АСТЕНОПІЯ,  -ї,  Ж.  Ослаблення  зору. 

АСТЕНОСПЕРМІЯ,  -ї,  ж.  Знижена  рухливість  сперма¬ 
тозоїдів  в  еякуляті. 

АСТЕНОСФЕРА,  -и,  ж.  Шар  заниженої  твердості,  мі¬ 
цності  й  в’язкості  у  верхній  частині  мантії  Землі. 
АСТЕРЕОГНОЗІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Часткова  або  повна 
втрата  здатності  розпізнавати  об’єкти  на  дотик, 
форма  агнозії. 

АСТЕРЙЗМ,  -у,  ч.  Група  зірок  у  сузір’ї,  що  має  са¬ 
мостійну  назву. 

АСТЕРЙСК,  -а,  ч.  Друкарський  набірний  знак  у  виг¬ 
ляді  зірочки  (*),  що  його  застосовують  переважно 
для  позначення  посилань. 

АСТЕРОГНОЗІЯ,  -ї,  ж.  Тактильна  агнозія;  при  збере¬ 
женні  всіх  видів  чутливості  нездатність  без  допо¬ 
моги  зору  пізнавати  предмети  на  дотик. 
АСТЕРОТДАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  астербїдний. 
АСТЕРОЇДИ,  -ів,  мв.  (од в.  астербід,  -а,  у.).  Малі 
планети  Сонячної  системи,  що  обертаються  нав¬ 
коло  Сонця  перев.  між  орбітами  Марса  і  Юпітера. 
Пояс  астероїдів . 

АСТЕРОТдний,  -а,  -е.  Прикм.  до  астербїд. 
АСТЕРОКСИЛОН,  -а,  у.  Рід  вимерлих  рослин  родини 
риніофітів. 

АСТИГМАТ,  -а,  у.  Фотографічний  об’єктив,  у  якому 
не  усунуто  астигматизм. 

АСТИГМАТЙЗМ,  -у,  у.  Вада  оптичних  лінз  або  ока, 
що  призводить  до  нечіткості  зображення. 
АСТИГМАТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  астигматйзм. 
АСТИГМАТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
астигматйчний. 

АСТИГМОМЕТР,  -а.  у.  Прилад  для  дослідження  асти¬ 
гматизму  ока. 

АСТЙЛЬБА,  -и,  ж.  Рід  трав’янистих  багаторічних 
рослин  родини  ломикаменевих. 

АСТМА,  -и,  ж.  Задишка,  спричинювана  деякими  за¬ 
хворюваннями  серця  чи  бронхів;  ядуха.  **  Бронхі¬ 
альна  йстма  -  алергічна  хвороба,  яка  проявляє¬ 
ться  повторними  нападами  експіраторної  ядухи. 
Серцбва  йстма  -  астма,  зумовлена  розвитком  гос¬ 
трої  серцевої  недостатності  різних  відділів  серця. 
АСТМАТИК,  -а,  у.  Людина,  що  хворіє  на  астму. 
астматичка,  -и.  Жін.  до  астматик. 

АСТМАТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Характерний  для  астми. 
//  Який  хворіє  на  астму.  Астматичний  хворий. 
//  Признач,  для  лікування  астми.  Астматичне  зілля. 
АСТМАТЙЧНО,  присл.  Важко,  надсадно,  свідчачи 
про  захворювання  астмою. 

АСТМАТбЛ,  -у,  у.  Лікарський  препарат;  курильний 
порошок,  який  застосовують  при  бронхіальній  аст¬ 
мі. 

АСТМАТбЛОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  астматбл. 
АСТРАГАЛ,  -у,  у.  Однорічна  і  багаторічна  трав'яни¬ 
ста  або  кущова  рослина. 

АСТРАл,  -у,  у.,  розм.  В  окультизмі:  особливий  стан 
заглиблення  у  себе,  за  якого  духовна  сутність  лю¬ 
дини  переміщується  за  межі  навколоземного  про¬ 
стору. 

АСТРАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  заст.  1.  Зоряний.  Астральне 
світло.  2.  дерен.  Абстрактний,  неземний. 
АСТРАЛОФбБІЯ,  -ї,  ж.  Боязнь  блискавки. 
АСТРАХАНІТ,  -у,  у.  Мінерал  класу  сульфатів. 
АСТРАХАНСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  Астрахань. 
АСТРЕнТ,  -а,  у.  Пеня,  що  наростає  в  разі  простро¬ 
чення  взятих  зобов’язань. 

АСТРЕя,  -ї,  ж.  У  грецькій  міфології  -  богиня  спра¬ 
ведливості. 

АСТРО...  Перша  частина  складних  слів,  що  відпові¬ 
дає  слову  збряний,  напр.:  астроспектрос¬ 
коп,  астрофотографія. 

АСТРОБІОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  біології,  що  вивчає  бі¬ 
ологічні  проблеми  існування  життя  на  різних  ко¬ 
смічних  тілах  у  Всесвіті. 

АСТРОБЛАСТИ,  -ів,  мн.  Клітини,  які  утворюються  в 
процесі  розвитку  нейроглії. 

АСТРОБЛАСТбМА,  -и,  ж.  Пухлина  у  великих  півку¬ 
лях  головного  мозку. 

АСТРОБЛЕМА,  -и,  ж.  Геологічна  структура  старода¬ 
внього  метеоритного  кратера. 

АСТРОБОТАНІКА,  -и,  ж.  Розділ  астрофізики,  що  ви¬ 
вчає  рослинний  покрив  планет. 

АСТРОБОТАНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  астроботаніки- 
АСТРОГЕОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Наука,  яка  досліджує  при¬ 
родні  умови  планет  Сонячної  системи  порівняно 

43 


АСТРОГЕОЛбГІЯ 

із  Землею. 

АСТРОГЕОЛбГІЯ,  -ї,  ж.  Наука,  що  досліджує  будову 
Місяця  і  планет  Сонячної  системи. 

АСТРОГНОЗІЯ,  -ї,  ж.  Знання  зоряного  неба,  вміння 
розпізнавати  на  небі  сузір'я  та  окремі  зорі. 
АСТРбГРАФ,  -а,  у.  Апарат  для  фотографування  не¬ 
бесних  світил. 

АСТРОДАТЧИК,  -а,  у.  Прилад  літального  апарата  або 
судна,  який  фіксує  напрямок  на  яку-небудь  зірку 
або  планету.  Бортовий  астродатчик. 
АСТРОДИНАМІКА,  -и,  ж.  Розділ  небесної  механіки, 
присвячений  вивченню  руху  штучних  небесних  тіл. 
АСТРОДИНАМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  астродинаміки. 
АСТР6ЇДА,  -и,  ж.,  мат.  Один  з  окремих  випадків 
плоских  кривих. 

АСТРОКЛІМАТ,  -у,  ч.  Сукупність  атмосферних,  клі¬ 
матичних  і  погодних  умов  у  даній  місцевості,  що 
відбиваються  на  якості  астрономічних  спостере¬ 
жень. 

АСТРОКЛІМАТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  астроклімат. 
АСТРОКОЛОРИМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Вивчення  кольорів  зі¬ 
рок  методами  багатоколірної  фотометрії. 

АСТРОКйМ ПАС ,  -у,  ч.  Прилад  для  визначення  курсу 
руху  корабля,  літака  за  небесними  світилами. 
АСТРОКОРЕКЦІЯ,  -ї,  ж.  Виправлення  кутового  поло¬ 
ження  космічного  літального  апарата. 
АСТРОЛАТРІЯ,  -ї,  ж.  Релігійне  поклоніння  зорям; 
була  поширена  в  Ассирії  та  Вавілоні. 

АСТРОЛІН,  -у,  ч.  Обезводнений  гас,  що  його  засто¬ 
совують  для  чищення  рушниці. 

АСТРбЛОГ,  -а,  у.  Людина,  що  займається  астрологі¬ 
єю;  ворожбит  на  зорях. 

АСТРОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  астрології. 
АСТРОЛбГІЯ,  -ї,  ж.  Відоме  з  давніх  часів  учення, 
що  визнає  безпосередній  зв'язок  між  розташуван¬ 
ням  і  рухом  небесних  тіл  та  явищами  суспільного 
життя,  долею  людини  і  т.  ін. 

АСТРОЛбН,  -у,  у.  Листова  недеформуюча  прозора 
пластмасова  плівка,  яку  застосовують  як  основу 
для  монтажу  діапозитивів  у  друкарстві;  поверхня 
для  креслень  в  авіаційному  конструюванні;  вик- 
ристовують  як  мембрани  в  сучасних  музичних  ба¬ 
рабанах  та  ін. 

АСТРОЛЙБ1Я,  -ї,  ж.,  геод .,  астр.  Прилад  для  вимі¬ 
рювання  кутів,  з  допомогою  якого  до  18  ст.  виз¬ 
начали  положення  небесних  світил,  а  згодом  ро¬ 
били  геодезичні  вимірювання. 
астрометричний,  -а.  -е.  Прикм.  до  астрометрія. 
АСТРОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  астрономії,  що  займає¬ 
ться  визначенням  положення  небесних  тіл. 

астронавігаційниЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  астронавігації» 

АСТРОНАВІГАЦІЯ,  -ї,  ж.  Наука  про  водіння  літаль¬ 
них  апаратів  і  морських  суден  за  небесними  сві¬ 
тилами. 

АСТРОНАВТ,  -а,  у.  1.  Фахівець  з  астронавтики. 
2.  рідко.  Те  саме,  що  космонйвт. 

АСТРОНАВТИКА,  -и,  ж.  Наука  про  польоти  літаль¬ 
них  апаратів  у  міжпланетному  просторі. 
АСТРОНАВТЙЧНИЙ,  -а.  -е.  Стос,  до  астронавтики. 
АСТРОНЕГАТЙВ,  -а,  у.  Фотографічне  зображення  зо¬ 
ряного  неба. 

АСТРбніМ,  -а,  у.  Позначення  прізвища  автора  яки¬ 
мось  друкарським  знаком  (наприклад,  зірочкою); 
різновид  псевдоніма. 

АСТРОнбМ,  -а,  ч.  Фахівець  з  астрономії. 
АСТРОНОМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  астрономії.  Астро¬ 
номічна  обсерваторія .  *'  Астрономічні  чйсла  (цй- 
фри)  -  про  величини,  дуже  великі  в  числовому 
вимірі. 

АСТРОНОМІЧНО,  присл .  Характеризуючись  дуже  ве¬ 
ликими  або  дуже  малими  числовими  значеннями. 
АСТРОНбМіЯ,  -ї,  ж.  Наука  про  рух,  будову  й  розви¬ 
ток  небесних  тіл  та  їхніх  систем. 

АСТРООРІЄНТАЦІЯ,  -ї,  ж.  Орієнтація  корабля,  літа¬ 
ка,  космічного  літального  апарата  за  зірками. 
АСТРООРІЄНТбВАНИЙ,  -а,  -е.  Орієнтований  за  зірками. 
АСТРООРіЄНТУвАння,  -я,  с.  Те  саме,  що  астрооріє¬ 
нтація. 

АСТРОПОЛЯРИМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  астропо- 
ляриметрії. 

АСТРОПОЛЯРИМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  астрофізики, 
який  вивчає  фізичну  природу  випромінювання 
небесних  світил. 

АСТРОПРИЛАДОБУДУВАННЯ,  -я,  с.  Галузь  виробницт¬ 
ва  з  виготовлення  астрономічних  приладів. 
АСТРОПУНКТИ,  -ів,  мн.  Опорні  точки  геодезичної 
мережі,  географічні  координати  яких  визначено 
астрономічними  методами. 

АСТР ОСПЕКТРб ГРАФ,  -а,  у.  Прилад  для  фотографу¬ 
вання  спектрів  небесних  світил. 
АСТРОСПЕКТРОГРАФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  астроспек¬ 
трографи. 

АСТРОСПЕКТРОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Фотографування  спек¬ 
трів  небесних  тіл. 

АСТРОСПЕКТРОСКбП,  -а,  у.  Прилад  для  вивчення 
спектрів  небесних  світил. 

АСТРОСПЕКТРОСКОПІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  астроспек¬ 
троскопії. 

АСТРОСПЕКТРОСКОПІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  астрофізики,  в 
якому  за  допомогою  спектрального  аналізу  вивча¬ 
ється  випромінювання  небесних  світил. 
АСТРОСПЕКТРОФОТОМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аст¬ 
роспектрофотометрії. 

АСТРОСПЕКТРОФОТОМЕТРІЯ,  -і,  ж.  Розділ  практич¬ 
ної  астрофізики,  пов'язаний  з  вивченням  розподі¬ 
лу  енергії  в  спектрах  небесних  тіл. 

АСТРОСФЕРА,  -и,  ж.  Частина  центросфери,  проме¬ 
нева  зона  цитоплазми  навколо  клітинного  центра. 
АСТРОФІЗИК,  -а,  у.  Фахівець  з  астрофізики. 
АСТРОФІЗИКА,  -и,  ж.  Розділ  астрономії,  що  вивчає 

44 


фізичну  будову  та  хімічний  склад  небесних  тіл  і 
міжзоряного  середовища. 
астрофізйчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  астрофізика. 
АСТРОФІЛІТ,  -у,  у.  Мінерал,  титаносилікат  підкласу 
шаруватих  силікатів. 

АСТРОФбБіЯ,  -і,  ж.  Боязнь  зіркового  неба. 
АСТРОФОТОГРАФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  астрофотог¬ 
рафії. 

АСТРОФОТОГРАФІЯ,  -ї,  ж.,  астр.  Розділ  астрономії, 
який  займається  розробкою  апаратури  та  методів 
фотографування  небесних  тіл. 

АСТРОФОТОМЕТР,  -а,  у.  Прилад  для  вимірювання 
блиску  чи  яскравості  небесних  об'єктів  або  світ¬ 
лових  потоків,  що  приходять  від  них. 
АСТРОФОТОМЕТРЙЧНИИ,  -а,  -е.  Стос,  до  астрофото¬ 
метрії. 

АСТРОФОТОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  практичної  астро¬ 
фізики,  який  розробляє  та  застосовує  фотометри¬ 
чні  методи  вимірювання  блиску  зірок  та  яскраво¬ 
сті  протяжних  небесних  об'єктів. 

АСТРОХІМІК,  -а,  у.  Фахівець  із  астрохімії. 
АСТРОХІМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  астрохімії. 
АСТРОХІМІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  науки,  що  вивчає  хіміч¬ 
ний  склад  зірок,  зоряних  скупчень,  еволюцію  хі¬ 
мічних  елементів  у  Всесвіті,  їхню  розповсюдже- 
ність  тощо. 

АСТРОЦЙТИ,  -ів,  мн.  Зірчасті  клітини  допоміжної 
тканини  нервової  системи. 

АСТРОЦИТбМА,  -и,  ж.  Доброякісна  гліальна  пухлина. 
АСФАЛГЕЗІЯ,  -ї,  ж.  Відчуття  печіння  або  болю  при 
доторканні  до  нейтрального  об'єкта. 

АСФАЛІЯ,  -ї,  ж.  Назва  політичної  поліції  в  сучасній 
Греції. 

АСФАЛЬТ,  -у,  у.  1.  Чорна  смолиста  маса  природного 
походження  або  штучно  виготовлена  з  бітуму  і  тон¬ 
коподрібнених  мінеральних  матеріалів.  2.  Шлях, 
тротуар,  покриті  цією  масою. 

АСФАЛЬТЕНИ,  -ів,  мн.  Високомолекулярні  речови¬ 
ни,  виділені  з  нафти. 

АСФАЛЬТІВКА,  -и,  ж.,  розм.  Асфальтована  дорога. 
АСФАЛЬТНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  асфальтовий. 
АСФАЛЬТНИХ,  -а,  у.  Робітник,  який  асфальтує 
шлях,  вулицю  і  т.  ін. 

АСФАЛЬТНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  асфйльтник. 
АСФАЛЬТОБЕТОН,  -у,  у.  Будівельний  матеріал,  су¬ 
міш  бітуму  з  заповнювачами. 
асфальтобетонний,  -а,  -е.  Прикм.  до  асфальто- 
бетбн. 

АСФАЛЬТОБЕТОНОЗМІШУВАЧ,  -а,  у.  Установка  для 
виготовлення  асфальтобетонної  суміші. 
АСФАЛЬТОБЕТОН ОУКЛАдАч,  -а,  у.  Машина  для  ук¬ 
ладання  і  попереднього  ущільнення  асфальтобето¬ 
нної  суміші. 

АСФАЛЬТОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
асфальтувати.  //  асфальтовано,  безос.  присуди,  ся. 
АСФАЛЬТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  асфйльт  1.  //  Який 
виробляє  асфальт  (у  1  знач.).  //  Покритий  асфаль¬ 
том  (у  1  знач.). 

АСФАЛЬТОЗАВОД,  -у,  у.  Завод,  на  якому  виробля¬ 
ють  асфальт. 

АСФАЛЬТОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Схожий  за  своїм  скла¬ 
дом  чи  виглядом  на  асфальт. 

АСФАЛЬТОУКЛАДАльник,  -а,  у.  Те  саме,  що  асфаль¬ 
тоукладач. 

АСФАЛЬТОУКЛАДАЧ,  -й,  у.  Машина  для  рівномірно¬ 
го  розподілення  й  укладання  асфальту. 
АСФАЛЬТУВАЛЬНИК,  -а,  у.  Те  саме,  що  асфйльтник. 
АСФАЛЬТУВАЛЬНИЦЯ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  асфйльт- 
ниця. 

АСФАЛЬТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  асфальтувати. 
АСФАЛЬТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  і  док.,  перех. 
Покривати  асфальтом  (у  1  знач.). 

АСФАЛЬТУВАТИСЯ,  -ується,  недок.  Пас.  до  асфаль¬ 
тувати. 

АСФЕРЙчний,  -а,  -е.  Несферичний.  **  несферйчна 
бптика  -  оптичні  деталі  або  побудовані  на  них  си¬ 
стеми,  поверхні  яких  не  є  сферичними. 
АСФЕРЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач,  ас- 
ферйчний. 

АСФ1ГМІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  пульсу. 

АСФІКСІЯ,  -ї,  ж.  Різкий  розлад  дихання,  який  ви¬ 
никає  внаслідок  нестачі  в  крові  кисню  і  надміру 
вуглекислоти. 

АСФОДЕлевий,  -а,  -е,  міф.:  **  Асфодблева  л}?ка  - 
лука  в  царстві  мертвих  Аїді,  де  блукають  тіні  по¬ 
мерлих. 

АСФОДЕЛЬ  див.  асфоділ. 

АСФОДІЛ,  -у,  АСФОДЕЛЬ,  -ю,  у.  Рід  переважно  бага¬ 
торічних  трав'янистих  рослин  родини  лілійних. 
АСЦЙДІЇ,  -ій,  мн.  1.  Клас  хордових  морських  тва¬ 
рин  підтипу  покривників.  2.  Листки  деяких  рос¬ 
лин,  що  мають  форму  мішечка. 

АСЦЙТ,  -у,  у.  Патологічне  скупчення  рідини  в  че¬ 
ревній  порожнині  людини  і  тварин  при  захворю¬ 
ваннях  серця,  печінки  тощо. 

АСЦИТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  асцйт. 

АСЬЄНДА,  -и,  ж.  Великий  маєток  у  більшої  части¬ 
ни  латиноамериканських  країн. 

АСЬбНТО,  иевідм.  Договори,  за  якими  Іспанія  у 
17-18  ст.  надавала  монопольне  право  на  ввезення 
негрів-рабів  в  її  американські  володіння. 
АСЮЖЕТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Відсутність  утворі  сюжету. 
АСЮРЕ,  невідм .,  с.  Спосіб  формування  поліграфіч¬ 
ного  зображення  хвилястими  лініями,  що  вико¬ 
ристовується  для  друку  банкнот,  цінних  паперів. 
АТ,  виг.  Уживається  для  вираження  невдоволення, 
досади. 

АТАБАСКИ,  -ів,  мн.  Те  саме,  що  ата піски. 
АТАБАСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  атабіски. 

АТАВІЗМ,  -у,  у.  Поява  у  нащадків  (людей,  тварин. 


рослин)  ознак,  що  були  властиві  їхнім  далеким 
предкам. 

АТАВІСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  атавізму,  пов'язаний 
з  ним. 

АТАКА,  -и,  ж.  1.  Навальний  напад  війська  на  воро¬ 
га;  вирішальний  етап  наступу.  2.  перед.  Рішуча 
дія,  спрямована  проти  кого-небудь  або  на  досяг¬ 
нення  якої-небудь  мети.  //  Прогресивна  цінова 
тактика.  3.  В  співі  -  перехід  голосового  апарату 
від  дихального  стану  до  звукоутворення.  4.  У  грі 
на  інструментах  -  раптове  напруження  м'язів  рук 
і  кисті.  5.  В  нотах  -  вказівка  виконавцю  на  без¬ 
посередній  перехід  після  закінчення  однієї  части¬ 
ни  твору  до  наступної. 

АТАкбВАНИй,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ата¬ 
кувати.  //  атакбвано,  безос.  присуди,  сл. 
АТАКСИМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Вимірювання  основних  пара¬ 
метрів  рухів. 

АТАКСЙТ,  -у,  у.  Залізний  метеорит,  що  містить  по¬ 
над  13%  нікелю  і  складається  з  дрібнозернистої 
суміші  мінералів  камаситу  і  теніту. 

АТАКСИФбБІЯ,  -ї,  ж.  Нав'язлива  боязнь  порушення 
координації  рухів. 

АТАКСІЯ,  -ї,  ж.  Розлад  координації  довільних  ру¬ 
хів,  що  спостерігається  за  деяких  захворювань 
нервової  системи.  **  Ментальна  атаксія  -  патоло¬ 
гічна  невідповідність  між  вираженням  емоцій  та 
думок  чи  ідей.  Статйчма  атаксія  -  атаксія,  при 
якій  відсутність  координації  призводить  до  втра¬ 
ти  здатності  підтримувати  нормальне  стояче  по¬ 
ложення. 

АТАКТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Непослідовний,  який  порушує 
такт. 

АїакувАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  атакувати. 
АТАКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  і  док.,  перех.  1.  На¬ 
вально  наступати  на  ворога.  2.  перен.  Спрямову¬ 
вати  свої  дії  проти  кого-небудь  або  на  досягнення 
якої-небудь  мети. 

АТАКУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  атаку¬ 
вати.  //  у  знач.  ім.  атакуючий,  -чого,  у.  Той,  хто 
атакує. 

АТАЛЕЯ,  -ї,  .ж.  Рід  пальм . 

АТАЛЙЦТВО,  -а,  с.  Звичай  віддавати  дітей  знатних 
батьків  на  виховання  васалам  до  досягнення  ни¬ 
ми  повноліття  у  народів  Кавказу,  арабів,  кельтів 
та  ін. 

АТАПАСКИ,  -ів,  мн.  ( одд .  атапйск,  -а.  у.;  атапйска, 
-и,  ж.).  Група  споріднених  за  мовою  індіанських 
племен. 

АТАПАСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  атапйски. 
АТАПУЛЬГІТ,  -у,  у.  Мінерал  білого  кольору,  суспен¬ 
зії  якого  використовуються  для  полегшення  бурі¬ 
ння  свердловин. 

АТАРАКСІЯ,  -ї,  ж.  Стан  душевного  спокою  й  незво¬ 
рушності,  до  якого,  на  думку  деяких  давньогре¬ 
цьких  філософів,  повинен  прагнути  мудрець. 
АТАРАКТЙЧНИЙ,  -а.  -е.  Спокійний,  незворушний. 
АТАРАЛГЕЗІЯ,  -ї,  ж.  Стан  пригнічення  свідомості  та 
больової  чутливості. 

АТАс.  1.  род.  -у,  у.,  жарг.  Те  саме,  що  шухер  1. 
2.  виг.  Тікай! 

АТАШАТ,  -у,  у.  Відділ  посольства,  до  якого  входять 
аташе  (військовий,  військово-морський,  військо¬ 
во-повітряний). 

АТАШЕ,  невідм .,  у.  Фахівець-консультант  з  певного 
кола  питань,  напр.  у  військовій  справі,  торгівлі, 
при  дипломатичному  представництві.  //  Молод¬ 
ший  дипломатичний  ранг  у  міністерстві  закордо¬ 
нних  справ.  **  Аташб-кбйс  -  те  саме,  що  дипло¬ 
мат  (у  3  знач.). 

АТЕЇЗМ,  -у,  у.  Заперечення  існування  Бога;  відмова 
від  релігійних  вірувань;  безбожність,  безвір'я. 
АТЕЇСТ,  -а,  у.  Прихильник  атеїзму;  безбожник,  без¬ 
вірник. 

АТЕЇСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  атеїзму,  пройнятий 
ним;  безбожницький,  безвірницький. 

АТЕЇСТКА,  -и.  Жін.  до  атеїст. 

АТЕЛЕКТАЗ,  -у,  у.  Спадіння  легенів  внаслідок  відсу¬ 
тності  в^ альвеолах  повітря. 

АТЕЛЕСТЙТ,  -у,  у.  Дуже  рідкісний  мінерал;  сіро- 
жовті  кулясті  агрегати  із  алмазним  блиском. 
АТЕЛІЯ,  -ї,  ж.  1.  Збереження  дитячих  рис  і  харак¬ 
теристик  у  дорослому  віці.  2.  Вроджена  відсут¬ 
ність  сосків  молочних  залоз. 

АТЕЛОДОНТІЯ,  -ї,  ж.  Недорозвиток  зубощелепної 
системи. 

АТЕЛОМІЄЛІЯ,  -ї,  ж.  Недорозвиток  будь-якої  части¬ 
ни  спинного  мозку. 

АТЕЛЬЕ,  невідм .,  с.  Майстерня  маляра,  скульпто¬ 
ра,  фотографа.  //  Майстерня  одягу,  взуття,  голов¬ 
них  уборів. 

АТЕМАТЙЧНИЙ,  -а,  -е:  **  АтематйчнІ  дієслові:  у  дав¬ 
ніх  слов'янських  мовах  -  ряд  безсуфіксних  дієслів. 
А-ТЕМПО,  присл.,  муз.  В  темпі. 
атЕна,  -и,  ж.  У  грецькій  міфології  -  богиня  наук  і 
мистецтв,  дочка  Зевса,  з  голови  якого  вона  наро¬ 
дилася;  Афіна. 

АТЕНЕУМ,  -у,  у.  1.  Храм  богині  Афіни  в  Стародав¬ 
ній  Греції.  2.  Назва  середніх  шкіл  у  Франції  в  пе¬ 
ріод  буржуазної  революції  кінця  18  ст. 

АТЕНТАТ,  -у,  у.,  зах.  Спроба  замаху  на  чиєсь  життя. 
АТЕНТАїНИК,  -а,  у.,  зах.  Людина,  яка  з  політичних 
міркувань  учинила  замах  на  когось. 

АТЕНУАЦІЯ,  -ї,  ж.  Штучне  стійке  послаблення  віру¬ 
лентності  патогенних  мікрорганізмів,  що  зберіга¬ 
ють  здатність  викликати  імунітет. 

АТЕНУЙбВАНИЙ,  -а,  -е  Ослаблений;  такий,  що  хара¬ 
ктеризується  атенуацією. 

АТЕНЮАТОР,  -а,  у.  Спеціальний  пристрій,  що  змен¬ 
шує  напругу,  струм  або  потужність  електричних 


або  електромагнітних  коливань. 

АТЕРЙНА,  -и,  ж.  Рід  риб  родини  атеринових. 
АТЕРОґЕнний,  -а,  -е:  **  Атерогбнн»  фАктори  -  фак¬ 
тори,  що  сприяють  розвитку  атеросклерозу. 
АТЕРОКАЛЬЦИНбз,  -у,  ч.  Завершальна  стадія  мор- 
фогенезу  атеросклерозу. 

АТЕРОМА,  -и,  ж.,  мед.  Кіста  сальної  залози  шкіри. 
АТЕРОМАТОЗ,  -у,  ч.  Розпад  ліпідів,  які  складають 
центральну  частину  атеросклеротичної  фіброзної 
бляшки. 

АТЕРОМАТбзний,  -а,  -е.  Прикм.  до  атероматбз. 
АТЕРОСКЛЕРОЗ,  -у,  V.,  мед.  Хронічне  захворювання 
серцево-судинної  системи. 

АТЕРОСКЛЕРОТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  атеросклербз. 
АТЕРОТРОМБОЗ,  -у,  ч.  Утворення  тромбів  у  крово¬ 
носних  судинах. 

АТЕСТАТ,  -а,  ч.  1.  Свідоцтво  про  закінчення  навча¬ 
льного  закладу.  //  Свідоцтво  про  присвоєння  вче¬ 
ного  або  спеціального  звання.  Атестат  старшого 
наукового  співробітника.  2.  Документ  на  право 
одержання  грошового  чи  речового  забезпеченая 
військовослужбовцем  або  членами  його  сім'ї. 
3.  Посвідчення  про  проходження  служби;  рекоме¬ 
ндація  з  попереднього  місця  служби.  4.  Взагалі 
характеристика,  відзив. 

АТЕСТАЦІЙ  НИЙ,  -а,  -е.  Який  здійснює  або  містить 
атестацію  (у  2  знач.).  Атестаційва  комісія. 
АТЕСТАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  тільки  одн.  Дія  за  знач,  атес¬ 
тувати.  2.  Дослідження  об'єкта  з  метою  виявлен¬ 
ня  Його  відповідності  певним  вимогам,  а  також 
видача  відповідного  документа  -  атестата.  **  Ате¬ 
стація  продукції  -  система  заходів,  спрямованих 
на  всебічне  оцінювання  технічного  рівня  та  якос¬ 
ті  продукції.  Метрологічна  атестація  -  встановле¬ 
ння  відповідності  метрологічних  характеристик 
засобів  вимірювань  до  вимог  технічного  завдання 
або  конструкторської  документації.  3.  Характери¬ 
стика  фахових  знань  і  ділових  якостей  службовця. 
АТЕСТОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
атестувати.  //  атестбвано,  безос.  присуди .  сл. 
АТЕСТУВАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  атестувати. 
АТЕСТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  і  док. ,  перех .  1.  На¬ 
давати  кому-небудь  якесь  звання.  2.  Давати  кому-, 
чому-небудь  атестацію  (у  2  знач.),  характеристику. 
АТЕТОЗ,  -у,  ч.  Мимовільне  скорочення  м’язів  паль¬ 
ців  (рук,  ніг)  внаслідок  захворювання  головного 
мозку. 

АТИМІЯ,  -ї,  ж.  1.  Відсутність  почуттів  або  емоцій¬ 
них  реакцій.  2.  Відсутність  вилочкової  залози  або 
її  секреції. 

АТИПІЧНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  атипбвий. 

АТИПІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  типових,  характерних 
рис  або  особливостей  у  певної  речі  або  явища;  від¬ 
хилення  від  нормального. 

АТИПОВИЙ,  -а,  -е.  Нетиповий,  нехарактерний. 
АТИРЕОЗ,  -у,  ч.  Природжений  або  набутий  розлад 
функції  щитовидної  залози. 

АТИТКЗД,  -а,  ч.  Одна  з  основних  поз  класичного  та¬ 
нцю. 

АТЛАНТ,  -а,  ч.  1.  міф.  Титан,  який  за  наказом  Зев- 
са  мусив  вічно  підтримувати  небосхил.  2.  архіт. 
Колони  у  вигляді  чоловічих  постатей.  3.  анат.  Пе¬ 
рший  шийний  хребець. 

АТЛАНТЙДА,  -и,  ж.  Міфологічна  країна,  яку  начеб¬ 
то  поглинув  Атлантичний  океан. 

АТЛАНТЙЗМ,  -у,  ч.  Ідейний  і  політичний  напрям, 
що  виступає  за  тісний  союз  країн  -  учасниць  Пів¬ 
нічноатлантичного  договору  (НАТО). 

АТЛАНТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  пов’язаний  із  Атлантич¬ 
ним  океаном. 

АТЛАНТОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Галузь  знань,  що  займається 
вивченням  існуючої  гіпотетично  Атлантиди. 

АТЛАС,  -у,  ч.  Укладений  за  певною  системою  і  ви¬ 
даний  у  формі  альбому  або  книжки  збірник  геог¬ 
рафічних,  історичних  та  інших  карт.  //  Збірник 
таблиць,  малюнків,  креслень  і  т.  ін. 

АТЛАС,  -у,  ч.  Шовкова  або  напівшовкова  тканина, 
блискуча  І  гладенька.  //  Про  одяг  з  такої  тканини. 
АТЛАСИСТИЙ,  -а,  -е.  Схожий  на  атлас;  гладенький, 
блискучий,  глянсуватий. 

АТЛАСНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  атлАс.  Атласна  тка¬ 
нина.  1 1  Зробл.  з  атласу.  2.  перев.  Схожий  на  ат¬ 
лас;  гладенький,  блискучий. 

АТЛАСНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Атлас. 

АТЛАСОВИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  атлАсний  1. 
АТЛЕТ,  -а,  ч.  1.  Спортсмен,  який  займається  сило¬ 
вими  вправами.  2.  Про  людину  великої  фізичної 
сили  І  міцної  будови  тіла. 

АТЛЕТИЗМ,  -у,  ч.  1.  Система  фізичних  вправ,  що 
сприяє  розвиткові  мускулатури;  культуризм. 
2.  Перебування  в  гарній  фізичній,  спортивній  фо¬ 
рмі  завдяки  заняттям  такими  вправами. 

АТЛЕТИКА,  -и,  ж.  Система  фізичних  вправ,  спрямо¬ 
ваних  на  виховання  в  людини  спритності,  сили, 
витривалості.  **  Важкі  атлАтика  -  вид  спорту, 
який  охоплює  боротьбу,  бокс  і  піднімання  тяга¬ 
рів.  Легкі  атлітика  -  вид  спорту,  який  включає 
біг,  стрибки,  кидання  списа,  диска  і  т.  ін. 
АТЛЕТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  атлітика.  Атлетич¬ 
ні  вправи.  2.  Прикм.  до  атліт.  //  Власт.  атлетові. 
АТМАН,  -а,  ч.  В  давньоіндійській  ідеалістичній  фі¬ 
лософії  -  всепроникне  суб’єктивне  духовне  нача¬ 
ло,  душа. 

АТМОГЕнниЙ,  -а,  -е.  Який  породжений  атмосферою, 
виник  у  повітрі. 

АТМОГЕОХІМІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  геохімії,  що  вивчає 
склад  атмосфери  Землі  та  його  еволюцію  протя¬ 
гом  геологічної  історії. 

АТМОМЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  вимірювання  швид¬ 
кості  випаровування  води. 


АТМОСФЕРА,  -и,  ж.  і  тільки  одн..  фіз.  1.  Газувата 
оболонка  Землі  та  деяких  інших  планет.  2.  тіль¬ 
ки  одн.  Повітря.  3.  тільки  одн..  чого ,  перев.  Умо¬ 
ви,  обстановка,  породжувані  соціальним  середо¬ 
вищем,  колективом,  родиною  і  т.  ін.  4.  фіз. ,  тех. 
Одиниця  вимірювання  тиску,  яка  дорівнює  тиско¬ 
ві  ртутного  стовпа  заввишки  760  мм,  або  прибли¬ 
зно  10  м  водяного  стовпа,  1  бар,  1013,25  гПа. 
**  технічна  атмосфера  -  позасистемна  одиниця 
тиску,  яка  дорівнює  тискові,  що  викликається 
силою  1  кгс,  яка  рівномірна  розподілена  по  нор¬ 
мальній  до  неї  поверхні  площею  1  кв.  см. 

АТМОСфЕрики,  -ів,  мв.  Радіосигнали,  що  випромі¬ 
нюються  при  електричних  розрядах  в  атмосфері. 

атмосферйчний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  атмосферний. 

атмосферний,  -а,  -є.  Прикм.  до  атмосфера  (у  1 
знач.).  Атмосферний  азот.  / /  Який  виникає,  від¬ 
бувається  в  атмосфері.  Атмосферні  опади.  **  Ат¬ 
мосферна  електрика:  а)  сукупність  електричних 
явищ  і  процесів  в  атмосфері;  б)  розділ  геофізики, 
який  вивчає  електричні  явища  і  процеси  в  атмос¬ 
фері,  її  електричні  властивості  та  характеристи¬ 
ки.  Атмосферна  бптика  -  розділ  фізики  атмосфе¬ 
ри,  присвячений  вивченню  розсіяння,  поглинан¬ 
ня,  заломлення  випромінювання  в  атмосферах  Зе¬ 
млі  і  планет.  Атмосферний  тиск  -  тиск  стовпа 
повітря  від  верхньої  межі  атмосфери  до  поверхні 
землі,  що  дорівнює  в  середньому  1,033  кг/см2. 

АТМОСФЕРОСТІЙКИЙ,  -а,  -е.  Здатний  витримувати 
вплив  різних  атмосферних  агентів  (сонячної  раді¬ 
ації,  тепла,  кисню  повітря,  вологи  і  т.  ін.). 

АТМОСФЕРОТРИВКЙЙ,  -Є,  -Є.  Те  саме,  що  атмосфе¬ 
ростійкий. 

АТМОФІльний,  -а,  -е:  **  АтмофІльні  елементи  - 
група  хімічних  елементів,  що  виділяються  на  ос¬ 
нові  переважаючої  ролі  їхніх  газоподібних  сполук 
у  геохімічних  процесах. 

АТО,  част.  Авжеж. 

АТОЖ,  част..  розм.  1.  Уживається  для  вираження 
згоди  з  чим-небудь  або  підтвердження  чого-не¬ 
будь;  справді,  так,  авжеж.  2.  Отож. 

АТОЛ,  -а,  ч.  Кораловий  острів  кільцеподібної  форми. 

АТбЛОВИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  атбл. 

АТОМ,  -а,  ч.  1.  Найменша  кількість  хімічного  еле¬ 
мента,  що  складається  з  ядра  й  електронів.  2.  пе- 
рен.  Найменша  частинка  чого-небудь.  3.  Про  яде¬ 
рну  (атомну)  енергію. 

АТОМАРНИЙ,  -а,  -е.  1.  спец.  Який  складається  з  ок¬ 
ремих  атомів,  не  об'єднаних  в  молекули;  який  іс¬ 
нує  в  такому  вигляді.  2.  книжн.  Роздрібнений, 
розрізнений,  нецілісний. 

АТОМАРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач,  ато¬ 
марний. 

АТОМізАтор,  -а,  ч.  Прилад,  за  допомогою  якого 
здійснюють  атомізацію  речовини. 

АТОМізАЦіЯ,  -ї,  ж.  Розщеплення  речовини  до  атом¬ 
ного  стану. 

АТОМІЗМ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  атомістика. 

АТОМізОВАНИй,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
атомізувАти. 

АТОМІЗУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  атомізувАти. 

АТОМІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  Розщеплювати  ре¬ 
човину  до  утворення  окремих,  вільних  атомів. 

АТОМІСТИКА,  «-и,  ж.  Вчення  про  природу,  згідно  з 
яким  матерія  складається  з  атомів. 

АТОМІСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  атомізму  і  атомістики. 

атомістйчність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  атомістй- 
чний. 

АТОМІФІКАЦІЯ,  *ї,  ж.  Широке  впровадження  атом¬ 
ної  енергії  в  народне  господарство  і  побут. 

АТОМІЧНИй,  -а,  -е.  1.  Атомний.  2.  Атомарний. 

АТОМНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Атом  (у  1  знач.).  //  По¬ 
в’язаний  з  використанням  енергії  атома.  **  Атом¬ 
на  міса  -  відносне  значення  маси  атома,  вираже¬ 
не  в  атомних  одиницях  маси.  Атомна  одинйця 
міси  -  одиниця  вимірювання  маси  атомів,  моле¬ 
кул  та  елементарних  частинок.  Визначається  як 
*/І2  маси  ізотопу  вуглецю  ,2С:  1,6605655(86)  •  10 27 
кг.  Атомна  фізика  -  розділ  фізики,  присвячений 
вивченню  будови  і  властивостей  атомів  та  елемен¬ 
тарним  процесам,  в  яких  беруть  участь  атоми. 
Атомне  ядрб  -  позитивно  заряджена  центральна 
частина  атома,  в  якій  зосереджена  майже  вся  йо¬ 
го  маса.  Атомний  нбмер  -  одна  з  основних  харак¬ 
теристик  атома,  яка  рівна  заряду  його  ядра. 

АТОМНИК,  -а,  ч.  Фахівець  у  галузі  атомної  енергії. 

Атомність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  Атомний. 

АТОМНО-ВОДнЕвий,  -а,  -е.  Про  боєприпас,  що  міс¬ 
тить  атомний  заряд  та  водневу  (термоядерну)  ви¬ 
бухівку. 

АТОМНО-МОЛЕКУЛЙРНИЙ,  -а,  -е.  Який  стосується 
вчення  про  будову  речовини. 

Атомно-ПРОМЕнЕвии,  -а,  -е.  Той,  що  пов’язаний  із 
випромінюванням  електронними  оболонками  ато¬ 
мів  або  ядрами  останніх  променястої  енергії  чи 
зумовлений  цим. 

АТОМОВ03,  -а,  ч.  Суходільний  чи  повітряний  тран¬ 
спортний  засіб,  двигуни  якого  працюють  на  атом¬ 
ній  енергії. 

АТОМОПлАв,  -а,  ч.  Те  саме,  що  атомохід. 

АТОМОХІД,  -хбда,  ч.  Пароплав,  двигуни  якого  пра¬ 
цюють  на  атомній  енергії. 

АТОНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  атонАльнІсть. 
**  Атональна  музика  -  музика,  написана  поза  ло¬ 
гікою  ладових  і  гармонічних  зв’язків. 

АТОНАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Відмова  від  тональності, 
ігнорування  логіки  ладових  і  гармонійних  зв’яз¬ 
ків,  які  утворюють  мову  тональної  музики. 

атонічний,  -а,  -е.  Прикм.  до  атонія.  **  Атонічна 
кровотАча  -  маткова  кровотеча,  зумовлена  втра- 


АТРОФОДЕРМІЇ 

тою  матки  здатності  скорочуватися. 

АТОНІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач,  атоні¬ 
чний. 

АТОНІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Ослаблення  або  втрата  пружно¬ 
сті  та  еластичності  тканин  і  м'язів  організму,  їх 
в’ялість.^ 

АТОНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  має  незвичайну  лока¬ 
лізацію.**  Атопічний  дерматйт  -  різновид  дифуз¬ 
ного  нейродерміту,  який  проявляється  симетрич¬ 
ним  розміщенням  вогнищ  ураження,  стійким  бі¬ 
лим  дермографізмом  тощо. 

АТОПІЯ,  -І,  ж.  1.  Алергічні  захворювання,  основна 
роль  у  розвитку  яких  належить  спадковій  схиль¬ 
ності.  2.  Те  саме,  що  дистопія. 

АТ0РНЕЙ,  -я,  ч.  В  англосаксонських  країнах  -  по¬ 
вірений  або  представник  іншої  особи,  який  веде 
справи  в  суді.**  Атбрней-генерАл  -  в  Англії, 
СІІІА  та  деяких  інших  країнах  -  одна  з  вищих 
службових  осіб  юстиції. 

АТРАГЕНА,  -и,  ж.  Рід  рослин  родини  жовтцевих. 
АТРАЗЙН,  -у,  ч.  Препарат  для  знищення  бур'яну  у 
посівах  кукурудзи,  коріандру,  в  садах  та  виногра¬ 
дниках. 

АТРАКТАнТ,  -а,  ч.  Природна  або  синтетична  речови¬ 
на,  що  приваблює  тварин  (особливо  комах). 
АТРАКЦІОН,  -у,  ч.  1.  Номер  у  цирковій  або  естрадній 
програмі,  що  привертає  увагу  глядачів  своєю  ефек¬ 
тністю,  незвичайністю.  2.  перев.  мв.  Розваги  в  міс¬ 
цях  відпочинку:  карусель,  гойдалка,  тир  іт.  ін. 
АТРАКЦІОННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  атракцібн. 
АТРАКЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  фізіол.  Рухи  кінцівок,  які  спря¬ 
мовані  до  тулуба.  2.  зах.  Принада.  **  Паронімічна 
атрАкція,  лінгв.  -  найпоширеніший  різновид  "на¬ 
родної  етимології",  наявний  між  паронімами,  іно¬ 
ді  ототожнюється  з  парономазією. 

АТРАмЕнТ,  -у,  ч.,  заст.  Чорнило. 

АТРАМЕНТОВИЙ,  -а,  -е.,  заст.  Прикм.  до  атфАмАнт. 
АТРЕЗІЯ,  -ї,  ж.  Природжена  відсутність  або  недоро¬ 
звиненість  природних  отворів  організму. 

АТРЕМІЯ,  -ї,  ж.  Нервово-психічний  розлад,  для 
якого  характерне  порушення  здатності  стояти, 
сидіти  або  ходити. 

АТРЕПСІЯ,  -ї,  ж.  1.  Тяжка  форма  розладу  харчуван¬ 
ня  в  грудних  дітей,  які  штучно  вигодовуються. 
2.  Імунітет  щодо  прищеплених  пухлинних  клітин. 
АТРЕПТЙчний,  -а,  -е:  **  Атрептйчний  ІмунітАт  -  іму¬ 
нітет  щодо  прищеплених  пухлинних  клітин. 
АТРИБУТ,  -а,  ч.  1.  філос.  Суттєва,  невід’ємна  влас¬ 
тивість  предмета  або  явища.  2.  Ознака  або  пред¬ 
мет,  які  становлять  характерну  прикмету  кого-, 
чого-небудь.  Стандартний  атрибут.  3.  У  системах 
обробки  інформації  -  ознака,  описувач  даних,  що 
містить  одну  з  характеристик  даного:  ім’я,  тип, 
довжину  та  ін.  **  Альте рнатйвний  атрибут  -  ат¬ 
рибут,  присвоєння  якого  визначається  вибором 
одного  з  кількох  припустимих  значень.  Атрибут 
зв’язку  -  спільний  атрибут  у  записах  двох  файлів 
бази  даних,  який  забезпечує  динамічне  зв’язуван¬ 
ня  цих  файлів.  Атрибут  прогрАми  -  одна  з  прог¬ 
рамних  конструкцій.  Атрибут  фАйлу  -  характе¬ 
ристика,  яка  визначає  файл:  ім’я,  розмір,  органі¬ 
зація  (тип)  та  ін.  4.  грам.  Означення. 
АТРИБУТЙВНИЙ,  -а,  -е,  лінгв.  Означальний.  Атрибу¬ 
тивний  член  речення. 

АТРИБУТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  атрибутй- 
вний. 

АТРИБУТИКА,  -и,  ж.  Те,  що  є  прикметою  кого-,  чо¬ 
го-небудь,  вирізняє  з-поміж  інших,  указує  на  на¬ 
лежність  до  якої-небудь  групи  осіб,  ЯВИЩ  І  Т.  ІН. 
АТРИБУТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  атрибут. 
АТРИБУТУВАТИ,  -Ую,  -уєш,  недок.  і  док.,  перех. 
Встановлювати  (встановити)  дані  про  який-небудь 
документ,  твір,  про  його  автора,  про  час  його 
створення  і  т.  ін. 

АТРИБУЦІЯ,  -ї,  ж.  Визначення  достовірності,  автен 
тичності  художнього  твору,  його  автора,  місця  й 
часу  створення;  достовірність,  автентичність. 
АТРИХЙ,  -ій,  мн.  Бактерії,  у  яких  відсутні  джгутики. 
АТРИХОз,  -у,  ч.  Те  саме,  що  алопАція. 
АтріОВЕНТРикУЛЙРниЙ,  -а,  -е:  **  Атріо-вентрикулй- 
рна  дисоціАція  -  відсутність  злагодженості,  синх¬ 
ронності  в  діяльності  передсердь  і  шлуночків  сер¬ 
ця.  Атріовентрикулйрна  провідність  -  проведен¬ 
ня  імпульсу  від  передсердь  до  шлуночків.  Атріо- 
вентрикулйрний  бтвір  -  отвір  між  передсердями 
та  шлуночками. 

АТРЮМЕГАЛіЯ,  -ї,  ж.  Різке  збільшення  лівого  пере¬ 
дсердя. 

АТРІОСЕПТОПЕКСІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічна  операція  зак¬ 
риття  вторинних  дефектів  міжпередсердної  пере¬ 
городки. 

АТРІОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічний  розтин  стінки  пере¬ 
дсердя. 

АТРІУМ,  -а,  ч.  У  давньоримських  будинках  -  при¬ 
міщення  з  верхнім  освітленням,  в  яких  приймали 
гостей. 

АТРОПІН,  -у,  ч.  Отруйна  речовина,  яку  добувають  із 
блекоти,  дурману  та  ін.;  використовується  як  боле¬ 
заспокійливий  засіб  та  антидот  від  отруєння  нерво¬ 
во-паралітичними  отрутами,  ціановоднем  тощо. 
АТРОПіНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  атропін. 
АТРОФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  атрофія. 

АТРОФІЯ,  -ї,  ж.  1.  біол .,  мед.  Зменшення  розмірів 
окремих  органів  або  тканин  організму,  яке  супро¬ 
водиться  занепадом  їхньої  життєдіяльності.  2.  пе¬ 
рев.  Втрата,  притуплення  якого- небудь  чуття, 
властивості. 

АТРОФОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  ат¬ 
рофуватися.  //  у  знач,  прикм. 

АТРОФОДЕРМІЇ,  -ій,  мн.  Група  захворювань  шкіри, 

45 


АТРОФУВАТИСЯ 

основним  проявом  яких  є  атрофія  шкіри. 

АТРОФУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  і  док.  1.  Зазнавати 
атрофії  (у  1  знач.).  2.  перед.  Зникати,  втрачатися. 

АТТИК,  -а,  ч.  1.  архіт.  Стінка  над  карнизом  або  по¬ 
верх,  що  увінчує  споруду,  найчастіше  -  тріумфа¬ 
льну  арку.  2.  ават.  Надбарабанне  заглиблення, 
простір  (верхній  поверх  барабанної  порожнини). 

АТТИКІЗМ,  -у,  ч.  Напрям  у  древньогрецькій  літера¬ 
турі,  що  прагнув  до  реставрації  мови  та  стилю 
класичних  письменників  5  -  4  ст.  до  н.  е. 

АТТИКОАНТРОТОМІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Хірургічний  роз¬ 
тин  надбарабанного  простору  входу  в  печеру  та 
печери  соскоподібного  відростка  з  видаленням  па¬ 
тологічно  змінених  тканин. 

АТТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бттик. 

АГПС,  -а,  ч.  У  фрігійській  міфології  -  бог  природи. 

АТТО...  Приставка,  яка  у  складі  слова  означає  10  н(а). 

АТУ  двв.  атіЬ. 

АТУКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  атукати. 

АТУКАТИ,  -аю,  -аеш,  ведок.  %  мисл.  Крики  "ату”, 
"ату  його",  за  допомогою  яких  нацьковують  хор¬ 
тів  на  зайця. 

АТУХ-ПбНДУР,  -а,  ч.  Чечено-інгушський  3-струнний 
смичковий  музичний  інструмент. 

АТЙ,  АТУ,  ваг.  Уживається  для  нацьковування  со¬ 
бак  на  звірів  під  час  полювання;  значенням  від¬ 
повідає  словам:  бери,  лови. 

АУГМЕНТАТЙВИ,  -і в,  мв.,  лівгв.  Похідні  іменники, 
що  виражають  значення  збільшеності. 

аугментатйВНИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  аугментатйв. 

АУДЙТ ,  -у,  ч.  1.  Інститут  незалежного  зовнішнього 
контролю  фінансово-господарської  діяльності  фі¬ 
зичних  та  юридичних  осіб.  2.  Перевірка  фінансо¬ 
вої  діяльності  комерційного  підприємства,  банку  і 
т.  ін.  **  Внутрішній  аудйт  ббнку  -  незалежна  оці¬ 
нка  системи  внутрішнього  контролю,  встановле¬ 
ного  у  банку.  ЗбвнІшнІй  аудйт  -  перевірка,  що 
здійснюється  незалежними  висококваліфіковани¬ 
ми  спеціалістами  в  галузі  аудиту. 

АУДЙТОР,  АВДЙТОР,  -а,  ч.  1.  еков.  Фінансовий  інс¬ 
пектор,  контролер.  2.  заст.  У  дореформених  семі¬ 
наріях  -  учень,  призначений  учителем  перевіря¬ 
ти,  як  вивчили  урок  його  товариші.  3.  заст.  Про¬ 
курор. 

АУДИТОРІЯ,  АВДИТбРІЯ,  -ї,  ж.  1.  Зал  для  читання 
лекцій,  доповідей.  2.  збірв .,  перев.  Слухачі  лек¬ 
ції,  доповіді,  промови  і  т.  ін. 

АУДИТбРниЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аудитбрія. 

АУДЙТОРСТВО,  АВДЙТОРСТВО,  -а,  с.  Те  саме,  що  ау- 
Дйт. 

АУДЙТ ОРСЬКИЙ,  АВДЙТОРСЬКИЙ ,  -а,  -Є.  Прикм.  до 
аудйт,  аудйторство.  **  Аудйторський  вйсновок  - 
документ,  який  містить  результати  аудиторської 
перевірки.  Аудйторський  ризик  -  об  єктивно  іс¬ 
нуюча  ймовірність  допущення  неточностей  та  від¬ 
хилень,  що  виникає  у  процесі  аудиторської  пере¬ 
вірки.  Аудйторська  фірма  -  організація,  яка  на 
договірних  засадах  здійснює  аудит. 

АУДИФОН,  -а,  ч.  1.  мед.  Слуховий  апарат  для  осіб  з 
вадами  слуху.  2.  військ.  Апарат  для  уловлювання 
на  віддалі  звуків  моторів  літаків,  що  наближаю¬ 
ться. 

АУДІЄНЦ-ЗАЛ,  -у,  ч.  Зал  для  офіційних  прийомів, 
аудієнцій. 

АУДІЄНЦІЯ,  -ї,  ж.  Офіційний  прийом  у  глави  держа¬ 
ви  або  в  особи,  що  обіймає  високий  державний 
пост.  //  Про  приватний  прийом,  особисту  розмову. 

АУДІО...  Перша  частина  складних  слів,  що  мають 
відношення  до  звуковідтворення  та  звукозапису. 

АУДЮАНАПГЕЗІЯ,  -ї,  ж,  мед.  Зменшення  чутливості 
до  болю,  який  викликається  гучними  звуками. 

АУДІОВІЗУАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Оснований  на  одночасно¬ 
му  сприйнятті  чого-небудь  слухом  і  зором;  розра¬ 
хований  на  таке  сприйняття,  пристосований  для 
нього. 

АУДЮВЙХІД,  -ходу,  ч.  Гніздо  (клема)  на  аудіо-,  ві- 
деоплеєрах  та  ін.,  з  якого  отримують  звуковий 
сигнал  для  подальшого  підсилення. 

АУДІОВХІД,  -вхбду,  ч.  Гніздо  (клема),  на  яке  подає¬ 
ться  для  підсилення  звуковий  електронний  сиг¬ 
нал  з  мікрофона,  програвача  тощо. 

АУДЮГЕнний,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  будь- 
якого  явища,  що  його  створено  або  викликано 
звуком. 

АУДЮГРАма,  -и,  ж.  Графічне  зображення  слухової 
функції,  яке  дозволяє  оцінити  ступінь  порушень 
у  слуховому  аналізаторі. 

АУДІОГРАФ,  -а,  V.,  мед.  Самозаписувальний  прилад 
для  визначення  точності  слуху. 

АУДІОКАСЕТА,  -и,  ж.  Магнітофонна  касета  для  за¬ 
пису  та  відтворення  звуку. 

АУДЮЛбгіЯ,  -ї,  ж.  Розділ  отоларингології,  що  вив¬ 
чає  слух  та  його  порушення. 

АУДібМЕТР,  -а,  ч.  1.  Прилад  для  визначення  гост¬ 
роти  слуху.  2.  Електронний  пристрій  для  вимірю¬ 
вання  часу  ввімкнення  телевізора  з  метою  підра¬ 
хунку  рейтингу  передач  (підключається  зі  згоди 
володаря  телевізора). 

АУДЮМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аудіометрії. 

АУДІОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Наука  про  вимірювання  чутли¬ 
вості  слухового  органа  до  звуків  різної  висоти. 

АУДібн,  -а,  ч.  Одноламповий  радіоприймач,  у  яко¬ 
му  електронна  лампа  була  детектором. 

АУДЮПЛАта,  -и,  ж.  Спеціальний  пристрій  ЕОМ  для 
відтворення  звуку  (музики,  мови,  шумів). 

АУДЮТЕХН1КА,  -и,  ж.  Звукове  та  акустичне  облад¬ 
нання  житла,  студій,  концертних  залів  тощо  (мі¬ 
крофони,  підсилювачі,  гучномовці  тощо). 

АУДІОФбн,  -а,  ч.  Електронний  чи  механічний  прис¬ 
трій,  який  підсилює  звук. 

46 


АУКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  Вигукувати  ”ау". 

АУКСАНбМЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  вимірювання  при¬ 
росту  рослини  у  довжину. 

АУКСИНИ,  -ів,  мв.  (ода.  ауксйн,  -у,  у.).  Фізіологіч¬ 
но  активні  речовини,  що  утворюються  в  росли¬ 
нах,  стимулюють  їхній  ріст. 

АУКСОСПОРА,  -и,  ж.  Спора  статевого  розмноження 
у  діатомових  водоростях. 

АУКСОТРОФИ,  -ів,  мв.  ( одв .  ауксотрбф,  -а,  ч.).  Бак¬ 
терії,  гриби,  водорості,  що  внаслідок  мутації 
втратили  здатність  синтезувати  речовини,  необхі¬ 
дні  для  їхнього  росту. 

АУКСОТРОФНІСТЬ,  -ності,  ж.  Нездатність  організму 
синтезувати  необхідні  для  його  росту  речовини 
(термін  застосовують  щодо  мікроорганізмів  та 
клітинних  культур). 

АУКСОЦЙТ,  -у,  ч.  Статева  клітина,  що  вступає  в  ме¬ 
йоз. 

АУКУБА,  -и,  ж.  Рід  рослин  родини  кизилових. 

АУКЦІОН,  -у,  ч.  Прилюдний  продаж  товарів,  майна, 
цінних  паперів  тощо.  **  Валютний  аукцібн  -  про¬ 
ведення  операцій  з  купівлі-продажу  чужоземних 
валют  за  конкурсом  покупців.  Відкрйтий  аукцібн 

-  кліринговий  ринок,  на  якому  процес  встановле¬ 
ння  клірингових  цін  здійснюється  постійно.  Гру- 
повйй  аукцібн  -  форма  біржової  торгівлі,  коли 
спершу  накопичують  замовлення,  а  після  цього 
розпродують  їх  одноразово.  Закрйтий  аукцібн  - 
аукціон,  на  якому  усі  покупці  пропонують  ціни 
одночасно  і  товар  продається  тому,  чия  ціна  вия¬ 
виться  вищою,  або  купується  у  того,  хто  править 
за  свій  товар  найнижчу  ціну.  Золотйй  аукцібн  - 
продаж  золота  з  публічних  торгів.  Кредйтний  аук¬ 
цібн  -  форма  продажу  Національним  банком  Ук¬ 
раїни  кредитних  ресурсів.  Подвійний  аукцібн  - 
форма  проведення  торгів,  за  якої  існує  конкурен¬ 
ція  між  продавцями  та  покупцями. 

АУКЦІОНІ,  -а,  ч.  Учасник  аукціону. 

АУКЦІОНІСТ,  -а,  ч.  Офіційна  особа,  що  проводить 
продаж  майна  з  прилюдного  торгу. 

аукціонний,  -а,  -е.  Прикм.  до  аукцібн. 

АУЛ,  -у,  ч.  Назва  села  в  деяких  тюркських  народів 
у  Середній  Азії  та  на  Кавказі. 

АУЛА,  -и,  ж.,  заст.  Велика  лекційна  аудиторія. 

аульний,  -а,  -е.  Прикм.  до  аул. 

АУНТОІНФЕКЦІЯ,  -ї,  ж.  Хвороба,  зумовлена  самоза¬ 
раженням  мікробами,  що  знаходяться  у  даному 
організмі. 

Аура1,  -и,  ж.  і.  Гіпотетичне  поле,  яке  створюється 
живим  організмом;  біополе.  2.  розм.  Про  психо¬ 
логічний  вплив  кого-небудь  на  тих,  хто  їх  оточує; 
про  атмосферу,  обстановку,  що  ненавмисне  ство¬ 
рюється  ким-небудь.  3.  мед.  Особливий  стан,  що 
передує  нападам  епілепсії,  істерії  і  т.  ін. 

АУРА%  -и,  ж.  Щипковий  язичковий  інструмент. 

АУРАНТіАз,  -у,  ч.  Те  саме,  що  каротинодермїя. 

АУрАнція,  -ї,  ж.  Амонієва  або  натрієва  сіль  гекса- 
нітродифеніламіну. 

АУрАт,  -у,  ч.  Сіль,  у  якій  Аурум  знаходиться  в  ані¬ 
оні  у  ступені  окиснення  +3  або  +5. 

АУРЕліЯ,  -ї,  ж.  Безхребетна  морська  тварина  з  дра¬ 
глистим  тілом. 

АУРЕОМ1ЦЙН,  -у,  ч.  Лікарський  препарат,  антибіо¬ 
тик,  що  його  застосовують  при  лікуванні  пневмо¬ 
нії,  дизентерії,  сифілісу  тощо. 

АУРИКУЛОМЕАТОПЛАСТИКА,  -и,  ж.  Пластика  вушної 
раковини  і  зовнішнього  слухового  проходу. 

АУРИКУЛОПЛАСТИКА,  -и,  ж.  Пластика  вушної  рако¬ 
вини. 

АУРИКУЛОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Голкоуколювання  в  активні 
точки  вушної  раковини;  метод  рефлексотерапії. 

АУРИКУЛЯРІЯ,  -ї,  ж.  Личинка  голотурій,  що  різко 
відрізняється  від  дорослих  форм. 

АУРИКУЛЯРНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  вуха; 
вушний,  подібний  до  вуха. 

АУРИПІГМЕНТ,  -у,  ч.  Мінерал  класу  сульфідів,  золо¬ 
таво-жовтого  кольору  з  алмазним  блиском,  що 
його  використовують  як  арсенову  руду  й  фарбу. 

АУРЙТ,  -у,  ч.  Сіль,  у  якій  Аурум  у  ступені  окисле¬ 
ння  +1  перебуває  у  складі  її  аніону. 

АУРИХАЛЬЦЙТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  блідо-зеле¬ 
ні  або  блакитняві  прозорі  крихкі  кристали. 

АУРОРЙТ,  -у,  ч.  Мінерал  із  родовища  Аурора  (США). 

АУРОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Метод  медикаментозного  ліку¬ 
вання  із  застосуванням  препаратів  золота. 

АУРУМ,  -у,  у.  Аи.  Хімічний  елемент.  Найчастіше 
трапляється  у  самородному  стані.  Простою  речо¬ 
виною  його  є  благородний  метал  золото. 

АУСКУЛЬТАЦІЯ,  -ї,  ж.  Метод  лікарського  обстежен¬ 
ня  внутрішніх  органів  людини  й  тварин  вислуху¬ 
ванням. 

АУСЛАУТ,  -а,  у.  Кінець  слова  -  останній  компонент 
звукового  вияву. 

АУСПІЦіТ,  -ій,  мв.  У  давніх  римлян  -  ворожіння  ав¬ 
гурів  на  основі  спостережень  за  польотом  та  кри¬ 
ком  птахів,  поведінкою  чотириногих  тварин,  за 
небесними  явищами. 

АУСТЕНІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Технологічний  процес,  що 
призводить  до  утворення  аустенітової  фази  у  залі¬ 
зовуглецевих  сталях. 

АУСТЕНІТ,  -у,  у.,  мет.  Одна  зі  складових  частин  за¬ 
лізовуглецевих  сплавів. 

АУСТЕНІТНИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  аустеніт. 

АУСТЕНІТОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  аустенітний. 

АУСТЕРИ,  -ів,  мв.  Змішані  алкогольні  напої,  приз¬ 
начені  для  протверезіння. 

АУСТЕріЯ,  АВСтЕріЯ,  -ї,  ж.,  іст.  В  Росії  часів  Петра  І 

-  шинок. 

АУСТИНІТ,  -у,  у.  Рідкісний  мінерал;  безбарвні  гол¬ 
часті,  призматичні  кристали. 


Аут,  -а,  у.  1.  У  спортивних  іграх  -  переліт  м'яча, 
шайби  і  т.  ін.  за  межу,  встановлену  правилами 
гри.  2.  Команда  судді  на  рингу,  яка  означає,  що 
боксер  у  нокауті.  **  Опинйтися  в  бутї,  розм.  -  за¬ 
знати  тяжкої  невдачі. 

АУТБбРТ,  -у,  у.  Підвісний  мотор,  іноді  й  сам  човен 
з  підвісним  мотором. 

АУТБРЕДНИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  походить  від  схрещу¬ 
вання  не  споріднених  між  собою  особин. 

АУТБРЙДИНГ,  -у,  у.  Схрещування  не  споріднених 
між  собою  тварин  або  рослин. 

АУТЕКОЛбПЯ,  -ї,  ж.  Розділ  загальної  екології,  що 
вивчає  взаємозв'язки  між  окремими  організмами 
та  середовищем,  що  їх  оточує. 

АУТЕНТИКАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Засвідчення  аутентичності 
картки,  документів,  підпису,  особи  людини. 
2.  Підтвердження  приналежності  платіжної  карт¬ 
ки  її  тримачеві. 

АУТЕНТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Дійсний,  справжній;  який  ві¬ 
дповідає  істинному. 

АУТЕ нтйчн їсть,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач,  ау- 
тентйчний. 

АУТИГЕнний,  -а,  -е:  **  Аутигбнні  мінербли  -  мінера¬ 
ли  або  мінеральні  комплекси,  що  містяться  там, 
де  вони  утворилися  внаслідок  осідання  з  розчинів 
чи  перекристалізації. 

АУТЙЗМ,  -у,  у.,  мед.  Патологічна  замкнутість,  від- 
городженість  від  реальної  дійсності  з  утратою  ін¬ 
тересу  до  спілкування,  природних  емоційних  реа¬ 
кцій. 

аутистйчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  аутйзм. 

Ауто...  Те  саме,  що  авто'... 

АУТОАГРЕСІЯ,  -ї,  ж.  Агресивність,  спрямована  на 
себе,  що  проявляється  в  заподіянні  собі  шкоди, 
болю,  каліцтва. 

АУТОАЛЕРГЕн,  -у,  у.  Алерген,  що  утворюється  в  са¬ 
мому  організмі. 

АУТОАЛЕРПЗАція,  -ї,  ж.  Підвищення  чутливості  ор¬ 
ганізму  до  алергенів  власних  тканин. 

АУТОАЛЕРГІЯ,  -ї,  ж.  Різні  зміни  реактивності  орга¬ 
нізму,  викликані  повторними  реакціями  сенсибі¬ 
лізованих  лімфоцитів. 

АУТОАНТИГЕНИ,  -ів,  мв.  Компоненти  клітин  та  тка¬ 
нин  організму,  які  стали  частково  чужорідними 
щодо  власного  організму. 

АУТОАНТИТілА,  -тіл,  мв.  Імунні  глобуліни,  спрямо¬ 
вані  на  власні  клітини  та  тканини  організму. 

АУТОВАКЦЙНА,  -и,  ж.  Препарат  бактеріального  по¬ 
ходження,  виготовлений  із  мікроорганізмів,  що 
виділені  від  хворого,  для  лікування  якого  вона 
призначена. 

АУТОГЕМОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Введення  хворому  власної 
крові  з  метою  стимуляції  захисних  функцій  орга¬ 
нізму. 

АУТОГЕМОТРАНСФУЗІЯ,  -ї,  ж.  Вливання  хворому 
крові,  взятої  у  нього  за  кілька  днів  до  операції 
або  витіснення  крові  із  судин  кінцівок  тугим  бин¬ 
туванням  при  масивних  крововтратах. 

АУТОГЕНЕз,  -у,  ч.  Вчення,  за  яким  рослини  і  твари¬ 
ни  розвиваються  незалежно  від  умов  існування. 

АУТОГЕнний,  -а,  -е.  Який  полягає  у  використанні 
самонавівання  для  регулювання  свого  фізичного  і 
психічного  стану.  **  Аутогбнне  тренування  -  лі¬ 
кування,  що  поєднує  елементи  самонавівання  і 
саморегуляції  порушеної  роботи  внутрішніх  орга¬ 
нів,  психіки  і  т.  ін. 

АУТОГІПНбЗ,  -у,  ч.  Гіпноз,  що  викликається  само¬ 
навіюванням. 

АУТОДАФЕ,  АВТОДАФЕ,  вевідм .,  с.  У  середні  віки  - 
прилюдне  спалення  на  вогнищі  людей,  оголоше¬ 
них  інквізицією  єретиками,  або  так  званих  єрети¬ 
чних  творів. 

АУТОДЕПІЛЙЦ1Я,  -ї,  ж.  Нав'язливе  висмикування 
власного  волосся. 

АУТОЕКОЛбПЯ,  -ї,  ж.  Розділ  екології,  що  вивчає 
пристосування  окремих  видів  тварин  (і  рослин)  до 
умов  середовища  їх  перебування  і  способів  життя 
видів. 

АУТОЕРОТЙЗМ,  -у,  V.  Самоініційований  еротизм. 
//  Статевий  потяг,  спрямований  на  самого  себе. 

АУТОЕХОПРАКСІя,  -ї,  ж.,  мед .  Те  саме,  що  стереоти¬ 
пія  руховб. 

АУТОіМУНізАціЯ,  -ї,  ж.  Імунна  реакція  організму  на 
власні  антигени. 

АУТОімУнний,  -а,  -е!  **  АутоімуннІ  захвбрювання  - 
захворювання,  в  основі  яких  лежать  реакції  іму¬ 
нітету,  що  спрямовані  проти  власних  органів  і 
тканин  організму. 

АУТОІНОКУЛЙЦІЯ,  -і,  ж.  Випадкове  перенесення  жи¬ 
вої  вакцини  з  місця  первинного  введення  на  інші 
ділянки  шкіри  і  слизових  оболонок. 

АУТОІНТОКСИКАЦІЯ,  -ї,  ж.  Самоотруєння  речовина¬ 
ми,  які  виробляються  організмом. 

АУТОІНФЕКЦІЯ,  -ї,  ж.  Захворювання,  яке  спричиню¬ 
ється  власною  умовно  патогенною  мікробною  фло¬ 
рою  організму. 

АУТОКАСТРАЦІЯ,  -ї,  ж.  Кастрація  самого  себе. 

АутокатАліЗ,  -у,  ч.  Процес,  в  якому  прискорення 
даної  хімічної  або  біологічної  реакції  здійснюєть¬ 
ся  одним  із  її  продуктів. 

АУТОКАТЕТЕРИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Спорожнення  сечового 
міхура  шляхом  введення  катетера  самому  собі. 

АУТОКЕ  РАЮ  ПЛАСТИКА,  -и,  ж.  Кератопластика  з  ви¬ 
користанням  незмінних  ділянок  власної  рогівки 
хворого. 

АУТОКЕРАТОФАкіЯ,  -ї,  ж.  Офтальмологічна  опера¬ 
ція,  при  якій  резекують  ділянку  рогівки,  зміню¬ 
ють  її  кривизну  і  вживляють  назад. 

АУТОКІСТКА,  -и,  ж.  Власна  кістка  хворого,  яка  ви¬ 
користовується  для  аутопластики. 


АУТОКОАГУЛОГрАмА,  -и,  ж.  Графічне  зображення 
динаміки  тромбопластинтромбінової  активності  в 
досліджуваній  плазмі. 

АУТОКРАніОПЛАстика,  -и,  ж.  Аутопластика  дефек¬ 
тів  кісток  черепа. 

АУТОКРбВ,  -і,  ж.  Власна  кров  хворого,  яка  заготов¬ 
ляється  завчасно  з  метою  зворотного  її  переливан¬ 
ня  при  потребі. 

АУТбЛІЗ,  -у,  ч.  Розпад  білків  тканин  організму, 
який  відбувається  під  дією  специфічних  фермен¬ 
тів,  що  зазвичай  містяться  в  лізосомах. 

АУТОЛІЗЙНИ,  -ів,  ми.  Антитіла  до  антигенів  клітин 
власного  організму. 

АУТОМАМініЗАЦіЯ,  -і,  ж.  Одна  із  форм  сегментарно- 
рефлекторної  терапії,  яка  ґрунтується  на  викори¬ 
станні  старих  філогенетичних  зв’язків  з  грудни¬ 
ми  залозами. 

АУТОМЕТАМОРФОПСІЯ,  -ї,  ж.  Розлад  уявлення  про 
схему  тіла,  спотворювання  сприйняття  форми  та 
величини  частин  тіла. 

АУТОМіЗОФбБіЯ,  -ї,  ж.  Нав’язлива  боязнь  поширен¬ 
ня  хворим  неприємних  запахів. 

АУТОМІКРОФЛбРА,  -и,  ж.  Мікроорганізми,  що  жи¬ 
вуть  на  шкірі  та  слизовій  оболонці  людини  і  тва¬ 
рини. 

АУТОМОНОСЕКСУАЛІЗМ,  -у,  ч.  Форма  статевого  збо¬ 
чення,  при  якій  статеве  задоволення  досягається 
спогляданням  свого  оголеного  тіла. 

АУТОМбРФНИЙ,  -а,  -е.  **  Аутомбрфне  сприйнятті  - 
тенденція  сприймати  інших  як  собі  подібних,  на¬ 
віть,  якщо  відмінності  очевидні. 

АУТОИЕФРЕКТОМІЯ,  -ї,  ж.  Виключення  функції  нир¬ 
ки  в  результаті  облітерації  просвіту  сечовода. 
АУТОПАГНОЗІЯ,  -ї,  ж .,  мед.  Втрата  здатності  розпіз¬ 
навати  частини  власного  тіла,  праву  і  ліву  сторони. 
АУТОПІОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Лікування  хворого  власним 
гноєм. 

АУТОПЛАСТИКА,  -и,  ж.  1.  Пересадження  тканини 
або  органа,  які  належать  самому  хворому.  2.  Про¬ 
цес,  за  допомогою  якого  розвивається  внутрішня 
психологічна  система  особи. 

АУТОПЛАСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аутопластика. 
**  АутопластйчнІ  зміни  -  зміни  суб’єктом  самого 
себе. 

АУТОПСИХІЧНИЙ,  -а,  -е.  Термін,  призначений  для 
описання  психологічних  процесів,  відправна  точ¬ 
ка  яких  знаходиться  у  самому  індивіді. 
АУТОПСИХбЗ,  -у,  ч.  Термін  для  позначення  психо- 
тичного  стану,  первинними  симптомами  якого  є 
безладні,  плутані  ідеї  відносно  самого  себе. 
АУТОПСІЯ,  -і,  ж.  Розтин  трупа  для  встановлення 
причин  смерті.  **  Психологічна  аутопсія  -  психо¬ 
логічний  профіль,  складений  після  смерті  суб'єкта. 
АУТОРАДЮГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Спосіб  фотографування, 
при  якому  емульсія,  чутлива  до  іонізуючого  вип¬ 
ромінювання,  приводиться  до  стикання  з  дослі¬ 
джуваним  матеріалом  з  метою  виявлення  в  ньому 
радіоактивності. 

АУТОРЕіНВАзіЯ,  -і,  ж.  Повторне  зараження  людини 
після  закінчення  першої  інвазії  яйцями  або  личи¬ 
нками  паразита,  які  вона  сама  ж  виділила  в  ото¬ 
чуюче  середовище. 

АУТОРЕЛАКсАціЯ,  -і,  ж.  Метод  аутогенного  тренува¬ 
ння,  який  полягає  в  послідовному  розслабленні 
скелетних  м’язів. 

АУТОСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Сенсибілізація,  імуно¬ 
логічна  реактивність  щодо  власних  тканин  орга¬ 
нізму. 

АУТОСЕРОТЕРАПІЯ,  -і,  ж.  Метод  неспецифічної  іму¬ 
нотерапії,  в  основі  якого  лежить  парентеральне 
введення  хворому  сироватки  його  крові. 
АУТОСИНбЙЯ,  -ї,  ж.  Заглиблення  у  хворобливий 
стан,  що  супроводжується  відгороджуванням  від 
зовнішнього  світу. 

АУТОСКбП,  -а,  V.  Прилад  для  огляду  порожнини  го¬ 
ртані  та  пролягаючих  нижче  дихальних  шляхів. 
АУТОСКОПІЯ,  -ї,  ж.  Огляд  порожнини  гортані  та 
пролягаючих  нижче  дихальних  шляхів  без  допо¬ 
моги  оптичних  та  відбиваючих  дзеркал. 

АУТОСбМА,  -и,  ж.  Будь-яка  з  парних  хромосом, 
крім  статевих. 

АУТОСПУТОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Лікування  мокротою,  ро¬ 
зтертою  з  фізіологічним  розчином  та  стерилізова¬ 
ною  нагріванням. 

АУТОСУГЕСТІЯ,  -ї,  ж.  Самонавівання. 
АУТОСУПЕРІНВАЗІЯ,  -ї,  ж.  Повторне  зараження  лю¬ 
дини  виділеними  нею  в  оточуюче  середовище  яй¬ 
цями  або  личинками  паразита  до  закінчення  пер¬ 
шої  інвазії. 

АУТОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Самокалічення,  самовільне  обла¬ 
мування  частин  або  придатків  тіла  тваринами. 
АУТОТОП АГНОЗІЯ,  -і,  ж.  Порушення  пізнавання  час¬ 
тин  власного  тіла,  утруднене  визначення  розмі¬ 
щення  окремих  ділянок  тіла. 

АУТОТРАНСПЛАНТАТ,  -а,  ч.  Тканина,  яка  пересадже¬ 
на  із  однієї  ділянки  тіла  на  іншу  в  межах  одного 
організму. 

АУТОТРАНС ПЛАНТАЦІЯ,  -ї,  ж.  Пересадка  органів  і 
тканин  у  межах  одного  організму. 

АУТОТРЕНІНГ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  Аутогбнне  трену¬ 
вання  іди  в.  аутогбнний). 

АУТОТРбФ,  -а,  ч.  Організм,  який  здатний  жити  на 
дуже  простих  джерелах  вуглецю  та  азоту. 
АУТОТРОФНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  аутотрбф.  **  Ауто- 
Трбфні  організми  -  організми,  які  синтезують  усі 
потрібні  органічні  речовини  з  неорганічних. 
АУТОФАпя,  -ї,  ж.  Поглинання  макрофагами  клітин 
власного  організму. 

АУТОФІЛІЯ  див.  нарцисйзм. 

АУТОФбБіЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Нав’язливий  страх  самот¬ 


ності. 

АУТОФОНІЯ,  -ї,  ж.  Підсилений  резонанс  або  віддача 
власного  голосу  у  вухо;  підсилене  сприйняття 
власного  голосу. 

АУТОХТбнниЙ,  -а,  -е.  Термін,  що  його  використову¬ 
ють  для  позначення  подій,  які  започатковуються 
всередині  організму,  незалежно  від  зовнішніх 
впливів. 

АУТОЦІЛЬОВЙЙ,  -й,  -е,  психол.  Характеристика  рис 
і  поведінки,  які  тісно  пов’язані  з  цілями  та  завда¬ 
ннями  індивіда. 

АУТРАЙТ,  -а,  ч.,  фін.  1.  Валютна  угода,  що  передба¬ 
чає  виплати  у  визначені  терміни  за  курсом,  дійс¬ 
ним  на  момент  угоди.  2.  Валютний  курс  в  міжба- 
нківських  термінових  угодах  з  урахуванням  пре¬ 
мії  або  знижки.  3.  Обмінна  форвардна  операція, 
яка  включає  премію  або  дисконт. 

АУТРЙГЕЛЬ,  -я,  ч.  Виносна  опора  автокрана;  зазви¬ 
чай  їх  чотири. 

АУТРЙГЕР,  -а,  ч.  Човен  з  виносними  кочетами  для 
весел,  а  також  самі  виносні  кочети. 

АУТСАЙДЕР,  -а,  ч.  1.  Підприємство,  що  не  входить 
до  монополістичних  об’єднань  і  веде  з  ними  кон¬ 
курентну  боротьбу.  2.  Біржовий  спекулянт-непро- 
фесіонал.  3.  Команда  або  спортсмен,  що  посідає 
одне  з  останніх  місць  у  турнірній  таблиці.  4.  пе- 
рен.  Про  кого-,  що-небудь,  що  не  відповідає 
яким-небудь  вимогам,  що  відстає  від  інших  у 
якому-небудь  відношенні.  5.  Про  людину,  ізольо¬ 
вану  від  якого-небудь  середовища,  від  товариства, 
не  визнану  ким-,  чим-небудь. 

АУТТрЕЙД,  -а,  ч.  Торгівельна  операція,  що  не  вда¬ 
лася  через  непорозуміння  сторін  або  технічні  по¬ 
милки  під  час  оформлення  документів;  можливе 
написання  аут-трейд. 

АУТУНІТ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  отенїт. 

АУФїАкТ,  -а,  ч.%  муз.  Переднаголос;  диригентський 
змах  перед  вступом. 

АФАГіЯ,  -і,  ж.  Втрата  функції  ковтання,  неможли¬ 
вість  ковтання. 

АФАЗІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Повна  або  часткова  втрата  зда¬ 
тності  мовлення  внаслідок  ураження  мовних  цен¬ 
трів  кори  головного  мозку.  **  Амместйчна  афйзія 

-  неможливість  називати  знайомі  предмети  або 
згадувати  події  на  фоні  правильного  опису  їхньої 
суті,  вербйльна  афазія  -  те  саме,  що  мотбрна 
афазія.  Мотбрна  афйзія  -  порушення  або  відсут¬ 
ність  усного  мовлення  при  правильному  сприйня¬ 
тті  розмови  та  письма,  номінатйвна  афйзія  -  пов¬ 
на  втрата  здатності  називати  об’єкти.  Оптйчна 
афйзія  -  неврологічний  стан,  який  характеризує¬ 
ться  нездатністю  називати  візуально  представлені 
об’єкти;  аномія.  Сенсбрна  афйзія  -  афазія,  яка 
проявляється  втратою  здатності  розуміти  мову. 
Синтаксйчна  афйзія  -  форма  афазії,  яка  характе¬ 
ризується  втратою  здатності  дотримуватися  осно¬ 
вних  синтаксичних  правил;  катафазія.  Слуховй 
афйзія  -  форма  афазії,  за  якої  пацієнт  нездатний 
розуміти  значення  слів,  що  вимовляються.  Субко- 
ртикйльна  афазія  -  моторна  афазія,  яка  проявля¬ 
ється  розладом  усного  мовлення  за  збереження 
внутрішнього  мовлення,  читання  та  письма.  Тотй- 
льна  афйзія  -  поєднання  моторної  і  сенсорної 
афазії  з  втратою  мови  у  всіх  її  проявах.  Травма- 
тйчна  афйзія  -  загальний  термін  для  позначення 
будь-якої  афазії,  яка  виникає  внаслідок  травми 
голови.  Транскортикйльна  афйзія  -  моторна  афа¬ 
зія,  яка  проявляється  розладом  активного  мовле¬ 
ння  за  збереження  здатності  повторювати  зверне¬ 
ну  мову  та  переписувати  текст. 

АФАЗОЛАЛІЯ,  -ї,  ж.  Погана  артикуляція,  невиразна 
мова,  бурмотання. 

АФАКІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  кришталика  ока. 

АФАЛАНГІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  пальця  або 
однієї-двох  його  фаланг. 

АФАЛІНА,  *и,  ж.  Ссавець  родини  дельфінів  (легко 
піддається  тренуванню). 

АФАНІЗІЯ,  -ї,  ж.  Один  із  типів  зникнення  органів  у 
процесі  індивідуального  розвитку  організму. 

АФГАНІ,  иевідм.у  ж.  і  с .  Грошова  одиниця  Афганіс¬ 
тану. 

АФГАНІТ,  -у,  ч.  Мінерал  блакитного  кольору. 

АФГАнО-ПАКИСТАнсЬКИЙ,  -а,  -е.  Пов’язаний  із  сусі¬ 
дством  та  взаєминами  Афганістану  і  Пакістану. 

АФГАНСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  афгйнці  і  Афганіс¬ 
тан. 

АФГАНЦІ,  -ів,  ми.  ( оди .  афгйнець,  -нця,  ч.\  афгйн- 
ка,  -и,  ж.).  Народ,  який  становить  основне  насе¬ 
лення  Афганістану. 

АФЕБРЙЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Безгарячковий;  такий,  що  не 
супроводжується  гарячкою,  протікає  без  підвище¬ 
ння  температури. 

АФЕКТ,  -у,  ч.  Стан  дуже  великого,  але  короткочас¬ 
ного  нервового  збудження.  “  Астенічний  афбкт  - 
стан,  що  супроводжується  пригніченим  настроєм. 
Застійний  афбкт  -  стан  наростаючої  емоційної  на¬ 
пруженості  та  неспокою,  що  не  отримують  норма¬ 
льної  розрядки,  неадеквйтний  афйкт  -  афект,  що 
не  відповідає  або  суперечить  змісту  переживання 
або  ситуації.  Патологічний  афбкт  -  короткочас¬ 
ний  психічний  розлад;  виникає  у  відповідь  на  си¬ 
льну,  раптову  психічну  травму.  СтенІчний  афйкт 

-  афект,  для  якого  характерні  психічна  актив¬ 
ність  та  вітальний  тонус,  відчуття  власної  сили. 
Фізіологічний  афбкт  -  виражений  афект,  наприк¬ 
лад,  гніву  або  радості,  що  не  супроводжується  за¬ 
тьмаренням  свідомості. 

АФЕКТАЦІЯ,  -ї,  ж.  Неприродність,  штучність  у  по¬ 
ведінці,  манерах,  піднесеність  у  мові. 

АФЕКТЙВНИЙ,  -а,  -е.  1.  Пройнятий  афектом;  пов’я- 


афокАльний 

заний  з  почуттями,  настроями,  переживаннями. 
Афективна  нам*  ять.  //  Який  служить  для  вира¬ 
ження  афекту.  2.  Піднесено-емоційний.  **  Афек- 
тйвна  тупість  -  психічний  розлад,  який  проявля¬ 
ється  слабкістю  емоційних  реакцій  і  контактів. 

АФЕКТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  афектйв- 
ний. 

АФЕКТбВАНИЙ,  -а,  -е.  Який  відзначається  афектаці¬ 
єю;  неприродний,  штучний. 

АФЕКТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  і  не док. ,  перех.  Вико¬ 
ристовувати  прийом  афектації  (зазвичай  при  ви¬ 
конанні  ролі). 

АФЕЛІЙ,  -ю,  ч.  Най  віддаленіша  від  Сонця  точка  ор¬ 
біти  якої-небудь  планети  або  комети. 

АФЕЛІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  афблій. 

АФЕЛІНУС,  -а,  ч.  Рід  комах  надродини  хальцид.  Па¬ 
разити  кров'яної  попелиці. 

АФЕМІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Втрата  здатності  говорити. 

АФЕРА,  -и,  ж.  Ризикована  справа,  здійснювана  з 
метою  наживи;  шахрайство. 

АФЕРЕЗА,  -и,  ж.,  АФЕРЕЗИС,  -у,  V.,  ліигв.  Відпадін¬ 
ня  початкового  голосного  для  уникнення  міжслів- 
ного  збігу  голосних. 

аферЕзис  див.  афербза. 

АФЕРЕНТАЦІЯ,  -і,  ж.  В  біосистемах  -  одна  з  ланок 
універсального  процесу  випереджаючого  відобра¬ 
ження. 

АФЕРЕНТИ,  -і в,  ми.  Доцентрові  відділи  рефлектор¬ 
ної  дуги,  які  приносять  імпульси  до  центральної 
нервової  системи. 

АФЕРЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  аферентів.  **  Аферент¬ 
ні  нервбві  волбкна  -  чутливі  волокна,  які  прово¬ 
дять  імпульси  від  периферії  до  центральної  нер¬ 
вової  системи. 

АФЕРЙСТ,  -а,  ч.  Той,  хто  здійснює  афери;  шахрай. 

АФЕРЙСТКА,  -и.  Жін.  до  аферйСТ. 

АФІБРИНОГЕНЕМІЯ,  -ї,  ж.  Родинноспадкове  захворю¬ 
вання,  для  якого  характерна  кровоточивість,  що 
пов’язана  із  вродженою  відсутністю  фібриногену. 

АФІДЕВІТ,  -а,  ч.  Письмове  свідчення  або  заява,  дані 
під  присягою  і  засвідчені  нотаріусом  у  разі  немо¬ 
жливості  особистої  з’яви  свідка. 

АФІКС,  -а,  у.,  ліигв.  Частина  слова,  що  має  певне 
граматичне  значення  і  вносить  зміну  у  зміст  ко¬ 
реня. 

АФІКСАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  афікса.  Афіксальне 
словотворення. 

АФІКСАЦІЯ,  -ї,  ж.,  ліигв.  Спосіб  творення  слів  за 
допомогою  афіксів. 

АФІКС 6ЇД,  -а,  у.,  ліигв.  Проміжна  морфема,  части¬ 
на  складного  або  складноскороченого  слова. 

АФіЛіАціЯ,  -ї,  ж.  1.  псих.  Потреба  у  спілкуванні  та 
емоційних  контактах.  2.  ек.  Приєднання  до  “ма¬ 
теринської’'  компанії  у  вигляді  відділення,  філіа¬ 
лу  тощо. 

АФілійбВАНИй,  -а,  -е.  Приєднаний.  **  Афілійбвана 
група  -  група  пов'язаних  між  собою  осіб,  які  зді¬ 
йснюють  єдине  керівництво  різними  фірмами  або 
володіють  частками  у  капіталі  різних  компаній. 
Афілійбвана  компанія  -  компанія,  яка  володіє 
пакетом  акцій  основної  компанії  у  розмірі,  що 
менше  контрольного.  Афілійбвані  осбби  -  управ¬ 
ляючий  та  інші  "перші*’  посадові  особи,  засновни¬ 
ки,  а  також  акціонери,  які  беруть  участь  у  внут- 
рішньофірмовому  управлінні. 

АФІЛІЯ,  -Ї,  >к.  Відсутність  листя  у  рослин,  як  пра¬ 
вило,  внаслідок  редукції. 

АФІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  афілія. 

АФІНА  ПАЛЛАДА,  Афіни  Паллади,  ж.  У  давньогре¬ 
цькій  міфології  -  одне  з  верховних  олімпійських 
божеств;  богиня  війни,  мудрості,  покровителька 
наук  і  ремесел. 

АФінАж,  -у,  у.  Очищення  від  домішок  золота,  пла¬ 
тини,  срібла,  міді  тощо  до  високої  чистоти. 

АфінАжний,  -а,  -є.  Прикм.  до  афінаж. 

АФінАціЯ,  -ї,  ж.  Попереднє  очищення  цукру-піску 
від  сторонніх  домішок  перед  рафінуванням. 

АФінітЕт,  -у,  у.  Здатність  різних  видів  клітин  та 
тканин  організму  вибірково  захоплювати,  зв'язу¬ 
вати  визначені  хімічні  речовини. 

АФІННИЙ,  -а,  -е:  **  Афінна  геометрія  -  розділ  гео¬ 
метрії,  в  якому  вивчають  властивості  фігур,  інва¬ 
ріантні  відносно  афінних  перетворень.  Афінний 
прбстір,  мат.  -  сукупність  точок  і  векторів,  що 
задовольняють  певну  систему  аксіом.  Афінні  пе- 
ретвбрення  -  перетворення,  при  яких  прямі  пе¬ 
реходять  у  прямі  і  зберігається  їх  паралельність. 

АФІНЯНИН,  -а,  ч.  1.  іст.  Громадянин  і  підданий  міс- 
та*держави  Афіни.  2.  Мешканець  сучасного  міста 
Афіни. 

афінянка,  -и.  Жін.  до  афінйнин. 

АФІРМАЦІЯ,  -ї,  ж.  Установлення,  запевнення.  //  фін. 
Засвідчення  рахунків,  фінансових  документів. 

АФІЦЙДИ,  -ів,  ми.  Різновидність  інсектицидів  для 
знищення  тлі. 

АФІША,  -і,  ж.  Надруковане  або  написане  за  певною 
формою  оголошення  про  концерт,  виставу,  лек¬ 
цію  і  т.  ін. 

АФІШНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  афіш. 

АФішбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  афі¬ 
шувати.  //  афішбвано,  безос.  присуди,  сл. 

АФІШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  афішувіти. 

АФІШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  і  док.,  перех.  Виста¬ 
вляти  що-небудь  напоказ;  привертати  загальну 
увагу  до  чого-небудь;  рекламувати. 

АФІШУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  афішувати. 

АФЛАТОКСЙНИ,  -ів,  ми.  Токсичні  та  канцерогенні 
речовини,  що  виробляються  деякими  плісневими 
грибами. 

афокАльний,  -а,  -е:  **  Афокільна  система,  фіз.  - 

47 


АФОНІЧНИЙ 

оптична  система,  фокусна  віддаль  якої  нескінчен- 
но  велика. 

АФОНІЧНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  афонія.  //  Беззвуч¬ 
ний,  сиплий 

АФОНІЯ,  -ї,  ж.  Втрата  голосу,  беззвучність  його 
(внаслідок  захворювання  гортані  або  ураження 
нервової  системи).  **  Психогенна  афонія  -  відсут* 
ність  звучності  голосу  за  збереження  шепітної  мо¬ 
ви,  спричинена  афектом  страху  або  психічною 
травмою.  Функціональна  афонія  -  неповне  зми* 
кання  голосових  зв’язок  при  неврозах. 

АФОРЕЗИС,  -у,  ч.,  мед.  Нестача  енергії,  слабість, 
низька  витривалість. 

АФОРЙЗМ,  -у,  ч.  Яка-небудь  узагальнена  думка,  ви¬ 
словлена  стисло  в  дуже  виразній  формі. 
АФОРИСТЙЧНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  риси,  ознаки  афо¬ 
ризму.  Афористичвий  вислів. 

АФОРИСТйч НІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  афорис- 
тйчний. 

афористйчно.  Присл.  до  афористйчний. 

А-ФбРФЕ,  вевідм :,  с.  1.  Фінансування  міжнародної 
торгівлі  шляхом  обліку  переказних  векселів  без 
права  регресу.  2.  Заздалегідь  обумовлена  оплата, 
що  не  залежить  від  сторони,  яка  отримує.  3.  Заз¬ 
далегідь  проведене  оцінювання  прибутку  податко¬ 
вими  органами  за  умов,  коли  не  ведеться  точний 
бухгалтерський  облік. 

афотичний,  -а,  -е:  **  Афотйчна  збна  -  глибинна 
зона  морських  та  прісних  водойм,  в  яку  не  про¬ 
никає  світло. 

АФРАЗІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Нездатність  (або  небажання) 
продукувати  нормальну  швидку  мову. 

АФРИкАнЕРИ,  -ів,  ми.  ( одв .  африкінер,  -а,  ч.;  аф- 
рикА  нерка,  -и,  ж.).  Народ,  що  живе  в  Південній 
Африці  -  в  основному  нащадки  голландських, 
французьких  і  німецьких  колоністів;  африканде¬ 
ри,  бури;  окремі  представники  цього  народу. 
АФРИКАНізАЦіЯ,  -ї,  ж.  Курс  незалежних  африкансь¬ 
ких  держав  на  розвиток  національних  засад. 
АФРИКАНІСТ,  -а,  ч.  Фахівець  з  африканістики. 
АФРИКАНІСТИКА,  -и,  ж.  Комплексна  наука,  що  вив¬ 
чає  історію,  мови,  культуру  та  побут  народів  Аф¬ 
рики. 

африканістка,  -и.  Жін.  до  африканіст. 

АФРИКАНС,  -а,  ж  Мова  африканерів,  поширена  у 
Південній  Африці;  одна  з  германських  мов. 
АФРИКАНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  африканці  і  Аф¬ 
рика. 

АФРИКАНТРОП,  -а,  ч.  Викопна  людина  неандерталь¬ 
ського  типу. 

АФРИКАНЦІ,  -ів,  мв.  (одв.  африканець,  -нця,  ч.\ 
африканка,  -и,  ж).  Корінне  населення  Африки. 
АФРИКАТ,  -а,  ч.  і  АФРИКАТА,  -и,  ж.,  лівгв.  Склад¬ 
ний  приголосний  звук,  який  утворюється  внаслі¬ 
док  злиття  двох  приголосних,  напр.:  "ц",  "ч", 
•*дз",  "джи. 

африкативний,  -а,  -е.  Прикм.  до  африкат,  афри¬ 
ката . 

африкАтний,  -а,  -е.  Прикм.  до  африкбт,  африкйта. 
Афро-АЗіАтський,  -а,  -е.  Стос,  до  країн  Африки  й 
Азії. 

Афро-АЗІйСЬКИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бфро-азібтсь- 
кий. 

АФРО- АМЕРИКАНСЬКИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  афро-амери- 
канців. 

Афро-америкАнці,  -ів,  мв.  (одв.  4фро-америк4- 
нець,  -нця,  V.).  Громадяни  США  африканського 
походження. 

АФРОДИЗЙЧНИЙ ,  -а,  -е.  Такий,  що  стимулює  сексуа¬ 
льне  бажання. 

АФРОДИЗЮМАніЯ,  -ї,  ж.  Хвороблива  фіксація  пси¬ 
хіки  на  пошуках  засобів,  які  здатні  підвищувати 
статеву  активність. 

АФРОДИТА,  -и,  ж  У  давньогрецькій  міфології  -  од¬ 
не  з  12  верховних  божеств  Олімпу,  богиня  кохан¬ 
ня  і  вроди. 

АФРбнт,  -у,  ч.  1.  Публічна  образа,  зневага.  2.  Нес¬ 
подівана  неприємність,  невдача. 

АФРО-РОК,  -у,  ч.  Напрямок  у  рок-музиці,  якому 
властиве  використання  елементів  африканської 
музики. 

АФТЕНКСІЯ,  -ї,  ж,  мед.  Нездатність  говорити, 
спричинена  судомою  відповідних  м’язів. 

Афти,  афт,  мв .,  мед.  Невеликі  виразки  на  слизовій 
оболонці  ротової  порожнини. 

АФТбз,  -у,  ч.  Розвиток  афтів  на  фоні  тяжкого  зага¬ 
льного  стану. 

АФТбЗНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  афтозу. 

АФТОНГІЯ,  -ї,  ж.  Втрата  здатності  до  артикуляції. 
АХ,  ввг.  1.  Уживається  з  вираженням  переляку, 
здивування,  радості  і  т.  ін.  //  Уживається  з  вира¬ 
женням  захоплення,  нетерпеливості  і  т.  ін. 
//  Уживається  з  вираженням  горя,  співчуття  і  т. 
ін.  2.  Виражає  обурення,  незадоволення,  досаду. 
3.  Уживається  з  вираженням  думки,  що  несподі¬ 
вано  з’явилась,  здогаду,  спогаду.  **  не  ах  (якйй), 
у  знач,  прикм.  -  нічим  не  примітний,  пересічний, 
скоріше  поганий,  ніж  гарний. 

АХАЛАЗІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Порушення  здатності  розсла¬ 
блення  м’язових  сфінктерів,  розміщених  у  ділян¬ 
ці  переходу  трубчастого  органу  в  порожнистий. 
**  Ахалазія  кбрдії  -  захворювання,  яке  характери¬ 
зується  розладом  проходження  їжі  у  шлунок  і 
тривалою  затримкою  її  у  стравоході. 

АХАЛТЕКІн,  -а,  ч.  Те  саме,  що  ахалтекінець. 
АХАЛТЕКІНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Кінь  ахалтекінської  породи. 
АХАЛТЕКІНСЬКИЙ,  -а,  -е:  **  Ахалтекінська  порбда 
(кбней)  -  одна  з  найдавніших  порід  верхових  ко¬ 
ней  (за  назвою  оазису  Ахал-Теке  у  Туркменії). 
Ахання,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  ахати. 

48 


АХАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок .,  розм.  1.  Вигукувати 
”ах”,  виражаючи  здивування,  захоплення,  ра¬ 
дість,  горе,  співчуття  та  ін.  2.  Утворювати  глухі, 
переривчасті  звуки  (внаслідок  удару,  вибуху,  пос¬ 
трілу). 

АХЕЙЛІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  губ. 

АХЕЙРІЯ,  -ї,  ж  Вроджена  відсутність  або  недороз¬ 
виток  кисті. 

АХЕЙРОКІНЕЗ,  -у,  ч.  Відсутність  узгодженості  рухів 
рук  при  ходьбі. 

АХЕЙСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  ахбйцІ. 

АХЕЙЦІ,  -ів,  мв.  Одне  з  основних  давньогрецьких 
племен. 

АХЕрйн,  -у,  ч.  У  грецькій  міфології  -  річка  сліз  у 
підземному  царстві,  через  яку  мали  переправля¬ 
тися  душі  померлих. 

АХІЛІЯ,  -ї,  ж  Відсутність  соляної  кислоти  та  фер¬ 
ментів,  зокрема  пепсину,  в  шлунковому  соці. 
АХІЛЛ,  -а,  АХіЛЛЕс,  -а,  ч.  У  давньогрецькій  міфоло¬ 
гії  -  найхоробріший  герой  Троянської  війни,  єди¬ 
ним  вразливим  місцем  на  тілі  якого  була  п’ята. 
**  Ахіллбсова  п’яті  -  найвразливіше  місце.  Реф¬ 
лекс  Ахілла  -  підошовне  згинання  ступні  при  пе¬ 
ркусії  молоточком  по  п’ятковому  сухожилку. 
АХІЛЛЕЇ,  -їв,  мв.  У  давнину  -  свято,  яке  встанови¬ 
ли  на  честь  Ахіллеса. 

АХІЛЛОБУРСЙТ,  -у,  ч.  Запалення  синовіальної  сумки. 
АХІЛЛОДИНІЯ,  -ї,  ж.  Запалення  серозної  сумки  ахіл- 
лового  сухожилка. 

АХІЛЛОТЕНОПЛАСТИКА,  -и,  ж  Пластична  операція 
відновлення  ахіллового  сухожилка. 

АХІЛЛОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Оперативне  розсікання  ахілло¬ 
вого  сухожилка. 

АХінЕя,  -ї,  ж.,  розм.  Нісенітниця,  дурниця. 

АХІНСА,  -и,  ж  Етичний  принцип  індійської  філосо¬ 
фії  і  релігії,  що  вимагає  утримуватися  від  заподі¬ 
яння  болю  і  зла  будь-яким  живим  істотам. 
АХКАННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  іхкати. 

АХКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  розм.  Те  саме,  що  іхати. 
АХЛОРГІДРІЯ,  -ї,  ж  Відсутність  соляної  кислоти  у 
шлунковому  соці. 

Ахнути,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  1.  Однокр.  до  йхати. 
2.  Вистрілити. 

Аховий,  -а,  -е.  1.  розм.  Поганий,  нікудишній. 
2.  Неймовірний. 

АХОЇТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  синьо-зелені  агре¬ 
гати. 

АХОЛІЧНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  ахолія. 

АХОЛІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  або  значне  зниження  на¬ 
дходження  жовчі  у  дванадцятипалу  кишку. 
АХОНДРЙТ,  -а,  ч.  Кам’яний  метеорит,  що  не  міс¬ 
тить  круглих  утворень  -  хондр. 

АХОНДРОПЛАЗІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Один  із  видів  спадко¬ 
вості,  за  якого  спостерігається  загальне  захворю¬ 
вання  кісткової  системи. 

АХОРДІЯ,  -ї,  ж.  Повна  аплазія  пуповини. 

АХОРібИ,  -а,  ч.  Назва  дерматоміцетів,  збудників 
фавуса  людини  та  тварин. 

АХРОМАЗІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  ахроматопсія. 
АХРОМАТ,  -а,  ч.  Об’єктив,  у  якому  виправлено  не¬ 
чіткість  і  забарвлення  зображення,  зумовлені 
сферичною  та  хроматичною  абераціями. 
АХРОМАТЙЗМ,  -у,  ч.  Властивість  оптичного  скла  за¬ 
ломлювати  промені  світла,  не  розкладаючи  їх  на 
складові  кольори;  безколірність,  безбарвність. 
АХРОМАТЙН,  -у,  ч.  Речовина  клітинних  ядер  організ¬ 
мів;  слабо  забарвлюється  ядерними  барвниками. 
АХРОМАТИ  НОВИН,  -а,  -е.  Прикм.  до  ахроматйн. 
АХРОМАТЙЧНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  розкладає  променів 
світла  на  складові  кольори;  безколірний,  безбарв¬ 
ний.  Ахрома  ти  чва  лівза. 

АХРОМАТИЧНІСТЬ,  -ності,  ж  Властивість  за  знач, 
ахроматйчний. 

АХРОМАТбз,  -у,  ч.  Те  саме,  що  ахромія. 
АХРОМАТОПІя,  -ї,  ж  Те  саме,  що  ахроматопсія. 
АХРОМАТОПСІЯ,  -ї,  ж.  Неспроможність  сприймати 
кольори. 

АХРОМАЦЙТ,  -у,  ч.  Еритроцит,  який  не  забарвлює¬ 
ться  барвниками. 

АХРОМІЯ,  -ї,  ж,  мед.  Природжене  або  набуте  знеза- 
барвлювання  шкіри. 

АХРОМОТРИХІЯ,  -і,  ж.  Відсутність  пігменту  у  волоссі. 
АХТЕРЛіЬк,  -а,  ч.,  мор.  Люк  для  вантаження  судна, 
розташований  за  грот-щоглою;  вантажний  трюм. 
АХТЕРПІК,  -а,  ч.  Крайній  кормовий  відсік  на  судні, 
який  відіграє  роль  баласту. 

АХТЕРШТЕВЕНЬ,  -вня,  ?.,  мор.  Нижня  кормова  час¬ 
тина  су,цна,  що  є  продовженням  кіля. 

АЦЕКШДИН,  -у,  ч.  Лікарський  засіб,  що  його  засто¬ 
совують  для  усунення  післяопераційної  атонії 
шлунково-кишкового  тракту  та  сечового  міхура. 
АЦЕНТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  позбавлений  центру. 
АЦЕТАБУЛЙРІЯ,  -ї,  ж.  Рід  зелених  водоростей. 
АЦЕТАЛЬДЕГІД,  -у,  ч.  Органічна  сполука;  безбарвна 
речовина  з  різким  запахом. 

АЦЕТАМІНОФЛУОРЕн,  -у,  ч.  Активний  канцероген 
резорбтивної  ДІЇ. 

АЦЕТАНІЛІД,  -у,  ч.  Органічна  сполука,  яку  застосо¬ 
вують  у  синтезі  барвників  і  як  жарознижуваль¬ 
ний  лікарський  засіб. 

АЦЕТАТ,  -у,  ч.  1.  Сіль  і  ефір  оцтової  кислоти;  сіль 
застосовують  у  фарбуванні  тканин,  у  медицині, 
для  виготовлення  каталізаторів;  естер  -  як  розчи¬ 
нник,  у  виробництві  кіноплівки,  в  парфумерії, 
харчовій  промисловості  тощо.  2.  Те  саме,  що  Аце¬ 
татний  шовк  (див.  ацетатний). 

АЦЕТАТ- АЛЬДЕГІД,  -у,  ч.  Безбарвна,  летка  із  різким 
запахом  рідина. 

АЦЕТАТ- АНГІДРИД,  -у,  ч.  Безбарвна,  із  різким  запа¬ 
хом  рідина,  що  використовується  для  добування 


безводних  ацетатів  металів,  виробництва  шовку, 
героїну  тощо. 

АЦЕТАТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ацетат.  **  Ацетатне 
волокнб  -  штучне  волокно  з  ацетилцелюлози,  що 
його  використовують  для  виготовлення  різних 
тканин  і  для  негорючої  фото-  і  кіноплівки.  Ацета¬ 
тний  шовк  -  штучна  тканина,  виготовлена  з  тако¬ 
го  штучного  волокна. 

АЦЕТАТЦЕЛЮЛбЗА,  -и,  ж  Одно-,  дво-  або  триацетат¬ 
ні  ефіри  целюлози,  що  використовуються  при  ви¬ 
робництві  ацетатного  шовку  та  ін. 
АЦЕТАТЦЕЛЮЛбЗНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ацетатцелю- 
лбза. 

АЦЕТЙЛ,  -у,  ч.  Радикал  ацетатної  кислоти,  що  сам 
складається  із  двох  радикалів  -  метилу  та  карбо¬ 
нілу. 

АЦЕТИЛ  АЦЕТАТ,  -у,  ч.  Аніон,  сіль  або  ефір  ацетат¬ 
ної  кислоти,  у  якій  гідрогеновий  атом  замінений 
на  ацетил-радикал. 

АЦЕТИЛ АЦЕтАт ний,  -а,  -е.  Прикм.  до  ацетилацетіт. 
АЦЕТИЛЕН,  -у,  ч.  Безбарвний  вибухонебезпечний 
газ,  що  складається  з  вуглеводню  та  Карбону.  Ви¬ 
користовують  для  автогенного  різання  і  зварюва¬ 
ння,  для  достигання  незрілих  овочів  та  фруктів 
тощо. 

АЦЕТИЛЕНІД,  -у,  ч.  Сіль  із  двозарядним  ацетиленід- 
іоном  та  катіонами  металів  із  певною  часткою  ко- 
валентності. 

АЦЕТИЛЕНІЛ,  -у,  ч.  Продукт  вилучення  одного  ато¬ 
ма  Гідрогену  із  молекули  ацетилену. 
АЦЕТИЛЕНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ацетилен.  //  По¬ 
в’язаний  із  використанням  ацетилену. 
АЦЕТИЛЕНОКИСНЕВИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  містить  суміш 
газуватих  ацетилену  і  кисню  або  використовує  її. 
АЦЕТИЛЕНОПОВІТРЯНИЙ,  -а,  -є.  Той,  що  містить  су¬ 
міш  газуватих  ацетилену  і  повітря  або  використо¬ 
вує  її. 

АЦЕТИЛКЛІТКОВЙНА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  ацетатце- 
люлбза. 

АЦЕТИЛКЛІТКОВЙННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ацетилкліт- 
ковйна. 

АЦЕТИЛбЦТОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  ацетил  ацетат¬ 
ний. 

АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВИЙ,  -а,  -е.  Ефір  саліцилатноі  та 
ацетатної  кислот.  **  Ацетилсаліцилова  кислота  - 
саліциловий  ефір  оцтової  кислоти;  анальгезуючий 
засіб. 

АЦЕТИЛУВАННЯ,  -я,  с.  Хімічні  реакції  за  участі  аце- 
тилпохідних  для  вкорінення  ацетил-радикалу  в 
структури  інших  органічних  сполук. 
АЦЕТИЛХЛОРЙД,  -у,  ч.  Хімічна  речовина,  що  вико¬ 
ристовується  у  виробництві  барвників,  ліків. 
АЦЕТИЛХОЛІН  -у,  ч.  Один  з  медіаторів  периферичної 
і  центральної  нервової  систем. 

АЦЕТИЛХОЛІНЕСТЕРАЗА,  -и,  ж.  Фермент  класу  гідро- 
лаз,  який  каталізує  реакцію  гідролізу  ацетилхоліну. 
АЦЕТИЛХОЛІНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ацетилхолін. 
АЦЕТИЛЦЕЛЮЛОЗА,  -и,  ж.  Біла  аморфна  маса,  яку 
застосовують  у  виробництві  штучного  волокна, 
вогнетривкої  кіноплівки,  лаків. 
АЦЕТИЛЦЕЛЮЛбзний,  -а,  -є.  Прикм.  до  ацетилце- 
люлбза. 

АЦЕТИЛЦИСТЕЇН,  -у,  ч  Лікарський  засіб  з  муколіти- 
чною  дією. 

АЦЕТЙЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  містить  ацетильну 
групу- ради  кал. 

АЦЕТИЛЮВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.  Вводити  ацетиль¬ 
ну  групу-радикал  у  структури  інших  органічних 
сполук. 

АЦЕТОЕТИЛЮВАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  ацетилювЗти. 
АЦЕТбн,  -у,  ч.  Диметилкетон  -  безбарвна  рідина  з 
характерним  різким  запахом;  використовується 
як  розчинник  у  багатьох  виробництвах. 
АЦЕТОНЕМІЯ,  -ї,  ж  Наявність  у  крові  кетонових  тіл: 
ацетону,  ацетооцтової  і  В-окси масляної  кислот. 
АЦЕТОНІТРЙЛ,  -у,  ч.  Хімічна  речовина,  що  викорис¬ 
товується  як  розчинник. 

АЦЕТОНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ацетбн.  //  Власт. 
ацетону.  Ацетововий  запах. 

АЦЕТОНУРІЯ,  -ї,  ж.  Підвищене  виділення  ацетону  із 
сечею. 

АЦЕТООЦТОВИЙ,  -а,  -е:  **  Ацетобцтова  кислоті  - 
проміжний  продукт  обміну  амінокислот  та  жир¬ 
них  кислот. 

АЦЕФАЛІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  головного 
мозку,  склепіння  черепа  і  лицьового  скелета. 
АЦЕФАЛОБрАхіЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  голо¬ 
ви  і  верхніх  кінцівок. 

АЦЕФАЛОГАСТРІЯ,  -і,  ж.  Вроджена  відсутність  голо¬ 
ви  і  органів  верхньої  половини  черевної  порожнини. 
АЦЕФАЛОПОДІЯ,  -ї,  Ж.  Вроджена  відсутність  голови 
і  нижніх  кінцівок. 

АЦЕФАЛОТОРАціЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  відсутність  голо¬ 
ви  \  грудної  клітки. 

АЦЕФАльний,  -а,  -є.  Прикм.  до  ацефілія. 

АЦИДЕМІя,  -ї,  ж.  Присутність  у  крові  органічних  та 
неорганічних  кислот. 

ацидиметрйчний,  -а,  -є.  Прикм.  до  ацидиметрія. 
АЦИДИМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Метод  визначення  кількості 
кислоти  в  розчинах. 

АЦИДбз,  -у,  ч.,  мед.  Підвищена  кислотність  крові, 
шлункового  соку  та  тканин  організму  внаслідок 
зміни  кислотно-лужної  рівноваги.  **  Діабетйчний 
ацидбз  -  ацидоз,  який  розвивається  при  цукрово¬ 
му  діабеті. 

АЦИДОКбМПЛЕКСИ,  -ів,  мв.,  хім.  Комплекси,  у  яких 
кислотні  аніони  зв’язуються  донорно-акцепторно 
із  центральним  атомом- комплексоутворювачем. 
АЦИ  ДО  ЛІГАНД,  -у,  ч.  Кислотний  аніон,  що  утворює 
ацидокомплекс. 


АЦИДОТЕСТ,  .у,  ч.  Діагностичний  засіб  для  визна¬ 
чення  кислотності  шлункового  соку. 

АЦИДОФІЛІЯ,  -у,  ч.  Молоко,  заквашене  молочно¬ 
кислими  бактеріями;  ацидофільне  молоко. 
АЦИДОФІЛІЯ,  -і,  ж.  Здатність  окремих  структурних 
елементів  клітин  і  тканин  забарвлюватися  кисли¬ 
ми  барвниками. 

АЦИДОФІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Такий,  що  розмножується 
в  кислому  середовищі  (про  мікроорганізми). 
2.  Такий,  що  забарвлюється  кислими  барвника¬ 
ми.  **  Ацидофільні  організми  -  організми,  для 
яких  необхідна  значна  кислотність  середовища. 
АЦИДОФОБНИЙ,  -а,  -е:  **  Ацидофббні  організми  - 
організми,  які  розвиваються  в  лужних  середови¬ 
щах. 

АЦИДУРІЯ,  -ї,  ж.  Спадкова  хвороба,  яка  проявляєть¬ 
ся  затримкою  психічного  та  фізичного  розвитку. 
АЦИЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Хімічна  реакція,  що  викорис¬ 
товується  для  отримання  ацетатного  волокна,  ба¬ 
рвників  тощо. 

АЦИНЙЗНИЙ,  -а,  -е.  1.  Гроноподібний  (про  залози). 
2.  Такий,  що  стосується  ацинуса. 


АЦИНУС,  -а,  ч.  1.  Секреторний  відділ  альвеолярної 
залози.  2.  Первинна  структурна  одиниця  легені. 

АЦИСТІЯ,  -і,  ж.  Вроджена  відсутність  сечового  мі¬ 
хура. 

АЦІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  злагодженості,  синхроннос¬ 
ті  в  діяльності  передсердь  і  шлуночків  серця. 

АЦТЕКИ,  -ів,  мн.  ( ода .  ацтбк,  -а,  ч.).  Найчисленні- 
ша  індіанська  народність  Мексики. 

АЦТЕКСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  ацтбки. 

АЧ,  розм.  1.  виг.  Уживається  для  вираження  зди¬ 
вування,  докору,  невдоволення,  захоплення  і  т. 
ін.  2.  част.  Уживається  (часто  в  сполуч.  з  я  к  и  й  , 
як),  щоб  звернути  чиюсь  увагу  на  кого-,  що-не- 
будь. 

АЧХИ,  АПЧХИ.  Вигук  при  чханні.  //  у  знач .  при¬ 
суди.  сл. 

АШАР,  АШУР,  -у,  ч.  Те  саме,  що  ушр. 

АШАРЙТ,  -у,  ч.  Вторинний  мінерал;  білі  або  соло¬ 
м'яно-жовті  щільні  агрегати. 

АШЙК,  -а,  ч.  Мандрівний  співак-імпровізатор  на 
Кавказі. 

АШУГ,  -а,  ч.  У  кавказьких  народів  -  народний  по- 


аятолА 

ет-співець. 

АШУЗЬКИЙ,  -а,  -е.  Належний  ашугу.  //  Властивий 
ашугу. 

АШУР  див.  ашір. 

АШУР  А,  -й,  ч.  Кульмінаційний  день  жалоби  у  мусу¬ 
льман -шиїтів,  який  супроводжується  самокатува¬ 
нням. 

АШШУР,  -а,  ч.  В  ассирійській  міфології  спочатку 
бог- покровитель  міста  Ашшура,  пізніше  -  верхов¬ 
ний  бог. 

АЮМАа,  невідм.,  ж.  Абхазька  14 -струнна  кутова 
арфа. 

АЯКЖЕ,  част.,  розм.  1.  Уживається  для  стверджен¬ 
ня  якоїсь  думки;  авжеж,  звичайно.  2.  Уживаєть¬ 
ся  для  вираження  незгоди  з  чим-небудь,  запере¬ 
чення,  відмови. 

АЙКСИ,  -ів,  мв.  Ім’я  двох  міфологічних  героїв,  які 
під  час  Троянської  війни  разом  вершили  подвиги. 
**  Два  Айкси,  перен.  -  нерозлучні  друзі. 

АЯМ,  -а,  ч.  Виборний  суддя  у  Туреччині. 

АЯТОЛА,  -й,  ч .  У  шиїтів  в  Ірані:  вищий  духовний 
титул  вченого-богослова;  особа  з  таким  титулом. 


49 


Б 


Б'.  Друга  літера  українського  алфавіту  на  позна¬ 
чення  приголосного  звука  "б”  (вимовляється  ”бе”). 
Б 1  двв.  би. 

БА1,  виг.,  розм.  Уживається  для  вираження  здиву¬ 
вання,  здогаду  і  т.  ін.;  значенням  близький  до 
дивись.  **  Ти  ба!  -  ти  диви,  дивись! 

БА2,  част.  І.  у  сполуч.  зі  сл.  та,  але.  Вживаєть¬ 
ся  для  вираження  заперечення  сподіваної  дії, 
причому  далі  зазвичай  розкриваються  причини 
неможливості  її  виконання.  2.  Уживається  у  від¬ 
повідях  для  посилення  заперечення. 

БА2,  спол.  1.  Уживається  для  приєднання  речень, 
що  уточнюють  зміст  попередніх;  значенням  бли¬ 
зький  до  та  й,  навіть.  2.  Приєднує  речення  з 
протилежним  або  обмежувальним  значенням; 
змістом  наближається  до  а  л  е . 

БаАЛ,  -а,  ч.  У  релігії  Стародавньої  Фінікії,  Сирії, 
Палестини  -  бог  родючості,  вод,  війни. 

БАБА1,  -и,  ж  1.  Мати  батька  або  матері.  2.  Стара 
віком  жінка.  3.  розм.  Взагалі  жінка.  4.  перен., 
звеважл.  Про  слабкого,  боязкого,  нерішучого 
чоловіка  або  хлопця.  5.  у  сполуч.  з  присв.  займ. , 
розм.  Те  саме,  що  дружйна  1.  6.  заст.  Жінка,  що 
приймає  дітей  під  час  пологів.  7.  заст.  Ворожка, 
шептуха.  "  Кам'яні  бАба  -  кам'яний  бовван  дав¬ 
нього  походження,  що  найчастіше  трапляється  в 
степу  на  могилах.  ТіснА  бйба  -  гра,  в  якій  ті,  що 
сидять  на  кінцях  лавки,  тиснуть  на  тих,  що  си¬ 
дять  посередині,  намагаючись  витіснити  їх  і  за¬ 
йняти  їх  місце.  8.  Те  саме,  що  сніговйк.  9.  зве- 
важл.  Пбдружка. 

бАба2,  -и,  ж.,  тех.  Важка  підвісна  довбня  для 
забивання  паль. 

бАба2,  -и,  ж.  Рід  печива  з  пшеничного  борошна. 

бАба2,  -и,  ж.,  діал.  Пелікан. 

бАба',  -я,  ж.,  діал.  Рід  великих  груш. 

БАБА,  -и,  ч.  У  тюркських  народів  -  шанобливе 
звертання  до  старшого  за  віком  чоловіка. 

БАБаЙКА,  -и,  ж.  Велике  весло,  прикріплене  до 
човна. 

бабАк,  -А,  рідко  БАЙБАК,  -А,  ч.  1.  Великий  гризун, 
товстий  і  незграбний,  що  живе  в  степу  в  норах;  з 
ранньої  осені  до  весни  впадає  в  сплячку;  цінний 
своїм  хутром.  2.  перед.  Про  неповоротку,  ледачу 
людину;  нероба,  ледар. 

БАБАКбВИЙ,  рідко  БАЙБАКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до 
бабАк,  байбАк  1. 

БАБАКУВАТИЙ,  -а,  -е,  перед.  Неповороткий,  ледачий. 
БАБАНА,  -я,  ж.,  діал.  Стара  вівця. 
бАбА-ПОВИТУХА,  бйби-повитухи,  ж.  Жінка,  яка 
приймала  пологи  через  відсутність  медичних  фа¬ 
хівців. 

бАба-ПУПОР(ЗКА,  баби-пупорізки,  ж.  Те  саме,  що 
бАба-повиту,ха. 

бабаруна,  -и,  ж.,  діал.  Те  саме,  що  сбнечко  2. 
БАБАХ,  виг.  І.  Уживається  як  наслідування  силь¬ 
ного  низького  уривчастого  звука.  2.  розм.  Ужива¬ 
ється  як  присудок  за  знач.  бабАхнути. 

БАБАХАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  бабАхати. 

БАбАхати,  БАБАХКАТИ,  -аю,  -аєш,  недок.,  розм. 
1.  веперех.  Утворювати  сильні  низькі  уривчасті 
звуки.  Ц  Стріляти.  2.  перех.  Сильно  бити,  вдаря¬ 
ти,  кидати. 

БАБАХКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  бабАхкати. 
БАБАХКАТИ  двв.  бабАхати. 

бабАхнути,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  1.  веперех.  Од- 
нокр.  до  бабАхати  1.  2.  перех.  Однокр.  до  бабА¬ 
хати  2.  3.  веперех.  Упасти  з  шумом. 

БАБАХНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.,  розм.  Те  саме, 
що  бабАхнути  3. 

50 


бабачА,  -Ати  і  ба баченй,  -Ати,  с.  Маля  бабака. 
бабаченА  див.  бабачА. 

БАБАЧОК,  рідко  БАЙБАЧбК,  -чкА,  ч.  Зменш. -пестл. 
до  бабАк,  байбАк  1. 

бАба-ЯГА,  бйби-ягй,  ж.  В  народних  казках  -  по¬ 
творна  і  зла  чарівниця. 

БАБЕГА,  -и,  ж.  Збільш. -зневажл.  до  бАба'. 
БАБЕЗіШи,  -ів,  ми.  Те  саме,  що  піроплазміди. 
бабезіОз,  -у,  ч.  Інвазійна  хвороба  великої  рогатої 
худоби,  овець,  кіз. 

бабЕзія,  -І,  ж.  Рід  найпростіших  ряду  піроплазмід 
класу  саркодових;  спричиняють  бабезіоз. 

БАБЕФІТ,  -у,  ч.  Мінерал  білого  кольору. 

БАБЕЦЬ  ГОЛОВАч,  ~бцА-~чА,  ч.  Річкова  риба  з  ве¬ 
ликою  головою  з  роду  бичків. 

БАБЕшки,  -шок  і  -шків,  ми.,  діал.  Нутрощі  твари¬ 
ни;  потрух. 

БАБЙЗНА,  -и,  ж.,  заст.  Майнова  спадщина,  що 
залишилася  після  баби  (двв.  бАба'  у  1  знач.). 
бАбин,  -а,  -е.  Належний  бабі  (див .  бАба'  у  1  -  З 
знач.).  **  БАбине  літо:  а)  погідні,  теплі  дні  на  поча¬ 
тку  осені;  б)  павутиння,  що  літає  в  цей  період. 
БАБЙНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Окреме  місце  в  церкві,  де  сто¬ 
ять,  жінки. 

БАБЙСЬКО,  -а,  с.,  звеважл.  Збільш,  до  бАба'  2,  3. 
БАБИТИ,  -блю,  -биш;  ми.  баблять;  ведок.,  розм., 
заст.  Займатися  акушерством,  приймати  дітей  під 
час  пологів. 

БАБИТИСЯ,  -блюся,  -бишся;  ми.  бабляться;  ведок. , 
зиеважл.  Виявляти  безвільність,  нерішучість, 
розніженість. 

бАбич,  -а,  ч.,  розм.  Те  саме,  що  бабій'. 

БАБЙЩЕ,  -і,  ж  і  -а,  с.,  зиеважл.  Збільш,  до  баба' 
2,  3. 

БАБівщйНА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  бабйзна. 

БАБІДИ,  -ів,  ми.  Прихильники  бабізму. 

БАБІЗМ,  -у,  ч.  Релігійне  вчення,  що  проголошувало 
закінчення  панування  законів,  що  базувалися  на 
Корані  та  Шаріаті,  та  заміну  їх  новими. 

БАБІЙ,  -А,  ч.,  розм.  1.  Той,  хто  упадає  коло  жінок; 
залицяльник.  2.  Про  нерішучого,  розніженого 
чоловіка.  3.  Женоподібний  чоловік. 

БАБІНГТОНІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  знаходять  у 
граніті,  сієніті  та  ін. 

БАБІНКА,  -и,  ж.,  діал.  Вузька  різнобарвна  тасьма 
для  обшивання  теплих  хусток,  фартухів  і  т.  ін. 
БАБІРУСА,  -и,  ж.  Один  з  диких  представників  ро¬ 
дини  свинячих. 

БАБІТ,  -у,  ч.  Сплав  олова  з  міддю  і  стибієм  (пере¬ 
важно  для  підшипників  ковзання). 

БАБІТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бабіт. 

БАБІТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бабіт.  **  Бабітові 
втулки  (кільця)  -  підшипники  ковзання. 

БАБІІ1І.  -а,  ч.  Порода  волохатих  кімнатних  собак. 
БАБКА  ,  -и,  ж  1.  Те  саме,  що  бАба'  1,  6,  7.  2.  Пестл. 
до  бАба'  2. 

бАбкА2,  -и,  ж.  Одна  з  частин  металорізального  або 
деревообробного  верстата,  призначена  для  закріп¬ 
лення  оброблюваної  деталі. 

БАБКА2,  -и,  ж.  1.  У  копитних  тварин  -  суглоб  над 
копитом  ноги.  2.  Кістка  цього  суглоба,  що  вжи¬ 
вається  для  гри. 

БАБКА2,  -и,  ж.  Коваделко,  на  якому  здебільшого 
клепають  коси. 

бАбка\  -и,  ж.  Страва  з  локшини,  рису,  сиру  і  т.  ін. 
БАБКА",  -и,  ж  Хижа  комаха  з  довгим  тонким 
тілом  і  двома  парами  великих  прозорих  крил. 
бАбкА7,  -и,  ж.  Купка  складених  на  полі  снопів 
жита,  льону  і  т.  ін. 

бАбка2,  -и,  ж.  Петелька,  на  яку  застібають  гаплик. 


бАбка2,  -и,  ж.,  діал.  Подорожник. 

БАБКА  ,  -и,  ж.,  діал.  Гриб-підберезник. 

БАБКИ,  -бок,  ми.,  жарт.  Гроші.  **  ПідбивАти  бАбки, 
розм.  -  підводити  підсумки. 

БАБКУВАТИЙ,  -а,  -е,  діал.  Старкуватий,  зморшкуватий. 
БАБЛ,  -а,  ч. ,  жарт.  Невдала  операція;  збанкрутіле 
підприємство. 

БАБЛГАМ,  -у,  ч.  1.  Сорт  жувальної  гумки.  2.  муз. 
Стиль  популярної  музики,  що  з'явився  наприкін¬ 
ці  1960-х  років  у  США. 
бабляння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  бАблятися. 
бАблятися,  -яюся,  -яешся,  недок.,  діал.  Набратися. 
бАбник,  -а,  ч.  Те  саме,  що  бабій  1,  баболюб. 
БАБнйК,  -А,  ч.  Посудина,  у  якій  випікають  бАбу2. 
бабнЯ,  -і,  ж,  зиеважл.  Збірн.  до  бАба'  3. 
бабодур,  -а,  ч.,  зиеважл.,  діал.  Баболюб. 
баболюб,  -а,  V.,  зиеважл.  Те  саме,  що  бабій  1. 
бАбонька,  -и,  ж.  Пестл.  до  бАба'  3. 
бабОта,  -и,  ж.,  збірн.,  діал.  Баби. 

БАБРАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  бАбратися. 

БАБРАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  перех.  і  без  додатка, 
рідко.  1.  Бруднити,  мазати.  2.  Перебирати,  пере¬ 
кидати  що-небудь,  порушуючи  лад,  порядок  у  чо¬ 
мусь. 

бАбратися,  -аюся,  -аешся,  ведок.  1.  Бовтатися  ру¬ 
ками  в  чому-небудь  рідкому,  брудному.  II  Порпа¬ 
тися  в  чому-небудь  рідкому,  брудному  (про  тва¬ 
рин).  2.  перен.  Повільно  що-небудь  робити;  копа¬ 
тися. 

БАБРЙСЬКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  сбнечко  2. 
бАброш,  -а,  ч.,  зах.  Нехлюй,  нечупара. 

БАБРУЛЯ,  -і,  ж.,  зах.  Нехлюйка. 

БАБСТВО,  -а,  с.  Збірн.  до  бАба'  (у  1  -  3  знач.). 
БАБСЬКИЙ,  -а,  -е,  розм.  Прикм.  до  бАба1  3.  //  На¬ 
лежний  бабі,  бабам.  Ц  Власт.  бабам,  жінкам; 
жіночий.  Бабські  забобони. 

БАБУ,  невідм.,  ч.  Індуський  титул,  що  відповідає 
княжому. 

бабувАння,  -я,  с. ,  заст.  Абстр.  ім.  до  бабувАти. 
бабувАти,  -ую,  -уєш,  недок.,  заст.  Бути  бабою 
(див.  баба'  у  6  знач.);  приймати  дітей  під  час  по¬ 
логів. 

БАБУВІЗМ,  -у,  ч.  Революційний  рух  у  Франції  18 
ст.  за  створення  "Республіки  рівних  . 

БАБУВІСТ,  -а,  ч.  Прихильник  і  послідовник  бабувізму. 
БАБУВІСТСЬКИЙ  ,  -а,  -е.  Стос,  до  бабувізму. 

БАБУЇН,  -а,  ч.  Мавпа  роду  павіанів  родини  собакого¬ 
лових,  поширена  в  Центральній  і  Східній  Африці. 
БАБУІнЯ,  -Ати,  с.  Маля  бабуїна. 
бабУльки,  -льок,  ми.,  жарг.  Пестл.  до  бАбки. 
бабУля,  -і,  ж.  Те  саме,  що  бабуся. 

БАБУНЯ,  -і,  ж.  Пестл.  до  бАба'  1,  2. 

БАБУСЕНЬКА,  -и,  ж.  Пестл.  до  бабуся. 

БАБУСЕЧКА,  -и,  ж.  Пестл.  до  бабуся. 

БАБУСИН,  -а,  -е.  Належний  бабусі. 

БАБУся,  -і,  ж.  Пестл.  до  бАба1  1,  2. 

БАБУХАТИЙ,  -а,  -е,  зах.  З  великим  черевом. 
бАбЦЕВІ,  -их,  ми.  Родина  кісткових  риб  ряду  ско- 
рпеноподібних. 

БАБЦЯ,  -і,  ж,  діал.  Бабуня. 

БАБЧАр,  -а,  ч.  Дерев'яний  оцупок,  у  який  всаджу¬ 
ють  маленьке  коваделко  для  клепання  коси. 
бАбчин,  -а,  -е.  Що  належить,  властивий  бабці. 
БАБ'ЯЧИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бАба'  3. 

БАВ,  -у,  ч.  1.  Двері,  брама.  2.  Протока. 

БАВА,  -и,  ж.,  зах.  Гостинна  газдиня,  що  неохоче 
відпускає  гбстей. 

БАВАЛІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  темнозелені 
кристали. 

баварець  див.  бавАрці. 


бавАрка  див.  баварці. 

БАВАРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Баварії. 

БАВАРЦІ,  -ів,  ми.  (оди.  баварець,  -рця,  V.;  бавйрка, 
-а,  ж.).  Населеная  колишньої  держави  Баварії  і 
землі  Баварія  в  Німеччині;  жителі  цього  регіону. 
БАВЕНІт,  -у,  ч.  Мінерал,  берилосилікат  підкласу 
островиих  силікатів. 

бАвина,  -и,  ж.,  діад.  Те  саме,  що  бАвна. 

БАВИТИ,  -влю,  -виш;  ми.  бавлять;  ведок.  1.  перед. 
Забавляти,  няньчити,  доглядати  (дітей).  //  Розва¬ 
жати  чим-небудь  (дорослих).  2.  перед.,  діад.  Гая¬ 
ти,  барити.  3.  пеперед. ,  діад.  Баритися,  гаятися. 
БАВИТИСЯ,  -влюся,  -вишся;  ми.  бйвляться;  ведок. 
1.  чим,  з  ким  1  без  додатка.  Забавлятися,  гратися. 
//  Весело  проводити  час;  розважатися.  2.  Грати  в 
яку-небудь  гру.  //  переи.  Займатися  чим-небудь 
несерйозно.  3.  діад.  Баритися,  гаятися. 

БАВІННЯ,  -я.  с„  діад.  Уповільненість,  затримка. 
БАВКІДА,  -и  1.  Ім'я  міфічної  жінки,  що  щасливо 
прожила  все  своє  життя  зі  своїм  чоловіком  Філе- 
моном.  2.  перев.  Втілення  вірної  жінки. 

БАВЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  Обвити  і  бавитися. 
БАВНА,  -и,  ж.,  заст.  Бавовняна  вата. 
бАвний,  -а,  -е,  діад.  1.  Довготривалий.  2.  Уповіль¬ 
нений. 

бАвниЦЯ,  -і,  ж.  Червоні  вовняні  нитки. 
бАвно,  присд.,  діад.  Занадто  повільно. 

БАВНЯНИИ,  -а,  -е,  заст.  Бавовняний,  ватяний. 
БАВОВНА,  -и,  ж.  1.  Те  саме,  що  бавбвник.  2.  Во¬ 
локно  бавовнику,  з  якого  виробляють  пряжу  і  т. 
ін.  //  Нитки  з  цього  волокна.  3.  Тканина.  4.  Ос¬ 
нова  пороху  для  вогнепальної  зброї. 
БАВбВНА-СИРЕць,  бавбвни-сирцю,  ж.  Волокно  з 
невідокремленим  насінням. 

БАВбВНИК,  -у,  ч.  Рослина  з  насінням,  вкритим 
пухнастим  волокном,  з  якого  виробляють  пряжу. 
БАВОВНИКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бавбвник.  //  Ви- 
гот.  з  бавовнику.  Бавовникова  олія. 

БАВОВНИЦТВО,  -а,  с.  Вирощування  бавовнику. 
БАВОВНИЦЬКИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  бавовництва. 
БАВОВНИЩЕ,  -а,  с.  Поле,  з  якого  зібрано  бавовник. 
БАВОВНОЗАВйД,  -у,  V.  Завод  з  переробки  бавовни. 
БАВОВНОЗАГОТІВЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  із  заго¬ 
тівлею  бавовни. 

БАВОВНОЗАГОТІВЛЯ,  -і,  ж.  Заготівля  бавовни. 
БАВОВНОЗАГОТІВНЙК,  -а,  ч.  Той,  хто  заготовляє  ба¬ 
вовну. 

БАВОВНОЗБИРАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  збиран¬ 
ня  бавовни. 

БАВОВНОЗБИРАННЯ,  -я,  с.  Збирання  бавовни. 
бАВОВНОКОМбАйН,  -а,  ч.  Комбайн,  призначений 
для  збирання  бавовни. 

БАВОВНООЧИСНЙЙ,  -А,  -А.  Який  здійснює  очищення 
бавовни. 

БАВОВНООЧЙСНИК,  -а,  V.  Сільськогосподарська  ма¬ 
шина  для  очищення  бавовни-сирцю  і  одночасного 
навантаження  її  в  транспортні  засоби. 
БАВОВНООЧЙСТКА,  -и,  ж.  Обробка  бавовни-сирцю. 
бавовноочищАння,  -я,  с.  Те  саме,  що  бавовно- 
очйстка. 

БАВОВНООЧЙЩЕННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  бавовно- 
очйстка. 

бавовноочищувальний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  баво- 
вноочиснйй. 

БАВОВНОПРЯДИЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вироблен-ня 
пряжі  з  бавовни.  Бавоввопрядильие  виробництво. 
бавовнопрядйльник,  -а,  ч.  Той,  хто  займається 
бавовнопрядінням. 

БАВОВНОПРЯДИЛЬНЯ,  -і,  ж.  Фабрика,  де  виробля¬ 
ють  пряжу  з  бавовни. 

БАВОВНОПРЯДІННЯ,  -я,  с.  Промисловий  процес  ви¬ 
готовлення  пряжі  з  бавовни. 

БАВОВНОРОБ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  бавовнйр. 
БАВОВНОРОБКА,  -и.  Жін.  до  бавовнорбб. 
БАВОВНОСІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бавовносіяння. 
БАВОВНОСІЯННЯ,  -я,  с.  Розведення,  сіяння  бавовни 
як  галузь  сільського  господарства. 
БАВОВНОСУШАРКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  бавовносу¬ 
шарня. 

БАВОВНОСУШАРНЯ,  -і,  ж.  Приміщення,  в  якому 
просушують  бавовну-сирець  або  насіння  бавовнику. 
БАВОВНОТКАЦЬКИЙ,  -а,  -є.  Признач,  для  ткання 
бавовни.  Бавовноткацька  фабрика. 
бавовноторгівля,  -і,  ж.  Галузь  торгівлі,  що  за¬ 
ймається  продажем  бавовни. 

БАВОВНОТОРГОВЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бавовното- 
ргівлі. 

БАВОВНЯНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бавбвна.  //  Вигот. 
з  бавовни. 

бавовнЯнка,  -и,  ж.,  розм.  Бавовняна  тканина. 
БАВОВНЯР,  -А,  ч.  Той,  хто  вирощує  бавовну;  фахі¬ 
вець  у  галузі  вирощування  бавовни. 
бавовнярка,  -и.  Жін.  до  бавовнйр. 
бавовнЯрство,  -а,  с.  Галузь,  що  займається  ви¬ 
рощуванням  бавовни. 

БАВОВНЯРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бавовнярства. 

БАГ,  -а,  V.,  жарт.  Виявлена  помилка,  неточність, 
похибка,  що  вимагає  усунення. 

БАГАДУР,  -а,  ч.  їздець  у  киргизів;  богатир. 

БАГАЖ,  -у,  V.  1.  Речі  пасажирів,  спаковані  для 
перевезення  різними  вндами  транспорту.  2.  пе¬ 
рев.  Запас  відомостей  з  певної  галузі  знань,  що  їх 
має  хто-небудь.  Багаж  звань. 

БАГАЖНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  багАж  1.  //  Признач, 
для  зберігання  або  перевезення  багажу.  Багажний 
вагон.  Ц  у  знач.  ім.  багАжний,  -ного,  V.  Той,  хто 
приймає,  видає  та  охороняє  багаж.  **  Багажна 
квитанція  -  документ,  який  підтверджує  прийн¬ 
яття  багажу  для  перевезення. 

БАГАЖНИК,  -а,  ч.  Пристрій  ззаду  велосипеда,  мото¬ 


цикла  або  автомобіля  для  перевезення  невеликого 
багажу. 

БАГАмці,  -ів,  мн.  (оди.  багАмець,  -мця,  V.;  багАмка, 
-и,  ж. Т.  Основне  населення  Багамських  островів. 
БАГАСОЗ,  -у,  V.  Професійне  захворювання  легень  у 
робітників,  що  переробляють  цукровий  очерет. 
БАГАТ-вЕчіР,  -чора,  ч.  Те  саме,  що  БагАтий  вАчір 
(див.  багАтий). 

БАГАТЕЛІЗУВДТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Сприймати 
щось  як  дрібницю,  легковажити. 

БАГАТЕЛЬ,  -і,  ж.  Невелика  музична  п'єса,  перев. 
для  фортепіано. 

БАГАТЕЛЯ,  -і,  ж.  1.  Дрібниця.  2.  муз.  Те  саме,  що 
багатАль. 

БАГАТЕнний,  -а,  -е.  Збільш,  до  багАтий.  //  Дуже 
багатий. 

БАГАТЕНЬКИЙ,  -а,  -е,  розм.  1.  Пестл.  до  багАтий  1. 
2.  Досить  багатий. 

БАГАТІНЬКО,  присд.,  розм.  Досить  багато. 
багАтий,  -а,  -е.  1.  Який  має  багатство,  володіє 
великими  матеріальними  цінностями;  заможний; 
прот.  бідний.  2.  на  що,  чим.  Який  має  багато, 
в  достатку  чого-небудь.  **  БагАтий  вАчір  -  вечір 
напередодні  Різдва,  коли  виставляють  на  стіл 
багато  різних  страв,  чим  багАті,  тим  І  рАді  -  тра¬ 
диційна  формула  звертання  до  гостя.  3.  Великий, 
достатній,  повний.  4.  Розкішний,  пишний,  дуже 
гарний.  5.  перев.  Цінний  чим-небудь,  високоякі¬ 
сний.  / 1  Різноманітний,  з  великим  запасом  слів 
(про  мову). 

БАГАТИнЯ,  -і,  ч.  і  ж.,  діад.  Багач. 

БАГАТЙР,  -А,  V.,  розм.  Те  саме,  що  багАч. 

БАГАТИРІВ,  -рева,  -рАве.  Прикм.  до  багатйр. 
БАГАТЙРКА,  -и.  Жін.  до  багатйр. 

БАГ АТЙРСТВО,  -а,  с.,  розм.,  рідко.  1.  Те  саме,  що 
багАтство  1.  2.  Збірн.  до  багатйр. 

БАГАТЙРСЬКИЙ,  -а,  -е,  розм.  Прикм.  до  багатйр. 
//  Належний  багатиреві.  Багатирська  дата. 

БАГАТІЙ,  -А,  ч.  Те  саме,  що  багАч. 

БАГАТІЙКА,  -и.  Жін.  до  багатій. 

БАГАТІЙСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  багатій.  //  Нале¬ 
жний  багатієві. 

БАГАТІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  багатіти. 

БАГАТІТИ,  -ію,  -ієш,  ведок.  Ставати  багатим  (у  1,  2 
знач.). 

БАГАТІШАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  Ставати  багатшим; 
багатшати. 

БАГАТО.  1.  Присл.  якісний  до  багАтий  1,  3,  4. 
2.  присл.  У  великій  кількості;  прот.  мало.  //  у 
знач.  числ.  Велика  кількість  кого-,  чого-небудь. 
//  у  знач,  присуди,  сл.  //  у  знач.  ім.  багАто,  бага¬ 
тьох.  **  Багато  хто  -  про  неозначено  велику  кіль¬ 
кість  людей.  БагАто  чогб  -  про  неозначено  велику 
кількість  предметів,  явищ  і  т.  ін.  3.  у  сполуч.  з 
вищ.  ст.  прикм.  і  присл.  Значно,  далеко. 
БАГАТОАГРЕГДТНИЙ,  -а,  -є.  Який  складається  з 
багатьох  агрегатів. 

БАГАТОАДРЕСНИЙ,  -а,  -е.  У  якого  декілька,  багато 
адрес. 

БАГАТОАКТНИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  кількох 
чи  багатьох  актів.  Багатоактна  п'єса. 
БАГАТОАНТЕННИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується 
наявністю  кількох,  багатьох  антен. 
БАГАТОАРКОВИЙ,  -а,  -е.  Будівля,  споруда  з  великою 
кількістю  арок. 

БАГАТОАСОРТИМЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  широкий 
асортимент. 

БАГАТОАСПЕКТНИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується 
наявністю  декількох,  багатьох  аспектів;  що  сто¬ 
сується  багатьох  сторін,  особливостей  кого-,  чого- 
небудь.  Багатоаспектва  творчість  (письменника). 
БАГАТОАСПЕкТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  у  чому- 
небудь  декількох,  багатьох  аспектів. 
БАГАТОАТОМНИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  вели¬ 
кої  кількості  атомів. 

БАГАТОАТОМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
багатоатомний. 

БАГАТО-БАГАТО,  присл.  Надзвичайно  багато. 
БАГАТОБАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  велику  кількість 
балів  (при  вимірюванні  сили  вітру,  землетрусу  і 
т.  ін.).  Багатобальний  шторм. 

БАГАТОбАнЕВИЙ,  -а,  -є.  Будівля  з  декількома  ба¬ 
нями  (див.  ббня2  у  1  знач.). 

БАГАТОБАРВНИЙ,  -а,  -е.  З  багатьма  барвами;  барви¬ 
стий.  Багатобарвна  веселка.  //  Який  має  різно¬ 
манітне  забарвлення;  різнобарвний. 
багатобарвність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
барвний. 

багатобарвно.  Присл.  до  багатобарвний. 
БАГАТОБІТОВИЙ,  -а,  -е,  спец.  Розрядність  якого 
складається  з  декількох  бітів. 

БАГАТОБІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується  різ¬ 
номанітністю  рис,  ознак,  інтересів  і  т.  ін.;  різно¬ 
бічний,  різноманітний.  Багатобічна  діяльність. 
БАГАТОБІЧНИХ,  -а,  ч.,  мат.  Те  саме,  що  многогрінник. 
багатобічність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багатобі¬ 
чний. 

БАГАТОБІЧНО.  Присл.  до  багатобічний. 
БАГАТОБОЖЖЯ,  -я,  с.  Релігія,  що  визнає  існування 
багатьох  богів;  політеїзм. 

БАГАТОБОЖНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  багатоббжжя. 
багатобОжність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
ббжний. 

багатобОрець,  -рця,  ч.  Спортсмен,  який  займа¬ 
ється  багатоборством. 

БАГАТОбОрка,  -и,  розм.  Жін.  до  багатоббрець. 
БАГАТОБОРСТВО,  -а,  с.  Спортивне  змагання,  що 
охоплює  різні  фізичні  вправи  з  одного  або  кількох 
видів  спорту  (біг,  стрибки  і  т.  ін.),  а  також  самий 
комплекс  фізичних  вправ  із  цих  видів  спорту. 


БАГАТОДІАПАЗбННІСТЬ 

БАГАТОБОРЧИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  багатоббрство. 
БАГАТОБРДТОВИЙ,  -а.  -е.  Який  має  багато  братів. 
БАГАТОВАЛЕНТНИЙ,  -а,  -е,  дім.  Здатний  сполучати¬ 
ся  з  багатьма  атомами  іншого  елемента,  утворю¬ 
ючи  багато  хімічних  зв'язків. 

БАГАТОВАЛЕНТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ба¬ 
гатовалентний. 

БАГАТОВАРІАНТНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  декілька, 
багато  варіантів;  що  використовується,  здійсню¬ 
ється  в  декількох,  багатьох  варіантах. 
БАГАТОВАРіАнТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  у  чому- 
небудь  декількох,  багатьох  варіантів;  можливість 
використати,  здійснити  що-небудь  у  декількох, 
багатьох  варіантах. 

БАГАТОВАТНИЙ,  -а,  -е.  Потужність  якого  визнача¬ 
ється  багатьма  ватами. 

БАГАТОВЕРСТАТНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  роботи  на  кіль¬ 
кох  верстатах.  Багатоверстатне  обслуговування. 
БАГАТОВЕРСТАТНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  обслуговує 
одночасно  кілька  верстатів. 

БАГАТОВЕРСТАТНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  багатоверстатник. 
БАГАТОВЕРШЙННИЙ,  -а,  -е.  Який  має  декілька  вершин. 
БАГ АТОВЕРШЙННИК,  -а,  ч.  Геометрична  фігура,  що 
має  багато  вершин. 

БАГАТОВЕСЛОВИЙ,  -а,  -е.  Який  приводиться  у  рух 
кількома  веслами. 

БАГ АТОВЙМ1РНИЙ,  -а,  -е.  1.  Що  має  декілька  вимі¬ 
рів;  що  проводиться  в  декількох  вимірах.  "  Ба- 
гатовймірний  прбстір  -  простір,  вимірність  якого 
більша  за  три.  2.  перев.  Який  характеризується 
багатьма  особливостями;  що  розглядається,  оці¬ 
нюється  з  різних  сторін. 

БАГАТОВЙМІРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
вймірний. 

БАГАТОВЙМІРНО.  Присл.  до  багатовймірний. 
БАГАТОВИТКбВИй,  -а,  -е.  Який  складається  з  бага¬ 
тьох  витків. 

БАГАТОВІДДЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  багатовбддя. 
БАГАТОВІКОВЙЙ,  -Є,  -і.  Який  існує  або  триває  про¬ 
тягом  багатьох  віків. 

БАГАТОВЛАДДЯ,  -я,  с.  Одночасне  існування  декіль¬ 
кох  органів  управління  з  однаковими  повнова¬ 
женнями. 

БАГАТОВОДДЯ,  -я,  с.  Велика,  висока  вода  в  річці, 
озері  і  т.  ін.;  також  час,  коли  це  буває. 
БАГАТОВОДИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багатовбдний. 
БАГАТОВОДІСТЬ,  -дості,  ж.  Повноводість. 
БАГАТОВОДНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  води;  пов¬ 
новодий. 

БАГАТОВОДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за  знач,  бага¬ 
товбдний. 

БАГАТОВРОЖАЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  дає  багатий  врожай. 
БАГАТОГАЛУЗЕВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  різних 
галузей. 

БАГАТОГАЛУзЕвіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага¬ 
тогалузевий. 

БАГАТОГШЛЙСТИЙ,  -а,  -е.  З  великою  кількістю 
гілок. 

багатоглАвий,  -а,  -е.  Який  має  декілька,  багато 
голів  (у  1  знач.). 

БАГАТОГОДЙННИЙ,  -а,  -е.  Який  триває  протягом 
багатьох  годин. 

БАГАТОГОЛКОВЙЙ,  -а,  -є.  Який  має  кілька  (багато) 
голок. 

БАГАТОГОЛОВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  (багато) 
голів. 

БАГАТОГОЛОСИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  має  в  своєму  скла¬ 
ді  багато  голосів,  що  звучать  одночасно.  Багато¬ 
голосий  дор.  1 1  Який  виконується  багатьма  голо¬ 
сами.  2.  муз.  Прикм.  до  багатоголосся;  поліфо¬ 
нічний. 

БАГАТОГОЛОСНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  багатоголбсий. 
БАГАТОГОЛОСО.  Присл.  до  багатоголбсий. 
БАГАТОГОЛОССЯ,  -я,  с.,  муз.  Одночасне  звучання 
кількох  (багатьох)  самостійних  мелодійних  голосів 
у  хорі  або  музичних  тем  в  оркестрі;  поліфонія. 
БАГАТОГРАННИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  має  кілька  (багато) 
граней.  Багатогранний  камінь.  2.  перев.  Різно- 
сторонній,  різноманітний. 

БАГАТОГРАННИК,  -а,  у.,  мат.  Те  саме,  що  многог- 
рбнник.  Правильний  багатогранник. 
БАГАТОГРАННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
гранний  2;  різносторонність,  різноманітність. 
багатогранно.  Присл.  до  багатогранний  2. 
багатогрішний,  -а,  -е.  Який  має  багато  гріхів. 
БАГАТОГУСЕНИЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  гусе¬ 
ниць. 

БАГАТОДВИГУнОвиЙ,  -а,  -є,  тед.  Який  має  декілька 
моторів,  двигунів. 

багатодЕнка,  -и,  ж.,  розм.  Багатоденні  велогон¬ 
ки;  змагання  з  велоспорту,  що  проходять  по  шо¬ 
сейних  дорогах  протягом  декількох  днів. 
БАГАТОДЕННИЙ,  -а,  -е.  Який  триває  багато  днів. 
БАГАТОдЕнніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
денний. 

БАГАТОДЕННО.  Присл.  до  багатоденний. 
багатодетАльний,  -а,  -е.  Який  містить  багато 
деталей. 

БАГАТОДЕЦИбЕльниЙ,  -а,  -е.  Який  характеризуєть¬ 
ся  великою  кількістю  децибелів. 
БАГАТОДЗЕРКАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  кілька 
дзеркал. 

БАГАТОДЙСКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  декілька  (бага¬ 
то)  дисків. 

БАГАТОДЙСКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тодйсковий. 

БАГ АТ ОДІ АП АЗбн НИЙ ,  -а,  -е.  Який  має  декілька  (ба¬ 
гато)  діапазонів. 

БАГАТОДІАПАЗбННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ба¬ 
гато  діпазбнний. 


51 


БАГАТОДІАПАЗбНОВИЙ 

БАГАТОДіАЛАЗОновий,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багатоді- 
апазбнний. 

БАГАТОДіРчАстиЙ,  -а,  -е.  Який  містить  багато  дірок. 
БАГАТОДіРчАтий,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багатодірчйстий. 
БАГАТОДІТКОВИЙ,  -а,  -е,  біол.  Який  має  багато  діток. 
БАГАТОДІТНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  дітей. 
БАГАТОДІТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  у  батьків 
багатьох  дітей. 

БАГАТОдОмний,  -а,  -е:  "  Багатодбмні  рослйни  - 
квіткові  рослини,  в  яких  поряд  з  двостатевими 
квітками  є  й  одностатеві. 

БАГАТОДРОТОВИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  кіль¬ 
кох  дротів. 

БАГ АТОДРОї ОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тодротовйй. 

БАГАТОДЮЙМОВИЙ,  -а,  -е.  Один  з  параметрів  (або 
кілька)  якого  має  розмір  у  кілька  дюймів. 
БАГАТОЕЛЕКТРОДНИИ,  -а,  -е.  Який  складається  з 
кількох  електродів. 

БАГАТОЕЛЕКТРОДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатоелектрбдний. 

БАГАТОЕЛЕКТР0ННИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризуєть¬ 
ся  багатьма  електронами. 

БАГАТОЕЛЕКТРОННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатоелектрбнний. 

БАГАТОЕЛЕМЕНТНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  декілька  або 
багато  елементів. 

БАГАТОЕЛЕМЕнтніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ба¬ 
гатоелементний. 

БАГАТОЕтАпниЙ,  -а,  -е.  Що  складається  з  декіль¬ 
кох,  багатьох  етапів  у  процесі  здійснення,  ство¬ 
рення  чого-небудь. 

БАГАТОЕТАПНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
етйпний. 

БАГАТОЖАНРОВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  (літера¬ 
турних,  мовних  і  т.  ін.)  жанрів. 
БАГАТОЖАНРОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Наявність  де- 
небудь,  у  чиїй-небудь  творчості  декількох  (літе¬ 
ратурних,  музичних  і  т.  ін.)  жанрів. 
БАГАТОЖЕНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Той,  хто  одружений  одно¬ 
часно  з  кількома  жінками. 

БАГАТОЖЕНСТВО,  -а,  с.  1.  Форма  шлюбу,  за  якої 
чоловік  може  бути  одружений  одночасно  з  кіль¬ 
кома  жінками.  2.  Перебування  чоловіка  в  шлюбі 
одночасно  з  кількома  жінками. 

БАГ АТОЖЙЛКОВИЙ ,  -а,  -е.  Який  складається  з  бага¬ 
тьох  жилок. 

БАГ АТОЖЙЛКОВІСТЬ ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тожйлковий. 

БАГАТОЖИЛЬНИЙ,  -а,  -е,  теж.  Який  складається  з 
декількох  або  багатьох  жил.  Багатожильний дріт. 
багатожйльність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
жйльний. 

БАГАТОЗАБІЙНИЙ,  -а,  -є,  гірв.  Який  здійснюється 
одночасно  в  кількох  забоях. 

БАГАТОЗАБІйніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
забійний. 

БАГАтозадАчний,  -а,  -е.  Що  може  виконувати 
кілька  задач  (програм)  одночасно  (про  операційну 
систему). 

БАГАТОЗАДАЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
задйчний. 

БАГАТОЗАлЬНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  кілька  залів. 
БАГАТОЗАльніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
зіпьний. 

БАГАТОЗАРОДКйВИЙ,  -а,  -є,  біол.  Який  має  декілька 
зародків. 

БАГАТОЗАРОДКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за 
знач,  багатозародкбвий. 

БАГАТОЗАРЯДНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  декілька  (або 
багато)  зарядів. 

БАГАТОЗАРЯДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
зарйдний. 

БАГАТОЗЕМЕЛЛЯ,  -я,  с.  Наявність  великої  площі 
землі,  придатної  для  хліборобства.  Район  родючо¬ 
го  багатоземелля. 

БАГАТОЗЕМЕЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  велику  площу 
землі,  придатної  для  хліборобства. 

БАГАТОЗНАЙКА,  -и,  ж.  і  ¥.,  ірош.  Те  саме,  що  бага¬ 
тознайко. 

БАГАТОЗНАЙКО,  -а,  ч.,  ірон.  Про  людину,  яка  вва¬ 
жає  себе  знавцем  багатьох  речей;  всезнайко. 
БАГАТОЗНАЙСТВО,  -а,  с.  Манера  поведінки  людини, 
яка  вважає  себе  знавцем  багатьох  речей. 
багатознАковий,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багатознач¬ 
ний  (у  4  знач.). 

БАГАТОЗнАковіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
знАковий. 

БАГАТОЗНАЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  має  кілька  або 
багато  значень.  ”  Багатозначна  лбгіка  -  сукуп¬ 
ність  логічних  теорій,  в  яких  висловлюванням 
приписують  більше  ніж  два  значення  істинності. 
2.  Який  має  велике  значення.  3.  Який  містить  у 
собі  натяк  на  що-небудь;  промовистий,  виразний. 
4.  мат.  Який  складається  з  багатьох  цифрових 
знаків.  Багатозначне  число.  5.  нерен.  Складний, 
глибокий,  багатий  за  змістом,  сенсом. 
БАГАТОЗНАЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
значний. 

БАГАТОЗНАЧНО.  Присл.  до  багатозначний  3. 
БАГАТОЗНАЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  велике  значен¬ 
ня,  вплив,  важливі  наслідки. 

БАГАТОЗУБ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  сункус. 

БАГАТОЗУБИЙ,  -а,  -е.  У  якого  багато  зубів. 
БАГАТОЗУБІСТЬ,  -бості,  ж.  Властивість  за  знач, 
багатозубий. 

БАГАТОІНДЕКСНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  (багато) 
індексів. 

БАГАТОІНДЕКСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тоіндексний. 

52 


БАГАТОінструмЕнтниЙ,  -а,  -е.  Який  містить  (має) 
кілька  (багато)  інструментів. 

БАГАТОІДНИЙ,  -а,  -е.  Який  багато  їсть. 
БАГАТОІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато(дний. 
БАГАТОЙмЕнниЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  (багато) 
імен. 

БАГАТОймЕнність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
ймбнний. 

БАГАТОКАМЕРНИЙ,  -а,  -е.  У  якого  декілька  або 
багато  камер. 

багатокАмЕРНіСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага¬ 
токамерний. 

БАГАТОКАНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  У  якого  декілька  (або 
багато)  каналів;  який  здійснюється  по  багатьох 
каналах.  **  Багатоканальний  зв’язбк  -  зв'язок  по 
багатьох  каналах  однієї  лінії  зв'язку. 
БАГАТОКАнАльніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага¬ 
токанальний. 

БАГАТОКАСКАДНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  каскадів. 
БАГАТОКАСКАдніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
токаскйдний. 

БАГАТОКВАРТИРНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  квар¬ 
тир  (про  житловий  будинок). 

БАГ АТОКВАРТЙРН ЇСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
токвартйрний. 

БАГАТОКВІТКОВИЙ,  -а,  -е,  бот.  Який  має  велику 
кількість  квіток. 

БАГАТОКБІТКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
токвіткбвий. 

БАГАТОКІВШЕВИЙ,  -а,  -е,  теж.  Який  має  кілька 
ковшів  (про  машини,  механізми).  Багатоківшевий 
екскаватор. 

БАГАТОКІВшЕвіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
ківшевий. 

БАГАТОКІЛОМЕТРОВИЙ,  -а,  -е.  Який  тягнеться  або 
триває  на  відстані  багатьох  кілометрів.  Багатокі¬ 
лометровий  перехід. 

БАГАТОКІМНАТНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  декілька  (бага¬ 
то)  кімнат. 

БАГАТОКіМнАтніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага¬ 
токімнатний. 

БАГАТОКІнний,  -а,  -е.  Який  має  кілька  або  багато 
коней. 

БАГАТОКІСТОЧКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  кісто¬ 
чок. 

БАГАТОКІСТОЧКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  ба¬ 
гато  кісточкбвий. 

багатоклАвіШНИй,  -а,  -е.  З  великою  кількістю 
клавіш. 

БАГАТОКЛАВІШНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
токлівішний. 

БАГАТОКЛІТИННИЙ,  -а,  -е,  спец.  1.  Який  складається 
з  багатьох  клітин.  2.  у  здач.  ім.  багатоклітйнні, 
•них,  ми.,  спец.  Тваринні  або  рослинні  організми, 
що  складаються  з  великої  кількості  клітин  різної 
будови. 

БАГАТОКЛІТЙННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага¬ 
токлітинний. 

БАГАТОКЛІТКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  кіль¬ 
кох  або  багатьох  клітин. 

БАГАТОКЛІТКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
токліткбвий. 

БАГАТОКОЛІЙНЙЙ,  -а,  -е.  З  декількома  коліями. 
БАГАТОКОЛІйність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
колійний. 

БАГАТОКОЛІНЧАСТІ,  -их,  ми.  Клас  безхребетних 
тварин,  які  мають  довгі  членисті  кінцівки. 
БАГАТОКОЛІРНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багатокольо- 
рбвий. 

БАГАТОКОЛІРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
кблірний. 

БАГАТОКОЛІСНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  коліс. 
БАГАТОКОЛІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
колісний. 

БАГАТОКОЛОННИЙ,  -а,  -е.  З  великою  кількістю 
колон. 

БАГАТОКОЛОсий,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багатоколос- 
кбвий. 

БАГАТОКОЛОСКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  (бага¬ 
то)  колосків.  Багатоколосковий  ячмінь. 
БАГАТОКОЛОСКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  ба- 
гатоколоскбвий. 

БАГАТОКОЛЬОРОВИЙ,  -а,  -є.  Який  має  багато  кольо¬ 
рів.  //  Який  виконується  кількома  кольорами. 
Бата  токолюровий  друк. 

багатокольорОвість,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатокольоровий. 

БАГАТОКОЛЬОРОВО.  Присл.  до  багатокольорбвий. 
БАГАТОКОМІРКОВИЙ,  -а,  -є.  Який  складається  з 
кількох  комірок. 

БАГАТОКОМІРКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
токоміркбвий. 

БАГАТОКОМІРЧАСТИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багатоко- 
міркбвий. 

БАГАТОКОМІРЧАСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатокомірчастий. 

БАГАТОКОМПОНЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з 
декількох  або  багатьох  компонентів. 
БАГАТОКОМПОНЕНТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатокомпонентний. 

БАГАТОКОНТАКТНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  конта¬ 
ктів.  • 

БАГАТОКОНТАКТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
токонтіктний. 

БАГ АТОК0НТУРНИЙ ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  контурів. 
БАГ АТОК0НТУ  РН  ЇСТЬ ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
токбнтурний. 

БАГАТОКОНФЕСІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з 
кількох  конфесій. 

БАГАТОКОНФЕСІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ба¬ 


гатоконфесійний. 

БАГАТОКООРДИНАТНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька 
(багато)  координат. 

багатокоординАтність,  -НОСТІ,  Ж.  Абстр.  Ім.  ДО 
багатокоординатний. 

БАГАТОКОРПУСНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Який  має  кілька 
корпусів.  Багатокорпусний  плуг. 
БАГАТОКОРПУСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
токбрпусний. 

БАГАТОКРАТНИЙ,  -а,  -е.  Який  повторюється  багато 
разів.  Багатократне  "ура" . 

БАГАТОКРАТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
кратний. 

БАГАТОКРАТНО.  Присл.  до  багатократний. 
БАГАТОКРИТЕРІйний,  -а,  -е.  Який  має  кілька  (бага¬ 
то)  критеріїв. 

БАГАТОКРИТЕРІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатокритерійний. 

БАГАТОКРОКОВЙЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  кіль¬ 
кох  (багатьох)  кроків. 

БАГАТОКРОКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
крбковий. 

БАГАТОКУБОВИЙ,  -а,  -е.  У  якого  велика  місткість 
ковша,  кузова  і  т.  ін.  -  багато  кубометрів. 
БАГАТОКУБОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
кубовий. 

БАГАТОКУЛЬТУРНИЙ,  -а,  -е.  Який  стосується  бага¬ 
тьох  культур.  **  БагатокультУрне  виховання  - 
навчання  різноманітних  культур,  виховання  вза¬ 
єморозуміння  та  поваги  до  різних  культур  і  наці¬ 
ональностей,  незважаючи  на  расові  або  етнічні 
відмінності. 

БАГАТОКУЛЬТУРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
токультурний. 

БАГАТОКУПЛЕТНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  декілька  або 
багато  куплетів. 

БАГАТОКУПОЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  декілька  куполів. 
БАГАТОКУПОЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага¬ 
токупольний. 

БАГАТОКУТНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  кутів.  Бага¬ 
токутна  фігура. 

БАГАТОКУТНИК,  -а,  V.,  мат.  Те  саме,  що  многокутник. 
БАГАТОКУтніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багатоку¬ 
тний. 

БАГАТОЛАМПОВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  ламп. 
БАГАТОЛАМЛОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
толЄмповий. 

БАГАТОЛАнковий,  -а,  -е.  Який  складається  з  кіль¬ 
кох  ланок. 

БАГАТОлАнковіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
толЄнковий. 

БАГАТОЛЕЗОВИЙ,  -а,  -е,  теж.  Який  має  кілька  (бага¬ 
то)  лез. 

багатолЕзовість,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
лезовий. 

БАГАТОЛЕМІШНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  багато  лемешів. 
БАГАТОЛЕМІШНИХ,  -а,  ч.,  с.г.  Плуг  із  багатьма  ле¬ 
мешами. 

БАГАТОЛЕМІШНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага¬ 
толемішний. 

БАГАТОЛЙКИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  складається  з  бага¬ 
тьох  різних  осіб.  Багатоликий  колектив.  2.  Який 
виявляється  в  різних  формах;  різноманітний. 
БАГАТОЛИКІСТЬ,  -кості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багатолйкий. 
багатолико.  Присл.  до  багатолйкий. 
БАГАТОЛЙСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  листя  або 
густе  листя.  Багатолисте  дерево. 

БАГАТОЛІНЗОВИЙ,  -а,  -є,  теж.  У  якого  декілька  лінз. 
БАГАТОЛІНЗОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
лінзовий. 

БАГАТОЛІНІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  ліній, 
напрямів  функціонування,  зображення  кого-, 
чого-небудь. 

БАГАТОЛІНІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
лінійний. 

БАГАТОЛІТНИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  багаторічник. 
БАГАТОЛІТНІЙ,  -я,  -є.  Те  саме,  що  багаторічний. 

Вага  толі  тне  дерево. 

БАГАТОЛЮДДЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  багатолюдність. 
БАГАТОЛЮДНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  складається  з  ве¬ 
ликої  кількості  людей.  Багатолюдна  демонстра¬ 
ція.  2.  Такий,  у  якому  живе  багато  людей.  Бага¬ 
толюдне  місто.  1 1  На  якому  в  даний  момент  пере¬ 
буває  багато  людей. 

БАГАТОЛЮДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  великої 
кількості  людей. 

БАГАТОЛЮДНО,  присуди,  сл.  Про  наявність  великої 
кількості  людей. 

БАГАТОМАНІТНИЙ,  -а,  -е.  Який  проявляється  в  різ¬ 
них  формах  і  видах.  1 1  Різноманітний. 
БАГАТОМАНІТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
манітний. 

багатоманітно.  Присл.  до  багатоманітний. 
БАГАТОМАШЙННИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  (багато) 
машин. 

БАГАТОМЕТРОВИЙ,  -а,  -є.  Який  має  протяжність  у 
багато  метрів. 

БАГАТОМІЛЬЙОННИЙ,  -а,  -є.  Який  складається  з 
багатьох  мільйонів.  //  Який  коштує  багато  міль¬ 
йонів. 

БАГАТОМІЛЬЯРДНИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  бага¬ 
тьох  мільярдів.  //  Який  коштує  багато  мільярдів. 
БАГАТОМІСНИЙ,  -а.  У  якого  багато  місць;  розрахо¬ 
ваний  на  багато  місць. 

БАГАТОМІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  великої  кіль¬ 
кості  місць. 

БАГАТОМОВНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  користується  бага¬ 
тьма  мовами.  Багатомовний  натовп.  Ц  Який  пи¬ 
шеться,  видається,  укладається  і  т.  ін.  багатьма 
мовами.  2.  Який  любить  багато  говорити.  3.  Який 


виразно  натякає  на  що-небудь;  багатозначний. 
БАГАТОМОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Стан,  коли  люди 
спілкуються  багатьма  або  кількома  мовами. 
2.  Схильність  людини  багато  говорити. 
БАГАТОМОВНО.  Прися,  до  багатомбвний  3. 
БАГАТОМОДУЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  модулів. 
БАГАТОМОДУЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
томбдульний. 

БАГАТОМОТОРНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  (багато) 
моторів.  Багатомоторний  літак. 

БАГАТОМОТОрніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
томотбрний. 

БАГАТОМУЖЖЯ,  -я,  с.  Форма  шлюбу,  за  якої  жінка 
може  одночасно  бути  одруженою  з  кількома  чо¬ 
ловіками. 

БАГАТОНАДІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  подає  великі  надії  на 
що-небудь. 

БАГАТОНАДІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
надійний. 

БАГАТОНАДІЙНО.  Присл.  до  багатонадійний. 
БАГАТОНАПРДвЛЕНИй,  -а,  -е.  Який  має  кілька  (ба¬ 
гато)  напрямків. 

БАГАТОНАПРДВЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатонапрйвлений. 

БАГАТОНАСЕЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  в  якому  прожи¬ 
ває  багато  жителів,  що  має  велике  населення. 
БАГАТОНАСЕЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тонасблений. 

багатонасЕлено.  Присл.  до  багатонасблений. 
БАГАТОНАСІННИЙ,  -а.  -є.  Який  дає  велику  кількість 
насіння. 

БАГАТОНАЦІОНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з 
багатьох  націй.  //  Створений  різними  націями. 
БАГАТОНАЦЮнАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатонаціональний. 

БАГАТОНАЧАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  багатоначальності. 
БАГАТОНАЧАльніСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  цілого 
ряду  керівних  осіб  або  керівних  органів  без  чіт¬ 
кого  розмежування  їх  обов  язків. 

БАГАТОНИТКОВЙЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  кіль¬ 
кох  або  багатьох  ниток. 

БАГАТОНІЖКА,  -и,  ж.  Багаторічна  папоротева  рос¬ 
лина  з  повзучим  коренем. 

БАГАТОНІЖКИ,  -жок,  ми.  Клас  наземних  тварин  із 
червоподібним  тілом  і  великою  кількістю  членис¬ 
тих  ніжок. 

БАГ АТОНОГИЙ,  -а,  -е.  У  якого  багато  ніг. 
БАГАТОНОМЕНКЛАТУРНИЙ,  -а,  -є.  Який  складається 
з  великої  кількості  видів  виробів,  що  входять  до 
номенклатурного  списку.  Багатоиомепклатурва 
продукція.  Ц  Який  випускає  таку  продукцію. 
БАГАТОНОМЕНКЛАТУРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатономенклатурний. 

багатообіцЯльнии,  -а,  -е.  1.  Який  має  багато 
цінних  задатків  і  подає  великі  надії;  який  дає 
підстави  розраховувати  на  значні  результати. 
2.  Який  містить  натяк  на  щось,  обіцянку  чогось. 
БАГАТООБМОТКОВий,  -а,  -е.  Який  має  кілька  обмоток. 
БАГАТООБМОТКОВІСТЬ,  -вості,  Ж.  Абстр.  ім.  до 
багатообмбтковий. 

БАГАТООКИЙ,  -а,  -е.  У  якого  багато  очей. 
БАГАТООКІСТЬ,  -кості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багатобкий. 
БАГАТООПЕРАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  виконує,  здатний 
виконувати  багато  операцій. 

БАГАТООПЕРАЦІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатоопераційний. 

БАГАТООПОРНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  опор. 
БАГАТООПОрніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
опбрний. 

БАГАТООСЬОВЙЙ,  -а,  -є.  Який  має  кілька  осей. 
БАГАТОПАЗОВИЙ,  -а,  -є.  Який  має  кілька  пазів. 
БАГАТОПАЛИЙ,  -а,  -е.  У  якого  декілька  (багато)  па¬ 
льців. 

бАГАТОПАліСТЬ,  -лості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багатопалий. 
БАГАТОЛАЛУБНИЙ,  -а,  -є.  У  якого  декілька  палуб. 
БАГАТОПАлубніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
топілубність. 

БАГАТОПАРАМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  У  якого  декілька 
(багато)  параметрів. 

БАГАТОПАРАМЕТРИЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатопараметрйчний. 

БАГАТОПАрний,  -а,  -е,  теж.  Який  має  декілька  або 
багато  пар  чого-небудь.  Багатопарвий  кабель. 
БАГАТОПАРТІЙНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  в  якому  є  декіль¬ 
ка  політичних  партій. 

БАГАТОПАРТІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
топартійний. 

БАГАТОПЕЛЮСТКОВИЙ,  -а,  -е,  бот.  Який  має  багато 
пелюсток. 

БАГАТОПЕЛЮСТКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатопелюстковий. 

БАГАТОПЕр,  -а,  ч.  Рід  риб  ряду  багатопероподіб- 
них,  довжиною  до  170  см. 

БАГАТОПІЛЛЯ,  -я,  с.  Система  сівозміни,  за  якої  на 
тій  самій  земельній  ділянці  по  черзі  сіють  кожно¬ 
го  року  різні  культури. 

БАГАТОПІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Отос,  до  багатопілля. 
БАГАТОПЛАНОВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  (багато) 
планів. 

БАГАТОПЛАНОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага¬ 
топлановий. 

БАГАТОПЛАНОВО.  Присл.  до  багатоплановий. 
БАГАТОПЛАСТЙННИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  (бага¬ 
то)  пластин. 

БАГ АТОЛ ЛАСТЙННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатопластйнний. 

БАГАТОПЛЕМІННИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  бага¬ 
тьох  племен. 

БАГАТОПЛІДНИЙ,  -а,  -е.  Який  дає  великий  приплід 
(про  тварин).  Багатоплідна  свиия.  //  Який  дає 


великий  урожай  плодів. 

БАГАТОПЛІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
багатоплідний.  Багатоплідність  овець. 
БАГАТОПЛІДНО.  Присл.  до  багатоплідний. 
БАГАТОПОВЕРХІВКА,  -и,  ж.,  розм.  Багатоповерховий 
будинок. 

БАГАТОПОВЕРхбВИй,  -а,  -є.  Який  має  кілька  (бага¬ 
то)  поверхів. 

БАГАТОПОВЕРХОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Наявність  (у  бу¬ 
динку,  споруди)  великої  кількості  поверхів. 
БАГАТОПОВЕРХОВО.  Присл.  до  багатоповерхбвий. 
БАГАТОПОЗИЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  (бага¬ 
то)  позицій. 

БАГАТОПОЗИЦІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
топозиційний. 

БАГАТОПОЗИЦІЙНО.  Присл.  до  багатопозиційний. 
БАГАТОПОКОЛІННИЙ,  -а,  -є.  Який  характеризується 
кількома  поколіннями. 

БАГАТОПОЛЮСНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  декілька  полюсів. 
БАГАТОЛОЛЮСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
топблюсний. 

БАГАтОПбЛЮСНО.  Присл.  до  багатопблюсний. 
БАГАТОПОРОЖНЙННИЙ,  -а,  -є.  Який  має  кілька  по¬ 
рожнин. 

БАГАТОПРЕДМЕТНИЙ,  -а,  -є.  З  великою  кількістю 
навчальних  предметів.  Багатопредметна  шкільна 
програма. 

БАГАТОПРЕДМЕТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  великої 
кількості  навчальних  предметів. 
БАГАТОПРЕДМЕТНО.  Присл.  до  багатопредметний. 
БАГАТОПРОБЛЕмний,  -а,  -е.  Який  містить,  розроб¬ 
ляє  декілька,  багато  проблем.  Багатопроблемна 
монографія. 

БАГАТОПРОБЛЕмніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
топроблбмний.  Багатопроблемність  дослідження. 
БАГАТОПРбВіДНИй,  -а,  -е.  Який  має  кілька  проводів. 
БАГАТОПРОВОдОвий,  -а,  -є.  Те  саме,  що  багато- 
прбвідний. 

БАГАТОПРОВОДОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  ба- 
гатопроводбвий. 

БАГАТОПРОГРАМНИЙ,  -а,  -е.  1.  Що  має  декілька 
радіо-  або  телевізійних  програм  для  передачі  різ¬ 
ними  каналами  мовлення.  Багатопрограмна  ра¬ 
діомовна  мережа.  2.  Здатний  виконувати  ті  або 
інші  роботи  за  декількома  програмами  (про  апа¬ 
рат,  пристрій  і  т.  ін.). 

БАГАТОПРОГРАМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатопрограмний. 

БАГАТОПРОМЕНЕВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  (бага¬ 
то)  променів. 

БАГАТОПРОМЕНЕВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатопроменйвий. 

БАГАТОПРОТбнний,  -а,  -е.  Який  має  багато  протонів. 
БАГАТОПРбФІЛЬНИй,  -а,  -е.  Який  має  декілька 
профілів,  спеціалізується  у  декількох  профілях. 
Вагатопрофільва  лікарня. 

багатопрОфільніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
топрбфільний. 

БАГАТОПРбФіЛьно.  Присл.  до  багатопрбфільний. 
БАГАТОПРОЦЕСОРНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  декілька 
процесорів. 

БАГАТОПРОЦЕСОРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатопроцесорний. 

БАГАТОПУНКТОВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  (багато) 
пунктів. 

БАГАТОПУНКТОВІСТЬ,  -вості,  ж.  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатопунктовий. 

БАГАТОПУСТОТНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  кілька  пустот. 
БАГАТОРАЗОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  повторюється  бага¬ 
то  разів.  2.  Який  здійснюється  неодноразово  (пе- 
рев.  про  застосування,  використання  космічного 
корабля,  апарата  і  т.  ін.).  3.  Призначений  для 
неодноразового  застосування,  використання  (пе- 
рев.  про  космічний  корабель,  апарат  і  т.  ін.). 
БАГАТОРАЗОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
разовий. 

БАГАТОРАЗОВО.  Присл.  до  багаторазовий. 
БАГАТОРАСОВИЙ,  -а,  -е.  Що  складається  з  предста¬ 
вників  двох  та  більше  рас,  представлений  ними. 
Багаторасове  суспільство. 

БАГАТОрАсовіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
рісовий. 

БАГАТОРЕЖЙМНИЙ,  -а,  -є,  теж.  Який  працює  (може 
працювати^  у  декількох  режимах. 
БАГАТОРЕЖИМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
торежймний. 

БАГАТОРЕЙКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  рейок. 
БАГАТОРЕЙКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
рейковий. 

БАГАТОРІВНЕВИЙ,  -а,  е.  1.  Розташований  на  декіль¬ 
кох  рівнях.  2.  Який  передбачає  декілька,  багато 
рівнів. 

БАГАТОРіВнЕвіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
рівневий. 

БАГАТОРІВЧАКОВИЙ,  -а,  -є.  Який  має  кілька  рівчаків. 
БАГАТОРІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  живе,  існує  або  триває 
протягом  багатьох  років.  Багаторічні  трави. 
II  Нагромаджений  протягом  багатьох  років.  Ва¬ 
га  торічвий  досвід. 

БАГАТОРІЧНИК,  -а,  ч.  Трав'яниста  або  напівкущова 
рослина,  яка  живе  протягом  кількох  (багатьох) 
років. 

БАГАТОРІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багаторі¬ 
чний. 

БАГАТОРІЧНО.  Присл.  до  багаторічний. 
БАГАТОРОЛИКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  роликів. 
БАГАТОРОЛИКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
торбликовий. 

БАГАТОРОСТКОВИЙ,  -а,  -е,  бот.  Який  має  декілька 
(багато)  ростків. 


багатостраждАльність 

БАГ АТОРОСТКбВІСТЬ,  -вості,  ж.,  бот.  Абстр.  ім.  до 
багаторосткбвий. 

БАГАТОРЯДКОВИЙ,  -а,  -є.  Що  складається  з  бага¬ 
тьох  рядків. 

БАГАТОРЯДКйвіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
торядкбвий. 

БАГАТОРЙДНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  рядів. 
БАГАТОРЙДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
рйдний. 

багатосЕкторний,  -а,  -е.  Який  має  декілька 
(багато)  секторів,  складається  з  декількох  (бага¬ 
тьох)  секторів. 

БАГАТОСЕКТОРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тосЄкторний. 

БАГАТОСЕКЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Що  складається  з  декі¬ 
лькох,  багатьох  секцій,  складових  частин.  Бага- 
тосекційвий  будинок. 

БАГАТОСЕКЦІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тосекційний. 

БАГАТОСЕРІЙНИЙ,  -а,  -є.  Який  складається  з  декіль¬ 
кох,  багатьох  серій  (про  фільм,  телевиставу  і  т.  ін.). 
БАГАТОСЕРІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
серійний. 

БАГАТОСИЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  велику  потуж¬ 
ність  (про  мотори,  машини,  механізми  та  ін.). 
Багатосильний  трактор. 

БАГАТОСЙЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
сйльний. 

БАГАТОСІМЕЙНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  багато  дітей, 
велику  сім’ю;  великосімейний. 

БАГАТОСІМЕЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  великої 
сім'ї,  багатьох  дітей;  великосімейність. 
БАГАТОСІРКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  у  своєму 
складі  багато  сірки. 

БАГАТОСКЛЛднИИ,  -а,  -є.  Який  має  кілька  складів. 
БАГАТОСКЛАДОВИЙ,  -а,  -е,  лінгв.  Який  складається  з 
кількох  (багатьох)  складів.  Багатоскладове  слово. 
БАГАТОСКЛАДОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тоскладбвий. 

БАГАТОСЛІВНИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  багато  слів. 
БАГАТОСЛІВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
слівний. 

БАГАТОСЛІВНО.  Присл.  до  багатослівний. 
БАГАТОСЛІВ’Я,  -я,  с.  Уживання  без  потреби  в  роз¬ 
мові,  книзі  і  т.  ін.  великої  кількості  слів;  багато¬ 
слівність. 

БАГ АТОСМУгий,  -а,  -є.  Який  має  кілька  смуг. 
БАГАТОСМУГІСТЬ,  -гості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
смугий. 

БАГАТОСМУГОВЙЙ,  -Є,  -Є.  Те  саме,  що  багатосмугий. 
багатосмуговість,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
смуговйй. 

БАГ АТ ОСОП ЛОВЙЙ ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  сопел. 
БАГАТОСОРТНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  сортів. 
багатосОртність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
сбртний. 

БАГАТОСОТЕННИЙ,  -а,  -е.  Кількість  якого  нараховує 
багато  сотень. 

БАГАТОСОТМЕТРОВИЙ,  -а,  -е.  Один  або  кілька  пара¬ 
метрів  якого  вимірюється  кількома  сотнями  метрів. 
БАГАТОСПОЛУЧНИКОВИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  багатоспо¬ 
лучниковості. 

БАГАТОСПОЛУЧНИКОВІСТЬ,  -вості,  ж.,  лінгв.  Фігура 
мови,  яка  використовується  для  посилення  екс¬ 
пресії;  полісиндетон. 

БАГАТОСПОРОвиЙ,  -а,  -є.  Який  містить  багато  спор. 
БАГАТОСПОРОвіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тоспорбвий. 

БАГАТОСПРЯМОВАНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька 
спрямованостей. 

БАГАТОСПРЯМОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатоспрямбваний. 

БАГАТОСТАДІЙНИЙ,  -а,  -є.  Який  складається  з  декі¬ 
лькох,  багатьох  стадій. 

БАГАТОСТАДІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага¬ 
тостадійний.  _ 

БАГАТОСТЕБЛИЙ,  -а,  -е,  бот.  Який  має  декілька 
стебел. 

БАГАТОСТЕбЛІСТЬ,  -лості,  ж.,  бот.  Абстр.  ім.  до 
багатостеблий. 

БАГАТОСТІННИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  стінок. 
БАГАТОСТІнніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
стінний. 

БАГАТОСТОВБУРНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  стов¬ 
бурів.  Багатостовбурне  дерево. 
БАГАТОСТОВБУРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ба- 
гатостбвбурний. 

БАГАТОСТОПНИЙ,  -а,  -є,  літ.  Який  складається  з 
декількох  віршованих  стоп.  Багатостопний  ямб. 
БАГАТОСТОпніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
стбпний. 

БАГАТОСТОРІНКОВИЙ,  -а,  -е.  Що  містить,  займає 
багато  сторінок;  великий  за  обсягом  (про  літера¬ 
турний  твір,  книгу,  документ  і  т.  ін.). 
БАГАТОСТОРІНКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатосторінковий. 

БАГАТОСТОРОнник,  -а,  ч.,  мат.  Те  саме,  що  багато¬ 
бічних. 

БАГАТОСТОРОННІЙ,  -я,  -є.  1.  Те  саме,  що  багатобіч¬ 
ний.  2.  Який  охоплює  кілька  учасників.  Багато¬ 
стороння  зустріч. 

БАГАТОСТОРОННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага¬ 
тосторонній.  Багатосторонність  суспільного  життя. 
БАГАТОСТРДдницькиЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багато¬ 
страждальний. 

БАГАТОСТРАЖДАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  зазнав  багато 
страждань;  нещасний. 

багатостраждАльність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатостраждальний. 

БАГАТОСТРАЖДАЛЬНО.  Присл.  до  багатостраждй- 

53 


БАГАТОСТРІЧКОВЙЙ 

льний. 

БАГАТОСТРІЧКОВЙЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  стрічок. 
БАГАТОСТРйФНИЙ,  -а,  -е,  літ.  Який  складається  з 
декількох  строф. 

БАГАТОСТРйФШСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бата' 
тострбфний. 

БАГАТОСТРУННИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  струн. 
Багатострунна  кобза. 

БАГАТОСТРУННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
струнний. 

БАГАТОСТУПЕНЕВИЙ,  -а,  -е.  Який  проходить  кілька 
стадій,  ступенів. 

БАГАТОСТУПЕнЕвіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага¬ 
тоступеневий. 

БАГАТОСТУПІННИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багатоступе¬ 
невий. 

БАГАТОСТУПІННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага¬ 
тоступінний. 

БАГАТОСТУПІНЧАСТИЙ,  -а,  -е.  1.  спец.  Який  має  кі¬ 
лька  (багато)  ступенів.  2.  Який  складається  з  де¬ 
кількох,  багатьох,  послідовно  пов'язаних  між  со¬ 
бою  етапів,  рівнів. 

БАГАТОСТУПІНЧАСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  ба¬ 
гатоступінчастий. 

БАГАТОСТУПІНЧАТИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багатосту- 
п(нчастий. 

БАГАТОСТУПІНЧАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  ба¬ 
гатоступінчастий. 

БАГАТОСХІДЧДСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  східців. 
БАГАТОСХіДчАстіСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тосхідчЄстий. 

БАГАТОТЕМНИЙ,  -а,  -е.  У  якого  декілька,  багато  тем. 
БАГАТОТЕМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  декількох, 
багатьох  тем  у  чому-небудь,  де-небудь;  розробка 
одночасно  декількох  тем,  проблем. 
БАГАТОТИЖнЕвИЙ,  -а,  -е.  Що  продовжується  бага¬ 
то  тижнів.  Багатотижвеві  гастролі. 
БАГАТОТИРАЖКА,  -и,  ж.,  розм.  Друкована  газета, 
яку  регулярно  випускає  великим  тиражем  яке- 
небудь  підприємство,  установа. 

БАГАТОТИРАЖНИЙ,  -а,  -е.  Який  видається,  виходить 
великим  тиражем. 

багатотирАжність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тотирАжний. 

БАГАТОТЙСЯЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  бага¬ 
тьох  тисяч  кого-,  чого-небудь.  Багатотисячна  ар¬ 
мія.  І /  Який  коштує  багато  тисяч. 

БАГАТОТОМНИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  кількох 
(багатьох)  томів. 

БАГАТОТбМНЮТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
тбмний. 

БАГАТОТОНнАжний,  -а,  -е.  1.  Що  виготовляється, 
заготовляється  багатьма  тоннами.  2.  Який  випус¬ 
кає  що-небудь,  що  обчислюється  багатьма  тонна¬ 
ми;  який  використовує  що-небудь,  що  обчислю¬ 
ється  великою  кількістю  тонн. 
багатотоннАжність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тотонніжний. 

БАГАТОТОННИЙ,  -а,  -е.  Який  важить  багато  тонн. 
БАГАТОТОчкОвиЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  точок. 
БАГАТОТОчкОвіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тоточкбвий. 

БАГАТОТРАВ’Я,  -я,  с.  Велика  кількість  трави. 
БАГАТОТрУбний,  -а,  -е.  Який  має  багато  труб. 
БАГАТОТРУДНИЙ,  -а,  -е.  Надзвичайно  трудний. 

Ц  Який  вимагає  багато  труда  та  зусиль  для  здій¬ 
снення,  виконання.  //  Сповнений  злигоднів  та 
нестатків.  Многотрудве  життя. 

БАГАТОТрУдніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
трудний. 

БАГАТОТУРОВИЙ,  -а,  -е.  Що  складається  з  декіль¬ 
кох,  багатьох  турів  (про  спортивні  змагання,  че¬ 
мпіонат  і  т.  ін.). 

БАГАТОУКЛАДНИЙ,  -а,  -е,  політ.,  ек.  Який  має  кіль¬ 
ка  (багато)  укладів.  Багатоукладна  економіка. 
БАГАТОУКЛАДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
укладний. 

БАГАТОФАЗНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Який  має  кілька  (ба¬ 
гато)  фаз  проходження.  Багатофазний  струм. 
БАГАТОФАзніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
фазний. 

БАГАТОФАЗОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багатофазний. 
БАГАТО® АЗОВІСТЬ.  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
фазовий. 

багатофАкторний,  -а,  -е.  Що  залежить  від  декі¬ 
лькох,  багатьох  чинників,  що  враховує  багато 
факторів.  Багатофакторні  досліди.  Багатофактор- 
ні  обставини. 

БАГАТОфАрбніСТЬ,  -ності,  с.  1.  Велика  кількість 
кольорів,  фарб  де-небудь,  у  чому-небудь.  2.  дерен. 
Про  різноманіття  і  яскравість  чого-небудь. 
БАГАТОФІГУРНИЙ,  -а,  -е.  Який  охоплює,  на  якому 
зображено  кілька  (багато)  фігур. 

БАГАТОФбРМНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  форм. 
БАГАТО* ОрмніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тофбрмний. 

БАГАТОФОТбнний,  -а,  -е.  Який  має  багато  фотонів. 
БАГАТО® отйнн ЇСТЬ ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тофотбнний. 

БАГАТОФУНКЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багатофун- 
кціонАльний. 

БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Що  виконує  декіль¬ 
ка,  багато  функцій;  призначений  для  різних  цілей. 
БАГАТОФУНКЦІОнАлЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатофункціональний. 

багатофункціонально.  Присл.  до  багатофункціо¬ 
нальний. 

БАГАТОХІДНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  ходів. 
БАГАТОХОДОВЙЙ.  -А,  -е.  Те  саме,  що  багатохідний. 
БАГАТОЦИКЛІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  має,  складається  з 

54 


декількох  (багатьох)  циклів. 

БАГАТОЦИКЛІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тоциклічний. 

БАГАТОЦИЛІНДРОВИЙ,  -а,  -е,  теж.  Який  має  кілька 
(багато)  циліндрів.  Багатоциліндровий  двигун. 
БАГАТОЦИЛІНДРОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатоциліндровий. 

БАГАТОЦИФРОВЙЙ,  -а,  -е.  Який  містить  багато  цифр. 
БАГ АТОЦИФРбвіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
тоцифровйй. 

БАГ АТ ОЦІЛЬОВЙЙ ,  -А,  -А.  Призначений  для  здійс¬ 
нення  декількох,  багатьох  цілей. 

БАГ АТОЧ АСТЙНКОВИЙ ,  -а,  -е.  Який  містить  багато 
частинок. 

БАГАТОЧАСТЙННИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  бага¬ 
тьох  частин. 

БАГ АТОЧАСТЙННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
точастйнний. 

БАГАТОЧАСТбтний,  -а,  -е.  Який  працює  на  багатьох 
частотах. 

БАГ АТОЧАСТбтніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
точастбтний. 

БАГАТОЧЕРПАКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  черпаків. 
БАГ АТОЧЕР ЛАКбВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага- 
точерпакбвий. 

багаточлЕн,  -а,  ч.,  мат.  Те  саме,  що  многочлен. 
БАГАТОЧЛЕННИЙ,  -а,  -е.  Який  має  декілька  (багато) 
членів. 

БАГАТОЧЛЕнніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
членний. 

БАГАТОШАРНІРНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  шарнірів. 
БАГАТОШАРНІРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бага¬ 
то  шарнірний. 

БАГАТОШАРОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  складається  з  кіль¬ 
кох  (багатьох)  шарів;  покритий  кількома  шарами 
чого-небудь.  2.  перен.  Який  характеризується  де¬ 
кількома,  багатьма  рисами,  особливостями. 
БАГАТОШАРОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато- 
шарбвий. 

багатошвйДКісний,  -а,  -е,  теж.  Який  працює  (мо¬ 
же  працювати)  на  декількох  (багатьох)  швидко¬ 
стях, 

БАГ АТОШВЙДКІСН їсть ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ба- 
гатошвйдкісний. 

БАГАТОШЛЮБНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  багатошлюбності. 
багатошліЬбність,  -ності,  ж.  Форма  шлюбу,  за 
якої  можна  бути  одруженим  (одруженою)  одноча¬ 
сно  з  кількома  жінками  (чоловіками);  полігамія. 
БАГАТСШЛЙНДЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька 
шпинделів. 

БАГАТСШЛЙНДЕЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
багатошпйндельний. 

багатощЕлепний,  -а,  -е.  Який  має  кілька  щелеп. 
БАГАТбщЕЛЕПОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багатощА- 
лелний. 

багатощетйнковий,  -а,  -е:  **  Багатощетйнкові 
чйрви  -  клас  кільчастих  черв'яків,  що  поширені 
в  морях  Світового  океану. 

багатощетйнкові,  -их,  ім.  Те  саме,  що  багатоще¬ 
тйнкові  чЄрви. 

БАГАТОЯДЕРНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Який  складається  з 
кількох  (багатьох)  ядер.  Багатоядерні  клітини. 

БАГ  АТОЙДЕРН  ЇСТЬ,  -ності,  ж.,  спец.  Абстр.  ім.  до 
багатоядерний. 

багато яд-’  овий,  -а,  -е,  спец.  Те  саме,  що  багато¬ 
ядерний. 

БАГ атоядрОвість,  -вості,  ж.,  спец.  Абстр.  ім.  до 
багатоядрбвий. 

БАГАТОЯРУСНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  кілька  (багато) 
ярусів. 

БАГАТОЙРУСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багато¬ 
ярусний. 

БАГАТОЯРУСНО.  Присл.  до  багатоярусний. 
БАГАТСТВО,  -а,  с.  1.  Велике  майно,  цінності,  гро¬ 
ші.  //  Достаток  усього,  розкіш;  прот.  бідність. 

2.  дерев,  ми.  Сукупність  матеріальних  цінностей 
(про  надра  землі,  тваринний  і  рослинний  світ). 

3.  чого.  Велика  кількість,  багатоманітність. 

4.  перен.  Про  щось  дуже  цінне,  важливе,  значне. 
БАГАТТЯ,  -я,  с.  1.  Купа  дров,  хмизу,  ломаччя  і  т. 

ін.,  що  горить;  вогнище.  2.  діал.  Вогонь. 
БАГАТТЯЧКО,  -а,  с.  Зменш-пестл.  до  багіття. 
БАГАТШАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  багАтшати. 
БАГАТШАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  Ставати  багатшим. 
БАГАТКЗЩИЙ,  -а,  -е.  Дуже  багатий. 

БАГАУДИ,  -ів,  мв.  (оди.  багауд,  -а,  ч.).  Учасники 
антиримського  народно-визвольного  руху  в  Галлії 
та  Північній  Іспанії  в  3  -  5  ст.  н.  е. 

БАГДАДСЬКИЙ  ,  -а,  -е.  Стос,  до  багаудів. 

БАГАЦЬКИЙ,  -а,  -е,  розм.  Прикм.  до  багАч.  //  На¬ 
лежний  багачеві,  багачам. 

БАГАЦЬКО,  присл.,  розм.  1.  Те  саме,  що  багйто  2. 
//  у  знач,  присуди,  сл.  2.  у  сполуч.  з  вищ.  ст. 
прикм.  і  присл.  Значно,  далеко. 

БАГАЧ,  -А,  у.  Той,  хто  має  багатство  (у  1  знач.); 
багата  людина,  багатій;  прот.  бідняк. 

БАГАчик,  -а,  ч.  Зменш,  до  багАч. 

БАГАЧІВ,  -чбва,  -чАве.  Належний  багачеві,  багачам. 
Багачева  жата. 

БАГАЧКА,  -и.  Жін.  до  багАч. 

БАГВА,  -й,  ж.,  діал.  Драговина,  багно. 

БАГДАДСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Багдаду. 

БАГДАль,  -ю,  ч.  Сап'ян  із  козиної  шкіри. 

БАГЕР,  -а,  ч.  Екскаватор,  яким  виймають  торф  із 
покладу. 

БАГЕРМЕЙСТЕР,  -а,  ч.  Той,  хто  керує  роботою  на 
земснаряді. 

БАГЕРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бйгер.  Багерний  агре¬ 
гат.  **  Бігерний  насбс  -  гідравлічна  машина  для 
переміщення  води  із  завислими  у  ній  частинками 


золи,  шлаку,  піску  та  ін. 

БАГЕТ,  -а,  у.  Пофарбована  або  позолочена  планка, 
з  якої  виготовляють  рами,  карнизи  або  яку  вико¬ 
ристовують  для  скріплення  і  оздоблення  стелі, 
стін  і  т.  ін. 

БАГЕТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  багАт.  //  Зробл.  з  баге¬ 
та.  //  Який  виробляє  багети.  Багетна  фабрика. 
БАГЕТНИК,  -а,  у.  Майстер,  що  виготовляє  багети, 
рами. 

БАГЕТНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  багАтник. 

БАГЕТОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багАтний. 

БАгЕтчик,  -а,  у.  Те  саме,  що  багАтник. 
бАгі,  незм.,  у.  1.  Двомісний  гоночний  автомобіль 
підвищеної  прохідності.  2.  Різновид  автоспорту, 
що  використовує  автомобіль  такого  типу. 

БАГІСТ,  -а,  у.  1.  Спортсмен,  що  займається  багі  (у 

2  знач.).  2.  Той,  хто  займається  конструюванням, 
будівництвом  багі  (у  1  знач.). 

БАГЛАІ:  **  БаглаІ  бйти  -  те  саме,  що  БАйдики  бйти 
(див.  бАйдики). 

БАГМАнт,  -а,  у.,  заж.  Ледацюга. 

БАГНЕТ,  -а,  у.  1.  Колюча  зброя,  яку  звичайно  на¬ 
саджують  на  кінець  дула  рушниці;  штик.  **  Ітй 
на  багнАти  -  іти  в  атаку  з  багнетами.  2.  перен. 
Один  боєць-піхотинець  (у  разі  вказування  на  кі¬ 
лькість  бійців). 

БАГНЕТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  багнАт;  байонетний. 
БАГНИСТИЙ,  -а,  -е.  1.  З  багнищами;  болотистий,  гру¬ 
зький.  2.  Укритий  болотом  (у  2  знач.);  грязький. 
БАГНЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багнйстий. 
БАГНИСТО,  присудк.  сл.  Про  стан,  коли  можна 
загрузнути;  грузько. 

БАГНИСЬКО,  -а,  с.  Збільш,  до  багнб  1,  2. 

БАГНЙТИ,  -ню,  -нйш,  ведок.,  переж.,  діал.  Бруднити. 
БАГНЙТИСЯ,  -нюся,  -нишся,  ведок.  Забруднюватися. 
БАГНЙЩЕ,  -а,  с.  Те  саме,  що  багнб  1-3. 

БАГНІТКА,  -и,  ж.,  заж.  Сережка  дерева. 
БАГНіТУвАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  багнітувіти. 
БАГНІТУвАти,  -ую,  -уєш,  иедок. ,  переж.,  діал. 

1.  Бруднити.  2.  Псувати,  нівечити  щось. 

БАГНО,  -А,  с.  1.  Болотисте  місце;  трясовина,  болото 
(у  1  знач.).  //  Велика  калюжа,  грязьке  місце. 

2.  тільки  оди.  Розріджена  внаслідок  дощів,  та¬ 
нення  снігу  та  ін.  земля  на  шляхах,  стежках  і  т. 
д.;  болото  (у  2  знач.).  Затоптати  в  багно.  3.  перен. 
Про  погане  оточення,  середовище  лихих  або  від¬ 
сталих  людей,  що  має  несприятливий  вплив  на 
кого-небудь.  4.  Болотяна  чагарникова  рослина  з 
дурманним  запахом;  використовується  в  народній 
медицині. 

БАГНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  багнб. 

БАГНОВИЦЯ,  -і,  ж.  1.  Болотисте  місце;  трясовина. 
2.  Болото  (у  2  знач.). 

БАГНОВИЩЕ,  -а,  с.  Те  саме,  що  багнб  1-3. 
бАгнути,  -ну,  -неш,  иедок.,  діал.  1.  з  інфія.  Дуже 
хотіти,  бажати.  2.  за  чим,  чого.  Прагнути  до  чо¬ 
го-небудь. 

ВАГНУТИСЯ,  -неться,  иедок.,  безос.,  діал.  Хотітися. 
БАГНЮК,  -А,  ч.,  діал.  Сорт  гриба. 

БАГНЙЗКА,  -и,  ж.  Збільш,  до  багнб  1,  2. 

БАГнЯвий  ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багнйстий. 
БАГОВЙнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  баговйння. 
БАГОВИННЯ,  -я,  с.  1.  збірв.  Тонкі  густі  водорості. 
2.  Те  саме,  що  багнб  1-2;  болото. 

БАГбнКА,  -и,  ж.,  заж.  Калюжа. 

БАГОР,  -гра,  ч.  1.  Пурпурова  барва.  2.  Косяк,  час¬ 
тина  складного  обода  колеса. 

БАГбР,  -грА,  ч.  Довга  дерев'яна  тичина  з  метале¬ 
вим  вістрям  і  гаком. 

БАГбРНИИ,  -а,  -е.  Прикм.  до  багбр. 

БАГРА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  багрйнець. 
БАГРЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  бАгрити. 

БАГРЕЦЬ,  -іо,  у.  Те  саме,  що  багрйнець. 

БАГРЙВИЙ,  -а,  -е,  діал.  Темно-червоний. 

БАГРЙВІСТЬ,  -вості,  ж.,  діал.  Абстр.  ім.  до  багрйвий. 
бАгРИЙ,  -а,  -е,  діал.  Темно-червоний. 

БАГРИЛЬНИК,  -а,  ч.  1.  Робітник  на  сортуванні  колод 
в  запані.  2.  Той,  хто  ловить  рибу  за  допомогою 
багра. 

БАГРЙНА,  -и,  ж.,  діал.  Болото  з  джерелами. 
БАГРИСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багряний  відтінок. 
БАГРИТИ,  -ить,  ведок.,  переж.  Надавати  чому-небудь 
густо- червоного,  багряного  кольору.  //  Заливати 
(про  кров). 

БАГРИТИСЯ,  -йться,  ведок.  Бути,  ставати  багряним. 
БАГРІЙ,  -А,  ч.,  діал.  Сіро-бурий  віл. 

БАГРІННЯ,  -я,  с.  Абстр.  ім.  до  багріти. 

БАГРІТИ,  -іє,  ведок.,  поет.  1.  Набирати  багряного 
кольору,  ставати  багряним.  2.  Виднітися,  виріз¬ 
нятися  своїм  багряним  кольором. 

БАГРб,  -А,  с.,  заж.  Багор. 

БАГРОВИЙ,  -а,  -е.  Густо-червоний.  //  Густо-червоний 

3  легким  синюватим  відтінком. 

БАГРОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багрбвий. 
БАГРОВІТИ,  -ію,  -ієш,  ведок.  1.  Набирати  багрового 

кольору,  ставати  багровим.  2.  Виднітися,  виріз¬ 
нятися  своїм  багровим  кольором. 

БАГРОВО.  Присл.  до  багрбвий. 

БАГРУЛЯ,  -і,  ж.,  діал.  Сорт  слив. 

БАГРЯНЕЦЬ,  -нцю,  ч.  Густо-червоний,  пурпуровий 
колір. 

БАГРЯНИЙ,  -а,  -е.  Густо-червоний,  пурпуровий. 
БАГРЯНИСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багряний  відтінок. 
БАГРЯНЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  багрянйстий. 
БАГРЙНЙТИ,  -Анйть,  иедок.,  переж.  Надавати  чому- 
небудь  густо-червоного,  багряного  кольору. 
БАГРЯНИТИСЯ,  -Анйться,  ведок.  Бути,  ставати  баг¬ 
ряним. 

БАГРЯНИЦЯ,  -і,  ж.  Довгий  верхній  одяг  з  дорогої 
тканини  багряного  кольору,  що  його  колись  но- 


сили  монархи. 

БАГРЯНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  багрйний. 
БАГРЯНІТИ,  -іе,  ведок.  1.  Набирати  багряного  ко¬ 
льору,  ставати  багряним.  2.  Виднітися,  вирізня¬ 
тися  своїм  багряним  кольором. 

БАГРЯНКИ,  -нок,  мв.  Червоні  водорослі. 

БАГРЯНО.  Присл.  до  багрЯний. 

БАГРЯНЬ,  -і,  ж.  Багрянець,  багряний  колір. 

БАГУП,  -а,  ч.,  діад.  Тюк. 

БАГГі,  вевідм.,  ч.  Різновид  спортивного  автомобіля 
для  перегонів  по  бездоріжжю;  складається  лише  з 
рами,  коліс  та  двигуна. 

БАД,  -а,  ч.  Старий  вівчар  у  Карпатських  горах. 
БАДАН,  -у,  ч.  Рід  багаторічних  трав'янистих  рос¬ 
лин  родини  ломикаменевих;  цінна  технічна  і  лі¬ 
карська  рослина. 

БАДДЯ,  -і,  ж.,  рідко.  1.  Велике  цебро.  2.  Посудина 
для  витягання  руди  або  землі  з  шахти;  цебер. 
БАДЕЛЕІТ,  -у,  ч.  Мінерал  класу  оксидів  і  гідроксидів. 
БАДСНЯ,  -і,  ж.,  зах.  Брудна  баюра. 

БАДЖУЙЦІ,  -ів,  мв.  Один  з  припамірських  народів. 
БАДИЛИНА,  -и,  ж.  Стеблина  якої-небудь  рослини. 
БАДИЛИНКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл  до  бадилйна. 
БАДИЛЙННЯ,  -я,  с.  Збірн.  до  бадилйна. 

БАДИЛЛЯ,  -я,  с..  збірн.  Стебла  і  листя  трав'янистих 
і  коренеплідних  рослин. 

БАДИЛЛЯСТИЙ,  -а,  -е.  У  якого  велике  та  (або)  густе 
бадилля. 

БАДИЛЛЯЧКО,  -а,  с.  Зменш.-пестл.  до  бадйлля. 
бадинАЖ,  -у,  ч.  Назва  частин  інструментальних 
п'єс,  подібних  до  скерцо. 

БАДИНГТОНІТ,  -у,  ч.  Моноклінний  водний  алюмоси¬ 
лікат  амонію. 

бАдіКА,  -и,  ж.,  діад.  Старший  за  віком  чоловік; 
дядько  (у  2  знач.). 

БАДМІНТОН,  -у,  ч.  1.  Спортивна  гра  з  воланом  (у  1 
знач.)  і  ракеткою.  2.  Набір  для  такої  гри. 
БАДМІНТОНІСТ,  -а,  ї.  Спортсмен,  що  займається 
бадмінтоном  (у  1  знач.),  гравець  у  бадмінтон. 
БАДбНЯ,  -і,  ж.,  зах.  Те  саме,  що  бадАня. 

БАДХЕН,  -а,  ч.  У  давньоєврейському  побуті  -  про¬ 
фесійний  блазень,  який  на  весіллях  і  родинних 
святах  розважав  гостей. 

БАДЬбР,  -у,  ¥.,  діад.  Спритність. 

БАДЬОРЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  1.  Пестл.  до  бадьбрий.  2.  До¬ 
сить  бадьорий. 

БАДЬбРЕНЬко.  Присл.  до  бадьбреньхий. 

БАДЬбРИЙ,  -а,  -е.  Сповнений  енергії,  сили;  жва¬ 
вий.  //  Який  виражає  жвавість,  свідчить  про 
енергію,  силу.  //  Веселий,  пожвавлений.  //  Який 
надає  енергії,  сили. 

БАДЬОРИСТИЙ,  -а,  -е.  Сповнений  жвавості,  молоде¬ 
цького  завзяття.  //  рідше.  Який  виражає  бадьо¬ 
рість. 

БАДЬОРЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бадьбристий. 
БАДЬОРИСТО.  Присл.  до  бадьористий. 

БАДЬОРИТИ,  -рю,  -рйш,  ведок.,  перех.  Надавати 
енергії,  сили;  створювати  бадьорий  настрій.  //  За* 
охочувати  до  чого-небудь. 

БАДЬОРИТИСЯ,  -рюся,  -рйшся,  ведок .  Намагатися 
триматися  бадьоро,  мати  бадьорий  вигляд.  //  Три¬ 
матися  по-молодецькому. 

БАДЬОРІСТЬ,  -рості,  ж.  Стан  за  знач,  бадьбрий. 
БАДЬОРІШАТИ,  -ак>,  -аєш,  ведок.  Ставати  бадьорішим. 
БАДЬйрний  ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бадьорйстий. 
БАДЬОРО.  1.  Присл.  до  бадьбрий.  Про  наявність 
бадьорого  настрою.  2.  Енергійно. 

БАДЯ,  -і,  ч.  Ледачий  віл. 

БАЄВИЙ,  -а,  -е,  заст.  Прикм.  до  бйя.  //  Пошитий  з  баї. 
бАєчка,  -и,  ж.  Зменш,  до  бійка  1  1. 

БАЄЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бійка’  1. 
бажАльний,  -а,  -е:  **  важільне  речення  -  див. 
оптатйвне  річення. 

БАжАний,  -а,  -є.  Такий,  якого  бажають,  чекають, 
до  якого  прагнуть.  //  Який  відповідає  чиїм-не* 
будь  уподобанням,  смакам,  інтересам,  поглядам. 
//  у  звач.  ім.  біжіне,  біжіного,  с.  Те,  чого  хто- 
небудь  бажає,  до  чого  хтось  прагне. 

БАЖАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  біжіний. 
БАЖАННЯ,  -я,  с.  1.  Прагнення,  потяг  до  здійснення 
чого-небудь;  хотіння.  2.  Висловлювана  ким-не- 
будь  думка  про  бажаність  здійснення  чого-небудь; 
побажання.  3.  Любовний  потяг,  пристрасть. 
БАЖАНО,  лрвсудк.  ся.  Хочеться,  хотілося  б. 

БАЖАТИ,  -аю,  -ієш,  ведок. ,  перех.  1.  чого  або  з 
івфів.  Прагнути,  мати  бажання  здійснити,  одер¬ 
жати,  здобути  що-небудь;  хотіти.  //  кого,  розм. 
Хотіти,  щоб  хтось  був  поруч.  2.  кому  чого  або  з 
івфів.  Висловлювати  побажання  про  здійснення 
чого-небудь.  //  Хотіти  чогось  для  кого-небудь. 
бажАтися,  -йеться,  ведок.,  безос.,  чого  або  з  івфів. 
Хотітися. 

БАЖАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дісприкм.  акт.  теп.  ч.  до  бажі- 
ти.  //  у  звач.  ім.  бажіючий,  -чого,  ч.  Той,  хто 
бажає  здійснити,  одержати,  здобути  що-небудь. 
БАЗ,  -у,  ч.  1.  Навіси  з  легкими  стінками  для  утри¬ 
мання  сільськогосподарських  тварин  у  степових 
районах  відгінного  тваринництва.  2.  У  донських 
та  кубанських  козаків  -  двір,  подвір'я. 
бАза,  -и,  ж.  1.  архіт.  Нижня  розширена  частина 
колони  або  стовпа.  2.  тільки  оди.,  переи.  Основа, 
ґрунт,  на  яких  виникає  або  розвивається  те  чи 
інше  явище;  сукупність  умов,  необхідних  для 
існування  чого-небудь.  //  Сукупність  матеріаль¬ 
них  ресурсів,  необхідних  для  розвитку  чого- 
небудь.  **  Біза  д&них  -  іменована  сукупність  да¬ 
них,  що  відображає  стан  об'єктів  та  їх  відношень 
у  визначеній  предметній  області.  Бйза  знань  - 
масив  інформації  у  формі,  придатній  до  логічної 
та  смислової  обробки  відповідними  програмними 


засобами.  БЗза  процедури,  спец.  -  адреса,  що 
завантажується  у  базовий  регістр  для  виклику 
процедури,  віртуальна  бйза  даних,  спец.  -  уявне 
подання  даних,  в  яке  може  бути  перетворена  ко¬ 
жна  з  баз  даних.  Елементна  біза  дйних  -  набір 
елементів,  що  використовуються  для  технічної 
реалізації  різноманітних  пристроїв  та  систем. 
Еталбнна  база  -  сукупність  первинних  еталонів 
держави,  інтелектуальна  база  даних,  спец.: 
а)  база  даних,  в  якій  зберігаються  як  безпосередні 
дані,  так  і  результати  обчислювальних  або  логіч¬ 
них  операцій,  що  надаються  за  запитом;  база 
даних  з  мовою  запитів,  близькою  до  природної 
мови.  Інформаційна  база  -  сукупність  упорядко¬ 
ваної  інформації,  що  використовується  в  процесі 
функціонування  будь-якої  автоматизованої  систе¬ 
ми  або  приладу.  Локальна  база  даних,  спец.  - 
база  даних,  яка  розміщена  на  одному  чи  кількох 
носіях  на  одній  обчислювальній  установці.  Роз- 
поділена  (децентралізбвана)  база  даних  -  суку¬ 
пність  баз  даних,  фізично  розподілених  за  взає¬ 
мопов'язаними  ресурсами  обчислювальної  систе¬ 
ми.  централізбвана  база  даних  -  база  даних, 
вміст  якої  розміщено  у  вигляді  єдиного  інформа¬ 
ційного  масиву  на  одному  або  кількох  носіях  в 
одній  обчислювальній  системі.  3.  Показники, 
характеристики,  що  беруться  за  основу,  типовий 
варіант,  норми,  ваза  контракту  -  один  або  кілька 
сортів  (марок)  товару,  що  їх  дозволено  для  поста¬ 
чання  по  біржовому  контракту  з  платежем  за 
ціною,  рівною  біржовій  котировці.  Економічна 
база  -  сукупність  технічних  галузей  та  підпри¬ 
ємств,  які  складають  фундамент  економіки,  ма¬ 
теріально-технічна  база  -  сукупність  деяких 
засобів  устаткування,  за  допомогою  яких  відбува¬ 
ється  процес  відтворення.  Податкбва  база  -  база 
оподаткування,  сума,  з  якої  сплачується  податок. 
Промислбва  база  -  сукупність  промислових  під¬ 
приємств  і  виробничих  потужностей.  Підвбдити 
базу  під  що  -  обґрунтовувати  що-небудь  із  ви¬ 
значених  позицій.  4.  Місце  скупчення  матеріалів, 
сировини,  використовуваних  для  забезпечення 
якого-небудь  району,  підприємства  і  т.  ін. 
//  Склад,  місце  зберігання  різних  продуктів,  то¬ 
варів.  //  військ.  Територія  із  зосередженою  на 
ній  військовою  технікою,  спорудами,  складами 
для  обслуговування  військових  частин.  **  Війсь- 
кбва  база  -  спеціально  обладнана  територія  з 
певними  контингентами  військ,  з  запасами  зброї. 
//  Установа  для  тимчасового  обслуговування  екс¬ 
курсантів,  туристів,  фізкультурників.  **  Артику¬ 
ляційна  база,  ліпгв.  -  навички  вимовляння  зву¬ 
ків  якої-небудь  мови.  5.  спорт.  Майданчик,  до 
якого  прямує  гравець  у  бейсбол. 
бАза-ЗМҐЩЕННЯ,  -и-я,  ж .,  спец.  Спосіб  подання 
адреси  у  вигляді  пари  чисел. 

БАЗАла,  -и,  ж.,  діал.  Неповоротка  людина. 
БАЗАЛібМА,  -и,  ж.  Епітеліальна  пухлина  шкіри 
людини  та  хребетних  тварин;  карциноїд  шкіри. 
БАЗАЛібмний,  -а,  -е.  Прикм.  до  базалібма. 
БАЗАЛібМОВИй,  -а,  -е.  Те  саме,  що  базалібмний. 
БАЗАЛУЧЧЯ,  -я,  с.,  діал.  Різноманітний  мотлох. 
БАЗАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Основний,  належний  до  основи; 
розташований  біля  основи  або  звернений  до  неї. 
**  Базальна  мембрана  -  тонка  мембрана  у  завит¬ 
ці  внутрішнього  вуха.  Базальна  тривбга  -  тер¬ 
мін,  що  означає  переживання  дитиною  почуття 
безпорадності  та  ізольованості.  Базальні  йдра  - 
скупчення  нервових  клітин  у  глибині  великих 
півкуль  головного  мозку,  які  беруть  участь  в  ко¬ 
рекції  складного  рухового  акту. 

БАЗАЛЬТ,  -у,  ч.  Вулканічна  гірська  порода  щільної 
або  дрібнозернистої  будови;  належить  до  лужних 
порід. 

базальтовАТА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  базальтоволокнб. 
базальтовАтний,  -а,  -є.  Прикм.  до  базальтовата. 
базальтовий,  -а,  -є.  Прикм.  до  базальт. 
БАЗАЛЬТОВОЛОКНб,  -4,  с.  Супертонке  скловолокно» 
яке  виготовляють  роздмухуванням  газовим  факе¬ 
лом  розтоплених  склобазальтових  ниток. 
БАЗАЛЬТОВОЛОКНЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  базальтово* 
локна. 

БАЗАЛЬТ ОВОЛОКбнниЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  базальтово- 
локна. 

БАЗАЛЬТОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Схожий  за  своїм  вигля¬ 
дом  (якістю)  на  базальт. 

БАЗАЛЬТОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ба¬ 
зальтоподібний. 

БАЗАМЄнт,  -у,  ч.  Нижня  частина  п'єдесталу,  статуї 
або  фундаменту  в  будинках. 

БАЗАНІТ,  -у,  ч.  Магматична  порода,  що  містить 
плагіоклаз,  олівін,  авгіт. 

БАЗАНІТОВИЙ  ,  -а,  -є.  Прикм.  до  базаніт. 

БАЗАР,  -у,  ч.  1.  Торгівля  (перев.  приватна)  продук¬ 
тами  харчування  або  предметами  широкого  вжи¬ 
тку  (часто  в  певні  дні  тижня)  на  площі  або  в  спе¬ 
ціально  збудованому  приміщенні.  //  Місце,  де 
відбувається  така  торгівля.  //  Час  такої  торгівлі. 
2.  Організована  торгівля  спеціальними  товарами 
в  певні  сезони  або  періоди  найбільшого  попиту  на 
них.  Шкільний  базар.  3.  перев.,  розм.  Шум,  гам, 
голосні  безладні  розмови.  **  Пташйний  базйр  - 
місце  на  морському  березі,  де  оселяються  величе¬ 
зною  масою  птахи. 

БАЗАРЙНКА,  БАСАРЙНКА,  *и,  ж.,  заст.  Хабар,  пода¬ 
рунок. 

БАЗАРЙСЬКО,  -а,  с.  Місце,  де  збирається  базар. 
БАЗАРЙЩЕ,  -а,  с.  Місце,  де  завжди  буває  базар. 
БАЗАРНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  базір  1.  //  При¬ 
знач.  для  базару.  //  Який  перебуває,  відбуваєть- 


БАЗИФІКАЦІЯ 

ся,  продається  на  базарі.  Базарві  пвріжечкв.  //  у 
звач.  ім.  базарний,  -ного,  ч.:  а)  той,  хто  продає 
або  купує  на  базарі;  б)  (заст.)  службовець  (у  ми¬ 
нулому  -  наглядач),  що  стежить  за  порядком  на 
базарі.  //  у  звач.  ім.  базАрне,  -ного,  с.  Плата  з 
того,  хто  продає,  за  місце  на  базарі.  2.  перев. 
Грубий,  вульгарний. 

БАЗАРУВАЛЬНИК,  -а,  ч.,  розм.  Той,  хто  продає  що- 
небудь  на  базарі. 

БАЗАРУВАЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  базарувальник. 
БАЗАРУВАННЯ,  рідше  БАЗАРЮ8АННЯ,  -Я,  С„  розм. 
Дія  за  знач,  базарувАти  і  базарювАти. 
БАЗАРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  рідше  БАЗАРЮВАТИ,  -юю, 
-юєш,  ведок.,  розм.  1.  Продавати  або  купувати  на 
базарі.  2.  прост.  Шуміти,  сперечаючись,  сканда¬ 
лячи. 

базарувАтися.  -їсться,  рідше  базарювАтися. 
-іоється,  ведок.,  безос.,  розм.  Про  продаж  або  купі¬ 
влю  на  базарі. 

БАЗАРЮВАННЯ  див.  базарування. 
базарювАти  див.  базарувАти. 
базарювАтися  див.  базарувАтися. 

БАЗАРЙнин,  -а,  ч„  розм.,  рідко.  Той,  хто  базарює. 
БАЗГРАНИНА,  -и,  ж.,  звеважл.  Невміла  писанина. 
бАЗГРАННЯ,  -я,  с.,  звеважл.  Дія  за  знач.  бАзграти. 
бАЗГРАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  перех.,  звеважл. 
1.  Невміло,  погано  писати.  2.  Писати  погані  вірші. 
БАЗЄДОВИЙ:  **  БазАдова  хворбба  -  хвороба,  яка 
виникає  внаслідок  порушення  функцій  щитоподі¬ 
бної  залози;  супроводжується  опухлістю  цієї  за¬ 
лози  і  витрішкуватістю  очей. 

БАЗЕДОВІЗМ,  -у,  ч.  Форма  токсичного  дифузного 
зобу,  яка  характеризується  легким  перебігом. 
БАЗЕДОВІФІКАЦІЯ,  -ї,  ж.  Клінічний  синдром,  для 
якого  характерне  збільшення  щитоподібної  зало¬ 
зи,  тахікардія,  тремор  пальців  рук. 
бАЗЕЛЬСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Базель. 
БАЗИДІОМІЦЕТИ,  -ів,  ми.  Клас  вищих  грибів,  у  яких 
органом  спороношення  є  базидія. 

БАЗЙДІЯ,  -і,  ж.  Основний  спороносний  орган  бази¬ 
діоміцетів. 

БАЗИЛЄВС,  -а,  ч.  1.  Назва  грецьких  монархів  у  Го- 
мера.  2.  Один  з  титулів  візантійських  імператорів 
з  7  ст. 

базиліАнець,  -нця,  ч.  Те  саме,  що  базиліАн. 
базиліАни,  -ів,  мв.  ( оди .  базиліАн,  -а,  ч.).  Ченці 
католицького  ордену  (див.  василіАни). 
БАЗИЛіАнин,  -а,  ч.  Те  саме,  що  базиліАн. 

БАЗИЛІК,  -у,  ч.  Кущова  або  напівкущова  трав'янис¬ 
та  рослина,  деякі  види  якої  ефіроносні  та  мають 
промислове  значення; васильки. 

БАЗИЛІКА,  -и,  ж.  Антична  і  середньовічна  будівля, 
що  має  форму  витягнутого  прямокутника,  поділе¬ 
ного  всередині  двома  поздовжніми  рядами  колон. 
БАЗИЛІКИ,  -ів,  ми.  Виданий  у  2-й  половині  9  ст.  н.  е. 
звід  законів  у  60  книгах  грецькою  мовою. 
БАЗИЛІКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  базиліки. 

БАЗИЛІСК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  василіск. 
базилЯрний,  -а,  -е:  **  БазилАрна  артАрія  -  артерія  в 
основі  мозку,  яка  з'єднує  хребетну  та  сонну  артерії. 
БАЗИПЕТАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  біод.  Спрямований  від  вер¬ 
хівки  до  основи. 

БАЗИС,  -у,  ч.  1.  фідос.  Сукупність  виробничих 
відносин,  що  становлять  економічну  структуру 
суспільства.  2.  фів.  Підвищення  до  біржового 
котирування  чи  знижка  з  нього,  що  залежить  від 
сорту  і  якості  товару,  умов  постачання  та  оплати 
і  т.  ін.  //  Різниця  між  ціною  товару,  проданого  за 
умови  постачання  через  певний  час,  і  ціною  того 
самого  товару.  **  вАзис  постачАння  -  умова  зов¬ 
нішньоторгової  угоди,  яка  передбачає  розподіл 
між  продавцем  та  покупцем  зобов'язань  з  просу¬ 
вання  товару.  БАзис  ербзії  -  горизонтальна  пове¬ 
рхня,  нижче  рівня  якої  водний  потік  не  може 
поглиблювати  своє  ложе.  3.  перев.  Те  саме,  що 
бАза  2.  4.  архіт.  Те  саме,  що  бАза  1.  5.  спец.  Точ¬ 
но  виміряна  пряма  лінія  на  площині,  що  служить 
основою  для  тригонометричних  обчислень  під  час 
топографічних  зйомок. 

бАзиснии,  -а,  -е.  1.  Основний,  вихідний.  2.  фідос. 
Прикм.  до  бАзис  X.  **  вАзисна  валюта  -  валюта, 
стосовно  якої  в  тій  чи  іншій  країні  або  фінансо¬ 
вому  центрі  здійснюється  котирування  інших 
валют.  БАзисна  величинА  -  величина  показника, 
з  яким  порівнюється  будь-яка  інша  (поточна, 
звітна)  величина.  БАзисна  рентАбельність  -  при- 
бутковість  підприємства,  забезпечена  отриманням 
виторгу  від  реалізації  продукції  у  розмірах,  необ¬ 
хідних  для  покриття  виробничих  витрат  та  одер¬ 
жання  прибутку.  БАзисна  умбва  поставок  -  сис¬ 
тема  взаємних  зобов’язань  партнерів  щодо  поста¬ 
вки  товарів.  БАзисна  цінА  -  попередньо  погодже¬ 
на  покупцем  і  продавцем  ціна,  яка  є  основою  для 
визначення  реальної  ціни.  БАзисний  наркбз  - 
початковий  або  підготовчий  наркоз.  БАзисний 
прибуток  -  прибуток,  що  очікується  за  звітний 
рік.  БАзисний  пункт  -  сота  частина  процент,  ба¬ 
зисний  рйзик  -  ризик  несприятливого  співвідно¬ 
шення  між  наявною  та  ф’ючерсною  ціною  в  тер¬ 
мінових  угодах.  БАзисний  рік  -  рік,  що  його  бе¬ 
руть  за  основу  при  визначенні  індексу  цін.  БАзи¬ 
сний  сорт  (марка)  -  сорт,  марка  товару,  що  скла¬ 
дають  основу  угоди.  БАзисна  цінА  -  попередньо 
погоджена  з  покупцем  і  продавцем  ціна.  БАзисні 
показники  -  показники,  економічні  величини, 
прийняті  за  основу.  БАзисна  сітка  -  сітка  трикут¬ 
ників,  яку  прокладають  на  місцевості  для  вимі¬ 
рювань  під  час  геодезичних  робіт. 

БАЗИФІКАЦІЯ,  -і,  ж.  Дія  і  стан  за  звач.  базифікувА- 
тися. 


55 


БАЗИФІКЙВАНИЙ 

БАЗИФІКбВАНИЙ  ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
базифікувАтися. 

БАЗИФіКУвАтися,  -ується,  ведок.  Збагачуватися 
Маґнієм  і  Ферумом. 

БАЗИФІЛЬНИЙ,  -а,  -е:  **  Базифільні  організми  -  ор¬ 
ганізми,  які  добре  розвиваються  в  лужному  сере¬ 
довищі. 

БАЗИХРОМАТЙН,  -у,  ч.,  біол.  Хроматин,  що  забарв¬ 
люється  основними  фарбниками. 

БАЗІ,  -ів,  ми.,  діад.  Розмови,  оповідки. 

БАЗІКА,  -и,  ч.  і  ж.,  звеважл.  Той,  хто  любить  бага¬ 
то  говорити,  базікати. 

БАЗІКАЛО,  -а,  ч.  і  с.,  звеважл.  Те  саме,  що  базіка. 
БАЗІКАННЯ,  -я,  с.,  звеважл.  Дія  за  знач,  базікати. 
БАЗІКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  перед,  і  веперех.,  що, 
про  що  і  без  додатка,  звеважл.  Говорити  багато, 
беззмістовно,  про  щось  неістотне,  не  варте  уваги. 
//  Розповідати  те,  чого  не  можна  розголошувати. 
БАЗібн,  -а,  ч.,  ават.  Краніометрична  точка;  най¬ 
нижча  точка  переднього  краю  великого  потилич¬ 
ного  отвору  по  медіальній  лінії. 

БАЗЛУК,  -у,  ч.  Підкова  з  гаками,  яку  прив'язують 
до  взуття,  щоб  ходити  по  льоду. 

БАЗНЙК,  -а,  ч„  зал.  Собача  бузина. 

БАЗОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч.  до 
базувати. 

БАЗОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Нормативний,  прийнятий  за 
основу,  еталон,  стандарт.  2.  Прикм.  до  бАза  3. 
**  візове  заземлення  -  заземлювальний  пристрій 
на  повітряній  лінії  електропередачі,  візовий  ак- 
тйв,  фів.  -  товари,  цінні  папери,  кошти  та  їх 
характеристики,  що  є  предметом  виконання  зобо¬ 
в'язань  за  деривативом. 

БАЗбвниЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  базувати. 

БАЗОФІЛИ,  -ів,  мв.  Клітини,  в  цитоплазмі  яких 
містяться  зернисті  структури. 

БАЗОФІЛІЗМ,  -у,  ч.,  мед.:  **  Гіпофізірний  базофі- 
лізм  -  хвороба,  яка  розвивається  внаслідок  над¬ 
мірного  виділення  адренокортикотропного  гормо¬ 
ну  гіпофіза.  Ювенільний  базофілізм  -  клінічний 
синдром,  який  характеризується  ожирінням,  аре- 
тріальною  гапертензією,  дисменореєю. 

БАЗОФІЛІЯ,  -ї,  ж.  Здатність  структурних  елементів 
клітин  і  тканин  забарвлюватися  оснівними  барв¬ 
никами. 

БАЗОФІЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Такий,  що  забарвлюється 
основними  барвниками.  **  Базофільні  організми 
-  організми,  які  нормально  розвиваються  на  лу¬ 
жному  субстраті  (напр.,  уробактерії). 

БАЗОФОБІЯ,  -ї,  ж.  Нав  язлива  боязнь  ходьби. 
БАЗУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  базувАти.  2.  У 
системах  обробки  інформації  -  спосіб  динамічно¬ 
го  виділення  пам'яті  для  розміщення  даних. 
БАЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перед.  Робити  що- 
небудь  на  якійсь  базі  (у  2  знач.),  основі,  ставити 
що-небудь  на  якусь  основу,  базу;  ґрунтувати. 
БАЗУВАТИСЯ,  -уюся,  -усшся,  ведок.  1.  ва  чому. 
Ґрунтуватися  на  чому-небудь,  мати  щось  за  осно¬ 
ву.  2.  Мати  базу  (у  3  знач.). 

БАЗУКА,  -и,  ж.,  військ.  Легка  протитанкова  безвід¬ 
катна  гармата. 

БАЗУНА,  -и,  ж.  Кашубський  народний  музичний 
інструмент. 

БАзя,  -і,  ж.,  дат.  Вівця,  ягня,  ягнятко. 

БАІТ,  -у,  ч.  Епічний  та  ліро-епічний  жанр  татарсь¬ 
кого  та  башкирського  фолькльору. 

БАЙ',  -я,  ч.,  заст.  У  Середній  Азії  -  багач,  великий 
землевласник  або  скотар,  лихвар. 

БАЙ",  БАЙ-БАЙ,  вевідм.,  двт.,  рідко.  Спати;  спи. 
//  Приспів  у  дитячих  колискових  піснях. 
бай-бАЙ  див.  бай. 
байбАк  див.  бабАк. 

БАЙБАКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  байбАк. 

БАЙБАРА,  -й,  ж.,  діал.  Довгий  батіг  у  пастухів. 
БАйБАРАк,  -а,  ч.  Верхній  чоловічий  або  жіночий 
сукняний  одяг  чи  кожушок,  критий  сукном. 
БАйБАЧйк  див.  бабачбк. 

БАЙ-БЄК,  -а,  ч.  1.  Викуповування  цінних  паперів. 
2.  Форма  кредиту  у  вигляді  товарообмінної  опе¬ 
рації,  за  якої  розрахунок  за  постачання  облад¬ 
нання  здійснюється  продукцією,  виробленою  на 
цьому  обладнанні. 

БАЙТА,  -й,  ж.  Казахські  традиційні  народні  зма¬ 
гання  з  верхової  їзди. 

БАЙгУші,  -ів,  мв.  Киргизькі  збіднілі  верстви  насе¬ 
лення. 

бАйДА,  -и,  рідко,  1.  ч.  і  ж.  Безтурботна,  гуляща 
людина,  гульвіса.  2.  тільки  ж.,  діал.  Шматок 
чого-небудь  ламкого  або  крихкого  (хліба,  цукру, 
дерева). 

баидАк,  -А,  ч.  1.  заст.  Великий  човен,  яким  плавали 
по  річках  і  морю.  2.  діал.  Те  саме,  що  бАйда  2. 
БАйДАКбвий,  -а,  -е.  Прикм.  до  байдАк. 

БАЙДАРА,  -и,  ж.  Великий  промисловий  човен, 
обшитий  шкірою  (на  річках  і  морях  Західної  Азії 
та  Далекого  Сходу). 

БАЙДАРКА,  -и,  ж.  1.  Зменш,  до  байдАра.  2.  Спор-' 
тивний  човен  з  закритим  верхом,  в  якому  е  отвір 
для  одного  або  двох  гребців,  що  гребуть  дволопа¬ 
тевими  веслами. 

БАЙДАРКОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  байдАрка. 

БАйдАр ОЧНИК,  -а,  ч.  Спортсмен,  що  займається 
веслуванням  на  байдарці. 

БАЙДЖЕРАХИ,  -ів,  ми.  Горби,  що  утворюються  в 
результаті  термокарстових  процесів,  в  областях 
поширення  багаторічної  мерзлоти. 

БАйДИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  буй. 

БАЙДИКИ,  -ів:  **  байдики  бйти  -  нічого  не  робити, 
нічим  не  займатися;  байдикувати. 

БАЙДИКУВАННЯ,  -я.  с.,  розм.  Дія  за  знач,  байдику¬ 

56 


вАти. 

БАЙДИКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  розм.  Нічого  не 
робити,  нічим  не  займатися. 
бАйдУже.  1.  Присл.  до  байдужий  1.  2.  у  звач. 
присуди,  сл.  Все  одно,  однаково,  не  має  значення. 
3.  у  звач.  присудк.  сл.,  кому  до  кого,  до  чого,  про 
кого,  про  що.  Не  цікавить,  не  обходить  кого- 
небудь  щось. 

БАЙДУЖЄнЬКИЙ,  -а,  -е.  Пестл.  до  байдужий. 
БАйДУЖЕнько.  Присл.  до  байдужАнький. 
бАй ДУЖЕЧКИ,  присл.  Те  саме,  що  байд^женько. 
БАЙДУЖИЙ,  -а,  -е.  1.  без  додатка  і  до  кого,  до  чого, 
рідко  ва  що.  Який  не  звертає  уваги  на  кого-,  що- 
небудь,  не  виявляє  зацікавлення.  //  Який  вира¬ 
жає  незацікавленість,  безсторонність.  //  Який  не 
виявляє  співчуття;  нечутливий,  нечуйний. 
//  Який  не  відчуває  кохання  до  кого-небудь.  //  у 
звач.  ім.  байдужий,  -жого,  ч.  Про  нечутливу, 
нечуйну  людину,  яку  ніщо  не  цікавить,  не  хви¬ 
лює.  2.  кому.  Який  не  викликає  до  себе  інтересу, 
не  цікавий,  не  важливий  для  кого-небудь. 
3.  спец.  Який  не  піддається  жодному  впливові; 
індиферентний. 

БАЙДУЖІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  байдужіти. 
БАЙДУЖІСІНЬКИЙ,  -а,  -є,  розм.  Цілком,  зовсім  бай¬ 
дужий  (у  1,  2  знач.). 

БАЙДУЖІСІНЬКО.  Присл.  до  байдужісінький. 
БАЙДУЖІСТЬ,  -жості,  ж.  Стан  і  властивість  за  знач, 
байдужий  1. 

БАЙДУЖІТИ,  -ужію,  -ужієш,  ведок.  Ставати  байду¬ 
жим  (у  1  знач.). 

БАйдУжки,  розм.  1.  присл.  Те  саме,  що  бАйдуже  1. 
2.  у  звач.  присудк.  сл.  Те  саме,  що  бАйдуже  2. 
БАЙДУЖЛИВИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  байдужий  1. 
БАЙДУЖЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  байдуж¬ 
ливий. 

БАЙДУЖЛИВО.  Присл.  до  байдужливий. 

БАЙДУЖНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  байдужий  1. 
БАЙДУЖНІЄ ІНЬКИЙ,  -а,  -є.  Надзвичайно  байдужий. 
БАЙДУЖНІСІНЬКО.  Присл.  до  байдужнісінький. 
БАЙДУЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  і  властивість  за  знач, 
байдужний. 

БАЙДУЖНІТИ,  -ію,  -ієш,  ведок.  Ставати  байдужим. 
БАЙДУЖНО.  Присл.  до  байдужний. 

БАЙДУЖО,  присл.  Те  саме,  що  бАйдУже  1. 
бАйДУР,  -а,  ч.,  зад.  Волоцюга,  бабій. 

БАЙЗА,  -и,  ж.  Розмінна  монета  Оману,  що  дорів¬ 
нює  'Лом  ріала. 

БАЙКА  ,  -и,  ж.  1.  Невеликий  віршований  або,  рід¬ 
ше,  прозовий  повчальний  твір  алегоричного  зміс¬ 
ту.  2.  розм.  Вигадка,  розповідь  про  те,  чого  на¬ 
справді  не  було,  не  може  бути. 
бАика  ,  -и,  ж.  М'яка  бавовняна,  рідше  вовняна 
тканина  з  ворсом;  бая. 
байкальський,  -а,  -е.  Стос,  до  оз.  Байкал. 
байкАр,  -А,  ч.  Складач,  автор  байок. 

БАЙКАРСТВО,  -а,  с.  Складання  байок;  байкарська 
творчість. 

байкарський,  -а,  -е.  Прикм.  до  байкАр. 
бАйкери,  -ів,  мв.  Фанати  їзди  на  мотоциклах 
(іноді  члени  банди). 

БАЙКИЙ,  -А,  -А,  діал.  Балакучий. 

БАЙКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бАйка'  1. 

БАЙКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бАйка2.  //  Зробл., 
пошитий  з  байки. 

БАйлОВА,  -и,  ж.  Виносне  дишло  у  плуговій  упрязі. 
БАйляньцзЙо,  вевідм.,  ж.  Таємна  буддійська  секта 
у  Китаї,  що  існувала  протягом  12  -  19  ст. 
бАйМУД,  -а,  V.,  діал.  Бевзь,  йолоп. 

БАйОнЕТ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  багнет  1. 

БАЙОНЕТНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  байонАт.  **  БайонА- 
тне  кріплення  -  швидкорознімальне  з'єднання 
деталей.  Байоветве  кріплеввя  фотооб'єктива  до 
фотокамери. 

БАЙОР,  -а,  ч.,  зад.  Крайка. 

БАЙОРИСЬКО,  -а,  с.,  зад.  Збільш,  до  байбро. 
БАЙ0РО,  -а,  с.,  зад.  Баюра. 

БАЙРАК,  -у,  ч.  Ліс  у  яру,  в  долині  або  яр,  порослий 
лісом,  чагарником. 

байрАм,  -у,  ч.  Назва  двох  триденних  мусульман¬ 
ських  свят. 

БАЙРАМНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  байрАм. 

БАЙРАЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  байрАк. 

БАйРАчОк,  -чкА,  ч.  Зменш.-пестл.  до  байрАк. 
БАЙРОНІЗМ,  -у,  ч.  Літературна  течія  початку  19 
ст.,  що  виникла  під  впливом  творчості  англійсь¬ 
кого  поета  Байрона;  характеризується  романтич¬ 
ним  індивідуалізмом,  розладом  між  поетом  і  сус¬ 
пільством,  розчарованістю. 

БАЙРОНІЧНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  байронізм. 
бАЙСТЕР,  -стра,  ч.,  діал.  Байстрюк. 

БАЙСТРЙЗК,  -А,  ч.,  звеважл.,  лайл.  Позашлюбний 
син. 

БАЙСТРЮЧА,  -Ати,  с.,  звеважл.,  лайл.  Те  саме,  що 
байстрА. 

БАЙСТРЮчОк,  -чкА,  ч.,  звеважл.,  лайл.  Зменш,  до 
байстрйж. 

БАЙСТРЙ,  -Ати,  с. ,  звеважл.,  лайл.  Позашлюбна 
дитина. 

бАйСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бай.  //  Належний 
баєві. 

БАЙТ,  -а,  ч.  Частина  машинного  слова,  що  склада¬ 
ється  звичайно  з  8  біт  і  використовується  як  одне 
ціле  під  час  обробки  інформації  в  цифровій  обчи¬ 
слювальній  машині. 

БАЙТАЛА,  -и,  ч.  і  ж.  Незграбна,  неповоротка  людина. 
БАЙТАЛУВАТИЙ  ,  -а,  -е,  зад.  1.  Невправний,  незгра¬ 
бний.  2.  Не  зайнятий  ділом,  ледачий. 
БАЙТАЛУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  байталу- 
вАтий. 


БАЙТОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  байт. 

БАЙХОВИЙ,  -а,  -є.  **  байховий  чай  -  розсипний, 
непресований  чай  (на  відміну  від  плиткового, 
пресованого). 

БАК1,  -а,  ч.  Велика  закрита  металева  посудина  для 
рідини. 

БАК2,  -а,  ч.  Передня  (носова)  частина  верхньої 
палуби  судна. 

БАКАй,  -А,  ч.,  діал.  1.  Вибій  з  водою,  калюжа  на 
дорозі;  баюра.  2.  Глибока  яма  в  річці,  ставку. 
БАКАЛАВР,  -а,  ч.  1.  іст.  Звання  викладача  (доцен¬ 
та)  в  духовних  академіях  Росії  та  України  до 
1869  р.  2.  У  більшості  країн  -  перший  учений 
ступінь,  що  здобувається  студентом  після  освоєн¬ 
ня  програм  базової  вищої  освіти  (3-5  років  на¬ 
вчання  у  вищому  навчальному  закладі).  3.  У 
Франції  (з  1808  р.)  та  деяких  інших  країнах  - 
особа,  що  одержала  диплом  про  закінчення  сере¬ 
дньої  освіти. 

БАКАЛАВРіАТ,  -у,  ч.  Додаткова  програма  навчання 
для  тих,  хто  отримав  університетську  освіту  і 
бажає  здобути  ступінь  бакалавра. 

БАКАЛАВРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бакалавра,  бакала- 
вріату. 

БАКАЛІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бакалія. 

БАКАЛІЙНИК,  -а.  ч.  Торговець  бакалійними  товарами. 
БАКАЛІЙНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  бакалійник. 

БАКАЛІЯ,  -ї,  ж.  1.  Група  харчових  продуктів  і 
предметів  споживання,  таких  як  цукор,  крупи, 
чай,  мило  та  ін.  2.  Магазин,  у  якому  продають 
такі  товари. 

БАКАн,  -у,  ч.  1.  Лакова  фарба  різних  кольорів. 
2.  Яскраво-червона  фарба. 

БАКАНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бакАн. 

БАКАРА1  ,  вевідм.,  с. ,  заст.  Азартна  гра  в  карти. 
БАКАРА2,  вевідм.,  с.  Цінний  сорт  кришталю. 
БАКАТИНА,  -и,  ж.,  діал.  Те  саме,  що  бАкен. 
БАКАТЙнник,  -а,  ч„  діал.  Те  саме,  що  бАкенник. 
бакАут,  -а,  ч.  Вічнозелене  тропічне  дерево  з  дуже 
твердою  та  важкою  деревиною;  залізне  дерево. 
БАКАУТНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бакАут. 

БАКАУТОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бакАутний. 
БАКАЮВАТИЙ,  -а,  -е,  діал.  З  бакаями  (про  дорогу). 
БАКАЮВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бакаювАтий. 
БАКЕЛІТ,  -у,  ч.  Синтетична  фенол-формальдегідна 
смола,  яку  використовують  як  електроізоляцій¬ 
ний  матеріал,  для  просочування  деревини,  папе¬ 
ру,  тканин  і  т.  ін. 

БАКЕЛІТОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бакеліт.  //  Вигот.  з 
бакеліту. 

БАКЕН,  -а,  ч.  Поплавець  на  якорі  (вночі  зі  світ¬ 
лом),  що  встановлюється  на  річках,  озерах  і  т.  ін. 
для  позначення  фарватеру  і  небезпечних  місць. 
БАКЕНБАРДИ,  -ард,  мв.  (оди.  бакенбАрда,  -и,  ж.  і 
заст.  бакенбАрд,  -а,  ч.).  Борода  від  скронь  уздовж 
щік  до  виголеного  підборіддя. 

БАКЕННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бАкен'. 

БАКЕННИК,  -а,  ч.  Робітник,  що  обслуговує  бакени 
(див.  бАкен). 

БАКЕНЩИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  бАкенник. 
бАки',  -ів,  мв.  Те  саме,  що  бакенбАрди. 

БАКИ2,  -ів:  **  ЗабивАти  (забйти)  бАки  кому  розм.  - 
нав'язливими  розмовами  відвертати  чиюсь  увагу 
від  чого-небудь;  заморочувати,  задурювати  голову 
комусь. 

бАки9,  бАкси,  -ів,  мв.,  жарг.  (одв.  бак,  -а,  ч.). 
Американські  долари. 

БАКЙНЕЦЬ,  -НЦЯ,  ч.  Житель  Баку. 

БАКЙНКА,  -и.  Жін.  до  бакйнець. 

БАКИНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Баку. 

БАКЙР,  -А,  ч.  Мідний  казан. 

БАКЛАГА,  БОКЛАГА,  -и,  ж.  Невелика  дерев'яна  або 
металева  плоска  посудина,  барило  для  зберігання 
води  або  іншої  рідини.  //  Невелика  металева, 
сплюснута  з  боків  пляшка,  яку  носять  при  поясі 
у  походах. 

баклаговий,  боклаговий,  -а,  -е.  Прикм.  до  баклА- 
га,  боклАга. 

БАКЛАЖАН,  -а,  ч.  1.  Однорічна  овочева  рослина  ро¬ 
дини  пасльонових  з  плодами  довгастої  форми  си¬ 
нього  або  фіолетового  кольору.  2.  Плід  цієї  росли¬ 
ни;  синенький.  3.  рідко.  Те  саме,  що  помідбр. 
БАКЛАЖАННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  баклажАн.  //  Вигот. 
з  баклажанів. 

БАКЛАЖАНОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  баклажАнний. 
БАКЛАЖКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  баклАга. 

БАКЛАЖОК,  -жкА,  ч.  1.  Те  саме,  що  баклАжка. 
2.  Різновид  писанки. 

баклАн,  -а,  ч.  1.  Водоплавний  птах  середньої  ве¬ 
личини  звичайно  чорного  кольору  (з  металічним 
відблиском).  2.  жарг.  Прізвисько  засудженого  за 
хуліганство. 

баклАнка,  -и,  ж.,  жарг.  Стаття  карного  кодексу, 
за  якою  засуджують  за  хуліганство. 

БАКлАновиЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  баклАн. 

БАКЛб,  -А,  с.,  діал.  Баклага. 

БАКбР,  -у,  ч.  Вогнетривкий  матеріал  з  високим 
вмістом  двоокису  цирконія  та  глиноземе. 
бАкси  див.  бАки2. 

БАКТ,  -а,  ч.  Позасистемна  одиниця  бактерицидної 
активності  ультрафіолетового  випромінювання. 
БАКТЕРЙд,  -у,  ч.  Загальна  назва  шкірних  висипів 
інфекційно-алергічного  походження. 
БАКТЕРИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.,  спец.  Дія  за  знач,  бактери- 
зувАти. 

БАКТЕРИЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
бакретизувАти. 

БАКТЕРИЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перед., 
спец.  Піддавати  дії  бактерій  (насіння,  молоко, 
ґрунт  та  ін.). 


БАКТЕРИЦЙД,  -у,  ч.  Речовина,  здатна  вбивати  мік¬ 
роорганізми. 

БАКТЕРИЦЙДНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  банте рицйд. 
//  Такий,  що  вбиває  бактерії;  антисептичний. 
Бактерицидний  пластир. 

БАКТЕРИЦИДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
бактерицйдний. 

БАКТЕРІАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бактбрія.  //  Який 
містить  бактерії.  **  Бактеріальна  культура  -  суку¬ 
пність  бактерій,  які  виросли  на  рідких  або  твердих 
живильних  середовищах. 

БАКТЕРІЕМІЯ,  -і,  ж.  Наявність  бактерій  у  крові 
людини  і  тварин;  зумовлена  деякими  інфекцій¬ 
ними  захворюваннями. 

БАКТЕРІЙНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бактеріальний. 
БАКТЕРІОВЛОВЛЮВАЧІ,  БАКТЕРІОУЛбВЛЮВАЧІ,  -ів, 
ми.  Пристосування  для  відбору  проб  повітря  з 
метою  визначення  міри  та  характеру  бактеріаль¬ 
ного  забруднення. 

БАКТЕРІОЗ,  -у,  ч.,  спец.  Захворювання  рослин, 
викликане  бактеріями. 

БАКТЕРІОЛІЗ,  -у,  V.  Руйнування  оболонки  бактерій 
і  вихід  їхньої  цитоплазми  в  навколишнє  середо¬ 
вище. 

БАКТЕРІОЛІЗЙНИ,  -ів,  ми.  Антитіла,  що  виникають 
в  організмах  людини  й  тварин  при  виробленні 
імунітету. 

БАКТЕРІОЛІЗ,  -у,  ч.  Руйнування  поверхневих  струк¬ 
тур  бактеріальних  клітин. 

БАКТЕРІОЛІТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  спричинює 
розчинення  (лізис)  бактеріальної  клітини. 
БАКТЕРІОЛОГ,  -а,  ч.  Фахівець  із  бактеріології. 
БАКТЕРІОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бактеріології. 
**  Бактеріологічна  збрбя  -  використання  хворо¬ 
ботворних  властивостей  мікроорганізмів,  збудни¬ 
ків  хвороб  людей,  тварин  та  рослин  у  військових 
цілях. 

БАКТЕРІОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Наука  про  бактерії,  їх  вико¬ 
ристання  і  боротьбу  з  ними. 

БАКТЕРІОНЄЙСТОН,  -у,  ч.  Мікроорганізми,  які  при¬ 
стосувалися  до  існування  в  поверхневому  шарі 
води,  на  межі  з  повітряним  середовищем. 
БАКТЕРІОНОСІЙ,  -А,  ч.  Людина,  що  є  носієм  хворо¬ 
ботворних  бактерій,  не  проявляючи  ознак  захво¬ 
рювання. 

БАКТЕРІОНОСІЙСТВО,  -а,  с.  Форма  інфекційного 
процесу,  для  якої  характерне  паразитування  збу¬ 
дника  в  організмі  людини  або  тварини  при  відсу¬ 
тності  виражених  симптомів  хвороби. 
БАКТЕРІОнбСНИЙ,  -а,  -е.  Який  є  носієм  бактерій. 
БАКТЕРІОПЛАНКТОН,  -у,  ч.  Мікроорганізми,  які 
пристосувалися  до  існування  в  товщі  води  пріс¬ 
них  або  солоних  водойм. 

БАКТЕРІОРОДОПСЙН,  -а,  ч.  Білок,  що  забезпечує 
перетворення  енергії  сонячного  світла  в  електри¬ 
чний  струм. 

бактерюскопічний,  -а,  -е.  Стос,  до  бактеріоскопії. 
БАКТЕРІОСКОПІЯ,  -ї.  ж.  Метод  дослідження  бактерій 
за  допомогою  мікроскопа. 

БАКТЕРІОСТАЗ,  -у,  ч.,  віол.  Повна  затримка  росту 
та  розмноження  бактерій,  зумовлена  несприятли¬ 
вими  умовами. 

БАКТЕРІОСТАТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  перешко¬ 
джає  розмноженню  бактерій,  викликає  бактеріос¬ 
таз.  **  Бактеріостатйчні  речовйни  -  речовини,  що 
затримують  ріст  та  розмноження  бактерій  чи  ін¬ 
ших  мікроорганізмів. 

БАКТЕРІОТРОПІНИ,  -ів,  ми.  Антитіла,  що  утворюють¬ 
ся  у  сироватці  крові  людини  і  тварин  при  інфек¬ 
ційних  захворюваннях  і  посилюють  фагоцитоз. 
БАКТЕРІОУЛбВЛЮВАЧІ  див.  бактеріовлбвлювачі. 
БАКТЕРІОФАГ,  -а,  ч.,  байт.,  мед.  Природна  речовина, 
що  має  здатність  убивати  бактерії,  розчиняючи  їх. 
БАКТЕРІОФАГІЯ,  -ї,  ж.  Пожирання  бактерій. 
БАКТЕРІОФбБІЯ,  -і,  ж.  Нав'язлива  боязнь  заражен¬ 
ня  бактеріями. 

БАКТЕРІОХЛОРОФІЛИ,  -ів,  ми.  Зелені  пігменти  де¬ 
яких  бактерій,  у  клітинах  яких  відбувається  фо¬ 
тосинтез. 

БАКТЕРІОХОЛІЯ,  -ї,  ж.  Наявність  і  розмноження  в 
жовчі  різних  бактерій. 

БАКТЕРЮЦЙД,  -у,  ч.,  мед.  Речовина,  засіб,  що  вби¬ 
ває  бактерії. 

БАКТЕРІОЦИДНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  здатний  убива¬ 
ти  бактерії.  **  Бактеріоцйдний  папір  -  пористий 
папір,  просочений  нітратом  і  хлоридом  срібла. 
Бактеріоцйдні  речовйни  -  речовини,  які  здатні 
убивати  бактерії  та  інші  мікроорганізми. 
БАКТЕРЮЦЙДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  фізичних, 
хімічних  і  біологічних  агентів  убивати  бактерії. 
БАКТЕРЮЦЙН,  -у,  ч.  Антибактеріальна  речовина, 
яку  виробляють  бактерії  одного  виду  і  яка  при¬ 
гнічує  життєдіяльність  бактерій  інших  видів. 
бактерюциногЄніЯ,  -ї,  ж.  Здатність  деяких  шта¬ 
мів  бактерій  продукувати  бактеріоцини. 
БАКТЕРІУРІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Виділення  бактерій  з 
сечею,  зумовлене  деякими  інфекційними  захво¬ 
рюваннями. 

БАКТЕРІЯ,  -ї,  ж.  Мікроскопічний  одноклітинний 
організм;  мікроб.  **  Аерббні  бактбрії  -  бактерії, 
здатні  існувати  в  середовищі,  яке  містить  вільний 
молекулярний  кисень.  Анаерббні  бактерії  -  бак¬ 
терії,  здатні  існувати  в  середовищі,  яке  не  міс¬ 
тить  вільний  молекулярний  кисень. 

БАКТЕРОЇДИ,  -ів,  ми.  1.  Великі  галузисті  клітини 
бульбочкових  бактерій,  які  розвиваються  на  ко¬ 
ренях  бобових  рослин.  2.  Анаеробні  бактерії,  що 
не  утворюють  спор  і  капсул.  Містяться  в  роті, 
кишечнику  і  статевих  органах  людини. 
БАКТЕРбїДНИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  бактерб'щи. 


БАКТОПЕПТбн,  -у,  ч.  Препарат,  який  використову¬ 
ється  як  складовий  компонент  для  приготування 
живильних  середовищ. 

БАКТРіАн,  -а,  ч.  Ссавець  родини  верблюдів. 

БАКУН,  -у,  ч.  Сорт  міцного  простого  тютюну. 
БАКУНІЗМ,  -у,  ч.  Одна  з  течій  анархізму,  що  метою 
розвитку  суспільства  проголошувала  абсолютну 
свободу  індивідууму. 

БАКУНІСТ,  -а,  ч.  Послідовник  та  прихильник  баку- 
нізму. 

БАКУНОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бакун. 

БАКУнчик,  -а,  ч.  Зменш,  до  бакун. 

БАКУН  ЯКА,  -и,  ч.  Збільш,  до  бакун. 

БАКХЙчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бакхій. 

БАКХІЙ,  -я,  ч.  В  античному  віршуванні  -  трискла¬ 
дова  стопа,  яка  має  один  короткий  склад  і  два  довгі. 
бакшА,  -і,  ж.,  діал.  Баштан. 

БАКШЙШ,  -у,  ч.  Хабар;  подачка;  чайові. 

БАКШТАГ,  -а,  ч.  1.  Снасті  на  судні,  що  підтримують 
збоку  та  ззаду  щогли,  димові  труби  і  т.  ін.  2.  Курс 
вітрильного  судна  під  час  вітру,  що  дме  ззаду  та 
збоку. 

БАКШТЕЙН,  -у,  ч.  Сорт  голландського  сиру. 
БАКШТбв,  -а,  ч„  мор.  Кінець  троса,  що  його  спус¬ 
кають  за  корму  для  кріплення  корабельних  чов¬ 
нів  та  катерів,  що  знаходяться  у  воді. 

БАЛ1,  -у,  ч.  Великий  вечір  з  танцями.  **  Випускнйй 
бал  -  бал,  присвячений  успішному  закінченню 
навчання  у  середньому  або  вищому  навчальному 
закладі. 

БАЛ1,  -а,  ч.  1.  Одиниця  виміру  сили  якого-небудь 
природного  явища  (вітру,  землетрусу  і  т.  ін.). 
2.  Виражена  цифрою  оцінка  знань  і  поведінки 
учня.  **  Прохіднйй  бал  -  кількість  балів,  яку 
необхідно  набрати  абітурієнту  на  вступних  іспи¬ 
тах  до  вищого  навчального  закладу. 

БАЛА,  -и,  ч.,  діал.  Бовдур,  пентюх. 

БАЛАБАЙКА,  -и,  ж.,  діал.  Балалайка. 

БАЛАБАН1,  -у,  ч.  Трав'яниста  рослина  з  суцвіттями 
білих  квіток. 

БАЛАБАН2,  -а,  ч.  Птах  родини  соколових. 

БАЛАБАН1,  -а,  ч.  Узбецький  і  дагестанський  духо¬ 
вий  язичковий  музичний  інструмент. 
балабАнка,  -и,  ж.  Сорт  картоплі  з  дуже  великими 
коренеплодами. 

балабЕник,  -а,  ч.  Невеликий  млинець. 
БАЛАБбЛЬКА,  -и,  ж.,  діал.  Дзвіночок. 

БАЛАБбн',  -а,  ч. .  діал.  Брязкальце,  бубонець. 
БАЛАБбН2,  -а,  ч.  Таджикський  духовий  язичковий 
музичний  інструмент. 

БАЛАБбнИТИ,  -ню,  -ниш,  док.  Дзвонити,  бриньчати. 
БАЛАБбнчик,  -а,  ч.,  діал.  Зменш,  до  балаббн. 
балабУрка,  -и,  ж.,  зах.  Картопля. 
еалАбуха,  -и,  ж.,  діал.  ї.  Ґуля.  2.  Невелика  булочка. 
балАбушка,  -и,  ж.,  діал.  Зменш.-пестл.  до  балА- 
буха. 

БАЛАГАН,  -а,  V.  1.  Легка  будівля  для  тимчасового 
користування  (торгівлі  і  т.  ін.);  рундук.  //  Тимча¬ 
сове  дерев'яне  приміщення  для  театральних  або 
циркових  вистав  на  площі,  вулиці.  2.  переи.  Щось 
несерйозне,  блазнівське,  грубувато-вульгарне. 
БАЛАГАНИТИ,  -ню,  -ниш,  педок.  Влаштовувати 
балаган  (у  2  знач.). 

БАЛАГАННИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  балагАн. 
БАЛАГАНЧИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  балагАн;  маленький 
балаган. 

БАЛАГАНЩИНА,  -и,  ж.,  розм.  Грубе,  вульгарне  бла¬ 
зенство. 

БАЛАГУлА,  -и,  ж.,  заст.  1.  Критий  дорожній  віз. 
2.  Візник  на  такому  возі. 

БАЛАгУльський,  -а,  -е.  Прикм.  до  балагула. 
БАЛАГУР,  -а,  V.,  розм.,  рідко.  Той,  хто  любить 
балагурити;  балакун. 

БАЛАГУРИТИ,  -рю,  -риш,  педок.,  розм.,  рідко.  Гово¬ 
рити,  розмовляти  про  щось  весело,  дотепно,  пере¬ 
сипаючи  мову  жартами. 

БАЛАГУРСТВО,  -а,  с.,  розм.  Веселі,  дотепні  розмови, 
жарти. 

БАЛАДА,  -и,  ж.  1.  Віршовий  твір  на  героїчну,  леге¬ 
ндарну  або  казкову  тему.  2.  Музичний  твір  епіч¬ 
ного  характеру  для  голосу  або  інструмента. 
БАЛАДНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  балАда.  **  БалАдна 
бпера  -  англійський  різновид  комічної  опери. 
БАЛАКАЛО,  -а,  ч.  і  с.,  діал.  Балакун,  пустомеля. 
БАЛАКАНЙНА,  -и,  ж.  Довга,  багатослівна  розмова 
або  висловлювання.  //  збіри.  Поверхові,  беззміс¬ 
товні  висловлювання,  балачки  про  що-небудь. 
//  Легка,  невимушена  розмова. 

БАЛАканКА,  -и,  ж.,  діал.  Балакання,  розмова. 
БАЛАКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  балАкати  1. 
БАЛАКАТИ,  -аю,  -аєш,  педок.  1.  иеперех.,  про  кого- 
що  і  без  додатка.  Те  саме,  що  розмовляти.  //  пе¬ 
ред.  Говорити,  казати.  2.  иеперех.,  розм.  Володіти 
мовою. 

БАЛАКАТИСЯ,  -ається,  педок.,  безос.,  розм.  Мати 
бажання,  охоту  розмовляти. 

БАЛАки,  -Ак,  ми.,  розм.  Балачки. 

бал аклйвий ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  балакучий. 

БАЛАКЛИВО.  Присл.  до  балаклйвий. 

БАЛАКЛІЙ,  -я,  ч.,  діал.  Балакун,  пустомеля. 
БАЛАкУн,  -А,  ч.,  розм.  Балакуча  людина;  базіка. 
//  заеважл.  Людина,  яка  любить  багато  говорити 
про  що-небудь,  не  виконуючи  того  на  ділі. 
балакуха,  -и,  розм.  Жін.  до  балакун. 

БАЛАКУЧЕ.  Присл.  до  балакучий. 

БАЛАКУЧИЙ,  -а,  -е.  Який  любить  багато  балакати, 
який  багато  говорить. 

БАЛАКУЧІСТЬ,  -чості,  ж.  Властивість  за  знач,  бала¬ 
кучий. 

балалАєчниЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  балалАйка. 


БАЛАНС 

БАЛАЛАЄЧНИК,  -а,  ч.  Музикант,  що  грає  на  бала¬ 
лайці. 

БАЛАЛАЄЧНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  балалаєчник. 
БАЛАЛАЙКА1,  -и,  ж.  Російський  народний  музичний 
триструнний  інструмент  з  декою  у  формі  трикут¬ 
ника. 

БАЛАЛАЙКА2,  -и,  ж .,  розм.  Погано  засіяні  ділянки 
поля. 

БАЛАМАн,  -а,  ч.  Азербайджанський  та  каракалпа¬ 
цький  духовий  язичковий  музичний  інструмент. 
балАмкання,  -я,  с.,  діал.  Дія  за  знач,  балімкати  1 
і  звуки,  утворювані  цією  дією. 

БАлАмКАТИ,  -аю,  -аєш,  аедок .,  діал.  X,  Бити  в 
дзвін;  дзвонити.  2.  Недбало  махати. 

БАЛАМУТ,  -а,  ч.  1.  Той,  хто  сіє  неспокій  серед  людей, 
підбурює  на  якісь  учинки;  бунтівник.  //  Той,  хто 
поводиться  задерикувато,  чия  поведінка  виходить 
за  межі  норми;  бешкетник.  2.  Той,  хто  залицяєть¬ 
ся  до  жінок,  настирливо  домагається  взаємності  в 
коханні;  спокусник,  зальотник.  3.  діал.  Риба  мак¬ 
рель;  скумбрія.  4.  мисл.  Гончак,  який,  гублячи 
свіжий  слід  звіра,  йде  по  старому  сліду  або  біжить 
за  злітаючими  птахами,  чим  вводить  в  оману  ін¬ 
ших  мисливських  собак. 

БАЛАМУТА,  -и,  у.,  рідко.  Те  саме,  що  баламут  1,2. 
БАЛАМУТИТИ,  -учу,  -утиш,  не  док. ,  перах.  1.  рідко. 
Робити  неспокійним,  каламутити  (воду  і  т.  ін.). 
2.  кого.  Хвилювати  кого-небудь,  сіяти  неспокій 
серед  когось.  //  Підбурювати  на  якісь  учинки; 
бунтувати.  //  без  додатка.  Поводитися  задерику¬ 
вато,  робити  таке,  що  виходить  за  межі  норм 
поведінки.  3.  Залицятися,  настирливо  домагатися 
взаємності  в  коханні. 

БАЛАМУТИТИСЯ,  -учуся,  -утишся,  педок.  1.  Перебу¬ 
вати  в  стані  неспокою,  бути  неспокійним.  //  яе- 
рев.  безос.  Втрачати  ясність,  чіткість;  наморочи¬ 
тися.  2.  Поводитися  неспокійно,  хвилюватися; 
виявляти  непокору. 

БАЛАМУТКА,  -и.  Жін.  до  баламут. 

БАЛАМУТНИЙ,  -а,  -є.  1.  рідко.  Неспокійний,  кала¬ 
мутний.  2.  Бентежний,  непокірливий.  //  Який 
викликає  неспокій,  тривогу. 

БАЛАМУТСТВО,  -а,  с.  Дії,  поведінка  баламута. 
БАЛАМУЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  баламутити  2,  3. 
БАЛАн,  -а,  ч.  Коротка  колода. 

БАЛАНДА,  -й,  ж.,  розм.  Дуже  рідка  пісна  юшка. 
БАЛАН (Т,  -у,  у.,  мед.  Запалення  шкіри  головки 
чоловічого  статевого  члена. 

БАЛАНОГЛбс,  -у,  ч.  Рід  морських  тварин  типу 
кишководихаючих. 

БАЛАНОПОСТЙТ,  -у,  ч. ,  мед.  Запалення  шкіри  голі¬ 
вки  та  внутрішнього  листка  крайньої  плоті  чоло¬ 
вічого  статевого  члена. 

БАЛАНОПОСТОМіКбЗ,  -у,  ч.  Баланопостит,  спричи¬ 
нюваний  дріжджеподібними  грибами. 
БАЛАНОРАГІЯ,  -ї,  ж.  Кровотеча  з  голівки  чоловічого 
статевого  члена  при  її  пошкодженні. 

БАЛАНОЦЕЛЕ,  певідм.,  с.  Набряк  голівки  статевого 
члена;  розвивається  при  парафімозі. 

БАЛАНС,  -у,  ч.  1.  бухг.  Порівняльний  підсумок 
прибутків  і  видатків  при  завершенні  розрахунків, 
а  також  відомість,  у  якій  зафіксовано  цей  підсу¬ 
мок.  //  Елемент  методу  бухгалтерського  обліку. 
//  Система  показників,  згрупованих  у  зведену 
таблицю,  що  характеризують  у  грошовому  вира¬ 
женні  склад,  розміщення,  джерело  і  призначення 
коштів  на  звітний  період.  **  Актйвний  баланс  - 
підсумок,  в  якому  прибутки  перевищують  витра¬ 
ти.  Баланс  виробнйчих  потужностей  -  спеціаль¬ 
ний  баланс,  який  характризує  динаміку  виробни¬ 
чих  потужностей.  Валіне  державного  бюджету  - 
співвідношення  грошових  прибутків  та  видатків 
держави.  Балінс  дохбдів  та  видітків  -  фінансо¬ 
вий  баланс,  в  розділах  якого  вказані  джерела  та 
величини  прибутків  та  видатків.  Баланси  варто¬ 
сті  -  сукупність  окремих  балансів,  усі  показники 
яких  виражені  у  грошовій  формі.  Балйнс  обігб- 
вих  кбштів  -  форма  відображення  процесів  над¬ 
ходження  та  використання  обігових  коштів  під¬ 
приємства.  Балінс  основнйх  фбндів  -  система 
показників,  що  характеризують  рух  основних 
фондів  за  планом  чи  звітом.  Балінс  підприємст¬ 
ва  -  головна  форма  бухгалтерської  звітності  про¬ 
мислових  компаній  та  підприємств  країн  з  рин¬ 
ковою  економікою.  Балінс  пбпиту  І  пропозиції  - 
сукупність  економічних  показників,  що  характе¬ 
ризують  співвідношення  між  товарними  ресурса¬ 
ми  та  платоспроможним  попитом  на  окремі  това¬ 
ри.  Балйнс  пріці  -  система  показників,  що  хара¬ 
ктеризують  трудові  ресурси,  їх  наявність  за  ви¬ 
дами  зайнятості  і  суспільних  груп,  валіне  руху 
капіталів  -  баланс,  що  відображає  приплив  іно¬ 
земних  інвестицій  та  позик,  а  також  надання 
кредитів  та  капіталовкладень  за  кордоном.  Ба¬ 
ланс  фінансових  ресурсів  -  комплексний  про¬ 
гнозний  розрахунок.  Вартісні  баланси  -  сукуп¬ 
ність  балансів,  в  яких  всі  показники  виражені  у 
вартісній  (грошовій)  формі.  Вступнйй  баланс  - 
бухгалтерський  баланс,  що  його  складено  на  мо¬ 
мент  виникнення  підприємства  за  описом  його 
майна.  Емісійний  бал 4 не  -  баланс  центрального 
банку  -  емітенту  грошових  знаків,  який  розроб¬ 
ляють  для  визначення  розмірів  та  структури  опе¬ 
рацій  випуску  та  вилучення  грошових  знаків  за 
певний  період  часу.  Звітний  балінс  -  бухгалтер¬ 
ський  баланс,  складений  на  певну  дату.  Збвніш- 
ній  баланс  (екстбрн-балінс)  -  баланс  підприємс¬ 
тва,  що  його  складено  спеціально  для  оприлюд¬ 
нення,  тобто  для  акціонерів,  кредиторів,  податко¬ 
вої  інспекції,  громадськості  (зазвичай  засвідчу- 

57 


З  5-73 


БАЛАНСЕР 

ється  аудитором),  зовнішньоторговельний  ба- 
ліне  -  співвідношення  вартості  товарів,  що  їх 
ввезено  у  країну,  та  тих,  що  вивезені  з  неї  за  пе¬ 
вний  період.  Компенсаційний  баланс  -  частина 
комерційного  кредиту,  яку  позичальник  зобов'я¬ 
заний  тримати  в  банку  у  вигляді  депозиту.  Кон- 
солідбваний  баланс  -  зведена  бухгалтерська 
звітність  про  діяльность  та  фінансові  результати 
материнської  та  дочірніх  компаній.  Ліквідаційний 
балінс  -  бухгалтерський  звітний  баланс,  який 
характеризує  майновий  стан  підприємства  на 
дату  припинення  його  існування  як  юридичної 
особи.  Матеріальні  баланси  -  сукупність  балан¬ 
сів,  показники  яких  характеризують  виробництво 
і  розподіл  конкретних  видів  промислової  та  сіль¬ 
ськогосподарської  продукції,  об'єднавчий  баланс 

-  бухгалтерський  баланс,  що  його  складають  у 
разі  злиття  (об'єднання)  кількох  підприємств  або 
приєднання  до  певного  підприємства  однієї  чи 
кількох  структурних  одиниць.  Пасйвний  баланс 

-  підсумок,  в  якому  видатки  перевищують  при¬ 
бутки.  Платіжний  баланс  -  співвідношення  пла¬ 
тежів,  що  надійшли  з-за  кордону,  і  платежів, 
здійснених  країною  за  кордоном,  за  певний  пері¬ 
од.  Актйвний  платіжний  баланс  -  платіжний  ба¬ 
ланс,  у  якому  сума  закордонних  надходжень  кра¬ 
їни  перевищує  суму  її  закордонних  витрат  і  пла¬ 
тежів.  пасйвний  платіжний  балінс  -  платіжний 
баланс,  що  характеризується  перевищенням  за¬ 
кордонних  витрат  і  платежів  країни  над  її  надхо¬ 
дженнями  з-за  кордону.  Річнйй  баланс  -  один  із 
видів  бухгалтерського  звітного  балансу  підприєм¬ 
ства,  що  включає  баланс  прибутків  та  видатків, 
економічні  індекси.  Розподільчий  баланс  -  бух¬ 
галтерський  баланс,  що  його  складено  на  момент 
розподілу  підприємства.  Розрахункбвий  баланс  - 
співвідношення  між  грошовими  вимогами  і  гро¬ 
шовими  зобов’язаннями  країни,  які  виникли  вна¬ 
слідок  її  торгових  та  інших  відносин  з  іншими 
країнами  за  певний  період  (або  на  певну  дату). 
Сальдовий  баланс  -  бухгалтерський  баланс,  який 
містить  дані  про  сальдо  рахунків  бухгалтерського 
обліку  на  певну  дату.  Самостійний  баланс  -  бух¬ 
галтерський  баланс  юридичної  особи  -  організа¬ 
ції,  що  володіє  відокремленим  майном  і  має  пра¬ 
во  від  свого  імені  виступати  в  суді,  арбітражі  та 
ін.  Торгівбльний  баланс  -  співвідношення  між 
вартістю  експорту  та  імпорту  країни  за  певний 
період  (найчастіше  рік).  Активний  торгівбльний 
баланс  -  торговельний  баланс,  який  характери¬ 
зується  перевищенням  вивезення  товарів  з  країни 
над  ввезенням  у  неї.  Пасйвний  торгівбльний  ба¬ 
ланс  -  торговельний  баланс,  у  якому  ввезення 
товарів  переважає  над  вивезенням.  2.  чого,  який. 
Співвідношення  між  взаємозв'язаними  частина¬ 
ми,  сторонами  чого-небудь,  між  тим,  що  надхо¬ 
дить  і  що  витрачається.  3.  Рівновага,  урівнова¬ 
ження.  4.  Система  показників,  які  характеризу¬ 
ють  співвідношення  або  рівновагу  в  явищі,  яке 
постійно  змінюється. 

БАЛАНСЕР,  -а,  ч.  1.  діал.  Те  саме,  що  акробіт. 
2.  зоол.  Орган  прикріплення  та  опори  у  личинок 
більшості  хвостатих  земноводних. 

БАЛАНСЕРКА,  -и,  діал.  Жін.  до  балансер  1. 
БАЛАНСИР,  -а,  ч.  1.  Довга  жердина,  за  допомогою 
якої  акробат-танцівник  на  канаті  зберігає  рівно¬ 
вагу.  2.  Важіль  у  машині,  що  служить  для  пере¬ 
дачі  руху  поршня  або  для  рівномірного  розподілу 
ваги.  //  Головний  регулятор,  який  замінює  маят¬ 
ник  у  механізмі  годинника. 
балансйрний,  -а,  -е.  Прикм.  до  баланейр. 
БАЛАНСНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  балансовий. 
БАЛАНСОВИЙ,  -а,  -е,  бухг.  Прикм.  до  баланс  X. 
**  Балансова  вартість  -  оцінка  основних  фондів 
та  оборотних  коштів  у  бухгалтерському  балансі. 
Балансова  модель  -  економіко-математична  мо¬ 
дель,  побудована  у  вигляді  рівняння  чи  системи 
рівнянь.  Балансові  запаси  -  запаси  корисних 
копалин,  розробка  яких  доцільна  за  сучасного 
рівня  розвитку  техніки  й  економіки.  Балансовий 
звіт  -  зведений  звіт  про  активи,  пасиви  та  чисту 
вартість  власного  капіталу  фірми.  Балансовий 
прибуток  (збйток)  -  кінцевий  фінансовий  резуль¬ 
тат,  виявлений  на  підставі  бухгалтерського  облі¬ 
ку.  Балансовий  трансферт  -  підписаний  власни¬ 
ком  документ  про  передачу  права  власності  на 
іменні  цінні  папери  без  зазначення  особи,  якій 
вони  передаються.  Балансові  показникй  -  дані, 
що  характеризують  діяльність  організації.  Бала¬ 
нсові  рахунки  -  рахунки  бухгалтерського  обліку, 
показники  яких  відображаються  у  бухгалтерсь¬ 
кому  балансі.  Балансові  співвіднбшення  -  пока¬ 
зники  діяльності  фірми,  що  їх  визначають  на 
основі  балансу. 

БАЛАнебвниЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  збалансувати. 
БАЛАНСбВніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бапансб* 
вний. 

БАЛАНСОГРАФ,  -а,  ч.  Прилад  для  реєстрації  змін 
радіаційного  балансу  земної  поверхні. 

БАЛАНСОМІР,  -а,  ч.  Прилад  для  вимірювання  різ¬ 
ниці  між  надходженням  і  витратою  променистої 
енергії  земної  поверхні  або  якої-небудь  точки 
атмосфери. 

БАЛАНСУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  використовується 
для  балансування. 

БАЛАНСУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  балансувати. 
БАЛАНСУВАТИ,  -Ую,  -уєш,  педок.  1.  иеперех.  Збері¬ 
гати  рівновагу,  роблячи  відповідні  рухи  тілом. 
2.  пере х.  Доводити  до  правильного  співвідношен¬ 
ня  взаємно  зв'язані  частини,  сторони  чого-небудь, 

58 


надходження  і  витрати  чогось.  3.  перех.,  теж. 
Зрівноважувати  обертальні  деталі  машини,  меха¬ 
нізму.  4.  фін.  Зводити  баланс. 

БАЛАНСУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
балансувати.  "  Балансуючі  показникй  -  кошти, 
еквівалентні  ресурсам,  що  виникають  у  пасиві 
банківської  системи. 

БАЛАНТИДІАЗ,  -у,  ч.,  мед.,  вет.  Інфекційне  захво¬ 
рювання  свиней  та  людини,  що  характеризується 
виразковим  ураженням  товстої  кишки  з  пору¬ 
шенням  и  функції. 

БАЛАНТЙДІЇ,  -ій,  мв.,  біол.  Рід  паразитичних  інфу¬ 
зорій,  що  живуть  в  товстих  кишках  деяких  тварин. 
БАЛ  Ас,  -у,  ч.  Різновид  алмазу. 

БАЛАСТ,  -у,  ч.  1.  Додатковий  вантаж  (пісок,  ка¬ 
мінь  і  т.  ін.)  на  судні  або  аеростаті  для  надання 
їм  потрібної  стійкості  за  недостатнього  корисного 
вантажу,  а  також  для  регулювання  висоти  польо¬ 
ту  повітроплавальних  апаратів.  //  с.  г.  Домішка 
до  дуже  дрібного  насіння  для  забезпечення  рів¬ 
номірного  висіву  його.  2.  перед.  Що-небудь  непо¬ 
трібне,  зайве.  //  Про  людину,  яка  не  дає  ніякої 
користі,  є  тягарем  для  кого-небудь.  3.  зал.  Верх¬ 
ній  шар  залізничного  полотна  з  піску,  гравію, 
шлаку  і  т.  ін.,  що  на  нього  кладуть  шпали. 
БАЛАСТЕР,  -а,  ч.  Залізнична  машина,  що  укладає 
баласт  під  шпалами,  надає  йому  певного  профі¬ 
лю,  піднімає  рейки  тощо. 

БАЛАСТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  баліст. 

БАЛАСТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  баліст. 
БАЛАСТООЧЙСНЙЙ,  -4,  -і.  Який  призначений  для 
очистки  від  баласту. 

БАЛАСТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  баласту  віти. 
БАЛАСТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  аедок.,  перех.,  зал.  По¬ 
кривати  залізничне  полотно  баластом  (у  3  знач.). 
балАта,  -и,  ж.  Ліричний  пісенний  жанр,  пошире¬ 
ний  в  Італії  в  13-15  ст. 

БАЛАФб,  вевідм.,  ч.  Ударний  інструмент,  набір 
дерев'яних  пластинок;  різновид  маримби. 

БАЛАФб н,  -а,  ч.  Див.  бапафб. 

БАЛАХбн,  -а,  ч.  Просторий  і  довгий  одяг,  що  наді¬ 
вається  поверх  усього  для  захисту  від  пилу. 
//  Маскувальний  одяг.  //  Про  широкий,  не  піді¬ 
гнаний  в  талії  одяг  взагалі. 

БАЛАХбНИСТИЙ,  -а,  -е,  розм.  Вільний,  просторий, 
безформний,  як  балахон  (про  одяг). 

БАЛ  АХОНИСТІСТЬ ,  -тості,  ж.  Властивість  за  знач, 
балахбнистий. 

БАЛАЧКА,  -и,  ж.  1.  Те  саме,  що  розмбва.  //  рідше. 
Пуста,  беззмістовна  балаканина.  2.  тільки  одв., 
розм.,  заст.  Говірка,  діалект. 
балбАс,  -а,  ч.  Порода  грубововняних  м’ясо- 
сальних  жирнохвостих  овець. 
балбЕра,  балбЕрка,  балбйра,  -и,  ж.  Рибальське 
знаряддя. 

БАЛБЕРКА,  -и  див.  бапбірка. 

БАЛБЙРА  див.  балбйра. 

балдА \  -й,  ж.,  розм.  Великий  з  довгим  держаком 
молот. 

БАЛДА2,  -й,  ж.,  розм.  Недотепа. 
балдахін,  -а,  V.  Накриття,  перев.  з  дорогої  ткани¬ 
ни  з  оздобами,  над  троном,  ліжком,  носилками, 
катафалком  і  т.  ін. 

БАЛДАХІНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  балдахін. 
БАЛЕРЙНА,  -и,  ж.  Артистка  балету;  танцівниця. 
БАЛЕРЙНКА,  -и,  ж.  1.  Зменш,  до  балерина.  2.  Кре¬ 
слярський  інструмент  для  накреслення  кола  з 
радіусом  від  0,1  мм  до  5  мм;  мікроциркуль. 
БАЛЕРУН,  -а,  у.,  жарт.  Артист  балету;  танцівник. 
БАЛЕТ,  -у,  ч.  1.  Вид  театрального  мистецтва,  що 
поєднує  танець,  музику  і  драматургічний  задум. 
2.  Театральна  вистава  з  певним  сюжетом,  який 
розкривається  засобами  танцю,  міміки  й  музики. 
**  Баліт-оратбрія  -  балетна  вистава  з  драматич¬ 
ним  сюжетом,  що  супроводжується  хоровим  або 
сольним  співом.  3.  Колектив  артистів,  виконавців 
цієї  вистави. 

БАЛЕтки,  -ток,  мв.  (одв.  балітка,  -и,  ж.).  1.  Легкі 
туфлі  без  підборів.  2.  Пуанти. 

БАЛЕТМЕЙСТЕР,  -а,  ч.  Фахівець-хореограф,  що  здій¬ 
снює  постановку  балетів,  танців,  хореографічних 
сцен  в  опері. 

БАЛЕТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  баліт. 

БАЛЕТНИХ,  -а,  ч.,  розм.  Артист  балету. 

БАЛЕтниця,  -і,  розм.  Жін.  до  балітник;  балерина. 
балЕто,  вевідм.,  ч.  1.  Вокальний  твір  танцювально¬ 
го  характеру,  близький  до  мадригалу.  2.  Вид  му¬ 
зично-хореографічної  вистави  в  17-18  ст.  3.  Одна  з 
італійських  назв  камерної  сонати.  4.  Танцювальна 
п'єса,  частина  старовинної  інструментальної  пар- 
тити.  5.  Італійська  назва  балету. 

БАЛЕТОЗНАВЕЦЬ,  -я,  ч.  Фахівець  з  теорії  та  історії 
балету. 

БАЛЕТОЗНАВСТВО,  -а,  с.  Розділ  мистецтвознавства 
-  теорія  та  історія  балету. 

БАЛЕТОМАН,  -а,  ч.  Людина,  що  захоплюється  бале¬ 
том  як  глядач  і  часто  відвідує  балетні  вистави. 
БАЛЕТОмАніЯ,  -ї,  ж.  Захоплення  балетом,  любов  до 
балету. 

БАЛЕТОМАнКА,  -и.  Жін.  до  балетомін. 
БАЛЕТОМАНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  балетомінія. 
бАлеЦЬ,  -льця,  ч.,  зах.  1.  Жіноча  хустка.  2.  Весі¬ 
льний  хлібець. 

бАли,  -ів,  мв.,  діал.  Розмови,  балачки. 

БАЛЙК,  -у,  ч.  Просолена  і  пров'ялена  (інколи  ще  й 
прикопчена)  сПинка  великої  червоної  риби. 
БАЛИКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  балйк. 

БАЛИЧОК,  -чкі,  ч.  Зменш. -пестл.  до  балйк. 

БАЛИЩЕ,  -а,  с.  Вузька  і  довга  степова  балка. 

БАЛІЗМ,  -у,  ч.,  мед.  Моторний  розлад,  який  харак¬ 


теризується  сильними  розгонистими  рухами. 
БАЛІСТА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  катапульта  1. 
БАЛІСТИК,  -а,  ч.  Фахівець  із  балістики. 

БАЛІСТИКА,  -и,  ж.  1.  Розділ  теоретичної  механіки, 
що  вивчає  рух  важкого  тіла,  кинутого  під  кутом 
до  горизонту.  2.  Наука,  що  вивчає  закони  руху 
артилерійських  снарядів  (у  каналі  ствола  вогне¬ 
пальної  зброї  та  після  вильоту  назовні),  а  також 
ракет  після  припинення  роботи  двигуна. 

БАЛІСТИТ,  -у,  ч.  Ракетно-артилерійський  порох  - 
колоїдний  розчин  тринітратцелюлози  у  тринітра- 
тгліцерині. 

БАЛІСТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  балістики.  **  Балістй- 
чна  ракіта  -  ракета,  що  рухається  балістичною 
траєкторією  після  припинення  роботи  двигуна. 
Балістйчна  кімера  -  фотокамера  на  поворотному 
(азимутальному)  штативі.  Балістйчна  траєктбрія 
-  шлях,  яким  рухається  тіло  в  повітрі  за  інерці¬ 
єю  і  під  дією  сили  ваги.  Балістйчна  експертйза  - 
система  методів  фахового  вивчення  технічних 
обставин  поранення,  вбивства  чи  самогубства  із 
вогнепальної  зброї. 

баліСТОКАРДЮГРАма,  -и,  ж.  Графічна  крива,  яка 
реєструє  зміщення  тіла,  швидкість  та  прискорен¬ 
ня  зміщень,  що  виникають  у  результаті  серцевої 
діяльності. 

БАЛіСТОКАРДібГРАФ,  -а,  ч.  Пристрій  для  вимірю¬ 
вання  і  реєстрації  реактивних  мікрорухів  тіла, 
зумовлених  механічною  діяльністю  серця. 
БАЛІСТОКАРДІОГРАФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  балісто¬ 
кардіографії. 

БАЛІСТОКАРДІОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Метод  дослідження 
діяльності  серця,  що  полягає  в  реєстрації  механі¬ 
чних  рухів  тіла,  обумовлених  серцевими  скоро¬ 
ченнями  і  рухом  крові  у  кровоносних  судинах. 
БАЛІСТОФбБІЯ,  -ї,  ж.  Нав’язлива  боязнь  ураження 
бомбою,  снарядом  або  кулею. 
бАлія,  -ї,  ж.  Широка  і  низька  посудина  для  пран¬ 
ня  білизни. 

БАЛКА1,  -и,  ж.  Яр  із  пологими  схилами. 
бАлка2,  -и,  ж.  1.  Дерев’яний  брус,  металева  або 
залізобетонна  деталь,  що  з’єднує  фундамент,  сті¬ 
ни,  опори  моста  і  є  основою  настилу,  перекриття 
(стелі,  підлоги  і  т.  ін.).  2.  діал.  Сволок.  Балка  Т- 
подібвого  профілю.  **  Двотаврбва  білка  -  балка, 
яка  в  поперечному  перетині  має  літеру  Н.  Одно- 
таврбва  балка  -  балка,  яка  в  поперечному  пере¬ 
тині  має  літеру  П. 

бАлка2,  -и,  ж.,  жарг.  Базар  для  торгівлі  контраба¬ 
ндними  товарами  (підпільний,  чорний  ринок). 
БАЛКАНІСТИКА,  -и,  ж.  Сукупність  гуманітарних 
наук,  які  вивчають  мови,  літературу,  історію  і 
культуру  народів,  що  населяють  Балканський 
півострів. 

БАЛКАНСЬКИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  Балкан. 

БАЛКАРИ,  балкарці,  -ів,  мв.  (одв.  балкір,  -а  і  бал¬ 
карець,  -рця,  V.;  балкірка,  -и,  ж.).  Один  із  кав¬ 
казьких  народів  тюркського  походження. 
БАЛКАРСЬКИМ,  -а,  -є.  Прикм.  до  банкіри  і  балкарці. 
БАЛКОВИЙ',  -а,  -е.  Прикм.  до  білка'. 

БАЛКОВИЙ2,  -а,  -е.  Прикм.  до  білка2. 

БАЛКбн,  -а,  ч.  1.  Прибудований  до  зовнішньої 
стіни  будинку  на  певній  висоті  майданчик,  огоро¬ 
джений  поручнями  (або  низькими  стійками)  і 
сполучений  дверима  з  внутрішнім  приміщенням. 

2.  У  театрі  -  місця  для  глядачів  у  середніх  і  вер¬ 
хніх  ярусах. 

БАЛКбнний,  балконовий,  -а,  -є.  Прикм.  до  балкбн. 
БАЛКОНОВИЙ  див.  балкбнний. 

БАЛКОНЧИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  балкбн  1. 
бал-маскарАд,  б4лу-маскаріду,  ч.  Великий  тан¬ 
цювальний  вечір,  учасники  якого  одягнені  в  осо¬ 
бливі  спеціально  виготовлені  костюми  й  маски 
(етнографічні,  казкові  і  т,  ін.). 
бАлмус,  -у,  ч.,  діал.  Густа  рідина. 
балобАн,  -а.  ч.  Великий  хижий  птах  родини  со¬ 
колиних  сірувато-бурого  забарвлення  з  білими 
плямистими  грудьми. 

БАЛОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бал2  2. 

БАЛОВСТВО,  -4,  с.,  розм.  Те  саме,  що  білощі. 
БАЛОГА,  -и,  ч.  і  ж.,  зах.  Шульга,  лівша. 

БАЛОК,  -лк4,  ч.  В  Сибіру,  на  Далекому  Сході  - 
легкий  пересувний  будиночок  на  полоззях. 

БАЛОн,  -а,  ч.  1.  Скляна,  металева  або  гумова  посу¬ 
дина  круглої  чи  циліндричної  форми,  призначена 
для  зберігання  газів  або  рідин.  2.  Гумова  автомо¬ 
більна  та  ін.  шина,  яка  наповнюється  повітрям. 

3.  Газонепроникна  оболонка  аеростата. 

БАЛОННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  балбн.  //  Здійснюва¬ 
ний  з  допомогою  балонів.  //  Признач,  для  виго¬ 
товлення  балонів. 

БАЛОНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  балбн. 

БАЛОНЧИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  балбн. 

БАЛОТОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 

балотувати. 

БАЛОТУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  балотування. 
БАЛОТУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  балотувати. 
2.  Коливання  або  зміщення  щільного  тіла  чи  ор¬ 
гана  в  одній  із  порожнин  організму  людини. 
БАЛОТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перех.  Закритим 
голосуванням  вирішувати  питання  про  обрання 
кого-небудь. 

БАЛОТУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.  1.  Висувати 
свою  кандидатуру  для  балотування.  2.  Пас.  до 
балотувати. 

БАЛОЧКА1,  -и,  ж.  Зменш,  до  білка'. 

БАЛОЧКА2,  -и,  ж.  Зменш,  до  білка2. 

БАЛОЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  білка2. 

БАЛОЩІ,  -ів,  мв.  1.  Дія  за  знач,  білувати  1.  2.  Дії 
за  знач,  білуватися;  пустощі,  пустування. 


БАНТИ,  -ів,  мв.  Група  споріднених  народів  (лати¬ 
шів,  литовців,  зниклих  пруссів,  ятвягів  та  ін.), 
що  жили  на  південно-східному  узбережжі  Балтій¬ 
ського  моря. 

БАЛТЙСТИКА,  -и.  Сукупність  гуманітарних  наук, 
які  вивчають  мови,  літературу,  історію  і  культу¬ 
ру  народів,  що  населяють  південно-східне  узбе¬ 
режжя  Балтійського  моря. 

БАЛТІЄЦЬ,  -йця,  ч.  Моряк  Балтійського  флоту. 
БАЛТІЙСЬКИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  балтійця  та  Балтики. 
Балтійський  флот.  Балтійські  мови. 

Б Алто- СЛОВ'ЯНСЬКИЙ,  -а,  -е:  **  Бйлто-слов'йнська 
мбвна  спільність  -  гіпотетична  єдність  у  далекому 
минулому  слов'янських  і  балтійських  груп  мов. 
бАлтськии,  -а,  -є.  Стос,  до  Балти. 

БАЛУВАНИЙ,  -а,  -4.  1.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
білувати.  2.  прикм.  Розбещений,  вередливий. 
ВАЛУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  балувати. 

БАЛУВАТИ,  -ую,  -уеш,  недок. ,  перех.  1.  Надмірно 
пестити  когось,  потурати  кому-небудь  у  його  ба¬ 
жаннях  і  примхах.  2.  переш,  чим.  Виявляти  увагу 
до  когось,  робити  кому-небудь  щось  приємне. 
БАЛУВАТИ,  -Ую,  -уєш,  ведок.,  розм.  Гуляти  на 
балах;  бенкетувати. 

БАЛУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.  1.  з  ким  і  без 
додатка.  Пустувати,  гратися.  2.  чим,  иа  чому, 
розм.  Займатися  чим-небудь  для  розваги. 
БАЛУХАТИЙ,  -а,  -е,  кульг.  Те  саме,  що  банькйтий. 
БАЛУХИ,  -ів,  мв.,  кульг.  Те  саме,  що  банькй. 
БАЛХАСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Балхаш. 

БАЛХвА,  -й,  ж,  зах.  Кольорова  смужка  на  тканині. 
балцАнка,  -и,  ж.,  рідко.  Металева  посудина  з  вузь¬ 
ким  отвором  для  зберігання  рідин  (гасу  і  т.  ін.). 
БАЛЬ,  -ю,  ч.,  заст.  Те  саме,  що  бал2. 

БАЛЬБОА,  некідм.,  ж.  Грошова  одиниця  Панами, 
що  дорівнює  100  сентесимо. 

бальдр,  -а,  ч.  У  давньоскандінавській  міфології  - 
бог  краси  і  добра. 

БАЛЬЗАкіВСЬКИй:  **  Бальзіківський  вік  -  вік  жін¬ 
ки  від  ЗО  до  45  років. 

БАЛЬЗАМ,  -у,  ч.  1.  Напіврідка  запашна,  з  доміш¬ 
кою  ефірних  олій  смола  деяких  рослин,  що  має 
застосування  в  техніці,  медицині,  парфумерії. 
//  Розчин  рослинних  смол  в  ефірній  олії;  мазь, 
виготовлена  з  лікарських  рослин.  2.  перен.  Ці¬ 
лющий  засіб,  що  приносить  полегшення,  втіху, 
заспокоєння. 

БАЛЬЗАМІН,  -у,  ч.  Декоративна  садова  і  кімнатна 
рослина  з  м'ясистим  стеблом  і  яскравими  квітами. 
БАЛЬЗАМІННИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бальзаміновий. 
БАЛЬЗАМІНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бальзамін. 
БАЛЬЗАМІЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  бальзйм  1. 
2.  дерев.  Який  діє  як  бальзам;  цілющий. 
БАЛЬЗАМНИЙ,  -а^  -е.  Те  саме,  що  бальзамін-  ний  1. 
БАЛЬЗАМОВАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  теп.  і  мин. 
ч.  до  бальзамувати. 

бальзамовий,  -а,  -є.  Прикм.  до  бальзйм. 
БАЛЬЗАМУВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Признач,  для  бальзаму¬ 
вання. 

БАЛЬЗАМУВАЛЬНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  займається 
бальзамуванням. 

бальзамувАльниця,  -і.  Жін.  до  бальзамувальник. 
БАЛЬЗАМУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бальзамувати. 
БАЛЬЗАМУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перех.  Просочу¬ 
вати  труп  бальзамічними  та  іншими  речовинами, 
щоб  уберегти  його  від  гниття. 

БАЛЬІ,  вевідм.,  ч.  У  північній  частині  середньовіч¬ 
ної  Франції  -  королівський  чиновник,  глава  су¬ 
дово-адміністративного  округу  (бальяжа). 
бальмерівський,  -а,  -е:  **  Бальмбрівський  стри- 
ббк  -  перескакування  електронів  другого  енерге¬ 
тичного  рівня  при  збудженні  атома  Гідрогену  на 
вищі  енергетичні  рівні  і  в  оберненому  напрямі. 
БАЛЬНЕОГРЯЗЕЛІКАРНЯ,  -і,  ж.  Лікарня,  в  якій  про¬ 
водиться  лікування  мінеральними  водами  та  лі¬ 
кувальними  грязями. 

БАЛЬНЕОГРЯЗЕЛІКУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  баль¬ 
неогрязелікування. 

БАЛЬНЕОГРЯЗЕЛІКУВАННЯ,  -я,  с.  Лікування  мінера¬ 
льними  водами  та  лікувальними  грязями. 
БАЛЬНЕОГРЯЗЬОВЙЙ,  -А,  -і.  Пов'язаний  з  лікуван¬ 
ням  мінеральними  водами  та  лікувальними  гря¬ 
зями.  Бальнеогрязьовий  курорт. 

БАЛЬНЕОЛікАрня,  -і,  ж.  Лікувальнопрофілактична 
установа,  яка  призначена  для  відпускання  баль- 
неотерапевтичних  процедур  переважно  з  природ¬ 
ної  мінеральної  води. 

БАЛЬНЕОЛікувАння,  -я,  с.  Лікування  за  допомогою 
природних  і  штучно  виготовлених  мінеральних  вод. 
БАЛЬНЕОЛОГ,  -а,  ч.  Фахівець  з  бальнеології. 
БАЛЬНЕОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бальнеології. 
БАЛЬНЕОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Галузь  медицини,  що  вивчає 
фізико-хімічний  склад,  застосування  в  лікуванні 
та  дію  на  організм  мінеральних  вод  і  грязей. 
БАЛЬНЕОТЕРАПЕВТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бальнеоте¬ 
рапії. 

БАЛЬНЕОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Метод  лікування  і  профі¬ 
лактики  захворювань  за  допомогою  природних  і 
штучно  виготовлених  мінеральних  вод. 
БАЛЬНЕОТЕХНІК,  -а,  с.  Спеціаліст  з  бальнеотехніки. 
БАЛЬНЕОТЕХНІКА,  -и,  ж.  Розділ  санітарної  техніки, 
яка  створює  необхідні  умови  для  охорони  мінера¬ 
льних. 

БАЛЬНЕОТЕХНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бальнеотехніки. 
БАЛЬНИЙ1,  -а,  -е.  Прикм.  до  бал1.  //  Признач,  для 
балу.  ”  Вільний  тінець  -  сучасна  назва  танців, 
призначених  для  виконання  на  вечорах  відпочин¬ 
ку,  карнавалах,  танцювальних  майданчиках  тощо 
(вальс,  мазурка,  самба,  румба,  ча-ча-ча  та  ін.). 
бАльний2,  -а,  -е.  Прикм.  до  бал2. 


бАльніСТЬ,  -ності,  ж.  Показник  інтенсивності 
коливання  чого-небудь,  а  також  сили  вітру  і  зем¬ 
летрусу,  що  вимірюються  в  балах. 
бАльовий,  -а,  -е,  заст.  Прикм.  до  баль. 

БАЛЮВАти,  -юю,  -юєш,  ведок.,  діал.  Балувати;  бен¬ 
кетувати. 

БАЛЮВАтися,  -ююся,  -юєшся,  ведок.,  діал.  Те 
саме,  що  балювйти. 

БАЛЮСТРАДА,  -и,  ж.  Поручні  балконів,  галерей  і  т. 
ін.,  утворені  з  ряду  фігурних  стовпчиків  або  ко¬ 
лонок,  з'єднаних  зверху  перекладиною. 
БАЛЮСТРАДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  балюстрАда. 
БАЛЯБІЛЬ,  -ю ,_ч.  1.  Загальний  танець,  що  завершує 
оперу  або  и  частину.  2.  Танцювальні  номери, 
балетний  дивертисмент  в  опері. 

БАЛЯНДРАСИ,  -ів,  ми.,  розм.  Пусті,  веселі  розповіді, 
розмови  про  щось  незначне,  несерйозне.  *'  Точити 
баляндрАси  -  весело  розмовляти,  розповідати  про 
щось  незначне,  несерйозне. 

БАЛЯНДРАСИТИ,  -Ашу,  -Асиш,  ведок.  Те  саме,  що 
точйти  баляндрАси. 

БАЛЯНДРАСНИК,  -а,  ч.,  розм.  Той,  хто  любить  баля¬ 
ндраси  точити;  балакун. 

БАЛЯНДРАСНИЦТВО,  -а,  с.,  розм.  Ведення  пустих, 
веселих  розмов  про  щось  незначне,  несерйозне. 
баляндрасниця,  -і.  Жін.  до  баляндрйсник. 
БАЛЯСИ,  -ів,  ми.  1.  Виточені  фігурні  стовпчики 
поручнів  балкона,  сходів  і  т.  ін.,  а  також  поруч¬ 
ні,  що  відгороджують  одне  місце  від  іншого. 
2.  перен.,  розм.  Пусті,  веселі  балачки,  розмови; 
баляндраси,  теревені. 

БАЛЯСИНА,  -и,  ж.  Виточений  фігурний  стовпчик 
поручнів  балкона,  сходів  і  т.  ін. 

БАЛЯСИНКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  балАсина. 

БАЛЯСНИК,  -а,  ч.,  зах.  Те  саме,  що  баляндрАсник. 
БАЛЯСНИЦЯ,  -і,  зах.  Жін.  до  балАсник. 

БАЛЯСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  1.  Шуміти,  галасу¬ 
вати.  2.  Точити  баляндраси. 

БАМ,  -у,  ч.  Споруджена  в  1975  -  1985  рр.  у  Радян¬ 
ському  Союзі  Байкало-Амурська  залізнична  магі¬ 
страль.  //  розм.  Будівництво  цієї  магістралі. 
БАМБІНА,  -и,  ж.  Дівчина. 

БАМБІНО.  вевідм.,  ч.  Хлопець. 

БАМБОчАди,  -чАд,  ми.  Картини,  на  яких  зображено 
сцени  повсякденного  життя  у  комічному  вигляді. 
БАМБУК,  -а,  ч.  Висока  тропічна  і  субтропічна  дере¬ 
воподібна  рослина  з  порожнистим  колінчастим 
стеблом  і  видовженим  листям. 

БАМБУКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бамбук. 

БАМБУЛА,  -и,  ч.  1.  зиеважл.  Тюхтій.  2.  муз.  Удар¬ 
ний  музичний  інструмент  афро-американського 
походження.  3.  муз.  Негритянський  танець,  який 
виконували  у  супроводі  барабана. 
бамбУлення,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бамбулити. 
бамбулити,  -лю,  -лиш,  ведок.  Морочити  голову. 
БАМІВЕЦЬ,  -вця,  ор.  -вцем,  ч.  Той,  хто  працював  на 
спорудженні  БАМу. 

БАМІВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  БАМу. 

БАМІЯ,  -ї,  ж.  Тропічна  й  субтропічна  однорічна 
трав'яниста  рослина  родини  мальвових;  викорис¬ 
товується  в  кулінарії. 

БАМКАННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач.  бАмкати. 
БАМКАТИ,  -аю,'-аєш,  ведок.,  розм.  Гудіти,  дзвеніти 
від  ударів  (про  дзвін).  //  Бити,  ударяти  з  певни¬ 
ми  інтервалами  в  дзвін  або  в  що-небудь  металеве. 
бАмкнути,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  Однокр.  до  бАм¬ 
кати. 

БАМПЕР,  -а,  ч.  Передня  і  задня  частини  корпуса 
автомобіля,  призначена  для  послаблення  сили 
удару  в  разі  зіткнення. 

БАНАЛІТЕТ,  -у,  ч.  У  феодальній  Західній  Європі 
спершу  -  монопольне  право  сеньйора  брати  плату  з 
селян  за  користування  майном  суспільного  зна¬ 
чення;  пізніше  -  грошові  побори  з  селян  за  право 
здійснювати  ці  господарські  операції  у  себе  вдома. 
баналітЕтниЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  баналітету. 
БАНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  утратив  виразність  через 
часте  повторення;  заяложений,  неоригінальний. 
//  Буденний,  звичайний. 

БАНАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  тільки  оди.  Абстр.  ім. 
до  банАльний.  2.  Банальна,  заяложена  думка  або 
вираз. 

БАНАЛЬНО.  Присл.  до  банАльний. 

БАНАЛЬСЙТ,  -у,  ч.  Мінерал;  білі  призматичні  крис¬ 
тали  та  грубозернисті  суцільні  маси. 

БАНАЛЬЩИНА,  -и,  ж.,  зиеважл.  Що-небудь  баналь¬ 
не,  шаблонне,  буденне. 

БАНАН,  -а,  ч.  1.  Пальмоподібна  тропічна  рослина  з 
величезним  листям  і  великим  суцвіттям.  2.  Дов¬ 
гастий  солодкуватий  плід  цієї  рослини.  3.  мв., 
-ів.  Штани,  що  мають  м'які  складки  в  талії  та 
звужуються  донизу. 

банАни,  -ів.  мв.  Штани  особливого  крою. 
банАновий,  -а,  -е.  Прикм.  до  банАн. 

БАНАНОВйз,  -а,  ч.  Судно- рефрижератор,  призначе¬ 
не  для  перевезення  бананів. 

БАНАНОЇДИ,  -ів,  мв.  Родина  птахів  ряду  зозулепо- 
дібних. 

БАНАТКА,  -и,  ж.  Сорт  пшениці. 
бАнахіВ,  -хова,  -хове,  мат.  Належний  Банаху. 
Бавахів  простір. 

бАнпєві; -их,  мв.  Клас  червоних  водоростей. 
БАНГЛАДЕСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Бангладеш. 
бангладЕшець  див.  бангладАшці. 

БАНГЛАДЕціКА  див.  бангладАшці. 

БАНГЛАдЕціЦі,  -ів,  мв.  ( ода .  бангладАшець  -шця, 
ч.;  бангладАшка,  -и,  ж.).  Народ  країни  Бангла¬ 
деш;  представники  цього  народу. 
бАнда,  -и,  ж.  1.  Озброєна  група  |злочинців,  що 
чинять  грабежі,  розбої,  вбивства.  //звеважл.  Про 


бАні 

озброєний  ворожий  загін,  диверсантів  або  ворожі 
війська.  2.  розм.  Ватага,  юрба,  гурт.  3.  Мідний 
духовий  оркестр,  що  в  деяких  оперних  виставах 
супроводжує  дію  переважно  поза  сценою.  4.  Ан¬ 
самбль  з  духових  та  ударних  музичних  інтрумен- 
тів,  що  його  використовують  додатково  (крім  ос¬ 
новного  складу  оркестру)  в  деяких  сценах  опер¬ 
них  вистав. 

БАНДАЖ,  -А,  ч.  1.  Хірургічний  пояс  чи  пов'язка 
для  підтримання  в  нормальному  положенні  яких- 
небудь  органів  або  частин  тіла.  //  Взагалі  пов'яз¬ 
ка.  2.  тех.  Сталевий  обруч,  обід,  що  його  наса¬ 
джують  на  частини  машин  для  зменшення  їх 
зносу,  зокрема  обід  (шина)  на  вагонному  або  па¬ 
ровозному  колесі. 

БАНДАЖЙСТ,  -а,  ч.  Майстер,  що  виготовляє  банда¬ 
жі  (у  1  знач.). 

БАНДАЖЙСТКА,  -и.  Жін..  до  бандажйст. 

БАНДАЖНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бандАж.  //  Признач, 
для  виготовлення  бандажів. 

БАНДАЖНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  займається  виготов¬ 
ленням  бандажів. 

БАНДАЖУВАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  бандажувАти. 
БАНДАЖУВАти,  -Ую,  -Уєш,  ведок.  Накладати  бандаж. 
бандажувАтися,  -Ується,  ведок.  Пас.  до  бандажу¬ 
вАти. 

БАНДАНА,  -и,  ж.  Яскрава  хустина  (зазвичай  шов¬ 
кова  або  бавовняна),  що  нею  пов'язують  голову. 
БАНДВАГЕН,  -у,  ч.  Стрічковий  транспортер  на  ви¬ 
сокому  візку,  що  рухається  по  рейках;  застосо¬ 
вують  у  відкритих  гірничих  розробках. 
БАНДЕРИЛЬЄРО,  вевідм.,  ч.  Піший  боєць  у  кориді, 
який  кидає  в  бика  бандерильї. 

БАНДЕРЙЛЬЯ,  -ї,  ж.  Невеличкий  прикрашений 
стрічками  спис  для  кориди. 

БАндЕріВКА  див.  бандерівці. 

БАНДЕРІВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бандерівців. 
БАНДЕРІВЦІ,  -ів,  ми.  (оди.  бандерівець,  -вця,  ч.; 
бандАрівка,  -и,  ж.).  Учасники  військово- 

політичних  формувань  Української  повстанської 
армії  в  Західній  Україні  в  1942  -  1954  рр. 
бандЕріВЩИНА,  -и,  ж.  Рух  військово-політичних 
формувань  Української  повстанської  армії  в  Захі¬ 
дній  Україні  в  1942  -  1954  рр.  на  чолі  з  С.  А.  Бан- 
дерою  (1909  -  1959  рр.). 

БАНДЕРОЛЬ,  -і,  ж.  1.  Паперова  обгортка  або  відкри¬ 
тий  конверт,  у  яких  пересилаються  поштою  книги, 
журнали,  ділові  папери  і  т.  ін.  2.  Поштове  відпра¬ 
влення  в  такій  обгортці.  3.  Стрічка  з  цупкого  світ¬ 
лого  паперу,  що  її  використовують  у  банківських 
установах  для  упакування  грошових  білетів. 
4.  Наклейка  на  товар,  що  обкладається  митом, 
збором.  "  Митна  бандербль  -  наклейка  на  товарі, 
яка  свідчить  про  сплату  мита  чи  акцизу. 
бандерйлька,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  бандербль. 
бандерольний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бандербль. 
**  Бандербльний  збір  -  непрямий  податок  (ак¬ 
циз),  що  його  стягують  через  продаж  бандеролей. 
бАнджо,  вевідм.,  с.  Струнний  щипковий  музич¬ 
ний  інструмент  американських  негрів,  що  набув 
великого  поширення  в  джаз-оркестрі. 

БАНДЗ,  -у,  ч„  зах.  Картопля. 

БАНДЙГА,  -и,  ж.,  зах.  Нісенітниця. 
бандикутОві,  -их,  ми.  Сумчасті  борсуки  -  родина 
ссавців  ряду  сумчастих. 

БАНДЙТ,  -а,  ч.  Озброєний  грабіжник,  розбійник. 
//  звеважл.  Про  того,  хто  належить  до  банди, 
ворожого  війська  або  про  диверсанта  і  т.  ін. 
БАНДИТЙЗМ,  -у,  ч.  Злочинна  діяльність  озброєних 
банд,  що  чинять  грабежі,  розбої,  вбивства;  теро¬ 
ристична  діяльність  різних  банд. 

БАНДИТКА,  -и.  Жін.  до  бандйт. 

БАНДЙТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бандйт. 
БАНДИТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Чинити  грабежі, 
розбої,  вбивства;  бути  бандитом. 

БАНДб,  вевідм.,  с.  1.  Пов'язка  з  матерії  на  голові 
або  сукні  у  жінок.  2.  Вид  жіночої  зачіски. 
БАНДОЛА,  -и,  ж.  Латиноамериканський  струнний 
щипковий  плекторний  музичний  інструмент. 
БАНДУНЗЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Бандунг. 

БАНДУР,  -а,  ч.  діал.  Утримувач  будинку  розпусти. 
бандура,  -и,  ж.  1.  Український  народний  багато¬ 
струнний  щипковий  музичний  інструмент  з  де¬ 
кою  овальної  форми.  2.  розм.  Про  який-небудь 
громіздкий  предмет. 

БАНДУРИ,  -ур,  мв.,  діал.  Нутрощі. 

БАНДУРЙСТ,  -а,  ч.  1.  Музикант,  який  грає  на  бан¬ 
дурі,  або  співак,  що  акомпанує  собі  на  бандурі. 
2.  етв.  На  Україні  з  давніх  часів  -  мандрівний 
народний  співець,  який  акомпанував  собі  на  бан¬ 
дурі  й  нерідко  сам  складав  пісні  та  думи;  кобзар. 
БАНДУРЙСТКА,  -и.  Жін.  до  бандурЙСТ  1. 
бандурка,  -и,  ж.  Зменш,  до  бандура. 
бандурний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бандура. 

БАНДУРНИК,  -а,  ч.  Майстер,  що  робить  бандури. 
БАНДЮГА,  -и,  ч.  і  ж.,  звеважл.  Бандит. 
бАнеВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бЄня2. 

БАНЕПОДІБНИЙ,  -а,  -є.  За  своєю  формою  схожий  на 
баню  (див .  бЄня2). 

бАнЕР,  -а,  ч.  Рекламний  плакат.  1 1  спец.  Реклам¬ 
на  картинка  на  веб-сторінці,  за  допомогою  якої 
користувач  може  потрапити  на  веб-сайт  рекламо¬ 
давця. 

банзАй,  вевідм.  Японський  вигук,  що  віповідяє 
“хай  живе"  і  "слава". 

БАНЙТ  див.  баніт. 

БАНИТИ,  -ню,  -ниш,  ведок,  перех.,  діал.  1.  Мити. 
2.  кого,  перед.  Бити. 

бАні,  вевідм.,  ж.  Розмінна  монети  Молдови  і  Ру¬ 
мунії,  що  дорівнює  лея. 


З* 


59 


баніАн 

баніАн,  БАНЬЙН,  -а,  ч.  Тропічне  дерево  родини 
тутових;  бенгальський  фікус. 

БАНІТ,  БАНЙТ,  -а,  ч.  і  БАНІТА,  -и,  ж.,  заст.  Вигнанець. 
БАНІТА  див.  баніт. 

банітувАти,  -ую,  -уєш,  педок. ,  перед.  1.  заст.  За¬ 
суджувати  кого-небудь  на  вигнання.  2.  діад.  Ду¬ 
же  сильно  лаяти  кого-небудь. 

БАНІЦІЯ,  -ї,  ж.,  заст.  Покарання,  що  полягає  в 
оголошенні  людини  поза  законом,  засудженні  її 
на  вигнання. 

БАНК1,  -у,  ч.  1.  Кредитно-фінансова  установа,  яка 
зосереджує  кошти  і  капіталовкладення,  надає 
кредити,  здійснює  грошові  розрахунки  між  під¬ 
приємствами  або  приватними  особами,  регулює 
грошовий  обіг  у  країні,  в  тому  числі  випуск  (емі¬ 
сію)  нових  грошей.  **  акцептний  банк  -  банк, 
який  надає  кредити  під  вексельне  забезпечення. 
Акціонерний  банк  -  банк,  статутний  капітал  яко¬ 
го  формується  внаслідок  емісії  та  продажу  акцій. 
Банк  банків  -  центральний  банк,  який  контролює 
діяльність  інших  банків  та  фінансово-кредитних 
інститутів.  Банк  міжнарбдних  розрахунків  -  між¬ 
народна  валютно-кредитна  організація,  яка  про¬ 
водить  комерційні  операції  для  центральних  бан¬ 
ків.  Банк  розвитку  -  спеціальні  державні  та  на¬ 
півдержаві  (рідше  приватні)  інвестиційні  інсти¬ 
тути,  які  займаються  довгостроковим  кредиту¬ 
ванням  промисловості,  сільського  господарства, 
будівництва  та  ін.  галузей.  бАнки  спожйвчого 
кредйту  -  тип  банків,  які  функціонують  в  основ¬ 
ному  за  рахунок  кредитів,  одержаних  в  комер¬ 
ційних  банках,  та  видачі  короткотермінових  та 
середньотермінових  позик  на  придбання  дорогих 
товарів  тривалого  користування  та  ін.  валютний 
банк  -  банк,  якому  надано  право  купівлі  та  про¬ 
дажу  іноземної  валюти.  Депозйтний  банк  -  по¬ 
ширений  вид  банків,  які  здійснюють  операції  в 
основному  за  рахунок  залучених  депозитів.  Дер¬ 
жавний  банк  -  кредитна  установа,  що  знаходить¬ 
ся  у  власності  держави.  Емісійні  бінки  -  центра¬ 
льні  або  інші  державні  банки,  наділені  монополь¬ 
ним  правом  випуску  (емісії)  готівки.  ЗемАльні 
бінки  -  банки,  які  видають  довготермінові  пози¬ 
ки  в  основному  під  заставу  землі.  Змішані  бінки: 
а)  банки  з  участю  іноземного  капіталу;  б)  напів- 
державні  банки.  Зовнішньоторговільний  банк  - 
різновид  спеціальних  інститутів,  які  здійснюють 
кредитування  експорту,  страхування  експортних 
кредитів.  Інвестиційний  банк  -  спеціалізована 
кредитна  установа,  яка  залучає  довготермінові 
кредити  і  надає  їх  у  розпорядження  позичальни¬ 
кам  (підприємствам  і  державі)  шляхом  випуску 
облігацій  та  інших  видів  боргових  зобов'язань, 
інноваційний  банк  -  різновид  комерційного  бан¬ 
ку,  головне  завдання  якого  фінансувати  та  креди¬ 
тувати  запровадження  винаходів  та  інновацій, 
спрямованих  на  зростання  технічного  рівня  виро¬ 
бництва.  Іпотечний  банк  -  банк,  який  надає  дов¬ 
готермінові  кредити  під  заставу  нерухомості.  Ква- 
з (державний  банк  -  недержавний,  приватний 
банк,  що  його  контролює  держава.  Кліринговий 
банк:  банк  -  член  розрахункової  (клірингової) 
палати;  надає  послуги  по  відкритим  у  ньому  ра¬ 
хунках  -  ведення  відомостей  стану  матеріальних 
цінностей,  одержання  та  постачання  цінних  па¬ 
перів,  здійснення  виплат  та  розрахунків.  Комер¬ 
ційний  банк  -  банк,  який  спеціалізується  на  ко¬ 
роткотерміновому  кредитуванні  промисловості  та 
торгівлі,  а  також  на  різних  видах  банківського 
обслуговування  приватної  клієнтури.  консорціА- 
льний  банк  -  спільне  багатонаціональне  підпри¬ 
ємство  акціонерного  типу,  що  належить  декіль¬ 
ком  банкам,  фінансовим  компаніям.  Кооператйв- 
ні  бАнки  -  спеціальні  кредитно-фінансові  інститу¬ 
ти,  що  їх  створюють  товаровиробники  на  пайових 
засадах.  націонАльні  бАнки  -  центральні  банки 
країн  або  комерційні  банки  (США),  діяльність 
яких  регулюється  державою.  ОщАдний  банк:  кре¬ 
дитна  установа,  основна  функція  якої  -  залучати 
грошові  заощадження  та  тимчасово  вільні  кошти 
населення.  ТранснаціонАльні  бАнки  -  великі  кре¬ 
дитно-фінансові  комплекси,  які  володіють  зазви¬ 
чай  широкою  мережею  зарубіжних  представ¬ 
ництв,  що  контролюють  за  підтримки  держави 
валютні  та  кредитні  операції  на  світовому  ринку. 
УніверсАльні  бАнки  -  кредитні  установи,  які 
здійснюють  усі  основні  види  банківських  опера¬ 
цій.  УповновАжені  бАнки  -  банки,  які  представ¬ 
ляють  інтереси  уряду  своєї  країни  у  міжнародних 
валютно-кредитних  організаціях.  Федеральний 
резАрвний  банк  -  банк,  який  здійснює  банкнотну 
емісію,  касове  обслуговування  федерального  бю¬ 
джету,  купівлю-продаж  урядових  цінних  паперів 
та  ін;  виступає  в  ролі  банкіра  уряду.  2.  У  деяких 
картярських  іграх  -  поставлена  на  кін  сума  гро¬ 
шей.  **  ДержАти  (тримАти)  банк  -  вести  гру,  ма¬ 
ючи  в  своєму  розпорядженні  всю  поставлену  на 
кін  суму.  3.  Назва  азартної  гри  в  карти;  банчок. 
БАНК2,  -а,  ч.  1.  Зібрання,  фонд  яких-небудь  даних, 
що  використовуються  з  інформаційною,  пошуко¬ 
вою  та  іншою  метою.  **  Банк  дАних  -  комплекс 
універсальних  програм,  що  використовуються  для 
збереження  і  пошуку  інформації  за  допомогою 
ЕОМ.  Банк  модАлей  -  набір  математичних  моде¬ 
лей,  що  сприяють,  зокрема,  прийняттю  оптима¬ 
льних  маркетингових  рішень.  Банк  прогрАм  - 
сукупність  програм  або  пакетів  програм,  що  ви¬ 
користовуються  централізовано  для  однієї  пред¬ 
метної  області.  2.  Сховище  підданих  консервації 
органів  і  тканин  людини,  тварин,  що  використо¬ 


вуються  при  трансплантації  та  з  дослідницькою 
метою,  а  також  клітин  різних  організмів  або  рос¬ 
лин.  **  гАнний  банк,  банк  гАнів  -  сховище  закон¬ 
сервованого  насіння  рослин,  яке  створюється  для 
збереження  розмаїття  рослинного  світу. 
бАнка’,  -и,  ж.  1.  Скляна,  металева  і  т.  ін.  посуди¬ 
на  перев.  циліндричної  форми.  //  Бляшана  коро¬ 
бка  для  консервів.  "  лейденська  бАнка,  фіз.  - 
лабораторний  прилад  для  нагромадження  елект¬ 
рики.  2.  мед.,  звичайно  ми.  банки,  -нок.  Невели¬ 
кі  грушоподібні  скляночки  з  потовщеними  він¬ 
цями;  застосовуються  для  того,  щоб  викликати 
приплив  крові  на  окремих  ділянках  тіла. 

БАНКА2,  -и,  ж.,  мор.,  геол.  Підвищення  морського 
даа,  мілина  в  морі. 

бАнка2,  -и,  ж.,  мор.  Лавка  для  сидіння  веслярів  у 
човні. 

БАНКАБРОШ,  -а,  ч. ,  спец.  Машина  в  бавовнопряди¬ 
льному  виробництві,  на  якій  виготовляють  рів¬ 
ницю  -  напівфабрикат  для  пряжі. 

БАнКАБРОшнии,  -а,  -е.  Прикм.  до  банкабрбш. 
банкабрОшник,  -а,  ч.  Робітник,  який  працює  біля 
банкаброша. 

банкабрОшниця,  -і.  Жін.  до  банкабрбшник. 
БАНК-АКЦЕПТАНТ,  бАнку-акцептАнта,  ч.  Банк,  який 
узяв  на  себе  вексельне  забезпечення. 
банкбЕтель,  -я,  ч.,  зад.  Розсувний  ослін,  який 
використовується  як  ліжко. 

банк-ГАРАнт,  бАнку-гарАнта,  ч.  Банк,  який  пору¬ 
чився  за  свого  клієнта. 

БАНК-ДЙЛЕР,  бАнку-дйлера,  ч.  Комерційний  банк, 
який  виступає  продавцем  державних  цінних  па¬ 
перів  на  фондовому  ринку. 

БАНК-ЕКВАИРЕР,  бАнку-еквАйрера,  ч.  Обслуговую¬ 
чий  банк,  який  приймає  дані  про  трансакції  від 
фірм  -  акцептантів  платіжних  карток,  направляє 
їх  у  відповідну  систему  взаємообміну,  а  також 
здійснює  розрахунки  по  цим  трансакціям  з  фір- 
мами-акцептантами,  які  вони  обслуговують. 
БАНК-ЕМІТЕНТ,  бАнку-емітАнта,  ч.  1.  Банк,  який 
випустив  в  обіг  грошові  знаки,  цінні  папери  чи 
платіжно- розрахункові  документи.  2.  Уповнова¬ 
жений  банк,  який  є  членом  платіжної  системи, 
обслуговує  картрахунки  та  видає  банківські  пла¬ 
тіжні  картки,  а  також  проводить  розрахунки  з 
торговцями. 

БАНКЕТ'  див.  бенкАт. 

БАНКЕТ2  див.  банкАти. 

банкЕт2,  -у,  ч. ,  буд.  Земляний  або  кам'яний  насип 
для  якої-небудь  споруди. 

БАНКЕТИ,  -ів,  ми.  (оди.  банкАт,  -а,  ч.).  Закриті 
ящики  в  житловому  приміщенні  корабля,  де  збе¬ 
рігається  одяг  матросів. 

БАНКЕТИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  банкАт. 
банкЕтка,  -и,  ж.  Невеликий  ослінчик  без  спинки  з 
м'яким  сидінням. 
банкетний  див.  бенкАтний. 

банківнйк,  -А,  ч.  Той,  хто  держить  банк  (див . 
банк’  у  2  знач.),  банкує  під  час  гри  в  карти. 
БАНКІВСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  банк'  1.  Банківські 
радуики.  "  Банківська  гарантія  -  поручительство 
банка-гаранта  за  виконання  грошових  зобов'язань 
свого  клієнта.  Банківська  група  -  група  інвести¬ 
ційних  дилерів,  які  беруть  на  себе  індивідуальну 
фінансову  відповідальність  у  процесі  передплати 
на  цінні  папери  нових  випусків.  Банківська  комі¬ 
сія  -  комісійні  відрахування  банку  за  виконання 
банківських  операцій.  Банківська  ліквідність  - 
здатність  банку  погасити  вчасно  зобов  язання. 
Банківська  паніка  -  масове  витребування  депози¬ 
тів  вкладниками  внаслідок  втрати  довіри  до  бан¬ 
ків.  Банківська  пластикова  картка  -  документ, 
який  видається  клієнту  банком  і  використовуєть¬ 
ся  для  ідентифікації  за  безготівкової  покупки 
товарів  в  магазинах  або  одержанні  готівки.  Бан¬ 
ківська  платіжна  картка  -  пластиковий  ідентифі¬ 
каційний  засіб,  за  допомогою  якого  отримувачу 
банківської  платіжної  картки  надається  змога 
здійснювати  операції  сплати  за  товари,  послуги 
та  отримувати  готівкові  кошти.  Банківська  про¬ 
візія  -  вид  комісійної  винагороди,  що  ц  одержу¬ 
ють  банки  за  участь  в  розміщенні  державних  по¬ 
зик.  Банківська  систАма  -  сукупність  різних  ви¬ 
дів  національних  банків,  банківських  інститутів 
та  кредитних  установ.  Банківська  ставка  -  вели¬ 
чина  позичкового  процента  банку,  який  йому 
виплачується  за  користування  кредитними  ресур¬ 
сами.  Банківська  таємнйця  -  особливий  інститут 
цивільного  права,  який  захищає  комерційну  тає¬ 
мницю  банків,  їх  клієнтів  -  юридичних  осіб  та 
особисту  таємницю  вкладників.  Банківська  трат¬ 
та  -  перекладний  вексель,  де  векселедавцем  та 
платником  виступає  один  і  той  же  банк.  Банків¬ 
ська  хблдинг-компАнія  -  акціонерне  товариство, 
яке  володіє  контрольним  пакетом  акцій  юридич¬ 
но  самостійних  банків  та  інших  фінансово- 
кредитних  організацій.  Банківське  перевАдення: 
а)  одна  з  форм  розрахунків;  здійснюється  за  до¬ 
помогою  платіжних  доручень;  б)  доручення  однієї 
особи  байку  перевести  певну  суму  на  користь  ін¬ 
шої  особи.  Банківське  право  -  міжгалузевий 
комплекс  правових  норм,  які  регулюють  суспіль¬ 
ні  відносини,  що  виникають  внаслідок  діяльності 
банків.  Банківський  вАксель  -  однобічне,  нічим 
не  обумовлене,  зобов'язання  банку,  який  випустив 
цей  вексель,  гїро  сплату  зазначеній  в  ньому  особі, 
и  наказу  або  правонаступнику  певної  грошової 
суми  у  встановлений  термін.  Банківський  капітал 
-  частина  суспільного  капіталу,  що  зайнята  у 
сфері  кредиту.  Банківський  консбрціум  (синди¬ 


кат):  група  банків,  тимчасово  організована  одним 
з  них  -  главою  консорціуму  -  з  метою  спільного 
проведення  великих  кредитних  операцій.  Банків¬ 
ський  кредйт  -  кредитування  у  формі  обліку  век¬ 
селів  та  видача  банком  кредитів  під  різні  види 
забезпечення;  надається  відповідно  до  умов  кре¬ 
дитної  угоди.  Банківський  нагляд:  а)  контроль  за 
банківською  діяльністю  з  боку  центральних  бан¬ 
ків;  б)  контроль  відповідної  кредитної  організації 
за  витрачанням  банківського  кредиту  дебітором. 
Банківський  процАнт:  а)  плата,  що  її  стягує  банк 
за  користування  грошовою  позичкою  (кредитний 
процент);  б)  плата,  що  н  стягує  банк  за  збере¬ 
ження  вкладів,  надання  позики  (депозитний  про¬ 
цент).  банківський  сертифікат  -  пред'явницький 
або  іменний  цінний  папір,  який  засвідчує  суму 
внеску,  що  його  внесено  до  банку,  та  права  вкла¬ 
дника.  банківський  хблдинг  -  кредитна  організа¬ 
ція  (основна),  яка  має  можливість  визначати  рі¬ 
шення,  що  приймаються  однією  чи  декількома 
(дочірніми)  кредитними  організаціями,  банківсь¬ 
кий  чек  -  чек,  що  його  використовують  для  ви¬ 
конання  комерційних  платежів,  банківські  депо- 
зйти  -  вклади,  кошти,  що  їх  вносять  у  банки  у 
вигляді  вкладів,  банківські  докумАнти  -  докуме¬ 
нти,  які  містять  необхідну  і  достатню  інформацію 
для  виконання  банківських  операцій,  банківські 
ІнвестйцГі  -  вкладення  коштів  банків  у  цінні  па¬ 
пери.  банківські  метАли  -  золото,  срібло,  плати¬ 
на,  метали  платинової  групи,  доведені  до  найви¬ 
щих  проб  у  зливках  і  порошках,  а  також  монети, 
вироблені  з  дорогоцінних  металів,  банківські  мо- 
нопблії  -  найбільші  банки  та  їх  об'єднання  (син¬ 
дикати,  картелі  ті  ін.),  які  панують  у  проведенні 
банківських  операцій  і  на  цій  підставі  одержува¬ 
ти  монпольно  високі  прибутки.  БАНКІВСЬКІ  опера¬ 
ції  -  операції,  що  їх  проводять  банки  із  залучен¬ 
ня  та  розміщення  коштів,  цінних  паперів,  зі 
здійснення  розрахунків  та  ін.  банківські  прАвила 
-  правові  норми,  які  не  відносяться  до  законода¬ 
вчих  і  регулюють  діяльність  кредитних  організа¬ 
цій.  Банківські  резАрви  -  кошти  комерційних 
банків,  які  вони  зобов'язані  зберігати  у  центра¬ 
льному  банку  для  забезпечення  своїх  операцій. 
банківські  реквізйти  -  номер  банківського  рахун¬ 
ку,  назва  установи  банку,  її  код.  банківські  ре¬ 
сурси  -  різновид,  складова  частина  фінансових 
ресурсів,  яка  включає  власні  та  залучені  кошти 
банків,  банківські  угбди  -  угоди,  які  можуть 
здійснювати  (як  і  банківські  операції)  банки  та 
інші  кредитні  організації.  БАнківсько-страховІ 
(офшбрні)  збни  -  зони,  в  яких  запроваджується 
особливо  сприятливий  режим  здійснення  банків¬ 
ських  та  страхових  операцій  в  іноземній  валюті 
для  обслуговування  нерезидентів. 

БАНКІВСЬКИЙ,  -а,  -е;  **  Банківська  курка  -  птах 
роду  диких,  або  чагарникових,  курей. 

БАНКІР,  -а,  ч.  Власник  банку  або  акціонер,  що 
володіє  великою  кількістю  банківських  акцій; 
управляючий  банком. 

БАНКІРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  банкір.  //  Належ¬ 
ний  банкірові.  **  Банкірська  провізія  -  вид  комі¬ 
сійної  винагороди,  що  її  одержують  банки  за 
участь  у  розміщенні  державних  позик.  Банкірсь¬ 
кий  дім  -  банківське  підприємство,  яке  належить 
окремим  банкірам  або  групі  банків. 
БАНК-КОРЕСПОНДЕНТ,  бАнку-кореспондАнта,  ч. 
1.  Банк,  який  виконує  на  основі  кореспондентської 
угоди  доручення  іншого  банку  з  платежів  та  роз¬ 
рахунків.  2.  Банк,  який  виступає  вкладником  по 
відношенню  до  іншого. 

БАНКНОТИ,  -бтів  і  -бт,  ми.  (оди.  банкнбт,  -а,  ч.  і 
банки бта,  -и,  ж.).  1.  Грошові  знаки  різного  номі¬ 
налу,  що  випускаються  в  обіг  центральним  емі¬ 
сійним  банком.  2.  Банківські  білети,  виписані 
банком  під  наявні  в  його  розпорядженні  комер¬ 
ційні  векселі.  ”  нерозмінна  банкнота  -  банківсь¬ 
кий  білет,  не  розмінний  на  золото. 

БАНКНОТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  банкнбт.  **  Банкнб- 
тний  ббіг  -  функціонування  банківських  білетів. 
БАНКО,  невідм.,  с.  1.  фін.  Ціна  або  курс,  за  яким 
банк  купує  чи  продає  цінні  папери.  2.  Будівель¬ 
ний  матеріал  на  основі  глини  з  соломою. 
БАНКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  банк. 

БАНКОМАт,  -а,  ч.,  спец.  Спеціальний  пристрій  для 
автоматичного  видавання  грошей  за  кредитною 
карткою  в  межах  визначеного  для  власника  кар¬ 
тки  ліміту. 

БАНКОМЕТ,  -а,  ч.  В  деяких  картярських  іграх  - 
той,  хто  тримає  або  мече  (див.  банк'  2). 
БАНК-ПРАВОНАСТУПНИК,  бйнку-правонаступника,  ч. 
Банк,  що  внаслідок  реорганізації  приймає  майнові 
права  та  обов'язки  банку,  який  реорганізується. 
БАНК-РЕМІТЕНТ,  бАнку-ремітАнта,  ч.  Банк,  який  пе¬ 
ресилає  платіжні  документи  банку-кореспонденту. 
БАНКРОТ  див.  банкрут. 

БАНКРОТСТВО  дня.  банкрутство. 

БАНКРОТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  банкрота,  банкротств». 
банкротувати  див.  банкрутувати. 

БАНКРУТ,  БАНКРОТ,  -а,  ч.  1.  Юридична  або  фізичва 
особа,  яка  розорилася  і  неспроможна  оплатитя 
свої  зобов’язання.  **  Злісний  банкрот  (банкрбт)- 
особа,  яка  за  наявності  коштів  видає  себе  за  не¬ 
спроможного  боржника.  2.  переи.  Той,  хто  зазнаї 
краху  в  своїй  діяльності,  виявився  в  чому-небуді 
ідейно  або  морально  неспроможним. 

БАНКРУТСТВО,  БАНКРОТСТВО,  -а,  с.  1.  Фінансове 
неспроможність,  розорення,  що  призводить  до 
припинення  виплат  за  борговими  зобов'язаннями. 
//  Примусова  ліквідація  підприємства  з  метою 


60 


поділу  майна  боржника  між  кредиторами. 
“  ДержАнне  банкрутство  -  фінансова  неспромо¬ 
жність  держави,  зумовлена  повною  або  частковою 
відмовою  від  оплати  зовнішніх  державних  зобо¬ 
в'язань  та  внутрішніх  боргів.  ФІктйвне  банкрутс¬ 
тво  -  поширення  підприємством  неправдивої  ін¬ 
формації  щодо  своєї  фінансової  неспроможності  з 
метою  ухиляння  від  оплати  зобов’язань.  2.  чого, 
переш.  Неспроможність,  провал  у  чому-небудь. 
БАНКРУТСЬКИИ,  -а,  -е.  Стос,  до  банкрута,  банкрутства. 
БАНКРУТУВАТИ,  БАНКРОТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  медок. 
Ставати  банкрутом. 

БАНКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  медок.  Здавати  карти  парт¬ 
нерам,  маючи  в  своєму  розпорядженні  банк  (див. 
банк'  у  2  знач.). 

БАНЛбн,  -а,  ч.  М'який  трикотаж  із  тонких  синте¬ 
тичних  ниток;  виріб  із  такого  трикотажу. 
БАНлбновий,  -а,  -е.  Прикм.  до  банлбн. 

БАННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бАня1  1.  //  Визначений 
для  миття  в  бані.  Банний  день. 

БАННИК,  -а,  ч.  Циліндричної  форми  щітка  на  дов¬ 
гому  держаку  для  прочищання  і  змащування 
дула  гармати. 

БАННІСТЬ,  -ності,  ж.,  зах.  Сум,  смуток. 

БАННО,  безос.  присуди,  сл.,  діад.  Шкода,  жаль. 


сумно. 

БАНОЧКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  бАнка. 
бАнСУРІ,  вевідм. ,  ч.  Індійський  духовий  інстру¬ 
мент,  схожий  на  поздовжню  флейту. 

БАНТ,  -а,  V.  Вузол  з  вільними  петлями  й  кінцями; 
зав'язана  таким  вузлом  стрічка  або  стьожка,  що 
використовується  перев.  як  прикраса. 

БАНТА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  бАнтина. 

БАНТЕНГ,  -у,  ч.  Вид  диких  широколобих  биків. 
БАНТИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  бант. 

БАНТИНА,  -и,  ж.  Поперечна  балка  між  кроквами. 
//  Взагалі  поперечина. 
бАнтинний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бантйна. 

БАНТЙННЯ,  -я,  с.  Збірн.  до  бАнтина  і  бАнта. 
БАЙТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бАнта. 

БАНТУ,  иевідм.  1.  мв.  Група  народів,  шо  є  основ¬ 
ним  (корінним)  населенням  більшості  країн 
Центральної,  Східної  та  Південної  Африки;  пред¬ 
ставники  цих  народів.  Міграція  банту.  2.  в  знач, 
прикм.  Сім'я  мов  цих  народів.  Мови  байту. 
бантустАн,  -а,  у.  Резервація  для  корінного  афри¬ 
канського  населення  в  Південно-Африканській 
Республіці. 

БАНТУСТАНІЗАЦІЯ,  -ї,  ж  Політика  уряду  ПАР, 
спрямована  на  утворення  суто  африканських  са- 
мокерованих  територіальних  одиниць. 

БАНУВАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  банувАти. 
банувАти,  -^ю,  -уєш,  ведок.,  зах.  Сумувати,  жу¬ 
ритися. 

бАнуш,  -а,  ч.,  діад.  Кукурудзяний  куліш  на  овечім 
салі. 

бАнчер,  -а,  ч.,  фіз.  Пристрій,  який  здійснює  роз¬ 
биття  пучка  заряджених  частинок  на  окремі  згу¬ 
стки  або  посилює  міру  групування  у  пучку  (стис¬ 
кує  згустки). 

БАНЧИРУВАННЯ,  -я,  с.,  4>із.  Групування  частинок 
спочатку  неперервного  пучка  в  окремі  згустки. 
БАНЧИРУВАти,  -ую,  -уєш,  ведок. ,  фіз.  Здійснювати 
банчирування. 

БАНчбК,  -чкА,  ч.  Назва  азартної  гри  в  карти. 
БАНЩИК,  -а,  ч.  Працівник  балі,  який  обслуговує 
відвідувачів. 

БАнщиця,  -і.  Жін.  до  бАнщик. 

БАНЬГУ,  иевідм.,  ч„  муз.  Китайський  однобічний 
барабан. 

бАнька',  -и,  ж  Зменш,  до  бАня  ’  1. 

БАНЬКА2,  -и,  ж.  1.  Зменш,  до  бАня2  1.  2.  Кулястий 
або  опуклий  предмет,  здебільшого  порожній  усе¬ 
редині;  куля,  кулька.  3.  Глиняна  чи  скляна  ци¬ 
ліндрична  посудина  або  кругла  пляшка;  банка, 
пляшка,  глек.  4.  діад.  Очне  яблуко. 

БАНЬКАТИЙ,  -а,  -е,  вудьг.  1.  Надто  опуклий,  ви¬ 
тріщений  (про  очі).  2.  Який  має  такі  очі;  витріш¬ 
куватий. 

БАНЬКАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім  за  знач.  банькАтий. 
БАНЬКАч,  -А,  ч.  Із  банькатими  очима. 

БАНЬКЙ,  -ньбк.  ми.,  вудьг.  Очі. 

БАНЬКУВАТИЙ,  -а,  -е,  вудьг.  Трохи  банькатий. 
БАНЬКУВАтіСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  банькувАтий. 
БАНЬХУ,  иевідм.,  ч.  Китайський  2-струнний  смич¬ 
ковий  музичний  інструмент. 

БАНЬЙН  див.  банІАн. 

БАНЯ',  -і,  ж.  1.  Те  саме,  що  лАзня.  2.  лг ім.  Нагрі¬ 
вальний  прилад,  що  його  застосовують  в  лабора¬ 
торній  практиці.  **  ВодянА  бАня  -  нагрівальний 
прилад,  в  якому  нагрівальним  середовищем  є 
вода.  Повітряна  бАня  -  нагрівальний  прилад  для 
рідин  з  температурою  кипіння  понад  100  'С,  в 
якому  нагрівальним  середовищем  є  повітря.  МАс- 
ляна  бАня  -  прилад  для  підігрівання  рідин,  в 
якому  нагрівальним  середовищем  є  масла.  Пісбч- 
на  баня  -  прилад  для  повільного  нагрівання  ре¬ 
човин  до  високої  температури,  в  якому  нагріва¬ 
льним  середовищем  є  чистий  дрібний  пісок. 
3.  тільки  оди.,  верея.,  розм.  Прочуханка,  прочу¬ 
хан.  **  ЗавдАти  бАні  кому  -  снльно  побити  ко¬ 
гось;  дати  прочуханки  кому-небудь.  КривАва  бАня 
-  кровопролиття,  нещадна  різанина;  масакра. 
БАня2,  -і,  ж.  1.  Опуклий  дах,  що  має  форму  півку¬ 
лі;  купол  церкви,  храму,  собору  (переважно  пра¬ 
вославних).  2.  перев.  Про  сферичну  поверхню  або 
предмет  такої  форми. 

БАНЙК,  -А,  ч.,  розм.  Чавунний  горщик;  казан. 
бАня  луцький,  -а,  -е.  Прикм.  до  Баня-Лука. 
БАНЯЧйК,  -чкА,  ч.,  розм.  Зменш,  до  баняк. 


БАОБАБ,  -а,  ч.  Тропічне  розложисте  дерево,  сто¬ 
вбур  якого  досягає  надзвичайної  товщини. 
БАОБАБОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  баобАб. 

БАПТЙЗМ,  -у,  ч.  Одна  із  найбільших  протестансь- 
ких  течій  у  християнстві,  що  заперечує  більшість 
релігійних  обрядів  і  визнає  хрещення  тільки  в 
дорослому  віці. 

БАПТЙСТ,  -а,  V.  Послідовник  баптизму. 

БАПТИСТЕРІЙ,  -я,  ч.  Культове  приміщення,  де  про¬ 
водять  обряд  хрещення. 

БАПТЙСТКА,  -и.  Жін.  до  баптйст. 

БАПТЙСТСЬКИЙ ,  -а,  -е.  Прикм.  до  баптйст. 
БАР’ЄРЙСТ,  -а,  V.  Спортсмен,  що  займається  бар’є¬ 
рним  бігом. 

БАР1  ч.  1.  -у.  Невеликий  ресторан,  в  якому  напої 
та  закуски  споживають  біля  стойки  буфету  або  за 
столиками.  2.  -а.  Відділення  для  спиртних  напоїв 
у  серванті,  шафі. 

БАР2,  -а,  ч.,  метеор.  Одиниця  виміру  атмосферного 
тиску,  приблизно  дорівнює  1  фізичній  атмосфері. 
БАР2,  -а,  ч.,  мор.  Наносний  підводний  вал  у  прибе¬ 
режній  зоні  моря  або  в  гирлі  річки;  мілина. 

БАР4,  -а,  ч.  Деталь  врубової  машини  і  гірничого 
комбайна,  яка  робить  зарубну  щілину  в  пласті. 
БАР2,  -а,  ч.  В  дилерських  угодах  так  називається 
сума  в  1  млн.  фунтів  стерлінгів. 

БАРАБАН,  -а,  ч.  1.  Ударний  музичний  інструмент, 
що  має  форму  широкого  порожнього  циліндра, 
обидва  отвори  якого  затягнені  шкірою,  пласти¬ 
ком,  астролоном.  2.  тех.  Деталь  у  різних  маши¬ 
нах  і  механізмах,  яка  має  форму  порожнистого 
циліндра.  //  Обертовий  циліндр  у  револьвері  з 
заглибинами  для  патронів.  //  Великого  розміру 
котушка,  циліндр,  що  на  нього  намотують  кана¬ 
ти,  дріт  і  т.  ін.  3.  архіт.  Циліндрична  чи  багато¬ 
гранна  частина  будівлі,  на  яку  спирається  купол, 
баня.  4.  розм.  Діжка. 

БАРАБАНИТИ,  -ню,  -ниш,  ведок.  1.  Бити  в  барабан. 
1 1  перев.  Голосно  та  бездарно  грати  на  роялі,  піа¬ 
ніно.  2.  Часто  й  дрібно  стукати  по  чому-небудь. 
БАРАБАННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  барабАн.  **  Бара- 
бАнна  перАтинка,  анат.  -  пружна  тонка  перетин¬ 
ка  між  зовнішнім  і  середнім  вухом.  БарабАнна 
шкіра,  перев.  -  про  нечутливу  людину. 
БАРАбАнчик,  -а,  ч.  Зменш. -пестл.  до  барабАн. 
БАРАБАНЩИК,  -а,  ч.  1.  Той,  хто  вибиває  на  барабані 
такт,  сигнали  і  т.  ін.  //  Музикант,  що  грає  в  ор¬ 
кестрі  на  барабані  та  інших  ударних  інструмен¬ 
тах.  2.  Робітник,  що  працює  біля  барабана  моло¬ 
тарки. 

БАРАБАНЩИЦЯ,  -і.  Жін.  до  барабАнщик. 
БАРАБОЛЙННЯ,  -я,  с. ,  збірн.,  діад.  Стебла  картоплі. 
БАРАБбЛИСЬКО,  -а,  с.,  зах.  Місце,  де  росла  картопля. 
БАРАБбЛЬКА,  -и,  ж.,  діад.  Зменш. -пестл.  до  бара- 
ббля. 

БАРАБбЛЯ,  -і,  ж.,  діад.  Картопля. 

БАРАБУЛЬКА,  -и,  ж.  Чорноморська  промислова 
риба  ряду  окунеподібних;  султанка. 

БАРАГНОЗІЯ,  -і,  ж.,  мед.  Нездатність  до  точного 
оцінювання  ваги  об'єктів,  що  піднімаються. 
БАРАЖ,  -у,  у.  1.  Повітряне  загородження,  що  пе¬ 
решкоджає  польотові  ворожих  літаків.  2.  Сукуп¬ 
ність  засобів  загородження  проти  надводних  і 
підводних  суден. 

БАРАЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  баражувАти. 
БАРАЖУВАТИ,  -Ую,  -Уєш,  ведок.,  ав.  Патрулювати 
над  певним  районом,  об'єктом,  щоб  не  допустити 
повітряного  нападу  (про  літаки). 

БАРАК,  -а,  ч.  Житлове  приміщення,  призначене 
для  тимчасового  користування. 

БАРАКУДИ,  -куд,  ми.  Сімейство  морських  хижих  риб. 
БАРАЛГІН,  -у.  у.,  ферм.  Лікарський  засіб  із  спазмо¬ 
літичною  та  болезаспокійливою  дією. 

БАРАН,  -а,  ч.  1.  Самець  вівці.  2.  Дика  травоїдна 
тварина  з  довгою  шерстю  і  вигнутими  рогами,  що 
живе  у  відкритій  гірській  місцевості.  3.  дайд.  Про 
нерозумну,  слабодуху  людину.  4.  розм.  Гребінь 
замету,  крижини.  //  М’ясиста  середина  кавуна. 
БАРАНЕЦЬ,  -нця,  ч.  1.  Зменш,  до  барАн  1,  4. 
2.  тільки  ми.  Білі  пінисті  гребені  хвиль.  //  Дрібні 
кучеряві  хмарки.  //  Котики  на  рослинах.  3.  Фо¬ 
рма  українського  декоративного  посуду  з  керамі¬ 
ки,  оздобленого  ліпними  прикрасами,  розписом 
або  кольоровою  глазур'ю.  Відомий  з  15  ст. 

БАРАНЙ,  -(в,  мв.,  діад.  Кожух  з  овечих  шкур. 
БАРАНИНА,  -и,  ж.  М'ясо  барана  або  вівці. 
БАРАНИНКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  барАнина. 
БАРАНЙСЬКО,  -а,  ч.  Збільш,  до  барАн. 

БАРАНЙЦЯ,  -і,  ж.  Вичинена  овеча  шкура. 

БАРАНЙЩЕ,  -а,  у.  Збільш,  до  барАн. 

БАРАНКА,  -и,  ж.,  розм.  1.  Рульове  колесо  автома¬ 
шини.  2.  Бублик. 

БАРАНКбСИ,  -ів,  ми.  Глибокі  борозни  на  схилах 
вулкана.  Утворюються  внаслідок  дії  водних  пото¬ 
ків  та  виорювання  заглибин  сухими  лавами  виве¬ 
ржених  порід. 

БАРАННИК,  -а,  у.,  діад.  Пастух  баранів. 
барАнта',  -и,  ж.  У  карному  праві  -  самоправне 
захоплення  майна  виключно  з  метою  примусити 
власника  речей  або  його  родичів  відшкодувати 
завдану  винному  образу  або  нанесений  йому  май¬ 
новий  збиток. 

ВАРАНТА2,  -и,  ж.,  діад.  Отара  овець. 

БАРАНЦІ  див.  баранАць  2, 

БАРАНЧИК,  -а,  у,  1.  Зменш,  до  барАн  1,  2.  2.  Гли¬ 
няна  посудина,  що  має  форму  такої  тварини,  для 
подавання  на  стіл  горілки,  вина.  3.  Те  саме,  що 
баранАць  2.  2 

БАРАНЯЧИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  барАн  1,2.//  Зроби, 
з  хутра  барана.  //  Приготовлений  з  баранини. 


бардАк 

2.  Такий,  як  у  барана. 

БАРАСУЛІ,  -Уль,  ми.,  діад.  Велике  скляне  жовте 
намисто. 

БАРАТРІЯ,  -ї,  ж.  Навмисний  збиток  вантажу  та 
судну  з  боку  капітана  або  судової  команди,  що 
завдається  без  відома  судновласника. 

БАРАХЛЙТИ,  -йть,  розм.  Не  ладитися,  давати  збої. 
БАРАХЛб,  -А,  с.,  розм.  1.  збірн.  Старі  речі  хатнього 
вжитку.  //  Непотрібні  речі;  мотлох.  2.  дайд.  Про 
погану,  негідну  людину. 

БАРАХЛЯНИЙ,  -а,  -е,  розм.  Поганий,  ні  на  що  не 
придатний. 

БАРАХОЛКА,  -и,  ж.,  розм.  Місце,  де  продають  з  рук 
старі,  ношені  речі  (барахло);  товкучка,  блошиний 
ринок. 

БАРАХОЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  барахлб. 
БАРАХОЛЬНИК,  -а,  у.,  розм.  1.  Людина,  що  скупо¬ 
вує  та  перепродує  старі  речі.  2.  зиеважд.  Про 
погану  людину. 

БАРАХОЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  барахбльник. 
БАРАЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  барАк. 
бАрба,  -и,  ж.  Зазублина  штриха  кліше  або  штампа. 
БАРБАДОСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Барбадос. 
БАРБАМІЛ,  -у,  у.,  мед.  Снодійний,  заспокійливий  і 
протисудомний  засіб. 

БАРБАРИС,  -у,  у.  1.  Колючий  чагарник  з  їстівними 
кислуватими  ягодами  червоного  кольору.  2.  збірв. 
Ягоди  цієї  рослини. 

БАРБАРЙСКА,  -и,  ж.  Одна  цукерка  сорту  барбарис. 
БАРБАРЙСНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  барбарйс. 
БАРБАРИСОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  барбарйс. 
БАРБАРЙСОВІ,  -их,  ми.  Родина  дводольних  трав'я¬ 
нистих  та  чагарникових  рослин. 

БАРБЕКіЬ,  везм.  і  иевідм.,  у.  Різновид  шашлику. 
БАРБЕТ,  -а,  у.  1.  Насипний  майданчик  за  брустве¬ 
ром,  укріплення  для  встановлення  гармати.  2.  Ви¬ 
ступ  на  борту  військового  судна  для  встановлення 
гармати  або  захисна  броньова  стінка. 

БАРБІТАЛ,  -у,  у.  Заспокійливий  і  снодійний  засіб. 
БАРБІТУРАТИ,  -ів,  ми.  (оди.  барбітурАт,  -а,  у.). 
Група  лікарських  речовин,  що  мають  снодійну, 
протисудомну  і  наркотичну  дією. 

БАРБІТУРАТЙЗМ,  -у,  у.  Форма  наркоманії,  виклика¬ 
на  звиканням  до  великих  доз  барбітуратів. 
БАРБІТУРОМАніЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  барбітуратйзм. 
БАРБбЛЯ,  -і,  ж., зах.  Бараболя. 

БАРБбС,  -а,  у.  1.  розм.  Собака  (від  поширеної  влас¬ 
ної  назви  собак).  2.  Уживається  як  лайливе  слово. 
БАРБОТАж,  -у,  у.  Див.  барботувАння. 
БАРБОТАжний,  -а,  -е.  Стос,  до  барботажу. 

БАРБбТЕР,  -а,  у.  Посудина  з  рідиною,  оснащена 
пристроєм  (зазвичай  трубками  з  дрібними  отво¬ 
рами),  через  який  надходить  газ  або  пара. 
БАРБОТЙН,  -у,  у.  Матеріал  для  ліпних  прикрас  на 
керамічних  виробах. 

БАРБОТЙнниЙ  ,  -а,  -е.  Прикм.  до  барботйн. 
БАРБОТУВАННЯ,  -я,  с.  Пропускання  газу  чи  пари 
крізь  шар  рідини  для  прогрівання  її  парою  або 
перемішування  агресивних  рідин. 

БАРБОТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  Здійснювати  бар¬ 
ботування. 

БАРБУЛЯ,  -і,  ж.,  БАРБУН,  -А,  У.,  зах.  Порода  риби. 
барбун  див.  барбуля. 

бАРБУСИ,  -ів,  ми.  Родина  риб  підряду  карпоподібних. 
бАрва,  -и,  ж.  1.  Колір,  забарвлення  (у  2  знач.).  2.  пе¬ 
рем.  Характер,  тон,  колорит,  манера,  відтінок  ви¬ 
кладу,  виконання.  1 1  перев.  ми.  Виражальні  засо¬ 
би  мови,  музики,  сценічного  мистецтва.  3.  рідко. 
Те  саме,  п;о  фАрба. 

БАРВЙСТИЙ,  -а,  -е.  Забарвлений  у  різні  кольори; 
різнокольоровий.  //  Квітчастий,  яскравий,  ко¬ 
льористий.  //  Багатий,  різноманітний  (про  мову). 
БАРВЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  барвйстий. 
БАРВЙСТО.  Присл.  до  барвйстий. 

БАРВИТИ,  -влю,  -виш;  ми.  бйрвлять;  ведок.,  перех., 
рідко.  Надавати  чому-небудь  якогось  забарвлен¬ 
ня;  забарвлювати. 

БАРВИТИСЯ,  -виться;  ми.  барвляться;  ведок.  Наби¬ 
рати  якогось  забарвлення;  забарвлюватися. 
БАРВІН,  -у,  БАРВІНЕЦЬ,  -нця,  у.,  діад.  Барвінок. 
барвінЕць  див.  барвін. 

БАРВІНКОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  барвінок.  //  Зробл. 
з  барвінку.  2.  Який  має  колір  квітів  барвінку;  го¬ 
лубуватий. 

БАРВІНКОВО.  Присл.  до  барвінковий 
БАРВІНОК,  -нку,  у.  Трав'яниста  рослина  з  вічнозе¬ 
леним  листям  і  голубуватими  квітами. 
БАРВІНОЧОК,  -чку,  у.  Пестл.  до  барвінок. 
бАрвний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  барвйстий. 

БАРВНЙК,  -А,  у.  Фарбувальна  речовина. 
БАРВНИКйВИЙ,  -а.  -е.  Прикм.  до  барвнйк. 
бАрвніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бАрвний. 
БАРВНО.  Присл.  до  бАрвний. 

БАРгбУТ,  -у,  у.  Кілька  рядів  поясів  у  потовщеній 
частині  зовнішньої  обшивки  дерев  яного  судна 
для  зміцнення  його. 

БАРГУЗЙН,  -у,  у.  Північно-східний  вітер,  що  дме  на 
озері  Байкал. 

БАРД,  -а,  у.  1.  іст.  Співець-поет  у  стародавніх 
кельтів.  2.  Взагалі  поет,  що  оспівує  героїв  та  їхні 
подвиги.  //  чого,  перев.  Про  людину,  що  просла¬ 
вляє  кого-,  що-небудь.  3.  Поети  і  музиканти,  ви¬ 
конавці  власних,  так  званих  авторських,  пісень. 
БАРДА,  -й,  ж.  Відходи  виробництва  на  спиртових 
заводах,  що  використовуються  для  годівлі  худоби. 
БАРДА,  -и,  ж.  Тесак,  тесло,  сокира. 

БАРДАДЙМ ,  -а,  у.,  рідко.  Гевал,  вайло. 
бардАк,  -А,  у.,  розм.  1.  Те  саме,  що  бордАль. 
2.  Невиконання  законів  і  приписів,  відсутність 
порядку  й  дисципліни,  занепад  моралі  (в  державі. 


БАРДАЧбК 

армії  і  т.  ін.).  3.  Неприбране  приміщення,  не¬ 
охайне  житло,  безладдя. 

БАРДАЧбК,  -чк£,  розм.  Невелике  відділення  в 
автомобілі,  що  знаходиться  поруч  із  щитом  керу¬ 
вання  і  призначене  для  збереження  документів, 
ключів  і  т.  ін. 

БАРДАш,  -а,  ч.*  зах.  Велика  сокира. 

БАРДЕПбТ,  -а,  ч.  Система  резервних  вимог  на  кош¬ 
ти,  взяті  в  борг  за  кордоном. 

БАРДЙНА,  -и,  ж.*  діал.  Те  саме,  що  бірда. 
бАрдовий,  -а.  -е.  Прикм.  до  бард. 

БАРД-РОК,  -у,  ч.  Широкий  спектр  форм  року,  осно¬ 
вою  якого  е  авторська  пісня. 

БАР&Ж,  -у,  ч.,  заст.  Прозора,  схожа  на  сітку  тка¬ 
нина,  що  виробляється  з  вовняної,  шовкової  та 
бавовняної  пряжі. 

БАРЕЖЕВИЙ,  -а,  -е,  заст.  Зробл.  з  барежу. 
бАрекс,  -а,  у.  Синтетичний  замінник  шкіри. 
бАрегі-ХАуз,  -у,  у.  Виконавська  манера  негритян¬ 
ських  ресторанних  піаністів,  що  походить  від 
блюзу. 

БАРЕЛЬ,  -і,  у.  Міра  об’єму  рідин  і  сипких  тіл  в 
Англії  (163,65  л.)  і  в  США  (119,24  л.,  а  для  наф¬ 
ти  -  158,76  л.). 

БАРЕЛЬбФ,  -а,  у.  Скульптурна  прикраса  на  плос¬ 
ких  поверхнях,  що  виступає  над  площиною  фону 
менше  ніж  на  половину  своєї  товщини. 
БАРЕЛЬЄФНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  барельєф. 
БАРЕЛЬЄФЧИК,  -а,  у.  Зменш,  до  барельЄф. 
БАРЕСТЕЗІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Відчуття  тиску  або  ваги; 
один  з  видів  глибокої  чутливості. 

БАРЕТЕР,  -а,  у.  Пристрій  (заповнений  воднем  скля¬ 
ний  балон  з  тонким  залізним  дротом),  що  автома¬ 
тично  підтримує  силу  струму  при  зміні  напруги 
на  кінцях  дроту. 

БАРЄтки,  -ток,  мн.*  розм.  Закриті  черевики  на 
шнурках  чи  застібках. 

БАР'ЄР,  -а,  у.  1.  Невисокі  поручні,  паркан,  ґрати, 
огорожа.  2.  Перепона,  перешкода,  що  встановлю¬ 
ється  на  біговій  доріжці,  арені  цирку  та  ін.  Не¬ 
здоланний  бар'єр.  3.  перен.  Про  те,  що  перешко¬ 
джає  здійсненню,  розвиткові  чого-небудь.  **  Зву- 
ковйй  бар'Єр  -  різке  збільшення  лобового  опору  з 
досягненням  літальним  апаратом  швидкості  зву¬ 
ку.  Екологічний  бар'Єр  -  комплекс  факторів  се¬ 
редовища,  що  обмежують  подальше  поширення 
та  існування  виду  в  периферійній  частині  його 
ареалу.  Мйтний  бар'Єр  -  обмеження  імпорту  за 
рахунок  завищеного  ввізного  мита.  Мбвний  ба¬ 
р'Єр  -  ускладнення  в  спілкуванні,  пов'язане  з 
незнанням  якої-небудь  мови,  психологічний  ба¬ 
р'єр  -  ускладнення,  пов’язане  з  яким-небудь 
психологічним  станом,  упередженням. 

БАР'ЄРЙСТ,  -а,  у.  Спортсмен,  що  займається  бігом 
з  подоланням  бар’єрів. 

БАР'ЄРЙСТКА,  -и.  Жін.  до  бар’срйст. 

БАР'ЄРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бар'Єр  1,  2.  **  Бар'є¬ 
рний  біг  -  спортивна  вправа  або  змагання,  що 
полягає  в  доланні  на  бігу  перешкод  -  бар'єрів, 
установлених  на  біговій  доріжці.  Бар'Єрна  функ¬ 
ція  -  здатність  організму  людини  і  тварин  забез¬ 
печувати  вибіркове  проникнення  із  зовнішнього 
середовища  у  внутрішнє  (кров  і  т.  д.)  одних  речо¬ 
вин  і  виведення  інших. 

БАР'ЄРЧИК,  -а,  у.  Зменш,  до  бар'Єр  1,  2. 

БАРЖА,  -і,  ж.  і.  Велике  вантажне  судно,  що  пла¬ 
ває  своїм  ходом  або  на  буксирі.  2.  заст.  Веслове 
судно,  схоже  на  катер. 

БАРЖЕБУДУВАННЯ,  -я,  с.  Галузь  промисловості,  що 
займається  будуванням  барж. 

БАРЖЕВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бйржа. 

БАРЖЕВІЗ,  -вбза,  у.  Судно  для  перевезення  барж  із 
вантажем. 

бАрзо,  присл .,  заст.  Дуже. 

БАРИбАл,  -а,  у.  Ссавець  родини  ведмедів;  чорний 
американський  ведмідь. 

БАРИҐЛОСІЯ,  -ї,  ж.%  мед.  Повільна,  нерозбірлива 
мова. 

БАРИКАДА,  -и,  ж.  Укріплення,  загородження,  що 
служить  захистом  під  час  вуличних  боїв. 
БАРИКАДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  барикйда.  //  Який 
відбувається  на  барикадах,  здійснюється  з  допо¬ 
могою  барикад.  Барикадні  бої. 

БАРИКАДУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  барикадувати, 
барикадуватися. 

БАРИКАДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  не  док.*  перех.  Перего¬ 
роджувати  барикадами. 

БАРИКАДУВАТИСЯ,  -^юся,  -уєшся,  ведок.  Захищати 
себе  від  можливого  нападу,  споруджуючи  барикаду. 
БАРИЛАЛІЯ,  -ї,  ж.*  мед.  Невиразна  мова,  погана 
артикуляція. 

БАРЙЛИЧКО,  -а,  с.  Зменш,  до  барйло. 

БАРИЛКО,  -а,  с.  Зменш,  до  барйло. 

БАРЙЛКУВАТИЙ,  -а,  -е,  розм.  Схожий  на  барило; 
опуклий,  круглий,  товстий. 

БАРЙЛКУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  барилку» 
вйтий. 

БАРЙЛО,  -а,  с.  1.  Невелика  діжка  для  рідини  (най¬ 
частіше  з  дерева)  з  двома  днищами  і  опуклими 
стінками,  стягнутими  обручами.  2.  розм.  Про  ве¬ 
ликий  живіт  у  людини;  пузо. 

бАрил Ь,  -я,  ч.  Міра  об’єму  рідин  у  ряді  країн 
Латинської  Америки,  дорівнює  76  або  96  л. 
ВАРИЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  барйло. 

БАРЙЛЬЦЕ,  -я,  с.  Зменш. -пестл.  до  барйло. 
БАРИЛЬЧЙНА,  -и,  ж.,  зах.  Барило. 

БАРИЛЙКА,  -и,  ж.  Збільш,  до  барйло. 

БАРИНЯ,  -і,  ж.  Назва  російської  танцювальної  пісні 
і  танцю,  жвавого  за  своїм  темпом  і  характером. 
БАРЙСТЕР,  -а,  ч.  Звання  адвоката  у  Великій  Бри¬ 

62 


танії. 

БАРИСФЕРА,  -и,  ж.,  геол.  Важка  центральна  час¬ 
тина,  ядро  Землі. 

БАРЙТ,  -у,  ч.  Мінерал  кристалічної  будови,  білого 
або  сіруватого  кольору,  що  використовується  для 
виготовлення  білил,  емалей,  у  рентгенотехніці  тощо. 
БАРЙТИ,  барю,  бариш,  ведок.,  перех.  Затримувати 
кого-небудь  довше,  ніж  треба;  гаяти. 

БАРИТИМІя,  -ї,  ж.  Див.  депрбсія. 

БАРЙТИСЯ,  барюся,  ббришся,  ведок.  Затримувати¬ 
ся,  бути  десь  довго;  гаятися.  //  Наставати  із  запі¬ 
зненням  (про  явища  природи). 

БАРИТОБЕТбН,  -у,  ч.  Особливо  важкий  бетон,  в 
якому  заповнювачем  е  барит  або  баритова  руда  чи 
їхня  суміш  з  металевим  скрапом. 

БАРИЮБЕТбнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  баритобетбн. 
БАРйтовий,  -а,  -е.  Прикм.  до  барйт. 

БАРИТйз,  -у,  ч.  Професійне  захворювання,  обумов¬ 
лене  дією  пилу,  що  містить  барій  та  його  сполуки. 
БАРИТОН,  -а,  ч.  1.  Чоловічий  голос,  за  висотою 
середній  між  басом  і  тенором.  //  Співак  із  таким 
голосом.  2.  Струнний  або  мідний  духовий  музич¬ 
ний  інструмент  середнього  регістру  та  тембру. 
Саксофон-  баритон. 

БАРИТОНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Близький  до  баритона 
тембром  і  діапазоном.  Баритональний  тенор. 
БАРИТОНІСТ,  -а,  ч.  Музикант,  який  грає  на  барито¬ 
ні  (у  3  знач.). 

БАРИТОНІЧНИЙ  ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  баритбновий. 
БАРИТОННИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  баритбновий. 
баритонОваний,  -а,  -е:  **  Баритонбване  слбво: 
а)  у  грецькій  граматиці  -  слово,  останній  склад 
якого  має  важкий  (тупий)  наголос  (гравіс);  б)  у 
праслов'янській  (і  в  давньоруській)  акцентології 
цей  термін  вживався  щодо  слів  з  баритонованою 
акцентною  парадигмою;  в)  слова  з  нерухомим 
наголосом  на  основі. 

БАРИТОНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  баритбн. 
БАРИФОНІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Нерозбірлива,  нечленороз¬ 
дільна  мова. 

БАРИЦЕНТР,  -а,  ч.  1.  Центр  ваги  геометричної  фі¬ 
гури  або  тіла.  2.  астр.  Центр  маси  системи  Земля 
-  Місяць. 

БАРИЦЕНТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  барицентра. 
**  Барицентричні  координати  -  числа,  що  дорів¬ 
нюють  масам  матеріальних  точок,  для  системи 
яких  ця  точка  є  центром  ваги. 

БАРИЦЕНТРОВЙЙ,  -4,  -4.  Прикм.  до  барицбнтр. 
БАРйчний,  -а,  -е:  **  Баричний  градібнт  -  величина, 
що  характеризує  зміну  атмосферного  тиску  повіт¬ 
ря.  Барйчний  ступінь  -  віддаль  у  вертикальному 
напрямі,  на  якій  атмосферний  тиск  змінюється 
на  1  мбар. 

БАРЙШ,  -у,  ч.  Прибуток  від  торгівлі  або  перепро¬ 
дажу.  //  Взагалі  всяка  вигода,  прибуток. 
БАРИШІВНИК,  -а,  ч.,  діал.  Баришник. 

БАРИШНИК,  -а,  ч.,  заст.  Людина,  яка  скуповує  товар 
і  перепродує  його;  перекупник,  перепродувач. 
БАРИШНИЦТВО,  -а,  с.,  заст.  Заняття  баришника. 
БАРИШНИЦЬКИЙ,  -а,  -е,  заст.  Прикм.  до  барйшник. 
БАРЙшниця,  -і.  Жін.  до  барйшник. 
бАришНЯ,  -і,  ж.,  розм.,  заст.  Незаміжня  дівчина  з 
багатої,  панської  родини;  панна,  панночка. 
БАРИШбк,  -шку,  ч.,  заст.  Зменш.-пестл.  до  барйш. 
баришувати,  -ую,  -уєш,  ведок.,  заст.  Торгувати, 
перепродувати  що-небудь  із  вигодою. 

БАРІЄВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бйрій. 

БАРІЙ,  -ю,  ч.  Ва.  М'який  метал  сріблясто-білого 
або  жовтуватого  кольору.  Використовують  для 
виготовлення  піротехнічних  виробів,  для  захисту 
від  радіоактивних  випромінювань,  вилучення 
радію  з  уранових  руд  тощо. 

БАРІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бірій. 

БАРІЛАЛІЯ,  -ї,  ж.  Нерозбірливе  вимовляння  слів, 
викликане  дизартрією. 

БАРІННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  барйти  і  бари¬ 
тися. 

БАРІОЛАж,  -у,  ч.  Прийом  гри  на  смичкових  ін¬ 
струментах  -  швидке  чергування  двох  суміжних 
струн  -  відкритої  (верхньої)  та  укорочуваної  (на 
якій  виконують  мелодію). 

БАРібни,  -ів,  ми.,  фіз.  Спільна  назва  двох  груп 
важких  елементарних  частинок  -  нуклонів  і  гі¬ 
перонів.  1 1  Частинки  з  рівним  одиниці  баріонним 
числом. 

БАРІйНІЙ,  -ю,  ч.,  фіз.  Певний  стан  пари  баріон- 
антибаріон;  квазіядро. 

БАРІОННИЙ,  -а,  -е,  фіз.  Прикм.  до  барібни.  **  Барі- 
бнне  числб  -  те  саме,  що  барібнний  зарйд.  Барі- 
бнний  зарйд  -  квантове  число,  яке  характеризує 
збереження  числа  баріонів. 

БАРК,  -а,  ч.  Вітрильне  судно  з  кількома  щоглами. 
бАрка,  -и,  ж.  Плоскодонне  річкове  судно  без  палу¬ 
би  для  перевезення  вантажу. 

БАРКАн,  -а,  ч.,  діал.  Паркан. 

БАРКАРОЛА,  -и,  ж.  1.  Пісня  венеціанських  гондо¬ 
льєрів  (човнярів),  часом  імпровізована.  2.  Інстру¬ 
ментальний  або  вокальний  музичний  твір  лірич¬ 
ного  характеру. 

БАРКАС,  -а,  ч.  1.  Великий  багатовесловий  човен. 
2.  Невеличке  портове  судно. 

БАРКАСНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  баркбс. 

БАРКЕНТЙНА,  -и,  ж.  Шхуна-барк,  морське  вантаж¬ 
не  судно  з  трьома  або  більше  щоглами. 

БАРКИ,  -ів,  ми.,  заст.  Плечі.  **  Брйти  (взйти,  вхо- 
пйти)  за  ббркщ  а)  хапати  за  груди  (під  час  свар¬ 
ки,  бійки);  б)  примушувати  щось  зробити;  чогось 
настійливо  домагатися,  вимагати. 

БАРКЛАЙ,  -я,  ч.  Прилад  для  спорядження  патронів 
для  дробової  рушниці. 


БАР-кОд,  -у,  ч.  Стандартизована  система  10-цифро- 
вих  чисел,  що  її  наносять  на  упаковки  для  іден¬ 
тифікації  товарів. 

БАРЛІГ,  -лбга  і  -лбгу,  ч.  1.  Лігво  ведмедя.  2.  пе¬ 
ред.,  звеважл.  Про  неохайне,  брудне  житло. 
//  Про  місце  для  спання  або  схову.  3.  перен.  Без¬ 
ладдя;  речі,  що  лежать  у  безладді.  4.  Болото  (у  2 
знач.);  калюжа. 

БАРЛІЖНИК,  -а,  ч.  1.  Ведмідь,  який  заліг  у  барлозі. 
2.  Мисливець,  що  вміло  відшукує  ведмедя  в  його 
барлозі. 

БАРЛОЖЙТИСЯ,  -жуся,  -жйшся,  ведок.  Валятися, 
качатися  в  болоті  (у  2  знач.),  у  калюжі. 

БАРМЕН,  -а,  ч.  Власник  або  працівник  бару,  що 
обслуговує  відвідувачів  біля  стійки. 

бАрменша,  -і.  Жін.  до  бйрмен. 

бАрми,  барм,  мн.,  іст.  Широкий  дорогоцінний 
наплічник  з  нашитими  на  нього  зображеннями 
релігійного  характеру  та  коштовним  камінням. 

бАРМИЦЯ,  -і,  ж.,  іст.  1.  У  Давній  Русі  -  кольчужна 
залізна  сітка  для  захисту  шиї.  2.  В  середні  віки  у 
Західній  Європі  -  металевий  наплічник,  до  якого 
кріпились  лати  та  шолом. 

БАРН,  -а,  ч.  Одиниця  ефективного  перерізу  ядер¬ 
них  процесів,  що  дорівнює  10'2*  м2. 

барнАвий,  -а,  -е,  зах.  Бурий. 

БАРНАУЛЕЦЬ,  -льця,  ч.  Житель  Барнаулу. 

БАРНАУЛЬСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Барнаулу. 

БАРнОХА,  -и,  ж.,  діал.  Корова  темно-сірої  масті. 

барнУля,  -і,  ж.,  зах.  Корова  червоно-бурої  масті. 

БАР  <5,  невідм.,  ч.  Вожак  циганського  табору  або 
осілого  гурту  циган. 

БАРОАПАРАТ,  -а,  ч.  Апарат  для  лікування  за  допо¬ 
могою  зміни  тиску  повітря  порівняно  з  атмосфер¬ 
ним;  барокамера. 

БАРОГНОЗІЯ,  -ї,  ж.  Здатність  адекватно  оцінювати 
вагу  предметів  і  різницю  у  вазі  за  допомогою  ор¬ 
ганів  чуттів. 

БАРОГОСЛІТАЛЬ,  -я,  ч.  Госпіталь  із  спеціальним 
устаткуванням  для  лікування  в  умовах  підви¬ 
щеного  або  зниженого  тиску  повітря. 

БАРОГРАМА,  -и,  ж.  Крива  запису  коливань  атмос¬ 
ферного  тиску. 

БАРОГРАФ,  -а,  ч.  Прилад  для  автоматичного  запису 
змін  атмосферного  тиску. 

БАРОГРАФІчнии,  -а,  -е.  Стос,  до  барографа. 

БАРОКАМЕРА,  -и,  ж.  Камера  низького  тиску,  що 
застосовується  для  вивчення  впливу  висотних 
умов  на  організм  людини  і  для  випробування 
авіаційних  приладів. 

БАРОКЛІнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бароклінність. 

БАРОКЛІННІСТЬ,  -ності,  ж.  Характерний  стан  атмо¬ 
сфери,  при  якому  її  щільність  визначається  тис¬ 
ком  і  температурою. 

барОко,  невідм.,  с.  Стилістичний  напрям  у  євро¬ 
пейському  мистецтві  кінця  16  -  середини  18  ст., 
що  характеризувався  примхливістю  форм  і  деко¬ 
ративною  пишністю. 

БАРОКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  барбко.  Барокові 
церкви. 

БАРОКОМПЛЕКС,  -а,  ч.  Сукупність  медичних  уста¬ 
нов  із  спеціальними  установками  для  лікування  в 
умовах  підвищеного  або  зниженого  тиску  повітря. 

БАРОМЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  вимірювання  атмос¬ 
ферного  тиску.  **  економічні  барбметри  -  показ¬ 
ники,  які  передбачають  зміну  кон'юнктури,  ди¬ 
наміки  попиту  та  пропозиції,  цін,  інших  еконо¬ 
мічних  параметрів,  інвестиційні  барбметри  - 
параметри,  які  показують  можливу  зміну  курсу 
позик  та  цінних  паперів. 

БАРОМЕТР-АНЕРОТд,  барбметра-анербїда,  ч.  Те  саме, 
що  барбметр. 

БАРОМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  атмосферного  тиску. 

БАРОН,  -а,  ч.  Дворянський  титул,  нижчий  за  граф¬ 
ський:  особа,  що  носить  цей  титул. 

БАРОНЕСА,  -и,  ж.  Жінка  або  дочка  барона. 

БАРОНЕТ,  -а,  ч.  Спадковий  дворянський  титул  в 
Англії. 

БАРОнЕтство,  -а,  с.  Титул  та  права  баронета. 

БАРОНСТВО,  -а,  с.  1.  Титул  барона.  2.  Збірн.  до  барбн. 

БАРОНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  барбн.  //  Належ¬ 
ний  баронові. 

БАРООЛЕРАЦІЙНА,  -ої,  ж.  Те  саме,  що  бароопера- 
ційна  кймера.  **  Бароопераційна  кімера  -  опера¬ 
ційна  камера  зі  спеціальним  устаткуванням  для 
підвищення  або  зниження  тиску  повітря. 

БАРООТИТ,  -у,  ч.,  мед.  Запалення  вуха,  викликане 
раптовими  перепадами  атмосферного  тиску 

БАРОРЕЦЕПТОРИ ,  -ів,  мн.  Чутливі  нервові  закін¬ 
чення  у  кровоносних  судинах,  які  сприймають 
зміну  кров’яного  тиску  та  рефлекторно  регулю¬ 
ють  його  рівень. 

БАРОРЕЦЕЛЦІЯ,  -ї,  ж.  Здатність  за  допомогою  нер¬ 
вових  волокон  відчувати  звуковий  тиск  під  час 
фонації. 

БАРОСКОП,  -а,  ч.  Прилад,  за  допомогою  якого  спо¬ 
стерігають  зміни  атмосферного  тиску. 

БАРОСКОЛІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бароскопа. 

БАРОСКОпниЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бароскопічний. 

БАРОСТАТ,  -а,  ч.  Автоматичний  прилад  для  під¬ 
тримання  в  невеликих  холодильних  камерах, 
шафах  заданого  тиску. 

БАРОТАКСИС,  -у,  ч.  Автоматична  орієнтувальна 
реакція  на  зміну  тиску,  що  спостерігається,  на¬ 
приклад,  у  деяких  видів  риб. 

БАРОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Лікувальний  вплив  на  орга¬ 
нізм  підвищеного  або  зниженого  атмосферного 
тиску  із  метою  насичення  киснем  хворого  органа. 

БАРОТЕРМОГРАФ,  -а,  ч.  Самописний  прилад  для 
реєстрації  атмосферного  тиску  й  температури 


повітря. 

БАРОТОЛЕрАнтний,  -а,  -е:  **  БаротолерйнтнІ  бак- 
т4 рії  -  бактерії,  здатні  рости  та  розмножуватися 
як  в  умовах  нормального  атмосферного  тиску,  так 
і  при  високому  тиску. 

БАРОТРАВМА,  -и,  ж.  Ушкодження  органа  слуху, 
легень  та  ін.  внаслідок  різкої  зміни  атмосферного 
тиску. 

БАРОТРбПНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  баротропності. 
БАРОТРОПНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  атмосфери,  при 
якому  її  щільність  визначається  лише  тиском. 
БАРОФбБІЯ,  -ї,  ж.  Нав'язлива  боязнь  піднімання 
ваги. 

БАРОФУНКЦІЯ,  -ї,  ж.  Здатність  органу  реагувати  на 
коливання  атмосферного  тиску. 

БАРОХбРІЯ,  -ї,  ж.  Обпадання  плодів  і  насіння  від 
дії  сили  тяжіння  без  участі  інших  зовнішніх  фак¬ 
торів. 

бароцЕнтр,  -а,  V.  Те  саме,  що  барокбмплекс. 
БАРОЦИКЛОНОМЕТР,  -а,  ч.  Прилад,  що  вказує  на¬ 
ближення  циклону  та  його  напрям. 

БАРОЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бірка. 

БАРбЧНИй,  -а,  -е.  Те  саме,  що  барбковий. 

БАРС,  -а,  а  Великий  хижий  звір  родини  котячих, 
схожий  на  леопарда  і  пантеру. 

БАРСЕЛОНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Барселона. 
БАРСЕТКА,  -и,  ж.  Невелика  чоловіча  сумка  для 
документів,  грошей,  записника  тощо. 

БАРСОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  барс. 

БАРСТЕРИ,  -ів,  ип.:  "  Рентгенівські  бірстери  - 
спалахуючі  галактичні  рентгенівські  джерела. 
бартАнгЦі,  -ів,  ив.  Один  з  припамірських  народів. 
БАРТЕР,  -у,  ч.  1.  Одна  з  форм  економічного  співро¬ 
бітництва,  за  якої  взаєморозрахунки  між  партне¬ 
рами  здійснюються  не  грошима,  а  товарами  чи 
послугами.  2.  Безвалютна,  але  оцінена  та  збалан¬ 
сована  відносно  вартості  товарообмінна  операція, 
яка  передбачає  здійснення  розрахунків  за  товари 
в  будь-якій  відмінній  від  грошової  форми. 
БАРТЕРИЗАціЯ,  -ї,  ж.  Проникнення  бартерних  сто¬ 
сунків  у  яку-небудь  сферу  діяльності. 

БАРТЕРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бартер.  **  Бартерна 
угбда  -  безгрошовий  обмін  товарами,  оформле¬ 
ний  угодою. 

бАРТКА,  -и,  ж.,  діяв.  Маленька  сокира. 

БАРТОЛІНІТ,  -у,  ч.  Запалення  великих  залоз  присі- 
нка  піхви. 

БАРТОНЕЛЬбЗ,  -у,  ч.  Інфекційне  трансмісійне  за¬ 
хворювання,  що  передається  через  укус  москіта. 
БАРУЛЯ,  -і,  ж.,  діал.  Барліг. 

БАРХАН,  -а,  ч.  Нанесений  вітром  піщаний  горб  у 
пустелі  або  в  степу,  на  якому  немає  рослинного 
покриву,  материкова  дюна. 
бархАнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бархйн. 
бархАновий,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бархАнний. 
бархАнчик,  -а,  ч.  Зменш,  до  бархАн. 
бАрхат,  -у,  у.  Те  саме,  що  оксамйт.  **  Амурський 
бАрхат,  бот.  -  амурське  коркове  дерево. 
БАРХАТЕЦЬ,  -тцю,  ч.  Зменш,  до  бАрхат. 

БАРХАТЙН,  -у,  ч„  діал.  Рід  тканини. 

БАРХАТЙННИЙ,  -а,  -є,  діал.  Прикм.  до  бархатйн. 
БАРХАТЙСТИЙ,  -а,  -е.  1.  Подібний  до  бархату  на 
вигляд  або  на  дотик.  2.  дерев.  М'який,  приємний 
(про  голос,  звук). 

БАРХАТЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Якість  за  знач,  бархатй- 
стий. 

БАРХАТЙСТО.  Присл.  до  бархатйстий. 

БАРХАТКА,  -и,  ж.,  рози.  Стрічка  з  бархату,  оксами¬ 
тка. 

БАРХАТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  бАрхат.  //  Зробл.  з 
бархату.  2.  дерев.  М'який,  приємний  (про  голос, 
звук).  **  Бірхатний  дуб,  бот.  -  амурське  коркове 
дерево.  БАрхатний  сезбн  -  осінні  місяці  (вере¬ 
сень,  жовтень)  на  півдні. 

БАРХАТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за  знач.  бАрхатний. 
БАРХАТОВИЙ,  -а,  -е,  діал.  Те  саме,  що  бАрхатний. 
БАРхбУТ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  баргбут. 

БАС,  -а,  ч.  1.  Низький  чоловічий  голос.  //  Співак 
із  таким  голосом.  2.  Струнний  або  духовий  музи¬ 
чний  інструмент  з  низьким  ладом.  **  Бас  профу- 
ндо  -  низький  (глибокий)  бас.  3.  басй,  -ів,  ив. 
Найнижчі  лади  музичного  інструмента. 

БАСА,  дрвсл. ,  рози.:  **  Говорйти  (співАти,  гукАти  і 
т.  ін.)  басА  -  говорити  (співати,  кричати  та  ін.) 
низьким  голосом,  басом. 

басамАн,  -у,  ч.,  рози.  Смуга  на  тілі  від  удару. 
1 1  Смуга  на  тканині  і  т.  ін. 

БАСАМАНИСТИЙ,  -а,  -е,  рози.,  рідко.  Укритий  баса- 
манами,  смугами;  смугастий. 
басамАння,  -я,  с.,  діал.  Хатнє  начиння. 

БАСАНІт,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  голчасті  білі 
кристали. 

БАСАРАбеЦЬ,  -бця,  ч.  Житель  Бесарабії. 
БАСАрАбськиЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Басарабія. 
БАСАРЙНКА  див.  базарйнка. 

БАС-ПтАРА,  -и,  ж.  Гітара  з  низьким  тоном;  вико¬ 
навець  музики  на  цьому  інструменті. 

БАСДАНС,  -у,  ч.  Придворний  танець  другої  полови¬ 
ни  15  -  початку  16  ст.,  відомий  у  Франції,  Ні¬ 
дерландах  та  Італії. 

БАСЕЙН,  -у,  ч.  1.  Штучне  водоймище  з  водонепро¬ 
никними  стінами.  **  ЛікувАльні  басАйни  -  спору¬ 
ди  для  лікувальної  гімнастики  у  воді,  дозованого 
плавання,  купання,  вертикального  витягнення. 
ЛлАвальні  бАсейни  -  спортивні  споруди  для  ак¬ 
тивного  відпочинку,  змагань  з  плавання,  стрибків 
у  воду  та  водного  поло.  2.  чого.  Територія,  яку 
охоплює  річка  з  притоками;  акваторія.  //  Тери¬ 
торія,  прилегла  до  моря,  озера.  **  Водозбірний 
басАйн  -  частина  земної  поверхні  та  товщі 


ґрунтів,  з  яких  відбувається  стік  води  у  водотік 
або  водойму.  3.  геол.  Велика  ділянка  залягання 
гірських  порід,  що  містить  поклади  корисних 
копалин.  Донецький  вугільний  басейв  (Довбає). 
**  Повітряний  басАйн  -  маси  повітря  над  якою- 
небудь  територією. 

БАСЕЙНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  басАйновий. 
БАСЕЙНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  басАйн  1.  ”  БасАй- 
нова  ІнспАкція  -  діюча  в  межах  якого-небудь 
річкового  басейну  служба,  що  здійснює  нагляд  за 
проведенням  заходів,  які  забезпечують  охорону 
водойм  від  забруднення. 

БАСЕТ,  -а,  ч.  Порода  великих  собак  з  короткими 
лапами,  витягнутим  тулубом,  розвинутою  муску¬ 
латурою,  жорсткою  шерстю  та  довгими  вухами. 
БАСЕТГбРН,  -а,  ч.  Духовий  музичний  інструмент 
родини  кларнетів. 

БАСЕТЙТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  жовті  кристали 
із  матово-скляним  блиском. 

БАСЙ  див.  бас  3. 
басилЕвс  див.  басилАй. 

БАСИЛЕй,  -я,  басилЕвс,  -а,  ч.  1.  У  Стародавній 
Греції  -  спочатку  правитель  поселення,  згодом  - 
вождь  племені  або  союзу  племен.  2.  У  давньогре¬ 
цьких  містах-державах  -  службові  особи,  які 
виконували  релігійні  функції.  3.  В  елліністичних 
державах  -  титул  царя,  монарха,  у  Візантії  - 
імператора. 

БАСЙЛО,  -а,  ч.  і  с.,  рози.  Дуже  гучний,  сильний  бас. 
БАСЙСТИЙ,  -а,  -е.  1.  Низький  звучанням  (про  го¬ 
лос,  звук).  2.  у  звач.  іи.  басйстий,  -того,  ч.,  заст. 
Той,  хто  грає  иа  контрабасі. 

БАСЙСТО.  Присл.  до  басйстий. 

БАСЙСЬКО,  -а,  ч.  Те  саме,  що  басйще. 

БАСЙТИ,  башу,  басйш,  ведок.,  рози.  Говорити  або 
співати  басом. 

БАСЙЩЕ,  -а,  ч.  Збільш,  до  бас  1. 

БАСК  див.  бАски. 

БАСКАК,  -а,  ч.,  іст.  Татарський  урядовець,  наміс¬ 
ник  монгольського  хана  і  збирач  податків  за  часів 
монголо-татарської  неволі. 

БАСКАЛЙЧИТИСЯ,  -чуся,  -чишся,  ведок.,  діал.  Упи¬ 
ратися,  пручатися. 

БАСКЕРВІЛЬ,  -лю,  ч.  Друкарський  шрифт  для  кни¬ 
жкового  набору. 

БАСКЕТ,  -а,  ч.,  рози.  Те  саме,  що  баскетббл. 
БАСКЕТБОЛ,  -а,  ч.  Спортивна  гра  в  м'яч  між  двома 
командами,  учасники  якої  повинні  руками  заки¬ 
дати  м'яч  у  кошик"  (сітку),  що  висить  на  стовпі. 
БАСКЕТБОЛІСТ,  -а,  ч.  Гравець  у  баскетбол. 
БАСКЕТБОЛІСТКА,  -И.  Жін.  ДО  баскетболіст. 
БАСКЕТБОЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  баскетббл. 
//  Признач,  для  гри  в  баскетбол. 

БАСКИ,  -ів,  ив.  ( одв .  баск,  -а,  ».).  Народність,  що 
живе  у  північно-східних  областях  Іспанії  та  в 
прилеглих  південно-західних  районах  Франції. 
БАСКЙЙ,  -А,  -А.  Дуже  швидкий,  прудкий,  жвавий 
(перев.  про  коней). 

БАСКІНА,  -и,  ж.  Широка  оксамитова  сукня. 
БАСКІСТЬ,  -кості,  ж.  Абстр.  ім.  до  баскйй. 
БАС-КЛАРнЕТ,  -а,  ч.  Дерев'яний  духовий  музичний 
інструмент,  різновид  кларнета. 
бАско.  Присл.  до  баскйй. 

бАскський,  -а,  -е.  Прикм.  до  бАски.  Баскська 
иова. 

БАСКУНЧАЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  із  озером  Бас¬ 
кунчак. 

БАСМА,  -й,  ж.  1.  Особлива  платівка,  що  Гі  видава¬ 
ли  в  ІЗ  -  15  ст.  монголо-татарські  хани  як  вірчу 
грамоту.  2.  Тонкі  металеві  листи  (здебільшого 
срібні)  з  тисненими  візерунками. 

БАСМА,  -и,  ж.  Фарба  для  волосся 
БАСМАЦТВО,  -а,  с.,  іст.  Націоналістичний  рух  у 
Середній  Азії  під  час  і  після  громадянської  війни. 
БАСМАЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  басмАч. 
басмАч,  -А,  ч.  Учасник  басмацтва. 

БАСОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бас  1,  2.  **  Басбвий 
ключ  -  один  з  основних  ключів  сучасного  нотного 
запису;  ключ  із  групи  "фа". 

БАСОВИТИЙ,  -а,  -е,  рози.  Те  саме,  що  басйстий  1. 
БАСОВЙТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  басовйтий. 
БАСОВЙТО,  рози.  Присл.  до  басовйтий. 

БАСОК,  -ска,  ч.  1.  Зменш,  до  бас  1.  2.  Струна  в 
музичних  інструментах,  що  дає  низький  звук. 
бАсо-КОНТІнуо,  вевіди.,  ч.,  иуз.  Те  саме,  що  гене- 
рАл-бАс. 

БАСОЛЯ,  -і,  ж.  Український  народний  смичковий 
музичний  інструмент,  схожий  на  віолончель. 
БАСОН,  -у,  ч.  Плетені  вироби  (торочки,  тасьма, 
шнур)  для  прикрашанняи  одягу,  меблів  тощо. 
БАСОННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  басбн.  //  Який  виго¬ 
товляє  басон.  Басовва  фабрика. 

БАСбННИК,  -а,  ч.  Той,  хто  займається  виготовлен¬ 
ням  басон. 

БАСОнниця,  -і.  Жін.  до  басбнник. 

БАСОНОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  басбнний. 
бАсо  ОСТИНАТО,  вевіди.,  ч.,  иуз.  1.  Мелодичний 
рисунок,  що  безперервно  повторюється  в  басовому 
голосі  музичного  твору.  2.  Твір  поліфонічного 
складу,  в  якому  бас  безперервно  повторює  одну 
тему. 

бАсо-ЛРОФУндо,  вевіди.,  ч.  Те  саме,  що  бас  про- 
фундо  (див.  бас). 

БАСО-ПРОФУНДОВИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  басу  профундо. 
**  БАсо-профундовий  ключ  -  ключ  з  групи  фа". 
БАСОРАМА,  _-и,  ж.  Рекламна  панель  з  підсвічуван¬ 
ням,  що  її  встановлюють  на  даху  автобуса  чи 
іншого  транспортного  засобу. 

БАСТ,  -а,  ч.  Ніжна  волохата  шкурочка  на  рогах 
молодих  самців  оленів  і  козуль.  , 


бАтечко 

бАста,  виг.  Уживається  на  означення  припинення 
якої*небудь  дії;  досить,  годі,  кінець. 

БАСТАРД,  -а,  ч.  1.  заст.  Потомство,  одержане  від 
схрещування  організмів,  що  належать  до  різних 
видів  або  родів.  2.  Позашлюбний  син  впливової 
особи. 

БАСТАРДА,  -и,  ж.  Старовинний  смичковий  теноро¬ 
вий  інструмент  типу  гамби. 

БАСТАрни,  -ів,  мв.  Давнє  плем'я,  яке  жило  на 
території  між  Південним  Прикарпаттям  і  пониз¬ 
зям  Дунаю. 

БАСТЕЯ,  -ї,  ж. %  іст.  Напівкругла  кам'яна  споруда 
для  обстрілу  підходів  до  фортеці. 

БАСТЙТ,  -у,  ч.  Псевдоморфоза  мінералів  групи 
серпентину  по  ромбічному  піроксену. 

БАСТійн,  -у,  ч.  Старовинне  укріплення  -  п'ятикутна 
бойова  споруда  на  розі  фортечного  муру;  невели¬ 
кий  форт. //  Взагалі  укріплення  різного  типу. 
бастіонний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бастібн. 
БАСТІОНОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бастібнний. 
БАСТНЕЗЙТ,  *у,  ч.  Мінерал;  восково-жовті,  черво¬ 
нуваті  або  бурі  кристали. 

БАСТОНАДА,  -и,  ж.  Покарання  ударами  палиці  по 
п'ятках  і  спині,  що  застосовується  у  деяких  схід¬ 
них  країнах. 

БАСТР,  -у,  ч.  Цукровий  пісок  низької  якості,  який 
зазвичай  повертають  на  виробництво. 

БАСТУВАННЯ,  -я,  с.  Обробка  тканин  для  видалення 
обертовою  щіткою  сторонніх  домішок. 

БАСТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  1.  Здійснювати  бас¬ 
тування.  2.  Те  саме,  що  страйкувати. 

БАСТУРМА,  -й,  ж.  Страва  грузинської  та  вірменсь¬ 
кої  кухонь#  що  являє  собою  мариноване  м’ясо, 
засмажене  як  шашлик  або  зав'ялене  на  сонці. 
БАСУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  басувйти. 

БАСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  1.  Зводитися  на  диби; 
скакати,  бігти  галопом  (про  коней).  //  Баско, 
жваво  їхати  верхи;  гарцювати.  2.  перев.  Бігати 
підскакуючи,  стрибати. 

БАСУТО,  вевідм, ,  мв.  Те  саме,  що  с^то2. 

БАТ,  -у,  ч.  Грошова  одиниця  Таїланду,  що  дорів¬ 
нює  100  сантангів. 

БАТАви,  -ів,  мв.  Германське  плем'я  у  дельті  Рейна. 
БАТАКИ,  -ів,  мв.  Народ  Індонезії,  який  населяє 
північні  райони  о.  Суматра. 

БАТАЛЕР,  -а,  ч.  У  морському  флоті  -  особа  стар¬ 
шинського  командного  складу,  обов'язком  якої  є 
харчове  й  речове  постачання. 

БАТАЛІСТ,  -а,  ч.  Художник,  який  малює  батальні 
картини. 

БАТАЛІЯ,  -ї,  ж.  1.  заст.  Бій,  битва,  бойовище. 
2.  розм.,  іров.  Сварка,  бійка. 

БАТАЛЬЙОН,  -у,  ч.  1.  Військовий  підрозділ,  що 
складається  з  кількох  рот.  2.  перев.  мв .,  верев. 
Лави,  загони. 

БАТАЛЬЙОННИЙ,  -а,  -е  Прикм.  до  батальйбн  1.  //  у 
знач.  ім.  батальйбнний,  -ного,  ч.  Командир  бата¬ 
льйону. 

БАТАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  відображає  воєнні  події, 
баталії.  Батальввй  жавр. 

БАТАн,  -а,  ч.  Механізм  ткацьких  верстатів,  що 
спрямовує  рух  човника  (прокладача). 

БАТАРЕЄЦЬ,  -йця,  ч.в  розм.  Те  саме,  що  артилерйст. 
БАТАРЕЙКА,  -и,  ж. в  тех.  1.  Зменш,  до  батарбя  2. 
2.  Джерело  електричного  живлення.  Батарейка 
квшевькового  ліхтарвка. 

БАТАРЕЙКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  батарейка. 
БАТАРЕЙНИЙ,  -а,  -е.  1.  ГІрикм.  до  батарбя  1.  //  у 
звач.  ім.  батарейний,  -ного,  ч.  2.  тех.  Який  пра¬ 
цює  на  батареях,  здійснюється  за  допомогою  ба¬ 
тарей  (у  2  знач.). 

БАТАРЕЯ,  -ї,  ж.  1.  Артилерійський  підрозділ,  що 
мас  в  своєму  складі  кілька  гармат.  2.  Сукупність 
пристроїв  одного  й  того  ж  типу,  з'єднаних  таким 
чином,  що  вони  діють  одночасно.  //  **  Батарея 
акумуляторів  -  електрично  з'єднані  між  собою 
акумулятори.  Батарбя  радіаторів  -  основний 
елемент  водяного  або  парового  опалення,  який 
розміщують  на  стінах,  переважно  під  вікнами. 
Гальванічна  батарея  -  хімічне  джерело  струму, 
що  складається  з  двох  чи  більше  гальванічних 
елементів.  3.  Обладнання  з  кількох  з'єднаних 
між  собою  однакових  частин.  4.  чогОв  верев. в 
жарт.  Ряд  будь-яких  однорідних  предметів. 
БАТАРЙЗМ,  -у,  ч.  Порушення  мовлення  типу  за¬ 
їкання,  при  якому  темп  мовлення  прискорений. 
БАТАТ,  -у,  ч.  Багаторічна  тропічна  трав'яниста 
рослина,  бульби  якої  уживають  як  їжу,  перероб¬ 
ляють  на  крохмаль,  спирт;  солодка  картопля. 
БАТАТИ,  -Єю,  -Єєш,  діад.  Краяти,  багато  різати. 
БАТЕНСИ,  -ів,  мв.  Дошки  різної  товщини  і  різної 
ширини. 

БАТЕНЬКІВ,  -кова,  -кове.  Належний  батенькові. 
//  Властивий  батенькові. 

бАїЕНЬКО,  -а,  ч.  1.  Пестл.  до  бітько  1.  2.  тільки  в 
кличній  форм  і  в  розм.  Уживається  як  ввічливе 
звертання  до  співбесідника. 

БАТЕРІАФбн,  -а,  ч.  Електричний  музичний  інстру¬ 
мент,  що  імітує  звуки  великого  і  малого  бараба¬ 
нів,  маракасів,  завивання  вітру. 

БАТЕРФІШ,  везм.в  ж.  Морська  промислова  риба,  що 
має  плоску  форму  і  велику  жирність. 
БАТЕРФЛЯЇСТ,  -а,  ч.  Спортсмен,  який  займається 
плаванням  стилем  батерфляй. 

БАТЕРФЛЯЙ,  -ю,  ч.в  спорт.  Спосіб  плавання,  за 
якого  плавець  підноситься  над  водою,  одночасно 
загрібаючи  воду  обома  руками. 

БАТЕЧКО,  -а,  ч.  1.  Пестл.  до  бЗтько  1.  2.  тільки  в 
кличній  формі  в  розм.  Уживається  як  ввічливе 
звертання  до  співбесідника.  **  [Ох  (ой)]  батечку 


63 


БАТИАНЕСТЕЗЇЯ 

[мій]!  -  уживається  як  вигук,  що  передає  здиву¬ 
вання,  захоплення,  переляк. 

БАТИАНЕСТЕЗІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Втрата  пропріоцептив- 
ної  (глибокої)  чутливості. 

БАТИБібнТИ,  -ів,  ми.  Морські  організми,  які  жи¬ 
вуть  на  великих  глибинах  (понад  500  м). 
БАТИЕСТЕЗІЯ,  -ї,  ж.»  мед.  Пропріоцептивна  (глибо¬ 
ка)  чутливість  (органів,  які  знаходяться  під  шкі¬ 
рою,  внутрішніх  органів,  м’язів  та  ін.). 

ВАТИК,  -а,  ч.  Техніка  розпису,  а  також  багатобарв¬ 
на  тканина,  оздоблена  за  допомогою  цієї  техніки. 
В  Україні  відомий  з  18  ст. 
батиметричний  ,  -а,  -е.  Стос,  до  батиметрії. 
БАТИМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Вимірювання  водних  глибин. 
БАТИПЛАН,  -а,  ч.  Глибоководна  камера  (найчастіше 
одномісна,  на  буксирі)  для  підводних  спостере¬ 
жень,  кінозйомок. 

БАТЙР,  -А,  ч.  У  деяких  східних  народів  -  герой, 
хоробра  людина. 

БАТИСИТ,  -у,  ч.  Мінерал;  призматичні  червонувато- 
брунатні  кристали. 

БАТИСКАФ,  -а,  ч.  Металева  глибоководна  камера, 
оснащена  апаратурою  для  дослідження  морів  і 
океанів  та  механізмами  для  переміщення  під  водою. 
БАТЙСТ,  -у,  ч.  Тонка  бавовняна  тканина. 

БАТИСтАт,  -а,  ч.  Найпростіший  пристрій  для  опус¬ 
кання  спостерігача  на  глибину  з  борту  судна. 
БАТЙСТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  батйст.  //  Зробл.  з 
батисту. 

БАТИСФЕРА,  -и,  ж.  Сферична  сталева  камера  для 
дослідження  морських  глибин. 

БАТИТЕРМОГРАФ ,  -а,  ч.  Автоматичний  прилад  для 
вимірювання  вертикального  розподілу  температу¬ 
ри  морської  води. 

БАТИФОТОМЕТР,  -а,  ч.  Пристрій  для  вимірювання 
інтенсивності  освітлення  у  воді  на  великих  гли¬ 
бинах. 

БАТІАЛЬ,  -і,  ж.  Зона  морського  дна,  континенталь¬ 
ного  шельфа  (від  200  до  3000  метрів). 

БАТІАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  батіаль. 
БАТІАНЕСТЕЗІЯ,  -ї,  ж.  Відсутність  пропріоцептивної 
чутливості. 

БАТІГ,  -тогй,  ч.  1.  Прикріплений  до  держака  моту¬ 
зок  або  ремінець,  яким  поганяють  тварин;  кан¬ 
чук,  пуга.  2.  Пліть  (у  2  знач.).  3.  Стебло  виткої 
або  сланкої  рослини;  огудина.  **  ПетрбвІ  батогй, 
мв.  (одв.  пбтрів  бат(г)  -  багаторічна  трав'яниста 
рослина,  з  коріння  якої  виготовляють  сурогат 
кави;  цикорій. 

БАТІжбК,  -жкА,  ч.  Зменш. -пестл.  до  батіг  1. 
БАТІКАРДІЯ,  -ї,  ж.  Низьке  розміщення  серця. 
БАТіПнбЕ,  вевідм.%  с.  Незвичайно  глибоке  дихання. 
БАТЛЕРЙТ,  -у,  ч.  Мінерал;  густо-оранжеві  піраміда¬ 
льні  та  таблитчасті  кристали  зі  скляним  блиском. 
БАТМАН,  -а,  ч.  1.  У  балеті  -  особливий  вид  па.  2.  У 
фехтуванні  -  удар  зброєю  по  зброї  противника. 
БАТМОГЕнЕз,  -у,  ч.  Теорія,  що  пояснює  появу  но¬ 
вих  ознак  у  живих  істот  в  процесі  еволюційного 
розвитку  впливом  внутрішнього  чинника  -  особ¬ 
ливої  енергії. 

бАтник,  -а,  ч.у  розм.  Жіноча  або  чоловіча  прита- 
лена  сорочка,  що  застібається  на  ґудзики,  із  від¬ 
строченим  воротом  і  манжетами. 

БАТбВА,  -и,  ж. у  заст.  1.  Лава,  ряд.  2.  діад.  Юрба, 
валка. 

БАТбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вату¬ 
вати. 

БАТОЖИЛНО,  -а,  с.у  розм.  Держак  батога;  пужално. 
БАТОЖЙСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  довгі  стебла,  батоги. 
Батожиста  квасоля. 

БАТОЖЙСЬКО,  -а,  ч.  Збільш,  до  батіг. 

БАТбЖИТИ,  -жу,  -жиш,  ведок.у  перех.  Бити  бато¬ 
гом,  сікти. 

БАТОЖЙЩЕ,  -а,  V.  Збільш,  до  батіг. 

БАТОЖбк,  -жкй,  ч.  Зменш,  до  батіг. 

БАТОЛІТ,  -у,  ч.  Форма  залягання  глибинних  магма¬ 
тичних  гірських  порід. 

БАТбМЕТР,  -а,  ч.  Прилад,  яким  беруть  пробу  води  з 
глибини  .для  лабораторного  дослідження. 
БАТОМЕТРЙЧНИй,  -а,  -е.  Стос,  до  батометрії. 
БАТОМЕТР1Я,  -ї,  ж.  Лабораторне  дослідження  проб 
води  з  глибини. 

БАТОН,  -а,  ч.  1.  Білий  хліб  довгастої  форми.  2.  Про 
харчовий  продукт  витягнутої  форми  (зазвичай 
круглої).  Батов  варевої  ковбаси. 

БАТбнчик,  -а,  ч.  1.  Зменш,  до  батбн.  2.  Кондитер¬ 
ський  виріб  у  формі  палички.  Шоколадвий  ба  то- 
вчик. 

БАТОПбРТ,  -у,  ч.  Плавучий  затвор  сухого  доку  у 
вигляді  спеціального  судна. 

БАТОФбБіЯ,  -ї,  ж.  Нав’язлива  боязнь  глибини 
(водойми). 

БАТОХРбм,  -у,  ч.  Введений  у  молекулу  забарвленої 
сполуки  замінник- радикал,  який  спричинює  ба¬ 
тохромний  ефект. 

БАТОХРОМІЯ,  -ї,  ж.  Явище,  яке  полягає  у  зрушенні 
електронної  смуги  вбирання  світла,  що  спричи¬ 
нює  поглиблення  її  барви. 

БАТОХРбмний,  -а,  -е:  **  Батохрбмний  ефбкт  - 
зміщення  забарвлення  органічних  сполук  (при 
зміні  їхньої  хімічної  будови)  у  бік  поглиблення 
кольору. 

БАТРАК,  -й,  у.  Бідний  селянин-наймит  у  поміщика 
або  куркуля. 

БАТРАКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  батракувати. 
БАТРАКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Працювати  батра¬ 
ком,  наймитом;  наймитувати. 

БАТРАХОЛбГіЯ,  -ї,  ж.  Розділ  зоології,  що  вивчає 
земноводних. 

БАТРАЦТВО,  -а,  с.  1.  Те  саме,  що  батракування. 

64 


2.  Збірн.  до  батрік. 

БАТРАЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  батрік. 

БАТРАЧИТИ,  -чу,  -чиш,  ведок.  Те  саме,  що  батра¬ 
кувати. 

БАТРАЧКА,  -и.  Жін.  до  батрік. 

БАТРОКЕФАЛІЯ,  БАТРОЦЕФАЛІЯ,  -ї,  ж.  Аномальна  фор¬ 
ма  черепа,  коли  потилиця  випинається  уступом. 
батроцефАлія  див.  батрокефалія. 

ВАТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  батувіти. 

ВАТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.у  перех. у  розм.  Різати 
великими  шматками. 

БАТУМСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос. до  Батумі. 

БАТУН,  -у,  у.  Один  з  видів  багаторічної  цибулі. 
БАТУРА,  -и,  ж. у  діал.  Великий  батіг. 

БАТУТ,  -а,  у.  Горизонтально  натягнута  капронова 
або  металева  сітка,  яку  використовують  у  цирко¬ 
вих  виступах,  для  змагань  із  стрибків  тощо. 
БАТУТА,  -и,  ж. у  муз.  1.  Наголос  на  початковій  долі 
такту.  2.  Те  саме,  що  тенуто  (витримано).  3.  У  15 

-  18  ст.  -  паличка  для  відбивання  такту. 
БАТУТЙСТ,  -а,  у.  Спортсмен,  що  займається  стриб¬ 
ками  на  батуті. 

БАТЬКЙ,  -£в,  мв.  1.  Батько  й  мати  стосовно  до  своїх 
дітей.  2.  Предки. 

бАтькіВ,  -ова,  -ове.  Належний  батькові  (у  1  знач.). 
БАТЬКІВСТВО,  -а,  с.  Кровна  спорідненість  між  ба¬ 
тьком  і  його  дитиною. 

батьківський,  -а,  -є.  1.  Прикм.  до  бйтько  1.  //  На¬ 
лежний  батькові,  батькам.  **  Батьківська  рослйна 

-  рослина  з  чоловічими  квітками.  2.  Власт.  батько¬ 
ві,  батькам  (у  1  знач.);  пройнятий  любов’ю,  ніжний. 

БАТЬКІВЩИНА,  -и,  ж.  1.  Спадщина  від  батьків. 
2.  заст.  Спадковий  маєток. 

БАТЬКІВЩЙНА,  -и,  ж.  1.  Країна  стосовно  до  людей, 
які  народилися  в  ній  та  є  її  громадянами;  вітчиз¬ 
на.  //  Місце  народження  кого-небудь.  2.  перев. 
Місце  зародження,  походження  або  виникнення 
чого-небудь. 

БАТЬКО,  -а,  V.  1.  Чоловік  стосовно  до  своїх  дітей. 
"  По  батькові  -  складова  частина  власного  імені 
людини,  що  вказує  на  ім’я  батька.  2.  чого,  перев. 
Основоположник  якого-небудь  учення,  якої-не- 
будь  галузі  науки,  мистецтва  і  т.  ін.  3.  Шанобли¬ 
ве  називання  козацької  старшини,  отаманів  тощо. 

4.  Ввічливе  звертання  до  чоловіка  похилого  віку. 

5.  Самець  стосовно  до  свого  потомства. 
БАТЬКОВБИВЕЦЬ,  -ВЦЯ  І  БАТЬКОВБИВЦЯ,  -І,  V.  Вбив¬ 
ця  свого  батька. 

БАТЬКОВБИВСТВО,  -а,  с.  Вбивство  свого  батька. 
БАТЬКОВБИВЦЯ  див.  батьковбивець. 
БАТЬКОВБІЙНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  батьковбйвця. 
бАтько-мАти,  -а--ері.  Те  саме,  що  батькй  1. 
БАТЬКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  розм.  1.  перех.  і 
без  додатка.  Лаяти,  сварити,  образливо  згадуючи 
при  цьому  батька.  2.  веперех.,  рідко.  Бути  бать¬ 
ком  (у  1,  3  знач.).  3.  Керувати.  4.  Бути  тамадою. 
5.  Розливати  горілку  по  чарках. 

БАТЬКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  розм.  Лая¬ 
тися. 

БАТЬбРИТИ,  -рю,  -риш,  діал.  Краяти,  багато  різати. 
БАТЮШКА,  -и,  ч.,  розм.  Те  саме,  що  піп. 
бАтюшчин,  -а,  -е.  Належний  батюшці. 

БАТЯ,  -і,  ч.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  бітько  1,  4. 
БАТЙР,  -і,  ч.,  зах.  Розпусний,  легковажний  чоловік. 
БАУГІнієвий,  -а,  -е:  **  Баугінієва  заслінка,  а  ват.  - 
клапан,  розміщений  в  місці  переходу  клубової 
кишки  в  товсту. 

БАУПНІТ,  -у,  V.,  мед.  Запальне  ураження  баугініє- 
вої  заслінки. 

БАУПНОСПАЗМ,  -у,  V.  Спастичне  скорочення  м'язо¬ 
вого  сфінктера  кінцевої  частини  клубової  кишки. 
БАУЛ,  -а,  ч.  Невеликий  дорожній  сундук,  коробка 
з  випуклою  кришкою. 

БАУловий,  -а,  -е.  Прикм.  до  баул. 

БАУЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бауловий. 

БАУЛЬЧИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  баул. 

БАУМГАУЕРЙТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  свинцево- 
або  сталево-сірі  непрозорі  кристали. 
бАунС,  -у,  ч.  Характер  виконання  свінгу,  коли 
пружний  ритмічний  рух  у  помірному  темпі  поєд¬ 
нується  з  акцентами  на  усіх  долях  такту. 
БАУРАНОТт,  -у,  ч.  Мінерал;  червонувато-брунатні 
кристали. 

БАФЕРТИСЙТ,  -у,  ч.  Мінерал;  яскраво-червоні,  бурі 
або  бурувато- жовті  голчасті  і  пластинчасті  крис¬ 
тали  та  сфероліти. 

БАФТИНГ,  -а,  V.  Трясіння  літака  внаслідок  потрап¬ 
ляння  повітряних  вихорів  від  крила  на  хвостове 
оперення. 

БАХ,  виг.  1.  Звуконаслідування,  що  означає  звук 
від  удару,  пострілу  і  т.  ін.  2.  розм.  Уживається 
як  присудок  за  знач,  біхкати  1 ,  2  і  біхнути  1 . 
бАхання,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  біхати. 

БАХАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  розм.  Те  саме,  що  біх- 
кати. 

Б  АХАТИ  С  Я ,  -  а  юс  я ,  -аєшся,  ведок.,  розм.  Важко,  з 
шумом  падати. 

бАхкання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  біхкати  1,  2  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

БАХКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  розм.  1.  веперех. 
Створювати  гучні  короткі  звуки;  з  силою  стукати, 
ударяти.  2.  веперех.  Гучно  стріляти.  3.  перех. 
Пити  горілку,  вино. 

БАХМАт,  -а,  ч.,  діал.  Бойовий  верховий  кінь. 
БАХМАТИЙ,  -а,  -е,  розм.  Дуже  широкий,  мішкува¬ 
тий  (про  одяг). 

БАХмАто,  розм.  Присл.  до  бахмітий. 

БАХМАЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Бахмач. 
БАХМАЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бахмача. 

БАХМАЧ,  -і,  ч.,  іст.  Озброєний  вершник. 


БАХНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  1.  веперех.  і  пе¬ 
рех.  Однокр.  до  біхкати  і  біхати.  2.  перех.  Не 
подумавши,  сказати  щось  недоречне,  не  до  ладу. 
БАХНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.,  розм.  Однокр.  до 
біхатися. 

БАХРОМА,  -й,  ж.  Суцільний  ряд  ниток,  шнурків, 
що  вільно  звисають;  тасьма  з  таким  рядом  ниток 
або  шнурків. 

БАХРОМЧАСТИЙ,  БАХРОМЧАТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  ба¬ 
хрому;  з  бахромою. 

БАХРйМЧАСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бахрбм- 
частий. 

БАХРОМЧАТИЙ  див.  бахрбмчастий. 

БАХСЙ,  вевідм.,  ч.  Каракалпацький  народний  співак. 
БАХТАРМА,  -й,  ж.,  спец.  Внутрішня  сторона  вичи¬ 
неної  шкіри  або  шкури;  мездра. 

БАХТЙР  див.  бохтір. 

БАХУР,  -а,  у.  1.  дайл.  Розпусник;  залицяльник,  по¬ 
любовник.  2.  звеважл.  Позашлюбна  дитина;  бай¬ 
стрюк.  3.  діал.  Хлопець;  дитина. 
бАхурка,  -и,  лайл.  Жін.  до  бахур  1. 

БАХУРНЙ,  -і,  ж.,  збірв.,  діал.  Діти,  дітвора. 
БАХУРУвАти,  -ую,  -Уєш,  вульг.,  заст.  Вести  розпут¬ 
не  життя. 

БАХУРУВАтий,  -а,  -е,  діал.  Ласий  до  чужих  жінок. 
БАХУРЧА,  -іти,  с.  Зменш,  до  біхур. 
бАхус,  -а,  ч.  Те  саме,  що  Вакх. 

БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Бахчисарай. 
БАХШІ,  вевідм.,  мв.  Народні  музики,  співаки, 
поети  у  Туркменії,  Узбекистані,  Каракалпакії. 
БАЦ1,  виг.  1.  Звуконаслідування,  що  вживається 
на  означення  різкого  короткого  звуку.  2.  розм. 
Уживається  як  присудок  за  знач,  біцати. 

БАЦ1,  -а,  ч.,  діал.  Старший  вівчар. 
бАцати,  -аю,  -аєш,  ведок.,  кого  і  без  додатка, 
розм.  1.  Різко  вдаряти.  2.  Танцювати.  3.  Грати  на 
музичному  інструменті. 

БАЦЙЛА,  -и,  ж.  Бактерія,  що  має  форму  палички. 
БАЦЙЛОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бацила. 

БАЦИЛОНОСІЙ,  -А,  V.  Людина  (тварина),  в  органах 
якої  знаходяться  збудники  заразних  хвороб. 
БАЦИЛОНОСІЙСТВО,  -а,  с.  Наявність  в  організмі 
людини  чи  тварини  збудників  деяких  хвороб  і 
виділення  їх  в  навколишнє  середовище. 
БАЦИЛОФбБІЯ,  -ї,  ж.  Нав'язлива  боязнь  зараження 
мікробами. 

БАЦИЛУРІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  бактеріурія. 
БАЦИЛЯРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бацйла.  //  Викли¬ 
каний,  спричинений  бацилами. 
бАцнути,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  Однокр.  до  біцати. 
БАЧ,  част.  1.  Уживається,  щоб  звернути  чиюсь 
увагу  на  що-небудь;  бачиш,  дивись,  ось.  2.  Ужи¬ 
вається  для  вираження  здивування,  докору  і  т. 
ін.  3.  у  знач,  вставв.  сл.  Бачиш,  як  бачиш. 
БАЧАЧИ.  Дієприсл.  до  бачити. 

БАЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч.  до 
бачити  2.  //  бічено,  безос.  присудк.  сл.  //  у  знач, 
ім.  бічене,  -ного,  с.  Те,  що  хто-небудь  бачив. 
БАЧЕННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  бачити  2.  2.  Здат¬ 
ність  бачити.  3.  рідко.  Побачення,  зустріч. 

БАЧИТИ,  -чу,  -чиш,  ведок.  1.  веперех.  Мати  здат¬ 
ність  сприймати  зором.  2.  перех.  Сприймати  очи¬ 
ма,  спостерігати.  //  Зустрічати  кого-небудь;  мати 
особисту  зустріч  із  кимсь.  //  Зазнати,  пережити. 
Бачити  наскрізь.  **  Бічиш  (бічите,  бачте),  у 
знач,  вставв.  сл.  -  вживається  за  потреби  зверну¬ 
ти  чиюсь  увагу  на  що-небудь.  3.  Добре  розуміти, 
усвідомлювати.  //  в  кому,  в  чому  кого,  що.  Мати, 
вбачати.  4.  кого,  що  чим.  Вважати,  визнавати. 
БАЧИТИСЯ,  -чуся,  -чишся,  ведок.  І.  з  ким  і  без 
додатка.  Зустрічатися,  бувати  разом  де-небудь. 
2.  тільки  в  3  ос.,  перев.  кому.  Бути  видним, 
сприйматися  зором.  //  безос.  Ц  Ввижатися,  по¬ 
ставати  в  уяві.  //  Здаватися.  **  Бачиться,  у  знач, 
вставв.  сл.  -  вживається  для  вираження  непевно¬ 
сті  в  чому-небудь;  здається,  мабуть. 
бАчки,  -ів,  мв.  Зменш,  до  біки'. 

БАЧНИЙ,  -а,  -е,  зах.  Обачний,  обережний. 

БАЧНІСТЬ,  виг.,  діал.  Помалу,  бережись,  обережно. 
бАчно.  Присл.  до  бічний. 

БАчйк,  -чкй,  ч.,  розм.  Зменш,  до  бак1. 
бАчУЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  бічити. 
БАЧУЩИЙ,  -а,  -е.  Який  добре  бачить. 
баціА,  -і,  ч.,  іст.  У  Туреччині  та  Єгипті  -  титул 
найвищих  урядовців,  вельмож  і  генералів. 
БАЦІИБУЗУК,  -а,  ч.  1.  Солдат  нерегулярних  військ  у 
Туреччині  у  18  -  19  ст.  2.  перед.,  заст.  Розбиша¬ 
ка,  головоріз. 

БАШІ,  вевідм.  У  Турції  -  голова,  начальник. 

БАШКА,  -й,  ж.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  голові  1. 
БАШКЙРИ,  рідше  БАШКИРЦІ,  -ів,  мв.  ( одв .  башкйр,  -а, 
рідше  башкйрець,  -рця,  у.;  башкйрка,  -и,  ж.).  На¬ 
род,  що  становить  основне  населення  Башкирії. 
БАШКЙРСЬКИЙ ,  -а,  -е.  Прикм.  до  башкйри,  башкй- 
рці  і  Башкирія. 

БАШКОВЙТИЙ ,  -а,  -е,  розм.,  рідко.  Розумний,  кміт¬ 
ливий,  тямущий. 

БАШЛЙК,  -і,  ч.  Сукняний  каптур  (відлога)  з  довгими 
кінцями,  що  звичайно  надівається  поверх  шапки. 
БАШЛИЧбк,  -чкі,  ч.  Зменш.-пестл.  до  башлйк. 
БАШМАК,  -а,  ч.  1.  тех.  Пристрій,  що  служить  опо¬ 
рою  чому-небудь.  2.  зал.  Пристрій,  що  його  на¬ 
кладають  на  рейки  для  гальмування  вагонів  або 
під  колеса  вантажівки. 

БАШМАчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  башмік. 

БАШМАЧНИК,  -а,  у.  1.  Робітник  на  залізниці,  який 
накладає  на  рейки  башмаки  (у  2  знач.)  для  галь¬ 
мування  вагонів.  2.  діал.  Швець. 

БАШТА,  -и,  ж.  1.  Висока  і  вузька  споруда  багато¬ 
гранної  або  круглої  форми,  що  будується  окремо 


або  становить  частину  будівлі;  вежа.  2.  військ. 
Верхня  обертова  частина  корпусу  танка  або  бро¬ 
ньованого  автомобіля;  вишка  на  судні,  в  якій 
містяться  гармати  й  кулемети. 

БАШТАн,  -а  і  -у,  ч.  1.  Ділянка  поля,  на  якій  виро¬ 
щують  кавуни,  дині  і  т.  ін.  2.  діал.  Рід  дитячо  і  гри. 
БАШТАНИЩЕ,  -а,  с.  Ділянка  поля,  де  був  баштан. 
БАШТАННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  баштін  1.  //  Який 
росте  на  баштані. 

БАШТАННИК,  -а,  ч.  1.  Сторож  на  баштані.  2.  Влас¬ 
ник  баштана. 

БАШТАННИЦТВО,  -а,  с.,  с.  г.  Вирощування  баштан¬ 
них  культур. 

БАШТАННИЦЬКИЙ,  -а,  -е,  с.  г.  Стос,  до  баштанницт¬ 
ва.  Баштанницьке  господарство. 

БАШтАнниця,  -і.  Жін.  до  баштйнник. 

БАШТАНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  баиїтін. 

БАШТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бішта.  //  Який  зна¬ 
ходиться  на  башті.  **  Бйштовий  кран  -  установ¬ 
лений  на  високій  металевій  опорі  механізм  для 
піднімання  й  переміщення  вантажів. 
БАШТОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Схожий  на  башту. 

БАШТОЧКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  бАшта  1. 

БАШУР,  -а,  ч.  Мисливський  ріг  низького  тембру. 
БАКЗРА,  -и,  ж.  1.  Велика,  глибока  калюжа.  2.  Яма, 
вибій.  //  Ямка  в  земляній  підлозі. 

БАЮРИСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  баюр.  Баюрис¬ 
та  дорога. 

БАїЬРИСТіСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  баюристий. 
БАЯ,  -і,  ж.,  заст.  М'яка  бавовняна,  рідше  вовняна 
тканина  з  ворсом;  байка. 

БАЯДЄРА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  баядАрка. 
БАЯДЕРКА,  -и,  ж.  Індійська  храмова,  а  також  ман¬ 
дрівна  танцівниця. 

БАЙН,  -а,  ч.  Велика  хроматична  гармонія,  кнопко¬ 
вий  акордеон;  національний  музичний  інструмент 
у  Франції,  Україні  та  Росії. 

БАЯНІСТ,  -а,  ч.  Музикант,  що  грає  на  баяні. 
БАЯНІСТКА,  -и.  Жін.  до  баяніст. 

БАЙННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  байн. 

БАЙННЯ,  -я,  с.,  фольк.  Дія  за  знач,  байти. 

БАЯТИ,  бйю,  баєш,  ведок.,  перед.,  фольк.  Говори¬ 
ти,  розповідати. 

БАЯТІ,  невідм.,  ч.  1.  Жанр  азербайджанських  на¬ 
родних  пісень  ліричного  характеру.  2.  Один  з  ос¬ 
новних  жанрів  в  арабській  музиці. 

БГАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч.  до  бгАти. 
БГАНКА,  -и,  ж.,  розм.  Зморшка  або  складка  на 
чомусь. 

БГАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  бгАти. 

БГАНОК,  -нка,  ч„  діал.  Пакунок,  згорток. 

БГАТИ,  бгаю,  бгаєш,  ведок.,  перед.  1.  Стискаючи  в 
руках,  м'яти,  скручувати  що-небудь.  2.  Певним 
чином  складати,  згортати  що-небудь.  3.  у  що. 
Вкладати,  втискати  щось  куди-небудь.  4.  Робити  з 
тіста  пироги  і  т.  ін.  5.  діал.  Вити  (гніздо).  6.  діал. 
Підгортати,  підгинати. 

бгАтися,  бгАюся,  бгаєшся,  ведок.  1,  М'ятися,  скру¬ 
чуватися.  2.  Збиратися  у  складки;  зморщуватися. 
3.  Скулитися,  згинатися,  корчитися.  4.  Стискатися. 
БДЖІЛКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  бджолА. 
БДЖІЛОНЬКА,  БДЖІЛОЧКА,  -и,  Ж.  Зменш.-пестл.  ДО 
бджілка. 

БДЖІЛОЧКА  див.  бджілонька. 

БДЖІЛ ЬНЙК,  -А,  Ч.  1.  Те  саме,  що  бджолйр.  2.  Те 
саме,  що  омшАнйк. 

бджільництво,  -а,  с.  Розведення  бджіл  для  отри¬ 
мання  меду,  воску,  прополісу  та  ін.,  а  також  за¬ 
пилення  сільськогосподарських  культур. 
БДЖІЛЬНЙЦЬКИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  бджільництва. 
БДЖОЛА,  -й,  ж.  Медоносна  комаха,  що  збирає 
квітковий  нектар  і  переробляє  його  на  мед. 
БДЖОЛЕНЙТА,  -йт,  ми.,  діал.  Маленькі  бджоли. 
БДЖОЛЙНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  бджола.  //  Виробл. 
бджолами.  Бджолиний  мед.  2.  у  знач.  ім.  бджолй- 
ні,  -них,  ми.  Назва  групи  жалоносних  комах,  до 
яких  належать  бджола,  оса,  джміль  та  ін. 

БДЖОЛЙНІ,  -их,  ми.  Назва  групи  родин  жалоносних 
комах  ряду  перетинчастокрилих. 

БДЖОЛОВЙДКА,  -и,  ж.  Рід  квіткових  мух  родини 
дзюрчалкових. 

БДЖОЛОЗАПИЛЕННЯ,  -я,  с.  Запилення  рослин  пил¬ 
ком,  перенесеним  бджолами  з  однієї  квітки  на  іншу. 
БДЖОЛОЗАЛЙЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бджоло- 
запилення. 

БДЖОЛОЗАПИЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  бджоло¬ 
запилення. 

БДЖОЛОЗНАВЕЦЬ,  -вця,  ч.  Фахівець  із  бджолознав¬ 
ства. 

БДЖОЛОЗНАВСТВО,  -а,  с.  Галузь  науки,  що  вивчає 
життя  бджіл. 

БДЖОЛОЇДКА,  -и,  ж.  Пташка  з  яскравим  забарвлен¬ 
ням  і  довгим,  трохи  зігнутим  донизу  дзьобом,  яка 
живиться  перев.  бджолами. 

БДЖОЛОСІМ'Я,  -(,  ж.  Бджоляний  рій,  що  живе  в 
одному  вулику. 

БДЖОЛЯНИЙ,  -А,  -А.  Прикм.  до  бджолА.  Бджоляна 
матка.  //  Признач,  для  бджіл. 

БДЖОЛЯНЙК,  -А,  ч.,  діал.  1.  Омшаник.  2.  Пасіка. 
БДЖОЛЙР,  -А,  ч.  Той,  хто  розводить  бджіл. 
БДЖОЛЙРСТВО,  -а,  с.  Те  саме,  що  бджільнйцтво. 
БДЖОЛЙчий,  -а,  -є.  Прикм.  до  бджолА.  Бджоляче 
жала 

БЕ1,  виг.  Звуконаслідування,  що  відтворює  крик 
кози  або  вівці.  **  ні  бе  ні  ме  [ні  кукуріку],  зие- 
важл.  -  нічого  не  тямити,  зовсім  не  розумітися 
на  чомусь. 

БЕ’,  виг.,  дит.  Уживається  для  вираження  огиди  до 
чого-небудь.  //  у  знач.  ім.  бе,  невідм.  Про  щось 
гидке,  погане.  -  • 

'/, 3  5-тз 


БЕАТИФІКАЦІЯ,  -ї,  ж.  У  католицькій  церкві  -  акт 
канонізування,  що  здійснюється  Папою  Римським. 
БЕБЄ,  невідм.,  с.  1.  Дитина,  немовля.  2.  Довге 
плаття  особливого  крою  для  дівчаток. 

БЕБЄвх  див.  беббх. 
бебЄвхнути  див.  бебАхнути. 

БЕБЄХ,  діал.  БЕБЙВХ,  виг.  1.  Звуконаслідування, 
що  відтворює  звук  від  падіння,  удару  по  чомусь 
м'якому,  пострілу.  2.  розм.  Уживається  як  при¬ 
судок  за  знач.  бебАхнути  і  бебАхнутися. 

БЕБЕХИ,  -ів,  ми.  1.  зневажл.  Подушки,  взагалі  по¬ 
житки;  манатки.  2.  розм.  Те  саме,  що  нутрощі. 
3.  розм.  Стусани. 

бебЄхнути,  діал.  БЕБЄвхнУТИ,  -ну,  -неш,  док., 
розм.  1.  перед.  Кинути  з  силою.  2.  перед.  Сильно 
вдарити.  3.  веперед.  Вистрілити.  4.  пеперед.  Ва¬ 
жко,  з  шумом  упасти. 

БЕБІХНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.,  розм.  Те  саме, 
що  бебАхнути  4. 

бЄбі,  невідм.,  ж.  1.  Дитина,  немовля.  2.  Лялька. 
БЙБРИКИ,  -ів,  ми.  Назва  азіатських  віфінян  і  наро¬ 
дів,  що  жили  на  південному  узбережжі  Чорного 
моря  та  біля  Пропонтіди. 

БЕБРЙНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Бобровий. 

БЕБУЛЯ,  -і,  ж.,  діал.  Цупкий  синій  папір. 

БЄВЗЕНЬ,  -зня,  ч.,  лайл.  Вайло,  йолоп,  бовдур. 
БЕВЗЬ,  -я,  ч.,  лайл.  Те  саме,  що  бАвзень. 

БЄВКА,  -и,  ж.,  діал.  1.  Пійло  з  борошна.  2.  Рідка 
страва  з  борошна  або  крупів;  бовтанка. 

БЄВКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  бАвкати  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

БЙВКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  1.  веперед.  Неголосно 
дзвонити  (про  дзвін).  2.  перед,  і  без  додатка, 
розм.  Верзти  дурниці,  нісенітниці. 

БЄВКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.  1.  веперед.  Однокр.  до 
бАвкати  1.  2.  перед,  і  без  додатка,  розм.  Сказати 
що-небудь  коротко,  уривчасто  глухим,  низьким 
голосом.  //  Сказати  що-небудь  необдумано,  необ¬ 
ережно. 

БЕВУАни,  -ів,  ми.  Те  саме,  що  тсвАна. 

БЙГГІ  ХОзЄ,  иезм.,  ми.  Широкі  штани  з  величез¬ 
ними  кишенями. 

БЕГЕМбТ,  -а,  ч.  Велика  наземно-водяна  травоїдна 
тварина,  що  живе  в  Тропічній  Африці  біля  річок 
і  озер;  гіпопотам. 

БЕҐЙР,  -а,  ч.,  діал.  Добрячий  дрючок. 
бегетАти,  -ечу,  -Ачеш,  діал.  Мекати. 

БЕГЕТЄріЯ,  -ї,  ж.  Вільна  селянська  громада  у  сере¬ 
дньовічній  Іспанії. 

БЕГін,  -у,  ч.  Танець  латиноамериканського  похо¬ 
дження,  що  має  спільні  риси  з  румбою  та  танго. 
БЕГОВАТИЙ,  -а,  -е,  зад.  Сварливий;  вуркітливий. 
БЕГбніЄВИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  бегбнія. 
бегОнія,  -ї,  ж.  Трав'яниста  тропічна  рослина  з 
гарно  забарвленим  листям  і  рясними  яскравими 
квітами;  вирощується  як  декоративна. 

БЕҐАС,  -а,  у.  Гультяй,  ледащо. 

БЕҐЛЕРБЄй,  -я,  ч.  Управитель  турецького  або  пер¬ 
ського  краю. 

БЄдЄкЕР,  -у,  ч.  Назва  поширеного  путівника  по 
різних  країнах  для  туристів  німецькою  та  інши¬ 
ми  мовами. 

БЕДЖ,  -а,  ч.  її  Значок,  емблема,  кокарда.  2.  військ. 
Знак  розрізнення.  3.  Символ.  4.  Ідентифікатор  уча¬ 
сника  виставки,  ярмарку,  трейдера  на  торгах,  на 
якому  є  реєстраційний  номер,  фотокартка,  ім'я 
учасника  (трейдера)  та  назва  члена  секції,  яку  він 
представляє. 

БЙДЖИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  бедж. 

БЕДЛАМ,  -у,  ч.  1.  Притулок  для  людей  з  психічни¬ 
ми  розладами.  2.  розм.  Хаос,  безладдя. 
бЄдленд,  -у,  V.  Різко  розчленований  низькогірний 
рельєф  із  заплутаною  мережею  ярів  та  вузьких 
гребенів. 

БЕДРЙНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Багаторічна  трав'яниста  кор¬ 
мова  рослина;  корінь  використовується  в  народ¬ 
ній  медицині. 

БЕДУТни,  -ів,  мб.  (оди.  бедуїн,  -а,  ч.;  бедуїнка,  -и, 
ж.).  Араби- кочовики. 

БЕДУЇНСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бедуїни. 

БЕЖ,  прикм.*  невідм.  Те  саме,  що  бЄжевий. 
БЕЖЕВИЙ,  -а,  -є.  Світло-брунатний  з  кремовим  від¬ 
тінком. 

БЕЗ1,  прийм .*  з  род.  в.  1.  Вказує  на  відсутність 
кого-,  чого-небудь.  //  у  сполуч.  з  ім.  у  род.  в. 
Уживається  як  означення  (предмета  або  особи). 
//  у  сполуч.  з  деякими  ім.  Уживається  у  значенні 
прислівника  від  відповідного  іменника  з  префік¬ 
сом  без  або  н  е.  //  у  сполуч.  з  абстр.  ім.  перев. 
із  здач,  дії  або  етапу.  Передає  заперечення  дії. 
2.  Крім.  3.  у  сполуч.  з  кільк.  числ.  Вказує  на 
кількість,  якої  не  вистачає  до  потрібної. 

БЕЗ2,  -у,  ч.*  діал.  Бузок. 

БЕЗАВАНСОВИЙ,  -а,  -е.  Який  здійснюється  з  ураху¬ 
ванням  фактично  виконаної  роботи  без  нараху¬ 
вання  і  видачі  авансу. 

БЕЗАВАнсовіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безавін- 
совий. 

БЕЗАВАРІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  аварій,  не  су¬ 
проводиться  аваріями. 

БЕЗАВАРІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  Ім.  до  безава¬ 
рійний. 

БЕЗАВАРІЙНО.  Присл.  до  безаварійний. 
БЕЗАВТОКЛДВНИИ,  -а,  -е.  1.  Що  здійснюється,  від¬ 
бувається  за  звичайної  температури  і  тиску,  без 
використання  автоклава.  2.  Що  твердіє  'за  зви¬ 
чайної  температури  і  тиску,  без  використання  ав¬ 
токлава  (про  певні  сорти  бетону). 
БЕЗАВТОМОБІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  де  мало  або  вза¬ 
галі  не  проїжджають  автомобілі.  Такий,  де  забо- 


БЕЗБбЖНИЙ 

ронено  проїзд  автомобілів. 

БЕЗАДРЕСНИЙ,  -а.  -є.  Який  не  звернений  до  кого-не- 
будь  конкретно;  не  містить  вказівки  на  того  (тих), 
до  кого  відноситься  інформація,  висловлювання. 
БЕЗАДРЕСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Відсутність  спрямовано¬ 
сті  інформації,  судження  кому-н.  конкретно. 
БЕЗАЕРОДРбМНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  потреби  в 
аеродромі,  здатний  злетіти  і  сісти  без  аеродрому 
(про  літальні  апарати). 

БЕЗАКЦЕНТНИЙ,  -а,  -е.  У  якого  відсутній  акцент. 
БЕЗАКЦЕнТніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безакцен¬ 
тний. 

БЕЗАКЦЕПНИЙ,  -а,  -є  Який  здійснюється  без  акцеп¬ 
ту.  **  Безакцбпні  платежі  -  платежі,  що  здійсню¬ 
ються  на  основі  платіжних  вимог  виплати  і  не 
вимагають  згоди  платника. 

БЕЗАЛКАЛОЇДНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  містить  алкалоїдів. 
БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  містить  алкого¬ 
лю.  **  Безалкогольні  напбї  -  група  фруктово-ягі¬ 
дних  і  плодових  освіжаючих  та  спраговтамовую- 
чих  напоїв,  які  не  містять  алкоголю. 
БЕЗАЛКОГОльніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безал- 
когбльний. 

безалмАзний,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використовує 
алмази. 

БЕЗАЛЬТЕРНАТЙВНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має  альтерна¬ 
тиви. 

БЕЗАЛЬТЕРНАТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  без- 
альтернатйвний. 

безальтернатйвно.  Присл.  до  безальтернатйвний. 
безамбразурний,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  викорис¬ 
товує  амбразури. 

БЕЗАНТЕННИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має,  не  використовує 
антену. 

БЕЗАПЕЛЯЦІЙНИЙ,  -а,  -є.  1.  юр.  Який  не  може  бути 
оскаржений,  не  підлягає  апеляції.  2.  Який  не 
допускає  заперечення,  сумнівів;  незаперечний, 
категоричний. 

БЕЗАПЕЛЯЦІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безапе¬ 
ляційний  2. 

БЕЗАПЕЛЯЦІЙНО.  Присл.  до  безапеляційний  2. 
БЕЗАРМАТУРНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  арматуру. 

БЕЗАРМАТУРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безарма¬ 
турний. 

БЕЗАТОМНИЙ,  -а,  -є.  Вільний  від  атомної  зброї.  Без¬ 
атомна  зона. 

БЕЗАФІКСНИЙ,  -а,  -є,  лінгв.  Який  не  має,  не  вико¬ 
ристовує  афіксів,  здійснюється  без  афіксів.  Без • 
афіксне  словотворення. 

БЕЗ  БАКТЕРІАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має,  не  викори¬ 
стовує  бактерії. 

БЕЗБАЛАСТНИИ,  -а,  -е.  1.  Такий,  у  якого  висота 
польоту  або  глибина  занурення  регулюється  без 
використання  баласту  (про  дирижабль  або  батис¬ 
каф).  2.  Який  не  має  як  баласт  зайвих  домішків, 
надлишкових  компонентів  (про  добриво). 
БЕЗБАЛАСТОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безбалістний. 
безбалАстовість,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безба- 
лістовий. 

БЕЗ  балковий,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використовує 
балки. 

БЕЗБАЛКОВІСТЬ,  -ВОСТІ,  ж.  Абстр.  ім.  до  безбілковий. 
БЕЗБАНДАЖНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  бандаж. 

БЕЗБАНДЕРОЛЬНИЙ  ,  -а,  -є.  Який  не  має,  не  викори¬ 
стовує  бандеролі. 

БЕЗбАрвий,  -а,  -є.  Те  саме,  що  безбарвний. 
БЕЗБАРВНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  кольору,  забар¬ 
влення,  позбавлений  барв.  2.  перев.  Який  не  мас 
яскраво  виявлених  рис;  нічим  не  примітний;  не¬ 
виразний. 

БЕЗБАРВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безбарвний. 
БЕЗБАРВНО.  Присл.  до  безбірвний. 

БЕЗБАТАРЕЙНИЙ  ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  викорис¬ 
товує  батареї. 

БЕЗБАТЧЕНКО,  -а,  ч.  1.  розм.*  заст.  Нешлюбна  дити¬ 
на.  2.  Той,  хто  не  має  батьків;  сирота.  3.  перев.* 
зневажл.  Людина,  що  не  має  Батьківщини  або  не 
визнає  своїх  батьків,  попередників. 

БЕЗБАЧ,  бЕзбаш,  присл.*  діал.  1.  Без  мети,  врозб¬ 
рід.  2.  Наосліп,  не  дивлячись. 

БЕЗБАШ  див. бЄзбач. 

БЕЗБЕРЕГИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  безбережний. 
БЕЗБЕРЕЖЖЯ,  -я,  с.  Простір  без  берегів,  без  меж. 
БЕЗБЕРЕЖНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  берегів,  меж, 
не  має  краю.  2.  перев.  Безмірно  великий,  довгий; 
безмежний. 

БЕЗБЕРЕЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безбережний. 
БЕЗБІДНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  знає  нестатків;  матеріа¬ 
льно  благополучний. 

БЕЗБІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безбідний. 
БЕЗБІДНО.  Присл.  до  безбідний. 

БЕЗБІЛЕТНИЙ,  -а,  -е.  1.  заст.  Який  не  має  паспорта, 
документа  на  проживання  де-небудь;  безпаспорт¬ 
ний.  Безбілетні  бурлаки.  2.  розм.  Який  не  має 
квитка  (на  проїзд  і  т.  ін.);  безквитковий.  Безбіле¬ 
тний  пасажир. 

БЕЗБІЛЕТНИК,  -а,  ч.*  розм.  Безбілетний  пасажир. 
БЕЗБІЛЕТНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  безбілетник. 
БЕЗБІЛЕТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безбілетний. 
БЕЗБІЛКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  містить  білка. 
БЕЗБбЖЖЯ,  -я,  с.  Заперечення  існування  Бога, 
відмова  від  релігійних  вірувань. 

БЕЗБОЖНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  вірує  в  Бога.  //  у 
знач.  ім.  безббжний,  -ного,  ч.  Той,  хто  не  дотри¬ 
мується  релігійних  поглядів,  не  вірує  в  Бога; 
безбожник  (у  1  знач.).  2.  перед.*  розм.  Безсовіс¬ 
ний,  безсоромний,  злочинний.  3.  перед.*  розм. 
Надзвичайно  великий;  надмірний. 


65 


БЕЗБбЖНИК 

БЕЗБОЖНИК,  -а,  V.  1.  Людина,  що  не  визнає  існу¬ 
вання  Бога,  не  вірує  в  Бога;  безвірник,  атеїст. 
2.  перев.,  розм.  Про  безсовісну,  погану  людину. 
БЕЗБОЖНИЦТВО,  -а,  с.  Те  саме,  що  безббжжя. 
БЕЗБОЖНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  безббжник. 

БЕЗБОЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безббжний. 
БЕЗБОЖНО.  Присл.  до  безббжний  2,  3. 

БЕЗБОЛІСНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  викликає  болю. 
2.  перев.  Який  не  супроводиться  труднощами, 
ускладненнями  і  т.  ін.,  не  пов'язаний  з  ними. 
БЕЗБОЛІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безбблісний. 
БЕЗБОЛІСНО.  Присл.  ДО  безбблісний. 

БЕЗБОРОДИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  бороди.  2.  розм. 
Молодий,  ще  не  змужнілий. 

БЕЗБОРОдько.  -а,  ч.  Той,  у  кого  немає  бороди. 
БЕЗБОРОННИЙ,  -а,  -е.  1.  На  якого  не  поширюється 
заборона;  не  пов'язаний  з  перешкодами;  вільний. 
2.  Неспроможний  себе  оборонити,  захистити;  по¬ 
збавлений  захисту;  беззахисний. 

БЕЗБОРОННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безборбнний. 
БЕЗБОРОННО.  Присл.  до  безборбнний. 

БЕЗБОЯЗНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  боїться  небезпеки; 
сміливий,  хоробрий,  відважний.  //  Який  відзна¬ 
чається  безстрашністю. 

БЕЗБОЯЗНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
безббязний. 

БЕЗБОЯЗНО.  Присл.  до  безббязний. 

БЕЗБРОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  брів. 
безбуквАрний  ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  буквар. 

БЕЗБУЛАВНИЙ,  -а,  -е,  іст.  Який  втратив  булаву. 
Безбулавний  гетьман. 

безбуржуАзніСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  відсутності  бур¬ 
жуазії. 

БЕЗБУРНИЙ,  -а,  -е,  поет.  Спокійний,  безтурботний. 
БЕЗВАжіЛЬНИЙ  ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  важелі. 

БЕЗВАжіЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвАжі- 
льний. 

безвалютний,  -а,  -е.  Який  здійснюється  без  вико¬ 
ристання  валюти.  **  Безвалютний  ббмін  -  між¬ 
народний  обмін  товарами,  послугами  та  ін. 
БЕЗВАЛКЗТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвалй- 
тний. 

БЕЗВАТНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використовує 
вату. 

безвАтнісТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвАтний. 
безвЕнтильний,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  вентилі. 

БЕЗВЕНТИЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвАн- 
тильний. 

БЕЗВЕРХИЙ,  -а,  -е.  І.  Який  не  має  верхівки,  верху. 
2.  Який  не  має  даху  (про  будівлю). 

БЕЗвЕрхіСТЬ,  -хості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвбрхий. 
безвЕсельний,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  весла. 

БЕЗВЕСЕЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвАсе- 
льмий. 

безвйвірочний,  -а,  -е.  Що  не  супроводжується 
вивіркою  горизонтальності  й  вертикальності 
конструкцій  під  час  виконання  будівельних  робіт. 
БЕЗВЙВОДНИЙ ,  -а,  -є,  діал.  Постійний,  неперервний. 
БЕЗВЙВОДНІСТЬ,  -ності,  ж.,  діал.  Абстр.  ім.  до  без¬ 
вйводний. 

безвиводно.  Присл.  до  безвйводний. 

БЕЗВЙГІДНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  дає  прибутку,  корис¬ 
ті,  вигоди. 

БЕЗВЙГідність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвйгідний. 
БЕЗВЙГ1ДНО.  Присл.  до  безвйгідний. 

БЕЗВЙГЛЯДНИЙ,  -а,  -е,  зах.  Безперспективний,  без¬ 
надійний. 

БЕЗВЙГЛЯДНІСТЬ,  -ності,  ж.,  зах.  Абстр.  ім.  до 
безвйглядний. 

БЕЗВИГЛЙДНО,  безос.  присуди,  сл.,  зах.  Про  стан 
безперспективності,  безнадії. 

БЕЗВЙГУЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Що  не  зв'язаний  із  вигулом, 
здійснюється  у  закритих  приміщеннях  (про 
утримання  худоби). 

БЕЗВЙЇЗНИЙ,  -а,  -е.  Постійний,  без  виїзду  (про 
перебування  де-небудь). 

БЕЗВЙЇЗНО,  присл.  Постійно,  не  виїжджаючи  нікуди. 
БЕЗВИЛАЗНИМ,  -а,  -е.  Такий,  що  нікуди  не  відхо¬ 
дить,  не  відлучається. 

БЕЗВИЛАзність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвйлазний. 
БЕЗВЙЛАЗНО,  присл.,  розм.  Не  виходячи  звідкись, 
не  відлучаючись  нікуди. 

БЕЗВЙМІРНИЙ,  -а,  -е.  Який  неможливо  виміряти. 
БЕЗВЙМІРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвймірний. 
БЕЗВЙННИЙ,  -а,  -е.  Не  винний  ні  в  чому;  безневин¬ 
ний.  //  у  знач.  ім.  безвйнний,  -ного,  V.;  безвин¬ 
на,  -ної,  ж.  Про  ні  в  чому  не  винну  людину. 
БЕЗВИННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвйнний. 
БЕЗВЙнно.  Присл.  до  безвйнний. 
БЕЗВИПРОМІНЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  фіз.  Який  не  пов'я¬ 
заний  з  процесами  випромінювання. 

БЕЗВИРАЗНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  невиразний. 
БЕЗВИРАЗНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвиразний. 
БЕЗВИРАЗНО.  Присл.  до  безвирізний. 
БЕЗВЙСЛІДНИЙ,  -а,  -е,  зах.  Безрезультатний. 
БЕЗВИХІДДЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  безвйхідь. 
БЕЗВЙХЩНИЙ,  -а,  -е.  1.  Такий,  з  якого  немає  вихо¬ 
ду,  не  можна  вийти.  //  Постійний  (про  перебу¬ 
вання  де-небудь).  2.  пере п.  У  якому  немає  поря¬ 
тунку,  виходу;  дуже  тяжкий;  безнадійний,  безпо¬ 
радний.  //  Глибокий,  нерозважний  (про  почуття 
та  ін.).  Безвихідна  ситуацій. 

БЕЗВИХІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвйхід- 
ний  2. 

БЕЗВИХІДНО.  Присл.  до  безвйхідний. 

БЕЗВИХІДЬ,  -ході,  ж.  Безвихідне  становище. 

66 


БЕЗВІДВАЛЬНИЙ.  -а,  -е.  1.  Що  здійснюється  без  обо¬ 
роту  шару  ґрунту  плугами  зі  знятими  відвалами. 
2.  Призначений  для  обробки  ґрунту  без  обороту 
шару  землі.  3.  Оброблений  без  обороту  шару  ґру¬ 
нту  плугами  зі  знятими  відвалами.  Безвідвальиа 
оранка. 

БЕЗВІДДЯ  див.  безвбддя. 

БЕЗВІДКАТНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має  відкату,  відбу¬ 
вається  без  нього.  **  Безвідкатна  гармАта  -  арти¬ 
лерійська  гармата,  яка  не  має  під  час  пострілу 
відкату  ствола. 

БЕЗВІДКАТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвідкатний. 
БЕЗВІДКАТНО.  Присл.  до  безвідкатний. 
БЕЗВІДКЛИЧНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  його  не  можна 
відкликати,  скасувати.  **  Безвідкличний  акреди¬ 
тив  -  акредитив,  який  не  може  бути  скасований 
без  згоди  одержувача  коштів.  Безвідклйчні  гара¬ 
нтії  -  гарантії,  що  можуть  бути  скасовані  лише  за 
згодою  особи,  яка  отримує  гарантію.  Безвідклйчні 
зобов'язання  -  зобов'язання,  що  можуть  бути 
скасовані  лише  за  згодою  кредитора. 
БЕЗВІДКЛЙЧНість,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвідк- 
лйчний. 

БЕЗВІДКЛИЧНО.  Присл.  до  безвідклйчний. 
БЕЗВІДЛУЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  дає,  не  створює 
відлуння;  який  відбувається  без  відлуння. 
БЕЗВІДЛУЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  нікуди  не  відлучається, 
постійно  залишається  де-небудь. 

БЕЗВІДЛУЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвідлу¬ 
чний. 

БЕЗВІДЛУЧНО.  Присл.  до  безвідлучний. 
БЕЗВІДМОВНИЙ,  БЕЗОДМйВНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  1.  Який, 
не  відмовляючись,  робить,  виконує  що-небудь. 
2.  Який,  не  відповідаючи,  мовчки  слухає  те,  що 
йому  говорять;  мовчазний.  3.  спец.  Який  працює 
без  перебоїв. 

БЕЗВІДМОВНІСТЬ,  БЕЗОДМОВНІСТЬ,  -ності,  ж.,  рідко. 
Абстр.  ім.  до  безвідмовний  2. 

БЕЗВІДМОВНО,  безодмОвно,  рідко.  Присл.  до  без- 
відмбвний  1 ,  3. 

БЕЗВІДНОСНИЙ,  -а,  -е.  Який  зберігає  своє  значення 
за  будь-яких  умов,  незалежно  від  інших  предме¬ 
тів  і  явищ. 

БЕЗВІДНОСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвіднб- 
сний. 

БЕЗВІДНОСНО.  Присл.  до  безвіднбсний. 
БЕЗВІДПЛАТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Вчинок,  акція  чи  війсь¬ 
кова  операція,  які  не  викликали  актів  відплати. 
2.  Те  саме,  що  безплатний. 

БЕЗВІДПЛАТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвід¬ 
платний. 

БЕЗВІДПОВІДАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  несе  або  не 
усвідомлює  відповідальності  (про  особу).  Безвід¬ 
повідальна  поведінка.  2.  Який  є  наслідком  втрати 
або  відсутності  відповідальності. 
БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
безвідповідальний  І. 

БЕЗВІДПОВІДАЛЬНО.  Присл.  до  безвідповІдАльний. 
БЕЗВІДРАДІСНИЙ,  БЕЗОДРАДІСНИЙ,  -а.  -е,  діад.  Те 
саме,  шо  безвідрадний,  безодрАдний. 
БЕЗВІДРАДІСНІСТЬ,  -ності,  ж.,  діал.  Абстр.  ім.  до 
безвідрадісний. 

БЕЗВІДРАДІСНО,  діал.  Присл.  до  безвідрадісний. 
БЕЗВІДРАДНИЙ,  БЕЗОДрАдниЙ,  -а,  -е.  Який  не  має, 
не  дає  радості;  тяжкий,  похмурий. 

БЕЗВІДРАДНІСТЬ,  БЕЗОДРАДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр. 
ім.  до  безвідрадний. 

БЕЗВІДРАДНО,  безодрАдно.  Присл.  до  безвІДрАд- 
ний,  безодрАдний. 

БЕЗВІДРИВНИЙ,  -а,  -е.  Який  відбувається  безперер¬ 
вно,  постійно;  безперервний,  постійний. 
БЕЗВІДРЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвідрй- 
вний. 

БЕЗВІДРИВНО.  Присл.  до  безвідрйвний. 
безвіДСОтковии,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безпроцАнтний. 
БЕЗВІДХІДНИЙ,  БЕЗВІДХОДНИЙ,  -а,  -е.  Який  застосо¬ 
вує  технологію,  що  зводить  до  мінімуму  кількість 
відходів  у  виробництві  чого-небудь  або  передбачає 
використання  відходів. 

БЕЗВІДХІДНІСТЬ,  БЕЗВІДХОДНІСТЬ,  -ності,  ч.  Абстр. 
ім.  до  безвідхідний,  безвідхбдний. 

БЕЗВІДХІДНО,  БЕЗВІДХОДНО.  Присл.  до  безвідхідний, 
безвідхбдний. 

БЕЗВІДХОДНИЙ  див.  безвідхідний. 

БЕЗВІДХОДНІСТЬ  див.  безвідхідність. 

БЕЗВІДХОДНО  див.  безвідхідно. 

БЕЗВІЗОВИЙ,  -а,  -е.  Що  здійснюється  без  візи. 
**  Безвізовий  вТзд  -  в'їзд  до  держави  без  необхід¬ 
ності  одержання  від  її  компетентної  влади  візи. 
БЕЗВІЗОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвізовий. 
БЕЗВІЗОВО.  Присл.  до  безвізовий. 
бЕзвіК,  -у,  ч.  Вічність.  **  на  бАзвік  —  на  вічні  часи. 
БЕЗВІКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бАзвік. 

БЕЗВІЛЛЯ  див.  безвблля. 

БЕЗВІЛЬНИЙ  див.  безвбльний. 

БЕЗВІЛЬНІСТЬ  див.  безвбльність. 

БЕЗВІЛЬНО  ДИВ.  безвбльно. 

БЕЗВІРНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  визнає  існування  Бога; 
невіруючий. 

БЕЗВІРНИК,  -а,  ч.  Людина,  яка  не  визнає  існування 
Бога,  релігії  і  бореться  з  релігійним  культом;  ате¬ 
їст,  безбожник. 

БЕЗВІРНИЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  проти  віри  в 
Бога;  антирелігійний;  атеїстичний. 

БЕЗВІРНИЦЯ,  -і,  Жін.  до  безвірник. 

БЕЗВІРСТВО,  -а,  с.  Те  саме,  що  безвір'я. 
БЕЗВІРУСНИЙ,  -а,  -е.  1.  Не  уражений  вірусами;  який 
не  містить  вірусів.  2.  Що  не  уражається  вірусами 
завдяки  штучно  створеному  імунітету,  пов'язаний 
з  методикою  одержання  такого  імунітету. 


БЕЗВІР'Я,  -я,  с.  1.  Відсутність  віри  в  кого-,  що- 
небудь.  2.  Відсутність  віри  в  Бога;  безбожність. 
БЕЗВІСНИЙ,  -а,  -е.  Нікому  не  відомий;  незнаний. 
**  Безвісна  відсутність  -  встановлений  судом 
факт  тривалої  відсутності  громадянина  в  місці 
його  постійного  проживання. 

БЕЗВІСНІСТЬ,  ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвісний. 
БЕЗВІСНО.  Присл.  до  безвісний. 

БЕЗВІСТИ,  присл.  Невідомо  де.  //  Невідомо  куди. 
II  Безслідно. 

БЕЗВІСТЬ,  -і,  ж.  Невідомі,  незнані  місця. 
БЕЗВІТАМІННИЙ,  -а,  -е.  1.  Що  не  містить  вітамінів. 
2.  Що  характеризується  відсутністю  вітамінів  у 
раціоні  через  нестачу  овочів,  фруктів. 

БЕЗВІТРИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безвітряний. 
БЕЗВІТРЯ,  -я,  с.  Відсутність  вітру;  безвітряна  погода. 
БЕЗВІТРЯНИЙ,  -а,  -е.  Тихий,  без  вітру. 

БЕЗВІТРЯНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвітряний. 
БЕЗВІТРЯНО,  присуди,  сл.  Про  стан  безвітря. 
БЕЗВІЧНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Який  не  перестає  існува¬ 
ти;  вічний,  довічний. 

БЕЗВІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвічний. 
БЕЗВІЧНО.  Присл.  до  безвічний. 

БЕЗВЛАДДЯ,  -я,  с.  Відсутність  влади,  керівництва, 
управління. 

БЕЗВЛАДНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  сил,  можливості 
діяти;  безсилий,  безпомічний. 

БЕЗВЛАДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач.  безвлАдний. 
БЕЗВЛАДНО.  Присл.  до  безвлАдний. 

БЕЗВОГНЄВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використовує 
вогонь. 

БЕЗВбддя,  БЕЗВІДДЯ,  -я,  с.  Відсутність,  нестача 
води  у  водоймищах. 

БЕЗВбДИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безвбдний. 
БЕЗВОДНИЙ,  -а,  -е.  1.  Позбавлений  води,  вологи, 
без  води.  2.  хім.  Який  у  своєму  складі  не  має 
кристалогідратноі  чи  гігроскопічної  води. 
БЕЗВбдник,  -а,  ч.,  хім.  Те  саме,  що  ангідрйд. 
БЕЗВОЛЛЯ,  БЕЗВІЛЛЯ,  -я,  с.  Брак  волі,  наполегли¬ 
вості,  рішучості. 

БЕЗВОЛОГИЙ,  -а,  -е.  Позбавлений  вологи. 
БЕЗВОЛОПСТЬ,  -гості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безволбгий. 
БЕЗВОЛОСИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  волосся. 
БЕЗВОЛОсість,  -сості,  ж.  Абстр.  ім.  добезволбсий. 
БЕЗВОЛЬНИЙ,  БЕЗВІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  волі, 
не  здатний  самостійно  щось  зробити,  вирішити. 
//  Який  виражає  брак  волі,  нерішучість.  //  Мля¬ 
вий,  розслаблений  (про  тіло,  його  частини). 
БЕЗВОЛЬНІСТЬ,  безвільність,  -ності,  ж.  Власти¬ 
вість  і  стан  за  знач,  безвбльний,  безвільний. 
БЕЗВОЛЬНО,  БЕЗВІЛЬНО.  Присл.  до  безвбльний, 
безвільний. 

БЕЗВОРСИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безвбрсовий. 
безвОрсість,  -сості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвбрсий. 
безвОрсовий,  -а,  -е.  Що  не  має  ворсу  (про  кили¬ 
ми,  тканини). 

БЕЗВОрСОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвбрсовий. 
безвстйдний,  -а,  -е,  діад.  Безстидний,  безсоромний. 
БЕЗВСТЙДНИК ,  -а,  у.,  діал.  Безстидник,  безсоромник. 
БЕЗВСТЙДНИЦЯ,  -і,  діал .  Жін.  до  безвстйдник. 
БЕЗВСТЙДНІСТЬ,  -ності,  ж.,  діал.  Абстр.  ім.  до  без¬ 
встйдний. 

БЕЗВСТЙдно,  діал.  Присл.  до  безвстйдний. 
БЕЗВТРАТНИЙ  див.  безутрАтний. 

БЕЗВТРАТНІСТЬ  див.  безутрАтність. 

БЕЗВТРАТНО  див.  безутрАтно. 

БЕЗВУГЛЕЦЕВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  у  своєму  скла¬ 
ді  вуглецю. 

БЕЗВУЗ ЛОВЙЙ ,  -А,  -А.  У  якого  немає  вузлів. 
БЕЗВУСИЙ,  рідко  БЕЗУСИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  не  має 
вусів.  2.  перев.  Дуже  молодий.  3.  Те  саме,  що 
безбстий. 

безвусиковий,  -а,  -е,  бот.  Який  не  має  вусиків. 
БЕЗВУХИЙ,  рідше  БЕЗУхий,  -а,  -е.  1.  Який  не  має 
вуха  або  вух.  2.  Який  не  має  вушка  (про  посуд, 
голку  і  т.  ін.). 

БЕЗВУХІСТЬ,  -хості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безвухий. 
БЕЗГАЛЬМІВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безгаль- 
мовйй. 

БЕЗГАЛЬМОВЙЙ ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  гальма. 

БЕЗГАРАЖНИЙ,  -а,  -е.  Не  пов'язаний  з  використан¬ 
ням  спеціальних  приміщень  для  зберігання  авто¬ 
мобілів,  літаків  і  т.  ін. 

БЕЗГАРАЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безгарАжний. 
БЕЗГАРЯЧКйВйй,  -а,  -е.  Який  відбувається  без  га¬ 
рячки. 

БЕЗГВИНТОВЙЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  гвинти. 

БЕЗГЕРБІЦЙДНИЙ,  -а,  -е.  Який  виключає  викорис¬ 
тання  гербіцидів.  Безгербіцидва  технологій. 
БЕЗГЕРБІЦЙДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безгер- 
біцйдний. 

БЕЗГЕРбЙниЙ,  -а,  -е.  Що  не  зображує  героя,  який 
втілює  в  собі  ідеали,  характерні  риси  епохи  (про 
твір  літератури  або  мистецтва). 

БЕЗГЛАСНИЙ,  -а,  -е.  1.  Німий,  безмовний.  2.  перев. 
Який  не  висловлює  своєї  думки;  покірливий. 
БЕЗГЛАСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безглАсний. 
БЕЗГЛАСНО.  Присл.  до  безглАсний. 
БЕЗГЛИНОЗЕМНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  викорис¬ 
товує  глинозем. 

БЕЗГЛУЗДИЙ,  -а,  -е.  Позбавлений  глузду;  нісеніт¬ 
ний,  дурний. 

БЕЗГЛУЗДІСТЬ,  -дості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безглуздий. 
БЕЗГЛУЗДІТИ,  -дію,  -дієш,  недок.  Втрачати  глузд. 
БЕЗГЛУЗДО.  Присл.  до  безглуздий.  //  у  знач,  при¬ 
суди.  сл. 

БЕЗГЛУЗДЯ,  -я,  с.  Нерозумна  дія,  вчинок;  глупство, 
дурниця,  нісенітниця.  //  Брак  здорового  глузду; 


безумство  (у  2  знач.). 

БЕЗГНІЗДОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  мас.  не  використо¬ 
вує  гнізда. 

БЕЗҐНОТОВЙЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використовує 
ґніт. 

БЕЗГОЛІВ'Я  див.  безголбв'я. 

БЕЗГйлковий,  -а,  -е.  Що  служить  для  ін'єкцій  без 
використання  голки,  під  тиском  (про  медичний 
інструмент).  //  Базується  на  використанні  для 
ін'єкцій  медичного  інструмента  без  голки. 
БЕЗГОЛОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  голови.  //  Якому 
відтято  голову;  обезглавлений.  2.  дерев.  Дурний, 
дурноголовий. 

БЕЗГОЛОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безголбвий. 
БЕЗГОЛОВО.  Присл.  до  безголбвий. 

БЕЗГОЛОВ'Я,  рідше БЕЗГОПІВ' Я,  -я.  с.  Нещастя,  горе, 
біда. 

БЕЗГОЛОВ'ЯЧКО,  -а,  с.  Зменш,  до  безголбв'я. 
БЕЗГОЛОСИЙ,  -а.  -є.  1.  Який  втратив  голос. 

//  Який  має  поганий  або  слабий  голос.  //  Глу¬ 
хий,  неголосний.  2.  дерев.  Беззвучний,  тихий; 
німий.  3.  дерев.  Безсловесний. 

БЕЗГОЛОСНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безголбсий  2. 
БЕЗГОЛОСНО.  Присл.  до  безголбсний. 

БЕЗГОЛОСО.  Присл.  до  безголбсий  1,  2. 

БЕЗГОЛОССЯ,  -я,  с.  1.  Повна  втрата  або  погіршення 
голосу.  2.  Відсутність  звуків;  тиша. 

БЕЗГОМІННИЙ,  -а,  -е.  В  якому  не  чути  гомону,  зву¬ 
ків,  голосів;  тихий,  беззвучний. 

БЕЗГОМІННО.  Присл.  до  безгомінний. 

БЕЗГОМІННЯ,  -я,  с.  Відсутність  гомону,  звуків, 
голосів;  тиша. 

БЕЗГОМІНЬ,  -і,  ж.,  поет.  Те  саме,  що  безгоміння. 
БЕЗГОНОРДРНИЙ,  -а,  -е.  Не  пов'язаний  із  виплатою 
авторського  гонорару. 

БЕЗГОСПОДАРНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  вміє  вести  гос¬ 
подарство,  недбало  ставиться  до  господарювання. 
//  Нераціональний,  неекономний.  2.  Який  не  має 
власного  господарства.  3.  Який  не  має  господаря, 
власника. 

БЕЗГОСПОДАРНИК,  -а,  ч.  Безгосподарна  (у  1  знач.) 
людина. 

БЕЗГОСПОДАРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безго¬ 
сподарний  1. 

БЕЗГОСПОДАРНО.  Присл.  до  безгосподарний  1. 
безготівковий,  -а,  -е.  Який  здійснюється  без  ви¬ 
плати  готовими  грішми,  готівкою,  у  спосіб  пере¬ 
рахування.  **  Безготівкові  грбші;  а)  економічна 
категорія,  що  означає  кредитові  рештки  різних 
рахунків  клієнтури  у  банках:  розрахункових,  по¬ 
точних,  поточних  валютних,  кореспондентських, 
рахунків  для  фінансування  капітальних  вкладень 
та  ін.;  б)  кошти  на  банківських  рахунках,  що  їх 
використовують  для  оплати,  взаємних  розрахун¬ 
ків  шляхом  перерахування  а  одного  рахунку  на 
інший.  Безготівковий  грошовйй  ббіг  -  перераху¬ 
вання  коштів  по  рахунках  в  кредитних  установах 
і  за  рахунок  взаємних  вимог.  Безготівкбві  розра¬ 
хунки  -  форма  грошового  обміну,  за  якого  збере¬ 
ження  та  рух  коштів  здійснюється  без  участі  го¬ 
тівки.  Безготівкбві  цінні  папбри  -  цінні  папери, 
фіксація  та  передача  прав  на  які  здійснюється 
через  записи  по  спеціальним  рахункам. 
БЕЗГОТівкбвіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безготів- 
кбвий. 

БЕЗГОТІВКОВО.  Присл.  ДО  бвЗГОТІВКбвИЙ. 
БЕЗГРАМОТНИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  не  знає  грамоти,  не 
вміє  читати  і  писати;  неписьменний.  //  Який 
погано  знає  грамоту,  припускається  багатьох  по¬ 
милок  у  письмовому  викладі  думки;  малограмот¬ 
ний,  малописьменний.  //  Який  має  багато  грама¬ 
тичних  і  стилістичних  помилок.  2.  дерев.  Який 
не  знає  основ  якоі-небудь  науки,  галузі  знань  і  т. 
ін.  //  Який  містить  багато  помилок  в  якій-небудь 
ділянці  знань,  науки  і  т.  ін.;  неуцький. 
БЕЗГРАМОТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безгра¬ 
мотний. 

БЕЗГРАМОТНО.  Присл.  до  безграмотний. 

БЕЗГРЙвий,  -а.  -е.  У  якого  немає  гриви. 
БЕЗГРІХОВНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  безгрішний1. 
БЕЗГРІХйВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Асбстр.  ім.  до  безгріхб- 
вний. 

БЕЗГРІХОВНО.  Присл.  до  бехгріхбвний. 

БЕЗГРІШНИЙ1,  -а,  -є.  1.  Який  не  має  ніякої  прови¬ 
ни,  ні  в  чому  не  винний;  безвинний.  //  Чистий, 
невинний.  2.  Який  нічого  не  робить  (не  зробив) 
супроти  релігійної,  церковної  моралі. 

БЕЗГРІШНИЙ',  -а,  -е.  розм.  Який  не  має  грошей. 
БЕЗГРІШНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безгрішний'. 
БЕЗГРІШНО.  Присл.  до  безгрішний'. 

БЕЗГРІШШЯ,  -я,  с.  Брак  грошей,  їх  відсутність. 
БЕЗГРОМАДЙНСТВО,  -а.  с„  юр.  Правовий  стан  осо¬ 
би,  яка  не  має  громадянства  будь-якої  держави. 
БЕЗГРОШЕВИЙ  див.  безгрошбвий. 

БЕЗГРОШЕВІСТЬ,  -вості,  ж.,  БЕЗГРОШІВ’Я,  -я,  с.  Те 
саме,  що  безгрішшя. 

БЕЗГРОШІВ'Я,  -я,  с.  Те  саме,  що  безгрішшя. 
БЕЗГРОШОВИЙ,  -А,  -і,  рідше  БЕЗГРОШЕВИЙ,  -а,  -е. 
1.  Який  здійснюється  без  виплати  готовими  грі¬ 
шми;  безготівковий.  2.  Який  характеризується 
відсутністю  грошей. 

БЕЗГРОШЕВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безгро- 
иювйй. 

БЕЗҐРУНТОВИЙ,  -а,  -є.  1.  Те  саме,  що  беззембль- 
ний.  2.  Який  здійсвюється  не  в  ґрунті  (про  виро¬ 
щування  рослин). 

БЕЗҐРУНТОВНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  під  собою 
ґрунту  (у  4  знач.);  для  якого  немає  жодних  під¬ 
став;  безпідставний. 

БЕЗҐРУНТОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безґрун- 

V* 


тбвний. 

БЕЗҐРУНТОВНО.  Присл.  до  безґрунтовний. 
безгУбиЙ,  -а,  -е.  Який  має  дуже  тонкі  губи. 
БЕЗГУЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  подає  голосу,  звуків,  не 
робить  шуму;  тихий,  беззвучний,  безшумний. 
БЕЗГУЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безгучний. 
БЕЗГУЧНО.  Присл.  до  безпечний. 

БЕЗДАРА,  -и,  у.  і  ж.  Людина,  яка  не  має  таланту 
взагалі  або  в  якійсь  певній  галузі;  нездара. 
БЕЗДАРНИЙ,  -а,  -е.  Позбавлений  будь-якого  таланту 
взагалі  або  в  якійсь  певній  галузі.  //  Створений 
неталановитою  людиною. 

БЕЗДАРНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Властивість  за  знач, 
бездарний.  2.  Те  саме,  що  бездАра. 

БЕЗДАРНО.  Присл.  до  бездарний. 

БЕЗДВІРНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  двора. 

БЕЗДЕННИЙ,  -а,  -е,  діад.  Бездонний. 

БЕЗДЕРЖАВНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  державного 
устрою  (про  народ,  народність). 

БЕЗДЕРЖАВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бездер¬ 
жавний. 

БЕЗДЕФЕКТНИЙ,  -а,  -є.  Який  відрізняється  високою 
якістю,  що  не  дає  браку,  дефекту. 

БЕЗДЕфЕктніСТЬ,  -ості,  ж.  Відсутність  браку,  дефе¬ 
кту  при  виготовленні  продукції. 

БЕЗДЕФЕКТНО.  Присл.  до  бездефбктний. 
БЕЗДЕФІЦИТНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  або  не  дає 
дефіциту. 

БЕЗДЕФІЦИТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безде- 
фіцйтний. 

БЕЗДЕФІЦИТНО.  Присл.  до  бездефіцитний. 
БЕЗДЗВІННИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використовує 
дзвонів. 

БЕЗДЗВІнно.  Присл.  до  бездзвінний. 

БЕЗДИМНИЙ,  -а,  -є.  Який  під  час  горіння  або  спа¬ 
лаху  і  т.  ін.  не  дає  диму.  Бездимний  порох. 
БЕЗДИМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бездймний. 
БЕЗДИМНО.  Присл.  до  бездймний. 

БЕЗДИПЛбМНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  диплома. 
БЕЗДИХАННИЙ,  -а,  -е.  Який  не  дихає;  мертвий. 
БЕЗДИХАННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бездиханний. 
БЕЗДИХАННО.  Присл.  до  бездиханний. 
БЕЗДІЄСЛІВНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має.  не  використо¬ 
вує  дієслів. 

БЕЗДІЛЛЯ',  -я.  с.  1.  Брак  будь-якої  роботи,  заняття; 
бездіяльність,  неробство.  //  Невикористання  чого- 
небудь  у  роботі.  2.  розм.  Неважлива,  незначна 
справа,  річ;  дрібниця,  дурниця.  3.  діад.  Ледар, 
нероба. 

БЕЗДІЛЛЯ"  див.  бездблля. 

БЕЗДІЛЬНИЙ',  -а,  -є.  1.  Який  не  хоче  або  не  має 
потреби  працювати.  2.  Не  зайнятий  роботою;  без¬ 
діяльний,  пасивний. 

БЕЗДІЛЬНИЙ"  див.  бездбльний. 

БЕЗДІЛЬНИК,  -а,  у.,  рідко.  Той,  хто  не  працює,  ве 
хоче,  ве  любить  працювати;  нероба,  ледар. 
БЕЗДІТНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  власних  дітей. 
//  тільки  ж.  Яка  не  може  народити  дитину:  без¬ 
плідна. 

БЕЗДІТНИХ,  -а,  у.  Той,  у  кого  немає  власних  дітей. 
БЕЗДІТНИЦЯ,  -і,  ж.  1.  Жін.  до  бездітних.  2.  Жінка, 
яка  не  може  народити  дитину. 

БЕЗДІТНІСТЬ,  -ності.  ж.  Абстр.  ім.  до  бездітний. 
БЕЗДІТСТВО,  -а,  с.,  діад.  Те  саме,  що  бездітність. 
БЕЗДІЯЛЬНИЙ,  -а.  -є.  Який  не  діє;  не  зайнятий 
роботою. 

БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  бездіяльний. 
БЕЗДІЯЛЬНО.  Присл.  до  бездіяльний. 

БЕЗДНА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  безбдня. 

БЕЗДОВІДНИЙ,  -а,  -е,  квижв.  Який  не  потверджу¬ 
ється  доводами;  бездоказовий. 

БЕЗДОВІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бездовідний. 
БЕЗДОГАННИЙ,  -а,  -є.  Який  не  заслуговує  ніякої 
догани;  позбавлений  будь-яких  недоліків.  //  Який 
відзначається  довершеністю  форми;  чудовий.  Без¬ 
доганна  поведінка. 

БЕЗДОГАННІСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за  знач,  бездо¬ 
ганний. 

БЕЗДОГАННО.  Присл.  до  бездоганний. 
БЕЗДОГЛЯДНИЙ,  -а,  -е.  Позбавлений  догляду. 
БЕЗДОГЛЯДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  бездбг- 
лядний. 

БЕЗДОГЛЯДНО.  Присл.  до  бездбглядний. 
БЕЗДОКАЗОВИЙ,  -а,  -є.  Який  не  потверджується 
доказами. 

БЕЗДОКАЗОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бездока- 
збвий. 

БЕЗДОКАЗОВО.  Присл.  до  бездоказбвий. 
БЕЗДОКУМЕНТАРНИЙ,  -а,  -є.  Який  існує  не  у  формі 
документу  на  паперовому  носії,  а,  напр.,  фіксу¬ 
ється  у  пам'яті  ЕОМ.  Бездокумевтарпі  цінні  па¬ 
пери. 

БЕЗДОКУМЕНТАРНІСТЬ,  -ності.  ж.  Абстр.  ім.  до  без- 
документАрний. 

БЕЗДОКУМЕНТАрно.  Присл.  до  бездокументАрний. 
БЕЗДОКУМЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  або  на  якого 
нема  документів. 

БЕЗДОЛЕЦЬ,  -льця,  у.,  рідко.  Нещаслива  людина; 
нещасливець. 

БЕЗДОЛЛЯ,  діад.  БЕЗДІЛЛЯ,  -я,  с.  Відсутність  долі, 
талану  в  житті;  безталання,  нещастя. 

БЕЗДОЛЬНИЙ,  діад.  БЕЗДІЛЬНИЙ,  -а.  -е  Який  не  має 
долі,  талану  в  житті;  безталанний,  нещасний. 
БЕЗДОЛЬНИХ,  -а,  у.  Бездольний,  нещасний  чоловік. 
БЕЗДОльниця,  -і.  Жін.  до  бездбльник. 
БЕЗДОМІШКОВИЙ,  -а,  -е.  У  складі  якого  немає  до- 
мішків. 

БЕЗДОМІШКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бездб- 
мішковий.  < 

БЕЗДОМНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має  житла,  притулку; 


БЕЗЖИТТЄВИЙ 

безпритульний.  //  Без  постійного  місця  прожи¬ 
вання;  кочовий  (про  спосіб  життя).  //  Який  не 
має  сім'ї;  одинокий. 

БЕЗДОМНИК,  -а,  у.  Одинока  людина;  бурлака. 
БЕЗДОМНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  бездбмник. 

БЕЗДОМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  бездбмний. 
БЕЗДОННИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  дна;  без  дна.  //  де¬ 
рен.  Якого  важко  наповнити.  2.  дерев.  Дуже  гли¬ 
бокий.  //  Безмежний,  неосяжний.  //Дуже  сильний. 
БЕЗДОнніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бездбнний. 
БЕЗДОННО.  Присл.  до  бездбнний  2. 

БЕЗДОннЯ,  -я,  с.,  розм.  Те  саме,  що  безбдня. 
БЕЗДОРІЖЖЯ,  -я,  с.  1.  Брак  упорядкованих,  прида¬ 
тних  для  проїзду  доріг.  //  Розгрузла,  мало  прида¬ 
тна  для  їзди  дорога.  2.  Пора,  коли  дороги  стають 
непроїжджими. 

БЕЗДОРІЖНИК,  -а,  у.,  розм.  Автомобіль  для  пересу¬ 
вання  по  бездоріжжю  (напр.  джип);  позадоріжник. 
БЕЗДОРІЖНІЙ,  рідше  БЕЗДОРОЖНІЙ,  -я,  -є.  Який  не 
має  доріг,  придатних  для  сполучення. 
БЕЗДОРОЖНІЙ  див.  бездоріжний. 

БЕЗДОТАЦІЙНИЙ,  -а,  -є.  Який  здійснюється  без  дотацій. 
БЕЗДОТАЦІйніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бездота¬ 
ційний. 

БЕЗДОХІДНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  дає  доходів. 
БЕЗДОХІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бездохідний. 
БЕЗДОХОДНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бездохідний. 
БЕЗДОХІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бездохбдний. 
БЕЗДОЩЕВИЙ  див.  бездощовйй. 

БЕЗДОЩІВНИЙ,  -а,  -є,  рідко.  Те  саме,  що  бездощовйй. 
БЕЗДОЩІВ'Я,  -я,  с.  Відсутність  дощів. 

БЕЗДОЩОВЙЙ,  -А,  -А,  рідше  БЕЗДОЩЕВИЙ,  -а,  -е. 
Який  характеризується  відсутністю  дощів. 
БЕЗДРЕНАЖНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  дренаж. 

бездренАжніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бездре¬ 
нажний. 

БЕЗДРОТОВИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  не  має,  не  вимагає 
для  своєї  експлуатації  дротів.  **  Бездротбва  пе¬ 
редача  енбргії  -  передача  енергії  на  великі  від¬ 
стані  без  використання  дротів,  за  допомогою  ла¬ 
зерного  променя,  високочастотного  випроміню¬ 
вання  і  т.  ін.  Бездрот бви й  зв'язбк  -  радіозв'язок, 
радіотелефон,  стільникова  телефонна  мережа. 
Бездротбвий  телегрАф  -  перша  історична  назва 
радіо. 

БЕЗДРОТОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бездротбвий. 
БЕЗДУЖКОВИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має,  не  використовує 
дужки. 

БЕЗДУжний,  -а,  -е,  діад.  Безсилий. 

БЕЗДУМНИЙ,  -а,  -е.  Позбавлений  будь-яких  думок, 
міркувань.  / /  Безтурботний,  легковажний. 
БЕЗДУМНІСТЬ,  -ності.  ж.  Стан  за  знач,  бездимний. 
БЕЗДУМНО.  Присл.  до  бездумний. 

БЕЗДУМСТВО,  -а,  с.  Те  саме,  що  бездумність. 
БЕЗДУМ'Я,  -я.  с.  Те  саме,  що  бездумність. 
БЕЗДУЛЛЙННИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  не  містить  дупла, 
порожнини. 

БЕЗДУХОВНИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  характеризується  бід¬ 
ністю  духовного  світу,  низьким  рівнем  мораль¬ 
них,  інтелектуальних  потреб.  2.  Не  містить  у  со¬ 
бі,  не  виражає  морального  змісту. 

БЕЗДУХОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Бідність  духовного  сві¬ 
ту,  низький  рівень  моральних,  інтелектуальних 
потреб,  норм. 

БЕЗДУХОВНО.  Присл.  до  бездухбвний. 

БЕЗДУШНИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  нічого  не  почуває,  не 
відчуває  (про  неживу  природу,  речі  в  протистав¬ 
ленні  їх  живим  істотам).  //  Позбавлений  життя; 
мертвий.  2.  Позбавлений  гуманних  почуттів;  без¬ 
сердечний,  жорстокий.  3.  Байдужий,  холодний. 
БЕЗДУШНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач,  без¬ 
душний  2,  3. 

БЕЗДУШНО.  Присл.  до  бездушний  2,  3. 

БЕЗДУШШЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  бездушність. 

БЕЗЕ,  вевідм.  1.  с.  Легке  тістечко  із  збитих  та  запе¬ 
чених  яєчних  білків  із  цукром.  2.  V.,  заст.  Поцілунок. 
БЕЗЕЛЕКТРОДНИЙ,  -а,  -є,  фіз.  Який  ізольований  від 
електродів;  який  відбувається  без  електродів. 
**  Безелектрбдний  розрйд  -  один  із  видів  висо¬ 
кочастотного  розряду  (або  імпульсного  розряду),  в 
якому  розрядний  проміжок  повністю  ізольований 
від  електродів. 

БЕЗЕЛЕКТРбДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безе¬ 
лектрбдний. 

БЕЗЕЛЕКТРбДОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безелектрб¬ 
дний. 

БЕЗЕМОЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Позбавлений  емоційності, 
емоцій.  Беземоційвий  вираз  обличчя. 
БЕЗЖАЛІСЛИВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безжалісний. 
БЕЗЖАЛІСЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безжАлі- 
сливий. 

БЕЗЖАЛІСЛИВО.  Присл.  до  безжАлісливий. 
БЕЗЖАЛІСНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  жалості,  жалю; 
жорстокий. 

БЕЗЖАЛІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач. 
безжАлісний. 

БЕЗЖАЛІСНО.  Присл.  до  безжАлісний. 

БЕЗЖАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  безжАлісний. 
БЕЗЖАльніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безжАльний. 
БЕЗЖАЛЬНО.  Присл.  до  безжАльний. 
безжЕнний,  -а,  -е.  Який  не  має  жінки. 

БЕЗЖЙВНИЙ,  -а.  -е.  Позбавлений  життя;  мертвий; 
прот.  живий.  //  Який  не  має  ознак  життєздат¬ 
ності.  //  Позбавлений  жвавості.  //  дерев.  Мало¬ 
виразний,  блідий.  Безживний  образ. 

БЕЗЖЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  безжйвний. 
БЕЗЖЙВНО.  Присл.  до  безжйвний. 

БЕЗЖИТТЄВИЙ,  -а,  -е.  1.  Те  саме,  що  безжйвний. 
2.  Не  заселений  живими  істотами,  в  якому  немає 

67 


БЕЗЖИТТЄВІСТЬ 

живих  істот. 

БЕЗЖИТТЄВІСТЬ,  -вості,  ж.  Якість  за  знач,  безжит¬ 
тєвий. 

БЕЗЖУРНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  журиться,  не  схильний 
до  журби,  турбот;  веселий,  безтурботний.  //  Який 
не  має  в  собі  ознак  журби,  туги. 

БЕЗЖУРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  і  стан  за  знач, 
безжурний. 

БЕЗЖУРНО.  Присл.  до  безжурний. 

БЕЗЗАБОРОННИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безборбнний  1. 
БЕЗЗАБОРбнніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безза- 
борбнний. 

БЕЗЗАБОРОННО.  Присл.  до  беззаборбнний. 
БЕЗЗАВІТНИЙ,  -а.  -е.  Те  саме,  що  самовідданий  2. 
БЕЗЗАВІТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  беззавітний. 
БЕЗЗАВІТНО.  Присл.  до  беззавітний. 

БЕЗЗАКОННИЙ,  -а,  -е.  Який  суперечить  установле¬ 
ним  законам;  протизаконний.  //  Який  іде  всупе¬ 
реч  вимогам  моралі,  справедливості. 

БЕЗЗАКОННИК,  -а,  ч.,  заст.  Той,  хто  порушує  закон. 
БЕЗЗАКОННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  беззакбнний. 
БЕЗЗАКОННО.  Присл.  до  беззакбнний. 

БЕЗЗАКОННЯ,  -я,  с.  Порушення  правового  порядку, 
законів,  установлених  у  певному  суспільстві, 
державі,  в  певну  епоху. 

БЕЗЗАКОнство,  -а.  с.  Те  саме,  що  беззакбння. 
беззалОзистий.  -а.  -е.  Який  не  має  залоз. 
БЕЗЗАМКОвЙЙ,  -6в А,  -бв А.  Який  не  має  замків. 
БЕЗЗАПЕРЕЧНИЙ,  -а,  -е.  Якого  не  можна  заперечи¬ 
ти;  безспірний.  //  Який  не  допускає  заперечень; 
категоричний.  **  Беззаперечне  стйгнення  -  при¬ 
мусове  стягнення  коштів  без  звернення  до  суду, 
арбітражного  суду,  іншого  органу,  який  розгля¬ 
дає  майнові  суперечки.  Беззапербчні  факти:  у 
цивільному  праві  і  процесі  -  обставини,  значущі 
для  правильного  вирішення  цивільної  справи. 
беззалерЕчність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безза¬ 
перечний. 

БЕЗЗАПЕРЕЧНО.  Присл.  до  беззаперечний. 
БЕЗЗАПЛАТНИЙ,  -а,  -е,  діал.  Те  саме,  що  безплАтний. 
БЕЗЗАЛЛАтніСТЬ,  -ності,  ж.,  діал.  Абстр.  ім.  до 
беззаплітний. 

беззастАвний,  -а,  -е.  Який  здійснюється  без  за¬ 
стави.  **  БеззастівнІ  (незабезпЄчені)  облігАції  - 
прямі  боргові  зобов'язання. 

БЕЗЗАСТАвнісТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  беззастА- 
вний. 

БЕЗЗАСТАвно.  Присл.  до  беззастАвний. 
БЕЗЗАСТЕРЕЖНИЙ,  -а,  -е.  Не  обмежений  ніякими 
застереженнями,  умовами;  безумовний. 
БЕЗЗАСТЕРЕЖНІСТЬ,  -пості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безза¬ 
стережний. 

беззастережно.  Присл.  до  беззастережний. 
БЕЗЗАХЙСНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  захисту,  обо¬ 
рони.  2.  Який  не  може  захистити  себе;  безпорад¬ 
ний,  безпомічний. 

БЕЗЗАХЙСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  і  властивість  за 
знач,  беззАхйсний. 
беззахисно.  Присл.  до  беззАхйсний. 
беззаЯвочний,  -а,  -е.  Що  здійснюється  регулярно 
в  плановому  порядку  або  за  потребою  без  попере¬ 
днього  замовлення,  заявки. 

БЕЗЗБИТКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  дає  збитків,  втрат. 
Беззбиткова  торгівля. 

БЕЗЗБИТКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  беззбит¬ 
ковий. 

БЕЗЗБИТКОВО.  Присл.  до  беззбитковий. 
БЕЗЗБРОЙНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  зброї;  не¬ 
озброєний.  2.  переш.  Позбавлений  засобів  захисту 
від  кого-,  чого-небудь;  беззахисний,  безпорадний. 
БЕЗЗБРОЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  беззбройний. 
БЕЗЗБРОЙНО.  Присл.  до  беззбройний. 

БЕЗЗВІТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  потребує  звіту,  здій¬ 
снюється  без  контролю.  Беззвітна  витрата  кош¬ 
тів.  2.  Який  не  спрямовується  свідомістю. 
БЕЗЗВІТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  беззвітний. 
БЕЗЗВУЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  подає  звуків;  безмов¬ 
ний,  німий.  //  Позбавлений  звуків,  звучання;  тихий. 
БЕЗЗВУЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  беззвучний. 
БЕЗЗВУЧНО.  Присл.  до  беззвучний. 

БЕЗЗВ'ЯЗКОВИИ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  вик  о  - 
ристовує  з  в  'я  з  о  к  . 

БЕЗЗВ'ЯЗкОвіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  беззв'яз- 
кОвий. 

БЕЗЗГЛЙДНИЙ,  -а,  -е,  зах.  Рішучий,  зважливий. 
БЕЗЗГЛЯДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  беззглйдний. 
БЕЗЗГЛЯдно,  зах.  Присл.  до  беззглйдний. 
БЕЗЗГУЧНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Беззвучний,  тихий. 
БЕЗЗгУчність,  -ності,  ж.,  заст.  Абстр.  ім.  до  безз¬ 
гучний. 

БЕЗЗГУчно,  заст.  Присл.  до  беззгучний. 
БЕЗЗДОРІВНИЙ,  БЕЗЗДОР0ВНИЙ,  -а,  -е,  діал.  Кволий, 
хворобливий. 

БЕЗЗДОРбВНИЙ  див.  безздорівний. 
безздорОв'Я,  -я,  с.  ,  діал.  Кволість,  хворобливість. 
БЕЗЗЕМЕЛЛЯ,  -я,  с.  Брак  землі  для  господарювання. 
БЕЗЗЕМЕЛЬНИЙ,  -а.  -е.  Який  не  має  землі  для  гос¬ 
подарювання.  //  у  здач.  ім.  безземельний,  -ного, 
ч.  Те  саме,  що  безземельник. 

БЕЗЗЕМЕЛЬНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  не  має  землі  для 
господарювання. 

БЕЗЗЕМЕльниця,  -і.  Жін.  до  безземельник. 
БЕЗЗЕМЕЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Відсутність  або  мала 
кількість  землі  для  господарювання. 

БЕЗЗЛОБНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  незлостиву  вдачу; 
незлобний,  лагідний.  //  Який  не  виражає  або  не 
приховує  в  собі  злоби. 

БЕЗЗЛОБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
беззлббний. 

БЕЗЗЛОБНО.  Присл.  до  беззлббний. 

68 


БЕЗЗМІННИЙ,  -а,  -є.  Який  ие  зазнає  змін,  замін; 
постійний.  //  Який  ніким,  нічим  не  перериваєть¬ 
ся;  безперервний. 

БЕЗЗМІННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  беззмінний. 
БЕЗЗМІННО.  Присл.  до  беззмінний. 

БЕЗЗМІСТОВИИ,  -а,  -е.  Який  не  має  ніякого  змісту. 
БЕЗЗМІСТОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  беззміс- 
тбвий. 

БЕЗЗМІСТОВНИЙ,  -а,  -е.  Позбавлений  змісту,  убогий 
змістом;  пустий.  //  Позбавлений  рації,  сенсу. 
БЕЗЗМІСТОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  беззміс- 
тбвний. 

БЕЗЗМІСТОВНО.  Присл.  до  беззмістовний. 
БЕЗЗнАковий,  -а,  -е.  1.  Який  не  має.  не  викорис¬ 
товує  знаки.  2.  Аби-який,  звичайний. 
БЕЗЗнАКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  беззнАковий. 
БЕЗЗОЛЬНИЙ,  -а.  -е.  Який  після  спалювання  не 
залишає  після  себе  золи. 

БЕЗЗОльність,  -ності.  ж.  Властивість  за  знач, 
беззбльний. 

БЕЗЗОРЯНИЙ,  -а,  -е.  Без  зірок. 

БЕЗЗОРЯНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  беззбряний. 
БЕЗЗОРЯНО.  Присл.  до  беззбряний. 

БЕЗЗУБИЙ,  -а.  -е.  1.  Який  не  має  всіх  чи  багатьох 
зубів.  //  Який  не  має  всіх  чи  багатьох  зубців. 
2.  переш.  Позбавлений  різкості,  гостроти,  занадто 
м'який.  Беззуба  критика.  Ц  Який  не  може  за 
себе  постояти;  слабовільний,  не  енергійний. 
БЕЗЗУБІСТЬ,  -бості,  ж.  Абстр.  ім.  до  беззубий  2. 
БЕЗЗУБКА,  -и,  ж.  Прісноводний  молюск,  у  якого 
немає  замкових  зубів  між  стулками  черепашки. 
БЕЗЗУБО.  Присл.  до  беззубий. 

БЕЗЗУЛЙнниЙ,  -а,  -е.  Який  відбувається  без  зупи¬ 
нок;  безперервний. 

БЕЗЗУПЙННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безупйнний. 
БЕЗЗУЛЙННО.  Присл.  до  безупинний. 

БЕЗЗЧІЛНИЙ,  -а.  -е.  Такий,  що  не  має  зчепу  (про 
сільськогосподарський  агрегат,  машину). 
БЕЗЗЙБРОВИЙ,  -а,  -е,  біол.  У  якого  відсутні  зябра. 
БЕЗЗЙБРОВІСТЬ,  -вості,  ж.,  біол.  Абстр.  ім.  до  без- 
зйбровий. 

БЕЗІДЕЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  твердих  політич¬ 
них  переконань,  поглядів.  //  Позбавлений  ідей¬ 
ного  змісту. 

БЕЗІДЕЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безідбйний. 
БЕЗІДЕЙНО.  Присл.  до  безідАйний. 

БЕЗімЕнка,  -и,  ж.  Дошка  певної  товщини. 
БЕЗІМЕННИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  імені,  назви,  ніяк 
не  названий.  //  Ім'я  якого  невідоме.  //  Ім'я  автора 
і  т.  ін.  якого  невідоме;  анонімний.  Безіменні  тво¬ 
ри.  **  БезімАнна  висота,  військ  -  Пагорб,  гора,  що 
не  має  власної  назви  (ороніма);  на  карті  познача¬ 
ється  лише  висотою  над  рівнем  моря  в  метрах.  Без- 
ІмАнний  пАлець  -  те  саме,  що  Лідмізйннии  пАлець 
(див.  підмізйнний).  2.  мисл.  Стара  назва  дробу  бі¬ 
льше  1-го  номера  ("нульовка”). 

БЕЗІМЕННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безімАнний. 
БЕЗІМЕННО.  Присл.  до  безімАнний. 

БЕЗіНВЕНТАрниЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  вик  о  - 
ристонус  і  н  її  е  її  т  а  р  . 

БЕЗІНВЕНТАРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безін- 
вентАрний. 

БЕЗІНВЕРСНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  використовує  інверсію. 
БЕЗінвЕрсніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безінвАр- 
сний. 

БЕЗіндуктйвний,  -а.  -е.  Який  характеризується 
відсутністю  індукції. 

БЕЗІНДУКТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безін- 
дуктйвний. 

безіндукційний,  -а,  -е.  Який  характеризується 
відсутністю  індукції. 

БЕЗІНДУКЦІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безінду¬ 
кційний. 

БЕЗІНЕРЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  малу  інерцію, 
миттєво  реагує  на  зовнішній  вплив. 
БЕЗІНЕРЦІИНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безінер- 
ційний. 

БЕЗІНІЦІАТИВНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  виявляє  або  не 
може  виявити  ініціативи. 

БЕЗІНІЦІАТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безіні- 
ціатйвний. 

БЕЗІНІЦІАТИВНО.  Присл.  до  безініціатйвний. 
БЕЗІНФЛЯЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  допускає  інфляції, 
відбувається  без  інфляції. 

БЕЗІСКРОВЙЙ,  -А,  -А.  Який  характеризується  відсу¬ 
тністю  іскр. 

БЕЗКАБЕЛЬНИЙ,  -а,  -е,  тех.  Який  здійснюється  без 
кабеля.  Бекзкабельие  телебачення. 
БЕЗКАбельніСТЬ,  -ності,  ж.,  тех.  Абстр.  ім.  до  без- 
кАбельний. 

БЕЗКАМЕРНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має.  не  використовує 
камери. 

БЕЗКАмерніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безкАмерний. 
БЕЗКАНАВКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  канавки. 

безканАвковість,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безка- 
нАвковий. 

БЕЗКАНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  канали. 

БЕЗКАнАльніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безканА- 
льний. 

БЕЗКАРКАСНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  каркас. 

БЕЗКАРКАсніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безкаркА- 
сний. 

БЕЗКАРНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  дістав  покарання,  за¬ 
лишається  без  покарання. 

БЕЗКАРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безкАрний. 
БЕЗКАРНО.  Присл.  до  безкАрний. 

БЕЗКАсовий,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використовує 


касу. 

БЕЗКВАРТЙРНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має  власної  квар¬ 
тири,  житла. 

БЕЗКВИТАНЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  1.  Що  здійснюється  беї 
передбаченого  оформлення  квитанції  на  виконав- 
ня  роботи,  прихований  від  обліку.  2.  Що  не  пе¬ 
редбачає  видачу  квитанції  при  виконанні  замов¬ 
лення,  заснований  на  взаємній  довірі  замовника  і 
виконавця. 

БЕЗКВИТКОВИЙ,  -а,  -е.  Без  квитка. 

БЕЗКВІТКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  квіток  (про 
спорові  рослини).  //  у  знач.  ім.  безквіткбві,  -вих, 
ми.  Родина  спорових  рослин,  які  не  дають  квіток 
БЕЗКВІТКбВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безквіткбвий 
БЕЗКЕБЕТНИЙ,  -а,  -є,  діал.  Невмілий,  нездатний. 
БЕЗКЕРМОвий,  -а.  -е.  Який  не  має,  не  використовує 
кермо. 

БЕЗКИСнЕвий,  -а,  -е.  Який  не  має  у  своєму  складі 
кисню. 

БЕЗКИШКОВЙЙ,  -А,  -А.  Який  не  має  кишок. 
БЕЗКІЛЬОВЙЙ,  -А,  -А.  1.  Який  не  має  кіля,  позбав¬ 
лений  його.  2.  Плоскодонний  (про  човен). 
БЕЗКІЛЬОВІ,  -их,  ім.  Надряд  нелітаючих  птахів. 
БЕЗКІНЕЧНИЙ  див.  безконАчний. 
безкінечність  див.  безконАчність. 
безкінечно  див.  безконАчно. 

БЕЗКІННИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  коня  (коней). 
2.  перед.,  жарт.  Який  не  має  своєї  автомашини. 
БЕЗКІСТКОВЙЙ,  -А,  -А.  Який  не  має  кістяка,  кісток. 
БЕЗКЛАланний,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  клапани. 

БЕЗКлАпанніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безклА- 
панний. 

БЕЗКЛАСОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  поділяється  на  сус¬ 
пільні  класи.  Безкласове  суспільство. 
БЕЗКЛАСОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безклАсовий. 
БЕЗКЛАСОВО.  Присл.  до  безклАсовий. 
БЕЗКЛіТйнний,  -а.  -е.  Який  не  має  клітин. 
БЕЗКЛОПІТНИЙ,  -а,  -е.  Який  нічим  не  клопочеться, 
якого  ніщо  не  турбує;  безтурботний.  Безклопітні 
людина.  Ц  Не  обтяжений  клопотом,  турботами. 
//  Який  виражає  безтурботність. 

БЕЗКЛйЛІТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безклбпітний. 
БЕЗКЛОПІТНО.  Присл.  до  безклбпітний. 

БЕЗКЛОПІТТЯ,  -я,  с.  Відсутність  будь-якого  клопо¬ 
ту,  турбот. 

безклубий,  -а,  -е.  Зі  слаборозвинутими  стегнами. 
БЕЗКНЙЖЖЯ,  -я,  с.  Відсутність  книжок. 
БЕЗКОАЛІЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується 
відсутністю  коаліцій. 

БЕЗКОЗЙРКА,  -и,  ж.  Кашкет  без  козирка,  якого 
носять  військові  моряки. 

БЕЗКОЗЙРНИЙ,  -а,  -е.  Без  козиря  (про  гру  в  карти). 
БЕЗКОЛЕКТОРНИЙ,  -а.  -е.  Який  не  має.  не  викорис¬ 
товує  колектор. 

БЕЗКОЛІРНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  кольору. 
БЕЗКОЛІРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за  знач,  безкблі- 
рний. 

безколісний,  -а,  -е.  1.  Що  не  використовує  колеса 
як  рушії  транспортного  засобу,  рухомих  механіз¬ 
мів.  2.  Те  саме,  що  безкінний  2. 

БЕЗКОЛІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безколісний. 
БЕЗКОЛЬОРОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  забарвлення. 
//  Який  не  має  чітко  виявленого  кольору. 
БЕЗКОЛЬОРОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безко- 
льорбвий. 

безкомлрЕсорний,  -а,  -е.  Який  не  має.  не  викори¬ 
стовує  компресор. 

БЕЗКОМЛРЕСОРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  без- 
компрАсорний. 

БЕЗКОМПРОМІСНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  визнає  компро¬ 
місів,  не  йде  на  компроміси. 

БЕЗКОМПРОМІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  і  якість 
за  знач,  безкомпромісний. 

БЕЗКОМПРОМІСНО.  Присл.  до  безкомпромісний. 
БЕЗКОМ ПРОМ ІСОВИЙ ,  -а,  -е,  зах.  Безоглядний. 
БЕЗКОНдУкторниЙ,  -а,  -е.  Який  передбачає  само¬ 
стійне  придбання  пасажиром  (автобуса,  трамвая) 
квитків  у  касі.  //  розм.  Такий,  у  якому  оплата 
проїзду  здійснюється  в  такий  спосіб  (про  трам¬ 
вай,  автобус). 

БЕЗКОНЕЧНЕ,  присл.,  діал.  Те  саме,  що  безконАчно. 
БЕЗКОНЕЧНИЙ,  розм.  БЕЗКІНЕЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який 
не  має  ні  початку,  ні  кінця.  //  Який  не  має  ви¬ 
димих  меж;  безмежний.  //  Дуже  великий,  дов¬ 
гий.  2.  перед.  Надзвичайно  сильний,  глибокий 
(про  почуття).  3.  Який  дуже  довго  триває;  трива¬ 
лий.  / /  Повсякчасний,  постійний,  безперервний, 
нескінченний. 

БЕЗКОНЕЧНИК,  -а,  ч.,  рідко.  1.  Те,  що  не  має  кінця. 
2.  Внд  візерунка,  схожого  на  спіраль. 
БЕЗКОНЕЧНІСТЬ,  розм.  БЕЗКІНЕЧНІСТЬ,  -ності,  ж 

1.  Абстр.  ім.  до  безконАчний,  безкінАчний.  **  Дур- 
нА  безконАчність,  філос.  —  метафізичне  розуміння 
безконечності  як  вічного  повторення  того  самого. 

2.  мат.  Те  саме,  що  нескінчАнність. 

БЕЗКОНЕЧНО,  розм.  БЕЗКІНЕЧНО.  Присл.  до  безко¬ 
нАчний,  безкінАчний. 

БЕЗКОНТАКТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  здійснюється  на 
відстані,  без  безпосереднього  контакту  з  об'єктом 
(про  вимірювання,  діагностику).  2.  Такий,  у  яко¬ 
му  відключення  або  переключення  струму  в  елек¬ 
тричному  ланцюзі  відбувається  без  механічного 
замикання,  розмикання  контактів,  стрибкоподіб¬ 
ною  зміною  опору. 

безконтАктність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безкон- 
тАктний. 

БЕЗКОНТАКТНО.  Присл.  до  безконтАктний. 
БЕЗКОНТЕКСТНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має.  не  викорис¬ 
товує  контекст. 


БЕЗКОНТРОЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  ніким  не  контро¬ 
люється;  якого  ніхто  не  має  права  контролювати, 
перевіряти.  2.  Який  не  спрямовується  свідомістю. 
БЕЗКОНТРОЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безко- 
нтрбльний. 

БЕЗКОНТРОЛЬНО.  Присл.  до  безконтрольний. 
БЕЗкОнТУРНИй,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  контур. 

БЕЗКОНТУРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безкбнту- 
рний. 

БЕЗКОНФЛІКТНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  в  собі  конф¬ 
лікту,  відбувається  без  конфлікту  (конфліктів). 
БЕЗКОНФЛІКТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безко¬ 
нфліктний.  **  тебрія  безконфліктності  -  погляди, 
що  заперечують  правомірність  суспільно  значу¬ 
щого  конфлікту  у  творах  літератури  і  мистецтва, 
присвячених  сучасності.  //  Пов'язаний  із  поши¬ 
ренням  цієі  теорії. 

БЕЗКОНФЛІКТНО,  присл.  Без  конфліктів,  зіткнення 
протилежних  думок,  розбіжностей,  суперечок. 
БЕЗКОРИЙ,  -а,  -є.  Без  кори. 

БЕЗКОРЙСЛИВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  дбає  про  користь 
для  себе,  не  шукає  вигоди;  некорисливий. 
БЕЗКОРЙСЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач, 
безкорйсливий. 

БЕЗКОРЙСЛИВО.  Присл.  до  безкорйсливий. 
БЕЗКОРЙСНИЙ ,  -а,  -е.  1.  Який  нікому  не  дає  корис¬ 
ті;  некорисний.  2.  рідко.  Те  саме,  що  безкорйс¬ 
ливий. 

БЕЗКОРЙСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безкорйений. 
БЕЗКОРЙСНО.  Присл.  до  безкорйений. 

БЕЗКОРІВНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  корови  (корів). 
БЕЗКОРІВНІСТЬ,  -ності.  ж.  Абстр.  ім.  до  безкорівний. 
БЕЗКйСИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має  кіс. 

БЕЗКОСТИЙ,  -а.  -е.  Без  костей. 

БЕЗКОФЕЇНОВИЙ,  -а.  -е.  У  складі  якого  немає  кофеїну. 
БЕЗКОШТОВНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  потребує  коштів, 
оплати;  безплатний. 

БЕЗКОШТОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безкош- 
тбвний. 

БЕЗКОШТОВНО.  Присл.  до  безкоштовний. 
БЕЗКОШТОРИСНИИ ,  -а,  -е.  Який  не  має  кошторису. 
БЕЗКОШТйРИСНіСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  оез- 
коштбрисний. 

БЕЗКРАЇЙ,  -я,  -є.  1.  Який  не  має  видимих  меж;  без¬ 
межний,  безконечний.  //  Нічим  не  обмежений. 
2.  переш.  Надзвичайно  сильний,  глибокий  (про 
почуття). 

БЕЗКРАЇСТЬ,  -йості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безкріїй; 
безмежність. 

БЕЗКРАЙ,  -ю,  в.,  рідко.  1.  Безкраїсть,  безмежжя. 
2.  чого,  переа.  Надзвичайна  глибина,  сила  вияву 
чого-небудь.  3.  у  знач,  присл.  бйзкрай  (бОзкраю). 
Дуже,  надзвичайно. 

БЕЗКРАЙНІЙ,  -я,  -є.  Те  саме,  що  безкрйїй. 
БЕЗКРАЙНІСТЬ,  -ності.  ж.  Абстр.  ім.  до  безкрайній; 
безмежність. 

БЕЗКРАновий,  -а.  -е.  Який  не  має.  не  використовує 
кран. 

БЕЗКРЙЗОВИЙ,  -а.  -е.  Який  відбувається  без  криз, 
який  не  супроводжується  кризами. 

БЕЗКРЙЗОВІСТЬ,  -вості.  Ж.  Абстр.  ім.  до  безкрйзовий. 
БЕЗКРЙЗОВО.  Присл.  до  безкрйзовий. 

БЕЗКРЙЛИЙ,  -а.  -е.  1.  Який  не  має  крил.  2.  переш. 
Позбавлений  творчої  сили,  фантазії;  знижений, 
буденний,  сірий. 

БЕЗКРЙЛІ,  -их,  ми.  Птахи  і  комахи  з  ряду  тих,  що 
мають  тільки  зачатки  крил. 

БЕЗКРЙЛІСТЬ,  -лості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безкрйлий. 
БЕЗКРЙЛО.  Присл.  до  безкрйлий  2. 

БЕЗКРИТЙЧНИЙ 

БЕЗКРИТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ор.  -ністю 
БЕЗКРИТЙЧНО,  присл. 

БЕЗКРІВ'Я,  -я.  с.  Стан  за  знач,  безкрбвний  1. 
БЕЗКРбвний,  -а,  -е.  1.  Який  утратив  багато  крові, 
який  має  мало  або  зовсім  не  має  крові.  //  Дуже 
блідий.  2.  переш.  Маловиразний,  нежиттєвий; 
неяскравий,  сірий.  3.  Який  відбувається  без  про¬ 
лиття  крові.  Безкровний  державший  переворот. 
БЕЗКРбвніСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  і  якість  за  знач, 
безкрбвний. 

БЕЗКРйВНО.  Присл.  до  безкрбвний. 

БЕЗКУЛЬТУРНИЙ ,  -а.  -е.  Який  страждає  на  брак 
культури,  культурно  відсталий. 

БЕЗКУЛЬТУРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Те  саме,  що  безкуль- 

*УР'я-  „  =  .  . 

БЕЗКУЛЬТУРНО.  ПрИСЛ.  ДО  безкультурний. 
БЕЗКУЛЬТУР'Я,  -я,  с.  Брак  культури;  культурна 
відсталість. 

БЕЗКУлЕйНИй,  -а,  -є.  зал.  У  якого  відсутні  купе. 
Безкупейвий  вагон. 

БЕЗКУРкбвкд,  -и,  ж.,  розм.  Сучасна  мисливська 
рушниця  з  внутрішніми  курсами. 
безлАберний,  -а,  -е,  діал.  Безтолковий. 

БЕЗЛАД,  -у.  ї.  Те  саме,  що  безлАддя. 

БЕЗЛАДДЯ,  -я,  с.  Брак  будь-якого  ладу,  порядку, 
системи.  //  Порушення  встановленого  порядку, 
норм  громадського  життя  тощо.  //  Розлад,  не¬ 
спокій  (про  душевний  стан  людини). 
безладний,  -а,  -е.  В  якому  немає  ніякого  порядку, 
ладу;  хаотичний.  //  В  якому  немає  певної  систе¬ 
ми,  послідовності,  ритму.  //  Позбавлений  будь- 
якої  планомірності,  організованості. 

БЕЗЛАДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач.  безлАдний; 
безладдя. 

БЕЗЛАДНО.  Присл.  до  безлАдний. 

БЕЗЛАМПОВИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  лампи. 

БЕЗЛАмповіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безлАм- 
повий. 


БЕЗПАЛИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  лап. 

БЕЗЛАФЕтнИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використовує 
лафет. 

БЕЗЛАФЕТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безлафбтний. 
БЕЗЛАфЕтовиЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безлафАтний. 
БЕЗЛЕГЕнЕВИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має  легенів. 
безлегенЕвість,  -вості,  ж  Абстр.  ім.  до  безлеге- 
нбвий. 

БЕЗЛЙКИЙ,  -а.  -е.  Те  саме,  що  безлйций. 

БЕЗЛЙКІСТЬ,  -кості,  Ж.  Властивість  за  знач,  безлйкий. 
БЕЗЛЙКО.  Присл.  до  безлйкий. 

БЕЗЛЙСТИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  листя. 

БЕЗЛЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безлйстий. 
БЕЗЛЙЦИЙ,  -я,  -е.  Який  не  має  виразного  зовніш¬ 
нього  вигляду,  чітко  окреслених  характерних 
рис;  розпливчастий,  невиразний. 

БЕЗЛІК,  -у,  ч.,  рідко.  Те  саме,  що  бАзліч. 
БЕЗЛІМІТНИЙ,  -а,  -е.  Не  обмежений  лімітом. 
БЕЗЛІМІТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безлімітний. 
БЕЗЛ1МІТНО.  Присл.  до  безлімітний. 

БЕЗЛІНЗОВИЙ,  -а,  -е.  Що  не  має  лінз,  що  застосовує 
замість  лінзових  об'єктивів  набір  голограм,  які 
дозволяють  давати  зображення  без  похибок. 
БЕЗЛІНЗОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безлінзовий. 
БЕЗЛІСИЙ,  -а,  -є.  Не  порослий  лісом,  позбавлений 
лісу,  лісів;  бідний  на  ліси. 

БЕЗЛІСНИЙ,  -а,  -е.  1.  Те  саме,  що  безлісий.  2.  буд. 
Для  виготовлення  якого  не  використовується 
дерево,  ліс. 

БЕЗЛІССЯ,  -я,  с.  Відсутність  лісу,  лісів.  //  Місце¬ 
вість  без  лісу. 

БЕЗЛІЦЕНЗІЙНИЙ,  -а,  -є.  Який  здійснюється  без  ліце¬ 
нзії,  ліцензування. 

БЕЗЛІЦЕНЗІЙНІСТЬ,  -ності,  ж  Абстр.  ім.  до  безліце- 
нзійний. 

БЕЗЛІЧ.  1.  род.  -і,  ж.  Дуже  велика,  незліченна  кіль¬ 
кість  кого-,  чого-небудь.  2.  присл.  Дуже  багато. 
БЕЗЛІЧНО,  прися.  Дуже  багато. 

БЕЗЛУННИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  не  супроводжується 
луною,  відлунням. 

БЕЗЛУСКИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  луски. 

БЕЗЛУСКОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безлуский. 
БЕЗЛУСОЧКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  лусочок. 
БЕЗЛУСОЧКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  їм.  до  безлУ- 
сочковий. 

БЕЗЛЮДДЯ,  -я,  с.  1.  Відсутність  людей.  //  переш. 
Відсутність  однодумців,  рідних,  знайомих  людей 
і  т.  ін.  2.  переш.  Глухі,  необжиті,  малозаселені 
місця. 

БЕЗЛЮДНИЙ,  -а,  -е.  В  якому  (на  якому)  немає  лю¬ 
дей;  незаселений,  дикий.  Безлюдна  місцина.  //  З 
якого  зникли  люди,  в  якому  (на  якому)  зараз 
немає  нікого,  якого  рідко  відвідують. 
БЕЗЛіЬдність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безлюдний. 
БЕЗЛіЬдніти,  -іє,  ведок.,  рідко.  Ставати,  робитися 
безлюдним. 

БЕЗЛЮДНО,  у  здач,  присуди,  сл.  Про  відсутність 
людей  де-небудь. 

БЕЗЛЮДЬКО,  -а,  ч.,  розм.  Те  саме,  що  відпЮдник; 
відлюдько. 

БЕЗМАйтний,  -а,  -е.  Який  не  має  маєтку. 
БЕЗМАбтніСТЬ,  -ності,  ж  Абстр.  ім.  до  безмаАтний. 
БЕЗМАЗУТНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використовує 
мазут. 

БЕЗМАЗУТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безмазутний. 
БЕЗМАЛЬ,  присл.  1.  розм.  Трохи  менше;  майже. 
2.  діал.  Мабуть,  певно. 

БЕЗМАСЛЯНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  масло. 

БЕЗМАСШТАбний,  -а,  -е.  Що  не  передбачає  дотри¬ 
мання  масштабу. 

БЕЗМАСШтАбніСТЬ,  -ності,  ж  Абстр.  ім.  до  безма- 
сиїтАбний. 

БЕЗМАСШТАбно.  Присл.  до  безмасштАбний. 
БЕЗМАТЕНЬ,  -тня,  ч.  Те  саме,  що  безмАток. 
БЕЗМАТЕРНІЙ,  безмАтіРНій,  -я,  -є,  заст.  Який  не 
має  матері;  осиротілий. 
безмАтіРНій  див.  безмАтерній. 
безмАток,  -тка,  ч.  Бджолиний  рій,  бджолина  сім'я 
без  матки. 

БЕЗМАТОЧКОВИЙ,  -а.  -е.  Який  не  має  маточки. 
БЕЗМАТОЧКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безмА- 
точковий. 

БЕЗМАТОЧНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має  матки  (про 
бджіл). 

БЕЗМАШЙнний,  -а,  -е.  Що  здійснюється  прямо,  без¬ 
посередньо,  без  застосування  енергетичних  машин 
(про  перетворення  енергії). 

БЕЗМАШЙННІСТЬ,  -ності,  ж  Абстр.  ім.  до  безма- 
шйнний. 

БЕЗМЕДИКАМЕНТОЗНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  використо¬ 
вує  лікарські  препарати. 

БЕЗМЕДИКАМЕНТОЗНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
безмедикаментбзний, 

БЕЗМЕЖЖЯ,  -я,  с.  1.  Безмежні  простори.  2.  переш. 
Надзвичайна  глибина,  сила  вияву  чого-небудь. 
БЕЗМЕЖНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  видимих  меж; 
безкраїй,  безконечний.  //  Нічим  не  обмежений, 
не  поставлений  ні  в  які  рамки.  **  БезмАжне,  фі- 
лос.  -  здатність  предметів  до  безконечної  зміни, 
взаємопереходу.  2.  переш.  Надзвичайно  сильний, 
глибокий  (про  почуття). 

БЕЗМЕЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безмАжний; 
безмежжя. 

БЕЗМЕЖНО.  Присл.  до  безмАжний. 
БЕЗМИЛОСЕРДНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  неми- 
лосАрдний;  безжалісний. 

БЕЗМИЛОСЕРДНО,  рідко.  Присл.  до  безмилосАрдний. 
БЕЗМЙСНИЙ,  -а,  -е,  зах.  Безглуздий. 

БЕЗМЙТНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  підлягає  митному  опо- 


БЕЗНАРЙДНИЙ 

даткуванню.  Безмитна  торгівля.  //  Контрабанд¬ 
ний.  **  Безмйтне  ввезення  -  імпорт  товарів,  ві¬ 
льних  від  обкладання  митом. 

БЕЗМЙТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безмйтний. 
БЕЗМЙТНО.  Присл.  до  безмйтний. 

БЕЗМІЗКИЙ,  -а,  -е,  діал.  Безмозкий.  Безмізиі  голови. 
БЕЗМіКРбБНИЙ,  -а,  -е.  Позбавлений  мікробів,  інфе¬ 
кції;  який  характеризується  відсутністю  мікро¬ 
бів,  інфекції;  стерильний.  **  Безмікрббні  тварйни 

-  вирощені  в  стерильних  умовах  тварини,  в  орга¬ 
нізмі  яких  відсутні  всі  мікроорганізми  (бактерії, 
віруси,  найпростіші). 

БЕЗМІКРбБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безмікрб- 
бний. 

БЕЗМІН,  -а,  ч.  1.  Ручна  важільна  або  пружинна 
вага;  кантар.  2.  Старовинна  російська  міра  ваги 
(маси),  рівна  2,5  фунтам  (близько  1  кілограма). 
БЕЗМІННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ббзмін. 

БЕЗМІР,  -у,  ч.  1.  Те,  що  неможливо  або  важко 
виміряти;  неозорі  простори,  безмежжя.  2.  чого, 
перев.  Надзвичайна  глибина,  сила  вияву  чого- 
небудь.  3.  у  знач,  присл.  Дуже,  надзвичайно. 
БЕЗМІРНИЙ,  -а,  -е.  1.  Якого  неможливо  або  важко 
виміряти;  неосяжний,  безмежний.  2.  перен.  Над¬ 
звичайно  сильний,  глибокий  (про  почуття). 
БЕЗМІРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безмірний. 
БЕЗМІРНО.  Присл.  до  безмірний. 

БЕЗМІСЯЧНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  не  освітлюється 
місяцем,  місячним  сяйвом. 

БЕЗМІСЯЧНО,  у  знач,  присуди,  сл.  Про  стан,  коли 
немає  місяця,  місячного  світла. 

БЕЗМЛЙВ'Я,  -я,  с.,  діал.  Час  простою  млина. 
БЕЗМйвниЙ,  -а,  -е.  Який  нічого  не  говорить,  мов¬ 
чить.  //  Який  неохоче  розмовляє,  мовчазний. 
//  Який  не  має  здатності  говорити;  безсловесний. 
//  перен.  Який  не  наважується  подати  голос,  ви¬ 
словити  свою  думку;  боязкий,  покірний.  //  Який 
виявляється  без  слів,  не  супроводжується  мов¬ 
ленням.  //  перен.  У  якому  не  чути  ніяких  звуків; 
тихий. 

БЕЗМОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безмбвний. 
БЕЗМОВНО.  Присл.  до  безмбвний;  тихо. 

БЕЗМОЗКИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  мозку.  2.  зне- 
важл.  Дурний,  безглуздий. 

БЕЗМОЗКІСТЬ,  -кості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безмбзкий. 
БЕЗМОЛОЧНИЙ,  -а,  -е.  У  якого  відсутнє  молоко. 
Безмолочна  дієта. 

БЕЗМОЛйчніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безмолб- 
чний. 

БЕЗМОРОЗНИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується  від¬ 
сутністю  морозів. 

БЕЗМОТЙВНИИ,  -а,  -е.  Позбавлений  мотивів.  **  Без- 
мотйвний  злбчин  -  злочин,  що  здійснюється  без 
видимих  спонукальних  причин. 

БЕЗМОТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Немотивованість,  необ¬ 
ґрунтованість. 

БЕЗМОТЙВНО._  Присл.  до  безмотйвний. 
БЕЗМОТОРНИЙ,  -а,  -е.  Який  працює  без  мотора  або  з 
виключеним  мотором. 

БЕЗМОТОРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безмотбрний. 
БЕЗМУФТОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  муфту. 

БЕЗМУФТОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безмуф¬ 
товий. 

БЕЗМ'ЯЗИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  м’язів. 

БЕЗНА,  -и,  ж.,  діал.  Покинуте  поле,  погане  місце. 
БЕЗНАБІРНИЙ,  -а,  -е.  Що  не  потребує  друкарського 
набору  при  друкуванні  яких-небудь  текстів. 
БЕЗНАБІРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безнабірний. 
БЕЗНАГЛЯДНИЙ,  -а,  -е.  Позбавлений  нагляду,  до¬ 
гляду. 

БЕЗНАГЛЯДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безнаг- 
лйдний. 

безнаглЯдно.  Присл.  до  безнаглйдний. 
БЕЗНАДІЙНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  подає  надії  на 
щасливий  кінець,  на  успіх  або  поліпшення,  на 
одужання  тощо.  //  Який  утратив  надію  на  щастя, 
успіх  і  т.  ін.  //  Який  виражає  втрату  або  відсут¬ 
ність  надії.  **  Безнадійна  заборгбваність  -  забор¬ 
гованість  по  податкам  і  зборам.  Безнадійні  боргй 

-  частина  дебіторської  заборгованості,  одержання 
якої  визнано  неможливим.  Безнадійні  кредйти  - 
кредити,  надані  позичальникам  з  неліквідним 
балансом.  2.  Який  не  піддається  перевихованню. 

БЕЗНАДІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  безнадій¬ 
ний  1. 

безнадійно.  Присл.  до  безнадійний  1 .//  у  знач, 
присуди,  сл. 

БЕЗНАДІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  наділу. 
БЕЗНАДІЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безнаді- 
льний. 

БЕЗНАДІЯ,  *ї,  ж.  Відсутність  надії  на  краще;  безна¬ 
дійність. 

БЕЗНАДЛИШКбвий,  -а,  -е.  Який  характеризується 
відсутністю  надлишку. 

БЕЗНАДЛИШКбВіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безна- 
длишкбвий. 

БЕЗНАДЛИШКйво.  Присл.  до  безнадлишкбвий. 
БЕЗНАЛАСНИЙ,  -а,  -є,  діал.  Який  не  зазнав  лиха, 
напасті. 

БЕЗНАЛАСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безнапЗсний. 
БЕЗНАПІРНИЙ,  -а,  -е.  Що  рухається  без  напору,  не 
заповнюючи  всього  об'єму  труби,  тунелю  і  т.  ін. 
(про  воду,  рідини). 

БЕЗНАПІРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безнапірний. 
БЕЗНАРЯДНИЙ,  -а,  -е.  1.  Здійснюваний  без  ураху¬ 
вання  наряду.  Безнарядна  оплата  праці.  //  Що 
базується  на  оплаті  роботи  в  такий  спосіб.  2.  Що 
здійснюється  без  оформлення  документів  на  оде¬ 
ржання  яких-небудь  товарів,  матеріалів  і  т.  ін. 


69 


БЕЗНАРЯДНИХ 

БЕЗНАРЯДНИХ,  -а,  ч.,  розм.  Робітник,  який  виконує 
роботу,  що  оплачується  за  безнарядною  системою. 
БЕЗНАРЙДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безнарядний. 
БЕЗНАРЯДНО.  Присл.  до  безнарядний. 
БЕЗНАСАдковий,  -а,  -є.  Який  не  має,  не  викорис¬ 
товує  насадок. 

БЕЗНАСАДКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безна- 
сАдковий. 

БЕЗНАСІнний,  -а,  -е.  Який  не  має  насіння. 
БЕЗНАСІННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безнасінний. 
БЕЗНАСТАННИЙ,  -а,  -є.  Який  ніколи  не  припиняєть¬ 
ся,  невідомо,  коли  закінчиться;  повсякчасний, 
безупинний. 

БЕЗНАСтАнніСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безнас¬ 
танний. 

БЕЗНАСТАННО.  Присл.  до  безнастанний. 
БЕЗНАЦІОНАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  стосується  ні¬ 
якої  нації,  не  пов'язаний  з  будь-якою  нацією. 
БЕЗНЕВИННЕ,  присл.,  рідко.  1.  Те  саме,  що  безне- 
вйнно.  2.  діад.  Без  причини,  безпідставно. 
БЕЗНЕВЙННИЙ,  -а,  -е.  За  яким  немає  ніякої  вини; 
безвинний,  невинний.  //  Який  нікому  не  робить 
шкоди,  зла. 

БЕЗНЕВЙННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безневинний. 
БЕЗНЕВЙННО.  Присл.  до  безневйнний. 
БЕЗНЕДбГАРКОВИй,  -а,  -е.  Який  не  має  недогарків. 
БЕЗНЕМІРНИЙ,  -а,  -е,  діад.  Безмірний. 

БЕЗНЙТКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  діє  без  застосування 
ниток.  **  Безнйткова  швАйна  машйна  -  швейна 
машина,  що  з'єднує  деталі  одягу  із  синтетичних 
тканин  за  допомогою  ультразвуку  шляхом  роз¬ 
плавлювання  матеріалу.  //  Що  одержується  при 
обробці  такою  машиною. 

БЕЗНЙТКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безнйтковий. 
БЕЗНІКОТЙНОВИЙ,  -а,  -е.  В  якому  відсутній  нікотин. 
БЕЗНіТрАтний,  -а,  -е.  В  якому  відсутні  нітрати. 
БЕЗНбГИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  ноги  або  ніг,  утра¬ 
тив  ногу  (ноги).  //  У  якого  немає  кінцівок  (про 
тварин).  //  розм.  Який  має  покалічені,  паралізо¬ 
вані  ноги.  //  у  здач.  ім.  безнбгий,  -гого,  ч.\  безно¬ 
га,  -гоі,  ж.  Людина,  що  втратила  ногу  (ноги). 
2.  розм.  Який  не  має  ніжки,  ніжок  (про  меблі). 
БЕЗНбГІСТЬ,  -гості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безнбгий. 
БЕЗНОЖОВЙЙ,  -а.  -А.  Здійснюваний  без  застосуван¬ 
ня  скальпеля.  **  бєзножовА  хірургія  -  напрямок 
у  хірурги,  що  базується  на  використанні  ультра¬ 
звуку  або  лазерного  променя,  які  здатні  проника¬ 
ти  в  тканину  без  розтину  її  скальпелем  і  викону¬ 
вати  потрібні  для  лікування  дії. 

БЕЗНОЇТібЗ,  -у,  ч.  Інвазійна  хвороба  рогатої  худоби. 
БЕЗНбСИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  носа.  2.  у  знач, 
ім.  безнбса,  -сої,  ж.,  розм.  Про  уявлювану  по¬ 
стать  смерті. 

БЕЗоАри,  -ів,  ми.  Тверді  утворення  зі  щільно  зва¬ 
ляного  волосся  тварин  або  волокон  рослин;  утво¬ 
рюються  в  шлунково-кишковому  тракті  жуйних, 
коней,  собак  і  свиней. 

БЕЗОБОРОННИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  беззахй- 
сний. 

БЕЗОБОРбННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безобо- 
рбнний. 

БЕЗОБОРОННО.  Присл.  до  безоборбнний. 
БЕЗОБРАЗНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Позбавлений  образності. 
БЕЗОБРАЗНІСТЬ,  -ності,  ж.,  спец.  Якість  за  знач, 
безббразний. 

БЕЗОБРАЗНО.  Присл.  до  безббразний. 

БЕЗОГЛЯДНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  зважає  на  будь-які 
застереження,  обставини  і  т.  ін.,  ні  з  чим  не  ра¬ 
хується  у  своїх  діях;  рішучий.  //  Який  виявля¬ 
ється  або  здійснюється,  незважаючи  на  будь-які 
умови,  обставини  і  т.  ін.,  без  розмірковування. 
БЕЗОГЛЯДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безоглйдний. 
БЕЗОГЛЯДНО.  1.  Присл.  до  безоглядний.  2.  присл. 
Не  оглядаючись. 

БЕЗОДГОлОсниЙ,  -а,  -е,  діад.  Неголосний. 
БЕЗОДГОЛОсно.  Присл.  до  безодголбсний. 
БЕЗОДМОвний  див.  безвідмбвний. 
безодмОвність  див.  безвідмбвність. 

БЕЗОДМОвно.  Присл.  до  безодмбвний. 

БЕЗОДНІЙ,  -я,  -є,  діад.  Бездонний. 

БЕЗОДНЯ,  -і,  ж.  1.  Глибоке  провалля;  прірва. 
2.  чого,  перед.  Про  дуже  велику  кількість,  най¬ 
вищий  ступінь  вияву  чого-небудь. 

БЕЗОДНЯВА,  -и,  ж.,  діад.  Те  саме,  що  безбдня. 
БЕЗОДРАДіСНИй  див.  безвідрадісний. 
безодрАдний  див.  безвідрадний. 

БЕЗОКИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  очей,  втратив  око  (очі). 
БЕЗОкіСТЬ,  -кості,  ж.  Відсутність  ока  (очей). 
БЕЗОЛІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  містить,  не 
використовує  олію. 

безолАрний,  -а,  -е,  спец.  За  якого  не  роблять 
опари.  Безопарвиіі  спосіб  приготування  тіста. 
БЕЗОЛАРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безопАрний. 
БЕЗОЛЕрАційний,  -а,  -е.  Що  не  застосовує  хірургіч¬ 
ну  операцію,  а  використовує  безножову  хірургію. 
БЕЗОпіРНИЙ,  -а,  -е,  зах.  Який  не  чинить  опору; 
легко  піддається  кому-,  чому-небудь. 

БЕЗОЛІРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безопірний. 
БЕЗОЛІрно.  Присл.  до  безопірний. 

БЕЗОПЛАТНИЙ,  -а,  -е.  За  якого  не  платять;  безплатний. 
БЕЗОПЛАТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безоплатний. 
БЕЗОПЛАТНО.  Присл.  до  безоплітний. 

БЕЗОЛбРНИй,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  опори.  **  Безо- 
пбрний  прбстір  -  космос,  приміщення  космічного 
корабля  або  спеціальної  установки,  в  якій  немає 
сил  тяжіння  і  тому  відсутня  реакція  опори. 
2.  Такий,  у  якого  навантаження  розподіляється 
не  опорами,  а  за  допомогою  інших  конструктив¬ 
них  елементів  споруди.  3.  Який  характеризується 
відсутністю  опори  на  ноги  або  на  руки  під  час 


виконання  спортивних  вправ. 

БЕЗОЛбРНІСТЬ,  -ності.  ж.  Абстр.  ім.  до  безопбрний. 

БЕЗОСКОЛКОВИЙ,  -а,  -є.  Який  характеризується 
відсутністю  осколків. 

БЕЗОСКбЛКОВіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безос- 
кблковий. 

БЕЗОСНбВНИЙ,  -а,  -е,  зах.  Безпідставний. 

БЕЗОСНбвніСТЬ,  -ності.  ж.  Безпідставність. 

БЕЗОСОБОВИЙ,  -а,  -е,  грам.  Який  не  може  бути 
пов'язаний  з  будь-яким  суб'єктом  дії  або  підме¬ 
том.  Безособове  речення. 

БЕЗОСОБОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безособбвий. 

БЕЗОСОБОВО.  Присл.  до  безособбвий. 

безособОво-предикатйвний,  -а.  -е:  **  Безособб- 
во-предикатйвні  словб  -  див.  предикатйви. 

БЕЗОСТИЙ,  -а.  -є.  Який  не  має  остей,  остюків. 

БЕЗОСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Властивість  за  знач,  безбстий. 

БЕЗОСЬОВЙЙ,  -а,  -А.  Який  не  має,  не  використовує  осі. 

БЕЗОСЙЖНИЙ,  -а,  -е,  діад.  Те  саме,  що  неосйжний. 

БЕЗОСЙжніСТЬ,  -ності,  ж.,  діад.  Абстр.  ім.  до  без- 
осйжний. 

БЕЗОСЙЖНО,  діад.  Присл.  до  безосйжний. 

БЕЗОЦІННИЙ,  -а.  -е.  Що  не  передбачає  в  навчально¬ 
му  процесі  оцінювання  якості  знань  учнів  у  ви¬ 
гляді  оцінок. 

БЕЗОЦІННІСТЬ,  -ності.  ж.  Абстр.  ім.  до  безоцінний. 

БЕЗОЩАДНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Жорстокий,  немилосердний. 

БЕЗОЩАДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безощАдний. 

БЕЗОіцАдно.  Присл.  до  безощАдний. 

БЕЗПАЛИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  пальця  або  пальців, 
утратив  палець  (пальці). 

БЕЗЛАЛІСТЬ,  -лості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпАлий. 

БЕЗПАлок,  -лка,  ч.  Те  саме,  що  безпАлько. 

БЕЗЛАЛУБНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  палуби.  Безпа- 
лубне  судно. 

БЕЗЛАЛУБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпАлубний. 

безпАлько,  -а,  ч.,  розм.  Безпала  людина. 

БЕЗЛАЛЬЧИЙ,  -а,  -е.  діад.  Безпалий. 

БЕЗПАМ'ЯТНИЙ,  -а,  -е.  розм.  1.  Який  утратив  свідо¬ 
мість;  непритомний.  //  Який  діє  несвідомо,  ніби 
втративши  розум;  безтямний.  2.  Який  має  погану 
пам'ять;  забутливий. 

БЕЗЛАМ'ЯТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпам'я¬ 
тний. 

БЕЗПАМ'ЯТНО.  Присл.  до  безпам'ятний  1. 

БЕЗПАМ'ЯТСТВО,  -а,  с.  Втрата  свідомості;  неприто¬ 
мність,  забуття. 

БЕЗПАМ'ЯТТЯ,  -я.  с.  Те  саме,  що  безпам'ятство. 

БЕЗПАНЦИРНИЙ,  -а,  -е,  біол.  У  якого  відсутній  панцир. 

БЕЗЛАНЦИРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпан¬ 
цирний. 

БЕЗЛАЛЕРбвий,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  папір,  папери. 

БЕЗПАРДОННИЙ,  -а.  -е,  розм.  Дуже  розв’язний; 
грубий,  нахабний,  занадто  набридливий;  безцере¬ 
монний. 

БЕЗПАРДОННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпар- 
дбнний. 

безпардонно,  розм.  Присл.  до  безпардбнний. 

БЕЗПАРИЙ  див.  безпАрний. 

БЕЗПАРНИЙ,  рідше  БЕЗПАРИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має 
пари. 

БЕЗЛАрніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпАрний. 

БЕЗПАРТІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  належить  до  якоїсь 
партії,  не  є  членом  партії.  //  Який  не  відображає 
поглядів  жодної  партії.  //  у  знач.  ім.  безпартій¬ 
ний,  -ного,  ч.;  безпартійна,  -ної,  ж.  Той,  хто  не 
належить  до  якоїсь  партії,  не  є  членом  партії. 
Безпартійний  уряд  -  уряд,  створений  на  суто 
професійній  або  іншій  непартійній  основі. 

БЕЗПАРТІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпар¬ 
тійний. 

БЕЗЛАСОВЙщний,  -а,  -е.  Який  характеризується 
відсутністю  пасовищ. 

БЕЗПАСПОРТНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  паспорта. 

БЕЗЛАСЛОРТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпас¬ 
портний. 

БЕЗПАТЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Який  здійснюється  без  пате¬ 
нту;  не  користується  ним.  Безпатентна  торгівля. 

БЕЗ  ЛАТЕНТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпатАн- 
тний. 

БЕЗПЕКА,  -и,  ж.  Стан,  коли  кому-,  чому-небудь 
ніщо  не  загрожує.  **  БезпАка  інформації  (дАних) 
-  захищеність  інформації  (даних)  від  несанкціо¬ 
нованих  дій  (випадкових  чи  навмисних).  БезпАка 
споруди  -  властивість  споруди  не  створювати 
загрозу  для  життя,  здоров'я  та  інтересів  людини. 
БезпАка  харчовйх  продуктів  -  відсутність  токси¬ 
чної,  канцерогенної,  мутагенної,  алергенної  чи 
іншої  несприятливої  для  організму  людини  дії 
харчових  продуктів.  Радіаційна  безпАка  -  безпека 
людей,  майна  та  навколишнього  середовища  від 
шкідливого  впливу  радіоактивних  та  інших  видів 
іонізаційних  випромінювань.  Служба  безпАки  - 
державна  силова  структура,  робота  усіх  підрозді¬ 
лів  та  співробітників  якої  спрямована  на  запобі¬ 
гання  та  усунення  загрози  інтересам  держави  і 
народу  даної  країни  (в  Україні  -  СБУ  (Служба 
Безпеки  України),  в  Росії  -  ФСБ,  в  США  -  ФБР). 
ТАхніка  безпАки  -  технічні  умови  й  засоби,  які 
усувають  небезпеку,  запобігають  небезпеці.  Тех- 
ногАнна  безпАка  -  відсутність  недопустимого  ри¬ 
зику  на  технологічному  об’єкті. 

БЕЗПЕЛЮСТКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  пелюсток 
(про  рослини). 

БЕЗЛЕЛЮСТКбВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпе- 
люсткбвий. 

БЕЗПЕРЕБІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  відбувається  без  за¬ 
тримок,  перебоїв;  безперервний.  Безперебійне  по¬ 
стачання. 


БЕЗПЕРЕБІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  їм.  до  безпере¬ 
бійний. 

БЕЗПЕРЕБІЙНО.  Присл.  до  безперебійний. 
БЕЗЛЕРЕВАЛКбвии,  -а,  -е.  Що  здійснюється  без  пе 
ревалки,  переміщення  вантажу  з  одного  транспо¬ 
рту  на  інший;  прямий  (про  перевози). 
БЕЗЛЕРЕВАЛКйВІСТЬ,  -вості.  ж.  Абстр.  ім.  до  без- 
перевАлковий. 

БЕЗЛЕРЕВІДНИЙ,  -а,  -е,  діез.  Нескінченний,  постійний. 
БЕЗЛЕРЕВІДНІСТЬ.  -ності.  ж.,  діад.  Абстр.  ім.  де 
безперевідний. 

БЕЗЛЕРЕВІдно.  Присл.  до  безперевідний. 
БЕЗПЕРЕМІННИЙ,  -а,  -е,  заст.  Який  відбувається, 
проходить  без  змін. 

БЕЗЛЕРЕМІННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпе¬ 
ремінний. 

БЕЗПЕРЕМІННО.  1.  заст.  Присл.  до  безперемінний. 
2.  присл.,  діад.  Обов'язково,  неодмінно. 
БЕЗПЕРЕРВНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  переривається; 
суцільний.  //  Який  відбувається  весь  час,  не 
припиняючись;  постійний,  безупинний.  **  Безпе- 
рАрвна  освіта  -  термін,  що  охоплює  повний 
спектр  можливостей  для  початкової,  середньої  та 
післясередньої  освіти. 

БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безперА- 
рвний. 

БЕЗПЕРЕРВНО.  Присл.  до  безперАрвний. 
БЕЗПЕРЕСАДКОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безпересА- 
дочний. 

БЕЗЛЕРЕСАДКбВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  без¬ 
пересадковий. 

БЕЗПЕРЕСАДКОВО.  Присл.  до  безпересадковий. 
БЕЗПЕРЕСАДОЧНИЙ,  -а,  -е,  зал.  Без  пересадки,  не 
пов'язаний  з  пересадкою.  Безпересадочне  сполу¬ 
чення. 

безлересАдочність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  без¬ 
пересадочний. 

БЕЗПЕРЕСАДОЧНО.  Присл.  до  безпересадочний. 
БЕЗЛЕРЕСТАЛЬ,  присл.,  діад.  Безперестанку. 
БЕЗПЕРЕСТАНКУ,  присл.  Не  зупиняючись,  не  при¬ 
пиняючись;  безперервно. 

БЕЗПЕРЕСТАННИЙ,  -а,  -е.  Який  відбувається  без 
перерв,  не  зупиняючись,  не  припиняючись;  без¬ 
перервний,  постійний. 

БЕЗЛЕРЕСТАнніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпе¬ 
рестанний. 

БЕЗПЕРЕСТАННО.  Присл.  до  безперестанний;  без¬ 
перестанку. 

БЕЗПЕРЕСТАНУ,  присл.  Те  саме,  що  безперестанку. 
бЕЗЛЕРЕЧ,  бЕзлеріЧ,  присл.  1.  діад.  Безперестан¬ 
ку.  2.  зах.  Безперечно. 

БЕЗПЕРЕЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  викликає  запере¬ 
чень,  проти  якого  не  можна  заперечити;  безсум¬ 
нівний,  незаперечний,  безспірний. 

БЕЗПЕРЕЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безперАчний. 
БЕЗПЕРЕЧНО,  і.  Присл.  до  безперАчний.  //  у  знач, 
прнсудк.  сл.  2.  у  знач,  вставн.  сл.  Без  сумніву, 
безсумнівно. 

БЕЗПЕРЕШКОДНИЙ,  -а,  -е.  Якому  ніщо  не  перешко¬ 
джає;  який  не  пов'язаний  ні  з  якими  перешкода¬ 
ми,  перепонами;  без  перепон,  вільний. 
БЕЗЛЕРЕШкОдніСТЬ,  -ності.  ж.  Абстр.  ім.  до  безпе- 
решкбдний. 

БЕЗПЕРЕШКОДНО.  Присл.  до  безперешкбдний. 
БЕЗПЕРИЙ,  -а,  -е.  Без  пір'я;  неоперений  (про  птахів). 
бЕзлеріч  див.  бАзпереч. 

БЕЗЛЕРСЛЕКТЙВНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  перспек¬ 
тив;  який  не  дає  підстав  сподіватися  на  добрі 
наслідки. 

БЕЗПЕРСПЕКТИВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  без- 
перспектйвний. 

БЕЗПЕРСПЕКТИВНО.  Присл.  ДО  беЗПЄрСПЄКТЙВНИЙ. 
безлечАльний,  -а,  -е,  поет. ,  рідко.  Те  саме,  що 
безжурний. 

БЕЗПЕчАльність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безнача¬ 
льний. 

БЕЗЛЕчАльно.  Присл.  до  безлечАльний. 
БЕЗЛЕчЕнСТВО,  -а.  с.,  зах.  Безпека. 

БЕЗПЕЧНЕ,  діад. ,  присл.  Те  саме,  що  безпАчно. 
БЕЗПЕЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  криє  в  собі  небезпе¬ 
ки  або  захищає  кого-,  що-небудь  від  небезпеки. 
БезпАчна  дистанція  -  відстань  до  транспортного 
засобу,  яка  у  разі  його  раптового  гальмування  або 
зупинки  дозволить  запобігти  зіткненню  без  здійс¬ 
нення  будь-якого  маневру.  2.  Якому  не  загрожує 
небезпека;  гарантований  від  небезпеки.  3.  Який 
не  завдає,  не  повинен  завдавати  шкоди.  4.  рідко. 
Те  саме,  що  безтурббтний;  безжурний. 
БЕЗПЕЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Відсутність  небезпеки; 
безпека.  2.  рідко.  Те  саме,  що  безтурббтність. 
БЕЗПЕЧНО.  1.  Присл.  до  безпАчний  1,  2.  //  у  знач, 
прнсудк.  сл.  2.  присл.,  рідко.  Те  саме,  що  безту- 
рббтно;  безжурно. 

БЕЗПИСЕМНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  писемності. 
БЕЗПИСЕМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безписАмний. 
БЕЗЛіДВАльний,  -а,  -е.  У  якого  відсутній  підвал. 
БЕЗЛІДДАНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  підданства. 
БЕЗЛІДДАНСТВО,  -а,  с.  Абстр.  ім.  до  безпідданий. 
БЕЗЛЩКлАдочний,  -а,  -е.  Який  не  має  підкладки. 
Безпідкладочва  куртка. 

БЕЗПІДМЕТОВИЙ,  -а,  -е.  грам.  Який  не  має  підмета. 
Безпідметове речення. 

БЕЗПІДСТАВНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  підстави,  під¬ 
став;  необгрунтований. 

БЕЗПІДСТАВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпідс- 
тАвний. 

БЕЗПІДСТАВНО.  Присл.  до  безпідстАвний. 
БЕЗЛІДСТИЛКбВИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  здійснюється 
без  використання  підстилки  (про  утримання  свій¬ 
ських  тварин). 


БЕЗП1ДШЙПНИК0ВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  вико¬ 
ристовує  підшипники. 

БЕЗПІЛОТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  пілота,  керо¬ 
ваний  автоматично  (про  літальні  апарати). 
2.  Який  здійснюється  без  пілота,  за  допомогою 
автоматичного  керування. 

БЕЗПІЛбТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпілбтний. 
БЕЗПІЛОТНО.  Присл.  до  безпілбтний. 

БЕЗПЛАНОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  певного  плану, 
системи. 

БЕЗПЛАНОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безплановий. 
БЕЗПЛАНОВО.  Присл.  до  безплановий. 

БЕЗПЛАТНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  оплачується,  не  по¬ 
требує  оплати. 

БЕЗПЛАТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безплатний. 
БЕЗПЛАТНО.  Присл.  до  безплатний. 

БЕЗПЛАЦКАРТНИЙ,  -а,  -е.  Без  плацкарти.  Безплац¬ 
картний  проїзд.  **  Безплацкартний  вагбн,  зал.  - 
вагон,  у  якому  місця  не  позначено  номерами. 
БЕЗПЛАЦКАРТНіСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  без¬ 
плацкартний. 

БЕЗПЛІДДЯ,  -я,  с.  Нездатність  давати  потомство, 
плоди. 

БЕЗПЛІДНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  дає  плодів,  нездат¬ 
ний  давати  потомство.  //  Неродючий.  2.  перед. 
Який  не  дає  наслідків;  даремний,  марний;  безре¬ 
зультатний.  Безплідні  зусилля. 

БЕЗПЛІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безплідний. 
БЕЗПЛІДНО.  Присл.  до  безплідний  2. 

БЕЗПЛАТНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Який  не  має  тіла,  плоті. 
БЕЗПЛУЖНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  за  якого  для  обробітку 
ґрунту  використовується  не  плуг,  а  плоскоріз. 
БЕЗПОВІТРЯНИЙ,  -а,  -е.  Не  заповнений  повітрям. 
БЕЗПОВОРОТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  виключає  повер¬ 
нення  до  того,  що  було  раніше;  рішучий,  твер¬ 
дий,  остаточний.  Безповоротне  рішення.  //  Який 
ніколи  не  повернеться,  втрачений  назавжди. 
2.  Який  не  підлягає  поверненню.  **  Безповорбтна 
фінансова  допомбга:  а)  сума  коштів,  передана 
платнику  податку  згідно  з  договорами  дарування, 
іншими  подібними  договорами;  б)  сума  безнадій¬ 
ної  заборгованості;  в)  сума  заборгованості  плат¬ 
ника  податку  перед  іншою  юридичною  чи  фізич¬ 
ною  особою;  г)  кредит  або  депозит,  наданий  плат¬ 
нику  податку  без  встановлення  строків  повернен¬ 
ня  його  основної  суми. 

БЕЗПОВОРОТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпо- 
ворбтний. 

БЕЗПОВОРОТНО.  Присл.  до  безповорбтний. 
БЕЗПОДАТКОВИЙ,  -а.  -е.  Який  не  обкладається  по¬ 
датком. 

БЕЗПОДАТКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпо- 
даткбвий. 

БЕЗПОКРИВНИЙ,  -а,  -е,  с.  г.  Який  здійснюється  без 
загортанвя  насіння.  ’*  Безпокрйвний  посів  -  по¬ 
сів  багаторічних  трав,  який  здійснюється  у  віль¬ 
ний  від  трав'яного  покриву  ґрунт. 

БЕЗПОЛИЦЕВИЙ,  -а,  -е:  **  Безполйцевий  обробіток 
ґрунту  -  агротехнічний  прийом  розпушування 
ґрунту  без  перевертання  його  шарів. 
БЕЗПОЛИЧКОВИЙ,  -а,  -е:  **  Безполичкбвий  плуг  - 
сільсько-господарське  знаряддя  для  безполицево- 
го  обробітку  ґрунту. 

БЕЗПОЛОЗОВИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  полози. 

БЕЗПОЛУМЕНЕВИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується 
відсутністю  полум'я. 

БЕЗПОЛУМЕНЕвіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпо¬ 
луменевий. 

БЕЗПОЛУМ'ЙНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безполуменевий. 
БЕЗПОЛУМ'ЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпо- 
лум'йність. 

БЕЗПОЛЬОВЙЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  поля. 

БЕЗПОМИЛКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  помилок; 
який  робиться  без  помилок;  правильний. 
БЕЗПОМИЛКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпо- 
милкбвий. 

БЕЗПОМИЛКОВО.  Присл.  до  безпомилкбвий. 
БЕЗПОМЙЛЬНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  безпо¬ 
милкбвий. 

БЕЗПОМЙЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпо- 
мйльний. 

БЕЗПОМИЛЬНО,  Присл.  до  безпомйльний. 
БЕЗПОМІСНИЙ,  -а,  -е,  іст.  Який  не  має  маєтку. 
БЕЗПОМІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпомісний. 
БЕЗПОМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Нездатний  сам  собі  допомог¬ 
ти,  захистити  себе;  безпорадний,  безсилий.  Без¬ 
помічна  стара. 

БЕЗПОМІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  безпбмічний. 
БЕЗПОМІЧНО.  Присл.  до  безпбмічний. 

БЕЗПОРАДА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  безпорАд- 
ність. 

БЕЗПорАДДЯ,  -я,  а,  рідко.  Те  саме,  що  безпорад¬ 
ність. 

БЕЗПОРАДНИЙ,  -а,  -е.  Неспроможний  своїми  силами 
впоратися  з  чим-небудь;  який  потребує  допомоги, 
підтримки;  безпомічний.  //  Який  виражає  безпо¬ 
мічність.  //  дерен.  Недосконалий,  недовершений 
(про  художній  твір).  Безпорадне  становище. 
БЕЗПОРАДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  безпорадний. 
БЕЗПОРАДНО.  Присл.  до  безпорадний. 

БЕЗПОРІДНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  безпорбдний. 
БЕЗПОРІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпорідний. 
БЕЗПОРйДНИЙ,  -а,  -е,  с.  г.  Непородистий;  несортовий. 
БЕЗПОРбДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпорбдний. 
БЕЗПОРОЖНЙННИЙ  ,  -а,  -е.  Той,  що  не  містить  по¬ 
рожнини. 

БЕЗПОРШНЕвиЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  поршні. 


БЕЗПОРЙДОК,  -дку,  у.,  рідко.  1.  Те  саме,  що  без- 
лАддя.  2.  мп.  безпорядки,  -ів.  Заворушення  ре¬ 
волюційного  характеру. 

БЕЗПОСАДКОВИЙ,  БЕЗПОСАДОЧНИЙ,  -а,  -е,  ав.  Який 
відбувається  без  посадки  на  проміжних  пунктах. 
БЕЗПОСАДКйВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпо- 
садкбвий. 

БЕЗПОСАДОЧНИЙ  див.  безпосадкбвий. 
БЕЗПОСАДОЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпо¬ 
садочний. 

безпосАжна,  -ої.  ж.  Дівчина,  у  якої  немає  посагу. 
БЕЗПОСЕРЕДНІЙ,  -я,  -є.  1.  Який  не  має  проміжних 
ланок,  здійснюється  без  посередництва  кого-, 
чого-небудь;  прямий.  //  Зовсім  близький;  най¬ 
ближчий.  //  Який  прямо  випливає  з  чого-небудь 
або  зумовлює  щось.  **  Безпосереднє  знання,  фі- 
лос.  -  самоочевидне,  одержане  без  попереднього 
обґрунтування  і  доведення  знання.  2.  Який,  не 
задумуючись,  іде  за  своїм  внутрішнім  потягом, 
нахилом;  простий,  щирий.  //  Який  прямо  випли¬ 
ває  з  внутрішнього  потягу,  нахилу. 
БЕЗПОСЕРЕДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  і  якість 
за  знач,  безпосередній  2. 

БЕЗПОСЕРЕДНЬО.  Присл.  до  безпосередній. 
БЕЗПОТРІБНИй,  -а,  -е.  Те  саме,  що  непотрібний. 
БЕЗПОЩАДНИЙ,-  -а,  -е.  Який  не  знає  пощади:  жорс¬ 
токий,  непримиренний.  //Який  дуже  дошкульно  діє. 
БЕЗПОЩАДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпощА- 
дний. 

БЕЗПОЩАДНО.  Присл.  до  безпощадний. 
БЕЗПРАВНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  ніяких  прав. 
БЕЗПРАВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  безправний. 
БЕЗПРАВНО.  Присл.  до  безправний. 

БЕЗПРАВСТВО,  -а,  с.  Те  саме,  що  безправність. 
БЕЗПРАВ'Я,  -я,  с.  Те  саме,  що  безправність. 
БЕЗПРЕДМЕТНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  спрямований  на 
певний  об'єкт,  не  має  певної  мети  або  підстави. 
Безпредметна  розмова. 

БЕЗПРЕДМЕТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпре¬ 
дметний. 

БЕЗПРЕДМЕТНО.  Присл.  до  безпредметний. 
БЕЗПРЕМІННИЙ,  -а,  -е,  розм.,  заст.  Неодмінний, 
обов'язковий. 

БЕЗПРЕМІННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпере¬ 
мінний. 

БЕЗПРЕМІННО,  розм.,  заст.  Присл.  до  безпремінний. 
БЕЗПРЕТЕНЗІЙНИЙ,  -а,  -е.  Не  розрахований  на  пев¬ 
ний  ефект,  який  не  має  вигляду  чогось  значного; 
простий. 

БЕЗПРЕТЕНЗІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  без¬ 
претензійний. 

БЕЗПРЕТЕНЗІЙНО.  Присл.  до  безпретензійний. 
БЕЗПРЕФІКСНИЙ,  -а,  -е,  грам.  Який  не  має  префікса. 
БЕЗПРЕЦЕДЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  мав  подібних 
прикладів  у  минулому;  небувалий,  безприклад¬ 
ний.  Безпрецедентний  випадок. 
БЕЗПРЕЦЕДЕНТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  без¬ 
прецедентний. 

БЕЗПРЕЦЕДЕНТНО.  Присл.  до  безпрецедентний. 
безприбутковий,  -а,  -е.  Який  не  дає  прибутку; 
невигідний.  Безприбуткове  господарство. 
БЕЗПРИБУТКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  без- 
прибуткбвий. 

БЕЗПРИБУТКОВО.  Присл.  до  безприбуткбвий. 
БЕЗПРИВІТНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  непривіт¬ 
ний;  похмурий. 

БЕЗПРИВІТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безприві- 
тний. 

БЕЗПРИВІТНО.  Присл.  до  безпривітний. 
БЕЗПРЙВ'ЯЗНИЙ,  -а,  -є.  Такий,  що  здійснюється  у 
скотарнях  без  прив'язі  та  відгороджених  стійл 
(про  утримання  худоби). 

БЕЗПРЙДАНКА,  -и,  ж.,  заст.  Дівчина,  що  не  мала 
посагу. 

БЕЗПРИДАННИЦЯ,  -і,  ж.,  заст.  Те  саме,  що  безпрй- 
данка. 

БЕЗПРИЙМЕННИКОВИЙ,  -а,  -є,  грам.  Який  не  має 
прийменника.  Безприйменникові  конструкції. 
БЕЗПРЙКЛАДНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  мав  прикладу,  ні  з 
чим  не  зрівнянний;  надзвичайний. 
БЕЗПРИКЛАДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпрй- 
кладний. 

БЕЗПРИНЦИПНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  певних  прин¬ 
ципів,  твердих  переконань,  поглядів.  //  Який  не 
виражає  певних  принципів,  твердих  переконань, 
//  Цинічний. 

БЕЗПРИНЦЙПНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпри- 
нцйпний. 

безпринципно.  Присл.  до  безпринцйпний. 
БЕЗПРИПЛИВНЙЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується 
відсутністю  припливів. 

БЕЗПРЙСТРАСНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  до  всього  ставить¬ 
ся  байдуже,  не  схильний  до  почуттів,  пристрас¬ 
тей;  байдужий.  //  Який  виражає  байдужість. 
2.  Об'єктивний,  незалежний. 

БЕЗЛРЙСТРАСНО.  Присл.  до  безпрйстрасний. 
БЕЗПРИСУДКОВИЙ,  -а,  -е,  грам.  Який  не  має  прису¬ 
дка.  Безприсудкове  речення. 

БЕЗПРИСУДКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  без- 
присудкбвий. 

БЕЗПРИТОмний,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  непритб- 
мний. 

БЕЗПРИТОМНІСТЬ,  -ності,  ж.,  рідко.  Абстр.  ім.  до 
безпритбмний. 

БЕЗПРИТОМНО.  Присл.  до  безпритбмний. 
БЕЗПРИТУЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  притулку, 
позбавлений  догляду,  сімейної  опіки;  бездогляд¬ 
ний,  бездомний.  //  у  знач.  ім.  безпритульний, 
-ного,  ч.',  безпритульна,  -ної,  ж.:  а)  бездоглядна, 
бездомна  дитина;  б)  ( жарт :)  бомж. 


безрАмний 

БЕЗПРИТУЛЬНИК,  -а,  ч.  Безпритульна,  бездоглядна 
дитина.  _ 

БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Наявність  бездог¬ 
лядних.  безпритульних  дітей.  2.  Стан  за  знач, 
безпритульний. 

БЕЗПРИТУЛЬНО.  Присл.  до  безпритульний. 
БЕЗПРИХЙЛЬНИЙ,  -а,  -е,  діад.  Безпритульний. 
БЕЗПРИХЙЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.,  діал.  Абстр.  ім.  до 
безприхйльний. 

БЕЗПРИЧАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  діал.  Безпритульний. 
БЕЗПРИЧАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.,  діал.  Абстр.  ім.  до 
безпричальний. 

безпричАсний,  -а,  -е,  діал.  Байдужий. 
БЕЗПРИЧАСНІСТЬ,  -ності,  ж.,  діал.  Абстр.  ім.  до 
безпричАсний. 

БЕЗПРИЧЙННИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  певної  причи¬ 
ни.  підстави.  Безпричинний  напад  люті. 
БЕЗПРИЧЙННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпри- 
чйнний. 

БЕЗПРИЧЙнно.  Присл.  до  безпричйнний.  //  заст. 
Безневинно,  без  вини. 

БЕЗПРІЗВИЩНИЙ,  -а,  -е.  У  якого  немає  прізвища. 
БЕЗПРОБЛЕмний,  -а,  -е.  1.  У  якого  немає  проблем. 
2.  З  яким  не  виникає  проблем. 

БЕЗПРОБЛЕМНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Абстр.  ім.  до  без- 
проблАмний.  2.  Відсутність  постановки  актуаль¬ 
них  проблем,  питань  у  творах  мистецтва,  висту¬ 
пах  у  пресі  і  т.  ін. 

БЕЗПРОБЛЕмно.  Присл.  до  безпроблАмний. 
БЕЗПРОБУДНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  непробудний. 
Безпробудна  пиятика. 

БЕЗПРОБУДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпро¬ 
будний. 

БЕЗПРОБУДНО.  Присл.  до  безпробудний. 
БЕЗПРОВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  характеризується 
відсутністю  провалів.  2.  Який  характеризується 
відсутністю  проваль. 

БЕЗПРОВАльніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпро- 
вАльний. 

безлровАльно.  Присл.  до  безпровАльний. 
БЕЗПРОВЙННЯ,  -я,  с.,  діал.  Безневинність. 
БЕЗПРОвіДНИй',  -а,  -є.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  проводів,  дроту;  бездротовий. 

БЕЗПРОВІДНИЙ2,  -а,  -е.  Не  керований  провідником; 
діючий  без  проводу,  без  керівництва. 
безпрОвідність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпрбві- 
дний. 

БЕЗПРОВОДОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безпрбвідний. 
БЕЗПРОГРАМНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  програми. 
БЕЗПРОГРАМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпро- 
грАмний. 

безпрогрАмовий,  -а,  -є.  Те  саме,  що  безпрогрАмний. 
безпрогрАмовість,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  без¬ 
прогрАмовий. 

БЕЗПРбГРАШНИй,  -а,  -е.  Який  обов'язково  забезпе¬ 
чує  виграш,  не  дає  програшу.  Безпрограшна  по¬ 
зика.  Безпрограшна  лотерея. 

БЕЗПРбГРАШНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпро¬ 
грашний. 

БЕЗПРОГРАШНО.  Присл.  до  безпрбграшний. 
БЕЗПРОГУЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  прогулів, 
виконується  без  прогулів. 

БЕЗПРОСВІТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  просвітку, 
позбавлений  світла;  темний  (про  ніч  і  т.  ін.). 
//  Який  не  припиняється;  тривалий,  постійний. 
2.  перен.  Сумний,  безрадісний.  3.  розм.  Який 
відзначається  великою  мірою  негативної  ознаки. 
БЕЗПРОСВІТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпро¬ 
світний. 

БЕЗПРОСВІТНО.  Присл.  до  безпросвітний.  //  у  знач, 
присуди,  сл. 

БЕЗПРОСИПНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  непробудний. 
БЕЗПРОСЙПНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпро- 
сйпний. 

БЕЗПРОСЙПНО.  Присл.  до  безпросйпний. 
БЕЗПРОЦЕНТНИЙ,  -а,  -є.  На  якого  не  нараховуються 
проценти.  Безпроцентна  позика. 
БЕЗПРОЦЕнтніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безпро- 
цАнтний. 

БЕЗПРОЦЕНТНО.  Присл.  до  безпроцАнтний. 
БЕЗПУСТбТний,  -а,  -є.  Який  не  має  пустот. 
БЕЗПУТНИЙ,  -а,  -е.  Який  відзначається  легковажні¬ 
стю;  безладний,  розгульний.  Безпутний  хлопець. 
//  Непутящий.  //  Плутаний,  хаотичний. 
БЕЗПУТНИК,  -а,  ч.,  розм.  Безпутна  людина. 
БЕЗПУТНИЦЯ,  -і,  розм.  Жін.  до  безпутник. 
БЕЗПУТНО.  Присл.  до  безпутний. 

БЕЗПУТСТВО,  -а,  с.  Безпутна  поведінка,  безпутне 
життя. 

БЕЗПУТТЯ1,  -я,  с.,  рідко.  Те  саме,  що  безпутство. 
БЕЗПУТТЯ2,  -я,  с.,  рідко.  Те  саме,  що  бездоріжжя. 
БЕЗП’ЙТИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  п'ят. 
БЕЗРАДІАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  радіаційне  випромінювання. 
БЕЗРАДІАЦІЙНІСТЬ,  -ностіж.  Абстр.  ім.  до  безрадіа- 
ційний. 

БЕЗРАДІСНИЙ,  -а,  -є.  Позбавлений  радості;  сумний. 
//  Який  не  викликає  радості;  похмурий,  невесе¬ 
лий.  Безрадісне  животіння. 

БЕЗРАДІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безрадісний. 
БЕЗРАДІСНО.  Присл.  до  безрАдісний. 

БЕЗРАДНИЙ,  -а,  -е,  діал.  Безпорадний. 

БЕЗРАдніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безрАдний. 
БЕЗРАдно.  Присл.  до  безрАдний. 

БЕЗРАКОВИННИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має  раковин. 
БЕЗРАМКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується  від¬ 
сутністю  рамок. 

БЕЗРАіИКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безрАмковий. 
БЕЗРАМНИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується  відсут¬ 
ністю  рам. 


71 


БЕЗРЕБЙРНИЙ 

БЕЗРЕБЕрний,  -а,  -е.  Який  не  має  ребер. 
БЕЗРЕБЕрніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безребАрний. 
безрЕбрий.  -а,  -е.  Те  саме,  що  безребАрний. 
БЕЗРЕБРІСТЬ,  -рості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безрАбрий. 
БЕЗРЕДУКТОРНИЙ,  -а.  -е.  Який  не  має,  не  викорис¬ 
товує  редуктор. 

БЕЗРЕДУКТОРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безре- 
дукторний. 

БЕЗРЕЗУЛЬТАТНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  дає  бажаних  на¬ 
слідків,  результатів;  безплідний.  Безрезультатна 
діяльність. 

БЕЗРЕЗУЛЬТАТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безре¬ 
зультатний. 

БЕЗРЕЗУЛЬТАТНО.  Присл.  до  безрезультатний. 
БЕЗРЕЙКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  рейок. 
БЕЗРЕЙКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безрейковий. 
БЕЗРЕЛІГІЙНИЙ,  -а,  -е.  У  якому  немає  (не  було) 
релігії.  //  Не  пов'язаний  з  релігією.  **  Безрелі¬ 
гійне  християнство  -  теологічна  концепція  хрис¬ 
тиянства,  прихильники  якоі  відмовляються  від 
ідеї'  бога  і  вбачають  сутність  християнства  в  лю¬ 
бові  до  ближнього. 

БЕЗРЕЛІГІЙНІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безрелі¬ 
гійний. 

БЕЗРЕОСТАтний,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  реостат. 

БЕЗРЕПРЙЗНИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується  від- 
сутністю  реприз. 

БЕЗРЕПРЙЗНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безреп- 
рйзний. 

БЕЗРЕСОРНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  ресор. 
БЕЗРЕСбРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безресбрний. 
БЕЗРЙБНИЙ,  -а,  -е.  У  якому  немає  риби.  Безрибний 
ставок. 

БЕЗРИБ'Я,  -я.  с.  Відсутність  або  недостача  риби. 
БЕЗРЙГЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  ригелі. 

БЕЗРІДНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  батьків,  родичів; 
одинокий.  //  Який  утратив  або  порвав  зв'язок  із 
своїм  народом,  своєю  країною. 

БЕЗРІДНИХ,  -а,  V.,  рідко.  Безрідна  людина. 
БЕЗРІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безрідний. 
БЕЗРІК:  **  у  (на)  бАзрік  -  на  вічні  часи;  назавжди. 
Віддйти  за  бАзрік  -  ніколи  не  віддати.  За  бАзрік  - 
через  дуже  довгий  час,  нескоро. 

БЕЗРОБІТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  роботи,  заробі¬ 
тку,  не  знаходить  застосування  своїй  праці.  //  у 
знач.  ім.  безробітний,  -ного,  ч.-,  безробітна,  -ної, 
ж.  Той,  хто  ніде  не  працює,  не  має  роботи. 
2.  заст.  Вільний  від  роботи;  неробочий. 

БЕЗРОБІТТЯ,  -я,  с.  1.  Стан,  коли  не  всі  можуть  одер¬ 
жати  роботу,  мати  постійний  заробіток.  Хронічне 
безробіття.  //  Наявність  безробітних.  2.  Брак  робо¬ 
ти.  3.  Незайнятість  роботою,  якоюсь  справою  і  т.  ін. 
БЕЗРОГИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  рогів.  2.  у  знач, 
ім.  безрбга,  -гої,  ж.,  жарт.  Свиня. 

БЕЗРбГІСТЬ,  -гості,  ж.  Природжена  чи  набута  від¬ 
сутність  рогів  у  тварин;  комолість. 

БЕЗРОДЙнний,  -а,  -е.  Який  не  має  родини. 
БЕЗРОЗБІРНИЙ,  -а,  -е.  Не  пов'язаний  із  розбиран¬ 
ням  машини  на  вузли,  деталі  для  визначення  її 
технічного  стану. 

БЕЗРОЗБІРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безрозбі- 
рний. 

БЕЗРОЗБІРНО.  Присл.  до  безрозбірний. 
БЕЗРОЗДІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  поділяється,  не 
поділений  ні  з  ким;  повний,  цілковитий. 
БЕЗРОЗДІЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безроз¬ 
дільний. 

БЕЗРОЗДІЛЬНО.  Присл.  до  безроздільний. 
БЕЗРОЗМІРНИЙ,  -а,  -е.  1.  Що  набуває  потрібного 
розміру  після  вдягання,  еластичний  (про  панчо¬ 
хи,  шкарпетки).  2.  перев.,  розм.  Невизначених 
розмірів.  //  розм.  Невизначеної  тривалості. 
БЕЗРОЗМІРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безрозмі¬ 
рний. 

БЕЗРОЗМІРНО.  Присл.  до  безрозмірний. 
БЕЗРОЗПІРКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  викорис¬ 
товує  розпірки. 

БЕЗРОЗСАДНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  за  якого  для  посадки 
використовується  не  розсада,  а  насіння. 
БЕЗРОЗСУДНИЙ,  -а,  -е.  Який  діє  нерозумно,  нероз¬ 
судливо;  нерозсудливий.  //  Який  здійснюється 
без  обдумування,  необачно,  суперечить  вимогам 
розуму;  нерозумний. 

БЕЗРОЗСУДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безроз¬ 
садний. 

БЕЗРОЗСУДНО.  Присл.  до  безрозсудний. 
БЕЗРОЗСУДСТВО,  -а.  с.,  рідко.  1.  тільки  одн.  Те  саме, 
що  безрозсудність.  2.  Безрозсудний  вчинок. 
БЕЗРОЗУМНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  нерозумний. 
БЕЗРОЗУМНІСТЬ,  -ності,  ж.,  рідко.  Абстр.  ім.  до 
безрозумний. 

БЕЗРОЗУМНО,  рідко.  Присл.  до  безрозумний. 
БЕЗРОСЯНИЙ,  -а,  -е.  Без  роси. 

БЕЗРОТИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  рота. 

БЕЗРОТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безрбтий. 
БЕЗРОТ ОРНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використовує 
ротор. 

БЕЗРОТОРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безрбторний. 
БЕЗРУдний,  -а.  -е.  Який  характеризується  відсут¬ 
ністю  руди. 

безрукАвий,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безрукавний. 
БЕЗРУКАВКА,  -и,  ж.  Вид  одягу  без  рукавів. 
БЕЗРУКАВНИЙ,  -а,  -е.  Без  рукавів. 

БЕЗРУКИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  руки  або  рук,  втра¬ 
тив  руку  (руки).  //  у  знач.  ім.  безрукий,  -кого,  ч. 
Той,  хто  не  має  руки  або  рук.  //  перев.  Невмі¬ 
лий,  невправний,  який  не  в  змозі  щось  полагоди¬ 
ти,  зібрати  і  т.  ін. 

72 


БЕЗРУКІСТЬ.  -кості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безрукий. 
БЕЗРУЛЬНИЙ,  -а.  -е.  Який  не  має  руля,  пересува¬ 
ється  без  руля. 

БЕЗРУШНЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  здійснюється,  відбува¬ 
ється  без  застосування  рушниці.  **  Безрушнйчне 
полювання:  а)  полювання  без  застосування  вог¬ 
непальної  зброї  (капканами,  кротоловками  та 
ін.);  б)  полювання  з  фотоапаратом,  кінокамерою, 
магнітофоном. 

БЕЗСЕРДЕЧНИЙ,  -а,  -е.  Нечулий  до  інших;  безжалі¬ 
сний,  жорстокий,  нечуйний. 

БЕЗСЕРДЕЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсер¬ 
дечний. 

БЕЗСЕРДЕЧНО.  Присл.  до  безсердАчний. 

БЕЗСЕРДИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  безсердАчний. 
БЕЗСЕРДІСТЬ,  -дості,  ж.,  рідко.  Абстр.  ім.  до  без- 
сАрдий. 

безсечів’Я.  -я,  с.  Те  саме,  що  анурія. 

БЕЗСЙЛИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  фізичної  сили; 
немічний,  слабий,  знесилений.  2.  Нездатний  або 
неспроможний  що-небудь  зробити,  подолати. 
БЕЗСИЛІСТЬ,  -лості,  ж.  1.  Стан  за  знач,  безсйлий  1; 
безсилля  (у  1  знач.).  2.  Абстр.  ім.  до  безсйлий  2. 
БЕЗСИЛІТИ,  -ію,  -ієш,  недок.  Ставати  безсилим, 
втрачати  сили. 

БЕЗСЙЛЛЯ,  -я,  с.  1.  Фізична  слабкість,  знемога. 
2.  Нездатність  або  неспроможність  що-небудь  зро¬ 
бити,  подолати. 

БЕЗСИЛО.  Присл.  до  безсйлий. 

БЕЗСЙЛОК,  -лка,  ч.,  діад.  Безсила  людина. 
БЕЗСИЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безсйлий.  //  у  знач, 
ім.  безсйльний,  -ного,  ч.  Той,  хто  не  має  сили. 
БЕЗСЙЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсйльний. 
БЕЗСИЛЬНО.  Присл.  до  безсйльний. 
БЕЗСИМПТОМНИЙ,  -а,  -е.  У  якого  відсутні  симптоми. 
БЕЗСИМПТОМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безси- 
мптбмний. 

БЕЗСИМПТбМНО,  присл.  Не  виявляючи  симптомів, 
характерних  ознак  захворювання. 

БЕЗСИСТЕМНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  певної  системи 
ладу;  безладний. 

БЕЗСИСТЕМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсис¬ 
темний. 

БЕЗСИСТЕМНО.  Присл.  до  безсистемний. 
БЕЗСІМЕЙНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має  сім'ї.  //  у  знач, 
ім.  безсімейний,  -ного,  ч.  Той,  хто  не  має  сім'ї; 
одинак. 

БЕЗСІМЕЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсімейний. 
БЕЗСІМ'ЯНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має  сім'я. 

БЕЗСІМ'ЯНКА,  -и,  ж.,  сад.  Сорт  груші  або  інших 
плодів  без  зерен. 

БЕЗСКОР0МНИК,  -а,  ч.  Віруюча  людина,  що  суворо 
додержується  постів. 

БЕЗСКОрОМНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  безскорбмник. 
безскутЕшний,  -а,  -е,  діал.  Безрезультатний. 
БЕЗСЛАВИТИ,  -влю,  -виш;  ми.  безслАвлять;  недок., 
перех.,  рідко.  Те  саме,  що  неслАвити. 

БЕЗСЛАВНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  заслужив  слави,  пова¬ 
ги.  //  Який  не  приносить  слави.  //  Який  заслуго¬ 
вує  осуду;  ганебний. 

БЕЗСЛАВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безслівний. 
безславно.  Присл.  до  безславний. 

БЕЗСЛАВ'Я,  -я,  с.  Погана  слава;  ганьба,  безчестя. 
БЕЗСЛИХИ,  -ів,  ми.,  діал.  Глушина. 

БЕЗСЛІВНИЙ,  -а,  -є.  Без  слів. 

БЕЗСЛІВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безслівний. 
БЕЗСЛІВНО.  Присл.  до  безслівний. 

БЕЗСЛІДНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  залишає,  не  залишив 
слідів;  який  зовсім  зник. 

БЕЗСЛІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безслідний. 
БЕЗСЛІДНО.  Присл.  до  безслідний. 

БЕЗСЛІЗНИЙ,  -а,  -е.  Без  сліз. 

БЕЗСЛІЗНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безслізний. 
БЕЗСЛІЗНО.  Присл.  до  безслізний. 

БЕЗСЛОВЕСНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  здатності 
говорити.  //  Який  робиться,  відбувається  без 
слів.  2.  Який  завжди  мовчить;  мовчазний;  який 
не  заперечує,  не  протестує  проти  чого-небудь; 
покірний.  Безсловесна  істота  (про  тварину). 
БЕЗСЛОВЕСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсло¬ 
весний. 

БЕЗСЛОВЕСНО.  Присл.  до  безсловесний. 

БЕЗСМАК,  -у,  ч.  Брак  доброго  смаку;  несмак. 
БЕЗСМЕРТКА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  безсмертник. 
БЕЗСМЕРТКИ,  -ів,  мв.  Однорічні  й  багаторічні  тра¬ 
в'янисті  рослини  з  сухими,  яскраво  забарвленими 
листочками;  вирощуються  як  декоративні. 
БЕЗСМЕРТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  вічно  живе,  ніколи 
не  вмирає.  //  у  знач,  ім.,  звичайно  мн„  міф.  без¬ 
смертні,  -них.  Боги.  2.  Який  назавжди  лишаєть¬ 
ся  в  пам'яті  людей,  завжди  зберігає  своє  значен¬ 
ня;  незабутній. 

БЕЗСМЕРТНИК,  -а,  ч.  Народна  назва  рослин  із  су¬ 
хими  квітками,  перев.  безсмертків  і  кмину. 
БЕЗСМЕРТНІСТЬ,  -ності.  ж.  Абстр.  ім.  до  безсмертний. 
БЕЗСМЕРТНО.  Присл.  до  безсмертний. 

БЕЗСМЕРТОК,  -тка,  ч.  Те  саме,  що  безсмертник. 
БЕЗСМЕРТЯ,  -я,  с.  1.  Вічне  існування,  вічне  життя. 
2.  Вічне  існування  в  пам'яті  людей. 

БЕЗСНІЖЖЯ,  -я,  с.  Відсутність  або  мала  кількість 
снігу  взимку. 

БЕЗСНІЖНИЙ,  -а,  -е.  Без  снігу  або  з  малою  кількіс¬ 
тю  снігу. 

БЕЗСНІЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсніжний. 
БЕЗСНІЖНО.  Присл.  до  безсніжний. 

БЕЗСОВІСНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  має  совісті,  чинить  не 
по  совісті,  несправедливо;  несовісний,  безсором¬ 
ний.  //  Який  виражає  безсовісність,  безсоромність. 
БЕЗСОВІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
безсбвісний. 


БЕЗСОВІСНО.  Присл.  до  безсбвісний. 

БЕЗСОЛЬОВЙЙ,  -а,  -е.  Приготовлений  без  додавання 
солі.  Безсольова  дієта. 

БЕЗСОННИЙ,  -а,  -е.  Який  не  спить,  перебуває  без 
сну;  позбавлений  сну.  //  Який  має  ознаки  не¬ 
спання.  //  Який  проходить  без  сну.  Безсонна  ніч. 
БЕЗСОННИЦЯ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  безсОння  2. 
БЕЗСОННО,  нрисл.  Без  сну. 

БЕЗСОННЯ,  -я,  с.  1.  Довге  перебування  без  сну; 
неспання.  2.  Хвороблива  відсутність  сну. 
БЕЗСОНЯЧНИЙ,  -а,  -е.  Без  сонця,  без  сонячного 
світла. 

БЕЗСОРОМНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  почуває  сорому,  не 
соромиться;  безстидний.  //  Який  виражає  безсо¬ 
ромність;  непристойний.  //  Нічим  не  стримува¬ 
ний;  безсовісний,  зухвалий. 

БЕЗСОРОМНИК,  -а,  ч.  Людина,  що  не  має  сорому, 
порушує  правила  пристойності;  безстидник. 
БЕЗСОРОМНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  безсорбмник. 
БЕЗСОРОМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсорб- 
мний. 

БЕЗСОРОМНО.  Присл.  до  безсорбмний. 

БЕЗСПІРНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Який  не  викликає  запе¬ 
речень;  безперечний,  загальновизнаний. 
БЕЗСПІРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безспірний. 
БЕЗСПІРНО.  Присл.  до  безспірний. 

БЕЗСПЛАв’Я,  -я,  с.,  діал.  Довготривала  відсутність 
місячного  менструального  циклу. 
БЕЗСПОЛУЧНИКОВИЙ,  -а,  -е,  грам.  Який  не  має 
сполучника.  Безсполучникове  речення. 
БЕЗСПОЛУЧНИКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  без- 
сполучникбвий. 

БЕЗСРІБНИК,  -а,  ч.,  заст.  Не  жадібна  до  грошей, 
некорислива  людина. 

БЕЗСРІБНИЦЯ,  -І.  ЖІН.  до  безсрібник. 

БЕЗСТАновЙЙ,  -ановй.  -ановА,  іст.  Який  не  нале¬ 
жить  ні  до  якого  стану;  не  пов'язаний  з  належні¬ 
стю  до  якогось  стану,  однаковий  для  всіх  станів. 
БЕЗСТАНОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безстановий. 
БЕЗСТАТЕВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  ознак  статі. 
**  Безстатеве  розмнбження,  біол.  -  розмноження 
без  запліднення,  відокремленням  частинки  орга¬ 
нізму  з  подальшим  розвитком  із  неї  нового  орга¬ 
нізму. 

БЕЗСТАТЕвіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безстатевий. 
БЕЗСТЕБЛОВЙЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  стебла. 
БЕЗСТЕРЖНЕВИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується 
відсутністю  стержня. 

БЕЗСТЕРЖнЕвіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсте- 
РжнЄвий. 

БЕЗСТЕРЖНЬОВЙЙ,  -а,  -Є.  Те  саме,  що  безстержнЄвий. 
безстйдний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безсорбмний. 
БЕЗСТИДНИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  безсорбмник. 
БЕЗСТИДНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  безстйдник. 
БЕЗСТИДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безстйдний. 
БЕЗСТЙДНО.  Присл.  до  безстйдний. 

БЕЗСТИДСТВО,  -а,  с.  Відсутність  стида,  сорому; 
безсоромність. 

БЕЗСТИКОВИЙ,  -а,  -Є.  Побудований  із  рейок,  які 
довші  від  звичайних  і  зварені  на  стиках.  Безсти¬ 
кова  залізнична  колія. 

БЕЗСТИКОвіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безстиковий. 
БЕЗСТЙЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується  відсу¬ 
тністю  стилю. 

БЕЗСТЙЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безстйльний. 
БЕЗСТИЛЬОВЙЙ,  -Є,  -Є.  Те  саме,  що  безстйльний. 
БЕЗСТІННИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використовує 
стіни. 

БЕЗСТІЧНИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  із  застосуванням 
технології,  що  передбачає  відсутність  стоків  ви¬ 
робничих  відходів.  //  Який  застосовує  таку  сис¬ 
тему  очищення. 

БЕЗСТОВПНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використовує 
стовпи. 

БЕЗСТОВПНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безстбвпний. 
БЕЗСТОРОННІЙ,  -я,  -є.  Який  складає  думку  про 
кого-,  що-небудь  або  щось  робить  на  підставі  об'¬ 
єктивних  фактів,  а  не  особистого  почуття;  неупе- 
реджений,  справедливий.  //  Який  постає  (постав) 
не  з  особистого  почуття  (прихильності,  неприязні 
чи  упередження  і  т.  ін.). 

БЕЗСТОРОННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсто- 
рбнній. 

БЕЗСТОРОННЬО.  Присл.  до  безсторбнній. 
БЕЗСТРАСНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Який  не  піддається 
пристрасті,  до  всього  ставиться  з  холодним  спо¬ 
коєм,  не  виявляє  ознак  пристрасті;  байдужий. 
БЕЗСТРАСНІСТЬ,  -ності,  ж.,  рідко.  Абстр.  ім.  до 
безстрАсний. 

БЕЗСТрАсно,  рідко.  Присл.  до  безстрАсний. 
БЕЗСТРАШНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  знає,  не  почуває 
страху;  відважний,  хоробрий. 

БЕЗСТРАШНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безстрАшний. 
БЕЗСТРАШНО.  Присл.  до  безстрАшний. 
БЕЗСТРАШШЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  безстрАшність. 
БЕЗСТРИЖНЕвйЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  викорис¬ 
товує  стрижні. 

БЕЗСТРИЖНЕВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безс- 
трижнАвий. 

БЕЗСТРИЖНЬОВЙЙ,  -А,  -е.  Те  саме,  що  безстрижнАвий. 
БЕЗСТРОКОВИЙ,  -а,  -е.  Не  обмежений  певним  стро¬ 
ком.  Безстроковий  паспорт.  "  Безстрокові  рАнта 
-  цінний  папір,  який  дає  постійний  обсяг  щоріч¬ 
ного  прибутку.  БезстроковА  борговА  зобов'язан¬ 
ня  -  зобов'язання  з  '.-встановленим  терміном  ви¬ 
конання.  Безстрокові  цінні  папАри  -  цінні  папе¬ 
ри,  які  не  мають  встановленого  строку  погашення 
чи  мають  строк  погашення  більш  як  10  років. 
БЕЗСТРОКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безстро- 
кбвий. 


БЕЗСТРОКбВО.  Присл.  до  безстрокбвий. 
БЕЗСТРОКОВОВІДПУСКНИЙ,  -а,  -е.  Який  перебуває  у 
безстроковій  відпустці. 

БЕЗСТРУЖКОВИЙ,  -А,  -е.  Який  характеризується 
відсутністю  стружки. 

безструктурний,  -а,  -е,  с.  г.  Який  не  мас  сталої 
структури;  сипкий.  Безструктурві  ґрувти. 
БЕЗСТРУКТУРНІСТЬ.  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безс¬ 
труктурний. 

6ЕЗСТРУМ0ВИЙ,  -а,  -е.  У  якого  відсутній  струм. 
БЕЗСТРУМОВІСТЬ,  -вості.  ж.  Абстр.  ім.  до  безстру- 
мовий. 

БЕЗСТРУННИЙ,  -а,  -е.  Який  не  мас  струн. 
БЕЗСТУПЕНЕВИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  здійснюється 
плавно,  без  стрибків  в  управлінні  машинами, 
механізмами.  //  Признач,  для  плавного  регулю¬ 
вання  швидкості  руху  машин,  механізмів  або 
температури  нагрівання  електроприладу. 
БЕЗСТУПЕНЕВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсту- 
пенАвий. 

БЕЗСТУПІНЧАСТИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  ступенів. 
БЕЗСТУПІНЧАСТО.  Присл.  до  безступінчастий. 
БЕЗСТУПІНЧАТИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безступінчастий. 
БЕЗСТУПІНЧАТО.  Присл.  до  безступінчатий. 
БЕЗСУБ'ЄКТНИЙ,  -а,  -е,  грач.  Який  не  мас  суб’єкта, 
підмета;  безпідметовий.  Безсуб  єктне  речення. 
БЕЗСУБ'ЄКТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсуб’є¬ 
ктний. 

БЕЗСУДЙННИЙ,  -а,  -е.  Який  не  мас  судин. 
БЕЗСУДЙННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсудйнкий. 
БЕЗСУМЛІННИЙ,  -а,  -е,  зах.  Безсовісний. 
БЕЗСУМЛІННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсум- 
ЛІнний. 

БЕЗСУМЛІННО,  зах.  Присл.  до  безсумлінний. 
БЕЗСУМНІВНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  викликає  сумнівів; 
незаперечний,  безперечний. 

БЕЗСУМНІВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсумні¬ 
вний. 

БЕЗСУМНІВНО.  1.  Присл.  до  безсумнівний.  2.  у  знач, 
вставв.  сл.  Уживається  для  вираження  певності  в 
чому-небудь;  обов'язково. 

БЕЗСУПЕРЕЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Без  суперечок;  беззапе¬ 
речний.  2.  юр.  Який  не  підлягає  оспорюванню  в 
адміністративному,  судовому  та  інших  аспектах. 
БЕЗСУПЕРЕЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсу¬ 
перечний. 

БЕЗСУПЕРЕЧНО.  Присл.  до  безсуперечний. 
БЕЗСУСТАвний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безшарнірний. 
БЕЗСУСТАвніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсус- 
тЄвний. 

БЕЗСУФІКСНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  мас  суфікса. 
БЕЗСЮЖЕТНИЙ,  -а,  -е,  літ.  Який  не  має  певного 
сюжету. 

БЕЗСЮЖЕТНІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безсюжА- 

безсюжЕтно.  Присл.  до  безсюжетний. 
БЕЗТАБЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  табеля. 
БЕЗтАбельніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безтАбе* 
льний. 

БЕЗТАКТНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  виявляє  такту,  такто¬ 
вності  у  поводженні  з  іншими;  нетактовний. 
//  Який  є  виявом  нетактовності,  свідчить  про 
відсутність  такту  в  кого-небудь. 

БЕЗТАКТНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Відсутність  такту;  нета¬ 
ктовність.  2.  Безтактний,  нетактовний  вчинок. 
БЕЗТАКТНО.  Присл.  до  безтАктний. 

БЕЗТАКТбВНИИ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безтАктний. 
БЕЗТАКТОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безтактб- 
ений. 

безталанний,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  талану,  щас¬ 
тя;  нещасний.  //  у  знач.  ім.  безталанний,  -ного, 
V.;  безталінна,  -ноі,  ж.  Той,  хто  не  має  талану, 
щастя.  //  Який  не  приносить  радості;  сповнений 
горя,  нещастя.  2.  рідко.  Те  саме,  що  бездАрний. 
БЕЗТАЛАННИК,  -а,  ч.  Безталанна,  нещасна  людина. 
БЕЗТАЛАННИЦЯ,  -і.  Жін.  до  безталАнник. 
БЕЗТАЛАННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безталАнний. 
БЕЗТАЛАННОЧКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  безта¬ 
ланниця. 

БЕЗТАЛАННЯ,  -я,  с.  1.  Гірка,  лиха  доля;  недоля. 
2.  рідко.  Те  саме,  що  бездАрність. 

БЕЗТАЛАННЯЧКО,  -а,  с.  Пестл.  до  безталання  1. 
БЕЗТАРЙФНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використовує 
тарифи. 

БЕЗТАРЙФНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безтарйфний. 
безтАрка,  -и,  ж.,  розш.  Віз  або  машина  з  високи¬ 
ми  бортами,  пристосовані  для  перевезення  сіль¬ 
ськогосподарських  продуктів  без  тари. 

БЕЗТАРНИЙ,  -а,  -е.  Без  тари.  Безтарний  вантаж. 
БЕЗТЕКСТОВИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  не  супроводжу¬ 
ється  співом  (про  музичний  твір). 
БЕЗТЕМПЕРАМЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  виявляє  тем¬ 
пераменту;  млявий. 

БЕЗТЕНДЕНЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  1.  У  якого  відсутня  тен¬ 
денція.  2.  Об'єктивний,  незаангажований. 
БЕЗТЕНДЕНЦІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безте- 
нденційний. 

БЕЗТЕНДЕНЦІЙНО.  Присл.  до  безтенденційний. 
БЕЗТЙГЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  не  використовує, 
не  передбачає  використання  тигля  у  плавці  яких- 
небудь  речовин. 

БЕЗТИРАЖНИЙ,  -а,  -е:  **  БезтирАжна  лотерАя  -  ло¬ 
терея,  в  якій  результат  розіграшу  визначається 
шляхом  перевірки  лотерейного  білета  зразу  ж 
після  його  купівлі. 

БЕЗТИЧЙНКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  тичинки. 

БЕЗТІЛЕСНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  тіла,  плоті;  нема¬ 
теріальний. 

БЕЗТІЛЕСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безтілАсний. 


БЕЗТІЛЕСНО.  Присл.  до  безтілАсний. 

БЕЗТІЛИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безтілАсний. 
БЕЗТІЛІСТЬ,  -лості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безтілий. 
БЕЗТІЛЬНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  безтілАсний. 
БЕЗТІННИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  безтіньовйй. 
БЕЗТІНЬОВИЙ,  -а,  -А.  Який  не  дає  тіні  або  не  має 
тіні. 

БЕЗТОВАРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  безтовАрність. 
**  БезтовАрні  розрахункбві  докумАнти  -  платіж¬ 
не  доручення,  чек,  реєстр  рахунків  за  акредитив¬ 
ної  форми  розрахунків. 

БЕЗТОВАРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Те  саме,  що  безтовАр'я. 
БЕЗТОВАР’Я,  -я,  с.  Брак  товарів,  відсутність  товарів. 
БЕЗТОЛКОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  мало  що  розуміє; 
нетямущий.  2.  У  якому  немає  ладу,  порядку;  без¬ 
ладний. 

БЕЗТОЛКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безтолкбвий. 
БЕЗТОЛКОВО.  Присл.  до  безтолкбвий. 
БЕЗТОЛКОВЩИНА,  -и,  ж.,  розш.,  рідко.  ІЦо-небудь 
безтолкове,  безладне,  неясне;  безладдя. 
БЕЗТОЧкОвЙЙ,  -6вА,  -АвА.  Який  характеризується 
відсутністю  точок. 

БЕЗТОЧКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безточкбвий. 
БЕЗТРАВНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використовує 
трави. 

БЕЗТРАВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безтрАвний. 
БЕЗТРАВ’Я,  -я,  с.  Відсутність  трави. 
БЕЗТРАНСФОРМАТОРНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не 
використовує  трансформатор. 

БЕЗТРАНШЕЙНИЙ,  -а,  -є.  Такий,  що  здійснюється 
закритим  способом,  без  риття  траншей  (про  про¬ 
кладання  труб).  //  Признач,  для  укладення  труб 
у  такий  спосіб. 

БЕЗТРАНШЕйніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безтра- 
ншАйний. 

БЕЗТРЕПЕТНИЙ,  -а,  -е,  заст.,  поет.  Який  не  виявляє 
ознак  страху;  небоязкий;  спокійний. 
БЕЗТрЕпетніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безтрАпе- 
тний. 

БЕЗТРЕПЕТНО.  Присл.  до  безтрАпетний. 

БЕЗТРУБНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використовує 
труби. 

БЕЗТУРБОТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  байдуже,  спокійно 
ставиться  до  труднощів  життя,  не  журиться  ни¬ 
ми.  //  Вільний  від  турбот.  //  Який  виражає  без¬ 
турботність.  2.  Те  саме,  що  недбАлий. 
БЕЗТУРБОТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безтурбо¬ 
тний. 

БЕЗТУРБОТНО.  Присл.  до  безтурббтний. 
БЕЗТУРБйТТЯ,  -я,  с.,  рідко.  Те  саме,  що  безтурбот¬ 
ність. 

БЕЗТЯМА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  безтямність. 
Напитися  до  безтями. 

БЕЗТЯМКИ,  присл.,  розш.  Те  саме,  що  безтЯмно. 
БЕЗТЯМКЙЙ,  -А,  -А,  діал.  Те  саме,  що  безтЯмний. 
БЕЗТЯМНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  утратив  самовладання, 
розуміння,  свідомість.  //  Який  виявляє  ознаки 
нестями;  нестямний.  //  Викликаний  великим  збу¬ 
дженням;  несамовитий.  //  Викликаний  алкоголь¬ 
ним,  наркотичним  сп'янінням.  2.  переи.  Надзви¬ 
чайно  сильний,  величезний. 

БЕЗТЯМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач.  безтЯмний  1. 
БЕЗТЯМНО.  Присл.  до  безтЯмний. 
безувАжний,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  неувАжний. 
БЕЗУВАЖНІСТЬ,  -ності,  ж.,  рідко.  Абстр.  ім.  до 
безувАжний. 

безувАжно.  Присл.  до  безувАжний. 

БЕЗУГАВНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  вгаває,  не  перестає,  не 
змовкає;  безперервний,  невпинний. 

БЕЗУГАВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безугАвний. 
БЕЗУГАВНО.  Присл.  до  безугАвний. 
безулАмковии,  -а,  -е.  Який  характеризується 
відсутністю  уламків. 

БЕЗУЛАмковість,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безулАм- 
ковий. 

БЕЗУЛАМКОВО.  Присл.  до  безулАмковий. 

БЕЗУМ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  божевілля. 

БЕЗУМАН,  -а,  ч.,  діал.  Безумець. 

БЕЗУМЕЦЬ,  -мця,  ч.  1.  Людина,  що  втратила  розум. 
2.  Людина,  що  діє  надто  нерозсудливо. 
БЕЗУМІРНИЙ,  -а,  -е,  діал.  Надмірний. 

БЕЗУМІРНІСТЬ,  -ності,  ж.,  діал.  Абстр.  ім.  до  безу- 
мірний. 

БЕЗУМІРНО.  Присл.  до  безумірний. 

БЕЗУМІТИ,  -ію,  -ієш,  рідко.  Ставати  безумним; 
шаленіти. 

БЕЗУМНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  утратив  розум;  божеві¬ 
льний.  //  Який  виявляє  ознаки  безумства;  безтя¬ 
мний.  //  у  знач.  іш.  безумний,  -ного,  ч.\  безум¬ 
на,  -ної,  ж.  Людина,  що  втратила  розум.  2.  Не¬ 
виправданий  розумом;  нерозсудливий,  безглуз¬ 
дий.  //  Сповнений  безумства  (у  2  знач.).  3.  перев. 
Надзвичайно  сильний,  величезний. 

БЕЗУМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  безумний. 
БЕЗУМНО.  Присл.  до  безумний. 

БЕЗУМОВНИМ,  -а,  -е.  Нічим  не  обмежений;  повний, 
беззастережний.  //  Незаперечний,  безсумнівний. 
**  Безумбвна  нерівність,  шат.  —  нерівність,  пра¬ 
вильна  для  всіх  допустимих  значень  змінних,  що 
входять  у  цю  нерівність.  Безумбвний  рефлАкс, 
фізіол.  -  вроджений  рефлекс,  на  відміну  від  умо¬ 
вного,  набутого. 

БЕЗУМОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безумбвний. 
БЕЗУМОВНО.  1.  Присл.  до  безумбвний.  //  у  знач, 
присуди,  сл.  2.  у  знач,  вставв.  сл.  Уживається 
для  вираження  певності  в  чому-небудь.  //  Напев¬ 
не,  обов'язково. 

БЕЗУМОВНО-РЕФЛЕКТОРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  безумо¬ 
вного  рефлексу. 

БЕЗУМСТВО,  -а,  с.  1.  Божевілля.  2.  Нерозсудли- 


безхребЄтний 

вість;  нерозумні,  безглузді  дії,  вчинки.  3.  перен. 
Надзвичайна  відвага,  рішучість  у  вчинках. 
БЕЗУМСТВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  безумствувати. 
БЕЗУМСТВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  не  док.  Діяти  нерозсуд¬ 
ливо;  робити  нерозумні,  безглузді  вчинки;  шале¬ 
ніти. 

БЕЗУПЙННИЙ,  -а,  -е.  Який  не  спиняється,  не  робить 
зупинок  у  русі,  в  дії;  безперервний.  //  Який  не 
припиняється;  постійний. 

БЕЗУПЙННІСТЬ,  -ності.  ж.  Абстр.  ім.  до  безупйнний. 
БЕЗУПЙННО.  Присл.  до  безупинний. 

БЕЗУС,  -а,  ч.  Той,  що  не  має  вус. 
безусАдковий,  безусАдочний,  -а,  -Є.  Який  не 
зменшує  своїх  розмірів  під  дією  вологи  (про  тка¬ 
нину,  нитки). 

безусАдочний  див.  безусАдковий. 
безусАдочніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безусА¬ 
дочний. 

БЕЗУсий  див.  безвусий. 

БЕЗУСПІШНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  дає  бажаних  наслід¬ 
ків;  неуспішний,  марний,  даремний. 
БЕЗУСПІШНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безуспішний. 
БЕЗУСПІШНО.  Присл.  до  безуспішний. 
БЕЗУСТАВЙЧНИИ,  -а,  -є,  діал.  Безперервний. 
БЕЗУСТАВЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.,  діал.  Абстр.  ім.  до 
безуставйчний. 

БЕЗУСТАВЙЧНО.  Присл.  до  безуставйчний. 
безустАнку,  присл.,  рідко.  Те  саме,  що  безустАнно. 
БЕЗУСТАННИЙ,  -а,  -е.  Який  ніколи  не  припиняєть¬ 
ся;  безперервний,  постійний. 

БЕЗУСТАННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безустАнний. 
БЕЗУСТАННО.  Присл.  до  безустАнний. 

БЕЗУТІШНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  знаходить  розради. 
БЕЗУТІШНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безутішний. 
БЕЗУТІШНО.  Присл.  до  безутішний. 

БЕЗУТРАТНИЙ,  безвтратний,  -а,  -е.  Який  не  прино¬ 
сить  утрат,  збитків.  Безутратна  робота. 
БЕЗУТРАТНІСТЬ,  БЕЗВТРАТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр. 
ім.  до  безутрАтний,  безвтрАтний. 
безутратно,  безвтратно.  Присл.  до  безутрАтний, 
безвтрАтний. 

БЕЗУХИЙ  див.  безвухий. 

БЕЗфАбУЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  фабули,  сюже¬ 
ту  (про  літературний  твір). 

БЕЗФАбУЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безфА- 
бульний. 

БЕЗФАРБОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  фарбу. 

БЕЗФОНДОВИЙ,  -а,  -е.  Не  пов'язаний  із  фондовими 
обмеженнями  в  постачанні  матеріальними  цінно¬ 
стями;  вироблений  понад  фонди. 
безфОндовіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безфбн- 
довий. 

безфОновий,  -а,  -е.  Який  не  має  фону. 
БЕЗФОРМАтний,  -а,  -е.  Який  характеризується 
відсутністю  формату. 

безформАтність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безфор- 
мАтний. 

БЕЗФОРМНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  певної  форми, 
чітких  обрисів.  Безформний  тулуб.  //  Неясний, 
невиразний.  2.  лівгв.  Неоформлений,  який  не  має 
у  своїй  будові  показників  певних  граматичних 
категорій. 

БЕЗФОРМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безфбрмний. 
БЕЗФОРМНО.  Присл.  до  безфбрмний. 
БЕЗФЮЗЕЛЙЖНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  фюзеляжу. 
БЕЗХАЗЯЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  власника. 
**  Безхазййна  річ  -  річ,  яка  не  має  власника  чи 
власник  якої  не  відомий,  або  річ,  від  права  влас¬ 
ності  на  яку  власник  відмовився. 

БЕЗХАЗЯЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безхазяйний. 
БЕЗХАЛУПНИЙ,  -а,  -е,  розш.  Безпритульний. 
БЕЗХАРАКТЕРНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  твердого 
характеру;  слабовольний,  безвольний. 
БЕЗХАРАКТЕРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безха- 
рАктерний. 

БЕЗХАРАКТЕРНО.  Присл.  до  безхарАкгерний. 
безхАтник,  -а,  ч.,  розш.  Безпритульний. 

БЕЗХАТНІЙ,  -я,  -є.  Який  не  має  хати,  домівки; 
бездомний. 

БЕЗХАття,  -я,  с.  Брак  хати. 
безхатченко,  безхатько,  -а,  ч.  Те  саме,  що  безхА- 
тній. 

БЕЗХАТЬКО  див.  безхАтченко. 

БЕЗХВОСТИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  хвоста. 

БЕЗХВОСТІ,  -их,  шв„  зоол.  Ряд  безхвостих  земно¬ 
водних  (жаби,  квакші,  землянки  та  ін.). 
БЕЗХЙТРИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безхйтрісний. 
БЕЗХЙТРІСНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Без  хитрощів  і  лукавс¬ 
тва;  простодушний.  //  Простий,  немудрий. 
БЕЗХЙТРІСНІСТЬ,  -ності,  ж.,  рідко.  Абстр.  ім.  до 
безхйтрісний. 

БЕЗХЙтрісно.  Присл.  до  безхйтрісний. 

БЕЗХЛІБНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  родить  хліба.  Безхліб¬ 
ні  стени.  Ц  Який  не  має  хліба.  //  Без  хліба. 
БЕЗХЛІБ'Я,  -я,  с.  Стан,  коли  немає  хліба;  голод. 
безхлорофільний,  -а,  -е.  Який  не  має  хлорофілу. 
безхмАрий,  -а,  -є,  рідко.  Те  саме,  що  безхмАрний. 
БЕЗХМАРНИЙ,  -а,  -е.  1.  Не  закритий  або  не  вкритий 
хмарами.  Безхмарне  небо.  2.  перен.  Нічим  не 
затьмарений;  радісний,  щасливий.  Безхмарне 
дитинство. 

БЕЗХМАРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач.  безхмАрний. 
БЕЗХМАРНО.  Присл.  до  безхмАрний. 

БЕЗХОСЕннИЙ,  -а,  -е,  зах.  Безкорисний,  невигідний. 
БЕЗХРЕБЕТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  хребта,  кіс¬ 
тяка.  //  перев.  Який  має  недостатньо  твердий 
характер;  нестійкий.  2.  у  знач.  ім.  безхребАтні, 
-них,  ми.,  зоол.  Загальна  назва  нижчих  тварин, 
які  не  мають  кістяка. 


73 


БЕЗХРЕБЕТНІСТЬ 

БЕЗХРЕБЕТНІСТЬ,  -ності,  ж.,  переш.  Брак  твердості, 
стійкості  в  характері;  нестійкість. 

БЕЗХРЕБЕТНО.  Присл.  до  безхребетний. 
БЕЗЦВЙК08ИЙ,  -а,  -е,  діал.  Безпоршневий. 
БЕЗЦЕМЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має,  не  використо¬ 
вує  цемент. 

БЕЗЦЕНЗУРНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  проходить  цензури. 
БЕЗЦЕНЗУРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безцен¬ 
зурний. 

БЕЗЦЕнтРОВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  центру. 
БЕЗЦЕНТРОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безцбнт- 
ровий. 

БЕЗЦЕРЕМОННИЙ,  -а,  -е.  Який  не  додержується  пра¬ 
вил  пристойності,  ввічливості;  надто  розв'язний. 
//  Який  не  відповідає  правилам  пристойності, 
ввічливості.  Безцеремонна  поведінка. 
БЕЗЦЕРЕМОННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безце- 
рембнний. 

БЕЗЦЕРЕМОННО.  Присл.  до  безцеремонний. 
БЕЗЦІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  певної  цілі,  мети. 
//  Безглуздий,  нісенітний. 

БЕЗЦІЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безцільний. 
БЕЗЦІЛЬНО.  Присл.  до  безцільний. 
бЕзцін  див.  бйзцінь. 

БЕЗЦІННИЙ,  -а,  -е.  1.  Якому  не  можна  скласти 
ціни;  дуже  цінний,  дуже  дорогий.  2.  переш.  Який 
має  дуже  велике  значення  для  кого-небудь. 
//  Любий,  коханий. 

БЕЗЦІННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безцінний. 
БЕЗЦІННО.  Присл.  до  безцінний. 

БЕЗЦІНОК,  -нку,  V.  Те  саме,  що  ббзцінь.  **  За  без- 
цінок  -  те  саме,  що  За  бйзцінь  (див.  бйзцінь). 
бЕзцінь,  -і,  ж.,  рідко  бЕзцін,  -у,  ч.  Дуже  низька, 
втратна  ціна.  **  За  ббзцінь,  рідко  За  ббзцін  - 
дуже  дешево,  майже  дарма. 

БЕЗЦОКОЛЬНИЙ,  -а,  -е.  У  якого  немає  цоколю. 
БЕЗЧАСНИЙ,  -а,  -е,  діад.  Безщасний. 

БЕЗЧАСНІСТЬ,  -ності,  ж.,  діад.  Абстр.  ім.  до  безче¬ 
сний. 

БЕЗЧАсно,  діад.  Присл.  до  безчйсний. 

БЕЗЧАСУ,  присл.,  зах.  Передчасно,  невчасно. 
БЕЗЧЕЛЬНИИ,  -а,  -е,  діад.  Безсоромний,  нахабний. 
БЕЗЧЕРЕПНІ,  -йх,  ми.  Підтип  нижчих  хордових  тварин. 
БЕЗЧЕСНИЙ,  -а,  -е.  Який  порушує  вимоги  честі; 
безсовісний,  нечесний  (про  людину  та  її  вчинки). 
БЕЗЧЕСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безчесний. 
БЕЗЧЕСНО.  Присл.  до  безчесний. 

БЕЗЧЕСТИТИ,  -ещу,  -естиш,  дедок.,  шерех.  Позбав¬ 
ляти  доброї  слави;  неславити,  ганьбити. 

БЕЗЧЕСТЬ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  безчестя. 

БЕЗЧЕСТЯ,  -я,  с.  і.  Те,  що  завдає  неслави;  ганьба. 
2.  заст.  Грошова  винагорода  за  образу  чиновної 
особи,  яку  ображений  міг  стягнути  з  свого  крив¬ 
дника. 

безчйнний,  -а,  -е,  заст.  Який  нічого  не  робить; 
бездіяльний. 

БЕЗЧЙННІСТЬ,  -ності,  ж.,  заст.  Абстр.  ім.  до  без¬ 
чйнний. 

БЕЗЧЙнно.  Присл.  до  безчйнний. 

БЕЗЧЙНСТВО,  -а,  с.  Порушення  порядку,  пристой¬ 
ності;  бешкет,  колотнеча. 

БЕЗЧЙНСТВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  Робити  безчин¬ 
ства,  бешкет;  бешкетувати. 

БЕЗЧИСЛЕнниЙ,  -а,  -е.  Багаточисельний. 
безчовниковий,  -а,  -е;  **  Безчбвниковий  верстіт 
-  ткацький  верстат,  в  якому  нитки  піткання 
прокладаються  в  зів,  утворений  нитками  основи 
рапірами,  пластинками. 

БЕЗЧУТТбВИй,  -а,  -е,  квижп.  Позбавлений  чуття. 
БЕЗШАБАШНИЙ,  -а,  -е,  розм.  Нестримний,  нерозсу¬ 
дливий,  відчайдушний. 

БЕЗШАБАШНІСТЬ,  -ності,  ж.,  розм.  Властивість  за 
знач,  безшабйшний. 

БЕЗШАБАШНО,  розм.  Присл.  до  безшабйшний. 
БЕЗШАРНІРНИЙ,  -а,  -е,  тех.  Який  ие  має  шарнірів. 
Безшарнірна  арка. 

БЕЗШАРНІРНІСТЬ,  -ності,  ж.,  тех.  Абстр.  ім.  до 
безшарнірний. 

БЕЗШАХТНИЙ,  -а,  -е,  тех.  Не  пов'язаний  з  шахтами. 
Безшахтна  підземна  газифікація  вугілля. 
безшАхтніСТЬ,  -ності,  ж.,  тех.  Абстр.  ім.  до  без¬ 
шахтний. 

БЕЗШВЕйНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  здійснюється  не 
зшиванням,  а  склеюванням,  за  допомогою  перфо¬ 
рації  і  т.  ін.  Безшвейве  кріплення. 

БЕЗШЕЛЕСНИЙ,  -а,  -е.  Тихий,  безшумний. 
БЕЗШЕПЕсніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безшеле¬ 
сний. 

БЕЗШЕЛЕСНО.  Присл.  до  безшелесний. 

БЕЗШЕРСТИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  шерсті. 
БЕЗШлАковиЙ,  -а,  -е.  Який  ие  містить  шлаків. 
БЕЗШЛАковіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  безшлй- 
ковий. 

БЕЗШЛЮБНИЙ,  -а,  -е.  Який  ие  перебуває  в  шлюбі; 
без  шлюбу. 

БЕЗШЛКЗБНІСТЬ,  -  ності,  ж.  Стан  за  знач,  безшлюбний. 
БЕЗШЛЮБ'Я,  -я,  с.  Те  саме,  що  безшлюбність. 
БЕЗШНУРйВИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  шнура.  Безшну- 
ровий  телефон. 

БЕЗШбВНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Який  не  має  шва,  швів. 
Безшовні  труби. 

БЕЗШбВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безшбвний. 
БЕЗШТАНЬКО,  -а,  ч.,  розм.  1.  Той,  хто  ходить  без 
штанів  (про  маленьких  хлопчаків).  2.  перед. , 
здеважл.  Про  бідно  одягнену  людину;  взагалі  про 
бідняка. 

БЕЗШУМНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  робить  шуму;  тихий. 
БЕЗШУМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  безшумний. 
БЕЗШУМНО.  Присл.  до  безшумний. 

БЕЗЩАДНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Який  не  знає  пощади; 

74 


безпощадний,  жорстокий. 

БЕЗщАдніСТЬ,  -ності,  ж.,  заст.  Абстр.  ім.  до  без- 
щадний. 

безщАдно,  заст.  Присл.  до  безщідний. 

БЕЗЩАСНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  щастя;  нещасний, 
безталанний. 

БЕЗЩАСТЯ,  -я,  с.  Відсутність  щастя;  нещастя, 
безталання,  бездолля. 

БЕЗЩЕЛЕЛНИЙ,  -а,  -е.  У  якого  відсутня  щелепа. 

БЕЗЩЕЛЕПНІ,  -йх,  мв.  Надклас  найдавніших  вод¬ 
них  хребетних  тварин. 

БЕЗЩІЛЙННИЙ,  -а,  -е.  У  якого  відсутні  щілини. 

БЕЗЩІЛЙНОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  безщілйнний. 

БЕЗЩІТКОВЙЙ,  -а,  -4.  1.  У  якого  немає  щіток. 
2.  Який  здійснюється  без  використання  щіток. 

БЕЗ'ЯДЕРНИЙ,  -а,  -е.  Вільний  від  ядерної  та  водне¬ 
вої  зброї.  Без'ядерна  демілітаризована  зона. 
**  Без'ядерна  збна  -  географічний  простір,  в 
якому  не  створюється,  не  розміщується  і  не  ви¬ 
пробовується  ядерна  зброя. 

БЕЗ'ЙДЕРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  без’ядерний. 

БЕЗ'ЯЗЙКИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  язика.  2.  Який 
не  говорить;  німий. 

БЕЗ'ЯЗЙКІСТЬ,  -кості,  ж.  Абстр.  ім.  до  без'язйкий. 

БЕЗ’ЯКІРНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  якоря. 

БЕЗ'ЯРУСНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  має  ярусів. 

БЕЙ,  -я,  ч.  1.  У  султанській  Туреччині  та  в  давні 
часи  у  татар  -  титул  дрібних  феодальних  власників 
або  вищих  чиновників.  2.  У  деяких  східних  краї¬ 
нах  додається  до  власного  імені  і  означає  "пан". 

БЕйБАС,  -а,  у.,  діал.  Бельбас. 

бЕЙДАК,  -а,  ч.,  зах.  Дурень. 

БЕЙДЕВІНД,  -у,  ч.  Курс  судна  за  зустрічно-бокового 
вітру. 

бейделіт,  -у,  ч.  Мінерал;  м'які  білі  із  жовтуватим, 
буруватим,  червонуватим  відтінком  землисті  маси 
або  тонкі  кристалічні  пластинки. 

БЕЙЄРЙТ,  -у,  ч.  Мінерал;  білі,  сірувато-зелені  пла¬ 
стинчасті  кристали  або  приховано-кристалічні 
маси  із  алмазним  блиском. 

БЕйЗА,  -и,  ж.  Антилопа  роду  сарнобиків. 

БЕйКА,  -и,  ж.  Смужка  тканини,  викроєна  по  косо¬ 
му,  що  її  нашивають  зверху  або  вшивають  у  зов¬ 
нішній  шов  для  оздоблення. 

БЕЙКАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  иедок.,  діал.  Тягтися, 
плентатися. 

БЕЙЛЕРбЕй,  -я,  ч.,  іст.  У  15  -  19  ст.  -  султанський 
намісник  краю  в  Османській  імперії,  воєначаль¬ 
ник  усіх  військ  провінцій. 

БЕЙНІТ,  -у,  ч.  Структурна  складова  сталі;  тонкопо¬ 
дрібнена  суміш  пересиченого  вуглецем  фериту  і 
карбіду  заліза. 

БЕЙРУТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Бейрут. 

БЕЙСБОЛ,  -у,  ч.  Командна  спортивна  гра  з  м'ячем  і 
кийком-биткою,  схожа  на  гилку,  лапту. 

БЕЙСБОЛІСТ,  -а,  ч.  Гравець  у  бейсбол. 

БЕЙСБОЛІСТКА,  -и.  Жіе.  до  бейсболіст. 

БЕЙСБОЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бейсббл. 

БЕйСИК,  -а,  ч.,  спец.  Діалогова  фортраиоподібиа 
мова  програмування. 

БЕЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бей.  //  Належний  беє¬ 
ві,  беям. 

БЕЙТ,  -у,  ч.,  літ.  В  поезії  народів  Сходу;  віршована 
строфа  -  двовірш. 

БЕИФУТ,  -у,  ч.  Обшита  шкурою  мотузка,  якою 
прикріплюють  речі  до  щогли. 

БЕЙШЛОТ,  -у,  ч.  Гребля  у  верхів’ї  судноплавної 
річки  зі  шлюзами  для  випускання  води. 

БЕК',  -а,  ч.  1.  іст.  У  Закавказзі  й  Середній  Азії  - 
титул  людей  знатного  походження,  князів  або 
начальників  невеликих  племен,  урядових  осіб  і 
військовиків.  2.  У  деяких  східних  країнах  дода¬ 
ється  до  власного  імені  і  означає  "пан  . 

БЕК1,  -а,  ч.  Захисник  у  командних  спортивних 
іграх  з  м'ячем  або  з  шайбою. 

БЕКА,  -и,  ж.,  дит.  Про  щось  погане,  гидке. 

бЕкання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бйкати  і  звуки,  утво¬ 
рювані  цією  дією. 

бекАр,  -а,  ч.,  муз.  Нотний  знак,  що  скасовує  бе¬ 
моль  або  дієз,  відновлюючи  основне  звучання 
ноти.  **  Дубль-бекйр  -  знак  альтерації,  який 
означає  відмову  від  подвійної  альтерації  ступеня 
музичного  звукоряду. 

БЕкАс,  -а,  ч.  Невеликий  болотяний  птах  із  довгим 
прямим  дзьобом. 

бекАсик,  -а,  ч.  Зменш. -пестл.  до  бекйс. 

БЕКАСИНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бекйс. 

БЕКАСЙННИК,  -а,  V.,  мисл.  Сорт  дробу  для  стрілян¬ 
ня  по  малій  дичині. 

БЕКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  Кричати,  видавати  зву¬ 
ки,  властиві  козі,  вівці. 

БЕКбЕндинг,  -а,  V.,  фіз.  Специфічна  залежність 
моментів  інерції  важких  ядер  від  кутової  швид¬ 
кості  їх  обертання. 

БЕКВАРдЕЙШН,  -а,  ч.,  бірж.  1.  Гра  біржових  грав¬ 
ців  на  зниження  (депорт).  2.  Ситуація  при  укла¬ 
денні  товарних  ф'ючерсних  контрактів,  коли  ціни 
на  реальний  товар  вищі  за  котирування  по  ф'ю- 
черсним  контрактам. 

БЕКГРАУНД,  -у,  ч.  1.  Основа,  передумова.  2.  Тло, 
задній  план,  фон.  3.  Біографічні  або  анкетні  дані, 
походження.  4.  Музичний  супровід.  //  У  джазі  - 
супровід  провідного  мелодичного  голосу  або  пар¬ 
тії  соліста,  який  застосовується  для  створення 
мелодичного,  гармонічного,  ритмічного  фону  во¬ 
кального  чи  інструментального  соло. 

БЕКЕРЕЛІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  бурувато- 
жовті  або  бурштиново-жовті  кристали  із  алмаз¬ 
ним  блиском. 

БЕКЕРЕЛЬ,  -я,  ч.  Одиниця  активності  радіоактив¬ 


ного  нукліду  у  Міжнародній  системі  одиниць,  що 
становить  1  акт  радіоактивного  розпаду  за  1  се¬ 
кунду. 

БЕКЕРИТ,  -у,  ч.  Бура  в'язка  смола. 

БЕкЕт,  -у,  ч.,  іст.  Військова  сторожа,  пікет. 
БЕКЕша,  -і,  ж.  Чоловічий  верхній  теплий  одяг 
старовинного  крою  з  брижами  в  стані. 

БЕКЕШКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  бекйша. 

БЕККРбС,  -у,  ч.  Зворотне  схрещування. 

БЕКМАнія,  -і,  ж.  Рід  багаторічних  трав’янистих 
рослин  родини  злакових. 

БЕКМЕС,  -у,  у.  Згущений  сік  солодких  фруктів  або 
овочів;  штучний  мед. 

БЕКбн,  -у,  у.  Малосольна  свинина  з  туш  особливим 
способом  відгодованих  молодих  свиней. 

БЕкбнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бекбн.  //  Признач, 
для  виробництва  бекону. 

БЕкбнОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бекбнний. 

БЕК-йФІС,  -у,  у.,  фін.  Підрозділ  банку,  що  виконує 
документарні  операції  для  обслуговування  зовні¬ 
шньоекономічної  діяльності. 

БЕКРОС,  -а,  у.  Схрещування  гібрида  першого  поко¬ 
ління  з  однією  з  вихідних  батьківських  форм. 
БЕКТРЕкіНГ,  -у,  у.  1.  Повернення  (до  вихідного 
положення).  2.  В  обчислювальній  техніці  -  пере¬ 
бір  з  поверненнями. 

БЕКХЕнд,  -у,  у.  1.  При  грі  в  теніс  -  удар  зліва. 
2.  Почерк  із  нахилом  у  протилежний  бік. 

БЕЛ,  -а,  у.,  фіз.  Одиниця  відношення  енергій, 
потужностей,  звукових  тисків. 

БЕЛАДбнНА,  -и,  ж.,  бот.  Багаторічна  отруйна  тра¬ 
в'яниста  рослина;  красавка.  //  фарм.  Ліки  з  цієї 
рослини. 

белАз,  -а,  у.  Марка  вантажного  автомобіля. 
БЕЛАЛГІН,  -у,  у.  Лікарський  протиспазматичний, 
знеболювальний  та  протикислотвий  засіб  при 
захворюваннях  шлунково-кишкового  тракту. 
БЕЛАТАМІНАЛ,  -у,  у.  Лікарський  препарат,  що  його 
застосовують  при  підвищеній  дратівливості,  клі¬ 
мактеричних  неврозах,  безсонні. 

БЕЛБАС  див.  бйльбас. 

бЕлГИ,  -ів,  мн.  Кельтські  племена  у  Північній 
Галії  та  на  узбережжі  Британії. 

БЕЛГРАДСЬКИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  Белграду. 
бЕлебень,  -бня,  у.,  розм.  Високе  відкрите  місце; 
гора,  шпиль. 

БЕЛЕЙ,  -я,  у.,  зах.  Пентюх,  дурень. 

БЕЛЕЛЮГА,  -и,  ж.,  діал.  Сукровиця. 

БЕЛЕМНІТИ,  -ів,  мн.  Група  вимерлих  морських 
молюсків  класу  головоногих. 

БЕЛЕНДІТИ,  -джу,  -дйш,  ведок.,  діал.  Базікати. 
БЕЛЕТРИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Використання  прийомів  беле¬ 
тристики  за  подання  документального  матеріалу. 
БЕЛЕТРЙЗМ,  -а,  у.  Художній  прийом,  властивий 
белетристиці;  використання  таких  прийомів. 
БЕЛЕТРИЗОВАНИЙ,  -а,  -е,  літ.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  белетризувати. 

БЕЛЕТРИЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  шерех.,  літ. 
Викладати  що-иебудь  засобами  художньої  літера¬ 
тури  (белетристики). 

БЕЛЕТРИЗУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  літ.  Пас.  до 
белетризувати. 

БЕЛЕТРИСТ,  -а,  у.  Автор  прозових  художніх  творів. 
БЕЛЕТРЙСТИКА,  -и,  ж.  Художня  література,  перев. 
романи,  повісті  та  оповідання. 

БЕЛЕТРИСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  белетристики. 
бЕлечка,  -и,  ж.,  зах.  Вівця. 

БЕЛІНДЖЕРЙТ,  -у,  у.  Мінерал;  крихкі  світло-зелені 
кристали. 

БЕЛІТ,  -у,  у.  Мінерал;  оранжево-жовті  або  малино¬ 
во-червоні  оксамитові  кірочки  чи  голчасті  крис¬ 
тали. 

БЕЛ1ЙЛ,  -а,  у.  Демон,  бог  пітьми  у  фінікійців,  си¬ 
рійців  і  древніх  євреїв. 

БЕЛЛбНА,  -и,  ж.,  міф.  Богиня  війни. 

БЕЛОНОфОБІЯ,  -ї,  ж.  Нав'язлива  боязнь  потрап¬ 
ляння  в  організм  голок. 

БЕЛТ,  -а,  у.  Коротка  і  важка  з  кулеподібним  нако¬ 
нечником  стріла,  що  її  використовували  для  са¬ 
мострілу  (арбалету)  в  Середні  віки. 

БЕЛУДЖІ,  -ів,  мв.  Народ,  що  населяє  частину  Па¬ 
кистану,  також  живе  в  Ірані,  Афганістані  та  де¬ 
яких  інших  країнах;  представники  цього  народу. 
БЕЛУДЖСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  белуджів. 
бЕльбас,  рідше  бЕлбас,  -а,  у.,  здеважл.  Вайлува¬ 
тий  і  ледарюватий  хлопець,  парубок;  ледар,  вай¬ 
ло,  мамула. 

БЕЛЬБАХИ,  БЕЛЬБУХИ,  -ів,  мн.,  звеваяел.  Внутрішні 
органи;  тельбухи. 

БЕЛЬБУХИ  див.  бйльбахи. 

БЕЛЬВЕДЕР,  -а,  у.,  архіт.  1.  Башта  на  якомусь 
будинку  або  альтанка  на  високому  місці,  звідки 
можна  оглядати  краєвид.  2.  Назва  деяких  пала¬ 
цових  споруд,  збудованих  иа  високому  місці. 
БЕЛЬВіЬ,  вевідм.,  у.  1.  Гарний  краєвид.  2.  Буди¬ 
нок  у  гарній  місцевості. 

БЕЛЬГІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бельгійці  і  Бельгія. 
БЕЛЬГІЙЦІ,  -ів,  мн.  ( одв .  бельгієць,  -йця,  у.;  бель¬ 
гійка,  -и,  ж.).  Основне  населення  Бельгії. 
БЕЛЬДКЗГА,  -и,  ж.  Промислова  риба  ряду  окунепо- 
дібних. 

БЕЛЬЕТАЖ,  -у,  у.  1.  Кращий,  звичайно  другий  по¬ 
верх  житлового  будинку.  2.  У  театрі  -  нижній 
ярус  лож  над  партером. 

БЕЛЬЕТАЖНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бельетіж. 
бЕлька,  -и,  ж.,  зах.  Балка,  колона. 

БЕЛЬКАНТО,  везм.  і  вевідм.,  с„  муз.  Стиль  вико¬ 
нання,  що  є  основою  італійської  вокальної  шко¬ 
ли.  Відзначається  винятковою  мелодійною  зв’яз¬ 
ністю,  співучістю,  легкістю,  рухливістю. 


БУЛЬКІТ,  -коту,  V.  Нерозбірлива  розмова. 

БЕЛЬКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  Однокр.  до  бе¬ 
лькотіти  і  белькотіти;  бовкнути. 

БЕЛЬКОТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  белькотіти  і 
звуки,  утворювані  цією  дією. 

БЕЛЬКОТАТИ,  -очу,  -бчеш,  БЕЛЬКОТІТИ,  -очу,  -отйш, 
ведок.  Нерозбірливо,  без  ладу  щось  говорити. 
БЕЛЬКОТІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  белькотіти  і  зву¬ 
ки,  утворювані  цією  дією. 

БЕЛЬКОТІТИ  див.  белЬКОТІТИ. 

БЕЛЬКОТУН,  -а,  ч.,  розм.  Той,  хто  багато  говорить, 
белькотить. 

БЕЛЬКОТУХА,  -И.  ЖІН.  ДО  белькотун. 

БЕЛЬМЕС:  **  ні  бельміса  не  розуміти  (не  зніти)  - 
нічого  не  розуміти  (не  знати). 

БЕЛЬТИНГ,  -у,  ч.  Міцна  технічна  тканина  полотня¬ 
ного  переплетення  з  дуже  крученої  пряжі.  Вико¬ 
ристовують  для  виготовлення  пасів,  транспортних 
стрічок  і  т.  ін. 

бЕльтон,  -а,  ч.,  мисл.  Окрас  англійського  сетера, 
біла  рубашка  якого  в  дрібному  крапі:  чорному  - 
блюмельтон,  кавовому  -  лівербельтон,  жовтому  - 
лемонбельтон. 

БЕЛЬФбР,  -у,  V.  Бавовняна  жакардівська  тканина. 
БЕМБА,  -и,  ч.,  зах.  Йолоп,  бевзь. 

БЕМІТ,  -у,  ч.  Легкий  покрівельний  матеріал,  що 
виготовляється  з  паперу. 

БЕМКАННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  ббмкати. 
БЕМКАТИ,  -ає,  ведок.,  розм.  Звучати  від  ударів  (про 
дзвін  і  т.  ін.). 

БЕМКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  Однокр.  до  ббм- 
кати. 

БЕМОЛЬ,  -я,  ч.,  муз.  1.  Знак  зниження  ноти  на  пів¬ 
тону.  2.  Уживається  після  назви  ноти  у  знач,  "на 
півтону  нижче".  **  Дубль-бембль  -  знак  альтера¬ 
ції,  який  означає  пониження  ступеня  звукоряду 
на  два  півтона  (цілий  тон). 

БЕМОЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бембль. 

БЕМбЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бембльний 
бЕмський,  -а,  -е,  діад.  Те  саме,  що  богбмський. 
БЕМУЛ,  -а,  ч.,  заст.  Дурень,  бевзь. 
бенгальський,  -а,  -е.  Прикм.  до  бенгільці  та 
Бенгалія.  **  Бенгільський  вогбнь,  тех.  -  барвис¬ 
те  яскраве  полум'я,  що  виникає  під  час  горіння 
особливих  хімічних  сумішей  (бертолетової  солі, 
сірки,  деревного  вугілля  і  т.  ін.). 

БЕНГАЛЬЦІ,  -ів,  ми.  ( одв .  бенгалець,  -ЛЬЦЯ,  ¥.; 
бенгблка,  -и,  ж.).  Основне  населення  Бенгалії. 
БЕНД,  -у,  ч.  Узагальнена  назва  оркестру  у  Велико¬ 
британії  та  США. 

БЕНДІ,  везм.,  ч.  Хокей  з  м'ячем  на  льоду. 
бЕндліДЕР,  -а,  ч.  У  класичному  джазі  -  виконавець 
ведучої  партії  (звичайно  корнетист  або  трубач). 
БЕНДЙЗГ  див.  бинднзг. 

БЕНДЮГИ  ДИВ.  биндйзги. 

БЕНДЮЖНИК  ДИВ.  биндюжник. 
беневолЕнціЯ,  -і,  ж.  Прихильність. 

БЕНЕДИКТИН,  -у,  ч.  Сорт  французького  лікеру,  що 
виготовляється  зі  спирту,  різних  рослин  та  ефір¬ 
ної  олії;  створений  монахами-бенедиктинцями. 
БЕНЕДИКТЙНКИ,  -нок,  мв.  Жіноче  відгалуження 
ордену  бенедиктинців. 

БЕНЕДИКТЙНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бенедиктинців. 
БЕНЕДИКТИНЦІ,  -ів,  дтя.  Католицький  чернечий 
орден,  заснований  близько  530  р.  в  Італії. 
БЕНЕДЙКТУС,  -у,  V. ,  муз.  Католицький  спів  -  один 
з  основних  розділів  меси. 

бенЕря,  -і,  ж.  Лайливе  слово,  що  вживається  у 
значенні,  близькому  до  нечиста  сила,  не¬ 
чистий.  біс. 

БЕНЕТЙТИ,  -ів,  мв.  Порядок  викопних  голонасін¬ 
них  рослин. 

БЕНЕФІС,  -у,  ч.  1.  Вистава  в  театрі  на  користь 
одного  з  її  учасників.  //  Урочиста  вистава,  що  є 
творчим  звітом  актора  з  нагоди  його  ювілею. 
2.  дерев.  Про  момент  вищого  успіху,  слави  кого- 
небудь. 

БЕНЕФІСНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бенефіс. 

БЕНЕФІЦІАНТ,  -а,  ч.  Особа,  на  користь  якої  давався 
бенефіс. 

БЕНЕФІЦІАНТКА,  -и.  Жін.  до  бенефіцібнт. 

БЕНЕФІЦіАр,  -а,  V.,  фін.  1.  Одержувач  грошей, 
зокрема  за  векселем.  2.  Юридична  особа,  на  ко¬ 
ристь  якої  виставлено  акредитив  (продавець,  ви¬ 
конавець  робіт  або  послуг  тощо). 
бенефіЦіАрій.  -я,  ч.  1.  Те  саме,  що  бенефіцібр. 
2.  Об'єкт  благодіяння,  людина  чи  група  осіб,  на 
користь  яких  здійснюється  певна  позитивна  мо¬ 
ральна  дія. 

БЕНЕФІЦІЙ,  -я,  V.  1.  В  період  раннього  середньовіч¬ 
чя  у  Західній  Європі  -  землеволодіння,  яке  дару¬ 
вав  король  (інший  великий  феодал)  у  довічне 
користування  васалу  за  умови  несення  військової 
чи  адміністративної  служби.  2.  Послуга,  пільга, 
привілей,  що  надаються  власникові  страхового 
полісу. 

БЕНЕФІЦІЯ,  -і,  ж.,  іст.  Земля,  надана  в  користуван¬ 
ня  (звичайно  довічно)  або  подарована  королем  за 
службу.  //  Всяке  майно  чи  прибутки  католицько¬ 
го  духовенства,  пов'язані  з  церковною  посадою. 
БЕНЗАЛЬДЕГІД,  -у,  ч.  Найпростіший  ароматичний 
альдегід,  який  застосовують  для  синтезу  запаш¬ 
них  речовин,  барвників  тощо. 

БЕНЗЕН,  -у,  ч.  Безбарвна  горюча  рідина  із  своєрід¬ 
ним  запахом,  яку  добувають  з  продуктів  сухої 
перегонки  кам’яного  вугілля  або  з  нафти. 
БЕНЗЕНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бензАн. 

БЕНЗИДАм,  -у,  ч.,  заст.  Анілін,  феніламін. 

БЕНЗИДИН,  -у,  ч.  Дуже  отруйний  ароматичний 
діамін,  який  застосовують  при  хімічному  аналізі. 


БЕНЗИДЙНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бензидйн. 

**  Бензидйнова  прбба  -  реакція,  яка  застосову¬ 
ється  для  виявлення  крові  в  калі,  сечі,  шлунко¬ 
вому  вмісті,  блювотних  масах. 

БЕНЗИЛБЕНЗОАТ,  -у,  ч.  Бензиловий  ефір  бензойної 
кислоти;  протикоростовий  засіб. 

БЕНЗИЛПЕНІЦИЛІН,  -у,  ч.  Антибіотик;  застосовують 
при  запальних  захворюваннях. 

БЕНЗИЛХЛОРЙД,  -у,  ч.  Ароматичний  галогеновміс- 
ний  вуглеводень;  використовують  для  отримання 
бензилового  спирту. 

БЕНЗЙН,  -у,  ч.  Безбарвна  низькокипляча  горюча 
рідина  з  характерним  запахом,  яку  добувають  з 
нафти.  **  Бензйн-розчйнник  -  синтетичний  бен¬ 
зин,  що  утворюється  з  оксиду  водню.  Етилбваний 
бензйн  -  бензин  із  додаванням  етилової  рідини, 
яка  підвищує  його  антидетонаційну  стійкість. 
БЕНЗЙНКА,  -и,  ж.,  розм.  Невеликий  нагрівальний 
прилад,  у  якому  як  пальне  використовується  бензин. 
БЕНЗЙНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бензйн.  //  Який 
працює  на  бензині.  Бензиновий  двигун.  //  При¬ 
знач.  для  зберігання  бензину. 

БЕНзиномотйР,  -а,  ч.  Те  саме,  що  бензомотбр. 
БЕНЗИНОМОТбРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  добензиномотбр. 
БЕНЗИНОПРОВІД,  -вбду,  ч.  Трубопровід,  по  якому 
переганяється  бензин. 

БЕНЗИНОСХбВИЩЕ,  -а,  ч.  Сховище,  у  якому  збері¬ 
гається  бензин. 

БЕНЗОАт,  -у,  ч.  Сіль  або  ефір  бензоатної  фенілмо- 
нокарбоновоі  кислоти. 
бензоАтний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бензоАт. 

БЕНЗОБАК,  -а,  ч.  Бак  для  бензину. 

БЕНЗОБАМІЛ,  -у,  ч.,  фарм.  Лікарський  засіб  із 
протисудомною,  седативною,  снодійною  дією. 
БЕНЗОВОЗ,  -а,  ч.  Спеціально  обладнана  машина 
для  перевезення  бензину  та  ін.  нафтопродуктів. 
БЕНЗОГЕКСОній,  -ю,  ч„  фарм.  Лікарський  засіб,  що 
його  застосовують  при  спазмах  периферійних 
судин,  гіпертонії,  гіпертонічних  кризах,  бронхіа¬ 
льній  астмі,  виразковій  хворобі  шлунку  та  ін. 
БЕНЗОЗАПРАВКА,  -и,  ж.  1.  розм.  Бензозаправна  ста¬ 
нція.  2.  Те  саме,  що  бензозапрАвник  (у  1  знач.). 
БЕНЗОЗАПРАВНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  заправлення 
машин  пальним. 

БЕНЗОЗАПРАВНИК,  -а,  ч.  1.  Автоцистерна,  обладна¬ 
на  для  заправки  літаків,  танків,  автомобілів  рід¬ 
ким  паливом  (бензином  і  т.  ін.).  2.  Працівник 
бензозаправної  станції. 

БЕНЗОЇЛХЛОРЙД,  -у,  ч.  Хімічна  речовина,  що  вико¬ 
ристовується  у  виробництві  індигоїдних  фарбників. 
БЕНЗОЙНИЙ,  -а,  -є:  **  Бензбйна  кислотА  -  лікарсь¬ 
кий  засіб,  що  його  використовують  як  антисепти¬ 
чний  та  фунгіцидний  засіб.  Бензбйна  смолА  - 
швидко  твердвуча  на  повітрі  смола,  яку  добува¬ 
ють  із  стираксового  дерева. 

БЕНЗОКОЛОНКА,  -и,  ж.  Насосна  установка  для  від¬ 
пуску  бензину  і  подібного  йому  палива  для  авто¬ 
мобілів;  приміщення  з  такою  установкою,  устано¬ 
вками. 

бенЗОКОсАрка,  -и,  ж.  Те  саме,  що  газонокосАрка. 
БЕНЗОЛ,  -у,  ч.  1.  Найпростіший  представник  аро¬ 
матичних  вуглеводнів.  2.  заст.  Бензен. 

БЕНЗОЛОН,  -у,  ч.  Волокно,  виготовлене  на  основі 
полівінілового  спирту-поліакрилнітрилу. 
бензомотОр.  -а,  ч.  Мотор,  що  працює  на  бензині. 
БЕНЗОМОТОРНИЙ,  -а,  -е.  З  мотором,  що  працює  на 
бензині. 

БЕНЗОНАЛ,  -у,  ч.,  фарм.  Лікарський  засіб  із  проти¬ 
судомною  дією,  що  не  дає  снодійного  ефекту. 
БЕНЗОНАСОС,  -а,  ч.  Насос  у  системі  живлення 
автомобільного  двигуна  для  подання  бензину  від 
паливного  бака  до  карбюратора. 

БЕНЗОНАСОсний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бензонасбс. 
БЕНЗОНАФТОЛ,  -у,  ч.  Антисептичний  засіб. 
БЕНЗОПйлА,  -й,  ж.  Пила,  яку  приводить  в  рух 
мотор,  що  працює  на  бензині. 

БЕНЗОПЙЛКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  бензопилА. 
бензопірЕн,  -у,  ч.  Те  саме,  що  бензпірбн. 
БЕНЗОПІрЕновиЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бензопірбн. 
БЕНЗОПРОВІД,  -вбду,  ч.  1.  Трубка  в  автомашині, 
що  нею  бензин  надходить  до  карбюратора. 
2.  Трубопровід  для  транспортування  бензину  та 
інших  рідких  нафтопродуктів. 

БЕНЗОРІЗ,  -а,  ч.  Апарат  для  кисневого  різання  мета¬ 
лів,  що  працює  на  рідкому  пальному  (гас,  бензин). 
БЕНЗОСХОВИЩЕ,  -а,  с.  Те  саме,  що  бензиносхбвище. 
БЕНЗОТЕф,  -у,  ч„  фарм.  Протипухлинний  препа¬ 
рат;  застосовують  при  раку  яєчника  та  молочної 
залози. 

БЕНЗОТІАЗОЛ,  -у,  ч.  Гетероциклічна  сполука,  що 
використовується  як  прискорювач  вулканізації 
каучуку. 

БЕНЗОТРІАЗОЛ,  -у,  ч.  Гетероциклічна  сполука,  що 
використовується  в  аналітичній  хімії  та  фотографії. 
БЕНЗОФІЛЬТР,  -а,  ч.  Фільтр  для  очищення  бензину. 
бензофурАн,  -у,  ч.  Те  саме,  що  кумарбн. 
БЕнЗОХінОн,  -у,  ч.  Напростіший  хінон,  що  викори¬ 
стовується  у  виробництві  гідрохінону. 
БЕНЗОЦИСТЕРНА,  -и,  ж.  Цистерна  для  зберігання  та 
перевезення  бензину. 

БЕНЗПІРЕн,  -у,  ч.  Канцерогенна  речовина,  що  є 
різновидом  ароматичного  вуглеводню. 
БЕНЗПірЕновии,  -а,  -е.  Прикм.  до  бензпірбн. 
БЕНіАло,  невідм.,  с.  Легка,  позаміська  будівля  з 
верандами,  селянський  будинок,  переважно  в  Ін¬ 
дії,  Малайї;  бунгало. 

БЕНКАЇН,  -у,  ч.  Лікарський  препарат,  знеболюваль¬ 
ний  засіб;  застосовують  переважно  в  стоматологі¬ 
чній  практиці. 

бенкЕт,  банкЕт,  -у,  ч.  Урочистий  обід,  сніданок 


БЕРДЕБУСЬКИИ 

або  вечеря,  що  влаштовується  на  честь  кого-не- 
будь  або  на  відзначення  якоїсь  події.  //  Взагалі 
багатолюдна  учта,  бучне  гуляння  з  частуванням. 
БЕНКЕтАр,  -я,  ч.  Учасник  бенкету;  любитель  бен¬ 
кетів. 

БЕНКЕТНИЙ,  банкетний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бенкбт  і 
банкбт.  //  Який  буває  на  бенкеті.  **  Бенкбтна 
(банкбтна)  зАла  -  приміщення,  у  якому  відбува¬ 
ється  бенкет. 

бенкЕтник,  -а,  ч.  Те  саме,  що  бенкетАр. 
БЕНКЕТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  бенкетувАти. 
БЕНКЕТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Брати  участь  у 
бенкеті;  гуляти. 

БЕНТАЛЬ,  -я,  ч.  Область  водойми,  населена  тва¬ 
ринними  та  рослинними  організмами,  що  живуть 
на  дні  або  в  ґрунті  водойми;  бентос. 

БЕНтАльниЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бентАль. 
бентАмки,  -ок,  мв.  Дрібна  порода  курей. 
бентЕг,  -а,  ч.,  заст.  Послушник. 

БЕНТЕЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бентбжити  і  стан 
за  знач,  бентбжитися. 

БЕНТЕЖИТИ,  -жу,  -жиш,  ведок.,  перех.  1.  Викли¬ 
кати  хвилювання,  тривогу;  хвилювати,  тривожи¬ 
ти.  2.  Викликати  стан  замішання,  зніяковілості  в 
кого-небудь. 

БЕНТЕЖИТИСЯ,  -жуся,  -жишся,  ведок.  1.  Хвилюва¬ 
тися,  тривожитися.  2.  Приходити  в  стан  замі¬ 
шання;  ніяковіти. 

БЕНТЕЖНИЙ,  -а,  -е.  Який  викликає  хвилювання, 
тривогу;  хвилюючий,  тривожний.  //  Який  вира¬ 
жає  тривогу,  хвилювання.  //  Пройнятий,  охопле¬ 
ний  хвилюванням;  схвильований,  неспокійний. 
//  Сповнений  тривог,  хвилювань. 

БЕНТЕЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бентбжний. 
БЕНТЕЖНО.  Присл.  до  бентбжний.  //  у  знач,  при¬ 
суди.  сл. 

БЕНТОНІТ,  -у,  ч.  Різновид  вибілювальних  глин,  що 
утворюється  в  процесі  вивітрювання  вулканічних 
туфів  і  попелу. 

БЕНТОНІТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бентоніт. 

БЕНТОС,  -у,  ч.  Сукупність  організмів,  що  населя¬ 
ють  дно  водойм. 

БЕнтосний,  -а,  -е.  Прикм.  до  ббнтос. 

БЕНУАР,  -а,  ч.  Нижній  ярус  лож  за  партером  у 
театрі. 

БЕНЧМАРК,  -а,  ч.  Набір  тестів  або  процедур  для 
тестування  різних  параметрів  чого-небудь  та  по¬ 
дальшого  порівняння  результатів  з  результатами 
тестування  пристроїв  того  ж  класу. 
бенькАрт,  -а,  ч.,  зах.  Позашлюбна  дитина. 

БЕР,  -а,  ч.  Біологічний  еквівалент  рентгена  (оди¬ 
ниця  дози  рентгенівського  випромінювання). 

БЕРА,  -и,  ж.,  розм.  Те  саме,  що  ббре. 

БЕРАУНІт,  -у,  ч.  Мінерал;  червовувато-бурі  або 
червові  кристали  різної  форми. 

БЕРБАНКІт,  -у,  ч.  Мінерал;  жовті  або  зеленувато- 
жовті  кристали  зі  скляним  блиском. 

БЕРБЕНйця,  -і,  ж.,  діал.  Діжечка,  барило. 

БЕРБЕРИ,  -ів,  ми.  {одв.  берббр,  -а,  ч.\  берббрка, 
-и,  ж.).  Плем’я,  що  живе  в  Північній  Африці.  За 
релігією  -  мусульмани-шиїти. 

БЕРБЕРИН,  -у,  ч.  Алкалоїд,  що  міститься  у  листях 
барбарису  та  інших  рослин. 

БЕРБЕРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  берббри.  Бербер¬ 
ська  мова. 

БЕРБІВКА,  -и,  ж.,  зах.  Дерев'яна  посудина. 
БЕРБОРЙт,  -у,  ч.  Мінерал;  безбарвні,  прозорі  пла¬ 
тівочки,  зерна. 

БЕРБбУТ-чАрТЕР,-а,  ч.  Договір  оренди  (фрахтуван¬ 
ня)  судна  без  екіпажу. 

БЕРВА,  -и.  ж.,  діал.  Поперечина,  місток. 
бервЕння,  -я,  с.,  збірв.,  діал.  Колоди,  багато  колод. 
БЕРВЕнО,  -А,  с.,  діал.  Колода. 

БЕРГАМАСКА,  -и,  ж.  Італійська  танцювальна  пісня 
16  -  17  ст. 

БЕРГАМОТ1,  -а,  ч.  1.  Сорт  гібридного  дерева  -  гру¬ 
ші.  2.  Назва  групи  столових  сортів  груші. 
БЕРГАМОТ2,  -а,  ч.  1.  Невелике  цитрусове  ефіронос¬ 
не  дерево,  з  листя,  квіток,  пагінців  і  плодової 
шкірки  якого  добувають  цінну  для  парфумерної 
та  кондитерської  промисловості  ефірну  ароматич¬ 
ну  олію.  2.  Кисло-солодкий  плід  цього  дерева. 
БЕРГАМОТНИЙ',  -а,  -е.  Прикм.  до  бергамбг. 
БЕРГАМОТНИЙ2,  -а,  -е.  Прикм.  до  бергамбг1. 
БЕРГАМОТОВИЙ',  -а,  -е.  Те  саме,  що  бергамбтний'. 
БЕРГАМОТОВИЙ2,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бергамбтний2. 
БЕРГ-КОЛЕгіЯ,  -і,  ж.  Орган  з  керівництва  гірничо¬ 
рудною  промисловістю  в  Росії,  створена  в  1719  р. 
за  ініціативою  Петра  І;  діяла  до  початку  19  ст. 
бЕрглері,  невідм.,  ч.  Специфічний  вид  злочину, 
передбачений  карним  законодавством  Великої 
Британії,  США  та  деяких  інших  держав. 
бЕргманіВСЬКИЙ.  -а,  -е,  мед.  Належний  Бергману. 
Бергманівський  симптом. 

БЕРГ-ПРИВІЛЕЙ,  -ю,  ч.  Законодавчий  акт  1719  р., 
який  визначав  політику  російського  уряду  в  гір¬ 
ничорудній  промисловості. 

БЕРГ-РЕГлАмЕНТ,  -у,  ч.  Законодавчий  акт  1739  р., 
виданий  на  додаток  та  розвиток  Берт-привілею. 
БЕРГСОНіАнСТВО,  -а,  с.,  філос.  Філософська  течія, 
прихильники  якої  вважають,  що  сутність  життя 
можна  збагнути  лише  за  допомогою  інтуїтивного 
проникнення  в  предмет. 

БЕРГШЛАг,  -у,  ч.  Раптове,  з  тріском,  відскакування 
частин  гірських  порід  від  стінок  глибоких  виробок. 
бЕрда,  -и,  ж.,  заст.  Сторожа. 

БЕРДАНКА,  -и,  ж.  Однозарядна  рушниця  зразка 
1870  р. 

БЕРДАХ,  -у,  ч.  Трансвестит. 

БЕРДЕБУСЬКИЙ,  -а,  -е:  ”  Бердебуська  рушниця, 

75 


БЕРДЙЧІВСЬКИЙ 

мисл.  -  назва  однієї  із  стародавніх  рушниць. 
БЕРДЙЧІВСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  Бердичів. 

БЕРДЙШ,  -4.  ч.  Старовинна  зброя  -  сокира  з  лезом 
видовжено-півкруглої  форми,  насаджена  на  дов¬ 
гий  держак. 

бЄрднии.  -а,  -е.  Прикм.  до  бАрдо. 

БЕРДНИК,  -а,  V.  Майстер,  який  робить  берда. 

БЕРДО,  -а,  с.  Деталь  ткацького  верстата,  що  нага¬ 
дує  гребінь  у  рамці. 
бЕрДОВИЙ.  -а,  -е.  Прикм.  до  бАрдо. 
берлінський .  -а,  -е.  Прикм.  до  Бердянськ. 

БЕРЕ,  вевідм.,  ж.  1.  Багаторічне  садове  дерево  - 
груша.  2.  Назва  групи  столових  сортів  груші  з 
соковитим  м'якушем. 

БЕРЕГ,  -а,  ч.  1.  Край  землі,  що  межує  з  поверхнею 
річки,  озера,  моря  і  т.  ін.  **  Пуститися  бАрега  - 
ні  про  що  не  дбати,  занедбати  себе;  розпуститися. 
2.  чого  і  без  додатка.  Суходіл,  територія,  що  при¬ 
лягає  до  річки,  озера,  моря  і  т.  ін.  3.  Край,  уз¬ 
біччя,  обочина  (шляху,  провалля,  ущелини  і  т. 
ін.).  4.  тільки  ми.  Краї  тканини,  посуду.  //  Краї 
книжки,  зшитка,  аркуша  і  т.  ін.;  поля. 

БЕРЕГИНЯ,  -і,  ж.,  діал.  Русалка.  //  Охоронниця 
дому. 

БЕРЕГІВКА,  -и,  ж.,  діал.  Птахи,  що  влаштовують 
гнізда  у  нірках  в  обривистих  берегах,  кручах; 
берегова  ластівка;  стриж,  щур. 

БЕРЕГОВЙЙ,  -і,  -4.  Прикм.  до  бАрег  1,  4.  //  Розмі¬ 
щений.  розташований  на  прибережних  діля-нках. 
//  Який  дме  з  берега  (про  вітер).  **  Берегові  прі- 
во  -  поширене  у  Середні  віки  право  берегових 
жителів  або  держав  на  привласнення  суден,  які 
зазнавали  аварій  біля  їх  берегів,  а  також  речей, 
що  припливли  до  тих  же  берегів. 

БЕРЕГОВИНА,  -й,  ж.,  діал.  Прибережні  простори. 
БЕРЕГОЗАХИСНЙЙ,  -а,  -4.  Призначений  для  захисту 
берегів  водойм  від  руйнівного  впливу  води,  льоду 
і  т.  ін. 

БЕРЕГОУКРІПЛЕННЯ,  -я,  с.  Укріплення  берегів. 
БЕРЕГОУКРІПЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  використову¬ 
ється  для  укріплення  берегів. 

БЕРЕГТЙ,  -ежу,  -ежеш;  мив.  ч.  беріг,  береглА,  бере- 
глб;  недок. ,  перед.  1.  що  і  чого.  Не  давати  витра¬ 
чатися,  зберігати  цілим.  //  Ощадливо  витрачати, 
використовувати.  2.  Тримати  в  доброму  стані  що- 
небудь,  оберігаючи  від  псування,  руйнування. 
//  Виявляти  турботу,  піклуватись  про  кого-не- 
будь;  доглядати.  //  Оберігати,  охороняти  кого-, 
що-небудь  від  чогось.  3.  Тримати  в  пам'яті,  па¬ 
м'ятати.  //  Старанно  підтримувати,  цінити,  ша¬ 
нувати  (якусь  рису,  властивість,  почуття  і  т.  ін.). 
БЕРЕГТИСЯ,  -ежуся,  -ежАшся;  мив.  ч.  берігся, 
береглася,  береглбся;  ведок.  1.  Дбати  про  своє 
здоров'я,  бути  обачним,  уважним  до  себе.  2.  кого, 
чого,  із  своя,  щоб  і  без  додатка.  Бути  пильним, 
обережним;  остерігатися.  3.  Постійно  триматися 
в  пам'яті,  не  забуватися.  4.  Пас.  до  береггй. 
БЕРЕЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до  берег- 
тй  1,  2. 

БЕРЕЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Який  усього  остерігається; 
обережний,  обачний.  //  у  здач.  ім.  бережений, 
-ного,  ч.  Обережна,  уважна,  обачна  людина. 
БЕРЕЖЕЧОК,  -чка,  ч.  Зменш. -пестл.  до  бережбк. 
БЕРЕЖЙНА,  -и,  ж.  Берегова  або  лугова  трава,  бере¬ 
гове  або  лугове  сіно. 

БЕРЕЖИНА,  -и,  ж.  Узбережжя,  берег. 

БЕРЕЖЙСТИЙ,  -а,  -є.  Який  має  високі  або  розлогі 
береги. 

БЕРЕЖІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  берегтй  і  берегтйся. 
БЕРЕЖКИЙ,  -А,  -е.  Який  повсякчас  бережеться, 
всього  остерігається;  обачний,  обережний. 
БЕРЕЖЛЙВИИ,  -а,  -е.  Ощадливий,  економний.  //  у 
здач.  ім.  бережлйвий,  -вого,  ч.  Ощадлива,  еко¬ 
номна  людина. 

БЕРЕЖЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  1.  Властивість  за  знач, 
бережлйвий.  2.  Ощадливе  витрачання,  викорис¬ 
тання  чого-небудь;  ощадливість,  економність. 
БЕРЕЖЛЙВО.  Присл.  до  бережлйвий. 

БЕРЕЖНИЙ,  -а,  -е.  Який  уміє  берегти  що-небудь, 
дбайливо  поводитися  з  чим-небудь;  дбайливий. 
БІРЕЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бАрежний; 
дбайливість. 

БЕРЕЖНО.  Присл.  до  бАрежний;  дбайливо.  //  Обе¬ 
режно. 

БЕРЕЖНЙк,  -А,  ч.  Прибережна  рослинність. 

БЕРЕЖбк,  -жкА.  Зменш,  до  бАрег. 

БЕРЕЗА1,  -и,  ж.  1.  Лісове  білокоре  дерево  з  тонень¬ 
ким  довгим  гіллям  і  серцеподібним  листям. 
2.  збірв.  Дрова  або  будівельний  матеріал  із  цього 
дерева:  березина  (у  2  знач.). 

БЕРЕЗА  ,  -и,  ч.  і  ж.,  фольк.,  заст.  Хлопець  (або 
дівчина),  що  його  (її)  обирають  за  ватажка  у  спі¬ 
льних  розвагах,  на  вечорницях  і  т.  ін.  //  Той,  хто 
заспівує  в  хорі. 

БЕРЕЗЕНЬ,  -зня,  ч.  Третій  календарний  місяць  року. 
БЕРЕЗИНА,  -и,  ж.  1.  Березове  дерево;  береза  (у  1 
знач.).  2.  збірв.  Дрова  або  будівельний  матеріал  із 
цього  дерева.  3.  Березовий  гай,  ліс;  березник, 
березняк.  4.  Березова  гілка,  палиця. 

БЕРЕЗЙТ,  -у,  ч.  Метасоматична  гірська  порода,  що 
складається  із  кварцу,  альбіту,  серициту,  піриту. 
БЕРЕЗИТИЗАціЯ,  -ї,  ж.  Процес  зміни  кислих  магма¬ 
тичних  гірських  порід  під  впливом  гідротерміч¬ 
них  розчинів. 

БЕРЕЗІВКА,  -и,  ж.  Горілка,  настояна  на  молодих 
березових  листочках  чи  бруньках. 

БЕРЕЗІЛЬ,  -збля,  ч.,  заст.  Березень. 

БЕРЕЗКА',  рідше  БЕРІЗКА,  -и,  ж.  1.  Багаторічна  бу¬ 
р'янова  витка  рослина;  повійка.  2.  діал.  Дереза. 
БЕРЕЗКА2  див.  берізка2. 

76 


БЕРЕЗНЕВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бАрезень.  1 1  Який 
буває,  відбувається  у  березні. 

БЕРЄЗНЙК,  берАзнику,  ч.  Те  саме,  що  березнйк. 
БЕРЕЗНЯК,  -у,  ч.  Березовий  гай,  ліс. 

БЕРЕЗНЯЧбК,  -чкА,  ч.  Зменш,  до  березнйк. 
БЕРЕЗОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  берАза'  1.  //  Зробл.  з 
берези. 

БЕРЕЗбЛЬ,  -я,  ч.,  заст.  Березень. 
берЕзонька,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  берАзка2. 
БЕРЕЙТОР,  -а,  ч.,  спец.  Людина,  яка  виїжджує 
коней  і  навчає  верхової  їзди. 

БЕРЕЙТОРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  берАйтор. 

БЕРЕка,  -и,  ж.  1 .  Листяне  дерево,  що  використову¬ 
ється  в  захисних  лісонасадженнях.  2.  Цінна  про¬ 
мислова  деревина  цього  дерева.  3.  збірв.  Кисло- 
солодкі  зимові  плоди  (ягоди)  цього  дерева. 
БЕРЕКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  берАка. 

БЕРЕНДЕЇ,  -їв,  ми.  Тюркське  кочове  плем’я  в  пів- 
денноруських  степах  в  11  -  12  ст. 
бересклЕн,  -а,  ч.  Те  саме,  що  бересклАт. 
БЕРЕСКЛЕТ,  -а,  ч.,  діал.  Бруслина. 

БЕРЕСКЛЕТОВИЙ,  -а.  -е.  Прикм.  до  бересклАт. 
БЕРЕСТ1,  -а,  ч.  Листяне  дерево  з  коричнево-сірою 
корою  і  овальними,  загостреними  на  кінці  лист¬ 
ками,  яке  використовують  для  живоплотів  та 
захисних  лісонасаджень. 
бЕрест2,  -у,  ч.  Кора,  луб  берези. 

БЕРЕСТЙНА,  -и,  ж.  Берестове  дерево;  берест. 
БЕРЕСтбВИЙ',  -а,  -е.  Прикм.  до  бАрест'.  //  Зробл.  з 
береста. 

БЕРЕСтбвий2,  -а,  -е.  Зробл.  з  бересту  (див.  бАрест2). 
БЕРЕСТОК,  -ткА,  ч.  Зменш,  до  бАрест'. 

БЕРЕСТбЧОК,  -чка,  ч.  Зменш. -пестл.  до  берестбк. 
БЕРЕСТЯНИЙ,  -А,  -4.  Те  саме.  бАрестбвии2.  //  На¬ 
писаний  на  бересті  (про  рукопис).  *'  Берестяні 
грАмоти  -  пам'ятки  давньої  східнослов'янської 
писемності  (11  -  15  ст.),  написані  на  дешевому  і 
доступному  матеріалі  -  бересті. 

БЕРЕСТЯНКА',  -и,  ж.  Гриб,  який  росте  на  пеньках 
береста  (див.  бАрест'). 

БЕРЕСТЯНКА2,  -и,  ж.  Кошик  або  коробка  з  бересту 
(див.  бАрест2). 

БЕРЕСТЯНКА'1,  -и,  ж.  Маленький  корисний  переліт¬ 
ний  птах. 

БЕРЕТ,  -а,  ч.  Жіночий  або  чоловічий  головний  убір 
з  м'якої  тканини  (або  плетений)  без  окола  і  кози¬ 
рка.  **  ЗелАні  берАти  -  війська  особливого  при¬ 
значення  США;  військовослужбовці,  що  входять 
до  їхнього  складу. 

БЕРЄТА,  -и,  ж.  Поширена  марка,  система  вогнепа¬ 
льної  зброї  (пістолети,  рушниці  тощо). 

БЕРЕТИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  берАт. 
берЕтка,  -и,  ж.  Зменш,  до  берАт. 

БЕРЖЕРЕТА,  -и,  ж.  Французька  лірична  пісня  18 
ст.,  в  якій  йдеться  про  пастушок  та  пастухів. 
БЕРЖЕРКА,  -и,  ж.  1.  Низький  солом'яний  бриль  із 
широкими  крисами.  2.  Довге,  глибоке  крісло  з 
м'якою  спинкою 

БЕРЗЙТИ,  -ів,  ми..  Слов'янське  плем'я,  що  заселя¬ 
ло  райони  Середньої  і  Південної  Македонії. 
БЕРИКАбБА,  -и,  ж.  Грузинський  імпровізований 
народний  театр  масок. 

БЕРЙЛ,  -у,  ч.  Мінерал,  прозорі  різновиди  якого, 
забарвлені  домішками  в  різні  кольори,  е  дорого¬ 
цінним  камінням. 

БЕРИЛАТ,  -у,  ч.  Сіль,  що  містить  Берилій  у  аніоні. 
БЕРИЛІД,  -у,  ч.  Сполука  берилію  з  іншим  металом. 
Застосовується  в  авіа-  та  ракетобудуванні. 
БЕРИЛІЄВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  берйлій. 
БЕРИЛІЄВО-АЛЮМІНІЄВИЙ  ,  -а,  -е.  Той,  що  містить 
Берилій  і  Алюміній. 

БЕРИЛІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Дифузійне  насичення  поверхні 
металевих  виробів  берилієм. 

БЕРЙЛІЙ,  -ю,  ч.  Ве.  Хімічний  елемент;  дуже  лег¬ 
кий,  твердий  метал  сріблястого  кольору.  Викори¬ 
стовується  як  конструкційний  матеріал  у  авіа-  і 
ракетобудуванні,  ядерній  техніці,  електроніці, 
електротехніці,  рентгенотехніці.  Надзвичайно  от¬ 
руйний. 

БЕРИЛІЙОРГАНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Той,  у  якому  Берилій 
сполучений  із  органічними  радикалами. 

БЕРИЛібЗ,  -у,  ч.  Професійне  отруєння  берилієм  або 
його  сполуками  з  ураженням  дихальних  шляхів, 
СЛИЗОВИХ  оболонок  шкіри,  ферментативної  систе¬ 
ми,'  кісток  тощо. 

БЕРЙЛОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  берйл. 

БЕРИЛОНІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  безбарвні  або 
жовтуваті  кристали. 

БЕРИЛОСОДАЛІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  натрійа- 
люмосилікат  каркасної  будови,  який  містить  бе- 
рилійоксид. 

бЕрі-бЕрі,  вевідм.,  ж.,  мед.  Захворювання,  що 
виникає  через  неправильний  обмін  речовин  в  ор¬ 
ганізмі  або  нестачу  тіаміну  (вітаміну  В,). 

БЕРІЗКА1  див.  берАзка1. 

БЕРІЗКА2,  рідше  БЕРЕЗКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до 
берАза'  1. 

БЕРІЗОНЬКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  берізка2. 
БЕРКЙЙ,  -А,  -А.  1.  до  чого,  розм.  Охочий,  запопад¬ 
ливий  до  роботи.  2.  без  додатка.  Липкий,  чіпкий. 
БЕРКЙЦ  див.  беркйць. 

БЕРКЙЦАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  розм.  Раптом  пада¬ 
ти,  перекидаючись. 

БЕРКЙЦНУТИ  див.  беркйцьнути. 

БЕРКЙЦНУТИСЯ  див.  беркйцьнутися. 

БЕРКЙЦЬ,  БЕРКЙЦ,  виг.,  розм.  Уживається  як  при¬ 
судок  за  знач,  беркйцьнути  і  беркйцьнутися. 
БЕРКЙЦЬНУТИ,  БЕРКЙЦНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм. 
1.  веперех.  Однокр.  до  беркйцати.  2.  перед.  Рап¬ 
том  кинути,  перекинути  кого-,  що-небудь. 


БЕРКЙЦЬНУТИСЯ.  БЕРКЙЦНУТИСЯ.  -нуся.  -НЄШСЯ, 
док.,  розм.  Раптом  упасти,  перекинувшись. 
БЕРКЛІАНСТВО,  -а,  с.,  філос.  Суб'єктивно-ідеалі¬ 
стичне  вчення,  спрямоване  на  захист  християн¬ 
ської  (англіканської)  релігії. 

БЕРКЛІЙ,  -ю,  ч.,  дім.  Вк.  Штучно  добутий  радіоак¬ 
тивний  хімічний  елемент.  Використовується  для 
досліджень  у  ядерній  фізиці  і  радіохімії. 
БЕРКОВЕЦЬ,  -ківця,  ч.,  заст.  Міра  ваги,  яка  дорів¬ 
нювала  10  пудам. 

БЕРКУТ,  -а,  ч.  Великий  хижий  птах  із  породи  ор¬ 
лів,  який  має  темно-буре  оперення. 
бЕркутОвий,  -а.  -е.  Прикм.  до  бАркут. 

БЕРКУТЧІ,  вевідм.,  с.  Верхове  полювання  в  Киргиз¬ 
стані  із  застосуванням  хижого  птаха  -  беркута. 
БЕРКШЙР,  -а,  ч.  Англійська  порода  скороспілих 

СВИ  НбЙ 

беркширський,  -а,  -е.  Прикм.  до  беркшйр. 
берлАдники,  -ів»  мв.  Збірна  назва  переселенців  із 
земель  Київської  держави,  які  у  12  ст.  оселились 
у  Нижньому  Подунав'ї. 

БЕРЛЙн,  -а,  ¥.,  заст.  Карета. 

БЕРЛЙНА,  -и,  ж. в  заст.  Велике  річкове  плоскодонне 
вантажне  судно;  барка. 

БЕРЛІНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Берлін. 

БЕРЛО,  -а,  с.,  іст.  Палиця,  оздоблена  коштовним 
камінням  і  різьбою;  символ,  знак  влади. 

БЕРПб,  -й,  с.  Спеціальна  підставка,  на  яку  садов¬ 
лять  дресированого  хижого  птаха  для  полювання; 
у  давні  часи  на  таке  пристосування  садовили  та¬ 
кож  крупних  сов  для  полювання  на  хижаків. 
БЕРМА,  -и,  ж. %  спец.  Горизонтальна  ділянка  для 
укріплення  схилів. 

БЕРМАНІТ,  -у,  ч.  Мінерал;  червонувато-бурі  таблич- 
куваті  кристали  і  розеткуваті  агрегати. 

БЕРМУДИ,  -ів,  ми. в  розм.  Подовжені  та  розкльошені 
шорти. 

БЕРНАРДЙН,  -а,  ч.,  заст.  Член  католицького  черне¬ 
чого  ордену. 

БЕРНАРДИНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Те  саме,  що  бернардйн. 
бернардинський,  -а,  -є.  Прикм.  до  бернардйн. 
БЕРНДТЙТ,  -у,  ч.в  геол.  Жовтий  кристалічний  мі¬ 
нерал  тригональної  синґонії. 

БЕРНЕСЙТ,  -у,  ч.в  геол.  Чорний  водний  гептоманґа- 
ніт  натрію- кальцію. 

БЕРНСТЕЙН,  -у,  ч.  Бурштин,  янтар. 

БЕРНУЛЛІЇВ,  -ллієва,  -ллієве,  мат.  Належний  Бер- 
нуллі.  Бервуллієва  теорема. 

БЕРНУЛЛІЇВСЬКИЙ,  -а,  -е,  мат.  Те  саме,  що  бернул- 
ліїв.  Бервулліївське  рівняв  ви. 

БЕРНШТЕЙНіАнеЦЬ,  -нця,  ч.  Прихильник  бернш¬ 
тейніанства. 

БЕРНШТЕЙНІАНСТВО,  -а,  с.  Неомарксистський  на¬ 
прям  в  теорії  та  практиці  робітничого  руху. 
БЕРОКСАн,  -у,  ч.в  фарм.  Лікарський  засіб,  що  його 
застосовують  при  вітиліго,  гніздовій  плішивості. 
БЕРСАЛЬЄР,  -а,  ч.  Солдат  добірних  піхотних  час¬ 
тин  італійської  армії,  згодом  -  самокатних  і  мо¬ 
тоциклетних  частин. 

БЕРСЕЗ,  -у,  ч.  Колискова  пісня;  невелика  музична 
п'єса. 

БЕРС-НОТ,  -V,  ч.  Договір  морських  перевезень. 
бертильонаж,  -у,  ч.  Те  саме,  що  антропометрія. 
БЕРТОЛЕТОВИЙ:  “  Бертолетова  сіль  -  застаріла 
назва  хлорату  калію  -  кристалічний  білий  поро¬ 
шок,  що  має  широке  застосування  в  хімічній 
промисловості  та  піротехніці,  зокрема  у  виробни¬ 
цтві  сірників. 

БЕРТОЛІД,  -у,  ч.  Сполука  змінного  складу  і  немо- 
лекулярної  будови. 

БЕРТОСАТГ,  -у,  Ч.в  геол.  Рідкісний  блідо- рожевий 
мінерал. 

БЕРТРАНДЙТ,  -у,  ч.  Мінерал,  діортосилікат. 
БЕРТЬЄРЙТ,  -у,  V.,  геол.  Метатіостибіт  феруму  лан¬ 
цюжкової  будови  з  ізоморфними  домішками  Ман¬ 
гану  і  Цинку. 

БЕРУЛЬКА,  -и,  ж.в  зах.  Ягня. 

БЕРУЧЙ.  Дісприсл.  до  брЄти. 

БЕРУЧИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  беручкйй. 

БЕРУЧКЙЙ,  -й,  -Є,  розм.  1.  Дуже  працьовитий,  ста¬ 
ранний.  2.  Який  береться,  липне,  чіпляється  до 
чого-небудь,  за  щось;  липкий,  чіпкий.  3.  Який 
добре  бере,  схоплює. 

БЕРЦЕЛІАНІТ,  -у,  ч.  Селенід  купруму  змінного  складу. 
БЕРЦЕЛіТт,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал  острівної  будови. 
БЕРЧЙЗМ,  -а,  ч.  Ідейно-політичний  напрям  у  США, 
"товариство  Джона  Берча",  правоекстремістської 
орієнтації. 

БЕРЧЙСТ,  -а,  ч.  Прихильник  берчизму. 

БЕРШ,  -а,  ч.  Риба  родини  окуневих. 

БЕСА,  -и,  ж.  Біржова  спекуляція,  в  основі  якої  є 
пониження  курсу  цінних  паперів. 
бЕсАги  див.  бйсйги. 

БЕСАЛбл,  -у,  ч.  Лікарський  препарат,  що  його  за¬ 
стосовують  при  захворюваннях  шлунково-киш¬ 
кового  тракту,  циститах  тощо. 

БЕСЕмЕр,  -а,  ч.в  мет.  Апарат  (конвертер),  у  якому 
виплавляють  сталь. 

БЕСЕМЕРІВЕЦЬ,  -вця,  ч.в  мет.  Робітник  сталеплави¬ 
льного  виробництва;  сталевар. 

БЕСЕМЕРіВСЬКИЙ,  -а,  -е,  мет.  Прикм.  до  бесемйр. 
//  Який  одержують  в  результаті  бесемерування. 
БЕСЕМЕРУВАННЯ,  -я,  с.в  мет.  Дія  за  знач,  бесеме- 
рувйти. 

БЕСЕМЕрувАти,  -ую,  -уєш,  ведок .,  перех.у  мет.  До¬ 
бувати  сталь  із  розплавленого  чавуну,  продуваю¬ 
чи  крізь  нього  повітря  (кисень),  що  випалює  на¬ 
явні  в  чавуні  домішки. 

БЕСЕРМЕн,  -а,  ч.  Мусульманський  купець,  відкуп¬ 
ник  монгольської  данини  у  завойованих  землях. 


БЕСІДА,  -в,  ж.  1.  Розмова  з  ким-небудь.  2.  Допо¬ 
відь,  повідомлення  на  яку-небудь  тему  з  наступ¬ 
ним  обміном  думками;  співбесіда.  3.  розм.  Гу¬ 
ляння  в  когось;  бенкет.  4.  розм.  Товариство,  ком¬ 
панія.  5.  діал.  Мова,  мовлення. 

БЕСІДКА,  -и,  ж.,  рідко.  Легка  крита  будівля  в  саду 
або  парку  і  т.  ін.  для  відпочинку  і  захисту  від 
сонця,  дощу;  альтанка. 

БЕСІДКОВИЙ,  -а,  -є,  рідко.  Прикм.  до  бесідка. 
БЕСІДЛИВИй,  -а,  -є,  діал.  Балакучий. 

БЕСІДНИК,  -а,  ч.  1.  Учасник  бесіди  (у  1  знач.); 
співрозмовник.  2.  рідко.  Особа,  яка  проводить  бе¬ 
сіду  (У  2  знач.);  лектор,  доповідач.  3.  зах.  Той, 
хто  виступає  на  зборах;  промовець,  оратор. 
б£с(дницький,  -а,  -е,  зах.  Промовницький,  оратор- 

бЕсіДниця,  -і.  Жін.  до  бйсідник. 
бЕсідонька,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  ббсіда  1. 
бесідочка,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  бесідка. 
БЕСІДУВАТИ,  -ую.  -уеш.  ведок.  1.  Розмовляти  з 
ким-небудь.  2.  зах.  Промовляти  (на  зборах  і  т. 
ін.),  виголошувати  промову. 

БЕскЕд  див.  ббскйд. 
бескЕддя  див.  бескйття. 

БЕСКЕТ  див.  бескйд. 

бескЕття,  рідко  бескЕддя.  -я,  с.  збірв.  1.  Круті 
урвища,  провалля.  2.  Гори,  скелі,  великі  кам  яні 
виступи. 

БЕСКИД.  бЕскЕд,  бЕскЕт,  -у,  ч.  1.  Круте  урвище, 
провалля.  2.  Гора,  скеля. 

БЕСКЙДДЯ,  -я,  с.,  збірв.  Те  саме,  що  бескбття. 
БЕСКЙДНИКИ,  -ів,  ми.  Народні  месники  -  опришки, 
які  діяли  в  16  -  18  ст.  на  Закарпатті. 
БЕССАРАБСЬКИЙ,  -а,  -є.  Той,  що  походить  із  Бесса- 
рабії.  розташований  або  мешкає  на  П  території. 
бЕсселів,  -лева,  -леве,  мат.  Належний  Бесселю. 
Бесселева  фувкція. 

БЕСТ,  -а,  ч.  В  Ірані  -  засноване  на  старовинному 
звичаї  право  притулку  на  території  деяких  свя¬ 
щенних  та  недоторканних  місць  (мечетей,  гроб¬ 
ниць,  тощо). 

БЕСТДРКА,  -и,  ж.  Віз  із  високими  бортами  для 
перевезення  насипом  сипких  продуктів  -  зерна, 
мінеральних  добрив,  піску  тощо. 

БЕСТЕР,  -а,  у.  Виведена  іхтіологами  порода  риби  - 
гібрид  білуги  зі  стерляддю. 

БЕСТІАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Властивий,  притаманний 
диким  звірям  і  взагалі  тваринам.  2.  розм.  Лихий, 
жорстокий,  немилосердний. 

БЕСТІАРІЙ,  -ю,  ч.  У  стародавньому  Римі  -  примі¬ 
щення  для  утримування  і  догляду  хижаків  -  ле¬ 
вів,  тигрів,  пантер  та  ів.  при  Колізеї. 

БЕСТІЯ,  -ї,  ж.  1.  заст.  Дикий  звір.  2.  лойл.  Про 
лиху,  хитру  людину,  бешкетника,  крутія  і  т.  ін. 
БЕСТСЕЛЕР,  -а,  у.  Про  те,  що  видано  великим  ти¬ 
ражем  і  найбільше  розкуповується  (про  книгу  або 
платівку),  а  також  про  фільм,  що  користується 
найбільшою  популярністю. 

БЕСУР.  -а,  у.,  розм.,  заст.  Те  саме,  що  бусурмйн  2. 
БЕСУРКА,  -и,  розм.,  заст.  Жін.  до  бесур. 

БЕТА,  -и,  ж.  Друга  літера  грецької  абетки. 
бЕта-АКТйВНИИ,  -а,  -е.  Ізотоп  хімічного  елемента, 
ядра  якого  висилають  потік  бета-частинок  (елек¬ 
тронів  або  позитронів)  разом  із  антинейтрино. 
БЕТА-АКТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
ббта-актйвний. 

БЕТА  ВИПРОМІННИЙ.  -а,  -е.  Те  саме,  що  бАта-актйвний. 
БЕтА-випроМінювання,  -я.  с.,  фіз.  Потік  бета-час¬ 
тинок,  які  випускаються  атомними  ядрами  під 
час  їх  розпаду. 

бЕтА-ВИПРОМІНЮВАЧ,  -а.  у.  Ізотоп,  ядра  якого,  роз¬ 
падаючись,  випромінюють  потік  електронів  разом 
із  антинейтрино  або  ж  позитронів  разом  із  нейт¬ 
рино. 

бЕтА-ДЕФЕКТОС КОЛІЯ,  -ї,  ж.  Метод  виявлення  де¬ 
фектів  у  тонких  металевих  виробах  за  допомогою 
бета-проміння. 

БЕтА-ДЖЕРЕЛб,  -А,  с.  Джерело  бета-випромінювання 
-  ізотоп,  ядра  якого  висилають  потік  бета-частинок. 
БЕтА-ДІАГНбСТИКА,  -и,  ж.  Метод  діагностики,  який 
ґрунтується  на  вивченні  динаміки  накопичення  в 
органах  і  тканинах  та  виведення  з  них  бета-ви- 
промінюючих  радіоактивних  ізотопів  або  їхніх 
сполук. 

БЕТА-ЗАЛІЗО,  -а,  с.  Структура  заліза,  якої  воно 
набуває  при  температурі  769-910'  С. 

БЕТАЇНИ,  -ів.  ми.  Природні  органічні  речовини,  які 
є  похідними  амінокислот. 

БЕТАІНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бетаїн. 
БЕТАЇНОЛОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Подібний  за  своїми  влас¬ 
тивостями  до  бетаїнів. 

бЕта-КОЕФіЦіСнт,  -а,  у.  Показник,  який  характери¬ 
зує  вплив  загальної  ситуації  на  ринку  цінних  па¬ 
перів  на  динаміку  ціни  окремого  цінного  паперу. 
БЕТАнАл,  -у,  у.  Препарат  для  знищення  бур'яну  у 
посівах  буряку. 

БЕТА-ЛЕРЕТВ6рюВАННЯ,  -я.  с.  Розпад  ядер. 
БЕТА-ЛРбМЕНі,  -ів,  ми.  Потік  бета-частинок,  що 
виникають  внаслідок  бета-розпаду  ядер. 
БЕТА-ЛРОМЕНЮВАннЯ.  -я,  с.  Опромінення  хімічних 
сполук,  матеріалів,  або  паталогічно  змінених  тка¬ 
нин  організму  бета-частинкми. 

БЕТА-ПРОМІННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  ббта-прбмені. 
бЕта-РАДІОАКТИВНИй,  -а,  -е.  Те  саме,  що  ббта-ак- 
тйвний. 

б£ТА-РАДІОАКТЙВНІСТЬ,  -носії,  ж.  Властивість  за 
знач,  ббта-радіоактйвний. 

БЕТА-РбЗЛАД,  -у,  у.,  фіз.  Радіоактивне  перетворен¬ 
ня  атомного  ядра,  за  якого  випускаються  елект¬ 
рон  і  антинейтрино,  або  позитрон  і  нейтрино. 


бЕта-СПЕКТр6граф,  -а,  у.  Прилад  для  вимірювання 
і  автоматичного  запису  величин  енергії  (енерге¬ 
тичний  спектр)  електронів  або  позитронів  бета- 
частинок. 

бЕта-СЛЕКТРОГрАфіЯ,  -ї,  ж.  Галузь  ядерної  фізики, 
що  вивчає  величини  енергій  (енергетичний 
спектр)  електронів  або  позитронів  бета-частинок. 
БЕТА-СПЕКТРбМЕТР,  -а,  у.  Прилад  для  вимірювання 
енергії  електронів  та  позитронів. 
БЕТА-СЛЕКТРОСКОЛІЯ,  -ї,  ж.  Ядерна  спектроскопія. 
БЕїА-ТЕРАЛЕВТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бета-терапії. 
БЕТА- ТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Один  з  методів  променевої  те¬ 
рапії. 

БЕїА-ТЕСТ,  -у,  у.  Апробація  продукції,  що  її  виго¬ 
товлювач  передає  у  користування  якій-небудь 
фірмі  ще  до  початку  серійного  виробництва. 
БЕТАТРОН,  -а,  у.  Циклічний  прискорювач  електро¬ 
нів,  у  якому  прискорення  здійснюється  електри¬ 
чним  полем  індукції,  наведеним  змінним  магніт¬ 
ним  полем. 

БЕТАТРбнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бетатрбн. 
БЕТАТРбнОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бетатрбнний. 
бЕТА-фАзА,  -и,  ж.  У  простих  речовинах  -  фаза,  що 
утворюється  переважно  із  альфа-фази  при  нагрі¬ 
ванні  або  із  розтопу  чи  гамма-фази  при  охоло¬ 
дженні. 

бЕта-ЧАСТЙнКИ,  -нок,  мв.  Електрони  й  позитрони, 
що  їх  випускають  атомні  ядра  деяких  радіоакти¬ 
вних  речовин. 

БЕТ-ГАМіДРАш,  -а,  у.  1.  Місце,  де  в  давнину  євреї 
збиралися  обміркувати  закони.  2.  Синагога. 
БЕТЕГА,-и,  зах.  1.  ж.  Хвороба.  2.  у.  і  ж.  Нікчемна 
людина. 

бетЕжний,  -а,  -е,  зах.  Хворий. 

БЕТЕЛЬ,  -ю,  у.  І.  Кущова  рослина  родини  перце¬ 
вих.  2.  Суміш  листків  цієї  рослини,  насіння  аре¬ 
ни  та  невеликої  кількості  негашеного  вапна,  що 
вживається  для  жування  й  збуджує  нервову  сис¬ 
тему. 

БЕТбЛЕПСІЯ,  -ї,  ж.  Втрата  свідомості  під  час  напа¬ 
ду  кашлю. 

БЕТбН,  -у,  у.  Будівельний  матеріал,  виготовлений 
із  суміші  твердих  матеріалів  (гравію,  піску,  ще¬ 
беню,  глини  і  т.  ін.)  і  цементу  або  іншої  в'яжучої 
речовини. 

БЕТбнІТ,  -у,  у.,  буд.  Штучний  камінь,  зроблений  з 
бетону. 

БЕТбнКА,  -и,  ж.,  розм.  Бетоноване  шосе.  //  Злітно- 
посадкова  смуга  аеродрому,  викладена  бетонними 
плитами;  бетонне  покриття  злітно-посадкової 
смуги. 

БЕТбННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бетбн.  Бєтоввий  роз¬ 
вив.  Ц  Зробл.  з  бетону  або  покритий  бетоном. 
//  Признач,  для  виготовлення  бетону. 

БЕТбннйК,  -а.  у.  Те  саме,  що  бетонйр. 

БЕТбнниця,  -і.  Жін.  до  бетбииик. 

БЕТОнбВАний,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
бетонувати.  //  бетоновано,  безос.  присуди,  сл. 
БЕТбновий,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бетбнний. 
БЕТОНОВбз,  -а,  у.  Автомобіль,  призначений  для 
перевезення  бетонної  суміші. 

БЕТбНОВбЗНИЙ,  -а,  -є  Призначений  для  перевезен¬ 
ня  бетонної  суміші. 

БЕТОНОЗМІШУВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Признач,  для  пе¬ 
ремішування  суміші,  з  якої  виробляють  бетон. 
БЕТОНОЗМІШУВАЧ,  -а,  у.  Машина  для  приготування 
бетонної  суміші  механічним  перемішуванням  її 
компонентів  у  барабані,  що  обертається;  бетоно¬ 
мішалка. 

БЕТОНОМІШАЛКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  бетонозмішувач. 
БЕТОНОНАСбС,  -у,  у.  Насос,  яким  бетонну  суміш 
нагнітають  по  трубах  до  місця  укладання. 
БЕТОНООБРбБНИИ,  -а,  -є.  Призначений  для  обробки 
бетону. 

БЕТОНОПІДІЙМАЧ,  -А,  у.  Пристрій,  машина  для 
автоматичного  подавання  бетону  вгору. 
БЕТОНОПРОВІД,  -воду,  у.  Система  труб  або  шлангів, 
що  використовуються  для  подання  бетону  до  міс¬ 
ця  роботи. 

БЕТОНОРОЗЧЙННИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для  приго¬ 
тування  розчинів  бетону. 

БЕТОНОТРАНСПОРТЕР,  -а,  у.  Транспортер  для  пода¬ 
вання  бетону. 

БЕТОНОТРАнСПОРТНИЙ,  -а,  -е.  Отос,  до  транспорту¬ 
вання  бетону. 

БЕТОНОУКЛАДАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  укладання 
бетону,  призначений  для  нього. 

БЕТОНОУКЛАДАННЯ,  -я,  с.  Укладання  бетону. 
БЕТОНОУКЛАДАЧ,  -і,  у.  Машина  для  рівномірного 
розподілення  і  розрівнювання  бетонної  суміші  під 
час  формування  залізобетонних  виробів  та  бето¬ 
нування. 

БЕТОНУВАЛЬНИК,  -а,  у.  Те  саме,  що  бетонйр. 
бетонувАльниЦЯ,  -і.  Жін.  до  бетонувальник. 
БЕТОНУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бетонувати. 
БЕТОНУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перех.  Заливати, 
покривати  бетоном. 

БЕТОНУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  бетонувіти. 
БЕТОНЯР,  -а,  у.  Майстер,  що  здійснює  бетонування. 
БЕТОНЯРКА,  -и.  Жін.  до  бетонйр. 

БЕТПАКДАЛІТ,  -у,  у.,  геол.  Яскраво-цитрановожов- 
тий  зі  слабким  зеленуватим,  рідше  буруватим 
відтінком  мінерал. 

БЕТТОЛЕПСІЯ,  -ї,  ж.  Розлад  свідомості,  інколи  в 
поєднанні  з  судомами,  які  розвиваються  на  висоті 
кашлевого  нападу. 
бЕфель,  -я,  у.,  діал.,  заст.  Наказ. 

БЕФСТРбГАНОВ,  вевідм.,  у.  Страва  з  дрібних  шма¬ 
точків  м'яса  (волового  або  яловичини)  в  соусі. 
БЕФУНГІН,  -у,  у.  Екстракт  березового  гриба;  засто- 


БИЛЙНОНЬКА 

совується  як  симптоматичний  засіб  при  лікуванні 
хворих  з  деякими  злоякісними  пухлинами. 

БЕХ,  виг.,  розм.,  рідко .  Уживається  як  присудок 
за  знач,  бехнути  і  ббхнутися. 

БЕХАЇЗМ,  -у,  у.  Релігійно- політична  течія,  що  ви¬ 
никла  у  І  раці  в  середині  19  ст.;  проповідує  ідеї 
заперечення  поєднання  науки  та  релігії. 

БЕХАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  розм.,  рідко.  1.  неперех. 
Важко  падати.  2.  перех.  Сильно  бити,  вдаряти. 
БЕХІЄРЙТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  сіро- рожеві 
кристали  з  алмазним  блиском. 

БЕХНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  1.  веперех.  Одно- 
кр.  до  ббхати  1.2.  перех.  Сильно  вдарити. 
БАХНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.,  розм.  Те  саме,  що 
ббхнути  1. 

БЕЦМАН,  -а,  ч.,  фам.  Про  велику,  але  неповоротку 
І  ледачу  людину;  здоровило,  вайло,  ледащо. 
бЕцмАнка,  -и.  Жін.  до  ббцмбн. 

БЕЧІВНИк,  -а,  ч.  Смуга  суші  вздовж  берегів  водних 
об'єктів  загального  користування. 

БЕШАМЕЛЬ,  -і,  ж.  Приправа,  соус  із  яєць,  молока, 
борошна  для  м’ясних  і  рибних  страв. 

БЕШБАРМАК,  -а,  ч.  У  тюркських  народів  -  страва  з 
дрібно  порубаної  відвареної  баранини  з  додаван¬ 
ням  зварених  у  бульйоні  шматочків  прісного  тіс¬ 
та,  яку  їдять  руками. 

БЕШЙХА,  -и,  ж.  Гостре  запалення  шкіри  у  людей  і 
деяких  тварин;  рожа. 

БЕШЙХОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бешйха. 
БЕШИХОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Схожий  за  своїми  озна¬ 
ками  на  бешиху. 

БЕШИХОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  беши- 
хооодібний. 

БЕШКЕТ,  -у,  ч.  1.  Грубий,  непристойний  вчинок, 
сварка,  колотнеча;  безчинство,  буча. 

БЕШКЕТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Схильний  до  бешкетування, 
безчинства.  2.  Грубий,  непристойний. 

БЕШКЕТНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  робить,  зчиняє  бешкет; 
учасник,  призвідник  бешкету.  //  Учень,  який 
систематично  порушує  дисципліну,  пустує. 
БЕШКЕТНИЦТВО,  -а,  с.  1.  Вчинки,  поведінка  бешке¬ 
тника.  2.  Нахил  до  бешкетування. 

БЕШКЕТНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  бешкетник. 
БЕШКЕТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бешкету  віти. 
БЕШКЕТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Чинити  бешкет, 
колотнечу.  //  Чинити  розбій,  насильство.  //  По¬ 
рушувати  дисципліну,  пустувати. 

БЕШМЕТ,  -а,  ч.  Верхній  чоловічий  одяг  у  татар  і 
кавказьких  народностей;  напівкаптан,  схожий  на 
чумарку. 

БЕШТАНИНА,  -и,  ж.,  діад.  Лайка,  дорікання. 
бЕштання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  біштати. 

БЕ ШТАТИ,  -аю,  -аєш,  недок.,  перех.,  діал.  Ганити, 
лаяти. 

БЄЛГОРОДСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Бєлгород. 
БЄЛЯНК1НІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  крихкі  жов¬ 
то-брунатні  пластинчасті  виділення. 

Б’ЄНАЛЕ  див.  бісніле. 

Б’ЄФ.  -а.  ч.,  гідр.  Ділянка  річки,  каналу,  водо¬ 
ймища  вище  або  нижче  водопідпірної  споруди 
(греблі,  шлюзу  і  т.  ін.). 

БЗИК,  -а,  ч.,  розм.  Нав’язлива  ідея,  ідея-фікс. 
БЗУРА,  -и,  ж.  Музичний  інструмент  у  кримських 
татар,  що  нагадує  українську  кобзу. 

БИ,  після  голосного  Б,  част.  1.  Уживається  для 
творення  дієслівних  форм  умовного  способу. 

2.  Уживається  для  означення  бажаності  або  мож¬ 
ливості  здійснення  дії,  вираженої  дієсловом. 

3.  Уживається  при  дієслівних  формах  для  виразу 
у  ввічливій,  м’якій  формі  прохання,  пропозиції. 

4.  розм.  Уживається  у  знач,  мов,  немов, 
ніби,  буцімто. 

БЙВНІ,  -ів,  мв.  (оди.  бивень,  -ввя,  у.).  Дуже  роз¬ 
винені  різці  в  сучасних  та  вимерлих  хоботних 
(слонів,  мамонтів  та  ін.). 

БИДЛЙНА,  -и,  ж.  1.  зах.  Худоба,  худобина.  2.  лайл. 
Груба,  вульгарна  людина. 

БЙДЛО,  -а,  с.  1.  збірв.,  розм.  Свійська  рогата  худо¬ 
ба.  2.  іст.  Зневажлива  назва  поневолених  україн¬ 
ських  селян,  яку  вживала  польська  шляхта. 
3.  лайл.  Скотина,  хам. 

БИДЛЙ,  -йти,  с.  1.  зах.  Маля  рогатої  худоби. 

2.  лайл.  Хамське  дитя. 

БИДЛЙЧИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бйдло. 

БИЗАнчі,  вевідм.,  ч.  Тувинський  4 -струн ний  смич¬ 
ковий  музичний  інструмент. 

БИК1,  -й,  V.  1.  Велика  свійська  рогата  тварина; 
самець  корів.  //  Самець  деяких  порід  диких  ро¬ 
гатих  тварин.  2.  Назва  робочої  тварини;  віл. 

3.  мв.  бикй,  -ів.  Назва  підродини  великих  жуй¬ 
них  ссавців,  до  якої  належать  тур,  бізон,  зубр, 
буфало  та  ін. 

БИК5  ДИВ.  бикй. 

БИК\  -а,  ч„  заст.  Великий  казан. 

БИКЙ1  ,  -їв,  мв.  (одв.  бик,  -а,  V.),  тех.  Масивні 
проміжні  бетоновані  або  кам’яні  опори,  на  яких 
тримається  міст.  //  Берегові  бетоновані  або  ка¬ 
м’яні  опори  греблі;  стояки. 

БИКЙ2,  -ів,  мв.  (одв.  бик,  -а,  у.),  жарг.  Біржові 
маклери,  дилери  тощо,  які  грають  на  фондових 
біржах  на  підвищення. 

БЙЛЕНЬ.  -льня,  у.,  діал.  Бич  від  ціпа. 

БИЛИНА1,  -и,  ж.  Стебло  трав’янистої  рослини. 
БИЛЙНА2,  -и,  ж.  Староруська  епічна  пісня-сказання 
про  героїчні  подвиги  богатирів  і  знаменні  події  з 
життя  народу. 

БИЛЙНКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  билйна1. 

БИЛИННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  билйна2. 

БИЛЙННИК,  -а,  у.  Виконавець  билин  (див.  билйна2). 
билйнонька,  -и,  ж.  Пестл.  до  билйна  2. 


77 


БИЛИНОЧКА 

БИЛЙнОЧКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  билйнка. 
БИЛЙСЬКО,  -а.  с.,  діал.  Місце,  поросле  травою. 
БИЛЙЦЯ,  -і,  ж.  Те,  що  було  в  дійсності;  бувальщина. 
БЙЛКА,  -и,  ж.,  діал.  1.  Гра  в  м'яч.  2.  Тонкий  стовбур. 
БИЛЛЯ,  -я,  с.  Збірн.  до  билйна1;  трава. 

БЙЛОг  -а,  с.  1.  Підвішена  до  стовпа  чи  дерева  дошка 
або  рейка  для  відбивання  сигналів,  годин  доби. 
//  Палиця,  шматок  металу  і  т.  ін.,  якими  б'ють, 
подаючи  сигнал.  //  Серце  дзвона.  2.  тех.  Товкач  у 
маслоробці,  деталь  барабана  в  машині  і  т.  ін. 

БИЛб, -а,  с.,  діал.  Стебло.  //  Гілка  дерева. 

БЙЛб,  била,  с.  Бокова  опора,  крило  у  саней. 
//  Верхня  бокова  перекладина  воза,  що  служить 
опорою  під  час  перевезення  снопів,  соломи  і  т.  ін. 
Бйльний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бйло,  билб,  бйлб. 
БЙЛЬНИК,  -а,  у.,  діал.  Полин  звичайний. 

БйЛЬЦЯ,  -ледь,  ми.  (оди.  бйльце,  -я,  с.).  Невисока 
огорожа  по  краях  сходів,  балкона,  містка,  трибу* 
ни  і  т.  ін.;  поручні.  //  Бічні  опори  крісла,  кана¬ 
пи;  спинка  стільця,  ліжка.  //  Бокові  обводи  ко¬ 
лиски.  //  Планка,  валок  рами  у  бороні  та  в  ін¬ 
ших  знаряддях  господарського  вжитку. 

БЙНДА,  -и,  ж.,  діал.  1.  Стрічка.  2.  чого ,  перем. 
Смуга.  3.  Пов’язка  на  руці  і  т.  ін.  4.  військ.  Стрі¬ 
чка  кулемета.  5.  тех.  Пас. 

БЙНДОВИЙ,  -а,  -е,  діал.  Прикм.  до  бйнда. 

БЙН ДОЧКА,  -и,  ж.,  діал.  Зменш,  до  бйнда. 

БИНДЮГ,  БЕНДЮГ,  -а.  У.,  розм.  Кінь-ломовик. 
БИНДЮГИ,  БЕНДЮГИ,  -ів,  мв.,  розм.  Великий  прос¬ 
тий  віз  для  вантажів. 

БИНДЮЖНИЙ,  БЕНДЮЖНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бин¬ 
дюги,  бендюги. 

БИНДЮЖНИК,  БЕНДЮЖНИК,  -а.  У.,  розм.  Візник-ван- 
тажеик,  що  перевозить  вантажі  на  биндюгах, 
БИНТ,  -а,  у.  Стрічка  з  марлі  або  з  іншої  тканини 
для  перев'язування  ран  і  т.  ін. 

БИНТОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 

бинтувати. 

БИНТОВЙЙ,  -й,  -е.  Прикм.  до  бинт. 

БИНТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бинтувйти. 
БИНТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  перех.  Перев'язува¬ 
ти,  обмотуючи  бинтом,  марлею  і  т.  ін. 

БИНЧГ  -а,  у.,  зах.  Трутень. 

БЙНЬКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  бйня. 

БЙНЯ,  -і,  ж.  Дит.  назва  корови. 

БИР-БИР,  виг.  Уживається  для  скликання  овець. 
БИРКА1*  -и,  ж.,  діал.  X.  Однорічна  вівця;  ярка. 

2.  лайл.  Про  нікчемну,  погану  жінку.  3.  Овеча 
шкура;  смушок.  //  Смушева  шапка. 

БЙРКА2,  -и,  ж.  1.  Паличка  або  дощечка,  на  якій 
робили  нарізки  для  лічби,  підрахунків  у  госпо¬ 
дарстві.  2.  Невеличка  дощечка  або  металева  бля¬ 
шка  з  номером  або  написом,  яку  прив'язують  до 
шиї  тваринам,  а  також  до  різних  товарів,  тари  і 
т.  ін. 

БЙРКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бйрка. 

БИРнАк,  -й,  у.  Палиця  з  гачком,  якою  ловлять 
овець. 

БИРОЧКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  бйрка2. 

БЙРСА,  -и,  ж.  X.  Сильний  вітер.  2.  Епілепсія,  па¬ 
дуча  хвороба. 

БИРФА,  -и,  ж.  Байтовий  щабель  мотузяної  драбини 
у  морському  флоті. 

БИРЮЧЙНА,  -и,  ж.  1.  Чагарникова  рослина,  яка 
культивується  для  декоративних  насаджень;  вов¬ 
чі  ягоди.  2.  збірв.  Ягоди  цієї  рослини. 

БЙРЯ,  -і,  ж.,  дит.  Вівця,  овечка,  ягня;  вівці,  ягнята. 
БЙсАги,  бЕсАги,  -ів,  мв.,  діал.  Подвійна  торба; 
сакви. 

БИСТРІНЬ,  -я,  у.,  діал.  Бистрінь. 

БИСТРЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Пестл.  до  бйстрий. 
БИСТРЕНЬКО.  Присл  до  бистрйнькии. 

БЙСТРИЙ,  -а,  -е.  Який  дуже  швидко  рухається 
(бігає,  літає,  плаває,  тече  і  т.  ін.);  швидкий. 
//  Який  має  велику  швидкість,  проходить  у  при¬ 
скореному  темпі.  //  Моторний,  спритний  (про 
людину).  //  Який  швидко  розуміє,  схоплює;  гост¬ 
рий,  меткий.  //  Жвавий  (про  очі,  погляд). 
БИСТРИНА,  -й,  ж.  Швидка  течія,  а  також  місце,  де 
найшвидше  тече  вода  в  річці. 

БИСТРИЦЯ,  -і,  ж.  1.  Швидка  течія.  2.  Сорт  сливи. 
БИСТРІНЬ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  бистринй. 

БЙСТРО.  Присл.  до  бйстрий. 

БИСТРОВОДИЙ,  -а,  -е.  Такий,  у  якому  швидко  тече 
вода. 

БИСТРОВйДНИй,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бистровбдий. 
БИСТРОВбДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бисторо- 
вбдний. 

БИСТРОКРЙЛИЙ ,  -а,  -е.  Який  швидко  літає. 
БИСТРОКРЙЛІСТЬ,  -лості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бистро- 
крйлий. 

БИСТРОНОГИЙ,  -а,  -е.  Який  швидко  ходить,  бігає; 
легкий  на  ходу,  прудкий. 

БИСТРОНОПСТЬ,  -ГОСТІ,  Ж.  Абстр.  ім.  до  бистронбгий. 
БИСТРООКИЙ,  -а,  -е.  Який  має  жваві,  бистрі  очі. 
//  Який  має  гострий,  меткий  зір. 

БИСТРООкіСТЬ,  -кості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бистро- 
6  кий. 

БИСТРОПЛЙННИЙ,  -а,  -е.  Який  швидко  плине,  ле¬ 
тить,  тече.  //  Який  швидко  проходить,  минає; 
скороминущий. 

БИСТРОПЛИННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бистро- 

плйнний. 

БИСТРОПЛИННО.  Присл.  до  бистроплйнний. 
БИСТРОТА,  -й,  ж.  Велика  швидкість. 

БИСТРОХІДНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  бистрий  хід  (про 
транспортні  засоби,  механізми,  що  обертаються). 
БИСТРОХІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бистрохі- 
дний. 

БИСТРЙ,  -і,  ж.,  розм.  Швидка  течія;  бистрина. 

78 


БИСТРЙНКА1,  -и,  ж.,  розм.  Швидкоплинна,  бистро¬ 
вода  й  глибока  річка. 

БИСТРЙНКА2,  -и,  ж.  Дрібна  прісноводна  риба,  схо¬ 
жа  на  верховодку. 

бистрйночка,  -и,  ж.  Пестл.  до  бистрйнка1. 

БЙТВА,  -и.  ж.  1.  Бій  між  ворожими  арміями,  вій¬ 
ськовими  з’єднаннями  І  т.  ін.  2.  за  що,  з  ким  - 
чим  і  без  додатка ,  перев.  Уперта,  наполеглива 
політична,  господарська  і  т.  ін.  боротьба. 

битЕльниця,  -і,  ж.  Те  саме,  що  битйльня. 

БИТЕЛЬНЯ,  -і,  ж.  Станок  для  первинної  обробки 
льону,  конопель. 

БИТЕЦЬ,  -тцй,  у.,  діал.  Каменяр,  каменолом. 

БИТИ,  б’ю,  б'єш;  наказ,  сп.  бий;  ведок.  1.  веперех., 
з  прийм.  в  (у),  о  б,  п  о  і  без  прийм.  Стукати,  уда¬ 
ряти  по  чому-небудь,  об  щось.  //  Хлюпатися, 
плескати.  Бити  в  долові.  2.  перех. ,  кого.  Завдава¬ 
ти  ударів  кому-небудь.  //  кого ,  по  кому  -  чому, 
перев.  Спрямовувати  які-небудь  дії,  заходи  проти 
когось,  піддавати  гострій  критиці,  викривати 
кого-,  що-небудь.  //  чим ;  перев.  Завдавати  стра¬ 
ждання  кому-небудь.  3.  перех.  Завдавати  поразки 
кому-небудь,  перемагати  ворога  в  бою,  на  війні. 
4.  перех.  Позбавляти  життя,  убивати  кого-небудь. 
//  Полюючи,  забивати  дичину.  5.  веперех.  Уда¬ 
рами  по  чому-небудь  створювати  звуки.  //  у  що. 
Грати  на  деяких  ударних  музичних  інструментах. 
//  Ритмічними  ударами,  дзвоном  позначати  час 
(про  годинник).  //  безос.  Ц  Бемкати,  звучати 
(про  дзвін).  //  Видавати  характерні  уривчасті 
звуки  (про  деяких  птахів).  Бити  ва  сполох. 
6.  веперех.  Стріляти.  7.  перех.  Розбивати,  розко¬ 
лювати  на  шматки.  //  Топтати,  толочити.  **  Бйти 
колбдязь  -  розбиваючи  тверду  породу,  вирубува¬ 
ти  отвір  для  колодязя.  8.  у  сполуч.  з  ім.,  перех. 
Певним  способом  виготовляти  чи  обробляти  що- 
небудь.  **  Бйти  олію  -  вичавлювати,  добувати 
олію  з  насіння.  9.  веперех.  З  силою  вириватися 
назовні  (про  рідину,  повітря  і  т.  ін.);  витікати 
сильним  струменем.  Бити  джерелом.  10.  веперех. 
З  особливою  силою  діяти  на  чуття  людини,  про¬ 
никати,  доноситися  куди-небудь  (про  запах,  світ¬ 
ло  і  т.  ін.).  //  перев.  безос.,  від  кого  -  чого,  пе¬ 
рев.  Яскраво  виражатися  зовнішніми  ознаками 
(про  риси  характеру,  властивості  і  т.  ін.);  випро¬ 
мінюватися  (у  2  знач.).  **  Бйти  в  бчі:  а)  яскраво 
світити;  засліплювати  (про  сильне,  різке  світло); 
б)  бути  дуже  помітним;  впадати  в  око.  11.  кого, 
перех.  Трясти,  трусити  (про  сильне  діяння  хворо¬ 
би  і  т.  ін.).  //  безос.  12.  веперех .,  розм.  Сіпатися, 
пульсувати.  13.  ва  кого  -  що,  веперех.,  перев., 
розм.  Розраховувати  на  кого-,  що-небудь;  мати  на 
увазі  щось.  14.  перех.  Виводити  з  гри,  забирати 
фігуру  або  карту  противника.  **  Бии  йогб  лихй 
година’:  а)  вигук,  яким  виражають  здивування 
або  захоплення  чим-небудь;  б)  уживається  як 
лайка.  Бйти  поклбни  -  низько,  до  землі  вклоня¬ 
тися.  Бйти  чолбм:  а)  низько  вклонятися  кому- 
небудь,  шанобливо  вітати  когось;  б)  уклінно  про¬ 
сити  кого-небудь  про  щось.  15.  Витанцьовувати. 

БИТИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  бйти  2, 

3,  7.  //  бйто,  безос.  присудк.  сл.  2.  Розгромлений 
у  боях.  3.  Набитий,  настріляний  (про  дичину). 

4.  Розбитий,  поколений  на  шматки.  //  Витопта¬ 
ний,  витолочений.  5.  Кований  (про  зброю). 
//  Карбований  (про  гроші).  6.  Мощений,  брукова- 
ний.  **  Бйтий  шлях  -  широка  уторована  дорога, 
широкий  уторований  шлях  і  т.  ін.  7.  перев., 
розм.  Бувалий,  з  великим  досвідом,  навчений 
життям.  //  ва  чому.  Який  знається  на  чомусь. 
//  у  знач.  ім.  бйтий,  -того,  ч.  Бувала,  досвідчена 
людина.  8.  Узятий  противником;  програний  гра¬ 
вцем.  **  Вйша  кйрта  бйта  -  хто-небудь  зазнав 
цілковитої  поразки  у  чомусь. 

БИТИСЯ,  б’юся,  б’єшся;  наказ,  сп.  бийся;  ведок. 

1.  з  прийм.  в  (у),  о  б  (о)  і  без  прийм.  Стукатися, 
ударятися.  //  Хлюпатися,  плескати.  2.  Удаватися 
до  бійки,  бити  кого-небудь.  //  Бити  один  одного. 
//  Ударяти  рогами,  лобом,  ногами  (про  тварин). 

3.  Воювати,  боротися  проти  кого-небудь,  за  щось. 

4.  вад  чим  і  без  додатка,  перев.  Уживати  всіх  захо¬ 
дів,  докладати  зусиль,  добиваючись  чого-небудь 
або  переборюючи  якісь  труднощі.  //  з  чим.  Нама¬ 
гатися  подолати,  перебороти  що-небудь,  не  підда¬ 
ватися  чомусь.  //  Жити  у  злиднях,  сяк-так  пере- 
буватися.  5.  Розбиватися  на  шматки.  6.  З  силою 
вириватися  назовні,  бити  струменем  (про  рідину, 
повітря  і  т.  ін.),  бурхливо  витікати.  7.  Пручатися. 
//  Ворушитися  (про  дитину  в  утробі  матері). 
8.  Ритмічно  рухатися,  пульсувати;  подавати  озна¬ 
ки  життя.  Битися  у  конвульсіях. 

БЙТКА,  -и,  ж.  1.  Сільськогосподарське  знаряддя 
для  первинної  обробки  льону  і  конопель,  подібне 
до  терниці,  але  з  ширшою  щілиною  для  мечика. 

2.  діал.  Варене  яйце,  яким  б'ються  навбитки; 
розбите  яйце.  3.  Предмет  (палиця,  кийок,  бабка 
тощо),  яким  б'ють  під  час  гри  в  бабки,  лапту, 
гороцки,  скраклі  та  ін. 

БИТКИ,  -ів,  мв.  ( одв .  битбк,  -тк 4,  у.).  Круглі  котле¬ 
ти  з  посіченого  або  відбитого  м'яса. 

БИТКИЙ,  -а,  -й,  розм.  Який  добре,  дошкульно  б'є. 
Битка  хворостина. 

БЙТНИЦЯ,  -і,  ж.,  діал.  Бительня. 

Битбк1  див.  биткй. 

Битбк2,  -ткй,  ч.  Шматок  свинцю,  палиця  і  т.  ін., 
взагалі  предмет,  я$им  б'ють  у  грі. 

БИТбПИСЬ,  -і,  ж.,  заст.  Опис  побуту,  життя. 

БИТОЧКИ,  -ів,  мв.  (одв.  битбчок,  -чка,  ч.).  Зменш, 
до  биткй. 

Битбчок  див.  битбчки. 


БИТТЙ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  бйти  1,  2,  5,  7,  9. 
2.  Дія  за  знач,  бйтися  8.  3.  фіз.  Періодичні  зміни 
у  часі  амплітуди  коливання,  що  виникає  при 
складенні  двох  гармонічних  коливань  з  близьки¬ 
ми  частотами. 

БИТЙЗГ,  рідко  БИТКЗК,  -й,  ч.  Порода  великих  дужих 
робочих  коней;  кінь  такої  породи. 

БИТЮГОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  битіЬг. 

БИТЮК  див.  битіЬг. 

БЙЦЯ,  -і,  ж.,  дит.  Корова,  бик,  теля  та  інша  рогата 
худоба. 

БИЧ,  -4,  у.  1.  Довгий  батіг;  канчук,  нагайка. 
//  Кий  або  палиця,  якою  б’ють.  2.  перев.  Те,  що 
завдає  великої  шкоди,  лиха.  3.  перев.  Гостре  ви¬ 
криття,  картання.  4.  Коротка  частина  ціпа,  якою 
б  ють,  вимолочуючи  колос;  бияк. 

БИЧА,  -йти,  с.  Маленький  бик  (див.  бик1). 

БИЧАк,  -й,  у.,  зах.  Ніж  з  коротким  держаком. 
БИЧАЧИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бик1.  //  Такий,  як  у 
бика. 

БИчАчі,  -их,  мв.  Родина  жуйних  тварин;  порожня- 
сторогі. 

БИЧЕЧОК,  -чка,  у.  Зменш. -пестл.  до  бичбк1  1. 

БЙЧИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бик. 

БИЧЙСЬКО1,  -а,  с.  Збільш,  до  бич  1. 

БИЧИСЬКО2,  -а,  у.  Збільш,  до  бик1  1  . 
бичйще,  -а,  у.  Збільш  до  бик1. 

БИЧІВКА,  -и,  ж.,  діал.  Вірьовка. 

БИЧІВНЙК,  -й,  у.,  діал.  Жердина  у  возі  для  третьої 
коняки. 

БИЧКЙ,  -ів,  мв.  (одв.  бичбк,  -чкй,  у.).  Невелика 
головата  морська  риба. 

БИЧКОВІ,  -вих,  мв.  Родина  кісткових  риб. 

БИЧНЙ,  -І,  ж.,  заст.  Загін,  загорода  для  волів. 
БИЧОВА,  -й,  ж.,  рідко.  Линва,  на  якій  тягнуть 
уздовж  берега  судно. 

БИЧбК1,  -чкй,  у.  1.  Зменш,  до  бик1.  2.  розм.  Недо¬ 
палок  цигарки.  3.  діал.  Лежак  на  горищі  для 
виходу  диму. 

БИЧбК2  див.  бичкй. 

БИЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бичувйти. 

БИЧУВАТИ1,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перех.  1.  рідко.  Би¬ 
ти  бичем;  взагалі  бити,  шмагати.  2.  перев.  Гостро 
викривати,  засуджувати,  картати. 

БИЧУВАТИ2,  -ую,  -уєш,  ведок.  Підпрягати  коня  або 
вола  для  перевезення  вантажу  на  гору,  у  бездорі¬ 
жжя  і  т.  ін. 

БИЧУВАТИСЯ,  -^юся,  -Уєшся,  ведок.  Те  саме,  що 

бичувйти2 1. 

БИЧ-ХЛбПАВКА,  бичй-хлбпавки,  у.  Ударний  музич¬ 
ний  інструмент  з  родини  ідіофонів. 

БИШАК,  -а,  у.  Сорт  великих  астраханських  оселедців. 
БИЙК,  -й,  у.  1.  Те  саме,  що  мблот.  2.  заст.  Коротка 
частина  молотильного  ціпа. 

БИЯКбВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бийк. 

БІ...  Те  саме,  що  дво... 

БІ,  вевідм.,  заст.  Скорочення:  Біг  (Бог).  Уживаєть¬ 
ся  в  сполученнях:  **  Помагйй  бі  -  побажання  ус¬ 
піху. 

БіАкс,  -у,  у.  Феритовий  елемент  у  деяких  запам’я¬ 
товувальних  пристроях  обчислювальних  машин. 
БІАКСІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бійкс. 

БІАНДРІЯ,  -ї,  ж.  Шлюб  жінки  з  двома  чоловіками. 
БІАНКІТ,  -у,  у.,  геол.  Шестиводний  сульфат  цинку- 
феруму. 

БІАТЛОН,  -у,  У.  Зимове  двоєборство  -  ЛИЖНІ  гонки, 
поєднані  зі  стрільбою  з  гвинтівки. 

БІАТЛОНІСТ,  -а,  у.  Спортсмен,  який  займається 
біатлоном. 

БІАТЛОНІСТКА,  -и.  Жін.  до  біатлоніст. 

БІАТЛОННИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біатлону. 

БІБ,  бобу,  у.  1.  Однорічна  городня  рослина,  що  має 
в  стручках  поживні  плоди.  2.  Плоди  цієї  росли¬ 
ни.  3.  Дрібний  плід,  стручок  деяких  городніх  і 
польових  культур  із  родини  бобових.  **  на  бобйх, 
перев.  із  сл.  зоставатися,  сидіти,  зо¬ 
став  л  я  т  и  І  т.  ів.  -  без  нічого,  ні  з  чим. 

БІБА,  -и,  ж.  Пиятика. 

БІБАБО,  вевідм .,  ж.  Театральна  лялька,  що  її  на¬ 
дягають  на  руку  і  рухають  пальцями  руки. 
БІБЕЛЬДРУК,  -у,  у.  Високоякісний  непрозорий  дру¬ 
карський  папір,  що  за  тонкістю  наближається  до 
цигаркового. 

БІБЕЛЬРЕГАЛЬ,  -я,  у.  Маленький  настільний  регаль 
(орган),  який  можна  скласти  у  вигляді  книги;  був 
поширений  в  16-18  ст. 

БІБЕРЙТ,  -у,  у.,  геол.  Семиводний  сульфат  кобальту. 
БІБКА,  -и,  ж.,  розм.  Маленька  кулька  овечого, 
козячого,  заячого  і  т.  ін.  посліду. 

БІБКОЛЕКТОР.  -у,  у.  Централізована  книгозбірня, 
яка  розподіляє  надруковані  книжки  між  книгар¬ 
нями,  бібліотеками  та  установами. 
біблейський  див.  біблійський. 

БІБЛІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Біблія.  //  Який  згаду¬ 
ється,  змальовується  в  Біблії. 

БІБЛІЙСЬКИЙ.  БІБЛЕЙСЬКИЙ,  -а.  -е.  Те  саме,  що 
біблййний. 

БІБЛІОГНйСТ,  -а,  у.  Знавець  книг. 

БІБЛІОГРАФ,  -а,  У.  Фахівець  у  галузі  бібліографії  (в 
1  і  2  знач.). 

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ,  -а.  -е.  Прикм.  до  бібліогрйфія. 
//  Признач,  для  підготовки  фахівців  із  бібліогра¬ 
фії,  бібліотекознавства.  Бібліографічний  івститут. 
**  Бібліографічна  рідкість  -  про  рідкісну  книгу 
або  видання. 

БІБЛІОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  1.  Науковий,  систематизова¬ 
ний  опис  книг  та  інших  видань.  //  Список  літе¬ 
ратури  (книжок  і  статей)  на  яку-небудь  тему  або 
з  якої-небудь  галузі  знань.  2.  Наука  про  способи 
систематизованого  опису  і  обліку  складання  (спи- 


сків)  книг  та  інших  видань.  3.  Відділ  журналу 
або  газети,  в  якому  публікують  списки  нових 
видань,  анотащі  до  них  та  рецензії  на  книжки. 
БІБЛІОГРАФОЗНАВСТВО,  -а.  с.  Наукова  дисципліна, 
що  вивчає  і  розробляє  питання  історії,  теорію, 
методику  і  проблеми  організації  бібліографії. 
БіБЛЮГРАФОЗнАВЧИЙ,  -а.  -е.  Стос,  до  бібліографо¬ 
знавства. 

БІБЛІОКЛЕПТОМАніЯ,  -і,  ж.  Вид  клептоманії:  потяг 
до  викрадення  книг. 

БіБЛібЛОГ,  -а.  ч.  Фахівець  із  бібліології. 
БІБЛІОЛОГІЧНИЙ,  -а.  -е.  Стос,  до  бібліології. 
БіБЛіолбГІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  книгознавство. 
БІБЛІОМАН,  -а,  у.  Людина,  яка  має  надмірну  при¬ 
страсть  до  книг,  до  збирання  їх. 

БІБЛІОМАНІЯ,  -і,  ж.  Надмірне  захоплення  збиран¬ 
ням  книг;  взагалі  пристрасть  до  книг. 

БІБЛІОТАф,  -а,  ч.  Людина,  що  збирає  книжки,  але 
не  читає  їх  і  не  дає  користуватися  іншим. 
БІБЛІОТЕКА,  -и,  ж.  1.  Установа,  культосвітній  за¬ 
клад,  де  зберігаються  і  видаються  читачам  книж¬ 
ки,  журнали  і  т.  ін.,  а  також  здійснюються  попу¬ 
ляризація  і  пропаганда  літературних  творів. 
**  Бібліотека- пересувка  -  зібрання  книг  для  чи¬ 
тачів,  які  не  мають  можливості  користуватися 
стаціонарною  бібліотекою.  БібліотАка-читАльня  - 
бібліотека  з  читальним  залом.  2.  Більш  або  менш 
значна  кількість  книжок,  спеціально  підібраних 
для  читання,  наукової  роботи,  з  метою  колекціо¬ 
нування  і  т.  ін.  3.  Приміщення,  кімната  для  збе¬ 
рігання  книжок;  книгосховище.  4.  кого,  яка. 
Назва  споріднених  за  темою  серійних  видань  або 
книжок  чи  журналів,  призначених  для  певної 
категорії  читачів.  5.  Організоване  за  певною  сис¬ 
темою  сховище  для  будь-чого.  **  Бібліотека  авто- 
вйклику,  спец.  -  бібліотека,  що  є  вхідним  набо¬ 
ром  даних  для  редактора  зв'язків.  Бібліотека 
алгорйтмів,  епец.  -  впорядкована  певним  чином 
сукупність  алгоритмів.  Бібліотека  компілятора, 
спец.  -  бібліотека,  що  містить  об'єктні  модулі 
компілятора.  Бібліотека  макроознАчень,  спец.  - 
бібліотека,  що  містить  макроозначення  і  викорис¬ 
товується  асемблером  для  побудови  макророзши- 
рень.  Бібліотека  прогрАм,  спец.  -  організована 
сукупність  програм,  частин  програм  і,  можливо, 
інформації  щодо  їх  використання.  РезидАнтна 
біблютЄка,  спец.  -  група  завантажених  в  опера¬ 
тивну  пам'ять  підпрограм,  до  яких  можуть  звер¬ 
татись  інші  підпрограми.  Системна  бібліотека: 
а)  бібліотека,  зареєстрована  у  системному  катало¬ 
зі;  б)  бібліотека,  в  якій  зберігаються  модулі  опе¬ 
раційної  системи. 

БІБЛІОТЕКАР,  -я,  ч.  1.  Працівник  бібліотеки,  фахі¬ 
вець  бібліотечної  справи.  2.  У  програмуванні  - 
керівна  програма,  що  забезпечує  організацію  та 
обслуговування  системних  бібліотек  і  бібліотек 
користувачів. 

БІБЛІОТЕКАРКА,  -и.  Жін.  до  бібліотекар. 
бібліотекарський,  -а,  -е.  Прикм.  до  бібліотекар. 
БІБЛІОТЕКОЗНАВЕЦЬ,  -вця,  ч.  Фахівець  із  бібліоте¬ 
кознавства. 

БІБЛІОТЕКОЗНАВСТВО,  -а,  с.  Навчальна  дисципліна 
-  наука  про  форми  і  методи  організації  та  веден¬ 
ня  бібліотечної  справи. 

бібліотекознавчий,  -а,  -е.  Прикм.  до  бібліотеко- 
знАвство. 

БІБЛЮТЕРАПІЯ,  -ї,  Ж.  Лікування  за  допомогою 
читання  художньої  літератури. 

БІБЛІОТЕЧКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  бібліотека  2,  4. 
БІБЛІОТЕЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бібліотека  1. 
//  Признач,  для  організації  роботи  в  бібліотеках 
або  підготовки  кадрів  для  бібліотек.  **  Бібліотеч¬ 
ний  фонд  -  сукупність  документально-інформа¬ 
ційних  ресурсів. 

БІБЛІОФІЛ,  -а,  ч.  Пристрасний  любитель  книжок, 
знавець  і  колекціонер  рідкісних  і  цінних  видань; 
книголюб. 

БІБЛІОФІЛЬСТВО,  -а,  с.  Любов  до  книг,  збирання 
рідкісних  та  цінних  книг. 

БІБЛІОФІЛЬСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бібліофільства. 
БІБЛІОФбБІЯ,  -ї,  ж.  Ненависть  до  книжок. 

БІБЛІЯ,  -і,  ж.  1.  Священна  книга  усіх  християн,  у 
якій  викладено  історію  створення  Богом  єдиним 
Всесвіту,  виникнення  та  основні  етапи  розвитку 
людства  від  прабатьків  Адама  та  Єви.  2.  Книга,  у 
якій  викладено  основи  християнської  моралі, 
совісті  та  духовних  цінностей  людини  на  основі 
десяти  заповідей  Божих  та  християнської  теорії 
перемоги  Добра  над  Злом.  3.  Свята  книга;  Святе 
писання. 

БІБбП,  БІ-БбП,  -у,  ч.  Джазовий  стиль,  один  з  осно¬ 
вних  напрямів  модерн-джазу. 

БІБУЛА,  -и,  ж.,  заст.  1.  Грубий  обгортковий  папір. 

2.  Промокальний  папір. 

БІБУЛКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  бібула. 
бібульник,  -а,  у.,  заст.  Те  саме,  що  бібула. 

БівАк  див.  бівуАк. 

БІВАЛЕНТ,  -а,  ч.  Пара  сполучених  гомологічних 
хромосом.  _ 

бівалЕнтний,  -а,  -е.  Стос,  до  бівалента. 
БІВАЛЕНТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бівалАнтний. 
бівАчний  див.  бівуАчний. 

БівуАк,  БівАк,  -у,  ч.  Зупинка  військ  для  відпочин¬ 
ку  або  ночівлі  в  польових  умовах.  //  Місце  відпо¬ 
чинку  або  ночівлі  військ,  туристів  та  інших  груп 
людей  у  польових  умовах. 

БіВуАкОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бівуАк. 

БівуАчний,  бівАчнии,  -а,  -е.  Прикм.  до  бівуАк  і 
бівАк. 

БІГ1,  -у,  ч.  1.  Дія  за  знач,  бігти  1  -  4.  **  3  бігом 


чАсу  -  згодом,  пізніше;  в  пізнішому  розвитку 
подій.  2.  спорт.  Вид  фізичних  вправ,  що  поляга¬ 
ють  у  швидкому  пересуванні  доріжкою  стадіону 
або  в  природних  умовах  пересіченою  місцевістю  і 
становлять  головну  складову  частину  легкої  атле¬ 
тики.  Біг  з  перешкодами. 

БІГ'  див.  бог. 

БігА,  БІГЙ,  -їв,  ми.  1.  заст.  Переховування,  втеча. 
2.  спорт.  Перегони  на  бігових  конях. 

БІГАВКА,  -и,  ж.  1.  Те  саме,  що  бігунка2.  2.  Куля 
малого  калібру.  3.  Трирічна  телиця,  що  досягла 
статевої  зрілості. 

БІГАМІЯ,  -ї,  ж.,  кпижи.  Форма  шлюбу,  коли  кожен 
може  одружитися  одночасно  з  двома  особами  ін¬ 
шої  статі;  двошлюбність. 
бігАмний,  -а.  -е.  Прикм.  до  бігАмія. 

БІГАНЙНА,  -и,  ж.,  розм.  Те  саме,  що  бігання  1. 
БІГАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  бігати  1.  //  переи. 
Поспішне  метушливе  ходіння  куди-небудь,  з  яко¬ 
юсь  метою;  безперервна  метушня.  2.  спорт.  Те 
саме,  що  біг  1  2. 

біГАРАДіЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  помарАнча. 

БІГАТИ,  -аю,  -аєш,  педок.  1.  Швидко  пересуватися 
на  ногах  у  різних  напрямках.  //  переи.  Поспішно 
ходити,  маючи  яку-небудь  роботу,  який-небудь 
клопіт;  метушитися.  //  Мати  звичку  пересувати¬ 
ся  бігом.  //  до  кого-чого,  куди ,  перед.  Часто  від¬ 
відувати  кого-,  що-небудь,  бувати  у  кого-небудь, 
десь.  / /  за  ким.  Невідступно,  скрізь  ходити  за 
ким-небудь.  //  до  кого,  розм.  Залицяючись,  ходи¬ 
ти  до  кого-небудь.  2.  переи.  Швидко  рухатися 
(про  засоби  пересування).  3.  розм.  Швидко  міня¬ 
ти  напрям  руху,  перебігати  з  одного  предмета  на 
інший.  4.  від  кого  -  чого,  рідко.  5.  спорт.  Змага¬ 
тися,  тренуватися  в  бігу  (у  2  знач.).  6.  розм.  Бути 
в  періоді  злучки  (про  тварин). 

БІГАЧКА,  -и.  ж.,  діад.  Суєта,  марнота. 

БІГАЮЧИЙ,  -а.  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  бігати. 
БіГ-бЕнд,  -а.  ч.  Великий  джазовий  оркестр  із  17  - 
20  музикантів. 

БІГ-БІТ,  -а,  ч.  Форма  популярної  музики  з  акцен¬ 
тованим  ритмом  і  яскраво  вираженим  звучанням 
басової  партії;  виникла  внаслідок  злиття  елемен¬ 
тів  негритянського  джазу  і  блюзу. 

БІГ-БОРД,  -а,  ч.  Великий  рекламний  щит  з  автоно¬ 
мним  освітленням. 

БІГВІСТЬ:  "  Бігвість  кудй  (де  і  т.  ід.)  -  невідомо 
куди,  де  і  т.  ін. 

БІГЕМІНІЯ,  -ї,  ж.  Вид  аритмії  серця,  при  якому 
екстрасистола  проходить  через  кожну  нормальну 
систолу. 

БІГЙ'ДДО.  бігА. 

БІГКИЙ,  -А,  -А,  розм.  Який  швидко  і  легко  бігає 
(про  тварин).  //  Який  швидко  і  легко  їде  (про 
засоби  пересування). 

БІГЛИЙ,  -а,  -е,  заст.  Який  утік  від  когось  або  від 
чогось.  Біглий  раб.  Біглий  кріпак. 

БІГЛЬ,  -я,  ч.  Старовинна  англійська  порода  гончих. 
БІГМА,  присл.,  розм.  Бігом. 

БІГМА1,  иевідм.,  у  здач,  присудка,  заст.  Немає. 
БІГМА2,  БіГМЕ,  част.,  розм.,  заст.  Уживається  для 
підтвердження  чого-небудь  або  запевнення  в  чо¬ 
мусь  і  т.  ін. ' 

БіГМЕ  див.  бігмА. 

БІГОВЙЙ,  -А,  -А.  1.  Признач,  для  швидкої  їзди,  бігу. 
2.  спорт.,  ав.  Признач,  для  вправ  з  бігу  або  для 
пробігу  літаків  і  т.  ін.  Бігова  доріжка. 

БіГбВИСЬКО,  -а,  с.,  діад.  Перегони. 

БІГбВКА,  -и,  ж.  Канавка  вздовж  корінця  книжки 
на  титулі  обкладинки. 

БІГОМ,  присл.  Швидко  пересуваючись  на  ногах. 
БІГОС  див.  6ІҐОС. 

БІГОТНЯ,  -і,  ж.,  розм.  Те  саме,  що  бігання  1;  біга¬ 
нина. 

БІГТИ,  біжу,  біжиш;  мив.  ч.  біг,  бігла,  бігло;  наказ, 
сп.  біжи,  біжімо,  біжіть;  иедок.  1.  Прискорено 
пересуватися  на  ногах;  рухатись,  швидко  переста¬ 
вляючи  ноги.  / 1  розм.  Поспішно  йти  кудись,  до 
кого-,  чого-небудь;  поспішати,  поспинатися,  ква¬ 
питися.  //  Поспішно  відступати;  утікати.  2.  переи. 
Швидко  рухатися  (їхати,  котитися  і  т.  ін.)  в  якому- 
небудь  напрямі.  //  Швидко  нестися  в  повітрі  (про 
хмари,  дим  і  т.  ін.).  //  переи.  Простягатися  в  дале¬ 
чінь  довгою  смугою,  довгим  рядом.  3.  переи.  Шви¬ 
дко  текти,  плинути.  //  Швидко  сипатися,  насипа¬ 
тися.  4.  перед.  Швидко  минати,  проходити,  збіга¬ 
ти  в  часі.  5.  переи.  Шумуючи  під  час  кипіння,  ви¬ 
ливатися,  литися  через  вінця  (краї)  посуду;  швид¬ 
ко  витікати. 

БІГУАНІДИ,  -ів,  ми.  Група  речовин  гуанідинового 
ряду,  які  знижують  вміст  цукру  в  крові  у  хворих 
цукровим  діабетом. 

БІГУДІ,  иевідм.  ми.  Пристосування  для  накручу¬ 
вання  волосся  при  завивці  або  укладці,  що  мають 
циліндричну  форму  і  виготовлені  з  дерева,  мета¬ 
лу,  пластмаси  або  гуми. 

БІГУМАЛЬ,  -ю,  ч.  Лікарський  препарат;  застосову¬ 
ють  для  профілактики  й  лікування  малярії. 

БігУн1,  -а,  ч.І.  Той,  хто  може  швидко  і  легко  біг¬ 
ти,  бігати.  2.  спорт.  Спортсмен,  який  володіє  тех¬ 
нікою  бігу.  3.  розм.  Вісь  у  дверях,  воротях. 
бігун',  -А,  ч.,  заст.  1.  Полюс.  2.  перед.  Те,  що 
цілком  протилежне  чомусь  іншому. 

Бігун' для.  бігуни. 

БІГУНЕЦЬ',  -нцА,  ч.  1.  Зменш,  до  бігун1  1.  2.  розм. 
Дитина  того  віку,  коли  вона  починає  самостійно 
ходити,  бігати. 

БІГУНЕЦЬ2,  -нця,  ч.  Зменш,  до  бігун2. 

БІГУНЙ,  -ів,  ми.  (оди.  бігун,  -А,  ч.),  теж.  Спаровані 
камені  для  розтирання  зерна,  подрібнення  камін- 


БІДНЯЦТВО 

ня  і  т.  ін.  в  дробильній  машині. 

БІГУНКА1,  -и.  Жін.  до  бігун. 

БІГУНКА2,  -и,  ж.,  розм.,  заст.  Розлад  шлунка,  пронос. 

БІГУНКЙ,  -ів,  ми.  Легкі  дрожки  або  сани. 

БІГУНКбВИЙ,  -а.  -е.  Прикм.  до  бігункй. 

БІГУНЙК1  ,  -нкА,  4.,  теж.  1.  Рухома  деталь  механіз¬ 
му,  в  якому  розподіляється  струм  високої  напру¬ 
ги.  2.  Рухомий  контакт  у  трамблері,  розподілю¬ 
вачі  двигуна  внутрішнього  згоряння. 

БІГУНбк'  ,  -яка,  4.,  розм.  Те  саме,  що  обхідний 
листок. 

БІГУНЦІ1,  -ів.  ми.,  розм.  Те  саме,  що  бігункй. 

БІГУНЦІ2,  -ів.  ми.  (оди.  бігунАць,  -нцА,  ч.).  Зменш, 
до  бігунй. 

БІГУНЧИК1,  -а,  4.  Те  саме,  що  бігунАць1  2. 

БІГУНЧИК2,  -а,  4.,  розм.,  рідко.  Узор  зигзагом. 

БІГУЧИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  швидко  біжить;  прудкий, 
бистрий.  2.  Не  стоячий;  текучий,  проточний. 

3.  Який  швидко  минає,  проходить. 

БІГЦЕМ,  присл.,  розм.  Те  саме,  що  бігбм;  підтюп¬ 
цем.  //  Швидко. 

БІГОС,  БІГОС,  -у,  4.,  кул.  Тушкована  капуста  зі 
шматочками  ковбаси  або  м'яса. 

БІД,  -а,  4.  1.  Пропозиція  з  боку  покупця  щодо 
конкретної  ціни  купівлі  товару  або  укладення 
контракту.  2.  Зобов'язання  на  купівлю  товару  за 
конкретну  ціну.  3.  Надбавка  до  ціни  иа  аукціоні. 

4.  Ставка  по  цінним  паперам,  депозитам. 

бідА1,  -й.  ж.  1.  Нещаслива  пригода,  подія,  що 
завдає  кому-небудь  страждання;  нещастя,  лихо. 
//  Несприятливі,  важкі  умови,  труднощі,  непри¬ 
ємності.  //  у  знач,  присуди  сл.  Погано  кому- 
небудь,  лихо,  нещастя  з  кимсь.  **  на  бід;)  -  на 
нещастя,  на  лихо.  2.  заст.  Провина,  шкода. 

БІДА',  -ц,  ж.  Двоколісний  однокінний  візок  на 
одну  або  дві  особи. 

БідАга  див.  бідАха. 

БідАк,  -А,  4.,  розм.  1.  Убога  людина;  бідняк. 
2.  Бідна,  нещасна  людина;  бідняга,  бідолаха. 

БІДАКТИЛІЯ,  -ї,  ж.  Аномалія  розвитку:  наявність 
тільки  двох  пальців  на  руці  або  нозі. 

БІДАР,  -я.  4.,  розм.  Те  саме,  що  біднйк. 

БідАрка,  -и,  розм.  Жін.  до  бідАр. 

БІДАРСТВО,  -а,  с.,  розм.  1.  Те  саме,  що  бідАцт-  во 

1.  2.  збірв.  Бідарі,  бідняки;  біднота. 

БІДАРСЬКИЙ,  -а.  -е.  Прикм.  до  бідАрство. 

БідАха,  БідАга,  -и,  ч.  і  ж.  Той,  хто  зазнав  або 

зазнає  якоїсь  біди,  кривди,  прикрості;  бідолаха. 

БІДАЦТВО,  -а,  с.,  розм.  1.  Стан  убогого;  убогість, 
бідність.  2.  збіри.  Бідняки;  біднота. 

БІДАЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бідАцтво. 

БІДАЧКА,  -и,  розм.,  рідко.  Жін.  до  бідАк. 

БІДЕ,  везм. ,  с.  Санітарно-гігієнічний  пристрій  для 
миття  нижньої  частини  тіла  (промежини,  сідниць 
і  т.  ін.). 

БІДЕНТАТНИЙ,  -а.  -е.  Двозубий. 

БІДЕРМЕСР,  -у,  4.  Напрям  у  німецькому  та  авст¬ 
рійському  мистецтві,  що  полягав  у  зображенні 
побуту  бюргерів,  національного  фолькльору. 

БІДЙТИ,  -джу,  -дйш,  ведон,  діад.  Бідувати. 

БІДКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  6ІДА  2. 

БІДКАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  бідкатися  1. //  Скар¬ 
ги,  плач  і  т.  ін.  2.  рідко.  Бідність. 

БІДКАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  иедок.  1.  Висловлювати 
жаль,  скаржитися,  жалітися,  плакатися.  2.  з  оруд, 
в.  без  прийм.  і  з  прийм.  над,  за,  про  і  т.  ів. 
Бути  стурбованим  чим-небудь;  журитися,  сумува¬ 
ти.  3.  без  додатка  і  з  род.  в.  з  прийм.  за,  коло, 
біля.  Дбати  про  кого-,  що-небудь;  клопотатися, 
піклуватися.  4.  рідко.  Жити  в  бідності,  бідувати. 

БІДКУВАННЯ,  -я,  с„  рідко.  Дія  за  знач.  бідкувАти. 

БІДКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  рідко.  Тужити,  убо¬ 
лівати,  клопотатися. 

БІДКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  рідко.  Те 
саме,  що  бідкатися. 

БІДНЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Пестл.  до  бідний  1,  6. 

БІДНЕНЬКО.  Присл.  до  біднАнький. 

БІДНЕСЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Пестл.  до  бідний  6. 

БІДНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  живе  в  нужді,  нестатках; 
убогий;  прот.  багатий.  //  Недостатньо  забезпе¬ 
чений  матеріально;  небагатий,  незаможний.  //  у 
здач.  ім.  бідний,  -ного,  4.  Убога  людина,  бідняк. 

2.  Такий,  як  у  бідняка,  власт.  біднякові;  недоро¬ 
гий,  непишний.  3.  Невеликий  кількістю,  недоста¬ 
тній.  4.  Який  має  в  незначній  кількості  потрібні 
риси,  ознаки,  б.  ва  що,  чим.  Який  має,  містить 
мало,  недостатньо  чого-небудь,  б.  Який  викликає 
співчуття;  нещасний,  бідолашний. 

БІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Матеріальна  незабезпече¬ 
ність,  нестатки,  брак  засобів  для  існування;  убо¬ 
гість.  2.  Абстр.  ім.  до  бідний  2-4. 

Бідніти,  -ію,  -ієш,  иедок.  Ставати  бідним,  бідні¬ 
шим;  прот.  багатіти. 

БІДНІШАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  біднішати. 

БІДНІШАТИ,  -аю,  -аєш,  иедок.  Ставати  біднішим. 

БІДНО.  Присл.  до  бідний  1,  2. 

БІДНОКІСТНИЙ,  -а,  -е.  У  якого  слаборозвинутий 
кістяк  (напр.,  про  мисливського  собаку). 

БІДнОтА',  -ндтй,  ж.,  збіри.  Бідні,  убогі,  незаможні 
люди. 

БІДНОТА2,  -й,  ж.  Те  саме,  що  бідність  1. 

БІДНУВАТИЙ,  -а,  -е.  1.  Незаможний.  2.  Недорогий, 
не  пишний,  не  рясний. 

БІДНУВАТО.  Присл.  до  біднувАтий. 

БІДНЯГА,  -и,  4.  і  ж.  Нещасна  людина;  бідолаха. 

БІДНЯЖЕЧКА,  -и,  ж.  і  ч.  Пестл.  до  біднйжка. 

БІДНЯЖКА,  -и,  ж.  і  4.  Пестл.  до  біднйга. 

БІДНЯК,  -А,  4.  Бідна,  убога,  незаможна  людина; 
прот.  багач. 

БІДНЯЦТВО,  -а,  с.,  збіри.  Бідняки,  незаможники; 

79 


БІДНЯЦЬКИЙ 

біднота. 

БІДНЯЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  біднйк.  //  Належ¬ 
ний  біднякові,  біднякам. 

БІДНЯЦЬКО-СЕРЕДНЯЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бідняків 
і  середняків. 

БІДНЯЧКА,  -и.  Жін.  до  біднйк. 

БІДОВИЙ,  -а,  -е,  розм.,  рідко.  Жвавий,  сміливий, 
рішучий. 

БІДОЛДГА  див.  бідолйха. 

БІДОЛАХА,  БІДОЛАГА,  -и,  ч.  і  ж.,  розм.  Бідна,  не¬ 
щасна  людина;  бідняга. 
бідолашечка,  -и,  ч.  і  ж.  Пестл.  до  бідолйшка. 
БІДОЛАШКА,  и,  ч.  і  ж.  Пестл.  до  бідолАха. 
БІДОЛАШНИЙ,  -а,  -е,  розм.  Бідний,  нещасний,  без¬ 
таланний.  //  у  здач.  іи.  бідолАшний,  -ного,  ч. ; 
бідолАшна,  -ної,  ж.  Нещасна,  безталанна  людина. 
БІДОН,  -а,  ч.  Бляшана  або  з  алюмінію  посудина 
циліндричної  форми  із  звуженим  отвором,  який 
щільно  закривається. 

БІДОННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бідбн. 

БІДОНЧИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  бідбн. 

БІДОНЬКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  біді. 

БІДОТА,  -и,  ж.,  розм.  1.  Велика  бідність,  убогість; 
убозтво,  злидні.  2.  збірв.  Бідні  люди;  біднота. 
БІДУВАННЯ,  -я,  с.  Стан  за  знач.  бідувАти. 

БІДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  аедок.  Жити  в  бідності,  нуж¬ 
ді,  терпіти  злидні,  нестатки.  //  Жити  в  горі;  го¬ 
рювати. 

БІДУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  бідувАти. 
БіЕдР,  -а,  ч.  Незамкнута  геометрична  фігура,  що 
складається  із  двох  граней. 

БІЕКСИтОн,  -а,  ч.,  фіз.  Певний  пов'язаний  стан 
двох  екситонів. 

БІЄКТЙВНИЙ,  -а,  -е,  мат.  Стос,  до  бієкціі. 

БібКЦІЯ,  -І,  ж.,  мат.  Взаємно  однозначне  відобра¬ 
ження  однієї  множини  на  другу. 

БІЄНАЛЕ  і  5' ЄН  Але,  везм. ,  ч.  і  ж.  Виставка,  фести¬ 
валь  і  т.  ін„  що  проводяться  раз  на  два  роки. 
БіжАк,  -А,  у.,  діад.  Степова  вузька  стежка. 

БІЖАЧЙ.  Дієприсл.  до  бігти. 

БІЖАЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  бігти. 
БІЖЕНЕЦЬ  див.  біженці. 

БІЖЕНКА  див.  біженці. 

БІЖЕНСТВО,  -а,  с.  Масовий  відхід  людей  з  місць 
свого  проживання  під  час  війни  або  стихійного 
лиха. 

БІЖЕНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  біженець,  біженці. 
БІЖЕНЦІ,  -ів,  мв.  ( оди .  біженець,  -нця,  ч.;  біженка, 
-и,  ж.).  1.  Люди,  що  залишають  місце  свого  про¬ 
живання  під  час  війни  або  стихійного  лиха. 
2.  Люди,  які  внаслідок  обґрунтованих  побоювань 
стати  жертвою  переслідувань  за  ознаками  расо¬ 
вої,  національної  належності  тощо  залишають 
місце  свого  проживання. 
біжкА,  присл.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  бігбм. 
БІЖКбМ,  присл.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  бігбм; 
бігцем,  підтюпцем. 

БІЖНЙК,  -А,  у.,  діал.  Поличка  для  ікон. 

Біжнйця,  -і,  ж.,  зах.  1.  Божниця.  2.  Храм. 
БІЖУТЕРІЯ,  -ї,  ж.  Жіночі  прикраси  з  підробних 
каменів,  скла,  металу. 

БіжУчий,  -а,  -е.  1.  Який  біжить,  тече;  проточний, 
бігучий  (у  2  знач.).  Біжуча  вода.  2.  переш.  Який 
відбувається,  здійснюється  тепер;  поточний. 
бізань,  -і,  ж.  Косий  парус  на  задній  щоглі  вітри¬ 
льних  суден. 

БізАнь-ЩОГЛА,  -и,  ж.  Щогла,  яка  є  третьою  від 
носа  і  першою  від  корми  корабля;  задня  щогла. 
БІЗНЕС,  -у,  у.  Економічна,  комерційна,  біржова  або 
підприємницька  діяльність,  спрямована  на  отри¬ 
мання  прибутку.  **  БІзнес-клас  -  місця  підвище¬ 
ної  комфортності  та  сервісу  в  літаку.  Бізнес- 
оперАція  -  сукупність  дій,  процедур,  що  склада¬ 
ють  зміст  одного  акту  бізнес-діяльності;  угода. 
Бізнес-план  -  програма  дій  підприємства,  бізнес- 
операції.  Бізнес-центр  -  місце  організації  ділової 
діяльності,  надання  послуг  бізнесменам.  Венчур¬ 
ний  бізнес  -  підприємницька  діяльність  невели¬ 
ких  творчих  груп  новаторів,  які  отримують  дохід 
завдяки  впровадженню  нових  ризикових  винахо¬ 
дів.  інформаційний  бізнес  -  комерційна  діяль¬ 
ність  з  метою  отримання  доходу  в  сфері  інформа¬ 
ційного  обслуговування.  Малйй  бізнес  -  економі¬ 
чна  діяльність,  що  дає  прибуток  на  малих  та  се¬ 
редніх  підприємствах,  технологічний  бізнес  - 
різновид  підприємницької  діяльності  в  сфері  но¬ 
вих  технологій. 

БІЗНЕС-ЛЕДІ,  аевідм.,  ж.  Жінка,  що  займається 
бізнесом. 

БІЗНЕСМЕН,  -а,  у.  Великий  ділок,  комерсант,  під¬ 
приємець;  людина,  яка  робить  вигідну  справу 
(бізнес). 

БІЗНЕСОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бізнес. 

БІЗОН,  -а,  у.  Великий  північноамериканський  бик, 
подібний  до  європейського  зубра. 

БізОніЯ,  -ї,  ж.  Найменування  американських  та 
англійських  окупаційних  зон  у  Німеччині  після 
їх  сепаратного  об'єднання. 

БІЗОНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бізбн. 

ВІЗУЙ,  -А,  у.,  діал.  1.  Нагайка.  2.  Плотогон. 

БІЙ,  бою,  у.  1.  Дія  за  знач,  бйтися  2;  бійка. 
2.  Сутичка  ворожих  військ  або  військових  з'єд¬ 
нань  і  т.  ін.  Смертельний  бій.  3.  перед.  Змагання, 
боротьба  за  що-небудь.  4.  розм.,  рідко.  Завдаван¬ 
ня  ударів;  покарання.  5.  Дія  за  знач,  бйти  5  і 
звуки,  утворювані  цією  дією.  6.  збірв.  Битий  по¬ 
суд,  скло,  черепиця  і  т.  ін.  7.  рідко.  Забивання 
худоби.  8.  рідко.  Спортивне  змагання  з  боротьби, 
боксу  і  т.  ін.  9.  мисл.  Дуже  твердий  (в  заморозки) 
ґрунт,  об  який  хорти  швидко  збивають  собі  ноги. 

80 


БІЙКА,  -и,  ж.  1.  Взаємне  завдавання  ударів,  побоїв. 
2.  Биття,  побої. 

БІЙНИЦЯ,  -і,  ж.  Отвір  для  стрільби  у  стіні  оборон¬ 
ної  споруди,  бронепоїзді  і  т.  ін. 

ВІЙНО,  присл.,  зах.  Боязко. 

БІЙНЯ,  -і,  ж.  Масове  знищення  людей,  тварин. 
БіЙОХінбЛ,  -у,  у.,  фарм.  Лікарський  засіб,  що 
застосовується  при  спірохетозах,  а  також  має 
протизапальний  і  розсмоктуючий  ефект. 
БІЙЦІВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  боЄць.  Бійцівська 
порода  собак. 

БІК,  ббку,  у.  1.  Права  або  ліва  частина  тулуба  від 
плеча  до  стегна.  **  Під  ббком  -  дуже  близько, 
поруч.  2.  Яка-небудь  сторона,  стінка,  площина 
предмета.  3.  Місце,  місцевість,  що  знаходиться  не 
посередині,  а  збоку  чого-небудь.  4.  Напрямок  або 
місцевість,  що  лежить  у  цьому  напрямку.  **  На 
всі  чотйри  ббки  -  уживається,  коли  проганяють 
або  відпускають  кого- небу  дь;  куди  хоч.  5.  пере  в. 
Одна  зі  сторін  явища,  поняття.  6.  перев.  Погляд, 
позиція,  точка  зору,  розуміння.  7.  перев.  Певний 
напрям,  спрямування.  8.  Лінія  спорідненості. 
9.  мат.  Кожна  з  площин  геометричної  фігури. 
**  Б^ти  на  ббці  кого ,  чиєму  -  бути,  стати  прибіч¬ 
ником  кого-небудь;  поділяти  думки,  обстоювати 
інтереси,  підтримувати  когось. 

БІКАМЄРАЛІЗМ,  -у,  ч.  Двопалатна  структура  парла¬ 
менту. 

бікАпсульний,  -а,  -е.  Такий,  що  має  дві  капсули. 
БІКАРБОНАТ,  -у,  ч .,  заст.  Гідрогенокарбонат  натрію, 
питна  сода.  Кисла  сіль  вугільної  кислоти. 
БіКАРДЮГРАма,  -и,  ж.  Електрокардіограма,  отри¬ 
мана  тільки  в  І  і  III  стандартних  відведеннях. 
БІКАРМІНТ,  -у,  ч.  Лікарський  антисептичний  та 
протизапальний  засіб;  застосовується  при  катарах 
верхніх  дихальних  шляхів. 

БІКВАДРАТ,  -а,  ч.  Четвертий  степінь  якого-небудь 
числа. 

БІКВАДРАТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  біквадрат.  **  Бі¬ 
квадратне  рівнйння,  мат.  -  окремий  випадок 
рівняння  четвертого  степеня,  в  якому  відсутні 
непарні  степені. 

БІКІНІ,  везм.,  с.  Жіночий  купальний  костюм,  що 
складається  з  відкритого  бюстгальтера  і  малень¬ 
ких  трусиків. 

БІКбЛИ,  -ів,  мв.  Народ  на  Філіпінах. 
БІКОМПАКТНІСТЬ,  -ності,  ж.,  мат.  Топологічний 
термін;  означає,  що  з  усякого  покриття  топологі¬ 
чного  простору  відкритими  множинами  можна 
вибрати  скінченне  покриття. 

БікомпонЕнтний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  двокомпоне¬ 
нтний. 

БІКС,  -а,  ч.  Металева  коробка  для  стерилізації  та 
зберігання  перев'язних  матеріалів,  операційної 
білизни. 

БІКСБІГТ,  -у,  ч.,  геол.  Змішаний  півтораокисень 
манґану-феруму. 

біКУСПідАльний,  -а,  -е.  Двостулковий  (про  клапани). 
БІКФбРДіВ,  -дова,  -дове:  **  БікфбрдІв  шнур  -  вог¬ 
непровідний  повільно  тліючий  гніт  з  пороховим 
осердям,  що  його  приєднують  до  вибухового  при¬ 
строю. 

білабіальний,  -а,  -е;  **  Білабіальний  звук,  лівгв.  - 
приголосний  звук,  що  утворюється  зближенням 
або  зімкненням  обох  губ;  губно-губний  звук. 

БілАн,  -а,  ч.  1.  Шкідник  садових  і  городніх  куль¬ 
тур  -  білий  метелик  із  чорними  жилками  або 
плямами  на  крильцях.  2.  діал.  Блондин. 

БілАстиЙ  див.  білйстий. 

БІЛАТЕРАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Двосторонній,  який  стосу¬ 
ється  обох  сторін;  симетричний. 

БІЛАТЕРАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  білате¬ 
ральний. 

БІЛАТЕРЙЗМ,  -у,  ч.  Система  міжнародної  торгівлі  та 
виконання  розрахунків  між  двома  країнами  на 
підставі  укладених  між  ними  прямих  угод. 

БілАш,  -4,  V.,  діал.  Білий  хліб. 

БІЛ-БРбКЕР,  -а,  V.  Комерсант,  традиційним  бізне¬ 
сом  якого  є  купівля-продаж  цінних  паперів. 
БІЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  білйти. 
//  узвач.  прикм. 

БІЛЕННЯ  див.  біління1. 

БІЛЕНЦЕ,  -я,  с. .,  зах.  Полотно. 

БІЛЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Пестл.  до  білий  1. 

БІЛЕНЬКО.  Присл.  до  біленький. 

БІЛЕСЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Пестл.  до  біленький. 

БілЕт,  -а,  у.,  розм.  1.  Те  саме,  що  квитбк.  2.  До¬ 
кумент,  який  свідчить  про  ставлення  людини  до 
тих  чи  інших  обов’язків,  про  належність  до  пев¬ 
ного  громадянського  стану,  організації  і  т.  ін. 
**  Білий  білЄт  -  свідоцтво  про  звільнення  від  вій¬ 
ськової  служби.  Вбвчий  білет,  заст.  -  документ  із 
помітками  поліції  про  неблагонадійність  його 
власника.  Жбвтий  білЄт,  заст.  -  особовий  доку¬ 
мент  повій  і  злодіїв.  3.  Картка  з  питаннями  для 
тих,  хто  складає  іспити  або  заліки.  4.  заст.  Папе¬ 
ровий  грошовий  знак.  **  Банківський  білЄт  -  різ¬ 
новид  грошей,  випущених  центральними  банками 
для  кредитування  економіки  держави.  БілЄт  дер¬ 
жавної  скарбнйцІ  -  паперові  гроші,  які  випуска¬ 
ються  державною  скарбницею  і  не  обмінюються 
на  золото  та  срібло.  Казначейський  білЄт  -  папе¬ 
рові  гроші,  що  їх  випускає  казначейство  для  фі¬ 
нансування  державних  видатків.  Кредйтний  білЄт 
-  безпроцентні  боргові  зобов'язання  банку  або 
державної  скарбниці,  що  замінюють  гроші. 
БІЛЕТЕР,  -а,  у.  Особа,  яка  контролює  вхідні  білети 
в  кіно,  театрі,  музеї  та  інших  закладах. 
білетерка,  -и.  Жін.  до  білетЄр. 

БілЕтик,  -а,  у.  Зменш.-пестл.  до  білЄт  1. 


БІЛЕТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  білЄт  1.  //  Признач, 
для  продажу  білетів.  Білетва  каса. 

БІЛИЗНА1,  -и,  ж.,  збірв.  Спідній  одяг,  який  одяга¬ 
ють  безпосередньо  на  тіло  (труси,  кальсони,  ліф¬ 
чики,  комбінації  тощо)  або  тканинні  вироби  для 
побутових  потреб  (простирадла,  наволочки,  ска¬ 
тертини  і  т.  ін.).  Раніше  виготовлявся  з  бавовня¬ 
ної,  льняної  або  шовкової  тканини,  переважно 
білого  кольору.  **  чоловіча  білйзна  -  труси, 
кальсони,  майки,  футболки,  натільна  сорочка  та 
ін.  Жінбча  білйзна  -  жіночі  трусики,  ліфчики, 
комбінації  та  ін.  Постільна  білизна  -  простирад¬ 
ла,  наволочки,  підодіяльники  та  ін.  Столбва  бі¬ 
лйзна  —  скатертини,  серветки,  рушники  та  ін. 
БІЛЙЗНА2,  -и,  ж.  Хижа  прісноводна  промислова 
риба. 

БІЛИЗНА,  -й,  ж.  Абстр.  ім.  до  білий  1;  білість. 
Б1ЛЙЗНЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  білйзна1.  //  При¬ 
знач.  для  пошиття  або  зберігання  білизни.  Білиз- 
вяве  полотно.  Білизняний  склад. 

БІЛИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  має  колір  крейди,  молока, 
снігу;  прот.  чорний.  //  Який  кольором  набли¬ 
жається  до  крейди,  молока,  снігу;  світлий. 
//  Уживається  як  постійний  епітет  до  деяких 
назв.  //  Вимитий,  випраний;  чистий.  //  Посиві¬ 
лий,  сивий,  сивоволосий.  //  Зблідлий,  блідий. 
//  Безколірний,  безбарвний,  прозорий.  //  у  знач, 
ім.  біле,  -лого,  с.  Білий  колір;  прот.  чорне. 

2.  На  (у)  якому  є  багато  білих  плям,  вибілених 
предметів  і  т.  ін.  3.  Світлошкірий  (про  расу). 
4.  перев.,  іст.  Ворожий  радянській  владі;  контр¬ 
революційний;  прот.  червоний.  1 1  у  знач.  ім. 
білі,  -лих,  мв.:  а)  білогвардійці;  б)  умовна  назва 
монархістів  та  контрреволюціонерів  (від  кольору 
прапора  прибічників  короля  під  час  французької 
революції  18  ст.).  5.  Уживається  як  складова 
частина  ботанічних,  зоологічних,  технічних,  хі¬ 
мічних  та  інших  назв,  термінів.  **  Біла  гарйчка  - 
гострий  психоз,  що  виникає  на  ґрунті  тривалого 
зловживання  алкоголем.  Біла  книга  -  збірник 
документів  із  метою  інформування  про  діяльність 
уряду  в  тій  або  іншій  галузі  (дипломатичній,  вій¬ 
ськовій  і  т.  ін.).  Біла  плйма:  а)  необжитий,  неви- 
вчений  район;  б)  недосліджене  питання.  Біле  ви- 
нб  -  натуральне  виноградне  вино.  Біле  м’йсо  - 
м'ясо,  придатне  для  дієтичного  харчування  (ку¬ 
рятина,  телятина  і  т.  ін.).  Білий  ам^р  -  промис¬ 
лова  риба  родини  коропових.  БІлии  ведмідь  - 
хижий  ссавець  родини  ведмедевих,  поширений  на 
плавучій  кризі,  островах  і  узбережжях  Північно¬ 
го  Льодовитого  Океану.  Білий  вірш  -  вірш  без 
рим.  Білий  гриб  -  один  із  кращих  їстівних  гри¬ 
бів;  боровик.  Білі  кЄрлики  -  зорі  білого  кольору  з 
малою  світністю,  що  характеризуються  великою 
густиною  речовини.  БІЛІ  нбчі  -  літні  ночі  на  пів¬ 
ночі,  коли  вечірній  присмерк  зливається  зі  світа¬ 
нком. 

БІЛИК,  -а,  ч.  1.  діал.  Сталевий  різець  для  очищен¬ 
ня  шкур.  2.  Самець  білки. 

БІЛИЛО,  -а,  с.  1.  Біла  мінеральна  фарба,  яка  не 
розчиняється  у  воді.  2.  розм.  Картина,  написана 
білилом.  3.  тільки  мв.  білйла,  -йл.  Біла  речови¬ 
на,  що  застосовується  як  косметичний  засіб  для 
фарбування  обличчя. 

БІЛИЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  білйло  1. 

БІЛЙЛЬНИК,  -а,  ч.  Спеціаліст  з  біління  (двв .  біління1). 
БІЛЙЛЬНИЦЯ,  -І.  Жін.  до  білйльник. 

БІЛЙЛЬНЯ,  -і,  ж.  Приміщення,  де  здійснюється 
біління  чого-небудь. 

БІЛЙТИ,  білк),  білиш,  недок.,  перех.  1.  Робити 
білим,  покриваючи  розчином  крейди,  вапна  і  т. 
ін.  2.  Доводити  до  білого  кольору,  вибілювати  у 
воді  й  на  сонці  (полотно  і  т.  ін.).  3.  Робити  чис¬ 
тим,  білим,  умиваючись. 

БІЛ ЙТИСЯ,  білюся,  білишся,  ведок.  1.  Пас.  до  білй¬ 
ти  1.  2.  Ставати  білим  внаслідок  дії  сонця  і  води. 

3.  Чисто  вмиватися.  //  Покривати  обличчя  біли¬ 
лами. 

Б1ЛЙЦЯ1 ,  -і,  ж.,  заст.  Невисвячена  черниця. 

БІЛЙЦЯ2,  -і,  ж.,  діал.  Білка. 

БІЛІ,  -ей,  мв.  Хворобливі  виділення  із  статевих 
органів  у  жінок. 

БІЛіАрнии,  -а,  -е.  Жовчний;  такий,  що  стосується 
(відноситься  до)  жовчі. 

Б1Л1БІНІТ,  -у,  ч.,  геол.  Мінерал  чорного  кольору. 
БІЛ1ВЕРДЙН,  -у,  ч.  Зелений  пігмент,  що  є  в  жовчі 
та  в  невеликій  кількості  в  тканинах  ссавців. 
БІЛІГНІН,  -у,  у.,  фарм.  Лікарський  засіб,  що  його 
застосовують  при  захворюванням  печінки,  біліар- 
них  церозах  та  ін. 

БІЛІГНбСТ,  -у,  у.  Контрастна  речовина,  яка  сполу¬ 
чається  з  білками  сироватки  крові. 

БІЛІНГВ,  -а,  у.  Той,  кому  властивий  білінгвізм. 

збалансбваний  білінгв  -  білінгв,  який  однако¬ 
во  вільно  розмовляє  обома  мовами,  якими  воло¬ 
діє.  **  незбалансбваний  білінгв  -  білінгв,  який 
вільніше  розмовляє  однією  з  двох  мов,  якими 
володіє. 

БІЛІНГВ  А,  -и,  ж.,  спец.  1.  Книга  віршових  перекла¬ 
дів,  у  якій  перекладу  передує  оригінальний  текст 
вірша.  2.  Те  саме,  що  білінгвізм. 

БІЛІНГВІЗМ,  -у,  у.  Двомовність.  //  Володіння  і  по¬ 
перемінне  користування  тією  самою  особою  або 
колективом  двома  різними  мовами  або  різними 
діалектами  тієї  самої  мови. 

БІЛІНГВІСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  білінгвізму.  **  БІ- 
лінгвістйчне  навчЄння  -  навчання  за  програмами 
для  дітей  з  національних  меншин,  що  здійснюєть¬ 
ся  двома  мовами:  рідною  та  загальнодержавною. 
БІЛІННЯ1,  БІЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  білйти  1,  2  і 


білитися  1,  2. 

БІЛІННЯ'*,  -я,  с.  Дія  за  знач,  біліти  1. 
БІЛІОДИГЕСТЙВНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується 
жовчовивідних  шляхів  і  травного  тракту. 
БІЛІОТОРДкс,  -у,  у.  Накопичення  жовчі  в  плевра¬ 
льній  порожнині. 

БІЛІРУБІН,  -у,  V.,  мед.  Один  із  жовчних  пігментів 
жовтогарячого  кольору,  що  виділяється  з  жовчю 
в  кишечник. 

БІЛІРУБІНЕМІЯ,  -ї,  ж.  Див.  гіпербілірубінемія. 
БІЛІРУБІНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  білірубін. 
БІЛІРУБІНУРІЯ,  -ї,  ж.  Виділення  з  сечею  білірубіну  в 
надлишковій  кількості. 

БІЛІСІНЬКИЙ,  -а,  -е.  Зовсім,  дуже  білий. 

БІЛІСТЬ,  -лості,  ж.  Абстр.  ім.  до  білий  1. 

Біліти,  -ію,  -ієш,  ведок.  1.  Ставати,  робитися  бі¬ 
лим,  світлим,  ясним.  //  Ставати,  робитися  блі¬ 
дим;  бліднути.  2.  Вирізнятися  білим  кольором; 
виднітися  (про  що-небудь  біле).  //  Світитися  бі¬ 
лим  відблиском.  //  Цвісти  білим,  світлим  цвітом. 
БІЛІТИСЯ,  -іється,  ведок.  Те  саме,  що  біліти  2. 
БІЛІТРАСТ,  -у,  V.  Контрастна  речовина;  застосову¬ 
ється  при  холецистографії  тільки  всередину. 
БІЛІШАТИ,  -ає,  ведок.  Ставати,  робитися  білішім; 
світлішати.  //  Бліднути. 

БІЛКА,  -и,  ж.  1.  Невеличкий  лісовий  гризун,  що 
яшве  на  деревах.  2.  Хутро  цього  гризуна. 

БІЛКЙ,  -ів,  мв.  (одв.  білбк,  -лкА,  у.).  Білі  опуклі 
оболонки  очей. 

Білкбвий,  -а,  -е.  Прикм.  до  білбк'  2.  **  Білкбве 
молокб  -  лікувальна  молочна  суміш,  яка  засто¬ 
совується  для  лікування  гострих  розладів  трав¬ 
лення  в  дітей  грудного  віку. 

БІЛКОВЙНА,  -и,  ж.,  біол.,  хім.  Білкова  речовина; 
білок. 

білковйнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  білковйна. 
БІЛКОВІСТЬ,  -вості,  ж.,  спец.  Кількість,  вміст  біл¬ 
ковім  речовини  у  чому-небудь. 

БІЛКОВМІСНИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  білок. 
БІЛКОВОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  як  білковий,  поді¬ 
бний  до  білкового. 

БІЛКОВОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  білко- 
воподібний. 

БІЛЛЬ,  -я,  V.  У  Великій  Британії,  США  та  деяких 
інших  країнах:  законопроект,  що  виноситься  на 
розгляд  законодавчих  органів,  а  також  назва  де¬ 
яких  конституційних  актів.  **  Білль  про  асигну¬ 
вання  -  законопроект  про  бюджетні  асигнування 
в  деяких  англомовних  країнах.  Білль  про  правА: 
а)  у  Великій  Британії  -  прийнятий  у  1689  р.  акт, 
що  узаконив  конституційну  монархію  і  обмежу¬ 
вав  владу  короля;  б)  у  США  -  конституційна  де¬ 
кларація  або  законодавче  положення,  за  допомо¬ 
гою  якого  уряд  визначає  фундаментальні  права  та 
свободи  своїх  громадян. 

БІлль-БРйКЕР,  -а,  ч.  Особа,  яка  займається  профе¬ 
сійним  посередництвом  в  операціях  купівлі- 
продажу  векселів  (зазвичай  іноземних)  на  валют¬ 
них  та  фондових  біржах. 

БІЛЛЯ,  -я,  с.,  діад.  1.  Білила.  2.  Білизна. 

БІЛО.  Присл.  до  білий  1.  //  у  знач.  присудк.  сл. 
білобектомія,  -ї,  ж.  Оперативне  видалення  двох 
часток  легені. 

БІЛОБОКИЙ,  -а,  -е.  Який  має  білий  бік  (боки)  чи 
білі  плями  на  боках. 

БІЛОБОРОДИЙ,  -а,  -е.  Який  має  сиву  бороду. 
БІЛОБйЧКА,  -и,  ж.  Ссавець  сімейства  дельфінів. 
БІЛОБРЙСИЙ,  -а,  -е.  Світловолосий. 

БІЛОБРІВКА,  -и,  ж.  З  русими  бровами. 

БІЛОБРОВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  світлі  брови. 
БІЛОВЙДИЙ,  -а,  -є.  Який  має  біле  обличчя;  білолиций. 
БІЛОВОЛОСИЙ,  -а,  -е.  Який  має  світле  волосся. 
БІЛОВУС,  рідше  БІЛОУС,  -а,  ч.  1.  Той,  хто  має  світлі 
або  сиві  вуса.  2.  бот.  Бур'янова  злакова  рослина, 
яка  росте  в  полі  й  на  луках. 

Біловусий,  -а,  -е.  Який  має  світлі  або  сиві  вуса. 
БІЛОГВАРДІЄЦЬ,  -йця,  ч.,  іст.  Той,  хто  воював  про¬ 
ти  Радянської  влади  в  лавах  білої  гвардії;  контр¬ 
революціонер. 

БІЛОГВАРДІЙКА,  -и.  Жін.  до  білогвардієць. 
БІЛОГВАРДІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  білогвардієць. 
білогвардійщина,  -и,  ж.,  збірв.,  іст.,  звеважл. 
Білогвардійці,  контрреволюціонери. 

БІЛОГОЛОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  має  світле  або  сиве 
волосся.  2.  Уживається  як  складова  частина  бота¬ 
нічних,  зоологічних  та  інших  назв,  термінів,  що 
вказує  на  зовнішні  ознаки  -  колір,  масть  і  т.  ін. 
БІЛОГРЙВЕЦЬ,  -вця,  ч.  Той,  у  кого  світла  або  сива 
грива. 

Білогрйвий,  -а,  -е.  Який  має  світлу  або  сиву  гриву. 
БІЛОГРУДИЙ,  -а,  -е.  Який  має  білу  шерсть  або  біле 
пір'я  спереду,  на  грудях. 

БІЛОГУБИЙ,  -а,  -е.  У  якого  бліді  (білі)  губи. 
БІЛОДЕРЕВЕЦЬ,  -вця,  у.  Майстер  неполірованих 
столярних  виробів;  столяр. 
біЛОДЕРЕвник,  -а,  ч.  Те  саме,  що  білодербвець. 
БІЛОДУШКА,  -и,  ж.  Ссавець  ряду  хижих  звірів; 
кам'яна  куниця. 

БІЛОЕМІГРАНТ,  -а,  ч. ,  іст.  Людина,  яка  в  перші 
роки  Радянської  влади  емігрувала  за  кордон. 
білоемігрантка,  -и.  Жін.  до  білоемігрант. 
білоемігрантський,  -а,  -є.  Прикм.  до  білоемігрант. 
білоеміГрАнтщина,  -и,  ж.  Збірн.  до  білоемігранти. 
БІЛОЖАРОВЙЙ,  -А,  -А.  Який  розпечений  до  темпера¬ 
тури  білого  жару. 

БІЛОЗЕРНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  біле  зерно,  з  білим 
насінням.  Білозерна  пшевиця. 

БІЛОЗІР',  -збру,  у.  Багаторічна  трав'яниста  рослина 
з  білими  поодинокими  квітками  з  п'яти  пелюс¬ 
ток,  що  росте  на  вологих  луках  і  болотах.  Білозір 


болотяний. 

БІЛОЗІР',  -збра,  у.,  вар,- поет.  Уживається  як  по¬ 
стійний  епітет  назв  білозорих,  яснооких  людей, 
тварин,  птахів,  а  також  місяця. 

БІЛОЗОРИЙ,  -а,  -е.  Який  має  ясні  очі;  білозір. 
білозубий,  -а,  -е.  Який  має  дуже  білі  зуби. 
БІЛОЗУБКА,  -и,  ж.  Маленька  комахоїдна  землерийка. 
БІЛбК',  -лкА,  у.  1.  Густа  напівпрозора  маса  пташи¬ 
ного  яйця,  в  якій  міститься  жовток.  2.  біол.,  хім. 
Складна  хімічна  сполука,  органічна  речовина, 
яка  є  основною  складовою  частиною  клітин  орга¬ 
нізмів;  білковина. 

БІЛбК2  див.  білкй. 

БілоказАцький,  -а,  -е.  Стос,  до  білого  козацтва. 
білокамінний,  білокам'яний,  -а,  -е.  Збудований  з 
білого  каменю. 

БІЛОКАМ'ЯНИЙ  див.  білокАмінний. 

БІЛОКАЧАННИЙ,  -а,  -е.  Який  має  щільний  білий 
качан  (про  сорт  капусти). 

БІЛОКОЗАК,  -А,  у.  Кіннотник,  що  воював  у  складі 
військових  формувань  білого  козацтва. 
БІЛОКОПЙТИЙ ,  -а,  -е.  Який  має  білі  копита  або  білі 
ноги  нижче  колін. 

БІЛОКОПЙТНИК,  -а,  у.  Трав'яниста  рослина  родини 
складноцвітих  з  листям,  вкритим  знизу  білими 
волосинками;  підбіл. 

БІЛОКбРИЙ,  -а,  -е.  Який  має  білу  кору,  оболонку. 
БШОКбСИЙ,  -а,  -е.  Який  має  білі  коси. 

БІЛОКбСТ,  -у,  у.,  діад.  Матерія  червона  з  чорним. 
БІЛОКРЙЛЕЦЬ,  -льця,  у.  Отруйна  болотна  рослина  з 
білою  квіткою. 

БІЛОКРЙЛИЙ,  -а,  -е.  Який  має  білі  крила.  //  Ужи¬ 
вається  як  постійний  епітет  лебедя,  чайки. 
БІЛОКРІВЦІ,  -ів,  мв.  (одв.  білокрівець,  -вця,  у.), 
біол.  Білі  кров'яні  тільця,  лейкоцити;  прот. 
червонокрівці. 

БІЛОКРІВ'Я,  -я,  с.  Захворювання  кровотворної  сис¬ 
теми,  що  виявляється  у  значному  збільшенні  кі¬ 
лькості  білих  кров'яних  тілець  у  крові;  лейкемія. 
БІЛОЛЙСТКА,  -и,  ж.  Срібляста  тополя. 

БІЛОЛЙЦИЙ,  -я,  -е.  Який  має  біле  обличчя.  //  Ужи¬ 
вається  як  постійний  епітет  місяця. 

БІЛОЛбБИЙ,  -а,  -є.  Який  має  на  лобі  лисин  у  (у  З 
знач.);  лисий  (про  тварин).  **  БІлолбба  гуска  - 
великий  мисливський  птах  родини  качиних. 
Білолбз ,  -у,  у.  Кущ,  рідше  деревце  з  роду  верба. 
БІЛОМАРМУРбВИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  виготовлений  з 
білого  мармуру;  облицьований  ним.  2.  Який  схо¬ 
жий  на  такий  мармур;  молочно-білий  (про  плечі, 
груди  та  ін.). 

БІломбРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Білого  моря. 

Білбн,  -а,  у.  1.  Низькопробне  срібло,  з  якого  кар¬ 
бують  розмінну  монету.  2.  Неповноцінна  розмінна 
металева  монета. 

БІЛОНІЖКА,  -и,  ж.,  діад.  Та,  що  має  білі  ноги. 
Білйнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  білбн. 

БІЛОНОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  білбнний. 
БілонОГИЙ,  -а,  -е.  У  якого  білі  ноги. 

БІЛООКИЙ,  -а,  -е.  У  якого  дуже  світлі  очі.  **  Біло- 
бка  чернь  -  важливий  гніздовий  мисливський 
птах  стоячих  водойм  України. 

БІЛООЧКА,  -и,  ж.  1.  Риба  родини  коропових. 
2.  Невеликий  птах  ряду  горобиних  з  обідком  з 
білих  пір'їнок  навколо  ока. 

БІЛОПЕРИЙ,  -а,  -е.  Який  має  біле  пір'я,  оперення. 
БІЛОПІННИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  має  багато  білої  піни 
(про  хвилі).  2.  Схожий  на  білу  піну  (напр.,  про 
квітучі  дерева). 

білопільський,  -а,  -є.  Прикм.  до  білополйки. 
БІЛОПОЛЙКИ,  -ів,  ми.  (оди.  білополйк,  -а,  у.),  іст. 
Війська  Польщі,  які  в  1919  -  1920  рр.  після  роз¬ 
грому  другого  походу  Антанти  воювали  проти 
радянської  Росії. 

БІЛОРЙБИЦЯ,  -і,  ж.  Цінна  промислова  риба  родини 
лососевих. 

БІЛОРЙБ'ЯЧИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  білорибиці. 
БілорОгий,  -а,  -е.  Який  має  світлі  роги. 

БІЛОРУКИЙ,  -а,  -е.  Який  має  білі  руки. 

БІЛОРУСИ,  -ів,  мв.  (одв.  білорус,  -а,  у.;  білоруска, 
-и,  ж.).  Один  із  трьох  східнослов'янських  наро¬ 
дів,  що  становить  основне  населення  Білорусії. 
БілорусизАція,  -ї,  ж.  Насильницьке  запроваджен¬ 
ня  білоруської  мови,  культури  та  ін. 

БІЛОРУСИЗМ,  -у,  у.  Слово  чи  зворот,  запозичені  з 
білоруської  мови. 

БІЛОРУСИСТИКА,  -и,  ж.  Сукупність  наук,  що  ви¬ 
вчають  білоруську  мову,  культуру,  літературу, 
фольклор. 

БІЛОРУСКА  див.  білоруси. 

БІЛОРУСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  білорус  і  Білорусія. 
білоручка,  -и,  у.  і  ж.,  розм.  Той,  хто  цурається 
фізичної,  чорної  роботи;  нероба.  //  Не  призвичає¬ 
на  до  фізичної  праці  людина;  пестун,  пестунка. 
БІЛОСНІЖНИЙ,  -а,  -е.  Яскраво-білий;  білий,  як  сніг. 
БІЛОСНІЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  білосніжний. 
білостінний,  -а,  -е.  Який  має  білі,  вибілені  стіни. 
БІЛОСТОВБУРНИЙ,  -а,  -е.  У  якого  білий  стовбур. 
БІЛОТАл,  -у,  у.  Дерево  чи  кущ  родини  вербових  зі 
світлими  пагонами;  верба  лозиноподібна. 
БІЛОТІЛИЙ,  -а,  -е.  У  якого  біле  тіло. 

БілбТКА  див.  едельвейс. 

БІЛОУС  див.  біловус. 

БІЛОХВОСТИЙ,  -а,  -е.  У  якого  білий  хвіст. 

БІЛОЦВІТ,  -у,  у.,  збірв.  Білий  цвіт  на  деревах,  білі 
пелюстки. 

БІЛОЦВІТТЯ,  -я,  с.,  збірв.  Те  саме,  що  білоцвіт. 
БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  Білої  Церкви. 
БІЛОЧКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  білка  1. 

БІЛОЧОК,  -чка,  у.  Зменш. -пестл.  до  білбк'  1. 
Білочйлий,  -а,  -е.  Те  саме,  що  білолббий. 


БІЛЬЙРД 

БІЛОЧЧИН,  -а,  -е.  Належний,  властивий  білці. 
білошерстий,  -а,  -е.  У  якого  біла  шерсть. 

БІЛОШЙЇЙ,  -я,  -є.  Який  має  білу  шию. 

БІЛйшКА,  -и,  ж.,  зах.  Сорт  сливи. 

БІЛОШКІРИЙ,  -а,  -е.  Який  має  білу  (не  кольорову) 
шкіру. 

БІЛОШКУРИЙ,  -а,  -е.  Який  має  білу  шкуру. 
БІЛОЙПДНИК,  -у,  у.  Рід  рослин  родини  жимолосте¬ 
вих;  сніжноягідник. 

БІЛТОК,  -ткА,  у.,  зах.  Білок  яйця. 

БІЛУВАЛЬНИК,  -а,  у.,  спец.  Людина,  що  робить 
білування,  обдирає  шкуру  із  забитих  тварин. 
БІЛУВАННЯ,  -я,  с.  1.  спец.  Дія  за  знач.  бІлувАти  2. 
2.  етв.,  заст.  Біла  намітка  молодої  на  весіллі. 
БІЛУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перех.  1.  рідко.  Біли¬ 
ти  крейдою,  вапном  і  т.  ін.  2.  спец.  Обдирати 
шкуру  із  забитих  тварин. 

білуватий,  -а,  -е.  З  білим  відтінком,  трохи  білий. 
БІЛУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  бІлувАти. 
білуватість,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  білувАтий. 
БІЛУГА,  -и,  ж.  Велика  морська  риба  з  родини  осет¬ 
рових;  цінна  м'ясом  та  ікрою. 

БІЛУГОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  білуга. 

БІЛУЖАЧИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  білуговий. 

БілУжий,  -а,  -е.  Прикм.  до  білуга. 

БІЛУЖИНА,  -и,  ж.  М'ясо  білуги. 

БІЛУХА,  -и,  ж.  Ссавець  з  родини  дельфінових,  по¬ 
ширений  в  арктичних  і  прилеглих  до  них  водах. 
БІЛЧЕНЯ,  -Ати,  с.  Маля  білки. 

Біль',  бблю,  у.  Відчуття  фізичного  страждання. 
//  Своєрідний  психофізіологічний  стан  людини, 
який  проявляється  в  неприємному,  гнітючому, 
інколи  нестерпному  відчутті.  //  Відчуття  прикро¬ 
сті,  образи,  смутку.  **  Клінічний  біль  -  біль,  що 
виникає  внаслідок  хвороби,  травми,  хірургічної 
операції  тощо.  Хронічний  біль  -  глибокий,  три¬ 
валий  біль,  що  його  не  можна  усунути. 

БІЛЬ2,  -і,  ж.,  рідко.  1.  Білі  нитки,  біла  пряжа. 
2.  Яскраво-білий  колір;  білість. 
біль",  -і,  ж.  Біла  іржа  -  хвороба  хрестоцвітих,  що 
спричиняє  появу  білих  блискучих  плям  на  лист¬ 
ках,  стеблах,  квітках  і  плодах  рослини. 

БІЛЬБОКЕ,  иезм.,  с.  1.  Гра  прив’язаною  до  палички 
кулькою,  яку  підкидають  та  ловлять  на  вістря 
палички  чи  в  чашечку.  2.  Інструмент  для  золо¬ 
тіння. 

БІЛЬГАРЦІЄЛЬбЗ,  -у,  у.  Захворювання  сечових 
шляхів  та  кишок,  спричинене  паразитуванням 
трематод. 

БІЛЬГАРЦІОЗИ,  ів,  мв.  Див.  шистосоматбзи. 
БІЛЬЙОН,  -а,  у.,  числ.  кільк.  і  ім.  1.  Те  саме,  шо 
мільярд.  //  чого.  Кількість  із  1  000  000  000  (10  ) 
одиниць  2.  У  деяких  країнах  -  тисяча  мільярдів. 
//  чого.  Кількість  із  1  000  000  000  000  (10‘2)  оди¬ 
ниць. 

БІЛЬЙОННИЙ,  -а,  -е.  Порядк.  числ.  до  більйбн. 
більмАк,  бшьмАч,  -А,  у.,  діад.  Той,  у  кого  більмо 
на  оці. 

БІЛЬМАСТИЙ,  -а,  -є,  розм.  Який  має  більмо;  з  біль¬ 
мом,  з  більмами. 

БІЛЬМАЧ  див.  більмАк. 

БІЛЬМО,  -А,  с.  1.  Білувата  пляма  на  роговій  оболо¬ 
нці  ока,  яка  спричиняє  сліпоту.  2.  звичайно  мв. 
більма,  більм,  звеважл.  Те  саме,  що  бчі. 
БІЛЬМОВЙЙ,  -А,  -А.  Прикм.  до  більмб. 

БІЛЬОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  біль'1. 

БІЛЬОК,  -лькА,  у.  Маля  тюленя,  що  водиться  у 
Каспійському  морі. 

БІЛЬШ  див.  більше. 

БІЛЬШАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  більшати. 

БІЛЬШАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  1.  Ставати  більшим, 
збільшуватися  розміром,  обсягом,  кількісним 
складом  і  т.  ін.  //  Рости,  підростати;  розростати¬ 
ся.  2.  Ставати  дужчим,  сильнішим;  посилюватися 
(про  інтенсивність,  ступінь  вияву  чого-небудь). 
БІЛЬШЕ,  рідше  Більш,  присл.  1.  Вищ.  ст.  до  багато 
2.  **  Більш  за  все;  Більш  усьбго;  Більше  всьбго 
-  найбільше.  Більш-менш  -  приблизно,  якоюсь 
мірою,  ні  більш,  ні  менш  [як...]  -  саме,  якраз 
так;  так  само,  як...  2.  Уживається  в  реченнях  із 
запереченням  не  у  знач,  далі,  надалі, 
потім,  після  цього,  вжеіт.  ін.  3.  Пере¬ 
важно,  здебільшого.  4.  тільки  більш.  Уживається 
у  складених  формах  вищ.  ст.  прикм.  і  присл. 
БІЛЬШЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Пестл.  до  більший. 

БІЛЬШИЙ,  -а,  -є.  Вищ.  ст.  до  велйкий  (при  порів¬ 
нянні  -  з  прийм.  від,  за  або  спол.  ніж). 
ВІЛЬШИНА,  -й,  ж.,  діад.  1.  Величина.  2.  Більшість. 
БІЛЬШІСТЬ,  -шості,  ж.  Більша  частина,  більша 
кількість  кого-,  чого-небудь. 

БІЛЬШОВИЗАЦІЯ,  -і,  ж.,  іст.  Поширення  ідей  марк- 
сизму-ленінізму  в  масах  і  посилення  їх  впливу; 
збільшення  кількості  більшовиків  у  складі  якої- 
небудь  організації. 

БІЛЬШОВИЗМ,  -у,  у.,  іст.  Ідейні,  теоретичні,  страте¬ 
гічні  й  тактичні  основи  революційного  пролетар¬ 
ського  руху  та  революційного  перетворення  капі¬ 
талістичного  суспільства  в  комуністичне. 
БІЛЬШОВИЗбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  більшовизувАти. 

БІЛЬШОВИЗУВАТИ,  -Ую,  -Уєш,  ведок.  Здійснювати 
більшовизацію. 

БІЛЬШОВИК,  -А,  у.  іст.  Послідовник  більшовизму, 
член  більшовицької  партії;  комуніст. 
БІЛЬШОВЙЦЬКИЙ,  -а,  -е,  іст.  Прикм.  до  більшовйк  і 
більшовизм. 

БІЛЬШОВИЧКА,  -и,  іст.  Жін.  до  більшовйк. 

БІЛЬЙРД,  -а,  у.  1.  Гра  кулями  на  спеціально  облад¬ 
наному  столі.  2.  Стіл  з  бортами,  лузами,  кулями  і 
киями  для  цієї  гри. 


81 


БІЛЬЯРДНА 

БІЛЬЯРДНА,  -ої,  ж.  Приміщення,  призначене  для 
гри  в  більярд. 

Більярдний,  -а,  -е.  Прикм.  до  більйрд. 
БІЛЬЯРДОВИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  більярд¬ 
ний  1. 

БІЛЯ,  прийм.  з  род.  в.  1.  Уживається  на  позначен¬ 
ня  місця;  коло,  близько,  недалеко.  //  Уживається 
як  рівнозначне  прийм.  на,  при.//  Уживається 
у  знач,  прийм.  над,  коло  при  дієсловах  пра¬ 
цювати,  клопотати  і  т.  ін.  та  відповідних 
віддієслівних  іменниках.  //  із  сл.  ходити. 
Уживається  у  знач,  прийм.  коло,  за.  2.  Ужи¬ 
вається  у  знач,  прийм.  близько,  коло  при 
числівниках  на  позначення  приблизної  кількості. 
БІЛЯВЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Пестл.  до  білйвий. 

БІЛЯВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  світле  волосся;  біловоло¬ 
сий;  прот.  чорнявий.  //  Який  має  білувате 
забарвлення;  білий,  білястий,  блідий. 

БІЛЯВКА,  -и,  ж.,  розм.  Світловолоса  чи  білолиця 
жінка,  дівчина;  білянка. 

БІЛЯВОЧКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  бІлЯвка. 

БілЯк,  -й,  ч.  1.  Заєць,  що  має  біле  хутро.  //  розм., 
рідко.  Тварина  білої  масті,  птах  з  білим  оперен¬ 
ням.  2.  бот.  Білий  гриб.  3.  іст.,  звеважл.  Білогва¬ 
рдієць. 

БІЛЯНКА,  -и,  ж.,  розм.  1.  Світловолоса  чи  білолиця 
жінка,  дівчина;  білявка.  2.  рідко.  Білість  облич¬ 
чя  (супроти  ластовиння,  веснянок). 

БіЛЯПЛАнЕтний,  -а,  -е.  Що  знаходиться  біля  якої- 
небудь  планети. 

Біляпблюсний,  -а,  -е.  Що  знаходиться  біля  полюса. 
БіЛЯПОЛЯрний,  -а,  -е.  Що  знаходиться  біля  поляр¬ 
ного  кола. 

БіЛЯСбнячний,  -а,  -е.  Який  знаходиться  на  неве¬ 
ликій  відстані  від  Сонця. 

БІЛЯСТИЙ,  рідко  БІЛАСТИЙ,  -а,  -е.  Трохи  білий; 
білуватий. 

БІЛЯЧИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  білка. 

БІЛЯЧІ,  -их,  мн.  Родина  ссавців  ряду  гризунів 
(білка,  летяга,  ховрашок,  бабак  та  ін.). 

БілЯш,  ч.  Смажений  пиріжок  з  м'ясом. 
БІМАНУДЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Дворучний;  такий,  що  вико¬ 
нується  двома  руками. 

БІМБАШІ,  вевідм.%  ч.  Полковий  командир  у  Туреч¬ 
чині. 

БІМБУВАТИ,  -ую,  -£єш,  ведок.,  діал.  1.  Нічого  не 
робити.  2.  Чванитися.  3.  Бурмотіти  під  ніс. 
БІМЕТАЛЕВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  біметйл,  бімет&ли. 
БІМЕТАЛИ,  -ів,  мв.  ( одв .  біметіл,  -у,  ¥.).  Дріт, 
пластинки  і  т.  ін.,  виготовлені  з  двох  шарів  різ¬ 
них  металів. 

БІМЕТАЛІЗМ,  -у,  ч.  Грошова  система,  за  якої  в  обігу 
одночасно  функціонують  монети  з  двох  різних 
металів  (золоті  й  срібні  або  інші). 

БІМЕТАЛІЧНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  біметалевий. 
БІМЕТАСОМАТОЗ ,  -у,  ч.  Процес  заміщення  одних 
мінералів  або  гірських  порід  іншими  зі  зміною 
хімічного  складу. 

БІМСИ,  -ів,  мв.,  мор.  Поперечні  балки,  що  з’єдну¬ 
ють  борти  судна  і  служать  основою  палуби. 
БІМСОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бімси. 

БіН,  -а,  ч.  Північно-індійський  струнний  щипко¬ 
вий  музичний  інструмент. 

БІНАРНИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  двох  частин, 
елементів;  подвійний.  **  Бінарна  збрбя  -  хімічна 
зброя,  що  базується  на  застосуванні  двох  неток- 
сичних  речовин,  що  в  момент  вибуху  утворюють 
при  з'єднанні  отруйну  речовину.  Бінарна  сполука 
-  хімічна  сполука  двох  елементів  незалежно  від 
кількості  їхніх  атомів. 

БінАРНЇСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бінарний. 
бінарно,  присл.  до  бінарний. 

БІНАУРАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  має  відношення  до 
одночасного  функціонування  обох  вух  так,  щоб 
один  і  той  самий  вхідний  сигнал  досягав  обох  вух 
одночасно.  2.  Який  має  відношення  до  обох  вух. 
**  Бінауральний  ефбкт  -  здатність  людини  й  ви¬ 
щих  тварин  визначати  напрям  джерела  звуку.  Бі¬ 
науральний  коефіцієнт  -  співвідношення  між 
фізичною  інтенсивністю  звуку  в  обох  вухах.  Бінау¬ 
ральний  слух  -  сприйняття  звуків  обома  вухами. 
БІНГО,  везм.  Популярна  в  Англії  азартна  гра  на 
кшталт  лото. 

БІНДЕР,  -а,  ч.  Попередня  домовленість  між  страху¬ 
вачем  та  страхувальником. 

БІнбКЛЕВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бІнбкЛЬ. 

БінОкль,  -я,  ч.  Оптичний  прилад  з  двох  паралель¬ 
них,  з’єднаних  між  собою  зорових  трубок  для 
розглядання  віддалених  предметів. 

БІНОКУЛЯР,  -а,  V.  Оптичний  прилад  (лупа,  мікро¬ 
скоп  і  т.  ін.),  що  має  окуляри  для  обох  очей,  або 
частина  такого  приладу,  що  являє  собою  два  оку¬ 
ляри. 

БІНОКУЛЯРНИЙ,  -а,  -е.  Двоокий;  який  стосується 
обох  очей.  **  Бінокулярна  стрільбі  -  прицілю¬ 
вання  і  стрільба  з  обома  відкритими  очима  за 
допомогою  бінокулярного  пристрою. 

БінбМ,  -а,  V.  Сума  або  різниця  двох  алгебричних 
величин  (виразів),  що  звуться  його  членами;  дво¬ 
член.  Бівом  Ньютова. 

біноміальний,  -а,  -є.  Прикм.  до  бінбм.  Бівоміаль- 
вий  ряд. 

БіноМінАльний,  -а,  -е.  Характеристика  чого- 
небудь,  що  має  дві  форми. 

БінОмний,  -а,  -е.  Стос,  до  бінома. 

бінормАль,  -і,  ж.,  мат.  Вектор  одиничної  довжини. 

бінормАльний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бінормаль. 

БЮ...  Перша  частина  складних  слів  -  наукових 
термінів,  що  відповідає  слову  біологічний,  напр.: 
біостанція,  біотип,  або  вказує  на  стосов- 

82 


ність  до  життя,  життєвих  процесів,  напр.:  біо¬ 
генез,  біосфера  і  т.  ін. 

БІОАКТИВАТОР,  -а,  ч.  Засіб,  який  стимулює  біологі¬ 
чні  процеси. 

БЮАКТЙВНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  здійснює  стиму¬ 
люючий  вплив  на  біологічні  процеси. 
БЮАКУМУЛЯЦІЯ,  -ї,  ж.  Збільшення  концентрації 
речовини  в  організмі  чи  його  окремих  органах 
порівняно  з  концентрацією  цієї  речовини  в  на¬ 
вколишньому  середовищі. 

БІОАКУСТИКА,  -и,  ж.  Звукове  спілкування  і  орієн¬ 
тація  тварин  у  просторі  за  допомогою  природних 
лунолокаторів;  роздів  біології,  що  вивчає  таке 
спілкування  та  орієнтацію. 

БЮАКУСТйчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  біоакустика. 

Б 10 АРХІТЕКТУРА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  біонїчна  архі¬ 
тектура  (див.  6ІОНЇЧНИЙ). 

БІОБІБЛІОГРАФ,  -а,  ч.  Фахівець  з  біобібліографії. 
БІОБІБЛІОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Вид  бібліографії,  у  якій 
інформація  про  твори  поєднана  з  біографічними 
відомостями  про  їх  авторів  і  присвяченою  їм  лі¬ 
тературою. 

БІОБлАсТИ,  -ів,  мв.  Термін,  яким  вперше  в  кінці 
19  століття  були  описані  мітохондрії. 

БЮГАз,  -у,  ч.  Газ,  що  утворюється  під  час  розкла¬ 
ду  органічних  речовин  (соломи,  гною  тощо). 
БІОГЕЛЬМІНТИ,  -ів,  мв.,  біол.  Загальна  назва  гель¬ 
мінтів,  для  завершення  життєвого  циклу  яких 
необхідна  зміна  хазяїв. 

БЮГЕЛЬМІНТбЗ,  -у,  V.  Захворювання,  спричинені 
біогельмінтами. 

БІОГЕНЕЗ,  -у,  ч.  Ідеалістичний  погляд  на  похо¬ 
дження  життя,  який  заперечує  виникнення  жи¬ 
вої  матерії  з  неживої,  припускає,  що  зародки 
живих  істот  були  занесені  на  Землю  з  інших  не¬ 
бесних  тіл. 

БЮГЕНЕТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Характеристика  процесів, 
за  допомогою  яких  живі  істоти  відтворюють  інші 
живі  істоти.  2.  Характеристика  аспектів  поведін¬ 
ки,  які  мають  біологічне  або  органічне  похо¬ 
дження.  **  БІогенетйчний  закбн  -  правило,  що 
розкриває  закономірне  співвідношення  між  інди¬ 
відуальним  розвитком  організму  та  його  розвит¬ 
ком  в  процесі  еволюції. 

БІОГЕННИЙ,  -а,  -е.  Біологічного  походження;  який 
містить  залишки  живих  організмів  і  який  під¬ 
тримує,  стимулює  розвиток  організму,  життя. 
"  Біогенна  речовина  -  речовина,  що  її  виробля¬ 
ють  живі  організми.  БіогбннІ  засоби  -  лікарські 
засоби  тваринного  або  рослинного  походження. 
БІогбннІ  елементи  -  хімічні  елементи,  що  постій¬ 
но  входять  до  складу  організмів  і  виконують  пев¬ 
ні  біологічні  функції  (кисень,  вуглець,  водень  та 
ін.).  Біогенний  стимулятор  -  речовина,  що  утво¬ 
рюється  за  певних  умов  у  тварин  і  в  рослинних 
тканинах  і  яка  володіє  біологічною  активністю. 
Біогбнні  фактори  середбвища  -  фактори,  обумо¬ 
влені  наявністю  в  навколишньому  середовищі 
живих  організмів. 

біогеносфера,  -и,  ж.  Сфера  виникнення  життя; 
являє  собою  оболонку  на  планетах,  у  межах  якої 
існують  умови,  сприятливі  для  розвитку  матерії, 
аж  до  вищих  її  форм. 

БЮГЕбГРАФ,  -а,  ч.  Фахівець  з  біогеографії. 
БІОГЕОГРАФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біогеографії. 
БІОГЕОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Наука,  що  вивчає  закономір¬ 
ності  географічного  поширення  рослин  і  тварин 
та  їхніх  угруповань,  а  також  історію  формування 
і  характер  фауни  і  флори  всієї  Землі  і  окремих 
територій. 

БЮГЕОСФЕРА,  -и,  ж.  Оболонка  земної  кулі,  в  якій 
сконцентрована  жива  речовина  планети. 
БІОГЕОХІМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біохімії.  **  Біогео¬ 
хімічні  провінції  -  територія,  яка  характеризу¬ 
ється  підвищеним  або  зменшеним  вмістом  одного 
або  декількох  хімічних  елементів.  Біогеохімічні 
ендемії  -  захворювання  людини,  тварин  або  рос¬ 
лин,  що  викликані  нестачею  або  надмірністю  в 
середовищі  певних  хімічних  елементів. 
БІОГЕОХІМІЯ,  -ї,  ж.  Наука  про  хімічний  склад  жи¬ 
вих  організмів  та  їхню  роль  у  нагромадженні  І 
міграції  хімічних  елементів  у  земній  корі. 
БІОГЕОЦЕНОЗ,  -у,  ч.  Взаємозумовлений  комплекс 
живих  і  неживих  компонентів  певної  ділянки 
земної  поверхні,  пов’язаних  між  собою  обміном 
речовин  та  енергії. 

бюгеоценОзнии,  -а,  -е.  Прикм.  до  біоценбз. 
БЮГЕОЦЕ нолОп  Я ,  -ї,  ж.  Наука  про  взаємозалежні  і 
взаємодіючі  комплекси  живої  і  неживої  природи 
в  біогеоценозах. 

бюгЕрм,  -у,  ч.  Масивне  куполоподібне  скупчення 
органогенної  карбонатної  речовини. 
БЮГіДРОАкУсТИКА,  -и,  ж.  Наука,  що  вивчає  звуки, 
які  видаються  водними  організмами. 
БІОГІДРОАКУСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біогідроакус- 
тики. 

БібГРАФ.  -а,  ч.  Автор  чисї-небудь  біографії. 
БІОГРАФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  біографія. 
БІОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Опис  чийого-небудь  життя  і  діяль¬ 
ності;  життєпис.  //  Життєвий  шлях  кого-небудь. 
БІОГУМУС,  -а,  ч.  Добриво,  що  Його  одержують  в 
результаті  життєдіяльності  дощових  хробаків  в 
якому-небудь  органічному  середовищі. 

БіОДАТЧИК,  -а,  ч.  Прилад,  що  прикріплюється  до 
тіла  людини,  тварини  або  вводиться  в  нього  і  по¬ 
відомляє  дані  про  стан  організму  або  його  рухи. 
БІОДЕ ГРАДАЦІЯ,  -ї,  ж.  Руйнування  матеріалів  під 
впливом  мікро-  і  макроорганізмів  або  продуктів 
їх  життєдіяльності. 

БІОДИНАМІКА,  -и,  ж.  Розділ  фізіології,  що  вивчає 


життєві  сили  та  функції  організмів. 
БІОДИНАМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біодинаміки. 
БІОДІАГНбстиКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  біоенергетйч- 
на  ді а гн ботика. 

БЮДІАГНОСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  біодіагнбстика. 
БЮДІАГНОСТУВАння,  -я,  с.  Те  саме,  що  біодіагнбс¬ 
тика. 

БЮ  ДОБАВКА,  -и,  ж.  Звичайно  мв.  Добавка  з  біоак- 
тивних  речовин. 

БЮДбзА,  -и,  ж.  Еритемна  доза,  мінімальна  трива¬ 
лість  ультрафіолетового  випромінювання  шкіри, 
що  необхідна  для  виникнення  еритеми. 
БІОДОЗЙМЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  визначення  біодо- 
зи  (ультрафіолетового  опромінення). 

БЮДОМІШКА,  -и,  ж.  Біологічна  домішка. 

БЮДОСТУ ПН ЇСТЬ,  -ності,  ж.  Повнота  і  швидкість 
всмоктування  лікарської  речовини. 
БІОЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Рівноцінна  біодос- 
тупність  у  допустимих  дозах  одних  і  тих  самих 
лікарських  речовин,  які  виготовляються  різними 
підприємствами-виробниками. 

БЮЕКОНбМІКА,  -и,  ж.  Наука  про  раціональне  вико¬ 
ристання  природних  ресурсів  у  господарських 
цілях. 

БЮЕКОНОМІЧНИЙ,  -а,  *е.  Стос,  до  біоекономіки. 
БіоЕкос,  -у,  ч.  Найбільш  сприятлива,  оптимальна 
відповідність  природного  середовища  і  організмів 
та  рослин,  що  живуть  в  ньому. 

БЮЕЛЕктРИКА,  -и,  ж.  Сукупність  електромагнітних 
явищ,  пов'язаних  з  існуванням,  рухом  і  взаємоді¬ 
єю  біоелектричних  зарядів  (біопотенціалів,  біост¬ 
румів). 

БЮЕЛЕКТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Пов'язаний  із  наявністю 
в  живих  організмах  і  рослинах  електричних 
струмів.  2.  Такий,  що  базується  на  використанні 
електричних  струмів,  що  виникають  у  живих 
організмах  і  рослинах.  **  БІоелектрйчний  потен¬ 
ціал  -  електричні  явища  в  клітинах  та  тканинах 
тварин  і  рослин,  що  обумовлюють  процеси  збу¬ 
дження  та  гальмування,  що  відбуваються  в  жи¬ 
вих  організмах. 

БІОЕЛЕКТРбніКА,  -и,  ж.,  спец.  Нова  галузь  науки  й 
техніки,  що  вивчає  принципи  та  методи  обробки 
інформації  живими  організмами  з  метою  ство¬ 
рення  високопродуктивних,  надійних  та  інтелек¬ 
туалізованих  обчислювальних  систем. 
БІОЕЛЕКТРбнний,  -а,  -е.  Стос,  до  біоелектроніки. 
БЮЕЛЕКТРОХІМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біоелектрохімії. 
БЮЕЛЕКТРОХІМІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  фізичної  хімії,  який 
вивчає  електрохімічні  закономірності,  що  скла¬ 
дають  основу  біологічних  процесів. 

БЮЕНЕРГЕТИК,  -а,  ч.  Спеціаліст  з  біоенергетики; 
екстрасенс. 

БІОЕНЕРГЕТИКА,  -и,  ж.  і.  Розділ  біології,  що  вивчає 
механізми  і  закономірності  перетворення  енергії  в 
процесах  життєдіяльності  організмів.  2.  Процеси 
перетворення  одного  виду  енергії  в  інший,  що 
відбуваються  в  живому  організмі. 
БІОЕНЕРГЕТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос.  до  біоенергетики  та 
біоенергетика.  **  Біоенергетйчна  діагнбстика  - 
діагностика,  що  здійснюється  на  основі  екстрасе¬ 
нсорного  обстеження. 

БЮ  ЕНЕРГІЯ,  -ї,  ж.  Енергія,  що  випромінюється 
живим  організмом  (у  гіпотезах). 
БЮЕНЕРГОТЕРАПЕВТ,  -а,  ч.  Лікар  -  спеціаліст  з  біо- 
енерготерапії. 

БЮЕНЕРГОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Лікування  хворих  за  до¬ 
помогою  біоенергетичного  впливу  на  органи  та 
тканини. 

БЮЕТИКА,  -и,  ж.  Науковий  напрям,  що  займається 
вивченням  морально-етичних,  соціально- політич¬ 
них  та  гуманітарних  аспектів  біологічних  наук. 
БЮЗАХИСТ,  -у,  ж.  1.  Хімічні  та  фізичні  методи 
захисту  організму  від  дії  йонізуючого  випроміню¬ 
вання.  2.  Захист,  збереження  яких-небудь  видів 
тварин  шляхом  розведення  необхідних  для  їх 
існування  видів  комах,  тварин. 

БЮЗВ’язбк,  -зку,  ж.  1.  Повідомлення,  зв'язок  з 
ким-,  чим-небудь  на  відстані  за  допомогою  біост¬ 
румів  головного  мозку  (у  гіпотезах).  2.  Зв'язок, 
взаємозалежність  живих  організмів. 

БІОЗбНА,  -и,  ж.  Відкладення,  що  відповідає  верти¬ 
кальному  розповсюдженню  якоїсь  однієї  система¬ 
тичної  групи  викопних  організмів. 

БІОІНДИКАТОРИ,  -ів,  мв.  (одв.  біоіндикатор,  -а,  ч.). 

1.  Організми,  що  їх  наявність,  кількість  або  інте¬ 
нсивний  розвиток  є  показником  певних  природ¬ 
них  процесів  або  умов  зовнішнього  середовища. 

2.  Індикатори,  які  містять  у  своєму  складі  живі 
мікроорганізми  та  продукти  їх  життєдіяльності. 

БЮІНДИКАціЯ,  -ї,  ж.  Метод  виявлення  антропоген¬ 
них  навантажень. 

БІОіНЖЕНЕр,  -а,  ч.  Фахівець  з  біоінженерії. 
БІОІНЖЕНЕРІЯ,  -ї,  ж.  Цілеспрямоване  внесення  змін 
в  організми  рослин,  тварин  і  людини  і  керування 
їх  функціями;  відповідна  галузь  генетики. 
БІОІНФОРМАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  біоінформіція. 
бюінформАція,  -ї,  ж.  Інформація,  якою  гіпотетич¬ 
но  обмінюються  за  допомогою  біострумів. 
БЮКАЛОРЙМЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  вимірювання 
кількості  тепла,  яке  виділяється  організмом  у 
процесі  життєдіяльності. 

БЮКАЛОРИМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Сукупність  методів  визна¬ 
чення  теплових  ефектів  біохімічних  процесів,  які 
відбуваються  в  організмі. 

БЮкАт,  -а,  ч.  Прилад,  що  використовується  для 
біологічних  досліджень  і  являє  собою  капсулу,  в 
якій  підтримується  задана  температура. 
БІОКАТАЛІЗ,  -у,  ч.  Прискорення  або  гальмування 
хімічних  реакцій,  які  відбуваються  в  організмі  за 


допомогою  ферментів. 

БЮКАТАЛізАтоР,  *а,  у.  Речовина,  що  регулює  пере¬ 
біг  хімічних  реакцій  в  живих  організмах;  фер¬ 
мент,  ензим. 

БЮКЕрАміКА,  -и,  ж.  В  стоматології  -  керамічний 
матеріал,  що  його  використовують  для  протезу¬ 
вання  зубів. 

бюкіБЕРНЄтик,  -а,  у.  Фахівець  із  біокібернбтики. 
БЮКіБЕРНЕтика,  -и,  ж.  Науковий  напрямок,  що 
використовує  ідеї,  методи  і  засоби  кібернетики 
для  дослідження  процесів  управління  в  живих 
організмах. 

БЮК1БЕРНЕТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос.до  біокібернетики. 
БІОКЛІМАТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  відображає 
вплив  клімату  на  органічне  життя.  БІокліматйчні 
к4рти  -  карти,  складені  з  урахуванням  впливу 
клімату  на  живі  організми. 

БЮКЛІМАТОЛбПЯ,  -ї,  ж.  Розділ  біології,  що  вивчає 
вплив  кліматогеографічних  факторів  на  живі  ор¬ 
ганізми. 

БЮКОМБінАт,  -а,  ч.  Підприємство,  що  випускає 
біопрепарати. 

БЮКОМПЛЕКС,  -у,  ч.  Біогеохімічна  система.  Що 
включає  Грунт,  рослини,  тварин  певного  регіону. 
БЮ КОМУНІКАЦІЯ.  -ї,  ж.  Передавання  інформації 
живими  організмами. 

БЮКОР^КТОР,  -а,  ч.  Спеціаліст  з  біокорекції. 
БЮКОрЄкціЯ,  -ї,  ж.  Корекція  біополя  людини  за 
допомогою  енергетичного  впливу  екстрасенса  чи 
аутотренінгу. 

БЮКОРбЗіЯ,  -і,  ж.  Корозія  металів,  спричинювана 
мікроорганізмами. 

БЮКОСНИй,  -а.  -є.  Такий,  у  якому  живі  організми  і 
неорганічна  матерія  тісно  між  собою  пов'язані  та 
обумовлені. 

БЮКрЄм,  -у,  ч.  Крем  для  шкіри,  до  складу  якого 
входять  біологічно  активні  речовини,  що  стиму¬ 
люють  діяльність  клітин  шкіри  і  поліпшують 
поверхневий  кровообіг. 

БЮКРИМіНОЛбПЯ,  -ї,  ж.  Один  з  напрямів  у  кримі¬ 
нології,  що  пояснює  злочинність  біологічними 
факторами. 

БЮЛАБОРАТбРіЯ,  -ї,  ж.  Лабораторія,  що  займаєть¬ 
ся  розведенням  комах,  які  використовуються  для 
боротьби  зі  шкідниками  сільськогосподарських 
культур. 

БІОЛАКТ,  -а,  ч.  Продукт  харчування  для  дітей, 
який  виготовлений  із  незбираного  молока  і  міс¬ 
тить  біологічно  активні  речовини. 

БІОЛІН,  -у,  у.  Препарат,  який  одержують  з  під¬ 
шлункової  залози  забійної  худоби;  застосовують 
при  захворюваннях  печінки. 

БІОЛІТИ,  -ів,  мв.  Гірські  породи,  що  складаються 
перев.  з  решток  рослин  і  тварин,  а  також  продук¬ 
тів  їхньої  життєдіяльності. 

БібЛОГ,  -а,  ч.  Фахівець  з  біології.  //  розм.  Той,  хто 
вчиться  на  біологічному  факультеті. 
БЮЛОПЗАТОРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  вирізняється 
тенденцією  зведення  до  біологічної  природи  лю¬ 
дини  соціальних,  психологічних  та  інших  явищ. 
БЮЛОПЗАціЯ,  -ї,  ж.  Різноманітне  використання 
знань,  накопичених  біологією. 

БІОЛОГІЗМ,  -а,  ч.  Учення,  яке  зводить  соціальні 
процеси  і  явища  до  виключно  біологічної  сутності. 
БІОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біології.  //  Стос,  до 
життя,  життєвих  процесів  організму.  **  Біологіч¬ 
на  збрбя  -  зброя  масового  ураження,  дія  якої 
заснована  на  використанні  хвороботворних  влас¬ 
тивостей  бойових  біологічних  засобів.  Біологічна 
очйстка  -  спосіб  очистки  побутових  та  промисло¬ 
вих  стічних  вод,  заснований  на  біохімічному 
знищенні  мікроорганізмами  органічних  речовин 
стічних  вод.  Біологічна  прбба  (в  мікробіології); 
а)  метод  діагностики  інфекційних  хвороб  через 
зараження  лабораторних  тварин  досліджуваним 
матерілом;  б)  метод  контролю  вакцин,  сироваток 
введеним  їх  лабораторним  тваринам.  Біологічна 
продуктйвність  -  поняття,  що  означає  відтворен¬ 
ня  біомаси  рослин,  мікроорганізмів  та  тварин. 
Біологічна  психіатрія  -  напрям  в  психіатрії,  який 
основне  значення  надає  біологічним,  фізичним  та 
неврологічним  аспектам  поведінкових  розладів. 
Біологічна  цінність  харчовбго  продукту  -  прові¬ 
дний  показник  якості  харчового  продукту.  Біоло¬ 
гічний  годйнник  -  здатність  живого  організму 
орієнтуватися  у  часі,  заснована  на  строгій  пері¬ 
одичності  фізико-хімічних  процесів,  що  відбува¬ 
ються  в  клітинах.  Біологічний  ланцюжбк  -  при¬ 
родний  шлях  переміщення  речовин  в  навколиш¬ 
ньому  середовищі.  Біологічний  рейктор  -  апарат, 
призначений  для  культивування  мікроорганізмів 
для  одержання  речовин,  що  ними  продукуються. 
Біологічні  аерозблі  -  аерозолі,  частинки  яких 
несуть  на  собі  життєздатні  мікроорганізми  або 
ТОКСИНИ.  БІОЛОГІЧНІ  водбйми  -  штучні  водойми 
для  біологічної  очистки  стічних  вод  за  допомогою 
життєдіяльності  планктону  та  ін.  факторів.  Біо¬ 
логічні  ресурси  -  генетичні  ресурси,  організми 
або  їх  частини,  популяції  чи  будь-які  інші  біоти¬ 
чні  компоненти  екосистем.  БІОЛОГІЧНІ  рйтми  - 
циклічні  коливання  інтенсивності  та  характеру 
біологічних  процесів.  БІОЛОГІЧНІ  системи  -  біоло¬ 
гічні  об’єкти  різної  складності  (клітини  і  тканин, 
органи,  системи  органів  і  організмів,  біоценози  й 
екосистеми,  біосфера),  які  мають  декілька  рівнів 
структурно-функціональної  організації.  Біологічні 
стінціі  -  науково-дослідні  установи,  які  вивчають 
в  експериментальних  та  природних  умовах  рос¬ 
лини  та  тварини.  Біологічні  фільтри  -  споруди 
для  очищення  стічних  вод  шляхом  фільтрації 


через  матеріали,  поверхня  яких  заселена  мікро¬ 
організмами.  Біологічні  цйкли  -  ритмічні  повто¬ 
рення  біологічних  явищ  в  популяціях,  біоценозах. 

БІОЛОГІЧНО.  Присл.  до  біологічний.  **  БІОЛОГІЧНО 
актйвна  добавка  -  речовини  або  їх  суміші,  що  їх 
використовують  для  надання  раціону  харчування 
спеціальних  лікувальних  або  лікувально- 
профілактичних  властивостей.  Біологічно  актйв- 
на  речовині  -  загальна  назва  органічних  сполук 
(ферментів,  гормонів,  вітамінів  та  ін.),  що  воло¬ 
діють  специфічністю  дії  у  здійсненні  яких-небудь 
функцій  організму. 

БЮЛбПЯ,  -ї,  ж.  Наука  про  закономірності  життя  і 
розвитку  організмів.  //  чого.  Сукупність  природ¬ 
них  особливостей  життя  і  розвитку  рослинних 
або  тваринних  організмів.  **  БІолбгія  рбзвитку  - 
біологічна  наука,  яка  всебічно  вивчає  закономір¬ 
ності  індивідуального  розвитку  організмів,  кван¬ 
това  біолбгія  -  розділ  біофізики,  що  вивчає  ква¬ 
нтові  явища  в  біологічних  системах.  Космічна 
біолбгія  -  біологічна  наука,  яка  вивчає  можливо¬ 
сті  та  особливості  життя  в  умовах  відкритого  ко¬ 
смосу,  в  космічних  кораблях,  молекулярна  біо¬ 
лбгія  -  галузь  біології,  яка  вивчає  процеси  жит¬ 
тєдіяльності  організмів  на  рівні  взаємодії  окре¬ 
мих  молекул,  їх  комплексів  та  надмолекулярних 
структур,  популяційна  біолбгія  -  біологічна  нау¬ 
ка,  яка  вивчає  закономірності  розвитку  популя¬ 
цій,  їх  будову. 

БІОЛОКАЦІЯ,  -ї,  ж .  Здатність  тварин  визначати 
положення  якого-небудь  об’єкта  відносно  самих 
себе  або  своє  положення  у  просторі. 

БЮЛЮМінЕСцЄнтниЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біолюмінісце- 
нції. 

БЮЛЮМінЕСцЄнціЯ,  -ї,  ж.  Видиме  світіння  організ¬ 
мів,  пов’язане  з  процесами  їхньої  життєдіяльності. 

БібМ,  -у,  ч.  Сукупність  видів  рослин  і  тварин,  що 
складають  живе  населення  даного  району. 

БІОМАСА,  -и,  ж.  Маса  живих  організмів,  що  при¬ 
падає  на  одиницю  поверхні  суші  (дна  водойми) 
або  об’єму  води. 

БЮМЕДИЦИНА,  -и,  ж.  Розділ  медицини,  що  вивчає 
процеси,  які  відбуваються  в  організмі  на  біологі¬ 
чному  рівні. 

БЮМЕДИЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біомедицини. 

БЮМЕМБРАна,  -и,  ж.  Біологічна  мембрана. 

БІОМЕТЕОРОЛОПЯ,  -ї,  ж.  Розділ  метеорології,  що 
вивчає  вплив  погоди  на  живі  організми,  зокрема 
на  організм  людини. 

БЮМЕТОД,  -у,  ч.  Метод,  який  застосовується  у 
сільському  господарстві  та  полягає  у  використан¬ 
ні  спеціально  вирощених  комах  для  знищення 
шкідників  сільськогосподарських  культур. 

БІОМЕТРИЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біометрії.  **  БІомет- 
рйчна  Ідентифікація  -  засіб  підтвердження; 
а)  особи;  б)  належності  паспорта  його  власникові 
-  шляхом  розпізнавання  та  зіставлення  біометри¬ 
чних  даних. 

БІОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  біології,  змістом  якого  є 
планування  й  оброблення  результатів  кількісних 
експериментів  та  спостережень  методами  матема¬ 
тичної  статистики. 

БЮМЕХАніК,  -а,  ч.  Фахівець  з  біомеханіки. 

БІОМЕХАНІКА,  -и,  ж.  Розділ  біофізики,  що  вивчає 
механічні  властивості  живих  тканин,  органів  та 
організму  в  цілому,  а  також  механічні  явища,  що 
відбуваються  в  організмі. 

БІОМЕХАНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  передбачає  механіч¬ 
ний  вплив  на  живий  організм  або  його  окремі 
органи,  функції  з  допомогою  спеціального  медич¬ 
ного  обладнання. 

БІОМІКРОСКОПІЯ,  -ї,  ж.  Метод  дослідження,  що  дає 
можливість  детально  оглянути  оптичні  переломні 
середовища  і  тканини  очного  яблука. 

БІОМІЦИН,  -у,  у.  Лікарський  препарат  -  антибіотик. 

БЮМІЦЙНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  біоміцйн. 

БЮМбРФА,  -и,  ж.  Життєва  форма. 

БЮМОРФбЗ,  -у,  у.  Зміни  організму,  обумовлені 
пристосуванням  його  до  навколишнього  середо¬ 
вища. 

БІОМФАЛЙРІЯ,  -ї,  ж .  Рід  молюсків,  які  є  проміж¬ 
ними  хазяїнами  гельмінта,  що  спричиняє  у  лю¬ 
дини  кишковий  шистосомоз. 

БЮНАВІгАціЯ,  -ї,  ж.  Здатність  тварин  вибирати 
правильний  напрям  руху  при  регулярних  сезон¬ 
них  міграціях. 

БібніК,  -а,  у.  Фахівець  із  біоніки. 

БібніКА,  -и,  ж.  Одна  з  галузей  технічної  кіберне¬ 
тики,  що  застосовує  математичне  моделювання 
біологічних  процесів  для  розв’язання  складних 
інженерних  завдань. 

БЮНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос^до  біоніки,  який  створений 
або  здійснюється  на  її  основі.  //  **  Біонічна  архі¬ 
тектора  -  архітектура,  що  використовує  закони 
біології;  відповідний  напрямок  у  біоніці. 

Біонбмія,  -ї,  ж.  Галузь  біології,  що  вивчає  загаль¬ 
ні  проблеми  закономірності  видоутворення  і  фор¬ 
мування  в  процесі  еволюції  вищих  систематичних 
груп. 

БІОНТ,  -а,  у.  Індивідуум,  який  пристосувався  в 
процесі  еволюції  до  життя  у  певному  середовищі. 

БЮНТИзАціЯ,  -ї,  ж.  Пристосування  в  процесі  ево¬ 
люції  до  життя  у  певному  середовищі. 

БІООБ’ЄКТ,  -а,  у.  Живий  організм  як  об'єкт  якого- 
небудь  дослідження. 

БЮбПТИКА,  -и,  ж.  Розділ  біології,  що  вивчає  яви¬ 
ще  використання  живими  організмами  світла  для 
орієнтації;  явище  властиве  не  лише  тваринам,  а  й 
рослинам  та  найпростішим. 

БІООРГАНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  життєдіяльності. 


БІОСТИМУЛЙТОРИ 

**  Біоорганічна  хімія  -  науковий  напрямок,  що 
вивчає  речовини,  які  лежать  в  основі  процесів 
життєдіяльності,  в  безпосередньому  зв'язку  з 
пізнанням  їхньої  біологічної  функції. 
БЮОРІЄНТАціЯ,  -ї,  ж.  Здатність  організмів  визна¬ 
чати  своє  положення  в  просторі. 

БЮОЧЙСТКА,  -и,  ж.  1.  Очищення  стічних  вод  шля¬ 
хом  руйнації  органічних  речовин,  що  містяться  в 
них,  за  допомогою  мікроорганізмів.  2.  Очищення 
питної  води  від  мікробів,  бактерій  та  ін.  шкідли¬ 
вих  для  здоров’я  людини  мікроорганізмів. 
БЮОЧЙЩЕННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  біоочйстка. 
БІОПАЛИВО,  -а,  с.  Гній,  сміття  або  інші  органічні 
речовини,  які,  перегниваючи,  виділяють  тепло, 
що  використовується  для  обігрівання  парників. 
БІОПЕСТИЦЙД,  -у,  у.  Препарат  мікроорганізмів,  що 
може  замінити  собою  хімічний  пестицид. 
БІОПЛАСТ,  -у,  у.  Штучний  матеріал,  який  одержа¬ 
ний  з  білка  крові  та  служить  для  заміщення 
ушкоджених  тканин,  склеювання  зламаних  кіс¬ 
ток  і  т.  ін. 

БЮПЛАСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  біоллістик. 
БІОПОЛЕ,  -я,  с.  Енергетичне  поле,  яке  створюється 
живим  організмом. 

БІОПОЛІМЕР,  -у,  у.  Високомолекулярна  сполука 
біологічного  походження, 

БЮПОЛІмЄРНИЙ.  -а,  -е.  Що  утворює  біополімери, 
що  складається  з  них. 

БІОПОЛІТИКА,  -и,  ж.  Концепція,  що  допускає  вико¬ 
ристання  біологічних  понять  та  методів  дослі¬ 
дження  у  вивченні  політичних  феноменів. 
БІОПОТЕНЦІАЛ,  -у,  у.  Біоелектричний  потенціал, 
різниця  потенціалів  між  двома  точками  живої 
тканини. 

БЮПОТЕНЦІАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біопотенціалу. 
біопрепарат,  -у,  у.  біологічний  препарат  для 
профілактичного  та  лікувального  введення  в  ор¬ 
ганізм  і  діагностичних  досліджень. 
БІОПРОДУКТЙВНІСТЬ.  -ності,  ж.  Продуктивність 
розмноження,  відтворення  живих  організмів. 
БІОПРОТЄз,  -а,  у.  Протез,  керований  біострумами 
людини  або  такий,  для  виготовлення  якого  вико¬ 
ристовуються  біологічні  матеріали. 

БЮПРОЦЄС,  -у,  у.  Процес,  що  відбувається  в  жи¬ 
вому  організмі. 

БІОПСИХІЧНИЙ,  -а,  -е.  Пов’язаний  із  біологічною 
природою  психічних  процесів. 

БЮПСИХОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  із  психологі¬ 
єю  кого-небудь,  обумовлений  біологічними  чинни¬ 
ками. 

БЮПСІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біопсії. 

БІОПСІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Відтинання  шматочка  ураже¬ 
ної  тканини  для  мікроскопічного  дослідження  з 
метою  встановлення  діагнозу. 

БЮПТАТ,  -у,  у.  Матеріал  для  гістологічного  дослі¬ 
дження,  отриманий  шляхом  біопсії. 

БІОРЕАкТОР,  -а,  у.  Апарат  для  проведення  мікробі¬ 
ологічних  процесів;  ферментер. 

БЮРЕГУЛЙТОР,  -а,  у.  Хімічний  препарат,  який 
регулює  життєдіяльність  живого  організму. 
БЮРЕбГРАФ,  -а,  у.  Прилад,  що  його  застосовують 
для  реєстрації  змін  електричного  опору  біологіч¬ 
ного  рідкого  субстрату. 

БЮРЕСУРСИ,  -ів,  мв.  Запаси  необхідних  для  люди¬ 
ни  рослин  і  тварин. 

БІОРЙТМ,  -у,  у.  Самопідтримуване  періодичне  чер¬ 
гування  станів  організму  і  коливань  інтенсивності 
фізюлогічних  процесів  і  реакцій. 

БІОРЙТМІКА,  -и,  ж.  Сукупність  проявів  біоритмів; 
характер  біоритму. 

БЮРИТМІЧНИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  біорйтм. 
БІОРИТМбЛОГ,  -а,  у.  Фахівець  з  біоритмології. 
БЮРИТМОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біоритмології. 
БІОРИТМОЛбПЯ,  -ї,  ж.  Розділ  біології,  що  вивчає 
біорйтм и  живої  матерії;  хронобіологія. 

БІОРбБОТ,  -а,  У.  1.  У  фантастичних  творах  -  робот, 
схожий  на  людину.  2.  розм.  Про  людину,  яка 
втратила  власну  волю  і  виконує  чужі  накази. 

БІОС,  -у,  у.  Базова  програма  введення -виведення, 
що  ініціалізує  апаратне  забезпечення  та  починає 
завантаження  системи. 

БЮСИГНАл,  -у,  у.  Сигнал,  що  передає  перетворені 
струми  біологічного  походження. 

БЮСЙНТЕЗ,  -у,  У.  Біохімічний  процес  утворення 
речовин  в  організмі. 

БЮСИСТЄМА,  -и,  ж.  Біологічна  структура  -  єдність 
закономірно  розташованих  і  функціонуючих  частий. 
БІОСбРБЦІЯ,  -ї.  ж.  Біологічна  сорбція  металів  із 
розчинів  за  допомогою  бактерій,  грибів,  дріжджів 
і  водоростей. 

БЮСбФІЯ,  -ї,  ж.  Життєва  мудрість,  наука  про 
життя. 

БІОСОЦіАльний.  -а,  -е.  Який  поєднує  в  собі  біологі¬ 
чні  та  соціальні  засади. 

БІОСОЦІОЛбгіЯ,  -ї,  ж.  Система  поглядів  на  громад¬ 
ське  життя,  заснована  на  законах  еволюції  орга¬ 
нічної  природи. 

БІОСТАБіЛізАюр,  -а,  у.  Установка  для  переробки 
органічних  відходів  сільського  господаоства  на 
компост. 

БІОСТАНЦІЯ,  -ї,  ж.  Науково-дослідна  установа,  яка 
проводить  дослідження  рослинного  та  тваринного 
світу  якого-небудь  району. 

БІОСТАТЙСТИКА,  -и,  ж.  1.  Числові  дані  відносно 
інформації  про  народжуваність,  смертність,  шлю¬ 
би  і  т.  ін.  у  даній  області.  2.  Використання  стятл- 
стичних  процедур  та  методів  у  вивченні  живих 
організмів. 

БЮСТИМУЛЙТОРИ,  -ів,  мв.  Біологічно  активні  речо¬ 
вини,  які  за  певних  умов  утворюються  в  тханж- 

83 


БІОСТЇЙКІСТЬ 

нах  тварин  і  рослин,  прискорюють  чи  підсилюють 
певні  біологічні  процеси  та  функції. 

БЮСТІЙКІСТЬ,  -кості,  ж.  Властивість  матеріалів 
(виробів)  тривалий  час  протистояти  руйнівній  дії 
біологічних  шкідників  -  грибків,  бактерій  тощо. 
БІОСТРАТИГРАФІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біостратиграфії. 
БЮСТРАТИГрАфіЯ,  -ї,  ж.  Розділ  стратиграфії,  що 
вивчає  відносний  геологічний  вік,  історичну  по¬ 
слідовність  утворення  та  географічне  поширення 
шарів  осадових  порід. 

БІОСТРУМ,  -у,  ч.  1.  Слабкий  електричний  струм, 
що  виникає  в  тваринному  і  рослинному  організмі. 
2.  Передбачувана  наявність  енергії,  що  випромі¬ 
нюється  людиною,  за  допомогою  якої  може  пере¬ 
даватися  на  відстані  яка-небудь  інформація. 
БЮСУПУТНИК,  -а,  ч.  Штучний  супутник  Землі, 
призначений  для  біологічних  досліджень. 
біосфера,  -и,  ж.  Оболонка  Землі,  яку  заселяють 
живі  організми. 

БЮСФЕрНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  відбувається  у  біо¬ 
сфері.  **  БіосфЯрнІ  заповідники  -  природоохорон¬ 
ні  науково-дослідні  установи  міжнародного  зна¬ 
чення. 

БібТА,  -и,  ж.  Історично  сформована  сукупність 
рослин  і  тварин  на  якій-небудь  території. 
бютелеметричний,  -а,  -е.  Стос,  до  біотелеметрії. 
БІОТЕЛЕМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Вимірювання  на  відстані  ве¬ 
личин,  що  характеризують  життєві  функції  орга¬ 
нізму. 

БІОТЕРМ,  -а,  ч.  Біологічний  термостат  -  прилад 
для  досліджень  з  ембріології  та  генетики,  у  яко¬ 
му  підтримується  постійна  температура. 
БІОТЕРМІЧНИИ,  -а,  -е.  Стос,  до  біотермії. 

БЮТЕРМІЯ,  -ї,  ж.  Розвиток  теплових  процесів  вна¬ 
слідок  життєдіяльності  теплолюбних  бактерій. 
БІОТЕСТ,  -у,  ч.  Біологічний  об'єкт  із  відомими 
властивостями,  що  його  використовують  для  до¬ 
слідження  невідомих  біологічних  об  єктів.  **  Біо* 
тЯст  дезінфекції  -  об'єкт  з  певного  матеріалу, 
який  містить  найбільш  стійкі  до  дезінфекційного 
агента  мікроорганізми. 

БЮТЕХНІКА,  *и,  ж.  Технічні  прилади  для  здійснен¬ 
ня  біологічних  досліджень. 

БЮТЕХНІчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  біотЯхнІка. 
Біотехнія,  -ї,  ж.  Розділ  мисливствознавства,  що 
розробляє  комплекс  заходів  з  охорони  та  збіль¬ 
шення  кількості  корисних  тварин  у  природних 
умовах,  покращенню  їхніх  продуктивних  власти¬ 
востей. 

БЮТЕХНбЛОГ,  -а,  ч.  Фахівець  з  біотехнології. 
БЮТЕХНологічний,  -а,  -є.  Стос,  до  біотехнології. 
//  Що  базується  на  біотехнології.  //  Призначений 
для  біотехнології. 

БЮТЕХНОЛбГІЯ,  -ї,  ж.  Сукупність  методів  одержан¬ 
ня  біологічної  продукції  через  використання  пев¬ 
них  мікроорганізмів,  а  також  науковий  опис  цих 
методів  і  їх  практичне  застосування. 
БЮТЕХНОСФЕра,  -и,  ж.  Єдність  природного  середо¬ 
вища  і  середовища,  видозміненого  людиною  за 
допомогою  техніки. 

БІОТИН,  -у,  ч.  Біологічно  активна  речовина  з  групи 
вітамінів,  яка  бере  участь  в  біосинтезі  кислот  і 
стеринів. 

БІОТИП,  -у,  ч.  Група  організмів  у  межах  виду,  що 
відзначаються  характерними  для  них  особливос¬ 
тями  способу  життя  або  поведінки. 

БЮТЙТ,  -у,  ч.  Мінерал  класу  силікатів  бурого  або 
чорного  кольору,  що  використовується  як  елект¬ 
роізоляційний  матеріал. 

БЮТЙТОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  біотйт. 

БЮТЙчний,  -а,  -е:  **  БІотйчний  потенціал  (в  еколо¬ 
гії)  -  здатність  організмів  протистояти  несприят¬ 
ливому  впливу  чинників  навколишнього  середо¬ 
вища.  Біотйчні  чйнники  -  сукупність  факторів 
навколишнього  середовища,  що  впливають  на 
організми  життєдіяльністю  інших  організмів. 
БЮТКАНЙНА,  -и,  ж .,  біол.  Сукупність  клітин  тва¬ 
ринного  або  рослинного  походження,  схожих  за 
будовою  та  функціями. 

БЮТбНУС,  -у,  ч.  Природний  стан  постійного  дові¬ 
льного  напруження,  характерний  для  всього  жи¬ 
вого. 

БЮТбП,  -у,  ч.  Ділянка  земної  поверхні  з  однотип¬ 
ними  умовами  середовища,  яку  займає  певне  уг¬ 
руповання  організмів. 

БЮТбПНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  біотбп. 
БЮТРАНСФОРМАціЯ,  -ї,  ж.  Сукупність  перетворень 
(зокрема  хімічних)  речовин  в  організмі. 

БІОТРбН,  -а,  у.  Камера  або  сукупність  камер,  в 
яких  створюють  штучні  кліматичні  умови  для 
біологічних  досліджень  або  лікування. 
БІОУПРАВЛІННЯ,  -я,  с.  Управління  різними  апара¬ 
тами  за^  допомогою  багаторазово  посилених  біост¬ 
румів  м'язів. 

БІОФАК,  -у,  у.,  розм.  Біологічний  факультет  вищо¬ 
го  навчального  закладу. 

БІОФАКІВСЬКИЙ,  -а,  -е,  розм.  Прикм.  до  бІофЯк. 
БЮФАРМАЦЕВТ,  -а,  у.  Фахівець  із  біофармації. 
БЮФАРМАЦЕВТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біофармації. 
БЮФАРМАціЯ,  -ї,  ж.  Напрямок  фармацевтичної 
науки,  що  займається  вивченням  біологічної  дії 
лікарських  речовин  на  організм  людини. 
БІОФЕНОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Наука  про  періодичні  явища 
в  житті  певної  групи  або  навіть  одного  виду  орга¬ 
нізмів,  пов'язані  зі  змінами  пір  року. 

БІОФІЗИК,  -а,  у.  Фахівець  з  біофізики. 

БІОФІЗИКА,  -и,  ж.  Наука,  що  вивчає  фізичні  й  фі- 
зико-хімічні  закономірності  життєдіяльності  рос¬ 
линних  і  тваринних  організмів,  а  також  вплив  на 
організми  фізичних  факторів. 

84 


БЮФІЗЙЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Такий,  що  відбувається  в 
живих  організмах  і  має  фізичну  природу.  2.  Стос, 
до  біофізики. 

БІОФІЛЬТР,  -а,  у.  1.  Споруда  для  біологічного  очи¬ 
щення  стічних  вод.  2.  Фільтри  та  фільтрувальні 
системи  для  біоочистки  питної  води. 

БЮ ФІЛЬТРАЦІЯ,  -ї,  ж.  Біологічне  очищення  стічних 
вод. 

БЮ  ФЛАВОН  6ЇДИ,  -ів,  мп.  Загальна  назва  групи 
вітаміноподібних  речовин,  що  мають  здатність 
нормалізувати  проникність  капілярів. 
БІОХЕМіЛЮМіНЕСЦЕнціЯ,  -ї,  ж.  Світіння  живих  ор¬ 
ганізмів,  а  також  їхніх  окремих  органів  і  тканин, 
яке  виникає  за  рахунок  енергії  хемілюмінесцент¬ 
них  хімічних  реакцій. 

БІОХІМІК,  -а,  у.  Фахівець  з  біохімії. 

БІОХІМІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біохімії.  Біохімічна 
лабораторія.  //  Пов'язаний  з  хімічними  процеса¬ 
ми  в  живих  організмах.  **  Біохімічна  генетика  - 
розділ  генетики,  що  вивчає  механізми  генетично¬ 
го  контролю  біохімічних  процесів. 

БІОХІМІЯ,  -ї,  ж.  Наука,  що  вивчає  хімічний  склад 
живих  організмів  та  хімічні  процеси,  що  відбу¬ 
ваються  в  них.  //  чого.  Сукупність  хімічних  про¬ 
цесів,  що  відбуваються  в  організмі  або  в  якійсь 
частині  його.  Біохімія  нервової  системи.  Біохімія 
рослин. 

БЮХбр,  -а,  у.,  біол.  Підрозділ  біосфери,  що  скла¬ 
дається  з  групи  схожих  біотипів. 

БЮЦЕнбз,  -у,  у.  Історично  складена  сукупність  ро¬ 
слин  і  тварин,  що  населяють  територію  з  більш- 
менш  однотипними  умовами  існування. 
БЮЦЕНОЛбПЯ,  -ї,  ж.  Розділ  екології,  який  вивчає 
рослинні  й  тваринні  угруповання  в  їхній  сукуп¬ 
ності. 

БЮЦЕх,  -у,  у.  Цех  із  виробництва  біологічної  про¬ 
дукції  для  потреб  сільського  господарства. 

БІОЦЙД,  -у,  у.  Знищення  усіх  форм  життя. 

БЮЦЙКЛ,  -у,  у.  1.  Закономірна  зміна  фаз  або  стадій 
розвитку  організму.  2.  Найвища  одиниця  розчле¬ 
нування  біосфери  (суходіл,  море,  внутрішні  водойми). 
БІПАТРЙД,  -а,  у.  У  міжнародному  праві  -  особа, 
яка  має  два  чи  більше  громадянства. 

БІПАТРЙЗМ,  -у,  у.  Володіння  двома  або  більше 
громадянствами. 

БІЛЕДІЯ,  -ї,  ж.  Пересування  на  двох  нижніх  (зад¬ 
ніх)  кінцівках. 

БІПІНАРІЯ,  -ї,  ж.  Вільно  плаваюча  личинка  морсь¬ 
кої  зірки  з  двома  миготливими  шнурами. 
біпіраміДА,  -и,  ж.,  мат.  Многогранник,  який  являє 
собою  об'єднання  двох  пірамід,  що  мають  спільну 
основу,  а  вершини  розміщені  в  різних  півпросто- 
рах,  визначених  площиною  спільної  основи  цих 
пірамід. 

БіПІРАМІдний,  -а,  -е.  Прикм.  до  біпІраміда. 

БІПЛАН,  -а,  у.  Літак,  крила  якого  мають  дві  пло¬ 
щини,  розташовані  одна  над  одною. 

БІПОЛІД,  -уь  у.  Те  саме,  що  біпатрйд. 

БІПОЛЯРНИМ  -а,  -є.  1.  Який  має  два  полюси. 
2.  Який  складається  з  двох  протилежних  частин. 
**  Біполйрна  система  координат  на  площині, 
мат.  -  одна  з  криволінійних  систем  координат. 
БІПОЛЯРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач,  бі¬ 
полярний.  **  Біполярність  в  політиці  -  один  з 
варіантів  системи  "балансу  сил"  -  що  усі  його 
складові  об'єднуються  навколо  двох  основних 
центрів  сили. 

БіПОЛЯРбН,  -а,  у.,  фіз.  Система,  яка  складається  з 
двох  електронів  провідності. 

БІПРЙЗМА,  -и,  ж.,  мат.  Многогранник,  який  являє 
собою  об'єднання  двох  призм. 
біпрйзмовий,  -а,  -е.  Прикм.  до  біпрйзма. 

БІР1,  ббру,  у.  Сосновий  або  інший  хвойний  ліс; 
також  мішаний  ліс  із  переважанням  сосни. 
//  Взагалі  будь-який  ліс. 

БІР2,  ббру,  у.  У  Молдавії  -  подвірна  подать  з  селян 
(з  15  ст.),  а  також  дань  Турції  та  данина  на  пода¬ 
рунки  султану  в  16  -  18  ст.  **  чбрний  бір  -  над¬ 
звичайний  податок  з  землі  та  промислів. 

БІР3,  -а,  у.  Грошова  одиниця  Ефіопії,  що  дорівнює 
100  центів. 

БІРБІНЕ,  вевідм.у  мн.  Загальна  назва  литовських 
язичкових  та  тростинових  духових  музичних 
інструментів. 

бірЕма,  -и,  ж.  1.  Антична  галера  з  двома  рядами 
весел.  2.  Великий  двовесловий  човен. 

БІРЖА,  -і,  ж.  1.  Постійно  діючий  ринок  (зокрема 
міжнародний)  масових  товарів,  нерухомості,  цін¬ 
них  паперів,  золота  і  валюти,  а  також  робочої 
сили.  **  Біртерна  біржа  -  товарна  біржа  з  нату¬ 
ральним  товарообміном,  яка  виникає  в  умовах 
дефіциту  продукції.  Біржа  прЯцІ  -  установа,  яка 
збирає  і  надає  інформацію  про  наявність  вакан¬ 
сій,  сприяє  підготовці  кадрів,  створенню  робочих 
місць,  забезпеченню  ефективної  зайнятості  пра¬ 
цездатного  населення  і  т.  ін.  Біржа  реального 
товЯру  -  зазвичай  одна  з  форм  оптової  торгівлі 
товарами  місцевого  значення.  валіЬтна  біржа  - 
регулярно  функціонуючий  ринок,  на  якому  реа¬ 
лізуються  угоди  щодо  купівлі -продажу  іноземних 
валют,  а  також  формуються  курси  цих  валют  за 
фактичним  співвідношенням  попиту  та  пропози¬ 
ції.  Електрбнна  біржа  -  біржа,  яка  веде  торги  по 
комп'ютерним  мережам.  МІжнарбдна  біржа  - 
біржі,  які  обслуговують  потреби  світового  ринку 
відповідного  товару.  ПривЯтна  біржа  -  акціонерна 
компанія  або  закрита  корпорація,  в  яких  уклада¬ 
ти  угоди  можуть  лише  акціонери,  що  є  їхніми 
членами.  Термінбва  біржа  -  сучасна  форма  това¬ 
рної  біржі,  торгівля  на  якій  здійснюється  за  ф'ю- 


черсними  контрактами.  ТовЯрна  біржа  -  комер¬ 
ційне  підприємство,  яке  здійснює  оптову  торгів¬ 
лю  головним  чином  сировиною,  матеріалами  та 
продовольчими  товарами.  УнІверсЯльна  біржа  - 
біржа,  на  якій  здійснюються  операції  не  лише  з 
широким  асортиментом  товарів,  а  й  з  валютою, 
цінними  паперами,  а  також  фрахтовими  контрак¬ 
тами.  Фбндова  біржа  -  регулярно  функціоную¬ 
чий  ринок,  на  якому  здійснюється  торгівля  цін¬ 
ними  паперами.  Ф’ючерсна  біржа  -  товарна  бір¬ 
жа,  торгівля  на  якій  здійснюється  контрактами 
на  поставку  товарів  у  майбутньому.  2.  заст.  Місце 
стоянки  візників,  фурманів  у  містах. 

БІРЖАНЙК,  -Я,  ч.,  діал.  Візник  найманого  екіпажу. 
БІРЖОВИЙ,  -Я,  -Я.  Прикм.  до  біржа  1.  Біржовий 
крах.  Біржовий  бум.  //  Який  здійснюється  на 
біржі.  **  БіржовЯ  інтервенція  -  втручання  держа¬ 
ви,  банків  та  великих  підприємців  в  операції  на 
фондових  біржах  з  метою  штучного  впливу  на 
курси  цінних  паперів.  БіржовЯ  котирувЯльна 
комісія  -  орган  біржі,  який  виявляє  та  публікує 
курси  цінних  паперів  або  ціни  товарів,  що  знахо¬ 
дяться  в  обігу  на  біржі.  БіржовЯ  оперЯція  -  дії, 
що  їх  здійснюють  б  рокери /дилери  та/або  фахівці 
біржі  в  процесі  укладання  біржової  угоди.  Біржо¬ 
ва  пЯнІка  -  найгостріший  період  біржової  кризи, 
що  характеризується  різним  падінням  курсів 
акцій.  БіржовЯ  позйція  -  співвідношення  між 
зобов'язаннями  на  підвищення  та  зобов'язаннями 
на  зниження,  що  склалося  на  даний  момент.  Бір¬ 
жовЯ  пбслуга  -  послуга,  що  надається  клієнтам 
біржою  або  членами  біржі  для  задоволення  їх 
потреб,  пов'язаних  з  біржовою  торгівлею.  Біржо¬ 
вЯ  премія  -  заздалегідь  узгоджена  неустойка,  яку 
при  терміновій  угоді  покупець  акції  сплачує  про¬ 
давцю,  якщо  у  день  розрахунку  відмовляється  від 
операції.  БіржовЯ  рЯда  -  орган  управління  бір¬ 
жею.  БіржовЯ  сЯсІя  -  тимчасовий  інтервал  бір¬ 
жового  дня,  протягом  якого  укладаються  угоди. 
БіржовЯ  спекуляція  -  угоди  на  біржі  з  цінними 
паперами  або  товарами  з  метою  одержання  спе¬ 
кулятивного  прибутку  від  різниці  між  курсами  у 
момент  укладення  та  виконання  угоди.  БіржовЯ 
торгівля  -  торгівля  товарами,  валютою  та  цінни¬ 
ми  паперами  за  посередництва  бірж.  БіржовЯ 
угбда  -  зареєстрований  біржою  договір  (угода) 
про  купівлю-продаж.  БіржовЯ  фірма  -  фірма,  яка 
купила  членство  біржі  і  бере  участь  у  роботі  бір¬ 
жі  як  самостійна  організація.  Біржова  цін  Я  -  ціна 
товарів,  що  реалізуються  через  біржу.  БіржовЯ 
Яма  -  ділянка  приміщення  біржі,  підлога  якої 
знаходиться  на  більш  низькому  рівні,  ніж  підлога 
усього  залу;  місце,  де  дозволено  укладати  біржові 
угоди  членам  біржі.  БіржовЯ  брокерське  місце  - 
засвідчене  володінням  акцією  акціонера  біржі  чи 
іншим  способом,  право  на  здійснення  біржової 
торгівлі.  БіржовЯ  законодЯвство  -  система  нор¬ 
мативних  актів,  які  регулюють  діяльність  бірж. 
БіржовЯ  замбвлення  -  визначений  правилами 
біржі  письмовий  або  усний  спосіб  оголошення 
брокером /дилером  відкритої  пропозиції  на  купів¬ 
лю  чи  продаж  цінних  паперів.  БіржовЯ  звЯдення: 
а)  документ,  в  якому  повідомляються  дані  про 
угоди  по  зареєстрованим  цінним  паперам  на  фон¬ 
довій  біржі;  б)  стрічка  тикера,  в  якій  повідомля¬ 
ється  про  угоди,  зареєстровані  на  біржі.  БіржовЯ 
зібрЯння  -  робочий  сеанс  членів  біржі,  протягом 
якого  укладаються  угоди  з  купівлі-продажу.  Бір¬ 
жовЯ  кільцЯ  (ринг):  а)  ф'ючерсний  ринок  (особли¬ 
во,  коли  мається  на  увазі  будівля  біржі);  б)  п’я¬ 
тихвилинні  періоди,  протягом  яких  ведеться  тор¬ 
гівля  кожним  окремим  металом  на  Лондонській 
біржі  металів.  БіржовЯ  котйрування  -  реєстрація 
біржовими  органами  курсів  цінних  паперів.  Бір¬ 
жовЯ  мйто  -  плата,  що  її  стягує  біржовий  комі¬ 
тет  з  членів  та  відвідувачів  біфжі  за  право  укла¬ 
дання  біржової  угоди.  Біржовий  аукцібн  -  форма 
продажу  товарів  на  біржі,  за  якою  вихідною  є 
ціна,  що  її  призначає  продавець,  а  товар  дістаєть¬ 
ся  покупцеві,  який  запропонував  найвищу  ціну. 
Біржовйй  бум  -  різке,  короткочасне  підвищення 
курсу  цінних  паперів,  валюти  на  біржі.  Біржовйй 
бюлетЯнь  -  періодичний  інформаційний  орган 
біржі,  який  повідомляє  про  стан  справ  з  купів- 
лею-продажем  цінних  паперів  та  валюти.  Біржо¬ 
вйй  відвідувач  -  особа,  яка  не  є  членом  біржі, 
але  допущена  за  рішенням  біржового  комітету  до 
здійснення  біржових  операцій.  Біржовйй  індекс  - 
середній  показник  біржової  активності,  який  уза¬ 
гальнює  динаміку  цін  на  цінні  папери  і  свідчить 
про  зміни  в  рівні  цін  за  певний  час.  Біржовйй 
комІтЯт  (рЯда)  -  постійний  орган  біржі,  який 
відає  її  поточними  справами.  Біржовйй  контракт 
-  договір  про  виконання  угоди  щодо  поставки 
біржового  товару  проти  оплати  коштів.  Біржовйй 
крах  -  раптове  різке  падіння  курсів  цінних  папе¬ 
рів  на  біржі,  що  викликає  біржову  паніку.  Бір¬ 
жовйй  курс  -  продажна  ціна  цінного  паперу,  що 
знаходиться  в  обігу  на  біржі.  Біржовйй  мЯклер  - 
працівник,  службовець  біржі,  який  входить  до 
складу  її  персоналу  і  веде  торги.  Біржовйй  нота¬ 
ріус  -  особа,  яка  засвідчує  угоди  та  інші  докуме¬ 
нти,  що  відносяться  до  біржового  обігу.  Біржовйй 
ббіг  -  обсяг  угод  з  цінними  паперами  або  товара¬ 
ми,  що  були  здійснені  на  біржі  за  певний  період. 
Біржовйй  подЯток  -  податок  на  біржовий  обіг. 
Біржовйй  прибуток  -  дохід  від  торгівлі  цінними 
паперами  на  фондовій  біржі.  Біржовйй  товЯр  -  не 
вилучений  з  обігу  товар  певного  роду  та  якості. 
Біржові  брбкери  -  службовці  або  представники 


організацій  -  членів  товарної  біржі  та  біржових 
посередників,  а  також  незалежні  брокери.  Біржо¬ 
ві  заборбни  -  заборонені  на  біржі  види  діяльнос¬ 
ті,  які  можуть  впливати  на  ціни.  Біржові  посе¬ 
редники  -  брокерські  фірми,  брокерські  контори 
та  незалежні  брокери. 

БІРЖОВИК,  -Є,  ч.  Той,  хто  провадить  біржові  опе¬ 
рації. 

БІРКЕбЕЙНЕРИ,  -ів,  д ів.  Учасники  громадянських 
війн  у  Норвегії  у  другій  половині  12  ст.  -  на  по¬ 
чатку  13  ст. 

БІРмАк,  -А,  ч.,  дієш.  Тризубі  вила. 
бірманський,  -а,  -є.  Прикм.  до  бірманці  та  Бірма. 
бірманці,  -ів,  ми.  (одв.  бірманець,  -нця,  ч.\  бір- 
мАнка,  -и,  ж.).  Корінне  населення  Бірми. 

БІРМІКС,  -а,  ч.  Напій  -  суміш  пива  з  фруктовим 
соком  або  лимонадом. 

БІРНЙК,  ч.,  діад.  Сосновий  гай. 

БІРОБІДЖАНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Біробіджану. 
БІРбнІВІДИНА,  -и,  ж.  Режим  у  Росії  1730  -  1740  р. 
за  царювання  Анни  Іоанівни 

БІРЮЗА,  -й,  ж.  Непрозорий  дорогий  камінь  голубо¬ 
го  або  голубувато-зеленого  кольору;  використову¬ 
ється  для  прикрас. 

БІРЮЗОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  бірюзА.  //  Зробл. 
з  бірюзи.  2.  Який  має  колір  бірюзи;  ніжно- 
голубий. 

БІРіЬлька,  -и,  ж.  1.  Набір  дрібних  дерев'яних 
предметів  для  гри,  яка  полягає  в  тому,  щоб  з 
купки  цих  предметів  діставати  гачком  один  за 
одним,  не  поворухнувши  решти.  2.  перед.  Різні 
(зазвичай  дешеві)  дрібнички.  3.  рози.  Про  дріб¬ 
ниця,  які  не  заслуговують  на  увагу.  **  Грати  в 
біріольки  -  займатися  дурницями. 

БІС',  -а,  ч.  1.  Уявна  надприродна  істота,  що  втілює 
зло  і  звичайно  зображується  у  вигляді  людини  з 
козячими  ногами,  хвостом  і  ріжками;  злий  дух, 
чорт,  диявол,  сатана.  2.  Уживається  як  лайка. 
**  Де  в  біса!  -  уживається  як  заперечення,  спрос¬ 
тування  у  знач,  ні!,  де  там!  До  біса:  а)  (у  сподуч. 
зі  сл.  посилати,  проганяти  і  т.  іп.)  геть;  на 
всі  чотири  вітри;  б)  (чого)  багато,  безліч,  на  [яко¬ 
го]  біса  -  нащо,  для  чого.  Одйн  біс  -  однаково, 
все  одно.  У  (в)  біса  -  уживається  у  знач,  підсил. 
част.  при  займ.  хто,  що,  який  або  присл.  д 
е,  коли,  куди,  як.  Що  за  біс?  -  уживається 
для  вираження  здивування.  Якбго  біса?  -  ужива¬ 
ється  для  вираження  незадоволення  у  знач,  н  а  - 
віщо,  чому. 

БІС2,  впг.  Уживається  як  прохання  глядачів  по¬ 
вторити  виступ.  Викликати  па  біс. 

БІС2,  вези.  Додатковий.  Поїзд  воиер  42  біс. 
БІСАМІНОАЦЕТАТОЮІПРУМ,  -у,  ч.  Синя  сполука  дво- 
зарядного  катіона  Купруму  із  двома  залишками 
аміноацетатної  кислоти. 

БІСГЕМІПЕНТАОКСЙД,  -у,  ч.  Подвійний  п’ятьдругоо- 
кисень  (фосфору,  арсену). 

БІСГЛІЦИНАТОКУПРУМ,  -у  Те  саме,  що  бісаміноаце- 
татокупрум. 

БІСДИМЕТИЛГЛІОКСИМОНІКЕЛЬ,  -ю,  4.  Яскраво- 

червона  сполука  двозарядного  катіона  Нікелю  із 
двома  залишками  диметилгліоксиму. 
БісдимЕтилглюксимонікбл,  -у,  ч.  Те  саме,  що 
бісдиметилгліоксимонікель. 

БІСДЮКСЙД,  -у,  ч.  Подвійний  двоокисень,  молеку¬ 
ла  якого  містить  4  оксигенових  атоми  і  2  атоми 
елемента. 

БІСЕГМЕНТАЦІЯ,  -ї,  ж.  Двобічна  сегментація  тіла 
організму. 

БІСЕКСуАЛ.  -а,  ч.,  рози.  Бісексуальна  людина. 
БІСЕКСУАЛІЗМ,  -у,  ч.  1.  Наявність  у  особини  однієї 
статі  статевих  ознак  іншої  статі;  андрогінія.  2.  Те 
саме,  що  бісексуАльність. 
бісексуАлка,  -и.  Жін.  до  бісексуАл. 

БІСЕКСУАЛ ьний,  -а,  -е.  Двостатевий;  такий,  що  має 
статеві  ознаки  обох  статей.  //  Який  відчуває  ста¬ 
тевий  потяг  до  сексуальних  контактів  із  предста¬ 
вниками  обох  статей. 

БІСЕКСУАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бісексу- 
Альний. 

БісексуАльність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бісексу- 
Альний.  //  Гермафродитизм. 

БІСЕКТОР,  -а,  ч.,  мат.  Прилад  (інструмент),  який 
ділить  плоский  кут  пополам. 

БІСЕКТОРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бісАктор. 

БІСЕКТРИСА,  -и,  ж.  Пряма  лінія,  що  проходить 
через  вершину  кута  і  поділяє  його  навпіл. 

БІСЕНЯ,  -йти,  с.  1.  Зменш,  до  біс'  1.  2.  рози.  Про 
кого-небудь  жвавого,  меткого,  хитрого,  лукавого. 
БІСЕР,  -у,  ч.,  збірв.  Дрібне  різнокольорове  скляне 
намисто,  що  застосовується  у  вишиванні. 

БІСЕРЙНА,  -и,  ж.  Одна  намистина  бісеру. 

БІСЕРИНКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  бісерйна. 
БІСЕРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бісер.  //  Оздоблений 
бісером.  **  Бісерний  пбчерк  -  дуже  дрібний,  рів¬ 
ний  почерк. 

БІСИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  біс2 1. 

Б1СЙНИЙ,  -а,  -є,  заст.  Бісівський. 

Бісинбз,  -у,  ч.  Захворювання  респіраторного  апа¬ 
рату,  зумовлене  професійним  контактом  з  бавов¬ 
няним  пилом 

БІСЙРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перед,  і  без 
додатка.  Викликати  на  біс. 

БІСИСТОЛІЯ,  -ї,  ж.  Подвоєння  верхівкового  по¬ 
штовху  і  першого  тону  над  верхівкою  серця. 
БІСИТИ,  бішу,  бісиш,  ведок.,  перед.,  рози.  Дуже 
сердити,  гнівити  кого-небудь. 

БІСИТИСЯ,  бішуся,  бісишся,  ведок.,  перед.  Бути  в 
стані  роздратування,  дуже  сердитися;  лютувати. 
БІСИЦЯ,  -і,  рідко.  Жін.  до  біс. 


БІСІВ,  -ова,  -ове.  1.  Належний  бісові.  2.  лайл.  Ка¬ 
посний,  лихий,  поганий. 

БІСІВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  біс'.  Бісівське  на¬ 
сланая. 

БІСІВЩЙНА,  -и,  ж.,  рози.  Про  надприродні,  загад¬ 
кові  події,  випадки  (зазвичай  неприємні). 

БІСКВІТ,  -а,  ч.  1.  Легкі  здобні  тістечка,  печиво. 
2.  Двічі  випалені  порцеляна  або  фаянс  без  поливи. 
БІСКВІТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бісквіт.  //  Признач, 
для  виробництва  бісквіта. 

БІСКВІТОВИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  бісквітний. 

БІСКУП,  -а,  ч.  Католицький  єпископ. 

БісмА,  прися.,  рідко.  Катма,  нема. 

БІСМАЛІТ,  -у,  ч.  Інтрузія  конічної  або  циліндричної 
форми,  що  досягає  поверхні  Землі  або  закінчуєть¬ 
ся  в  товщі  осадових  порід,  підносячи  їх  у  вигляді 
купола. 

БІСМІТ,  -у,  ч.  Мінерал;  м'які  сірувато-зелені,  соло¬ 
м'яно-жовті  або  білі  кристали  у  вигляді  порош¬ 
куватих,  лускуватих  і  землистих  мас. 

БІСМОВЕРбЛ,  -у,  ч.  Лікарський  препарат  бісмуту, 
що  його  застосовують  внутрішньом'язово  для 
лікування  сифілісу. 

БІСМУТ,  -у,  ч.  Ві.  Проста  речовина  -  сріблясто- 
сірий  легкотопкий  метал  із  рожевуватим  відблис¬ 
ком.  Досить  пасивний.  Складник  легкотопких 
стопів,  припоїв,  бабітів. 

бісмутАт,  -у,  ч.  Сіль,  у  якій  Вісмут  входить  до 
складу  аніона  у  ступені  окиснення  +5. 
БіСМУТАтний,  -а,  -є.  Прикм.  до  бісмутАт. 

БІСМУТЙД,  -у,  ч.  Бінарна  сполука  Бісмуту  з  актив¬ 
ними  металами. 

БІСМУТЙЗМ,  -у,  ч.  Сукупність  клінічних  симптомів 
хронічного  отруєння  бісмутом  чи  його  сполуками. 
БІСМУТЙЛ,  -у,  ч.  Однозарядний  катіон,  що  містить 
один  атом  Бісмуту  і  один  оксигеновий  атом. 
БІСМУТЙН,  -у,  ч.  Оводень  бісмуту,  молекула  якого 
містить  атом  Бісмуту  і  три  гідрогенових  атоми. 
БІСМУТЙТ,  -у,  ч.  Сіль,  у  якій  Вісмут  у  ступені  оки¬ 
снення  +3  входить  до  складу  її  аніону. 
ВІСМУТОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бісмут. 
ВІСМУТОВМІСНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  містить  бісмут. 
БІСМУТОВМІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вісму¬ 
товмісний. 

БІСМУТООРГАНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  у  своєму  складі 
містить  зв'язки  Бісмут-Карбон. 

БІСНУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  біснувАтися. 
БІСНУВАТИЙ,  -а,  -е.  Психічно  хворий,  божевільний. 
БІСНУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.  Бути  в  стані 
великого  збудження,  роздратування;  лютувати. 
біснуватість,  -тості,  ж.  Стан  за  знач.  біснувАтий. 
БІСОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бісів. 

БіСОЦіАціЯ,  -ї,  ж.  Психологічний  механізм  фанта¬ 
зії,  творчого  процесу,  що  здійснює  нові  сполучен¬ 
ня  компонентів  досвіду. 

бісса,  -и,  ж.  Тварина  родини  морських  черепах. 
БІСТР,  -у,  ч.  Темнобрунатва  акварельна  фарба,  що 
виготовляється  з  деревної  саяа. 

БІСТРО,  вевідм.,  с.  Невеликий  ресторан,  закусочна 
з  дуже  швидким  обслуговуванням. 
бісульфат,  -у,  ч.  Те  саме,  що  гідросульфАт. 
БІСУЛЬФІТ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  гідросульфіт. 

БІСУС,  -у,  ч.  1.  Секрет  бісусової  залози,  яка  знахо¬ 
диться  у  нозі  двостулкового  молюска.  2.  Грибкова 
хвороба  ікри  риб. 

БІСФЕнОл,  -у,  ч.  Те  саме,  що  дифенілолпропАн. 
БІСЯЧИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  біс'  1. 

БІТ1,  -а,  ч.  1.  Мінімальна  одиниця  виміру  кількос¬ 
ті  інформації  та  об’єму  пам’яті  комп’ютера  (дорі¬ 
внює  одній  комірці  або  одному  двійковому  знаку 
типу  "так-ні").  Стартовий  біт.  Біт  модифікації. 
2.  Одиниця  ємності  пам'яті,  яка  відповідає  одно¬ 
му  двійковому  розряду.  **  Біт  вірогідності  -  роз¬ 
ряд,  що  додається  до  слова  у  пам'яті  ЕОМ  для 
зазначення  вірогідності.  Біт-запбвнювач  -  біт, 
який  використовується  для  заповнення  байта  і  не 
несе  інформації.  Біт  зАхисту  -  двійковий  розряд  у 
ключі  пам'яті,  що  встановлює  захист  відповідно¬ 
го  блока  пам'яті  від  запису.  Біт  кадрувАння  (син- 
хронізйції)  -  біт,  що  забезпечує  у  комбінації  з 
іншими  аналогічними  бітами  можливімть  розді¬ 
лення  символів  у  потоці  бітів.  Біт  мАски  -  біт  ре¬ 
гістра,  що  його  встановлюють  у  нульове  чи  оди¬ 
ничне  значення  для  дозволу  або  заборони  певних 
операцій.  Інформаційний  біт  -  біт  даних,  що  несе 
інформацію  (на  відміну  від  біта-заповнювача). 
Служббвий  біт  -  біт,  призначений  для  допоміж¬ 
них  службових  цілей. 

БІТ2,  -а,  ч.  1.  Чіткий  ритм  в  музиці.  1 1  Ритм  (про 
роботу  серця).  2.  Те  саме,  що  біт-м#зика. 

БІТА,  -и,  ж.  1.  Важка  палиця,  кийок  (інколи  з 
металевим  осердям)  з  п'ятаком  проти  вислизання 
з  рук.  У  грі  в  бейсбол  тримають  і  б'ють  по  м'ячу 
двома  руками.  Бейсбольна  біта.  2.  Те  саме,  що 
бйтка  3. 

БІТ-ГРУПА,  -и,  ж.  Група  музикантів,  які  виконують 
біт-музику,  біт-ансамбль. 

БІТЕІЗМ,  -у,  ч.  Двовірство,  поклоніння  двом  богам. 
БІТЕНГ,  -а,  ж.  Вертикальна  тумба,  встановлена  на 
палубі  корабля  на  шляху  руху  якірного  ланцюга, 
яка  внаслідок  тертя  зменшує  швидкість  руху 
його  під  час  опускання  якоря. 

БІТЕР,  -а,  ч.  Пристрій  на  комбайні. 

БІТЙНІЯ,  -ї,  ж.  Рід  прісноводних  черевоногих  мо¬ 
люсків. 

БІТЛЗИ,  -ів,  мв.  Те  саме,  що  бітлй. 

БІТЛЙ,  -ів,  мв  жарг.  1_.  Учасники  популярного 
англійського  квартету  "Бітлз",  що  виник  у  60-х 
рр.  2.  Про  учасників  вокально-інструментальних 
ансамблів,  що  наслідують  бітлів,  або  молодих 


БЛАВАТНИЙ 

людей,  що  наслідують  їхні  манери. 

БіТЛОМАн,  -а,  у.  Про  шанувальника  бітлів,  їхньої 
музики. 

БіТЛОМАн ІЯ,  -ї,  ж.  Масове  захоплення  музикою  біт¬ 
лів,  прагнення  наслідувати  їм. 

БІТ-МУЗИКА,  -и,  ж.  1.  Музика,  що  вирізняється 
великою  напругою  ритму  і  використовує  електро¬ 
нні  та  ударні  інструменти.  2.  рідко.  Рок-музика. 
БІТНИК,  -а,  ч.  Представник  "розбитого  покоління" 

-  руху  серед  американської  молоді  середини  50  - 
початку  60-х  рр.,  яка  була  незадоволена  стандар¬ 
тизацією  особистості  в  суспільстві  та  виражала 
свій  протест  демонстративним  порушенням  при¬ 
йнятих  норм  поведінки. 

БІТНИКІВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бітник. 

БІТНИЦТВО,  -а,  с.  Рух  бітників. 

БІТОВИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біт-музики,  и  виконання. 
БІТОНАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Одночасне  застосування 
двох  тональностей  в  різних  голосах  того  самого 
музичного  твору. 

БІТУМ,  *у,  ч.  Затверділа  смола  чорного  кольору,  ос¬ 
новний  компонент  асфальту  та  гідроізоляції  буді¬ 
вель. 

БІТУМИ,  -ів,  ми.  Загальна  назва  природних  речо¬ 
вин,  що  складаються  з  Карбону,  Гідрогену,  Окси- 
гену,  Нітрогену  та  Сульфуру  і  розчиняються  в 
органічних  рідинах. 

бітумізація,  -ї,  ж.:  **  Бітумізація  ґрунтів  -  спосіб 
закріплювання  ґрунтів  бітумом,  що  нагнітають 
через  пробурені  у  ґрунті  свердловини. 
бітумний,  -а,  -є.  Прикм.  до  бітум. 

БіТУМОВбЗ,  -а,  ч.  Автомобіль,  який  обладнаний 
цистерною  для  перевезення  рідких  бітумних  ма¬ 
теріалів  і  має  підігрівальний  пристрій. 

БІУРбТ,  -у,  ч.  Кристалічний  продукт  конденсації 
двох  молекул  сечовини  із  вилученням  молекули 
амоніаку  при  нагріванні  її  розтопу. 

БІУРЕТОВИЙ,  -а,  *е.  Прикм.  до  біурет. 
БІФ1ДОБАКТЕР1Ї,  -ій,  ми.  Вид  молочнокислих  бактерій. 
БіФЩОФЛбРА,  -и,  ж.  Мікрофлора  товстої  кишки, 
представлена  переважно  біфідобактеріями. 
Б1Ф1ЛЙР,  -у,  ч.  Електричний  провідник,  складений 
удвоє  або  намотаний  після  цього  на  котушку. 
біфілЙрний,  -а,  -є.  Прикм.  до  біфілйр. 
біфокАльний,  -а,  -є:  **  БіфокЗльні  скбльця  -  оп¬ 
тичні  лінзи,  верхня  частина  яких  має  одну  опти¬ 
чну  силу,  а  нижня  іншу. 

БіФбКУСНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  два  фокуси. 
БіФОНЕНДОСКбП,  -а,  ч.  Див.  стетофонендоскбп. 
БІФУРКАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  біфуркації. 
БІФУРКАЦІЯ,  -ї,  ж.  Поділ,  розгалуження  чогось  на 
два  потоки,  напрямки  і  т.  д. 

БІФШТЕКС,  -а,  ч.  Страва  у  вигляді  підсмаженого 
шматка  яловичини. 

БІХАРЦІ,  -ів,  мп.  Група  народів  в  Індії  та  сусідніх 
районах  Бангладешу  та  Непала. 

БІХЕВЮРАльниЙ,  -а,  -е.  Поведінковий.  **  Біхевіо- 
рільна  медицйна  -  медична  спеціальність,  за¬ 
снована  значною  мірою  на  інтегруванні  результа¬ 
тів  дослідження,  методів  та  теорії  соціальних 
наук  та  більш  традиційних  біологічних,  анатомі¬ 
чних  підходів.  БіхевІор&льний  мбтод  -  підхід  до 
вивчення  психологічних  процесів,  який  поклада¬ 
ється  винятково  на  аналіз  явної  поведінки  і  від¬ 
кидає  дослідження  психіки.  БіхевІор&пьнІ  науки 

-  науки,  спільним  для  яких  є  вивчення  поведін¬ 
ки  людини  (антропологія,  соціологія,  педагогіка). 

БІХЕВЮРЙЗМ,  -у,  у.  Напрям  у  психології,  для  якого 
предмет  психології  -  поведінка  людей  і  тварин, 
механічна  реакція  у  відповідь  на  зовнішні  подра¬ 
знення. 

БІХЕВЮРЙСТ,  -а,  у.  Той,  хто  підтримує  теоретичні 
та  методологічні  положення  біхевіоризму. 
Б1ХЕВ10РИСТКА,  -и  Жін.  до  біхевіорйст. 
біхромати,  -ів,  ми.  Те  саме,  що  дихромати. 
БіХРОМАТйчний,  -а,  -е.  Стос,  до  біхроматів. 
Б1ХРОМАТОМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  біхроматоме¬ 
трії. 

БІХРОМАТОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Метод  кількісного  аналі¬ 
зу,  за  якого  основним  реагентом  є  титрований 
розчин  біхромату  калію. 

БІЦЕПС,  -а,  у.,  ават.  Двоголовий  м’яз. 

БІЦИКЛІЧНИЙ,  -а,  -е.  Двоциклічний. 

БІЦИЛІН,  -у,  у.  Лікарський  препарат  із  групи  анти¬ 
біотиків. 

БІЧ,  -й,  у.,  жарг.  1.  Ледар,  безробітний  через  пия¬ 
цтво,  бездомна  людина.  2.  Бомж. 

БІЧАСТОТА,  -й,  ж.  Двочастота. 

БіЧАСТбТНИЙ,  -а,  -е.  Який  генерує  або  приймає 
коливання  двох  частот,  працює  на  двох  частотах. 
БІЧАСТбТН ЇСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  і  стан  за 
знач,  бічастбтний. 

Бічнйй,  -й,  -й.  Те  саме,  що  боковйй. 

БічувАти,  -£ю,  -^єш,  ведок.  X.  Ледарювати,  відмо¬ 
влятися  від  роботи.  2.  Мандрувати  без  мети. 
БІШбП,  -а,  у.  1.  Те  саме,  що  бішбф.  2.  Шахова 
фігура  "слон",  "офіцер". 

БІШОФ,  -а,  у.  Єпископ. 

БІШОФІТ,  -у,  у.  Мінерал  класу  хлоридів,  що  викри¬ 
сталізувався  при  випаровуванні  давніх  морів. 

БІЮ,  вевідм.,  мв.  Загальна  назва  татарських  і 
башкирських  національних  танців. 

БііЬчий,  -а,  -е,  діад.  Який  б’ється.  **  Віюча  жйла  - 
артерія. 

БІЯК,  -й,  у.,  діад.  Великий  молот. 

ВІЯТИ,  бїю,  бієш,  ведок.,  перех.,  зах.  Бити. 

БЛАвАт,  -у,  у.  1.  Волошка.  2.  заст.  Шовкова  тка¬ 
нина  блакитного  кольору;  взагалі  шовк;  одяг  із 
такої  тканини. 

БЛАВАТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  блавйт  2. 


85 


БЛАГАЛЬНИЙ 

БЛАГАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  виражає  благання. 
БЛАГАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  благальний. 
БЛАГАЛЬНО.  Присл.  до  благальний. 

БЛАГАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мни.  ч.  до 
благАти. 

БЛАГАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  благАти.  //  Прохання. 
БЛАГАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  кого  про  що,  чого  і  без 
додатка;  часто  з  іпфіп.,  також  епод.  щоб.  Напо¬ 
легливо,  невідступно,  ласкаво  просити. 
БЛАГАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  бла- 
гАти.  //  у  знач,  прикм.  Який  виражає  благання. 
БЛАГЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Зменш.-пестл.  до  благйй  1. 
БЛАГЕНЬКО,  розм.  Присл.  до  благАнький. 

БЛАГЙЙ,  -А,  -А.  1.  розм.  Слабий,  кволий.  //  Старий, 
убогий,  поганий.  2.  заст.  Добрий,  добросердий, 
лагідний. 

блАгість,  -гості,  ж.  Абстр.  ім.  до  благйй. 

БЛАГО,  -а,  с.  1.  Добро,  щастя.  2.  тільки  ми.  блАга, 
благ.  Достатки,  вигоди,  дари  природи  і  т.  ін.;  все 
те,  чого  потребує  людина  в  житті.  3.  вевідм. ,  у 
знач,  присуди.  сл.,  заст.  Добре. 

БЛАГОВІРНА,  -ної,  ж.,  жарт.  Дружина,  жінка. 
БЛАГОВІРНИЙ,  -ного,  V.,  жарт.  Чоловік. 

БЛАГОВІСНИЙ,  -а,  -е.  Який  несе  добрі  вісті,  віщує 
добро;  радісний. 

БЛАГОВІСНИК,  -а,  V.,  книжн.,  рідко.  Провісник 
добра,  щастя. 

БЛАГОВІСНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  благовісник. 

БЛАГОВІСТ,  -у,  ч.  Дзвін  перед  початком  церковної 
відправи,  служби. 

БЛАГОВІСТЙТЕЛ Ь,  -я,  V.,  заст.,  уроч.  Провісник, 
передвісник. 

БЛАГОВІСТЙТИ ,  -іщу,  -істйш,  недок.,  заст.  1.  Дзво¬ 
нити,  оповіщаючи  про  початок  церковної  відпра¬ 
ви.  2.  перед.,  уроч.  Виголошувати,  зачитувати 
проповідь;  сповіщати,  повідомляти  про  що- 
небудь.  3.  розм.  Поширювати  серед  людей,  розго¬ 
лошувати  що-небудь. 

БЛАГОВІЩЕННЯ,  -я,  с. ,  церк.  Сповіщення  Діві  Марії 
архангелом  Гавриїлом  про  народження  Сина  Бо¬ 
жого  Ісуса  Христа  7  квітня.  Одне  з  великих  хрис¬ 
тиянських  свят. 

БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Благовіщення. 
БЛАГОВОЛЙТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  з  іпфіп.,  заст., 
ірод.  Виявити  бажання,  охоту  зробити  що-небудь; 
зводитн. 

благовоління,  -я,  с.  Дія  за  знач,  благоволіти. 
БЛАГОВОННИЙ,  -а,  -е.  Який  має  дуже  приємний  запах. 
БЛАГОГОВІЙНИЙ,  -а,  -є,  квижи.  Сповнений  найщи- 
рішої  поваги,  шани;  безмежно  відданий;  побожний. 
БЛАГОГОВІЙНО,  квижи.  Присл.  до  благоговійний. 
БЛАГОГОВІННЯ,  -я,  с.,  квижв.  Найбільша,  найщи- 
ріша  повага,  шана;  безмежна  любов;  побожність. 
БЛАГОГОВІТИ,  -£ю,  -ієш,  ведок.,  квижи.  Відчувати 
благоговіння,  побожно  схилятися  перед  ким-, 
чим-небудь. 

БЛАГОдАр,  -я,  ч„  зах.  Доброчинник. 

БЛАГОДАТНИЙ,  -а,  -є.  Який  дає  щастя,  добро,  ра¬ 
дість,  достаток.  //  Багатий,  щасливий. 
БЛАГОДАТНО.  Присл.  до  благодАтний.  //  у  звач. 
присуди,  сл. 

БЛАГОДАТЬ,  -і  ж.  1.  У  релігійному  уявленні  -  ще¬ 
дроти.  дари,  ласка  невідомих,  таємничих  сил. 

2.  Усяке  багатство,  добро,  достаток;  джерела  ба¬ 
гатств,  добра,  достатків.  У/  Спокій,  щастя.  //  у 
звач.  присуди,  сл.,  розм.  Дуже  гарно,  спокійно. 
БЛАГОДЕНСТВО,  -а,  с. ,  квижв.,  заст.  Спокійне, 
безтурботне  життя. 

БЛАГОДЕНСТВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  благодАн- 
етвувлти. 

БЛАГОДЕНСТВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  заст.,  іров. 
Жити  безтурботно,  спокійно,  в  достатку. 

БЛАГОДІЙ,  -я,  ч.  Те  саме,  що  благодійник. 
БЛАГОДІЙНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  дає,  приносить  добро, 
користь;  корисний.  //  Благотворний,  добрий. 
Благодійний  вплив.  2.  заст.  Признач,  для  пода¬ 
вання  матеріальної  допомоги  бідним,  сиротам  і  т. 
ін.  **  Благодійна  діяльність  -  безкорислива  дія¬ 
льність  благодійних  організацій,  що  не  передба¬ 
чає  отримання  прибутків.  Благодійна  організАція 
-  недержавна  організація,  головною  метою  діяль¬ 
ності  якої  є  здійснення  благодійної  діяльності. 
Благодійний  трест;  в  США  та  Великій  Британії  - 
юридична  особа  (зазвичай  корпорація),  якій  на 
правах  довірчої  власності  передається  майно,  що 
його  виділено  з  благодійною  метою. 

БЛАГОДІЙНИК,  -а,  V.  1.  кого,  чий,  заст.  Той,  хто 
подає  комусь  допомогу,  підтримку  і  т.  ін.;  добро¬ 
дійник.  2.  іст.  Той,  хто  займається  благодійністю. 
БЛАГОДІЙНИЦТВО,  -а,  с.  і  БЛАГОДІЙНІСТЬ,  -ності,  ж. 
Добровільна  безкорислива  пожертва  фізичних  або 
юридичних  осіб  у  вигляді  матеріальної,  фінансо¬ 
вої,  організаційної  чи  іншої  допомоги. 
БЛАГОДІЙНИЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  благодійництво. 
БЛАГОДІЙНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  благодійник. 
БЛАГОДІЙНІСТЬ  див.  благодійництво. 

БЛАГОДІЙНО.  Присл.  до  благодійний. 

БЛАГОДІЯННЯ,  -я,  с,  заст.  Безкорислива  допомога, 
підтримка;  добре  діло,  добрий  учинок. 
БЛАГОДУШНИЙ,  -а,  -е.  Лагідний,  ласкавий,  прихи¬ 
льний  до  людей;  добродушний.  //  Який  виражає 
лагідність,  ласкавість. 

БЛАГОДУШНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
благодушний. 

благодушно.  Присл.  до  благодушний. 
БЛАГОЗВУЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  гарно,  приємно  зву¬ 
чить;  доброзвучний. 

БЛАГОЗВУЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  благо¬ 
звучний. 

БЛАГОЗВУЧНО.  Присл.  до  благозвучний. 

86 


БЛАГОЛІПНИЙ,  -а,  -е,  квижи.,  заст.  Гарний. 
БЛАГОЛІПНО.  Присл.  до  благоліпний. 
БЛАГОНАДІЙНИЙ,  -а,  -е,  заст.  1.  Який  заслуговує  на 
довіру,  цілком  надійний.  Благонадійний  позича¬ 
льник.  2.  У  дореволюційній  Росії  -  який  з  полі¬ 
тичного  погляду  не  викликав  недовіри  у  влади. 
БЛАГОНАДІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.,  заст.  Абстр.  ім.  до 
благонадійний  2. 

БЛАГОНАДІЙНО.  Присл.  до  благонадійний. 
БЛАГОНАМІРЕНИЙ,  -а,  -е,  заст.  1.  Який  має  добрі, 
щирі  наміри.  2.  Те  саме,  що  благонадій-ний  2. 
БЛАГОНАМІРЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  благо- 
намірений. 

БЛАГОНАМІРЕНІСТЬ,  -ності,  ж.,  заст.  Абстр.  ім.  до 
благонамірений. 

БЛАГОНАМІРЕНО.  Присл.  до  благонамірений. 
БЛАГОПОЛУЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  перебуває  в  доброму 
стані;  який  щасливо,  успішно  відбувається  чи 
закінчується;  щасливий,  успішний,  добрий. 
БЛАГОПОЛУЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  благо¬ 
получний. 

БЛАГОПОЛУЧНО.  Присл.  до  благополучний.  //  у 
здач,  присуди,  сл. 

БЛАГОПОЛУЧЧЯ,  -я,  с.  Життя  в  достатку  й  спокої; 
добробут,  щастя. 

БЛАГОПРИСТОЙНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Цілком  пристойний. 
БЛАГОПРИСТОЙНІСТЬ,  -ності,  ж.,  заст.  Абстр.  ім.  до 
благопристбйний. 

БЛАГОПРИСТОЙНО,  заст.  Присл.  до  благопристбйний. 
БЛАГОРОДИТИ,  -джу,  -диш,  ведок.,  перед.,  заст. 
Робити  благородним. 

БЛАГОРОДІЄ,  -я,  с.,  перев.  із  займ.  ваше,  його, 
їхнє.  У  дореволюційній  Росії  -  титулування 
невисоких  за  чином  військових  і  урядових  служ¬ 
бовців,  а  також  форма  звертання  до  них.  //  розм. 
Взагалі  про  пана,  начальника. 

БЛАГОРОДНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  відзначається  висо¬ 
кими  моральними  якостями;  чесний,  порядний. 
Ц  Власт.  такій  людині.  2.  Породжений  високою 
метою,  пройнятий  високим  поривом,  ідеєю  і  т.  ін. 

3.  Який  відзначається  дуже  гарними  рисами, 
якостями.  4.  заст.  Аристократичного,  дворянсь¬ 
кого  походження;  дворянський.  //  у  звач.  ім. 
благорбдний,  -ного,  V.;  благорбдна,  -ної,  ж., 
розм.  Про  людину  дворянського  походження, 
панського  роду.  5.  Уживається  як  складова  час¬ 
тина  термінів  -  складних  назв  у  ботаніці,  зооло¬ 
гії,  хімії  і  т.  ін.  Благородний  лавр.  Благородний 
олевь.  Благородний  метал. 

БЛАГОРОДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  і  якість  за 
знач,  благорбдний  1,  2. 

БЛАГОРОДНО.  Присл.  до  благорбдний  1,  2. 
БЛАГОРОДСТВО,  -а,  с.  1.  Чистота  моральних  якос¬ 
тей;  чесність,  порядність.  2.  Висока  якість,  дове¬ 
ршеність,  досконалість.  3.  Належність  до  дворян¬ 
ського  стану,  роду. 

БЛАГОСЛОВЕн,  у  звач.  присуди,  сл.,  заст.  Те  саме, 
що  благословенний  3,  4. 

БЛАГОСЛОВЕННИЙ,  -а,  -е.  1.  заст.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  благословйти  1.  2.  прикм.,  заст.  Бага¬ 
тий,  щедрий,  життєдайний.  3.  прикм.,  заст.  Ща¬ 
сливий,  радісний.  4.  прикм.,  уроч.  Гідний  слави; 
прославлений,  славний. 

БЛАГОСЛОВЕННО.  Присл.  до  благословенний. 
БЛАГОСЛОВЕННЯ,  -я,  с.,  заст.  1.  Дія  за  знач,  благо¬ 
словляти,  благословйти  1,  2.  2.  Згода,  дозвіл, 
схвалення. 

БЛАГОСЛОВЕНСТВО,  -а,  с.,  заст.,  рідко.  Те  саме,  що 
благословення. 

БЛАГОСЛОВЙТИ  див.  благословляти. 
БЛАГОСЛОВИТИСЯ  див.  благословлятися. 
БЛАГОСЛОВІння,  -я,  с.  Те  саме,  що  благословення. 
БЛАГОСЛОВЛЯТИ,  -Яю,  -Яєш,  ведок.;  БЛАГОСЛОВЙТИ, 
-влю,  -вйш;  ми.  благословлять;  док.,  перед. 
1.  Хрестити  кого- небу дь,  проказуючи  при  цьому 
молитву,  побажання.  2.  перев.  на  що.  Давати 
згоду  на  що-небудь,  дозволяти  кому-небудь  щось. 
3.  уроч.  Славити,  прославляти,  вихваляти  кого-, 
що-небудь  (на  віддяку  за  щось).  4.  кого  ким,  чим, 
розм.,  заст.  Дати,  подарувати.  **  гбсподи  благо- 
словй!  -  вираз,  що  вживається,  коли  приступа¬ 
ють  до  роботи  або  їжі.  на  світ  благословило, 
безос.  -  розвиднілось. 

БЛАГОСЛОВЛЯТИСЯ,  -ЙЮСЯ,  -Яєшся,  недок.,  БЛАГО¬ 
СЛОВИТИСЯ,  -влюся,  -вйшея;  ми.  благословляться; 
док.  Діставати  благословення.  **  Благословляти¬ 
ся  (благословитися)  на  світ,  безос.  -  розвидня¬ 
тися,  світати. 

БЛАГОСНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Який  щедро  дає,  розсипає 
блага;  дуже  гарний,  приємний,  сприятливий. 
Благосний  дощ.  Благосна  віч. 

БЛАГОСТйнний,  -а,  -е,  заст.  Прикм.  до  благостйня. 
БЛАГОСТИНЯ,  -і,  ж.,  заст.  Милість,  ласка,  благоді¬ 
яння. 

БЛАГОТВбРЕЦЬ,  -рця,  ч.  Той,  хто  творить  добро. 
БЛАГОТВОРЙТЕЛЬ,  -я,  ч.  Те  саме,  що  благотворець. 
БЛАГОТВОРНИЙ,  -а,  -е.  Який  справляє  добрий 
вплив;  корисний, сприятливий. 

БЛАГОТВОРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  благо- 
твбрний. 

БЛАГОТВОРНО.  Присл.  до  благотворний. 
БЛАГОУСТРІЙ,  -рою,  ч.  Добре  впорядкування,  за¬ 
безпечення  всім  потрібним;  упорядкованість. 
БЛАГОУСТРОЄНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
благоустроїти. 

БЛАГОУСТРОЄНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  благо¬ 
устроєний. 

БЛАГОУСТРОЇТИ  див.  благоустроювати. 
БЛАГОУСТРОЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  рідко, 
БЛАГОУСТРОЇТИ,  -6ю,  -Оїш,  док.,  перед.  Добре  впо¬ 


рядковувати,  забезпечувати  всіма  вигодами. 
БЛАГОУСТРОЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок. ,  рідко.  Ста¬ 
вати  добре  впорядкованим  (про  житло,  населений 
пункт  і  т.  ін.). 

БЛАГОЧЕСТИВИЙ,  -а,  -е,  квижв.,  заст.  1.  Який  до¬ 
держується  приписів  релігії;  побожний,  набож¬ 
ний.  //  Який  виявляє  ознаки  благочестя  (у  1 
знач.),  виражає  побожність.  2.  Належний  до  пра¬ 
вославної  віри. 

БЛАГОЧЕСТЙВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  благо- 
честйвий. 

БЛАГОЧЕСТИВО.  Присл.  до  благочестйвий. 
БЛАГОЧЕСТЯ,  -я,  с. ,  квижв.,  заст.  1.  Додержання 
приписів  релігії;  побожність,  набожність.  2.  Пра¬ 
вославна  віра,  православ'я. 

БЛАГОЧЙннии,  -ного,  ч.,  заст.  Служитель  культу, 
що  керує  церквами  кількох  парафій. 
БЛАГОЧИННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  благочйнний. 
благочйнство,  -а,  с.,  заст.  Посада  благочинного. 
БЛАГУВДТИЙ,  -а,  -е,  діал.  Недоумкуватий,  дурнуватий. 
БЛАДХАунд,  -а,  ч.  Порода  гончих  собак  з  гострим 
нюхом,  які  беруть  участь  у  полюванні  зграєю; 
собака  цієї  породи. 

БЛАЖЕН,  у  звач.  присудк.  сл.  Те  саме,  що  блаженний. 
БЛАЖЕННИЙ,  -а,  -е.  1.  Дуже  щасливий.  //  Пройня¬ 
тий  щастям,  радістю;  який  виражає  щастя,  ра¬ 
дість.  2.  У  християнстві  -  юродивий,  а  також  про 
деяких  святих. 

БЛАЖЕННІЙШИЙ,  -а,  -е.  Термін,  що  використовуєть¬ 
ся  у  титулуванні  служителів  церкви. 

БЛАЖЕННО.  Присл.  до  блажбннии. 

БЛАЖЕНСТВО,  -а,  с.  Велике  щастя,  велика  насоло¬ 
да;  раювання. 

БЛАЖЕНСТВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  блаженст¬ 
вувати. 

БЛАЖЕНСТВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Переживати, 
відчувати  блаженство,  насолоду;  раювати. 
БЛАЗЕНСТВО,  -а,  с.  Удавання  з  себе  блазня,  дурни¬ 
ка;  штукарство. 

БЛАЗЕНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  блАзень.  //  Власт. 
блазневі;  такий,  як  у  блазня. 

БЛАЗЕНЬ,  -зня,  ч.  1.  заст.  Особа  при  дворі  монарха 
або  вельможного  пана,  що  розважала  господаря 
та  його  гостей  різними  витівками,  жартами  і  т. 
ін.  2.  Комедійний  персонаж  у  старовинних  виста¬ 
вах.  3.  перев.,  звеважл.  Про  людину,  яка  на  по¬ 
тіху  іншим  удає  з  себе  дурника,  штукаря. 

4.  лайл.  Дурень,  телепень.  5.  діал.  Молокосос, 
малюк. 

БЛАЗЕНЙ,  -йти,  с.  Зменш,  до  блАзень. 
блАзник,  -а,  V.  Зменш,  до  блАзень. 

БЛАЗНЙТИСЯ,  -ню(ся),  -нйш(ся),  ведок.  Те  саме,  що 
блазнювати. 

блазнівський,  -а,  -є.  Те  саме,  що  блазенський. 
блазнювання,  -я,  с.  Дія  за  знач.  блазнювАти. 
БЛАЗНЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.  1.  Бути  блазнем 
(у  2  знач.).  2.  перев.,  звеважл.  Удавати  з  себе 
дурника,  штукаря. 

БЛАЗНКЖ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  блАзень  3,  4. 
блАйзер  див.  блАйзер. 

БЛАКЙТ,  -у,  ч., рідко.  Те  саме,  що  блакйть. 
БЛАКИТнЕнькии,  -а,  -е.  Пестл.  до  блакйтний. 
БЛАКИТНИЙ,  -а,  -е.  Небесно-голубого  кольору;  голубий. 
БЛАКИТНІТИ,  -іє,  ведок.  1.  Робитися,  ставати  бла¬ 
китним.  2.  рідко.  Виднітися,  вирізнятися  блаки¬ 
тним  кольором. 

БЛАКИТНІШАТИ,  -ає,  ведок.  Робитися,  ставати  бла¬ 
китнішим. 

БЛАКЙТНО.  Присл.  до  блакйтний. 

БЛАКИТНООКИЙ,  -а,  -е.  Який  має  блакитні  очі. 
БЛАКИТНОбкіСТЬ,  -кості,  ж.  Абстр.  ім.  до  блакит- 
нобкий. 

БЛАКИТНУВАТИЙ,  -а,  -е.  Трохи,  злегка  блакитний. 
БЛАКИТНУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  блакит- 
нувАтий. 

БЛАКЙТЬ,  -і,  ж.  Блакитний  колір;  голубінь.  //  Бла¬ 
китний  простір  неба. 

БЛАНК,  -а,  ч.  Друкована  стандартна  форма  якогось 
документа,  що  заповнюється  окремо  конкретними 
даними.  **  Бланк-вАучер  -  бланк  із  відомостями 
щодо  виконаної  комерційної  операції;  зазвичай 
прикріплюється  до  рахунку  постачальника.  Бланк 
дАних  -  бланк  кодування  для  даних.  Бланк  про- 
грАми  -  бланк  кодування  для  програм,  вексель¬ 
ний  бланк  -  аркуш  вексельного  паперу,  що  міс¬ 
тить  підпис  векселедавця,  але  в  якому  відсутні 
суми,  реквізити  юридичної  чи  фізичної  особи, 
терміни  оплати  тощо.  Факсймільний  бланк  -  ар¬ 
куш  обмежених  розмірів,  який  заповнено  інфор¬ 
мацією  і  призначено  для  одержання  оригіналу  чи 
копії.  Фірмовий  бланк  -  композиція  логотипа  та 
фірменого  знака  з  написами,  які  містять  найме¬ 
нування  компанії,  адресу  та  телефони,  чекові 
блАнки  -  формуляри  чеків,  виготовлені  друкар¬ 
ським  способом. 

бланкЕтний,  -а,  -е:  **  БланкАтна  нбрма  прАва  - 
правова  норма,  яка  надає  повноважним  держав¬ 
ним  органам,  громадським  організаціям  право  са¬ 
мостійно  встановлювати  правила  поведінки,  забо¬ 
рони  та  ін.  БланкАтна  підрббка  -  особливий  вид 
підробки,  коли  злочинець  заповнює  бланк  офі¬ 
ційного  документа  без  згоди  або  всупереч  волі 
особи,  яка  підписала  цей  бланк. 

БЛАНКІЗМ,  -у,  ч.,  політ.  Теорія  і  тактика  повалення 
влади  капіталізму  шляхом  революційної  змови 
без  участі  у  класовій  боротьбі  народних  мас. 
БЛАНКІСТ,  -а,  ч.  Прихильник,  послідовник  бланкізму. 
БЛАНКІСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бланкізму. 
блАнко-вЕксель,  -я,  ч.  Вексель,  в  якому  відсутній 
один  або  декілька  звичайних  реквізитів. 


БЛАНКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бланк.  **  Бланковий 
індосамент  -  передатний  напис  на  транспортній 
■акладній,  коносаменті,  чеку,  складена  без  вка¬ 
зування  особи,  якій  передається  документ.  Блан¬ 
ковий  кредйт  -  кредит  без  забезпечення  товарно- 
матеріальними  цінностями  або  цінними  папера¬ 
ми.  Бланковий  нАпис  -  те  саме,  що  бланковий 
трансферт,  бланковий  трансферт  -  підписаний 
його  власником  документ  про  передачу  права 
власності  на  іменні  папери  без  указування  особа, 
якій  вони  передаються. 

БЛАНКбВКА,  -и,  ж.  Географічна  карта  якоі-небудь 
ділянки,  району,  що  служить  для  додаткового  на¬ 
несення  на  неї  яких-небудь  спеціальних  об'єктів. 
БЛАНМАНЖЕ,  вези.,  с.  Желе  з  вершків  або  мигда¬ 
льного  молока. 

БЛАНФІКС,  -у,  у.  Мінеральна  фарба  з  сірчанокисло¬ 
го  барію. 

БЛАНШОВАНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  бланшувАти. 

БЛАНШУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  використовується 
для  бланшування. 

БЛАНШУВАННЯ,  -я,  с.,  спец.  Дія  за  знач.  бланшувАти. 
БЛАНШУВАТИ,  -ую,  -уеш,  не  док. ,  перед.,  спец. 

1.  Обварювати,  проварювати  чи  обробляти  парою 
перед  консервуванням.  2.  Видаляти  (струганням) 
з  нижнього  боку  шкур  залишк  підшкірної  кліт¬ 
ковини. 

БЛАНЯ,  -і,  ж.,  зах.  Хутро. 

БЛАСТЕМА,  -и,  ж.  1.  Будь-яка  частина  живої  тка¬ 
нини,  здатна  до  новоутворень.  2.  Скупчення  клі¬ 
тин  на  рановій  поверхні  після  ампутації  органа 
або  його  частини. 

БЛАСТЕЯ,  -ї,  ж.  Гіпотетична  одношарова  форма 
першої  стадії  еволюційного  розвитку  організмів, 
що  будовою  нагадує  бластулу. 

БЛАСТОГЕНЕз,  -у,  у.,  біол.  1.  Розвиток  організму  з 
соматичних  клітин  за  безстатевого  розмноження 
багатоклітинних  тварин.  2.  Період  ембріонально¬ 
го  розвитку  хребетних  та  людини  до  утворення 
сомітів. 

бластогЕнний,  -а,  -е.  Стос,  до  бластогенезу. 
БЛАСТОДЕРМА,  -и,  ж.,  біол.  Сукупність  клітин 
зародку  багатоклітинних  тварин  на  стадії  бласту¬ 
ли,  які  утворюються  внаслідок  дроблення. 
БЛАСТОДЕРМІЧНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бластодАрма. 
бластодиск,  -а,  у.,  біол.  Зародковий  диск,  що 
являє  собою  скупчення  цитоплазми  в  анімальній 
частині  яйця  у  тварин. 

БЛАСТОТДЕЇ,  -їв,  ив.  Клас  вимерлих  безхребетних 
морських  тварин  типу  голкошкірих. 

БЛАСТОКІНЕЗ,  -у,  у.  Згинання  зародка  деяких  чле¬ 
нистоногих  та  молюсків  у  процесі  ембріональною 
розвитку. 

БЛАСТбмА,  -и,  ж.  Пухлина. 

БЛАСТОМЕРИ,  -ів,  ив.  Клітини,  що  утворюються 
внаслідок  дроблення  яйцеклітини  тваринного  ор¬ 
ганізму. 

БЛАСТОМІКОЗ,  -у,  У.  Інфекційна  хвороба  собак  і 
людей,  спричинювана  дріжджовим  патогенним 
грибом. 

БЛАСТОМікйзний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бластомікбз. 
БЛАСТОМІЦЕТИ,  -ів,  ив.,  біол.  Рід  паразитичних 
грибів  класу  недосконалих  грибів. 

БЛАСТОМОГЕНЕз,  -у,  у.  Те  саме,  що  онкогенАз. 
бластомогЕнний,  -а,  -е.  Який  викликає  появу 
бластом. 

БЛАСТОПАТІЯ,  -ї,  ж.,  біол.  Загальна  назва  аномалій 
будови  бластули. 

БЛАСТОПОР,  -а,  у.,  біол.  Первинний  рот,  отвір,  че¬ 
рез  який  порожнина  зародку  тварини  сполучаєть¬ 
ся  з  навколишнім  середовищем. 

БЛАСТОФТОРІЯ,  -ї,  ж.  Пошкодження  зародка  вна¬ 
слідок  дії  фізико-хімічних  факторів. 

БЛАСТОЦЕЛЬ,  -і,  ж.,  біол.  Порожнина  дроблення, 
що  утворюється  між  бластомерами  у  зародків 
тварин. 

БЛАСТОЦЙСТА,  -и,  ж.,  біол.  Стадія  розвитку  зарод¬ 
ку  ссавців  (також  і  людини),  що  виникає  внаслі¬ 
док  дроблення  заплідненого  яйця. 

БЛАСТУЛА,  -и,  ж.  Стадія  розвитку  зародка  багато- 
клінних  тваринних  організмів,  якою  завершуєть¬ 
ся  процес  дроблення  заплідненого  яйця. 
БЛАСТУЛЯЦІЯ,  -ї,  ж.,  біол.  Заключна  частина  пері¬ 
оду  дроблення  яйця  багатоклітинних  тварин,  в 
процесі  якої  здійснюється  утворення  бластули. 
БЛАТ,  -у,  у.,  фаи.  Знайомство,  зв'язки  і  т.  ін.,  що 
використовуються  в  особистих  інтересах.  **  По 
бліту  -  за  протекцією,  завдяки  знайомству. 
БЛАТНЙЙ,  -А,  -А,  фаи.  Належний  злодіям,  злодій¬ 
ський.  Блатний  жаргон. 

БЛЕЗДИНгЕЛЕ,  вевіди.  Повільний,  спокійний  ли¬ 
товський  танець  із  раптовими  прискореннями. 
БЛЕйВАС,  -у,  у.  Те  саме,  що  блейвАйс. 

БЛЕЙВЕЙС,  -у,  у.  Свинцеве  білило. 

БЛЕЙЗЕР,  БлАЙЗЕР,  -а,  у.  Приталений  піджак  спор¬ 
тивного  крою. 

БЛЕК-МЕТАЛ,  вевіди,  у.  Надважка  версія  хеві-метал. 
БЛЕКОТА,  -й,  ж.  1.  Отруйна  бур  янова  рослина 
родини  пасльонових.  ”  Блекоти  наїстися  (об'їс¬ 
тися)  -  одуріти.  2.  перен.  Все,  що  отруює,  одур¬ 
манює,  притуплює розум. 

БЛЕКОТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  блекоті  1.  //  Який 
паразитує  на  блекоті. 

БЛЕК-Рбт,  -у,  у.  Грибкова  хвороба  винограду. 
БЛЕНДА,  -и,  ж.  1.  Ліхтар  для  освітлення  рудника. 

2.  Пристрій,  яким  захищають  об’єктив  кіно-  або 
фотоапарата  від  небажаних  при  зніманні  проме¬ 
нів  світла.  3.  Заслінка  з  отвором,  яку  застосову¬ 
ють  у  мікроскопі,  рентгеноскопії. 


БЛЕнКЕР,  БЛІНКЕР,  -а,  у.  1.  Пристрій  на  телефон¬ 
ному  комутаторі,  за  допомогою  якого  абонент 
викликає  телефоністку.  2.  Залізничний  автома¬ 
тичний  сигнальний  прилад  на  комутаторі  блоку¬ 
вальних  систем. 

бленорЕйний,  -а,  -є.  Прикм.  до  бленорАя. 
БЛЕНОРЕЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Гостре  гнійне  запалення 
слизової  оболонки  ока,  спричинюване  гонококами. 
БЛЕФ,  -у,  у.  1.  Обман  із  метою  створення  перебі¬ 
льшеного  уявлення  про  свої  сили,  можливості, 
значимість  і  т.  ін.  2.  У  картонній  грі  в  покер: 
прийом,  коли  гравець,  який  має  погані  карти,  діє 
так,  щоб  суперники  вважали  його  карти  виграш¬ 
ними. 

БЛЕФАРЙТ,  -у,  у.,  иед.  Запалення  краю  повік. 
БЛЕФАРОКОН'ЮНКТИВІТ,  -у,  у.  Поєднання  запалення 
країв  повік  і  кон'юнктиви. 

БЛЕФАРОЛЛАсТ,  -а,  у.,  біол.  Клітинна  органела, 
розташована  біля  основи  джгутика  у  джгутикових. 
БЛЕФАРОЛЛАСТИКА,  -и,  ж.  Пластична  операція 
відновлення  повік  або  їхньої  частини. 
БЛЕФАРОЛЛЕГЇЯ,  -ї,  ж.  Параліч  повік. 

БЛЕФАРОЛТбЗ,  -у,  у.  Опущення  верхньої  повіки. 
БЛЕФАРОРАпя,  -ї,  ж.  Хірургічна  операція  змен¬ 
шення  або  повного  закриття  очної  щілини. 
БЛЕФАРОСЛАЗМ,  -у,  у.  Судомне  змикання  повік, 
спазм  колового  м  язу  ока. 

БЛЕФАРОТОМІя,  -ї,  ж.  Хірургічна  операція  розсі¬ 
кання  зовнішньої  спайки  повік. 

БЛЕФАРОФІМбЗ,  -у,  у.  Скорочення  повік  по  горизо¬ 
нталі. 

БЛЕФАРОХАЛАзИС,  -у,  у.  Звисання  стоншеної,  ат¬ 
рофічної  шкіри  верхньої  повіки  у  вигляді  мішка 
над  краєм  повіки. 

БЛЕФУВАТИ,  -ую,  -уєш,  не  док. ,  веперех.  Навмисно 
вводити  в  оману,  обдурювати,  створюючи  перебі¬ 
льшене  уявлення  про  свої  сили,  можливості,  зна¬ 
чущість  і  т.  ін. 

БЛЕШНЯ,  блАшні,  ж.  Прикріплена  на  кінці  волосіні 
блискуча  металева  пластинка  у  формі  рибки,  що 
використовується  як  принада  для  лову  на  спінінг 
риби-хижака  (щуки,  окуня  та  ін.). 
блЕяння,  -я,  є.,  діал.  Бекання. 

БЛЕЯТИ,  блАю,  блАєш,  ведок.,  діал.  Бекати. 

БЛЙЖНІЙ,  -я,  -є.  1.  рідко.  Те  саме,  що  близькйй  1, 
З,  4.  2.  у  знач.  іи.  ближній,  -нього,  у.,  заст.  Про 
всяку  людину  стосовно  до  іншої.  Любити  ближ¬ 
нього. 

БЛЙЖЧАТИ,  -ає,  ведок.  Ставати  ближчим;  набли¬ 
жатися. 

БЛЙЖЧЕ,  присл.  Вищ.  ст.  до  блйзько. 

БЛИЖЧИЙ,  -а,  -е.  Вищ.  ст.  до  близькйй. 

БЛИЗЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Пестл.  до  близькйй  1,  2. 
близЕнько.  П^исл.  до  близАнький. 
близЕсенькии,  -а,  -в,  рози.  Дуже  близький. 
близесенько,  рози.  Присл.  до  близАсенький. 
близити,  -ить,  ведок.,  рідко.  Наближати. 
БЛЙЗИТИСЯ,  -иться,  ведок.,  рідко.  Наближатися. 
БЛИЗІСІНЬКИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  близАсенький. 
БЛИЗІСІНЬКО.  Присл.  до  близісінький. 

БЛЙЗНА,  -и,  ж.,  діал.  Рубець,  слід  від  рани. 
БЛИЗНЙТИ,  -ню,  -нйш,  ведок.,  діал.  Народжувати 
близнюків.  І 

БЛИЗНУВАтий,  -а,  -е,  діал.  Вкритий  рубцями,  слі¬ 
дами  від  ран. 

БЛИЗНЮК,  -А,  у.  1.  Дитина,  що  народилася  одноча¬ 
сно  з  іншою  в  однієї  матері.  2.  пере в.,  частіше 
ив.  близнюкй,  -ів.  Про  дуже  схожих  між  собою 
тварин  або  схожі  предмети;  з'єднані  однакові 
предмети. 

БЛИЗНЮКЙ,  -ів,  ив.  Одне  з  сузір'їв  зодіаку. 
БЛИЗНЮКбвиЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  близнюк.  **  Близ- 
нюкбвий  мАтод  (в  антропогенетиці  та  медичній 
генетиці)  -  метод  визначення  відносної  ролі  спа¬ 
дковості  та  середовища  в  розвитку  ознак. 
БЛИЗНЙЗЧКА,  -и.  Жін.  до  близнйж  1. 

БЛИЗНЮЧбК,  -чкА,  у.  Зменш. -пестл.  до  близнюк  1. 
БЛИЗНЯ',  -1,  ж.,  діал.  Близнята. 

БЛИЗНЯ",  -йти,  с.,  діал.  Близнюк. 

БЛИЗНЯТА,  -Ат,  ив.  (рідко  оди.  близнй,  -Ати,  с.). 

1.  Діти,  що  одночасно  народилися  в  однієї  матері. 

2.  перен.  Про  дуже  схожі  між  собою  або  з'єднані 
однакові  предмети. 

БЛИЗНЯТКА,  -ток,  ив.  (одв.  близнАтко,  -а,  с.). 
Зменш.-пестл.  до  близнАта. 
близнЯтко  див.  близнАтка. 

БЛИЗНЯТОЧКА,  -чок,  ив.  (одв.  близнАточко,  -а,  с.). 
Зменш.-пестл.  до  близнАтка. 

БЛИЗНЯТОЧКО  див.  близнАточка. 

БЛИЗбМИЙ,  -а,  -е,  діал.  Близький. 

БЛИЗЬКЙЙ,  -А,  -А.  1.  Який  є  або  відбувається  на 
невеликій  відстані;  недалекий;  прот.  далекий. 
//  Який  перебуває,  живе  недалеко.  //  Який  про¬ 
стягається  на  невелику  відстань;  короткий. 
2.  Який  незабаром  настане,  наблизиться,  здійс¬ 
ниться  і  т.  ін.  3.  Який  перебуває  у  прямих  ро¬ 
динних  стосунках  із  ким-небудь.  //  у  знач.  іи. 
близькі,  -кйх,  ив.  Родичі,  рідні.  **  Близькі  рбди- 
чі  -  батьки,  дружина,  діти,  рідні  брати  і  сестри, 
дід,  баба,  онуки.  4.  Зв'язаний  почуттям  симпатії, 
дружби,  спільністю  ідей,  інтересів.  //  Милий, 
любий.  Близькі  взаєииви.  5.  Добре  знаний,  відо¬ 
мий,  зрозумілий.  //  Який  глибоко  хвилює,  безпо¬ 
середньо  стосується  кого-небудь.  6.  Дуже  схожий, 
подібний  до  чого-небудь. 

БЛИЗЬКІСНИЙ,  -а,  -е,  діал.  Близький. 

БЛЙЗЬКІСТЬ,  -кості,  ж.  Абстр.  ім.  до  близькйй  1-4, 
6.  Статева  близькість. 

БЛЙЗЬКО.  1.  Присл.  до  близькйй  1  -  4,  6.  Ц  у 
знач,  присудк.  сл.  На  невеликій  відстані.  2.  при- 


БЛИСКУНЕЦЬ 

йи.  з  род.  віди.  Уживається  на  означення  місця; 
біля,  коло.  //  При  назвах  міри,  часу,  числа  вжи¬ 
вається  для  позначення  приблизної  кількості. 
БЛИЗЬКОДІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  близькодії. 
БЛИЗЬКОДІЯ,  -ї,  ж.,  фіз.  Сукупність  уявлень,  згідно 
з  якими  взаємодія  між  віддаленими  одне  від  од¬ 
ного  тілами  здійснюється  за  допомогою  проміж¬ 
ного  середовища  (поля). 

БЛИЗЬКОДІЯННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  близькодія. 
БЛИЗЬКОЗНАЧНИЙ,  -а,  -е.  Близький  за  значенням. 
БЛИЗЬКОЗйрий,  -а,  -е,  діал.  Те  саме,  що  коротко- 
збрий. 

БЛИЗЬКОЗбРІСТЬ,  -рості,  ж.  Абстр.  ім.  до  близько- 
збрий. 

БЛИЗЬКОСХІДНИЙ,  -а,  -є.  Який  знаходиться  на  Бли¬ 
зькому  Сході. 

БЛИЗЬКОЧЙн,  -у,  у.  Те  саме,  що  близькодія. 
БЛЙКАННЯ,  -я,  с.,  діал.  Дія  за  знач,  блйкати. 
БЛЙКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  діал.  Блимати. 
БЛЙКНУТИ,  -ну,  -неш,  діал.  Однокр.  до  блйкати. 
БЛЙМАВКА,  -и,  ж.  Освітлювальний  прилад,  що 
горить  слабо,  блимаючи,  і  дає  мало  світла. 
//  Тьмяне  світло;  далекий,  неяскравий  вогник; 
блукаючий  вогонь. 

БЛИМАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  блймати. 

БЛЙМАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  1.  тільки,  3  ос.  Світи¬ 
тися  тьмяним  нерівним  світлом.  2.  чий.  Світити 
уривчасто,  з  перервами;  блискати,  мигати. 

3.  перен.  Раптово  з  являтися  і  зникати.  4.  на  кого 
-  що.  Кидати  погляди,  поглядати. 

БЛЙМАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  блй¬ 
мати. 

БЛИМНУТИ,  -ну,  -неш,  док.  Однокр.  до  блймати. 
БЛЙНДАР,  -я,  у.,  діал.  Жебрак,  старець. 

БЛИСК,  -у,  у.  1.  Яскраве  сяяння,  світіння.  //  Яск¬ 
равий  спалах  чого-небудь.  2.  тільки  оди.,  перен., 
рози.  Багатство,  розкіш,  пишнота.  3.  тільки  одв., 
чого,  перен.,  рози.  Яскравий  прояв  високих  якос¬ 
тей,  таланту,  розуму  і  т.  ін.  4.  Складова  частина 
назв  деяких  мінералів.  Мідвий  блиск.  Свинцевий 
блиск.  Молібденовий  блиск. 

БЛЙСКА,  -и,  ж.,  ори.,  зах.  Трясогузка. 

БЛИСКАВЕЦЬ,  -вця,  у.,  евт. ,  зах.  Світляк. 
блискАвий,  -а,  -є,  рідко.  Те  саме,  що  блискучий  1. 
блискавйця,  -і,  ж.  1.  Те  саме,  що  блйскавка  1. 
2.  Короткий  спалах  вночі  на  обрії  без  грому  - 
відблиск  далекої  блискавки;  зірниця. 
БЛИСКАВЙЧНИЙ,  -а,  -є.  1.  Прикм.  до  блйскавка  1. 
Блискавичне  сяйво.  2.  Швидкий,  як  блискавка. 
Блискавична  швидкість, 

БЛИСКАВЙчніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  блиска- 
вйчний. 

БЛИСКАВЙЧНО.  Присл.  до  блискавйчний  2. 
БЛЙСКАВКА,  -и,  ж.  1.  Видимий  шлях  іскрового 
розряду  атмосферної  електрики  в  повітрі,  що  бу¬ 
ває  під  час  грози  (зображується  у  вигляді  зигза¬ 
гоподібної  стріли  між  хмарами  або  хмарою  та 
поверхнею  землі).  **  КульовА  блйскавка  -  куле¬ 
подібний  згусток  плазми,  що  виникає  під  час 
грози.  2.  Фотоспалах.  3.  перев.  Телеграма,  що  пе¬ 
редається  негайно.  **  вйконати  замбвлення  у  ре- 
жймі  блйскавки  -  зробити  швидко  і  в  першу  чер¬ 
гу.  4.  Довга  механічна  застібка  на  одягу,  портфе¬ 
лі,  сумці  і  т.  ін.  Блискавка  конбівезоиа.  5.  Гра¬ 
фічне  позначення  небезпеки  ураження  електрич¬ 
ним  струмом. 

БЛИСКАВКбВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  блйскавка. 
БЛИСКАВКОВІДВІД,  -вбду,  у.  Пристрій,  що  захищає 
споруди  від  атмосферних  електричних  розрядів, 
відводячи  їх  у  землю. 

БЛИСКАВКОЗАХИСТ,  -у,  у.  Система  захисного  облад¬ 
нання  та  заходів,  що  здійснюється  в  промислових 
та  громадських  спорудах  для  їх  захисту  від  ава¬ 
рій,  пожеж  та  ін.  у  випадку  попадання  в  них 
блискавок. 

БЛИСКАВКОЗВІД,  -звбду,  у.  Те  саме,  що  блискавко¬ 
відвід. 

БЛИСКАВКОнбГИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  швидконбгий. 
БЛИСКАВКОСТЯГ,  -у,  у.  Те  саме,  що  блискавковідвід. 
БЛИСКАВНЙЧКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  блискавковідвід. 
БЛЙСКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  блйскати. 

БЛЙСКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  1.  тільки  3  ос.  Раз  у 
раз  яскраво  блищати,  світитися  переливчастим 
світлом;  поблискувати.  //  Яскраво  спалахувати. 
//  безос.  2.  чий.  Уривчасто,  з  перервами  світити; 
блимати  (у  2  знач.).  Блискати  очииа.  3.  перев. 
Раптово  з  являтися. 

БЛЙСКІСТЬ,  -кості,  ж.  Властивість  світлових  при¬ 
ладів  або  світних  та  відбивних  поверхонь,  що 
полягає  в  здатності  порушувати  умови  комфорт¬ 
ного  зору.  **  Дискомфортна  блискість  -  блис- 
кість,  що  викликає  неприємні  відчуття,  проте  не 
обов'язково  погіршує  за  цих  умов  видимість.  Слі¬ 
пуча  блйс кість  -  блискість,  що  порушує  види¬ 
мість. 

БЛЙСКІТ,  -коту,  у.  Те  саме,  що  блиск  1. 

БЛЙСКІТКА,  -и,  ж.  Блискуча  платівка,  лусочка, 
цятка  і  т.  ін. 

БЛИСКОНУТИ,  -нА,  док.,  однокр.  Підсил.  до  блйсну- 
ти  1. 

БЛИСКОТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  блискотАти. 
БЛИСКОТАТИ  див.  блискотіти. 

БЛИСКОТІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  блискотіти;  блиск. 
БЛИСКОТІТИ,  -отйть  і  БЛИСКОТАТИ,  -бче,  ведок. 
Підсил.  до  блйскати  1. 

БЛИСКОТЛИВИЙ,  -а,  -є.  Який  часто,  весь  час  блис¬ 
кає;  блискучий. 

БЛИСКОТЛЙВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  блискот- 
лйвий. 

БЛИСКУНЕЦЬ,  -нцА,  у.,  заст.,  рози.  Каганець,  ліх- 

87 


БЛИСКОЧЕ 

тарик. 

БЛИСКУЧЕ,  присл.  Дуже  добре,  чудово,  успішно  і  т.  ін. 
БЛИСКУЧИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  дає  блиск,  блищить; 
лискучий,  сяючий.  //  Дуже  ясний,  яскравий,  со¬ 
нячний.  2.  переш.  Дуже  гарний,  пишний,  розкіш¬ 
ний.  //  Пишно,  розкішно  вбраний,  з  вишуканими 
манерами.  3.  переш.  Дуже  розумний,  дотепний; 
досконалий  формою  і  змістом.  //  Надзвичайний, 
видатний.  //  Майстерний,  довершений.  //  Дуже 
успішний,  вдалий. 

блискУчість,  -чості,  ж.  Абстр.  ім.  до  блискучий. 
БЛИСКУЧО.  Присл.  до  блискучий. 
блиснути,  -ну,  -неш,  док.  1.  тільки  3  ос.  Однокр. 
до  блйскати  і  блищйти.  2.  чий,  переш.  Попиша¬ 
тися,  похвалитися,  похвастатися. 

БЛИСТІТИ,  блищу,  блистйш,  шедок.,  рідко.  Те  саме, 
що  блищйти  1. 

БЛИСЬ,  везм. ,  шевідм.,  розм.  Уживається  як  при¬ 
судок  за  знач,  блйснути  1. 

БЛИЩАК,  -й,  ч.  Світляк. 

блищАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  блищіти. 

БЛИЩАТИ,  -щу,  -щйш,  шедок.  1.  чим  і  без  додатка. 
Світитися  яскравим  світлом;  сяяти.  //  Давати 
блиск,  бути  блискучим.  //  Вирізнятися  білизною, 
блиском  (про  очі,  зуби,  тіло);  біліти;  лисніти. 
2.  переш.  Вражати  зовнішнім  блиском,  пишністю. 
БЛИЩАТИСЯ,  -щйться,  шедок.,  рідко.  Те  саме,  що 
блищіти  1. 

БЛЙЩИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  блйскітка. 

БЛІДАВИЙ,  -а,  -е.  Трохи,  злегка  блідий;  блідуватий. 
БЛІДЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Зменш. -пестл.  до  блідйй. 
БЛІДЕСЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  блідінький. 
БЛІДЙЙ,  -і,  -і.  1.  Без  рум'янця;  позбавлений  при¬ 
родного  кольору  (про  обличчя).  2.  Неяскравий, 
слабо  забарвлений.  //  Який  слабо  світиться,  дає 
слабке  світло.  3.  переш.  Невиразний,  недоскона¬ 
лий.  4.  Уживається  як  складова  частина  різних 
ботанічних  та  інших  назв-термінів.  **  Бліді  нйміч 
-  застаріла  назва  залізодефіцитної  анемії.  Бліді 
погінка  -  смертельно  отруйний  гриб  з  родини 
мухоморових,  що  нагадує  молоду  печерицю  та 
сироїжку  зелену. 

БЛіДІСінький,  -а,  -е.  Те  саме,  що  блідісенький. 
БЛІДІСТЬ,  -дості,  ж.  Абстр.  ім.  до  блідйй  1-3. 
БЛІДНИЙ,  -а,  -е,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  блідйй  2. 
блідніти,  -£ю,  -ієш,  шедок.,  розм.,  рідко.  Ставати 
блідним;  бліднути. 

бліднішання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бліднішати. 
БЛІДНІШАТИ,  -аю,  -аєш,  шедок.,  розм.,  рідко.  Става¬ 
ти  бліднішнм. 

БЛІДНУВАТИЙ,  -а,  -е,  розм.,  рідко.  Трохи,  злегка 
блідий;  блідуватий. 

БЛІДНУТИ,  -ну,  -неш,  шедок.  1.  Ставати  блідим,  блі¬ 
дішим.  2.  тільки  3  ос.,  переш.  Втрачати  яскра¬ 
вість,  виразність. 
блідо.  Присл.  до  блідйй  1-3. 

Блідолйстий,  -а,  -є.  Про  рослину  з  блідим  листям. 
блідолйций,  -я,  -є.  Який  має  бліде  лице. 

БЛІДОТА,  -и,  ж.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  блі¬ 
дість. 

БЛІДУВАТИЙ,  -а,  -е.  Трохи,  злегка  блідий  (у  1  -  З 
знач.). 

БЛІДУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  блідувітий. 
БЛІДУВАТО.  Присл.  до  блідувітий. 

БЛІК,  -у,  ч.  1.  Відблиск  світла;  світлова  пляма  на 
темному  тлі.  2.  Зливок  срібла,  що  містить  2  -  7% 
свинцю  (блікове  срібло). 

БЛіндАж,  -4,  ч.  Укриття,  влаштоване  на  бойових 
позиціях  для  захисту  групи  воїнів  від  артилерій¬ 
ського  та  іншого  вогню. 

БЛІНДАЖНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бліндйж. 
БЛіндажувАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бліндажувіти. 
БЛІНДАЖУВАТИ,  -ую,  -Уєш,  шедок.  1.  Будувати  блі¬ 
ндажі.  2.  Захищати  бронею. 

БЛІНКЕР  див.  блйнкер. 

блінкерний,  -а,  -е.  Прикм.  доблінкер. 

БЛІНТ,  -4,  ч.  Безфарбове  плоскозаглиблене  тиснен¬ 
ня  на  книжкових  палітурках  або  товстому  папері. 
БЛІСТЕР,  -а,  ч.  Сферичний  виступ  із  прозорої  плас¬ 
тмаси  в  корпусі  літака,  що  служить  для  спосте¬ 
реження,  розміщення  озброєння  і  прицільних 
пристосувань. 

БЛІСТР,  -у,  ч.  Чорнова  (неочищена)  мідь,  що  міс¬ 
тить  1,5  -  2%  домішок. 

БЛІЦ,  -а,  ч.  1.  Коротка  (звичайно  десятихвилинна) 
шахова  партія.  2.  Фотоспалах. 

БЛІЦВ13ЙТ,  -у,  ч.  Дуже  короткий  візит. 

БЛІЦКРЙГ,  -у,  ч.  Блискавична  війна:  авантюристи¬ 
чна  теорія  ведення  агресивної  війни,  розрахована 
на  капітуляцію  противника  в  найкоротші  строки 
внаслідок  раптового  нападу  на  нього  і  швидкого 
просування  в  глиб  країни. 

БЛІЦОПИТУВАННЯ,  -я,  с.  Опитування,  яке  було  здій¬ 
снене  несподівано  і  містило  небагато  запитань. 
БЛІЦТУРНІР,  -у,  ч.  Вид  спортивного  змагання  (перев. 
в  шахи,  шашки)  за  максимально  скорочений  час. 
БЛІЦЦАРД,  -у,  у.  Назва  в  США  та  Англії  заметілі, 
що  супроводжується  сильним  вітром  і  низькою 
температурою  повітря. 

БЛІШКА,  -и,  ж.  1.  Зменш,  до  блох4.  2.  Складова 
частина  ентомологічних  назв.  Бурякова  блішка. 
БЛОГ,  -а,  ч.  Веб-сайт,  основний  зміст  якого  -  запи¬ 
си,  статті  або  інші  форми  даних,  що  регулярно  до¬ 
даються  (характеризується  короткими  записами 
тимчасового  значення);  мережевий  журнал  подій. 
БЛОК1,  -а,  ч.,  теж.  1.  Простий  механізм  для  піднят¬ 
тя  важких  предметів,  що  має  форму  колеса  (на 
осі)  з  жолобом,  через  яке  перекинуто  ланцюг, 
канат  і  т.  ін.  2.  Головна  деталь  ремінної  передачі 
(з  ременем  трапецієподібного  поперечного  пере¬ 

88 


тину). 

БЛОК2,  -а,  у.  1.  теж.  Окрема,  незалежна  частина 
споруди,  машини,  пристрою  і  т.  ін.,  що  склада¬ 
ється  також  з  окремих  елементів  або  деталей. 
**  Активбваний  блок,  спец.  -  програмний  блок, 
якому  виділена  пам'ять  і  надано  керування.  Блок 
пйм'яті  -  сукупність  взаємозалежних  запам’ято¬ 
вуючих  пристроїв  обчислювальної  машини.  Блок 
д4них  -  одиниця  збереження  та  обміну  даними  в 
обчислювальній  системі.  Блок  жйвлення  -  дже¬ 
рело  (набір  джерел)  електричної  енергії  із  зада¬ 
ними  характеристиками.  Блок  бпису  ф4йлу  - 
структура  даних,  що  містить  атрибути  файлу  і 
вказується  як  параметр  під  час  звертання  до  ньо¬ 
го.  Блок  пйм'яті  -  безперервна  ділянка  пам'яті 
фіксованого  розміру.  Блок  стандйртного  спря¬ 
ження  -  блок  пристрою  введення-виведення,  що 
забезпечує  його  підключення  до  стандартного 
інтерфейсу  введення-виведення.  логічний  блок: 
а)  блок,  що  виконує  логічну  операцію;  б)  фіксо¬ 
ване  число  суміжних  байтів,  що  використовують¬ 
ся  в  операційній  системі  як  стандартна  одиниця 
перенесення  даних  під  час  виконання  операцій 
введення-виведення.  Лротокбльний  блок  дйних  - 
блок  даних,  що  пересилається  між  логічними 
об'єктами  одного  й  того  самого  рівня.  Сервісний 
блок  дйних  -  блок  даних,  в  який  відображаються 
протокольні  блоки  даних  суміжного  верхнього 
рівня  в  процесі  їхнього  перенесення  до  суміжного 
рівня.  Фірмовий  блок  -  об'єднані  в  композицію 
товарний  знак  і  логотип,  а  також  різного  роду 
пояснювальні  написи,  які  відображають  комер¬ 
ційне  та  технічне  кредо  підприємства.  2.  Одне  або 
декілька  приміщень,  будівель  якого-небудь  єди¬ 
ного  призначення  у  побутовому,  виробничому  і  т. 
ін.  комплексі.  Харчовик  блок.  Блок  цежів.  3.  буд. 
Природний  або  штучний  будівельний  камінь, 
порізаний  на  плити. 

БЛОК9,  -у,  ч.,  політ.  Об'єднання  держав,  організа¬ 
цій,  партій  і  т.  ін.  **  Валютний  блок  -  угрупо¬ 
вання  держав,  створене  для  зміцнення  валютно- 
економічних  позицій  країни,  яка  очолює  даний 
блок,  через  прикріплення  валют  країн-учасниць 
до  валюти  краіни-гегемона. 

БЛОК4 ,  -у,  ч.  1.  Упаковка  сигарет,  що  містить  зви¬ 
чайно  10  пачок.  2.  Серія  однотипних  теле-  або  ра¬ 
діопрограм,  переданих  одна  за  одною,  або  декілька 
статей,  заміток  на  одну  тему,  вміщених  у  газеті. 
БЛОК4,  -у,  ч.  Захист,  перешкода.  //  спорт.  У  де¬ 
яких  видах  спорту  -  захисний  прийом  по  відно¬ 
шенню  до  м’яча  або  гравця  команди  супротивни¬ 
ка;  прийом  захисту  від  удару. 

БЛОКАДА,  -и,  ж.  1.  Оточення,  облога  міста,  країни, 
армії  ворожими  військами  з  метою  паралізувати 
їхню  діяльність.  2.  перев.  Система  заходів,  спря¬ 
мованих  на  політичну  або  економічну  ізоляцію 
країни  з  метою  здійснення  політичного  або  еко¬ 
номічного  тиску  на  неї.  **  Валютна  блокйда  - 
заходи,  що  вживаються  державою  для  обмеження 
обігу  в  країні  валюти  іншої  країни.  Економічна 
блокйда  -  економічна  ізоляція  краіни  з  боку  ін¬ 
ших  країн.  Кредйтна  блокйда  -  відмова  однієї 
держави,  кількох  держав  або  міжнародних  валю¬ 
тно-кредитних  організацій  надавати  кредити  ін¬ 
шій  державі,  групі  держав,  банкам  або  підприєм¬ 
ствам.  Морська  блокада  -  тимчасове  примусове 
перешкоджання  торгівельним  та  іншим  зв'язкам 
із  зовнішнім  світом  певних  портів  та  інших  тери¬ 
торій  держави.  3.  мед.  Припинення,  виключення 
функцій  однієї  з  систем  організму  або  якогось 
його  органа.  **  Блокйда  сйрця  -  порушення  про¬ 
відності  збудження  в  різних  відділах  міокарда. 
БЛОКАДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  блокйда. 

БЛОКАДНИК,  -а,  ч.  Людина,  що  перенесла  ленін¬ 
градську  блокаду  (1941  -  1944  рр.). 

БЛОКАдниця,  -і.  Жін.  до  блокйдник. 

БЛОКАж,  -У,  ч.  У  боксі  -  спосіб  захисту. 
БЛОК-АКбРДИ,  -ів,  мш.  Джазова  техніка  гри  на  фор¬ 
тепіано,  побудована  на  виконанні  акордів  обома 
руками  у  тісному  розташуванні. 

БЛОК-АЛАРАт,  -у,  ч.  Апарат  для  блокування  на 
залізничних  перегонах  та  станціях. 

БЛОКАїОР,  -а,  ч.  Релейний  пристрій  для  вмикання 
двох  телефонних  апаратів  із  різними  номерами  в 
одну  абонентську  лінію. 

блокбАстер,  -а,  ч.  Високобюджетний  художній 
фільм. 

БЛОК-БОКС,  -у,  ч.  Ізольована  і  чим-небудь  укомп¬ 
лектована  частина  якої-небудь  споруди,  агрегату, 
що  є  його  коструктивним  монтажним  елементом. 
БЛОКГАУЗ,  -а,  ч.,  військ.  Бойова  споруда,  призна¬ 
чена  для  самостійної  кругової  оборони  невеликих 
військових  частин. 

БЛОК-ДіаГРАма,  -и,  ж.  Перспективне  зображення 
якоїсь  ділянки  земної  поверхні,  суміщеної  з  гео¬ 
логічним  розрізом  земної  кори. 

БЛОК-Д1ЛЙНКА,  -и,  ж.  Частина  міжстанційного 
перегону  за  умови  автоблокування  або  автомати¬ 
чної  локомотивної  сигналізації. 

БЛОКЕЙДЖ,  -у,  ч.  Знижка  вартості  цінних  паперів 
за  умови  купівлі  їх  великим  пакетом  (блоком). 
БЛОКІНГ-ГЕНЕРАТОР,  -а,  V.  Релаксаційний  генератор 
з  трансформаторним  зворотним  зв'язком. 
БЛОКІРАТОР,  -а,  ч.  Пристрій,  що  дає  змогу  викори¬ 
стовувати  два  різні  телефонні  апарати  на  одній 
лінії. 

БЛОКІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  сірі  або  синюва¬ 
то-сірі  кристали  з  металічним  блиском. 
БЛОК-КАРТЕР,  -у,  ч.  Остов  двигуна  внутрішнього 
згоряння  для  кріплення  усіх  його  механізмів  і 


систем. 

БЛОК-КВАРТЙРА,  -и,  ж.  Конструктивний  монтаж¬ 
ний  елемент  будинку,  що  споруджується  у  вигля¬ 
ді  квартири. 

БЛОК-КІМНАТА,  -и,  ж.  Конструктивний  монтажний 
елемент  будівлі,  що  споруджується. 

БЛОК-КОНТАКТ,  -у,  ч.  Контакт  електричного  апара¬ 
та,  що  перемикає  кола  керування  чи  сигналізації. 
БЛОК-КОНТАКТОР,  -а,  ч.  Сукупність  кількох  груп 
блок-контактів. 

БЛОК-КОНТЕЙНЕР,  -а,  ч.  Велика  будівельна  деталь 
для  збірно-розбірних  житлових  будинків. 
БЛОК-КОЛОЛІМЕр,  -у,  ч.  Полімер,  лінійна  макромо¬ 
лекула  якого  побудована  із  блоків  гомополімерів 
або  статистичних  кополімерів. 
БЛОК-КОЛОЛІМЕРИЗАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  блок-ко- 
полімеризації. 

БЛОК-КОЛОЛІМЕРИЗАціЯ,  -ї,  ж.  Синтез  блок-кополі- 
мерів. 

БЛОК-КОЛОЛІМЕРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  блок-кополі- 
мйр. 

БЛОК-КбРЛУС,  -а,  у.  Будівля,  що  об'єднує  кілька 
приміщень  та  прибудов  різного  призначення  і 
єдине  ціле. 

БЛОК-мАРКЕР,  -а,  у.  1.  Маркер,  що  вказує  на  кі¬ 
нець  блока  даних  в  процесі  обробки  блоків  змін¬ 
ної  довжини.  2.  Службовий  блок  на  магнітній 
стрічці. 

БЛОКнбт,  -а,  у.  Книжка  або  зошит  для  записів, 
нотаток  і  т.  ін.  з  відривними  аркушами. 
БЛОКнбтовий,  -а,  -е.  Прикм.  до  блокнбт. 
БЛОКОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
блокувйти.  //  блокбвано  безос.  присуди.  сл. 
**  Блокбвана  валюта  -  валюта,  яка  має  обіг  лише 
всередині  однієї  краіни  під  контролем  уряду. 
БЛОКОВИЙ'  -а,  -е,  теж.  Прикм.  до  блок'.  Блоковий 
спосіб  скиртувашшя. 

БЛОКОВИЙ2,  -а,  -е,  теж.  Прикм.  до  блок2. 
БЛОКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Те  саме,  що  блбчність. 
БЛОКОВНИЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  блокувати. 
БЛОКОВО-СЕКЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Що  складається  з  бло¬ 
ків  і  секцій. 

БЛОКПОСТ,  -і,  у.  Пост  управління  блокувальними 
пристроями  на  певних  ділянках  залізниці  та  ав¬ 
томобільних  трас. 

БЛОКПОСТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  блокпбст. 
БЛОКЛОСЮВЙЙ,  -бстовй,  -бстовй.  Те  саме,  що  блок- 
пбстний. 

БЛОК-СЕКЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  блок-сйкція. 
БЛОК-сЕкція,  -ї,  ж.  Готовий  елемент  конструкції 
будинку,  судна,  меблевого  набору  і  т.  ін.,  що 
з  єднується  у  процесі  монтажу  або  складання  і 
іншими  елементами.  2.  теж.  Механізм,  пристрій  з 
однорідних  або  різнорідних  деталей,  елементи, 
що  виконує  єдину  технічну  задачу.  Блок  цилівд- 
рів.  Блок  управління  даними. 
блок-схЕма,  -и,  ж.  Схема,  що  складається  з  окре¬ 
мих  елементів,  блоків.  **  блок-схйма  прогрйми  - 
графічне  зображення  перебігу  виконання  програ¬ 
ми  за  допомогою  типової  символіки. 
БЛОКУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  блокування  (у 
2  знач.). 

БЛОКУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Здійснення  блокади.  **  Бло- 
кувйння  йкцій  -  дії  реєстратора  щодо  повного 
припинення  обігу  акцій  на  визначений  термін  або 
до  виконання  певних  умов.  Блокувйння  дйних  - 
захист  файлу  або  його  частини  (блока,  запису) 
через  заборону  доступу  до  нього  усіх  користувачі! 
за  винятком  одного.  Блокувйння  іменнйх  цінних 
папйрів  -  операція  реєстроутримувача  щодо  при¬ 
пинення  реєстрації  переходу  права  власності  ш 
іменні  цінні  папери.  Блокувйння  інформйції  - 
дії,  наслідком  яких  є  припинення  доступу  до  ін¬ 
формації.  Блокувйння  клавіатури  -  заборона  ва 
введення  даних  в  ЕОМ  з  клавіатури  терміналу, 
Блокувйння  пйм'яті  -  заборона  доступу  до  обме¬ 
женої  ділянки  пам'яті.  Блокувйння  рахунків  - 
позбавлення  власників  банківських  рахунків  пра¬ 
ва  вільно  користуватися  коштами.  2.  Об’єднання 
держав,  партій,  груп  у  політичний  блок.  3.  Тех¬ 
нічний  прийом  у  спорті  для  затримання  против¬ 
ника.  4.  Сукупність  методів  і  засобів,  що  забезпе¬ 
чують  фіксацію  робочих  елементів  апарата,  на- 
пр.,  закриття  телефонної  лінії,  зайнятої  одним  з 
абонентів.  5.  зал.  Регулювання  руху  поїздів  ва 
перегонах  за  допомогою  спеціальних  пристроїв 
(семафорів  тощо).  Автоматичне  блокувавши. 
БЛОКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  шедок.  і  док.,  переж.  1.  Під¬ 
давати  блокаді,  брати  в  блокаду;  оточувати,  ізолю¬ 
вати.  2.  зал.  Автоматично  закривати  залізничний 
проїзд  за  допомогою  спеціального  обладнання. 
3.  спорт.  Не  давати  змоги  прицільно  атакувати 
м'ячем  в  ігрових  видах  спорту  (волейбол,  футбол 
та  ін.);  виставляти  блок. 

БЛОКУВАТИСЯ,  -уюся,  -Уєшся,  шедок.  і  док.  Об'єд¬ 
нуватися  в  блок  (див.  блок9);  ставати  в  спілку. 
БЛОКУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  бло¬ 
кувйти. 

БЛОКФЛЕЙТА,  -и,  ж.  1.  Різновид  поздовжньої  флей¬ 
ти.  2.  Органний  регістр. 

БЛОКШИВ,  -а,  у.  Корпус  застарілого  судна,  з  якого 
знято  обладнання  і  який  пристосовано  для  житла 
або  іншої  мети. 

БЛйНДА,  -и,  ж.,  діал.  Білявка,  блондинка. 

БЛбНДИ,  блонд,  мш.  (одш.  блбнда,  -и,  ж.),  заст. 
Сорт  шовкових  мережив  кремового  кольору. 
БЛОНДЙН,  -а,  ч.  Чоловік  з  білявим  волоссям;  білявий. 
БЛОНДИНКА,  -И.  ЖІН.  ДО  блОНДЙН. 

БЛОНДЙНОЧКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  блондйнка. 
БЛОНДЙНЧИК,  -а,  ч.  Зменш. -пестл.  до  блондйн. 


БЛОНЙЦЯ,  -і,  ж.,  зах.  Круп  (хвороба). 

БЛбня,  -і,  ж.,  діал.  Частина  поля. 

БЛбскА,  -и,  ж.,  діал.  Блощиця. 

БЛОХА,  -й,  ж.  1.  Безкрила  маленька  комаха  - 
паразит  тварин  і  людей.  2.  Маленький  жучок  із 
коротким  яйцеподібним  тілом  -  шкідник  сільсь¬ 
когосподарських  рослин. 

БЛбХіВ,  -хова,  -хове,  фіз.  Належний  Блоху.  "  Блб- 
хова  теорема  -  фундаментальна  теорема  квантової 
теорії  твердого  тіла. 

БЛОХОЛбВКА,  -и,  ж.,  с.  г.  Коритце  з  липкою  рід¬ 
кою  речовиною  для  виловлювання  бліх  та  інших 
комах. 

БЛбчний',  -а,  -е,  тех.  Прикм.  до  блок'. 

БЛбчний2,  -а,  -е,  тех.  Прикм.  до  блок'.  Блочве  буді¬ 
вництво. 

БЛбЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Можливість  використання 
яких-небудь  деталей,  елементів  конструкцій  бло¬ 
ками  (для  монтажу,  доставки,  обробки  і  т.  ін.). 
БЛбчно  КОМПЛЕКТНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  характе¬ 
ризується  застосуванням  комплектів  конструкти¬ 
вних  елементів,  з'єднаних  у  блоки;  пов'язаний  із 
блочним  комплектом. 

БЛбЧНО-СЕКЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Що  складається  з  блоків 
і  секцій. 

БЛОЧбк,  -чкА,  ч.  1.  Зменш,  до  блок.  2.  Коліщатко. 
БЛОШАЧИЙ,  -а,  -є,  рідко.  Те  саме,  що  блошйний. 
Блошиний,  -а,  -є.  Прикм.  до  блохА.  **  Блошйний 
рйнок,  перев.  -  стихійний  базарчик,  на  якому 
продається  різноманітний  дріб'язок  та  речі,  що 
були  у  вжитку. 

БЛОЩИЦЯ,  -і,  ж.  1.  Невелика  сплюснена  хоботна 
комаха  -  паразит  тварин  і  людини.  2.  Невелика 
хоботна  комаха  -  паразит  рослин. 

БЛОЩЙЧНИК,  -а,  ч.,  розм.  Місце,  приміщення,  де  є 
дуже  багато  блощиць. 

БЛУД1  -у,  ч.,  заст.  Статева  розпуста. 

БЛУД2,  -у,  ч.,  діал.  1.  Неправильна,  помилкова  дія, 
думка,  помилкове  твердження;  помилка.  2.  Блу¬ 
кання. 

блудЕць,  -дцА,  ч„  зах.  Той,  хто  заблукав. 

БЛУДИЛО,  -а,  ч.  Те  саме,  що  блудник. 

БЛУДИТИ1,  блуджу,  блудиш,  ведок.  І.  Ходити, 
їздити  і  т.  ін.  навмання,  не  знаючи  шляху,  на¬ 
прямку;  блукати.  2.  перев.  Поволі  рухатися,  пе¬ 
ресуватися  в  різних  напрямках,  переходити  з 
одного  предмета  на  інший.  //  Раз  у  раз  з'являти¬ 
ся  і  зникати.  3.  діал.  Помилятися,  робити  поми¬ 
лки.  **  Блудити  словами  -  говорити  несвідомо, 
безтямно;  марити. 

БЛУДЙТИ2,  блуджу,  блудиш,  ведок.,  заст.  Вести 
розпусне  статеве  життя. 

БЛУДЛЙВИЙ,  -а,  -е,  заст.  Який  відзначається  стате¬ 
вою  розпустою;  розпусний.  //  Який  має  або  вияв¬ 
ляє  ознаки  розпусти. 

БЛУДЛЙВІСТЬ,  -вості.  ж.,  заст.  Абстр.  ім.  до  блуд- 
лйвий. 

блудливо,  заст.  Присл.  до  блудлйаий. 

БЛУДНИЙ',  -а,  -є.  1.  Який  блудить,  блукає,  постій¬ 
но  змінюючи  місце  перебування.  **  Блудний  син 
-  про  людину,  що  після  довгих  блукань  і  розпус¬ 
ного  життя  з  каяттям  повертається  до  своєї  роди¬ 
ни.  2.  перев.  Який  рухається  в  різних  напрям¬ 
ках,  весь  час  переходить  з  одного  предмета  на 
інший.  3.  діал.  Помилковий,  нещіавильний. 
БЛУДНИЙ2,  -а,  -е,  заст.  Прикм.  до  блуд'. 

БЛУДНЙК,  блудника,  ч.,  заст.  Розпутна,  розпусна 
людина. 

БЛУДНЙЦЯ,  -і.  Жін.  до  блуднйк. 

БЛУДОДІЙ,  -Я,  V.  Той,  хто  чинить  блуд;  блудник. 
БЛУДОДІЙНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  блудодіи. 
блудство,  -а,  с„  заст.  Те  саме,  що  блуд'. 

БЛУДЙГА,  -и,  ч.  і  ж.,  діал.,  звеважл.  Волоцюга, 
бродяга. 

БЛУДЙЖКА,  -и,  ж.,  діал.  Шльондра. 

БЛУЗА,  -и,  ж.  Верхній  легкий  робочий  одяг. 

БЛУЗКА,  -н,  ж.,  розм.  Легкий  короткий  (до  пояса) 
жіночий  одяг;  кофта  (у  1  знач.). 

БЛУЗбн,  -а,  ч.  Коротка  куртка  з  приточеним  по¬ 
ясом  на  стегнах  або  куліскою  із  просмикнутим  у 
неї  шнуром. 

БЛУЗОЧКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  блузка. 
БЛУКАНИНА,  -и,  яг.,  розм.  Безперервне  або  довгоча¬ 
сне  блукання.  //  Постійні  роз'їзди;  мандри. 
БЛУКАнка,  -и,  яг.,  діал.  Блукання. 

БЛУКАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  блукати.  2.  Непо¬ 
стійність,  хитання  (у  поглядах  і  т.  ін.). 

БЛУКАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.  1.  Ходити,  їздити  і  т. 
ів.  без  певної  мети  і  напрямку.  //  Ходити,  їздити 
навмання,  не  знаючи  шляху,  напрямку;  блудити. 
//  їздити  світом,  часто  змінюючи  місце  перебу¬ 
вання;  мандрувати.  //  розм.  Робити  прогулянку; 
прогулюватися.  2.  перев.  Поволі  рухатися,  пере¬ 
суватися  в  різних  напрямках. 

БЛУКАТИСЯ,  -Аюся,  -аєшся,  ведок.,  діал.  Блукати  (у 
1  знач.). 

БЛУкАцький,  -а,  -є.  Прикм.  до  блукАч. 

БЛУКАч,  -А,  ч.,  рідко.  Той,  хто  блукає,  не  має  по¬ 
стійного  місця  проживання;  бурлака. 

БЛУКАЧКА,  -и.  Жін.  до  блукАч. 

БЛУКАЮЧИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  постійно  змінює  напрям 
свого  руху  або  місце  розташування.  2.  Який  пере¬ 
ходять  з  одного  на  інше,  роззосереджений  (про 
погляд).  3.  Який  з'являється  та  зникає.  **  БлукАю- 
чий  біль  -  біль,  що  з'являється  то  в  одній,  то  в 
іншій  частині  тіла  і  не  має  певної  локалізації.  Блу¬ 
каючі  вогні  -  блідо-синє  світіння,  утворюване  зго¬ 
рянням  болотного  газу  -  метану,  що  виділяється 
віаслідок  гниття.  БлукАючий  нерв  -  одна  (десята) 
з  дванадцяти  пар  черепно-мозкових  нервів.  Блу¬ 


кАюча  нйрка  -  нирка,  яка  зміщена  зі  свого  звичай¬ 
ного  місця  або  незвичайно  рухлива.  БлукАючі  капі- 
тАлн  -  сукупність  ліквідних  коштів,  що  їх  швидко 
переводять  з  однієї  валюти  в  іншу;  "гарячі  гроші". 
**  БлукАючі  страми  —  струми,  що  хаотично  вини¬ 
кають  в  трубопроводі  опалювальної  системи  вели¬ 
ких  будинків,  спричиняють  його  корозію  і  перед¬ 
часну  руйнацію. 

БЛУЛ,  -а,  ч.  Вірменська  та  курдська  поздовжня 
відкрита  флейта. 

БЛУмінГ  див.  блюмінг. 

БЛУР,  -а,  ч.  Те  саме,  що  блул. 

БЛУ-ЧІП,  -а,  ч.  Звичайна  акція  великої  добре  відо¬ 
мої  корпорації,  надходження  та  дивіденди  якої 
стабільні  і  ростуть  повільно,  але  стійко. 

БЛЮВАК,  -А,  ч.,  зах.  Отруйний  гриб. 

БЛЮВАКА,  -и,  ч.  і  ж.  Той  (та),  кого  нудить. 
БЛЮВАки,  -Ак,  мв.  Те  саме,  що  блювбта. 

БЛЮВАЛ,  -а,  ч.  Синій  кит. 
блювАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  блювАти. 

БЛЮВАТИ,  блюїЬ,  блюбш,  ведок.  Мимовільно  вики¬ 
дати  зі  шлунка  через  рот  спожитий  продукт  хар¬ 
чування. 

блювАчка,  -и,  ж.,  діал.  Блювання. 

БЛЮВбТА,  -и,  ж.  1.  Хворобливе  явище  викидання 
через  рот  із  шлунка  спожитого  продукту  харчу¬ 
вання;  блювання.  2.  Те,  що  викидається  із  шлун¬ 
ка  під  час  блювання. 

БЛЮВбТЙНА,  -бтйни,  ж.,  розм.  Те  саме,  що  блювбта. 
БЛЮВОТЙННЯ,  -я,  с.,  розм.  Те  саме,  що  блювбта  2. 
БЛЮВОТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  викликає  блювання. 
//  у  звач.  ім.  блювбтне,  -ного,  с.,  ферм.  -  ліки, 
що  викликають  блювання.  2.  Прикм.  до  блювбта 
2.  Блювотві  маси. 

БЛЮГРАс,  -у,  ч.  Напрямок  у  музиці  кантрі-енд  - 
вестерн  з  використанням  акустичних  інструментів. 
БЛЮДЕЧКО,  -а,  с.  Зменш.-пестл.  до  бліЬдце  1. 
блюдо,  -а,  с.  Широка  посудина,  в  яку  кладеться 
або  насипається  страва. 

БЛЮДОЛЙЗ,  -а,  ч.,  звеважл.  Той,  хто  догоджає 
кому-небудь,  підлабузнюється  заради  власної  ви¬ 
годи;  підлабузник. 

БЛЮДЦЕ,  -я,  с.  1.  Чайний  посуд,  якого  ставлять 
під  чашку  або  склянку.  2.  геол.  Полога  западина 
округлої  або  овальної  форми,. дно  якої  поступово 
підвищується  до  країв  і  непомітно  зливається  з 
навколишньою  поверхнею. 

БЛЮДЦЕЛОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Який  за  своєю  формою 
схожий  на  блюдце. 

БЛЮЗ,  -у,  с.  1.  Парний  бальний  танець  вільної 
композиції  типу  повільного  фокстроту.  2.  Одна  з 
форм  джазової  музики  (попервах  -  сумна  лірична 
пісня  чорношкірих  американців). 

БЛЮзник,  -а,  ч„  діад.  Блюзнір,  цинік. 

БЛЮЗНЙТИ,  -ню,  -нйш,  ведок.,  перах,  і  без  додатка. 
Зневажати,  поганити  що-небудь  святе,  високе  і  т.  іи. 
БЛЮЗНІР,  -а,  ч.  Той,  хто  чинить  блюзнірство. 
БЛЮЗНІРСТВО,  -а,  с.  Зневажання  чого-небудь  свято¬ 
го,  високого  і  т.  ін.;  цинізм. 
блюзнірський,  -а,  -є.  Прикм.  до  блюзнір.  //  Власт. 
блюзнірові.  Блюзнірський  вчинок.  //  Який  вира¬ 
жає  зневагу  до  чого-небудь  святого,  високого  і  т. 
ін.;  цинічний. 

БЛЮЗНУТИ,  -ну,  -неш ,  док.  1.  зах.  Бризнути.  2.  діал. 
Бевкнути. 

БЛКЗЗОВИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  блюзу.  **  Блюзовий  лад 
-  особливий  різновид  мажоро-мінору,  специфіч¬ 
ний  для  багатьох  зразків  блюзу. 

БЛЮЗ-РОК,  -у,  ч.  Напрямок  у  рок-музиці,  що  ви¬ 
ник  у  Англії. 

БЛЮМ,  -а,  ч.  Квадратна  заготовка,  одержувана 
прокаткою  сталевого  зливка  на  блюмінгу. 
БЛЮМІНГ,  рідко  БЛУМІНГ,  -а,  ч.  Потужний  прокат¬ 
ний  обтискний  стан. 

БЛЮМІНГОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  блюмінг. 
блЮмінг-слАбінг,  -а,  ч.  Прокатний  обтискний  стан. 
БЛЮ-нйУТС,  иевідм.,  ми.,  муз.  Понижені  III  і  IV 
ступені  натурального  мажору,  що  утворюють  ха¬ 
рактерні  для  блюзу  інтервали  малої  терції  та  ма¬ 
лої  сентими.  //  Голубі  (сумні)  ноти. 

БЛЮХАВЙНА,  -и,  ж.,  зах.  Сльота. 

БЛЙВКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  діал.  Базікати. 
блАвкнути,  -ну,  -неш,  док.,  діал.  Однокр.  до  блАв- 
кати. 

БЛАГА,  -и,  ж.,  діал.  Базікання. 

БЛЯГУЗНИЦЯ,  -і,  ж.,  діал.  Жіночий  статевий  орган, 
вульва. 

БЛЯКЛИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  утратив  свіжість;  зів'я¬ 
лий.  2.  Неяскравий;  тьмяний,  затьмарений. 
БЛЯКЛІСТЬ,  -лості,  ж.  Стан  і  властивість  за  знач. 
блАклий. 

БЛЯКЛО.  Присл.  до  блйклий. 

БЛЯкнення,  -я,  с.  Дія  за  знач,  блйкнути. 

БЛЯКНУТИ,  -ну,  -неш,  ведок.  1.  Втрачати  свіжість; 
в'янути,  прив'ядати.  2.  Ставати  неяскравим; 
тьмяніти,  затьмарюватися,  вицвітати. 

БЛЯСК,  -у,  ч.,  діал.  Блиск. 

БЛЯХА,  -и,  ж.  1.  тільки  одв.  Листове  залізо,  зазви¬ 
чай  покрите  оловом  або  цинком.  //  Дахове  залізо. 
2.  Пряжка,  значок  і  т.  ін.,  зроблені  з  такого  залі¬ 
за  або  з  іншого  металу.  //  Металева  пластинка 
для  прикраси.  3.  діал.  Деко,  лист. 

БЛЯХАР,  -А,  ч.  Майстер,  що  виготовляє  різні  бля¬ 
шані  вироби.  //  Робітник,  що  покриває  бляхою 
дахи. 

БЛЯХАРКА,  -и.  Жін.  до  бляхАр. 
бляхАрня,  -і,  ж.  Майстерня  з  виготовлення  бля¬ 
шаних  виробів. 

БЛЯХАРСТВО,  -а,  с.  Виготовлення  бляшаних  виро¬ 
бів.  //  Вкривання  бляхою  дахів. 


БОВДУРЙТИСЯ 

БЛЯХАРСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бляхАр. 

БЛЯХМАН,  -а,  ч.  Туман  перед  очима. 

БЛЯХбВАНИЙ,  -а,  -е,  діал.  Дієприкм.  мин.  ч.  до 
бляхувАти.  //  у  звач.  прикм. 

БЛЯХУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перех.,  діал.  1.  По¬ 
кривати  бляхою  (у  1  знач.).  2.  Прикрашати  мета¬ 
левими  пластинками. 

БЛЯШАНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  блАха  1.  //  Зробл.  з 
бляхи. 

БЛЯШАНКА,  -и,  ж.  Посуд  -  банка  або  коробка  з 
бляхи. 

БЛЯШАнковиЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бляшАнка. 
БЛЯшАночка,  -и,  ж.  Зменш,  до  бляшАнка. 

БЛЯШКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  блАха  2. 

БО',  епод.  Уживається  звичайно  на  початку  підря¬ 
дного  речення,  а  іноді  -  після  першого  слова  під¬ 
рядного  речення  в  знач,  тому  що,  через  те 
що  і  т.  ін. 

БО2,  част.  1.  спонук.  Уживається  перев.  у  дієслів¬ 
них  формах  наказового  способу  та  інших,  близь¬ 
ких  їм  за  значенням,  словах.  2.  підсил.  Ужива¬ 
ється  при  питальних  займенниках,  прислівниках, 
дієсловах  дійсного  способу  та  ін.  у  знач,  ж  е  (ж). 
бОа,  иевідм.  1.  ч.  Велика  змія  з  родини  удавів,  що 
водиться  в  тропічних  країнах.  2.  с.,  заст.  Жіно¬ 
чий  шарф  з  хутра  або  пір'я. 

БОБ,  -а,  ч.,  спорт.  1.  Сани  (дво-  або  чотиримісні) 
для  бобслею.  2.  див.  біб. 

БОБЕР,  -брА,  ч.  1.  Великий  водяний  (річковий) 
гризун,  що  дає  цінне  хутро.  2.  Хутро  цього  гри¬ 
зуна. 

БОБИК,  -а,  ч.  1.  Зменш,  до  біб;  одна  насінина  бобо¬ 
вої  рослини.  2.  Стручок  бобу. 

БОБИЛЬ,  -А,  ч.  1.  заст.  Бідний,  безземельний  селя¬ 
нин;  бідар.  2.  розм.  Безпритульна,  одинока  лю¬ 
дина;  вдовець. 

БОБЙЛЯЧИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бобйль.  //  Належ¬ 
ний  бобилеві. 

БОБИНА,  -и,  ж.  Зернина  бобу. 

БОБИР,  -А,  ч.,  діал.  Дрібна  прісноводна  риба  з 
великими  колючими  плавцями;  йорж. 

БОБІВНИК,  -А,  ч.  Багаторічна  трав'яниста  рослина  з 
повзучим  стеблом  і  трійчастими  листками  на  дов¬ 
гих  черешках,  що  росте  на  болотах  і  заболочених 
луках,  медонос. 

БОБІНА,  -и,  ж.,  спец.  Котушка,  валок  і  т.  ін.  для 
намотування  дроту,  кіноплівки,  пряжі  тощо. 
бобінний,  -а,  -є.  Прикм.  до  бобіна. 

БбБКА,  -и,  ж.,  діал.  Коротка  чоловіча  кофта  на 
змійці. 

БОБбвий,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  біб.  2.  у  звач.  ім. 
боббві,  -их,  ми.  Родина  дводольних,  роздільно¬ 
пелюсткових  рослин. 

БОБбві,  -их,  ми.  Родина  дводольних  рослин  з 
плодами  у  вигляді  стручків. 

БОБОВНИК,  -у,  у.  Чагарник  родини  трояндових  з 
дрібними  плодами;  степовий  мигдаль,  дикий  персик. 
БОБОПОДІБний,  -а,  -е.  Який  нагадує  за  виглядом  біб. 
БОБОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бобопо- 
дібний. 

БОБОРУНКА,  БОБРУНКА.  -и,  ж.,  ент.,  зах.  Сонечко. 
БбБОЧКА,  -и,  ж.  1.  розм.  Літня  чоловіча  сорочка  з 
короткими  рукавами  (переважно  спортивна);  "по¬ 
ло  .  2.  Те  саме,  що  бббка. 

БОБРЕНЯ,  -Ати,  с.  Маля  бобра. 

БОБРЕНЯТКО,  -а,  с.  Зменш.-пестл.  до  бобренА. 
БОБРИК,  -у,  ч.  Грубе  тепле  сукно  з  короткою  стоя¬ 
чою  ворсою. 

БОБРИКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бббрик.  //  Зробл.  з 
бобрику. 

БОБРЙХА,  -и,  ж.  Самиця  бобра. 

БОБРрВЕ,  -вого,  с.  Суворий  обов'язок  місцевих 
жителів  (існував  до  15  ст.)  охороняти  бобрів  та  їх 
місця  перебування. 

БОБРОвии,  -а,  -е.  Прикм.  до  бобАр  1.  //  Зробл.  з 
хутра  бобра.  **  Бобрбва  струмина  -  дуже  паху¬ 
чий  секрет  шкірних  залоз  бобра;  раніше  широко 
використовувався  в  медицині. 

БОБРУЙСЬКИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  Бобруйська. 
БОБРУНКА  див.  бобор^нка. 

БОБСЛЕІСТ,  -а,  ч.  Спортсмен,  який  займається  боб¬ 
слеєм. 

БОБСЛЕІСТКА,  -и.  Жін.  до  бобслеїст. 

БОБСЛЕЙ,  -ю,  ч.  Вид  спорту  -  швидкісний  спуск 
обладнаною  трасою  на  керованих  дво-  або  чоти¬ 
римісних  санях. 

БОБСЛЕйниЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бобслАйн. 

БОБТЕЙЛ,  -а,  ч.  Порода  службових  собак. 

БОБЧУК,  -А,  ч.  Дикий  мигдаль. 

БОВ,  ввг.  Уживається  як  звуконаслідування  для 
відтворення  звучання  дзвона  та  інших  предметів, 
об  які  чим-небудь  б'ють. 

БОВАРЙЗМ,  -у,  ч.  Романтичні  мрії,  переважно  сен¬ 
тиментального,  любовного  змісту,  характерні  для 
деяких  психопатологічних  станів. 
боввАн,  -а,  ч.  1.  заст.  У  язичників  -  статуя,  що 
зображає  бога;  ідол.  2.  лайл.  Про  дурну,  обмеже¬ 
ну  людину. 

БОВВАНІТИ,  -Ію,  -Ієш,  ведок.  1.  Виднітися,  показу¬ 
ватися  здаля  (про  те,  що  стоїть,  здіймається  над 
чимсь).  2.  діал.  Сидіти,  стояти  непорушно,  як 
бовван;  стовбичити. 

боввАнський,  -а,  -е.  Прикм.  до  боввАн. 

БОВГАРКА,  -и,  ж.,  зах.  Загорода  для  худоби. 
БбВДУР,  -а,  ч.  1.  Димар  (у  хаті,  на  хаті).  2.  діал. 
Стовп  диму,  клуб  туману,  хмар  і  т.  ін.  3.  лайл. 
Про  грубу,  нерозумну  людину;  дурень,  недотепа, 
йолоп, гевал. 

БОВДУРЙТИСЯ,  -йться,  ведок.,  діал.  Збиратися  клу¬ 
бами,  купою,  стовпом. 


4  і-П 


89 


БбВКАЛО 

БбВКАЛО,  -а,  с. ,  діал,  1.  Било  (у  дзвоні).  2.  Калатало. 
БбвкАннЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  ббвкати. 

БОВКАТИ,  -аю,  -асш,  ведок .,  розм.  1.  веперех. 
Дзвонити  (про  великий  дзвін).  2.  перех .,  щб  і  без 
додатка ,  перев.  Говорити,  не  обдумавши,  навман¬ 
ня;  говорити  те,  чого  не  слід. 

БбВКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  1.  Однокр.  до 
ббвкати.  2.  З  шумом  упасти,  зануритися  у  воду. 
БОВКУН,  -й,  ч.  1.  діал.  Віл,  якого  використовують  у 
роботі  без  пари.  2.  звеважл.  Про  відлюдкувату, 
мовчазну,  похмуру  людину. 

БОВТ,  -А,  ч.  Тичина,  жердина  з  порожнистим  по¬ 
товщенням  на  кінці  -  рибальське  знаряддя,  яким 
заганяють  рибу  в  сітку. 

БОВТАНКА1,  -и,  ж.  Рідкий  розчин  чого-небудь. 
//  Розчин  корму  у  воді;  пійло. 

БОВТАНКА2,  -и,  ж.,  розм.  Хитання  літака  в  повітрі. 
БбВТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  ббвтати  1  -  3  і  ббв* 
татися  1-3. 

БбВТАТИ,  -аю,  -асш,  ведок.  1.  перех.  Розмішувати 
рідину,  струшуючи  або  колотячи  її.  //  Приводити 
в  стан  неспокою;  сколочувати.  2.  веперех .,  чим. 
Хлюпатися.  3.  веперех .,  чим.  Махати,  хитати 
туди  й  сюди. 

БОВТАТИСЯ,  -аюся,  -асшся,  ведок.  1.  Хлюпатися, 
купатися,  плавати  і  т.  ін.  у  воді  (або  в  якійсь 
іншій  рідині).  2.  Бути  в  стані  неспокою;  колиха¬ 
тися,  хлюпатися.  3.  Нестійко  висіти;  хилитатися, 
метлятися,  теліпатися. 

БбВТИЦЯ,  -і,  ж.,  зах.  Підвіска. 

БОВТНУТИ,  ббвтн#,  ббвтнеш,  док.  1.  Однокр.  до 
ббвтати  2.  2.  Утворити  звук,  який  бував  від 
сплеску  води,  коли  в  неї  щось  падає.  3.  Раптом, 
важко  впасти.  4.  рідко.  Кинути  (раптом,  важко). 
Бб ВТНУТИ,  -ну,  -неш,  док. ,  перех.  і  без  додатка , 
розм.  Сказати  що-небудь,  не  обдумавши,  навман¬ 
ня;  сказати  дурницю;  бовкнути. 

БОВТНУТИСЯ,  ббвтн^ся,  ббвтнбшся,  док.  1.  Хлю¬ 
пнутися,  тріпнутися.  2.  Те  саме,  що  ббвтн^ти  3. 
БОВТУН,  -й,  ч.  Зіпсоване  засиджене  пташине  яйце. 
БОВТЬ,  виг.  1.  Звуконаслідування,  що  означає 
сплеск  води  (або  якоїсь  іншої  рідини).  2.  розм. 
Уживається  як  присудок  за  знач,  ббвтнути  3. 

БОГ,  рідко  БІГ,  Ббга,  ч.  У  релігійних  віруваннях  - 
творець,  що  створив  світ  і  керує  ним  та  вчинками 
людей.  //  чого ,  перев.  Найбільший  умілець  у  чо¬ 
мусь,  наймогутніший  володар  чого-небудь.  **  Бій¬ 
ся  (побійся)  Ббга]  -  вираз,  що  вживається  як 
застереження,  прохання  не  робити,  не  казати 
чого-небудь;  не  робіть  так!,  не  можна  так!  Бог 
дасть:  а)  уживається  як  відмова  тому,  хто  про¬ 
сить  що-небудь;  немає,  не  маємо,  не  маю,  не  дам; 
б)  те  саме,  що  Дасть  бог.  Бог  з  ним  (з  нбю  і  т. 
ін.)  -  вираз  на  позначення  згоди,  примирення, 
прощення;  хай  так  і  буде,  дарма  і  т.  ін.  Бог  з 
тоббю  (з  вДми)!:  а)  уживається  на  позначення 
здивування,  заперечення,  докору  тощо;  б)  ужива¬ 
ється  як  заспокоювання  у  знач,  не  треба  (гні¬ 
ватися,  плакати  і  т.  ін.).  Ббже  [мій]  -  уживається 
як  вигук  для  вираження  здивування,  радості, 
страждання  і  т.  ін.  Ббже  поможи  (помагДй)!;  Бог 
на  пбміч!  -  уживається  як  вітання  з  побажанням 
успішної  роботи  тому,  хто  щось  робить,  працює. 
Боронй  (борбнь)  Ббже]  не  дай  (не  приведй)  Бб¬ 
же!;  нехДй  (хай)  Бог  борбнить  (мйлує)!  -  вжива¬ 
ється  для  вираження  небажаності,  заперечення 
чого-небудь.  ВіддДти  БбговІ  душу  -  померти.  Дай 
Ббже  -  вживається  для  висловлення  побажання. 
Дасть  Бог  -  уживається  для  вираження  надії, 
сподівання  на  добре  завершення  чогось.  З  Ббгом 
-  уживається  як  побажання  успіху;  хай  щастить. 
Ради  Ббга  -  дуже  прошу,  будь  ласка.  Сяйва  Бб- 

гові  (Ббгу):  а)  {у  здач-  присудка )  добре,  гаразд; 

б)  ( у  знач,  вставних  слів)  нівроку,  далебі,  як  вид¬ 
но.  Хвалйти  Бога;  БбговІ  (Богу)  дйкувати  -  вжи¬ 
ваються  як  вставні  слова  у  знач,  на  щастя.  Бог- 
ОтАць,  Бог-син,  Бог-Дух  -  Свята  Троїця  (Свята 
Трійця),  три  іпостасі,  триединість  Бога,  основа 
віри  християнства. 

БОГАДІЛЬНЯ,  -і,  ж.  Благодійна  установа,  притулок 
для  інвалідів,  убогих,  непрацездатних,  старих 
людей. 

БОГАРА,  -й,  ж.,  збірн.  1.  Неполивні  землі,  придат¬ 
ні  для  використовування  під  посів  без  зрошуван¬ 
ня.  2.  Посіви  на  цих  землях. 

БОГАРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  богАра. 

БОГАТЙР,  -А,  ч.  1.  Оспіваний  у  народній  творчості 
герой,  хоробрий  воїн  -  людина-велетень  з  надзви¬ 
чайною  силою  і  відвагою.  2.  переш.  Про  дужу, 
кремезну,  працьовиту,  відважну  людину.  //  Про 
велику,  могутню  тварину,  рослину  і  т.  ін. 
БОГАТЙРСТВО,  -а,  с.  Риси,  якими  відзначається 
богатир  перед  іншими  людьми,  -  сила,  відвага  і 
т.  ін;  також  богатирські  вчинки. 

БОГАТЙРСЬКИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  богатйр.  2.  Та¬ 
кий,  як  у  богатиря,  власт.  богатиреві;  могутній, 
великий. 

БОГДАНОВИЧЙТ,  -у,  ч.  Селенобісмутит  аргентуму. 
богдихАн,  -а,  ч.,  іст.  Китайський  імператор. 
БОГДИХАНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  богдихАн. 
БОГЕМА,  -и,  ж.  1.  збірн.  Середовище  творчих  лю¬ 
дей,  перев.  акторів,  музикантів,  художників,  що 
живуть  легковажно,  безладно.  2.  перен.  Безлад¬ 
ність,  неорганізованість  у  побуті  представників 
такої  інтелігенції. 

БОГЕМІЗМ,  -у,  ч.  Різновид  запозичення;  слово  або 
вислів,  запозичені  з  чеської  мови  або  утворені  за 
п  зразком;  чехізм. 

БОГ  Ємний,  -а,  -е.  Прик  м  .  до  бог  Ама  1. 
БОГЕМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властива  представникам 

90 


богеми  манера  поведінки. 

БОГЕмськиЙ,  -а,  -е:  **  БогАмське  скло  -  силікатне 
скло,  що  містить  плюмбумоксид  і  має  великий 
показник  оптичного  заломлення. 

БОГЙ,  -ів,  мв.,  заст.  Зображення  Бога  або  церков¬ 
них  святих;  ікони,  образи. 

БОГИЛА  див.  бугилі. 

БОГЙНИН,  -а,  -е.  Належний,  властивий  богині. 
БОГЙНЯ,  -і,  ж.  1.  В  античній  міфології  та  деяких 
східних  релігіях  -  божество  жіночої  статі. 
//  Скульптурна  фігура  такого  божества.  2.  перен. 
Про  жінку,  дівчину  надзвичайної,  чарівної  вроди. 
П  Про  кохану  жінку. 

БОГІВ,  -гова,  -гове.  Належний,  властивий  богові. 
БОГОБІЙНИЙ,  -а,  -е,  діал.  Богобоязливий. 
БОГОБІЙНІСТЬ,  -ності,  ж,,  діал.  Властивість  за  знач, 
богобійний. 

БОГОБІЙНО,  діал.  Присл.  до  богобійний. 
БОГОБОРЕЦЬ,  -рця,  ч.,  квижв.  Той,  хто  бореться, 
виступає  проти  богів. 

БОГОБОРСТВО,  -а,  с.  Боротьба,  виступи  проти  богів. 
БОГОБОРЧИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  богоборства. 
БОГОБОЯЗКЙЙ,  -А,  -А,  заст.  Те  саме,  що  богобояз- 
лйвий. 

БОГОБОЯЗЛЙВИЙ,  -а,  -е,  заст.  Який'  вірує  у  владу 
Бога  і  церкви,  боїться  порушувати  заповіді  Свя¬ 
того  Письма. 

БОГОБОЯЗЛЙВІСТЬ,  -вості,  ж.,  заст.  Властивість  за 
знач,  богобоязлйвий. 

БОГОБОЯЗЛИВО,  заст.  Присл.  до  богобоязлйвий. 
БОГОБОЯзний,  -а,  -е,  заст.  Те  саме,  що  богобояз¬ 
лйвий. 

БОГОБОЯЗНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  богобойзний. 
БОГОБОЯЗНО,  заст.  Присл.  до  богобойзний. 
БОГОБОЯЩИЙ,  -а,  -е,  діал.  Те  саме,  що  богобояз¬ 
лйвий. 

БОГОБУДІВНЙК,  -А,  ч.,  іст.  Прихильник  або  послідо¬ 
вник  богобудівництва. 

БОГОБУДІВНИЦТВО,  -а,  с. ,  іст.  Релігійно-філософсь¬ 
ка  і  літературна  течія,  що  виникла  в  Росії  після 
поразки  революції  1905-1907  рр.  у  середовищі 
соціал-демократичної  інтелігенції. 
БОГОБУДІВНЙЧИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  богобудівництва. 
БОГОВІДСТУПНИЙ,  -а,  -є,  заст.  Який  не  визнає  Бога, 
зрікся  віри  в  Бога;  безбожний. 

БОГОВІДСТУПНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  відмовився  від 
релігії,  від  віри  в  Бога. 

БОГОВІДСТУПНИЦТВО,  -а,  с.  Відмова  від  релігії,  від 
віри  в  Бога. 

БОГОВІДСТУПНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  боговідступник. 
БОГОГлАсниК,  -а,  ч.  Збірка  віршів  і  пісень  релігій¬ 
но-моралістичного  змісту. 

БОГОДУХІВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Богодухова. 
богозневАга,  -и,  ж.  Зневажання,  паплюження  Бога 
БОГОЗНЕВАжний,  -а,  -е.  Стос,  до  богозневаги. 
богозневАжник,  -а,  ч.  Той,  хто  зневажає  Бога, 
паплюжить  його. 

богозневАжниЦЯ,  -і.  Жін.  до  богозневАжник. 
БОГОЛЮБЕЦЬ,  -бця,  ч.  Той,  хто  любить  і  глибоко 
шанує  Бога,  поклоняється  йому. 

БОГОЛіЬБНИЙ,  -а,  -є.  Який  любить,  глибоко  шанує 
Бога,  поклоняється  йому. 

БОГОЛЮБНО.  Присл.  ДО  боГОЛюбнИЙ. 

БОГОЛЮДЙНА,  -и,  ж.  За  релігійними  уявленнями; 
Бог,  який  перетворився  у  людину. 

БОГОМАЗ,  -а,  ч.  Той,  хто  малює  ікони;  іконописець. 
БОГОМАЗІВ,  -зова,  -зове.  Належний,  властивий  бо¬ 
гомазу. 

БОГОМАТІР,  -тері,  ж.  Те  саме,  що  Богорбдиця. 
БОГОМЙЛ,  -а,  ч.  Той,  хто  проповідує  богомильство. 
БОГОМЙЛКА,  -и.  Жін.  до  богомйл. 

БОГОМЙЛ ЬСТВО,  -а,  с.,  іст.  Релігійна  єресь,  що 

відкидала  церковні  таїнства,  не  визнавала  місти¬ 

чного  смислу  хреста,  ікон. 

БОГОМЙЛЬСЬКИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  богомила  та  бого- 
мильства. 

БОГОМІЛЛЯ,  -я,  с.,  заст.  Ходіння  по  святих  місцях; 
проща. 

БОГОМІЛЬНИЙ  див.  богомбльний. 

БОГОМІЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  богомблець. 
БОГОМІЛЬНО,  присл.  Побожно;  благально. 

БОГОМОЛ,  -а,  ч.  1.  заст.  Богомолець.  2.  Хижа  ко¬ 
маха,  що  живе  в  тропіках  та  субтропіках  і  харчу¬ 
ється  комахами. 

БОГОМйЛЕЦЬ,  -льця,  ч.,  заст.  1.  Той,  хто  ходить  на 
богомілля;  прочанин.  2.  Той,  хто  молиться  Богу, 
ходить  на  церковні  відправи. 

БОГОМйЛКА,  -и,  заст.  Жін.  до  богомблець. 
БОГОМОЛЬНИЙ,  БОГОМІЛЬНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Який 
вірить  у  Бога,  старанно  виконує  релігійні  обряди, 
багато  молиться;  побожний. 

БОГОНЕНАВЙДНИЙ,  -а,  -е.  Який  лютує  проти  Бога, 
паплюжить  його  ім'я. 

БОГОНЕНАВЙДНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  зненавидів  Бога; 
сатаніст. 

богоненАвйдниця,  -і.  Жін  до  богоненавйдник. 
БОГОЛРОТЙВНИЙ,  -а,  -е.  Який  направлений  проти 
Бога. 

БОГОЛРОТЙВНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  виступає  проти  Бога. 
БОГОЛРОТЙВНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  богопротйвник. 
БОГОРІВНИЙ,  -а,  -є,  квижн  ,  заст.  Рівний  Богові. 
БОГОРйДИЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Богородиці. 
БОГОРйДИЦЯ,  -і,  ж.  У  християнській  релігії  - 
узвичаєна  назва  матері  Христа. 

БОГОСЛОВ,  -а,  ч.  1.  Фахівець  з  богослов'я;  теолог. 
2.  заст.  Учень  старшого  класу  духовної  семінарії. 
БОГОСЛйВСЬКий,  -а,  -е.  Прикм.  до  богослбв  я  і 
богослбв. 

БОГОСЛйВ'Я,  -я,  с.  1.  Сукупність  церковних  учень 
про  Бога  й  догмати  релігії;  теологія.  2.  заст.  На¬ 


зва  старшого  класу  духовної  семінарії. 
БОГОСЛУЖБА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  богослу¬ 
жіння. 

БОГОСЛУЖБйВИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  богослужби. 
богослужебний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  богослужббвий. 
БОГОСЛУЖІННЯ,  -я,  с.  Виконання  в  церкві  релігій¬ 
них  обрядів;  церковна  служба,  відправа. 
БОГОСПАСЕННИЙ,  -а,  -е,  заст.,  іров.  Який  мирно, 
спокійно  існує. 

БОГОТВОРЙТИ,  -рю,  -рйш,  ведок.,  перех.  Обожню¬ 
вати  кого-,  що-небудь,  схилятися  перед  ким-, 
чим-небудь. 

БОГОТВОРІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  боготворйти. 
БОГОУГОДНИЙ,  -а,  -е,  церк.  Угодний  богові. 
БОГОХУЛИТИ,  -лю,  -лиш,  ведок.  Паплюжити,  зне¬ 
важати  Бога,  догмати  віри. 

БОГОХУЛЬНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Який  виявляє  богохуль¬ 
ство;  пройнятий  богохульством. 

БОГОХУЛЬНИК,  -а,  ч.,  заст.  Той,  хто  лає,  зневажає 
Бога  і  релігійні  догмати. 

БОГОХУЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін  до  богохульник. 
БОГОХУЛЬСТВО,  -а,  с.,  заст.  Паплюження,  знева¬ 
жання  Бога,  догматів  віри  або  взагалі  того,  що 
належить  до  релігії. 

БОГОХУЛЬСТВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  заст.  Вияв¬ 
ляти  або  висловлювати  богохульство. 
БОГОШУКАННЯ,  -я,  с.,  іст.  В  Росії  на  початку  20  ст. 
-  релігійно-філософський  напрям  в  середовищі 
російської  ліберальної  інтелігенції,  що  проповіду¬ 
вав  необхідність  пошуку  бога. 

БОГОШУКАЧ,  -А,  ч.  Прибічник  богошукання. 
БОГОШУКАчКА,  -и.  Жін.  до  богошукач. 

БОГУВАТИ,  -Ую,  -Уєш,  ведок.,  заст.  Бути  богом. 
БОГУСЛАВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Богуслав. 
БОГХЄД,  -у,  ч.  Різновид  викопного  сапропелевого 
вугілля,  що  утворювалося  переважно  з  водоростей. 
БОГХЄДОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  богхАд. 

БОД,  -а,  ч.,  спец.  Одиниця  швидкості  передавання 
інформації;  1  бод  відповідає  1  біту  за  секунду. 
бодАи,  част.  1.  Уживається  перев.  при  дієслівних 
формах  для  вираження  побажання;  щоб,  хай,  не¬ 
хай.  2.  Уживається  в  допустово-обмежувальному 
значенні;  хоч  би,  хоч. 

БОДЕНЬЧА,  -йти,  с. ,  зах.  Маслянка. 

БОДИБІЛДИНГ,  -у,  ч.  Мистецтво  формування  свого 
тіла;  культуризм. 

БйДІ-АРТ,  -у,  ч.  Напрям  авангардизму  в  живопису; 
розмальовування  фарбами  людського  тіла. 
БОДМЕРЕЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бодмерАя.  **  Бо- 
дмерАйний  бонд  -  розписка  по  бодмереї. 
БОДМЕРЕЯ,  -ї,  ж.  У  цивільному  праві  -  договір 
позики  під  заставу  судна  або  вантажу. 

БбДНАР,  -я,  ч.,  діал.  Бондар. 

Ббдня,  -і,  ж.  Дерев'яна  низька  діжка  з  кришкою. 
БОДй,  вевідм. ,  ч.  Букводрукувальний  телеграфний 
апарат,  який  дає  змогу  передавати  кілька  теле¬ 
грам  одним  проводом  в  обох  напрямах. 

БОДйНІ,  вевідм.,  мв.  Друкарські  шрифти,  створені 
в  19  ст. 

БОДРіЬш,  -а,  ч.  Газонепроникна  плівка,  виготовле¬ 
на  з  кишок  тварин,  яку  використовували  для 
виготовлення  газових  балонів  дирижабля. 

БОДУн,  -А,  ч.,  розм.  Стан  людини  після  тяжкої 
пиятики. 

БОДХІСАТВА,  -и,  ж.  У  буддизмі  махаяни  -  ідеальна 
істота,  яка  виступає  як  наставник  та  взірець  для 
інших  людей. 

БОДЯГА,  -и,  ж.  Прісноводна  губка. 

БОДЯн,  -У,  ч.  Ароматична  вічнозелена  олійна  рос¬ 
лина. 

ВОДЯЧИЙ,  -а,  -е,  зах.  Який  буцається,  буцливий. 
БОЄГОЛОВКА,  -и,  ж.  Носова  частина  ракети,  що 

включає  бойовий  заряд,  детонатор  1  в  ряді  випад¬ 

ків  систему  самонаведення. 

БОЄЗАПАС,  -у,  ч.  Бойовий  запас;  визначена  коман¬ 
дуванням  кількість  бойових  припасів. 
БОЄЗДАТНИЙ,  -а,  -е.  Здатний  вести  бойові  дії. 
БОЄЗДАТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за  знач.  боєздАтний. 
БОЄКОМПЛЕКТ,  -у,  ч.  Певна  кількість  боєприпасів, 
що  н  встановлюють  для  одиниці  зброї  або  для 
бойової  машини. 

Бйєнський,  -а,  -е,  спец.  Прикм.  до  ббйня  1. 
БОЄПОСТАЧАННЯ,  -я,  с.  Постачання  зброї,  снарядів 
та  іншого  спорядження,  потрібного  для  ведення  бою. 
БОЄПРИПАСИ,  -ів,  мв.  Бойові  припаси;  запаси  сна¬ 
рядів,  патронів  та  іншого  спорядження  для  вог¬ 
непальної  зброї. 

БОЄСЛРОМОжний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  боєздАтний. 
БОЄЦЬ,  бійцА,  ч.  1.  Учасник  бою,  боїв;  воїн.  2.  Сол¬ 
дат,  рядовий.  3.  перен.  Про  людину,  що  бореться 
за  здійснення  чого-небудь.  4.  Член  загону,  групи 
(студентської  і  т.  ін.),  організованих  для  виконан¬ 
ня  певної  роботи,  якого-небудь  завдання  і  т.  ін. 
божбА.  -й,  ж.,  заст.  Присягання  іменем  Бога. 
БОЖЕВІЛЕЦЬ,  -льця,  ч.,  рідко.  1.  Психічно  хвора, 
божевільна  людина.  2.  звеважл.  Про  нерозсудли¬ 
ву,  нерозважливу  людину. 

БОЖЕВІЛЛЯ,  -я,  с.  1.  Стан  божевільного  (у  1  знач.). 

2.  розм.  Нерозумний,  нерозважний  вчинок. 
божевільний,  -а,  -е.  1.  Який  має  психічний  розлад; 

психічно  хворий.  //  у  знач.  ім.  божевільний, 
-ного,  ч.\  божевільна,  -ної,  ж.  Психічно  хвора  лю¬ 
дина.  //  Який  виражає  божевілля.  2.  звеважл. 
Нерозсудливий,  нерозважливий.  //  Позбавлений 
розумного  змісту  (про  вчинки,  думки  і  т.  ін.). 

3.  перев.  Дуже  великий,  сильний,  надмірний. 
БОЖЕВІЛЬНИХ,  -а,  ч.,  діал.  1.  Психічно  хвора  лю¬ 
дина.  2.  перен.  Нерозсудлива,  нерозважлива  лю¬ 
дина,  позбавлена  здорового  Глузду. 

БОЖЕВІЛЬНИЦЯ,  -і,  діал.  Жін.  до  божевільних. 


БОЖЕВІЛЬНО.  Присл.  до  божевільний. 

БОЖЕВІЛЬНЯ,  -і,  ж.  Лікарня  для  божевільних. 
БОЖЕВОЛІТИ,  -ію,  -ієш,  ведок.  1.  Ставати  психічно 
хворим,  божевільним.  2.  перев.  Чинити  безумст¬ 
во,  шаленіти. 

БбЖЕНЬКА,  -и,  ч.,  дит.  Пестл.  до  БОГ. 

БОЖЕСТВЕННИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  божествб  1. 
2.  Пов'язаний  з  релігією;  церковний.  3.  заст. 
Надзвичайно  гарний;  чудовий. 

БОЖЕСТВЕННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  божйст- 
ввнний  1  2і 

БОЖЕСТВЕННО,  заст.  Присл.  до  божественний  3. 
БОЖЕСТВ  ЙТИ,  -вліЬ,  -виш;  мв.  божествлять;  ведок., 
перед,  заст.  Відчувати  до  когось  надзвичайну 
любов,  шанувати  когось  як  Бога,  схилятися  перед 
ким-небудь. 

БОЖЕСТВО,  -і,  с.  1.  Те  саме,  що  Бог.  2.  заст.  Про 
предмет  захоплення  і  шанування. 
божеський,  -а,  -е,  заст.  Прикм.  до  Бог. 

БОЖИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бог.  "  Ббжий  світ,  пар,- 
поет.  -  світ.  Служба  ббжа  -  церковна  відправа. 
Святйй  та  ббжий,  іров.  -  удавано,  лицемірно  ти¬ 
хий  і  добрий. 

Ббжистий,  -а,  -е,  рідко,  1.  Те  саме,  що  ббжий. 
2.  Те  саме,  що  божественний  1. 

БОЖИТИСЯ,  божися,  ббжишся,  ведок.,  заст.  Гово¬ 
рити  "їй-богу"  на  підтвердження  висловленого, 
присягатися  Богом  у  тім,  що  сказане  є  правда. 
БОЖЙЦЯ,  -і,  ж.,  діад.  Богиня. 

БОЖИЩЕ,  -а,  с.  Бог,  ідол.  //  Фігура  бога,  ідола. 
БОЖІННЯ,  -я,  с.,  заст.  Дія  за  знач,  божйтися. 
БОЖКАННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  ббжкати. 
БбЖКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  розм.  Бідкаючись  або 
журячись,  повторювати  "Боже,  Боже". 

БОЖКУВДти,  -ую,  -уєш,  ведок.,  діад.  Постити. 
БОЖНИК,  -Є,  ч.  Поличка  з  образами. 

БОЖНЙця,  -і,  ж.  1.  Те  саме,  що  божнйк.  //  Місце 
(куток)  у  хаті  або  в  церкві  з  поличками,  на  яких 
поставлені  образи  (ікони).  2.  Храм,  церква. 
Божничбк,  -чкЄ,  V.  Зменш,  до  божнйк. 

БОЖбК,  -жке,  ч.  Зменш,  до  бог.  //  Скульптурна 
фігурка  якого-небудь  божества. 

БОЗ,  -у,  У,  діад.  Бузок. 

бозЕ-ГАЗ,  -у,  ч.  Газ,  що  складається  з  частинок, 
підпорядкованих  статистиці  Бозе-Ейнштейна. 
БОЗЕ-РІДИНА,  -й,  ж.  Те  саме,  що  квінтова  рідний. 
бозЕ-чАСТЙнкА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  бозбн. 

БбЗНА,  присудк.  сл.,  розм.  Невідомо. 

БйЗНА-ДЕ,  присл.,  розм.  Невідомо  де. 

БбЗНА-ЗВІДКИ,  присл.,  розм.  Невідомо  звідки. 
БйЗНА-колЙ,  присл.,  розм.  Невідомо  коли. 
БбЗНА-КОЛЙІИНіЙ,  -я,  -є,  розм.  Дуже  давній,  заста¬ 
рілий. 

БбЗНА-котРЙЙ,  -й,  -Є.  Невідомо  який. 

БбЗНА-КУДЙ,  присл.,  розм.  Невідомо  куди. 
БОЗНА-СКІЛЬКИ,  присл.  Невідомо  скільки. 

БбЗНА-ХТо,  ббзна-когб,  розм.  Невідомо  хто. 
БОЗНА-ЧИЙ,  ббзна-чий,  ббзна-чиб,  розм.  Невідомо 
чий. 

БОЗНА-ЩО,  ббзна-чогб,  розм.  Невідомо  що.  //  Дур¬ 
ниця,  дурниці. 

БОЗНА-ЯК,  присл.,  розм.  Невідомо  як. 

БОЗНА-ЯКЙЙ,  -а,  -і.  Невідомо  який. 

БОЗОН,  -а,  ч.  Назва  однієї  з  елементарних  часток; 
бозе-частка. 

БОЗОнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бозбн. 

БОЗУЛЯ,  -і,  ж.,  зах.  Ґуля. 

БОзя,  -і,  ч.,  дит.  Те  саме,  що  ббженька. 

БОЇНГ,  -а,  ч.  Багатомісний  пасажирський  або 
транспортний  літак  американської  авіаракетобу- 
дівної  компанії  "Боїнг". 

БОІНГОвиЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ббїнг. 
бОїще,  -а,  с.  1.  Збільш,  до  бій  1,  2.  2.  Місце,  де 
відбувався  бій. 

БОЙ,  -я,  ч.  У  деяких  краінах  -  хлопчик-розсильний 
у  готелі,  на  пароплаві;  слуга-тубілець  у  колоніях. 
БОЙЄНТ,  -а,  ч.  Певний  стан  ринку,  який  характе¬ 
ризується  швидким  підвищенням  цін  внаслідок 
несприятливих  економічних  умов. 

БбЙКЕН,  -у,  ч.  1.  Зимовий  сорт  яблуні.  2.  збірв. 
Плоди  цієї  яблуні  -  великі  світло-жовті,  кисло- 
солодкі  яблука. 

Ббйки,  -ів,  мв.  (одв.  ббйко,  -а,  ч.\  бойкйня,  -і, 
ж.).  Представники  однієї  з  етнічних  груп  захід¬ 
ноукраїнських  областей. 

БйИКіБСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ббйки.  Бойківсь¬ 
кий  діалект. 

Ббйко  див.  ббйки. 

БОЙКбТ,  -у,  ч.  Спосіб  політичної  та  економічної  бо¬ 
ротьби,  що  полягає  в  повному  припиненні  стосу¬ 
нків  з  якою-небудь  державою,  організацією,  уста¬ 
новою  або  окремою  особою.  //  розм.  Припинення 
стосунків  з  ким-небудь  як  міра  покарання,  знак 
протесту  та  ін. 

БОЙКОТОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
бойкотувати. 

БОЙКОТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бойкотувати. 
БОЙКОТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перед. 
Застосовувати  бойкот  проти  кого-,  чого-небудь. 
БОЙКОТУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  бойкоту¬ 
вати. 

БбйЛЕР,  -а,  ч.  Пристрій  для  нагрівання  води  в 
системах  теплопостачання  й  гарячого  водопоста¬ 
чання. 

БбЙЛЕРНА,  -ої,  ж.  Приміщення,  в  якому  розміща¬ 
ється  бойлер. 

БбйЛЕРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ббйлер.  //  у  здач, 
ім.  ббйлерна,  -ної,  ж. 

БбйЛО,  -а,  с.,  діад.  Биття. 

БбЙНЯ,  -і,  ж.  1.  Спеціально  устатковане  примі¬ 


щення  для  забою  худоби;  різниця.  2.  перев.  Ма¬ 
сове  вбивство  людей;  бійня ,  різанина. 

БОЙОВИЙ,  -і,  -і.  1.  Пов'язаний  з  виконанням  воєн¬ 
них  операцій,  веденням  бою.  //  Признач,  для  бою. 
//  Здобутий  у  боях.  **  бойовй  тривбга  -  сигнал  про 
початок  воєнних  операцій.  Бойовб  хрбщення  - 
перша  участь  у  бою.  2.  Готовий  до  боротьби.  //  Ду¬ 
же  енергійний,  діяльний,  активний.  //  Сповнений 
напруженої  діяльності.  3.  Дуже  важливий;  якого 
треба  виконати  в  першу  чергу. 

БОЙОВЙК,  -А,  ч.  1.  Учасник  якої-небудь  бойової 
групи,  загону  і  т.  ін.  2.  розм.  Кінофільм,  вистава 
і  т.  ін.,  що  користується  великим  успіхом  у  гля¬ 
дачів. 

БОЙОВЙСЬКО,  -а,  с.  Те  саме,  що  бойовйще. 
БОЙОВЙТИЙ,  -а,  -е.  Сміливий,  рішучий,  здатний  до 
бою. 

БОЙОВЙТІСТЬ,  -тості,  ж.  Властивість  за  знач,  бойо- 
вйтий. 

БОЙОВЙЩЕ,  -а,  с.  1.  Битва,  бій.  2.  Поле  бою,  битви. 
БОЙбК,  -йкА,  V.  1.  Кінчик  курка,  передня  частина 
ударника  вогнепальної  зброї.  2.  тех.  Ударна  час¬ 
тина  механічного  парового  молота. 
бойСКАут,  -а,  V.  Член  дитячої  організації  військо¬ 
во-спортивного  характеру. 

БОЙСКАУТЙЗМ,  -у,  V.  Різновид  скаутизму;  рух  юна- 
ків-скаутів. 

БОЙСКАУТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бойскАут. 

БОК,  бОкфлінт,  -а,  ч.,  мисл.  Гладкоствольна  руш¬ 
ниця  з  двома  стволами,  які  розміщені  у  вертика¬ 
льній  площині  один  під  одним. 

БбкА,  -и,  ж.  Отвір  на  дні  кратера  або  на  схилі 
вулкану,  через  який  відбуваються  слабкі  вивер¬ 
ження. 

БОКАж,  -у,  ч.  Тип  культурного  ландшафту  з  мор¬ 
ським  прохолодним  вітряним  кліматом;  чергу¬ 
вання  невеликих  полів  і  луків  з  лісовими  й  чага¬ 
рниковими  смугами,  залишками  гаїв  і  садів. 
БОКАЛ,  -а,  ч.  1.  Скляна  або  кришталева  посудина 
на  ніжці  для  вина;  келих.  2.  Скляна  посудина 
для  пиття  пива. 

БОКАЛЬЧИК,  -а,  V.  Зменш,  до  бокАл. 

БОКАСА,  присл.,  розм.  Боком. 

БОКАСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  великі  боки. 

БОКАТИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бокАстий. 
бокдрйлінг,  -а,  V.,  мисл.  Рушниця  з  трьома  вер¬ 
тикально  розміщеними  стволами. 
боківнй,  -і,  ж.,  діад.  1.  Судак  певної  довжини. 
2.  500  штук  укладеної  риби.  ’*  Утйти  боківні  - 
упасти  на  бік. 

БОКІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  чорні  напівпрозорі 
прожилки  та  кірочки. 

БОКЛАГ  див.  баклАг. 
боклАга  див.  баклАга. 

БОКЛАГОВИЙ,  баклаговий,  -а,  -є.  Прикм.  до  боклА¬ 
га,  баклАга. 

боклАжка,  -и,  ж.  Зменш,  до  боклАга. 

БОКЛАЖОК,  -жкА,  ч.  Зменш,  до  ббклаг. 

БОКлАТиЙ,  -а,  -е,  діад.  Череватий. 

БОкло,  -а,  е.,  діад.  Боклаг. 

БОКОВЕньКА:  **  На  боковАньку  -  спати. 

БОКОВЙЙ,  -А,  -А.  Який  міститься  збоку;  спрямова¬ 
ний  убік;  бічний. 

БОКОВЙНА,  -и,  ж.  Бокова  частина,  сторона  чого- 


небудь. 

БОКОЗЙЙНИК,  -а,  ч.,  зах.  Той,  хто  страждає  на 
косоокість,  косоокий. 

БОКОМ,  присл.  Не  прямо,  а  боковою  частиною. 
БОКОНЦІ,  -ів,  мв.,  діад.  Черевики. 

БОКОПЛАВИ,  -ів,  мв.  Ряд  вищих  ракоподібних. 
БОкбР,  -а,  ч.,  діад.  Пліт  (у  2  знач.). 

БОКОрАш,  -а,  V. ,  діад.  Плотогон. 

БОКОРВАн,  -а,  ч.,  зах.  Карбункул,  чиряк. 

БОКС1,  -у,  ч.,  спорт.  Кулачний  бій  у  рукавичках 
між  двома  спортсменами,  у  якому  удари  завда¬ 
ються  лише  у  верхню  половину  тіла  спереду  та 
збоку. 

БОКС,,  -у,  V.  Вид  чоловічої  стрижки. 

БОКС11,  -у,  ч.  1.  Приміщення  в  поліклініках,  лікар¬ 
нях  і  т.  ін.  для  ізоляції  інфекційних  хворих  або 
виявлення  бацилоносіїв.  2.  Відгорожене  місце  для 
автомобіля  у  колективному  гаражі.  3.  Пристосу¬ 
вання  у  вигляді  коробки,  футляра  і  т.  ін.  4.  Ізо¬ 
льована  засклена  камера  зі  входом  через  тамбур, 
призначена  для  мікробіологічних  та  інших  біоло¬ 
гічних  робіт. 

БОКСЕР1,  -а,  ч.  1.  Спортсмен,  що  займається  бок¬ 
сом  (див.  бокс').  2.  Порода  службових  собак. 
БОКСЕР2,  -а,  ч.,  іст.  Учасник  Іхетуанського  повс¬ 
тання  1900  -  1901  рр.  у  Китаї. 

БОКСЕРСЬКИЙ',  -а,  -е.  Прикм.  до  боксАр'.  Боксер¬ 
ські рукавички. 

БОКСЕРСЬКИЙ2,  -а,  -е.  Прикм.  до  боксАр2.  Боксер¬ 
ське  повставай. 

БОКСИТ,  -у,  V.  Гірська  осадова  порода,  що  має  в 
собі  глинозем;  найкраща  алюмінієва  руда. 
БОКСЙТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  боксйт. 

Ббксовий,  -а,  -е.  Прикм.  до  бокс. 

БОКСУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  боксувАти. 
БОКСУВАТИ,  -ую,  -уєш ,  ведок.  Займатися  боксом; 
наносити  удари,  битися  за  правилами  боксу  (див. 
бокс').  • 

БОКУВАННЯ,  -я,  с.,  діад.  Дія  за  знач.  бокувАти. 
бокувАти,  -ую,  -уєш,  ведок.,  зах.  Ухилятися  від 
кого-,  чого-небудь,  сторонитися,  уникати  когось. 
бОкфлінт  див.  бок. 

БйКША,  -і,  ж.,  діад.  Чорно-сіро-біла корова. 
БОКШЙСТИЙ,  -а,  -е,  діад.  Який  має  білі  плями  на 
боках  (про  корову,  вола).  > 

БОКШІЙ,  -А,  ч.,  діад.  Чорно-сіро-білий  віл. 


БОЛОТОХІДНИЙ 

ВОЛА,  -й,  ж.  Мисливська  метальна  зброя  індіанців 
Південної  Америки. 

БОЛБйТ,  -а,  у.»  діал.  Базікало. 

БОЛБОТАїИ,  -очу,  -бчеш,  ведок.,  зах.  1.  Базікати. 

2.  Невиразно  вимовляти. 

БОЛБОТЛЙВИЙ,  -а,  -е,  діал.  Балакучий,  лепетливий. 

БОЛВАН,  -а,  ч.  1.  Дерев’яна  форма  для  розправ¬ 
лення  капелюхів,  париків  тощо.  2.  Дурень. 

БОЛВАНКА,  -и,  ж.,  тех.  Злиток  сталі,  шматок  залі¬ 
за  для  якого-небудь  виробу;  заготовка. 

БОЛВАНКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  болвінка. 

БОЛВАНЧИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  болвін. 

БОЛГАРИ,  -ггір,  мв.  (одв.  болгарин,  -а,  ч.;  болгар¬ 
ка,  -и,  ж.).  Народ,  що  становить  основне  населен¬ 
ня  Болгарії. 

БОЛГАРЙЗМ,  -у,  ч.  Слово  або  вираз,  запозичені  з 
болгарської  мови. 

БОЛГАРИН  двв.  болгари. 

БОЛГАРКА,  -и,  ж.  1.  Див.  болгари.  2.  тех.,  розм. 
Електрична  пилка  з  круговим  диском. 

БОЛГАРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  болгіри  і  Болгарія. 

БбЛГРАДСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Болград. 

БОЛЕЗАСПОКІЙЛИВИЙ,  -а,  -є,  ферм.  Який  припиняє 
біль.  Болезаспокійливі  засоби. 

БОЛЕЇТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  темно-сині  напів¬ 
прозорі  псевдокубічнІ  кристали  зі  скляним  блиском. 

БОЛЕРО,  иевідм .,  с.  1.  Старовинний  іспанський 
народний  танець.  2.  Частина  народного  іспансь¬ 
кого  костюма. 

БбЛЕЩі,  -ів,  ми.,  заст.  Хвороби,  страждання. 

БОЛЙГОЛОВ,  -а,  ч.  Дворічна  отруйна  трав’яниста 
рослина  родини  зонтичних. 

БОЛІВАР,  -а,  ч.  Грошова  одиниця  Венесуели,  що 
дорівнює  100  сентимо. 

БОЛІВАРЙТ,  -у,  ч.  Водний  ортофосфат-гідроксид 
алюмінію  у  вигляді  прихованокристалічних  кірок. 

БОЛівіАно,  иевідм .,  ч.  Грошова  одиниця  Болівії, 
що  дорівнює  100  сентаво. 

БОЛІВІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Болівії. 

БОЛІВІЙЦІ,  -ів,  ми.  (оди.  болівієць,  -йця,  ч.;  болі* 
війка,  -и,  ж.).  Народ,  населення  Болівії;  предста¬ 
вники  цього  народу. 

БОЛІД,  -а,  ч.  1.  Великий  яскравий  метеор.  2.  Назва 
(тип)  спортивного  автомобіля  (Формула-1). 

БОЛІЛЬНИК,  -а,  ч.,  розм.  Те  саме,  що  уболівальник. 

БОЛІННЯ,  -я,  с.  1.  Стан  за  знач,  боліти2;  муки,  стра¬ 
ждання.  2.  розм.,  рідко.  Стан  за  знач,  боліти*. 

БОЛІСНИЙ,  -а,  -е.  1.  Схильний  до  захворювань; 
хворобливий,  хоровитий.  2.  Викликаний,  спри¬ 
чинений  болем,  болями;  пов'язаний  з  хворістю. 

3.  перев.  Тяжкий,  болючий.  //  Скорботний,  сум¬ 
ний,  тужливий. 

БОЛІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Те  саме,  що  болючість. 

БОЛІСНО.  Присл.  до  бблісний  2,  3.  1 1  у  знач,  при - 
суди.  СЛ. 

БбліСТЬ,  -і,  ж.,  розм.  1.  Хвороба,  хворість.  2.  Від¬ 
чуття  болю,  страждання;  біль. 

БОЛІТИ1,  -лить,  не  док.  1.  у  кого,  рідше  кому ; 
розм.,  рідко  кого,  також  без  додатка.  Давати  від¬ 
чуття  фізичного  болю  (про  яку-небудь  частину 
тіла).  //  безос.  **  Душі  болйть  -  про  почуття  ве¬ 
ликого  жалю,  туги,  журби.  2.  кому,  кого,  перев. 
Завдавати  страждання  кому-небудь,  мучити  ко¬ 
гось.  II  безос. 

БОЛІТИ2,  -Ію,  -ієш,  ведок.  Відчувати  біль,  пережи¬ 
вати  горе;  страждати,  мучитися.  1 1  за  кого  -  що, 
розм.  Хвилюватися,  піклуватися  за  кого-,  що- 
небудь;  уболівати.  Боліти  серцем. 

БОЛІТИ1,  -ію,  -ієш,  ведок.,  розм.,  рідко.  Те  саме, 
що  хворіти. 

БОЛІТЦЕ,  -я,  С.  Зменш,  до  болбто  1. 

БОЛОМЕТР,  -а,  у.  Прилад  для  вимірювання  енергії 
електромагнітного  випромінювання. 

БОЛОМЕТРЙчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  болбметр. 

БОЛбнА,  -и,  ж.,  діал.  Оболонка  (у  1  знач.). 

БОЛОНКА,  *и,  ж.  Порода  маленьких  кімнатних 
собак  із  довгою  шерстю. 

БОЛОНКОВАТИЙ,  -а,  -е,  діал.  Тонкошкірий. 

БОЛ0ННЯ,  -я,  с.,  зах.  Оболонь. 

БОЛбнья,  -ї,  ж.  1.  Капронова  плащова  тканина, 
що  має  одностороннє  водонепроникне  покриття. 
2.  Плащ  із  такої  тканини. 

БОЛОТИСТИЙ,  -а,  *е.  Багатий  на  болота;  багнистий. 
Болотиста  місцевість . 

БОЛОТЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  болбтистий. 

БОЛбТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  болбто  1.  //  Який 
живе,  росте  на  болотах.  **  Болбтний  газ  -  газ, 
який  виділяється  з  дна  стоячих  водойм  внаслідок 
гниття  клітковини  і  лігніну  без  доступу  повітря. 
Болбтний  кипарйс  -  рід  хвойних  деревних  рос¬ 
лин  родини  таксодієвих. 

БОЛЙТО,  -а,  с .  1.  Грузьке  місце  з  надмірно  зволо¬ 
женим  ґрунтом,  часто  із  стоячою  водою  та  воло¬ 
голюбною  рослинністю;  багно  (у  1  знач.),  трясо¬ 
вина.  2.  тільки  оди.  Розріджена  внаслідок  дощів, 
розтавання  снігу  та  ін.  земля  на  шляхах,  стежках 
і  т.  д.;  багно  (у  2  знач.),  грязюка.  **  змішіти  з 
болбто м  кого  -  образливо  схарактеризувати  кого- 
небудь,  заплямувати  чию-небудь  гідність.  3.  тіль¬ 
ки  оди.,  перев.  Усе  те,  що  характеризується  бру¬ 
дом,  застоєм,  відсутністю  живої  діяльності,  ініці¬ 
ативи. 

БОЛОТОЗНАВЕЦЬ,  -вця,  у.  Спеціаліст  з  болотознавства. 

БОЛОТОЗНАВСТВО,  -а,  с.  Розділ  фізичної  географії, 
що  вивчає  болота. 

БОЛОТОХІД,  -хбду,  у.  Машина  (трактор,  бульдозер), 
що  має  більш  широкі  гусениці  або  шини  і  при¬ 
стосована  для  пересування  болотистим  ґрунтом. 

БОЛОТОХІДНИЙ,  ^а,  -е.  1.  Стос,  до  болотохода. 

2.  Який  може  пройти  по  болоту. 


4* 


91 


БОЛбТЯНИЙ 

БОЛОТЯНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  болбто  1 .  //  Багатий 
на  болота;  заболочений.  //  Який  росте,  живе  на 
болоті.  **  Болбтяна  черепАха  -  рід  прісноводних 
черепах. 

БОЛТ,  -А,  ч.  1.  теж.  Металевий  стрижень  з  шести¬ 
гранною  головкою  (під  гайковий  ключ)  та  різьбою 
(під  гайку)  на  кінцях  для  скріплення  деталей  та 
конструкцій.  2.  рідко.  Залізний  прут  для  зами¬ 
кання  віконниць;  прогонич. 

БОЛТОВИЙ,  -а,  -е,  теж.  Прикм.  до  болт  1.  1 1  Здійс¬ 
нюваний  з  допомогою  болтів  (у  1  знач.).  Болтове 
з'  єднав ая  деталей. 

БОЛТОРІЗ,  -а,  ч.,  теж.  Станок,  устатковина  для 
виготовлення,  нарізування  болтів. 

БОЛТОРІЗАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для  виготов¬ 
лення,  нарізування  болтів. 

БОЛТОРІЗНИЙ,  -а.  -е.  Те  саме,  що  болторізальний. 
**  Болторізний  станбк  -  станок  для  нарізання 
різьби  на  болтах  та  шпильках. 
болторОбНИЙ,  -а,  -є.  Призначений  для  виготов¬ 
лення  болтів. 

БОЛТШТЙХЕЛЬ,  -я,  ч.  Граверний  інструмент  з  на¬ 
півкруглим  жалом. 

БОЛЬВЕРК,  -а,  ч.  Тонка  підпорна  стінка,  що  запобі¬ 
гає  сповзанню  ґрунту  в  місці  стикання  його  з 
водою. 

БОЛЬОВЙЙ,  -А,  -і,  мед.  Прикм.  до  біль’.  **  Больо- 
вйй  прийбм  -  прийом  у  спортивній  боротьбі,  що 
викликає  біль  у  супротивника,  який  вважається 
переможеним.  Больовйй  шок,  мед.  -  втрата  сві¬ 
домості  через  нестерпний  біль.  Больові  тбчки  - 
ділянки  на  поверхні  тіла,  при  тиску  на  які  вини¬ 
кає  больова  реакція. 

БОЛЬсбни,  -ів,  мя.  Западини  в  міжгірних  пусте¬ 
лях  Північної  Америки. 

БблЬЦМАНІВСЬКИЙ,  -а,  -є,  мат.  Належний  Больц- 
ману.  Больцманівська  постійна. 
болюче.  Присл.  до  болЮчий. 

БОЛЮЧИЙ,  -а,  -е.  І.  Який  болить,  викликає  біль, 
пов'язаний  з  відчуттям  болю.  2.  верея.  Який  ви¬ 
кликає  гіркі,  тяжкі  почуття,  смуток,  сум;  викли¬ 
каний  цими  почуттями;  тяжкий.  Болюче  місце. 
Болюче  питання. 

БОЛЮЧІСТЬ,  -чості,  ж.  Абстр.  ім.  до  болючий. 
БОЛЯЧЕ.  Присл.  до  бблячий.  1 1  у  знач,  присуди,  ся. 
вблячий,  -а,  -є,  рідко.  Те  саме,  що  болючий. 
БОЛЙЧКА,  -и,  ж.  1.  Невелика  ранка  на  шкірі;  вира¬ 
зка,  опух,  чиряк.  "  бодАй  на  тАбе  болйчка, 
лайл.  -  хай  тобі  все  лихе  і  недобре.  2.  перен.  Про 
що-небудь  неприємне,  важке.  //  Вада. 

БОЛЯЩИЙ,  -а,  -е,  заст.  Хворий.  //  у  знач.  ім.  бо- 
лйщий,  -щого,  V.;  болйща,  -щої,  ж.  Той  (та),  хто 
хворіє;  хвора  людина. 

БбМБА,  -и,  ж.  Розривний  снаряд,  начинений  вибу¬ 
ховою  речовиною.  **  Атомна  (воднАва)  ббмба  - 
зброя  масового  знищення  (ураження),  калориме- 
трйчна  ббмба  -  пристрій  для  спалювання  проби 
газу  та  наступного  вимірювання  кількості  тепло¬ 
ти,  яка  виділяється  чи  поглинається  при  цьому. 
бОМБАж,  -у,  ч.  Вздуття  консервної  банки. 
бомбакОвий,  -а,  -є,  діал.  Бавовняний. 

БОМБАКСОВІ,  -их,  мв.  Родина  дводольних  рослин. 
БОМБАрда,  -и,  ж.  1.  Гармата  14  -  16  ст.  2.  Двощо¬ 
глове  транспортне  судно.  3.  Басова  труба  в  оргАні. 
бомбардир,  -а,  ч.,  1.  заст.  У  дореволюційній  ро¬ 
сійській  армії  -  звання  солдатів  артилерії. 

2.  розм.  Найбільш  результативний  гравець  напа¬ 
ду  у  футболі,  хокеї  та  інших  командних  іграх. 

3.  Жук  родини  жужелицевих. 

БОМБАРДИРСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бомбардйр. 
бомбардований,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 

бомбардувАти. 

БОМБАРДОН,  -у,  ч.  Духовий  мідний  музичний  ін¬ 
струмент. 

БОМБАРДУВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Признач,  для  бомбарду¬ 
вання.  Бомбардувальна  авіація. 

БОМБАРДУВАЛЬНИК,  -а,  ч.  1.  Бомбардувальний 
літак.  2.  розм.  Льотчик  такого  літака. 
БОМБАРДОВАНИЙ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  бомбарду¬ 
вати.  2.  Напад  бомбардувальної  авіації.  **  Точкб- 
вб  бомбардування  -  прицільне  бомбардування  з 
високою  точністю  ураження. 

БОМБАРДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  переж.  Обстрілю¬ 
вати  з  гармат;  атакуючи  з  повітря,  скидати  бомби 
на  ворожі  позиції,  території  (населені  пункти). 
БОМбАст,  -у,  ч.  Високомовність,  пишномовність. 
БОМБЕЙ,  -я,  ч.  Порода  кішок  з  короткою  блиску¬ 
чою  шерстю  та  косим  розрізом  очей;  кішка  такої 
породи. 

БОМБЕЙСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  Бомбей. 

БОМБИТИ,  -блю,  -бйш;  мв.  бомблАть,  ведок.,  пе¬ 
ред.,  розм.  Атакуючи  з  повітря,  скидати  бомби  на 
кого-,  що-небудь. 

БбМБікс,  -у,  ч.  Старовинний  грецький  музичний 
інструмент. 

БбМБОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  ббмба.  Бомбовий  удар. 
БОМБОВІЗЙР,  -а,  ч.  Те  саме,  що  бомбоприціл. 
БОМБОВбЗ,  -а,  ч„  ав.  Те  саме,  що  бомбардуваль¬ 
ник  1. 

БОМБОДібПТЕР,  -а,  ч.  Те  саме,  що  бомбоприціл. 
БОМБОМЕТ,  -а,  ч.  У  першу  світову  війну:  гармата 
ближнього  бою  для  ураження  живої  сили  ворога. 
БОМБОМЕТАльний,  -а,  -е.  Призначений  для  мета¬ 
ння  бомб. 

БОМБОМЕТАЛЬНИК,  -а,  ч.  Спеціаліст  з  бомбометання. 
БОМБОМЕТАННЯ,  -я,  с.  Прицільне  скидання  бомб  з 
літака. 

БОМБОМЕТНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бомбометання. 
БОМБОМІРНЙК,  -А,  ч.  Те  саме,  що  бомбоприціл. 
БОМБОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Схожий  на  вигляд  або  (та) 

92 


за  своєю  дією  на  бомбу. 

БОМБОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бомбо- 
подібний. 

БОМБОПРИЦІЛ,  -у,  ч.  Оптичний  пристрій  на  борту 
літака,  який  уможливлює  спрямоване  скидання 
авіабомб  або  торпед  на  наземні  чи  морські  цілі. 
БОМБОПРОЗІРНЙК,  -А,  ч.  Те  саме.  Що  бомбоприціл. 
БОМБОСХОВИЩЕ,  -а,  с.  Спеціально  обладнаний 
захисток  від  авіабомб  і  артилерійських  снарядів. 
БОМБОТРИМАЧ,  -А,  ч.,  ав.  Пристрій  для  підвішу¬ 
вання  бомб  на  літаках. 

БОМБОЦІЛЬНЙК,  -А,  ч.  Те  саме,  що  бомбоприціл . 
БОМБОЧКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  ббмба. 
БОМБУВАННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  бомбардувАння. 
БОМБУВАТИ,  -ую,  -Уєш,  ведок.  Те  саме,  що  бомба- 
рдувАти. 

БОМЖ,  -А,  ч.,  розм.  Особа  без  певного  місця  про¬ 
живання. 

бомжувАння,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач.  бомжувАти. 
БОМЖУВАти,  -Ую,  -Уєш,  розм.  Вести  спосіб  життя 
бомжа. 

БОМКАННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  ббмкати  і 
звуки,  утворювані  цією  дією. 

БОМКАТИ,  -ає,  ведок.,  розм.  Дзвонити  уривчасто, 
неголосно  (про  дзвін). 

БОМОЛбХ,  -а,  ч.  У  давньогрецькому  театрі  -  бла¬ 
зень,  простодушний  хитрун. 

БОМбНД,  -у,  ч.,  заст.  Вишукане  аристократичне 
товариство.  //  жарт.  Про  пересічних  людей,  які, 
не  склавши  собі  ціни,  відзначаються  пихою  і  зве¬ 
рхнім  ставленням  до  інших. 

БОН  див.  ббни’. 

БбНА,  -и,  ж.  Див.  ббни1. 

БОнАнГ,  -а,  ч.  Індонезійський  ударний  музичний 
інструмент. 

БОНАПАРТИЗМ,  -у.  ч.  Одна  з  форм  диктатури,  що 
спирається  на  військовий  та  бюрократичний  апарат. 
БОНАПАРТИСТ,  -а,  ч.  Прихильник  бонапартизму. 
БОНАПАРТИСТСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бонапар- 
тйзм,  бонапартйст. 

БОНБОН,  -у,  ч.  Оздоблена  коробка  для  цукерок  або 
парфумів. 

бонбоньєрка,  -и,  ж.  Гарно  оздоблена  коробочка 
для  цукерок. 

БОНВІАН,  -а,  ч.  Особа,  що  полюбляє  жити  собі  на 
втіху;  гульвіса. 

БОНВІВАНКА,  -и.  Жін.  до  бовіАн. 
бОнги,  -ів,  мв.  Латиноамериканський  ударний 
музичний  інструмент  з  родини  мембранофонів. 
БОНД,  -а,  ч.,  фін.  1.  Облігація  з  фіксованим  прибу¬ 
тком,  за  якою  її  емітент  зобов’язується  сплатити 
власникові  зазначену  суму  в  певний  термін  у 
майбутньому  або  регулярно  сплачувати  проценти. 
2.  Гарантія,  застава.  3.  Розписка,  боргове  зобов'я¬ 
заная.  **  Аварійний  бонд  -  підписка,  що  її  видає 
вантажоодержувач  або  страхувальник  перевізни¬ 
ку  вантажу  при  його  одержанні,  коли  мали  місце 
аварійні  збитки  та  витрати. 

БбнДАР,  -я,  ч.  1.  Майстер,  ремісник,  Що  виробляє 
діжки,  бодні,  дерев'яні  відра  і  т.  ін.  2.  Українсь¬ 
кий  народний  хороводний  танець. 

БОНДАРЕНКО,  -а,  ч.  Син  бондаря. 
бондариха,  -и,  ж.,  розм.  Жінка  бондаря. 

БбнДАРІВ,  -рева,  реве.  Належний  бондареві. 
БОНДАРІВНА,  -и,  ж.  Дочка  бондаря. 

БОНДАРНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  обндАрський. 
БОНДАРНЯ,  -і,  ж.  Майстерня,  де  виробляють  діж¬ 
ки,  бодні  і  т.  ін. 

БбндАрство,  -а,  с.  Ремесло  бондаря. 

БбндАРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ббндар.  //  При¬ 
знач.  для  вироблення  діжок,  бодень  і  т.  ін.  Бон¬ 
дарський  інструмент. 

БОНДАРЧ#К,  -А,  ч.  Підмайстер,  учень  бондаря. 
БОНДАРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  бондарювАти. 
БОНДАРЮВАТИ,  -юю,  -к>єш,  ведок.  Займатися  бон¬ 
дарством. 

БОНДОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бонд.  **  Ббндовий 
склад  -  склад,  приписаний  до  певної  митниці,  на 
якому  можна  зберігати  імпортні  товари,  не  спла¬ 
чуючи  мита. 

БОНДХбЛЬДЕР,  -а,  ч.  Власник  акцій,  цінних  паперів. 
БОНЕЛІТ,  -ій,  мв.  Рід  червів  класу  ехіурид. 

БЙНЗА,  -и,  ч.  1.  Буддійський  священик  або  чер¬ 
нець  в  Японії  та  Китаї.  2.  перен.  Пихатий,  заро¬ 
зумілий  чиновник. 

бони'  ,  -ів,  мв.  (оди.  бон,  -а,  ч.),  мор.  1.  Плавуча 
огорожа,  що  застосовується  в  лісосплаві,  а  також 
плавучі  загородження,  що  перешкоджають  воро¬ 
жим  кораблям  проходити  з  моря  в  гавань. 
2.  Плот,  до  якого  швартують  невеликі  судна. 
Ббни',  -ів,  мв.  (одв.  ббна,  -и,  ж.),  фін.  1.  Кредитні 
документи  у  формі  цінних  паперів,  за  якими  їх 
власник  може  отримати  певну  суму  грошей  чи 
інші  цінності.  **  казначАйські  ббни  -  вид.  серед¬ 
ньо-  та  довготривалих  державних  зобов'язань. 
Ббни  держАвної  скарбниці  -  те  саме,  що  казна¬ 
чАйські  ббни.  2.  Тимчасові  паперові  гроші  малого 
номіналу,  що  випускаються  в  обіг  для  забезпе¬ 
чення  потреби  в  розмінних  грошах.  3.  Паперові 
гроші,  що  вийшли  з  обігу  і  стали  предметом  ко¬ 
лекціонування. 

БОНІСТИКА,  -и,  ж.  Допоміжна  історична  дисциплі¬ 
на,  що  вивчає  паперові  грошові  знаки  й  бони  як 
історичні  документи. 

бонітАрний,  -а,  -е:  "  БонітАрна  власність:  у  ста¬ 
родавньому  Римі  -  власність,  заснована  на  пре¬ 
торському  праві. 

БОНІТЕТ,  -у,  ч.  Умовний  показник,  що  його  засто¬ 
совують  для  оцінювання  окремих  природних  ре¬ 
сурсів,  їх  територіальних  сполучень  у  балах. 


БОНІТЄТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бонітАт.  **  БонітАтна 
оцінка  землі  -  порівняльне  оцінювання  якості 
ґрунтів  за  їхньою  родючістю,  побудоване  на  об'¬ 
єктивних  ознаках  і  властивостях  самих  ґрунтів, 
які  корелюються  з  урожайністю  сільськогоспо¬ 
дарських  культур. 

БОНІТУВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Признач,  для  бонітування. 
БОНІТУВАЛЬНИК,  -а,  ч.  Спеціаліст  з  бонітування. 
БОНІТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  бонітувАти.  Боні- 
тувАння  ґрунту  -  порівняльна  характеристика 
якості  земельних  угідь  (у  балах)  на  основі  дослі¬ 
джень  ґрунту. 

бонітувАти,  -ую,  -уєш,  ведок.,  переж.  Оцінювати 
племінні  якості  сільськогосподарських  тварин 
для  встановлення  їх  породності  й  визначення  гос¬ 
подарського  використання. 

БОНІФІКАЦІЯ,  -і,  ж.  1.  фін.  Доплата  до  ціни  товару, 
якщо  фактична  якість  його  вища  за  передбачену 
договором,  стандартом  або  технічними  умовами. 
**  зворбтна  боніфікАція  -  знижка  з  ціни  постав¬ 
леного  товару,  якщо  його  якість  нижча  за  обумо¬ 
влену  угодою.  2.  Повернення  податків,  стягнених 
з  товарів,  що  вивозяться  за  кордон.  3.  Державна 
субсидія,  яка  дозволяє  скоротити  розмір  процента 
по  кредиту.  4.  Одноразовий  грошовий  внесок,  що 
його  роблять  власники  облігацій  державної  пози¬ 
ки  при  його  конверсії.  5.  В  епідеміології  -  заходи 
боротьби  проти  малярійних  комарів. 

БОННА,  -и,  ж.,  заст.  Вихователька,  перев.  з  інозе¬ 
мців,  яку  наймали  до  дітей  у  дворянських  та  бу¬ 
ржуазних  сім'ях. 

Боннський,  -а,  -е.  Стос,  до  Бонна. 

Ббновий,  -а,  -є,  мор.  Прикм.  до  ббни. 

БОНТбн,  -у,  ч.  Світська  чемність,  вишуканість 
поведінки. 

бонтонний,  -а,  -є.  Прикм.  до  бонтбн. 

БбНУС,  -а,  ч.,  фін.  1.  Додаткова  винагорода,  пре¬ 
мія.  2.  Додаткова  цінова  знижка,  яка  надається 
за  умовами  контракту  чи  постійним  покупцям. 
3.  Комісійна  винагорода  за  надання  послуги  від¬ 
носно  купівлі  та  продажу  товару. 

БбНУСНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  ббнус.  ”  Ббнусні  зниж¬ 
ки  -  знижки,  що  їх  надають  постійним  покупцям, 
якщо  вони  за  певний  період  купують  обумовлену 
кількість  товарів  (на  обумовлену  суму). 

БОНЙЗХ,  -А,  ч.,  заж.  Гнойовий  жук. 

БОР1,  -у,  ч.  В.  Проста  речовина  -  безбарвні,  сірі  чи 
червоні  кристали  або  темна  аморфна  речовина, 
досить  інертна.  Використовується  як  складник  на¬ 
півпровідників,  ядерних  аварійних  стрижнів  та  ін. 
БОР*,  -а,  V.  Сталеве  свердло,  що  застосовується  у 
зуболікарській  справі. 

БОРА,  ббрй,  ж.  Дуже  сильний  холодний  вітер,  що 
дме  в  приморських  місцевостях  з  гір. 

БОРАзбЛ,  -у,  ч.,  ж ім.  Хімічна  речовива,  що  будо¬ 
вою  і  властивостями  нагадує  бензен. 

БОРАзбльний,  -а,  -є.  Прикм.  до  боразбл. 

БОРАЗбн,  -а,  ч.  Речовина,  що  є  сполукою  бору  з 
нітрогеном. 

БбРАзбновий,  -а,  -є.  Прикм.  до  боразбн. 
борАни,  -у,  ч.  Сполуки  бору  з  воднем. 
БбРАНіМінзбЛ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  боразбл. 
БОРАнімінзбльний,  -а,  -е.  Прикм.  до  боранімінзбл. 
борАновий  ,  -а,  -е.  Прикм.  до  борАни. 

БОРАТИ,  -ів,  мв.  Солі  борних  кислот. 

БОРАТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  борАт. 

БОРАЦЙТ,  -у,  ч.  Мінерал  класу  боратів. 

БОРВІЙ,  -ю,  ч.,  поет.  Великий  вітер;  буря,  ураган. 
борвмісний,  -а,  -е.  Який  містить  бор. 

БОРГ,  -у,  ч.  1.  Те,  що  взяте  в  позику;  позичене. 
Влазити  у  борги.  Брати  у  борг.  2.  Сума  непога¬ 
шеного  фінансового  зобов’язання.  **  Безнадійні 
боргй:  у  бухгалтерському  обліку  -  борги,  про  які 
відомо,  що  їх  не  повернуть,  внутрішній  борг  - 
сума  коштів,  що  їх  отримано  від  випущених,  але 
ще  не  погашених  державних  позик.  держАвний 
борг  -  загальна  сума  заборгованості  держави. 
держАвний  капітАльний  борг  -  зовнішній  держа¬ 
вний  борг,  за  яким  термін  платежу  ще  не  настав. 
ДержАвний  потбчний  борг  -  зовнішній  держав¬ 
ний  борг,  за  яким  термін  платежу  настає  в  пото¬ 
чному  році.  Довготермінбвий  борг  -  заборгова¬ 
ність,  погашення  якої  передбачається  через  три¬ 
валий  відрізок  часу.  ЗабезпАчений  борг  -  борг, 
гарантований  заставою.  Збвнішній  борг  -  фінан¬ 
сові  зобов'язання  держави  на  певну  дату  стосовно 
іноземних  кредиторів.  Консолідбвании  борг  - 
частина  загальної  суми  державного  боргу  чи  бор¬ 
гу  підприємства.  національний  борг:  а)  внутрі¬ 
шній  та  зовнішній  борг  центрального  уряду; 
б)  сума  усіх  внутрішніх  боргових  зобов'язань,  в 
тому  числі  державних.  Преференційний  борг  - 
борг,  що  його  сплачують  в  першу  чергу.  Спірний 
борг  -  борг,  відшкодування  якого  викликає  сум¬ 
нів,  оскільки  боржник  висуває  заперечення  проти 
його  виплати.  Субординбваний  борг  -  позика, 
відносно  якої  договірним  порядком  погоджено, 
що  в  разі  ліквідації  або  банкрутства  боржника 
сплату  буде  здійснено  після  задоволення  вимог 
усіх  інших  кредиторів.  Сумнівний  борг  -  дебітор¬ 
ська  заборгованість,  не  погашена  вчасно  і  не  за¬ 
безпечена  заставою  та  гарантіями. 

БбРГЕС,  -а,  ч.  Друкарський  шрифт  для  набору 
газетних  та  інших  текстів. 

БОРГОВЙЙ,  -А,  -А.  Стос,  до  боргу,  боргів.  **  БорговА 
вимбга  -  платіжний  документ,  який  вимагає 
оплати  заборгованості  платника  постачальнику. 
БорговА  кнйга  -  книга  (документ),  в  якій  врахо¬ 
вуються  боргові  зобов'язання  дебіторів  та  покуп¬ 
ців.  БорговА  зобов'язання  -  документ,  що  його 


видає  позичальник  кредитору  при  одержанні 
кредиту  (позики)  і  в  якому  вказується  сума  кре¬ 
диту  (позики)  та  термін  його  погашення.  Борго- 
вйй  пбзов  -  судове,  переслідування  дебітора, 
який  ие  виконує  зобов'язання  по  кредиту.  Борго- 
вйй  цінний  папір  -  цінний  папір,  за  яким  емітент 
зобов  язаяий  повернути  у  визначений  термін  ко¬ 
шти,  інвестовані  в  його  діяльність.  Боргові  това¬ 
рні  зобов'язання  -  один  із  видів  цінних  паперів, 
що  їх  випускає  в  обіг  держава  для  покриття  бю¬ 
джетних  витрат. 

БОРГУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  боргувати. 
БОРГУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  1.  кошу.  Давати  в 
борг.  2.  у  кого.  Позичати,  брати  в  борг.  3.  перен. 
Бути  винним  або  зобов'язаним  кому-небудь. 

БОРД,  -а,  ч.  Доставка  товару  на  борт  судна  за  ра¬ 
хунок  продавця. 

БОРДЕль,  -ю,  у.  Будинок  розпусти. 

БОРДЕРО,  вевідм.  с.,  фін.  1.  Витяг  із  бухгалтерсь¬ 
ких  документів,  рахунків  і  т.  ін.  2.  Детальний 
опис  реалізованих  цінних  паперів,  що  його  скла¬ 
дає  банк  або  маклер  на  ім’я  особи,  за  дорученням 
якої  було  здійснено  фінансову  операцію  з  її  цін¬ 
ними  паперами. 

БОРДКбР,  -у,  у.  1.  Смужка  навколо  малюнка,  текс¬ 
ту,  край  шпалер.  2.  Бортові  камені  чи  плитки, 
що  відокремлюють  проїзну  частину  дороги  від 
тротуару  і  т.  ін. 

БОРДО,  вевідм.,  с.  1.  Сорт  червоного  вина.  2.  првкм. 
Те  саме,  що  бордбвий. 

БОРДбвий,  -а,  -е.  Темно-червоний. 

Бордбський,  -а,  -е:  **  Бордбська  рідині  -  рідкий 
отруйний  хімікат;  застосовується  проти  грибко¬ 
вих  хвороб  рослин. 

БОРДУН,  -у,  у.  Те  саме,  що  чистотіл. 

БОРДУНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бордун. 

БОРДЮГ,  -а,  у.  1.  Мішок,  торба.  2.  Шлунок  четве- 
роногої  тварини.  3.  Сечовий  міхур  тварини. 
БОРДКЗР,  -у,  у.  1.  Облямівка  по  краях  тканини, 
шпалер  і  т.  ін.  2.  Смуга  зелених  насаджень,  яку 
вирощують  для  прикраси  з  обох  боків  доріжки, 
по  краях  майданчиків  і  т.  ін.  3.  Смуга  з  каменю, 
що  відділяє  дорогу  від  тротуару.  4.  Проведення 
торгових  операцій  за  межами  офіційного  часу 
роботи  біржі. 

БОРДЙРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бордкзр. 
бордюрчик,  -а,  у.  Зменш,  до  бордіЬр. 

БОРЕАЗМй,  -ів,  мв.,  міф.  Урочистості  на  честь 
Борея,  що  їх  улаштовували  афіняни. 

БОРЕЙ,  -ю,  у.  1.  У  давньогрецькій  міфології  -  бог 
північного  вітру.  2.  Холодний  північний  вітер. 
БОРЕЛІВСЬКИЙ,  -а,  -е,  мат.  Належний  Борелю. 
Борелівська  множина. 

БОРЕЦЬ,  -рцА,  у.  1.  Той,  хто  бореться  (у  1  знач.), 
б'ється  з  ким-небудь.  //  Спортсмен,  що  займаєть¬ 
ся  боротьбою.  2.  Той,  хто  бере  участь  у  боротьбі 
(у  2,  3  знач.),  бореться  за  що-небудь. 

БОРЕЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  борець  1. 

БОРЖІй,  присл.,  діад.  Вищ.  ст.  до  ббрзо. 

БОРЖНИК,  -А,  у.  Одна  зі  сторін  у  борговому  зо¬ 
бов’язанні,  яка  повинна  передати  майно,  виконати 
роботу,  сплатити  борг  тощо  іншій  стороні  (креди¬ 
тору).  //  Той,  хто  взяв  у  борг  що-небудь,  винен 
кому-небудь.  **  Неспромбжний  боржник  -  борж¬ 
ник,  який  не  в  змозі  повернути  борг,  солідарний 
боржник  -  боржник,  який,  зробивши  напис  на 
векселі  і  поставивши  свій  підпис,  узяв  на  себе  зо¬ 
бов'язання  за  цим  борговим  документом. 

БОРЖбК,  -жкй,  у.  Зменш,  до  борг. 

БОРЖйМ,  -у,  у.  Цілюща  мінеральна  вода. 

БОРЖбМі,  вевідм.,  ж.  Те  саме,  що  боржбм. 
БОРЖОМНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  боржбм. 

БОРЗЕНЬКИЙ,  -а,  -е,  діад.  Зменш,  до  ббрзий. 
БОРЗЕНЬКО,  присл.,  діад.  Зменш,  до  борзо. 

БбРЗИЙ,  -а,  -е,  діад.  Прудкий,  швидкий,  моторний. 
БбРЗО,  діад.  Присл.  до  ббрзий. 

БОРЗОПЙСЕЦЬ,  -сця,  у.,  іров.  Плодовитий,  але 
поганий  письменник,  журналіст. 

БОРИВІТЕР,  -тра,  у.  Хижий  птах  із  родини  соколи¬ 
них,  що  живиться  перев.  мишами  й  великими 
комахами. 

БОРЙДИ,  -ів,  мн.  Сполуки  бору  з  металами. 
БОРЙДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  борйди. 

БОРЙКАТИ',  -ає,  -ають,  ведок. ,  діад.  Рити  рогами. 
БОРЙКАТИ*,  -йче,  -йчуть,  ведок.,  діад.  Мукати. 
БОРЙЛ,  -у,  у.  Радикал  з  одним  неспареним  елект¬ 
роном,  що  містить  один  атом  Бору  і  один  оксиге- 
новий  атом. 

БОРИСФЕн,  -а,  у.  Давньогрецька  назва  р.  Дніпро. 
БОРІДКА,  -и,  ж.  1.  Зменш,  до  борода.  **  Козйна 
борідка  -  пучечок  козиного  волосся  із  замаскова¬ 
ним  у  ньому  тягарцем  і  чималим  гачком;  править 
за  блешню  для  лову  на  спінінг  риби-хажака  (же¬ 
реха,  судака  та  ін.).  2.  спец.  Мичка,  щітка  на 
нозі  у  коня.  3.  Шпеник,  виступ  у  ключі. 
БОРІДОНЬКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  борода. 
БОРІДОЧКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  бородА. 
БОРІКАТИ(СЯ),  -ає(ться),  -ають(ся),  ведок.,  діад. 
Буцати  рогами. 

БОРІНКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  борона. 

БОРІННЯ,  -я,  с.,  заст.  Дія  за  знач,  борбти  і  борб- 
тися. 

БОРКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  ббркати. 

БОРКАТИ,  -аю,  -аеш,  ведок.,  перед.  1.  Підрізувати 
або  зв'язувати  крила  у  птахів.  Боркати  голубів. 
2.  перев.  Угамовувати  кого-небудь. 

БОРЛАК,  -а,  у.,  розм.  Верхня  випнута  частина 
горла;  кадик. 

БОРМАҐНІЄВИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  містить  Бор  і 
МаГвій. 


БОРМАШИНА,  -и,  ж.  Зуболікарський  апарат  для 
свердління  зубів. 

БОРМОТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бормотіти.  //  Піс¬ 
ня  токуючого  тетерева,  яка  йде  за  чуфикуванням. 
БОРМОТАТИ,  -очу,  -бчеш  і  БОРМОТІТИ,  -очу,  -отйш, 
ведок. ,  перед.  Говорити  тихо  й  невиразно. 
БОРМОТІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бормотіти. 
БОРМОТІТИ,  -очу,  -отйш,  ведок.  Те  саме,  що  бор¬ 
мотіти. 

БОРМОТУХА,  -и,  ж.,  розм.  Кріплене  вино  низької 
якості. 

БОРНЕбЛ,  -у,  у.  Вторинний  спирт  ряду  терпенів, 
що  застосовується  у  парфумерії. 

БОРНИЙ,  -а,  -е,  дім.  Прикм.  до  бор'.  **  Ббрна  кис¬ 
лоті  -  слабка  неорганічна  кислота;  широко  вжи¬ 
вається  в  медицині  як  антисептичний  засіб,  а 
також  у  деяких  виробництвах. 

БОРНІТ,  -у,  у.  Строката  мідна  руда  -  мінерал  класу 
сульфідів. 

БОРНЯ,  -і,  ж.,  поет.,  уроч.  Те  саме,  що  боротьбі 

1,2. 

БОРОВЙЙ,  -4,  -і.  Прикм.  до  бір.  //  Який  живе  або 
росте  в  бору.  **  Борові  дичині  -  лісові  мислив¬ 
ські  птахи  (рябчик,  тетерук,  глухар  та  ін.). 
БОРОВЙК,  -4,  у.  Білий  гриб. 

БОРОВЙНА,  -и,  ж.,  діад.  Бір. 

БОРОВИНКА,  -и,  ж.  1.  Літній  сорт  яблуні.  2.  збірв. 
Плоди  цієї  яблуні  -  невеликі  світло-жовті  з  виш¬ 
нево-червоними  штрихами,  соковиті,  кисло- 
солодкі  яблука. 

БОРОВЙЦЯ,  -і,  ж.  1.  Ягоди  чорниці.  2.  Те  саме,  що 
боровйна. 

БОРОВИЧбк,  -чк4,  у.  Зменш.-пестл.  до  боровйк. 
БОРОВМІСНИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  бор. 
БОРОВбДЕНЬ,  -дню,  у.  Бінарна  гідрогенова  сполука 
бору. 

БОРОГІПС,  -у,  у.  Двоводний  кальці йсульфат  із 
домішкою  боратів. 

БОРОДА,  -й,  ж.  1.  Волосяний  покрив  на  нижній 
частині  обличчя.  //  перев.,  розм.  Про  бородатого 
чоловіка.  //  У  деяких  тварин  і  птахів  —  пучок 
шерсті  або  пір'я  коло  шиї.  2.  Підборіддя,  нижня 
щелепа.  3.  етв.  Кущик  жита  чи  пшениці,  зали¬ 
шений  господарем  на  обніжку  після  закінчення 
жнив.  4.  Клубок  заплутаної  рибальської  леси 
(волосіні),  що  утворюється  після  невдалого  заки¬ 
дання  спінінга. 

БОРбДАВКА,  -и,  ж.  Невеликий  твердий  наріст  на 
шкірі,  на  поверхні  листа,  на  корі  дерева  та  ін. 
БОРОДАВКАня,  -і,  ж.,  діад.  Жаба,  ропуха. 
БОРОДАВКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бородАвка. 
БОРОДАВКОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Схожий  на  вигляд  на 
бородавку. 

БОРОДАВКОПОДІБНІСТЬ,  -НОСТІ,  Ж.  Абстр.  ІМ.  ДО 
бородавкоподібний . 

БОРОДАВНИК,  -а,  у.,  діад.  Чистотіл. 
БОРОДАВНИКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бород4вник. 
борОдавочка,  -и,  ж.  Зменш,  до  борбдавка. 
БОРОДАВОЧНИК,  -а,  у.  Рід  парнокопитих  ссавців 
родини  свинячих. 

БОРОДАВЧАСТИЙ,  -а,  -е.  Укритий  бородавками. 
БОРОДАВЧАСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Якість  за  знач,  боро- 
дйвчастий. 

БОРОДАВЧАТИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бородАвчастий. 
БОРОДАВЧАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бородАв- 
чатий. 

БОРОДЛВЧАТКА,  -и,  ж.  Риба  ряду  скорпенеподібних. 
бородай,  -я,  у.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  боро- 
дАнь. 

БОРОДАНЬ,  -А,  у.,  розм.  Бородата  людина. 
БОРОДАстий,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бородАтий. 
БОРОДАТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  бороду.  **  БородАтий 
анекдбт,  перев.  -  старий,  усім  відомий  анекдот, 
жарт.  //  у  звач.  ім.  бородатий,  -того,  у.  Людина 
з  бородою;  бородач. 

БОРОдАтіСТЬ,  -тості,  ж.,  спец.  Хворобливе  розро¬ 
щення  коріння  рослин. 

БОРОДАЧ,  -А.  у.  1.  розм.  Бородата  людина.  2.  Ве¬ 
ликий  хижий  птах  з  пір'ям  навколо  шиї,  схожим 
на  бороду;  живиться  надлом.  3.  Багаторічна  пів¬ 
денна  злакова  рослина. 

БОРбдиця,  -і,  ж.  Каптур,  який  пришивали  до 
коміра  верхнього  одягу. 

БОРОДЙЩЕ,  -а,  с.  Збільш,  до  бородА. 

БОРОДІНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Бородіно.  Боро¬ 
дінська  битва.  **  Бородінський  хліб  -  чорний 
житній  хліб,  спечений  "цеглинкою"  і  посиланий 
насінням  кмину  або  кропу  (Російський  хліб). 
БОРОДІНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Бородянка.  Бо- 
родявське  весілля. 

БОРОЗЕНКА,  -и,  ж.  1.  Зменш,  до  борознА.  2.  По¬ 
дряпина,  мітка  на  поверхні  деталі,  нанесена  міт¬ 
чиком.  3.  Канавка,  вздовж  якої  рухається  грамо¬ 
фонна  голка  поверхнею  платівки,  відтворюючи 
звук.  4.  ми.  Насічки,  канавки,  нанесені  ва  повер¬ 
хню  напилка,  терпуга. 

БОРОЗЕННИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  борозни  (у  1  знач.). 
//  Який  під  час  оранки  йде  з  правого  боку,  тобто 
борозною  (про  коня  або  вола,  запряженого  в  парі 
з  іншим).  //  у  здач.  ім.  борозенний,  -ного.  ч. 
Запряжений  у  парі  кінь  або  віл,  що  під  час  оран¬ 
ки  йде  борозною. 

БОРОЗЕНЧАСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  борозни,  покри¬ 
тий  борознами.  Борозенчастий  рельєф  поля.  Бо¬ 
розенчасте  стебло. 

БОРОЗНА,  -й,  ж.  1.  Довга,  рівна  заглибина  в  землі, 
проведена  плугом.  2.  перев.  Поздовжня  заглиби¬ 
на  в  чому-небуд  ,-  зморшка,  складка. 

БОРбЗНИИ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  борозенний. 
БОРОЗНЙК,  -А,  у.  Сільськогосподарське  знаряддя 


БОРОШНЯНИЙ 

для  прокладання  борозен. 

БОРОЗНЙСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  борозни. 

БОРОЗНЙТИ,  -ню,  -нйш,  ведок.,  перед.  1.  Проводи¬ 
ти,  прокладати  борозни.  2.  перев.  Перетинати  в 
різних  напрямках,  утворюючи  заглибини. 
БОРОЗнбНЬКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  борознА. 
борознувАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  борознувАти. 
БОРОЗНУВАти,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перед.  Те  саме, 
що  борознйти. 

БОРОЗННЗК,  БОРОЗНЙК,  -А,  у.,  зад.  Личинка  хруща. 
БОРОЗНЙК  ДИВ.  борознйж. 

БОРОЛО,  -а,  с.,  зад.  Розщелина  у  скелі. 
БОРОМЕНТбЛ,  БОР-МЕНТОЛ,  -у,  у.,  ферм.  Антисеп¬ 
тичний  і  знеболюючий  лікарський  засіб  для  зма¬ 
зування  шкіри  при  свербінні  та  невралгії. 

БОРОНА,  -й,  ж.  Сільськогосподарське  знаряддя  для 
розпушування  землі. 

БОРОнЕння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  боронити. 
БОРОНЙТИ1,  -оню,  -бниш,  ведок.  1.  перед,  і  без 
додатка.  Обороняти,  захищати  кого-,  що-небудь. 
2.  неперед.  Не  дозволяти,  не  давати  робити  що- 
небудь;  забороняти.  //  чому,  рідко.  Перешкоджа¬ 
ти,  заважати. 

БОРОНЙТИ2,  -оню,  -бниш,  ведок.,  перед.,  рідко.  Те 
саме,  що  боронувАти. 

БОРОНИТИСЯ,  -онюся,  -бнишся,  ведок.  Обороняти, 
захищати  себе  від  кого-,  чого-небудь;  оборонятися. 
БОРйННЯ,  -я,  с.,  заст.  Боротьба. 

БОРОНбВАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
боронувАти. 

БОронувАльниЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  боронування. 
БОРОНУВАЛЬНИК,  -а,  у.  Той,  хто  боронує. 
БОРОНУВДЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  боронувальник. 
БОРОНУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  боронувАти. 
БоронувАти,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перед.  Розпушува¬ 
ти  землю  бороною. 

БОРОНЯЧИ.  Дієприсл.  до  боронйти'. 

БОРОПЛАСТ,  -у,  у.  Органічний  полімер,  який  ши¬ 
роко  використовують  у  авіа-  та  ракетобудуванні. 
БОРОПЛАСТИК,  -у,  у.  Пластмаса,  що  містить  волок¬ 
но  бору  у  якості  зміцнювального  наповнювача. 
БОРОРГАНІЧНИЙ,  -а,  -е.  Той,  у  якому  є  хімічні  зв'я¬ 
зки  Бор-Карбон. 

БОрОро,  вевідм.,  с.  Індіанське  плем'я  на  сході 
Бразилії. 

БОРОСИЛІКАТИ,  -ів,  ми.  Мінерали  або  синтетичні 
матеріали,  що  є  боратами-силікатами. 
боросипікАтний,  -а,  -е.  Прикм.  до  боросилікАти. 
БОРОСКВА,-й,  ж.,  зад.  Абрикос. 

БОРОСУПЕРФОСФАТ,  -у,  у.  Фосфатне  добриво,  до 
якого  додають  домішку  боратів. 

БОРбТИ,  борю,  ббреш,  ведок.,  перед.  Перемагати 
кого-небудь  у  двобої.  //  Тамувати  в  собі  які- 
небудь  почуття,  бажання.  //  рідко.  Намагатися 
подолати  або  знищити  що-небудь.  //  Змагати 
кого-небудь  (про  сон,  утому  і  т.  ін.). 

БОРОТИСЯ,  борюся,  берешся,  ведок.  1.  з  ким  і  без 
додатка.  Схопивши  один  одного,  намагатися  по¬ 
дужати  супротивника,  перемогти.  //  з  ким.  Вою¬ 
вати  з  ким-небудь,  битися  проти  когось.  //  з  чим. 
Намагатися  подолати,  затамувати  в  собі  яке- 
небудь  почуття,  бажання.  //  перен.  Змагатися 
між  собою  (про  думкн,  почуття  і  т.  ін.).  2.  з  ким 

-  чим,  проти  кого  -  чого.  Чинити  опір  кому-, 
чому-небудь,  намагаючись  подолати  або  знищити 
його.  3.  за  що  і  без  додатка.  Настійливо  змагати¬ 
ся  за  то-небудь,  домагатися  чогось. 

ВОРОТТЯ,  -А,  с. ,  заст.  Боротьба. 

БОРОТЬБА,  -й,  ж.  1.  Сутичка,  бійка,  в  якій  кож¬ 
ний  з  учасників  намагається  подужати  супротив¬ 
ника.  //  Битва,  бій.  / 1  Вид  спорту,  єдиноборство. 
II  перев.  Зіткнення  у  свідомості  людини  проти¬ 
лежних  думок,  почуттів  і  т.  ін.  2.  Активне  про¬ 
тивенство,  зіткнення  між  протилежними  соціаль¬ 
ними  групами,  станами,  протилежними  напря¬ 
мами,  течіями  в  суспільстві  і  т.  ін.  3.  з  ким  - 
чим,  проти  кого  -  чого.  Діяльність,  що  має  на 
меті  подолати  або  знищити  кого-,  що-небудь. 
4.  за  що.  Діяльність,  скерована  на  створення, 
досягнення  чого-небудь. 

БОРОТЬБЙСТИ,  -ів,  ми.  (оди.  боротьбйст,  -а.  V. ). 
Члени  української  націоналістичної  партії,  що 
діяла  в  1918  -  1920  рр. 

БОРОШЕННИЙ,  -а.  -е.  Прикм.  до  бброшно  1.  //  При¬ 
знач.  для  зберігання  борошна. 

БОРОШЕННИЦЯ,  -і,  ж.,  заст.  Місце,  комора,  куди 
зсипають  борошно. 

БОРОШЕНЦЕ,  -я,  с.  Зменш.-пестл.  до  бброшно  1. 
БОРОШНЙСТИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  борошно  або 
крохмаль.  Борошнисте  зерно.  **  Борошниста  росА 

-  хвороби  рослин,  що  спричиняються  борошнис- 
торосяними  грибами. 

БОРОШНЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  борошнй- 
стий. 

борошнисторОсяний.  -а,  -е:  **  Борошнисторбсяні 
грибй  -  порядок  класу  сумчастих  грибів;  парази¬ 
тують  на  пшениці,  винограді,  яблуні  та  ін. 
БОРОШНО,  -а,  с.  1.  Продукт  розмелювання  хлібно¬ 
го  зерна;  мука.  2.  Порошок  з  якої-небудь  подріб¬ 
неної  мінеральної  або  органічної  речовини.  Фос¬ 
форитне  борошно.  Кісткове  борошно. 
БОРОШНОЗМІШУВАЛЬНИй,  -а,  -е.  Який  призначений 
для  змішування  борошна. 

БОРОШНОЗМІШУВАЧ,  -а,  ч.  Пристрій  для  змішуван¬ 
ня  борошна. 

БОРОШНОМЕЛЬНИЙ,  -а,  -є,  спец.  Стос,  до  переробки 
зерна  на  борошно;  признач,  для  неї. 
борошномішАлка,  -и,  ж.  Те  саме,  що  борошноз- 
мішувач. 

БОРОШНЯНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бброшно  1.  1 1  Ви- 

93 


БбРСАННЯ 

гот.  з  борошна.  **  Борошняний  кліщ  -  членистоногі 
тварини  надродини  амбарних  кліщів. 

БбРСАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  ббрсатися. 
БЙРСАТИСЯ,  -аюся,  -аешся,  аедок.  Робити  швидкі 
безладні  рухи  руками,  ногами,  всім  тілом. 

БОРСУК,  -а,  ч.  Хижий  лісовий  хутровий  звір  із 
родини  куницевих,  що  живе  в  норах. 

БОРСУКбВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  борсук.  //  Зробл.  з 
хутра  або  шкіри  борсука.  **  Борсукбвий  жир  -  за¬ 
сіб  народної'  медицини  проти  запалення  легенів, 
туберкульозу. 

БОРСУЧА,  -ати,  с.  Маля  борсука. 

БОРСУЧИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  борсукбвий. 
БОРСУЧЙХА,  -и.  Жін.  до  борсук. 

БОРТ,  ч.  1.  род.  -у.  Бокова  стінка  судна;  бічна 
частина  палуби.  2.  род.  -у.  Невисока  стінка  кузо¬ 
ва  автомашини  і  т.  ін.  3.  род.  -а.  Боковий  край  у 
посуді.  4.  род.  -а.  Край  одягу,  капелюха.  5.  Ого¬ 
рожа  хокейного  майданчика.  6.  спец.  Корабель, 
авіалайнер. 

БОРТ-БРбКЕР,  -а,  ч.  Брокер,  який  має  гарантувати 
упорядкований  та  конкурентоспроможний  ринок 
опціонів. 

БОРТЖУРНАЛ,  -у,  ч.  Бортовий  журнал 
БйРТИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  борт. 

БОРТІНЖЕНЕР,  -а,  ч.  Особа,  що  входить  до  складу 
льотного  екіпажу  й  відповідає  за  стан  і  роботу 
всіх  механізмів  на  літаку,  космічному  кораблі. 
БОРТЛІКАР,  -я,  ч.  Особа,  що  входить  до  складу 
екіпажу  і  відповідає  за  стан  здоров'я  екіпажу  та 
пасажирів  корабля. 

БОРТМЕХАНІК,  -а,  ч.  Особа,  що  належить  до  складу 
льотного  екіпажу  і  відповідає  за  стан  і  роботу 
всіх  механізмів  на  літаку. 

бОртний,  -а,  -е,  заст.  Стос,  до  борті,  бортництва. 
**  Ббртний  прбмисел,  заст.  -  бджільництво. 
БйРТНИК,  -а,  ч.  Лісовий  бджоляр. 

БОРТНИКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бортникувйти. 
БОРТНИКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок..  заст.  Займатися 
бортництвом. 

БОРТНИЦТВО,  -а,  с.  Лісове  бджільництво. 
бОртницький,  -а,  -е.  Прикм.  до  ббртництво. 
бортнЯк,  -4,  ч.  Ведмідь,  який  вибирає  в  лісі  мед  із 
бортей. 

БОРТОВЙЙ,  -і,  -4.  1.  Прикм.  до  борт  1,2.  //  Який 
є  на  борту.  2.  Признач,  для  бортів  (у  4  знач.). 
Бортова  парусива. 

БОРТПАЙбК,  -йк4,  ч.  Пайок,  призначений  для  спо¬ 
живання  на  борту  літака,  космічного  апарата. 
БОРТПРОВЩНЙК,  -і,  ч.  Працівник  авіаційного  тран¬ 
спорту,  який  супроводить  пасажирський  літак, 
стежить  за  порядком  у  ньому,  обслуговує  паса¬ 
жирів;  стюард. 

БОРТПРОВІДНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  бортпровідник;  стю¬ 
ардеса. 

БОРТРАДЙСТ,  -а,  ч.  Особа,  що  входить  до  складу 
льотного  екіпажу  і  відповідає  за  стан  і  роботу 
всієі  радіоапаратури  на  літаку. 

БОРТРАДИСТКА,  -и.  Жін.  до  бортрадйст. 
БОРТХАРЧУВАннЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  бортпайбк. 
БОРТЬ,  -і,  ж.  і  -я,  V.  Найпростіший  вулик  -  видов¬ 
бана  колода,  яку  навішують  на  дерево,  або  дупло 
в  дереві,  де  живуть  бджоли. 

БОРТЬОВЙЙ,  -і,  -4.  Прикм.  до  борть. 

БОРТЯНЙЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  борть. 

БОРТЯНЙК,  -і,  ч.  Те  саме,  що  бортник. 

БОРУВАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  борувіти. 

БОРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Насичувати  поверхні 
металевих  виробів  бором. 

БОРУШКАННЯ,  -я,  е.,  діад.  Дія  за  знач,  бор^шкатися. 
БОРУШКАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  ведок.,  діад.  Борю¬ 
катися.  //  Копошитися. 

БОРЦІВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  борбць. 
бОрше,  првсд. ,  діад.  Швидше. 

БОРШТАНГА,  -и,  ж.  Металорізальний  інструмент. 
БОРЩ,  -у,  ч.  Українська  національна  рідка  страва, 
що  вариться  з  овочів,  переважно  на  м'ясному 
бульйоні  і  має  складний  процес  приготування  в 
залежності  від  регіону  і  досвіду  кухаря  (існують 
десятки  рецептів  борщу).  **  зелбний  борщ  - 
борщ,  що  в  нього  замість  буряків  і  капусти  кла¬ 
деться  весняна  зелень;  щавель,  лобода,  шпинат, 
кропива  тощо.  Холбдний  борщ  -  те  саме,  що  хо- 
лбдник. 

БОРЩЕВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  борщ. 
бОрщик,  -у,  ч.  Пестл.  до  борщ. 

БОРЩІВНЙК,  -4,  ч.  І.  Дворічна  й  багаторічна  рос¬ 
лина  з  родини  зонтичних  з  великим  листям. 
2.  Посуд,  у  якому  варять  перев.  борщ. 

БОРЩОВИЙ,  -4,  -4.  Прикм.  до  борщ. 

БОРЮКАННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  борюкітися. 
БОРЮКАТИСЯ,  -4юся,  -аєшся,  ведок.,  роам.  Те  саме, 
що  борбтися. 

БОС,  -а,  ч.  1.  У  деяких  англомовних  країнах:  во¬ 
лодар  або  голова  підприємства,  установи,  підпри¬ 
ємець.  2.  Особа,  що  очолює  апарат  якої-небудь 
партії,  профспілки  і  т.  ін.  3.  Про  нача-льника, 
керівника  або  найбільш  компетентну  в  яких- 
небудь  питаннях  людину;  шеф. 
босакА,  првсд.,  діад.  Босоніж. 

БОСАНОВА,  -и,  ж.  Латиноамериканський  музичний 
ритм  з  незвичайним  розміром  5/4;  парний  баль¬ 
ний  танець,  близький  за  характером  до  самби. 
БОСВЕліЯ,  -ї,  ж.  Рід  невисоких  дерев  родини  бур- 
зерових. 

БОСЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Пестл.  до  ббсий. 

БОСЕРйн,  -а,  ч.  Порода  службових  собак. 

БбСИЙ,  -а,  -е.  Невзутий,  без  взуття.  //  у  звач.  ім. 
ббсий,  -сого,  ч.  Про  бідну  людину,  бідняка. 
БОСІСІНЬКИЙ,  -а,  -е,  розм.  Зовсім  босий. 

94 


БОСІТИ,  -ію,  -ієш,  ведок.,  діад.  Ставати  босим. 
БОСКА,  -и,  ж.,  діад.  Повія. 

БОСКЕТ,  -а,  ч.,  спец.  Густо  посаджена  з  декоратив¬ 
ною  метою  група  дерев  чи  кущів,  часто  постри¬ 
жених  у  вигляді  рівних  стін  (шпалер). 

БОСКЕТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  боскбт. 

БОСНІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Боснії. 

БОСНІЙЦІ,  -ів,  ми.  (одв.  боснієць,  -йця,  ч.\  босній- 
ка,  -и,  ж.).  Народ,  що  складає  основне  населення 
Боснії;  представники  цього  народу;  жителі  цього 
регіону. 

БОСО.  Присл.  до  ббсий. 

БОСОВЙЛО,  -а,  ч.,  звеважл.  Босяк. 

БОСОНІЖ,  присл.  Те  саме,  що  ббсо.  **  на  босбніж  - 
на  босу  ногу. 

БОСОНІЖКА,  -и,  ж.  Дівчина,  жінка,  що  ходить  бо¬ 
са,  босоніж. 

БОСОНІЖКИ,  -жок,  мв.  Вид  літнього  відкритого 
взуття. 

БОСОНОГИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  ббсий. 

БОСОРкАня,  -і,  ж.,  зах.  Відьма,  чаклунка. 
БОСОРКУН,  -4,  ч.,  діад.  Упир. 

БОСОТА,  -и,  ж.,  збірв.,  лайл.  Босячня,  босяки. 
БОСТОН,  -у,  ч.  1.  Дорогий  сорт  тонкого  сукна. 
2.  Гра  в  карти.  3.  Повільний  вальс. 

БОСТОНОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бостбн  1.  //  Поши¬ 
тий  з  бостону. 

БОСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  діад.  Ходити  босим. 
БОСФОРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  протоки  Босфор. 

БОСЯК,  -4,  ч.  Представник  декласованих  шарів  на¬ 
селення. 

БОСЯКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  розм.  Жити,  як 
босяк. 

БОСЯЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  босйк. 

БОСЯЦЮГА,  -и,  ч.,  звеважл.  Збільш,  до  босйк. 
БОСЯЦЮРА,  -и,  ч.,  звеважл.  Збільш,  до  босйк. 
БОСЯЧКА,  -и.  Жін.  до  босйк. 

БОСЯЧНЯ,  -і,  ж.,  збірв.,  звеважл.  Босяки. 

БОТ' ,  -а,  ч.  Невелике  веслове,  парусне  (звичайно  з 
однією  щоглою)  або  моторне  судно. 

БОТ1  див.  ббти. 

БОТАЛЛІТ,  -у,  ч.  Запалення  незарощеної  артеріаль¬ 
ної  протоки;  форма  ендокардиту. 

БОТАНІЗЙРКА,  -и,  ж.  Коробка,  куди  складають 
рослини  під  час  їх  збирання. 

БОТАНІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Збирати  рослини 
з  метою  їх  вивчення. 

БОТАНІК,  -а,  ч.  Учений,  фахівець  із  ботаніки. 
БОТАНІКА,  -и,  ж.  Наука  про  рослини. 

БОТАНІЧНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  ботаніки.  Ботанічні 
дослідження.  Ц  Рослинний. 

БОТВЙНА,  -и,  ж.  Стебла  і  листя  коренеплідних 
рослин. 

БОТВйннЯ,  -я,  с„  збірв.  Те  саме,  що  ботвйна. 
БОТДЕК,  -у,  ж.  Палуба  пасажирського  судна,  на 
якій  містяться  рятувальні  шлюпки. 

БОТЕй,  -ю,  ч„  діад.  Отара. 

БОТЕЛЬ,  -я,  ч.  Готель  для  мандрівників  на  човнах, 
яхтах  і  т.  ін.  з  причалами  для  них. 

БбТИ,  -ів,  ми.  (одв.  бот,  -а,  ч.).  1.  Зимове  взуття, 
що  його  носять  поверх  черевиків.  //  Високі  ка¬ 
лоші  (перев.  гумові).  2.  заст.  Чоботи  з  короткими 
халявами. 

БбТИК1,  -а,  ч.  Зменш,  до  бот'. 

БбТИК2  див.  ббтики. 

БбТИКИ,  -ів,  мв.  (одв.  ббтик,  -а,  ч.).  Зменш,  до  бб¬ 
ти  1. 

БОТйнКИ,  -ів,  ми.  (одв.  ботйнок,  -нка,  ч.),  розм., 
рідко.  Те  саме,  що  черевйки. 

БОТЙНОК  див.  ботйнки. 

БОТбК,  -ткА,  ч.,  діал.  Напівчобіток. 

БбТРІЇ,  -ій,  ми.,  біол.  Щілиноподібні  присоски  на 
головному  кінці  лентеців,  що  паразитують  в  ки¬ 
шках  людини  та  тварин. 

БОТРІОМІКОЗ,  -у,  ч.  Інфекційна  хвороба  тварин,  що 
характеризується  запальним  розростанням  сполу¬ 
чної  тканини,  іноді  у  вигляді  пухлини. 
БОТРЮМІКОМА,  -и,  ж.  Піогенна  гранульома  (див. 
гранульбма). 

БОТРЮЦЕФАЛЬОЗ,  -у,  ч.  Гельмінтоз  коропових  риб. 
БОТСВАнЕЦЬ,  -нця,  ч.  Житель  Ботсвани. 

БОТСВАнКА,  -и,  ж.  Жителька  Ботсвани. 
БОТСвАнСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Ботсвани. 

БОТУЛІЗМ,  -у,  ч.,  мед.  Гостра  інфекційна  хвороба, 
що  спричиняється  анаеробними  мікробами,  які  мо¬ 
жуть  знаходитись  у  зіпсованих  продуктах  (зазви¬ 
чай  у  консервованій  рибі,  м'ясі,  грибах,  овочах). 
БОТУЛІн,  -у,  ч.  Токсин  -  продукт  виділення  специ¬ 
фічного  анаеробного  мікроба. 

БОТУЛОТОКСЙн,  -у,  ч.  Те  саме,  що  ботулін. 
БОТФОРТИ,  -ів,  мв.  (оди.  ботфбрт,  -а,  ч.),  заст.  Чо¬ 
боти  з  твердими  халявами,  спереду  вище  колін. 
БОТЮк,  -4,  ч.,  зах.  Стовбур  дерева,  що  його  мають 
розпилити  на  дошки. 

бОулінг,  -а,  ч.  У  СІЛА,  Великій  Британії  та  ряді 
інших  країн  -  назва  спортивних  кеглів. 

БОХТАР,  БАХТЙР,  -й,  ч.,  діал.  Оповісник,  вістовець. 
БОЦМАН,  -а,  ч.  Помічник  командира  корабля,  що 
керує  загальнокорабельними  роботами  і  стежить 
за  утриманням  корабля  в  чистоті  й  порядку. 
БОЦМАНІВ,  -нова,  -нове.  Належний,  властивий  боц¬ 
ману. 

БОЦМАНСЬКИЙ/  -а,  -є.  Прикм.  до  ббцман. 

БОЦЮн,  БОЦЯг,  БОЦЙн,  -4,  ч.,  діал.  Лелека. 

БОЦЯг  див.  боцюн. 

БОЦЙн  див.  боцюн. 

БОЧАЛКА,  -и,  ж.,  діал.  Барильце. 

БОЧАнЕць,  -нцй,  бочАнин,  а,  ч.,  діал.  Житель 
протилежного  берега  річки. 
бочАнин  див.  бочанбць. 


бочАстий,  -а,  -е,  зах.  Товстобокий. 

БОЧЕЧКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  ббчка'. 
бочЕчок,  -чка,  ч.  Зменш. -пестл.  до  бік. 

БОЧЙТИ,  -чу,  -чйш,  ведок.,  діал.  1.  їхати  вбік. 
2.  Дивитися  вбік. 

БОЧЙТИСЯ,  -чуся,  -чйшся,  иедок.  1.  зах.  Дивитися 
скоса,  неприязно;  сердитися.  2.  діал.  Відвертати¬ 
ся;  сторонитися;  цуратися. 

БОЧІВКА,  -и,  ж.,  діал.  Бочка,  діжка. 
бОчка',  -и,  ж.  Велика  дерев'яна  або  металева 
циліндрична  посудина,  перев.  опукла  посередині, 
з  двома  плоскими  днищами. 

БОЧКА2,  -и,  ж.  Повітряний  маневр  у  горизонталь¬ 
ному  польоті,  коли  літак  робить  повний  оберт 
навколо  своєї  поздовжньої  осі. 

БОЧКОВЙЙ,  -4,  -4.  Прикм.  до  ббчка'.  Бочкове  пиво. 
Бочковий  посол  (овочів,  оселедців).  Ц  Який  збе¬ 
рігається  в  бочці. 

БОЧКбМ,  присл.  Те  саме,  що  ббком. 
БОЧКОНАВАНТАЖУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для 
навантажування  бочок. 

БОЧКОНАВАНТАЖУВАЧ,  -а,  ч.  Пристрій  для  наван¬ 
тажування  бочок. 

бочколіДіЙмАльник,  -а,  ч.  Пристрій  для  підніман¬ 
ня  бочок. 

БОЧКОПіДНімАльнИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  бочкопі- 
діймільник. 

БОЧКОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  форму  бочки. 
БОЧКОЛОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бочко¬ 
подібний. 

БОЧКОТАРА,  -и,  ж.  Порожні  бочки  для  збереження 
або  перевезення  товарів. 

БОЧКУВАТИЙ,  -а,  -е.  Схожий  на  бочку;  товстий. 
БОЧКУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бочкувйтий. 
бочйк,  -чкА,  ч.  Зменш  до  бік  1. 

Бочйнковий,  -а,  -е.  Прикм.  до  бочбнок. 

Бочйнок,  -нка,  ч.  Невелика  бочка. 

БОЧУЛЯ,  -і,  ж.,  діал.  Корова. 

БОЮн,  -4,  ч.,  діал.  Боягуз. 

БОЯГУЗ,  -а,  ч.  Дуже  несмілива,  боязка,  ляклива 
людина. 

БОЯГУЗКА,  -и.  Жін.  до  бойгуз. 

БОЯГУЗЛИВИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  легко  піддається 
почуттю  страху;  боязкий,  лякливий.  2.  Який  ви- 
ражає  почуття  страху;  пройнятий  страхом. 
БОЯГУЗЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач, 
боягузливий  1. 

БОЯГУЗЛИВО.  Присл.  до  боягузливий. 

БОЯГУЗТВО,  -а,  с.  Власт.  боягузові  боязкість,  ляк¬ 
ливість. 

БОЯГУЗЬКИЙ,  -а,  -е.  Власт.  боягузові. 

БОЯЗКЙЙ,  -4,  -4.  1.  Який  усього  боїться;  несміли¬ 
вий,  полохливий,  лякливий.  **  не  з  боязкйх  -  не 
лякливий,  сміливий.  2.  Власт.  несміливій  люди¬ 
ні,  який  має  ознаки  боязкості,  несміливості. 
//  Який  виражає  боязкість;  пройнятий  страхом. 
БОЯЗКІСТЬ,  -кості,  ж.  Властивість  за  звач.  боязкйй 
1.  //  Почуття  страху. 

Ббязко.  Присл.  до  боязкий.  //  у  знач,  присуди,  сл. 
Страшно. 

БОЯЗКУВАТИЙ,  -а,  -е.  Трохи  боязкий. 

БОЯЗКУВАТО.  Присл.  до  боязкувітий. 

БОЯЗЛЙВИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  боязкйй. 
БОЯЗЛЙВІСТЬ,  -вості,  ч.,  рідко.  Властивість  за  знач, 
боязлйвий. 

БОЯЗЛЙВО,  рідко.  Присл.  до  боязлйвий. 

БОЯЗКИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  боязкйй. 
БОЯЗНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ббязний. 
бОязно,  рідко.  Присл.  до  ббязний.  //  у  знач, 
присуди,  сл.  Страшно. 

БОЯЗНЬ,  -і,  ж.  Почуття  страху;  побоювання,  не¬ 
спокій,  викликані  ким-,  чим-небудь. 

БОЯн,  -а,  ч.,  поет.  Співець,  поет. 

БОЯРИН,  -а,  ч.  1.  іст.  У  Росії  до  Петра  1  -  особа, 
що  мала  найвищий  сан,  звання  серед  службовців. 
//  У  Київській  Русі  -  великий  землевласник,  що 
належав  до  князівського  двору  і  входив  до  складу 
військової  дружини  князя.  2.  етв.  Товариш  моло¬ 
дого  (жениха),  який  є  головним  розпорядником 
на  весіллі;  шафер. 

бояринувАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бояринувбти. 
БОЯРИНУВАТИ,  -Ую,  -уєш,  недок.,  етв.  Бути  бояри¬ 
ном  (у  2  знач.). 

БОЯРИНЯ,  -і,  іст.  Жін.  до  бойрин  1. 

БОЯРИШНЯ,  -і,  ж.,  іст.  Дочка  боярина  (у  1  знач.). 
БОЯРІВНА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  бояришня. 

БОЯрка,  -и,  ж.  Шапка,  оторочена  хутром. 
БОЯРСТВО,  -а,  с.  1.  збірв.,  іст.  Бояри.  2.  тільки  одв., 
етв.  Звання  боярина,  обов'язки  його  на  весіллі. 
БОЯРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бойрин.  //  Належ¬ 
ний  бояринові,  боярам. 
боярчА,  -йти,  ч.  Дитина  боярина. 

БОЯрчик,  -а,  ч.  Зменш,  до  бойрин. 

БОЯРЩИНА,  -и,  ж.,  іст.  1.  В  Московській  державі  з 
1538  по  1548  р.  -  час  правління  впливових  бояр, 
що  характеризувався  послабленням  центральної 
влади.  2.  Вотчина,  маєток  пана. 

БОЯТИСЯ,  боюся,  боїшся,  иедок.  1.  кого,  чого. 
Відчувати  страх  перед  ким-,  чим-небудь.  2.  чого. 
Побоюватися  чогось;  відчувати  неспокій,  турбува¬ 
тися.  **  Не  бійся;  Не  бійтеся  (ва  початку  речення ) 
-  не  турбуйся,  не  турбуйтесь;  будь  спокійний, 
будьте  спокійні. 

БОЯЧЙСЬ.  Дієприсл.  до  бойтися. 

БРА,  невідм.,  с.  Настінний  свічник  або  електрич¬ 
ний  світильник,  переважно  з  плафоном;  настінна 
люстра. 

БРАБАНСбн,  -а,  ч.  Порода  великих  коней-возовиків. 
БРАВАДА,  -и,  ж.  Удавана  сміливість,  хоробрість, 
удаване  молодецтво. 


БРАВИЙ,  -а,  -є.  Який  відзначається  сміливістю, 
енергійністю,  жвавістю.  //  Гарний,  ставний. 
/ 1  рідко.  Молодецький,  хвацький.  //  діал.  Добрий. 
БРАВІСИМО,  виг.  Найвищ.  ст.  до  брАво2. 

БРАВІСТЬ,  -вості,  ж  Властивість  за  знач,  брАвий. 
БРАВО1.  Присл.  до  брАвий. 

БРАВО2,  виг.  Уживається  як  вияв  похвали,  схва¬ 
лення  чого-небудь. 

БРАВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бравувАти. 
БРАВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  аедок.  Удавати  з  себе  хоро¬ 
брого,  сміливого,  навмисно  легковажити  небезпе¬ 
кою,  показуючи  свою  сміливість. 

БРАВУРА,  -и,  ж.,  заст.  Удавання  з  себе  хороброго, 
сміливого;  бравада. 

БРАВУРНИЙ,  -а,  -е.  Бадьорий,  жвавий,  піднесений, 
гучний  (перев.  про  музичний  твір). 

БРАВУРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за  знач,  бравурний. 
БРАВУРНО.  Присл.  до  бравурний. 

БРАГА,  -и,  ж  1.  Спиртний  напій  різної  міцності, 
рід  пива.  2.  Відходи  горілчаного  виробництва. 
браговАр,  -а,  ч.  Той,  хто  варить  брагу  (у  1  знач.). 
БРАДЗбТ,  -у,  ч.  Гостра  інфекційна  хвороба  овець. 
БРАДИАКУЗІя,  -ї,  ж.,  мед.  Слабкий  слух,  приглуху¬ 
ватість. 

БРАДИАРТРІЯ,  -і,  ж.,  мед.  Патологічно  повільва,  із 
затинаннями  мова. 

БРАДИБАЗІЯ,  -І,  ж.,  мед.  Уповільненість  ходьби, 
вияв  брадикінезії. 

БРАДИГЛбСІЯ,  -І,  ж.,  мед.  Патологічне  уповільнен¬ 
ня  мови. 

БРАДИЕСТЕЗІЯ,  -І,  ж.,  мед.  Загальний  термін  для 
позначення  будь-якого  погіршення  перцептивних 
функцій. 

БРАДИКАРДІЯ,  -ї,  ж.  Сповільнений  ритм  биття  серця. 
БРАДИКІНЕЗІЯ,  -ї,  ж.  Сповільнення  активних  і  узго¬ 
джених  рухів  людини  або  хребетних  тварин,  зу¬ 
мовлене  рядом  захворювань  головного  мозку. 
БРАДИКінетйчний,  -а,  -е.  Стос,  до  брадикінезії. 
БРАДИКінін,  -у,  ч.  Те  саме,  що  хініни. 

БРАДИЛАЛІЯ,  -ї,  ж ,  мед.  Уповільнення  мови. 
БРАДИЛЕКСІЯ,  -ї,  ж  Уповільненість  читання. 
БРАДИПЕПСІЯ,  -ї,  ж.  Уповільненість  процесу  трав¬ 
лення. 

БРАДИПЕРИСТАЛЬТИКА,  -и,  ж.  Уповільнення  пери¬ 
стальтики. 

БРАДИПНбЕ,  вевідм :,  с.  Дихання  з  частотою  12  і 
менше  дихальних  актів  за  1  хв. 

БРАДИПРАКСІЯ,  -ї,  ж.  Уповільненість  дії. 
БРАДИПСИХІЗМ,  -у,  ч.  Прояв  брадипсихії. 
брадипсихія,  -ї,  ж  Загальна  уповільненість  пси¬ 
хічних  процесів. 

БРАДИСИСТОЛІя,  -і,  ж  Понижена  частота  скоро¬ 
чень  шлуночків  серця. 

БРАДИСФІГМІЯ,  -І,  ж  Уповільненість  пульсу. 
БРАДИТЕЛЕКІНЕЗІЯ,  -ї,  ж.  Уповільненість  або  за¬ 
тримка  руху  перед  досягненням  його  мети. 
БРАДИТЕЛІчний,  -а,  -е.  Прикм.  до  брадителія. 
БРАДИТЕЛІЯ,  -ї,  ж.  Повільність  еволюційного  про¬ 
цесу  в  окремих  систематичних  групах  організмів. 
БРАДИТРОФІЯ,  -ї,  ж.  Уповільнення  живлення. 
БРАДИФДПЯ,  -ї,  ж.  Уповільнення  ковтання;  спо¬ 
стерігається  при  істерії. 

БРАДИФАЗІЯ,  -ї,  ж.  Загальна  назва  різних  форм 
уповільненого  мовлення. 

БРАДИФРАЗІЯ,  -ї,  ж.  Уповільненість  мовлення. 
БРАДИФРЕНІЯ,  -ї,  ж.  Уповільнений  перебіг  психіч¬ 
них  процесів  (мислення,  мовлення,  емоційних  ре¬ 
акцій). 

БРАДІАРТРІЯ,  -ї,  ж.  Уповільнення  мовлення,  скан¬ 
доване  мовлення;  спостерігається  при  захворю¬ 
ваннях  мозочка. 

БРАЖЕЧКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  брАга. 

БРАжкА,  -и,  ж.  Пестл.  до  брАга  1. 

БРАЖНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  брАга  2. 

БРАжник,  -а,  ч.  1.  еит.  Великий  метелик  із  розмаї¬ 
тим  забарвленням.  2.  розм.  Пияк. 

ВРАЖУ ХА,  -и,  ж,  діад.  Брага. 

БРАЗЙЛЕЦЬ  див.  бразйльці. 

БРАЗИЛІЙКА  див.  бразйльці. 

БРАЗИЛІйський,  -а,  -е.  Прикм.  до  бразйлія. 
БРАЗЙЛІЯ,  -ї,  ж.  Квітка. 

бразильський,  -а,  -е.  Прикм.  до  бразйльці  і  Бра¬ 
зилія. 

БРАЗЙЛЬЦІ,  -ів,  ми.  (оди.  бразйлець,  -льця,  ч.\ 
бразилійка,  -и,  ж.).  Основне  населення  Бразилії. 
БРАЗОЛІЙНИЙ,  -а,  -е,  зах.  Який  має  колір  сандалу, 
синій. 

БРАЗОЛІЯ,  -ї,  ж.,  діал.  Темно-синій  сандал. 
БРАЙЛІВСЬКИЙ,  -а,  -є.  1.  Належний  Брайлю.  Брай¬ 
лівський  шрифт.  2.  Стос,  до  брайля. 

БРАЙЛЬ,  -я,  ч.  Заснована  на  тактильному  контакті 
система  письма  та  читання,  в  якій  для  представ¬ 
лення  букв  і  цифр  використовуються  комбінації 
рельєфних  точок;  дає  можливість  читати  сліпим 
та  особам  з  вадами  зору. 

БРАК1,  -у,  ч.  Нестача  чогось,  відсутність  кого-, 
чого-небудь. 

БРАК2,  -у,  ч.  Продукція  або  товар  низької  якості. 
БРАКЕР,  -а,  ч.,  спец.  Те  саме,  що  бракувальник. 
бракераж,  -у,  ч.  Огляд  товарів  спеціалістами  (бра¬ 
керами),  які  визначають  їхні  якість,  сортність  і 
вилучають  брак. 

БРАКОВАНИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
бракувАти2.  //  у  знач,  прикм.  Недоброякісний,  з 
браком;  дефектний. 

БРАКОНІДОВІ,  -их(  ми.  Родина  перетинчастокрилих 
комах. 

БРАКОНЬЄР,  -а,  ч.  Людина,  що  займається  брако¬ 
ньєрством. 

БРАКОНЬЄРСТВО,  -а,  с.  Полювання  чи  рибальство  в 


недозволених  місцях  або  в  заборонений  час  чи  на 
представників  фауни,  що  занесені  до  Червоної 
книги. 

БРАКОНЬбРСТВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  Займатися 
браконьєрством. 

БРАКОНЬЄРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  браконьЄр. 

БРАКОРОБ,  -а,  V.,  зиеважл.  Той,  хто  в  роботі  дає 
брак  (див.  брак2). 

бракорОбство,  -а,  с.,  розм.  Недоброякісна  робота, 
яка  призводить  до  браку. 

БРАКУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бракування. 

БРАКУВАЛЬНИК,  -а,  ч.  Особа,  яка  оглядає  вироби  й 
товари  та  оцінює  їх  щодо  якості. 

БРАКУВАльниця,  -і.  Жін.  до  бракувАльник. 

БРАКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  бракувАти2. 

БРАКУВАТИ1,  -ує,  иедок.,  безос.  Не  вистачати,  не 
бути.  **  Тільки  цьогб  [ще]  бракувАло!  -  ужива¬ 
ється,  коли  сталося  (або  може  статися)  що-небудь 
небажане,  неприємне. 

БРАКУВАТИ2,  -ую,  -уєш,  иедок.,  перед.  Визнавати 
незадовільним,  низькоякісним.  //  Відкидати,  від¬ 
хиляти;  нехтувати. 

БРАЛЬНИЙ,  -а,  -є,  с.  г.  Який  використовують  для 
брання,  призначений  для  цього. 

БРАЛЬНИК,  -а,  ч.  Робітник,  що  бере  льон  або  коноплі. 

брАльниця,  -і.  Жін.  до  брАльиик. 

брАля.  -і,  ж.,  діал.  Жінка,  що  збирає  коноплі. 

БРАМА1,  -и,  ж.  Великі  ворота,  перев.  при  монумен¬ 
тальних  спорудах.  Королівська  брама. 

брАма2,  -и,  ч.  Те  саме,  що  БрАхма. 

БРАМАн,  -а,  ч.  В  Індії  -  особа,  що  належить  до 
вищої  касти  (первісне  -  до  касти  жерців). 

БРАМІН,  -а,  V.  Те  саме,  що  брамАн. 

БРАМІНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  брамін. 

БРАМ-РЕЙ,  -ї,  ж.,  мор.  Третя  знизу  рея. 

БРАМСЕЛЬ,  -я,  ч.  Вітрило  третього  ярусу  вітриль¬ 
ного  судна. 

БРАМСЕЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  брАмсель. 

БРАМ-стЄньГА,  -и,  ж.  Третє  коліно  складної  щогли. 

БРАН,  -у,  ч.,  поет.  Те  саме,  що  полби. 

БРАНДВАХТА,  -и,  ж.  Вартове  судно  на  рейді  або  в 
порту;  допоміжне  судно  землечерпального  кара¬ 
вану. 

БРАНДВАХТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  брандвАхта. 

БРАНДЕНБУРЗЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Бранденбурга. 

БРАНДЕР,  -а,  V.  Судно,  навантажене  займистою  чи 
вибуховою  речовиною,  яке  застосовували  для 
підпалювання  ворожих  кораблів. 

БРАНДЕРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  брандера. 

БРАНДМАЙОР,  -а,  ч.,  іст.  У  Росії  -  поліцейський 
чиновник,  начальник  усіх  пожежних  частин  сто¬ 
личного  або  губернського  міста. 

брандмАйстер  див.  брандмбйстер. 

БРАНДМАУЕР,  -а,  ч.  1.  Глуха  стіна  з  вогнетривкого 
матеріалу,  яка  розділяє  два  будинки  або  проведе¬ 
на  всередині  одного  великого  будинку  з  протипо¬ 
жежною  метою.  2.  Рекламний  щит,  що  прикри¬ 
ває  глуху  стіну. 

брандмАуернии,  -а,  -є.  Прикм.  до  брандмАуер. 

брандмбйстер,  -а,  брандмАйстер,  -тра,  у.,  заст. 
Начальник  пожежної  команди. 

БРАНДСПОЙТ,  -а,  у.  1.  Переносний  пожежний  на¬ 
сос.  2.  Наконечник  пожежного  шланга. 

БРАНДУШКА,  -и,  ж.  Трав'яниста  рослина  родини 
лілійних. 

БРАНЕРЙТ,  -у,  у.  Мінерал,  уранова,  торієва  та  інші 
солі  титанових  кислот;  чорного  кольору. 

БРАНЕЦЬ,  -нця,  у.,  нар. -поет.  1.  Полонений,  війсь¬ 
ковополонений.  2.  діал.  Рекрут,  новобранець. 

БРАнЖА,  -і,  ж.  1.  Начальство.  2.  Компанія.  3.  На¬ 
товп,  голота. 

БРАНЗОЛЕТА,  БРАНЗОЛЕТКА,  -и,  ж.,  діал.  Браслет. 

БРАНЗОЛЕТКА  див.  бранзолбта. 

БРАНКА,  -и,  ж.  1.  нар.-поет.  Жін.  до  брАнець. 
2.  тільки  оди.,  діал.  Рекрутський  набір. 

БРАНЛЬ,  -я,  у.  Старовинний  французький  народ¬ 
ний  хороводний  танець. 

БРАннИИ,  -а,  -є.  Прикм.  до  брань;  воєнний,  бойо¬ 
вий.  Браиие  поле. 

БРАНИЙ,  -А,  с.  Дія  за  знач.  брАти  1  -  5,  9  . 

БРАночка,  -и,  ж.  Пестл.  до  брАнка  1. 

бранхіАльний,  -а,  -є.  Зябровий. 

БРАНХЮГЕннйЙ,  -а,  -е:  "  БранхіогАнна  кістА  - 
кіста,  що  сформувалась  із  зябрових  нориць. 

БРАНХіОМА,  -И,  Ж.,  мед.  Вроджені  КІСТИ  І  НОрИПІ 
шиї. 

бранхіомікоз,  -у,  у.  Грибкова  хвороба  ставкової 
риби,  що  характеризується  масовою  загибеллю 
риби. 

БРАНЧ,  -а,  у.  Неформальний  вид  зустрічі,  яка 
проводиться  між  сніданком  і  ланчем;  популярний 
у  США,  ЮАР. 

БРАНЬ,  -і,  ж.  Війна;  битва. 

БРАС,  -у,  у.,  спорт.  Спосіб  плавання,  за  якого 
обидві  руки  водночас  рухаються  під  водою. 

БРАСЙСТ,  -а,  у.  Спортсмен,  який  спеціалізується  у 
плаванні  брасом. 

БРАСЙСТКА,  -и.  Жін.  до  брасйст. 

БРАСЛЕТ,  -а,  ч.'  1.  Прикраса  з  коштовностей,  яку 
носять  на  зап'ясті  руки.  Браслет  наручного  го¬ 
динника.  2.  ми.,  жарг.  Наручники. 

БРАСЛЕТКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  браслАт. 

БРАСЛЕТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  браслАт. 

БРАТ,  -а,  у.  1.  Кожний  із  синів  стосовно  до  інших 
дітей  того  ж  батька  або  матері.  **  ррат  у  пАрших 
-  син  дядька  або  тітки.  Брат  у  других  -  син 
двоюрідного  дядька  або  тітки.  Двоюрідний  брат  - 
те  саме,  що  Брат  у  пАрших.  ваш  брат  -  ти  або  ви 
і  подібні.  Молбчний  брат  —  син  годівниці  стосов¬ 
но  до  чужих  дітей,  яких  вона  годує.  2.  Близька, 


БРАТИСЯ 

своя  людина;  однодумець,  друг.  //  Співвітчизник. 
3.  тільки  оди.,  у  кличній  формі-,  брате,  брат.  Фа¬ 
мільярне  або  дружнє  звертання  до  сторонньої 
особи  чоловічої  статі.  4.  Член  релігійного  братст¬ 
ва;  чернець.  //  заст.  Про  всяку  людину  стосовно 
до  іншої;  ближній. 

БРАТАн,  -а,  у.  1.  діал.  Племінник  із  боку  брата, 
небіж.  2.  жарг.  Член  злочинного  угруповання. 
БРАТАнЕЦЬ,  -нця,  у.,  діал.  Те  саме,  що  братАн. 
БРАТАНИЦЯ,  -і,  ж.,  діал.  Племінниця  з  боку  брата, 
небога. 

БРАТАнич,  -а,  у.,  діал.  Те  саме,  що  братАн. 
БРАТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  братАтися. 

БРАТАТИ,  -Аю,  -аеш,  иедок.,  рідко.  1.  перед.  Здру¬ 
жувати.  2.  пеперех.  Те  саме,  що  братАтися. 
БРАТАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  иедок.  1.  Близько  здру¬ 
жуватися,  виявляти  до  кого-небудь  братні  почут¬ 
тя.  2.  Припиняти  воєнні  дії  та  обмінюватися  між 
собою  знаками  дружби  (про  солдат  ворожих  ар¬ 
мій). 

БРАТВА,  -й,  ж.,  збірв.,  фам.  1.  Товариші,  друзі. 
2.  Члени  злочинного  угруповання;  рекетири. 
БРАТЕРНІЙ,  -я,  -є.  Те  саме,  що  братАрський. 
БРАТЕРСТВО,  -а,  с.  Велика  дружба,  братське  єд¬ 
нання. 

братЕрськи.  Присл.  до  братАрський. 

БРАТЕРСЬКИЙ,  -а,  -є.  1.  Прикм.  до  брат  1,  2. 
//  Належний  братові,  братам.  2.  Власт.  братам; 
який  буває  між  братами;  дуже  дружній,  товари¬ 
ський.  3.  Який  живе  в  братерстві,  в  братському 
єднанні. 

БРАТЕЦЬ,  -тця,  у.,  перев.  у  кличній  формі  ми.: 
братці,  братця.  Пестл.  до  брат  1,2. 

БРАТИ,  беру,  берАш,  иедок.  1.  перед.  Схоплювати, 
охоплювати  руками  або  яким-небудь  знаряддям. 
**  У  рот  не  брати  чого  -  не  їсти  або  не  пити  чого- 
небудь.  2.  перед.  Набирати  певну  кількість  чого- 
небудь.  3.  перед.  Черпати,  набирати  (воду  або 
іншу  рідину).  4.  перед.  Збирати  (гриби,  ягоди  і  т. 
ін.).  5.  перед.  Вибирати,  рвати,  виривати  (коноп¬ 
лі,  льон  і  т.  ін.).  6.  перед.  Здобувати,  діставати. 
//  Купувати.  //  Наступаючи,  захоплювати,  за¬ 
ймати  населений  пункт,  територію  і  т.  ін.  7.  пе¬ 
ред.  Одержувати  в  користування.  8.  перед.  Стя¬ 
гувати  з  кого-небудь,  одержувати  (податки,  плат¬ 
ню  за  роботу  і  т.  ін.).  9.  перед.  Позичати  в  ко¬ 
гось.  10.  перед.,  перев.  за  що.  Сприймати  певним 
чином.  11.  перед.  Вести,  везти,  нести  з  собою, 
забирати  з  собою,  до  себе.  12.  перед.  Наймати  на 
роботу.  13.  перед.  Арештовувати,  затримувати 
кого-небудь.  14.  перед.,  заст.  Женитися  на  ко¬ 
мусь  (із  кимось).  **  БрАти  рушникй,  заст.  -  свата¬ 
тися.  БрАти  шлюб  із  ким,  заст.  -  одружуватися. 
15.  перед,  і  без  додатка,  діал.  Приймати  дитину 
під  час  пологів.  16.  неперех.,  тільки  3  ос,  розм. 
їсти  наживку  на  гачку;  ловитися  на  вудку  (про 
рибу).  17.  неперех.  і  перед.  Виконувати  певну 
дію,  роботу  (про  машину,  знаряддя  і  т.  ін.). 
18.  перед.  Додати  важку  ділянку  шляху,  пере¬ 
шкоду  і  т.  ін.  19.  неперех.,  розм.  Змінювати  на¬ 
прям  руху,  відхилятися  від  попереднього  напря¬ 
му;  повертати.  20.  перед.  Забирати,  віднімати 
час,  сили  і  т.  ін.  21.  перед.  Опановувати,  охоплю¬ 
вати  кого-небудь  (про  почуття,  фізичний  стан  і  т. 
ін.).  **  Дрімота  берА  -  хочеться  спати.  22.  непе¬ 
рех.  Уживається  при  дієсловах  у  значенні  почат¬ 
ку  виконання  дії  або,  частіше,  як  спонукальне 
слово  при  наказовому  способі.  Брати  акорди. 
Брати  відпустку.  Брати  приклад.  **  БрАти  верх 
(гбру)  вад  ким  -  чим  -  здобувати  перевагу  в  чо¬ 
мусь;  перемагати.  БрАти  в  роббту  кого  -  розпра¬ 
влятися  з  ким-небудь;  лаяти,  сварити  когось  за 
якусь  провину.  Брати  до  увАги  що  -  зважати  на 
що-небудь,  ураховувати  щось.  БрАти  зобов'йзан- 
ня  -  зобов’язуватися  що-небудь  робити,  викону¬ 
вати;  переймати  на  себе  певний  обов'язок.  БрАти 
своЄ:  а)  виявляти  свою  перемогу;  перемагати; 
б)  діставати  для  себе  яку-небудь  користь;  домага¬ 
тися  своєї  мети.  БрАти  слбво  -  зголошуватися 
виступати  зі  словом;  виступати  зі  словом.  БрАти 
Участь  у  чому  -  бути  учасником  чого-небудь. 
нАша  берАІ  -  Ми  маємо  перевагу,  ми  перемагаємо! 
БРАТИК,  -а,  ч.  Зменш. -пестл.  до  брат  1. 

БРАТйм,  -а,  ч.,  діал.  Побратим. 

БРАТйна,  -и,  ж.  Старовинна  велика  куляста  посу¬ 
дина,  в  якій  подавалися  напої  для  розливання  по 
чашам  або  пиття  по  колу. 

БРАТИСЛАВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Братислава. 
БРАТИСЯ,  берУся,  берАшся,  иедок.  1.  Хапатися  ру¬ 
кою.  Братися  за  руки.  2.  за  що.  Беручи  якесь  зна¬ 
ряддя,  діяти  ним,  виконувати  певну  роботу.  3.  за 
що,  до  чого,  рідко  чого-,  також  з  іифіи.  Починати 
яку-небудь  справу,  приступати  до  чого-небудь. 
//  перев.  з  іифіи.,  рідко.  Збиратися,  готуватися 
щось  робити.  4.  до  кого,  за  кого,  рідко  на  кого. 
Застосовувати  до  кого-небудь  якісь  дії,  картати 
когось,  докоряти  комусь  і  т.  ін.  5.  перев.,  ва  що, 
розм.,  рідко.  Удаватися  до  яких-небудь  дій,  засобів 
і  т.  ін.  6.  розм.,  рідко.  Іти,  прямувати  куди-небудь. 
//  Лізти  вгору,  дертися.  //  перед.,  до  кого.  Рівня¬ 
тися  з  ким-небудь.  7.  заст.  Женитися  або  виходити 
заміж;  одружуватися.  8.  тільки  3  ос.  Набиратися. 
9.  тільки  3  ос.  З'являтися,  виникати.  10.  Приста¬ 
вати,  липнути.  11.  чим.  Укриватися,  покриватися 
чим-небудь.  12.  чим.  Пройматися  чим-небудь,  на¬ 
бувати  певного  стану,  виразу  і  т.  ін.  13.  безос., 
розм.  Наближатися  до  певного  віку,  часу  і  т.  ів. 
14.  перев.  З  ос.,  розм.  Ловитися  на  вудку  (про  ри¬ 
бу).  15.  Пас.  до  брАти  1  -  9,  12  -  14.  Братися  за 
голову.  Братися  за  розум. 


95 


БРАТЙТЕЛІ 

БРАТЙТЕЛ1,  -їв,  мн  ,  діал  Двоюрідні  брати  й  сестри. 

БРАТІВ,  това,  -тове.  Належний  братові. 

БРАТ- 1  СЕСТРА,  -а  і--и,  ж.  Народна  назва  перестрі 
ча,  а  також  фіалки  триколірної  та  деяких  інших 
рослин,  братки. 

БРАТІЯ,  і ,  ж,  збіри  1  розм.,  іноді  ірон.  або  жарт. 
Люди  однієї  професії,  одного  суспільного  середо¬ 
вища  2  Ченці  однієї  общини  або  монастиря 
3.  розм  Борзописці. 

БРАТКИ,  і  в,  мн  Народна  назва  деяких  видів  фіал 
ки,  зокрема  фіалки  триколірної 

БРАТкй,  а,  ч.,  фам.  Те  саме,  що  брат  1, 

БРАТНІЙ,  -я,  -є  1.  ІІрнкм.  до  брат  1,  2.  //  Належ¬ 
ний  братові,  братам.  2.  Власт.  братові;  такий, 
який  буває  між  братами;  братерський,  товарись¬ 
кий,  дружній.  3.  Який  живе  в  братерстві,  в  брат¬ 
ському  єднанні. 

БРАТОВА,  -6і,  ж.  Дружина  брата. 

БРАТОВБИВЕЦЬ,  -вця,  ч.  Те  саме,  що  братовбивця. 

БРАТОВБИВСТВО,  а,  с  Убивство  свого  брата,  по¬ 
братима,  однодумця. 

БРАТОВБЙВЦЯ,  і,  у.  і  ж.  Убивця  свого  брата,  по¬ 
братима,  однодумця 

БРАТОВБЙВЧИЙ,  а,  -е.  Прикм.  до  братовбйвство. 

БРАТОВБІЙНИК,  а,  ч  ,  з.іст.  Те  саме,  що  братовбивця 

БРАТОВЙЗНА,  и,  ж.  Спадщина  після  брата. 

БРАТОГУБЕЦЬ,  бця,  ч  Те  саме,  що  братовбйвця. 

БРАТОГУБНИЙ,  -а,  -е  Те  саме,  що  братовбйвчий 

БРАТОГУБСТВО,  а,  с.  Те  саме,  що  братовбйвство. 

БРАТбК,  -тка,  V.,  розм.  1.  Однополчанин  на  флоті. 
2.  Член  бандитського  угруповання;  братан  (у  2 
знач.). 

БРАТОЛЮБНИЙ,  -а,  е,  заст.  Який  проявляє  до  лю¬ 
дей  таку  саму  любов,  як  до  братів.  //  Який  ви¬ 
ражає  таку  любов. 

БРАТОЛЮБНІСТЬ,  -ності,  ж. ,  заст.  Абстр.  ім.  до  бра¬ 
толюбний. 

БРАТОЛЮБСТВО,  -а,  с.  Те  саме,  що  братолюбність. 

БРАТОЛЮБ’Я,  -я,  с.,  діад.  Те  саме,  що  братолюб¬ 
ність. 

БРАТОНЬКО,  -а,  ч.  Пестл.  до  брат. 

БРАТСТВО,  -а,  с.  1.  Група,  товариство  людей,  об' 
єднаних  спільною  діяльністю  і  метою,  які  додер 
жуються  певних  установлених  ними  правил. 
2.  тільки  оди.  Братське  почуття,  ставлення;  дру¬ 
жба.  3.  Монахи  одного  ордену. 

БРАТСЬКИЙ,  -а,  -е.  1.  Власт.  братові  (у  1  знач.), 
братам;  пройнятий  почуттям  любові,  дружби; 
братерський.  **  Братська  могйла  -  спільна  моги¬ 
ла,  в  якій  поховані  ті,  хто  загинув  на  війні  або  в 
боротьбі  за  спільну  справу.  2.  Прикм.  до  братст¬ 
во  1.  Київська  братська  школа. 

БРАТТЯ,  збіри.,  заст.  Товариство,  братія  (у  1  знач.). 

БРАТУНЬ,  БРАТУНЬО,  -я,  ч.  Те  саме,  що  брат  1. 

БРАТУНЬО  див.  братунь. 

БРАТУСЬ,  братуся,  ч.  Пестл.  до  брат  1. 

БРАТУХА,  -и,  у.,  фам.  Брат  (у  1,  3  знач.). 

БРАТЧИК,  -а,  ч.  1.  Член  товариства,  компанії;  това¬ 
риш.  2.  Член  братства  (у  1  знач.).  //  Член  коза¬ 
цької  Січі;  січовик.  3.  іст.  Заможний  ремісник, 
повноправний  член  цеху.  4.  діал.  Братик. 

БРАУЛЬОЗ,  -у,  ч.  Ектопаразитарна  хвороба  бджіл, 
спричинює  зниження  продуктивності  та  їх  заги¬ 
бель. 

БРАУНІНГ,  -а,  ч.  Невеликий  автоматичний  пістолет. 

БРАУНІТ,  -у,  у.  Мінерал  класу  окислів;  руда  марганцю. 

БРАХА,  -и,  у.  і  ж.,  діал.  Той  (та),  що  бере. 

БРАХІАЛГІЯ,  -і,  ж.  Больові  відчуття  в  руці  і  плечі 
за  ходом  плечового  сплетення. 

БРАХіАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Плечовий;  такий,  що  стосу¬ 
ється  плеча. 

БРАХІАНТИКЛІНАЛЬ,  -і,  ж.  Коротка  антиклінальна 
складка  шарів  гірських  порід. 

БРАХІАНТИКЛІНАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  брахіантик¬ 
ліналі. 

БРАХІБАЗІЯ,  -і,  ж.  Ходьба  дрібними  кроками;  спо¬ 
стерігається  при  старечому  слабоумстві. 

БРАХІГНАТІЯ,  -і,  ж.  Вроджений  недорозвиток  ниж¬ 
ньої  щелепи. 

БРАХІГРАфіЯ,  -і,  ж.  Загальна  назва  усіх  систем 
скороченого  письма. 

БРАХІДАКТИЛІЯ,  -і*,  ж.  Вроджене  укорочення  паль¬ 
ців  рук  і  ніг,  які,  як  правило,  мають  перетинки. 

БРАХІЕЗбФАГУС,  -а,  У.  Вроджений  короткий  стра¬ 
вохід 

БРАХІКАРДІЯ,  -і,  ж.  Сповільнений  ритм  серцевих 
скорочень. 

БРАХІКЕФАЛ,  -а,  у.  Те  саме,  що  брахіцефал. 

БРАХІКЕФАЛІЯ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  брахіцефалія. 

БРАХІМЕТАКАрпіЯ,  -і,  ж.  Укорочення  п  ясткових 
кісток,  що  виникає  внаслідок  аномалії  розвитку 
або  після  перелому. 

БРАХІМЕТРОПІЯ,  -і,  ж.,  мед.  Короткозорість. 

БРАХІМбРФІЯ,  -і,  ж.  Будова  тіла,  для  якої  характе¬ 
рні  великий,  широкий  тулуб  і  короткі  кінцівки. 

БРАХіМбРФНИй,  -а,  -е.  Стос,  до  брахіморфії. 

БРАХІмбРФНЮТЬ,  -ності,  ж.  Те  саме,  що  брахімбрфія. 

БРАХІОЗАВР,  -а,  у.  Велетенський  динозавр  з  довги¬ 
ми  передніми  кінцівками  і  шиєю,  що  жив  у  мезо¬ 
зойську  еру. 

БРАХЮЛЙРІЯ,  -ї,  ж.  Личинка  морської  зірки,  що 
розвивається  із  біпінарії. 

БРАХІОПбДИ,  -ів,  ми.  Тип  безхребетних  тварин. 

БРАХІСИНКЛІНАЛЬ,  -і,  ж.  Коротка  синклінальна 
складка  шарів  гірських  порід. 

БРАХІСКЕЛІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  вада  розвитку,  при 
якій  спостерігається  укорочення  ніг. 

БРАХІСПОНДИЛІЯ,  -ї,  ж.  Вроджене  зменшення  висо¬ 
ти  тіла  хребця. 

БРАХІСТОХРбНА,  -и,  ж.  у  мат.  Крива  най  коротшого 

96 


спуску. 

БРАХІФАЛАНГІЯ ,  -і,  ж  Вроджене  укорочення  фа 
ланг  пальців. 

БРАХІХЕЙЛІЯ,  -і,  ж,  Вроджена  вада  розвитку  у  вигля¬ 
ді  укорочення  середньої  частини  верхньої  губи. 

БРАХІЦЕФАЛ,  -а,  ч.,  аитр.  Людина,  яка  відзнача¬ 
ється  брахіцефалією. 

БРАХІЦЕФАЛІЯ,  і,  ж  ,  аитр.  Форма  черепа,  в  якому 
подовжній  вимір  не  набагато  більший  від  попе 
речного,  короткоголовість. 

БРАХМА,  -и,  ч.  Один  з  найвищих  (поряд  з  ІІІївою  і 
Випну)  богів  у  брахманізмі  й  індуїзмі. 

БРАХМАН,  -а,  у.  Те  саме,  що  брамін. 

БРАХМАНІЗМ,  -у,  ч.  Релігія  раннього  рабовласниць¬ 
кого  суспільства  в  Індії,  що  склалася  в  1-й  поло¬ 
вині  І  тис.  до  н.  е.  на  основі  ведизму. 

брахманський,  -а,  -е.  Прикм.  до  брахмАн. 

БРАхМІ,  невідм.,  с.  Давньоіндійське  складове  пись¬ 
мо;  пишеться  зліва  направо. 

БрАча,  -і,  ж.,  діал  Кар'єр. 

БРАЧКА,  -и,  ж.,  діал.  Брачна  лопата,  черпак. 

БРАЧКЙЙ,  а,  -е,  діал.  Який  полюбляє  брати  хабарі. 

БРАшно,  -а,  с.,  діал.  їжа,  страва. 

БРАШПИЛЕВИЙ,  -а,  -е.  ГІрпкм.  до  брашпиль. 

БРАШПИЛЬ,  -я,  у.,  спец.  Лебідка,  встановлена  на 
носі  корабля  для  підіймання  якоря. 

БРЕВЕ,  невідм.,  с.  Коротке  офіційне  послання  папи 
римського. 

БРЕВіАріЙ,  я,  ч.  У  католицькій  церкві  -  короткий 
збірник  молитов,  псалмів,  гімнів,  уривків  із  Біб¬ 
лії  та  творів  отців  церкви,  що  їх  використовують 
під  час  богослужіння. 

БРЕВІПЛАТИСПОНДИЛІЯ,  -і,  ж.  Зниження  висоти  і 
розширення  тіла  хребця. 

БРЕВІС,  -а,  у.,  муз.  Один  із  нотних  знаків  мензу¬ 
ральної  нотації;  коротка. 

БРЕВКАЛО,  -а,  с.,  діал.  Ненажера. 

БРЕВКАННЯ,  -я,  с.,  діал.  Дія  за  знач,  брАвкати. 

БРЕВКАТИ,  -аю,  -аєш,  иедок.,  діал.  Жадібно  їсти, 
жерти. 

БРЕВТІЙ,  -я,  у.,  діал.  Ненажера. 

БРЕГГІВСЬКИЙ,  -а,  -е,  фіз.  Належний  Бреггу. 

**  БрАггівсБке  відбитій  -  схеми  дифракції  рент¬ 
генівських  променів,  при  якій  падаючий  і  дифра¬ 
кційний  промені  лежать  по  один  бік  від  поверхні 
кристала. 

БРЕГЕТ,  -а,  у.  Дуже  точний  кишеньковий  годинник, 
що  відбиває  години  і  показуває  числа  місяця. 

БРЕДЕНЬ,  -дня,  у.  Невиликий  невід,  яким  ловлять 
рибу  у  мілководних  місцях. 

БРЕДЕЦЬ,  -д ця ,  у.,  діал.  Той,  хто  йде  вбрід. 

БРЕДНЯ,  БРИДНЯ,  -і,  ж.  Безглузді  думки;  химери. 

БРЕДУЧЙ.  Дієприсл.  до  брестй. 

БРЕЗЕНТ,  -у,  у.  Груба  лляна  водонепроникна  тка¬ 
нина. 

БРЕЗЕНТЙНА,  -и,  ж.  1.  Те  саме,  що  брезАнт.  2.  Одяг 
із  брезенту. 

БРЕЗЕНТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  брезАнт.  //  Зробл. 
з  брезенту. 

БРЕЗКЛИЙ,  -а,  -е.  Набряклий,  опухлий  (про  тіло 
або  обличчя).  //  Який  має  набрякле  тіло  чи  об¬ 
личчя. 

БРЕЗКЛІСТЬ,  -лості,  ж.  Стан  за  знач,  брезклий. 

БРЕЗКНУТИ,  -ну,  -неш,  иедок.  Ставати  хворобливо 
товстим,  брезклим;  набрякати. 

БРЕЗКУЛЬКА,  -и,  ж.,  діал.  Дзвіночок  на  кінських 
вухах. 

БРЕЙД  ВЙМПЕЛ,  -а,  у.  Прапор,  що  його  підіймають 
на  грот-щоглі,  коли  на  судні  присутні  службові 
особи. 

БРЕЙК,  -а,  у.  1.  Різке  раптове  падіння  цін  на  біржі. 
2.  Ритмічний  танець  з  акробатичними  елемента¬ 
ми;  музика  цього  танця.  3.  спорт.  Команда  рефері 
у  боксі,  що  означає  вимогу  припинити  бій. 

БРЕйКЕР,  -а,  у.  Той,  хто  займається  брейком  (у  2 
знач.). 

БРЕЙКІВЕН,  -а,  у.  Обсяг  виробництва  продукції 
(робіт,  послуг),  за  якого  сукупні  витрати  на  виро¬ 
бництво  відповідають  виторгові. 

БРЕЙН-ДРЕЙН,  -у,  у.  Відтік  спеціалістів  високої 
кваліфікації  з  держав  з  низьким  рівнем  життя  у 
країни,  де  рівень  життя  вищий. 

БРЕЙНШТбРМ,  -у,  ч.  Метод  висування  творчих  ідей 
в  процесі  розв'язування  наукової  чи  технічної 
проблеми. 

БРЕКВАТЕР,  -а,  ч.  Те  саме,  що  хвилеріз. 

БРЕКЧІЯ,  -і',  ж.  Гірська  порода,  що  складається  з 
уламків,  зцементованих  якою-небудь  мінераль¬ 
ною  речовиною. 

БРЕЛКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  брелбк. 

БРЕЛОК,  -а,  ч.  Прикраса,  привішена  до  ланцюжка 
кишенькового  годинника  або  на  браслеті. 

БРЕМЕНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Бремен. 

БРЕМСБЕРГ,  -а,  у.,  тех.,  гіри.  1.  Пристосування  для 
транспортування  вантажів  у  вагонетках  похилою 
площиною.  2.  Похила  гірнича  виробка,  що  не 
виходить  безпосередньо  на  поверхню. 

БРЕМСБЕрговиЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бремсберг. 

БРЕНД,  -а,  у.  Розрекламована  торгова  марка  певно¬ 
го  товару.  **  Бренд-колАкція  -  зразки  уніформи, 
що  її  замовляють  фірми  для  своїх  співробітників. 

БРЕНДІ,  невідм.,  у.  і  с.  Міцний  алкогольний  напій 
з  виноградного  спирту. 

БРЕНІВКОВІ,  -их,  ми.  Родина  двокрилих  комах. 

БРЕННЕКЕ,  невідм.,  ж.  Свинцева  куля  для  гладко- 
ствольних  рушниць  з  похилими  рівчаками  у  вер¬ 
хній  частині. 

БРЕНЬКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бренькати  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

БРЕНЬКАТИ,  -аю,  -аєш,  иедок.  1.  Утворювати  коро¬ 


ткі  дзвенячі  зв>кн,  дзенькати  2  на  чом  і.  Невмі 
ло  або  недбало  грати  на  музичному  інструменті. 
БРЕНЬКІТ,  -коту,  ч.  Звуки,  утворювані  бреньканням 
БРЕНЬКНУТИ,  -ну,  -  неш,  док.  Однокр  до  брАнькати  1 
БРЕНЬКОТАТИ,  -очу,  -очеш  і  БРЕНЬКОТІТИ,  -очу, 
-отйш,  иедок  ІІІДСНЛ.  до  брАнькати  1 
БРЕНЬКОТІТИ  див.  бренькотати 
БРЕСКЙНЯ,  -і,  ж.,  за.\.  Абрикос 

БРЕСТЙ,  бреду,  бредеш;  мпн.  ч  брів,  брела,  брело; 
мн.  брели,  наказ,  си  бреди,  недок.  1.  Повільно 
йти.  2.  через  що  і  діал  що  Переходити  вбрід, 
перебродити  (річку,  струмок,  болото  і  т.  ін.). 
БРЕСТСЬКИЙ,  а,  -е.  Стос,  до  Бреста. 

БРЕТЕЛЬКИ,  льок,  мн  ( оди  бретАлька,  и,  ж.) 
Перекинеш  через  плече  стрічки  з  матерії  або  з 
мережива,  на  яких  тримається  жіноча  сорочка, 
ліф  і  т.  ін. 

БРЕТЕР,  -а,  у.,  заст.  Людина,  яка  шукає  наймен 
шого  приводу,  щоб  викликати  на  дуель. 
БРЕТЕРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бретАр. 

БРЕТНАЛЬ,  -я,  у.,  заст.  1.  Даховий  цвях  2.  те х 
Костиль. 

БРЕТбНСЬКИЙ,  -а,  е.  Стос,  до  Бретані. 

БРЕТбНЦІ,  -їв,  мн.  {одн.  бретбнець,  нця,  у.;  бре- 
тбнка,  -н,  ж)  Народність,  що  населяє  західну 
частину  півострова  Бретань 

БРЕФОПЛАСТИКА,  а,  е.  Алопластика  із  застосуван 
ням  тканин  мертвонлроджених  плодів  або  ново 
народжених,  що  загинули. 

БРЕХАННЯ,  -я,  с  Дія  за  знач.  брехАти 
БРЕХАТИ,  брешу,  брешеш,  недок,  розм.  1.  Казати 
неправду.  2.  Гавкати  (про  собак). 

БРЕХАЧ,  -а,  у.  1  зневажл.  Те  саме,  що  брехун 
2.  Собака,  який  неправильно  реагує  на  виявлення 
або  місцезнаходження  птаха  чи  звіра 
БРЕХАЧКА,  -и.  Жін.  до  брехАч 
БРЕХЕНЬКА,  -н,  ж.,  розм.  1.  Зменш,  до  брехнй  1 

2.  Коротка  розповідь  про  що  небудь  малоймовір¬ 
не;  нісенітниця. 

БРЕХЛЙВИЙ,  -а,  е.  1.  Який  завжди  каже  неправду; 
схильний  брехати  (у  1  знач.).  2.  Який  не  відпові¬ 
дає  правді,  криє  в  собі  брехню;  неправдивий. 

3.  Несправжній,  нещирий.  4.  Який  часто  гавкає 
(про  собак). 

БРЕХЛЙВІСТЬ,  -вості,  ж.  1.  Властивість  за  знач, 
брехлйвий  1.  2.  Якість  за  знач,  брехлйвий  2. 
БРЕХЛИВО.  Присл.  до  брехлйвий  2. 

БРЕХНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  Однокр.  до  бре- 
хАти. 

БРЕХНЙ,  -і,  ж.,  розм.  1.  Те,  що  не  відповідає  прав¬ 
ді;  неправда.  2.  мп.  брАхні,  брехень.  Вигадки, 
плітки  і  т.  ін.  3.  Гавкання. 

БРЕХУН,  -а,  у.,  розм.  Людина,  яка  завжди  каже  не¬ 
правду. 

БРЕХУНЕЦЬ,  -нця,  у,  розм.  1.  Зменш,  до  брехун. 
2.  заст.,  ірон.  Адвокат.  3.  розм.  Невеликий  дворо 
вий  песик. 

БРЕХУНКА,  -и,  розм.  Жін.  до  брехун. 

БРЕХУНЧИК,  -а,  у.  Зменш. -пестл.  до  брехун. 
БРЕХУНЯКА,  -и,  У.  Збільш,  до  брехун. 

БРЕХУХА,  -и,  ж.,  розм.  Те  саме,  що  брехунка. 
БРЕШКЙ,  -А,  у.  Зменш,  до  брехун. 

БРИГ,  -а,  у.,  заст.  Вітрильне  судно  з  двома  щоглами. 
БРИГАДА,  -и,  ж.  1.  Частина  сухопутної  армії,  що 
складається  з  кількох  полків,  батальйонів  чи 
батарей  та  інших  військових  частин  і  підрозділів. 
//  Частина  флоту,  в  якій  є  кілька  однотипних 
військових  суден.  2.  Колектив,  група  людей  одно¬ 
го  фаху,  які  разом  виконують  певне  виробниче 
завдання.  3.  зал.  Кондукторський  персонал,  що 
обслуговує  поїзд.  4.  жарт.  Банда  рекетирів. 
БРИГАдЙР,  -а,  у.  1.  Керівник  виробничої  бригади. 
2.  заст.  У  Роси  18  ст.  -  військовий  чин,  середній 
між  полковником  і  генералом. 

БРИГАДЙРІВ,  -ова,  -ове.  Належний  бригадирові. 
БРИГАДЙРКА,  -и.  Жін.  до  бригадйр. 

БРИГАДИРСТВО,  -а,  с.  Посада  бригадира  (у  1  знач.); 
коло  йрго  обов’язків. 

БРИГ АДЙРСТВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бригадйр- 

ствувати. 

БРИГАДЙРСТВУВАТИ,  -ствую,  -ствуєш,  иедок.,  непе- 
рех.  Керувати  бригадою,  працювати  бригадиром. 
БРИГ АДЙРСЬКИЙ ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бригадйр. 
БРИГАДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бригАда  1,  2,  4. 
Бригадний  метод  навчання. 

БРИГАДНИК,  -а,  у.,  розм.  Член  бригади  (у  2  знач.). 
БРИГАДНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  бригАдник. 

БРИГАНТЙНА,  -и,  ж.  Легке  вітрильне  військове  або 
корсарське  судно. 

БРИД,  ч.  1.  род.  -у.  Мерзота.  2.  род.  -а.  Гидка  лю¬ 
дина. 

БРИДАк,  -а,  БРИДАЛЬ,  -я,  БРИДАс,  -а,  у.,  зах.  Гид¬ 
ка,  потворна  людина. 

БРИДАЛЬ  див.  бридАк. 

БРИДАс  див.  бридАк. 

БРЙДЕЛЬ,  -і,  ж.  Ланцюг,  одним  кінцем  прикріпле¬ 
ний  до  нерухомого  якоря,  другим  -  до  бочки. 
БРЙДЕР,  -а,  ч.  Різновид  реактора- розмножувана. 
БРЙДЕРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  брйдер. 

БРИДЖ,  -у,  ч.  Картярська  гра. 

БРИДЖДЕК,  -а,  у.  Палуба  цивільних  суден,  де  роз¬ 
міщено  штурманську  й  рульову  рубки  і  пристрої 
для  судноводіння. 

БРЙДЖІ,  -і  в,  мн.  Особливого  крою  вузькі  нижче 
колін  штани,  що  заправляються  в  чоботи. 
БРЙДИТИ,  -джу,  -диш,  недок.,  діал.  1.  перех.  Ви¬ 
кликати  в  кого- небудь  огиду.  2.  неперех.  Бриди¬ 
тися. 

БРЙДИТИСЯ,  -джуся,  -дишся,  недок.,  КИМ,  чим. 
Відчувати  огиду  до  кого-,  чого-небудь. 


БРИДКИЙ,  -А,  -А.  Який  викликає  огиду;  гидкий, 
огидний.  //  Дуже  поганий,  негарний;  потворний. 
БРЙДКІСТЬ,  -кості,  ж.  Якість  за  знач,  бридкйи. 
БРЙДКО.  Присл.  добридкйй.  //у  знач.  присуди,  сл. 
БРИДЛИВИМ,  -а,  -є.  Який  відчував  або  виявляв 
огиду  до  чого-небудь  гидкого.  //  Який  є  виявом 
або  вираженням  огиди  до  кого-,  чого-небудь. 
БРИДЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абст р.  ім.  до  бридлйвий. 
БРИДЛИВО.  Присл.  до  бридливий. 

БРИДНЯ  див.  бреди  А. 

БРИДОТА,  -и,  ж.  1.  тільки  одв.  Дуже  поганий, 
негарний  вигляд;  потворність.  2.  Те,  що  викликає 
огиду;  гидота. 

БРИДУЛЯ,  -і,  ж,  зах.  Гидка,  потворна  жінка. 

БРИЖА,  -і,  ж.  1.  див.  брйжі.  2.  а  пат.  Складка  оче¬ 
ревини,  між  листками  якої  містяться  кровоносні 
і  лімфатичні  судини,  нерви,  лімфатичні  вузли  і 
жирова  тканина.  **  Брйжа  мітки  -  частина  широ¬ 
кої  зв'язки  матки  нижче  власної  зв'язки  і  брижі 
яєчника.  Брйжа  мАткової  трубй  -  верхня  частина 
широкої  зв  язки  матки.  Брйжа  нічника  -  частина 
заднього  листка  широкої  зв'язки  матки,  до  якої 
прикріплений  яєчник. 

БРИЖАТИЙ,  -а,  -е.  З  брижами.  Брижаті  чоботи. 
БРЙЖИК,  -а,  V.  Те  саме,  що  брйжка. 

БРИЖИТИСЯ,  -иться,  ведок.  1.  Укриватися  брижа¬ 
ми,  утворювати  дрібні  хвилі.  2.  Укриватися  змо¬ 
ршками,  складками. 

БРЙЖІ,  бриж  і  брижів,  мв.  (одв.  брйжа,  -і,  ж.). 

1,  Дрібні  хвилі  на  злегка  сколиханій  поверхні  во¬ 
ди.  **  Мйртві  брйжі  -  пологі  морські  хвилі,  що 
утворюються  в  безвітряну  погоду  і  поширюються 
на  великі  простори.  2.  Складки  на  одязі,  халявах 
чобіт  і  т.  ін.  //  Зморшки  на  шкірі  (обличчя  і  т.  ін.). 
БРЙЖКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  брйжа. 

БРИЖбВАНИй,  -а,  -е.  Те  саме,  що  гофрбваний. 
БРИЖОВйй,  -а,  -і.  Прикм.  до  брйжа. 

БРИЖУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  гофрувальний. 
БРИЖУВАЛЬНИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  гофрувАльник. 
брижувАльниця,  -і.  Жін_до  брижувальник. 
брижувАти,  -ую,  -уєш,  ведок.  Те  саме,  що  гофру- 
віти. 

БРИЖУВАТИЙ,  -а,  -е.  Укритий  брижами. 
БРИЖУВАтіСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  брижуватий. 
БРИЖЧАТИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  брижітий. 

БРИЗ,  -у,  ч.  Легкий  береговий  вітер,  який  дме 
вдень  з  моря,  а  вночі  з  суходолу. 

БРИЗАНТІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  вибухових  речо¬ 
вин  при  вибуху  чинити  руйнівні  дії  на  перешко¬ 
ди,  що  містяться  поблизу. 

БРИЗАНТНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Який  розривається  і 
роздробляє  навколишні  предмети  (про  вибухові 
речовини,  артилерійські  снаряди,  гранати  і  т. 
ін.);  розривний. 

БРЙзка  див.  брйзки. 

БРИЗКАЛКА,  -и,  ж.  Прилад  для  бризкання. 
БРИЗКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  брйзкати. 

БРЙЗКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  1.  веверех.  Розлітати¬ 
ся,  розсипатися  бризками,  дрібними  частинками. 

2.  веверех.,  чим  і  без  додатка.  Викидати,  розки¬ 
дати,  розсипати  бризки  рідини,  іскри,  дрібні  час¬ 
тинки  чого-небудь.  3.  перех.,  кого ,  що  чим.  Об¬ 
ливати  дрібними  краплями,  бризками. 

БРЙЗКАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  ведок.  Бризкати  на 
кого-небудь  або  на  себе. 

БРЙЗКИ,  -зок,  мв.  (одв.  брйзка,  -и,  ж.).  Краплини 
рідини,  які  швидко  розлітаються  від  удару,  вітру 
і  т.  ін.  //  Дрібні  частинки  твердого  тіла,  що  роз¬ 
літаються  від  удару,  вибуху  і  т.  ін. 

БРИЗКЙНА,  -и,  ж,  діал.  Бризка. 

БРИЗКОЗАХЙЩЕНИЙ,  -а,  -е.  Захищений  від  бризок. 
Бризкозахищевий  корпус. 

БРИЗКОЗАХЙЩЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бриз- 
козахйщений. 

БРИЗКУН,  -а,  ч.  Риба  ряду  окунеподібних. 

БРЙЗНУТИ,  -ну,  -неш,  док.  1.  Однокр.  до  брйзкати. 
2.  розм.  Кинути  з  силою,  шпурнути.  3.  розм.  Те 
саме,  що  брйзнутися. 

БРЙЗНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.,  розм.  Упасти. 
БРЙЗОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бриз. 

БРИЗЙСТИЙ,  -а,  -е,  зах.  Чорний  з  білими  смугами. 
БРИК,  виг.  1.  Уживається  як  присудок  за  знач. 
брикАти  1  і  брикйтися  1.  2.  Уживається  як  при¬ 
судок  за  знач,  брикнем. 

БРЙКА,  -и,  ж.,  заст.  Віз,  хура. 

БРИКАйЛО,  -а,  V.,  розм.  Той,  хто  має  звичку  брика¬ 
тися. 

БРИКАнЕць,  -нцй,  V.,  діал.  Стрибок  коня. 

БРИКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  брикАти  /  брикАтися. 
БРИКАР,  -А,  ч.  Те  саме,  що  ломовйк. 

БРИКАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.  1.  веверех.  Підкидати 
зад  і  задні  ноги  (про  копитних  тварин);  вихати, 
хвицати.  2.  веверех.  Граючись,  пустуючи,  бігати 
й  стрибати.  3.  веверех.,  дерев.,  розм.  Виявляти 
норовистість;  капризувати.  4.  перех.  Бити  задні¬ 
ми  ногами. 

БРИКАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.  1.  Битися  одні¬ 
єю  чи  обома  задніми  ногами  (про  копитних  тва¬ 
рин).  2.  дерев.,  розм.  Виявляти  норовистість; 
упиратися,  пручатися;  капризувати. 

БРИКЕТ,  -у,  ч.  Речовина,  спресована  у  форму  цег¬ 
линки,  плитки. 

БРИКЕТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  брикАт.  //  Який  виго¬ 
товляє  брикети. 

БРИКЕТОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
брикеїувАти. 

БРИКЕТОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  брикето¬ 
ваний. 

брикетувАльний,  -а,  -є.  Який  використовується, 
призначений  для  брикетування.  //  Який  володіє 

4,4  5-73 


властивістю  брикетування. 

БРИКЕТУВАЛЬНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  займається  брике¬ 
туванням. 

БРИКЕТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  брикетувАти. 

БРИКЕТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перех.  Спресову¬ 
ючи  дрібні  або  пилуваті  матеріали,  виготовляти  з 
них  брикети. 

БРИКЛИВИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  любить  брикатися.  Бри¬ 
кливий  ківь.  2.  перед.,  розм.  Норовистий,  капри¬ 
зний. 

БРИКЛЙВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач,  брик- 
лйвий. 

БРИКНУТИ,  -ну,  -нАш,  док.  Однокр.  до  брикАти  1. 

БРИКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  діал.  Упасти,  перекину¬ 
тися. 

БРИКУЧИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  бриклйвий. 

БРЙЛА,  -и,  ж.  Великий  безформний  шматок  каме¬ 
ню,  землі,  глини,  льоду  і  т.  ін. 

БРИЛАСТИЙ,  -а,  -е.  Укритий  брилами;  з  брилами. 

БРИЛАСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  брилАстий. 

БРЙЛИК,  -а,  У.  1.  Зменш,  до  бриль.  2.  Змен.  до 
брильйнт. 

БРЙЛЙСТИЙ,  -а,  -е.  1.  Те  саме,  що  брилАстий. 
2.  Важкий,  масивний,  великоваговий. 

БРЙЛЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Наявність,  скупчення 
брил;  брилиста  поверхня  чого-небудь. 

БРЙЛКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  брйла. 

БРИЛУВАтий,  -а,  -е.  Те  саме,  що  брилАстий. 

БРИЛЬ,  -А,  ч.  Головний  убір  із  широкими  крисами. 

БРИЛЬЙНТ,  -а,  ч.  Відшліфований  і  огранований 
коштовний  камінь;  алмаз. 

БРИЛЬЙНТИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  брильйнт. 

БРИЛЬЯНТЙН,  -у,  ч.  1.  Косметичний  засіб  для  во¬ 
лосся.  2.  муз.  Технічний  вазелін  для  змащення 
рухомих  трубочок  та  клапанів  у  мідних  духових 
інструментах. 

БРИЛЬЯНТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  брильйнт.  //Зробл. 
з  брильянтів,  прикрашений  брильянтами. 

БРЙНДЗА  див.  брйнза. 

БРИНДІЗІ,  вевідм.,  ж.  Застольна  пісня,  що  викону¬ 
ється  в  операх  солістом  з  хоровим  приспівом. 

БРИНДУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  зах.  Чепу¬ 
ритися,  гарно  одягатися. 

бриндУта,  -и,  ж.  Густа  солодка  страва. 

БРИНДУША,  -і,  ж.,  діал.  Шафран  сітчастий. 

БРЙНЗА,  діал.  БРЙНДЗА,  -и,  ж.  Сир  з  овечого  молока. 

БРИНзОліЯ,  -ї,  ж.,  зах.  Чистотіл. 

БРИНІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бриніти. 

БРИНІТИ,  -нить,  ведок.  1.  Утворювати  дзвенячий 
протяжний  звук  (перев.  про  струни  і  т.  ін.);  дзве¬ 
ніти.  //  Дзвінко  звучати.  //  Дзижчати  (про  ко¬ 
мах).  І/  Дзюрчати  (про  воду).  2.  Яскраво  вирізня¬ 
тися  своїм  кольором  (звичайно  червоним)  при 
цвітінні,  дозріванні  (про  квіти,  плоди).  3.  Блища¬ 
ти,  виблискувати. 

БРИНЬ,  виг.,  рідко.  Уживається  як  присудок  за 
знач,  брйнькати,  брйнькнути  (про  звучання  струни). 

БРИНЬКАННЯ,  -я,  с„  рідко.  Дія  за  знач,  брйнькати  і 
звуки,  утворювані  цією  дією. 

БРИНЬКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  рідко.  Те  саме,  що 

брАнькати. 

БРИНЬкАч,  -А,  V.,  зах.  Дзвінка  монета. 

БРЙНЬКНУТИ,  ,-ну,  -неш,  док.,  рідко.  Однокр.  до 
брйнькати. 

БРИНЬКОТІТИ,  -очу,  -бчеш,  ведок.  Те  саме,  що  бри- 
ньчАти. 

БРИНЬЧАТИ,  -чу,  -чйш,  ведок.  Ударами  по  чому- 
небудь  утворювати  легкі  дзвенячі  звуки;  бряжчати. 

БРИСТОЛЬ,  -ю,  ч.  Картон,  що  його  виготовляють 
шляхом  склеювання  аркушів  паперу  високих 
сортів. 

БРИТАНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бритАнці  та  Бри¬ 
танія. 

БРИТАНЦІ,  -ів,  мв.  (одв.  бритАнець,  -нця,  ч.\  бри- 
тАнка,  -и,  ж.).  Жителі  Великої  Британії. 

БРЙТВА,  -и,  ж.  Гостре  сталеве  лезо  або  спеціальне 
приладдя  для  гоління. 

БРИТвАль,  -я,  у.  Те  саме,  що  тйгель. 

БРИТВАльний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бритвАль. 

БРЙТВЕНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  брйтва. 

БРИТВОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  брйтва. 

БРЙТИ,  брию,  бриєш,  ведок.,  перех.  1.  Те  саме,  що 
голйти.  2.  перев.,  розм.  Влучно,  гостро  ганити 
кого-небудь. 

БРЙТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  добрйти  1. 

БРЙТИСЯ,  бриюся,  бриєшся,  ведок.  1.  Голити  во¬ 
лосся  на  бороді,  щоках,  голові;  голитися.  2.  Не 
носити  бороди  і  вусів. 

БРИТОГОЛОВИЙ,  -а,  -є.  З  бритою  головою. 

БРЙТТИ,  -ів,  мв.  (одв.  бритт,  -а,  ч.).  1.  іст.  Назва 
кельтського  народу,  який  колись  населяв  Англію. 
2.  квижв.,  заст.  Англійці. 

БРИТТЯ,  -А,  с.  Дія  за  знач,  брйти  1  і  брйтися  1. 

БРИФІНГ,  -а.  ч.  Інформаційна  бесіда  для  журналістів. 

БРЙЦЯ,  -і,  ж.  Мишій  сизий. 

БРИЧ,  -а,  ч.,  зах.  Бритва. 

БРЙЧКА,  -и,  ж.  Легкий  візок  для  їзди,  іноді  з  від¬ 
кидним  верхом. 

БРЙчковий,  -а,  -є.  Прикм.  до  брйчка. 

БРЙШКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  розм.  Поводитися 
чванливо;  чванитися,  задаватися. 

БРЙЮЧИЙ,  -а,  -є.  Який  летить  низько  над  земною 
чи  водною  поверхнями,  горизонтально  до  них. 

бріАр,  -а,  ч.  Порода  службових  собак. 

БРІВКА',  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  бровА. 

БРІВКА",  -и,  ж.  1.  Підвищений  край  канави  або 
насипу,  утворений  викопаною  землею;  край  залі¬ 
зничного  полотна,  шляху  і  т.  ін.  2.  Підвищений 
край  бігової  доріжки,  обкладений  дерном  (на  ста¬ 
діоні,  іподромі  і  т.  ін.).  3.  Бордюр  (у  3  знач.). 


БРОКЕРСЬКИЙ 

БРІВНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бровА. 

БРІВОНЬКА,  -и,  ж.  Пестл.  до  брівка'. 

БРІВОЧКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  брівонька. 

БРІД,  брбду,  у.  Мілке  місце  річки,  озера  або  став¬ 
ка,  в  якому  можна  переходити  або  переїжджати 
на  інший  бік.  Питати  броду. 

БРІДНЙВИЙ,  -а,  -е,  діал.  Бруднуватий. 

БРІЛ,  -а,  у.  Суб'єктивна  одиниця  яскравості  світла, 
що  сприймається. 

БРІОЛІН,  -у,  у.  Те  саме,  що  брильянтйн  (у  1  знач.). 
БРІОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Розділ  ботаніки,  що  всебічно 
вивчає  мохоподібні  (мохи  та  печіночники). 
БРійніЯ,  -ї,  ж.  Рід  багаторічних  трав'янистих  рос¬ 
лин  родини  гарбузових. 

БРІОШ,  -і,  ж.  Здобна  булочка  особливої  форми. 
БРОВА,  -й,  ж.-,  мв.  брбви,  брів.  Дугаста  смужка 
волосся  над  очною  ямкою. 

БРОвАнь,  -А,  у.  Людина  з  густими,  широкими 
бровами. 

БРОВАР,  -А,  у.,  заст.  1.  Те  саме,  що  бровАрня. 
2.  Броварник,  пивовар. 

БРОВАРНИЙ,  -а,  -е.  Який  стос,  варіння  пива. 
БРОВАРНИК,  -а,  у.,  заст.  1.  Власник  броварні. 
2.  Робітник  броварні. 

БРОВАРНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  бровАрник. 

БРОВАРНЯ,  -і,  ж.,  заст.  Пивоварний  завод. 
БРОВАРСТВО,  -а,  с.  Варіння  пива. 

БРОВАРЮВАти,  -юю,  -юєіп,  ведок.  Займатися  ва¬ 
рінням  пива. 

БРОВАСТИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бровАтий. 
БРОВАТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  густі,  широкі  і  т.  ін. 
брови. 

БРОВЕНЯТА,  -ят,  мв.  (одв.  бровенА,  -Ати,  с.). 
Зменш. -пестл.  до  брбви.  Чорні  бровеввта. 

БРОВИ  див.  бровА. 

БРОВЙЩЕ,  -а,  с.  Збільш,  до  бровА. 

БРОВКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  брівка". 

БРОВКО,  -А,  у.,  розм.  Собака. 

БРОДЙЛО,  -а,  с.  1.  спец.  Фермент,  що  викликає 
бродіння.  2.  перев.  Те,  що  викликає  який-небудь 
процес,  яке-небудь  явище. 

БРОДЙЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бродіння.  Бродильне 
виробництво.  **  Бродйльна  прбба,  мед.  -  метод 
якісного  і  кількісного  визначення  глюкози  в  сечі. 
БРОДЙТИ1,  броджу,  брбдиш,  ведок.  1.  Повільно  хо¬ 
дити  без  певної  мети  й  напрямку;  блукати.  //  По¬ 
волі  ходити  мілкою  водою,  болотом.  2.  перев.  По¬ 
вільно  рухатися,  пересуватися. 

БРОДЙТИ",  брбдить,  ведок.  Бути  в  стані,  в  процесі 
бродіння. 

БРОДІННЯ,  -я,  с.  Біохімічний  процес  розкладання 
вуглеводів,  що  відбувається  під  впливом  мікроор¬ 
ганізмів  або  їхніх  ферментів. 

БРОДНИКИ,  -ів,  мв.  Населення  узбережжя  Азов¬ 
ського  моря  та  нижнього  Дону. 

БРОДНІ,  -ів,  мв.  1.  Легкі,  з  м'якої  шкіри  болотні 
чоботи  сибірських  мисливців.  2.  Гумові  рибаль¬ 
ські  та  мисливські  чоботи  з  високими,  до  паху, 
халявами. 

БРОДОМ,  присл.  Переходячи,  перебродячи  річку, 
озеро  і  т.  ін.  по  дну;  убрід. 

БРОДЯГА,  -и,  у.  Бездомна  людина,  що  не  має  по¬ 
стійного  місця  проживання,  сталого  заняття,  ро¬ 
боти. 

БРОДЯжий,  -а,  -е.  Прикм.  до  бродАга. 

БРОДЯЖИТИ,  -жу,  -жиш,  ведок.  Бути  бродягою. 
БРОДЯЖКА,  -и.  Жін.  до  бродАга. 

БРОДЯЖНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бродяжництва. 
БРОДЯЖНИЦТВО,  -а,  с.  Стан,  спосіб  життя  бродяги. 
БРОДЯЖНИЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бродАжництво. 
//  Власт.  бродязі. 

БРОДЯк,  -А,  у.  Риболовний  пристрій. 

БРОДЯЧИЙ,  -а,  -е.  Який  не  живе  на  одному  місці 
або  не  має  постійного  місця  проживання.  //  Який 
постійно  переходить  з  місця  на  місце;  мандрів¬ 
ний.  Бродячий  собака.  Ц  Який  має  або  виявляє 
схильність  бродити,  переходити  з  місця  на  місце. 
Бродяча  натура. 

БРОІТИ,  -ою.  -оїш,  ведок.,  діал.  Баламутити. 
БРОІТИСЯ,  -іться,  ведок.  Верзтися. 

БРОЙЛЕР,  -а,  у.  1.  Відгодоване  на  м'ясо  курча 
віком  60  -  70  днів.  2.  Приміщення,  птахоферма 
для  відгодівлі  таких  курчат. 

БРОЙЛЕРНА,  -ої,  ж.  Те  саме,  що  брбйлер  2. 
БРОЙЛЕРНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бройлер.  //  Який 
втющує  бройлерів.  //  Пов'язаний  з  їх  розведенням. 
БРОЙЛЕРНИК,  -а,  у.  Спеціально  обладнане  примі¬ 
щення  для  вирощування  бройлерів. 

БРОКАТ,  -у,  у.  Гаптована  або  ткана  золотом  чи 
сріблом  шовкова  тканина. 
брокАтний,  -а.  -е.  Прикм.  до  брокАт. 

БРОКЕР,  -а,  у.  Окрема  особа  чи  фірма,  що  спеціалі¬ 
зуються  на  посередницьких  біржових  операціях; 
маклер.  **  ВАксельні  брбкери  -  посередники  в 
угодах  з  обліку  та  переобліку  векселів. 

БРОКЕРАж,  -у,  у.  Укладення  угод  з  цінними  папе¬ 
рами  за  дорученням. 

БРОКЕР- АУТС АЙДЕР ,  -а,  у.  Брокер,  який  є  посеред¬ 
ником  між  клієнтами  та  брокерами-членами  фон¬ 
дової  біржі;  сторонній  брокер. 

БРйКЕРИДЖ,  -у,  у.,  фін.  Винагорода,  яку  отриму¬ 
ють  брокери.  Встановлюється  в  процентах  від 
вартості  угод  або  у  фіксованій  сумі. 
БРОКЕР-КОМІСІОНЕр,  -а,  у.  Агент,  який  виконує 
накази  про  купівлю  чи  продаж  цінних  паперів 
або  товару. 

БРОКЕРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  брокерів,  їх  діяльно¬ 
сті.  **  Брбкерська  запйска  -  записка  про  укладе¬ 
ну  угоду,  що  її  брокер  направляє  своєму  клієнту. 
Брбкерська  комісія  -  плата,  що  її  брокер  має 

97 


БРОККЇЗМ 

право  вирахувати  з  премії  (на  свою  користь). 
Брбкерська  контбра  -  філіал  або  інший  відособ¬ 
лений  підрозділ  підприємства,  установи,  який 
здійснює  брокерську  діяльність.  Брбкерська  фір¬ 
ма  -  офіційне  об  єднання  декількох  брокерів, 
брокерське  представництво  біржі  або  банку.  Брб- 
керське  місце  -  членство  на  біржі,  право  на 
участь  в  торгах  певної  біржі.  БрбкерськІ  гільдії  - 
професійні  об'єднання  біржових  посередників  та 
брокерів.  БрбкерськІ  кредйти  -  кредити,  що  їх 
брокерсько-дилерська  фірма  надає  своїм  клієнтам 
для  купівлі  цінних  паперів.  БрбкерськІ  предста- 
внйцтва  -  посередницькі  представництва,  що  їх 
відкривають  при  комерційних  банках  для  біржо¬ 
вих  операцій. 

БРОККІЗМ,  -у,  у.  Біологічне  вчення  про  нібито  за¬ 
здалегідь  визначену  тривалість  існування  родів  і 
видів  організмів. 

БРОКбЛІ,  певідм. ,  ж.  Підвид  цвітної  капусти. 

БРОМ,  -у,  у.  1.  Вг.  Хімічний  елемент,  червоно-бура 
рідина  з  різким  запахом,  що  використовується  в 
медицині,  фотографи  й  техніці.  2.  Ліки,  які  міс¬ 
тять  у  своєму  складі  сполуки  брому;  застосову¬ 
ються  для  заспокоєння  нервової  системи. 

БРОМАТИ,  -ів,  мв.  Солі  броматної  кислоти,  які 
застосовують  переважно  як  окислювачі  в  органіч¬ 
ному  синтезі,  хімічному  аналізі  тощо. 

БРОМАТНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  броматів. 
БРОМАТОМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  *е.  Стос,  до  броматометрії. 
БРОМАТОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Метод  кількісного  аналізу, 
при  якому  основним  реагентом  є  титрований  роз¬ 
чин  бромату  калію. 

БРОМБЕНЗИЛЦІАНІД,  -у,  ч.  Використовувався  як 
отруйна  речовина  під  час  першої  світової  війни. 
БРОМИСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  в  своєму  складі  бром. 
БРОМІДИ,  -ів,  мв.  Хімічні  сполуки  брому  з  іншими 
хімічними  елементами.  **  ПрирбднІ  броміди  -  гру¬ 
па  рідкісних  мінералів,  галогенні  сполуки  срібла. 
БРОМіДРбЗ,  -у,  ч.  Піт  з  неприємним  запахом,  зу¬ 
мовлений  підвищеним  вмістом  жирних  кислот  і 
аміакових  сполук  в  організмі. 

БРОМІДРОФбБіЯ,  -ї,  ж.  Нав'язлива  боязнь  появи 
помітного  для  оточуючих  запаху  власного  поту. 
БРОМІЗМ,  -у,  ч.  Отруєння  надмірними  дозами  бро¬ 
мних  сполук. 

БРОМІЗОВАЛ,  -у,  у.,  фарм.  Лікарський  засіб  із  за¬ 
спокійливою  та  снодійною  дією,  що  його  застосо¬ 
вують  при  безсонні,  нервовому  збудженні. 
БРОМІНДИГО,  певідм.,  ч.  Синій  кубовий  барвник, 
що  використовується  для  фарбування  та  друку 
бавовняних  та  віскозних  тканин. 

БРОМКАМФОРА,  -и,  ж.  Лікарський  препарат;  засто¬ 
совується  при  підвищеній  нервовій  збудливості, 
неврастенії,  неврозах  серця  тощо. 

БРОМНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бром.  //  Який  вироб¬ 
ляє  бром.  Бромний  завод. 

БРОМОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  брбмний. 
БРОМОдЕрма,  -и,  ж.  Шкіряні  висипання  у  вигляді 
синюшних  вугрів,  або  фіолетових  пухлиноподіб¬ 
них  бляшок,  що  з'являються  при  тривалому  вжи¬ 
ванні  препаратів  брому. 

БРОМОФОС,  -у,  ч.  Препарат  для  знищення  шкідли¬ 
вих  комах  у  садах,  посівах  овочевих  культур. 
бромурАл,  -у,  ч.  Те  саме,  що  бромізовал. 
БРОНЕАВТОМОБІЛЬ,  -я,  ч.  1.  Бойова  броньована 
колісна  або  гусенична  автомашина,  призначена 
для  розвідки,  охорони,  патрулювання,  зв’язку. 
2.  Автомобіль  інкасатора. 

БРОНЕБІЙКА,  -и,  ж.,  розм.  Гармата  або  інший  вид 
вогнепальної  зброї,  снаряди,  міни  або  кулі  якої 
пробивають  броню. 

БРОНЕБІЙНИЙ,  -а,  -є.  Який  пробиває  броню  або  за¬ 
стосовується  для  стрільби  по  броньованих  цілях. 
БРОНЕБІЙНИК,  -а,  у.  Боєць,  що  стріляє  з  бронебій¬ 
ної  зброї. 

БРОНЕЖИЛЕї,  -а,  ч.  Куленепробивний  броньований 
жилет. 

БРОНЕКАТЕР,  -а,  у.  Військове  броньоване  судно 
невеликої  водотоннажності  (для  бойових  дій  в 
прибережних  районах,  на  річках). 

БРОНЕМАШЙНА,  *и,  ж.  Те  саме,  що  бронеавтомо¬ 
біль. 

БРОНЕНОСЕЦЬ,  -сця,  у.  Корабель  військового  фло¬ 
ту,  покритий  бронею  та  озброєний  далекобійними 
гарматами;  панцерник. 

БРОНЕНОСНИЙ,  -а,  -є.  Покритий  бронею  (у  2  знач.). 
БРОНЕ  ПАРОПЛАВ,  -а,  у.  Броньований  пароплав, 
призначений  для  ведення  бойових  дій  на  воді. 
БРОНЕПЛИТА,  -й,  ж.  Плита  (у  1  знач.)  з  куленепро¬ 
бивного  матеріалу. 

БРОНЕПОЇЗД,  -а,  у.  Броньований  поїзд,  призначе¬ 
ний  для  ведення  бойових  дій  у  смузі  залізниці. 
БРОНЕСКЛй,  *й,  с.  Куленепробивне  скло  для  за¬ 
склення  оглядової  щілини  танків,  бронемашин, 
кабін  літаків  та  ін.,  а  також  броньованих  легко¬ 
вих  автомобілів  інкасаторів,  поважних  урядовців 
та  ін. 

БРОНЕСПЙНКА,  -и,  ж.  Спинка  крісла  пілота,  вкрита 
бронею. 

БРОНЕТАНКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  на  озброєнні 
танки  і  самохідну  артилерію. 

БРОНЕТРАНСПОРТЕР,  -а,  у.  Бойова  броньована  ма¬ 
шина  для  перевезення  піхоти  на  поле  бою  і  для 
розвідки. 

БРОНЗА,  -и,  ж.  1.  Сплав  міді  з  оловом,  алюмінієм 
та  іншими  металами.  2.  Художній  виріб  із  такого 
сплаву.  3.  дерен.  Колір,  подібний  до  кольору  та¬ 
кого  сплаву.  4.  розм.  Про  бронзову  медаль  (брон¬ 
зові  медалі)  за  третє  місце  в  спортивних  змаган¬ 
нях,  на  конкурсі  і  т.  ін. 

98 


БРОНЗІВКИ,  -вок,  мв.  Підродина  пластинчастовусих 
жуків. 

БРОНЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
бронзувати. 

БРОНЗОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  брбнза  1.  //  Зробл. 
з  бронзи.  2.  Який  має  колір  бронзи;  золотисто- 
коричневий.  **  Брбнзовий  вексель  -  вексель, 
який  не  має  майнового  забезпечення  і  видача  якого 
має  на  меті  штучне  збільшення  боргів  особи  у  разі 
його  неспроможності.  Брбнзовий  вік  -  період  в 
історії  людства,  коли  поряд  із  кам’яними  були 
поширені  вироби  з  бронзи.  Брбнзова  хворбба, 
мед.  -  хвороба  надниркових  залоз,  що  викликає 
бронзове  забарвлення  шкіри.  Брбнзовий  призйр  - 
власник  бронзової  медалі  за  третє  місце  в  спортив¬ 
них  змаганнях,  на  конкурсі  і  т.  ін. 

БРОНЗОВІТИ,  -ію,  -їєш,  недок.  Набувати  кольору 
бронзи;  вирізнятися  бронзовим  кольором. 

БРОНЗОГРАФІТ,  -у,  у.  Пористий  порошковий  мате¬ 
ріал,  пори  якого  заповнені  мінеральним  або  син¬ 
тетичним  мастилом. 

БРОНЗУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  використовується  для 
бронзування. 

БРОНЗУВАЛЬНИК,  -а,  у.,  спец.  Майстер,  який  бронзує. 

БРОНЗУВАЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  бронзувальник. 

БРОНЗУВАННЯ,  -я,  с.,  спец.  Дія  за  знач,  бронзувати. 

БРОНЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  перех .,  спец.  По¬ 
кривати  металеві  вироби  тонким  шаром  бронзи 
або  фарбувати  що-небудь  бронзовими  лаками  чи 
фарбами. 

БРОНТОЗАВР,  -а,  у.  Викопний  плазун  із  групи  ди¬ 
нозаврів. 

БРОНТОТЕрії,  *ій,  мв.  Родина  вимерлих  непарноко¬ 
питих  ссавців. 

БРОНТОФбБіЯ,  -ї,  ж.  Нав’язлива  боязнь  грому. 

БРОНХАДЕНІТ,  -у,  у.  Запалення  лімфатичних  вуз¬ 
лів,  найчастіше  має  туберкульозну  етіологію. 

БРОНХИ,  -ів,  мн.  (одн.  бронх,  -а,  у.).  Трубки,  які 
з’єднують  дихальне  горло  (трахею)  з  легенями  і 
проводять  в  них  повітря. 

БРОНХІАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  брбнхи. 

БРОНХІЄКТАЗА,  -а,  -є.  Місце  розширення  бронха, 
звичайно  наповнена  гнійною  флегмою. 

БРОНХІОЛИ,  -6л,  мв.,  аваг.  Кінцеві  розгалуження 
бронхів,  найдрібніші  бронхи. 

БРОНХЮЛІт,  -у,  у.,  мед.  Гостре  запалення  бронхіол 
-  важка  форма  гострого  бронхіта. 

БРОНХіОМА,  -и,  ж.  Пухлина,  яка  розвивається 
поблизу  кореня  легені  з  епітелію  залоз  бронхів. 

БРОНХІТ,  -у,  у.,  мед.  Запалення  слизової  оболонки 
бронхів. 

БРОНХОАДЕНІТ,  -у,  у.,  мед.  Запальне  ураження 
бронхіальних  лімфатичних  вузлів. 

БРОНХОАДЕНОПАТІЯ,  -ї,  ж.  Ураження  паратрахеаль- 
них,  бронхопульмональних  лімфатичних  вузлів. 

БРОНХОБЛЕНОРЕЯ,  -ї,  ж.  Хронічний  бронхіт  зі 
значним  виділенням  гнійної  мокроти. 

БРОНХОГЕННИЙ,  -а,  -є.  Такий,  що  виникає  з  бронхів. 

БРОНХОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Метод  рентгенологічного 
дослідження  бронхів,  рідше  трахеї,  після  введен¬ 
ня  в  них  контрастних  речовин. 

БРОНХОЕЗОФАГОСКбП,  -а,  у.  Оптичний  прилад  для 
візуального  дослідження  трахеї,  бронхів. 

БРОНХОЕКТАЗ,  -у,  у.  Нерівномірне  розширення 
бронха  внаслідок  хронічного  бронхіту,  тощо. 

БРОНХОЕКТАЗІЯ,  -ї,  ж.  Захворювання  органів  ди¬ 
хання,  що  супроводиться  розширенням  бронхів. 

БРОНХ ОЕКТАТЙЧ ний,  -а,  -є:  **  Бронхоектатйчна 
кавбрна  -  порожнина,  що  утворюється  внаслідок 
покривання  бронхоектазу  виразками. 

БРОНХОКІМОГрАфіЯ,  -ї,  ж.  Рентгенокімографія 
бронхів,  що  заповнені  контрастною  речовиною. 

БРОНХОКІНЕМАТОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Метод  рентгеногра¬ 
фічного  дослідження  бронхів,  в  основі  якого  ле¬ 
жить  кінозйомка  рентгенівського  відображення 
бронхів. 

БРОНХОЛЕГЕНЕВИЙ,  -а,  -е.  Що  стосується  бронхів  і 
легень. 

БРОНХОЛІТ,  -у,  у.  Бронхіальний  камінь. 

БРОНХОЛ1ТЙЧНИЙ,  -а,  -е:  **  БронхолІтйчнІ  засоби  - 
лікарські  засоби,  що  розширюють  бронхи;  засто¬ 
совуються  для  лікування  і  профілактики  бронхі¬ 
альної  обструкції. 

БРОНХОЛіТіАз,  -у,  у.  Захворювання  бронхів  і  ле¬ 
гень,  зумовлене  наявністю  бронхолітів. 

БРОНХОЛбГіЯ,  -ї,  ж.  Розділ  пульмонології,  що  вив¬ 
чає  методи  профілактики,  діагностики  і  лікуван¬ 
ня  захворювань  бронхів. 

БРОНХОМАЛЙЦІЯ,  -ї,  ж.  Дифузне  або  локальне  роз¬ 
м’якшення  хрящів  бронха. 

БРОНХОМЕГАЛІЯ,  -ї,  ж.  Вроджена  вада,  при  якій 
спостерігається  розширення  просвіту  головних 
бронхів. 

БРОНХОМЕДІАСТИНОСКОПІЯ,  -ї,  ж.  Метод  комбінова¬ 
ної  ендоскопічної  діагностики,  що  включає  послі¬ 
довне  виконання  бронхоскопії  та  медіасти носко пії. 

БРОНХОМікбЗИ,  -ів,  мн.  Ураження  бронхів,  що 
викликаються  паразитичними  грибками. 

БРОНХОПАТІЯ,  -ї,  ж.  Загальна  назва  різних  патоло¬ 
гічних  процесів  у  бронхах. 

БРОНХОПНЕВМОНІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Запалення  легень  із 
первинним  ураженням  дрібних  бронхів. 

БРОНХОРАПЯ,  -ї,  ж.  Кровотеча  із  бронхів. 

БРОНХОРЕя,  -ї,  ж.  Відкашлювання  значної  кілько¬ 
сті  слизо'вої  мокроти  (до  3  літрів  за  добу). 

БРОНХОСКОП,  -а,  у.  Прилад  для  візуального  дослі¬ 
дження  внутрішньої  поверхні  трахеї  та  бронхів. 

БРОНХОСКОПІЧНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  бронхоскопії. 

БРОНХОСКОПІЯ,  -ї,  ж.  Метод  дослідження  трахеї  та 
бронхів  за  допомогою  спеціального  приладу  - 


бронхоскопа. 

БРОНХОСПАЗМ,  -у,  у.,  мед.  Звуження  просвіту 
дрібних  бронхів  і  бронхіол,  що  розвивається  вна¬ 
слідок  алергічних  реакцій,  при  ураженні  отруй¬ 
ними  речовинами,  тощо. 

БРОНХОСПіРбГРАФ,  -а,  у.  Самописний  прилад  для 
дослідження  легеневого  газообміну  окремо  в  лівій 
і  правій  легенях. 

БРОНХОСПіРОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Метод  роздільного  до¬ 
слідження  функціонального  стану  лівої  і  правої 
легень. 

БРОНХОСТЕНбЗ,  -у,  у.  Звуження  просвіту  бронха. 

БРОНХОСТОМІЯ,  -і,  ж.  Операція  утворення  бронхо- 
шкірної  нориці  з  метою  покращення  вентиляції 
легень. 

БРОНХОТЕТАНІЯ,  -ї,  ж.  Тривалий  спазм  бронхіаль¬ 
них  м’язів,  який  спостерігається  при  тяжкому 
перебігу  спазмофілії  в  дітей. 

БРОНХОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Розкриття  просвіту  великого 
бронха  шляхом  розрізання  його  стінки. 

БРОНХОФОНІЯ,  -ї,  ж.  Передача  звукових  коливань 
голосових  зв’язок  через  трахею,  бронхи  і  тканину 
легень  на  грудну  клітку. 

БРОНХОЦЕЛе,  певідм.,  с.  Сегмент  бронха,  що  за 
рахунок  перерозтягнення  секретом,  утворює  по¬ 
рожнину  в  легенях. 

БРОНЬ,  -і,  ж.,  рідко.  1.  Те  саме,  що  брбнй.  2.  Те 
саме,  що  бронй  3. 

БРОНЬОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
бронювйти  1.  //  у  знач,  прикм.  **  Броньбваний 
автомобіль  -  легковий  автомобіль  з  куленепро¬ 
бивними  броньованими  склом,  дахом,  днищем  та 
бронеплитами  у  дверцятах. 

БРОНЬОВЙЙ,  -й,  -6.  Прикм.  до  бронй.  //  Покритий 
бронею. 

БРОНЬОВИК,  -й,  у.  Те  саме,  що  бронеавтомобіль. 

БРОНЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бронювйтм  1. 
**  Бронювйння  кбштів  (ресурсів)  -  резервування 
частини  наявних  коштів  (ресурсів)  для  їх  пода¬ 
льшого  використання  зі  спеціальною  метою  або  в 
особливих  ситуаціях. 

БРОНЮВАТИ,  *юю,  -юєш,  недок.,  перех.  X.  Покри¬ 
вати  бронею  (у  2  знач.)  для  захисту  від  гарматних 
пострілів,  ударів  і  т.  ін.  2.  рідко.  Надавати  кому- 
небудь  право  розпоряджатися,  володіти  ким-, 
чим-небудь;  закріпляти  за  ким-,  чим-небудь. 

БРйнЯ,  брбні,  ж.  X.  заст.  Металевий  одяг  для  вої¬ 
на.  //  Зброя.  2.  Захисне  облицювання  із  сталевих 
плит  на  військових  кораблях,  поїздах,  автомобі¬ 
лях  і  т.  ін.  //  Броньовані  бойові  машини.  3.  тіль¬ 
ки  бронй.  Закріплення  когось  або  чогось  за  ким-, 
чим-небудь;  документ  на  це  закріплення. 

БРбСЛИВА,  -и,  ж.,  зах.  Персик. 

БРОСнАїИЙ,  -а,  -е,  діал.  Брунькастий. 

БРбСТАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся.  недок.,  діал.  Викида¬ 
ти  бруньки. 

БРОСТЙНА,  -и,  ж.,  діал.  Брунька  дерева. 

БРбСТКА,  -и,  ж.  Листкова  або  квіткова  брунька. 

БРОСТЬ,  -і,  ж.  1.  дерев,  збірв.  Листкові  або  квіт¬ 
кові  бруньки.  2.  збірв.  Гілки,  зелень  на  дереві. 
3.  діал.  Гроно,  кетяг. 

БРбУНіВ,  -нова,  -нове,  фіз..  Належний  Броуну. 

БРбУНіВСЬКИЙ,  -а,  -е,  фіз.  Те  саме,  що  броунів. 
**  Брбунівський  рух  -  невпорядкований  хаотич¬ 
ний  рух  дрібних  частинок,  які  зависають  у  рідині 
чи  газі,  під  впливом  ударів  молекул  навколиш¬ 
нього  середовища. 

БРОШАНТЙТ,  -у,  ч.  Мінерал  класу  сульфатів. 

БРбШКА,  -и,  ж.  Прикраса  із  застібкою,  яку  прико¬ 
люють  на  жіночий  одяг  біля  шиї  або  на  грудях. 

БРОШУРА,  -и,  ж.  Невелика  (не  більше  як  4  -  5 
друкованих  аркушів)  книжка,  звичайно  в  м’якій 
оправі. 

БРОШУРКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  брошура. 

БРОШУРНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  брошура. 

БРОШУРОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
брошурувйти. 

БРОШУРУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  брошурування. 
//  Признач,  для  брошурування.  Брошурувальна 
машина. 

БРОШУРУВАЛЬНИК,  -а,  у.  Робітник  друкарні,  який 
брошурує  книжки. 

БРОШУРУВАЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  брошурувальник. 

БРОШУРУВАЛЬНЯ,  -і,  ж.  Майстерня  для  брошуру¬ 
вання. 

БРОШУРУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  брошурувйти. 

БРОШУРУВАТИ,  -£ю,  -£єш,  недок.,  перех.  Зшивати 
надруковані  аркуші  в  книгу  або  брошуру. 

БРОЯКЙ,  -їв,  мн.  Пороги  на  Дністрі  та  Бузі. 

БРУВЙНА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  шепталй. 

БРУГіОз,  -у,  у.  Гельмінтоз  із  групи  філяріатозів, 
для  якого  характерне  переважне  ураження  лім¬ 
фатичної  системи. 

БРУД,  -у,  у.  1.  Те,  що  робить  що-небудь  нечистим; 
грязь,  болото,  сміття,  різні  покидьки.  2.  дерен. 
Розпуста,  аморальна  поведінка,  нечесні  вчинки  і 
т.  ін.  3.  дерен.  Брехливі  відомості,  наклеп  про 
чесну  людину.  4.  Чорний  піар. 

БРУДЕР,  -а,  у,  с.  г.  Апарат  для  обігрівання  вилуп¬ 
лених  в  інкубаторі  пташат  домашньої  птиці. 

БРУДЕРАціЯ,  -ї,  ж.  Вирощування  молодняка  птиці 
у  брудергаузі. 

БРУДЕРГАУЗ,  -а,  у.,  с.  г.  Приміщення  для  вирощу¬ 
вання  інкубаторних  пташат. 

брудершАфт:  **  пйти  [на]  бруде ршйфт  з  ким  - 
випити  чарку  з  ким-небудь  і  поцілуватися  на 
знак  дружби,  після  чого  обидва  учасники  зверта¬ 
ються  один  до  одного  на  "ти". 

ЕРУДИТИ,  -джу,  -диш,  недок.,  діал.  Те  саме,  що 
бруднити. 


БУБОН 


БРУДІТИ,  -ію,  -іеш,  док.,  діад.  Робитися  брудним. 
БРУДНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бруднйти  1. 
брудненький,  -а.  -е.  Зменш,  до  бруднйй. 

БРУДНЕНЬКО.  Присл.  до  бруднАнький. 

БРУДНЙЙ,  -А,  -А.  1.  Покритий  брудом  (у  1  знач.), 
болотом;  з  брудом.  2.  Нечистий,  замазаний,  за¬ 
бруднений.  / 1  Сірувато-мутний  (про  колір).  //  За 
виконання  якого  людина  брудниться.  Брудна 
робота.  3.  перен.  Який  викликає  моральну  огиду, 
осуд;  огидний,  мерзенний.  //  Сороміцький,  не¬ 
пристойний.  ”  Брудні  тбни,  муз.  -  специфічноне- 
гритянський,  характерний  для  джазу  спосіб  зву- 
кодобування,  пов'язаний  з  навмисно  нечистим 
(брудним)  інтонуванням. 

БРУДНЙТИ,  -ню,  -нйш,  недок.,  перех.  І.  Робити 
кого-,  що-небудь  брудним,  нечистим.  Бруднити 
руки.  2.  перен.  Плямувати,  опоганювати,  ганьби¬ 
ти,  безчестити  кого-,  що-небудь. 

БРУДНИТИСЯ,  -нюся,  -нйшся,  недок.  Ставати  бруд¬ 
ним,  нечистим. 

БРУДНІТИ,  -ію,  -Ієш,  недок.  Те  саме,  що  бруднйтися. 
БРУДНО.  Присл.  до  бруднйй.  //  у  знач,  присуди,  сл. 
БРУДНбТА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  брудбта. 

БРУДНУВАТИЙ,  -а,  -е.  Злегка,  трохи  брудний  (у  1,  2 

БРУДНЮЩИЙ,  -а,  -е,  розм.  Дуже  брудний  (у  І,  2 
знач.). 

БРУДОМІСТКІСТЬ,  -кості,  ж.  Об'єм  або  маса  бруду, 
яку  може  вміщувати  (затримувати)  фільтр  чи 
відстійник.  **  БрудомІсткість  фільтра  -  маса 
забруднювальних  речовин,  яку  здатне  затримува¬ 
ти  завантаження  фільтра. 

БРУДбТА,  и,  ж.  І.  Бруд,  грязь.  2.  перен.  Те  саме, 
що  бруд  2. 

БРУК,  -у,  V.  Дорога  або  вулиця  (мостова),  вимоще¬ 
на  камінням,  брукняком. 

БРУКВА,  -и,  ж.  Городня  рослина,  овоч;  уживається 
як  їжа  і  як  корм  для  худоби. 

БРУКВЯНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бруква. 

БРУКІВКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  брук. 

БРУКІТ,  -у,  ч.  Мінерал  підкласу  простих  окислів. 
БРУКНЙК,  -у,  ч.  Середньої  величини  круглий  ка¬ 
мінь  твердих  порід,  що  використовується  як  буді¬ 
вельний  матеріал;  булижник. 

БРУКНЯКбВИЙ,  -а,  -е.  Зробл.  з  брукняку. 

БРУКбВАНИй,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  бру- 
кувйти. 

БРуковйЦЯ,  -і,  ж.,  діад.  Брук,  бруківка. 

БРУКСЙЗМ,  -у,  ч.  Скреготання  зубами,  особливо  під 
час  сну. 

бруксомАніЯ,  -ї,  ж.  Скреготання  зубами,  що  роз¬ 
вивається  вдень. 

брукування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  брукувйти. 
брукувАти,  -ую,  -уєш,  недок.,  перех.  Вимощувати 
камінням  вулицю,  дорогу  і  т,  ін. 
брукувАтися,  -ується,  недок.  Пас.  до  брукувйти. 
БРУЛЬЙбн,  -у,  у.,  заст.,  рідко.  Чорновий  список; 
чернетка. 

ВРУНАСТИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  брунйтний. 
БРУНАТ,  -у,  ч.  Коричневий,  каштановий  колір. 
БРУНАТНИЙ,  -а,  -є.  Коричневий;  темно- жовтий. 
БРУНДУК,  -А,  ч.,  діад.  Мотузка,  що  утримує  човен 
біля  берега. 

БРУНЕОМІЦЙН,  -у,  ч.,  ферм.  Антибіотик,  який  во¬ 
лодіє  протипухлинною  активністю. 

БРУН ЙТИСЯ,  -йться,  недок.  Викидати  бруньки. 
БРУНЬКА,  -и,  ж.  Ще  не  розвинений  пагін  рослини, 
зачаток  квітки  або  стебла  з  листям. 

БРУНЬКОВЙЙ,  -й,  -А.  Прикм.  до  брунька.  **  Брунь- 
ковйй  довгонбсик  -  жук  родини  довгоносиків; 
шкідвик  плодових  і  ягідних  культур. 

БРУНЬКОЇД,  -а,  ч.  Жучок  сірого  кольору  з  коротким 
хоботком  і  нерозвиненими  крилами. 
БРУНЬКОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Подібний  до  бруньки. 
БРУНЬКОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бру¬ 
нькоподібний. 

БРУНЬКУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  брунькувйти. 
2.  Один  із  способів  нестатевого  (вегетативного) 
розмноження  рослин  і  грибів. 

БРУНЬКУВАТИ,  -ує,  недок.  Викидати  бруньки. 
БРУНЬКУВАТИСЯ,  -ується,  недок.,  рідкоЛе  саме,  що 
брунькувйти. 

БРУС,  -а,  ч.  1.  Обтесана  чи  обпиляна  чотиригранна 
колода,  довгий  чотиригранний  шматок  каменю 
або  металу,  що  застосовується  на  будівництві. 
**  Паралйльні  бруси  -  гімнастичний  снаряд, 
який  складається  з  двох  паралельних  круглих 
жердин,  прикріплених  до  підставок.  2.  Довгастий 
чотиригранний  шматок  чого-небудь.  3.  Спеціаль¬ 
ний  камінь  для  гостріння  металевих  предметів 
(ножа,  коси  і  т.  ін.). 

БРУСЙНИ,  -йн,  ма.,  зах.  Вода  з-під  точильного  ка¬ 
меня. 

БРУСЙТ,  -у,  ч.  Мінерал  підкласу  гідроокисній. 
БРУСЙТИ,  -ушу,  -усиш,  недок.,  зах.  Точити  каменем. 
БРУСЙЩЕ,  -а,  ч.  Збільш,  до  брус. 

БРУСКОВЙЙ,  -Й,  -і.  Прикм.  ДО  брусбк. 

БРУСЛА,  -н,  ж.,  діад.  Довга  кофта  без  рукавів. 
БРУСЛИК,  -а,  ч.,  зах.  Жилет. 

БРУСЛЙНА,  -и,  ж.  1.  Перев.  кущова  рослина,  що 
має  промислове  значення:  з  неї  добувають  гута¬ 
перчу,  а  з  деревини  роблять  шевські  дерев  яні 
гвіздки.  2.  збірн.  Ягоди  цієї  рослини. 

БРУСЛЙНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бруслйна.  //  Зробл. 
з  бруслини. 

БРУСЛЯ,  -і,  ж.,  зах.  Короткий  кожух  без  рукавів. 
БРУСНЙЦЯ,  і,  ж.  1.  бот.  Напівкущова  вічнозелена 
рослина.  2.  збірн.  Ягоди  цієї  рослини. 

БРУСНЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бруснйця.  Брусни¬ 
чні  листки.  //  Вигот.  з  брусниці.  Брусничний 

4,4* 


напій.  Брусничне  варення.  • 

БРУСНЙЧНИК,  -а,  ч.  Кущики  брусниці;  місце,  де 
росте  брусниця. 

БРУСбВАНИЙ,  -а,  -є.  Обтесаний  на  чотири  грані. 
//  Зробл.,  збудований  з  брусів. 

БРУСОК,  -скй,  ч.  1.  Зменш,  до  брус.  2.  Частина 
полудрабка  -  кожна  з  двох  горизонтальних  жер¬ 
дин,  з'єднаних  щаблями.  3.  Витесаний  і  відшлі¬ 
фований  камінь  для  брукування  центральних 
міських  вулиць  або  важливої  ділянки  дороги 
(брущатки).  4.  Невеликий  чотиригранний  шматок 
чогось.  Брусок  мила.  Брусок  для  гостріння  ножів. 
БРУСОНЕТІЯ,  -і,  ж.  Рід  дерев  та  кущів  сімейства 
тутових. 

БРУСОЧОК,  -чка,  ч.  Зменш,  до  брусбк  1. 

БРУССЯ,  -я,  с.  Збірн.  до  брус  1. 

БРУСТВЕР,  -а,  ч.,  військ.  Земляний  насип  або  ка¬ 
м'яне  підвищення  на  зовнішній  стороні  окопу  чи 
траншеї  для  прикриття  бійців  од  ворожого  вогню. 
БРУСТВЕРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бруствер. 
БРУСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  діад.  їсти,  спожива¬ 
ти  виключно  суху  їжу. 

БРУТАЛІЗМ,  -у,  ч.  Один  з  напрямів  сучасної  архіте¬ 
ктури,  що  характеризується  підкреслено  важки¬ 
ми  формами,  оголеними  конструкціями. 
БРУТАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Грубий;  жорстокий  (про 
вдачу,  поводження  і  т.  ін.).  2.  зах.  Великий,  си¬ 
льний. 

БРУТАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  брутйльний. 
БРУТАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  і  якість  за 
знач,  брутйльний  1. 

БРУТАЛЬНО.  Присл.  до  брутйльний  1. 

БРУТТО,  незм.  1.  Вага  товару  разом  з  упаковкою. 
2.  Валовий  дохід  без  вирахування  витрат. 
**  БрУтто  за  нйтто  -  умовне  позначення  для  вста¬ 
новлення  ціни  та  проведення  розрахунків  за  ва¬ 
гою  брутто.  3.  Реєстровий  тоннаж,  прийнятий  у 
міжнародному  морському  судоплавстві,  показник 
розміру  судна. 

БРУтТО-БАЛАнс,  -у,  ч„  фін.  Пробний  баланс;  ба¬ 
ланс,  що  його  складено  до  розподілу  прибутку. 
БрУтТО-ВАГА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  брутто  1. 
БРУТТО-ВіДСбТКИ,  -ів,  мн.  Отримувані  відсоткові 
платежі,  обчислені  до  сплати  податків. 
БРУТТО-ДОХ(Д,  -хбду,  ч.  1.  дохід,  обчислений  до 
сплати  податків.  2.  Валовий  дохід  без  урахування 
витрат. 

БРУтто-ефект,  -у,  ч-.  **  Брутто-ефект  оподатку- 
вйння  -  видатки,  що  дорівнюють  сумі  чистого 
скорочення  виробничої  вигоди  та  чистого  скоро¬ 
чення  розмірів  споживчої  вигоди. 
БРУтто-КЕШ-ФЛбУ,  вевідм.,  ч.  Різниця  між  наяв¬ 
ними  надходженням  та  платежами  фірми  за  пев¬ 
ний  період. 

БРУТТО-ОРЕНДА,  -и,  ж.  Угода  про  оренду,  за  якою 
орендодавець  оплачує  усі  поточні  витрати  по  об¬ 
слуговуванню  своєї  власності. 

БРУТТО-ПрЕміЯ,  -і,  ж.  Сума  внесків  по  страхуван¬ 
ню,  що  обчислюється  виходячи  з  брутто-ставки  та 
розміру  страхової  суми. 

БРУтто-ПРИБУток,  -тку,  ч.  Вартість  продажів, 
обчислена  до  сплати  податків  і  зменшена  на  ве¬ 
личину  витрат  виробництва. 

БРУТТО-ПрбДАЖ,  -у,  ч.  Загальна  вартість  продажів 
компанії. 

БРУТТО-СТАвкА,  -и,  ж.  Тарифна  ставка  внесків 
(платежів)  по  страхуванню. 

БРУтто-ФбрмУЛА,  -и,  ж.  Хімічна  формула,  що 
віддзеркалює  елементний  кількісний  склад  спо¬ 
луки. 

БРУХТ,  -у,  ч.  Ламані  або  придатні  тільки  для  пере¬ 
робки  металеві  предмети;  ламань. 

БРУЦЕЛИ,  -ів,  мн.,  біол.  Група  патогенних  бактерій 
кулястої  чи  паличкоподібної  форми. 

БРУЦЕЛІДИ,  -ів,  мн.  Різноманітні  елементи  висипу, 
які  розвиваються  в  результаті  лімфогенного  мета¬ 
стазування  збудників  бруцельозу. 

БРУЦЕЛІН,  -у,  ч.  Біологічний  препарат  для  діагнос¬ 
тики  бруцельозу  в  овець,  кіз,  свиней. 

БРУЦЕЛЬОЗ,  -у,  ч.  Інфекційна  хвороба  з  переваж¬ 
ним  ураженням  опорно- рухового  апарату,  нерво¬ 
вої  і  статевої  систем. 

БРУЦЕЛЬбЗНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бруцельбз. 
БРУЦЙН,  -у,  ч.  Алкалоїд,  що  міститься  у  тропічних 
рослинах  роду  чилібуха. 

БРУЦІЙТ,  -у,  ч.  Мінерал;  жовтувато-білі  призмати¬ 
чні  табличкуваті  кристали  та  конкреції. 
БРУЩАТИЙ,  -а,  -е.  Зробл.  з  брусків. 

БРУЩАТКА,  -и,  ж.  1.  Матеріал  для  брукування 
вулиць;  камені  у  формі  брусків.  2.  розм.  Бруків¬ 
ка,  вимощена  цим  матеріалом. 

БРЬбХАТИ,  -аю,  -аєш,  недок.,  розм.  Поволі  рухати¬ 
ся  в  чому-небудь  рідкому,  грузькому  (воді,  болоті, 
снігу  і  т.  ін.). 

БРЬбХАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  недок.,  розм.  1.  Те 
саме,  що  брьбхати.  2.  Плескатися,  хлюпатися. 
БРЬйХНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  1.  неперех. 
Важко,  з  шумом  упасти;  брязнути.  2.  перех.  Ки¬ 
нути  з  силою,  ударивши  об  що-небудь. 
БРЬйХНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.,  розм.  Те  саме, 
що  брьбхнути  1. 

БРЮМЕР,  -а,  ч.  Другий  місяць  року  за  французь¬ 
ким  республіканським  календарем,  прийнятим 
Конвентом  у  1793  р.  (діяв  до  1806  р.). 

БРЮНЕТ,  -а,  ч.  Темно-  або  чорноволосий  чоловік  із 
темними  очима;  чорнявий. 

БРЮНЕТКА,  -и.  Жін.  до  брюнАт. 

БРЮССЕЛЬСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Брюсселя. 
БРЮСТЕРЙТ,  -у,  ч.  Мінерал;  білі,  жовтуваті  або 
зеленуваті  призматичні  кристали  та  зернисті  аг¬ 


регати. 

БРЮТ,  -а,  ч.  Шампанське,  що  містить  мінімальний 
відсоток  (0,3)  цукру. 

БРЮЧНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  включає  брюки  (про 
комплект  жіночого  одягу). 

БРЯЖЧАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бряжчАти  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

БРЯЖЧАТИ,  -чу,  -чйш,  недок.  1.  Ударяючись,  утво¬ 
рювати  дзвенячі  звуки  (про  металеві,  скляні 
предмети).  //  чим.  Викликати  дзвенячі  звуки, 
вдаряючи  по  металевих  і  т.  ін.  предметах  або 
трусячи  ними.  2.  на  чому,  розм.  Невміло  або  не¬ 
дбало  грати  на  музичному  інструменті. 

БРЯЗК,  -у,  ч.  Звуки  від  ударів  по  металевих  або 
скляних  предметах;  брязкіт. 

БРЯЗКАЛО,  -а,  с.  1.  Брязкуча  дитяча  іграшка. 
II  Взагалі  предмет,  що  бряжчить  (від  ударів  або 
трясіння).  //  Брязкуча  металева  тарілочка  або 
дзвіночок  на  бубні.  //  Брязкуча  прикраса.  2.  пе¬ 
рев.,  зневажл.  Про  те,  що  не  становить  ніякої 
цінності,  є  тільки  пустою  прикрасою.  3.  зневажл. 
Про  балакучу  людину;  базіка,  базікало. 
БРЯЗКАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  На  якому  грають,  ударяючи 
по  струнах  (про  музичний  інструмент,  напр.  ба¬ 
лалайку). 

БРЯЗКАЛЬЦЕ,  -я,  с.  Зменш,  до  брйзкало  1,  2. 
БРЙЗКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  брйзкати  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

БРЯЗКАТИ,  -аю,  -аєш,  недок.  1.  Ударяючись,  утво¬ 
рювати  різкі  дзвенячі  звуки  (про  металеві,  скляні 
предмети).  //  чвм.  Викликати  різкі  дзвенячі  зву¬ 
ки,  вдаряючи  по  металевих,  скляних  предметах 
або  трусячи  ними.  2.  на  чому,  розм.  Невміло  або 
недбало  грати  на  музичному  інструменті. 

БРЯЗКАч,  -а,  ч.,  розм.  Дзвінка  монета. 
брЯзкіТ,  -коту,  ч.  Те  саме,  що  брязк. 

БРЯЗКІТКА,  -и,  ж.,  рідко.  Брязкуча  іграшка,  якою 
бавлять  дітей;  брязкальце. 

БРЯЗКІТЛИВИЙ,  -а,  -є.  Який  бряжчить  або  супрово¬ 
джується  брязкотом. 

БРЯЗКІТЛЙВІСТЬ,  -вості,  ж.  Якість  за  знач,  брязкіт- 
лйвий. 

БРЯЗКОТАЛО,  -а,  с.  Те  саме,  що  брйзкало. 
БРЯЗКОТАТИ,  -очу,  -бчеш,  недок.  Те  саме,  що  бряз¬ 
котіти. 

БРЯЗКОТЕЛЬЦЕ,  -я,  с.  Те  саме,  що  брйзкальце. 
БРЯЗКОТІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  брязкотіти  і  зву¬ 
ки,  утворювані  цією  дією. 

БРЯЗКОТІТИ,  -очу,  -отйш,  недок.  Підсил.  до  брйзкати. 
БРЯЗКОТНЯ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  брйзкіт. 

БРЯЗКУЧИЙ,  -а,  -е.  Який  бряжчить. 

БРЯЗНУТИ,  -ну,  -неш,  док.  1.  неперех.  Однокр.  до 
брйзкати  1.  2.  неперех.,  розм.  Важко,  з  шумом 
упасти.  3.  перех.  і  неперех.,  розм.  З  силою  кину¬ 
ти,  ударивши  об  що-небудь.  4.  перех.,  розм.  Си¬ 
льно  вдарити. 

БРЯЗНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.,  розм.  Важко,  з 
шумом  упасти. 

брязчАти,  -чу,  -чйш,  недок.  Те  саме,  що  брязкотіти. 
БРЯЗЬ,  ваг.  Уживається  як  присудок  за  знач, 
брйзкати,  брйзнути. 

брЯклий,  -а,  -е.  1.  Брезклий,  насичений  вологою. 
2.  Те  саме,  що  брАзклий. 

БРЯКНУТИ1,  -ну,  -неш,  док.  1.  неперех.  Задзвеніти  з 
брязком;  брязнути.  2.  перех.,  розм.  3.  перех., 
розм.  Сказати  щось  не  до  речі,  не  до  ладу;  бовк¬ 
нути. 

БРАКНУТИ",  -не,  недок.  Набрякати,  вбираючи  в  себе 
вологу;  бубнявіти.  //  Брезкнути  (про  тіло,  обличчя). 
БРЯкНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.,  розм.  Важко,  з 
шумом  упасти;  брязнутися. 

БРЯНСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  Брянськ. 

БРЯчка,  -и,  ж.,  зах.  Пряжка. 

БУБЙР,  -а,  ч.  Риба  родини  окуневих. 

БУБКА,  -и,  ж.  Ягідка. 

БУБЛЕЙНИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  бубличник. 
БУБЛЕЙНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  бублАйник. 

БУБЛИК,  -а,  ч.  1.  Круглий  крендель  із  заварного 
тіста,  що  має  форму  кільця.  2.  розм.  Рульове 
колесо  автомашини.  3.  розм.  Про  нуль  очок,  ба¬ 
лів  у  спортивних  змаганнях. 

БУБЛИКОВИй,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бубличний. 
БУБЛИЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бублик.  //  Признач, 
для  випікання  бубликів. 

БУБЛИЧНИК,  -а,  ч.  Пекар,  який  випікає  бублики; 
також  продавець  бубликів. 

БУБЛИЧНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  бубличник. 

БУБЛИЧОК,  -чка,  ч.  Зменш. -пестл.  до  бублик  1. 
БУБНА,  -и,  ж.,  карт.  Масть  у  гральних  картах, 
позначувана  червоним  ромбиком,  а  також  карти 
цієї  масті.  **  дАти  бубни  -  відлупцювати. 
БУБНИТИ,  -ню,  -нйш,  недок.,  розм.  Те  саме,  що 
бубоніти. 

БУБНІННЯ,  -я,  С.  ДІЯ  за  знач,  бубніти'  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

БУБНІТИ1,  -ніЬ,  -нйш,  недок.  Те  саме,  що  бубоніти 
1.  3. 

БУБНІТИ2,  -іє,  діад.  Набрякати,  бубнявіти. 
БУБНОВИЙ,  -а,  -е,  карт.  Прикм.  до  бубна'.  **  Буб- 
нбвий  туз,  заст.  -  червоний  або  жовтий  чотири¬ 
кутний  клапоть,  що  його  в  царській  Росії  наши¬ 
вали  на  спину  засудженим  на  каторгу. 

БУБнЯвиЙ,  -а,  -е.  Набряклий;  наповнений  вологою, 
соком. 

БУБНЯВІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бубнйвіти. 
БУБНЯВІТИ,  -іє,  недок.  Збільшуватися,  набрякати, 
наповнюючись  вологою,  соком. 

БУБНЯР,  -А,  ч.  Гравець  на  бубні. 

БУБОН,  -бна,  ч.  Ударний  музичний  інструмент; 
дерев'яний  або  пластиковий  обруч  з  мембраною  із 

99 


БУБбН 

шкіри  або  пластику  (з  вмонтованими  в  нього 
брязкальцями  або  без  них). 

БУБбН,  -у,  ч.  Напухла  лімфатична  залоза.  Сифілі¬ 
тичний  бубон. 

БУБОН £ЦЬ»  -нця,  ч.  Брязкальце,  що  має  форму 
порожньої  металевої  кульки  із  шматочками  мета¬ 
лу  всередині. 

БУБОНІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бубоніти  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

БУБОНІТИ,  -ніЬ,  -нйш,  недок.  1.  перех.  і  без  додат¬ 
ка.  Говорити  невиразно;  бурмотіти.  //  Неголосно 
читати,  вивчаючи  урок,  заучуваючи  текст  напа¬ 
м’ять.  2.  неперех.  Дрібно  стукати.  3.  неперех. 
Бити  в  бубон;  грати  (про  бубон). 

БУБОННИЙ,  -а,  -е,  мед.  Який  супроводжується 
появою  бубонів. 

БУБОТАННЯ,  -я,  с.  дія  за  знач,  буботіти. 

БУБОТАТИ,  -очу,  -бчеш  і  БУБОТІТИ,  -очу,  -отйш, 
недок. ,  розм.  Те  саме,  що  бубоніти  1. 

БУБОТІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  буботіти. 

БУБОТІТИ  див.  буботіти. 
бУбочка,  -и,  ж.  Пестл.  до  бубка. 

БУБУХ,  виг.  Уживається  як  присудок  за  знач,  бах¬ 
нути  3  і  бУхнутися. 

бувА,  БУВАЄ.  1.  З  ос.  одн.  теп.  ч.  до  бувіти. 
2.  вставн.  сл.  Уживається  для  вираження  нерегу¬ 
лярно  повторюваної  дії  у  знач,  часом,  іноді, 
трапляється.  //  Уживається  для  вираження 
ймовірності  чогось  неприємного.  //  Уживається 
для  вираження  припущення  у  знач.,  близькому 
до  може.  Ну  сполуч.  зі  сл.  я  к.  Коли,  якщо, 
випадком. 

БУВАЄ  див.  буві. 

БУВАЛЕЦЬ,  -льця,  ч.  Людина  з  великим  життєвим 
досвідом,  яка  багато  бачила,  зазнала  у  своєму 
житті. 

БУВАЛИЙ,  -а,  -е.  Який  багато  бачив,  зазнав  у  своє¬ 
му  житті;  який  має  великий  життєвий  досвід. 
//  у  знач.  ім.  бувйлий,  -лого,  ч.  Про  досвідчену 
людину,  яка  багато  бачила,  зазнала  у  своєму 
житті;  бувалець. 

БУВАЛО.  X.  З  ос.  одн.  с.  р.  мин.  ч.  до  бувіти. 
2.  вставн.  сл.  Уживається  для  вираження  дії,  що 
нерегулярно  повторювалась  у  минулому,  у  знач, 
часом,  іноді,  траплялось. 

БУВАЛЬЩИНА,  -и,  ж.  1.  Те,  що  було  раніше. 

2.  Щось  дійсне,  реальне;  те,  що  справді  було. 

3.  Оповідання  про  давнину,  що  передається  усно. 
БУВАРДІЯ,  -і,  ж.  Рід  рослин  родини  маренових. 
БУВАТИ,  -ію,  -ієш,  недок.  1.  Існувати,  бути  (з 

відтінком  багатократності).  **  Бувій  [здорбв]; 
Бувій  [здорбва]  -  усталена  формула  прощання  з 
однією  особою.  Бувійте  [здорові]  -  прощання  з 
кількома  особами  або  з  однією  в  разі  звертання  до 
неї  на  "ви",  як  [ніби]  не  бувіло  -  зник  (зникла  і 
т.  ін.)  без  сліду.  2.  Відбуватися  (не  раз);  трапля¬ 
тися.  3.  Іноді  приходити,  приїжджати  куди- 
небудь,  відвідувати  кого-,  що-небудь.  4.  Тимчасо- 
во^  перебувати  де-небудь.  5.  Уживається  у  знач, 
зв’язки  в  складеному  присудку. 

БУГАЇВ,  -іва,  -іве.  Належний,  властивий  бугаю. 
//  Прикм.  до  бугій. 

БУГАи1,  -А,  ч.  Некастрований  племінний  бик. 
//  лайл.  Про  людину.  Здоровенний  бугай. 

БУГАЙ*,  -А,  ч.  Нічний  болотяний  птах  із  родини 
чапель. 

БУГАЙ3,  -А,  ч.  Український  народний  музичний 
інструмент,  схожий  на  високий  барабан. 
БУГАИКУвАтиЙ,  -а,  -е.  Кремезний,  схожий  на  бугая. 
БУГАйчик,  -а,  ч.  Птах  родини  чаплевих. 

БУГАЙКА,  *и,  ч.  Збільш,  до  бугій. 

БУГАЯЧИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бугАй. 

БУГЕЛЬ,  -я,  у.,  те х.  1.  Залізне  кільце,  обруч  на 
щоглі,  палі;  рихва.  2.  Вставка  струмоприймача, 
що  ковзається  по  контактному  дроту  й  знімає  з 
нього  струм  (на  електротранспорті). 

БУГЕЛЬНИИ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бугель. 

БУГЕНВІЛІЯ,  -ї,  ж.  Рід  рослин  родини  нічноцвітих. 
БУГИ,  -ів,  ми.  Народність  в  Індонезії. 

БУГИЛА,  рідше  БОГИЛА,  -й,  ж.  Трав’яниста  рослина 
з  родини  зонтичних  із  солодким  стеблом. 
БУГИЛбвиЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бугилА. 
бУЛ-вУп,  незм. ,  у.  Американський  парний  танець 
вільної  композиції  з  помірно  швидким  темпом, 
що  виник  і  поширився  в  ЗО  -  40-х  рр.  20  ст.; 
музика  до  цього  танцю. 

БУГбр,  -грА,  у.,  рідко.  1.  Невеликий  горб;  невели¬ 
ке  підвищення  на  поверхні  чого-небудь.  2.  переш. 
Про  людину,  котра  обіймає  який-небудь  високий 
пост;  про  начальника.  **  За  бугрбм,  ірош.  -  за 
кордоном. 

БУ ГОРЕЦЬ,  -рцА,  у.,  рідко.  Зменш,  до  бугбр. 
БУГОРбК,  -ркА,  у.,  рідко.  Зменш,  до  бугбр. 
БУГОРбЧОК,  -чка,  у.  Зменш. -пестл.  до  бугбр. 
БУГОРЧАТКА,  -и,  ж. у  мед.у  заст.  Туберкульоз. 
БУГРИСТИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  бугрувАтий. 
БУГРЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  Ім.  до  бугрйстий. 
БУГРУВАТИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Покритий  буграми. 
//  Нерівний,  з  опуклостями. 

БУГШПРЙТ  ДИВ.  бушПрЙТ. 

БУДА1  *и,  ж.  1.  Невелика  будівля  для  господарсь¬ 
ких  потреб,  для  захисту  від  негоди  та  ін.;  будка. 
2.  заст.  Простий  екіпаж  із  верхом.  3.  Невеличке 
крште  приміщення  для  собаки;  будка,  конура. 
БУДА*,  -и,  ж.,  заст.  Поташний  завод. 
БУДАПЕШТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Будапешт. 
БУДАра,  -и,  ж. $  діал.  Фургон,  критий  візок. 

БУДДА,  -и,  у.  У  буддизмі  -  істота,  що  досягла 
найвищої  святості. 

БУДДЕТАЛЬ,  -і,  ж.  Будівельна  деталь. 

юо 


БУДДЙЗМ ,  -у,  ч.  Релігія,  що  виникла  в  Індії  в  6  ст. 
до  н.  е.  та  була  названа  за  іменем  свого  легендар¬ 
ного  засновника  Будди. 

БУДДИСТ,  -а,  ч.  Послідовник  буддизму. 

БУДДЙСТКА,  -и.  Жін.  до  буддйст. 

БУДДЙСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  буддйзм. 
буддійський,  -а,  -е.  Прикм.  до  буддйзм. 

БУДЕ.  1.  З  ос.  майб.  ч.  одн.  до  б^ти.  2.  безос.  при¬ 
суди.  сл.,  розм.  Уживається  у  знач,  виста¬ 
чить,  досить,  годі. 

БУДЕННИЙ,  -а,  -е.  1.  Не  святковий,  робочий.  2.  По¬ 
всякденний,  звичайний.  //  перед.  Позбавлений 
радості,  яскравості;  одноманітний,  сірий. 
БУДЕННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  будйнний  2. 
БУДЕННО.  Присл.  до  будйнний  2. 

БУДЕНЩИНА,  -и,  ж.  Усе  звичайне,  повсякденне, 
посереднє,  нічим  не  примітне. 

БУДЕНЬ,  -дня,  ч.  1.  Не  святковий,  робочий,  будній 
день.  2.  перед.  Трудове,  повсякденне  життя. 
//  перед,  мз.  Одноманітне  безрадісне  існування; 
буденщина. 

БУДЖАНИНА  див.  будженйна. 

БУДЖЕНЙНА,  БУДЖАНЙНА,  -н,  ж.,  діал.  Буженина. 
будз,  -у,  ч.,  діал.  Свіжий  овечий  сир. 

БУДЗЯ,  -і,  ж.,  зах.  М’ясо. 

БУДИЛЬНИК,  -а,  ч.  Годинник  із  спеціальним  меха¬ 
нізмом,  що  дзвонить  у  потрібний  час. 

БУДЙНИ,  -ів,  ми.  Кочові  племена,  що  жили  на 
території  між  Дніпром  та  Волгою. 

БУДИНКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  будйнок. 
БУДИНКОУПРАВЛІННЯ,  -я,  с.  Адміністративний  орган 
з  управління  житловим  будинком  чи  будинками. 
будйнок,  -нку,  ч.  1.  Будівля,  споруда,  призначена 
для  житла.  2.  Науковий,  культурно-освітній,  по¬ 
бутовий  та  інший  державний  заклад,  установа,  а 
також  будівля,  де  він  (вона)  міститься.  Будинок 
відпочинку.  Будинок  культури.  **  дитйчий  будй¬ 
нок  -  закритий  навчально-виховний  заклад  для 
дітей-сиріт.  пологбвий  будйнок  -  медичний  за¬ 
клад,  призначений  для  надання  медичної  допомо¬ 
ги  під  час  пологів. 

БУДйночок,  -чка,  ч.  Зменш,  до  будйнок  1. 
БУДЙРУВАТИ,  -ую,  -уеш,  недок.  Виявляти  незадово¬ 
лення,  дутися. 

БУДЙТИ,  буджу,  будиш,  недок.,  перех.  1.  кого. 
Переривати,  припиняти  чий-небудь  сон,  приму¬ 
шувати  прокинутися.  2.  перед.  Збуджувати,  спо¬ 
нукати  до  діяльності.  //  Викликати  думки,  мрії  і 
т.  ін.  //  на  що.  Закликати  до  чого-небудь. 
БУДЙТИСЯ,  буджуся,  будишся,  недок.  1.  Прокида¬ 
тися  від  сну,  переставати  спати.  2.  перед.  Вини¬ 
кати,  з'являтися,  поставати. 

БУДИЩЕ,  -а,  с.  Місце,  де  був  поташний  завод. 
будівельний,  -а,  -е.  Стос,  до  спорудження  будов, 
до  будівництва  (у  1  знач.).  Будівельна  механіка. 
II  Який  здійснює  будівництво  чого-небудь,  бере 
безпосередню  участь  у  будуванні  чогось.  //  При¬ 
знач.  для  будівництва;  придатний  для  нього. 
//  Який  виготовляє  окремі  конструктивні  елеме¬ 
нти  будов.  Будівельна  індустрія. 

БУДІВЕЛЬНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  будує,  споруджує  що- 
небудь,  працює  на  будівництві. 

БУДІВЕЛЬНИЦЬКИЙ,  -а,  -е,  діал.  Те  саме,  що  будіве¬ 
льний. 

БУДІВЕЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  будівельник. 

БУДІВЛЯ,  -і,  ж.  1.  Архітектурна  споруда;  будова. 
2.  тільки  одн.,  рідко.  Дія  за  знач,  будувАти  1. 
БУДІВНЙЙ,  -А,  -А.  1.  Стос,  до  будування  (у  1  знач.). 
Будівна  механіка.  2.  перед.  Який  створює  що- 
небудь;  творчий. 

БУДІВНЙК,  -Є,  ч.  1.  Те  саме,  що  будівельник. 
2.  чого,  перед.  Той,  хто  створює  що-небудь;  тво¬ 
рець. 

БУДІВНЙЦТВО,  -а,  с.  1.  тільки  одн.  Те  саме,  що 
будувАння  1.  Житлове  будівництво.  2.  Місце,  де 
здійснюється  будування,  а  також  споруджувана 
будівля;  установа  або  організація,  яка  будує,  спо¬ 
руджує  що-небудь.  3.  чого  або  з  означенням, 
тільки  оди.,  перед.  Створення  певних  суспільних 
відносин,  суспільного  ладу,  нових  форм  управ¬ 
ління  державою,  організації  праці  і  т.  ін.  4.  тіль¬ 
ки  одн.  Наука  про  спорудження  будов  та  їх  ху¬ 
дожнє  оформлення;  архітектура. 

БУДІВНЙЦЯ,  -і.  Жін.  до  будівнйк. 

БУДІВНИЧИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  будівництва  (у  1 
знач.);  будівельний.  2.  дерев.  Який  створює  що- 
небудь;  творчий. 

БУДІВНЙЧИЙ,  -ого,  ч.  Будівник,  архітектор. 
БУДІНДУСТРІЯ,  -ї,  ж.  Будівельна  індустрія. 

БУДКА,  -и,  ж.  1.  Невелика  споруда  для  вартового, 
сторожа,  взагалі  для  тимчасового  перебування. 
Суфлерська  будка.  2.  Будиночок  залізничного 
сторожа.  3.  Півкругле  накриття  на  возі,  вантаж¬ 
ному  автомобілі,  човні  і  т.  ін.  4.  заст.  Простий 
екіпаж  із  верхом.  5.  Невеличке  крите  приміщен¬ 
ня  для  собаки;  конура. 

БУДКЕРАміКА,  -н,  ж.  Будівельна  кераміка. 
БУДМАЙДДнчиК,  -а,  ч.,розм.  Будівельний  майданчик. 
БУДМАТЕРІАЛИ,  -ів,  ми.,  розм.  Будівельні  матеріали. 
БУДНИК,  -а,  ч.  1.  діал.  Сторож,  будочник.  2.  заст. 
Робітник  на  поташному  заводі,  на  буді. 

БУДНИЧКА,  -н,  ж.,  заст.  Дружина  будника. 

БУДНІЙ,  -я,  -є.  1.  Не  святковий,  робочий.  2.  По¬ 
всякденний,  звичайний. 

БУДОВА,  -и,  ж.  1.  Кам'яна,  дерев'яна  та  інша  спо¬ 
руда  для  житла,  господарських  потреб  і  т.  ін.; 
будівля.  2.  тільки  одн.  Дія  за  знач,  будувати  1, 
2.  3.  Місце,  де  відбувається  будівництво.  4.  тіль¬ 
ки  одн.  Розміщення,  взаємне  розташування  час¬ 
тин  чого-небудь;  побудова,  структура.  //  Статура, 


постать  (про  людське  тіло). 

БУДОВАНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч. 
до  будувАти.  2.  Не  природний,  штучний;  збудо¬ 
ваний. 

БУДОЧКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  будка  1. 

БУДОЧНИК,  -а,  ч.  1.  Залізничний  сторож.  2.  заст. 
Постовий  поліцай,  що  наглядав  за  порядком  на 
вулицях  і  мав  свою  будку. 

БУДУАР,  -а,  ч.  Невелика  розкішно  прибрана  кімна¬ 
та  багатої  жінки  для  відпочинку  і  зустрічей  із 
найближчими  друзями. 

БУДУАРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  будуАр. 

БУДУВАННЯ,  -я,  с.  1.  тільки  одн.  Дія  за  знач,  буду¬ 
вати  1,  2.  2.  Готова  будівля,  споруда.  3.  тільки 
одн.  Характер,  особливості,  стиль  будови;  архіте¬ 
ктура. 

БУДУВАТИ,  -Ую,  -уєш,  недок.,  перех.  1.  Споруджува¬ 
ти,  зводити  яку-небудь  будівлю  (будівлі).  //  Виго¬ 
товляти,  складати  (механізм,  машину  тощо). 

2.  дерен.  Створювати,  організовувати  що-небудь. 

3.  на  чому,  перед.  Ґрунтувати  на  чому-небудь,  фо¬ 
рмувати  на  якійсь  основі.  4.  Креслити  на  підставі 
зроблених  розрахунків.  Будувати  трикутник. 

БУДУВАТИСЯ,  -Уюся,  -уєшся,  недок.  1.  Будувати, 
споруджувати  для  себе  яку-небудь  будівлю  (буді¬ 
влі).  2.  Пас.  до  будувати. 

БУДУЧИ.  Дієпрнсл.  до  б^ти. 

будучинА,  -й,  БУДУЧНІСТЬ,  -ності,  будУщина,  -и, 
ж.,  діал.,  поет.  Майбутнє,  прийдешнє. 

БУДУЧНІСТЬ  див.  будучинА. 
будУщина  див.  будучинА. 

БУДЬ-ДЕ,  присл.  У  всякому  місці;  байдуже  де;  хоч 
де,  хоч  би  де. 

БУДЬКО,  -А,  ч„  жарт.  Той,  хто  обіцяє. 

БУДЬ-КОЛЙ,  присл.  У  всякий  час;  байдуже  коли; 
хоч  коли,  хоч  би  коли. 

БУДЬ-КОТРЙЙ,  -А,  -А,  займ.  неозд.  Те  саме,  що 
будь-якйй. 

БУДЬ-КУДЙ,  присл.  У  всяке  місце;  байдуже  куди; 
хоч  куди,  хоч  би  куди. 

БУДЬОніВКА,  -и,  ж.  М'який  головний  убір  особово¬ 
го  складу  Червоної  Армії  1919  -  1941  р. 

БУДЬ-ХТО,  будь-когб,  займ.  веознач.  Все  одно  (бай¬ 
дуже)  хто;  всякий. 

БУДЬ-ЧЙЙ,  -А,  -А,  займ.  веознач.  Все  одно  (байдуже) 
чий. 

будь-щО',  будь-чогб,  займ.  веознач.  Все  одно  (бай¬ 
дуже)  що,  що  завгодно. 

БУДЬ-щО  ,  присл.  За  всяку  ціну;  хай  там  що;  за 
всяких  умов;  обов'язково,  неодмінно. 
БУДЬ-ЩО-БУДЬ,  присл.  Те  саме,  що  будь-щ6‘. 
БУДЬ-ЯК,  присл.  Як-небудь,  недбало,  абияк. 
БУДЬ-ЯКЙЙ,  -А,  -А,  займ.  неознач.  Все  одно  (байду¬ 
же)  який;  всякий. 

БУДЙК,  -А,  V.  Колюча  трав'яниста  рослина-бур’ян. 
БУДЯКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  будяк. 

БУДЯЧИ.  Дієпрнсл.  до  будйти. 

БУДЯЧИНА,  -и,  ж.  Одне  стебло  будяка. 

БУДЯЧЙННЯ,  -я,  с.  Збірн.  до  будяк. 

БУДЯЧЙЩЕ,  -а,  ч.  і  с.  Збільш,  до  будйк. 

БУДЯЧОК,  -чкА,  ч.  Зменш,  до  будйк. 

БУЄР,  -а,  ч.  Легкий  човен  або  поміст  (платформа)  з 
вітрилом,  поставлений  на  особливі  ковзани,  для 
катання  на  льоду. 

БУЄРАк,  -а,  ч.  Глибока,  обривиста  балка;  яр. 
БУЄРЙСТ,  -а,  ч.  Спортсмен,  що  займається  буєрним 
спортом. 

БУЄРЙСТКА,  -и.  ЖІН.  ДО  буєрйст. 

БУЄРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  буєр. 

БУЖ,  -А,  ч.  Медичний  інструмент,  що  має  форму 
вузького  стрижня  або  трубочки,  для  розширення 
трубчастих  органів  людського  організму  (сечового 
каналу,  стравоходу  та  ін.)  під  час  дослідження 
або  лікування. 

БУЖАни,  -Ан,  ми  Стародавнє  східнослов'янське 
плем'я. 

БУЖЕНЙНА,  -и,  ж.  Особливим  способом  приготовле¬ 
на  свинина. 

БУЖЕНИЦЯ,  -і,  БУЖЙНА,  -и,  ж.,  зах.  Буженина. 
БУЖЙНА  див.  бужениця. 

БУЖІ,  -ів,  ми  Інструменти  для  розширення  і  ліку¬ 
вання  деяких  органів  трубчастої  форми. 
БУЖУвАннЯ,  -я,  с.  Введення  спеціальних  інструме¬ 
нтів  (бужів)  у  деякі  органи  трубчастої  форми. 

БУЗ,  -у,  ч.,  діал.  Бузок. 

БУЗА',  -й,  ж.  На  Кавказі,  в  Криму  -  легкий  хміль¬ 
ний  напій  із  проса,  гречки,  ячменю. 

БУЗА\  -й,  ж.,  вульг.  Бешкет,  безладдя,  скандал. 
БУЗДИгАн,  -а,  ч.  Залізна  булава. 

БУЗИМОК,  -мка,  ч.  Однорічне  теля;  назнмок. 

БУЗИНА,  -й,  ж.  1.  Кущ  або  деревце  з  родини  жимо¬ 
лостевих  із  чорними  або  червоними  ягодами. 
2.  Ягоди  цієї  рослини. 

БУЗИНЙНА,  -н,  ж.  Стебло  бузини. 

БУЗИНІВКА,  -и,  ж.  Націй  з  ягід  бузини. 

БУЗЙННИК,  -а,  ч.  Кущі  бузини,  бузинові  зарості. 
БУЗИНОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бузинА.  //  Вигот.  з 
ягід  бузини.  Бузиновий  кисіль.  '*  Бузинбва  фАр- 
ба  -  настій  з  ягід  бузини  (кольору  індиго),  що 
ним  у  давнину  фарбували  домоткану  тканину,  з 
якої  шили  одяг.  Бузинбві  кульки  -  вирізані  із 
серцевини  висушеної  гілки  бузини  кульки,  які 
через  свою  незначну  вагу  ідеально  підходять  для 
демонстрації  дослідів  з  електростатики  у  фізиці. 
БУЗІВОК,  -вка,  ч. ,  діал.  Бузимок,  назимок. 

БУЗІВ'Й,  БУЗУВ’Й,  -в'Ати,  с.,  діал.  Однорічне  теля. 
БУЗКОВИЙ,  -а,  -є.  1.  Прикм.  до  бузок.  2.  Такого 
кольору,  як  квіти  бузку;  ясно-ліловий. 

БУЗНЙИ,  -А,  -А,  діал.  Брудний,  зі  сміттям. 

БУЗНЙК,  -у,  ч.  Зарості  бузини. 


БУЗбВИЙ,  -а.  -е,  дівл.  Прикм.  до  буї;  бузковий. 
БУЗйК.  -зку,  V.  1.  Рослина  з  великими  волотями 
ясно-лілових,  фіолетових  чи  білих  дуже  запаш¬ 
них  квітів.  2.  Квіти  цієї  рослини. 

БУЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  заст.  1.  Карати,  бити. 
2.  Лаяти. 

БУЗУВІР,  -а,  у.  Людина,  яка  виявляє  крайню  релі¬ 
гійну  нетерпимість  до  інакомислячих,  жорстоко 
переслідує  їх;  запеклий  фанатик.  //  перед.  Вза¬ 
галі  зла,  жорстока  людина;  мучитель,  гнобитель, 
недолюдок. 

БУЗУВІРІВ,  -рова,  -рове.  Належний,  властивий  бу¬ 
зувірові. 

БУЗУВІРКА,  -и.  Жін.  до  бузувір. 

БУЗУВІРСТВО,  -а,  с.  Релігійний  фанатизм;  жорсто¬ 
кість  на  Грунті  релігійної  нетерпимості.  //  перед. 
Бузувірський  вчинок;  жорстоке  ставлення  до  ко¬ 
го-,  чого-небудь. 

БУЗУВІРСТВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Діяти  дуже 
жорстоко,  робити  бузувірські  вчинки. 

БУЗУВІРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бузувір.  Бузувір¬ 
ська  секта.  1 1  Власт.  бузувірові;  дуже  жорстокий. 
БУїУн,  -А.  ч..  діал.  Найнижчий  ґатунок  солі. 
бузький,  -а,  -е.  Прикм.  до  Буг. 

БУЗЬкй,  -А,  БУЗЬйк,  -зькА,  ч.,  діал.  Лелека. 

БУЗЯ,  -і,  V.,  діал.  Лелека. 

БУЙ,  -я.  ч.  Сигнальний  плавок  на  річці,  озері,  морі 
для  позначення  мілизни,  підводних  каменів,  ри¬ 
бальських  сіток  та  ін. 

БУЙВІЛ,  -вола,  у.  Велика  свійська  тварина  -  рід 
бика.  //  лайл.  Про  людину. 

БУЙВОЛЕНЯ,  -Ати,  с.  Теля  буйвола. 

БУЙВОЛЙЦЯ,  -і.  ж.  Самка  буйвола. 

БУЙВОЛІВ,  -лова,  -лове.  Належний,  властивий  буй¬ 
волу. 

БУЙВОЛОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  буйвол. 
буйволА.  -йти,  с.  Теля  буйвола. 

БУЙВОЛ  Яка.  -и,  ч.  Збільш,  до  буйвол. 

БУЙВОЛЯЧИЙ,  -а.  -е.  Прикм.  до  буйвол. 

БУЙКйВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  буйбк.  "  вуйкбва 
стАнція  -  гідрологічна  станція  на  плавучій  осно¬ 
ві,  призначена  для  вимірювання  гідрологічних  та 
погоднвх  параметрів. 

БУЙНЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Зменш. -пестл.  до  буйний  1. 
БУЙНЕСЕНЬКИЙ,  -а.  -е.  Зменш.-пестл.  до  буйний  1. 
БУЙНЕСЕНЬКО.  Присл.  до  буйнАсенький. 

БУЙНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  виявляється  з  великою 
силою;  сильний,  навальний.  2.  Який  дуже  сильно 
розрісся;  пишний,  розкішний.  3.  Великий  розмі¬ 
ром.  4.  перед.  Невгамовний,  нестримний.  //  Но¬ 
ровистий  (про  тварин).  / /  Який  виявляє  велике 
збудження,  вирує;  неспокійний.  //  Бурхливий 
(про  потік,  хвилі  і  т.  ін.). 
буйність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  буйний  4. 
буйніти,  -іє,  ведок.  Пишно  рости,  розквітати;  буяти. 
буйнішати,  -ає,  ведок.  Ставати  буйнішим. 

БУЙНО.  Присл.  до  буйний  2,  4. 

БУЙНОГРИВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  пишну  гриву. 
БУЙНОЛЙСТИЙ,  -а,  -е.  З  великим,  пишним  листям. 
БУЙбК,  -йкА,  ч.  1.  Зменш,  до  буй.  2.  Рятувальний 
круг. 

БУЙРЕП,  -а,  у.  Трос,  що  утримує  буй  на  якорі. 
БУЙСТВО,  -а,  с.,  рідко.  Буяння. 

БУЙСТВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  рідко.  Поводити 
себе  нестримано;  бушувати,  бешкетувати. 

БУК1,  -а,  ч.  1.  Листяне  дерево  з  гладкою  сірою 
корою  і  міцною  деревиною.  2.  діал.  Ціпок,  пали¬ 
ця,  кнй. 

БУК2,  -а,  ч.,  бірж.  Термін,  що  визначає  ситуацію, 
коли  можливості  валютного  дилера  з  продажу- 
купівлі  повністю  вичерпані. 

БУКА,  -и,  ж.  1.  За  народним  повір’ям  -  страхови¬ 
сько  з  величезним  ротом  та  довгим  язиком,  яке 
забирає  неслухняних  дітей.  2.  рози.  Про  відлю- 
дькувату,  нетовариську,  похмуру  людину  (зазви¬ 
чай  дитину). 

БукАльний,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  рота. 
БУКАньбРИ,  -ів,  ив.  Те  саме,  що  флібустьєри. 
букарбАн,  -у,  у.,  фари.  Лікарський  засіб,  що  його 
застосовують  при  цукровому  діабеті. 

БУКАрка,  -и,  ж.  Маленький  зеленувато-синій  жу- 
чок-довгоносик,  що  пошкоджує  бруньки  й  листя 
яблуні  та  груші. 

БУКАрт,  -а,  у.,  зах.  Байстрюк. 

БУКАт,  -а,  у.,  БУкАта,  -и,  ж.,  зах.  Шматок. 
букАта  див.  букАт. 

БУКВА,  -и,  ж.  1.  Письмовий  знак,  що  позначає 
звук  або  сполучення  звуків  мови;  літера.  **  Від 
букви  до  букви  -  від  початку  до  кінця.  2.  дерев. 
Суто  формальне  значення  чого-небудь. 

БУКВАЛІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Буквальне  тлумачення,  розу¬ 
міння  чого-небудь  (зазвичай  на  шкоду  смислу). 
БУКВАЛІЗМ,  -у,  ч.  Формальне  слідування  чому- 
небудь,  суворе  дотримання  зовнішнього  аспекту 
справи.  //  У  перекладацькій  практиці  -  сліпе 
копіювання  слів  оригіналу. 

БУКВАЛІСТ,  -а,  ч.,  рози.  Той,  хто  схильний  у  своїй 
діяльності  до  буквалізму;  формаліст. 

БУКВАЛІСТКА,  -и.  Жін.  до  букваліст. 

БУКВАЛІСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  буквалізму. 
БУКВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  точно  відповідає  яко¬ 
мусь  текстові,  розмові  та  ін.;  дослівний.  2.  Пря¬ 
мий,  не  переносний. 

БУКВАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  буквальний  1. 
БУКВАЛЬНО.  Присл.  до  буквальний. 

БУКВАР,  -А,  ч.  Книжка  для  початкового  навчання 
грамоти. 

БУКВАРИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  буквАр. 

БУКВАРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  буквАр. 

БУК-вЕлью,  вевіди.,  ж.  Див.  бухгалтерська  облі- 


кбва  вартість. 

БУКВЕнии,  -а.  -е.  Прикм.  до  буква  1.  Буквеве  пи¬ 
сьмо.  1 1  Позначений  буквою  (буквами).  Буквевий 
співмножник. 

БУКВИЦЯ,  -і,  ж.  1.  Багаторічна  трав'яниста  росли¬ 
на,  окремі  види  якої  використовуються  для  виго¬ 
товлення  ліків,  а  також  як  декоративні.  **  Бук¬ 
виця  лікарська  -  поширена  в  Україні  багаторічна 
трав'яниста  рослина  з  прямим  шерстистим  стеб¬ 
лом  і  пурпуровими  квітками;  у  народній  медици¬ 
ні  використовується  для  лікування  дихальних 
шляхів.  2.  Художньо  оформлена  перша  літера 
сторінки  або  глави  в  художніх  письмових  творах. 
БУКВОВИЛИВНЙЙ,  -А,  -і,  типогр.  Пов'язаний  з  лит¬ 
тям  букв,  відливанням  рядків  для  типографсько- 
го  набору. 

БУКВОДРУКУВАльний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  букводру- 
куючий. 

БУКВОДРУКУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Який  друкує  не  умовними 
знаками,  а  звичайними  літерами. 

БУКВОІД,  -а,  у.,  ірод.  Формаліст,  педант,  який  на¬ 
дає  великого  значення  дрібницям  і  за  дрібницями 
не  бачить  суті. 

БУКВОЇДКА,  -и.  Жін.  до  буквоїд. 

БУКВОЇДСТВО,  -а,  с.,  іров.  Надання  переважного 
значення  дрібницям,  формальній,  зовнішній  сто¬ 
роні  чого-небудь;  буквальне  розуміння,  формаль¬ 
не  витлумачення  чогось. 

БУКВОІДСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  буквоїдство. 
БУКВОЧКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  буква. 

БУКЕР,  -а,  у.  Сільськогосподарське  знаряддя  для 
розпушування  ґрунту. 

БУКЕРНИМ,  -а,  -е.  Прикм.  до  букер. 
букерувАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  букерувАти. 
БУКЕРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Обробляти  букером. 
БУКЕТ,  -а,  у.  1.  Пучок  зірваних  або  зрізаних  і 
складених  докупи  квітів.  2.  Сукупність  аромати¬ 
чних  і  смакових  властивостей,  характерних  для 
певних  сортів  продуктів.  3.  с.  г.  Кущик  молодих 
рослин. 

БУКЕТИК,  -а,  у.  Зменш,  до  букАт  1. 

БУКЕТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  букАт. 

БУКЕТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  букетувіти. 
БУКЕТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перех.,  с.  г.  Прорі¬ 
джувати  сходи  сільськогосподарських  культур, 
щоб  у  букетах  залишалося  по  кілька  рослин. 

БУКИ,  вевіди.,  с.,  заст.  Стара  назва  літери  "б". 
букивчАк,  -А,  у.,  зах.  Зяблик. 

БУКІВКА,  -и,  ж.,  зах.  Різновид  гриба. 

БУКІНГНйТ,  -у,  у.  Різновид  контракту  на  морське 
перевезення  вантажів. 

БУКІНГ-НбТА,  -и,  ж.  Див.  букінгнбт. 

БУКІНІСТ,  -а,  у.  Торговець  старими  і  рідкісними, 
старовинними  книжками. 

БУКІНІСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  торгівлі  старими  і 
рідкісними,  старовинними  книжками.  Букіністи - 
чва  квигарвя. 

БУКЛЕ.  1.  вези.,  с.  Тканина,  виготовлена  з  пряжі  з 
вузликами,  петельками,  потовщеннями  і  т.  ін., 
що  формують  її  поверхню.  2.  вези,  прикм.  Зроб¬ 
лений  з  такої  тканини. 

БУКЛЕТ,  -а,  у.  Рекламне  чи  дитяче  видання  або 
путівник  на  одному  аркуші,  який  складається 
паралельними  згинами  й  не  потребує  розрізуван¬ 
ня  під  час  читання. 

БУКЛІ,  -ів,  ив.  (сдв.  букля,  -і,  ж.),  заст.  Завиті 
кільцями  пасма  волосся. 

БУКЛЬбВАНИЙ,  -а,  -е.  Виготовлений  з  пряжі  з  вуз¬ 
ликами,  петельками,  потовщеннями  і  т.  ін. 
БУКМЕКЕР,  -а,  у.  Особа,  яка  збирає  і  записує  ставки 
у  грі  в  тоталізатор. 

БУКмЕКЕРСЬКИй,  -а,  -е.  Стос,  до  букмекера. 
БУКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бук  1. 

БУКОВИНЕЦЬ  ДИВ.  буковйнці. 

БУКОВЙНКА  ДИВ.  буковйнці. 

БУКОВИНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  буковинці  та 
Буковина. 

БУКОВЙНЦІ,  -ів,  ми.  (одв.  буковйнець,  -нця,  у.; 
буковйнка,  -и,  ж.).  Жителі,  уродженці  Буковини, 
Карпат. 

БУКОВІ,  -их,  ив.  Родина  рослин,  до  якої  відносять¬ 
ся  дуб,  бук,  каштан  та  ін. 

БУКОДІРКА,  -и,  ж.,  зах.  Зяблик. 

БУКбЛИ,  -ів,  мв.  Учасники  аятиримського  повс¬ 
тання  в  Єгипті  в  2  ст.  н.  е. 

БУКОЛІКА,  -и,  ж.  Жанр  поезії,  що  ідеалізовано 
описує  пастуше  і  сільське  життя  на  лоні  природи. 
БУКОЛІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  букбліка.  Буколічна 
поезія. 

БУКС,  -у,  У.  Вічнозелений  декоративний  чагарник 
або  невисоке  гіллясте  південне  дерево;  самшит. 
БУКСА,  -и,  ж.,  зал.  1.  Металева  коробка,  опора,  в 
якій  обертається  вісь  колеса  залізничного  вагона. 
2.  Цапфа. 

БУКСЙР,  -а,  у.  1.  Судно  або  машина,  що  тягне  за 
собою  або  штовхає  інше  судно  чи  машину.  2.  Ка¬ 
нат  або  трос  для  буксирування. 

БУКСЙрнии,  -а,  -е.  Прикм.  до  буксйр. 
БУКСЙРНО-АВАРІЙНИИ,  -а,  -е.  Який  використовуєть¬ 
ся  для  буксирування  при  аваріях. 
БУКСИРУВАльний,  -а,  -е.  Який  використовується 
для  буксирування. 

буксирувАльник,  -а,  у.  Те  саме,  що  буксйр  1. 
БУКСИРУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  буксирувАти. 
БУКСИРУВАТИ,  -Ую,  -Уєш,  ведок.,  перех.  Тягти  за 
собою  або  штовхати  (судно,  машину  і  т.  ін.). 
БУКСОВИЙ,  -а,  -е,  зал.  Прикм.  до  букса. 
БУКСУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  буксувАти. 
БУКСУВАТИ,  -Ує,  ведок.  1.  Обертатися,  ковзаючись 
на  місці  (про  колеса).  //  Стояти  на  місці,  не  ру- 


БУЛЬБІТ 

хатися  внаслідок  того,  що  колеса,  обертаючись, 
ковзаються  на  місці  (про  машину).  2.  перед., 
рози.  Затримуватися,  відставати;  залишатися  на 
колишньому  рівні  розвитку. 

БУКСУС,  -а,  у.  Рід  рослин  родини  самшитових. 
БУКУРІЯ,  -ї,  ж.,  зах.  Вузький  шкіряний  пасок. 
БУКЦЙНА,  -и,  ж.  Давньо-римський  металевий  духо¬ 
вий  музичний  інструмент. 

БУКЦЙНУМ,  -а,  ч.  Рід  черевоногих  молюсків. 

БУКША,  -і,  ж.,  зах.  Втулка  в  колесі. 
букшпАн,  -у,  ч.  Те  саме,  що  самшйт. 

БУКШПАнОВий,  -а,  -е.  Прикм.  до  букшпАн. 

БУЛАВА,  -А,  ж.  І.  Кулясте  потовщення  на  кінці 
палиці  і  т.  ін.  2.  іст.  Палиця  з  кулястим  потов¬ 
щенням  на  кінці,  яка  була  колись  військовою 
зброєю.  //  Така  ж  палиця  як  символ  влади. 
3.  заст.  Символ  влади,  який  урочисто  вручався 
найвищій  посадовій  особі  в  Україні  -  обраному 
або  наказному  гетьману  -  за  часів  гетьманату. 
Гетьманська  булава. 

БУЛАВКА,  -и,  ж.,  рідко.  Голка  з  головкою  на  тупо¬ 
му  кінці;  шпилька. 

БУЛАВКОВИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Прикм.  до  булАвка. 
БУЛАвниці,  -ниць,  ми.  Те  саме,  що  рогатики. 
БУЛАВОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Схожий  на  булаву. 
БУЛАВОЧКА,  -и,  ж.,  рідко.  Зменш.-пестл.  добулАнка. 
БУЛАНЖЕРЙТ,  -у,  У.  Мінерал  класу  сульфідів. 
БУЛАНЖЙЗМ,  -у,  ч.  Шовіністичний  рух  у  Франції  у 
кінці  19  ст.  під  гаслами  реваншистської  війни 
проти  Германії. 

БУЛАНИЙ,  -а,  -е.  Світло-рудий  (про  масть  коня). 
БУЛАТ,  ч.,  заст.  1.  'род.  -у.  Високоякісна  міцна 
сталь  особливого  гарту,  з  узорчастою  поверхнею. 
2.  род.  -а.  Сталевий  клинок,  меч;  узагалі  зброя. 
БУЛАТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  булАт  1.  Булатна 
сталь.  І/  Зробл.  з  булату. 

БУЛАТОВИЙ,  -а.  -е.  Те  саме,  що  булАтний. 

БУЛДЙМКА,  -и.  ж.,  заст.  Вид  старовинної  рушниці. 
БУЛДЙМОК,  -мка,  ч.,  заст.  Те  саме,  що  булдймка. 
БУЛЕ,  вевіди.,  ч.  У  Стародавній  Греції  -  спочатку 
рада  родової  знаті  при  басилеї.  В  аристократич¬ 
них  та  олігархічних  полісах  (до  початку  5  ст.  до 
н.  е.)  -  правляча  рада  знаті  або  багатих  громадян. 
В  демократичних  полісах  -  вищий  орган  вико¬ 
навчої  влади  та  державного  контролю 
БУЛЕАн,  -у,  ч.,  спец.  Тип  даних  розрядністю  1  біт, 
що  може  приймати  значення  лише  1  або  0  (прав¬ 
да  або  неправда). 

БУЛЕВИЙ,  -а,  -е,  мат.  Належний  Булю.  Булева  ал¬ 
гебра. 

БУЛЕТ,  -у,  ч.  Цінний  папір,  погашення  якого  відбу¬ 
вається  одномоментно  у  чітко  визначений  термін. 
БУЛИГАн,  -у,  V.  1.  Великий  булижник.  2.  Погана, 
тряска  дорога,  стара  бруківка. 
булйЖний,  -а,  -е.  Зробл.  з  булижнику. 

БУЛЙЖНИК,  ч.  1.  род.  -а.  Один  камінь.  2.  род.  -у. 
Середньої  величини  круглий  камінь  твердої  поро¬ 
ди;  використовується  як  будівельний  матеріал 
(головним  чином  для  брукування  вулиць);  дикий 
камінь. 

БУЛИЙ,  -а,  -е,  діал.  Колишній. 

БУЛІВСЬКИЙ,  -а,  -є,  мат.  Те  саме,  що  булевий. 
БУЛІМІЯ,  -ї,  ж.  “Вовчий  голод";  різке  посилення 
апетиту,  що  його  нерідко  супроводжують  сла¬ 
бість,  больові  симптоми. 

БУЛІНУС,  -а,  у.,  біол.  Рід  водяного  молюска  класу 
черевоногих. 

БУЛІТ,  -у,  ч.  У  грі  в  хокей  -  штрафний  удар,  що 
його  відбиває  лише  воротар,  без  захисників. 
БУЛКА,  -и,  ж.  1.  Хліб  із  білого  пшеничного  борошна. 

2.  діал.  Дерев’яна  куля;  рід  гри  з  такою  кулею. 
БУЛЛА,  -и,  ж.  Папська  грамота,  послання. 

БУЛб.  1.  Мин.  ч.  с.  р.  одн.  до  бути.  2.  част.  Ужи¬ 
вається  з  дієсловами  мин.  ч.  для  підсилення. 

3.  вставв.  сл.  Уживається  для  вираження  нерегу¬ 
лярно  повторюваної  дії  у  знач,  часом,  іноді, 
траплялось;  бувало. 

БУЛОЧКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  булка  1. 

БУЛОЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  булка  1.  Булочні 
вироби.  Ц  у  знач.  ім.  булочна,  -ної,  ж.  Крамни¬ 
ця  для  торгівлі  хлібом. 

БУЛОЧНИК,  -а,  ч.  1.  Власник  булочної  або  торговець 
булками.  2.  Пекар,  що  випікає  булки. 

БУЛОЧНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  булочних. 

БУЛЬ,  -я,  ч.  Стиль  французьких  меблів  17  -  18  ст. 
з  мідними  та  бронзовими  інкрустаціями. 

БУЛЬБА,  -и,  ж.  1.  М'ясисте  потовщення  на  коренях 
або  взагалі  на  підземній  частині  рослини.  2.  Ку¬ 
лька  на  поверхні  рідини;  пухир,  бульбашка. 
3.  діал.  Картопля.  4.  Білоруський  народний  діво¬ 
чий  пісня-танець. 

БУЛЬбАн,  -а,  ч.,  зах.  Картоплина. 

БУЛЬбАрний,  -а,  -е,  а  пат.  Стос,  до  довгастого  моз¬ 
ку.  **  БульбАрний  парАліч,  мед.  -  параліч,  який 
розвивається  при  ураженні  черепних  нервів. 
БУЛЬБАСТИЙ,  -а,  -е,  діал.  Схожий  формою  на  буль¬ 
бу  (у  3  знач.). 

БУЛЬБАШКА,  -и,  ж.  1.  Водяний  або  мильний  пухир; 
банька.  **  Мйльна  бульбашка  -  про  щось  нетрив¬ 
ке,  нецінне.  2.  рідко.  Порожниста  кулька. 
БУЛЬБАШКОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бульбашка. 
**  Бульбашкова  кАмера,  фіз.  -  прилад  для  реєст¬ 
рації  слідів  (треків)  заряджених  частинок  висо¬ 
ких  енергій,  дія  якого  ґрунтується  на  закипанні 
перегрітої  прозорої  рідини  поблизу  траєкторії 
частинки. 

бУльбисько,  -а,  с.  Поле,  з  якого  зняли  врожай 
картоплі. 

БУЛЬБИЦЯ,  -і,  ж.,  зах.  Картопля. 

БУЛЬБІТ,  -у,  ч.  Запалення  цибулини  дванадцятипа- 

101 


БУЛЬБОВИЙ 

лої  кишки. 

БУЛЬБОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бульба  1. 

БУЛЬБОПЛІД,  -лбда,  ч.  Рослина  з  їстівними  бульбами. 
БУЛЬБОЛОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Схожий  на  бульбу. 
БУЛЬБОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Операція  перерізання  провід¬ 
них  шляхів  довгастого  мозку. 

БУЛЬБОЦИБУЛИНА,  -и,  ж.  Видозмінений  підземний 
пагін  у  деяких  рослин. 

БУЛЬБОЧКА,  -и,  ж  Зменш,  до  бульба. 
БУЛЬБОЧКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бульбочка.  Буль¬ 
бочкові  бактерії. 

БУЛЬ-БУЛЬ,  виг.  Уживається  як  звуконаслідування 
для  передачі  звуків,  що  чуються  під  час  виливан¬ 
ня  рідини  (з  пляшки  і  т.  ін.). 

БУльВА,  -и,  ж.,  зах.  Цибулина. 

БУЛЬВАР,  -у,  ч.  Обсаджена  деревами  широка  алея 
посередині  вулиці  в  місті;  вулиця  з  такою  алеєю. 
БУЛЬВАРНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  бульвАр.  2.  пе¬ 
реш.  Розрахований  на  міщанські  смаки  і  вподо¬ 
бання.  **  БульвАрна  література  -  антихудожні 
низькопробні  літературні  твори,  розраховані  на 
примітивні,  обивательські  смаки.  3.  ашат.  Такий, 
що  стосується  довгастого  мозку. 

БУЛЬВАРЧИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  бульвАр. 
бульвАрщина,  -и,  ж.  Бульварна  література. 
БУЛЬДЕНЕЖ,  -у,  ч.  1.  Кущова  декоративна  рослина 
з  великими  кулястими  суцвіттями  білих  квіток. 
2.  Квіти  цієї  рослини. 

БУЛЬДбГ ,  -а,  ч.  1.  Собака  особливої  породи  з  вели¬ 
кою  тупою  мордою,  широкими  грудьми  та  корот¬ 
кими  товстими  лапами.  2.  Невеликий  короткост- 
вольний  револьвер  із  набоями  великого  калібру. 
БУЛЬДОЖИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  бульдбг.  2.  Влас¬ 
тивий  бульдогу;  такий,  як  у  бульдога.  **  Бульдб- 
жа  хвАтка  -  сильна,  мертва  хватка. 

БУЛЬДбЖИНА,  -и,  ж.  Порочний  прикус  у  мисливсь¬ 
кого  собаки,  коли  в  нього  нижня  щелепа  довша 
за  верхню. 

БУЛЬДОЗЕР,  -а,  ч.  Будівельна  землерийно-транспо¬ 
ртна  машина,  що  складається  з  трактора  і  робо¬ 
чого  знаряддя  (ножа,  лопати)  для  різання  і  розрі¬ 
внювання  ґрунту,  щебеню  та  ін. 

БУЛЬДОЗЕРЙСТ,  -а,  ч.  Водій  бульдозера. 
БУЛЬДОЗЕРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бульдбзер. 
БУЛЬЙбн,  -у,  ч.  Чистий  відвар  з  м'яса  без  овочів  і 
приправ. 

БУЛЬйбнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бульйбн. 
бульйоновий,  -а,  -е.  Прикм.  до  бульйбн. 
БУЛЬЙОНЧИК,  -а,  ч.  Пестл.  до  бульйбн. 

БУЛЬК,  виг.  1.  Уживається  на  позначення  звуку, 
що  утворюється  від  сплеску  води,  коли  в  неї  щось 
падає.  2.  Уживається  як  присудок  за  знач,  буль¬ 
кати. 

БУЛЬКА,  -и,  ж.  Порожниста,  наповнена  повітрям 
водяна  і  т.  ін.  кулька;  пухир.  Мильні  бульки. 
**  Бульки  пускАти  -  тонути. 
булькання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  булькати  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

БУЛЬКАТИ,  -ае,  ведок.  Утворювати  короткі  й  часті 
звуки  під  час  виливання  або  витікання  крізь  ву¬ 
зький  отвір,  а  також  під  час  кипіння  (про  ріди¬ 
ну).  Ц  перев.  безос.  Видавати  звуки,  схожі  на  ті, 
що  утворюються  під  час  переливання  або  кипіння 
рідини. 

БУЛЬКАТИЙ,  -а,  -е,  розм.  1.  Який  має  дуже  опуклу 
поверхню;  витріщений,  вирячений,  лупатий. 
2.  Який  має  лупаті  очі;  витрішкуватий,  лупатий. 
БУЛЬКІТ,  -коту,  ч.  Дія  за  знач,  булькати,  булько- 
тАти  1  і  звуки,  утворювані  цією  дією. 
булькнути,  -не,  док.  1.  Однокр.  до  булькати. 
2.  розм.  Упасти  з  бульканням. 

БУЛЬКОТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  булькотАти  і 
звуки,  утворювані  цією  дією. 

БУЛЬКОТАТИ,  -очу,  -бчеш  і  БУЛЬКОТІТИ,  -очу,  -отйш, 
ведок.  1.  Підсил.  до  булькати.  2.  перев.,  розм. 
Невиразно  говорити;  бурмотати. 

БУЛЬКОТІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  булькотіти  і  зву¬ 
ки,  утворювані  цією  дією. 

БУЛЬКОТІТИ  див.  булькотАти. 

БУЛЬМАСТЙФ,  -а,  ч.  Порода  службових  собак. 
БУЛЬТЕР'Ор,  -а,  ч.  Порода  службових  собак. 

БУМ1,  виг.  Уживається  як  наслідування  звуку  від 
пострілу,  удару  дзвона,  барабана  і  т.  ін.  **  НІ  бум- 
бум  не  знати  -  зовсім  не  розумітися  на  чомусь. 
БУМ2,  -у,  ч.  1.  Різке  короткочасне  зростання  попи¬ 
ту  на  які-небудь  товари,  акції  і  т.  ін.,  яке  супро¬ 
воджується  збільшенням  цін  на  них,  зростанням 
виробництва,  торгівлі  і  т.  ін.  //  фін.  Штучне  по¬ 
жвавлення,  галас,  створювані  з  метою  підвищен¬ 
ня  грошового  курсу.  2.  Період  швидкого  економі¬ 
чного  зростання.  3.  перев.  Галас,  пожвавлення 
навколо  чого-небудь. 

БУМ2,  -а,  ч.  Спортивний  прилад  (снаряд)  для  вправ 
із  рівноваги. 

БУМАЗЕЙНИЙ,  -а,  -е,  розм.,  рідко.  Прикм.  до  бума- 
зАя.  Ц  Пошитий  з  бумазеї.  Ц  Який  виробляє  бу¬ 
мазею. 

БУМАЗЕЯ,  -і,  ж,  розм.,  рідко.  Ворсиста  бавовняна 
тканина;  байка. 

БУМбАк,  -А,  ч.,  зах.  Жук. 

БУМЕРАНГ,  -а,  ч.  Кидальна  зброя  австралійських 
племен,  що  має  форму  зігнутої  палиці,  яка  сама 
повертається  до  того,  хто  її  кинув. 

БУМКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бумкати. 

БУМКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  Видзвати,  утворювати 
глухі  звуки. 

БУНА,  -и,  ж.  Напівзагата  -  дамба,  розміщена  пер¬ 
пендикулярно  або  під  деяким  кутом  до  берега 
моря  (річки).  Регулює  режим  водяного  потоку, 
захищає  берег  від  розмивання. 

102 


БУНГАЛО,  вевідм.,  с.  Легка  позаміська  будівля  з 
верандами. 

БУНД,  -у,  ч.,  іст.  Робітнича  єврейська  національна 
організація  соціалістичної  орієнтації  в  дореволю¬ 
ційній  Росії. 

БУНДА,  -и,  ж,  діал.  Рід  верхнього  одягу. 
БУНДЕСВЕР,  -у,  ч.  Збройні  сили  Німеччини. 
БУНДЕСвЕріВСЬКИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  бундесвАр. 
БУНДЕСМАРЙНЕ,  везм. ,  ч.  Назва  військово- 
морського  флоту  Німеччини. 

БУНДЕСРАТ,  -у,  ч.  1. Верхня  палата  парламенту 
Німеччини.  2.  В  Швейцарії  -  орган  виконавчої 
влади  з  семи  осіб,  що  їх  обирає  на  три  роки  Сою¬ 
зне  зібрання. 

БУНДЕСТАГ,  -у,  ч.  Найвищий  представницький 
орган  влади  у  Німеччині. 

БУНДЗ,  -у,  ч.  1.  Молодий  овечий  сир.  2.  Коротко 
острижений  хлопчик.  3.  Вузол  на  мотузці. 
БУНДЗЙНГА,  -и,  ж  Школа  Японського  живопису. 
БУНДЙЗМ,  -у,  ч.  Ідеологія  та  політична  платформа 
бундівців. 

БУНДІВЕЦЬ,  -вця,  ч.,  іст.  Член  Бунду. 

БУНДІВСЬКИЙ,  -а,  -е.,  іст.  Прикм.  до  Бунд. 
БУНДЮЖНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бундючний. 
БУНДЮЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Те  саме,  що  бундйчність. 
БУНДЮЖНО,  присл.  Те  саме,  що  бундючно. 
БУНДЮЧИТИСЯ,  -чуся,  -чишся,  ведок.  Поводитися 
пихато,  чванливо. 

БУНДЮЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Надмірно  чванливий,  пиха¬ 
тий.  2.  Дуже  багатий;  пишний,  розкішний. 
3.  Пишномовний. 

БУНДЮЧНІСТЬ,  -ності,  ж  Абстр.  ім.  до  бундЮчний  1. 
БУНДЮЧНО.  Присл.  до  бундючний. 

БУНКЕР,  -а,  ч.  1.  Вмістище  для  недовгого  зберіган¬ 
ня  і  перевантаження  сипких  матеріалів;  може 
бути  складовою  частиною  якоїсь  машини  (напр., 
комбайна).  2.  У  воєнній  термінології  -  підземне 
сховище,  вогнева  точка.  **  Зайтй  за  бункером, 
мор.  -  зайти  в  порт  для  поповнення  пальним, 
прісною  водою,  провіантом. 

БУНКЕРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бункер. 

БУНКЕР-ПОЇЗД,  бункера  пбїзда,  ч.  Рейковий  транс¬ 
портний  засіб  для  неперервного  навантаження, 
транспортування  та  розвантаження  гірської  маси 
у  шахті. 

БУНКЕРУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  бункерувАти. 
бункерувАти,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перех.  Засипати  в 
бункер. 

БУНОСТОМбз,  -у,  ч.  Гельмінтоз  великої  рогатої 
худоби,  овець  і  кіз. 

БУНТ1,  -у,  ч.  Стихійне  повстання,  заколот. 

БУНТ2,  -а,  ч.  Зв'язка,  сувій,  пачка  або  тюк  якихось 
матеріалів. 

БУНТАР,  -А,  ч.  Підбурювач  до  бунту,  учасник  бун¬ 
ту.  //  Непокірлива,  схильна  до  бунту  людина. 
бунтАрка,  -и.  Жін.  до  бунтАр. 

БУНТАРСТВО,  -а,  с.  Виявлення  непокори,  виступ 
проти  пригнічення.  //  Непокірливість,  схильність 
до  бунту,  протесту. 

БУНТАРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бунтАр.  //  Власт. 
бунтареві;  пройнятий  бунтарством. 

БУ НТІВЛЙВИЙ ,  -а,  -е.  Схильний  до  бунту,  бунтарства. 
БУНТІВЛЙВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бунтівлйвий. 
БУНТІВЛИВО.  Присл.  до  бунтівлйвий. 

БУНТІВНЙЙ,  -А,  -А.  Пройнятий  бунтарством;  бунтів¬ 
ницький. 

БУНТІВНЙК,  -А,  ч.  Учасник  бунту;  той,  хто  зчиняє 
бунт;  бунтар. 

БУНТІВНИЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бунтівнйк.  //  Власт. 
бунтівникові;  пройнятий  бунтарством. 

БУНТІВНЙЦЯ,  -і.  Жін.  до  бунтівнйк. 

БУНТІВНЙЧИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бунтівнйцький. 
БУНТІВНЙЧІСТЬ,  -чості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бунтівнйчий. 
БУНТІВНЙЧО.  Присл.  до  бунтівнйчий. 

БУНТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  1.  веперех.  Здіймати 
бунт,  повстання;  брати  участь  у  бунті.  //  розм. 
Виявляти  велике  незадоволення  або  неспокій, 
роздратування.  2.  перех.  Підбурювати  до  бунту. 
І /  Підбурювати  проти  кого-небудь.  3.  перех.,  що, 
перев.  Хвилювати,  бентежити. 

БУНТУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.  Те  саме,  що 
бунтувАти  1. 

БУНЧУЖНИЙ,  -ного,  ч.,  іст.  Виборна  особа,  що  мала 
один  з  найвищих  військових  чинів  в  Україні  в  16 
-  18  ст.,  -  охоронник  бунчука  і  командир  части¬ 
ни  козацького  війська. 

БУНЧУК,  -А,  ч.  1.  іст.  Булава  з  металевою  кулькою 
на  кінці  та  прикрасою-китицею  з  кінського  воло¬ 
су;  в  давні  часи  широко  застосовувалася  в  Туреч¬ 
чині,  Польщі,  Росії  (як  ознака  влади  козацьких 
отаманів)  та  Україні  (як  ознака  влади  гетьманів). 
2.  У  деяких  військових  оркестрах  -  шумовий 
музичний  інструмент  (з  дзвіночками),  прикраше¬ 
ний  волоссям  із  кінських  хвостів. 

БУНЧУКОВИЙ,  -а,  -е,  іст.  Прикм.  до  бунчук.  //  у 
знач.  ім.  бунчуковий,  -вого,  ч.  Почесне  звання, 
що  його  українські  гетьмани  попервах  надавали 
синам  генеральної  старшини  і  полковників,  а 
згодом  -  відставним  полковникам  і  полковій  ста¬ 
ршині. 

БУНЬКА,  -и,  ж.,  діал.  Глек  з  вузьким  горлом. 

БУНЙк,  -А,  ч.,  діал.  Джміль. 

БУР1,  -а,  ч.  Інструмент  для  буріння  свердловин  у 
ґрунті  та  різних  гірських  породах. 

БУР2  див.  бУри. 

БУРА,  -и,  ж.  Натрієва  сіль  борної  кислоти. 
бурАв,  -А,  ч.,  рідко.  Те  саме,  що  свердлб. 
БУРАВИТИ,  -влю,  -виш;  ми.  бурАвлять;  ведок.,  рідко. 
Те  саме,  що  свердлйти. 

БУРАВЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  бурАвити. 


БУРАВЧИК,  -а,  ч.,  рідко.  Зменш,  до  бурАв;  свердлик. 
БУрАЙ,  -я  ч.  Хуртовина. 

БУрАн,  -у,  ч.  Сніжна  буря;  завірюха,  метелиця  в 
степу. 

БУрАнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бурАн. 

БУрАстиЙ,  -а,  -е,  зах.  Буруватий. 

БУрАТ,  -а,  ч.  Машина  з  ситом,  крізь  яке  просіюють 
сипкі  матеріали. 

БУРБбН,  -а,  ч.  1.  розм.,  заст.  Брутальний,  зарозу¬ 
мілий,  неосвічений  правитель.  Назва  -  від  коро¬ 
лівської  династії  Бурбонів,  що  правила  у  Франції 
та  Іспанії.  //  Взагалі  брутальна,  некультурна  лю¬ 
дина.  2.  Сорт  віскі  північно-американського  похо¬ 
дження;  на  відміну  від  шотландського,  основним 
його  компонентом  є  кукурудза. 

БУРГГРАф,  а,  ч.  Посадова  особа,  що  її  призначав 
король  в  німецьких  середньовічних  містах;  воло¬ 
діли  адміністративною,  військовою,  судовою  владою. 
БУРГОМІСТЕРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бургомістр. 
БУРГОМІСТР,  -а,  ч.  Голова  міської  управи  в  деяких 
країнах  Західної  Європи  і  в  дореволюційній  Росії. 
БУРГУНДСЬКЕ,  -ого,  с.  Сорт  червоного  виноградного 
вина;  вино  такого  сорту. 

БУРГУНДСЬКИЙ,  -а,  -е.  Який  відноситься  до  Бургун¬ 
дії.  Бургундські  вива. 

БУРДА,  -й,  ж.,  розм.  Каламутна,  несмачна  рідка 
страва  або  напій. 

БУРДЕй,  БУРДІЙ,  -я,  ч.,  діал.  1.  Житло,  викопане  в 
землі;  землянка.  //  Благенька  хата;  халупа.  2.  Дім 
розпусти. 

БУРДІИ  див.  бурдАй. 

БУРДйн,  -а,  ч.  1.  Безперервний,  незмінний  за  висо¬ 
тою  звук  щипкових  або  смичкових  інструментів. 
2.  Розташовані  поза  грифом  відкриті  струни  щи¬ 
пкових  або  смичкових  інструментів.  3.  Органний 
регістр  групи  флейтових  трубок. 

БУРДбнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бурдбн. 

БУРДЮГ,  -а,  ч.  Примітивне  архаїчне  козацьке  поме¬ 
шкання  землянкового  та  напівземлянкового  типу. 
БУРДЮК,  -А,  ч.  Мішок  із  цілої  шкури  тварини  для 
зберігання  або  перевезення  вина,  води  і  т.  ін. 
БУРДЮКбВИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  бірдюк. 

БУРДЮЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бурдюк. 

БУрЕ,  вевідм.,  с.  Старовинний  французький  жва¬ 
вий  танець. 

БУРЕВІЙ,  -ю,  ч.  Дуже  сильний  вітер;  ураган. 
БУРЕВІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  буревій. 

БУРЕВІСНИЙ,  -а,  -е.  Який  віщує  бурю. 

БУРЕВІСНИК,  -а,  ч.  1.  Великий  морський  птах  із 
чорно-  чи  буро-білим  оперенням  і  довгими  вузьки¬ 
ми  крилами;  альбатрос.  2.  перев.  Провісник  бурі. 
БУрЕки,  -ів,  мв.,  діал.  Прісні  пиріжки. 

БУРЕЛОМ,  -у,  ч.  1.  Сильний  вітер  (ураган),  що 
ламає  дерева  в  лісі.  2.  Повалеві  бурею  дерева. 
БУРЕМНИЙ,  -а,  -е.  1.  Те  саме,  що  буряний.  //  Не¬ 
спокійний,  розбурханий  (про  море,  річку  і  т.  ів.). 
2.  перев.  Сповнений  подій,  тривог,  хвилювань. 
БУр£т,  -у,  ч.  Короткі  шовкові  волокна  (начоси),  що 
їх  використовують  при  виготовленні  низькосорт¬ 
них  ниток. 

БУРЖУА,  вевідм.,  ч.  Особа,  що  належить  до  буржу¬ 
азії. 

БУРЖУАЗІЯ  -ї,  ж.  У  капіталістичному  суспільстві  - 
клас,  що  володіє  засобами  виробництва  і  живе  на 
прибутки  від  найманої  праці. 

БУРЖУАЗНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  буржуазія.  //  Власт. 
буржуазії,  притаманний  їй.  //  Який  характеризу¬ 
ється  панівною  роллю  буржуазії. 

БУРЖУЙ,  -я,  ч.,  розм.  Те  саме,  що  буржуй. 
БУРЖУЙКА,  -и,  ж.,  розм.  1.  Жін.  до  буржуй.  2.  Неве¬ 
лика  залізна  грубка. 

БУРЖУЙСЬКИЙ,  -а,  -е,  розм.  Прикм.  до  буржуй. 

БУРИ,  -ів,  мв.  ( одв .  бур,  -а,  у.).  Народність  у  Пів¬ 
денній  Африці,  нащадки  європейських  (перев. 
голландських)  колоністів;  африканери. 
буридАнів,  -нова,  -нове;  **  Буридйнів  осйл  -  про 
нерішучу  людину,  яка  не  наважується  зробити 
вибір  між  двома  бажаннями,  рішеннями  і  т.  п. 
БУРИИ,  -а,  -е.  Темно- коричневий  із  сіруватим  або 
червонуватим  відтінком.  **  Б)?ре  вугілля  -  вугіл¬ 
ля  з  низьким  ступенем  обвуглення,  що  зберігає 
анатомічну  структуру  рослинної  речовини,  з  якої 
воно  утворилося. 

БУРЙЛЬНИИ,  -а,  -е.  Признач,  для  буріння. 
БУРЙЛЬНИК,  -а,  у.  Робітник,  що  бурить  свердлови¬ 
ни  і  шпури. 

БУРЙЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  бурйльник. 

БУРЙМА,  -и,  ж .  Український  народний  масовий 
танець,  що  виконується  у  швидкому  темпі. 
БУРИМЄ,  вевідм.,  с.  Літературна  гра,  учасники 
якої  змагаються  в  написанні  жартівливих  віршів 
-  експромтів  -  на  задані  рими. 

БУРЙТЕЛЬ,  -я,  ч.,  заст.  Порушник. 

БУРИТИ1,  -рить,  ведок.,  діал.  Литися,  сильно  текти. 
БУРИТИ2,  -рю,  -риш,  ведок.,  перех.,  діал.  Хвилювати. 
БУРЙТИ,  -ріо,  -рйш,  ведок.,  перех.  Свердлити  ґрунт 
або  гірську  породу  спеціальним  інструментом. 
БУРИТИСЯ,  -риться,  ведок.,  діал.  1.  Хвилюватися. 
2.  перев.  безос.  Збиратися  на  бурю  (у  1  знач.). 
БУРЙТИ  СЯ,  буриться,  ведок.  Пас.  до  бур  йти. 
БУРЙШКА,  -и,  ж.,  зах.  Картопля. 

БУРІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бурйти. 

БУРІТИ,  -Іє,  ведок.  Ставати  бурим;  набувати  бурого 
кольору. 

БУРКА1,  -и,  ж.  Повстяний  безрукавний  плащ  або 
накидка  з  козячої  вовни  (перев.  на  Кавказі). 
БУРКА2,  -и,  ж.  Вузький  отвір,  що  його  висвердлю¬ 
ють  у  гірських  породах  тощо  і  наповнюють  вибу¬ 
ховою  речовиною  для  висадження  їх  у  повітря. 
БУРКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  буркати1  і  звуки. 


утворювані  цією  дією. 

БУРКАТИ1,  -аю,  -аєш.  ведок.,  перех.  і  без  додатка , 
розм.  Говорити  уривчасто  і  невиразно;  бурмотати, 
мурмотіти. 

БУРКАТИ',  -аю,  -аєш,  ведок.,  перех.,  рідко.  Те  саме, 
що  будйти. 

БУРКИ,  -рок,  мв.  1.  Теплі  чоботи  з  повсті  або  фетра 
на  шкіряній  підошві.  2.  Маскуючий  зимовий  одяг 
(плащ)  сибірських  мисливців. 

БУРКІТ,  -коту.  V.  Дія  за  знач,  буркотіти,  буркотіти 
і  звуки,  утворювані  цією  дією. 

БУРКІТЛИВИЙ  див.  буркотливий. 
буркітливість  два.  буркотливість. 

БУРКІТЛИВО  див.  буркотлйво. 

БУРКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перех.  і  без  додатка. 
Однокр.  до  буркати'. 

БУРКОТАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  буркотіти  і  звуки, 
утворювані  цією  дією.  Буркотаввя  голубів. 
БУРКОТАТИ,  -очу,  -бчеш  і  БУРКОТІТИ,  -очу,  -отйш, 
ведок.  1.  перех.  і  без  додатка.  Говорити  тихо  і 
невиразно.  //  Говорити  невиразно  і  сердито,  ви¬ 
словлюючи  невдоволення  ким-,  чим-небудь;  бур¬ 
чати.  2.  веперех.  Утворювати  одноманітні,  при¬ 
глушені,  схожі  на  булькання  звуки;  дзюрчати 
(про  річку,  струмок  і  т.  ін.).  3.  веперех.  Воркува¬ 
ти  (про  голубів). 

БУРКОТІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  буркотіти  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

БУРКОТІТИ  див.  буркотіти. 

БУРКОТЛИВИЙ,  рідше  БУРК1ТЛЙВИЙ,  -а,  -е.  1.  Схиль¬ 
ний  буркотати,  бурчати;  який  буркоче,  бурчить 
(про  людину).  //  Який  виражає  невдоволення. 
2.  Який  часто  воркує,  любить  воркувати  (про 
голубів). 

БУРКОТЛИВІСТЬ,  рідше  БУРКІТЛИВІСТЬ,  -ВОСті,  ж. 
Абстр.  ім.  до  буркотлйвий,  буркітлйвий. 
БУРКОТЛЙВО.  рідше  БУРКІТЛИВО.  Присл.  ДО  буркот- 
лйвий,  буркітлйвий. 

БУРКОТУН1,  -і,  у.  Буркотлива  людина. 

БУРКОТУН*,  -і.  у.  Те  саме,  що  пристипбма. 
БУРКОТУХА,  -и.  Жін.  до  буркотун. 

БУРКУН1,  -і.  у.  Те  саме,  що  буркотун. 

БУРКУН',  -У,  у.  Трав'яниста  кормова  і  медоносна 
рослина  з  трійчастим  вузьким  листям  і  довгими 
китицями  дрібних  квіток. 

БУРКУН-ЗІЛЛЯ,  -я,  с.,  діад.  Лугова  і  лісова  трава  з 
вузьким  трійчастим  листям  і  дрібними  квітками; 
буркун  білий. 

БУРКУНЙНА,  -и,  ж.  Стебло  буркуну  ( див .  буркун"). 
БУРКУТ,  -а,  у.  Місцева  назва  джерел  вуглекислих 
мінеральних  вод  на  Закарпатті. 

БУРЛАК,  -і,  у.,  заст.  1.  рідко.  Те  саме,  що  бурліка 

1.  2.  У  дореволюційній  Росії  -  робітник,  що  ра¬ 
зом  з  іншими  тяг  линвою  річкове  судно  вгору 
проти  течії. 

БурлАка,  -и,  у.  1.  заст.  Людина  без  постійної  робо¬ 
ти  і  постійного  місця  проживання.  2.  Одинокий, 
неодружений  чоловік;  парубок. 
бурлакувАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бурлакувАти. 
БУРЛАКУВАТИ,  -Ую,  -уєш,  ведок.  X.  заст.  Не  мати 
постійної  роботи  і  постійного  місця  проживання; 
бути  бурлакою  (у  1  знач.).  2.  Бути  одиноким, 
несімейним. 

БУРЛАЦТВО,  -а,  с.  1.  Збірн.  до  бурліка  і  бурлАк; 
бурлаки.  2.  Те  саме,  що  бурлакувАння. 

БУРЛАЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бурліка  і  бурлік. 
БУРЛАЧИТИ,  -чу.  -чиш,  ведок.  Те  саме,  що  бурла- 
кувіти. 

БУРЛАЧКА,  -и.  Жін.  до  бурліка  і  бурлік. 

БУРЛЕСК,  -у,  ч„  літ.  Жартівливе  змалювання  в 
зниженому,  пародійному  тоні  тем  і  образів,  що 
про  них  прийнято  говорити  поважно. 

БУРЛЕСКА.  -и,  ж.,  муз.  Музична  п’єса  жартівливо- 
го,  грубувато-комічного  характеру. 

БУРЛЕСКНИЙ,  -а,  -е,  літ.  Прикм.  до  бурліск. 
//  Власт.  бурлескові. 

БУРЛИВИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  бурлить,  бушує:  бурхли¬ 
вий  (у  1  знач.).  2.  перев.  Неспокійний,  невгамовний. 
БУРЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  їм.  до  бурливий. 
БУРЛЙВО.  Присл.  до  бурлйвий. 

БУРЛЙ-ГОЛОВА,  -й,  у.,  діад.  Неспокійна  людина, 
шибеник. 

БУРЛИТИ,  -йть,  ведок.  Бурхливо,  з  шумом  текти. 
БУРЛІЙ,  -і,  ч..діал.  Крикун,  горлань. 

БУРЛІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бурлйти  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

БУРЛО,  -і,  с„  діад.  Лайка,  галас.  **  Збйти  бурлб, 
діад.  -  зняти  галас,  почати  сварку. 

БУРМА,  -и,  ж.  Порода  короткошерстих  кішок. 
БУРМАТИЙ,  -а,  -е.  Забарвлення  хутра  собаки  від 
світлого  др  цеглястого,  затягнуте  пилом. 

БУРМИЛО,  -а,  у.  1.  Жартівливе  прізвисько  ведмедя. 

2.  перев.  Про  неповоротку  людину;  тюхтій,  вайло. 
БУРМИСТЕР,  -тра.  у.,  іст.  Те  саме,  що  бурмістр. 
БУРМИСТЕРСЬКИЙ,  -а.  -є,  іст.  Прикм.  до  бурмистер. 
БУРМИСТРСНКО,  -а,  у.,  іст.  Син  бурмистера. 
БУРМИСТРЙХА,  -и,  ж.,  іст.  Жінка  бурмистера. 
БУРМИСТРІВНА,  -и,  ж.,  іст.  Дочка  бурмистера. 
БУРМІСТР,  -а,  у.,  іст.  1.  Те  саме,  що  бургомістр. 
2.  За  часів  кріпацтва  -  призначений  поміщиком 
староста  над  селянами. 

БУРМОСИТИСЯ,  -бшуся,  -осишся,  ведок.  Виявляти 
невдоволення,  ображатися. 

БУРМОТАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  бурмотіти  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

БУРМОТАТИ,  -очу,  -бчеш  І  БУРМОТІТИ,  -очу,  -ОТЙШ, 
ведок.,  перех.  Говорити  невиразно,  неясно;  бурчати. 
БУРМОТІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бурмотіти  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

БУРМОТІТИ  див.  бурмотіти. 


БОРНИЙ,  -а,  -є.  1.  Розбурханий,  бурхливий.  2.  пе¬ 
рев.  Насичений  подіями,  сповнений  хвилювань; 
неспокійний,  бентежний. 

БУРНО.  Присл.  до  борний. 

БУРНОНІТ,  -у,  у.  Мінерал  підкласу  складних  суль¬ 
фідів. 

БУРНУС,  -а.  у.,  заст.  Просторе  жіноче  пальто  з 
широкими  рукавами.  //  Рід  плаща  або  накидки 
на  Близькому  Сході. 

БУРОВА,  -бї,  ж.  Вишка  з  комплексом  обладнання 
для  буріння  свердловин. 

БУРОВИИ,  -а.  -б.  Стос,  до  буріння;  признач,  для  ньо¬ 
го.  //  Який  працює  на  бурінні.  Буровий  майстер. 
БУРОВЙк,  -а.  у.  Фахівець  з  буріння. 

БУРОЗЕМ,  -у,  у.  Бурий  лісовий  або  степовий  ґрунт. 
БУРОЗЕМНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бурозім. 

БУРОЗУБКА,  -и,  ж.  Маленька  тварина  родини  зем¬ 
лерийкових  з  червоно-бурими  зубами. 

БУРСА,  -я,  ж.  1.  Чоловіча  духовна  школа  в  Україні  у 
18  -  середині  19  ст.  2.  Гуртожиток  при  такій  шко¬ 
лі.  3.  діад.  Юрба,  гурт.  //  Табун,  зграя.  4.  Суглобо¬ 
ва  слизова  сумка. 

БУРСАК,  -і,  у.  Вихованець  бурси  (у  1  знач.). 
БУРСАЦТВО,  -а.  с.  Збірн.  до  бурсік. 

БУРСАЦЬКИЙ,  -а.  с.  Прикм.  до  бурса  1  і  бурсік. 
БУРСАЧНЙ,  -і,  ж.,  збірв.,  звеважд.  Бурсаки. 
БУРСЕКТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне  видалення  синовіа¬ 
льної  сумки. 

БУРСЙТ,  -у,  у.,  мед.,  вет.  Запальне  захворювання 
(у  людини  і  тварин)  слизових  сумок  навколо  суг¬ 
лобів. 

БУРСОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Рентгенологічне  дослідження 
синовіальної  сумки  суглоба. 

БУРСОЛІТ,  -у,  у.  Конкремент  у  порожнині  синовіа¬ 
льної  сумки. 

БУРСЬКИЙ,  -а.  -є.  Прикм.  до  бури. 

БУРТ,  -у,  у.  1.  Велика  купа  (картоплі,  буряків, 
зерна,  гною  та  ін.).  2.  Невеликий  горбок,  насип, 
підвищення. 

БУРТА,  -и,  ж.,  діад.  Бурт. 

БУРТАси,  -ів,  мв.  Плем'я,  відоме  східним  авторам 
з  8  ст.;  жило  на  берегах  Волги.  Після  татаро- 
монгольської  навали  (13  ст.)  поступово  втратило 
свої  племенні  особливості. 

БУРТНИЦЯ,  -і,  ж.,  діад.  Загорода  жорен  у  млині. 
БУРТОВИЙ,  -А,  -є.  Прикм.  до  бурт  1. 

БУРТОНАКРИВАч,  -і,  у.  Машина  для  накривання 
землею  буртів  бульбоплодів,  а  також  силосу,  ком- 
постів,  органо-мінеральних  добрив. 
БУРТОУКЛАДАЛЬНИЙ,  -а.  -е.  Призначений  для  укла¬ 
дання  буртів. 

БУРТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  буртувіти. 
БУРТУВАТИ,  -ую.  -Уєш,  ведок.,  перех.  Складати  в 
бурти  (у  1  знач.). 

БУРУвАти.  -уе.  ведок..  рідко.  Шумно  клекотати; 
бурлити. 

буруватий,  -а,  -е.  Злегка,  трохи  бурий. 

БУРУЛЕЧКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  бурулька. 
БУРУЛЬКА,  -и,  ж.  Льодинка,  що  утворилася  під  час 
стікання  рідини  і  має  форму  загостреної  донизу 
палички. 

БУРУН,  -А,  ч.  Навальна  піниста  хвиля. 

БУРУНДУК,  - А ,  у.  Дрібний  звірок-гризун  із  родини 
білячих,  що  має  вздовж  спини  п'ять  чорних  смуг 
на  жовто-вохристому  тлі. 

БУРУНДУКОВИЙ,  -а.  -є.  Прикм.  до  бурундук. 
БУРУНДУЧОК,  -чка,  V,  Зменш.-пестл.  до  бурундУк. 
БУРУНИТИ,  -ить,  ведок.,  рідко.  1.  перех.  Здіймати 
на  воді  хвилі,  буруни;  хвилювати.  2.  веперех. 
Здійматися  хвилями,  бурунами. 

БУРУНИТИСЯ,  -иться,  ведок.,  рідко.  Здійматися 
хвилями,  бурунами. 

БУРХАЙЛО,  -а.  ч.,  діад.  Поривчастий  вітер. 

БУРХАн,  -а,  у.  Скульптурне  чи  живописне  зобра¬ 
ження  божеств  ламаїстського  пантеону  і  обожне¬ 
них  лам  у  віруючих  бурятів,  монголів  і  калмиків. 
БУРХАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бурхати. 

БУРХАТИ,  -ає,  ведок.  Діяти,  виявлятися  з  великою 
руйнівною  силою  (про  стихійні  явища  -  вогонь, 
воду,  вітер  і  т.  ін.);  бушувати. 

БУРХЛЙВИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  бурхає,  бушує.  2.  пе¬ 
рев.  Сповнений  подій,  хвилювань;  неспокійний. 
3.  перев.  Який  виявляється  з  великою  силою; 
дуже  сильний,  палкий  (про  почуття  та  їх  вира¬ 
ження).  4.  Дуже  швидкий;  нестримний  (про  роз¬ 
виток,  зростання  чого-небудь). 

БУРХЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  бурхлйвий. 
БУРХЛИВО.  Присл.  до  бурхлйвий. 

БУРХНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  1.  веперех.  Шви¬ 
дко  рушити  вперед.  1 1  Навально  ринути.  //  пе¬ 
рев.  безос.  Хлинути  (про  рідину).  2.  перех.  З  си¬ 
лою  кинути;  шпурнути.  //  Линути  (рідину). 
БУРХНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.,  розм.  Швидко 
кинутися. 

БУРХОТАТИ,  -бче  і  БУРХОТІТИ,  -тйть,  ведок.  Підсил. 
до  бурхАти. 

БУРХОТІТИ  див.  бурхотіти. 

БУРЦІ,  -ів,  ми.  (одв.  бурець,  -рця,  ч.).  заст.  Баки. 
БУРчАк,  -А,  ч.  Дзюркотливий,  стрімкий  потік  води. 
БУРЧАЛО,  -а,  с.,  зах.  Муха. 

БУРчАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бурчАти  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

БУРчАти,  -чу,  -чйш,  ведок.,  розм.  1.  перех.  і  без 
додатка.  Говорити  невиразно,  нерозбірливо.  //  До¬ 
кучливо  висловлювати  своє  невдоволення  чим- 
небудь,  дорікати  комусь.  2.  веперех.  Утворювати 
одноманітні,  приглушені,  схожі  на  булькання  зву- 
ки;  дзюрчати  (про  річку,  струмок  і  т.  ін.).  //  безос. 
Утворювати  переливчасті  звуки  низького  тону  (під 
час  переміщення  їжі  в  шлунку). 


БУСОЛ 

БУРШ.  -а.  ч.  У  Німеччині  -  назва  студента,  який 
належить  до  однієї  зі  студентських  корпорацій. 
БУРШТЙН.  -у,  у.  Скам'яніла  викопна  смола  хвой¬ 
них  дерев  (перев.  жовтого  кольору  різних  відтін¬ 
ків);  використовується  для  виготовлення  при¬ 
крас,  мундштуків  для  куріння  тощо;  янтар. 
2.  Виріб  з  цієї  смоли.  3.  перев.  Те,  що  кольором, 
блиском,  прозорістю  нагадує  таку  смолу. 
БУРШТИнбвИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  бурштйн. 
//  Зробл.  з  бурштину.  2.  Який  має  колір  буршти¬ 
ну;  прозоро-жовтий. 

БУРЯ,  -і,  ж.  1.  Навальний  вітер  з  дощем,  грозою,  а 
взимку  -  зі  снігом.  2.  перев.  Глибоке  хвилюван¬ 
ня.  3.  чого,  перев.  Дуже  сильне,  бурхливе  вияв- 
лення  почуттів. 

БУРЙК,  -а.  у.  1.  Городня  рослина,  однорічний  і 
багаторічний  овочевий  коренеплід.  2.  Корінь  цієї 
рослини,  що  вживається  як  їжа  і  корм  для  худо¬ 
би,  а  також  є  сировиною  для  промисловості. 
БУРЯКІВНЙК,  -а,  у.  Фахівець  із  вирощування  буряків. 
БУРЯКІВНЙЦТВО,  -а,  с.  Вирощування  буряків  із 
промисловою  метою. 

БУРЯКІВНЙЦЬКИЙ,  -а.  -є.  Прикм.  до  буряківнйцтво. 
БУРЯКІВНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  буряківнйк. 
БУРЯКІВНЙЧИЙ,  -а.  -е.  Прикм.  до  буряківнйцтво. 
БУРЯКОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  бурйк.  //  Вигот.  з 
буряків.  //  Який  міститься  в  буряках.  2.  Який 
має  колір  буряка;  темно-червоний  з  синюватим 
відтінком. 

БУРЯКОВЙННЯ,  -я,  с„  збірв.,  рідко.  Бурякова  гич¬ 
ка,  ботвина. 

БУРЯКОВІТИ,  -1є,  ведок.,  рідко.  Ставати  темно- 
червоним  з  синюватим  відтінком. 

БУРЯКОВОд,  -а.  у.  Те  саме,  що  буряківнйк. 
БУРЯКОЗБИРАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  збирання 
буряків.  Бурякозбиральвий  комбайв. 
БУРЯКОЗБИРАННЯ,  -я,  с.  Збирання  буряків. 
БУРЯКОКОМБАЙН,  -а.  у.  Машина  для  викопування 
цукрових  буряків,  очищення  їх  від  землі  та  обрі¬ 
зування  гички. 

БУРЯКОКОПАльниЙ,  -а,  -е.  Який  використовується, 
призначений  для  викопування  буряків. 
БУРЯКОКОПАЧ,  -А,  у.  Знаряддя  для  викопування 
буряків. 

БУРЯКОМИЙКА,  -и,  ж.  Прилад,  машина  для  очи¬ 
щення  і  миття  буряків  на  цукрових  заводах. 
БУРЯКОНАВАНТАЖУВАЧ,  -а.  у.  Знаряддя  для  наван¬ 
тажування  буряків. 

БУРЯКОПіДіЙмАльний,  -а.  -є.  Призначений  для 
підкопування  цукрових  буряків. 

БУРЯКОПІДІЙМАЧ,  -А.  у.  Знаряддя  для  підкопування 
цукрових  буряків. 

БУРЯКОПІДКОПУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  використову¬ 
ється.  призначений  для  підкопування  буряків. 
БУРЯКОПІДКОПУВАЧ,  -а,  у.  Те  саме,  що  бурякопі- 
діймАч. 

БУРЯКОРІЗКА,  -и,  ж.  Знаряддя  для  різання,  подріб¬ 
нення  буряків. 

БУРЯКОСІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  використовується, 
призначений  для  сіяння  буряків. 

БУРЯКОСІЯЛЬНИЙ.  -а,  -є.  Те  саме,  що  бурякосійний. 
БУРЯКОСІЯННЯ,  -я,  с.  Розведення,  вирощування  цу¬ 
крових  буряків. 

БУР'йн,  -у.  у.  Трав'яниста  рослина,  що  не  культи¬ 
вується  людиною,  але  росте  в  посівах  культурних 
рослин,  а  також  на  необроблюваних  землях. 
БУР'ЯНЕЦЬ,  -нціЬ,  у.  Зменш,  до  бур'йн. 

БУРЯНИЙ,  -а.  -є.  1.  Прикм.  до  буря  1;  буремний. 
//  Який  буває  під  час  бурі.  2.  Бурхливий,  бур¬ 
ний.  //  перев.  Неспокійний,  тривожний. 
БУР'ЯНИНА,  -и,  ж.  Одна  рослина  бур'яну. 
БУР'ЯНЙНКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  бур'янйна. 
бур'янйстий.  -а,  е.  Засмічений  бур'яном. 
БУРЯНІСТЬ,  -ності.  ж.  Абстр.  ім  до  буряний. 
БУР'ЯНІТИ,  -іє,  ведок.  Заростати  бур  яном. 

БУРЯНО.  Присл.  до  буряний. 
бур'яновий,  -а.  -є.  Прикм.  до  бур'йн. 
БУР'ЯНУВАтиЙ,  -а,  -є.  Засмічений  бур'яном. 
БУР'ЙНЧИК.  -а,  у.  Зменш,  до  бур'йн. 

БУР’ЯНЙЗКА,  -и ,  у.  Збільш,  до  бур'йн. 

БУРЯТИ,  -ів,  мв.  (одв.  бурйт,  -а,  у.;  бурйтка,  -и, 
ж.).  Народ,  що  становить  корінне  населення  Бу¬ 
рятії. 

БУРЯТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бурйти  та  Бурятія. 
БУРЯЧАНКА,  -и,  ж.,  діад.  Самогон,  виготовлений  із 
цукрових  буряків. 

БУРЯЧИННЯ,  -я,  с.  Бурякова  гичка,  ботвина. 
БУРЯЧЙЩЕ,  -а,  с.  1.  Збільш,  до  бурйк.  2.  Поле,  з 
якого  зібрано  буряки. 

БУРЯЧКОВИЙ,  -а,  -є.  1.  Прикм.  до  бурячбк.  2.  Який 
має  колір  бурячка;  темно-червоний  із  синюватим 
відтінком. 

БУРЯЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бурйк. 

БУРЯЧОК.  -чкА,  у.  Зменш.-пестл.  до  бурйк. 

БУСЕЛ.  1.  Див.  бусол.  2.  Гайстер,  лелека,  чорно¬ 
гуз,  бузько  та  ін. 

БУСИ,  бус,  ми.,  рідко.  Те  саме,  що  намйсто. 
БУСИДО,  вевідм.,  у.  Середньовічний  кодекс  поведі¬ 
нки  японських  самураїв. 

БУСИНА.  -и,  ж.,  рідко.  Одна  намистина. 

БУСЙНКА.  -и.  ж.,  рідко.  Зменш.-пестл.  до  бусина. 
бУсинковий,  -а,  -е.  Прикм.  до  бусинка. 

БУСЛЕнЯ,  -йти,  с.  Пташа  бусла. 

БУСЛЙНИЙ.  -а.  -е.  Прикм.  до  бусол,  бусел. 
БУСЛЙХА,  -и,  ж.  Самиця  бусла. 

БУСЛЯЧИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  буслйний. 

БУСОЛ,  БУСЕЛ,  -сла,  у.  Великий  перелітний  птах  із 
довгим  прямим  дзьобом  і  довгими  ногами;  назва 
лелеки  у  Білорусі  та  суміжних  з  нею  районах 
України. 


103 


БУСОЛЬ 

БУСбЛЬ,  і,  ж.  Геодезичний  прилад  для  впмірю 
вання  азимутів. 

БУСбЛЬНИЙ,  а,  -е.  Прнкм.  до  бусбль. 

БУСТАМІТ,  -у,  */.  Рідкісний  мінерал;  білі,  рожево- 
сірі  та  рожеві  зернисті,  радіально-волокнисті  аг¬ 
регати  із  скляним  блиском. 

БУТЕНІН,  -у,  ч.  Те  саме,  що  вінілацетилен. 

БУСТЕР,  а,  V.  1  Допоміжний  пристрій,  що  тимча¬ 
сово  збільшує  силу  або  ШВИДКІСТЬ  ДІЇ  основного 
механізму  або  агрегату.  2.  Електронна  приставка 
ефект  до  підсилювача  звуку  гітари  3.  Ефект  спо 
творення  і  подовження  тривання  звуку  птарн  у 
рок  музиці,  режим  підсилювача  овердрайв. 
бустерний,  а,  е  Прикм.  до  бустер 
БУСТРОФЕДбН,  а,  ч  Спосіб  письма,  коли  1-ий 
рядок  пишеться,  наприклад,  справа  наліво,  2-ий 
-  зліва  направо,  3  їй  -  знову  справа  наліво  і  т.  д. 
БУСУРМАН,  БУСУРМАн,  -а,  ч.  1.  заст .,  нар.  поет.  Про 
людину  іншої  віри  (перев.  про  магометанина). 
2.  Уживається  як  лайливе  слово. 

БУСУРМАНИ  ТИС  Я,  -нюся,  -нншся,  не  пере  х г. ,  діал.  Су¬ 
питися 

БУСУРМАНКА,  БУСУРМАНКА,  и,  заст.,  нар. -поет.  ЖІВ 

до  бусурман, бусурмбн  1. 

БУСУРМАНСЬКИЙ,  БУСУРМАНСЬКИЙ,  -а,  -е,  заст., 

нар.  поет.  Прикм.  добусурмйн,  бусурмбн  1. 
БУСУРМАН  дпв  бусурман. 
бусурмАнка  див.  бусурменка. 

БУСУРМАНСЬКИЙ  див  бусурманський. 

БУТ1,  -у,  ч.  Будівельний  камінь,  що  використову¬ 
ється  головно  для  фундаменту. 

БУТ',  -у,  ч. ,  діал  Молода  зелена  цибуля. 

БУТ\  а,  ч.,  іст.  За  часів  набігів  ординців  на  Укра¬ 
їну  “  бранець,  силоміць  навернений  у  мусульман¬ 
ство. 

БУТА,  -й,  ж.,  зах.  Пиха,  погорда. 

БУТАДА,  -и,  ж.  Французький  танець,  який  підготу¬ 
вав  становлення  французького  балету. 

БУТАДІЄН,  -у,  ч.%  хім.  Органічна  сполука,  безбарв¬ 
ний  газ  із  характерним  запахом.  Застосовують  у 
виробництві  синтетичного  каучуку. 

БУТАДІЄНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бутадібн. 

БУТАДІЄН  стирАновий,  -а,  -е.  Змішаний  полімер, 
який  добувають  кополімеризацією  бутадієну  та 
стирену. 

БУТАДіЄн-СТИРйЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бутаді- 
£н-стирЄновий. 

БУТАДібн,  -у,  V.,  фарм.  Лікарський  засіб  із  болеза¬ 
спокійливою,  жарознижувальною  та  протизапа¬ 
льною  дією. 

БУТАДІЄНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бутадібн. 

БУТАМІД,  -у,  V.,  фарм.  Лікарський  засіб,  що  його 
застосовують  при  цукровому  діабеті. 

БУТАМІДОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бутамід. 

БУТАН,  -у,  ч.,  хім .  Вуглеводень  парафінового  ряду, 
який  міститься  в  нафті  та  природних  газах;  за¬ 
стосовується  як  паливо  і  хімічна  речовина. 
БУТАНАТ,  -у,  ч.  Сіль  або  ефір  бутанатноі  кислоти. 
БУТАновии,  -а,  -е.  Прикм.  до  оутЄн. 

БУТАра,  -и,  ж.  Пристосування  для  промивання 
пісків  розсипних  родовищ  золота,  платини  та  іе. 
у  вигляді  цилаедра  чи  конічного  барабана. 
БУТАФбР,  -а,  ч.  Особа,  яка  відає  в  театрі  бутафорі¬ 
єю,  а  також  майстер,  що  виготовляє  бутафорію. 
БУТАФОРІЯ,  -і,  ж.  1.  Зроблені  з  легких  і  дешевих 
матеріалів  копії  справжніх  речей  (меблів,  посуду 
і  т.  ін.),  що  використовуються  в  театрі  як  пред¬ 
мети  сценічної  обстановки.  2.  Копії  наявних  у 
продажу  товарів,  спеціально  виготовлені  для  об¬ 
ладнання  вітрин,  реклами  тощо. 
бутафОрний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  бутафбрський. 
бутафорський,  -а,  с.  Прикм.  до  бутафбрія. 
БУТВИННЯ,  -я,  с.,  діал.  Зелень  для  борщу. 

БУТЕЛЬ,  -тля,  V.  Велика  пляшка. 

БУТАЛЬКА,  -и,  ж.,  діал.  Пляшка. 

БУТЕЛЬКОвий,  -а,  -е,  діал.  Прикм.  до  бутблька. 
БУТАНИ,  -ів,  ми.  Те  саме,  що  бутилбни. 

БУТЕРБРОД,  -а,  ч.  Скибочка  хліба  з  маслом,  ковба¬ 
сою,  сиром,  шинкою  і  т.  ін. 

БУТЕРБРОДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бутербрбд. 
БУТЕРОМЕТР  див.  бутирбметр. 

БУТИ,  теп.  ч.  усіх  осіб  оди.  і  ми.;  має  форму  є, 
рідше  єсть,  арх.  2  ос.  оди.  єси,  3  ос.  ми.  суть; 
мии.  ч.  був,  булЄ,  було;  ми.  булй;  иедок.  1.  Існу¬ 
вати.  **  Будьмо!  -  традиційний  тост  за  частуван¬ 
ня  вином,  горілкою.  2.  Уживається  на  означення 
наявності  кого-,  чого-небудь  десь,  у  когось. 
//  безос.  //  тільки ;  майб.  у.,  безос. ,  розм.  Ужива¬ 
ється  для  наближеного  визначення  кількості, 
ваги,  віддалі  тощо.  3.  Знаходитися,  перебувати 
де-небудь.  4.  тільки  мии .  або  майб.  у.,  у  кого , 
рідко  до  кого.  Прийти,  приїхати  куди-небудь,  до 
когось;  відвідати  кого-,  що-небудь.  5.  тільки  мии. 
або  майб.  ч.  Трапитися,  статися.  //  Настати  (про 
час,  пору  року,  погоду  і  т.  ін.).  **  Будь  що  буде; 
Хай  буде,  що  буде  -  вживається  для  вираження 
рішучості  у  здійсненні  чогось  небезпечного,  ризи¬ 
кованого.  Бути  чому  -  неодмінно  трапиться,  на¬ 
стане  що-небудь.  йкось-то  буде  -  все  якимсь  чи¬ 
ном  улаштується,  владнається.  6.  тільки  мии.  або 
майб.  у.,  кому ,  розм.  Дістатися,  випасти  на  долю 
кого-небудь  (перев.  про  покарання  за  провину). 
//  безос.  7.  тільки  майб.  у.,  безос.,  розм.  Виста¬ 
чити.  8.  за  ким ;  розм.  Перебувати  у  шлюбі  з  ким- 
небудь  (про  жінку).  9.  тільки  майб.  або  мии.  у.,  з 
кого ,  розм.  Стати  ким -небудь,  набувши  певних 
знань,  рис  і  т.  ін.  10.  Уживається  як  зв’язка  у 
складеному  присудку  (форма  теп.  ч.  є,  єсть  часто 
пропускається).  Ц  безос.  //  тільки  мии.  у.,  без¬ 
ос.,  розм.  У  поєднанні  з  інфін.  уживається  для 

104 


підкреслення  доцільності  якої  небудь  дії  в  ми¬ 
нулому.  **  Будь  здорбв  (здорбва);  Будьте  здо- 
рбві  -  ввічливе  побажання  під  час  прощання 
Будь  ліска;  Будьте  ласківі  -  ввічлива  форма 
звертання  до  кого-небудь  з  якимсь  проханням. 
Бути  за  бітька  (ейна  і  т.  ін.)  кому  -  заступати 
батька  (сина  і  т.  ін.);  ставитися  до  когось,  як  ба¬ 
тько  (син  і  т.  ін.);  Здорбв  був;  здорбва  булЄ, 
Здоровбнькі  булй  -  вітання  під  час  зустрічі 
11.  тільки  майб.  ч.  У  поєднанні  з  інфін.  ужива 
ється  як  допоміжне  дієслово  для  творення  майбу 
тнього  часу  12.  тіпькп  мин.  ч.  У  поєднанні  з 
особовими  формами  мин.  ч.  дієслів  уживається 
як  допоміжне  дієслово  для  творення  давномину¬ 
лого  часу.  **  Хто  б  там  не  був  -  байдуже  хто  Хоч 
би  там  що  булб  -  за  всіх  умов  і  обставин;  неод 
мінно.  Як  був  (була,  булй)  -  не  переодягаючись. 

БУТЙК,  -а,  ч.  1.  Невеликий  магазин,  де  продаються 
модний  фірмовий  одяг  і  різні  аксесуари.  2.  Неве¬ 
лика  вузькоспеціалізована  брокерська  фірма  з 
обмеженим  колом  КЛІЄНТІВ. 

БУТИЛ,  -у,  ч.  Одновалентний  залишок  -  радикал 
бутану,  один  з  алкілів. 

БУТИЛЕНИ,  -ів,  ми.  Ненасичені  вуглеводні. 

БУТИЛКАУЧУК,  -у,  ч.  Синтетичний  каучук,  продукт 
співполімеризації  ізобутилену  і  невеликих  кіль¬ 
костей  ізоперену. 

БУТЙН,  у,  ч  1 .  Знаряддя,  машина  для  ущільнення 
Грунту.  2.  хім.  Вуглеводень,  що  містить  один 
потрійний  зв’язок  та  є  ізомером  бутадієну. 

БУТИНА,  и,  ж.,  діал.  1.  Рубання  лісу.  2.  Лісова 
ділянка,  призначена  на  зруб;  лісосіка. 

БУТИНАР,  -я,  БУТЙННИК,  -а,  ч .,  зах.  Дроворуб. 

БУТЙННИК  див.  бутинйр. 

БУТИРАЛЬДЕГІД,  -у,  ч.  Оліїстий  альдегід. 

БУТИРАТ,  -у,  ч.  Сіль  або  ефір  бутиратної  кислоти. 

БУТИРИННЯ,  -я,  с.,  діал.  Усілякий  мотлох. 

БУТИРОМЕТР,  БУТЕРОМЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  ви¬ 
значення  жирності  молока. 

БУТЙТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  прозорі  або  напів¬ 
прозорі  блідо-сині  кристали  зі  скляним  блиском. 

БУТИТИ,  бучу,  бутиш,  недок.,  перех .,  тех.  Робити 
бутову  кладку. 

БУТИФОС,  -у,  ч.  Препарат  для  видалення  листя  у 
бавовника  перед  Його  збиранням. 

БУТІТИ,  бучу,  бутиш,  иедок.,  діал.  Глухо  ревіти. 

БУТ  КАТ,  иезм.,  ми.  Шаровари  з  такими  широкими 
холошами,  що  може  пролізти  чобіт. 

БУТЛАГ,  -у,  ч.  Нелегальні  записи  концертів  попу¬ 
лярних  естрадних  колективів  та  виконавців. 

БУТЛАГЕР,  -а,  ч.  Торговець  забороненими  товарами; 
особа,  що  займається  контрабандою  спиртних 
напоїв. 

БУТЛАГЕРСТВО,  -а,  с.  Незаконне  виробництво  (фа¬ 
льсифікація)  та  контрабанда  спиртних  напоїв. 

БУТЛАГЕРСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бутлЄгер,  бутлб- 
герство. 

БУТНИЙ,  -а,  -е,  діал.  Пихатий,  чванькуватий. 

БУТНІСТЬ1,  -ності,  ж.,  рідко.  Перебування. 

БУТНІСТЬ1*,  -ності,  ж.,  діал.  Властивість  за  знач, 
бутний. 

БУТОБЕТОН,  -у,  ч.  Важкий  бетон  з  включеннями 
бутового  каменю. 

БУТОБЕТбнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бутобетбн. 

БУТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бут1. 

БУТОКСИГРУПА,  -и,  ж.  Група  атомів,  що  містить 
бутил-радикал,  сполучений  із  оксигеновим  атомом. 

БУТОН,  -а,  ч.  Пуп’янок  квітки. 

БУТОНІЗАЦІЯ,  -і,  ж.  Викидання  рослинами  бутонів. 

БУТОНЧИК,  -а,  ч.  Пестл.  до  бутбн. 

БУТОНЬЄРКА,  -и,  ж.  Квітка  чи  букетик  квітів,  яку 
(якого)  приколюють  до  вбрання  або  всилюють  у 
петельку. 

БУТСИ,  -ів,  ми.  (оди.  бутс,  -а,  ч.).  Черевики  для 
гри  у  футбол.  //  Взагалі  грубі  черевики. 

БУТТЄВИИ  ,  -а,  -є.  Прикм.  до  буття  1-3. 

БУТТЙ,  -я,  с.  1.  філос.  Об’єктивна  реальність,  що 
існує  незалежно  від  нашої  свідомості;  матерія, 
природа.  2.  Сукупність  умов  матеріального  життя 
суспільства.  3.  уроч.  Життя,  існування.  **  Життй* 
буттй,  поет.  -  спокійний  плин  життя.  4.  рідко. 
Перебування. 

БУТУТ,  -а,  ч.  Розмінна  монета  Гамбії,  що  дорівнює 
7,,,,  даласі. 

БУФ,  иезм.  Блазенський,  комічний.  **  Опера  буф  - 
комічна  опера. 

БУФАЛО,  -а,  ч.  Різновид  африканського  дикого 
буйвола. 

БУФЕР,  -а,  ч.  1.  Пристрій  у  вагона,  паровоза,  авто¬ 
мобіля  та  ін.  для  послаблення  сили  удару,  по¬ 
штовху.  2.  спец.  Поле  пам’яті  або  пристрій,  що 
його  використовують  для  узгодження  відміннос¬ 
тей  між  швидкостями  обміну,  розмірами  блоків 
даних  і  моментами  виникнення  подій  під  час  об¬ 
міну  даними.  Буфер  команд.  Буфер  друку  віль¬ 
ного  прйстрою  -  пам'ять  друкувального  при¬ 
строю,  призначена  для  проміжного  зберігання 
даних  для  роздруку.  3.  переи.  Проміжна  ланка, 
що  узгоджує  характеристики  попередньої  та  на¬ 
ступної  ланки  технічних  та  інших  систем. 

БУФЕРИЗАціЯ,  -ї,  ж.,  спец.  1.  Використання  діля¬ 
нок  оперативної  пам'яті  для  тимчасового  збері¬ 
гання  даних  у  піюцесі  їх  обміну  між  основною  та 
зовнішньою  пам’яттю.  2.  Спосіб  програмування 
операцій,  що  використовується  для  компенсації 
низької  або  нерегулярної  швидкості,  з  якою  пе¬ 
риферійний  пристрій  передає  (приймає)  дані. 
**  Динамічна  буферизіція  -  динамічний  розподіл 
буферної  пам’яті.  Прості  буферизіцГЇ  -  розподіл 
буферної  пам'яті  для  виконання  програм. 


БУФЕРИЗбВАНИЙ,  а,  е  Дієирикм.  пас  мин  ч.  до 

буферизіція 

БУФЕРНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  буфер  1.  **  Буфер¬ 
ний  зіпас  -  мінімальний  запас,  необхідний  для 
нормального  функціонування  підприємства  Бу¬ 
ферне  зберігання  -  зберігання  радіоактивних 
відходів  і  побічних  радіоактивних  матеріалів  у 
спеціально  призначеній  споруді  протягом  визна¬ 
ченого  часу.  "Буферний”  кредйт  -  кредит,  що 
його  надають  міжнародні  фінансові  організації 
для  створення  буферних  запасів  товарів,  для  ста¬ 
білізації  цін  на  ці  товари  на  світовому  ринку. 
Буферні  водбйми  -  спеціальні  споруди  для  від 
стою  промислових  стічних  вод  в  процесі  їх  очи 
щення  2.  Який  виконує  роль  буфера  (у  2  знач  ) 
3.  перен.  Який  знаходиться  між  ворожими  сторо 
нами. 

БУФЕРНІСТЬ,  -ності,  ж  Абстр  їм.  до  буферний 
БУФАт,  ч.  1.  род.  -а.  Шафа  для  зберігання  посуду, 
столової  білизни,  закусок,  напоїв.  2.  род.  у.  Стіл 
або  стойка  для  продажу  закусок  і  напоїв.  //  Не 
великий  ресторан,  закусочна. 

БУФАТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  буфЄт.  //  у  знач  їм 
буфбтна,  -ноі,  ж.,  заст.  Кімната,  в  якій  готують 
закуски,  напої,  зберігають  посуд. 

БУФЕТНИК,  а,  ч  Працівник,  що  обслуговує  буфет 
(у  2  знач.) 

БУФАТНИЦЯ,  і.  Жін  до  буфітник 
БУФИ,  буф,  ми.  Великі  пишні  складки  на  вбранні. 
БУФО,  невідм ч.  Те  саме,  що  буфбн 
БУФбН,  -а,  ч.  1.  Актор,  який  виконує  комічні  ролі 
в  оперетках  і  водевілях.  2.  перен.,  книжн.  Про 
людину,  що  поводиться  в  товаристві  як  блазень. 
БУФОНАДА,  -и,  ж.  1.  Манера  гри  актора,  який 
користується  засобами  надмірного  комізму. 
//  Вистава,  побудована  на  таких  засобах.  2.  пе 
рен.,  книжн.  Недоречне,  брутальне  блазенство. 
БУФОНАдниЙ,  -а,  -е.  Який  використовує  прийоми 
буфонади;  комічний. 

БУФТАЛЬМ,  -а,  ч.  Патологічне  збільшення  очного 
яблука,  що  спричинюється  підвищенням  внутрі¬ 
шнього  тиску. 

БУХ,  виг.  1.  Звуконаслідування,  що  означає  глу¬ 
хий  звук  від  удару,  падіння,  пострілу.  2.  розм. 
Уживається  як  присудок  за  знач,  бухати  1,  2, 
бухнути  1,  3  та  бухнутися. 

БУХАН,  -а  ,  ч.,  розм.  1.  Пшенична  або  гречана 
хлібина;  взагалі  одна  хлібина.  2.  Стусан,  штов¬ 
хан,  штурхан. 

БУХАНАЦЬ,  -нця,  ч.  Зменш,  до  бухін. 

БУХАНКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  бухін  1. 

БУХАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бухати  1,  2  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

БУХАНЧИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  бухін  1. 
БУХАРАСТСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Бухареста. 

БУХАРЕЦЬ  ДИВ.  бухірці. 

БУХАРИК,  -а,  «/.,  розм.  Про  п’яницю. 

БУХАрка  див.  бухірці. 

БУХАРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бухірці  та  Бухара. 
Бухарські  євреї. 

БУХАРЦІ,  -ів,  ми.  {оди.  бухірець,  -рця,  ч.;  бухірка, 
-и,  ж.).  Мешканці  міста  Бухари.  //  іст.  Населен¬ 
ня  Бухарського  ханства. 

БУХАТИ,  -аю,  -аєш,  иедок.  1.  иеперех.  Видавати 
глухі,  уривчасті  звуки;  стукати  глухо,  уривчасто. 
2.  перех.  і  иеперех.  Бити;  стріляти.  3.  иеперех. 
Вириватися  густою  масою.  4.  перех.,  розм.  Кида¬ 
ти  з  силою,  з  глухим  звуком. 

БУХАТИ,  -аю,  -аєш,  иедок.,  розм.,  жарг.  Пити 
спиртні  напої. 

БУХАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  иедок.,  розм.  Важко,  з 
глухим  звуком  падати. 

БУХГАЛТЕР,  -а,  V.  Фахівець  із  бухгалтерії  (у  1 
знач.);  той,  хто  здійснює  грошовий  і  матеріаль¬ 
ний  облік. 

БУХГАЛїАріЯ,  -і,  ж.  1.  Теорія  і  практика  обліку 
грошових  та  інших  господарських  операцій;  рахі¬ 
вництво.  **  Подвійна  бухгалтерія  -  облік  прибут¬ 
ків  і  видатків,  за  якого  кожна  облікова  операція 
записується  двічі  -  в  різних  книгах,  у  прибуток  і 
видаток.  2.  Рахівничий  відділ  установи,  підпри¬ 
ємства. 

БУХГАЛТЕРКА,  -и,  розм.  Жін.  до  бухгалтер. 
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бухгалтер  і 
бухгалтерія.  //  Власт.  бухгалтерові,  бухгалтерам. 
Бухгалтерська  точність.  **  Бухгалтерська  звіт¬ 
ність  -  єдина  система  даних  про  майновий  та 
фінансовий  стан  організації  та  про  результати  її 
господарської  діяльності  за  звітний  період.  Бух¬ 
галтерська  облікбва  вартість  -  вартісна  оцінка 
корпорації  у  відповідності  з  її  бухгалтерськими 
звітами.  Бухгалтерський  документ  -  письмове 
свідоцтво,  доказ  факту  здійснення  господарської 
операції  або  права  на  її  здійснення.  Бухгалтерсь¬ 
кий  звіт  -  упорядкована  система  збору,  реєстрації 
та  узагальнення  інформації  (в  грошовому  вира¬ 
женні)  про  майно,  зобов’язання  організацій.  Бух- 
гйлтерські  кнйги  -  офіційні  документи,  в  яких 
відображають  статті  балансу,  джерела  прибутків 
та  видатків.  Бухгелтерський  облік  -  система  об¬ 
ліку  ресурсів  та  результатів  фінансової  та  госпо¬ 
дарської  діяльності  підприємств. 

БУХЙ,  виг.  1.  Звуконаслідування  на  означення 
сильного  кашлю.  2.  розм.  Уживається  як  прису¬ 
док  за  знач,  бухйкати. 

БУХИКАЛО,  -а,  ч.  і  ж.,  розм.  Той,  хто  сильно  кашляє. 
БУХИКАННЯ,  -я,  с розм.  Дія  за  знач,  бухйкати  і 
звуки,  утворювані  цією  дією. 

БУХЙКАТИ,  -аю,  -аєш,  иедок.,  розм.  Сильно  кашляти. 
БУХИКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  Однокр.  до  бу- 


хйкати. 

БУХКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бахкати. 

БУХКАТИ,  -аю,  -аєш,  не  док.,  розм.  Те  саме,  що 
бахати  1,  2. 

БУХКОТІТИ,  -очу,  -отйш,  не  док.,  розм.  Підсил.  до 
бухкати. 

БУХНУТИ,  -ну,  -неш,  док.  1.  перед,  і  пеперех.  Одно- 
кр.  до  бахати.  2.  перед.,  розм.  Кинути  багато 
чого-небудь.  //  Витратити  на  що-небудь,  вкласти 
дуже  багато  грошей  у  щось.  3.  пеперех.,  розм. 
Важко  впасти. 

БУХНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док. ,  розм.  Однокр.  до 
бу жатися. 

БУХТА1,  -и,  ж.  Невелика  глибока  затока. 

БУХТА2,  -и,  ж.,  мор.  Складений  кружком  канат, 
трос  і  т.  ін. 

БУХТІння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  бухтіти. 

Бухтіти,  -іе,  ведок.,  діад.  Глухо  звучати,  бухати. 
БУХТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бухта. 

БУХТОЧКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  бухта'. 

БУЦАТИ,  -аю,  -аєш,  педок.,  перед,  і  без  додатка. 
Бити,  колоти  рогами  (звичайно  про  барана). 
БУцАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  ведок.  Битися,  колотися 
рогами.  //  розм.  Битися,  вдарятися  лобами  (про 
людей). 

БУЦЕГАРНЯ,  -і,  ж,  розм.,  заст.  Приміщення  для 
тимчасового  ув'язнення;  холодна,  темна. 
БУЦЕНТАВР,  -а,  ч.  У  грецькій  міфології  -  потвора  з 
людським  обличчям,  воловими  і  кінськими  чле¬ 
нами. 

БУЦЕфАЛ,  -а,  у.  Ім'я  коня  Олександра  Македонсь¬ 
кого.  2.  перед.  Необ'їжджений  норовистий  кінь. 
БУЦИК,  -а,  ч.,  діад.  Коржик. 

БУЦІВКА,  -и,  ж.  Сорт  яблук. 

БУЦІМ,  розм.  1.  епод.  Приєднує  підрядні  порівня¬ 
льні  речення  або  звороти;  наче,  неначе,  мов,  не¬ 
мов,  ніби,  нібито.  2.  епод.  Приєднує  підрядні 
додаткові  речення.  3.  част.  Уживається  у  знач., 
близькому  до  схоже  на  те;  ніби,  наче, 
вемов. 

БУЦІМТО,  розм.  Те  саме,  що  буцім. 

БУЦКАТИ,  -аю,  -аєш,  педок.,  перед,  і  без  додатка. 
Те  саме,  що  бацати. 

БУЦМАтиЙ,  -а,  -є,  діад.  Повнощокий,  повновидий. 
БУЦНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перед,  і  без  додатка. 
Однокр.  до  бацати. 

буцнутися,  -нуся,  -нешся,  док.  Однокр.  до  буца- 
тися. 

БУЦЬ,  -і,  ч.,  діад.  Невдало  випечена  хлібина  із 
тіста,  яке  погано  зійшло  або  спеклося. 

БУЧА,  -і,  ж.  1.  Великий  крик,  галас,  тривога. 
2.  Сварка,  колотнеча.  3.  Велика  вода,  бистрина. 
бучАвий,  -а,  -е,  діад.  Зсохлий. 

БУЧАВІТИ,  -йвію,  -Авієш,  педок.  Твердіти,  сохнути 
(про  шкури). 

БУЧАРДА,  -и,  ж.  1.  Металевий  молоток,  дві  ударні 
поверхні  якого  вкриті  пірамідальними  зубцями; 
інструмент  каменяра  або  скульптора  по  каменю. 
2.  Металевий  або  дерев’яний  молоток  кухаря  для 
відбивання  м'яса. 

бучАрдний,  -а,  -е.  Стос,  до  бучарди. 

БУЧЕННЯ',  -я,  С.,  тех.  Дія  за  знач,  бутйти. 
бучення2,  -я,  с.,  тех.  Дія  за  знач,  бачити. 
бучильний1,  -а,  -е,  тех.  Признач,  для  бачення'. 
БУЧИЛЬНИЙ1,  -а,  -е,  тех.  Признач,  для  бачення2. 
БУЧЙЛЬНИК,  -а,  V.,  тех.  Апарат  для  бучення  (див. 
бучення2).  Дезінфекційний  бучильних. 

БУЧЙНА,  -и,  ж.,  діад.  Букове  дерево;  бук. 

БУЧИТИ,  -чу,  -чиш,  педок.,  перед.,  тех.  У  тексти¬ 
льному,  паперовому,  шкіряному  та  інших  вироб¬ 
ництвах  -  різними  способами  очищати  сировий 
матеріал  від  бруду  і  жиру,  готуючи  його  для  да¬ 
льшої  обробки. 

БУЧЛИВИЙ,  -а,  -е,  діад.  Неспокійний,  тривожний. 
БУЧНЙЙ,  -А,  -4.  1.  Розкішний,  пишний.  //  Урочис¬ 
тий,  піднесений  (про  мову,  стиль).  2.  Галасливий, 
гучний,  шумливий. 

БУЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бучнйй. 

БУЧНО.  Присл.  до  бучнйй. 

БУЧбк,  -чкА,  ч.,  діад.  Палиця. 

БУЧЧЯ,  -я,  с.,  зах.  Збірн.  до  бук. 

БУША,  -і,  ж.  Циліндрична  посудина  для  соління 
рнбн. 

БУШЕЛЬ1,  -я,  ч.  Міра  об'єму  сипких  тіл  і  рідин  в 
Англії  і  тільки  сипких  тіл  у  США. 

БУШЕЛЬ1,  -шля,  V.,  діад.  Бусел. 

БУШЛАТ,  -а,  ч.  Рід  верхнього  одягу  у  моряків. 
БУШЛЯ,  -і,  ж.,  діад.  Чапля. 

БУШМЙни,  -ів,  мп.  (одн.  бушмАн,  -а,  V.;  бушмАнка, 
-и,  ж.).  Група  племен,  що  живуть  у  Південній 
Африці. 


БУШмЕнський,  -а,  -е.  Прикм.  до  бушмАни. 
БУШПРИТ,  БУГШПРИТ,  -а,  V.  Горизонтальний  або 
похилий  брус,  щогла,  що  виступає  перед  форште¬ 
внем.  Служить  для  підіймання  носових  парусів. 
БУШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  бушувАти. 
БУШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  педок.  1.  Бурхливо,  наваль¬ 
но  виявляти  якийсь  рух,  силу,  перев.  руйнівну. 
2.  Поводитися  нестримано,  виявляти  гнів,  роз¬ 
дратування;  бешкетувати. 

БУЙВІТИ,  -явію,  -явієш ,  педок.,  заст.  Буяти. 

БУЙК,  -а,  ч.,  зах.  Бугай. 

БУЙН,  -а,  V.  Розбишака,  хуліган. 

БУЙНИТИ,  -ню,  -ниш.  Бешкетувати,  сваритися. 
БУЯНІТИ,  -іє,  педок.,  рідко.  Те  саме,  що  буйти  2. 
БУЙння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  буйти. 

БУЙНСТВО,  -а,  с.  Бешкетування. 

БУЯР,  -а,  V.,  діад.  Великий  човен. 

БУЙТИ,  -яє,  педок.  1.  Виявлятися  на  повну  силу, 
бути  в  розквіті.  2.  Пишно,  розкішно  рости,  роз¬ 
ростатися.  3.  перед.  Бути  неспокійним;  вирувати, 
бушувати.  4.  Вільно  носитися,  літати;  ширяти. 
БЮВАР,  -а,  V.  Папка  або  рід  портфеля  з  аркушами 
промокального  паперу  для  зберігання  поштового 
паперу,  конвертів,  кореспонденції. 

БЮВАрний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бювйр. 

БЮВЕТ,  -у,  ч.  Будівля  над  мінеральним  джерелом, 
обладнана  для  пиття  лікувальних  мінеральних  вод. 
БЮВЕтний,  -а,  -е.  Прикм.  до  бювАт. 

БЮГЕЛЬГбРНИ,  -ів,  мп.  Родина  духових  мундштуч¬ 
них  музичних  інструментів  різних  розмірів  та 
діапазону. 

БЮДЖЕТ,  -у,  ч.  Кошторис  прибутків  і  видатків  дер¬ 
жави,  підприємства,  сім'ї  або  окремої  особи  на 
певний  період.  //  Планові  обчислення  майбутніх 
очікуваних  грошових  доходів  і  видатків  держави, 
підприємства,  сім’ї  на  певний  період.  //  Фінансо¬ 
вий  план,  що  відбиває  витрати  коштів  на  реаліза¬ 
цію  різних  фінансових  операцій  чи  інвестиційних 
проектів  і  надходження  від  них.  **  Автоматйчний 
бюджАт  -  автоматичне  перенесення  бюджету  ми¬ 
нулого  року  на  новий  бюджетний  рік  в  разі  не¬ 
своєчасного  прийняття  нового  бюджету.  Автонб- 
мний  бюджАт  -  самостійні  кошториси  доходів  і 
видатків.  БюджАт  брутто  -  метод  побудови  бю¬ 
джету,  коли  до  нього  входять  загальні  суми  дохо¬ 
дів,  експлуатаційні  витрати  державних  підпри¬ 
ємств  та  майна.  бюджАт  ГАлера  -  один  з  найві- 
доміших  бюджетів  споживання,  що  його  викори¬ 
стовують  у  США  для  оцінювання  вартості  життя. 
БюджАт  пбвної  зайнятості  -  сальдо  бюджету,  яке 
склалось  би  у  разі  забезпечення  умов  повної  еко¬ 
номічної  зайнятості  протягом  року.  ДаржАвний 
бюджАт  -  форма  утворення  та  витрачання  коштів 
для  забезпечення  діяльності  органів  державної 
влади  та  виконання  функцій  держави.  Консолі- 
дбваний  бюджАт  -  зведення  бюджетів  усіх  рівнів 
на  відповідній  території,  спожйвчий  бюджАт  - 
баланс  прибутків  1  видатків  сім’ї  (середньостати- 
чний),  який  характеризує  сформований  рівень 
життя  різних  груп  сімей  населення. 

БЮДЖЕТНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  бюджету.  **  БюджАтна 
дисципліна  -  обов'язковий  порядок  перерахуван¬ 
ня  платежів  до  бюджету  та  витрачання  бюджет¬ 
них  асигнувань.  БюджАтна  ініціатйва  -  право 
членів  парламенту  вносити  зміни  у  представле¬ 
ний  урядом  проект  бюджету.  БюджАтна  систАма 

-  сукупність  усіх  бюджетів  держави,  країни,  роз¬ 
поділена  за  рівнями.  БюджАтна  прАво  -  сукуп¬ 
ність  правових  норм,  що  визначають  бюджетний 
устрій  країни.  БюджАтна  фінансувАння  -  безпо¬ 
воротне  надання  коштів  з  державного  бюджету 
підприємствам,  установам,  організаціям.  Бюдже¬ 
тний  дефіцйт  -  перевищення  витрат  державного 
бюджету  над  його  прибутками.  БюджАтний  закбн 

-  загальнодержавний  законодавчий  акт,  що  вста¬ 
новлює  бюджет  на  конкретний  період.  БюджАт¬ 
ний  набір  -  перелік  товарів  і  послуг,  який  харак¬ 
теризує  обсяг  (у  розрахунку  на  сім  ’ю  або  на  душу 
населення)  і  структуру  споживання.  БюджАтний 
профіцйт  -  перевищення  дохідної  частини  бю¬ 
джету  над  видатками.  БюджАтний  процАс  -  рег¬ 
ламентована  законом  діяльність  органів  держав¬ 
ної  влади  зі  складання,  розгляду,  затвердження 
та  виконання  бюджетів.  БюджАтний  рахунок  - 
банківський  рахунок  підприємства,  що  одержує 
державне  фінансування  на  спеціальні  цілі.  Бю¬ 
джАтний  рік  -  законодавчо  встановлений  річний 
термін  складання,  затвердження  і  виконання 
державного  бюджету.  БюджАтний  устрій  -  орга¬ 
нізація  бюджетної  системи  та  принципи  її  побу¬ 
дови.  БюджАтні  вбти  -  розділ  державного  бюдже- 


БЯНЬ-ТЕРАПІЯ 

ту,  згідно  якого  парламент  країни  затверджує 
(вотує)  державні  видатки.  Бюджетні  устанбви  - 
установи  невиробничої  сфери,  які  одержують  усі 
необхідні  кошти  з  державного  бюджету. 
БЮДЖЕТНИХ,  -а,  у.,  розм.  Працівник  бюджетної 
організації. 

БЮДЖЕТбВИЙ,  -а,  *е.  Прикм.  до  бюджбт. 
БЮДЖЕТУВАННЯ,  -я,  с.  Процес  розробляння  бюджету. 
БЮКСИ,  -ів,  у.  Тонкостінні  скляночки  з  притерти, 
ми  скляними  кришками,  що  їх  застосовують  для 
зважування  та  висушування  лабораторного  мате¬ 
ріалу. 

Б'ЮКСФЛІНТ,  -а,  у.,  мисл.  Комбінована  рушниця,  в 
якої  один  ствол  гладкий,  а  друний  нарізний. 
БЮЛЕТЕНЬ,  -я,  ч.  1.  Зібрання  офіційних  актів,  роз¬ 
поряджень  тощо.  2.  Зведення,  інформаційний 
лист.  **  БІржовйй  бюлетень  -  зведена  таблиця 
курсів  цінних  паперів,  біржових  цін  на  товари, 
відомостей  про  укладені  угоди  на  фондовій  біржі, 
інформаційний  бюлетень  -  довідково-інформа¬ 
ційне  видання,  що  його  випускають  організації, 
банки,  біржі.  3.  Стисле  офіційне  повідомлення 
про  події,  які  мають  суспільне  значення.  4.  Назва 
деяких  періодичних  видань.  Лексикографічний 
бюлетень .  5.  Виборчий  листок.  6.  розм.  Те  саме, 
що  Листбк  непрацездатності  (див.  листбк*).  **  Бу¬ 
ти  на  бюлетені  -  бути  тимчасово  звільненим  від 
роботи  через  хворобу. 

БЮЛЬБЮЛІ,  -ів,  ми.  Родина  птахів  ряду  горобиних. 
БЙРГЕР,  -а,  у.,  заст.  1.  У  Німеччині  та  деяких 
інших  країнах  Західної  Європи  -  мешканець  міс¬ 
та,  городянин.  2.  перев.  Обиватель,  міщанин. 
БЙЗРПЕРСТВО,  -а,  с.  Прошарок  міського  населення 
(головним  чином  ремісники  і  купці)  у  Західній 
Європі  середньовіччя. 

БЮРГЕРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бібргер.  Бюргерські 
гільдії.  //  В  ласт,  бюргерам.  Бюргерські  звичаї. 
БЮРЕТКА,  -и,  ж .,  хім.ь  тех.  Скляна  трубочка  з 
позначеними  на  ній  поділками. 

БЮРКО,  -а,  с.,  зах.  Письмовий  стіл. 

БЮРО,  невідм.,  с.  1.  Назва  керівного  органу  партії, 
організації,  установи.  2.  Назва  деяких  установ 
або  їхніх  відділів,  контор.  Експертне  бюрб  - 
структурний  підрозділ  біржі,  що  здійснює  техні¬ 
чну  експертизу  товарів,  оголошених  до  торгів. 
3.  Рід  письмового  стола  з  висувною  кришкою  і 
шухлядами  для  паперів;  конторка. 

БЮРйвиЙ,  -а,  -е,  зах.  Конторський. 

БЮРОКРАТ,  -а,  у.  1.  Службова  особа,  яка,  на  шкоду 
справі  та  інтересам  громадян,  неухильно  додер¬ 
жується  формальностей  у  справах.  2.  Представ¬ 
ник  бюрократичної  системи  управління;  великий 
урядовець. 

БЮРОКРАТИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Дія  за  знач,  бюрократизу¬ 
вати  і  бюрократизуватися. 

БЮРОКРАТИЗМ,  -у,  у.  1.  Канцелярщина,  зневага  до 
суті  справи  заради  додержання  формальностей. 
2.  Система  управління,  що  характеризується  ві¬ 
дірваністю  від  народу. 

БЮРОКРАТИЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  бюрократизувати. 

БЮРОКРАТИЗУВАТИ,  -£ю,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перех. 
Робити  бюрократичним,  насаджувати  бюрокра¬ 
тизм. 

БЮРОКРАТИЗУВАТИСЯ,  -£юся,  -уєшся,  Ведок.  і  док. 
Ставати,  робитися  бюрократичним;  ставати,  ро¬ 
битися  бюрократом. 

БЮРОКРАТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бюрократ  і 
бюрократизм.  Бюрократичний  лад.  //  Власт. 
бюрократові,  бюрократам. 

БЮРОКРАТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  бюрок¬ 
ратичний. 

БЮРОКРАТИЧНО.  Присл.  до  бюрократичний. 
БЮРОКРАТІЯ,  -ї,  ж.  1.  Те  саме,  що  бюрокра-тйзм  2. 
2.  збірн.  Бюрократи  (у  2  знач.). 

БЮРОКРАТКА,  -и.  Жін.  до  бюрократ. 

БЮСТ,  -а,  у.  1.  Верхня  частина  людського  тіла  до 
пояса.  //  розм.  Жіночі  груди.  2.  Скульптурне 
зображення  людини  до  пояса. 

БЮСТГАЛЬТЕР,  -а,  у.  Жіночий  ліфчик. 

БЙЗСТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  бюст. 

Б'ЮЧИ.  Дієприсл.  до  бйти. 

Б'ІЬЧКА,  -и,  ж .,  діал.  Артерія. 

БЯЗЕВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  бязь.  //  Зробл.  з  бязі. 
БЯЗЬ,  -і,  ж.  Густа  бавовняна  тканина. 

БЙКА,  -и,  ж диг.,  жарт.  Про  когось  або  щось 
погане,  неприємне. 

БЯНЬ-ТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Діагностика,  яка  ґрунтується 
на  роздільному  вивченні  пульсу  на  обох  руках,  та 
лікування  із  застосуванням  масажу  і  акупунктури. 


105 


в 


В1,  вевідм .,  с.  Третя  літера  українського  алфавіту 
на  позначення  приголосного  звука  **в”  (вимовля¬ 
ється  "ве"). 

В*  (У),  рідко  УВ  -  із  звах. ,  місц.  і  род.  відмівкамщ 
рідко  ВВІ  (УВІ),  В  і  -  із  звах.  і  місц.  відмівкамщ 
првйм.  Сполучення  з  в  (у)  виражають:  Прос¬ 
торові  відношення:  1 .  із  звах.  і  місц.  в. 
Уживається  на  означення  предмета,  місця,  прос¬ 
тору:  а)  всередину  якого,  куди  спрямована  дія 
(звах.  в.).  2.  із  звах.  і  місц.  в.  Уживається  на 
означення  місця,  предмета  і  т.  ін.,  в  бік  до  якого 
спрямована  дія,  предмет,  або  при  означенні  на¬ 
пряму.  3.  із  звах.  в.  Уживається  на  означення 
місця,  предмета,  через  які  проходить,  проникає 
хто-,  що-небудь;  крізь,  через.  //  Уживається  на 
означення  предметів,  поміж  яких  спрямовано 
дію.  4.  з  род.  в.  Указує  на  кого-небудь,  у  межах 
проживання,  перебування  чи  діяльності  якого 
(яких)  відбувається  дія.  //  Указує  на  господаря 
місця,  приміщення,  де  відбувається  дія.  //  Ука¬ 
зує  на  автора,  про  твори  якого  йде  мова.  5.  з  род. 

а. ,  заст.  Уживається  на  означення  предмета,  по¬ 
близу,  біля  якого  відбувається  дія  або  хто-,  що- 
небудь  перебуває.  Об  ектні  відношення: 

б.  із  звах.  і  місц.  в.  Уживається  на  означення  дії: 
а)  в  яку  хто-небудь  залучається,  втручається 
(звах.  в.);  б)  в  якій  хто-небудь  бере  участь  (місц. 
а.).  7.  із  звах.  і  місц.  в.  Уживається  на  означення 
сфери  діяльності,  організації,  установи  і  т.  ін.: 
а)  до  якої  вступає,  приступає,  куди  переходить 
або  приймається  хто-небудь  (звах.  а.);  б)  в  якій 
бере  участь,  де  працює,  вчиться  хто-небудь  (місц. 

в. ).  8.  із  звах.  (у  давній  формі,  яка  збігається  з 
сучасним  називним  відмінком  множини)  і  місц. 
в.  Уживається  на  означення  професійного,  соціа¬ 
льного  середовища,  вікової  групи:  а)  до  якого 
(якої)  хтось  переходить,  вступає,  куди  кого- 
небудь  приймають  (звах.  а.);  б)  до  якого  (якої) 
хто-небудь  належить  (місц.  а.).  9.  із  звах.  і  місц. 
в.  Уживається  на  означення  істоти,  предмета, 
стану:  а)  в  яку  (який)  перетворюється,  перехо¬ 
дить  хто-,  що-небудь  (звах.  а.);  б)  в  образі  якої 
(якого)  перебуває  або  ким  є  хто-небудь  (місц,  в.) 
(зазвичай  із  сл.  подоба,  роль  і  т.  ін.).  10.  із 
звах.  і  місц.  в.  Уживається  на  означення  предме¬ 
та,  маси:  а)  в  якого  одягається  хто-,  що-небудь, 
яким  (якою)  покривається  (звах.  а.);  б)  яким 
(якою)  що-небудь  покрите,  в  якого  хтось  одягне¬ 
ний  (місц.  в.).  Ц  Уживається  на  означення  пред¬ 
мета,  який  перебуває  на  кому-,  чому-небудь  під 
час  певної  дії.  11.  із  звах.  і  місц.  в.  Указує  на 
сферу  прояву  якої-небудь  дії  чи  ознаки,  ЯКОСТІ. 
12.  із  звах.  і  місц.  в.  Уживається  на  означення 
сфери  психічної  діяльності.  13.  із  звах.  і  місц.  в. 
Уживається  на  означення  кого-,  чого-небудь,  що  є 
об’єктом  зацікавлення,  прояву  того  чи  іншого 
ставлення,  оцінки  і  т.  ін.  14.  із  звах.  в.  Ужива¬ 
ється  на  означення  предмета,  на  якого  спрямова¬ 
на  дія,  з  яким  стикається,  до  якого  дотикається 
хто-,  що-небудь.  15.  із  звах.  в.  Уживається  на 
означення  установи,  організації  і  т.  ін.,  до  якої 
хто-небудь  звертається.  16.  із  звах.  в.  Уживаєть¬ 
ся  на  означення  групування  кого-,  чого-небудь  у 
щось  ціле,  якийсь  загал.  17.  із  звах.  в.  Ужива¬ 
ється  на  означення  предмета,  з  допомогою  якого 
відбувається  дія  (здебільшого  про  музичні  ін¬ 
струменти).  18.  з  род.  в.  Уживається  на  означен¬ 
ня  особи  (осіб),  якій  (яким)  що-небудь  належить 
чи  якої  (яких)  щось  стосується.  / 1  Вказує  на  осо¬ 
бу,  предмет,  у  якої  (якого)  виявляється  та  чи 

106 


інша  ознака.  19.  з  род.  в.  Указує  на  особу,  яку 
про  що-небудь  просять,  від  якої  щось  вимагають, 
запозичають  у  той  чи  інший  спосіб.  Часові 
відношення:  20.  із  звах.  і  місц.  в.  Ужива¬ 
ється  на  означення  часу,  за  якого  відбувається 
дія  або  коли  наявний  який-небудь  стан.  //  Ужи¬ 
вається  на  означення  чийогось  віку,  коли  відбу¬ 
лася,  відбувається  дія.  //  Уживається  на  озна¬ 
чення  явища,  одночасно  з  яким  відбувається  дія. 
21.  із  звах.  в.  Уживається  на  означення  відтинка 
часу,  протягом  якого  відбувається  дія.  //  Ужива¬ 
ється  на  означення  відтинка  часу,  за  якого  щось 
одержується  або  дається.  22.  із  звах.  в .,  заст. 
Уживається  на  означення  відтинка  часу,  після 
закінчення  якого  відбувається  дія.  Кількісні 
відношення:  23.  із  звах.  і  місц.  в.  Ужива¬ 
ється  на  означення  міри,  ваги,  розміру  і  взагалі 
кількісної  ознаки  кого-,  чого-небудь  чи  вартості 
чогось.  24.  із  звах.  в.  Уживається  на  означення 
кратності.  25.  з  місц.  в.  Уживається  на  означення 
кількості  частин,  з  яких  складається  ціле.  26.  з 
місц.  в.  Уживається  на  означення  віддалі  від  ко¬ 
го-,  чого-небудь.  Означально-обставинні 
відношення:  27.  із  звах.  і  місц.  в.  Ужива¬ 
ється  на  означення  стану  (фізичного  чи  психічно¬ 
го):  а)  до  якого  хто-небудь  переходить  (звах.  я.); 
б)  в  якому  хто-небудь  перебуває  (місц.  в.).  28.  із 
звах.  і  місц.  в.  Уживається  на  означення  обста¬ 
вин,  умов:  а)  в  які  хто-,  що-небудь  потрапляє 
(звах.  я.);  б)  в  яких  хто-,  що-небудь  перебуває 
(місц.  я.).  29.  із  звах.  і  місц.  в.  Уживається  на 
означення  способу  дії.  //  Уживається  на  означен¬ 
ня  взаємовідносин  між  ким- небу дь.  ЗО.  із  звах.  і 
місц.  в.  Указує  на  вигляд,  форму,  зовнішність  або 
якусь  ознаку  кого-,  чого-небудь.  31.  із  звах.  в. 
Уживається  на  означення  схожості,  подібності 
кого-,  чого-небудь  до  когось,  чогось.  //  Із  повто¬ 
ренням  іменника  означає  цілковиту  схожість, 
точність.  32.  із  звах.  в.  Уживається  на  означення 
відповідності  однієї  ДІЇ  до  іншої  (зазвичай  у  спо¬ 
лученнях  у  такт,  у  ногу).  33.  із  звах.  в.  Ужи¬ 
вається  на  означення  того,  ради  чого,  з  якою  ме¬ 
тою  здійснюється  або  існує  що-небудь.  34.  із 
звах.  я.,  у  сполуч.  зі  сл.  грати,  гуляти. 
Уживається  на  означення  гри. 

ВААл,  -а,  ч.  У  релігії  Стародавньої  Фінікії,  Сирії, 
Палестини  бог  родючості,  води,  війни  тощо. 
вАба,  -и,  ж.  1.  розм.  Те  саме,  що  принадність. 
2.  мисл.  Приваблювання  птаха  або  звіра  шляхом 
звукової  імітації.  3.  мисл.  Наслідування  виття 
вовка  з  метою  виявити  місце,  де  знаходиться  ви¬ 
плід. 

ВА-бАнк,  присл .,  карт.  На  всі  гроші,  що  є  в  банку 
(у  2  знач.).  **  Йти  (пітй)  ва-банк:  а)  грати  на  всі 
гроші,  що  є  в  банку  (у  2  знач.);  б)  діяти,  ризику¬ 
ючи  всім. 

ВАБЄЦЬ,  -бцй,  ч.  1.  Птах,  що  приманює  інших 
птахів.  2.  Мисливець,  який  приманює  птахів, 
звірів,  наслідуючи  їхні  голоси. 
вАбик,  -а,  ч.  Дудочка  або  інший  предмет  для  при¬ 
ваблювання,  заманювання  птахів  та  звірів  звука¬ 
ми,  що  наслідують  їхні  голоси. 

8АБЙЛО,  -а,  с.щ  мисл.  Те  саме,  що  вйба  2. 
вАбильщик,  -а,  «/.,  мисл, .  Мисливець-приваблювач 
певного  виду  птахів  чи  звірів  за  допомогою  копі¬ 
ювання  голосу  цих  тварин. 

ВАБИТИ,  -блю,  -биш;  мв.  ваблять;  ведок.  1.  перех. 
і  вепєрех.  Манити  кудись  чимось  принадним, 
викликати  бажання  до  чого-небудь.  2.  перех.  і 
веперех.  Притягати  до  себе,  викликати  потяг. 


3.  перех.>  мисл.  Приманювати  птахів  і  звірів  ва- 
биком  або  звуками,  підробленими  під  їхні  голоси. 

ВАБИТИСЯ,  -блюся,  -бишся,  ведок.  1.  на  кого  -  що. 
Спокушатися,  мати  потяг  до  кого-,  чого-небудь. 
2.  Пас.  до  вйбити. 

вАбіння,  -я,  с.  Те  саме,  що  віблення. 

ВАБКЙЙ,  -й,  -6.  Якого  легко  привабити. 

вАбко.  Присл.  до  вабкйй. 

ВАБЛЕНИМ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч.  до 
вйбити. 

ВАБЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйбити. 

ВАБЛИВИЙ,  -а,  -е.  Який  вабить,  принаджує;  прива¬ 
бливий. 

ВАБЛЙВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач,  ваблйвий. 

ВАБЛЯЧИ.  Дієприсл.  до  вйбити. 

ВАБЛЯЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  вйбити. 

вАбнЙЙ,  вйбнй,  вйбне.  Те  саме,  що  ваблйвий. 

ВАБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйбний. 

ВАБНО.  Присл.  до  вйбний. 

ВАВА,  -и,  ж.,  дит.  1.  Виразка,  ранка.  2.  у  знач, 
првсудк.  сл.  Боляче,  болить. 

ВАВЕЛІТ,  -у,  ч.  Мінерал;  білі  із  жовтуватим,  зеле¬ 
нуватим,  сіруватим  відтінками  крихкі  кристали. 

ВАВИЛбНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Житель  Вавилону. 

ВАВИЛбНКА,  -и,  ж.  Жителька  Вавилону. 

ВАВИЛОНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Вавилон. 

вави лонйнин ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  вавилбнець. 

ВАВИЛОнЯнкА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  вавилбнка. 

вАвка,  -и,  ж,  і.  дит.  Зменш,  до  вйва.  2.  розм.  Ви¬ 
разка,  ранка. 

вАвкання,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  вйвкати. 

ВАВКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  розм.  Скаржитися  на 
біль. 

ВАВОЧКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  вйвка. 

ВАГА,  -й,  ж.,  тільки  одв.  1.  фіз.  Сила,  з  якою  тіло 
притягується  до  центра  Землі  на  даній  географіч¬ 
ній  широті.  У  побуті  вагою  називають  масу  тіла, 
речовини  та  ін.  **  Вагй  брутто  -  вага  товару  ра¬ 
зом  із  внутрішньою  та  зовнішньою  упаковкою. 
Вагй  мбтто  -  вага  самого  товару  без  тари  та  упа¬ 
ковки.  ВІдвантйжувальна  вага  -  вага  товару, 
встановлена  під  час  відвантаження  в  точці  від¬ 
правлення.  2.  перев.  Значення,  вплив.  3.  Тягар, 
вантаж  і  т.  ін.  **  Бути  (стйти)  у  вазі  -  бути  (ста¬ 
ти)  вагітною.  4.  Система  мір,  застосовувана  у 
зважуванні.  5.  Прилад  для  зважування. 

ВАГАБУнд,  -а,  V.  Бродяга,  бурлака,  волоцюга. 

ВАГАВИЙ,  -а,  -е.  Непостійний,  несталий,  нерішучий. 

ВАГАДЛО,  -а,  с..  заст.  Маятник. 

вагАдловий,  -а,  -е.  Прикм.  до  вагйдло. 

ВАГАло,  -а,  с заст.  Те  саме,  що  вагйдло. 

вагАловий,  -а,  -е.  Прикм.  до  вагйло. 

ВАГАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Такий,  що  стосується  блукаючо¬ 
го  нерва. 

ВАГАНЙ,  -ів,  мв.  1.  заст.  Довгаста  дерев’яна  миска 
для  їжі.  2.  діал.  Ночви. 

ВАГАНКИ,  -ів,  мв.,  заст.  Зменш,  до  ваганй  1. 

ВАГАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вагйтися.  2.  Не¬ 
спроможність  відразу  вирішити  щось;  роздуму¬ 
вання.  3.  Непослідовність  у  поглядах,  хитання. 

ВАГАНТИ,  -ів,  мв.  В  12  -  14  ст.  у  деяких  країнах 
Західної  Європи  -  мандрівні  актори,  автори  і 
виконавці  пародійних  та  сатиричних  пісень. 

ВАГАнТІВСЬКИИ,  -а,  -е.  Стос,  до  вагантів. 

ВАГАр,  -я,  ч.  Особа,  яка  важить  що-небудь  або 
контролює  зважування  чогось. 

ВАГАРКА,  -и.  Жін.  до  вагйр. 

ВАГАТИСЯ,  -аюся,  -йєшся,  ведок.  1.  Не  відразу  ви¬ 
рішити  що-небудь;  роздумуючи,  схилятися  то  до 
одного,  то  до  іншого  рішення.  2.  переи.  Бути  не- 


стійким,  непослідовним  у  діях;  хитатися. 
ВАГЕНБУРГ,  -у,  V.  Укріплення  з  повозок  у  формі 
чотирикутника,  круга  або  напівкруга. 

ВАГИ,  ваг,  ми.,  рідко.  Те  саме,  що  вагі  5.  **  Аналі- 
тйчні  вйги  -  лабораторні  ваги  з  граничним  наван¬ 
таженням  до  200  г  і  точністю  вимірювань  0,0001  г. 
ВАПВНЙЦЯ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  вагі  5. 

ВАГІНА,  -и,  ж.,  ават.  Те  саме,  що  піхва. 
вагінАльний,  -а,  -є.  Прикм.  до  вагіна.  Вагівальві 
захворювання. 

ВАПНЕКТОМІЯ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  кольпотомія. 
ВАГІНІЗМ,  -у,  ч.  Судомне  скорочення  м'язів  піхви  і 
тазового  дна,  яке  перешкоджає  статевому  актові. 
ВАГІНІТ,  -у,  ч..  мед.  Запалення  стінок  піхви. 
ВАГІНО-ВЕЗИКАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Піхвоміхуровий;  та¬ 
кий,  що  стосується  піхви  і  сечового  міхура. 
ВАПнОграф,  -а,  ч.  Див.  вульвоперинеовагінбграф. 
ВАПНОГрАфіЯ,  -і,  ж.  Див.  кольпогрйфія. 
ВАЛНОПЕКСІЯ,  -І,  ж.  Див.  кольпопексія. 
ВАПНОПЕРИТОНЕАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Піхво-очеревинний; 
такий,  що  стосується  піхви  і  очеревини. 
ВАЛНОСКОП.  -а,  ч.  Те  саме,  що  кольпоскбп. 
ВАЛНОСКОПІЯ,  -і,  ж.  Див.  КОЛЬПОСКОПІЯ. 

ВАПНОТОМІЯ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  кольпотомія. 
валнофіксАціЯ,  -і,  ж.  Гінекологічна  операція  під¬ 
шивання  стінок  піхви  до  черевної  стінки. 

ВАГІТНИЙ,  -а,  -е.  1.  тільки  ж.  р.;  без  додатка  і  ким. 
Яка  перебуває  в  стані  вагітності.  **  УдАвана  вагі¬ 
тність  -  патологічний  стан  у  жінки,  що  виникає 
при  самонавіюванні  стану  вагітності.  //  у  знач, 
ім.  вагітна,  -ноі,  ж..  Вагітна  жінка.  2.  чим,  ве¬ 
рея.  Який  має  в  початковому,  зародковому  стані 
що-небудь,  що  розвивається. 

ВАГІТНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Стан  жінки  у  період  розви¬ 
тку  в  її  організмі  плоду.  2.  фізіол.  Процес  розвитку 
плоду  з  заплідненої  яйцевої  клітини  в  материнсь¬ 
кому  організмі  людини  і  живородних  тварин. 
ВАГІТНІТИ,  -ію,  -ієш,  иедок.  1.  Ставати  вагітною. 
2-  дерев.  Мати  щось  у  зародковому  стані. 

ВАГІТУС,  -а,  ч.  Крик,  плач  немовляти  або  малень¬ 
кої  дитини. 

ВАГНЕРЙТ,  -у,  ч.  Ортофосфат-флуорид  магнезію 
острівної  будови;  рідкісний  мінерал. 

ВАГОБОНДАж,  -у,  ї.  Бродяжництво. 

ВАГОВА,  -бї,  ж.  Контрольний  пункт  заводу,  елева¬ 
тора  і  т.  ін.,  обладнаний  автомобільними  вагами. 
ВАГОВИЙ,  -А,  -і.  1.  Прикм.  до  вагА  1.  Вагова  катего¬ 
рія.  Ц  Який  підлягає  зважуванню  (в  разі  продажу 
і  т.  ін.).  **  ваговйй  коефіцієнт  -  числовий  коефіці¬ 
єнт,  що  відображає  значимість,  відносну  важли¬ 
вість  денного  чинника.  2.  Стос,  до  ваги  (у  5  знач.). 
Вагове  господарство.  //  Признач,  для  виробництва 
вага  (у  5  знач.). 

ВАГОВИК,  -А.  у.,  діад.  Вантажівка. 
ВАГОВИМІРЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Признач,  для  вимірю¬ 
вання  ваги. 

ваговитий,  -а,  -е.  1.  Повноцінний  вагою.  2.  перед. 
Важливий  своїм  значенням.  //  Змістовний,  авто¬ 
ритетний. 

ВАГОВИТІСТЬ,  -тості,  ж.  Властивість  за  знач,  ваго¬ 
витий. 

ВАГОВИТО.  Присл.  до  ваговйтий  2. 
ваговіз  див.  ваговбз. 

ВАГОВбЗ,  ВАГОВІЗ,  -вбза,  ч.  1.  Вантажний  автомо¬ 
біль,  вантажівка.  2.  Те  саме,  що  важковбз. 
вдговбзний,  -а.  -є.  Який  призначений,  викорис¬ 
товується  для  перевезення  вантажів.  Ваговозна 
порода  коней. 

вАгом,  присл.,  заст.  На  вагу,  вагою. 

ВАГОМИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  має  вагу  (у  1  знач.).  2.  пе¬ 
ред.  Змістовний,  авторитетний,  переконливий. 
ВАГОМІСТЬ,  -мості,  ж.  Властивість  за  знач,  вагбмий. 
ВАГОМО.  Присл.  до  вагбмий. 

ВАГОН,  -а,  ч.  1.  Спеціально  устатковане  приміщен¬ 
ня  для  перевезення  людей  і  вантажу  рейковими 
коліями.  2.  Кількість  вантажу,  що  входить  у  то¬ 
варний  вагон.  **  Вагбн-ресторАн  -  вагон  паса¬ 
жирського  поїзда,  обладнаний  як  їдальня  для 
продажу  страв  і  напоїв. 

ВАГОНЕВРОз,  -у,  ч.  Захворювання,  зумовлене  або 
пов'язане  з  підвищеною  збудливістю  парасимпа¬ 
тичної  нервової  системи. 

ВАГОНЕТКА,  -и,  ж.  Невеликий  відкритий  вагон  для 
перевезення  вантажу  вузькоколійними  залізни¬ 
цями  і  підвісними  дорогами  . 

ВАГОНЕТКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вагонАтка. 
ВАГОНЕТНИК,  -а,  ч.  Водій  вагонетки. 

ВАГОНЕТНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  вагонАтник. 

ВАГОНІТИ,  -ію,  -ієш,  иедок.,  діал.  1.  Вагітніти.  2.  пе¬ 
ред  Лежати  тягарем;  тяжіти. 

ВАГбНКА,  -и,  ж.,  розм.  Тонка  дошка,  рейка  з  біч¬ 
ним  пазом,  що  її  використовують  зазвичай  для 
обшивки  стін. 

ВАГбнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  вагбн  1. 

ВАГОННИК,  -а,  V.  Робітник  вагонобудівного  заводу 
або  вагонного  парку. 
вагОнниця,  -і.  Жін.  до  вагбнник. 

ВАГОНОБУДІВНЙЙ,  -А.  -А.  Стос,  до  вагонобудування. 
//  Признач,  для  будування  вагонів.  Вагонобудів¬ 
ний  завод. 

ВАГОНОБУДУВАННЯ,  -я,  с.  Галузь  транспортного  ма¬ 
шинобудування  з  виробництва  залізничних  вагонів. 
ВАГОНОВОД,  -а,  ч.  Водій  трамвая. 

ВАГбНО-ГОДЙНА,  -и,  ч.  Одиниця  виміру  викорис¬ 
тання  вагона  або  його  простою,  рівна  викорис¬ 
танню  (простою)  одного  вагона  в  одну  годину. 
ВАГОНОЗАВАНТАжуВАЛЬНИЙ.  -а,  -е.  Призначений 
для  завантажування  вагонів. 

ВДГОНОЗАВАНТАжувач,  -а,  ч.  Пристрій,  призначе¬ 
ний  для  завантажування  вагонів. 


ВАГОНОМЙЙНИЙ,  -а,  -є.  Призначений  для  миття 
вагонів. 

ВАГОНОНАВАНТАЖУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Призначений 
для  навантажування  вагонів. 

ВАГОНОНАВАНТАЖУВАЧ,  -а,  ч.  Пристрій,  призначе¬ 
ний  для  навантажування  вагонів. 

ВАГОНООБІГ,  -у,  у.  Просування  вагона  до  певного 
місця  призначення  і  повернення  його  у  вихідний 
пункт. 

ВАГОНОПЕРЕКИДАЧ,  -і,  ч.  Механізм,  що  розванта¬ 
жує  вагони,  нахиляючи  або  перекидаючи  їх. 

ВАГОНОПОТІК,  -тбку,  у.  Загальна  кількість  потягів, 
вагонів,  що  проходять  у  певному  напрямку  за 
певний  час. 

ВАГОНОРЕМОНТНИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для  ремон¬ 
ту  вагонів. 

ВАГОНОРОЗВАНТАЖУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Призначений 
для  розвантажування  вагонів. 

вагоноскладальний,  -а,  -е.  В  якому  з  окремих 
частин,  деталей  складають  вагони. 

ВАГОн-РЕФРИЖЕРАтор,  вагбна-рефрижератора,  у. 
Вагон  поїзда,  обладнаний  як  холодильник. 

ВАГОН-ЦИСТЕРНА,  вагіна -цистерни,  у.  Вагон  поїзда, 
призначений  для  перевезення  рідких  вантажів. 

ВАГОНЧИК,  -а,  у.  1.  Зменш,  до  вагбн  1.  2.  розм.  Те 
саме,  що  вагонбтка.  3.  Перевізне  приміщення  у 
вигляді  легкого  вагона,  що  використовується  як 
житло  робітників,  які  працюють  на  певному  від¬ 
даленні  від  населеного  пункту. 

ВАГОТА,  -й,  ж.,  заст.  1.  Вага,  тягар.  2.  перед.  Тяжкі 
переживання,  хвилювання.  3.  діал.  Вагітність. 

ВАГОТІННЯ,  -я.  е„  діад.  Тяжіння. 

ВАГОТІТИ,  -ію,  -ієш,  діал.  вагочу’,  ваготйш,  иедок., 
заст.  1.  Обтяжувати  вагою.  2.  перен.  Бути  тяга¬ 
рем.  3.  ким,  діал.  Бути  вагітною. 

ВАГОТОМІЯ,  -І,  ж.  Операція  перетинання  блукаючо¬ 
го  нерва  або  його  галузок. 

ВАГОТОНІЧНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  ваготонії. 

ВАГОТОНІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Стан  вазомоторної  нестабі¬ 
льності,  що  її  викликає  гіперфункція  блукаючого 
нерва. 

ВАГОТРбпний,  -а,  -е.  Такий,  що  діє  на  блукаючий 
нерв. 

ВАГРАНКА,  -и,  ж.  Невелика  шахтна  піч  для  плав¬ 
лення  чавуну,  рідше  -  для  випалювання  вапняку, 
руди  і  т.  ін. 

ВАГРАНКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вагрінка. 

ВАГРАННИК,  -а,  у.  Робітник,  що  обслуговує  вагранку. 

ВАГРАнниЦЯ,  -і.  Жін.  до  вагрйнник. 

ВАГРАНОЧНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вагрінка. 

вАгри,  -ів.  ми.  Плем  я  полабських  слов'ян,  що 
населяло  територію  між  Балтійським  морем,  рі¬ 
кою  Трнавою  і  озером  Фемарн. 

ВАГУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  діал.  1.  Вагати¬ 
ся.  2.  Сваритися,  сперечатися.  3.  Мірятися  силами. 

вАгус,  -а,  у.  Блукаючий  нерв. 

вАгусний.  -а.  -є.  Те  саме,  що  загальний. 

ВАГУС-ПНЕВМОНІЯ,  -ї,  ж.  Пневмонія,  що  розвива¬ 
ється  внаслідок  пошкодження  блукаючого  нерва 

ВАГУС-ПУЛЬС,  -а,  у.  Пульс,  що  спостерігається  при 
підвищенні  тонусу  заднього  ядра  блукаючого  нерва. 

ВАГУЧИИ,  -а,  -е.  Дуже  важкий. 

ВАД,  -у,  у.  Мінерал  групи  псиломеланів. 

ВАДА,  -и,  ж.  1.  Негативна  риса,  особливість  кого-, 
чого-небудь;  недолік.  //  Фізичний  недолік  вна¬ 
слідок  захворювання  або  ушкодження  організму, 
а  також  природжений.  Вада  вимови.  //  Пошко¬ 
дження  або  неякісність  чого-небудь.  2.  Те,  що 
шкодить,  має  шкідливий  вплив. 

ВАДЕМЕкум,  -а,  у.  Кишенькова  довідникова  книж¬ 
ка,  путівник. 

ВАДЖУвАтися,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  зах.  Чіпля¬ 
тися  до  когось. 

ВАДИТИ,  -джу,  -диш,  иедок.  1.  рідко.  Завдавати 
шкоди,  робити  комусь  неприємність.  2.  тільки  З 
ос.  Бути  шкідливим,  шкодити  (здоров'ю  людей, 
тварин,  ростові  рослин);  заважати,  перешкоджа¬ 
ти.  **  не  вйдить  (не  відило  б),  безос.  -  варто, 
варто  б,  слід,  слід  би,  не  зайве.  3.  безос.  Нудити. 
4.  на  кого,  діал.  Наговорювати. 

ВАДИТИСЯ,  -джуся,  -дишся,  иедок.,  діал.,  зах. 
Сваритися,  лаятися,  сперечатися. 

ВАДІ,  иевідм.,  ми.  Сухі  замкнені  долини  тимчасо¬ 
вих  або  періодичних  водних  потоків. 

ВАДІЯ,  -ї,  ж.  Застава,  грошова  зарука. 

ВАДКЙЙ,  -і,  -і.  Те  саме,  що  вадливий. 

ВАДКІСТЬ,  -кості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вадкйй. 

ВАДКО.  Присл.  до  вадкйй. 

ВАДЛЙВИИ,  -а,  -е.  Який  завдав  або  може  завдати 
шкоди  (здоров'ю).  //  Нудний. 

ВАДЛЙВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вадлйвий. 

ВАДЛИВО.  Присл  до  вадлйвий. 

ВАДЯЧИ.  Дієприсл.  до  вйдити. 

ВАЕСЙТ,  -у,  у.  Рідкісний  мінерал;  сірі  октаедричні 
і  кубічні  кристали  з  металічним  блиском. 

ВАЄР,  -а,  у.  Сталевий  трос  для  буксирування  трала. 

ВАЄРШТРАСіВ,  -сова,  -сове,  мат.  Належний  Ваєрш- 
трасу.  Ваєрштрасова  теорема. 

ВАЖЕЗНИЙ,  -а,  -є,  розм.  Дуже  важкий. 

ВАЖЕЛЕЗНИЙ,  -а,  -е,  розм.  Дуже  важкий. 

ВАЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  віжити. 

ВАЖЕННИЙ,  -а,  -е,  розм.  Дуже  важкий. 

ВАЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  віжити. 

ВАЖЕнький,  -а,  -е,  розм.  Те  саме,  що  важкйнький. 

ВАЖЕнько.  Присл.  до  важінький. 

ВАЖИТИ,  -жу,  -жиш;  наказ,  сп.  важ;  иедок. 
1.  иеперех.  Мати  певну  вагу.  2.  иеперех.,  перед. 
Мати  значення;  значити.  3.  перех.  Визначати 
вагу  чого-,  кого-небудь.  4.  иеперех.,  на  кого  -  що. 
Розраховувати,  сподіватися  мати  своїм.  //  Замі- 


ВАЖКОВІДНбВЛ  (ОВАЛЬНІСТЬ 

рятися,  зазіхати.  5.  иеперех. ,  чим.  Ризикувати, 
наражати  на  небезпеку.  6.  иеперех .,  иа  що.  пе - 
рев..  рідко.  Зважати,  брати  до  уваги. 

ВАЖИТИСЯ,  -жуся,  -жишся;  наказ,  сп.  вйжся;  ие¬ 
док.  1.  Визначати  свою  вагу,  важити  себе.  2.  з 
іифіи .,  переи.  Насмілюватися  щось  робити,  зва¬ 
жуватися  на  щось.  3.  иа  кого.  Замірятися,  зазіха¬ 
ти.  4.  Пас.  до  вйжити  3. 

ВАЖІЛЕЦЬ,  -льцй,  ч.  Зменш,  до  вйжІль  1. 

ВАЖІЛЬ,  -желя,  ч.  1.  фіз.  Простий  механізм  для 
зрівноважування  більшої  сили  меншою.  2.  спец. 
Найпростіше  знаряддя  у  вигляді  стрижня,  що 
може  обертатися  навколо  нерухомої  точки  опори  і 
служить  для  піднімання,  підважування  чого- 
небудь,  зрівноважуючи  більшу  силу  за  допомогою 
меншої.  //  Деталь  машини  у  вигляді  стрижня  з 
ручкою  для  регулювання  чого-небудь.  3.  переи. 
Засіб,  яким  можна  надати  дії,  сприяти  розвитку 
чого-небудь  або  пожвавити,  підсилити  діяльність 
кого-,  чого-небудь. 

ВАЖІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ВЙЖІЛЬ  1.  Важільна 
система  підняття. 

ВАЖІННЯ,  -я,  с.  Зважування  на  вагах. 

ВАЖКА,  -и,  ж.  Чашка  у  вагах. 

ВАЖКЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Досить  важкий  (у  1  -  9  знач.). 
ВАЖКЙ,  -ів,  ми.  (оди.  важбк,  -жкй,  V.).  Дрібні  гир- 
ки,  тягарці. 

ВАЖКЙЙ,  -а,  -е;  вищ.  ст.  важчий.  1.  Який  має  велику 
вагу;  тяжкий;  прот.  легкий.  //  Який  має  вагу, 
більшу,  ніж  звичайно  мають  подібні  предмети. 
//  Вигляд  якого  (значні  розміри,  масивність,  гус¬ 
тина  і  т.  ін.)  свідчить  про  велику  вагу.  //  Густий, 
щільний  (про  тканину).  //  Який  повільно  засвою¬ 
ється  організмом  і  викликає  відчуття  тягаря  в 
шлунку  (про  їжу).  **  Важкі  атлітика  -  вид  спорту, 
що  полягає  в  підніманні  ваги.  Важкі  вагові  кате¬ 
горія  -  категорія  спортсменів  (борців,  боксерів, 
штангістів)  з  вагою  тіла  не  меншою  81  кг.  Важкі 
воді,  фіз.  -  вода  зі  значно  більшою  молекулярною 
вагою,  ніж  звичайна.  Важкі  ґрунтй,  с.  г.  -  ґрунти  зі 
значним  вмістом  глини.  2.  Великий,  масивний 
(про  людину,  тварину  та  їхні  частини  тіла). 
//  Який  здається  значним  вагою  внаслідок  утоми, 
слабості  і  т.  ін.  //  Малорухливий,  неповороткий. 
3.  Позбавлений  легкості,  швидкості,  характерний 
для  руху  кого-небудь  значного  вагою,  незграбного 
чи  втомленого  (про  ходу,  біг  і  т.  ін.).  4.  Який  вима¬ 
гає  великого  напруження,  великих  зусиль  для 
здійснення,  проведення,  подолання  іт.  ін.  //  Який 
відбувається,  проходить  з  напруженням,  утруд¬ 
ненням.  //  Складний  для  розуміння,  сприйняття. 
//  Позбавлений  чіткості,  громіздкий,  обтяжений 
деталями.  5.  Який  несе  з  собою  всілякі  незгоди, 
труднощі,  страждання.  **  важкйй  наркбтик,  переи. 
-  неспеціальний  термін,  що  його  зазвичай  викори¬ 
стовують  для  позначення  будь-якого  засобу,  який 
викликає  фізіологічну  залежність.  //  Обтяжли¬ 
вий,  надмірний.  //  Пов’язаний  з  фізичним  чи  ро¬ 
зумовим  напруженням,  великими  турботами  або 
неприємностями;  несприятливий.  //  Сповнений 
труднощів,  нестатків,  горя.  6.  Значний  за  ступе¬ 
нем,  силою  прояву.  //  Великий,  значний,  який 
призводить  до  поганих  наслідків.  //  Сповнений 
фізичних  мук,  страждань;  небезпечний.  //  Який 
дуже  вражає,  викликає  глибокі  переживання. 
7.  Дуже  сумний,  гнітючий,  безрадісний.  //  Який 
свідчить  про  напружену,  гнітючу  ситуацію. 
//  Який  викликає  або  залишає  після  себе  непри¬ 
ємне  почуття.  //  Який  темними  фарбами,  забарв¬ 
ленням  справляє  враження  похмурості.  8.  Дуже 
густий,  сильний  і  неприємний  (про  запах  і  т.  ін.). 

9.  Нелегкий  для  порозуміння,  незлагідний  у  сто¬ 
сунках;  непривітний  (про  людину  та  її  вдачу).  Ва¬ 
жка  вдача.  Важка  людина.  //  Який  нелегко  підда¬ 
ється  впливові,  вихованню.  Важка  дитина.  Важ¬ 
кий  учень.  //  Який  виражає  суворість,  похмурість. 

10.  тільки  ж. »  без  додатка  і  ким .  розм.  Вагітна. 
**  Ходйти  важкбю  -  бути  вагітною.  11.  Великий 
розмірами  і  потужний  у  дії.  Важкі  танки.  //  При¬ 
знач.  для  виробництва  великих  і  потужних  ма¬ 
шин,  верстатів  і  т.  ін.  Важке  машинобудування. 
Важкі  індустрія;  важкі  промислбвість  -  сукуп¬ 
ність  галузей  промисловості,  що  виробляє  засоби 
виробництва.  Важкі  фігури,  шах.  -  тури  і  ферзі. 

ВАЖКІСТЬ,  -кості,  ж.  1.  Властивість  тіл  притягати¬ 
ся  до  землі.  2.  Абстр.  ім.  до  важкйй  1-9. 

ВАЖКО.  1.  Присл.  до  важкйй  1  -  9.  2.  у  знач,  при¬ 
суди.  СЛ..  кому.  Про  відчуття  великої  ваги,  вели¬ 
кого  напруження,  зусиль.  //  Про  наявність  зне¬ 
год,  труднощів.  //  також  без  додатка.  Про  почут¬ 
тя  втоми,  неприємного  фізичного  стану,  болю, 
страждань.  //  також  без  додатка.  Про  дуже  сум¬ 
ний,  безрадісний,  гнітючий  настрій.  //  без  додат¬ 
ка.  Про  гнітючу,  напружену  ситуацію. 
ВАЖКОАТЛЕТ,  -а,  ч.  Спортсмен,  що  займається 
важкою  атлетикою. 

ВАЖКОАТЛЕТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  важкої  атлетики. 
ВАЖКОВАГОВИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  важковаговика. 
ВАЖКОВАГОВЙК,  -а,  ч.  Спортсмен  важкої  ваги. 
ВАЖКОВАНТАЖНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Признач,  для  пере¬ 
везення  особливо  важких  вантажів. 
ВАЖКОВИМОВНИЙ,  -а,  -е.  Який  важко  вимовляється. 
ВАЖКОВИМбВНіСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  важко- 
вимбвний. 

ВАЖКОВИХбВУВАНИЙ,  -а,  -е.  Який  важко  піддається 
вихованню. 

ВАЖКОВІДНОВЛЮВАЛЬНИЙ,  -а.  -е.  Якого  важко  від¬ 
новити. 

ВАЖКОВІДНбВЛЮВАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
важковіднбвлювальний. 


107 


ВАЖКОВІДНбВЛЮВАНИЙ 

ВАЖКОВіДНбВЛЮВАНИй,  -а,  -е.  Якого  важко  відно¬ 
вити. 

ВАЖКОВІДНйВЛЮВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
важковіднбвлюваний. 

ВАЖКОВІДНбВНИЙ.  -а.  -е.  Якого  важко  відновити. 
ВАЖКОВІДНбВНіСТЬ,  -ності.  ж.  Абстр.  ім.  до  важко- 
віднбвний. 

ВАЖКОВйДНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  важкої  води.  **  Важ- 
ковбдний  реАктор  -  реактор,  у  якому  сповільню¬ 
вачем  нейтронів  служить  важка  вода. 

ВАЖКОВбЗ,  -а,  ч.  Назва  породи  коней,  здатних 
перевозити  значні  вантажі,  але  повільних  у  біго¬ 
ві;  ваговоз. 

ВАЖКОВбзний,  -а.  -е.  Прикм.  до  важковбз. 
ВАЖКОГОРЙЗЧИЙ,  -а,  -е.  Який  неспроможний  легко 
горіти. 

ВАЖКОДОСТУЛНИЙ,  -а,  -е.  До  якого  важко  дістати¬ 
ся,  якого  важно  досягти. 

ВАЖКОДОСТУЛНІСТЬ,  -ності,  ж.  Утрудненість  досту¬ 
пу  до  чого-небудь;  трудність  у  досягненні,  сприй¬ 
нятті  чого-небудь. 

важкодостулно.  Присл.  до  важкодоступний. 
ВАЖКОДУМ,  -а.  я.  Людина,  що  повільно  думає, 
нешвидко  вирішує. 

В  АЖКОЗ  АЙМЙСТИЙ ,  -а,  -е.  Який  неспроможний 
легко  загорітися,  спалахнути. 

ВАЖКОЗАЙМЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  важко- 
займйстий. 

ВАЖКОЗАКРІПНЙЙ,  -А,  -і.  Якого  важко  закріпити. 
ВАЖКОЗАСВбЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Який  важко  засвою¬ 
ється. 

ВАЖКОЗАСВбЮВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
важкозасвбюваний. 

ВАЖКОЗРОЗУМІЛИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  його  важко 
зрозуміти,  сприйняти. 

ВАЖКОЗРОЗУМІЛІСТЬ,  -лості,  ж.  Абстр.  ім.  до  важ¬ 
козрозумілий. 

ВАЖКОЗРОЗУМІЛО.  Присл.  до  важкозрозумілий. 
ВАЖКОКИСнЕвий,  -а,  -е.  Який  містить  важкі  ізото¬ 
пи  Оксигену. 

важколеткйи,  -а,  -е.  Який  важко  переходить  із 
рідкого  або  твердого  станів  до  газуватого. 
ВАЖкоОБРОблЮВАНИЙ,  -а.  -е.  Такий,  що  його  важ¬ 
ко  обробити. 

ВАЖКООКИСНЙЙ,  -а.  -є.  Те  саме,  що  важкоокйсню- 
ваний. 

важкоокйснюваний,  -а.  -є.  Який  погано  окисню- 
ється. 

ВАЖКОПЕРЕРОБЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  його 
важко  переробити. 

ВАЖКОЛЕРЕРбБЛЮВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
важкоперербблюваний. 

важколодільний,  -а,  -є.  Якого  важко  поділити, 
розділити. 

ВАЖКОПОДІЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  важко- 
подільний. 

ВАЖКОПОРАНЕНИЙ,  -ого,  ч.  Той,  кого  важко  пора¬ 
нено. 

ВАЖКОЛРОГНОЗОВАНИЙ,  -а.  -є.  Такий,  що  його 
важко  прогнозувати,  передбачити. 
ВАЖКОЛРОГНОЗбВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
важкопрогнозбваний. 

ВАЖКОПРОГНОЗОВАНО.  Присл.  до  важкопрогнозб¬ 
ваний. 

ВАЖКОРЕГУЛьОВАНИй,  -а,  -е.  Який  не  піддається 
легкому  регулюванню;  такий,  у  якого  існують 
проблеми  з  регулюванням. 

ВАЖКОРЕГУЛЬОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
важкорегульбваний. 

ВАЖКОРОЗВ’ ЯЗНЙЙ,  -а,  -е.  Який  важко  розв’язати. 
ВАЖКОРОЗВ'ЯЗНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за 
знач,  важкорозв'йзний 

ВАЖКОРОЗДІЛЬНЙЙ,  -А.  -і.  Якого  неможливо  легко 
розділити. 

ВАЖКОРОЗДІЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за 
знач,  важкороздільнйй. 

ВАЖКОРОЗЧЙнний,  -а,  -є.  Якого  неможливо  легко 
розчинити. 

ВАЖКОРОЗЧЙННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  важ- 
корозчйнний. 

ВАЖКОТОЛКИЙ,  -а,  -є.  Той,  що  має  високу  темпера¬ 
туру  топлення,  важко  топиться. 

ВАЖКОТОЛКІСТЬ,  -кості,  ж.  Властивість  за  знач, 
важкотбпкий. 

ВАЖКОХВОРИЙ,  -а,  -е.  Який  важко  хворіє.  //  у  знач, 
ім.  важкохвбрий,  -рого,  ч.;  важкохвбра,  -рої,  ж. 
ВАЖКОЦЕНТРйВНИй,  -а,  -є.  Який  важко  центрувати. 
ВАЖКУВАТИЙ,  -а,  -є.  Дещо  важкий  (у  1  -  9  знач.). 
ВАЖКУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  важкувАтий. 
ВАЖКУВАТО.  Присл.  до  важкуватий.  Ц  у  знач, 
присуди,  сл.  Про  наявність  певних  труднощів  у 
чомусь. 

ВАЖЛЙВИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  має  велике,  особливе 
значення.  //  у  знач.  ім.  важлйве,  -вого,  с.  2.  заст. 
Тяжкий,  значний  силою  прояву. 

ВАЖЛЙВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  важлйвий  1. 
ВАЖЛЙВО,  присл.  1.  у  знач,  присуди,  сл.  Має  зна¬ 
чення;  істотно,  потрібно.  2 .діад.  Поважно,  велично. 
ВАЖНЕНЬКИЙ,  -а,  -е,  розм.  Досить  важний  (у  З 
знач.),  гарний. 

ВАЖНИЙ,  -а,  -є,  розм.  1.  Поважний,  гордий,  з  ви¬ 
разно  виявленим  почуттям  власної  гідності. 
2.  Який  має  велике  значення;  важливий.  //  По¬ 
в'язаний  із  значним  службовим  становищем,  вла¬ 
дою  і  т.  ін.  //  Який  має  значне  становище  в  сус¬ 
пільстві.  3.  Який  має  добру  якість;  гарний. 
ВАЖНИЦЯ,  -і,  ж.,  розм.  1.  Поважнка,  значна  особа. 
2.  Важлива  справа. 

ВАЖНИЦЯ,  -і,  ж.,  заст.  1.  Підставка  для  підважу¬ 
вання  воза  під  час  змащування  коліс.  2.  рідко.  Те 

108 


саме,  що  вагі  5. 

ВАЖНІСТЬ,  -ності,  ж, ,  розм.  Абстр.  ім.  до  віжний 
1,  2. 

ВАЖНІТИ,  -Ію,  -Ієш,  ведок.  1.  Ставати  важким, 
збільшуватись  у  вазі.  //  безос.  2.  Від  утоми,  осла¬ 
блення  робитися  малорухливим. 

ВАЖНО,  розм.  1.  Присл.  до  вбжний  1,  2,  3.  2.  у  знач, 
присуди,  сл.  Має  значення;  істотно,  важливо. 
ВАЖНЮЩИЙ,  -а,  -е,  розм.  Дуже  важний. 

ВАЖйК,  -жкй,  ч.  1.  Див.  важкй.  2.  Гирка,  тягарець 
у  ватерпасі.  //  Невеликий  тягар,  що  прив’язуєть¬ 
ся  до  мотузка  і  т.  ін.  перев.  для  занурення  його  у 
воду. 

ВАЖУЧИЙ,  -а,  -е,  розм.  Дуже  важкий  (у  1  -  9  знач.). 
ВАЖЧАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  1.  Набувати  більшої 
ваги,  ставати  важчим.  2.  Втрачати  рухливість, 
ослаблятися  внаслідок  утоми,  сонливості  і  т.  ін. 
3.  Ставати  труднішим  у  якомусь  аспекті.  //  Про¬ 
ходити,  відбуватися  і  т.  ін.  з  більшим  утруднен¬ 
ням,  ніж  до  цього.  4.  перев.  Набувати  темніших, 
похмуріших  тонів,  робитися  інтенсивнішим. 
ВАЖЧЕ,  присл.  Вищ.  ст.  до  віжко.  //  у  звач.  при - 
суди.  сл. 

вАжчий,  -а,  -е.  Вищ.  ст.  до  важкйй  1-9. 

В  Аз  А,  -и,  ж.  Різноманітної  форми  посудина,  що 
використовується  для  квітів,  фруктів,  солодощів  і 
т.  ін.  або  як  декоративна  річ. 

ВАЗЕКТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічна  процедура  перері¬ 
зання  або  перев'язування  сім’явипорскувальної 
протоки.  **  двосторбння  вазектомія  -  метод  сте¬ 
рилізації  чоловіків,  який  лише  запобігає  руху 
сперми  від  яєчок  та  не  впливає  на  гормональний 
баланс  чи  сексуальні  відчуття. 

ВАЗЕЛІН,  -у,  ч.  Мазеподібна  речовина  білого  або 
жовтого  кольору,  нафтопродукт;  застосовується  в 
медицині,  косметиці  й  техніці. 

ВАЗЕЛІНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вазелін. 
ВАЗЕЛІНОДЕРМА,  -и,  ж.  Дерматит,  що  розвивається 
при  дії  нечистого  вазеліну.  ВАЗОАНАСТОМбЗ,  -у,  ч. 
Див.  вазовазостомія. 

ВАЗОВАЗОСТОМІЯ,  -ї,  ж.  Пластична  операція  відно¬ 
влення  прохідності  сім'явивідної  протоки. 
ВАЗОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Див.  ангіогріфІя. 

ВАЗОДЕПрЕсія,  -ї,  ж.  Послаблення  кровообігу  вна¬ 
слідок  зниження  судинного  тонусу. 
ВАЗОДИЛАТАїОР,  -а,  ч.  Нерв,  збудження  якого 
викликає  розширення  кровоносних  судин. 
ВАЗОДИЛАТАТОРНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  викликає 
розширення  кровоносних  судин. 

ВАЗОДИЛАТАціЯ,  ВАЗОДИЛАціЯ,  -ї,  ж.  Розширення 
кровоносної  судини. 

ВАЗОЕПІДИДИМОСТОМІЯ,  *ї,  ж.  Накладання  анасто¬ 
мозу  між  сім’явивідною  протокою  і  придатком 
яєчка  після  видалення  хвоста  придатка. 
ВАЗОКАРДЮГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Див.  ангіокардіографія. 
ВАЗОКОНСТРИКТЙН,  -а,  ч.  Нерв,  збудження  якого 
викликає  звуження  кровоносних  судин. 
ВАЗОКОНСТРЙКТОРНИЙ,  -а,  -є.  Такий,  що  викликає 
звуження  кровоносних  судин. 

ВАЗОКОНСТРИКЦІЯ,  -ї,  ж.  Звуження  кровоносної  су¬ 
дини. 

ВАЗОЛІГАТУРА,  -и,  ж.  1.  Перев’язування  судин. 
2.  Перев’язування  сім'явивідної  протоки. 
ВАЗОЛбПЯ,  -ї,  ж.  Див.  ангіолбгія. 

ВАЗОМОТОРИ,  -ів,  мв.  Судинорухові  нервові  волок¬ 
на,  які  передають  нервові  імпульси  від  централь¬ 
ної  нервової  системи  до  гладенької  мускулатури 
кровоносних  судин. 

ВАЗОМОТОРНИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  нервів,  які  контро¬ 
люють  мускулатури!  стінки  кровоносних  судин. 
2.  Стос,  двох  форм  дії  цих  нервів  -  вазоконстри- 
кції  та  вазодилатації. 

ВАЗОН,  -а,  ч.  Горщик  для  квітів.  //  розм.  Квіти 
разом  із  горщиком,  у  якому  вони  ростуть. 
ВАЗОНЕВРОз,  -у,  V.  Вегетативно-судинна  дистонія. 
ВАЗОНОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вазбн. 

ВАЗОНЧИК,  -а,  ч.  Зменш. -пестл.  до  вазбн. 
ВАЗОПАтіЯ,  -ї,  ж.  Захворювання  кровоносних  су¬ 
дин  взагалі. 

ВАЗОПИС,  -у,  ч.  Розпис  античних  керамічних  посудин. 
ВАЗОПЙСЕЦЬ,  -сця,  ч.  Той,  хто  займається  вазописом. 
ВАЗОПРЕСЙН,  -у,  ч.  Антидіуретичний  гормон,  який 
стимулює  зворотне  всмоктування  рідини  в  капі¬ 
лярах  ниркових  канальців. 

ВАЗОПУНКТУРА,  *и,  ж.  Введення  у  просвіт  сім’яви- 
відної  протоки  канюлі  або  голки  з  діагностичною 
або  лікувальною  метою. 

ВАЗОРАфіЯ,  -ї,  ж.  Етап  вазостомії;  зшивання  кін¬ 
ців  сім’явивідної  протоки  з  метою  відновлення  її 
прохідності. 

ВАЗОРЕЗЕКЦІЯ,  -ї,  ж.  Оперативне  видалення  части¬ 
ни  сім’явивідної  протоки. 

ВАЗОСТОМІЯ,  -ї,  ж.  Метод  утворення  постійного 
доступу  до  кровоносних  судин. 

ВАЗОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Операція  поздовжнього  розти¬ 
нання  сім'явивідної  протоки. 

ВАЗОТОЦЙн,  -у,  ч.  Гормон  задньої  частки  гіпофізу 
нижчих  хребетних  тварин. 

ВАЗОЧКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  вйза. 

В  Айда,  -и,  ж.  Рід  рослин  родини  хрестоцвітих. 
ВАЙКІТ,  -коту,  у.,  зах.  Шум,  гамір. 

ВАйКОТІння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вайкотІти. 
ВАЙКОТІТИ,  -оч£,  -отйш.  Жалібно  або  тривожно 
кричати. 

ВАЙЛО,  -4,  ч.  і  ж.,  розм.  Неповоротка,  незграбна 
людина;  тюхтій. 

ВАЙЛОМ.  присл. ,  діал.  Юрбою,  натовпом. 
ВАЙЛУВАТИЙ,  -а,  -є.  Незграбний,  неповороткий,  пові¬ 
льний  у  рухах.  //  Хиткий  (про  ходу,  біг  і  т.  ін.). 
ВАЙЛУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Властивість  за  знач,  вай¬ 


луватий. 

ВАЙЛУВАТО.  Присл.  до  вайлуватий. 

ВАЙШЕНКІТ,  -у,  ч.,  хім.  Амфібол  зі  значним  вміс¬ 
том  алюмінату  натрію  та  оксидів  феруму. 
ВАЙШЕШИКА,  -и,  ж.  Одна  зі  шкіл  давньоіндійської 
філософії,  вчення  якої  пройшло  складну  еволю- 
пію  від  дуалізму  до  ідеалізму. 

вАйШИЇ,  -їв,  мв.  Члени  однієї  з  чотирьох  варн  у 
Стародавній  Індії,  що  об'єднувала  в  основному 
землеробів,  скотарів,  а  пізніше  -  торговців  та 
ремісників. 

ВАЙШНАВІЗМ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  вішнуїзм. 

ВАЙЯ,  -ї,  ж.  Листя  папороті. 

ВАкАнЕЦЬ,  -нця,  у.,  діал.  Необроблена,  запасна 
земля . 

ВАКАНСІЙНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вакансія. 

ВАКАНСібН,  -а.  ч.,  фіз.  Квазічастинка,  яка  описує 
поведінку  вакансії  (див.  вакансія  2)  в  квантових 
кристалах. 

ВАКАНСІЯ,  -ї,  ж.  1.  Вільна  посада  в  штаті  установи. 
2.  фіз.  Дефект  кристала,  який  полягає  у  відсут¬ 
ності  атома  чи  іона  у  вузлі  кристалічної  решітки. 
ВАКАНТНИЙ,  -а,  -є.  Ніким  не  зайнятий,  вільний 
(про  посаду). 

ВАКАНЦЬйВИЙ,  -а,  -є,  заст.  1.  Вакантний.  2.  Від¬ 
ставний, 

ВАкАр,  -а,  ч.  Коров'яр,  корівник,  пастух  худоби. 
ВАКАРКА,  -и,  ж.,  зах.  Загорожа  для  худоби. 

ВАКАТ,  -у,  ч.  Сторінка  книги,  на  якій  немає  тексту 
або  кліше. 

ВАкАт-КЙСЕНЬ,  -сню,  ч.  Кількість  кисню,  необхідна 
для  повного  окислення  всіх  недоокислених  речо¬ 
вин  у  добовій  кількості  сечі. 

ВАкАтний,  -а,  -е.  Прикм.  до  вакАт. 

ВАКАЦІЇ,  -ій,  мв.,  заст.  Канікули,  перерва  в  роботі 
навчальних  закладів,  установ. 

ВАКАЦІйний,  -а,  -е,  заст.  Прикм.  до  вакАції. 
ВАКЕРНЙЛА,  -и,  ж.  Біла  коза  чи  вівця  з  чорними 
або  рудими  плямами  біля  очей. 

ВАКСА,  -и,  ж.  Чорна  мазь  для  змащування  шкіря¬ 
ного  взуття;  гуталін. 

ВАКСйВИй,  -А.  -А.  Прикм.  до  вАкса. 

ВАКСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перед.  Натирати, 
змащувати  ваксою  (взуття). 

ВАКСУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  ваксувАти. 
ВАКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок..  перед.,  розм.  1.  тіль¬ 
ки  3  ос.  Залишатися  необробленим  (про  землю). 
//  Не  бути  нічим  заповненим;  не  використовува¬ 
тися.  2.  перев.  Марнувати,  гаяти  час. 

ВАКУбШ,  -оль,  мв.  ( одв .  вакубля,  -і,  ж.),  біол. 
Невеликі,  заповнені  рідиною  порожнини  в  кліти¬ 
нах  рослинних  і  тваринних  організмів,  які  вико¬ 
нують  різні  фізіологічні  функції.  Травні  вакуолі. 
ВАКУОЛІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Дистрофічний  процес,  який 
характеризується  накопиченням  води  в  клітинах. 
ВАКУОЛізбВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вакуолізувАти. 

ВАКУОЛІЗУВАТИ,  -Ую.  -Уєш,  ведок.  Здійснювати  ва- 
куолізацію. 

ВАКУОЛЬ,  -і,  ж.  Клітинне  включення,  що  являє 
собою  міхурець  з  рідким  вмістом. 

ВАКУбЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вакубль. 

ВАКУОЛЯ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  вакубль. 

ВАКУОЛЙРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вакуолі. 

ВАКУУМ,  -у,  ч. ,  спец.  1.  Розріджений  стан  газу  або 
повітря  всередині  закритого  резервуара.  2.  Прос¬ 
тір,  у  якому  немає  речовини,  порожнеча.  3.  пе¬ 
рев.  Відсутність  чи  брак  чого-небудь. 
вАкуум-аларАТ,  -а,  ч.  1.  Апарат,  у  якому  випаро¬ 
вують,  сушать  і  фільтрують  розчини  під  тиском, 
нижчим  від  атмосферного.  2.  Апарат,  яким  авто¬ 
матично  подають  рідке  пальне  в  карбюратор. 
ВАКУУМ-ЕКСКОХЛЕАЦІЯ,  -ї,  ж.  Операція  видалення 
плідного  яйця. 

ВАКУУМ-ЕКСТРАКТОР,  -а,  ч.  Апарат  для  добування 
плоду  під  час  пологів. 

ВАКУУМ-ЕКСТРАКЦІЯ,  -ї,  ж.  Операція  добування 
плоду  під  час  пологів  спеціальним  апаратом. 
ВАКУУМ-ЕЛЕКТРОФОРЕЗ,  -у,  ч.  Комплексна  дія  лі¬ 
карського  електрофорезу  і  пониженого  тиску  по¬ 
вітря  в  ділянці  накладення  електродів. 
вАкуум-кАмера,  -и,  ж.  Камера,  в  яку  вміщують 
якийсь  матеріал,  щоб  видалити  з  нього  повітря, 
газ,  воду  тощо. 

вАкУУМ-МАНбМЕТР,  -а,  ч.  Те  саме,  що  вакууммАтр. 
ВАКУУММЕТР,  -а,  ч.,  спец.  Прилад  для  вимірювання 
тиску  розрідженого  газу  або  повітря  в  замкнено¬ 
му  просторі. 

ВАКУУММЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вакуумметрії. 
ВАКУУММЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Сукупність  методів  вимірю¬ 
вання  тиску  розріджених  газів. 

ВАКУУМ-НАСОС,  -а,  ч.  Пристрій,  призначений  для 
створення  та  підтримки  зниженого  тиску  в  за¬ 
мкненому  об'ємі. 

ВАКУУМНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Стос,  до  вакууму.  Вакуу¬ 
мна  установка. 

ВАКУУМ-ПЕРФОРАЦІЯ,  -ї,  ж.  Операція  руйнування 
черепа  плода  з  одночасним  відсмоктуванням  вмі¬ 
сту  черепа. 

ВАКУУМ -СТИМУЛЯЦІЯ,  -ї,  ж.  Операція  стимуляції 
пологової  діяльності  за  допомогою  вакуум- 
стимулятора. 

ВАКУУМ-ТЕРАЛІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  баротерапія. 
ВАКУУМУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для  вакуу¬ 
мування. 

ВАКУУМУВАННЯ,  -я,  с.,  спец.  Витримування  під 
вакуумом. 

ВАКУУМУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  веред. 
1.  Створити  (створювати)  де-небудь,  у  чому-не- 
будь  вакуум.  2.  Видалити  (видаляти)  газуваті  або 


рідкі  домішки  з  чого-небудь  за  допомогою  вакуу¬ 
мних  установок. 

ВАКУУМ-ФІЛЬТР,  -а,  V.  Пристрій  для  вилучення  із 
забруднених  вод  тонкодисперсних  твердих  або 
рідинних  речовин. 

вАкУУМ-ФОРМУВАння,  -я,  с.  Спосіб  виготовлення 
виробів  з  листових  термопластів. 

ВАКУФ,  ВАКФ,  -а,  ч.  У  мусульманських  країнах  - 
майно,  надане  державою  або  окремою  особою 
найчастіше  мечеті,  школі,  благодійній  установі  у 
вигляді  дару  або  на  підставі  заповіту. 
вакуфний,  -а,  -е.  Стос,  до  вакуфа.  **  Вакуфне  ма¬ 
йні  -  див.  вакф. 

ВАКФ  див.  вакуф. 

ВАКХ,  -а,  ч.  У  античній  міфології  -  одне  з  імен 
бога  виноградарства  Діоніса. 
вакхабізм,  -у,  ч.  Те  саме,  що  ваххабізм. 

ВАКХАБІТИ,  -ів,  ш  Те  саме,  що  ваххабіти. 
ВАКХАНАЛІЯ,  -ї,  ж.  1.  ми.  В  античному  світі  -  свя¬ 
то  на  честь  Вакха  -  бога  родючості,  виноградарс¬ 
тва  і  виноробства,  яке  супроводжувалось  оргіями. 
2.  муз.  В  опері,  балеті  -  хореографічна  сцена, 
епізод  або  танець,  що  змальовує  картину  гучних 
веселощів.  3.  переш.  Розгульне  бенкетування, 
безтямне  пияцтво,  оргія.  //  Про  нестримний  вияв 
чого-небудь. 

ВАКХАНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вакханалія. 
ВАКХАНКА,  -и,  ж  1.  В  античному  світі  -  жриця 
бога  Вакха,  учасниця  вакханалій  (у  1  знач.). 
2.  переш.  Жінка,  нестримна  у  проявах  своєї  при¬ 
страсті,  хоті. 

ВАКХІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  культу  бога  Вакха  або 
вакханалій. 

ВАКЦЙНА,  -и,  ж.,  мед.  Виготовлений  зі  штучно 
ослаблених  чи  вбитих  мікробів,  збудників  інфек¬ 
ційних  хвороб  препарат,  що  вводиться  в  організм 
людини  і  тварини  для  попередження  хвороб  і 
частково  для  їх  лікування.  **  Живії  вакцина  - 
вакцина,  що  містить  життєздатні  патогенні  мік¬ 
роорганізми,  які  ослаблені  до  такої  міри,  що  ви¬ 
ключається  розвиток  інфекційного  захворювання. 
ВАКЦИНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вакцйна.  "  вак- 
цинйльна  їворбба  -  захворювання  людини,  що 
розвивається  після  інокуляції  у  шкіру  вакцини. 
ВАКЦИНАТОР,  -а,  ч.  Прилад  для  проведення  вакци¬ 
нації. 

ВАКЦИНАЦІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Введення  вакцини  в  орга¬ 
нізм  людини  чи  тварини. 

ВАКЦЙНІЯ,  -ї,  ж.  1.  Ускладнення  вакцинації  проти 
віспи  внаслідок  поширення  вірусу  вісповакцини. 

2.  Те  саме,  що  вакцинАльна  хвороба. 

ВАКЦЙННИЙ,  -а,  -е,  мед.  Прикм.  до  вакцйна. 
ВАКЦИНОВАНИЙ ,  -а,  -е,  мед.  Дієприкм.  пас.  теп.  і 
мив.  ч.  до  вакцинувати.  //  вакцинбвано,  безос. 
присуди,  сш. 

ВАкцинодіАГНбстикА,  -и,  ж.  Діагностика  інфек¬ 
ційних  хвороб  шляхом  вакцинації. 
ВАКцинопрофіЛАктика,  -и,  ж.  Специфічна  профі¬ 
лактика  інфекційних  хвороб  шляхом  вакцинації. 
ВАКЦИНОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Лікування  інфекційних 
хвороб  введенням  хворому  вакцин,  анатоксинів  з 
метою  стимуляції  імунітету. 

ВАКЦИНОФйБІя,  -ї,  ж.  Нав'язлива  боязнь  вакцину¬ 
вання,  страх  перед  введенням  вакцин. 
ВАКЦИНУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вакцинувати. 
ВАКЦИНУВАТИ,  -ую,  -уєш,  шедок.,  перед.,  мед.  Вво¬ 
дити  вакцину  в  організм. 

ВАКШТАФ,  -у,  ч.,  діад.  Сорт  тютюну. 

ВАЛ1,  -у,  ч.  1.  Високий  земляний  насип  навколо 
поселення,  міста  або  фортеці  для  захисту  від  во¬ 
рога.  //  Довгий  і  високий  земляний  насип  для 
господарських  потреб  чи  захисту  від  повені  і  т. 
ін.  //  Що-небудь,  нагромаджене  високим  довгим 
насипом.  2.  с.  г.  Купка  сіна  і  т.  ін.,  в  яку  згріба¬ 
ється  покіс  і  т.  ін.  3.  мор.  Висока  хвиля.  4.  пе¬ 
реш.  Суцільна  маса  чого-небудь,  яка  рухається 
довгою  смугою.  5.  тільки  оди.  Кількість  продук¬ 
ції,  зробленої  за  певний  період  і  вираженої  в  и 
вартості,  у  вихідних  показниках  (у  тоннах,  мет¬ 
рах  і  т.  ін.). 

ВАЛ1,  -у,  ч.  Товсті  нитки  з  клоччя. 

ВАЛ',  -а,  ч. ,  тех.  1.  Деталь  (у  формі  стрижня  або 
циліндра)  машин  і  механізмів,  що  обертається 
навколо  своєї  повздовжньої  осі  на  підшипниках 
ковзання  або  кочення.  **  кардАнний  вал  -  такий, 
що  складається  з  двох  або  більше  валів,  з'єдна¬ 
них  між  собою  хрестовинами,  і  служить  для  пе¬ 
редачі  обертального  руху  від  коробки  передач  до 
привідної  осі  колес  автомобіля,  мотоцикла,  трак¬ 
тора  і  т.  ін.  колінчастий  вал  -  деталь  двигуна 
внутрішнього  згоряння,  частина  кривошипно- 
шатунного  механізму  для  перетворення  поступа¬ 
льного  руху  поршня  в  обертальний.  2.  Вісь. 

3.  Головна  частина  трансмісії,  коробки  передач. 
ВАЛААміВ,  -мова,  -мове.  Належний,  властивий 
Валааму.  **  ВалаАмова  ослйця  (заговорйла): 
міф.,  ослиця  пророка  Валаама,  зупинена  ангелом, 
яка  несподівано  заговорила  людською  мовою  на 
знак  протесту  проти  побоїв;  переш.  Про  покірну, 
мовчазну  людину,  яка  несподівано  висловила 
свою  думку,  протест. 

ВАЛАНДАННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач.  валАндатися. 
ВАЛАНДАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  розм.  1.  Тивятися 
без  діла,  вештатися.  2.  з  ким.  Морочитися. 
ВАЛАНСЬЙН,  шевідм.,  с.  Тонке  мереживо. 

ВАЛАсАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  валасАтися. 
ВАЛАСАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  шедок.,  діад.  Тиняти¬ 
ся,  блукати. 

ВАЛАХ,  -а,  ч.,  діад.  Кастрований  баран. 

ВАЛАХАн,  -а,  ч.,  діад.  Скопець,  кастрат. 


ВАЛАхи,  -ів,  ми.  Народність,  основне  населення 
князівства  Валахія  (14  -  19  ст.),  яке  увійшло  до 
складу  Румунії;  представники  цієї  народності. 
ВАЛАшАйник,  ВАЛАШАЛ,  -а,  ч.,  діад.  Той,  хто  оско- 
плює,  каструє. 

ВАЛАШАЛ  див.  валашАйник. 

ВАЛАШАННЯ,  -я,  с.,  діад.  Дія  за  знач.  валашАти. 
ВАЛАШАТИ,  -Аю,  -Аєш,  шедок.,  перед.,  діад.  1.  Кас¬ 
трувати.  2.  с.г.  Обрізувати  кінці  бадилля  кавунів 
(щоб  воно  не  розросталося). 

ВАЛАшнИЙ,  -а,  -е,  діад.  Оскоплений,  вихолощений. 
ВАЛАШбК,  -шкА,  ч.,  діад.  Зменщ.  до  вАлах;  моло¬ 
дий  валах. 

ВАЛГАЛЛА,  -и,  ж.  У  давньоскандинавській  міфоло¬ 
гії  палац  бога  Одіна,  рай  для  загиблих  лицарів, 
де  вони  проводять  час  у  безперервних  розвагах. 
ВАЛЄжний,  -а,  -е,  діад.  Солідний,  показний,  стате¬ 
чний. 

ВАЛЕНРОДЙЗМ,  -у,  ч.  Вкорінення  у  ворожі  лави 
(організацію,  військо  тощо)  з  метою  їхнього  роз¬ 
валу  і  знищення. 

ВАЛЕНСІЄЦЬ,  -Ійця,  ж.  Житель  Валенсії. 
ВАЛЕНСІЙКА,  -и,  ж.  Жителька  Валенсії. 
ВАЛЕНСІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Валенсія. 
ВАЛЕНТИНІТ,  -у,  V.  Мінерал;  ромбічні,  безбарвні  до 
сніжно-білого  кристали. 

ВАЛЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  валентності. 
ВАЛЕНТНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  дім.  Кількість  хімічних 
зв'язків,  що  їх  утворює  атом  елемента,  сполуча¬ 
ючись  із  атомами  того  ж  або  інших  елементів. 
//  Здатність  атома  утворювати  хімічні  зв'язки  з 
іншими  атомами  чи  групами  атомів.  **  Екологічна 
валАнтність  -  ступінь  здатності  певного  виду 
витримувати  зміни  будь-якого  чинника  середо¬ 
вища.  2.  діигв.  Здатність  слова  визначати  кіль¬ 
кість  і  якість  залежних  від  нього  словоформ. 
ВАЛЕОЛбГІЯ,  -ї,  ж.  Наука,  що  грунтується  на  теорії 
культури  здоров'я  біоенергетичної  системи  люди¬ 
ни  і  впливі  на  живі  організми  довкілля,  геопато- 
генних  зон  Землі  та  ін.  чинників;  порушує  про¬ 
блеми  гармонії  родинно-шлюбних  взаємин  і  здо¬ 
ров'я  сім  ї. 

ВАЛЕр,  -у,  V.  Відтінок  тону  в  межах  одного  кольору. 
ВАЛЕРЙТ,  -у,  V.  Жовтувато-червоний  із  металічним 
блиском  рідкісний  мінерал. 

ВАЛЕРіАнА,  -и,  ж.  Багаторічна  трав'яниста  росли¬ 
на,  з  кореневищ  і  коренів  якої  виготовляють  лі¬ 
карські  настоянки,  що  використовуються  як  за¬ 
спокійливий  і  тонізуючий  засіб  для  серця  та 
центральної  нервової  системи. 

ВАЛЕРІанАт,  -у,  ч.  Сіль  або  ефір  валеріанової  кис¬ 
лоти. 

валеріанка  див.  валер’йнка. 

ВАЛЕРІАНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  валеріана.  //  Ви- 
гот.  з  валеріани.  Валеріанові  краплі.  Валеріанова 
настоянка. 

валер'йнка,  ВАЛЕРІАНКА,  -и,  ж.,  розм.  Валеріанові 
краплі. 

ВАЛЕТ,  -а,  ч.  У  гральних  картах  -  молодша  фігура, 
що  зображує  зброєносця.  **  ВалАтом  лежАти  (спА- 
ти  і  т.  іш.)  -  лежати  поруч,  але  головами  в  проти¬ 
лежні  сторони. 

ВАЛЕЦЬ1  див.  вАльці. 

ВАЛЕЦЬ2  див.  циліндр. 

ВАЛИВО,  -а,  с. ,  заст.  Корито,  ночви. 
вАлик',  -а,  ч.  1.  Невеликий  низький  насип,  довга¬ 
ста  купка  нагорненої  землі  і  т.  ін.  2.  Туго  набита 
подушка  циліндричної  форми  на  краях  дивана 
або  тахти.  3.  Збита  з  волосся  підкладка  в  жіночій 
зачісці.  //  Форма  зачіски.  4.  Невелике  довгасте 
підвищення  округлої  форми  взагалі. 
вАлик2,  -а,  ч.,  тех.  Зменш,  до  вал2. 
вАликовий,  -а,  -е.  Прикм.  до  вАлик. 
ВАЛИКОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  форму  валика 
(див.  вАлик'). 

ВАЛИКОПОДІбніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вали¬ 
коподібний. 

ВАЛЙТИ',  валю,  вАлиш,  шедок.  1.  перед.  Примушу¬ 
вати  падати,  силою  перекидати.  //  Убивати. 
//  Зрізувати,  зрубувати  (дерево,  ліс).  //  Руйнува¬ 
ти,  розламувати.  //  переш.  Позбавляти  можливос¬ 
ті  триматися  на  ногах,  змушувати  лягати  (про 
втому,  хворобу,  сон  і  т.  ін.).  **  валйти  з  ніг  кого: 

а)  ударивши,  штовхнувши,  змушувати  падати; 

б)  позбавляти  можливості  триматися  на  ногах, 
змушувати  лягати  (про  втому,  хворобу,  сон  і  т. 
ін.);  в)  виснажувати,  змучувати.  2.  перед.  Класти 
щось  на  кого-,  що-небудь  безладно  або  у  великій 
кількості.  Валити  все  докупи.  3.  перед.,  ша  кого, 
перед  Накладати  якісь  обов'язки,  обтяжувати 
роботою.  Ц  Перекладати  на  когось  відповідаль¬ 
ність  за  провину  і  т.  ін.  4.  перед.  Безладно  чи  у 
великій  кількості  скидати  що-небудь  кудись. 
5.  перед,  і  аеперех. ,  діад.  Бити. 

ВАЛЙТИ2,  вАлить,  шедок.  1.  Іти  у  великій  кількості, 
просуватися  натовпом.  //  Рухатися  густою  масою. 
2.  Іти  навально,  грубо,  напролом. 

ВАЛЙТИ1,  валю,  валиш,  шедок.,  перед.  Прясти  з 
клоччя  вал  (див .  вал2). 

ВАЛЙТИСЯ,  валюся,  вАлишся,  иедок.  1.  Падати, 
перекидатися  від  поштовху,  удару  і  т.  ін.  //  Пада¬ 
ти  вниз.  /І  Розвалюватися,  розпадатися.  //  Пові¬ 
льно  руйнуватися.  Валитися  з  ніг.  2.  Те  саме,  що 
валйти2.  3.  Пас.  до  валйти'  4. 

ВАЛІ,  шевідм.,  ч.  1.  Правитель  вілайєту  в  Туреччи¬ 
ні.  2.  Назва  генерал-губернатора  в  Ірані. 

ВАЛІА,  невід.,  ж.  Див.  валіха. 

ВАЛІдалізАція,  -ї,  ж.  Процес  визначення  формаль¬ 
ної,  логічної  правильності  деякого  судження  чи 
висновку. 


ВАЛбК 

ВАЛ  ІДЕ,  шевідм.,  ж.  Титул  матері  султана  в  Туре¬ 
цькій  імперії. 

ВАЛІДНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  силу,  дійсний. 
ВАЛІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Властивість  за  знач,  ва- 
лІдний.  2.  Обґрунтованість  і  адекватність  дослід¬ 
ницьких  інструментів  (операціовалізованих  по¬ 
нять,  вимірювальних  операцій  та  експериментів). 
Валідшість  тесту.  **  Апріорна  валідність  -  попе¬ 
реднє,  інтуїтивне  оцінювання  змістової  валідності 
тесту.  Внутрішня  валідність  -  неформальна  про¬ 
цедура,  що  її  використовують  для  визначення 
валідності  тесту.  ЗмістовА  валідність  —  оціню¬ 
вання  валідності  інструмента  тестування,  засно¬ 
ване  на  детальному  дослідженні  змісту  пунктів 
тесту.  ІнкремАнтна  валідність  -  поняття,  що 
означає  кількість  додаткової,  валідної  інформації, 
що  її  одержують  за  допомогою  тесту.  КонгруАнтна 
валідність  -  метод  встановлення  валідності  ново¬ 
го  тесту.  КонсенсуАльна  валідність,  псих.  -  не¬ 
формальна  процедура  для  оцінювання  валідності, 
заснована  на  певній  угоді  (консенсусі)  якомога 
більшої  кількості  людей. 

ВАЛіДбЛ,  -у,  ч.  Медичний  препарат,  що  використо¬ 
вується  як  заспокійливий,  судинорозширюваль¬ 
ний  і  протиблювотний  засіб. 

ВАЛІДбЛИНА,  -и,  ж.,  розм.  Таблетка  валідолу. 
ВАЛІЗА,  -и,  ж.  1.  Тверда  коробка  з  прикріпленою 
кришкою  для  дорожніх  речей;  чемодан.  2.  Опеча¬ 
таний  або  опломбований  поштовий  мішок  (пакет, 
конверт  тощо)  дипломатичного  кур'єра,  що  кори¬ 
стується  недоторканістю. 

ВАЛІЗКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  валіза. 

ВАЛІЗОЧКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  валізка. 

ВАЛІЙ,  -А,  ч„  діал.  Сукновал. 

ВАЛІН,  -у,  ч.  Одна  з  життєво  необхідних  амінокис¬ 
лот;  входить  до  складу  білків. 

ВАЛІСНЕРІЯ,  -і,  ж.  Водяна  рослина;  розводиться  в 
акваріумах. 

ВАЛІХА,  -и,  ВАЛІА,  шевідм.,  ж.,  муз.  Мадагаскарсь¬ 
кий  трубчатий  струнно-щипковий  музичний  ін¬ 
струмент,  подібний  до  цитри. 
вАлка,  -и,  ж.  1.  Окрема  група  підвід  з  вантажем, 
що  перевозиться  кудись.  2.  Група  людей,  пщвід, 
машин  і  т.  ін.,  які  рухаються  одне  за  одним  або 
стоять  в  одному  ряду.  //  Група  людей,  які  разом 
ідуть  кудись. 

ВАЛКОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вал- 
кувАти.  _ 

ВАЛКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  в  своєму  механізмові 
валок,  валки  (див.  валбк').  Валкова  косарка. 
ВАЛКОВЙЙ,  -вбго,  V.  Візник,  який  іде  з  валкою  (у  1 
знач.),  обозом. 

ВАЛКОУТВйРЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для 
укладання,  згрібання  якої-небудь  маси  у  валки. 
валкоутворювач,  -а,  ч.,  спец.  1.  Знаряддя  для 
укладання,  згрібання  якої-небудь  маси  (торфу, 
скошеної  трави  і  т.  ін.)  у  валки  (див.  валбк'). 
2.  Складова  частина  картоплезбиральної  машини 
або  самостійне  знаряддя  для  укладання  викопаної 
картоплі  у  валки. 

ВАЛКУВАННЯ,  -я,  с.,  с.  г.  Дія  за  знач.  валкувАти. 
Валкування  трави.  Валкування  снігу. 

ВАЛКУВАТИ,  -Ую,  -Уєш,  шедок.,  перед.,  с.  г.  Збира¬ 
ти,  згрібати,  складати  у  валки  (сіно,  сніг  і  т.  ін.). 
ВАЛКУВАч,  -А,  у.  Машина  для  збирання,  згрібання 
у  валки  чого-небудь  розкиданого,  розстеленого  на 
землі. 

ВАЛЛІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Належний,  властивий  валлійцям. 
ВАЛЛІЙЦІ,  -ів,  ми.  (оди.  валлієць,  -Ійця,  ч.\  вал¬ 
лійка,  -и,  ж.).  Народ,  який  живе  переважно  на 
півострові  Уельс. 

ВАЛЛОн  див.  валлбн. 

ВАЛЛОни,  -ів,  мш.  (одн.  валлбн,  -а,  ч.\  валлбнка,  -и, 
ж.).  Народ,  який  становить  основне  населення  Пі¬ 
вденної  Бельгії. 

ВАЛЛбнКА  див.  валлбни. 

ВАЛЛОНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Властивий,  належний  валлонам. 
ВАЛОВЙЙ1,  -А,  -А.  Не  розділений  на  складові  части¬ 
ни;  загальний.  **  ВаловА  вйручка  -  сумарна  гро¬ 
шова  виручка  підприємства  від  реалізації  вироб¬ 
лених  товарів,  робіт  тощо.  ВаловА  продукція  - 
статистичний  показник  у  грошах,  який  характе¬ 
ризує  загальний  обсяг  виробництва,  валовйй 
внутрішній  продукт  (ВВП)  -  макроекономічний 
показник,  що  виражає  сукупну  вартість  кінцево¬ 
го  продукту,  створеного  протягом  року  всередині 
країни.  Валовйй  дохід  -  частина  вартості  валової 
продукції  підприємства,  що  залишається  після 
покриття  всіх  матеріальних  витрат.  Валовйй  на- 
ціонАльний  продукт  (ВНП)  -  макроекономічний 
показник,  ринкова  вартість  усіх  кінцевих  товарів 
та  послуг,  вироблених  протягом  року,  валовйй 
оборбт  -  сумарна  вартість  усіх  видів  виробленої 
продукції,  валовйй  прибуток  -  уся  сума  прибут¬ 
ку  підприємства  до  здійснення  платежів  та  відра¬ 
хувань.  валовйй  суспільний  продукт  -  вартість 
благ  і  послуг,  створених  у  сфері  матеріального 
виробництва  протягом  певного  часу,  валові  капі- 
таловклАдення  -  загальні  капіталовкладення, 
інвестиції  в  основний  капітал  протягом  певного 
періоду. 

ВАЛОВИЙ2,  -а,  -е.  Зробл.  з  валу  (див.  вал  '). 
ВАЛОВЙНА,  -и,  ж.,  діал.  1.  Те  саме,  що  вал2.  2.  Тка¬ 
нина  з  валу  (див.  вал2). 

ВАЛОВЙТИЙ,  -а,  -е,  зад.  Вайлуватий. 

ВАЛОВ'Яний,  -а,  -е,  діал.  Зроблений  з  клоччя. 
ВАЛбк',  -лкА,  ч.,  с.  г.  Зменш,  до  вал'  2. 

ВАЛОК2,  -лкА,  ч.  Частина  граблів,  борони,  на  якій 
закріплено  зубці. 

ВАЛОК2,  -лкА,  ч.  Те  саме,  що  качАлка. 


109 


ВАЛбК 

ВАЛ᳥,  -лкй,  V.»  тех.  Зменш,  до  вал3. 

ВАЛбк\  -лкй,  у.»  тех.  Те  саме,  що  й  циліндр. 
ВАЛОКОРДИН,  -у,  ч.  Рідкий  лікарський  препарат, 
що  застосовується  як  заспокійливий  і  судинороз¬ 
ширювальний  засіб;  те  саме,  що  корвалбл. 
ВАЛОКОРМІД,  -у,  ч.  Лікарський  препарат,  що  засто¬ 
совується  як  заспокійливий  та  судинорозширю¬ 
вальний  засіб. 

ВАЛОМ,  присл.  Неперервним  потоком.  **  Вілом 
валити  -  безперервно  рухатися  густою  масою. 
ВАЛОнЄя,  -ї,  ж.  Чашечка  жолудів  деяких  видів 
дуба,  що  містить  багато  дубильних  речовин. 
ВАЛбНІЯ,  -ї,  ж.  1.  Вид  наземних  черевоногих  мо¬ 
люсків;  поширені  в  Європі,  Азії  та  Північній 
Америці.  2.  Рід  зелених  водоростей  класу  сифо¬ 
нових. 

ВАЛОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  форму  валу,  схо¬ 
жий  на  вал  {див.  вал1). 

ВАЛОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  валопо¬ 
дібний. 

ВАЛОПРОВІД,  -вбду,  ч.  Сукупність  валів,  що  пере¬ 
дають  обертання  від  корабельного  двигуна  рушіє¬ 
ві  (гребному  гвинту). 

ВАПОРИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.,  ек.  1.  Цілеспрямоване  підви¬ 
щення  ціни  товару,  курсу  цінних  паперів  і  т.  ін. 
2.  Збільшення  золотого  вмісту  грошової  одиниці 
стосовно  валют  інших  країн. 

ВАЛбРНИЙ,  -а,  -е;  **  валбрне  страхування  -  стра¬ 
хування  особливо  цінних  предметів. 
ВАЛОУТВбРЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Призначений  для 
утворювання  валів.  //  Який  використовується 
для  утворення  валів. 

ВАЛОУТВОРЮВАЧ,  -а,  ч.,  спец.  Знаряддя  для  утво¬ 
рювання  валів  (див.  вал1  1). 

ВАЛТОРНА,  -и,  ж.  Мідний  музичний  духовий  ін¬ 
струмент,  що  має  м'який,  ніжний  тембр  звука. 
ВАЛТОРНІСТ,  -а,  ч.  Музикант,  який  грає  на  валторні. 
ВАЛТОРНІСТКА,  -и.  Жін.  до  валторніст. 

ВАЛУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  валувати  1  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

ВАЛУВАТИ,  -ує,  ведок.  1.  иеперех.  Невгамовно 
гавкати.  2.  иеперех.  Рухатися  суцільною  масою. 
//  Рухатися  натовпом  або  йти  нескінченними 
юрбами,  групами.  3.  перех.  Про  баранів:  покри¬ 
вати  (вівцю). 

ВАЛУЄВСЬКИИ,  -а,  -є.  Належний  Валуєву.  **  Валу- 
євський  циркуляр  -  таємне  розпорядження  уряду 
царської  Росії  про  заборону  друкування  книг 
українською  мовою. 

ВАЛУЙ,  -А,  ч.  Неїстівний  гриб  на  товстій  ніжці  з 
жовтуватою  чи  брудно- рудуватою  шапкою  і  не¬ 
приємним  запахом  м'якуша;  сироїжка  смердюча. 
ВАЛУН,  -й,  ч.  Обточений  дією  води  або  льодовиків 
камінь,  уламок  гірської  породи. 

ВАЛУннии,  -а,  -е.  Прикм.  до  вал)?н.  //  Стос,  до 
валуна,  валунів.  Валувві  піски. 

ВАЛУНОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  валун. 

ВАЛУХ,  -а,  ч.  Кастрований  баран. 

ВАЛУЧНЯ.  ВАЛУША,  -і,  ж.,  заст.  Валяльня. 

ВАЛУША  див.  валучня. 

ВАЛЬБІЙКА,  -и,  ж.,  зах.  Корито,  ночви. 

ВАЛЬВАЦІЯ,  -ї,  ж.,  фів.  Визначення  цінності  інозе¬ 
мної  монети  в  грошовій  одиниці  держави  не  за  її 
номіналом,  а  за  вагою  вміщеного  в  ній  валютного 
металу. 

ВАЛЬВУЛІТ,  -у,  ч.  Запалення  клапанів  серця. 
ВАЛЬВУЛОГрАфіЯ,  -ї,  ж.  Дослідження  руху  клапа¬ 
нів  і  м'язу  серця  за  допомогою  неперервної  ульт¬ 
развукової  локації. 

ВАЛЬВУЛОПЛАСТИКА,  -и,  ж.  Хірургічна  операція 
ліквідації  клапанної  недостатності  і  відновлення 
функції  серцевого  клапана. 

ВАЛЬВУЛОТОМ,  -а,  у.  Хірургічний  інструмент,  що 
застосовується  для  відновлення  прохідності  зву¬ 
жених  отворів  серця. 

ВАЛЬВУЛОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Загальна  назва  хірургічних 
втручань,  в  основі  яких  лежить  розтин  стулок 
серцевих  клапанів. 

ВАЛЬВУЛЙрниЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  кла¬ 
панів. 

ВАЛЬПРУВАння,  -я,  с.  Відхилення  ступні  назовні. 
ВАЛЬДЄНСИ,  -ів,  мв.  Прихильники  єресі,  що  вини¬ 
кла  в  1175  р.  в  Ліоні;  проповідували  відмову  від 
приватної  власності,  повернення  до  раннього  хри¬ 
стиянства. 

ВАЛ ЬДМ(=Й СТЕР,  -а,  у.  У  Російській  імперії  -  чино¬ 
вник,  що  завідував  казенними  лісами. 

ВАЛЬДШНЕП,  -а,  у.  Лісовий  птах  родини  куликів. 
ВАЛЬКА,  -и,  ж.  Кусень,  грудка. 

ВАЛЬКІВНЙЦЯ,  -і,  ж.  Каток,  вал. 

ВАЛЬКІРІЇ,  -ій,  мв.  (одв.  валькірія,  -ї,  ж.).  1.  У 
давньоскандинавській  міфології  -  войовничі  вер¬ 
шниці,  діви-богині,  що  носилися  над  полем  бою, 
розподіляючи  перемогу  і  смерть.  2.  перев.  Про 
дівчину  з  незалежною,  непокірною  вдачею. 
ВАЛЬКОДАНИЙ,  -а,  -е.  Зробл.  із  глини. 

ВАЛЬКбвйй,  -бвй,  -6вЄ.  Те  саме,  що  валькбваний. 
ВАЛЬКРИЛОН,  -у,  у.  Різновид  синтетичного  волокна 
з  поліакрилонітрилу. 

валькування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  валькувати. 
ВАЛЬКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перех.  1.  Робити 
стіни  будівель  із  вальків  глини.  2.  Обмазуючи, 
накладати  на  стіни  товстий  шар  глини. 
ВАЛЬКУВАТИЙ,  -а,  -е.  Схожий  формою  на  вальок. 
ВАЛЬКУВАТИСЯ,  - ^ється,  ведок.  Пас.  до  валькувати. 
ВАЛЬКУВАтіСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  валькуватий. 
ВАЛЬКУВАТО.  Присл.  до  валькуватий. 

ВАЛЬНИЙ,  вільні,  вільні,  діал.  1.  Якого  є  багато. 
2.  Гарний. 

вАльнЙЦЯ,  -і,  ж.,  діал.  Кулькопідшипник. 

110 


ВАЛЬНУТИ1,  -ну,  -ніш,  док.  Однокр.  до  валйти2. 
ВАЛЬНУТИ2,  -ну,  -ніш,  док.,  перех.  і  иеперех.,  діал. 
Однокр.  до  вал  йти1  5. 

вАльбК,  вількі,  у.  Грудка  мокрої,  замішаної  з 
соломою  глини  для  спорудження  глиняних  буді¬ 
вель  чи  обмазування  стін. 

ВАЛЬПУРГІЄВИИ,  -а,  -е:  **  ВальпургІсва  ніч:  а)  у 
давніх  германців  -  свято  початку  весни,  під  час 
якого,  за  легендами,  відбувався  "відьомський 
шабаш";  б)  перев.,  розгульна  вечірка. 

ВАЛЬПУРГІН,  -у,  у.  Рідкісний  мінерал;  напівпрозорі 
восково- жовті  або  оранжево- жовті  кристали. 
ВАЛЬС,  -у,  у.  1.  Плавний  парний  танець,  що  вико¬ 
нується  під  музику  з  розміром  у  3/<  такту.  2.  Му¬ 
зичний  твір  із  розміром  у  л/4  такту  для  супроводу 
танцю  або  самостійного  виконання.  **  Вальс- 
бостбм  -  американський  бальний  танець  вільної 
композиції,  з  характерним  широким  кроком  на 
першу  долю  такту.  Вальс-мазурка  -  бальний  та¬ 
нець  у  темпі  та  розмірі  мазурки  з  характерним 
для  неї  пунктирним  ритмом;  виник  у  Франції  в 
середині  19  ст. 

ВАЛЬСОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вальс. 

ВАЛЬСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Танцювати  вальс. 
ВАЛЬТЕР,  -а,  у.  Автоматичний  8-зарядний  пісто¬ 
лет,  що  був  на  озброєнні  німецької  армії  під  час 
другої  світової  війни. 

ВАЛЬЦІ,  вільців,  мв.  {одв.  валіць,  -льцА,  у.),  тех. 

1.  Два  чи  кілька  циліндричних  валів  {див.  вал'4), 
валків  {див.  валбк4),  які,  крутячись,  дотикаються 
один  до  одного  і  служать  для  роздрібнення  різно¬ 
го  матеріалу,  що  його  пропускають  між  ними. 

2.  Машина,  основну  робочу  частину  якої  станов¬ 
лять  циліндричні  вали  {див .  вал-4),  валки  {див. 
валбк4)  (у  металообробній,  борошномельній  про¬ 
мисловості  і  т.  ін.).  3.  Додатковий  пристрій  меха¬ 
нізму  оргіна  для  включення  та  виключення  регі¬ 
стрів,  зміни  динаміки  звучання. 

ВАЛЬЦІВКА,  -и,  ж.  1.  Інструмент  з  кількома  роли¬ 
ками  і  розміщеним  між  ними  центральним  кону¬ 
сом.  2.  Металеві  заготовки  або  вироби,  виготов¬ 
лені  вальцюванням. 

ВАЛЬЦІВНЙЙ,  -і,  -6.  Стос,  до  вальців. 

ВАЛЬЦІВНЙК,  -а,  у.  Те  саме,  що  вальцювальник. 
вальцівнйЦЯ,  -і.  Жін.  до  вальцівнйк. 
ВАЛЬЦЬОВАНИЙ,  -а,  -е,  тех.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вальцювати. 

ВАЛЬЦЬОВЙЙ,  -і,  -і.  Який  має  у  своєму  механізмі 
вальці. 

ВАЛЬЦЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  тех.  Стос,  до  вальцювання. 
ВАЛЬЦЮВАЛЬНИК,  -а,  у.  Робітник,  що  працює  на 
вальцювальній  машині. 

вальцювальниця,  -і.  Жін.  до  вальцювальник. 
ВАЛЬЦЮВАННЯ,  -я,  с .,  тех.  Дія  за  знач,  вальцювйти. 
ВАЛЬЦЮВАТИ,  -юю,  - іоєш,  ведок.,  перех.,  тех.  Про¬ 
пускати  між  вальцями  (для  розплющення,  роз¬ 
дрібнення  і  т.  ін.). 

ВАЛЬЦЮВАТИЙ,  -а,  -е.  Циліндричний. 

ВАЛЮГА,  -и,  ж.,  зах.  Корито,  ночви. 

ВАЛЮКА,  -и,  У.  і  ж.,  діал.  Ледащо. 

ВАЛЙЗТА,  -и,  ж.  1.  Грошова  одиниця,  прийнята  за 
основу  грошової  системи  певної  країни  (гривня, 
крона  і  т.  ін.).  //  збірв.  2.  Тип  грошової  системи, 
що  діє  в  даній  країні.  Золота  валюта.  Срібва  ва • 
люта.  Паперова  валюта.  Базисва  валюта.  //  Золо¬ 
ті  або  срібні  гроші,  які  використовуються  в  між¬ 
народних  розрахунках  і  забезпечують  золотий 
вміст  паперових  грошей,  що  мають  обіг  у  межах 
даної  країни.  **  валюта  страху віння  -  валюта,  в 
якій  належить  сплатити  премію  та  суми  страхо¬ 
вого  відшкодування.  Вільно  конвертбвана  валю¬ 
та  -  національна  грошова  одиниця,  що  вільно  та 
необмежено  обмінюється  на  іноземні  валюти.  Зі¬ 
мкнута  валюта  -  неконвертована  валюта  країни, 
в  якій  існує  багато  заборон  на  операції  з  валю¬ 
тою.  Золоті  валюта  -  грошова  одиниця,  безпосе¬ 
редньо  розмінна  на  золото.  Інозімна  валюта  - 
грошові  знаки  іноземних  держав,  а  також  креди¬ 
тні  та  платіжні  документи  в  іноземних  грошових 
одиницях,  що  їх  використовують  в  розрахунках. 
Ключові  валіЬта  -  див.  резірвна  валюта,  колек- 
тйвна  валюта  -  валюта,  що  її  використовують 
для  міжнародних  розрахунків  у  межах  міждер¬ 
жавних  економічних  організацій,  націонільна 
валюта  -  грошова  одиниця,  що  використовується 
у  внутрішніх  розрахунках  країни,  а  також  у  її 
розрахунках  з  іншими  країнами,  неконвертбвана 
валюта  -  національна  грошова  одиниця,  що  фун¬ 
кціонує  в  межах  лише  однієї  країни  і  не  може 
обмінюватися  на  інші  іноземні  валюти.  Парале¬ 
льна  валюта  -  вид  грошових  знаків,  що  знахо¬ 
дяться  в  обігу  паралельно  з  раніше  емітованими, 
резірвна  валюта  (ключові)  -  національні  креди¬ 
тно-грошові  засоби  провідних  держав  та  міжна¬ 
родні  валюти,  розрахункбва  валюта  -  чужоземна 
валюта,  що  її  використовують  дві  чи  кілька  країн 
в  розрахунково-платіжних  операціях  одна  з  од¬ 
ною.  Срібна  валйзта  -  повноцінна  срібна  монета  в 
обігу  або  грошова  одиниця,  безпосередньо  роз¬ 
мінна  на  срібло.  Тверді  валйзта  -  валюта,  стійка 
відносно  власного  номіналу  та  курсів  інших  ва¬ 
лют,  забезпечена  золотом  та  іншими  цінностями. 

3.  У  вексельних  операціях  -  сума,  на  яку  видано 
вексель.  **  Валюта  векселя  -  грошова  одиниця,  в 
якій  пред’явлено  вексель. 

ВАЛЮТНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  валюти.  Валют ве  зако- 
водавство.  Валютві  резерви.  **  Валютна  біржа  - 
біржа,  що  здійснює  купівлю  та  продаж  валюти,  а 
також  проводить  її  котирування,  валютна  блокі- 
да  -  заходи,  що  їх  уживає  держава  для  обмежен¬ 


ня  функціонування  у  країні  валюти  іншої  країни. 
Валютна  вйручка  -  надходження  в  іноземній 
валюті  від  експорту  товарів  і  послуг.  Валютна 
декларіція  -  документ  у  вигляді  заяви,  який 
містить  відомості  пі>о  валюту,  що  перевозиться. 
Валютна  збна  -  об’єднання  групи  держав,  які 
дотримуються  правил  взаємних  валютних  відно¬ 
син.  Валютна  ІнтегріцІя  -  об'єктивно  обумовле¬ 
ний  процес  створення  регіональних  зон,  в  межах 
яких  забезпечується  відносно  стабільне  співвід¬ 
ношення  курсів  валют,  валйзтна  інтервенція  - 
цільові  операції  купівлі- продажу  іноземної  валю¬ 
ти  для  отримання  зростання  курсу  національної 
валюти.  Валютна  кіса  (країни)  -  сукупність  гро¬ 
шових  надходжень  в  іноземній  валюті,  які  є  у 
розпорядженні  країни.  Валютна  крйза  -  загост¬ 
рення  суперечностей  у  валютній  сфері,  що  прояв¬ 
ляється  в  різких  коливаннях  валютних  курсів, 
незбалансованості  платіжних  балансів,  перемі¬ 
щеннях  позичкового  капіталу.  Валйзтна  ліквід¬ 
ність  -  показник,  що  характеризує  платоспромо¬ 
жність  окремих  країн  та  їх  угрупувань.  Валютна 
ліцензія  -  документ,  який  видається  компетент¬ 
ним  органом  і  який  дозволяє  імпортеру  перевести 
певну  суму  іноземної  валюти  експортеру  в  уплату 
за  товари,  валйзтна  монопблія  -  виключне  право 
держави  на  операції  з  іноземною  валютою,  золо¬ 
том.  Державна  валйзтна  монопблія  -  виключне 
право  держави  здійснювати  операції  з  валютними 
цінностями,  валйзтна  окупність  -  принцип  зов¬ 
нішньо-економічної  діяльності  підприємств  та 
організацій,  в  основі  якого  лежить  заміщення  їх 
валютних  витрат  за  рахунок  власних  валютних 
доходів.  Валйзтна  політика  -  складова  частина 
економічної  політики  держави  та  зовнішньоеко¬ 
номічної  політики.  Валйзтна  премія  -  рівень,  до 
якого  підвищується  ринковий  валютний  курс  по 
відношенню  до  фіксованого  офіційного  курсу. 
Валйзтна  система  -  сукупність  грошово-кредит¬ 
них  відносин,  закріплена  в  договірних  та  держа¬ 
вно-правових  нормах,  валйзтна  спекулйція  -  тор¬ 
гівля  іноземною  валютою  з  метою  отримання  спе¬ 
кулятивного  прибутку,  валйзтне  законодавство  - 
комплекс  правових  норм,  які  регулюють  порядок 
здійснення  операцій  з  валютними  цінностями. 
Валйзтне  застереження  -  умова,  яка  включається 
у  контракти  для  страхування  кредитора  та  експо¬ 
ртера  від  ризику  падіння  курсу  валюти.  Валйзтне 
котйрування  -  встановлення  курсів  іноземних 
валют  відповідно  до  діючих  законодавчих  норм  та 
практики,  що  склалися.  Валйзтне  регулювання  - 
регулювання  державою  міжнародних  розрахунків 
і  порядку  здійснення  операцій  з  валютою.  Валйз- 
тний  арбітраж  -  операція,  що  поєднує  купівлю 
чи  продаж  валюти  з  відповідною  контругодою. 
Валютний  демпінг  -  використання  державою 
занижених  валютних  курсів  для  експорту  товарів 
за  цінами,  нижчими  від  світових.  Валйзтний  де- 
фіцйт  -  брак  валютних  ресурсів  держави  для 
забезпечення  регулювання  валютного  ринку,  ва¬ 
лйзтний  кліринг  -  система  безготівкових  грошо¬ 
вих  розрахунків  у  міжнародних  економічних  від¬ 
носинах.  Валйзтний  коефіцієнт  -  курсове  співвід¬ 
ношення,  що  його  використовують  за  перераху¬ 
вання  цін  та  грошових  сум  з  однієї  валюти  в  ін¬ 
шу.  Валйзтний  контрбль  -  обмеження  обігу  іно¬ 
земної  валюти  з  метою  усунення  дефіциту  платі¬ 
жного  балансу,  валйзтний  кбшик  -  певний  набір 
валют,  відносно  якого  вираховується  середньови- 
важений  курс  однієї  валюти.  Валйзтний  курс  - 
ціна  грошової  одиниці  однієї  країни,  визначеної  в 
грошових  одиницях  інших  країн.  Валйзтний  па¬ 
ритет  -  тверде,  офіційно  встановлене  співвідно¬ 
шення  обміну  однієї  валюти  на  іншу.  Валйзтний 
рйзик  -  небезпека  валютних  втрат  в  результаті 
зміни  курсу  валюти  ціни  до  валюти  платежу. 
Валйзтний  рйнок  -  сукупність  попиту  та  пропо¬ 
зицій  на  валюти,  валйзтне  котйрування  -  встано¬ 
влення  курсу  іноземної  валюти  відносно  валюти 
даної  країни.  ВалйзтнІ  кредйти  -  міжнародні  кре¬ 
дити  у  грошовій  формі,  валйзтні  рахунки  -  бан¬ 
ківські  рахунки,  на  яких  знаходиться  іноземна 
валюта,  валйзтні  умбви  контракту  -  умови,  які 
узгоджуються  під  час  укладення  контрактів  між 
експортером  та  імпортером.  Валйзтні  фбнди  під¬ 
приємства  -  сукупність  коштів  в  іноземній  ва¬ 
люті.  Валйзтні  цінності  -  валюта  держави  у  всіх 
формах,  платіжні  документи  та  інші  цінні  папе¬ 
ри,  виражені  в  іноземній  валюті,  національна 
валйзтна  система  -  форма  організації  валютних 
відносин  держави,  що  визначається  національним 
законодавством.  Світові  валйзтна  система  -  фо¬ 
рма  організації  міжнародних  валютних  відносин  і 
юридично  закріплена  міждержавними  угодами. 
ВАЛЮТНИК,  -а,  ч.,  розм.  Спекулянт  чужоземною 
валютою,  що  одержує  прибутки,  здійснюючи  про¬ 
тизаконні  валютні  операції. 

ВАЛКЗТниЦЯ,  -і.  Жін.  до  валйзтник. 
ВАЛЮТНО-ЕКОНОМІЧНИЙ,  -а;  -е.  Стос,  до  валютної 
системи  й  економіки,  пов'язаний  із  ними. 
ВАЛІЬТНО-ФІНАНСОВИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  міжнарод¬ 
них^  грошових  розрахунків  і  кредитних  відносин, 
пов’язаний  із  ними.  Валютно- фінансова  криза. 
ВАЛЮТУВАННЯ,  -я,  с.  Зазначення  строку,  з  якого 
починається  нарахування  процентів  на  суми,  що 
дебетуються  або  кредитуються. 

ВАЛЮШ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  вальдшніп. 

ВАЛЮША,  -і,  ж.,  заст.  Валяльня. 

ВАЛЮШЕНЬ,  -шня,  ч.  Те  саме,  що  вальдшніп. 
ВАЛЮШНИЙ,  -а,  -є,  заст.  Валяльний. 


ВАЛЮШНИК,  -а.  ч.,  заст.  Валяльник. 

ВАЛЮШНЯ,  -і.  ж.,  заст.  Валяльня. 

ВАЛЮЩИЙ,  -а.  -е.  діал.  1.  Непотрібний.  2.  Сильно 
п'яний. 

ВАЛЯВА.  -и.  ж.,  діал.  Велика  кількість.  //  Безлад¬ 
не  нагромадження  чогось. 

ВАЛЙКА.  -и,  ч.  і  ж.,  розм.  Те  саме,  що  лйдар. 
ВАЛЯЛЬНИЙ,  -а.  -е.  Стос,  до  валяння.  1 1  Признач, 
для  валяння.  Валяльна  машина  Валяльний  цех. 
ВАЛЯЛЬНИК,  -а,  ч.  Робітник,  що  займається  валянням. 
ВАЛЯЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  валЯльник. 

ВАЛЯЛЬНЯ,  -і,  ж.  Майстерня  або  фабрика,  де  валя¬ 
ють,  збивають  вовну,  шерсть,  пух  і  т.  ін. 

ВАЛЯНЕЦЬ  див.  вАлянці. 

ВАЛЯНИЙ,  -а.  -е.  1.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  валй- 
ти  3.  2  .у  знач,  прикм.  Виготовлений  способом 
валяння. 

ВАЛЯНКИ,  -ів.  л ін.  (одв.  вілянок,  -нка.  ч.).  Зимове 
взуття  з  валяної  вовни. 

ВАЛЯННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  валйти  3.  Валяння 
сукна. 

ВАЛЯНОК  див.  білянки. 

ВАЛЯНОЧКИ,  -ів.  мв.  (одв.  вАляночок,  -чка.  ч.). 
Зменш,  до  вАлянки. 
вАляночок  див.  вАляночки. 

ВАЛЯНЦІ,  -ів.  а їв.  (одв.  вАлянець,  -нця.  ч.).  Те  саме, 
що  вАлянки. 

ВАЛЯТИ.  -Аю.  -йеш.  недок.  1.  перех.  Те  саме,  що 
валйти'  1.  2.  перех.  Забруднювати.  3.  перех.  Роз¬ 
минаючи  і  дуже  ущільнюючи,  збивати  (з  вовни, 
шерсті,  пуху  тварин  і  т.  ін.).  4.  неперех.,  наказ, 
сп.  валйй  (валййте),  розм.  Має  знач,  спонукання 
до  дії.  5.  зах.  Каструвати  коня. 

ВАЛЯТИСЯ.  -Аюся,  -Аєшся.  недок.  1.  Довго  лежати, 
нічого  не  роблячи,  нічим  не  займаючись.  //  Ле¬ 
жати  хворим.  //  Лежати,  не  знаходячи  застосу¬ 
вання.  дальшого  руху  (про  предмет).  2.  Лежати 
не  на  місці,  недбало  кинутим.  //  Лежати  на  зем¬ 
лі,  на  підлозі  (внаслідок  сп'яніння  чи  знесилен¬ 
ня,  відсутності  притулку  і  т.  ін.).  //  Лежати  не 
прибраним  кудись.  3.  рідко.  Те  саме,  що  валйти- 
ся  1.  4.  Забруднюватися. 

ВАЛЯЩИЙ,  -а.  -е,  розм.  1.  Який  не  використовуєть¬ 
ся.  валяється  непотрібним.  2.  Такий,  який  нечас¬ 
то  трапляється.  особливий,  надзвичайний. 

ВАМБАк.  -а.  ч.  Те  саме,  що  губка  2.  3. 

ВАМБАКйВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вамбАк. 
вАмбі,  невідм..  ч.  Струнний  щипковий  музичний 
інструмент,  поширений  в  деяких  країнах  Афри¬ 
ки,  зокрема,  в  Судані. 

ВАМП,  -а,  ч.  Те  саме,  що  вампір. 

ВАМПІР,  -а,  ч.  1.  За  народним  повір'ям  -  перевер¬ 
тень,  мрець,  що  виходить  ночами  з  домовини  і 
ссе  кров  сплячих  людей;  упир,  вурдалака.  2.  де¬ 
рев.  Про  людину,  яка  мучить  або  нещадно  екс¬ 
плуатує  залежних  від  неї  людей;  кровопивця. 
3.  Рід  великих  кажанів,  що  живуть  у  тропічних 
лісах. 

ВАМПУКА,  -и,  ж.  Опера-пародія,  що  висміює  умов¬ 
ності  та  рутину  оперних  спектаклів. 

ВАМПУМ,  -у,  ч.  Засіб  запам'ятовування  та  передачі 
повідомлень  у  індійських  племен  Південної  Аме¬ 
рики. 

ВАН,  -а,  ч.  Титул  правителей  держав  або  князівств 
у  Китаї,  Кореї  у  давнину  та  середні  віки. 

ВАНАДАТИ,  -ів,  ми.  Солі  ванадієвих  кислот,  що 
використовуються  у  текстильній  промисловості. 
ВАНАДАТОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Метод  кількісного  аналізу, 
при  якому  основним  реагентом  є  титрований  роз¬ 
чин  ванадату  амонію  або  іншої  сполуки  ванадію. 
ВАНАДЙЛ,  -у,  V.  Двозарядний  катіон  або  радикал  із 
двома  неспареними  електронами,  які  складаються 
з  одного  атома  Ванадію  і  одного  оксигенового 
атома. 

ВАНАДИНІТ,  -у,  ч.  Мінерал  класу  фосфатів  і  їхніх 
аналогів  жовтого,  бурого  або  червоного  кольору. 
ВАНАДИСТИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  у  собі  ванадій, 
легований  ним,  тощо. 

ВАНАДЙТ,  -у,  у.  Гексагональний,  жовтий,  бурий, 
інколи  червоний  рідкісний  мінерал. 

ВАНАДІЄВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ванАдій. 

ВАНАДІЙ,  -ю,  у.  V.  Хімічний  елемент,  твердий 
метал  сірого  кольору,  що  використовується  для 
виготовлення  високосортної  сталі. 
ВАНАДІЙ-МОЛІБДЄНОВИЙ,  -а,  -є.  Той,  що  містить 
Ванадій  і  Молібден. 

ВАНАДІЮВДННЯ,  -я,  с.  Легування  металів  та  стопів 
ванадієм. 

ВАНАЛІТ,  -у,  ч.  Яскраво-жовтий  рідкісний  мінерал 
із  восковим  блиском. 

ВАНБЕрЕць,  -рцю,  у.  Імбир. 

ВАНДАЛИ,  -ів,  мн.  (одв.  вандАл,  -а,  у.).  1.  Група 
східногерманських  племен,  які,  завоювавши  час¬ 
тину  Римської  імперії  і  Рим,  знищили  велику 
кількість  цінних  пам'яток  мистецтва  і  архітекту¬ 
ри.  2.  Люди,  які  знищують,  руйнують  культурні 
цінності.  //  Некультурні,  малосвідомі  люди. 
ВАНДАЛІЗМ,  -у,  у.  Нещадне  руйнування  і  нищення 
пам'яток  мистецтва  й  культури.  //  Безжальне 
ставлення  до  чого-небудь  цінного. 

ВАНДАЛЬСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вандАли. 
ВАНДЕМ’ЕР,  -а,  у.  Перший  місяць  (22  вересня  -  21 
жовтня)  французького  республіканського  кален¬ 
даря. 

ВАНДЕНБРАНДЕгГ,  -у,  у.  Рідкісний  мінерал;  три- 
клінні  темнозелені,  майже  чорні  кристали. 
ВАНДЕРВААльсовий,  -а,  -е:  **  ВандерваАльсові  сй- 
ли  -  слабкі  сили  притягання  внаслідок  диполь- 
дипольної  взаємодії  між  окремими  атомами  і  мо¬ 
лекулами. 


ВАНДЕРМйнДІВ,  -дова,  -дове,  мат.  Належний  Ван- 
дермонду. 

ВАНДЕРМОНДІВСЬКИЙ,  -а.  -є.  мат.  Належний  Ванде- 
рмонду.  Вандермондівська  матриця. 

ВАНДЕЯ,  -ї,  ж.,  верея.  Загальна  назва  контрреволю¬ 
ційних  заколотів,  контрреволюційних  областей. 
вАнДРИ,  -ів.  мн.,  зах.  Мандри. 

ВАНДРІВЕЦЬ,  -вця,  у.,  діал.  Мандрівець. 

ВАНДРІВКА,  -и,  ж.,  зах.  Мандрівка. 

ВАНДРІВНЙЙ,  -А.  -А.  діал.  Мандрівний. 

ВАНДРІВНЙК,  -А,  у.,  зах.  Мандрівник. 

ВАНДРУвАння,  -я.  с.  Дія  за  знач.  вандрувАти. 
ВАНДРУВАТИ,  -ую,  -уеш,  недок.,  зах.  Мандрувати. 
ВАНДРУТ,  -у,  у.  Деталь  кріплення  в  шахті  у  вигля¬ 
ді  довгого  бруса. 

ВАНІЛЕВИЙ,  -а.  -є.  Те  саме,  що  ванільний. 

ВАНІЛІН,  -у,  у.  Білий  кристалічний  порошок  із 
запахом  ванілі,  що  його  одержують  штучно,  хімі¬ 
чним  способом. 

ВАНІЛІНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ванілін. 

ВАНІЛЬ,  -і,  ж.  1.  Тропічна  повзуча  рослина. 
2.  Спеціально  оброблені  ароматичні  стручки  такої 
рослини,  що  використовуються  в  кондитерському 
й  парфумерному  виробництві. 
ванільний,  -а.  -е.  Прикм.  до  ваніль.  //  Вигот.  з 
домішкою  ванілі  або  ваніліну. 
вАннА,  -и,  ж.  1.  Велика  довгаста  посудина  для 
миття  і  купання.  2.  Процес  миття,  купання  у 
такій  посудині.  //  Занурення  оголеного  тіла  або 
якоїсь  його  частини  на  певний  час  у  воду  чи  інше 
середовище  (грязь)  з  лікувальною  метою.  **  мбв- 
на  вАнна  -  оточення,  у  якому  людина  змушена 
розмовляти,  спілкуватися  лише  іноземною  мо¬ 
вою,  яку  вивчає.  3.  Лікування,  зміцнення  тіла 
діянням  чого-небудь  (повітря,  сонця  і  т.  ін.)  на 
його  поверхню.  4.  У  різних  галузях  техніки  - 
відкрита  посудина  або  апарат,  в  якому  міститься 
рідке  середовище  (розчин,  розплав). 
вАнний,  -а.  -є.  Прикм.  до  вАнна.  //  у  знач.  ім. 
вАнна,  -ної,  ж.  1.  Спеціально  обладнана  кімната, 
в  якій  встановлено  ванну  (у  1  знач.).  2.  Водні 
процедури,  що  застосовуються  з  гігієнічною,  лі¬ 
кувальною  і  профілактичною  метою. 

ВАННОЧКА,  -и.  ж.  Зменш,  до  вАнна  1,  4. 
ваноксйт,  -у.  ч.  Мінерал;  ромбічні  чорні  непрозорі 
кристали. 

ВАНТА  див.  вАнти. 

ВАНТАга,  -и,  ж.  Поклажа,  вантаж,  вага. 

ВАНТАЖ,  ч.  1.  Речі,  товари,  що  перевозяться 
або  призначені  для  перевезення  (рідше  для  пере¬ 
несення).  "  Ббндові  вантажі  -  імпортні  товари, 
що  зберігаються  на  митному  складі  і  на  які  мито 
ще  не  сплачене.  небезпАчний  вантАж  -  матеріа¬ 
ли,  які  вимагають  особливого  режиму  при  пере¬ 
везенні,  вивантаженні  та  зберіганні,  негабарйт- 
ний  вантАж  -  довгоміри!  або  широкі  вантажі,  які 
за  своїми  розмірами  перевищують  розміри  кузова 
транспортного  засобу  і  потребують  спеціальних 
пристосувань.  2.  дерев.  Те,  що  обтяжує  своєю 
наявністю. 

ВАНТАЖЕвий,  -а,  -е.  Прикм.  до  вантАж. 
ВАНТАЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч. 
до  вантАжити, 

ВАНТАЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вантАжити. 
ВАНТАЖИТИ,  -жу,  -жиш,  недок.,  перех.  1.  Напов¬ 
нювати  (машину,  вагон,  судно,  віз  і  т.  ін.)  ванта¬ 
жем  (у  1  знач.).  2.  Складати,  накладати  вантаж 
(у  1  знач.)  на  віз,  автомобіль,  судно  і  т.  ін.  для 
перевезення. 

ВАНТАЖИТИСЯ,  -иться,  недок.  1.  Наповнюватися 
вантажем,  забирати  вантаж  (у  1  знач.).  2.  Захо¬ 
дити,  сідати  зі  своїм  вантажем  (у  поїзд,  літак,  на 
судно  і  т.  ін.).  3.  Пас.  до  вантАжити. 

ВАНТАЖІВКА,  -и,  ж.  1.  Вантажний  автомобіль. 
2.  Про  несухопутний  транспортний  засіб,  призна¬ 
чений  для  перевезення  вантажів. 

ВАНТАЖНИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  вантажу  (у  1  знач.). 
Вантажні  перевезення.  //  Признач,  для  ванта¬ 
ження.  Вантажна  лопата.  **  ВантАжна  мйтна  де¬ 
кларація  -  декларація,  що  пред'являється  мит¬ 
ниці  при  перевезенні  вантажу  через  кордон.  Ван¬ 
тАжна  накладнА  -  перевізний  документ,  що  засві¬ 
дчує  укладення  договору  та  умови  повітряного 
перевезення  вантажу,  а  також  прийняття  переві¬ 
зником  вантажу  у  відправника.  ВантАжний  збір  - 
оплата  власником  багажу  послуг,  що  їх  надає 
перевізник.  ВантАжний  опцібн  -  право  фрахтува¬ 
льника  заміняти  договірний  вантаж  повністю  або 
частково.  ВантАжнІ  потбки  -  кількість  вантажів, 
що  перевозяться  певним  видом  транспорту  за 
фіксований  час  з  одного  пункту  до  іншого. 
2.  Признач.,  пристосований  для  перевезення  ван¬ 
тажу  (у  1  знач.). 

ВАНТАЖНИК,  -а,  ч.  1.  Робітник,  що  виконує  ванта¬ 
жно-розвантажувальні  роботи.  2.  Спеціальний 
пристрій  на  машині  для  вантаження. 
ВАНТАЖНИЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вантАжник  1. 
//  Стос,  до  вантажника,  власт.  йому. 

ВАНТАЖНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  вантАжник  1. 
ВАНТАЖНІСТЬ,  -ності,  ж.,  тех.  Те  саме,  що  ванта- 
жопідйбмність. 

ВАНТАЖНО-ПАСАЖЙРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  з 
перевезенням,  обслуговуванням  вантажів  та  па¬ 
сажирів. 

ВАНТАЖОБАГАЖ,  -у,  ч.  Вантаж,  що  перевозиться  в 
пасажирських  і  поштово-багажних  поїздах. 
ВАНТАЖОВІДПРАВНИК,  -а,  У.  Той,  хто  здає  вантаж 
для  відправлення  куди-небудь. 

ВАНТАЖОВЛАСНИК,  -а,  ч.  Власник  вантажу. 
ВАНТАЖОМІСТКІСТЬ,  -кості,  ж.,  тех.  Здатність  вмі- 


вапнян£ць 

щати  якусь  кількість  вантажу  залежно  від  внут¬ 
рішнього  обсягу. 

ВАНТАЖОНАПРУЖЕНИЙ,  -а,  *е.  По  якому  перевозить¬ 
ся  дуже  багато  вантажів.  Ваптажовапружева  ма¬ 
гістраль. 

ВАНТАЖОНАПРУЖЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
вантажонапрУжений. 

ВАНТАЖООБІГ,  -у,  ч.  Кількість  вантажів,  перевезе¬ 
них  транспортом  за  певний  період,  що  визначаєть¬ 
ся  загальною  вагою  і  далекістю  пробігу  вантажів. 
ВАНТАЖООДЕРЖУВАЧ,  -а,  ч.  Той,  на  чиє  ім’я  адре¬ 
совано  вантаж. 

ВАНТАЖОПЕРЕВЕЗЕННЯ,  -я,  с.  Перевезення  вантажів. 
ВАНТАЖОПІДІЙМАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  тех.  Те  саме.  ЩО 
вантажопідйбмний. 

ВАНТАЖОПІДІЙМАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  ДО 
вантажопідіймальний. 

ВАНТАЖОПІДІЙМАч,  -й,  ч.  Вантажопідіймальна 
машина  різної  конструкції. 

ВАНТАЖОПІДЙОМНИЙ,  -а,  -е,  те х.  Пристосований, 
признач,  для  піднімання  вантажів. 
ВАНТАЖОПІДЙОМНІСТЬ,  -ності,  ж .,  те х.  Здатність 
механізму  підняти  вантаж  максимальної  для  ньо¬ 
го  ваги.  //  Найбільше  корисне  навантаження,  на 
яке  розрахований  автомобіль,  вагон,  судно,  літак. 
ВАНТАЖОПІДНІМАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  те х.  Те  саме,  що 
вантажопідйбмний. 

ВАНТАЖОПОТІК,  -тбку,  у.,  ек.  Рух  вантажів  шляха¬ 
ми  сполучення  за  певний  час. 

ВАНТАЖОСОРТУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  призначений, 
використовується  для  сортування  вантажів. 
ВАНТГОФІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  безбарвні 
прозорі  суцільні  маси,  зерна  зі  скляним  блиском. 
ВАНТИ,  вант,  мв.  (одв.  вінта,  -и,  ж.),  мор.  Сталеві 
або  прядив’яні  канати  для  кріплення  щогл  і  під¬ 
німання  по  них,  згортання  і  напинання  корабель¬ 
них  вітрил. 

ВАНТОВИЙ,  -а,  *е.  Прикм.  до  вінти. 

ВАНТбЗ,  -а,  ч.  Шостий  місяць  (19  лютого  -  20 
березня)  французського  республіканського  кален¬ 
даря. 

ВАНТУЗ,  -а,  ч.  Пристрій  для  автоматичного  випус¬ 
кання  повітря  з  водопровідних  труб. 

ВАНТЮХ.  -а,  у.,  діал.  Черево,  живіт. 

ВАНУРАЛІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  лимонно- 
жовті,  дуже  крихкі  кристали. 

ВАНЬКИР,  -а,  у.,  розм.  Бічна  кімнатка,  відокремле¬ 
на  стіною  від  великої  кімнати. 
ванькйрчик,  -а,  у.  Зменш,  до  ванькйр. 

ВАНЬКб,  -й,  у.,  заст.  Візник. 

ВАНЬЯМВЕЗІ,  невідм. ,  у.  Те  саме,  що  ньямвбзі. 

ВАП,  -у,  у.,  заст.  Те  саме,  що  вапнбць. 

ВАПЕльник,  -а,  у.,  діал.  Те  саме,  що  вапнйр. 
ВАПЕльня,  -і,  ж.,  діал.  Те  саме,  що  вапнйрка. 
ВАПЕННИЙ,  -а,  -е,  діал.  Те  саме,  що  вапнАний. 
вапЕнник,  -а,  у.,  діал.  Те  саме,  що  вапнйр. 
вАпна,  -и,  ж.  Те  саме,  що  вапнб. 

ВАПНЕЦЕвий,  -а,  -е,  заст.  Прикм.  до  вапнбць. 
ВАПнЕць,  -ю,  у.,  заст.  Хімічний  елемент  і  метал 
кальцію. 

ВАПНЙСТИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  вапно.  **  Вапнйс- 
та  дистрофія  -  див.  кальцинбз. 
ВАПНЙСТО-ГІПСОВИЙ,  -а,  -е.  Виготовлений  із  гаше¬ 
ного  вапна  та  алебастру. 

ВАПНЙТИ,  -ню,  -нйш,  ведок.у  перех.  Те  саме,  що 
вапну  віти  2. 

ВАПНИЩЕ,  -а,  с.  Вапняні  копальні. 

ВАПнб,  -а,  с.  Мінеральна  речовина  білого  кольору, 
яку  одержують  випалюванням  карбонатних  по¬ 
рід.  **  Гашене  вапнб  -  будівельне  вапно,  що  його 
готують  змішуванням  негашеного  вапна  з  водою, 
негашбне  (пйлене)  вапнб  -  вапно,  не  оброблене 
водою.  Хлбрне  вапнб  -  гашене  вапно,  оброблене 
простою  речовиною  хлору,  що  його  застосовують 
для  дезінфекції,  очищення  води  і  т.  ін. 
ВАПНбВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч. 
до  вапнувіти. 

ВАПНОВИПАЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для 
випалювання  вапна. 

ВАПНОВИПАЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Процес  термічного 
розкладання  кальциту  за  високої  температури. 
ВАПНОГАСЙЛКА,  -и,  ж.  Спеціальний  резервуар  або 
яма  в  землі  із  обладнанням  для  гасіння  паленого 
вапна  водою  і  добування  кальційгідроксиду. 
ВАПНОГАСЙЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для  гасіння 
паленого  вапна  водою. 

ВАПНОГАСЙЛЬНИК,  -а,  у.  Робітник,  зайнятий  гасін¬ 
ням  паленого  вапна. 

ВАПНОРОЗКИДАч,  -і,  у.  Спеціально  обладнана  ма¬ 
шина  для  розкидання  вапна. 

ВАПНУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вапнувіти. 
**  Вапнування  водй  -  нейтралізація  присутніх  у 
стічних  водах  мінеральних  та  органічних  кислот 
із  використанням  вапна. 

ВАПНУВАТИ,  -^ю,  -#єш,  ведок.в  перех.  1.  с.  г.  Удоб¬ 
рювати  вапном  ґрунт  для  зменшення  його  кисло¬ 
тності.  //  Обробляти  солому  певною  кількістю 
вапняного  розчину  для  кращого  перетравлювання 
її.  2.  Покривати  вапном,  білити  вапном. 
ВАПНУВАТИСЯ,  -у'ється,  ведок.в  с.  г.  Пас.  до  вапну¬ 
вати  1. 

ВАПНЙК,  -у,  у.  Осадова,  перев.  морська,  порода, 
яка  містить  карбонат  кальцію. 

ВАПНЯКбВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вапнАк.  //  Вигото¬ 
влений  з  вапняку.  //  Вигот.  з  вапна. 
ВАПНЯКбВО-ГЛЙНИСТИЙ,  -а,  -е.  Суміш,  що  склада¬ 
ється  із  вапняку  і  глини. 

ВАПНЯКбВО-ГЛЙНЯСТИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  вапня- 
кбво-глйнистий. 

ВАПНЯнЕць,  -нцй,  у.  Прозорий  кальцит. 


111 


ВАПНЕНИЙ 

ВАПНЕНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вапнб.  Вапняна  вода. 
Вапвяве  молоко.  Вапняне  тісто. 

ВАПНЙР,  -а,  V.  Робітник,  який  випалює,  гасить, 
возить  вапно. 

ВАПНЙРКА,  -и,  ж.  1.  Піч  для  випалювання  вапна. 
2.  Яма  для  гашення  вапна.  3.  Вапнякова  копальня. 
ВАПНЙРНЯ,  -і,  ж.  Завод,  де  виготовляють  палене 
вапно. 

ВАПНЙРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  із  виготовленням 
паленого  вапна  та  його  гасінням. 

ВАПНЙСТИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  вапно. 

ВАПОРИ,  -ів,  мв.  Нафтові  масла  для  змащення 
машин,  в  яких  використовують  перегріту  пару. 
ВАПОРИЗАТОР,  -а,  ч.  Прилад  для  випаровування. 
ВАПОРИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Випаровування,  перетво¬ 
рення  рідини  на  пару.  2.  Метод  припинення  кро¬ 
вотечі  припіканням  поверхні  тканин  гарячою 
парою. 

ВАПОРИМЕТР,  -а,  ч.  Прилад  для  визначення  пружно¬ 
сті  пари  різних  рідин  при  певних  температурах. 
ВАПбРТ,  -у,  ч.,  зах.  Випаровування,  випар. 
ВАПОРТбВАНИЙ,  -а,  -е,  зах.  Випарований. 
ВАПОРТбВУВАННЯ,  -я,  с.,  зах.  Випаровування. 
ВАПОРТУВАння,  -я,  с.,  зах.  Те  саме,  що  вапортб- 
вування. 

ВАР',  -у,  ч.  1.  розм.  Сильна  спека,  жара,  духота. 
//  Розжарене,  гаряче  повітря.  2.  розм.  Те  саме, 
що  окріп.  3.  розм.  Кількість  для  варіння  на  один 
раз.  4.  спец.  Згущена  варінням  смола.  **  Садбвий 
вар  -  липка  мазь  із  смоли,  воску  і  жиру  для  зма¬ 
зування  ушкоджень  та  місць  обрізу  гілок  на  де¬ 
ревах. 

ВАР2,  -а,  ч..  фіз.  Одиниця  реактивної  потужності 
електричного  ланцюга  в  Міжнародній  системі 
одиниць;  вольт-ампер  реактивний. 
вАра,  ввг.,  діад.  Геть.  //  Не  можна,  не  смій. 
ВАРАКОба,  -и,  ж.,  зах.  Заколот,  заворушення. 
ВАРАіСТОР,  -а,  ч.  Те  саме,  що  варикАп. 

ВАРАКТОРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  варАктор. 
ВАрАкуШКА,  -и,  ж.  Співочий  птах  родини  солов'їв. 
БАРАн,  -а,  ч.  Велика  хижа  південна  ящірка;  ігуана. 
ВАРАНТ,  -а,  V.,  фів.  1.  Вид  цінних  паперів,  що  дає 
право  власникові  облігацій  або  привілейованих 
акцій  купувати  звичайні  акції  за  наперед  визна¬ 
чену  ціну.  **  ВарАнт  на  Акції  -  сертифікат,  який 
засвідчує  право  на  купівлю  певної  кількості  зви¬ 
чайних  акцій,  лідписнйй  варАнт  -  цінний  папір, 
який  випускається  разом  з  облігацією  і  дає  її 
власнику  право  купити  певну  кількість  звичай¬ 
них  акцій  того  ж  емітента.  2.  Свідоцтво  про  при¬ 
йняття  товару  на  зберігання,  яке  дає  право  його 
власникові  одержувати  позику  під  заставу  цього 
товару.  Складський  варАнт  (складськА  свідбцт- 
во)  -  документ,  який  свідчить  про  те,  що  певна 
кількість  товару  була  одержана  складом. 
ВАРАскаТИ,  -аю,  -аеш,  ведок.,  шерех.,  діад.  Пере¬ 
вертати.  Вараскати  сіво. 

ВАРВАРИ,  -ів,  мв.  (одв.  вАрвар,  -а,  ».;  вАрварка, 
-и,  ж.).  1.  іст.  Назва,  яку  стародавні  греки  і  рим¬ 
ляни  давали  народам  і  племенам,  що  не  належа¬ 
ли  до  греко-римської  цивілізації  та,  за  їхнім  пе¬ 
реконанням,  перебували  на  нижчому  рівні  куль¬ 
турного  розвитку.  2.  Некультурні,  малосвідомі 
люди. 

ВАРВАРЙЗМ,  -у,  ч.,  лівгв.  Запозичене  чи  створене 
за  зразком  якоїсь  іншої  мови  слово  чи  вираз,  що 
порушує  норми  даної  мови. 
вАрварка  див.  вАрвари. 

ВАРВАРСТВО,  -а,  с.  1.  Низький  ступінь  культурно¬ 
го  розвитку,  неуцтво,  грубість,  безжальне  став¬ 
лення  до  культурних  цінностей.  //  Жорстокість, 
лютість  у  поведінці.  //  Жорстокий,  безжальний 
вчинок  стосовно  кого-,  чого-небудь.  2.  У  періоди¬ 
зації  історії  первісного  суспільства  -  застаріла 
назва  періоду  після  дикості  перед  цивілізацією. 
ВАРВАРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вАрвари.  **  ВАр- 
варські  прАвди  -  запис  звичаєвого  права  у  гер¬ 
манських  племен. 

ВАРВІКІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  кристали  від 
темно-брунатного  до  чорного  кольору. 

ВАРВОТНЙ,  -і,  ж.,  діад.  Гармидер,  метушня. 

ВАРТА,  -и,  ж.  ,  діад.  Губа. 

ВАРГАН,  -а,  ч.  1.  Стародавній  самозвучний  язичко¬ 
вий  музичний  інструмент.  2.  Те  саме,  що  дрймба. 
ВАРГАТИЙ,  -а,  -е,  діад.  Губастий. 

ВАРДАПЕТ,  -а,  ч.  Учений  чернець  у  вірменів. 
ВАРДЙТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  кристали  від 
світло-зеленого  до  блакитно-зеленого  кольору. 
вАре,  врвсл.,  зах.  Дійсно,  саме  так. 

ВАРЕк,  -у,  ч.  Викинуті  на  берег  морські  водорості. 
варЕна,  -ої,  ж.  Козацький  напій  з  горілки,  меду, 
сухофруктів,  ізюму,  винограду,  груш,  яблук. 
ВАрЕнии,  -а,  -е,  првкм.  Одержаний  унаслідок 
варіння.  //  у  звач.  ім.  варАна,  -ної,  ж.  Те  саме, 
що  варенуха.  //  у  звач.  ім.  варАне,  -ного,  с. 
Страва  чи  різні  страви,  що  готуються  за  допомо¬ 
гою  кип'ятіння. 

вАрений,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  варйти. 
ВАРЕНИК,  -а,  ч.  Невеликий  варений  виріб,  зліпле¬ 
ний  з  прісного  тіста  і  начинений  сиром,  ягодами, 
капустою  і  т.  ін. 

ВАРЕНЙЦЯ,  ВАРЯНИЦЯ,  -і,  ж.  Виготовлений  для 
вареників,  розкачаний  як  коржик  шматочок  тіс¬ 
та,  що  його  іноді  варять  і  без  начинки. 

ВАРЕНИЧНА,  -ої,  ж.  їдальня,  де  продають  вареники 
різних  видів. 

ВАрЕничний,  -а,  -є.  Прикм.  до  варАник. 

ВАРЕНИЧОК,  -чка,  ч.  Зменш. -пестл.  до  варАник. 
ВАРЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  варйти. 

ВАРЕННЯ,  -я,  с.  Зварені  в  цукровому  сиропі,  меді 

112 


чи  патоці  ягоди  або  фрукти. 

ВАРЕННЯЧКО,  -а,  с.  Пестл.  до  варАння. 

ВАРЕно-КОПЧЕний,  -а,  -е.  Який  спершу  зварили,  а 
потім  закоптили. 

ВАРЕНУХА,  -и,  ж.  Горілка,  зварена  з  медом  і  сухи¬ 
ми  фруктами  та  ягодами. 

ВАРЕха,  -и,  ж.,  діад.  Ополоник. 

ВАРЕШКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  варйшка. 

ВАР'ЄТЕ,  вевідм.,  с.  Естрадний  театр  легкого  жан¬ 
ру,  для  якого  характерні  комедійність,  іронія, 
пародія,  еротичні  елементи,  танці. 

ВАРЗЙКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  варзйкати. 

В  АР  З  ЯКАТИ,  -аю,  -аеш,  ведок.,  шерех,  і  без  додатка. 
Те  саме,  що  варнйкати. 

ВАРИВО,  -а,  с.  1.  Те,  що  вариться  або  зварене 
(страва  і  т.  ін.).  2.  розм.  Кількість  їстівного,  по¬ 
трібна  для  варіння  на  один  раз.  3.  розм.  Те  саме, 
що  варіння. 

ВАРЙВОДА,  -и,  V.  і  ж.  Вередлива  людина,  яка  зму¬ 
чує  інших  своїми  причіпками,  незадоволенням  із 
будь-чого  і  т.  ін. 

ВАРИКАП,  -а,  ч.  Напівпровідниковий  діод,  що  його 
електроємність  залежить  від  прикладеної  зворот¬ 
ної  напруги. 

ВАРИКАпниЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  варикАп. 

ВАРИКбЗ,  -у,  ч.  Див.  варикбзне  розшйрення  вен. 

ВАРИКбЗНИЙ,  -а,  -є.  **  Варикбзне  розшйрення  вен 

-  патологічні  зміни  у  венах,  що  виявляються  в 
їхньому  розширенні,  подовженні,  утворенні  зви¬ 
вин,  клубків  тощо.  Варикбзні  вйразки  -  виразки, 
що  розвиваються  при  варикозному  розширенні 
вен  нижніх  кінцівок. 

ВАРИКбЗНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  варикбзний. 

ВАРИКбНД,  -а,  ч.  Сегнетокерамічний  електричний 
конденсатор. 

ВАРИКОЦЕле,  вевідм.,  с.  Вузлувате  розширення  вен 
сім'яного  канатика. 

ВАРЙЛЬНИЙ,  -а,  -є,  тех.  Признач,  для  варіння. 

ВАРЙЛЬНИК,  -а,  ч.  Робітник,  що  займається  варін¬ 
ням  чого-небудь  (фарби,  клею  і  т.  ін.)  для  техніч¬ 
ного  і  побутового  вжитку. 

ВАРЙЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  варйльник. 

ВАРЙЛЬНЯ,  -і,  ж.  Приміщення,  казан  чи  устатку¬ 
вання,  де  щось  варять. 

ВАРЙСТОР,  -а,  ч.  Напівпровідниковий  резистор,  що 
його  електропровідність  залежить  від  прикладе¬ 
ної  напруги. 

ВАРЙСТОРНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  варйстор. 

ВАРЙТИ,  варіо,  вАриш,  ведок.,  перех.  і  без  додатка. 
1.  Кип'ятити  у  воді  або  в  іншій  рідині  якісь  хар¬ 
чові  продукти  і  т.  ін.,  готуючи  страву,  напій. 
//  Готувати  за  допомогою  вогню  (обід,  вечерю  і  т. 
ін.).  //  Готувати  горілку,  пиво  і  т.  ін.,  застосову¬ 
ючи  ряд  процесів,  одним  із  яких  є  кип'ятіння  або 
випаровування.  //  спец.  Виготовляти,  розтоплю¬ 
ючи  або  піддаючи  кип'ятінню  (смолу,  сталь, 
скло,  мило  і  т.  ін.).  2.  переш.  Робити  гаряче,  ду¬ 
шно,  парко. 

ВАРЙТИСЯ,  варюся,  вАришся,  ведок.  1.  тільки  3  ос. 
Кипіти,  кип'ятитися,  набуваючи  нових  якостей 
(про  рідину  і  те,  що  в  ній  знаходиться).  //  Набува¬ 
ти  готовності  за  допомогою  вогню  (про  обід,  вечерю 
і  т.  ін.).  //  спец.  Розтопившись,  кип'ятитися,  на¬ 
бувати  певних  властивостей  (про  смолу,  сталь, 
скло,  мило  і  т.  ін.).  2.  переш.  Перебуваючи  на  спеці 
або  в  душному  приміщенні,  обливатися  потом, 
почувати  себе  млявим  від  жаркого  повітря.  3.  де¬ 
рев.,  розм.  Бути  неспокійним,  тривожним,  чекаю¬ 
чи  кого-,  що-небудь.  4.  Пас.  до  варйти  1. 

варйшка,  -и,  ж.,  діад.  Ополоник. 

ВАРІАБЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  може,  здатний 
мати,  створювати  варіанти,  різновиди;  який  ство¬ 
рює  варіанти,  різновиди.  Варіабельні  нейрони. 

ВАРІАБЕЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість,  здатність 
мати,  утворювати  варіанти,  різновиди.  Варіабель¬ 
ність  жврвих  кислот. 

ВАРіАнСА,  -и,  ж.  1.  Числове  значення  ознаки,  що 
змінюється.  2.  Квадрат  стандартного  відхилення 

-  вимірювання  дисперсії  набору  значень.  3.  Деві- 
антна  поведінка  людини. 

ВАРІАНТ,  -а,  ч.  1.  Видозміна,  різновид  чого-небудь. 
//  Той  самий  твір  (літературний,  музичний,  фо¬ 
льклорний  і  т.  ін.)  в  іншій  редакції.  2.  шах.  Одна 
з  комбінацій  ходів,  можливих  за  якогось  поло¬ 
ження  фігур  на  шаховому  полі.  Форсований  ви¬ 
грашний  варіант. 

ВАРІАНТА,  -и,  ж.  1.  Організм  тварини  або  рослини, 
який  відхиляється  за  певною  ознакою  від  основ¬ 
ного  типу.  2.  У  статистиці  -  кожний  член  ряду 
чисел. 

ВАРІАНТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  варіАнт. 

ВАРІАНТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  варіантів. 

ВАРІАТЙВНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  має,  створює  варі¬ 
анти,  різновиди;  варіантний. 

ВАРІАТИВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  варіацій, 
можливості  варіювання;  варіантність. 

ВАРІАТЙВНО.  Присл.  до  варіатйвний. 

ВАРІАТОР,  -а,  ч.  Окремий  агрегат  або  вузол  маши¬ 
ни,  призначений  для  плавної  зміни  швидкості 
обертання  вала. 

ВАРІАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  варіАція.  ”  Варіа¬ 
ційна  статйстика,  спец.  -  розділ  статистики,  в 
якому  застосовується  математичний  аналіз  для 
вивчення  суспільних  і  природних  явищ.  Варіа¬ 
ційне  чйслення,  мат.  -  один  з  важливих  розділів 
математичного  аналізу.  Варіаційний  ряд  -  розта¬ 
шування  в  один  ряд  матеріалу  від  мінімальної 
величини  до  максимальної. 

ВАРІАЦІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
варіаційний. 


ВАРІАЦІЙНО.  Присл.  до  варіаційний. 

ВАРІАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Видозміна  другорядних  елементів 
чого-небудь  при  збереженні  основи.  2.  Видозміна 
основної  музичної  теми,  мелодії  або  ії  супроводу. 
//  мв.  Музичний  твір,  в  якому  основна  тема  підда¬ 
ється  різноманітним  змінам  (мелодичним,  ритміч¬ 
ним,  ладовим,  гармонічним).  3.  Сольний  класич¬ 
ний  танець  у  балеті.  4.  біод.  Деякі  відхилення  від 
основного  типу  у  тварин  і  рослин  під  впливом  при¬ 
родних  або  штучних  умов.  5.  мат.  Зміна  виду  фун¬ 
кцій  величин  у  варіаційному  численні.  **  Магнітні 
варіАціі  -  зміна  напруження  магнітного  поля  Зем¬ 
лі  залежно  від  часу. 

ВАРІВКЙЙ,  -а,  -е,  діад.  1.  Небезпечний.  2.  Нерішу¬ 
чий,  боязкий. 

ВАРШКб,  присуди,  сл.,  діад.  1.  Небезпечно.  2.  Ні¬ 
яково,  боязко. 

варівнйй,  -а,  -є,  зах.  Те  саме,  що  варівкйй. 
ВАРіВНй.  Присл.  до  варівнйй. 

ВАРІЄТЕТ,  -у,  ч.  У  біологічній  систематиці  -  суку¬ 
пність  особин  одного  виду,  які  різняться  однією 
або  кількома  ознаками. 

ВАРІЙКА,  -и,  ж.,  діад.  Маленький  горщик. 

ВАРІЙНИК,  ВАРІННИК,  -а,  ч.,  зах.  Кухонний  горщик. 
ВАРІЙбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
варіювАти. 

ВАРІЙбВНИЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  варіювати. 
ВАРІННИК  див.  варійник. 

ВАРІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  варйти  1. 

ВАРінчА,  -ати,  с. ,  зах.  Невеликий  горщик  для  двох. 
ВАРІОЕКРАН,  -а,  V.  Екранне  зображення,  змінне  при 
кінопроектуванні  за  розмірами  та  конфігурацією. 
ВАРІОЕКРАННИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  варіоекрана. 
ВАРІОКІНО,  вевідм.,  с.  Те  саме,  що  варіофільм. 
ВАРІОКЛІШОГРАФ,  -а,  ч.  Гравірувальна  машина  з 
електронним  кольорокоректором,  яку  використо¬ 
вували  при  виготовленні  кліше  для  багатоколір¬ 
ного  високого  друку. 

ВАРІОКОМБІНЕКС,  -а,  ч.  Розмножувальна  копіюва¬ 
льна  машина  вертикальної  конструкції. 

ВАРібЛІ,  -лей,  ми.  Плагіоклазо-авгітові  сферолітові 
утворення,  що  зустрічаються  у  базальтах  на  по¬ 
верхні  вивітрювання. 

ВАРІОЛІМбРФНИЙ,  -а,  -е.  Віспоподібний. 

ВАРІОЛІТ,  -у,  ч.  Вулканічна  гірська  порода,  що 
містить  численні  кульки  -  варіоли. 

ВАРЮЛОТд,  -а,  ч.  Форма  віспи  у  вакцинованих 
людей;  характеризується  легким,  стертим  і  коро¬ 
ткочасним  перебігом. 

ВАРІОМЕТР,  -а,  ч.  1.  В  радіотехніці  -  пристрій  для 
плавної  зміни  індуктивності  контурів.  2.  В  авіації 
-  покажчик  швидкості  піднімання  та  зниження 
літака.  **  Магнітний  варібметр  -  прилад  для  ви¬ 
мірювання  зміни  земного  магнетизму.  Гравіта¬ 
ційний  варібметр  -  прилад  для  вимірювання  змі¬ 
ни  поля  тяжіння  поблизу  поверхні  Землі. 
ВАРІОСКОПІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується 
зміною  розмірів  і  конфігурації  зображень  на  ек¬ 
рані  з  перебігом  фільму. 

ВАРІОСКОПІЯ,  -ї,  ж.  Метод  знімання  і  демонстрації 
варіоскопічних  фільмів. 

ВАРІОФІКАЦІЯ,  -ї,  ж.  Випуск  різних  варіантів  однієї 
продукції. 

ВАРІОФІЛЬМ,  -у,  ч.  Фільм,  у  якому  відповідно  до 
змісту  зображення  змінюються  розміри  й  конфі¬ 
гурація  кадру  на  екрані. 

ВАРіЮВАльний,  -а,  -є.  Призначений,  придатний 
для  варіювання.  //  Здатний  варіювати. 
ВАРІЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  варіювАти. 
ВАРІЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.  1.  перех.  Робити 
або  говорити  те  саме  по-різному;  видозмінювати. 
2.  перех.,  муз.  Видозмінювати  музичний  твір  або 
частину  його  в  мелодійному,  гармонічному,  мет¬ 
ричному  чи  іншому  плані,  зберігаючи  основну 
тему.  3.  веперех.  Змінюватися;  бути  різним. 
ВАРІЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  1.  Видозмінювати¬ 
ся,  повторюватися  у  трохи  зміненому  вигляді. 
2.  Пас.  до  варіювАти. 

ВАРійт,  -а,  ч.,  діад.  Те  саме,  що  божевільний. 
ВАРКА,  -и,  ж.  1.  Те  саме,  що  варіння.  2.  Те  саме, 
що  вар  (у  3  знач.). 

ВАРКЙЙ,  -А,  -А,  розм.  Який  швидко  вариться.  Вар¬ 
ке  м'ясо. 

ВАРКО,  присуди,  сл.,  розм.  Жарко,  душно. 
ВАРКбСЬ,  присл.,  зах.  Мабуть,  можливо. 

ВАРМЕТР,  -а,  V,  фіз.  Прилад  для  вимірювання 
реактивної  потужності  змінного  струму. 

ВАРНА,  -и,  ж.  У  Стародавній  Індії  кожна  з  чоти¬ 
рьох  станових  груп:  брахмани,  кшатрії,  вайші, 
шудри. 

ВДРнАк,  -А,  ?.,  заст.,  розм.  Людина,  що  втекла  з 
каторги  або  відбувала  її;  каторжник  із  випеченим 
на  лобі  тавром. 

варнаків,  -кбва,  -кбве.  Належний,  властивий  вар¬ 
накові. 

ВАРНАКйвИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  варнАк. 
вАРНИЦЯ,  -і,  ж.  1.  заст.  Підприємство,  де  добува¬ 
ють  сіль  виварюванням  її  з  води  соляних  джерел, 
озер  і  т.  ін.;  солеварня.  2.  Велика  залізна  сково¬ 
рода,  в  якій  у  солеварні  виварюють  сіль  із  соля¬ 
ного  розчину. 

ВАРНЙ,  -І,  ж.,  діад.  Кухня. 

ВАРНЙКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  варнйкати. 
ВАРНЙКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  перех.  і  без  додатка. 
1.  Верзти  щось  неістотне,  пусте;  базікати,  тереве¬ 
нити.  2.  Говорити  невиразно,  незрозуміло. 
ВАРОАТбЗ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  варобз. 

ВАРОВЙЙ,  -А,  -А.  Прикм.  до  вар  (у  2  знач.). 
ВАРбВНЯ,  -і,  ж.  1.  Сторожова  вежа.  2.  Козацька 
вишка  у  степу  для  виявлення  ворога  та  переси- 


лання  сигналу  тривоги  за  допомогою  вогню. 
ВАРйліїв,  -сва,  -све:  **  Варбліїв  міст  -  див.  міст. 
ВАРОбЗ,  -у,  ч.  Інвазійна  хвороба  бджіл,  що  спри¬ 
чинюється  кліщами  вароа. 

ВАРСтАт,  -а,  ч.,  заст.  Верстат. 

ВАРТ1  див.  вартий. 

ВАРТ2  див.  вірто. 

ВАРТА,  -и,  ж  1.  Загін,  група  людей  (перев.  озброє¬ 
них),  що  охороняють  кого-,  що-небудь;  сторожа. 
**  почісна  вірта  -  група  людей,  вишикуваних 
для  вшанування  когось.  2.  Вартування,  перебу¬ 
вання  десь  протягом  певного  часу  для  охорони 
кого-,  чого-небудь.  **  Лід  віртою  -  під  конвоєм; 
будучи  заарештованим. 

ВАРТАрка,  -и,  вартАрня,  -і,  ж.,  зах.  Будка  для 
сторожа  чи  вартового. 
вартАрня  див.  вартірка. 

ВАРТИЙ,  ВАРТ,  -а,  -е.  1.  у  здач,  присудка.  Який 
заслуговує  чогось.  1 1  Який  своїми  якостями  ціл¬ 
ком  відповідає  кому-,  чому-небудь.  2.  у  знач, 
присудка.  Який  має  певну  цінність,  коштує  щось. 
3.  Потрібний,  важливий. 

ВАРТ1ВНЙК,  -А,  ч.,  заст.  Вартовий. 

ВАРТіВНйЧИЙ,-а,  -є.  Прикм.  до  вартівнйк. 

ВАРТІВНЯ,  -і,  ж.,  заст.  Приміщення  для  сторожа 
або  військових  вартових. 

ВАРТІСНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вАртість.  **  ВАртісна 
будбва  капітілу  -  співвідношення  між  вартістю 
засобів  виробництва  і  вартістю  робочої  сили.  Вір- 
тісний  аналіз  -  аналіз  витрат  виробництва  і  обо¬ 
роту  товару,  що  здійснюється  для  встановлення 
ціни  пропозиції.  Вартісний  тарйф  -  митний  та¬ 
риф,  який  визначається  у  вигляді  процента  до 
ціни  обкладуваних  митом  товарів,  вартісний 
цикл  -  процес  обороту  капіталу. 

ВАРТІСТЬ,  -тості,  ж.  1.  Виражена  у  грошах  ціна 
чого-небудь.  2.  Позитивна  якість,  цінність.  3.  ек. 
Економічна  категорія,  властива  товарному  вироб¬ 
ництву,  яка  становить  втілену  й  уречевлену  в 
товарі  суспільно  необхідну  працю.  Балансова  вар¬ 
тість  активу.  Номінальна  вартість  акції.  **  Бала¬ 
нсова  вАртість  -  оцінка  основних  фондів  і  обіго¬ 
вих  коштів  у  бухгалтерському  балансі.  вАртість 
кредйту  -  сума,  що  її  позичальник  сплачує  кре¬ 
диторові  за  користування  кредитом.  вАртість 
мінімального  спожйвчого  кбшика  -  показник 
мінімального  рівня  задоволення  фізіологічних  і 
соціальних  потреб  людини.  Внутрішня  вАртість 
Акспортного  товАру  -  сума  відпускної  продукції 
в  оптових  цінах  без  податку  з  обігу.  Дбдана  вАр¬ 
тість  -  різниця  між  вартістю  (ціною)  товару  або 
наданої  послуги  та  вартістю  матеріалів,  що  їх 
було  використано  у  процесі  його  виробництва 
(виконання,  надання).  Експортна  вАртість  товіру 
-  вартість,  яка  подається  іноземному  покупцеві  з 
вирахуванням  прямих  накладних  витрат  в  інозе¬ 
мній  валюті.  Закбн  вАртості  -  об’єктивний  еко¬ 
номічний  закон  товарного  виробництва,  за  яким 
вартість  товару  визначається  суспільно  необхід¬ 
ною  кількістю  абстрактної  праці,  затраченої  на 
виробництво  цього  товару,  імпортна  вАртість 
товАру  -  сума  валютних  витрат  на  імпорт  товару; 
валютна  ціна,  що  її  сплачено  за  імпортований 
товар,  а  також  додаткові  витрати  на  імпортуван¬ 
ня  у  валюті.  Ліквідаційна  вАртість;  а)  сума  кош¬ 
тів,  що  п  передбачають  отримати  в  разі  ліквідації 
певного  активу;  б)  вартість  активів  підприємства 
як  цілісного  майнового  комплексу  в  разі  його 
ліквідації.  Мйтна  вАртість  товАру  -  сума,  що  її 
фактично  сплачено  чи  яка  підлягає  сплаті  за  то¬ 
вар  на  момент  перетину  митного  кордону.  МіновА 
вАртість  товАру  -  форма  виявлення  вартості  че¬ 
рез  прирівнювання  одного  товару  до  іншого  в 
процесі  обміну,  рйнкова  вАртість  -  вартість  това¬ 
рів,  послуг,  валюти  і  т.  ін.,  яка  формується  в 
процесі  вільного  продажу  на  ринку,  спожйвна 
вАртість  -  властивість  товару,  речі  задовольнити 
якусь  потребу  покупця. 

вАртнйй,  вАртнА,  вАртнА,  діад.  Вартий  (у  1,  З 
знач.).  "  віртні  папери  -  цінні  папери. 
вАРТНИК,  -а,  ч„  зах.  Вартовий. 

ВАРТНІШИЙ,  -а,  -е.  Цінніший,  важливіший. 

ВАРТНО.  Присл.  до  вАртнйй. 

ВАРТО,  ВАРТ,  првсудк.  сл.,  з  інфін.  Уживається  у 
значенні  слід,  треба.//  перев.  зі  сл.  тіль¬ 
ки,  лише.  Цілком  достатньо  для  чого-небудь. 
//  перев.  зі  сл.  тільки,  лише.  У  складному 
реченні,  зазвичай  із  спол.  і,  я  к  ,  щоб  у  другій 
частині,  означає  умову  швидкого  здійснення  чого- 
небудь. 

ВАРТОВЙЙ,  -А,  -А.  1.  Який  стоїть  на  варті,  охороняє 
кого-,  що-небудь.  //  Стос,  до  варти,  пов'язаний  з 
вартуванням.  2.  рідко.  Те  саме,  що  черговйй.  3.  у 
знач.  іи.  вартовА,  -вбї,  ж.  Приміщення  для  вар¬ 
тових. 

ВАРТОВЙК,  -А,  ч„  діад.  Вартовий. 

ВАРТОВНЙЧИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  вартовйй  1. 
ВАРТОНЬКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  вірта. 
вартування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вартувати  1,  2. 
ВАРТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  І.  перех.  Охороняти, 
стерегти  кого-,  що-небудь.  //  иеперех.  Стояти  на 
варті,  на  сторожі.  2.  иеперех.  Невідступно  пере¬ 
бувати  в  якомусь  місці  певний  час  (біля  хворого 
або  вичікуючи  кого-,  що-небудь  і  т.  ін.).  3.  иепе¬ 
рех.,  діал.  Коштувати. 

ВАРТУНОК,  -нку,  ч„  зах.  Вартість. 

ВАРУ-ВАРУ,  певідм.,  ч.  Сучасний  бальний  танець. 
ВАРУВАТИ,  -Ую,  -Уєш,  недок.,  перех.,  діал.  Берегти. 
ВАРУВАТИСЯ,  -Уюся,  -уєшся,  недок.,  діал.  1.  Не 
наважуватися.  //  Соромитися.  2.  Остерігатися, 


берегтися. 

ВАРУВКЙЙ,  -А,  -А.  Незручний,  обтяжливий. 

ВАРУДИТИ,  -Уджу,  -удиш,  недок.,  діал.  Зморювати, 
втомлювати. 

ВАРУНА,  -и,  ж.  У  ведичній  релігії  -  усезнаючий  та 
караючий  грізний  бог-суддя  та  бог  неба,  пізніше 

-  божество  водної  стихії,  неба  та  землі. 

ВАРУНОК,  -нку,  ч.,  діал.  1.  Вариво,  приварок. 

2.  Біль  у  животі. 

ВАРФОЛОМІЇВСЬКИЙ,  -а,  -е:  **  Варфоломіївська  ніч; 
а)  масове  вбивство  гугенотів  католиками  в  Пари¬ 
жі  в  ніч  на  24  серпняі  1572  р.  (день  святого  Вар¬ 
фоломія);  б)  переи.,  організовані  масові  вбивства 
людей. 

ВАРЦАБ,  -а,  ч.,  діал.  1.  Лутка.  2.  Підвіконня.  3.  ми. 
Одвірок. 

ВАРЦАБА,  -и,  ж,  діал.  Те  саме,  що  варцАб  1,  2. 

ВАРШАВСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  варшав’йни  і  Вар¬ 
шава. 

ВАРШАВ’ЯНИ,  -Ан,  ми.  ( оди .  варшав’янин,  -а,  ч.\ 
варшав’янка,  -и,  ж.).  Жителі  Варшави. 

ВАРШАВ’ЯНИН  див.  варшав’яни. 

ВАРШАВ’ЯНКА  див.  варшав’Яни. 

ВАРЯ,  -і,  ж.,  зах.  1.  Варене.  2.  Страва  з  буряків, 
слив  і  квасолі. 

ВАРЯГИ,  -ів,  ми.  {оди.  варЯг,  -а,  ч.),  іст.  Давньору¬ 
ська  і  візантійська  назва  скандинавів  (норманів), 
які  в  9  ст.  чинили  напади  на  Східну  і  Західну 
Європу. 

ВАРЯЗЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  варЯги. 

ВАРЯНЙЦЯ  див.  варенйця. 

ВАРЯНЙЦЯ  див.  варенйця. 

ВАРЯЧИ.  Дієприсл.  до  варйти. 

ВАСАг,  -а,  ч.  1.  діал.  Верхня  частина  воза,  саней  і 
т.  ін.;  ящик.  2.  заст.  Чумацький  віз. 

ВАСАЛ,  -а,  ч.  1.  У  середні  віки  в  Західній  Європі  - 
феодал,  який  одержував  від  заможнішого  феодала- 
сюзерена  земельні  ділянки  й  заступництво,  за  що 
виконував  для  нього  ряд  повинностей.  //  У  сучас¬ 
ному  вжитку  також  назва  знатних  підданих  (в  Ро¬ 
сії,  Україні  та  ін.),  що  служили  цареві,  князю, 
цілком  підкоряючись  його  волі.  2.  переи.  Людина, 
країна,  організація  і  т.  ін.,  що  в  усьому  підкоря¬ 
ється  тому,  від  кого  або  від  чого  залежить. 

ВАСАЛІТЕТ,  -у,  ч.  У  середні  віки  в  Західній  Європі 

-  система  відносин  особистої  залежності  одних 
феодалів  (васалів)  від  інших  (сеньйорів). 

ВАСАльнии,  -а,  -є.  Прикм.  до  васАл. 

ВАСАЛЬСТВО,  -а,  с.  Те  саме,  що  васалітАт. 

ВАСАЛЬСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  васАльство. 

ВАСИЛіАни,  -ів,  ми.  1.  Ченці  католицького  ордену, 
створеного  у  Візантії  на  основі  статуту  богослова 
Василія  Великого  (4  ст.).  2.  Ченці  уніатського 

,  ордену,  заснованого  на  західно-українських  і  за¬ 
хідно-білоруських  землях  після  Брестської  унії 
1596  р. 

василіанський,  -а,  -е.  сто.  до  василіан. 

в  аси  ліки,  -ів,  ми.  Те  саме,  що  базиліки. 

ВАСИЛІСК,  -а,  ч.  1.  Казкова  тварина,  яка  вбиває 
своїм  поглядом.  2.  Рід  південноамериканських 
ящірок  із  родини  ігуанових,  з  гребенем  на  спині 
та  хвості. 

ВАСЙЛЬКЙ,  -ів;  ми.  (оди.  васйльбк,  васйлькА,  ч.; 
збіри.  васйльбк,  -льку,  ч.).  1.  Кущова  трав’янис¬ 
та  рослина  з  запашними  синіми  квітками.  2.  Кві¬ 
ти  цієї  рослини. 

ВАСИЛЬКОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  василькй.  2.  Ко¬ 
льору  квіток  васильків;  синій. 

ВАСИЛЬОК  див.  василькй. 

ВАСКУЛІТ,  -у,  ч.  Запалення  стінок  дрібних  кровоно¬ 
сних  судин.  "  ВузлувАтий  васкуліт  -  алергічне 
запалення  судин  підшкірної  тканини. 

ВАСКУЛЬйЗНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  містить  судини. 

ВАСКУЛЯРИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Забезпечення  судинами 
тканин,  органів,  частин  тіла. 

ВАСКУЛЯРИЗОВАНИЙ,  -а,  -є.  Забезпечений  судинами 
(про  тканини,  органи,  частини  тіла). 

ВАСКУЛЙРНИЙ,  -а,  -е.  Судинний;  такий,  що  стосу¬ 
ється  судин. 

ВАСУАХІЛІ,  невідм.,  ми.  Те  саме,  що  суахілі. 

ВАСЬКИЙ,  -а,  -е,  діал.  Ваш. 

ВАТ,  -а,  ч.  Одиниця  вимірювання  потужності  в 
Міжнародній  системі  одиниць,  сучасних  автомо¬ 
білях,  мотоциклах,  локомотивах  та  ін.  транспор¬ 
тних  засобах  (Вт).  ІВт  -  1,36  -  10"  к.с.  (кінської 
сили). 

вАта,  -и,  ж.  Пухната  маса  з  бавовни,  шерсті  та 
інших  волокнистих  речовин.  **  Гігроскопічна  ві- 
та  -  вата,  здатна  поглинати  вологу  з  повітря  за¬ 
вдяки  капілярній  конденсації.  Фібрйнна  вАта  - 
волокна  фібрину,  отримані  із  плазми  крові. 

ВАТАГ,  -а,  ч.  1.  Той,  хто  керує  ватагою;  ватажок, 
верховода.  2.  Старший  чабан. 

ВАТАГА,  -и,  ж.  1.  Велика  група  людей;  юрба,  това¬ 
риство.  2.  Організована  збройна  група.  //  заст. 
Стрій  козачих  загонів  у  поході.  3.  заст.  Артіль 
рибалок.  //  Група  людей,  які  разом  наймалися  на 
сезонні  роботи.  4.  Отара  овець  або  стадо  дрібної 
худоби;  зграя  звірів. 

ВАТАГУВАННЯ,  -я,  с.  Перебування  у  ролі  ватага. 

ВАТАГУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  Бути  ватагом. 

ВАТАЖАнин,  -а,  ч.  Член  ватаги  (у  1  -  3  знач.). 

ВАТАЖИТИ,  -жу,  -жиш,  недок.  Бути  ватагом,  вер¬ 
ховодою. 

ВАТАЖКА,  -и.  Жін.  до  ватажбк. 

ВАТАЖКО,  -а,  ч.  Те  саме,  що  ватажбк. 

ВАТАЖКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  розм.  Бути  вата¬ 
жком,  керувати  ватагою. 

ВАТАЖНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ватіга.  //  у  знач.  ім. 
затяжний,  -ного,  ч.  Те  саме,  що  ватажбк  1. 


ВАФЕЛЬНИЙ 

ВАТАЖНИК,  -а,  V.,  заст.  Пастух  овець. 
ВАТАЖНИКУвАти,  -ую,  -уєш,  недок.,  діал.  Вівчарити. 
ВАТАЖОК,  -жкй,  ч.  1.  Керівник  ватаги  (у  1  -  З 
знач.);  отаман,  верховода.  2.  Керівник,  організа¬ 
тор,  передова  людина,  яка  має  вплив  на  інших. 
3.  Вожак  стада  (про  тварину). 

ВАТ-ГОДЙНА,  -и,  ж.  Позасистемна  одиниця  роботи 
та  енергії,  що  дорівнює  3600  Дж. 

ВАТЕР,  -а,  ч.,  текст.  Машина  для  прядіння  бавов¬ 
ни,  льону,  вовни. 

ВАТЕРВЕЙС,  -а,  ч.,  мор.  Широка  товста  дошка 
дерев'яного  настилу  вздовж  борту  судна. 
ВАТЕРЖАКЕТ,  -а,  ч.  Шахтна  піч,  стінки  якої  скла¬ 
дені  з  охолоджуваних  водою  порожнистих  мета¬ 
левих  коробок. 

ВАТЕРЖАКЕТНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  ватержакета. 
вАтерка,  -и,  ж,  діал.  Те  саме,  що  вітра. 
ВАТЕРКЛОЗЕТ,  -а,  ч.,  мор.  Убиральня  з  пристроєм 
для  механічного  очищування  судна  водою. 
ВАТЕРЛІНІЯ,  -ї,  ж,  мор.  Лінія  вздовж  борту  судна, 
яка  вказує  на  межу  занурення  судна  у  воду  за 
нормального  його  навантаження. 

ВАТЕРМАШЙНА,  -и,  ж.,  текст.  Те  саме,  що  вітер. 
ВАТЕРНИЙ,  -а,  -е,  текст.  Стос,  до  ватера.  Ватерна 
пряжа.  **  вітерна  машйна  -  те  саме,  що  вітер. 
вАтерник,  -а,  ч.  Робітник,  що  працює  на  ватері. 
ВАТЕРНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  вітерник. 

ВАТЕРПАС,  -а,  ч.  Простий  прилад  для  перевірки 
горизонтального  положення  лінії,  площини. 
ВАТЕРЛАСИТИ,  -ішу,  -Асиш,  иедок.  Перевіряти 
горизонтальне  положення  ліній,  площини  за  до¬ 
помогою  ватерпаса. 

ВАТЕРПАСНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  ватерпіс. 
ВАТЕРПОЛІСТ,  -а,  ч.,  спорт.  Гравець  у  ватерполо. 
ВАТЕРПОЛІСТКА,  -и.  Жін.  до  ватерполіст. 
ВАТЕРПОЛО,  невідм.,  с.  Спортивна  гра  у  м'яч  на 
воді  між  двома  командами;  водне  поло. 
ВАТЕРПОЛЬНИЙ,  -а,  -е,  спорт.  Стос,  до  ватерполо. 
Ватерпольна  команда. 

ВАТЕРПРУФ,  ч.  1.  род.  -а.  Водонепроникне  пальто. 
2.  род  -у.  Водонепроникна  тканина. 

ВАТИ,  -ів,  ми.  Смуги  низовинних  узбереж  морів, 
що  затоплюються  під  час  припливів  та  відкрива¬ 
ються  під  час  відпливів. 

ВАТИКАнський,  -а,  -е.  Стос,  до  Ватикану. 

ВАТЙН,  -у,  ч.  Трикотажна  тканина  з  рідкою  осно¬ 
вою,  але  товстим,  густнм  начосом,  яка  викорис¬ 
товується  замість  вати  для  утеплення  верхнього 
одягу. 

ВАТЙНОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  ватйн. 
вАткА,  -и,  ж.  Зменш,  до  віта.  1 1  Клаптик  вати. 
вАтман,  -у,  ч„  розм.  Цупкий  папір  високої  якості 
для  креслення  й  малювання;  ватманський  папір. 
вАтманівський,  -а,  -е.  Прикм.  до  вітман. 
ватманський,  -а,  -е.  Прикм.  до  вітман. 

ВАТМЕТР,  -а,  ч.,  фіз.  Прилад,  призначений  для 
вимірювання  потужності  електричного  струму. 
ВАТМЕТРОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ватмітр. 

ВАТНИЙ  ',  -а,  -є.  Прикм.  до  віта.  //  Стос,  до  вати. 
//  Зробл.  на  ваті,  підшитий  ватою. 
вАтний  2,  -а,  -е.  Прикм.  до  ват.  Ватний  опір.  Ватні 
втрати. 

вАтник,  -а,  ч.  Півпальто  або  куртка,  стьобані  на 
ваті. 

вАтничок,  -чка,  ч.  Зменш,  до  вітник. 
ВАТНО-МАРЛЕВИЙ,  -а,  -е.  Який  виготовляється  із 
шарів  марлі  та  вати  і  використовується  у  меди¬ 
цині  для  перев'язування  ран. 

ВАТОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вату- 
віти. 

ватолодібний,  -а,  -е.  Який  схожий  на  вату,  нагадує 
вату  (на  вигляд,  за  кольором,  структурою  та  ін.). 
ВАТОЛОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
ватолодібний. 

вАторолка,  -и,  ж.,  діал.  Утруднення. 

ВАТОРОЛКО,  присл.,  діал.  Незручно,  з  утрудненням. 
ВАТОЧНИК,  -а,  ч.  Багаторічна  трав’яниста  рослина 
з  великим  повстисто-пухнатим  зісподу  листям  і 
пучками  сніжно-білих  волосків  біля  насіння. 
вАтра,  -и,  ж.,  діал.  Вогнище,  багаття. 

ВАТРАЛЬКА,  -и,  ж,  зах.  Пряма  кочерга. 

ВАТРИЩЕ,  -а,  с.,  діал.  Вогнище,  багаття. 

ВАТРІТИ,  -їє,  -іють,  иедок.,  діал.  Горіти. 

ВАТРОЛЬ,  -я,  ч.,  зах.  1.  Палиця,  рогач.  2.  Йолоп, 
бевзь. 

ВАТРОНЬКА,  -и,  ж  Зменш.-пестл.  до  вітра. 
ВАТРУШЕЧКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  ватрушка. 
ВАТРУШКА,  -и,  ж.  Круглий  пиріжок  з  відкритою 
начинкою,  переважно  з  сиром. 

ВАТРУШКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  ватрушка. 
ВАТ-СЕКУНДА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  джоуль. 

ВАТУ,  невідм.,  ж.  Грошова  одиниця  Вануату,  що 
дорівнює  100  сантимів. 

ВАТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  ватувіти. 

ВАТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  перех.  Підшивати 
ватою. 

ВАТУЙКА,  -и,  ж.,  зах.  1.  Однорічна  коза.  2.  Те  саме, 
що  ватуля. 

ВАТУЙЧА,  -йти,  с. ,  зах.  Козленя. 

ВАТУЛЯ.  -і,  ж.,  зах.  Вівця  з  першим  ягням. 
ВАТЯНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  віта.  //  Зробл.  на  ваті, 
підшитий  ватою. 

ВАТЯНИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  вітник. 

ВАТЯНКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  вітник. 

ВАУЧЕР,  -а,  ч.  Цінний  папір,  що  засвідчує  право 
його  власника  на  частку  в  державному  майні; 
приватизаційний  чек.  //  Документ,  що  засвідчує 
надання  кредиту,  оплату  рахунку.  //  Контроль¬ 
ний  талон;  розписка. 

ВАФЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  віфля.  //  Зробл.  з 


113 


ВАФЕЛЬНИК 

вафель. 

вАфельниК,  -а,  ч.  Робітник,  що  виготовляє  вафлі. 
ВАФЕЛЬНИЦЯ,  -і,  ж.  1.  Жін.  до  еіфельник.  2.  Форма 
для  випікання  вафель. 

вАфля,  -і,  ж.  Сухе  печиво  з  клітчастим  або  фігур¬ 
ним  відбитком  на  поверхні. 

ВАхАнЦІ,  -ів,  д їв.  Один  із  припамірських  народів. 
ВАХЛАЙ,  -А,  ч.,  звеважл.  Неповоротка  малотямуща 
людина;  вахлак. 

ВАХЛАК,  -А,  ч.,  звеважл.  Те  саме,  що  вахлій. 
ВАХЛАКУВАТИЙ,  -а,  -е.  Незграбний,  грубуватий, 
вайлуватий. 

ВАХЛАЧКА,  -и,  звеважл.  Жін.  до  вахлік. 

БАХЛЙГ  -А,  ч.,  діал.  Віяло. 

ВАХМІСТЕРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Належний  вахмістру. 

//  Прикм.  до  віхмістр. 

ВАХМІСТР,  -а,  ч.,  військ.  У  дореволюційній  армії  - 
старший  із  унтер-офіцерських  чинів  у  кавалерії 
та  кінній  артилерії,  якому  в  піхоті  відповідав  чин 
фельдфебеля. 

ВАХНЯ,  -і,  ж.  Промислова  риба  з  родини  тріскових. 
ВАХТА,  -и,  ж.  1.  мор.  Чергування,  перебування  на 
якому-небудь  посту  на  судні.  2.  мор.  Відтинок 
часу  (4-6  годин),  протягом  якого  на  судні  чер¬ 
гує  одна  зміна.  3.  мор.  Частина  екіпажу,  яка  від- 
буває  позмінне  чергування  на  судні.  4.  Група  лю¬ 
дей,  ЩО  виїжджає  у  віддалений,  важкодоступний 
район  для  змінної  роботи.  5.  дерев.  Посилена, 
самовіддана  робота,  присвячена  чому-небудь. 
6.  Місце,  приміщення  для  вахтера. 

ВАХТЕР,  вАхтАра,  ч.  Старший  сторож.  //  Черговий 
сторож  в  установі. 

ВАХТЕРКА,  -и.  Жін.  до  вАхтАр. 

ВАХТЕРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  вахтера,  вахтерки. 
ВАХТОВИЙ,  -а,  -е.  1.  мор.  Прикм.  до  вАхта  1. 
**  вАхтовий  журнАл  -  корабельний  журнал,  в 
якому  послідовно  робляться  записи  подій,  що 
відбулися  під  час  кожної  вахти.  2.  Який  стоїть  на 
вахті.  //  у  звач.  ім.  вАхтовий,  -вого,  ч.  3.  Стос, 
до  змінних  вахт,  пов'язаний  із  їх  використанням. 
Вахтове  судво.  **  вАхтовий  мйтод  -  спосіб  забез¬ 
печення  робіт  трудовими  ресурсами,  що  полягає  у 
періодичній  доставці  працівників,  які  змінюють 
один  одного. 

ВАХТОВЙК,  -А,  ч.  Член  змінної  вахти,  житель  вах¬ 
тового  селища. 

ВАХХАБІЗМ,  -у,  ч.  Релігійно-політична  течія  в  ісла¬ 
мі,  прибічники  якої  виступали  за  чистоту  ісламу, 
пропагували  простоту  нравів. 
ваххабіТи,  -ів,  мв.  Прибічники  ваххабізму. 
вацюкання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вацкжати. 
ВАЦКЖАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  Кликати  свиней. 

ВАШ,  вАша,  вАше,  займ.  присв.  Який  належить 
вам,  яким  ви  користуєтесь.  //  Який  виходить  від 
вас:  зроблений,  створений,  сказаний  і  т.  ін.  вами. 
//  Притаманний,  властивий  вам.  //  Який  поділяє 
погляди,  уподобання,  смаки,  близькі  вам.  //  У 
якому  чи  поблизу  якого  ви  живете,  перебуваєте. 
//  У  якому  ви  берете  участь,  у  якому  ви  працює¬ 
те  і  т.  ін.  //  До  якого  ви  належите.  //  у  звач.  ім. 
вАше,  -того,  с.  Те,  що  належить  вам.  //  у  звач. 
ім.  вАші,  -ших,  мв. ,  розм.  Родичі  або  близькі  вам 
люди.  **  Ваш...  (у  ківці  листа)  -  відданий  вам, 
прихильний  до  вас.  ВАша  вбля  -  як  ви  хочете, 
розпоряджаєтесь. 

ВАШГЕРД,  -а,  ч.,  теж.  Дотік  для  промивання  золо¬ 
тоносного  піску. 

вАшЕНЕЦЬ,  -нця,  ч.,  заст.  Прибічник  вашої  партії. 
вАшЕЦЬКИй,  -а,  -е,  заст.  Якого  поважають,  який 
користується  повагою. 

ВАШЕЦЬкувАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вашецькувАти. 
ВАШЕЦЬКУВ Ати ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  заст.  Звертатися 
до  когось  з  повагою. 

ВАШИНГТОНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Житель  Вашингтона. 
ВАШИНГТбНКА,  -и,  ж.  Жителька  Вашингтона. 
ВАШИНГТОНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Вашингтона. 
ВБАВИТИ  див.  убАвити. 

ВБАВЛЕНИЙ  і  УБАВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вбавлйти,  убавлйти. 

ВБАВЛЕННЯ,  убавлення,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вбАви- 
ти,  убАвити. 

ВБАВЛЯННЯ,  убавляння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вбав- 
лйти,  убавлйти. 

ВБАВЛЯТИ  див.  убавлйти. 

ВБАЧАННЯ,  убачання,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вбачАти, 

убачАти. 

ВБАЧАТИ  (УБАЧАТИ),  -йю.  -ЙЄШ,  ведок.,  вбАчити 
(УбАчити),  -чу,  -чиш,  док.  І.  перех.  і  веперех. 
Сприймати  зором,  бачити.  2.  перед.,  в  кому,  в 
чому.  Вважати  кого-,  що-небудь  кимсь,  чимсь. 
ВБАЧАТИСЯ  (УБАЧАТИСЯ),  -Ається,  ведок.,  вбАчити- 
СЯ  (УВАЧИТИСЯ),  -иться,  док.  1.  розм.  Бути  при¬ 
ступним  зору,  бути  видним.  2.  Здаватися,  сприй¬ 
матися  якимсь.  3.  Привиджуватися,  поставати  в 
уяві,  у  сні.  4.  діал.  Мати  побачення;  бачитися. 
ВБАЧИТИ  див.  вбачАти. 

ВбАчитися  див.  вбачАтися. 
вбАчливий  див.  убАчливий. 

ВБАчливість  див.  убАчливість. 

ВБГАТИ  (УБГАТИ),  вбгйю,  вбгйєш,  док.,  перех.  1.  З 
силою  втиснути,  запхнути  в  тісне  місце.  //  3  труд¬ 
нощами  поміщати  що-небудь  у  місце  обмеженого 
розміру  (про  написане).  2.  розм.  Те  саме,  що  з'їсти. 
ВБГАТИСЯ  (УБГАТИСЯ)  і  ВВІБГАТИСЯ  (УВІБГАТИСЯ), 
вбгаюся,  вбгйєшся,  док.  З  труднощами  помісти¬ 
тися,  втиснутися  куди-небудь. 

ВБЕРЕГТИ  ДИВ.  уберегтй. 

ВБЕРЕГТИСЯ  див.  убереггйся. 

ВБЕРІГАННЯ  див.  уберігАння. 

ВБЕРІГАТИСЯ  див.  уберігАтися. 

114 


вбивАння,  убивАння,  -я,  с.  Дія  за  зач.  вбивАти, 
убивАти. 

ВБИВАТИ'  (УБИВАТИ),  -йю,  -ЙЄШ,  ведок.,  ВБЙТИ 
(УБЙТИ),  вб'ю,  вб'єш,  док.,  перех.  Ударами  зага¬ 
няти  якийсь  предмет  у  що-небудь  (в  дерево,  зем¬ 
лю  і  т.  ін.).  //  Ударивши,  розбивши,  вливати  в 
що-небудь  (про  сирі  яйця).  Вбивати  в  голову. 
ВБИВАТИ*  див.  убивАти1. 

ВБИВАТИСЯ1  (УБИВАТИСЯ),  -йюся,  -йєшся,  ведок., 
ВБЙТИСЯ  (УБИТИСЯ),  вб'юся,  вб'Ашся,  док.  1.  За¬ 
глиблюватися  в  що-небудь  внаслідок  ударяння, 
натискування.  2.  у  сполуч.  з  прийм.  в  (у),  перед. 
Набувати  чого-небудь,  розживатися  на  щось. 
ВБИВАТИСЯ*  див.  убивАтися'. 

ВБЙВЕЦЬ  див.  убивець. 

ВБЙВСТВО,  ВБИВЦЯ,  ВБЙВЧИЙ,  ВБЙВЧО  див.  убивс¬ 
тво,  убйвця  і  т.  д. 

ВБЙВЧИЙ  див.  убйвчий. 

ВБЙВЧІСТЬ  див.  убйвчість. 

ВБИРАЛЬНЯ  див.  убирАльня. 

ВБЙРАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч.  до 
вбирАти. 

ВБЙРАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  і  властивість  за  знач, 
вбйраний. 

вбирання,  -я,  с.  Дія  за  звач.  вбирАти. 
вбирати'  (убирати),  -йю,  -Аєш,  ведок.,  ВВІБРАТИ 
(УВІБРАТИ)  і  ВБРАТИ  (УБРАТИ),  вберу,  вберйш,  док., 
перех.  і.  Втягати  щось  усередину,  насичуватися 
чим-небудь.  //  перев.  Пом'якшувати,  притишува¬ 
ти  звук  (про  ворсисту,  пухнату  поверхню).  Вбира¬ 
ти  голову  в  плечі.  **  ВбирАти  бчі  -  приваблювати 
погляд  яскравістю  кольору,  якістю,  досконалістю 
форм  і  т.  ін.  2.  перев.  Приймати  до  свого  складу; 
включати.  //  Переймати,  запозичувати  що-небу¬ 
дь.  3.  перев.  Сприймати  органами  чуття;  уважно, 
жадібно  слухати,  дивитися.  //  Нагромаджувати 
що-небудь  у  пам'яті.  4.  тільки  док.,  у  що,  розм. 
Рахуючи,  вмістити,  вкласти  у  назване  число,  в 
якусь  міру.  5.  розм.  Жадібно  їсти,  з'їдати. 
вбирАти*  див.  убирАти'. 

ВБИРАТИСЯ,  (УБИРАТИСЯ)',  -йюся,  -йєшся,  ведок., 
ВВІБРАТИСЯ  (УВІБРАТИСЯ)  і  ВБРАТИСЯ  (УБРАТИСЯ), 
вберуся,  вберйшся,  док.  1.  Заходити,  влазити,  за¬ 
биратися  куди-небудь.  **  У  сйлу  вбирАтися:  а)  ста¬ 
вати  сильнішим,  набиратися  сили;  б)  ставати  за¬ 
можним.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вбирАти'  1. 
ВБИРАТИСЯ2  див.  убирАтися'. 

ВБИРАЧ,  -й,  ч.,  фіз.  Речовина,  що  має  здатність 
вбирати  в  себе  вологу,  рідину,  пару  і  т.  ін. 
ВБИРНЙЙ,  -й,  -А.  Здатний  вбирати,  насичуватись 
чим-небудь. 

ВБИРНЙК,  -й,  V.  Речовина,  яка  вбирає  в  себе  інші 
речовини  усією  своєю  товщею. 

ВБЙРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вбирнйй. 
ВБИРущий,  -а,  -е.  Місткий,  ємний. 

ВБЙТИ1  див.  вбивАти'. 

ВБЙТИ*  див.  убивАти'. 

ВБЙТИЙ  (УБИТИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вбйти'  1.  //  вбйто,  Єєзос.  присуди,  сл. 

ВБЙТИЙ*  див.  убйтий'. 

ВБЙТИСЯ  див.  вбивАтися1. 

ВБЙТИСЯ*  див.  убивАтися1. 

ВБІГАННЯ,  УБІГАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вбігАти. 
ВБІГАТИ  (УБІГАТИ),  -ЙЮ,  -ЙЄШ,  ведок.,  ВБІГТИ  (УБІГТИ), 
вбіжі),  вбіжиш,  док.  1.  Біжучи,  проникати  в  межі 
чого-небудь.  2.  розм.  Заходити  на  короткий  час. 
ВБІГТИ  див.  вбігати. 

ВБІК  (УБІК),  присл.  У  напрямку  від  кого-,  чого-не¬ 
будь. 

ВБІЛЕНИЙ,  ВБІЛЙТИ,  ВБІЛЮВАТИ,  ВБІЛЯТИ,  ВБІР,  ВБЛА¬ 
ГАТИ,  ВБЛАГОТВОРЙТИ,  ВБЛАГОТВОР ЙТИСЯ,  ВБЛАГО- 
ТВОРЙТИ,  ВБЛАГОТВОРЙТИСЯ,  ВБОГЕНЬКИЙ,  ВБОГИЙ, 
ВБОГІСТЬ,  ВБОГО,  ВБОЖЕСТВО,  ВБОЛІВАЛЬНИК,  ВБО¬ 
ЛІВАННЯ,  ВБОЛІВАТИ,  ВБОРОНИТИ,  ВБОЯТИСЯ,  ВБРА¬ 
НИЙ,  ВБРАННЯ,  ВБРАННЯЧКО  див.  убілений,  убілйти 
іт.  д. 

ВБОЖІТИ  див.  уббжіти. 

ВБОЖІШАТИ  див.  уббжішати. 

ВБОЗТВО  див.  убозтво. 

ВБОЇСЬКО  дна.  уббїсько. 

ВБОЇЩЕ  ДИВ.  убОїще. 

ВБОЛІВАЛЬНИК  див.  уболівАльник. 
вболівальниця  див.  уболівАльниця. 

ВБРАТИ'  див.  вбирАти'. 

ВБРАТИ*  див.  убрати'. 

ВБРАТИСЯ'  див.  вбирАтися'. 

ВБРАТИСЯ*  див.  убратися'. 

ВБРЕСТИ  (УБРЕСТЙ),  вбреду,  вбредйш,  док.  1.  За¬ 
йти,  увійти  у  воду,  високу  густу  рослинність  і  т. 
ін.  2.  перев.  Потрапити  в  скрутне  становище. 
ВБРЕХАТИСЯ  (УБРЕХАТИСЯ),  вбрешися,  вбрйшешся, 
док.  Сказати  неправду  в  такій  мірі  або  таким 
чином,  що  вона  стає  очевидною;  забрехатися. 
ВБРЙЗКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вбрйзкувати. 
ВБРЙЗКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВБРЙЗНУТИ,  -ну, 
•неш,  док.  Впорскувати,  вливати  щось  кудись 
розбризкуванням,  бризками, 

ВБРЙЗНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вбрй- 
знути. 

ВБРИКНУТИ  (УБРИКНУТИ),  -ну,  -нАш,  док.,  перех. 
Брикаючи,  вдарити  ногою. 

ВБРІД  (УБРІД),  присл.  Дном  річки,  ставу,  озера  і  т. 
ін.  в  неглибокому  місці;  бродом  (іти,  їхати). 
вбувАти  (УБУВАТИ),  -ЙЮ,  -ЙЄШ,  ведок.,  В  БУТИ  (УБУ¬ 
ТИ),  вбую,  вбуєш,  док.,  перех.,  розм.  Те  саме,  що 

взувати. 

ЗБУВАТИСЯ  (УБУВАТИСЯ),  -йюся,  -йєшся,  ведок., 
ВБУТИСЯ  (УБУТИСЯ),  вбуюся,  вбуєшся,  док.,  розм. 
Те  саме,  що  взувАтися. 

ВБУДОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вбу¬ 


дувАти.  //  вбудбвано,  безос.  присуди,  сл. 
ВБУДОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вбудбвувати. 
ВБУДОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВБУДУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  док.,  перех.  Будуючи,  вставляти,  прилад¬ 
нувати  якийсь  предмет,  деталь  і  т.  ін.  всередину 
чого-небудь. 

ВБУДУвАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вбудувАти. 
ВБУДУВАТИ  див.  вбудбвувати. 

ВБУти  див.  вбувАти. 

ВБУТИСЯ  див.  вбувАтися. 

ВБУХАТИ  (УБУХАТИ),  -аю,  -аєш  і  ВБУХНУТИ  (УБУХНУ¬ 
ТИ),  -ну,  -неш,  док.,  перех.,  фам.  Вкласти,  витра¬ 
тити  (здебільшого  про  гроші)  для  придбання  чого- 
небудь. 

ВБУХНУТИ  ДИВ.  ВБУХАТИ. 

ВБУХНУТИЙ  (УБУХНУТИЙ),  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  вбухнути. 

ВВАЖАТИ,  ВВАЖАТИСЯ,  ВВАЖИТИ,  ВВАЖИТИСЯ,  ВВА¬ 
ЖЛИВИЙ,  вважливість,  ввАжливо  див.  уважАти, 
увАжити  і  т.  д. 

ВВАЛЕНИЙ  (УВАЛЕНИЙ),  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  ввалйти.  2.  у  здач,  прикм.  Який  ввалився; 
запалий. 

ВВАЛЙТИ  див.  ввАлювати. 

ВВАЛИТИСЯ  див.  ввАлюватися. 

ВВАЛЮВАТИ  (УВАЛЮВАТИ),  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВВА¬ 
ЛЙТИ  (УВАЛИТИ),  ввалю,  ввйлиш,  ВВАЛЙТИ  (УВАЛЯ¬ 
ТИ),  -Аю,-йєш,  док.  X.  перех.  Вкидати  якийсь  ва¬ 
жкий  предмет  у  що-небудь.  2.  веперех.,  розм.  Те 
саме,  що  ввАлюватися  3. 

ВВАЛЮВАТИСЯ  (УВАЛЮВАТИСЯ),  -ююся,  -юєшся, 
ведок.,  ВВАЛЙТИСЯ  (УВАЛЙТИСЯ),  ввалюся,  ввали¬ 
шся,  док.  1.  Падати  в  що-небудь  (яму,  річку  і  т. 
ін.),  провалюватися  крізь  неміцний  покрив  чого- 
небудь.  2.  Заглиблюватися,  западати.  3.  розм. 
Заходити  куди-небудь  важкою  ходою,  незграбно, 
здіймаючи  шум  і  т.  ін.  //  Заходити,  вбігати  юр¬ 
бою,  великою  групою.  //  Навально  вдиратися 
великими  полчищами  на  чужу  територію. 

ВВАЛЯТИ  (УВАЛЯТИ)  див.  ввАлювати  (увАлювати). 
ВВАРЕНИЙ,  ввАреність,  вЬарйти,  ВВАРЙТИСЯ,  ВВА¬ 
РЮВАННЯ,  ВВАРЮВАТИ,  вварюватися,  вварювач, 
ВВАРЮВАЧКА  див.  увАрений,  уварйти  і  т.  д. 
ВВЕДЕНИЙ  (УВЕДЕНИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  ввестй.  //  найдено,  безос.  присуди,  сл. 
ВВЕДЕННЯ  (УВЕДЕННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  ввАсти  і 
ввбдити.  **  Ввйдення  у  дію  -  початок  господар¬ 
ського,  виробничого  використання,  застосування 
новостворених  об'єктів  будівництва,  основних 
засобів.  ВвАдення  дАних  -  введення  вхідної  інфо¬ 
рмації  в  комп'ютер.  Дистанційне  пакАтне  ввА- 
дення  дАних  -  введення  пакетів  даних  за  допомо¬ 
гою  пристрою  введення-виведення,  доступ  до  яко¬ 
го  здійснюється  через  канал  зв'язку.  Оптйчне 
ввАдення  дАних  -  введення  даних  із  застосуван¬ 
ням  фотозчитувачів.  ВвАдення-вйведення  -  зага¬ 
льний  термін,  який  визначає  процес  обміну  да¬ 
ними  між  пристроями  системи. 

ВВЕДЕННЯ  (УВЕДЕННЯ),  -я,  с.,  рел.  Введення  у  храм 
Богородиці  -  християнське  свято  в  пам'ять  уро¬ 
чистого  вступу  трирічної  Марії  (майбутньої  мате¬ 
рі  Ісуса)  в  Єрусалимський  храм. 

ВВЕЗЕНИЙ,  УВЕЗЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  ввезтй. 

ВВЕЗЕННЯ  (УВЕЗЕННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  ввезтй  і 
ввбзити.  **  Безмйтне  ввАзення  -  імпорт  товарів 
без  сплати  мита. 

ВВЕЗТЙ  див.  ввбзити. 

ВВЕРГАННЯ  (УВЕРГАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач.  ввергАти. 
ВВЕРГАТИ  (УВЕРГАТИ),  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВВЕРГНУТИ 
(УВЕРГНУТИ)  і  ВВЕРГТИ  (УВЕРГТИ),  -гну,  -гнеш;  мив. 
ч.  вверг,  -ла,  -ло;  ввАргнув,  -нула,  -нуло;  док., 
перех.,  книжв.  1.  //  Призводити  кого-небудь  до 
якогось  стану.  //  безос.  2.  Втягати  кого-,  що- 
небудь  у  щось  (у  війну,  тяжке  становище  і  т.  ін.). 
ВВЕРГАТИСЯ  (УВЕРГАТИСЯ),  -йюся,  -йєшся,  ведок., 
ВВЕРГНУТИСЯ  (УВЕРГНУТИСЯ),  -нуся,  -нешся;  мив. 
ч.  ввАргся  (увАргся),  -лася,  -лося;  док.,  квижв. 
1.  З  силою  падати,  занурюватися  в  щось.  2.  тіль¬ 
ки  ведок.  Пас.  до  ввергАти. 
ввергнення,  увергнення,  -я,  с.  Дія  за  знач.  ввАр- 
гнути. 

ВВЕРГНУТИ  див.  ввергАти. 

ВВЕРГНУТИЙ  (УВЕРГНУТИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  ввАргнути. 

ВВЕРГНУТИСЯ  див.  ввергАтися. 

ВВЕРГТИ  див.  ввергАти. 

ВВЕРНУТИ  див.  ввертАти. 

ВВЕРНУТИСЯ  див.  увернутися. 

ВВЕРСТАНИЙ,  уверстаний,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вверстАти. 

ВВЕРСТАТИ  див.  ввАрстувати. 

ВВЕРСТАТИСЯ  див.  ввАрстуватися. 
ввЕрстка  (увЕрстка),  -и,  ж.,  друк.  Те  саме,  що 
ввАрстування. 

ВВЕРСТУВАННЯ  (УВЕРСТУВАННЯ),  -я,  с.,  друк.  Дія  за 
знач.  ввАрстувати. 

ВВЕРСТУВАТИ  (УВЕРСТУВАТИ),  -ую,  -уєш,  недок., 
ВВЕРСТАТИ  (УВЕРСТАТИ),  -Аю,  -Аєш,  док.,  перех., 
друк.  Верстаючи,  робити  вставку  тексту  чи  кліше 
в  готовий,  зверстаний  набір. 

ВВЕРСТУВАТИСЯ  (УВЕРСТУВАТИСЯ),  -ується,  ведок., 
ВВЕРСТАТИСЯ  (УВЕРСТАТИСЯ),  -ається,  док.,  друк. 
1.  Вміщатися  в  рядку,  на  сторінці  і  т.  ін.  (про 
набір).  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  ввАрстувати. 
ВВЕРТАТИ  (УВЕРТАТИ),  -йю,  -Аєш,  ведок.,  ВВЕРНУТИ 
(УВЕРНУТИ),  вверну,  ввернАш,  док.,  перех.  1.  Вкру¬ 
чуючи,  вставляти,  вгвинчувати  що-небудь  усере¬ 
дину  чогось.  2.  перев.,  розм.  Вставляти  в  чиюсь 
розмову  слово,  зауваження,  жарт  і  т.  ін.  //  Вжива- 


ВГЛИБЛЮВАТИ 


ти  у  своїй  мові  слова,  вислови  і  т.  ін.,  які  чим- 
небудь  яскраво  вирізняються. 

ВВЕРТАТИСЯ  див.  увертітися. 

ВВЕРТІТИ  див.  ввірчувати. 

ВВЕРТІТИСЯ  див.  ввірчуватися. 

ВВЕРХ  (УВЕРХ),  присл.  1.  За  напрямком  угору, 
догори;  прот.  вниз.  //До  верхньої  частини  чо¬ 
гось.  **  Вверх  ногАми  (дрйґом,  дном)  -  те  саме, 
що  Догорй  ногАми  (дрйґом,  дном)  (див.  догорй). 
2.  За  напрямком  до  верхів'я,  витоку  річки.  3.  Від 
нижчих  до  вищих  звуків,  нот. 

ВВЕРХУ  і  УВЕРХУ,  присл.  Нагорі. 

ВВЕРЧЕНИЙ,  УВЕРЧЕНИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  ввертіти. 

ВВЕСТЙ  див.  ввбдити. 

ВВЕСЬ  див.  весь. 

ВВЕЧЕРІ  (УВЕЧЕРІ),  присл.  Вечірньою  порою,  у  вечі¬ 
рній  час. 

ввивАння,  ввивАти,  ввиватися,  ввижАтися  див. 
увивАти,  увивАтися  і  т.  д. 

ВВИЖАння,  УВИЖАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  ввижітися. 
ВВИЖАТИСЯ  див.  увижАтися. 

ВВИНУТИ(СЯ)  див.  увинути(ся). 

ВВИСЬ  (УВЙСЬ),  присл.,  поет.  Вгору,  у  височінь. 
ВВЙТИ,  ВВЙТИЙ,  ВВЙТИСЯ,  ВВИХАТИСЯ,  ввихнУтися 
див.  увйти,  увитий  і  т.  д. 

ВВИШКИ  (увйшки),  присл.,  діал.  Заввишки. 

ВВІ  див.  в. 

ВВІБГАНИЙ  (УВІБГАНИЙ),  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  ввібгатися. 

ВВІБГАНІСТЬ  (УВІБГАНІСТЬ),  -ності,  ж.  Стан  за  знач, 
ввібганий. 

ВВІБГАТИСЯ  див.  вбгітися. 

ВВІБРАНИЙ  (УВІБРАНИЙ),  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  ввібрати. 

ввібрАння  (увібрАння),  -я,  с.  Дія  за  знач,  ввібрати. 
ввібрАти  див.  вбирати'. 
ввібратися  див.  вбиратися1. 
ввігнаний  (увігнаний),  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  ввігніти. 

ВВІГНАТИ  див.  вганйти  '. 

ВВІГНАТИСЯ  див.  вганйтися'. 
ввігнути  див.  вгинати'. 

ввігнутий  (УВІГНУТИЙ),  ввігнута,  ввігнуте.  Діе¬ 
прикм.  пас.  мин.  ч.  до  ввігнати. 

ВВІГНУТИСЯ  див.  вгинатися'. 

ВВІГНУТІСТЬ  (УВІГНУТІСТЬ),  -тості,  ж.  Те  саме,  ЩО 
вгнутість. 

ВВІД  (УВІД),  ввбду,  ч.  1.  Те  саме,  що  введення. 
"  ввід  у  володіння,  юр.  -  передача  кому-небудь 
у  власність  майна,  спадщини  і  т.  ін.  через  ствер¬ 
дження  права  на  володіння  відповідним  юридич¬ 
ним  актом.  2.  теж.  Спеціальний  канал  для  прове¬ 
дення  куди-небудь  всередину  електричних,  теле¬ 
фонних  дротів,  різних  труб  і  т.  ін. 
ввід-вйвід,  ввбду-вйводу,  ч.  Те  саме,  що  ввбден- 
ня-вйведення. 

ввідний  (УВІДНЙЙ),  -а,  -а.  1.  Прикм.  до  ввід.  Ввід¬ 
ні  ворота  шлюзу.  Ц  Який  служить  для  введення, 
внесення  чогось  у  що-небудь.  2.  Початковий,  за¬ 
гальний,  який  служить  для  ознайомлення  з  чим- 
небудь. 

ВВІДТОНОВЙЙ  (УВІДНОТОНОВИЙ),  -а,  -а.  Стос.  ДО 
ввіднотоновості. 

ВВІДНОТбНОВІСТЬ  (УВІДНОТбНОВІСТЬ),  -ВОСТІ,  Ж., 
муз.  Специфічна  гострота  півтонового  тяжіння, 
ввіз  (УВІЗ),  ввбзу,  у.  Те  саме,  що  ввазення. 

ВВізвАти  див.  увізвати. 

ВВІЗНЙЙ,  -а,  -а.  Стос,  до  ввозу. 

ВВІЙТЙ  див.  входити. 

ВВІК  (УВІК),  присл.  1.  при  присуджу  з  заперечен- 
иям.  Ніколи.  2.  розм.  Завжди,  вічно,  довіку. 
ВВІЛЛЯТИ  див.  вливати. 

ВВІЛЛЯТИСЯ  див.  вливатися. 

ВВІЛЬНЕНИЙ,  ВВІЛЬНЕННЯ,  ВВІЛЬНЙТИ,  ВВІЛЬНЙТИСЯ, 
ВВІЛЬНЙТИ,  ВВІЛЬНЙТИСЯ  див.  увільнений,  увіль¬ 
нення  і  т.  д. 

ВВІМКНЕНИЙ  (УВІМКНЕНИЙ)  І  ВВІМКНУТИЙ  (УВІМКНУ¬ 
ТИЙ),  -а,  -е,  ел.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ввімкну¬ 
ти.  //  ввімкнено  /  ввімкнуто,  безос.  присуди,  сл. 
ВВІМКНЕНІСТЬ,  УВІМКНЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан,  за 
знач,  ввімкнений. 

ВВІМКНЕННЯ  (УВІМКНЕННЯ),  -я,  с„  ел.  Дія  за  знач, 
ввімкнути. 

ВВІМКНУТИ  ДИВ.  вмикати. 

ВВІМКНУТИЙ  див.  ввімкнений. 

ВВІМКНУТИСЯ  ДИВ.  вмикатися. 

ВВІМКНУТІСТЬ,  УВІМКНУТІСТЬ,  -тості,  ж.  Стан,  за 
знач,  ввімкнутий. 

ВВІПХАНИЙ  (УВІПХАНИЙ),  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин. 
ч.  ввіпхати. 

ВВІПХАТИ  див.  впхАти. 

ВВІПХАТИСЯ  див.  впхатися. 

ВВІПХНУТИ £ИВ.  впхнути. 

ВВІПХНУТИЙ  див.  впхнутий. 

ВВІПХНУТИСЯ  див.  впхнутися. 
ввірваний  див.  увірваний. 

ВВІРВАТИ  ДИВ.  уривати. 

ВВІРВАТИСЯ  див.  вриватися2. 

ввірений  (УВІРЕНИЙ),  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  ввірити'. 
ввірити'  див.  ввірАти. 

ВВІРИТИ2  див.  увірйти. 
ввіритися'  див.  ввіритися. 

ВВІРИТИСЯ2  див.  увіритися2. 

ВВІрування  див.  увірування. 
ввірувати  див.  увірувати. 

ВВІРЧЕНИЙ  (УВІРЧЕНИЙ),  -а,  с.  Діеприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  ввертіти. 

ВВІРЧЕНИЙ,  УВІРЧЕНИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин. 


ч.  до  ввірчувати. 

ВВІРЧУВАННЯ  (УВІРЧУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач, 
ввірчувати. 

ВВІРЧУВАТИ  (УВІРЧУВАТИ),  -ую,  -уеш,  Я едок.,  ВВЕР¬ 
ТІТИ  (УВЕРТІТИ),  вверчу,  ввертиш,  док.,  перед. 
Обертаючи  навколо  осі  (свердло,  коловорот  і  т. 
ін.),  заглиблювати,  вганяти  у  якесь  тверде  тіло. 
ВВІРЧУВАТИСЯ  (УВІРЧУВАТИСЯ),  -уеться,  иедок., 
ВВЕРТІТИСЯ  (УВЕРТІТИСЯ),  -иться,  док.  Заглиблю¬ 
ватися  в  що-небудь  внаслідок  обертального  руху 
(про  свердло,  коловорот  і  т.  ін.). 

ВВІРЯННЯ  (УВІРЯННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  ввірйти. 
ВВІРЯТИ  (УВІРЯТИ),  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВВІРИТИ  (УВІ¬ 
РИТИ),  -рю,  -риш,  док.  1.  перед.  Покладаючись  на 
кого-,  що-небудь,  довіряти,  віддавати  щось  у  чи¬ 
єсь  розпорядження,  на  чиюсь  волю.  //  Довіряю¬ 
чи,  розкривати,  розповідати  те,  що  не  підлягає 
розголосу.  2.  иеперед.  Покладатися  на  кого- 
небудь,  довіряти  комусь. 

ВВІРЯТЙСЯ  (УВІРЯТИСЯ),  -Аюся,  -Аєшся,  иедок., 
ВВІРИТИСЯ  (УВІРИТИСЯ),  -рюся,  -ришся,  док.  По¬ 
кладаючись  на  кого-,  що-небудь,  довірятися,  від¬ 
давати  себе  на  чиюсь  волю. 

ВВіссАти  див.  всисАти. 

ВВІССАТИСЯ  див.  всисатися. 

ВВісьмбХ  (УВІСЬМОХ),  присл.  У  кількості  восьми 
осіб. 

ВВІТКАТИ  (УВІТКАТИ),  -тчу,  -тчАш,  док.,  перед.  Під 
час  ткання  вставити  (нитку,  смужку  і  т.  ін.). 
ВВІТКНЕННЯ  (УВІТКНЕННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вві¬ 
ткнути. 

ВВІТКНУТИ  див.  втикАти. 

ВВІТКНУТИЙ  (УВІТКНУТИЙ),  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  ввіткнути.  //  ввіткнуто  (увіткнуто),  безос. 
присуди,  сл. 

ввіткнутися  див.  втикАтися. 

ВВІХОДИТИ  ДИВ.  вхбдити. 

ВВІЧ  (УВІЧ),  присл.  У  дійсності,  насправді,  на  влас¬ 
ні  очі. 

ВВІЧЛИВИЙ  (УВІЧЛИВИЙ),  -а,  -е.  Який  дотримується 
правил  пристойності,  виявляє  уважність,  люб'яз¬ 
ність;  чемний.  //  В  якому  проявляється  уваж¬ 
ність,  люб'язність. 

ВВІЧЛИВІСТЬ  (УВІЧЛИВІСТЬ),  -вості,  ж.  Властивість 
за  знач,  ввічливий. 

ВВІЧЛИВО  (УВІЧЛИВО).  Присл.  до  ввічливий. 
ВВІЧНЕНИЙ,  ВВІЧНЕННЯ,  ВВІЧНИТИ,  ВВІЧНИТИСЯ  див. 
увічнений,  увічнення  і  т.  д. 

ВВІЧНЕННЯ  див.  увічнення. 

ВВІЧНИТИ(СЯ)  див.  увічнити(ся). 

ВВІЧНЮВАННЯ  див.  увічнювання. 

ВВІЧНЮВАТИ(СЯ)  див.  увічнювати(ся). 

ВВІЧЧЮ  (УВІЧЧЮ),  присл.,  діал.  Перед  очима,  в  очах. 
ВВйДЖУВАНИЙ  (УВйДЖУВАНИЙ),  -а,  -є.  Діеприкм. 
пас.  теп.  і  мин.  ч.  до  ввбдити  (увбдити). 

ВВОДИТИ  (УВОДИТИ),  -джу,  -ДИШ,  иедок.,  ВВЕСТЙ 
(УВЕСТЙ),  введу,  введбш,  наказ,  сп.  вводь;  док., 
перед.  1.  Ведучи,  супроводжуючи,  примушувати 
або  допомагати  зайти  куди-небудь,  в  межі  чогось. 
//  Долучати  до  чого-небудь,  робити  учасником 
чогось.  //  Включати,  приймати  до  складу  чого- 
небудь.  //  теж.  Вставляти,  вганяти  всередину  чо¬ 
гось.  //  мед.' Впускати,  вливати  що-небудь  у  тка¬ 
нини  чи  порожнини  організму.  Вводити  в  дію. 
**  Ввбдити  у  володіння,  юр.  -  передавати  у  влас¬ 
ність  майно,  спадщину  і  т.  ін.,  ствердивши  право 
на  володіння  відповідним  юридичним  актом. 
Ввбдити  у  віру  (в  хрест)  -  здійснювати  обряд 
хрещення;  хрестити.  Ввбдити  в  гріх  -  спонукати 
когось  на  гріх.  Ввбдити  в  закбн:  а)  здійснювати 
обряд  хрещення;  хрестити;  б)  вінчати.  Ввбдити  в 
омАну  -  навмисно  неправильно  інформувати; 
обдурювати.  2.  Включати  в  що-небудь.  //  Додава¬ 
ти  до  складу  чогось.  3.  Ознайомлювати  з  чим- 
небудь.  **  Ввбдити  в  курс  чого  -  ознайомлювати 
з  чим-небудь.  4.  Запроваджувати  що-небудь. 
ВВОДИТИСЯ  (УВОДИТИСЯ),  -иться,  иедок.  Пас.  до 
ввбдити. 

ВВОДІннЯ  (УВОДІння),  -я,  с.  Див.  ввАдення. 
ВВОДІННЯ-ВИВОДІННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  ввАдення- 
вйведення. 

ВВОЗИТИ  (УВОЗИТИ),  ввбжу,  ввбзиш,  иедок.,  ВВЕЗТЙ 
(УВЕЗТЙ),  ввезу,  ввезАш;  мии.  ч.  ввіз,  ввезлА,  вве- 
злб;  док.-,  наказ,  сп.  ввозь;  перед.  Везучи,  достав¬ 
ляти  кудись,  у  межі  чого-небудь.  //  Доставляти 
товари  з  інших  країн;  імпортувати, 
ввозитися  (УВОЗИТИСЯ),  -иться,  иедок.  Пас.  до 
ввбзити. 

ВВОЛИТИ  див.  увблити. 

ВВОЛІКАННЯ  (УВОЛІКАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вво- 

лікАти. 

ВВОЛІКАТИ  (УВОЛІКАТИ),  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВВОЛОК¬ 
ТИ  (УВОЛОКТЙ),  -очу,  -бчеш;  мии.  ч.  вволік,  вволо¬ 
кла,  вволоклб;  док.,  перед.  Волочачи  кого-,  що- 
небудь,  затягувати  кудись. 

ВВОЛОКТЙ  див.  уволоктй. 

ВВОЛОЧЕНИЙ  (УВОЛОЧЕНИЙ),  -а,  -е.  Діеприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  ВВОЛОКТЙ. 

ВВОЛЮ  (УВОЛЮ),  присл.  Мірою,  яка  цілком  задо¬ 
вольняє;  досхочу. 

ВВОЛЮВАТИ  див.  увблювати. 

ВВОЛЯТИ  див.  уволйти. 

ВВОСЬМЕ  див.  увбсьме. 

ВВОСЬМЕРО  (УВОСЬМЕРО),  присл.  У  вісім  разів. 
ВВ'ЯЗАНИЙ  див.  ув'язаний. 

ВВ'ЯЗАТИ1  див.  вв'язувати'. 

ВВ'ЯЗАТИ2  див.  ув'язати2. 

ВВ'ЯЗАТИСЯ1  див.  вв'язуватися'. 
вв'язатися2  див.  ув'язатися2. 

ВВ'ЯЗУВАННЯ1  (УВ  ЯЗУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач. 


вв'язувати'. 

ВВ'ЯЗУВАННЯ2  див.  ув'язування2. 

ВВ'ЯЗУВАТИ1  (УВ'ЯЗУВАТИ),  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВВ'Я¬ 
ЗАТИ  (УВ'ЯЗАТИ),  вв'яжу,  вв'Яжеш,  док.,  перед. 
Зв'язуючи,  вплітати,  вставляти  у  щось. 
ВВ'ЯЗУВАТИ2  див.  ув'язувати2. 

ВВ'ЯЗУВАТИСЯ1  (УВ'ЯЗУВАТИСЯ),  -уюся,  -уєшся, 
иедок.,  ВВ'ЯЗАТИСЯ  (УВ'ЯЗАТИСЯ),  вв'яжуся,  вв'я¬ 
жешся,  док.  Включатися,  втручатися  в  якусь  дію 
з  власного  бажання. 

ВВ'ЯЗУВАТИСЯ2  див.  ув'язуватися2. 

ВГАВ,  ВГАВАННЯ,  ВГАВАТИ,  ВГАДАНИЙ,  ВГАДАТИ,  ВГА¬ 
ДНИК,  ВГАДНИЦЯ,  ВГАДУВАННЯ,  ВГАДУВАТИ,  ВГАДУ¬ 
ВАТИСЯ,  вгадчик,  вгАдчиця,  вгАдько,  вгамова¬ 
ний,  ВГАМОВУВАТИ,  ВГАМОВУВАТИСЯ,  ВГАМУВІННЯ, 
ВГАМУВАТИ,  ВГАМУВАТИСЯ  див.  угАв,  угавАти  і  т.  д. 
ВГАдно  див.  угАдно.ВГАйКА  див.  угАика. 
ВГАМОВАНИЙ  див.  угамбваний. 

ВГАМОВАніСТЬ  див.  угамбваність. 

ВГАМОВУВАННЯ  див.  угамбвування. 

ВГАНЯТИ1  (УГАНЯТИ),  -Аю,  -Аєш  і  рідко  вгОнити 
(УГОНИТИ),  -ню,  -НИШ,  иедок.,  ВВІГНАТИ  (УВІГНАТИ) 
і  рідше  вгнАти  (УГНАТИ),  вжену,  вженбш,  док., 
перед.  1.  Примушувати  зайти,  вбігти,  потрапити 
в  що-небудь;  заганяти.  **  ВвігнАти  в  гріб  (гроб) 
кого  -  призвести  до  смерті.  2.  З  силою  всаджува¬ 
ти,  встромляти  щось  куди-небудь.  3.  Доводити 
кого-небудь  до  якогось  стану  (частіше  неприємно¬ 
го).  Вганяти  в  піт.  4.  розм.  Витрачати  на  щось 
певну  суму  грошей. 

ВГАНЯТИ8  див.  уганЯти2. 

ВГАНЯТИ2  див.  уганЯти2. 

ВГАНЯТИСЯ1  (УГАНЯТИСЯ),  -Аюся,  -Аєшся  і  рідко 
ВГОНИТИСЯ  (УГОНИТИСЯ),  -НЮСЯ,  -нйшся,  иедок., 
ВВІГНАТИСЯ  (УВІГНАТИСЯ)  і  рідше  ВГНАТИСЯ  (УГНА¬ 
ТИСЯ),  вженися,  вженАшся,  док.  1.  Швидко  пере¬ 
міщаючись,  потрапляти  кудись,  у  щось.  //  розм. 
З  силою  вриватися,  вторгатися.  2.  Встромлювати¬ 
ся,  заглиблюватися  у  що-небудь.  3.  пере и.  Місти¬ 
тися  якоюсь  частиною  в  межах  чого-небудь; 
вклинюватися. 

ВГАНЯТИСЯ2  див.  уганЯтися'. 

ВГАНЯТИСЯ2  див.  уганЯтися2. 

ВГАСАННЯ,  ВГАСАТИ,  ВГАСИТИ,  ВГАСЛИЙ,  ВГАСНУТИ 
див.  угасАння,  угасАти  і  т.  д. 

ВГАСАТИ  див.  угасАти. 
вгасйти  див.  угасйти. 

ВгАслий  див.  угАслий. 

ВГАСНУТИ  див.  угАснути. 
вгатйти'  див.  вгАчувати'. 

ВГАтйти2  див.  угатити'. 

ВГАЧЕНИЙ  див.  угАчений. 

ВГАЧУВАННЯ  див.  угАчування. 

ВГАЧУВАТИ1  (УГАЧУВАТИ),  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВГАТЙ¬ 
ТИ  (УГАТЙТИ),  вгачу,  вгАтиш,  док.,  перед.,  розм. 
Витрачати  на  щось  у  великій  кількості  (гроші, 
матеріал). 

вгАчувати2  див.  угАчувати’. 
вгаціАння  див.  угашання. 
вгашАти,  вгАювати,  вгАяний,  вгАяти  див.  угашА- 
ти,  угАювати  і  т.  д. 

ВГАЮВАННЯ  див.  угАювання. 
вгАювати  див.  угАювати. 
вгАяний  див.  угАяний. 
вгвинтйти  див.  вгвйнчувати. 

ВГВИНТЙТИСЯ  див.  вгвйнчуватися. 

ВГВИНЧЕНИЙ  (УГВЙНЧЕНИЙ),  -а,  -е.  Діеприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вгвинтйти.  //  вгвйнчено  (угвйнчено). 
безос.  присуди,  сл. 

ВГВЙНЧУВАННЯ  (УГВЙНЧУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач, 

вгвйнчувати  (угвйнчувати). 

ВГВЙНЧУВАТИ  (УГВЙНЧУВАТИ),  -ую,  -уєш,  иедок., 
ВГВИНТЙТИ  (УГВИНТЙТИ),  -нчу,  -нтйш,  док.,  перед. 
Обертаючи  навколо  осі,  вкручувати,  вставляти 
щось  усередину  чого-небудь. 

ВГВЙНЧУВАТИСЯ,  (УГВЙНЧУВАТИСЯ),  -ується,  иедок., 
ВГВИНТЙТИСЯ  (УГВИНТЙТИСЯ),  -йться,  док.  1.  Обер¬ 
таючись  навколо  своєї  осі,  входити,  проникати  в 
що-небудь.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  вгвйнчувати. 
ВГИбАння  див.  угибАння. 

ВГИБАти  див.  угибАти. 

ВГЙБНУТИ  див.  угйбнути. 

ВГЙБТИ  див.  угибти. 

ВГИН  (УГйн),  -у,  ч.  Увігнуте  місце. 

ВГИНАННЯ  (УГИНАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач.  вгинАти'. 
ВГИНАТИ1  (угинАти),  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВГНУТИ 
(УГНУТИ)  і  ВВІГНУТИ  (УВІГНУТИ),  -ну,  -нАш,  док., 
перед.  Прогинати  всередину,  робити  заглиблення 
в  чомусь.  //  тільки  док.  Нагнувши,  втягнути  в 
плечі  (голову). 

ВГИНАТИ2  див.  угинАти'. 

ВГИНАТИСЯ'  (УГИНАТИСЯ),  -Аюся,  -Аєшся,  иедок., 
ВГНУТИСЯ  (УГНУТИСЯ)  і  ВВІГНУТИСЯ  (УВІГНУТИСЯ), 
-нУся,  -нбшся,  док.  Прогинатися  під  дією  ваги, 
удару,  вдавлюватися  всередину. 

ВГИНАТИСЯ2  див.  угинАтися1. 

ВГІДДЯ,  ВГЛАДИТИ,  вглЄдіти  див.  угіддя,  углАдити  і 
т.  д. 

вглАдити  див.  углАдити. 

ВГЛЕДІТИСЯ  див.  ВГЛЯДАТИСЯ. 

ВГЛИБ  (УГЛЙБ),  присл.  У  глибину,  в  середину  чогось. 
вглибині  (углибині),  присл.  У  глибині  чогось,  все¬ 
редині. 

ВГЛИБИНУ  (УГЛИБИНУ),  присл.  У  глибину  чогось, 
всередину. 

ВГЛИБИТИСЯ  див.  вглйблюватися. 

ВГЛИБЛЮВАННЯ  (УГЛИБЛЮВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач, 
вглйблювати  (углйблювати). 

ВГЛИБЛЮВАТИ  (УГЛЙБЛЮВАТИ),  -юю,  -ЮЄШ  і  ВГЛИБ¬ 
ЛЯТИ  (УГЛИБЛЯТИ),  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВГЛЙБИТИ 

115 


ВГЛИБЛЮВАТИСЯ 

(УГЛИБИТИ),  вглйблю,  вглйбиш;  ми.  вглйблять; 
док.,  перед.,  рідко.  Встромлювати  щось  у  середи¬ 
ну,  вглиб  чого-небудь;  заглиблювати. 
ВГЛИБЛЮВАТИСЯ  (УГЛИБЛЮВАТИСЯ),  -ЮЮСЯ,  -ЮЄШСЯ 
і  ВГЛИБЛЯТИСЯ  (УГЛИБЛЯТИСЯ),  -Аюся,  -ЙЄШСЯ, 
педок.,  ВГЛИБИТИСЯ  (УГЛИБИТИСЯ),  ВГЛЙ6ЛЮСЯ, 
вглйбишся;  ми.  вглйбляться;  док.,  рідко.  1.  Захо¬ 
дити,  проникати  в  глибину  чого-небудь;  заглиб¬ 
люватися.  2.  Вникати  в  сутність  чого-небудь. 
ВГлИбшКИ,  присл.  Вказує  на  міру  глибини. 
ВГЛЯДАННЯ.  УГЛЯДАННЯ.  -я,  с.  Дія  за  знач,  вгляді¬ 
ти.  углядіти. 

ВГЛЯДАТИСЯ  (УГЛЯДАТИСЯ),  -іюся,  -ієшся,  педок., 
ВГЛЕДІТИСЯ  (УГЛЕДІТИСЯ),  -джуся,  -дишся  і  ВГЛЯ¬ 
ДІТИСЯ  (УГЛЯДІТИСЯ),  -дж^ся,  -дйшся,  док.  Уважно 
розглядати  кого-,  що-небудь. 

ВГЛЯДІТИ  див.  углйдіти. 

ВГЛЯДІТИСЯ  див.  вглядітися. 

ВГНАТИ1  див.  вганйти'. 

ВГНАТИ2  див.  у  гніти'. 

ВГНАТИ2  див.  угніти2. 

ВГНІВАТИСЯ.  ВГНІВЙТИ,  ВГНІВИТИСЯ  ДИВ.  угніватися, 
угнівйти  і  т.  д. 

ВГНІЖДЖУВАТИСЯ  (УГНІЖДЖУВАТИСЯ),  -уюся.  -уєшся, 
иедок..  ВГНІЗДИТИСЯ  (УГНІЗДИТИСЯ),  вгніжджуся. 
вгніздйшся,  док.  І.  Умощуватися,  зручно  сідати  в 
гнізді  (про  птахів).  2.  розм.  Сідати,  зручно  влаш¬ 
товуватися  на  чому-небудь. 

ВГНІЗДИТИСЯ  див.  вгніжджуватися. 

ВГНОЄНИЙ.  ВГНОЄНІСТЬ,  ВГНОЄННЯ,  ВГНОЇТИ,  ВГНО¬ 
ЮВАЛЬНИЙ.  ВГНОЮВАТИ,  ВГНОЮВАТИСЯ,  ВГНОЮВАЧ 
див.  угнбєний,  угнбєність  і  т.  д. 

ВГНУТИ  ДИВ.  ВГИНІТИ1. 

вгнутий  (УГНУТИЙ),  -а.  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вгнути. 

ВГНУТИСЯ  див.  вгинітися'. 

ВГНУТІСТЬ  (УГНУТІСТЬ),  -тості,  ж.  Стан  і  властивість 
за  знач,  вгнутий. 

ВГНУТО  (УГНУТО).  Присл.  до  вгнутий  (угнутий). 
вгОвкати,  ВГОВКУВАННЯ.  ВГОВКУВАТИ.  ВГОВОРИТИ, 
ВГОВОРЮВАТИ,  ВГОВОРИТИ,  ВГОВТАТИСЯ,  ВГОВТУ¬ 
ВАННЯ,  ВГОВТУВАТИ,  вгОда,  вгодйти,  вгОдний, 
ВГОДНО.  ВГОДОВАНИЙ,  ВГОДОВАНІСТЬ,  ВГОДОВУ¬ 
ВАННЯ,  ВГОДОВУВАТИ,  ВГОДОВУВАТИСЯ,  ВГОДУВАТИ, 
ВГОДУВАТИСЯ  дня.  уговорити,  уговбрювати  і  т.  д. 
ВГОЛОС  (УГОЛОС),  присл.  Так,  що  можна  чути, 
голосно  (говорити,  сміятися,  плакати,  читати, 
думати  і  т.  ін.). 

ВГОМОНИТИ,  ВГОМОНИТИСЯ,  ВГОМОНЮВАТИ,  ВГОМО¬ 
НЮВАТИСЯ,  ВГОМОНЯТИСЯ  див.  угомонйти  і  т.  д. 
вгОнити  див.  вганйти'. 
вгОнитися  див.  вганйтися'. 

ВГОРІ  (УГОРІ),  присл.  1.  Високо  в  небі,  в  повітрі. 
//  У  верхній  частині  чогось,  зверху  на  чому-не¬ 
будь.  2.  у  знач,  прийм.  У  верхній  частині  чогось. 
ВГОРІТИ,  ВГОРНЕНИЙ,  ВГОРНУТИ,  ВГОРНУТИЙ,  ВГОР¬ 
НУТИСЯ  див.  угоріти,  угбрнений  і  т.  д. 

ВГОР0Д.  -у,  діад.  Город. 

ВГОРОДЖУВАННЯ  (УГОРОДЖУВАННЯ),  -Я,  с.  Дія  за 
знач,  угорбджувати  (вгорбджувати). 
ВГОРОДЖУВАТИ  (УГОРОДЖУВАТИ),  -ую.  -уеш,  иедок., 
ВГОРОДИТИ  (УГОРОДИТИ),  -оджу,  -бдиш,  док.,  пе¬ 
ред.  1.  З  силою  встромляти  якийсь  предмет,  пе- 
рев.  гострий,  у  що-небудь.  2.  перед.  Втуплювати 
у  щось  (очі,  погляд). 

ВГОРОДЖУВАТИСЯ  (УГОРОДЖУВАТИСЯ),  -ується,  ие¬ 
док.,  ВГОРОДИТИСЯ  (УГОРОДИТИСЯ),  -бдиться,  док. 
Входити,  врізатися  кінцем,  переважно  гострим,  у 
що-небудь. 

ВГОРОДИТИ  див.  вгорбджувати. 

ВГОРОДИТИСЯ  див.  вгорбдкуватися. 

ВГОРТАННЯ,  ВГОРТАТИ,  ВГОРТАТИСЯ  див.  угортіння, 
угортіти,  угортітися. 

ВГбру  (УГОРУ),  присл.  1.  За  напрямком  догори; 
прот.  вниз.  //За  напрямком  до  верхньої  части- 
ни  чогось,  у  верхню  частину  чого-небудь.  //  На¬ 
зовні  внутрішнім  боком;  навиворіт.  2.  перед.  До 
вищого  ступеня,  рівня  (розвитку,  стану  і  т.  ін.). 
3.  За  напрямком  до  верхів'я,  до  початку  річки  - 
проти  течії  річки. 

ВГОРЯННЯ,  ВГОРЯТИ,  ВГОСТЙТИ,  ВГОСТИТИСЯ,  ВГО¬ 
ТОВАНИЙ,  ВГОТОВАНІСТЬ,  ВГОТОВИТИ,  ВГОТОВЛЕ¬ 
НИЙ,  ВГОТОВЛЯННЯ,  ВГОТОВЛЯТИ,  вготувАння, 
ВГОТУВАТИ,  ВГОЩАННЯ,  ВГОЩАТИ,  ВГОЩАТИСЯ, 
ВГОЩЕННЯ  див.  угорйти,  угостйти  і  т.  д. 

ВГРЕБТИ  див.  вгрібАти. 

ВГРЕБТИСЯ  два.  вгрібатися. 
вгризання  див.  угризАння. 

ВГРИЗАТИ  див.  угризАти. 

ВГРИЗАТИСЯ  (УГРИЗАТИСЯ),  -аюся,  -ієшся,  иедок., 
ВГРИЗТИСЯ  (УГРИЗТИСЯ),  -зуся,  -зАшся,  док.  1.  В’ї¬ 
датися,  заглиблюватися  зубами  в  що-небудь. 
2.  перед.  Встромлюючись,  заганяючись  гострим 
кінцем,  поступово  проникати  вглиб  чогось;  за¬ 
глиблюватися.  3.  перед.  Поступово  проникаючи  в 
що-небудь,  міцно  закріплятися.  //  Вивчати,  за¬ 
своювати. 

ВГРЙЗЕНИЙ  див.  угрйзений. 

ВГРИЗНУТИ  ДИВ.  угризнути. 

ВГРЙЗТИ  див.  угрйзти. 
вгрйзтися  див.  вгрйзатися. 

ВГРІБАННЯ  див.  угрібАння. 

ВГРІБАТИ  (УГРІБАТИ),  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВГРЕБТИ 
(УГРЕБТИ),  -бу,  -бАш;  нив.  ч.  вгріб,  вгреблА,  вгре- 
блб;  док.,  перед.  Класти  щось  у  заглиблення  й 
закидати  зверху  чим-небудь  сипким;  загрібати. 
вгрібатися  (угрібатися),  -іюся,  -ієшся,  иедок., 
ВГРЕБТИСЯ  (УГРЕБТИСЯ),  -буся,  -бішся,  док.  Зари¬ 
ватися,  заглиблюватися  в  землю  або  в  що-небудь 
сипке. 

116 


ВГРІВАННЯ  див.  угрівіння. 

ВГРІВАТИ,  ВГРІВАТИСЯ,  ВГРІТИ,  вгрітий,  вгрітися, 
ВГРОбити  див.  угрівіти,  угрівітися  і  т.  д. 
ВГРОБЛЮВАННЯ  див.  угроблювання. 
вгроблювати  див.  угроблювати. 

ВГРУЗАННЯ  (УГРУЗАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вгрузіти. 
ВГРУЗАТИ  (УГРУЗАТИ),  -ію.  -ІЄШ,  иедок.,  ВГРУЗНУТИ 
(УГРУЗНУТИ)  І  ВГРУЗТИ  (УГРУЗТИ),  -зну,  -знеш;  мив. 
ч.  вгруз,  -ла,  -ло:  док.  1.  Рухаючись  по  чомусь 
або  стоячи  на  чому-небудь  в'язкому,  м'якому  і  т. 
ін.,  заглиблюватися  в  нього,  застрягати  в  ньому. 
//  Встромлюватися,  проникати  в  щось  унаслідок 
удару,  різкого  руху  і  т.  ін.  //  Заглиблюватися  в 
що-небудь  м'яке,  пружне.  //  Осідати  (про  будів¬ 
лю).  2.  Опускатися  під  якоюсь  вагою;  вгинатися. 
ВГРУЗЛИЙ  (УГРУЗЛИЙ),  -а.  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч. 
до  вгрузнути. 

ВГРУзліСТЬ,  -лості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вгрузлий. 
вгрущАння,  вгрущАти,  вдаваний,  вдаваність, 
вдавання',  вдавання2,  вдавано,  вдаванохво¬ 
рий,  ВДАВАТИ,  ВДАВАТИСЯ  див.  удіваний,  удава¬ 
ність  і  т.  д. 

ВДАВИТИ1  див.  вдівлювати. 
в  дав  йти2  див.  удавйти'. 
вдавитися'  див.  вдівлюватися. 

ВДАВИТИСЯ2  дня.  удавйтися'. 
вдавлений'  (удавлений),  -а,  -е.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вдавйти'.  //  у  знач,  прикм.  Який  має 
заглибину. 

ВДАВЛЕНИЙ2  дня.  удівлений'. 
вдАвленість  див.  удівленість. 

ВДАВЛЕННЯ  (УДАВЛЕННЯ),  -я,  с.  Заглиблення,  запа¬ 
дина. 

ВДАВЛЮВАННЯ  (УДАВЛЮВАННЯ),  -я.  с.  Дія  за  знач, 
вдівлювати. 

вдАвлювати  (УДАВЛЮВАТИ),  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  Иедок., 
ВДАВЙТИ  (УДАВЙТИ),  вдавліо,  вдАвиш;  ив.  вдів- 
лять;  док.,  перед.  Втискувати  що-небудь  у  щось. 
ВДАВЛЮВАТИСЯ  (УДАВЛЮВАТИСЯ),  -юється,  иедок., 
ВДАВИТИСЯ  (УДАВЙТИСЯ),  вдівиться;  ми.  вдАвлять- 
ся;  док.  1.  Втискуватися  всередину,  заглиблюва¬ 
тися.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  вдівлювати. 
ВДАВНІ,  присл.,  діал.  Те  саме,  що  давнб. 

ВДАЛЕЧ  (УДАЛЕЧ),  присл.,  поет.  Те  саме,  що  вда¬ 
лину. 

ВДАЛЕЧИНІ  (УДАЛЕЧИНІ),  присл.  Те  саме,  що  вда¬ 
лині. 

ВДАЛЕЧІНЬ  (УДАЛЕЧІНЬ),  присл.  Те  саме,  що  вдалину. 
ВДАЛИЙ  (рідко  УДАЛИЙ),  -а,  -е.  1.  Який  закінчився 
удачею;  успішний.  2.  Який  цілком  відповідає 
певним  вимогам;  гарний.  3.  на  що.  Який  має 
хист  до  чогось.  4.  Який  точно  й  виразно  передає 
сутність  явища;  влучний. 

ВДАЛИНІ  (УДАЛИНІ),  присл.  1.  На  далекій  відстані. 
2.  Далеко  попереду,  в  майбутньому. 

ВДАЛИНУ  (УДАЛИНУ),  присл.  На  далеку  відстань;  в 
далекий  простір. 

ВДАЛО  (рідко  УДАЛО).  Присл.  до  вділий. 

ВДАЛЬ  (удАль),  присл.  Те  саме,  що  вдалину. 
ВДАНИЙ  див.  удіний. 

ВДАність  див.  удіність. 

ВДАР  дня.  удір. 

вдарений.  вдАрити,  вдаритися,  ударувАння,  у  да¬ 
рувати,  УДАРЯННЯ,  ВДАРИТИ,  ВДАРИТИСЯ,  ВДАТИ, 
вдатися,  вдАтний,  вдатність,  вдАтно  див.  удіре- 
ний,  удірити  і  т.  д. 

ВДАЧА,  -і,  яг.  Сукупність  психічних  особливостей, 
з  яких  складається  особистість  людини;  характер. 
//  Нахил  або  звичка  до  чогось.  //  Характерна 
риса  поведінки  тварини. 

ВДАЮЧИ  дня.  удаючй. 

ВДВАДЦЯТЕ  дня.  удвадцяте. 

ВДВАДЦЯТЬОХ  і  УДВАДЦЯТЬОХ,  присл.  У  кількості 
двадцяти  осіб. 

ВДВІЙЗІ  дня.  удвійзі. 

ВДВІЙКУ  (У/  .  ІЙКУ),  присл.,  діал.  Вдвох. 

ВДВІЙЦІ  (УДВІЙЦІ),  ВДВІЙЗІ  (УДВІЙЗІ),  присл.,  діал. 
Вдвох. 

ВДВІР'Я,  -я,  с.  Двір,  подвір'я. 

ВДВІЧІ  (УДВІЧІ),  присл.  Те  саме,  що  вдвбє  1. 

ВДВОЄ  (УДВОЄ),  присл.  1.  У  два  рази.  2.  Навпіл. 
ВДВОХ  (УДВОХ),  присл.  У  кількості  двох  осіб. 
ВДЕВ'ИТЕ  і  УДЕВ'ЯТЕ,  присл.  У  дев’ятий  раз. 
ВДЕВ'ЯТЕРО  (УДЕВ'ЯТЕРО),  присл.  У  дев'ять  разів. 
ВДЕВ’ЯТЬОХ  (УДЕВ'ЯТЬОХ),  присл.  У  кількості  де¬ 
в’яти  осіб. 

вдень  (удЕнь),  присл.  У  денний  час. 
вдЕржаний,  ВДЕРЖАННЯ,  ВДЕРЖАТИ,  ВДЕРЖАТИСЯ, 
ВДЕРЖУВАННЯ,  ВДЕРЖУВАТИ,  ВДЕРЖУВАТИСЯ,  ВДЕР¬ 
ТИ  див.  удержати,  удержатися  і  т.  д. 

ВДЕРТИСЯ  див.  вдирАтися. 

ВДЕСЯТЕ  (УДЕСЯТЕ),  присл.  У  десятий  раз. 
ВДЕСЯТЕРО  (УДЕСЯТЕРО),  присл.  У  десять  раз. 
ВДЕСЯТЬОХ  (УДЕСЯТЬОХ),  присл.  У  кількості  десяти 
осіб. 

ВДЖИГНУТИ  див.  в  джиґнути. ВДИВИТИСЯ  ДИВ.  ВДИВ¬ 
ЛЯТИСЯ. 

ВДИВлЯння  (УДИВЛЯННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вдив¬ 
лятися. 

ВДИВЛЯТИСЯ  (УДИВЛЯТИСЯ),  -Аюся,  -Аєшся  і  діал. 
ВДЙВЛЮВАТИСЯ  (УДЙВЛЮВАТИСЯ),  -ЮЮСЯ,  -ЮЄШСЯ, 
иедок,  ВДИВИТИСЯ  (УДИВИТИСЯ),  вдивлюся,  ВДА¬ 
ВИШСЯ,  док,  у  кого  -  що,  рідко  на  кого  -  що. 
1.  Дуже  пильно,  уважно  дивитися  кудись,  на  кого-, 
що-небудь.  2.  тільки  док.  Втупитися  очима. 
ВДИВОВИЖКУ,  присудк.  сл.  Те  саме,  що  вдивовйжу. 
ВДИВОВИЖУ,  присудк.  сл.  Дуже  дивно,  незвичайно, 
так,  як  ще  не  траплялося  бачити,  робити. 
ВДИРАння  (УДИрАння),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вдирати¬ 
ся  (удиратися). 


ВДИРАТИСЯ  (УДИРАТИСЯ),  -Аюся,  -Аєшся,  иедок, 
ВДЕРТИСЯ  (УДЕРТИСЯ),  -руся,  -рАшся,  док.  1.  Вхо¬ 
дити,  вбігати,  в'їжджати  куди-небудь,  пробиваю¬ 
чись  силою  через  певну  перепону,  перешкоду. 
//  Входити,  вбігати  куди-небудь  навально,  без 
попередження  і  дозволу,  здіймаючи  шум.  2.  пе¬ 
ред.  Раптово  проникати  куди-небудь  у  значній 
кількості,  сильним  струменем  і  т.  ін.  (про  звуки, 
повітря  і  т.  ін.). 

ВДИХ,  -у,  ч.  Кожне  окреме  втягування  повітря  в 
легені  під  час  дихання;  прот.  видих. 
ВДИХАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Що  його  вдихають. 

ВДИХАННЯ,  -я.  с  Дія  за  знач.  вдихАти. 

ВДИХАТИ,  -Аю,  -Аєш  і  рідко  ВДЙХУВАТИ,  -ую.  -уєш, 
иедок,  ВДИХНУТИ,  -ну,  -нАш,  док,  перед.  1.  Ди¬ 
хаючи,  вбирати,  втягувати  в  легені  (повітря,  газ, 
пару  і  т.  ін.).  2.  перев.  док,  перед.  Надавати  ко- 
му-небудь  чогось,  вселяти  якусь  думку,  виклика¬ 
ти  якесь  почуття  і  т.  ін.  //  Надавати  чому-небудь 
чогось  (перев.  нового,  значного,  важливого). 
ВДИХАТИСЯ,  -Ається,  иедок.  Пас.  до  вдихАти  1. 
ВДИХНУТИ  див.  вдихАти. 

ВДЙХУВАНИЙ,  -а,  -е.  Якого  вдихають. 

ВДІВЕЦЬ  (УДІВЕЦЬ),  -вцА,  ч.  Чоловік,  який  після 
смерті  дружини  не  одружився  вдруге. 

ВДІВОНЬКА  (УДІВОНЬКА),  -и,  ж.  Пестл.  до  ВДОВА. 
ВДІВСТВО  (УДІВСТВО),  вдівства  (удівства),  с.  Не¬ 
шлюбний  стан  чоловіка  або  жінки  після  смерті 
одного  з  подружжя. 

ВДІЛИТИ,  ВДІЛЯННЯ,  ВДІЛЯТИ,  ВДІЛЯТИСЯ,  вдіяти 
див.  уділйти,  уділйти  і  т.  д. 

ВДІЮВАння  див.  удіювання. 

ВДІЯТИ  див.  удіяти. 

ВДМУХУВАННЯ  (УДМУХУВАННЯ),  -я,  С.  Дія  за  знач, 
вдмухувати  (удмухувати). 

ВДМУХУВАТИ  (УДМУХУВАТИ),  -ую.  -уєш  і  рідше  ВДМУ- 
ХАТИ  (УДМУХАТИ),  -аю,  -аєш,  иедок,  ВДМУХНУТИ 
(УДМУХНУТИ),  -ну,  -нАш,  док,  перед.  Дмухаючи, 
вганяти  повітря  або  якусь  речовину  в  що-небудь. 
ВДОБРЕНИЙ,  ВДОБРЕНІСТЬ.  ВДОБРЕННЯ,  ВДОБРИТИ, 
ВДОБРИТИСЯ,  ВДОБРЮВАЛЬНИЙ,  ВДОБРЮВАНИЙ, 
ВДОБРЮВАННЯ,  ВДОБРЮВАТИ,  ВДОБРЮВАТИСЯ,  ВДО¬ 
БРЮВАЧ  див.  удббрений,  удббреність  і  т.  д. 

ВДОВА  (УДОВА),  -й,  ж.  Жінка,  яка  після  смерті 
чоловіка  не  одружилася  вдруге.  **  солбм'яна 
вдова  (див.  солом'яний). 

ВДОВБАНИЙ  (УДОВБАНИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  до  вдо- 
вбАти  (удовбАти). 

ВДОВБАТИ  див.  вдбвбувати. 

ВДОВБУВАННЯ  (УДОВБУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач, 
вдбвбувати  (удовбувати). 

ВДОВБУВАТИ  (УДОВБУВАТИ),  -ую,  -уєш,  иедок, 
ВДОВБАТИ  (УДОВБАТИ),  -Аю,  -Аєш,  док,  перед. 

1.  Довбаючи,  вганяти,  вбивати  що-небудь  у  щось. 

2.  перед.,  розм.  Багаторазово  пояснюючи  і  повто¬ 
рюючи  що-небудь.  примусити  зрозуміти,  засвоїти, 
запам'ятати.  3.  тільки  док.  Довбаючи  якимсь 
знаряддям,  відламати,  відірвати  частину  від  чого- 
небудь. 

ВДОВБУВАТИСЯ  (УДОВБУВАТИСЯ),  -ується,  иедок, 
ВДОВБАТИСЯ  (УДОВБАТИСЯ),  -бАться.  док.  1.  Дов¬ 
баючи,  видовбуючи  заглибину,  просуватися  все¬ 
редину  чого-небудь.  2.  тільки  иедок  Пас.  до  вдб¬ 
вбувати. 

ВДОВЕНКО  (УДОВЕНКО),  -а,  с.,  розм.  Син  удови. 
ВДОвЕць  (УДОВЕЦЬ),  вдівцА,  ч„  діал.  Вдівець. 
ВДОвЕцький  і  УДОВЕцький,  -а,  -є,  діал.  Належний, 
властивий  вдівцю.  //  Прикм.  до  вдовАць,  удо- 
вАць. 

ВДОВЖ  (УДОВЖ).  1.  присл.  У  довжину,  по  довжині 
чого-небудь.  //  усполуч.  з  прийм.  по.  У  довжину 
по  чому-небудь.  Вдовж  і  впоперек.  2.  прийм.  з 
род.  в.  Указує  на  розміщення  кого-,  чого-небудь, 
на  спрямованість  дії  по  довжині  чогось. 

ВДйвжки  і  удбвжки,  присл.  Вказує  на  міру  дов¬ 
жини. 

ВДОВИЙ  (УДОВИЙ),  -а,  -є.  Який  вдовіє. 

ВДОВИН  (УДОВИН),  -а,  -е.  Який  належить  удові  або 
властивий  їй 

ВДОВИНИЙ  (УДОВИНИЙ),  -а,  -є,  заст.  Те  саме,  що 
вдбвин. 

ВДОВИЦЬКИЙ  (УДОВИЦЬКИЙ),  -а,  -е,  діал.  Належний 
або  властивий  вдовиці  (удовиці). 

ВДОВИЦЯ  (УДОВИЦЯ),  -і,  ж.  Те  саме,  що  ВДОВА. 
ВДОВИЧЕНКО  (УДОВИЧЕНКО),  -а,  у.,  розм.  Син  удови. 
ВДОВИЧИЙ  (УДОВИЧИЙ),  -а,  -е,  діал.  Те  саме,  що 
вдбвин. 

ВДОВЙЧИН  (УДОВЙЧИН),  -а,  -е.  Належний,  власти¬ 
вий  вдовиці  (удовиці). 

ВДОВЙЧКА  (УДОВЙЧКА),  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до 
вдовйця  (удовйця). 

вдовйччин  (УДОВЙЧЧИН),  -а,  -є.  Належний,  влас¬ 
тивий  вдовичці  (удовичці). 

ВДОВІВНА  (УДОВІВНА),  -и,  ж.,  розм.  Дочка  вдови. 
ВДОВІТИ  (УДОВІТИ),  -ію,  -ієш,  иедок.  Жити  вдовою 
або  вдівцем. 

ВДОВОЛЕНИЙ,  ВДОВОЛЕНІСТЬ,  ВДОВОЛЕННЯ,  ВДОВО¬ 
ЛЕНО,  ВДОВОЛИТИ,  ВДОВОЛИТИСЯ,  ВДОВОЛЬНИТИ, 
ВДОВОЛЬНИТИСЯ,  ВДОВОЛЬНЯННЯ,  ВДОВОЛЬНЯТИ, 
вдовольнЯтися,  ВДОВОЛЯТИ,  ВДОВОЛИТИСЯ  ДИВ. 
удовблений,  удовбленість  і  т.  д. 

ВДОВУВАННЯ  (УДОВУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач. 
вдовувАти  (удовувАти). 

ВДОВУВАТИ  (УДОВУВАТИ),  -ую,  -уєш,  иедок.  Бути, 
жити  вдовою,  вдівцем. 

ВДОГІН  (УДОГІН).  1  присл.,  поет.  Те  саме,  що  на¬ 
вздогін.  2.  миси.  Вистріл  по  птаху  або  звіру,  що 
віддаляються  від  мисливця,  а  також  хватка  соба¬ 
кою  втікаючого  звіра  за  задню  частину  тіла. 
ВДОГбНЬ  див.  удогбнь. 


ВДбЄНИЙ  див.  удбений. 

ВДОЇТИ  див.  удоїти. 

вдолйні  (удолйні),  присл.,  зах.  Унизу. 

ВДОЛЙНУ  (УДОЛЙНУ),  присл.,  зах.  Вниз  (униз),  до¬ 
низу. 

ВДбМА  (удбМА),  присл.  У  своєму  домі,  в  своїй 
квартирі,  садибі,  на  своєму  подвір'ї.  //  На  Бать¬ 
ківщині,  в  рідному  краю.  "  не  всі  вдома  у  кого 
-  про  дурнувату,  пришелепувату  людину. 
вдбСВІТА  (удбСВІТА),  присл.  Дуже  рано,  перед 
світанком,  на  світанку. 

ВДОСКОНАЛЕНИЙ,  вдосконаленість,  вдосконален¬ 
ня,  ВДОСКОНАЛИТИ,  ВДОСКОНАЛИТИСЯ,  ВДОСКОНА¬ 
ЛЮВАННЯ,  ВДОСКОНАЛЮВАТИ,  ВДОСКОНАЛЮВАТИ¬ 
СЯ,  ВДОСКОНАЛЮВАЧ,  ВДОСКОНАЛЮВАЧКА  див. 
удосконалений,  удосконаленість  і  т.  д. 
вдбСТАЛЬ  (УДОСТАЛЬ),  присл.  У  достатній  мірі,  в 
необхідній  кількості. 

ВДбСТАЧ  (УДйСТАЧ)  і  ВДОСТАЧУ  (УДОСТАЧУ),  присл. 
Те  саме,  що  адбсталь. 

ВДОСТОЄНИЙ,  ВДОСТОЄНІСТЬ,  ВДОСТОЄННЯ,  ВДОСТО¬ 
ЇТИ,  ВДОСТОЮВАННЯ,  ВДОСТОЮВАТИ,  ВДОСТОЮВА¬ 
ТИСЯ,  ВДРАТИСЯ  див.  удостбений,  удостбїти  і  т.  д. 
ВДОЧЕРЙТИ  див.  удочерйти. 

ВДОЧЕРІННЯ  див.  удочеріння. 

ВДОЧЕРЙТИ  див.  удочерйти. 
вдОювдння  див.  удбювання. 

ВДОЮВАТИ  див.  удбювати. 

ВДРІЗКЙ,  присл.  Те  саме,  що  вдрузк. 

ВДРУГЕ  (УДРУГЕ),  присл.  У  другий  раз. 

ВДРУЗК,  вдрузки,  присл.,  рідко.  На  дрібні  шматки 
(розбитися,  розвалитися  і  т.  ін.). 

ВДРУЗКЙ  див.  вдрузк. 

ВДРУКОВАНИЙ  (УДРУКОВАНИЙ),  -а,  -є.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вдрукувати  (удрукувати). 
ВДРУКОВУВАННЯ  (УДРУКОВУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач, 
вдрукбвувати  (удруковувати). 

ВДРУКОВУВАТИ  (УДРУКОВУВАТИ),  -ую,  -уєш,  ИЄДОК., 
ВДРУКУВАТИ  (УДРУКУВАТИ),  -ую,  -уєш,  ДОК;  перед. 
Друкуючи,  вставляти  (в  текст,  у  фото).  Вдрукува¬ 
ти  слово. 

ВДРЯПНУТИ  див.  удряпнути. 

ВДРЯПНУТИЙ  див.  удрйпнутий. 

ВДУВ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  вдувАння. 

ВДУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  вдування. 
ВДУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вдувАти. 

ВДУВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВДУНУТИ,  -ну,  -неш  і 
ВДУТИ,  вдую,  вдуєш  і  вдму,  вдмеш,  док.,  перед. 
Дуючи,  вводити,  вганяти  (повітря,  пару  і  т.  ін.) 
всередину,  в  якусь  порожнину. 

ВДУВАТИСЯ,  -ається,  иедок.  Пас.  до  вдувАти. 
ВДУВАч,  -А,  ч.  Спеціальний  пристрій  або  людина, 
які  щось  кудись  вдувають. 

ВДУВНЙЙ,  -А,  -А.  Те  саме,  що  вдувАльний. 
ВДУМАТИСЯ  див.  вдумуватися. 

ВДУМЛИВИЙ,  -а,  -є.  1.  Здатний  серйозно,  зосере¬ 
джено  думати,  мислити,  заглиблюватися  в  сут¬ 
ність  чого-небудь.  //  В  якому  виражається  серйо¬ 
зність,  зосередженість.  2.  Здійснений  на  основі 
глибокого,  серйозного  роздумування,  вникнення  в 
сутність  питання;  продуманий. 

ВДУМЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач,  вду¬ 
мливий  1. 

ВДУМЛИВО.  Присл.  до  вдумливий. 

ВДУМУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВДУМАТИСЯ, 
-аюся,  -аєшся,  док.  Серйозно,  зосереджено  думаю¬ 
чи,  вникати,  заглиблюватися  в  сутність  чого-не¬ 
будь. 

ВДУНУТИ  див.  вдувАти. 

ВДУТИ  див.  вдувіти. 

ВДУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вдути. 
ВДУШЕНИЙ  див.  удушений. 

ВДУШЕННЯ  див.  удушення. 

ВДУШЙТИ(СЯ)  див.  удушйти(ся). 
вдягАнка  (удягАнка),  -и,  ж.,  розм.  Те  саме,  що 
одягАнка. 

ВДЯГАННЯ  (УДЯГАННЯ),  -я,  с.  Те  саме,  що  одягАння. 
ВДЯГАТИ  (УДЯГАТИ),  -ію,  -іеш,  иедок.,  ВДЯГТЙ  (УДЯГ¬ 
ТИ)  і  ВДЯГНУТИ  (УДЯГНУТИ),  вдягну,  вдйгнеш;  мии. 
ч.  вдяг,  -лі,  -лб  і  вдягнУв,  -нула,  -нуло;  док.,  пе¬ 
ред.  Те  саме,  що  одягАти. 

ВДЯГАТИСЯ  (УДЯГАТИСЯ),  -Аюся,  -Аєшся,  иедок., 
ВДЯГТЙСЯ  (УДЯГТЙСЯ)  і  ВДЯГНУТИСЯ  (УДЯГНУТИСЯ), 
вдягнуся,  вдягнАшся;  мии.  ч.  вдйгся  і  вдягнувся, 
-ліся,  -лбся;  док.  Те  саме,  що  одягйтися. 

ВДЙҐАЧКА  (УДЙГАЧКА),  -и,  ж.,  розм.  Те  саме,  що 
одягАнка. 

ВДЯГНЕНИЙ  (УДЯГНЕНИЙ),  ВДЯГНУТИЙ  (УДЯГНУТИЙ),  - 
а,  -е.  Те  саме,  що  одйгнений,  одйгнутий. 

ВДЯГНУТИ  див.  вдягйти. 

ВДЯГНУТИЙ  див.  вдАгнений. 

ВДЯГНУТИСЯ  див.  вдягйтися. 

ВДЯГТЙ  див.  вдягАти. 

ВДЯГТЙСЯ  див.  вдягітися. 

ВДЯКА,  -и,  ж.,  діал.  Вдячність, 
вдячливий,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  вдАчний  І. 
ВДЯЧЛИВІСТЬ,  -вості,  яс.,  рідко.  Те  саме,  що  вдАч- 
ність. 

ВДЙЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  відчуває  вдячність  до 
кого-,  чого-небудь.  //  Який  виражає  вдячність. 
2.  Який  виправдовує  покладені  на  нього  надії, 
ставлення  до  нього  і  т.  ін. 

ВДЯЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Почуття  подяки,  готовність 
віддячити  за  послугу,  допомогу,  зроблене  добро. 
вдЯчно.  Присл.  до  вдАчний  1. 

ВЕБЕР,  -а,  ч.  Міжнародна  одиниця  магнітного 
потоку  (потоку  магнітної  індукції)  (Вб). 

ВЕБЕРИТ,  -у,  V.  Рідкісний  мінерал;  світло-сірі 
напівпрозорі  кристали  зі  скляним  блиском. 
ВЕБЕРМЕТР,  -а,  ч.  Магнітометр  для  вимірювання 


потоку  магнітної  індукції. 

ВЕБ-САЙТ,  -у,  ч.  Набір  поєднаних  між  собою  веб- 
сторінок,  що  зазвичай  знаходяться  на  одному 
сервері,  та  обслуговується  однією  людиною,  гру¬ 
пою  людей  або  організацією. 

ВЕБСТЕРЙТ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  алюмініт. 
ВЕБ-СТОРІНКА,  -и,  Ж.  Документ  в  Інтернеті  що 
складається  із  спеціального  гіпертекстового  фай¬ 
лу  та  усіх  сполучених  з  ним  файлів. 

ВЕвЕкання,  -я,  с.,  діал.  Дія  за  знач.  вевАкати  і 
звуки,  утворювані  цією  дією. 

ВЕВЕКАТИ,  -аю,  -аєш,  иедок.,  діал.  Говорити  неви¬ 
разно,  нерозбірливо. 

ВЕВЕРИЦЯ,  -і,  ж.  Найдрібніша  неподільна  грошова 
одиниця  Давньої  Русі,  що  була  еквівалентна  0,33  г 
срібла. 

ВЕВІРКА,  ВЕВЮрКА,  -и,  ж.,  зоол.,  зах.  Білка. 
вЕвРИК,  -а,  ч.,  зах.  Те  саме,  що  вевірка. 

ВЕВЮРКА  див.  вевірка. 

ВЕГЕря,  -і,  ж.,  діал.  Вид  танцю. 

ВЕГЕТАРІАНЕЦЬ,  -нця,  V.  Людина,  яка  не  вживає 
м'яса  і  харчується  тільки  рослинною  й  молочною 
їжею;  послідовник,  прихильник  вегетаріанства. 
ВЕГЕТАРІАНКА,  -и.  Жін.  до  вегетаріАнець. 
ВЕГЕТАРІАНСТВО,  -а,  с.  Система  харчування  люди¬ 
ни  тільки  рослинною  й  молочною  їжею,  без  ужи¬ 
вання  м'яса. 

ВЕГЕТАРІАНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вегетаріАНство 
і  вегетаріАнець. 

ВЕГЕТАТЙВНИЙ,  -а,  -є,  біол.  1.  Пов'язаний  з  ростом 
і  живленням  рослинних  і  тваринних  організмів. 
2.  переи.  Позбавлений  суспільних  інтересів;  оби¬ 
вательський.  3.  Стос,  до  способу  розмноження  у 
нестатевий  спосіб.  **  вегетатйвне  розмнбження, 
біол.  -  розмноження  рослин  і  низькоорганізова- 
них  тварин  у  нестатевий  спосіб,  тобто  утворенням 
нового  організму  з  частини  материнського. 
4.  Стос,  до  автономної  нервової  системи  та  а  фу¬ 
нкціям.  **  Вегетатйвна  нервбва  систАма,  а  ват.  - 
частина  загальної  нервової  системи  організму, 
яка  регулює  діяльність  органів  кровообігу,  ди¬ 
хання,  травлення,  виділення  і  т.  ін.  вегетатйвні 
рефлАкси  -  рефлекси,  що  здійснюються  через 
Нервові  шляхи  і  апарати  симпатичної  та  параси¬ 
мпатичної  нервової  системи. 

ВЕГЕТАТЙВНО.  Присл.  до  вегетатйвний. 

ВЕГЕТАЦІЇ,  -ій,  ми.  Розростання  епідермісу  і  сосоч¬ 
кового  шару  шкіри. 

ВЕГЕТАЦІЙНИЙ,  -а,  -е,  бот.  Стос,  до  вегетації.  Веге¬ 
таційні  поливи.  **  Вегетаційний  період  -  час 
життєдіяльності  рослини,  що  починається  від 
проростання  насіння  або  пробудження  весною 
(багаторічних)  і  закінчується  з  достиганням  ново¬ 
го  насіння. 

ВЕГЕТАЦІЯ,  -ї,  ж.,  бот.  Ріст  і  розвиток  рослин. 
ВЕГЕТОМІОФАСЦЙТ,  -у,  ч.  Хвороба,  що  виникає 
внаслідок  тривалої  одночасної  дії  несприятливих 
чинників  (значне  фізичне  напруження,  стереоти¬ 
пні  рухи,  вібрація,  охолодження). 

ВЕГЕТОНЕВРОЗ,  -у,  ч.,  мед.  Вегетативний  невроз 
(див.  неврбз). 

ВЕДАЇЗМ,  -у,  ч.  Див.  ведйзм. 

ВЕДАнТА,  -и,  ж.  Релігійно-філософське  вчення  в 
Індії. 

ВЕДЕНИЙ,  -а,  -є.  1.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до  вестй 
1  —  4,  6.  2.  те х.  Який  рухається  за  допомогою 
іншої  частини  механізму,  машини.  Ведений  вал. 
Ведений  диск.  Ведена  шестірня. 

ВЕДЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вестй  2.  "  вАдення 
б  Ази  дАних  -  діяльність,  спрямована  на  оновлен¬ 
ня,  структури  бази  даних.  вАдення  спрАви  - 
управління  справою,  надання  їй  певної  направле¬ 
ності.  ВАдення  рахунків  -  оформлення  рахунків, 
облік  руху  коштів  на  рахунках.  ВАдення  рахунків 
по  клірингу  -  вид  бухгалтерських  записів  на  бан¬ 
ківських  рахунках,  які  виконують  лічильну  фун¬ 
кцію. 

ВЕДЖВУД,  -у,  ч.  Різновид  англійської  порцеляни  з 
білими  рельєфними  фігурами  на  кольоровому  тлі. 
ВЕДИ,  -ів,  ми.  Найдавніші  пам'ятки  арійської  та 
староіндуської  релігійної  літератури. 

ВЕДИЗМ,  ВЕДАЇЗМ,  -у,  ч.  В  Індії  -  найдавніша  релі¬ 
гія,  для  якої  характерні  обожнювання  сил  приро¬ 
ди,  згодом  -  суспільних  сил,  культ  предків. 
ВЕДЙЧНИЙ,  -а,  -е,  Стос,  до  ведизму.  **  Ведйчна 
релігія  -  те  саме,  що  ведйзм. 

ВЕДІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  ведйчний. 
ВЕДМЕДЕВІ,  -их,  їм.  Родина  ссавців  ряду  хижих 
звірів. 

ВЕДМЕДЕНЯ,  -йти,  с.  Те  саме,  що  ведмежА. 
ВЕДМЕДИК,  -а,  ч.  1.  Зменш.-пестл.  до  ведмідь  1. 
2.  Дитяча  іграшка.  3.  Дитяча  гра.  4.  Те  саме,  що 
ведмідь  3. 

ВЕДМЕДИКУВАТИЙ,  -а,  -е.  Який  своєю  зовнішністю, 
незграбними  рухами  і  т.  ін.  нагадує  ведмедя. 
ВЕДМЕДИКУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  ведме- 
дикувАтий. 

ВЕДМЕДИНА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  ведмежАтина. 
ВЕДМЕДИХА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  ведмАдиця. 
ВЕДМЕДИЦЕВІ,  -их,  ім.  Родина  метеликів. 
ВЕДМЕДИЦЯ,  -і,  ж.  Самка  ведмедя. 

ВЕДМЕДЙЧИН,  -а,  -е.  Який  належить  ведмедиці. 
ВЕДМЕДИЩЕ,  -а,  ч.  Збільш,  до  ведмідь. 

ВЕДМЕДІВ,  -дева,  -деве.  1.  Який  належить  ведмеде¬ 
ві.  2.  у  знач.  ім.  ведмедеві,  -вих,  мн„  зоол.  Ро¬ 
дина  хижих  ссавців,  до  якої  належать  різні  види 
ведмедів,  єнотів. 

ВЕДМЕДКУВАТИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  ведмедику  вАтий. 
ВЕДМЕДКУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  ведмед- 
кувАтий. 


ВЕЗУНЧИК 

ВЕДМЕДНИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  ведмежАтник  2. 
ведмедча,  -Ати  і  ВЕДМЕДЯ,  -Ати,  с.  Те  саме,  що 
ведмежА. 

ВЕДМЕДЧУК,  -А,  V.  Ще  недорослий  ведмідь-підліток. 
ВЕДМЕДЬКО,  -а,  ч.  Те  саме,  що  ведмедчук. 
ВЕДМЕДКЗКА,  -и,  ч.  Збільш,  до  ведмідь. 

ВЕДМЕДЯ  див.  ведмедчА. 

ВЕДМЕДЯКА,  -и,  ч.  Збільш,  до  ведмідь. 

ВЕДМЕДЯТКО,  -а,  с.  Зменш.-пестл.  до  ведмедА. 
ВЕДМЕДЯЧИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  ведмідь  1. 
//  Зробл.  із  шкури  ведмедя.  2.  переи.  Який  пев¬ 
ними  рисами,  особливостями  нагадує  ведмедя  або 
щось  властиве  йому.  **  ведмАдяча  пбслуга  -  те 
сАме,  що  ведмАжа  пбслуга  (див.  ведмАжий). 
ВЕДМЕЖА,  -Ати,  с.  Маля  ведмедя. 

ВЕДМЕЖАТИНА,  -и,  ж.  М'ясо  ведмедя. 

ВЕДМЕЖАТКО,  -а,  с.  1.  Зменш.-пестл.  до  ведмежА. 
2.  Дитяча  іграшка. 

ВЕДМЕЖАТНИК,  -а,  ч.  1.  Мисливець,  що  полює  на 
ведмедів.  2.  Людина,  яка  водить  прирученого 
ведмедя.  3.  Собака,  з  яким  полюють  на  ведмедя. 
4.  Приміщення  для  ведмедів  у  зоологічному  саду, 
звіринці.  5.  жарг.  Злодій,  який  грабує  банківські 
сейфи. 

ведмЕжий,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  ведмідь  1.  //  Зробл. 
із  шкури  ведмедя.  2.  переи.  Який  певними  рисами, 
особливостями  нагадує  ведмедя  або  щось  властиве 
йому.  **  ВедмАжа  хворбба  -  бурхлива  вегетативна 
реакція  на  дію  надзвичайного  психоемоційного 
подразника,  яка  характеризується  раптовою  ми¬ 
мовільною  дефекацією.  ВедмАжа  пбслуга  -  невмі¬ 
ла  послуга,  що  завдає  тільки  прикрості.  ВедмАже 
вушко:  а)  те  саме,  що  мучнйця;  б)  народна  назва 
рослин  із  родів:  коров'як,  шавлія,  оман.  ведмАжий 
кут  -  віддалене,  глухе  місце. 

ВЕДМЕЖЙНА,  -и,  ж.  1.  Чагарник  або  напівчагарник 
родини  трояндових.  2.  збірн.  Темно-червоні  їстів¬ 
ні  ягоди  цієї  рослини. 

ВЕДМЕЖИНА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  ведмежАтина. 
ВЕДМІДЬ,  -мАдя,  ч.  1.  Великий  хижий  ссавець  із 
незграбним  масивним  тілом,  укритий  густою  ше¬ 
рстю.  2.  переи.,  розм.  Про  незграбну,  неповорот¬ 
ку  людину.  3.  розм.  Суміш  різних  вин  або  суміш 
вина  з  чаєм  чи  кавою.  4.  переи.  Біржовий  спеку¬ 
лянт,  який  отримує  прибуток,  граючи  на  зни¬ 
женні  курсу. 

вЕдрении,  -а,  -є,  заст.  Погожий,  ясний. 

ВЕДРО,  -а,  с.,  заст.  Погожа,  ясна  година. 

ВЕДУЧЙ.  Дієприсл.  до  вестй. 

ВЕДУЧИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  вестй. 
2.  прикм.  Який  іде  спереду;  головний.  //  у  знач, 
ім.  ведучий,  -чого,  ч.  3.  прикм.,  розм.,  рідко.  Те 
саме,  що  провіднйй.  4.  прикм.,  тех.  Який  надає 
руху,  обертання  іншій  частині  механізму,  маши¬ 
ни.  Ведучий  диск.  Ведуче  колесо.  Ведучий  шків. 
ВЕЖА,  -і,  ж.  1.  Вузька  споруда,  що  заввишки  зна¬ 
чно  більша,  ніж  завширшки;  будується  окремо 
або  як  складова  частина  фортеці,  палацу  і  т.  ін. 
//  Вишка  для  спостереження  і  передачі  сигналів. 
2.  заст.  В'язниця.  3.  військ.  Те  саме,  що  бАшта  2. 
ВЕЖВУД,  -а,  у.  Те  саме,  що  вАджвуд. 

ВЕЖЕтАль,  -ю,  ч.,  наук.  Рослинність. 

ВЕЖКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  вАжа. 

ВЕЖНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вАжа. 

ВЕЖОВЙЙ,  -А,  -А.  Пов'язаний  із  вежою. 
ВЕЖОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Схожий  на  вежу. 
ВЕЖОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вежопо- 
дібний. 

ВЕЗАНІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Загальна  назва  психічних 
хвороб,  які  проявляються  послідовною  зміною 
станів  депресії,  збудження,  марення  та  деменції. 
ВЕЗЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч.  до 
везтй. 

ВЕЗИКАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  сечово¬ 
го  міхура. 

ВЕЗИКОвАГінАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Такий,  що  одночасно 
стосується  сечового  міхура  і  піхви. 
ВЕЗИКОРЕКТАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  одночасно 
стосується  сечового  міхура  і  прямої  кишки. 
ВЕЗИКУЛИ,  -ів,  ми.  (оди.  везйхула,  -и,  ж.).  1.  Пу¬ 
хирці  на  шкірі,  слизових  оболонках,  заповнені 
рідиною;  бувають  при  деяких  інфекційних  та 
шкіряних  захворюваннях.  2.  Міхурці  (сім’яні,  ле¬ 
геневі). 

везикуліт,  -у,  у.,  мед.  Запалення  сім’яних  міхур¬ 
ців;  спричиняються  гонококом,  туберкульозною 
паличкою. 

ВЕЗИКУЛОГрАМА,  -и,  ж.  Графічне  зображення, 
отримане  в  результаті  везикулографії. 
везикулогрАфія,  -ї,  ж.  Метод  рентгенографії  сі¬ 
м'яних  міхурців  після  введення  контрастної  ре¬ 
човини. 

ВЕЗИКУЛОЕКТОМІя,  -ї,  ж.  Хірургічна  операція  вида¬ 
лення  сім'яних  міхурців. 

ВЕЗИКУЛОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічний  розтин  сім'яно¬ 
го  міхурця. 

ВЕЗИКУЛЯРНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  міхур¬ 
ців;  складається  із  міхурців.  //  Який  супрово¬ 
джується  утворенням  везикул. 

ВЕЗИР,  -а,  у.  Те  саме,  що  візир. 

ВЕЗІННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  везтй  2. 

ВЕЗТЙ,  -зу,  -зАш;  мин.  ч.  віз,  везлА,  везлб;  иедок. 
1.  перех.  Пересувати,  переміщати  якимсь  транс¬ 
портом  кого-,  що-небудь  з  одного  місця  на  інше. 
//  Переміщати,  тягнучи  віз,  сани  і  т.  ін.  або  ма¬ 
ючи  вантаж  на  собі  (про  тварин).  2.  неперех., 
безос.,  кому.  Щастити,  фортунити. 

ВЕЗТЙСЯ,  -зАться,  иедок.  Пас.  до  везтй  1. 

ВЕЗУВІАН,  -у,  у.  Мінерал  класу  острівних  силікатів. 
ВЕЗУнчик,  -а,  у.,  розм.  Те  саме,  що  щаслйвчик. 

117 


ВЕЗУХА 

ВЕЗУХА,  -и,  ж.  розм .  Сприятливий  збіг  обставин; 
везіння,  удача,  талан. 

ВЕЗУЧИ.  Діеприсл.  до  везтй. 

ВЕЗУЧИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  добре  везе.  2.  Якому  щас¬ 
тить,  таланить. 

ВЕЙГЕЛА,  -й,  ж.  Рід  кущів  сімейства  жимолостевих. 
ВЕЙДЙТ ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  гексагональні 
безбарвні  кристали. 

ВЕЙЛЕНДЙТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  тригональні 
білі  кристали. 

ВЕЙЛЕРЙТ,  -у,  ч.  Мінерал;  білі  кристали. 

ВЕЙСЙТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  темні,  синювато- 
чорні  кристали. 

ВЕЙСМАНІЗМ,  -у,  ч.  Течія  в  біології,  яка  заперечує 
успадковування  ознак,  набутих  організмом  під 
впливом  змінних  умов  середовища. 

ВЕЙСМАНІСТ,  -а,  ч.  Послідовник  вейсманізму. 
ВЕЙСМАНІСТКА,  -и.  Жін.  до  вейсманіст. 

ВЕКАТИ,  -аю,  -аеш,  ведок .,  розм.  Видавати  звуки 
"ве"  (про  людей,  тварин). 

ВЕКЕліЯ,  -ї,  ж.  Трут  для  роздмухування  вогню. 
ВЕКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  Однокр.  до  вбкати. 
ВЕКОРДІЯ,  -ї,  ж.  1.  Психічні  захворювання,  які 
проявляються  тільки  в  одному  із  видів  психічної 
діяльності.  2.  Загальна  назва  психічних  захворю¬ 
вань. 

ВЕКСЕЛ&ВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вексель. 
векселедавець,  -вця,  ч.  Особа,  яка  підписала 
боргове  зобов’язання  (вексель).  //  Особа,  яка  ви¬ 
дала  вексель. 

векселедержАтель,  -Я  і  ВЕКСЕЛЕТРИМАЧ,  -Й,  Ч. 
1.  Особа,  яка  володіє  векселем  і  має  право  на  отри¬ 
мання  вказаної  в  ньому  суми.  2.  Податковий  орган 
за  місцем  реєстрації  векселедавця. 
ВЕКСЕЛЕНАБУВАЧ,  -й,  ч.  1.  Особа,  яка  отримує 
простий  (бенефіціарій)  або  переказний  (ремітент) 
вексель  від  його  укладача.  2.  Особа,  яка  отримує 
вексель  по  індосаменту  (індосат). 
ВЕКСЕЛЕНАДПЙСУВАЧ,  -а,  ч.  1.  Усяка  особа,  зобо¬ 
в’язана  за  векселем.  2.  Індосант. 
векселетримач  див.  векселедержйтель. 

ВЕКСЕЛЬ,  -я,  ч.  Борговий  документ  установленого 
законом  зразка  про  обов  язкову  сплату  боржни¬ 
ком  певної  суми  грошей  у  вказаний  строк. 
**  Авальбваний  вексель  -  вексель  із  банківською 
гарантією.  Авйнсовий  вексель  -  вексель  для 
авансування  майбутніх  робіт,  поставок  товарів, 
надання  послуг  і  т.  ін.  в  разі  отримання  комер¬ 
ційного  кредиту.  Акцептбваний  вексель  -  век¬ 
сель  зі  згодою  платника  на  його  оплату.  АнтиІнф- 
ляційний  вексель  -  вексель,  за  яким  банк- 
видавач  гарантує  тримачеві  векселя  перевищення 
рівня  доходу  за  ним  над  рівнем  інфляції.  Вйнків- 
ський  вексель  -  вексель,  який  засвідчує  безпере¬ 
чне  право  його  власника  отримати  і  безумовне 
зобов’язання  векселедаця  сплатити  у  домовлений 
строк  певну  суму  особі,  яка  дала  гроші  в  кредит 
банкові.  Безумбвний  вексель  -  вексель,  який 
належить  оплатити  готівкою  за  пред'явлення. 
Блйнковий  вексель  -  підписаний  векселедавцем 
вексель,  бланк  якого  не  заповнений  повністю 
текстом  вексельного  зобов’язання.  Бодмерййний 
вексель  -  вексель  під  заставу  судна  чи  вантажу. 
Врбнзовий  вйксель  -  вексель,  який  не  має  това¬ 
рного  покриття  і  ніякої  цінності,  валютний  вйк¬ 
сель  -  вексель,  який  гарантує  сплату  зазначеної 
в  ньому  суми  в  іноземній  валюті,  вйксель  без 
індосамйнта  -  вексель  без  передаточного  напису 
на  звороті.  Вйксель  боржникй  (трасйта)  -  перека¬ 
зний  вексель,  в  якому  боржник  виступає  векселе¬ 
тримачем.  Вйксель  державної  скарбнйці  -  основ¬ 
ний  різновид  короткострокових  зобов’язань  дер¬ 
жави.  Вйксель  до  одйржання  -  вексель,  за  яким 
належить  отримати  гроші.  Вйксель  до  оплйти  - 
сума  заборгованості  по  акцептованим  торговим 
векселям,  що  підлягають  оплаті  в  призначені 
строки.  Вйксель  індосамйнт  -  письмове  боргове 
зобов'язання,  що  дає  власнику  векселя  право 
вимагати  сплати  зазначеної  суми  грошей  до  ви¬ 
значеного  терміну.  Вйксель  на  інкйсо  -  вексель,  в 
якому  передбачена  процедура  розрахунків  за  ним. 
Вйксель  рйкто  -  вексель,  у  якому  зазначено,  що 
кошти  за  ним  може  отримати  лише  ремітент. 
Вйксель  тйрцГЇ  -  третій  екземпляр  переказ  ного 
векселя,  який  дає  його  власнику  безперечне  пра¬ 
во  вимагати  з  боржника  сплати  позначеної  на 
векселі  грошової  суми.  Взаймний  вйксель  -  век¬ 
сель,  який  не  має  відповідного  забезпечення  і 
використовується  підприємцями  чи  будь-якими 
особами,  що  домовилися  надати  один  одному  век¬ 
сель,  щоб  під  час  обміну  останнього  одержати 
гроші  готівкою.  Внутрішній  вйксель  -  вексель,  за 
яким  місце,  де  його  складено,  і  місце  платежу 
знаходяться  в  тій  самій  країні,  що  й  сам  вексель. 
Гарантійний  вйксель  -  вексель,  що  його  видано 
для  забезпечення  (гарантії)  комерційної  угоди  без 
наміру  векселетримача  одержати  від  векселедав¬ 
ця  вказану  у  векселі  суму.  Депонбваний  вйксель 
-  вексель  для  забезпечення  кредиту,  дискбнтний 
вйксель  -  вексель,  який  реалізується  за  ціною, 
нижчою  від  номінальної,  а  погашається  за  номі¬ 
налом.  документбваний  вйксель  -  вексель,  який 
супроводжується  товарно-розпорядчими  докумен¬ 
тами,  на  підставі  яких  його  складено.  Доміцільб- 
ваний  вйксель  -  вексель,  на  якому  позначено 
місце  платежу  інше  від  місця  проживання  вексе¬ 
ледавця.  Жирантбваний  вйксель  -  вексель  із  пе¬ 
редавальним  написом.  Зворбтний  вйксель  -  пе¬ 
реказний  вексель,  що  його  виставляє  особа,  яка 
заявляє  регресну  вимогу  за  іншим,  уже  опротес¬ 

118 


тованим  векселем,  зустрічні  вйкселі  -  векселі,  за 
якими  дві  особи  виступають  одна  відносно  іншої 
як  кредитор  і  позичальник,  іменнйй  вйксель  - 
вексель  без  права  передачі  його  іншій  особі,  іио- 
зймний  вйксель  -  вексель,  який  характеризуєть¬ 
ся  тим,  що  він  виданий  або  за  кордоном,  або  під¬ 
лягає  акцепту  і  (або)  оплаті  за  кордоном,  комер¬ 
ційний  вйксель  -  вексель  під  заставу  товарів. 
Комісійний  вйксель  -  вексель,  прийнятий  від 
власника  для  інкасо.  Корбткий  вйксель  -  век¬ 
сель,  що  його  оплачують  за  пред'явлення  або  в 
короткий  (не  більше  10  днів)  строк.  Короткотер- 
мінбвий  вйксель  -  вексель,  який  належить  опла¬ 
тити  за  вимогою  або  протягом  дуже  короткого 
періоду  часу.  МІжнарбдний  вйксель  -  вексель,  за 
яким  на  території  різних  держав  знаходяться; 
місце  видачі  та  місце  платежу,  місце  видачі  та 
місцезнаходження  платника.  Опротестбваний 
вйксель  -  вексель,  відносно  якого  векселетримач 
нотаріально  засвідчив  відмову  боржника  від 
оплати  цього  векселя,  переказнйй  вйксель  (трат¬ 
та)  -  письмовий  наказ  однієї  особи  другій  сплати¬ 
ти  певну  суму  грошей  третій  особі.  ПІдтовірний 
вйксель  -  вексель  у  формі  зобов'язання  відносно 
оплати  партії  товарів,  що  її  поставлено  на  певних 
умовах.  Пред’явнйцький  вйксель  -  вексель,  який 
підлягає  негайній  оплаті  після  його  пред'яв¬ 
лення.  преюдиційбваний  вйксель  -  протерміно- 
ваний  неопротестований  вексель.  Приватний  вйк¬ 
сель  -  вексель,  що  його  виписує  приватна  особа. 
Пролонгбваний  вйксель  -  вексель,  термін  оплати 
якого  продовжено  за  згодою  його  власника.  Скар- 
бнйчий  вйксель  -  вексель,  що  його  випущено 
державою  для  покриття  своїх  витрат,  термінбвий 
вйксель  -  вексель  з  фіксованим  терміном,  товар¬ 
ний  вйксель  -  вексель,  що  його  видано  під  опла¬ 
ту  товару  відповідно  до  торгового  контракту.  Фі¬ 
нансовий  вйксель  -  вексель,  що  його  видає  одна 
банківська  установа  іншій  для  отримання  грошей. 
ВЕКСЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  векселя.  **  Вексельна 
грйція  -  встановлена  відстрочка  сплати  за  вексе¬ 
лем.  Вйксельна  дисципліна  -  сукупність  правил 
точного  виконання  вексельних  зобов'язань.  Вйк¬ 
сельна  мітка  -  один  з  реквізитів  переказного 
векселя,  найменування  "вексель”,  вйксельна 
стйвка  -  процентна  ставка,  за  якою  враховується 
вексель  (дисконт).  Вйксельне  прйво  -  сукупність 
юридичних,  правових  норм,  що  регулюють  вексе¬ 
льний  обіг  та  вексельні  відносини.  Вйксельний 
акцйпт  -  згода  на  оплату  векселя,  що  оформля¬ 
ється  у  вигляді  відповідного  напису  акцептанта 
на  векселі.  Вйксельний  брбкер  -  див.  білль- 
брбкер.  вйксельний  кредйт  -  форма  кредитуван¬ 
ня  банком  векселетримача  через  дострокову  ви¬ 
плату  йому  вказаної  у  векселі  суми.  Вйксельний 
курс  -  ціна  на  місцевій  біржі  іноземного  векселя 
у  місцевій  валюті.  Вйксельний  ббіг  -  рух  вексе¬ 
лів  у  сфері  обігу  як  грошових  документів.  Вйксе¬ 
льний  папір  -  папір  особливого  зразка,  що  дру¬ 
кується  і  продається  урядовими  органами  для 
написання  вексельних  зобов'язань.  Вйксельний 
портфйль  -  сукупність  векселів,  що  певний  час 
знаходяться  в  розпорядженні  суб’єктів  підприсм- 
ницької  діяльності.  Вйксельний  регрйс  -  право 
зворотної  вимоги,  що  належить  індосанту,  який 
сплатив  опротестований  вексель,  вексельні  дбго- 
ворй  -  угоди,  які  встановлюють  право  однієї  сто¬ 
рони  вимагати  від  іншої  видачі  векселя.  Вйксе- 
льні  заперйчення  -  юридичні  факти,  юридичні 
обставини  та  стани,  посилаючись  на  які  вексель¬ 
ний  боржник  може  перешкодити  кредитору  в 
реалізації  його  прав,  вексельні  зобов’язання  - 
цивільні  правовідносини,  що  виникають  з  просто¬ 
го  чи  переказного  векселя,  вйксельні  реквізйти  - 
обов’язкові  відомості,  дані,  які  повинен  містити 
вексель  як  документ. 

ВЕКТОР,  -а,  V.,  мат.  Відрізок  прямої  з  певним  чис¬ 
ловим  значенням  1  напрямом  у  просторі. 
ВЕКТОРБАЛІСТОКАРДЮГРАМА,  -и,  Ж.  Те  саме,  ЩО 
балістокардіогрйма. 

вектор БАЛістокАРдібгрАФ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  балі- 
сто  кардіограф. 

ВЕКТОР  БАЛІСТОКАРДІОГРАФІЯ,  -ї,  Ж.  Те  саме,  ЩО 
балістокардіографія. 

ВЕКТОР  БАЛІСТОКАРДІОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Векторна  ди¬ 
намокардіографія. 

ВЕКТОРЕЛЕКТРОКАРДЮГРАМА,  -и,  ж.  Те  саме,  ЩО 
векторкардіогрйма. 

ВЕКТОР  ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  В6К- 
трокардібграф. 

векторелектрокардіогрАфія,  -ї,  ж.  Те  саме,  що 
векторкардіографія. 

ВЕКТОРЕЛЕКТРОКАРДіОСКбП,  -а,  Ж.  Те  саме,  що 
векторкардіоскбп. 

ВЕКТОРЕЛЕКТРОКАРДІОСКОПІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що 
векторкардіоскопія. 

векторелектроокулогрАфія,  -ї,  ж .,  мед.  Метод 
реєстрації  рівнодіючої  (сумарного  вектора)  елект¬ 
ричного  поля  ока. 

ВЕКТОРЕЛЕКТРОРЕТИНОГРАфіЯ,  -ї,  ж .,  мед.  Метод 
реєстрації  рівнодіючої  (сумарного  вектора)  елект¬ 
ричного  поля  сітківки. 

ВЕКТОРІАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  мат.  Те  саме,  що  вйкторний. 
ВЕКТОРіАльніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  векторі¬ 
альний. 

ВЕКТОРКАРДЮГРАма,  -и,  ж ’.,  фіз.  Проекція  на  пло¬ 
щину  кривої,  що  описує  у  просторі  кінець  сумар¬ 
ного  вектора  електрорухових  сил. 
ВЕКТОРКАРДібГРАФ,  -а,  ч.  Прилад  для  реєстрації 
векторкардіограми. 


ВЕКТОРКАРДІОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Лікарський  інструмен¬ 
тальний  метод  діагностики  деяких  уражень  серця. 

ВЕКТОРКАРДЮСКОП,  -а,  ч.  Прилад  для  відтворення 
векторкардіограми  на  екрані  електронно-проме¬ 
невої  трубки. 

ВЕКТОРКАРДІОСКОПІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Метод  дослі¬ 
дження  біоелектричної  активності  серця,  що  ґру¬ 
нтується  на  аналізі  векторкардіограми. 

ВЕКТОРМЕТР,  -а,  ч.,  фіз.  Прилад,  яким  вимірюють 
середні  значення  величини  і  фази  змінного  стру¬ 
му  або  електричної  напруги. 

ВЕКТОРНИЙ,  -а,  -є,  мат.  Прикм.  до  вйктор.  **  Вйк- 
торна  величині  -  величина,  що  окрім  свого  чис¬ 
лового  значення,  характеризується  напрямком  у 
просторі  (сила,  напруженість  та  ін.).  Вйкторне 
чйслення  -  розділ  математики,  в  якому  вивча¬ 
ються  дії  з  векторами.  Вйкторний  анйліз  -  розділ 
математики,  в  якому  вивчаються  скалярні  та 
векторні  поля. 

ВЕКТОРНО.  Присл.  до  вйкторний. 

ВЕКТОР-ФУНКЦІЯ,  -ї,  ж.  Функція,  значення  якої  є 
векторами. 

ВЕКША,  -і,  ж .,  іст.  Дрібна  староруська  грошова 
одиниця  у  вигляді  шкурки  білки. 

ВЕЛЕЛіЬБНИЙ,  -а,  -е,  киижв.  Здатний  глибоко  лю¬ 
бити  кого-,  що-небудь  чи  багатьох. 

ВЕЛЕЛЮДДЯ,  -я,  с.  Скупчення  великої  кількості 
людей. 

ВЕЛЕЛЮДНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  складається  з  великої 
кількості  людей.  2.  Такий,  в  якому  живе  або 
працює  велика  кількість  людей.  //  Такий,  де 
велика  кількість  людей  перебуває  в  якийсь  мо¬ 
мент. 

ВЕЛЕЛЮДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  велелюдний. 

ВЕЛЕЛЮДНО.  Присл.  до  велелюдний. 

ВЕЛЕМОВНИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  багато  говорить,  ба¬ 
лакучий.  2.  З  великою  кількістю  зайвих  слів; 
багатослівний. 

ВЕЛЕМОВНІСТЬ,  -ності,  Ж.  Абстр.  ім.  до  велембвний. 

велемОвно.  Присл.  до  велембвний. 

ВЕЛЕМ0ВСТВО,  -а,  с.  Балакучість,  багатослів’я. 

ВЕЛЕМУДРИЙ,  -а,  -е,  заст.  Дуже  розумний. 

ВЕЛЕМУДРО.  Присл.  до  велемудрий. 

ВЕЛЕНЕВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  велйнь. 

ВЕЛЕнь,  -і,  ж.  Сорт  цупкого  глянцевого  паперу 
високої  якості. 

ВЕЛЕРЕЧИВИЙ,  -а,  -е,  заст.,  іров.  Багатослівний, 
пишномовний. 

ВЕЛЕРЕЧИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  велеречивий. 

ВЕЛЕРЕЧИВО.  Присл.  до  велеречйвий. 

ВЕЛЕРЙТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  призматичні 
жовті  або  бурі  кристали  зі  скляним  блиском. 

ВЕЛЕС,  -а,  ч.  Давньослов'янське  божество,  покро¬ 
витель  скотарства,  багатства  й  торгівлі. 

ВЕЛЕТ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  вЄлєтєнь. 

ВЕЛЕТЕНСЬКИЙ,  -а,  -є.  1.  Дуже  великий  за  розміра¬ 
ми,  силою  прояву  і  т.  ін.  2.  переи.  Сповнений 
чогось  надзвичайного,  що  вимагає  для  свого  здій¬ 
снення  величезних  зусиль,  мужності  і  т.  ін. 

ВЕЛЕТЕНЬ,  -тня,  ч.  1.  Величезна  назріс  і  могутньої 
сили  людина  в  народних  повір'ях  і  легендах. 
//  Людина,  що  вирізняється  з-поміж  інших  дуже 
великим  зростом.  2.  перев.  Предмет  або  істота, 
що  своїми  розмірами  значно  переважає  інші  поді¬ 
бні  предмети,  істоти.  3.  перев.  Про  людину,  яка 
зробила  або  робить  щось  надзвичайне,  що  вима¬ 
гає  великих  здібностей,  праці,  мужності,  велико¬ 
го  напруження  сил.  //  чого.  Людина,  надзвичай¬ 
но  видатна  в  певній  галузі. 

ВЕЛЕТІВ,  -това,  -тове.  Який  належний,  властивий 
велету. 

ВЕЛЕТНІВ,  -нева,  -неве.  Який  належний,  властивий 
велетню. 

ВЕЛЗИКОЛ,  -у,  ч.  Комплексний  отрутохімікат  кон- 
такто-кишкової,  газоотруйної  і  системної  дії. 

ВЕЛЙКДЕНЬ,  -кодня,  ч.,  церк.  Християнське  весня¬ 
не  свято,  присвячене  воскресінню  Боголюдини  - 
Спасителя  світу  Ісуса  Христа. 

ВЕЛЙКИЙ,  -а,  -е.  1.  Значний  за  розмірами,  величи¬ 
ною;  прот.  малий.  //  Значний  за  кількістю; 
численний.  //  Який  значно  переважає  своїми 
розмірами  інші  подібні  предмети.  //  Значний  за 
часом.  **  Велика  вєдмЄдиця  -  сузір'я  Північної 
півкулі  зоряного  неба.  Велйка  водй  -  про  повно¬ 
водну  річку,  повінь  і  т.  ін.  Велйка  калбрія,  фіз.  - 
кількість  тепла,  потрібна  для  нагрівання  1  л  води 
на  1  °С  від  +19,1  °С  до  +20,1  “С.  Велйка  літера, 
грам.  -  заголовна  літера,  яка  відрізняється  від 
малої  висотою,  іноді  накресленням  і  вживається 
згідно  з  правилами  правопису.  Велйка  рогйта 
худбба  -  бики,  воли,  корови,  буйволи,  яки  і  т. 
ін.  велйке  журі:  у  праві  США  -  колегія  присяж¬ 
них,  що  її  скликають  з  метою  перевірки  підстав 
для  пред'явлення  звинувачення.  Велйкий  вере¬ 
тенник  -  цінний  мисливський  птах,  що  належить 
до  ряду  куликів  роду  веретенник,  велйкий  крон- 
шнбп  -  цінний  мисливський  гніздовий  птах  з 
ряду  куликів,  більший  за  сіру  ворону.  Велйкий 
крохйль  -  перелітний  мисливський  птах  з  родини 
качиних  ряду  гусиних.  Велйкий  пйлець  -  двосуг- 
лобовий,  товщий  від  інших,  крайній  палець  на 
руках  і  ногах,  велйкий  піст,  церк.  -  піст,  що 
триває  7  тижнів  перед  Великоднем.  Велйкий  спів 
-  один  із  співів  православної  церкви  другої  поло¬ 
вини  16  ст.  Велйкий  уліт  -  перелітний  мисливсь¬ 
кий  птах  ряду  куликів.  Велйкий  шлях  -  упоряд¬ 
кований  широкий  шлях,  який  сполучає  значні 
населені  пункти,  велйкі  півкулі,  анат.  -  центра¬ 
льні,  основні  та  значні  за  величиною  півкулі  го¬ 
ловного  мозку.  2.  розм.  Який  вийшов  з  дитячого 


ВЕЛИЧНІСТЬ 


■іку;  дорослий.  3.  Який  набагато  переважає  зви¬ 
чайний  рівень,  звичайну  міру.  4.  Який  має  чима¬ 
лу  силу  прояву,  інтенсивність  дії.  //  Значний  за 
глибиною,  силою  (про  почуття,  душевні  пережи¬ 
вання).  5.  Який  має  важливе  значення.  //  Який 
має  визначне  політичне  та  історичне  значення. 
//  Який  має  надзвичайну  силу  впливу,  глибокий, 
важливий  за  змістом.  //  Визначний  за  суспіль¬ 
ним  становищем.  **  Велйка  суббта,  церк.  -  остан¬ 
ня  субота  перед  Великоднем,  велйке  національне 
зібрання  -  назва  парламенту  Туреччини.  Велйкий 
князь  (велйка  княгйня,  княжна),  іст.:  а)  вищий 
князівський  титул  стародавньої  Русі;  б)  титул, 
що  надавався  членам  імператорської  родини  в 
перській  Росії.  Велйкий  нарбдний  хурал  -  назва 
парламенту  Монголії.  Велйкий  понеділок,  церк.  - 
понеділок  останнього  перед  Великоднем  тижня. 

6.  Геніальний,  загальновідомий,  діяльність  якого 
дуже  високо  оцінена.  //  Який  вирізняється  над¬ 
звичайною  обдарованістю  в  чому-небудь;  відомий. 

7.  Такий,  що  виробляється  або  добувається  у  ве¬ 
ликій  кількості  (про  зерно,  молоко,  бавовну,  цу¬ 
кор,  метал,  газ,  бетон  і  т.  ін.).  8.  Такий,  що  від¬ 
значається  високим  рівнем  складності,  вимагає 
професіоналізму  і  майстерності.  //  Який  має  май¬ 
стрів  високого  класу  (про  спорт  і  його  види). 
**  велйка  політика  -  про  важливі  зовнішньополі¬ 
тичні  проблеми.  Велйка  прАса  -  друковані  ви¬ 
дання  великих  монополій.  Велйка  хімія  -  про 
велику  хімічну  промисловість,  велйкий  бізнес  - 
про  великі  монополії,  велйкий  екрйн  -  про  масо¬ 
вий  кінопрокат,  що  демонструє  фільми  в  кінотеа¬ 
трах  на  звичайному  екрані  (на  відміну  від  телеві¬ 
зійного). 

ВЕЛЙКИЙ-ПРЕВЕЛЙКИЙ,  велйка-превелйка,  велйке* 
превелйке.  Надзвичайно  великий. 

ВЕЛЙКІСТЬ,  -кості,  ж.  Абстр.  ім.  до  велйкий. 
ВЕЛИКОБЛОКОВИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  великоблбчний. 
ВЕЛИКОБЛОЧНИЙ,  -а,  -є,  спец.  Пов'язаний  із  засто¬ 
суванням  великих  блоків. 

ВЕЛИКОБРИТАНЕЦЬ,  -нця,  ч„  діал.  Житель  Великої 
Британії. 

ВЕЛИКОБРИТАнка,  -и,  ж.,  діал.  Жителька  Великої 
Британії. 

ВЕЛИКОБРИТАНСЬКИЙ,  -а,  -е,  діал.  Стос,  до  Великої 
Британії. 

ВЕЛИКОВАГОВЙЙ,  -А,  -А.  1.  Який  має  велику  вагу, 
надто  важкий.  2.  Який  перевозить  вантаж,  що 
перевищує  вагою  чинні  норми  навантаження  для 
певного  типу  (про  поїзди  і  судна). 
ВЕЛИКОВАНТАЖНИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для  пере¬ 
везення  великих  вантажів. 

ВЕЛИКОВАНТАЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
великовантажний. 

великобізерУнчастий,  -а,  -е.  Який  має  великі  візе¬ 
рунки. 

ВЕЛИКОВРОЖАЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  дає  високий  врожай. 
ВЕЛИКОВРОЖАЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ве¬ 
ликоврожайний. 

ВЕЛИКОВЧЕнйЙ,  -а,  -е.  Дуже  обдарований,  освічений. 
ВЕЛИКОВЧЕніСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач. 
великовчАний. 

великогабаритний,  -а,  -е.  Великий,  великого 
розміру,  значних  габаритів.  Великогабарвтві  де¬ 
талі.  Велвкогабарвтві  вироби. 

ВЕЛИКОГАБАРЙТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ве- 
ликогабарйтний. 

великоголінковий,  -а,  -е,  а  ват.  Стос,  цо  великої 
голінкової  кістки.  Великоголінковий  м  яз. 
ВЕЛИКОГОЛОВИЙ,  -а,  -є.  У  якого  велика  голова. 
ВЕЛИКОГОМІЛКОВИЙ,  -а,  -е,  а  ват.  Те  саме,  що  вели¬ 
коголінковий. 

великогрішник,  -а,  ч.  Той,  хто  має  багато  гріхів. 
8ЕЛИК0ГРІШНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  великогрішник. 
ВЕЛИКОДЕРЖАВНИЙ,  -а,  -є.  1.  заст.  Стос,  до  великої 
держави,  властивий  їй.  2.  Який  не  поважає  мен¬ 
ші  народи,  прагне  до  панування  над  ними. 
//  Який  виражає  такі  прагнення.  **  Великодер¬ 
жавний  шовінізм  -  реакційна  політика,  спрямо¬ 
вана  на  поневолення  інших  народів  і  на  розпалю¬ 
вання  національної  ворожнечі  між  народами. 
Вельми  близький  до  фашизму. 

ВЕЛИКОДЕРЖАВНИК,  -а,  ч.  Послідовник,  поборник 
великодержавної  політики,  великодержавного  шо¬ 
вінізму. 

ВЕЛИКОДЕРЖАВНИЦТВО,  -а,  с.  Те  саме,  що  Велико¬ 
державний  шовінізм  (два.  великодержавний). 
великодержавницький,  -а,  -е.  Те  саме,  що  вели- 
кодержйвний. 

ВЕЛИКОДЕРЖАВНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  великодержАвник. 
ВЕЛИКОДЕРЖАвніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ве- 
ЛикодержАвний.ВЕЛИКОДЕРЖАВНО- 
ШОВІНІСТЙЧНИЙ,  -а,  -є.  Який  проводить  імперську 
політику  гноблення  поневолених  націй. 
ВЕЛИКОДНІЙ,  -я,  -є,  церк.  Стос,  до  Великодня. 
**  Великбдній  тиждень  -  тиждень,  що  триває  піс¬ 
ля  Великодня. 

ВЕЛИКОДОСВІДЧЕНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  багатий  досвід. 
ВЕЛИКОДУШНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  прекрасні  душев¬ 
ні  якості,  благородні  почуття,  велику  доброзич¬ 
ливість.  //  В  якому  виражаються,  проявляються 
ці  якості. 

ВЕЛИКОДУШНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
великодушний. 

ВЕЛИКОДУШНО.  Присл.  до  великодушний. 
ВЕЛИКОЗЄРНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  великі  зерна. 
ВЕЛИКОЗЕРНЙСТИЙ,  -а,  -є.  Який  має  багато  зерен. 
ВЕЛИКОЗЕРНЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Властивість  за  знач, 
великозернйстий. 

ВЕЛИКОЗЕРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач. 


великозАрний. 

ВЕЛИКОЗУБИЙ,  -а,  -е.  Який  має  великі  зуби. 
ВЕЛИКОКАЛІБЕРНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  великий  ка¬ 
лібр. 

ВЕЛИКОКАЛІБЕРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вели¬ 
кокаліберний. 

ВЕЛИКОКАПІТАЛІСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  із  мо¬ 
жновладними  промисловими  і  фінансовими  олі¬ 
гархами,  що  володіють  і  оперують  величезними 
капіталами. 

ВЕЛИКОКЕГЕЛЬНИЙ,  -а,  -є.  У  поліграфії  -  набраний 
великим  кеглем. 

ВЕЛИКОКЛітйнний,  -а,  -е.  У  якого  великі  клітини. 
ВЕЛИКОКНЯЖИЙ,  -а,  -е,  іст.  Те  саме,  що  великокня¬ 
зівський. 

ВЕЛИКОКНЯЗІВСЬКИЙ,  -а,  -е,  іст.  Стос,  до  великого 
князя,  великого  князівства. 

ВЕЛИКОКОМІРЧАСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  великі  комірки. 
ВЕЛИКОКОМІРЧАСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Властивість  за 
знач,  великокомірчастий. 

ВЕЛИКОКРИСТАЛІЧНИЙ,  -а,  -е.  Кристали  якого  мають 
великі  розміри. 

ВЕЛИКОКРИСТАЛІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за 
знач,  великокристалічний. 

ВЕЛИКОЛЙСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  листя  великого 
розміру. 

ВЕЛИКОЛІТНІЙ,  -я,  -є.  Якому  багато  років. 
ВЕЛИКОЛУЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Великі  Луки. 
ВЕЛИКОМАСШТАБНИЙ,  -а,  -е.  Значний  за  розміром, 
широтою  охоплення  окремих  аспектів,  сфер  чого- 
небудь. 

ВЕЛИКОМАСШТАбніСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Значна  вели¬ 
чина  розміру,  площі  чого-небудь.  Великомасшта- 
бвість  будівництва.  2.  перев.  Значність,  широта 
охоплення  багатьох  аспектів  чого-небудь. 
ВЕЛИКОМАСШТАБНО.  Присл.  до  великомасштАбний. 
ВЕЛИКОМбВНИЙ,  -а,  -е.  Який  багато  говорить;  бала¬ 
кучий. 

ВЕЛИКОМбвність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  велико- 
мбвний. 

ВЕЛИКОМОЖНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Який  належить  до 
кола  знатних  панів. 

ВЕЛИКОМУЧЕНИК,  -а,  ч.  1.  церк.  Назва,  яку  дала 
церква  тим  християнам,  які  зазнали  тяжких  тор¬ 
тур  за  віру.  2.  перев.  Той,  хто  прийняв  муки  за 
свої  переконання,  свою  діяльність. 
ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  великому¬ 
ченик. 

ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  великомученик. 
ВЕЛИКОНАДІЙНИЙ,  -а,  -е,  діал.  Те  саме,  що  багато- 
н  здій  ний 

ВЕЛИКОНАДІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вели¬ 
конадійний. 

ВЕЛИКООКИЙ,  -а,  -е.  У  якого  великі  очі. 
великопанельний,  -а,  -е,  спец.  Пов'язаний  із 
застосуванням  великих  панелей.  Велвкопавельве 
будівництво.  //  Складовою  частиною  якого  є  ве¬ 
ликі  панелі. 

ВЕЛИКОПАНЄЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вели- 
копанАльний. 

ВЕЛИКОПАНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Який  належить  до  вель¬ 
можного  панства,  властивий  йому. 

ВЕЛИКОПІСНИЙ,  -а,  -е,  церк.  Стос,  до  Великого  посту. 
ВЕЛИКОПЛІДНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  великі  плоди. 
ВЕЛИКОПЛІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
великоплідний. 

великопОристий,  -а,  -е.  1.  Який  має  великі  пори. 
2.  Який  має  багато  пор. 

ВЕЛИКОПбРИСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Властивість  за  знач, 
великопбристий. 

ВЕЛИКОПРОМИСЛОВИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  із  вели¬ 
кою  промисловістю. 

ВЕЛИКОРбДНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Належний  до  високого 
роду,  до  знаті. 

ВЕЛИКОРОЗМІРНИЙ,  -а,  -е.  Великого  розміру. 
ВЕЛИКОРОзміРНіСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вели¬ 
корозмірний. 

ВЕЛИКОРОЗУМНИЙ,  -а,  -е,  іров.  Який  претендує 
бути  розумнішим,  ніж  є  насправді. 
ВЕЛИКОРОЗУМНИК,  -а,  ч..  іров.  Людина,  яка  вважає 
себе  розумнішою,  ніж  є  насправді. 
ВЕЛИКОРОЗУМНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  великорозумник. 
ВЕЛИКОРОСИ,  ВЕЛИКОРУСИ,  -ів,  мн.  ( ОДВ .  велико- 
рбс,  великорус,  -а,  ч.;  великорбска,  великорус- 
ка,  -и,  ж.),  заст.  Те  саме,  що  російни. 
ВЕЛИКОРОСІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  великоросів. 
ВЕЛИКОРОСКА  див.  великорбси. 

ВЕЛИКОРОТИЙ,  -а,  -е.  У  якого  великий  рот. 
ВЕЛИКОРУКИЙ,  -а,  -є.  У  якого  великі  руки. 
ВЕЛИКОРУС  див.  великоруси. 

ВЕЛИКОРУСКА  див.  великоруси. 

ВЕЛИКОРУСЬКИЙ,  -а,  -е,  заст.  Прикм.  до  великору¬ 
си.  / 1  Належний  або  властивий  великорусам. 
ВЕЛИКОСВІТСЬКИЙ,  -а,  -е,  заст.  Який  належить  до 
вищих,  аристократичних  верств  дворянства,  по¬ 
в'язаний  з  ними. 

ВЕЛИКОСЕКЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  вели¬ 
ких  секцій. 

ВЕЛИКОСЕКЦІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вели- 
косекційний. 

ВЕЛИКОСЕРІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  випускається  вели¬ 
кими  серіями. 

ВЕЛИКОСЕРІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вели¬ 
кеє  ерійний. 

ВЕЛИКОСІМЕЙНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  велику  сім’ю, 
багатьох  дітей  у  сім’ї. 

ВЕЛИКОСІМЕЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  великої 
сім’ї,  багато  дітей  у  сім’ї. 

ВЕЛИКОТЕРПЛЯЧИЙ,  -а,  -е.  Надзвичайно  терплячий. 
ВЕЛИКОТЕРЦІЄВИЙ,  -а,  -є,  муз.  Стос,  до  великої 


терції. 

ВЕЛИКОТИРАЖКА,  -и,  ж.,  розм.  Те  саме,  що  багато¬ 
тиражка. 

ВЕЛИКОТИРАЖНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багатотиражний. 
ВЕЛИКОТИРАжніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім,  до  вели- 
котиражний, 

ВЕЛИКОТОННАЖНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багатотон- 
нАжний. 

ВЕЛИКОТОННАЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вели¬ 
котоннажний. 

великотрудний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  багатотрудний. 
ВЕЛИКОФОРМАТНИЙ,  -а,  -е.  Великого  формату.  Ве¬ 
ликоформатний  плакат.  Великоформатний  шифер. 
ВЕЛИКОФОРМАТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ве¬ 
ликоформатний. 

ВЕЛИКОФОРМАТНО.  Присл.  до  великоформатний. 
ВЕЛИКУВАТИЙ,  -а,  -є.  Який  трохи  перевищує  зви¬ 
чайний  розмір,  потрібну  міру. 

ВЕЛЙТЕЛЬ,  -я,  ч„  квпжв.  Особа,  що  користується 
необмеженим  правом  наказувати,  веліти  комусь, 
керувати  ким-,  чим-небудь. 

ВЕЛИТЕЛЬКА,  -и.  Жін.  до  велйтель. 

ВЕЛИЧ,  -і,  ж.  1.  заст.  Дуже  великий,  надзвичайних 
розмірів  предмет.  2.  Повнота  видатних,  надзви¬ 
чайних  рис,  особливостей  когось,  чогось  велико¬ 
го,  могутнього,  які  викликають  подив,  повагу. 
//  Велике  значення,  висока  політична,  суспільна, 
культурно-історична  значимість  чогось.  //  Урочи¬ 
стість,  пишнота.  3.  Сукупність  видатних  рис  лю¬ 
дини,  що  вражають  силою  прояву  в  праці,  твор¬ 
чості,  почуттях  і  т.  ін.  4.  Гордовитість,  поваж¬ 
ність  у  зовнішньому  вигляді,  незалежність  у  ма¬ 
нері  триматися. 

ВЕЛИЧАВИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  своїми  розмірами, 
виглядом  або  діями,  вчинками  викликає  почуття 
поваги,  певної  урочистості.  //  Сповнений  урочис¬ 
тості.  2.  Який  тримається  з  великою  гідністю, 
гордовитістю. 

ВЕЛИЧАВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач,  вели¬ 
чавий. 

ВЕЛИЧАВО.  Присл.  до  величАвий. 

ВЕЛИчАЙКО,  -а,  ч.  Хвалько. 

ВЕЛИЧАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  фольк.  Який  вшановує,  зве¬ 
личує  кого-небудь.  //  у  знач.  ім.  величАльна, 
-иої,  ж.  Пісня,  що  співається  на  весіллі  на  честь 
нареченої  та  нареченого. 

ВЕЛйчАльніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  величА- 
льний. 

ВЕЛИЧАЛЬНО,  присл.  Шанобливо  звеличуючи  кого- 
небудь. 

ВЕЛИЧАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач.  величАти.  2.  Дія 
за  знач.  величАтися  2.  3.  Короткий  хвалебний 
літургійний  спів. 

ВЕЛИЧАТИ,  -Аю,  -Аєш,  дедок.,  перед.  1.  Називати 
кого-небудь  шанобливим  ім'ям,  підкреслюючи 
цим  свою  повагу  до  нього.  //  розм.  Називати  ко¬ 
го-небудь  ім'ям  згідно  з  його  чином;  титулувати. 
//  іров.  Називати  когось  яким-небудь  ім  ям,  прі¬ 
звиськом,  образливим  або  невідповідним,  невлас¬ 
тивим  йому.  //■  розм.  Називати  по  батькові. 
//  Взагалі  називати.  2.  Прославляти,  вихваляти, 
звеличувати.  3.  фольк.  Вшановувати  когось,  спі¬ 
ваючи  на  його  честь  обрядову  пісню. 

ВЕЛИЧАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.  1.  розм.  Нази¬ 
ватися  згідно  з  чином,  титулом,  по  батькові  і  т. 
ін.  2.  Бути  гордим,  пишатися,  хвалитися  чим-, 
ким-небудь.  //  Поводитися  зверхньо,  зарозуміло, 
хвалькувато. 

ВЕЛИЧЕЗНИЙ,  -а,  -е.  1.  Надзвичайно  великий  за 
розмірами.  //  Дуже  великий  за  кількістю,  чисе¬ 
льністю.  //  Безмежний,  безкрайній.  //  Дуже  ве¬ 
ликий  за  розмірами  порівняно  з  іншими  подіб¬ 
ними  предметами.  2.  Надзвичайно  великий  за 
інтенсивністю,  проявом  чого-небудь. 
ВЕЛИЧЕЗНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  величАзний. 
ВЕЛйчЕнний,  -а,  -є,  розм.  Те  саме,  що  величАзний. 
ВЕЛИЧЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Який  трохи  перевищує  зви¬ 
чайний  розмір;  досить  великий. 

ВЕЛИЧИНА,  -й,  ж.  1.  Розмір,  обсяг,  протяжність 
чогось.  **  впливнА  величинА  -  фізична  величина, 
яка  впливає  на  результат  вимірювання.  Основні 
фізйчна  величинА  -  фізична  величина,  що  при¬ 
йнята  за  незалежну  від  інших  величин  певної 
системи  фізичних  величин.  ПохіднА  фізйчна  ве¬ 
личинА  -  фізична  величина,  що  визначається 
через  основні  величини  системи  фізичних  вели¬ 
чин.  Скалйрна  величинА  -  величина,  що  набуває 
числових  значень  і  не  характеризується  напрям¬ 
ком  у  просторі  (маса  тіла  та  ін.).  СклАдена  вели¬ 
чинА  -  величина,  яка  набуває  значень,  що,  в 
свою  чергу,  складені  з  більш  простих  значень. 
Фізйчна  величинА  -  властивість,  спільна  в  якіс¬ 
ному  відношенні  для  багатьох  матеріальних  об'¬ 
єктів  та  індивідуальна  в  кількісному  відношенні 
для  кожного  з  них.  2.  мат.  Те,  що  можна  виміря¬ 
ти  і  обчислити.  3.  перев.  Те,  що  має  суспільне 
значення,  суспільну  цінність.  //  Про  людину  ви¬ 
значну,  видатну  своєю  діяльністю,  суспільним 
становищем  і  т.  ін. 

ВЕЛИЧІНЬ,  -і,  ж.  Абстр.  ім.  до  велйкий  1,3-6. 
ВЕЛЙЧКИЙ,  -а,  -є,  зах.  Великий. 

ВЕЛЙЧКО,  присл. ,  зах.  Багато. 

ВЕЛйчниЙ,  -а,  -е.  1.  Який  своєю  грандіозністю,  си¬ 
лою  прояву  або  наявністю  чогось  видатного,  над¬ 
звичайного  викликає  захоплення.  //  Який  ви¬ 
кликає  почуття  урочистості,  піднесеності.  2.  Спо¬ 
внений  гідності,  поважності.  3.  заст.  Який  заслу¬ 
говує  на  пошану,  повагу. 

ВЕЛИЧНИК,  -а,  ч.  Поважальник,  поклонник. 
ВЕЛйчніСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Абстр.  ім.  до  велйчний 

119 


ВЕЛИЧНО 

1,  2.  2.  у  сполуч.  із  сл.  ваша,  його,  її,  їх. 
Титулування  монархів  та  їхніх  дружин  у  звер¬ 
танні  до  них  або  в  розмові  про  них. 

ВЕЛЙчно.  Присл.  до  велйчнии  1,  2. 

ВЕЛИЧНОчЕсний,  -а,  -е,  уроч.  Надзвичайно  поряд¬ 
ний  і  чесний. 

ВЕЛЙЧЧЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  вАлич  2-4. 

ВЕЛІГЕР,  -а,  ч.  Плаваюча  личинка  багатьох  морсь¬ 
ких  молюсків. 

ВЕЛІНГТОНІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  секвбя. 

ВЕЛІНІТ,  -у,  ч.  Мінерал;  крихкі  червоно-чорні  кри¬ 
стали  зі  смоляним  блиском. 

ВЕЛІННЯ,  -я,  с.  Наказ,  вимога,  розпорядження. 
ВЕЛІТИ,  -лю,  -лйш,  ведок.  і  док.  1.  Давати  розпо¬ 
рядження,  наказувати.  //  Прохати,  доручати  зро¬ 
бити  що-небудь.  //  із  запереч,  в  е .  Забороняти,  не 
дозволяти.  2.  дерев.  Вимагати,  вважаючи  прави¬ 
льним. 

ВЕЛОбАза,  -и,  ж.  База  для  занять  велосипедним 
спортом. 

ВЕЛОБОЛ,  -у,  ч.  Гра  в  м'яч  на  велосипедах. 
ВЕЛОБОЛІСТ,  -а,  ч.  Той,  хто  займається  велоболом. 
ВЕЛОБОЛІСТКА,  -и.  ЖІН.  ДО  ВвЛОбОЛІСТ. 

ВЕЛОГбнКА,  -и,  ж.,  ВЕЛОГОНКИ  -нок,  мв.  Спортив¬ 
не  змагання  з  велосипедної  їзди  на  швидкість. 
ВЕЛОГбнник,  -а,  ч.,  діад.  Те  саме,  що  велогбнщик. 
ВЕЛОГбнниця,  -і,  діад.  Жін.  до  велогбнник. 
ВЕЛОГОНЩИК,  -а,  ч.  Велосипедист-спортсмен,  майс¬ 
тер  швидкої  їзди. 

ВЕЛОГОНЩИЦЯ,  -і.  Жін.  до  велогбнщик. 

ВЕЛОДРОМ,  -у,  ч.  Спортивна  споруда  у  вигляді 
майданчика  зі  спеціальними  похилими  доріжка¬ 
ми  для  велосипедних  тренувань  та  змагань. 
ВЕЛОДРОмниЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  велодрбм. 
ВЕЛОЕРГОМЕТР,  -а,  ч.  Нерухомо  закріплений  вело¬ 
сипед  або  апарат  із  педалями,  що  дозволяє  дозу¬ 
вати  м'язову  роботу  і  реєструвати  відповідну  реа¬ 
кцію  організму. 

ВЕЛОЕРГОМЄТРІЯ,  -ї,  ж.  Метод  дослідження,  який 
ґрунтується  на  крутінні  ногами  або  руками  педа¬ 
лей  велоергометра. 

ВЕЛОЗАВОД,  -у,  ч.  Завод  з  виробництва  велосипедів 
та  запасних  частин  до  них. 

ВЕЛОКАМЕРА,  -и,  ж.  Внутрішня  гумова  оболонка 
велосипедної  шини,  у  яку  нагнітають  повітря. 
ВЕЛОКОМАНДА,  -и,  ж.  Команда  велосипедистів,  що 
бере  участь  у  змаганнях  з  велосипедного  спорту. 
ВЕЛОКРОС,  -у,  ч.  Змагання  з  велосипедного  спорту 
на  пересіченій  місцевості. 

ВЕЛОМАШИНА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  велосипАд. 
ВЕЛОМОБІЛІЗМ,  -у,  ч.  Виготовлення  та  випробуван¬ 
ня  під  час  змагань  діючих  моделей  веломобілів. 
ВЕЛОМОБІЛЬ,  -я,  ч.  Три-  або  чотириколісна  коляс¬ 
ка,  що  приводиться  в  рух  педалями  або  важеля¬ 
ми;  педикар. 

ВЕЛОМОТОГОНКА,  -и,  ж.  Спортивні  змагання  на 
велосипедах  або  мотоциклах. 

ВЕЛОПЕРЕГОНИ,  -ів,  мв.  Те  саме,  що  велопробіг. 
ВЕЛОПОКРЙШКА,  -и,  ж.  Гумова  оболонка  з  внутрі¬ 
шньою  камерою  або  без  неї,  яку  надівають  на 
обід  колеса  велосипеда. 

ВЕЛОПРОБІГ,  -у,  ч.  Спортивні  змагання  на  велоси¬ 
педах  на  велику  дистанцію. 

ВЕЛОРАлі,  вевідм.,  с.  Багатоденне  спортивне  зма¬ 
гання,  на  велосипедах;  велосипедний  марафон. 
ВЕЛОРИКША,  -і,  ч.  Рикша,  який  перевозить  паса¬ 
жирів  на  триколісному  велосипеді. 

ВЕЛОСИПЕД,  -а,  ч.  Дво-  і  триколісна  машина,  що 
рухається  силою  м'язів  людини,  яка  натискує 
ногами  на  педалі. 

ВЕЛОСИПЕДИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  велосипед. 
ВЕЛОСИПЕДИСТ,  -а,  ч.  Людина,  яка  їздить  на  вело¬ 
сипеді,  займається  велосипедним  спортом. 
ВЕЛОСИПЕДИСТКА,  -и.  ЖІН.  до  ВЄЛОСИПЄДЙСТ. 
ВЕЛОСИПЕДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  велосипАд. 
//  Стос,  до  велосипеда.  Велосвпедва  рама.  Велоси¬ 
педне сідло.  Велосвпедввй  цеп.  Велосипедні  педалі. 
ВЕЛОСЙТ,  -у,  ч.  Нафтове  масло  для  змащення  ме¬ 
ханізмів,  що  діють  з  великим  числом  обертів  і 
малим  навантаженням. 

ВЕЛОСПОРТ,  -у,  ч.  Велосипедний  спорт. 

ВЕЛОТРАса,  -и,  ж.  Траса  для  спортивної  їзди, 
спортивних  перегонів  на  велосипедах. 

ВЕЛОТРЕК,  -у,  ч.  Те  саме,  що  велодрбм. 
ВЕЛОТРЕНАЖЕР,  -а,  ч.  Тренажер,  що  імітує  їзду  на 
велосипеді. 

ВЕЛОТУР,  -у,  ч.  Вид  велосипедних  змагань  -  бага¬ 
тоденні  шосейні  перегони,  що  складаються  з  де¬ 
кількох  етапів. 

ВЕЛОТУРЙЗМ,  -у,  ч.  Подорожування  на  велосипе¬ 
дах;  вид  спорту. 

ВЕЛОТУРИСТ,  -а,  ч.  Турист,  який  подорожує  на 
велосипеді. 

ВЕЛОТУРЙСТКА,  -и.  Жін.  до  велотурйст. 

ВЕЛУМ,  -а,  ч.  Орган  руху  й  захоплювання  їжі  у 
гідромедуз,  сифонофор. 

вЕлфер,  -а,  ч.  Соціальна  допомога  у  грошовій  формі. 
ВЕЛЬБІБ,  -бббу,  ч.,  зах.  Сорт  великих  бобів. 
ВЕЛЬБбТ,  -а,  ч.,  мор.  Легка  швидкохідна  веслова 
шлюпка  з  гострим  носом  і  кормою. 

ВЕЛЬБУЧИТИСЯ,  -учуся,  -Учишся,  ведок.,  діад. 
Надиматися  пихою. 

ВЕЛЬБУЧНИЙ,  -а,  -е,  діад.  Поважний,  знатний. 
ВЕЛЬВЕТ,  -у,  ч.  Схожа  на  оксамит  бавовняна  тка¬ 
нина  з  густим  ворсом. 

ВЕЛЬВЕТИ,  -ів,  мв.,  розм.  1.  Черевики  з  верхом  із 
вельвету.  2.  Вельветові  штани. 

ВЕЛЬВЕТКА,  -и,  ж.,  розм.  Вельветова  куртка. 
ВЕЛЬВЕТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вельвАт.  //  По¬ 
шитий  з  вельвету. 

120 


ВЕЛЬВЕТбн,  -у,  ч.  Густа  гладкофарбована  тканина 
з  начісаним  густим  коротким  ворсом. 
ВЕЛЬВЕТОПОДІБНИЙ,  -а,  -є.  Схожий  на  вельвет  (про 
тканину). 

ВЕЛЬВЕТОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ве- 
льветоподібний. 

ВЕЛЬВІЧІЯ,  -ї,  ж.  Рослина  родина  вельвічієвих,  що 
росте  тільки  в  прибережних  пустелях  Південно- 
Західної  Африки. 

ВЕЛЬД,  -у,  ч.  Африканський  степ. 
вЕльдський,  -а,  -е.  Прикм.  до  вельд. 

ВЕЛЬЗЕВУЛ,  -а,  ч.  У  ранньохристиянській  релігії  - 
володар  демонів,  диявол. 

ВЕЛЬМИ,  присл.  Дуже,  значною  мірою.  //  рідко. 
Багато. 

вЕльмий,  -а,  -є,  діад.  Великий. 

ВЕЛЬМИПОВАЖНИЙ,  -а,  -е,  зах.  Те  саме,  що  вель- 
мишанбвний. 

ВЕЛЬМИПОВАЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вель- 
миповАжний. 

ВЕЛЬМИ  ПОВАЖНО.  Присл.  до  вельмиповАжний. 
ВЕЛЬМИШАНОВНИЙ,  -а,  -е.  Гідний  великої  поваги 
(узвичаєна  форма  ввічливості  у  звертанні  до  ко¬ 
гось  або  згадуванні  когось). 

ВЕЛЬМИШАНОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ве- 
льмишанбвний. 

ВЕЛЬМИШАНОВНО.  Присл.  до  вельмишанбвний. 
ВЕЛЬМОЖА,  -і,  ч.  1.  заст.  Знатна  й  багата  особа, 
яка  обіймала  високу  державну  або  придворну 
посаду  (у  феодальних  та  буржуазних  державах). 
2.  іров.  Про  пихату,  чванливу  людину. 
ВЕЛЬМОЖЕСТВО,  -а,  с.  Збірн.  до  вельмбжа. 
ВЕЛЬМОЖЕЦЬ,  -жця,  ч.  Те  саме,  що  вельмбжа. 
ВЕЛЬМОЖНИЙ,  -а,  -е,  заст.  1.  Родовитий,  знатний, 
багатий,  який  має  значну  владу.  //  у  здач.  ім.  ве- 
льмбжний,  -ного,  ч.\  вельмбжна,  -ної,  ж.  2.  у  спо¬ 
луч.  зі  сл.  пан,  пані.  Вживалось  у  звертанні  до 
особи  (або  в  розмові  про  неї),  яка  посідала  високе 
суспільне  становище,  мала  значну  владу. 
ВЕЛЬМОЖНІСТЬ,  -ності,  ж.,  заст.  1.  Абстр.  ім.  до 
вельмбжний;  родовитість,  знатність.  2.  у  сполуч. 
зісл.  ваша,  їх.  Форма  звертання,  титулування. 
ВЕЛЬСИ,  -ів,  мв.,  мор.  Бруси  обшивки  судна,  роз¬ 
мішені  над  ватерлінією;  надводний  борт. 
ВЕЛЬТЕ-МІНЬЙОН,  -у,  ч.  Один  із  різновидів  механі¬ 
чного  фортепіано. 

ВЕЛЬЦЮВАННЯ,  -я,  ж.  Дія  за  знач,  вельцювАти. 
ВЕЛЬЦЮВАТИ,  -іою,  -юєш,  ведок.  Добувати  цинк  та 
деякі  інші  метали  способом  відгону  при  нагріван¬ 
ні  поліметалевих  відходів. 

ВЕЛЮР,  -у,  ч.  1.  Назва  кращих  _  сортів  тканин, 
фетру  з  низьким,  дуже  густим  і  м’яким  ворсом  на 
лицьовій  поверхні.  2.  М’яка  шкіра  хромового 
дублення,  схожа  на  замшу. 

ВЕЛІЬР-ЛЕДЕР,  -у,  ч.  Шкіра-велюр,  тобто  шкіра  з 
бархатистим  рельєфом;  шиючи  одяг,  її  виверта¬ 
ють  на  лицьовий  бік. 

ВЕЛІЬРОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  велйр.  //  Зробл.  з 
велюру. 

ВЕЛЯРИЗАЦІЯ,  -ї,  ж.,  лінгв.  Особливе  ствердіння 
приголосного  внаслідок  піднесення  задньої  части¬ 
ни  спинки  язика  до  м'якого  піднебіння. 
ВЕЛЯРИЗбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
веляризувАти. 

ВЕЛЯРИЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Здійснювати 
веляризацію. 

ВЕЛЙРІЇ,  -ій,  мв.  Раби,  що  оберігали  вхід  до  покоїв 
у  стародавніх  римських  імператорів. 

ВЕЛЯРНИЙ,  -а,  -е,  лівгв.  Який  вимовляється  з  під¬ 
несенням  задньої  частини  спинки  язика  до  м'яко¬ 
го  піднебіння  (про  звук);  задньоязичковний,  зад¬ 
ньопіднебінний. 

ВЕНА,  -и,  ж.,  ават.  Кровоносна  судина,  що  несе 
кров  з  різних  частин  тіла  до  серця. 

ВЕнАльний,  -а,  -е:  **  ВенАльна  вАртість  -  ціна, 
одержана  від  продажу  конкретного  об'єкта  влас¬ 
ності  в  нормальних  умовах. 

ВЕнгЕрець  див.  венгерці. 

ВЕНГЕРКА'  див.  венгерці. 

ВЕНГЕРКА2,  -и,  ж.  1.  заст.  Куртка  з  високою  талією 
і  нашитими  впоперек  шнурами.  2.  Бальний  та¬ 
нець  і  музика  до  нього,  створені  на  основі  угорсь¬ 
ких  народних  танців  і  мелодій;  чардаш. 
ВЕНГЕрськиЙ,  -а,  -е,  заст.  1.  Прикм.  до  венгАрці. 
2.  у  здач.  ім.  венгАрське,  -кого,  с.  Сорт  виногра¬ 
дного  вина. 

ВЕНГЕРЦІ,  -ів,  мв.  ( одв .  венгАрець,  -рця,  ч.-,  вен- 
гАрка,  -и,  ж.),  заст.  Угорці. 

ВЕНД,  -у,  ч.  Комплекс  гірських  порід  пізньопроте- 
розойського  віку. 

ВЕНДЕТА,  -и,  ж.  Звичай  кривавої  помсти  за  вбитого 
родича  (на  островах  Корсика  і  Сардинія). 
ВЕНДЖВУД,  -у,  ч.  Різновид  англійської  порцеляни. 
ВЕНДЙТА,  -и,  ж.,  іст.  Організація  карбонаріїв. 
ВЕнДОРЛІЗ,  -у,  ч.  Вид  міжнародного  лізингового 
контракту,  за  яким  збутові  філії  лізингової  ком¬ 
панії,  які  знаходяться  за  кордоном,  закуповують 
устаткування  у  власній  фірмі  та  передають  його 
закордонному  споживачеві. 
вЕндський,  -а,  -е.  Прикм.  до  венд. 

ВЕнЕди,  венЕти,  -ів,  мв.  Слов'янські  племена 
епохи  первіснообщинного  ладу,  які  на  зламі  на¬ 
шої  ери  населяли  територію  від  Ельби  до  Дніпра. 
ВЕНЕКТАЗІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  флебектазія. 
ВЕНЕКТОМІЯ,  -ї,  ж.  Те  саме,  що  флебектомія. 
ВЕНЕПУНКЦІЯ,  -ї,  ж.  Прокол  вени  порожнистою 
голкою  для  переливання  крові,  введення  в  вену 
лікарських  розчинів  тощо. 

ВЕнЕРА,  -и,  ж.  1.  У  давньоримській  міфології  - 
богиня  кохання  та  жіночої  вроди.  //  веред.  Про 


дуже  вродливу  жінку.  2.  Друга  за  віддаленням 
від  Сонця  велика  планета  Сонячної  системи. 
ВЕНЕРИК,  -а,  ч.,  розм.  Венеричний  хворий. 
ВЕНЕРЙЧНИЙ,  -а,  -є.  Пов’язаний  з  венеричними 
хворобами.  **  Венерйчна  хворбба  -  інфекційна 
хвороба,  що  передається  перев.  статевим  шляхом; 
сифіліс,  гонорея.  Венерйчний  хвбрий  -  людина, 
хвора  на  венеричну  хворобу. 

ВЕНЕРіАнськии,  -а,  -е.  Стос,  до  планети  Венера. 
ВЕНЕРбЛОГ,  -а,  ч.  Лікар,  який  лікує  венеричні 
хвороби;  фахівець  із  венерології. 

ВЕНЕРОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  венеролбгія. 
Веверологічвий  диспансер. 

ВЕНЕРОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Галузь  медичної  науки,  що 
вивчає  венеричні  хвороби  і  розробляє  засоби  їх 
лікування. 

ВЕНЕРОФбБіЯ,  -ї,  ж.  Нав'язлива  боязнь  заразитися 
венеричною  хворобою. 

ВЕНЕСУЕЛЬСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Венесуели. 
ВЕНЕСУЕЛЬЦІ,  -ів,  мв.  (одв.  венесуАлець,  -льця,  ч., 
венесуАлка,  -и,  ж.).  Народ  Венесуели;  представ¬ 
ники  цього  народу. 

ВЕНЕТИ  див.  венАди. 

ВЕНЕЦІАНЕЦЬ  див.  венеціАнці. 

ВЕНЕЦіАнка  див.  венеціАнці. 

ВЕНЕЦІАНСЬКИЙ  і  ВЕНЕЦІЙСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  ДО 
венеціАнці  і  Венеція.  //  Зробл.  у  Венеції  або  та¬ 
ким  способом,  як  робиться  у  Венеції.  **  ВенеціАн- 
ське  вікнб  -  широке,  закруглене  зверху  вікно, 
що  складається  зі  звичайного  вікна  посередині  і 
по  піввікна  з  боків. 

ВЕНЕЦІАНЦІ,  -ів,  мв.  (одв.  венеціАнець,  -нця,  і; 
венеціАнка,  -и,  ж.).  Мешканці  Венеції. 
ВЕНЕЦІЙСЬКИЙ  два.  венеціАнський. 

ВЕНЗЕЛЕВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вАнзель. 

ВЕНЗЕЛЬ,  -я,  ч.  Пов'язані  між  собою  або  перевиті  ■ 
малюнок  початкові  літери  власних  імен. 
ВЕНИзАціЯ,  -ї,  ж.:  **  ВенизАція  артАрії  -  стоншен¬ 
ня  стінки  і  розширення  просвіту  артерії. 

ВЕНКІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  сірі  призматичні 
кристали. 

вЕнний,  -а,  -е.  Стос,  до  вен.  **  ВАнні  кАмені  -  округ¬ 
лі  вапнисті  утворення,  що  зустрічаються  в  просві¬ 
тах  вен. 

ВЕНбЗНИЙ,  -а,  -е,  ават.  Прикм.  до  вАна.  **  венбзна 
систАма  -  сукупність  кровоносних  судин,  що 
несуть  венозну  кров  із  органів  і  тканин  до  серця  ■ 
праве  передсердя.  Венбзний  кут  -  місце  злиття 
підключичної  та  внутрішньої  яремної  вен.  венбз¬ 
ний  тиск  -  тиск  крові,  що  циркулює  у  венах. 
ВЕНОКАВОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Див.  кавогрАфія. 
венопУнкція,  -ї,  ж.  Черезшкірне  введення  голки  у 
вену. 

ВЕНОСЕКЦІЯ,  -ї,  ж.  Розтин  стінки  вени  з  метою 
введення  в  И  просвіт  голки,  канюлі  або  катетера. 
ВЕНОСПОИДИЛОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Рентгенологічне  до¬ 
слідження  хребтових  венозних  сплетень  після 
введення  контрастної  речовини. 

ВЕНОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічний  розтин  просвіту 
вени. 

вЕнта,  -и,  ж.  1.  Організація  і  місце  зборів  карбо¬ 
наріїв  у  Франції  та  Іспанії  на  початку  19  ст. 
2.  Корчма,  постоялий  двір  в  Іспанії. 
вЕнтер',  -а,  ч.,  діад.  Ятір. 

ВЕНТЕР2,  -а,  ч.,  фарм.  Лікарський  противиразко- 
вий  засіб. 

ВЕНТИЛЬ,  -я,  ч.  1.  тех.  Запірний  клапан  для  вми¬ 
кання  й  вимикання  трубопроводу  або  для  регу¬ 
лювання  руху  рідини,  газу,  і  т.  ін.  у  трубопрово¬ 
ді.  2.  муз.  Вид  клапана  в  духових  музичних  ін¬ 
струментах  для  зміни  висоти  звука. 

ВЕНТИЛЬНИЙ,  -а,  -е,  тех.  Прикм.  до  вАнтиль.  Вен¬ 
тильні  розрвдвики. 

ВЕНТИЛЬОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин. 
ч.  до  вентилювАти. 

ВЕНТИЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вентилювАти  і 
вентилювАтися. 

ВЕНТИЛЮВАТИ,  -іою,  -юєш,  ведок.,  перех.  Провіт¬ 
рювати  приміщення,  здійснювати  вентиляцію  (у 
1  знач.). 

ВЕНТИЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  1.  Провітрювати¬ 
ся,  мати  вентиляцію  (у  1  знач.).  2.  Пас.  до  вен¬ 
тилювАти. 

ВЕНТИЛЯТОР,  -а,  ч.  Пристрій,  що,  швидко  перемі¬ 
щуючи  спеціальними  лопатями  повітря,  служить 
для  провітрювання  приміщення,  а  також  викори¬ 
стовується  в  ряді  виробничих  процесів. 
ВЕНТИЛЯТОРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вентилйтор. 
ВЕНТИЛЯЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вентиляція.  Вен¬ 
тиляційний  потік.  Ц  Признач,  для  вентиляції. 
ВЕНТИЛЯЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Видалення  зіпсованого  повіт¬ 
ря  і  заміна  його  свіжим  у  закритому  приміщенні 
2.  Система  приладів  і  пристроїв  для  провітрюван¬ 
ня  приміщення.  **  Аварійна  вентилйція  -  само¬ 
стійна  вентиляційна  установка,  яка  забезпечу: 
безпеку  експлуатації  вибухо-  та  пожежонебезпеч- 
них  виробництв,  витяжна  вентилЯція  -  вентиля¬ 
ція,  що  забезпечує  вилучення  забрудненого  поні- 
тря  в  обмежених  зонах  приміщення.  ЗонАльні 
вентилЯція  -  вентиляція,  що  забезпечує  необхід¬ 
ні  параметри  повітря  в  обмежених  зонах  примі¬ 
щення.  ЛегенАва  вентилЯція  -  об'єм  повітря,  що 
його  людина  вдихає  або  видихає  за  одиницю  ча¬ 
су.  механічна  вентилЯція  -  вентиляція,  що  за¬ 
безпечує  регульований  обмін  повітря  в  примі¬ 
щенні  незалежно  від  метеорологічних  умов.  При- 
пливнА  вентилЯція  -  вентиляція,  що  забезпечус 
подавання  в  приміщення  чистого  зовнішнього 
повітря.  Припливно-витяжнА  вентилЯція  -  вен¬ 
тиляція,  яка  забезпечує  видалення  внутрішнього 


ВЕРЕТЕНО 


повітря  з  приміщеная  та  одночасне  подання  в 
приміщення  зовнішнього  повітря.  Технологічна 
вентиляція  -  створення  та  підтримання  парамет¬ 
рів  повітряного  середовища  в  приміщенні  чи  у 
виділених  об'ємах  приміщення. 

ВЕНТРАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Черевний,  розташований  на 
черевній  стороні;  прот.  дорзальний. 
ВЕНТРИКУЛІТ,  -у,  ч.  І.  Запалення  стінок  шлуночків 
головного  мозку.  2.  Див.  хоріоепендиматйт. 
ВЕНТРИКУЛОАТРІОСТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне  відве¬ 
дення  цереброспінальної  рідини  з  бокового  шлу¬ 
ночка  головного  мозку  за  допомогою  штучної 
дренажної  системи. 

ВЕНТРИКУЛОАУРИКОЛОСТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне  від¬ 
ведення  цереброспінальної  рідини  з  бокового 
шлуночка  головного  мозку  у  вушко  правого  пе¬ 
редсердя. 

ВЕНТРИКУЛОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Рентгенологічне  дослі¬ 
дження  головного  мозку  після  контрастування 
його  шлуночків. 

ВЕНТРИКУЛОКАВОСТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне  відведен¬ 
ня  цереброспінальної  рідини  з  бокового  шлуночка 
головного  мозку  у  верхню  порожнисту  вену. 
ВЕНТРИКУЛОМАСТОЇДОСТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне  від¬ 
ведення  цереброспінальної  рідини  з  бокового 
шлуночка  головного  мозку  в  комірки  соскоподіб¬ 
ного  відростка  скроневої  кістки. 
ВЕНТРИКУЛОПЕРИТОНЕОСТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне 
відведення  цереброспінальної  рідини  з  бокового 
шлуночка  головного  мозку  в  черевну  порожнину. 
ВЕНТРИКУЛОЛУНКЦІЯ,  -ї,  ж.  Прокол  шлуночків 
мозку  з  діагностичною  або  лікувальною  метою. 
ВЕНТРИКУЛОСЕПТОПЕКСІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне  усунен¬ 
ня  патологічного  сполучення  між  шлуночками 
серця. 

вентрикулосканувАння,  -я,  с.  Див.  гастроскану- 
вАння. 

ВЕНТРИКУЛОСКбП,  -а,  ч.  Медичний  ендоскоп,  при¬ 
значений  для  огляду  шлуночків  головного  мозку 
та  виконання  діагностичних  і  лікувальних  мані¬ 
пуляцій. 

ВЕНТРИКУЛОСКОЛІЯ,  -ї,  ж.  Дослідження  за  допомо¬ 
гою  ендоскопа  шлуночків  головного  мозку. 
ВЕНТРИКУЛОСТОМІЯ,  -і,  ж.  Хірургічне  відведення 
цереброспінальної  рідини  з  шлуночків  головного 
мозку  в  субарахноїдальний  або  субдуральний  про¬ 
стір. 

ВЕНТРИКУЛОСЦИНТИГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Радіоізотопна 
вентрикулографія. 

ВЕНТРИКУЛОТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічний  розтин  шлу¬ 
ночків  головного  мозку. 

ВЕНТРИКУЛОУРЕТЕРОСТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне  на¬ 
кладення  анастомозу  між  субарахноідальним  про¬ 
стором  спинного  мозку  і  сечоводом. 
ВЕНТРИКУЛОЦИСТЕРНОСТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне 
формування  сполучення  між  порожниною  боково¬ 
го  або  з-го  шлуночка  головного  мозку  з  підпаву- 
тивними  цистернами. 

ВЕНТРИКУЛОЮГУЛОСТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне  відве¬ 
дення  цереброспінальної  рідини  з  бокового  шлу¬ 
ночка  головного  мозку  у  внутрішню  яремну  вену. 
ВЕНТРИКУЛЙРНИЙ,  -а,  -є.  Такий,  що  стосується  шлу¬ 
ночка  (серця,  головного  мозку);  шлуночковий. 
вентросколія,  -ї,  ж.  Див.  перитонеоскоп(я. 
ВЕНТРОСУСПЄНЗІЯ,  -ї,  ж.:  **  ВентросуспАнзія  мітки 
-  гінекологічна  операція,  при  якій  матку  підві¬ 
шують  до  передньої  черевної  стінки. 
ВЕНТРОФІксАціЯ,  -і,  ж.  Загальне  визначення  хірур¬ 
гічних  операцій,  в  основі  яких  лежить  підшиван¬ 
ня  органів  черевної  порожнини  до  черевної  стін¬ 
ки.  **  вентрофіксація  матки  -  гінекологічна  опе¬ 
рація,  при  якій  матка  прикріплюється  до  черев¬ 
ної  стінки. 

ВЕНЧУРНИЙ,  -а,  -є.  Пов'язаний  з  комерційним  ри¬ 
зиком,  ризикований.  ”  венчурний  бізнес  -  під¬ 
приємницька  діяльність,  пов'язана  з  підвищеним 
ризиком.  Венчурний  капітал  -  якісно  новий  засіб 
фінансування  ризикованого  підприємства.  Венчу¬ 
рні  операції  -  грошові  операції  та  операції  з  цін¬ 
ними  паперами,  пов'язані  з  кредитуванням  та 
фінансуванням  нововведень.  Венчурні  підприємс¬ 
тва  -  невеликі  підприємства,  фірми,  що  займа¬ 
ються  створенням  та  впровадженням  нововведень 
ризикованого  характеру. 
вЕпер,  -пра,  я.  Те  саме,  що  вепр. 

ВЕПР,  -а,  ч.,  рідко.  1.  Дикий  кабан.  2.  Кастрова¬ 
ний  самець  свині;  кабан. 

ВЕПРИК,  -а,  ч.,  рідко.  Зменш,  до  вепр. 

ВЕПРИНА1,  -и,  ж.,  рідко.  М'ясо  вепра. 

ВЕПРИНА1,  -и,  ж.,  діад.  Ягода  аґрусу. 

ВЕЛРйнниК,  -а,  ч.,  діад.  Аґрус. 
вЕлрячий,  -а,  -е,  рідко.  Прикм.  до  вепр. 

ВЕПСИ,  -ів,  ми.  Народ,  близький  до  карелів. 
ВЕПСЬКИЙ,  -а,  -е.  Отос,  до  вепсів. 

ВЕра,  врисл.,  зах.  Напевне,  мабуть. 

ВЕРАНДА,  -и,  ж.  Прибудована  до  будинку,  крита 
дахом  галерея,  тераса. 

ВЕРБА,  й,  ж.  Дерево  або  кущ  із  гнучким  гіллям, 
цілісними  листками  і  зібраними  в  сережки  одно¬ 
статевими  квітками.  **  Плакуча  вербі  -  вид  вер¬ 
ба,  що  має  довгі  звислі  гілкн. 

ВЕРБАЛІзАЦІЯ,  -ї,  ж.,  дівгв.  Вид  конверсії,  що 
полягає  в  переході  слів  (словоформ)  з  інших  час¬ 
тин  мови  до  класу  дієслів. 

ВЕРБАЛІЗМ,  -у,  ч.  Марнослів’я;  намагання  прихо¬ 
вати  за  великою  кількістю  наукових  термінів 
відсутність  глибоких  знань  і  серйозної  думки. 
ВЕРБАЛІзбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
верб  алізу  віти. 

ВЕРБАЛІЗУвАти,  -ую,  -Уєш,  ведок.  Здійснювати 


вербалізацію. 

ВЕРБАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  кввжв.  Такий,  що  стосується 
мови  та  мовлення;  словесний.  **  Вербільна  нбта, 
двпл.  -  рівнозначне  усній  заяві  письмове  повід¬ 
омлення,  дипломатична  нота  без  підпису  з  менш 
важливих  питань.  Вербільні  контрАкти  (угбди)  - 
договори,  що  укладаються  в  усній  формі. 
вЕрбель,  -я,  ч.  1.  Військовий  барабан.  2.  Барабан¬ 
ний  бій. 

ВЕРБЕНА,  -и,  ж.  Трав'яниста  або  чагарникова  рос¬ 
лина  з  рясними  квітками  різних  кольорів,  зібра¬ 
ними  в  суцвіття. 

ВЕРБЕНОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  вербіна.  2.  у 
звач.  ім.  вербінові,  -вих,  л їв.  Родина  дводольних 
рослин  із  квітками,  зібраними  в  суцвіття. 
ВЕРБИГЕРАЦІЯ,  -ї,  ж.  Надмірна,  безглузда  мова  з 
повторенням  слів. 

ВЕРБЙНА,  -и,  ж.  1.  Одне  вербове  дерево.  2.  Вербове 
дерево  як  матеріал. 

ВЕРЕЙНЕЦЬ,  -нця,  ч.,  зах.  Лоза. 

ВЕРБЙНКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  вербйна. 

ВЕРБИЦЯ,  -і,  ж.  Пестл.  до  вербі. 

ВЕРБИЧЕНЬКА,  -и,  ж.  Пестл.  до  вербйчка. 

ВЕРБИЧКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  вербі. 
вЕрбка,  -и,  ж.  Те  саме,  що  вербйчка. 

ВЕРБЛЙЗД,  -а,  ч.  Велика  жуйна  тварина,  одно-  чи 
двогорба,  що  живе  в  зоні  пустель  та  сухих  степів 
і  відзначається  надзвичайною  витривалістю. 
ВЕРБЛЮДЕНЯ,  -іти,  с.  Маля  верблюда. 

ВЕРБЛЮДИЦЯ,  -і,  ж.  Самка  верблюда. 

ВЕРБЛЙЗДКА,  -и,  ж.  Кущувата  трав'яниста  рослина- 
бур'ян. 

ВЕРБЛЮДЯЧИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  верблЮжий. 
ВЕРБЛЮЖИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  веролЮд.  //  Стос, 
до  верблюда. 

ВЕРБЛЮЖИНА,  -и,  Ж.  М'ясо  верблюда. 

ВЕРБЛЮжКА,  -и,  ж.  Маленька  самичка  верблюда. 
ВЕРБЛЙНИЦЯ,  -і,  ж.,  зах.  Час  цвітіння  верб. 
ВЕРБНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  верби.  **  Вірбна  суббта; 
Вірбна  неділя,  церк.  -  назви  християнських  свят 
у  суботу  й  неділю  за  тиждень  перед  Великоднем. 
Вірбний  тиждень,  церк.  -  тиждень  перед  Верб¬ 
ною  неділею. 

ВЕРБНЙк,  ВЕРБНЯК,  -і,  V.,  збірв.  Зарості  верб  або 
верболозу. 

вЕрбниця,  -і,  ж.  1.  Вербна  неділя.  2.  Час  цвітіння 
верб. 

ВЕРБНЯК  див.  вербнйк. 

ВЕРБНЯКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вербнйк. 
ВЕРБОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вербувіти.  //  у  звач,  іи.  верббваний,  -ного,  ч. 
Людина,  яка  завербувалася  на  роботу. 

ВЕРБОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вербі.  //  Зробл.  з  верби. 
БЕРБОв'я,  -я,  с.  Збірн.  до  вербі. 

ВЕРБОЗІЛЛЯ,  -я,  с.  Багаторічна  трав'яниста  росли¬ 
на,  що  росте  у  вологих  місцях,  на  берегах  річок, 
боліт  і  т.  ін. 

ВЕРБОЛІЗ,  -лбзу,  ч.  1.  Високий  кущ  або  невелике 
дерево  з  довгими  блискучими  гілками  і  вузьким 
листям,  що  росте  зазвичай  у  вологих  місцях. 
2.  збірв.  Зарості  цієї  рослини. 

ВЕРБОЛОЗОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  верболіз.  //  Зробл. 
з  верболозу.  ' 

ВЕРБОМАніЯ,  -ї,  ж.  Надмірний  потік  слів,  зазвичай 
безладний;  вербоманія. 

ВЕРБОНЬКА,  -и,  ж.  Пестл.  до  вербі. 

ВЕРБОЧКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  вербі. 
ВЕРБУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вербування. 
ВЕРБУВАЛЬНИК,  -а,  ч.  Особа,  що  займається  вербу¬ 
ванням. 

ВЕРБУВАЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  вербувільник. 
ВЕРБУВАнець,  -нця,  ч.,  зах.  Той,  хто  завербувався 
до  війська. 

ВЕРБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вербувіти. 
ВЕРБУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перех.  Наймати, 
набирати  людей  на  роботу  (у  давнину  -  і  до  вій¬ 
ська).  //  Залучати  до  якоїсь  діяльності,  до  участі 
в  якій-небудь  організації. 

ВЕРБУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.  1.  Найматися 
на  роботу.  2.  Пас.  до  вербувіти. 

ВЕРБУНКА,  -и,  ж.,  ВЕРБУНОК,  -нка,  ч.,  заст.  Вербу¬ 
вання. 

ВЕРБУНКбвиЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вербунок. 
ВЕРБУНКОШ,  -а,  ч.  Стиль  угорської  танцювальної 
музики,  що  виник  у  18  ст. 

ВЕРБУНОК  двв.  вербунка. 

ВЕРБ'Й,  -і,  с.  Збірн.  до  вербі. 

ВЕРВ,  -і,  ж.  Давньоруська  сільська  поземельна  гро¬ 
мада,  члени  якої  були  зв'язані  круговою  порукою. 
ВЕРВА,  -и,  ж.  Захоплення,  порив,  натхнення. 
ВЕРВЕЧКА,  рідко  ВІРВЕЧКА,  -и,  ж.  1.  Один  з  чоти¬ 
рьох  мотузочків,  на  яких  підвішено  колиску. 
//  рідко.  Мотузок.  2.  перед.  Ряд,  валка  кого- 
вебудь,  низка  чого-небудь. 

ВЕРВЙЦІ,  -иць,  д їв.,  зах.  1.  Чотки.  2.  Коралове  на¬ 
мисто. 

ВЕРВОЛЬФ,  -а,  ч.  У  старонімецькій  міфології  —  пере¬ 
вертень,  людина,  здатна  перетворюватись  у  вовка. 
ВЕРГ,  -у,  ч.,  зах.  Верства,  шар. 

ВЕРГАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  віргати. 

ВЕРГАТИ,  вАргаю,  вАргаєш,  ведок.,  ВЕРГНУТИ  і 
ВЕРГТИ,  -гну,  -гнеш,  док.,  перех.  і  веперех.,  розм. 
З  силою  кидати,  шпурляти. 

вЕРГАТИСЯ,  вАргаюся,  вАргаєшся,  ведок.,  ВЕРГНУТИ- 
СЯ  і  ВЕРГТИСЯ,  -гнуся,  -гнешся,  док.,  розм.  1.  Ки¬ 
датися  падати.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  віргати. 
ВЕРГЕЛЬД,  -а,  ч.,  іст.  У  Варварських  правдах  - 
грошове  відшкодування  за  вбивство  вільної  лю¬ 
дини,  як  заміна  кревної  помсти. 
вЕрглик,  -а,  ч.  Знаряддя  для  плетення  постолів. 


ВЕРГНУТИ  див.  вергіти. 

ВЕРГНУТИСЯ  див.  вергітися. 

ВЕРГТИ  див.  вергіти. 

ВЕРГТИСЯ  див.  вергітися. 

ВЕРГУН1  див.  вергунй. 

ВЕРГУн2,  -у,  ч.  Сорт  тютюну. 

ВЕРГУНЙ,  -ів,  ми.  (оди.  вергун,  -і,  V.).  Смажене  в 
смальці  чи  олії  солодке  печиво,  що  має  форму 
продовгуватих  смужечок. 

ВЕРДЖИНЕЛ,  -а,  ч.  Різновид  невеликого  клавесина. 

ВЕРДЙКТ,  -у,  ч.  Вирок,  ухвала  (перев.  суду  прися¬ 
жних). 

ВЕРЕ,  врисл. ,  зах.  Невже,  хіба. 

ВЕРЕБЕи,  -б’ А,  ч.,  зах.  Горобець. 

ВЕРЕБ'Ячий,  -а,  -е,  зах.  Стос,  до  веребій. 

ВЕРЕВ'ЙНИЙ,  -а,  -е,  діал.  Вірьовчаний. 

ВЕРЕД1  двв.  віреди. 

ВЕРЕД2,  -у,  ч.  Гнійний  нарив,  болячка. 

ВЕРЕДА,  -й,  ч.  і  ж.,  розм.  Вередлива  людина;  той, 
хто  вередує. 

ВЕРЕДЕнитися,  -нюся,  -нишся,  ведок.  Чванитися, 
возноситися. 

ВЕРЕДИ,  -ів,  ми.  ( рідко  ода.  віред,  -у,  у.).  Неви¬ 
правдані  бажання,  примхи,  забаганки. 

ВЕРЕДЙТИ,  -джу,  -дйш,  ведок,  перех.  Завдавати 
болю,,  уражати  хворе  місце. 

ВЕРЕДЙТИСЯ,  -джуся,  -дйшся,  ведок.  1.  Пас.  до 
вередйти.  2.  діал.  Голосно  кричати. 

ВЕРЕДІЙ,  -А,  ч.  Те  саме,  що  варйвода. 

ВЕРЕДІЙКА,  -и.  Жін.  до  вередій. 

ВЕРЕДЛЙВИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  капризує,  вередує, 
постійно  має  примхи;  якому  важко  догодити. 
//  Який  виражає  невдоволення,  примхливість. 
//  Надто  вибагливий,  перебірливий.  2.  перев.  Мін¬ 
ливий,  непостійний  за  своїми  ознаками. 

ВЕРЕДЛЙВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач, 
вередлйвий. 

ВЕРЕДЛИВО.  Присл.  до  вередлйвий. 

ВЕРЕДНЙК,  -і,  ч.  1.  Те  саме,  що  вередун.  2.  Тра¬ 
в'яниста  рослина  з  родини  хрестоцвітих;  талабан. 

ВЕРЕДНЙЦЯ,  -і.  Жін.  до  вереднйк  1. 

ВЕРЕДбВНИЙ,  -а,  -е,  діал.  Вередливий. 

ВЕРЕДУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вередувіти. 

ВЕРЕДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок,  без  додатка.  Вияв¬ 
ляти  невдоволення,  мати  примхи.  //  без  додатка  і 
ким,  чим.  Перебирати,  бути  надто  вибагливим. 
//  вад  ким,  заст.  Знущатися,  збиткуватися. 

ВЕРЕДУН,  -і,  ч.  Той,  хто  вередує. 

ВЕРЕДУХА,  -и,  ж.  Та,  що  вередує. 

ВЕРЕЙКА,  -и,  ж.  Кошик  (перев.  круглої  форми)  з 
ручками,  виплетений  з  лози,  рогозу,  що  його  ви¬ 
користовують  для  зберігання  або  перенесення 
чого-небудь. 

ВЕРЕМЕНТ,  -у,  ч.  Перерахування  суми  з  поточного 
рахунку  однієї  особи  на  поточний  рахунок  іншої. 

ВЕРЕМІЙ,  -я,  ч.,  розм.  Те  саме,  що  веремія. 

ВЕРЕМІЯ,  -ї,  ж.,  розм.  1.  Сильний  крик,  галас  із 
метушнею,  безладним  рухом.  2.  Вир,  вихор,  ко¬ 
ловорот. 

ВЕРЕм'Я,  -я,  с.,  діал.  Гарна  погода. 

ВЕРЕнва,  -и,  ж.,  діал.  Ряд  снопів. 

ВЕРЕня,  -і,  ж.,  зах.  Те  саме,  що  ряднб. 

ВЕРЕС,  -у,  ч.  Вічнозелений  низенький  кущик  із 
дуже  дрібним  і  численним  листям  та  лілово- 
рожевими  квітками. 

ВЕРЕСЕНЬ,  -сня,  ч.  Назва  дев'ятого  місяця  кален¬ 
дарного  року. 

ВЕРЕСК,  -у,  ч.  1.  Пронизливий,  різкий  крик,  виск. 
2.  Високий,  пронизливий,  неприємний  звук  (від 
тертя  металевих,  дерев'яних  та  інших  предметів). 
//  Про  дуже  голосний,  різкий  звук  мисливського 
рогу,  сирени  і  т.  ін. 

ВЕРЕСКЛЕП,  -у,  ч. ,  діал.  Бруслина,  бересклет. 

ВЕРЕСКЛЙВИЙ,  -а,  -є.  1.  Високий,  різкий,  прониз¬ 
ливий  (про  голос,  звук).  2.  Який  верещить. 

ВЕРЕСКЛЙВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач, 
вересклйвий. 

ВЕРЕСКЛЙВО.  Присл.  до  вересклйвий. 

ВЕРЕСКНУти,  -ну,  -нАш,  док  Однокр.  до  верещАти. 

ВЕРЕСКОВИЙ,  -а,  -є,  діал.  Те  саме,  що  вАресовий. 

ВЕРЕСКОВІ,  -их,  ми.,  діал.  Те  саме,  що  вАресові. 

ВЕРЕСКОТНЯ,  -і,  ж.,  розм.  Тривалий  багатоголосий 
вереск. 

ВЕРЕСКбтнЯВА,  -и,  ж.,  розм.  Те  саме,  що  верескотнА. 

ВЕРЕСКУН,  -А,  ч. ,  розм.  Той,  хто  багато  верещить. 

ВЕРЕСКУХА,  -и,  ж.,  розм.  Та,  що  багато  верещить. 

ВЕРЕСНЕВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вАресень. 

ВЕРЕСОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вАрес. 

ВЕРЕСбВИЩЕ,  -а,  с.  Тип  рослинності,  представле¬ 
ний  вічнозеленими  чагарниками  і  напівчагарни¬ 
ками. 

ВЕРЕСОВІ,  -их,  ми.  Родина  вічнозелених  кущів  або 
півкущів  із  дуже  дрібним  листям  і  лілово- 
рожевими  квітками.ВЕРЕТА,  -и,  ж.  1.  Те  саме,  що 
ряднб.  //  Одяг  із  грубої  тканини,  з  ряднини. 
2.  Оберемок,  купа  чого-небудь,  що  вміщується  в 
одному  рядні.  3.  діал.  Різнокольоровий  килим  із 
грубої  вовни. 

ВЕРЕТЕНЕЧКО,  -а,  с.  Пестл.  до  веретАно. 

ВЕРЕТЕНИСТИЙ,  -а,  -є.  Який  має  форму  веретена. 

ВЕРЕТЕНИТИСЯ,  -нюся,  -нишся,  ведок.  Крутитися 
наче  веретено. 

ВЕРЕТЕННИЙ.  ВЕРЕТІННИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вере- 
тенб  1 .  Ц  Стос,  до  веретена. 

ВЕРЕТЕННИК,  -а,  ч.  1.  Той,  хто  виготовляє  верете¬ 
на.  2 .  Рід  птахів  ряду  сивкоподібних. 

веретЕнниця,  -і,  ж.,  ВЕРЕТІЛЬНИК,  -а,  ч.,  зах. 
1.  Змія-мідянка.  2.  Ящірка. 

ВЕРЕТЕНО,  -а,  с.  1.  Ручне  знаряддя  для  прядіння  у 
вигляді  тонкої  палички  з  видовженими  загостре- 

121 


5  5-ЇЗ 


ВЕРЕТЕНОПОДІБНИЙ 

ними  кінцями  і  потовщенням  посередині.  //  Ос¬ 
новна  частина  прядильних  машин,  за  допомогою 
якої  закручуються  і  намотуються  щітки. 

2.  Стрижень,  що  являє  собою  вісь  обертання  час¬ 
тин  різних  механізмів. 

ВЕРЕТЕНОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  форму  веретена. 
ВЕРЕТЕНОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ве¬ 
ретеноподібний. 

ВЕРЕТІНЦЕ,  ВЕРЕТІНЦЕ,  -я,  с.  Пестл.  до  веретбно  1. 
ВЕРЄТИНА,  -и,  ж.,  зах.  Нитки  для  ткання. 
ВЕрЄтиіЦЕ,  -а,  с.,  заст.  Одяг  із  грубої  тканини; 
бідний  одяг,  лахміття. 

ВЕРЕТІЛЬНИК  див.  верет^нниця. 

ВЕРЕТІЛЬНИЦЯ,  -і,  ж.  Безнога,  схожа  на  змію  ящірка. 
ВЕРЕТІННИЙ  див.  веретенний. 

ВЕРЕТІННИК,  -а,  ч.  Прилад  для  змотування  ниток  із 
веретена  на  мотовило. 

ВЕРЕТІННИЦЕВІ,  -их,  ім.  Рід  безногих  ящірок. 
ВЕРЕТІНЦЕ  див.  верет4нце. 

ВЕРбТКА,  ВЕРІТКА  і  ВЕРІТЧИНА,  -и,  ж.  Те  саме,  що 

верета. 

ВЕРЄття,  -я,  с.,  розм.  1.  Груба  тканина  з  валу  (див . 
вал2):  ряднина.  2.  Старі  речі;  лахміття. 

ВЕРЕТЯНИЙ,  -а,  -е.  Виготовлений  з  вереття  (у  1 
знач.). 

ВЕРЕТЯНКА,  -и,  ж.  Одяг  із  грубої  тканини,  з  ряд¬ 
нини. 

ВЕРЕЩАКА,  -и,  V.  і  ж.  1.  Той  (та),  хто  багато  вере¬ 
щить.  2.  тільки  ж.  Страва  із  свинячої  грудинки. 
ВЕРЕЩАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  верещйти  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

ВЕРЕЩАТИ,  -щу,  -щйш,  недок. .  розм.  1.  Пронизли¬ 
во,  різко  кричати,  пищати,  вищати.  //  Дуже  го- 
лрсно  співати,  щебетати.  2.  перед.  Видавати  різ¬ 
кі,  пронизливі  звуки,  скрипіння  (від  тертя  мета¬ 
левих,  дерев'яних  та  інших  предметів). 

ВЕРЕідАчй.  Дієприсл.  до  верещіти. 

ВЕРЄЯ,  -ї,  ж.  Стовп,  на  якого  навішують  ворота. 
ВЕРЖЄ,  вевідм.,  с.  Сорт  паперу,  на  якому  є  візеру¬ 
нок  (водяні  знаки)  у  вигляді  прямокутної  мітки. 
8ЕРЗЙЦЯ,«-і,  ж.,  діад.  Пустомеля,  базіка. 
ВЕРЗІКАМНя,  -я,  с.,  вульг.  Дія  за  знач,  верзікати. 
ВЕРЗІКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  перех.  і  непергх. , 
вульг.  Те  саме,  що  верзйкати. 

ВЕРЗІННЯ,  -я,  с.  1.  фам.  Дія  за  знач,  верзтй.  2.  розм. 
Видіння,  марення. 

ВЕРЗТЙ,  -зу,  -зЄш,  ведок.,  перех.  і  веперех.,  фам. 
Казати  нісенітницю,  дурницю;  вести  пусті  балачки. 
ВЕРЗТЙСЯ,  -зЄться,  ведок.,  розм.  Поставати  в  уяві, 
в  думках.  //  Маритися,  ввижатись  у  напівсвідо¬ 
мому  стані;  снитися. 

8ЕРЗУНЙ,  -ів,  мв.  (одв.  верзун,  -Є,  ч.),діал.  Постоли. 
ВЕРЗЙканнЯ,  -я,  с.,  вульг.  Дія  за  знач,  верзйкати. 
ВЕРЗЯКАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  перех.  і  веперех., 
вульг.  Казати  нісенітницю,  дурницю.  //  Говорити 
нерозбірливо,  недоладно. 

ВЕРЙГИ,  -йг,  ми.,  заст.  Залізні  ланцюги,  пута,  що 
їх  носили  на  руках  або  на  тілі  релігійні  фанатики 
з  метою  самокатування  та  умертвіння  плоті. 
ВЕРЙЗМ,  -у,  ч.  Течія  в  італійській  літературі  та 
мистецтві,  що  виникла  наприкінці  19  ст.;  харак¬ 
терні  підкреслена  емоційність,  наголос  на  особис¬ 
тих  переживаннях  героїв,  гострі  драматичні  си¬ 
туації. 

ВЕРЙСЬКО,  -а,  У.  Бовдур,  йолоп. 

ВЕРИТАЙПЕР,  -а,  у.  Набірно-друкарська  машина 
для  відтворення  тексту  у  вигляді  відбитка  ви¬ 
ключених  на  заданий  формат  рядків. 
ВЕРИФІКАЦЮНІЗМ,  -у,  у.  те  саме,  що  фальсифікаці- 
онізм. 

ВЕРИФІКАЦІЯ,  -ї,  ж.  Перевірка  істинності,  встанов¬ 
лення  достовірності.  **  Верифікація  програмного 
засобу  -  процес  перевірки  узгодженості  результа¬ 
тів  на  етапах  життєвого  циклу  програмного  засобу 
та  вимог,  встановлених  на  попередніх  етапах. 
ВЕРИФІКбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
верифікувіти. 

ВЕРИФІКбВНИЙ,  -а,  -е.  Який  можна  верифікувати. 
ВЕРИФІКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Перевіряти  іс¬ 
тинність,  встановлювати  достовірність. 

ВЕРІТКА  див.  вербтка. 

ВЕРІТЧИНА  див.  вербтка. 

ВЕРКБЛЕЙ,  -ю,  у.  Свинець,  що  його  одержують  при 
виплавці  свинцевих  руд  або  рудних  агломератів. 
ВЄРКИ,  -ів,  ми. ,  заст.  Оборонні  споруди  й  укріп¬ 
лення,  що  колись  застосовувались  у  фортецях. 
ВЕРКЛЙЗГ,  -а,  у.,  зах.  Пристрій  для  підвішування 
казанка  над  вогнем. 

ВЕРЛАнь,  -я,  у.,  розм.  Той,  хто  багато  кричить; 
криклива  людина. 

ВЕРЛАТИЙ,  -а,  -е,  заст.  Крикливий. 

ВЕРЛІБР,  -у,  у.  Те  саме,  що  Вільний  вірш  (див. 
вільний). 

ВЕРЛІБРОВИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  верлібру. 

ВЕРЛІТ,  -у,  у.  Рідкісний  мінерал;  олов'яно-білі 
кристали  з  металічним  блиском. 

ВЕРЛй,  -і,  с.  Дишель  кінного  приводу. 

ВЕРМАХТ,  -у,  у.,  іст.  Збройні  сили  фашистської 
Німеччини,  розгромлені  арміями  країн  антигіт¬ 
лерівської  коаліції  під  час  другої  світової  війни 
1939  -  1945  рр. 

ВЕРМЕль,  -ю,  у.  1.  Плин,  що  надає  речам  золотис¬ 
того  кольору.  2.  Вироби  із  позолоченого  срібла. 
ВЕРМИКУЛІТ  ,  -у,  у.,  мед.  Апендицит. 

ВЕРМИКУЛІТ2,  -у,  у.  Мінерал  класу  силікатів  бурого, 
жовтувато-бурого  або  золотисто-жовтого  кольору. 
ВЕРМИКУЛІТОБЕТОН,  -у,  у.  Легкий  бетон,  в  якому 
заповнювачем  є  спучений  вермикуліт. 
ВЕРМИПСИЛЬОз,  -у,  у.  Хвороба  тварин,  що  спричи¬ 
нюється  блохами. 

122 


ВЕРМІЛЬЙОН,  -у,  у.  Кіновар  або  яскраво  червона 
фарба  з  кіноварі. 

ВЕРМІШЕЛЬ,  -і,  ж.  Сорт  тонкої  круглої  локшини 
фабричного  виробництва. 

ВЕРМІШЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вермішель. 
ВЕРМІЙН,  -а,  у.,  заст.  Вірменин. 

ВЕРМУТ,  -у,  ч.  Солодке  виноградне  вино,  настояне 
на  ароматичних  травах,  передусім  на  полину  гір¬ 
кому  (вермуті). 

вЕрмутовий,  -а,  -е.  Прикм.  до  в4рмут. 

ВЕРНАДЙТ,  -у,  ч.  Водний  мангандіоксид. 
ВЕРНАДСЬКІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал,  зеленого 
кольору. 

ВЕРНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вернути. 
ВЕРНЙВОДА,  -и,  ВЕРНЙГОРА,  -и  і  ВЕРНИДУБ,  -а,  У., 
фольк.  Те  саме,  що  в4летень. 

ВЕРНЙГОРА  див.  вернйвода. 

ВЕРНИДУБ  див.  вернйвода. 

ВЕРНЙНА,  -и,  ж.,  зах.  Скіпа,  скалка. 

ВЕРНІСАЖ,  -у,  ч.  Перший  день  відкриття  худож¬ 
ньої  виставки. 

ВЕРНісАжний,  -а,  -є.  Прикм.  до  вернісаж. 

ВЕРНУТИ1,  верну,  вернеш,  ведок.  і  док.  1.  тільки 
ведок. ,  перех.  і  веперех.  З  силою  рухати  вперед; 
пересувати,  перекидати.  2.  тільки  ведок. ,  вепе¬ 
рех.  Нестримно  рухатися  великою  масою.  3.  тіль¬ 
ки  ведок. ,  перех.  і  веперех. ,  перев.  Зводити  роз¬ 
мову  до  чого-небудь.  4.  тільки  ведок. ,  перех. 
Складати  провину  на  кого- не -будь.  5.  веперех . 
Повертати,  звертати  кудись.  //  перев.  Звертати  у 
діях  до  певної  мети.  **  Вернути  ніс  (нбса),  вульг. 
-  відвертатися  від  кого-  або  чого-небудь  з  презир¬ 
ством,  зневажливо  ставитися  до  когось.  З  душі 
вбрне  -  про  почуття  огиди  до  кого-,  чого-небудь, 
ВЕРНУТИ2  див.  вертіти. 

ВЕРНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вернути. 
ВЕРНУТИСЯ  див.  вертітися. 

ВЕРНЬбР,  -а,  ч.  1.  Пристрій  для  точного  настрою¬ 
вання  радіоапаратури.  2.  Те  саме,  що  нбніус. 
ВЕРНЬЄР  НИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  верньєр. 

ВЕРОНАЛ,  -у,  ч.  Діетилбарбіту ратна  кислота  -  білий 
кристалічний  порошок,  що  використовується  як 
снодійний  засіб. 

ВЕРОНІКА,  -и,  ж.  Одно-  чи  багаторічна  трав’яниста 
рослина  з  дрібними  квітками,  окремі  види  якої 
культивуються  як  декоративні. 

БЕРбнський,  -а,  -е.  Прикм.  до  Верона. 

ВЕРП,  -у,  ч.  Судновий  якір,  меншого  розміру  за 
основний. 

ВЕРСАЛЬСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Версаль. 
ВЕРСАЛЬЦІ,  -ів,  мв.  1.  Назва,  яку  дали  учасники 
Паризької  комуни  1871  р.  силам  контрреволюції, 
що  зосередилися  у  Версалі.  2.  перев.  Озвірілі, 
оскаженілі  контрреволюціонери. 

ВЕРСИФІКАТОР,  -а,  ч.  1.  заст.  Поет.  2.  іров.  Людина, 
яка  складає  вірші,  що  не  мають  глибокого  змісту. 
ВЕРСИФІКАТОРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  версифікітор. 
ВЕРСИФІКАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  версифікації, 
пов’язаний  із  мистецтвом  писання  віршів.  Верси¬ 
фікація  ва  культура. 

ВЕРСИФІКАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  Система  організації  поети¬ 
чної  віршованої  мови;  віршування.  2.  Складання 
віршів. 

ВЕРСИФіКбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
версифікувати. 

ВЕРСИФіКУВАти,  -$то,  -уєш,  ведок.  Здійснювати 
версифікацію  (див.  версифікація  2). 

ВЕРСІЯ,  -ї,  ж.  1.  Один  із  кількох  різних  переказів, 
викладів  або  одне  з  тлумачень  якогось  факту, 
події.  2.  У  слідчій  та  судовій  діяльності  -  припу¬ 
щення  перебігу  вчиненого  злочину.  3.  Система 
вимог  та  правил  з  окремих  видів  спорту,  розроб¬ 
лена  певною  організацією. 

ВЕРСТА,  -й,  ж.  (мв.  вбрсти,  верст).  Те  саме,  що 
верстві’. 

ВЕРСТАК,  -і,  ч.  1.  Спеціальний  стіл  із  пристроями 
для  кріплення  оброблюваних  ручним  способом 
дерев'яних  або  металевих  предметів.  2.  рідко.  Те 
саме,  що  ве^рстіт  1. 

верстакСвии,  -а,  -є.  Прикм.  до  верстік. 
ВЕРСТАЛЬНИК,  -а,  ч,  1.  Друкарський  робітник, 
який  верстає  набір.  2.  Висококваліфікований  спе¬ 
ціаліст  комп'ютерної  верстки  (дизайну)  у  книж¬ 
кових  та  масмедійних  видавництвах,  редакціях, 
кіно-  та  телестудіях. 

ВЕРСТАЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  верстільник. 
ВЕРСТАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  верс¬ 
тати  2. 

ВЕРСТАННЯ,  -я,  с.  1.  друк.  Дія  за  знач,  верстати  2. 
2.  У  Російській  державі  16  -  17  ст.  -  зарахування 
дворян,  боярських  дітей,  а  також  городових  ко¬ 
заків  на  військову  службу  з  одночасним  призна¬ 
ченням  земельної  (помістя)  та  грошової  платні. 
ВЕРСТАТ,  -а,  ч.  1.  Примітивне  дерев’яне  устатку¬ 
вання  для  ткання  ручним  способом  полотна,  ки¬ 
лимів  і  т.  ін.  //  текст.  Машина  для  виробництва 
різних  видів  тканин.  2.  рідко.  Те  саме,  що  верс¬ 
так  1.  3.  тех.  Машина  для  обробки  деталей  або 
матеріалів. 

ВЕРСТАТИ,  -4ю,  -йєш,  ведок.,  перех.  1.  із  сл. 
шлях,  дорогу,  путь  і  т.  ін.  Пересуватися  в 
певному  напрямку,  йти  кудись.  2.  друк.  Розта¬ 
шовувати  набір  тексту  та  ілюстрацій  на  сторінках 
книги,  журналу,  газети  тощо. 

ВЕРСТАТИСЯ,  -йється,  ведок.,  друк.  Пас.  до  верс- 
тйти  2. 

ВЕРСТАТКА,  -и,  ж.  Друкарський  інструмент  для 
ручного  складання,  набору. 

ВЕРСТАТНИЙ,  -а,  -е,  тех.  Прикм.  до  верстйт  1,  3. 
ВЕРСТАТНИК,  -а,  ч.  Робітник,  який  працює  на  верс¬ 


таті. 

ВЕРСТАТНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  верстйтник. 

ВЕРСТАТОБУДІВНЙЙ ,  -а,  -4,  тех.  Признач,  для  буду¬ 
вання  верстатів.  Верстатобудіввий  завод.  1 1  Стос, 
до  будування  верстатів.  Верста тобудівва  промис¬ 
ловість. 

ВЕРСТАТОБУДІВНИК,  -й,  ч.  Спеціаліст,  який  будує 
верстати. 

ВЕРСТАТОБУДУВАННЯ,  -я,  с.  Галузь  машинобуду¬ 
вання,  підприємства  якої  випускають  металооб¬ 
робні  й  деревообробні  верстати. 

ВЕРСТАТОЗАВбД,  -у,  ч.  Завод,  на  якому  виробля¬ 
ють  верстати  та  запасні  частини  до  них. 

ВЕРСТАТОСКЛАДАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  зі  скла¬ 
данням  верстатів. 

ВЕРСТАчнии,  -а,  -е.  Те  саме,  що  верстйтний. 

ВЕРСТВА1,  -й,  ж.  (мв.  вйрстви,  верстбв).  1.  Давня 
назва  східнослов'янської  міри  великих  віддалей, 
що  становила  1,06  км  і  вживалася  до  запрова¬ 
дження  метричної  системи.  2.  Верствовий  стовп 
(див.  верствовйй1).  3.  перев.  Про  дуже  високу 
людину.  **  Верстві  келебердйнська  -  про  дуже 
високу  людину. 

ВЕРСТВА2,  -и,  ж.  (  мв.  вйрстви,  верств).  1.  Горизо¬ 
нтально  розміщена  маса  чого-небудь,  що  стика¬ 
ється  з  поверхнею  іншої  маси;  шар.  //  заст.  Ряд 
снопів,  покладених  горизонтально,  шар  соломи, 
сіна  в  стогу  і  т.  ін.  //  геол.  Плоска  маса  однорід¬ 
ної  породи,  що  зверху  й  знизу  обмежена  більш- 
менш  паралельними  площинами.  2.  Частина  сус¬ 
пільного  класу,  соціальна  група,  соціальний  стан. 

ВЕРСТВА1’,  -и,  ж.,  заст.,  діад.  Вік;  вікова  група. 

ВЕРСТВАк,  -і,  ч.,  зах.  Ровесник. 

ВЕРСТВОВЙЙ1 ,  -4,  -4.  Прикм.  до  верстві1  1.  **  Верст¬ 
вовйй  стовп  -  один  із  стовпів,  що  їх  ставили  біля 
дороги  на  віддалі  верстви  (див .  верстві1  1)  один 
від  одного  для  визначення  відстані  між  певними 
пунктами,  верствовйй  шлях  -  шлях,  на  якому 
стовпами  відзначено  верстви  (див.  верстві1  1). 

ВЕРСТВОВЙЙ2,  -4,  -4.  Прикм.  до  верстві2. 

ВЕРСТКА,  -и,  ж.,  друк.  1.  Те  саме,  що  верстіння. 

2.  Відбиток  зверстаного  тексту,  набору,  переділе¬ 
ного  на  сторінки.  **  Комп'ютерна  верстка  -  роз¬ 
міщення  тексту  та  ілюстрацій  на  сторінці,  розво¬ 
роті  книги,  газети  тощо  за  допомогою  комп  ютер- 
ної  техніки. 

ВЕРСТОВЙЙ,  -і,  -4.  Прикм.  до  версті. 

ВЕРТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вертіти. 

ВЕРТАТИ,  -4ю,  -4єш,  ведок.,  ВЕРНУТИ,  верну,  в4р- 
неш,  док.  1.  перех .  Віддавати  назад  що-небудь 
узяте;  повертати.  2.  перех.,  перев.  Надавати  чо¬ 
гось  ізнову,  відновлювати  щось,  раніше  втрачене. 

3.  веперех.,  розм.  Іти,  їхати  і  т.  ін.  назад;  повер¬ 
татися,  вертатися. 

ВЕРТАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  ведок.,  ВЕРНУТИСЯ,  вер¬ 
нуся,  в4рнешся,  док.  1.  Іти,  їхати  і  т.  ін.  назад; 
повертатися.  2.  тільки  3  ос.,  перев.  З'являтися 
знову  після  перерви  (про  почуття,  стан  і  т.  ін.). 

3.  до  чого.  Починати  робити  що-небудь  знову, 
братися  за  те,  що  було  припинене;  повертатися. 

4.  тільки  ведок.  Пас.  до  вертіти  1,2. 

ВЕРТЕБРАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  стосується  хреб¬ 
ців;  хребетний.  **  Вертебрільна  ангіографія  - 
рентгенологічне  дослідження  судинної  системи 
головного  мозку  після  заповнення  хребтової  арте¬ 
рії  контрастною  речовиною. 

ВЕРТЕБРОЛОГ.  -а,  ч.  Фахівець  із  вертебрології. 

ВЕРТЕБРОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вертебрології. 

ВЕРТЕБРОЛбГіЯ,  -ї,  ж.  Розділ  медицини,  що  вивчає 
та  лікує  хвороби  спинного  хребта. 

ВЕРТЕКС,  -а,  ч.  Точка  небесної  сфери,  до  якої  пе¬ 
рев.  спрямовані  пекулярні  рухи  зір. 

ВЕРТЕЛ,  -а,  ч.,  ават.  Те  саме,  що  вертліЬг  1. 

ВЕРТЕП,  -у,  у.  1.  заст.  Печера.  2.  тільки  одв.  Ста¬ 
ровинний  пересувний  ляльковий  театр,  де  стави¬ 
ли  релігійні  та  світські  п’єси.  3.  Сховище  або 
місце  гульбища  злочинців,  розпусників  і  т.  ін. 

ВЕРТЕЛА,  -и,  ж.,  зах.  Провалля,  яр,  ущелина. 

ВЕРТЕПНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вертіп  2. 

ВЕРТЕПНИК,  -а,  у.,  заст.  Актор,  який  ляльками  на 
держаках  виконував  ролі  персонажів  вертепної 
вистави. 

ВЕРТЙГО,  вевідм .,  с.  Запаморочення  (голови). 

ВЕРТЙГОЛОВА,  -и,  У.  і  ж.,  зах.  Той,  хто  має  звичку 
вертіти  головою. 

ВЕРТЙГОЛОВКА,  -и.  Жін.  до  вертйголова. 

ВЕРТИГОФбБія,  -ї,  ж.  Нав’язлива  боязнь  запаморо¬ 
чення  голови  і  втрати  рівноваги. 

ВЕРТЙ ГУЗКА,  -и,  ж.  1.  діал.  Трясогузка.  2.  Вертля¬ 
ва  жінка. 

ВЕРТИКАЛ,  -а,  у.,  астр.  1.  Усяке  велике  коло  небес¬ 
ної  сфери,  яке  проходить  через  зеніт  і  довільну 
точку  небесної  сфери.  2.  Прилад  для  вимірюван¬ 
ня  висоти  світил. 

ВЕРТИКАЛІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Доведення  предмета  до 
строго  вертикального  положення. 

ВЕРТИКАЛЬ,  -і,  ж.  1.  Прямовисна  лінія,  що  збіга¬ 
ється  з  напрямом  виска  (двв.  висбк2);  прот.  го¬ 
ризонталь.  2.  муз.  Одночасне  звучання  двох 
або  кількох  звуків;  одночасність  звучання  може 
бути  фізичною  (акорд)  або  психологічною  (арпе¬ 
джіо,  гармонічна  фігурація),  коли  звуки 
з’являються  послідовно,  але  являють  собою  звич¬ 
ну  звукову  форму  (акорд,  тризвук).  **  По  верти¬ 
калі  -  від  нижчого  за  підпорядкованістю  підпри¬ 
ємства,  установи,  органу,  організації,  особи  до 
вищого  чи  навпаки. 

ВЕРТИКАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  має  напрям  верти¬ 
калі;  прямовисний;  прот.  горизонтальний. 
2.  перев.  Який  охоплює  підприємства,  установи, 


органи,  організації,  особи  від  нижчих  до  вищих 
або  навпаки.  **  вертикальна  інтеграція  -  вироб¬ 
ниче  та  організаційне  об'єднання  підприємств, 
пов'язаних  загальною  участю  у  виробництві,  про¬ 
дажу.  Вертикальна  концентрація  -  зосередження 
на  одному  підприємстві  усіх  стадій  виробничо- 
торговельного  циклу,  вертикальний  маркетинг  - 
єдина  система  збуту,  що  включає  виробника,  од¬ 
ного  чи  декількох  оптових  продавців  та  одного  чи 
декількох  дрібнооптових  (роздрібних)  продавців. 
ВЕРТИКАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
вертикальний. 

ВЕРТИКАЛЬНО.  Присл.  до  вертикальний. 

ВЕРТЙЛОРОХ,  -а,  ?.,  зах.  Жевжик,  легковажна 
людина,  шелихвіст. 

ВЕРТИХВІСТ,  -воста,  у.,  рози.  Те  саме,  що  вітрогін. 
ВЕРТЙХВІСТКА,  -и,  рози.  Жін.  до  вертйхвіст. 
ВЕРТИЦИЛЬОЗ,  -у,  V.  Хвороба  рослин,  спричинюва¬ 
на  грибами  з  роду  вертициліум. 

ВЕРТІЖ,  -тежу,  ч.  Хвороба  овець,  кіз,  яку  викли¬ 
кають  личинки  стрічкового  глиста,  що  потрапля¬ 
ють  У  мозок,  внаслідок  чого  тварина  кружляє  в 
агонії  (конанні). 

ВЕРТІЙ,  -А,  7.,  рідко.  Те  саме,  що  крутій. 

ВЕРТІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вертіти. 

ВЕРТІТИ,  -рчу,  ртйш,  ведок.,  перех.  і  иеперех. 
1.  Рухати,  повертати  в  різні  боки.  //  Обертати 
навколо  осі;  крутити.  2.  дерев.,  рози.  Верховоди¬ 
ти,  розпоряджатися  на  свій  розсуд.  3.  Свердлити, 
робити  свердлом  заглибини,  отвори.  4.  дерев., 
діад.  Бентежити,  непокоїти. 

ВЕРТІТИСЯ,  -рчуся,  -ртйшся,  ведок.  1.  Рухатися, 
повертатися  в  різні  боки.  //  Обертатися.  //  Лежа¬ 
ти,  сидіти,  стояти  неспокійно,  весь  час  міняючи 
положення.  2.  рози.  Знаходитися  де-небудь  чи 
біля  кого-,  чого-небудь,  перебуваючи  в  русі,  не 
залишаючись  на  одному  місці.  //  дерев.,  коло 
кого  -  чого.  Невідступно  повертатися  до  того  са¬ 
мого  (про  розмову,  думки).  Вертітися  ва  язиці. 
3.  тільки  ведок.  Пас.  до  вертіти. 

ВЕРТКЙЙ,  -А,  -А.  1.  Дуже  рухливий,  спритний, 
в'юнкий.  //  Який  легко  і  швидко  може  поверта¬ 
тися  в  різні  боки,  маневрувати.  2.  дерев.  Який 
легко  вміє  виходити  із  складного  становища. 
ВЕРТКІСТЬ,  -кості,  ж.  Властивість  за  знач,  верткйй. 
вертко.  Присл.  до  верткйй. 

ВЕРТЛЙВИИ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  вертлйвий. 
ВЕРТЛЙВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач,  верт- 
лйвий. 

вЕртлик,  -а,  ч.,  зах.  Шарманка. 

ВЕРТЛЮГ,  -А,  ч.  1.  а  ват.  Горб  у  верхній  частині 
гомілкової  кістки,  до  якого  прикріплюються  м'я¬ 
зи  стегна.  2.  тех.  Деталь,  що  з'єднує  дві  частини 
механізму  і  дає  можливість  одній  з  них  обертати¬ 
ся  навколо  своєї  осі.  3.  Другий  від  основи  членик 
ноги  комахи. 

ВЕРТЛЮГбВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вертлі&г. 
вертлюжний,  -а,  -е.  Прикм.  до  верттог. 
вертлЯвий,  -а,  -є.  Дуже,  занадто  рухливий. 
ВЕРТЛЯВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач,  верт- 

ВЕРТлЯво.  Присл.  до  вертлЯвий. 

ВЕРТНЙЧИЙ,  -а,  -е.  Свердлувальний. 

ВЕРТНУТИСЯ,  -нуся,  -нАшся,  док.,  рози.,  рідко. 
Однокр.  до  вертітися  1. 

ВЕРТОГРАД,  -у,  7.,  кввжв.,  заст.  Сад. 

ВЕРТОДРбМ,  -у,  7.  Майданчик  для  зльоту,  посадки 
і  стоянки  вертольотів  із  спорудами  та  обладнан¬ 
ням  для  їх  обслуговування. 

ВЕРТОЛІТ,  -льбта,  7.  Важчий  за  повітря  літальний 
апарат  (гвинтокрила  машина),  що  може  підніма¬ 
тися  в  повітря  без  розбігу  і  вертикально  призем¬ 
люватися,  а  також  зависати  в  повітрі;  гелікоптер. 
вертолітний,  -а,  -е.  Стос,  до  вертольота. 
ВЕРТОЛІТНИК,  -а,  7.  Льотчик,  який  управляє  верто¬ 
льотом.  або  той,  хто  є  членом  його  екіпажу. 
ВЕРТОЛІТОБУД1ВНЙ й ,  -А,  -А.  Пов'язаний  із  вертолі- 
тобудуванням. 

ВЕРТОЛіТОБУДУВАння,  -я,  с.  Галузь  промисловості, 
що  створює  вертольоти. 

ВЕРТОЛЬОТОБУДІВНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  вертолі- 
тобудівнйй. 

ВЕРТОЛЬОТОБУДУВАННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  вертолі- 
тобудувАння. 

ВЕРТОЛЬОТОНОСЕЦЬ,  -СЦЯ,  7.  Військовий  корабель, 
головним  озброєнням  якого  є  вертольоти,  при¬ 
знач.  для  забезпечення  висадки  морських  десан¬ 
тів  або  для  боротьби  з  підводними  човнами;  один 
із  типів  авіаносців. 

ВЕРТОЛЬОТЧИК,  -а,  7.  Те  саме,  що  вертолітник. 
ВЕРТУН1 ,  -А,  7.  1.  Неспокійна,  непосидюча,  вертля¬ 
ва  людина.  2.  Голуб  штучно  виведеної  породи,  що 
може  у  польоті  перекидатися  через  голову  або 
крило.  "  соснбвий  вертун  -  хвороба  молодих 
сосен,  що  проявляється  у  викривленні  пагонів. 
вертун2  див.  вертунй. 

ВЕРТУНЕЦЬ,  -нця,  7.,  діад.  Кажан. 

ВЕРТУНЙ,  -ів,  ми.  (оди.  вертун,  -А,  7.),  діад.  Вергуни. 
ВЕРТУТА,  -и,  ж.  Печиво  з  коржа,  змазаного  начин¬ 
кою  і  скрученого  трубкою. 

ВЕРТУХА,  -и.  Жін.  до  вертун'  1. 

ВЕРТУХАЙ,  -я,  7. ,  жарг.  Тюремний  наглядач,  який 
обшукує  та  конвоює  в'язнів. 

ВЕРТУШКА,  -и,  ж.,  рози.  1.  Загальна  назва  різних 
предметів,  приладів  та  інструментів,  що  оберта¬ 
ються  навколо  своєї  осі.  2.  рози.  Вертоліт. 
3.  рози.  Прямий  урядовий  телефон. 

ВЕРТУшковий,  -а,  -е.  Прикм.  до  вертушка. 

ВЕРТЬ,  врвсудк.  сл.,  рози.  Уживається  за  знач, 
повернутися,  крутнутися. 


ВЕРТЯЧЙ.  Дієприсл.  до  вертіти. 

ВЕРТЯЧКА,  -и,  ж.  Водяний  жук. 

ВЕРУКбЗНИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  нагадує  бородавку; 
для  якого  характерна  наявність  бородавок. 

ВЕРФ,  -і,  ж.  Сукупність  споруд  на  березі  річки, 
моря  і  т.  ін.,  де  будують  і  ремонтують  судна. 
ВЕРФНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  верф. 

ВЕРФ'ЯНИЙ,  -А,  -А.  Прикм.  до  верф. 

ВЕРХ,  -у,  7.  1.  Верхня,  найвища  частина  чого- 
небудь;  вершина.  //  Поверхня  землі,  якої-небудь 
рідини  і  т.  ін.  2.  кого,  дерев.  Перевага  в  чому- 
небудь.  Брати  верх.  3.  Купол,  баня.  //  Покрівля 
на  хаті,  будинку  і  т.  ін.;  дах.  4.  Димохід  на  хаті, 
будинку  і  т.  ін.;  димар.  5.  Зовнішній  бік  одягу,  а 
також  матеріал  для  нього.  //  Верхній,  зовнішній 
бік  шапки,  зроблений  з  якогось  матеріалу,  а  не  з 
хутра.  6.  тільки  мн.  верхй,  -ів,  дерев.,  рози.  Ке¬ 
рівна,  найвпливовіша  частина  суспільства,  класу, 
організації  і  т.  ін.  7.  Високі  звуки,  ноти  (зазви¬ 
чай  у  співові).  8.  у  знач,  првйи.,  діад.  Поверх, 
зверху.  "  3  вАрхом  -  вище  країв  посудини  або 
іншої  тари,  з  надлишком  (про  що-небудь  насипа¬ 
не,  набране).  СкакАти  по  верхАх  -  розповідати, 
міркувати  про  щось  поверхово,  не  ґрунтовно. 
ЧАрез  верх  -  у  дуже  великій  кількості;  багато, 
надмірно. 

ВЕРХАМИ,  присл.  Те  саме,  що  вАрхи  (про  кількох 
чи  багатьох  вершників). 

ВЕРХИ,  присл.  Сидячи  на  коні  (мулі,  верблюді  і  т. 
ін.),  звісивши  ноги  по  його  боках.  //  Сидячи  на 
чому-небудь,  як  на  коні.  ”  їздити  вАрхи  ва  коиу 
-  цілком  підкорити  кого-небудь  своїй  волі. 
ВЕРХІВЕНЬ,  -вня,  7.,  рідко.  Те  саме,  що  верхівАць. 
ВЕРХІВЕЦЬ,  -вцй,  7.  Людина,  що  їде  верхи  на  коні; 
вершник. 

ВЕРХІВКА,  -и,  ж.  1.  Верхня,  найвища  частина  чого- 
небудь.  2.  дерев.,  рози.  Керівна,  найвпливовіша 
частина  суспільства,  класу,  організації  і  т.  ін. 
ВЕРХІВКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  верхівка. 
ВЕРХІВЩИНА,  -и,  ж.,  заст.  Податок  від  горбдів, 
дворів  та  стодол. 

ВЕРХІВ'Я,  -я,  с.  1.  Верхня  найвища  частина  чого- 
небудь;  верх  (перев.  дерева,  гори).  2.  чого,  дерев. 
Вершина  розвитку,  найвищий  ступінь.  3.  Верхня 
течія  річки,  а  також  місцевість,  що  прилягає  до  неї. 
ВЕРХЛЮК,  ВЕРХЛЯК,  -А,  7.,  зах.  Дике  порося. 
ВЕРХЛЯк  див.  верхлюк. 

ВЕРХНЙНА,  -и,  ж.,  зах.  Вершки,  сметана. 

ВЕРХНІЙ,  -я,  -є.  1.  Який  міститься,  знаходиться 
зверху,  вище  чого-небудь;  прот.  нижній. 
**  ВАрхне  чуттй,  иисл.  -  здатність  собаки  прави¬ 
льно  відчувати  поблизу  птаха  або  звіра,  не  опус¬ 
каючи  носа  вниз  до  сліду.  2.  Який  одягається 
поверх  вбрання.  //  Який  одягається  поверх  біли¬ 
зни.  3.  Близький  від  витоків,  початку  річки. 
ВЕРХНЬОГОМШКйВИй,  -а,  -е.  Стос,  до  верхньої  гно- 
мілки. 

верхньогрудйнний,  -а,  -е:  **  верхньогрудйнна 
тбчка  -  найглибша  точка  яремної  вирізки  груд¬ 
нини. 

ВЕРХНЬОГУБНІЙ,  -А,  -А.  Стос.  ДО  верхньої  губи. 
ВЕРХНЬОЗУБНЙЙ,  -А,  -А.  Стос,  до  верхніх  зубів. 
ВЕРХНЬОПАЛУБНИЙ,  -а,  -е.  Який  стосується  верхньої 
палуби.  //  Який  знаходиться  на  верхній  палубі. 
ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНИЙ,  -а,  -е.  Який  стосується  верхньої 
щелепи.  //  Який  знаходиться  на  верхній  щелепі. 
ВЕРХНЯк,  -А,  7.  1.  Верхнє  жорно  у  млині.  2.  Верх¬ 
ня  частина  гончарського  круга,  на  якій  формують 
посуд.  3.  Верхній  шар  ґрунту  і  т.  ін.  4.  Дека  в 
струнному  музичному  інструменті  (кобзі  та  ін.). 
5.  діад.  Металева  кришка  люльки.  6.  Взагалі 
верхня  частина  чого-небудь. 

ВЕРХОБЛЮД,  -а,  7.,  діад.  Верблюд. 

ВЕРХОВЕНСТВО,  -а,  с.,  кввжв.  Панівне  становище, 
переважний  вплив  кого-,  чого-небудь. 

ВЕРХОВЕЦЬ,  -в ця,  V.,  діад.  Вершник. 

ВЕРХОВЙЙ,  -А,  -А.  1.  Стос,  до  верху  (у  1  знач.); 
який  міститься,  перебуває,  діє  і  т.  ін.  зверху, 
нагорі.  2.  Пов'язаний  з  пересуванням  верхи.  Вер¬ 
ховий  ківь.  3.  Який  їздить  верхи.  //  у  знач.  ім. 
верховйй,  -вбго,  7.  4.  Який  міститься,  знахо¬ 
диться  і  т.  ін.  ближче  до  верхів'я  ріки.  **  Верхо¬ 
вйй  вітер,  діад.  -  вітер,  що  дме  з  верхів'я  ріки. 
5.  у  звач.  іи.  верховйй,  -Аго,  7.  Робітник,  що 
знаходиться  на  верхньому  майданчику  бурової 
вишки;  верховик. 

ВЕРХОВИК,  -А,  7.,  діад.  Верховий  вітер. 

ВЕРХОВЙНА,  -и,  ж.  1.  Верхня,  найвища  частина 
чого-небудь  (перев.  гори,  дерева).  2.  перев.  Най¬ 
вищий  ступінь  чого-небудь.  3.  тільки  одв.  Назва 
високогірної  місцевості  в  межах  Українських 
Карпат. 

ВЕРХОВЙНЕЦЬ  ДИВ.  верховйнці. 

ВЕРХОВЙНКА',  -и,  ж.  Зменш,  до  верховйна  1. 
ВЕРХОВИНКА3  ДИВ.  верховйнці. 

ВЕРХОВЙННИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  верховини  (у  1,  З 
знач.). 

ВЕРХОВЙНСЬКИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  верховини  (у  З 
знач.). 

ВЕРХОВЙНЦІ,  -ів,  ив.  ( одв .  верховйнець,  -нця,  7.; 
верховйнка,  -и,  ж.).  Назва  етнічної  групи  украї¬ 
нців,  жителів  високогірної  зони  Карпат. 
ВЕРХОВІДКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  верховбдка. 
ВЕРХОВІТТЯ,  -я,  с.  1.  Верхня  частина  дерева. 
2.  збірн.  Верхні  гілки. 

ВЕРХбВНИЙ,  -а,  -е.  Найвищий,  головний.  **  Верхб- 
вна  РАда  -  назва  парламенту  України.  Верхбв- 
ний  головнокомандуючий  -  вищий  начальник 
збройних  сил  держави  як  під  час  війни,  так  і  в 
мирний  час.  Верхбвний  комісАр  оон  з  прав  лю- 


ВЕРШКОВІДДІЛЬНЙЙ 

дйни  -  міжнародна  посадова  особа,  яка  підпоряд¬ 
ковується  Генеральному  Секретарю  ООН  і  відпо¬ 
відає  за  допомогу  в  реалізації  прав  людини,  вер¬ 
хбвний  суд  -  вищий  орган  судової  влади  в  дер¬ 
жаві. 

ВЕРХОВНИК,  -а,  7.,  іст.  Член  Верховної  таємної 
ради,  що  була  заснована  в  Росії  в  1726  р.  і  лікві¬ 
дована  імператрицею  Анною  Іванівною  в  1730  р. 
ВЕРХОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  верхбвний. 
ВЕРХОВОД1,  -а,  7.  Впливова  людина,  що  відіграє 
керівну  роль  у  певному  середовищі,  у  своєму  ото¬ 
ченні  І  Т.  ІН.' 

ВЕРХОВОД2,  -а,  7.  Те  саме,  що  верховбдка1. 
ВЕРХОВОДА,  -и,  7.  і  ж.  Те  саме,  що  верховбд1. 
ВЕРХОВОДИТИ,  -джу,  -диш,  ведок.,  без  додатка, 
кий  і  вад  кий.  Бути  верховодом,  скеровувати  дії 
інших;  розпоряджатися. 

ВЕРХОВОДИЦЯ,  -і.  Жін.  до  верховбда. 
ВЕРХОВОДІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  верховбдити. 
ВЕРХОВОДКА1,  рідко  ВЕРХОВІДКА,  -и,  ж.  Дрібна 
прісноводна  риба  родини  коропових,  малоцінна 
як  промислова. 

ВЕРХОВОДКА2,  -и,  ж.  Найближчий  до  поверхні  шар 
підземної  води. 

ВЕРХОВОДНИЙ,  -а,  -е.  Який  жадає  панувати,  влада¬ 
рювати. 

ВЕРХОВОДСТВО,  -а,  с.  Дії  верховода  (див.  верховбд'). 
ВЕРХОГІР'Я,  -я,  с.,  збірв.,  поет.  Верхні  частини  гір. 
ВЕРХОГЛЯД,  -а,  7.  Людина,  яка  виявляє  верхогляд¬ 
ство;  поверхова  людина. 

ВЕРХОГЛЯДКА,  -и.  Жін.  до  верхоглйд. 
ВЕРХОГЛЯДСТВО,  -а,  с.  Несерйозне,  поверхове  став¬ 
лення  до  чого-небудь,  без  ознайомлення  з  чимось, 
без  заглиблення  в  сутність  справи. 

ВЕРХОГОНИ,  -ів,  ив.,  рідко.  Змагання  на  верхових 
конях. 

ВЕРХОЛАЗ,  -а,  7.  Робітник,  який  працює  на  вели¬ 
кій  висоті.  //  Людина,  що  любить  лазити  на  ви¬ 
сокі  предмети  (дерева,  будинки  і  т.  ін.). 
ВЕРХОЛАЗНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  верхолаза. 
ВЕРХОЛЯк.-а,  7.,  зах.  Лісовий  жайворонок. 

ВЕРХОМ,  присл.  Верхньою  частиною,  горою. 
ВЕРХОМ,  присл.,  рідко.  Те  саме,  що  вАрхи. 
ВЕРхОнки,  -нок,  ив.  (одв.  верхбнка,  -и,  ж.),  діад. 
Рукавиці,  що  їх  одягають  поверх  рукавиць,  за¬ 
звичай  шкіряні  чи  брезентові. 

ВЕРХОЛАСАННЯ,  -я,  с. ,  зах.  Верхня  частина  зрубу. 
ВЕРХОРІЧЧЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  верхів'я  3. 
ВЕРХОСТЬОБ,  -у,  7.  Особливий  спосіб  вишивання. 
ВЕРХОТУРА,  -и,  ж.,  рози.,  жарт.  Верхня  частина 
якого- небудь  приміщення,  верхній  поверх. 
ВЕРХОЧУт,  -а,  7.  Мисливський  собака,  який  пра¬ 
цює  верхнім  чуттям. 

ВЕРХОЯНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Верхоянськ. 
ВЕРЦАДЛО,  -а,  с..  зах.  Те  саме,  що  дзАркало. 
верч.  -а,  7.,  заст.  Згорток,  жмуток. 
вЕрчений,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  веріїти. 
ВЕРЧИК,  -а,  7.  1.  рози.  Скручений  жмут  чого- 
небудь  або  що-небудь  загорнене,  згорнене;  згор¬ 
ток.  2.  діад.  Плетений  бублик. 

ВЕРША,  -і,  ж.  Сплетена  з  лози  риболовна  снасть, 
що  має  форму  лійкоподібного  кошика. 

ВЕРЦіАк,  -А,  7.,  зах.  Верхня  частина  дерева. 
вЕрше,  присл.,  діад.  Вище. 

ВЕРШЕНЬ,  -шня,  7.,  7.,  діад.  Вершник. 

ВЕРШЕЧКИ,  -ів,  ив.  Пестл.  до  вершкй. 
ВЕРШЕЧКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вершАчок. 
ВЕРШЕЧОК,  -чка,  7.  Верхня  кінцева  частина  чого- 
небудь  (дерева,  гори,  споруди  і  т.  ін.). 

ВЕРШЙНА,  -и,  ж.  1.  Верхня,  найвища  частина  чого- 
небудь  (перев.  дерева,  гори).  **  Вершйна  кутА, 
иат.  -  точка  перетину  прямих,  що  утворюють 
кут.  Вершйна  трикутника,  иат.  -  вершина  кута, 
що  лежить  проти  його  основи.  2.  чого,  перев. 
Вінець  розвитку,  найвищий  ступінь.  3.  Початок, 
верхів'я  яру  і  т.  ін. 

ВЕРШЙНКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  вершйна. 

ВЕРШЙнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  вершйна. 
ВЕРШЙТЕЛЬ,  -я,  7.,  кввжв.  Той,  хто  вирішує,  роз¬ 
поряджається,  відіграє  вирішальну  роль  у  здійс¬ 
ненні  чого-небудь.  //  Той,  хто  доводить  до  кінця, 
здійснює,  завершує  що-небудь. 

ВЕРШЙТЕЛЬКА,  -и.  Жін.  до  вершйтель. 

ВЕРШИТИ,  -шить,  -шать,  ведок.,  иисл.  Пересува¬ 
тись  по  верхівках  дерев  (про  білку  та  ін.  хутро¬ 
вих  звірів). 

ВЕРШЙТИ,  -шу,  -шйш,  ведок.,  перех.  1.  Доводити 
до  кінця,  закінчувати  робити  верх,  покрівлю. 
//  Укладати  верх  стогу,  скирти  певним  способом. 
2.  Здійснювати,  завершувати  що-небудь. 
ВЕРШЙТИСЯ,  -йться,  ведок.  1.  Закінчуватися  чим- 
небудь  у  своїй  верхній  частині.  2.  Відбуватися, 
здійснюватися.  3.  Пас.  до  вершйти. 

ВЕРШІЙ,  -А,  7.  Робітник,  що  укладає  верх  стогу, 
скирти. 

ВЕРШКЙ,  -їв,  ив.  (рідше  одв.  вершбк,  -шкА,  7.). 

1.  Густий  продукт  молока  з  великим  вмістом  жи¬ 
ру,  одержуваний  шляхом  відстоювання  або  сепа¬ 
рування  свіжого  молока.  2.  дерев.  Найкраща 
частина  чогось.  //  заст.,  іров.  Найвпливовіша 
частина  суспільства. 

ВЕРШКІВКА,  -и,  ж.,  діад.  Вершковий  крем  для 
шкіри. 

ВЕРШКОВЙЙ,  -А,  -А.  1.  Виготовлений  з  вершків. 

2.  Стос,  до  вершка  (у  1  знач.). 

ВЕРШКбВИЙ,  -бва,  -бве.  Який  довжиною  дорівнює 
вершку  (у  3  знач.). 

ВЕРШКОВІДДІЛЬНЙЙ,  -а,  -є.  Пов'язаний  з  відділен¬ 
ням  вершків.  //  Який  призначений,  використову¬ 
ється  для  відділення  вершків. 


5* 


123 


ВЕРШКОВІДДІЛЬНИК 

ВЕРШКОВІДДІЛЬНИК,  -а,  ч.  Апарат  для  відокремлен¬ 
ня  вершків  від  молока. 

ВЕРШКбВО-ШОКОЛАДНИЙ,  -а,  -є.  До  складу  якого 
входять  вершки  та  шоколад. 

ВЕРШКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вершкувАти. 
ВЕРШКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  медок.,  с.  г.  Зривати  вер¬ 
хівку  суцвіть  і  підчищати  нижнє  пожовкле  листя 
в  деяких  сільськогосподарських  культурах  для 
посилення  в  них  певних  якостей. 

ВЕРШЛЙГ,  -а,  ч.,  заст.  Великий  важкий  молот  для 
кування  металу,  роздрібнення  каменю  і  т.  ін. 
ВЕРШЛЯГйВИй,  -а.  -е.  Прикм.  до  вершлйг. 

ВЕРШНИК,  -а,  ч.  І.  Людина,  що  їде  верхи  на  коні; 
верхівець.  2.  тільки  ми.,  іст.  Один  із  привілейо¬ 
ваних  станів  у  Стародавньому  Римі  та  Стародав¬ 
ній  Греції,  з  якого  формувалася  кіннота. 
ВЕРШНИЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вйршник. 
ВЕРШНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  вАршник  1. 

ВЕРШНЮК,  -А,  ч.,  зах.  Лісовий  жайворонок. 

ВЕРШНЯ,  -і,  ж.,  заст.  Поверхня. 

ВЕРШбК,  -шкА,  у.  1.  Зменш,  до  верх  1,  5.  2.  Те 
саме,  що  вершкй.  3.  заст.  Міра  довжини,  що  до¬ 
рівнює  4,4  см  і  застосовувалася  в  Україні  та  Росії 
до  запровадження  метричної  системи  мір. 

ВЕРЙЙКА,  -и,  ж.,  зах.  Дерев'яний  замок. 
ВЕСЕЛЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Досить  веселий.  //  Приємний 
на  вигляд. 

ВЕСЕЛЕЧКО,  -а,  ч.  Зменш. -пестл.  до  веслб. 

ВЕСЕЛИЙ,  -а,  -є.  1.  Сповнений  веселощів  (у  1  знач.), 
радісного,  безтурботного  настрою.  //  Який  вира¬ 
жає  веселощі  (у  1  знач.),  радісний  настрій.  //  Схи¬ 
льний  до  веселощів  (у  1  знач.).  //  Грайливий  (пе- 
рев.  про  тварин).  2.  Який  викликає  веселощі  (у  1 
знач.),  радісний  настрій  своїм  жартівливим  зміс¬ 
том,  бадьорою  мелодією  і  т.  ін.  //  Який  викликає 
радісний  настрій  у  зв'язку  зі  сприятливими  обста¬ 
винами.  3.  Приємний  на  вигляд,  світлий,  яскра¬ 
вий.  4.  у  знач.  ім.  весАлий,  -ого,  ч..  жарт.  Гомосе¬ 
ксуаліст. 

ВЕСЕЛИК,  -а,  ч.,  фольк.  Назва  журавля  весною, 
коли  цей  птах  прилітає  з  вирію  (за  народним 
повір'ям,  той,  хто  скаже  "журавель  ,  буде  жури¬ 
тися  увесь  рік). 

ВЕСЕЛ ЙЛЬНИИ:  **  Веселйльний  газ  -  оксид  диніт- 
рогену:  безбарвний  зі  слабким  приємним  запахом 
газ,  який  при  вдиханні  вкупі  з  киснем  спричи¬ 
нює  сп’яніння  і  наркоз. 

ВЕСЕЛЙТИ,  -лю,  -лиш,  медок.,  перех.  Викликати 
веселощі,  розважати.  //  Викликати  радісний  на¬ 
стрій,  робити  радісним,  веселим.  //  Своїм  світ¬ 
лим,  яскравим  кольором  створювати  приємне 
враження  для  зору. 

ВЕСЕЛ  ЙТИСЯ,  -люся,  -лйшся,  медок.  Проводити  час 
у  розвагах,  веселощах.  //  Радіти,  бути  у  радісному, 
веселому  настрої.  //  ким,  чим,  заст.  Радіти  кому-, 
чому-небудь. 

ВЕСЕЛИЦЯ,  -і,  ж.,  діал.  Веселка. 
веселісінький,  -а,  -е.  Пестл.  до  весАлий. 
ВЕСЕЛІСІНЬКО.  Присл.  до  веселісінький. 

ВЕСЕЛІСТЬ,  -лості,  ж.  1.  Властивість  і  стан  за  знач. 
весАлий  1.  2.  Веселе  проведення  часу;  розвага. 
ВЕСЕЛІТИ,  -ію,  -іеш,  недок.  Робитися,  ставати  веселим. 
ВЕСЕЛІШАТИ,  -аю,  -аєш,  медок.  Робитися,  ставати 
веселішим. 

ВЕСЕЛКА,  -и,  ж.  Дугоподібна  різнобарвна  смуга, 
яка  з'являється  в  атмосфері  внаслідок  заломлен¬ 
ня  сонячних  променів  у  краплинах  дощу,  сніжи¬ 
нках;  райдуга. 

ВЕСЕЛКОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Подібний  до  кольорів  весел¬ 
ки;  різнобарвний.  2.  дерем.  Приємний,  радісний, 
який  обіцяє  щось  гарне,  добре. 
вЕсело.  Присл.  до  весАлий.  //  узмач.  присудк.  сл. 
ВЕСЕЛОНЬКА,  -и,  ж.  Пестл.  до  весАлка. 

ВЕСЕЛОЧКА,  -и,  ж.  Пестл.  до  весАлка. 

ВЕСЕЛОЩІ,  -ів,  ми.  1.  Стан  внутрішнього  задово¬ 
лення,  радісного  настрою,  безтурботності,  схиль¬ 
ності  до  розваг,  жартів  і  т.  їн.  2.  Веселі  розваги, 
розмови  і  т.  ін. 

ВЕСЕЛУН,  -А,  ч.  Весела,  життєрадісна  людина;  той, 
хто  любить  веселитися,  жартувати  і  т.  ін. 
ВЕСЕЛУХА,  -и,  ж.  1.  Весела,  життєрадісна  людина; 
та,  що  любить  веселитися,  жартувати  і  т.  ін. 
2.  жарт.  Алкогольний  напій. 

ВЕСЕЛЧАний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  веселкбвий. 
ВЕСЕЛЬЦЕ,  -я,  с.  Зменш. -пестл.  до  веслб. 

ВЕСІВКА,  -и,  ж.,  зах.  Веселка. 

ВЕСІЛЛЯ,  -я,  с.  1.  Обряд  одруження,  а  також  свят¬ 
кування  з  цієї  нагоди  за  звичаєм.  1 1  Бенкет  з 
нагоди  одруження.  Справляти  весілля.  2.  збірм., 
розм.  Люди,  присутні  на  святкуванні  з  нагоди 
одруження. 

ВЕСІЛЛЯЧКО,  -а,  с.  Пестл.  до  весілля. 

ВЕСІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  весілля  (у  1  знач.). 
**  весільний  бАтько  -  чоловік,  який  виконує  на 
весіллі  роль  батька  нареченого  або  нареченої. 
Весільна  мАти  -  жінка,  яка  виконує  на  весіллі 
роль  матері  нареченого  або  нареченої.  2.  у  здач, 
ім.  весільна,  -ної,  ж.  Обрядова  пісня,  що  викону¬ 
ється  на  весіллі. 

ВЕСІЛЬЧАНИН,  -а,  ч.  Той,  хто  бере  участь  у  весіллі. 
ВЕСІННІЙ,  -я,  -є.  рідко.  Те  саме,  що  веснйнйй. 
ВЕСЛб,  -А,  с.  Дерев'яна  з  лопаттю  на  кінці  довга 
жердина,  за  допомогою  якої  переміщають  човен, 
гребне  судно. 

ВЕСЛОВИЙ,  -А,  -А.  Прикм.  до  веслб.  //  Який  руха¬ 
ється  за  допомогою  весел  (про  судно). 

ВЕСЛОНбГИЙ,  -а,  -е.  У  яких  кінцівки  схожі  на 
весла,  діють,  як  весла. 

ВЕСЛОНОГІ,  -гих,  ми.  Ряд  плаваючих  птахів,  у 
яких  пальці  з'єднані  плавальними  перетинками, 

124 


що  полегшують  їм  плавання. 

ВЕСЛОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Який  схожий  на  весло; 
який  діє,  як  весло. 

ВЕСЛОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  весло- 
подібний. 

ВЕСЛУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  веслувАння. 
ВЕСЛУВАЛЬНИХ,  -а,  ч.  Той,  хто  займається  веслува¬ 
льним  спортом. 

ВЕСЛУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  веслувАти. 
ВЕСЛУВАТИ,  -Ую,  -Уєш,  медок.  Гребти  веслом,  вес¬ 
лами,  переміщаючи  човен,  судно. 

ВЕСлУн,  -А,  ч.  Гребляк  (комаха). 

ВЕСЛЮГА,  -и,  ж.,  діал.  Високий  на  зріст  чоловік. 
ВЕСЛЯР,  -А,  ч.  Людина,  що  веслує. 

ВЕСНА,  -й,  ж.  1.  Пора  року  між  зимою  і  літом,  яка 
характеризується  подовженням  дня,  потеплін¬ 
ням,  появою  перелітних  птахів,  розквітом  рослин 
і  т.  ін.  2.  перем.  Молодість,  роки  дитинства  і 
юності.  //  Що-небудь  початкове,  яке  провіщає 
розквіт,  розвиток,  перемогу  чогось.  //  Світле, 
радісне  почуття.  3.  Рік  (тільки  в  разі  визначення 
віку  кого-небудь). 

ВЕСНІВКА,  -и,  ж.  1.  Те  саме,  що  веснйнка1.  2.  Ба¬ 
гаторічна  трав'яниста  рослина  з  повзучим  коре¬ 
невищем,  прямим  стеблом  і  дрібними  білими, 
зібраними  в  китицю  квітами. 

ВЕСНІТИ,  -ію,  -ієш,  медок.,  поет.  1.  Вступати  в 
силу  (про  весну).  2.  перем.  Розквітати. 

ВЕСНОНЬКА,  -и,  ж.  Пестл.  до  веснА. 

ВЕСНООРАНКА,  -и,  ж.,  с.  г.  Весняна  оранка  необро- 
бленої  восени  землі. 

ВЕСНОЮ,  присл.,  розм.  Під  час  весни;  навесні. 
ВЕСНУВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач.  веснувАти. 
ВЕСНУВАТИ,  -Ую,  -уєш,  медок.  Виконувати  весняні 
роботи. 

ВЕСНЙНЙЙ,  -АнА,  -йне.  Прикм.  до  веснА  1,  2.  Вес- 
мява  пора.  //  Який  буває,  відбувається  навесні. 
**  Весняний  катАр  -  тривале,  хронічне  захворю¬ 
вання  кон'юнктиви  ока,  яке  загострюється  у  вес¬ 
няні  і  літні  місяці. 

ВЕСНЯНКА',  -и,  ж.  1.  Хорова  народнообрядова  піс¬ 
ня,  в  якій  оспівується  пробудження  природи, 
кохання,  надії  на  врожай  і  т.  ін.  2.  Народна  назва 
пташок,  що  прилітають  рано  навесні. 

ВЕСНЯНКА2  див.  веснйнки. 

ВЕСНЯНКИ,  -нок,  ми.  (одв.  веснйнка,  -и,  ж.).  Дріб¬ 
ні  жовтувато-бурі  або  коричнюваті  пігментні 
плями  на  шкірі  (перев.  обличчя)  деяких  людей, 
що  особливо  помітними  стають  навесні;  ласто¬ 
виння. 

ВЕСНЯНКОПОДІБНІ,  -их,  ми.  Ряд  комах. 
ВЕСНЯНКУВАТИЙ,  -а,  -е.  Укритий  веснянками. 

//  Який  має  веснянки. 

веснянкувАтіСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  веснян¬ 
ку  вАтий. 

ВЕСНЯНО.  Присл.  до  веснйнйй. 

ВЕСНЯНО-ЛІТНІЙ,  -я,  -є.  Що  стос,  весни  і  літа.  Вес- 
ияио-літиій  сезов. 

ВЕСНЯНО-ПОЛЬОВЙЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  із  весняни¬ 
ми  польовими  роботами. 

ВЕСНЯНО-ПОСІВНЙЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  із  весняним 
посівом. 

ВЕСНЯНОЧКА,  -и,  ж.  Пестл.  до  веснйнка'. 

ВЕСТ,  -у,  V.,  мор.  1.  Захід,  західний  напрямок. 
2.  Західний  вітер. 

ВЕСТА,  -и,  ж.  У  давньоримській  міфології  -  богиня 
домашнього  вогнища. 

ВЕСТАЛКА,  -и,  ж.  Жриця  давньоримської  богині 
домашнього  вогнища  Вести,  що  давала  обітницю 
довічної  безшлюбності  й  цнотливості  та  зобов'я¬ 
зана  була  підтримувати  невгасимий  вогонь  у  хра¬ 
мі  богині. 

ВЕСТВЕРК,  -у,  ч.  У  каролінгських  та  романських 
церквах  -  поперечна  будівля  у  західній  частині 
будинка. 

ВЕСТГбТИ,  -ів,  мв.,  іст.  Західне  відгалуження  го¬ 
тів,  які  в  3  -  4  ст.  оселилися  між  рікою  Дністром 
і  пониззям  Дунаю. 

ВЕСТЕРН,  -а,  ч.  Літературний  твір  або  фільм  з 
історії  освоєння,  із  життя  західних  штатів  США 
19  століття. 

ВЕСТЕРНІВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Властивий  вестернові  як 
жанру. 

ВЕСТИ,  веду,  ведАш;  мив.  ч.  вів,  велА,  велб;  недок. 
1.  перех.  Спрямовувати  рух  кого-небудь,  допома¬ 
гати  або  примушувати  йти.  **  Вестй  звіра,  мисл. 
-  гнати  собакою  (гончаком)  звіра  по  його  слідах, 
безперервно  подаючи  голос.  //  Іти,  рухатися  по¬ 
переду  як  ватажок,  скеровуючи  кого-,  що-небудь. 
//  Керувати  предметом,  що  рухається  механічно 
(машиною,  автомобілем,  судном  і  т.  ін.).  2.  пе¬ 
рех.,  перев.  Спрямовувати  діяльність  кого-,  чого- 
небудь;  керувати.  / 1  Завідувати  чим-небудь;  ви¬ 
кладати  яку-небудь  дисципліну.  3.  перех.  Рухати 
чим-небудь  у  певному  напрямку.  4.  перех.  Про¬ 
кладати,  проводити  що-небудь  довге,  великої 
протяжності.  5.  веперех.  Мати  певний  напрямок, 
простягатися  куди-небудь.  //  перев.  Маючи  щось 
на  меті,  на  увазі,  спрямовувати  в  певний  бік 
(розмову,  дію  і  т.  ін.).  //  перев.  Спричинятися  до 
чого-небудь.  6.  перех.  Здійснювати,  виконувати, 
робити  що-небудь.  //  Послідовно,  систематично 
займатися  чим-небудь.  **  Вестй  вогбнь  -  стріляти 
з  вогнепальної  зброї.  Вестй  рід  від  кого,  з  кого  - 
походити  від  кого-небудь,  бути  нащадком  когось. 
Вестй  свойї  (свої)  -  настирливо  повертатися  в 
розмові  до  певної  думки. 

ВЕСТИБУЛІТ,  -у,  ч.  Запалення  слизової  оболонки 
переддвер’я  піхви. 

ВЕСТИБУЛОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Дослідження  функції 


вестибулярного  апарату. 

ВЕСТИБУЛОПАТІЯ,  -і,  ж.  Порушення  функції  вести¬ 
булярного  аналізатора. 

ВЕСТИБУЛОРЕЦЕПТОРИ,  -ів,  мв.  Волоскові  клітини 
перетинчастого  лабіринту  внутрішнього  вуха,  які 
сприймають  зміни  швидкості  та  напряму  перемі¬ 
щення  тіла  у  просторі. 

ВЕСТИБУЛЯРНИЙ,  -а,  -е,  ават.  Такий,  що  стосується 
(належить  до)  присінку.  **  Вестибулйрний  апа- 
рАт,  ават.  -  орган  у  хребетних  тварин  та  людини, 
який  є  частиною  внутрішнього  вуха  та  служить 
для  координації  рухів  та  збереження  рівноваги. 
Вестибулйрні  реакції  -  реакції  організму,  що 
виникають  у  відповідь  на  адекватні  і  не  адекватні 
подразнення  вестибулярного  апарату. 

ВЕСТИБЮЛЬ,  -я,  ч.  Значних  розмірів  переднє  про¬ 
хідне  приміщення  у  громадській  будові  або  в  де¬ 
яких  житлових  будинках. 

ВЕСТИБіЬльний,  -а,  -є.  Прикм.  до  вестибюль. 
ВЕСТЙ ГІЙ,  -Я,  У.  Предмет,  який  у  своїй  теперішній 
формі  є  недосконалим  представленням  розвиненої 
форми,  що  існувала  в  минулому.  //  В  біології  - 
орган  або  частина  органа,  що  виявляє  такі  харак¬ 
теристики. 

ВЕСТИНГ,  -у,  ч.  Право  робітників  на  отримання 
допомоги  з  фондів,  які  утворені  за  рахунок  внес¬ 
ків  працедавців. 

ВЕСТЙСЯ,  ведйться;  мив.  ч.  вівся,  велАся,  велбся; 
ведок.  1.  Відбуватися,  здійснюватися,  тривати. 
2.  безос.  Бути  у  звичаї,  узвичаєним.  3.  розм.  Бути 
в  наявності,  існувати.  4.  розм.,  заст.  Жити,  пло¬ 
дитися.  5.  безос.  Іти,  складатися  так  чи  інакше 
(про  умови  життя).  6.  безос.  Щастити,  вдаватися. 
7.  Пас.  до  вестй  1  -  3,  6. 

ВЕСТ-ІНДСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  Вест-Індії. 
ВЕСТ-КОУСТ-ДЖАЗ,  -у,  ч.  Стильовий  напрям  джазу, 
що  виник  і  розвинувся  наприкінці  50-х  рр.  20  ст. 
серед  білих  музикантів  Заходу  СІЛА. 
ВЕСТМІНСТЕРСЬКИЙ,  -а,  -є:  **  вАстмінстерська  мо- 
дАль:  в  науці  конституційного  права  -  одна  з 
поширених  назв  парламентської  системи  прав¬ 
ління.  ВАстмінстерські  статути  -  загальна  наАва 
ряду  різнохарактерних  законодавчих  актів  анг¬ 
лійської  феодальної  держави.  ВАстмінстерські 
судй  -  загальна  назва  вищих  судів  у  середньовіч¬ 
ній  Англії. 

ВЕСТфАл,  -а,  ч.  Житель  Вестфалії. 

ВЕСТФАльСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Вестфалія. 

ВЕСЬ1  (ВВЕСЬ,  УВЕСЬ),  всьогб  (усього),  ч.,  вся 
(уся),  всіАЇ  (усіАї),  ж.,  все  (усе),  всьогб  (усього), 
с.,  займ.  означ,  1.  Означає  щось  як  ціле,  неподі¬ 
льне,  взяте  повністю.  //  Означає  цілковите  охоп¬ 
лення  чим-небудь  якоїсь  особи,  предмета,  явища. 
//  всі,  всіх,  мв.  Означає  цілковите  охоплення 
окремих  однорідних  осіб,  предметів,  явищ  -  ко¬ 
жного  у  нерозривному  зв'язку  з  іншим.  //  у  спо- 
луч.  з  абстр.  ім.  Означає  вищий  ступінь  виявлен¬ 
ня  якості,  стану  і  т.  ін.  2.  у  знач.  ім.  все,  всьогб, 
с.  Вичерпне  охоплення,  сукупність  предметів, 
явищ,  дій,  понять;  те,  що  є,  без  винятку.  //  всі. 
всіх,  ми.  У  повному  складі,  без  винятку.  //  все, 
мв.  всі.  Уживається  як  узагальнююче  слово  в 
переліку.  3.  при  ім.  з  прийм.  з  (з  о),  н  а.  Утворює 
сполуки  способу  дії,  що  означають  повноту,  поси¬ 
лений  перебіг  дії.  4.  Все  (у  знач,  присудка )  -  кі¬ 
нець  (розм.).  **  Всьогб  нічогб  -  дуже  мало.  Все 
однб;  а)  байдуже,  однаково,  так  чи  інакше; 
б)  подібно  до  чогось,  так  само,  однаково.  Всьогб 
дбброго  (найкрАщого)  -  форма  прощання  з  доб¬ 
рими  побажаннями,  на  все  [добре]  -  форма 
прощання  з  добрими  побажаннями. 

ВЕСЬ2,  -і,  ж.,  заст.  Село. 

ВЕТАМБУЛАТОРІЯ,  -ї,  ж.  Ветеринарна  амбулаторія. 
ВЕТДОПОМОГА,  -и,  ж.  Ветеринарна  допомога. 
ВЕТЕРАН,  -а,  ч.  1.  Досвідчений,  бувалий  воїн,  який 
брав  участь  у  багатьох  боях.  2.  перев.  Людина, 
що  багато  років  успішно  і  плідно  працює,  працю¬ 
вала  в  якій-небудь  галузі,  діє,  діяла  в  чомусь. 
Ветеран  праці. 

ВЕТЕРАНСТВО,  -а,  с.  1.  Збірн.  до  ветерАн.  2.  Пере¬ 
бування  у  статусі  ветерана.  3.  Суспільно- 
громадська  та  військово-патріотична  діяльність 
ветеранів  праці  та  війни. 

ВЕТЕРАНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  ветеранів,  до  їхньої 
діяльності. 

ВЕТЕРИНАР,  -а,  ч.  Лікар,  який  лікує  тварин,  фахі¬ 
вець  з  ветеринарії. 

ВЕТЕРИНАРІЯ,  -ї,  ж.  Комплекс  наук  про  будову 
тваринного  організму,  його  життєдіяльність,  спо¬ 
соби  запобігання  хворобам  тварин  та  їх  лікуван¬ 
ня.  //  Лікування  і  профілактика  хвороб  свійсь¬ 
ких  тварин. 

ВЕТЕРИНАРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  ветеринарії.  "  Ве- 
теринАрний  сертифікАт  -  санітарний  документ, 
який  засвідчує  незараженість  імпортованої  (екс¬ 
портованої)  худоби,  птиці,  продуктів  їх  переробки 
і  який  підтверджує,  що  вони  походять  з  незара- 
жених  районів. 

ветеринАрно-санітАрний,  -а,  -е:  **  ветеринАрно- 
санітАрна  експертйза  -  комплекс  спеціальних 
досліджень  щодо  визначення  якості  продуктів  і 
сировини  тваринного  та  рослинного  походження. 
ВЕТЛІКАР,  -я,  ч.  Спеціаліст,  який  займається  ліку¬ 
ванням  та  профілактикою  захворювань  тварин. 
ВЕТЛІКАРНЯ,  -і,  ж.  Ветеринарна  лікарня. 
ВЕТЛУЗЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  Ветлуга. 

ВЕТНАГЛЯД,  -у,  ч.  Ветеринарний  нагляд. 

ВЕТО,  вевідм.,  с.  1.  Остаточна  чи  умовна  заборона, 
яку  накладає  верховна  державна  влада  на  рішен¬ 
ня  нижчого  органу.  2.  У  міжнародному  праві  - 


право  члена  будь-якого  органу  заборонити  прийн¬ 
яття  рішення,  з  яким  він  не  згоден. 

ВЕТПУНКТ,  -у,  ч.  Ветеринарний  пункт. 
ВЕТСАНЕКСПЕРТИЗА,  -и,  ж.  Ветеринарно-санітарна 
експертиза. 

ВЕТСАНІТАР,  -а.  V.  Ветеринарний  санітар. 

ВЕТУлЯ,  -і.  ж..  зах.  1.  Однорічна  коза.  2.  Вівця  з 
першим  ягням. 

ВЕТУШКА,  -и,  ж.  Пристрій  для  намотування  ниток. 
ВЕТФЕЛЬДШЕР,  -а,  ч.  Ветеринарний  фельдшер. 
вЕтхиЙ,  -а,  -е.  1.  Дуже  старий.  **  ВАтхий  Завіт, 
рел.  -  див.  старий  Завіт.  2.  Який  руйнується, 
занепадає  від  часу. 

ВЕТХОЗАВІтний,  -а.  -е.  Стос,  до  Ветхого  Завіту. 

ВЕХ,  -у,  ч.  Отруйна  рослина. 

ВЕЧЕРІТИ,  -іє.  Смеркати,  темніти. 
вечірниця,  -і,  ж.  Вечірня  зірка  -  Венера. 

ВЕЧЕРНЯ,  -і,  ж.  Відправлювана  у  другій  половині 
дня  церковна  служба  у  християн. 

ВЕЧЕРОВИЙ,  -а.  -е.  Те  саме,  що  вечірній. 

ВЕЧЕРОНЬКА,  -и,  ж.  Пестл.  до  вечАря. 

ВЕЧЕРЯ,  -і.  ж.  1.  Споживання  їжі  ввечері.  2.  Стра¬ 
ва,  приготована  для  споживання  ввечері. 

ВЕЧЕРЯТИ,  -яю,  -яєш,  ведок.,  веперех.  і  рідко 
шерех.  їсти  ввечері. 

ВЕЧІНИ,  -ів,  лгя.  Феодальнозалежні  селяни  в  Мол¬ 
дові. 

вЕчіР,  -чора,  ч.  1.  Частина  доби  від  кінця  дня  до 
початку  ночі.  "  Дббрий  вАчір  -  вітання  увечері, 
ще  не  вАчір  -  ще  не  все  упущено,  ще  є  можли¬ 
вість  зробити  що-небудь.  2.  Вечірнє  зібрання  гос¬ 
тей  з  розвагами,  частуванням.  //  Присвячені 
'  якій-небудь  події,  даті,  вшануванню  особи  і  т.  ін. 
громадські  вечірні  збори.  //  Публічне  вечірнє 
зібрання,  де  виконуються  літературні,  музичні  та 
ін.  твори.  3.  у  знач,  присл.  вечорами.  У  вечірній 
час  протягом  кількох  чи  багатьох  діб. 

ВЕЧІРКА,  -и,  ж.  1.  Вечірнє  зібрання,  гулянка  з  час¬ 
туванням  у  вузькому  колі.  2.  розм.  Вечірня  газета. 
ВЕЧІРКИ,  -рок,  лея.,  заст.  Вечорниці. 

ВЕЧІРНИК,  -а,  ч„  розм.  Людина,  яка  вчиться  або 
працює  у  вечірню  зміну. 

ВЕЧІРНИЦЯ,  -і,  ж.,  розм.  1.  Жін.  до  вечірник. 

2.  Рід  кажанів  із  довгими  загостреними  крилами, 
що  полюють  після  заходу  сонця  і  приносять  ко¬ 
ристь,  винищуючи  шкідливих  комах. 

ВЕЧІРНІЙ,  -я,  -є.  Прикм.  до  вАчір  1.  //  Який  буває 
ввечері.  "  вечірня  зорй.  мвсл.  -  переліт  мислив¬ 
ських  птахів  на  вечірній  зорі  з  місць  їх  денного 
перебування  в  місця  живлення.  //  Признач,  для 
вечора,  вечорів  (у  2  знач.)  (про  одежу,  взуття  і  т. 
ін.). 

вечірня,  -і,  ж.,  діад.  Вечерня. 

ВЕЧОРЙНА,  -и,  ж.,  діад.  І.  Вечір  (у  1  знач.).  2.  Вече¬ 
ря  (у  2  знач.).  3.  заст.  Дівич-вечір;  вечорниці. 
ВЕЧОРІТИ.  -Іє.  ведок.,  безос.  Наближатися,  прояв¬ 
ляти  свої  ознаки  (про  вечір). 

ВЕЧОРНЙЦІ,  -йць,  лея.,  заст.  В  українському  селі 
восени  та  взимку  -  вечірні  зібрання  молоді,  на 
яких  у  будні  дні  поряд  із  розвагами  виконувалась 
і  певна  робота,  а  в  святкові  -  влаштовувалися 
гуляння. 

ВЕЧОРОВИЙ,  -а,  -е,  перев.  поет.  Те  саме,  що  вечірній. 
ВЕЧОРОК,  -чіркА,  ч.  Зменш. -пестл.  до  вАчір. 

ВЕШНЯк,  -А,  ч.  Водяний  млин,  що  працює  лише 
під  час  повені, 

ВЕШТАННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  вАштатися. 
ВЕШТАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  ведок.,  розм.  Ходити 
сюди-туди,  в  різних  напрямках,  блукати,  бродити 
де-небудь. 

в'єтнамець  див.  в’єтнамці, 
в'єтнамка  див.  в'єтнамці. 

В'ЄТНАМКИ,  -мок,  лея.,  розм.  (оди.  в'єтнАмка,  -и, 
ж.).  Легке  взуття  у  вигляді  підошви  з  ремінцем 
між  першим  і  другим  пальцем. 

В'ЄТНАМСЬКИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  В'єтнаму  і  в'єтнамців. 
В'ЄТНАМЦІ,  -ів,  лея.  (одв.  в'єтнАмець,  -мця,  ч.; 
в'єтнАмка,  -и,  ж.).  Народ,  основне  населення  В'є¬ 
тнаму;  представники  цього  народу,  країни. 
вжАлении,  ВЖАЛЕНІСТЬ,  ВЖАЛИТИ,  ВЖАРЕНИЙ,  ВЖА¬ 
РИТИ.  ВЖАРИТИСЯ,  ВЖАРЮВАННЯ.  ВЖАРЮВАТИ, 

вжарюватися.  вжАти.  вжАтися,  вжахнути,  вжах¬ 
нутися,  вже  див.  ужАленнй,  ужАленість,  ужАлнтн 
іт.  д. 

ВЖЕЖ,  присл.,  заст.  Те  саме,  що  авжАж. 

ВЖИВАНИЙ,  ВЖИВАНІСТЬ,  ВЖИВАННЯ,  ВЖИВАТИ,  ВЖИ¬ 
ВАТИСЯ1,  вживатися2  див.  ужйваннй,  ужйваність  і 
т.  д. 

ВЖИВЛЕНИЙ  (УЖИВЛЕНИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вживлАти. 

ВЖЙВЛЕННЯ  (УЖЙВЛЕННЯ),  -я,  с.  Введення  сторон¬ 
нього  тіла  в  живу  тканину  для  приживлення  в 
ній.  Вживлевия  електродів  у  мозок. 

ВЖИВЛЯННЯ  (УЖИВЛЯННЯ),  -я.  с.  Дія  за  знач,  вжнв- 
лйтн. 

ВЖИВЛЯТИ  (УЖИВЛЯТИ),  -Аю,  -Аєш,  ведок.-  -влю, 
•вйш,  док.-,  шерех.  Робити  (зробити)  вживляння. 
ВЖИВЛЯТИСЯ  (УЖИВЛЯТИСЯ),  -йється,  ведок.  Підда¬ 
ватися  вживлянню. 

ВЖИНАТИСЯ,  вжйти',  ВЖИТИ1,  ВЖЙТИЙ,  ВЖЙТИСЯ, 
ВЖЙТІСТЬ  ДИВ.  ужинАтися  і  т.  д. 

ВЖИТКИ,  -ів,  ми.  1.  Статки,  гаразди.  2.  Майно, 
власність. 

ВЖИТКОВИЙ,  ВЖИТКУВАТИ,  ВЖИТОК  див.  ужнткбвнй  і 
т.  д. 

ВЗАГАЛІ  (УЗАГАЛІ),  присд.  1.  У  загальному,  стосов¬ 
но  до  всього.  2.  За  всяких  умов,  у  всіх  випадках. 

3.  В  цілому,  без  вирізнення  частин,  подробиць 
(перев.  з  ім.).  4.  Уживається  як  узагальнююче 
слово  перед  підсумком.  "  І  взагалі  -  вживається 


для  приєднання  речення  (або  його  частини)  з  ду¬ 
мкою  загальнішою,  ніж  у  попередньому. 

ВЗАД,  присл.,  діад.  Назад.  **  Взад  і  вперАд  -  туди- 
сюди,  з  одного  боку  в  інший. 

ВЗАЄМИНИ,  -ин,  мв.  Взаємні  стосунки  між  ким-, 
чим-небудь.  //  Взаємозв'язок,  взаємовплив  між 
предметами,  явищами. 

ВЗАЄМНИЙ,  -а,  -е.  Який  однаково  виявляється  з 
обох  сторін,  між  ким-,  чим-небудь  стос,  один  до 
одного;  обопільний.  **  Взаємна  власність  -  об'¬ 
єднання  капіталів  різних  інвесторів  для  капіта¬ 
ловкладень  в  різні  об'єкти.  Взаємні  розрахунки  - 
спосіб  здійснення  розрахунків  між  підприємства¬ 
ми,  організаціями,  фірмами,  кожна  з  яких  пови¬ 
нна  здійснити  платежі  іншій,  оскільки  має  по 
відношенню  до  неї  заборгованість. 

ВЗАЄМНІСТЬ,  -ності,  ж.  І.  Абстр.  ім.  до  взаємний. 
2.  Взаємне  почуття  дружби,  кохання  або  почуття 
у  відповідь  на  дружбу,  кохання  і  т.  ін.  **  Прин¬ 
цип  взаємності  -  один  з  принципів  міжнародного 
права,  що  передбачає  укладення  міжнародних 
договорів  на  основі  рівноправності  та  взаємності 
вигод  та  зобов'язань. 

ВЗАЄМНО.  Присл.  до  взаємний. 
ВЗАЄМНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ,  -а,  -е:  **  ВзаЄмно-інвести- 
ційний  фонд  -  тип  інвестиційної  компанії,  яка 
використовує  виторг  від  випуску  власних  акцій 
для  вкладення  грошей  у  цінні  папери  інших 
компаній 

ВЗАЄМНО-ОЩАДНИЙ,  -а,  -є:  **  Взаємно-ощадні  бін- 
ки  -  різновид  банківських  установ  в  США,  які  не 
мають  акціонерного  капіталу. 

ВЗАЄМОВЙГІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  взає- 
МОВЙГІДНИЙ. 

ВЗАЄМОВЙГІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Взаємна,  обопільна 
вигода.  Взаємовигідвість  торгівлі. 
взаємовигідно.  Присл.  до  взасмовйіідний. 
ВЗАЄМОВЙКЛЮЧНИИ,  -а,  -е.  Який  виключає  можли¬ 
вість  одночасного  спільного  існування,  перебу¬ 
вання. 

ВЗАЄМОВЙКЛЮЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Неможливість 
одночасного  спільного  існування,  перебування, 
обопільна  несумісність. 

ВЗАЄМОВЙЛУЧЕННЯ,  -я,  с.,  спец.  Принцип,  який 
вимагає,  щоб  у  певний  момент  часу  лише  одна 
асинхронна  процедура  мала  доступ  до  однієї  й 
тієї  самої  загальної  змінної. 

ВЗАЄМОВЙРУЧКА,  -и,  ж.  Взаємна  допомога,  підтри¬ 
мка. 

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ,  -ин,  мв.  Те  саме,  що  взаємини. 
ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ,  -я,  с.  Взаємний  прояв  тих  чи 
інших  особливостей  внаслідок  взаємозв'язку,  вза¬ 
ємодії. 

ВЗАЄМОВЛЛЙВ,  -у,  ч.  Вплив,  що  здійснюється 
одним  на  одного,  взаємно. 

ВЗАЄМОДІЙНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  взаємодіючий. 
ВЗАЄМОДІЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
взаємодіяти. 

ВЗАЄМОДІЯ,  -ї,  ж.  Взаємний  зв'язок  між  предме¬ 
тами  у  дії,  а  також  погоджена  дія  між  ким-,  чим- 
небудь.  //  фіз.  Взаємний  вплив  тіл  чи  частинок, 
який  зумовлює  зміну  стану  їхнього  руху. 
взаємодіяння,  -я,  с.  Те  саме,  що  взаємодія. 
ВЗАЄМОДІЯТИ,  -ію,  -ієш,  ведок.  Перебуваючи  у 
зв'язку,  взаємно  проявляти  дію  або  погоджено 
взаємно  діяти,  бути  у  взаємодії. 
ВЗАЄМОДОПбВНЮВАНіСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність, 
властивість  доповнювати  одне  одного.  Принцип 
вза  ємодоповвювавості. 

ВЗАЄМОДОПОВНЙЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Який  доповнює 
один  одного.  Взаємодоповвяльві  поняття. 
ВЗАЄМОДОПОМОГА,  -и,  ж.  Взаємна  допомога,  під¬ 
тримка. 

ВЗАЄМОЗАЛЕЖАТИ,  *жу,  -жиш,  ведок.  Знаходитися 
у  взаємній  залежності,  залежати  один  від  одного 
ВЗАЄМОЗАЛЕЖНИЙ,  -а,  -е.  Залежний  один  від  одно¬ 
го.  **  Взаємозалежні  осбби  -  учасники  угоди,  які 
є  родичами  або  співвласниками  підприємства. 
ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Залежність  одного 
від  одного,  взаємна  залежність  між  явищами, 
людьми,  предметами  і  т.  ін. 

ВЗАЄМОЗАліК,  -у,  ч.  Спосіб  безготівкових  розрахун¬ 
ків  між  підприємствами,  підприємств  з  державою. 
ВЗАЄМОЗАМІННИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  допускає  мож¬ 
ливість  заміни  чогось,  когось  одного  на  інше. 
**  Взаємозамінні  товари  -  товари,  здатні  певною 
мірою  заміняти  один  одного. 

ВЗАЄМОЗАМІННІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
взаємозамінний. 

ВЗАЄМОЗАМІНЮВАНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  взаємо¬ 
замінний. 

ВЗАЄМОЗАМІНЮВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
взаємозамінюваний. 

ВЗАЄМОЗАЦІкАвлений,  -а,  -є.  Зацікавлений  один  в 
одному. 

ВЗАЄМОЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Зацікавленість 
кількох  людей  один  в  одному. 

ВЗАЄМОЗБАГАЧЕННЯ,  -я,  с.  Взаємне  набуття  яких- 
небудь  позитивних  якостей. 

ВЗАЄМОЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Який  сприяє  взає¬ 
мному  набуттю  яких-небудь  позитивних  якостей. 
Взаємозбага  чувальвий  обмів  думками. 
ВЗАЄМОЗБАГАЧУВАТИСЯ,  -уються,  ведок.  Взаємне 
набуття  яких-небудь  позитивних  якостей. 
ВЗАЄМОЗВ'ЯЗАНИЙ,  -а,  -е.  Який  перебуває  у  взаєм¬ 
ному  зв’язку,  впливає  один  на  одного. 
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  взає¬ 
мозв'язаний. 

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗАНО.  Присл.  до  взаємозв'язаний. 
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК,  -зку»  ч.  Взаємний  зв'язок  між 


взуватися 

двома  чи  багатьма  особами,  явищами,  предмета¬ 
ми  і  т.  ін. 

ВЗАЄМОЗУМОВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Обумовлений,  визначе¬ 
ний  спільним  існуванням,  що  впливає  одне  на 
одного.  Взаемозумовлевпй  процес. 
ВЗАЄМОЗУМОВЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
взаємозумбвлений. 

ВЗАЄМОКОНТРОЛЬ,  -ю,  ч.  Взаємне  контролювання 
одне  одного. 

ВЗАЄМОКОРЙСНИЙ,  -а,  -е.  Корисний  один  для  одно¬ 
го,  для  обох  сторін.  Взаємокорисві  зв'язки. 
ВЗАЄМОНЕЗАЛЕжніСТЬ,  -ності,  ж.  Незалежний  один 
від  одного. 

ВЗАЄМООВМІН,  -у,  ч.  Взаємний  обмін  між  ким- 
небудь,  чим-небудь. 

ВЗАЄМООБУМОВЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Який  знаходиться  у 
відношеннях  взаємної  обумовленості,  взаємного 
впливу. 

ВЗАЄМООБУМйВЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
взаємообумбвлений. 

ВЗАЄМООБУМОВЛЕНО.  Присл.  до  взаємообумбвлений. 
ВЗАЄМОПЕРЕВІРКА,  -и,  ж.  Взаємна  перевірка  одне 
одним. 

ВЗАЄМОЛЕРЕТВбРЕННЯ,  -я,  с.  Взаємний  перехід 
однієї  сутності  в  іншу.  Взаємоперетворення  віру¬ 
сних  частинок. 

ВЗАЄМОПОВАГА,  -и,  ж.  Повага  один  до  одного. 
ВЗАЄМОПОВ'ЯЗАНИЙ,  -а,  -є.  Погоджений  один  з 
одним. 

ВЗАЄМОЛОВ'ЙЗАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вза¬ 
ємопов'язаний. 

ВЗАЄМОПРИЙНЯТНИЙ,  -а,  -е.  Прийнятний  обома, 
усіма  сторонами,  що  влаштовує  обидві,  всі  сторо¬ 
ни.  Взаємоприйнятний  термін. 
ВЗАЄМОЛРИЙНЙТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вза- 
ємоприйнйтний. 

ВЗАЄМОЛРОНИкАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  взаємо- 
проникАти. 

ВЗАЄМОЛРОНИКАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  неперех. 
Взаємодіючи,  ставати  частиною  одне  одного. 
ВЗАЄМОПРОНИКНЕННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  взаємо- 
проникАти. 

ВЗАЄМОРОЗРАХУНКИ,  -ів,  мв.  ( одв .  взаєморозраху- 
нок,  -у,  ч.).  Взаємні,  обопільні  розрахунки.  Сис¬ 
тема  взаєморозрахувків. 

ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ,  -я.  с.  Взаємне  розуміння,  згода 
між  ким-,  чим-небудь. 

ВЗАЄМОУЗГОДЖЕНИЙ.  -а,  -є.  Узгоджений  обома,  всі¬ 
ма  зацікавленими  сторонами.  На  взаємоузгодже- 
вій  основі. 

ВЗАЄМОУЗГОДЖЕННЯ,  -я.  с.  Узгодження  обома, 
всіма  зацікавленими  сторонами. 
взаємочйн,  -у,  у.  Те  саме,  що  взаємодія. 

ВЗАМІН,  присл.  Замість  кого-,  чого-небудь,  в  обмін. 
ВЗАочі,  присл.,  заст.  Те  саме,  що  позАочі. 

ВЗАлАс.  присл.  На  запас,  про  запас. 

ВЗАПЕРТІ  (УЗАПЕРТІ),  присл.  У  замкненому  примі¬ 
щенні,  під  замком,  в  ув'язненні.  //  Не  виходячи 
за  межі  чого-небудь,  не  спілкуючись  з  іншими 
людьми. 

ВЗАСОС,  присл.,  розм.  Дуже  сильно,  довго,  не 
відриваючись  (цілуватися). 

ВЗВОД,  -у,  ч.  Невеликий  військовий  підрозділ  у 
різних  родах  військ. 

ВЗВОДНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  взвод.  2.  у  знач, 
ім.  взвбдний,  -ного,  ч.  Командир  взводу. 
взгір'я,  вздовж,  вздрівАння,  вздрівати,  вздріва¬ 
тися,  ВЗДРІТИ.  ВЗДРІТИСЯ,  ВЗЕЛЕНЕНИЙ.  взелени¬ 
ти,  ВЗЕЛЕНЙТИСЯ,  ВЗЕЛЕНІТИ.  ВЗЕЛЕНЕННЯ,  ВЗЕЛЕ- 

ніння.  взивАння,  взивАти,  взивАтися,  взимі, 

ВЗЙМКУ  див.  узгір'я,  уздбвж  і  т.  д. 

ВЗІР  (УЗІР),  взбру,  у.,  рідко.  1.  Зовнішній  вигляд 
кого-,  чого-небудь.  **  на  взір:  а)  на  вигляд,  як 
видно  зовні;  б)  як  зразок  кого-,  чого-небудь. 

2.  Те,  що  намальоване  або  вишите;  візерунок. 

3.  діад.  Зір,  погляд. 

ВЗІРЕЦЬ,  -рцА,  у.  1.  Зразок  якого-небудь  виробу, 
матеріалу  і  т.  ін.,  що  дає  уявлення  про  інші  поді¬ 
бні  вироби,  матеріали  і  т.  ін.  "  на  взірАць  -  за 
зразком;  так,  як  що-небудь;  подібно  до  чогось. 

2.  Те,  що  намальоване  або  вишите;  візерунок. 

3.  чого.  Те,  що  може  бути  наочним  прикладом 
чого-небудь;  щось  типове.  4.  Те,  що  варте  наслі¬ 
дування,  видатний  приклад  чого-небудь. 

ВЗІРЦЕВИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  взірАць  1,  2. 
2.  Який  може  бути  зразком  для  інших;  дуже  гар¬ 
ний;  відмінний. 

ВЗІРЦЕВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  взірцАвий. 
ВЗІРЧАСТИЙ,  рідше ВЗОРЧАСТИЙ  (УЗОРЧАСТИЙ),  -а.  -Є. 
Який  має  візерунки,  прикрашений  візерунками. 
взнавАння.взнавАти.  ВЗНАВАТИСЯ,  ВЗНАКЙ,  ВЗНА¬ 
ТИ,  ВЗНАЮЧИ,  ВЗОЛОТЙТИ,  ВЗОЛОТИТИСЯ,  ВЗОЛО¬ 
ЧЕНИЙ,  ВЗОлОченісТЬ  див.  узнавАння,  узнавАти, 
узнавАтися  і  т.  д. 

ВЗнЕСЛИЙ.  -а,  -е,  зах.  Піднесений. 

ВЗОрениЙ  див.  узбрений. 

ВЗйРИТИ  див.  узбрити. 

ВЗОРЙТИ  див.  узорйти. 

ВЗОРЧАСТИЙ  див.  взірчАстий. 

ВЗйРЧАСТіСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  взбрчастий. 
ВЗОрчатий,  -а,  -є.  Те  саме,  що  взбрчастий. 
ВЗОрчатіСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  взбрчатий. 
ВЗРУШЕННЯ,  -я,  с.  Потрясіння,  хвилювання. 
ВЗРУШИТИСЯ,  -шуся,  -шишся.  Розхвилюватися. 
ВЗУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  взувАти. 

ВЗУВАТИ  (УЗУВАТИ),  -Аю,  -аєш,  ведок.,  ВЗУТИ  (УЗУ¬ 
ТИ),  взую,  взуєш,  док.,  перех.  1.  Надягати  на 
ноги  взуття.  2.  Забезпечувати  взуттям. 

ВЗУВАТИСЯ  (УЗУВАТИСЯ),  -Аюся,  -аєшся,  ведок., 
ВЗУТИСЯ  (УЗУТИСЯ),  взуюся,  взуєшся,  док.  1.  На- 

125 


ВЗУТИ 

дягати  собі  на  ноги  взуття.  2.  Забезпечувати  себе 
взуттям. 

ВЗУТИ  див.  взувати. 

ВЗУТИЙ  (УЗУТИЙ),  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
взути.  //  у  знач.  ім.  взятий,  -того.  ч.  Той,  хто  має 
взуття  на  ногах. 

ВЗУТИСЯ  дня.  взуватися. 

ВЗУТТЄВИЙ,  -а,  -е,  ВЗУТТЬОВЙЙ,  -а,  -е.  Стос,  до 
взуття.  Взуттєва  промисловість.  //  Признач,  для 
виготовлення  взуття.  Взуттєва  шкіра. 

ВЗУТТЬОВЙЙ  див.  взуттєвий. 

ВЗУТТЬОВЙК,  -А,  ч.,  розм.  Робітник  взуттєвої  про¬ 
мисловості. 

ВЗУТТЬОВЙЧКА,  -и.  Жін.  до  взуттьовйк. 

ВЗУТТЯ,  -А,  с.,  збірв.  Вигот.  із  шкіри,  гуми  та 
деяких  інших  матеріалів  вироби,  здебільшого  на 
твердій  підошві,  для  носіння  на  ногах. 

ВЗЙТИ,  ВЗЯТИЙ,  ВЗЯТИСЯ,  ВЗЯТТЯ  див.  узйти,  узя¬ 
тий  і  т.  д. 

ВЗЯТОК,  -тку,  у.  Збирання  нектару  (меду)  і  квітко¬ 
вого  пилку  бджоляною  сім'єю  за  певний  час 
(день,  сезон). 

ВИ,  вас,  займ.  особ.  2  ос.  ми.  Вживається  у  звер¬ 
танні  до  двох  чи  багатьох  осіб  або  у  ввічливій 
формі  до  однієї  особи. 

ВИБАВА,  -и,  ж.  Позбуття,  виведення  чогось. 
ВЙБАВИТИ,  -влю,  -виш;  док.;  ВИБАВЛЯТИ,  -Аю, 
-Аєш,  ведок.;  вибавлять;  перех.  1.  Рятувати  кого- 
небудь  або  допомагати  комусь  позбутися  чогось 
неприємного.  2.  Виводити,  знищувати  (плями). 
ВЙБАВЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вибавити. 
ВИБАВЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вибавлЯти. 
ВИБАВЛЯТИ  див.  вйбавити. 

ВИБАВЛЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВЙБАВИТИСЯ, 
-влюся,  -вишся;  мв.  вибавляться;  док.  1.  Позбу¬ 
ватися  кого-,  чого-небудь  неприємного.  2.  Виво¬ 
дитися,  зникати.  3.  тільки  ведок.  Пас.  до  вибав¬ 
лЯти. 

ВИБАГАнка,  -и,  ж.  Примха,  забаганка. 

ВИБАГАТИ,  -Аю,  -аєш,  ведок.  Мати  великі  потреби 
в  чому-небудь.  //  Ставити  великі  вимоги  до  чо¬ 
гось,  когось. 

ВИБАГЛИВИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  ставить  великі  вимо¬ 
ги;  вимогливий.  //  Якому  важко  догодити;  дуже 
розбірливий,  примхливий.  2.  до  чого.  Який  має 
великі  потреби  в  чому-небудь.  3.  Вигадливий, 
складніший,  ніж  звичайно. 

ВИБАГЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вибАгливий. 
ВИБАГЛИВО.  Присл.  до  вибАгливий. 

ВЙБАЗІКАТИ,  -аю,  -аєш,  док. ,  перех.,  розм.  Розка¬ 
зати  що-небудь  таємне,  те,  чого  не  слід  розголо¬ 
шувати. 

ВЙБАЛАКАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.,  розм.  1.  Роз¬ 
казати  що-небудь  таємне,  те,  чого  не  слід  розго¬ 
лошувати.  2.  Домогтися  чого-небудь  розмовою, 
бесідою. 

ВЙБАЛАКАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.,  розм.  Нагово¬ 
ритися  досхочу,  висловити  все,  що  хотілося  ска¬ 
зати. 

ВЙБАЛОК,  -лка,  у.  Невелика  балка. 

ВЙБАЛОЧОК,  -чка,  у.  Зменш.-пестл.  до  вйбалок. 
ВЙБАЛУШЕНИЙ ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйбалушитися. 

ВЙБАЛУШИТИСЯ,  -шуся,  -шишся,  док.,  розм.  1.  тіль¬ 
ки  3  ос.  Широко  розкриватися,  витріщатися  (про 
очі).  2.  Втуплюватися  очима  в  кого-,  що-небудь. 
ВИБАЛУШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  розм.  Широко  розкри¬ 
вати,  витріщати  очі. 

ВЙБАНИТИ,  -ню,  -ниш,  док.,  перех.,  діад.  Вимити 
(зазвичай  теплою  водою). 

ВЙБАНІТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.,  діад.  Вилаяти. 
ВЙБАСОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙБАСУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.  1.  Раз  у  раз  басувати;  басуючи,  біг¬ 
ти  (про  коней).  //  Виїжджати  на  коні,  що  басує. 
2.  перев.  Бігати  підскакуючи,  стрибати  (про  дітей). 
ВЙБАТОЖИТИ,  -жу,  -жиш,  док.,  перех.,  розм.  Силь¬ 
но  побити  батогом;  відшмагати. 

ВЙБАТЬКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  і  без  додат¬ 
ка,  розм.  Грубо  вилаяти  в  батька. 

ВИБАЧАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙБАЧИТИ,  -чу,  -чиш, 
док.,  кому  і  без  додатка.  Виявляти  поблажли¬ 
вість,  прощати  провину.  //  перех.  рідко.  Виправ¬ 
довуючи  чим-небудь,  не  вважати  за  провину. 
**  вибачАй[те],  вибач[те]  -  вживається  як  запе¬ 
речення.  як  виявлення  незгоди.  вибачАй[те],  вй- 
бач[те]  на  [цьбму  (цім)]  слбві  -  застерігається 
перед  ужиттям  у  розмові  різких,  неприємних, 
непристойних  і  т.  ін.  слів. 

ВИБАЧАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВЙБАЧИТИСЯ, 
•чуся,  -чишся,  док.  Просити  вибачення,  усвідом¬ 
люючи  свою  провину. 

ВЙБАЧЕННЯ,  -я,  с.  1.  Поблажливість  до  кого-небудь 
винного,  до  провини;  прощення  за  провину. 
2.  Прохання  вибачити. 
вйбачити  див.  вибачАти. 

ВЙБАЧИТИСЯ  див.  вибачАтися. 

ВИБАЧЛИВИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  виявляє  поблажли¬ 
вість;  несуворий.  2.  Який  виражає  прохання  ви¬ 
бачити. 

ВИБАЧЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вибАчливий. 
ВИБАЧЛИВО.  Присл.  до  вибАчливий. 

ВИБАЧНЙЙ,  -АчнА,  -АчнА.  Який  вибачає  кому-небудь 
щось,  ставиться  поблажливо  до  когось.  "  Будьте 
вибАчні  -  вибачте,  не  вважайте  за  провину. 
ВИБАЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вибАчнйй. 
вибАчно.  Присл.  до  вибАчний. 

ВЙБЕВКАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.,  розм.  Розказа¬ 
ти  те,  чого  не  слід  розголошувати. 

ВЙБЕЛЬ,  -бля,  ч.,  діад.  Кругла  колода. 

ВЙБЕХКАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.,  розм.  Зробити, 

126 


збудувати  що-небудь  дуже  велике,  високе. 
ВЙБЕХКАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.,  розм.  Вирости 
дуже  високим,  великим. 

ВИБЕШТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.,  діад.  Вила¬ 
яти. 

ВИБИВАЛА,  -и,  ч.  і  ж.  Той,  хто  вміє  домогтися 
одержання  чого-небудь,  вибити  (у  X  знач.)  що- 
небудь. 

ВИБИВАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  тех.  Признач,  для  вибивання. 
Вибивальна  машина. 

ВИБИВАЛЬНИХ,  -а,  ч.  Який  щось  вибиває. 
ВИБЙВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  і  теп.  ч.  до 
вибивАти. 

ВИБИВАНКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  вйбійка. 

ВИБИВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вибивАти  1-3,5-  10. 
вибивАти,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  вйбити,  -б'ю,  -б'єш; 
мв.  виб'ють;  наказ,  сп.  вибий;  док.  1.  перех.  Ві¬ 
докремлювати  ударами  від  чого-небудь;  по¬ 
штовхами  викидати,  виламувати.  **  ВибивАти  з 
кблії  -  порушувати  узвичаєний  плин  життя,  ста¬ 
вити  в  незвичайні  умови.  ВибивАти  з  рівновАги  - 
позбавляти  кого-небудь  душевного  спокою. 
2.  перех.  Ударяючи  що-небудь,  витріпувати, 
очищати.  //  Стріляючи,  влучити  певну  кількість 
разів  у  мішень.  //  3  боєм  відкинути  ворога  з  його 
позицій.  3.  перех.  Ударами  вибирати  або  добува¬ 
ти  що-небудь  із  чогось.  Ц  перев.  Б'ючи  кого- 
небудь,  намагатися  домогтися  чогось.  4.  тільки 
док.,  перех.  Побити  кого-небудь.  5.  перех.  Витоп¬ 
туючи  (про  людей,  тварин),  б'ючи  (про  град),  ла¬ 
мати,  винищувати  посіви,  городину,  траву  і  т.  ін. 

6.  перех.  Вбивати,  винищувати  всіх  або  багатьох. 

7.  перех.  Ударяючи  чим-небудь,  робити  заглиби¬ 
ни,  отвори  і  т.  ін.  8.  перех.  Ритмічними  ударами 
позначати  час  (про  годинник).  //  безос.  9.  тільки 
ведок.,  перех.  і  веперех.  Стукаючи,  ударяючи, 
видобувати  звуки  в  певному  ритмі,  в  такт  якійсь 
мелодії  і  т.  ін.  Ц  Танцювати,  притупуючи.  Виби¬ 
вати  такт.  10.  перех.  Відтворювати,  наносити  на 
що-небудь  або  витискувати  на  якомусь  матеріалі 
певні  знаки.  //  текст.  Наносити  фарбою  візерун¬ 
ки  на  тканину.  11.  веперех.  Пробиватися  нагору, 
назовні.  12.  розм.  Виявивши  наполегливість,  до¬ 
могтися  (домагатися)  одержання  чого-небудь. 
13.  Віддрукувати  на  стрічці  касового  апарата  вар¬ 
тість  покупки;  заплативши  гроші  в  касу,  одержа¬ 
ти  чек  із  позначеною  на  ньому  вартістю  покупки. 
14  Викарбовувати. 

ВИБИВАТИСЯ,  -Аюся,  -аєшся,  ведок.,  ВЙБИТИСЯ, 
-б'юся,  -б'єшся;  мв.  виб’ються;  док.  1.  З  трудно¬ 
щами,  докладаючи  зусиль,  вириватися,  вибирати¬ 
ся  звідки-небудь.  //  Переборюючи  перешкоди, 
знегоди,  виходити  зі  скрутного  становища. 
//  Позбуватися  чого-небудь,  залишатися  без  чо¬ 
гось.  Вибиватися  з  графіка.  Вибиватися  з  сил. 
2.  тільки  3  ос.  Проходячи  крізь  яку-небудь  пове¬ 
рхню,  з'являтися  назовні;  пробиватися.  //  Вису¬ 
ватися  з-під  чого-небудь  назовні.  3.  в  кого.  До¬ 
кладаючи  зусиль,  домагатися  певного  суспільного 
становища,  ставати  ким-небудь  (за  посадою,  про¬ 
фесією  і  т.  ін.).  Вибиватися  в  люди.  4.  тільки 
ведок.  Пас.  до  вибивАти  1  -  10. 

ВИБИВАч,  -А,  ч.  Те  саме,  що  вибивАльник. 
ВИБИВАНКА,  -и.  1.  Жін.  до  вибивАч.  2.  ж.  Те,  чим 
щось  вибивають. 

ВЙБИВКА,  -и,  ж.  1.  тех.  Дія  за  знач.  вибивАти  1. 
2.  Пристрій  для  вибивання,  виштовхування  чого- 
небудь  звідкись. 

ВИБИВНЙЙ,  -А,  -і,  текст.  Який  має  спеціальним 
способом  нанесений  малюнок.  Вибивні  ткавиви. 
II  Признач,  для  нанесення  малюнків  на  тканину. 
Вибивний  цех. 

ВИБИрАльний,  -а,  -е.  Який  щось  вибирає. 
ВИБИрАльник,  -а,  ч.  Той,  хто  щось  вибирає. 
ВИБЙРАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч.  до 
вибирАти. 

ВИБИРАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач.  вибирАти  1.  3.  4. 
2.  У  системах  обробки  інформації  -  процес  пошу¬ 
ку,  зчитування  та  видавання  за  запитом  даних. 
вибирАти,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  вйбрати,  -беру, 
-береш,  док.,  перех.  1.  Вирізняючи  за  якими- 
небудь  ознаками,  відокремлювати  від  інших 
предметів.  / 1  Знаходити,  визначати  що-небудь  як 
зручне,  придатне  для  чогось  (місце,  час).  //  з 
кого.  Надавати  переваги  кому-небудь,  вважаючи 
кращим.  2.  Голосуючи,  визначати  ту  чи  іншу 
особу  для  виконання  певних  обов'язків.  3.  Витя¬ 
гати,  вичерпувати  і  т.  ін.  що-небудь  за  кілька  чи 
багато  заходів.  //  розм.  Брати,  одержувати  (гро¬ 
ші).  4.  Вибірково  збирати  врожай  деяких  сільсь¬ 
когосподарських  рослин,  які  дозрівають  неодно¬ 
часно  (плоскінь,  льон,  огірки)  або  яких  треба 
виймати  з  землі  за  кілька  заходів  (картоплю). 
5.  Робити  заглибину  в  чому-небудь,  виймаючи 
масу  за  кілька  разів. 

ВИБИРАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВЙБРАТИСЯ, 
-беруся,  -берешся,  док.  1.  З  труднощами,  перебо¬ 
рюючи  перешкоди,  виходити  чи  виїжджати  з 
тісного,  небезпечного  або  незручного  місця. 
2.  Вирушати,  відправлятися  куди-небудь,  збира¬ 
тися  в  дорогу.  3.  Переїжджати,  переселятися  в 
інше  приміщення  чи  місце.  4.  З  труднощами  під¬ 
німатися  на  підвищення,  гору.  5.  тільки  док. 
Трапитися,  випасти.  6.  тільки  ведок.  Пас.  до  ви¬ 
бирАти. 

ВйбирАч,  -А,  ч.  Те  саме,  що  вибирАльник. 

ВЙБИТИ  див.  вибивАти. 

ВЙБИТИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм,  пас.  мин.  ч.  до  вйбити 

1  -  10. 

ВЙБИТИСЯ  див.  вибивАтися. 


ВИБИТТЯ,  -А,  с.  Те  саме,  що  вибивАння. 

ВИБІГАННЯ,  -я,  ч.  Дія  за  знач.  вибігАти. 

ВЙБІГАТИ,  -аю,  -аєш,  док.  1.  перех.  Бігаючи,  побу¬ 
вати  скрізь  у  якомусь  одному  місці  чи  в  багатьох 
місцях.  2.  веперех.  Пробігати  певний  час.  3.  пе¬ 
рех.  Бігаючи,  придбати,  дістати  що-небудь. 
ВИБІГАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  ВЙБІГТИ,  -іжу,  -іжиш, 
док.  1.  Бігом  залишати,  покидати  яке-небудь  при¬ 
міщення,  місце  або  з'являтися  де-небудь.  2.  Вили¬ 
ватися.  витікати  з  якої-небудь  посудини  під  час 
кипіння.  3.  Бігом  підніматися  куди-небудь.  4.  пе¬ 
рев.  Простелятися  звідки-небудь  кудись. 
ВЙБІГАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  Багато  бігаючи, 
втомитися;  набігатися. 

ВЙБІГТИ  див.  вибігАти. 

ВЙБ1ДУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч. 
до  вйбідувати. 

ВЙБІДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  Прожити  у  великій 
скруті,  бідуючи. 

ВЙБІИ1,  -бою,  ч.  1.  Заглибина,  отвір,  зроблені  в 
чому-небудь  ударянням.  2.  Вибиті  внаслідок  час¬ 
тої  їзди  заглиблення,  яма  на  дорозі. 

ВЙБІЙ  ,  -бою,  ч.,  гірв.  Кінець  гірничого  виробітку, 
місце  роботи  шахтаря,  яке  постійно  пересувається. 
ВЙБІЙКА,  -и,  ж.  Тканина  з  візерунком,  що  нано¬ 
ситься  вручну  за  допомогою  різьбленої  чи  набір¬ 
ної  дерев'яної  дошки. 

ВИБІЙКОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вйбійка. 

ВИБІЙНЙЙ,  -А,  -А.  Стос,  до  вибивання.  **  Вибійнйй 
молотбк,  гірв.  -  механізований  пневматичний 
або  електричний  ручний  ударний  інструмент  для 
розробки  гірських  порід,  твердих  Грунтів  і  т.  ін. 
ВИБІЙНИК,  -а,  у.  1.  Шахтар,  що  працює  у  вибої, 
відбиваючи  від  пласта  кам'яне  вугілля,  руду  і  т. 
ін.  2.  Робітник  текстильної  промисловості,  який 
за  допомогою  спеціальних  дощок  наносить  на 
тканину  візерунок. 

ВИБІЙНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  вибійник  (у  2  знач.). 
ВИБІЙЧАНИЙ,  -а,  -є.  Зробл.  з  вибійки. 

ВЙ БІЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйбі- 
лити.  //  вйбілено,  безос.  присудк.  сл. 

ВЙБІЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйбілити. 

ВЙБІЛИТИ  див.  вибілювати. 

ВЙБІЛИТИСЯ  див.  вибілюватися. 

ВЙБІЛІТИ,  -іє,  док.,  рідко.  Те  саме,  що  вйбілитися  2. 
ВЙБІЛКА,  -и,  ж.,  спец.  Дія  зазнач,  вибілювати  2, 4. 
ВИБІЛЬНЙЙ,  -А,  -і,  спец.  Стос,  до  вибілювання. 
//  Признач,  для  вибілювання. 

ВИБІЛЬНЙК,  -А,  ч.  Робітник,  фахівець  із  вибілювання. 
ВИБІЛЬНЙЦЯ,  -і.  Жін.  до  ВИОІЛЬНЙК. 
ВИБІЛЮВАЛЬНИЙ,  -а.  -є.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
вибілювати  1,  2.  "  Вибілювальні  глйни  -  гливи, 
які  мають  властивість  вбирати  жири,  смоли,  піг¬ 
менти,  слиз. 

ВИБІЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вибілювати. 
Вибілюваная  пряжі. 

ВИБІЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш  і  ВИБІЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш, 
ведок.,  ВЙБІЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перех.  1.  Біли¬ 
ти  всі  предмети  або  всю  поверхню  чого-небудь 
розчином  крейди,  вапна  і  т.  ін.  //  перев.  Покри¬ 
вати  чим-небудь  білим.  2.  Піддаючи  дії  сонця, 
повітря  і  води,  робити  що-небудь  білим,  позбав- 
ляючи  природного  забарвлення  (тканину,  пряжу  і 
т.  ін.);  робити  білим,  білуватим  (про  сонце  і  т. 
ін.).  II  Змазуючи  обличчя,  руки,  шию  певними 
речовинами,  мазями,  робити  білим.  //  спец.  Під¬ 
даючи  хімічній  або  фізичній  обробці,  робити  бі¬ 
лим.  3.  перев.  Виправдовувати,  приховуючи  про¬ 
вину.  4.  спец.  Покривати  полудою. 

ВИБІЛЮВАТИСЯ,  -ЮЮСЯ,  -ЮЄШСЯ,  ведок.,  ВЙБІЛИТИСЯ, 
•люся,  -лиіпся,  док.  1.  Покриватися  чим-небудь 
білим.  2.  Ставати  білим,  білуватим  під  дією  сонця, 
повітря  і  води,  втрачаючи  природне  забарвлення. 
//  Змазуючи  своє  обличчя,  руки,  шию  певними 
речовинами,  мазями,  ставати  білим.  //  Білішати, 
позбавляючись  інтенсивної  дії  сонця  (про  людину, 
її  обличчя  і  т.  ін.).  //  спец.  Ставати  білим  внаслі¬ 
док  хімічної  або  фізичної  обробки.  3.  тільки  ведок. 
Пас.  до  вибілювати  1,  2, 4. 

ВИБІЛЮВАЧ,  -а,  ч.  Засіб  для  вибілювання. 
ВИБІЛЮЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  вибі¬ 
лювати. 

ВИБІЛЯТИ  див.  вибілювати. 

ВИБІЛЯТИСЯ,  -Ається.  Пас.  до  вибілАти. 

ВЙБІР,  -бору,  ч.  1.  Дія  за  знач.  вибирАти,  вйбрати 
1.  **  на  вйбір  -  вибираючи,  не  підряд.  2.  Той, 
кого  вибрано;  те,  що  вибране.  3.  Можливість  виб¬ 
рати  кого-,  що-небудь.  4.  заст.  Обрання;  вибори. 
ВЙБІРКА,  -и,  ж.  1.  Те  саме,  що  вибирАння.  2.  Під- 
множина  генеральної  сукупності,  яка  задовольняє 
певні  статистичні  критерії.  3.  спец.  Видача  даних 
за  запитом. 

ВЙБІРКИ,  -рок,  ми.  Те,  що  залишилося  після  виби¬ 
рання,  перебирання. 

ВИБіРКйВИИ,  -а,  -е.  Не  суцільний,  частковий;  який 
вибирається. 

ВИБІРКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вибіркбвий. 
ВИБІРКОВО.  Присл.  до  вибірковий. 

ВЙБІРНИЙ,  -а,  -е.  1.  спец.  Який  має  властивість 
діяти  на  певні,  конкретні  види.  **  вйбірний  пб- 
пит  -  підвищений  попит  на  окремі  товари  певно¬ 
го  виду.  Вйбірний  протекціонізм  -  протекціонізм, 
який  надається  вибірково.  2.  рідко.  Який  відзна¬ 
чається  доброю  якістю;  кращий,  добірний. 
ВИБІРНЙК,  -а,  ч.  Робітник,  який  вибирає  що-небудь 
із  чогось. 

ВИБІРНЙЦЯ,  -і.  Жін.  до  вибірнйк. 

ВИБІРНІСТЬ,  -ності,  ж.,  спец.  Абстр.  ім.  до  вйбір¬ 
ний  1. 

ВЙБІРНО.  Присл.  до  вйбірний. 


ВИБУХАТИ 


ВЙБЛАГАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перед.  Посилено  про¬ 
хаючи,  благаючи,  домогтися  чого-небудь. 

ВЙБЛИСК,  -у.  У.,  чого  і  без  додатка.  1.  Короткочас¬ 
ний  спалах  вогню,  світла.  2.  Відбите,  віддзерка¬ 
лене  світло  на  блискучій,  полірованій  і  т.  ін.  по¬ 
верхні.  //  перед.  Прояв  якого-небудь  почуття, 
переживання  і  т.  ін.  3.  рідко.  Додатковий  колір 
при  основному;  полиск. 

ВИБЛЙСКУВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  виблйскувати. 
ВИБЛИСКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  1.  Яскраво  сяя¬ 
ти,  світитися  переливчастим  світлом.  //  Раз  у  раз 
спалахувати.  2.  Раз  у  раз  блищати,  яскраво  пере¬ 
ливатися.  відбиваючи  проміння,  світло.  //  чий. 
Раз  у  раз  блищати  якоюсь  своєю  частиною,  окре¬ 
мою  деталлю  і  т.  ін.  //  чим  і  без  додатка.  Виріз¬ 
нятися  світлим,  яскравим  кольором,  чистотою  і 
т.  ін.  //  чим  і  без  додатка.  Швидко  рухаючись, 
миготіти.  3.  чим  і  без  додатка.  Раз  у  раз  блища¬ 
ти,  виявляючи  внутрішній  неспокій,  збудження  і 
т.  ін.  (про  очі).  //  перед.  Виразно  виявлятися, 
передаватися  через  зовнішні  прояви  (в  очах,  на 
обличчі). 

ВИБЛЙСКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  рідко.  Те 
саме,  що  виблйскувати. 

ВЙБЛИСНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  чим  і  без  додатка. 
Однокр.  до  виблйскувати. 

ВЙБЛІДЛИЙ,  -а,  -е,  діад.  1.  Зблідлий.  2.  перед.  Виц- 
вілий. 

ВЙ БЛІДНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  діад.  1.  Збліднути. 
2.  перед.  Вицвісти. 

ВИБЛУДЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  недок.,  ВИБЛУДИ¬ 
ТИСЯ,  -джуся,  -дишел,  док.,  розм.  Виходити  на 
дорогу,  знаходити  її  після  того,  як  заблудився. 
виблудитися  див.  виблуджуватися. 

ВЙБЛУКАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  розм.  Блукаючи,  по¬ 
бувати  в  багатьох  місцях. 

ВИБЛЬбВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИБЛЮВАТИ,  -ЮЮ, 
-юєш,  док.,  перех.  Блюючи,  вивергати,  викидати  з 
себе. 

ВЙБЛЮВАТИ  див.  вибльбвувати. 

ВЙБОВКАТИ  див.  виббвкувати. 

ВЙБОВКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перех.,  розм.  Однокр. 
до  вибовкувати. 

ВИБбв кування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виббвкувати. 
ВИБбВКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙБОВКАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перех.,  розм.  Розказувати  те,  чого 
говорити  не  варто,  що  слід  зберігати  як  таємни¬ 
цю;  прохоплюватися  словом.  //  Висловлювати 
що-небудь. 

ВЙБОВТАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйбо- 
втати. 

ВЙБОВТАТИ  див.  виббвтувати. 

ВЙБОВТНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перех.  Однокр.  до 
виббвтувати. 

ВИБОВТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виббвтувати. 
ВИБОВТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙБОВТАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перех.  Бовтаючи,  частинами  виливати 
якусь  рідину;  вихлюпувати. 

ВИБОВТУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.,  ВЙБОВТАТИСЯ, 
-ається,  док.  1.  Виливатися  через  верх,  бовтаю- 
чись;  вихлюпуватися.  2.  тількв  ведок.  Пас.  до 
виббвтувати. 

Вйбоїна,  -и,  ж.  1.  Заглибина,  отвір,  зроблені  в 
чому-небудь  ударянням;  вибій.  2.  Вибите  внаслі¬ 
док  частої  їзди  заглиблення,  яма  на  дорозі;  вибій. 
ВИБОЇНКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  вйбоїна. 

ВИБОЇСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  вибоїн,  із  бага¬ 
тьма  вибоїнами. 

ВЙБОЛІЛИЙ,  -а,  -е,  діад.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до 
вйболіти. 

ВИБОЛІТИ,  -ію,  -ієш,  док.,  діад.  Зазнати  болю,  мук, 
страждань.  //  перех.  Створити  що-небудь,  подо¬ 
лавши  переживання,  вагання. 

ВЙБОРЕНИИ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
бороти. 

ВЙБОРЕЦЬ,  -рця,  ч.  Особа,  що  обирає  або  має  право 
взяти  участь  у  виборах;  учасник  виборів. 
ВЙБОРЗЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Виборг. 

ВЙБОРИ,  -ів,  ми.  Обрання  шляхом  голосування 
депутатів  у  представницькі  органи  держави,  слу¬ 
жбових  осіб  і  т.  ін.  **  Альтернативні  вйбори  - 
вибори  посадової  особи  в  який-небудь  орган  з 
двох  або  більше  конкуруючих  між  собою  канди¬ 
датів.  Безперечні  вйбори  -  існуючий  в  деяких 
країнах  порядок  проведення  виборів,  якщо  зареє- 
стровавий  лише  один  кандидат.  Додаткбві  вибо¬ 
ри  -  вибори  окремих  депутатів  замість  тих,  що 
вибули  в  період  між  загальними  виборами. 
ВЙБОРНИЙ1,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  виборів.  2.  Який 
іизначається,  обирається  голосуванням  на  якусь 
посаду  або  для  виконання  певних  обов'язків. 
//  Заміщуваний  шляхом  виборів,  а  не  шляхом 
призначення.  3.  у  знач.  ім.  виборний,  -ного,  ч. 
Особа,  обрана  голосуванням  для  виконання  пев¬ 
них  обов'язків.  / 1  вйборні,  -них,  ми.,  іст.,  розм. 
Те  саме,  що  Вйборні  козакй.  //  заст.  Помічник 
старости.  **  вйборні  козакй,  іст.  -  привілейована 
група  українського  козацтва,  якій  надавалося 
право  обрати  козацьку  старшину,  кошових,  геть¬ 
мана. 

ВЙБОРНИЙ2,  -а,  -е,  рідко.  Добірний,  добраний  за 
якою-небудь  ознакою. 

ВЙБОРНИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  вйборець 
ВИБОРНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  вйборець. 

ВИБОРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйборний1  2. 
ВИБОРОЗНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйборознити. 

ВИБОРОЗНИТИ,  -ню,  -ниш,  док.,  перех.  1.  Укрити 
борознами  (у  1  знач.).  2.  перед.  Укрити  довгими, 
вузькими  заглибинами. 


ВЙБОРОТИ  див.  виббрювати. 

ВИБОРСАТИСЯ  див.  виббрсуватися. 

ВИБОРСУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВИБОРСА¬ 
ТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  Борсаючись,  вибирати¬ 
ся  з  чого-небудь  тісного,  незручного  або  небезпе¬ 
чного,  з  того,  чим  укритий,  обмотаний  хтось  і  т. 
ін.  //  перед.  Виходити  зі  скрутного,  заплутаного 
становища. 

ВИБОРЧИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  виборів.  **  Вйборча 
влАда  -  одна  з  незалежних  і  самостійних  публіч¬ 
них  влад  в  державі.  Вйборча  застАва  -  грошова 
сума,  що  її  кандидат  в  депутати  зобов  язаний 
внести  державі  при  своїй  реєстрації.  Вйборча 
кампанія  -  система  агітаційних  заходів  на  вибо¬ 
рах.  Вйборча  квбта  -  найменша  кількість  голо¬ 
сів,  необхідна  для  обрання  одного  депутата.  Вй¬ 
борча  система  -система  розподілу  місць  у  вибор¬ 
них  органах  після  встановлення  результатів  голо¬ 
сування.  Вйборче  прйво  -  право  обирати  й  бути 
обраним  у  представницькі  органи  держави.  Вйбо- 
рчий  бюлетень  -  документ  з  прізвищами  канди¬ 
датів,  що  балотуються,  який  видається  виборцю 
при  проведенні  виборів,  виборчий  кбдекс:  у  ряді 
держав  -  спеціальний  законодавчий  акт,  який 
містить  у  систематизованому  вигляді  усі  основні 
норми  виборчого  права,  виборчий  кбрпус  -  суку¬ 
пність  громадян,  які  володіють  правом  голосу 
відповідно  до  закону  або  сукупність  реально  голо¬ 
суючих  громадян.  Вйборчий  бкруг  -  основна 
ланка  територіальної  організації  населення  для 
проведення  виборів  у  представницькі  органи,  ви¬ 
борчі  блбки  -  угода  декількох  політичних  партій 
про  спільне  висування  кандидата  або  списку  кан¬ 
дидатів  на  виборах,  виборчі  дільнйці  -  територі¬ 
альні  одиниці,  що  їх  створюють  для  проведення 
голосування  та  підрахунку  голосів,  виборчі  комі¬ 
сії  -  спеціальні  колегіальні  органи,  що  їх  ство¬ 
рюють  для  проведення  виборів  в  органи,  які  оби¬ 
раються  безпосередньо  громадянами.  Вйборчі 
об'єднання  —  організації  тимчасового  або  постій¬ 
ного  характеру,  наділених  правом  висувати  кан¬ 
дидатів  на  виборах.  Вйборчі  цАнзи  (кваліфікації) 
-  умови  для  отримання  або  здійснення  виборчого 
права. 

ВИБОРЧКбМ,  -у,  ч.  Виборчий  комітет. 

ВЙБОРЩИК,  -а,  ч.  Особа,  яка  за  непрямої  виборчої 
системи  обирається  виборцями  для  виборів  ви¬ 
щих  представників  влади. 

ВИБОРЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВЙБОРОТИ,  -рю, 
-реш,  док.,  перех.  Боротися  за  щось;  здобувати 
що-небудь  упертою  боротьбою.  //  Здобувати  щось 
унаслідок  наполегливої  праці,  докладаючи  багато 
зусиль. 

ВИБОРЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  Пас.  до  виббрю- 
вати. 

ВИБОЧУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВИБОЧИТИ¬ 
СЯ,  -чуся,  -чишся,  док.,  розм.  Вигинати  бік,  спи¬ 
раючись  на  нього  рукою. 

ВИБРАКОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вибраковувати. 

ВИБРАКОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИБРАКУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.  Відбирати,  бракуючи,  ви¬ 
значаючи  як  неякісне  або  таке,  що  не  відповідає 
стандарту.  ' 

ВИБРАКОВУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  вибра¬ 
ковувати. 

ВЙБРАКУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйбракувати.  //  вйбракувано,  безос.  присуди,  сл. 

ВИБРАКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйбракувати. 

ВИБРАНЕ,  -ого,  с.  Твори,  відібрані  для  видання. 

ВИБрАнець,  -нця,  ч.,  рідко.  Те  саме,  що  обрАнець. 

ВИБРАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйбра- 
ти.  //  у  здач,  првкм.  Відібраний  для  видання 
(про  твори).  //  у  знач,  прикм.  Кращий,  добірний. 

ВЙБРАНКА,  -и,  рідко.  Жів.  до  вибрАнець. 

ВИБРАТИ  дав.  вибирАти. 

ВИБРАТИСЯ  два.  вибирітися. 

ВИБРЕСТИ  двв.  вйбродити, 

ВЙБРЕХАТИ  див.  вибріхувати. 

ВИБРЕХАТИСЯ  див.  вибріхуватися. 

ВИБРИВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вибривіти. 

ВИБРИВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙБРИТИ,  -ию,  -иєш, 
док.,  перех.  Те  саме,  що  вигблювати. 

ВИБРИВАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  недок.,  ВЙБРИТИСЯ, 
-июся,  -иєшся,  док.  Те  саме,  що  вигблюватися. 

ВЙ  БРИЗКАТИ  двв.  вибрйзкувати. 

ВИБРИЗКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вибрйзкувати. 

ВИБРИЗКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙБРИЗКАТИ, 
-аю,  -аєш,  док.,  перех.  і  иеперех.  Випліскувати 
рідину  бризками.  //  Бризкати  протягом  певного 
часу. 

ВИБРИЗКУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  1.  Викидатися, 
випліскуватися  бризками.  2.  Пас.  до  вибрйзкувати. 

ВИБРИЗНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перех.  і  неперех.  Од¬ 
нокр.  до  вибрйзкувати. 

ВЙБРИК,  -у,  ч.  1.  Стрибок  із  відкиданням  задніх 
ніг  (про  копитних  тварин).  //  Грайливий  стрибок 
(про  людей).  2.  перед.  Раптова  примха,  безпідста¬ 
вна,  непослідовна  дія,  нечемний  вчинок,  вислів. 

ВЙБРИКОМ,  присл.  Вистрибуючи,  відкидаючи  задні 
ноги  (про  копитних  тварин).  //  Грайливо  підст¬ 
рибуючи  (про  людей). 

ВИБРИКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вибрйкувати. 

ВИБРИКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  1.  Раз  у  раз  бри¬ 
кати,  стрибати,  відкидаючи  задні  ноги  (про  копи¬ 
тних  тварин).  //  Раз  у  раз  грайливо  стрибати  (про 
людей).  2,  перед.,  фам.  Пустувати,  поводити  себе 
легковажно,  мати  раптові  примхи.  //  Почувати 
себе  добре,  бадьоро. 

ВИБРИТИ  див.  вибривАти. 

ВЙБРИТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйбри- 


ти;  виголений. 

ВЙБРИТИСЯ  див.  вибривАтися. 

ВИБРІДАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.  Вибиратися,  виходи¬ 
ти  із  чогось  рідкого  чи  сипкого  (снігу,  піску  то¬ 
що)  вбрід. 

ВИБРІХУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙБРЕХАТИ,  -ешу, 
-ешеш,  док.,  розм.  1.  перех.  Здобувати,  діставати 
брехнею.  2.  иеперех.  Казати  неправду,  брехати. 
ВИБРІХУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВИБРЕХАТИ¬ 
СЯ,  -ешуся,  -ешешся,  док.,  розм.  Удаючись  до  бре¬ 
хні,  вигадок,  виходити  зі  скрутного  становища. 
ВИБРОДЖЕНИЙ',  -а.  -е,  розм.  1.  Дієприкм.  пас.  мпн. 
ч.  до  вйбродити'.  2.  у  здач,  прикм.  Старий,  ви¬ 
ношений  (про  одяг,  взуття). 

ВЙБРОДЖЕНИИ2,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйбродити2. 

ВИБРОДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вибрбджувати. 
ВИБРОДЖУВАТИ,  -ує,  ведок.,  ВЙБРОДИТИ,  -ИТЬ,  ДОК. 
Кінчати  бродіння,  набуваючи  нових  якостей  у 
зв'язку  з  цим  процесом. 

ВЙБРОДИТИ,  -джу,  -ДИШ  і  рідко  ВИБРОДЖУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  ведок.,  ВИБРЕСТИ,  -еду,  -едеш,  док. 
Бредучи,  виходити  звідкись  (із  води,  високої  тра- 
в  янистої  рослинності  і  т.  ін.). 

ВЙБРОДИТИ',  -джу,  -диш,  док.,  перех.,  розм.  Обхо¬ 
дити  все,  побувати  всюди  в  якому-небудь  місці,  в 
якійсь  місцевості  і  т.  ін. 

ВЙБРОДИТИ2  див.  вибрбджувати. 

ВИБРОНЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  Покрити 
бронзою,  пофарбувати  бронзовою  фарбою. 
ВИБРОСТИТИ,  -ощу,  -остит,  док.,  зах.  Дати  пагін. 
ВИБРУДНИТИ,  -ню,  -ниш,  док.,  перех.  Покрити 
брудом; забруднити. 

ВИБРУДНИТИСЯ,  -нюся,  -нишся,  док.  Покритися 
брудом;  забруднитися. 

ВИБРУДОК,  -дка,  ч.  1.  Брудний  осад.  2.  Дуже  ран¬ 
ній  викидень. 

ВЙБРУКОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  до  вибрукбвувати. 
ВИБРУКОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вибрукбвувати. 
ВИБРУКОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИБРУКУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.  Вимощувати,  викладати 
каменем  і  т.  ін.  дорогу. 

ВИБРУКУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйбрукувати. 

ВЙБРУКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйбрукувати. 
ВИБРЙЗКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Час  від  часу 
брязкати,  бряжчати. 

вибУбнювати ,  -ЮЮ,  -юєш,  ведок.,  ВЙБУБНИТИ,  -ню, 
-ниш,  док.,  иеперех.  і  перех.,  діад.  Бити  в  барабан, 
бубон,  публічно  сповіщаючи  про  що-небудь. 
ВИБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вибувАти. 

ВИБУВАТИ,  -аю,  -Аєш,  недок.,  ВЙБУТИ,  -уду,  -удеш; 
мав.  ч.  вибув,  -була,  -було;  ми.  вйбули;  док. 
1.  неперех.  Виходити  з  числа  наявних,  залишати 
місце  роботи,  перебування,  проживання  і  т.  ін. 
Вибувати  з  ладу.  2.  перех.  і  иеперех.  Жити,  пере¬ 
бувати,  працювати  де-небудь  певний  час. 
ВИБУВАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
вибувАти. 

ВИБУВНЙЙ,  -А,  -А.  Який  вибуває  звідкись. 
ВИБУДОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вибудбвувати. 
ВИБУДОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИБУДУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.  Споруджувати  що-небудь; 
створювати,  будуючи. 

ВИБУДОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВИБУДУ¬ 
ВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  док.  1.  тільки  док.  Спору¬ 
дити  собі  будівлю,  будівлі.  2.  тільки  ведок.  Пас. 

до  вибудбвувати. 

ВЙБУДУВАНИИ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйбудувати.  //  вйбудувано,  безос.  присуди,  сл. 
ВИБУДУВАТИ  двв.  вибудбвувати. 

ВИБУДУВАТИСЯ  див.  вибудбвуватися. 
ВИБУКСИРОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИБУКСИРУ¬ 
ВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  Виводити,  витягати 
звідки-небудь,  кудись  на  буксирі  судно,  машину  і 
т.  ін. 

ВЙБУЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мив.  ч.  до  вйбути. 
ВИБУРАВЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вибурАвлю- 
вати. 

ВИБУРАВЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВИБУРАВИТИ, 
-влю,  -виш,  док.,  перех.  Те  саме,  що  висвАрдлю- 
вати. 

ВЙБУРИТИ  двв.  вибурювати. 

ВИБУРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вибурювати. 
ВИБУРЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок. ,  ВИБУРИТИ,  -рю, 
-риш,  док.,  перех.  Робити  буром  свердловину  в 
ґрунті,  гірській  породі. 

ВИБУТИ  двв.  вибувАти. 

ВИБУТИТИ  двв.  вибучувати'. 

ВИБУТТЙ,  -А,  с.  Дія  за  знач,  вйбути  1. 

ВИБУХ,  -у,  V.  1.  Розрив  вибухової  речовини,  спеці¬ 
ального  снаряда,  оболонки  чого-небудь  і  т.  ін.,  з 
дуже  сильним  звуком  і  великою  руйнівною  си¬ 
лою.  //  Хімічна  реакція,  при  якій  за  дуже  корот¬ 
кий  час  розширюються  утворені  гази,  спричиня¬ 
ючи  руйнівні  дії.  2.  чого,  перед.  Раптовий  бурх¬ 
ливий  вияв  якого-небудь  почуття,  дії.  3.  філос. 
Дуже  швидкий  стрибкоподібний  перехід  якого- 
небудь  явища  від  старої  до  нової  якості,  який 
ґрунтується  на  антагоністичній  суперечності. 
**  Демографічний  вйбух  -  різке  збільшення  чи¬ 
сельності  населення.  Інформаційний  вйбух  -  різ¬ 
ке  збільшення  обсягу  інформації.  4.  лівгв.  Рапто¬ 
вий  вихід  струменя  повітря  за  розкриття  зімкну¬ 
тих  органів  мовлення  під  час  вимовляння  звуків. 
ВИБУХАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вибухАти. 

ВЙ  БУХАТИ,  -аю,  -аєш  і  ВИБУХНУТИ,  -ну,  -неш,  док., 
перех.,  розм.  Раптом  вимовити,  викласти  все  од¬ 
разу. 

ВИБУХАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВИБУХНУТИ,  -ну, 

127 


ВЙБУХАТИСЯ 

•неш;  мив.  ч.  вибухнув,  -нула,  -нуло  і  рідше  ви¬ 
бух,  -ла,  -ло;  док.  1.  Розриватися  з  дуже  сильним 
звуком  і  великою  руйнівною  силою  (про  вибухові 
речовини).  //  Розширюватися  внаслідок  хімічної 
реакції  за  дуже  короткий  час  із  сильним  звуком  і 
великою  руйнівною  силою  (про  гази).  //  Розрива¬ 
тися,  розлітатися  на  частини  від  вибуху.  //  Рап¬ 
тово  та  з  силою  викидати  з  себе  що-небудь;  рап¬ 
тово  вириватися.  2.  переш.  Раптово  виникати, 
починатися  з  великою  силою.  //  Раптово  й  бурх¬ 
ливо  виявлятися  (про  яку-небудь  дію,  почуття  і  т. 
ін.).  //  чим.  Раптово  і  бурхливо  починати  плака¬ 
ти,  сміятися  і  т.  ін.  //  Раптово  розсердившись, 
нестримно  виявляти  свій  гнів. 

ВЙБУХАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.,  діад.,  фам.  Дуже 
вирости. 

ВИБУХАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  ви¬ 
бухати. 

ВИБУХІВКА,  -и,  ж.  Вибухова  речовина,  вибухове 
начиння. 

ВИБУХІВНЙЙ,  -А,  -і.  Який  може  (здатний)  вибухнути. 
ВЙБУХЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  вйбух- 
нути. 

ВИБУХНУТИ1  див.  вйбухати. 
вибухнути'  див.  вибухіти. 

ВИБУХ  ОБЕЗПЕКА,  -и,  ж.  Стан  виробничого  процесу, 
за  якого  виключається  можливість  вибуху.  //  У 
гірничій  справі  -  стан  шахт  і  рудників,  при  яко¬ 
му  небезпеку  вибуху  в  них  усунуто. 
ВИБУХОБЕЗПЕЧНИЙ,  -а,  -є.  Властивість  за  знач, 
вибухобезпіка,  вибухобезпічність. 
ВИБУХОБЕЗПЕчніСТЬ,  -ності,  ж.  Те  саме,  що  вибу- 
хобезпАка. 

ВИБУХ Свий,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  вибуху  (у  1  знач.). 
//  Який  має  здатність  вибухати  (у  1  знач.). 
//  Який  утворюється  внаслідок  вибуху  (у  1  знач.). 
**  вибухбва  речовині  -  речовина,  що  їі  викорис¬ 
товують  для  висадження  в  повітря  у  промисловій 
та  військовій  галузях.  Вибухбва  хвйля  -  пород¬ 
жений  вибухом  рух  середовища.  2.  ліагв.  Який 
утворюється  способом  вибуху  (у  4  знач.).  3.  переш. 
Здатний  раптово,  різко  переходити  від  спокійного 
стану  до  активних  дій,  реактивний  (про  людину). 
Вибуховий  характер.  4.  переш.  Що  проявляється, 
виникає  раптово  та  з  великою  інтенсивністю. 
5.  Який  викликає,  здатний  викликати  потрясіння. 
ВИБУХОВІСТЬ,  -вості,  ж.  1.  Властивість  за  знач, 
вибухбвий  1.  2.  переа.  Властивість  раптово,  різко 
переходити  від  спокійного  стану  до  активних, 
енергійних  дій. 

ВИБУХОЗАХИСТ,  -у,  ч.  Заходи,  які  запобігають  впли¬ 
ву  на  людей  небезпечних  та  шкідливих  чинників 
вибуху. 

ВИБУХОЗ АХЙЩЕНИЙ ,  -а,  -е.  Який  має  захисний  при¬ 
стрій  від  можливого  вибуху.  Вибухозахищеве  об¬ 
ладнавши. 

ВИБУХОНЕБЕЗПЕКА,  -И,  Ж.  МОЖЛИВІСТЬ  ВИНИКНЄННЯ 
вибуху. 

ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИЙ ,  -а,  -е.  1.  Який  легко  вибу¬ 
хає,  характеризується  небезпекою  виникнення 
вибуху.  Вибуховебезпечві  речовини.  2.  переш. 
Який  здатний,  загрожує  якими-небудь  (політич¬ 
ними  і  т.  ін.)  потрясіннями. 

ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Можливість  ви¬ 
буху;  небезпека,  пов'язана  з  можливістю  виник¬ 
нення  вибуху. 

ВИБУХОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Про  явище,  яке  нагадує 
собою  вибух. 

ВИБУХОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  і  властивість  за 
знач,  вибухоподібний. 

ВИБУХОПОПЕРЕдження,  -я,  с.  Заходи,  які  запобіга¬ 
ють  можливості  виникнення  вибуху. 
ВИБУХОУДАРНИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  з  ударною  дією 
вибуху.  Вибухоударне  бурішая. 

ВИБУХОУдАрніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вибухо¬ 
ударний. 

ВИБУХУщий,  -а,  -е.  Те  саме,  що  вибухбвий. 
ВЙБУЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйбу- 
ЧИТИ. 

ВЙБУЧИТИ  див.  вибучувати". 

ВИБУЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вибучувати. 
ВИБУЧУВАТИ1,  -ую,  -уєш,  ВЄДОК.,  ВИБУТИТИ,  -учу, 
-утиш,  док.,  шерех.,  тех.  Заповнювати  яму  бутовою 
кладкою  доверху. 

ВИБУЧУВАТИ2,  -ую,  -уєш,  аедок.,  ВЙБУЧИТИ,  -чу, 
-чиш,  док.,  шерех.,  тех.  Вимочувати,  видержувати 
в  лузі. 

ВЙБУЯЛИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйбуяти. 
ВИБУЯТИ,  -яю,  -яєш,  док.  Пишно,  буйно  вирости, 
розростися  (перев.  про  рослини). 

ВЙВАГА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  звужування. 

ВЙВАГОМ,  присл.  Підважуючи,  зважуючи. 
ВИВАжАТИ  див.  вивіжувати. 

ВИВАЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
важити. 

ВИВАЖЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйважений. 
виваження,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйважити. 
ВИВАЖЕНО.  Присл.  до  вйважений. 

Вйважити  див.  вивіжувати. 

ВИВАЖИТИСЯ  див.  виважуватися. 

ВИВАЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивіжувати. 
ВИВАЖУВАТИ,  -ую,  -уєш  і  розм.  ВИВАЖАТИ,  -Аю, 
-Аєш,  шедок.,  ВЙВАЖИТИ,  -жу,  -жиш,  док.  1.  шерех. 
Визначати  вагу  якого-небудь  предмета.  2.  шерех. 
Вивіряти  правильність  ваги,  терезів.  3.  шерех., 
переш.  Всебічно  обмірковувати;  оцінювати.  4.  ше¬ 
рех.  Підіймати  предмет  за  допомогою  підкладеного 
під  нього  важеля,  підойми.  //  Виставляти  двері, 
вікно,  висаджувати  їх.  //  Піднімати  що-небудь  ви¬ 
ще  грудей  або  на  спину,  дуже  напружуючись. 

128 


5.  шерех,  і  веперех.,  рідко.  Те  саме,  що  вивіжува- 
тися  2. 

ВИВАЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВИВАЖИТИ¬ 
СЯ,  -жуся,  -жишся,  док.  1.  Підтягуватися  на  ру¬ 
ках.  2.  Розмахуватися,  прицілюючись.  3.  тільки 
ведок.  Пас.  до  вивіжувати  1-4. 

ВЙВАКСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  шерех.  Почистити 
ваксою. 

ВЙВАЛАШАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  діал.  Каструвати, 
оскопити  барана. 

ВЙВАЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйва- 
лити. 

вйвалити  див.  вивілювати. 

ВИВАЛИТИСЯ  для.  вивілюватися. 

ВИВАЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивілювати. 
ВИВАЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВЙВАЛИТИ,  -ЛЮ, 
-лиш,  док.  1.  шерех.  Вибивати  сильним  ударом; 
виламувати.  2.  шерех.  Перекидаючи,  нахиляючи, 
примушувати  випасти  з  чого-небудь  великий 
предмет  або  велику  кількість  чогось.  І/  Вистав¬ 
ляти,  висувати  назовні  повністю.  //  розм.  Викла¬ 
дати,  видавати  велику  кількість  чого-небудь. 
3.  шерех.  Піднімаючи,  класти  якісь  важкі  чи  ве¬ 
ликі  предмети  на  що-небудь.  4.  веперех.,  розм. 
Виходити  звідки-небудь  або  з'являтися  десь  у 
великій  кількості. 

ВИВАЛЮВАТИСЯ,  -ЮЮСЯ,  -юєшся,  ведок.,  ВЙВАЛИ- 
ТИСЯ,  -люся,  -лишся,  док.  1.  Падати,  обвалювати¬ 
ся,  руйнуючись  від  часу  або  від  удару,  тиску. 
//  Випадати  звідки-небудь  під  час  руху,  нестійко¬ 
го  положення  і  т.  ін.  //  Виставлятися,  висуватися 
назовні  повністю.  2.  Те  саме,  що  вивілювати  4. 
/ І  Вайлувато,  незграбно  виходити  звідки-небудь. 
ВИВАЛЯНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
валяти. 

ВЙВАЛЯНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйваляний. 
ВИВАЛЯТИ,  -яю,  -яєш,  док.,  шерех.  1.  Валяючи, 
убрати  в  що-небудь,  забруднити  чимсь.  2.  Повали¬ 
ти  все  або  більшість. 

ВЙВАЛЯТИСЯ,  -яюся,  -яєшся,  док.  1.  Валяючись, 
убратися  в  що-небудь,  забруднитися  чимсь.  2.  Дов¬ 
го  пробути  в  постелі,  в  ліжку. 

ВЙВАНТАЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйвантажити. 

ВЙВАНТАЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйвантажити. 
вйвантажити  див.  вивантіжувати. 
вйвантажитися  див.  вивантіжуватися. 
ВИВАНТАЖНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  вивантіжувальний. 
ВИВАНТАЖНИК,  -а,  ч.  Робітник,  що  займається  вива¬ 
нтажуванням. 

ВИВАНТАЖУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  виванта¬ 
жування. 

ВИВАНТАЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивантіжувати. 
ВИВАНТАЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙВАНТАЖИТИ, 
-жу,  -жиш,  док.,  шерех.  Знімати,  виносити  ван¬ 
таж,  що  перевозиться  (машиною,  підводою  і  т. 
Ін«)*  виймати. 

ВИВАНТАЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙВАН¬ 
ТАЖИТИСЯ,  -жуся,  -жишся,  док.  1.  Висаджувати¬ 
ся,  знімаючи,  виносячи  свій  вантаж.  2.  Звільня¬ 
тися  від  вантажу  (про  машини,  вагони,  судна  і  т. 
ін.).  3.  тільки  ведок.  Пас.  до  вивантіжувати. 
ВИВАНТАЖУВАЧ,  -а,  ч.  1.  Те  саме,  що  вивантіжник. 
2.  Пристрій,  механізм,  який  вивантажує. 
ВЙВАЛИТИ,  -плю,  -пиш,  док.,  ВИВАПЛЮВАТИ,  -люю, 
•люєш,  ведок.  Побілити  вапном. 

ВЙВАПЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйва- 
пити. 

ВИВАплювання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивіплювати. 
ВЙВАР,  -у,  ч.  Рідина,  в  якій  що-небудь  виварилось, 
наситивши  Гі  певними  речовинами. 

ВЙВАРЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйва¬ 
рити.  //  вйварено,  безос.  присудк.  сл. 

ВЙВАРЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйварити. 

ВЙВАРИТИ  див.  вивірювати. 

ВЙВАРИТИСЯ  див.  вивірюватися. 

ВЙВАРКА,  -и,  ж.,  розм.  Посуд,  в  якому  виварюють 
білизну. 

ВЙВАРКИ,  -ів,  мв.  Залишки  після  виварювання. 
ВИВАРНЙЙ,  -4,  -4.  Одержаний  способом  виварювання. 
ВИВАРЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  виварювання. 
ВИВАРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивірювати. 
ВИВАРЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВЙВАРИТИ,  -рю, 
-риш,  док.,  шерех.  1.  Варячи  що-небудь,  добува¬ 
ти,  одержувати  якісь  речовини.  2.  Варячи,  очи¬ 
щати  від  чого-небудь,  позбавляти  бруду;  довго 
варити  в  чомусь.  //  Довго  варячи,  позбавляти 
смакових  або  поживних  якостей.  Виварити  м'ясо. 
ВИВАРЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.,  ВЙВАРИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Варячись,  позбуватися  чого-небудь, 
очищатися  від  чогось.  //  Довго  варячись,  втрачати 
смакові  або  поживні  якості.  2.  тільки  ведок.  Пас. 
до  вивірювати. 

ВЙВЕДЕНЕЦЬ,  -нця,  ч.,  заст.  Селянин,  переселений 
на  іншу  землю. 

ВЙВЕДЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  довйвести. 
ВЙВЕДЕНКА,  -и,  заст.  Жін.  до  вйведенець. 
ВЙВЕДЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйвести  і  вивбди- 
ти1  (в  1  -  7  знач.).  "  Вйведення  діних  -  перемі¬ 
щення  даних  від  джерела  до  приймача  даних. 
Графічне  вйведення  діних  -  виведення  даних 
засобами  комп'ютерної  графіки.  Логічне  вйве¬ 
дення  -  процес  отримання  висновку  з  посилань. 
Потбкове  вйведення  діних  -  виведення  даних  у 
потоці,  спйскове  вйведення  діних  -  виведення 
даних,  що  керується  списком.  Формітне  вйве¬ 
дення  діних  -  виведення  даних  під  керуванням 
форматів. 

ВИВЕЗЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйве- 
зти  1  -  3.  //  вйвезено,  безос.  присудк.  сл. 


ВИВЕЗЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйвезти,  вивбзити 
1  -  3. 

ВЙВЕЗТИ  див.  вивбзити. 

ВИВЕРГАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивергіти. 
ВИВЕРГАТИ,  -ію,  -Аєш,  шедок.,  ВЙВЕРГНУТИ,  -ну, 
-неш  і  ВИВЕРГАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  шерех.  Викидати 
з  себе  із  силою  назовні. 

ВИВЕРГАТИСЯ,  -Ається,  шедок.,  ВЙВЕРГНУТИСЯ,  -не- 
ться,  док.  1.  Із  силою  вириватися,  викидатися  зсе¬ 
редини  чого-небудь.  2.  Вибухати,  викидаючи  дим, 
тверді  речовини,  виливаючи  лаву  (про  вулкани). 
ВЙВЕРГНУТИ  див.  вивергіти. 

ВЙВЕРГНУТИСЯ  див.  вивергітися. 

ВЙВЕРЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
вергнути.  //  у  знач,  прикм. 

ВИВЕРЖЕННЯ,  -я,  с  1.  Дія  за  знач,  вйвергнути, 
вивергнутися.  2.  Діяльність  вулкана,  що  найчас¬ 
тіше  являє  собою  ряд  вибухів,  які  супроводжу¬ 
ються  викиданням  диму,  твердих  вулканічних 
речовин  і  виливанням  лави. 

ВЙВЕРНЕНИЙ  див.  вйвернутий. 

ВЙВЕРНЕНИЦЯ,  -і,  ж.,  зах.  Бурелом,  вітролом. 
ВЙВЕРНУТИ  див.  вивертіти. 

ВЙВЕРНУТИЙ,  ВЙВЕРНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  вйвернути. 

ВИВЕРНУТИСЯ  див.  вивертітися. 

ВЙВЕРТ,  -у,  ч.  1.  розм.  Вигадливий  поворот,  не¬ 
звичайний  рух  кого-,  чого-небудь.  //  Дуже  кру¬ 
тий  вигин  (дороги  і  т.  ін.).  //  переш.  Відхилення 
від  чого-небудь  загальновизнаного,  загальноприй¬ 
нятого.  2.  Хитрощі,  спритна  дія,  що  має  на  меті 
досягнення  або  уникнення  чого-небудь.  3.  діал. 
Вивертень.  4.  у  звач.  присл.  вйвертом.  Незви¬ 
чайно  вигинаючись. 

ВИВЕРТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивертіти. 
ВИВЕРТАТИ,  -ію,  -Аєш,  ведок.,  ВЙВЕРНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.,  шерех.  1.  Перекидати,  зрушуючи  з 
місця;  валити,  вириваючи  з  корінням;  викидати  з 
землі,  копаючи.  2.  Перекидаючи,  звалюючи  що- 
небудь,  виливати  або  висипати  вміст.  3.  Перевер¬ 
тати  що-небудь  внутрішнім  боком  назовні,  нави¬ 
воріт.  //  Неприродно  повертати,  вигинати  (руку, 
ногу).  Ц  Крутячи,  викручувати,  ушкоджувати 
(перев.  руку).  **  Вивертіти  кишіні,  переш.  -  ви¬ 
трачати  всі  гроші.  4.  розм.  Виймаючи  звідки- 
небудь,  класти  кудись;  вивалювати.  5.  розм. 
Утримувати  з  виплачуваної  суми;  вираховувати. 
6.  рідко.  Круто  повертати  під  час  їзди  (машину, 
підводу  і  т.  ін.). 

ВИВЕРТАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВЙВЕРНУТИСЯ. 
-нуся,  -нешся,  док.  1.  Перекидатися,  переверта¬ 
тися  нижнім  або  внутрішнім  боком  назовні. 
2.  Перекидаючись,  вивалюватися,  випадати  з 
чого-небудь.  3.  Спритно  повертаючись,  уникати 
чого-небудь,  звільнятися  від  чогось.  //  Повертаю¬ 
чись,  вилізати  звідки-небудь,  показуватися  назо¬ 
вні.  4.  Робити  круті  повороти.  5.  дерев,  док., 
розм.  Лягати  або  сідати,  розкинувшись. 
ВИВЕРТАчКА,  -и,  ж.,  діал.  Пристрій  для  вивертан¬ 
ня  чобіт. 

ВЙВЕРТЕНЬ,  -тня,  ч.,  розм.  Повалене  вітром,  бурею 
дерево. 

ВИВЕРТІТИ  див.  вивірчувати. 

ВИВЕРТКЙЙ,  -А,  -4.  Який  уміє  знаходити  вихід  із 
скрутного  становища,  вдається  до  хитрощів. 
ВЙВЕРТКІСТЬ,  -кості,  ж.  Властивість  за  знач,  виве- 
рткйй. 

ВИВЕРТЛИВИЙ,  -а,  -е.  Який  легко  вивертається. 
//  Спритний,  хитрий. 

ВИВЕРТЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач, 
вивіртливий. 

ВИВЕРТЛИВО.  Присл.  до  вивіртливий. 

ВЙВЕРТОМ,  присл.  Ламано.  Говорити  вивертом. 
ВЙВЕРНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
вертіти. 

ВЙВЕРШЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
вершити. 

ВЙВЕРШЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйвершити. 
ВЙВЕРШИТи  див.  вивіршувати. 

ВЙВЕРШИТИСЯ  див.  вивАршуватися. 

ВИВЕРШУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин. 
ч.  до  вивіршувати. 

ВИВЕРШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивіршувати. 
ВИВЕРШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙВЕРШИТИ,  -шу, 
-шиш,  док.,  шерех.  1.  Робити  верх  на  будівлі, 
скирті  і  т.  ін.  2.  Наповнювати  що-небудь  вище 
країв,  із  верхом.  3.  Закінчувати  що-небудь  буду¬ 
вати,  створювати;  закінчувати  якусь  роботу,  дію  і 
т.  ін.  //  Бути  закінченням  чого-небудь. 
ВИВЕРШУВАТИСЯ,  -ується,  медок.,  ВЙВЕРШИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Покриватися  верхом.  2.  Наповню¬ 
ватися  вище  країв.  3.  Закінчуватися  (про  будів¬ 
ництво,  яку-небудь  роботу,  дію  і  т.  ін.).  4.  тільки 
шедок.  Пас.  до  вивіршувати. 

ВЙВЕСТИ  див.  вивбдити'. 

ВЙВЕСТИСЯ  див.  вивбдитися'. 

ВИВИВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙВИНУТИ,  -ну,  -неш, 
док.,  шерех.,  заст.  1.  Виймати  що-небудь,  розгор¬ 
таючи  те,  у  що  предмет  був  загорнутий.  2.  тільки 
док.  Вивихнути. 

ВИВИВАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  вйвинутися, 
-нуся,  -нешся,  док.,  заст.  Розмотуватися,  звільня¬ 
тися  від  того,  що  обгортає. 

ВЙВИХ,  -у,  ч.  1.  Повне  стійке  зміщення  суглобових 
кінців  кісток,  яке  унеможливлює  нормальну  дія¬ 
льність  суглобів.  **  Вйвих  з#6а  -  зміщення  зуба  в 
бік  щоки  чи  язика,  або  ж  у  губчасту  тканину 
щелепи.  Вйвих  яАчка  -  зміщення  яєчка  в  пахо¬ 
вий  канал,  під  шкіру  стегна  або  промежини. 
Врбджений  вйвих  -  вивих,  що  є  результатом 


порушень  внутрішньоутробного  розвитку  з  фор¬ 
муванням  неповноцінних  суглобових  кінців  кіс¬ 
ток.  Звйчний  вивих  -  вивих,  що  систематично 
повторюється  в  одному  і  тому  самому  суглобі. 
Патологічний  вйвих  -  вивих,  зумовлений  захво¬ 
рюванням  суглоба.  2.  переш.,  розм.  Відхилення 
від  чого-небудь  нормального. 

ВЙВИХНЕНИЙ,  ВИВИХНУТИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вйвихнути.  //  у  знач,  прикм. 
ВИВИХНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйвихнути. 
ВЙВИХНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  шерех.  Зробити  вивих. 
ВЙВИХНУТИЙ  див.  вйвихнений. 

ВЙВИЩЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивйщувати,  ви- 
вйщуватися,  вйвищити  і  вйвищитися. 
ВИВЙЩУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ШЄДОК.,  ВЙВИЩИТИ,  -щу, 
-щиш,  док.,  шерех.  Піднести,  підняти  когось, 
щось  понад  якийсь  рівень. 

ВИВЙЩУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  медок.,  ВЙВИЩИТИ¬ 
СЯ,  -щуся,  -щишся,  док.  Піднестися,  піднятися 
понад  якийсь  рівень. 

ВИВІВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивівАти. 

ВИВІВАТИ,  -Аю,  -Аеш  і  ВИВІЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ме¬ 
док.,  ВЙВІЯТИ,  -ію,  -іеш,  док.,  шерех.  1.  Віючи, 
видаляти  що-небудь  із  чогось,  звідкись  або  кида¬ 
ти  кудись,  на  щось.  2.  Віючи,  очищати  вимоло¬ 
чене  зерно  від  полови,  пилу  і  т.  ін.;  провіювати. 
ВЙВІД,  ч.  X.  род.  -воду.  Дія  за  знач,  вивести  5,  9  і 
вивестися  2.  2.  род.  -воду,  заст.  Переселення 
кріпаків,  селян  в  інший  маєток  або  на  інші  землі. 
3.  род.  -воду.  Те  саме,  що  вйводок.  4.  род.  -вода. 
Комин  до  димаря  на  даху.  5.  род.  -воду,  тех. 
Дріт,  пристрій,  який  виходить  звідки-небудь  або 
який  виводить  що-небудь  назовні. 

ВЙВІДАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйві- 
дати. 

вйвідати  див.  вивідувати. 

ВИВІДАЧ,  -а,  ч.  Той,  хто  вивідує  щось. 

ВИВІДАЧКА,  -и.  Жін.  до  вивідач. 

ВЙВІДЕЦЬ,  -дця,  ч„  діад.  Крива  лінія  уздовж  країв 
розмальованої  миски. 

ВЙВІДКИ,  -док,  мн.  1.  Те  саме,  що  вивідування. 
2.  Розглядини,  оглядини  нареченої. 

ВИВІДНЙЙ,  -А,  -А.  Який  служить  для  виведення, 
видалення  чого-небудь  звідкись. 

ВИВІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вивіднЙй. 
ВИВІДУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивідувати. 
ВИВІДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  медок.,  ВЙВІДАТИ,  -аю,  -аєш, 
док.,  шерех.  Випитуючи  у  когось,  оглядаючи  щось, 
дізнаватися  про  що-небудь  (переважно  таємне, 
приховуване). 

ВИВІДУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  медок.  1.  діад.  Виві¬ 
дувати.  2.  Пас.  до  вивідувати. 

ВИВІЗ,  -возу,  ч.  1.  Те  саме,  що  вйвезення.  2.  Те,  що 
вивозиться,  загальна  кількість  і  вартість  вивезе¬ 
них  за  кордон  товарів;  експорт.  **  Вйвіз  капітАлу  - 
розміщення  капіталу  за  кордоном  для  отримання 
прибутку  від  підприємницької  діяльності.  3.  діад. 
Ділянка  дороги,  що  має  схил;  узвіз. 

ВИВІЗНЙЙ,  -А,  -А.  Прикм.  до  вйвіз  2.  //  Признач, 
для  вивезення.  **  Вивізнб  мйто  -  мито,  що  його 
застосовують  зазвичай  як  тимчасовий  захід  для 
регулювання  торгового  та  платіжного  балансу 
країни.  Вивізні  прАмії  -  фінансові  пільги  експор¬ 
терам  певних  товарів. 

ВЙВІЛЬГА,  -и,  ж.  Співучий  птах  середніх  розмірів 
із  родини  горобцеподібних. 

ВЙВІЛЬЖИН,  -а,  -е.  Властивий  або  належний  вивільзі. 
ВЙВІЛЬНЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйвільнити.  //  вйвільнено,  безос.  присуди,  сд. 
ВЙВІЛЬНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйвільнити. 
вйвільнити  див.  вивільнювати, 
вйвільнитися  див.  вивільнюватися. 
ВИВІЛЬНЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вивільнювати. 

ВИВІЛЬНЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивільнювати. 
ВИВІЛЬНЮВАТИ,  -юю,  -юєш  /ВИВІЛЬНЯТИ,  -Аю,  -Аєш. 
медок.,  ВЙВІЛЬНИТИ,  -ню,  -ниш,  док.,  шерех.  Роби¬ 
ти  вільним,  не  зв'язаним  з  чим-небудь. 
ВИВІЛЬНЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся  і  ВИВІЛЬНЯТИСЯ, 
-Аюся,  -Аешся,  медок.,  ВЙВІЛЬНИТИСЯ,  -нюся,  -нищ¬ 
ся,  док.  1.  Ставати  вільним,  не  зв'язаним  із  чим- 
небудь,  2.  тільки недок.  Пас.  до  вивільнювати. 
ВИВІЛЬНЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивільнйти. 
ВИВІЛЬНЯТИ  див.  вивільнювати, 
вивільнятися  див.  вивільнюватися. 

ВЙВІНУВАТИ,  -ую,  -уєш.  Наділяти,  обдаровувати. 
ВИВІНУВАТИЙ,  -а,  -е.  Наділений,  обдарований,  роз¬ 
винений. 

ВЙВІРЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйві- 
рити.  //  вйвірено,  безос.  присуди.  сд. 

ВИВІРЕННЯ,  -я,  с  Дія  за  знач,  вивірити. 

ВИВІРИТИ  див.  вивірАти. 

ВЙВІРКА',  -в,  ж.  Те  саме,  що  білка. 

ВЙВІРКА",  -и,  ж.  Те  саме,  що  вивірАння. 
ВИВІРЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивірчувати. 
ВИВІРЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  медок.,  ВЙВЕРТІТИ,  -рчу, 
-ртиш,  док.,  шерех.  1.  Вертячи,  повертаючи,  вий¬ 
мати  що-небудь;  вигвинчувати.  2.  Утворювати 
заглибину,  отвір  свердлом  або  яким-небудь  іншим 
інструментом;  висвердлювати. 

ВИВІРЧУВАТИСЯ,  ’-уеться,  медок.  1.  Крутячись, 
висуватися  з  отвору.  2.  Пас.  до  вивірчувати. 
ВИВІРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивіряти. 
ВИВІРЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вивірАти. 

ВИВІРЯТИ,  -Аю,  -Аєш,  медок.,  ВИВІРИТИ,  -рю,  -риш, 
док.,  шерех.  1.  Ретельно  перевіряти  точність,  пра¬ 
вильність  або  придатність  чого-небудь.  2.  Випро¬ 
бовувати  когось  у  чомусь. 

ВИВІРЯТИСЯ,  -Ається,  медок.  Пас.  до  вивірАти. 
вйвісити  див.  вивішувати'. 

7,5  5-Я 


ВЙВІСКА,  -и,  ж.  1.  Дошка  з  будь-якого  матеріалу, 
на  якій  зроблено  напис,  іноді  з  малюнком,  що 
означає  рід  діяльності  або  назву  підприємства, 
установи  і  т.  ін.  2.  перем.  Зовнішній,  показний 
бік  чого-небудь,  ширма,  що  приховує  істину. 

ВИВІСКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вйвіска. 

ВЙВІСОЧКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  вйвіска. 

ВИВІТРЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйві- 
трити.  //  у  знач,  прикм. 

ВИВІТРЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйвітрений. 

ВИВІТРИТИ  див.  вивітрювати. 

ВИВІТРИТИСЯ  див.  вивітрюватися. 

ВИВІТРІЛИЙ,  -а,  -є.  Який  зруйнувався,  змінився  під 
дією  вітру  та  інших  атмосферних  явищ.  //  Який 
відокремився  у  вигляді  дрібних  часточок  під 
впливом  такої  дії. 

ВИВІТРІЛІСТЬ,  -лості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйвітрілий. 

ВЙВІТРІТИ,  -іє,  док.  Те  саме,  що  вйвітритися. 

ВИВІТРЮВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  вивітрювати¬ 
ся  (у  2  знач.). 

ВИВІТРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивітрювати. 

ВИВІТРЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  медок.,  ВИВІТРИТИ,  -рю, 
-риш,  док.,  шерех.  X.  Видаляти,  виносити  що- 
небудь  із  чогось  рухом  свіжого  повітря,  вітром. 
//  перем.  Стирати  в  пам'яті,  примушувати  забу¬ 
вати.  2.  Повільно  руйнувати,  змінювати  щось 
(про  дію  атмосферних  явищ). 

ВИВІТРЮВАТИСЯ,  -юється,  недок.,  ВЙВІТРИТИСЯ, 
•иться,  док.  1.  Зникати  від  руху  свіжого  повітря. 
//  перед.  Стиратися  в  пам'яті,  забуватися.  //  пе¬ 
рем.  Зникати,  втрачаючи  своє  значення,  гостроту. 
2.  Повільно  руйнуватися,  змінюватися  під  дією 
вітру  й  інших  атмосферних  явищ. 

ВИВІШАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  шерех.  Вішаючи,  стра¬ 
тити  (багатьох  або  всіх). 

ВИВІШЕНИЙ',  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйві¬ 
сити. 

ВИВІШЕНИЙ",  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйві- 
шити. 

ВЙВІШИТИ  див.  вивішувати". 

ВИВІШУВАННЯ',  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивішувати'. 

ВИВІШУВАННЯ",  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивішувати". 

ВИВІШУВАТИ1,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВЙВІСИТИ,  -ішу, 
-ісиш,  док.,  шерех.  1.  Вішаючи,  розміщувати  на¬ 
зовні.  2.  Вішаючи,  виставляти  для  загального  ог¬ 
ляду-  . 

ВИВІШУВАТИ",  -ую,  -УЄШ,  медок.,  ВИВІШИТИ,  -шу, 
•шиш,  док. ,  шерех.  Позначати,  встановлювати  на¬ 
прямок  за  допомогою  віх. 

ВИВІШУВАТИСЯ1,  -ується,  медок.  Пас.  до  вивішувати'. 

ВИВІШУВАТИСЯ",  -ується,  медок.  Пас.  до  вивішувати". 

ВЙВІЩУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  шерех,  і  без  додатка, 
заст.  Напророкувати. 

ВИВІЮВАТИ  див.  вивівАти. 

ВИВІЮВАТИСЯ  див.  ВИВІВАТИСЯ. 

ВИВІЯНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйвіяти. 

ВИВІЯТИ  див.  вивівАти. 

ВИВІЯТИСЯ  див.  вивівАтися. 

ВЙВЛАСНЕННЯ,  -я,  с.,  зах.  Конфіскація. 

ВИВОДЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ви¬ 
водити. 

ВИВОДЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивбдити'  1-7. 

ВИВОДЖУВАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  теп.  і  мин. 
ч.  до  вивбджувати. 

ВИВОДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вивбдити'  1-7. 

ВИВОДЖУВАТИ  див.  вивбдити’. 

ВИВОДИМІСТЬ,  -мості,  ж.  Придатність  певного 
сорту  яєць  для  виведення  пташенят. 

ВИВОДИТИ  див.  вивбдити". 

ВИВОДИТИ1,  -джу,  -диш,  ВИВОДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
недок.',  наказ,  сп.  вивбдь;  ВИВЕСТИ,  -еду,  -едеш; 
мин.  ч.  вивів,  -вела,  -вело;  док.,  шерех.  1.  Допо¬ 
магати  або  примушувати  йти  з  собою  звідки- 
небудь,  за  межі  чогось.  //  перед.  Вилучати  зі 
складу  чого-небудь.  2.  перем.,  із  чого.  Примушу¬ 
вати  кого-небудь  втрачати  попередній  стан.  Виво¬ 
дити  з  ладу.  Виводити  з  рівноваги.  **  Вивбдити  з 
сАбе  -  примушувати  дуже  нервувати;  роздрато¬ 
вувати.  3.  Вести  куди-небудь,  вказуючи  шлях; 
спрямовувати  рух.  (/  Керуючи  за  допомогою 
керма,  весел,  радіозв  язку  і  т.  ін.  предметом,  що 
рухається,  спрямовувати  його  куди-небудь. 
//  перем.  Сприяти,  допомагати  кому-,  чому- 
небудь  діяти,  розвиватися  і  т.  ін.  певним  чином. 
//  перем.  Простягатися,  вказуючи  на  напрямок 
руху  звідки-небудь  кудись  (про  дорогу,  стежку  і 
т.  ін.).  Виводити  на  орбіту.  Виводити  в  люди. 
4.  На  основі  певних  міркувань,  роздумувань  ро¬ 
бити  якийсь  підсумок,  висновок.  //  Досліджую¬ 
чи,  обчислюючи  щось,  будувати  формулу,  теоре¬ 
му  і  т.  ін.  5.  Плодити  потомство  (про  птахів,  тва¬ 
рин).  //  Вирощувати  нову  породу  тварин,  новий 
сорт  рослин.  6.  Робити,  будувати  що-небудь,  що 
має  протяжність,  висоту.  7.  Усувати,  видаляти. 
8.  Старанно  писати,  вимальовувати.  9.  Співати 
або  грати  щось,  перев.  протяжне.  //  розм.  Довго 
витримувати  окремі  високі  ноти  в  пісні,  що  спі¬ 
вається  групою.  //  Вимовляти  протяжно,  повіль¬ 
но.  10.  Описувати,  зображати  кого-,  що-небудь  у 
якомусь  творі.  11.  Виконувати  якусь  роботу,  ви¬ 
тягаючи  щось  раз  у  раз  або  протягом  певного 
часу.  12.  тільки  медок.,  від  кого  -  чого,  заст. 
Брати  початок  (зазвичай  про  рід). 

ВИВОДИТИ",  -джу,  -диш,  недок.,  ВИВОДИТИ,  -джу, 
-диш,  док.,  шерех.  1.  Водити  коня  з  певною  ме¬ 
тою.  2.  тільки  док.  Водячи  кого-небудь,  примуси¬ 
ти  довго  ходити  десь  або  побувати  скрізь. 

ВИВОДИТИСЯ',  -иться,  медок.,  ВИВЕСТИСЯ,  -едеться, 
док.  1.  Зменшуватися  в  кількості,  переставати 
існувати;  зникати.  //  Знищуватися,  зникати  без- 


ВИВЙЗУВАТИ 

слідно.  **  не  вивбдитися  -  бути  де-небудь,  у  ко¬ 
гось  весь  час.  2.  Народжуватися,  з’являтися  на 
світ  (про  малят  птахів  і  тварин).  3.  тільки  медок. 
Пас.  до  вивбдити'. 

ВИВОДИТИСЯ",  -иться,  медок.  Пас.  до  вивбдити"  1. 

ВИВОДІННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  вйведення. 

ВЙВОДКА,  -и,  ж.  1.  Виведення  коней  зі  стайні  для 
прогулянки  чи  огляду.  2.  Спеціальна  виставка 
собак,  де  демонструються  якості  різних  порід. 

ВИВОДКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  виводок.  **  вивод¬ 
кові  птахй  -  група  птахів,  у  яких  пташенята  ви¬ 
луплюються  з  розплющеними  очима  та  густим 
пухом  і  здатні  відразу  або  незабаром  після  виходу 
з  яйця  самостійно  пересуватися. 

ВЙВОДОК,  -дка,  ч.  Сукупність  малят,  виведених 
однією  самкою,  які  тримаються  разом  (про  птахів 
або  тварин).  //  перем.,  жарт.  Про  велику  кіль¬ 
кість  дітей  у  родині. 

ВИВОЗИТИ,  -ожу,  -озиш,  док.,  шерех.  1.  Возячи, 
видалити  все  звідкись  за  кілька  чи  багато  разів. 
2.  розм.  Забруднити  одяг,  працюючи,  пораючись  і 
т.  ін. 

ВИВбЗИТИ,  -бжу,  -бзиш,  медок.',  наказ,  сп.  вивбзь; 
ВИВЕЗТИ,  -зу,  -зеш;  мни.  ч.  вйвіз,  -везла,  -везло; 
док.  1.  перех.  Везти  звідкись  за  межі  чогось;  ве¬ 
зучи,  видаляти  з  якого-небудь  місця.  2.  перех. 
Везти,  відправляти  товари  до  іншої  країни;  екс¬ 
портувати.  3.  перех.  Везучи  що-небудь,  доставля¬ 
ти  кудись,  в  якесь  місце.  //  Везучи,  піднімати  на 
якесь  підвищення.  1 1  тільки  док.  Привезти  з  со¬ 
бою  звідкись.  4.  перех.,  перем.,  розм.  Допомагати 
кому-небудь  у  скрутному  становищі,  перебравши 
на  себе  важливу  частину  справи;  виручати. 
5.  тільки  док.,  меперех.,  перем.,  розм.  Сказати 
щось  зайве  або  недоладно,  невчасно. 

ВИВбЗИТИСЯ,  -иться,  медок.  Пас.  до  вивбзити  1-3. 

ВИВОЗИТИСЯ,  -ожуся,  -озишся,  док.,  розм.  Забруд¬ 
нитися,  працюючи,  пораючись  і  т.  ін. 

ВЙВОЗКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  вйвезення. 

ВИВОЙОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  медок.,  перех.  Довго 
воюючи,  борючись,  домагатися  чого-небудь. 

ВИВОЛІКАТИ,  -Аю,  -Аеш,  медок.,  ВИВОЛОКТИ,  -очу, 
-очеш;  мин.  ч.  вйволік,  -локла,  -локло;  док.,  пе¬ 
рех.  Волочачи,  витягати  кого-,  що-небудь  звід¬ 
кись  за  межі  чогось  або  кудись. 

ВИВОЛікАтиСЯ,  -Ається,  медок.  Пас.  до  виволікАти. 

ВЙВОЛОКА,  -и,  ж.,  мисл.  Прокреслювання  снігу 
ногою  при  пересуванні  звіра. 

ВИВОЛОКТИ  див.  виволікАти. 

ВИВОЛОЧИТИ,  -очу,  -очиш,  док.,  перех.  Поволочити 
довго,  на  всі  боки.  //  ким.  Поволочити  скрізь. 

ВИВОРІТ,  -роту,  ч.  Внутрішній,  зворотний  бік  чого- 
небудь.  **  Вйворіт  мітки,  мед.  -  патологічний 
процес,  при  якому  матка  частково  або  цілком 
вивертається  назовні.  Вйворіт  повіки,  мед.  -  па¬ 
тологічний  став  повіки,  при  якому  її  край  відстає 
від  очного  яблука. 

ВИВОРІТНИЙ,  -А,  -А.  Прикм.  до  вйворіт. 

ВЙВОРОТ,  -у,  у.,  мед.  Ненормальне  положення 
якого-небудь  органа,  за  якого  він  або  частина 
його  вивернуті  внутрішньою  поверхнею  назовні. 
Виворот  повік.  Виворот  сечового  міхура. 

ВИВОРОТКИ,  -ток,  мн.  (оди.  вйвороток,  -тка,  у.), 
розм.  Виворотне  взуття  (черевики,  чоботи). 

ВИВОРОТНЙИ,  -А,  -А,  розм.  Який  шиється,  а  потім 
вивертається  на  лице  (про  взуття);  прот.  ран¬ 
товий. 

ВЙВОРОТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  виворотнйй. 

ВИВОРОТОК  див.  вйворотки. 

ВИВОРОТОМ,  присл.,  діад.  Навиворіт. 

ВЙВОРОТЬ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  вйвертень. 

ВИВУДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВИВУДИТИ,  -джу, 
-диш,  док.,  перех.  Ловити  вудкою.  //  Ловити  на 
нитку,  мотузочок  з  принадою,  закидаючи  їх  як 
вудку. 

ВИВЧАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач.  вивчАти. 

ВИВЧАТИ,  -Аю.  -Аєш,  медок.,  ВИВЧИТИ,  -чу,  -чиш, 
док.,  перех.  1.  Навчаючись,  набувати  певних 
знань,  відомостей  в  якій-небудь  галузі;  опанову¬ 
вати  щось.  //  Науково  досліджувати.  //  Набувати 
майстерності  у  чомусь.  2.  Учачи,  запам'ятовува¬ 
ти,  засвоювати.  3.  Навчати  кого-небудь  чомусь. 
4.  Старанно  ознайомлюючись,  спостерігаючи, 
намагатися,  зрозуміти  кого-  або  що-небудь,  зро¬ 
бити  певні  висновки. 

ВИВЧАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  медок.,  ВИВЧИТИСЯ,  -чу- 
ся,  -чишся,  док.  1.  чого  і  з  іифім.  Навчаючись,  на¬ 
бувати  знань  або  умінь  в  чому-небудь.  2.  тільки  док., 
без  додатка.  Здобути  освіту.  **  Вивчитися  на  ...  - 
набути  якої-небудь  спеціальності,  фаху.  3.  тільки 
медок.  Пас.  до  вивчАти. 

ВИВЧАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  акт.  теп.  ч.  до  ви¬ 
вчАти. 

ВИВЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйвчи¬ 
ти.  //  вйвчено,  безос.  присуди,  сд. 

ВИВЧЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  дослідження  чогось, 
сукупність  відомостей,  знань  про  що-небудь. 

ВИВЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйвчити  і  вивчАти. 

ВЙВЧИТИ  див.  вивчАти. 

ВИВЧИТИСЯ  див.  вивчАтися. 

ВИВ'ЯЗАНИЙ',  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйв'язати'. 

ВИВ'ЯЗАНИЙ",  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйв'язати". 

ВИВ'ЯЗАТИ'  див.  вив'Азувати'. 

ВЙВ'ЯЗАТИ"  див.  вив'язувати". 

ВИВ'ЯЗАТИСЯ  див.  вив'язуватися'. 

ВИВ'ЯЗУВАННЯ  ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вив’Азувати'. 

ВИВ'ЯЗУВАННЯ",  -я,  с.  Дія  за  знач.  вив'Азувати". 

ВИВЯЗУВАТИ',  -ую,  -уєш,  медок.,  ВЙВ'ЯЗАТИ,  -в'я- 

129 


ВИВ'ЯЗУВАТИ 

жу,  -в'яжеш,  док.,  перех. ,  розм.  1.  Розв'язуючи 
зав'язане,  виймати  звідти  що-небудь.  2.  Обгорта¬ 
ючи  чимсь  що-небудь,  старанно  або  певним  спо¬ 
собом  зв'язувати  кінці.  3.  Зв'язувати,  в'язати  все 
на  якійсь  ділянці  (про  скошене  збіжжя  і  т.  ін.). 
ВИВ'ЯЗУВАТИ',  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙВ'ЯЗАТИ,  -в'яжу, 
-в'яжеш,  док.,  перех.  В'яжучи  з  ниток,  виготовля¬ 
ти  що-небудь. 

ВИВ'ЯЗУВАТИСЯ1,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙВ'ЯЗА- 
ТИСЯ,  -в'яжуся,  -в'яжешся,  док.  1.  Обгортати 
чимсь  свою  голову,  шию,  звязуючи  кінці  певним 
способом.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вив'язувати1. 
ВИВ'ЯЗУВАТИСЯ',  -ується,  ведок.  Пас.  до  вив'язу¬ 
вати'. 

ВИВ'ЯЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
в'ялити. 

ВИВ'ЯЛИТИ  див.  вив'йлювати. 
вйв'ялитися  див.  вив'ялюватися. 

ВИВ'ЯЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вив'ялювати. 
ВИВ'ЯЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВИВ'ЯЛИТИ,  -лю, 
-лиш,  док.,  перех.  1.  Робити  в'яленим.  Вив' влити 
рибу.  2.  дерев.  Виснажувати,  знесилювати. 
ВИВ'ЯЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.,  ВЙВ'ЯЛИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Ставати,  робитися  в'яленим. 

2.  дерев.  Виснажуватися,  знесилюватися.  3.  тіль¬ 
ки  ведок.  Пас.  до  вив'ялювати. 

ВЙГАД,  -у,  ч.  Те  саме,  що  вйгадка. 

ВИГАДАНИЙ1,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйгадати1  1,  2.  2.  прикм.  Несправжній,  не  такий, 
яким  його  видають  або  яким  він  видається. 
ВЙГАДАНИЙ2,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
гадати2. 

ВЙГАДАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйгаданий'. 
вйгадати'  див.  вигадувати'. 

ВЙГАДАТИ2  див.  вигАдувати2. 

ВЙГАДКА,  -и,  ж.  1.  Те,  що  вигадане  внаслідок  мір¬ 
кувань,  роздумувань;  рішення  щодо  якоїсь  дії. 
//  Те,  що  створене,  винайдене.  2.  Здатність  вига¬ 
дувати,  винаходити.  3.  Те,  що  створене  в  уяві, 
чого  немає  і  не  було  в  дійсності.  4.  Примхливе 
бажання,  надумана  потреба.  //  Витівка,  приду¬ 
мана  для  розваги. 

ВИГАДЛИВИИ,  -а,  -е.  1.  Здатний  вигадувати,  вина¬ 
ходити;  швидкий  на  вигадку;  винахідливий. 

2.  Химерний,  незвичайний  за  формою,  змістом. 
ВИГАДЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач. 

вигадливий  1. 

ВИГАДЛИВО.  Присл.  до  вигАдливий  2. 

ВИГАДНИК,  -а,  ч.  1.  Той,  хто  легко  вигадує,  виду¬ 
мує,  людина  з  живою  уявою.  2.  Той,  хто  вигадує 
що-небудь  брехливе,  таке,  що  не  відповідає  дійс¬ 
ності. 

ВИГАДНИЦТВО,  -а.  с.  Те  саме,  що  вигАдування'. 
вигадниця,  -і.  Жін.  до  вигАдник. 
вйгадочка,  -и,  ж.  Зменш,  до  вйгадка. 
ВИГАДУВАННЯ1,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вигАдувати'. 
ВИГАДУВАННЯ2,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вигАдувати2. 
ВИГАДУВАТИ1,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙГАДАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перех.  1.  Думаючи,  міркуючи,  знахо¬ 
дити  якесь  рішення,  додумуватися  до  чого- 
небудь.  //  Створювати,  винаходити  що-небудь 
нове,  те,  чого  раніше  не  було.  2.  Говорити,  опису¬ 
вати  те,  чого  немає  і  не  було,  створювати  в  уяві. 
//  ва  кого.  Говорити  неправду,  робити  наклеп. 

3.  тільки  ведок.  Виявляти  примхи;  вередувати. 
вигАдувати2,  -ую,  -уєш,  ведок.,  вйгадати,  -аю, 

-аєш,  док.,  перех.  Заощаджувати  на  чому-небудь, 
скорочувати  видатки,  шлях,  час  і  т.  ін.;  намага¬ 
тися  дістати  з  чого-небудь  користь,  зиск. 
ВИГАДУВАТИСЯ',  -ується,  ведок.  Пас.  до  вигАдувати'. 
ВИГАДУВАТИСЯ2,  -ується,  ведок.  Пас.  до  вигАдувати2. 
ВИГАДЬКО,  -а,  ч.,  розм.  Те  саме,  що  вигАдник. 
ВЙГАНЬБИТИ,  -блю,  -биш;  ми.  виганьблять;  перех. 
Док.  до  ганьбйти. 

ВИГАНЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виганйти. 

ВИГАНЙТИ,  -Аю,  -Аєш  і  ВИГОНИТИ,  -ню,  -ниш,  ве¬ 
док.,  ВЙГНАТИ,  вижену,  вйженеш,  док.  1.  перех. 
Примушувати  кого-небудь  іти,  виходити  геть, 
залишати  якесь  приміщення,  місце,  місцевість  і 
т.  ін.;  проганяти.  //  Гнати  кудись,  до  чогось,  в 
якесь  місце  і  т.  ін.  //  розм.  Виключати  звідкись, 
виводити  зі  складу  чогось.  2.  перех.  У  процесі 
росту  посилено  витягуватися,  довшати  якоюсь 
своєю  частиною  (про  рослини).  //  Прискорено 
вирощувати  (рослини).  //  безос.  Робити  високим 
у  процесі  росту.  3.  перех.  і  иеперех.,  розм.  Виро¬ 
бляти,  одержувати  в  процесі  праці  значну  кіль¬ 
кість  чогось.  4.  перех.  Вибивати  що-небудь  різ¬ 
ким  поштовхом,  ударом.  5.  перех.,  спец.  Одержу¬ 
вати  в  процесі  хімічної  обробки,  перегонки  (горі¬ 
лку  і  т.  ін.). 

ВЙГАНЯТИ,  -яю,  -яєш,  док.  Бігаючи,  побувати  в 
багатьох  місцях,  скрізь,  де-небудь.  //  Пробігати 
певний  час. 

ВЙГАНЯТИСЯ,  -яюся,  -яєшся,  док.  Багато  бігаючи, 
втомитися. 

ВИГАНЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВЙГНАТИСЯ, 
вйженуся,  виженешся,  док.  1.  Виростати  висо¬ 
ким,  дуже  витягуватись  у  процесі  росту.  2.  тіль¬ 
ки  иедок.  Пас.  до  виганйти. 

ВИГАПТОВУВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вигаптбвувати. 
ВИГАПТОВУВАТИ,  -ую,  -УЄШ,  ведок.,  ВИГАПТУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.  1.  Гаптуючи,  вишиваючи 
золотом  або  сріблом,  прикрашати,  оздоблювати 
що-небудь.  2.  Вишиваючи,  покривати  візерунка¬ 
ми.  //  Взагалі  вишивати  якісь  візерунки,  написи 
і  т.  ін. 

ВИГАПТОВУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВИГАПТУВАТИ¬ 
СЯ,  -ується,  док.  1.  Покриватися  візерунками. 
2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вигаптбвувати. 

130 


ВИГАПТУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйгаптувати. 

ВИГАПТУВАТИ  див.  вигаптбвувати. 

ВИГАПТУВАТИСЯ  див.  вигаптбвуватися. 
ВЙГАРБАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  Вилізти  з  вели¬ 
кими  потугами,  зусиллями. 

ВЙГАРКИ,  -ів,  мв.,  тех.  Залишки  від  згоряння  чого- 
небудь. 

ВЙГ АРМАНУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  Вимолотити  зерно. 
ВИГАРТОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вигартбвувати. 
ВИГАРТОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИГАРТУВАТИ, 
•ую,  -уєш,  док.,  перех.  1.  Гартуючи,  робити  міц¬ 
нішим,  пружнішим.  2.  перед.  Зміцнювати,  роби¬ 
ти  стійким,  витривалим  кого-,  що-небудь. 
ВИГАРТОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙГАР- 
ТУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  док.  1.  Гартуючись, 
ставати  міцнішим,  пружнішим.  2.  перев.  Ставати 
стійким,  витривалим,  зміцнюватися,  набуваючи 
досвіду  і  т.  ін.  3.  тільки  ведок.  Пас.  до  вигартб¬ 
вувати. 

ВЙГ АРТУВ АНИЙ ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйгартувати. 

ВИГАРТУВАТИ  див.  вигартбвувати. 

ВЙГАРТУВАТИСЯ  див.  вигартовуватися. 

ВИГАСДння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вигасАти. 

ВИГАСАТИ,  -Ає,  иедок.,  ВЙГАСНУТИ,  -не;  мив.  ч. 
вигас,  -ла,  -ло;  док.  1.  Переставати  горіти,  жеврі¬ 
ти;  згасати.  2.  перев.  Ослаблятися,  втрачати  гос¬ 
троту;  зникати. 

ВИГАСАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  розм.  Гасаючи,  побува¬ 
ти  в  багатьох  місцях  або  скрізь. 
вйгасити  див.  вигАшувати. 

ВЙГАСЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйгас- 
нуги. 

ВИГАСНУТИ  див.  вигасАти.  , 

ВЙГАТИТИ  див.  вигачувати. 

ВЙГАЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйга- 
тити. 

ВИГАЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вигАчувати. 
ВИГАЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙГАТИТИ,  -ачу, 
-атиш,  док.,  перех.  Вистелювати  хмизом,  колода¬ 
ми  і  т.  ін.  болото,  пісок  тощо  для  проїзду,  прохо¬ 
ду;  прокладати  гатку. 

ВИГАЧУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  вигАчувати. 
ВИГАШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИГАСИТИ,  -ашу, 
-асиш,  док.,  перех.  1.  Гасити  все,  що  горить,  же¬ 
вріє.  2.  перев.  Знищувати  що-небудь  повністю, 
вигвинтити  див.  вигвйнчувати. 

ВЙГВИНТИТИСЯ  див.  вигвйнчуватися. 
вигвинчений,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйгвинтити.  //  вйгвинчено,  безос.  присуди,  сл. 
вигвинчування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вигвйнчувати. 
ВИГВЙНЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  вйгвинтити, 
-нчу,  -нтиш,  док.,  перех.  Викручуючи,  виймати 
що-небудь  загвинчене. 

ВИГВИНЧУВАТИСЯ,  -ується,  ПЄДОК.,  ВЙГВИНТИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Викручуючись,  вийматися,  випа¬ 
дати  звідкись.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вигвйнчу¬ 
вати. 

ВИГ£ЙКУВАТи,  -ую,  -уєш,  ведок.  Поганяти  волів. 
ВИГЕМБЛЬбВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вигемб- 
льбвувати. 

ВИГЕМБЛЬбВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИГЕМБЛЮ¬ 
ВАТИ,  -юю,  -юєш,  док.,  перех.,  розм.  Вистругува¬ 
ти  гемблем,  рубанком.  Вигемблювати  дошку. 
ВИГЕМБЛЮВАНИЙ,  -а,  -е,  розм.  Дієприкм.  пас.  мин. 

ч.  до  вйгемблювати. 

ВИГИБАТИ,  -Ає,  ведок.,  ВИГИНУТИ,  -не  і  діад.  ВЙГИБ- 
ТИ,  -бне,  док.  Гинути,  вмирати  (про  всіх  чи  бага¬ 
тьох). 

ВЙГИБТИ  див.  вигибйти. 

вигин,  -у,  ч.  Вигнуте  місце,  округла  лінія  згину, 
повороту. 

ВИГИНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  вигинає,  використову¬ 
ється  для  вигинання. 

ВИГИНАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач.  вигинАти. 

ВИГИНАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙГНУТИ,  -ну,  -неш, 
док.,  перех.  Надавати  чому-небудь  форми  округ¬ 
лих  згинів  або  дугоподібної  форми. 

ВИГИНАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВИГНУТИСЯ, 
-нуся,  -нешся,  док.  1.  Набирати  форми  округлих 
згинів  або  форми  дуги.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до 
вигинАти. 

ВИГИНИСТИЙ,  -а,  -е,  розм.  Те  саме,  що  гнучкйй. 
ВЙГИНУТИ  див.  вигибАти. 

ВИГІДДЯ,  -я,  с.  Роздолля,  зручності. 

ВИГІДНИЙ,  -а,  -е.  З  якого  можна  одержати  якусь 
користь,  зиск  для  кого-,  чого-небудь. 

ВИГІДНИЙ,  -а,  -е.  Зручний  для  користування,  при¬ 
ємний.  //  Який  дуже  підходить,  придатний, 
сприятливий  для  чого-небудь. 

ВИГІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйгідний. 
ВИГІДНО.  1.  Присл.  до  вйгідний.  2.  у  знач,  при¬ 
суди.  сл.  Дає  вигоду,  користь,  зиск. 

ВИГІДНО.  1.  Присл.  до  вигідний.  2.  у  звач.  при¬ 
суди.  сл.  Зручно,  приємно. 

ВИГІН,  -гону,  ч.  Простора  вільна  ділянка  біля  села 
або  в  селі,  куди  виганяють  пастися  худобу,  птицю. 
ВЙГЛАДЖЕНИИ,  -а.  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
гладити. 

ВИГЛАДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виглАджувати 
1.  Вигладжування  поверхні  деталі. 

ВИГЛАДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИГЛАДИТИ, 
-джу,  -диш,  док.,  перех.  1.  Робити  поверхню  чо¬ 
го-небудь  рівною,  гладкою,  усуваючи  нерівності, 
виступи,  шорсткість.  2.  Те  саме,  що  випрасбву- 
вати. 

ВИГЛАДЖУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВИГЛАДИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Робитися  рівним,  гладеньким, 
нешорстким;  розправлятися.  2.  тільки  ведок. 


Пас.  до  виглАджувати. 

ВИГЛАДИТИ  див.  виглАджувати. 

ВИГЛАДИТИСЯ  див.  виглАджуватися. 

ВИГЛУШИТИ,  -шу,  -шиш,  док.,  перех.  Глушачи, 
знищити  рослини  одну  за  одною  (про  всіх  чи  ба¬ 
гатьох). 

ВЙГЛЯД,  -у,  ч.  1.  Сукупність  зовнішніх  ознак, 
особливостей  кого-,  чого-небудь,  що  створює  від¬ 
повідне  враження.  2.  заст.  Місцевість,  яку  видно, 
яка  відкривається  зорові,  погляду.  3.  заст.  Перс¬ 
пектива,  плани  на  щось.  **  Під  виглядом  -  удаю¬ 
чи  кого-небудь,  вигадавши  якусь  причину. 
ВИГЛЯДАННЯ',  -я,  с.  Дія  за  знач,  виглядАти'. 
ВИГЛЯДАННЯ2,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виглядАти2. 
ВИГЛЯДАТИ',  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВИГЛЯНУТИ,  -ну. 
-неш,  док.  1.  Висуваючись  або  виходячи  із-за  чого-, 
з  чого-небудь,  дивитися  кудись,  через  щось. 
2.  Виднітися  або  ставати  видним,  помітним. 
ВИГЛЯДАТИ2,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВИГЛЯДІТИ,  -джу, 
-диш ,  док.,  перех.  1.  тільки  ведок.  Чекаючи  кого-, 
що-небудь,  ДИВИТИСЯ,  ВДИВЛЯТИСЯ  кудись.  **  ВИ¬ 
ГЛЯДІТИ  бчі  -  втомити  очі,  ослабити  зір,  довго, 
пильно  виглядаючи  когось,  щось.  2.  тільки  док. 
Доглядаючи,  виростити,  виховати  кого-небудь. 
ВИГЛЯДАТИ'1,  -Аю,  -Аєш,  ведок.  Мати  певний  зовні¬ 
шній  вигляд. 

ВИГЛЯДАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  рідко  ВЙГЛЯ- 
НУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.  Дивитися  на  себе, 
розглядати  себе,  милуватися  собою. 

ВИГЛЯДИНИ,  -ин,  мв.,  розм.  Дія  за  знач.  виглядА¬ 
ти'  1. 

ВИГЛЯДІТИ  див.  виглядАти  2. 

ВЙГЛЯДКИ,  -док,  ми.  Те  саме,  що  виглйдини. 
ВЙГЛЯНСУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйглянсувати. 

ВИГЛЯНСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  Покрити 
глянсом.  //  Начистити  до  блиску. 

ВИГЛЯНУТИ  див.  виглядАти'. 

ВЙГЛЯНУТИСЯ  див.  виглядАтися. 

ВИГНАНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Той,  кого  вигнано,  вислано 
кудись  із  певної  місцевості,  території. 

ВИГНАНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйгнати.  2.  тех.  Добутий  способом  перегонки  з 
якоїсь  речовини  (про  дьоготь,  спирт  і  т.  ін.). 
ВИГНАНКА,  -и.  Жін.  до  вигнАнець. 

ВИГНАННИЦТВО,  -а,  с.  Бути  вигнанцем,  вимушеним 
емігрантом. 

ВИГНАННИЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вигнанництва. 
ВИГНАННИЦЯ,  -і,  ж.  Жін.  до  вигнАнець. 

ВИГНАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вйгнати  1.  2.  Стан, 
становище  вигнанця;  заслання. 

ВЙГНАТИ  див.  виганйти. 

ВЙГНАТИСЯ  див.  виганйтися. 

ВИГНИВАННЯ,  -я,  с.  Стан  за  знач.  вигнивАти.  Ви- 
гвиваввя  ввів,  зубів  і  т.  ін. 

ВИГНИВАТИ.  -Ає,  ведок.,  ВЙГНИТИ  і  рідко  ВИГНИСТИ, 
-иє,  док.  1.  Гниючи  всередині,  порожніти.  2.  Гни¬ 
ючи,  цілком  знищуватись. 

ВЙГНИЛИй,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  вйгнити. 
ВЙГНИЛІСТЬ,  -лості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйгнилий. 
ВЙГНИЛОК,  -лка,  у.  Те,  що  згнило,  вигнило. 
ВЙГНИСТИ  див.  вигнивАти. 

ВЙГНИТИ  див.  вигнивАти. 

ВИГНІТИТИ  див.  вигнічувати. 

ВЙГНІТОК,  -тку,  ч.  Вичавок,  вичавлювання. 
ВИГНІЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
ГНІТИТИ. 

ВИГНІЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вигнічувати. 
ВИГНІЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИГНІТИТИ,  -ічу, 
-ітиш,  док.,  перех.  1.  Стискуючи,  вичавлюючи, 
видаляти  з  чогось  рідину  і  т.  ін.  //  Діяти  гнітом, 
натискувати  на  що-небудь  з  якоюсь  метою. 
2.  перев.  Одержувати  що-небудь,  удаючись  до 
утисків,  насильства. 

ВИГНІЧУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  1.  Видалятися  з 
чогось  під  час  стискування,  вичавлювання.  2.  Пас. 
до  вигнічувати  1. 

ВИГНОЄНИИ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйгн- 
оіти. 

ВИГНОЄННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйгноїти. 

ВЙГНОТти  див.  вигноювати. 

ВЙГНОЙКА,  -и,  ж.,  діал.  Гній  як  добриво. 
ВИГНОЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вигнбювати. 
ВИГНОЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВЙГНОЇТИ,  -ОЮ, 
-оїш,  док.,  перех.  Удобрювати  ґрунт  гноєм. 
ВИГНОЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  Пас.  до  вигнбю¬ 
вати. 

ВЙГНУТИ  див.  вигинАти. 

ВИГНУТИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
гнути.  2.  прикм.  Який  має  форму  округлого  зги¬ 
ну,  згинів,  дуги. 

ВИГНУТИСЯ  див.  вигинАтися. 

ВЙГНУТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйгнутий. 
ВИГНУТО.  Присл.  до  вйгнутий. 

ВИГОВОРИТИ  див.  виговбрювати. 

ВИГОВОРИТИСЯ  див.  виговбрюватися. 
ВИГОВОРЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок..  ВИГОВОРИТИ, 
-рю,  -риш,  док.  1.  веперех.  Дорікати  комусь,  ви¬ 
словлюючи  невдоволення  його  діями,  поведінкою 
і  т.  ін.  2.  перех.  Говорячи,  переконуючи  в  чомусь, 
домагатися  одержання  чого-небудь  для  власної 
або  чиєїсь  вигоди.  3.  перех.,  розм.  Говорячи,  ви¬ 
мовляти,  висловлювати  що-небудь.  //  тільки  док. 
Говорячи,  розповісти  все  до  кінця. 
ВИГОВбРЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  ведок.,  ВЙ-ГО- 
ВОРИТИСЯ,  -рюся,  -ришся,  док.  1.  Говорити  досхо¬ 
чу,  розповідати,  висловлювати  все.  2.  тільки  док., 
розм.  Говорячи,  набути  навиків  до  розмови;  стати 
балакучішим.  3.  діал.  Виправдуватися. 

ВИГОДА,  -и,  ж.  Те,  що  дає  добрі  наслідки  в  чому- 


ВИГУК 


небудь,  якийсь  зиск  і  т.  ін.  Втрачена  ( упущена ) 
вигода. 

ВИГбДА,  -и,  ж.  1.  Зручність  у  чомусь,  сприятливі 
умови.  2.  Обладнання,  речі  і  т.  ін.,  що  створюють 
певні  зручності  для  людини  у  побуті. 
ВИГОДИНИТИСЯ,  -ниться,  док.,  безос.  Те  саме,  що 
розгодйнитися. 

ВИГОДИНЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ,  ВЄДОК.,  ВЙГОДИНИТИСЯ, 
•иться,  док.,  безос.  Ставати  ясно,  гарно  (про  по¬ 
году);  випогоджуватися,  вияснятися. 

ВЙГОДИТИ,  -джу,  -диш,  док.,  зах.  Догодити. 
**  вйгодити  годйну,  діад.  -  вибрати  час. 
ВЙГОДИТИСЯ,  -диться,  док. ,  безос.,  діад.  Те  саме, 
ЩО  ВЙГОДИНИТИСЯ. 

ВИГОД бВАНЕЦЬ,  -нця,  ч„  розм.  Той,  хто  вигадува¬ 
ний,  вихований  ким-небудь. 

ВИГОДОВАНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  вйгодуваний. 
ВИГОДОВАНКА,  -и,  розм.  Жін.  до  вигодованець. 
ВИГОДОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вигодбвувати 

1.  **  штучне  вигодбвування  -  вигодовування 
немовляти  молоком  тварин  або  спеціально  виго¬ 
товленими  поживними  сумішами. 

ВИГОДОВУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВИГОДУВАТИ, 
-ую,  -уеш,  док.,  перед.  1.  Годуючи,  вирощувати 
кого-,  що-небудь.  //  Годуючи,  вирощувати,  вихо¬ 
вувати  дітей.  2.  тільки  док.  Витратити  на  корм; 
згодувати. 

ВИГОДОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВИГОДУ¬ 
ВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  док.  Годуючись,  одержу¬ 
ючи  їжу,  рости,  виростати. 

ВИГОДОНАБУВАч,  -А,  ч.  Особа,  призначена  страху¬ 
вальником  на  випадок  своєї  смерті  одержувачем 
(спадкоємцем)  страхової  суми. 

ВЙГОДУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вигодувати. 

ВИГОДУВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вйгодувати. 
ВИГОДУВАТИ  див.  вигодбвувати. 

ВИГОДУВАТИСЯ  див.  вигодовуватися, 
вйгоений,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйгоїти. 
ВИГОЄННЯ,  -я,  с.  Дія  і  стан  за  знач,  вйгоіти  і  виго¬ 
їтися. 

Вйгоїти  див.  вигбювати. 

ВИГОЇТИСЯ  див.  вигоюватися. 

ВЙГОЙДАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  розм.  Гойдаючи,  до¬ 
глядаючи,  виростити,  виховати  кого-небудь. 
ВИГОЙДУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  перед.  Раз  у  раз 
гойдати,  хитати  що-небудь. 

вигбйДУВАТИСЯ,  -уюся.  -уєшся,  ведок.  Раз  у  раз 
гойдатися,  хитатися. 

ВИГОЙЛИВИЙ,  -а,  -е.  Який  гоїться,  виліковується. 
ВИГОЙНИЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  вигоїти,  вилікувати. 
ВИГОЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вигбйний. 
ВИГОЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйго- 
лити. 

ВЙГОЛЕНІСТЬ,  -ності.  ж.  Абстр.  ім.  до  вйголений. 
виголити  див.  виголювати, 
виголитися  див.  виголюватися. 

ВИГОЛОДАТИСЯ  див.  виголоджуватися. 
ВИГОЛОДЖУВАТИСЯ,  -уюся.  -уєшся,  ведок.,  ВИГОЛО¬ 
ДАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся  і  ВИГОЛОДУВАТИСЯ,  -уюся, 
-уєшся,  док.  Ставати  голодним;  терпіти  голод. 
ВИГОЛОДНИТИСЯ,  -нюся,  -нишся.  док.  Те  саме,  що 
виголодатися. 

ВИГОЛОДНІЛИЙ,  -а.  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до 
вйголодніти. 

ВИГОЛОДНІТИ,  -ію,  -ієш,  док.  Стати  голодним, 
зголодніти;  натерпітися  голоду. 

ВЙГОЛОДНІТИСЯ.  -іюся,  -ієшся,  док.  Те  саме,  що 
вйголодніти. 

ВИГОЛОДУВАТИСЯ  див.  виголоджуватися. 

ВИГОЛОС,  -у,  ч.,  розм.  Те  чи  інше  звучання  голосу. 

2.  Вимова,  акцент. 

ВИГОЛОСИТИ  див.  виголошувати. 

ВИГОЛОШЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 

вйголосити.  //  вйголошено,  безос.  присуди,  сл. 
ВИГОЛОШЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйголосити. 
ВИГОЛОШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виголошувати. 
ВИГОЛОШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  вйголосити, 
-ошу,  -осиш,  док.,  перед.  1.  Публічно  висловлю¬ 
вати  промову,  звернення  і  т.  ін.  2.  Передавати 
голосом,  вимовляти  які-небудь  слова,  фрази. 
ВИГОЛОШУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  виголо¬ 
шувати. 

ВИГОЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВИГОЛИТИ,  -лю. 
-лиш,  док.,  перед.  Голячи,  повністю  обтинати 
(обітнути)  бритвою  волосся. 

ВИГОЛЮВАТИСЯ,  -ююся.  -юєшся,  ведок.,  ВИГОЛИТИ¬ 
СЯ,  -люся,  -лишся,  док.  1.  Голячись,  цілком  об¬ 
тинати  (обітнути)  собі  бритвою  волосся.  2.  тільки 
ведок.  Пас.  до  виголювати. 

ВИГОНИСТИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  вигбнчастий. 
вйгонити  див.  виганйти. 

ВЙГОНКА,  -и,  ж.,  спец.  Дія  за  знач,  виганйти  2,  6. 
ВИГОнчаСТИй,  -а,  -е,  діад.  Високий  і  тонкий, 
вигорання  див.  вигорАння. 

ВИГОРАТИ  див.  вигоряти. 

ВИГОРАЮЧИЙ,  ВИГОРАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт. 
теп.  ч.  до  вигоріти,  вигорАти. 

ВИГОРІЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйго- 
ріти. 

ВИГОРІТИ  див.  вигорАти. 

ВИГОРНУТИ  див.  вигортАти. 

ВИГОРНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
горнути. 

ВИГОРОДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вигороджу¬ 
вати. 

ВИГОРОДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ВЄДОК.,  ВИГОРОДИТИ, 
-джу,  -диш,  док.,  перед.,  розм.  Заперечувати  на¬ 
явність  за  ким-небудь  або  за  собою  якоїсь  прови¬ 
ни,  доводити  непричетність  до  чогось. 

V 


ВИГОРОДЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВИГО¬ 
РОДИТИСЯ,  -джуся,  -дишся,  док.,  розм.  1.  Запере¬ 
чувати  наявність  за  собою  якої-небудь  провини, 
доводити  свою  непричетність  до  чогось.  2.  тільки 
ведок.  Пас.  до  вигороджувати. 
вигородити  див.  вигороджувати. 

ВИГОРОДИТИСЯ  див.  вигороджуватися. 

ВИГОРТАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вигортАти. 
ВИГОРТАТИ,  -ію,  -аєш,  ведок.,  ВИГОРНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.,  перед.  Гребучи,  видаляти,  вибирати 
що-небудь  звідкись. 

ВИГОРТАТИСЯ,  -Ається,  ведок.  Пас.  до  вигортАти. 
ВЙГОРЬОВАНИЙ,  -а,  -е,  розм.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  вйгорювати. 

ВЙГОРЬОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вигорьО- 

ВИГОРЬбВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИГОРЮВАТИ, 
-юю,  -юєш,  док.,  перед.,  розм.  Домагатися  чого- 
небудь  з  великими  труднощами  і  стражданнями. 
ВИГОРАННЯ,  рідше  ВИГОРАННЯ,  -я,  с.  Стан  за  знач. 
вигорАти. 

ВИГОРАТИ,  -Ає  і  рідше  ВИГОРАТИ,  -Ає,  ведок.,  ВИГО¬ 
РІТИ,  -рить,  док.  1.  Знищуватися  від  вогню,  по¬ 
жежі.  2.  Засихати,  гинути  від  спеки,  посухи  (пе¬ 
ред.  про  злакові  або  трав'янисті  рослини). 

3.  Втрачати  або  змінювати  свій  колір  під  впливом 
сонячного  проміння;  блякнути.  4.  перед.,  розм. 
Закінчуватися  позитивним  результатом. 
ВИГОРАЮЧИЙ  вигорАючий. 

ВИГОСТРЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйгострити. 

ВИГОСТРЕННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вйгострити. 
ВЙГОСТРИТИ  див.  вигб  :  рювати. 

ВИГОСТРИТИСЯ  див.  вигострюватися. 
ВИГОСТРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вигострювати. 
ВИГОСТРЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ВЄДОК:  ВЙГОСТРИТИ, 
-рю,  -риш,  док.,  перед.  Відточуючи,  робити  що- 
небудь  гострим. 

ВИГОСТРЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ,  ведок.,  ВИГОСТРИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Відточуючись,  робитися  гострим. 
2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вигострювати. 
ВИГОТІВНЙК,  -4,  ч.  Підприємство,  установа,  органі¬ 
зація  чи  громадянин-підприємець,  які  виробля¬ 
ють  товари  для  реалізації. 

ВИГОТОВИТИ  див.  виготовлАти. 

ВИГОТОВЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйготовити.  //  вйготовлено,  безос.  присуди,  сл. 
ВИГОТОВЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйготовити. 
ВИГОТОВЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  виготовляє,  при¬ 
значений  для  виготовлення. 

ВИГОТОВЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Якого  виготовляють. 
ВИГОТОВЛЮ ВАННЯ,  -я.  с.  Незавершена  дія  за  знач, 
вйготовити. 

ВИГОТОВЛЮВАЧ,  -а,  ч.  Той,  хто  що-небудь  виготов¬ 
ляє,  виробляє. 

виготОвлювачка,  -и.  Жін.  до  виготбвлювач. 
ВИГОТОВЛАННЯ.  -я.  с.  Дія  за  знач.  виготовлАти. 
ВИГОТОВЛАТИ,  -Аю.  -Аєш  і  рідко  ВИГОТОВУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙГОТОВИТИ,  -влю,  -виш;  ми. 
вйготовлять;  і  ВИГОТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  пе¬ 
ред.  Виробляти,  робити  що-небудь.  //  Створюва¬ 
ти,  складати  (про  діловий  документ,  твір  і  т.  ін.). 
ВИГОТОВЛЯТИСЯ,  -Ається,  ведок.  1.  Пас.  до  вигото¬ 
влАти.  2.  діад.  Готуватися. 

ВИГОТбВУВАТИ  див.  виготовлАти. 

ВИГОТУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйготувати. 

ВИГОТУВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вйготувати. 
ВЙГОТУВАТИ  див.  виготовлАти. 

ВИГОЮВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вигбювати. 
ВИГОЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВЙГОЇТИ,  -ою,  -оїш, 
док.,  перед.  Виліковувати  рану,  виразку,  хворобу 
і  т.  ін.;  робити  здоровим  кого-небудь. 
ВИГОЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  ведок.,  ВИГОЇТИСЯ, 
-оюся,  -оїшся,  док.  1.  Виліковуватися,  ставати 
здоровим  (після  рани,  виразки,  хвороби  і  т.  ін.). 

2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вигбювати. 

ВЙГРА,  -и,  ж.,  діал.  Виграш. 

ВЙГРАБКИ,  -ів,  мн.,  зад.  Залишки  соломи  та  колос¬ 
ків  після  молотьби. 

ВИГРАВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вигравАти  4-8. 
ВИГРАВАТИ,  виграю,  вйграєш  і  заст.  виграваю, 
вигравАєш,  ведок.,  ВЙГРАТИ,  -аю,  -аєш,  док. 
1.  перед,  і  веперед.  Здобувати,  одержувати  що- 
небудь  завдяки  певній  грі,  розігруванню  лотереї  і 
т.  ін.  2.  перед,  і  веперед.  Добиватися  перемоги, 
позитивного  результату  в  чому-небудь.  //  Добива¬ 
тися  певної  економії  у  чому-небудь.  Виграти  час. 

3.  веперед.  Одержувати  якусь  перевагу,  ставати 
кращим.  4.  тільки  ведок.,  перед,  і  веперед.  Грати 
на  музичному  інструменті  щось;  грати  певний 
час.  5.  тільки  ведок.,  веперед.,  перед.  Рухатися  в 
різних  напрямках  енергійно,  грайливо  (про  риб, 
комах  і  т.  ін.).  //  Гарцювати  на  коні.  //  Рухатися 
дуже  швидко,  в  різних  напрямах,  бушувати  (про 
вітер,  хвилі  і  т.  ін.).  6.  тільки  ведок.,  веперед., 
перед.  Перебувати  в  діяльному,  збудженому  ста¬ 
ні.  7.  тільки  ведок.,  веперед.,  переи.  Переливати¬ 
ся  барвами.  //  Блищати,  сяяти,  відбиваючись  у 
чомусь.  //  Вирізнятися  яскравим  кольором,  ко¬ 
льорами.  //  Освітлювати  рухливими  плямами 
(про  проміння,  світло).  //  Перебувати  в  русі,  ро¬ 
битися  більш  або  менш  виразним.  8.  Те  саме,  що 
вигравАтися  1. 

ВИГРАВАТИСЯ,  -абться,  ведок.,  ВИГРАТИСЯ,  -ається, 
док.  1.  У  процесі  бродіння  досягати  повної  міцно¬ 
сті.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вигравАти  1,  2. 
ВИГРАВІРУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйгравірувати.  //  вйгравірувано,  безос.  присуди,  сл. 
ВИГРАВІРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  перед.  Док.  до  гравіру¬ 


вАти.  Вигравірувати  підпис. 

ВЙГРАВІЮВАНИИ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйгравіювати. 

ВИГРАВІЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  перед.  Док.  до  гравію- 
вАти. 

ВЙГРАМОЛОТИСЯ,  -люся,  -лишся,  док.,  діал.  Видер¬ 
тися,  видряпатися. 

ВЙГРАМОСИТИСЯ,  -сюся,  -сишся,  док.,  діал.  Видер¬ 
тися,  видряпатися. 

ВЙГРАН,  -у,  ч.,  муз.,  діал.  Орган. 

ВИГРАНА,  -и,  ж.,  зад.  Виграш. 

ВИГРАНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
гранити. 

ВИГРАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйгра- 
ти  1,  2.  //  вйграно,  безос.  присуди,  сл. 

ВЙГРАНИТИ,  -ню,  -ниш,  док.,  ВИГРАНОВУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  ведок.,  ВИГРАНУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  пе¬ 
ред.  Відповідно  обробляючи,  утворювати  грані  на 
поверхні  твердих  речовин  (каменів,  металів, 
скла).  Вигранувати  алмази. 

ВЙ ГРАНКА,  -и,  ж.,  діал.  Виграш. 

ВИГРАНОВУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  1.  Вкриватися 
гранями.  2.  Пас.  до  вигранбвувати. 
ВИГРАНУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйгранувати. 

ВИГРАНУВАТИ  див.  вигранбвувати. 

ВИГРАНЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВЙГРАНИТИ,  -ню, 
-ниш,  док.,  перед.  Те  саме,  що  вигранбвувати. 
ВИГРАНЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  Те  саме,  що  ви- 
гранбвуватися. 

ВИГРАТИ  див.  вигравАти. 

ВИГРАТИСЯ  див.  вигравАтися. 

ВИГРАШ,  -у,  ч.  1.  Здобуття,  одержання  чого-небудь 
у  процесі  гри  або  розігрування  чогось.  2.  Те,  що 
одержане  внаслідок  вдалої  гри  або  розігрування 
чогось.  3.  переи.  Вигода,  користь  від  чого-небудь. 

4.  перев.  Успіх,  перемога  в  чому-небудь.  5.  перев. 
Заощадження  у  витраті  внаслідок  економії,  вмі¬ 
лого  використання  чого-небудь. 

ВИГРАШКА,  -и,  ж.  1.  Те,  що  розважає,  допомагає 
приємно  проводити  час;  розвага.  2.  Предмет,  що 
служить  дітям  для  гри,  розваги;  іграшка,  цяцька. 
ВИГРАШНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  дає  право  на  виграш, 
забезпечує  виграш.  Виграшвий  білет.  2.  Який  дає 
перевагу,  сприяє  успіхові. 

ВЙГРАШНО.  Присл.  до  вйграшний  2. 

ВИГРЕБЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
гребти. 

ВИГРЕБТИ  див.  вигрібАти. 

ВИГРЕБТИСЯ  див.  вигрібАтися. 

ВИГРИЗАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вигризАти. 
ВИГРИЗАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок..  ВИГРИЗТИ,  -зу,  -зеш, 
док.,  перед.  1.  Гризучи,  робити  отвір  або  порож¬ 
нину  в  чому-небудь.  //  Гризучи,  виїдати.  2.  Гри¬ 
зучи,  поїдати  що-небудь  цілком.  //  перев.  Зни¬ 
щувати  повністю.  3.  перев.  Здобувати  що-небудь 
з  великим  завзяттям. 

ВИГРИЗАТИСЯ,  -Ається.  ведок.  Пас.  до  вигризАти  1,  2. 
ВИГРИЗЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ви¬ 
гризти.  //  вйгризено,  безос.  присудк.  сл. 
ВИГРИЗОК,  -зка,  V.  Обгризений  шматок. 

ВИГРИЗТИ  див.  вигризати. 

ВИГРИМЛЯТИ,  -Ає  І  ВИГРИМУВАТИ,  -ує,  ведок.,  розм. 
Раз  у  раз  гриміти,  гуркотіти. 

ВИГРИМУВАТИ  див.  вигримлйти. 
вигріб,  -ребу,  ч.,  спец.  Вигрібна  яма  вбиральні  або 
яма  для  помий,  нечистот. 

ВИГРІБАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вигрібАти. 
ВИГРІБАТИ,  -4ю,  -Аєш,  ведок.,  ВИГРЕБТИ,  -бу,  -беш; 
мив.  ч.  вигріб,  вйгребла,  вйгребло;  док.  1.  перед. 
Гребучи,  витягати,  вибирати  звідки-небудь  щось 
сипке,  розсипчасте  і  т.  ін.  //  Риючи,  розгрібаючи, 
знаходити,  видобувати  що-небудь.  2.  перед.  Гре¬ 
бучи,  робити  яму,  заглибину  в  чому-небудь. 
3.  веперед.  Гребучи  веслами  або  руками,  випли¬ 
вати  куди-небудь. 

ВИГРІБАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВИГРЕБТИСЯ, 
-буся,  -бешся,  док.  1.  Розгрібаючи  руками  землю, 
каміння  і  т.  ін.,  вибиратися,  звільнятися.  2.  Гре¬ 
бучи  веслами  або  руками,  пересуватися,  пливти 
по  воді.  //  Випливати  з  глибини  на  поверхню. 
3.  тільки  ведок.  Пас.  до  вигрібАти  1,  2. 
ВИГРІБНИЙ,  -А.  -А.  Якого  очищають,  спорожнюють, 
вигрібаючи,  вибираючи  вміст. 

ВЙГРІВ,  -у,  ч.  Дія  за  знач,  вйгріти  1,  2. 

ВИГРІВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙГРІТИ,  -ію,  -ієш, 
док.  1.  перед.  Випромінюючи,  виділяючи  тепло, 
гріти,  обігрівати  кого-,  що-небудь  протягам  пев¬ 
ного  часу.  2.  перед.  Гріти  протягом  певного  часу 
частину  тіла,  повернувши  її  до  джерела  тепла. 
//  Витримувати  кого-,  що-небудь  у  теплі,  створи¬ 
вши  відповідні  умови.  3.  веперед.  Випромінюва¬ 
ти,  виділяти  тепло. 

ВИГРІВАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся.  ведок.,  ВИГРІТИСЯ, 
-іюся,  -ієшся,  док.  1.  Грітися  протягом  певного 
часу,  одержуючи,  маючи  достатню  кількість  теп¬ 
ла.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вигрівАти  1. 

ВИГРІМ,  -грому,  ч.  Сильний,  гучний  гуркіт. 

ВЙГРІТИ  див.  вигрівАти. 

ВИГРІТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйгріти  1,  2. 
ВИГРІТИСЯ  див.  вигрівАтися. 

ВИГУБИТИ  див.  вигублювати. 

ВИГУБЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйгубити. 
ВИГУБЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вигублювати. 
ВИГУБЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш  і  ВИГУБЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш, 
ведок.,  ВЙГУБИТИ,  -блю,  -биш;  ми.  вигублять;  док., 
перед.  Знищувати,  умертвляти  всіх  чи  багатьох. 
ВИГУБЛЯТИ  див.  вигублювати. 

ВЙГУК,  -у,  ч.  1.  Голосно  викрикнуте,  вигукнуте 
слово,  фраза  чи  звук,  який  передає  певне  почут- 


131 


ВЙГУКНУТИ 

тя.  2.  лівів .  Незмінна  частина  мови,  яка  служить 
для  безпосереднього  виявлення  почуттів  і  вольо¬ 
вих  виявів. 

ВЙГУКНУТИ  див.  вигукувати. 

ВИГУКбвий,  -а,  -е,  лівгв .  Прикм.  до  вйгук  2. 
ВИГУКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вигукувати. 
ВИГУКУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВЙГУКНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.,  перех .  і  веперех .  Голосно  викрикува¬ 
ти  слово,  фразу,  видавати  звук,  що  передає  певне 
почуття. 

ВЙГУЛ,  -у,  У.,  с .  г.  1.  Обнесене  огорожею  місце 
просто  неба,  призначене  для  перебування  худоби, 
птиці.  2.  Дія  і  стан  за  знач,  виголюватися. 
ВЙГУЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.  Винадити,  виманити. 
вигулькнути  див.  вигулькувати. 

ВЙГУЛЬКНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся.  док.,  діал.  Вигуль¬ 
кнути. 

ВИГУЛЬКУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВЙГУЛ  ЬКНУТИ, 
-ну,  -неш,  док.,  розм.  1.  Виринати  з  води.  2.  Рап¬ 
тово,  швидко  з'являтися  звідки-небудь,  з-за  чо¬ 
гось;  показуватися,  виглядати. 

ВЙГУЛЬНИЙ,  -а,  -е,  с.  г.  Прикм.  до  вйгул.  //  Стос, 
до  вигулу. 

ВИГУЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВЙГУЛ ЯТИ,  -яю, 
-яєш,  док.,  розм.  1.  Гуляти  протягом  певного 
часу.  //  Багато  гуляти.  2.  тільки  ведок.  Вільно, 
без  обмежень  ходити,  бігати.  3.  перев.  Бути  неза¬ 
сіяною,  пустувати  (про  землю). 

ВИГУЛЮВАТИСЯ,  -ЮЮСЯ,  -юєшся,  ведок.,  ВЙГУЛЯТИ- 
СЯ,  -яюся,  -яєшся,  док.  1.  с.  г.  Випасатися  на 
пасовищі.  //  розм.  Виростати  на  свободі,  набува¬ 
ючи  здоров  я,  повноти.  2.  розм.  Гуляти  довго, 
досхочу.  3.  безос.,  рідко.  Ставати  світлішим,  вия¬ 
снюватися  (про  погоду). 

ВЙГУЛЯНИЙ,  -а,  -е.  Який  набрався  сил,  виріс  або 
відпочив  на  волі.  //  Який  пустував,  був  незасія¬ 
ний  (про  ґрунт,  землю  і  т.  ін.). 
вйгуляти  див.  вигулювати. 
вйгулятися  див.  вигулюватися. 
вид1,  -у,  ч.  1.  Те  саме,  що  облйччя.  //  рідко.  Ви¬ 
гляд,  зовнішність.  2.  ва  що  і  без  додатка.  Части¬ 
на  місцевості,  яку  видно;  краєвид.  **  на  виду  - 
так,  що  видно. 

ВИД-*,  -у,  ч.  1.  Окрема  галузь  роботи,  заняття, 
ізновид  у  ряді  предметів,  явищ  і  т.  ін.;  тип. 

.  Підрозділ,  що  об'єднує  ряд  предметів,  явищ  за 
спільними  ознаками  і  входить  до  складу  загаль¬ 
нішого  вищого  розділу  -  роду.  3.  Нижча  одиниця 
в  системі  класифікації  тваринного  та  рослинного 
світу,  що  об'єднує  тварин  або  рослини,  які  мають 
однакові  ознаки,  і  входить  до  складу  вищої  оди¬ 
ниці  -  роду.  **  Зникаючий  вид:  у  біології  -  вид, 
загальна  чисельність  якого  на  даний  час  досягла 
критично  малих  величин.  Рідкісний  вид:  у  біоло¬ 
гії  -  вид,  який  не  перебуває  під  загрозою  зник¬ 
нення,  але  загальносвітова  чисельність  якого  ду¬ 
же  мала.  4.  лівгв.  Граматична  категорія  в  сло¬ 
в’янських  і  деяких  інших  мовах,  що  характери¬ 
зує  дію  і  стан  з  погляду  їх  тривання.  Недокова- 
ний  вид.  Доконаний  вид. 

ВИДАВАНИЙ,  -а,  -е.  Дісприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч.  до 
видавати  5. 

ВИДАВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  видавати  1,4-6. 
ВИДАВАТИ,  -даю,  -даєш,  ведок.,  ВЙДАТИ,  -дам,  -даси, 
док.,  перех.  1.  Давати,  відпускати  на  руки  що- 
небудь  із  запасів,  місць  зберігання  і  т.  ін.  //  Дава¬ 
ти  що-небудь  належне  комусь  на  основі  офіційного 
розподілу  або  надання.  //  Передавати  кого-небудь 
силою,  проти  його  волі,  переслідувачеві,  ворогові. 
2.  перев.  зі  сл.  заміж,  також  за  кого.  Одружува¬ 
ти,  дозволяти  дівчині  або  примушувати  її  одружи¬ 
тися.  3.  Видобувати  з  надр  землі  або  виготовляти 
на  виробництві  (яку-небудь  продукцію).  //  розм. 
Давати  якусь  кількість  сільськогосподарської  про¬ 
дукції  (про  певну  ділянку  і  т.  ін.).  4.  Утворювати 
звук  за  допомогою  відповідних  органів  (про  людей, 
тварин).  //  Утворювати  звук  ударом,  проходжен¬ 
ням  струменя  повітря  крізь  вузький  отвір  і  т.  ін. 
(про  предмети).  5.  Випускати  в  світ  друковані  тво¬ 
ри.  6.  Робити  відомим,  розкривати,  показувати, 
виявляти  якусь  особливість,  стан.  //  Викривати, 
виказувати  кого-небудь,  розголошувати  таємницю. 

7.  за  кого  -  що.  Удавати  з  себе  кого-небудь.  //  Ви¬ 
давати  не  за  того  або  за  те,  хто  або  що  є  насправді. 

8.  Офіційно  оголошувати  (про  накази,  розпоря¬ 
дження  і  т.  ін.). 

ВИДАВАТИСЯ,  -даюся,  -даєшся,  ведок.,  В Й ДАТИСЯ, 
-дамся,  -дасися,  док.  1.  Здаватися,  сприйматися 
так  чи  інакше,  таким  чи  інакшим.  2.  Бувати,  тра¬ 
плятися.  3.  Виступати  наперед  порівняно  з  чим- 
небудь.  //  тільки  ведок.,  перев.  Вирізнятися,  від¬ 
різнятися  чим-небудь,  бути  помітним  завдяки 
якійсь  властивості,  характерній  рисі.  4.  тільки 
ведок.  Друкуючись,  виходити  в  світ.  5.  розм.  Ви¬ 
ходити  заміж.  6.  тільки  ведок.  Пас.  до  видавіти. 
ВИДАВЕЦЬ,  -вцй,  ч.  Особа  чи  установа,  що  здійс¬ 
нює  підготовку  і  випуск  видання, 
в й давити  див.  видавлювати. 
видавитися  див.  видавлюватися, 
ви  давка,  -и,  ж.,  діал.  Мала  частка  чогось. 
ВЙДАВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйдавити.  //  вйдавлено,  безос.  присудк.  сл. 
ВИДАВЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  видавлювати  1,  4. 
ВИДАВЛЮВАТИ,  -юю,  -ЮЄШ,  Ведок.,  ВЙДАВИТИ, 
-влю,  -виш;  мв.  видавлять;  док.,  перех.  1.  Натис¬ 
куючи,  видаляти  назовні,  видобувати  що-небудь 
(перев.  рідину).  / 1  Стискуючи  що-небудь,  звіль¬ 
няти  від  якоїсь  рідини  і  т.  ін.  2.  Давлячи,  натис¬ 
куючи,  вибивати,  виламувати  що-небудь.  3.  пе¬ 
рев.  Через  силу,  примушуючи  себе,  говорити  що- 

132 


небудь  або  виявляти  якісь  почуття.  //  з  кого. 
Примушуючи,  спонукаючи  кого-небудь  до  чогось, 
одержувати  щось.  Видавлювати  сльози.  4.  Натис¬ 
куючи.  робити  заглибину  на  (в)  чому-небудь. 
ВИДАВЛЮВАТИСЯ.  -ЮЄТЬСЯ.  ведок.,  ВЙДАВИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Видалятися  назовні  під  час  натис¬ 
кування  (перев.  про  рідину).  2.  тільки  ведок. 
Пас.  до  видавлювати. 

ВИДАВНЙК,  -А,  ч.  Те  саме,  що  видавець. 
ВИДАВНИЦТВО,  -а,  с.  1.  Спеціалізоване  підприємст¬ 
во.  основним  видом  діяльності  якого  є  підготовка 
та  випуск  різного  виду  друкованих  творів.  2.  заст. 
Дія  за  знач,  видавати  5. 

ВИДАВНЙЦЬКИЙ,  -а.  -е.  рідко.  Те  саме,  що  видав- 
нйчий. 

ВИДАВНЙЦЯ,  -і.  Жін.  до  видавець. 
видавничий,  -а.  -е.  Стос,  до  видання  або  до  видав¬ 
ництва.  "  Видавнйча  продукція  -  сукупність 
видань,  призначених  до  випуску  або  випущених 
видавцем.  Видавнйча  організація  -  підприємство, 
установа  або  організація,  статутом  якої  поряд  з 
іншими  видами  діяльності  передбачено  підготов¬ 
ку  і  випуск  видавничої  продукції.  Видавнйча 
справа  -  сфера  суспільних  відносин,  що  поєднує 
в  собі  організаційно-творчу  та  виробничо-госпо¬ 
дарську  діяльність  зі  створення,  виготовлення  і 
розповсюдження  видавничої  продукції. 

ВЙДАВЦЕМ,  присл.,  розм.  Міряючи,  скупо,  лічени¬ 
ми  кількостями.  //  Даючи  на  певний  час. 
ВЙДАЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
далити. 

ВИДАЛЕННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вйдалити. 
видалити  див.  видалйти. 
видаляння,  -я.  с.  Дія  за  знач,  видалйти. 

ВИДАЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок..  ВЙДАЛИТИ,  -лю,  -лиш, 
док.,  перех.  Забирати  звідки-небудь  геть;  відкида¬ 
ти,  вирізувати,  знищувати  і  т.  ін. 

ВИДАЛЯТИСЯ,  -йється,  ведок.  1.  Виходити  звідкись 
геть,  залишати  місцеперебування.  2.  Пас.  до  ви¬ 
далйти. 

ВИДАЛЯЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  вида¬ 
лйти. 

ВЙДАНИЙ',  -а.  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйда- 
ти.  //  вйдано,  безос.  присудк.  сл. 

ВЙДАНИЙ',  -а,  -е,  розм.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйдати.  **  де  це  (се)  вйдано  -  уживається  як 
вираження  здивування  чи  обурення. 

ВИДАННЯ,  -я.  с.  1.  Дія  за  знач,  вйдати  5.  2.  Окре¬ 
мий  друкований  твір,  збірка  і  т.  ін.,  випущений  у 
світ.  3.  Сукупність  тотожних  примірників  якої- 
небудь  книги,  виданих  одночасно.  //  Те,  що  пері¬ 
одично  видається  під  однією  назвою  (газета,  жур¬ 
нал  і  т.  ін.).  4.  Друкований  твір  за  його  зовніш¬ 
ньою  ознакою  або  типом,  належністю  до  певної 
категорії  друкованої  продукції. 

ВЙДАНСЬКИИ,  -а.  -е,  діал.  Бачений. 
вйдати  див.  видавАти. 

видАти.  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  перех.,  розм.  1.  Те 
саме,  що  бАчити.  **  Видом  видАти  -  бачити  кого- 
небудь.  2.  безос.,  у  зиач.  присудка,  перев.  із  за¬ 
переч.  не.  розм.  Можна  бачити;  видно.  3.  у  знач, 
вставв.  сл.  Як  видно;  очевидно. 

ВИДАтиЙ,  -а,  -е,  діал.  У  якого  велике  обличчя. 
ВЙДАТИСЯ  див.  видаватися. 

ВИДАТИСЯ,  -аюся,  -Аєшся,  ведок.,  зах.  Бачитися. 
ВИДАТКОВИЙ,  -а.  -е.  Прикм.  до  видАток  1.  2. 
видатнйй,  -А,  -А.  Який  вирізняється  з-поміж  ін¬ 
ших  якими-небудь  надзвичайними  рисами,  якос¬ 
тями,  особливостями. 

ВИДАТНІСТЬ1,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  видатнйй. 
ВИДАТНІСТЬ2,  -ності,  ж.,  фіз.,  те х.  Те  саме,  що 
Коефіцієнт  корйсної  дГЇ  {див.  коефіцієнт). 

ВИДАТОК,  -тку,  ч.  1.  Витрата,  видання  коштів, 
матеріалів  і  т.  ін.  для  чого-небудь,  викликана 
чимсь  або  необхідна  для  здійснення  тієї  чи  іншої 
мети.  2.  бухг.  Кошти,  витрачені  або  необхідні  для 
здійснення  чого-небудь.  "  ВидАтки  рбзвитку  - 
витрати  бюджетів  на  фінансування  інвестиційної 
та  інноваційної  діяльності.  3.  діал.  Кількість  ви¬ 
молоченого  зерна. 

ВЙДАЧА,  -і.  ж.  Дія  за  знач.  видавАти,  вйдати  (у  1 
знач.).  **  вйдача  злочйнця:  у  міжнародному  пра¬ 
ві  -  передача  державі  особи,  яка  скоїла  злочин, 
для  притягнення  її  до  кримінальної  відповідаль¬ 
ності  або  виконання  винесеного  відносно  неї  ви¬ 
року  судом. 

ВИДВИГАТИ,  -Аю.  -Аєш.  ведок.  Те  саме,  що  висувАти. 
ВЙДВИГНУТИ,  -гну,  -гнеш,  док.  Те  саме,  що  вйсунути. 
ВЙДВИГНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
видвигАти. 

ВИДВОРЕННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  видворйти. 
ВИДВОРИТИ  див.  видворйти. 

ВИДВОРЯННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  видворйти. 
ВИДВОРЯТИ,  -Аю,  -йєш,  ведок.,  ВИДВОРИТИ,  -рю, 
-риш,  док.,  перех.,  заст.  Виселяти  кого-небудь, 
примушувати  залишити  місце  проживання. 
//  Примушувати  кого-небудь  піти  звідкись. 
ВИДВОРЯТИСЯ,  -йється,  ведок.,  заст.  Пас.  до  вид¬ 
ворйти. 

ВИДЕЛКА,  -и.  ж.  Столовий  прибор  для  приймання 
їжі,  що  має  форму  ручки  з  кількома  зубцями  різ¬ 
ної  форми.  Виделка  для  м'яса.  Виделка  для  риби. 
ВИДЕЛКО,  -а.  с.,  заст.  Те  саме,  що  видАлка. 
ВИДЕЛКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  видАлка. 
ВИДЕЛКУВАТИЙ,  -а,  -е.  Який  формою  нагадує  виде¬ 
лку. 

ВИДЕЛКУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  виделку- 
вАтий. 

ВИДЕЛОЧКА,  -и.  ж.  Зменш.-пестл.  до  видАлка. 
ВИдЕльце,  -я.  с.  Те  саме,  що  видАлка. 


ВЙДЕРЖАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйдержати  (у  7  знач.). 

ВЙДЕРЖАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйдержаний. 
ВИДЕРЖАНО.  Присл.  до  вйдержаний. 

ВЙДЕРЖАТИ  див.  видАржувати. 

ВИДЕРЖКА,  -и,  ж.  1.  Уміння  володіти  собою  за 
будь-яких  обставин;  витримка.  2.  Дія  і  стан  за 
знач.  видАржувати,  вйдержати  (у  7  знач.).  3.  Час 
фотографування,  протягом  якого  залишається 
відкритим  об'єктив  фотоапарата. 

ВИДЕРЖУВАНИЙ,  -а.  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин. 
ч.  до  видАржувати. 

ВИДЕРЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  видАржувати  7. 
ВИДЕРЖУВАТИ,  -ую.  -уєш,  ведок.,  ВЙДЕРЖАТИ,  -жу, 
-жиш,  док.  1.  перех.  і  веперех.  Зберігати  свої 
властивості,  попередній  стан,  незважаючи  на  дію 
великої  ваги,  тиску,  удару,  стрімкого  руху  чого- 
небудь  і  т.  ін.  2.  перех.  і  веперех.  Стійко  зносити 
велике  фізичне  або  моральне  напруження,  біль, 
несприятливі  умови  і  т.  ін.  3.  перех.  Не  піддава¬ 
тися,  проявляти  стійкість,  моральну  силу  у  від¬ 
повідь  на  якусь  дію.  4.  веперех.,  перев.  із  запе¬ 
реч.  н  е.  Проявляти  витримку  (у  1  знач.),  терпін¬ 
ня.  5.  перех.  При  перевірці,  випробуванні  вияв¬ 
лятися  здатним,  гідним  певних  вимог.  6.  перех. 
Не  відступати,  не  відхилятися  від  чого-небудь 
уже  прийнятого;  дотримуватися  чогось.  7.  перех., 
спец.  Довго  зберігати  щось  у  спеціальних  умовах 
для  набуття  високої  якості,  напр.:  коньяк,  вйна. 
ВИДЕРТИ  див.  видирАти. 

ВИДЕРТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйдерти. 
ВЙДЕРТИСЯ  див.  видирАтися. 

ВЙДЗВІН,  -дзвону,  ч.  Дзенькіт,  дзвін,  що  звучить 
раз  у  раз. 

вйдзвонити  див.  видзвбнювати. 

ВИДЗВОНЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  видзвбнювати. 
ВИДЗВОНЮВАТИ,  -ЮЮ.  -ЮЄШ,  ВИДЗВОНЙТИ,  -Аю. 
-Аєш,  ведок.,  ВЙДЗВОНИТИ,  -ню,  -ниш,  док. 

1.  тільки  ведок.,  веперех.  Дзвонити  зі  старанніс¬ 
тю,  завзято,  весело  або  раз  у  раз,  час  від  часу. 

2.  перех.  Дзвонячи,  відтворювати  яку-небудь  ме¬ 
лодію,  подавати  сигнал  і  т.  ін.  3.  перех.  і  вепе¬ 
рех.,  перев.  Багато  говорити  про  когось,  щось. 
4.  тільки  ведок.,  веперех.  Дзвеніти  протягом  пе¬ 
вного  часу  або  раз  у  раз,  час  від  часу  внаслідок 
удару,  дотику  (про  дзвін,  дзвінок,  металеві, 
скляні  предмети  і  т.  ін.).  //  перев.  Співати  або 
звучати  чисто,  тонко,  нагадуючи  дзвінок. 

ВИДЗВОНЙТИ  див.  видзвбнювати. 

ВИДЗЕНЬКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  видзАнькувати. 
ВИДЗЕНЬКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Раз  у  раз  дзень¬ 
кати,  видавати  дзенькіт. 

ВЙДЗЬОБАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
дзьобати. 

ВИДЗЬОБАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйдзьо- 
баний. 

ВЙДЗЬОБАТИ  див.  видзьббувати. 

ВИДЗЬОБУВАТИ,  -уе.  ведок.,  ВЙДЗЬОБАТИ.  -ає.  док., 
перех.  1.  Дзьобаючи,  довбаючи  дзьобом,  витяга¬ 
ти,  виймати  що-небудь  звідкись.  2.  Дзьобаючи, 
збираючи  дзьобом,  з'їдати  все.  3.  Дзьобаючи,  дов¬ 
баючи  дзьобом,  робити  отвір,  заглибину  в  чому- 
небудь. 

ВИДЗЬОБУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Розбиваючи  шка¬ 
ралупу  дзьобом,  виходити  з  яйця  (про  пташат). 

В  ЙДИ  БАТИ  див.  видибАти. 

ВИДИБАТИ,  -аю,  -аєш  І  ВИДЙБУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
ведок.,  ВЙДИБАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  розм.  1.  Пово¬ 
лі  виходити  звідки-небудь,  кудись.  Видибай,  Бо¬ 
же/2.  Видужувати  після  хвороби.  3.  Рятуватися. 
ВИДЙБУВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  видйбувати. 
ВИДЙБУВАТИ  див.  видибАти. 

ВЙДИВИТИ,  -влю,  -виш;  мв.  вйдивлять;  док.,  пе¬ 
рех.:  **  вйдивити  бчі  -  ослабити,  зіпсувати  зір, 
пильно  виглядаючи  кого-,  що-небудь,  слідкуючи 
за  ким-,  чим-небудь. 

ВИДИВЛЯТИСЯ.  -Аюся.  -Аєшся,  ведок.,  ВЙДИВИТИСЯ. 
-влюся,  -вишся;  мв.  видивляться;  док.  1.  Пильно 
дивитися  куди-небудь  протягом  якогось  часу. 
//  Пильно  придивлятися,  спостерігаючи,  відшу¬ 
куючи  кого-,  що-небудь.  2.  ва  кого.  Втупивши 
очі,  дуже  пильно  і  уважно  дивитися.  3.  тільки 
ведок.  Дивитися  на  себе,  розглядати  своє  відо¬ 
браження  в  чому-небудь.  **  Вйдивитися  бчі  - 
ослабити,  зіпсувати  зір,  дуже  довго  і  пильно  див¬ 
лячись  на  кого-,  що-небудь. 

ВЙДИВО,  -а,  с.,  квижв.  1.  Те,  що  видно,  що 
сприймається  зором.  2.  Видіння;  примара. 

ВЙДИК,  -а,  ч.,  розм.  Відеомагнітофон. 

ВИДИМАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  видимАти. 
ВИДИМАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок,  ВЙДУТИ,  видую,  ви¬ 
дуєш  і  видму,  вйдмеш,  док,  перех.  Струмом  по¬ 
вітря  виганяти,  видаляти  що-небудь  звідкись. 
ВЙДЙМИЙ,  вйдйма,  вйдйме.  Якого  можна  бачити, 
осягнути  зором.  //  Якого  можна  зрозуміти,  від¬ 
чути.  *'  вйдйма  річ  -  вставне  словосполучення, 
що  вживається  у  знач.,  близькому  до  безпере¬ 
чно,  очевидно. 

ВЙДИМІСТЬ,  -мості,  ж.  1.  Можливість  бачити  на 
далеку  відстань.  **  Збна  вйдимості  -  ділянка 
простору,  в  якій  хвильовий  зв'язок  між  переда¬ 
вальною  і  приймальною  сторонами  здійснюється 
без  ретранслятора.  недостАтня  вйдимість:  для 
дорожнього  руху  -  видимість  дороги  в  напрямку 
руху  менше  300  м  у  сутінках,  в  умовах  туману, 
дощу,  снігопаду  тощо.  2.  Те,  що  показується, 
подається  або  сприймається  як  існуюче,  але  чого 
немає  насправді.  **  Для  вйдимості  -  не  насправді, 
лише  для  створення  потрібного  враження. 
ВЙДЙМО.  1.  Присл.  до  вйдймий.  2.  у  здач,  вставв. 


сл.  Уживається  у  знач.,  близькому  до  очевид¬ 
но,  напевно. 

ВЙДИМО-НЕВЙДИМО,  прися.,  розм.  Надзвичайно  ба¬ 
гато. 

ВИДИРАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  видирАти. 

ВИДИРАТИ,  -ЙЮ,  -ЙЄШ,  ПЄДОК. .  ВИДЕРТІЇ  і  ВЙДРАТИ, 
-деру,  -дереш,  док.,  перед.  1.  Рвучи,  відділяти, 
відокремлювати  що-небудь  од  цілого.  //  Витяга¬ 
ти,  виймати  з  чогось  в'язкого,  липкого.  //  перед. 
Діставати,  знаходити  з  труднощами.  2.  Забирати 
з  гнізда,  з  нори  (яйця,  пташенят  і  т.  ін.).  3.  Заби¬ 
рати  силоміць,  виривати  що-небудь  у  когось;  від¬ 
німати.  //  перед.  Примушувати  віддавати  або 
віднімати  що-небудь  у  когось,  створивши  відпові¬ 
дні  умови. 

ВИДИРАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  дедок.,  ВИДЕРТИСЯ  і 
ВИДРАТИСЯ,  -деруся,  -дерешся,  док.  1.  З  трудно¬ 
щами  вириватися  від  кого-небудь  або  вибиратися 
звідкись.  //  перед.,  рози.  Відшукуватися,  знахо¬ 
дитися  (про  кого-небудь  небажаного).  2.  З  труд¬ 
нощами,  здебільшого  допомагаючи  собі  руками, 
вибиратися,  вилазити  нагору,  на  високий  пред¬ 
мет.  3.  тільки  дедок.  Пас.  до  видирАти. 

ВИДИХ,  -у,  ч.  Одноразове  виштовхування  з  легенів 
повітря,  набраного  під  час  вдиху.  Вільний  видих. 
видихальний,  -а,  -е.  Пов’язаний  з  видиханням,  з 
видихом. 

ВИДИХАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  видихАти. 

ВИДИХАТИ,  -йю.  -йєш  і  рідко  ВИДЙХУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  дедок.,  ВЙДИХАТИ,  -аю,  -аєш,  док.  1.  перед, 
і  пеперех.  Дихаючи,  виштовхувати  з  легенів  пові¬ 
тря.  тютюновий  дим,  алкогольні  випари  і  т.  ін. 

2.  тільки  дедок.,  перед.,  перед.  Виділяти,  випус¬ 
кати  з  себе,  поширювати  навколо  себе.  3.  тільки 
док.,  неперех.,  перед.,  рази.  Знести,  витримати. 
ВИДИХАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  дедок.,  ВЙДИХАТИСЯ, 

-аюся,  -аєшся  і  рідко  ВЙДИХНУТИСЯ,  ВЙДХНУТИСЯ, 
-нуся,  -нешся,  док.  1.  Вивітрюючись,  випаровую¬ 
чись,  втрачати  запах,  смак,  міцність.  2.  перед. 
Втрачати  силу,  слабшати.  //  Втрачати  наснагу, 
енергію,  здатність  до  чого-небудь.  3.  тільки  де¬ 
док.  Пас.  до  видихАти  1. 

видихнути,  -ну,  -неш,  док.  Однокр.  до  видихАти. 
ВЙДИХНУТИСЯ  див.  ВИДИХАТИСЯ. 

ВИДИХУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
видйхувати.  Видихуване  повітря. 

ВИДЙХУВАТИ  див.  видихАти. 

ВИДІЙ,  -дою,  ч„  діал.  Доіння. 

ВЙДІЛ ,  -у,  у.,  юр.  Виокремлення  майна  або  його 
частки  на  користь  тієї  чи  іншоі  особи. 

ВЙДІЛ2,  -у,  я.,  діал.,  заст.  Відділ. 

ВЙДШЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйді- 
лити.  //  вйділено,  безос.  присуди,  сл. 

ВИДІЛЕННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вйділити  і  виді- 
лйти.  2.  Дія  за  знач,  вйділитися  і  виділитися. 

3.  фізіол.  Речовини,  що  виділяються  тваринними 
або  рослинними  організмами  (їхніми  шкірою, 
органами  і  т.  ін.). 

виділити  див.  виділйти. 
вйділитися  ДИВ.  ВИДІЛИТИСЯ, 
виділйвий.  -а,  -е,  заст.  Стос,  до  якогось  правління, 
видільнйй,  -А.  -4,  фізіол.  Який  служить  для  виве¬ 
дення  з  організму  певних  речовин. 

ВИДІЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виділйти  і  виділя¬ 
тися. 

ВИДІЛЯТИ,  -йю,  -йєш.  дедок.,  ВЙДІЛИТИ,  -лю.  -лиш, 
док.,  перех.  1.  Відокремлювати  кого-,  що-небудь 
від  загальної  кількості,  маси  з  якоюсь  метою. 
//  Висувати  зі  свого  середовища.  2.  Вирізняти 
кого-,  що-небудь  з-поміж  інших,  зосереджувати 
увагу  на  комусь,  чомусь.  //  Робити  що-небудь 
помітним.  3.  Віддавати,  передавати  кому-небудь  у 
власність  частину  майна.  //  кого,  заст.  Відокрем¬ 
лювати,  передавши  у  власність  частину  майна. 

4.  Видаляти,  виводити  назовні  з  організму  що- 
небудь. 

ВИДІЛЯТИСЯ,  -йюся,  -йєшся,  дедок.,  ВЙДІЛИТИСЯ, 
-люся,  -лишся,  док.  1.  Відокремлюватися  від  ко¬ 
го-,  чого-небудь,  виходити  з  якогось  середовища, 
утворюючи  певну  групу.  2.  Бути,  ставати  поміт¬ 
нішим,  ніж  інші  предмети,  явища  і  т.  ін.,  роби¬ 
тися  виразнішим  для  сприймання  зором,  слухом. 
//  Вирізнятися  якими-небудь  якостями  з-поміж 
когось,  чогось.  3.  Відокремлюватися  для  само¬ 
стійного  життя,  одержавши  частку  майна.  4.  Ви¬ 
ходити  звідкись  назовні,  видалятися  (з  організму, 
З  якоісь  сполуки).  5.  тільки  дедок.  Пас.  до  виді¬ 
лйти. 

видіння,  -я,  с.  Образ,  що  постає  у  свідомості,  в 
уяві,  а  також  у  сні. 

ВЙДІСТАТИСЯ,  -ануся,  -анешся,  док.  Видобутися 
звідкись. 

Вйдіти,  -джу,  -диш,  дедок.,  діал.  1.  Бачити.  2.  Ро¬ 
зуміти.  Видіш,  брате  мій/ 

ВИДІТИСЯ,  -диться,  недок.,  рози.  Поставати  в  сві¬ 
домості,  в  уяві,  а  також  у  сні;  уявлятися,  мари¬ 
тися.  //  безос.  Здаватися. 

ВЙДКО,  рози.  1.  присуди,  сл.  Те  саме,  що  вйдно  1,2. 
2.  вставп,  сл.  Те  саме,  що  вйдно  3. 

ВИДЛУБАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.,  розм.  Длубаю¬ 
чи,  колупаючи,  витягти  що-небудь  (насінину, 
скалку  і  т.  ін.). 

ВИДЛУБАТИСЯ,  -ається,  док.,  розм.  Длубаючись, 
колупаючись,  вибратися  звідки-небудь. 

ВЙДМА,  -и,  ж.  Піщане  місце,  з  якого  у  вітряну 
погоду  зноситься  пісок. 

вйдмухати,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.,  розм.,  видму¬ 
хнути,  -ну,  -неш,  док. .ВИДМУХУВАТИ ,  -ую,  -уєш, 
дедок.  Дмухаючи,  видаляти  що-небудь  звідкись. 
//  Дмухаючи  на  жар,  видобувати  вогонь. 


вйдмухнути  див.  вйдмухати. 

ВИДМУХУВАТИ  див.  вйдмухати. 

ВИДНЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Пестл.  до  вйдний  (у  1.  З  знач.). 

виднесенький,  виднісінький,  -а,  -е.  Пестл.  до 
вйдний  (у  1,  3  знач.). 

виднЕсенько,  виднісінько.  Присл.  до  видийсень- 
кий,  виднісінький. 

ВЙДНИЙ,  -а,  -е.  1.  Якого  можна  бачити;  приступ¬ 
ний  зорові.  //  Помітний.  2.  перед.  Який  вигідно 
відрізняється  від  інших  своїми  якостями;  знач¬ 
ний.  3.  Ясний,  світлий. 

ВИДНЙХА,  -и,  ж.,  діал.  Видра. 

ВИДНІСІНЬКИЙ  див.  виднйсенький. 

ВИДНІСІНЬКО  див.  виднйсенько. 

ВйдніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйдний. 

ВИДНІТИ,  -іє,  дедок.  1.  безос.  Світати,  розвидняти¬ 
ся.  //  Світлішати.  2.  Те  саме,  що  виднітися. 

ВИДНІТИСЯ,  -іється,  иедок.  Бути  видним,  приступ¬ 
ним  зорові. 

ВИДНІШАТИ,  -ає,  иедок.,  безос.  Ставати  видніше, 
світліше,  ясніше. 

ВЙДНО.  1.  присуди,  сл.  Можна  бачити,  доступно 
зорові.  2.  присудк.  сл.  Світло,  ясно.  //  перед. 
Ясно,  зрозуміло,  можна  розібратись  у  чомусь. 
3.  встаии.  сл.  Уживається  в  знач,  слів  напев¬ 
но,  очевидно. 

ВИДНОКІЛ,  -кблу,  ч„  поет.  Те  саме,  що  виднокбло. 

ВИДНОКОЛО,  -а.  с„  поет.  Обрій,  овид,  небокрай, 
горизонт.  //  Простір,  який  можна  охопити  зором. 

ВИДНОКРАЙ,  -ю,  ч.,  поет.  Обрій,  горизонт. 

ВИДНОКРУГ,  -у,  ч.,  поет.  1.  Те  саме,  що  виднокбло. 
2.  перед.  Сукупність  знань,  інтересів. 

ВИДНОТА,  -й,  ж.,  заст.  Світло,  освітлення.  **  на 
видноті:  а)  на  видному,  освітленому  місці;  б)  про 
помітне  становище  в  суспільстві. 

ВЙДОБРИТИ,  -рю,  -риш,  док.,  перех.,  діал.  Угноїти. 

ВИДОБУВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач.  видобувАти  1,2. 

ВИДОБУВАТИ,  -Аю,  -йєш,  иедок.,  ВЙДОБУТИ,  -уду, 
-удеш,  док.,  перех.  1.  Виймати,  витягати,  дістава¬ 
ти  що-небудь  звідкись.  //  Виймати  зброю  з  піхов. 

2.  Вибирати  з  надр  землі  (корисні  копалини). 
//  Одержувати,  виокремлюючи  з  чого-небудь  під 
час  виробничих  процесів  або  дослідів.  3.  Граючи  на 
музичному  інструменті,  одержувати  звуки.  4.  пе¬ 
ред.  Домагатися  відповіді,  зізнання  від  кого- 
небудь.  5.  Видавати  крик,  сміх,  стогін  і  т.  ін. 

ВИДОБУВАТИСЯ,  -йюся,  -йєшся,  иедок.,  ВИДОБУТИ¬ 
СЯ,  -удуся,  -удешся,  док.  1.  З  натугою  вибирати¬ 
ся,  вилазити,  виходити  звідкись,  кудись.  2.  Ви¬ 
риватися  (про  голос,  крик,  сміх,  стогін  і  т.  ін.). 

3.  тільки  дедок.  Пас.  до  видобувАти  2,  3. 

ВИДОБУВАч,  -і,  ч.,  рози.  Те  саме,  що  добувАч. 

ВИДОБУВНИЙ,  -й,  -А.  Стос,  до  видобувАння. 

ВЙДОБУТИ  див.  видобувАти. 

ВИДОБУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
добути.  1 1  вйдобуто,  безос.  присудк.  сл. 

ВИДОБУТОК,  -тку,  ч.,  гіра.  1.  Процес  добування 
корисних  копалин  із  надр  землі.  2.  Певна  кіль¬ 
кість  корисних  копалин,  видобутих  із  надр  землі. 

ВИДОБУТТЙ,  -А.  с.  Дія  за  знач.  видобувАти. 

ВИДОВБАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйдовбати.  //  вйдовбано,  безос.  присудк.  сл. 

ВЙДОВБАТИ  див.  видбвбувати. 

ВИДОВБИНА,  -и,  ж.  Заглибина,  видовбана  в  чому- 
небудь. 

ВЙДОВБТИ  див.  видбвбувати. 

ВИДОВБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  видбвбувати  1,  2. 

ВИДОВБУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙДОВБАТИ,  -аю, 
-аєш  і  діал.  ВЙДОВБТИ,  -бу,  -беш,  док.,  перех. 
1.  Довбаючи,  робити  заглибину  або  отвір  у  чому- 
небудь.  2.  Довбаючи,  виймати,  витягати  що- 
небудь  звідкись.  3.  діал.  Видзьобувати. 

ВИДОВБУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  видбвбу¬ 
вати  1,  2.  * 

ВИДОВБУВАЧ,  -а,  ч.  Інструмент,  яким  видовбують. 

ВЙДОВЖЕНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйдовжити.  2.  прикм.  Довжина  якого  більша  за 
ширину;  довгастий.  //  Довший,  ніж  звичайно. 

ВЙДОВЖЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйдовжений. 

ВЙДОВЖЕННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вйдовжити  і 
вйдовжитися.  2.  фіз.  Величина,  на  яку  змінюєть¬ 
ся  довжина  тіла  (збільшення  або  скорочення)  під 
дією  зовнішніх  чинників  -  деформуючої  сили, 
зміни  температури  тощо. 

вйдовжити  див.  видбвжувати. 

вйдовжитися  див.  видбвжуватися. 

ВИДОВЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  видбвжувати. 

ВИДОВЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙДОВЖИТИ,  -жу, 
-жиш,  док.,  перех.  Робити  довшим,  збільшувати 
довжину  чого-небудь. 

ВИДОВЖУВАТИСЯ,  -ується,  дедок.,  ВЙДОВЖИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Ставати  довшим,  збільшуватися  в 
довжину.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  видбвжувати. 

ВИДОВЙЙ,  -А,  -й.  Стос,  до  виду  (див.  вид2  3). 

ВИДОВИСЬКО,  -а,  с.  Те  саме,  що  видбвище  1 . 

ВИДОВИЩЕ,  -а,  с.  1.  Те,  що  відкрите  для  спогля¬ 
дання  і  привертає  увагу.  2.  Вистава  (театральна, 
циркова  і  т.  ін.). 

ВИДОВИЩНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  видбвище  2. 

вйдоєний,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйдогги. 

ВИДОЗМІНА,  -и,  ж.  1.  Змінювання  певних  ознак, 
властивостей  у  чому-небудь.  2.  Змінена  ознака. 
3.  Предмет,  речовина  і  т.  ін.  якоїсь  загальної 
категорії  у  дещо  зміненому  вигляді;  різновид; 
модифікація. 

ВИДОЗМІНЕНИЙ,  -а,  -е.  Який  видозмінився.  Видо¬ 
змінені  різці.  Видозмінені  кінцівки. 

ВИДОЗМІНЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  видозмі¬ 
нений. 

ВИДОЗМІНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  видозмінйти  і 


ВЙДУБЛЕНИЙ 

стан  за  знач,  видозмінйтися. 

ВИДОЗМІНЙТИ  див.  видозмінювати. 

ВИДОЗМІНЙТИСЯ  див.  видозмінюватися. 
ВИДОЗМІННИЙ,  -а,  -е.  Який  набуває  нових  ознак. 
ВИДОЗМІННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  видозмінний. 
ВИДОЗМІНЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
видозмінювати. 

ВИДОЗМІНЮВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  видо¬ 
змінюваний. 

ВИДОЗМІНЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  видозміню¬ 
вати. 

ВИДОЗМІНЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  иедок..  ВИДОЗМІНЙТИ, 
-зміню,  -зміниш,  док.,  перех.  Вносити  якісь  змі¬ 
ни  в  що-небудь. 

ВИДОЗМІНЮВАТИСЯ,  -юється.  иедок.,  ВИДОЗМІНЙТИ¬ 
СЯ,  -зміниться,  док.  1.  Набувати  змін  у  певних 
ознаках,  особливостях.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до 
видозмінювати. 

ВЙДОТти  див.  видбювати. 

видбк,  -дкй,  ч.  1.  діал.  Обличчя.  2.  розм.  Вигляд. 
ВИДОЛАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех..  діал.  Подолати. 
ВЙДОЛИНОК,  -нка,  ч.  Невелика  і  неглибока  улого¬ 
вина;  улоговинка. 

ВЙДОЛИНОЧОК,  -чка,  ч.  Пестл.  до  вйдолинок. 
ВИДОТВІРНЙЙ,  -й,  -4.  Те  саме,  що  видоутвбрюва- 
льний. 

ВИДОУТВОРЕННЯ,  -я,  с.  Утворення  нових  біологіч¬ 
них  видів. 

ВИДОУТВйРЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  видоутворення. 
ВЙДОХНУТИ  і  ВИДОХТИ,  -хну,  -хнеш;  мин.  ч.  видох, 
-ла,  -ло;  док.  Загинути,  здохнути  один  за  одним 
(про  багатьох  або  всіх).  //  зневажл.  Перемерти 
(про  людей). 

ВЙДОХТИ  див.  вйдохнути. 

ВИД  Очок,  -чка,  ч.  Зменш.-пестл.  до  вид. 
ВИДОШУКАЧ,  -й,  ч.  Оптичний  пристрій  фото-  і  кіно¬ 
апаратів  для  наведення  їх  на  об  єкт  і  спостере¬ 
ження  за  ним  під  час  знімання. 

ВИДОЮВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  видбювати. 
ВИДОЮВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  видбювати. 
ВИДОЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.,  ВЙДОЇТИ,  -ою, 
-оїш;  наказ,  сп.  нидій;  док.,  перех.  Доячи,  добу¬ 
вати  все  молоко  з  вимені  тварини. 

ВИДОЮВАТИСЯ,  -юється,  иедок.  Пас.  до  видбювати. 
ВЙДРА,  -и,  ж.  1.  Хижий  ссавець  із  цінним  хутром 
темно-бурого  кольору.  2.  Хутро  цієї  тварини. 
3.  зневажл.  Про  надмірно  худорляву  жінку. 
вйдраТти,  -аю,  -аєш,  док.,  видрАювати.  -юю, 
-юєш,  иедок.,  перех.,  розм.  Вичистити,  вимити. 
Вйдраний,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйдра- 
ти.  //  вйдрано,  безос.  присудк.  сл. 

ВЙДРАТИ  див.  видирйти. 

ВЙДРАТИСЯ  див.  видирйтися. 

ВИДРАювання,  -я,  с.  Дія  за  знач.  видрАювати. 
видрАювати  див.  вйдраіти. 
видреня,  -йти,  с.  Маля  видри. 

ВЙДРЕСИРУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйдресирувати. 

ВЙДРЕСИРУВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйдре- 
сируваний. 

ВЙДРЕСИРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  1.  Дреси¬ 
руючи.  прищепити  тварині  які-небудь  навички, 
навчити  виконувати  які-небудь  дії.  2.  ірод.  При¬ 
вчити  кого-небудь  до  механічного  виконання  пев¬ 
них  правил  поведінки. 

ВИДРЙГУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  розм.  1.  неперех. 
Раз  у  раз  дриґати  (зазвичай  ногами).  2.  перех. 
Танцювати  щось,  роблячи  різкі  рухи  ногами. 
ВЙДРІБЦЕМ,  присл.,  розм.  Дрібними  кроками, 
дрібочучи. 

ВИДРОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вйдра  1,  2.  //  Зробл. 
з  хутра  видри. 

ВИДРобКИЙ,  -а,  -е,  розм.  З  очима,  повіки  яких 
вивернуті  або  розтягнені  (про  людину).  //  у  знач, 
ім.  випробний,  -кого,  ч. 

ВИДРООКІСТЬ,  -кості,  ж.  Абстр.  ім.  до  видробкий. 
ВЙДРУК,  -у,  ч.  Те,  що  вийшло  з  друку  -  газетна, 
журнальна,  книжкова  продукція  тощо. 

ВЙДР УКОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
видрукбвувати. 

ВИДРУКбВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  Випускати  дру¬ 
ковану  продукцію. 

ВИДРУКУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйдрукувати.  //  вйдрукувано,  безос.  присудк.  сл. 
ВЙДРУКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйдрукувати. 
ВЙДРУКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  перех.  Док.  додрукувйти. 
ВИДРУКУВАТИСЯ,  -ується,  док.  Вийти  друком. 
ВИДРЯНИЙ,  -а,  -е.  Зробл.  з  хутра  видри. 
ВЙДРЯПАНИЙ,  -а,  -в.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйдряпати.  //  вйдряпано,  безос.  присудк.  сл. 

2.  у  знач,  прикм.  Зробл.  видряпуванням. 
вйдряпати  див.  видрйпувати. 

ВИДРЯПАТИСЯ  див.  видряпуватися. 

ВИДРЯПУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  видрйпувати. 
ВИДРЯПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВЙДРЯПАТИ,  -аю, 

-аєш,  док.,  перех.  1.  Дряпаючи,  виривати  що- 
небудь  звідкись.  2.  перед.,  розм.  Діставати  що- 
небудь,  проявляючи  наполегливість.  3.  Дряпаю¬ 
чи,  робити  на  якій-небудь  поверхні  написи,  умо¬ 
вні  знаки  і  т.  ін. 

ВИДРЯПУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВИДРЯПА¬ 
ТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  1.  Вилазити  на  що- 
небудь  звідкись,  чіпляючись  за  щось.  //  Іти  наго¬ 
ру,  підніматися  з  труднощами.  2.  перед.,  розм. 
Виходити  зі  скрутного  становища,  тяжкого  стану. 

3.  тільки  иедок.  Пас.  до  видрйпувати. 

ВЙДУБИТИ,  -блю,  -биш;  ми.  вйдублять;  док.,  ВИДУ- 

БЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.,  перех.  Обробити 
способом  дублення  (шкіру  чи  іншу  сировину). 
ВЙДУБЛЕНИИ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 

133 


ВЙДУБЛЕННЯ 

видубити.  //  перен.  Який  огрубів  під  дією  вітру, 
дощу,  сонця  та  ін.  (зазвичай  про  шкіру  обличчя, 
рук  і  т.  ін.). 

ВЙДУБЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйдубити. 
ВИДУБЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач  видублювати. 
ВИДУБЛЮВАТИ  див.  вйдубити. 

ВИДУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для  видування. 
ВИДУВАЛЬНИК,  -а.  ч.  Робітник,  який  виготовляє 
скляні  вироби  способом  дуття. 

ВИДУВАЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  видувальник. 
ВИДУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  видувАти  1,  3. 
ВИДУВАТИ,  -Аю.  -аєш,  иедок. ,  ВИДУТИ,  видую,  вйду- 
єш  і  видму,  видмеш,  док.,  перед.  1.  Дуючи,  вида¬ 
ляти  що-небудь  звідкись  (про  вітер,  сильний  стру¬ 
мінь  повітря  і  т.  ін.).  Видувати  вогонь.  **  Видувати 
піч,  теж.  -  зупинивши  доменну  піч,  продовжувати 
дуття  до  випуску  з  неї  всіх  рідких  продуктів. 

2.  розм.  Охолоджувати  (про  вітер  і  т.  ін.).  3.  Виго¬ 
товляти  порожнисті  предмети  зі  скла  за  допомогою 
дуття.  4.  розм.  Випивати  щось  у  великій  кількості; 
випивати  весь  вміст  чого-небудь.  5.  Грати  на  духо¬ 
вих  музичних  інструментах. 

ВИДУВАТИСЯ,  -Ається,  иедок.,  ВЙДУТИСЯ,  видується 
і  видметься,  док.  1.  Робитися,  утворюватися  за 
допомогою  дуття,  під  час  дихання  і  т.  ін.  2.  тіль¬ 
ки  иедок.  Пас.  до  видувіти  1,  3. 

ВЙДУВКА,  -и,  ж.,  теж.  Дія  за  знач,  вйдути  1,  3. 
ВИДУВНЙЙ,  -а,  -е.  Зробл.  способом  дуття.  Видувний 
посуд.  //  теж.  Пов'язаний  з  дуттям.  Видувний 
вентиль. 

ВЙДУГА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  точність, 
видудлити  див.  видудлювати. 

ВИДУДЛЮВАТИ,  -ЮЮ.  -ЮЄШ,  ведок.,  вйдудлити,  -ЛЮ. 
-лиш,  док.,  перед.,  розм.  Багато  чи  пожадливо 
випивати. 

ВЙДУЖАЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
дужати. 

видужання,  -я,  с.  Стан  за  знач,  вйдужати. 
видужати  див.  видужувати. 

ВИДУЖНИЙ,  -а.  -е.  Який  піддається  лікуванню. 
ВИДУЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  видужний. 
ВИДУЖУВАННЯ,  -я,  с.  Стан  за  знач,  видужувати. 
Період  видужування. 

ВИДУЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙДУЖАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.  Ставати  здоровим,  поправлятися  після 
хвороби,  поранення  і  т.  ін. 

ВИДУЖУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
видужувати. 

ВЙДУМАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
думати.  //  вйдумано,  безос.  присуди,  сл. 
вйдуманість,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйдуманий. 
ВЙДУМАТИ  див.  видумувати. 

ВЙДУМКА,  -и,  ж.  1.  Здібність,  здатність  видумува¬ 
ти,  придумувати;  винахідливість.  //  розм.  Те,  що 
винайдене.  2.  рідко.  Те,  що  вигадане,  придумане, 
що  не  відповідає  дійсності. 

ВИДУМУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  видумувати. 
видумувати,  -ую.  -уєш,  ведок.,  видумати,  -аю, 
-аєш.  док.  1.  переж.  Вигадувати,  придумувати 
щось,  когось.  //  розм.  Винаходити.  2.  непереж. 
Говорити,  описувати  те,  чого  немає  і  не  було. 
ВИДУМУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  видумувати. 
ВЙДУРЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйду- 
рити. 

ВИДУРИТИ  див.  видурювати. 

ВИДУРЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок. ,  ВЙДУРИТИ,  -рю, 
-риш,  док.,  переж.  Добувати,  одержувати  що- 
небудь  за  допомогою  хитрощів;  виманювати. 
ВИДУРЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  Пас.  до  видУрю- 
вати. 

ВИДУТИ1  ДИВ.  видувіти. 

ВЙДУТИ'  див.  видиміти. 

видутий,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйду- 
ти'.  2.  у  знач,  прнкм.  Який  мас  округлу  вигнуту 
назовні  поверхню;  випуклий. 

ВЙДУТИСЯ  див.  видувітися. 

ВЙДУШЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйду- 
шити1. 

видушити1  див.  видушувати. 

видушити',  -шу,  -шиш,  док.,  переж.,  розм.  Витра¬ 
тити  парфуми. 

ВЙДУШИТИСЯ  див.  видушуватися. 

ВИДУШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  видушувати. 
ВИДУШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙДУШИТИ,  -шу, 
-шиш,  док.,  переж.  1.  Тиснучи,  вичавлювати  що- 
небудь  із  чогось.  2.  перен.  Говорити  через  силу, 
переборюючи  яке-небудь  почуття,  сміх  і  т.  ін. 
//  Через  силу  виявляти  яке-небудь  почуття,  на¬ 
стрій  і  т.  ін.  3.  перен.  Силою  домагатися  одер¬ 
жання  чого-небудь  від  когось.  4.  Натискаючи, 
виламувати,  змушувати  випасти.  5.  Умертвляти 
чадом,  димом,  газом  і  т.  ін.  багатьох  або  всіх. 
//  Знищувати  багатьох  або  всіх. 

ВИДУШУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВЙДУШИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Виходити  назовні  під  дією  тиску. 
2.  тільки  ведок.  Пас.  до  видушувати  1,  3,  4. 
ВЙДХЛИЙ,  -а,  -е.  Який  видохся. 

ВЙДХНУТИСЯ  див.  видихітися. 

ВИДЮК,  -і,  ч.,  діад.  Мак-самосійка. 

ВИДЮЧИЙ,  -а,  -е.  Який  бачить,  має  зір;  зрячий. 
//  у  зиач.  ім.  видючий,  -чого,  ч.  //  Який  дуже 
добре  бачить. 

ВИДЮЩИЙ,  -а,  -е.  1.  Те  саме,  що  видЮчий.  //  Який 
дуже  добре  бачить.  2.  Проникливий,  прозорливий. 
ВиеднАння,  -я,  с.,  діал.  Клопотання,  прохання. 
ВЙЄДНАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  діал.  Виклопотати, 
вибмно,  присл.,  заст.  Винятково. 

ВЙЖАЛІТИ,  -ію,  -іеш,  док.,  переж.,  розм.  Домогтися 
чого-небудь  жаліючись,  скаргами. 

ВЙЖАЛІТИСЯ,  -іюся,  -ієшся,  док.,  розм.  Висловити 

134 


весь  свій  жаль,  тугу  або  скарги. 

ВЙЖАРИТИ  див.  вижарювати. 

ВЙЖАРИТИСЯ  див.  вижірюватися. 

ВИЖАРЮВАННЯ,  -я.  с.  1.  Дія  за  знач,  вижірювати. 

О  ТдпилпЙплйіга 

ВИЖАРЮВАТИ,  -юю,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВЙЖАРИТИ,  -рю, 
-риш,  док.,  переж.  1.  Піддаючи  дії  високої  темпе¬ 
ратури,  вогню,  домагатися  витікання  жиру  (про 
сало  і  т.  ін.).  2.  Піддавати  термообробці  з  метою 
звільнення  від  вологи  та  мастил  (знежирювання). 
ВИЖАРЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ,  ведок.,  ВЙЖАРИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Витікати  внаслідок  дії  високої 
температури,  вогню  (про  жир).  2.  тільки  док., 
перев.  Перегрітися  від  спеки.  3.  тільки  ведок. 
Пас.  до  вижарювати. 
вижати1  див.  вижимАти. 

ВИЖАТИ2  ДИВ.  ВИЖИНАТИ. 

вижатий',  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйжати1. 
ВИЖАТИЙ2,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйжати2. 
ВИЖАТИСЯ  див.  вижиматися. 

ВЙЖБУРНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  переж.,  розм.  Одно- 
кр.  до  вижбурювати. 

ВИЖБУРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вижбурювати. 
ВИЖБУРЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  переж.,  розм.  З 
силою  викидати  звідки-небудь,  куди-небудь  (геть). 
ВЙЖГА,  -и,  ж.  Золото  або  срібло,  яке  добувається 
за  допомогою  випалювання. 

ВИЖДАТИ  див.  вижидАти. 

ВИЖЕБРАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйжебрати. 

ВИЖЕБРАТИ  див.  вижАбрувати. 

ВИЖЕБРУВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач.  вижАбрувати. 
ВИЖЕБРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙЖЕБРАТИ,  -аю. 
-аєш,  док.,  переж.  Жебраючи,  випрохувати  що- 
небудь. 

ВЙЖЕЛЬ,  -я,  у.,  заст.  Мисливський  собака. 

ВЙЖЕРТИ  див.  вижирАти. 

ВИЖЙВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Можливість  або  здатність 
вижити,  залишитися  живим,  не  загинути.  Вижи¬ 
ваність  людини  в  умоваж  Арктики. 

ВИЖИВАННЯ,  -я,  с.  Стан  і  дія  за  знач.  виживАти  1,  3. 
ВИЖИВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙЖИТИ,  -иву,  -ивеш, 
док.  1.  непереж.  Залишатися  живим,  незважаючи 
на  небезпеку,  тяжке  захворювання,  скрутні  умови 
існування  і  т.  ін.  2.  тільки  док.,  непереж.  Мати 
змогу  прожити /про існувати  де-небудь  за  рахунок 
якихсь  коштів,  засобів.  //  Прожити  певну  кіль¬ 
кість  років.  3.  переж.,  перев.  Створивши  кому- 
небудь  нестерпні  умови,  примушувати  залишити 
місце  проживання,  роботу  і  т.  ін.  //  Знищувати, 
ліквідувати  що-небудь.  **  виживАти  з  рбзуму  -  від 
старості  позбуватися  розуму,  здорового  глузду. 
ВИЖИВАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВИЖИТИСЯ, 
-ивуся,  -ивешся,  док.,  рідко.  1.  Проживати  все. 
2.  тільки  ведок.  Пас.  по  виживАти  3. 
вйживити  ДИВ.  виживлАти. 
вйживитися  див.  виживлАтися. 

ВЙЖИВИЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйживичити. 

вйживичити  див.  виживйчувати. 

ВИЖИВЙЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виживйчувати. 
ВИЖИВЙЧУВАТИ,  -ую.  -уєш,  ведок.,  вйживичити, 
-чу,  -чиш,  док.,  переж.  Ловити  рибу  сачком,  під¬ 
тягаючи  її  до  човна  чи  берега. 

Виживйчуватися,  -ується,  ведок.  Пас.  до  виживй¬ 
чувати. 

ВИЖИВЛЕННЯ,  -я,  с.,  діал.  Дія  за  знач.  виживлАти  і 
виживлАтися. 

ВИЖЙВЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  виживлАти, 
-Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙЖИВИТИ,  -влю,  -виш;  мв. 
вйживлять:  док.,  переж.,  діал.  Годувати,  живити. 
виживлАтися,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВЙЖИВИТИ¬ 
СЯ,  -влюся,  -вишся;  мв.  вйживляться;  док.,  діал. 
Годуватися,  живитися. 

ВЙЖИВОТІТИ,  -ію,  -ієш,  док.  Вижити,  проіснувати. 
ВИЖИДАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  виражає  вижидання. 
ВИЖИДАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вижидАти. 
ВИЖИДАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙЖДАТИ,  -ду,  -деш, 
док.  1.  переж.  Чекати  кого,  що-небудь.  2.  непереж. 
Чекаючи  слушного  моменту,  зволікати  з  виконан¬ 
ням  дії,  вичікувати. 

ВЙЖИЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  переж.  і  без  додатка, 
розм.  Настирливо  домагаючись,  одержати  щось  у 
кого-небудь. 

ВЙЖИМ,  -у,  V.,  спорт.  Дія  за  знач.  вижимАти  2  і 
вижимАтися  2.  Вижим  штанги.  Вижим  на  турніку. 
ВИЖИМАННЯ,  -я,  с.,  рідко.  Дія  за  знач,  вижимати  1. 
ВИЖИМАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙЖАТИ,  -жму, 
-жмеш,  док.,  переж.  1.  рідко.  Те  саме,  що  виду¬ 
шувати  1.  2.  спорт.  Повільно,  рівномірно  підні¬ 
мати  якусь  вагу  (штангу,  гирю  і  т.  ін.)  від  рівня 
грудей  вгору,  випрямляючи  зігнуті  руки. 
ВИЖИМАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВЙЖАТИСЯ, 
-жмуся,  -жмешся,  док.  1.  рідко.  Те  саме,  що  ви¬ 
душуватися  1.  2.  спорт.  Повільно,  рівномірно 
підтягаючись  на  руках,  піднімати  своє  тіло  на 
певну  висоту.  3.  тільки  ведок.  Пас.  до  вижимАти. 
ВЙЖИМКИ,  -ів,  мв.  Те,  з  чого  видавлено  сік,  вичавки. 
ВЙЖИН ,  -у,  ч.,  заж.  Жнива. 

ВИЖИНАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вижинАти. 
ВИЖИНАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙЖАТИ,  -жну,  -жнеш, 
док.,  переж.  Жнучи,  зрізувати  все  де-небудь;  за¬ 
кінчувати  щось  жати. 

ВИЖИНАТИСЯ,  -Ається,  ведок.  Пас.  до  вижинАти. 
ВИЖИРАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вижирАти. 
вижирАти,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  вйжерти,  -ру,  -реш; 
мив.  ч.  вйжер,  -ла,  -ло;  док.,  переж.,  вульг.  З'їда¬ 
ти  все,  без  залишку. 

ВИЖИРАТИСЯ,  -Ається,  ведок.  Пас.  до  вижирАти. 
ВИЖЙРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  переж.,  заж.  Прикра¬ 


сити  металевими  інкрустаціями. 

ВЙЖИТИ  див.  виживАти. 

ВЙЖИТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйжити  3. 
ВЙЖИТИСЯ  див.  ВИЖИВАТИСЯ. 

ВИЖЛЕНЯ,  -йти,  с.  Цуценя  лягавої  собаки. 

ВЙЖЛЕЦЬ,  -я,  ч.  Те  саме,  що  вйжлиця. 

ВИЖЛИЦЯ,  -і,  ж.  Лягавий  собака. 

ВЙЖЛУКТАТИ,  -аю.  -аєш  і  ВЙЖЛУКТИТИ,  -кчу,  -ктиш, 
док.,  переж.,  вульг.  Пожадливо  чи  багато  випити. 
вйжлуктити  див.  вйжлуктати. 

ВИЖЛЯТНИК,  -а,  с.,  мисл.  Помічник  доїжджачого, 
який  допомагає  йому  при  полюванні  з  гончаками. 
ВЙЖОВКЛИЙ,  -а,  -е.  Який  вижовтів. 

ВЙЖОВТИТИ,  -вчу,  -втиш,  док. ,  переж.  Зробити  що- 
небудь  жовтим:  забруднити  чимсь  жовтим. 
ВЙЖОВТИТИСЯ,  -вчуся,  -втишся,  док.  Зробитися 
жовтим;  забруднитися  чимсь  жовтим. 

ВЙЖОВТІЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
жовтіти. 

ВЙЖОВТІТИ,  -ію,  -ієш,  док.  Зробитися  жовтим. 
вйжолобити  див.  вижолбблювати. 

ВЙЖОЛОБЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйжолобити. 

ВИЖОЛбБЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вижлбблю- 
вати. 

ВИЖОЛОБЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок,  ВЙЖОЛОБИТИ, 
-блю,  -биш;  мв.  вижолоблять;  док,  переж.  Робити, 
видовбувати  в  чому-небудь  заглибину,  отвір. 

ВИЗ,  -а,  ч.  Велика  промислова  риба  родини  осетрових. 
ВЙЗА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  виз. 

ВЙЗАДКУВАТИ,  -ую,  -уєш.  док,  розм.  Вийти,  зад¬ 
куючи,  спиною  наперед. 

ВЙЗБИРАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
збирати. 

Визбирати  див.  визбйрувати. 

ВИЗБЙРУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
визбйрувати. 

ВИЗБЙРУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  визбйрувати. 
ВИЗБЙРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок,  ВЙЗБИРАТИ,  -аю. 
-аєш,  док,  переж.  Збирати  що-небудь  старанно, 
намагаючись  нічого  не  лишити. 

ВИЗБЙРУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  визбйру¬ 
вати. 

ВЙЗБІРКИ,  -рок,  мв.,  діал.  Те,  що  визбирано. 
ВЙЗВАТИ  див.  визивАти. 

ВЙЗВАТИСЯ  див.  визивАтися. 

ВЙЗВІЛ,  вйзволу,  рідше  визвблу,  у.  Те  саме,  що 
вйзволення. 

ВЙЗВІРИТИСЯ  див.  визвірйтися. 

ВИЗВІРЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок,  ВЙЗВІРИТИСЯ, 
-рюся,  -ришся,  док.,  розм.  Звертатися  до  кого- 
небудь  або  відповідати  комусь  із  нестриманим 
роздратуванням,  злістю. 

ВИЗВОЛЕнЕЦЬ,  -нця,  ч.  Чоловік,  якого  визволили  з 
неволі,  рабства. 

ВЙЗВОЛЕНИЙ,  -а.  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйз- 
волити.  //  вйзволено.  безос.  присуди.  СЛ.  II  у 
зиач.  ім.  вйзволений,  -ного,  ч. 

ВИЗВОЛЕнка,  -и.  Жін.  до  визволАнець. 

ВИЗВОЛЕННЯ  див.  вйзволення. 

ВЙЗВОЛЕННЯ,  рідко  ВИЗВОЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач, 
вйзволити. 

ВИЗВОЛИТЕЛЬ,  -я,  у.  Той,  хто  визволив,  визволяє 
кого-,  що-небудь. 

ВИЗВОЛИТЕЛЬКА,  -и.  Жін.  до  визволйтель. 
ВЙЗВОЛИТИ  див.  ВИЗВОЛЯТИ. 

ВИЗВОЛИТИСЯ  див.  ВИЗВОЛЯТИСЯ. 

ВЙЗВОЛКА,  -и,  ж.,  розм.,  діад.  Виручка  {див.  ви¬ 
ручка  1). 

визвольний,  -а,  -е.  Який  ставить  метою  визволен¬ 
ня  кого-,  чого-небудь  або  визволяє  когось,  щось. 
ВИЗВОЛЬНИК,  -а,  у.  Те  саме,  що  визволйтель. 
ВИЗВОЛЬНИЦЬКИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  визвб- 
льний. 

ВИЗВОЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  визвбльник. 
ВИЗВОЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  визволЯти. 
ВИЗВОЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок,  ВЙЗВОЛИТИ,  -лю, 
-лиш,  док,  переж.  1.  Звільняти  кого-небудь  із 
неволі,  ув'язнення  і  т.  ін.  2.  Робити  вільним, 
надавати  свободи  кому-,  чому-небудь,  позбавляю- 
чи  гноблення,  безправ'я,  чийогось  панування. 

3.  Відвойовувати  загарбану  ворогом  територію. 

4.  Висмикувати,  витягати  що-небудь  схоплене, 
затиснуте  кимсь,  чимсь.  5.  Допомагати  виходити 
зі  скрутного  становища. 

ВИЗВОЛЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся;  ведок,  ВЙЗВОЛИТИ- 
СЯ,  -люся,  -лишся,  док.  1.  Звільнятися  з  неволі, 
ув'язнення  і  т.  ін.  2.  Ставати  вільним,  здобувати 
собі  свободу  в  боротьбі  проти  гноблення,  безпра¬ 
в'я,  чийогось  панування.  3.  Звільнятися  від  того, 
хто  або  що  тримає,  заважає  рухам.  4.  Позбавля¬ 
тися  чого-небудь  неприємного  (хвороби,  болю  і  т. 
ін.).  5.  тільки  ведок.  Пас.  до  визволЯти. 
ВЙЗГАНЯТИ,  -яю,  -яєш,  док,  переж.  1.  Вигнати 
всіх.  2.  Змести  все. 

ВИЗІЇН  (УЗГІН),  -гбну,  у.  Те  саме,  що  сублімАція. 
ВИзПнний  (узгінний),  -а,  -е.  Прикм.  до  визгін 
(узгІн). 

ВИЗДИХ,  -у,  у.,  діал.  Падіж  тварин. 

ВЙЗДИХАТИ,  -ає,  док,  розм.  1.  Загинути  до  остан¬ 
нього  де-небудь  (про  тварин,  птахів  і  т.  ін.). 
2.  звеважл.  Вимерти  (про  людей). 

ВЙЗЕЛЕНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйзеленити. 

ВЙЗЕЛЕНИТИ,  -НЮ,  -НИШ,  ДОК,  переж.,  ВИЗЕЛЕНЮ¬ 
ВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.  Робити  що-небудь  зеле¬ 
ним;  забруднювати  чимсь  зеленим. 

ВЙЗЕЛЕНИТИСЯ,  -нюся,  -нишся,  док.  Зробитися 
зеленим;  забруднювати  чимсь  зеленим. 
ВИЗЕЛЕНЮВАТИ  ДИВ.  вйзеленити. 


ВЙЗЕРНИТИ,  -ню,  -ниш,  док.  Вилускати,  вилущити. 
ВИЗИВАння,  -я,  с.,  розм.,  рідко.  Дія  за  знач,  визи- 
віти. 

ВИЗИВАти,  -йю.  -йсш,  недок.,  ВЙЗВАТИ,  -ву,  -веш, 
док.,  шерех.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  викликати. 
ВИЗИВАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВИЗВАТИСЯ, 
-вуся,  -вешся,  док.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що 
викликатися. 

ВЙЗИВКА,  -и,  ж.,  зах.  Лайка. 

ВИЗИВНЙЙ,  -А,  -і.  Який  виявляє  або  містить  ви¬ 
клик;  задирливий. 

ВИЗЙВНІСТЬ,  -носгі,  ж.  Абстр.  ім.  до  ВИЗИВНЙЙ. 
ВИЗЙВНО.  Присл.  до  ВИЗИВНЙЙ. 

ВИЗЙГА,  -и,  ж.  Спинна  струна  осетрових  риб,  що 
вживається  як  їжа. 

ВИЗИМбВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ВЄДОК.,  ВЙЗИМУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.  І.  веперех.  Проживати  зиму,  іс¬ 
нувати  протягом  зими.  //  Виживати  зиму,  зали¬ 
шатися  жити  після  зими.  2.  шерех.,  розм.  Годува¬ 
ти,  доглядати  протягом  зими. 

ВЙЗИМУВАНИЙ,  -а,  -є,  розм.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вйзимувати  2. 
визимувати  див.  визимбвувати. 

ВИЗИРАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  визирАти. 

ВИЗИРАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙЗИРНУТИ,  -ну, 
-веш,  док.  1.  веперех.  Дивитися,  виглядаючи 
звідки-небудь,  із-за  чогось.  2.  тільки  ведок.,  ше¬ 
рех.,  розм.  Шукати  поглядом,  очима  кого-,  що- 
небудь.  //  Дивлячись  куди-небудь,  чекати  когось, 
щось.  3.  веперех.  Бути  видним,  виднітися. 
визирАтися,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВЙЗИРИТИСЯ, 
•рюся,  -ришся,  док.,  розм.  1.  Видивлятися,  обди¬ 
влятися.  2.  Пильно  дивитися,  втуплюватися  по¬ 
глядом. 

ВЙЗИРИТИСЯ  див.  визирАтися. 

ВЙЗИРКАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  шерех.,  діал.  Придив¬ 
ляючись,  вибрати. 

ВЙЗИРНУТИ  див.  визиріти. 

ВЙЗИРЦЕМ,  присл.  Визираючи,  виглядаючи. 

ВИЗИСК,  -у,  у.  Привласнення  результатів  додатко¬ 
вої  та  частини  необхідної  праці  трудящих  прива¬ 
тними  власниками  засобів  виробництва;  експлуа¬ 
тація. 

ВИЗИСКУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
визискувати.  //  у  звач.  ім.  визискуваний,  -ного, 
ч.  Той,  кого  визискують. 

ВИЗИСКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  визискувати; 
експлуатація. 

ВИЗИСКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  шерех.  Піддавати 
визиску;  експлуатувати. 

ВИЗИСКУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  визиску¬ 
вати. 

ВИЗИСКУВАЧ,  -а,  у.  Той,  хто  визискує;  експлуататор. 
визискувачка,  -и.  Жін.  до  визискувач. 

ВИЗИЧАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙЗИЧИТИ,  -чу,  -чиш, 
док.,  шерех.,  заст.  Позичати  що-небудь  комусь, 
давати  в  борг, 
визичити  див.  ВИЗИЧАТИ. 

ВЙЗІВ,  -у,  у.,  зах.  Випаровування,  випари. 
ВИЗівАння,  -я,  с.  Випаровування,  випари. 

ВИЗівАти,  -Аю,  -Аєш,  ведок.  Випарювати,  видихати. 
ВЙЗІВНУТИ,  -ну,  -неш.  Док.  до  визівіти. 

ВЙЗІР,  -у,  у.  1.  зах.  Вид,  вигляд.  **  на  вйзір,  пе¬ 
ред.  -  про  людське  око.  2.  діал.  Вікно. 

ВЙЗІРНИТИСЯ,  -ниться,  док.,  діал.  Те  саме,  що 
вйзоріти. 

ВИЗНАВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  визнавіти. 
ВИЗНАВАТИ,  -наю,  -наєш,  ведок.,  ВИЗНАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.  1.  шерех.  Вважати  дійсним,  законним, 
стверджувати  своєю  згодою,  позитивним  ставлен¬ 
ням  право  на  існування  кого-,  чого-небудь. 
2.  шерех,  і  веперех.,  також  із  спол.  щ  о .  Відверто 
признаватися  в  чому- небу дь,  погоджуватися  з 
чимсь,  стверджувати  істинність  чогось.  //  Упев¬ 
нившись  у  чому-небудь,  вирішувати  щось.  3.  ше¬ 
рех.  Вважати  кого-,  що-небудь  за  кого  -  що,  ким, 
чим.  4.  тільки  ведок.,  шерех.  Дотримуватися  того 
чи  іншого  віросповідання.  5.  із  спол.  щ  о,  діал. 
Дізнаватися. 

ВИЗНАВАТИСЯ,  -наіться,  ведок.,  ВИЗНАТИСЯ,  -ається, 
док.  1.  заст.  Робитися,  ставати  відомим.  2.  тільки 
ведок.  Пас.  до  визнавати  1-3. 

ВИЗНАВЄЦЬ,  -вцА,  у.,  зах.  Прибічник,  прихильник. 
ВЙЗНАКА,  -и,  ж.  Знак,  означення. 

ВИЗНАНИЙ,  -а,  -є.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйзнати  1  -  3.  2.  у  звач.  прикм.  Який  одержав 
загальне  визнання,  відомий  усім  чи  багатьом. 
ВИЗНАННЯ,  -я,  рідко  ВИЗНАТТЙ,  -А,  с.  1.  Дія  за 
знач,  вйзнати  1  -  3.  2.  Те,  в  чому  хто-небудь 
признається.  3.  Загальна  позитивна  оцінка  кого- 
небудь  у  суспільстві. 
вйзнати  див.  визнавАти. 

ВИЗНАТИСЯ  див.  визнавАтися. 

ВИЗНАТТЙ  ДИВ.  ВИЗНАННЯ. 

ВИЗНАЧАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Основний,  істотний,  який 
характеризує  кого-,  що-небудь. 

ВИЗНАЧАННЯ,  -я,  А  Дія  за  знач.  визначАти. 
ВИЗНАЧАТИ,  -Аю,  -Аєш  і  рідко  ВИЗНАЧУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  ведок.,  ВЙЗНАЧИТИ,  -чу,  -чиш,  док.,  шерех. 

1.  Встановлювати,  розпізнавати  що-небудь  за  пе- 
■ними  ознаками.  //  Обчислюючи,  вимірюючи  і  т. 
ін„  знаходити  певну  величину,  місце  і  т.  ін. 

2.  Розкривати  сутність  чого-небудь,  характеризу¬ 
вати,  формулювати,  робити  визначення  (у  2 
знач.).  3.  Вирізняти,  призначати  кого-  або  що- 
небудь  для  якоїсь  мети.  //  Указувати,  призначати 
місце,  час  і  т.  ін.  для  чого-небудь.  4.  Намічати, 
накреслювати  для  виконання.  5.  Зумовлювати 
що-небудь,  бути  причиною  чогось. 

ВИЗНАЧАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся  і  рідко  ВИЗНАЧУВАТИ¬ 


СЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВИЗНАЧИТИСЯ,  -чуся, 
-чишся,  док.  1.  Ставати  виразним,  чітко  окресле¬ 
ним,  з'ясовуватися.  2.  Бути  помітним,  вирізнятися 
якими-небудь  ознаками  між  іншими  або  серед  ко¬ 
гось,  чогось.  3.  тільки  ведок.  Пас.  до  визначАти. 

ВИЗНАЧАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
визначАти. 

ВЙЗНАЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
значити  1,  3,  4.  //  вйзначено,  безос.  присуди,  сл. 

ВИЗНАЧЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Чіткість,  виразність  чого- 
небудь. 

ВИЗНАЧЕННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вйзначити  1-4. 
2.  Формулювання,  вислів,  у  якому  розкривається 
зміст  чого-небудь,  його  істотні  ознаки. 

Вйзначити  див.  визначАти. 

визначитися  див.  визначАтися. 

ВИЗНАЧНИЙ,  -А,  -е.  1.  Який  відзначається  своїми 
позитивними  рисами;  видатний.  2.  Важливий  за 
своїм  значенням.  3.  Якого  можна  обчислити,  ви¬ 
міряти  і  т.  ін. 

ВИЗНАЧНИК,  -а,  ч.  1.  Те,  що  обумовлює,  визначає 
що-небудь.  2.  Книга,  таблиця,  де  подаються  ви¬ 
значення  тварин,  рослин  і  т.  ін.  3.  мат.  Число, 
яке  обчислюється  за  спеціальними  правилами; 
детермінант. 

ВИЗНАЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Абстр.  ім.  до  визначнйй 
1;  сукупність  позитивних  рис  кого-,  чого-небудь, 
яка  заслуговує  на  увагу.  2.  Здатність  до  визна¬ 
чення  (у  1  знач.). 

ВИЗНАЧУВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
визнАчувати.  //  у  звач.  ім.  визнАчуване,  -ного, 
ч.,  мат.  Те,  що  визначається  за  допомогою  обчис¬ 
лень. 

ВИЗнАчуваніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  визнАчу- 
ваний. 

ВИЗНАЧУВАТИ  див.  визначАти. 

визначуватися  див.  визначАтися. 

ВЙЗОЛ,  -у,  ч.,  діал.  Залишок  золи. 

ВЙЗОЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйзо- 
лити. 

Вйзолити  див.  визблювати. 

ВЙЗОЛОТИТИ  див.  визолбчувати. 

ВИЗОЛОТИТИСЯ  див.  визолочуватися. 

ВЙЗОЛОЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйзолотити.  //  у  звач.  прикм. 

ВИЗОЛОЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  визолбчувати. 

ВИЗОЛОЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙЗОЛОТИТИ, 
-очу,  -отиш,  док.,  шерех.  1.  Вкривати  позолотою. 
2.  перев.  Освітити  жовтим  сяйвом. 

ВИЗОЛОЧУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВЙЗОЛОТИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Вкриватися  позолотою.  //  перев. 
Набувати  золотистого  кольору;  вирізнятися  золо¬ 
тистим  кольором.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  визо¬ 
лбчувати. 

визолювання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  визблювати. 

ВИЗОЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВЙЗОЛИТИ,  -лю, 
-лиш,  док.,  шерех.  1.  Видобувати  луг  із  рослинно¬ 
го  попелу.  2.  Видобувати  з  маси  за  допомогою 
води  найбільш  розчинні  складові  частини.  З,  Ви¬ 
варювати,  промивати,  видержувати  в  лугові. 

ВИЗОЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.,  ВИЗОЛИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Виділятися  з  якої-небудь  суміші  за 
допомогою  рідини.  2.  Очищатися  під  дією  лугу. 

ВИЗОРІТИ  див.  визбрювати. 

ВИЗОРЮВАТИ,  -ює,  ведок.,  ВЙЗОРІТИ,  -рить,  док. 
Вкриватися  зірками  (про  небо). 

ВИЗРІВАННЯ,  -я,  с.  Стан  за  знач.  визрівАти. 

ВИЗРІВАТИ,  -Ає,  ведок.,  ВЙЗРІТИ,  -іє,  док.  1.  Става¬ 
ти  спілим,  досягти  спілості,  зрілості;  достигати. 

2.  перев.  Набувати  завершеності  в  розвитку. 

3.  спец.  Набувати  кращих  якостей  у  процесі  ви¬ 
тримування.  Виво  визріло.  Сир  визрів. 

ВИЗРІЛИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  вйзріти. 

ВЙЗРІТИ  див.  визрівАти. 

ВЙЗУБЕНЬ,  -бня,  ч.  1.  Пошкодження,  виїмка  на  ле¬ 
зі  гострого  знаряддя;  щербина.  2.  Зубчастий  ви¬ 
ступ  на  чому-небудь. 

ВЙЗУБИТИ  див.  визублювати. 

ВЙЗУБИТИСЯ  див.  визублюватися. 

ВЙЗУБЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
зублити. 

ВИЗУБЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйзублений. 

ВЙЗУБЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйзубити. 

ВИЗУБЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  визублювати. 

ВИЗУБЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВЙЗУБИТИ,  -блю, 
-биш;  мв.  визублять;  док.,  шерех.  Робити  на  чо¬ 
мусь  щербини,  виїмки. 

ВИЗУБЛЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ,  ведок.,  ВЙЗУБИТИСЯ, 
-блиться;  мв.  визубляться;  док.  Вкриватися  виїм¬ 
ками,  щербинами. 

ВЙЗУБРЕНИЙ,  -а,  -е,  розм.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вйзубрити. 

ВИЗУБРИТИ  див.  визубрювати. 

ВИЗУБРЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВЙЗУБРИТИ,  -рю, 
•риш,  док.,  шерех.,  розм.  Механічно  завчати  що- 
небудь,  не  вникаючи  у  зміст. 

ВИЗУБРЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.,  розм.  Пас.  до 
визубрювати. 

ВИЗУВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙЗУТИ,  -ую,  -уєш, 
док.,  шерех.,  діал.  Роззувати. 

ВИЗУДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙЗУДИТИ,  -джу, 
-диш,  док.,  шерех.,  розм.  1.  Домагатися  чогось 
настирливим  проханням.  2.  Те  саме,  що  визуб¬ 
рювати. 

ВИЗУДЖУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  розм.  Пас.  до 
визуджувати. 

ВЙЗУДИТИ  див.  визуджувати. 

ВЙЗУТИ  див.  визувати. 

ВИЇДАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виїдАти. 

ВИЇДАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙЇСТИ,  -їм,  -їси,  док.. 


ВИКАЗУВАТИ 


шерех.  1.  З'їдати  вміст  або  внутрішню  частину 
чого-небудь.  //  З'їдати  все,  не  залишаючи  нічого. 
2.  З'їдаючи  частину  чого-небудь,  робити  отвір, 
дірку,  заглибину.  3.  Подразнювати  (оболонку 
ока).  //  безос.  "  ВиїдАти  бчі  -  в'їдливо  дорікати 
кому-небудь,  лаяти  когось. 

ВИЇДАТИСЯ,  -Ається,  ведок.  Пас.  до  виїдАти. 
ВйїДений,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйїсти 
1.  2. 

ВЙІЯИНА,  -и,  ж.  Виїдене  місце  у  чомусь. 

ВЙШШ,  -дка,  ч.,  діал.  Виїдене  яйце,  огірок  і  т.  ін. 
ВИЇЖДЖАТИ,  -Аю,  -Аєш  і  ВИЇЗДЙТИ,  виїжджу,  виїз¬ 
диш,  ведок. ,  ВЙЇХАТИ,  виїду,  виїдеш,  док.  1.  їха¬ 


ти,  відправлятися  звідки-небудь,  за  межі  чогось, 
кудись.  //  Залишати  своє  місце  проживання,  пе¬ 
реселяючись  в  інше.  2.  їдучи,  з'являтися  де-не¬ 
будь,  у  якомусь  місці.  3.  Ідучи,  підніматися  ку¬ 
ди-небудь,  на  щось.  4.  иа  кому,  ва  чому,  дерев., 
розм.  Перекладати  на  кого-небудь  свої  обов'язки. 
ВЙЇЖДЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйїздити. 

ВИЇЖДЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйїздити. 
ВИЇЖДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виїжджувати. 
ВИЇЖДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙЇЗДИТИ,  -їжджу, 
•їздиш,  док.,  шерех.  1.  Привчати  коня  до  їзди,  хо¬ 
дити  в  упряжі  або  під  сідлом;  об'їжджати.  2.  тіль¬ 
ки  док.  Об'їздити  що-небудь;  їздячи,  побувати 
скрізь,  в  якомусь  місці,  районі,  країні  і  т.  ін. 

3.  тільки  док.  їздячи  куди-небудь,  добути  собі 
ідось.  4.  їздячи,  робити,  в'їжджувати  (дорогу). 
ВЙЇЗД,  -у,  ч.  1.  Дія  за  знач.  виїжджАти  1  і  виїздй- 
ти.  //  заст.  Відвідування  кого-,  чого-небудь. 
2.  Місце,  яким  виїжджають  звідки-небудь.  3.  Ко¬ 
ні  з  екіпажем,  упряжжю,  збруєю. 

ВЙЇЗДИТИ  див.  виїжджати. 
виїздйТи  див.  виїжджувати. 

ВИЇЗНЙЙ,  -А,  -і.  1.  Пов'язаний  з  виїздом  (у  1  знач.). 

2.  Влаштований,  організований  на  певний  строк 
за  межами  місця  постійного  перебування,  місця 
роботи.  **  Виїзні  модАль  -  тактична  схема  спор¬ 
тивної  гри  на  чужому  полі. 

ВЙЇМКА,  -и,  ж.  1.  Невелика  заглибина,  западина  у 
чому-небудь.  //  Заглибина,  зроблена  способом 
виймання,  вирізування  і  т.  ін.  частини  чого- 
небудь  звідкись.  2.  заст.  Те  саме,  що  вйняток. 

3.  кул.  Інструмент,  яким  роблять  заглибини  в 
продуктах  або  кулінарних  виробах. 

виїмкбвий,  -а,  -є,  заст.  Те  саме,  що  виняткбвий. 
ВЙЇМКОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вйїмка  1. 
вйїмковість,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  виїмковий. 
ВИЇМкбВіСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  виїмкбвий. 
ВЙЇМОК,  -мка,  ч.,  заст.  Те  саме,  що  вйняток. 
ВЙЇМЧАСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  у  собі  виїмки  (у  1 
знач.),  вирізи. 

вйїмчастіСТь,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйїмчастий. 
вйїсти  див.  ви'ІДАти. 

ВЙЇХАТИ  див.  ВИЇЖДЖАТИ. 

ВИЙ,  вию,  ч.,  рідко.  Те  саме,  що  виттй'. 
ВИЙМАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  виймати.  //  При¬ 
знач.  для  виймання  чого-небудь. 

ВИЙМАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виймАти. 

ВИЙМАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙЙНЯТИ,  -йму,  -ймеш, 
док.,  шерех.  Діставати,  витягати  що-небудь  звід¬ 
кись.  //  Витягати  звідки-небудь  руку,  палець. 
//  Вибирати,  викопувати  (ґрунт ,_  корисні  копалини). 
ВИЙМАТИСЯ,  -Ається,  ведок.,  ВЙЙНЯТИСЯ,  -йметься, 
док.  1.  Витягатися,  виволікатися  звідки-небудь. 
2.  рідко.  Сходити  (про  сонце).  3.  тільки  ведок. 
Пас.  до  виймАти. 

ВЙЙНА,  -ої,  ж.  Тітка,  дружина  батькового  брата. 
ВЙЙНЯТИ  див.  виймАти. 

ВЙЙНЯТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вййняти. 
ВЙЙНЯТИСЯ  див.  вййматися. 

ВийняттА,  -А,  с.  Дія  за  знач,  вййняти. 

ВЙЙСТЯ,  -я,  с.,  діал.  Походження. 

ВИЙТИ  див.  вихбдити. 

ВЙКА,  -и,  ж.  Кормова  бобова  рослина,  плоди  якої 
мають  форму  довгих  стручків. 

ВИКАБ&ЛЮВАТИСЯ,  -ююся,  -каєшся,  діал.  Хизувати¬ 
ся,  величатися,  задаватися. 

ВИКАБЛУЧУВАННЯ,  -я,  с.,  розм.  Позерство,  хизуван¬ 
ня,  манірність. 

ВИКАБЛУЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  шерех,  і  вепе¬ 
рех.,  розм.  Танцювати,  б'ючи  підборами  в  такт 
мелодії. 

ВИКАБЛУЧУВАТИСЯ1 ,  -уюсь,  -уєшся,  ведок.,  прост. 
1.  Виставляти  себе  напоказ,  маніритися,  хизувати¬ 
ся.  2.  Прагнути  перевершити  інших,  вирізнитися. 
ВИКАБЛУЧУВАТИСЯ^,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  розм. 
Вигинатися,  випинатися  підборами  (про  взуття). 
//  перев.  Хизуючись,  вихилятися,  вигинатися. 
ВИКАЖЧИК,  -а,  ч.,  розм.  Те  саме,  що  викАзувач. 
ВИКАЖЧИЦЯ,  -і.  Жін.  до  викАжчик. 

ВЙКАЗ,  -у,  ч.  1.  Дія  за  знач,  вйказати  3.  2.  Те  саме, 
ідо  донос. 

ВЙКАЗАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйка¬ 
зати. 


ВЙКАЗАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйказати. 

вйказати  див.  виказувати. 

ВЙКАЗИТИСЯ,  -иться,  док.,  розм.  Сказитися  один  за 
одним  (про  всіх  чи  багатьох). 

ВИКАЗКА,  -и,  ж.,  зах.  Документ,  посвідчення  особи. 

ВИКАЗНИК,  -а,  ч.,  заст.  Виказувач. 

ВИКАЗУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  викАзувати. 

ВИКАЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙКАЗАТИ,  -ажу, 
•ажеш,  док.,  шерех.  1.  Казати,  висловлювати  все, 
що  є  на  думці  (перев.  неприємне);  дорікати. 
2.  перев.  Виявляти,  показувати  ознаки  чого- 
небудь  (почуттів,  настрою  і  т.  ін.).  3.  Видавати, 
викривати  кого-небудь,  роблячи  донос.  //  Робити 


135 


ВИКАЗУВАТИСЯ 

відомим  що-небудь  таємне,  приховане. 
ВИКАЗУВАТИСЯ,  -ується,  недок.  1.  Виднітися,  бути 
помітним.  2.  Пас.  до  виказувати  1,  3. 

ВИКАЗУВАЧ,  -а,  ч.,  ролі.  Той,  хто  виказує,  доно¬ 
сить  на  кого-небудь. 

ВИКАЗУВАЧКА,  -и,  розм.  Жін.  до  викізувач. 
ВИкАзчик,  -а,  ч.  Те  саме,  що  викАзувач. 
ВИкАзюватися,  -юється,  -юються,  док.  Показити- 
ся  всім. 

ВЙКАЛЯТИ,  -яю,  -яєш,  иедок.  Забруднити  що- 
небудь  або  кого-небудь  багнюкою. 

ВЙКАння,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  вйкати. 
вйканючити  див.  виканючувати. 

ВИКАНЮЧУВАННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  вика¬ 
нючувати. 

ВИКАНЮЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙКАНЮЧИТИ, 
-чу,  -чиш,  док.,  перех.,  розм.  Домагатися  чого- 
небудь  настирливим  проханням;  випрошувати. 
ВИКАНЮЧУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  розм.  Пас.  до 
виканючувати. 

ВИКАПАНИЙ,  -а,  -є,  розм.  Дуже  схожий  на  кого- 
небудь;  такий  самий,  як  хтось. 

ВЙКАПАТИ  див.  викопувати. 

ВИХАПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙКАПАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.  Текти,  витікати  або  виходити  звідки- 
небудь  краплями  (про  рідину). 

ВЙКАРАБКАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.,  ВИКАрАБКУ- 
ВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  розм.  З  трудно¬ 
щами  вибиратися  звідкись,  підніматися  на  що- 
небудь. 

викарАбкуватися  див.  вйкарабкатися. 
ВЙКАРАСКАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.,  розм.  1.  З 
труднощами  вибратися  звідки-небудь,  піднятися 
на  щось.  //  Вирватися,  звільнитися  від  кого-, 
чого-небудь.  2.  дерен.  Докладаючи  зусиль,  вийти 
зі  скрутного  становища,  важких  обставин  і  т.  ін. 
ВЙКАРАТи,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.,  діад.  Покарати. 
ВИКАРБОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викарббвувати. 
ВИКАРБОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ВЄДОК.,  ВЙКАРБУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.  1.  Карбуючи,  витискува¬ 
ти,  вирізувати,  вибивати  рельєфне  зображення, 
напис  або  предмет.  2.  перед.  Описувати  щось  ду¬ 
же  виразно,  чітко. 

ВИКАРБОВУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  ВЙКАРБУВАТИ- 
СЯ,  -ується,  док.  1.  перед.  З'являтися  дуже  вира¬ 
зним,  чітким.  2.  тільки  недок.  Пас.  до  викарбо¬ 
вувати. 

ВИКАРБУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ВЙ- 
карбувати. 

ВЙКАРБУВАТИ  див.  викарббвувати. 

ВЙКАРБУВАТИСЯ  див.  викарбовуватися. 

ВЙКАТИ,  -аю,  -аєш,  иедок.,  розм.  Звертаючись  до 
кого-небудь,  казати  "ви". 

ВИКАТНИК,  -а,  ч.,  гірв.  Робітник,  який  займається 
відкочуванням  (у  2  знач.). 
викАтниця,  -і.  Жін.  до  викАтник. 

ВИКАЧАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйка- 
чати. 

ВИКАЧАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйкачати. 

ВЙКАЧАТИ  див.  викічувати. 

ВИКАЧАТИСЯ  див.  викочуватися. 

ВЙКАЧКА,  -и,  ж.,  розм.  Дія  за  знач,  викочувати  4,  5. 
ВИКАЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викочувати. 
ВИКАЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙКАЧАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перех.  1.  заст.  Качаючи  рублем  білиз¬ 
ну,  полотно  і  т.  ін.,  вигладжувати.  2.  Качаючи 
густу  масу  (тісто  і  т.  ін.),  надавати  ій  відповідної 
форми.  3.  Качаючи  по  чому-небудь,  забруднюва¬ 
ти,  вбирати  в  щось.  4.  Видаляти  з  чого-небудь 
воду  або  якусь  рідину,  газ  і  т.  ін.  механічним 
способом  (за  допомогою  помпи,  центрифуги  і  т. 
ін.).  5.  перед. ,  розм.  Поступово,  частинами  заби¬ 
рати  що-небудь. 

ВИКАЧУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВИКАЧАТИ¬ 
СЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  1.  Довго  лежати  після 
сну,  повертатися  з  боку  на  бік  (про  людину). 
2.  Качаючись  по  чому-небудь,  забруднюватися, 
вбиратися  в  щось.  3.  тільки  иедок.  Пас.  до  вика¬ 
чувати. 

ВИКАШЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викашлювати. 
ВИКАШЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  иедок.,  ВИКАШЛЯТИ, 
-яю,  -яєш,  док.,  перех.  Кашляючи,  видаляти  що- 
небудь  із  горла. 

ВИКАШЛЮВАТИСЯ,  -ЮЮСЯ,  -ЮЄШСЯ,  иедок.,  ВИКАШ¬ 
ЛЯТИСЯ,  -яюся,  -яєшся,  док.,  розм.  Прочищати 
горло,  кашляючи. 
вйкашляти  див.  викашлювати. 
викашлятися  див.  викашлюватися. 

ВИКЕНДЮЦІИТИ,  -юшу,  -юшиш,  док.  Вийняти  нут¬ 
рощі,  випотрошити. 

ВЙКИД,  -у,  ч.  1.  Дія  за  знач,  вйкинути  7.  2.  Речо¬ 
вина,  яка  потрапила  до  атмосфери  від  джерела 
іонізуючих  випромінювань,  агресивних  середо¬ 
вищ  та  ін.  протягом  відносно  невеликого  інтерва¬ 
лу  часу.  **  Організбваний  промислбвий  вйкид  - 
промисловий  викид,  який  потрапляє  до  атмосфе¬ 
ри  через  спеціальні  газоходи.  Гранйчно  припус¬ 
тимий  вйкид  -  викид,  за  якого  вміщення  забруд¬ 
нюючих  речовин  у  приземному  шарі  повітря  не 
перевищувало  нормативів  якості  повітря.  3.  пе¬ 
ред.  Значення  спостережуваної  величини,  що 
різко  відрізняється  від  інших  результатів  спосте¬ 
реження. 

ВИКИДАЙЛО,  -а,  ч.,  розм.  1.  заст.  Про  служника  в 
шинку,  будинку  розпусти,  який  виводив,  вишто¬ 
вхував  п  яних.  2.  Охоронець  у  нічних  клубах, 
ресторанах  тощо. 

ВикидАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викидати. 

ВИКИДАТИ1,  -Аю,  -Аєш,  док.,  перех.  1.  Викинути  все 
за  кілька  разів.  2.  Випустити,  утворити  у  процесі 

136 


росту  один  за  одним,  неодночасно  (колосся,  пу¬ 
п'янки,  листя  і  т.  ін.). 

ВИКИДАТИ^,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙКИНУТИ,  -ну,  -неш, 
док.,  перех.  1.  Кидати  що-небудь  звідкись,  зсере¬ 
дини  чогось  назовні  або  геть.  //  Кидати  звідкись 
на  щось.  2.  перед.,  розм.  Виганяти  кого-небудь, 
примушувати  залишити  приміщення,  роботу  і  т. 
ін.  Викинути  з  голови.  3.  перед.,  розм.  Виключа¬ 
ти,  випускати  з  тексту;  викреслювати.  4.  перед., 
розм.  Витрачати  марно  гроші.  5.  Випускати, 
утворювати  під  час  росту  колосся,  пуп'янки  і  т. 
ін.  6.  Піднімати  різким  рухом  (руки,  ноги, 
якийсь  предмет).  //  Виставляти  або  піднімати  на 
висоту  (знак,  прапор  і  т.  ін.).  //  перед.  Проголо¬ 
шувати.  7.  Випускати  з  себе,  вивергати.  //  розм. 
Блювати.  8.  розм.  Передчасно  родити,  мати  ви¬ 
кидень.  9.  розм.  Випускати  товар  на  ринок  або 
виставляти  його  в  магазині  для  продажу. 
ВИКИДАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  недок.,  ВИКИНУТИСЯ, 
-нуся,  -нешся,  док.  1.  Кидатися,  стрибати  звідки- 
небудь  вниз.  2.  Вискакувати  на  поверхню  води 
(про  рибу).  //  3  розгону  випливати  на  берег,  мі¬ 
лину.  3.  тільки  3  ос.,  розм.  З'являтися  (про  хво¬ 
робу).  4.  тільки  иедок.  Пас.  до  викидАти. 

ВИКИДАЧ,  -А,  у.,  спец.  Пристосування  у  затворі 
вогнепальної  зброї,  яке  автоматично  викидає  пат¬ 
ронну  гільзу  після  пострілу. 

ВЙКИДЕНЬ,  -дня,  ч.  1.  Передчасне  припинення  вагі¬ 
тності;  аборт.  **  Звйчний  вйкидень  -  повторний 
розвиток  мимовільного  аборту  при  наступаючих 
одна  за  одною  вагітностях.  2.  Недоношений  плід, 
народжений  унаслідок  перерваної  вагітності. 
ВИКИДНЙЙ,  -А,  -А.  Поганий,  ні  на  що  не  придатний. 
**  викиднйй  Акспорт  -  продаж  товарів  на  зовніш¬ 
ніх  ринках  за  цінами,  нижчими,  ніж  на  внутрі¬ 
шніх  ринках. 

ВИКИДОНЕБЕЗПЕчниЙ,  -а,  -е.  Який  має  небезпеку 
викиду. 

ВИКИДОНЕБЕЗПЕчніСТЬ,  -пості,  ж.  Властивість  за 
знач.  викидонебезпАчний. 

ВЙКИНЕНИЙ,  ВЙКИНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  вйкинути  1. 

ВЙКИНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйкинути. 

ВЙКИНУТИ  див.  викидАти. 

ВЙКИНУТИЙ  див.  вйкинений. 

ВЙКИНУТИСЯ  ДИВ.  ВИКИДАТИСЯ. 

ВИКИПАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  википАти. 

ВИКИПАТИ,  -Ає,  иедок.,  ВЙКИПІТИ,  -пить,  док.  Пере¬ 
творюватися  в  пару  під  Час  кипіння;  випаровува¬ 
тися. 

ВЙКИПІТИ  див.  википАти. 

ВЙКИП'ЯТИТИ,  -п'ячу,  -п'ятиш,  док.,  перех.,  розм. 
Піддати  тривалому  кипінню,  прокип'ятити,  про¬ 
варити  що-небудь. 

ВЙКИП'ЯТИТИСЯ,  -иться,  док.,  розм.  Унаслідок 
кип'ятіння  набути  чистоти. 

ВИКИСАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  викисАти. 

ВИКИСАТИ,  -Ає,  иедок.,  ВИКИСНУТИ,  -не,  док. ,  розм. 
Довго  мокнути  у  воді  або  в  іншій  рідині. 
ВИКИСЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйкис- 
нути. 

ВИКИСНУТИ  див.  викисАти. 

ВЙКИШКАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.,  розм.  1.  Віді¬ 
гнати,  прогнати  птицю  вигуками  "киш-киш!". 
2.  перед.  Вигнати  кого-небудь  звідкись,  примуси¬ 
ти  залишити  щось. 

В ИКЙШ КУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  1.  Випотрошити. 
2.  Вигнати,  прогнати  геть. 

ВЙКІНЧЕНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйкінчити.  2.  прикм.  Довершений,  досконалий; 
який  досягає  найвищого  рівня.  Виківчеиа  поезія. 
ВЙКІНЧЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйкінчений  2. 
ВЙКІНЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйкінчити. 
ВЙКІНЧЕНО.  Присл.  до  вйкінчений. 

ВЙКІНЧИТИ  див.  викінчувати. 

ВИКІНЧУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  з  викінченням. 
Викінчувальні  роботи.  //  Признач,  для  викінчен¬ 
ня.  Викінчувальні  верстати. 

ВИКІНЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙКІНЧИТИ,  -чу, 
-чиш,  док.,  перех.  Обробляючи,  відшліфовуючи  і 
т.  ін.,  завершувати,  закінчувати  що-небудь. 
ВИКІНЧУВАТИСЯ,  -ується,  недок.  Пас.  до  викінчувати. 
ВЙКЛАД,  -у,  ч.  1.  Письмова  чи  усна  розповідь, 
опис,  передача  яких-небудь  фактів,  матеріалів  і  т. 
ін.  2.  Стиль,  манера  розповіді,  опису.  3.  діал. 
Лекція. 

ВИКЛАДАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  викладАти  1,  2,  4. 
ВИКЛАДАТИ,  -Аю,  -Аєш,  недок.,  ВЙКЛАСТИ,  -аду, 
-адеш  і  рідше  ВЙЛОЖИТИ,  -жу,  -жиш,  док.,  перех. 
1.  Дістаючи,  витягаючи  звідки-небудь,  класти 
що-небудь  назовні,  на  щось.  //  Розкладати  що- 
небудь.  2.  Класти  в  певному  порядку  шматки 
дерну,  дерев'яні  бруски,  камінці  і  т.  ін.,  вкрива¬ 
ючи  яку-небудь  поверхню.  //  Складати  якісь  зна¬ 
ки,  візерунок,  напис  з  чого-небудь  на  чомусь. 
//  Складаючи  і  скріплюючи  цеглу,  камінь  і  т.  ін., 
будувати  що-небудь;  мурувати.  //  Робити  яку- 
небудь  зачіску.  3.  Розповідати,  висловлювати  що- 
небудь.  4.  тільки  недок.,  також  без  додатка.  Чи¬ 
тати  лекції,  вести  уроки,  навчати  слухачів  певної 
дисципліни.  5.  рідко.  Вираховувати,  вилічувати 
що-небудь  на  рахівниці.  6.  тільки  док.,  перед., 
розм.  Повалити,  знищивши  кого-,  що-небудь. 
7.  розм.  Каструвати  (тварин). 

ВИКЛАДАТИСЯ,  -Ається,  иедок.  Пас.  до  викладАти. 
викладацький,  -а,  -є.  Прикм.  до  викладАч. 
ВИКЛАДАЧ,  -А,  ч.  Той,  хто  читає  лекції,  веде  уроки 
в  навчальних  закладах. 

ВИКЛАДАЧКА,  -и,  розм.  Жін.  до  викладАч. 
ВИКЛАДАЧ-ПРЕДМЕТНИК,  викладачА-предмАтника,  у. 


Викладач,  спеціаліст  з  якогось  певного  навчаль¬ 
ного  предмету. 

ВЙКЛАДЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
класти. 

ВИКЛАДЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйкласти  1-3. 
викладка,  -и,  ж.  1.  Дія  за  знач,  вйкласти  1,  2. 
2.  Обчислення,  цифровий  розрахунок  за  допомо¬ 
гою  рахівниці  або  письмово.  3.  військ.  Все  те,  що 
повинен  мати  з  собою  солдат  у  поході. 

ВИКЛАДНИЙ,  -а,  -е,  діал.  Зрозумілий,  ясний. 
ВИКЛАДКО,  діал.  Присл.  до  виклАдний. 

ВИКЛАДЙВИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  викладу. 
ВИКЛАДУВАНИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  викладається,  пояс¬ 
нюється  у  перебігові  викладу.  2.  Який  виклада¬ 
ється,  виймається  із  чогось  (валізи  тощо). 
ВйклАдування,  -я,  с.  Те  саме,  що  викладання. 
ВЙКЛАДЧАСТИЙ,  -а,  -є,  рідко.  Відігнутий,  лежачий; 
відкладний  (про  комір). 

ВЙКЛАДЧАТИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  вйкладча- 
стий. 

ВЙКЛАСТИ  див.  викладАти. 

ВИКЛАЦУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  розм.  Клацати 
раз  у  раз. 

ВЙКЛЕЄНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
клеїти. 

вйклеєння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйклеїти. 
вйклеїти  див.  виклеювати. 

ВЙКЛЕЙКА,  -и ,  ж.,  спец.  Дія  за  знач.  виклАювати. 
ВЙКЛЕЙМИТИ,  -млю,  -миш;  ми.  виклеймлять;  док., 
перех.  Витиснути,  поставити  клеймо. 

ВЙКЛЕПАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
клепати. 

ВЙКЛЕПАТИ  див.  виклАпувати. 

ВЙКЛЕПАТИСЯ  ДИВ.  виклепуватися. 

ВИКЛЕПУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виклАпувати. 
ВИКЛЕПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВЙКЛЕПАТИ,  вй- 
клепаю,  вйклепаєш  і  виклеплю,  виклеплеш;  ми. 
вйклеплять;  док.,  перех.  1.  Клепаючи,  вдаряючи 
молотком,  робити  тоншим,  гострішим  лезо  (коси, 
сапи  і  т.  ін.).  2.  Виковувати  що-небудь  з  металу 
без  нагрівання. 

ВИКЛЕПУВАТИСЯ,  -ується,  недок.,  ВЙКЛЕПАТИСЯ, 
вйклепається  і  виклеплеться;  ми.  вйклепляться; 
док.  1.  Ставати  тоншим,  гострішим  при  клепанні. 
2.  тільки  иедок.  Пас.  до  виклАпувати. 
ВИКЛЕЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виклАювати. 
ВИКЛЕЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.,  ВЙКЛЕЇТИ,  -ею, 
-еїш,  док.,  перех.  1.  Обклеювати  що-небудь  з  усіх 
боків.  2.  Робити  що-небудь  за  допомогою  склею¬ 
вання  або  наклеювання. 

ВИКЛЕЮВАТИСЯ,  -юється,  иедок.  Пас.  до  виклАю¬ 
вати. 

Вйклик,  -у,  ч.  1.  Прохання  або  вимога  з'явитися 
куди-небудь.  //  Оплески,  вигуки  глядачів  як 
прохання,  вимога  до  артиста  (артистів)  вийти  на 
сцену  (для  схвалення  виступу  або  повторення 
його).  //  Знак,  сигнал  (телефонний,  радіо  і  т.  ін.), 
за  допомогою  якого  зв'язуються  на  віддалі  для 
повідомлення,  розмови.  **  Вйклик  абонента;  у 
телекомунікаційних  системах  -  операція  ініцію¬ 
вання  сеансу  зв'язку.  2.  Вимога,  спонукання  до 
будь-яких  дій,  відносин.  //  Заклик  до  змагання, 
до  участі  в  чому-небудь.  //  Категорична,  різка 
пропозиція  вступити  в  боротьбу,  поєдинок  або 
дія,  спрямована  на  те,  щоб  втягнути  у  поєдинок. 
Кидати  виклик.  3.  У  системах  обробки  інформації 
-  команда  обчислювальній  системі  для  виконання 
допоміжного  алгоритму  (процедури,  підпрограми) 
та  дія  для  її  виконання.  **  Вйклик  процедури  - 
мовна  конструкція,  призначена  для  активації 
процедури. 

ВИКЛИКАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
кликати. 

ВИКЛИКАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач.  викликАти. 
2.  діал.  Аукціон. 

ВИКЛИКАТИ  див.  викликАти. 

ВИКЛИКАТИ,  -Аю,  -Аєш  і  рідко  ВИКЛИКУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  иедок.,  ВИКЛИКАТИ,  -ичу,  -ИЧЄШ  і  рідко  ВИ¬ 
КЛИКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перех.  1.  Голосом,  же¬ 
стами  і  т.  ін.  пропонувати,  просити  вийти  до  ко¬ 
го-небудь,  з'явитися  в  призначене  місце.  //  Голо¬ 
сно  вигукувати  що-небудь.  //  також  з  івфів. 
Пропонувати  учневі  відповідати.  //  За  допомогою 
оплесків,  вигуків  просити,  вимагати  виходу  арти¬ 
ста  (артистів)  на  сцену  (для  схвалення  виступу 
або  повторення  його).  //  Зв'язуватися  (по  телефо¬ 
ну,  радіо  і  т.  ін.)  для  якого-небудь  повідомлення, 
розмови  на  віддалі.  2.  на  що,  з  івфів.  Пропонува¬ 
ти  кому-небудь  взяти  участь  у  змаганні,  відгук¬ 
нутися  на  щось.  //  Категорично,  різко  пропону¬ 
вати  вступити  в  боротьбу,  поєдинок.  3.  Призводи¬ 
ти  до  чогось,  збуджувати  почуття,  спричинятися 
до  яких-небудь  дій  і  т.  ін. 

ВЙКЛИКАТИСЯ  див.  ВИКЛИКАТИСЯ. 

ВИКЛИКАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  иедок.,  ВЙКЛИКАТИСЯ, 
-ичуся,  -ичешся,  док.  1.  Добровільно  зголошува¬ 
тися  на  виконання  чого-аебудь.  2.  тільки  недок. 
Пас.  до  викликАти. 

ВИКЛИКАЮЧИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
ВИКЛИКАТИ. 

ВИКЛИКНУТИ  ДИВ.  викликати. 

ВИКЛИКУВАНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  виклйкувати. 

ВИКЛИКУВАННЯ,  -я,  с.,  рідко.  Дія  за  знач,  виклйку¬ 
вати. 

ВИКЛЙКУВАТИ  див.  викликати. 

ВИКЛИКАТИ,  -4ю,  -гієш,  иедок. в  перех.  діал.  Про¬ 
клинати. 

ВИКЛИНИТИСЯ,  -иться,  ДОК.,  геол .,  ВИКЛИНЮВАТИСЯ, 
-юється,  иедок.  Ставати  тоншим  і  вужчим,  кли- 


неподібним,  виступати  у  формі  клина  (про  гірські 
породи). 

ВИКЛИНЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виклйнюватися. 
ВИКЛИНЮВАТИСЯ  ДИВ.  виклинитися. 

ВЙКЛИЧКА,  -и,  ж..  діад.  Оголошення  про  шлюб. 
ВИКЛИЧНЙй,  -4,  -і:  **  Виклична  судочйнство  -  су¬ 
довий  порядок  відновлення  прав  за  втраченими 
документами  на  пред'явника. 

ВЙКЛОЛОТАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйклопотати. 

ВИКЛОПОТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйклопотати. 
ВЙКЛОПОТАТИ,  -очу,  -очеш,  док.,  перех.,  ВИКЛОПй- 
ТУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.  Діставати,  одержувати 
що-небудь  внаслідок  клопотання. 

ВИКЛОЛОТУВАТИ  див.  вйклопотати. 
виклоПйТУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.  Пас.  до  викло- 
пбтувати. 

ВИКЛЬбвУвАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викльбвувати. 
ВИКЛЬОВУВАТИ,  -уе,  ведок.,  ВИКЛЮВАТИ,  -ЮЄ,  ДОК., 
перех.  Клюючи,  витягати,  виривати  дзьобом. 
ВИКЛЬОВУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.,  ВИКЛЮВАТИСЯ, 
-юється  і  ВИКЛЮНУТИСЯ,  -неться,  док.  1.  Вилуплю¬ 
ватися,  продзьобавши  шкаралупу  яйця  (про  пта¬ 
шенят).  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  викльбвувати. 
ВИКЛЮВАТИ  див.  викльбвувати. 

ВИКЛЮВАТИСЯ  див.  викльбвуватися. 

ВИКЛЮНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перех.  Однокр.  до  ви¬ 
кльбвувати. 

виклюнутися  див.  викльбвуватися. 

ВИКЛЮЧАльний,  -а,  -е.  Який  щось  виключає.  //  ді¬ 
ад.  Винятковий. 

ВИКЛЮЧАльніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  виклю- 
чйльний. 

ВИКЛЮЧАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виключати. 
ВИКЛЮЧАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВИКЛЮЧИТИ,  -чу, 
-чиш,  док.,  перех.  1.  Усувати  зі  складу  чого- 
небудь,  позбавлятися  чогось.  //  Виводити  зі 
складу  якоїсь  організації,  колективу,  позбавляти 
права  вчитися  в  навчальному  закладі.  2.  тільки 
ведок.  Робити  неможливим  що-небудь,  не  допус¬ 
кати  наявності  чогось  за  даних  умов.  3.  Припи¬ 
няти  дію  механізму;  припиняти  дію  чого-небудь, 
роз'єднавши  із  загальною  системою.  4.  жарт.  За¬ 
бивати  памороки. 

ВИКЛЮЧАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВИКЛЮЧИТИ¬ 
СЯ,  -чуся,  -чишся,  док.  1.  Переставати  думати 
про  що-небудь  або  переставати  думати  взагалі. 
2.  тільки  ведок.  Бути  неможливим  за  даних 
умов.  3.  Переставати  діяти  внаслідок  роз'єднання 
із  загальною  системою  (про  механізми).  4.  тільки 
ведок.  Пас.  до  виключіти.  5.  тільки  док.,  жарт. 
Втратити  свідомість. 

ВИКЛЮЧАЮЧИ.  Дієприсл.  до  виключбти. 

ВИКЛЮЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйключити  1,  3. 

ВИКЛЮЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйключити  1,3  1 
ВИКЛЮЧИТИСЯ  1. 

ВЙКЛЮЧИТИ  ДИВ.  ВИКЛЮЧАТИ. 

ВИКЛЮЧИТИСЯ  ДИВ.  ВИКЛЮЧАТИСЯ. 

ВЙКЛЮЧКА,  -и,  ж.,  діад.  Те  саме,  що  вйняток. 
ВИКЛЮЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  становить  виняток 
серед  загальних  правил;  винятковий.  2.  рідко. 
Надзвичайний  у  якомусь  аспекті.  //  Дуже  гар¬ 
ний.  3.  Який  поширюється  тільки  на  кого-,  що- 
небудь;  єдиний;  ексклюзивний. 

ВИКЛЮЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Властивість  за  знач, 
вйключний  1.  2.  Те  саме,  що  виняткбвість  2. 
ВИКЛЮЧНО.  1.  Присл.  до  вйключний  2.  2.  у  знач, 
видільно- обмежувальної  част.  Тільки,  лише. 

ВЙКОВ,  -у,  ч„  діад.  Те  саме,  що  кувАння. 
ВИКОВЗАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
ковзати. 

ВИКОВЗАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.  Ковзаючись, 
зробити  що-небудь  слизьким,  гладким. 

ВИКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вйка. 
вйковівсйний,  -а,  -е.  Стос,  до  змішаного  посіву 
вики  й  вівса  або  того,  що  добуто  з  нього. 

ВЙКОВОК,  -вка,  ч.  Викуваний  виріб. 

ВЙКОВТАТИ,  -аю,  -аеш,  док.  Ковтаючи,  з'їсти  чи 
випити  все. 

ВикбВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викбвувати. 
ВИКбВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИКУВАТИ  і  рідко 
ВЙКУТИ,  -ую,  -уеш,  док.,  перех.  1.  Виробляти  що- 
небудь  із  металу  способом  кування.  2.  перед.  По¬ 
силено,  наполегливо  створювати,  виробляти  що- 
небудь  міцне,  стійке. 

ВИКОВУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.,  ВИКУВАТИСЯ,  -уєть- 
ся,  док.  1.  Виготовлятися  з  металу  способом  ку¬ 
вання.  2.  перед.  Створюватися,  вироблятися  в 
процесі  боротьби,  наполегливої  праці;  робитися 
міцним,  стійким. 

Вйко-ГОРОховий,  -а,  -е.  Стос,  до  змішаного  посіву 
вики  й  гороха  або  того,  що  добуто  з  нього. 
ВИКОЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйколоти. 
ВИКОЛИСАТИ,  -аю,  -аеш,  док.,  ВИКОЛИСУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  ведок.,  перех.  1.  тільки  ведок.  Раз  у  раз 
гойдати,  колисати  кого-,  що-небудь.  2.  Доглядати 
кого-небудь  від  його  народження,  виховувати 
пестячи. 

виколисувати  див.  вйколисати. 

ВИКОЛИХАТИ,  -ишу,  -ишеш,  ДОК.,  ВИКОЛИХУВАТИ, 
-ую,  -уеш,  ведок.,  перех.  1.  тільки  ведок.  Раз  у 
раз  гойдати,  колихати  кого-,  що-небудь.  2.  До¬ 
глядати  кого-небудь  від  його  народження,  вихо¬ 
вувати  пестячи. 

ВИКОЛИХУВАТИ  див.  вйколихати. 

ВИКОЛИХУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  ведок.  1.  Раз  у 
раз  колихатися.  2.  перев.  З'являючись,  визріва¬ 
ти,  окреслюватися  (про  яке-небудь  почуття,  дум¬ 
ку  і  т.  ін.). 


ВИКОЛОСИТИСЯ  див.  виколбшуватися. 

ВЙКОЛОТИ  див.  викблювати. 

ВИКОЛОТИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйко¬ 
лоти. 

ВИКОЛОШУВАННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  колосіння. 
ВИКОЛОШУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.,  ВИКОЛОСИТИСЯ, 
-иться,  док.  Викидати  колосся,  вкриватися  ко¬ 
лоссям. 

ВИКОЛУПАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ви¬ 
колупати. 

ВИКОЛУПАТИ  див.  виколупувати. 

ВИКОЛУПНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перех.  Однокр.  до 
виколупувати. 

ВИКОЛУПУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виколупувати. 
ВИКОЛУПУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВИКОЛУПАТИ, 
-аю,  -аеш,  док.,  перех.  Колупаючи,  витягати, 
виймати  що-небудь.  //  Колупаючи,  робити  виїмку 
в  чому-небудь. 

ВИКОЛУПУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.  Пас.  до  виколу¬ 
пувати. 

ВИКОЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викблювати  1,  2. 
ВИКОЛЮВАТИ,  гою,  -юеш,  ведок.,  ВЙКОЛОТИ,  -лю, 
-лет,  док.,  перех.  1.  Колючи,  пробивати  що-небудь 
чимсь  гострим,  якимсь  вістрям.  2.  Колючи  чим- 
небудь  гострим,  наносити  знаки,  літери,  візерунки 
і  т.  ін.  3.  тільки  док.  Заколоти,  вбити  всіх. 
ВИКОЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  Пас.  до  викблю¬ 
вати  1,  2. 

ВЙКОЛЯДУВАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйколядувати. 

ВЙКОЛЯДУВАТИ,  -ую,  -уеш,  док.  Дістати  гроші, 
гостинці  чи  подарунки  як  нагороду  за  коляду¬ 
вання. 

ВИКОМАРЮВАТИ,  -юю,  -юеш,  ведок.,  перех.,  розм. 
Робити  щось  дивовижне,  незвичайне. 
ВИКОМПОНУВАТИ,  -ую,  -уеш,  док.,  перех.,  заст. 
Створити  який-небудь  твір. 

ВИКОНАВЕЦЬ,  -вця,  ч.  1.  Той,  хто  виконує  яке- 
небудь  завдання,  здійснює  що-небудь.  2.  Той,  хто 
виконує  музичний,  літературний  та  інший  твір 
або  певну  роль  у  театральній  виставі,  кінофільмі  і 
т.  ін.  3.  Особа,  що  виконує  розпорядження  яко¬ 
гось  органу  влади.  "  судовйи  виконавець  -  слу¬ 
жбова  особа,  яка  здійснює  рішення  суду  за  вико¬ 
навчими  листами. 

ВИКОНАВИЦЯ,  -і.  Жін.  до  виконавець  2. 
ВИКОНАВСТВО,  -а,  с.  Творче  виконання  чого-небудь 
(музичного,  літературного  та  іншого  твору,  певної 
ролі  у  театральній  виставі,  кінофільмі  і  т.  ін.). 
ВИКОНАВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  виконавець  2  і 
ВИКОНАВСТВО. 

ВИКОНАВЧИЙ,  -а,  -е.  Який  здійснює  виконання 
рішень,  постанов,  практичне  керівництво  чим- 
небудь.  **  Виконавча  влАда  -  одна  з  трьох  гілок 
державної  влади,  яка  має  забезпечувати  виконан¬ 
ня  законів,  виконавче  судочйнство  -  заключна 
стадія  цивільного  процесу,  на  якій  примусово 
здійснюється  рішення  суду.  Виконавчим  лист  - 
юридичний  документ,  що  містить  наказ  суду  про 
виконання  його  рішення,  виконавчий  нАпис  - 
розпорядження  нотаріуса  про  стягнення  з  борж¬ 
ника  певної  суми  грошей  або  майна,  виконавчий 
привілбй  (привілАй  виконавчої  влАди):  у  СІЛА  - 
право  президента  не  надавати  органам  Конгресу 
США  запитувані  ними  відомості,  виконавчі  до- 
кумАнти  —  підстава  для  здійснення  судовим  вико¬ 
навцем  дій  з  примусового  виконання  судових 
рішень. 

ВИКОНАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйко- 
нати.  //  вйконано,  безос.  присуди,  сл. 

ВИКОНАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйконати,  викбну- 
вати.  "  виконання  вйроку  -  остання  із  звичай¬ 
них  стадій  кримінального  процесу. 

ВЙКОНАТИ  див.  викбнувати. 
вйконатися  див.  викбнуватися. 

ВИКОНКОМ,  -у,  ч.  Виконавчий  комітет. 
ВИКОНКОМІВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  виконкому. 
ВИКОНОПАТИТИ,  -ачу,  -атиш,  док.,  ВИКОНОПАЧУВА¬ 
ТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  перех.  Конопатячи,  забива¬ 
ти  в  чому-небудь  всі  щілини. 

ВИКОНОПАЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйконопатити. 
виконопачувати  див.  вйконопатити. 

ВИКОНРОБ,  -а,  V.  Безпосередній  керівник  будівель¬ 
них  робіт. 

ВИКОНУВАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  теп.  ч.  до  ви¬ 
конувати. 

ВИКОНУВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  виконуваний. 
ВИКОНУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викбнувати. 
ВИКОНУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВЙКОНАТИ,  -аю, 
-аеш,  док.,  перех.  1.  Здійснювати  що-небудь,  реа¬ 
лізувати  завдання,  наказ,  задум  і  т.  ін.,  проводи¬ 
ти  в  життя.  2.  Відтворювати  для  слухачів  або 
глядачів  який-небудь  твір  (музичний,  літератур¬ 
ний  і  т.  ін.).  Виковувати  роль. 

ВИКОНУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.,  ВЙКОНАТИСЯ,  -аєть- 
ся,  док.  1.  Здійснюватися,  реалізуватися,  проводи¬ 
тися  в  життя.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  викбнувати. 
ВИКОНУВАЧ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  виконАвець. 
виконувачка,  -и.  Жін.  до  виконувач. 

ВИКОНУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
викбнувати.  "  Виконуючий  обов'язки  кого  - 
особа,  що  працює  на  посаді  кого-небудь  іншого. 
ВЙКОЛАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйко- 
пати. 

ВЙКОЛАТИ  див.  викбпувати. 

ВЙКОЛАТИСЯ  див.  викопуватися. 

ВЙКОЛИРСАТИ,  -аю,  -аеш,  док.,  ВИКОЛЙРСУВАТИ,  -ую, 
-уеш,  ведок.,  перех.,  розм.  Копирсаючи,  витягати, 
виймати  що-небудь. 

ВИКОЛЙРСУВАТИ  див.  вйкопирсати. 


ВИКбЧУВАТИСЯ 

ВИКОЛЙРСУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.  Пас.  до  вико- 
пйрсувати. 

ВИКОЛНЙЙ,  -А,  -А.  Належний  до  минулих  геологіч¬ 
них  епох,  який  викопується  з  надр  землі.  Викоп¬ 
ні  ґрунти.  Викопні  організми. 

ВЙКОЛТИТИ  див.  викопчувати. 

ВЙКОЛТИТИСЯ  див.  викопчуватися. 

ВИКОПУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викбпувати. 
ВИКОПУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВЙКОЛАТИ,  -аю, 
-аеш,  док.,  перех.  1.  Копаючи,  робити  заглибину, 
яму  в  землі  і  т.  ін.  2.  Видобувати  що-небудь  зако¬ 
пане  або  те,  що  знаходиться  в  землі,  під  снігом  і  т. 
ін.  //  Копаючи,  викидати  на  поверхню.  3.  перев., 
розм.  Докладаючи  зусиль,  знаходити,  вишукувати 
кого-,  що-небудь. 

ВИКОПУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.,  ВЙКОЛАТИСЯ,  -аєть- 
ся,  док.  1.  Риючи  землю,  вибиратися  з-під  неї  на¬ 
зовні.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  викбпувати. 
ВЙКОЛЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйкоптити. 

ВИКОПЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викопчувати. 
ВИКОПЧУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ВЄЦОК.,  ВЙКОЛТИТИ,  -пчу, 
-птиш,  док.,  перех.  1.  Пров  ялювати  в  диму,  коп¬ 
тити  в  достатній  мірі.  2.  Вкривати  шаром  кіптю. 
//  Кіптявою  наносити  знак,  малюнок  і  т.  ін. 
ВИКОПЧУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.,  ВЙКОЛТИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Робитися  копченим.  2.  Робитися 
чорним  під  кіптем. 

ВЙКОРЕНЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйкоренити. 

ВИКОРЕНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйкоренити. 
ВЙКОРЕНИТИ  див.  викорінювати. 

ВИКОРЕНИТИСЯ  див.  викорінюватися. 
ВЙКОРИСТАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйкористати. 

ВЙКОРИСТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйкористати. 
ВЙКОРИСТАТИ  див.  використовувати. 
ВИКОРИСТОВНИЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  використати. 
ВИКОРИСТОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  викори- 
стбвний. 

ВИКОРИСТОВУВАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  теп.  ч. 
до  використовувати. 

ВИКОРИСТОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  використо¬ 
вувати. 

ВИКОРИСТОВУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВЙКОРИСТА¬ 
ТИ,  -аю,  -аеш,  док.,  перех.  Застосовувати,  вжива¬ 
ти  що-небудь  з  користю,  користуватися  чимсь. 
ВИКОРИСТОВУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.  1.  Мати  за¬ 
стосування,  вживатися  з  користю.  2.  Пас.  до  ви¬ 
користовувати. 

ВИКОРІНЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викорінювати. 
ВИКОРІНЮВАТИ,  -юю,  -юеш  і  ВИКОРІНЙТИ,  -Аю,  -Аєш, 
ведок. ,  ВЙКОРЕНИТИ,  -ню,  -ниш,  док.,  перех.  До¬ 
щенту  винищувати,  усувати  кого-,  що-небудь. 
ВИКОРІНЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ  і  ВИКОРІНЯТИСЯ,  -Ається, 
ведок.,  ВЙКОРЕНИТИСЯ,  -иться,  док.  1.  Винищува¬ 
тися,  усуватися,  зникати.  2.  тільки  ведок.  Пас. 
до  викорінювати  і  викорінйти. 
викоріняти  див.  викорінювати. 
викорінятися  див.  викорінюватися. 

ВЙКОРЛАТИ,  -аю,  -аеш,  док.  Видлубати,  видовбати. 
ВИКОРЧОВУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  викорчовує,  при¬ 
значений  для  викорчовування. 

ВИКОРЧОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викорчовувати. 
ВИКОРЧОВУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВЙКОРЧУВАТИ, 
-ую,  -уеш,  док.,  перех.  1.  Витягати  з  землі  з  ко¬ 
рінням  пні,  дерева,  кущі.  2.  перев.  Дощенту  ви¬ 
нищувати,  усувати  що-небудь. 

ВИКОРЧОВУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.  Пас.  до  викор- 
чбвувати. 

ВЙКОРЧУВАНИЙ ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйкорчувати. 

викорчування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйкорчувати. 
ВЙКОРЧУВАТИ  див.  викорчовувати. 

ВЙКОС,  -у,  ч.  Лука  з  травою,  що  її  мають  скосити. 
ВИКОСИТИ  див.  викошувати. 

ВЙКОТ,  -у,  ч.  Виріз  на  одязі  для  шиї. 

Вйкотити  див.  викочувати. 

ВИКОТИТИСЯ  див.  викбчуватися. 

ВЙКОТЦІ,  -ів,  мв.  Селянські  родини,  що  втікали  від 
кріпацтва  за  допомогою  осадчого,  який  зманював 
їх  переселятись  на  вільні  землі. 

ВЙКОХАНИЙ,  -а,  -е.  1.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйкохати.  2.  у  знач,  прикм.  Який  має  гарний 
вигляд  унаслідок  дбайливого  догляду. 

ВЙКОХАТИ  див.  викбхувати. 

ВЙКОХАТИСЯ  див.  викбхуватися. 

ВИКОХУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викбхувати. 
ВИКОХУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВЙКОХАТИ,  -аю, 
-аеш,  док.,  перех.  З  любов'ю  вирощувати  кого-, 
що-небудь;  дбайливо  доглядаючи,  домагатися 
найкращого  стану,  вигляду. 

ВИКОХУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  ведок.,  ВЙКОХАТИ¬ 
СЯ,  -аюся,  -аешся,  док.  1.  Виростати  в  добрих 
умовах.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  викбхувати. 
ВЙКОЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйко¬ 
тити. 

ВИКОЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викбчувати. 
ВИКОЧУВАТИ,  -ую,  -уеш,  недок.,  вйкотити,  -очу, 
-отиш,  док.,  перех.  1.  Котячи,  витягати,  дістава¬ 
ти  що-небудь  звідкись.  2.  Вивозити  звідки-небудь 
щось  на  колесах.  3.  розм.  Широко  розкривати, 
витріщати  (очі). 

ВИКОЧУВАТИСЯ,  -уеться .  ведок.,  ВЙКОТИТИСЯ,  -ить¬ 
ся,  док.  1.  Котячись,  з'являтися,  випадати,  виси¬ 
патися  назовні.  2.  Виїжджати  звідки-небудь,  з'яв¬ 
лятися  десь.  //  перев.  Швидко  вибігати  звідки- 
небудь,  швидко  біжучи,  з'являтися  десь.  3.  розм. 
З'являтися,  підніматися  (про  небесні  світила). 
4.  розм.  Широко  розкриватися,  витріщатися  (про 

137 


ВЙКОШЕНИЙ 

очі). 

ВЙКОШЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
косити. 

ВИКОШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  аа  знач,  викбшувати. 
ВИКОШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙКОСИТИ,  -ошу, 
-осиш,  цок. ,  пере х.  1.  Скошувати  все,  що  росте  на 
якій-небудь  ділянці.  //  Знаходити  під  час  косін¬ 
ня.  2.  переш.  Знищувати,  умертвляти  всіх  чи  ба¬ 
гатьох. 

ВИКОШУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.  Пас.  до  викбшувати. 
ВЙКЛИТИ,  -плю,  -пиш,  док.,  переж.,  діад.  Видурити. 
ВИКРАДАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викрадйти. 
ВИКРАДАТИ,  -Аю,  -аеш,  ведок.,  ВЙКРАСТИ,  -аду, 
-адеш,  док.,  перед.  Забирати  потай  кого-,  що- 
небудь  у  когось,  звідкись. 

ВИКРАДАТИСЯ,  -Аюся,  -Аешся,  ведок.,  ВЙКРАСТИСЯ, 
-адуся,  -адешся,  док.  1.  Вибиратися,  виходити 
звідкись  непомітно,  крадькома.  2.  тільки  педок. 
Пас.  до  викрадАти. 

ВИКРАДАЧ,  -А,  ч.  Той,  хто  викрадає  (викрав)  кого-, 
що-небудь. 

ВИКРАДАЧКА,  -и.  Жін.  до  викрадАч. 
викрадений,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
красти. 

викрадення,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйкрасти. 
ВЙКРАСИТИ  див.  викрАшувати. 
вйкраситися  див.  викрАшуватися. 

ВЙКРАСТИ  див.  викрадАти. 

ВЙКРАСТИСЯ  див.  викрадАтися. 

ВЙКРАШЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
красити. 

ВИКРАШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  викрАшувати. 
викрАшувати,  -ую,  -уєш,  педок.,  вйкрасити,  -ашу, 
-асиш,  док. ,  перед.,  розм.  1.  Вкривати,  насичува¬ 
ти  що-небудь  фарбою;  фарбувати.  2.  Прикрашати 
що-небудь  чимсь,  чепурити. 
викрАшуватися,  -уеться,  педок.,  вйкраситися, 
-иться,  док.,  рози.  1.  Вкриватися,  насичуватися 
фарбою;  фарбуватися.  2.  Прикрашатися,  чепури¬ 
тися.  3.  тільки  ведок.  Пас.  до  викрАшувати. 
викраювати,  -юю,  -юєш,  ведок.,  вйкраяти,  -аю, 
-аеш,  док.,  переж.  Ріжучи,  краючи,  відокремлю¬ 
вати  частину  від  цілого  або  надавати  певної  фор¬ 
ми  чому-небудь. 

викраяний,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
краяти. 

ВИКРАЯТИ  див.  викрАювати. 

ВЙКРЕНТ,  -у,  ч.,  зад.  Викрутас. 

ВЙКРЕСАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
кресати. 

ВИКРЕСАТИ  див.  викрАшувати. 
викресатися  див.  викрАшуватися. 

ВЙКРЕСЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
креслити. 

ВИКРЕСЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйкреслити. 
ВИКРЕСЛИТИ  див.  викрАслювати. 

ВИКРЕСЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  викрАслювати. 
ВИКРЕСЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  педок.,  ВЙКРЕСЛИТИ, 
-лю,  -лиш,  док.,  переж.  1.  Закреслюючи,  вилуча¬ 
ти  слово,  уривок  із  тексту.  2.  перед.  Відкидати, 
усувати.  //  Примушувати  себе  забути,  не  згадува¬ 
ти  про  кого-,  що-небудь  або  вважати  для  себе 
неіснуючим.  3.  Креслячи,  робити  схему,  план  і  т. 
ін.  II  перед.  Рухаючись,  утворювати  слід  у  ви¬ 
гляді  якоїсь  лінії. 

ВИКРЕСЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  1.  Чітко  виріз¬ 
нятися,  виднітися.  2.  Пас.  до  викрАслювати. 
ВИКРЕШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙКРЕСАТИ,  -ешу, 
-ешеїр,  док.,  переж.  Видобувати  іскри,  вогонь, 
ударяючи  кресалом  або  металевим  предметом  по 
кременю,  каменю,  залізу. 

ВИКРЕШУВАТИСЯ,  -уеться,  педок.,  ВЙКРЕСАТИСЯ, 
-ешеться,  док.  1.  З'являтися  від  ударяння  креса¬ 
лом  або  металевим  предметом  по  кременю,  каме¬ 
ню,  залізу  (про  іскри,  вогонь).  2.  тільки  педок. 
Пас.  до  викрАшувати. 

ВИКРИВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  викриває  кого-,  що- 
небудь,  містячи  в  собі  певні  докази,  факти  і  т.  ін. 

2.  Пов'язаний  з  викриванням. 

ВИКРИВАЛЬНИК,  -а,  у.  Той,  хто  викриває  кого-,  що- 
небудь  (див.  викривАти  1,  2). 
викривальниця,  -і.  Жін.  до  викривАльник. 
ВИКРИВАЛЬНО-САТИРЙЧНИИ,  -а,  -е.  Який  викриває, 
розвінчує  засобами  і  жанром  сатири. 

ВИКРИВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  викривАти. 
ВИКРИВАТИ,  -Аю,  -Аеш,  ведок.,  ВЙКРИТИ,  -ию,  -иєш, 
док.,  переж.  1.  Виявляти  злочинні  чи  негативні 
дії  або  причетність  кого-небудь  до  цих  дій. 
2.  Робити  відомим,  засуджуючи  (хиби,  неправи¬ 
льності  в  чому-небудь,  чиїсь  дії  і  т.  ін.).  3.  Роз¬ 
кривати,  показувати  щось  приховане. 
ВИКРИВАТИСЯ,  -Ається,  педок.,  ВЙКРИТИСЯ,  -иеться, 
док.  1.  Викривати  себе.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до 
викривАти. 

ВИКРИВАЧ,  -А,  у.  Той,  хто  викриває  кого-,  що- 
небудь  (див.  викривАти  1,  2). 

ВИКРИВАЧКА,  -и.  Жін.  до  викривАч. 

ВЙКРИВИТИ  див.  викривлйти. 

ВИКРИВИТИСЯ  див.  викривлятися. 

ВЙКРИВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
кривити.  //  у  звач.  прпкьг.  Викривлене  дерево. 
Викривлені  уявлення. 

ВЙКРИВЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  вйкривлений. 
ВЙКРИ8ЛЕННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вйкривити  і 
стан  за  знач,  вйкривитися.  **  Викрйвлення  носо- 
вбї  перегорбдки  -  вроджена  або  набута  деформа¬ 
ція  носової  перегородки.  2.  Викривлене  місце, 
викривлена  частина  чого-небудь.  3.  перед.  Яви¬ 
ще,  особливість,  риса  і  т.  ін.,  що  становить  від¬ 
хилення  від  правильного,  від  норми. 

138 


ВЙКРИВЛЕНО.  Присл.  до  вйкривлений. 

ВИКРИВЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викривлйти. 
ВИКРИВЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  вйкривити,  -влю, 
-виш;  яв.  викривлять;  док.,  переж.  1.  Робити  що- 
небудь  нерівним,  кривим.  //  Надавати  неприрод¬ 
ного  вигляду  обличчю,  його  рисам  і  т.  ін.  2.  де¬ 
рев.  Перекручувати,  спотворювати,  показувати  у 
неправильному  вигляді. 

ВИКРИВЛЯТИСЯ,  -Ається,  педок.,  ВЙКРИВИТИСЯ, 
-иться;  яв.  викривляться;  док.  1.  Робитися  нері¬ 
вним,  кривим.  //  Набувати  неприродного  вигляду 
(про  обличчя,  його  риси  і  т.  ін.).  2.  перед.  Робити 
неприродні  рухи  тілом,  робити  гримаси  і  т.  ін. 

3.  тільки  педок.  Пас.  до  викривлйти. 

ВИКРИВНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  викривйльний. 
ВЙКРИК,  -у,  у.  Щось  дуже  голосно  вимовлене,  ви¬ 
гукнуте  або  уривчастий  крик. 

ВИКРИКНУТИ  див.  викрйкувати. 

ВИКРЙКУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  із  викриками, 
вигукувальний. 

ВИКРИКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викрйкувати. 
ВИКРЙКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  педок.,  ВЙКРИКНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.,  переж.  і  без  додатка.  Дуже  голосно 
вимовляти,  вигукувати  що-небудь  або  раз  у  раз 
уривчасто  кричати. 

ВИКРИСТАЛІЗОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викрис- 
талізбвуватися. 

ВИКРИСТАЛІЗОВУВАТИСЯ,  -уеться,  веДОК.  ВИКРИСТА¬ 
ЛІЗУВАТИСЯ,  -уеться,  док.  1.  Перетворюватися  в 
кристал,  кристали.  2.  дерев.  Набувати  цілком 
закінченої,  виразної  форми. 

ВЙКРИСТАЛІЗУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вйкристалізуватися. 

ВИКРИСТАЛІЗУВАТИСЯ  див.  викристалізбвуватися. 
ВЙКРИТИ  див.  викривАти. 

ВЙКРИТИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйкри- 
ти.  //  вйкрито,  безос.  присуди,  сл. 

ВЙКРИТИСЯ  див.  викривАтися. 

ВИКРИТТЯ,  -А,  с.  1.  Дія  за  знач,  вйкрити.  2.  Те,  що 
містить  якісь  факти,  дані,  які  викривають  кого-, 
що-небудь. 

ВЙКРИЧАТИ,  -чу,  -чиш,  док.,  переж.  1.  Висловити 
криком  усе,  що  хотілося.  2.  За  допомогою  крику 
домогтися  чого-небудь. 

ВИКРИЧАТИСЯ,  -чуся,  -чишся,  док.,  розм.  Накрича¬ 
тися  досхочу,  не  мати  більше  змоги  кричати; 
висловити  криком  усе,  що  хотілося. 

ВИКРИШЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
кришити. 

викришити  див.  викрйшувати. 
викришитися  див.  викришуватися. 

Вйкришки,  -шок,  ми.  Залишки  після  крошіння  тю¬ 
тюну. 

ВИКРИШУВАНИЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  викришити. 
ВИКРЙШУВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  викрйшу- 
ваний. 

ВИКРИШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викрйшувати. 
ВИКРЙШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИКРИШИТИ,  -шу, 
-шиш,  док.,  переж.  Перетворюючи  в  дрібні  шма¬ 
точки,  крихти,  видаляти  звідки-небудь. 
ВИКРИШУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.,  ВИКРИШИТИСЯ, 
-иться,  док.  Перетворюючись  у  дрібні  шматочки, 
крихти,  випадати,  руйнуватися. 

ВИКРІЙ,  -рою,  ч.  Те  саме,  що  вйкрійка. 

ВИКРІЙКА,  ВЙКРОЙКА,  -и,  ж.  Зразок,  вирізаний  з 
паперу,  картону,  за  яким  викроюють  одяг,  взуття 
і  т.  ін. 

ВЙКРІПИТИ,  -плю,  -пиш,  док.,  діал.  Витерпіти,  ви¬ 
тримати. 

ВИКРОЄНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
кроїти. 

ВИКРОЇТИ  див.  викрбювати. 
вйкроїтися  див.  викрбюватися. 

ВЙКРОЙКА  див.  вйкрійка. 

ВИКРАЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викрбювати. 
ВИКРбЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВЙКРОЇТИ,  -ою, 
-оїш,  док.,  переж.  1.  Вирізувати  з  якого-небудь 
матеріалу  окремі  частини  певної  форми  і  розміру 
для  пошиття  одягу,  взуття  і  т.  ін.  2.  дерев.,  розя. 
Видаляти  з  труднощами  що-небудь  для  якоїсь 
мети. 

ВИКРбЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ,  педок.,  ВЙКРОЇТИСЯ,  -ЇТЬ- 
ся,  док.  1.  Утворюватися  внаслідок  викроювання. 
2.  перед.,  розя.  Виходити,  ставатися.  3.  тільки 
педок.  Пас.  до  викрбювати. 

ВЙКРУГЛИТИ  див.  викруглювати. 
вйкруглитися  див.  викруглюватися. 
ВИКРУГЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викруглювати. 
ВИКРУГЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ  і  ВИКРУГЛЯТИ,  -Аю, 
-Аєш,  ведок.,  ВЙКРУГЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  переж. 
Надавати  чому-небудь  округлої  форми. 
ВИКРУГЛЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ  І  ВИКРУГЛЯТИСЯ,  -Ається, 
педок.,  Вйкруглитися,  -иться,  док.  Набувати  ок¬ 
руглої  форми. 

ВИКРУГЛЯТИ  див.  викруглювати. 

ВИКРУГЛЯТИСЯ  див.  викруглюватися. 

ВЙКРУТ,  -у,  у.,  розм.  1.  Незвичайний  звивистий 
рух.  2.  Хитрий  прийом,  спритна  дія. 

ВИКРУТАС,  -у,  у.,  розя.  1.  Примхливий,  незвичай¬ 
ний  рух,  поворот  тіла  або  частини  тіла.  2.  дерев. 
Що-небудь  узагалі  незвичайне,  химерне.  //  Вига¬ 
дливий  або  хитрий  вислів. 

ВИКРУТАСОМ,  присл.,  розя.  Вивертаючись,  роблячи 
круті  повороти. 

ВЙКРУТЕНЬ,  -тня,  у.  1.  Що-небудь  нерівне,  вигнуте. 
2.  тільки  я н.  Хитрощі.  3.  Людина,  яка  вдається 
до  хитрощів. 

ВЙКРУТИ,  -тів,  ми.  Те  саме,  що  викрутАси. 
вйкрутити  див.  викручувати. 

ВИКРУТИТИСЯ  див.  викручуватися. 


ВИКРУТКА,  -и,  ж.  1.  розм.  Те  саме,  що  вйкрут  1. 
2.  Інструмент  для  загвинчування  і  відгвинчуван¬ 
ня  гвинтів.  3.  жарг.  Алкогольний  коктейль. 
ВИКРУЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
крутити  1-3. 

викручування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викручувати  1  - 

4.  **  викручування  рук  -  про  грубий  тиск  на  ко¬ 
го-небудь,  що-небудь,  аби  домогтися  потрібного 
результату. 

ВИКРУЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙКРУТИТИ,  -учу. 
-утиш,  док.  1.  переж.  Вигвинчувати,  виймати, 
висувати  що-небудь  вкручене.  2.  переж.  Скручую¬ 
чи  мокру  тканину,  видавлювати  воду  або  іншу 
рідину.  3.  переж.  Повертаючи  в  неприродне  по¬ 
ложення,  пошкоджувати,  порушувати  сполучення 
в  суглобах  (про  руку,  ногу  і  т.  ін.).  4.  тільки  ие- 
док.,  иепереж.,  чим.  Робити  верткі  рухи  (тілом, 
якоюсь  частиною  тіла).  5.  переж. ,  перед. ,  розя.  За 
допомогою  хитрощів  здійснювати  що-небудь,  до¬ 
магатися  чогось. 

ВИКРУЧУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок. ,  ВЙКРУТИ- 
ТИСЯ,  -учуся,  -утишся,  док.  1.  тільки  3  ос.  Роз¬ 
кручуючись,  випадати;  вигвинчуватися  (про  що- 
небудь  вкручене).  2.  Пручаючись,  вириватися  від 
того,  хто  тримає.  3.  перед.  Виходити  зі  скрутного 
становища,  вигадуючи  що-небудь,  хитруючи. 
/ /  розм.  Ухилятися  від  прямої  відповіді.  4.  тіль¬ 
ки  ведок.  Роблячи  верткі  рухи  тілом,  крутитися, 
повертатися.  5.  тільки  ведок.  Пас.  до  викручува¬ 
ти  1  -  3. 

ВЙКУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйку- 
вати'. 

викувати'  див.  викбвувати. 

ВИКУВАТИ^,  -уе,  док.,  переж.  За  народними  пові¬ 
р'ями  —  куючи,  напророчити  кому-небудь  певну 
кількість  років  життя  (про  зозулю). 
вйкуватися  див.  викбвуватися. 

ВЙКУЛ,  -у,  у.  1.  тільки  оди.  Дія  за  знач,  вйкупити. 
2.  Гроші  чи  інша  плата,  за  яку  викуповують  ко¬ 
го-,  що-небудь.  **  Викуп  ббргу  -  виплата  грошей 
власникам  боргових  паперів.  Вйкуп  підприємства 
-  форма  приватизації  власності,  яка  полягає  у 
зміні  форми  власності  та  власника. 

ВЙКУПАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйку- 
пати. 

ВИКУПАТИ  див.  викупбвувати. 
вйкупати,  -аю,  -аєш,  переж.  Док.  до  купАти. 
Вйкупатися,  -аюся,  -аєшся.  Док.  до  купАтися. 
вйкупити  див.  викупбвувати. 
вйкулитися  див.  викупбвуватися. 

ВЙКУЛЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
купити. 

ВИКУПЛЯТИ  див.  викупбвувати. 

ВИКУПЛЯТИСЯ  див.  викупбвуватися. 

ВИКУПНЕ,  -нбго,  с.,  іст.  У  дореволюційній  Росії  - 
гроші,  що  їх  повинні  були  сплатити  селяни  за 
землю  після  звільнення  з  кріпацтва  в  1861  р. 
ВИКУПНИЙ,  -а,  -А.  Прикм.  до  вйкуп  1.  **  викупнА 
вАртість  -  сума,  яку  необхідно  сплатити,  аби 
знову  набути  право  власності  на  щось.  ВикупнА 
оперАція:  у  Росії  в  1861  -  1906  рр.  -  викуп  селя¬ 
нами  у  поміщиків  земельних  наділів,  викупнйй 
фонд  -  фонд,  що  його  створює  компанія,  яка 
випускає  акції  з  метою  стабілізації  ринку. 
ВИКУЛНЙК,  -а,  у.,  заст.  Той,  хто  викупляє  що-не- 
будь. 

ВИКУПНИЦЯ,  -і,  заст.  Жін.  до  викупнйк. 
ВИКУПОВУВАТИ,  -ую,  -уєш  і  ВИКУПЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш  і 
ВИКУПАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙКУПИТИ,  -плю, 
-пиш;  ми.  викуплять;  док.,  переж.  1.  За  гроші,  за 
певну  плату  забирати  назад  що-небудь  віддане  в 
заставу.  2.  Звільняти,  визволяти  кого-небудь  за 
гроші,  плату. 

ВИКУПОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся  і  ВИКУПЛЯТИСЯ, 
-Аюся,  -Аєшся,  педок.,  ВЙКУЛИТИСЯ,  -плюся, 
-пишся;  ми.  викупляться;  док.  Звільнятися  звід¬ 
ки-небудь,  даючи  викуп. 

ВЙКУРЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйку¬ 
рити. 

вйкурити  див.  викурювати. 

ВЙКУРИТИСЯ  див.  викурюватися. 

ВИКУРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викурювати. 
ВИКУРЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ИЄДОК.,  ВЙКУРИТИ,  -рю, 
-риш,  док.,  переж.  1.  За  допомогою  диму  виганя¬ 
ти  кого-небудь  звідкись.  2.  перед.  Примушувати 
кого-небудь  піти  звідкись  геть  або  залишити  міс¬ 
це  свого  проживання.  //  з  кого  -  чого.  Позбавля¬ 
ти  кого-,  що-небудь  чогось.  3.  Випалювати  (цига¬ 
рку,  люльку,  тютюн).  4.  Виготовляти  перегонкою 
(горілку,  спирт  і  т.  ін.). 

ВИКУРЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  Пас.  до  викурювати. 
ВЙКУСИТИ  див.  викушувати. 

ВЙКУТИ  див.  викбвувати. 

ВЙКУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйкути. 
ВЙКУШЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйку- 
сити. 

ВЙКУШТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  Покуштувати  щось. 
ВИКУШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  викушувати. 
ВИКУШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙКУСИТИ,  -ушу, 
-усиш,  док.,  переж.  Кусаючи,  виривати,  виймати 
частину  з  чого-небудь. 

ВИКУШУВАТИСЯ,  -уеться,  иедок.  Пас.  до  викушувати. 
ВЙЛА,  вил,  ми.  Сільськогосподарське  знаряддя  з 
кількома  довгими  зубами  на  держаку,  що  вико¬ 
ристовується  для  піднімання,  розтрушування 
сіна,  соломи  і  т.  ін. 

ВЙЛАБУДАТИСЯ,  -аюсь,  -аешся,  док.,  діал.  Ледве 
вибратися. 

ВИЛ АГбДЖУВАТИ ,  -ую,  -уєш,  иедок.  Вдосконалюва¬ 
ти,  лагодити. 


ВЙПАГОДИТИ,  -джу,  -диш,  док.,  перед.,  діад.  Зала¬ 
годити. 

ВИЛАДНАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вила¬ 
днати. 

ВИЛАДНАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перед.  1.  Вишикува¬ 
ти,  поставити  в  ряд  або  рядами.  2.  Впорядкувати, 
зробити  готовим  до  чого-небудь. 

ВИЛАДНАТИСЯ  див.  виладнбвуватися. 

ВИЛАДНОВУВАТИ ,  -ую,  -уєш,  ПЄДОК.,  ВИЛАДНУВАТИ, 
-ую,  -уеш,  док.,  перед.  1.  Шикувати,  ставити  в 
ряди.  2.  діад.  Вивантажувати  що-небудь  звідкись. 
3.  діад.  Навантажувати  що-небудь  чимсь. 
ВИЛАДНОВУВАТИСЯ,  -уеться,  і недок.,  ВИЛАДНУВАТИ¬ 
СЯ,  -ується  і  ВИЛАДНАТИСЯ,  -ається,  док.  1.  Ши¬ 
куватися,  ставати  в  ряд  або  рядами.  //  Розміща¬ 
тися  в  певному  порядку.  2.  діад.  Вивантажувати¬ 
ся  звідки-небудь.  3.  діад.  Навантажуватися. 
виладнувати  див.  виладнбвувати. 

ВИЛАЗИТИ,  -йжу,  -озиш,  док. ,  розм.  1.  Лазячи, 
побувати  скрізь,  у  багатьох  місцях.  2.  Багато 
ходити,  побувати  скрізь,  у  багатьох  місцях. 
ВИЛАЗИТИ,  -Ажу,  -Азиш  і  ВИЛІЗАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ве- 
док.,  ВЙЛІЗТИ,  -зу,  -зеш,  док.  1.  Лізучи,  вибирати¬ 
ся  звідки-небудь,  кудись.  //  розм.  Виходити  звід¬ 
ки-небудь,  притримуючись  руками  або  продираю¬ 
чись,  протискуючись.  //  перед.,  розм.  З  трудно¬ 
щами  позбавлятися  чого-небудь,  виходити  з  яко- 
го-небудь  становища.  Вилазити  з  боргів.  2.  Під¬ 
німатися  нагору,  лізучи,  чіпляючись  за  що- 
небудь.  Ц  розм.  Виходити  на  яке-небудь  підви¬ 
щення,  на  гору  і  т.  ін.  //  перед.,  розм.  Домагати¬ 
ся  певного  суспільного  становища  будь-якими 
засобами.  3.  розм.  З'являтися,  показуватися  де- 
небудь,  пробиватися  звідкись  назовні;  висувати¬ 
ся.  //  переи.  Робитися  помітним.  4.  Випадати 
(про  волосся,  вовну  і  т.  ін.).  5.  тільки  недок.,  із 
запереч,  не.  Постійно  перебувати  де-небудь,  не 
виходити  звідкись.  //  перед.  Постійно  перебувати 
в  якомусь  стані,  становищі. 

ВИЛАЗКА,  -и,  ж.  1.  Вихід,  виліт  і  т.  ін.  якоїсь  части¬ 
ни  війська  з  фортеці,  місця  свого  розташування 
для  несподіваного  нападу  на  ворога.  2.  Прогулянка 
за  місто,  село  і  т.  ін.  3.  переи.  Зухвалий  виступ 
проти  кого-,  чого-небудь.  4.  Малопомітний  або 
прихований  отвір,  крізь  якого  можна  пролізти. 
ВИЛАМАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до  вйла- 
мати. 

ВИЛАМАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйламати. 

ВИЛАМАТИ  див.  вилАмувати. 

ВИЛАМУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вилАмувати. 
ВИЛАМУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок. ,  ВЙЛАМАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перед.  1.  Ламаючи,  відривати,  відокре¬ 
млювати  частину  від  цілого.  //  Ламаючи,  готувати 
для  чого-небудь.  //  Зривати,  збирати  (зазвичай 
качани  кукурудзи).  //  Натискуючи,  вибивати, 
висаджувати  (двері,  вікно  і  т.  ін.).  //  Пробиваючи, 
ламаючи  що-небудь,  робити  отвір.  2.  Переламува¬ 
ти,  ламати  (кістку  ноги,  руки  і  т.  ін.). 

ВИЛАМУВАТИСЯ,  -ується,  недок.  Пас.  до  вилАмувати. 
ВИЛАНІ,  -ів,  ми.,  зад.  Залізні  вила  для  гною. 
ВЙЛАЛАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перед.,  діад.  Вишука¬ 
ти,  знайти. 

ВИЛАТАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйла- 
тати. 

ВИЛАТАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перед.  Залатати,  вкри¬ 
ти  латками. 

ВИЛАШТУВАТИСЯ,  -ується,  док.  Розміститися  у 
певному  порядку. 

ВИЛАЯТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перед.  Обізвати  кого- 
небудь  образливими,  лайливими  словами. 
ВИЛАЯТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  Вимовити  образ¬ 
ливі,  лайливі  слова. 

ВИЛЕЖАНИЙ,  -а,  -е.  Який  набув  нових  якостей 
внаслідок  вилежування. 

ВИЛЕЖАТИ  див.  вилАжувати. 

ВИЛЕЖАТИСЯ  див.  вилйжуватися. 

ВИЛЕЖУВАННЯ,  -я,  с.  Стан  за  знач.  вилАжуватися  2. 
ВИЛЕЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИЛЕЖАТИ,  -жу, 
-жиш,  док.,  перед,  і  без  додатка.  1.  Лежати  про¬ 
тягом  певного  чайу  внаслідок  хвороби,  втоми  і  т. 
ін.  2.  Те  саме,  що  вилАжуватися  2. 

ВИЛЕЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  недок.,  ВИЛЕЖАТИ¬ 
СЯ,  -жуся,  -жишся,  док.  1.  Довго  лежати  після  сну, 
лежати  відпочиваючи  або  хворіючи.  2.  Лежачи 
протягом  певного  часу,  набувати  нових  якостей. 
ВИЛЕТІТИ  див.  ВИЛІТАТИ. 

ВЙЛИВ,  -у,  ч.  1.  Витікання,  виливання  якої-небудь 
рідини  або  рідкої  маси.  2.  перед.  Висловлення, 
вираження  почуттів.  3.  діад.  Повінь. 

ВИЛИВАЛЬНИК,  -а,  у.  Робітник,  що  виготовляє 
металеві  предмети  способом  виливання. 
ВИЛИВАЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  виливАльник. 
ВИЛИВАНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Те  саме,  що  болвАнка. 
ВИЛИВАНИЙ,  -а,  -є,  тед.  Зробл.  способом  виливання. 
ВИЛИВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виливАти  1,  3,  4. 
ВИЛИВАТИ,  -аю,  -Аєш,  недок.,  ВЙЛИТИ,  -ллю,  -ллєш 
і  рідко  ВЙЛЛЯТИ,  -лляю,  -лляєш,  док.,  перед. 

1.  Видаляти  назовні  з  посуду,  з  певної  заглибини 
і  т.  ін.  яку-небудь  рідину.  2.  перед.,  у  чому,  чим, 
у  що.  Висловлювати,  виявляти,  передавати  в 
який-небудь  спосіб  свої  почуття,  думки  і  т.  ін. 
Виливати  душу.  3.  Виготовляти  речі,  деталі  спо¬ 
собом  наливання  розтоплевого  металу  у  певні 
форми.  4.  Ллючи  воду  в  нору,  виганяти  (звіра, 
звірка).  5.  діад.  Розливатися. 

ВИЛИВАТИСЯ,  -Ається,  недок.,  ВЙЛИТИСЯ,  -ллється  і 
рідко  ВИЛЛЯТИСЯ,  -лляється,  док.  1.  Витікати, 
литися  назовні.  2.  перед.  Знаходити  своє  вира¬ 
ження,  вияв.  //  у  що,  у  чому,  чим.  Проявлятися 
якимсь  чином,  набираючи  певної  форми.  3.  пе¬ 


ред.  Утворюватися  внаслідок  виливання  і  засти¬ 
гання  розтопленого  воску.  4.  Мати  здатність  на¬ 
бирати  якої-небудь  форми  внаслідок  лиття. 
5.  тільки  недок.  Пас.  до  виливАти. 

ВИЛИВНИЙ,  -А,  -А.  Стос,  до  виливання.  **  Виливні 
порбди  -  породи,  що  утворилися  внаслідок  вили¬ 
вання  магми  з  надр  Землі. 

ВИЛИВНЙЦЯ,  -і,  ж.  Форма  для  виливання  розтопле¬ 
ного  металу. 

ВйЛИВок,  -вка,  у.  1.  Пташине  яйце,  знесене  в 
м'якій  оболонці,  без  шкаралупи.  2.  мет.  Вилитий 
з  металу  напівфабрикат. 

ВПЛИГАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  діад.,  розм.  Виїсти. 
ВИЛИЗАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин  ч.  до  вйли- 
зати. 

ВИЛИЗАТИ  див.  вилйзувати. 

ВИЛИЗАТИСЯ  див.  вилйзуватися. 

ВИЛИЗУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вилйзувати. 
ВИЛЙЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВЙЛИЗАТИ,  -ижу, 
-ижеш,  док.,  перед.  1.  Лижучи,  очищати  кого-, 
що-небудь.  //  Лижучи,  вибирати  все  без  залишку 
з  чого-небудь.  2.  перед.  Знищувати  (про  вогонь). 
ВИЛИЗУВАТИСЯ,  -ується,  недок.,  ВИЛИЗАТИСЯ, 
-ижеться,  док.  1.  Лижучи  себе,  очищати  шерсть, 
шкіру,  рану  (про  тварин).  2.  тільки  ведок.  Пас. 
до  вилйзувати  1. 

вилинАти,  -Аю,  -Аєш,  недок.,  ВЙЛИНУТИ,  -ну,  -неш, 
док.,  поет.  Вилетіти.  //  Легко  і  швидко  вибігти. 
//  Плавно  рухаючись,  з'явитися,  показатися. 
ВИЛИНУТИ  див.  вилинАти. 

ВЙЛИНЯЛИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  вй- 
линяти. 

ВИЛИНЯТИ,  -яє,  док.  1.  Втратити  свіжість,  яскра¬ 
вість  первісного  кольору.  2.  Втратити  в  певну 
пору  року  стару  шерсть,  вовну,  старе  пір'я  та 
обрости  заново  (про  тварин  і  птахів). 

Вйлисіти,  -ію,  -ієш,  док.  Зробитися  лисим,  втра¬ 
тити  частину  або  все  волосся  на  голові. 

ВЙЛИСК,  -у,  у.  Відблиск,  полиск,  що  відсвічує  на 
чому-небудь.  Ц  Додатковий  колір,  відлив. 
ВИЛИСКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вилйскувати. 
ВИЛИСКУВАТИ,  -ує,  ведок.,  без  додатка  і  чим.  М'я¬ 
ко  блищати,  відсвічувати;  лисніти. 
ВИЛИСКУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Те  саме,  що  вилй¬ 
скувати. 

ВЙЛИТИ  див.  виливАти. 

Вйлитий,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйли- 
ти  1  -  3.  //  вйлито,  безос.  присудк.  сл.  **  Як  (нА- 
че)  вйлитий  -  який  добре  облягає  (стан,  ноги), 
підігнаний  (про  одяг,  взуття).  2.  прнкм. ,  розм. 
Зовсім  такий,  як  хто-небудь,  дуже  схожий  на 
когось. 

ВЙЛИТИСЯ  ДИВ.  ВИЛИВАТИСЯ. 

ВИЛИТТЙ,  -А,  с.  Дія  за  знач,  вйлити. 

ВИЛИЦЮВАТИЙ,  -а,  -е.  З  великими,  випнутими 
вилицями. 

ВЙЛИЦЯ,  -і,  ж.  1.  Опукла  кістка  черепа,  що  міс¬ 
титься  між  оком  і  верхньою  щелепою.  2.  Частина 
молотильного  ціпа. 

ВИЛИЧКОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виличкбвувати. 
виличкОвувати,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВЙЛИЧКУВАТИ, 
•ую,  -уєш,  док.,  перед.  Чистити  шкуру  від  вовни. 
виличкувати  див.  виличкбвувати. 

Вйличний,  -а,  -є.  Прикм.  до  вйлиця.  Виличний 
відросток. 

ВИЛИЧНОЛИЦЬОВЙЙ,  -А,  -А:  "  Виличнолицьовйй  6т- 
вір  -  отвір  на  лицьовій  поверхні  виличної  кістки. 
виличноорбітАльний,  -а,  -е:  **  виличноорбітАль- 
ний  бтвір  -  отвір  на  орбітальній  поверхні  вилич¬ 
ної  кістки. 

ВИЛИЧНОСКРОнЕВИй,  -а,  -е:  **  Виличноскрбневий 
бтвір  -  отвір  на  скроневій  поверхні  виличної  кістки. 
ВИЛІЗАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вилізАти. 

ВИЛІЗАТИ  див.  вилАзити. 

ВЙЛІЗЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  вйлізти. 
ВЙЛІЗТИ  див.  вилАзити. 

ВИЛІКОВНИЙ,  -а,  -е.  Який  піддається  лікуванню 
(про  хворобу). 

ВИЛІКОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  до  вилікування. 
ВИЛІКОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вилікбвувати. 
ВИЛІКОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙ ЛІКУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  док.,  перед.  Лікуючи,  позбавляти  хвороби, 
недуги;  робити  здоровим. 

ВИЛІКОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙЛІКУВА- 
тися,  -уюся,  -уєшся,  док.  1.  Лікуючись,  позбав¬ 
лятися  хвороби,  недуги;  робитися  здоровим,  ви¬ 
дужувати.  2.  тільки  недок.  Пас.  до  вилікбвувати. 
ВИЛІКУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  призначений  для 
виліковування  людей  чи  тварин. 

ВЙЛІКУВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйлікувати. 

ВЙЛІКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйлікувати. 
ВЙЛІКУВАТИ  див.  вилікбвувати. 

ВйліКУВАТИСЯ  див.  виліковуватися. 

ВЙЛІМ,  -лому,  у.,  діад.  Надлам. 

ВЙЛІПИТИ  див.  виліплювати. 

ВЙЛІПЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйлі- 
пити.  //  вйліплено,  безос.  присудк.  сл. 
ВИЛІПЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виліплювати. 
ВИЛІПЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВЙЛІПИТИ,  -плю, 
-пиш;  мн.  виліплять;  док.,  перед.  1.  Ліпити  з 
глини,  гіпсу  і  т.  ін.  скульптурні  зображення  жи¬ 
вих  істот,  предметів.  2.  перед.  Впливаючи  на  ко- 
го-небудь,  формувати  його  погляди,  вдачу  і  т.  ін. 
ВИЛІПЛЮВАТИСЯ,  -юється,  недок.  Пас.  до  виліплю¬ 
вати. 

ВЙЛІПОК,  -пка,  у.,  рідко.  Виліплений  з  глини, 
гіпсу  і  т.  ін.  предмет,  що  точно  відтворює  форму 
чого-небудь;  зліпок. 

ВЙЛІТ,  -льоту,  у.  1.  Дія  за  знач.  вилітАти  1.2.  Од- 


вйлощити 

норазовий  політ. 

ВИЛІТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вилітАти. 

ВЙЛІТАТИ,  -аю,  -аєш,  док.  Літаючи,  пробути  пев¬ 
ний  час  у  повітрі. 

вилітАти,  -Аю,  -Аєш,  недок.,  вйлетіти,  -ечу,  -етиш, 
док.  1.  Летіти,  покидаючи  місце  свого  перебуван¬ 
ня  або  з'являючись  де-небудь  (про  птахів,  комах, 
літальні  апарати  і  т.  ін.).  //  Підніматися  в  повіт¬ 
ря,  відправлятися  куди-небудь  літаком  і  т.  ін. 

2.  Стрімко  підніматися  в  повітря.  3.  перед.  Рап¬ 
тово  випадати  з  чого-небудь.  //  Несподівано  ви¬ 
риватися,  звучати  (про  слова,  сміх  тощо).  Виліта¬ 
ти  з  голови.  4.  перед.  Дуже  швидко  вибігати, 
виїжджати  звідки-небудь  або  кудись.  5.  тільки 
док.,  переи.,  розм.  Бути  звільненим  із  роботи, 
виключеним  з  навчального  закладу. 

ВЙЛІТОК,  -тка,  у.  Пташеня,  яке  після  підняття  на 
крило  покидає  гніздо. 

ВИЛІТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  1.  неперед. ,  розм. 
Прожити  протягом  літа.  2.  перед.,  діал.  Прогоду¬ 
вати  протягом  літа. 

ВЙЛІЧЕНИЙ1,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйлі- 
чити'. 

ВЙЛІЧЕНИЙ2,  -а,  -є,  рідко.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вилічити2. 

вилічити1  див.  вилічувати'. 

ВЙЛІЧИТИ2  див.  вилічувати2. 

ВЙЛІЧИТИСЯ  див.  вилічуватися. 

ВИЛІЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вилічувати. 
ВИЛІЧУВАТИ1  -ую,  -уєш,  недок.,  ВИЛІЧИТИ,  -чу, 
-чиш,  док.,  перед.  Рахуючи,  встановлювати  кіль¬ 
кість  кого-,  чого-небудь;  підраховувати.  //  Раху¬ 
ючи,  віддавати;  відраховувати.  //  Вираховувати 
за  що-небудь  певну  суму  грошей  з  платні. 
ВИЛІЧУВАТИ2,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВЙЛІЧИТИ,  -чу,  -чиш, 
док.,  перед.,  рідко.  Те  саме,  що  вилікбвувати. 
ВИЛІЧУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  недок.,  ВЙЛІЧИТИСЯ, 
-чуся,  -чишся,  док.,  рідко.  Те  саме,  що  вилікбву- 
ватися. 

ВИЛКА1,  -и,  ж.  1.  тед.  Деталь  механізму,  приладу, 
яка  має  роздвоєний  кінець.  Штепсельна  вилка. 

2.  військ.  Сукупність  двох  прицілів,  з  яких  один 
дає  недоліт,  а  другий  -  переліт  снарядів,  мін  і  т. 
ін.  щодо  цілі  для  наступного  уточнення  удару. 

3.  Положення  в  шаховій  грі,  коли  одна  фігура 
загрожує  одночасно  двом  або  кільком  фігурам. 

4.  перед.  Розбіжність  у  поглядах. 

ВЙЛКА2,  вйлбк,  мн.  Зменш,  до  вйла. 
вилкАстий,  -а,  -е.  Схожий  на  вила. 

ВЙЛКИ,  -лок,  мн.  Зменш,  до  вйла. 

ВИЛКЙ,  -ів,  ми.  Роги  молодих  самців  лося  і  козулі, 
які  закінчуються  розвилкою  з  двох  невеликих 
відростків. 

ВЙЛКОВИЙ.  -а,  -є.  Прикм.  до  вйлка. 

ВИЛКОПОДІбний,  -а,  -е.  Який  має  форму  вилок. 
ВИЛКОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  пилко¬ 
подібний. 

ВЙЛЛЯТИ  див.  виливАти. 

ВИЛЛЯТИСЯ  див.  виливАтися. 

ВЙЛОВ,  -у,  ч.  1.  Процес  виловлювання  риби,  тва¬ 
рин  і  т.  ін.  2.  Те,  що  виловлене,  одержане  вилов¬ 
люванням. 

ВЙЛОВИТИ  див.  вилбвлювати. 

ВИЛОВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйловити.  //  вйловлено,  безос.  присудк.  сл. 
виловлювання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вилбвлювати. 
ВИЛОВЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВЙЛОВИТИ, 
•влю,  -виш;  мн.  виловлять;  док.,  перед.  1.  Ловля¬ 
чи,  витягати  звідки-небудь;  видобувати.  2.  Лов¬ 
лячи  всіх  чи  багатьох,  винищувати.  //  Ловлячи, 
захоплювати  з  певною  метою. 

ВИЛОВЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  Пас.  до  вилбв¬ 
лювати. 

ВЙЛОГ ,  -у,  V.,  діал.  Податок. 

ВИЛОГА,  -и,  ж.  Відвернутий  і  випрасуваний  край 
на  грудях  або  рукавах  одягу. 

ВИЛОГОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вилбга. 

ВИЛОЖИСТИЙ,  -а,  -е.  Який  відвертається  (про  комір). 
Вйложити  див.  викладАти. 

ВИЛОжКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  вилбга. 

ВИЛОЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  заст.  Викладати, 
тлумачити. 

ВЙЛОМ,  -у,  у.  Виламаний  у  чому-небудь  отвір  або 
заглибина.ВЙЛОМИТИ  див.  вилбмлювати. 
ВЙЛОМЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйломити. 

ВИЛОМЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйломити. 
ВИЛОМЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вилбмлювати. 
ВИЛОМЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВЙЛОМИТИ, 
-млю,  -мит;  мн.  виломлять;  док.,  перед.  1.  Лама¬ 
ючи,  відривати,  відокремлювати  частину  від  ціло¬ 
го.  //  Ламаючи,  готувати  для  чогось.  //  Зривати, 
збирати  (звичайно  качани  кукурудзи).  2.  тільки 
док.  Зламати,  переламати. 

ВИЛОМЛЮВАТИСЯ,  -юється,  недок.  Пас.  до  вилбм¬ 
лювати  1. 

ВИЛОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  форму  вил. 
ВИЛОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вилопо¬ 
дібний. 

ВИЛОРІГ,  -рбга,  у.  Жуйна  тварина  ряду  ларнокопитих. 
ВЙЛОЧКА,  -и,  ж.  1.  Зменш,  до  вйлка'  1,  2.  2.  с.  т. 
Перша  пара  листочків  у  бульбоплодів,  капусти  і 
т.  ін. 

ВЙЛОЧКОВИЙ,  -а.  -е;  **  Вйлочкова  зАлоза  -  парний 
залозистий  орган  внутрішньої  секреції  у  хребет¬ 
них  тварин  і  людини. 

ВЙЛОЧНИК,  -а.  у.  Самці  оленя,  козулі  та  інших 
копитих  тварин,  що  мають  роги  у  вигляді  вил. 
ВЙЛОЩЕНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  зовнішній  лиск. 
ВЙЛОЩИТИ,  -щу,  -щиш,  док.,  ВИЛОЩУВАТИ,  -ую, 

139 


ВИЛбЩУВАННЯ 

•уєш,  ведок.  Відполірувати,  лакувати. 
ВИЛбЩУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вилбщувати. 
ВИЛбЩУВАТИ  два.  вйлощити. 

ВИЛУГОВУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вилугбвува- 
ти  1  і  вилугбвуватися  1.  2.  Процес  вилучення 
лугу  із  суміші  за  допомогою  розчинів  (води, 
спирту,  бензолу).  **  Бактеріальне  вилугбвування 
-  вилуговування,  що  здійснюється  обробкою  по¬ 
чаткового  матеріалу  водним  розчином,  який  міс¬ 
тить  певні  види  мікроорганізмів. 

ВИЛУГОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок..  заст.  Вимивати. 
ВИЛУГОВУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.,  заст.  Вимиватися. 
ВЙЛУГУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч. 
до  вилугбвувати. 

ВИЛУДЖЕНИМ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйлудити. 

ВЙЛУДЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйлудити. 
ВИЛУДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вилуджувати. 
ВИЛУДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙЛУДИТИ,  -джу, 
-диш,  док.,  перех.  Вкривати  полудою. 
ВИЛУДЖУВАТИСЯ,  -ується.  ведок.  Пас.  до  вилуджу¬ 
вати. 

ВЙЛУДИТИ  два.  вилуджувати. 

ВЙЛУДИТИСЯ,  -иться,  ведок.  Пас.  до  вйлудити. 
ВЙЛУЗАТИ  два.  вилузувати. 

ВЙЛУЗАТИСЯ  два.  вилузуватися. 

ВЙЛУЗНУТИСЯ,  -неться,  док.  Однокр.  до  вилузуватися. 
ВИЛУЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙЛУЗАТИ.  -аю. 
-аєш,  док.,  перех.  1.  Очищаючи  від  твердої  шка¬ 
ралупи,  оболонки,  виймати  (насіння,  горіхи  і  т. 
ін.).  2.  Лузаючи,  з'їдати  все. 

ВИЛУЗУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙЛУЗАТИСЯ, 
•аюся,  -аєшся,  док.  Випадати  з  твердої  шкаралу¬ 
пи,  оболонки. 

ВЙЛУПАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.,  діад.  Виломати, 
відколоти. 

ВИЛУПАТИ,  -йю,  -йєш,  ведок.  1.  Виламувати,  відко¬ 
лювати.  2.  Вилущувати,  лузати. 

ВЙЛУЛИТИ  див.  вилуплювати. 

ВИЛУПИТИСЯ  див.  вилуплюватися. 

ВЙЛУЛЛЕНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйлупити  1.  2.  прикм.,  розм.  Дуже  опуклий  або 
широко  розкритий  (про  очі). 

ВЙЛУПЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйлупитися. 
ВИЛУПЛЮВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вилуплювати. 
ВИЛУПЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВЙЛУПИТИ,  -плю, 
•лиш;  ми.  вйлуплять;  док.,  перех.  1.  розм.  Видо¬ 
бувати,  виймати,  очищаючи  від  шкаралупи  і  т. 
ін.  //  Виламувати,  відколювати  від  чого-небудь; 
робити  що-небудь,  виламуючи  з  чогось.  2.  Сидячи 
на  яйцях,  виводити  пташенят  (про  птахів). 
3.  розм.  Широко  розкривати,  витріщати  (очі). 
ВИЛУПЛЮВАТИСЯ,  -юється.  ведок.,  ВЙЛУПИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Прокльовуючи  шкаралупу,  проби¬ 
ваючи  оболонку,  виходити  з  яйця.  //  перев..  зве- 
важл.  Народжуватися.  2.  розм.  Широко  розкри¬ 
ватися,  витріщатися  (про  очі).  //  Дивитися  на 
кого-,  що-небудь  широко  розкритими  очима. 
ВЙЛУЛОК,  -пка,  ч.,  звеважл.  1.  Про  дитину.  2.  Про 
людину  з  негативними  рисами. 

ВЙЛУСК.  -у,  ч.  Тріск. 

ВИЛУСКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Тріщати,  тріскотіти. 
ВЙЛУХ,  -а,  ч.,  діад.  Кастрований  баран. 
ВИЛУчАльниЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вилучання. 
ВИЛУЧАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вилучіте. 

ВИЛУЧАТИ,  -йю,  -йєш,  ведок.,  ВЙЛУЧИТИ,  -чу,  -чиш, 
док.,  перех.  1.  Вибирати,  видаляти  що-небудь 
звідкись,  зі  складу  чогось  і  т.  ін.  //  Забирати  що- 
небудь  у  когось,  конфіскувати.  //  Виводити  з 
числа  членів  якоїсь  організації,  колективу  і  т.  ін. 
//  Викидати,  випускати  проміння;  сяяти.  2.  Ві¬ 
докремлювати  від  стада  (свійських  тварин). 
ВИЛУЧАТИСЯ,  -йється,  ведок.,  ВЙЛУЧИТИСЯ,  -иться, 
док.  1.  діад.  Траплятися.  //  безос.  2.  тільки  не- 
док.  Пас.  до  вилучіте. 

ВЙЛУЧЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйлу- 
чити. 

ВЙЛУЧЕННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вйлучити.  **  Вйлу- 
чення  зіпису,  спец.  -  процедура  виведення  запи¬ 
су  з  файлу  або  бази  даних,  вйлучення  наббру 
діних,  спец.  -  вилучення  імені  файлу  з  каталогу 
або  заголовку  тому. 

ВЙЛУЧИТИ  див.  вилучіте. 

ВЙЛУЧИТИСЯ  див.  вилучітеся. 

ВЙЛУЧКА,  -и,  ж.  Виключення,  видалення. 

ВЙЛУЧНИЙ,  -а,  -е.  Якого  вилучають,  усувають. 
ВЙЛУЧНІСТЬ.  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вилучний. 
ВИЛІЧУВАНИЙ,  -а,  -е.  Якого  вилучають. 

ВЙЛУШОК,  -шка,  ч.  Горіх,  що  випав  із  шкаралупи. 
ВЙЛУЩЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
лущите  1. 

ВИЛУЩЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйлущите. 
ВЙЛУЩИТИ  див.  вилущувати. 

ВИЛУЩИТИСЯ  дав.  вилущуватися. 

ВИЛУЩУВАННЯ,  -я.  с.  І.Дія  за  знач,  вилущувати. 
2.  мед.  Енуклеація. 

ВИЛУЩУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙЛУЩИТИ,  -щу, 
-щиш,  док.,  перех.  1.  Очищати,  звільняти  що- 
небудь  від  зовнішньої  оболонки,  шкаралупи  і  т. 
ін.  //  Відокремлювати,  відривати  зерно  від  кача¬ 
на  і  т.  ін.  2.  перев.,  рідко.  Знищувати.  //  жарт. 
З'їдати. 

ВИЛУЩУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВИЛУЩИТИСЯ,  -ить¬ 
ся,  док.  1.  Випадати  з  якоїсь  оболонки,  шкаралу¬ 
пи.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вилущувати  1. 

ВИ  лущу  в  АЧ,  -а,  ч.  Який  вилущує  щось  із  чогось. 
ВИЛЬНЙЙ,  -і,  -й,  діал.  Звивистий. 

ВИЛЬНУТИ,  -нУ,  -неш,  док.  Однокр.  до  вилйти  1,  2. 
ВИЛЬОТИ,  -ів,  мн.  Відкидні  рукава  старовинного 
одягу. 

140 


ВИЛЬЦЕ,  ВІЛЬЦЕ,  -і,  с.,  етв.  Те  саме,  що  гільці. 
ВЙЛЮДНЕННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вйлюдніти. 
ВИЛЮДНІЛИЙ,  -а,  -є,  розм.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч. 
до  вилюдніти. 

ВЙЛЮДНІЛІСТЬ,  -лості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйлюднілий. 
вйлюдніти  дав.  вилюднювати. 

ВИЛЮДНЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вилюднювати. 
ВИЛЮДНЮВАТИ,  -ЮЮ.  -ЮЄШ,  ведок.,  ВЙЛЮДНІТИ, 
-ію,  -ієш,  док.,  розм.  1.  Мужніти,  розвиватися, 
дорослішати.  //  Поправлятися,  набувати  кращого 
стану,  вигляду.  2.  перев.  Навчатися  правил  пове¬ 
дінки,  ставати  вихованим.  3.  Втрачати  всіх  чи 
більшість  людей,  населення. 

ВИЛЮЖКА,  -и,  ж.  1.  Хвиляста  лінія.  2.  діад.  Ви¬ 
кривлення. 

ВИЛЯГАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.,  с.  г.  Здатність  рослин 
до  вилягання. 

ВИЛЯГАННЯ,  -я,  с.  Стан  за  знач,  вилягйти  3. 
ВИЛЯГАТИ,  -ає,  ведок.,  ВЙЛЯГТИ,  -яже;  мав.  ч. 
вйліг,  -лягла,  -лягло;  док.  1.  Лягати,  падати  (про 
всіх  чи  багатьох).  2.  Гинути  від  голоду,  на  полі 
бою  і  т.  ін.  (про  всіх  або  багатьох).  3.  Пригинати¬ 
ся  стеблом  до  землі  під  впливом  своєї  ваги,  дощу, 
вітру  і  т.  ін. 

ВЙЛЯГТИ  два.  вилягйти. 

ВЙЛЯКАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.,  розм.  Злякав¬ 
ши,  вигнати  кого-небудь  звідкись. 

ВИЛЙННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вилйти. 

ВЙЛЯЛАТИ  див.  вилйпувати. 

ВИЛЯПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙЛЯЛАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перех.  1.  Ляскаючи,  ляпаючи  раз  у 
раз,  бити  по  чому-небудь.  2.  Ляпаючи,  вкривати 
кого-,  що-небудь  бризками;  обляпувати.  3.  пе¬ 
рев.  ,  фам.  Розголошувати,  видавати  таємницю, 
секрет. 

ВЙЛЯСК,  -у,  ч.  1.  Гучний  звук,  утворюваний  від 
плескання,  ляскання,  ударяння  об  що-небудь. 
2.  Пронизливий  звук,  що  в  нього  переходить  го¬ 
лосний  крик,  спів,  сміх  і  т.  ін.  3.  перев.  мв.  Від¬ 
звук,  луна. 

ВИЛЯСКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вилйскувате. 
ВИЛЯСКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  1.  Плескаючи, 
ляскаючи,  утворювати  гучні  звуки.  2.  Голосно 
.  співати  (про  птахів).  3.  рідко.  Віддаватися  луною. 
ВЙЛЯСНУТИ,  -ну,  -неш,  док.  Однокр.  до  вилйскувате. 
ВИЛЯТИ,  -йю,  -йєш,  ведок.  1.  Махати,  рухати 
чимсь  із  боку  на  бік.  2.  Рухатися,  роблячи  різкі 
повороти.  3.  перев.  Ухилятися  від  чого-небудь  за 
допомогою  хитрощів,  викрутів. 

ВИМАГАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимагати  1,  2. 
ВИМАГАТИ,  -йю,  -аєш,  ведок.,  рідко  ВЙМОГТИ,  -ожу, 
-ожеш;  мни.  ч.  вйміг,  -могла,  -могло;  док.,  перех. 

1.  Настирливо  просити  що-небудь  у  когось. 

2.  Ставити  перед  ким-небудь  якусь  вимогу;  про¬ 
понувати  в  категоричній  формі  зробити  щось. 

3.  Зобов'язувати  до  чого-небудь,  змушувати  роби¬ 
ти  саме  так.  //  Потребувати  чого-небудь. 

ВИМАГАТИСЯ,  -ається.  ведок.  Пас.  до  вимагіти. 
1 1  безос. 

ВИМАГАЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Який  пов'язаний  із  вимаган¬ 
ням  чогось. 

ВИМАГАЧ,  -й,  ч.  Той,  хто  щось  у  когось  вимагає; 
рекетир. 

ВИМАГАЧКА,  -и.  Жін  до  вимагйч. 

ВИМАГОМ.  присл.  З  присилуванням,  з  вимогами. 
ВИМАЗАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ви¬ 
мазати  1,3. 

ВЙМАЗАТИ  дав.  вимйзувати. 
вимазатися  див.  вимйзуватися. 

ВЙМАЗОК,  -зка,  ч.  Викреслення,  виправлення  у 
надрукованому  чи  написаному. 

ВИМАЗУВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вимйзувати. 
ВИМАЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙМАЗАТИ,  -ажу, 
-ажеш,  док.,  перех.  1.  Мажучи,  вкривати  що- 
небудь  шаром  напіврідкої  або  рідкої  речовини, 
мазі  і  т.  ін.  2.  Мажучи  чим-небудь,  вибирати  за¬ 
лишки  якоїсь  напіврідкої  або  рідкої  речовини, 
мазі  і  т.  ін.  //  Мажучи,  витрачати  таку  речовину. 
3.  розм.  Забруднювати  кого-,  що-небудь  чимсь. 
//  рідко.  Викреслювати  що-небудь  із  написаного. 
ВИМАЗУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВЙМАЗАТИСЯ,  -аже- 
ться,  док.  1.  Мазати  себе  чим-небудь.  2.  розм.  За¬ 
бруднюватися  чим-небудь.  3.  тільки  ведок.  Пас.  до 
вимйзувати. 

ВЙМАЙСТРУ ВАТИ ,  -ую,  -уєш,  док.,  діал.  Майстерно 
виготовити  яку-небудь  річ. 

ВЙМАЛЬОВАНИЙ,  ВИМАЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм. 
пас.  мин.  ч.  до  вймалювати.  //  вймальовано, 
вймалювано,  безос.  присудк.  сл. 
ВИМАЛЬОВУВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вимальбву- 
вати. 

ВИМАЛЬОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙМАЛЮВАТИ, 
-юю,  -юєш,  док.,  перех.  1.  Ретельно,  з  усіма  по¬ 
дробицями  малювати,  старанно  розмальовувати 
кого-,  що-небудь.  //  Ретельно  окреслюючи,  фар¬ 
бувати  що-небудь.  2.  перев.  Розповідати,  писати 
про  кого-,  що-небудь,  уявляти  когось,  щось  дуже 
виразно,  з  подробицями. 

ВИМАЛЬОВУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВЙМАЛЮВАТИ- 
СЯ,  -юється.  док.  1.  Бути  або  ставати  видним, 
помітним,  виразно  окресленим.  //  перев.  Чітко, 
виразно  поставати  в  уяві.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до 

вимальбвувате. 

ВЙМАЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вймалювати. 

ВЙМАЛЮВАТИ  див.  вимальбвувате. 

ВИМАЛЮВАТИСЯ  див.  вимальбвуватися. 
ВИМАНДРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  рідко.  Піти,  від¬ 
правитися  звідки-небудь,  кудись. 

ВИМАНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 


манити. 

виманити  див.  вимйнювати. 

ВЙМАНІЖИТИ,  -жу,  -жиш,  док.,  розм.  1.  Сильно  по¬ 
бити;  відлупцювати.  2.  Змучити  працею,  висна¬ 
жити. 

ВЙМАНТАЧИТИ,  -чу,  -чиш,  док.,  перех.  1.  Вигостри¬ 
ти  мантачкою.  2.  перев.,  розм.  Видурити  що- 
небудь  у  когось. 

ВИМАНЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимйнювати. 
ВИМАНЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВЙМАНИТИ,  -ню, 
-ниш,  док.,  перех.  1.  Здобувати,  одержувати  що- 
небудь  за  допомогою  хитрощів.  2.  Викликати 
звідкись,  заохочувати  вийти,  підманюючи  або 
приваблюючи  чимсь. 

ВИМАНЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  Пас.  до  вимйню¬ 
вати. 

ВЙМАРЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
марити. 

ВЙМАРИТИ,  -рю,  -риш,  док.,  ВИМАРЮВАТИ,  -юю,  -юєш, 
ведок.,  перех.  Створювати  в  уяві,  думці,  мріях. 
ВЙМАРНІТИ,  -ію,  -ієш,  док.  Схуднути,  охлясти. 
ВЙМАСТИТИ  див.  вимйщувати. 

ВЙМАСТИТИСЯ  див.  вимащуватися. 

ВЙМАХ,  -у,  ч.  Дія  за  знач,  вймахнути. 

ВИМАХАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  розм.  Вирости  великим. 
ВЙМАХНУТИ,  -ну,  -неш ,  док.  Однокр.  до  вимйхувати. 
ВИМАХУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимйхувати. 
ВИМАХУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Раз  у  раз  махати 
чим-небудь. 

ВЙМАЦАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  ВИМАЦУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
ведок.,  перех.  1.  Мацаючи,  обстежувати  або  шука¬ 
ти  що-небудь.  2.  Мацати  з  усіх  боків,  скрізь. 
ВИМАЦУВАТИ  два.  вймацати. 

ВИМАЩЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
мастити. 

ВИМАЩУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимйщувати. 
ВИМАЩУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙМАСТИТИ,  -ащу, 
•астиш,  док.,  перех.  1.  Покривати,  змазувати  що- 
небудь  повністю  мастилом  або  якимсь  жиром. 
2.  Те  саме,  що  вимйзувати  1. 

ВИМАЩУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙМАСТИТИ¬ 
СЯ,  -ащуся,  -астишся,  док.  І.  Вимащувати  себе 
чим-небудь.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вимйщувати. 
ВИМЕЖОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИМЕЖУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.,  спеп.  Проводячи  межу, 
межі,  виділяти  частину  земельної  ділянки. 
ВИМЕЖУВАТИ  два.  вимежбвувати. 

ВИМЕЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  призначений,  вико¬ 
ристовується  для  вимелювання. 

ВИМЕЛЮВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вимйлювати. 
ВИМЕЛЮВАТИ,  -юю.  -юєш,  ведок.,  ВЙМОЛОТИ,  -мелю, 
-мелеш,  док.,  перех.  Перемелюючи  зерно,  одержу¬ 
вати  певну  кількість  борошна. 

ВИМЕЛЮВАТИСЯ,  -юється.  ведок..  ВЙМОПОТИСЯ,  ме¬ 
леться,  док.  1.  Молотися,  даючи  певну  кількість 
борошна.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вимйлювати. 
вимережаний  два.  вймережений. 

Вймережати  див.  вимерйжувате. 

ВИМЕРЕЖАТИСЯ,  -жається  і  ВИМЕРЕЖИТИСЯ,  -ЖИТЬ- 
ся,  док.  1.  Набувати  вигляду  негустого  візерунка, 
мережки.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вймережувати. 
ВЙМЕРЕЖЕНИЙ,  ВИМЕРЕЖАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вймережити  і  вймережати. 

ВИМЕРЕЖИТИ  див.  вимерйжувате. 

ВИМЕРЕЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙМЕРЕЖИТИ, 
-жу,  -жиш  У  ВЙМЕРЕЖАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех. 

1.  Вишивати  мережкою.  2.  перев.  Покривати  негу¬ 
стими  візерунками  (перев.  смугами),  дрібними 
слідами  і  т.  ін. 

ВИМЕРЗАННЯ,  -я,  с.  Стан  за  знач,  вимерзйти. 
ВИМЕРЗАТИ,  -ає.  ведок.,  ВИМЕРЗНУТИ  і  ВИМЕРЗТИ, 
•зне;  мив.  ч.  вймерз,  -ла,  -ло;  док.  1.  Гинути  від 
морозів  (про  рослини).  2.  Під  дією  морозу  виси¬ 
хати. 

ВИМЕРЗЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  вй- 
мерзте. 

ВИМЕРЗНУТИ  дав.  вимерзйти. 

ВИМЕРЗТИ  див.  вимерзйти. 

ВИМЕРЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  вймерти. 
ВИМЕРТИ  див.  вимирйти. 

ВЙМЕРХАНИЙ,  -а,  -е,  діад.  Вкрай  стомлений. 
ВЙМЕСТИ  див.  вимітйти. 

ВИМЕСТИСЯ  див.  вимітйтися. 

ВЙМЕСТИТИ  два.  виміщйти. 

ВЙМЕТЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
мести.  //  вйметено,  безос.  присудк.  сл. 
ВИМЕТИКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.,  розм.  Ви¬ 
гадати,  придумати  що-небудь. 

ВИМЕТниЙ,  -а,  -є,  діал.  Вилучений 
ВИМЕТНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.  Швидко  вийти, 
вибігти.  //  Стрімко  піднятися  догори. 

ВИМИВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вимивйти. 

2.  Штучне  або  природне  зменшення  кількості 
товарів,  цінностей  у  виробництві  або  на  ринках. 

ВИМИВАТИ,  -йю,  -йєш,  ведок.,  ВЙМИТИ,  -ию,  -йєш, 
док.,  перех.  1.  Миючи,  робити  кого-,  що-небудь 
чистим.  2.  Розмиваючи  землю,  ґрунт,  утворювати 
заглибину,  яр  і  т.  ін.  //  Розмиваючи  ґрунт,  вино¬ 
сити  з  нього  або  відкривати  щось.  3.  хім.  Вилучати 
за  допомогою  води  або  інших  розчинників  із  твер¬ 
дих  речовин  або  сумішей  якусь  їхню  складову  час¬ 
тину,  що  розчиняється  у  цьому  розчиннику. 
ВИМИВАТИСЯ,  -йюся,  -аєшся,  ведок.,  ВИМИТИСЯ, 
-июся,  -иєшся,  док.  1.  Миючись,  змивати  бруд, 
робитися  чистим.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вими- 
вйти.  3.  хім.  Розчиняючись  у  воді  або  інших  роз¬ 
чинниках,  вилучатися  зі  складу  твердих  речовин 
або  сумішей  при  їхній  обробці. 

ВИМЙВИНА,  -и,  ж.  Заглибина  в  землі,  утворена  те¬ 
кучою  водою. 


ВИМИВНЙЙ.  -а,  -б.  Який  вимиває,  призначений  для 
вимивання. 

ВИМИКАЛЬНИЙ,  -а.  -е.  Який  використовується  (при¬ 
значений)  для  вимикання. 

ВИМИКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимикати. 

ВИМИКАТИ,  -ак>.  -аєш,  док.,  перех.,  діад.  Вирвати. 
ВИМИКАТИ,  -аю.  -аєш,  ведок .,  ВИМКНУТИ,  -ну,  -неш, 
док.,  перех.  Припиняти  дію  чого-небудь,  перери¬ 
ваючи  зв'язок  із  загальною  системою.  //  Припи¬ 
няти  дію  якого- небудь  приладу,  механізму. 
ВИМИКАТИСЯ,  -ається,  ведок.,  ВИМКНУТИСЯ,  -неться, 
док.  1.  рідко.  Швидко  виїжджати,  виходити,  ви¬ 
бігати  звідки-небудь.  //  Вириватися,  вибиратися 
звідки-небудь.  2.  Перестати  діяти  внаслідок  роз’¬ 
єднання  із  загальною  системою  або  внаслідок 
припинення  подачі  енергії.  3.  тільки ,  ведок.  Пас. 
до  вимикати. 

ВИМИКАЧ,  -й,  ч.,  ел.  Прилад  для  вмикання  і  вими¬ 
кання  електричного  струму.  **  Аварійний  вими- 
кйч  -  вимикач,  який  забезпечує  вимикання  енер¬ 
гопостачання  у  випадку  аварійної  ситуації.  Авто- 
матйчний  вимикйч  -  вимикач,  призначений  для 
вмикання,  проведення  струму  та  вимикання 
струму  у  колі  в  ненормальних  умовах  у  колі. 
Кнбпковий  вимикйч  -  вимикач,  призначений  для 
кіл  керування,  який  приводиться  у  дію  натиском 
деталі,  пакбтний  вимикйч  -  вимикач  з  ручним 
приводом  обертового  руху,  зібраний  з  окремих 
блоків-пакетів.  синхрбнний  вимикйч  -  вимикач, 
який  за  допомогою  спеціальних  пристроїв  авто¬ 
матичного  керування  вимикає  електричне  коло. 
Струмообмбжу  вальний  автоматйчний  вимикіч  - 
автоматичний  вимикач,  у  конструкції  якого  пе¬ 
редбачені  спеціальні  заходи  для  обмеження  у 
визначеному  діапазоні  струму.  Тирйсторний  ав¬ 
томатйчний  вимикіч  -  безконтактний  вимикач, 
призначений  для  частих  комутацій  струму.  Шля- 
ховйй  вимикіч  -  вимикач,  що  змінює  своє  кому¬ 
таційне  положення  чи  стан  за  певних  положень 
рухомих  частин  та  механізмів,  які  переміщують¬ 
ся  відносно  нього. 

ВИМИКАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
вимикіти. 

ВИМИНАТИ1,  -ію,  -аєш,  ведок.,  ВЙМ'ЯТИ,  -мну,  -мнеш, 
док.,  перех.  1.  Розминаючи,  видобувати,  витиску¬ 
вати  або  вилучати  що- небудь.  2.  Розминаючи  що- 
небудь,  робити  м'яким. 

ВИМИНАТИ-',  -йю,  -йєш,  ведок.,  ВЙМИНУТИ,  -ну,  -неш, 
док.,  перех.  Обминати,  уникати. 

ВИМИНАТИСЯ,  -ається,  ведок.  Пас.  до  виминіти1. 
ВЙМИНЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  діал.  Виміняти. 
ВЙМИНУТИ  див.  виминйтич 
ВИМИРАННЯ,  -я,  с.  Стан  за  знач,  вимиріти. 
ВИМИРАТИ,  -ає,  ведок.,  ВЙМЕРТИ,  -мре;  мив.  у.  ви¬ 
мер,  *ла,  -ло;  док.  1.  Зменшуючись  чисельно,  зни¬ 
кати,  гинути  (про  племена,  народності,  народи). 
//  Гинути  до  останнього  в  якомусь  місці,  місцевос¬ 
ті  або  в  родині,  в  роді  внаслідок  епідемії,  голоду  і 
т.  ін.  2.  Залишатися  без  жителів  внаслідок  їх  смерті. 
ВИМИРАЮЧИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  ви¬ 
миріти. 

ВИМИСЕЛ,  -слу,  ч.  1.  Те,  що  вигадане,  чого  немає  в 
дійсності.  2.  літ.  Те,  що  створене  уявою,  фантазі¬ 
єю  письменника,  один  із  засобів  творення  худож¬ 
ніх  образів  і  картин  життя. 

ВЙМИСЛИВЕЦЬ,  -вця,  ч.,  діал.  Винахідник,  мрій¬ 
ник,  фантазер. 

ВИМИСЛИВИЙ,  -а,  -Є,  рідко.  Примхливий,  вередливий. 
ВЙМИСЛИТИ  ДИВ.  вимишлйти. 
вимислювати  див.  вимишлйти. 
вймити  див.  вимивіти. 

ВИМИТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вймити. 
ВЙМИТИСЯ  див.  вимивітися. 

ВЙМИШЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вимишлйти. 

ВИМИШЛЯТИ,  -яю,  -яєш  і  ВИМИСЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш, 
ведок.,  ВЙМИСЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перех.  1.  Об¬ 
думуючи,  знаходити  рішення  для  виконання  чого- 
небудь;  надумувати  щось.  //  Придумувати,  ство¬ 
рювати.  2.  Вигадувати  що-небудь  нереальне. 
ВИМІВКА.  -и,  ж.  1.  діал.  Вимова.  2.  зах.  Мова  про 
щось. 

ВЙМІЗЕРНІТИ,  -ію,  -ісш,  док.  Зробитися,  стати  зо¬ 
всім  мізерним. 

ВЙМІЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  ВИМІЛЮВАТИ,  -юю, 
-юєш,  ведок.,  перех .  Піднімати  ближче  до  повер¬ 
хні  (леміш  плуга,  бур  і  т.  ін.). 

ВИМІЛЮВАТИ  див.  ВЙМІЛИТИ. 

ВЙМІН,  -у,  у.,  діал.  Обмін. 

ВИМІНА,  -и,  ж.,  зах.  Обмін. 

ВИМІННИЙ,  -а,  -є,  зах.  Обмінний, 
виміновий,  -а,  -е,  зах.  Те  саме,  що  вимІнний. 
вимінювання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимінювати. 
ВИМІНЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВЙМІНЯТИ,  -яю, 
-яєш,  док.,  перех.  Одержувати  яку- небудь  річ, 
віддаючи  за  неї  іншу. 

ВИМІНЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  Пас.  до  вимінювати. 
ВЙМІНЯНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вймі- 
няти. 

ВЙМІНЯТИ  див.  вимінювати. 

ВЙМІР,  -у,  у.  1.  Визначення  якоі-небудь  величини 
чогось.  2.  мат.  Величина,  що  вимірюється. 

ВЙМІР ИТИ  див.  вимірювати. 

ВЙМІРКУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 

міркувати. 

ВИМІРКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  Обдумавши, 
знайти  рішення  для  виконання  чого-небудь;  на¬ 
думати  щось. 

ВИМІРНЙЙ,  -й,  -б.  1.  Який  піддається  вимірюванню. 
2.  Те  саме,  що  вимірювальний. 


ВИМІРНИК,  -а,  у.  1.  Прилад  для  вимірювання  чого- 
небудь.  2.  Показник,  який  означує  обсяг  викона¬ 
ної  роботи. 

ВИМІРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  вимірюватися. 
Вимірність  величин. 

ВИМІРЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  вимірювання 
чого-небудь. 

ВИМІРЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
вимірювати  X,  2. 

ВИМІРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимірювати  1,  2. 
**  Абсолютне  вимірювання  -  вимірювання,  яке 
засноване  на  прямому  вимірюванні  однієї  або  декі¬ 
лькох  основних  величин.  Віднбсне  вимірювання  - 
вимірювання  відношення  величини  до  іншої  одно¬ 
рідної  величини.  Динамічне  вимірювання  -  вимі¬ 
рювання  величини,  яка  змінюється  за  час  вимірю¬ 
вання.  непрямб  вимірювання  -  вимірювання,  в 
якому  значення  однієї  чи  декількох  вимірюваних 
величин  знаходять  після  перетворення  роду  вели¬ 
чини.  Опосередкбване  вимірювання  -  непряме 
вимірювання  однієї  величини  з  перетворенням  її 
роду.  Прямб  вимірювання  -  вимірювання  однієї 
величини,  значення  якої  знаходять  безпосередньо 
без  перетворення  її  роду.  Статйчне  вимірювання  - 
вимірювання  величини,  яку  можна  вважати  не¬ 
змінною  за  час  вимірювання. 

ВИМІРЮВАТИ,  -юю,  -юєш  /  ВИМІРЙТИ,  -яю,  -яєш, 
ведок.,  ВЙМІРЯТИ,  -яю,  -яєш  і  рідко  ВЙМІРИТИ,  -рю, 
-риш,  док.,  перех.  1.  Визначати  величину  чого- 
небудь,  міряючи,  порівнюючи  її  з  одиницею  вимі¬ 
ру,  застосовуючи  спеціальні  прилади  або  якусь 
мірку.  2.  перев.,  розм.  Проходити,  проїжджати  по 
всій  дорозі;  обходжувати,  об'їжджати  що-небудь 
скрізь.  3.  тільки вймІрити,  діал.  Націлитися. 
ВИМІРЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся  і  ВИМІРЯТИСЯ,  -йю* 
ся,  -йєшся,  ведок.,  ВЙМІРЯТИСЯ,  -яюся,  -яєшся, 
док.  1.  Міряючись  із  ким-небудь  на  палиці  і  т.  ін., 
встановлювати  чергу.  2.  тільки  3  ос.,  ведок.  Вира¬ 
жатися  в  якій-небудь  мірі,  величині.  //  перев.  Ви¬ 
значатися.  3.  тільки  ведок.  Пас.  до  вимірювати  і 
виміряти. 

ВИМІРЮВАЧ,  -а,  у.  1.  Прилад  для  визначення  вели¬ 
чини,  рівня,  інтенсивності  і  т.  ін.  чого-небудь. 
Радіолокаційний  вимірювач.  **  вимірювач  зага¬ 
сання  -  прилад  для  вимірювання  загасання  або 
послаблення  опору  чи  сили  струму,  вимірювач 
заземлення  -  прилад  для  вимірювання  електрич¬ 
ного  опору  заземлення.  2.  розм.  Той,  хто  займа¬ 
ється  вимірюванням. 

ВИМІРЮВАЧКА,  -и,  розм.  Жін.  до  вимірювач  2. 
ВЙМІРЯНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вймі- 
ряти  1,  2. 

ВИМІРЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимірйти. 

ВЙМІРЯТИ  див.  вимірювати. 

ВИМІРЯТИ  див.  вимірювати. 

ВЙМІРЯТИСЯ  див.  вимірюватися. 

ВИМІРЯТИСЯ  див.  вимірюватися. 

ВЙМІСИТИ  див.  вимішувати1, 
виміситися  див.  вимішуватися1. 

ВЙМІСТИТИ  див.  виміщйти. 

ВЙМІСТУШИТИ,  -ушу,  -ушиш,  док.,  діал.  Вимацати, 
обмацати.  - 

ВЙМІТ,  -у,  у.,  діал.  Виверження. 

ВИМІТАЛЬНИК,  -а,  У.  Який  щось  вимітає. 
ВИМІТАЛЬНИЦЯ,  -І.  ЖІН.  ДО  вимітйл  ьник. 

ВИМІТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимітйти. 

ВИМІТАТИ,  -йю,  -аєш,  ведок.,  ВЙМЕСТИ,  -ету,  -етеш; 
мив.  у.  вимів,  -мела,  -мело;  док.,  перех.  і  без 
додатка.  1.  Метучи,  видаляти  звідки-небудь  міт¬ 
лою,  віником,  щіткою  сміття,  пил  і  т.  ін.  //  Ме¬ 
тучи,  робити  що-небудь  чистим.  2.  перев.  Силою 
видаляти  всіх  або  багатьох  звідки-небудь,  виганя¬ 
ти  кудись. 

ВИМІТАТИСЯ,  -ається,  ведок.,  ВЙМЕСТИСЯ,  -ететься, 
док.  1.  фам.  Виходити  звідкись,  залишати  примі¬ 
щення  і  т.  ін.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вимітйти. 
ВЙМІТИТИ,  -ічу,  -ітиш,  док. ,  перех.,  ВИМІЧАТИ,  -аю, 
-йєш,  ведок.,  розм.  Робити  мітки  на  чому-небудь; 
виділяти,  позначати  когось,  щось. 

ВИМІЧАТИСЯ,  -йється,  ведок.  Пас.  до  вимічіти. 
ВЙМІШАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
мішати. 

ВЙМІШАТИ  див.  вимішувати-'. 

ВИМІШАТИСЯ  див.  вимішуватися-. 

ВЙМІШЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вймІ- 
сити. 

ВИМІШУВАННЯ1,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимішувати1. 
ВИМІШУВАННЯ-,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимішувати-. 
ВИМІШУВАТИ1,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙМІСИТИ,  -ішу, 
-ісііш,  док.,  перех.  Місячи,  ретельно  розминаючи, 
готувати  (про  тісто,  глину  і  т.  ін.). 

ВИМІШУВАТИ-,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙМІШАТИ,  -аю, 
•аєш,  док.,  перех.  Мішаючи  що-небудь,  робити 
однорідним,  надавати  рівномірної  густоти  чи 
складу. 

ВИМІШУВАТИСЯ1,  -ується,  ведок.,  ВЙМІСИТИСЯ,  -ить- 
ся,  док.  1.  Ставати  добре  розім'ятим  у  всій  масі  під 
час  вимішування  {див.  вимішування1).  2.  тільки 
ведок.  Пас.  до  вимішувати1. 

ВИМІШУВАТИСЯ-’,  -ується,  ведок.,  ВЙМІШАТИСЯ,  -ає¬ 
ться,  док.  1.  Ставати  однорідним,  набувати  рівно¬ 
мірної  густоти  чи  складу  під  час  вимішування 
(див.  вимішування-).  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  ви¬ 
мішувати-’. 

ВИМІЩАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  ВЙМЕСТИТИ,  -ещу, 
•естиш  і  ВЙМІСТИТИ,  -іщу,  -істині,  док.,  перех.  і 
чим,  рідко.  Задовольняти  почуття  злості,  досади  і 
т.  ін.,  роблячи  кому-небудь  неприємність,  зло. 
ВЙМКНЕНИЙ,  ВИМКНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  вимкнути2.  //  вймкнено,  вймкнуто,  безос. 


ВИМбЛЮВАТИ 

присудк.  сл. 

ВИМКНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вймкнути2. 
ВИМКНУТИ',  -ну,  -неш,  док.  Однокр.  до  вимикйти. 
ВЙМКНУТИ-  ДВВ.  вимикйти. 

ВИМКНУТИЙ  ДВВ.  вймкнений. 

ВИМКНУТИСЯ  ДВВ.  вимикйтися. 

ВИМНЙСТА,  прикм.  З  великим  вим'ям  (про  корову, 
козу  тощо). 

ВИМОВА,  -и,  ж.  Спосіб  вимовляння  слів,  окремих 
звуків.  //  Особливості  звукової  системи  якої- не¬ 
будь  мови,  діалекту.  2.  діал.  Домовленість,  умова. 
ВИМОВИТИ  ДВВ.  вимовлйти. 

ВИМОВИТИСЯ  див.  вимовлятися. 

ВЙМОВКА,  -и,  ж.,  діал.  Відмовка. 

ВИМОВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 

мовити. 

ВИМОВЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимовлйти. 
ВИМОВЛЯТИ,  -яю,  -йєш,  ведок.,  ВЙМОВИТИ,  -влю, 
-виш;  мв.  вимовлять;  док.,  перех.  1.  Передавати 
голосом  звуки,  слова  своєї  або  чужої  мови;  гово¬ 
рити  певним  чином.  2.  Говорити  що-небудь,  про¬ 
мовляти.  //  Висловлювати  думку,  враження,  по¬ 
чуття.  3.  розм.  Благати,  випрохувати.  //  Домов¬ 
ляючись  про  що-небудь,  домагатися  якоїсь  виго¬ 
ди,  одержання  чогось  і  т.  ін.  4.  діал.  Дорікати. 
5.  діал.  Відмовляти. 

ВИМОВЛЯТИСЯ,  -яється,  ведок.,  ВЙМОВИТИСЯ,  -ить- 
ся;  мв.  вимовляться;  док.  1.  Звучати  під  час  ви¬ 
мовляння,  розмови,  розповіді.  2.  діал.  Відмовля¬ 
тися  від  чого-небудь,  пояснюючи  причини.  3.  ті¬ 
льки  док.,  розм.  Промовити,  сказати  що-небудь; 
вихопитися  зі  словом,  фразою.  4.  тільки  ведок. 
Пас.  до  вимовлЯти  1,  3. 

вимбвний,  -а,  -є.  1.  Який  виражає,  виявляє  внут¬ 
рішні  особливості,  переживання  (про  очі,  обличчя 
і  т.  ін.).  //  Який  яскраво,  виразно  передає  що- 
небудь.  2.  діал.  Красномовний.  3.  діал.  Докірли¬ 
вий.  4.  лівгв.  Стос,  до  вимови.  Вимовні  ворми. 
ВИМОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вимбвний  1. 
ВИМОВНО.  Присл.  до  вимбвний. 

ВЙМОВЧАТИ,  -чу,  -чиш,  док.  1.  Не  висловитися  за 
певної  нагоди,  не  відповісти;  змовчати.  2.  Промо¬ 
вчати  певний  час. 

ВИМОГА,  -и,  ж.  1.  Дія  за  знач,  вимагйти  1.  2.  По¬ 
бажання,  прохання,  висловлене  так,  що  не  при¬ 
пускає  заперечень.  3.  перев.  ми.  Норми,  правила, 
яким  хто-,  що-небудь  повинні  підлягати.  4.  пе¬ 
рев.  ми.  Потреби,  запити,  які  хто-,  що-небудь  має 
або  ставить  до  когось,  чогось.  5.  Офіційний  доку¬ 
мент  із  проханням  видати  що-небудь  або  напра¬ 
вити  кого-небудь  у  чиєсь  розпорядження.  **  Пла¬ 
тіжна  вимбга  -  доручення  кредитора  своєму  бан¬ 
кові  стягнути  вказану  в  дорученні  суму  з  борж¬ 
ника  та  зарахувати  її  на  рахунок  кредитора. 
ВИМОГЛИВИИ,  -а,  -є.  1.  Який  ставить  перед  ким-не- 
будь  великі  вимоги,  домагається  ретельного  ви¬ 
конання,  здійснення  чогось  і  т.  ін.  //  Який  ви¬ 
ражає  вимогу  (у  2  знач.).  2.  Який  має  великі  по¬ 
треби,  запити,  не  задовольняється  будь-чим.  Ви¬ 
могливий  читач.  Ц  Який  потребує  чого-небудь  у 
значній  мірі. 

ВИМбГЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач,  ви- 
мбгливий. 

ВИМОГЛИВО.  Присл.  до  вимбгливий. 
вймогти  див.  вимагйти. 

ВИМбЖНИЙ,  -а,  -е.  Вимогливий,  вибагливий. 
ВИМОЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вимбжний. 
ВИМОЇНА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  вимйвина. 

ВИМОК,  -у,  V.,  с.  г.  Ділянка  посіву,  що  загинув  від 
вимокання. 

ВИМОКАННЯ,  -я,  с.  Стан  за  знач,  вимокйти  2,  3. 
ВИМОКАТИ,  -йю,  -аєш,  ведок.,  ВЙМОКНУТИ  /  ВЙМОК- 
ТИ,  -кну,  -кнеш;  мив.  ч.  вимок,  -ла,  -ло;  док. 
1.  Ставати  зовсім  мокрим.  2.  Пропадати,  гинути 
від  надмірної  вологи,  застою  води  (про  рослини). 
3.  Намокаючи,  змінювати  свої  певні  властивості 
(ставати  м'якшим,  втрачати  деякі  речовини,  за¬ 
пах  і  т.  ін.). 

ВЙМОКЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  вймо- 
кнути  і  вй мокти. 

ВЙМОКНУТИ  див.  вимокйти. 

ВЙМОКТИ  див.  ВИМОКЙТИ. 

ВЙМОЛЕНЕЦЬ,  -нця,  V  Той,  кого  виблагали  у  Бога 
молитвами. 

ВЙМОЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мпн.  ч.  до  вй- 
молити. 

ВЙМОЛИТИ  див.  вимблювати. 

ВЙМОЛОДНІТИ,  -ію,  -ієш,  док.  Стати  молодшим. 
ВЙМОЛОТ,  -у,  ч.  1.  Дія  за  знач,  вймолотити.  2.  Ви¬ 
молочене  зерно,  насіння, 
вймолоти  див.  вимблювати. 
вимолотися  див.  вималюватися. 

ВЙМОЛОТИТИ  див.  ви  мол  бчу  вати. 

ВИМОЛОТИТИСЯ  див.  вимолбчуватися. 

ВИМОЛОТКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  вймолот. 
ВЙМОЛОЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вймолотити.  Вимолочене  васіввя.  //  Позбавле¬ 
ний  зерна,  насіння  внаслідок  вимолочування. 
ВЙМОЛОЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вймолотити. 
ВИМОЛйЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимолбчувати. 
ВИМОЛОЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙМОЛОТИТИ, 
-очу,  -отиш,  док.,  перех.  Молотячи,  вибивати 
зерно  з  колосків,  насіння  зі  стручків  і  т.  ін. 
ВИМОЛОЧУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВЙМОЛОТИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Випадати,  видалятися  з  колосків, 
стручків  під  час  молотіння.  2.  тільки  ведок.  Пас. 
до  вимолбчувати. 

ВИМОЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимблювати. 
ВИМОЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВЙМОЛИТИ,  -лю, 
-лиш,  док.,  перех.  Дуже  або  принижено  благаю- 

141 


ВИМбРГУВАТИ 

чи,  випрошувати,  домагатися  чого-небудь.  //  заст. 
Молячись,  випрошувати  що-небудь. 

ВИМбРГУВАТИ,  -ую,  -уєш,  аєдок.  Раз  у  раз  моргати. 
ВЙМОРДУВАНИЙ,  -а.  -е,  діал.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вймордувати. 

ВИМОРДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.,  діад.  1.  По¬ 
вбивати.  2.  Вимучити. 

ВЙМОРЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
морити  2. 

ВЙМОРИТИ  див.  вимбрювати. 

ВИМОРИТИСЯ  див.  вимбрюватися. 

ВЙМОРОЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйморозити  1.  //  виморожено,  безос.  присуди,  сл. 
ВЙМОРОЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйморозити. 
виморбжувАння,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  виморбжу- 
вати  1.  2.  Один  із  термічних  методів  очищення 
стічних  вод. 

ВИМОРОЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙМОРОЗИТИ, 
-ожу,  -озиш,  док.,  перед.  1.  Витримувати  що-не- 
будь  на  морозі  для  видалення  вологи,  часточок 
води-  2.  Нищити  морозом. 

ВИМОРОЖУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  ВИМОРОЗИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  На  морозі  втрачати  вологу,  часточ¬ 
ка  води.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  виморбжувати. 
вйморозити  див.  виморбжувати. 
виморозитися  див.  виморожуватися. 

ВИМОРОЗКИ,  -ів,  ми.  Алкогольні  напої,  з  яких 
виморожено  частину  води  для  більшої  міцності. 
ВИМОРОЧНИЙ,  -а.  -е,  юр.  Який  залишається  після 
померлого  власника,  що  не  мав  спадкоємців  або 
якщо  спадкоємці  не  прийняли  спадщину  у  вста¬ 
новлений  строк  чи  позбавлені  права  спадкування. 
**  Вйморочне  майнб:  у  цивільному  праві  -  май¬ 
но,  яке  не  має  власника  або  власник  якого  неві¬ 
домий. 

ВИМОРЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.,  ВЙМОРИТИ,  -рю, 
-риш,  док.,  перед.  1.  Знищувати  всіх  чи  багатьох 
(про  голод,  хворобу  і  т.  ін.).  2.  розм.  Дуже  втом¬ 
лювати,  знесилювати  кого-небудь. 

ВИМОРЮВАТИСЯ,  -юється,  иедок.,  ВЙМОРИТИСЯ, 
-иться.  док.  1.  розм.  Дуже  втомлюватися,  знеси¬ 
люватися.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  вимбрювати. 
вимостити  див.  вимбщувати. 

ВЙМОТАНИЙ,  -а,  -е,  розм.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вймотати. 

вймотати  див.  вимбтувати. 
вймотатися  див.  вимбтуватися. 

ВИМОТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимбтувати. 
ВИМОТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙМОТАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перед.  1.  Мотаючи  з  чого-небудь  або 
на  щось,  витягати  звідкись.  2.  переи.  Знесилюва¬ 
ти,  виснажувати  кого-,  що-небудь,  тримаючи  в 
безперервній  дії,  роботі,  напруженні  і  т.  ін.  //  бе¬ 
зос .  3.  Розмотуючи  що-небудь,  звільняти  когось, 
щось.  Вимотувати  душу. 

ВИМОТУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВЙМОТАТИ¬ 
СЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  1.  Мотаючись,  витягатися 
з  чого-небудь,  звідкись.  2.  переи.  Знесилюватися, 
виснажуватися,  перебуваючи  в  безперервній  дії, 
роботі,  напруженні  і  т.  ін.  3.  Розмотуючи  що- 
небудь,  звільнятися. 

ВйМОЧЕний,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
мочити. 

ВЙМОЧЕННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вймочити. 

ВЙМОЧИТИ  див.  вимбчувати. 
вймочитися  див.  вимбчуватися. 

ВЙМОЧКА,  -и,  ж.  1.  с.  г.  Ділянка  посіву,  залита 
водою.  2.  шкіл  їв.,  розм.  Промокальний  папір. 
ВИМОЧУВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вимбчувати. 
ВИМОЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙМОЧИТИ,  -чу, 
-чипг,  док. ,  перед.  1.  Робити  що-небудь  зовсім 
мокрим;  намочувати.  2.  Тримаючи  що-небудь  у 
воді,  у  якійсь  рідині,  наповнюючи  щось  водою, 
якоюсь  рідиною,  змінювати  повні  його  властивос¬ 
ті  (робити  м'якшим,  позбавляти  деяких  речовин, 
запаху  і  т.  ін.).  3.  Вмочаючи  що-небудь  у  рідину, 
вибирати  її. 

ВИМОЧУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВЙМОЧИТИ¬ 
СЯ,  -чуся,  -чишся,  док.  1.  Робитися  мокрим. 
//  рідко.  Купатися.  2.  Намокаючи,  змінювати 
свої  певні  властивості  (ставати  м'якшим,  втрача¬ 
ти  деякі  речовини,  запах  і  т.  ін.). 

ВИМОЩАТИ  див.  вимбщувати. 

ВЙМОЩЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
мостити.  //  вймощено,  безос.  присуди,  сл. 
вймощення,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вймостити. 
вимощування,  -я.  с.  Дія  за  знач,  вимбщувати. 
ВИМОЩУВАТИ,  -ую,  -уєш  і  рідко  ВИМОЩАТИ,  -аю, 
■аєш,  иедок.,  ВЙМОСТИТИ,  -ощу,  -остиш,  док.,  пе¬ 
ред.  і  без  додатка.  Вистеляти  що-небудь,  рівномір¬ 
но  викладаючи  чимсь,  накладаючи  щось.  //  Ви¬ 
кладаючи,  вистилаючи  чим-небудь,  робити  щось. 
ВИМОЩУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  вимбщу¬ 
вати. 

ВЙМЛЕЛ,  -а,  ч.  1.  Вузький  і  довгий  прапор,  що 
його  піднімають  на  щоглі  військового  корабля  під 
час  плавання  як  ознаку  його  державної  належно¬ 
сті.  //  Вживається  на  позначення  кількості  кора¬ 
блів.  Ц  Вузький  і  довгий,  часто  трикутний  пра¬ 
порець,  що  видається  на  відзнаку  яких-небудь 
досягнень.  2.  Металева  трубка,  коробка  і  т.  ін.  з 
прапорцем,  що  скидається  з  літака  чи  іншого 
літального  апарата  для  передачі  відомостей,  яко- 
го-небудь  сигналу  і  т.  ін.  //  Металевий  диск  із 
яким-небудь  зображенням  як  символ  чогось. 
ВЙМЛЕЛ ЬНИЙ,  -а.  -е.  Прикм.  до  вймпел. 

ВИМРІВАТИ,  -Аю,  -аєш  і  ВИМРІЮВАТИ,  -юю,  -юєш, 
иедок.,  ВЙМРІЯТИ,  -ію,  -ієш,  док.,  перед.  Виношу¬ 
вати  у  думці,  у  мріях;  створювати  в  уяві. 
ВИМРІЮВАТИ  див.  вимрівАти. 

142 


ВЙМРІЯНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
мріяти. 

ВЙМРІЯТИ  див.  вимрівАти. 

ВИМУДРОВУВАТИ,  -ую,  -уєш.  иедок.,  ВЙМУДРУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перед.  1.  Мудруючи,  вигадувати 
що-небудь,  приходити  до  якогось  рішення.  2.  рід¬ 
ко.  Добувати  що-небудь  за  допомогою  хитрощів. 
ВЙМУДРУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вймудрувати. 

ВЙМУДРУВАТИ  див.  вимудрбвувати. 

ВИМУРОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимурбвувати. 
ВИМУРОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙМУРУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перед.  Муруючи,  збудувати  що- 
небудь  (із  цегли,  каменю). 

ВЙМУРУВАНИЙ,  -а.  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
мурувати. 

ВЙМУРУВАТИ  див.  вимурбвувати. 

ВЙМУСИТИ  див.  вимушувати. 

ВЙМУЧЕНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
мучити  1.  2.  у  здач,  прикм.  З  ознаками  втоми, 
виснаження. 

ВЙМУЧЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вймучений  2. 
ВЙМУЧЕНО.  Присл.  до  вймучений. 
вймучити  див.  вимучувати, 
вймучитися  див.  вимучуватися. 
вимучування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вимочувати. 
ВИМУЧУВАТИ,  -ую.  -уєш,  иедок.,  ВИМУЧИТИ,  -чу, 
-чиш,  док.,  перед.  1.  Украй  знесилювати  кого- 
небудь,  завдаючи  фізичних  або  душевних  мук. 
2.  Домагатися  чого-небудь,  мучачи  когось.  //  Ви¬ 
добувати  що-небудь  із  муками,  з  надмірними  зу¬ 
силлями. 

ВИМУЧУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВЙМУЧИТИ¬ 
СЯ,  -чуся,  -чишся,  док.  1.  Украй  знесилюватися 
внаслідок  фізичних  або  душевних  мук.  2.  тільки 
иедок.  Пас.  до  вимочувати. 

ВЙМУШЕНИЙ,  -а,  -є.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вймусити.  2.  прикм.  Який  здійснюється  чи  здій¬ 
снений  проти  бажання,  потреби,  під  тиском  об¬ 
ставин.  **  Вймушений  прогул  -  час,  протягом 
якого  працівник  з  вини  адміністрації  був  позбав¬ 
лений  можливості  працювати.  3.  прикм.  Здійс¬ 
нюваний  через  силу,  роблений,  нещирий. 
ВЙМУШЕНІСТЬ,  -ності.  ж.  Абстр.  ім.  до  вймушений  3. 
ВЙМУШЕНО.  Присл.  до  вймушений  3. 
ВИМУШТРОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙМУШТРУВА- 
ТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.  1.  Піддаючи  муштрі, 
навчити  військової  справи,  привчити  до  дисцип¬ 
ліни.  //  Навчити  чого-небудь,  привчити  до  чогось 
суворими  методами.  2.  розм.  Те  саме,  що  вйдре- 
сирувати. 

ВЙМУШТРУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вй  муштрувати. 

ВЙМУШТРУВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
вймуштруваний. 

вимуштрувати  див.  вимуштрбвувати. 
ВЙМУШТРУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  док.  Піддаючись 
муштрі,  навчитися  військової  справи,  привчитися 
до  дисципліни. 

ВИМУШУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  вимушує. 
ВИМУШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок..  ВЙМУСИТИ,  -ушу, 
-усиш,  док.,  перед.  Домагатися  чого-небудь  у 
примусовому  порядку,  насильно.  //  Створювати 
необхідність  діяти  певним  чином. 

ВЙМЧАТИ,  -чу,  -чиш,  док.  1.  и вперед.  Дуже  швидко 
вибігти,  виїхати  звідки-небудь  або  кудись.  2.  пе¬ 
ред.  Дуже  швидко  вивезти  кого-,  що-небудь  ку¬ 
дись. 

ВЙМЧАТИСЯ,  -чуся,  -чишся,  док.,  рідко.  Те  саме, 
що  вймчати  1. 

ВЙМ'Я,  вйм'я  і  вймені,  с.  Орган  (молочна  залоза  з 
сосками)  у  самиць  ссавців,  функцією  якого  є  ви¬ 
роблення  і  виділення  молока. 

ВЙМ'ЯСТА,  прикм.  Яка  має  велике  вим'я.  Вириста 
корова. 

ВЙМ'ЯТИ  див.  виминАти1. 

вим'ятий,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйм'яти. 
ВЙМ'ячко,  -а,  с.  Зменш. -пестл.  до  вйм'я. 

ВЙНА,  -и,  ж.  Індійський  семиструнний  смичковий 
музичний  інструмент. 

ВИНА,  -й,  ж.  1.  Негативний  вчинок  або  злочин; 
причетність  до  них  або  до  чогось  неприємного,  що 
сталося.  Загладжувати  вину.  2.  Те,  що  спричи¬ 
няє,  призводить  до  чого-небудь;  причина.  3.  діал. 
Обов'язок,  борг,  повинність. 

ВИНАГОРОДА,  -и.  ж.  Те,  що  є  платою  за  працю, 
нагородою  за  які-небудь  заслуги.  //  Те,  що  дасть¬ 
ся  або  робиться  замість  чого-небудь  утраченого, 
заподіяного  і  т.  ін.  **  Агентська  винагорбда  - 
оплата  посередницьких  послуг  за  продаж  товару 
та  його  рекламу,  ліцензійна  винагорбда  -  від¬ 
шкодування  за  надання  прав  на  використання 
ліцензій,  ноу-хау  та  ін. 

ВЙНАГОРОДЖЕНИЙ,  -а.  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйнагородити. 

ВЙНАГОРОДЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйнагородити. 
ВИНАГОРОДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  винагорб- 
джувати. 

ВИНАГОРОДЖУВАТИ,  -ую.  -уєш.  иедок.,  ВЙНАГОРО¬ 
ДИТИ,  -джу,  -диш,  док.,  перед.  Давати  що-небудь 
як  плату  за  працю,  нагороду  за  якісь  заслуги. 
//  Давати  або  робити  що-небудь  замість  чогось 
утраченого,  заподіяного  і  т.  ін. 
ВИНАГОРОДЖУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  ви- 
нагорбджувати. 

вйнагородити  див.  винагороджувати. 
ВИНАДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙНАДИТИ,  -джу, 
-диш,  док.,  перед.  Заохочувати  вийти  звідки- 
небудь. 

ВЙНАДИТИ  див.  винАджувати. 


ВЙНАЄМ,  -у,  ч.  Віддавання  у  найми. 

ВИНАОМНИК,  -а.  ч.  Той,  хто  віддає  у  вайми,  в  оренду. 
ВИНАОМНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  винабмник. 

ВИНАЙДЕНИЙ,  -а.  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  від  вй- 
найти. 

ВИНАЙДЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйнайти. 

ВИнАЙМ,  -у,  ч.,  діал.  Дія  за  знач.  винаймАти. 
ВИНАЙмАтИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙНАЙМИТИ,  -млю, 
-миш;  ми.  вйнаймлять;  і  ВЙНАЙНЯТИ,  -йму,  -ймеш, 
док.,  перед.,  діал.  Наймати  що-небудь,  арендувати. 
ВИНАЙМАЧ.  -А,  ч.  Той,  хто  щось  орендує. 
ВИНАймАчка.  -и.  Жін.  до  винаймАч. 

ВЙНАЙМИТИ  див.  винаймАти. 

ВЙНАЙНЯТИ  див.  винаймАти. 

ВЙНАЙТИ  див.  винахбдити. 

ВИНАЙТИСЯ  див.  винаходитися. 

ВИНАР,  -А,  ч.  1.  Власник  винної  крамниці.  2.  Ви¬ 
ноградар,  винороб. 

ВИНаРНИИ,  -а,  -е.  Стос,  до  винаря  і  винарні. 
ВИнАрня,  -і,  ж.  Винна  крамниця;  пивниця. 
ВЙНАРОДОВИТИ,  -влю,  -виш,  док.  перед.,  зад.  По¬ 
збавити  ознак  нації. 

ВИНАРОДбВЛЕННЯ,  -я.  с„  зад.  1.  Дія  за  знач,  вйна- 
родбвити.  2.  Втрата  ознак  нації. 

ВИН АРОДбВЛЮВАТИ ,  -юю.  -юєш.  иедок.  Позбавляти 
націю  II  характерних  і  неповторних  прикмет; 
денаціоналізувати. 

ВИНАРСТВО,  -а,  с.  Виготовлення  вина  з  винограду 
та  деяких  інших  ягід  і  плодів  способом  спиртово¬ 
го  бродіння;  виноробство. 

ВйнАХІД,  -ходу,  ч.  1.  Дія  за  знач,  винаходити  1. 
2.  Те,  що  винайдене,  зовсім  нове,  невідоме  до  цього. 
ВИНАХІДЛИВИЙ,  -а.  -е.  Здатний  вигадати  що-небудь, 
знайти  вихід  із  складного  становища  і  т.  ін.;  зда¬ 
тний  винаходити. 

ВИНАХІДЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач, 
винахідливий. 

ВИНАХІДЛИВО.  Присл.  до  винахідливий. 

ВИНАХІДНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  винайшов  або  винахо¬ 
дить  що-небудь. 

ВИНАХІДНИЦТВО,  -а,  с.  Діяльність  винахідника,  ви¬ 
нахідників. 

винахідницький,  -а,  -е.  Прикм.  до  винахідник  і 
винахідництво. 

винахідниця,  -і.  Жін.  до  винахідник. 
ВИНАХІДНИЧИН,  -а.  -е.  Властивий  або  належний 
винахідниці. 

ВИНАХбДЕЦЬ,  -дця,  ч„  діал.  Те  саме,  що  винахідник. 
ВИНАХОДЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  винаходити  2. 
ВИНАХОДИТИ,  -джу,  -диш,  иедок.,  Вйнайти,  -йду, 
-йдеш,  док.,  перед.  1.  Створювати  що-небудь  зо¬ 
всім  нове,  до  цього  невідоме.  2.  тільки  док.,  діал. 
Відшукати. 

ВИНАХОДИТИСЯ,  -иться,  иедок.,  ВЙНАЙТИСЯ,  -йде¬ 
ться,  док.  Те  саме,  що  знаходитися  1 . 

ВЙНЕН  див.  Вйнний1 . 

ВЙНЕСЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйне- 
сти  1-5. 

ВИНЕСЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйнести  1,  4,  5 
ВЙНЕСТИ  див.  винбсити. 

ВИНЕСТИСЯ  див.  винбситися. 

ВИнЕЦЬ,  -нцА,  ч„  заст.  Винний  алкоголь,  етиловий 
спирт. 

ВЙНИЗАТИ,  -ижу,  -ижеш,  док.,  ВИНЙЗУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  иедок.,  перед.  1.  Прикрашати  намистом, 
бісером.  2.  тільки  док.  Витратити  увесь  матеріал 
під  час  низання. 

ВИНЙЗУВАТИ  див.  вйнизати. 

ВИНИКАННЯ,  -я.  с.  Стан  за  знач.  виникАти. 
ВИНИКАТИ,  -ає,  иедок.,  ВИНИКНУТИ,  -не;  мин.  ч. 
виник,  -ла,  -ло;  док.  1.  Зароджуючися,  ставати 
дійсним,  існуючим.  І /  З'являтися.  //  Відбувати¬ 
ся.  2.  Показуватися,  ставати  видним.  //  Постава¬ 
ти  в  уяві. 

ВИНИКАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  розм.  Обходити  скрізь, 
обійти  все,  всюди  заглядаючи. 

ВИНИКАЮЧИЙ,  -а.  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  ви¬ 
никати. 

ВИНИКЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  вйник- 
нуги. 

ВИНИКНЕННЯ,  -я,  с.  Стан  за  знач,  вйникнути. 
ВИНИКНУТИ  ДИВ.  ВИНИКАТИ. 

Вйнирнути,  -ну,  -неш,  док.  1.  Нирнувши,  виплис¬ 
ти;  занурившись,  піднятися  знов  на  поверхню 
води  чи  іншої  рідини.  2.  переи.  Раптово  показа¬ 
тися,  з'явитися,  вискочити  звідки-небудь. 

ВИнйТИ,  -ню,  -нйш,  иедок.,  перед.  Звинувачувати 
кого-небудь,  приписувати  якусь  вину. 

ВИНЙТИСЯ,  -нюся,  -нйшся.  иедок.,  розм.  Визнавати 
свою  вину,  провину,  пробачатися. 

ВЙНИШЛОРИТИ,  -рю,  -риш,  док.,  перед.,  розм. 

1.  Старанно  обшукати  все  довкола.  2.  Старанно 
шукаючи,  знайти. 

ВЙНИЩЕНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйнищити.  //  вйнищено,  безос.  присудк.  сл. 

2.  прикм.,  рідко.  Жалюгідний. 

ВЙНИЩЕННЯ,  -Я.  с.  Дія  за  знач.  ВЙНИЩИТИ. 
ВЙНИЩИТИ  див.  винйщувати. 

ВИНИЩУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  винищуван¬ 
ня  кого-,  чого-небудь.  Винищувальна  авіацій. 
II  Який  несе  з  собою  винищення  кого-,  чого- 
небудь. 

ВИНИЩУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  винйщувати. 
ВИНЙЩУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙНИЩИТИ,  -щу, 
-щиш,  док.,  перед.  Нищити  всіх,  усе. 
ВИНЙЩУВАТИСЯ,  -ується.  иедок.  Пас.  до  винйщувати. 
ВИНИЩУВАЧ,  -а,  ч.  1.  Той,  хто  винищує  кого-,  що- 
небудь.  2.  Бойовий,  швидкохідний  літак  із  силь¬ 
ним  озброєнням,  призначений  для  знищення  у 
повітрі  ворожих  літаків.  //  Льотчик,  що  літає  на 


такому  літаку.  **  Винйщувач-бомбардувАльник  - 
надзвуковий  військовий  літак  для  ураження  по¬ 
вітряних  та  наземних  цілей,  що  має  на  озброєнні 
гармати,  ракети  і  бомби.  Винйщувач-перехбплю- 
вач  -  надзвуковий  військовий  літак  для  уражен¬ 
ня  швидкісних  повітряних  цілей,  що  має  на  оз¬ 
броєнні  гармату  і  ракети. 

ВИНІВКА,  -и,  ж.,  зах.  Винна  бочка. 

ВИНІЖЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйні- 
жити.  //  у  знач,  прикм. 

ВИНІЖИТИ,  -жу,  -ЖИШ,  ДОК.,  ВИНІЖУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
ведок. .  перед.  Робити  ніжним.  //  Випещу  вати,  ро¬ 
бити  слабим,  дуже  чутливим  до  несприятливих 
умов. 

ВИНІЖУВАТИ  див.  вйніжити. 

ВИНІЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.  Довго,  до¬ 
схочу  ніжитися. 

ВИННИЙ',  ВЙНЕН,  винна,  винне.  1.  Який  вчинив 
що-небудь  погане,  скоїв  злочин,  провинився  у 
чомусь.  //  Який  є  причиною  чого-небудь.  //  у 
звач.  ім.  вйнний,  -ного,  ч.  Той,  хто  скоїв  злочин, 
провинився  у  чому-небудь;  винуватець.  2.  Який 
має  борг. 

винний2,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  винб'.  **  Вйнний 
кАмінь  -  твердий  осад,  що  утворюється  під  час 
бродіння  виноградного  соку  і  зберігання  вина, 
вйнна  кислоті  -  органічна  кислота,  що  міститься 
в  багатьох  ягодах;  добувається  з  винного  каменю 
і  використовується  в  хімії  та  медицині,  вйнний 
спирт  -  безбарвна  рідина  з  характерним  запахом, 
що  добувається  для  виготовлення  алкогольних 
напоїв  та  для  технічних  потреб;  етиловий  спирт. 
2.  Те  саме,  що  кйсло-солбдкий.  //  Який  має  кис¬ 
ло-солодкі  плоди. 

ВЙННИК,  -а,  V.,  заст.  Той,  хто  виготовляв  горілку  і 
спирт. 

ВИННИКІВНА.  -и,  ж.,  заст.  Донька  винника. 
ВИННИКУВАТИ,  -ую.  -уєш,  ведок.,  заст.  Виготовляти 
спирт,  горілку. 

ВЙННИЦТВО,  -а,  с.,  заст.  Виготовлення  спирту  і 
горілки;  винокуріння. 

ВИННИЦЬКИЙ,  -а,  -є,  заст.  Винокурний. 

ВЙННИЦЯ,  -і,  ж.,  заст.  1.  Підприємство,  де  вигото¬ 
вляли  горілку  і  спирт;  гуральня.  2.  Склад  з  алко¬ 
гольними  напоями.  3.  діад.  Виноградник. 
ВИННИчЕнко,  -а,  ч.  Син  винника. 

ВИННИЧЙХА,  -и,  ж.  Дружина  винника. 

ВЙННИЧКА,  -и.  Жін.  до  ВЙННИК. 

ВЙННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйнний1  1. 
вйнно-горілчАний,  -а,  -є.  Який  пов'язаний  із 
виготовленням  та  продажем  вина  і  горілки. 
ВЙННО-КОНЬЙЧНИЙ,  -а,  -є.  Який  пов’язаний  із  виго¬ 
товленням  та  продажем  вина  і  коньяку, 
вйнно  лікбрний,  -а,  -е.  Який  пов'язаний  із  вигото¬ 
вленням  та  продажем  вина  і  лікерів. 
винб1,  -А,  с.  Напій  з  виноградного  або  з  деяких 
інших  ягідних  та  плодових  соків,  що  переброди¬ 
ли,  набувши  певної  алкогольної  міцності  й  аро¬ 
мату. 

ВИНО2,  -А,  с.  Масть  карт  у  вигляді  наконечників 
списа  чорного  кольору;  піки. 

ВИНОБРАННЯ,  -я,  с„  діад.  Збір  винограду, 
винбвий,  -а,  -е.  Який  має  масть  вина  (див.  винб2); 
піковий. 

ВИНОГРАД,  -у,  ч.  1.  Південна  витка  кущова  росли¬ 
на  з  широким  листям  та  вусиками,  з  плодами, 
зібраними  в  грона.  **  Дйкий  виногрАд  -  дикорос¬ 
туча  і  декоративна  витка  кущова  рослина  з  ши¬ 
роким  листям  та  вусиками.  2.  Ягоди  цієї  росли¬ 
ни.  3.  Лоза,  гроно. 

ВИНОГРАДАР,  -я,  ч.  Той,  хто  вирощує,  розводить 
виноград. 

ВИНОГРАДАРСТВО,  -а,  с.  1.  Галузь  сільського  госпо¬ 
дарства:  вирощування,  розведення  винограду. 
2.  Прикладна  дисципліна,  що  вивчає  біологічні 
особливості  винограду  і  розробляє  способи  одер¬ 
жання  високих  врожаїв. 

ВИНОГРАДАРСЬКИЙ,  а,  -є.  Стос,  до  виноградарства  і 
виноградаря. 

ВИНОГРАДДЯ,  -я,  с.,  збірн.  Стебла  винограду. 
ВИНОГРАДИК,  -а,  V.  Зменш,  до  виногрАд. 
ВИНОГРАДИНА,  -и,  ж.  Ягода  винограду. 
ВИНОГРАДИНКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  виногрА- 
дина. 

ВИНОГРАДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  виногрАд.  //  Ви¬ 
готовлений  з  ягід  винограду.  "  ВиногрАдний  цу¬ 
кор  -  те  саме,  що  глюкбза. 

ВИНОГРАДНИК,  -а,  ч.  Ділянка  землі,  плантація,  де 
вирощується  виноград. 

ВИНОГРАДОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Те  саме,  що  виногрАд- 
ний.  2.  у  звач.  ім.  виногрАдові,  -вих,  мв.  Родина 
рослин,  до  якої  належить  виноград. 

ВИНОГРАДОВІЇ,  -у,  V.  Рідкісний  мінерал;  безбарвні, 
прозорі  кристали. 

ВИНОГРАДОЗБИРАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  призначений, 
використовується  для  збирання  винограду. 
ВИНОГРАДОЛІКУВАННЯ,  -я,  с.  Лікування  хворих 
виноградом  або  виноградним  соком. 

ВИНОГРбНО,  -а,  с.,  поет.  Гроно,  кетяг  винограду. 
ВИНОЗІР,  -збра,  V.,  поет.  Уживається  як  епітет 
далекозорих,  з  гострим  зором  людей,  птахів.  Со¬ 
кіл  гивозір. 

ВИНОЗІрка.  -и,  поет.  Жін.  до  винозІр. 

ВИНОЗбРИЙ,  -а,  -є,  поет.  Далекозорий,  з  гострим 
зором. 

ВИНОКбЛО,  -а,  с„  поет.  Горизонт,  обрій. 

ВИНОКУР,  -а,  ч.,  заст.  Той,  хто  виготовляв  горілку  і 
спирт;  винник. 

ВИНОКУРІННЯ,  -я,  с.  Виготовлення  горілки  і  спирту 
з  зерна,  картоплі  і  т.  ін.  способом  спеціальної 


перегонки. 

ВИНОКУРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  винокуріння.  //  При¬ 
знач.  для  винокуріння. 

ВИНОКУРНЯ,  -і,  ж.,  заст.  Те  саме,  що  вйнниця  1, 
ґурАльня. 

ВИНОПРОВІД,  -вбду,  V.  Трубопровід,  яким  вино 
подають  з  виносховищ  до  технологічних  ліній 
його  переробки  і  розливу. 

ВИНОРбБ,  -а,  ч.  Той,  хто  виготовляє  вино. 

ВИНОРОБНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  виготовлення 
вина. 

ВИНОРОБНЯ,  -і,  ж.  Підприємство,  де  виготовляють 
вино. 

ВИНОРОБСТВО,  -а,  с.  Виготовлення  вина  з  виногра¬ 
ду  та  деяких  інших  ягід  і  плодів  способом  спир¬ 
тового  бродіння;  винарство. 

ВИНОРОБСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  винороба,  винороб¬ 
ства. 

ВИНОРОЗЛИВНИЙ,  -а,  -е.  Який  пов’язаний  із  розли¬ 
ванням  вина  у  пляшки  на  автоматизованих  кон¬ 
веєрних  лініях. 

ВЙНОС,  -у,  V.  1.  Дія  за  знач,  винбсити  і  винести  (в 

1,  2,  4  знач.).  2.  Винесення  небіжчика  з  примі¬ 
щення  для  поховання.  3.  Те,  що  виноситься  те¬ 
кучою  водою  (пісок,  мул  і  т.  ін.). 

ВЙНОСИТИ  див.  винбшувати. 

ВИНОСИТИ,  -бшу,  -бсиш;  наказ,  сп.  винбсь;  ведок., 
ВЙНЕСТИ,  -су,  -сеш;  мив.  ч.  виніс,  -несла,  -несло; 
док. ,  перед.  І.  Несучи,  забирати  кого-,  що-небудь 
звідкись.  //  Несучи,  доставляти  куди-небудь,  в 
якесь  місце  або  комусь.  //  Вибиваючи,  виламую¬ 
чи,  переміщати  в  інше  місце.  //  Поміщати  яку- 
небудь  частину  окремо  (про  текст).  //  перед.  Ого¬ 
лошувати,  подавати  для  ознайомлення  або  вирі¬ 
шення  чого-небудь.  **  Винбсити  на  люди  -  роби¬ 
ти  відомим  усім  чи  багатьом;  розголошувати. 

2.  Швидко  вивозити,  переміщати  куди-небудь. 
//  Захоплюючи  з  собою,  викидати  куди-небудь 
(про  воду,  вітер).  3.  перед.  Здобувати  знання, 
одержувати  відомості,  пройматися  яким-небудь 
почуттям  і  т.  ін.,  навчаючись,  читаючи,  спілкую¬ 
чись  із  кимсь  тощо.  4.  Виставляти,  пересовувати, 
переводити  що-небудь  уперед,  угору  тощо.  5.  Ух¬ 
валювати,  вирішувати  що-небудь.  6.  розм.  Витер¬ 
плювати,  витримувати  що-небудь  неприємне, 
тяжке.  7.  діад.  Дорівнювати,  становити. 

виноситися  див.  винбшуватися. 

ВИНОСИТИСЯ,  -бшуся,  -бсишся;  наказ,  сп.  винбсь- 
ся;  ведок.,  ВЙНЕСТИСЯ,  -суся,  -сешся;  мив.  ч.  вй- 
нісся,  -неслась,  -неслось;  док.  1.  Швидко  вибіга¬ 
ти,  виїжджати,  вилітати  звідки-небудь  або  ку¬ 
дись.  2.  тільки  ведок.,  рідко.  Виносити  речі, 
майно  з  дому.  3.  Виступаючи,  здійматися  вгору 
над  чим-небудь;  бути  вищим  за  когось,  щось. 
4.  перев.  Хизуватися  чим-небудь,  виражати  пого¬ 
рду,  зазнаватися.  5.  тільки  док.,  розм.  Припини¬ 
ти  нестися,  знісши  всі  яйця  (про  свійських  пта¬ 
хів).  6.  тільки  ведок.  Пас.  до  винбсити. 

ВЙНОСКА,  -и,  ж.  Пояснення,  примітка  до  тексту, 
поміщені  під  ним. 

ВИНОСНЙЙ,  -А,  -і.  Пов'язаний  з  винесенням  за 
межі,  розміщенням  за  межами  чого-небудь  і  т.  ін. 

ВИНОТЕКА,  -и,  ж.  Сховище  зразків  вин;  зібрання 
колекційних  вин. 

ВИНОТОКА,  -и,  ж.  Точило  для  вичавлення  виногра¬ 
дного  соку. 

ВИНОТОРГІВЕЦЬ  див.  виноторгбвець. 

ВИНОТОРГІВЛЯ,  -і,  ж.  Торгівля  вином. 

ВИНОТОРГОВЕЛЬНИЙ  див.  виноторгбвий. 

ВИНОТОРГбВЕЦЬ  і  ВИНОТОРГІВЕЦЬ,  -вця,  ч.  Торго¬ 
вець  вином. 

ВИНОТОРГбВИЙ  І  ВИНОТОРГОВЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм. 
до  виноторгівля. 

ВИНОХІД,  -хбда,  ВИНОХОДЕЦЬ,  -хідця,  ч.,  діад.  Іно¬ 
ходець. 

ВИНОХОДЕЦЬ  див.  винохід. 

ВИНОЧЕРПІЙ,  -я,  V.,  заст.  При  дворі  монарха,  фео¬ 
дала  -  особа,  яка  відала  напоями,  наливала  і  під¬ 
носила  їх  під  час  бенкету. 

ВЙНОШЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ви¬ 
нбсити. 

ВИНОШУВАНИЙ,  -а,  -е.  Якого  виношують. 

ВИНОШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  винбшувати  І,  2. 

ВИНОШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИНОСИТИ,  -ошу, 
-осиш,  док.,  перед.  1.  Носити  в  собі  дитину  до 
пологів  (про  матір).  //  Вирощувати,  доглядати 
дитину,  носячи  на  руках  до  того  часу,  поки  вона 
почне  ходити.  2.  перев.  Обмірковувати  до  найдрі- 
бніших  деталей,  тримати  в  собі  до  остаточного 
визрівання  (думку,  ідею  і  т.  ін.).  3.  тільки  док. 
Носячи,  перемістити  все  за  кілька  разів.  4.  Довго 
носячи,  витирати,  робити  непридатним  (про 
одяг).  5.  мисл.  Приручати  і  готувати  ловчого  пта¬ 
ха  для  полювання. 

ВИНОШУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВЙНОСИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Внаслідок  тривалого  носіння  вити¬ 
ратися,  робитися  непридатним  (про  одяг).  2.  тіль¬ 
ки  ведок.  Пас.  до  винбшувати  1,2. 

ВИНУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  діад.  Обвинувальний  (вирок  і 
т.  ін.). 

ВИНУВАТЕЦЬ,  -тця,  ч.  1.  Той,  хто  вчинив  що-небудь 
погане,  скоїв  злочин,  провинився  у  чомусь. 
//  чого.  Той,  хто  є  причиною  чого-небудь.  2.  діад. 
Боржник. 

ВИНУВАТИ,  -ную,  -нуєш,  док.,  перед.,  діад.  Звину¬ 
вачувати. 

ВИНУВАТИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  вчинив  що-небудь  по¬ 
гане,  скоїв  злочин,  провинився  у  чомусь.  //  Який 
є  причиною  чого-небудь.  //  у  звач.  ім.  винувА- 
тий,  -того,  ч.  Той,  хто  провинився  у  чому-небудь; 


ВИПАДІННЯ 

винуватець.  2.  В  якому  виражається  усвідомлен¬ 
ня  вини,  провини.  3.  розм.  Який  має  борг.  4.  у 
звач.  ім.  винувАте,  -того,  с.,  діад.  Борг. 

ВИНУВАТИСЯ,  -нуюся,  -нуєшся,  ведок.,  зах.  Звину¬ 
вачуватися. 

ВИНУВАТИТИ,  -Ачу,  -Атиш,  ведок.,  наказ,  сп.  вину¬ 
вать;  перед.  Вважати  кого-небудь  винним,  висло¬ 
влювати  впевненість  у  чиїйсь  вині,  провині. 

ВИНУВАТИЦЯ,  -і.  Жін.  до  винувАтець. 

ВИНУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  винувАтий  1,  2. 

ВИНУВАТНИЦЯ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  винуватиця. 

ВИНУВАТО.  Присл.  до  винувАтий  2. 

ВИНУВАч,  -А,  V.,  зах.  Обвинувач. 

ВИНУРЙТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  діад.  Раптово 
з'являтися,  вискакувати  звідкись,  виходити  назовні. 

ВИНЦЕ,  -А,  с.  Пестл.  до  винб1. 

ВЙНЮХАТИ  див.  виніЬхувати. 

ВИНЮХУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙНЮХАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перед.  1.  Нюхаючи,  витрачати  все. 
2.  Шукати,  знаходити  кого-,  що-небудь  за  запа¬ 
хом.  //  Уважно  нюхати,  щоб  зрозуміти,  який  звір 
поблизу,  чи  не  загрожує  небезпека  і  т.  ін.  3.  пе¬ 
рев.  Розвідуючи,  намагатися  простежити,  вияви¬ 
ти  що-небудь. 

ВИНЮХУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  виніЬхува¬ 
ти  1. 

ВИНЯНЬЧИТИ,  -чу,  -чиш,  док.,  ВИНЯНЬЧУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  ведок.,  перед.  Доглядаючи  дитину,  вирос¬ 
тити  11. 

ВИНЯНЬЧУВАТИ  ДИВ.  ВЙНЯНЬЧИТИ. 

ВИНЯТКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  становить  виняток  серед 
загальних  правил.  **  Виняткбва  економічна  зона 
-  смуга  відкритого  моря  шириною  у  200  морсь¬ 
ких  миль,  яка  межує  з  територією  і  в  якій  лише 
прибережна  держава  має  право  встановлювати 
особливий  правовий  режим.  Виняткбві  статті  до- 
хбдів  і  витрАт  -  особливі,  специфічні  статті  дохо¬ 
дів  та  витрат  компанії. 

ВИНЯТКОВІСТЬ,  -вості,  ж.  1.  Дуже  виразна  своєрід¬ 
ність,  особливість,  характерна  тільки  для  кого-, 
чого-небудь.  2.  Зверхність,  відособленість,  що 
ґрунтується  на  нібито  наявності  у  кого-,  чого- 
небудь  переваги;  привілейованість. 

ВИНЯТКОВО.  Присл.  до  виняткбвий. 

ВИНЯТОК,  -тку,  ч.  Відхилення  від  звичайного,  від 
загального  правила.  **  Без  вйнятку  -  не  виклю¬ 
чаючи  нікого,  нічого.  За  вйнятком  кого,  чого  - 
виключаючи  кого-,  що-небудь;  крім  когось,  чо¬ 
гось.  як  вйняток  -  крім  кого-,  чого-небудь. 

ВЙОБРАЖЕНИЙ,  -а,  -е,  діад.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вйобразити. 

виображення,  -я,  с.,  діад.  1.  Зображення.  2.  Уяв- 

ВЙОБРАЖУВАТИ,  -ую,  -уЄШ,  ВЄДОК.,  ВЙОБРАЗИТИ, 
-ажу,  -азиш,  док.,  перед.,  діад.  1.  Зображувати. 
2.  Уявляти. 

ВИОБРАЖУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВЙОБРАЗИТИСЯ, 
-иться,  док.,  діад.  1.  Зображатися.  2.  Уявлятися. 

Вйобразити  див.  виобрАжувати. 

ВЙОБРАЗИТИСЯ  див.  виобрАжуватися. 

виобрАзня,  -і,  ж.,  діад.  Вигадка,  фантазія. 

ВИОКРЕМИТИ  див.  виокрАмлювати. 

ВИОКРЕМИТИСЯ  див.  виокрАмлюватися. 

ВИОКРЕМЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйокремити. 

ВИОКРЕМЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Якого  виокремлюють. 

ВИОКРЕМЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виокрАмлю¬ 
вати. 

ВИОКРЕМЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВИОКРЕМИТИ, 
•млю,  -миш;  мв.  вйокремлять;  док.,  перед.,  рід¬ 
ко.  Робити  виразним,  вирізняти  з-поміж  чого- 
небудь. 

ВИОКРЕМЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.,  ВИОКРЕМИТИ¬ 
СЯ,  -иться;  мв.  виокремляться;  док.,  рідко.  Бути, 
ставати  виразним,  виділятися  серед  чого-небудь. 

ВЙОРАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйорати. 

ВЙОРАТИ  див.  вибрювати. 

ВПОРАТИСЯ  див.  вибрюватися. 

ВИОРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вибрювати  1,  3. 

ВИОРЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВЙОРАТИ,  -рю, 
-реш;  наказ,  сп.  вйори;  док.,  перед.  1.  Орючи, 
обробляти  яку-небудь  ділянку  землі.  2.  перев. 
Вкривати  зморшками  (про  обличчя).  3.  Орючи, 
вивертати,  видобувати  що-небудь  із  землі. 

ВИОРЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.,  ВИОРАТИСЯ,  -еться, 
док.  Пас.  до  вибрювати  1,  3. 

ВИПАД,  -у,  я.  1.  Різка  подача  корпуса  вперед  або 
вбік  з  упором  на  одночасно  винесену  зігнуту  ногу 
(прийом  у  фехтуванні,  гімнастичних  вправах  і  т. 
ін.).  2.  Недоброзичливий  або  ворожий  виступ 
проти  кого-небудь. 

ВИПАДАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  випадАти  1,  2. 

ВИПАДАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙПАСТи,  -аду, 
-адеш,  док.  1.  Падати  з  чого-небудь,  звідкись  на¬ 
зовні.  / 1  Унаслідок  ослаблення,  захворювання  і  т. 
ін.  не  триматися  (про  зуби,  волосся).  //  перед.  Не 
входити  до  гурту  осіб,  що  мають  спільну  ознаку, 
до  ряду  однорідних  предметів,  явищ.  Випадати  з 
поля  зору.  2.  Падати  на  землю  (про  дощ,  сніг  і  т. 
ін.)  або  осідати  (про  росу,  іній  тощо).  3.  кому. 
Діставатися,  припадати  внаслідок  яких-небудь 
обставин.  Випадати  ва  долю.  4.  Траплятися,  бу¬ 
вати.  5.  дівгв.  Зникати  всередині  слів  під  час  їх 
зміни  або  словотворення  (про  звуки). 

ВЙПАДЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйпасти  1,  2. 

ВИПАДІННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач.  випадАти  1,  5. 
Випадіння  шерсті.  Випадіння  звука.  2.  мед.  Ви¬ 
хід  внутрішнього  органу  або  його  частини  через 
природний  отвір  або  рану.  3.  мед.  Порушення 
ембріонального  розвитку,  яке  полягає  у  відсутно¬ 
сті  будь-якого  процесу,  що  відбувається  в  нормі. 

143 


ВИПАДКОВИЙ 

**  Випадіння  мітки  -  зміщення  матки  нижче 
площини  її  звичайного  розташування»  коли  матка 
перебуває  частково  або  цілком  поза  статевою  щі¬ 
линою.  Випадіння  прямбі  кйшки  -  випадіння  че¬ 
рез  відхідниковий  отвір  усіх  шарів  стінки  або 
тільки  слизової  оболонки  прямої  кишки. 
ВИПАДКбВИЙ,  -а,  -є.  X.  Який  стався  несподівано» 
непередбачено.  //  Перший-ліпший,  який  трапив¬ 
ся,  з’явився  де-небудь  за  збігом  обставин. 
//  Який  став  ким-,  чим-небудь  непередбачено, 
несподівано.  Випадкова  куля.  2.  Не  обумовлений 
якими-небудь  закономірностями,  такий,  що  ви¬ 
ник  без  певних  причин.  3.  Який  буває  або  трап- 
ляється  іноді,  непостійно,  несистематично»  час 
від  часу.  4.  Який  складається  з  різних,  мало  по¬ 
в’язаних  між  собою  частин,  речей,  зібраних  без 
певного  принципу.  5.  філос.  Який  ґрунтується  на 
випадковості  (у  4  знач.). 

ВИПАДКбвіСТЬ,  -вості,  ж.  1.  Властивість  за  знач, 
випадкбвий  1,  2.  2.  Непередбачені,  несподівані 
обставини,  що  раптово  виникають.  3.  Явище, 
факт,  що  виникають  без  будь-якого  внутрішнього 
зв’язку  з  чим-небудь,  нічим  не  обумовлені. 

4.  філос.  Категорія,  що  позначає  тимчасові»  не¬ 
суттєві,  одиничні  зв'язки  між  явищами  об’єктив¬ 
ної  дійсності. 

випАДКбво.  Присл.  до  випадкбвий  1,  2. 

ВИПАДКОМ,  присл.,  рідко.  Те  саме,  що  випадкбво. 
//  у  знач,  вставв.  сл .,  звичайно  із  запереченням 
н  е ,  розм. 

ВИПАДНИЙ,  -і,  *£,  лінгв.  Який  зникає  всередині 
слів  під  час  їх  зміни  або  словотворення.  Випад¬ 
ний  звук. 

ВЙПАДОК,  -дку,  ч.  1.  Те,  що  сталося,  трапилося 
(зазвичай  несподівано).  //  Наявність  того  чи  ін¬ 
шого  явища,  факту.  2.  Обставини,  стан  речей, 
ситуація.  //  Раптовий  зручний  момент,  неперед¬ 
бачені  сприятливі  обставини  для  виконання  чого- 
небудь.  **  на  вйпадок  чого  -  передбачаючи  певні 
обставини.  3.  Те  саме,  що  випадкбвість  2.  **  На 
(про)  всйкий  вйпадок  -  передбачаючи  якусь  ви¬ 
падковість. 

ВИПАКОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок .,  ВЙПАКУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.,  діал.  Розв’язуючи,  роз¬ 
криваючи  пакунок,  виймати  що-небудь,  а  також 
вивантажувати. 

ВЙПАКУВАТИ  див.  випакбвувати. 

ВЙПАЛ,  -у,  ч.  І.  спец.  Дія  за  знач,  випалювати1, 
вйпалити  4,  5.  2.  Одночасний  постріл  із  кількох 
рушниць,  гармат;  залп. 

ВИПАЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
палити1.  **  Тактика  випаленої  землі  -  метод  ве¬ 
дення  війни,  за  якого  на  території  супротивника 
знищується  усе. 

ВЙПАЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  Ім.  до  вй  пале  ний. 
ВИПАЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйпалити1. 
ВИПАЛИНА,  -и,  ж.  Випалене  місце. 
вйпалити'  див.  випалювати1. 

ВЙПАЛИТИ2  див.  випалювати2. 

ВЙПАЛИТИСЯ  див.  випалюватися. 

ВИПАЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  служить  для  випа¬ 
лювання  чого-небудь. 

ВИПАЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Якого  випалюють. 
ВИПАЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вип&лювати1. 
ВИПАЛЮВАТИ1,  -юю,  -ЮЄШ,  ИЄДОК .,  ВЙПАЛИТИ,  -лю» 
-лиш,  док.,  перех.  1.  Палячи,  знищувати  все  де- 
небудь.  //  Дуже  висушуючи,  знищувати  (про  рос¬ 
линність).  2.  Палити  до  кінця,  витрачати  повніо 
тю.  3.  Наносити  розжареним  предметом  знак» 
зображення  на  що-небудь.  4.  Піддаючи  дії  вогню, 
надавати  міцності  якому-небудь  предметові. 

5.  Одержувати  якусь  речовину,  спалюючи  що- 
небудь. 

ВИПАЛЮВАТИ2,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВЙПАЛИТИ,  -ЛЮ, 
-лиш,  док.  1.  не  перех .  Робити  постріл;  вистрелю- 
вати.  2.  перен.,  перех.  і  неперех.  Несподівано  і 
швидко  сказати  щось. 

ВИПАЛЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ,  ведок.,  ВЙПАЛИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Піддаючись  дії  вогню,  набувати 
нових  якостей.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  випалю¬ 
вати1. 

ВИПАЛЮВАЧ,  -а,  ч.  Той,  хто  виготовляє  чи  оброб¬ 
ляє  що-небудь  способом  випалювання. 
ВИПАЛЮВАЧКА,  -и.  Жін.  до  випйлювач. 

ВЙП АНІТРУ ВАТИ ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  діал.  Викопати, 
дістати  з-під  землі. 

ВИПАР,  -у,  ч.  Газувата  речовина,  що  утворилася 
внаслідок  випаровування  чого-небудь. 

ВЙПАРЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйпа- 
рити. 

випарити  див.  випарювати. 
випаритися  див.  випарюватися. 

ВЙПАРКА,  -и,  ж.  Дія  за  знач,  випарювати,  вйпари- 
ти  2,  3. 

ВЙП  АРКИ,  -ів,  мн. ,  спец.  Те,  що  залишилося  після 
випарювання  рідини. 

ВИПАРНЙЙ,  -а,  -4.  Стос,  до  випарювання.  //  При¬ 
знач.  для  випарювання.  Випарва  станція  цукро¬ 
вого  заводу. 

ВИПАРНЙК,  -4,  ч.,  тех.  Прилад  для  випаровування 
рідин. 

ВИПАРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Те  саме,  що  випарбвува- 
ність. 

ВИПАРОВУВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  до  випаро¬ 
вування. 

ВИПАРОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випарбвувати 
X  і  випарбвуватися  1. 

ВИПАРОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙП  АРУ  ВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.  1.  перех.  Виділяти  в  повітря  рі¬ 
дину,  вологу  та  ін.,  що  перетворилися  в  пару, 

144 


перейшли  в  газуватий  стан.  2.  веперех.  Те  саме, 
що  випарбвуватися. 

ВИПАРОВУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВЙПАРУВАТИСЯ, 
-ується,  док.  1.  Перетворюватися  в  пару,  перехо¬ 
дити  в  газуватий  стан.  2.  дерев.  Зникати,  щезати. 
ВИПАРУБОК,  -бка,  у.,  діад.  Підліток. 

ВИПАРУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпарувати. 

ВйПарування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйпарувати  1. 
ВЙПАРУВАТИ  два.  випарбвувати. 

ВЙПАРУВАТИСЯ  два.  випарбвуватися. 
ВИПАРЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Пов  язаний  із  випарюван¬ 
ням,  призначений  для  цього. 

ВИПАрюваніСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Властивість  за  знач, 
випарюватися.  2.  Здатність  до  випарювання. 
ВИПАРЮВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  випарювати  1,  2. 
ВИПАРЮВАТИ,  -юю.  -юєш,  ведок.,  ВИПАРИТИ,  -рю. 
-риш,  док.,  верех.  1.  Заливаючи,  обливаючи  га¬ 
рячою  або  киплячою  водою,  очищати  дією  пари 
від  запаху,  бруду  і  т.  ін.  2.  Перетворювати  рідину 
в  пару.  //  Перетворюючи  рідину  в  пару,  одержу¬ 
вати  в  осаді  яку-небудь  речовину.  3.  тількв  док., 
дерев.,  розш.  Висікти,  відшмагати  кого-небудь. 
ВИПАРЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  ведок.,  ВЙПАРИ- 
ТИСЯ,  -рюся,  -ришся,  док.  1.  Очищатися  від  запа¬ 
ху,  бруду  і  т.  ін.  під  дією  пари.  2.  Паритися  про¬ 
тягом  тривалого  часу.  3.  тількв  ведок.  Пас.  до 
випарювати  1,  2. 

ВЙПАС,  -у,  ч.  1.  Дія  за  знач,  випасАти.  2.  Місце, 
де  випасають  худобу. 

ВИПАСАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випасАти. 

ВИПАСАТИ,  -Аю,  -Аєш  і  ВИПАСУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
ведок.,  ВЙПАСТИ,  -су,  -сеш,  док.,  дерех.  1.  Пасу¬ 
чи,  вгодовувати  худобу.  2.  Пасучись,  з'ідати  ціл¬ 
ком  траву  чи  іншу  трав'янисту  рослинність  на 
якій-небудь  ділянці. 

ВИПАСАТИСЯ,  -Ається  і  ВИПАСУВАТИСЯ,  -ується, 
ведок.  1.  Пасучись,  угодовуватися  (про  худобу). 
2.  Пас.  до  випасАти  2. 

ВЙПАСЕНИЙ,  -а,  -е.  розм.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вйпасти.  2.  дрвкм.  Гладкий. 

ВЙПАСКУДИТИ,  -джу,  -диш,  док.,  дерех.,  розм. 
1.  Забруднити  що-небудь  чимсь.  2.  дерев.  Згань¬ 
бити;  грубо  вилаяти. 

ВЙПАСКУДИТИСЯ,  -джуся,  -дишся,  док.,  розм.  За¬ 
бруднитися  чим-небудь. 

ВИПАСНЙЙ,  -А,  -А.  Стос,  до  випасання.  В  впас  ний 
деріод.  Ввдасве  вврощуваввя  молодвяка.  //  При¬ 
знач.  для  випасання.  Видасві  траав. 

ВЙПАСТИ1  два.  випадАти. 
вйпасти2  див.  випасАти. 

ВИПАСУВАТИ  див.  випасАти. 

ВИПАСУВАТИСЯ  див.  випасАтися. 

ВЙПАТРАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  дерех.,  розм.  Очисти¬ 
ти  від  зовнішнього  покриву  та  нутрощів  (птахів, 
рибу,  тварин). 

ВЙПАХАТИСЯ,  -ається,  док.,  розм.  Позбутися  запа¬ 
ху,  перестати  пахнути. 
вйлекти  див.  випікати. 

ВЙПЕКТИСЯ  два.  ВИПІКАТИСЯ. 

ВЙПЕЛЕШИТИ,  -шу,  -шиш,  док.,  дерех.,  зах.  Зни¬ 
щити  все. 

ВИПЕндрюваТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  розм.  Те  саме, 
що  викабблюватися. 

ВИПЕРЕДЖАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  випереджає. 
ВИПЕРЕДЖАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  випереджАти. 
випереджати,  -Аю,  -Аєш  і  ВИПЕРЕДЖУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  ведок.,  ВЙПЕРЕДИТИ,  -джу,  -диш,  док.,  пе¬ 
рех.  1.  Рухаючись  в  одному  напрямку  з  ким-, 
чим-небудь  швидше,  обганяти,  опинятися  попе¬ 
реду.  //  Робити,  виконувати  що-небудь  раніше 
від  когось.  //  З'являтися  десь  раніше  від  кого-, 
чого-небудь.  2.  дерев.  Досягати  кращих  результа¬ 
тів  у  чому-небудь,  чогось  більшого  порівняно  з 
ким-,  чим-небудь. 

ВИПЕРЕДЖАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
випереджАти. 

ВЙПЕРЕДЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Якого  випередили. 
ВЙПЕРЕДЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйпередити. 
ВИПЕРЕДЖУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  обганяє,  випере¬ 
джує  інших  у  чомусь. 

ВИПЕРЕДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виперАджу- 
вати. 

ВИПЕРЕДЖУВАТИ  див.  випереджАти. 
ВИПЕРЕДЖУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
виперАджувати. 

ВЙПЕРЕДИТИ  див.  випереджАти. 

ВЙПЕРЕДКИ,  -ів,  мв.  Гін,  гонитва,  перегони. 
ВИПЕРЕДНЙЙ,  -А,  -А.  Те  саме,  що  виперАджувальний. 
ВЙПЕРТИ  див.  випирАти. 

ВЙПЕСТИТИ,  -ещу,  -естиш  і  ВЙПЕСТУВАТИ,  -ую, 
•уєш,  док.,  дерех.  1.  З  любов'ю  виростити  кого-, 
що-небудь;  дбайливо  доглядаючи,  домогтися  най¬ 
кращого  стану,  вигляду;  викохати.  2.  дерен.  Ви¬ 
ховати  кого-небудь,  вплинувши  у  певному  на¬ 
прямі  на  погляди,  почуття  і  т.  ін. 

ВЙПЕСТУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпестувати. 

ВЙПЕСТУВАТИ  див.  ВЙПЄСТИТИ. 

ВЙПЕЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйпекти. 
ВЙПЕЩЕНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпестити.  2.  дрвкм.  Гарний  зовнішнім  вигля¬ 
дом,  що  свідчить  про  дбайливий  догляд. 
ВЙПЕЩЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйпещений. 
ВИПивАйло,  -а,  ч.  Те  саме,  що  випивАка. 

ВИПивАка,  -и,  V.  і  ж.,  розм.  Той  (та),  хто  любить 
пити  алкогольні  напої. 

ВИПИВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙПИТИ,  -п'ю,  -п'єш; 
наказ,  сп.  випий;  док.  1.  дерех.  Пити  яку-небудь 
рідину  без  залишку  або  певну  кількість  її.  2.  ве¬ 


перех.  Вживати  алкогольні  напої,  мати  схиль¬ 
ність  до  них.  //  Проводити  час  у  товаристві  з 
ким-небудь,  п'ючи  алкогольні  напої.  //  за  кого  - 
що.  Пити  вино,  горілку  і  т.  ін.  проголошуючи 
тости.  //  Бути  в  нетверезому  стані.  3.  перех.  Ви¬ 
смоктувати,  витягати  з  чого-небудь.  Випивати 
кров. 

ВИПИВАТИСЯ,  -Ається,  ведок.  Пас.  до  випивАти  1,  3. 
ВИПИВАЧКА,  -и,  ж.,  фам.  Те  саме,  що  вйпивка. 
ВЙПИВКА,  -и,  ж.,  розм.  1.  Вживання  алкогольних 
напоїв.  //  Гулянка  з  випиванням  алкогольних 
напоїв.  2.  Алкогольні  напої;  те.  що  випивають. 
ВИПИВбНЧИК,  -а,  у.,  жарг.  Розпиття  спиртного  в 
компанії;  приятельська  гулянка. 

ВИПИВбХА,  -и,  у.  і  ж.,  розм.  Те  саме,  що  випивАка. 
ВЙПИЛКА,  -и,  ж.,  спец.  Те  саме,  що  випйлювання. 
ВИПйлювальний,  -а,  -е.  Стос,  до  випилювання. 
Випилювальні  роботи. 

ВИПЙЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випйлювати. 
ВИПЙЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВЙПИЛЯТИ.  -яю, 
-яєш,  док.,  перех.  1.  Пиляючи,  робити  отвір,  за¬ 
глибину.  Випилювати  пази.  2.  Вирізуючи  пил¬ 
кою,  виймати  яку-небудь  частину  з  чогось  або 
виготовляти  щось. 

ВИПЙЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  Пас.  до  випйлю¬ 
вати. 

ВЙПИЛЯНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
пиляти. 

ВЙПИЛЯТИ  див.  випйлювати. 

ВЙПИН,  -у,  у.  Місце,  Що  випинається;  виступ. 
ВИПИНАЛЬНИЙ.  -а,  -е.  Стос,  до  випинАння. 
ВИПИНАННЯ,  я.  с.  Дія  за  знач.  випинАти. 

ВИПИНАТИ,  -Аю,  -Аєш.  ведок.,  ВЙПНУТИ  і  рідко  ВЙ- 
П'ЯСТИ,  -пну,  -пнеш,  док.,  перех.  1.  Напружуючи, 
надимаючи,  виставляти  що-небудь  наперед. 
//  Широко  розкривати,  витріщати  (очі).  2.  дерев. 
Робити  помітним,  вирізняти  з-поміж  інших,  на¬ 
голошуючи  на  чому-небудь. 

ВИПИНАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок. ,  ВИПНУТИСЯ  і 
рідко  ВЙП'ЯСТИСЯ,  -пнуся,  -пнешся,  док.  1.  Вида¬ 
ватися,  виступати  наперед  під  час  напруження, 
руху.  2.  Напружуючись,  розправлятися,  розгина¬ 
тися. 

ВИПИРАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач.  випирАти.  2.  с.  г. 
Оголення  вузла  кущіння  разом  із  корінням  в 
озимих  злаків  під  час  танення  снігу,  що  спричи¬ 
няється  до  загибелі  рослин. 

випирАти,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  вйперти,  -пру, 
-преш;  мив.  у.  випер,  -ла,  -ло;  док.,  перех.,  розм. 

1.  Грубо  проганяти,  випроваджувати  силоміць 
кого-небудь  звідкись.  //  Натискуючи,  виламува¬ 
ти,  викидати,  видаляти  що-небудь  звідкись. 

2.  тільки  ведок.  Видаватися,  виступати  наперед, 
назовні;  випинатися.  3.  тільки  ведок.,  дерев. 
Чітко  проступати,  бути  виразним. 

ВИПИРАТИСЯ,  -Ається,  ведок.,  розм.  І.  З  силою  про¬ 
биватися,  виходити  наперед  або  назовні.  2.  Вида¬ 
ватися,  виступати  наперед,  назовні. 

ВЙПИС,  -у.  У.,  діал.  1.  Виписування,  написання. 

2.  Виписка,  витяг.  3.  Цитата. 

ВЙПИСАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
писати. 

ВЙПИС АНІСТЬ,  -ності,  ж.  Ретельне,  докладне  зо¬ 
браження  чого-небудь  (персонажів,  обставин, 
природи  і  т.  ін.)  у  творі  мистецтва. 

ВИПИСАТИ  див.  випйсувати. 

ВЙЛИСАТИСЯ  див.  випйсуватися. 

ВЙПИСКА,  -и,  ж.  1.  Дія  за  знач,  випйсувати,  вйпи- 
сати  (у  1,  б  знач.).  2.  Те,  що  виписане  з  тексту. 

3.  Відтворення  частини  документа.  **  Вйписка  з 
Банківського  рахунку  -  документ,  що  його  банк 
видає  клієнту  і  який  показує  стан  рахунку  клієн¬ 
та  на  певну  дату. 

ВИПИСНЙЙ,  -А,  -А.  Який  доставляється  за  письмо¬ 
вим  замовленням.  **  Виписні  козакй,  іст.  -  коза¬ 
ки,  виключені  з  козацьких  реєстрів  (списків). 
ВИПЙСУВАННЯ,  -я,  е.  Дія  за  знач,  випйсувати. 
ВИПЙСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙПИС АТИ,  -ишу, 
-ишеш,  док.,  перех.  1.  Списувати  слова,  частину 
тексту  і  т.  ін.  з  книжки,  зошита  тощо  з  певною 
метою.  2.  Замовляти  що-небудь  письмово. 
//  розм.  Те  саме,  що  передплАчувати.  //  Викли¬ 
кати  кого-небудь  письмово.  3.  Ретельно  писати, 
виводити  літери,  деталі  креслення.  //  Старанно 
вимальовувати  кого-,  що-небудь.  4.  дерев.  Зма¬ 
льовувати,  зображувати  засобами  мови.  5.  Писати 
документ  для  кого-небудь  (звичайно  на  одержан¬ 
ня  чогось).  6.  Письмово  оформляти  вибуття  кого- 
небудь  звідкись. 

ВИПИСУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙПИСАТИ- 
СЯ,  -ишуся,  -ишешся,  док.  1.  Письмово  оформля¬ 
ти  своє  вибуття  звідки-небудь,  із  чогось.  2.  тількв 
ведок.  Пас.  до  випйсувати  1-5. 

ВЙПИТ,  -у,  V.,  розм.  Розпитування,  допит. 

ВЙПИТАТИ  див.  випйтувати. 

ВЙПИТИ  див.  випивАти. 

ВЙПИТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйпити. 
Ц  вйпито,  безос.  присуди,  сл. 

ВИПЙТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випйтувати. 
**  Випйтування  на  муках,  заст.  -  допит  із  торту¬ 
рами,  катуванням. 

ВИПЙТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок,  ВЙПИТАТИ,  -аю, 
-аєш,  док,  перех.  і  неперех.  Настирливо  розпиту¬ 
вати,  намагаючись  дізнатися  про  кого-,  що-не¬ 
будь. 

ВИПИТУВАТИСЯ,  -ується,  ведок,  рідко.  Те  саме,  що 

випйтувати. 

ВИПИХАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  випихАти. 

ВИПИХАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок,  ВЙПХАТИ,  -аю,  -аєш, 
док,  перех.,  розм.  1.  Пхаючи,  примушувати  ко- 


го-небудь  вийти  звідкись,  кудись.  //  Пхаючи, 
витискати,  висовувати,  вивозити  поперед  себе. 
2.  верея.  Віддавати  (заміж). 

ВИПИХАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  не  док. ,  ВЙПХАТИСЯ, 
-аюся,  -аєшся,  док.,  розм.  1.  рідко.  Те  саме,  що 
відправлйтися  1.  2.  тільки  док.,  рідко.  З  труд¬ 
нощами  вийти,  вилізти  звідки-небудь.  3.  тільки 
в едок.  Пас.  до  випихіти  1. 

ВИПИХАЧ,  -а,  ч.,  розм.  Той,  хто  випихає,  виганяє. 
ВИПІК,  -у,  ч.  Випечений,  спечений  виріб. 

ВИПІКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випікіти. 

ВИПІКАТИ,  -Аю,  -аєш,  иедок.,  ВИПЕКТИ,  -ечу,  -ечеш, 
док.',  мии.  V.  вйпік,  -пекла,  -пекло;  наказ,  сп. 
випечи;  перед.  1.  Тримаючи  певний  час  у  гарячій 
печі,  духовці,  виготовляти  хліб  та  інші  вироби  з 
тіста.  2.  Пропікати  в  достатній  мірі,  доводити  до 
готовності.  3.  Знищувати  вогнем  або  чим-небудь 
розпеченим.  4.  Робити  знаки  чим-небудь  розпече¬ 
ним;  випалювати. 

ВИПІКАТИСЯ,  -Ається,  иедок.,  ВИПЕКТИСЯ,  -ечеться, 
док.  1.  Добре  пропікатися,  ставати  готовим  (про 
вироби  з  тіста).  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  випікіти. 
ВИПІРНАТИ,  -аю,  -аєш,  иедок.,  ВИПІРНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.  Пірнаючи,  з'являтися  знову  на  повер¬ 
хні  води. 

ВЙПІРНУТИ  див.  випірнати. 

ВЙПІТ,  -поту,  ч.,  мед.  Рідина,  що  збирається  в 
тканинах  і  порожнинах  тіла  людини  і  тварини  за 
запальних  уражень. 

ВИПІТНЙЙ,  -А,  -і.  Прикм.  до  вйпіт. 

ВИПІЧКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  випікАння.  //  Спосіб 
або  якість  випікання. 
вйплавити  див.  виплавлйти. 
виплавитися  див.  виплавлйтися. 

ВЙПЛАВКА,  -и,  ж.  1.  тільки  оди.  Дія  за  знач,  ви¬ 
плавлйти  і  вйплавити.  2.  Те,  що  виплавлене. 
ВИПЛАВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мнн.  ч.  до 
виплавлйти. 

ВИПЛАВЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Якого  виплавляють. 
ВИПЛАВЛЙННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виплавлйти. 
ВИПЛАВЛЙТИ,  -йю,  -йєш,  иедок.,  ВЙПЛАВИТИ,  -влю, 
-виш;  ми.  виплавлять;  док.,  перед.  Одержувати 
метал  із  руди  способом  плавлення. 

ВИПЛАВЛЙТИСЯ,  -йється,  иедок.,  ВЙПЛАВИТИСЯ, 
•иться,  док.  1.  Виділятися,  відділятися  під  час 
плавлення  (про  метал).  2.  тільки  иедок.  Пас.  до 
виплавлйти. 

ВИПЛАВНЙЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  виплавлйиия. 

ВИПЛАВОК,  -вка,  ч.  Шматок  виплавленого  металу. 
ВЙПЛАКАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйплакати.  //  у  знач,  прикм. 

ВЙПЛАКАТИ  див.  виплакувати. 
виплакатися  див.  виплакуватися. 

ВИПЛАКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виплакувати. 
ВИПЛАКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙПЛАКАТИ,  -ачу, 
-ачеш,  док.,  перед.  1.  Плачучи  від  горя,  образи  і 
т.  ін.,  знаходити  заспокоєння,  полегкість. 
2.  розм.  Випрошувати,  домагатися  чого-небудь 
сльозами,  благанням.  Виплакувати  очі. 
ВИПЛАКУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  ВЙПЛАКАТИСЯ, 
-ачеться,  док.  1.  Плакати  досхочу,  до  заспокоєн¬ 
ня.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  виплакувати  2. 
ВИПЛАТ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  вйплата.  "  на  вйплат  - 
з  виплатою  частинами,  у  кілька  строків. 

ВЙПЛАТА,  -и,  ж.  Дія  за  знач,  виплачувати  і  ви¬ 
платити.  "  БезакцАпна  вйплата  -  оплата  розра¬ 
хункових  документів  із  рахунків  платників  у 
банку  незалежно  від  їх  згоди.  Ліцензійна  вйплата 
-  винагорода  продавцю  за  надання  права  покуп¬ 
цю  на  використання  предмета  ліцензійної  угоди. 
Неторговельна  вйплата  -  міжнародні  розрахунки 
з  неторговельних  операцій.  ПаушАльна  виплата  - 
певна,  твердо  зафіксована  в  угоді  сума  ліцензій¬ 
ної  винагороди.  Вйплата  плАнова  -  форма  безго¬ 
тівкових  розрахунків,  що  використовується  в 
систематичних  та  відносно  рівномірних  поставках 
товарів.  Портбва  вйплата  -  платежі,  що  їх  стя¬ 
гують  в  портах  із  суден  та  вантажів.  РАнтна  вй¬ 
плата  -  форма  вилучення  в  державний  бюджет 
частини  прибутку  підприємств,  що  не  залежить 
від  їх  діяльності.  ТрансфАрні  вйплати  -  виплати 
з  державного  бюджету:  субсидії  підприємцям, 
виплата  відсотків  з  державного  боргу  населенню 
на  соціальні  потреби. 

ВЙПЛАТИТИ  див.  виплАчувати. 
виплатитися  див.  виплАчуватися. 

ВИПЛАЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мив.  ч.  до 
вйплатити.  //  вйплачено,  безос.  присуди,  сл. 
ВИПЛАЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виплАчувати. 
ВИПЛАЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙПЛАТИТИ,  -ачу, 
-атиш,  док.,  перед,  і  без  додатка.  Видавати  плату 
за  що-небудь.  //  Повертати,  сплачувати  борг  час¬ 
тинами  або  повністю. 

ВИПЛАЧУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  ВЙПЛАТИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  безос.,  з  інфін.,  діад.  Давати  ко¬ 
ристь,  окупатися.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  ви¬ 
плАчувати. 

ВЙПЛЕКАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйплекати. 

ВЙПЛЕКАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім  до  вйплеканий. 
ВЙПЛЕКАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перед.  1.  З  любов'ю 
виростити  кого-,  що-небудь;  дбайливо  доглядаю¬ 
чи,  домогтися  найкращого  стану,  вигляду;  випес¬ 
тити.  2.  перен.  Виносити  в  собі  (думку,  почуття  і 
т.  ін.). 

ВЙПЛЕСК,  -у,  ч.  1.  Дія  за  знач,  випліскувати  і 
вйплескати  1,  2.  2.  Звук,  утворений  плесканням. 
ВИПЛЕСКАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйплескати. 

ВЙПЛЕСКАТИ  див.  випліскувати. 


ВЙПЛЕСКАТИСЯ  див.  випліскуватися. 

ВИПЛІСКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  Раз  у  раз  плеска¬ 
ти,  створювати  короткі,  різкі  звуки,  що  нагаду¬ 
ють  виляски. 

ВЙПЛЕСНУТИ,  -ну,  -неш,  док.  1.  Однокр.  до  випліс¬ 
кувати  1,  2.  2.  Виливаючи  рідину,  викинути 
якийсь  предмет. 

ВЙПЛЕСНУТИСЯ,  -неться,  док.  Однокр.  до  випліску¬ 
ватися. 

ВЙПЛЕСТИ  див.  виплітАти. 

ВИПЛЕСТИСЯ  див.  ВИПЛІТАТИСЯ. 

ВЙПЛЕТЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйплести. 

ВЙПЛИВ,  -у,  ч.,  рідко.  Те  саме,  що  вйлив. 
ВИПЛИВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  випливАти  1. 
ВИПЛИВАТИ,  -аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙПЛИСТИ,  ВИПЛИВ¬ 
ТИ,  -иву,  -ивеш  і  рідко  ВЙП ЛИНУТИ,  -ну,  -неш;  на¬ 
каз.  сп.  виплинь;  док.  1.  Підніматися  з  глибини 
води  на  її  поверхню  або  плавом  вибиратися  на 
берег.  2.  Плисти  водою  звідки-небудь,  кудись. 
//  перен.  Повільно,  плавно  виходити  звідки- 
небудь.  //  перен.  З'являтися  звідки-небудь;  ста¬ 
вати  видним.  //  перен.  Виникати,  з'являтися  (в 
думках,  в  уяві).  3.  тільки  иедок.  Брати  початок; 
витікати  (про  річку,  струмок  і  т.  ін.).  4.  тільки 
иедок.,  перед.  Бути  логічним  наслідком  чого- 
небудь. 

ВИПЛИВТИ  ДИВ.  ВИПЛИВАТИ. 

ВЙПЛИГАТИ,  -аю,  -аєш,  дох.  Проплигати  певний  час. 
вйплипіути  див.  виплйгувати. 
вйплигом,  присл.,  діал.  Підстрибуючи,  хутко. 
ВИПЛЙГУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виплйгувати. 
ВИПЛЙГУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙПЛИГНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.  1.  Стрибаючи,  вибиратися  звідки- 
небудь,  з  чогось  або  з'являтися  десь.  //  Стрибаю¬ 
чи,  вибиратися  вгору  на  що-небудь.  2.  Плигати 
раз  у  раз;  плигати  протягом  певного  часу. 
ВЙПЛИНУТИ  див.  випливАти. 

ВЙПЛИСТИ  див.  випливАти. 
виплиттй,  -А,  с.  Дія  за  знач.  випливАти. 

ВЙППІД,  -лоду,  ч.  1.  Те  саме,  що  вйплодження. 
2.  Те,  що  створене  ким-,  чим-небудь;  витвір. 
ВЙППІНДРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.,  діал. 
Знищити. 

ВИПЛІСКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випліскувати. 
ВИПЛІСКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙПЛЕСКАТИ, 
виплескаю,  вйплескаєш  і  вйплещу,  вйплещеш, 
док.  1.  перед.  Виливати  рідину  різкими  рухами, 
плескаючи  частинами.  2.  тільки  иедок.,  иеперед. 
Вискакувати  на  поверхню  води  з  плеском  (про 
рибу).  3.  перед.  Надавати  якої-небудь  форми 
шматку  тіста,  перекладаючи  з  руки  на  руку,  пле¬ 
скаючи  по  ньому. 

ВИПЛІСКУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  ВЙПЛЕСКАТИСЯ, 
вйплескаеться  і  вйплещеться,  док.  Виливатися 
через  край  від  удару,  плескання,  від  поштовху, 
струсу. 

ВИПЛІТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виплітАти. 
ВИПЛІТАТИ,  -Аю,  -Аєш  і  рідко  ВИПЛІТУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  иедок.,  ВЙПЛЕСТИ,  -ету,  -етеш;  мин.  ч.  ви¬ 
плів,  вйплела,  виплело;  док.,  перед.  1.  Виготов¬ 
ляти  що-небудь  способом  плетіння.  2.  перен. 
Створювати  що-небудь  в  уяві,  в  думках.  //  розм. 
Вигадувати,  видумувати  те,  чого  немає,  не  було  в 
дійсності. 

ВИПЛІТАТИСЯ,  -йється  і  рідко  ВИПЛІТУВАТИСЯ,  -ує¬ 
ться,  иедок.,  ВЙПЛЕСТИСЯ,  -ететься,  док.  1.  перед. 
Створюватися  в  уяві.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  ви¬ 
плітати  і  виплітувати. 

ВЙПЛІТКА,  -и,  ж.  Стрічка  з  жіночої  коси. 
ВИПЛІТУВАТИ  див.  ВИПЛІТАТИ. 

ВИПЛІТУВАТИСЯ  ДИВ.  ВИПЛІТАТИСЯ. 

ВЙПЛОД,  -у,  ч.  Нащадок,  потомок. 

ВЙПЛОДЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйплодити  і 
вйплодитися. 

ВИПЛОДЖУВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  виплоджу¬ 
ватися. 

ВИПЛОДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виплбджувати 
і  виплбджуватися. 

ВИПЛОДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  вйплодити, 
-джу,  -диш,  док.,  перед.  Народжувати,  давати 
життя  кому-небудь. 

ВИПЛОДЖУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  ВЙПЛОДИТИСЯ, 
-иться,  док.  Народжуватися,  з'являтися  на  світ, 
вйплодити  див.  виплбджувати. 

Вйплодитися  див.  виплоджуватися. 

ВЙПЛОДОК,  -дка,  V.,  здеважл.  Нащадок,  потомок. 
ВЙПЛУТАТИ  див.  виплутувати. 

ВЙПЛУТАТИСЯ  див.  виплутуватися. 

ВИПЛУТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виплутувати. 
ВИПЛУТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙПЛУТАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перед.  1.  Розмотуючи,  розсовуючи 
заплутане,  виймати,  звільняти  кого-,  що-небудь. 
2.  перен.  Допомагати  кому-небудь  виходити  із 
тяжкого,  скрутного  становища;  рятувати. 
ВИПЛУТУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВЙПЛУТА¬ 
ТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  1.  Розмотуючи,  розсо¬ 
вуючи  щось  заплутане,  вибиратися  з  нього. 
//  Вибиратися  звідки-небудь,  із  чогось  густого, 
захаращеного  і  т.  ін.  2.  перед.  Виходити  з  тяжко¬ 
го,  скрутного  становища. 

ВИПЛЬОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випльовувати. 
ВИПЛЬОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙПЛЮВАТИ,  -ЮЮ, 
-юєш,  док.,  перед.  Плюючи,  викидати  що-небудь  з 
рота. 

ВИПЛЬОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВЙПЛЮ- 
ВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  док.  1.  тільки  док.  За¬ 
кінчити  плювати;  плюючи,  звільнитися  від  чого- 
небудь  у  роті.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  випльову¬ 
вати. 


ВИПбЛЮВАННЯ 

ВЙПЛЮВАТИ  див.  випльовувати. 

ВЙПЛЮНДРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.  Знищити, 
зруйнувати  що-небудь. 

ВИПЛЮНУТИ,  -ну,  -неш,  док.  Однокр.  до  випльову¬ 
вати. 

ВЙПЛЮНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
плюнути, 

ВИПНУТИ  див.  ВИПИНЙТИ. 

ВЙПНУТИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпнути.  2.  прикм.  Який  видається,  виступає 
наперед.  Випнуте  підборіддя. 

ВЙПНУТИСЯ  ДИВ.  ВИПИНАТИСЯ. 

ВИПОВЗАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виповзАти. 
ВЙПОВЗАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док.,  перед.  1.  Повзаючи, 
облазити  що-небудь.  2.  Домогтися  чого-небудь, 
повзаючи  перед  кимсь. 

ВИПОВЗАТИ,  -Аю,  -аєш,  иедок.,  ВЙПОВЗТИ,  -зе,  -зеш; 
мив.  ч.  вйповз,  -ла,  -ло;  док.  1.  Повзучи,  вибира¬ 
тися  звідки-небудь  кудись.  2.  перев.  Повільно  ру¬ 
хаючись,  виїжджати,  виходити  і  т.  ін.  звідки- 
небудь,  кудись.  //  Повільно  рухаючись,  з'являти¬ 
ся  звідки-небудь,  поширюватися  десь. 

ВЙПОВЗОК,  -зка,  ч.  Народна  назва  зовнішнього  оро¬ 
говілого  шару  шкіри,  скинутої  під  час  линяння. 
ВЙПОВЗТИ  див.  виповзАти. 

ВИПОВІДАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙПОВІСТИ,  -ім,  -іси, 
док.,  перед.  1.  розм.  Висловлювати,  звіряти  що- 
небудь  комусь.  2.  діал.  Відмовляти  в  чому-небудь. 
ВЙПОВІСТИ  див.  виповідАти. 

ВЙПОВНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
повнити  1. 

ВЙПОВНЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  і  властивість  за 
знач,  вйповнитися.  Виповненість  зерна.  Випов¬ 
неність  ядра  горіла. 

ВЙПОВНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйповнити. 
ВИПОВНИТИ  див.  виповнювати. 

ВЙПОВНИТИСЯ  див.  виповнюватися. 
ВИПОВНЮВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач,  виповнювати. 
ВИПОВНЮВАТИ,  -юю,  -юєш  і  ВИПОВНЯТИ,  -Аю,  -Аєш, 
иедок.,  ВЙПОВНИТИ,  -НЮ,  -НИЩ,  док.,  перед. 

1.  Накладаючи,  наливаючи  і  т.  ін.,  робити  що- 
небудь  цілком  заповненим;  наповнювати.  //  За¬ 
ймати  або  насичувати  собою  що-небудь  повністю; 
заповнювати.  2.  діал.  Виконувати  що-небудь. 

ВИПОВНЮВАТИСЯ,  -юється  і  ВИПОВНЯТИСЯ,  -яється, 
иедок.,  ВЙПОВНИТИСЯ,  -иться,  док.  1.  Робитися 
цілком  заповненим,  зайнятим  ким-,  чим-небудь. 
//  Робитися  повністю  насиченим  чим-небудь. 

2.  Робитися  повнішим,  поправлятися,  гладшати. 

3.  діал.  Минати,  сповнюватися  (про  роки), 
випбемсйочий,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 

виповнювати. 
виповнЯти  див.  випбвнювати. 
виповнятися  див.  випбвнюватися. 

ВИПОГОДЖУВАТИ,  -уе,  иедок.,  ВЙПОГОДИТИ,  -ИТЬ, 
док.,  безос.  Те  саме,  що  випогбджуватися. 
ВИПОГОДЖУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  ВЙПОГОДИТИ- 
СЯ,  -иться,  док.,  безос.  Робитися  ясним,  гарним 
(про  погоду). 

ВЙПОГОДИТИ  див.  випогбджувати. 

ВЙПОГОДИТИСЯ  див.  випогбджуватися. 
ВИПОЗИЧАТИ,  -Аю,  -Аєш  і  ВИПОЗЙЧУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
иедок.,  ВЙПОЗИЧИТИ,  -чу,  -чиш,  док.,  перед. 
1.  Позичаючи,  роздати  все.  2.  діал.  Позичати. 
ВЙПОЗИЧЕНИЙ,  -а,  -є,  діал.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вйпозичити. 

ВЙПОЗИЧЕННЯ,  -я,  с.  Позика,  позичання,  давання  в 
борг. 

ВЙПОЗИЧИТИ  див.  ВИПОЗИЧАТИ. 

ВИПОЗЙЧУВАТИ  ДИВ.  ВИПОЗИЧАТИ. 

вйпоїти  див.  випбювати. 

ВЙПОЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  вйполотий. 
ВЙПОЛІРОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вилолірбву- 
вати. 

ВИПОЛІРОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙПОЛІРУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перед.  Закінчити  полірувати  що- 
небудь;  зробити  гладкою  поверхню  чогось. 
ВЙПОЛІРУВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйполірувати. 

ВЙПОЛІРУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйполірувати. 
ВЙПОЛІРУВАТИ  див.  виполірбвувати. 
ВЙПОЛІРУВАТИСЯ,  -ується,  док.  Стати  гладким  від 
полірування  (про  поверхню  чого-небудь). 
ВИПОЛІСКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виполіскувати. 
ВИПОЛІСКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙПОЛОСКАТИ, 
-ощу,  -ощеш,  док.,  перед.  Полощучи  у  воді,  оста¬ 
точно  очищати  після  прання.  //  Вимивати  внут¬ 
рішні  стінки  чого-небудь,  збовтуючи  воду.  //  По¬ 
лощучи,  промивати  водою  або  іншою  рідиною 
(рот,  горло). 

ВИПОЛІСКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  вйполо- 
СКАТИСЯ,  -ощуся,  -ощешся,  док.  Митися,  облива¬ 
тися  водою. 

ВЙПОЛОНИТИ,  -ню,  -ниш,  док.,  перед.,  рідко. 

1.  Взяти  в  полон  усіх  чи  багатьох.  2.  Знищити 
всіх  чи  багатьох. 

ВЙПОЛОСКАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйполоскати.  //  вйполоскано,  безос.  присудк.  сл. 
ВЙПОЛОСКАТИ  див.  виполіскувати. 

ВЙПОЛОСКАТИСЯ  див.  виполіскуватися. 

ВЙПОЛОСКИ,  -ів,  ми.  Брудна  вода  після  миття. 
ВЙПОЛОТИ  див.  випблювати. 

ВЙПОЛОТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
полоти. 

ВЙПОЛОЧ,  -і,  ж.  1.  діал.  Неглибокий  водорий. 

2.  зад.  Калюжа. 

ВЙПОЛУДИТИ,  -удю,  -удиш,  док.  Те  саме,  що  вйлу- 
ДИТИ. 

ВИПОЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випблювати. 
Виполювання  бур'янів. 


145 


ВЙПОЛЮВАТИ 

ВЙПОЛЮВАТИ ,  -юю,  -юєш,  док.,  перед. ,  розм.  Здо¬ 
бути  на  полюванні  (дичину). 

ВИПОЛЮВАТИ ,  -юю,  -ЮЄШ.  ИЄДОК.,  ВЙПОЛОТИ,  -ЛЮ. 
-леш.  док.,  перед.  Очищати  город,  грядки,  яку- 
небудь  сільськогосподарську  культуру,  вириваю¬ 
чи  бур'яни.  //  Виривати  бур'ян. 

ВИПОЛЮВАТИСЯ,  -юється,  иедок.  Пас.  до  випблю- 
вати. 

ВИПОМИНАТИ,  -Аю,  -іеш,  иедок.,  діад.  1.  Нагадува¬ 
ти.  2.  Дорікати  кому-небудь. 

ВЙПОРЕНИИ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
пороти. 

ВЙПОРОЖНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпорожнити. 

ВЙПОРОЖНЕННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вйпорожни¬ 
ти.  2.  фізіол.  Дія  за  знач,  випорожнйтися  2.  Ви¬ 
порожнення  кишечнику.  3.  мед.  Кал. 
ВЙПОРОЖНИТИ  див.  випорожнити. 

ВИПОРОЖНИТИСЯ  див.  випорожнйтися. 
ВИПОРОЖНЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випорбжню- 
вати. 

ВИПОРОЖНЮВАТИ  див.  випорожнйти. 
ВИПОРОЖНЮВАТИСЯ  див.  випорожнйтися. 
ВИПОРОЖНЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випорожнйти. 
ВИПОРОЖНЯТИ,  -ЙЮ,  -ЯЄШ  і  ВИПОРОЖНЮВАТИ,  -ЮЮ, 
-юєш,  иедок.,  ВЙПОРОЖНИТИ,  -ню,  -ниш,  док., 
перед.  Повністю  видаляючи  що-небудь  звідкись, 
робити  порожнім. 

ВИПОРОЖНЯТИСЯ,  -яється  і  ВИПОРОЖНЮВАТИСЯ, 
-юється,  иедок.,  ВЙПОРОЖНИТИСЯ,  -иться,  док. 

1.  Робитися  порожнім  після  видалення  всього,  що 
було  всередині.  2.  фізіол.  Виділяти  кал  через 
пряму  кишку. 

ВЙПОРОТИ1  див.  випбрювати. 

ВИПОРОТИ',  -рю,  -реш,  док.,  перед.,  розм.  Побити 
різками,  канчуком,  нагаєм  і  т.  ін. 

ВЙПОРОТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйпо- 
роти. 

ВЙПОРОТКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вйпороток. 
ВЙПОРОТОК,  -тка,  ч.  Недоношене  маля  тварини,  що 
його  виймають  із  тіла  убитої  або  загиблої  матері. 
//  Хутро  цього  маляти. 

ВИПОРПАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
порпати. 

ВЙПОРПАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перед.,  розм.  1.  Ви¬ 
гребти  яму,  заглибину  в  Грунті.  2.  Розгрібаючи, 
розгортаючи,  дістати  що-небудь. 

ВИПОРСАТИ  див.  випбрскувати. 

ВИПОРСкАти  див.  випбрскувати. 

ВИПОРСКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випбрскувати. 
ВИПбРСКУВАТИ,  -ую,  -уєш  і  ВИПОРСАТИ,  рідко  ви- 
ПОРСКАТИ,  -Аю,  -аєш,  иедок.,  ВЙПОРСНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.  1.  не  перед.  Раптово  випадати,  висли¬ 
зати  з  чого-небудь,  звідкись.  //  Швидко  вирива¬ 
тися,  звільнятися.  //  переи.  Виходити  з-під  чийо- 
го-небудь  впливу,  залежності  і  т.  ін.  2.  иеперед. 
Швидко  вибігати,  виїжджати  звідки-небудь,  з 
чогось  або  з'являтися  десь.  3.  перед.,  фізіол.  Ви¬ 
вергати  що-небудь  із  себе. 

ВИПбРСКУВАТИСЯ,  -ується,  ИЄДОК.,  ВЙПОРСНУТИСЯ, 
-неться,  док.,  фізіол.  1.  Вивергатися.  2.  тільки 
иедок.  Пас.  до  випбрскувати  3. 

ВЙПОРСНУТИ  див.  випбрскувати. 
вйпорснутися  див.  випбрскуватися. 

ВЙПОРТОК,  -тка,  ч.  Мертвонароджена  тварина. 
ВйПйРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випбрювати. 
вип Орювати ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  иедок.,  ВЙПОРОТИ,  -рю, 
-реш,  док.,  перед.  Розпорюючи  шов,  відокремлю¬ 
вати  або  виймати  що-небудь. 

ВИПОРЮВАТИСЯ,  -юється,  иедок.  Пас.  до  випбрю¬ 
вати. 

ВЙПОСАЖИТИ,  -жу,  -жиш,  док.,  перед.  Дати  дівчи¬ 
ні  посаг. 

ВЙПОСТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  Витримати  релігій¬ 
ний  піст. 

ВЙПОТИНА,  -и,  ж.  Піт,  що  виступає  на  тілі. 
ВЙПОТРОШЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпотрошити. 

ВИПОТРОШИТИ,  -шу,  -шиш,  док.,  перед.  Очистити 
від  нутрощів. 

ВИПОЧИВАТИ,  -аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙПОЧИТИ,  -чу, 
•чиш,  док.,  діал.  Відпочивати. 

ВЙПОЧИТИ  див.  випочивАти. 

ВИПОЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випбювати. 
ВИПОЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.,  ВЙПОЇТИ,  -ою, 
-оїш,  док.,  перед.  Вигодовувати  молоком,  пійлом 
(тварин). 

ВйПРАва,  -и,  ж.,  заст.  1.  Те  саме,  що  вйправлення. 

2.  Відправлення,  вирядження  кого-небудь  кудись. 
//  Похід.  3.  рідко.  Те  саме,  що  загін.  4.  Посаг. 

ВИПРАВдАвчий,  -а,  -е,  діал.  Те  саме,  що  випрАв- 
дувальний. 

ВЙПРАВДАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпра вдати. 

ВИПРАВДАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Доцільність,  логічна 
вмотивованість  чого-небудь. 

ВЙПРАВДАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вйправдати  і 
виправдатися.  2.  Те,  чим  можна  виправдати, 
вибачити  кого-,  що-небудь.  3.  Вирок  суду,  в  яко¬ 
му  стверджується  невинність  підсудного. 
ВЙПРАВДАТИ  див.  виправдбвувати. 

ВЙПРАВДАТИСЯ  див.  виправдовуватися. 
ВЙПРАВДИТИ,  -джу,  -диш,  док.,  перед.,  зад.  Випра¬ 
вдати. 

ВИПРАВ днйй,  -А,  -А.  Те  саме,  що  випрАвдуваль- 
ний.  Виправдний  вирок. 

ВИПРАВДОВУВАТИ  І  ВИПРАВДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ие¬ 
док.,  ВЙПРАВДАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перед.  1.  Ви¬ 
знаючи  кого-небудь  невинним,  правим,  доводити 
це.  //  Виносити  вирок,  в  якому  стверджується 

146 


невинність  підсудного.  2.  Доводити  можливість, 
допустимість  чого-небудь.  3.  Своїми  діями,  вчин¬ 
ками  і  т.  ін.  відповідати  чому-небудь,  бути  гідним 
чогось.  4.  тільки  док.,  рідко.  Те  саме,  що  від¬ 
шкодувати. 

ВИПРАВДОВУВАТИСЯ  і  ВИПРАВДУВАТИСЯ,  -УЮСЯ, 
-уєшся,  иедок.,  ВЙПРАВДАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся, 
док.  1.  Доводити  свою  правоту,  невинність. 
2.  тільки  иедок.  Пояснювати  свої  вчинки,  дії, 
наводити  причини,  які  дають  можливість,  дозво¬ 
ляють  вибачити.  3.  Виявлятися  правильним,  та¬ 
ким,  що  справджує,  підтверджує  що-небудь. 
ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  є  виправданням 
для  кого-небудь,  пояснює  і  пом'якшує  чиюсь 
провину.  //  В  якому  стверджується  невинність 
підсудного. 

ВИПРАВДУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач.  випрАвду- 
вати  1  -  3.  2.  Те  саме,  що  вйправдання  2. 
ВИПРАВДУВАТИ  див.  виправдовувати. 
ВИПРАВДУВАТИСЯ  див.  виправдовуватися. 
ВЙПРАВити  див.  виправлйти. 

ВИПРАВИТИСЯ  див.  виправлйтися. 

ВЙПРАВКА,  -и,  ж.  і  рідко.  Дія  за  знач,  виправлй¬ 
ти,  вйправити  2,  7.  2.  Постава  тіла,  набута  за¬ 
вдяки  спеціальним  вправам. 

ВИПРАВЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйправити. 

ВЙПРАВЛЕННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вйправити  1,  2. 
//  У  системах  обробки  даних  -  внесення  змін 
(модифікація)  у  програму  або  в  набір  даних  шля¬ 
хом  оновлення,  додавання  або  вилучення  окремих 
частин  (фрагментів).  **  Автоматйчне  вйправлен¬ 
ня  помилок,  спец.  -  процес  виявлення  і  виправ¬ 
лення  помилок  за  допомогою  ЕОМ  без  втручання 
людини.  2.  Те,  чим  що-небудь  замінене,  виправ¬ 
лене. 

ВИПрАвлювальний,  -а,  -є.  Призначений  для  ви¬ 
правлення,  який  виправляє. 

ВИПРАВЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виправлйти  1,  2. 
ВИПРАВЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙПРАВИТИ,  -влю, 
-виш;  ми.  виправлять;  док.,  перед.  1.  Робити 
прямим,  рівним  і  т.  ін.  що-небудь  нерівне,  зігну¬ 
те  тощо;  розправляти.  2.  Усуваючи  хиби,  вади, 
помилки,  робити  правильним,  таким,  який  від¬ 
повідає  певним  вимогам.  //  Уточнювати,  поправ¬ 
ляти  чий-небудь  вислів,  щось  ким-небудь  сказа¬ 
не.  //  Змінювати  на  краще,  робити  кращим. 
//  Робити  що-небудь,  щоб  зменшити  вину,  про¬ 
вину.  3.  Позбавляючи  вад,  перевиховуючи,  роби¬ 
ти  кращим.  4.  рідко.  Те  саме,  що  виправдбвува- 
ти  1.  5.  розм.  Вимагати  що-небудь  у  когось, 
б.  діал.  Виряджати  кого-небудь  кудись.  7.  спец., 
розм.  Обробляти  шкіру,  робити  їі  м'якою,  прида¬ 
тною  для  пошиття  взуття  і  т.  ін. 

ВИПРАВЛЯТИСЯ.  -Аюся,  -Аєшся,  иедок.,  ВИПРАВИТИ- 
СЯ,  -влюся,  -вишся;  ми.  вйправляться;  док. 
1.  Розгинаючись,  робитися  прямим,  рівним;  роз¬ 
правлятися.  2.  Поправляти,  уточнювати  свій  ви¬ 
слів,  що-небудь  сказане.  3.  Позбуваючись  вад, 
перевиховуючись,  робитися  кращим.  4.  Те  саме, 
що  виправдбвуватися  1,  2.  5.  діал.  Вирушати 
куди-небудь. 

ВИПРАВлЯч,  -А,  ч.  Який  щось  або  когось  виправляє. 
ВИПРАВЛЯчкА,  -и.  Жін.  до  виправлйч. 

ВИПРАВНИЙ,  -А,  -А.  Стос,  до  виправлення  чого- 
небудь.  //  Признач,  для  перевиховання,  виправ¬ 
лення  кого-небудь.  Виправна  колонія. 

ВИПРАВНИЙ,  -а,  -є.  Якого  можна  виправити,  який 
піддається  виправленню. 

ВИПРАВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  випрАвний. 
ВИПРАВНО -ТРУДОВИЙ ,  -А,  -і.  Признач,  для  переви¬ 
ховання,  виправлення  порушника  громадського 
порядку,  злочинця  за  допомогою  праці. 

ВИПРАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйпрати. 
випрасовування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випрасбвувати. 
ВИПРАСОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВИПРАСУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перед.  Прасуючи  білизну,  одяг  і 
т.  ін.,  виправляти,  вирівнювати  цілком. 
ВИПРАСОВУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  випра¬ 
сбвувати. 

ВИПРАСУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпра  сувати. 

ВИПРАСУВАТИ  див.  випрасбвувати. 

ВЙПРАТИ,  -перу,  -переш,  док.,  перед.  Перучи,  зро¬ 
бити  чистим  (білизну,  одяг  і  т.  ін.). 

ВИПРАТИСЯ,  -переться,  док.  Стати  чистим  від 
прання  (про  білизну,  одяг  і  т.  ін.). 

ВИПРАЦЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпрацювати. 

ВЙПРАЦЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  док.,  перед.,  рідко.  До¬ 
могтися  чогось,  одержати  щось  унаслідок  праці. 
ВЙПРИНДИТИСЯ,  -ДЮСЯ,  -дишся,  діал.  Вдягтися 
надто  яскраво,  кричуще. 

ВИПРИСКАТИ  див.  випрйскувати. 

ВИПРИСКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випрйскувати. 
ВИПРЙСКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВИПРИСКАТИ, 
•аю,  -аєш,  док.,  перед.  Прискаючи,  виливати  яку- 
небудь  рідину. 

ВИПРИСКУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  випрйс¬ 
кувати. 

ВИПРИСНУТИ,  -ну,  -неш,  док.  1.  перед.  Однокр.  до 
випрйскувати.  2.  иеперед.  Випасти,  вирватися 
звідки-небудь,  з  чогось,  кудись.  //  Швидко  і  спри¬ 
тно  вибігти,  вискочити  звідки-небудь,  кудись. 
ВЙПРИЩИТИ,  -ить,  док.,  безос.  Вкритися  прищами. 
ВИПРІВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  випрівАти. 
ВИПРІВАТИ,  -Ає,  иедок.,  ВЙПРІТИ,  -іє,  док.  Гинути 
під  глибоким  снігом,  що  випадає  на  незамерзлу 
землю,  або  через  надмірне  зволоження  (про  рос¬ 
лини,  посіви). 


ВЙПРІЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйпріти. 
ВЙПРІТИ  див.  випрівАти. 

ВЙПРОБА,  -и,  ж.  1.  Дія  за  знач,  випрббувати. 
2.  ми.,  мисл.  Навчання,  тренування  мисливських 
псів. 

ВИПРОБНИЙ,  випрббнА,  випрббнА.  Признач,  для 
випробування  чого-небудь.  Випробний  політ.  Ви¬ 
пробний  пробіг.  **  Випрббнйй  строк  -  вказаний  у 
трудовому  контракті  період,  протягом  якого  осо¬ 
ба,  яку  наймають,  проходить  випробування  на 
предмет  встановлення  відповідності  працівника 
роботі. 

Випробуваний,  -а,  -є.  Те  саме,  що  вйпробуваний. 
ВИПРОБОВУВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
випроббвувати. 

ВИПРОБОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випроббву¬ 
вати. 

ВИПРОБОВУВАТИ  І  ВИПРОБУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ИЄДОК.. 
ВЙПРОБУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.  Перевіряти 
на  ділі  якості,  властивості  кого-,  чого-небудь, 
здатність  до  здійснення,  виконання  чогось.  //  на 
що,  спец.  Перевіряти  міцність  чого-небудь,  стій¬ 
кість  до  певного  впливу  або  здатність  до  певної 
дії.  Випробовувати  дріт  на  розрив.  Випробовувати 
зерно  на  схожість. 

ВИПРОБОВУВАТИСЯ  і  ВИПРОБУВАТИСЯ,  -ується,  ие¬ 
док.  Пас.  до  випроббвувати  і  випрббувати. 
ВИПРОБУВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Призначений  для  випро¬ 
бування,  який  випробовує. 

ВИПРОБУВАНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Людина,  яку  випробову¬ 
ють. 

ВЙПРОБУВАНИЙ,  -а,  -є.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпробувати.  2.  прикм.  Перевірений,  надійний, 
який  виправдав  себе  на  ділі. 

ВИПРОБУВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
випрббувати. 

ВИПРОбуванісТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйпро¬ 
буваний. 

ВИПРОБУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  випрббувати. 
**  Міжвідомчі  випрббування  -  випробування,  що 
проводяться  комісією  з  представників  декількох 
зацікавлених  міністерств  та  (чи)  відомств.  При- 
ймАльні  випрббування  -  контрольні  випробуван¬ 
ня  дослідних  зразків,  дослідних  партій  продукції. 
ПриймАльно-здавАльні  випрббування  -  контро¬ 
льні  випробування  продукції  під  час  проведення 
приймального  контролю.  2.  Знегоди,  великі  труд¬ 
нощі,  лихо.  Тяжкі  випробування. 

ВЙПРОБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйпробувати. 
ВЙПРОБУВАТИ  див.  випроббвувати. 

ВИПРОБУВАТИ  див.  випроббвувати. 

ВИПРОБУВАТИСЯ  див.  випроббвуватися. 
ВИПРОБУВАЧ,  -а,  ч.  1.  Спеціаліст,  який  випробо¬ 
вує,  перевіряє  машини,  механізми  і  т.  ін.  Льот¬ 
чик- випробувач.  2.  переи.  Те,  що  піддає  випробу¬ 
ванню  кого-,  що-небудь. 

ВИПРОВАДЖЕНИЙ,  -а.  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
випровАджувати. 

випровадження,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйпровадити. 
ВИПРОВАДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  випровА¬ 
джувати. 

ВИПРОВАДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙПРОВАДИТИ, 
-джу,  -диш,  док.,  перед.,  розм.  1.  Примушувати 
кого-небудь  виходити,  йти  звідкись,  покидати, 
залишати  щось.  2.  Те  саме,  що  випроводжАти  1. 
ВИПРОВАДЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.  1.  діал. 
Вибиратися,  виїжджати.  2.  Пас.  до  випровАджу¬ 
вати. 

ВЙПРОВАДИТИ  див.  випровАджувати. 
ВИПРОВОДЖАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  випроводжАти. 
ВИПРОВОДЖАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВИПРОВОДИТИ, 
-джу,  -диш,  док.,  перед.  1.  Виряджати  кого- 
небудь  у  дорогу;  супроводжувати  під  час  виходу 
звідкись,  виявляючи  пошану,  дружнє  ставлення, 
вказуючи  шлях  і  т.  ін.  2.  розм.  Те  саме,  що  ви¬ 
провАджувати  1. 

вйпроводити  див.  випроводжАти. 

ВЙПРОДАЖ,  -у,  ч.,  зад.  Продаж. 

ВИПРОДАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпродати. 

випродати  див.  випрбдувати. 

ВИПРОДУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випрбдувати. 
ВИПРОДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙПРОДАТИ,  -дам, 
-даси,  док.,  перед.  Продавати  частинами. 
ВЙПРОДУКУВАТИ,  -ую,  -уєш.  Док.  до  продукувАти. 
ВЙПРОМЕНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпроменити. 

ВЙПРОМЕНИТИ  див.  випромінювати. 
ВЙПРОМЕНИТИСЯ,  -иться,  док.  Вивільнити  зайву 
енергію  у  формі  променів  і  перестати  випроміню¬ 
вати. 

ВИПРОМІНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпроменити. 

випромінення,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйпроменити. 
ВИПРОМІННИЙ,  -а,  -е.  Який  випромінює  або  пов'я¬ 
заний  із  цим  явищем. 

ВИПРОМІННИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  випромінювач. 
ВИПРОМІННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  випромІнний. 
ВИПРОМІНЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  фіз.  Який  випромінює 
що-небудь.  Випромінювальні  діоди. 
випромінюваний,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
випромінювати. 

ВИПРОМІНЮВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ви¬ 
промінюваний. 

ВИПРОМІНЮВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  випромі¬ 
нювати.  2.  Те,  що  випромінене;  теплова,  елект¬ 
ромагнітна  та  інша  енергія.  **  Високочастбтне 
випромінювання  -  електромагнітне  випроміню¬ 
вання  з  частотою  від  3  до  300  МГц.  Електромаг¬ 
нітне  випромінювання  -  електромагнітні  хвилі, 


що  випускаються  зарядженими  частинками,  ато¬ 
мами,  молекулами,  інфрачервбне  випроміню¬ 
вання  -  електромагнітне  випромінювання  з  дов¬ 
жинами  хвиль  в  інтервалі  від  10 л  до  7,4  10'  м. 
Іонізаційне  випромінювання  -  випромінювання, 
взаємодія  якого  з  середовищем  призводить  до 
іонізації  атомів  та  молекул  середовища.  Космічне 
випромінювання  -  випромінювання,  джерелом 
якого  є  космічні  об'єкти,  надвисокочастбтне  ви¬ 
промінювання  -  електромагнітне  випромінюван¬ 
ня  частотою  від  300  МГц  до  ЗО  ГГц.  радіоактйвне 
випромінювання  -  випромінювання,  джерелом 
якого  є  радіоактивні  речовини.  Рентгенівське  ви¬ 
промінювання  -  електромагнітне  випромінюван¬ 
ня,  що  займає  зону  спектра  між  ультрафіолето¬ 
вим  випромінюванням  та  гамма-випромінюван¬ 
ням.  ультрафіолетове  випромінювання  -  елект¬ 
ромагнітне  випромінювання  з  довжинами  хвиль  в 
інтервалі  від  4-10'до  5-10*. 

ВИПРОМІНЮВАТИ,  -юю,  -ЮЄШ,  ВЄДОК.,  ВИПРОМЕНИТИ, 
-ню,  -ниш,  док.,  перед.  1.  Виділяти  променями 
(теплову,  електромагнітну  та  іншу  енергію).  2.  де¬ 
рев.  Виражати,  передавати  усім  своїм  виглядом. 
ВИПРОМІНЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  1.  Виділятися 
променями  (про  теплову,  електромагнітну  та  ін¬ 
шу  енергію).  2.  перед.  Виражатися,  передаватися 
як  вияв  чого-небудь. 

ВИПРОМІНЮВАЧ,  -а,  ч.  Джерело  будь-якого  випро¬ 
мінювання. 

ВИПРОМІНЮЮЧИЙ,  -а,  -е,  фіз.  Який  випромінює  що- 
небудь. 

ВИПРОПАДАТИ,  -ає,  док.  Пропасти  всім  або  багатьом. 
ВЙПРОСИТИ  див.  випрбшувати. 

ВИПРОСИТИСЯ  двв.  випрошуватися. 

ВИПРОСТАНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпростати.  2.  прикм.  Рівний,  прямий. 
ВЙПРОСТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйпростати  1. 
вйпростати  див.  випростувати. 

ВЙПРОСТАТИСЯ  див.  випростуватися. 
ВИПРОБОВУВАТИ  див.  випростувати. 
ВИПРОБОВУВАТИСЯ  ДИВ.  випростуватися. 
ВИПРОБОВУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
випростОвувати. 

ВИПРОСТУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для  випро¬ 
стування,  пов'язаний  із  випростуванням. 
ВИПРОСТУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин. 
ч.  до  випростувати. 

ВИПРОСТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випростувати. 
ВИПРОСТУВАТИ  І  рідко  ВИПРОСТбВУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
ведок.,  ВЙПРОСТАТИ,  -аю,  -аєш  і  рідко  ВИПРОСТУ¬ 
ВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.  1.  Розправляти, 
розпрямляти  що-небудь  зігнуте,  похилене  і  т.  ін. 
"  вйпростати  нбги  -  померти;  здохнути.  2.  розм. 
Витягати,  виймати  що-небудь  із  чогось,  з-під  чо¬ 
гось. 

ВИПРОСТУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся  і  рідко  ВИПРОБО¬ 
ВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙПРОСТАТИСЯ, 
•аюся,  -аєшся  і  рідко  ВИПРОСТУВАТИСЯ,  -уюся, 
-уєшся,  док.  1.  Розправлятися,  розпрямлятися 
(про  що-небудь  похилене  і  т.  ін.).  2.  Звільнятися 
від  того,  що  тримає,  затримує. 

ВИПРОБУВАЧ,  -а,  V.,  ел.  Те  саме,  що  випрямлйч. 
ВЙПРОХАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
прохати. 

випрохати  див.  випрбхувати. 

ВИПРОХУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випрбхувати. 
ВИПРОХУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙПРОХАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перед.  Прохаючи,  домагатися  чого- 
небудь  або  одержувати  щось. 

ВИПРОХУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙПРОХА- 
тися,  -аюся,  -аєшся,  док.  1.  Прохаючи,  домагати¬ 
ся  дозволу  на  що-небудь  (перев.  на  те,  щоб  кудись 
піти).  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  випрбхувати. 
ВИПРОШЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
випросити. 

ВИПРОШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випрбшувати. 
ВИПРОШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙПРОСИТИ, 
-ошу,  -осиш,  док.,  перед.  Просячи,  домагатися 
чого-небудь  або  одержувати  щось. 

ВИПРОШУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙПРОСИ- 
ТИСЯ,  -ошуся,  -осишся,  док.  1.  Просячи,  домагати¬ 
ся  дозволу  на  що-небудь  (перев.  на  те,  щоб  кудись 
піти).  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  випрбшувати. 
ВИПРУДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙПРУДИТИ, 
-джу,  -диш,  док.,  перед.,  розм.  Видаляти,  вига¬ 
няти  (комах-паразитів). 

ВЙПРУДИТИ  див.  випру  джу  вати. 

ВЙПРУЧАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випручАти. 
ВЙПРУЧАТИ  див.  випручувати. 
випручати  див.  випручувати. 
вйпручатися  див.  випручуватися. 
випручатися  див.  випручуватися. 
випручування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випручувати. 
випручувати,  -ую,  -уєш  і  випручати,  -Аю,  -аєш, 
ведок.,  ВЙПРУЧАТИ,  -аю,  -аєш,  док.  перед.  Повер¬ 
таючи  з  боку  на  бік,  смикаючи,  вивільняти  з  чо¬ 
го-небудь  (перев.  про  руки,  ноги).  //  розм.  Витя¬ 
гати,  висмикувати  що-небудь. 

ВИПРУЧУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся  і  ВИПРУЧАТИСЯ, 
-Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВЙПРУЧАТИСЯ,  -аюся, 
-аєшся,  док.  Пручаючись,  звільнятися,  виривати¬ 
ся  з  чогось,  від  кого-,  чого-небудь. 

ВИПРЯГАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  випрягАти. 
ВИПРЯГАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВИПРЯГТИ,  -яжу, 
-яжеш;  мив.  ч.  випріг,  випрягла,  вйпрягло;  док., 
веред.  Звільняти  від  упряжі. 

ВИПРЯГАТИСЯ,  -Ається,  ведок.,  ВЙПРЯГТИСЯ,  -яже- 
ться,  док.  1.  Звільнятися  від  упряжі.  2.  тільки 
ведок.  Пас.  до  випрягАти. 

ВЙПРЯГТИ  див.  випрягАти. 


ВЙПРЯГТИСЯ  див.  випрягАтися. 

ВИПРЯДАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  випрядАти. 

ВИПРЯДАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙПРЯСТИ,  -яду, 
-ядеш,  док.,  перед.  1.  Прядучи,  виготовляти  пев¬ 
ну  кількість  пряжі.  2.  розм.  Прядучи,  витрачати 
певну  кількість  прядива. 

ВЙПРЯДЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпрясти. 

ВЙПРЯЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйпрягги. 

ВЙПРЯМИТИ  див.  випрямлйти. 

ВИПРЯМИТИСЯ  див.  випрямлйтися. 

ВИПРЯМЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
прямити. 

ВЙПРЯМЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйпрямити  і  стан 
за  знач,  вйпрямитися.  Випрямлевия  зміииого 
струму. 

ВИПРЯМЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин. 
ч.  до  випрямлювати. 

ВИПРЯМЛЮВАТИ  див.  випрямлЯти. 

випрямлюватися  див.  випрямлятися. 

ВИПРЯМЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  випрямлЯти  і 
стан  за  знач,  випрямлятися. 

ВИПРЯМЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш,  рідко  ВИПРЯМЛЮВАТИ, 
-юю,  -юєш,  ведок.,  ВЙПРЯМИТИ,  -млю,  -миш;  ми. 
випрямлять;  док.,  перед.  Робити  прямим,  розпра¬ 
вляти  або  ставити  прямо,  рівно  що-небудь  зігну¬ 
те.  //  Робити  що-небудь  рівним;  вирівнювати. 
**  ВипрямлЯти  (вйпрямити)  струм,  ел.  -  перетво¬ 
рювати  змінний  електричний  струм  на  постійний 
або  пульсуючий. 

ВИПРЯМЛЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся  і  рідко  ВИПРЯМЛЮ¬ 
ВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  ведок.,  ВЙПРЯМИТИСЯ, 
-млюся,  -мишся;  мин  ч.  випрямляться;  док.  Роз¬ 
правлятися  або  ставати  прямо,  рівно.  //  Робитися 
рівним;  вирівнюватися. 

ВИПРЯМЛЯЧ,  -А,  ч„  ел.  Пристрій,  призначений  для 
перетворення  змінного  електричного  струму  на 
постійний. 

ВИПРЯМНЙЙ,  -А,  -е.  Призначений  для  випрямлення, 
пов'язаний  із  випрямлянням. 

ВЙПРЯСТИ  див.  випрядАти. 

ВЙПРЯТАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  ВИПРЯТУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  ведок.,  діал.  Прибрати,  вичистити,  приче¬ 
пурити. 

ВИПРЯТУВАТИ  див.  вйпрятати. 

ВЙПСЯКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.  Вилаяти 
наче  пса. 

ВЙПУКЛИЙ,  -а,  -е.  Який  має  округло  вигнуту  назов¬ 
ні  поверхню,  який  видається  наперед.  Випукла 
лівза.  Ц  Витрішкуватий. 

ВЙПУКЛІСТЬ,  -лості,  ж.  1.  Властивість  за  знач, 
вйпуклий.  2.  Випукле  місце  на  чому-небудь. 

ВИПУКЛО.  Присл.  до  вйпуклий. 

ВйПУЛЕний,  -а,  -е,  діал.  Широко  розкритий  (зазви¬ 
чай  про  очі). 

ВЙПУЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перед.,  діал.  Витріщити. 

ВИПУРНАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙПУРНУТИ,  -ну, 
•неш,  док.,  розм.  Те  саме,  що  виринАти. 

ВЙПУРНУТИ  див.  випурнАти. 

ВЙПУРХНУТИ,  -ну,  -неш,  ДОК.,  ВИПУРХУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  ведок.,  1.  Швидко  вилітати  звідкись  (про 
птахів,  метеликів).  2.  перев.  Швидко,  легкою 
ходою  вибігати  звідки-небудь,  кудись. 

ВИПУРХУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  випурхувати. 

ВИПУРХУВАТИ  див.  вйпурхнути. 

ВЙПУСК,  -у,  V.  1.  Дія  за  знач.  випускАти  1,  3,  4. 
2.  Сукупність  виробів,  виготовлених  одночасно  і 
за  одним  зразком.  3.  Друкована  збірка  творів, 
статей  одного  або  кількох  авторів,  що  складає 
окрему  частину  тематичної  серії  та  має  порядко¬ 
вий  номер.  //  Частина  якої-небудь  тематичної 
серії  взагалі  (передач  і  т.  ін.).  4.  Група  осіб  (уч¬ 
нів,  студентів),  що  закінчили  навчальний  заклад 
одночасно.  **  на  вйпуск  -  не  заправлений  у  що- 
небудь,  одягнутий  поверх  чогось  (про  сорочку, 
штани). 

ВИПУСКАльний,  -а,  -е.  Призначений  для  випускан¬ 
ня  чогось. 

ВИПУСКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  випускАти. 

ВИПУСКАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙПУСТИТИ,  -ущу, 
-устиш,  док.,  перед.  1.  Давати  можливість  або 
дозволяти  кому-,  чому-небудь  іти,  виходити,  виї¬ 
здити,  вилітати  і  т.  ін.  звідкись,  кудись.  //  Вига¬ 
няти  куди-небудь  (про  худобу,  птицю).  //  Давати 
змогу  виходити,  витікати  звідки-небудь  (димові, 
рідині  і  т.  ін.)  або  видихати  (повітря,  дим). 
//  Переставати  тримати  що-небудь.  **  Не  випус¬ 
кАти  з  рук  чого  -  постійно  займатися  якоюсь 
справою.  2.  Повертати  свободу,  звільняючи  з 
ув  язнення  і  т.  ін.  3.  Виробляти  що-небудь. 
//  Видавати,  публікувати  твори,  газети  і  т.  ін. 
//  Видавати  в  обіг.  Випустити  позику.  4.  Завер¬ 
шувати  навчання  кого-небудь  у  школі,  технікумі, 
вищому  навчальному  закладі  й  т.  ін.,  надаючи 
певні  права  і  звання.  Випускати  спеціалістів  для 
промисловості.  5.  тільки  док.  Виключити,  викре¬ 
слити  з  тексту.  6.  Виставляти,  висувати  що- 
небудь  назовні.  //  Видовжувати,  розширювати 
(одяг)  за  рахунок  матерії,  що  є  у  швах,  складках. 
7.  Утворювати  з  ростом  колосся,  пуп'янки  і  т.  ін. 

ВИПУСКАТИСЯ,  -Ається,  ведок.  Пас.  до  випускАти 
1  -  4,  6. 

ВИПУСКАЮЧИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
випускАти.  2.  у  звач.  ім.  випускАючий,  -ого,  ч. 
Інструктор  парашутного  спорту,  який  контролює 
вихід  парашутистів-початківців  з  літака  чи  вер¬ 
тольота. 

ВИПУСКНЙЙ,  -А,  -А.  1.  Признач,  для  випускання 
чого-небудь.  Випускний  клапан.  2.  Стос,  до  випу- 


ВИРАХбВУВАТИ 

ску  з  навчального  закладу.  Випускні  екзамени. 
ВИПУСКНЙК,  -А,  V.  Той,  хто  вчиться  в  останньому 
класі  (на  останньому  курсі)  або  закінчив  навча¬ 
льний  заклад,  одержавши  відповідне  свідоцтво  чи 
диплом. 

ВИПУСКНЙЦЯ,  -і.  Жін.  до  випускнйк. 

ВИПУСКОВИЙ,  -вого,  ч.,  друк.  Той,  хто  випускає 
черговий  номер  газети,  журналу  і  т.  ін. 

ВЙПУСТ,  -у,  ч.,  діал.  Пасовисько  біля  села. 
ВЙПУСТИТИ  див.  випускАти. 

ВЙПУСТОМ,  присл.,  діал.  Без  пастуха  (про  випасан¬ 
ня  худоби). 

ВЙПУЩЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
пустити.  //  випущено,  безос.  присуди,  сл. 
ВИПУЩЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйпустити. 
ВЙПХАНЕЦЬ,  -нця,  ч.,  діал.  Вигнаний,  видалений 
силоміць. 

ВЙПХАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйпхати. 
ВЙПХАТИ  див.  ВИПИХАТИ. 

ВЙПХАТИСЯ  див.  випихАтися. 

ВИПХНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перед.  Однокр.  до  ви- 
пихАти. 

ВЙП'ЯСТИ  див.  випинАти. 

ВЙП'ЯСТИСЯ  див.  випинАтися. 

ВИР,  -у,  ч.  1.  Місце  у  річці,  морі  і  т.  ін.  з  круго¬ 
вим  рухом  води,  що  утворюється  внаслідок  дії 
протилежних  течій.  2.  чого  або  який,  перев.  Бур¬ 
хливий,  стрімкий  рух,  який  захоплює,  втягає  за 
собою. 

ВЙРА,  -и,  ж.,  іст.  У  Київській  Русі  -  штраф  за 
вбивство  вільної  людини. 

ВИРАЖАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  виражає,  передає, 
показує  що-небудь. 

ВИРАЖАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  виражА- 
льний. 

ВИРАжАльнО-СМИСЛОВЙЙ,  -а,  -е.  Який  виражає 
смисл,  сенс  чого-небудь. 

ВИРАЖАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виражАти. 
ВИРАЖАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙРАЗИТИ,  -ажу, 
-азиш,  док.,  перед.  1.  Виявляти,  показувати  що- 
небудь  певними  ознаками,  діями  і  т.  ін.  //  Пере¬ 
давати,  висловлювати.  2.  спец.  Обчислювати, 
позначати  в  одиницях  виміру. 

ВИРАЖАТИСЯ,  -Ається,  ведок.,  ВЙРАЗИТИСЯ,  -иться, 
док.  1.  Виявлятися  через  певні  ознаки,  дії  і  т.  ін. 
Ц  Передаватися,  висловлюватися.  2.  тільки  не- 
док.  Пас.  до  виражАти. 

ВИРАЖАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
виражАти. 

ВЙРАЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
разити. 

ВИРАЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виражАти  і  виразити. 
ВЙРАЗ,  -у,  ч.  1.  рідко.  Дія  за  знач.  виражАти  1  і 
вйразити.  2.  Вияв  настрою,  почуття  на  обличчі,  в 
очах.  3.  Висловлення,  фраза.  Крилатий  вираз. 
ВИРАЗИСТИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  вирАзний. 
ВИРАЗЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Властивість  за  знач,  ви- 
разйстий. 

ВИРАЗЙСТО.  Присл.  до  виразйстий. 

ВЙРАЗИТИ  див.  виражАти. 

ВЙРАЗИТИСЯ  див.  виражАтися. 

ВЙРАЗКА,  -и,  ж.  Ранка  на  шкірі  або  на  слизовій 
оболонці  (від  поранення,  хімічного  ураження, 
інфекційного  захворювання  і  т.  ін.).  **  БульвАрна 
вйразка  -  виразка,  що  локалізується  в  цибулині 
дванадцятипалої  кишки.  Вйразка  шлунка  -  те 
саме,  що  Виразкбва  хворбба  {див.  виразкбвий). 
Гангренбзна  вйразка;  а)  виразка,  яка  виникла  на 
місці  гангрени  шкіри;  б)  виразка,  яка  характери¬ 
зується  некрозом  її  стінок  і  дна.  Пенетруюча  вй¬ 
разка  -  виразка  шлунковокишкового  тракту.  Тіе- 
птйчна  вйразка  -  виразка  шлунка,  кишки  або 
стравоходу,  яка  виникла  внаслідок  пошкоджую¬ 
чої  дії  шлункового  соку  на  слизову  оболонку. 
Тропічна  виразка  -  дерматоз,  який  проявляється 
швидким  розвитком  глибової  виразки.  Трофічна 
вйразка  -  виразка,  яка  зумовлена  змінами  трофі¬ 
ки  тканин.  Циркулйторна  вйразка  -  виразка,  яка 
виникла  внаслідок  місцевого  порушення  крово¬ 
обігу. 

ВИРАЗКОВИЙ,  -а,  -е.  З  виразками.  Виразкові  форми 
туберкульозу.  **  Виразкбва  хворбба  -  хронічне 
захворювання,  одним  із  проявів  якого  є  утворен¬ 
ня  виразок  у  стінці  шлунка  або  дванадцятипалої 
кишки. 

ВИРАЗКбВО-НЕКРОТЙЧНИЙ,  -а,  -є,  мед.  Спричинений 
змертвінням  та  відмиранням  тканин  виразки. 
ВИРАЗКОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Який  на  вигляд  або  (та) 
за  своїми  ознаками  схожий  на  виразку. 

ВИРАЗНЙЙ,  -А,  -А.  Якого  можна  виразити. 

ВИРАЗНИЙ,  -а,  -е,  1.  Який  зовнішніми  ознаками 
передає  внутрішні  якості,  почуття,  переживання 
(про  обличчя,  очі  і  т.  ін.).  2.  Чіткий,  розбірли¬ 
вий,  легко  зрозумілий.  //  Різко  окреслений. 
ВИРАЗНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  виражає  чиї-небудь  інте¬ 
реси,  думки,  бажання  і  т.  ін. 

ВИРАЗНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  вирАзник. 

ВИРАЗНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач.  вирАзний. 
ВИРАЗНО.  Присл.  до  вирАзний. 

ВИРАЗОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вйраз. 

ВЙРАЗОК,  -зку,  ч.,  діал.  Виразка. 

ВЙРАЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перед.  Пройти  поле 
ралом. 

ВИРАХОВНИЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  вирахувати. 
ВИРАХОВУВАНИЙ ,  -а,  -е.  Якого  вираховують. 
ВИРАХОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вираховувати. 
ВИРАХОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙРАХУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перед.  1.  Лічити,  обчислювати 
що-небудь.  2.  Утримувати  певну  суму  із  заробле¬ 
ної  плати  і  т.  ін. 


147 


ВИРАХбВУВАТИСЯ 

ВИРАХОВУВАТИСЯ,  -уеться,  аедок.  Пас.  до  вирахо¬ 
вувати. 

ВИРАХУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вирахувати. 

ВИРАХУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйрахувати. 
ВИРАХУВАТИ  див.  вираховувати. 

ВИРАХУВАТИСЯ,  -ується.  Пас.  до  вйрахувати. 
ВИРАХУНОК,  нку,  ч.  Обчислення,  вираховування. 
ВИРАЧКОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  аедок.,  ВИРАЧКУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док. ,  розм.  1.  веперех.  Вилазити  рачки 
звідки-небудь,  кудись.  2.  тільки  док.,  перед.  Об¬ 
лазити  рачки  що-небудь. 

ВИРАЧКУВАТИ  див.  вирачковувати. 

ВЙРАЧКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  док.  Вилізти, 
вибратися  звідки-небудь,  кудись. 

ВЙРВА,  -и,  ж.  1.  Вибита  ким-,  чим-небудь,  вирвана 
силою  вибуху  яма;  вибитий,  вирваний  отвір. 

2.  Глибока  яма  у  дні  річки,  ставка.  **  ГнАти  у  три 
вйрви,  фам.  -  грубо  проганяти  кого-небудь. 

ВЙРВАНИИ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйрва- 
ти.  //  вйрвано,  безос.  присуди,  сл. 

ВЙРВАТИ  див.  виривати'. 

ВИРВАТИСЯ  див.  вириватися*. 

ВЙРВИХВІСТ,  -хвоста,  ч.,  діал.  Баговиння  на  шляху. 
ВИРЕЗУБ,  -а,  у.  Велика  промислова  риба  з  родини 
коропових,  яка  водиться  в  річках  і  лиманах  на 
півдні  України. 

ВЙРЕКТИ  див.  вирікати. 

ВИРЕКТИСЯ  див.  вирікатися. 

ВИРИВАННЯ  -я,  с.  Дія  за  знач,  виривАти'. 
ВИРИВАННЯ3,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виривАти3. 
ВИРИВАТИ1,  -Аю,  -Аєш,  аедок.,  ВЙРВАТИ,  -рву, 
-рвеш,  док.,  перед.  1.  Рвучи,  висмикувати,  витя¬ 
гати  що-небудь  звідкись.  //  3  силою  відокремлю¬ 
вати  частину  від  цілого.  //  3  силою  віднімати  що- 
небудь  у  когось.  2.  переа.  З  великими  зусиллями, 
труднощами  рятувати,  визволяти  кого-,  що- 
небудь.  1 1  Силою,  погрозами  домагатися,  одержу¬ 
вати  що-небудь  від  когось.  //  3  труднощами  зна¬ 
ходити  для  якої-небудь  мети  час. 

ВИРИВАТИ3,  -Аю,  -Аєш,  аедок.,  ВЙРИТИ,  -ию,  -иєш, 
док.,  перед.  1.  Риючи,  копаючи,  витягати  що- 
небудь  звідкись.  2.  Риючи,  копаючи,  утворювати 
заглибину,  яму. 

ВИРИВАТИСЯ1,  -Аюся,  -Аєшся,  аедок.,  ВИРВАТИСЯ, 
-вуся,  -вешся,  док.  1.  Відокремлюватися,  відділя¬ 
тися  від  чого-небудь.  //  Випадати,  вислизати  з 
чого-небудь,  звідкись.  2.  Із  силою  звільнятися 
(від  кого-,  чого-небудь).  //  Переборюючи  пере¬ 
шкоди,  труднощі,  вибиратися  звідки-небудь,  ку¬ 
дись.  //  У  швидкому  русі  віддалятися  від  інших. 

3.  З  труднощами  знаходити  можливість,  час,  щоб 
відлучитися  куди-небудь.  4.  Рвучко  прориватися, 
виходити  назовні,  раптово  з'являтися  де-небудь. 
//  Роздаватися,  звучати,  так  чи  інакше  проявля¬ 
тися.  //  Несподівано,  поспішно  говорити  що- 
небудь,  запитувати,  твердити.  //  безос.  5.  тільки 
аедок.  Пас.  до  виривАти'. 

ВИРИВАТИСЯ3,  -Ається,  аедок.,  ВИРИТИСЯ,  -иється, 
док.  1.  Риючи,  відкопуватися,  звільнятися  з-під 
землі,  піску  і  т.  ін.  2.  тільки  аедок.  Пас.  до  ви- 

ривАти3. 

ВИРИВАЧ,  -А,  ч.  Який  щось  або  когось  вириває. 
ВИРИГАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виригАти. 

ВИРИГАТИ  див.  виригАти. 

ВИРИГАТИ,  -Аю,  -аєш,  аедок.,  ВЙРИГАТИ,  -аю,  -аєш, 
док.,  перед.,  розм.  Блюючи,  викидати  зі  шлунка. 
ВИРИГНУТИ,  -ну,  -неш,  док.  Однокр.  до  виригати. 
ВИРИНАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виринАти. 

ВИРИНАТИ,  -Аю,  -Аєш,  аедок.,  ВИРИНУТИ  і  вйрнути, 
-ну,  -неш,  док.  1.  Пірнувши,  занурившись  у  воду, 
випливати  на  поверхню.  2.  переа.  Раптово,  не¬ 
сподівано  з'являтися.  3.  діал.  Витікати  (про  дже¬ 
рело). 

виринути  див.  виринАти. 

ВИРИСбВУВАННЯ,  -я,  е.  Дія  за  знач,  вирисбвувати. 
ВИРИСбВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  аедок.,  ВЙРИСУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.  Те  саме,  що  вимальбвувати. 
ВИРИСОВУВАТИСЯ,  -ується,  ВЄДОК.,  ВЙРИСУВАТИСЯ, 
-ується,  док.  Пас.  до  вирисбвувати. 

ВИРИСТИЙ,  -а,  -е.  Такий,  в  якому  є  багато  вирів. 
Вириста  річка.  //  Схожий  на  вир. 

ВЙРИСУВАТИ  див.  вирисбвувати. 

ВЙРИСУВАТИСЯ  див.  вирисбвуватися. 

ВЙРИТИ  див.  виривАти3. 

ВЙРИТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйрити. 
ВИРИТИСЯ  див.  виривАтися3. 

ВЙРИТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  діал.  Вигравірувати. 
ВИРИХТбВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  аедок.  Рихтувати. 
ВЙРИХТУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйрихтувати. 

ВИРИХТУВАТИ,  -ую,  -уєш.  Док.  до  рихтувАти. 
вирихтуватися,  -ується.  Док.  до  рихтувАтися. 
ВЙРІБ,  -робу,  ч.  1.  Вироблена,  виготовлена  з  чогось 
річ,  предмет  для  вжитку.  **  Агрегатбваний  вйріб 
-  збірний  виріб,  що  складається  з  набору  окре¬ 
мих  серійних  та  одиничних  виробів.  АпарАтний 
вйріб  -  технічний  засіб,  що  постачається  як  про¬ 
дукція  виробничо-технічного  призначення.  БАЗО¬ 
ВИЙ  вйріб  -  виріб,  що  є  основною  складовою  час¬ 
тиною  певної  кількості  виробів.  Електротехніч¬ 
ний  вйріб  -  виріб,  призначений  для  виробництва, 
перетворення,  розподілу,  передачі  або  споживан¬ 
ня  електричної  енергії.  Інформаційний  вйріб  - 
інформаційний  засіб,  що  виготовлений  постача¬ 
ється  як  продукція  виробничо-технічного  призна¬ 
чення  для  застосування  в  автоматизованій  систе¬ 
мі.  комплектувАльний  вйріб  -  виріб  підприємст- 
ва-постачальника,  що  пристосовується  як  складо¬ 
ва  частина  виробу.  Кондйтерські  вйроби  -  тісте¬ 

148 


чка,  торти,  цукерки  тощо.  ПрогрАмний  вйріб  - 
програмний  засіб,  що  виготовлений  і  постачаєть¬ 
ся  як  продукція  виробничо-технічного  призна¬ 
чення.  Специфікбваний  вйріб  -  виріб,  який 
складається  з  декількох  складових  частин.  Стан- 
дАртний  вйріб  -  виріб,  що  застосовується  за  ста¬ 
ндартом,  який  всебічно  та  однозначно  визначає 
конструкцію  виробу,  показники  якості.  Типбвий 
вйріб  -  виріб,  що  належить  до  групи  виробів 
схожої  конструкції.  Уніфікбваний  вйріб  -  виріб, 
який  використовується  у  складі  інших  виробів. 
2.  тільки  ода.  Виробництво,  виготовлення  яких- 
небудь  речей,  предметів  для  вжитку. 

ВЙРІВНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйрі- 
вняти. 

ВИРІВНЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Який  вирівнює. 
ВИРІВНЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Якого  вирівнюють. 
ВИРІВНЮВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вирівнювати. 
**  Вирівнювання  потенцІАлу,  тед.  -  метод  зни¬ 
ження  напруги  дотику  та  напруги  кроку  між  то¬ 
чками  електричного  кола.  2.  У  системах  обробки 
інформації:  а)  зміщення  символів  у  регістрі  та¬ 
ким  чином,  щоб  крайній  символ  елемента  даних 
зайняв  певну  позицію  в  регістрі;  б)  процедура 
програм  обробки  текстів,  що  полягає  у  розташу¬ 
ванні  тексту  таким  чином,  щоб  крайні  знаки  ко¬ 
жного  рядка  тексту  знаходилися  на  лівій  та  (чи) 
правій  границі  текстового  поля. 

ВИРІВНЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  аедок.,  ВЙРІВНЯТИ,  -яю, 
-яєш,  док.,  перед.  1.  Робити  що-небудь  рівним, 
без  заглибин,  виступів  і  т.  ін.  //  Робити  прямим, 
випрямляти,  розправляти  що-небудь  зігнуте. 
//  Робити  рівномірним.  2.  тільки  док.  Зробити 
рівним  по  вертикалі  або  горизонталі  положення 
кого-,  чого-небудь.  3.  Розміщати,  ставити  по 
прямій  лінії  (ряд,  колону  і  т.  ін.). 

ВИРІВНЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  аедок.,  ВЙРІВНЯ- 
ТИСЯ,  -яюся.  -яєіпся,  док.  1.  Ставати  рівним  (про 
поверхню  чого-небудь).  //  Набувати  прямого  по¬ 
ложення;  розправлятися.  //  Ставати  рівномірним. 
//  переа.  Поступово  позбавлятися  хиб,  вад. 
2.  Набувати  прямого  вертикального  або  горизон¬ 
тального  положення.  3.  Розміщатися,  ставати  по 
прямій  лінії  (у  рядах,  колонах  і  т.  ін.).  4.  Ставати 
струнким. 

ВИРІВНЮВАЧ,  -а,  ч.,  тед.  Спеціальний  пристрій  у 
машинах  для  вирівнювання  чого-небудь. 
вирівнюючий,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  ви¬ 
рівнювати. 

ВиріВнЯльний,  -а,  -є.  Те  саме,  що  вирівнювальний. 
Вйрівняний,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
рівняти. 

ВЙРІВНЯНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйрівняний. 
ВИРІВНЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйрівняти. 
вйрівняти  див.  вирівнювати. 
вирівнятися  див.  вирівнюватися. 

Вйрід,  -роду,  ч.,  рідко.  Те  саме,  що  вйродок. 
ВЙРІДНИЙ,  -а,  -е,  діал.  Звироднілий. 

ВЙРІЖОК,  -жка,  ч.  1.  Частина  чого-небудь,  що 
видається  наперед;  виступ.  2.  розм.  Крайня,  кін¬ 
цева  частина  села. 

ВИРІЗ,  -у,  ч.  1.  Прорізаний  отвір  або  заглибина  пев¬ 
ної  форми.  2.  Виїмка  для  голови,  шиї  на  одежі. 
ВИРІЗАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  вирізувальний. 
ВИРІЗАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйрі- 
зати. 

ВИРІЗАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вирізАти. 

ВИРІЗАТИ  див.  вирізувати. 

ВИРІЗАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.  Те  саме,  що  вирізувати. 
ВИРІЗАТИСЯ  див.  вирізуватися. 

ВИРІЗКА,  -и,  ж.  1.  Те  саме,  що  вирізування  1. 
2.  Стаття,  нарис,  цитата  і  т.  ін.,  вирізані  з  друко¬ 
ваного  видання.  3.  Те  саме,  що  вйріз  1.  4.  М'ясо 
вищого  сорту,  вирізане  з  туші  біля  хребта. 
ВИРІЗКИ,  -зок,  ми.,  рідко.  Різьблення,  різьба. 
ВИРІЗНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйрі- 
знити. 

ВИРІЗНЙЙ,  -А,  -А.  Зробл.  за  допомогою  різьблення. 
//  Який  має  вирізи  (у  1  знач.). 

ВИРІЗНИТИ  див.  вирізнйти. 

ВИРІЗНИТИСЯ  див.  вирізнйтися. 

ВИРІЗНЯЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  вирізняє,  призначений 
для  вирізняння. 

ВИРІЗНЯЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вирізнй- 
льний. 

ВИРІЗНЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вирізнйти. 
ВИРІЗНЯТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВИРІЗНИТИ,  -ню, 
-ниш,  док. ,  перед.  Виокремлювати  кого-,  що-не- 
будь,  робити  помітним  серед  інших.  //  Розрізня¬ 
ти,  помічати  за  якими-небудь  ознаками. 
ВИРІЗНЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  иедок.,  ВИРІЗНИТИСЯ, 
-нюся,  -нишся,  док.  Відрізнятися  від  інших,  бути 
помітним  через  які-небудь  ознаки. 

ВИРІЗУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  вирізування. 
ВИРІЗУВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч. 
до  вирізувати. 

ВИРІЗУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вирізувати. 
2.  Спосіб  вишивання.  //  Прикрашання  різьбле¬ 
ним  орнаментом  речей  з  дерева. 

ВИРІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙРІЗАТИ,  -іжу, 
-іжеш,  док.,  перед.  1.  Ріжучи,  відокремлювати 
від  чого-небудь  або  виймати,  видаляти  з  чогось, 
звідкись.  2.  Ріжучи,  обрізуючи,  виготовляти  що- 
небудь.  3.  Винищувати  холодною  зброєю  всіх  чи 
багатьох. 

ВИРІЗУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  ВЙРІЗАТИСЯ,  -іжеть- 
ся,  док.  1.  Відокремлюватися  внаслідок  різання. 
2.  Вирізнятися  чітко  окресленими  лініями.  3.  ті¬ 
льки  иедок.  Пас.  до  вирізувати. 

ВЙРІЗЬБИТИ  див.  вирізьблювати. 


ВЙРІЗ ЬБИТИСЯ  див.  вирізьблюватися. 

ВЙРІЗ ЬБЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
різьбити.  //  вйрізьблено,  безос.  присуди,  сл. 
ВИРІЗЬБЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вирізьблювати. 
ВИРІЗЬБЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  иедок.,  ВЙРІЗЬБИТИ, 
-блю,  -биш;  ми.  вирізьблять;  док.,  перед.  1.  Чим- 
небудь  гострим,  ріжучим  робити  візерунки,  напи¬ 
си  і  т.  ін.  2.  Робити,  виготовляти  що-небудь,  ви¬ 
сікаючи,  вирізуючи  з  каменю,  дерева  і  т.  ін. 
ВИРІЗЬБЛЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ,  иедок.,  ВЙРІЗЬБИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Відзначатися  різко  окресленими 
лініями,  контурами.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  ви¬ 
різьблювати. 

ВЙРІЙ,  -ію,  ч.  Теплі,  південні  краї,  куди  відлітають 
на  зиму  перелітні  птахи. 

ВИРІКАТИ,  -аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙРЕКТИ,  -ечу,  -ечеш; 
мив.  ч.  вирік,  вирекла,  вйрекло;  док.,  заст.  Те 
саме,  що  виголбиіувати.  //  іров. 

ВИРІКАТИСЯ,  -Аюся,  -аєшся,  иедок.,  ВЙРЕКТИСЯ, 
-ечуся,  -ечешся,  док.,  заст.  1.  діал.  Відмовлятися, 
зрікатися.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  вирікАти. 
ВИРІСТ,  -росту,  ч.  1.  Дія  за  знач,  вйрости  1  і  вй- 
ростити  1.  **  на  вйріст  -  більший,  ніж  треба,  з 
розрахунком,  що  дитина  виросте  (про  одяг,  взут¬ 
тя).  2.  Виступ  па  живому  організмові.  3.  діал. 
Зріст. 

ВИРІШАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Найважливіший,  головний, 
який  має  основне  значення.  //  Який  визначає 
дальший  хід  чого-небудь.  //  Від  якого  залежить 
остаточне  вирішення. 

ВИРІШАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вирішАльний. 
ВИРІшАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вирішАти  2. 
ВИРішАти  див.  вирішувати. 

ВИРішАтися  див.  вирішуватися. 

ВЙРІШЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мии.  ч.  до  вйрі- 
шити.  / 1  вйрішено,  безос.  присуди,  сл. 

ВЙРІШЕННЯ,  -я,  с.  1.  тільки  оди.  Дія  за  знач,  вйрі- 
шити.  2.  Висновок,  рішення. 
вйрішити  див.  вирішувати. 

ВЙРІШИТИСЯ  див.  вирішуватися. 

ВИРІШНЙЙ,  -А,  -А.  Те  саме,  що  вирішАльний. 
ВИРІШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вирішувати. 
вирішувати,  -ую,  -уєш  і  рідко  вирішАти,  -Аю, 
-Аєш,  иедок.,  ВЙРІШИТИ,  -шу,  -шиш,  док.,  перед. 

1.  зівфіи.  або  підрядним  додатковим.  Роздумую¬ 
чи,  обмірковуючи,  доходити  до  якого-небудь  ви¬ 
сновку.  2.  Знаходити  яку-небудь  відповідь;  роз¬ 
в'язувати  питання.  //  Доводити  до  певного  ре¬ 
зультату  яку-небудь  дію,  стан  і  т.  ін.  //  Викону¬ 
вати,  здійснювати  побудову,  розміщення,  добір  і 
т.  ін.  чого-небудь  певним  способом. 

ВИРІШУВАТИСЯ,  -ується  і  рідко  ВИРішАтися,  -Аєть¬ 
ся,  иедок.,  ВЙРІШИТИСЯ,  -иться,  док.  1.  Остаточно 
визначатися,  діставати  розв'язання.  2.  тільки  ие¬ 
док.  Пас.  до  вирішувати. 

ВИРІШУВАЧ,  -а,  ч.  1.  Той,  хто  щось  вирішує.  2.  Той, 
хто  має  вирішальний  голос,  повноваження. 

ВЙРЛА,  вирл,  ми.,  розм.  Випуклі,  витріщені  очі. 
ВИРЛАТИЙ,  -а,  е,  розм.  Те  саме,  що  вирлобкий. 
ВИРлАч,  -А,  ч.,  розм.  Вирлоока  людина. 
ВИРЛИЦЄВИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  вирлиці. 

ВИРЛЙЦЯ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  турбіна. 

ВЙРЛО,  -а,  с.,  діал.  1.  Дишель.  2.  Важіль,  підойма. 
ВИРЛООКИЙ,  -а,  -е,  розм.  1.  Який  має  випуклі, 
витріщені  очі.  2.  рідко.  Випуклий,  витріщений 
(про  очі). 

ВИРЛООКІСТЬ,  -кості,  ж.  Властивість  за  знач,  вир¬ 
лобкий. 

ВЙРНУТИ  див.  виринАти. 

ВЙРОБИТИ  див.  виробляти. 

ВЙРОБИТИСЯ  див.  вироблятися. 

ВЙРОБІТОК,  -тку,  ч.  1.  Дія  за  знач,  виробляти  1-5. 

2.  Кількість  виробленого,  одержаного  внаслідок 
праці. 

ВИРОБКА,  -и,  ж.  1.  гірв.  Місце,  де  видобувають  ко¬ 
рисні  копалини.  2.  заст.,  діал.  Виріб  (у  1  знач.). 
ВЙРОБЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйро- 
бити  1  —  5.  //  вироблено,  безос.  присуди,  сл. 
ВЙРОБЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Чіткість,  викінченість. 
ВЙРОБЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виробляти  і  вй- 
робити. 

ВИРОБЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вирбблювати  1-4. 

ВИРОБЛЮВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вирбб- 
люваний. 

ВИРОБЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вирбблювати  1  -  4. 
ВИРОБЛЮВАТИ  див.  виробляти. 

ВИРОБЛЮВАТИСЯ  див.  вироблятися. 

ВИРОБЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виробляти. 
ВИРОБЛЯТИ,  -Яю,  -Яєш  і  ВИРОБЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ, 
иедок.,  ВЙРОБИТИ,  -блю,  -биш;  ми.  вироблять;  док. , 
перед.  1.  Виготовляти  що-небудь,  робити  якісь 
речі,  предмети  і  т.  ін.  //  Надавати  певної  форми 
чому-небудь.  2.  Створювати,  складати,  визначати  в 
певних  рисах.  3.  Набувати  чого-небудь;  розвивати, 
удосконалювати  певні  якості,  особливості  і  т.  ін.  в 
якомусь  напрямку  працею,  вправами,  силою  волі 
тощо.  //  Робити  ким-небудь,  впливаючи  якимось 
чином  протягом  певного  часу.  4.  Виконувати  певну 
кількість  роботи.  //  Заробляти  певну  суму,  залеж¬ 
но  від  виконаної  роботи.  5.  Виснажувати;  вичерпу¬ 
вати.  6.  тільки  иедок.,  розм.  Робити  щось  незви¬ 
чайне,  несподіване. 

ВИРОБЛЯТИСЯ,  -Яється  І  ВИРОБЛЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ, 
иедок.,  ВЙРОБИТИСЯ,  -иться;  ми.  виробляться; 
док.  1.  Складатися,  створюватися  внаслідок  до¬ 
свіду,  вправ,  повторюваності  якоі-небудь  дії  і  т. 
ін.  //  Ставати  ким-небудь,  працюючи  в  якійсь 
галузі.  //  Удосконалюватися,  набирати  певних 
рис.  2.  Виснажуватися,  знесилюватися  в  роботі. 


3.  тільки  иедок.  Пас.  до  вироблйти. 

ВИРОБЛЯЮЧИ.  Дієприсл.  до  вироблйти. 
ВИРОБЛЯЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
вироблйти. 

ВИРОБНЙЙ.  -А,  -і,  спец.  Який  використовується  для 
виготовлення  яких-небудь  виробів.  Виробний  ліс. 
Виробний  камінь. 

ВИРОБНИК,  -А,  ч.,  ек.  Той,  що  виробляє,  виготовляє 
яку-небудь  продукцію. 

ВИРОБНЙК-МОНОПОЛІСТ,  виробникА-монополіста,  ч. 
Виробник,  що  має  виключне  право  на  виготов¬ 
лення,  випуск  певної  продукції. 

ВИРОБНИЦТВО,  -а,  с.  1.  чого.  Виготовлення,  вироб¬ 
лення  предметів,  матеріалів  і  т.  ін.  Виробництво 
товарів.  **  Безвідхбдне  виробництво  -  процес 
виробництва,  який  забезпечує  комплекс  операцій 
з  повним  використанням  усіх  компонентів  сиро¬ 
вини.  Мйсове  виробництво  -  тип  виробництва, 
що  характеризується  випуском  продукції  постій¬ 
ної  номенклатури  у  великих  кількостях.  Одинйч- 
не  виробнйцтво  -  тип  виробництва,  що  характе¬ 
ризується  невеликим  обсягом  випуску  однакової 
продукції.  Серійне  виробнйцтво  -  тип  виробниц¬ 
тва,  що  характеризується  одночасним  виготов¬ 
ленням  на  підприємстві  однорідної  продукції, 
випуск  якої  періодично  повторюється.  Товарне 
виробнйцтво  -  форма  ведення  господарства,  за 
якої  продукти  виготовляються  для  обміну  через 
купівлю-продаж.  2.  Процес,  у  перебігу  якого  лю¬ 
ди,  зв'язані  між  собою  певними  виробничими 
відносинами,  створюють  матеріальні  блага.  //  Га¬ 
лузь  народного  господарства;  галузь  промисловос¬ 
ті.  3.  Праця  над  безпосереднім  виготовленням 
продукції.  //  розм.  Підприємство,  на  якому  виро¬ 
бляють  яку-небудь  продукцію.  Без  відриву  від 
виробництва. 

ВИРОБНЙЧИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  виробництва  (у  1,  2 
знач.).  **  Виробнйча  сфйра  -  сукупність  підпри¬ 
ємств,  що  виробляють  матеріально-речовий  про¬ 
дукт  і  надають  матеріальні  послуги.  Виробнича 
функція  -  економіко-математична  залежність  у 
формі  зв'язку  між  кількістю  продукції,  що  виро¬ 
бляється,  та  використаними  при  її  створенні  фак¬ 
торами  виробництва,  виробнйчий  потенціал  - 
реальний  об'єм  продукції,  який  можна  виробити 
за  повного  використання  наявних  ресурсів.  Виро- 
бнйчі  фбнди  -  сукупність  засобів  та  предметів 
пращ,  необхідних  для  ведення  виробництва,  ви¬ 
ражена  в  грошовій  формі.  2.  Який  здійснює  ви¬ 
робництво,  вироблення,  виготовлення  якої-небудь 
продукції.  Виробничі  колективи. 
виробнйчник,  -а,  ч.  Той,  хто  працює  на  виробниц¬ 
тві,  виробляє,  виготовляє  яку-небудь  продукцію. 
ВИРОБНИЧНИЦЯ,  -І.  Жів.  до  виробнйчник. 
ВИРОБНЙЧО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -є.  Пов'язаний  з 
технологією  виробництва. 

ВИРбБНЯ,  -і,  ж.,  діал.  Те  саме,  що  завбд'. 
вйробок,  -бка,  ч. ,  рідко.  Те  саме,  що  вйріб  1. 
ВИРОБ'ЯКЙ,  -їв,  ми.,  діал.  Шкіряні  постоли. 
ВИРОВЙЙ,  -А,  -і.  Прикм.  до  вир. 

ВИРОВЙСЬКО,  -а,  с.  Збільш,  до  вир. 

ВИРОДЖЕНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Те  саме,  що  дегенерАт. 
вйроджений,  -а,  -е.  Який  виродився. 

ВЙРОДЖЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйроджений. 
ВИРОДЖЕНКА,  -и.  Жін.  до  виродженець. 
ВИРОДЖЕННЯ,  -я,  с.  Стан  за  знач,  вирбджуватися. 
ВИРОДЖЕНСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  виродженець. 
ВИРбДЖУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  вироджує,  спричи¬ 
нює  виродження. 

ВИРбДЖУВАНИЙ,  -а,  -є.  Який  вироджується;  який 
стає  виродком. 

ВИРбДЖУВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Схильність  до  виро¬ 
дження  або  ступінь  виродження. 

ВИРбДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вирбджуватися. 
ВИРбДЖУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВИРОДИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Втрачати  кращі  риси,  ставати  гір¬ 
шим,  неякісним.  //  у  кого  -  що.  Перетворювати¬ 
ся  в  кого-небудь  гіршого,  у  щось  гірше.  2.  біол. 
Знижувати  свою  життєвість  (плодючість,  здат¬ 
ність  пристосовуватися  до  зовнішніх  умов  і  т.  ін.) 
в  кожному  наступному  поколінні  організмів,  що 
призводить  до  вимирання. 
виродитися  див.  вирбджуватися. 

ВИРОДЛИВИЙ,  -а,  -е.  Який  має  фізичні  вади,  зовні¬ 
шньо  потворний  (про  людину,  тварину,  частини 
тіла).  //  Який  має  порушення  нормальної  будови 
(про  рослину). 

ВИРОДЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  1.  Природжене  порушен¬ 
ня  нормальної  будови  тканини  або  органів,  а  та¬ 
кож  частин  тіла  в  людини  і  тварини.  2.  перев. 
Потворне  явище. 

ВИРОДЛИВО.  Присл.  до  виродлйвий. 
вироднйй,  -А,  -і.  Який  вироджується. 

ВЙРОДОК,  -дка,  ч.  1.  Зовнішньо  потворна  людина. 

2.  Людина,  що  втратила  кращі  якості;  недолю¬ 
док.  //  лайл. 

ВЙРОЗУМІТИ,  -ію,  -ієш,  док.,  перех.,  рідко.  Те  саме, 
що  зрозуміти. 

ВЙРОЗУМ ІТИСЯ,  -іється,  док.,  рідко.  Стати  зрозумілим. 
ВИРОЇТИСЯ  див.  вирбюватися. 

ВИРбК,  -ркА,  ч.  Зменш,  до  вир. 

ВИРОК,  -у,  ч.  1.  юр.  Рішення  суду  про  винність  або 
невинність  підсудного.  //  перед.  Чиє-небудь  рі¬ 
шення  про  покарання  когось.  Смертний  вирок. 
“  Виправдувальний  (виправдний)  вйрок  -  рі¬ 
шення  суду,  яке  ухвалюється  в  разі  встановлення 
невинності  підсудного,  обвинувальний  вйрок  - 
рішення  суду,  яке  ухвалюється  в  разі  встанов¬ 
лення  вини  підсудного.  2.  перед.  Категоричне 
рішення  про  що-небудь,  оцінка  чогось,  авторите¬ 


тна  думка  про  щось. 

ВИРОСЛИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  вйрос- 
ти  1  -  5. 

ВИРОСТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виростати  1-5. 
ВИРОСТАТИ,  -Аю,  -Аєш,  педок.,  ВИРОСТИ,  -сту,  -стеш; 
мив.  ч.  вйріс,  -росла,  -росло;  док.  1.  Ставати  біль¬ 
шим,  вищим,  довшим  у  процесі  росту.  //  Ростучи, 
ставати  дорослим.  //  Рости  у  певних  умовах;  про¬ 
водити  дитячі  роки  у  певному  середовищі.  //  тіль¬ 
ки  док.,  з  чого.  Ростучи,  робитися  більшим  насті¬ 
льки,  що  одежа  стає  короткою,  вузькою.  //  перев. 
Підніматися,  сходячи,  випікаючись  (про  хлібні 
вироби).  **  Вйрости  в  очіх  чиїх  -  стати  кращим  на 
думку  кого-небудь.  2.  перед.  Ставати  сильнішим, 
значнішим.  3.  переи.  Набувати  досвіду,  вміння, 
певних  знань,  поширювати  світогляд  і  т.  ін.  //  в 
кого  -  що,  до  кого.  Набуваючи  певних  якостей, 
ставати  ким-,  чим-небудь.  //  з  чого.  Виходити  з 
певного  вікового  стану.  4.  Ростучи,  з'являтися. 
//  переи.  З'являтися  в  процесі  навчання,  праці  і  т. 
ін.  //  переи.  Будуватися,  з'являтися  внаслідок 
будівництва  (про  будівлі;  споруди,  міста  і  т.  ін.). 

5.  переи.  Показуватися,  поставати  де-небудь,  перед 
кимось,  чимось.  6.  тільки  ведок. ,  рідка  Те  саме, 
що  вирбщувати. 

ВЙРОСТИ  див.  виростАти. 

ВЙРОСТИТИ  див.  вирбщувати. 

ВИРОСТКОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Зробл.  з  виростка  (у  1 
знач.).  2.  мед.  Прикм.  до  вйросток  3. 

ВЙРОСТОК,  -тка,  ч.  1.  Шкіра  однорічного  теляти. 
2.  діал.  Пщліток.  3.  мед.  Наріст  на  шкірі. 
ВИРОЧНЯ,  -і,  ж.,  зах.  Пророцтво. 

ВИРОщАти  див.  вирбщувати. 

ВИРОЩЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
ростити.  //  вирощено,  безос.  присуди,  сл. 
ВИРОЩЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйростити. 
ВИРОЩУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вирощування. 
ВИРОЩУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до  ви¬ 
рбщувати. 

ВИРОЩУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вирбщувати. 
ВИРОЩУВАТИ,  -ую,  -уєш  і  рідко  ВИРОЩАТИ,  -Аю, 
-Аєш,  ведок.,  ВЙРОСТИТИ,  -ощу,  -остиіп,  док.,  пе¬ 
рех.  1.  Дбайливо  доглядаючи,  сприяти  ростові 
кого-,  чого-небудь.  2.  переи.  Дбайливо  виховува¬ 
ти,  прищеплюючи  певні  погляди,  навички;  вихо¬ 
вуючи,  створювати. 

ВИРОЩУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  вирбщувати. 
ВИРОЮВАТИСЯ,  -юється,  иедок.,  ВИРОЇТИСЯ,  -їться, 
док.  1.  Вилітати  роєм  (про  бджіл).  2.  переи.  З'яв¬ 
лятися  де-небудь  у  великій  кількості;  показува¬ 
тися.  3.  переи.  Виникати.  1 1  тільки  док.  Прима¬ 
ритися. 

ВЙРУБ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  вирубування. 

ВЙРУБАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйру- 
бати. 

вирубати  див.  вирубувати. 
вирубАти  див.  вирубувати. 

ВИРУБАТИСЯ  див.  вирубуватися. 

ВИРУБАТИСЯ  див.  вирубуватися. 

ВЙРУБКА,  -и,  ж.  1.  Дія  за  знач,  вирубувати,  виру¬ 
бАти.  2.  Місце,  ділянка,  де  вирубано  ліс. 
ВИРУБНЙЙ,  -А,  -і.  1.  Стос,  до  вирубування  лісу. 
2.  Признач,  для  вирубування  деталей  з  металу. 
Вирубний  штамп. 

ВИРУБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вирубувати. 
ВИРУБУВАТИ,  -ую,  -уєш  і  ВИРУБАТИ,  -Аю,  -Аєш, 
иедок.,  ВЙРУБАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.  1.  Ру¬ 
баючи,  звалювати  з  кореня  все  на  якій-небудь 
ділянці  (кущі,  дерева  і  т.  ін.).  //  Зрубувати,  обра¬ 
вши  серед  інших  за  якими-небудь  ознаками. 

2.  Рубаючи,  виймати,  видобувати  що-небудь. 

3.  Рубаючи,  надавати  чому-небудь  певної  форми; 
висікати.  //  Рубаючи,  утворювати  заглибину  в 
чому-небудь  твердому.  4.  Рубаючи,  знищувати  всіх 
чи  багатьох.  5.  гіри.  Видобувати  вугілля,  руду. 

6.  розм.  Діючи  рубильником  або  вимикачем,  при¬ 
пинити  надходження  електричної  енергії,  пере¬ 
рвати  дію  електричного  механізму;  вимкнути. 

ВИРУБУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся  У  ВИРУБАТИСЯ,  -Аюся, 
-Аєшся,  иедок.,  ВИРУБАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док. 

1.  Рубаючи  кого-,  що-небудь,  прокладати  собі 
шлях.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вирубувати. 

ВИРУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вирувАти. 

ВИРУВАТИ,  -Ує,  иедок.  1.  Утворювати  вир,  вири, 
крутитися,  клекотіти.  //  Нестримно  рухатися, 
змінюючи  напрямок,  повертаючись  то  в  один,  то 
в  інший  бік  (про  вітер,  полум'я  і  т.  ін.).  2.  переи. 
Бурхливо  рухатись  великою  масою;  виявляти 
збудження,  неспокій  швидкими  рухами,  криками 
і  т.  ін.  //  Буяти. 

ВИРУГбВУВАТИ,  -вую,  -вуєш,  ведок.,  діал.  Виганя¬ 
ти,  зганяти. 

ВЙРУЛИТИ  див.  вирулювати. 

ВИРУЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вирулювати. 
ВИРУЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.,  ВИРУЛИТИ,  -лю, 
-лиш,  док.,  перех.  і  иеперех.  Виводити  літак  (зрі¬ 
дка  автомобіль)  по  землі  у  певне  місце. 

ВИРУЧАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙРУЧИТИ,  -чу,  -чиш, 
док.,  перех.  1.  Допомагати  кому-небудь,  визволя¬ 
ти  когось,  щось  із  тяжкого,  небезпечного  ‘стано¬ 
вища.  2.  Одержувати  певну  кількість  грошей  від 
продажу  чого-небудь. 

ВИРУЧАТИСЯ,  -Ається,  иедок.  Пас.  до  виручАти. 
ВЙРУЧЕНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйручити.  2.  у  знач,  прикм.  Одержаний  від  про¬ 
дажу  чого-небудь. 

ВЙРУЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйручити. 

ВЙРУЧИТИ  див.  виручАти. 

ВЙРУЧКА,  -и,  ж.  1.  розм.  Дія  за  знач.  виручАти  1. 

2.  Те  саме,  що  вйторг. 


ВИСАЛЮВАТИ 

ВИРУШАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вирушАти. 
ВИРУШАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙРУШИТИ,  -шу, 
-шиш,  док.  Починати  йти,  їхати;  виходити,  ви¬ 
їжджати  звідки-небудь,  прямувати  кудись. 
ВЙРУШЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйрушити. 

ВЙРУШИТИ  див.  вирушАти. 

ВИРУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  вирувАти. 
ВИРЯДЖАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виряджАти. 
ВИРЯДЖАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙРЯДИТИ,  -джу, 
-диш,  док.,  перех.  1.  Гарно,  пишно  вбирати,  при¬ 
чепурювати  кого-небудь  або  одягати  в  незвичний 
одяг.  2.  Споряджаючи,  забезпечуючи  потрібним 
для  дороги,  відправляти  кого-,  що-небудь  звід¬ 
кись,  кудись.  3.  Проводжати  кого-небудь  під  час 
від'їзду  кудись.  4.  розм.  Проганяти,  випроваджу¬ 
вати  кого-небудь,  примушувати  піти  звідкись. 
ВИРЯДЖАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  иедок.,  ВЙРЯДИТИСЯ, 
-джуся,  -дишся,  док.  1.  Гарно,  пишно  вбиратися, 
причепурюватися  або  одягатися  в  незвичний 
одяг.  2.  Відповідно  приготувавшись,  спорядив¬ 
шись,  вирушати  куди-небудь.  3.  тільки  иедок. 
Пас.  до  виряджАти. 

ВИРЯДЖЕНИМ  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
рядити.  **  Виряджений  як  на  весілля  -  пишно 
вдягнений,  убраний;  причепурений. 

ВИРЯДЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйрядити. 
ВЙРЯДИТИ  див.  виряджАти. 

ВЙРЯДИТИСЯ  див.  виряджАтися. 

ВИРЯТОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  врятбвувати. 
ВИРЯТОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙРЯТУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  док.,  перех.  Допомагаючи,  відводити  кого-, 
що-небудь  від  небезпеки,  визволяти  з  тяжкого, 
скрутного  становища. 

ВИРЯТОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок,  ВЙРЯТУ- 
ВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  док.  Позбавлятися  небез¬ 
пеки,  виходити  з  тяжкого,  скрутного  становища. 
ВЙРЯТУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
рятувати. 

ВЙРЯТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйрятувати. 
ВЙРЯТУВАТИ  див.  вирятбвувати. 

ВЙРЯТУВАТИСЯ  див.  вирятбвуватися. 

ВЙРЯЧЕНИЙ,  -а,  -є,  розм.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вйрячити.  2.  прикм.  Дуже  випуклий  (про  очі). 
ВЙРЯЧИТИ  див.  вирйчувати. 
вйрячитися  див.  вирйчуватися. 

ВИРЯЧКУВАТИЙ,  -а,  -е,  розм.  1.  Який  дуже  видаєть¬ 
ся  назовні,  випуклий  більше,  ніж  звичайно  (про 
очі).  2.  Який  має  такі  очі. 

ВИРЯЧКУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Властивість  за  знач. 
вирячкувАтий  І. 

ВИРЯЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вирйчувати. 
ВИРЯЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙРЯЧИТИ,  -чу, 
-чиш,  док.,  перех.,  розм.  Широко  розкривати  очі 
від  здивування,  люті  і  т.  ін.  //  иа  кого  -  що. 
Широко  розкривши  очі,  дивитися  па  кого-,  що- 
небудь. 

ВИРЯЧУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВЙРЯЧИТИСЯ, 
•чуся,  -чишся,  док.,  розм.  1.  Широко  розкриватися 
від  здивування,  люті  і  т.  ін.  (про  очі).  2.  Широко 
розкривати  очі  від  здивування,  люті  і  т.  ін. 

ВИС,  -у,  ч.,  спорт.  Вправа  на  брусах,  перекладині  і 
т.  ін.,  за  якої  тіло  гімнаста  набирає  висячого  по¬ 
ложення.  //  Висяче  положення  тіла  гімнаста. 
ВИСАДА,  -и,  ж.,  діал.  Фасад. 

ВЙСАДЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйса¬ 
дити  1,  2,  4.  //  висаджено,  безос.  присуди,  сл. 
ВИСАДЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйсадити  1,  2,  4. 
висАджувальний,  -а,  -е.  Стос,  до  висАджування. 
ВИСАДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висаджувати  1, 
2,  4. 

ВИСАДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙСАДИТИ,  -джу, 
-диш,  док.,  перех.  1.  Допомагати  або  давати  мо¬ 
жливість  кому-небудь  вийти,  зійти  на  землю  (з 
автомобіля,  поїзда,  судна  і  т.  ін.).  //  Примушува¬ 
ти  кого-небудь  вийти,  зійти  на  землю,  залишаю¬ 
чи  щось  (автомобіль,  поїзд,  судно  і  т.  ін.).  2.  Ви¬ 
копавши,  вийнявши  рослини  з  парника,  шкілки  і 
т.  ін.,  садити  в  іншому  місці.  3.  розм.  Піднімаю¬ 
чи,  поміщати  кого-,  що-небудь  десь,  на  чомусь. 

4.  розм.  З  силою  вибивати,  виламувати  що- 
небудь.  Висаджувати  в  повітря. 

ВИСАДЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВЙСАДИ- 
ТИСЯ,  -джуся,  -дишся,  док.  1.  Виходити,  сходити 
на  землю,  залишаючи  транспорт  (автомобіль, 
поїзд,  судно  і  т.  ін.).  //  Спускатися  на  землю  (про 
морський,  повітряний  десант).  2.  тільки  иедок. 
Пас.  до  висАджувати. 

ВЙСАДИТИ  див.  висАджувати. 

ВЙСАДИТИСЯ  див.  висАджуватися. 

ВИСАДКА,  -и,  ж.  1.  Дія  за  знач.  висАджувати  і 
вйсадити  1.  2.  В  металообробці  -  обробка  металів 
тиском,  що  полягає  в  осадці  лише  частини  заго¬ 
товки  для  створення  на  цій  частині  потовщення  і 
зменшення  одночасно  її  довжини. 

ВЙСАДКИ,  -ів,  ми.  (оди.  вйсадок,  -дка,  ?.).  Корене¬ 
плоди  або  деякі  рослини,  збережені  взимку  і  ви¬ 
саджені  в  ґрунт  для  одержання  насіння. 
ВЙСАДКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вйсадки. 

ВИСАДНЙк,  -А,  ч.  1.  Те  саме,  що  детонАтор.  2.  Фахі¬ 
вець,  що  вибуховим  пристроєм  висаджує  щось  у 
повітря. 

Вйсадок  див.  вйсадки. 

ВЙСАД Очний,  -а,  -е.  Прикм.  до  вйсадок. 

ВЙСАЛИТИ,  -ЛЮ,  -ЛИШ,  док.,  висАлювати,  -юю, 
-юєш,  иедок.,  перех.  Здійснити  висалювання. 
ВИСАЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Виділення  речовини  з  розчи¬ 
ну  додаванням  іншої  речовини,  якій  властива 
більша  розчинність. 

ВИСАЛЮВАТИ  див.  вйсалити. 

ВЙСАПАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйса- 

149 


ВЙСАПАТИ 

пати. 

ВИСАПАТИ  див.  висапувати. 

ВИСАПАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.,  розм.  Віддиха¬ 
тися,  перевести  подих. 

ВИСАПУВАТИ,  -ую,  -усш,  аедок .,  ВЙСАПАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перех.  Зрубувати  в  землі,  дістаючи 
коріння  сапою  (зазвичай  про  бур’ян).  //  Очищати 
від  бур’яну  грядку,  город,  поле  і  т.  ін.  за  допомо¬ 
гою  сапи. 

ВИСВАРЕНИЙ,  -а,  -є.  Дісприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
сварити. 

ВЙСВАРИТИ,  -рю,  -риш,  док.,  висвАрювати,  -юю, 
-юеш,  аедок.,  перех.,  розм.  X.  Різко  висловити 
кому-небудь  своє  незадоволення,  обурення  з  його 
поведінки.  2.  Здобути  кого-,  що-небудь  за  допо¬ 
могою  сварки. 

ВЙСВАРИТИСЯ,  -рюся,  -ришся,  док.,  розм.  Просва- 
ритися  протягом  повного  часу,  виливаючи  все 
своє  невдоволення,  злість.  //  Закінчити,  переста¬ 
ти  сваритися. 

висвАрювати,  -юю,  -юєш,  аедок.  X.  Див.  вйсва- 
рити.  2.  мисл.  Вчити  молодих  мисливських  собак 
виконувати  всі  вказівки  господаря. 

ВЙСВАТАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 

сватати. 

висватати  дав.  висватувати. 

ВИСВАТУВАТИ,  -ую,  -усш,  аедок.,  ВЙСВАТАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перех.  1.  заст.  Просити,  домагатися  у 
батьків  згоди  на  одруження  з  їхньою  дочкою  че¬ 
рва  старостів  чи  взагалі  посередників,  здійснюю¬ 
чи  обряд  сватання.  2.  за  кого,  кому.  Знаходити 
для  кого-небудь  наречену  або  нареченого,  одер¬ 
жавши  згоду  на  одруження.  3.  перед .,  розм.  Про¬ 
понуючи  кому-небудь  зайнятися  чимось,  взяти 
участь  у  якійсь  справі  і  т.  ін.,  домагатися  згоди 
на  де. 

висвердлений,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйсвердлити.  //  вйсвердлено,  безос.  присудк.  сл. 
висвердлити  див.  висвердлювати. 
ВИСВЕРДЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висвердлю¬ 
вати. 

ВИСВЕРДЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -юєш,  аедок.,  ВЙСВЕРДЛИТИ, 
-лю,  -лиш,  док.,  перех.  Свердлячи,  робити  отвір, 
заглибину  в  чому-небудь. 

ВИСВЕРДЛЮВАТИСЯ,  -юється,  аедок.  Пас.  до  висве¬ 
рдлювати. 

ВЙСВИСНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  Однокр.  до  ви- 
свйстувати. 

ВЙСВИСТ,  -у,  ч.  Дія  за  знач,  висвйстувати  і  вй- 
свиснути,  а  також  звуки,  утворювані  дією  дією. 
висвистати  див.  висвйстувати. 
вйсвистіти  див.  висвйстувати. 

ВИСВЙСТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висвйстувати, 
а  також  звуки,  утворювані  цією  дією. 
ВИСВЙСТУВАТИ,  -ую,  -усш,  аедок.,  ВЙСВИСТАТИ  І 
ВЙСВИСТІТИ,  -ищу,  -истиш,  док.  1.  тільки  аедок., 
аеперех.  Раз  у  раз  свистіти,  раз  у  раз  видавати 
свист.  //  Раз  у  раз  утворювати  свист,  проходячи 
крізь  вузький  отвір  під  тиском  (про  пару).  //  Час 
від  часу  утворювати  свист  за  дуже  швидкого  руху 
(про  маси  повітря).  2.  перех.  Відтворювати  свис¬ 
том  яку-небудь  мелодію.  3.  аеперех.  Співаючи, 
видавати  свист  (про  птахів).  4.  аеперех.  Раз  у  раз 
утворювати  свист,  різко  розсікаючи  повітря  (про 
який-небудь  предмет). 

ВЙСВІДЧАТИ  див.  висвідчАти. 

ВИСВІДЧАТИ,  -Єю,  -Аєш,  аедок.,  ВЙСВІДЧАТИ,  -чу, 
-чиш,  док.,  перех.  і  аеперех.,  діал.  Свідчити,  до¬ 
водити. 

ВЙСВІДЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Викритий,  звинувачений. 
ВЙСВІДЧЕННЯ,  -я,  с.  Викриття,  звинувачення. 
ВИСВІЖИТИ,  -жу,  -жиш,  док. ,  перех.  Зробити  свіжим. 
ВЙСВІЖИТИСЯ,  -жуся,  -жишся,  док.  Зробитися  свіжим, 
висвітити  див.  висвічувати. 

ВЙСВІТЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
світлити.  //  вйсвітлено,  безос.  присудк.  сл. 
ВЙСВ1ТЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйсвітлити  2. 
вйсвітлити  див.  висвітлювати. 

ВЙСВІТЛИТИСЯ  див.  висвітлюватися. 
ВИСВІТЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висвітлювати. 
ВИСВІТЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  аедок.,  ВЙСВІТЛИТИ,  -лю, 
-лиш,  док.,  перех.  X.  рідко.  Світячи  або  спрямову¬ 
ючи  куди-небудь  світло,  робити  видним  щось. 
2.  перев.  Робити  відомим,  пояснювати,  розкривати 
що-небудь  у  деталях.  //  Зображуючи,  показувати 
що-небудь,  робити  зрозумілим,  виразним  (у  літе¬ 
ратурі,  мистецтві). 

ВИСВІТЛЮВАТИСЯ,  -юється,  аедок.,  ВЙСВІТЛИТИСЯ, 
-иться,  док.  X.  Ставати  відомим,  зрозумілим. 

2.  тільки  аедок.  Пас.  до  висвітлювати  2. 
ВИСВІЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висвічувати. 
ВИСВІЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  аедок.,  ВЙСВІТИТИ,  -ічу, 

-ітиш,  док.  1.  тільки  аедок.,  аеперех.  Яскраво 
світити,  сяяти.  2.  тільки  аедок.,  аеперех.  Виріз¬ 
нятися  своєю  світлою  чи  блискучою  поверхнею. 

3.  тільки  док.,  аеперех.  Зробитися  ясним,  почати 
яскраво  світити.  4.  перех.  Освітлювати,  робити 
видним;  направляти  світло  на  кого-,  що-небудь. 
5.  перех.,  карт.  Показувати,  відкривати  козирну 
карту.  6.  перех.,  розм.  Витрачати  для  освітлення. 

ВИСВІЧУВАТИСЯ,  -ується,  аедок.  1.  Яскраво  світи¬ 
тися;  сяяти,  блищати.  2.  Робитися  видним,  почи¬ 
нати  яскраво  світити;  сяяти,  блищати.  3.  карт. 
Показуватися,  відкриватися  (про  козирну  карту). 
ВЙСВОБОДИТИ,  -джу,  -диш,  док.,  діал.  Вивільнити, 
звільнити. 

вйсвятити  див.  висвячувати, 
висвятитися  див.  висвячуватися. 

ВЙСВЯЧЕНИЙ,  -а,  -е,  церк.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйсвятити. 

150 


ВЙСВЯЧЕННЯ,  -я,  с.,  церк.  Дія  за  знач,  вйсвятити  1. 

ВИСВЯЧУВАННЯ,  -я,  с.,  церк.  Дія  за  знач,  висвячу¬ 
вати. 

ВИСВЯЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  аедок.,  ВЙСВЯТИТИ,  -ячу, 
-ятиш,  док.,  перех.,  церк.  1.  Надавати  кому- 
небудь  духовне  звання,  виконуючи  певний  обряд. 
2.  Виконувати  певний  обряд,  внаслідок  якого  хто- 
або  що-небудь  нібито  очищається  від  нечистої 
сили:  освячувати. 

ВИСВЯЧУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся.  аедок .,  ВЙСВЯТИ- 
ТИСЯ,  -ячуся,  -ятишся,  док.,  церк.  1.  Приймаючи 
обряд  висвячення^  одержувати  духовне  звання. 
2.  тільки  аедок.  Пас.  до  висвЯчувати. 

ВИСЕЛЕНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Той,  кого  виселили  або  хто 
виселився  звідки-небудь. 

ВЙСЕЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйсе- 
лити. 

ВИСЕЛЕНКА,  -и.  Жін.  до  виселенець. 

ВЙСЕЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйселити. 

ВЙСЕЛИТИ  див.  виселЯти. 

ВЙСЕЛИТИСЯ  див.  виселятися. 

ВЙСЕЛОК,  -сілка,  ч.  Невелике  селище,  яке  виникло 
внаслідок  переселення  людей  з  іншої  місцевості 
або  іншого  населеного  пункту,  а  також  поселення 
людей  на  новому  місці. 

ВИСЕЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виселЯти. 

ВИСЕЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш,  аедок.,  ВЙСЕЛИТИ,  -лю,  -лиш, 
док.,  перех.  Примушувати  кого-небудь  залишити 
своє  місце  проживання  (житло,  населений  пункт, 
певну  місцевість),  і/  Переводити,  переселяти  з 
одного  місця  проживання  в  інше. 

ВИСЕЛЯТИСЯ,  -яюся,  -Аєшся,  аедок.,  ВЙСЕЛИТИСЯ, 
-люся,  -лишся,  док.  1.  Залишати  своє  місце  про¬ 
живання  (житло,  населений  пункт,  певну  місце¬ 
вість).  //  Перебиратися  з  одного  місця  проживан¬ 
ня  в  інше.  2.  тільки  аедок.  Пас.  до  виселЯти. 

ВЙСИДЖЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйсидіти. 

висиджу  вальний,  -а,  -е.  Стос,  до  висйджування. 

висиджування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висйджувати. 

ВИСЙДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  аедок.,  ВЙСИДІТИ,  -джу, 
-диш,  док.  1.  аеперех.  Сидіти  протягом  довгого 
часу  де-небудь,  у  чому-небудь.  //  Сидячи,  робити 
щось  протягом  довгого  часу.  //  Перебувати  де- 
небудь,  у  якомусь  місці  протягом  тривалого  часу. 
2.  перех.  Сидячи  на  яйцях,  виводити  пташенят 
(про  птахів).  3.  перех.,  перев.  Сидіти,  чекаючи, 
домагаючись  чого-небудь,  вирішуючи  щось  і  т.  ін. 

ВИСЙДЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  аедок.,  ВЙСИДІТИ- 
СЯ,  -джуся,  -дишся,  док.  1.  Довго  сидіти  де- 
небудь.  2.  тільки  аедок.  Пас.  до  висйджувати  2. 

ВЙСИДІТИ  див.  висйджувати. 

ВЙСИД ІТИСЯ  див.  висйджуватися. 

ВЙСИДКА,  -и,  ж.,  розм.  Дія  за  знач,  вйсидіти  1. 

ВИСИЛАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  висилАти. 

ВИСИЛАТИ,  -Аю,  -Аєш,  аедок.,  ВЙСЛАТИ,  вишлю, 
вишлеш,  док.,  перех.  X.  Відправляти  що-небудь 
поштою,  залізницею,  передавати  через  когось  і  т. 
ін.  //  Слати,  направляти  кого-небудь  кудись  із 
певною  метою.  2.  Позбавляючи  кого-небудь  права 
жити  в  якомусь  районі,  в  якійсь  області,  країні  і 
т.  ін.,  відправляти  за  їх  межі  або  в  певне  місце. 
//  Відправляти  кого-небудь  кудись  у  примусово¬ 
му  порядку.  //  рідко.  Примушувати  вийти  геть. 

ВИСИПАТИСЯ,  -Аюся,  -аєшся,  аедок.  Пас.  до  виси¬ 
лАти. 

ВЙСИЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Виснажений. 

ВЙСИЛИТИ  див.  висйлювати. 
вйсилитися  див.  висйлюватися. 

ВЙСИЛКА,  -и,  ж.  X.  розм.  Дія  за  знач,  висилйти  і 
вйслати.  2.  Покарання  через  позбавлення  права 
жити  в  якому-небудь  районі,  в  якійсь  області, 
країні  і  т.  ін.  3.  Місце,  куди  вислано  когось. 

ВИСЙЛЮВАТИ,  -юю,  -ЮЄШ  і  ВИСИЛЙТИ,  -Аю,  -Аєш, 
аедок.,  ВЙСИЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перех.,  рідко. 
Знесилювати,  виснажувати  кого-небудь. 

ВИСЙЛЮВАТИСЯ,  -ююся,  -ЮЄШСЯ  і  ВИСИЛЙТИСЯ,  'Аю¬ 
ся,  -Аєшся,  аедок.,  ВЙСИЛИТИСЯ,  -люся,  -лишся, 
док.,  рідко.  1.  Знесилюватися,  виснажуватися. 
2.  тільки  аедок.  Пас.  до  висйлювати,  висилйти. 

ВИСИЛЙТИ  дав.  висйлювати. 

ВИСИЛ ЙТИСЯ  див.  висйлюватися. 

ВИСИНАТИСЯ,  -ається,  аедок.,  ВЙСНИТИСЯ,  -иться, 
док.,  безос.  Уявлятися  уві  сні,  снитися. 

ВЙСИНЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйси- 
нити. 

вйсинити  див.  висйнювати. 
висинитися  див.  висйнюватися. 

ВЙСИНОВИТИ,  -влю,  -виш,  док.,  перех.  Вилучити  з 
сім’ї,  позбавити  спадщини. 

ВЙСИНОВЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйсиновити. 

ВИСЙНЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  аедок.,  ВЙСИНИТИ,  -ню, 
-ниш,  док.,  перех.  Робити  синім,  надавати  синьо¬ 
го  кольору,  відтінку. 

ВИСЙНЮВАТИСЯ,  -юється,  аедок.,  ВЙСИНИТИСЯ,  -ни- 
ться,  док.  Робитися  синім,  набувати  синього  ко¬ 
льору,  відтінку.  //  Вирізнятися  синім  кольором, 
відтінком. 

ВИСИНЙ,  -і,  ж.,  діал.  Височина. 

ВЙСИП,  -у,  ч.  1.  мед.  Дрібні  плямки,  пухирці, 
гноячки  і  т.  ін.,  що  з’являються  на  шкірі  або 
слизових  оболонках  внаслідок  зовнішніх  (вплив 
температури,  кислот,  лугів)  або  внутрішніх  (деякі 
загальні  інфекційні  захворювання,  отруєння  і  т. 
ін.)  причин.  2.  розм.  Те  саме,  що  нАсип.  //  Смуга 
нанесеного  водою  піску. 

ВЙСИПАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ВЙ- 
сипати  1,  2,  4,  5. 

ВИСИПАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  висипАти  і  висипа¬ 
тися. 


ВИСИПАТИ  див.  висипАти. 

ВИСИПАТИ,  -аю,  -Аєш,  аедок.,  ВЙСИПАТИ,  -плю, 
-плеш;  мв.  висиплять;  док.  X.  перех.  Сиплячи, 
викидати,  видаляти  що-небудь  із  чогось  або  вки¬ 
дати,  поміщати  кудись.  2.  перех.  Виливати  з  од¬ 
нієї  посудини  в  іншу  рідку  страву.  3.  тільки  З 
ос.,  аеперех.  Виходячи,  вибігаючи  звідки-небудь, 
з’являтись  у  великій  кількості.  //  безос.  Ц  Ви¬ 
ступати,  з’являтися  на  чому-небудь,  густо  вкри¬ 
ваючи  поверхню.  //  З’являтися  на  шкірі  або  сли¬ 
зових  оболонках  (про  висип).  4.  перех.  Насипаю¬ 
чи  землю,  робити  горб,  вал  і  т.  ін.  5.  перех.  По¬ 
сипаючи,  вкривати  що-небудь  чимось. 

ВЙСИПАТИСЯ  див.  ВИСИПАТИСЯ. 

ВИСИПАТИСЯ,  -Ається,  аедок.,  ВЙСИПАТИСЯ,  -плеть- 
ся:  мв.  висипляться;  док.  1.  Сиплячись,  випадати 
з  чого-небудь.  2.  Виходячи,  вибігаючи  звідки- 
небудь, <  з’являтись  у  великій  кількості.  //  Висту¬ 
пати,  з’являтися  на  чому-небудь,  густо  вкриваю¬ 
чи  поверхню.  3.  тільки  аедок.  Пас.  до  висипАти 

1,  2,  4,  5. 

ВЙСИПКА,  -и,  ж.  1.  розм.  Те  саме,  що  нАсип. 

2.  мед.  Те  саме,  що  вйсип  1.  3.  мисл.  Зграя  пер¬ 
натої  дичини  (вальдшнепів,  куликів  тощо),  яка 
раптово  прилітає  куди-небудь,  з’являється  в  лісі, 
в  полі,  на  болоті  і  т.  ін. 

ВИСИП  ЛЙТИ,  -Аю,  -Аєш,  аедок.,  ВЙСПАТИ,  -плю, 
-пиш;  мв.  висплять;  док.,  розм.,  рідко.  X.  Спати, 
просипати  протягом  довгого  часу.  2.  тільки  док., 
пере х.  Домогтися  кого-,  що-небудь,  одержати  що- 
небудь  внаслідок  сну. 

ВИСИПЛЙТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  аедок.,  ВЙСПАТИСЯ, 
-плюся,  -пишся;  мв.  вйспляться;  док.  Спати  дов¬ 
го,  досхочу,  цілком  задовольняючи  потребу  у  сні. 

ВИСИПНЙЙ,  -А,  -А.  1.  мед.  Який  характеризується 
висипом  на  шкірі.  **  Висипнйй  тиф  -  гостра  ін¬ 
фекційна  хвороба,  яку  переносять  воші  та  одним 
із  виявів  якої  є  висип  на  шкірі.  2.  розм.  Прикм. 
до  вйсип  2. 

ВИСИПНОТИФОЗНИЙ,  -а,  -е,  мед.  Стос,  до  висипного 
тифу.  //  Який  хворіє  на  висипний  тиф.  Висипво- 
тифозаий  хворий.  1 1  у  знач,  ім.,  висипнотифоз¬ 
ний,  -ного,  ч.;  висипнотифозна,  -ної,  ж.  Людина, 
хвора  на  висипний  тиф. 
висисАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  висисАти  1. 

ВИСИСАТИ,  -Аю,  -Аєш,  аедок.,  ВЙССАТИ,  -ссу,  -ссеш, 
док.,  перех.  1.  Ссучи,  висмоктувати,  витягати  з 
чого-небудь  рідину,  вологу  або  рідку  масу.  **  Ви¬ 
сисАти  з  пАльця  -  говорити  що-небудь,  запевняти 
в  чомусь,  не  спираючись  на  факти.  2.  кого,  з  ко¬ 
го,  перев.  Виснажувати,  позбавляти  сил. 

ВИСИСАТИСЯ,  -ається,  аедок.  Пас.  до  висисАти. 

ВЙСИТИ,  аедок.,  мисл.  1.  -шу,  -сиш.  Стріляти  вище 
цілі.  2.  -сить.  Дефект  рушниці,  через  який  куля 
або  дріб  летить  вище  точки  прицілу. 

ВЙСИТИСЯ,  -иться,  аедок.  Вирізнятися  висотою, 
міститися,  знаходитися  високо;  височіти. 

ВИСИХАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  висихАти  1,  2. 

ВИСИХАТИ,  -Аю,  -Аєш,  аедок.,  ВЙСОХТИ,  ВИСОХНУТИ 
і  рідко  ВЙСХНУТИ,  -хну,  -хнеш;  мив.  ч.  висох,  -ла, 
-ло;  док.  1.  Втрачаючи  рідину,  воду,  вологу,  ро¬ 
битися  сухим.  //  Випаровуватися,  зникати,  випа- 
овуючись.  І /  Зникати,  не  поповнюючись  більше. 

.  Ставати  сухим,  втрачаючи  життєздатність  (про 
рослини).  3.  перев.  Виснажуватися,  худнути  вна¬ 
слідок  глибоких  переживань,  тяжкої  праці  і  т.  ін. 

ВИСИХАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дісприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
висихАти. 

ВЙСІВ,  -у,  V.,  с.  г.  1.  Дія  за  знач.  висівАти  і  вйсія- 
ти  (у  1  знач.).  2.  Те.  що  висівають. 

ВИСІВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  висівАти. 

ВИСІВАТИ,  -Аю,  -Аєш  і  ВИСІЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ае¬ 
док.,  ВЙСІЯТИ,  -ію,  -ісш,  док.,  перех.  1.  Сіяти  що- 
небудь  повністю  або  у  певній  кількості.  //  Сіючи, 
витратити  все.  2.  Сіючи  що-небудь  крізь  сито, 
решето  і  т.  ін.,  відокремлювати  менші  часточки 
від  більших  або  від  сміття;  просівати.  3.  Розмно¬ 
жувати  в  лабораторних  умовах  віруси  хвороби  з 
метою  дослідження. 

ВИСІВАТИСЯ,  -Ається  і  ВИСІЮВАТИСЯ,  -юється,  ае¬ 
док.,  ВЙСІЯТИСЯ,  -іється,  док.  1.  Випадати,  виси¬ 
патися  під  >  час  просівання  крізь  сито,  решето. 
2.  перев.  З’являтися,  виступати  на  чому-небудь, 
густо  вкриваючи  поверхню.  3.  тільки  аедок.  Пас. 
до  висівАти  і  висіювати. 

ВЙСІВКИ,  -вок,  мв.  Відходи  борошномельного  виро¬ 
бництва,  що  складаються  з  розтертих  оболонок  і 
деяких  інших  частинок  зерен,  відокремлених  від 
борошна  під  час  просівання.  //  Залишки  після 
просіювання  чого-небудь, 
висівкбвий,  -а,  -є.  Прикм.  до  вйсівки. 

ВИСІВКОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Схожий  на  висівки,  поді¬ 
бний  до  висівок.  Висівкоподібний  лишай. 

ВИСІВНЙЙ,  -А,  -А.  Признач,  для  висівання. 

ВЙСІВОЧКИ,  -чок,  ми.  Пестл.  до  вйсівки. 

ВИСІВЧАНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вйсівки. 

ВИСІДАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  висІдАти. 

ВИСІДАТИ,  -Аю,  -Аєш,  аедок.,  ВЙСІСТИ,  -сяду,  -ся¬ 
деш,  док.  Сходити  на  землю,  залишаючи  віз,  ва¬ 
гон,  судно  і  т.  ін. 

ВИСІкАка,  -и,  ч.,  діал.  Нахаба,  вискочка. 

ВИСІкАнка,  -и,  ж.  Шмагання  різками. 

ВИСІКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  висікАти  1,  2. 

ВИСІКАТИ,  -Аю,  -Аєш,  аедок.,  ВЙСІКТИ,  -ічу,  -ічеш; 
мив.  ч.  висік,  -ла,  -ло;  док.,  перех.  1.  Видовбува¬ 
ти  заглибини  у  чому-небудь,  вирубувати  зобра¬ 
ження  на  чомусь  твердому  (перев.  на  камені). 
//  Вирубувати,  витісувати  що-небудь  із  твердого 
матеріалу  (перев.  з  каменю).  //  Довбаючи,  рубаю¬ 
чи,  видобувати.  2.  Вирубувати,  знищувати  що- 


небудь  гострим  знаряддям,  холодною  зброєю. 
3.  тільки  док.,  злет.  Покарати,  побивши  різками, 
канчуками  і  т.  ін. 

ВИСІКАТИСЯ,  -ається,  недок.,  ВИСІКТИСЯ,  -ічеться, 
док.  1.  рази.  Розщеплюючись  на  кінцях,  відла¬ 
муватися  дрібними  частинками,  випадати  (про 
волосся,  волос).  //  Розлазитися  по  нитці  на  зги¬ 
нах,  краях  одежі  (про  тканини).  2.  Тільки  ведок. 
Пас.  до  висікати  1. 

ВЙСІКТИ  див.  висікати. 

ВИСІКТИСЯ  див.  висікатися. 

ВЙСІСТИ  ДИВ.  висідАти. 

ВЙСІТИ,  вйшу,  вйсиш,  недок.  1.  Не  маючи  опори 
знизу,  триматися  на  чому-небудь  або  бути  при¬ 
кріпленим  до  чогось,  зачепленим  за  щось. 
//  Спадаючи  вниз,  звисати  (про  волосся).  //  Без¬ 
ладно  звисати.  //  Обвисаючи,  незграбно  облягати 
кого-небудь  (про  одяг).  //  розм.  Схопившись  ру¬ 
ками  за  що-небудь,  триматися,  держатися  на  чо¬ 
мусь.  **  Вйсіти  на  телефбні  -  дуже  довго  дзвони¬ 
ти  або  розмовляти  по  телефону.  2.  Не  маючи  опо¬ 
ри  знизу,  бути  причепленим,  прикріпленим  до 
вертикальної  поверхні  чого-небудь.  3.  вад  ким  - 
чим.  Видаватися,  виступати  якоюсь  частиною 
наперед;  нависати.  //  дерен.  Загрожувати,  здава¬ 
тися  неминучим.  4.  Триматися  в  повітрі  майже 
без  руху.  5.  Бути  або  здаватися  нерухомими  в 
повільному  польоті  (про  птахів,  літальні  апарати 
і  т.  ін.)  або  русі  по  небу  (про  небесні  світила  і  т. 
ін.).  //  Безперервно,  протягом  довгого  часу  літа¬ 
ти.  кружляти  над  чим-небудь.  **  Вйсіти  на  хвості 
-  переслідуючи  когось,  триматися  від  нього  на 
дуже  близькій  відстані.  Висіти  у  повітрі  -  бути  у 
невизначеному,  непевному  становищі. 

ВЙСІЧЄНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйсік- 
ти.  //  вйсічено,  безос.  присуди,  сл. 

ВйсіЧЕННя,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйсікти  1. 

ВЙСІЧКА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  вйсічення. 
ВИСІЮВАТИ  див.  висівАти. 

ВИСІЮВАТИСЯ  ДИВ.  ВИСІВАТИСЯ, 
вйсіяний,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйсія- 
ти.  //  вйсіяно,  безос.  присуди,  сл. 

ВЙСІЯТИ  див.  висівйти. 

ВИСІЯТИСЯ  ДИВ.  ВИСІВАТИСЯ. 

ВИСК,  -у,  ч.  Тонкий,  пронизливий  крик;  звук,  що 
його  видає  людина  або  тварина.  //  Високий,  про¬ 
низливий  звук,  утворюваний  під  час  тертя  мета¬ 
левих  чи  дерев'яних  предметів  або  під  час  польо¬ 
ту  кулі,  снаряда  і  т.  ін. 

ВИСКАЗАТИ  див.  вискАзувати. 
вйсказатися  див.  висказуватися. 
вискАзувати,  -ую,  -уєш,  недок.,  вйсказати,  -ажу, 
-ажеш,  док.,  перех.,  рідко.  Те  саме,  що  вислбв- 
лювати. 

ВИСКАЗУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся.  недок.,  вйсказа¬ 
тися,  -ажуся,  -ажешся,  док.,  рідко.  Те  саме,  що 

вислбвлюватися. 

ВИСКАКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вискАкувати  1,  2. 
ВИСКАКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  вйскочити,  -чу, 
•чиш,  док.  1.  Стрибати  звідки-небудь  кудись. 
//  розм.  Швидко  вибігати,  виїжджати  звідки- 
небудь,  швидко  вибігаючи,  виїжджаючи,  з'явля¬ 
тися  десь.  Ц  тільки  док.,  перед.  Вийти  зі  скрут¬ 
ного,  складного  становища.  2.  Стрибком,  стриб¬ 
ками  підніматися  куди-небудь.  //  розм.  Швидко 
вибігати,  виїжджати  на  що-небудь,  кудись. 
3.  розм.  Швидко  або  раптово  вилітати,  випадати 
звідки-небудь.  4.  перед.,  розм.  Раптово  з'являти¬ 
ся,  утворюватися  на  чому-небудь.  5.  тільки  док., 
у  кого,  перед.,  розм.  Швидко  досягти  якого- 
небудь  звання,  швидко  обійняти  якусь  посаду. 
Вискочити  заміж. 

ВЙСКАЛ,  -у,  ч.,  рідко.  Загальний  вигляд  рота,  пащі 
з  розсунутими  губами  та  з  відкритими  зубами. 
ВЙСКАЛ ЄНИЙ,  -а,  -є.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйскалити.  2.  прикм.  З  відкритими  зубами. 

ВЙСКАЛ  йти  див.  вискАлювати. 
вискалитися  див.  вискАлюватися. 

ВИСКАЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш  і  рідко  ВИСКАЛЯТИ,  -Аю, 
-Аєш,  недок.,  ВЙСКАЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перех. 
Розсуваючи  губи,  відкривати,  показувати  (зуби). 
Вискаляти  зуби. 

ВИСКАЛЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся  і  рідко  ВИСКАЛЯ¬ 
ТИСЯ,  -Аюся,  -йєшся,  ведок.,  ВЙСКАЛ ИТИСЯ,  -люся, 
-лишся,  док.  1.  Розсуваючи  губи,  відкривати, 
показувати  зуби.  //  Посміхатися,  осміхатися. 
2.  розм.  Бути  видним,  показуватися,  виглядати 
звідки-небудь. 

ВИСКАЛЯТИ  див.  вискАлювати. 

ВИСКАЛЯТИСЯ  дня.  вискАлюватися. 

ВЙСКІК,  -скоку,  V.  1.  Жвавий,  енергійний  стрибок. 
**  3  вйскоком  -  охоче,  з  великим  задоволенням. 
2.  пере в.  Вчинок,  що  суперечить  загальноприй¬ 
нятим  правилам  поведінки. 

ВЙСКІПАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  розм.  1.  Виколупати 
що-небудь  звідкись.  2.  перед.  Старанно  шукаючи, 
знайти  кого-,  що-небудь. 

ВЙСКІПАТИСЯ,  -ається,  док.,  розм.  Відшукатися  де- 
небудь,  узятися  звідкись. 

ВЙСКІЧКА,  -и,  ж.,  зах.  Білка. 

ВЙСКНУТИ,  -ну,  -непі,  док.  Однокр.  до  вищАти. 
вискоблити  див.  вискбблювати. 

ВИСКОБЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вискбблювати. 
ВИСКОБЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ИЄДОК.,  ВИСКОБЛИТИ, 
-лю,  -лиш,  док.,  перех.  Скребти,  очищаючи  що- 
небудь  або  видаляючи  щось. 

ВИСКОБЛЮВАТИСЯ,  -юється,  недок.  Пас.  до  вискб¬ 
блювати. 

ВЙСКОВ ЗАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ви- 
сковзАти. 


ВЙСКОВЗАТИ  див.  вискбвзувати1. 

ВИСКОВЗАТИ  див.  вискбвзувати'. 

ВЙСКОВЗАТИСЯ  див.  вискбвзуватися1. 

ВИСКОВЗНУТИ  див.  вискбвзувати*. 

ВЙСКОВЗНУТИСЯ  див.  вискбвзуватися2. 

ВИСКОВЗУВАТИ1,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВЙСКОВЗАТИ, 
-аю,  -аєш,  док.,  перех.  Часто  ковзаючи,  тручи 
чим-небудь,  сковзаючись,  робити  слизьким  (доро¬ 
гу,  лід  і  т.  ін.). 

ВИСКОВЗУВАТИ2,  -ую,  -уєш  і  ВИСКОВЗАТИ,  -Аю,  -Аєш, 
недок.,  ВЙСКОВЗНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  Те  са¬ 
ме,  що  вислизАти. 

ВИСКОВЗУВАТИСЯ1,  -УЄТЬСЯ,  ведок.,  ВЙСКОВЗАТИСЯ, 
-ається,  док.  Ставати  слизьким  від  частого  ков¬ 
зання,  тертя  об  щось. 

ВИСКОВЗУВАТИСЯ2,  -ується,  ведок.,  ВЙСКОВЗНУТИ¬ 
СЯ,  -неться,  док.,  розм.  Те  саме,  що  вислизАти. 

ВИСКОВЙЙ,  -кбвА,  -кбвА.  Прикм.  до  висбк.  //  Нале¬ 
жний  до  виска.  Вискова  артерія.  Вискова  кістка. 

ВЙСКОКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  рідко.  Однокр.  до 
вискАкувати  1,2. 

ВЙСКОКОМ,  дрисл.  Підскакуючи,  підстрибуючи; 
вистрибом. 

ВИСКОТІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вискотіти  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

ВИСКОТІТИ,  -очу,  -отйш,  ведок.  Підсил.  до  вищАти. 

ВЙСКОЧИТИ  див.  вискАкувати. 

ВЙСКОЧКА,  -и,  ч.  і  ж.,  зпеважл.  1.  Людина,  яка 
будь-що  намагається  показати  себе,  звернути  на 
себе  увагу.  2.  Людпна,  яка  посіла  певне  суспільне 
становище  або  посаду  швидко  й  незаслужено,  не 
маючи  відповідних  здібностей,  якостей  і  т.  ін. 
//  заст.  Про  людину,  яка  увійшла  у  вищу  суспі¬ 
льну  верству  з  нижчої. 

ВЙСКРЄБЄНИИ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
скребти. 

ВЙСКРЕБКИ  ДИВ.  ВЙШКребКИ. 

ВЙСКРЕБТИ  ДИВ.  вйшкребти. 

ВИСКРЙПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  розм.  Раз  у  раз 
видавати  рипучі  звуки,  раз  у  раз  скрипіти. 

ВИСКРІБАЛЬНИК,  -а,  V.  Той,  хто  вискрібає  щось. 

вискрібання  див.  вишкрібАння. 

ВИСКРІБАТИ  див.  вишкрібАти. 

ВИСКРІБАТИСЯ  див.  вишкрібАтися. 

ВЙСКРІБКИ  див.  вйшкребки. 

ВЙСКУБАНИЙ  і  ВЙСКУБЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вйскубати  і  вйскубти. 

ВЙСКУБАТИ,  -аю,  -аєш  і  ВЙСКУБТИ,  -бу,  -беш;  мив.  ч. 
вйскуб,  -ла,  -ло;  док.,  перех.  Смикаючи,  скубучи, 
виривати  що-небудь  (пір'я,  волосся,  траву  і  т.  ін.). 

ВЙСКУБЛЕНИИ  див.  вйскубаний. 

ВЙСКУБТИ  див.  вйскубати. 

ВИСКУБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вискубувати. 

вискубувати,  -ую,  -уєш.  Недок.  до  вйскубти. 

виславляння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виславляти. 

ВИСЛАВЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  перех.  Дуже  хва¬ 
лити,  вихваляти  кого-,  що-небудь. 

ВЙСЛАНЕЦЬ,  -вця,  ч.  1.  Той,  хто  зазнав  вислання. 
Політичний  висланець.  2.  рідко.  Те  саме,  що  по- 
слАнець. 

висланий',  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
слати'.  //  у  знач.  ім.  вйеланий,  -ного,  ч.  Те  саме, 
що  вйеланець  1. 

висланий*,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
слати". 

ВИСЛАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйелати'. 

ВЙСЛАТИ1  див.  ВИСИЛАТИ. 

ВИСЛАТИ2  див.  ВИСТИЛАТИ. 

ВИСЛИЗАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВИСЛИЗНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.  1.  Поковзом,  сковзаючи,  випадати, 
вириватися  з  чого-небудь,  з-під  чогось.  //  перев. 
Не  триматися  (в  пам'яті  і  т.  ін.);  зникати. 
2.  Швидко  і  непомітно  виходити,  вибігати  звідки- 
небудь.  //  Швидко  і  спритно  вириватися,  звіль¬ 
нятися  від  кого-,  чого-небудь  або  з  чогось.  //  пе¬ 
рев.  Спритно  виходити  зі  скрутного  становища. 

ВЙСЛИЗНУТИ  див.  вислизАти. 

ВЙСЛИЙ,  -а,  -е,  діал.  Навислий,  звислий. 

ВЙСЛІВ,  -лову,  ч.  Сполучення  слів,  що  виражає 
закінчену  думку  або  становить  певну  єдність; 
фраза,  мовний  зворот.  //  Твердження,  передане 
небагатьма  виразними  словами. 

ВЙСЛІД,  -у,  ч.,  зах.  Результат,  наслідок. 

ВЙСЛІДЖЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйелідити. 

ВИСЛІДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висліджувати. 

ВИСЛІДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙСЛІДИТИ,  -джу, 
•диш,  док.,  перех.  1.  Шукаючи,  нападати  на  слід, 
виявляти,  знаходити  кого-,  що-небудь.  2.  заст. 
Досліджувати. 

ВИСЛІДЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.  Пас.  до 
висліджувати. 

ВЙСЛІДИТИ  див.  висліджувати. 

ВЙСЛІПАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  розм.  Л.  Побачити, 
помітити,  пильно  придивляючись  (про  людей  зі 
слабким  зором).  2.  Працюючи  в  пітьмі,  виконати 
якусь  роботу. 

ВЙСЛОВИТИ  див.  вислбвлювати. 

ВИСЛОВИТИСЯ  див.  вислбвлюватися. 

ВЙСЛОВЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
висловити.  //  вйеловлено,  безос.  присуди,  сл. 

ВЙСЛОВЛЕННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вйеловити. 
2.  Те,  що  висловлене  (про  думку,  погляд,  мірку¬ 
вання  і  т.  ін.). 

ВИСЛОВЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
вислбвлювати.  Висловлювана  думка. 

ВИСЛОВЛЮВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія.  за  знач,  вислбв¬ 
лювати.  2.  Те,  що  висловлене  (про  думку,  по¬ 
гляд,  міркування  і  т.  ін.). 

ВИСЛОВЛЮВАТИ,  -юю.  -юєш,  ведок.,  ВЙСЛОВИТИ, 


ВИСМИКУВАТИСЯ 

-влю,  -виш;  ми.  висловлять;  док.,  перех.  Переда¬ 
вати  словами  (думки,  почуття  і  т.  ін.).  //  перев. 
Виражати  тим  чи  іншим  способом. 

ВИСЛОВЛЮВАТИСЯ,  -ЮЮСЯ,  -ЮЄШСЯ.  иедок.,  ВЙСЛО- 
ВИТИСЯ,  -влюся,  -вишся;  ми.  вйсловляться;  док. 

1.  Викладати,  передавати  словами  свої  думки, 
погляди,  своє  ставлення  до  кого-,  чого-небудь. 
//  за  кого  -  що,  проти  кого  -  чого.  Викладати  свої 
міркування,  підтримуючи,  позитивно  оцінюючи 
або  відхиляючи,  негативно  оцінюючи  кого-,  що- 
небудь.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  вислбвлювати. 

ВИСЛОВЛЮЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
вислбвлювати. 

ВЙСЛОВНИЙ,  -а,  -є,  заст.  Виразний. 

ВЙСЛОВНІСТЬ,  -ності,  ж.,  заст.  Виразність. 

ВЙСЛОВНО.  Присл.  до  вйелбвний. 

ВЙСЛОВОК,  -вку,  ч.,  діал.  Вислів. 

ВИСЛОВУХИЙ,  -а,  -е.  З  відвислими  вухами  (про  тварин). 

ВИСЛОГУБИЙ,  -а,  -е.  З  відвислою  губою. 

ВИСЛОЗАДИЙ,  -а,  -е.  У  якого  задня  частина  спини 
опущена  вниз  (про  тварин).  Вислозадий  бик. 

ВИСЛОКРЙЛІ,  -их,  ім.  Ряд  комах,  що  мають  дві 
пари  перетинчастих  крил. 

ВЙСЛУГА,  -и,  ж.  Перебування  на  службі  протягом 
певного  періоду.  **  Вйслуга  рбків:  у  праві  соціа¬ 
льного  забезпечення  -  різновид  трудового  стажу. 

ВИСЛУГбВУВАТИСЯ,  -уюсь,  -уєшся,  иедок.  Те  саме, 
що  вислужуватися. 

ВЙСЛУЖЕНИИ,  -а.  -є,  зах.  Відставний. 

ВИСЛУЖЕНЙНА,  -и,  ж.,  заст.  Вислуга. 

ВЙСЛУЖИТИ  див.  вислужувати. 

вислужитися  див.  вислужуватися. 

ВИСЛУЖНИЙ,  -а,  -є,  зах.  Догідливий. 

ВИСЛУжник,  -а,  ч.  Ревний  служака,  що  за  будь-яку 
ціну  домагається  вищої  службової  посади,  звання. 

ВИСЛУЖНИЦЯ,  -і,  ж.  Жін.  до  вислужник. 

ВИСЛУЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вислужувати. 

ВИСЛУЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВЙСЛУЖИТИ,  -жу, 
-жиш,  док.  1.  перех.  і  иеперех.  Служити,  працю¬ 
вати  певний  час.  //  док.  Закінчити  служити. 

2.  перех.  Служачи,  працюючи,  одержувати  що- 
небудь. 

ВИСЛУЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙСЛУЖИ- 
ТИСЯ,  -жуся,  -жишся,  док.  1.  заст.  Ретельно  слу¬ 
жачи,  домагатися  вищої  посади,  звання.  2.  перед 
ким.  Домагатися,  шукати  прихильності  у  кого- 
небудь,  прислужуючись,  утискуючи  когось,  наго¬ 
ворюючи  на  когось  і  т.  ін. 

ВИСЛУХАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйелухати. 

ВЙСЛУХАТИ  див.  вислухувати. 

ВИСЛУХАТИ  див.  вислухувати. 

ВЙСЛУХАТИСЯ  див.  вислухуватися. 

вислухАтися  див.  вислухуватися. 

вислуховувати  див.  вислухувати. 

вислуховуватися  див.  вислухуватися. 

ВИСЛУХУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вислухувати  1,  2. 

ВИСЛУХУВАТИ,  -ую,  -уєш  і  ВИСЛУХОВУВАТИ,  -ую, 
-уєш  і  рідко  ВИСЛУХАТИ,  -аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙ¬ 
СЛУХАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.  1.  Слухати  все 
повністю,  до  кінця.  2.  Слухаючи,  визначати  стан 
внутрішніх  органів  (серця,  бронхів).  //  Визначати 
на  слух  справність  деталей  діючого  механізму. 

3.  тільки  док.,  заст.  Слухаючи  лекції,  пройти 
курс  якої-небудь  науки. 

ВИСЛУХУВАТИСЯ,  -ується  І  ВИСЛУХОВУВАТИСЯ,  -уєть¬ 
ся  і  рідко  ВЙСЛУХАТИСЯ,  -ається,  ведок.  Пас.  до 
вислухувати,  вислухбвувати  і  вйелухати. 

ВИСЛЮГА,  -и,  ч.,  діал.  Гульвіса. 

ВИСЛЮГАн,  -а,  ч.,  діал.  Здоровань. 

ВЙСМАЖИТИ  див.  висмАжувати. 

ВЙСМАЖИТИСЯ  див.  висмАжуватися. 

ВИСМАЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  висмАжувати. 

ВИСМАЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙСМАЖИТИ,  -жу, 
-жиш,  док.,  перех.  Смажачи,  витоплювати  (жир). 

ВИСМАЖУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  ВЙСМАЖИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Витоплюватися,  виділятися  під 
час  смаження  (про  жир).  2.  тільки  иедок.  Пас.  до 
висмАжувати. 

ВЙСМАЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
смалити. 

ВИСМАЛИТИ  див.  висмАлювати. 

ВИСМАЛЮВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач.  висмАлювати. 

ВИСМАЛЮВАТИ,  -юю,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВЙСМАЛИТИ, 
-лю,  -лиш,  док.,  перех.  1.  Дуже  припікаючи,  ви¬ 
сушувати,  випалювати  (про  сонце,  вогонь). 
2.  розм.  Випалюючи,  витрачати  (цигарку,  тютюн 
і  т.  ін.). 

ВЙСМЕРДІТИСЯ,  -джуся,  -дишся,  док.  Повністю 
втратити  прикрий  запах  завдяки  вивітрюванню. 

Вйсмик,  -у,  ч.,  діал.  Підвищення  на  шляху. 

ВЙСМИКАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
смикати. 

ВисмикАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  висмикАти. 

ВЙСМИКАТИ  див.  висмикАти. 

ВИСМИКАТИ,  -аю,  -Аєш  і  ВИСМИКУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
ведок.,  ВЙСМИКАТИ,  -аю,  -аєш  і  ВЙСМИКНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.,  перех.  Смикаючи,  витягати,  вихоп¬ 
лювати,  виривати  що-небудь  звідкись,  з  чогось. 
//  Витягати  що-небудь  з-під  чогось,  вільно  опус¬ 
каючи.  //  перед.  Брати  з  тексту  цитати,  уривки, 
які,  наведені  окремо,  спотворюють  думку,  погля¬ 
ди  автора. 

ВЙСМИКНУТИ  див.  висмикАти. 

ВЙСМИКНУТИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйсмикнути.  //  висмикнуто,  безос.  присуди,  сл. 

вйсмикнутися  див.  висмикуватися. 

ВИСМЙКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висмйкувати. 

висмикувати  див.  вйсмикати. 

ВИСМИКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙСМИКНУ¬ 
ТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.  1.  тільки  3  ос.  Випада- 


151 


висмівАтися 

ти,  вийматися  звідки-небудь  внаслідок  різкого 
РУХУ-  II  Вибиватися  з-під  чогось,  вільно  опуска¬ 
ючись.  2.  розм.  Швидко  залишати  що-небудь, 
вибігати,  вириватися  звідкись,  із  чогось.  3.  тіль- 
ки  ведок.  Пас.  до  висмйкувати. 
висмівАтися  див.  висміюватися. 

ВИСМІЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висміювати. 
ВИСМІЮВАТИ,  -юю,  -юєш  і  рідко  ВИСМІВАТИ,  -аю, 
-Аеш,  ведок. ,  ВИСМІЯТИ,  -ію,  -ієш,  док.,  перед. 
Брати  на  сміх,  виставляти  кого-,  що-небудь  у 
смішному  вигляді,  глузувати,  кепкувати  з  когось, 
із  чогось. 

висміюватися,  -ююся,  -юєшся  і  рідко  висмівАти¬ 
ся,  -Аюся,  -аешся,  ведок.,  Вйсміятися,  -іюся,  -іе- 
шся,  док.  1.  тільки  док.  Насміятися  досхочу, 
закінчити  сміятися.  2.  з  кого,  діал.  Насміхатися. 
3.  тільки  ведок.  Пас.  до  висміювати.  ^ 

ВЙСМІЯНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
сміяти. 

ВИСМІЯТИ  див.  висміювати. 

ВЙСМІЯТИСЯ  див.  висміюватися. 

ВЙСМОКТАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйсмоктати. 

ВЙСМОКТАТИ  див.  висмбктувати. 

ВИСМбКТУВАТІЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  висмоктує,  при¬ 
значений  для  висмоктування. 

ВИСМОКТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висмбктувати. 
ВИСМбКТУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ИЄДОК.,  ВЙСМОКТАТИ, 
-кчу,  -кчеш,  док.,  перед.  1.  Смокчучи,  ссучи, 
витягати  з  кого-,  чого-небудь  рідину,  рідку  масу, 
витягати  з  чогось  вологу;  висисати.  Ц  розм.  По¬ 
вільно  випивати.  2.  перед.  Забирати,  віднімати 
все  чи  більшу  частину,  позбавляти  кого-,  що- 
небудь  чогось. 

ВИСМОКТУВАТИСЯ,  -ується.  ведок.  Пас.  до  висмбк¬ 
тувати. 

ВИСМОЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйс  молити. 

вйсмолити  див.  висмблювати. 

ВЙСМОЛИТИСЯ  див.  висмблюватися. 
ВИСМОЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висмблювати. 
ВИСМОЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  недок.,  ВЙСМОЛИТИ, 
-лю,  -лиш,  док.,  перед.  Вкривати  смолою  всю  по¬ 
верхню  чого-небудь,  заливаючи  невеличкі  отвори, 
щілини. 

ВИСМОЛЮВАТИСЯ,  -юеться,  ведок.,  ВЙСМОЛИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Убиратися  в  смолу;  просякати 
смолою.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  висмблювати. 
ВИСНАГА,  -и,  ж.,  заст.  Розряджання,  розряд. 
ВЙСНАГА,  -и,  ж.,  поет.  Те  саме,  що  виснаженість. 
ВЙСНАЖЕНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйснажити.  2.  прикм.  Ослаблений,  змучений 
утомою,  працею  і  т.  ін. 

вйснаженість,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  вйснаже- 
ний  2. 

вйснаженість,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйснажений. 
ВЙснаження,  -я,  с.  Стан  за  знач,  вйснажити  і 
вйснажитися. 

ВЙСНАЖИТИ  див.  виснАжувати. 
вйснажитися  див.  виснажуватися. 

ВИСНАЖЛИВИЙ,  -а,  -е.  Який  позбавляє  сил,  виснажує. 
ВИСНАЖЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач, 
виснйжливий.  І /  Властивість  піддаватися  висна¬ 
женню. 

ВИСНАЖЛИВО.  Присл.  ДО  ВИСНАЖЛИВИЙ. 

ВИСнАжнЙЙ,  виснажні,  виснйжнА.  Те  саме,  що 
виснАжливий. 

ВИСНАЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  виснАжнйй. 
ВИСНАЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виснАжувати. 
ВИСНАЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙСНАЖИТИ,  -жу, 
•жиш,  док.,  перед.  1.  Дуже  ослабляти,  знесилю¬ 
вати  кого-,  що-небудь  (про  втому,  голод,  хворобу  і 
т.  ін.).  2.  Засівами,  посадками  без  угноєння,  доб¬ 
рив  позбавляти  Грунт  родючості. 

ВИСНАЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙСНАЖИ¬ 
ТИСЯ,  -жуся,  -жишся,  док.  1.  Дуже  ослаблятися, 
втрачати  сили,  знесилюватися  (від  утоми,  голоду, 
хвороби  і  т.  ін.).  2.  Втрачати  родючість  (про 
ґрунт).  3.  Ставати  вичерпаним,  втрачаючи  які- 
небудь  свої  запаси. 

ВИСНЙЙ,  -А,  -і,  діал.  Навислий,  звислий. 

Вйснитися  див.  висинАтися. 

ВЙСНІТИ,  -ію,  -ієш,  ведок.,  діал.  Привидітися,  при¬ 
маритися. 

ВЙСНОВОК,  -вку,  ч.  Остаточна  думка  про  що- 
небудь,  логічний  підсумок,  зроблений  на  основі 
спостережень,  міркувань  або  розгляду  певних 
фактів.  **  Аудйторський  вйсновок  -  документ, 
який  містить  результати  аудиторської  перевірки. 
ЕкспАртний  вйсновок  -  документ,  що  містить 
результат  проведеної  експертизи. 

ВИСНОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙСНУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  док.  1.  Робити  висновок,  висновки.  //  пе¬ 
ред.  Виводити  з  чого-небудь  певне  твердження. 
2.  рідко.  Створювати  в  уяві. 

ВЙСНУВАТИ  див.  вйснувати. 

ВЙСНУТИ1,  -ну,  -неш;  мив.  ч.  вис,  вйсла,  вйсло  і 
виснув,  виснула,  виснуло;  ведок.  1.  Перебувати  у 
висячому  положенні,  висіти  на  чому-небудь. 
//  Звисати,  нахилятися  під  власною  вагою. 
//  Повисати,  звисати  без  руху.  2.  Нависати,  бути 
над  ким-,  чим-небудь.  3.  дерев.,  розм.  Перебува¬ 
ти  на  одному  місці.  4.  перед.,  розм.  Не  відходити 
від  кого-небудь,  виявляючи  якісь  знаки  уваги, 
прихильності  і  т.  ін.  //  Чіплятися  до  кого-небудь, 
набридати  комусь. 

ВЙСНУТИ1,  -ну,  -неш,  док.  Однокр.  до  вищАти. 
ВИСОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висбвувати. 
ВИСОВУВАТИ  див.  висувАти. 

ВИСОВУВАТИСЯ  див.  висувАтися. 

152 


ВИСОк',  -скА,  ч.  1.  Те  саме,  що  скрбня.  2.  ми., 
розм.  Волосся,  що  росте  на  скронях. 

ВИСОк2,  -скА,  ч.,  тед.  Прилад,  який  складається  зі 
шнурка  й  підвішеного  до  нього  тягарця  та  вико¬ 
ристовується  для  вимірювання  вертикальності 
положення  у  будівництві. 
високЕнькии,  -а,  -є.  Пестл.  до  висбкий. 

ВИСОКИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  має  велику  відстань  знизу 
вгору;  прот.  низький.  //  Який  має  висоту, 
більшу  від  звичайної,  середньої.  //  Який  має  рі¬ 
вень,  більший  від  звичайного.  2.  Який  знаходить¬ 
ся  на  далекій  або  значній  віддалі  від  землі,  від 
якої-небудь  поверхні.  Висока  стеля.  //  Який  міс¬ 
титься  на  великій  висоті.  3.  Дуже  великий,  знач¬ 
но  більший  від  звичайного  кількістю,  інтенсивні¬ 
стю  і  т.  ін.  4.  Дуже  добрий,  відмінний,  розвине¬ 
ний.  Прилади  високої  точності.  Золото  високої 
проби.  Ц  Надзвичайний,  винятковий.  5.  Небу¬ 
денний,  значніший  від  звичайного,  сповнений 
глибокого  змісту.  //  Спрямований  на  здійснення 
благородної  мети.  //  Піднесений,  урочистий.  Ви¬ 
сока  матерія.  6.  Важливий  за  своїм  значенням; 
видатний,  почесний.  //  Який  обіймає  відповіда¬ 
льну  державну  посаду,  має  широкі  повноважен¬ 
ня.  Високий  гість.  **  Висбка  комісія  -  надзвичай¬ 
ний  суд  з  церковних  питань,  заснований  в  1559 
р.  в  Англії  і  покликаний  боротися  з  католиками. 
Висбка  палАта  правосуддя;  у  Франції  (до  1993 
р.)  та  в  більшості  колишніх  французьких  колоній 
-  особливий  парламентський  судовий  орган,  не 
пов'язаний  із  загальною  судовою  системою.  Висб¬ 
кий  суд  -  назва  судових  органів  у  деяких  краї¬ 
нах.  7.  Урочисто-піднесений,  вишуканий  (про 
стиль,  слова,  мову).  8.  Тонкий,  пронизливий  (про 
звук,  голос  і  т.  ін.).  9.  заст.  Пов'язаний  з  владою 
монарха.  //  Знатний,  аристократичний. 

ВИСОКІСТЬ,  -кості,  ж.  1.  Простір  на  великій  віддалі 
від  землі.  2.  Висока,  гірська  місцевість.  3.  перед. 
Велич,  величчя.  4.  заст.,  у  сполуч.  із  займ.  ва¬ 
ша,  його,  її,  їх.  Титулування  деяких  осіб, 
належних  до  роду  монарха. 

ВИСОКО  див.  високо. 

ВЙСОКО,  рідше  поет.  ВИСОКО.  Присл.  до  висбкий. 
ВИСОКОАВТОМАТИЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Який  характери¬ 
зується  високим  ступенем  автоматизації. 
ВИСОКОАВТОМАТИЗОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім. 
до  високоавтоматизбваний. 

ВИСОКОАВТОРИТЕТНИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  має  високий, 
заслужений  авторитет,  думка  та  слово  якого  є 
дуже  вагомими,  цінними. 

ВИСОКОАВТОРИТЕТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за 
знач.  високоавторитАтний. 

ВИСОКОАКТИВНИЙ  -а,  -е.  1.  Якому  притаманна 
надзвичайна  активність,  жвавість.  2.  дім.  Який  є 
дуже  реакційноздатвим. 

ВИСОКОАКТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  і  стан  за 
знач,  високоактйвний. 

високоампЕрний,  -а,  -е.  Про  електричний  струм, 
сила  якого  є  великою. 

ВИСОКОБАРЙЧНИЙ,  -а,  -є.  Про  надзвичайно  високий 
тиск,  що  становить  багато  барів. 

ВИСОКОБШКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  велику  кі¬ 
лькість  білка. 

ВИСОКОБЛАГОРОДІЄ,  -я,  с„  заст.  Шанобливе  звер¬ 
тання  солдатів  і  матросів  до  старшого  офіцера 
армії  та  флоту  у  Російській  імперії. 
ВИСОКОБОРТНИЙ,  -а,  -е.  У  якого  високі  борти. 
ВИСОКОВАКУУМНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  глибоку  ваку- 
ум-порожнечу  високого  рівня. 

ВИСОКОВАПНЙСТИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  має  у  своєму 
складі  високий  вміст  вапна,  Кальцію. 
ВИСОКОВЕРХИЙ,  -а,  -е.  Який  має  високий  верх  або 
високу  вершину. 

ВИСОКОВІДСОТКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  становить,  скла¬ 
дає  високий  відсоток  (процент). 

ВИСОКОВІТАМІННИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується 
високим  вмістом  вітамінів. 

ВИСОКОВОГНЕСТІЙКЙЙ,  -а,  -е.  Який  стійкий  до  вог¬ 
ню  високої  температури. 

ВИСОКОВОГНЕСТІЙКІСТЬ,  -кості,  ж.  Властивість  за 
знач,  високовогнестійкйй. 

ВИСОКОВОГНЕТРИВКИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  високо¬ 
вогнестійкйй. 

ВИСОКОВОДНИЙ,  -а,  -е.  Про  високий  рівень  води 
при  зливах,  повені,  руйнуванні  греблі  тощо. 
ВИСОКОВОЛЬТНИЙ,  -а,  -е,  ел.  Стос,  до  струму  висо¬ 
кої  напруги. 

ВИСОКОВОЛЬТНИХ,  -а,  ч„  розм.  Фахівець  із  струмів 
високої  напруги,  з  високовольтного  устаткування. 
ВИСОКОВРОЖАЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  відзначається 
великою  врожайністю. 

ВИСОКОВРОжАйність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ви¬ 
соковрожайний. 

ВИСОКОВУГЛЕЦЕвий,  -а,  -е.  У  якого  високий  вміст 
вуглецю. 

ВИСОКОГІРНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  міститься,  розташо¬ 
ваний,  росте  високо  в  горах.  Високогірне  озеро. 
II  Власт.  високій  гірській  місцевості.  Високогір¬ 
ний  клімат.  2.  Пов'язаний  з  перебуванням  у  ви¬ 
сокій  гірській  місцевості.  Високогірна  експеди¬ 
ція.  Ц  Признач,  для  перебування  у  високій  гір¬ 
ській  місцевості.  Високогірне  взуття. 

ВИСОКОГІР'Я,  -я,  с.  Високогірна  місцевість. 
ВИСОКОГЛИНОЗЕМИСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  високий 
вміст  глинозему. 

ВИСОКОГУМАННИИ,  -а,  -є.  Який  характеризується, 
пройнятий  високою  гуманністю.  Високогуманиа 
професія. 

ВИСОКОГУМАННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ВИСО- 
когумАнний. 


ВИСОКОГУмАнно.  Присл.  до  високогумАнний. 
ВИСОКОДИСПЕРСНИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  має  надзви¬ 
чайно  малі  розміри  порошинок  чи  крапельок. 
ВИСОКОДОХІДНИЙ,  -а,  -е.  Який  приносить  високий 
дохід,  дає  великий  матеріальний  зиск. 
ВИСОКОДОХІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
високодохідний. 

ВИСОКОДУМНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Який  виявляє  висо¬ 
кодумство,  сповнений  зарозумілості. 
ВИСОКОДУМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  високо¬ 
думний. 

ВИСОКОДУМНО.  Присл.  до  високодумний. 
ВИСОКОДУМСТВО,  -а,  с.,  рідко.  Зверхнє,  зарозуміле 
ставлення  до  кого-,  чого-небудь. 
ВИСОКОЕЛАСТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Надзвичайно  еластич¬ 
ний,  гнучкий. 

ВИСОКОЕЛАСТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за 
знач,  високоеластйчний. 

ВИСОКОЕНЕРГЕТИЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Пов'язаний  з  про¬ 
явом  енергії  великої  потужності,  який  є  носієм 
високих  енергій.  Високоенергетичне  випроміню¬ 
вання.  2.  Пов'язаний  із  накопиченням  або  витра¬ 
тою  великої  кількості  енергії. 

ВИСОКОЕРУДОВАНИЙ,  -а,  -е.  Який  володіє  високою 
ерудицією,  глибокими  знаннями. 
ВИСОКОЕФЕКТЙВНИЙ,  -а,  -е.  Який  відрізняється 
високою  ефективністю. 

ВИСОКОЕФЕКТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
високоефектйвний. 

ВИСОКОІДЕЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  відзначається  висо¬ 
кою  ідейністю,  сповнений  передовими  ідеями. 
ВИСОКОідЕйніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  високо- 
ІдАйний. 

ВИСОКОІДЕЙНО.  Присл.  до  високоідАйний. 
ВИСОКОІНДУСТРІАЛІЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Який  характери¬ 
зується  високим  рівнем  машинного  виробництва. 
ВИСОКОІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  характери¬ 
зується  високою  інтелектуальністю,  духовністю. 
Високоіителектуальиа  людина. 
ВИСОКОЮНізОВАНИЙ,  -а,  -е.  Про  рідкий  електроліт 
або  газ  (плазму)  з  високим  ступенем  іонізації; 
такий,  що  містить  багато  іонів. 

ВИСОКОКАЛОРІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  відзначається 
великою  калорійністю.  Висококалорійне  паливо. 
ВИСОКОКАЛОРІИНІСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за  знач, 
висококалорійний. 

ВИСОКОКАЛОРІЙНО.  Присл.  до  висококалорійний. 
ВИСОКОКАНЦЕРОГЕННИЙ,  -а,  -е.  Який  володіє  вели¬ 
кою  здатністю  до  появи  злоякісних  пухлин, 
спричинювати  ракоутворення,  онкогенез. 
ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  високу 
кваліфікацію. 

ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
висококваліфікбваний. 

ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНО.  Присл.  до  висококваліфі¬ 
кбваний. 

ВИСОКОКИПЛЙЧИЙ,  -а,  -е.  Який  закипає,  кипить  за 
високої  температури. 

ВИСОКОКЛАСНИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  характеризується 
високою  якістю.  2.  Який  характеризується  висо¬ 
ким  рівнем  уміння,  професійних  навичок.  Висо¬ 
кокласний  хокеїст. 

ВИСОКОКЛАСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  високо¬ 
класний. 

ВИСОКОКОМФОРТАбельний,  -а,  -е.  Який  характери¬ 
зується  високим  рівнем  комфорту. 
ВИСОКОКОМФОРТАбЕЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за 
знач.  висококомфортАбельний. 
ВИСОКОКОНТРАСТНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  велику  кон¬ 
трастність. 

ВИСОКОКОНЦЕНТР0ВАНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  високий 
вміст,  містить  високий  відсоток  розчиненої  речо¬ 
вини. 

ВИСОКОКОРОЗІйний,  -а,  -е.  Який  легко  й  швидко 
кородує,  роз'їдається,  руйнується  в  агресивних 
хімічних  середовищах. 

ВИСОКОКРЕМНЙСТИЙ,  -а,  -е,  заст.  Той,  що  вирізня¬ 
ється  високим  вмістом  Силіцію. 
ВИСОКОКУЛЬТУРНИЙ,  -а,  -е.  Який  вирізняється 
високою  культурою  поведінки,  мовлення,  вишу¬ 
каними  манерами  тощо. 

ВИСОКОКУЛЬТУРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
висококультурний. 

ВИСОКОЛЕГОВАНИЙ,  -а,  -є.  Легований  високим 
вмістом  легівного  складника. 

ВИСОКОМАНЕВР0ВИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  ведеться  із 
застосуванням  стрімкого  маневру.  2.  Здатний 
швидко  змінювати  напрямок  руху,  місце  розта¬ 
шування,  рухливий.  3.  Придатний  для  виконання 
різних  робочих  операцій;  багатоцільовий. 
ВИСОКОМАНЕВРОВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  ви¬ 
соко**  аневрбвий. 

ВИСОКОмАРОЧНИй,  -а,  -є.  Який  має  високу  техноло¬ 
гічну  марку  (про  матеріал).  Високомарочва  цегла. 
ВИСОКОМЕХАНІЗОВАНИИ,  -а,  -е.  Який  має  високий 
ступінь  механізації. 

ВИСОКОМЕХАНІЗОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за 
знач,  високомеханізбваний. 

ВИСОКОМИСТЕЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Зробл.  мистецьки,  з 
великою  майстерністю.  //  Сповнений  високого 
мистецтва,  великої  майстерності. 

ВИСОКОМІЦНЙЙ,  -а,  -е.  Який  вирізняється  високою 
міцністю. 

ВИСОКОМІЦНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач. 
ВИСОКОМІЦНЙЙ. 

ВИСОКОМОВНИЙ,  -а,  -є.  1.  Урочисто  піднесений, 
вишуканий.  //  ірод.  Витіюватий,  пишномовний. 
2.  Який  добирає  вишукані  слова,  розмовляє  ви¬ 
шуканою  мовою. 

ВИСОКОМОВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач. 


високомбвний. 

високомолекулЙрний,  -а,  -е,  хіаг.  Який  складаєть¬ 
ся  з  молекул,  що  містять  сотні  й  тисячі  атомів, 
зв'язаних  між  собою  валентними  зв'язками.  Ви- 
сокомолекулярві  сполуки. 

ВИСОКОМОЛЕКУЛЙРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
високомолекулйрний. 

ВИСОКОМОМЕНТНИИ,  -а,  -є,  спец.  Який  характери¬ 
зуваться  високим  значенням  обертального  моме¬ 
нту  -  силового  впливу  на  тіло,  що  обертається. 
ВИСОКОМОРАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  відрізняється 
високою  моральністю. 

високоморАльність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ви¬ 
сокоморальний. 

ВИСОКОМОРАЛЬНО.  Присл.  до  високоморільний. 
ВИСОКОНАДІЙНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  високий  ступінь 
надійності  в  експлуатації;  безвідмовний. 
ВИСОКОНАДІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  висо- 
конадійний. 

ВИСОКОНАДІЙНО.  Присл.  до  високонадійний. 
ВИСОКОНАПІРНЙЙ,  -а,  -є.  Який  має,  характеризу¬ 
ється  високим  напором. 

ВИСОКОНАПРУГОВИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  перебуває  під 
високою  напругою  (механічною,  електричною, 
психічною  тощо). 

ВИСОКООБ'ЙМНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  підвищений 
питомий  об'єм  (про  текстильну  нитку). 
ВИСОКООБОРбтНИИ,  -а,  -є.  Який  характеризується 
високою  частотою  обертів  пристрою,  що  оберта¬ 
ється. 

ВИСОКООБОРбТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ви- 
сокооборбтний. 

ВИСОКООКТАНОВИЙ,  -а,  -є.  Який  має  високе  окта¬ 
нове  число  (про  моторне  пальне). 
ВИСОКООПЛАЧУВАНИЙ,  -а,  -є.  Який  оплачується  або 
одержує  заробітну  платню  за  високим  тарифом. 
Високооплачувана  праця. 

високооплАчуваність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ви- 
сокооплАчуваний. 

ВИСОКООРБІТАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  високу  орбіту, 
висок ООРГАНІ36ВАНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  має  най¬ 
складнішу  і  найдосконалішу  будову  (звичайно 
про  живу  матерію).  2.  Який  має  дуже  високу, 
досконалу  організацію,  структуру. 
ВИСОКООРГАНІЗбВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
високоорганізбваний. 

ВИСОКООСВІЧЕНИЙ,  -а,  -е.  З  широкою  освітою,  з 
великими  знаннями. 

ВИСОКООСВІЧЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  висо¬ 
коосвічений. 

ВИСОКООСнАщений,  -а,  -е.  Який  характеризується 
високою  оснащеністю,  насиченістю  технічними 
засобами.  Високоосващеие  виробництво. 
ВИСОКООСнАщеніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ви- 
сокооснЯщений. 

ВИСОКОПАТРЮТЙЧНИЙ,  -а.  -е.  Сповнений  палкого 
почуття  любові  до  своїх  батьківщини,  народу, 
мови,  історії,  культури  тощо. 

ВИСОКОПЕРЕГРІТИЙ,  -а,  -е.  Нагрітий,  розпечений, 
розжарений  набагато  вище  певної  температури. 
ВИСОКОПЕРСПЕКТЙВНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  великі 
можливості  розвитку,  експлуатації.  Високоперс- 
пективві  надра. 

ВИСОКОПЕРСПЕКТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
високоперспектйвний. 

ВИСОКОПЛАВКЙЙ,  -а,  -і.  Те  саме,  що  високотопкйй. 
ВИСОКОПЛАВКІСТЬ,  -кості,  ж.  Властивість  за  знач, 
високоплавкйй. 

високопластйчний,  -а,  -е.  Який  володіє  високою 
пластичністю. 

ВИСОКОПЛАСТЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за 
знач,  високопластйчний. 

ВИСОКОЛЛЙННИЙ,  -а,  -є.  Той,  що  має  високу  плин¬ 
ність,  рухливість  завдяки  низькій  в'язкості. 
ВИСОКОПЛЙННІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач. 

ВИСОКОЛЛЙННИЙ. 

ВИСОКОПОВАЖАНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  високоша- 
нбвний 

ВИСОКОПОВАЖНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  високоша- 
нбвний. 

ВИСОКОПОЛІМЕР,  -у,  ч.  Макромолекулярна  сполука 
із  високим  ступенем  полімеризації,  що  містить 
дуже  багато  мономерних  ланок. 

ВИСОКОПОЛІМЕРНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  високопоЛімАр. 
ВИСОКОПбРИСТИй,  -а,  -є.  Надзвичайно  поруватий, 
що  має  високорозвинену  систему  пор. 
ВИСОКОПОСАДбВЕЦЬ,  -вця,  ч.  Той,  хто  посідає 
високу  службову  посаду. 

ВИСОКОПОСТАВЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Який  посідає  високе 
соціальне  або  службове  становище. 
ВИСОКОПОСТАВЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
високопостАвлений. 

ВИСОКОПОСТАВЛЕНО.  Присл.  до  високопостАвлений. 
ВИСОКОПОТУЖНИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  має,  розвиває 
велику  потужність. 

ВИСОКОПОТУЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
високопотужний. 

ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕНСТВО,  -а,  с.  Офіційно-шанобли¬ 
ве  звертання  до  архиєпископа,  арчбішопа  та  пап¬ 
ського  кардинала. 

ВИСОКОПРЕСТЙЖНИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується 
високою  престижністю,  авторитетністю. 
ВИСОКОПРЕСТЙЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
високолрестйжний. 

ВИСОКОПРЕСТЙЖНО.  Присл.  до  високолрестйжний. 
ВИСОКОПРИБУТКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  дає  великі  при¬ 
бутки. 

ВИСОКОПРИБУТКбВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  ви- 
сокоприбуткбвий. 

ВИСОКОПРИБУТКОВО.  Присл.  до  високоприбуткбвий. 


ВИСОКОПРОБНИЙ,  -а,  -е.  Який  характеризується, 
має  високу  пробу. 

ВИСОКОПРОДУКТЙВНИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  дає  велику 
кількість  продукції.  Високопродуктивні  нафтові 
пласти.  2.  Який  відзначається  високою  продукти¬ 
вністю  в  експлуатації.  Високопродуктивні  верстати. 
ВИСОКОПРОДУКТЙВНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
високопродуктйвний. 

високопродуктивно.  Присл.  до  високопродуктй¬ 
вний  2. 

ВИСОКОПРОФЕСІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  володіє  високим 
професіоналізмом,  майстерністю. 
ВИСОКОПРОФЕСІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
високопрофесійний. 

ВИСОКОПРОФЕСІЙНО,  присл.  На  високому  профе¬ 
сійному  рівні;  майстерно. 

ВИСОКОПРОХІДНЙЙ,  -а,  -А.  Який  володіє  високою 
прохідністю,  здатністю  пересуватися  поганими 
дорогами,  бездоріжжям  (про  транспортні  засоби). 
ВИСОКОПРОХІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  висо- 
копрохіднйй. 

ВИСОКОПРОЦЕНТНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  високовід- 
соткбвий. 

ВИСОКОРАДЮАКТЙВНИЙ,  -а,  -е.  Якому  властивий 
високі  рівні  радіації  та  інтенсивності  розпаду. 
ВИСОКОРЕЛЬЄФНИЙ,  -а,  -є.  Про  рельєф  ділянки 
суходолу,  що  піднесена  на  значну  висоту  над  рів¬ 
нем  океану  або  морського  дна,  що  має  форму  гір¬ 
ського  пасма. 

ВИСОКОРЕНТАБЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  дає  великі 
прибутки,  дуже  доцільний  з  господарчого  боку. 
ВИСОКОРЕНТАБЕЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
високорентАбельний. 

високорентабельно.  Присл.  до  високорентАбе¬ 
льний. 

ВИСОКОРІВНЕВИЙ,  -а,  -е.  Якому  притаманний  висо¬ 
кий  рівень  чого-небудь. 

ВИСОКОРйГИЙ,  -а,  -є.  Який  має  високі,  круті  роги; 
круторогий. 

ВИСОКОРОДІЄ,  -я,  с. ,  іст.,  у  сполуч.  із  зайи.  ва¬ 
ше,  його,  П,  їх.  Титулування  чиновників 
(статських  радників)  та  їхніх  дружин. 
ВИСОКОР0ДНИИ,  -а,  -е,  заст.  Знатного,  аристокра¬ 
тичного  роду. 

ВИСОКОРОДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  високо- 
рбдний. 

ВИСОКОРОЗВЙНЕНИЙ,  -а,  -є.  Який  має  високий 
рівень  розвитку. 

ВИСОКОРОЗВЙНЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за  знач, 
високорозвйнений. 

ВИСОКОРОЗВЙНУТИЙ,  -а,  -е.  Який  досягнув  високого 
ступеня  розвитку. 

ВИСОКОРОЗВЙНУТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  ви- 
сокорозвйнутий. 

ВИСОКОРОЗУМНИЙ,  -а,  -є,  іров.  Про  пихату,  зарозу¬ 
мілу  людину. 

ВИСОКОРОЗУМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  висо¬ 
корозумний. 

ВИСОКОРОСЛИЙ,  -а,  -е.  Високий  на  зріст. 
ВИСОКОРбСЛІСТЬ,  -лості,  ж.  Властивість  за  знач, 
високорбслий. 

ВИСОКОС,  -у,  ч.  Високосний  рік,  який  налічує  Збб  діб. 
ВИСОКОСЕЙСМІЧНИЙ,  -а,  -є.  Схильний  до  частих 
землетрусів.  Високосейсиічва  зона. 
ВИСОКОСІРКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  у  своєму 
складі,  у  собі  багато  сірки,  має  високий  відсотко¬ 
вий  вміст  цієї  речовини,  цього  елемента. 
ВИСОКОСЛАВНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Вельми  достойний, 
знаменитий. 

ВИСОКОСНИЙ:  **  Високбсний  рік  -  кожний  четвер¬ 
тий  рік,  який  містить  366,  а  не  365  днів  за  раху¬ 
нок  29  (а  не  28)  днів  у  лютому. 

ВИСОКОСОРТНИЙ,  -а,  -е.  Високого,  вищого  ґатунку; 
високоякісний. 

ВИСОКОСОртніСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за  знач,  висо- 
косбртний. 

ВИСОКОС ПЕЦіАЛізОВАНИЙ,  -а,  -є.  Який  характери¬ 
зується  високим  ступенем  спеціалізації;  який  діє 
в  якій-небудь  одній,  вузькій  галузі  чого-небудь. 
Високоспеціалізовавий  колектив. 
ВИСОКОСПІНОВИЙ,  -а,  -є,  спец.  Який  володіє  висо¬ 
ким  сумарним  спіном  своїх  неспарених  електро¬ 
нів  (про  молекули,  атоми  тощо). 

ВИСОКОСТАннии,  -а,  -е.  Високий  на  зріст. 

ВИСОКОС ТИРОЛЬНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Який  має  висо¬ 
кий  вміст  мономерних  ланок  стиролу. 
ВИСОКОСТІЙКЙЙ,  -А,  -і.  Який  вирізняється  високою 
стійкістю,  якому  притамання  ця  якість,  власти- 

ВИСОКОСТОВБУРНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  високий  стов- 
бур. 

ВИСОКОСТОвбурніСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за 
знач,  високостбвбурний. 

ВИСОКОТАЛАНОВИТИЙ,  -а,  -є.  Надзвичайно  талано¬ 
витий. 

ВИСОКОТЕМПЕРАТУРНИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  має  високу 
температуру,  перебуває  за  її  умов,  витримує  її. 
ВИСОКОТЕПЛОТНИИ,  -а,  -е.  Який  має  високі  тепло- 
видатність,  теплоутворення,  теплоємність  тощо. 
ВИСОКОТЕПлОтніСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за 
знач,  високотеплбтний. 

ВИСОКОТЕРМОСТІЙКЙЙ,  -а,  -є.  Який  стійкий  до 
нагріву,  високих  температур. 

ВИСОКОТЕРМОСТІЙКІСТЬ,  -кості,  ж.  Властивість  за 
знач,  високотермостійкйй. 

ВИСОКОТЕХНІЧНИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  володіє  високою 
майстерністю;  майстерний.  Високотехнічвий  фут¬ 
боліст.  Ц  Який  характеризується  досконалою 
технікою,  високою  майстерністю  виконання.  Ви¬ 
сокотехнічвий  бокс.  2.  Пов'язаний  із  викорис- 


висота 

танням  великої  кількості  машин  і  механізмів,  з 
висококваліфікованою  працею. 

ВИСОКО  ТЕХНІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  висо¬ 
котехнічний. 

ВИСОКОТЕХНІЧНО.  Присл.  до  високотехнічний. 
ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  з  вико¬ 
ристанням  високих  технологій. 

ВИСОКОТОВАРНИЙ,  -а,  -є.  Який  випускає,  дає  висо¬ 
ку  товарну  продукцію. 

високотовАрність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  висо- 
котовірний. 

ВИСОКОТОКСИЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  володіє  високою 
концентрацією  отрути.  Високотоксичний  газ.  Ви¬ 
сокотоксичні  отруйні  речовини. 
ВИСОКОТОКСЙЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
високотоксйчний. 

ВИСОКОТОПКЙЙ,  -&,  -4.  Який  топиться  за  дуже 
високої  температури,  має  високу  точку  топлення. 
ВИСОКОТбЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  гарантує  високу 
точність,  надійність  вимірювання  чого-небудь. 
2.  Який  забезпечує  високий  ступінь  наближеності 
до  розрахункових  розмірів  (у  виготовленні  чого- 
небудь).  Високоточна  техніка.  3.  Виготовлений  із 
високим  ступенем  наближеності  до  розрахунко¬ 
вих  розмірів.  4.  Пов’язаний  з  використанням 
приладів,  верстатів  і  т.  ін.  високої  точності. 
ВИСОКОТбчніСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
високотбчний. 

ВИСОКОТРАв’я,  -я,  с.  Трав'яниста  рослинність  ви¬ 
сотою  2  -  4  м,  що  розвивається  за  підвищеної  во¬ 
логості  повітря  та  ґрунту. 

ВИСОКОУДІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  дає  високі  удої  молока. 
ВИСОКОУРОЧИСТИЙ,  -а,  *е.  Той,  що  виконується, 
проводиться  надзвичайно  урочисто,  піднесено. 
ВИСОКОХРбМИСТИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  у  собі 
високий  відсоток  Хрому. 

ВИСОКОХУДОЖНІЙ,  -я,  -є.  Створений,  виконаний  на 
високому  художньому  та  естетичному  рівнях. 
ВИСОКОХУДбЖНіСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
високохудбжній. 

ВИСОКОХУДОЖНЬО.  Присл.  до  високохудбжній. 
ВИСОКОЧАСТОТНИЙ,  -а,  -є.  Пов'язаний  зі  струмом 
високої  частоти. 

ВИСОКОЧАСТОТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  висо- 
кочастбтний. 

ВИСОКОЧЙСТИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  домішки  в  не¬ 
значних  розмірах. 

ВИСОКОЧОЛИЙ,  -а,  -е.  Який  має  високе  чоло. 
//  уроч.  Поважний,  гордий. 

ВИСОКОЧУТЛЙВИЙ,  -а,  -е.  Який  надзвичайно  чутли¬ 
вий,  має  винятково  високу  чутливість. 
ВИСОКОЧУТЛЙВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач, 
високочутлйвий. 

ВИСОКОШАНОВНИЙ,  -а,  -е.  Гідний  великої  пошани, 
поваги  (вживається  в  офіційно- ввічливому  звер¬ 
танні  до  кого-небудь  або  в  розмові  про  когось). 
ВИСОКОШВЙДКІСНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  володіє  висо¬ 
кою  швидкістю  руху,  переміщення  в  просторі. 
2.  Пов'язаний  з  використанням  швидкохідного 
транспорту.  3.  Який  характеризується  швидким 
робочим  процесом.  //  Який  має  високу  частоту 
обертання  робочого  органу.  Високошвидкісна  цен¬ 
трифуга. 

ВИСОКОШВЙДКІСНІСТЬ,  -ності,  Ж.  Абстр.  ім.  до 

ВИСОКОШВЙДКІСНИЙ. 

ВИСОКОШИРОТНИЙ,  -а,  -е.  Який  перебуває,  знахо¬ 
диться  на  високих  географічних  широтах  -  за 
полярними  колами  та  у  приполярних  областях. 
ВИСОКОЯКІСНИЙ,  -а,  -є.  Який  відзначається  дуже 
доброю  якістю. 

ВИСОКОЯКІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  Високо- 
Якісний. 

ВИСОКОЯКІСНО.  Присл.  до  ВИСОКОЯКІСНИЙ. 
ВЙСОЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйсо- 
лити. 

ВЙСОЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйсолити. 
вйсолити  див.  висблювати. 
вйсолодження,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйсолодити. 
висолОджування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висолбджу- 
вати. 

ВИСОЛбДЖУВАТИ,  -ую,  -усш,  недок. ,  вйсолодити, 
-джу,  -диш,  док.  Опріснювати  воду,  вилучаючи  з 
неї  розчинені  солі. 

ВИСОЛбДНИК,  -а,  ч.,  заст.  Опріснювач  води, 
висолопити  див.  висолбплювати. 
висолопитися  див.  висолбплюватися. 
ВЙСОЛОПЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйсолопити. 

ВИСОЛОПЛЮВАТИ,  -юю,  -ЮЄШ,  недок.,  вйсолопити, 
•  плю,  -пиш;  мн.  висолоплять;  док.,  перех.,  розм. 
Висувати,  вивалювати  назовні  з  рота,  пащі  (язик). 
ВИСОЛОПЛЮВАТИСЯ,  -юється,  недок.,  ВЙСОЛОПИТИ- 
СЯ,  -иться,  док.  Пас.  до  висолбплювати,  вйсо¬ 
лопити. 

ВИСОЛЮВАНИЙ,  -а,  -є.  Якого  висолюють. 
ВИСОЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висблювати. 
ВИСОЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  недок.,  ВЙСОЛИТИ,  -ЛЮ, 
-лиш,  док.,  перех.  Насичувати  сіллю.  //  Виділяти 
що-небудь  із  чогось  способом  обробки  солями. 
ВИСОЛЮЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
висблювати. 

ВИСОТА,  -й,  ж.  1.  Відстань  від  основи  предмета  до 
найдальшої  точки  його  вгорі  по  вертикальній 
лінії.  //  Віддаль  від  земної  поверхні  по  вертикалі 
вгору.  //  Відстань  якоїсь  точки,  частини  земної 
поверхні  по  вертикальній  лінії  від  рівня  моря. 
2.  Простір  на  великій  віддалі  від  землі.  3.  Будь- 
яка  частина  земної  поверхні,  вища  від  навколи¬ 
шнього  простору.  4.  перен.  Високий  рівень  розви¬ 
тку  чого-небудь.  **  Бути  на  висоті  чого  і  без  дода- 

153 


6  5-Л 


ВЙСОТАНИЙ 

тка  -  задовольняти  високі  вимоги.  5.  Величина, 
розмір,  рівень  чого-небудь.  Висота  тиску.  **  Висо¬ 
ті  звуку  -  якість  звуку,  яка  визначається  оерев. 
частотою  коливань.  6.  мат.  Перпендикуляр,  опу¬ 
щений  з  вершини  фігури  або  тіла  на  основу,  а 
також  довжина  цього  перпендикуляра.  7.  астр. 
Кут  між  площиною  горизонту  і  напрямком  на  сві¬ 
тило. 

ВЙСОТАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйсо- 
тати. 

ВЙСОТАТИ  див.  висбтувати. 

ВИСбТКА1 ,  -и,  ж.  Зменш,  до  висоті  3. 

ВИСОТКА2,  -и,  ж.,  розм.  Висотний  будинок. 
ВИСОТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  висоти  (у  1  -  3  знач.). 
**  висбтна  хворбба  -  захворювання,  яке  виникає 
внаслідок  значного  і  швидкого  зниження  парціа¬ 
льного  тиску  кисню  в  оточуючому  газовому  сере¬ 
довищі.  2.  Дуже  високий,  багатоповерховий. 
3.  спец.  Признач.,  пристосований  для  польотів  на 
великій  висоті.  Висотний  двигун.  //  Який  відбу¬ 
вається  на  великій  висоті. 

ВИСбТНИК,  -а,  ч.,  розм.  1.  Спортсмен,  що  займа¬ 
ється  стрибками  у  висоту.  Змагання  висотників. 

2.  Альпініст,  що  піднімається  на  високі  гори. 

3.  Той,  хто  працює  на  великій  висоті,  будує  висо¬ 
тні  споруди.  4.  Льотчик,  який  здійснює  висотні 
польоти. 

ВИСЙТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  висбтний. 
ВИСОТОМІР,  -а,  ч.  Загальна  назва  приладів  для 
виміру  висоти  (точок  земної  поверхні,  дерев, 
польоту  літальних  апаратів  і  т.  ін.). 

ВИСЙТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висбтувати. 
ВИСбТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок. ,  ВЙСОТАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перех.  Мотаючи,  витягати  з  мотка,  з 
клубка  (нитки,  мотузку  і  т.  ін.);  вимотувати.  Ви¬ 
сотувати  сиди. 

ВИСОТУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВЙСОТАТИ- 
СЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  1.  Мотаючись,  витягатися 
звідки-небудь;  вимотуватися.  2.  перед. ,  розм. 
Поступово  видалятися  звідки-небудь. 

ВЙСОХЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  вйсох- 
ти,  вйсохнути. 

ВЙСОХНУТИ  ДИВ.  висихати. 

ВЙСОХТИ  див.  ВИСИХАТИ. 

ВИСОЧЕЗНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  височбнний. 
ВИСОЧЕННИЙ,  -а,  -е.  Дуже  високий. 

ВИСОЧЕНЬКИЙ,  -а,  -є.  Досить  високий. 

ВИСОЧЕНЬКО.  Присл.  до  височбнький. 

ВИСОЧИНА,  -й,  ж.  1.  Те  саме,  що  висотй  1-4. 
2.  геогр.  Підвищена  частина  суходолу  (від  200  до 
600  м),  що  має  подекуди  рівну,  а  частіше  хвиляс¬ 
ту  поверхню,  розчленовану  долинами,  балками, 
ярами. 

ВИСОЧИТИСЯ,  -иться,  иедок.  Вирізнятися  висотою, 
знаходитися  вище  чого-небудь, 
височйтися,  -чйться,  иедок.  Те  саме,  що  височіти. 
ВИСОЧІНЬ,  -і,  ж.  1.  Простір  на  великій  віддалі  від 
землі.  2.  перен.  Високий,  значний  рівень  розвит¬ 
ку  чого-небудь. 

ВИСОЧІТИ,  -чйть  і  -чіє,  иедок.  1.  Вирізнятися  висо¬ 
тою,  підноситися  над  чим-небудь,  міститися  вище 
чогось.  2.  перед.  Вирізнятися  з-поміж  інших  ви¬ 
значними  досягненнями,  видатними  особливостями. 
ВИСЙЧОК,  -чка,  ч.  Зменш. -пестл.  до  висбк'. 

ВЙСЛА,  -и,  ж.,  діад.  Острів. 

ВЙСЛАТИ  див.  висиплйти. 

ВИСПАТИСЯ  ДИВ.  висиплйтися. 

ВЙСЛІВ,  -у,  ч.,  розм.  1.  Мелодія  пісні,  співу.  2.  Сво¬ 
єрідність  виконання  пісні  в  певній  місцевості. 
ВИСПІВАНИЙ,  -а,  -є.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйспівати  2,  6  -  8.  //  вйспівано,  безос.  присуди, 
сд.  2.  Удосконалений  тренуванням  у  співові. 
ВИСПІВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виспівіти. 
ВЙСПІВАТИ  див.  виспівувати. 

ВИСПІВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙСЛІТИ,  -ію,  -ієш, 
док.  1.  тільки  3  ос.  Досягти  спілості  (про  злаки, 
фрукти,  ягоди  і  т.  ін.);  дозрівати.  2.  тільки  3  ос., 
розм.  Доходити  до  певної  кондиції,  ставати  гото¬ 
вим  до  вжитку.  3.  діад.  Встигати  зробити  що- 
небудь  вчасно. 

ВИСПІВАТИСЯ  див.  виспівуватися. 

ВИСПІВУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
виспівувати  2,  8. 

ВИСПІВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙСПІВАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.  1.  тільки  иедок.,  веперех.  Співати, 
старанно  виводячи  мелодію,  довго,  натхненно; 
співати.  2.  перех.  Співати  що-небудь.  3.  тільки 
иедок.,  веперех.  Співати  гарно,  довго  (про  пта¬ 
хів).  4.  тільки  иедок.,  веперех.,  перев.  Видавати 
тонкі,  протяжні  звуки  за  певної  дії  (про  інстру¬ 
менти  і  т.  ін.).  5.  веперех.  Проводити  певний  час 
у  співах,  співаючи.  6.  тільки  док.,  перех.,  розм. 
Добути  співами.  7.  тільки  док.,  перех.  Довго  спі¬ 
ваючи,  втратити  голос,  здатність  співати.  8.  пе¬ 
рех.  Розповідати  про  що-небудь  у  пісні,  передава¬ 
ти  щось  у  мелодії;  оспівувати.  //  Виливати,  пере¬ 
давати  піснею  яке-небудь  почуття.  //  Вихваляти, 
прославляти.  9.  перех.  і  веперех.,  перед.,  розм. 
Говорити  багато  і  довго,  твердячи  що-небудь. 
//  тільки  док.  Розповісти  щось,  зізнатися  в  чо¬ 
мусь. 

ВИСПІВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВИСПІВАТИ¬ 
СЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  1.  Виливати,  передавати 
свої  почуття  в  пісні,  співові.  2.  Удосконалювати 
майстерність  співу  тренуванням.  3.  тільки  док. 
Довго  співаючи,  втратити  голос,  здатність  співа¬ 
ти.  4.  тільки  иедок.  Пас.  до  виспівувати  2,  8. 
ВЙСЛІЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  вйспіти. 
ВЙСЛІТИ  див.  виспівАти. 

ВЙС ПОВІДАТИ ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.  1.  пери.  Ви¬ 

154 


слухати  на  сповіді  покаяння  кого-небудь  в  гріхах  і 
відпустити  їх  або  накласти  єпитимію.  2.  перед. 
Гостро  вказати  на  хиби  в  поведінці,  діях;  вилаяти. 
ВЙСЛОВІДАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  1.  церк.  По¬ 
каятися  на  сповіді  в  своїх  гріхах.  2.  дерев.  Відве¬ 
рто  розповісти  про  свої  переживання,  заповітні 
думки,  висловити  погляди  і  т.  ін. 

ВИСЛОВІДЬ,  -і,  ж.,  діад.  Сповідь. 

ВЙСЛ'ЯТОК,  -тка,  ч.  Носок  чобота.  Бити  висвятами. 
ВЙСРІБЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйсріблити. 

ВЙСРІБЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйсріблений. 
ВЙСРІБЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перех.  1.  Покрити 
тонким  шаром  срібла.  2.  перен.  Надати  сріблясто¬ 
го  кольору,  блиску. 

ВЙССАНИИ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйссати. 
ВЙССАТИ  див.  висисАти. 

ВИСТАВА',  -и,  ж.  1.  Показ  п'єси,  опери,  балету  і  т. 
ін.;  сценічне  видовище;  спектакль.  2.  перен., 
розм.  Розіграна  або  незвичайна  дія. 

ВИСТАВА2,  -и,  ж.,  зах.  1.  Вітрина.  2.  Виставка. 
ВИСТАВАТИ',  -стаб,  иедок. ,  ВЙСТАТИ,  -стане,  док., 
чого  і  без  додатка,  безос.,  заст.  Вистачати. 
ВИСТАВАТИ2,  -стаб,  иедок.,  ВЙСТАТИ,  -стане,  док., 
діад.  Виступати  (у  2,  4  знач.). 

ВЙСТАВИТИ  див.  виставлйти. 

ВИСТАВИТИСЯ  див.  виставлйтися. 

ВЙСТАВКА,  -и,  ж.  Публічний  показ  спеціально 
підібраних  предметів  і  місце  цього  показу. 
//  Сукупність  предметів,  виставлених  для  огляду. 
**  Вйставка-кбнкурс  -  публічний  показ  яких- 
небудь  робіт,  мета  якого  -  виявити  кращі  з  них. 
Вйставка-прбдаж  -  виставка  товарів,  виробів  і  т. 
ін.,  на  якій  організовано  їх  продаж. 

ВЙСТАВКА- ЙРМАРОК,  вйставки-Армарку,  ж.  Публіч¬ 
ний  показ  і  продаж  спеціально  підібраних  пред¬ 
метів,  виробів  і  місце  для  цього. 

ВИСТАВКОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вйсТавка.  //  Стос, 
до  виставки.  Виставковий  комітет. 
ВЙСТАВКОВО-ДЕМОНСТРАЦІЙНИЙ,  -а,  -є.  Пов'язаний 
із  виставлянням  і  демонструванням  перед  широ¬ 
ким  загалом  досягнень  науки  і  техніки,  промис¬ 
лових  виробів. 

ВЙСТАВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйставити.  //  вйставлено,  безос.  присудк.  сл. 
ВИСТАВЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйставити  1-5, 
7  -  10. 

ВИСТАВЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виставлйти  1-5, 
7-10.  1 

ВИСТАВЛЯТИ,  -йю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙСТАВИТИ,  -влю, 
-виш;  ми.  вйставлять;  док.,  перех.  1.  Виймати 
що-небудь  вставлене,  укріплене  (вікно,  раму,  две¬ 
рі  і  т.  ін.).  2.  Забираючи  звідки-небудь,  ставити 
назовні.  //  Ставити  назовні,  приладновуючи  для 
чого-небудь.  3.  перев.  Проганяти,  виводити,  ви¬ 
проваджувати  кого-небудь,  примушувати  піти  (з 
приміщення,  двору  і  т.  ін.).  **  вйставити  звіра, 
мисл.  -  вигнати  його  на  мисливців  (гончаками  чи 
загоничами).  4.  Висувати  що-небудь  звідкись  або 
з-за  чогось.  //  Випинати  що-небудь.  5.  Поміщати 
що-небудь  у  певному  місці  для  публічного  показу 
або  для  огляду.  //  Показуючи  що-небудь,  привер¬ 
тати  увагу  до  чогось.  6.  Показувати,  здійснювати 
на  сцені  виставу.  7.  Висувати  кого-небудь  із  свого 
середовища  для  виконання  певного  завдання, 
участі  в  чомусь.  //  Посилати  на  бій  або  змагання 
(військо,  окремі  команди,  поодиноких  видатних 
осіб  і  т.  ін.).  //  Ставити  для  охорони,  вартування 
(дозори,  пости  і  т.  ін.).  8.  Проголошувати,  оголо¬ 
шувати  вимоги,  принципи  і  т.  ін.;  пропонувати 
що-небудь  для  прийняття,  визнання.  9.  Проголо¬ 
шувати,  показувати  кого-небудь  якимсь  або 
кимсь.  //  Зображувати,  змальовувати  кого-,  що- 
небудь  засобами  мови  (на  письмі  або  в  розмові). 
10.  Вписувати  в  що-небудь,  проставляти  в  чомусь 
(у  журналі,  відомості  і  т.  ін.).  Виставити  оцінки 
за  семестр. 

ВИСТАВЛЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  иедок.,  ВЙСТАВИТИ¬ 
СЯ,  -влюся,  -вишся;  мв.  виставляться;  док. 

1.  Висуватися  звідки-небудь,  показуватися  або 
виступати  наперед.  2.  Робити  помітними  які-не- 
будь  свої  якості.  3.  тільки  ведок.  Пас.  до  вистав¬ 
лйти. 

ВИСТАВНИЙ,  -а,  -е,  діад.  Розкішний. 

ВИСТАВНЙЙ,  -А,  -А.  Якого  можна  виставити,  вийня¬ 
ти  звідки-небудь. 

ВИСТАвніСТЬ,  -ності,  ж.,  діад.  Розкіш. 

ВИСТАВНО,  діад.  Присл.  до  вистАвний. 
ВЙСТАВОЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вйставка. 
ВИСТАЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перех.  Наварити  що- 
небудь  сталлю  для  міцності. 

ВЙСТАНОВИТИ,  -влю,  -виш,  док.,  перех.  Те  саме, 
що  вйставити. 

ВЙСТАНОВИТИСЯ,  -влюся,  -вишся,  док.  Покинути 
щось,  видобутися  з  чогось.  Встановилася  душа  з 
тіла. 

ВЙСТАРАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.,  діад.  Домогтися 
чого-небудь  власними  стараннями. 

ВЙСТАРІТИСЯ,  -іюся,  -ієшся,  док.,  зах.  Постаріти. 
ВИСТАРЧАТИ  див.  вистачАти. 

ВЙСТАРЧИТИ  див.  вистачАти. 

ВИСТАЧАТИ  і  ВИСТАРЧАТИ,  -Ає,  ведок.,  ВЙСТАРЧИТИ, 
-ЧИТЬ,  ВЙСТАЧИТИ,  -чу,  -чиш,  док.  1.  чого  і  без 
додатка,  безос.  Бути  достатнім  для  чого-небудь. 

2.  перех.  і  без  додатка,  заст.  Забезпечувати 
чимсь,  давати,  постачати  щось  у  достатній  кіль¬ 
кості. 

ВЙСТАЧИТИ  див.  вистачАти. 

ВЙСТЕЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйстежити. 


ВИСТЕЖИТИ  див.  вистАжувати. 

ВИСТЕЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вистАжувати. 
вистежувати,  -ую,  -уєш,  ведок.,  вйстежити,  -жу, 
-жиш,  док.,  перех.  Шукати  кого-,  що-небудь  по 
слідах  чи  інших  прикметах.  //  Стежачи,  слідку¬ 
ючи,  виявляти,  викривати. 

ВЙСТЕЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
стелити.  //  вйстелено,  безос.  присудк.  сл. 
ВЙСТЕЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйстелити. 
ВИСТЕЛИТИ  див.  вйстелити. 

ВЙСТЕЛИТИСЯ,  -яється,  ведок.  1.  Стелячись,  укри¬ 
вати  собою  поверхню  чого-небудь.  2.  Пас.  до  ви- 
стелйти. 

ВИСТЕЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вистелйти. 

ВИ  СТЕЛ  ЙТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙСТЕЛИТИ,  -лю, 
-лиш,  док.,  перех.  Укривати  чим-небудь  усю  по¬ 
верхню  чогось.  //  Розкладати,  розстеляти  що- 
небудь  на  чомусь.  //  тільки  док.,  рідко.  Нагнути 
до  самої  землі;  виложити  (траву,  злаки). 
ВЙСТЕРЕГТИ  див.  вистерігАти. 

ВИСТЕРІГАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вистерігАти. 
ВИСТЕРІГАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙСТЕРЕГТИ,  -ежу, 
-ежеш;  мив.  ч.  вйстеріг,  вйстерегла,  вйстерегло; 
док.,  перех.  Стежити  за  ким-,  чим-небудь,  підсте¬ 
рігати  когось,  щось. 

ВИСТЕРІГАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  иедок.,  заст.  Осте¬ 
рігатися. 

ВЙСТИ  див.  вйти2. 

ВИСТИГАННЯ1  -я,  с.  Стан  за  знач.  вистигАти'. 
ВИСТИГАННЯ2,  -я,  с.  Стан  за  знач.  вистигАти2. 
ВИСТИГАТИ1'  -Ає,  иедок.,  ВЙСТИГНУТИ  і  ВИСТИГТИ, 
-гне;  мив.  ч.  вйстиг,  -ла,  -ло;  док.  Ставати  холод¬ 
нішим,  холодним,  втрачати  тепло;  охолоджуватися. 
ВИСТИГАТИ2,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙСТИГНУТИ  і  ВИ¬ 
СТИГТИ,  -гну,  -гнеш;  мив.  ч.  вйстиг,  -ла,  -ло;  док. 
1 .  Ставати  цілком  стиглим  (про  злаки,  овочі  й  т. 
ін.);  дозрівати.  2.  перев.  Остаточно  оформлювати¬ 
ся  (про  думку,  рішення  й  т.  ін.);  визрівати. 
3.  заст.  Встигати. 

ВЙСТИ ГЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  вй- 
стигнути2,  вйстигти2. 

ВЙСТИГНУТИ1  див.  вистигАти'. 

ВЙСТИГНУТИ2  див.  вистигАти2. 

ВЙСТИГТИ1  див.  вистигАти'. 

ВЙСТИГТИ2  див.  вистигАти2. 

ВИСТИЖНЙЙ,  -А,  -б.  Який  вистигає,  дозріває. 
ВИСТИЛАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вистилАти. 
ВИСТИЛАТИ,  -Аю,  -Аєш.  иедок.,  ВЙСЛАТИ,  -стелю, 
•стелеш,  док.,  перех.  Те  саме,  що  вйстелити. 
ВИСТИЛАТИСЯ,  -Ається,  ведок.  1.  Те  саме,  що  вй- 
стелитися  1.  2.  Пас.  до  вистилАти. 

ВЙСТІБ.  -тьобу,  ч.,  діад.  Стьожка  в  шипі. 
ВЙСТОГНАТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  1.  Простогнати 
протягом  певного  часу.  2.  Стогнучи,  вимовити, 
через  силу  сказати. 

ВИСТОЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вистбювати  1  і 
вистоюватися 

ВИСТОЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  вйстояти,  -ою, 
-оїш,  док.,  перех.  і  веперех.  1.  Стояти  протягом 
певного  часу.  2.  тільки  док.  Утриматися  в  певно¬ 
му  положенні,  не  звалитися.  3.  перев.  Витриму¬ 
вати  певні  випробування,  не  піддаватись  у  боро¬ 
тьбі,  суперечці  і  т.  ін.  //  Залишатися  стійким, 
утримуватися  від  якої-небудь  спокуси,  не  підда¬ 
ватися  якомусь  впливові. 

ВИСТОЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ,  ведок.,  ВЙСТОЯТИСЯ,  -0Ї- 
ться,  док.  1.  Стоячи,  відпочивати;  довго  стояти 
(про  коней,  овець  і  т.  ін.).  2.  рідко.  Внаслідок 
перебування  в  нерухомому  стані  виділяти  з  себе 
осад;  очищатися  (про  рідину).  3.  Набувати  кра¬ 
щих  якостей  внаслідок  тривалого  стояння,  ви¬ 
тримування  в  певних  умовах. 

ВИСТОЙЛКА,  -и,  ж.,  заст.  Настоянка. 

ВЙСТОЯНИЙ,  -а,  -е.  Який  вистоявся. 

ВЙСТОЯТИ  див.  вистбювати. 

ВЙСТОЯТИСЯ  див.  вистбюватися. 

ВИСТРАЖДАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйстраждати  2.  Ц  у  знач,  прикм.  Який  зазваї 
багато  страждань. 

ВЙСТРАЖДАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  того,  що 
глибоко  пережито,  вистраждано.  Вистражданість 
чого. 

ВЙСТРАЖДАТИ,  -аю,  -аєш,  док.  1.  веперех.  Зазнати 
великих  страждань.  2.  перех.  Здобути  що-небудь 
ціною  багатьох  страждань. 

ВЙСТРЕЛИТИ  див.  вистрілювати'. 

ВИСТРЕЛЮВАТИ  див.  вистрілювати'. 

ВЙСТРЕЛЯТИ  див.  вистрілювати2. 

ВЙСТРИБА,  присл.,  діад.  Вистрибом. 

ВЙСТРИБАТИ,  -аю,  -аєш,  док.  Стрибаючи,  видали¬ 
тися  звідки-небудь,  з'явитися  десь. 

ВЙСТРИБИ,  -ів,  мв.,  рідко.  Енергійні,  жваві  стрибки. 
вйстрибнути  див.  вистрйбувати. 

ВИСТРИБОМ,  присл.  Стрибаючи,  підстрибуючи. 
ВИСТРЙБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вистрйбувати. 
ВИСТРЙБУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙСТРИБНУТИ, 
-ну,  -неш,  док.  1.  Стрибати  звідки-небудь,  з  чо¬ 
гось  назовні;  вискакувати.  2.  Стрибком  вибирати¬ 
ся,  підніматися  на  кого-,  що-небудь.  3.  тільки 
ведок.  Рухатися,  переміщатися  стрибками.  4.  ті¬ 
льки  иедок.  Танцювати  зі  стрибками. 
ВЙСТРИБЦЕМ,  присл.  Те  саме,  що  вйстрибом. 
ВИСТРИГАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЙСТРИГТИ,  -ижу, 
•ижеш,  док.,  перех.  1.  Зрізувати  ножицями  або 
машинкою  волосся,  вовну  й  т.  ін.  //  Позбавляти 
волосся,  вовни,  стрижучи.  Вистригти  вівцю.  2.  ті¬ 
льки  док.  Постригти,  перестригти  багатьох,  усіх. 
ВЙСТРИГТИ  див.  вистригати. 

ВЙСТРИЖЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйстригги.  //  вйстрижено,  безос.  присудк.  сл. 


ВЙСТРІЛ,  -у,  V.,  рідко.  Те  саме,  що  пбстріл. 
//  Звук  од  вибуху  порохового  заряду  в  каналі 
вогнепальної  зброї. 

ВЙСТРІЛИТИ  див.  вистрілювати1. 

ВИСТРІЛЮВАТИ1  і  рідко  ВИСТРІЛЮВАТИ,  -юю,  -юеш, 
ведок.,  ВЙСТРІЛ ИТИ  і  рідко  ВИСТРЕЛИТИ,  -лю, 
лиш,  док.  1.  Робити  постріл.  2.  перед.  Вискаку¬ 
вати,  вилітати  з  чого-небудь  із  тріском,  із  силою 
(звичайно  про  зерно  з  колоска,  насіння  з  насіннє¬ 
вої  коробочки,  корок  із  пляшки  й  т.  ін.).  3.  де¬ 
рев.  Викидати  стебло,  стрілку  (про  рослини). 
ВИСТРІЛЮВАТИ'1,  -ЮЮ,  -юеш,  ведок.,  ВИСТРІЛЯТИ  і 
рідко  ВЙСТРЕЛЯТИ,  -яю,  -яєш,  док.,  перех.  1.  Стрі¬ 
ляючи,  витрачати,  використовувати  патрони, 
снаряди  і  т.  ін.  2.  Стріляючи,  знищувати  всіх  чи 
багатьох  тварин,  птахів  у  певному  місці,  на  пев¬ 
ній  території. 

ВЙСТРІЛЯНИИ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
стріляти. 

ВИСТРІЛЯТИ  див.  вистрілювати1. 

ВИСТРІПАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
стріпати. 

ВИСТРІПАТИ  див.  вистріпувати. 

ВИСТРІПАТИСЯ  див.  вистріпуватися. 

ВИСТРІПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок. ,  ВИСТРІПАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  дерех.  Висмикувати  нитки  з  тканини. 
//  Довго  носячи  одяг  з  тканини,  витирати  краї 
так,  що  з  них  висмикуються,  випадають  нитки. 
ВИСТРІПУВАТИСЯ,  -ується,  ИЄДОК.,  ВИСТРІПАТИСЯ, 
•аеться,  док.  Ставати  виношеним  до  того,  що  з 
країв  висмикуються,  випадають  нитки  (звичайно 
оро  одяг  із  тканини). 

вйстроений,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
строїти. 

вйстроїти  див.  вистрбювати. 

ВЙСТРОЇТИСЯ  див.  вистрбюватися. 
вйстромити  див.  вистрбмлювати. 
вйстромитися  див.  вистрбмлюватися. 
вистрбмлюВАНня,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вистрбмлю¬ 
вати. 

ВИСТРОМЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ  1  ВИСТРОМЛЯТИ,  -Аю, 
-Аєш,  ведок.,  ВЙСТРОМИТИ,  -млю,  -миш;  ми.  ви¬ 
стромлять;  док.,  перех.  Виставляти  що-небудь 
звідки-небудь  або  з-за  чого-небудь,  з-під  чогось 
назовні. 

ВИСТРбМЛЮВАТИСЯ,  -ююся,  -ЮЄШСЯ  і  ВИСТРОМЛЯ¬ 
ТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВЙСТРОМИТИСЯ, 
-шлюся,  -мишся;  ми.  вистромляться;  док.  Висува¬ 
тися  звідки-небудь  або  з-за  чого-небудь,  з-під  чо¬ 
гось  назовні. 

ВИСТРОМЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вистромляти. 
вистромляти  див.  вистрбмлювати. 
вистромлятися  див.  вистрбмлюватися. 
ВЙСТРОЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
строчити. 

Вйстрочити  див.  вистрбчувати. 

ВИСТРбЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вистрбчувати. 
ВИСТРбЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИСТРОЧИТИ, 
-чу,  -чиш,  док.,  перех.  Робити  на  чому-небудь 
шов,  шви  строчкою,  рівними  стібками. 
ВИСТРбЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВЙСТРОЇТИ,  -ою, 
-оїш,  док.,  перех.  1.  рідко.  Ставити  в  ряд,  ряда¬ 
ми,  шикувати;  ставити,  розміщати  в  певному 
порядку  кого-иебудь.  2.  діад.  Гарно,  святково 
одягати  кого-небудь. 

ВИСТОЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  иедок.,  ВЙСТРОЇ¬ 
ТИСЯ,  -оюся,  -оїшся,  док.  1.  рідко.  Ставати  ряда¬ 
ми,  шикуватися;  ставати,  розміщатися  в  певному 
порядку.  2.  діад.  Гарно,  святково  одягатися. 
ВЙСТРУГАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйстругати.  //  у  здач,  прикм. 

Вйстругати  див.  вистругувати. 
вйструг атися  див.  вистругуватися. 

ВИСТРУГУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вистругувати. 
ВИСТРУГУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ПЄДОК.,  ВИСТРУГАТИ, 
вйстружу,  вйстружеш  і  вистругаю,  вистругаєш, 
док.  1.  Вирівнювати,  вигладжувати  що-небудь, 
стругаючи,  зчищаючи  його  поверхню  гострим 
інструментом.  //  Зчищати,  знімати  що-небудь. 

2.  Стругаючи,  надавати  певної  форми;  робити, 
вирізувати  що-небудь. 

ВИСТРУГУВАТИСЯ,  -ується,  ПЄДОК.,  ВЙСТРУГАТИСЯ, 
вйстружеться  і  вистругається,  док.  1.  Піддавати¬ 
ся  струганню.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вистругу¬ 
вати. 

ВЙСТРУНЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Який  тримається  дуже  пря¬ 
мо,  струнко. 

ВИСТРУНЧИВШИСЬ.  Дієприсл.  до  вйструнчитися. 
ВИСТРУНЧИТИСЯ  див.  виструнчуватися. 
ВИСТРУНЧУВАТИСЯ ,  -уюся,  -уєшся,  ПЄДОК.,  ВЙСТРУ¬ 
НЧИТИСЯ,  -чуся,  -чишся,  док.  Випрямлятися,  ста¬ 
вати  дуже  прямо,  струнко. 

ВИСТУДЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйсіудити. 

ВИСТУДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙСТУДИТИ, 
-джу,  -диш,  док.,  перех.  Охолоджувати  що- 
небудь,  позбавляти  тепла.  //  Дуючи  на  гарячу 
страву,  охолоджувати  її. 

ВИСТУДЖУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВЙСТУДИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Охолоджуватися,  втрачати  тепло. 
2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вистуджувати. 
вйстудити  див.  вистуджувати. 
вйстудитися  див.  вистуджуватися. 

ВЙСТУДІЮВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйстудіювати. 

ВИСТУДІЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  док.,  перех.  Вивчити 
що-небудь,  глибоко  обізватися  з  чим-небудь. 
ВИСТУКАТИ  див.  вистукувати. 

ВИСТУКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вистукувати  і 
звуки,  утворювані  цією  дією. 


ВИСТУКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙСТУКАТИ ,  -аю, 
-аєш,  док.  1.  тільки  ведок.,  веперех.  Стукати  раз 
у  раз  протягом  якого-небудь  часу.  2.  перех.  Від¬ 
творювати  ритм  пісні,  мелодії  і  т.  ін.  за  допомо¬ 
гою  стуку.  //  Передавати  що-небудь,  користую¬ 
чись  умовним  стуканням.  3.  перех.  і  пеперех. 
Виконувати  роботу,  ударяючи  по  клавішах  дру¬ 
карської  машинки,  ключем  телеграфного  апарата 
й  т.  ін.  4.  перех.  Стукати  по  чому-небудь  з  метою 
виявлення  чогось  (порожнини,  схованки  і  т.  ін.). 
//  мед.  Досліджувати  стан  внутрішніх  органів  по 
звуках,  утворених  легким  постукуванням  моло¬ 
точка  чи  пальців  по  тілу.  5.  перех.  Стукаючи  об 
що-небудь,  видаляти  щось  ізсередини. 

ВЙСТУЛ,  -у,  ч.  1.  Частина  чого-небудь,  що  видаєть¬ 
ся,  виступає  наперед.  //  Уступ  на  скелі.  2.  Загли¬ 
бина,  виїмка  в  чому-небудь.  3.  Залишення  попе¬ 
реднього  місцеперебування,  стоянки,  вирушання 
в  похід.  4.  Публічне  виголошення  промови,  за¬ 
яви,  інформації  і  т.  ін.  //  Виконання  перед  гля¬ 
дачами  літературного,  музичного,  драматичного 
та  інших  творів,  гімнастичних  вправ  тощо. 
//  Публікація  свого  твору,  статті  або  окремого 
твердження,  думки  з  певного  питання.  5.  Дія, 
спрямована  проти  кого-,  чого-небудь.  //  Вияв 
незадоволення,  протесту  у  формі  активної  дії  (че¬ 
рез  повстання,  страйк,  демонстрацію). 
ВИСТУПАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  виступАти. 
ВИСТУПАТИ,  -Аю,  -аєш,  ведок.,  ВЙСТУПИТИ,  -плю, 
-пиш;  ми.  виступлять;  док.  1.  Виходити  наперед, 
відокремившись  від  кого-,  чого-небудь.  / /  тільки 
док.  Вийти  звідки-небудь,  із-за  чогось.  2.  переи. 
Ставати  видним,  з  являтися,  показуватися. 
/І  Виявлятися,  проявлятися.  3.  тільки  иедок. 
Йти  поважно,  не  поспішаючи.  4.  тільки  иедок. 
Видаватися  наперед;  випинатися.  5.  Говорити 
перед  публікою,  виголошувати  доповідь,  промову, 
робити  заяву,  інформацію  і  т.  ін.  (на  зборах, 
конференції,  мітингу  тощо).  Ц  Виконувати  перед 
глядачами  літературний,  музичний,  драматичний 
або  інший  твір,  гімнастичні  вправи  тощо.  //  Пуб¬ 
лікувати  свій  твір,  статтю  і  т.  ін.  //  У  друкованій 
праці  публічно  висловлювати  свої  думки,  погля¬ 
ди.  6.  З'являтися  на  поверхні  чого-небудь,  про¬ 
ступати  зсередини;  показуватися.  7.  Виходити  за 
свої  межі  (про  ріку,  воду).  8.  Залишати  попереднє 
місцеперебування,  стоянку,  вирушати  в  похід. 
9.  Активно  діяти,  боротися  або  воювати  за  кого-, 
що-небудь,  проти  кого-,  чого-небудь.  //  Діяти, 
виявляючи  себе,  свої  переконання,  своє  ставлення 
до  кого-,  чого-небудь. 

ВИСТУПАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  ви¬ 
ступАти. 

ВЙСТУЛЕЦЬ1,  -пця,  у.  1.  Малий,  неширокий  крок. 
//  Назва  танцювального  руху  дрібушок.  2.  заст. 
Груповий  танок,  що  його  виконують,  рухаючись 
по  колу,  підскакуючи  й  виставляючи  руки  всере¬ 
дину,  то  звужуючи,  то  розширюючи  коло. 
ВЙСТУЛЕЦЬ1  ДИВ.  вйстулці. 

ВЙСТУПИТИ  див.  виступАти. 

ВЙСТУЛКА,  -и,  ж.,  зах.  Покритка. 

ВЙСТУЛЦЕМ,  присл.  Дрібно  ступаючи. 

ВЙСТУЛЦІ,  -ІВ,  МПІ  ( оди .  вйступець,  -пця,  ч.),  розм. 
Хатні  туфлі.  "  на  вйстулці,  іроп.  -  іди  геть. 
ВЙСТЬОБАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйстьобати. 

ВЙСТЬОБАТИ  див.  вистьббувати. 

ВИСТЬОБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вистьббувати  1. 
ВИСТЬОБУВАТИ,  -ую,  -УЄШ,  ПЄДОК.,  ВЙСТЬОБАТИ, 
-аю,  -аєш,  док.,  перех.  1.  Прошивати  що-небудь 
стібками.  2.  тільки  док.,  розм.  Вибити,  висікти 
кого-небудь  батогом,  різкою;  б'ючи,  позбавити 
якихось  рис. 

ВИСТЬОБУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  вистьб¬ 
бувати  1. 

ВИСТЯГАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙСТЯГТИ,  -гну, 
-гнеш,  док.,  діад.  Протягати. 

ВЙСТЯГОМ,  присл.  У  стьожку. 

ВЙСТЯГТИ  див.  вистягАти. 

ВИСУВАНЕЦЬ,  -нця,  V.  Передовий  працівник  (робіт¬ 
ник,  колгоспник  або  службовець),  висунутий, 
рекомендований  на  відповідальну  роботу. 
ВИСУВАНКА,  -и.  Жін.  до  висувАнець. 

ВИСУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  висувАти  1-3. 
ВИСУВАНСТВО,  -а,  с.  Процедура  висування  праців¬ 
ника  для  посідання  ним  відповідальної  службової 
керівної  посади. 

ВИСУВАНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  висувАнство. 
ВИСУВАТИ,  -Аю,  -Аєш  і  ВИСОВУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
ведок.,  ВЙСУНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перех.  1.  Суну¬ 
чи,  соваючи,  переміщати  що-небудь  наперед,  на 
видне  місце.  //  Витягати,  виставляти  що-небудь 
ізсередини  назовні.  //  Робити  рух  уперед  якою- 
небудь  частиною  тіла,  виставляти  її.  2.  перед. 
Пропонувати  чию-небудь  кандидатуру  для  вико¬ 
нання  якогось  завдання,  на  вищу  посаду,  на  важ¬ 
ливішу  роботу.  3.  переи.  Ставити  на  перший 
план.  //  Пропонувати  що-небудь,  подавати  якусь 
думку. 

ВИСУВАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся  і  ВИСОВУВАТИСЯ, 
-уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙСУНУТИСЯ,  -нуся,  -неш- 
ся,  док.  1.  Частково  або  повністю  виставлятися 
звідки-небудь;  показуватися.  //  Рухаючись,  вихо¬ 
дити,  переміщатися  вперед,  на  відкрите  місце  або 
назовні.  2.  дерев.  Вирізнятися  з-поміж  інших, 
ставати  визначним,  відомим.  //  Переходити  на 
відповідальнішу  роботу,  обіймати  вищу  посаду. 

3.  тільки  иедок.  Пас.  до  висувАти. 

ВИСУВНЙЙ,  -А,  -А.  Якого  можна  висувати,  який 
може  висуватися  з  чого-небудь  назовні. 


ВЙТАСКАТИ 

ВИСУДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙСУДИТИ,  -джу, 
-диш,  док.,  перех.,  розм.  1.  Судом  домагатися 
чого-небудь.  2.  Виносити  вирок. 

ВИСУДЖУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  висуджу¬ 
вати  1. 

ВЙСУДИТИ  див.  висуджувати. 

ВЙСУКАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйсу- 
кати. 

ВЙСУКАТИ  див.  висукувати. 

ВЙСУКАТИСЯ,  -аеться,  док.  Пас.  до  вйсукати. 

ВИСУКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висукувати. 

ВИСУКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИСУКАТИ,  вису¬ 
каю,  вйсукаєш  і  вйсучу,  вйсучиш,  док.  Сукаючи, 
робити  з  прядива  нитки,  мотузки  і  т.  ін. 

ВИСУКУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  висукувати. 

ВИСУЛЬКА,  -и,  ж.  Те,  що  висить,  звисає. 

ВЙСУНЕНИЙ,  ВЙСУНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин. 

ч.  до  вйсунути.  //  вйсунено,  вйсунуто  безос. 
присудк.  сл. 

ВИСУНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйсунути  2  і  вису¬ 
нутися  2. 

ВИСУНУТИ  див.  висувАти. 

ВЙСУНУТИЙ  див.  вйсунений. 

ВЙСУНУТИСЯ  див.  висувАтися. 

ВЙ  СУРМИТИ,  -млю,  -миш,  док.  Засурмити  (у  ріг, 
трубу  і  т.  ін.). 

ВИСУШЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
сушити.  //  вйсушено,  безос.  присудк.  сл.  Ц  у 
знач,  прикм.  Дуже  худий. 

ВЙСУШЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйсушити. 

ВЙСУШИТИ  див.  висушувати. 

ВЙСУШИТИСЯ  див.  висушуватися. 

ВИСУШНЙК,  -А,  V.  Зневоджувальний  засіб,  який 
поглинаючи  водяну  пару,  висушує  інші  речовини. 

ВИСУШУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
висушувати  1. 

ВИСУШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  висушувати. 

ВИСУШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙСУШИТИ,  -шу, 
-шиш,  док.,  перех.  1.  Робити  що-небудь  сухим; 
позбавляти  вологи.  Висушувати  сльози.  2.  переи. 
Робити  худим;  виснажувати.  //  Позбавляти  жит¬ 
тєвих  сил;  знесилювати.  //  Змучувати,  доводити 
до  повного  виснаження.  3.  розм.  П'ючи,  спорож¬ 
няти  посуд;  випивати  до  дна. 

ВИСУШУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВЙСУШИТИ¬ 
СЯ,  -шуся,  -шишся,  док.  1.  Ставати  сухим;  виси¬ 
хати,  обсихати.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  висушу¬ 
вати. 

ВИСХІДНЙЙ,  -А,  -А.  1.  Який  підіймається  вгору; 
прот.  низхідний.  ”  ВИСХІДНА  інтонАція,  лівгв. 
-  інтонація  із  поступовим  підвищенням  тону. 
Висхіднйй  нАголос,  лівгв.  -  наголос  з  поступовим 
підвищенням  тону.  2.  переи.  Який  розвивається 
до  вищого  рівня. 

висхідно-низхідний,  -А,  -А.  Те  саме,  що  висхідно- 
спаднйй. 

ВИСХІДНО-СПАДНИЙ,  -А,  -А.  Який  підноситься,  а 
потім  спадає. 

ВЙСХЛИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до 
вйсхнути. 

вйсхнути,  -ну,  -неш,  ведок.,  діад.  Те  саме,  що 
висихАти. 

ВЙСХОДИТИСЯ,  -иться,  док.  Зійти,  піднятися  (про 
тісто). 

ВИСЬ,  -і,  ж.,  поет.  Простір  на  великій  відстані  від 
землі. 

ВЙСЬОРБАТИ  див.  висьбрбувати. 

ВЙСЬОРБНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перех.  Однокр.  до 
висьбрбувати. 

ВИСЬОРБУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ПЄДОК.,  ВЙСЬОРБАТИ, 
-аю,  -аєш,  док.,  перех.  Сьорбаючи,  випивати  або 
з'їдати  що-небудь  без  залишку. 

ВЙСЯКАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.  і  ВЙСЯКАТИСЯ, 
-аюся,  -аєшся,  док.,  ВИСЯКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєш¬ 
ся,  иедок.,  розм.  Сякаючись,  очистити  ніс. 

ВЙСЯЧИ.  Дієприсл.  до  висіти. 

висйчий,  -а,  -е.  Який  висить,  звисає.  //  Зробл. 
так,  щоб  висіти;  підвісний. 

ВИТАВДТИ,  -аю,  -аАш,  иедок.,  діад.  Виступати  з  води. 

ВЙТАВРУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйтаврувати.  //  вйтаврувано,  безос.  присудк.  сл. 

ВЙТАВРУВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйтавру- 
ваний. 

ВЙТАВРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  Поставити, 
накласти  тавро,  витиснути  або  випекти  певні 
знаки, слова  чи  буква. 

ВИТАЛИЩЕ,  -а,  с.,  заст.  Місцеперебування. 

ВИТАНЦЬОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ПЄДОК.,  ВЙТАНЦЮВА- 
ТИ,  -юю,  -юєш,  док.,  перех.  і  без  додатка,  розм. 
1.  тільки  иедок.  Танцювати  з  запалом,  з  натхнен¬ 
ням  або  довго.  2.  тільки  иедок.,  перед.  Швидко 
рухатися,  раз  у  раз  міняти  положення.  3.  Іти, 
виходити,  рухаючись,  як  у  танці.  4.  тільки  док., 
заст.  Танцюючи,  добути  що-небудь.  5.  тільки 
док.,  заст.  Перемогти  в  танці  майстерністю  чи 
тривалістю  виконання. 

ВИТАНЦЬОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ПЄДОК.,  ВЙТАН- 
ЦЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  док.,  розм.  1.  Багато 
танцюючи,  витрачати  всі  сили.  2.  переи.  Успішно 
завершуватися,  вдаватися. 

ВЙТАНЦЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйтанцювати. 

вйтан цювати  див.  витанцьбвувати. 

витанцюватися  див.  витанцьбвуватися. 

ВЙТАРУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
тарувати. 

ВЙТАРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  Визначити 
вагу  тари  або  перевірити  показники  яких-небудь 
приладів  за  допомогою  контрольних  приладів. 

ВИТАСКАТИ  див.  витАскувати. 


б* 


155 


ВЙТАСКАТИСЯ 

ВИТАСКАТИСЯ  див.  витйскуватися. 

ВИТАСКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витаскувати. 
ВИТАСКУВАТИ,  -ую,  -уеш,  иедок.,  ВИТАСКАТИ,  -аю, 
-аеш,  док.,  перед.,  рази.  Виволікати,  виносити 
кого-,  що-небудь  звідкись,  кудись.  //  Витягати 
що-небудь  (застрягле,  закріплене  і  т.  ін.).  //  Ви¬ 
тягати,  виносити  кудись  нагору. 

ВИТАСКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  иедок. ,  ВЙТАСКАТИ¬ 
СЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.,  розм.  1.  Вибиратися  знизу 
вгору.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  витаскувати. 

ВИТАТИ,  -Аю,  -Аеш,  иедок.,  киижи.  1.  звст.  Перебу¬ 
вати,  бути  присутнім,  жити  де-небудь.  2.  Літати, 
ширяти  в  повітрі.  3.  Бути  відчутним,  незримо 
присутнім  де-небудь.  Витати  думкою.  Витати  в 
емпіреях. 

ВИТАТУЙОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйтатуювати.  //  витатуйовано,  безос.  присуди,  сл. 
ВИТАТУЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  док.,  перед.  Татуюючи, 
зробити  малюнок  або  напис  на  тілі  людини. 
ВИТВЕРДЖУВАТИ,  -ую,  -уеш,  иедок.,  ВИТВЕРДИТИ, 
-джу,  -диш,  док.,  перед.,  розм.  Те  саме,  що  зау¬ 
чувати. 

ВИТВЕРДИТИ  див.  витвАрджувати. 

ВИТВЕРЕЖЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйтверезити. 

ВЙТВЕРЕЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйтверезити. 
ВИТВЕРЕЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  витверАжувати. 
ВИТВЕРЕЖУВАТИ,  -ую,  -уеш,  иедок.,  ВЙТВЕРЕЗИТИ, 
-ежу,  -езиш,  док.,  перед.  1.  Робити  тверезим  піс¬ 
ля  сп'яніння.  2.  перед.  Зменшувати  чию-небудь 
надто  велику  самовпевненість,  запальність  або 
мрійливість,  повертати  здатність  тверезо  мисли¬ 
ти,  сприймати  щось,  діяти. 

ВИТВЕРЕЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  иедок.,  ВИТВЕ¬ 
РЕЗИТИСЯ,  -ежуся,  -езишся,  док.  1.  Ставати  твере¬ 
зим  після  сп'яніння.  2.  перед.  Ставати  здатним 
міркувати,  мислити,  сприймати  що-небудь,  діяти 
без  зайвої  самовпевненості,  запальності  або  мрій¬ 
ливості. 

ВЙТВЕРЕЗИТИ  див.  витверАжувати. 

ВИТВЕРЕЗИТИСЯ  див.  витверАжуватися. 
ВИТВЕРЕЗІВКА,  -и,  ж.,  розм.  Витверезник. 
ВИТВЕРЕЗЛИВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  витверезний. 
ВИТВЕРЕЗНИЙ,  -А,  -А.  Який  витвережує. 
ВИТВЕРЕЗНИК,  -а,  ч.  Санітарно-медична  установа 
для  витвережування  п'яних. 

ВИТВІР,  -вору,  ч.  1.  Те,  що  зроблене,  створене  ким- 
небудь  і  реально  існує  в  тій  чи  іншій  формі. 

2.  Те,  що  утворилося  завдяки  розвиткові  чого- 
небудь  або  якоїсь  дії,  є  породженням,  наслідком 
чогось.  Витвір  природи. 

ВИТВОРЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
творити';  створений. 

витворення,  -я,  с.,  рідко.  Дія  за  знач,  вйтворити'. 
витворити'  див.  витвбрювати'. 
вйтворити1  див.  витворйти. 
витворитися  див.  витвбрюватися1. 

ВЙТВОРКИ,  -рок,  ми.,  діал.  Витівки. 

ВИТВОРНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  примхлйвий. 
ВИТВбРНІСТЬ,  -ності,  ж.,  рідко.  Примхливість. 
ВИТВОРНО.  Присл.  до  витвбрний. 

ВИТВОРЮВАТИ1,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  иедок.,  ВЙТВОРИТИ, 
•рю,  -риш,  док.,  перед.  Робити  що-небудь  існую¬ 
чим,  в  процесі  творчої  праці  викликати  до  життя; 
створювати.  //  Породжувати  що-небудь,  викли¬ 
кати  появу  чогось. 

ВИТВОРЮВАТИ"  див.  витворйти. 

ВИТВОРЮВАТИСЯ1,  -юється,  иедок.,  ВИТВОРИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Ставати  існуючим,  з'являтися. 
2.  тільки  иедок.  Пас.  до  витворювати'. 
ВИТВОРЮВАТИСЯ"  див.  витворитися. 

ВИТВОРЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витворйти. 
ВИТВОРЙТИ,  -Аю,  -Аєш  і  рідко  ВИТВОРЮВАТИ,  -юю, 
-юєш,  иедок.,  ВЙТВОРИТИ,  -рю,  -риш,  док.,  перед., 
розм.  Робити  таке,  що  виходить  за  межі  звичай¬ 
ної  поведінки. 

ВИТВОРЯТИСЯ,  -йється  і  рідко  ВИТВОРЮВАТИСЯ, 
-юється,  иедок.,  розм.  Діятися,  відбуватися  (про 
незвичайний  вияв  чого-небудь). 

ВЙТЕКТИ  див.  витікАти. 

ВИТЕЛЬБУШИТИ,  -шу,  -шиш,  перед.,  розм.  Док.  до 
тельбушйти. 

ВИТЕРЕБИТИСЯ1  див.  витерАблюватися. 
ВЙТЕРЕБИТИСЯ",  -блюся,  -бишся;  ми.  витереблять¬ 
ся;  док.,  фам.  З  труднощами  вилізти  на  що-не¬ 
будь. 

ВИТЕРЕБЛЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ,  иедок.,  ВИТЕРЕБИТИ¬ 
СЯ,  -иться;  ми.  в  Стеребляться;  док.  Вилущувати¬ 
ся,  випадати  з  качана,  стручка  (про  зерно  куку¬ 
рудзи,  боби  гороху,  квасолі  і  т.  ін.). 

ВИТЕРПІТИ  див.  витАрплювати. 

ВИТЕРПЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.,  ВИТЕРПІТИ, 
-плю,  -пиш;  ми.  витерплять;  док.  1.  перед.  Ви¬ 
тримувати  біль,  образу,  страждання  і  т.  ін.  2.  без 
додатка,  перев.  із  запереч,  н  е .  Виявляти  витрим¬ 
ку  в  чому-небудь,  не  виявляти  чогось  (почуттів, 
дій  і  т.  ін.);  стримуватися. 
витерти  див.  витирАти. 

ВИТЕРТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйтерти. 
//  узиач.  прикм.  Потертий,  виношений  (про  одяг). 
//  узиач.  прикм.  Гладкий  від  частого  тертя. 
ВИТЕРТИСЯ  див.  витирАтися. 

ВИТЕСАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйте- 
сати.  //  вйтесано,  безос.  присуди,  сл. 
витесати  див.  витісувати. 

ВИТИ1,  вию,  вйєш,  иедок.  1.  Видавати  протяжні, 
високі  та  жалібні  звуки  (про  собак,  вовків  та  де¬ 
яких  інших  тварин).  2.  Утворювати  звуки,  подіб¬ 
ні  до  виття  (про  явища  природи).  //  Утворювати 
довгі  протяжні  звуки  (про  механізми,  машини  і 

156 


т.  ін.).  3.  розм.  Голосно  і  протяжно  стогнати. 
ВЙТи",  в'ю,  в'єш,  иедок.,  перед.  1.  Скручуючи, 
зсукуючи,  з'єднувати  в  одне  ціле  (волокна,  нитки 
і  т.  ін.).  //  Робити,  сплітаючи  з  чого-небудь. 
//  Влаштовувати  (гніздо  -  про  птахів).  Вити  гніз¬ 
до.  2.  Закручуючи  волосся,  робити  кучері. 

ВЙТИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйти'. 
//  у  знач,  прикм.  Зроблений  за  допомогою  скру¬ 
чування,  зсукування.  2.  Петлястий,  нерівний, 
який  має  звивини. 

ВЙТИКАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйти- 
кати. 

ВИТИКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  витикАти'. 

ВЙТИ  КАТИ  див.  витикАти". 

ВИТИКАТИ1,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВИТКНУТИ,  -ну,  -непі, 
док.,  перед.  Виставляти  що-небудь  назовні,  вису¬ 
вати.  Витикати  поса. 

ВИТИКАТИ",  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВИТИКАТИ,  -аю,  -аєш, 
док.,  перед.,  чим,  рідко.  Встромлювати  багато 
чого-небудь  у  щось. 

ВИТИКАТИСЯ',  -Аюся,  -Аєшся,  иедок.,  ВИТКНУТИСЯ, 
-нуся,  -нешся,  док.  1.  Протикаючи,  пробиваючи 
що-небудь,  з'являтися  назовні.  2.  Висуватися 
назовні  звідки-небудь.  //  З'являтися,  показувати¬ 
ся  звідки-небудь,  із-за  чогось.  //  Виходити  звід¬ 
ки-небудь,  із-за  чогось,  виступати  наперед. 

3.  тільки  иедок.,  перен.  Трохи  виднітися,  частко¬ 
во  бути  видним. 

ВИТИКАТИСЯ",  -ається,  иедок.  Пас.  до  витикАти". 
ВЙТИН,  -у,  ч.  Видалення,  вирізування.  *'  Вйтин 
кАменя,  мед.  -  хірургічна  операція,  за  допомогою 
якої  видаляють  камені  з  сечового  міхура. 
ВИТИНАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙТНУТИ  і  рідко  ВИ¬ 
ТЯТИ,  -тну,  -тнеш,  док.  1.  заст.  Вирубувати,  вирі¬ 
зувати  що-небудь.  2.  Грати  або  виконувати  з  за¬ 
палом  (перев.  музичні  твори,  танці). 

ВИТИНАТИСЯ,  -Ається,  иедок.,  ВИТНУТИСЯ  і  рідко 
ВЙТЯТИСЯ,  -тнеться,  док.  1.  перед.  Вирізнятися, 
виразно  впадати  в  око.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до 
витинАти. 

ВЙТИНОК,  -нку,  ч.,  заст.  Вирізування. 

ВИТИРАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  витирАти  1,  4,  5. 
ВИТИРАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙТЕРТИ,  -тру,  -треш; 
мин.  ч.  вйтер,  -ла,  -ло;  док.,  перед.  1.  Робити  що- 
небудь  сухим  або  чистим,  стираючи  щось  із  його 
поверхні.  2.  Довго  носячи,  робити  потертим, 
зношеним  (про  одяг).  Витерти  рукава.  //  Часто 
тручи,  робити  гладким,  стертим.  Витерти  поруч¬ 
ні.  3.  Тертям  (сірника,  шматків  дерева  один  об 
одний)  добувати  вогонь.  4.  Наносячи  на  шкіру 
певну  рідину  або  мазь,  втирати  їх  з  лікувальною 
метою  або  робити  масаж,  о.  Відокремлювати  на¬ 
сіння  від  лузги  способом  тертя  між  чим-небудь. 
ВИТИРАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  иедок.,  ВИТЕРТИСЯ, 
-труся,  -трешся,  док.  1.  Витирати  себе.  2.  Від 
частого  носіння  ставати  потертим,  зношуватися 
(про  одяг).  Комір  витерся.  Ц  Від  частого  тертя 
ставати  гладким,  стертим.  Держак  витерся. 

3.  Пас.  до  витирАти  5. 

ВЙТИРИТИСЯ,  -рюся,  -ришся,  діал.  Піти,  забратися 
геть. 

ВИТИСК,  -у,  ч.  Заглибина  певної  форми,  утворена 
від  натискання  одного  предмета  на  інший. 
ВИТИСКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  витискАти. 
ВЙТИСКАТИ  див.  ВИТИСКАТИ. 

ВИТИСКАТИ,  -аю,  -аєш  і  ВИТИСКУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
иедок.,  ВЙТИСКАТИ,  -аю,  -аєш  і  ВИТИСНУТИ,  -ну, 
•неш,  док.,  перед.  1.  Витісняти  що-небудь,  натис¬ 
каючи  на  нього.  //  Натискаючи  на  що-небудь, 
видушувати  з  нього  щось.  2.  перед.  Силою  при¬ 
мушувати  йти,  відходити  геть,  залишати  що- 
небудь.  //  Займати  місце  чого-небудь;  заміняти 
собою,  усуваючи  щось.  3.  Натискуючи,  надушую¬ 
чи  чим-небудь,  робити  на  чомусь  заглиблення 
певної  форми  (знаки,  візерунки  і  т.  ін.).  4.  перед. 
Викликати  зовнішній  вияв  почуттів,  переживань 
і  т.  ін.  //  Вимушено,  через  силу  робити  що- 
небудь  (говорити,  усміхатися  і  т.  ін.). 
ВИТИСКАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся  і  ВИТИСКУВАТИСЯ,  -ую¬ 
ся,  -уєшся,  иедок.,  ВИТИСНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся, 
док.  1.  Витікати,  виступати  назовні  внаслідок  ти¬ 
снення  (про  рідину).  //  3  труднощами  виходити, 
вибиратися  звідки-небудь,  кудись.  //  Зникати  під 
тиском  чого-небудь.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  ви¬ 
тискАти  і  витискувати. 

ВИТИСКбвий,  -а,  -є.  Прикм.  до  вйтиск. 
ВИТИСКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витйскувати. 
ВИТИСКУВАТИ  див.  ВИТИСКАТИ. 

ВИТИСКУВАТИСЯ  див.  ВИТИСКАТИСЯ. 

ВЙТИСНЕНИЙ,  ВИТИСНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин. 

4.  до  вйтиснути.  //  вйтиснено,  безос.  присуди,  сл. 
ВИТИСНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйтиснути. 
ВИТИСНУТИ  див.  витискАти. 

ВИТИСНУТИЙ  див.  вйтиснений. 

ВИТИСНУТИСЯ  ДИВ.  ВИТИСКАТИСЯ. 

ВЙТИСЯ,  в'юся,  в'Ашся,  иедок.  1.  Обвиватися, 
плестися  навколо  чого-небудь,  по  чомусь  (про 
рослини).  //  Закручуватися  кучерями  чи  бути 
кучерявим  (про  волосся).  2.  Робити  звивисті  ру¬ 
хи.  //  Вигинатися,  корчитися.  //  Рухатися  на¬ 
вколо  чого-небудь;  крутитися,  обертатися.  //  Ру¬ 
хатися,  закручуючись.  3.  Текти,  пролягати,  маю¬ 
чи  звивисту  форму  (про  річку,  дорогу  і  т.  ін.). 

4.  Літати,  кружляючи  в  повітрі.  //  Звиваючись, 
підніматися  в  повітря.  //  Колихатися,  маяти  в 
повітрі.  5.  Часто  перебувати  біля  кого-небудь, 
всіляко  виявляючи  свою  увагу;  крутитися. 
6.  перед.  Бути  відчутним,  безперервно  виявляю¬ 
чись.  7.  перед.  Звучати  переливчасто, 
вйтичити  див.  витичувати. 


ВЙТИЧКА,  -и,  ж.  Віха. 

ВИТИЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙТИЧИТИ,  -чу, 
-чиш,  док.,  перед.,  діал.  Намічати,  прокладати  пря¬ 
му  лінію  на  поверхні  землі,  за  допомогою  тичок. 
ВИТІВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙТІЯТИ,  -ію,  -ієні, 
док.,  перед,  і  иеперед.  Вигадувати  що-небудь, 
робити  щось  незвичайне.  //  Робити  різні  витівки, 
жартувати,  пустувати. 

ВИТІВКА,  -и,  ж.  1.  Вчинок,  дія,  вигадка,  що  вихо¬ 
дить  за  межі  звичайних  норм.  //  Вигадка  з  метою 
обманути  кого-небудь  або  нашкодити  комусь. 

2.  Що-небудь  сказане  або  зроблене  для  розваги, 
сміху;  жарт,  вигадка. 

ВИТІВНИК,  -А,  ч.  1.  Людина,  схильна  до  витівок; 
вигадник.  2.  Організатор  масових  розваг,  забав. 
ВИТІВНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  витівнйк. 

ВИТІЙСТВО,  -а,  с.,  киижи.  Пишномовність. 
ВИТІЙСТВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  киижи.,  заст. 
Вправлятися  в  красномовстві,  говорити  вишука¬ 
но,  пишномовно. 

ВЙТІК,  -току,  ч.  Місце,  де  ріка  бере  початок. 
ВИТІКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  витікАти  1. 

ВИТІКАТИ,  -Ає,  иедок.,  ВЙТЕКТИ,  -ече;  мив.  ч.  вйтік, 
вйтекла,  витекло;  док.  1.  Текти,  виливатися  звід¬ 
ки-небудь  струменем  або  виходити  краплями  (про 
рідину).  //  Виходити  з  резервуара,  балона  і  т.  ін. 
(про  газ).  2.  тільки  иедок.  Виходячи  з  чого- 
небудь,  з-під  чогось  назовні,  брати  початок  (про 
ріку,  струмок  і  т.  ін.).  3.  перед.  Просочуватися 
звідки-небудь  назовні. 

ВИТІКбвий,  -а,  -є.  Прикм.  до  вйтік. 

ВЙТІНКА,  -и,  ж.,  діал.  Витівка. 

ВЙТІПАТИ  див.  витіпувати. 

ВИТІПАТИСЯ  див.  витіпуватися. 

ВИТІПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙТІПАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перед.  Тіпаючи,  очищати  волокно  льо¬ 
ну,  конопель  і  т.  ін.  від  костриці. 

ВИТІПУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  ВИТІПАТИСЯ,  -ає- 
ться,  док.  1.  Очищатися  в  процесі  тіпання  (про 
волокно  льону,  конопель  і  т.  ін.).  2.  тільки  иедок. 
Пас.  до  витіпувати. 

ВИТІСНЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйті- 
снити.  //  вйтіснено,  безос.  присуди,  сл. 
ВИТІСНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйтіснити. 
ВИТІСНИТИ  див.  витіснйти. 

ВИТІСНЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витіснйти. 
ВИТІСНЯТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВИТІСНИТИ,  -ню, 
•ниш,  док.,  перед.  1.  Створюючи  нестерпні  умови, 
утисками  і  т.  ін.  примушувати  кого-небудь  зали¬ 
шити  місце  проживання.  //  Ведучи  бій,  приму¬ 
шувати  ворога  відступати.  2.  перев.  Примушува¬ 
ти  зникнути,  замінюючи  собою.  //  Заміняти  со¬ 
бою,  виводячи  з  ужитку, 
витіснятися,  -Ається,  иедок.  Пас.  до  витіснйти. 
витісування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витісувати. 
ВИТІСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВИТЕСАТИ,  -ешу, 
-ешеш,  док.,  перед.  Тешучи,  вистругуючи,  виго¬ 
товляти  що-небудь  з  дерева,  каменю  і  т.  ін. 
ВИТІСУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  витісувати. 
ВЙТІШИТИ,  -шу,  -шиш,  док.,  перед.,  заст.  Винянь¬ 
чити,  виплекати. 

ВИТІЮВАТИЙ,  -а,  -є,  киижи.  Вигадливий,  позбавле¬ 
ний  простоти;  надмірно  вишуканий,  пишномовний. 
ВИТІЮВАТІСТЬ,  -тості,  ж.,  киижи.  Властивість  за 
знач.  витіювАтий. 

ВИТІЮВАТО,  киижи.  Присл.  до  витіювАтий. 

ВИТІЯ,  -ї,  ч.  Оратор,  красномовна  людина. 

ВЙТІЯТИ  див.  витівАти. 

ВЙТКАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйтка- 
ти.  //  вйткано,  безос.  присуди,  сл. 

ВЙТКАТИ,  -тчу,  -тчеш,  док.,  перед,  і  без  додатка. 
1.  Виготовити  способом  ткання  (килим,  тканину  і 
т.  ін.).  2.  Зробити  в  процесі  ткання  візерунок  або 
малюнок  на  чому-небудь.  3.  Використати  до  кін¬ 
ця  на  ткання  певну  кількість  ниток. 

ВИТКАТИСЯ,  -тчеться,  док.  Виготовитися  в  процесі 
ткання. 

ВИТКИЙ,  -А,  -і.  1.  Який  має  властивість  під  час 
росту  витися  навколо  чого-небудь,  по  чомусь  (про 
рослини).  2.  Кучерявий,  непрямий  (про  волосся). 

3.  Звивистий. 

ВИТКНУТИ  див.  витикАти'. 

ВИТКНУТИСЯ  див.  ВИТИКАТИСЯ1. 

ВИТКбвиЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  витбк. 

ВИТЛІВАТИ,  -Ає,  иедок.,  ВИТЛІТИ,  -іє,  док.  Тліючи, 
згнивати  зовсім,  перетворюватися  на  порох. 
ВИТЛІТИ  див.  витлівати. 

ВИТЛУМАЧЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйтлумачити. 

ВИТЛУМАЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйтлумачити. 
ВЙТЛУМАЧИТИ  див.  витлумАчувати. 
ВИТЛУМАЧИТИСЯ,  -иться.  Пас.  до  вйтлумачити. 
ВИТЛУМАЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙТЛУМАЧИТИ, 
-чу,  -чиш,  док.,  перед.  1.  Роз'яснювати,  давати 
вичерпне  пояснення,  тлумачення  чому-небудь. 
//  Перекладати.  2.  Уясняти  собі,  розуміти  так  чи 
інакше  що-небудь. 

ВИТЛУМАЧУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  витлу¬ 
мАчувати. 

ВЙТЛУМИТИ,  -млю,  -миш,  док.,  ВИТЛУМЛЙТИ,  -Аю, 
-Аєш,  иедок.,  діал.  Винищувати. 

ВЙТНУТИ  див.  витинАти. 

ВИТНУТИСЯ  див.  ВИТИНАТИСЯ. 

ВИТОВКМАЧИТИ  див.  витовкмАчувати. 
ВИТОВКМАЧУВАТИ  і  витовмАчувати,  -ую,  -уєш, 
иедок.,  ВИТОВКМАЧИТИ  і  ВЙТОВМАЧИТИ,  -чу,  -чиш, 
док.,  перед.,  розм.  Те  саме,  що  витлумАчувати. 
ВИТОВКТИ,  -вчу,  -вчеш;  мив.  ч.  витовк,  -ла,  -ло; 
док.,  перед.  1.  Ударяючи  або  топчучи,  вибити, 
витолочити  посіви,  городину,  траву  і  т.  ін. 


2.  розм.  Тручи,  ударяючи,  видалити  що-небудь  із 
чогось.  3.  розм.  Товчучи,  виваляти  в  чому-небудь. 
4.  перев.,  розм.  Завчити  що-небудь,  механічно 
повторюючи. 

ВЙТОВМАЧИТИ  див.  витовкмачувати. 

ВИТОВМАЧУВАТИ  див.  витовкмачувати. 

ВИТбК,  -ткА,  ч.  1.  Закручена  частина  чого-небудь 
виткого,  звивистого;  закруток.  2.  Один  оберт  гви¬ 
нтової,  спіральної  лінії  нарізки,  дротяної  обмотки 
і  т.  ін.  //  Один  оберт  рухомого  предмета  навколо 
чого-небудь.  //  Один  оберт  штучного  супутника 
навколо  планети.  3.  переи.  Етап,  цикл  у  розвитку 
подій  і  т.  ін. 

ВИТОЛКбВУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВЙТОЛКУВАТИ, 
-ую,  -уеш,  док. ,  діял.  Пояснювати,  тлумачити. 
витолкувати  див.  витолкбвувати. 

ВИТОЛОЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
толочити. 

витолочити  див.  витолбчувати. 

ВИТОЛОЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витолбчувати. 
ВИТОЛОЧУВАТИ,  -ую,  -уеш,  НЄДОК. ,  ВЙТОЛОЧИТИ, 
-чу,  -чиш,  док. ,  перед.  Пригинати,  надломлювати 
трав'янисті  рослини,  пошкоджувати  посіви,  горо¬ 
дину,  траву  і  т.  ін.,  ходячи,  їздячи,  пасучись  по 
них  тощо. 

ВИТОЛОЧУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.  Пас.  до  витолб¬ 
чувати. 

ВИТОНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  діад.  Винирнути,  ви¬ 
ступити  з  води. 

ВИТОНЧЕНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйтончити.  2.  прикм.  Дуже  гарний,  з  тонкими 
рисами,  досконалої  форми.  3.  прикм.  Який  від¬ 
значається  особливою  вишуканістю.  4.  прикм. 
Чудово  розвинений,  з  гострим  сприйманням.  Ви¬ 
тончений  слух.  //  Який  відзначається  особливою 
досконалістю  або  крайньою  загостреністю. 
ВИТОНЧЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
вйтончений  2-4. 

ВИТОНЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйтончити. 
ВЙТОНЧЕНО.  Присл.  до  вйтончений  3,  4. 
вйтончити  див.  витбнчувати. 

ВЙТОНЧИТИСЯ  див.  витбнчуватися. 
витбнчувАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витбнчувати. 
ВИТОНЧУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВЙТОНЧИТИ,  -чу, 
-чиш,  док.,  перед.  1.  Робити  тоншим.  2.  Робити 
розвиненішим,  гострішим. 

ВИТОНЧУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.,  ВЙТОНЧИТИСЯ, 
•нться,  док.  1.  Робитися  тоншим.  2.  Робитися 
розвиненішим,  гострішим. 

вйтоп,  -у,  ч.  1.  Те  саме,  що  витбплювання.  2.  Те, 
що  витоплено;  витоплений  метал, 
вйтопити'  див.  витоплювати'. 
витопити2  див.  витбплювати2. 
вйтопитися  див.  витбплюватися. 

ВЙТОПКИ,  -пок,  мв.  Залишки  від  витоплюваная 
чого-небудь. 

вйтоплений,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
топити'. 

ВЙТОПЛЕННЯ.  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйтопити. 
ВИТОПЛЮВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин. 
ч.  до  витоплювати. 

ВИТОПЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витоплювати. 
ВИТОПЛЮВАТИ1,  -юю,  -юєш,  ведок.,  вйтопити, 
•плю,  -пиш;  мв.  витоплять;  док.  1.  тільки  док., 
перед,  і  веперех.  Спаливши  яке-небудь  паливо  в 
печі,  грубі  і  т.  ін.,  нагріти  приміщення  або  зготу¬ 
вати  при  цьому  страву.  //  Закінчити  топити  в 
печі,  грубі  і  т.  ін.  2.  перед.  Нагріваючи  сало,  во¬ 
щину,  виділяти  жир,  віск.  3.  перед.  Добувати, 
виокремлювати  метал,  розжарюючи  руду. 
ВИТОПЛЮВАТИ2,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВЙТОПИТИ, 
-плю,  -пиш;  ми.  витоплять;  док.,  перед.  Топити  у 
воді  всіх  чи  багатьох. 

ВИТОПЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.,  ВЙТОПИТИСЯ, 
•иться,  док.  1.  Закінчувати  топитися  (про  піч, 
грубу  і  т.  ін.).  //  безос.  2.  Виділятися  з  нагрітого 
сала,  вощини  і  т.  ін.  (про  жир,  віск).  3.  Виділя¬ 
тися  з  розжареної  руди  (про  метал).  4.  тільки 
иедок.  Пас.  до  витоплювати'  2,  3. 

ВИТОПНЙК,  -А,  ч.  1.  Той,  що  топить  піч,  грубу; 
кочегар  у  казанярні.  2.  Робітник,  який  витоплює 
смалець,  віск,  смолу,  метал  тощо. 

ВИТОПТАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйто- 
птати  1-3 .  //  вйтоптано,  безос.  присуди,  сл. 
ВИТОПТАТИ  див.  витоптувати. 

ВИТОПТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витбптувати  1-3. 
ВИТОПТУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВЙТОПТАТИ,  -пчу, 
-пчеш,  док.,  перед.  1.  Псувати  або  знищувати 
посіви,  городину,  траву  і  т.  ін.,  топчучи  їх. 
2.  Часто  ходячи  по  тому  самому  місцю,  утоптува¬ 
ти,  прокладати  стежку,  дорогу  і  т.  ін.  //  Топчу¬ 
чи,  стискувати,  зменшувати  в  об'ємі.  3.  Вибива¬ 
ти,  ходячи  по  чому-небудь,  топчучи  щось.  4.  рід¬ 
ко.  Зношувати  взуття. 

ВИТОПТУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.  1.  рідко.  Зношу¬ 
ватися  внаслідок  тривалого  носіння  (про  взуття). 
2.  Пас.  до  витбптувати. 

ВЙТОРГ,  -у,  ч.  Гроші,  одержані  від  продажу  чого- 
вебудь.  "  Валютний  вйторг  -  вільно  конвертова¬ 
на  іноземна  валюта,  що  її  одержують  від  продажу 
за  кордон  товарів,  цінних  паперів,  надання  між¬ 
народних  кредитів  тощо. 

ВИГОРГбВУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВЙТОРГУВАТИ, 
•ую,  -уеш,  док.,  перед.  1.  Одержувати  гроші  від 
продажу  чого-небудь.  2.  розм.  Торгуючись,  дома¬ 
гатися  зниження  запрошеної  або  збільшення  про¬ 
понованої  ціни.  Ц  перев.  Домагатися  поступки  в 
чому-небудь. 

ВИТОРГУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйторгувати. 


ВЙТОРГУВАТИ  див.  виторгбвувати. 

ВЙТОРЕНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Добре  в'їжджений;  утоп¬ 
таний. 

ВЙТОРОПЕНЬ,  -пня,  ч.  1.  Той,  хто  осповпів,  розгу¬ 
бився.  Дивитися  витороппем.  2.  Вирячкувата  лю¬ 
дина. 

ВЙТОРОПИТИСЯ,  -плюся,  -пишся,  док.  Витріщити  очі. 
ВЙТОРОЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйторочити. 

ВЙТОРОЧИТИ  див.  виторбчувати. 

ВИТОРОЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виторбчувати. 
ВИТОРОЧУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВИТОРОЧИТИ, 
•чу,  -чиш,  док.,  перед.  Висмикувати  нитки  з  тка¬ 
нини. 

ВИТОРОЧУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.,  ВИТОРОЧИТИСЯ 
-иться,  док.  Висмикуватися,  випадати  з  непідруб- 
леного  або  обшарпаного  краю  тканини  (про  нитки). 
ВЙТОЧЕНИЙ',  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйточити'.  2.  прикм.  Який  має  досконалу  форму, 
витончені  лінії. 

ВЙТОЧЕНИЙ2,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
точити2. 

ВЙТОЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйточити. 

Вйточити'  див.  витбчувати'. 

ВЙТОЧИТИ2  див.  витбчувати2. 

ВЙТОЧИТИСЯ  див.  виточуватися2. 

ВЙТОЧКА,  -и,  ж.  1.  крав.  Зашита  з  вивороту  неве¬ 
лика  складочка  на  одязі.  2.  спец.  Заглибина  на 
якій-небудь  деталі. 

ВЙТОЧКИ,  -чок,  мв.  Залишки  від  просівання  чого- 
небудь. 

ВИТОЧКбВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙТОЧКУВАТИ, 
•ую,  -уєш,  док.  Зображувати  пунктиром. 
ВИТОЧКУВАТИ  див.  виточкбвувати. 

ВИТОЧУВАННЯ1,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витбчувати'. 
Виточуваная  деталей. 

ВИТОЧУВАННЯ2,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витбчувати2  1. 
ВИТОЧУВАТИ1,  -ую,  -уєш,  ведок.,  Вйточити,  -чу, 
-чиш,  док.,  перед.  1.  Виготовляти  на  токарному 
верстаті  з  дерева,  металу  який-небудь  предмет 
округлої  форми  з  дуже  добре  вирівняною,  вигла¬ 
дженою  поверхнею.  2.  Вистругувати  що-небудь  із 
дерева,  вирізувати  з  каменю  і  т.  ін.,  дуже  добре 
вирівнюючи,  вигладжуючи  поверхню.  3.  Робити 
гострим;  вигострювати.  4.  Вигризаючи,  виїдаючи, 
вирізуючи  або  ударяючи,  робити  в  чому-небудь 
заглибину,  виїмку. 

ВИТОЧУВАТИ2,  -ую,  -уєш,  ведок.,  Вйточити,  -чу, 
-чиш,  док.,  перед.  1.  Повільно  випускати  рідину 
крізь  вузький  отвір;  виціджувати.  2.  перев.  По¬ 
ступово  забирати,  віднімати  що-небудь  у  когось, 
позбавляти  чогось. 

ВИТОЧУВАТИСЯ',  -уеться,  ведок.  Пас.  до  витбчувати2. 
ВИТОЧУВАТИСЯ2,  -ується,  ведок.,  ВЙТОЧИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Повільно  витікати  крізь  вузький 
отвір,  щілину  і  т.  ін.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  витб¬ 
чувати2. 

витравити  див.  витравлювати. 

ВЙТРАВИТИСЯ  див.  витравлюватися. 

ВЙТРАВКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  вйтравлення. 
ВЙТРАВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
травити.  , 

ВИТРАВЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйтравити. 
ВИТРАВЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Який  призначений, 
використовується  для  витравлювання. 
ВИТРАВЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витравлювати 
2,  4. 

ВИТРАВЛЮВАТИ,  -юю.  -юєш  і  ВИТРАВЛЯТИ,  -Аю, 
-Аєш,  иедок.,  ВЙТРАВИТИ,  -влю,  -виш;  ми.  вйтрав- 
лять;  док.,  перед.  1.  Травлячи,  виганяти  звідки- 
небудь  (звіра).  2.  Виводити,  знищувати,  видаляти 
що-небудь  хімічним  способом.  3.  перев.  Викорі¬ 
нювати,  знищувати  що-небудь.  4.  спец.  Робити 
малюнок,  візерунок,  напис  їдкою  речовиною  на 
тканині,  металі  і  т.  ін. 

ВИТРАВЛЮВАТИСЯ,  -юється  і  ВИТРАВЛЯТИСЯ,  -Ає- 
ться,  ведок.,  ВЙТРАВИТИСЯ,  -иться,  док.  1.  Зника¬ 
ти,  знищуватися  внаслідок  хімічної  обробки. 
2.  Утворюватися  на  чому-небудь  (на  тканині,  ме¬ 
талі  і  т.  ін.)  під  дією  їдкої  речовини  (про  малю¬ 
нок,  візерунок,  напис).  3.  тільки  иедок.  Пас.  до 
витравлювати. 

ВИТРАВЛЮВАЧ,  -а,  ч.  Людина,  прилад,  речовина, 
яка  щось  витравлює. 

ВИТРАВЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витравлйти. 
ВИТРАВЛЯТИ  див.  витравлювати. 

ВИТРАВЛЯТИСЯ  див.  витравлюватися. 

ВИТРАВНЙЙ,  -і,  -і,  спец.  Стос,  до  витравлювання 
малюнка,  візерунка,  напису  на  тканині,  металі  і 
т.  ін.  Витравний  розчин. 

ВИТРАВНИК,  -а,  ч.  Робітник,  який  витравлює  малю¬ 
нок,  візерунок,  напис  на  тканині,  металі  і  т.  ін. 
ВИТРАВНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  витрАвник. 

ВИТРАЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
тралити. 

ВИТРАЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач,  вй- 
тралений. 

витралити  див.  витралювати. 

ВИТРАЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  Иедок.,  ВЙТРАЛИТИ,  -ЛЮ, 
-лиш,  док.,  перед.,  мор.  Виловлювати  що-небудь 
тралом. 

ВИТРАМБОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйтрамбувати.  //  вйтрамбовано,  безос.  присуди,  сл. 
ВИТРАМБОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВИТРАМБУВА¬ 
ТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.  Трамбуючи,  робити 
твердою  і  рівною  яку-небудь  поверхню. 
ВИТРАМБОВУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  ви- 
трамббвувати. 

ВИТРАМБУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйтрамбувати. 


ВИТРЙМУВАТИ 

ВЙТРАМБУВАТИ  див.  витрамббвувати. 

ВИТРАТА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  вйтрачення. 

ВИТРАТИ,  -ат,  ми.  Гроші,  кошти,  витрачені  на  що- 
небудь.  **  Вйтрати  виробництва  -  повні  витрати, 
безпосередньо  пов'язані  з  виробництвом  продукції 
та  обумовлені  ним.  Допустймі  вйтрати  -  витрати 
підрядника,  які  здійснені  в  межах  умов  контрак¬ 
ту  і  мають  бути  відшкодовані  замовником.  Екс¬ 
плуатаційні  вйтрати  виробнйцтва  -  витрати, 
пов'язані  з  експлуатацією  обладнання,  застосу¬ 
ванням  різних  засобів  виробництва  тощо,  накла¬ 
дні  вйтрати  -  додаткові  витрати  на  управління, 
організацію  виробництва,  утримання  приміщень 
та  обладнання. 

ВИТРАТИТИ  див.  витрачати. 

ВИТРАТИТИСЯ  див.  витрачатися. 

ВЙТРАТКА,  -и,  ж.,  діад.  Витрата. 

ВИТРАТНИЙ,  -а,  -е.  Який  стосується  витрат. 
ВИТРАТОМІР,  -а,  ч.  Прилад,  яким  вимірюють  ви¬ 
трату  речовини.  **  витратомір  змінного  перепйду 
тйску  -  об'ємний  витратомір  рідини  або  газу. 
Витратомір  постійного  перепйду  тйску  -  витра¬ 
томір  рідини  або  газу  з  перетворювальним  елеме¬ 
нтом  у  вигляді  поплавка. 

ВИТРАТОМІРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  витратомір. 
ВИТРАЧАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витрачАти. 
ВИТРАЧАТИ,  -Аю,_  -Аєш  і  рідко  ВИТРАЧУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  ведок.,  ВИТРАТИТИ,  -ачу,  -атиш,  док.,  перед. 
1.  Використовувати,  віддавати  що-небудь  для 
чогось.  І/  Тратити  в  певній  кількості  на  що- 
небудь  (звичайно  про  гроші,  кошти).  2.  звичайно 
зі  сл.  марно,  д  а  р  е  м  н  о  і  т.  ін. 

ВИТРАЧАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВИТРАТИТИСЯ, 
-ачуся,  -атишся,  док.  1.  Використовуватися,  вжи¬ 
ватися  для  чого-небудь.  2.  Губитися,  втрачатися, 
пропадати  даремно.  3.  Витрачати  багато  грошей, 
коштів;  робити  великі  витрати.  4.  тільки  ведок. 
Пас.  до  витрачАти. 

ВИТРАЧЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйтратити.  //  витрачено,  безос.  присуди,  сл. 
ВЙТРАЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  витрАчувати. 
ВИТРАЧУВАНИЙ,  -а,  -є.  Якого  витрачають. 
витрАчувати  див.  витрачАти. 

ВИТРЕБЕНЬКИ,  -ньок  і  рідко  -ків,  мв.  (одв.  витре- 
бАнька,  -и,  ж.,  рідко),  розм.  1.  Вигадки,  примхи, 
забаганки.  2.  Те,  що  не  має  практичного  значен¬ 
ня  і  звичайно  служить  для  прикраси.  //  Страви 
чи  напої,  виготовлені  незвичайним  способом,  або 
приправи  до  них. 

ВИТРЕБЕНЬКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  розм.  Вияв¬ 
ляти  примхи,  вигадувати  що-небудь;  вередувати. 
ВИТРЕБЕНЬКУВАТИЙ,  -а,  -є,  рідко.  Вибагливий, 

вередливий. 

витрЕбуваний,  -а,  -е.  Якого  витребують. 
ВИТРЕБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  витрАбувати. 
ВЙТРЕБУВАТИ,  -ую.  -уєш,  ВИТРЕБУВАТИ,  -ую,  -уеш, 
ведок.,  док.,  перед.  1.  кавц.  Одержати  що-небудь 
на  вимогу.  2.  розм.  Запропонувати  кому-небудь 
прибути  або  з'явитися  кудись;  викликати  листом 
і  т.  ін. 

ВЙТРЕНУВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйтренувати. 

ВЙТРЕНУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.  Навчити 
кого-небудь  чогось  систематичними  вправами, 
тренуванням.  //  Удосконалити  майстерність  сис¬ 
тематичними  вправами,  тренуванням. 
ВИТРИВАЛИЙ,  -а,  -е.  Міцний,  стійкий,  здатний 
витримувати  велике  фізичне  чи  моральне  напру¬ 
ження.  //  Здатний  зберігатися,  існувати  в  не¬ 
сприятливих  умовах  (за  змін  температури  і  т. 
ін.).  **  ВитривАлий  до  (прбти)  чого  -  стійкий 
щодо  певних  несприятливих  умов. 

ВИТРИВАЛІСТЬ,  -лості,  ж.  1.  Властивість  за  знач. 
витривАлий.  2.  В  опорі  матеріалів  -  властивість 
матеріалів  і  конструкцій  чинити  опір  руйнуванню 
або  пошкодженню  від  втомленості. 

ВИТРИВАЛО.  Присл.  до  витривАлий. 

ВЙТРИВАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перед,  і  веперех., 
заст.  Витерпіти,  витримати. 

ВЙТРИМАНИИ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйтримати  6,  7.  2.  прикм.  Який  не  має  відхилень 
від  основних  принципів;  послідовний.  3.  прикм. 
Який  уміє  володіти  собою,  відзначається  стрима¬ 
ністю. 

ВЙТРИМАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
вйтриманий  2,  3. 

ВЙТРИМАНО.  Присл.  до  вйтриманий  3. 

ВЙТРИМАТИ  див.  витрймувати. 

ВЙТРИМКА,  -и,  ж.  1.  Уміння  володіти  собою  за 
будь-яких  обставин.  2.  Те  саме,  що  витрймуван- 
ня.  Довгорічна  витримка  вина.  3.  Час  фотографу¬ 
вання,  протягом  якого  залишається  відкритим 
об'єктив  фотоапарата. 

ВИТРЙМУВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч. 
до  витрймувати. 

ВИТРЙМУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витрймувати  7. 
Витримування  вина. 

ВИТРЙМУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙТРИМАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.  1.  перед,  і  веперех.  Зберігати  свої  вла¬ 
стивості,  попередній  стан,  незважаючи  на  дію 
великої  ваги,  тиску,  удару,  стрімкого  руху  чого- 
небудь  і  т.  ін.  2.  перед,  і  веперех.  Стійко  терпіти 
велике  фізичне  або  моральне  напруження,  біль, 
несприятливі  умови  і  т.  ін.;  терпіти.  //  Перетерп¬ 
лювати  несприятливі  умови,  продовжувати  існу¬ 
вати.  3.  перед.  Відбивати  наступ,  вистоювати  в 
битві,  у  бою,  не  відступати.  Ц  перев.  Не  піддава¬ 
тися,  виявляти  стійкість,  моральну  силу  у  відпо¬ 
відь  на  яку-небудь  дію.  4.  веперех.,  звичайно  із 
запереч,  и  е  .  Виявляти  витримку  (у  1  знач.),  тер- 

157 


ВИТРібЛЬ 

піння  в  почуттях,  вчинках,  діях.  5.  пєрех.  В  разі 
перевірки,  випробування  виявлятися  гідним  пев¬ 
них  вимог.  **  Витрймувати  кілька  видінь  -  бути 
виданим  кілька  разів,  користуючись  популярніс¬ 
тю,  попитом  (про  художні,  наукові  та  інші  тво¬ 
ри).  6.  перех.  Послідовно  робити  що-небудь,  до¬ 
тримуватися  чогось.  Витримувати  паузу.  **  Ви¬ 
трймувати  харіктер  -  виявляти  стійкість,  ви¬ 
тримку  (у  1  знач.).  7.  перех.,  спец.  Зберігати  що- 
небудь  протягом  тривалого  часу  у  спеціальних 
умовах  для  набуття  певних  якостей.  Витримувати 
виио.  Витримувати  сир. 

ВИТРібль,  -ю,  зах.  Сірчана  кислота. 

ВИТРІПАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
тріпати. 

витріпати  див.  витріпувати. 
витріпування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витріпувати. 
ВИТРІПУВАТИ,  -ую,  -уеш,  иедок.,  ВИТРІПАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перех.  Тріпаючи,  витрушуючи,  очи¬ 
щати  що-небудь  від  пилу  і  т.  ін. 

ВИТРІПУВАТИСЯ,  -уеться,  иедок.  Пас.  до  витріпувати. 
ВИТРІСКАТИ,  -аю,  -аеш,  док.,  перех.,  вульг.  Виїсти 
з  жадобою. 

ВИТРІШКИ,  -ів,  ми.,  розм.  Витріщання  очей;  роз¬ 
глядання  кого-,  чого-небудь.  **  Вйтрішки  прода- 
віти  -  нічого  не  роблячи,  дивитися,  роздивляти¬ 
ся  навкруги. 

ВИТРІШКООКИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  витрішкувйтий. 
ВИТРІШКОбКІСТЬ,  -кості,  ж.  Якість  за  знач,  витріш- 
кобкий. 

ВИТРІШКУВАТИЙ,  -а,  -е.  1.  Дуже  опуклий,  випнутий 
з  орбіт  (про  очі).  2.  Який  має  дуже  опуклі,  вип¬ 
нуті  з  орбіт  очі. 

ВИТРІШКУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.,  мед.  Витрішкуваті  очі 
як  симптом  певної  хвороби. 

ВИТРІШКУВАТО.  Присл.  до  витрішкувйтий. 
ВИТРІЩАКА,  -и.  1.  у.  і  ж.  Той  (та),  хто  витріщає 
очі.  2.  ж.,  діад.  Сідниця. 

ВИТРІЩАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  витріщАти. 
ВИТРІЩАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙТРІЩИТИ,  -щу, 
-щиш,  док.,  перех.,  розм.  1.  Широко  розкривати 
(очі).  2.  на  кого  -  що.  Втуплювати  в  кого-,  що- 
небудь  погляд,  широко  розкривши  очі  (від  здиву¬ 
вання,  гніву,  жаху  і  т.  ін.).  3.  рідко.  Виставляти, 
відкривши  (зуби,  ікла);  вишкіряти. 

ВИТРІЩАТИСЯ,  -Аюся,  -аєшся,  иедок.,  ВЙТРІЩИТИСЯ, 
-щуся,  -щишся,  док.,  розм.  1.  Широко  розкрива¬ 
тися  (про  очі).  2.  Широко  розкривати  (очі).  //  на 
кого  -  що.  Втуплюватися  в  кого-,  що-небудь  по¬ 
глядом,  широко  розкривши  очі  (від  здивування, 
гніву,  жаху  і  т.  ін.).  3.  рідко.  Виставлятися,  вид- 
нітися  з  чого-небудь. 

ВЙТРІЩЕНИЙ,  -а,  -е,  розм.  Широко  розкритий  (зви¬ 
чайно  про  очі).  //  3  широко  розкритими  очима. 
ВЙТРІЩИТИ  див.  витріщАти. 

ВЙТРІЩИТИСЯ  див.  витріщАтися. 

ВЙТРОЛИТИ,  -плю,  -пиш,  док.,  діад.  Відшукати, 
вислідити. 

ВЙТРОЩЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйтрощити.  //  вйтрощено,  безос.  присудк.  сд. 
ВЙТРОЩИТИ,  -щу,  -щиш,  док.,  перех.  Виламати, 
перебити,  знищити,  зруйнувати  що-небудь  (все, 
багато). 

вйтрубити  див.  витрублювати. 
витрублювання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витрублювати. 
ВИТРУБЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  иедок.,  ВЙТРУБИТИ, 
-блю,  -биш;  ми.  вйтрублять;  док.  1.  рідко.  Ста¬ 
ранно  грати  на  трубі.  2.  заст.  Подавати  сигнали 
на  трубі,  скликаючи  кого-небудь  для  оголошення. 
ВЙТРУДИТИ,  -джу,  -диш,  док.,  перех.,  діад.  Натру¬ 
дити. 

ВЙТРУЄННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйтруїти. 

ВЙТРУЇТИ  див.  витруювати. 

ВЙТРУСИТИ  див.  витрушувати. 

ВИТРУСИТИСЯ  див.  витрушуватися. 

ВЙТРУТ,  -у,  у.,  зах.  Місце,  натерте  на  нозі  під  час 
ходіння. 

ВЙТРУТИТИ  див.  витручувати. 

ВИТРУХАТИ,  -Ає,  иедок.,  ВЙТРУХНУТИ,  -не;  мил.  у. 
витрух,  -ла,  -ло;  док.  Ставати  трухлим;  вигнивати. 
ВЙТРУХНУТИ  див.  витрухАти. 

ВЙТРУЧЕНИЙ,  -а,  -е,  діад.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйтрутити. 

ВИТРУЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витручувати. 
ВИТРУЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙТРУТИТИ,  -учу, 
-утиш,  док.,  перех.,  діад.  1.  Виганяти.  2.  Вирива¬ 
ти,  відбирати  що-небудь. 

ВЙТРУШЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
трусити.  //  вйтрушено,  безос.  присудк.  сл. 
ВИТРУШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витрушувати  1,  2. 
ВИТРУШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙТРУСИТИ,  -ушу, 
-усиш,  док.,  перех.  1.  Трусячи,  очищати  що- 
небудь  від  пилу  і  т.  ін.  2.  Трусячи,  висипати, 
викидати  що-небудь  назовні.  //  Трусячи,  вилива¬ 
ти  воду  з  людини,  яка  тонула.  3.  розм.  Знаходити 
під  час  обшуку. 

ВИТРУШУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВЙТРУСИ- 
ТИСЯ,  -ушуся,  -усишся,  док.  1.  Обтрушуючи  себе, 
очищати  одяг  від  чого-небудь.  2.  тільки  док., 
перед.,  розм.  Витратити  усі  гроші.  3.  тільки  ие¬ 
док.  Пас.  до  витрушувати  1,2. 

ВИТРУЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витруювати. 
ВИТРУЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.,  ВИТРУЇТИ,  -ую, 
-уїш,  док.,  перех.  1.  Винищувати  всіх  чи  багатьох 
отруйними  речовинами.  2.  перед.  Знищувати  що- 
небудь  дощенту. 

ВИТРЯСАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  витрясАти  1. 
ВИТРЯСАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙТРЯСТИ,  -су,  -сеш, 
мин.  ч.  витряс,  -ла,  -ло;  док.,  перех.  1.  Трясучи, 
викидати,  висипати  що-небудь.  **  Вйтрясти  душу: 

158 


а)  довести  до  смерті;  б)  (лайл.)  уживається  як 
погроза.  2.  діад.  Танцювати. 

ВИТРЯСАТИСЯ,  -Ається,  иедок.,  ВЙТРЯСТИСЯ,  -сеть- 
ся,  док.  Випадати,  висипатися  при  трясінні. 
ВЙТРЯСТИ  див.  витрясАти. 

ВЙТРЯСТИСЯ  див.  витрясАтися. 

ВИТТЯ',  -А,  с.  Дія  за  знач.  вйти'. 

ВИТТЯ",  -А,  с.  Дія  за  знач.  вйти". 

ВЙТУЛИТИСЯ,  -люся,  -лишся,  док.,  діад.  Вийти. 
ВЙТУМАНИТИ,  -ню,  -ниш,  док.,  перех.,  діад.  Виду¬ 
рити,  виманити. 

ВЙТУЛАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  розм.  1.  перех.  Те  саме, 
що  вйтоптати.  2.  иеперех.  Ходити,  тупати  певний 
час.  3.  перех.  Тупаючи,  обтрусити,  обчистити  (ва¬ 
лянки  і  т.  ін.). 

ВЙТУЛИТИ  див.  витуплювати. 

ВИТУПЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.,  ВЙТУЛИТИ,  -плю, 
-пиш;  ми.  витуплять;  док.,  перех.  Робити  тупим, 
часто  вживаючи. 

ВИТУПЛЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ,  иедок.,  ВЙТУЛИТИСЯ, 
-иться;  ми.  витупляться;  док.  Робитися  тупим  від 
частого  вживання. 

ВИТУПЦЬОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витупцьбву- 
вати. 

ВИТУПЦЬОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  Иедок.,  ВЙТУПЦЮВАТИ, 
-юю,  -юєш,  док.,  перех.  і  иеперех.,  розм.  1.  Іти 
або  танцювати  дрібними  кроками.  2.  тільки  док. 
Багато  пройти  чи  багато  часу  пробути  на  ногах, 
переходячи  з  місця  на  місце. 

ВЙТУПЦЮВАТИ  див.  витупцьовувати. 

ВЙТУРИТИ  див.  витурювати. 

ВЙТУРЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перех.,  розм.  Те  саме, 
що  вйтурити. 

ВИТУРЮВАТИ,  -юю,  -юєш  і  ВИТУРЯТИ,  -Аю,  -Аєш, 
иедок.,  ВЙТУРИТИ,  -рю,  -риш,  док.,  перех.,  розм. 
Спроваджувати  кого-небудь,  звільнятися  від  чиє¬ 
їсь  присутності.  //  Грубо  виганяти,  проганяти  ко¬ 
го-небудь. 

ВИТУРЯТИ  див.  витурювати. 

ВИТУШКА,  -и,  ж.  Прилад,  на  обертальне  перехрестя 
якого  накладають  міток  (півмітка)  пряжі,  щоб 
перемотати  нитки  в  клубок. 

ВЙТХАТИСЯ,  -ається  і  ВЙТХНУТИСЯ,  -неться,  док., 
розм.  Вивітритися,  втратити  запах;  видихатися. 
Вйтхлий,  -а,  -е,  розм.  Вивітрений,  позбавлений 
запаху. 

ВЙТХНУТИСЯ,  -неться,  док.,  розм.  Поступово  вивіт¬ 
ритися,  випаруватися,  втратити  запах. 
витьохкування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витьохкувати. 
ВИТЬОХКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  перех.  і  иеперех. 
Співати,  тьохкаючи  (про  соловейка). 

ВЙТЯГ,  -у,  ч.  Невеликий  уривок,  частина  чи  цита¬ 
та  з  якого-небудь  тексту. 

ВИТЯГАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Який  служить  для  ви¬ 
тягання. 

ВИТЯГАЛЬНИК,  -а,  V.  Робітник,  що  працює  на  шкі¬ 
ряному  заводі  біля  витягальної  машини. 
витягАльниця,  -і.  Жін.  до  витягАльник. 

ВИТЯГАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач.  витягАти  1-7. 
2.  мед.  Хірургічний  метод  лікування  переломів 
кісток  і  деформацій  скелета,  який  полягає  у  ме¬ 
ханічному  випрямленні  відповідної  частини  тіла. 
ВЙТЯГАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.  Вибрати  що- 
небудь  звідкись  за  кілька  чи  багато  разів. 
ВИТЯГАТИ,  -Аю,  -Аєш  і  ВИТЯГУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ие¬ 
док.,  ВЙТЯГТИ  і  ВЙТЯГНУТИ,  -гну,  -гнеш;  мин.  ч. 
витяг,  -ла,  -ло  і  витягнув,  -нула,  -нуло;  док.,  пе¬ 
рех.  1.  Тягнучи,  розтягаючи,  збільшувати  що- 
небудь  у  довжину.  //  Розташовувати,  ставити 
кого-,  що-небудь  в  одну  лінію.  2.  Випрямляти, 
вирівнювати,  простягати  в  якому-небудь  напрям¬ 
ку  (руку,  ногу  і  т.  ін.).  //  Випинати  вперед. 
**  Вйтягти  нбги  -  умерти;  здохнути.  3.  Тягнучи, 
виволікати  кого-,  що-небудь  звідкись.  //  Підніма¬ 
ти,  тягти  кого-,  що-небудь  знизу  вгору.  //  Діста¬ 
вати,  виймати  що-небудь  звідкись,  із  чогось. 
//  розм.  Красти,  непомітно  виймаючи  з  чого- 
небудь.  4.  перед.,  розм.  Допомагати  кому-,  чому- 
небудь  вибратися,  вийти  зі  скрутного  становища. 
//  Примушувати  або  заохочувати  кого-небудь 
піти,  поїхати  звідкись,  кудись.  5.  перед.  Приму¬ 
шувати  дати,  одержувати  з  труднощами,  виманю¬ 
вати,  видурювати.  //  Докладаючи  зусиль,  при¬ 
мушувати  дати  відповідь,  домагатися  розповіді 
про  що-небудь.  6.  Знаходячи,  вибираючи,  вико¬ 
ристовувати,  виписувати  з  тексту.  7.  Видаляти 
що-небудь  із  чогось  через  всмоктування,  висмок¬ 
тування,  за  допомогою  протягу  і  т.  ін.  //  тільки 
док.,  розм.  Випити  багато  або  все  (звичайно  про 
алкогольні  напої).  8.  Співаючи,  довго  тримати, 
протягувати  звук  (звичайно  на  верхніх  нотах). 
9.  тільки  док.,  також  без  додатка,  розм.  Витри¬ 
мати,  осилити.  //  Виконати  що-небудь,  упоратися 
з  чимсь.  10.  розм.  Бити  батогом,  нагаєм,  києм  і  т. 
ін.,  протягуючи  по  тілу. 

ВИТЯГАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся  і  ВИТЯГУВАТИСЯ,  -уюся, 
-уєшся,  иедок.,  ВЙТЯГТИСЯ  і  ВЙТЯ ГНУТИСЯ,  -гнуся, 
-гнешся;  мин.  ч.  вйтягся,  -лася,  -лося  і  вйтягнув- 
ся,  -нулася,  -нулося;  док.  1.  Розтягатися  в  дов¬ 
жину,  довшати.  //  Розміщатися  низкою  в  одну 
або  кілька  ліній.  //  розм.  Виростати,  ставати  ви¬ 
щим.  //  перев.  док.  Видовжитися,  схуднувши 
(звичайно  про  обличчя).  2.  Випрямляти,  вирівню¬ 
вати  своє  тіло.  //  Ставати  дуже  прямо,  рівно; 
виструнчуватися.  //  Лягати,  випрямивши  ноги. 
//  рідко.  Те  саме,  що  потягатися.  “  Витйгуватися 
в  струнку  -  дуже  випрямлятися,  вирівнюватися 
(перед  старшим,  віддаючи  честь,  у  швидкому  русі 
і  т.  ін.).  3.  тільки  док.,  перед.,  розм.  Умерти, 
здохнути.  4.  Тягнучись,  висмикуватися  з  чого- 


небудь.  //  Виставлятись  із-за  чого-небудь,  вити¬ 
катися,  випинатися  вперед.  5.  тільки  иедок.  Пас. 
до  витягАти  1,  3  -  7. 

ВИТЯГНЕНИЙ,  ВИТЯГНУТИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вйтягнути,  вйтягти  1  -  8.  //  витягне¬ 
но,  безос.  присудк.  сл.  2.  прикм.  Довгий,  довгас¬ 
тий,  видовжений.  Витягнене  обличчя. 
ВЙТЯГНЕННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вйтягнути  1-7. 

2.  мед.  Те  саме,  що  витягАння  2. 

ВЙТЯГНУТИ  див.  витягАти. 

ВЙТЯГНУТИЙ  див.  вйтягнений. 

ВЙТЯГНУТИСЯ  ДИВ.  ВИТЯГАТИСЯ. 

ВЙТЯГОМ,  присл.,  діад.  Протяжно.  **  їхати  вйтягом 
-  їхати  цугом. 

ВЙТЯГТИ  див.  витягАти. 

ВЙТЯГТИСЯ  ДИВ.  ВИТЯГАТИСЯ. 

ВИТЯГУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  пристосований,  вико¬ 
ристовується  для  витягування  чогось. 
ВИТЯГУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  витйгувати  1-7. 
ВИТЯГУВАТИ  див.  витягАти. 

ВИТЯГУВАТИСЯ  ДИВ.  ВИТЯГАТИСЯ. 

ВЙТЯЖКА,  -и,  ж.  1.  Дія  за  знач.  витягАти,  вйтягти 
1,  7.  Витяжка  металу.  Витяжка  газу.  2.  Витягне¬ 
ний  суцільний  шматок  шкіри  для  передка  чобота 
і  халяви.  //  також  ми.  вйтяжки,  -жок,  розм.  Те 
саме,  що  витяжні  чбботи  (див.  витяжнйй  1). 

3.  Пристрій,  що  вентилює  закрите  приміщення, 
повітря  якого  насичене  отруйними  газами,  випа¬ 
рами  і  т.  ін.  4.  Речовина,  препарат,  виготовлений 
обробкою  рослинних  або  тваринних  тканин  пев¬ 
ними  рідинами  (спиртом,  ефіром,  водою  і  т.  ін.); 
екстракт. 

витяжкбвий,  -а,  -е.  Прикм.  до  вйтяжка. 

ВИТЯЖНЙЙ,  -А,  -А.  1.  Зроблений  способом  витяган¬ 
ня,  розтягання.  "  витяжні  чбботи  -  чоботи,  в 
яких  із  суцільного  шматка  шкіри  зроблені  пере¬ 
док  і  халява.  2.  Який  може  витягатися,  який 
служить  для  витягання,  висмикування,  діставан¬ 
ня  чого-небудь.  Витяжне  кільце  парашута. 
3.  Признач,  для  вентиляції,  для  витягання  от¬ 
руйних  газів,  диму  і  т.  ін.  із  закритого  примі- 
щення.  **  ВитяжнА  шАфа  -  пристрій  для  роботи  з 
леткими  речовинами,  а  також  для  їхнього  збері¬ 
гання.  4.  діал.  Протяжний. 

ВИТЙЖНО,  присл.,  діал.  Протяжно. 

ВЙТЯЗЬ,  -я.  У.,  поет.  Хоробрий  воїн,  герой,  бога¬ 
тир.  //  перев.  Людина,  яка  відзначається  небу¬ 
денними,  героїчними  ділами. 

ВИТЯзький,  -а,  -е.  Прикм.  до  вйтязь. 

ВЙТЯТИ  див.  витинАти. 

Вйтятий,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйтяти. 
ВЙТЯТИСЯ  див.  ВИТИНАТИСЯ. 

ВЙУДЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
удити. 

ВИУДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виуджувати. 
ВИУДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙУДИТИ,  -джу, 
-диш,  док.,  перех.  1.  Виловлювати  рибу  вудкою. 
//  Діставати,  витягати  на  нитці,  мотузці  з  прина¬ 
дою.  2.  перед.,  розм.  Вибирати,  шукаючи  кого-, 
що-небудь  серед  когось,  у  чомусь.  3.  перед.,  розм. 
Домагатися  чого-небудь,  діставати  щось  за  допо¬ 
могою  хитрощів. 

ВИУДЖУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  виуджувати. 
вйудити  див.  виуджувати. 

ВЙУЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйучити. 
ВЙУЧЕНИК,  -а,  у.,  кпижп.  Людина,  яка  вчилася  у 
кого-небудь,  пройшла  чиюсь  школу;  учень,  послі¬ 
довник. 

ВИУЧЕНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  вйученик. 

ВЙУЧИТИСЯ  див.  виУчУватися. 

ВЙУЧКА,  -и.  ж.  1.  розм.  Дія  за  знач,  виучувати, 
вйучити.  2.  Сукупність  знань,  навиків,  здобутих 
внаслідок  навчання  чому-небудь. 

ВИУЧУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до  ви¬ 
учувати. 

ВИУЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виучувати. 
ВИУЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙУЧИТИ,  -чу,  -чиш, 
док.,  перех.  Те  саме,  що  вивчАти  3. 

ВИУЧУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВЙУЧИТИСЯ, 
-чуся,  -чишся,  док.  Те  саме,  що  вивчАтися. 
ВИФОРМОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виформбву- 
вати  і  виформбвуватися. 

ВИФОРМОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙФОРМУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.  Обробляючи,  надавати 
чому-небудь  певної  форми.  //  перед.  Розвивати  у 
певному  напрямку. 

ВИФОРМОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВИФОР¬ 
МУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  док.  Набирати  певної 
форми.  //  перев.  Розвиваючись,  окреслюватися, 
набирати  виразних  рис. 

ВЙФОРМУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 

вйформувати. 

ВИФОРМУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйформувати  і 
виформуватися. 

вйформувати  див.  виформовувати. 
Вйфрантитися,  -нчуся,  -нтишся,  док.,  розм.  Одяг¬ 
тися  франтом,  франтихою. 

ВЙФРАНЧЕНИЙ,  -а,  -е,  розм.  Який  вифрантився. 
ВЙФУРКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  діал.  1.  Швидко,  з 
шумом  вилетіти  звідки-небудь  (про  птахів).  2.  пе¬ 
рев.  Швидко  вийти,  вибігти. 

ВИХАННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач.  вихАти. 
ВЙХАЛАТИ  див.  вихАпувати. 

ВИХАПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙХАЛАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перех.,  розм.  Поспішно  вибирати, 
витягати  що-небудь  звідкись.  //  Хапаючи,  відні¬ 
мати,  викрадати. 

ВЙХАРКАТИ  див.  вихАркувати. 

ВЙХАРКАТИСЯ  див.  вихАркуватися. 

ВЙХАРКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перех.  Однокр.  до 


вихаркувати. 

ВИХАРКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вихАркувати. 
ВИХАРКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙХАРКАТИ,  -аю, 
-аеш,  док.,  перед.  Харкаючи,  видаляти  мокроту 
або  що-небудь  інше  з  горла. 

ВИХАРКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  ведок.,  ВИХАРКА¬ 
ТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  1.  Харкаючи,  очищати 
собі  горло  від  мокроти  або  чого-небудь  іншого. 
2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вихАркувати. 

ВЙХАРЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.,  розм.  З'їсти 
багато  або  всі  харчі,  продуктові  запаси. 

ВИХАТИ,  -Аю,  -аєш,  ведок.,  ВИХНУТИ,  -ну,  -неш, 
док.,  розм.  1.  Махати,  хитати  або  маяти.  //  Пере¬ 
смикувати.  2.  Брикати,  бити  однією  чи  обома 
задніми  ногами  (про  копитних  тварин). 

ВИХАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВПХНУТИСЯ,  -ну- 
ся,  -нАшся,  док.,  розм.  І.  тільки  док.  Рвучко  по¬ 
датися,  метнутися,  рвонутися  куди-небудь. 

2.  Брикатися,  битися  однією  чи  обома  задніми 
ногами  (про  копитих  тварин). 

вихвАла,  -и,  ж.  Вихваляння,  похвала. 

ВЙХВАЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйхвалити. 
ВЙХВАЛИТИ  див.  вихвалАти. 

ВЙХВАЛИТИСЯ  див.  вихвалйтися. 

ВЙХВАЛКА,  -и,  ж.,  розм.  Те  саме,  що  хвАстощі. 
ВИХВАЛЮВАТИ  див.  вихвалАти. 

ВИХВАЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  Пас.  до  вихвА- 
лювати. 

ВИХВАЛЯКА,  -и,  ч.  і  ви,  розм.  Той  або  та,  що  ви¬ 
хваляється. 

ВИХВАЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вихвалАти. 
ВИХВАЛАти,  -Аю,  -Аєш  і  ВИХВАЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш, 
ведок.,  ВЙХВАЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перед.  Дуже 
хвалити,  підкреслювати  добрі  якості  кого-,  чого- 
небудь. 

ВИХВАЛЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВЙХВАЛИТИ¬ 
СЯ,  -люся,  -лишся,  док.  1.  Хвастати,  хвалити  са¬ 
мого  себе.  //  ким,  чим.  Хвалити  щось  своє,  своїх 
близьких  і  т.  ін.  2.  Хвалькувато  погрожувати; 
нахвалятися.  3.  тільки  ведок.  Пас.  до  вихвалАти. 
ВЙХВАТ,  -у,  ч„  діал.  Вибух  обурення. 

ВЙХВАТЕНЬ,  -тня,  ч.,  діал.  Перепічка. 

ВЙХВАТИТИ  див.  вихвАчувати. 

ВЙХВАТИТИСЯ  див.  вихвАчуватися. 

ВЙХВАТКА,  -и,  ж.  Несподіваний  різкий  виступ, 
недоброзичлива  або  ворожа  дія  проти  кого- 
небудь.  //  Вчинок,  що  виходить  за  межі  узвичає¬ 
них  норм  поведінки.  //  Жарт,  вигадка. 

ВЙХВАТНИЙ,  -а,  -е,  діал.  Беручкий,  енергійний. 
ВЙХВАЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
хватити. 

ВЙХВАЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйхватити. 
ВИХВАЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вихвАчувати. 
ВИХВАЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙХВАТИТИ,  -ачу, 
-атиш,  док.,  перед.  1.  Швидко  віднімати,  вирива¬ 
ти  що-небудь  у  когось;  вихоплювати.  2.  Рвучко 
витягати,  виймати  що-небудь  із  чогось,  звідкись. 

3.  тільки  док.,  перев.,  розм.  Швидко,  вчасно  зі¬ 
брати  урожай  чого-небудь  перед  негодою. 
ВИХВАЧУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙХВАТИ¬ 
ТИСЯ,  -ачуся,  -атишся,  док.  1.  Швидко  з'являти¬ 
ся,  вибігати  вперед,  вискакувати  звідки-небудь. 
//  Бурхливо  вириватися  з  (із-за)  чого-небудь. 
2.  Вириватися  наперед,  проявляючи  свої  здібнос¬ 
ті,  вміння,  бажання  і  т.  ін.  3.  тільки  ведок.  Пас. 
до  вихвАчувати  1,  2. 

ВЙХВИЦОМ,  присл.  Навскоки,  галопом. 

ВЙХВОРІТИ  1  ВЙХОРІТИ,  -ію,  -ієш,  док.,  розм.  Довго 
прохворіти;  дуже  перехворіти. 

ВИХВОРОСТИТИ,  -ощу,  -стиш,  док.,  веред.  Побити 
хворостиною,  батогом  і  т.  ін. 

ВИХИЗОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.  Дуже 
хизуватися  перед  ким-небудь,  намагаючись  пока¬ 
зати  себе  найвигідніше. 

ВЙХИЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйхи- 
лити. 

Вйхилити  див.  вихилАти. 

ВЙХИЛИТИСЯ  див.  вихилАтися. 

ВИХЙЛЮВАТИ  див.  вихилАти. 

ВИХилАСИ,  -ів,  мв„  розм.  Примхливі,  химерні 
рухи  всім  тілом  у  танці,  під  час  ходіння  і  т.  ін. 
вихилАсом,  присл.,  розм.  Вигинаючись,  звиваю¬ 
чись,  роблячи  вихиляси.  //  Згинаючись  набік. 
ВИХИЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш  і  рідко  ВИХЙЛЮВАТИ,  -юю, 
-юєш,  ведок.,  ВЙХИЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перед. 

1.  Висувати  з  чого-небудь  або  звідкись  голову, 
тулуб  і  т.  ін.  2.  розм.  Випивати  до  дна  (перев.  про 
алкогольні  напої). 

ВИХИЛАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВЙХИЛИТИСЯ, 
-люся,  -лишся,  док.  1.  Висуватися  з  чого-небудь 
або  звідкись,  з'являтися,  показуватися  назовні. 

2.  тільки  ведок.  Згинатися  в  різні  боки;  звивати¬ 
ся.  3.  діал.  Вигинатися. 

вйхитати  див.  вихйтувати. 

ВЙХИТАТИСЯ  див.  вихйтуватися. 

ВЙХИТРИТИСЯ  див.  вихйтрюватися. 

ВИХИТРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед,  і  иеперед. 
Дістати,  добути  що-небудь  або  домогтися  чогось 
хитрощами. 

ВИХИТРЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  ведок. ,  ВЙХИТРИ¬ 
ТИСЯ,  -рюся,  -ришся,  док.  Застосовувати  все  своє 
уміння,  хитрі  прийоми  для  досягнення  чого- 
небудь;  приловчатися. 

ВИХИТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вихйтувати. 
ВИХЙТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙХИТАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.  1.  перед.  Хитаючи,  вивалювати  що- 
небудь.  2.  тільки  ведок.,  веверед.,  розм.  Часто 
хитати;  похитувати. 

ВИХЙТУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙХИТАТИ¬ 
СЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  1.  Хитаючись,  вивалюва¬ 


тися,  звалюватися.  2.  тільки  ведок.,  розм.  Гойда¬ 
тися,  колихатися,  погойдуватися. 

ВЙХІД,  -ходу,  ч.  1.  Рух  звідки-небудь  назовні,  за 
межі  чогось.  //  Вибуття  звідки-небудь,  залишен¬ 
ня  чогось.  Видід  У  море.  ”  Вйхід  у  стрілку,  бот., 
с.  г.  -  перетворення  стебла  рослин  у  процесі  рос¬ 
ту  на  трубку,  стрілку.  Вйхід  з  процедури  (у  мб- 
вах  програмувАння)  -  мовна  конструкція,  що 
позначає  кінець  послідовності  виконання  опера¬ 
торів  процедури.  2.  перев.  Форма  прояву,  вияв¬ 
лення  (звичайно  про  почуття).  3.  Поява  кого- 
небудь  десь,  прихід  кого-небудь  кудись.  //  Поява 
на  сцені  дійової  особи.  //  Надходження  в  продаж 
із  друку  (книги,  журналу  і  т.  ін.).  “  Вйхід  на 
рйнок  -  перша  пропозиція  своїх  товарів  на  рин¬ 
ку.  4.  Місце,  яким  виходять  чи  яким  можна  ви¬ 
ходити  назовні  з  чого-небудь,  звідкись,  або  отвір, 
крізь  якого  може  щось  виходити.  5.  перев.  Мож¬ 
ливість,  спосіб  вийти  із  складного  важкого  стано¬ 
вища,  позбутися  небезпеки  і  т.  ін.  6.  Кількість 
вироблених,  вирощених  і  т.  ін.  продуктів.  7.  Ого¬ 
лення  гірських  порід,  пластів.  //  Те,  що  виступає 
на  поверхню. 

ВИХІДНЙИ,  -А,  -А.  1.  Який  служить  для  виходу  (у  1 
знач.);  пов'язаний  з  виходом  (у  4  знач.).  **  Вихід- 
нА  допомбга  -  грошова  сума,  яка  за  законом  ви¬ 
плачується  працівникові  в  разі  звільнення  його  з 
роботи  не  за  власним  бажанням.  ВихіднА  шкурка, 
мисл.  -  повноцінна  шкурка  вилинялого  хутрового 
звіра.  2.  Пов'язаний  з  виходом  (у  3  знач.).  **  Ви¬ 
хіднА  роль  -  найнезначніша  роль  у  театральній 
виставі.  3.  Вільний  від  роботи,  служби  або  на¬ 
вчання  (про  день).  //  у  знач.  ім.  вихіднйй,  -ного, 
ч. ,  розм.  Ц  розм.  Який  користується  своїм  віль¬ 
ним  від  роботи  або  навчання  днем.  4.  Від  якого 
або  з  якого  починається  що-небудь;  початковий. 
Видідве  положений.  **  Вихідні  дАні  -  початкові 
показники,  необхідні  при  вирішенні  проблеми, 
розв'язанні  задачі  (умова  задачі),  проведенні  до¬ 
сліджень  тощо.  5.  розм.  Признач,  для  одягання, 
взування  в  святкові  дні,  в  урочистих  випадках 
або  для  виходу  в  театр,  у  гості  і  т.  ін.  6.  кавц. 
Який  посилається  з  установи  (про  документ,  ді¬ 
лові  папери  і  т.  ін.).  Вивідні  папери.  //  у  знач, 
ім.  вихіднйй,  -ного,  ч. 

ВЙХІДЧИНИ,  -чин,  ми.,  розм.  Народний  звичай 
відзначати  залишення  житла  в  разі  переїзду,  виї¬ 
зду  і  т.  ін. 

ВЙХІСНУВАТИ,  -ую,  -уєш.  Мати  вигоду,  дістати 
користь. 

ВЙХЛЕБТАТИ,  -бчу,  -бчеш  І  розм.  ВЙХЛЕПТАТИ,  -пчу, 
-пчеш,  док.,  ВИХЛЕБТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок., 
перед.  1.  Хлебчучи,  виїсти  щось  рідке  або  випити 
(звичайно  про  собак  і  т.  ін.).  2.  розм.  Випити  що- 
небудь  або  виїсти  рідку  страву. 

ВИХЛЕБТУВАТИ  див.  ВЙХЛвбтати. 

ВЙХЛЕПТАТИ  див.  вйхлебтати. 

ВЙХЛЕСТАТИ,  -ещу,  -ещеш,  док.,  перед.,  діад.  Ви¬ 
хлебтати  (у  2  знач.). 

ВЙхлип,  -у,  ч.,  діал.  Те  саме,  що  вйхлоп. 
ВИХЛИПНЙЙ,  -А,  -А,  діал.  Те  саме,  що  вихлопнйй. 
ВИХЛИСТАТИ,  -ищу,  -ищеш,  док.,  ВИХЛЙСТУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  ведок.,  перед.,  вульг.  Випити  що- 
небудь  або  виїсти  рідку  страву. 
вихлйстувати  див.  вйхлистати. 

Вйхлоп,  -у,  ч.,  тех.  Вихід  відпрацьованих  газів 
крізь  випускну  трубу  у  двигунах  внутрішнього 
згоряння;  випуск. 

ВИХЛОПНЙЙ,  -А,  -4,  тех.  Який  служить  для  виходу 
відпрацьованих  газів  з  циліндрів  двигунів  внут¬ 
рішнього  згоряння.  //  Який  виходить  за  вихло¬ 
пів.  Вихлопні  гази  двигунів. 

ВЙХЛЬОСКАТИ  див.  вихльбскувати. 

ВИХЛЬОСКУВАТИ  І  ВИХЛЬОСТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ве¬ 
док.,  ВЙХЛЬОСКАТИ  і  ВИХЛЬОСТАТИ,  -аю,  -аєш, 
док.,  розм.  Час  від  часу  хльоскати,  хльостати 
батогом,  різкою  і  т.  ін. 
вйхльостати  див.  вихльбскувати. 
ВИХЛЬОСТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вихльбстувати. 
ВИХЛЬОСТУВАТИ  див.  вихльбскувати. 

ВИХЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  діал.  Хитатися, 
коливатися. 

ВИХЛЮВАТИЙ,  -а,  -е,  діад.  Хиткий. 

ВИХЛЮВАтість,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вихлювАтий. 
ВЙХЛЮПАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
хлюпати. 

вихлюпати  див.  вихлюпувати. 
вихлюпатися  див.  вихлюпуватися. 

ВЙХЛЮПНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перед.  Однокр.  до 
вихлюпувати. 

ВИХЛЮПНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйхлюпнути.  / /  вихлюпнуто,  безос.  присуди,  сл. 
ВИХЛЮПНУТИСЯ,  -неться,  док.  Однокр.  до  вихлю¬ 
пуватися  1.  //  Викинутися  разом  із  рідиною  або  з 
рідини. 

ВИХЛЮПУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вихлюпувати. 
вихліЬпу ВАТИ ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙХЛЮПАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перед.  Виливати  рідину  різким  рухом; 
розливати  частинами  з  посудини,  струшуючи  під 
час  носіння,  перевезення.  //  Виливати,  вибирати 
воду  з  чого-небудь  частинами.  //  Виливаючи,  ви¬ 
кинути  разом  із  рідиною  кого-,  що-небудь. 
ВИХЛЮПУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВЙХЛЮПАТИСЯ, 
-ається,  док.  1.  Виливатися,  переливатися  через 
край  від  різкого  руху,  хитання,  струсу  і  т.  ін. 
(про  рідину).  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вихлюпу¬ 
вати. 

ВИХЛАння,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач.  вихлАти. 
ВИХЛЯСТИЙ,  -а,  -е,  розм.  Який,  рухаючись,  вигина¬ 
ється  на  різні  боки.  //  Нерівний,  хиткий. 


вихбдити 

ВИХЛЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вихлАстий. 
ВихлАти,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  розм.  1.  Рухатися 
нерівно,  похитуючись,  звертаючи  з  боку  на  бік. 
//  перев.  Хитрувати,  говорити  неправду.  2.  чим. 
Махати,  хитати. 

ВИХЛЙТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  розм.  Рухаю¬ 
чись,  вигинатися,  згинатися,  хитатися. 
ВЙХМЕЛИТИСЯ  див.  вихмелАтися. 

ВИХМЕЛЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВЙХМЕЛИТИ¬ 
СЯ,  -люся,  -лишся,  док.,  діал.  Витвережуватися. 
ВИХОВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  виховання  (у  1 
знач.). 

ВИХОВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИЙ,  -а,  -е.  Який  поєднує 
процеси  виховання  та  оздоровлення. 

ВИХОВАНЕЦЬ,  вихованця,  ч.  1.  Дитина  або  молода 
людина,  яка  виховується  чи  виховувалася  ким- 
небудь  або  де-небудь.  //  Дитина,  взята  ким-не¬ 
будь  на  виховання  (у  1  знач.).  //  Людина,  яка 
сприйняла  думки,  погляди,  ідеї  певної  організа¬ 
ції,  товариства  і  т.  ін.  2.  Людина,  яка  вчиться  або 
яка  одержала  освіту  в  якому-небудь  навчальному 
закладі.  3.  Тварина,  за  якою  доглядають. 
ВЙХОВАНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйховати'.  2.  првкм.  Який  внаслідок  виховання 
набув  навичок  пристойного  поводження;  чемний, 
ввічливий. 

ВЙХОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач,  вй- 
хований  2;  уміння  добре  поводити  себе  в  товарис¬ 
тві,  володіти  своїми  почуттями. 

ВИХОВАНКА,  -и.  Жін.  до  виховАнець. 

ВИХОВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  вихбвувати', 
вйховати'.  **  новб  виховання  -  течія  в  педагогіці 
(виникла  наприкінці  19  ст.),  представники  якої 
вважали,  що  вчитель  повинен  спиратись  у  на¬ 
вчанні  та  вихованні  дітей  на  їхній  досвід,  пова¬ 
жати  їхні  індивідуальність  і  самостійність.  2.  Су¬ 
купність  знань,  культурних  навичок,  поглядів, 
що  становлять  загальний  рівень  духовного  розви¬ 
тку  людини  і  є  наслідком  систематичного  впливу, 
навчання. 

ВЙХОВАНО.  Присл.  до  вйхований. 

ВИХОВАТЕЛЬ,  -я,  ч.  Людина,  яка  виховує,  навчає 
дітей  і  молодь,  прищеплює  їм  навички  і  правила 
поведінки,  певні  погляди.  //  Педагог,  який  сте¬ 
жить  у  певному  закладі  за  поведінкою  дітей  і 
відповідно  її  спрямовує.  //  Той,  хто  спрямовує 
силу  свого  впливу  на  виховання  класу,  суспільст¬ 
ва  і  т.  ін.  в  певному  напрямі. 

ВИХОВАТЕЛЬКА,  -и.  Жін.  до  виховАтель. 
ВИХОВАТЕЛЬСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  виховАтель. 
ВЙХОВАТИ'  див.  вихбвувати1. 

ВЙХОВАТИ2  див.  вихбвувати". 
виховатися'  див.  вихбвуватися'. 
вйховатися"  див.  вихбвуватися". 

ВИХОВАч,  -А,  ч.,  діал.  Те  саме,  що  виховАтель. 
ВИХОВАчка,  -и,  діал.  Жін.  до  виховАч. 

ВИХОВНЙЙ,  -А,  -А.  Стос,  до  виховання  (у  1  знач.). 
ВИХОВНЙК,  -А,  ч.  Те  саме,  що  виховАтель. 

ВИХОВОК,  -вку,  ч.,  заст.  Виховання. 

ВИХОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вихбвувати'. 
ВИХОВУВАТИ',  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙХОВАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перед.  1.  Вирощувати,  навчаючи  правил 
поведінки,  даючи  освіту  і  т.  ін,  //  Вирощуючи  сво¬ 
їх  малят,  навчати  їх  поводити  себе  певним  чином 
за  тих  чи  інших  обставин  (про  тварин).  2.  Система¬ 
тично  впливати  на  культурний  розвиток,  світо¬ 
гляд,  моральні  принципи  кого-небудь  у  певному 
напрямі.  //  що.  Систематичним  впливом  виклика¬ 
ти,  розвивати  якесь  почуття,  рису  вдачі,  особли¬ 
вість,  прищеплювати  що-небудь.  3.  Цілеспрямова¬ 
но,  за  певною  системою  вирощувати  (тварин). 
ВИХОВУВАТИ",  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИХОВАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перед.,  розм.  1.  Довго  ховати,  перехо¬ 
вувати  кого-  або  що-небудь.  2.  Таїти  що-небудь. 
ВИХОВУВАТИСЯ1 ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙХОВАТИ¬ 
СЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  1.  Перебуваючи  під  чнїм- 
небудь  опікуванням,  навчатися  правил  поведінки, 
одержувати  освіту  і  т.  ін.  2.  Розвиватися  духовно, 
набувати  знань,  певного  світогляду,  моральних 
переконань  завдяки  систематичному  впливові. 
3.  тільки  ведок.  Пас.  до  вихбвувати'. 
ВИХОВУВАТИСЯ",  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВЙХОВАТИ¬ 
СЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.,  розм.  1.  тільки  ведок. 
Довго  переховуватися,  ховатися.  //  тільки  док. 
Довго  переховуючись,  ховаючись,  залишитися 
непоміченим,  невикритим,  непійманим  і  т.  ін. 
2.  Таїти  що-небудь,  не  признаватися  в  чомусь. 
ВИХОВУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  ви¬ 
хбвувати. 

ВИХОДЕНЬКИ,  -ньок,  ми.,  діал.  Походеньки. 
ВЙХОДЕЦЬ,  -хідця,  ч.  1.  Людина,  яка  переселилася 
з  іншої  країни,  краю,  області  і  т.  ін.  2.  Людина, 
що  перейшла  з  одного  соціального  середовища  до 
іншого.  **  вйходець  з  тогб  світу  -  покійник, 
який,  за  народним  повір'ям,  виходить  із  могили. 
ВИХОДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вихбджувати. 
ВИХОДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙХОДИТИ,  -джу, 
-диш,  док.,  перед.,  розм.  Старанно  доглядаючи, 
виліковувати  хворого,  пораненого  і  т.  ін.  //  Дбай¬ 
ливо  ростити  кого-небудь  або  щось. 

ВИХОДИТИ,  -джу,  -диш,  ведок.,  ВЙЙТИ,  -йду,  -йдеш; 
мив.  ч.  вийшов,  -йшла,  -йшло;  док.  1.  Іти  звідки- 
небудь  назовні,  за  межі  чогось.  //  Рухатися  звід¬ 
ки-небудь,  за  межі  чогось.  //  Вилітати  з  вулика, 
шукаючи  іншого  місця  для  життя  (про  бджоли¬ 
ний  рій).  ”  Вихбдити  з  берегів  -  розливатися, 
затопляти  береги  під  час  поводі  (про  річку,  озеро 
і  т.  ін.).  2.  перев.  Вибувати  звідки-небудь,  із  чо¬ 
гось,  залишати  якийсь  заклад,  установу,  органі¬ 
зацію  і  т.  ін.  //  Вибувати,  виписуватися  (з  лікар- 

159 


виходити 

ні,  госпіталю  і  т.  ін.).  //  Одержувати  волю,  звіль¬ 
нятися  (з  тюрми,  з-під  арешту  і  т.  ін.)-  Виходити 
у  відставку.  3.  переп.  Переставати  брати  участь  у 
чому-небудь,  у  якійсь  дії.  //  Переставати  бути  в 
якому-небудь  стані.  //  Мати  певний  вигляд,  на¬ 
бувати  якого-небудь  стану  після  чогось.  Виходити 
з  моди.  Виходити  з  ужитку.  “  вихбдити  з  рівно¬ 
ваги  -  переставати  володіти  собою,  сильно  драту¬ 
ватися.  4.  Ідучи,  підніматися  на  яке-небудь  під¬ 
вищення,  на  щось  високе.  5.  Ідучи,  з’являтися, 
опинятися  де-небудь  у  певному  місці.  //  Перемі¬ 
щатися,  виступати  із-за  чого-небудь  на  відкрите 
місце.  //  З'являтися,  прибувати  для  участі  у  чо¬ 
му-небудь.  //  Рухаючись  знизу  догори,  з'являти¬ 
ся  на  поверхні.  //  З’являтися  із  землі*,  сходити 
(про  рослини).  //  тільки  иедок.  Мати  вихід  на 
поверхню;  бути  видним.  Виходити  в  море.  Вихо¬ 
дити  иа  зв  язок.  6.  перед.  Домагаючись  чого- 
небудь,  посідати  певне  місце  серед  когось,  чогось. 
7.  тільки  иедок. ,  з  чого.  Мати  що-небудь  вихід¬ 
ним  пунктом,  базуватися  на  чомусь.  8.  Набувати 
чинності,  будучи  виданим  (про  закон,  указ  і  т. 
ін.).  //  Видаватися,  публікуватися,  бути  надруко¬ 
ваним.  Виходити  друком.  9.  тільки  иедок.  Бути 
оберненим  у  напрямку  до  чого-небудь,  в  який- 
небудь  бік.  10.  з  кого  -  чого.  Походити  з  певного 
середовища,  соціальної  групи  або  з  якого-небудь 
місця,  з  якої-небудь  місцевості.  11.  Витрачатися, 
вичерпуватися  (про  гроші,  кошти,  які-небудь 
запаси).  12.  розм.  Минати,  закінчуватися  (про 
певний  час).  //  кому.  Виповнюватися  (про  роки 
як  досягнення  певного  віку).  13.  Утворюватися, 
удаватися  яким-небудь  внаслідок  певної  дії. 
//  тільки  док.  Стати  ким-небудь  або  подібним  до 
когось,  набути  певних  рис,  якостей  і  т.  ін. 
//  Траплятися.  //  Ставати  розв'язаним,  заверше¬ 
ним  і  т.  ін.  **  Вихбдити  на  однб  -  в  підсумку 
бути,  залишатися  таким  самим,  незалежно  від 
способу  дії,  підходу  до  питання  і  т.  ін.  не  вихб- 
дить  (не  вййшло),  безос.  -  не  можна,  не  потала¬ 
нило  через  несприятливі,  невідповідні  умови. 
14.  в  кого ,  иа  кого.  Ставати  ким-небудь  внаслідок 
досягнення  певного  віку.  //  Ставати  ким-небудь, 
здобуваючи  певну  професію,  одержуючи  нагороду 
і  т.  ін.  Вийти  в  люди.  15.  за  кого  ( також  зі  сл. 
заміж).  Одружуватися,  ставати  чиєю-небудь 
дружиною,  жінкою.  16.  розм.  Те  саме,  що  кбшту- 
вати.  17.  вихбдить,  у  знач,  встави.  сл.  Ужива¬ 
ється  в  знач,  слів  значить,  отже,  таким 
чином. 

ВИХОДИТИ1,  -джу,  -диш,  док.  1.  перех.  Обійти  в 
усіх  напрямках  яке-небудь  місце,  місцевість, 
пройти  багато  місць.  2.  перех.,  розм.  Добути, 
дістати  що-небудь  або  домогтися  успішного  вирі¬ 
шення  якоїсь  справи,  багато  ходячи.  3.  иеперех ., 
розм.  Проходити  певний  час. 
виходити'  див.  вихбджувати. 
вихйдитися,  -джуся,  -дишся,  док.,  розм.  1.  Виро¬ 
стати.  2.  Поправлятися  після  хвороби,  пологів, 
поранення.  3.  Псуватися  внаслідок  носіння  (про 
взуття);  зношуватися. 

ВИХОДІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вихбдити. 

ВИХбДОК,  -дка,  ч.,  зах.  Нужник,  убиральня. 
ВЙХОДЬКО,  -а,  ч„  діал.  Виходець. 

ВЙХОЛОДЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
в й холодити.  //  вйхолоджено,  безос.  присудк.  сл. 
ВЙХОЛОДЖЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за  знач,  вихо¬ 
лоджений. 

ВИХОЛОДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вихолоджу¬ 
вати  і  стан  за  знач,  вихолоджуватися. 
ВИХОЛОДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙХОЛОДИТИ, 
-джу,  -диш,  док.,  перех.  1.  Випускати  звідки- 
небудь  тепло,  робити  щось  холодним.  2.  перем., 
розм.  Зменшувати  силу  почуття;  охолоджувати. 
ВИХОЛОДЖУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  вйхолодити- 
СЯ,  -иться,  док.  1.  Втрачати  тепло,  ставати  холо¬ 
дним.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  вихолбджувати. 
вихолодити  див.  вихолбджувати. 
вихолодитися  див.  вихолоджуватися. 

ВЙХОЛОНУТИ  ДИВ.  ВИХОЛОНУТИ. 

ВИХОЛОНУТИ,  -йє,  иедок.,  ВЙХОЛОНУТИ,  -не,  док. 
Втрачати  тепло,  ставати  холодним, 
вихолостити  див.  вихолбщувати. 

ВЙХОЛОЩЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйхол  остити.  //  вйхолощено,  безос.  присудк .  сл. 
ВЙХОЛОЩЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за  знач,  вйхо- 
лощений. 

ВЙХОЛ ощення,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вихолбщувати, 
вйхол  остити. 

вихолощування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вихолбщувати. 
ВИХОЛОЩУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙХОЛОСТИТИ, 
-ощу,  -остиш,  док.,  перех.  1.  Те  саме,  що  кастру- 
віти.  2.  перем.  Позбавляти  що-небудь  чогось  ду¬ 
же  цінного,  плодотворного,  здатного  до  дальшого 
розвитку. 

ВИХОЛОЩУВАТИСЯ,  -ується,  медок.  Пас.  до  вихо¬ 
лбщувати. 

вихопити  див.  вихбплювати. 

ВИХОПИТИСЯ  див.  вихбплюватися. 

ВЙХОПЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 

ВЙХОПИТИ. 

ВЙХОПЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйхопити. 
ВИХОПЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вихбплювати. 
ВИХОПЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  медок.,  ВЙХОПИТИ, 
-плю,  -пиш;  мм.  вихоплять;  док.,  перех.  1.  Шви¬ 
дко  виривати,  висмикувати  що-небудь  у  когось. 

2.  Рвучко  виймати  що-небудь  звідкись.  //  Допо¬ 
магаючи  комусь  швидко  витягати  його  звідкись, 
рятувати.  //  Швидко  брати,  вибираючи  або  хапа¬ 
ючи  навмання  з-поміж  кого-,  чого-небудь.  //  пе- 

160 


рев.  Раптово  вирізняти  що-небудь  на  короткий 
час  (освітивши,  донісши  і  т.  ін.). 

ВИХОПЛЮВАТИСЯ,  -ЮЮСЯ,  -ЮЄШСЯ,  ведок..  вихопи¬ 
тися,  -плюся,  -пишся;  мв.  вихопляться;  док. 
1.  Швидко  вибігати,  виїжджати,  вискакувати 
куди-небудь,  раптово  з'являтися  десь.  //  Рвучко, 
швидко  підніматися  на  що-небудь.  2.  Швидко 
вискакувати,  вибиратися  звідки-небудь.  //  Шви¬ 
дко  або  раптово  вириватися  з  чого-небудь  (про 
подих,  голос  і  т.  ін.).  //  Вирізнятися  раптово  і 
виразно  на  короткий  час  (про  світло,  звуки). 

3.  Несподівано,  поспішно  вириватися  наперед  із 
словом,  фразою,  говорити  що-небудь,  запитувати, 
твердити.  //  Раптово  бути  сказаним,  несподівано 
прозвучати  (про  слово,  фразу,  вигук).  4.  тількв 
ведок.  Пас.  до  вихбплювати  2. 

ВИХОР1,  -хору  і  -хру,  ч.  1.  Рвучкий  круговий  рух 
вітру.  //  Сильний,  поривчастий  вітер.  //  Підняті 
вітром  пил,  листя,  сніг  і  т.  ін.,  що  швидко  кру¬ 
тяться  стовпом.  2.  чого,  перев.  Надзвичайно 
швидкий  хід,  розвиток  чого-небудь.  //  Про  що- 
небудь  численне  і  надзвичайно  швидке  в  перебігу, 
в  розвитку,  в  дії.  3.  у  звач.  врвсл.  вйхором  (вй- 
хром).  Надзвичайно  швидко. 

ВИХОР'1,  -хра,  ч.  Природно  закручене  витком  пасмо 
волосся,  яке  стирчить  догори.  //  Волосся,  яке 
лежить  або  збилося  окремим  пасмом. 

ВИХОРЕЦЬ1,  -рцю,  ч.  1.  Зменш,  до  вйхор'  1.  2.  у 
звач.  врвсл.  вихорцбм.  Швидко. 

ВИХОРЕЦЬ*,  -рцА,  ч.  1.  Зменш,  до  вйхор*.  2.  у 
звач.  врвсл.  вихорцбм.  Сторчма  (про  волосся). 
ВЙХОРИТИ,  -рю,  -риш  і  ВЙХРЙТИ,  вихрю,  вйхрйш, 
ведок.  1.  верех.  і  ве  верех.  Крутити  що-небудь, 
чим-небудь,  утворюючи  вихор,  вихори  (два.  вй¬ 
хор'  1).  //  Крутити  швидко  чим-небудь  навколо 
себе.  2.  верех.  Крутити  голову,  схопивши  за  во¬ 
лосся.  3.  веверех.  Те  саме,  іцо  вйхоритися'. 
ВЙХОРИТИСЯ1,  -иться  і  ВЙХРЙТИСЯ,  вйхрйться, 
ведок.  Здійматися,  крутитися,  утворюючи  вихор, 
вихори  (два.  вйхор'  1). 

ВЙХОРИТИСЯ*,  -иться  і  ВЙХРЙТИСЯ,  вйхрйться, 
ведок.  Стояти  вихором,  вихрами  ( два .  вйхор*). 
ВЙХОРІТИ,  -ію,  -ієш,  док.,  заст.  Виболіти. 
ВИХОРбЦІУВАТИСЯ,  -уюся,  -усшся,  ведок.,  розм. 
Чепуритися,  гарно,  пишно  вбиратися. 

ВЙХОРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  зах.  Видужати. 
ВИХРАСТИЙ,  ВИХРЯСТИЙ,  -а,  -е.  З  вихором,  вихрами 
(два.  вйхор*). 

ВЙХРЕСТ  і  ВИХРИСТ,  -а,  ч.  Той,  хто  перейшов  у 
християнство  з  іншої  релігії. 
вихрестити  два.  вихрещувати. 

ВЙХРЕСТИТИСЯ  два.  вихрещуватися. 

ВЙХРЕСТКА  і  ВЙХРИСТКА,  -и,  ж.  ЖІН.  ДО  ВЙхреСТ  і 
вйхрист. 

вихрещений,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  ей- 
хрестити. 

ВИХРЕЩУВАТИ  і  ВИХРЙЩУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок., 
ВЙХРЕСТИТИ,  -ещу,  -естиш  і  ВЙХРИСТИТИ,  -ищу, 
•истиш,  док.,  верех.  1.  Здійснювати  обряд  хре¬ 
щення  над  людиною,  що  переходить  у  християнс¬ 
тво  з  іншої  релігії.  2.  перед.,  розм.  Бити  кого- 
небудь. 

ВИХРЕЩУВАТИСЯ  і  ВИХРЙЩУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся, 
ведок.,  ВЙХРЕСТИТИСЯ,  -ещуся,  -естишся  і  ВЙХРИ- 
СТИТИСЯ,  -ищуся,  -истишся,  док.  1.  Переходити  у 
християнство  з  іншої  релігії.  2.  перев.,  розм., 
заст.  Міняти  своє  ім'я  або  прізвище  на  інше. 
ВЙХРИСТ  два.  вйхрест. 

ВЙХРИСТИТИ  два.  вихрбщувати. 

ВЙХРИСТИТИСЯ  два.  вихрещуватися. 

ВЙХРЙТИ  два.  вйхорити. 

ВЙХРЙТИСЯ'  див.  вихоритися'. 

ВЙХРЙТИСЯ*  два.  вйхоритися*. 

ВЙХРИЩЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
христити. 

ВИХРЙЩУВАТИ  два.  вихрбщувати. 

ВИХРОВЙЙ,  -б,  -б.  Прикм.  до  вйхор'  1. 

ВИХРУВАННЯ,  -я,  діал.  Буйство. 

ВИХРУВАТИЙ',  рідко  ВИХРЮВАТИЙ,  -а,  -е.  З  вихором, 
вихрами  (два.  вйхор'  1). 

вихруватий*,  рідко  вихрювАтий,  -а,  -е.  З  вихором, 
вихрами  (два.  вйхор*). 

ВИХРУВАтість,  -тості,  ж.  Властивість  за  знач,  ви- 
хрувбтий. 

вихрювАтий'  два.  вихрувбтий'. 
вихрювАтий*  два.  вихрувбтий*. 

ВЙХРЯКАТИ,  -аю,  -аєш,  док.  і  ВИХРЙКУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  діал.  Вихаркати. 

ВИХРЙКУВАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вихрйкувати. 
ВИХРЙКУВАТИ  два.  вйхрякати. 

ВИХРЯСТИЙ  два.  вихрбстий. 

ВЙХУДІТИ,  -ію,  -ієш  і  ВЙХУДНУТИ,  -ну,  -неш,  док., 
діал.  Схуднути. 

ВЙХУДНУТИ  два.  вйхудіти. 

ВИХУРЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  діал.  Чвани¬ 
тися,  приндитися. 

ВЙЦВілии,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  вйцвіс- 
ти.  //  у  звач.  првкм.  Невиразного  кольору;  безбар¬ 
вний. 

ВИЦВІРКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  розм.  Цвірчати 
щосили. 

ВИЦВІСТИ  два.  вицвітбти. 

ВЙЦВІТ,  -у,  ч.,  діал.  1.  Цвіт,  квіти.  2.  перев.  Кра¬ 
щий  витвір,  краща  частина  чого-небудь. 
ВИЦВІТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вицвітбти  1. 
вицвітАти,  -бю,  -бєш,  ведок.,  вйцвісти,  -іту, 
-ітеш,  док.  1.  тількв  3  ос.  Втрачаючи  попереднє 
забарвлення,  набувати  невиразного,  нерівного  ко¬ 
льору;  линяти.  2.  перев.  Ставати  змарнілим,  зблі¬ 
длим,  зів'ялим. 


ВЙЦВІЧИТИ,  -чу,  -чиш,  док.,  діал.  Провчити;  від¬ 
шмагати. 

ВИЦВЯХУВАНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Дієприкм.  пас.  мин. 

ч.  до  вйцвяхувати. 

ВЙЦВЯХУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док. ,  перех.,  рідко.  Об¬ 
бити  цвяхами.  //  Прикрасити  цвяшками,  бляш¬ 
ками  і  т.  ін. 

ВЙЦИГАНИТИ,  -ню,  -нищ,  док.,  перех.,  розм.  Добу¬ 
ти,  настирливо  просячи,  вимагаючи. 

ВЙЦИРКАТИ,  -аю,  -аєш,  ВЙЦИРКНУТИ,  -ну,  -неш. 
док.,  перех.  Витиснути  щось  рідке  так,  щоб  воно 
бризнуло  цівкою. 

ВИЦІДЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
цідити.  //  виціджено,  безос.  присудк.  сл. 
ВИЦІДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виціджувати. 
ВИЦІДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙЦІДИТИ,  -джу, 
-диш,  док.,  перех.  1.  Цідячи,  повільно  випускати, 
виливати  звідки-небудь  (про  рідину).  2.  розм. 
Поволі  випивати  (про  напої).  3.  перев.,  розм.  Го¬ 
ворити  повільно,  мало,  крізь  зуби,  неохоче. 
ВИЦІДЖУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВЙЦІДИТИСЯ,  -ить¬ 
ся,  док.  1.  Поволі  витікати  з  чого-небудь  через 
вузький  отвір.  2.  тількв  ведок.  Пас.  до  виціджу¬ 
вати. 

ВЙЦІДИТИ  два.  виціджувати. 

ВЙЦІДИТИСЯ  два.  виціджуватися. 

ВЙЦІЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  діал.  Влучити  в  ціль. 
ВИЦІЛОВУВАТИ ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВЙЦІЛУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  док.,  перех.,  розм.  Цілувати  багаторазово, 
палко. 

ВИЦІЛОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВИЦІЛУВА¬ 
ТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  док.,  розм.  І.  Цілуватися 
багаторазово,  палко.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  ви- 

цілбвувати. 

ВИЦІЛУВАТИ  див.  вицілбвувати. 

ВИЦІЛУВАТИСЯ  див.  вицілбвуватися. 

ВЙЦМУЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  діал.  Випити  до  дна. 
ВИЦОКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  розм.  1.  Цокати, 
стукати  раз  у  раз,  часто.  //  Безперервно  цокати, 
стукати  (про  механізми).  2.  Виконувати  роботу, 
цокаючи  клавішами  друкарської  машинки  і  т. 
ін.;  вистукувати. 

ВЙЦУЛИТИ,  -плю,  -пиш;  мв.  вицуплять;  док.,  пе¬ 
рех.,  фам.  Те  саме,  що  вйтягги  3. 

ВИЦЯТКОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИЦЯТКУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.  Укривати  візерунками, 
прикрашати  бляшками  і  т.  ін. 

ВИЦЯТКОВУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  вицят- 
кбвувати. 

ВЙЦЯТКУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйцяткувати. 

ВИЦЯТКУВАТИ  див.  вицяткбвувати. 
ВИЦЯЦЬКОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВИЦЯЦЬКУВА¬ 
ТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.,  розм.  Прикрашати 
(розмальовувати,  вишивати  і  т.  ін.). 
ВИЦЯЦЬКУВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйця  цькувати. 

ВИЦЯЦЬКУВАТИ  два.  вицяцькбвувати. 

ВЙчавити  див.  вичбвлювати. 
вйчавитися  див.  вичбвлюватися. 

ВЙЧАВКИ,  -ів,  мв.  Те,  з  чого  вичавлено  сік;  залиш¬ 
ки  після  вичавлювання  соку. 

ВИЧАВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйчавити.  //  вйчавлено,  безос.  присудк.  сл. 
ВИЧАВЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйчавити. 
ВИЧАВЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вичбвлювати. 
ВИЧАВЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  иедок.,  ВЙЧАВИТИ, 
-влю,  -виш;  мв.  вичавлять;  док.,  перех.  1.  Стис¬ 
каючи,  здавлюючи  що-небудь,  виділяти  рідину, 
рідку  масу.  2.  перев.  Впливаючи  різними  спосо¬ 
бами  на  кого-,  що-небудь,  одержувати  щось. 
//  Примушувати  кого-небудь  позбавитися  чогось. 
//  Примушувати  себе  або  кого-небудь  до  зовніш¬ 
нього  прояву  чогось.  3.  розм.  Передушувати, 
знищувати  всіх,  багатьох  (перев.  про  комах). 
ВИЧАВЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.,  ВЙЧАВИТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  За  натискування,  надушування 
виділятися  з  чого-небудь  (про  рідину,  рідку  масу 
і  т.  ін.).  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  вичбвлювати. 
ВИЧАВНЙЙ,  -б,  -б,  спец.  Признач,  для  вичавлюван¬ 
ня,  видавлювання  рідини,  рідкої  маси  і  т.  ін.  з 
чого-небудь. 

ВЙЧАЛАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  розм.  Повільно,  з  тру¬ 
днощами  вийти  звідки-небудь. 

ВЙЧ АСТУ ВАТИ ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.,  розм.  Ви¬ 
тратити  на  частування. 

ВИЧАСУВАТИСЯ,  -уюсь,  -уєшся,  док.,  діал.  Вилежа¬ 
тися. 

ВИЧАХАТИ,  -бю,  -бєш,  ведок.,  ВЙЧАХНУТИ  і  ВИЧАХ¬ 
ТИ,  -хну,  -хнеш,  док.  1.  Втрачати  дещицю  тепла, 
а  потім  охолоджуватися.  2.  перев.  Ставати  пасив¬ 
ним,  менш  діяльним;  втрачати  запал,  силу. 
3.  перев.  Поволі  втрачати  сили,  здоров'я;  хиріти. 
ВИЧАХЛИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  вичах¬ 
ти  1. 

вйчахнути  див.  вичахбти. 

ВЙЧАХТИ  див.  вичахбти. 

ВЙЧВАЛАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  розм.  Повільно  вийти. 
ВИЧВАрЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  діал.  Вигадува¬ 
ти,  затівати. 

ВИЧЕКАТИ  два.  вичікувати. 

ВЙЧЕЛУРЕНИЙ,  -а,  -е,  розм.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вйчепурити. 

ВЙЧЕПУРИТИ  див.  вичепурювати. 

ВЙЧЕПУРИТИСЯ  два.  вичепурюватися. 
ВИЧЕПУРЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВЙЧЕПУРИТИ, 
-рю,  -риш,  док.,  перех.,  розм.  1.  Прибирати,  при¬ 
крашати  що-небудь.  2.  Гарно,  чепурно,  пишно 
одягати  кого-небудь. 

ВИЧЕПУРЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  ведок.,  ВЙЧЕЛУ- 


РИТИСЯ,  -рюся,  -ришся,  док.,  розм.  1.  Гарно, 
чепурно,  пишно  одягатися.  2.  тільки  иедок.  Пас. 
до  вичепурювати. 

ВИЧЕРВОНИТИ,  -ню,  -ниш,  док.,  перед.,  рідко.  По¬ 
фарбувати  в  червоний  колір.  //  Забруднити  у  що- 
небудь  червоне. 

ВЙЧЕРПАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйчерпати.  //  вйчерпано,  безос.  присудк.  сл. 
ВЙЧЕРПАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйчерпаний. 
вйчерпання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйчерпати  2. 
ВЙЧЕРПАНО.  Присл.  до  вйчерпаний. 

ВЙЧЕРПАТИ  див.  вичерпувати. 
вичерпатися  див.  вичерпуватися. 
вичЕрплиВИЙ,  -а,  -е,  діад.  Те  саме,  що  вичерпний. 
ВИЧЕРПЛИВІСТЬ,  -вості,  ж„  діад.  Абстр.  ім.  до  ви- 
чЄрпливий. 

ВичЕрплИВО.  Присл.  до  вичЄрпливий. 

ВИЧЕРПНИЙ,  -а,  -є.  Який  охоплює  все  в  деталях, 
подробицях;  всебічний,  повний. 

ВИЧЕРПНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вичерпний. 
ВИЧЕРПНО.  Присл.  до  вичерпний. 

ВИчЕРПУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  пристосований, 
використовується  для  вичерпування. 

ВИЧЕРПУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вичерпувати. 
ВИЧЕРПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙЧЕРПАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перед.  1.  Черпаючи  чим-небудь,  виби¬ 
рати,  виливати  звідкись  воду  або  іншу  рідину. 
2.  дерев.  Забирати  що-небудь  повністю,  до  кінця. 
//  Використовувати,  з'ясовувати,  розкривати  по¬ 
вністю,  всебічно.  **  Вйчерпати  себе  -  стати  не¬ 
здатним  продовжувати  свій  розвиток,  втратити 
живе,  прогресивне. 

ВИЧЕРПУВАТИСЯ,  -УЄТЬСЯ,  иедок.,  ВЙЧЕРПАТИСЯ, 
-ається,  док.  1.  Витрачатися  повністю,  до  кінця; 
кінчатися.  2.  Обмежуватися  чим-небудь;  мати 
кінець.  3.  тільки  иедок.  Пас.  до  вичерпувати. 
ВЙЧЕСАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйче- 
сати. 

вйчесати  див.  вичісувати. 
вйчесатися  див.  вичісуватися. 

ВИЧИНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
чинити. 

ВЙЧИНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйчинити. 
вйчинити  див.  вичйнювати. 

ВЙЧИНКА,  -и,  ж.  Дія  за  знач,  вйчинити. 
ВИЧЙНЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вичйнювати. 
ВИЧЙНЮВАТИ,  -юю,  -юєш  і  ВИЧИНЯТИ,  -Аю,  -Аєш, 
иедок.,  Вйчинити,  -ню,  -ниш,  док.,  перед.  Підда¬ 
ючи  сиру  шкуру  спеціальній  обробці,  робити  її 
придатною  для  використання, 
вичиняти  див.  вичйнювати. 

ВЙЧИРКАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перед.,  розм.  Чиркаю¬ 
чи,  витираючи  сірники,  одержати  вогонь.  //  Чи¬ 
ркаючи,  витираючи,  витратити  (сірники), 
вйчислити  див.  вичйслювати. 

ВИЧИСЛЮВАНИЙ,  -а,  -є.  Якого  вичислюють. 
ВИЧЙСЛЮВАТИ,  -юю,  -ЮЄШ,  иедок.,  вйчислити, 
-лю,  -лиш,  док.,  перед.,  діал.  1.  Рахувати.  2.  Пе¬ 
рераховувати. 

ВЙЧИСТИТИ  див.  вичищіти. 

ВЙЧИСТИТИСЯ  ДИВ.  ВИЧИЩАТИСЯ. 

ВЙЧИСТКА,  -и,  ж.  Дія  за  знач,  вйчистити. 
вичитаний,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйчи- 
тати  2,  4.  //  вйчитано,  безос.  присудк.  сл. 
ВЙЧИТАТИ  див.  вичитувати. 

ВЙЧИТИ,  -ів,  ми.,  діал.  Повчання. 

ВЙЧИТКА,  -и,  ж.,  друк.  Дія  за  знач,  вичйтувати  4. 
Вичитка  гранок. 

ВИЧИТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вичйтувати  4,  5. 
вичйтувати,  -ую,  -уєш,  иедок.,  вичитАти,  -аю, 
•аєш,  док.,  перед.  1.  Читати  протягом  певного 
часу  (перев.  вголос).  “  Вичйтувати  [свої]  години 
-  проводити  всі  заплановані  уроки  або  лекції  (у 
школі,  вищому  навчальному  закладі  і  т.  ін.). 
2.  Читаючи,  довідуватися  про  що-небудь  нове, 
здобувати  якісь  відомості.  //  Читати  що-небудь 
вибірково.  3.  перед.  Виявляти  що-небудь  з  виразу 
очей,  обличчя  і  т.  ін.  4.  друк.  Читаючи,  виправ¬ 
ляти  помилки.  5.  перед,  і  иеперед.  Робити  заува¬ 
ження  за  що-небудь,  дорікаючи,  виговорюючи. 
Вичитувати  мораль.  6.  заст.,  розм.  Промовляти, 
плачучи. 

ВИЧЙТУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  вичйтувати. 
ВЙЧИТЧИК,  -а,  V.  Фахівець  з  вичитування. 
ВИЧИЩАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вичищіти. 
ВИЧИЩАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙЧИСТИТИ,  -чищу, 
•частиш,  док.,  перед.  1.  Робити  чистим  що- 
небудь,  видаляючи,  викидаючи  гній,  болото  і  т. 
ін.  //  Робити  чистим,  знімаючи  пил,  бруд  щіт¬ 
кою,  ганчіркою  і  т.  ін.  //  Натирати  ваксою  (або 
іншою  маззю  для  взуття),  надаючи  блиску. 
//  Викидати,  видаляти.  2.  перед.,  розм.  Обкрада¬ 
ючи,  спорожняти  що-небудь.  3.  перев.,  розм.  По¬ 
збавлятися  кого-небудь  небажаного.  4.  розм.  Ви¬ 
даляти  сім'яні  залози  у  тварин;  каструвати. 
ВИЧИЩАТИСЯ,  -Аюся,  -аєшся,  иедок.,  ВИЧИСТИТИСЯ, 
•чищуся,  -чистишся,  док.  1.  Очищати  на  собі 
одежу  від  пилу,  бруду.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до 
вичищАти. 

ВЙЧИЩЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй¬ 
чистити  1,  4.  //  вичищено,  безос.  присудк.  сл. 
ВЙЧИЩЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйчистити  1,  4. 
ВИНИЩУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  використовується, 
призначений  для  вичищання  чогось. 

ВИЧІКУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  виражає  вичікування. 
вичікувально.  Присл.  до  вичікувальний. 
ВИЧІКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вичікувати. 
вичікувати,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙЧЕКАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перед,  і  иеперед.  Ждати  сприятливого 
моменту  для  здійснення,  виконання  чого-небудь. 

7,6  5-73 


//  Ждати  приходу,  приїзду,  появи  кого-небудь. 
//  Ждати  протягом  поевного  часу  закінчення  або 
настання  чого-небудь. 

ВЙЧІСКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  вичісування. 

ВЙЧІСКИ,  -ів,  ми.,  спец.  Залишки,  відходи  після 
вичісування. 

ВИЧІСУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  використовується 
(призначений,  пристосований)  для  вичісування. 

ВИЧІСУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вичісувати. 

ВИЧІСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙЧЕСАТИ,  -ешу, 
-ешеш,  док.,  перед.  1.  Чешучи  гребенем,  очищати 
волосся,  вовну,  шерсть  і  т.  ін.  від  чого-небудь. 
//  розм.  Чешучи,  шкрябаючи  лапою,  видаляти 
що-небудь  із  шерсті  (перев.  про  собак).  2.  розм. 
Те  саме,  що  розчісувати;  причісувати.  3.  Очища¬ 
ти  рослинне  волокно  від  твердих  решток  стебла  і 
т.  ін.  за  допомогою  чесання.  //  Очищати,  оброб¬ 
ляти  способом,  що  нагадує  чесання. 

ВИЧІСУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВЙЧЕСАТИСЯ, 
-ешуся,  -ешешся,  док.  1.  розм.  Те  саме,  що  розчі¬ 
суватися;  причісуватися.  2.  Випадати,  відділяти¬ 
ся  під  час  чесання.  3.  тільки  иедок.  Пас.  до  вичі¬ 
сувати. 

ВИЧОВГАНИЙ,  -а,  -е,  розм.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вйчовгати. 

ВИЧОВГАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  ВИЧбВГУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  иедок.,  перед.,  розм.  І.  Часто  ходячи  по 
чому-небудь  чи  беручись  руками  за  щось,  витер¬ 
ти,  зробити  гладким.  2.  Зробити  витертим  або 
забрудненим,  часто  торкаючи,  тручи  об  що- 
небудь. 

ВИЧОВГУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вичбвгувати. 

ВИЧбВГУВАТИ  див.  вйчовгати. 

ВЙЧОРНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
чорнити. 

ВЙЧОРНИТИ,  -ню,  -ниш,  док.,  перед.,  розм.  Пофар¬ 
бувати  в  чорний  колір.  //  Забруднити  в  що-не¬ 
будь  чорне. 

ВИЧОРНИТИСЯ,  -нюся,  -нишся,  док.,  розм.  Пофар¬ 
буватися  в  чорний  колір.  //  Забруднитися  в  що- 
небудь  чорне. 

ВЙЧУБИТИ,  -блю,  -биш;  ми.  вичублять;  док.,  пе¬ 
ред.,  розм.  Побити  кого-небудь,  смикаючи,  тяга¬ 
ючи  за  чуба. 

ВЙЧУДИ,  -ів,  ми.,  діал.  Чудеса. 

ВЙЧУМАКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.,  заст.  Оде¬ 
ржати,  заробити  чумакуванням. 

ВИЧУНЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  иедок.,  ВЙЧУНЯТИ,  -ЯЮ, 
-яєш,  док.,  розм.  Ставати  здоровим,  одужувати 
(після  хвороби,  поранення  і  т.  ін.). 

ВЙЧУНЯТИ  див.  вичунювати. 

Вйчути,  -ую,  -уєш,  док.,  зад.  Почути  про  щось. 

вйчухатися  див.  вичухуватися. 

ВИЧУХУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВЙЧУХАТИ¬ 
СЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.,  розм.  1.  Чухатися  довго, 
досхочу.  2.  перед.,  фам.  Ставати  здоровим,  оду¬ 
жувати  (після  хвороби,  побоїв  і  т.  ін.). 

ВЙЧХАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.,  розм.  Начхатися 
досхочу;  перестати  чхати. 

ВИШ,  -у,  V.  Вища  школа,  вищий  навчальний  заклад. 

ВЙШАР,  -у,  у.,  діал.  Торішня  трава. 

ВИШАРОВУВАТИ,  -УЮ,  -уєш,  иедок.,  ВЙШАРУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перед.  Вимивати  тверді  предме¬ 
ти,  скребучи  щіткою,  тручи  піском  і  т.  ін.  //  Ви¬ 
мивати  кого-,  що-небудь,  енергійно  чимось  тручи. 

ВИШАРОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВЙШАРУ- 
ВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  док.  1.  Старанно  вимива¬ 
тися,  енергійно  тручи  себе.  2.  тільки  иедок.  Пас. 
до  вишарбвувати. 

вишарпнути,  -ну,  -неш,  док.,  ВИШАРПУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  иедок.,  перед.,  розм.  Різко  смикаючи,  шар¬ 
паючи,  витягати,  виривати,  вихоплювати  кого-, 
що-небудь  звідкись,  із  чогось. 

ВИШАРПУВАТИ  див.  вйшарпнути. 

ВЙШАРУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
шарувати. 

ВЙШАРУВАТИ  див.  вишарбвувати. 

ВЙШАТИРИТИ,  -рю,  -риш,  док.,  перед.,  діал.  1.  Ста¬ 
ранно  обшукати.  2.  Старанно  вимити. 

ВИШАХРОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВЙШАХРУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перед.,  розм.  Добувати  що-небудь 
шахрайством. 

ВЙШАХРУВАТИ  див.  вишахровувати. 

ВЙШГОРОД,  -а,  V.,  заст.  Найвища  частина  міста, 
акрополь. 

ВЙШГОРОДСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Вишгород. 

ВЙШЕННЯ,  -я,  с.  Вишневі  дерева. 

ВЙШЕНЬКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  вйшня. 

ВЙШЕПТАТИ  див.  вишіптувати. 

ВЙШЕПТАТИСЯ,  -пчуся,  -пчешся,  док.  Наговоритися 
пошепки  досхочу;  пошепки  висловитися. 

ВЙШЕР,  -а,  V.  Мідний  або  латунний  наконечник,  на 
який  намотують  паклю  або  ганчірку  для  чищення 
стволів  рушниці. 

ВЙШЕРЕТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.  Шеретую¬ 
чи,  очистити  зерно,  насіння  від  зовнішньої  обо¬ 
лонки,  лузги. 

ВИШИВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  вишивання. 

ВИШИВАЛЬНИК,  -а,  V.  Той,  хто  вишиває,  має  своїм 
заняттям,  ремеслом  вишивання. 

ВИШИВАЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  вишивАпьник. 

ВИШЙВАНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вишивАти  І.  2.  прикм.  Оздоблений  вишивкою. 

ВИШИВАНКА,  -и,  ж.,  розм.  Вишита  сорочка. 

ВИШИВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач.  вишивАти  1. 
2.  Вишитий  предмет  або  той,  що  вишивається. 
//  рідко.  Вишитий  на  чому-небудь  візерунок. 

ВИШИВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВЙШИТИ,  -шию, 
-шиєш,  док.  1.  перед,  і  иеперед.  Нашивати  на 
тканину  або  шкіру  візерунки  нитками,  бісером  і 


ВЙШКРІБКИ 

т.  ін.  2.  тільки  док.,  перед.  Витратити  всю  нитку, 
нитки  на  вишивання  або  шиття. 

ВИШИВАТИСЯ,  -Ається,  иедок.  Пас.  до  вишивАти  1. 
ВЙШИВКА,  -и,  ж.  1.  розм.  Те  саме,  що  вишивАння  1. 
2.  Вишитий  на  чому-небудь  візерунок. 
ВИШИКОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вишикбвувати. 
ВИШИКОВУВАТИ*  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВИШЙКУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перед.  Ставити,  розміщати  кого-, 
що-небудь  у  ряд,  шеренгу  або  рядами,  шеренгами. 
ВИШИКОВУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  ВИШИКУВАТИСЯ, 
-ується,  док.  1.  Ставати,  розміщатися  в  ряд,  ше¬ 
ренгу  або  рядами,  шеренгами.  2.  тільки  док., 
дерен.  Бути  розміщеними  в  одну  лінію,  в  ряд. 
ВЙШИКУВАНИИ,  -а,  -е.  Дієприкм.  нас.  мин.  ч.  до 
вйшикувати.  //  вйшикувано,  безос.  присудк.  сл. 
ВЙШИКУВАТИ  див.  вишикбвувати. 

ВЙШИКУВАТИСЯ  див.  вишиковуватися. 

ВИШИНА,  -й,  ж.  Те  саме,  що  висотА  1-3. 

ВЙШИНК,  -у,  V.,  розм.,  діал.  Продаж  вина,  горілки 
вроздріб. 

ВИШИНКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.,  розм.  Розпро¬ 
дати  в  роздріб,  частинами  (горілку,  вино  і  т.  ін.). 
ВИШИТИ  див.  вишивАти. 

ВЙШИТИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
ціити  1.  2.  прикм.  Оздоблений  вишивкою. 
ВЙШІВЕЦЬ,  -вця,  ч.,  розм.  Студент  вишу. 

ВЙШІВКА,  -и.  Жін.  до  вйшівець. 

ВЙШІВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  виш.  //  Признач, 
для  вишу. 

ВИШІПТУВАТИ,  -ую,  -УЄШ,  иедок.,  ВЙШЕПТАТИ,  -пчу, 
-пчеш,  док.,  перед,  і  иеперед.,  розм.  1.  Пошепки 
говорити,  висловлювати,  розповідати  що-небудь. 
2.  заст.  Лікувати  шептанням,  замовлянням. 
ВЙШКА,  -и,  ж.  1.  Надбудова  зверху  над  спорудою. 

2.  Висока  вузька  дерев'яна  або  металева  споруда 
на  стовпах,  призначена  для  спостережень,  стриб¬ 
ків  у  воду  і  т.  ін.  або  для  укріплення  чи  розмі¬ 
щення  чого-небудь  (свердел,  радіо  і  телевізійних 
приймально-передавальних  апаратів  і  т.  ін.)  на 
певній  висоті  над  землею.  Нафтова  вишка. 

3.  розм.  Вища  міра  покарання  (розстріл). 
ВЙШКАНДИБАТИ,  -аю,  -аєш,  док.  Вийти  звідкись  або 

кудись,  шкандибаючи,  кульгаючи. 

ВЙШКВАРЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйшкварити. 

ВЙШКВАРИТИ  див.  вишквАрювати. 

ВЙШКВАРКИ,  -рок,  ми.  (оди.  вишкварка,  -и,  ж.  і 
рідше  вйшкварок,  -рка,  ч.),  розм.  1.  Добре  про¬ 
смажені  шматочки  сала  і  залишки  від  сала  після 
витоплення  з  нього  жиру.  2.  перед. ,  зневажл. 
Про  надто  гарячу  в  поведінці  людину.  //  Про  сла¬ 
босилу,  мізерну  людину. 

ВИШКВАРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вишквАрювати. 
ВИШКВАРЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.,  ВЙШКВАРИТИ, 
-рю,  -риш,  док.,  перед.,  розм.  Витоплювати  жир 
із  сала. 

ВЙШКІЛ,  -колу,  ч.,  розм.  Ретельне  навчання  чого- 
небудь,  прищеплення  певних  навичок,  привчання 
до  дисципліни  і  т.  ін. 

ВИШКІРЕНИЙ,  -а,  -е,  розм.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вйшкірити. 

ВЙШКІРЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйшкірений. 
ВИШКІРЕНО.  Присл.  до  вйшкірений. 

ВЙШКІРИТИ  див.  вишкірйти. 

ВИШКІРИТИСЯ  див.  вишкірйтися. 

ВИШКІРЮВАТИ  див.  вишкірАти. 

ВИШКІРЮВАТИСЯ  див.  вишкірАтися. 

ВИШКІРЯТИ.  -Аю,  -Аєш  І  ВИШКІРЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ, 
иедок.,  ВЙШКІРИТИ,  -рю,  -риш,  док.,  перед.,  розм. 
Розсуваючи  губи,  розтуляючи  рот,  пащу,  відкри¬ 
вати,  показувати  (зуби).  Вишкіряти  зуби. 
ВИШКІРЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся  і  ВИШКІРЮВАТИСЯ, 
-ююся,  -юєшся,  иедок.,  ВИШКІРИТИСЯ,  -рюся, 
-ришся,  док.,  розм.  1.  про  що.  Ставати  видним, 
оголеним  за  розсунених,  розтулених  губ  (про  зу¬ 
би).  2.  про  кого.  Розсуваючи  губи,  відкривати, 
показувати  зуби.  1 1  до  кого,  иа  кого  і  без  додат¬ 
ка,  перед.  Говорити,  відповідати  кому-небудь 
дуже  гостро,  проявляючи  роздратування,  злість. 
ВИШКОЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
ЦІКОЛИТИ. 

ВЙШКОЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за  знач,  вйшко- 
лений. 

ВИШКОЛЕНО.  Присл.  до  вйшколений. 

ВЙШКОЛИТИ  див.  вишкблювати. 

ВИШКОЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вишкблювати. 
ВИШКОЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  иедок.,  ВЙШКОЛИТИ, 
-лю,  -лиш,  док.,  перед.  Ретельно  навчати  чогоне- 
будь,  прищеплювати  певні  навики,  привчати  до 
дисципліни  і  т.  ін. 

ВИШКРЕБКИ,  ВИСКРЕБКИ,  ВИСКРІБКИ,  ВЙШКРІБКИ,  -ів, 
ми.,  розм.  Залишки  чого-небудь,  вишкрябані  з 
дна  або  стінок  якогось  посуду. 

ВЙШКРЕБОК,  -бка,  ч.,  розм.  1.  Невеликий  хліб  із 
залишків  тіста  на  дні  та  стінках  макітри,  діжі. 
2.  перед.,  жарт.  Про  останню  дитину  в  сім'ї. 
//  лайл.  Про  неповноцінну,  зневажувану  людину. 
ВИШКРЕБТИ  див.  вишкрібАти. 

ВИШКРІБАННЯ,  ВИСКРІБАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач. 
вишкрібАти,  вискрібАти. 

ВИШКРІБАТИ  і  ВИСКРІБАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВИ¬ 
ШКРЕБТИ  і  ВИСКРЕБТИ,  -бу,  -беш;  мин.  ч.  вйшкріб 
(вйскріб),  вишкребла  (вискребла),  вйшкребло  (вй- 
скребло);  док.,  перед,  і  без  додатка,  1.  ІІІкребучи, 
чистити  що-небудь  або  когось.  2.  Шкребучи,  діс¬ 
тавати,  вибирати  що-небудь  ізсередини.  //  перед. 
Вибирати,  виймати  все  (звичайно  про  залишки). 
ВИШКРІБАТИСЯ  і  ВИСКРІБАТИСЯ,  -ається,  иедок. 
Пас.  до  вишкрібАти  і  вискрібАти. 

ВЙШКРІБКИ  див.  вйшкребки. 


161 


ВЙШКРЯБАНИЙ 

ВЙШКРЯБАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мив.  ч.  до  вй- 
шкрябати  1. 

ВЙШКРЯБАТИ  див.  вишкрябувати. 

ВЙШКРЯБАТИСЯ  див.  вишкрябуватися. 
ВИШКРЯБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вишкрябувати. 
ВИШКРЯБУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ПЄДОК.,  ВЙШКРЯБАТИ, 
-аю,  -аеш,  док.,  перед.  1.  Шкрябаючи,  знімати, 
зчищати  що-небудь.  //  Шкрябаючи,  робити  по¬ 
дряпини,  якісь  знаки  на  чому-небудь.  //  перед. 
Вибирати,  виймати  все  (звичайно  про  залишки). 
2.  перед.  Діставати,  знаходити  з  труднощами. 
ВИШКРЯБУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  недок. ,  ВЙШКРЯ¬ 
БАТИСЯ,  -аюся,  -аешся,  док.,  розм.  Вилазити, 
вибиратися  нагору  з  труднощами,  упираючись  но¬ 
гами  і  руками. 

ВИШЛІФОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вишліфбву- 
вати. 

ВИШЛІФОВУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВЙШЛІФУВАТИ, 
•ую,  -уеш,  док.,  перед.  1.  Робити  гладеньким,  бли¬ 
скучим,  обточуючи,  шліфуючи.  2.  перед.,  рази. 
Навчати  пристойних,  бездоганних  манер. 
ВИШЛІФОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  недок.,  ВЙШЛІ- 
ФУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  док.  1.  Обточуватися, 
ставати  гладеньким,  блискучим.  2.  перед.,  розм. 
Засвоювати  пристойні,  бездоганні  манери.  3.  тіль¬ 
ки  ведок.  Пас.  до  вишліфбвувати. 

ВЙШЛІФУВАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйшліфувати. 

ВЙШЛІФУВАТИ  див.  вишліфбвувати. 

ВЙШЛІФУВАТИСЯ  див.  вишліфовуватися. 
ВИШЛІХТОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вишліхтбву- 
вати. 

ВИШЛІХТбВУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.  І  ВЙШЛІХТУВА- 
ти,  -ую,  -уеш,  док.  Те  саме,  що  вишліфбвувати. 
ВйШЛіхтуваний,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйишіхтувати. 

ВЙШЛІХТУВАТИ  див.  вишліхтбвувати. 
вишмаганий,  -а,  -е,  розм.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вйшмагати. 

ВИШМАГАТИ,  -аю,  -аеш,  док.,  перед.,  розм.  Побити 
батогом,  нагайкою  і  т.  ін. 

ВЙШМАРУВАНИЙ,  -а,  -е,  розм.  Діеприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  вйшмарувати. 

вйшмарувати,  -ую,  -уеш,  док.,  перед.,  розм.  Зма¬ 
зати  що-небудь  якимсь  мастилом,  дьогтем  і  т.  ін. 
або  глиною,  землею. 

ВЙШМИГНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  Швидко  і 
непомітно  вискочити,  вийти  куди-небудь,  з'яви¬ 
тися  звідкись. 

ВИШНЕВЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Пестл.  до  вишнбвий. 
ВИШНЕВИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  вйшня  1.  //  Стос, 
до  вишні  (у  2  знач.).  //  Вигот.  з  вишень  (у  2 
знач.).  2.  Темно-червоний,  кольору  стиглої  темної 

ВИШНІ. 

вишнЕво.  Присл  до  вишнбвий  2. 
вйшнйк',  вишнику,  ч.  Садок  із  вишневих  дерев 
або  молода  вишнева  порість. 

ВЙШНЙК2,  -а,  V.,  розм.  Дама  в  картах. 

ВИШНЙНА,  -и,  ж.  1.  Вишневе  дерево.  2.  розм.  Густа 
вишнева  порість. 

ВИШНИЧбК,  -чку,  ч.  Зменш.-пестл.  до  вйшнйк. 
ВИШНІВКА,  -и,  ж.  Вишнева  наливка. 

ВИШНІВОЧКА,  -и,  ж.  Пестл.  до  вишнівка. 

Вйшній,  -я,  -є,  заст.  1.  Який  знаходиться,  міститься 
на  великій  відстані  від  землі.  2.  церк.  Який  вихо¬ 
дить  із  неба,  від  Бога.  Вишня  премудрість.  3.  у 
знач.  ім„  церк.  Вйшній,  -нього,  ч.  Божество,  Бог. 
вйшня,  -і,  ж.  1.  Плодове  дерево  (іноді  кущ)  звичай¬ 
но  з  довгими  тонкими  гіллячками,  на  яких  визрі¬ 
вають  ягоди,  і  цілісним  темно-зеленим  листям. 
2.  Соковита  темно-червона  (рідше  ясно-червона) 
ягода  з  кісточкою  -  плід  цього  дерева  (куща). 
ВЙШНЙК,  -у,  V.  1.  Те  саме,  що  вйшнйк.  2.  розм.  Те 
саме,  що  вишнівка. 

ВИШНЯЧОК,  -чку,  ч.  1.  Зменш.-пестл.  до  вйшнйк  1. 
2.  Зменш.-пестл.  до  вйшнйк  2. 

ВИШПАРИТИ  див.  вишпбрювати. 

ВЙШПАРУВАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйшпарувати. 

ВЙШПАРУВАТИ,  -ую,  -уеш,  перед.  Док.  до  шпарувйти. 
ВИШПАРЮВАННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  вишпб¬ 
рювати. 

ВИШПАРЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  недок.,  ВЙШЛАРИТИ, 
-рю,  -риш,  док.,  перед.,  розм.  1.  Обливаючи  окро¬ 
пом,  добре  пропарювати.  Вишпарити  глечик. 
//  Обливаючи  окропом,  знищувати.  2.  тільки  док., 
перед.  Побити  батогом,  нагайкою  і  т.  ін.,  висікти 
різкою. 

ВЙШПЕТИТИ,  -ечу,  -етиш,  док.,  перед.,  розм.  Дуже 
вилаяти. 

ВИШПИГбВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вишпигбву- 
вати. 

ВИШПИГОВУВАТИ,  -ую,  -уеш,  недок. ,  ВИШПИГУВАТИ, 
-ую,  -уеш,  док.,  перед.  Вивідувати  що-небудь  по¬ 
тай,  шпигуючи.  //  Добувати  що-небудь,  шпигуючи. 
вйшпигувати  див.  вишпигбвувати. 

ВЙШПОРТАТИ,  -аю,  -аеш,  док.,  ВИШПОРТУВАТИ,  -ую, 
-уеш,  недок.,  перед.,  розм.  Шпортаючи,  рнючи, 
діставати,  витягати  що-небудь  звідкись. 
ВИШПОРТУВАТИ  див.  вйшпортати. 

ВИШПУРЛЯТИ,  -яю,  -яеш,  док.,  перед.,  розм.  З 
силою  викидати  геть. 

ВИШПУРНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перед.,  розм.  Одно- 
кр.  до  вйшпурляти. 

ВИШРУБОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вишруббву- 
вати. 

ВИШРУБОВУВАТИ,  -ую,  -уеш,  недок.,  ВЙШРУБУВАТИ, 
-ую,  -уеш,  док.,  перед.,  діал.  1.  Вигвинчувати. 
2.  перен.  Дуже  піднімати,  збільшувати,  роздувати. 
ВЙШРУБУВАТИ  див.  вишруббвувати. 

162 


ВЙШТИРИТИ,  -рю,  -риш,  док.,  перед.,  діал.  Вигна¬ 
ти,  виперти. 

ВИШТОВХАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйиїтовхати. 

ВИШТОВХАТИ  див.  виштбвхувати. 

ВИШТОВХАТИСЯ  див.  виштовхуватися. 
ВИШТОВХНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перед.  Однокр.  до 
виштбвхувати. 

ВИШТОВХНУТИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйштовхнути. 

ВИШТОВХНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.  Однокр.  до 
виштовхуватися. 

ВИШТОВХУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  використовується, 
пристосований  для  виштовхування  чогось. 
ВИШТОВХУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виштбвхувати. 
ВИШТОВХУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВИШТОВХАТИ, 
-аю,  -аєш,  док.,  перед.  Штовхаючи,  примушувати 
кого-небудь  вийти  звідкись  або  кудись.  //  Пошто¬ 
вхами  витискати,  викидати  що-небудь  звідкись. 
ВИШТОВХУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  ведок.,  ВИШТОВ¬ 
ХАТИСЯ,  -аюся,  -аешся,  док.  1.  Штовхаючись,  ви¬ 
йти,  вибратися  звідки-небудь  або  кудись.  2.  тіль¬ 
ки  недок.  Пас.  до  виштбвхувати. 

ВИШТРИКАТИ  див.  виштрйкувати. 

ВИШТРИКАТИСЯ  див.  виштрикбтися. 

ВИШТРИКАТИСЯ,  -Ається,  недок.,  ВИШТРИКАТИСЯ, 
-ається,  док.,  розм.  Бути  видним,  з'являтися  де- 
небудь  (про  щось  загострене). 

ВИШТРИКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перед.,  розм.  Одно¬ 
кр.  до  виштрйкувати. 

ВИШТРИКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виштрйкувати. 
ВИШТРЙКУВАТИ,  -ую,  -уеш,  недок.,  ВИШТРИКАТИ, 
•аю,  -аеш,  док.,  перед.,  розм.  Виколювати,  виби¬ 
вати  (звичайно  про  очі). 

ВИШТУКАТУРИТИ,  -рю,  -риш,  ДОК.,  ВИШТУКАТУРЮВА¬ 
ТИ,  -юю,  -юєш,  недок.,  перед.  Покривати  штука¬ 
туркою. 

ВИШТУКАТУРЮВАТИ  див.  вйштукатурити. 

ВИШТУРХАТИ  див.  виштурхувати. 

ВИШТУРХУВАННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  виштур¬ 
хувати. 

ВИШТУРХУВАТИ,  -ую,  -уеш,  недок.,  ВИШТУРХАТИ, 
-аю,  -аеш,  док.,  перед.,  розм.  Штовхаючи,  при¬ 
мушувати  кого-небудь  вийти  звідкись. 

ВИШУКАНИЙ,  -а,  -е.  1.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйшукати.  2.  прикм.  Який  характеризується  вито¬ 
нченістю,  досконалістю,  елегантністю.  //  Якай 
відзначається  добірністю;  зробл.  з  тонким  смаком. 
ВИШУКАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйшуканий  2. 
ВЙШУКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйшукати  2. 
ВИШУКАНО.  Присл.  до  вйшуканий  2. 

ВЙШУКАТИ  див.  вишукувати. 

ВИШУКАТИСЯ  див.  вишукуватися. 

ВИШУКУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вишукування. 
ВИШУКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вишукувати. 
ВИШУКУВАТИ,  -ую.  -уеш,  недок.,  ВЙШУКАТИ,  -аю, 
-аеш,  док.,  перед.  1.  тільки  ведок.  Старанно  шу¬ 
кати,  підшукувати.  2.  тільки  док.  Знайти,  ста¬ 
ранно  шукаючи,  докладаючи  певних  зусиль. 
ВИШУКУВАТИСЯ,  -ується,  недок.,  ВИШУКАТИСЯ,  -ае- 
ться,  док.  1.  Бути  знайденим  внаслідок  шукання, 
шукань;  знаходитися.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до 
вишукувати  1. 

ВИШУМІТИ,  -мить,  док.,  розм.  Те  саме,  що  вйшуму- 
вати. 

ВИШУМОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вишумбвувати. 
ВИШУМОВУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВИШУМУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  розм.  1.  тільки  недок.  Сильно 
шуміти.  2.  тільки  док.  Закінчити  шумувати,  бро¬ 
дити;  перебродити  (про  вино  і  т.  ін.). 
ВИШУМУВАНИЙ,  -а,  -е.  Який  вишумував,  вишуму- 
вався. 

вишумувати  див.  вишумбвувати. 

ВЙШУМУВАТИСЯ,  -ується,  док.,  розм.  Закінчити 
шумувати,  бродити;  перебродити  (про  вино  і  т.  ін.). 
ВИщАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вищАти. 

ВИЩАТИ,  -аю,  -аеш,  ведок.  Ставати,  робитися  вищим. 
ВИЩАТИ,  -щу,  -щйш,  недок.  Видавати  уривчасті, 
різкі,  пронизливі  звуки.  //  Утворювати  різкі, 
пронизливі  звуки. 

ВИЩАЧЙ.  Дієприсл.  до  вищАти. 

ВЙЩЕ,  присл.  1.  Вищ.  ст.  до  вйсбко.  2.  присл. 
Ближче  до  витоку,  верхів'їв  ріки  від  якого-небудь 
місця.  3.  присл.  Раніше,  перед  цим  (про  написа¬ 
не,  сказане).  4.  у  знач,  прийм.,  з  род.  в.  Ужива¬ 
ється  для  вказівки  на  те,  над  чим  хто-,  що-небудь 
піднімається  або  міститься,  перебуває.  //  Поза 
межами  чого-небудь,  поза  можливостями  когось. 
ВЙЩЕБЕТАТИ,  -бечу,  -бечеш,  док.,  ВИЩЕБЕЧУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  ведок.,  розм.  1.  Щебетати,  співати  на 
всі  лади  (про  птахів).  2.  перед.,  жарт.  Говорити 
дзвінко,  жваво  (переважно  про  жінок  і  дітей). 
ВИЩЕБЕЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вищебечувати. 
вищебечувати  див.  вйщебетати. 

ВИЩЕВЙКЛАДЕНИЙ,  -а,  -е.  Який  уже  викладений 
перед  цим,  раніше. 

ВИЩЕВЙСВІТЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Який  уже  висвітлений 
перед  цим,  раніше. 

ВИЩЕВІДЗНАЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Який  уже  відзначений 
перед  цим,  раніше. 

ВИЩЕВКАЗАНИЙ,  -а,  -е.  Який  уже  вказаний  перед 
цим,  раніше. 

ВИЩЕЗАЗНАЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Про  якого  йшла  мова 
перед  цим,  раніше. 

ВИЩЕЗАТИ,  -ають,  ведок.,  ВЙЩЕЗНУТИ,  -нуть,  мив. 
ч.  вищез,  вищезла,  вищезло;  док.,  розм.  Зникати 
безслідно,  пропадати  одне  за  одним. 
ВИЩЕЗГАДАНИЙ,  -а,  -є.  Про  якого  було  згадано 
перед  цим,  раніше. 

ВЙЩЕЗНУТИ  ДИВ.  ви  щез  йти. 


ВИЩЕНАВЕДЕНИЙ,  -а,  -е.  Якого  було  наведено  вище, 
перед  цим  у  книзі,  статті,  промові  тощо. 
ВИЩЕНАЗВАНИЙ,  -а,  -е.  Якого  називали,  згадували 
вище,  раніше,  перед  цим  у  книжці,  статті,  про¬ 
мові  тощо. 

ВИЩЕОПЙСАНИЙ,  -а,  -е.  Якого  описали,  зафіксували 
вище,  раніше,  перед  цим. 

ВИЩЕПІДЛЙСАНИЙ,  -а,  -е.  Якого  уже  підписали  у 
тексті  документа  чи  публікації  вище,  раніше. 
ВИЩЕПОДАНИЙ,  -а,  -е.  Уже  поданий  вище,  раніше, 
перед  цим  у  лекції,  промові  тощо. 
ВИЩЕПОЙМЕнОВАНИЙ,  -а,  -е.  Який  уже  названий, 
перелічений  вище,  раніше,  перед  цим. 
ВИЩЕПОКАЗАНИЙ,  -а,  -е.  Той,  що  вже  показаний, 
висвітлений  вище,  раніше,  перед  цим. 

ВЙЩЕРБ,  -а,  V.,  діал.  Зазубрина. 

ВЙЩЕРБИТИ  див.  вищерблювати. 

ВЙЩЕР БИТИСЯ  див.  вищерблюватися. 
ВЙЩЕРБЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вйщербити.  //  у  здач,  прикм. 

ВЙЩЕР БЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за  знач,  вйщер- 
блений. 

ВЙЩЕРБЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйщербити. 
ВИЩЕРБЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вищерблювати. 
ВИЩЕРБЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  недок.,  ВЙЩЕРБИТИ, 
-блю,  -биш;  ми.  вищерблять;  док.,  перех.  Робити 
щербину,  щербини  (на  металі,  кістці  і  т.  ін.). 
ВИЩЕРБЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.,  ВЙЩЕРБИТИСЯ, 
-иться;  ми.  вищербляться;  док.  Покриватися  ще¬ 
рбинами. 

ВИЩЕСКАЗАНИЙ,  -а,  -є.  Про  якого  сказали,  згадува¬ 
ли  вище,  раніше,  перед  цим. 

ВИЩЕСТОЯЩИЙ,  -а,  -е,  кивжн.  Вищий  в  адмініст¬ 
ративному  відношенні  в  системі  управління. 
ВЙЩИЙ,  -а,  -е.  1.  Вищ.  ст.  до  висбкий  1,3-6,  8. 
**  Вйщий  ступінь,  грам.  -  форма  якісного  при¬ 
кметника  або  прислівника,  що  означає  якість 
певного  предмета,  яка  властива  йому  більшою 
мірою,  ніж  іншому.  2.  Який  має  найбільші  пов¬ 
новаження,  владу;  головний.  **  Вища  рАда  магіс¬ 
тратури;  у  ряді  краін  -  особливий  орган  держав¬ 
ної  влади,  головними  задачами  якого  є  добір  кан¬ 
дидатур  на  посади  суддів  та  прокурорів,  на  ви¬ 
щому  рівні  -  за  участю  глав  держав  або  глав  уря¬ 
дів.  3.  Найскладніший,  найдосконаліший  за  сту¬ 
пенем  розвитку.  Вища  математика.  "  вйща  нер- 
вбва  діяльність  -  сукупність  найскладніших 
форм  діяльності  центральної  нервової  системи, 
що  забезпечує  взаємовідношення  між  організмом 
і  зовнішнім  середовищем.  Вйщий  пілотіж,  ав.  - 
найскладніші  фігури  льотного  мистецтва;  про 
вдало  виконану  спортивну  вправу,  мистецьки 
вирішену  складну  задачу.  Вйщі  рослйии  -  те  са¬ 
ме,  що  телбмні  рослйни.  4.  іст.  Який  належав  до 
привілейованих  верств,  груп  населення.  5.  Який 
іде  за  середнім  (у  системі  освіти).  Вища  освіта. 
ВЙЩИП,  -а,  ч.  Тавро  у  вигляді  вирізки  на  вусі 
тварини  або  на  нозі  водяного  птаха. 

ВЙЩИЛАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
щипати.  //  вйщипано,  безос.  присуди,  сл. 
вйщипати  див.  вищйпувати. 

вищипнути,  -ну,  -неш,  док.,  перех.  Однокр.  до  ви¬ 
щйпувати. 

ВИЩИПУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вищйпувати. 
ВИЩЙПУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВЙЩИПАТИ,  вйщи- 
паю,  вищипаєш  і  вищиплю,  вищиплеш;  мв.  ви¬ 
щипають  і  вйщиплять;  док.,  перех.  Щипаючи, 
виривати,  висмикувати  що-небудь.  //  Вириваючи 
волосини,  надавати  певної  форми  бровам,  робити 
їх  тоншими. 

ВИЩЙЛУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  1.  Піддаватися 
вищипуванню.  2.  Пас.  до  вищйпувати. 

ВЙЩИР,  -у,  V.,  рідко.  Загальний  вигляд  рота,  пащі 
з  розсунутими  губами  і  відкритими  зубами. 
ВЙЩИРЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
щирити. 

ВЙЩИРЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вйщирений. 
ВЙЩИРИТИ  див.  вищирйти. 

ВЙЩИРИТИСЯ  див.  вищирйтися. 

ВИЩИРЯТИ,  -Аю,  -Аєш,  недок.,  ВЙЩИРИТИ,  -рю, 
-риш,  док.,  перех.  Розсуваючи  губи,  розтуляючи 
рот,  пащу  відкривати,  показувати  (зуби). 
ВИЩИРЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аешся,  ведок.,  ВИЩИРИТИСЯ, 
-рюся,  -ришся,  док.  1.  про  що.  Ставати  видним, 
оголеним  за  розсунених  губ  (про  зуби).  2.  про  кого. 
Розсуваючи  губи,  відкривати,  показувати  зуби. 
ВЙЩІСТЬ,  -щості,  ж.  Наявність  кращих  рис,  якос¬ 
тей,  перевага  в  чомусь  порівняно  з  ким-  або  чим- 
небудь. 

ВЙЩУПАТИ  див.  вищипувати. 

ВИЩУПУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вищипувати. 
ВИЩУПУВАТИ,  -ую,  -уеш,  недок.,  ВЙЩУПАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перех.  Щупати,  обмацувати  кого-,  що- 
небудь  з  усіх  боків.  1 1  Щупаючи,  виявляти,  зна¬ 
ходити  що-небудь. 

ВИЩУПУВАТИСЯ,  -ується,  недок.  Пас.  до  вищупувати. 
ВЙЮЧИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  акт.  теп.  ч.  до  вйти'. 
//  у  здач,  прикм.  Який  характеризується  звука¬ 
ми,  подібними  до  виття. 

ВЙЯВ,  -у,  V.  Дія,  процес,  що  робить  явним,  поміт¬ 
ним  стан,  почуття,  наміри  і  т.  ін.  //  Вираження 
чого-небудь;  те,  у  що  втілюються,  виливаються 
якісь  дії,  стан,  почуття,  наміри  тощо. 

ВЙЯВА,  -и,  ж.,  діал.  1.  Те  саме,  що  вйяв.  2.  Від¬ 
криття. 

ВЙЯВИТИ  див.  виявлйти. 

ВЙЯВИТИСЯ  див.  виявлАтися. 

ВЙЯВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  1.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вй- 
явити  1,3.  //  виявлено,  безос.  присуди,  сл.  2.  у 
знач,  прикм.  Виразний,  помітний. 


ВЙЯВЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйявити. 
ВИЙВЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч. 
до  виявлйти. 

ВИЯВЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  виявлйти. 

ВИЯВЛЯТИ,  -йю,  -йєш,  недок.,  вйявити,  -влю, 
-виш;  мв.  виявлять;  док.,  перед.  1.  Показувати, 
робити  явним,  помітним  (почуття,  стан,  наміри  і 
т.  ін.).  //  Виражати,  передавати  почуття,  стан, 
наміри  і  т.  ін.  певними  зовнішніми  ознаками, 
проявами.  **  вйявити  себй  кий  -  показати,  від¬ 
крити  свої  здібності,  позитивні  якості  або  вади  в 
чому-небудь.  2.  Розповідати  про  що-небудь,  ви¬ 
словлювати  щось.  //  Розповідаючи,  зізнаючись, 
робити  відомим  що-небудь.  3.  Шукаючи,  знахо¬ 
дити.  //  Викривати  кого-,  що-небудь.  //  Переві¬ 
ривши  що-небудь,  установлювати  якийсь  факт. 
ВИЯВЛЯТИСЯ,  -Аюся,  -Йешся,  ведок. ,  ВИЯВИТИСЯ, 
-влюся,  -вишся;  мв.  виявляться;  док.  1.  заст.  Ста¬ 
вати  видним,  з'являтися;  відкриватися  погляду, 
виднітися.  2.  Робитися  явним,  помітним;  прояв¬ 
лятися.  //  Виражатися,  передаватися  певними 
зовнішніми  ознаками.  3.  заст.  Освідчуватися. 

4.  Вирізнятися  з-поміж  кого-небудь  якимись  ри¬ 
сами,  особливостями.  5.  безос.  Ставати  відомим, 
з'ясовуватися.  6.  Як  частина  складного  присудка 
вживається  у  значенні:  бути  ким,  чим  або  яким 
насправді,  в  дійсності.  7.  у  знач,  вставп.  сл.,  ви¬ 
являється.  Як  стає  відомо.  8.  тільки  ведок.  Пас. 
до  виявлйти. 

ВИЯВЛйч,  -і,  ч.  Те  саме,  що  вийвник. 

ВИЙВНИЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  виявити. 

ВИЙВНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  викриває  кого-,  що- 
небудь,  свідчачи  про  якісь  факти. 

ВИЙВНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  вийвник. 

ВЙЯВОК,  -вку,  V.  Те  саме,  що  вийва. 

ВЙЯЗИЧИТИ,  -чу,  -чиш,  док.,  діад.  Прохопитися 
словом,  обмовитися. 

ВЙЯРОК,  -рка,  ч.  Невеликий  яр  із  положистими 
схилами. 

ВЙЯСНЕНИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вйяс- 
нити. 

Вйяснення,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйяснити,  вияснйти 
(у  3,  4  знач.). 

ВИЯСНИТИ  два.  вияснйти. 

ВИЯСНИТИСЯ  див.  вияснйтися. 
вияснювання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вийснювати. 
ВИЯСНЮВАТИ  ДИВ.  вияснйти. 

ВИЯСНЮВАТИСЯ  ДИВ.  вияснйтися. 

ВИЯСНЙТИ,  -йю,  -ЙЄШ,  ВИЙСНЮВАТИ,  -юю,  -ЮЄШ, 
ведок.,  ВЙЯСНИТИ,  -ню,  -нищ,  док.  1.  перед.  Ро¬ 
бити  ясним,  яскравим.  2.  безос.  Те  саме,  що  вия¬ 
снйтися  3.  3.  перед.  Робити  що-небудь  ясним, 
зрозумілим;  з'ясовувати.  4.  перед.,  діад.  Поясню¬ 
вати. 

ВИЯСНЙТИСЯ,  -яється  і  ВИЯСНЮВАТИСЯ,  -юється, 
ведок,  вияснитися,  -иться,  док.  1.  Виходити, 
з'являтися  з-за  хмар,  туману  і  т.  ін.  або  ставати 
яснішим,  світлішим  (про  сонце,  місяць,  зірки). 
//  Світлішати,  ставати  ясним,  безхмарним  або 
малохмарним  (про  небо,  обрій  і  т.  ін.).  2.  перев. 
Ставати  веселішим,  привітнішим  (звичайно  про 
обличчя).  3.  безос.  Яснішати,  світлішати  (про  по¬ 
году);  внпогоджуватися.  4.  тільки  док.,  безос.,  де¬ 
рен.  Стати  кращим,  веселішим  (про  життя). 

5.  Ставати  ясним,  зрозумілим;  з'ясовуватися. 

ВІ  див.  в*. 

ВІА,  везм.,  ч.  Естрадний  ансамбль,  що  поєднує 
виконання  музики  і  спів. 

ВІАДУК,  -а,  ч.  Міст  через  яр,  провалля,  залізничні 
колії  тощо. 

ВіАНДбТИ,  -ів,  ми.  (оди.  віандбт,  -а,  ч.).  Порода 
курей  з  трояндоподібним  гребенем  і  перев.  білим 
пір'ям,  яка  відзначається  великою  несучістю  та 
високоякісним  м'ясом. 

ВІБЛИЙ,  -а,  -е,  зад.  Круглий,  циліндричний. 

ВібрАнт,  -а,  ч.,  лінгв.  Приголосний  звук,  при  арти¬ 
куляції  якого  мовні  органи  утворюють  вібрацію. 
ВІБРАТО,  везм.,  муз.  Періодична  зміна  висоти 
звука  (частотне  вібрато)  або  голосності  (амплітуд¬ 
не  вібрато). 

ВІБРАТОР,  -а,  ч.,  спец.  1.  Прилад,  пристрій,  який 
утворює  й  передає  коливання  в  простір  або  пред¬ 
метам  чи  матеріалам.  2.  Провідник  або  діелект¬ 
рик,  що  є  збуджувачем  (джерелом)  електромагні¬ 
тних  хвиль.  3.  буд.  Інструмент  для  укладання, 
утрамбовування  бетону.  4.  Штучний  імітатор  чо¬ 
ловічого  статевого  органа  для  досягнення  оргазму 
жінкою  (штучний  пеніс). 
вібраторний,  -а,  -є.  Прикм.  до  вібрйтор. 

ВіБРАФбн,  -а,  V.  Ударний  музичний  інструмент  з 
певною  висотою  звучання,  тип  ксилофона. 
ВІБРАЦІЙНИЙ,  -а,  -є.  Оснований  на  вібрації,  пов'я¬ 
заний  з  нею.  //  Який  здійснюється  за  допомогою 
вібрації.  Вібраційне  штампування.  //  Який  ви¬ 
кликається  вібрацією.  Вібраційні  відчуття. 
**  вібраційна  хворбба  -  професійне  захворюван¬ 
ня,  яке  виникає  при  дії  вібрації. 

ВІБРАЦІЯ,  -ї,  яс.  Механічне  коливання  якого-небудь 
тіла,  що  відбувається  з  великою  частотою  й  неве¬ 
ликою  амплітудою  дрижання.  //  Невеличке  ко¬ 
ливання  висоти  тону  якого-небудь  звуку  (голосу, 
струни  і  т.  ін.). 

ВІБРЙСИ,  -ів,  ми.  Довгі  жорсткі  чутливі  волосини  у 
більшості  ссавців;  розташовані  здебільшого  пуч¬ 
ками  на  голові,  іноді  на  шиї,  тулубі. 

ВІБРібЗ,  -у,  ч„  вет.  Інфекційна  хвороба  головним 
чином  великої  рогатої  худоби  і  овець,  що  призво¬ 
дить  до  абортів  та  яловості. 

ВІБРійН,  -а,  ч.  Бактерія,  що  має  форму  коротень¬ 
кої,  зігнутої,  як  кома,  палички. 

7,6* 


ВІБРІОН ОНОСІЙСТВО,  -а,  с.  Паразитування  холерних 
вібріонів  в  організмі  людей,  що  не  проявляється 
клінічно  вираженими  симптомами. 

ВІБРІОНОСІЙ,  -й,  ч.  Тварина  або  людина,  що  пере¬ 
носять  холерні  вібріони  і  сприяють  поширенню 
цього  збудника. 

ВІБРЮНОСІЙСТВО,  -а,  с.  Явище  перенесення  холер¬ 
них  вібріонів  до  організмів  тварин  і  людей. 

ВІБРОБЕЗПЄКА,  -и,  ж.  Умови  праці,  за  яких  вироб¬ 
нича  вібрація  не  здійснює  на  працівника  неспри¬ 
ятливого  впливу. 

ВіБРОБЕЗПЄчний,  -а,  -е.  Який  не  створює  небезпе¬ 
чної  вібрації  (про  механізми).  Вібробезпечвий 
відбійвий  молоток. 

ВіБРОГАСІННЯ,  -я,  с.  Послаблення  або  припинення 
дії  вібрації. 

ВІБРОГІМНАСТИКА,  -и,  ж.  Гімнастичні  вправи,  які 
основані  на  вібрації  і  служать  для  покращення 
кровообігу. 

ВіБРбГРАФ,  -а,  ч.  Віброметр  із  записувальним  при¬ 
строєм. 

ВіБРОґУРКіТ,  -коту,  ч.  Пристрій  для  калібрування 
сипучих  і  грудкових  матеріалів  просіюванням 
крізь  сито,  що  вібрує. 

ВіБРОЕЯКУЛЯціЯ,  -ї,  ж.  Еякуляція,  яка  виклика¬ 
ється  електровібраційним  апаратом. 

ВІБРОЖИВЙЛЬНИК,  -а,  ч.  Пристрій  для  подачі  наси¬ 
пних  матеріалів  під  дією  вібрації. 

ВІБРОЗАНУРЮВАЧ,  -а,  ч.  Машина  для  занурення  в 
ґрунт  паль,  труб,  шпунтів  і  т.  ін.  методом  вібрації. 

ВІБРОЗАХИСНЙЙ,  -й,  -й.  Стос,  до  віброзахисту.  Віб- 
розахисвий  фувдамевт. 

ВІБРОЗАХИСТ,  -у,  ч.  Захист  від  шкідливого  впливу 
вібрації.  **  Активний  віброзіхист  -  вібраційний 
захист,  в  якому  використовують  енергію  сторон¬ 
нього  джерела.  Пасйвний  віброзйхист  -  вібрацій¬ 
ний  захист,  в  якому  не  використовують  енергію 
стороннього  джерела. 

ВІБРОЗБУДНИК,  -а,  ч.  Пристрій,  призначений  для 
збудження  вібрації,  який  використовується  само¬ 
стійно  або  в  складі  Іншого  пристрою. 

ВІБРОІЗОЛЯТОР,  -а,  ч.  Пристрій,  що  здійснює  вібро¬ 
ізоляцію.  **  рівночастбтний  Ізолйтор  -  віброізо- 
лятор,  який  забезпечує  постійність  власної  часто¬ 
ти  системи. 

ВІБРОІЗОЛЯЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  віброізоляція. 

ВІБРОІЗОЛЯЦІЯ,  -ї,  ж.  Ізоляція  від  шкідливого 
впливу  вібрації.  //  Метод  захисту  об'єкта  від  віб¬ 
рації,  який  здійснюється  за  допомогою  пристроїв, 
що  розташовуються  між  джерелом  збудження  та 
об'єктом.  **  Багатокаскідна  віброізоляція  -  віб¬ 
роізоляція,  під  час  якої  між  об  єктом,  який  під¬ 
лягає  захисту,  та  джерелом  вібрації  послідовно 
встановлюють  віброізолятори. 

ВІБРОКАРДЮГРАМА,  -и,  ж.  Графічне  зображення 
низькочастотних  коливань  грудної  клітки,  які 
викликаються  серцевими  поштовхами. 

ВіБРОКАРДібГРАФ,  -а,  ч.  Прилад  для  реєстрації  ни¬ 
зькочастотних  коливань  грудної  клітки,  що  ви¬ 
кликані  серцевими  скороченнями. 

ВіБРОКАРДІОГРАфіЯ,  -ї,  ж.  Метод  дослідження 
серцевої  діяльності,  який  полягає  в  реєстрації  й 
аналізі  віброкардіограм. 

ВіБРОКАТбК,  -ткй,  ч.  Каток,  що  ущільнює  ґрунт  або 
іншу  основу  не  тільки  своєю  вагою,  а  й  вібрацією. 

ВІБРОКОТОК,  -ткй,  ВІБРОМОЛОТ,  -а,  ч.  Машина  для 
занурювання  у  ґрунт  і  витягування  з  нього  паль 
(шпунтів,  труб  тощо)  сумісною  дією  вібрації  та 
удару.  в 

ВІБРОМАИДАНЧИК,  -а,  ч.  Стаціонарна  вібраційна 
установка  для  ущільнення  бетонних  і  залізобе¬ 
тонних  сумішей  у  закріплених  на  ній  формах. 

ВіБРОМАСДж,  -у,  V.  Масаж,  що  здійснюється  за 
допомогою  вібромасажера. 

ВіБРОМАСАЖйР,  -а,  V.  Електричний  апарат,  який 
створює  вібрацію  тієї  чи  іншої  ділянки  тіла  для 
стимулювання  кровообігу,  обміну  речовин. 

В1БРОМАШЙНА,  -и,  ж.  Вібраційна  машина. 

ВІБРОМЕТР,  -а,  ч.  Прилад,  яким  вимірюють  вібра¬ 
ції  машин,  споруд  та  ін. 

ВіБРОМбТРіЯ,  -ї,  ж.  Сукупність  методів  і  засобів 
для  вимірювання  вібрації. 

ВІБРОМІЦНІСТЬ,  -ності,  ж.  Вібраційна  міцність  - 
властивість  об'єкта  зберігати  міцність  під  час  дії 
вібрації  та  після  її  припинення. 

ВІБРОМОЛОТ  див.  віброкотбк. 

ВІБРОНАДІЙНІСТЬ,  -ності,  ж.  Вібраційна  надійність 
-  властивість  об'єкта  зберігати  за  часом  у  зада¬ 
них  межах  значення  всіх  параметрів. 

ВІБРООЧЙЩЕННЯ,  -я,  с.  Очищення  чого-небудь  за 
допомогою  вібрації. 

ВіБРОПЕРЕМІЩЕННЯ,  -я,  с.  Миттєве  значення  кож¬ 
ної  з  координат,  які  описують  положення  тіла  чи 
матеріальної  точки  під  час  вібрації. 

В1БРОПЕРЕМІЩУВАННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  ЩО  ВІбропе- 
реміщення. 

ВІБРОПЕРЕТВОРЮВАЧ,  -а,  ч.  Електромеханічний 
прилад  для  отримання  високої  постійної  напруги 
від  джерела  постійного  струму  низької  напруги. 
вібропрокат,  -у,  ч.  Спосіб  виробництва  збірних 
залізобетонних  конструкцій  і  виробів  на  прокат¬ 
них  станах,  що  вібрують. 

вібропрокатний,  -а,  -е.  Який  виготовлено  спосо¬ 
бом  вібропрокату.  Вібропрокатві  плити . 

ВіБРОР£ика,  -и,  ж.  Металева  планка  з  вібратором, 
яка  використовується  для  ущільнення  бетонної 
суміші  та  для  вирівнювання,  загладжування  її 
поверхні. 

ВІБРОСКбП,  -а,  ч.  Прилад  для  спостереження  ме¬ 
ханічних  коливань  тіла. 


ВІВТбРОК 

ВІБРОСТЕНД,  -а,  ч.  Випробна  установка  для  надан¬ 
ня  чому-небудь  (матеріалу,  виробові,  організму) 
стану  вібрації.  Випробування  на  вібростенді. 
ВІБРОСТІЙКИЙ,  -а,  -А.  Такий,  що  не  деформується, 
не  руйнується  під  дією  вібрації  (про  матеріали). 
Вібростійкий  метал. 

ВІБРОСТІЙКІСТЬ,  -кості,  ж.  Властивість  чинити  опір 
деформації  або  руйнації  од  вібрації. 

ВІБРОТЕРАПІЯ,  -ї,  ж.  Лікування  периферійної  нер¬ 
вової  системи,  асептичних  запальних  процесів  та 
інших  захворювань  за  допомогою  вібромасажу, 
віброгімнастики. 

ВібротрАвма,  -и,  ж.  Паталогічна  зміна  у  тканинах 
та  органах,  що  виникає  під  дією  короткочасної 
інтенсивної  вібрації. 

ВіброудАрний,  -а,  -е.  Пов'язаний  з  одночасною 
дією  вібрації  та  ударів.  Віброударна  установка. 
ВІБРОУСТАНОВКА,  -и,  ж.  Стаціонарна  вібраційна 
установка  для  переміщення  насипних  матеріалів. 
ВІБРОФОН,  -а,  муз.  Див.  вібрафбн. 

ВІБРОХВОРбБА,  -и,  ж.  Професійне  захворювання, 
що  виникає  внаслідок  тривалої  дії  вібрації  на 
організм  або  окремий  орган. 

ВІБРОШВЙДКІСТЬ,  -кості,  ж.  Похідна  віброперемі- 
щення  за  часом. 

ВІБРОШТАМПУВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  віброштам¬ 
пування. 

ВІБРОШТАМПУВАННЯ,  -я,  с.  Штампування  залізобе¬ 
тонних  виробів  за  допомогою  вібрації  і  наванта¬ 
ження  (тиску)  від  віброштампу,  який  занурюєть¬ 
ся  у  бетонну  суміш. 

ВІБРУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вібрувАти. 
ВІБРУВАТИ,  -ує,  недок.  Перебувати  в  стані  вібрації. 
//  Дрижати,  переливатися  (про  голос,  звук). 
ВІБРУЮЧИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  акт.  теп.  ч.  до  вібру¬ 
вати.  //  у  знач,  прикм. 

ВІВА,  вевідм.,  ч.,  муз.  Те  саме,  що  вівАче. 

ВІВАРІЙ,  -ю,  ч. ,  спец.  Приміщення  для  утримуван¬ 
ня  тварин  в  умовах,  близьких  до  природних,  із 
навчальною  та  експериментальною  метою. 

ВівАт.  1.  род.  -у,  V.  муз.  Віватний  кант  -  форма 
урочистого  православного  гімна,  що  виникла  в 
духовній  музиці  за  часів  російського  царя  Петра  І; 
виконувався  хором  або  групою  співаків  під  час 
придворних  свят,  а  також  як  заздоровна  пісня  у 
побуті.  2.  виг.,  заст.  Уживається  для  вираження 
побажання;  "хай  живе". 

ВІВАТНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вівіт. 

ВІВАЧЕ,  муз.  1.  V.,  вевідм.  Жвавий  темп,  більш 
швидкий,  ніж  алегро,  але  повільніший,  ніж  пре¬ 
сто.  2.  присл.  Жваво. 

ВІВЕРА,  -и,  ж.  Невеликий  хижий  ссавець  родини 
тхорячих,  який  живе  в  Африці,  Південній  Азії  та 
на  Малайських  островах. 

ВІВЕРИЦЯ,  -і,  ж.,  зад.  Білка. 

ВІВЕРОВІ,  -их,  мв.  Родина  ссавців  ряду  хижих. 
ВІВІАНІТ,  -у,  ч.  Мінерал  класу  фосфатів. 

ВіВіпАри,  -Ар,  мв.  Живородні  тварини. 

ВІВІПАРІЯ,  -ї,  ж.  Живородіння. 

ВІВІСЕКТОР,  -а,  ч.,  ават.  Фахівець,  який  робить 
вівісекції. 

ВІВІСЕКЦІЙНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вівсбкція. 
ВІВІСЕКЦІЯ,  -ї,  ж.,  ават.  Розтин  та  інші  операції, 
які  робляться  на  живій  тварині  з  метою  науково¬ 
го  дослідження. 

ВіВіФікАціЯ,  -ї,  ж.  Освіження  країв  рани  шляхом 
їхнього  висікання. 

ВІВКАННЯ,  -я,  с.,  діад.  Дія  за  знач,  вівкати  і  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

ВІВКАТИ,  -аю,  -аеш,  недок,  діал.  Вигукувати  звук  "і". 
ВІВО,  вевідм.,  ч.,  муз.  Натхнений,  жвавий,  швид¬ 
кий  темп  виконання  музичного  твору,  близький 
до  віваче. 

ВІВОДіАЛІЗ,  -у,  ч.  Прижиттєве  очищення  крові  від 
ендогенних  і  екзогенних  речовин  за  допомогою 
діалізу. 

ВІВСЙНА,  -и,  ж.  1.  Зернина  вівса.  2.  Стебло  вівса. 
ВІВСИЩЕ,  -а,  с.  Поле,  з  якого  скосили  овес. 

ВІВСЮГ,  -А,  V.  Подібний  до  вівса  бур'ян;  дикий  овес. 
ВІВСЮГУВАТИЙ,  -а,  -е.  Зарослий  вівсюгом  або  змі¬ 
шаний  з  ним. 

ВІВСЮНЕЦЬ,  -нцй,  V.  Багаторічна  степова  та  лучна 
трава. 

ВІВСЯНИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  овАс.  //  Вигот.,  зго¬ 
товлений  із  зерен  вівса  або  з  продуктів  його  оброб¬ 
ки  (борошна,  круп).  Вівсяна  каша.  2.  Кольору  со¬ 
ломи  вівса;  світло-жовтий. 

ВІВСЯНИК,  -а,  ч.  Хліб,  корж  із  вівсяного  борошна. 
ВІВСЯНИЦЯ,  -і,  ж.  1.  Один  із  видів  трав,  злакова 
кормова  рослина,  що  росте  на  вологому  Грунті. 
2.  діал.  Вівсянка  {два.  вівсЯнка2). 

ВІВСЯНКА1,  -и,  ж.  1.  Борошно  або  крупа,  виготов¬ 
лені  з  вівса.  //  Вівсяна  каша  або  юшка.  2.  Вівся¬ 
на  солома. 

ВІВСЯНКА2,  -и,  ж.  Маленький  перелітний  жовто¬ 
грудий  птах  ряду  горобиних. 

ВІВСЯНКА'1,  -и,  ж.  Дрібна  ставкова  риба. 
ВІВСЯНОЧКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  вівсйнка. 
ВІВТАР,  вівтарА,  ч.  1.  У  давніх  народів  -  місце  для 
жертвоприношень;  жертовник.  2.  Відокремлене 
іконостасом  підвищення  в  церкві,  де  розташова¬ 
ний  престол. 

ВІВТАРИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  вівтАр. 

ВІВТАРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вівтАр. 

ВіВТАрник,  -а,  V.  У  православній  церкві  -  вівтар¬ 
ний  служка. 

ВІВТІРКОВИЙ  див.  вівтбрковий. 

ВІВТОРКОВИЙ  і  ВІВТІРКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вів- 
тброк. 

ВІВТОРОК,  вівторка  і  вівтірка,  V.  Назва  другого  дня 

163 


ВІВЦЕБЙК 

тижня  (після  неділі). 

ВІВЦЕБЙК,  -А,  ч.  Парнокопнтна  тварина,  що  має 
ознаки  барана  й  бика;  живе  перев.  в  тундрі. 
ВІВЦЕМАТКА,  -и,  ж.  Плідна  вівця. 

ВІВЦЕФЕРМА,  -н,  ж.  Вівчарська  ферма. 

ВІВЦЯ,  -і,  ж.  1.  Невелика  свійська  тварина,  яка 
дає  вовну,  м'ясо,  молоко;  самка  барана.  2.  переи., 
звеважл.  Про  покірну,  лякливу  людину. 

ВІВчАр,  -А,  ч.  1.  Той,  хто  доглядає  овець;  овечий 
пастух,  чабан.  2.  Той,  хто  займається  вівчарством. 
ВІВЧАРЕНКО,  -а,  ч.  Син  вівчаря. 

ВІВЧАРИК1,  -а,  ч.  Зменш.-пестл.  до  вівчАр  1. 
ВІВЧАРИК”,  -а,  ч.  Дрібний  перелітний  співучий 
птах  жовтувато-зелено-сірого  забарвлення,  із  ши¬ 
лоподібним  дзьобом. 

ВІВЧАРИТИ,  -рю,  -риш  і  ВІВЧАРЮВАТИ,  -іЬю,  -юєш, 
ведок.  Доглядати,  пасти  вівці. 

ВІВЧАРЙХА,  -н,  ж.  Жінка  вівчаря. 

ВІВЧАРІВНА,  -н,  ж.  Дочка  вівчаря. 

ВІВЧАРКА,  -и,  ж.  Назва  породи  собак,  яких  вико¬ 
ристовують  перев.  для  охорони  отари  овець, 
складів  і  т.  ін. 

ВІВЧАрниЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  вівчаря. 

ВІВЧАРНЯ,  -і,  ж.  Хлів  або  повітка  для  овець;  кошара. 
ВІВЧАРСТВО,  -а,  с.  Розведення  овець  як  галузь 
тваринництва. 

ВІВчАрський,  -а,  -є.  1.  Прнкм.  до  вівчАр  1.  2.  Стос, 
до  вівчарства. 

ВІВЧАРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вівчарювАти. 
ВІВЧАРЮВАТИ  два.  вівчАрити. 

ВІГВАм,  -а,  ч.  Банеподібна  хата  з  гілок,  кори  або 
шкір  в  індіанців  Північної  Америки. 

ВІГИ,  -ів,  мв.  (одв.  віг,  -а,  ч.).  Англійська  політич¬ 
на  партія  17  -  19  ст.,  попередниця  англійської 
ліберальної  партії. 

ВІГІЛІЯ,  -І,  ж.  1.  Нічна  варта  у  стародавніх  римлян. 
2.  День  перед  великим  святом  у  католиків. 
Вігільність,  -ності,  ж.,  всвхол.  Здатність  зосере¬ 
дити  увагу  на  нових  враженнях,  пильність. 
вігіпАЦІЯ,  -1,  ж.  Те  саме,  що  вігільність. 

ВІГбНЕВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вігбнь.  Віговева  тка- 
ввва. 

ВІГбнь,  -і,  ж.  1.  Південноамериканська  тварина  з 
роду  лам,  що  відзначається  тонкою,  м'якою  шер¬ 
стю.  2.  Високоякісна  м'яка  довга  шерсть  цієї  тва¬ 
рини.  3.  Тонка,  м'яка  тканина  з  шерсті  вігоні  або 
її  імітація. 

ВІГРАн,  -у,  заст.  Орган. 

ВІГРАнбВИЙ,  -а.  -е,  заст.  Прнкм.до  вігрАн. 

ВІД,  врвйм.,  з  род.  відм.  1.  Уживається  на  озна¬ 
чення  місця  або  предмета,  що  є  вихідним  пунк¬ 
том  руху,  переміщення  кого-,  чого-небудь;  прот.  д 
о.  //  Уживається  для  визначення  напрямку  руху, 
поширення  чого-небудь.  //  Уживається  на  озна¬ 
чення  послідовності  дій.  //  Уживається  для  вка¬ 
зівки  на  предмет,  особу  і  т.  ін.,  від  яких  хто-  або 
що-небудь  відокремлюється.  2.  Уживається  для 
визначення  віддалення  предмета,  місця  і  т.  ін.  від 
якого-небудь  вихідного  пункту.  //  у  сволуч.  З  ІМ. 
і  вастувввм  врвйм.  д  о  плюс  ім.  Уживається  для 
визначення  відтинка  простору  або  просторових 
меж  якоі-небудь  дії,  руху.  3.  рідко.  Уживається  в 
значенні  біля,  коло,  недалеко.  4.  у  сво¬ 
луч.  зі  словами,  що  мають  звачеввв  часу.  Ужива¬ 
ється  для  означення  моменту  початку  дії,  стану  і 
т.  ін.  5.  у  сволуч.  з  ім.  -  вазвами  часу  й  наступ¬ 
ним  врвйм.  д  о.  Уживається  для  вказівки  на  пе¬ 
ріод  часу,  протягом  якого  відбувалась  чи  відбува¬ 
ється  дія.  //  розм.,  у  сволуч.  з  ім.  -  назвами  ча¬ 
су.  Означає  протягом.  6.  у  сволуч.  з  ім.,  що 
означають  день,  число,  рік  і  т.  ів.  Уживається 
для  вказівки  на  час,  дату  виникнення  чого- 
небудь.  7.  Уживається  для  визначення  причини 
якоі-небудь  дії  або  стану.  8.  Уживається  на  озна¬ 
чення  особи,  предмета,  явища  і  т.  ін.,  які  є  дже¬ 
релом  чого-небудь.  9.  Уживається  на  означення 
особи,  від  якої  що-небудь  одержано,  придбано  і  т. 
ін.,  або  яка  є  джерелом  якнх-небудь  відомостей, 
знань  і  т.  ін.  10.  Уживається  для  вказівки  на 
походження  кого-  або  чого-небудь.  11.  Уживаєть¬ 
ся  на  означення  предмета,  особи,  стану,  явища  і 
т.  ін.,  що  усуваються  за  допомогою  якоїсь  дії. 
12.  Уживається  для  вказівки  на  предмет,  призна¬ 
чений  для  захисту  від  чого-небудь.  13.  у  сволуч.  з 
наступним  врвйм.  д  о.  Уживається  на  означення 
змін,  що  сталися  з  кимось  порівняно  з  початко¬ 
вим  його  суспільним  станом.  14.  Уживається  на 
означення  предмета  за  його  складовою  частиною. 
15.  Уживається  на  означення  різниці  між  яви¬ 
щами,  особами,  предметами  і  т.  ін.  16.  Уживаєть¬ 
ся  при  назві  організації,  установи,  особи  і  т.  ів., 
представником  яких  є  хто-небудь.  17.  у  сволуч.  з 
числ.  і  вастувввм  врвйм.  д  о.  Уживається  для 
приблизного  визначення  якоі-небудь  величини 
(ваги,  вартості,  розміру  предмета  і  т.  ін.). 

18.  Уживається  на  означення  способу  дії. 

19.  Уживається  при  ступенях  порівняння  у  зна¬ 
ченні  сполучника  ніж.**  Від...  до...  -  усі  без 
винятку. 

ВІДА,  -н,  ж.,  діад.  Звістка,  повідомлення. 

ВІДАВ,  встави.  сл.,  діал.  Мабуть. 

ВідАй,  присл.,  зах.  Мабуть,  певно. 

ВІДАННЯ,  -я,  с.  1.  заст.  Знання,  обізнаність.  2.  тіль¬ 
ки  одв.,  квижв.  Завідування,  керування,  розпоря¬ 
дження.  3.  діал.  Звістка,  повідомлення. 

ВІДАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.  1.  пере х.,  а  також  із 
спол.  я  к,  щ  о,  заст.  Знати,  мати  про  що-небудь 
уявлення,  відомості.  2.  веверех.,  діал.  Розвідува¬ 
ти,  збирати  відомості.  3.  веверех.  Керувати,  роз¬ 
поряджатися  чнм-небудь. 

164 


ВІДАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  ведок.,  діал.  Мати  з  ким- 
небудь  справу.  * 

ВіДБАБУвАти,  ую,  -уєш,  док. ,  розм.,  заст.  Закін¬ 
чити  приймання  пологів.  //  Припинити  зайняття 
акушерством. 

ВІДБАВИТИ  див.  відбавляти. 

ВІДБАВИТИСЯ  див.  відбавлйтися. 

ВІДБАВЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відбавлйти. 
ВІДБАВЛЯТИ,  -Аю,  -Аєщ,  ведок.,  ВІДБАВИТИ,  -ВЛЮ, 
-виш;  мв.  відбАвлять;  док.,  перех 
кількість,  віднімаючи  частину  від 
відбавлйй  -  занадто  багато. 

ВІДБАВЛЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВІДБАВИТИ¬ 
СЯ,  -влюся,  -вншся;  ми.  відбавляться;  док.,  діал. 
Відлучатися. 

ВІДБАГЛУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.,  діал.  Захи¬ 
стити,  врятувати. 

вщбалАкатися,  -аюся,  -аєшся,  док.,  ВІДБАЛАКУВА¬ 
ТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  розм.  1.  Те  саме,  що 
відмовлятися  4.  2.  рідко.  Те  саме,  що  відповіда¬ 
ти  1. 

ВІДБАЛАКУВАТИСЯ  див.  відбалАкатися. 
відбарабанити,  -ню,  -нищ,  док.,  розм.  і.  веверех. 
Закінчити,  перестати  барабанити.  2.  перех.  і  без 
додатка,  переи.  Програти  на  музичному  інстру¬ 
менті  швидко,  голосно  й  недбало.  //  Голосно, 
швидко  й  недбало  прочитати,  продекламувати  або 
розповісти  що-небудь. 

ВІДБАТбВУВАННЯ,  -я,  с.,  діал.  Дія  за  знач,  відба- 
тбвувати. 

ВІДБАТйВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДБАТУВАТИ, 
-Ую,  -Уєш,  док.,  діал.  Відкраювати,  відрізати. 
ВІДБАТОЖИТИ,  -жу,  -жиш,  док.  Побити,  висікти 
батогом. 

ВІДБЕНКЕТУВАТИ,  -ую,  -Уєш,  док.,  розм.  1.  перех. 
Відзначити  яку-небудь  подію  або  дату  бенкетом. 
2.  веверех.  Провести  час  бенкетуючи.  //  Закінчи¬ 
ти  бенкетування,  перестати  бенкетувати. 
ВіДберЕжний,  -а,  -е.  Який  дме  з  берега  на  море 
(про  вітер). 

ВІДБЙВ,  -у,  ч„  військ.  Удар,  яким  відбиваються, 
захищаючись  від  удару  супротивника. 
ВІДБИВАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Те  саме,  що  відбивнйй  3. 
ВІДБИВАЛЬНИК,  -а,  ч.  Робітник  друкарні,  який 
виготовляє  відбитки. 

ВІДБЙВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієпрнкм.  пас.  теп.  ч.  до  від- 
бивАти. 

ВІДБИВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  відбйваний. 
ВІДБИвАнка,  -и,  ж.,  зах.  Волейбол. 

ВіДБИВАнковий,  -а,  -е,  зах.  Стос,  до  відбиванки. 
ВІДБИВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відбивАти. 
ВІДБИВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДБЙТИ,  відіб’ю, 
відіб'Аш;  мив.  ч.  відбив,  -бйла,  -бйло;  наказ,  сп. 
відбйй;  док.,  перех.  1.  Ударами  відокремлювати 
частину  від  цілого.  //  Ударами  відокремлювати 
що-небудь  прикріплене,  прнбнте;  відкривати. 
//  чим,  безос.  Віддаляти  кого-,  що-небудь  від 
певного  місця.  2.  перев.  док.  Ударами  пошкодити 
що-небудь  в  організмі.  **  ВІдбйти  пімороки  кому 
-  порушити  нормальне  мислення.  3.  Відкидати 
зустрічним  ударом  (м'яч,  шаблю  і  т.  ін.).  //  Ус¬ 
пішно  протидіяти  наступові  супротивника,  боєм 
змушувати  його  відступити.  4.  Відбирати,  кого-, 
що-небудь,  повертати  назад  силою,  боєм.  5.  розм. 
Переманювати  когось  до  себе.  //  Викликати  в 
когось  кохання  до  себе,  змушуючи  розлюбити 
іншого.  //  Відвертати  когось  від  кого-небудь. 
6.  перев.  Відмовляти,  відраджувати  кого-небудь 
від  певної  дії,  вчинку.  //  Позбавляти  бажання 
робити  щось.  1 1  Відволікати  (у  2  знач.).  7.  Уда¬ 
рами  дзвоном  позначати  час  (про  годинник  і  т. 
ін.).  Відбивати  такт.  8.  перев.,  розм.  Чітко  й  ури¬ 
вчасто  вимовляти  слова,  речення  та  ін.  9.  кул. 
Сікти,  розм'якшувати  м'ясо,  б'ючи  чнм-небудь. 
10.  фіз.  Відкидати  в  зворотному  напрямку  (світ¬ 
ло,  радіохвилі  і  т.  ін.).  //  Віддавати  якимось  ко¬ 
льором  і  т.  ін.  //  Віддзеркалювати  кого-,  що- 
небудь  на  гладкій  поверхні.  11.  Відлунювати 
якийсь  звук.  12.  Залишати  на  чому-небудь  слід 
від  чогось.  //  розм.  Проводити  межу  під  час  об¬ 
міру;  відмірювати.  13.  друк.  Робити  відбитки. 

14.  перев.  Виражати  чиї-небудь  внутрішні  якості 
або  властивості.  //  Відображати,  виражати. 

15.  Відтворювати,  зображати,  втілювати  в  обра¬ 
зах  життя,  ідеї  і  т.  ін.  16.  веверех.  Різко  штовха¬ 
ти  під  час  пострілу;  віддавати  (про  вогнепальну 
зброю). 

ВІДБИВАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВІДБЙТИСЯ, 
відіб'юся,  відіб'єшся;  мив.  ч.  відбився,  -бйлася, 
•билося;  наказ,  сп.  відбййся;  док.  1.  Відламувати¬ 
ся,  відпадати,  відколюватися  внаслідок  ударів. 

2.  Захищаючись  від  когось,  завдавати  ударів. 
//  переи.  Виправдуючись,  наводячи  докази,  за¬ 
хищатися  від  чиїхось  закидів,  обвинувачень. 

3.  Відходити,  віддалятися  від  товариства,  гурту, 
стада.  //  Відставати  від  тих,  з  ким  разом  ішов, 
біг,  летів  і  т.  ін.  //  Утрачати  зв’язок  з  товарист¬ 
вом.  //  Віддалятися,  відходити  від  певного  місця. 
Відбиватися  від  дому.  **  ВідбивАтися  від  рук  - 
ставати  неслухняним,  переставати  слухатися  ко¬ 
го-небудь.  4.  розм.  Переставати  займатися  чим- 
вебудь.  //  Відхилятися  в  розмові  від  певної  теми, 
питання  тощо.  5.  ва  чому,  у  чому.  Залишати  свій 
слід.  Відбитися  в  пам'яті.  6.  фіз.  Зустрівши  пере¬ 
пону,  повертатися  в  зворотному  напрямку  (про 
світло-,  радіохвилі  і  т.  ін.).  //  Віддзеркалюватися 
иа  гладенькій,  блискучій  поверхні.  Ц  Віддавати 
луною,  відлунювати.  7.  Вирізнятися  на  тлі  чо¬ 
гось.  8.  Проявлятися,  виявлятися  (про  зовнішній 
вияв  почуттів,  стану  і  т.  ін.).  9.  Відображатися  в 


.  Зменшувати 
цілого.  **  Хоч 


чому-небудь.  10.  Знаходити  своє  вираження  в 
художніх  образах,  картинах  тощо.  11.  Впливати 
на  кого-,  що-небудь,  позначатися  на  комусь  або 
чомусь.  12.  тільки  ведок.  Пас.  до  відбивати  1  — 

4,  6,  7.  9,  10,  12  -  14. 

ВІДБИВАЧ,  -А,  ч.  1.  спец.  Прилад  для  відбивання 
променів  світла,  тепла  і  т.  ін.  2.  військ.  Частина 
прицільного  пристрою  в  гарматі,  мінометі  тощо. 
ВІДБИВАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієпрнкм.  акт.  теп.  ч.  до  від¬ 
бивАти. 

ВІДБИВНЙЙ,  -А,  -А.  1.  Яким  що-небудь  відбивають 
(у  1  знач.).  Відбивний  молот.  2.  кул.  Виготовле¬ 
ний  биттям,  січенням,  розм'якшенням.  3.  спец. 
Стос,  до  відбиття  (у  3  знач.).  //  Який  служить 
для  відбивання  світла,  звуків  і  т.  ін. 

ВІДБЙвчиЙ,  -а,  -е.  Який  відбиває. 
віДБйраний,  -а,  -е.  Дієпрнкм.  пас.  теп.  ч.  до  від- 
бирАти. 

відбирання,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відбирАти. 
ВІДБИРАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДІБРАТИ,  відберу, 
-берАш;  мив.  ч.  відібрАв,  -брАла,  -брАло;  док., 
перех.  1.  Віднімати,  забирати  щось  насильно. 
//  Позбавляти  права  володіти  чим-небудь,  мати 
що-небудь.  //  Брати  в  когось  те,  що  належить 
віддачі.  //  Брати  що-небудь  назад,  забирати  своє. 
2.  перев.  Позбавляти  когось  яких-небудь  якостей, 
властивостей,  почуттів  і  т.  ін.  3.  Змушувати  ви¬ 
трачати  час,  енергію  і  т.  ін.  4.  Брати,  виокрем¬ 
люючи  із  загальної  маси  за  певною  ознакою. 

5.  розм.,  заст.  Одержувати,  отримувати  щось  від 
кого-небудь. 

ВІДБИРАТИСЯ,  -Ається,  ведок.,  ВІДІБРАТИСЯ,  відбе- 
рАться;  мив.  ч.  відібрАвся,  -брАлася,  -брАлося; 
док.  1.  Складатися  в  групу  внаслідок  відбору; 
підбиратися.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  відбирАти 
1.  З,  4. 

ВІДБИТИ  див.  відбивАти. 

ВІДБЙТИЙ,  -а,  -е.  Дієпрнкм.  пас.  мин.  ч.  до  ВІдбйти. 
//  відбйто,  безос.  присуди,  сл.  Ц  у  знач,  прикм. 
ВІДБЙТИСЯ  див.  відбиватися. 

ВІДБЙТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  відбйтий. 
ВІДБИТКА,  -и,  ж.,  зах.  Копія. 

ВІДБЙТОК,  -тка,  ч.  1.  Слід,  витиснений  на  чомусь, 
у  чомусь.  2.  Пробний  текст,  малюнок  і  т.  ін., 
виготовлений  друкарським  способом.  Коректур- 
вий  відбиток.  3.  Окремо  зброшурована  стаття, 
невеликий  твір  тощо  із  збірника,  журналу. 

4.  Знімок,  виготовлений  відбиванням  з  негатива. 

5.  Відображення  предмета  на  дзеркальній,  полі¬ 
рованій  поверхні,  у  воді  тощо;  віддзеркалення. 
//  Тінь  від  якогось  предмета.  6.  перев.  Ознака, 
яка  є  результатом  впливу  чого-небудь  (стану, 
середовища,  подій  і  т.  ін.).  //  Відображення,  від¬ 
биття  чого-небудь  у  художніх  творах. 

ВІДБИТТЯ,  -А,  с.  1.  Відкидання  зустрічним  ударом 
(м'яча,  шаблі  тощо).  2.  Протидія  наступові,  напа¬ 
дові  супротиввика  силою,  боєм.  3.  фіз.  Відкидан¬ 
ня  світла,  радіохвиль  і  т.  ін.  у  зворотному  напря¬ 
мку.  4.  Те,  що  відображене  на  дзеркальній,  полі¬ 
рованій  поверхні,  у  воді  тощо.  5.  перев.  Відобра¬ 
ження  життя,  вираження  ідей  і  т.  ін.  у  творі. 
//  Те,  у  чому  виявляються  наслідки  впливу  або 
дії  чого-небудь.  6.  філос.  Здатність  свідомості 
відтворювати  в  образах  матеріальний  світ,  що 
існує  незалежно  від  нас. 

ВІДБІГАТИ,  ОДБІГАТИ,  -аю,  -аєш,  док.  Закінчити 
бігати,  бути  вже  не  в  змозі  бігати. 
відбігати,  одбігАти,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  відбігти, 
ОДБІГТИ,  -іжу,  -іжйш;  мив.  ч.  відбіг,  -ла,  -ло;  док. 

1.  веперех.  Бігом  віддалятися  від  кого-,  чого- 
небудь.  2.  веперех.,  перев.  Швидко  віддалятися, 
відкочуватися.  3.  веперех.,  перев.  Тягнутися, 
простягатися  вбік  від  чого-небудь  головного  (про 
шлях,  річку  тощо).  4.  веперех.,  перев.,  рідко. 
Відходити,  ухилятися  від  теми  розмови.  5.  пе¬ 
рех.,  перев.  кого,  заст.  Залишати,  покидати  кого-, 
що-небудь.  6.  тільки  док.,  веперех.,  від  чого  і 
заст.  чого,  перев.  Припинити  заняття  чимось. 

ВІДБІГТИ  див.  відбігАти. 

ВІДБІЙ,  -ббю,  ч.  1.  Звуковий  сигнал  (перев.  війсь¬ 
ковий),  що  означає  закінчення  яких-небудь  дій 
або  занять.  //  у  звач.  виг.  Уживається  як  коман¬ 
да  для  припинення  якоі-небудь  дії.  **  Бйти  відбій 
-  сигналізувати  про  закінчення  яких-небудь  дій. 

2.  військ.  Поштовх  назад  механізму  вогнепальної 
зброї  під  час  пострілу.  3.  гірв.  Відбивання  кам'я¬ 
ного  вугілля,  руда  та  іншої  порода  від  масиву. 
**  Нема  відббю:  а)  (від  кого )  надто  багато  тих, 
хто  домагається  чого-небудь;  б)  (від  чого )  не  мож¬ 
на  позбутися  чого-небудь,  нема  перерви  в  чомусь. 

ВІДБІЙНЙЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  відбій  3.  Відбійний 
молоток. 

ВІДБІЙНИХ,  -а,  ч.,  рідко.  Те  саме,  що  вибійник  1. 
ВІДБІЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієпрнкм.  пас.  мин.  ч.  до  ВІд¬ 
бйти. 

ВІДБІЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відбілйти. 

ВІДБІЛЙТИ  див.  відбілювати. 

ВІДБІЛІТИ,  -іє,  док.  Перестати  біліти. 
ВІДБІЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  призначений,  вико¬ 
ристовується  для  відбілювання. 

ВІДБІЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відбілювати. 
ВІДБІЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВІДБІЛЙТИ,  -ІЛЙ, 
-ілиш,  док.  Те  саме,  що  вибілювати  2. 
ВІДБІЛЮВАЧ,  -а,  ч.  Засіб  для  відбілювання  тканин. 
ВІДБІР,  -ббру,  ч.  Дія  за  знач.  відбирАти  4.  Лрирбд- 
ний  відбір  -  біологічне  явище,  яке  характеризу¬ 
ється  вибірковим  виживанням  організмів  і  ру¬ 
шійним  чинником  історичного  розвитку  органіч¬ 
ного  світу. 

ВІДБІРКА,  -и,  ж.  Рубанок,  яким  вистругують  фігу- 


рні  лінії. 

ВІДБІРНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  добірний  1; 
найкращий. 

ВІДБІРНИК,  -А,  ч.  Робітник,  який  відбирає  що- 
небудь  або  сортує. 

ВІДБІРНЙЦЯ,  -і.  Жін.  до  відбірнйк. 

ВІДБЛИСК,  -у,  ч.  1.  Сяяння  відбитого  світла;  відсвіт 
на  якій-небудь  поверхні.  //  Відтінок  якогось  ко¬ 
льору;  полиск.  2.  перед.  Відбиття  якихось  пере¬ 
живань,  почуттів  і т.  ін. 

ВІДБЛИСКАТИ,  -ає,  док.  Перестати  блискати. 
ВІДБЛИСКОТІТИ,  -отить,  док.  Перестати  блискотіти. 
ВІДБЛИСКУВАТИ,  -ує,  ведок.  Давати  відблиск;  від¬ 
свічувати. 

ВІДБЛИЩАТИ,  -щйть,  док.  Перестати  блищати. 
ВІДБЛУКАТИСЯ,  -Аюся,  Аєшся,  док.,  від  кого,  чого, 
діад.  Відійти  від  тих,  з  ким  був  разом. 

ВІДБОМБИТИ,  -блю,  -бйш;  ми.  відбомблять;  док., 
перех.  розм.  Провести  бомбардування  чого-небудь. 
ВІДБОМБИТИСЯ,  -бліЬся,  -бйшся;  на.  відбомблйться; 
док.  розм.  Закінчити,  провести  бомбардування. 
ВІДБйРЕЦЬ,  -рдя,  ч.,  зах.  Адресат. 
віДБОРбнА,  -и,  ж.,  діад.  Оборона,  захист. 
ВІДБОРОНИТИ  див.  відбороняти. 

ВІДБОРОНИТИСЯ  див.  відборонятися. 

ВІДБОРОНЯТИ,  -Йю,  -ЙЄШ,  ведок.,  ВІДБОРОНИТИ, 
•ояю,  -бниш,  док. ,  перех.  Те  саме,  що  оборонйти; 
захищати. 

ВІДБОРОНЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВІДБОРО¬ 
НИТИСЯ,  -онюся,  -бнишся,  док.  Те  саме,  що  обо¬ 
ронятися;  захищатися. 

ВІДБОРбТИСЯ,  -орюся,  -брешся,  док.  Те  саме,  що 
відбйтися. 

ВіДБбРЧИК,  -а,  ч.,  діад.  Столярний  струг. 
ВІДБРАКбВАНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  відбракувАти.  //  відбракбвано,  безос.  при¬ 
суди.  сд. 

ВІДБРАКОВУВАННЯ,  -я,  с.,  спец.  Дія  за  знач,  від- 
бракбвувати. 

ВІДБРАКОВУВАТИ,  -ую,  -уЄШ,  ШЄДОК.,  ВІДБРАКУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.,  спец.  Відокремлювати 
брак  під  час  сортування. 

ВІДБРАКОВУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  спец.  Пас.  до 
відбракбвувати. 

ВІДБРАКУВАННЯ,  -я,  є.,  спец.  Дія  за  знач,  відбра¬ 
кувАти. 

відбракувати  див.  відбракбвувати. 

ВІДБРЕСТИ,  ОДБРЕСТЙ,  -еду,  -едбш,  док.;  чин.  ч. 
відбрів,  -брелА,  -брелб.  Відійти  вбрід  від  якого- 
небудь  місця. 

відбрехатися  див.  відбріхуватися. 

ВІДБРИКАТИСЯ  див.  відбрйкуватися. 

ВІДБРЙКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВІДБРИКА¬ 
ТИСЯ,  -Аюся,  -аєшся,  док.  1.  Брикаючи,  відбива¬ 
тися  ногами  (про  тварин).  2.  перед.,  іроп.  Відмо¬ 
влятися  від  чого-небудь. 

ВІДБРИНІТИ,  -нйть,  док.  Перестати  бриніти. 

ВІДБРЙТИ,  -йю,  -йєш,  док.,  перех.  1.  Вибрити  якесь 
місце.  2.  перед.,  фам.  Різко  відповісти,  вилаяти. 
ВІДБРІХУВАННЯ,  -я,  с„  розм.  Дія  за  знач,  відбріху¬ 
ватися. 

ВІДБРІХУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВІДБРЕХА¬ 
ТИСЯ,  -ешуся,  -бшешся,  док.,  розм.  Виправдову¬ 
ватися  за  допомогою  брехні. 

ВІДБРУНЬКОВУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВІДБРУНЬКУ¬ 
ВАТИСЯ,  -ується,  док.,  бот.  Відокремлюватися 
брунькуванням,  виникати  з  бруньок. 
ВІДБРУНЬКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відбруньку- 
вАтися. 

ВІДБРУНЬКУВАТИСЯ  див.  відбруньковуватися. 
відбрязкотіти ,  -очу,  -отйш,  док.  Перестати  бряз¬ 
котіти. 

ВІДБУБОНІТИ,  -ню,  -нйш,  док.,  перех.,  розм.  Прого¬ 
ворити  швидко  й  невиразно;  пробурмотіти. 
ВІДБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відбувАти  1  і  від- 
бувАтися  2. 

ВІДБУВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДБУТИ,  -буду, 
-будеш;  мил.  ч.  відбув,  -булА,  -булб;  ми.  відбулй; 
док.  1.  перех.  Виконувати  протягом  певного 
строку  яку-небудь  роботу,  повинність,  обов'язок. 
//  Переносити  кару,  страждання;  терпіти. 
//  Проходити  курс  чого-небудь.  //  Проводити 
певний  час  відпочиваючи  або  працюючи.  //  Від¬ 
значати  свято,  справляти  весілля,  влаштовувати 
вечірку  тощо.  //  тільки  док.  Провести  якийсь 
захід.  //  Приймати  й  частувати  гостей,  запроше¬ 
них  з  якоїсь  важливо!  нагоди  (похорон,  весілля  і 
т.  ін.).  2.  тільки  док.,  перех.  Позбутися,  уникну¬ 
ти  кого-,  чого-небудь  небажаного.  3.  веперех. 
Від’їжджати,  відходити. 

відбуватися,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВІДБУТИСЯ, 
-будуся,  -будешся;  мив.  ч.  відбувся,  -лАся,  -лбся; 
ми.  відбулися;  док.  1.  тільки  3  ос.  Проходити, 
мати  місце,  тривати;  здійснюватися  (про  роботу, 
події  тощо).  2.  чим.  Не  бажаючи  робити  що-не- 
будь  належним  чином,  обмежуватися  чимсь  не¬ 
значним.  3.  дерев,  док.  Зазнати  чого-небудь,  пе¬ 
ретерпіти  що-небудь  менше,  ніж  можна  було  че¬ 
кати.  4.  від  чого,  розм.  Уникати  чого-небудь  неба¬ 
жаного. 

ВЩБУДбВА,  -и,  ж.  Відновлення  чого-небудь  зруй¬ 
нованого  або  занедбаного  (господарства,  міст,  сіл, 
заводів). 

ВІДБУДОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відбудувАти.  //  відбудбвано,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДБУДОВНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  відбудова. 
ВІДБУДОВНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  бере  участь  у  відбудо¬ 
вній  роботі. 

ВІДБУДОВНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  відбудбвник. 
ВІДБУДОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відбудовувати. 


ВІДБУДОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДБУДУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.  Відновлювати  що-небудь 
зруйноване. 

ВІДБУДОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВІДБУДУ¬ 
ВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  док.  1.  Будуватися  зано¬ 
во.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  відбудовувати. 
ВІДБУДОВЧИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  відбудбвний. 
Відбудовча  робота. 

ВІДБУДУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відбудувАти. 
ВІДБУДУВАТИ  див.  відбудовувати. 

ВІДБУДУВАТИСЯ  див.  відбудовуватися. 
ВІДБУКСИРОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відбуксирувАти. 

ВІДБУКСИРОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відбукси- 
рОвувати. 

ВІДБУКСИРОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДБУКСИРУ¬ 
ВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  Відводити  судно, 
машину  тощо  на  буксирі. 

ВІДБУКСИРОВУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВІДБУКСИРУ¬ 
ВАТИСЯ,  -ується,  док.  Відходити  на  буксирі  (про 
судно). 

ВІДБУКСИРУВАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відбуксиру¬ 
вАти. 

ВІДБУКСИРУВАТИ  див.  відбуксирОвувати. 
відбуксируватися  див.  відбуксировуватися. 
ВІДБУКСОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відбуксОву- 
вати. 

ВІДБУКСОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДБУКСУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.  Те  саме,  що  відбуксирО¬ 
вувати. 

ВІДБУКСОВУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВІДБУКСУВАТИ- 
СЯ,  -Ується,  док.  Те  саме,  що  відбуксировуватися. 
ВІДБУКСУвАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відбуксувАти. 
відбуксувАти  див.  відбуксОвувати. 

ВіДБУКСУвАтися  див.  відбуксОвуватися. 
ВІДБУРКНУТИ,  -ну,  -нені,  док.,  розм.  Відповісти  зі 
злістю  або  невиразно. 

ВІДБУТ,  -у,  ч.,  діал.,  заст.  Збут. 

ВІДБУТИ  урин.  відбувАти. 

ВІДБУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відбути  1. 
ВІДБУТИСЯ  див.  відоувАтися. 

ВІДБУТКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  відбуток. 

ВІДБУТОК,  -тку,  ч.  1.  У  період  кріпацтва  -  обов'яз¬ 
кова  неоплачувана  праця  на  поміщика;  панщина. 
2.  діал.  Втрата,  розтрата. 

ВІДБУТТІ),  -А,  с.  Дія  за  знач,  відбути  1. 

ВІДБУХАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.,  фам.  Збудувати 
що-небудь  велике. 

ВІДБУча,  -і,  ж.,  заст.  Повинність. 

ВІДБУШУВАТИ,  -ує,  док.  Перестати  бушувати. 
ВІДВАбиТИ,  -блю,  -биш;  мп.  відваблять;  док.,  ВІД- 
вАблювати,  -юю,  -юєш.  ведок.,  перех.  Ваблячи, 
відвертати  когось  від  чого-небудь. 

ВІДВАГА,  -и,  ж.  Відсутність  страху  в  людини  перед 
небезпекою. 

ВІДВАДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відвАджувати. 
відваджувати,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДВАДИТИ, 
•джу,  -диш,  док.,  перех.,  розм.  Відбивати,  ба¬ 
жання,  охоту  ходити  куди-небудь,  до  когось. 
ВІДВАДЖУВАТИСЯ,  -уюся.  -уєшся,  ведок.,  ВІДВАДИ¬ 
ТИСЯ,  -джуся,  -дишся,  док.,  розм.  Переставати 
ходити  куди-небудь;  відвикати. 

ВІДВАДИТИ  див.  відвАджувати. 

ВІДВАДИТИСЯ  див.  відвАджуватися. 

ВІДВАЖЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
вАжити.  //  відвАжено,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДВАЖИТИ  див.  відвАжувати. 
відважитися  див.  відважуватися1. 

ВІДВАЖНИЙ,  -а,  -є.  Який  не  боїться  небезпеки; 
безстрашний,  сміливий,  хоробрий.  Відважний 
вчивок.  1 1  у  звач.  ім.  відвАжний,  -ного,  ч.  Той, 
хто  не  боїться  небезпеки;  сміливець. 

ВІДВАЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  відвАжний; 
сміливість,  хоробрість. 

ВІДВАЖНО.  Присл.  до  відвАжний. 

ВІДВАЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відвАжувати. 
ВІДВАЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДВАЖИТИ,  -жу, 
•жиш,  док.,  перех.  1.  Зважуючи,  відділяти  час¬ 
тину  від  цілого.  2.  перев.,  розм.  Ударяти  чим- 
небудь.  3.  Відхиляти  що-небудь  важке.  Відважи¬ 
ти  двері. 

ВІДВАЖУВАТИСЯ1,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВІДВАЖИ¬ 
ТИСЯ,  -жуся,  -жишся,  док.  Наважуватися  діяти, 
робити  що-небудь,  пов'язане  з  небезпекою;  насмі¬ 
люватися. 

ВІДВАЖУВАТИСЯ2,  -ується,  ведок.  Пас.  до  відвАжу¬ 
вати. 

ВІДВАЛ,  ч.  1.  род.  -у.  Дія  за  знач,  відвалйти  1  і 
відвалйтися  і.  Відвал  пустої  породи.  2.  род.  -а. 
Різальна  частина  плуга  або  землерийної  машини, 
що  відділяє  та  перевертає  Грунт.  3.  род.  -у.  Купа 
землі,  накидана  під  час  копання,  риття  ями  то¬ 
що.  //  спец.  Насип  із  пустих  порід,  шлаку  і  т.  ін. 
//  Штучний  насип,  що  утворюється  внаслідок 
розміщення  на  спеціально  відведених  площах 
пустих  порід  або  некондиційних  корисних  копа¬ 
лин.  **  внутрішній  відвАл  -  відвал  у  виробленому 
просторі  кар'єру.  Збвнішній  відвАл  -  відвал  поза 
контуром  кар'єру. 

ВІДВАЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
валйти  1. 

ВІДВАЛЙТИ  див.  відвАлювати. 

ВІДВАЛИТИСЯ  див.  відвАлюватися. 
ВіДВАЛОУТВбРЕННЯ,  -я,  с.  Формування  відвалів  на 
спеціально  відведених  ділянках  або  відпрацьова¬ 
ному  просторі  кар'єрів. 

ВІДВАЛОУТВбРЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  відвалоут- 
ворення. 

ВІДВАЛУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  діал.  Врятувати,  ви¬ 
лікувати. 


ВІДВЕРТАТИСЯ 


ВІДВАЛЬНЙЙ,  -А,  -А.  Признач,  для  відвалювання. 
//  у  знач.  ім.  відвальнйй,  -ното,  ч.  Те  саме,  що 
відвАльник. 

ВІДВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  відвалу  (у  3  знач.). 
ВІДВАЛЬНИК,  -а,  ч.  Робітник,  який  працює  на  від¬ 
валюванні  чого-небудь. 

ВІДВАЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  відвАльник. 
ВІДВАЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  призначений  (при¬ 
стосований,  використовується)  для  відвалювання. 
ВІДВАЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відвАлювати  1. 
Відвалюваная  глини. 

ВІДВАЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВІДВАЛЙТИ, 
-алю,  -Алиш,  док.,  перех.  1.  Перекидаючи  або  під¬ 
німаючи  що-небудь  важке,  відсувати  або  відкида¬ 
ти  вбік.  //  розм.  Відокремлювати,  відрізувати  ве¬ 
лику  частину  чого-небудь.  2.  перев.,  розм.  Розще¬ 
дрившись,  давати  що-небудь  у  великій  кількості. 
ВІДВАЛЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ,  ведок.,  ВІДВАЛЙТИСЯ, 
-Алиться,  док.  1.  Відокремлюючись  від  чого-не¬ 
будь,  падати;  відпадати.  2.  перев.,  розм.  Відходи¬ 
ти,  віддалятися.  3.  тільки  ведок.  Пас.  до  відвА¬ 
лювати  1. 

ВІДВАНТАЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відвантАжити.  //  відвантАжено,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДВАНТАЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відвантАжити 
1.  2. 

ВІДВАНТАЖИТИ  див.  відвантАжувати. 
ВІДВАНТАЖУВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Який  пристосований 
(використовується,  призначений)  для  відвантажу- 

няттття . 

ВІДВАНТАЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відвантАжу¬ 
вати  1,  2. 

ВІДВАНТАЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДВАНТАЖИ¬ 
ТИ,  -жу,  -жиш,  док.  1.  перех.  Навантаживши  що- 
небудь,  відправляти  в  інше  місце.  2.  перех.  Зні¬ 
мати  частину  вантажу;  перевантажувати  в  інше 
місце.  3.  тільки  док.,  перех.  і  пеперех.  Закінчи¬ 
ти,  перестати  вантажити. 

ВІДВАНТАЖУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  відва¬ 
нтАжувати  1,  2. 

ВіДвАр,  -у,  ч.  Рідина,  в  якій  що-небудь  варилось. 
//  Рідка  лікарська  форма,  яка  є  водним  екстрак¬ 
том  із  лікарської  рослинної  сировини. 

ВІДВАРЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
варйти  1.  //  у  знач,  прикм. 

ВІДВАРЙТИ  див.  відвАрювати. 
відваритися  див.  відвАрюватися. 

ВІДВАРНЙЙ,  -а,  -А.  Якого  виготовлено  відварюванням. 
ВІДВАРТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  і  веперех. 
Закінчити  вартувати;  провартувати  належне. 
ВІДВАРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відвАрювати. 
ВІДВАРЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВІДВАРЙТИ,  -арф, 
-Ариш,  док.,  перех.  1.  Варінням  доводити  до  гото¬ 
вності  (картоплю,  м'ясо  і  т.  ін.).  2.  тех.  Нагріва¬ 
ючи  місце  зварення,  відокремлювати  що-небудь 
від  чогось. 

ВІДВАРЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ,  ведок.,  ВІДВАРИТИСЯ, 
-Ариться,  док.  1.  Варитися  (про  картоплю,  капус¬ 
ту  і  т.  ін.).  2.  тех.  Відокремлюватися  в  місці  зва¬ 
рення  внаслідок  нагрівання. 

ВІДВЕДЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
вестй.  //  відвАдено,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДВЕДЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відвестй  й  відвб- 
дити. 

ВІДВЕЗЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
везтй.  //  відвАзено,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДВЕЗЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відвезтй. 

ВІДВЕЗТИ  див.  відвбзити. 

відвернений,  відвернутий,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  відвернути.  //  відвАрнено,  безос.  при¬ 
судк.  сл. 

ВІДВЕРНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відвернути  й 
відвернутися  1-4. 

ВІДВЕРНУТИ  див.  відвертАти. 

ВІДВЕРНУТИЙ  див.  відвАрнений. 

ВІДВЕРНУТИСЯ  див.  відвертАтися. 

ВІДВЕРТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відвертАти  й  від¬ 
вертАтися  1-4. 

ВІДВЕРТАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДВЕРНУТИ,  -ерну, 
•Арнеш,  док.,  перех.  1.  Повертати,  відводити  що- 
небудь  убік  від  кого-,  чого-небудь.  //  Спрямову¬ 
вати  в  інший  бік.  Відвертати  воса.  2.  розм.  Від¬ 
валювати  або  зсувати  що-небудь  убік.  //  Відрізу¬ 
ючи,  відкидати  вбік  (скибу  під  час  оранки  тощо). 
3.  Відгинати  край  або  кінець  чого-небудь;  відгор¬ 
тати.  4.  перев.  Запобігати  чомусь,  усувати  (біду, 
небезпеку  і  т.  ін.).  //  розм.,  заст.  Чаклуванням 
усувати  (хворобу,  лихо  тощо).  5.  перев.  Спрямо¬ 
вувати  чиюсь  діяльність,  увагу  тощо  в  інший  бік 
від  чого-небудь.  //  Викликати  бажання,  намір 
відмовитися  від  чогось,  не  робити  чого-небудь. 
Відвертати  увагу.  6.  перев.  Відштовхувати  від 
себе  своєю  поведінкою,  виглядом  і  т.  ін.  //  Ви¬ 
кликати  негативні  почуття  до  кого-небудь.  ”  Від¬ 
вернути  сАрце  від  кого  -  перестати  любити  кого- 
небудь.  7.  розм.  Вираховувати,  робити  вираху- 
нок.  8.  кому,  діал.  Повертати  щось  назад,  не 
прийнявши.  9.  рідко.  Те  саме,  що  відкручувати; 
відгвинчувати . 

ВІДВЕРТАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВІДВЕРНУТИ¬ 
СЯ,  -ернуся,  -Арнешся,  док.  1.  Повертати  від  кого-, 
чого-небудь  обличчя  вбік;  повертатися  до  інших 
спиною.  2.  Відвалюватися  (про  скибу  землі). 
3.  Відгинатися,  відгортатися  (про  край  або  кінець 
чого-небудь).  4.  переш.  Припиняти,  поривати  з 
ким-небудь  стосунки,  взаємини.  1 1  Відчувати  не¬ 
приязнь,  відразу  до  кого-небудь.  5.  перев.  Вияв¬ 
ляти  небажання,  нехіть  робити  що-небудь. 

6.  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  відлучАтися  1. 

7.  тільки  ведок.  Пас.  до  відвертАти  1  -  6,  9. 


165 


ВІДВЕРТИЙ 

ВІДВЕРТИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  щиро  виявляє  почуття, 
думки;  щиросердий,  правдивий,  прямолінійний. 
//  Який  виражає  прямоту  й  щирість.  2.  Неприхо¬ 
ваний,  незамаскований,  помітний  для  сторонньо¬ 
го  ока. 

ВІДВЕРТІСТЬ,  -тості,  ж.  Властивість  за  знач,  відве¬ 
ртий. 

ВІДВЕРТО.  Присл.  до  відвертий. 

ВІДВЕСТИ  див.  відвбдити. 

ВІДВИКАННЯ,  -я,  с.  Стан  за  знач,  відвикіти. 
ВІДВИКАТИ,  -Єю,  -Аєш,  иедок.,  ВІДВИКНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.,  від  чого  і  з  іифіи.  Утрачати  звичку 
робити  що-небудь,  бувати  де-небудь  і  т.  ін.;  віду¬ 
чуватися.  //  від  кого.  Ставати  далеким,  чужим, 
забувати  кого-небудь. 

Відвйклий,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  відвй- 
кнути. 

ВІДВИКНУТИ  див.  відвикЄти. 

ВіДВйнути(СЯ),  -ну(ся),  -неш(ся),  док.,  діад.  Відхи¬ 
литися,  вивернутися. 

ВІДВИСАТИ,  -Ає,  иедок.,  ВІДВИСНУТИ,  -не,  док.  Висі¬ 
ти,  відхилившись  від  чогось;  звисати. 

ВІДВИСЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  від- 
вйснути. 

ВІДВИСЛІСТЬ,  -лості,  ж.  Абстр.  ім.  до  відвйслий. 
ВІДВИСНУТИ  див.  ВІДВИСАТИ. 

ВІДВИХАТИСЯ,  -аюся,  -йєшся,  иедок.,  ВІДВИХНУТИСЯ, 
-нуся,  -нЄшся,  док.,  розм.  1.  тільки  док.  Раптово 
відсторонитися  від  кого-,  чого-небудь.  2.  рідко. 
Відходити,  відлучатися. 

ВІДВИХНУТИСЯ  див.  ВІДВИХЙТИСЯ. 

ВІДВЙЧИТИ,  -чу,  -чиш,  док.,  діад.  Відучити,  відби¬ 
ти  охоту  до  чогось. 

ВІДВЙЧКА,  -и,  ж.  Утрата  якої-небудь  звички. 
ВІДВІВАТИСЯ,  -Єється  і  ВІДВІЮВАТИСЯ,  -іЬється,  ие¬ 
док.,  ВІДВІЯТИСЯ,  -іється,  док.  1.  Відокремлювати¬ 
ся  від  чого-небудь  за  допомогою  дії  вітру,  руху 
повітря.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  відвіювати  1. 
ВІДВІД,  -вбду,  ч.  1.  Дія  за  знач,  відвбдити  3,  6. 

2.  Відгалуження  чого-небудь  (труби,  кабеля  і  т. 
ін.).  3.  У  судочинстві  -  усунення  того  чи  іншого 
учасника  судочинства  від  участі  у  справі,  якщо  є 
сумніви  щодо  його  неупередженості. 

ВІДВІДАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відвідати. 

ВІДВІДАТИ  див.  відвідувати. 

ВІДВІДАЧ,  -а,  ч.,  рідко.  Те  саме,  що  відвідувач. 
ВІДВІДИНИ,  -дин,  ми.  Прихід  або  приїзд  до  когоне- 
будь  з  метою  провідати,  погостювати  тощо. 
ВІДВІДКИ,  -ів,  ми.,  діад.  Те  саме,  що  відвідини. 
ВІДВІДНИЙ,  -Є,  -Є.  Який  служить  для  відведення 
чого-небудь  убік. 

ВІДВІДУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч. 
до  відвідувати. 

ВІДВІДУВАНІСТЬ,  -ності,  ж.,  рідко.  Кількість  відві¬ 
дувань. 

ВІДВІДУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відвідувати. 
ВІДВІДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДВІДАТИ,  -аю, 
•аєш,  док.,  перех.  Ходити,  їздити  до  когось,  бува¬ 
ти  в  когось  або  де-небудь.  //  тільки  иедок.  Сис¬ 
тематично  ходити  кудись  (у  школу,  музеї,  театри 
тошо). 

ВІДВІДУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  1.  Відвідувати  один 
одного.  2.  Пас.  до  відвідувати. 

ВІДВІДУВАЦЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  відвідувач. 
ВІДВІДУВАЧ,  -а,  у.  Той,  хто  відвідує  кого-,  що- 
небудь. 

відвідувачка,  -и.  Жін.  до  відвідувач. 

ВІДВІДЦІЛЬ,  присл.,  рідко.  Те  саме,  що  відціль. 
ВІДВІЗ,  -вбзу,  ч.,  рідко.  Те  саме,  що  відвбзення. 
ВІДВІЗНИК,  -ізникА,  ч„  спец.  Робітник,  який  відво¬ 
зить  що-небудь  від  верстата,  конвеєра  тощо. 
ВІДВІЙКИ,  -йок,  ми.  1.  Відходи  зерна  після  молоть¬ 
би  та  віяння;  погане,  засмічене  зерно.  2.  Пісне 
молоко,  відділене  від  вершків  за  допомогою  сепа¬ 
ратора. 

ВІДВІКУ,  ОДВІКУ,  присл.  З  давніх-давен,  споконвіку. 
II  із  запереч,  част.  в  е .  Ніколи. 

ВІДВІЛЬЖАТИ,  -ає,  иедок.,  діад.  Відтанути. 
ВІДВІНУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.,  діал.  Наділи¬ 
ти  приданим. 

ВІДВІРЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відвірчувати. 
ВІДВІРЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДВЕРТІТИ,  -рчу, 
-ртйш,  док.,  перех.,  рідко.  Те  саме,  що  відкручу¬ 
вати  1;  відгвинчувати. 
відвісити  див.  відвішувати. 

ВІДВІСТЙТИ,  -іщу,  -Істиш,  док.,  заст.  Відповісти. 
ВІДВІТ,  -у,  ч.,  заст.  Відповідь.  **  Бути  в  одвіті  - 
бути  відповідальним. 

ВІДВІТИТИ  див.  відвічАти. 

ВІДВІТНИЙ,  -а,  -є,  заст.  Який  є  відповіддю  на  що- 
небудь  або  містить  відповідь. 

ВІДВІТУВАТИ  див.  відвічАти. 

ВІДВІЧАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Відповідальний. 
ВІДВІЧАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.,  заст.  Відповідальність. 
ВІДВІЧАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.,  заст.  Абстр.  ім.  до 
відвічАльний. 

ВіДВічАння,  -я,  с.,  заст.  Дія  за  знач.  відвічАти. 
ВідвічАти,  -Аю,  -Аєш  і  рідко  ВІДВІТУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
иедок.,  ВІДВІТИТИ,  -ічу,  -ітиш,  док.,  заст.  1.  Відпо¬ 
відати  (у  1  знач.).  2.  Відповідати  (у  5  знач.). 
ВІДВІЧНИЙ,  ОДВІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  існує  споконві¬ 
ку,  з  давніх-давен. 

ВІДВІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  відвічний. 
Відвічиість  буття. 

ВІДВІЧНО.  Присл.  до  відвічний. 

ВІДВІШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відвішувати. 
ВІДВІШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДВІСИТИ,  -ішу, 
-ісиш,  док.,  перех.  1.  Знімати  з  чого-небудь  завісу, 
відкривати  що-небудь  завішене.  2.  спец.  Визнача¬ 
ти  вертикальний  напрям  за  допомогою  виска. 

166 


ВІДВІЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відвіювати. 
ВІДВІЮВАТИ,  ОДВІЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  иедок.,  ВІДВІ¬ 
ЯТИ,  ОДВІЯТИ,  -ію,  -ієш,  док.  1.  перех.  Відокрем¬ 
лювати  полову  і  т.  ін.  від  зерна  на  вітрі  або  очи¬ 
щувальними  машинами.  2.  тільки  док.,  иеперех. 
Перестати,  закінчити  віяти. 

ВІДВІЯТИ  див.  відвіювати. 

ВІДВбДИНИ,  -ин,  ми.,  ети.,  зах.  Обід  і  вечеря  моло¬ 
дих  з  їхніми  батьками  в  певні  дні. 

ВІДВОДИТИ,  -джу,  -диш,  иедок.,  ВІДВЕСТЙ,  -еду, 
•едАш;  мин.  ч.  відвів,  -велА,  -велб;  док.,  перех. 

1.  Супроводжуючи,  доставляти  кого-небудь  ку¬ 
дись.  //  Проводжати  кого-небудь.  //  Переводити, 
переміщати  з  якого-небудь  місця,  позиції  назад,  у 
тил  тощо  (про  військові  частини).  2.  Вести  з  со¬ 
бою  когось  на  певну  відстань  від  кого-,  чого- 
небудь.  //  Манячи  когось  чимось,  вести  за  собою, 
щоб  відвернути  небезпеку  від  кого-,  чого-небудь. 

3.  За  допомогою  спеціального  пристосування 
спрямовувати  воду,  газ  тощо  в  потрібне  місце. 

4.  Змінювати  положення  чого-небудь  відносно 
чогось;  переміщати.  //  Відстороняти,  відхиляти 
щось  від  кого-,  чого-небудь.  Відводити  очі. 

5.  переи.  Запобігати  чомусь  неприємному  або 
небезпечному;  відвертати.  //  Відвертати  від  яки¬ 
хось  дій,  думок  і  т.  ін.  6.  переи.  Відхиляти  чиюсь 
кандидатуру  на  виборах.  7.  Давати,  виділяти  ко¬ 
мусь  що-небудь  для  користування.  //  Виділяти 
частину  чого-небудь  (земельної  площі,  місця  в 
творі  і  т.  ін.)  з  певною  метою.  8.  пере в.  Надавати 
того  чи  іншого  значення,  визначати  роль,  місце 
кому-,  чому-небудь. 

ВІДВОДИТИСЯ,  -иться,  иедок.  Пас.  до  відвбдити  З, 
5-8. 

ВІДВОДІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відвбдити. 

ВІДВОДКА,  -и,  ж.,  спец.  Бічне  відгалуження  (труби, 
проводу  тощо). 

ВІДВОДОК,  V.  1.  род.  -дку.  Рій,  штучно  створений 
відселенням  в  окремий  вулик  частини  бджіл  із 
молодою  маткою.  2.  род.  -дка,  рідко.  Те  саме,  що 
відсАдок. 

ВІДВОЗИТИ,  -бжу,  -бзиш,  док.,  перех.  Закінчити, 
перестати  возити. 

ВІДВОЗЙТИ,  -ожу,  -бзиш,  иедок.,  ВІДВЕЗТЙ,  -зу, 
•зАш;  мив.  ч.  відвіз,  -везлА,  -везлб;  ми.  відвезли; 
док.,  перех.  Везучи,  доставляти  куди-небудь. 
ВІДВОЗИТИСЯ,  -иться,  иедок.  Пас.  до  відвбзити. 
ВІДВОЙОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відвоювати  1,  2.  //відвойовано,  безос.  присуди,  сл. 
ВІДВОЙОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відвойовува¬ 
ти  1,  2.  Відвойовуваний  захоплених  земель. 
ВІДВОЙОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДВОЮВАТИ, 
-юю,  -юєш,  док.  1.  перех.  Війною  повертати,  від¬ 
бирати  що-небудь  захоплене  ворогом,  супротив¬ 
ником  або  здобувати  те,  що  йому  належить. 

2.  перех.,  переи.  Боротьбою,  працею,  перекону¬ 
ванням  і  т.  ін.  домагатися  чого-небудь.  3.  тільки 
док.,  иеперех.  Закінчити,  перестати  воювати. 
4.  тільки  док.,  перех.  Провоювати  певний  час. 

ВІДВОЙОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВІДВОЮ¬ 
ВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  док.  1.  тільки  док.  За¬ 
кінчити  воювати.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  відво- 
йбвувати  1,  2. 

ВІДВОЛАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док.,  перех.,  розм.  1.  Виліку¬ 
вати  тяжкохворого  старанним  доглядом.  2.  заст. 
Запобігти  здійсненню  чогось  неприємного  або  не¬ 
безпечного. 

віДВОЛікАльний,  -а,  -е.  Який  відволікає. 
ВІДВОЛІКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відволікАти. 
ВІДВОЛІКАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВІДВОЛОКТЙ,  -очу, 
-очАш  і  ВІДВОЛІКТЙ,  -ічу,  -ічАш;  мив  ч.  відволік, 
-локлА,  -локлб;  док.,  перех.  1.  Волочучи  кого-, 
що-небудь,  віддаляти  від  певного  місця.  2.  перед. 
Відвертати,  відривати  когось  або  щось  від  кого-, 
чого-небудь.  Відволікати  увагу.  3.  також  без  до¬ 
датка,  з  іифіи,  переи.  Відтягати  виконання  чого- 
небудь  на  пізніше. 

ВІДВОЛІКАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  иедок.,  рідко.  1.  За¬ 
лишати  поза  увагою  кого-,  що-небудь.  2.  Пас.  до 
відволікАти  1,  3. 

ВІДВОЛІКТЙ  див.  відволікАти. 

ВІДВОЛОГА,  -и,  ж.,  діал.  Відлига. 

ВІДВОЛбГЛИЙ,  -а,  -е.  Який  став  вологим,  вогким. 
відвологнути  і  відвологти,  -гне;  мин  ч.  відволбг 
і  відволбгнув,  -гла,  -гло;  док.  Стати  вологим, 
пройнятися  вологою. 

ВІДВОЛОГТИ  див.  відволбгнути. 

ВІДВОЛОДА,  -и,  ж.,  зах.  Відлига. 

ВІДВОЛОДАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.,  заст.  Приве¬ 
сти  до  свідомості.  1 1  Вилікувати  важкохворого 
старанним  доглядом. 

ВІДВОЛОДАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.,  заст.  Виду¬ 
жати. 

ВІДВОЛОЖ,  -і,  ж.,  діал.  Відлига. 

ВІДВОЛОЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
волбжити. 

ВІДВОЛОЖИТИ  див.  відволбжувати. 

ВІДВОЛОЖИТИСЯ,  -житься.  Пас.  до  відволбжити. 
ВІДВОЛОЖНИЙ,  -а,  -е.  Якого  можна  відволожити. 
ВіДВОЛОжніСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
відволбжний. 

ВІДВОЛОЖУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  призначений,  ви¬ 
користовується  для  відволожування. 
ВІДВОЛОЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відволбжувати. 
ВІДВОЛОЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДВОЛОЖИТИ, 
-жу,  -жиш,  док.,  перех.  Робити  вологим,  вогким, 
проймати  рідиною.  //  безос. 

ВІДВОЛОЖУВАТИСЯ,  -ЄТЬСЯ,  иедок,,  ВІДВОЛОЖИТИСЯ, 
-иться,  док.  Ставати  вологим,  вогким. 

ВІДВОЛОКА,  ОДВОЛОкА,  -и,  ж.,  діад.  Зволікання. 


ВІДВОЛОКТЙ  див.  ВІДВОЛІКАТИ. 

ВІДВОРІТ  див.  відворбт. 

ВІДВОРОЖЙТИ,  -ожу,  -бжиш,  док.,  ВІДВОРОЖУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  иедок.,  перех.  Ворожінням  відвертати 
від  когось  нещастя,  лихо. 

ВІДВОРОТ,  ОДВОРОТ,  ВІДВОРІТ,  -рбту,  V.  1.  діал. 
Відступ,  відхід.  2.  заст.  За  повір'ям  -  викликан¬ 
ня  за  допомогою  чарів  почуття  неприязні,  огиди 
до  когось,  а  також  зілля,  яке  використовується 
для  цього.  3.  рідко.  Те  саме,  що  закбт. 
ВІДВОРОТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  відштовхує  від  себе 
своєю  поведінкою,  зовнішнім  виглядом  і  т.  ін.; 
противний,  гидкий,  огидний.  2.  заст.  За  повір'я¬ 
ми  -  який  діє  проти  привороту  (чарів). 
ВІДВОРОТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  відворбт- 
ний  1. 

ВІДВОРОТНО.  Присл.  до  відворбтний. 

ВІДВОРОЧАТИ,  -Аю,  -Аєш,  -Ає,  иедок.,  безос.  Бути 
огидним. 

ВІДВОХЛИЙ,  -а,  -є,  рідко.  Відсирілий. 

ВІДВОХНУТИ,  ВІДВОХТИ,  -ну,  -неш,  док.,  рідко.  Від- 
сиріти. 

ВІДВОХТИ  див.  відвбхнути. 

вщвоювАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відвоювати  1,  2. 
відвоювати  див.  відвойбвувати. 
відвоюватися  див.  відвойовуватися. 

ВІДВУД,  -а,  ч„  діал.  Одуд. 

ВІДВУДЯ,  -йти,  с.,  діал.  Маля  одуда. 

ВІДВ'ЯЗАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
в'язАти.  //  відв’йзано,  безос.  присуди,  сл. 
ВІДВ'ЯЗАТИ  див.  відв'язувати. 

ВІДВ'ЯЗАТИСЯ  див.  відв  Озуватися. 

ВІДВ'ЯЗУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відв'язувати. 
ВІДВЯЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДВ'ЯЗАТИ,  -яжу, 
-Яжеш,  док.,  перех.  Розв'язуючи,  відокремлювати 
від  прив'язі  що-небудь  прив'язане.  //  Звільняти 
когось  від  прив'язі,  робити  вільним. 
ВІДВ'ЯЗУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВІДВ’ЯЗА¬ 
ТИСЯ,  -яжуся,  -яжешся,  док.  1.  Розв’язуючись, 
відокремлюватися  від  чого-небудь.  //  Звільнятися 
від  прив'язі,  ставати  вільним.  2.  тільки  док.,  пе¬ 
реи.  Перестати  надокучати  кому-небудь,  залиши¬ 
ти  когось  у  спокої;  відчепитися.  3.  тільки  док., 
переи.  Позбутися  кого-,  чого-небудь;  відкараска- 
тися. 

ВіДГАвкуватися,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  вульг.  За¬ 
хищатися  від  присікування,  причіпок. 

ВІДГАДА,  -и,  ж.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  відгйду- 
вачка. 

відгаданий,  -а,  -е.  дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
гадАти.  //  відгАдано,  безос.  присуди,  сл. 
відгадати  див.  відгАдувати. 

ВІДГАДКА,  -и,  ж.  Відповідь  на  загадку,  розв'язання 
загадки,  розкриття  таємниці. 

ВІДГАДЛИВИЙ,  -а,  -є.  Який  легко  відгадує. 
ВІДГАДНИК,  -а,  у.  Те  саме,  що  відгАдувач. 
ВІДГАДНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  відгАдник. 

ВІДГАДУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відгАдувати. 
відгадувати,  -ую,  -уєш,  иедок.,  відгадати,  -Аю, 
-Аєш,  док.,  перех.  Давати  правильну  відповідь  на 
загадку;  розкривати  щось  невідоме  за  допомогою 
здогаду.  //  Давати  яке-небудь  пояснення  або  тлу¬ 
мачення  снам. 

ВІДГАДУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  відгАдувати. 
ВІДГАДУВАЧ,  -а,  у.  Той,  хто  вміє  що-небудь  відга¬ 
дувати  (сни,  думки  і  т.  ін.). 

ВіДГАдувачка,  -и.  Жін.  до  відгАдувач. 

ВІДГАДЬКО,  -а,  у.,  розм.  Те  саме,  що  відгАдувач. 
ВІДГАЛ,  -у,  у.,  зах.  Припинення,  перерва.  **  Без 
відгАлу  -  не  припиняючись,  безперестанку. 
ВІДГАЛУЖЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відгалузити.  //  у  знач,  прикм. 

ВІДГАЛУЖЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  відгалу¬ 
жений. 

ВІДГАЛУЖЕННЯ,  -я,  с.  1.  тільки  оди.  Дія  за  знач, 
відгалузити.  2.  Відросток  чи  бокова  гілка  росли¬ 
ни  або  її  кореня.  //  Гілка  кровоносної,  нервової 
та  інших  систем  організму  людини  й  тварини. 

3.  Частина  електричних  дротів,  залізничної  колії 
і  т.  ін.,  що  відходить  убік  від  основного  напрям¬ 
ку.  //  переи.  Відокремлена,  відділена  частина  чо¬ 
го-небудь. 

ВІДГАЛУЖУВАНИЙ,  -а,  -е.  Що  його  відгалужують. 
ВІДГАЛУЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відгалужувати. 
ВІДГАЛУЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДГАЛУЗИТИ, 
-Ужу,  -Узиш,  док.,  перех.  1.  тільки  3  ос.  Утворю¬ 
вати,  пускати  пагони,  гілки,  бічні  корінці  тощо. 
2.  Відводити  вбік  дріт,  дорогу,  канал  і  т.  ін.  від 
їхнього  основного  напрямку. 

ВІДГАЛУЖУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  ВІДГАЛУЗИТИСЯ, 
•иться,  док.  1.  Відростати  вбік  від  основного  ко¬ 
реня,  стовбура  і  т.  ін.  2.  Відходити  вбік  від  осно¬ 
вної  частини  чого-небудь  (про  дорогу,  дріт  тощо). 
ВІДГАЛУЗИТИ  див.  ці  глужувати. 

ВІДГАЛУЗИТИСЯ  див.  відгалужуватися. 

ВІДГАЛЬ,  -ю,  V.,  діал.  Зупинка;  відпочинок,  перерва. 
ВІДГАНЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відгаийти. 
ВІДГАНЯТИ,  -йю,  -йєш,  рідко  ВІДГОНИТИ,  -ню,  -ниш, 
иедок.,  ВІДІГНАТИ,  віджену,  -женйш;  мин.  ч.  віді- 
гнАв,  -гнйла,  -гнАло;  док.,  перех.  1.  Силою  або 
погрозою  змушувати  когось  віддалитися  від  кого-, 
чого-небудь.  //  Переміщати,  захопивши  що- 
небудь  своєю  течією,  рухом  (про  воду,  вітер  і  т. 
ін.).  2.  переи  Намагатися  позбутися  чого-небудь 
(про  думки,  спогади  тощо).  //  Позбавляти  чого- 
небудь.  3.  Гнати  куди-небудь  (про  тварин). 

4.  спец.  Добувати  що-небудь  перегонкою. 
ВІДГАНЯТИСЯ,  -йюся,  -йєшся,  иедок.,  ВІДІГНАТИСЯ, 

відженуся,  -женАшся;  мни.  ч.  відігнався,  -гнйлася, 
-гнАлося;  док.  1.  Захищатися  від  чийогось  нападу 


тощо.  2.  тільки  недок.  Пас.  до  відганйти  4. 
ВІДГАРБАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.,  рідко.  Відняти. 
ВІДГАРИКУВАТИСЯ,  -уюся,  -усшся,  ведок.,  вульг.  Те 
сане,  що  відгйркуватися. 

ВІДГАРКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  ведок.,  вульг.  Від- 
повідати  на  чиїсь  присікування,  причіпки  грубо,  зі 
злістю. 

ВІДГВИНТИТИ  див.  відгвинчувати, 
відгвинтитися  див.  відгвинчуватися. 

ВІДГВИНЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
гвинтити. 

відгвинчування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відгвинчувати. 
ВІДГВИНЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДГВИНТИТИ, 
•нчу,  -нтііш,  док. ,  перех.  Обертаючи  що-небудь  по 
гвинтовій  нарізці,  знімати,  відокремлювати. 
ВІДГВИНЧУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.,  ВІДГВИНТИТИСЯ, 
-йться,  док.  1.  Обертаючись  по  гвинтовій  нарізці, 
відокремлюватися,  зніматися.  2.  тільки  ведок. 
Пас.  до  відгвинчувати. 

ВІДГЕТЬКАТИСЯ,  -аюся,  -аешся,  док.,  діал.  Позбути¬ 
ся  чогось. 

ВІДГИКНУТИСЯ,  -нАться,  док.,  кому,  перед.,  роєм. 
Відбитися  на  комусь,  датися  взнаки. 

ВІДГЙН,  -у,  V.  1.  Місце,  на  якому  що-небудь  віді¬ 
гнуто.  2.  Відігнута  частина  чого-небудь. 
ВІДГИНАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відгинАти. 

ВІДГИНАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДІГНУТИ,  -ну,  -нАш, 
док.,  перех.  Вирівнювати  щось  загнуте  чи  зігну¬ 
те;  розгинати. 

ВІДГИНАТИСЯ,  -Ається,  ведок.,  ВІДІГНУТИСЯ,  -нАться, 
док.  1.  Вирівнюватися,  ставати  прямим  (про  щось 
загнуте  або  зігнуте).  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  від- 
гинАти. 

ВІДГЙРКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  ведок.,  фам., 
рідко.  Те  саме,  що  відгризатися  3. 

ВІДГІН,  -гбну,  ч.  1.  Спосіб  відгодівлі  худоби,  за 
якого  вона  весь  час  перебуває  на  пасовищі. 
2.  спец.  Дія  за  знач,  відгбнити1  4.  3.  Продукт 
відганяння  якої-небудь  речовини.  //  Поділ  суміші 
компонентів  на  фракції  за  допомогою  кип'ятіння. 
ВІДГІННИЙ,  -а,  -е.  1.  Пов’язаний  із  відгоном  худоби 
(овець  і  т.  ін.).  2.  Признач,  для  відгону  (у  2 

ВІДГЛАДЖЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
глАдити. 

ВІДГЛАДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відглАджувати. 
ВІДГЛАДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДГЛАДИТИ, 
-джу,  -диш,  док.,  перех.,  розм.  Те  саме,  що  від- 
прасбвувати. 

ВІДГЛАДЖУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.,  ВІДГЛАДИТИСЯ, 
-йться,  док.,  розм.  Те  саме,  що  відпрасбвуватися. 
ВІДГЛАДИТИ  див.  відглАджувати. 

ВІДГЛАДИТИСЯ  дня.  відглАджуватися. 

ВіДГЛУШйти,  -шу,  -шиш,  док.,  перех.,  заст.  Поби¬ 
ти,  відлупцювати. 

ВІДГЛУЩИТИ,  -ущу,  -ущйш,  док.,  діал.  Відлупцюва¬ 
ти,  побити. 

ВІДГНИВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  ВІДГНИВАТИ. 
ВІДГНИВАТИ,  -Ає,  ведок.,  ВІДГН ЙТИ,  -иА,  док.  Гнию¬ 
чи,  відпадати. 

ВІДГНИТИ  див.  відгнивАти. 

ВІДГОВІр,  ОДГОВІР,  -вбру,  ч.,  діал.  Відмовка. 
ВІДГОВІТИСЯ,  ОДГОВІТИСЯ,  -іюся,  -ієшся,  док.,  заст. 
Висповідатися  та  причаститися  після  тривалого 
посту  й  відвідування  церковної  служби. 
ВІДГОВбРЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відговорйти  1. 
вщговорйти  див.  відговбрювати. 
відговоритися  див.  відговбрюватися. 
ВІДГОВйРЮВАТИ,  -ЮЮ,  -юєш,  рідко  відговорйти, 
-Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДГОВОРЙТИ,  -оріЬ,  -бриш, 
док.,  перех.,  розм.  1.  Те  саме,  що  відмовляти  3. 
2.  тільки  док.,  рідко.  Проговорити  певний  час. 
ВІДГОВОРЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  рідко  ВІДГОВО¬ 
РИТИСЯ,  -Аюся,  -Аешся,  ведок.,  ВІДГОВОРИТИСЯ,  - 
орюся,  -бришся,  док.,  розм.  Те  саме,  що  відмов¬ 
лятися  4. 

ВІДГОВОРЙТИ  див.  відговбрювати. 

ВІДГОВОРИТИСЯ  див.  відговбрюватися. 
ВІДГОДІВЕлЬНИЙ,  -а,  -е.  Пов’язаний  із  відгодівлею. 
//  Признач,  для  відгодівлі.  //  На  якому  відгодо¬ 
вують.  Відгодівельний  майданчик. 

ВІДГОДІВЕлЬНИК,  -а,  ч.  Приміщення  для  відгодівлі 
тварин. 

ВІДГОДІВЛЯ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  відгодбвування. 
ВІДГОДОВАНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відгодувАти.  2.  прикм.  Гладкий,  угодований. 
ВІДГОДОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за  знач,  відго¬ 
дований  2. 

ВІДГОДОВУВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
відгодбвувати. 

ВІДГОДОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відгодбвува¬ 
ти.  Відгодовуваная  худоби. 

ВІДГОДОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДГОДУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.  Добре  годуючи,  вирощува¬ 
ти  гладкими  (тварин).  //  розм.  Добрим  харчуван¬ 
ням  сприяти  погладшанню  когось. 
ВІДГОДОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  ведок.,  ВІДГОДУ¬ 
ВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  док.  1.  Ставати  гладким 
унаслідок  доброго  годування  (про  тварин)  або 
харчування  (про  людей).  2.  тільки  ведок.  Пас.  до 
відгодбвувати. 

ВІДГОДУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відгодувАти. 
ВІДГОДУВАТИ  див.  відгодбвувати. 

ВІДГОДУВАТИСЯ  див.  відгодовуватися. 

ВІДГОЛОС,  -у,  V.,  рідко.  Те  саме,  що  відгомін. 
ВІДГОЛОСНИЙ,  -а,  -є.  Чутливий,  чуткий. 

Відголосок,  -ску,  ч.,  рідко.  Зменш,  до  ВІДГОЛОС. 
ВІДГОМІН,  -мону,  ч.  1.  Відбиття  звуку;  луна. 
//  чого.  Звук,  послаблений  віддаллю.  2.  переи. 
Невиразний  слід,  неясна  вказівка  на  щось. 


ВІДГОМОНІТИ,  -ню,  -нйш,  док.  Перестати,  закінчити 
гомоніти. 

ВІДГОМОНОК,  -нку,  V.  Зменш,  до  відгомін. 

Відгбнити',  -ить,  ведок.,  чим.  1.  Мати  присмак 
або  запах  чого-небудь;  віддавати.  2.  переи.  Нага¬ 
дувати  або  навівати  що-небудь. 

Відгбнити"  див.  відганйти. 

ВІДГОРАТИ  див.  відгорйти. 

ВІДГОРІТИ  див.  відгорйти. 

ВІДГбРНЕНИЙ,  ВІДГбРНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  відгорнути  1,  2.  //  відгбрнено,  відгб- 
рнуто  безос.  присуди,  сл. 

ВІДГОРНУТИ  див.  відгортАти. 

ВІДГбРНУТИЙ  див.  відгбрнений. 

ВІДГОРНУТИСЯ  див.  відгортАтися. 

ВІДГОРОДЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відгородйти.  //  відгороджено,  безос.  присудк.  сл. 

ВЩГОРбДЖЕннЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відгородйти. 

ВІДГОРОДЖУВАННЯ,  -я,  С.  Дія  за  знач.  відгороджу¬ 
вати. 

ВІДГОРОДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДГОРОДЙТИ, 
-оджу,  -бдиш,  док.,  перех.  1.  Парканом,  тином, 
стіною  тощо  відокремлювати  когось  або  щось  від 
кого-,  чого-небудь.  //  Відокремлювати,  відділяти 
собою  кого-,  що-небудь  від  когось,  чогось.  2.  пе¬ 
реи.  Позбавляти  зв'язку  когось  із  ким-,  чим- 
небудь;  відокремлювати. 

ВІДГОРбДЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  ведок.,  ВІДГО- 
РОД ЙТИСЯ,  -оджуся,  -бдишся,  док.  1.  Якою-небудь 
перепоною  відокремлювати,  відділяти  себе  або 
свої  володіння  від  кого-,  чого-небудь.  2.  переи. 
Позбавляти  себе  зв’язку  з  ким-,  чимнебудь;  ізо¬ 
люватися. 

ВІДГОРОДЙТИ  див.  відгорбджувати. 

відгородйтися  див.  відгорбджуватися. 

ВІДГОРТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відгортАти. 

ВІДГОРТАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДГОРНУТИ,  -орну, 
•брнеш,  док.,  перех.  1.  Відкидати,  відсувати  що- 
небудь  руками  або  за  допомогою  знаряддя.  //  з 
чого,  від  чого.  Переміщати  в  звичайне  положення 
(волосся,  коси  тощо).  2.  Відхиляти  край  одягу, 
завіси  й  т.  ін.  //  Відхиляти  вбік  від  природного 
положення.  3.  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  відпихА- 
ти;  відстороняти. 

ВІДГОРТАТИСЯ,  -Аюся,  -Аешся,  недок.,  ВІДГОРНУТИ¬ 
СЯ,  -орнуся,  -бриєшся,  док.  1.  тільки  З  ос.  Відхи¬ 
лятися  від  звичайного  положення  (про  одяг  і  т. 
ін.).  2.  Відсторонятися  від  кого-небудь,  переста¬ 
вати  лащитися  до  когось.  3.  тільки  ведок.  Пас.  до 
відгортАти  1. 

ВІДГОРТАЧКА,  -и,  ж.  Знаряддя  для  відгортання 
зерна,  снігу  тощо. 

ВІДГОРЙТИ,  -Ає,  ВІДГОРАТИ,  -Ає,  ведок.,  ВІДГОРІТИ, 
-рйть,  док.  Згорівши,  відпадати  від  чого-небудь. 
І /  Кінчати  горіти. 

ВІДГОСПОДАРЮВАТИ,  -юю,  -іоеш,  док.  Закінчити, 
перестати  господарювати. 

ВІДГбСТРЕНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  відгострйти.  //  у  знач,  прикм. 

ВіДГбстРЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відгострйти. 

ВІДГОСТРЙТИ  див.  відгбстрювати. 

відгострювання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відгбстрювати. 

ВІДГОСТРЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВІДГОСТРЙТИ, 
-остріо,  -бстриш,  док.,  перех.,  рідко.  Те  саме,  що 
вигострювати. 

ВІДГОСТЮВАти,  -юю,  -юєш,  док.  Закінчити  гостю¬ 
вати. 

ВІДГРАВАТИ  див.  відігравАти. 

ВІДГРАНЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
гранйти. 

ВІДГРАНИТИ  див.  відгрАнювати. 

ВІДГРАНОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відгранйти. 

віДГРАнОвування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відгранбву- 
вати. 

ВІДГРАНбВУВАТИ ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВІДГРАНУВАТИ, 
-Ую,  -уєш,  док.  1.  Наносити  грані  на  скло,  ка¬ 
мінь,  метал  тощо.  2.  переи.  Доводити  щось  до 
досконалості,  робити  виразним,  завершеним. 

ВІДГРАНбВУВАТИСЯ,  -уеться,  недок.  Пас.  до  відгра- 
нбвувати. 

ВІДГРАНУВАТИ  див.  відгранбвувати. 

відгрАнювати,  -юю,  -юєш,  ведок.,  відгранити, 
-ню,  -нйш,  док.,  перех.,  те х.  Те  саме,  що  вигрА- 
нювати. 

ВІДГРЕБТИ  див.  відгрібАти. 

ВІДГРЕБТИСЯ  див.  відгрібАтися. 

ВІДГРИЗАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДГРЙЗТИ,  -зу, 
-зАш,  док.,  перех.  Гризучи,  відокремлювати  що- 
небудь;  відкушувати. 

ВІДГРИЗАТИСЯ,  -Аюся,  -Аешся,  ведок.,  ВІДГРИЗТИСЯ, 
-зуся.,  -зАшся,  док.  1.  Гризучи,  звільнятися  від 
прив’язі.  2.  Кусаючись,  захищатися  (про  тварин). 
3.  переи.,  розм.  Захищаючись,  на  чию-небудь 
лайку  відповідати  лайкою.  //  Захищатися  від 
присікування,  причіпок. 

ВІДГРИЗЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відгрйзти. 

ВІДГРИЗНУТИСЯ,  -нУся,  -нАшся,  док.,  розм.  Однокр. 
до  відгризАтися  3. 

ВІДГРЙЗТИ  див.  відгризАти. 

ВІДГРИЗТИСЯ  див.  відгризАтися. 

ВІДГРИМІЛИЙ,  -а,  -є.  Який  відгримів. 

ВІДГРИМІТИ,  -мйть;  ми.  відгримлАть;  док.  Переста¬ 
ти  гриміти.  / 1  переи.  Закінчитися  (про  щоиебудь 
гучне,  бурхливе). 

ВІДГРИМНУТИ,  -ну,  -непі,  док.,  розм.  Гучно  відпові¬ 
сти,  зауважити. 

ВІДГРЙМНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.,  розм.  Те  саме, 
що  відгрймнути. 


ВІДДАВАННЯ 

ВіДГРібАльник,  -а,  ч.  Робітник,  який  відгрібає  що- 
небудь  (вугілля,  зерно,  солому  тощо). 

ВІДГРІБАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відгрібАти  й  від¬ 
грібАтися. 

відгрібати,  -Аю,  -Аєш,  недок.,  відгребти,  -бу, 
-беш ;  мив.  ч.  відгріб,  -греблА,  -греблб;  ми.  відгре- 
блй;  док.,  перех.  1.  Відкидати,  відсувати  що- 
небудь  лопатою,  граблями,  руками  й  т.  ін.  2.  рід¬ 
ко.  Те  саме,  що  вигрібАти. 

ВІДГРІБАТИСЯ,  -Аюся,  -Аешся,  ведок.,  ВІДГРЕБТИСЯ, 
-буся,  -бешся;  мил.  ч.  відгрібся,  -греблАся,  -гре- 
блбся;  ми.  відгреблися;  док.  1.  Відкидати  що- 
небудь  (землю,  сніг  тощо)  від  себе  лопатою,  ру¬ 
ками  і  т.  ін.;  звільнятися  від  землі,  снігу  тощо. 
2.  від  чого,  розм.  Гребучи  гвинтами,  веслами  то¬ 
що,  відпливати,  віддалятися. 

ВІДГРОМАДИТИ,  -Аджу,  -Адиш,  док.,  перех.  Відгрес- 
ти  (сіно  і  т.  ін.). 

ВІДГУГОТІТИ,  -тйть,  док.  Перестати  гуготіти  (про 
сильний  вогонь). 

ВІДГУДІТИ,  -ду,  -дАш,  док.  Перестати  гудіти. 

ВІДГУК,  -у,  ч.  1.  Відбиття  звуку;  луна,  відгомін. 
//  чого.  Послаблений  звук,  який  долітає  здалека. 

2.  Відповідь  на  чий-небудь  поклик,  звертання. 

3.  переи.  Душевний  стан  або  дія,  що  є  відповіддю 
на  що-небудь.  4.  переи.  Те,  у  чому  виявляються 
сліди  впливу  чого-небудь;  відбиття,  наслідок  чо¬ 
го-небудь.  5.  Критична  стаття,  відгук  і  т.  ін., 
зумовлені  появою  якоїсь  книги,  виступом  громад¬ 
ського  діяча  тощо.  Відгук  провідної  організації 
про  автореферат. 

ВІДГУКАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док.,  перех.,  розм.,  рідко. 
Гукаючи,  викликати  кого-небудь,  домогтися  від¬ 
повіді. 

відгукнутися  див.  відгукуватися. 

ВІДГУКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок. ,  відгукнУти,  -ну, 
-нАш,  док.,  розм.  1.  Гукаючи,  відповідати  кому- 
небудь.  2.  Те  саме,  що  відлунювати. 

ВІДГУКУВАТИСЯ,  -УЮСЯ,  -уешся,  ведок.,  ВІДГУКНУТИ¬ 
СЯ,  -нуся,  -нАшся,  док.  1.  Гукати  у  відповідь  на 
чий-небудь  поклик.  //  Відповідати  на  звертання; 
відзиватися.  //  Давати  звістку  про  себе.  //  переи 
На  дію  відповідати  іншою  дією.  2.  переи  Вира¬ 
жати  своє  ставлення  до  яких-небудь  подій,  явищ 
і  т.  ін.  //  Виявляти  співчуття,  готовність  сприяти 
чому-небудь.  3.  Відбиватися  (про  звук);  відлуню¬ 
вати.  4.  переи  Позначатися  на  кому-,  чому- 
небудь. 

ВІДГУЛ1,  -у,  ч.,  рідко.  Те  саме,  що  відгомін  1. 

ВідгУл",  -у,  ч.,  розм.  Звільнення  від  роботи  на  день 
або  кілька  днів  як  компенсація  за  понаднормову 
працю. 

ВЩГУЛЕНЬ,  -льня,  ч.  Свійський  кінь,  що  прибився 
до  дикого  табуна. 

ВІДГУЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  відгул. 

ВІДГУЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  недок.,  ВІДГУЛЯТИ,  -Аю, 
-Аєш,  док.,  перех.,  розм.  1.  тільки  док.  Провести 
певний  час,  не  працюючи,  відпочиваючи.  2.  тіль¬ 
ки  док.  Провести  свято,  весілля  і  т.  ін.;  відсвят¬ 
кувати.  3.  Використовувати  відгул  (див.  відгул1). 

ВІДГУЛЯНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
гул йти. 

ВІДГУЛЯТИ  див.  відгулювати. 

ВІДГУРКОТІТИ,  -очу,  -отйш,  док.  Перестати,  закін¬ 
чити  гуркотіти. 

ВІДГУСТЙ,  -удУ,  -удАш;  мив.  ч.  відгув,  -гулА,  -гулб; 
ми.  відгулй;  док.  Перестати,  закінчити  густи. 
Закінчитися  (про  що-небудь  гучне,  бурхливе). 

ВІДДАВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч.  до 
віддавАти. 

ВІДДАВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  віддавАти  1  -  10, 
14,  15  і  вІддавАтися  1-5. 

віддавАти,  -даіЬ,  -даАш,  ведок.,  віддати,  -дАм, 
-даси,  док.  1.  перех.  Повертати  назад  узяте  (пози¬ 
чене,  дане,  привласнене,  належне).  **  ВіддавАти 
(віддАти)  Ббгові  (Ббгу)  душу  -  умирати,  гинути. 
2.  перех.  Виділяти  із  себе  тепло,  холод  і  т.  ін.  в 
навколишнє  середовище.  3.  иеперех.,  чим,  за  що, 
переи,  розм.  Віддячувати  за  що-небудь,  платити 
такою  ж  мірою.  4.  перех.  Давати,  передавати, 
вручати  комусь  кого-,  що-небудь.  5.  перех.  Дава¬ 
ти  комусь  що-небудь  для  користування,  у  влас¬ 
ність;  відмовлятися  від  чого-небудь  свого  на  чи¬ 
юсь  користь.  //  розм.  Подавати  на  стіл  їжу. 
//  переи.  Присвячувати  комусь  або  чомусь  що- 
небудь  (пісні,  думи  тощо).  //  переи  Витрачати 
час,  сили,  здоров'я  і  т.  ін.  на  що-небудь.  //  пе¬ 
реи.  Жертвувати  кимсь  або  чимсь  заради  кого-, 
чого-небудь.  ”  ВіддавАти  (відцАти)  душу  (сбрце) 
кому  -  щиро,  віддано  любити  когось.  6.  перех. 
Давати  щось  куди-небудь  або  кому-небудь  з  пев- 
ною  Метою.  //  Відправляти  когось  куди-небудь  з 
певною  метою  (в  науку,  найми,  військо  й  т.  ін.). 
**  ВіддавАти  на  потАлу  -  ставити  в  умови  при¬ 
ниження,  зневаги,  знущання;  зводити  нанівець. 
ВіддавАти  під  суд  (до  суду)  -  порушувати  проти 
когось  судову  справу.  7.  перех.,  за  кого.  Видавати 
кого-небудь  заміж.  **  віддавАти  зАміж  -  одружу¬ 
вати  дочку.  8.  перех.,  розм.  Продавати  за  певну 
ціну.  //  Платити  за  куплене.  9.  перех.  У  сполу¬ 
ченні  з  іменниками  (перев.  дієслівного  походжен¬ 
ня)  означає  дію,  зміст  якої  визначається  значен¬ 
ням  відповідного  іменника.  Віддавати  команду. 
Віддавати  перевагу.  **  віддавАти  гблос  -  голосу¬ 
вати  за  кандидата  під  час  виборів.  віддавАти  да- 
нйну  -  ідучи  за  загальноприйнятими  положення¬ 
ми,  настановами,  приділяти  чому-небудь  увагу, 
виявляти  до  чого-небудь  інтерес.  ВіддавАти  на- 
лАжне  кому,  чому  -  оцінювати  за  заслугами,  по- 
вною  мірою  кого-,  що-небудь.  ВіддавАти  остАнню 

167 


ВІДДАВАТИСЯ 

шйну  кому  -  виражати  пошану  до  померлого, 
прощаючись  із  ним.  Віддавати  честь  кому. 
а)  приклавши  руку  до  головного  убору,  вітати 
когось  по-військовому;  б)  виражати  до  кого- 
небудь  повагу.  10.  перех.  Передавати  характерні 
риси  кого-,  чого-небудь  у  творах  літератури,  мис¬ 
тецтва  тощо;  відтворювати.  11.  веперех.,  чвм. 
Мати  присмак,  запах  чого-небудь.  //  Нагадувати 
собою  що-небудь.  //  Мати  ознаки,  властивості  чо¬ 
го-небудь.  12.  веперех.  Відбивати  який-небудь  ко¬ 
лір,  відтінок  світла;  відсвічувати.  13.  веперех. 
Відбивати  звук,  відлунювати.  14.  веперех.  Робити 
різкий  рух  назад  (про  зброю  і  т.  ін.).  //  безос., 
перен.,  розм.  Передаватися  в  інше  місце  тіла  (про 
біль).  15.  перех.,  мор.  Відв'язувати,  відпускати, 
послаблювати  (якір,  швартові,  вітрила  тощо). 
**  Віддавати  кінці  -  відчалювати  від  берега  (про 
судна).  16.  веперех.,  безос.,  розм.  Теплішати. 
ВІДДАВАТИСЯ,  -дайся,  -даєшся,  ведок.,  ВІДДАТИСЯ, 
-дамся,  -дасися,  док.  1.  Віддавати  себе  під  чию- 
небудь  владу,  у  чие-небудь  розпорядження;  зда¬ 
ватися.  2.  Присвячувати  себе  кому-,  чому-небудь. 
//  Захоплюватися  чим-небудь.  //  Поринати,  за¬ 
глиблюватися  в  думки,  почуття  і  т.  ін.  3.  за  кого 
і  без  додатка.  Виходити  заміж.  4.  Зав'язувати 
статеві  зносини  з  кимсь  (про  жінку).  5.  Відбива¬ 
тися  (про  звук);  відлунювати.  6.  перед.  Виклика¬ 
ти  певне  почуття  у  відповідь  на  що-небудь. 
7.  тільки  ведок.  Пас.  до  віддавати  1,  4  -  10,  15. 
ВІДДАВЕЦЬ,  -вця,  ч.,  заст.  Виборний,  якому  доруче¬ 
но  кого-небудь  доставити  й  здати  за  місцем  при¬ 
значення. 

віддавити  див.  віддавлювати. 

ВІДДАВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
давйти. 

ВІДДАВЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  віддавлювати. 
ВІДДАВЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВІДДАВЙТИ, 
-авлю,  -авиш;  ми.  віддавлять;  док.,  перех.  1.  Те 
саме,  що  відтйскувати.  2.  Натискаючи  на  що- 
небудь,  викликати  біль;  ушкоджувати. 
ВІДДАВЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  Пас.  до  віддав¬ 
лювати  1. 

ВІДДАВНА,  присл.  З  давніх-давен,  із  давніх  часів. 
//  розм.  Давно,  давним-давно. 

ВІДДАВНІЙ,  -я,  -є.  Який  виник  давно. 

ВІДДАЛЕКЙ,  прися.  Те  саме,  що  віддалік. 
ВІДДАЛЕМЕТРІЯ,  -і,  ж.  Вимірювання  віддалі,  від¬ 
стані  між  спостережником  і  об'єктом  за  допомо¬ 
гою  спеціальних  приладів. 

ВІДДАЛЕМІР,  -а,  ч.  Прилад  для  вимірювання  від¬ 
стані. 

ВІДДАЛЕМІРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  віддалеміра. 
ВІДДАЛЕНИЙ,  -а,  -є.  1.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
віддалйти.  2.  прикм.  Який  знаходиться  або  роз¬ 
ташований  на  далекій  відстані  від  кого-,  чого- 
небудь;  далекий.  //  Який  долітає  здалека  (про 
звуки).  3.  прикм.  Відділений  великим  відтинком 
часу;  дуже  давній.  //  Який  має  здійснитися  в 
далекому  майбутньому.  4.  прикм.  Який  не  зв'я¬ 
заний  з  чим-небудь  прямо,  безпосередньо.  //  Не¬ 
значний,  слабий. 

ВІДДАЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  відділений 
2-4. 

ВІДДАЛЕННЯ,  -я,  с.  1.  Простір,  що  розділяє  два  пун¬ 
кти,  предмети  і  т.  ін.;  віддаль,  відстань.  2.  рідко. 
Дія  за  знач,  віддалйти  1,  2  й  віддалитися. 
ВІДДАЛЕНО.  Присл.  до  відділений  2-4. 
віддалина,  -и,  ж.,  поет.  Те  саме,  що  далині. 
ВІДДАЛЙТИ  див.  віддалйти. 
віддалитися  див.  віддалітися. 

ВІДДАЛІ,  присл.,  діад.  Віддалік. 

ВІДДАЛІК,  присл.  1.  З  далеко!  відстані,  здалека. 

2.  На  далекій  відстані.  //  Осторонь. 

ВІДДАЛІТИ,  -іє,  док.,  розм.,  рідко.  Минутися. 
ВІДДАЛЬ,  -і,  ж.  1.  Простір,  який  відділяє  один  пред¬ 
мет  (місце  і  т.  ін.)  від  іншого;  відстань.  2.  перев. 
Різниця  між  ким-небудь  у  чомусь.  3.  перев.,  рідко. 
Відтинок  часу.  4.  узвач.  присл.,  рідко.  Те  саме,  що 
віддалік  2. 

ВІДЧАЛЮВАТИ  див.  віддалйти. 

ВІДДАЛІ,  присл.  Те  саме,  що  віддалік. 
ВІДДАЛЙЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  віддаляє  що-небудь. 
ВІДДАЛЙння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  віддалйти,  відда- 
лйтися. 

ВІДДАЛІТИ,  -йю,  -йєш,  ВІДПАЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ, 
ведок.,  ВІДДАЛЙТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перех.  1.  Пе¬ 
реміщати,  відстороняти  на  певну  віддаль  від  кого-, 
чого-небудь.  2.  Відтягати  виконання  й  здійснення 
чого-небудь  на  пізніший  строк.  //  переп.  Усувати. 

3.  перев.  Послаблювати  або  припиняти  родинні 
чи  дружні  зв'язки,  стосунки  з  ким-небудь. 
//  Сприяти  послабленню  зв'язків,  стосунків  з 
ким-небудь. 

ВІДДАЛІТИСЯ,  -ЙЮСЯ,  -ЙЄШСЯ  і  ВІДПАЛЮВАТИСЯ, 
-ЮЮСЯ,  -ЮЄШСЯ,  ведок.,  ВІДДАЛІТИСЯ,  -люся, 
-лйшся,  док.  1.  Переміщатися  на  певну  віддаль 
від  кого-,  чого-небудь.  //  Іти,  відходити.  //  По¬ 
слаблюватися,  ставати  менш  чутним  унаслідок 
збільшення  віддалі  (про  звуки).  2.  перев.  Ставати 
чужим  кому-небудь. 

ВІДДАНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відда¬ 
ти  1,  2,  4  -  9.  //  віддано,  безос.  присудк.  сл. 
II  Який  присвятив  себе  чому-небудь.  2.  прикм. 
Який,  будучи  пройнятий  симпатією,  любов  ю  до 
когось,  чогось,  відзначається  постійністю,  вірністю. 
ВІДДАНИЦЯ,  -і,  ж.,  розм.  Дівчина  шлюбного  віку; 
дівчина  на  порі. 

ВІДДАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач,  відда¬ 
ний  2. 

ВІДДАННІ,  -дйннй,  с.  1.  Дія  за  знач,  відайте  1,  2, 

168 


4-9.  Віддалив  справи  до  суду.  **  На  віддйнні  -  у 
такому  віці,  що  можна  виходити  заміж.  2.  розм., 
рідко.  Те  саме,  що  відданість. 

ВІДДАНО.  Присл.  до  відданий  2. 

ВІДДАРИТИ  див.  віддарбвувати. 

ВІДДАРОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
дарувати. 

ВІДДАРОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДЦАРЙТИ,  -арю, 
-Ариш,  ВІДДАРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  На  подарунок 
відповідати  подарунком. 

ВІДДАРОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВІДДАРУ¬ 
ВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  док. ,  рідко.  Те  саме,  що 

віддарбвувати. 

ВІДдАрок,  -рка,  ч.,  зах.  Віддарунок. 

ВІДДАРУВАТИ  див.  віддарбвувати. 

ВІДДАРУВАТИСЯ  див.  віддарбвуватися. 

ВІДДАРУНОК,  -нка,  ч.  Взаємний  подарунок. 
ВІДДАРЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.  Щось  дарувати  у 
відповідь  на  дарунок  іншої  сторони. 

ВІДДАТИ  див.  віддавйти. 

ВІДДАТИСЯ  див.  віддавітеся. 

ВІДДАТОК,  -тку,  ч„  діал.  Те,  що  слід  віддати. 
ВІДДАха,  -и,  ч.  і  ж.,  діал.  Той,  (та),  хто  віддає. 
ВІДДАЧА,  -і,  ж.  1.  Дія  за  знач,  віддАти  1,  2,  5,  9. 

2.  Різкий  рух  вогнепальної  зброї  під  час  пострілу. 

3.  ек.  Ефект  від  використання  чинників  виробни¬ 
цтва. 

ВІДДЕРТИ  див.  віддирАти. 

ВІДДЕРТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  віддй- 
рти  1.  //  узвач.  прикм. 

ВІДДЕРТИСЯ  див.  віддирАтися. 

ВІДДЗВЕНІТИ,  -нить,  док.  1.  Перестати  дзвеніти. 
2.  перев.  Перестати  звучати;  відлунати  (про  піс¬ 
ню  і  т.  ін.). 

ВІДДЗВІН,  -вону,  ч.,  рідко.  Відбиття  дзвеніння  чого- 
небудь;  луна  дзвону. 

ВІДДЗВОНЙТИ,  -оніЬ,  -бниш,  док.  ВІДДЗВОНЮВАТИ, 
-юю,  -юєш,  ведок.,  1.  тільки  док.  Закінчити  дзво¬ 
нити.  2.  Відбиватися  (луною). 

ВІДДЗВОНЮВАТИ  див.  ВІДДЗВОНЙТИ. 
віддзеркалений,  -а,  -є.  дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
віддзеркйлите. 

віддзеркалення,  -я,  с.  і.  тільки  одв.  Дія  за  знач, 
віддзеркілите.  2.  Те,  що  відбилося  на  гладкій 
поверхні  чого-небудь. 
віддзеркалити  див.  віддзеркілювати. 
ВІДДЗЕРКАЛИТИСЯ  див.  відцзеркілюватися. 
ВІДДЗЕРКАЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч. 
до  віддзеркілювати. 

ВІДДЗЕРКАЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  віддзеркі¬ 
лювати. 

ВІДДЗЕРКАЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВІДДЗЕРКА¬ 
ЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перех.  1.  тільки  3  ос.  Да¬ 
вати  зображення  предмета  на  гладкій  поверхні 
чого-небудь.  2.  переп.  Виявляти,  виражати  внут¬ 
рішні  якості,  властивості.  //  Відображати  що- 
небудь  у  літературі,  мистецтві  тощо. 
ВІДДЗЕРКАЛЮВАТИСЯ,  -ЮЮСЯ,  -ЮЄШСЯ,  ведок.,  ВІД¬ 
ДЗЕРКАЛИТИСЯ,  -люся,  -лишся,  док.  1.  Відбиватися 
на  гладкій  поверхні  чого-небудь.  2.  перев.  Виявля¬ 
тися  назовні  (про  почуття,  переживання  тощо). 
віддзеркАлювач,  -а,  ч.,  спец.  Пристрій  для  від¬ 
биття  променів  світла,  тепла,  електромагнітних 
хвиль,  коливань. 

ВІДДЗЬбБАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  ВІДДЗЬОБУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  ведок.,  перех.  Дзьобаючи,  відділяти  що- 
небудь  від  чогось;  від’їдати  (про  птахів). 
ВІДДЗЬОБУВАТИ  див.  відцзьббати. 

ВІДДИМАТИ  /  ВІДДУВАТИ,  -ію,  -ієш,  ведок.,  ВІДДУТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.  1.  Дмухаючи,  усувати, 
переміщати  що-небудь.  Віддувати  попіл.  2.  Роби¬ 
ти  опуклим,  округлим;  випинати  (про  губи,  щоки 
й  т.  ін.). 

ВІДДИМАТИСЯ  /  ВІДДУВАТИСЯ,  -йюся,  -Аєшся,  ведок., 
ВІДДУТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  док.  1.  Важко  та  з  шу¬ 
мом  дихати.  2.  тільки  3  ос.  Ставати  опуклим; 
випинатися.  3.  тільки  ведок.  Пас.  до  віддимАти, 
віддувати. 

ВІДДИРАТИ,  -йю,  -йєш,  ведок.,  ВІДДЕРТИ  /  ВІДІДРА¬ 
ТИ,  віддеру,  віддерйш,  док.,  перех.  1.  Відривати, 
відділяти  частину  чогось  або  те,  що  приклеєне, 
прикріплене  до  чого-вебудь.  Ц  розм.  Силоміць 
віднімати,  відводити  того,  хто  вчепився  в  що- 
небудь,  або  його  руки,  пальці.  2.  тільки  ведок., 
розм.  Із  запалом  і  швидко  виконувати  танець; 
танцювати. 

ВІДДИРАТИСЯ,  -ЙЄТЬСЯ,  ведок.,  ВІДДЕРТИСЯ  /  ВІДІ¬ 
ДРАТИСЯ,  віддерйться,  док.  1.  Відокремлюватися 
від  чого-небудь  унаслідок  ривка,  потягнення. 
2.  тільки  ведок.  Пас.  до  віддирАти  1. 

ВІДДИХ,  -у,  ч.  1.  Вбирання  й  випускання  повітря 
організмом  за  допомогою  органів  дихання;  ди¬ 
хання.  //  Повітря,  що  видихується  з  легень. 
2.  рідко.  Те  саме,  що  пбдих.  3.  чого,  рідко.  Те 
саме,  що  зітхйння.  4.  діал.  Перепочинок. 

ВІДДЙХА,  -и,  ж.,  рідко.  Відпочинок. 

ВІДДЙХАТИ  див.  ВІДДИХЙТИ. 

ВІДДИХАТИ,  -йю,  -йєш,  рідко  ВІДДЙХУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  ведок.,  ВІДДЙХАТИ,  віддихаю,  віддихаєш  / 
віддйшу,  відпишеш  /  ВІДДИХНУТИ,  ВІДІТХНУТИ,  -ну, 
-нйш,  док.  1.  Те  саме,  що  віддихАтися  1.  2.  рідко. 
Те  саме,  що  дйхати  1.  3.  тільки  відітхнути,  рідко. 
Зітхнути  після  нервового  напруження.  4.  розм.  Те 
саме,  що  відпочивйти. 

ВІДДЙХАТИСЯ  див.  віддихйтися. 

ВІДДИХАТИСЯ,  -ЙЮСЯ,  -ЙЄШСЯ  і  ВІДДИХУВАТИСЯ, 
-уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВІДДЙХАТИСЯ,  віддйхаюся, 
віддихаєшся  /  відпишуся,  віддйшешся,  док. 
1.  Відновлювати  рівномірне  дихання  після  пору¬ 
шення  його  внаслідок  бігу,  напруженої  праці  і  т. 


ін.  2.  тільки  док.,  розм.  Отямитися  після  знепри- 
томнення,  приступу. 

ВІДДИХНУТИ  ДИВ.  ВІДДИХЙТИ. 

ВІДДЙХУВАТИ  див.  ВІДДИХЙТИ. 

ВІДДЙХУВАТИСЯ  ДИВ.  ВІДДИХЙТИСЯ. 

ВІДДІВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  діал.  Прожити  діво¬ 
че  життя. 

ВІДДІЄЛРИКМЕТНИКОВИЙ,  -а,  -е,  грам.  Утворений  від 
дієприкметника. 

ВІДДІЄСЛІВНИЙ,  -а,  -е,  грам.  Утворений  від  дієслова. 
ВІДДІЛ,  -у,  ч.  1.  Одна  з  частин  чого-небудь  цілого, 
на  які  воно  поділяється  або  його  поділяють  за 
певними  ознаками.  2.  Частина  установи  або  під¬ 
приємства.  //  Про  склад  співробітників  частини 
установи,  підприємства.  //  Факультет  або  частина 
факультету  вищого  навчального  закладу.  //  Ус¬ 
танова,  що  самостійно  відає  певними  питаннями, 
але  входить  до  складу  іншої,  більшої  установи. 
3.  Частина  приміщення,  що  має  певне  призна¬ 
чення.  4.  Частина  журналу  або  газети,  присвяче¬ 
на  одному  колу  питань,  одній  темі.  5.  Самостійна 
частина  якогось  вечора,  концерту,  вистави. 
6.  діал.  Загін. 

ВІДДІЛ,  -у,  ч.,  заст.  Частина  виділеного  майна, 
господарства  тощо. 

ВІДДІЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відді- 
лйти  1,  2,  4.  //  відділено,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДДІЛЕННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  відділйти  й  від¬ 
ділйтися.  2.  Те  саме,  що  відділ  2,  3.  3.  Те  саме, 
що  рій2.  4.  Військовий  підрозділ  чисельністю  6  - 
12  чоловік;  входить  дол  складу  взводу. 

ВІДДІЛЙТИ  див.  відділйти. 

ВІДДІЛИТИСЯ  див.  відділйтися. 

ВІДДІЛОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  відділ  2,  3. 

ВІДДІЛОК,  -лка,  ч.  1.  Те  саме,  що  відділ  2.  2.  рідко. 
Те  саме,  що  рій2. 

ВІДДІЛЬНИЙ,  -а,  -і.  Який  відділяє  що-небудь. 
ВІДДІЛЬНИК,  -а,  ч.,  спец.  Речовина,  що  сприяє 
виділенню  з  чого-небудь  іншої  речовини. 
ВІДДІЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  віддільний. 
ВІДДІЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  відділює,  призначе¬ 
ний  для  відділювання. 

відділюваний,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч. 
до  відділювати. 

відділюваність,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
відділюваний. 

ВІДДІЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відділювати. 
ВІДДІЛЮВАТИ  див.  відділйти. 

ВІДДІЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відділйти  й  відді¬ 
лйтися. 

ВІДДІЛЙТИ,  -йю,  -йєш  /  ВІДДІЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ, 
ведок.,  ВІДДІЛЙТИ,  -ілю,  -ілиш,  док.,  перех. 
1.  Розділяючи,  відгороджувати  від  чого-небудь. 
//  Розділяти,  відмежовувати  собою;  бути  межею, 
перепоною  між  чим-,  ким-небудь.  //  Розділяти, 
відмежовувати  (про  певний  відтинок  часу,  пері¬ 
од).  2.  Брати  яку-небудь  частину  від  цілого. 
//  Своєю  поведінкою  відстороняти  себе  від  когось; 
відчужувати.  3.  від  чого,  перев.  Позбавляти  зв'я¬ 
зку  з  чимсь;  відривати.  4.  Виділяти  кому-небудь 
якусь  частину  із  спільного  майна  для  окремого 
господарювання. 

ВІДДІЛЙТИСЯ,  -йюся,  -йєшся,  ведок.,  ВІДДІЛЙТИСЯ, 
-ілюся,  -їлишся,  док.  1.  Відриватися  від  цілого 
або  того,  до  чого  приєднане,  прикріплене;  відста¬ 
вати.  2.  Відокремлюватися,  виділятися  із  складу 
кого-,  чого-небудь.  3.  Відокремлюючись,  відходи¬ 
ти,  віддалятися  від  кого-,  чого-небудь;  відсторо¬ 
нятися.  4.  рідко.  Вирізнятися  на  тлі  чого-небудь, 
відрізнятися  кольором  від  чогось.  5.  Беручи  час¬ 
тину  спільного  майна,  землі,  переходити  на  само¬ 
стійне  господарювання.  6.  чим.  Бути  відокремле¬ 
ним,  відгородженим  від  чогось  чим-небудь. 
ВІДДОЄНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  віддо¬ 
їти.  Віддоєні  корови. 

ВІДДОЇТИ  див.  віддбювати. 

ВІДПОЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відцбювати. 
ВІДДОЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок. ,  ВІДДОЇТИ,  -ой, 
-бїш,  док.,  перех.  1.  Доячи,  зціджувати  частину 
молока  з  молочної  залози.  2.  тільки  док.,  рідко.  Те 
саме,  що  вйдоііти. 

ВІДДОЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.  Пас.  до  віддбюва- 
ти  1. 

ВІДДРАЇти1  див.  віддрйювати1. 

ВІДДРАТти2  див.  віддрйювати2. 

ВіДДрАювання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  віддрйювати. 
ВІДДРАЮВАТИ',  -юю,  -юєш,  не  док.  ,  ВІДДРАЇТИ,  -йю, 
-йєш,  док.,  перех.,  мор.  Відкривати  що-небудь 
щільно,  наглухо  зачинене  (люк,  двері  каюти  тощо). 
ВІДДРАЮВАТИ  ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВіддрАТти,  -йю, 
-йєш,  док.,  перех.,  мор.  Старанно  вимивати,  ви¬ 
чищати.  Віддраюватп  палубу. 

ВІДДРУЖИТИ,  -ужу,  -ужиш,  док.,  діал.  Віддячити, 
зробити  послугу  кому-небудь  за  дружбу. 
ВІДДРУКОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
віддрукувАти.  //  віддрукбвано,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДДРУКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  1,  Відтвори¬ 
ти  тексти,  цифри,  малюнки  і  т.  ін.  друкарським 
способом;  відтворити  якийсь  текст  на  друкарській 
машинці;  надрукувати.  2.  фот.  Зробити  відбиток 
з  негатива  на  спеціальному  папері,  спеціальній 
плівці  тощо. 

ВіДДРЮЧКУВАти,  -ую,  -Уєш,  док. ,  перех.,  діал.  Поби¬ 
ти  палицею. 

ВІДДУБАСИТИ,  -йшу,  -йсиш,  док.,  перех.,  розм.  Си¬ 
льно  побити  когось. 
віддувати  див.  віддимАти. 

ВІДДУВАТИСЯ  див.  віддимАтися. 

ВІДДУТИ  див.  віддимйте. 

ВІДДУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  віддути  2. 


ВІДДУТИСЯ  див.  віддимітися. 

ВІДДУХОПЕЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перех .,  розм.  Си¬ 
льно  побити  когось. 

ВІДДУШЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
душйти  й  віддушйтися  1. 

ВІДДУШИНА,  -и,  ж.  Невеликий  отвір  для  обміну 
повітря,  витягання  диму,  газів  і  т.  ін. 
віддушити  див.  віддушувати. 

ВІДДУШЙТИСЯ  див.  віддушуватися. 

ВІДДУШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  віддушувати. 
ВІДДУШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок .,  ВІДДУШИТИ,  -ушу, 
-ушиш,  док.,  перех.  1.  Стискаючи  що-небудь, 
виціджувати  рідину.  2.  Натисканням  завдавати 
болю;  ушкоджувати. 

ВІДДУШУВАТИСЯ,  -уеться,  иедок.,  ВІДДУШЙТИСЯ, 
-ушиться,  док.  1.  Ставати  віддушеним  (про  сир  і 
т.  ін.).  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  віддушувати  1. 
ВІДДЙКА,  -и,  ж.  1.  Винагорода  за  зроблену  послугу 
і  т.  ін.  2.  рідко.  Те  саме,  то  відплата. 

ВІДДЙКУ вати  див.  віддячувати. 

ВІДДЯЧИТИ  див.  віддячувати. 

ВІДДЯЧИТИСЯ,  -чуся,  -ЧИШСЯ,  ДОК.,  ВІДДЯЧУВАТИСЯ, 
-уюся,  -уешся,  иедок.,  Те  саме,  що  віддячувати. 
П  безос. 

ВІДДЙЧКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  віддйка. 

ВІДДЙЧЛИВИЙ,  -а,  -е.  Який  любить  віддячувати 
чим-небудь. 

ВІДДЯЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДДЙЧИТИ,  -чу, 
-чиш,  рідко  ВІДЛЯКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  кому. 
1.  На  чийсь  добрий  вчинок,  подарунок  і  т.  ін. 
відповідати  тим  самим.  2.  переи.  Мститися  кому- 
небудь  за  вчинене  зло,  неприємність. 
ВІДЕКЗАМЕНОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  відекзаменувати. 

ВІДЕКЗАМЕНУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  Закінчи¬ 
ти  екзаменувати. 

ВІДЕКЗАМЕНУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  док.  Закінчи¬ 
ти  екзаменуватися. 

ВІДЕЛЬГА,  -и,  ж.,  зах.  Відлига. 

ВІДЕНСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  Відень. 

ВІДЕНЦІ,  -ів,  ми.  (віденець,  -нця,  ч.\  віденка,  -и, 
ж.).  Мешканці  Відня. 

ВІДЕО,  иевідм.  Усе,  що  пов'язане  з  отриманням 
зображення  предметів  на  екрані  за  допомогою 
електронних  засобів  (відеокамера,  відео монітор, 
відеопроектор  та  ін.). 

ВІДЕОАДАПТЕР,  -а,  ч.  Пристрій  комп’ютера,  що 
забезпечує  передачу  інформації  на  дисплей. 
ВІДЕОАПАРАТУРА,  -и,  ж.  Апаратура,  прилади,  при¬ 
значені  для  відеозапису;  відеотехніка. 

ВІДЕОВЕРСІЯ,  -ї,  ж.  Відеофільм,  створений  за  мо¬ 
тивами  якого-небудь  літературного  твору. 

ВЩЕОГРА,  -й,  ж.  Гра  для  відеоприставки. 
ВІДЕОГРАМА,  -и,  ж.  Матеріальний  об'єкт,  на  якому 
закріплено  відеозапис. 

ВІДЕОДАНІ,  -их,  ми.  Інформація,  представлена 
візуально  (на  екрані,  дисплеї  і  т.  іи.). 
ВІДЕОДЕНСИТОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Метод  вимірювання 
оптичної  щільності  рентгенівського  зображення 
органів  і  тканин. 

ВІДЕОДЙСК,  -а,  ч.  Компактний  диск  із  високоякіс¬ 
ним  відеозаписом  для  відтворення  на  екрані  за 
допомогою  відеопрогравача. 

ВіДЕОЕКРАн,  -а,  ч.  Екран,  на  якому  відображається 
відеоінформація. 

ВІДЕОЖУРНАПІСТ,  -а,  ч.  Журналіст,  який  працює  в 
галузі  відеожурналістики;  тележурналіст. 
ВІДЕОЖУРНАЛІСТИКА,  -и,  ж.  Галузь  журналістики, 
що  використовує  відеотехніку;  тележуриалістика. 
ВІДЕОЖУРНАЛІСТКА,  -и.  Жін.  до  відеожурналГст. 
ВІДЕОЗАЛ,  -у,  ч.  Приміщення  для  перегляду  відео- 
фільмів;  відеосалон. 

ВІДЕОЗАПИС,  -у,  ж.  1.  Запис  кодованого  зображен¬ 
ня  на  магнітну  стрічку  для  наступного  відтворен¬ 
ня.  2.  Зображення,  записане  на  магнітну  стрічку, 
плівку;  магнітна  стрічка,  плівка  з  таким  зобра¬ 
женням. 

ВІДЕОЗАПЙСУВАННЯ,  -я,  с.  Процес  створення  відео¬ 
запису. 

ВІДЕОЗВ'ЯЗЙК,  -зку,  ч.  Зв'зок  між  абонентами,  при 
якому  вони  отримують  відеозображення  один 
одного. 

ВІДЕОЗОБРАЖЕННЯ,  -я,  с.  Зображення,  що  відтво¬ 
рюється  за  допомогою  відеоапаратури. 

ВІДЕОІГРОВЙЙ,  -й,  -і.  Прикм.  до  відеогрі. 
ВІДЕОІМПУЛЬС,  -у,  ч.  Електричний  імпульс  деякої 
форми. 

відеоімпульсйвний,  -а,  -е.  Прикм.  до  відеоім¬ 
пульс. 

ВІДЕОІНЖЕНЕР,  -а,  ч.  Інженер  -  спеціаліст  з  екс¬ 
плуатації  відеотехніки,  відеоапаратури. 
ВІДЕОІНФОРМАЦІЯ  див.  ВІдеодіні. 

ВІДЕОКАМЕРА,  -и,  ж.  Апарат  для  запису  зображен¬ 
ня  на  відеострічку. 

ВІДЕОКАНАЛ,  -у,  ч.  Тематична  телепередача,  підго¬ 
тована  з  використанням  відеоматеріалів. 
ВІДЕОКАСЕТА,  -и,  ж.  Касета  з  відеозаписом  для 
відтворення  зображення  на  телеекрані. 
ВІДЕОКАСЕТНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  відеокасета. 
ВЩЕОКінб,  иевідм.,  с.  Напрям  в  кінематографії, 
пов'язаний  зі  створенням  відеофільмів. 

ВІДЕОКЛІП,  -а,  ч.  Короткометражний  відеофільм, 
що  супроводжує  який-небудь  музичний  номер, 
естрадну  пісню,  рекламу;  кліп. 

ВЩЕОКбДЕК,  -а,  ч.  Програма,  за  допомогою  якої 
кодують  та  декодують  відеозапис. 

ВіДЕОКбДЕР,  -а,  у.  Пристрій,  за  допомогою  якого 
кодують  та  декодують  відеозапис. 

ВІДЕОКОЛЕКЦІЯ,  -ї,  ж.  Колекція  відеозаписів. 
ВІДЕОКОНТРОЛЕР,  -а,  у.  Апаратне  забезпечення  для 


відтворення  відеозображення  у  комп'ютерних  си¬ 
стемах. 

ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЯ,  -ї,  ж.  Конференція,  яка  прохо¬ 
дить  за  допомогою  відеозв'язку. 

ВІДЕОКОПІЯ,  -і,  ж.  Копія  відеозапису. 
ВІДЕОКОРЄКЦІЯ,  -і,  ж.  Корекція  відеозапису. 
ВІДЕОМАГНіТОФОн,  -а,  у.  Апарат  для  запису  на 
магнітну  стрічку  телевізійного  зображення  і  зву¬ 
ку  з  наступним  відтворенням  записаного  на  теле¬ 
екрані.  Касетний  відеомагиі тофон. 
ВіДЕОМАГНіТОФбнний,  -а,  -е.  Прикм.  до  відеомаг- 
нітофбн. 

ВІДЕОМАТЕРіАл,  -у,  у.  Візуальне  зображення,  що  є 
вихідним  матеріалом  для  наступного  відтворення. 
ВІДЕОМІКШЕР,  -а,  у.  Пристрій  для  обробки  та  мік¬ 
шування  відеозаписів. 

В1 ДЕОМ ІКШОв АНИЙ ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відеомікшувЗти. 

ВІДЕОМІКШУВАННЯ,  -я,  с.  Обробка  та  мікшування 
відеозаписів. 

ВІДЕОМІКШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  Здійснювати 
відеомікшування. 

ВіДЕОМОНітбР,  -а,  у.  Те  саме,  що  відеоекрЗк. 
ВІДЕОНАВЧАННЯ,  -я,  с.  Навчання  за  допомогою 
відеозапису  лекцій,  уроків  тощо. 

ВІ/ЩООПЕРАтор,  -а,  ч.  Оператор  -  спеціаліст  з 
відеозапису. 

ВіДЕОПАм’ЯТЬ,  -і,  ж.  Пам'ять  у  відеоконтролері,  у 
якій  генерується  та  зберігається  відеозображення. 
ВіДЕОПЕРЕДАВАч,  -і,  у.  Пристрій  для  передавання 
відеозображення. 

В1ДЕОП1ДСЙЛЮВАЧ,  -а,  ч.  Підсилювач  відеосигналів. 
ВІДЕОПІРАТСТВО,  -а,  с.  Протизаконне  тиражування 
відеофільмів  з  метою  їх  продажу  або  платного 
прокату. 

ВІДЕОПЛЕЄР,  -а,  у.  Різновид  відеомагнітофона  для 
відтворення  записів  з  відеоплівки;  відеопрогравач. 
ВіДЕОПЛІВКА,  -и,  ж.  Магнітна  плівка  для  відеоза¬ 
пису,  з  відеозаписом;  відеозапис  на  такій  плівці. 
Записати  на  відеоплівку. 

ВІДЕОПОСІБНИК,  -а,  у.  Навчальний  відеофільм. 
ВІДЕОПРИЙмАч,  -і,  у.  Пристрій  для  приймання 
відеозображення. 

ВІДЕОПРИСТАВКА,  -и,  ж.  Комп’ютерний  пристрій, 
що  підключається  до  телевізора  і  дозволяє  виво¬ 
дити  на  екран  відеоігри. 

ВІДЕОПРОГРАВАЧ,  -і,  у.  Різновид  відеомагнітофона 
для  відтворення  записів  з  відеоплівки. 
ВІДЕОПРОДУКЦ1Я,  -ї,  ж.  1.  Візуальне  зображення, 
призначене  для  подальшого  показу  по  телевізору. 
2.  збірн.  Відеозаписи. 

ВІДЕОПРОКАТ,  -у,  у.  Прокат  відеофільмів. 
ВІДЕОПРОЦЕСОР,  -а,  у.  Процесор,  встановлений  у 
відеоконтролері,  який  генерує  та  обробляє  відео¬ 
зображення. 

ВіДЕОРЕЖИСЕр,  -а,  у.  Режисер,  який  створює  від- 
еопродукцію. 

ВіДЕОРЕКлАма,  -и,  ж.  Реклама  чого-небудь,  що  су¬ 
проводжується  візуальним  зображенням  та  звуком. 
ВІДЕОРЕКОРДЕР,  -а,  у.  Прилад  для  записування 
передач  телебачення  на  магнітну  стрічку. 
ВІДЕОРЙНОК,  -нку,  у.  Ринок  збуту  відеопродукції. 
ВіДЕОРОлик,  -а,  ч.  Невеликий  сюжет  чи  виконання 
музичного  твору,  що  записані  на  відеоплівку. 
ВІДЕОРЙД,  -у,  у.,  спец.  Зображення  на  екрані  (зви¬ 
чайно  без  звукового  супроводження). 

ВіДЕОСАЛбн,  -у,  у.  Приміщення  для  демонстрації 
відеофільмів. 

ВіДЕОСИГНАл,  -у,  у.  Електричний  сигнал,  що  вико¬ 
ристовується  для  створення  зображення  в  телеба¬ 
ченні. 

ВіДЕОСИСТЕма,  -и,  ж.  Комплект  апаратури  для 
демонстрування  відеофільмів. 

ВІДЕОСТРІЧКА,  -и,  ж.  Магнітна  стрічка  для  відеоза¬ 
пису,  з  відеозаписом.  Пластикова  відеострічка. 
ВІДЕОСТУДІЯ,  -ї,  ж.  Студія,  яка  готує  та  передає 
відеоінформацію. 

В1ДЕОСЮЖЕТ,  -у,  у.  Тема,  предмет  зображення 
телевізійної  передачі. 

ВІДЕОТЕКА,  -и,  ж.  Зібрання,  сховище  відеозаписів. 
ВІДЕОТЕКО,  -у,  у.  1.  Система  доступу  до  баз  даних 
через  мережі  зв'язку,  яка  забезпечує  передачу 
текстів  та  зображень.  2.  Послуга,  що  забезпечує 
інтерактивний  обмін  алфавітно-цифровою  і  гра¬ 
фічною  інформацією. 

ВІДЕОТЕЛЕФОН,  -у,  у.  Вид  телезв'язку,  що  дозволяє 
абонентам  чути  і  бачити  один  одного,  демонструва¬ 
ти  графічні  матеріали;  апарат  для  такого  зв’язку. 
ВіДЕОТЕЛЕФбннии,  -а,  -е.  Прикм.  до  відеотелефон. 
ВІДЕОТЕРМІНАЛ,  -а,  ч.  Термінал,  що  забезпечує 
відображення  на  екрані  інформації. 
ВІДЕОТЕРМІНАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  відеотермінал. 
ВІДЕОТЕХНІКА,  -и,  ж.  Сукупність  апаратури  для 
магнітного  запису  зображення  і  його  відтворення 
на  екрані. 

ВІДЕОФІЛЬМ,  -у,  ч.  Фільм,  знятий  методом  відеоза¬ 
пису. 

ВІДЕОФЙН,  -у,  ч.  Те  саме,  що  відеотелефбн. 
ВіДЕОФОНОГРАма,  -и,  ж.  Носій  запису,  на  якому 
зафіксовано  електричні  сигнали  зображення  та 
сигнали  звукового  супроводу. 

ВІДЕОЦЕНТР,  -а,  у.  Центр,  який  займається  зби¬ 
ранням,  виробництвом  та  розповсюдженням  від¬ 
еопродукції. 

ВІДЕРЕЧКО,  поет.  ВІДЕРЕЧКО,  -а,  с.  Зменш. -пестл. 
до  відбрце. 

ВІДЕРКО,  -а,  с.  Зменш,  до  відрб  1. 

ВІДЕРНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  відрб.  //  Який  вигото¬ 
вляє  відра.  //  Який  має  місткість  відра. 

ВІДЕРНИК,  -а,  у.  1.  Той,  хто  робить  відра.  2.  Гор- 


ВІДЗВИЧАЮВАТИСЯ 

щик,  чавун,  який  має  місткість  відра. 

ВІДЄРЦЕ,  -я,  с.  Зменш.-пестл.  до  відрб  1. 

ВІДЕХОЛ,  -у,  V.,  фарш.  Лікарський  засіб,  що  регу¬ 
лює  обмін  кальцію  і  фосфору. 

ВІД’ЄДНАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від’є- 
днЄти. 

ВІД'ЄДНАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  від'єднати. 
ВІД'ЄДНАТИ  див.  від'єднувати. 

ВІД'ЄДНАТИСЯ,  -Єється.  Пас.  до  від'єднати. 
ВІД'ЄДНУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  призначений  (вико¬ 
ристовується,  придатний)  для  від'єднування. 
ВІД'ЄДНУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  від'єднувати. 
ВІД'ЄДНУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок..  Від'єднати,  -Єю, 
-Єєш,  док.,  перех.  Відокремлювати  що-небудь 
приєднане. 

ВІД'ЄДНУВАТИСЯ,  -ується.  Пас.  до  від'єднувати. 
ВІД'ЄМНИЙ,  -а,  -е.  1.  Поганий,  негативний.  2.  мат. 
Який  є  величиною,  взятою  зі  знаком  мінус;  мен¬ 
ший  від  нуля.  3.  фіз.  Те  саме,  що  негатйвний  4. 
ВІД'ЄМНИК,  -а,  ч.,  мат.  Число,  яке  віднімають. 
ВІД'ЄМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  від'Ємний  1. 
ВІД'ЄМНО.  Присл.  до  від'Ємний  1,  3. 

ВІДЖАЛУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.,  діад.  1.  Не 
пошкодувати  дати  що-небудь;  віддати,  подарува¬ 
ти.  2.  без  додатка.  Перестати  шкодувати. 
ВІДЖАРИТИ,  -рю,  -риш,  док.,  перех.,  розм.  Сильно 
побити  когось. 

ВІДЖАРТОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВІДЖА- 
РТУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  док.  1.  Замість  серйоз¬ 
ної  давати  жартівливу  відповідь;  відмагатися 
жартами.  2.  тільки  док.,  рідко.  Закінчити,  пере¬ 
стати  жартувати. 

віджартувАтися  див.  віджартовуватися. 

ВІДЖАТИ  див.  віджимати. 

ВІДЖАТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  віджЄ- 
ти.  //  у  знач,  прикм. 

ВІДЖАТИСЯ  див.  віджимЄтися. 

ВІДЖАХНУТИ,  -ну,  -нЄш,  док.,  перех.,  рідко.  Те 
саме,  що  відстрашйти.  //  переи.  Відігнати  кого-, 
що-небудь. 

ВІДЖАХНУТИСЯ,  -нуся,  -нЄшся,  док.  Злякавшись, 
відскочити  від  кого-,  чого-небудь. 

ВІДЖБУРНУТИ,  -ну,  -нЄш,  док.,  перех.  Те  саме,  що 
відкйнути  1.  * 

ВІДЖИВАТИ,  -Єю,  -Єеш,  иедок.,  ВІДЖЙТИ,  -иву, 
-ивЄш;  мии.  ч.  віджйв,  -жилЄ,  -жилб;  ми.  віджи¬ 
ли;  док.  1.  Закінчувати  своє  життя,  існування; 
відмирати.  Відживати  своє.  2.  Ставати  знову  жи¬ 
вим;  оживати.  3.  переи.  Виникати,  з'являтися 
знову  (про  почуття,  думки  тощо);  відроджувати¬ 
ся.  4.  переи.  Ставати  знову  бадьорим,  жвавим, 
життєрадісним.  //  Повертатися  до  нормального 
фізичного  стану. 

ВІДЖИВАЮЧИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
відживЄти. 

ВІДЖИВЙТИ  див.  відживлйти. 

ВІДЖИВИТИСЯ  ДИВ.  ВІДЖИВЛЙТИСЯ. 

ВІДЖИВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
ВІДЖИВЙТИ. 

ВІДЖИВЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  і  стан  за  знач,  відживйти  1. 
ВІДЖИВЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відживлАти. 
ВІДЖИВЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВІДЖИВЙТИ,  -ивлю, 
-йвиш;  ми.  відживлять;  док.,  перех.  1.  Повертати 
до  життя,  робити  знову  живим.  2.  переи.  Віднов¬ 
лювати  в  пам'яті  що-небудь  забуте.  3.  переи.  По¬ 
новлювати  фізичні  сили,  робити  когось  бадьорим. 
4.  переи.  Пожвавлювати,  звеселяти. 
ВІДЖИВЛЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  иедок.,  ВІДЖИВИТИ¬ 
СЯ,  -явлюся,  -Явишся;  ми.  віджйвляться;  док., 
рідко.  Те  саме,  що  відживЄти  2;  оживати. 
ВІДЖИВНЙЙ,  -Є,  -Є.  Який  відживляє  (у  3  знач.). 
ВІДЖЙЛИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  закінчив  своє  життя, 
існування;  відмерлий.  2.  переи.  Який  не  відпові¬ 
дає  сучасності;  застарілий.  //  у  здач.  ім.  віджйле, 
■лото,  с.  Те,  що  застаріло. 

ВІДЖИЛОК,  ОДЖЙЛОК,  -лка,  ч.,  геол.  Відгалуження 
рудоносної  жили. 

ВІДЖИМАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  віджимЄти  й  від- 
жимЄтися  1. 

ВІДЖИМАТИ,  -Єю,  -Єеш,  иедок.,  ВІДЖАТИ,  відіжму, 
відіжмЄш;  мии.  ч.  віджЄв,  -жЄла,  -жЄло;  док.,  пе¬ 
ред.  1.  Вичавлювати  рідину  з  чого-небудь.  2.  Перу¬ 
чи,  стискати  та  викручувати  білизну  тощо.  3.  тех. 
Послаблювати  тиск  якого-небудь  затискача. 
ВІДЖИМАТИСЯ,  -Єється,  иедок.,  ВІДЖАТИСЯ,  відіжмЄ- 
ться,  док.  1.  Витікати  внаслідок  стискання  (про 
рідину).  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  віджимЄти  1,  2. 
ВІДЖИМНИЙ,  -Є,  -Є,  тех.  Признач,  для  віджимання. 
Віджимний  прес. 

ВІДЖЙРІТИ,  -йрію,  -йрієш,  док.,  розм.,  рідко.  Обро¬ 
сти  жиром;  стати  гладким,  опасистим. 

ВІДЖЙТИ  див.  відживЄти. 

ВІДЖЙТИЙ,  -а,  -е.  Який  не  відповідає  сучасності; 
застарілий. 

ВІДЖОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  віджбвувати. 
ВІДЖОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДЖУВАТИ,  -ую, 
-уЄш,  док.,  перех.  Жуючи  що-небудь,  відділяти, 
відокремлювати. 

ВІДЖУВАТИ  див.  віджбвувати. 

В1ДЖУЛИН А,  -и,  ж.,  діад.  Отвір,  дучка. 

ВіДЗАвтра,  присл.,  діал.  Починаючи  з  завтрашньо¬ 
го  дня. 

ВІДЗАДДЯ,  -я,  с.,  зах.  Полова. 

ВІДЗВИЧАЇТИ  див.  відзвичЄювати. 

ВІДЗВИЧАЇТИСЯ  див.  відзвичЄюватися. 
ВІДЗВИЧАЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ВЄДОК .,  ВІДЗВИЧАЇТИ, 
-ію,  -£їш,  док.,  перех.  Змушувати  кого-небудь 
відвикнути  від  чогось. 

ВІДЗВИЧАЮВАТИСЯ,  -ююся,  -ЮЄШСЯ,  недок .,  ВІДЗВИ- 
чАїТИСЯ,  -аюся,  -аїшся,  док.  Втрачати  звичку  до 

169 


ВІДЗВІТУВАТИ 

чого-небудь;  відучуватися. 

ВІДЗВІТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  Те  саме,  що  відзві¬ 
туватися. 

ВІДЗВІТУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  док.  Дати  звіт  про 
свою  роботу  і  т.  ін. 

ВіДЗВбЛИТИ  див.  відзволйти. 

ВЩЗВОЛЙння,  -я,  с„  діад.  Дія  за  знач.  відзволйти. 
ВІДЗВОЛЙТИ,  -Аю,  -Аєш,  недок. ,  ВІДЗВОЛИТИ,  -лю, 
-лиш,  док. ,  перед.,  діад.  Визволяти. 

ВІДЗВУК,  -у,  ч.  Відбиття  звуку;  відгук,  луна.  //  По¬ 
слаблений  простором  звук,  який  доноситься  від¬ 
далік. 

ВІДЗВУЧАТИ,  -чйть,  док.  Перестати  звучати. 
ВІДЗЕЛЕНІТИ,  -іє,  док.  Перестати,  закінчити  зеленіти. 
ВІДЗЕМОК,  -мка,  у.,  розм.  Те  саме,  що  окорйнок. 
ВІДЗИВ,  -у,  у.  1.  Усна  оцінка  кого-,  чого-небудь. 
II  розм.  Критична  стаття,  рецензія;  відгук. 
2.  військ.  Умовна  таємна  відповідь  на  пароль,  за 
допомогою  якої'  відрізняють  своїх  від  ворогів. 
ВІДЗИВАТИ,  -аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДІЗВАТИ,  -ву,  -вАш, 
док.,  перед.,  рідко.  Те  саме,  що  відкликати  1,  2. 
ВІДЗИВАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВІДІЗВАТИСЯ, 
-вуся,  -вАшся,  док.  1.  Відповідати  на  чий-небудь 
поклик,  звертання;  казати  що-небудь  у  відповідь; 
відгукуватися.  1 1  Подавати  голос  у  відповідь  на 
той  чи  інший  звук  (про  тварин).  //  діад.  Говорити 
до  кого-небудь.  2.  Звучати  у  відповідь  на  якийсь 
звук,  голос;  відбиватися.  3.  Висловлювати  думку 
про  кого-,  що-небудь.  4.  у  кого,  у  кону  -  чому, 
перев.  Давати  про  себе  знати;  виявлятися  (про 
почуття,  думки  і  т.  ін.). 

ВІДЗИВНЙЙ,  -А,  -А,  дипл.,  рідко.  Те  саме,  що  від- 
клйчний. 

ВІДЗИМКИ,  -ів,  ми.,  розм.  Початок  ранньої  весни  з 
характерними  для  нього  різкими  змінами  темпе¬ 
ратури  та  погоди. 

ВІДЗИМУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  Те  саме,  що  перези- 
мувАти. 

ВІДЗИСКАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док.,  перед.,  діад.  Повер¬ 
нути  собі  що-небудь,  отримати  назад. 

ВІДЗНАКА,  -и,  ж.  1.  Ознака,  прикмета,  що  відрізняє 
даний  предмет,  особу  і  т.  ін.  від  інших  предметів, 
осіб.  2.  Позитивний  вчинок,  діяльність,  якими 
хтось  відзначається.  3.  Нагорода  за  заслуги  в  якій- 
небудь  галузі.  4.  Знак,  що  вказує  на  звання.  Дип¬ 
лом  з  відзнакою.  **  на  відзнАку  чого  -  на  честь  чо¬ 
го-небудь,  з  метою  відзначення  чогось. 
відзначання,  -я,  с.  дія  на  знач.  відзначАти. 
відзначати,  -Аю,  -Аєш,  рідко  ВіДЗнАчУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  ведок.,  ВІДЗНАЧИТИ,  -Ачу,  -Ачиш,  док.,  пе¬ 
ред.  1.  Виділяти  що-небудь  якоюсь  позначкою; 
відмічати.  //  Указувати  собою  на  що-небудь. 
2.  перев.  Помічати  що-небудь  унаслідок  уважного 
спостереження;  звертати  увагу  на  щось.  //  Ви¬ 
словлюючись,  звертати  увагу,  указувати  на  щось; 
зауважувати,  відмічати.  3.  переи.  Вирізняти  кого-, 
що-небудь  з-поміж  інших  похвалою,  нагородою 
тощо;  відмічати.  4.  переи.  Здійснювати  певні  за¬ 
ходи  з  приводу  свята,  події  тощо. 
відзначатися,  -Аюся,  -аєшся,  рідко  відзнАчувати- 
СЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВІДЗНАЧИТИСЯ,  -Ачуся, 
-Ачишся,  док.  1.  тільки  ведок.  Відрізнятися  чим- 
небудь  від  когось  або  чогось.  //  Виділятися,  бути 
помітним  на  тлі  чогось,  у  чомусь.  2.  тільки  ве¬ 
док.,  чим.  Мати  якісь  характерні  риси,  особливо¬ 
сті  тощо;  характеризуватися.  3.  Виділятися  серед 
інших  якимись  діями,  вчинками.  4.  переи.  За¬ 
лишати  слід  на  чомусь;  відбиватися.  5.  тільки 
ведок.  Пас.  до  відзначАти  1,  4. 
відзначений,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
знАчйти.  //  відзнАчено,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДЗНАЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відзнАчйти. 
ВІДЗНАЧИТИ  див.  відзначАти. 

ВІДЗнАчйТИСЯ  див.  відзначАтися. 

ВідзнАчка,  -и,  ж.,  рідко.  1.  Яка-небудь  помітка, 
позначка  на  чому-небудь.  2.  розм.  Те  саме,  що  від- 
знАка  4. 

ВІДЗНАЧНИЙ,  -А,  -А.  Який  дає  можливість  вирізни¬ 
ти  кого-,  що-небудь  з-поміж  інших. 
відзнАчувати  див.  відзначАти. 

ВіДЗнАчуваТИСЯ  див.  відзначАтися. 

ВІДЗбЛ,  -у,  ч.,  спец.  Розчин  із  золи  та  вапна  для 
чиньби  шкур. 

ВІДЗОЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
зол  йти. 

відзолення,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відзолйти  1,  2. 
відзолити  див.  відзблювати. 

ВІДЗОЛЬНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Признач,  для  відзолю¬ 
вання. 

ВІДЗОЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відзблювати. 
ВІДЗОЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВІДЗОЛЙТИ,  -олю, 
-блиш,  док.,  перед.  1.  Пересипати  мокру  білизну 
золою  для  кращого  вибілення  її  під  час  прання. 
2.  спец.  Обробляти  шкіру  відзолом,  щоб  очистити 
її  від  шерсті  і  т.  ін.  3.  тільки  док.,  переи.,  розм. 
Гостро  вилаяти. 

ВІДЗОЛЮВАТИСЯ,  -юється.  Пас.  до  відзблювати. 
ВІДИКОН,  -а,  V.,  спец.  Передавальна  телевізійна 
трубка  для  накопичення  світлових  сигналів  і  пе¬ 
ретворення  їх  в  електричні. 

ВІДІБРАНИЙ,  -а,  -є.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відібрАти  1,  4.  2.  прикм.  Який  відзначається  від 
інших  найвищою  якістю. 

ВіДібрАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відібрАти. 

ВІДІБРАТИ  див.  відбирАти. 
відібратися  див.  відбирАтися. 

ВІДІГНАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  віді- 
гнАти.  //  відігнано,  безос.  присудк.  сл. 

ВІДІГНАТИ  див.  відганйти. 
відігнатися  див.  відганйтися. 

170 


ВІДІГНУТИ  див.  відгинати. 

ВІДІГНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  віді¬ 
гнати.  //  у  знач,  прикм. 

ВІДІГНУТИСЯ  див.  ВІДГИНАТИСЯ. 

ВІДІГРАВАТИ,  ВІДГРАВАТИ,  -раю,  -раАш,  недок.,  ВІДІ¬ 
ГРАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док.  1.  перед.  Граючи  в  карти 
(доміно,  лото  і  т.  ін.),  повертати  назад  що-небудь 
програне.  2.  тільки  док.,  перед,  і  неперед.  Закін¬ 
чити  грати.  //  Зіграти,  що-небудь,  виконати. 
**  ВідігравАти  роль  -  мати  певне  значення,  вагу. 
ВІДІГРАВАТИСЯ,  -раіося,  -раАшся,  ведок.,  ВІДІГРА¬ 
ТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  док.  1.  Вигравати  партію 
після  програшу.  2.  ва  кому  -  чому,  перед.,  розм. 
Легко  виходити  зі  скрутного  становища  хитро¬ 
щами,  обманом.  3.  з  ким,  переи.,  розм.  Мати  міс¬ 
це,  відбуватися. 

ВІДІГРАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  віді- 
грАти.  //  відіграно,  безос.  присудк.  сл. 

ВІДІГРАТИ  див.  відігравАти. 

ВІДІГРАТИСЯ  див.  відігравАтися. 

ВІДІГРАШ,  -у,  V.,  розм.  Те,  що  відігране  (гроші, 
речі  і  т.  ін.). 

ВІДІГРІВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  призначений,  викори¬ 
стовується  для  відігрівання. 
відігрівання,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відігрівАти  й  віді- 
грівАтися. 

відігрівати,  відгрібати,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  відігрі¬ 
ти,  -ію,  -ієш,  док.,  перед.  1.  Повертати  тепло  то¬ 
му,  хто  (що)  захолов,  замерз;  зігрівати.  2.  також 
чим,  перев.  Ласкою,  любов  ю  і  т.  ін.  заспокоюва¬ 
ти,  утішати. 

ВІДІГРІВАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  недок.,  ВІДІГРІТИСЯ, 
-іюся,  -ієшся,  док.  1.  Повертати  своєму  тілу  втра¬ 
чене  тепло;  зігріватися.  2.  Під  дією  тепла  набува¬ 
ти  попередніх  якостей. 

ВІДІГРІВНЙЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  відігрівАльний. 
ВІДІГРІТИ  див.  відігрівАти. 

ВІДІГРІТИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відігріти. 
ВІДІГРІТИСЯ  див  відігрівАтися. 

ВІДІДРАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  віді- 
дрАти  1. 

ВІДІДРАТИ  див.  віддирАти. 

ВІДІДРАТИСЯ  див.  відцирАтися. 

ВІДІЗВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  віді- 
звАти. 

ВІДІЗВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відізвАти. 

ВІДІЗВАТИ  див.  відзивАти. 

ВІДІЗВАТИСЯ  див.  відзивАтися. 

ВІДІЙМАННЯ  ДИВ.  ВІДНІМАННЯ. 

ВІДІЙМАТИ  див.  віднімАти. 

ВІДІЙНЯТИ  див.  віднімАти. 

ВІДІЙТИ  див.  відхбдити. 

ВІДІЛЛЯТИ  див.  відпивАти. 

ВІДІЛЛЯТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  віді- 
ллйти. 

ВІДІМЕННИЙ,  -а,  -є,  грам.  Утворений  від  іменника, 
прикметника,  числівника  чи  займенника.  Віді¬ 
менні  топонімічні  назви. 

ВІДІМЕННИКОВИЙ,  -а,  -є,  грам.  Утворений  від  імен¬ 
ника.  Відімеивикові  прислівники. 

ВІДІМКНЕНИЙ,  ВІДІМКНУТИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  відімкнути.  //  відімкнено,  безос.  при¬ 
судк.  сл. 

ВІДІМКНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відімкнути. 
ВІДІМКНУТИ  див.  ВІДМИКАТИ. 

ВІДІМКНУТИЙ  див.  відімкнений. 

ВІДІМКНУТИСЯ  ДИВ.  ВІДМИКАТИСЯ. 

ВІДІМСТИТИ  див  відомщАти. 

ВІДІМЧАТИ,  -чу,  -чйш,  док.,  перед.  Швидко  відвез¬ 
ти  або  віднести  кого-,  що-небудь. 

ВІДІМЩАТИ  див.  відомщАти. 

ВІДІМЩЕНИЙ  див.  відбмщений. 

ВІДІМЩЕННЯ  див.  відбмщення. 

ВІДІПНУТИ  див.  відпинАти. 

ВІДІПРАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  віді- 
прАти. 

ВІДІПРАТИ,  -дперу,  -дперАш,  док.  Відмити,  очисти¬ 
ти  одяг,  білизну  тощо. 

ВІДІПРІВАТИ,  -іє,  ведок.,  ВІДІЛРІТИ,  -іє,  док.  Відва¬ 
люватися,  відпадати  внаслідок  діяння  вологи. 
ВІДІЛРІТИ  див.  відіпрівАти. 

віДілхнений,  ВІДІПХНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  відіпхнути. 

ВІДІПХНУТИ  див.  відпихАти. 

ВІДІПХНУТИЙ  див.  відіпхнений. 
віділхнУтися  див.  відпихАтися. 

ВІДІРВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  віді- 
рвАти.  //  відірвано,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДІРВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Відсутність  зв'язку  з  ким-, 
чим-небудь;  стан  самітності. 

ВІДІРВАНО,  присл.  Без  зв’язку  з  кимсь. 

ВІДІРВАТИ  див.  відривАти'. 

ВІДІРВАТИСЯ  див.  відривАтися1. 

ВІДІСЛАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  віді- 
слАти.  //  відіслано,  безос.  присудк.  сл. 

ВІДІСЛАТИ  див.  відсилАти. 

ВІДІСЛАТИСЯ  див.  відсиплятися. 

ВІДІССАТИ  див.  відсисАти. 

ВІДІТКАТИ  див.  ВІДТИКАТИ2. 

ВІДІТКАТИСЯ  див.  відтикАтися. 

ВІДІТКНУТИ1  ДИВ.  ВІДТИКАТИ1. 

ВІДІТКНУТИ2  ДИВ.  ВІДТИКАТИ2. 

ВІДІТКНУТИСЯ  див.  ВІДТИКАТИСЯ. 

ВІДІТНУТИ  див.  відтинАти. 
відітнутися,  -нАться,  док.  Пас.  до  відітнути. 
ВІД'ЇДАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІД'ЇСТИ,  -їм,  -їсй, 
док.  1.  перех.  Відгризати,  з'їдати  частину  чого- 
небудь.  2.  тільки  док.,  перех.  і  веперех.,  розм. 
Закінчити  їсти;  наїстися.  3.  перех.  і  веперех., 
рідко.  З'їдати  ту  кількість  чого-небудь,  яку  рані¬ 


ше  не  можна  було  їсти  з  певних  причин;  наїдати¬ 
ся  досхочу. 

ВІД'ЇДАТИСЯ,  -Аюся,  -аєшся,  ведок.,  ВІД'ЇСТИСЯ, 
•їмся,  -їсйся,  док.,  розм.  1.  Поправлятися,  повні¬ 
ти  після  схуднення.  2.  тільки  док.  Закінчити, 
перестати  їсти;  наїстися.  3.  перев.,  розм.  Спере¬ 
чаючись,  сварячись  і  т.  ін.,  захищатися. 
ВІД’ЇЖДЖАТИ,  -Аю,  -Аєш  і  ВІД'ЇЗДИТИ,  -їжджу, 
•їздиш,  ведок.,  ВІД'ЇХАТИ,  -їду,  -Ідеш,  док.  1.  Ви¬ 
бувати,  відправлятися  кудись  яким-небудь  транс¬ 
портом.  2.  Віддалятися  від  певного  місця  на  яку- 
небудь  відстань. 

ВІД'ЇЖДЖАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
відІЖджАти. 

ВІД'ЇЖДЖИЙ,  -ого,  ч.  Той,  хто  від'їжджає. 

ВІД'ЇЗД,  -у,  ч.  Дія  за  знач,  від'іздйти  1.  **  Бути  у 
від'їзді  -  поїхавши  куди-небудь,  тимчасово  бути 
відсутнім. 

ВІД'ЇЗДИТИ  див.  від’їжджати. 

ВІД'ЇЗДИТИ,  -їжджу,  -їздиш,  док.  Закінчити,  пере¬ 
стати  їздити. 

ВІД'ІЗНЙЙ,  -А,  -А.  Пов'язаний  з  від'їздом. 

ВІД'ЇСТИ  див.  від'їдАти. 

ВІД'ЇСТИСЯ  див.  ВІД'ЇДАТИСЯ. 

ВІД'ЇХАТИ  див.  ВІД'ЇЖДЖАТИ. 

ВІДКАЗ,  -у,  ч.  1.  діал.  Відмова.  2.  діал.  Відповідь. 

3.  муз.  Те  саме,  що  бекАр.  **  До  відкАзу,  тех.  -  те 
саме,  що  До  відмбви  (див.  відмбва). 

ВІДКАЗАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
казАти. 

відказати  див.  відкАзувати. 

ВІДКАЗАТИСЯ  див.  відкАзуватися. 
відказувати,  -ую,  -уєш,  ведок.,  відказати,  -ажу, 
-Ажеш,  док.  1.  Говорити  у  відповідь,  відповідати. 
//  Відповідати  на  запитання  письмово,  листовно. 
2.  розм.  Заповідати  комусь  що-небудь  перед  смер¬ 
тю,  залишати  в  спадок.  3.  діал.  Відмовляти. 

4.  розм.  Те  саме,  що  відмовлйти  4.  //  Перестава¬ 
ти  діяти  (про  органи  чуття,  кінцівки  і  т.  ін.). 

відкАзуватися,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  відказати¬ 
ся,  -ажуся,  -Ажешся,  док.,  діал.  Відмовлятися. 
ВІДКАЛАТАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док.,  розм.  Прокалатати 
певний  час.  //  Перестати,  закінчити  калатати. 
ВІДКАЛіБРбВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відкалібрувАти.  //  відкалібрбвано,  безос.  при¬ 
судк.  сл. 

ВІДКАЛІБРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  Домогтися 
вирівняння  чого-небудь  за  певним  розміром. 
відкарАскатися,  -аюся,  -аєшся,  ДОК.,  ВІДКАРАСКУ¬ 
ВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  розм.  Звільнятися 
від  кого-,  чого-небудь  неприємного;  викручуватися. 
ВІДКАРАСКУВАТИСЯ  див.  відкарАскатися. 
ВІДКАРБбВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
аідкарбувАти. 

ВІДКАРБУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  1.  перех.,  спец. 
Виготовити  що-небудь  карбуванням.  2.  веперех., 
переи.  Вимовити  з  підкресленою  виразністю. 
ВіДКАРБУВАтися,  -ується,  док.  Залишити  виразний 
слід  на  чому-небудь. 

ВІДКАСНУТИ,  -ну,  -нАш,  док.,  діал.  Захистити  кого- 
небудь  від  чогось  неприємного. 

ВІДКАСНУТИСЯ,  -нуся,  -нАшся,  док.,  розм.  1.  від 
кого.  Порвати  з  кимсь  зв'язки;  відцуратися,  від¬ 
ректися.  2.  Перестати  чіплятися,  залишити  в 
спокої;  відв'язатися,  відступитися. 

ВІДКАТКА,  -и,  ж.,  гірв.  Те  саме,  що  відкбчування  2. 
Підземна  відкатка  вугілля. 

ВІДКАТНИК,  -а,  ч.  Робітник,  що  здійснює  відкочу¬ 
вання  (у  2  знач.). 

ВІДКАТНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  відкАтник. 

ВІДКАТУВАТИ,  -ую,  -Уєш,  док.,  перех.,  розм.,  рідко. 
Сильно  побити,  покалічивши. 

ВІДКАЧАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
качАти. 

відкачати  див.  відкАчувати. 

ВІДКАЧУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
відкАчувати  1. 

ВІДКАЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відкАчувати. 
відкАчувати,  -ую,  -уєш,  ведок.,  відкачати,  -Аю, 
-Аєш,  док.,  перех.  1.  Видаляти  якусь  рідину  чи 
газ  за  допомогою  помпи.  2.  Повертати  утопленика 
до  життя,  певними  рухами  видаляючи  воду  з 
дихальних  шляхів. 

ВІДКАЧУВАТИСЯ,  -ується,  недок.  Пас.  до  відкАчувати  1. 
відкашлювання,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відкАшлювати 
й  відкАшлюватися  1. 

ВІДКАШЛЮВАТИ,  -юю,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВІДКАШЛЯТИ, 
-яю,  -яєш,  док.,  перех.  Кашляючи,  усувати  що- 
небудь  зайве  з  горла  (харкотиння,  воду  і  т.  ін.). 
ВІДКАШЛЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  ведок.,  ВІДКАШ¬ 
ЛЯТИСЯ,  -яюся,  -яєшся,  док.  1.  Кашляючи,  очи¬ 
щати  горло  від  чого-небудь  зайвого.  //  Злегка 
покашлюючи,  прочищати  горло  перед  говорін¬ 
ням,  співом  і  т.  ін.  2.  тільки  док.  Закінчити  ка¬ 
шляти. 

ВІДКАШЛЯНУТИ,  -ну,  -нАш,  док.  Однокр.  до  відкАш¬ 
лювати. 

ВІДКАШЛЯТИ(СЯ)  див.  відкАшлювати(ся). 
ВІДКВАСИТИ  див.  відквАшувати. 

ВІДКВАШЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
квАсити. 

В1ДК8АШУВАННЯ,  -я,  с.  Абстр.  ім.  до  відквАшувати. 
відквАшувати,  -ую,  -уєш,  ведок.,  відквАсити, 
-Ашу,  -Асиш,  док.,  перех.,  розм.  Випинати,  зві¬ 
шувати  (губи  і  т.  ін.). 

ВІДКВІТЛИЙ,  -а,  -є.  Який  перестав  цвісти. 
відквітнути  див.  відквітувати. 

ВІДКВІТУВАТИ,  -ує  /ВІДКВІТНУТИ,  -не;  мив.  ч.  відквіт¬ 
нув,  -тла,  -тло;  док.  Закінчити,  перестати  квітувати. 
ВІДКИ,  присл.,  діал.  Звідки. 


ВІДКИД,  -у,  ч.,  діал.  1.  Схил  (гори  і  т.  ін.).  2.  Від¬ 
дзеркалення. 

ВІДКИДАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
кидати  1.  //  відкйдано,  безос.  присуди,  сл. 
ВІДКИДАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відкидати. 
відкидати,  -аю,  -аеш,  педок. ,  ВІДКИНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.,  перед.  1.  Кидати  вбік  або  назад  від 
кого-,  чого-небудь.  //  Різким  рухом  відстороняти, 
відштовхувати  когось  від  себе.  2.  Відводити  геть, 
піднімати  вгору  або  опускати  вниз  що-небудь, 
прикріплене  з  того  або  іншого  боку.  //  Різким 
рухом  відхиляти  вбік  вільний  кінець,  край  чого- 
небудь  (фіранки,  ковдри  тощо).  //  Приймати, 
відгортати  волосся  з  обличчя,  чуб  із  чола  і  т.  ін. 
//  Різким  рухом  відводити  назад.  Убік  руку,  ногу, 
голову;  закидати.  **  ВІдкйнути  нОги,  звеважл.  - 
умерти;  здохнути  (про  тварин).  3.  перед.,  рідко. 
Відстороняти,  відчужувати  кого-небудь  від  ко¬ 
гось;  відштовхувати.  4.  перед.  Рішуче  відхиляти 
щось,  не  визнавати  чогось,  відмовлятися  від  чого- 
небудь  (теорії  і  т.  ін.).  //  Відхиляти  чиюсь  канди¬ 
датуру,  не  приймати,  не  рекомендувати  когось. 
II  Не  брати  до  уваги;  нехтувати.  5.  Атакуючи  або 
контратакуючи  вороже  військо,  примушувати 
його  відходити,  відступати.  //  Уражаючи,  повер¬ 
тати  назад-  6.  перед.  Перемагати,  долати  почуття, 
сон  тощо.  7.  Перекладати  в  що-небудь  для  сті¬ 
кання  рідини.  8.  розч.  Відчисляти,  зменшувати 
на  певну  кількість.  9.  перед.  Відбивати  щось 
(тінь  і  т.  ін.)  від  чого-небудь. 

ВІДКИДАТИ,  -Аю.  -Аеш,  док.,  перед.  1.  Відкинути  за 
кілька  разів.  2.  Лежачи,  безвладно  відвести  вбік 
ноги,  руки,  голову. 

ВІДКИДАТИСЯ,  -Аюся.  -Аєшся,  ведок.,  ВІДКИНУТИСЯ, 
-нуся,  -нешся,  док.  1.  Відхилятися  назад.  2.  розч. 
Відчинятися  (про  ворота,  двері).  3.  тільки  док., 
розч.  Відцуратися,  відректися  від  когось.  //  Від¬ 
мовитися  від  чого-небудь.  4.  розм.  Те  саме,  що 
віддзеркалюватися  1.  І/  Падати  (про  тінь  від 
кого-,  чого-небудь).  5.  тільки  ведок.  Пас.  до  від¬ 
кидати  1,  2.  4.  7. 

відкидний,  -А.  -і.  Який,  будучи  прикріплений 
одним  краєм  до  чого-небудь,  може  відкидатися, 
відчинятися,  відхилятися. 

відкинений,  відкйнутий,  -а.  -е.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  відкйнути.  //  відкйнено.  безос.  присуди,  сл. 
ВіДкйнути  див.  відкидйти. 
відкйнутий  див.  відкйнений. 

Відкинутися  див.  відкидАтися. 

ВІДКІЛЬ  див.  відкілй. 
відкільсь  див.  відкілйсь. 

ВІДКІЛЙ,  ВІДКІЛЬ.  1.  присл.  Звідки,  з  якого  місця. 
2.  Сполучне  слово  в  підрядних  реченнях  (додат¬ 
кових  і  місця). 

ВІДКІЛЙСЬ,  ВІДКІЛЬСЬ,  присл.  Невідомо  звідки. 
ВІДКінцЄвий,  -а.  -е.  Той.  що  знаходиться,  перебу¬ 
ває  найближче  до  кінця. 

ВІДКІТ,  -кбту,  ч.,  спец.  Дія  за  знач,  відкотйти. 
ВІДКЛАД,  -у,  ч.,  спец.  Те,  що  відклалося  внаслідок 
осідання  у  воді  органічних  речовин,  мінералів  іт.  ін. 
ВІДКЛАДАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч. 
до  відкладАти, 

ВІДКЛАДАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відкладАти  й 
відкл  а дАтися  1,  2. 

відкладАти.  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  відкласти,  -аду, 
-адбш  і  діад.  ВІДЛОЖЙТИ,  -ожу,  -бжиш,  док.,  пе¬ 
ред.  1.  Класти  що-небудь  у  той  або  інший  бік. 
окремо  від  когось  -  чогось.  2.  Залишати,  зберіга¬ 
ти  що-небудь  з  певною  метою.  //  Виділяти,  при¬ 
значати  для  чого-небудь.  3.  Переносити  на  пізні¬ 
ший  строк;  відстрочувати.  4.  Нести  яйця,  зали¬ 
шати  після  себе  личинки  для  продовження  поко¬ 
ління.  5.  Утворювати  нашарування  з  розмитих 
або  зруйнованих  гірських  порід  тощо. 
відкладатися,  -Ається,  ведок.,  відкластися, 
-адАться,  док.  1.  Осідаючи  у  воді,  утворювати 
шари  або  нашарування  гірських  порід  і  т.  ін. 
//  Нагромаджуватися  в  певному  місці  якогось 
організму  (про  рештки,  надлишки  яких-небудь 
речовин).  2.  у  чому,  дерев.  Залишатися  (в  пам'я¬ 
ті,  свідомості  тощо);  запам'ятовуватися.  3.  тільки 
ведок.  Пас.  до  ВідкладАти  3. 

ВІДКЛАДЕНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відкласти.  //  відклАдено.  безос.  присуди,  сл. 
2.  Який  відклався  (у  1  знач.). 

ВІДКЛАДЕННЯ,  -Я,  с.  1.  Дія  за  знач.  відклАсти  й 
відкластися  1,  2.  2.  спец.  Те  саме,  що  відклад. 
"  Дбнні  відхлАденнЯ  -  донні  наноси  та  тверді 
частинки,  що  утворилися  та  осіли  на  дно  водного 
об'єкта  внаслідок  фізико-хімічних  і  біохімічних 
процесів. 

ВІДКЛАДНЙЙ.  -А,  -А.  рідко.  Те  саме,  що  вилбжистий. 
відкланюватися,  -ююся,  -юєшся,  ведок.,  відкла¬ 
нятися,  -яюся,  -яєшся,  док.  1.  тільки  ведок. 
Вклонятися  у  відповідь  на  чий-небудь  уклін,  ві¬ 
тання.  2.  тільки  док.,  рідко.  Попрощатися,  кла¬ 
няючись. 

відкланятися  див.  відклАнюватися. 

ВІДКЛАСТИ  див.  ВідкладАти. 
відкластися  див.  відкладАтися. 

ВІДКЛЕЄНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
клАіти. 

ВІДКЛЕЇТИ  див.  відклАювати. 
відклеїтися  див.  відклйюватися. 
відклЕйка.  -и,  ж.  Те  саме,  що  відклАювання. 
ВІДКЛЕПАНИЙ,  -а.  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
клелАти. 

відклепати,  -Аю.  -Аєш,  док;  відклепувати,  -ую, 
-уєш.  ведок,  перед.  1.  Відбивати,  відокремлюва¬ 
ти  що-небудь  приклепане,  заклепане.  2.  тільки 


док. ,  рідко.  Те  саме,  що  виклелАти. 

ВІДКЛЕПКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  відклАпування. 

ВІДКЛЕПУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відклАпувати. 

ВІДКЛЕПУВАТИ  див.  відклепАти. 

ВІДКЛЕПУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  відклАпу- 
вати. 

ВІДКЛЕЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відклАювати. 

ВІДКЛЕЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.;  ВІДКЛЕЇТИ,  -Аю, 
-Аїш,  док.,  перед.  Відділяти,  відривати  що-небудь 
приклеєне  до  чогось. 

ВІДКЛЕЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок;  ВІДКЛЕЇТИСЯ, 
-їться,  док.  Відділятися,  відпадати  від  чогось  (про 
що-небудь  приклеєне). 

ВІДКЛЙГАТИ,  -аю,  -аєш,  док,  розм.  Набратися  сил 
після  хвороби  чи  втоми;  видужати. 

ВІДКЛИК,  -у,  ч.  1.  тільки  одв.  Дія  за  знач,  відклй- 
кати  1,  2.  **  Відклик  Акцій  -  викуп  компанією 
своїх  акцій  після  завчасного  повідомлення  їх  вла¬ 
сників.  Відклик  лбзики  -  виплата  позики  у  бідь- 
який  час  за  бажанням  кредитора  або  боржника. 
Відклик  товАру  -  розпорядження  покупця  поста¬ 
чальнику  про  відвантаження  товарів  на  його  ад¬ 
ресу.  2.  Те  саме,  що  відгук  2. 

ВІДКЛИКАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відкликати.  //  відклйкано,  безос.  присуди,  сл. 

відкликання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відкликати. 

ВІДКЛИКАННЯ,  -я,  с.  Позбавлення  повноважень 
(депутатів,  послів  і  т.  ін.). 

ВІДКЛИКАТИ  див.  ВІДКЛИКАТИ. 

ВІДКЛИКАТИ,  -Аю,  -аєш,  ведок.,  ВІДКЛИКАТИ,  -йчу. 
-йчеш  і  діал.  ВІДКЛЙКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.  перед. 

1.  Кличучи,  звертаючись  до  когось,  просити  віді¬ 
йти  від  кого-,  чого-небудь.  2.  Змушувати  когось  за¬ 
лишити  місце  призначення,  припинити  виконання 
певних  обов’язків.  3.  діал.  Повертати  до  попере¬ 
днього  стану  благанням,  просьбою,  покликом. 

ВІДКЛИКАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  иедок.  ВІДКЛЙКНУ- 
ТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.  1.  Відповідаючи  на  чий- 
небудь  поклик,  звертання,  відгукуватися,  обзива¬ 
тися.  //  Звучати  у  відповідь  на  якийсь  звук. 

2.  пере  в.,  рідко.  Те  саме,  що  відгукуватися  2. 

3.  Відбиватися  луною  (про  звук);  відлунюватися. 

4.  тільки  ведок  Пас.  до  відкликати  2. 

ВІДКЛИКНУТИСЯ  ДИВ.  ВІДКЛИКАТИСЯ. 

ВіДКЛЙчний,  -а,  -е.  Який  містить  відклик.  **  від- 

клйчна  грАмота  -  документ,  у  якому  уряд  однієї 
держави  повідомляє  уряд  іншої  держави  про  від¬ 
кликання  дипломатичного  представника. 

ВІДКЛІННЕ,  -нного,  с.,  діал.  Прощальний  подарунок. 

ВЩКЛІнний,  -а,  -е.  діал.  Прощальний. 

ВІДКЛІнщинА,  -и,  ж.,  діал.  Прощання. 

ВІДКЛОНЙТИСЯ,  -онюся,  -бнишся,  док.  ВІДКЛОНЙТИ- 
СЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.  1.  Вклонятися  кому- 
небудь  у  відповідь'  на  уклін,  вітання  і  т.  ін. 

2.  тільки  док,  рідко.  Вклонитися,  прощаючись. 

ВІДКЛОНЙТИСЯ  ДИВ.  ВІДКЛОНЙТИСЯ. 

ВІДКЛЬОВУВАТИ,  -ую.  -УЄШ,  ведок,  ВІДКЛЮВАТИ. 

-юю.  -юАш,  док.,  перед.  Клюючи  що-небудь,  відо¬ 
кремлювати,  їсти. 

ВІДКЛЮВАТИ  див.  відкльовувати. 

ВІДКЛЮЧАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відключАти  і 
ВІДКЛЮЧАТИСЯ. 

ВІДКЛЮЧАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВІДКЛЮЧЙТИ,  -ючу, 
-ючиш,  док.,  перед.  Роз'єднувати  що-небудь, 
зв'язане  з  роботою  певної  системи  (газопроводу, 
водопроводу  тощо);  виключати. 

ВІДКЛЮЧАТИСЯ,  -аюся,  -Аєшся,  ведок,  ВІДКЛЮЧИ¬ 
ТИСЯ.  -ючуся,  -ючишся,  док  1.  Пас.  до  відклю¬ 
чАти,  відключйти.  2.  перед.,  розч.  Переставати 
помічати  навколишнє,  переставати  чути,  сприй¬ 
мати  кого-,  що-небудь. 

ВІДКЛЮЧЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відключАти. 

ВІДКЛЮЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відключАти,  від- 
ключАтися,  відключйти  і  відключитися.  **  Ава¬ 
рійне  відключення  електроустановки,  тед.  - 
швикодійний  захист,  що  забезпечує  автоматичне 
вимикання  електроустановки  у  разі  виникнення 
аварійної  ситуації.  ЗахиснА  відключення  елект¬ 
роустановки,  тед.  -  швидкодійний  захист,  що 
забезпечує  автоматичне  вимикання  електроуста¬ 
новки  у  разі  виникнення  в  ній  небезпеки  ура¬ 
ження  струмом. 

ВІДКЛЮЧЙТИ  див.  відключАти. 

ВІДКЛЙКНУТИ,  -ну.  -неш,  док,  перед.,  розч.  Повер¬ 
нутися  до  нормального  стану  (про  замерзлі  руки, 
ноги). 

ВІДКОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
кувАти. 

відковування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відковувати. 

ВІДКОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  ВІДКУВАТИ  і  рідко 
ВІДКУТИ,  -ую,  -уАш,  док,  перед.  1.  Те  саме,  що 
розковувати.  2.  рідко.  Те  саме,  що  виковувати. 

3.  тільки  док,  також  без  додатка.  Закінчити, 
перестати  кувати. 

ВІДКОЗАКУВАТИ,  -Ую,  -Уєш,  док,  заст.  Закінчити, 
перестати  козакувати. 

8ІДКОЗИРЙТИ,  -Аю,  -Аєш,  док,  розч.  Приклавши 
руну  до  козирка,  віддати  честь  по-військовому. 

ВІДКОЛ,  -у,  ч.  Дія  і  стан  за  знач.  відколОти  й  від¬ 
колотися. 

ВІДКОЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
колОти. 

ВІДКОЛИ.  1.  присл.  З  якого  часу.  2.  присл.,  рідко. 
З  якої  вже  пори,  з  якого  вже  часу;  давно.  3.  спол. 
Уживається  на  початку  підрядного  речення  часу  з 
указуванням  на  дію,  від  якої  починається  дія, 
виражена  в  головному  реченні;  з  того  часу  як. 

ВІДКОЛЙШНІЙ,  -я,  -є.  Дуже  давній. 

ВІДКОЛОК,  -лка,  ч.  Те,  що  відкололось  від  чого-не- 


ВІДКбЧУВАННЯ 

будь. 

ВІДКОЛОТИ  див.  відколювати. 

ВІДКОЛОТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
колоти.  //  у  здач,  прикч. 

ВІДКОЛОТИСЯ  див.  відколюватися. 

ВІДКОЛУПАТИ  див.  відколупувати. 

ВІДКОЛУПАТИСЯ  див.  відколупуватися. 

відколупнути  див.  відколупувати. 

ВІДКОЛУПНУТИСЯ  див.  відколупуватися. 

ВІДКОЛУПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок,  ВІДКОЛУПАТИ, 
-Аю,  -аєш  і  ВІДКОЛУПНУТИ,  -ну,  -нАш,  док,  перед. 
Колупаючи  що-небудь,  відокремлювати,  відривати. 

ВІДКОЛУПУВАТИСЯ,  -ується,  Ведок,  ВІДКОЛУПАТИСЯ, 
-Ається  і  ВІДКОЛУПНУТИСЯ,  -нАться,  док.  Відпадати 
з  колупанням. 

відкОльник,  -а,  ч.  Те  саме,  що  відпАдник. 

ВіДКОЛювальник,  -а,  ч.  Який  що-небудь  відколює. 

відколювання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відколювати  1,  2 
і  відколюватися. 

відколювати,  -юю,  -юєш,  ведок,  ВІДКОЛОТИ,  -олю, 
-Олеш,  док,  перед.  1.  Б'ючи  по  чомусь  або  об  що- 
небудь,  колючи,  відділяти,  відбивати  щось  від 
чого-небудь.  2.  перед.  Змушувати  відокремитися, 
відійти  від  кого-,  чого-небудь;  відділяти.  3.  Зні¬ 
мати  що-небудь  приколене.  4.  перед.,  розч.  Гово¬ 
рити  що-небудь  несподіване,  незвичайне,  недоре¬ 
чне  тощо. 

ВІДКОЛЮВАТИСЯ,  -ЮЮСЯ,  -ЮЄШСЯ,  ведок,  ВІДКОЛО¬ 
ТИСЯ.  -олюся,  -блешся,  док  1.  Тріскаючи,  відо¬ 
кремлюватися,  відпадати  від  чого-небудь.  2.  де¬ 
рев.  Пориваючи  з  ким-небудь  стосунки,  віддаля¬ 
тися;  виходити  з  якої-небудь  групи,  гурту,  об'єд¬ 
нання  тощо.  //  Залишати  кого-,  що-небудь,  від¬ 
ходити  від  когось. 

ВІДКОЛЯДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  Закінчити  коляду¬ 
вати. 

ВІДКОМАНДИРОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  відкомандирувАти. 

відкомандировування,  -я.  с.  Дія  за  знач,  відко¬ 
мандировувати. 

ВІДКОМАНДИРОВУВАТИ,  -ую.  -уєш,  ведок,  ВІДКОМА¬ 
НДИРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  1.  Переводити  в  іншу 
установу  або  направляти  на  роботу  в  інше  місце. 
2.  розч.  Посилати,  направляти  куди-небудь  з 
яким-небудь  дорученням. 

ВІДКОМАНДИРУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відкоман¬ 
дирувАти. 

відкомандирувати  див.  відкомандировувати. 

ВІДКОПАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
копАти. 

ВІДКОПАТИ  див.  відкопувати. 

ВІДКОПАТИСЯ  див.  відкопуватися. 

ВІДКОПЙЛЕНИЙ,  -а,  -е,  розч.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  відкопйлити.  / 1  у  звач.  прикч. 

ВІДКОЛЙЛИТИ  див.  відкопйлювати. 

відкопйлитися  див.  відкопйлюватися. 

ВІДКОПЙЛЮВАТИ,  -ЮЮ.  -ЮЄШ.  ведок,  відкопйлити, 
-лю,  -лиш,  док,  перед.,  розч.  Випинати  (губи). 

ВІДКОПЙЛЮВАТИСЯ.  -ЮЄТЬСЯ,  ведок,  ВІДКОПЙЛИТИ¬ 
СЯ,  -иться,  док,  розч.  Випинатися  (про  губи). 

ВІДКОПУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відкопувати. 

ВІДКОПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок,  ВІДКОПАТИ,  -Аю. 
-Аєш,  док.,  перед.  1.  Копаючи,  витягати  щось 
закопане,  засипане  або  вивільняти  когось  з-під 
землі,  снігу  і  т.  ін.  2.  дерев,  док,  перед.,  розч. 
Знайти,  відшукати  що-небудь  забуте,  маловідоме 
тощо. 

ВІДКОПУВАТИСЯ,  -уюся.  -уєшся,  ведок,  ВІДКОПАТИ¬ 
СЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  док.  1.  Копаючи,  звільнятися 
від  землі,  снігу  тощо,  будучи  засипаним,  завале¬ 
ним.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  відкбпувати  1. 

ВІДКОРКОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відкоркувАти.  //  відкорковано,  безос.  присуди,  сл. 

ВІДКОРКОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відкоркову¬ 
вати. 

ВІДКОРКОВУВАТИ,  -ую,  -уєш.  ведок,  ВІДКОРКУВАТИ, 
-ую,  -Уєш,  док.,  перед.  Витягати  корок  і  т.  ін.  із 
шийки  пляшки  тощо. 

ВІДКОРКОВУВАТИСЯ,  -ується.  ведок,  ВІДКОРКУВАТИ¬ 
СЯ,  -ується,  док.  1.  Випадати  з  шийки  пляшки  і 
т.  ін.  (про  корок  тощо).  2.  тільки  иедок.  Пас.  до 
відкорковувати. 

ВІДКОРКУВАТИ  див.  відкорковувати. 

відкоркуватися  див.  відкорковуватися. 

ВІДКОСЙТИ  див.  відкошувати. 

ВІДКОТЙТИ  див.  відкочувати. 

Відкотйтися  див.  відкочуватися. 

ВІДКОТНЙЙ,  -А,  -і,  гірв.  Стос,  до  відкочування  (у  2 
знач.). 

ВІДКОТНИК,  -а.  ч.  Те  саме,  що  відкАтник. 

відкОтниця.  -і.  Жін.  до  відкОтник. 

відкОханий,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
кохАти. 

ВІДКОХАТИ  див.  відкохувати. 

ВіДКОхування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відкохувати. 

ВІДКОХУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок,  ВІДКОХАТИ,  -Аю, 
-Аєш,  док.  перед. .  рідко.  Те  саме,  що  викохувати. 

ВІДКОЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
котйти.  Ц  у  звач.  прикч. 

ВІДКОЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відкотйти. 

ВІДКОЧОВУВАТИ,  -ую.  -уєш.  ведок.  ВІДКОЧУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.  Кочуючи,  відходити  з  попередньо¬ 
го  місця. 

ВІДКОЧУВАЛЬНИЙ,  -а,  с.,  гірв.  Стос,  до  відкочуван¬ 
ня  (у  2  знач.).  Відкочувальві  роботи.  //  Признач, 
для  відкочування.  Відкочувальвий  вагов. 

ВІДКОЧУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  відкочувати. 
2.  гірв.  Вивезення  добутих  копалин  із  забоїв  і 
шахт.  Двоколійне  відкочування.  Повердвеве  від¬ 
кочування  руди. 


171 


ВІДКбЧУВАТИ 

ВІДКОЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДКОТИТИ,  -очу, 
-бтиш,  док.,  перед.  1.  Котячи,  переміщати  щось 
убік  або  назад  від  чого-небудь.  //  Переміщати 
вручну  те,  що  на  колесах  (віз,  вагонетку,  тачку 
тощо).  2.  Відгортати  закочені  рукава  тощо,  підво¬ 
дити  комір. 

ВІДКОЧУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  ведок.,  ВІДКОТИТИ¬ 
СЯ,  -очуся,  -бтишся,  док.  1.  Котячись,  віддаляти¬ 
ся  вбік  або  назад  від  чого-небудь.  2.  дерев.  Від¬ 
ступати  (про  супротивника).  //  Віддалятися. 

3.  Текти  назад  (про  хвилі).  4.  Відгортатися  (про 
закочені  рукава,  комір  і  т.  ін.). 

ВІДКОША:  "  ДавАти  (діставати,  діти,  дістати) 
відкошА  -  давати  (діставати)  відсіч. 

ВІДКОШЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відкосйти. 

ВІДКОШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відкбшувати. 
ВІДКОШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДКОСИТИ,  -ошу, 
-бсиш,  док.  1.  перед.  Скошувати  невелику  части¬ 
ну  від  краю  чого-небудь  (лугу,  ниви  тощо). 
2.  перед,  і  веперед.,  рази.  Косячи,  відробляти 
комусь  за  що-небудь.  3.  тількв  док.,  перед.  Ско¬ 
сити  належну  кількість  чогось. 

ВІДКРАДЛТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок.,  відкрАстися, 
-адуся,  -адАшся,  док.,  діад.  Викрадатися  (у  1 
знач.). 

відкрАстися  див.  відкрадАтися. 

ВІДКРАСУВАТИСЯ,  -ується,  док.  1.  тільки  3  ос.  За¬ 
кінчити  цвісти  (про  злакові  культури);  відквіту¬ 
вати.  2.  Перестати  пишатися  своєю  красою. 
ВІДКРАЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відкраювати. 
ВІДКРАЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВІДКРАЯТИ,  -Аю, 
-Аєш,  док.,  перед.  Відрізувати  частину  чогось  від 
цілого. 

ВІДКРАЯНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
краяти. 

ВІДКРЕМСАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перед.,  розк.  Недба¬ 
ло  відрізати  що-небудь. 

ВІДКРЕСЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вікрАслити. 

ВІДКРЕСЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  ВІДКРЕСЛЮВАТИ, 
-юю,  -юєш,  ведок.,  перед.  Відокремлювати  рис¬ 
кою  від  чого-небудь. 

ВІДКРЕСЛЮВАТИ  див.  відкреслити. 

ВІДКРИВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відкривати. 
ВІДКРИВАТИ,  -Єю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДКРЙТИ,  -йю, 
-йєш,  док.,  перед.  1.  Піднімаючи  або  знімаючи 
те,  чим  закрите,  накрите  щось,  робити  вільним 
доступ  усередину  чого-небудь.  //  Забирати  те,  що 
прикриває  або  закриває,  затуляє  кого-,  що- 
небудь.  //  Зсуваючись  у  той  чи  інший  бік  або 
піднімаючись  угору,  робити  доступним  зорові. 
2.  рож.  Те  саме,  що  відчинйти  1.  3.  Робити  віль¬ 
ним  вхід,  доступ  куди-небудь  у  що-небудь. 
//  дерев.  Давати  можливість  робити  що-небудь, 
користуватися  чимсь.  **  Відкривати  (відкрити) 
кредйт  -  надавати  право  користуватися  креди¬ 
том.  Відкривати  семафбр  -  піднімаючи  догори 
важіль  семафора,  показувати,  що  дорога  вільна. 

4.  Відкорковувати,  розпаковувати  або  розпечату¬ 
вати  що-небудь;  розкривати.  5.  Розгортати  що- 
небудь  складене,  згорнуте.  //  Розкривати  що- 
небудь  сплющене,  стулене  і  т.  ін.  Відкривати  обі¬ 
йми.  **  відкривати  (відкрити)  бчі  кому  -  показу¬ 
вати  правду,  виводити  з  омани.  6.  Крутячи  кран, 
відводячи  клапан  і  т.  ін.,  що  служать  перепонами 
для  чого-небудь,  вводити,  пускати  в  дію.  Відкри¬ 
вати  воду.  Відкривати  газ.  І.  Виявляти,  помічати 
когось  (щось),  раніше  не  поміченого  (не  поміче¬ 
не).  //  Знаходити,  виявляти  щось  дослідженням, 
вивченням  чого-небудь.  8.  Викривати,  виявляти 
те,  що  було  таємницею,  невідомим;  розкривати. 
Відкривати  душу.  9.  Започатковувати  діяльність 
якої-небудь  установи,  закладу  тощо.  //  Першим 
починати  що-небудь.  //  Починати  які-небудь  дії. 
Відкривати  засідання.  **  Відкривати  рахунок; 
а)  давати  перший  внесок  у  банк  (про  вкладача) 
або  починати  видавати  гроші  за  певним  рахунком 
(про  банк);  б)  одержувати  перше  очко  на  свою 
користь  під  час  спортивних  змагань. 

ВІДКРИВАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  иедок.,  ВІДКРЙТИСЯ, 
-йюся,  -йєшся,  док.  1.  Розкриваючись,  відхиляю¬ 
чись  тощо,  ставати  доступним  для  проникнення 
іззовні  або  виходу  назовні.  2.  розм.  Те  саме,  що 
відчинйтися  1.  3.  Ставати  доступним,  досяжним, 
можливим  для  кого-небудь.  4.  Ставати  доступним 
зорові,  показуватися.  //  Виступати,  показуватися 
з-під  чого-небудь,  що  закриває  або  прикриває, 
б.  Ставати  відомим,  розкриватися  (про  що-небудь 
таємне,  невідоме,  незрозуміле).  6.  Розповідати 
про  себе  щиро  й  відверто;  признаватися.  7.  Почи¬ 
нати  своє  існування,  діяльність  (про  установи, 
підприємства  тощо).  //  Починатися.  8.  Переста¬ 
вати  заживати;  розходитися  (про  краї  в  ранах). 
9.  тільки  иедок.  Пас.  до  відкривати. 

ВІДКРИВАЧ,  -А,  ч.  Той,  хто  що-небудь  відкриває  (у 
7  знач.). 

ВІДКРИЛОК,  -лка,  ч.  1.  Бічне  відгалуження  будівлі. 
//  Невелике  піддашшя.  2.  Відгалуження  чого- 
небудь  (відрогів,  проходів  у  шахтах  і  т.  ін.).  3.  Біч¬ 
ні  пристрої  різних  машин. 

ВІДКРЙТИ  див.  відкривати. 

ВІДКРИТИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відкрйти.  2.  прикм.  Незачинений.  **  Відкрйтий 
склад,  лівів.  -  склад,  що  закінчується  на  голо¬ 
сний  звук.  3.  прикм.  Нічим  не  прикритий  зверху 
або  з  боків.  **  Відкрита  естрАда  (сцАна  тощо )  - 
естрада  (сцена),  розташована  просто  неба.  4.  при¬ 
км.  Який  можна  бачити  без  перешкоди;  доступ¬ 
ний  зорові.  //  Нічим  не  захищений,  доступний 

172 


для  нападу  (про  позицію,  фланги  тощо).  **  Від- 
крйте  місто  -  у  міжнародному  праві  -  місто,  яке 
однією  з  воюючих  держав  оголошено  незахище- 
ним  і  тому  не  може  бути  театром  воєнних  дій 
(напр.,  під  час  Другої  світової  війни  -  Париж  і 
Рим).  5.  прикм.  Доступний  для  всіх  бажаючих. 
**  Відкрита  еконбміка  -  економіка  країни,  яка 
відкриває  свої  кордони  для  проникнення  товарів  і 
капіталів  з  інших  країн.  Відкрйта  позйція,  бірж. 

-  невідповідність  заявок  на  купівлю  та  продаж 
біржового  товару,  фондових  і  валютних  ціннос¬ 
тей,  що  складається  на  біржі  на  певний  момент 
часу  (перевищення  купівлі  над  продажем  -  дбвга 
позйція,  а  продаж  над  купівлею  -  корбтка  позй¬ 
ція).  Відкрйта  акціонерне  товарйство  -  акціоне¬ 
рне  товариство,  учасники  якого  можуть  відчужу¬ 
вати  належні  їм  акції  без  згоди  інших  акціонерів, 
відкрйте  доручення,  бірж.  -  доручення  брокеру, 
яке  діє  до  моменту  його  виконання  або  відміни. 
Відкрйте  мбре:  а)  частина  моря,  дуже  віддалена 
від  берегів;  б)  нейтральна  ділянка  моря,  якою 
мають  право  користуватися  всі  держави.  Відкрй¬ 
тий  інтерАс,  бірж.  -  кількість  невиконаних  конт¬ 
рактів  з  премією  в  угодах.  Відкрйтий  рахунок  - 
форма  розрахунково-кредитних  відносин  між 
продавцем  і  покупцем,  за  якої  продавець  відван¬ 
тажує  товар  покупцю  без  оплати,  але  одночасно  з 
товаром  направляє  товарні  документи,  відкрйтий 
університет  -  термін,  що  виник  у  Великій  Бри¬ 
танії  та  означає  організацію  доступу  до  заочної 
вищої  освіти  дорослих  за  допомогою  радіо,  теле¬ 
бачення,  мережі  Інтернет.  Відкрйті  торгй  -  торги, 
аукціони,  про  які  сповіщають  тим,  хто  бажає 
брати  в  них  участь.  Відкрйті  шкбли  -  центри  до¬ 
слідної  роботи  в  початковій  та  почасти  середній 
ланці  освіти.  6.  прикм.  Нічим  не  прикритий;  не 
заслонений,  голий.  7.  прикм.  Прямий,  відвертий, 
щирий  (про  вдачу,  погляд  і  т.  ін.  або  людину  з 
такою  вдачею).  8.  прикм.  Неприхований,  нетаєм- 
ний;  явний.  //  Відвертий,  безпосередній.  **  Від¬ 
крйте  голосування  -  голосування  підніманням 
рук.).  9.  прикм.,  спец.  Не  підземний,  зовнішній; 
наземний.  10.  прикм.,  мед.  Не  внутрішній,  помі¬ 
тний  зовні.  **  відкрйта  рАна  -  рана,  що  не  загою¬ 
ється. 

ВІДКРЙТИСЯ  див.  відкриватися. 

ВІДКРЙТІСТЬ,  -тості,  ж.  Властивість  і  стан  за  знач, 
відкрйтий  7  -  9.  **  Відкрйтість  системи  (виробу) 

-  властивість  системи  (виробу),  що  дозволяє  ії 
модифікувати  чи  розширювати. 

ВІДКРИТО.  Присл.  до  відкрйтий  7-9. 

ВІДКРИТТЯ,  -А,  с.  1.  тільки  оди.  Дія  за  знач,  від¬ 
крйти.  2.  Те,  що  стало  відомим  унаслідок  дослі¬ 
джень  і  т.  ін.  //  переи.,  ірои.  Те,  що  хто-небудь 
виявив  для  себе  несподівано. 
відкришйти  див.  відкрйшувати. 

Відкришитися  див.  відкришуватися. 

ВІДКРИШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДКРИШИТИ,  -ишу, 
-йшиш,  док.,  перед.  Відламувати  або  відбивати 
що-небудь  дрібними  шматочками,  кришками. 
ВІДКРИШУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  ВІДКРИШИТИСЯ, 
-ишиться,  док.  Відламуватися,  відпадати  дрібни¬ 
ми  шматочками,  кришками. 

ВІДКРІПИТИ  див.  відкріплювати. 

ВІДКРІПИТИСЯ  див.  відкріплюватися. 

ВІДКРІПЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відкріпйти. 

ВІДКРІПЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відкріпйти. 
Відкріплювання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відкріплювати. 
ВІДКРІПЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш  У  ВІДКРІПЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш, 
иедок.,  ВІДКРІПЙТИ,  -іплю,  -іпйш;  ми.  відкріплять; 
док.,  перед.  1.  Відокремлювати  що-небудь  прикрі¬ 
плене.  2.  Знімати  з  обліку. 

ВІДКРІПЛЮВАТИСЯ,  -ЮЮСЯ,  -ЮЄШСЯ  У  ВІДКРІПЛЯТИСЯ, 
-Аюся,  -Аєшся,  иедок.,  ВІДКРІПИТИСЯ,  -іплюся,  -іпй- 
шся;  ми.  відкріпляться;  док.  1.  Відокремлюватися, 
відриватися  (про  що-небудь  прикріплене).  2.  Зні¬ 
матися  з  обліку. 

ВІДКРІПЛЯТИ  див.  відкріплювати. 

ВІДКРІПЛЯТИСЯ  див.  відкріплюватися. 

ВІДКРІПНИЙ,  -А,  -А.  Який  служить  для  відкріплення, 
зняття  кого-небудь  з  обліку.  Відкріпний  талои. 
ВІДКРОЄНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
крбіти. 

відкроїти  див.  відкрбювати. 

ВІДКРОЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відкрбювати. 
ВІДКРОЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.,  ВІДКРОЇТИ,  -бю, 
-бїш,  док.,  перед.,  діал.  Відрізувати. 

ВІДКРУТИТИ  див.  відкручувати. 

ВІДКРУТИТИСЯ  див.  відкручуватися. 

ВІДКРУТКА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  вйкрутка  2. 
ВІДКРУЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відкрутйти.  І/  у  знач,  прикм. 

Відкручення,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відкрутйти. 
ВІДКРУЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відкручувати. 
ВІДКРУЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДКРУТИТИ,  -учу, 
-утиш,  док.,  перед.  1.  Повертаючи  гвинтовою 
нарізкою,  знімати;  відгвинчувати.  2.  Крутячи, 
повертаючи  що-небудь,  відривати. 

ВІДКРУЧУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВІДКРУТИ¬ 
ТИСЯ,  -учуся,  -утишся,  док.  1.  тільки  3  ос.  Роз- 
кручуючись,  відокремлюватися  від  чого-небудь; 
відгвинчуватися.  2.  переи.,  рож.  Те  саме,  що 
викручуватися  3.  3.  тільки  иедок.  Пас.  до  від¬ 
кручувати. 

ВІДКУВАТИ,  -ую,  -уАш,  док.  1.  Викувати  що-небудь. 
2.  Перестати  кувати. 

ВІДКУП,  -у,  ч.  1.  іст.  Право  на  стягання  безпосеред¬ 
ньо  з  населення  податків  на  оренду  чого-небудь, 
що  його  надавала  держава  приватній  особі  за  пе¬ 


вну  грошову  винагороду.  //  Територія,  на  якій 
діяло  це  право.  2.  Те  саме,  що  вйкуп  2.  3.  фіи. 
Припинення  зобов'язань  за  раніше  проданим 
ф  ючерсним  контрактом  через  зворотну  купівлю. 
ВІДКУПИТИ  див.  відкупбвувати. 

ВІДКУПИТИСЯ  див.  відкупбвуватися. 

ВІДКУПЛЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відкуп  йти. 

ВІДКУПЛЯТИ  див.  відкупбвувати. 

ВІДКУПЛЯТИСЯ  див.  відкупбвуватися. 

ВІДКУПНИЙ,  -А,  -і,  іст.  Прикм.  до  відкуп.  **  Відкуп¬ 
ні  систАма  -  передача  державою  на  обумовлений 
термін  права  стягнення  податків  приватним  осо¬ 
бам  -  відкупникам.  //  у  знач.  ім.  відкупні,  -нбго, 
с.  Те  саме,  що  вйкуп  2. 

ВІДКУПНИК,  -а,  ч.,  іст.  Той,  хто  одержував  право  (за 
гроші)  стягати  державні  податки  з  населення. 
ВІДКУПНИЦЯ,  -і,  іст.  Жін.  до  відкупник. 
ВІДКУПОВУВАТИ,  -ую,  -уєш  і  ВІДКУПЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш, 
иедок.,  ВІДКУПЙТИ,  -уплю,  -упиш;  ми.  відкуплять; 
док.,  перед.  1.  Перекуповувати  в  когось  щось 
раніше  ним  придбане.  2.  За  певну  плату  звільни- 
ти  когось  від  якої-небудь  повинності,  обов'язку 
тощо.  //  заст.  За  певну  плату  звільняти  кого- 
небудь  від  кріпацтва. 

ВІДКУПОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся  і  ВІДКУПЛЯТИСЯ, 
-Аюся,  -Аєшся,  иедок.,  ВІДКУПИТИСЯ,  -упліося, 
-упишся;  ми.  відкупляться;  док.  1.  За  певну  пла¬ 
ту  звільнятися  від  якоїсь  повинності,  обов'язку 
тощо.  Ц  заст.  Одержувати  волю  через  викуп. 
2.  переи.  Виходити  зі  скрутного  становища  ціною 
втрати  чого-небудь.  3.  тільки  иедок.  Пас.  до  від¬ 
купбвувати,  відкуплйти  1. 

ВІДКУПОРЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відкупбрити.  //  відкуплено,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДКУПОРИТИ  див.  відкупорювати. 

ВІДКУПОРИТИСЯ  див.  відкупорюватися. 

ВІДКУПОРКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  відкупорювання. 
ВІДКУПОРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відкупбрювати. 
ВІДКУПОРЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.,  ВІДКУПОРИТИ, 
-рю,  -риш,  док.,  перед.  Те  саме,  що  відкоркову¬ 
вати;  відкривати. 

ВІДКУПОРЮВАТИСЯ,  -юється,  иедок.,  ВІДКУПОРИТИ¬ 
СЯ,  -иться,  док.  1.  Те  саме,  що  відкорковуватися; 
відкриватися.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  відкупб¬ 
рювати. 

ВІДКУПЩИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  відкупник. 
ВіДКУпиіИЦЯ,  -і.  Жін.  до  відкупщик. 

ВІДКУСИТИ  див.  відкушувати. 

ВІДКУШЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
кусйти.  //  у  знач,  прикм. 

ВІДКУШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДКУСИТИ,  -ушУ. 
-усиш,  док.,  перед.  1.  Кусаючи,  відокремлювати, 
відділяти  зубами  частину  від  цілого.  2.  Відокрем¬ 
лювати  частину  чогось  металевого  обценьками, 
щипцями  тощо. 

ВІДКУШУВАТИСЯ,  -ується.  Пас.  до  відкушувати. 
ВІДЛАЗИТИ,  -іжу,  -ізиш,  ВІДЛІЗАТИ,  -ію,  -ієш, 
иедок.,  ВІДЛІЗТИ,  -зу,  -зеш,  док.  Повзучи,  віддаля¬ 
тися  від  чого-небудь. 

ВІДЛАКОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відлакувіти. 

ВІДЛАКУВАТИ,  -Ую,  -уєш,  док.,  перед.  Покрити  що- 
небудь  лаком. 

ВІДЛАМАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
ламАти.  //  відлАмано,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДЛАМАТИ  див.  відлАмувати. 

ВІДЛАМАТИСЯ  див.  відламуватися. 

ВІДЛАМКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  відлАмок. 
ВІДЛАМОК,  рідко  ВІДЛОМОК,  -мка,  ч.  Відламана 
частина.  //  рідко.  Осколок. 

ВІДЛАМУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відлАмувати  і 
відламуватися. 

ВІДЛАМУВАТИ,  -ую,  -уєш  і  ВІДЛОМЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш, 
иедок.,  ВІДЛАМАТИ,  -Аю,  -Аєш  і  ВІДЛОМИТИ,  -омлю, 
-бмиш;  ми.  відлбмлять;  док.,  перед.  Ламаючи, 
відділяти,  відокремлювати  частину  від  цілого. 
ВІДЛАМУВАТИСЯ,  -ується  І  ВІДЛОМЛЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬ* 
ся,  иедок.,  ВІДЛАМАТИСЯ,  -Ається  і  ВІДЛОМИТИСЯ, 
-бмиться;  ми.  відлбмляться;  док.  1.  Ламаючись, 
відокремлюватися,  відділятися  від  чого-небудь. 
2.  тільки  иедок.  Пас.  до  відлАмувати  й  відломлю¬ 
вати. 

ВІДЛАТАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док.,  перед.,  розм.  Побити 
когось. 

ВІДЛАЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  иедок.,  ВІДПАЯТИ¬ 
СЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  док.,  розм.  Відповідати  лай¬ 
кою  на  лайку. 

ВІДЛЕГЛИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  віддАлений  2. 
ВіДЛЕглість,  -лості,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  від¬ 
стань. 

ВІДЛЕГЛО.  Присл.  до  відлбглий. 

ВіДЛЕЖАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
лАжати. 

відлежати  див.  відлАжувати. 

ВІДЛЕЖАТИСЯ  див.  відлежуватися. 

ВІДЛЕЖУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач.  відлАжувати  1. 
2.  спец.  Довгочасне  лежання  чого-небудь  для  на¬ 
буття  певних  якостей. 

ВІДЛЕЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДЛЕЖАТИ,  -жу, 
•жиш,  док.,  перед.  1.  також  без  додатка.  Лежати 
протягом  певного  часу,  лікуючи  якусь  хворобу, 
рану  і  т.  ін.  2.  тільки  док.  Лежачи  довго  й  незру¬ 
чно,  викликати  оніміння  частини  тіла. 
ВІДЛЕЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВІДЛЕЖА¬ 
ТИСЯ,  -Ажуся,  -Ажишся,  док.  1.  Лежачи,  віднов¬ 
лювати  сили  після  хвороби,  втоми  і  т.  ін.;  відпо¬ 
чивати.  2.  переи.  Уникати  якоїсь  роботи,  обов'яз¬ 
ку;  нічого  не  робити.  3.  Пролежавши  певний  час, 
ставати  придатним  для  вживання;  достигати  (про 


овочі,  фрукти). 

ВІДЛЕМЕНТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док. ,  розм.  Закінчити, 
перестати  лементувати,  кричати. 

ВІДЛЕТІЛИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  акт.  мин.  ч.  до  від¬ 
летіти. 

ВІДЛЕТІТИ  див.  відлітАти. 

ВІДЛИВ,  ч.  1.  род.  -у.  За  якогось  основного  кольору 
інший  відтінок  або  відтінки.  2.  род.  -у,  рідко.  Те 
саме,  що  відплйв  2.  3.  род.  -а,  рідко.  Те  саме,  що 
відлйвок.  4.  род.  -а,  спец.  Пристрій  для  стікання, 
спускання  води. 

ВІДЛИВАЛО,  -а,  с.,  діад.  Черпак,  яким  вичерпують 
воду  з  великого  човна. 

ВіДЛИВАльний,  -а,  -е.  Який  пристосований,  вико¬ 
ристовується  для  відливання. 

ВІДЛИВАЛЬНИК,  -а,  ч.  Робітник,  який  виготовляє 
які-небудь  речі  способом  лиття;  фахівець  а  відли¬ 
вання  виробів  з  металу,  скла  і  т.  ін. 

ВІДЛИВАЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  відливйльник. 
ВІДЛИВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відливАти  1-4,6. 
ВІДЛИВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  недок. ,  ВІДЛИТИ,  -ділліЬ, 
-діллАш;  мив.  ч.  відлив,  -лил А,  -лилб;  рідко  ВІДІ¬ 
ЛЛЯТИ,  -ллю,  -лліш,  док.  1.  перед.  Виливати  час¬ 
тину  рідини  з  якої-небудь  посудини.  2.  перед. 
Вичерпувати,  вивільняючи  що-небудь  від  води. 

3.  пеперед.  Відтікати  з  якої-небудь  частини  тіла 
(про  кров).  4.  перед.  Бризкаючи  або  поливаючи 
когось  водою,  приводити  до  тями.  "  відливАти 
перелйк  -  знахарськими  засобами  лікувати  пере¬ 
лякану  людину,  б.  тільки  педок.,  пеперед.  Мати 
при  основному  кольорі  інший,  додатковий;  дава¬ 
ти  відблиск.  6.  перед.  Литтям  виготовляти  які- 
небудь  речі.  7.  перед.,  рідко.  Проливати  (сльози). 

ВІДПИВАТИСЯ,  -Ається,  педок.,  ВІДЛЙТИСЯ,  -діллАть- 
ся,  док.  1.  Набувати  тієї  або  іншої  форми  литтям. 
2.  рідко.  Проливатися  (про  сльози).  3.  тільки  пе¬ 
док.  Пас.  до  відливАти  1,  6. 

ВІДЛИВКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  ВІДЛИВАННЯ, 
відливний,  -А,  -А.  1.  Признач,  для  відливання 
рідини.  Відливка  помпа.  2.  Вигот.  литтям.  Відли¬ 
вні  вироби. 

ВІДЛЙВНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  відлйв  2;  відпливний. 
ВІДЛЙВОК,  -вка,  ч.  Виріб,  виготовлений  способом 
лиття. 

ВІДЛЙГА,  -и,  ж.  Значне  потепління  взимку  або 
ранньою  весною,  що  викликає  часткове  розтаван¬ 
ня  снігу,  льоду. 

ВІДЛЙГЛИЙ,  -а,  -е.  Який  відлиг. 

ВІДЛЙГНУТИ,  -не,  док.  Розмерзнути,  розтанути 
внаслідок  потепління.  //  безос. 
відлинути,  -ну,  -неш,  док.  1.  поет.  Відлетіти,  від¬ 
далитися,  зникнути.  2.  рідко.  Відхлинути  від 
чогось. 

ВІДЛИПАТИ,  -Аю,  -Аєш,  недок.,  ВІДЛЙЛНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.  Відставати,  відокремлюватися,  відкле¬ 
юватися  від  чогось. 

ВІДЛЙЛНУТИ  ДИВ.  ВІДЛИПАТИ, 
відлиск,  -у,  ч.  Те  саме,  що  відблиск  1. 
відлйскувати,  -ую,  -уєш,  педок.  Те  саме,  ЩО  ВІД- 
блйскувати. 
відпйти  див.  відливАти. 

ВІДПЙТИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відлйти 
1,  2,  4,  6,  7.  //  відлито,  безос.  присуди,  сл. 
ВІДЛИТИСЯ  див.  ВІДПИВАТИСЯ. 

ВІДЛЙЧКА,  -и,  ж.,  рідко.  Позначка,  відмітка. 
ВІДЛЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Відмінний  від  інших. 

ВІДЛІГ,  -лбгу,  ч.,  діад.  Переліг. 

ВІДЛІЖ,  -і,  ж.,  зад.  Відлига. 

ВІДЛІЗАТИ  див.  відпАзити. 

ВІДПІЗТИ  див.  ВІДЛАЗИТИ. 

ВІДЛІК,  -у,  ч.  Дія  за  знач,  відлічйти.  "  Тбчка  відлі¬ 
ку  -  про  те,  з  чого  починають  фіксувати,  вивча¬ 
ти,  запам'ятовувати  і  т.  ін.  що-небудь. 

ВіДЛіКбВИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  відлік. 

ВІДЛІПЙТИ  див.  відліплювати. 

ВІДЛІПЙТИСЯ  див.  відліплюватися. 

ВІДЛІПЛЕНИЙ,  -а,  е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
лілйти.  //  відліплено,  безос.  присуди,  сл. 
ВІДЛІПЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відліплювати  й 
відліплюватися. 

ВІДЛІПЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  педок.,  ВІДЛІПЙТИ,  -іплЮ, 
-іпиш;  ми.  відліплять;  док.,  перед.  Відокремлюва¬ 
ти,  відривати  щось  приліплене  або  прилипле;  від¬ 
клеювати. 

ВІДЛІПЛЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ,  педок.,  ВІДЛІПЙТИСЯ, 
-питься;  ми.  відліпляться;  док.  Відокремлювати¬ 
ся,  відпадати  (про  що-небудь  приліплене  або  при¬ 
липле);  відклеюватися. 

ВІДЛІТ,  -льбту  і  -літу,  ч.  Дія  за  знач,  відлетіти  1. 
**  на  відльбті  -  збоку,  осторонь. 

ВІДЛІТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відлітАти'. 

ВІДЛІТАТИ1,  -Аю,  -Аєш,  недок.,  ВІДЛЕТІТИ,  -ечу, 
-етйш,  док.  1.  Летячи,  покидати  якесь  місце  (про 
птахів).  //  Відправлятися  (про  літак,  про  паса¬ 
жирів  у  ньому).  1 1  Летячи,  віддалятися  на  певну 
відстань  від  кого-,  чого-небудь.  2.  перед.  Швидко 
зникати,  проходити,  минати.  3.  Відскакувати, 
відпадати  внаслідок  удару,  поштовху  тощо. 

4.  розм.  Відділятися,  відриватися  (про  що-небудь 
прибите,  приклеєне). 

ВІДЛІТАТИ2,  -Аю,  -Аєш,  док.  1.  Закінчити,  перестати 
літати.  2.  Пробути  пілотом  або  штурманом  в 
авіації  певний  час. 

ВІДЛІТНИЙ,  -а,  -е.  Який  відлітає  (див.  відлітАти’  1). 
Відлітні  птади. 

ВІДЛІЧ  -і,  ж.,  заст.  Віднімання. 

ВІДЛІЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відлі¬ 
чйти.  //  узнай,  прикм. 

ВІДЛІЧЙТИ  див.  відлічувати. 

ВІДЛІЧУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 


відлічувати. 

ВІДЛІЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відлічувати. 
ВІДЛІЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВІДЛІЧЙТИ,  -ічу, 
-ічиш,  док.,  перед.  Рахуючи,  відділяти  певну 
частину  від  загальної  кількості;  відраховувати. 
//  Рахувати  від  умовної  точки.  //  перед.  Рівномі¬ 
рно  повторювати  якісь  рухи. 

ВІДЛІЧУВАТИСЯ,  -ується,  педок.  Пас.  до  відлічувати. 
ВІДЛОВ,  -у,  ч.,  рідко.  Те  саме,  що  відлбвлювання. 
відловйти  див.  відлбвлювати. 
відновлювання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відлбвлювати. 
ВІДНОВЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  недок.,  ВІДЛОВЙТИ, 
-овліЬ,  -бвиш,  док. ,  перед.,  спец.  Виловлювати 
певну  кількість  (звірів,  птахів  і  т.  ін.). 

ВІДЛОГА,  -и,  ж.  Частина  верхнього  одягу  для захи¬ 
сту  голови  в  негоду;  коли  немає  потреби,  п  від¬ 
кидають  за  спину;  каптур. 

ВІДЛОЖЙТИ  див.  відкладати. 

ВІДЛОМЙТИ  див.  відлАмувати. 
відломитися  див.  відламуватися. 

ВІДЛОМЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
ломйти. 

ВІДЛОМЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відлбмлювати 
й  відлбмлюватися. 

ВІДЛОМЛЮВАТИ  див.  відлАмувати. 

ВІДЛОМЛЮВАТИСЯ  див.  відламуватися. 

ВІДЛОМОК  див.  відлАмок. 

ВІДЛУКА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  відлучення. 
ВІДЛУНАТИ,  -Ає,  док.  Перестати,  закінчити  лунати, 
звучати. 

відлунйти  див.  відлунювати. 

ВІДЛУНЙТИСЯ  див.  відлунюватися. 

ВІДЛУННЯ,  -я,  с.  1.  Відбиті  звуки,  що  долинають 
здалека,  з  відстані;  луна.  2.  В  обчислювальній 
техніці  -  відображення  клавіш,  що  натискуються 
на  клавіатурі,  відповідними  символами  на  екрані. 
3.  У  комп  ютерній  графіці  -  негайне  сповіщання 
оператора  графічного  термінала  про  поточні  зна¬ 
чення.  4.  перед.  Відгомін  якоїсь  події,  слави  се¬ 
ред  людей;  відгук. 

ВІДЛУНОК,  -нку,  ч.  Відбитий  звук,  що  лине  з  від¬ 
стані;  відзвук,  луна. 

ВІДЛУНЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відлунювати  й 
відлунюватися. 

ВІДЛУНЮВАТИ,  -юе,  педок.,  ВІДЛУНЙТИ,  -йть,  док.  пе¬ 
ред.  і  пеперед.  Відбивати  звуки,  віддавати  луною. 
ВІДЛУНЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ,  недок.,  ВІДЛУНЙТИСЯ, 
-йться,  док.  Віддаватися  луною. 
віДЛулАти  див.  відлуплювати. 
віДЛУпАтися  див.  відлуплюватися. 
відлулйти  див.  відлуплювати. 

ВІДЛУПЙТИСЯ  див.  відлуплюватися. 

ВІДЛУПЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш  і  діал.  ВІДЛУЛАТИ,  -Аю, 
-Аєш,  недок.,  ВІДЛУЛЙТИ,  -уплю,  -упиш;  ми.  відлу¬ 
плять;  док.,  перед.  1.  Колупаючи,  відокремлювати 
частину  від  цілого  (про  кору,  землю  і  т.  ін.). 
2.  тільки  док.,  розм.  Те  саме,  що  відлупцювАти. 
ВІДЛУПЛЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ  і  діал.  ВІДЛУПАТИСЯ, 
-Ається,  педок.,  ВІДЛУПЙТИСЯ,  -Упиться;  ми.  від¬ 
лупляться;  док.  Відокремлюватися,  відколювати¬ 
ся  (про  кору,  стіну  тощо). 

ВІДЛУПЦЮВАТИ,  -юю,  -іЬєш,  док.,  перед.,  розм. 
Сильно  побити  когось. 

ВІДЛУСТУВАТИСЯ,  -ується,  недок.  Відколюватися, 
відділятися  шарами. 

ВІДЛУЧАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відлучАти  й  відлу- 
чАтися  1,  2. 

ВІДЛУЧАТИ,  -Аю,  -Аєш  і  рідко  ВІДЛУЧУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  недок.,  ВІДЛУНЙТИ,  -учу,  -Учиш,  док.,  перед. 

1.  Відокремлювати  від  кого-,  чого-небудь,  позбав¬ 
ляти  зв'язку,  порушувати  стосунки  з  ким-,  чим- 
небудь.  **  Відлучати  від  цАркви  кого  -  проголо¬ 
шувати  чужим  церкві,  вилучати  із  загалу  вірую¬ 
чих.  2.  Припиняти  годування  дитини  грудьми, 
материнським  молоком.  //  Не  допускати  маля 
свійської  тварини  до  матері,  щоб  воно  ссало.  Від¬ 
лучати  від  грудей. 

ВІДЛУЧАТИСЯ,  -А юся,  -Аєшся,  медок.,  ВІДЛУЧЙТИСЯ, 
-учуся,  -Учишся,  док.  1.  Виходити,  виїжджати  з 
якого-небудь  місця  на  певний  час.  2.  від  кого  - 
чого,  рідко.  Покидати,  залишати.  3.  тільки  не¬ 
док.  Пас.  до  відлучАти. 

ВІДЛУЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
лучити. 

ВІДЛУЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відлунйти  й  відлу¬ 
читися  1,  2. 

відлучити  див.  відлучАти. 

ВІДЛУЧЙТИСЯ  див.  відлучАтися. 

ВІДЛУЧКА,  -и,  ж.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  відлу¬ 
чення. 

ВІДЛУчний,  -а,  -е,  діал.  Відділений,  відокремлений. 
відлУчування,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відлУчувати. 
ВІДЛУЧУВАТИ  див.  відлучАти. 

ВІДЛУЩЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
лущити. 

ВІДЛУЩЕННЯ,  -я,  е.  Дія  за  знач,  відлущити  й  від¬ 
лущитися. 

відлущити  див.  відлущувати. 

ВІДЛУЩИТИСЯ  див.  відлущуватися. 

ВІДЛУЩУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відлущувати  й 
відлущуватися. 

ВІДЛУЩУВАТИ,  -ую,  -уєш,  педок.,  ВІДЛУЩИТИ,  -щу, 
-щиш,  док.,  перед.  Лущачи,  відривати,  відокрем¬ 
лювати. 

ВІДЛУЩУВАТИСЯ,  -ується,  недок.,  ВІДЛУЩИТИСЯ, 
-йться,  док.  Лущачись,  відриватися,  відокремлю¬ 
ватися. 

ВІДЛЮБЙТИ,  -юблЮ,  -Юбиш,  док.  1.  Зазвавши  по¬ 
чуття  любові,  стати  нездатним  покохати  знову; 
перестати  любити.  2.  Відбити  в  когось  коханого 


ВІДМЕЖбВУВАНИЙ 

(кохану). 

ВІДЛЮДДЯ,  -я,  с.  Місце,  де  немає  людей.  “  на 
відлюдді  -  далеко  від  людей. 

ВІДЛЮДКУВАТИЙ,  рідко  ВІДПіЬДЬКУВАТИЙ,  -а,  -є.  Який 
тримається,  живе  осторонь  від  людей,  самітно. 
ВІДЛЮДКУВАТІСТЬ,  рідко  ВІДЛЮДЬКУВАТІСТЬ,  -тості, 

ж.  Властивість  за  знач,  відлюдкуватий,  відлЮ- 
дькуватий. 

ВІДЛЮДНИЙ,  -а,  -е.  1.  Вільний  від  людей;  безлюд¬ 
ний.  2.  Далекий  від  інших  населених  пунктів; 
віддалений.  3.  Те  саме,  що  відлюдкуватий.  4. 
церк.  Який  зрікся  людей,  живучи  в  цілковитій 
самітності. 

ВІДЛЮДНИК,  -а,  ч.  1.  Той,  хто  тримається  або  живе 
осторонь  від  інших  людей.  2.  церк.  Чернець, 
який  зрікся  всяких  стосунків  із  людьми;  анахо¬ 
рет,  самітник. 

ВІДЛЮДНИЦТВО,  -а,  с.  Зречення  або  уникання  сто¬ 
сунків  із  людьми;  життя  на  самоті. 
ВІДЛЮДНИЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Власт.  відлюдникові. 
ВІДЛЮДНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  відлЮдник. 

ВІДЛЮДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач,  від- 
людний  1,  3. 

ВІДЛЮДНО.  Присл.  до  відлЮдний  2,  3. 

ВІДЛЮДОК,  -дка,  ч.  Те  саме,  що  відлЮдник  1. 
ВІДЛЮДЬКО,  -а,  ч.  Те  саме,  що  відлЮдник  1. 
віДЛЮдькуватий  див.  відлюдкуватий. 
ВІДЛЮДЬКУВАТІСТЬ  див.  відлюдкуватість. 
ВІДЛЮДЬКУВАТО  див.  відлюдкувато. 
ВІДЛЮТйВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  педок.,  ВІДЛЮТУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.  Перестати,  закінчити  лютувати. 
ВІДЛЮТУВАТИ  див.  відлютбвувати. 

ВІДЛЯГАТИ,  -Ає,  недок.,  ВІДЛЯГТЙ,  -Аже,  док.,  безос. 
Послаблюватися,  зникати  (про  біль,  душевну  три¬ 
вогу,  неспокій,  а  також  сильний  мороз,  негоду). 
ВІДЛЯГТЙ  див.  віДлягАти. 

ВІДЛЯКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  перед,  і  без  додат¬ 
ка.  Лякаючи  когось  чим-небудь,  відганяти;  від¬ 
страшувати.  //  Змушувати  когось  відмовитися  від 
дій,  що  викликають  занепокоєння,  вселяють 
страх,  тривогу  тощо.  //  Відштовхувати,  віддаляти 
(про  які-небудь  риси,  вчинки  і  т.  ін).  //  Своєю 
таємничістю  вселяти  страх,  занепокоєння. 
ВІДЛЯСК,  -у,  V.  Відбитий  ляскіт,  що  лине  з  відста¬ 
ні;  відзвук. 

ВІДЛЯСКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відлйскуватися. 
ВІДЛЯСКУВАТИСЯ,  -ується,  педок.  Відбиватися  ляс¬ 
котом. 

ВІДЛЯСОК,  -ску,  ч.,  рідко.  Відголосок,  луна. 
ВІДЛЯЩАТИ,  -щу,  -щйш,  док.  Закінчити,  перестати 
лящати. 

ВіДмАга,  -и,  ж.,  зад.  Відмовка. 

ВІДМАГАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відмагАтися  1. 
відмагАти,  -Аю,  -Аєш,  недок.,  відмогтй,  -бжу, 
-бжеш;  мив.  ч.  відміг,  -моглА,  -моглб;  док.,  пе¬ 
ред.,  розм.,  рідко.  Відбирати,  віднімати. 
відмагатися,  -аюся,  -Аєшся,  недок.,  відмогтйся, 
-бжуся,  -бжешся;  мин.  ч.  відмігся,  -моглАся,  -мо- 
глбся;  док.  1.  Відмовлятися  від  якоїсь  дії,  думки; 
не  погоджуватися  з  чим-небудь.  //  Чинити  опір 
комусь.  2.  Позбуватися  кого-,  чого-небудь. 
ВІДМАЗУВАННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач.  відмАзу- 
ватися. 

ВІДМАЗУВАТИСЯ,  -Азуюся,  -Азуєшся,  недок.,  розм. 
Намагатися  уникнути  чогось,  відлинювати  від 
чогось. 

ВІДМАЙСТРУВАТИ,  -Ую,  -Уєш,  док.  Закінчити  майст¬ 
рувати  щось. 

ВІДМАЛЕЧКУ,  присл.  Пестл.  до  відмАлку. 

ВІДМАЛКУ,  присл.,  розм.  З  дитинства,  змалку. 
ВІДМАЛЮВАТИ,  -Юю,  -Юєш,  док.  1.  перед.,  розм. 
Змалювати.  2.  пеперед.  Закінчити,  перестати  ма¬ 
лювати. 

ВІДМАНИТИ,  -анЮ,  -Аниш,  док.,  ВІДМАНЮВАТИ,  -юю, 
-юєш,  педок.,  перед.  Манячи,  відводити  від  чого- 
небудь. 

ВІДМАНЮВАТИ  див.  відманйти. 

ВІДМАРШИРУВАТИ,  -Ую,  -Уєш,  док.  1.  Пройти  мар¬ 
шем  певну  віддаль.  2.  Закінчити  марширувати. 
ВІДМАСТКА,  -и,  ж.  1.  зад.  Ткацький  клейстер. 

2.  діал.  Приправа  до  корму  худобі. 
відмахати  див.  відмАхувати. 

ВІДМАХНУТИ,  -ну,  -нАш,  док.  Однокр.  до  відмАхува¬ 
ти  1  -  3. 

ВІДМАХНУТИСЯ,  -нуся,  -нАшся,  док.  1.  Однокр.  до 
відмАхуватися.  2.  від  кого  -  чого,  перед.,  розм. 
Позбутися  кого-,  чого-небудь  небажаного. 
ВІДМАХУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відмАхувати. 
ВІДМАХУВАТИ,  -ую,  -уєш,  педок.,  ВІДМАХАТИ,  -Аю, 
-Аєш,  док.  1.  тільки  педок.,  пеперед.  Махати  ко¬ 
мусь  у  відповідь.  2.  тільки  педок,,  перед.  Махаю¬ 
чи  рукою,  головою  і  т.  ін.,  відганяти  що-небудь. 

з.  перед.,  розм.  Проходити,  пробігати  значну 
віддаль.  4.  тільки  док.,  перед.,  розм.  Швіщко 
виконати  певну  роботу.  //  Швидко  й  грубо  відрі¬ 
зати  частину  від  цілого.  5.  тільки  док.,  пеперед. 
Перестати,  закінчити  махати. 

ВІДМАХУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  недок.  1.  Махаючи 
чим-небудь,  відганяти  від  себе  кого-,  що-небудь, 
захищатися  перед  кимсь  або  чимсь.  2.  перед., 
розм.  Відмовлятися,  ухилятися  від  чогось,  запе¬ 
речувати  щось  у  відповідь  на  чиїсь  запитання. 
ВІДмАшка,  -и,  ж.:  **  ДАти  відмАшку,  розм.  -  дати 
сигнал  про  початок  чого-небудь. 

ВІДМЕЖОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відмежувАти.  //  відмежбвано,  безос.  присуди,  сл. 
ВІДМЕЖОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  відме¬ 
жований. 

ВІДМЕЖОВУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин. 
ч.  до  відмежбвувати. 


173 


ВІДМЕЖбВУВАННЯ 

ВІДМЕЖОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відмежбвува- 
ти  й  відмежовуватися. 

ВІДМЕЖОВУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВІДМЕЖУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.  1.  Відокремлювати  собі 
межею  ділянку  землі  тощо  від  сусідніх  ділянок. 
//  Відокремлювати  собою  щось  від  чогось.  2.  пе¬ 
реш.  Відділяти  одне  явище,  поняття  від  інших. 
ВІДМЕЖОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВІДМЕ¬ 
ЖУВАТИСЯ,  -#юся,  -уєшся,  док.  1.  Відокремлюва¬ 
тися  від  чого-небудь.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до 
відмежовувати. 

ВІДМЕЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відмежувати  й 
відмежуватися. 

ВІДМЕЖУВАТИ  див.  відмежбвувати. 

ВІДМЕЖУВАТИСЯ  див.  відмежбвуватися. 
відмерзання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відмерзати. 
ВІДМЕРЗАТИ,  -ає,  ведок.,  ВІДМЕРЗНУТИ  і  ВІДМЕРЗТИ, 
-зне,  док.  1.  Під  дією  тепла  розмерзатися,  відта¬ 
вати.  2.  Гинути  від  морозу  (про  частини  тіла, 
рослини). 

ВІДМЕРЗЛИЙ,  -а,  -є.  Який  відмерз. 

ВІДМЕРЗНУТИ  див.  відмерзати. 

ВІДМЕРЗТИ  див.  відмерзати. 

ВІДМЕРЛИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  загинув  (про  рослини, 
частини  живого  організму);  неживий.  2.  дерев. 
Який  перестав  існувати.  Відмерлі  звичаї. 

ВІДМЕРТИ  див.  відмирАти. 

ВІДМЕСТИ  див.  відмітАти. 

ВІДМЕТЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
мести. 

ВІДМИВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відмивати  й  від¬ 
миватися  1.  "  “відмивіння"  грошАй  -  легаліза¬ 
ція  отриманих  незаконним  шляхом  грошей  (до¬ 
ходи  від  “тіньового"  бізнесу,  наркобізнесу,  виго¬ 
товлення  фальшивих  грошей  тощо). 

ВІДМИВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДМЙТИ,  -йю,  -йєш, 
док.,  перех.  1.  Миючи,  очищати  кого-,  що-небудь 
від  бруду  і  т.  ін.  2.  спец.  Промиваючи,  відділяти 
що-небудь  від  домішок. 

ВІДМИВАТИСЯ,  -ається,  ведок.,  ВІДМЙТИСЯ,  -йється, 
док.  1.  Ставати  чистим  унаслідок  миття.  //  Зни¬ 
кати  внаслідок  миття.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до 
відмивАти. 

відмив КА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  відмивАння. 
ВІДМИКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відмикАти  1  й 
відмикАтися  1. 

ВІДМИКАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДІМКНУТИ,  -ну,  -нАш, 
док,  перех.  1.  За  допомогою  ключа  відкривати 
замок  або  що-небудь  замкнене.  2.  діад.  Розплющу¬ 
вати  (очі). 

ВІДМИКАТИСЯ,  -Ається,  ведок,  ВІДІМКНУТИСЯ,  -нАть- 
ся,  док.  1.  Відкриватися,  відчинятися  (про  замок 
або  щось  замкнене  на  замок,  засув  і  т.  ін.).  2.  діад. 
Розплющуватися  (про  очі).  3.  тільки  ведок.  Пас.  до 

відмикАти. 

ВІДМИКАЧКА,  -и,  ж.  Певно!  форми  гачок  для  відми¬ 
кання  замка,  засува  і  т.  ін. 

В1ДМЙ КУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  діад.  1.  Ухиляти¬ 
ся  від  чого-небудь.  2.  від  кого.  Уникати  когось, 
стосунків  із  кимсь. 

ВІДМИРАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відмирАти. 
ВІДМИРАТИ,  -Ае,  ведок,  ВІДМЕРТИ,  відімрА,  док. 

1.  Ставати  неживим,  мертвим;  гинути,  сохнути 
(про  рослини,  частини  живого  організму).  2.  пе¬ 
ред.  Втрачати  здатність  до  існування;  зникати. 
ВІДМЙТИ  див.  відмивАти. 

ВІДМЙТИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відмйти. 
ВІДМЙТИСЯ  див.  відмиватися. 

ВІДМЙЧКА,  -и,  ж.  Інструмент,  яким  замість  ключа 
можна  відкрити  замок. 

ВІДМІЛИНА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  обмілина. 
ВІДМІНА,  -и,  ж.  1.  Інший  вид  якогось  предмета, 
явища,  речовини  і  т.  ін.;  різновидність,  варіант. 

2.  Риса,  що  відрізняє  певний  предмет,  явище 
тощо  від  іншого.  **  на  відміну  від  кого,  чого  - 
інакше,  ніж  хтось,  щось;  на  противагу  кому-, 
чому-небудь.  3.  Зміна,  переміна  чого-небудь. 
4.  рідко.  Те  саме,  що  скасування.  5.  грам.  Група 
іменників,  що  мають  спільну  систему  відмінко¬ 
вих  закінчень.  6.  діад.  Виродок. 

ВІДМІНЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
мін  йти. 

ВІДМІНЙТИ  див.  відмінйти. 

ВІДМІНИТИСЯ  ДИВ.  відмінйтися. 

ВІДМІНКОВИЙ,  -а,  -е,  грам.  Прикм.  до  відмінок. 
ВІДМІННИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  чимось  відрізняється  від 
кого-,  чого-небудь.  2.  Який  має  високу  якість; 
дуже  гарний,  дуже  добрий. 

ВІДМІННИК,  -а,  ч.  1.  Учень,  який  вчиться  на  від¬ 
мінно.  2.  чого.  Звання,  що  надається  тому,  хто 
дуже  добре  працює,  сумлінно  виконує  свої  обов'я¬ 
зки.  / 1  Той,  кому  надано  це  звання. 

ВІДМІННИЦЯ,  -і.  Жін.  ДО  ВІДМІННИК. 

ВІДМІННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  відмінний  1. 
ВІДМІННО.  1.  Присл.  до  відмінний  2.  2.  у  звач.  ім. 
Найвища  шкільна  оцінка  знань. 

ВІДМІНОК,  -нка,  V.  Граматична  категорія  іменних 
частин  мови,  що  виражає  синтаксичні  відношен¬ 
ня  між  словами  в  реченні.  **  Орудний  відмінок, 
грам.  —  відмінок,  який  відповідає  на  питання 
ким?  чим? 

ВІДМІННА,  -Ати,  с. ,  діад.  За  народним  повір'ям, 
чортеня,  яким  підмінено  дитину. 

ВІДМІНЮВАНИЙ,  -а,  -е,  грам.  Який  відмінюється. 
Відмівюваві  іменники. 

ВІДМІНЮВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  відміню¬ 
ваний. 

ВІДМІНЮВАННЯ,  -я,  с.,  грам.  Дія  за  знач,  відміню¬ 
вати1  й  відмінюватися'. 

ВІДМІНЮВАТИ',  -юю,  -юєш,  ведок.,  перех.,  грам. 

174 


Змінювати  закінчення  відмінюваного  слова  за 
відмінками  (іменник,  займенник  та  Ін.)  або  за 
особами  (дієслово). 

ВІДМІНЮВАТИ'  див.  відмінйти. 

ВІДМІНЮВАТИСЯ1,  -гається,  ведок.,  грам.  Змінювати 
своє  закінчення  за  відмінками  (про  іменник;  за¬ 
йменник  та  ін.)  або  за  особами  (про  дієслово). 
ВІДМІНЮВАТИСЯ^  див.  відмінйтися. 

ВІДМІНЙТИ,  -Аю,  -Аєш  і  ВІДМІНЮВАТИ,  -юю,  -юєш, 
ведок.,  ВІДМІНЙТИ,  -ініо,  -іниш,  док.,  перех.  Роби¬ 
ти  кого-,  що-небудь  інакшим:  змінювати. 
ВІДМІНЙТИСЯ,  -Ається  і  ВІДМІНЮВАТИСЯ,  -юється, 
ведок.,  ВІДМІНЙТИСЯ,  -Іниться,  док.  Ставати  інак¬ 
шим. 

ВІДМІРЕНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відмірити.  2.  у  звач.  прикм.  Виділений  для  чого- 
небудь. 

ВІДМІРИТИ  див.  відмірювати. 

ВІДМІРЮВАНИЙ,  -а,  -є.  Що  його  відмірюють. 
ВІДМІРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відмірювати. 
ВІДМІРЮВАТИ,  -юю,  -юєш  і  ВІДМІРЯТИ,  -Аю,  -Аєш, 
ведок.,  ВІДМІРЯТИ,  -яю,  -яєш  і  рідко  ВІДМІРИТИ, 
-рю,  -риш,  док.,  перех.  1.  Міряючи,  відмічати, 
відділяти  що-небудь.  2.  тільки  док.,  перев.  Прой¬ 
ти  значну  віддаль. 

ВІДМІРЮВАТИСЯ,  -юється  і  ВІДМІРЯТИСЯ,  -Ається, 
ведок.  Пас.  до  відмірювати  1 . 

ВІДМІРЯНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
міряти. 

ВІДМІРЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відмірйти. 

ВІДМІРЯТИ  див.  відмірювати. 

ВІДМІРЙТИ  див.  відмірювати. 

ВІДМІРЯТИСЯ  див.  відмірюватися. 

ВІДМІТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відмітАти. 

ВІДМІТАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок,  ВІДМЕСТЙ,  -ету,  -етАш; 
мив.  ч.  відмів,  -мелА,  -мелб;  мв.  відмели;  док., 
перех.  1.  Мести  що-небудь  від  чогось.  2.  перев. 
Відкидати. 

ВІДМІТАТИСЯ,  -Ається,  ведок.  Пас.  до  відмітАти. 
ВІДМІТИНА,  -и,  ж.  Пляма  іншого  кольору  на  шкірі 
тварини. 

ВІДМІТИТИ  див.  відмічАти. 

ВІДМІТИТИСЯ  див.  відмічатися. 

ВІДМІТКА,  -и,  ж.  Той  або  інший  знак,  яким  щось 
відмічають;  позначка. 

ВІДМІТНИЙ,  -а,  -е.  Який  чим-небудь  вирізняється, 
відрізняється  від  інших.  Відмітний  зиак. 
ВІДМІТНИК,  -а,  спец.  Той,  хто  що-небудь  відмічає, 
ставить  відмітні  знаки. 

ВІДМІТНИЦЯ,  -і,  спец.  Жін.  до  відмітник. 

ВІДМІТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  відмітний. 
ВІДМІЧАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відмічАти  й  відмі- 

ЧсІТИСЯ  1. 

ВІДМІЧАТИ,  -Аю,  -Аєш,  рідко  ВІДМІЧУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
ведок.,  ВІДМІТИТИ,  -Ічу,  -ІТИШ,  док.,  перех.  1.  Ста¬ 
вити  мітку,  позначку  на  чомусь.  2.  перев.  Те  саме, 
що  відзначАти  2.  3.  Записувати,  реєструвати  кого-, 
що-небудь  (про  присутність,  прибуття  і  т.  ін.). 
ВІДМІЧАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок,  ВІДМІТИТИСЯ, 
-ічуся,  -ітишся,  док.  1.  Відмічати,  перевіряти 
своє  прізвище  в  списку;  реєструватися.  2.  тільки 
ведок.  Пас.  до  відмічати  3. 

ВІДМІЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
мітити.  //  відмічено,  безос.  присуди,  сл. 
ВІДМІЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відмічАти. 
ВІДМІЧУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч. 
до  відмічувати. 

відмічування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відмічувати. 
ВІДМІЧУВАТИ  див.  відмічАти. 

ВІДМІШНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Відмінний,  чудовий. 
ВІДМОБІЛІЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  відмобілізувАти. 

ВІДМОБІЛІЗОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  від- 
мобілізбваний. 

ВІДМОБІЛІЗОВУВАТИ,  -бвую,  -бвуєш,  ведок,  ВІДМО¬ 
БІЛІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш ,  док,  перех.  Повністю  мо¬ 
білізувати. 

ВІДМОБІЛІЗОВУВАТИСЯ,  -ується.  Пас.  до  відмобілі- 
збвувати. 

відмобілізувАти  див.  відмобілізбвувати. 

ВІДМОВА,  -и,  ж.  1.  Відповідь  про  небажання  або 
неможливість  виконати  прохання,  наказ  і  т.  ін. 
**  Відмбва  від  акцбпту  -  документально  вираже¬ 
на  незгода  платника  на  оплату  поданих  йому  роз¬ 
рахункових  документів.  2.  заст.  Те  саме,  що  від¬ 
повідь  1.  3.  тех.  Про  стан  приладу,  машини  і  т. 
ін.,  які  перестали  або  не  можуть  працювати,  дія¬ 
ти.  //  Нездатність  пристрою  продовжувати  авто¬ 
матичну  роботу.  **  деградбвна  відмбва  -  відмо¬ 
ва,  зумовлена  природними  процесами  старіння, 
зношування,  корозії.  Конструктйвна  відмова  - 
відмова,  спричинена  недосконалістю  чи  порушен¬ 
ням  встановлених  правил  та  (чи)  норм  проекту¬ 
вання  об'єкта,  критична  відмбва  -  відмова,  що 
може  призвести  до  травмування  людей,  значних 
матеріальних  збитків  чи  до  інших  неприйнятних 
наслідків,  незалбжна  відмбва  -  відмова  об’єкта, 
не  спричинена  прямо  чи  непрямо  відмовою  і  не 
зумовлена  несправністю  іншого  об'єкта.  Лбвна 
відмбва  -  відмова,  що  призводить  до  повної  не¬ 
спроможності  об'єкта  виконувати  жодну  з  потріб¬ 
них  функцій.  Ловтбрювальна  відмбва  -  само- 
усувна  відмова  одного  й  того  ж  характеру,  що 
виникає  багаторазово,  лрихбвана  відмбва  -  від¬ 
мова,  що  виявляється  під  час  проведення  техніч¬ 
ного  обслуговування  чи  спеціальними  методами 
діагностики,  раптбва  відмбва  -  відмова,  яку 
неможливо  передбачити  попередніми  досліджен¬ 
нями  чи  технічним  оглядом.  Ресурсна  відмбва  - 
відмова,  внаслідок  якої  об'єкт  досягає  граничного 


стану,  часткбва  відмбва  -  відмова,  що  призво¬ 
дить  до  неспроможності  об'єкта  виконувати  час¬ 
тину  з  потрібних  функцій.  Явна  відмбва  -  відмо¬ 
ва,  що  виявляється  візуально  чи  штатними  мето¬ 
дами  і  засобами  контролю.  Без  відмбви,  тех.  - 
без  припинення  праці,  дії  певної  машини,  прила¬ 
ду  тощо.  До  відмбви,  тех.  -  до  можливої  межі,  до 
краю. 

ВІДМОВИТИ  див.  відмовляти. 

ВІДМОВИТИСЯ  див.  відмовлятися. 

ВІДМОВКА,  -и,  ж.,  розм.  Те  саме,  що  відмбва  1. 
ВІДМОВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відмбвити.  //  відмбвлено,  безос.  присуди,  сл. 
ВІДМОВЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відмбвити  1,  4  і 
відмбвитися  1,  3. 

ВІДМОВЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відмовляти  1,  3  і 
ВІДМОВЛЯТИСЯ  1,  3. 

ВІДМОВЛЯТИ,  -Яю,  -Яєш,  ведок,  ВІДМОВИТИ,  -влю, 
-виш;  ми.  відмбвлять;  док.  1.  веперех. ,  кому  та  з 
івфів.  Давати  відповідь  про  небажання  або  немо¬ 
жливість  виконати  прохання,  наказ.  2.  веперех. 
Говорити  у  відповідь;  відповідати.  3.  перех.  На¬ 
стійно  переконувати  когось  не  робити  чого- 
небудь;  відраджувати.  4.  веперех.,  перев.  Пере¬ 
ставати  працювати,  діяти  внаслідок  несправності, 
зіпсуття  (про  механізми).  5.  веперех.,  перев.  Пе¬ 
реставати  діяти  або  підкорятися  волі  і  т.  ін.  вна¬ 
слідок  перевтоми  тощо  (про  частини  людського 
організму). 

ВІДМОВЛЯТИСЯ,  -Яюся,  -Яєшся,  ведок,  ВІДМОВИТИ¬ 
СЯ,  -влюся,  -вишся;  мв.  відмбвляться;  док.  1.  з 
івфів.  Не  погоджуватися  що-небудь  робити.  2.  у 
сполуч.  з  дієсл.  слухати,  служити  і  т.  ін.,  перев. 
Переставати  діяти  (про  частини  людського  орга¬ 
нізму).  3.  від  чого.  Не  погоджуватися  брати  що- 
небудь;  не  приймати.  І /  також  від  кого.  Покида¬ 
ти,  залишати.  4.  чим,  а  також  із  спол.  що,  ні¬ 
би  та  їв.  Наводити  які-небудь  докази,  часом  ви¬ 
гадані,  щоб  не  виконати  прохання,  наказу. 
ВіДмОвний,  -а,  -є.  Який  виражає  відмову  (у  1 
знач.),  заперечення. 

ВІДМОВНИК,  -а,  V.  Той,  хто  відмовляється  від  чого- 
небудь. 

ВІДМОВНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  відмбвник. 
віДмОвно.  Присл.  до  відмбвний. 
ВіДМОВОБЕЗлЕчниЙ,  -а,  -е.  Якому  не  властиві  від¬ 
мови. 

ВІДМОВОСТІЙКЙЙ,  -А,  -А.  Стос,  до  відмовостійкості. 
ВІДМОВОСТІЙКІСТЬ,  -кості,  ж.  Властивість  об'єкта 
зберігати  працездатність  за  наявності  відмов  його 
складових  частин. 

віДмОвчатися  див.  відмовчуватися. 
ВіДМйВЧУВАння,  -я,  с.  Стан  за  знач,  відмбвчува- 

відмОвчуватися,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВІДМйВ- 
ЧАТИСЯ,  -чуся,  -чишся,  док.  Не  відповідати  на 
звертання,  запитання;  уникати  відповіді. 

ВІДМОКА,  -и,  ж.,  діал.  Луг,  у  якому  намочується 
білизна  для  прання. 

ВІДМОКАТИ,  -Ає,  ведок,  ВІДМОКНУТИ,  -не,  док.  На¬ 
биратися  вологи;  розм'якати. 

ВІДМОКНУТИ  див.  ВІДМОКАТИ, 
відмолйти  див.  відмблювати. 
відмолитися  див.  відмблюватися. 

ВІДМОЛОДЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відмолодйти. 

ВІДМОЛОДЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відмолодйти  й 
відмолоджуватися  1. 

ВІДМОЛОДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відмоло¬ 
джувати  й  відмолбджуватися  1. 

ВІДМОЛОДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок,  ВІДМОЛОДЙТИ, 
-оджі,  -бдйш,  док,  перех.  1.  Робити  кого-небудь 
молодшим.  2.  Повертати  властивості  й  ознаки 
молодого  організму  (людини  чи  тварини)  старому, 
застосовуючи  низку  заходів.  3.  Проводити  агро¬ 
технічні  заходи  щодо  плодових  дерев  і  кущів. 
ВІДМОЛОДЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок,  В1ДМО- 
ЛОДЙТИСЯ,  -оджуся,  -бдйшся,  док.  1.  Робити  себе 
на  вигляд  молодшим,  ставати  молодшим.  2.  тіль¬ 
ки  ведок.  Пас.  до  відмолбджувати. 
ВІДМОЛОДИКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  Прожити  моло¬ 
ді  роки. 

ВІДМОЛОДЙТИ  див.  відмолбджувати. 
відмолодйтися  див.  відмолбджуватися. 
ВІДМОЛОДІЛИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відмолодіти. 

ВІДМОЛОДІТИ,  -1ю,  -Ієш,  док.  Стати  молодшим  на 
вигляд. 

відмолотйти  див.  відмолбчувати. 

ВІДМОЛОЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДМОЛОТЙТИ, 
-очу,  -бтиш,  док.  1.  веперех.,  заст.  Молотячи, 
відробляти  комусь  за  що-небудь.  2.  тільки  док, 
веперех.  Промолотити  протягом  певного  часу; 
закінчити  молотити.  3.  тільки  док,  перех.,  пе¬ 
рев.,  розм.  Дуже  побити  кого-не-будь. 
відмолювання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відмблювати. 
відмолювати,  -юю,  -юєш,  ведок.,  відмолйти,  -олі &, 
-блиш,  док,  перех.,  церк.  Молитвами  випрошува¬ 
ти  прощення  за  гріхи. 

ВІДМОЛЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  ведок,  ВІДМОЛЙ- 
ТИСЯ,  -олюся,  -блишся,  док.  1.  церк.  Молячись, 
випрошувати  прощення  за  гріхи.  //  від  кого  - 
чого.  Молитвами  відганяти  від  себе  зло.  2.  тільки 
док,  перев.  Благаючи,  відпроситися  в  когось. 
ВІДМОРГАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док.  ВІДМОРГУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  ведок..  Моргаючи,  відповідати  на  чиєсь 
моргання. 

ВІДМОРГУВАТИ  див.  відморгАти. 

ВІДМОРОЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відморбзити.  //  у  звач.  прикм. 


ВІДМОРОЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  і  стан  за  знач,  відморб- 
зити. 

ВІДМОРОЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відморбжувати. 
ВІДМОРОЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДМОРОЗИТИ, 
-йжу,  -бзиш,  док.,  перед.  Внаслідок  сильної  дії 
морозу  пошкодити  частину  тіла,  довести  її  до 
омертвіння. 

ВІДМОРОЗИТИ  див.  відморбжувати. 

ВІДМОТАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
мотйти. 

ВІДМОТАТИ  див.  відмбтувати. 

ВІДМОТАТИСЯ  див.  відмбтуватися. 

ВІДМОТУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  призначений  (вико- 
ристовусться)  для  відмотування. 

ВІДМОТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відмбтувати  й 
відмбтуватися  1. 

ВІДМОТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДМОТАТИ,  -йю, 
-аєш ,  док.,  перед.  Мотаючи,  відділяти  частину 
від  цілого. 

ВІДМОТУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.,  ВІДМОТАТИСЯ,  -Ає- 
ться,  док.  1.  Розкручуватися,  розмотуватися  (про 
намотане).  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  відмбтувати. 
ВІДМОЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
мочйти. 

ВІДМОЧЙТИ  див.  відмбчувати. 

ВІДМОЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відмочувати. 
ВІДМОЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДМОЧЙТИ,  -очу, 
-бчиш,  док.,  перед.  Вмочаючи  в  рідину  або  поли¬ 
ваючи  нею,  розм'якшувати  що-небудь,  щоб  легко 
відділити. 

ВІДМОЧУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  відмочу¬ 
вати. 

ВІДМУРОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДМУРУВАТИ, 
-Ую,  -Уєш,  док.,  веред.  1.  Розбирати  кам'яну  чи 
цегляну  стіну,  що  закриває  вхід  до  чого-небудь. 

2.  Відгороджувати  кам  яною  чи  цегляною  стіною. 
ВІДМУРУВАТИ  див.  відмуровувати. 

ВІДМУТЙТИ  див.  відмучувати. 

ВІДМУЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відмучувати. 
ВІДМУЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДМУТИТИ,  -учу, 
-утиш,  док.,  веред.,  спец.  Відокремлювати  одні 
складові  частини  суміші  від  інших  відстоюван¬ 
ням  у  воді. 

ВІДНАДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДНАДИТИ,  -джу, 
•диш,  док.,  перед.  Позбавляти  кого-небудь  звички, 
бажанвя  кудись  іти,  що-небудь  робити. 
ВІДНАДЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВІДНАДИ¬ 
ТИСЯ,  -джуся,  -дишся,  док.,  розм.  Відвикати  ку¬ 
дись  ходити,  десь  бувати,  що-небудь  робити; 
прот.  занаджуватися. 

ВІДНАДИТИ  див.  віднаджувати. 
віднадитися  див.  віднаджуватися. 

ВІДНАЙДЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
віднайтй.  //  віднайдено,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДНАЙТЙ  див.  віднаходити. 

ВІДНАЙТЙСЯ  див.  віднаходитися. 

ВІДНАХОДЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  віднахбдити. 
ВІДНАХОДИТИ,  -джу,  -диш,  ведок.,  ВІДНАЙТИ,  -айдУ, 
-айдеш;  мив.  ч.  віднайшбв,  -йшла,  -йшлб;  док., 
перед.  1.  Знаходити,  виявляти  раніше  втрачене, 
сховане;  відшукувати.  2.  перед.  Помічати,  вбача¬ 
ти  певні  риси,  якості.  **  Віднайтй  себб  -  усвідо¬ 
мити  свій  нахил,  покликання  до  чогось. 
ВІДНАХОДИТИСЯ,  -иться,  ведок.,  ВІДНАЙТЙСЯ,  -Айде- 
ться,  док.,  рідко.  Виявлятися  внаслідок  розшуку¬ 
вання  (про  що-небудь  загублене,  втрачене  тощо); 
відшукуватися. 

ВІДНЕДАВНА,  однедАвнА,  присл.  З  недавнього  часу. 
ВІДНЕСЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
нестй.  //  віднАсено,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДНЕсЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  віднАсений. 
віднесення,  -я,  с.  Дія  за  знач,  віднестй. 

ВІДНЕСТИ  див.  ВІДНОСИТИ. 

ВІДНЕСТЙСЯ  ДИВ.  ВІДНОСИТИСЯ. 

ВІДНЕХОТЯ,  присл.  Через  силу,  з  великим  неба¬ 
жанням. 

ВІДНЕХОЧУ,  присл.  Те  саме,  що  віднАхотя. 

ВІДНИЗУ,  присл.  Те  саме,  що  знйзу. 

ВІДНЙК,  -А,  ч.  1.  Посуд  для  води.  2.  рідко.  Те  саме, 
що  водйнка. 

ВІДНИНІ,  присл.  З  цього  часу,  від  цієї  пори.  **  Від- 
нйні  й  до  віку  -  назавжди. 

ВІДНЙХА,  -и,  діал.,  зад.  Відник  (у  1  знач.). 

ВІДНЙЦЯ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  ВІДНЙК  (у  1  знач.). 
ВІДНИЧОК,  .чкі,  %  Зменш,  до  віднйк  (у  1  знач.). 
ВІДНІКЕЛЬОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відніхелювАти. 

ВІДНІКЕЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  док.  Зробити  поверхню 
виробу  нікельованою,  покривши  її  тоненькою  щі¬ 
льною  плівкою  металічного  нікелю. 

ВІДНІКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  розм.,  рід¬ 
ко.  Не  погоджуватися  на  щось;  відмовлятися  від 
чогось. 

віднімАльний,  -а,  -е.  Стос,  до  віднімання. 
ВІДНІМАНИЙ,  -а,  -е,  мат.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
віДнімАти,  відіймАти  4. 

віднімання,  відіймання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відні- 
мАти,  відіймАти  1,  2,  4. 

ВІДНІМАТИ,  ВІДІЙМАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДНЯТИ, 
ВІДІЙНЯТИ,  відніму,  віднімеш;  мив.  ч.  віднАв, 
-нялА,  -нялА;  мв.  відняли;  док.,  перед.  1.  у  кого. 
Забирати,  відбирати  що-небудь  силою.  //  перед. 
Позбавляти  когось  певних  властивостей.  2.  Відво¬ 
дити,  відхиляти  від  чогось;  виривати  (про  руки). 

3.  перев.,  розм.  Позбавляти  здатності  рухати  час¬ 
тиною  тіла.  //  безос.  4.  мат.  Від  якого-небудь 
числа  відлічувати  певну  кількість  одиниць. 
ВІДНІМАТИСЯ,  -Ається,  ведок.,  ВІДНЯТИСЯ,  -німеться, 
док.  1.  Відриватися  від  чогось  (про  погляд).  2.  тіль¬ 
ки  ведок.  Пас.  до  віднімАти  1, 4. 


ВіДнбВА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  віднбвлення. 

ВІДНОВИТИ  див.  віднбвлювати. 

ВІДНОВИТИСЯ  див.  віднбвлюватися. 

ВІДНОВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відновйти.  //  віднбвлено,  безос.  присудк.  сл. 

ВІДНОВЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  і  стан  за  знач,  відновйти 
й  відновйтися  1  -  3.  **  Віднбвлення  громадянс¬ 
тва  -  спрощений  порядок  придбання  громадянст¬ 
ва  даної  держави  особами,  які  раніше  його  втра¬ 
тили.  Відновлення  дАних  -  процес  копіювання 
інформації  з  архівних  копій  у  пам'ять  комп'юте¬ 
ра.  Віднбвлення  кредйту  -  повернення  до  бюдже¬ 
ту  коштів,  які  були  витрачені  не  за  призначен¬ 
ням  або  не  витрачені  з  якйхось  причин,  а  також 
грошей,  отриманих  з  бюджету  незаконно.  Віднб¬ 
влення  на  роббті  -  процедура,  яка  може  застосо¬ 
вуватися  у  випадку  незаконного  звільнення  пра¬ 
цівника  або  звільнення  з  порушенням  встановле¬ 
ного  порядку.  Віднбвлення  насАлення  -  зміна 
кількості  населення,  яка  відбувається  за  рахунок 
природного  процесу  зміни  поколінь,  віднбвлення 
цінного  папАру  -  відновлення  прав  за  втраченими 
цінними  паперами  на  пред'явника  та  ордерним 
цінним  паперам. 

ВІДнбВЛЮВАЛЬНИЙ ,  -а,  -є.  Стос,  до  відновлення. 
**  віднбвлювальна  вАртість  основнйх  зАсобів  - 
сума  витрат,  необхідних  для  відновлення  зноше¬ 
них  у  процесі  виробництва  основних  засобів. 

ВІДНОВЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин. 

ч.  до  віднбвлювати. 

ВІДнОвЛЮВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  до  віднов¬ 
лювання. 

ВІДНОВЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  і  стан  за  знач,  віднбв¬ 
лювати  й  віднбвлюватися  1-3. 

ВІДНОВЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш  і  ВІДНОВЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш, 
ведок.,  ВІДНОВЙТИ,  -овлю,  -бвиш;  ми.  віднбвлять; 
док.,  перед.  1.  Надавати  попереднього  вигляду 
чому-небудь  пошкодженому,  зіпсованому,  зруйно¬ 
ваному;  приводити  до  попереднього  стану;  понов¬ 
лювати.  //  Установлювати  те,  що  було  ліквідоване. 

2.  Знову  починати  перервану  дію,  стосунки  тощо. 

3.  перед.  Відтворювати  в  пам'яті;  пригадувати. 

4.  Усувати  з  хімічних  сполук  Оксиген  або  приєд¬ 
нувати  до  них  Гідроген.  5.  Приєднувати  електрони 
речовиною-окисником. 

ВІДНОВЛЮВАТИСЯ,  -гається  і  ВІДНОВЛЯТИСЯ,  -Ається, 
ведок.,  ВІДНОВЙТИСЯ,  -бвиться;  мв.  відновляться; 
док.  1.  Набувати  попереднього  вигляду,  стану. 

2.  Починатися  знову  після  певної  перерви.  3.  пе¬ 
рев.  Відтворюватися  в  пам'яті;  пригадуватися. 
4.  тільки  ведок.  Пас.  до  віднбвлювати  1.  5. 

ВіДНйВЛЮВАЧ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  віднбвник. 

ВІДНОВЛЮЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
віднбвлювати. 

відновляти  див.  віднбвлювати. 

ВІДНОВЛЯТИСЯ  див.  віднбвлюватися. 

ВІДНОВНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  відновлення.  Відвовпі 
процеси.  Відвовпі  сполуки.  **  Віднбвна  хірургія  - 
розділ  хірургії,  основною  метою  якого  є  виправ¬ 
лення  і  відновлення  форми  і  функції  органів  та 
тканин.  Віднбвний  період  -  період  часу  після 
закінчення  фізичного  навантаження,  протягом 
якого  функції  організму  повертаються  до  вихід¬ 
ного  стану. 

Віднбвник,  -а,  ч.  1.  дім.  Речовина,  яка  під  час  реак¬ 
ції  віддає  електрони,  а  сама  окиснюється.  2.  Той, 
хто  щось  відновлює. 

ВІДНОВНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  віднбвник  2. 

ВіДнбВОК,  -вка,  ч.  Новий  пагін,  відросток. 

ВІДнбГА,  -и,  ж.  1.  Відгалуження  гори.  2.  розм. 
Відгалуження  стовбура  дерева,  дороги,  ріки  тощо. 

ВІДНйЖИНА,  -и,  ж.,  діал.  Те  саме,  що  віднбга. 

ВІДнбРОК,  -рка,  ч.  Хід  від  основної  нори  або  кор¬ 
мової  камери  лисиці,  борсука  та  ін. 

ВІДНОСИНИ,  -син,  мв.  Стосунки,  зв'язки,  взаємини 
між  ким-небудь.  //  до  кого,  заст.  Ставлення,  про¬ 
яв  почуттів.  Економічні  відносини.  **  Валютні 
віднбсини  -  грошові  відносини,  пов'язані  з  фун¬ 
кціонуванням  валюти  в  процесі  зовнішньої  торгі¬ 
влі,  надання  економічної  та  технічної  допомоги. 
КореспондАнтські  віднбсини  -  договірні  відноси¬ 
ни  між  кредитними  установами  для  здійснення 
платежів  та  кредитів.  КореспондАнтські  віднбси¬ 
ни  без  рахунку  -  договірні  відносини  між  креди¬ 
тними  установами  за  рахунками  даного  кредитно¬ 
го  закладу  та  його  кореспондента  в  третій  креди¬ 
тній  установі.  КореспондАнтські  віднбсини  з  ра¬ 
хунком  -  договірні  відносини  між  кредитними 
установами  за  рахунком,  відкритим  даною  креди¬ 
тною  установою  у  кореспондента,  або  за  рахун¬ 
ком,  відкритим  кореспондентом  у  даній  кредит¬ 
ній  установі.  Майнові  віднбсини  -  відносини  фі¬ 
зичних  та  юридичних  осіб  між  собою,  які  мають 
форму  позик,  кредитів,  оренди,  купівлі-продажу. 
Розрахункбві  віднбсини  -  фінансові  відносини 
між  компаніями,  підприємствами,  пов'язані  зі 
здійсненням  платежів  за  товари,  роботи,  послуги. 
ТовАрно-грошові  віднбсини  -  відносини  відокре¬ 
млених  товаровиробників,  пов'язаних  між  собою 
суспільним  розподілом  праці. 

ВІДНОСЙТИ,  -ошу,  -бсиш,  док.  Закінчити  носити. 

ВІДНОСИТИ,  -бшу,  -бсиш,  ведок. ,  ВІДНЕСТЙ,  -су, 
-сАш;  мив.  ч.  відніс,  -неслА,  -неслб;  мв.  віднесли; 
док.,  перед.  1.  Несучи  кого-,  що-небудь,  достав¬ 
ляти  кудись  або  кому-небудь.  2.  Повертати,  від¬ 
давати  комусь  що-небудь  позичене,  тимчасово 
взяте.  3.  Захоплюючи  щось  своїм  рухом,  течією, 
переміщати  вбік  від  чогось  (про  вітер,  воду  тощо). 
//  безос.  //  перев.  Стирати  в  пам'яті  щось,  при¬ 
водити  в  забуття  (про  час).  4.  перев.  Зараховува- 


ВІДОКРЕМЛЮВАЛЬНИЙ 

ти  кого-,  що-небудь  до  якогось  розряду,  групи; 
пов'язувати  з  ким-,  чим-небудь.  //  Пов'язувати  з 
певним  періодом  часу. 

ВІДНбСИТИСЯ,  -бшуся,  -бсишся,  ведок.,  ВІДНЕСТЙСЯ, 
-су ся,  -сАшся,  док.  1.  рідко.  Те  саме,  що  ставитися 

1.  2.  тільки  ведок.,  рідко.  Те  саме,  що  стосувати¬ 
ся.  3.  тільки  ведок.,  З  ос.,  спец.  Перебувати  в  пев¬ 
ній  відповідності,  співвідношенні  з  чим-небудь. 
4.  тільки  ведок.  Пас.  до  віднбсити  1,3,4. 

ВІДНОСНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  установлюється,  визна¬ 
чається  в  порівнянні,  у  зіставленні  з  чим-небудь 
іншим;  правильний  за  певних  умов,  обставин; 
прот.  безумовний,  абсолютний.  Відносні 
числа.  **  Віднбсна  волбгість  (повітря),  фіз. ,  - 
відношення  абсолютної  вологості  до  кількості 
водяної  пари,  яка  насичує  простір  при  цій  темпе¬ 
ратурі.  Віднбсна  Істина,  філос.,  -  часткове,  при¬ 
близне  відображення  об'єкта,  яке  змінюється  в 
процесі  розвитку  пізнання.  Віднбсна  пбхибка, 
фіз.,  тед.  -  відношення  абсолютної  похибки  вимі¬ 
рювання  до  справжнього  значення  вимірюваної 
величини.  Відносний  рух  -  рух  матеріальної  точ¬ 
ки  (або  тіла)  по  відношенню  до  системи  відліку, 
яка  сама  рухається  відносно  іншої  системи  відлі¬ 
ку,  умовно  прийнятої  за  нерухому.  //  Не  цілко¬ 
витий,  не  повний,  не  дуже  великий  порівняно  з 
іншим.  Відносна  додаткова  вартість.  Відносна 
вартість  освовиид  фондів,  відносна  цінА,  ек.  - 
ціна  товару,  що  визначається  у  вигляді  відно¬ 
шення  до  ціни  іншого,  базисного  товару.  2.  грам. 
Який  показує  відношення  до  чогось,  зв'язок  із 
чимсь. 

ВІДНбСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  віднбсний  1. 
**  тебрія  віднбсності  -  фізична  теорія  простору  і 
часу,  одна  з  фундаментальних  фізичних  теорій  20  ст. 
ВІДНОСНО.  1.  Присл.  до  віднбсний  1;  порівняно. 

2.  приіім.,  з  род.  відм.  З  приводу;  щодо  кого-, 
чого-небудь;  стосовно. 

ВІДНОШЕННЯ,  -я,  с.  1.  Стосунок,  причетність  до 
кого- чого-небудь;  зв'язок  із  кимсь,  чимсь.  2.  Вза¬ 
ємозв'язок  між  предметами,  явищами.  Процеитпе 
відношений.  Синтаксичні  відношення,  3.  заст. 
Ставлення  (у  1  знач.).  4.  Діловий  лист,  що  надси¬ 
лається  в  установу  або  офіційній  особі. 

ВІДНЯТИ  див.  віднімАти. 

ВІДНЯТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  віднАти 

1.  //  віднАто,  безос.  присудк.  сл. 

ВІДНЯТИСЯ  див.  відніматися. 

ВІДНЯТТЯ,  -А,  с.  Дія  за  знач.  віднАти  1,  2. 
ВіДОБРАЖАльнии,  -а,  -е.  Стос,  до  відображання. 
відображання,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відображАти  й 

відображАтися  1,  2. 

відображати,  -Аю,  -Аєш,  /  відображувати,  -ую, 

-уєш,  ведок.,  ВІДОБРАЗЙТИ,  -ажу,  -Азйш,  док., 
перед.  1.  Показувати  кого-,  що-небудь  засобами 
слова,  живопису,  гри  тощо.  2.  Те  саме,  що  від- 
дзеркАлювати;  відбивати.  //  перев.  Виявляти, 
виражати  в  собі  певні  якості,  властивості;  відби¬ 
вати  щось. 

відображатися,  -ається  і  відображуватися,  -уєть¬ 
ся,  ведок.,  ВІДОБРАЗЙТИСЯ,  -иться,  док.  1.  у  чому. 
Відтворюватися,  мати  відображення.  2.  у  чому. 
Те  саме,  що  віддзеркАлюватися;  відбиватися. 

3.  тільки  ведок.  Пас.  до  відображАти. 
ВІДОБРАЖАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 

відображАти. 

ВІДОБРАЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відобразйти.  //  відображено,  безос.  присудк.  сл. 
відображення,  -я,  с.  і.  тільки  одп.  дія  і  стан  за 
знач,  відобразйти  й  відобразитися;  відбиття. 

2.  Зображення  предмета,  відбите  в  дзеркалі,  на 
поверхні  води,  полірованій  речі  тощо;  відбиток. 

3.  тільки  одп.,  філос.  Відтворення  в  свідомості 
предметів,  явищ  зовнішнього  світу.  4.  спец.  Пра¬ 
вило,  за  яким  кожному  елементові  деякої  заданої 
множини  відповідає  певний  елемент  іншої  зада¬ 
ної  множини. 

ВІДОБРАЖУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин. 

4.  до  відобрАжувати. 

ВІДОБРАЖУВАТИ  див.  відображАти. 
ВІДОБРАЖУВАТИСЯ  див.  відображАтися. 
ВІДОБРАЖУВАЧ,  -а,  ч.  Той,  хто  щось  зображує, 

відображує. 

ВіДОБРАжувачка,  -и.  Жін.  до  відобрАжувач. 
ВІДОБРАЖУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
відобрАжувати. 

ВІДОБРАЗИТИ  див.  відображАти. 

ВІДОБРАЗИТИСЯ  див.  відображАтися. 

ВІДОБРАзний,  -а,  -е.  Стос,  до  відображення. 
ВІДОГРАВАТИ,  -раю,  -раАш,  ведок.  Те  саме,  що 
відігравАти. 

ВІДОГРАВАтися,  -аюся,  -абшся,  док.  Те  саме,  що 
відігравАтися. 

ВІДОЗВА,  -и,  ж.  Звернення,  заклик  уряду,  організа¬ 
ції  або  окремої  особи  до  широких  мас  населення. 
ВІДОКРЕМИТИ  див.  відокрАмлювати. 

ВІДОКРЕМИТИСЯ  див.  відокрАмлюватися. 
ВІДОКРЕМЛЕНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відокрАмити  1,  2,  4.  2.  у  знач,  прикм.  Який  міс¬ 
титься,  перебуває  окремо  від  кого-,  чого-небудь. 

3.  у  здач,  прикм.,  грам.  Який  вирізняється  своїм 
змістом  та  інтонацією.  Відокремлені  члеви  ре¬ 
чення. 

ВІДОКРЕМЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  і  стан  за 
знач.  відокрАмлений  2. 

ВІДОКРЕМЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відокрАмити  й 
відокрАмитися.  Відокремлення  членів  речення. 
ВІДОКРЕМЛЕНО,  Присл.  до  відокрАмлений  2. 
ВІДОКРЕМЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  використовуєть¬ 
ся  для  відокремлення. 


175 


ВІДОКРЕМЛЮВАНИЙ 

ВІДОКРЕМЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і 
мив,  ч.  до  відокремлювати  1,  2,  4. 

ВІДОКРЕМЛЮЄ АНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  відо¬ 
кремлюваний. 

ВІДОКРЕМЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відокрем¬ 
лювати  й  відокремлюватися  1,  3. 
ВІДОКРЕМЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ИЄДОК. ,  ВІДОКРЕМИ¬ 
ТИ,  -млю,  -миш;  мв.  відокремлять:  док.,  перед. 

1.  Роз'єднуючи,  розділяючи,  брати  частину  від 
цілого.  2.  Розділяючи,  відмежовувати  щось  від 
чогось  чим-небудь.  //  Відмежовувати  собою  щось 
від  чогось;  бути  межею  між  ким-,  чим-небудь: 
розділяти.  3.  Розпізнавати,  бачити  відмінності 
між  чим-небудь.  4.  Переривати  зв'язок,  зв'язки 
між  ким-,  чим-небудь.  5.  грам.  Вирізняти  друго¬ 
рядні  члени  речення,  вставні  слова  тощо  розділо¬ 
вими  знаками  на  письмі,  інтонацією  в  усній  мові. 

ВІДОКРЕМЛЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  ведок. ,  ВІДО¬ 
КРЕМИТИСЯ,  -млюся,  -мищся;  мв.  відокремляться; 
док.  X.  Відділятися,  відриватися  від  чого-небудь. 

2.  Віддалятися,  відходити  від  кого-,  чого-небудь. 

3.  Виходити  зі  складу  чого-небудь  (держави,  орга¬ 
нізації,  гуртка).  //  Виходити  зі  складу  сім'ї,  розді¬ 
ливши  майно.  4.  Вирізнятися  з-поміж  чогось. 
ВІДОКРЕМЛЮВАЧ,  -а,  ч.  Який  щось,  когось  відокре¬ 
млює,  призначений  для  відокремлювання. 

ВІДОКРЕМЛЮЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
відокремлювати. 

ВІДОКРЕМНИЙ,  -а,  -е.  Який  існує  відокремлено, 
перебуває  у  стані  відокремлення. 

ВІДОМ,  -а,  ч.,  діад.  Звістка,  знання,  відомість. 
**  відома  мАти  -  знати,  відома  дібрАти  -  дізна¬ 
тися.  немй  відома  -  невідомо. 

ВІДбМИЙ,  -а,  -е.  1.  Про  якого  знають;  знайомий. 
//  Якого  добре  знають  з  певного  боку.  **  Відбма 
річ  -  уживається  як  вставне  словосполучення  в 
значенні  відомо,  звичайно.  2.  Якого  знає 
багато  людей,  який  користується  популярністю, 
славою;  знаменитий,  славетний.  3.  у  звач.  ім. 
відбме,  -мого,  с.,  мат.  Дана  величин  а.  ВІДбМ  ЇСТЬ 
два.  відбмості. 

ВІДОМІСТЬ,  -мості,  ж.  Документ,  зазвичай  для 
одержання  чогось  (грошей,  матеріалів  і  т.  ів.) 
Розписатись  у  відомості.  **  Балансова  відомість 
-  фінансовий  документ,  в  якому  відображено 
активи,  пасиви  та  вартість  капіталу  підприємст¬ 
ва.  Дефектна  відомість  -  документ,  який  складе¬ 
но  на  основі  контролю  якості  речей,  товарів  і 
який  містить  перелік  наявних  в  них  дефектів. 
ПередЄточна  відомість  -  документ,  який  містить 
детальні  відомості  про  склад  майна,  цінностей, 
що  передаються.  Платіжна  відомість  -  бухгалтер¬ 
ський  документ,  за  яким  виплачується  заробітна 
платня,  а  також  здійснюються  інші  грошові  ви¬ 
плати. 

ВіДбМО,  вевідм.  1.  присудк.  сд.  Про  наявність 
відомостей  про  кого-,  що-небудь.  2.  вставв.  сд. 
Уживається  для  пояснення  якоїсь  причини,  нас¬ 
лідку;  зрозуміло,  звісно.  **  Як  аідбмо  -  як  усі 
знають. 

ВІДбМОСТІ,  -тей,  мв.  ( одв .  відбмість,  -мості,  ж.) 

1.  Повідомлення,  вісті  про  кого-,  що-небудь. 

2.  Певні  факти,  дані  про  кого-,  що-небудь.  3.  тіль- 
кв  мв.  Знання  в  якій-небудь  галузі.  4.  тільки  одв., 
рідко.  Абстр.  ім.  до  відбмий  2;  слава. 

Відомство,  -а,  с.  Галузь  державного  управління  й 
сукупність  установ,  які  її  обслуговують. 
Відомстити  див.  відомщати. 

ВІДОМЧИЙ,  -а,  -е.  X.  Стос,  до  відомства.  2.  Обмеже¬ 
ний  інтересами  тільки  свого  відомства,  установи. 
ВІДОМЧІСТЬ,  -чості,  ж.  Абстр.  ім.  до  відомчий  2. 
ВІДОМЩАТИ,  ВІДІМЩАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДОМС¬ 
ТИТИ,  ВІДІМСТИТИ,  -  мщу,  -мстйш,  док.,  рідко.  Те 
саме,  що  мстйтися. 

ВіДйМЩЕНИЙ,  ВІДІМЩЕНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Дієприкм. 
пас.  мин.  ч.  до  відомстйти. 

ВІДОМЩЕННЯ,  ВІДІМЩЕННЯ,  -я,  с.,  рідко.  Дія  за 
знач,  відомстйти. 

ВІДОР,  -у,  ч„  діад.  Відпрацювання  оранкою  за 
користування  землею. 

ВІДОРАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
орАти. 

ВІДОРАТИ,  -рю,  -реш,  док.,  ВІДОРЮВАТИ,  -юю,  -юєш, 
ведок.,  перед.  1.  Орючи,  відокремлювати,  відме¬ 
жовувати  від  чогось.  //  Орючи,  відокремлювати, 
забирати  собі.  2.  Відробляти  оранкою. 

ВІДОРЮВАТИ  див.  відорАти. 

ВідоСЕРЕДНій,  -я,  -є,  заст.,  фіз.  Відцентровий. 
ВІДОСОБИТИ  див.  відособлювати. 
відособитися  див.  відосбблюватися. 
ВІДОСОБЛЕНИЙ,  -а,  -е,  квижв. ,  рідко.  Дієприкм. 
пас.  мин.  ч.  до  відособити. 

ВІДОСОБЛЕНІСТЬ,  -ності,  ж.,  квижв.,  рідко.  Те 
саме,  що  відокремленість. 

ВІДОСОБЛЕННЯ,  -я,  с.,  квижв.,  рідко.  Дія  і  стан  за 
знач,  відособити  й  відособитися. 

ВІДОСОБЛЕНО.  Присл.  до  відособлений. 
ВІДОСОБЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш  і  ВІДОСОБЛЯТИ,  -Аю, 
-Аєш,  ведок.,  ВІДОСОБИТИ,  -блю,  -биш;  мв.  відосо¬ 
блять;  док.,  перед.,  квижв.,  рідко.  Те  саме,  що 
відокремлювати  1,  4. 

ВІДОСОБЛЮВАТИСЯ,  -ЮЮСЯ,  -ЮЄШСЯ  і  ВІДОСОБЛЙТИ- 
СЯ,  -Аюся,  -яєшся,  ведок.,  ВІДОСОБИТИСЯ,  -блюся, 
-бишся;  мв.  відособляться;  док.,  квижв.,  рідко. 
Те  саме,  що  відокремлюватися  1,  4. 

ВІДОСОБЛЯТИ  див.  відособлювати. 

ВІДОСОБЛЯТИСЯ  див.  відособлюватися. 

ВІДОТІЛЬ,  присл.,  діад.  Відтіль. 

ВІДОХОТИТИ  див.  відохочувати. 

ВІДОХОЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відохочувати. 

176 


ВІДОХОЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДОХОТИТИ, 
-Очу,  -Отиш,  док.  Відбивати  в  кого-небудь  бажан¬ 
ня,  охоту  щось  робити,  любов,  прагнення  до  чо¬ 
гось. 

ВІДПАД,  -у,  ч.,  спец.  Дія  і  стан  за  знач,  відпадАти 
й  відпАсти. 

ВІДПАДАННЯ,  -я,  с.  Дія  і  стан  за  знач.  відпадАти. 
ВІДПАДАТИ,  -Ає,  ведок.,  ВІДПАСТИ,  -але,  док.  І.  Па¬ 
дати,  відділяючись,  відриваючись  від  чого-небудь. 
2.  Втрачати  значення,  силу  за  певних  умов. 
//  Зникати.  3.  Виходити  з  якогось  об'єднання. 
ВІДПАДІННЯ,  -я,  с.  Дія  і  стан  за  знач.  відпАсти. 
ВІДЛАДКИ,  -ів,  ми.  (одв.  відпАдок,  -дка,  у.),  діал. 
Відходи. 

ВіДЛАєннЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  відпАювання. 
ВІДПАЛ’,  -у,  ч.,  те д.  Те  саме,  що  відпАлювання'. 
ВІДПАЛ1,  -у,  ч.,  гірв.  Те  саме,  що  відпАлювання2. 
ВІДПАЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
палйти. 

ВІДЛАЛИЙ,  -а,  -е.  Який  відпав,  відокремився,  па¬ 
даючи. 

ВіДПАлина,  -и,  ж.  Дрібна  гречана  лузга,  змішана  з 
борошном. 

ВіДПАЛЙти'  див.  відпАлювати1. 
відпалити2  див.  відпАлювати2. 
відпальник,  -а,  ч.,  гірв.  Робітник,  що  здійснює 
відпалювання  (див.  відпАлювання2). 
ВІДПАЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  тед.  Признач,  для  відпа¬ 
лювання  (див.  відпАлювання'). 

ВІДПАЛЮВАЛЬНИХ,  -а,  ч.  Фахівець  з  відпалювання. 
відпАлювальниця,  -і.  Жін.  до  відпАлювальник. 
ВідпАлювання',  -я,  с.,  тед.  Дія  за  знач.  відпАлю¬ 
вати'. 

ВІДПАЛЮВАННЯ2,  -я,  с.,  гірв.  Дія  за  знач.  відпАлю¬ 
вати2. 

ВІДПАЛЮВАТИ1,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВІДПАЛЙТИ, 
-алю,  -Алиш,  док.,  перед.,  тед.  Обробляти  метали, 
їх  сплави,  деталі  тощо  (напр.,  скло)  нагріванням  і 
повільним  охолодженням  для  надання  їм  потріб¬ 
них  властивостей. 

ВІДПАЛЮВАТИ2,  -юю,  -ЮЄШ,  ведок.,  ВІДПАЛЙТИ, 
-алю,  -Алиш,  док.,  перед.,  гірв.  Робити  отвір, 
щілину  тощо  в  пласті  вугілля,  руди  за  допомогою 
вибуху. 

ВІДПАНУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  Закінчити,  перестати 
панувати. 

ВІДПАР,  -у,  ч.  Негуста  пара;  випари. 

ВІДПАРЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
пАрити. 

ВІДПАРИРУВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відпарирувати. 

ВІДПАРИРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док,  перед.  1.  У  фех¬ 
туванні  -  відбити  удар.  2.  перев.,  рідко.  Відповіс¬ 
ти  гостро,  дотепно  на  докір,  образу  тощо. 
ВІДПАРИТИ  див.  відпАрювати. 

Відпаритися  див.  відпАрюватися. 

ВІДПАРбВУВАНня,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпарбвува- 
тися. 

ВІДПАРбВУВАТИСЯ,  -ується,  ведок,  рідко.  Відтава¬ 
ти,  паруючи. 

ВІДПАРОСТИТИСЯ  див.  відпАрощуватися. 
ВІДПАРОЩУВАТИСЯ,  -ується,  ведок,  ВІДПАРОСТИТИ¬ 
СЯ,  -иться,  док.  Вирізнятися,  відокремлюватися 
окремим  паростком. 

ВЩПАРУВАТИ,  -ує,  док.  Закінчити,  перестати  пару¬ 
вати. 

ВІДПАРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відпАрювати  й 
відпАрюватися. 

ВІДПАРЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок,  ВІДПАРИТИ,  -рю, 
-риш,  док,  перед.  1.  Пом'якшувати  що-небудь, 
діючи  на  нього  парою.  //  Діючи  парою  на  щось, 
відривати,  відклеювати.  2.  рідко.  Відмивати  що- 
небудь,  тримаючи  в  гарячій  воді. 

ВІДПАРЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок,  ВІДПАРИТИСЯ, 
-иться,  док.  Відділятися  під  дією  пари. 
ВІДПАРЮВАЧ,  -а,  ч.  Людина  або  механізм,  який 
щось  відпарює. 

відпасати,  -Аю,  -Аєш  і  рідко  відпасувати,  -ую, 
-уєш,  ведок,  ВІДПАСТИ,  -су,  -сАш,  док.  1.  перед. 
Те  саме,  що  випасАти  1.  2.  перед.,  перев.,  фам., 
звеважл.  Добре  харчуючись,  відрощувати  живіт, 
підборіддя  тощо.  3.  веперед.  Пасінням  відробляти 
за  що-небудь.  4.  тільки  док,  перед.  Пропасти 
певний  час. 

відпасатися,  -Ається  і  рідко  відпасуватися,  -ує¬ 
ться,  ведок,  ВІДПАСТИСЯ,  -сАться,  док.  1.  Те  саме, 
що  випасАтися  X.  2.  перев.,  фам.,  звеважл.  Попра¬ 
влятися,  гладшати  (про  людину). 

ВідпАсти'  див.  відпадАти. 

ВідпАсти2  див.  відпасАти. 
вщпАстися  див.  відпасАтися. 
відпасувати  див.  відпасАти. 

ВІДПАСУВАТИ,  відпасую,  відпасуєш,  док,  спорт. 
Віддати  пас  партнерові. 
відпАювання,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відпАювати. 
ВІДПАЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок,  ВІДПАЯТИ,  -Аю, 
-Аєш,  док,  перед.  Відокремлювати,  відділяти 
нагріванням  припаяну  частину. 

ВІДПАЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  док,  перед.,  розм.,  рід¬ 
ко.  Відрізати,  відламати,  відокремити  частину  від 
цілого. 

ВІДПАЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок,  ВІДПАЯТИСЯ,  -Ае- 
ться,  док.  Відокремлюватися,  відпадати  внаслідок 
нагрівання. 

ВЩЛАЯНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відпзйти. 
ВІДПАЯТИ  див.  відпАювати. 

ВІДПАЯТИСЯ  див.  відпАюватися. 

ВІДПЕКАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  ВІДПЕКУВАТИСЯ, 
•уюся,  -уєшся,  ведок,  розм.  Позбутися,  здихати¬ 
ся,  звільнитися. 


ВІДПЕРТИ  див.  відпирАти'. 

ВІДПЕРТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відпй- 
рти  1,  2. 

ВІДПЕРТИСЯ  див.  відпирАтися'. 

ВІДПЕЧАТАТИ  див.  відпечАтувати. 

ВІДПЕЧАТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок,  відпечАтати, 
-аю,  -аєш,  док,  перед.  Знімати  печатку;  те  саме, 
що  розпечатувати. 

ВІДПИВАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок,  ВІДЛЙТИ,  відіп'ю, 
відіп'єш ,  док,  перед.  1.  Випивати  частину  чого- 
небудь;  надпивати.  2.  Випивати  ту  кількість  чого- 
небудь,  яку  раніше  не  можна  було  пити  з  певних 
причин.  3.  Перестати,  закінчити  пити. 
ВІДПИВАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок,  ВЩЛЙТИСЯ, 
відіп'юся,  відіп'єшся,  док.  1.  тільки  док.  Напи¬ 
тися  досхочу.  2.  чим,  иа  чому,  розм.  Поправляти¬ 
ся,  довго  п'ючи  що-небудь. 

ВІДПЙЛ,  -у,  ч.  Місце  перерізу  стовбура  дерева  тощо. 
ВІДПЙЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
пилйти. 

ВІДПИЛЕННЯ,  -я,  с.,  спец.  Очищення  від  пилу  якої- 
небудь  сировини. 

ВІДПИЛЙТИ,  -илю,  -йлиш,  док.  Очистити  від  пилу 
яку-небудь  сировину. 

відпилювання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпйлювати. 
ВІДПИЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок,  ВІДПИЛЙТИ,  -Аю, 
-Аєш,  док,  перед.  Відрізувати  пилою. 
відпилюватися,  -юється,  ведок.  Пас.  до  відпйлю¬ 
вати. 

ВЩПЙЛЮВАЧ,  -а,  ч.  Людина,  яка  відпилює  що- 
небудь. 

ВІДПЙЛЮВАЧКА,  -и.  Жін.  до  відпйлювач. 
відпиляний,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
пилАти. 

ВІДПИЛЯТИ  див.  відпйлювати. 

ВІДПИНАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок,  ВІДІПНУТИ,  -діпну, 
-діпнАш;  мив.  ч.  відіпнув,  -нула,  -нуло;  док.  1.  Те 
саме,  що  відстібАти.  2.  Відв'язувати  прив'язане. 
ВІДПИРАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  призначений,  присто¬ 
сований  для  відпирання  чого-небудь. 

ВІДПИРАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч.  до 
відпирАти'  і  відпирАти2. 

ВІДПИРАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відпирАти'  і  відпи¬ 
рАти2. 

ВідпирАти',  -Аю,  -Аєш,  ведок,  відпЕрти,  відіпру, 
відіпреш,  док,  перед.,  розм.  1.  рідко.  Те  саме, 
що  відмикАти  1.2.  Силою  змушувати  відступити 
назад;  відтискувати.  3.  тільки  док.,  фам.  Віднес¬ 
ти  щось  важке,  напружуючись. 
відпирАти2,  -Аю,  -Аєш,  ведок,  відіпрАти,  відперу, 
відпереш;  мив.  ч.  відіпрАв,  -прала,  -прАло;  док, 
перед.  Перучи,  відмивати  бруд  з  одягу,  білизни 
тощо. 

ВідпирАтися',  -Аюся,  -Аєшся,  ведок,  відпертися, 
відіпруся,  відіпрешся,  док.  1.  розм.,  рідко.  Те  са¬ 
ме,  що  відмикатися  1.  2.  розм.  Відмагатися,  від¬ 
мовлятися  визнати  свою  вину  тощо,  не  зізнаватися 
в  чомусь.  3.  діад.  Відбиватися,  оборонятися. 
ВІДПИРАТИСЯ2,  -Ається,  ведок,  ВІДІПРАТИСЯ,  відпе- 
рАться;  мив.  ч.  відіпрАвся,  -прАлася,  -прАлося; 
док  Ставати  чистим  унаслідок  прання.  //  Зника¬ 
ти  після  прання  (про  бруд,  плями  тощо). 
ВІДПИРАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
відпирАти. 

ВІДПЙРХАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  ВІДПЙРХУВАТИ- 
СЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.  Пирхаючи,  прочищати 
ніс,  рот,  горло. 

В ІДП ЙРХУВ АТИСЯ  див.  відпйрхатися. 

ВІДПИС,  -у,  ч„  заст.  Письмова  відповідь  на  лист  і 
т.  ін. 

ВІДПИСАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
писАти  2. 

ВІДПИСАТИ  див.  відпйсувати. 

ВІДПИСАТИСЯ  див.  відписуватися. 

ВІДПИСКА,  -и,  ж.  1.  Письмова  відповідь,  у  якій 
обминається  головне,  суть  справи.  2.  заст.  Пись¬ 
мова  відповідь  на  лист  і  т.  ін. 

ВЩПйсування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпйсувати. 
ВІДПИСУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок,  ВІДПИСАТИ,  -ишу, 
-йшеш,  док.,  перед.  1.  також  без  додатка.  Відпо¬ 
відати  комусь  листовно.  //  Повідомляти  листом 
про  щось.  2.  Письмово  заповідати  кому-небудь 
своє  майно  у  спадок.  3.  діал.  Списувати,  перепи¬ 
сувати. 

відписуватися,  -уюся,  -уєшся,  ведок,  відписати¬ 
ся,  -ишуся,  -йшешся,  док.  X.  Письмово  відповіда¬ 
ти,  не  торкаючись  головного,  обминаючи  суть 
справи.  2.  тільки  док.,  рідко.  Закінчити  писати. 
ВЩПИТАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док,  ВІДПЙТУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
ведок,  1.  Замість  відповіді  на  питання  запитува¬ 
ти.  2.  діал.  Розпитуючи,  знаходити  кого-,  що- 
небудь. 

відпйти  див.  ВІДПИВАТИ. 

ВІДПЙТУВАТИ  див.  відпитАти. 

ВІДПИХАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відпихАти  й  відпи- 
хАтися. 

ВІДПИХАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок,  ВІДІПХНУТИ  і  рідко 
ВІДПИХНУТИ,  -ну,  -нАш,  док,  перед.  1.  Пхаючи 
когось  або  щось,  відсувати,  відстороняти  від  кого-, 
чого-небудь.  2.  перев.,  розм.  Відштовхувати,  від¬ 
даляти  когось  від  себе  байдужістю  або  поганим 
ставленням,  вчинком  і  т.  ін. 

ВІДПИХАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок,  ВІДІПХНУТИСЯ 
і  рідко  ВІДПИХНУТИСЯ,  -нуся,  -нАшся,  док.  Від¬ 
штовхуватися  від  кого-,  чого-небудь.  //  Віддаля¬ 
ти,  відстороняти  кого-небудь  від  себе. 

ВІДПИХНУТИ  див.  відпихАти. 

ВІДПИХНУТИСЯ  див.  відпихАтися. 

ВІДПІРКА,  -и,  ж.,  зад.  Відмовка. 

ВідплазувАти,  -ую,  -уєш,  ведок.  Те  саме,  що  від- 


повзти. 

ВІДПЛАТА,  -и,  ж.  Дія,  вчинок  і  т.  ін.  у  відповідь  на 
заподіяне  комусь  зло;  помста.  //  Сумний  наслідок 
якихось  нерозважливих  вчинків  тощо. 

ВІДПЛАТЙТИ  див.  відплачувати. 

ВІДПЛАТИТИСЯ  див.  відплачуватися. 

ВіДПлАтниЙ,  -а,  -е:  **  ВідплАтні  угбди;  у  цивільно¬ 
му  праві  -  угоди,  в  яких  зобов'язанню  однієї  з 
сторін  здійснити  певні  дії  відповідає  зустрічне 
зобов'язання  іншої  сторони  надати  матеріальне 
чи  інше  благо. 

відплачений,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відплатйти.  //  відплАчено,  безос.  присуди,  сд. 
ВІДПЛАЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відплАчувати. 
ВІДПЛАЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДПЛАТЙТИ, 
-ачу,  -Атиш,  док.,  кому.  Віддячувати  за  послугу, 
добре  ставлення.  //  Мститися  за  вчинене  зло. 
Відплачувати  сторицею. 

ВІДПЛАЧУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВІДПЛАТЙ- 
ТИСЯ,  -ачуся,  -Атишся,  док.  1.  рідко.  Те  саме,  що 
віддйчувати.  2.  діад.  Повертати  борг;  розплачу¬ 
ватися. 

ВІДПЛЕСК,  -у,  ч.  Сплеск  хвилі,  яка,  ударившись  об 
що-небудь,  відкочується  назад. 

ВІДПЛЕСкАТИ,  -ещу,  -Ащеш,  ведок.  Закінчити, 
перестати  плескати. 

ВІДПЛЕСНУТИ  див.  відпліскувати. 

ВІДПЛЕСТЙ  ДИВ.  ВІДПЛІТАТИ. 

відплетений,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мни.  ч.  до 
відплестй. 

ВІДПЛИВ,  -у,  ч.  1.  тільки  оди.  Дія  за  знач,  відпли- 
вйги  й  відпливти  1,  3.  2.  Періодичне  (двічі  на 
добу)  пониження  рівня  води  в  океанах  і  відкри¬ 
тих  морях;  прот.  приплив.  3.  дерен.  Послаб¬ 
лення  якогось  процесу,  дії,  руху,  що  чергуються 
з  їх  піднесенням.  //  Масовий  відхід  кого-небудь. 
//  Зменшення  чого-небудь.  **  Відплйв  капітАлу  - 
кошти  країни,  які  скеровуються  за  кордон  з  ме¬ 
тою  інвестування,  позики  чи  закупівлі  фінансо¬ 
вих  активів. 

відпливати,  -Аю,  -аєш,  ведок.,  відплисти,  -иву, 
•ивАш;  мив.  ч.  відплйв,  -лилА,  -лилб;  ми.  відпли- 
лй;  ВІДПЛИВТИ,  -иву,  -ивАш;  мив.  ч.  відплйв,  -влА, 
-влб;  ми.  відпливлй;  рідко  ВІДЛЛЙНУТИ,  -ну,  -неш, 
док.  1.  Пливучи,  віддалятися  від  кого-,  чого- 
небудь.  2.  перед.  Плавно  віддалятися,  відходити. 
3.  Вирушати  в  плавання. 

ВІДПЛИВНИЙ,  -А,  -А.  Прикм.  до  відплйв  2.  Відплив¬ 
на  хвиля. 

ВІДПЛИВТЙ  див.  відпливАти. 

ВІДПЛЙГАТИ  див.  відплйгувати. 

ВІДПЛИГНУТИ,  -ну,  -нАш,  док.  Однокр.  до  відплйгу- 
вати. 

відплйгув ати ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДПЛЙГАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.  1.  Плигаючи,  віддалятися.  2.  тільки 
док.  Закінчити,  перестати  плигати, 

ВІДЛЛЙНУТИ  див.  ВІДПЛИВАТИ. 

ВІДПЛИСТЙ  ДИВ.  ВІДПЛИВАТИ, 
відплиття,  -А,  с.  Дія  за  знач,  відплистй  3. 
ВІДПЛІСКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпліскувати. 
ВІДПЛІСКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДПЛЕСНУТИ, 
-ну,  -нАш,  док.  Плескаючи,  відкочуватися,  відда¬ 
лятися  від  чогось  (про  хвилі). 

ВІДПЛІТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відплітАти. 
ВІДПЛІТАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДПЛЕСТЙ,  -ету, 
-етАш;  мив.  ч.  відплів,  -плелА,  -плелб;  ми.  від- 
плелй;  док.,  перед. ,  рідко.  Відокремлювати  що- 
небудь,  розплітаючи. 

ВІДПЛІТАТИСЯ,  -Ається,  ведок.,  ВІДЛЛЕСТЙСЯ,  -етАть- 
ся;  мив.  ч.  відплівся,  -плелАся,  -плелбся;  ми. 
відшіелйся;  док.,  рідко.  Відокремлюватися,  роз¬ 
плітаючись. 

ВІДПЛІШЙТИ,  -шу,  -ішиш,  док.,  перед.  Витягнути 
клин  із  чого-небудь. 

ВІДПЛОДОНОСИТИ,  -ить,  док.  Дати  останні  плоди 
(про  фруктові  дерева,  ягідні  та  овочеві  рослини). 
//  Перестати  плодоносити. 

ВІДПЛУТАТИ  див.  відплутувати. 
відплутатися  див.  відплутуватися. 

ВІДПЛУТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  Ведок.,  ВІДПЛУТАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перед.,  рідко.  Відокремлювати  що- 
небудь,  розплутуючи. 

ВІДПЛУТУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВІДПЛУТАТИСЯ, 
-ається,  док.,  рідко.  Відокремлюватися,  розплу¬ 
туючись. 

ВІДПЛЬОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпльбвува- 
ти  і  відпльбвуватися. 

ВІДПЛЬОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДПЛЮВАТИ, 
-юФ,  -юАш,  док.,  рідко,  1.  перед.  Те  саме,  що  ви¬ 
пльовувати.  2.  иеперех.  Те  саме,  що  спльбвувати. 
ВІДПЛЬОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВІДПЛЮ- 
ВАТИСЯ,  -ююся,  -юАшся,  док.  1.  Плюючи,  звіль¬ 
нятися  від  чогось  непотрібного  в  роті.  2.  перед. 
Спльовуючи,  виражати  огиду  до  чогось,  небажан¬ 
ня  мати  стосунок,  справу  з  ким-,  чим-небудь. 
//  За  забобонними  уявленнями  -  спльовувати, 
захищатися  від  нечистої  сили. 

ВІДПЛЮВАТИ  див.  відпльовувати. 

ВІДПЛЮВАТИСЯ  див.  відпльбвуватися. 

ВідпліЬнути,  -ну,  -неш,  док.  Однокр.  до  відпльб¬ 
вувати. 

ВІДПЛЮНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.  Однокр.  до  від¬ 
пльбвуватися. 

ВІДПЛЮЩИТИ  див.  відплющувати. 

ВІДПЛЮЩИТИСЯ  див.  відплгізщуватися. 
ВІДПЛЮЩУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДПЛЮЩИТИ, 
-щу,  -щиш,  док.,  перед.,  рідко.  Те  саме,  що  роз¬ 
плющувати2. 

ВІДПЛЮЩУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВІДПЛЮЩИТИСЯ, 
-иться,  док.,  рідко.  Те  саме,  що  розплющуватися2. 


ВІДПОВЗАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДПОВЗТИ,  -зу, 
-зАш,  док.  Повзучи,  віддалятися  від  кого-,  чого- 
небудь. 

ВІДПОВІДАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Такий,  на  якого  покла¬ 
дено  відповідальність  за  яку-небудь  ділянку  робо¬ 
ти,  справу  тощо.  **  ВідповідАльна  осбба  -  фізич¬ 
на  або  юридична  особа,  яка  несе  відповідальність 
за  певні  дії  чи  цінності.  2.  Особливо  важливий, 
дуже  серйозний. 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Покладений  на 
когось  або  взятий  на  себе  обов'язок  відповідати  за 
певну  ділянку  роботи,  справу,  за  чиїсь  дії,  вчин¬ 
ки,  слова.  **  Адміністративна  відповідальність  - 
юридична  відповідальність  громадян  і  посадових 
осіб  за  здійснене  ними  адміністративне  правопо¬ 
рушення.  Відповідальність  платникА  податків  - 
відповідальність  платників  податків  за  несвоєчас¬ 
ну  або  неповну  сплату  належного  податку.  Еко¬ 
номічна  відповідальність  -  обов'язок  економіч¬ 
ного  суб'єкта  відповідати  по  прийнятим  ним  зо¬ 
бов'язанням.  кримінальна  відповідальність  - 
вид  юридичної  відповідальності  за  вчинення  фі¬ 
зичною  особою  діяння,  передбаченого  криміналь¬ 
ним  кодексом.  СубсидіАрна  відповідальність  - 
додаткова  відповідальність,  яка  покладається  на 
окремих  членів  групи,  що  несуть  солідарну  від¬ 
повідальність.  лритягАти  до  відповідальності  ко¬ 
го  -  вважаючи  когось  винним,  вимагати  звіту  за 
його  вчинки  (перед  судом,  органами  влади  і  т. 
ін.).  Цивільна  відповідальність  -  вид  юридичної 
відповідальності  за  цивільні  порушення;  полягає 
у  застосуванні  до  правопорушника  заходів  впли¬ 
ву,  встановлених  законом.  Юридйчна  відповіда¬ 
льність  -  встановлений  законодавством  юридич¬ 
ний  обов'язок  правопорушника  зазнати  позбав¬ 
лення  певних  благ  та  (або)  належних  йому  цінно¬ 
стей.  2.  Серйозність,  важливість  справи,  моменту 
тощо. 

ВІДПОВІДАЛЬНО.  Присл.  до  відповідальний. 
ВіДЛОВідАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відповідати. 
ВІДПОВІДАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДЛОВІСТЙ,  -ім, 
-ісй;  мив.  ч.  відповів,  -вілА.  -вілб;  ми.  відповілй; 
док.  1.  иеперех.  Давати  комусь  відповідь  на  пи¬ 
тання,  звертання  тощо.  //  Писати  відповідь  на 
лист.  2.  перед,  і  без  додатка.  Розповідати  вчите¬ 
леві  (екзаменаторові)  засвоєний  матеріал.  3.  ие¬ 
перех.  Робити  що-небудь  у  відповідь  на  дії  іншо¬ 
го.  4.  тільки  недок.,  иеперех.  Нести  відповідаль¬ 
ність  за  когось,  щось.  5.  тільки  ведок.,  иеперех. 
Бути  відповідним  чому-небудь, 

ВІДПОВІДАЧ,  -А,  ч.  Той,  кого  притягають  до  суду. 
ВІДПОВІДАЧКА,  -и.  Жін.  до  відповідач. 

ВІДПОВІДНИЙ,  -а,  -е.  1.  чому.  Який  відповідає  чому- 
небудь.  І /  Який  відповідає  якійсь  мірі;  належ¬ 
ний.  2.  Який  підходить,  потрібний  для  даного 
випадку. 

ВІДПОВІДНИЙ,  -А,  -А.  Який  дається  у  відповідь. 
Відповідний  лист.  Відповідна  йота. 

ВІДПОВІДНИК,  -а,  ч.,  лінгв.  Слово  однієї  мови,  що 
означає  таке  саме  поняття,  як  і  слово  іншої  мови. 
ВІДПОВІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Узгодженість  між  чим- 
небудь.  //  Повна  подібність  до  кого-,  чого-небудь, 
цілковита  схожість  у  чомусь. 

ВІДПОВІДНО.  1.  присл.  Так,  як  треба;  належним 
чином.  2.  у  знач,  прийм.,  зрод.  (усполуч.  зприйм. 
до)  і  дав.  в.  Уживається  на  позначення  узгодже¬ 
ності  між  чимсь,  залежності  від  чогось. 

ВІДПОВІДЬ,  -і,  ж.  1.  Усне  чи  письмове  повідомлен¬ 
ня,  пояснення  з  приводу  чийогось  запитання, 
звертання  тощо.  //  Розповідь  на  задану  тему  (уч¬ 
нем,  студентом  і  т.  ін.).  2.  Дія,  вчинок,  що  здійс¬ 
нюється  на  противагу  іншій  дії,  заклику,  вислов¬ 
ленню  тощо.  //  Рішуче  заперечення  чогось,  дове¬ 
дення  неправильності  якогось  твердження. 
3.  заст.  Відповідальність.  4.  Результат  розв'язан¬ 
ня  математичної  задачі.  **  У  (на)  відповідь  -  від¬ 
повідаючи  на  запитання,  на  що-небудь  сказане; 
реагуючи,  проявляти  своє  ставлення  до  чийогось 
вчинку,  ції  і  т.  ін. 

ВІДПОВІСТИ  див.  відповідати. 

ВІДЛОВІСТЙТИ  див.  відповіщАти. 

ВІДЛОВІТ,  -у,  у.,  заст.  Відповідь  (у  1,  2  знач.). 
відповіщАти,  -Аю,  -Аєш,  недок.,  відловістйти, 
-іщу,  -істйш,  док.,  заст.  Розповідати,  повідомляти. 
ВІДПОЗИВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док.,  перед.,  заст.  Повер¬ 
нути  собі  щось  за  допомогою  суду. 

ВІДПОЇТИ  див.  відпбювати. 

ВІДПОЇТИСЯ  див.  відпбюватися. 

ВІДПОКУТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  і  док.,  перед,  і 
иеперех.,  зад.  Те  саме,  що  спокутувати. 
ВІДПОЛІРОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відполірувАти. 

ВІДПОЛІРОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  ВІДПОЛІрб- 
вувати. 

ВІДПОЛІРОВУВАТИ,  -ую,'  -уєш,  ИЄДОК.,  ВІДПОЛІРУВА¬ 
ТИ,  -ую,  -Уєш,  док.,  перед.  Тертям,  натиранням 
робити  поверхню  каменя,  дерева  тощо  дзеркально 
гладкою. 

ВІДПОЛІРОВУВАТИСЯ,  -ується,  ИЄДОК.,  ВІДПОЛІРУВА¬ 
ТИСЯ,  -ується,  док.  І.  Ставати  дзеркально  глад¬ 
ким  (про  тверду  поверхню).  2.  тільки  недок.  Пас. 
до  відполірбвувати. 

ВІДПОЛІРУВАТИ  див.  відполіровувати. 
ВІДПОЛІРУВАТИСЯ  див.  відполіровуватися. 
ВІДПОЛІСКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відполіскувати. 
ВІДПОЛІСКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДПОЛОСКАТИ, 
-ощу,  -бщеш,  док.,  перед.  1.  Відмивати  не  дуже 
забруднені  речі,  злегка  полоскаючи  у  воді.  2.  ті¬ 
льки  док.  Закінчити  щось  полоскати. 
ВІДПОЛІСКУВАТИСЯ,  -ується,  ИЄДОК.,  відлолоскАти- 


ВІДПРАСбВУВАТИ 

СЯ,  -Ощеться,  док.  Відмиватися  під  час  полоскан¬ 
ня  водою. 

ВІДПОЛОВЙНИТИ,  -ню,  -ниш,  док.,  перед.,  розм. 
Відокремити  половину  чого-небудь. 

ВІДПОЛОСКАТИ  див.  відполіскувати. 

ВІДПОЛОСКАТИ  див.  відполіскувати. 
ВІДПОЛОСКАТИСЯ  див.  відполіскуватися. 

ВІДПОЛОТИ,  -олю,  -Олеш,  док.,  перед,  і  иеперех. 
Прополоти  протягом  певного  часу.  //  Закінчити 
полоти. 

ВідломинАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  віпоминАти. 
ВІДЛОМИНАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док.  перед,  і  иеперех., 
рідко.  Справити  поминки  по  вмерлому. 

ВІДЛОРИНА,  -и,  ж.,  діад.  Жердина,  якою  відштов¬ 
хують  невід  на  гдибину. 

В ЩЛ ОРНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Здатний  чинити  опір, 
дати  відсіч. 

ВІДПОРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  відпбриий. 
ВІДПОРОТИ  див.  відпорювати. 

ВІДПОРОТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
порбти. 

ВІДПОРОТИСЯ  див.  відпорюватися. 

ВІДПОРУЧНИК,  -а,  ч.,  зад.  Уповноважений,  предста¬ 
вник. 

ВІДПОРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпорювати. 
ВІДПОРЮВАТИ,  -юю,  -юеш,  ведок.,  ВІДПОРОТИ,  -орф, 
-Ореш.  док.  перед.  Розрізуючи  або  розриваючи 
нитки  шва,  відокремлювати  щось  пришите. 
ВІДПОРЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.,  ВІДПОРОТИСЯ, 
-Ореться,  док.  Відриватися  вздовж  шва. 
ВідпОстйТИ,  -Ощу,  -Остиш,  док.,  перед.,  церк. 
Постячи,  домогтися  прощення  гріха  (гріхів). 
ВІДЛОСТЙТИСЯ,  -Ощуся,  -Остишся,  док.,  церк.  Те 
саме,  що  відпбстйти. 

ВІДПОЧИВАЛЬНИК,  -а,  V.  Той,  хто  відпочиває. 
відпочивальниця,  -і.  Жін.  до  відпочивальник. 
ВІДПОЧИВАЛЬНЯ,  -і,  ж.  Кімната  для  відпочинку, 
сну;  спальня. 

відпочивання,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відпочивАти. 
ВІДПОЧИВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  недок.,  ВІДПОЧЙТИ,  -йну, 
-йнеш,  док.  1.  Відновлювати  сили  після  втоми 
(фізичної  чи  душевної),  припиняючи  дію,  рух  і  т. 
ін.  //  Проводити  час  на  дозвіллі,  не  працюючи. 
2.  перед.  Лежати  в  могилі. 

ВІДЛОЧЙВОК,  -вку,  ч.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що 
відпочйнок. 

відлочйлий,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  від- 
почйти  1. 

ВІДЛОЧЙН,  -у,  ч.,  рідко.  Відпочинок. 
ВІДЛОЧИНКОВИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  відпочинку. 
ВІДЛОЧЙННЯ,  -я,  с.,  фольк.  Відпочинок. 
ВІДПОЧЙНОК,  -нку,  ч.  Відновлення  сил  після  втоми 
припиненням  дії,  руху  і  т.  ін.  //  Проведення  часу 
на  дозвіллі,  без  праці.  //  Коротка  перерва  під  час 
праці,  якоїсь  дії;  перепочинок.  //  Зупинка  в  до¬ 
розі,  щоб  відпочити. 

ВІДПОЧЙТИ  ДИВ.  ВІДПОЧИВАТИ. 

ВІДПОЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпбювати. 
Відпоювати,  -юю,  -юєш,  ведок.,  Відпоїти,  -оіЬ, 
-Оїш,  док.,  перед.  Поправляти,  відгодовувати  ко¬ 
гось,  напуваючи  молоком  або  рідкою  їжею. 
ВІДПОЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юешся,  ведок.,  ВІДПОЇТИ¬ 
СЯ,  -оюся,  -Оїшся,  док.  Поправлятися,  відгодову¬ 
ватися  молоком  або  рідкою  їжею. 

ВІДПРАВА,  -и,  ж.  1.  Церковна  служба.  2.  діад.  Від¬ 
повідь. 

ВІДПРАВИТИ  див.  відправлйти. 

ВІДПРАВИТИСЯ  див.  відправлйтися. 

ВІДПРАВКА,  -и,  ж.,  розм.  Те  саме,  що  відпрАвлен- 
ня  1. 

ВІДПРАВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
прАвити  1,4.//  відпрАвлено,  безос.  присуди,  сд. 
ВІДПРАВЛЕННЯ,  -я,  с.  1.  тільки  оди.  Дія  за  знач. 
відпрАвити.  2.  спец.  Діяльність  живого  організ¬ 
му,  окремого  органу  тощо.  3.  Предмет,  що  пере¬ 
силається  поштою  (бандероль,  лист,  посилка). 
ВІДПРАВЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відправлйти  1,  4 
і  відправлйтися  1.  Відправляння  посилок.  Від¬ 
правляння  церковних  обрядів. 

ВІДПРАВЛЙТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДПРАВИТИ,  -влю, 
-виш;  ми.  відпрАвлять;  док.,  перед.  1.  Посилати, 
відсилати  щось  куди-небудь,  організовувати  від- 
силку,  перевезення  чогось.  //  Супроводжуючи, 
відводити,  відвозити  когось  до  певного  місця  за 
наказом,  розпорядженням.  2.  Випроводжати  ко¬ 
гось  зі  свого  дому.  //  Просити  когось,  наказувати 
комусь  піти  геть,  залишити,  покинути  кого-,  що- 
небудь.  3.  Давати  розпорядження  про  відхід  поїз¬ 
да,  пароплава  і  т.  ін.  4.  Служити  в  церкві,  вико¬ 
нувати  релігійний  обряд.  **  Відправлйти  (відпрА¬ 
вити)  на  той  світ  -  заподіювати  кому-небудь 
смерть. 

ВІДПРАВЛЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся,  недок.,  ВІДПРАВИ¬ 
ТИСЯ,  -влюся,  -вишся;  ми.  відпрАвляться;  док. 
1.  Вирушати  в  дорогу;  відходити,  від'їжджати  і  т. 
ін.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  відправлйти  1,  4. 
ВІДПРАВНИЙ,  -авнА,  -АвнА.  Такий,  з  якого  щось 
відправляють  (у  1  знач.).  Відправна  станція. 
**  ВідправиА  ціиА  -  найвища  ціна,  за  якою  поку¬ 
пець  згодний  купити  товар,  або  мінімальна  ціна, 
за  якою  продавець  готовий  запропонувати  свій 
товар  для  аукціонного  продажу. 

ВІДПРАВНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  відправляє,  пересилає 
щось  куди-небудь. 

ВідлрАвницькии,  -а,  -е.  Стос,  до  відправника. 
ВІДПРАВНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  відпрАвник. 
ВІДПРАСОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відпрасувАти. 

ВІДПРАСОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відкасОвувати. 
ВІДПРАСОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ИЄДОК.,  ВІДПРАСУВАТИ, 

177 


ВІДПРАСбВУВАТИСЯ 

-ую,  -уєш,  док.,  шерех.  Старанно  прасувати;  ви¬ 
прасовувати. 

ВІДПРАСбВУВАТИСЯ,  -уеться,  аедок.,  ВІДПРАСУВА¬ 
ТИСЯ,  -Уеться,  док.  Добре  прасуватися,  випрасо¬ 
вуватися. 

ВІДПРАСУВАТИ  див.  відпрасбвувати. 
ВІДПРАСУВАТИСЯ  див.  відпрасбвуватися. 
ВІДПРАЦЬОВАНИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  відпрацювати  1.  2.  прикм. ,  спец.  Те  саме,  що 
спрацьований. 

ВІДПРАЦЬбВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  від¬ 
працьований. 

ВІДПРАЦЬбВУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  відпрацьову¬ 
вання. 

ВІДПРАЦЬОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпрацьб- 
вувати. 

ВІДПРАЦЬОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДПРАЦЮВА¬ 
ТИ,  -юю,  -юєш,  док.  1.  тільки  док.,  веперех.  Про¬ 
працювати  певний  час.  2.  тільки  док.,  перех.  За¬ 
кінчити  працювати.  3.  тільки  док.,  перех.  і  непе- 
рех.,  спец.  Виконати  певну  роботу,  функцію, 
втративши  здатність  виконувати  її  вдруге.  4.  пе¬ 
рех.  Віддавати  борг  працею.  5.  перех.,  спец.  Удо¬ 
сконалювати,  доводити  до  готовності. 
ВІДПРАЦЬОВУВАТИСЯ,  -уеться,  ВЄДОК.,  ВІДПРАЦЮВА- 
*ТИСЯ,  -ідеться,  док. ,  спец.  1.  Ставати  відпрацьо¬ 
ваним  (у  2  знач.).  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  від- 
працьбвувати  5. 

ВІДПРАЦЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпрацювати 
1,  4,  5. 

ВІДПРАЦЮВАТИ  див.  відпрацьбвувати. 
ВІДПРАЦЮВАТИСЯ  див.  відпрацьбвуватися. 
ВІДПРЕПАРОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відпрепарувати. 

ВіДЛРЕЛАРУвАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпрепару¬ 
вати. 

ВІДПРЕПАРУВАТИ,  -ую,  -Уєш,  док.,  перех.  Обробити 
спеціальним  способом  труп  людини,  тварини  або 
окремі  їх  органи,  забезпечивши  цим  тривале  збе¬ 
рігання  для  досліджень. 

ВІДПРЕСОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відпресувати. 

ВІДПРЕСОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпресбву- 
вати. 

ВІДПРЕСОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДПРЕСУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.,  спец.  І.  Старанно  пресу¬ 
вати.  2.  Виготовляти  що-небудь  пресуванням. 
ВІДПРЕСУВАТИ  див.  відпресбвувати. 
ВІДЛРИКМЕТНИКОВИЙ,  -а,  -е,  грач.  Утворений  від 
прикметника. 

ВІДПРИСЛІВНИКОВИЙ,  -а,  -е,  грам.  Утворений  від 
прислівника. 

ВіДЛРОВАдження,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпровадити. 
ВІДПРОВАДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДПРОВАДИ¬ 
ТИ,  -джу,  -диш,  док.,  перех.  1.  Прощаючись,  су¬ 
проводжувати  кого-небудь  до  якогось  місця;  про¬ 
воджати.  2.  Насильно  відводити  кого-небудь  у 
певне  місце.  //  рідко.  Відводити  когось  убік  від 
інших  з  якоюсь  метою.  3.  розм.  Посилати,  відси¬ 
лати  когось  або  щось  куди-небудь. 

ВІДПРОВАДИТИ  див.  відпроваджувати. 

ВІДЛРбДАЖ,  -у,  ч.,  рідко.  Продаж  уже  купленого; 
перепродаж. 

ВІДПРОДАТИ,  -4м,  -аси,  док.,  ВІДПРОДУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  ведок.,  перех.,  рідко.  Продавати  вже  куп¬ 
лене;  перепродувати. 

ВІДПРОДУВАТИ  див.  відпродіти. 

ВІДЛРОСЙТИ  див.  відпрбхувати. 

ВІДПРОСИТИСЯ  див.  відпрбхуватися. 

ВІДЛРОТОРЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпротбрити. 
ВІДПРОТОРИТИ,  -рю,  -риш,  док.,  перех.,  розм., 
рідко.  Те  саме,  що  відправити  2. 

ВІДПРбХУВАТИ  і  ВІДПРбШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок., 
ВІДПРОДАТИ,  -йю,  -йєш  і  ВІДЛРОСЙТИ,  -ошу,  -бсиш, 
док.,  перех.,  заст.  Просьбами  домагатися  для 
когось  дозволу  відлучитися  куди-небудь. 
ВІДПРОХУВАТИСЯ  і  ВІДПРОШУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся, 
ВЄДОК.,  ВІДПРОХАТИСЯ,  -йюся,  -йєшся  і  ВІДПРОСИ¬ 
ТИСЯ,  -ошуся ,  -бсишся,  док.  1.  Прохаючи,  брати 
дозвіл  у  кого-небудь,  щоб  відлучитися  з  місця 
роботи,  з  дому  тощо.  2.  Прохати  про  звільнення 
від  чого-небудь. 

ВІДПРбШУВАТИ  див.  відпрбхувати. 

ВІДПРОШУВАТИСЯ  див.  відпрбхуватися. 
ВІДПРЯГАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпрягіти. 
ВІДПРЯГАТИ,  -йю,  -йєш,  ведок.,  ВІДЛРЯГТЙ,  -яжу, 
-яжАш;  мив.  ч.  відпрйг,  -пряглй,  -пряглб;  док., 
перех.  Звільняти  коней,  волів  тощо  від  упряжі. 
ВІДПРЯГАТИСЯ,  -ається,  ведок.,  ВІДПРЯГТИСЯ,  -яжй- 
ться;  мив.  ч.  відпрйгся,  -пряглйся,  -пряглбся;  док. 
Звільнятися  від  упряжі  (про  коня,  вола  тощо). 
ВІДЛРЯГТЙ  див.  відпрягйти. 

ВІДПРЯГТИСЯ  див.  відпрягйтися. 

ВІДПРЯДАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпрядйти. 
ВІДПРЯДАТИ,  -йю,  -йєш,  недок.,  ВІДПРЯСТЙ,  -ялу, 
-ядйш,  док.,  перех.  Прядінням  відробляти  борг. 
ВІДПРЙДКИ,  -ів,  ми.  Залишки  від  прядіння. 
ВІДПРЯЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відпрягтй. 

ВІДПРЯЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпрягтй. 
ВІДПРЯСТЙ  див.  відпрядйти. 

ВІДПУПКОВУВАТИСЯ,  -ується ,  ведок.,  ВІДПУПКУВАТИ¬ 
СЯ,  -уеться ,  док.,  біол.  Відділятися  окремим  від¬ 
ростком. 

ВІДЛУЛКУвАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відпупкувАтися. 
ВІДПУПКУВАТИСЯ  див.  відпупкбвуватися. 

ВІДПУСК,  -у,  ч.  1.  тільки  оди.  Дія  за  знач,  відпус- 
кйти  6.  2.  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  відпустка. 
3.  тільки  оди.,  мет.  Термічна  обробка  сталі  для 
зменшення  її  крихкості. 

178 


ВІДПУСКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відпускйти  1,  4,  6, 

9,  10. 

ВІДПУСКАТИ,  -йю,  -йєш,  ведок.,  ВІДЛУСТЙТИ,  -ущу, 
-устиш,  док.,  перех.  1.  Дозволяти  кому-небудь 
піти,  залишити  когось  або  щось.  2.  Давати  ко¬ 
мусь  волю,  звільняти  з-під  варти.  //  іст.  Звільня¬ 
ти  від  кріпацтва.  3.  Переставати  тримати,  стис¬ 
кати  що-небудь;  випускати  з  рук.  4.  Робити  щось 
менш  натягнутим,  прикрученим;  послаблювати. 
5.  перев.  безос.,  перев.,  розм.  Слабнути,  зменшу¬ 
ватися  (про  біль,  хворобу).  //  Зм  якшуватися, 
тепліти  (про  погоду).  6.  Видавати,  продавати  що- 
небудь.  //  Виділяти  певну  суму  грошей  на  якісь 
потреби;  асигнувати.  7.  Відрощувати  бороду,  вуса 
тощо.  8.  тільки  док.,  розм.  Сказати  що-небудь 
дотепне  або  недоречне.  9.  церк.  Прощати  (гріхи). 

10.  мет.  Обробляти  сталь  або  вироби  з  неї  терміч¬ 
ним  способом  для  зменшення  їхньої  крихкості. 

ВІДПУСКАТИСЯ,  -йється,  ведок.  Пас.  до  відпускйти 
1  -  4,  6,  9,  10. 

ВІДПУСКНЙЙ,  -й,  -й.  1.  Стос,  до  відпуску.  2.  у  знач, 
ім.  відпускні,  -нбї,  ж.  За  кріпацтва  -  документ 
про  відпущення  на  волю. 

ВІДПУСКНИК,  -й,  ч.  Той,  хто  перебуває  у  відпустці. 

ВІДПУСКНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  відпускнйк. 

ВІДПУСТ,  -у,  ч.,  церк.  1.  Молитва,  якою  відпуска¬ 
ються  гріхи.  2.  Місцевий  церковний  обряд,  під 
час  якого  масово  відпускаються  гріхи. 

ВІДЛУСТЙТЕЛЬ,  -я,  ч.,  діал.  Той,  хто  відпускає. 

ВІДЛУСТЙТИ  див.  відпускйти. 

ВІДПУСТКА,  -и,  ж.  Звільнення  на  певний  час  від 
роботи,  навчання  для  відпочинку  і  т.  ін. 

ВІдпУСТКбВИй,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  відпустка.  2.  у 
знач.  ім.  відпусткбві,  -вих,  ми.  Гроші,  що  їх 
отримують  за  відпустку. 

ВІДЛУСТбВИЙ,  -а,  -е.,  церк.  Прикм.  до  відпуст. 

ВІДПУЩЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  в|д- 
пустйти  1  -  4,  6  -  10.  //  відпущено,  безос.  при¬ 
суди.  сл. 

ВІДПУЩЕНИК,  -а,  ч.,  іст.  Відпущений  на  волю,  зві¬ 
льнений  від  рабства  або  кріпацтва. 

ВІДПУЩЕНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  відпущеник. 

ВІДПУЩЕННЯ,  -я,  с.,  церк.  Прощення  гріхів. 

ВІДП'ЯСТИ  див.  відпинАти. 

ВІДРАДА,  -и,  ж.  Те,  що  заспокоює,  сповнює  радіс¬ 
тю;  втіха,  задоволення. 

ВІДРАДжАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відраджйти. 

ВІДРАДЖАти  див.  відрйджувати. 

ВІДРАДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відрйджувати. 

ВІДРАДЖУВАТИ,  -ую,  -УЄШ  І  ВІДРАДЖАти,  -ЙЮ,  -ЙЄШ, 
ведок.,  ВІДРАДИТИ,  -джу,  -диш,  док.,  перех.  і  ве¬ 
перех.,  також  з  івфів.  Радити  не  робити  чогось 
задуманого  чи  здійснюваного,  відмовляти  від 
якогось  вчинку. 

ВІДРАДИТИ  див.  відрйджувати. 

ВІДРАДІСНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Який  сповнює  відрадою, 
радістю. 

ВІДРАДІСНО,  рідко.  Присл.  до  відрйдісний. 

ВІДРАДІСТЬ,  -дості,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  відрйда. 

ВІДРАДНИЙ,  -а,  -е.  Який  несе  відраду,  втіху,  задо¬ 
волення,  радість. 

ВІДРАДНІСТЬ,  -ності,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  відрйда. 

ВІДРАДНО.  Присл.  до  відрАдний.  //  у  знач,  при¬ 
суди.  сл. 

ВІДРАДОНЬКА,  -и,  ж.  Зменш. -пестл.  до  відрйда. 

ВІДРАЖАТИ,  -йю,  -йєш,  недок.,  перех.  Відштовхува¬ 
ти  когось  своїм  неприємним,  поганим  виглядом 
або  запахом. 

ВІДРАЖАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
відражйти. 

ВІДРАЗА,  -и,  ж.  Почуття  огиди,  ворожнечі  до  кого-, 
чого-небудь. 

ВІДРАЗЛИВИЙ,  -а,  -е.  Який  відштовхує  своїм  пога¬ 
ним  виглядом;  дуже  неприємний,  огидний. 

ВІДРАЗЛИВО.  Присл.  до  відрйзливий. 

ВіДРАзний,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  відрйзливий. 

ВІДРАЗНІСТЬ,  -ності,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  відрйза. 

ВІДРАЗНО,  рідко.  Присл.  до  відрйзний. 

ВІДРАЗУ,  присл.  1.  V  той  же  час,  зараз  же,  негай¬ 
но.  //  3  першого  разу,  спочатку.  2.  Одним  захо¬ 
дом,  за  один  раз.  3.  Раптово,  несподівано.  4.  Ра¬ 
зом,  одночасно.  5.  Тут  же,  зараз  же. 

ВІДРАЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.  Пройти  ралом  межу. 

ВІДРАЛОРТбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відрапоріувйти. 

ВІДРАПОРТОВУВАТИ  див.  відрапоріувйти. 

ВіДРАЛОРТУвАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відрапорту- 
віти. 

ВІДРАПОРТУВАТИ,  -ую,  -Уєш,  док.,  ВІДРАПОРТОВУ¬ 
ВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.  Зробити  донесення  про 
що-небудь  за  певними  правилами  військової  слу¬ 
жби;  доповісти,  рапортуючи.  //  розм.  Доповісти 
кому-небудь  про  щось;  повідомити  когось  про  що- 
небудь. 

ВІДРАЛОРТУВАТИСЯ,  -Уюся,  -Уєшся,  док.  Віддати 
рапорт. ' 

ВІДРАХОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відраговАти. 

ВІДРАХОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відрахбвувати. 

ВІДРАХОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДРАХУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.  1.  Рахуючи,  відділяти, 
відокремлювати  частину  кого-,  чого-небудь. 
//  Ритмічними  ударами  вказувати  час.  2.  Затри¬ 
мувати,  не  віддавати  частини  якої-небудь  суми. 

ВІДРАХОВУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.  Пас.  до  відра¬ 
хбвувати. 

ВІДРАХУВАННЯ,  -я,  с.  1.  тільки  одн.  Дія  за  знач, 
відрахувйти.  2.  Відрахована  сума.  //  Кошти  ці¬ 
льового  призначення,  які  скеровуються  до  бю¬ 
джету  та  державних  спеціальних  фондів.  Відра¬ 


хування  на  соціальні  потреби.  ”  Амортизаційні 
відрахувйння  -  грошовий  вираз  розміру  аморти¬ 
зації  основних  фондів. 

ВІДРАХУВАТИ  див.  відрахбвувати. 

ВІДРАЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВІДРАЯТИ,  -йю, 
-йєш,  док.,  перех.  і  веперех.,  розм.  Те  саме,  що 
відрйджувати. 

ВІДРАЯТИ  див.  відрйювати. 

ВІДРЕАГУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відреагувйти. 
ВІДРЕАГУВАТИ,  -ую,  -Уєш,  док.  Виявити  відповідне 
ставлення  до  кого-,  чого-небудь  у  відповідь  на 
щось;  зреагувати. 

ВІДРЕГУЛЬОВАНИЙ,  -а,  -е,  тех.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  відрегулювйти.  //  відрегульбвано,  безос. 
присуди,  сл. 

ВіДРЕГУЛьбВУВАТИ  див.  відрегулювйти. 
ВіДРЕГУЛЮВАннЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відрегулювйти. 
ВІДРЕГУЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  док.,  ВІДРЕАГУЛЬбВУ- 
ВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перех.,  тех.  Регулюючи, 
надати  машині,  механізмові  потрібного  робочого 
положення. 

ВІДРЕГУЛЮВАТИСЯ,  -ідеться,  док.,  тех.  Стати  відре¬ 
гульованим. 

ВІДРЕДАГОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відредагувйти.  1 1  відредагбвано,  безос,  присуди,  сл. 
ВІДРЕДАГУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  Здійснити 
редагування  певного  тексту. 

ВІДРЕКОМЕНДОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  відрекомендувйти. 

ВІДРЕКОМЕНДОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДРЕКО¬ 
МЕНДУВАТИ,  -Ую,  -Уєш,  док.,  перех.  і  веперех. 
Знайомлячи  когось  із  кимсь,  називати  ім'я,  фах 
тощо. 

ВІДРЕКОМЕНДОВУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок., 
ВІДРЕКОМЕНДУВАТИСЯ,  -уюся,  -Уєшся,  док.  Під  час 
знайомства  називати  свої  ім'я,  фах,  заняття  тощо. 
ВІДРЕКОМЕНДУВАТИ  див.  відрекомендовувати. 
ВІДРЕКОМЕНДУВАТИСЯ  див.  відрекомендовуватися. 
ВІДРЕКТЙ  див.  відрікйти. 

ВІДРЕКТЙСЯ  див.  ВІДРІКАТИСЯ. 

ВІДРЕМОНТОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відремонтувйти.  //  відремонтовано,  безос.  при¬ 
суди.  сл. 

ВІДРЕМОНТУВАТИ,  -Ую,  -Уєш,  док.,  перех.  Зробити 
ремонт  чого-небудь  поламаного,  розладнаного, 
зношеного;  полагодити.  //  перев.,  розм.,  жарт. 
Вилікувати  когось. 

ВІДРЕСТАВРУВАТИ,  -рУю,  -рУєш,  док.,  перех.  Через 
реставрацію  відновити,  оновити. 

ВІДРЕЧЕННЯ,  -я,  с.  1.  тільки  одв.,  рідко.  Дія  за 
знач,  відректйся.  2.  Офіційний  документ  про 
відмову  від  своїх  прав,  поглядів  і  т.  ін. 
ВІДРИБАЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перех.  і  веперех. 
Закінчити,  перестати  рибалити. 

ВІДРЙВ,  -у,  ч.  Дія  і  стан  за  знач,  відривАти'  1,  5  і 
відривйтися'  1,  5.  **  Без  відрйву  від  виробнйцт- 
ва  -  не  залишаючи  роботи,  продовжуючи  працю¬ 
вати. 

ВІДРИВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  відриває  (у  1  знач.). 
Відривальні  валики. 

ВІДРИВАННЯ1,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відривйти'  1,  5  й 
відривйтися’  1,  5. 

ВІДРИВАННЯ1',  -я,  с.  Дія  за  знач,  відривйти2  й  від- 
ривйтися2. 

ВІДРИВАТИ1,  -йю,  -йєш,  вцдок.,  ВІДІРВАТИ,  -ірву, 
•(рвеш,  док.,  перех.  1.  Тягнучи,  смикаючи,  відді¬ 
ляти,  відокремлювати  частину  від  цілого  або 
щось  прикріплене,  приклеєне  тощо.  //  тільки 
док.,  перев.  безос.  Відрізати,  знести  осколком 
снаряда,  машиною  тощо  голову,  ногу  і  т.  ін. 
2.  перед.,  розм.  Забирати,  віднімати  в  когось  що- 
небудь.  //  Віднімати,  відділяти  частину  від  чого- 
небудь  на  шкоду  собі  або  комусь.  3.  перев.  Наси¬ 
льно  відсторонювати,  відводити  кого-небудь  від 
когось,  чогось.  //  Відводити  руку,  голову  і  т.  ін. 
від  чого-небудь.  4.  пере в.  Не  давати  можливості 
робити  щось,  займатися  чимось.  5.  перев.  Розлу¬ 
чати  кого-небудь  із  кимсь  або  чимсь.  //  перев. 
Позбавляти  зв  язку  кого-,  чого-небудь  із  чимсь. 
ВІДРИВАТИ2,  -йю,  -йєш,  ведок.,  ВІДРИТИ,  -йю,  -йєш, 
док.,  перех.  Риючи,  витягати  те,  що  було  закопа¬ 
не  в  землю  або  засипане  чим-небудь. 

ВІДРИВАТИСЯ1,  -йюся,  -йєшся,  ведок.,  ВІДІРВАТИСЯ, 
-ірвуся,  -ірвйшся,  док.  1.  Відділятися,  відокрем¬ 
люватися  від  цілого  внаслідок  поштовху  або  під 
дією  власної  ваги.  2.  перев.  Відходити,  віддаля¬ 
тися  від  кого-,  чого-небудь.  //  Стрімко  піднімати¬ 
ся  з  землі.  //  Залишати  когось  далеко  позаду  або 
збоку;  віддалятися.  3.  перев.  у  сполуч.  зі  сл. 
очі,  погляд,  перев.  Переставати  дивитися  на 
кого-,  що-небудь.  4.  перев.  Переставати  щось 
робити,  чимось  займатися.  5.  перев.  Поривати 
зв'язки  з  ким-,  чим-небудь;  ставати  далеким, 
відчужуватися.  //  Втрачати  зв'язок  із  чим- 
небудь.  6.  тільки  ведок.  Пас.  до  відривйти'. 
ВІДРИВАТИСЯ2,  -йюся,  -йєшся,  ведок.,  ВІДРЙТИСЯ, 
-йюся,  -йєшся,  док.  Риючи,  відкопуватися. 
ВІДРИВАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
відривйти. 

ВІДРИВИ ЙЙ,  -й,  -А.  Такий,  від  якого  можна  відрива¬ 
ти  частинами.  Відривний  блокнот. 

ВІДРЙВЧАСТИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  урйвчастий. 
ВІДРЙВЧАСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  відрйвча- 
стий. 

ВІДРЙВЧАСТО.  Присл.  до  відрйвчастий. 

ВІДРИГАТИ  див.  відрйгувати. 

ВІДРИГАТИСЯ  див.  відрйгуватися. 

ВІДРИГНУТИ  див.  відрйгувати. 

ВІДРИГНУТИСЯ  див.  відрйгуватися. 

ВІДРЙГУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відрйгувати  й 


відригуватися  1. 

ВІДРИГУВАТИ,  -ую,  уєш  і  ВІДРИГАТИ,  -Аю,  -Ає ш, 
иедок.,  ВІДРИГНУТИ,  -ну,  -ніш,  док.,  перед,  і  непе- 
рех.  Виділяти  через  рот  із  стравоходу  або  шлунка 
повітря,  їжу. 

ВІДРИГУВАТИСЯ,  -уеться  і  ВІДРИГАТИСЯ,  -Ається, 
ведок.,  ВІДРИГНУТИСЯ,  -ніться,  док.  1.  Виділятися 
в  рот  із  стравоходу,  шлунка  (про  їжу,  повітря). 
2.  перед.,  розм.  Відбиватися  певним  чином  за 
заподіяне  кому-небудь  зло. 
відрйжка,  -и,  ж.  Те  саме,  що  відрйгування. 
ВІДРИНУТИ,  -не,  док.  1.  веперех.  Відступити,  відійти 
від  чого-небудь;  зійти,  стекти  з  чогось.  2.  перед., 
заст.  Відсторонити  кого-небудь,  відкинути  щось. 
ВІДРЙНУТИЙ,  -а,  -е,  заст.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відкинути  2. 

ВІДРИТИ  див.  відривіти' . 

ВІДРЙТИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відрйти. 
ВІДРИТИСЯ  див.  відривйтися2. 

ВІДРІГ,  -рбга,  у.,  рідко.  Те  саме,  що  віднбга. 
ВІДРІДДЯ,  -я,  с.  1.  с.  г.  Різновидність  якої-небудь 
породи  тварин.  2.  перев. ,  зневажл.  Лихе  потомст- 
во,  діти  поганих  батьків. 

ВІДРІЖНЙТИ  див.  відрізнити. 

ВІДРІЖНЙТИСЯ  див.  відрізнитися. 

ВІДРІЗ,  у.  1.  род.  -у.  Дія  за  знач,  відрізати  1-3. 
**  гблову  (руку)  давАти  на  відріз  -  уживається 
для  запевнення  когось  у  правдивості,  правильно¬ 
сті  сказаного.  2.  род.  -а.  Кілька  метрів  тканини 
на  костюм,  плаття  тощо.  3.  род.  -а.  Гвинтівка  з 
відрізаною  частиною  дула;  обріз,  утинок. 
ВІДРІЗАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відрі¬ 
зати  1  -  3.  //  відрізано,  безос.  присуди,  сл. 
ВІДРІЗАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  відрізати  3. 
відрізання,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відрізати  й  відріза¬ 
тися. 

ВІДРІЗАТИ  див.  відрізувати. 

ВІДРІЗАТИСЯ  див.  відрізуватися. 

ВІДРІЗКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  відрізок. 

ВІДРІЗНЕНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  відрізнйти  3. 

відрізний,  -А,  -А,  тех.  Признач,  для  відрізування 
чого-небудь. 

ВІДРІЗНИТИ  див.  відрізнйти. 

ВІДРІЗНИТИСЯ  див.  відрізнитися. 

ВІДРІЗНЙТИ  і  заст.  ВІДРІЖНЙТИ,  -яю,  -йєш,  ведок. , 
ВІДРІЗНЙТИ,  -нк>,  -нйш,  док.,  перед.  1.  Вирізняти, 
розпізнавати  кого-,  що-небудь  серед  інших  за 
якимись  ознаками.  2.  тільки  ведок.  Робити  кого-, 
що-небудь  несхожим  на  інших  якимись  рисами, 
ознаками.  3.  Відокремлювати  кого-,  що-небудь. 
//  перев.  док.,  заст.  Виділити  частину  майна  й 
землі  комусь  із  членів  родини  для  самостійного 
господарювання. 

ВІДРІЗНЯТИСЯ  і  заст.  ВІДРІЖНЙТИСЯ,  -Аюся,  -Аешся, 
иедок.,  ВІДРІЗНЯТИСЯ,  -нюся,  -нйшся,  док.  1.  тіль¬ 
ки  ведок.  Бути  несхожим  якоюсь  ознакою,  рисою 
на  інших.  2.  тільки  ведок.  Вирізнятися  з-поміж 
інших.  3.  Відходити,  відокремлюватися  від  кого-, 
чого-небудь.  //  перев.  док.,  заст.  Із  спільного  гос¬ 
подарства  виділитися  в  окреме. 

ВІДРІЗОК,  -зка,  у.  1.  Невелика  частина,  шматок 
чого-небудь.  //  Відтинок  (про  час,  простір).  Відрі¬ 
зок  шляху.  2.  мат.  Частина  будь-якої  лінії,  об¬ 
меженої  з  обох  боків.  3.  відрізки,  -ів,  ми.  Земель¬ 
ні  ділянки,  захоплені  в  селян  поміщиками  після 
скасування  кріпацтва. 

Відрізочок,  -чка,  у.  Зменш,  до  відрізок. 
ВІДРІЗУВАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч. 
до  відрізувати. 

ВІДРІЗУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відрізувати  1-3. 
ВІДРІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДЛІЗАТИ,  -їжу, 
-Іжеш,  док.  1.  перед.  Ріжучи,  відокремлювати 
частину  від  цілого.  //  перев.  Розмиваючи  водою, 
відокремлювати  частину  суходолу.  2.  перед.  Від¬ 
діляти,  відокремлювати  межею  частину  земельної 
ділянки,  наділяючи  нею  кого-небудь.  //  Забирати 
в  когось  частину  земельної  ділянки,  привласню¬ 
ючи  її.  3.  перед.  Перетинати  кому-небудь  дорогу. 
//  Позбавляти  зв  язку  з  ким-,  чим-небудь. 
4.  тільки  док.,  веперех.,  перев.  Різко  й  коротко 
відповісти. 

ВІДРІЗУВАТИСЯ,  -уеться,  иедок.,  ВІДРІЗАТИСЯ,  -Іжр- 
ться,  док.  1.  Ставати  відрізаним.  2.  тільки  ведок. 
Пас.  до  відрізувати  1-3. 

ВІДРІЙОК,  -йка,  у.  Новоутворений  рій  бджіл,  який 
відокремився  від  старого. 

ВІДРІКАТИ,  -Аю,  -Аеш,  иедок.,  ВІДРЕКТЙ,  -ечу,  -ечАш, 
док.,  заст.  Відповідати. 

ВІДРІКАТИСЯ,  -Аюся,  -Аешся,  иедок.,  ВІДРЕКТЙСЯ, 
-ечуся,  -ечАшся.  док.,  від  кого  -  чого  і  кого,  чого. 
Відмовлятися  від  кого-,  чого-небудь:  свідомо  по¬ 
збавляти  себе  чогось.  //  Відмовлятися  від  своїх 
прав  на  престол,  духовний  сан  тощо.  //  Поривати 
родинні  чи  інші  зв'язки  з  ким-небудь,  оголосив¬ 
ши  близького  чужим.  //  Відмовлятися  від  своїх 
попередніх  поглядів,  вчинків,  світогляду,  віри  і 
т.  ін. 

ВІДРб,  -А,  с.'  1.  Металева  або  дерев'яна  посудина  з 
дужкою  для  носіння  і  зберігання  води  тощо. 
2.  заст.  Міра,  що  дорівнює  вмісту  відра  (близько 
12  літрів). 

відробити  див.  відроблйти. 

ВІДРОБЙТИСЯ  див.  відроблйтися. 

ВІДРОБІТКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  відробіток. 
ВІДРОБІтний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  відробіткбвий. 
ВІДРОБІТОК,  -тку,  у.  Повертання  боргу  працею. 
//  перед,  ми.  У  дореволюційний  період  -  вико¬ 
нання  різних  робіт  поміщикові,  куркулеві  або 
попові  за  орендування  землі,  позичені  гроші,  про¬ 


дукти  тощо. 

ВІДРОБЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відробйти  1.  //  у  знач,  прикм.  Одержаний  завдя¬ 
ки  відробіткові. 

ВІДРОБЛЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відробйти. 
ВІДРОБЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відроблйти. 
ВІДРОБЛЙТИ,  -йю,  -Аєш,  иедок.,  ВІДРОБЙТИ,  -обліо, 
-ббиш;  ми.  відрбблять;  док.,  перед,  і  веперех. 

1.  Виконувати  певну  роботу  за  що-небудь  одер¬ 
жане,  позичене;  працею  віддавати  борг,  штраф. 

2.  тільки  док.  Пропрацювати  певний  час.  //  Про¬ 
працювати  тривалий  час,  віддавши  праці  багато 
сил.  //  Виконати  дане  завдання.  3.  перев.  док. 
Зняти  чари,  нібито  кимсь  пороблені;  ворожінням 
повернути  когось  до  нормального  стану. 

ВІДРОБЛЙТИСЯ,  -Ається,  иедок.,  ВІДРОБЙТИСЯ,  -об- 
люся,  -ббишся;  ми.  відрббляться;  док.  1.  тільки 
док.  Закінчити  роботу.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до 
відроблйти  1.  //  безос. 

ВІДРОБОК,  -бку,  у.  Те  саме,  що  відробіток. 
ВІДРОВИЙ,  -А,  -А.  Який  може  вмістити  відро  рідини 
або  сипких  тіл  (про  посудину). 

ВІДРОГА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  віднбга. 
ВІДРОДЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відродйти.  //  відрбджено,  безос.  присуди,  сл. 
ВІДРОДЖЕННЯ,  -я,  с.  1.  Розквіт,  піднесення  чого- 
небудь,  що  було  в  стані  занепаду  або  на  низькому 
рівні  розвитку.  //  Відновлення,  відбудова  чого- 
небудь  зруйнованого,  знищеного.  2.  з  великої 
літери.  Період  розквіту,  піднесення  наук,  мисте¬ 
цтва,  літератури  в  ряді  країн  Європи,  який  вна¬ 
слідок  зародження  капіталізму  в  XIV  -  XVI  ст. 
заступив  середньовіччя;  Ренесанс.  3.  фізіол.  Від¬ 
новлення  організмом  утрачених  або  ушкоджених 
частин  тіла,  органів,  тканин  тощо. 
ВІДРбДЖУВАНИИ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
відрбджувати  1. 

ВІДРОДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДРОДЙТИ,  -од- 
жу,  -бдиш,  док.,  перед.  1.  Відновлювати  те,  що 
перебуває  в  стані  занепаду  або  припинило  існу¬ 
вання;  відбудовувати  зруйноване.  2.  перев.  Від¬ 
новлювати  в  пам'яті  забуте,  минуле  і  т.  ін.  3.  пе¬ 
ред.  Повертати  до  нормального  стану,  надавати 
сил,  бадьорості  після  душевного  занепаду,  пере¬ 
живань  і  т.  ін.  //  Пробудити,  пожвавити. 
ВІДРОДЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВІДРОДЙ- 
ТИСЯ,  -оджуся,  -бдишся,  док.  1.  Відновлюватися, 
розквітати  після  занепаду,  перерви  і  т.  ін.  2.  пе¬ 
ред.  Повертатися  до  нормального  стану,  ставати 
бадьорим  після  душевного  занепаду,  переживань. 
ВІДРОДЙТИ  див.  відрбджувати. 
відродйтися  див.  відрбджуватися. 

ВІДРОДОК,  -дка,  ч.  Те  саме,  що  вйродок. 
віДрОду,  присл.  Змалечку,  з  малих  років,  здавна. 
ВІДРОЇТИСЯ,  -ться,  док.  Дати  один  чи  декілька 
роїв;  закінчити  роїтися  в  даному  році  (про  бджо¬ 
ляну  сім’ю). 

ВІДРОСЛИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  акт.  мин.  ч.  до  від- 
ростй. 

ВІДРОСТАННЯ,  -я,  с.  Дія  і  стан  за  знач.  відростАти. 
ВІДРОСТАТИ,  -Ає,  иедок.,  ВіДРОСТЙ,  -тА,  док.  Рости 
знову  після  перерви  в  рості,  після  косіння,  стри¬ 
ження  тощо.  ' 

ВІДРОСТЙ  див.  відростАти. 

ВІДРОСТИТИ  див.  відрбщувати. 

ВІДРОСТОК,  -тка,  у.,  рідко.  1.  Пагін,  що  росте  від 
гілки,  стовбура,  кореня  або  стебла  рослини. 
2.  Частина  чого-небудь,  яка  відгалужується,  від¬ 
ходить  убік.  3.  аиат.  Відгалуження  якогось  орга¬ 
на  в  організмі.  Відростки  шийних  хребців. 
ВіДрОчення,  -я,  с.,  заст.  Відстрочення,  відстрочка. 
ВІДРОчити,  -чу,  -чиш,  док.,  ВіДРбчУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
иедок.,  заст.  Відстрочувати,  відкладати  на  потім. 
ВІДРОЩЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відростйти. 

ВІДРОЩУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відрбщувати. 
Відрощування  бороди. 

ВІДРОЩУВАТИ ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДРОСТЙТИ,  -ощу, 
-остйш,  док.,  перед.  Не  підстригаючи,  не  підтина¬ 
ючи,  залишати  волосся  або  нігті  рости  до  певної 
довжини;  запускати. 

ВІДРОЩУВАТИСЯ,  -уеться,  иедок.  Пас.  до  відрбщу¬ 
вати. 

ВІДРОЮВАТИ,  -юю,  -юеш,  иедок.,  ВІДРОЇТИ,  -ою, 
-оїш,  док.,  перед.  Штучно  виділяти  рій  з  бджоля¬ 
ної  сім'ї. 

ВІДРУБ,  -у,  у.  1.  тільки  оди.,  рідко.  Те  саме,  що 
відрубування.  2.  Місце  поперечного  перерубу 
дерева.  3.  У  дореволюційній  Росії  1906  -  1916  рр. 
-  ділянка  з  громадських  земель,  яку  виділяли 
селянинові  в  особисту  власність,  коли  він  вихо¬ 
див  з  громади. 

ВІДРУБАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
рубАти.  //  відрубано,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДРУБАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відрубАти. 
відрубати  див.  відрубувати. 

ВІДРУБНЙЙ,  -А,  -А.  1.  Стос,  до  відрубу  (у  2  знач.). 
2.  іст.  Прикм.  до  відруб  3. 

ВІДРУБНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  перебуває,  міститься 
окремо  або  відокремлений  від  чого-небудь. 
2.  Уривчастий  (про  мову,  слова). 

ВІДРУБНЙК,  -А,  у.,  іст.  Селянин,  який  вийшов  з 
громади  та  був  наділений  відрубом  (у  3  знач.). 
ВІДРУБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Відособленість. 

ВІДРУБНО,  присл.  Окремо,  відособлено. 

ВІДРУБОК,  -бка,  у.  Те,  що  відрубане,  або  те,  від 
чого  відрубано  більшу  частину. 

ВІДРУБОМ,  присл.  Прямовисно. 

ВІДРУБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відрубувати  1. 
ВІДРУБУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДРУБАТИ,  -Аю, 


ВІДСВІЖУВАТИ 

-аеш,  док.  1.  перед.  Рубаючи,  відокремлювати 
частину  від  цілого.  2.  перед,  і  веперех.,  перед., 
розм.  Коротко  й  різко  відповідати. 

ВІДРУБУВАТИСЯ,  -уеться,  иедок.  Пас.  до  відрубува¬ 
ти  1. 

ВІДРУХ,  -у,  у.,  рідко.  1.  Те  саме,  що  рефлАкс.  2.  Те 
саме,  що  рух  (перев.  від  себе)  (про  руку,  ногу  і  т. 
ін.).  „  . 

ВІДРУХОВИИ,  -а,  -е,  рідко.  Рефлективний,  машина¬ 
льний,  несвідомий. 

ВІДРУХбВО.  Присл.  до  відрухбвий. 

ВІДРЯДЖАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відряджАти  1. 
ВІДРЯДЖАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВІДРЯДЙТИ,  -яджу, 
-Адиш,  док.,  перед.  1.  Посилати  кого-небудь  ку¬ 
дись  з  якимсь  дорученням.  //  Офіційно  посилати 
кого-небудь  до  іншого  міста,  району,  країни  тощо 
для  виконання  службового  чи  іншого  доручення. 
2.  рідко.  Надсилати  комусь  що-небудь.  3.  рідко. 
Відсилати,  відправляти  когось  звідкись  проти  волі. 
ВІДРЯДЖАТИСЯ,  -Аюся,  -Аешся,  иедок.,  ВІДРЯДЙТИ- 
СЯ,  -яджуся,  -Адишся,  док.  Відправлятися  кудись 
для  виконання  службового  чи  іншого  доручення. 
ВІДРЯДЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відрядйти  1. 

ВІДРЯДЖЕННЯ,  -я,  с.  1.  тільки  оди.  Дія  за  знач, 
відрядйти  1.  2.  Службове  доручення,  для  вико¬ 
нання  якого  необхідно  куди-небудь  їхати.  3.  По¬ 
їздка,  пов'язана  зі  службовим  дорученням. 
4.  Посвідчення  про  таку  поїздку. 

ВІДРЯДЙТИ  див.  відряджАти. 

ВІДРЯДЙТИСЯ  див.  відряджАтися. 

ВІДРЯДКбВИЙ,  -а,  -е.  Який  здійснюється  залежно 
від  кількості  рядків.  Відрядкова  оплата. 
ВІДРЯДКбВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до  відрядкбвий. 
ВІДРЯДНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  здійснюється  залежно 
від  кількості  виготовленої  продукції.  **  відрАдна 
оплАта  прАці  -  форма  оплати  праці  працівників, 
при  якій  їхня  заробітна  платня  встановлюється 
відповідно  до  кількості  виробленої  працівником 
продукції  заданої  якості.  2.  у  здач.  ім.  відрАдні, 
-них,  ми.  Гроші,  видані  на  витрати,  пов'язані  а 
відрядженням.  ”  Відрйдне  посвідчення  -  посвід¬ 
чення,  видане  тому,  хто  їде  у  відрядження. 
ВІДРЯДНИК,  -а,  у.  Той,  хто  працює  за  відрядною 
оплатою. 

ВІДРЯДНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  відрйдник. 

ВІДРЯДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  відрАдний  1-, 
система  відрядної  оплати  праці. 

ВІДРЯДНО.  Присл.  до  відрАдний  1. 

ВІДРЯТСВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відрятбвувати. 
ВІДРЯТбВУВАТИ  див.  відрятувАти. 

ВІДРЯТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.,  ВІДРЯТбВУ- 
ВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  розм.  Те  саме,  шо  вряту- 
вАти. 

ВІДСАДЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсадйти  1.  2. 
ВІДСАДЖУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  відсаджування. 
ВІДСАДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсаджувати 

ВІДСАДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДСАДЙТИ,  -ад- 
жу,  -Адиш,  док.,  перед.  1.  Пересаджувати  кого- 
небудь  на  якусь  відстань  від  кого-,  чого-небудь. 
2.  Пересаджувати  в  інше  місце  рослини,  що  рос¬ 
туть  надто  близько  одна  від  одної,  частину  куща, 
кореневища.  3.  тільки  док.,  перед.,  розм.  Сильним 
ударом  ушкодити  якийсь  орган  тіла;  відбити. 
ВІДСАДЖУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок.  Пас.  до  відсА- 
джувати  1,  2. 

ВІДСАДЙТИ  див.  відсАджувати. 

ВІДСАДОК,  -дка,  у.  Частина  куща,  кореневища  і  т. 
ін.,  відокремлена  для  самостійного  проростання. 
ВІДСАЛЮТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.  1.  Док.  до  сапю- 
тувАти;  просалютувати.  2.  розм.  Привітати  когось 
певним  жестом,  знаком.  3.  Закінчити,  перестати 
салютувати. 

ВІДСАПАТИ  див.  відсАпувати2. 
відсАлатися  див.  відсАпуватися. 
відсапнути  див.  відсАпувати1. 

ВІДСАПУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відсАпувати' . 
ВІДСАПУВАТИ1,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДСАПНУТИ,  -ну, 
-нАш,  док.,  розм.  Віддихувати,  переводити  подих 
після  важкого  фізичного  чи  нервового  напружен¬ 
ня;  важко  дихати  від  недостачі  повітря  тощо. 
ВІДСАПУВАТИ2,  -ую,  -уєш,  нрдок. ,  ВІДСАПАТИ,  -йю, 
-йєш,  док. ,  перед,  і  без  додатка.  1.  Сапанням  від¬ 
робляти  борг.  2.  тільки  док.  Закінчити  сапати. 
ВІДСАПУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВІДСАПАТИ¬ 
СЯ,  -аюся,  -аешся  і  ВІДСАПНУТИСЯ,  -н^ся,  -нешся, 
док.,  розм.  Те  саме,  що  відсйпувати1. 
ВІДСАХНУТИСЯ  див.  відсйхуватися. 

ВІДСАХУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВІДСАХНУ¬ 
ТИСЯ,  -нуся,  -нйшся,  док.,  розм .  1.  без  додатка  і 
від  кого  -  чого.  Раптово  відсуватися,  відхиляти¬ 
ся,  відскакувати.  2.  тільки  док.,  від  кого,  рідко 
кого,  переи.  Припинити,  порвати  з  ким-небудь 
стосунки. 

відсвіжати  див.  відсвіжувати . 

ВІДСВІЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до-від- 
свіжйти.  //  у  знач,  прикм. 

ВІДСВІЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсвіжйти. 
відсвіжити  дав.  відсвіжувати. 

ВІДСВІЖЙТИСЯ  див.  відсвіжуватися. 

ВІДСВІЖНЙЙ,  -й,  -й.  Який  відсвіжує.  Відсвіжний 
подув  вітру. 

ВІДСВІЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсвіжувати. 
ВІДСВІЖУВАТИ,  -ую,  -уєш  і  рідко  ВІДСВІЖАТИ,  -аю, 
-йеш,  иедок.,  ВІДСВІЖЙТИ,  -жу,  -жйш,  док.,  перед. 
1.  Робити  свіжим,  чистим,  прохолодним  (повіт¬ 
ря).  //  Охолоджувати,  освіжати  кого-,  що-небудь. 
//  Животворно  діяти  на  рослинність,  природу 
(про  вологу  і  т.  ін.).  2.  Надавати  сил,  бадьорості. 

179 


ВІДСВІЖУВАТИСЯ 

//  переш.  Обновляти  когось  духовно.  3.  Додаючи 
що-небудь  нове,  трохи  змінювати,  робити  дещо 
інакшим;  поновляти  (про  одяг).  //  переш.  Обнов¬ 
лювати,  збагачувати,  робити  різноманітнішим. 
//  Поновляти,  посилювати  фарби  на  картині. 
4.  переш.  Поновлювати,  відтворювати  в  пам’яті. 
ВІДСВІЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  шедок.,  ВІДСВІЖИ¬ 
ТИСЯ,  -ж Уся,  -жйшся,  док.  1.  Ставати  свіжим  під 
дією  чого-небудь.  2.  Відновлювати  свої  сили,  ста¬ 
вати  бадьорішим. 

ВІДСВІТ,  -у,  ч.  1.  Світло,  що  відбивається  від  чого- 
небудь;  відблиск.  2.  рідко.  Відбите  зображення 
кого-,  чого-небудь. 

ВІДСВІТЙТИ  див.  відсвічувати. 

ВІДСВІЧЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відсвітйти  2. 

відсвічування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсвічувати. 
ВІДСВІЧУВАТИ,  -ує,  шедок.,  ВІДСВІТЙТИ,  -ітить,  док. 
1.  тільки  шедок.,  иеперех.  Відбивати  світло. 
//  Відбиватися  (у  6  знач.).  2.  перед.  Відображати, 
відбивати  кого-,  що-небудь  на  гладкій,  дзеркаль¬ 
ній  поверхні.  3.  иеперех.  Мати  додатковий  відті¬ 
нок  кольору  при  основному;  відливати  якимсь 
кольором.  4.  тільки  док.,  иеперех.  Просвітити 
протягом  певного  часу. 

ВІДСВІЧУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  1.  Відливати  якимсь 
кольором.  2.  рідко.  Те  саме,  що  віддзеркалювати¬ 
ся;  відбиватися. 

ВІДСВЯТКОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відсвяткувати.  //  відсвяткбвано,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДСВЯТКУвАння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсвяткувати. 
ВІДСВЯТКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.  1.  Відзна¬ 
чити  певне  свято,  видатну  подію  тощо.  2.  Закін¬ 
чити  святкувати. 

ВІДСЕБЕнЬКИ,  -ньок,  ми.  ,  розм.  Самовільні  вчинки, 
власні  вигадки  тощо. 

ВІДСЕЛЙТИ  див.  відсблювати. 
відселитися  див.  відсіюватися. 

ВІДСЕЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсблювати. 
ВІДСБЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш  і  ВІДСЕЛЙТИ,  -йю,  -Аеш, 
иедок.,  ВІДСЕЛЙТИ,  -еліЬ,  -блиш,  док.,  перед.  Пе¬ 
реселяти  когось  в  інше  місце,  відділивши  від  тих, 
з  ким  він  жив  раніше. 

ВІДСЕЛЮВАТИСЯ,  -ЮЮСЯ,  -ЮЄШСЯ  і  ВІДСЕЛЯТИСЯ, 
-Аюся,  -Аєшся,  шедок.;  ВІДСЕЛЙТИСЯ,  -елюся, 
-блишся,  док.  1.  Селитися  в  іншому  місці,  окремо 
від  тих,  із  ким  жили  раніше.  2.  тільки  иедок. 
Пас.  до  відсблювати. 

ВІДСЕЛЯТИ  див.  відсблювати. 

ВІДСЕЛЯТИСЯ  див.  відсблюватися. 

ВІДСЕРДИТИСЯ,  -джуся,  -дишся,  док.  Перестати 
сердитися. 

ВІДСИ,  присл.  Від  цього  місця,  з  цього  місця;  звід¬ 
си.  Ц  3  цього  боку. 

відсуджування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсйджувати  й 
відсиджуватися. 

ВІДСЙДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДСЙДІТИ,  -джу, 
-диш,  док.  І.  тільки  док.,  шерех.  Довго  сидячи  в 
незручному  положенні,  викликати  оніміння  ніг 
тощо.  2.  перед,  і  иеперех.  Перебувати  в  одному 
місці  певний  час,  нічого  не  роблячи.  3.  шерех,  і 
иеперех.  Відбувати  в  місцях  ув'язнення  строк 
покарання. 

ВІДСЙДЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВІДСЙДІ- 
ТИСЯ,  -джуся,  -дишся,  док.  1.  Перебувати  в  одно¬ 
му  місці  довгий  час,  не  відлучаючись.  //  Пасивно 
ставлячись  до  організаторської  роботи,  не  з’явля¬ 
тися  на  місцях.  2.  Перебувати,  проводити  певний 
час  де-небудь,  уникаючи  небезпеки,  пересиджую¬ 
чи  несприятливий  момент  і  т.  ін. 

ВІДСИДІТИ  див.  відсйджувати. 

ВІДСИДІТИСЯ  див.  відсйджуватися. 

ВІДСИЛАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсилати. 
ВІДСИЛАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВІДІСЛАТИ,  -ішліЬ, 
-ішлеш,  док.,  перед.  1.  Посильним,  поштою  і  т. 
ін.  відправляти  щось  в  інше  місце  або  кому- 
небудь.  2.  Наказувати,  веліти  піти,  виїхати  звід¬ 
кись.  //  Посилати  кого-небудь  кудись  із  певною 
метою.  //  Відправляти  кого-небудь  кудись  згідно 
з  наказом,  у  супроводі  когось. 

ВІДСИЛАТИСЯ,  -Ається,  иедок.  Пас.  до  відсилАти. 
ВІДСИЛЬНИЙ,  -А,  -А.  Стос,  до  відсилання.  Відсиль¬ 
ний  помер. 

ВІДСИП,  -у,  ч.  Плата  частиною  продукту  за  помел 
зерна. 

ВІДСЙПАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
сйпати.  //  відсйпано,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДСИПАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відсилАти.  Відси¬ 
паний  зерна.  Відсипання  борошна. 

ВІДСИПАТИ  див.  відсилАти. 

ВІДСИПАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВІДСЙПАТИ,  -плю, 
-плеш;  ми.  відсйплють;  док.,  перед.  1.  Надбираю¬ 
чи,  сипати  частину  чогось  у  посудину,  мішок  і  т. 
ін.  (про  сипкі  та  дрібні  тіла).  2.  Надбирати  части¬ 
ну  рідкої  страви  в  іншу  посудину. 

ВІДСИПАТИСЯ  див.  ВІДСИПАТИСЯ1. 

ВІДСИПАТИСЯ1,  -Ається,  иедок.,  ВІДСИПАТИСЯ,  -пле- 
ться;  ми.  відсиплються;  док.  1.  Сиплючись,  відо¬ 
кремлюватися  від  загальної  маси.  2.  тільки  ие¬ 
док.  Пас.  до  відсйпати. 

ВІДСИПАТИСЯ1  див.  відсиплйтися. 

ВІДСИПЛЯТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся  і  ВІДСИПАТИСЯ,  -Аю- 
ся,  -Аєшся,  иедок.,  ВІДІСПАТИСЯ,  -пліЬся,  -пйшся; 
ми.  відісплйться;  док.  Довго  спати,  відновлюючи 
сили  після  перевтоми,  недосипляння  і  т.  ін. 
ВІДСИПНИЙ,  -А,  -А.  Такий,  якого  відсипають  (у  1 
знач.).  //  у  знач.  ім.  відсипнА,  -нбго,  с.,  заст. 
Зерно,  борошно  та  інші  продукти,  що  в  певній 
кількості  бралися  з  населення  як  вид  податку. 
ВІДСЙПІДИНА,  -и,  ж.,  заст.  Відплата  за  що-небудь 

180 


зерном  чи  борошном. 

ВІДСИРІЛИЙ,  -а,  -е.  1.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до 
відсиріти.  2.  у  знач,  прикм.  Який  увібрав  вологу, 
став  вологим. 

ВІДСИРІТИ,  -іє,  док.  Увібрати  вологу,  стати  воло¬ 
гим;  відволожитися. 

ВІДСИСАння,  -я,  с.,  рідко.  Дія  за  знач.  відсисАти. 
ВІДСИСАТИ,  -Аю,  -Аєш,  шедок.,  ВІДІССАТИ,  -ссу, 
-ссбш,  док.,  шерех.,  рідко.  Висисати  частину  чо¬ 
гось.  Відсисати  молоко. 

ВІДСИСНИЙ,  -А,  -і.  Який  використовується,  призна¬ 
чений  для  відсисання. 

ВІДСИХАТИ,  -Ає,  шедок.,  ВІДСОХНУТИ  і  рідко  вщсОх- 
ТИ,  -хне,  док.  Те  саме,  що  висихАти. 

ВІДСІВ,  -у,  ч.  1.  тільки  оди.  Те  саме,  що  відсівАн- 
ня.  І /  переи.  Залишення  навчального  закладу 
учнями,  студентами,  які  не  можуть  або  не  хочуть 
учитися.  2.  Те,  що  відділилося  під  час  просію¬ 
вання.  //  переш.  Про  учнів,  студентів,  які  зали¬ 
шили  навчання  в  школі,  у  вищому  навчальному 
закладі. 

ВІДСІВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відсівАти  й  відсіва¬ 
тися  1,  2. 

ВІДСІВАТИ,  -Аю,  -Аєш  і  ВІДСІЮВАТИ,  -юю,  -юєш, 
шедок.,  ВІДСІЯТИ,  -ію,  -ієш,  док.,  перед.  1.  Просі¬ 
ваючи,  відокремлювати  що-небудь  від  чогось. 
2.  переи.  Проводячи  відбір,  усувати,  вилучати  зі 
складу  кого-,  чого-небудь. 

ВІДСІВАТИСЯ,  -Ається  і  ВІДСІЮВАТИСЯ,  -юється, 
иедок.,  ВІДСІЯТИСЯ,  -іюся,  -ієшся,  док.  1.  тільки  З 
ос.  Відокремлюватися  від  чого-небудь  унаслідок 
просівання.  2.  тільки  3  ос.,  переи.  Виходити  зі 
складу  кого-,  чого-небудь.  //  Випадати  зі  складу 
чого-небудь.  3.  тільки  док.  Закінчити  сівбу. 
4.  тільки  иедок.  Пас.  до  відсівАти. 

ВІДСІВКИ,  -вок,  ми.  Те  саме,  що  вйточки. 

ВІДСІВНИЙ,  -А,  -А.  Одержаний  унаслідок  просіюван¬ 
ня.  //  Який  може  просіюватися. 

ВІДСІДАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВІДСІСТИ,  -сйду,  -сй- 
деш,  док.  Пересідати  на  якусь  віддаль  від  кого-, 
чого-небудь. 

ВІДСІК,  -у,  ч.  Ізольована  частина  судна.  //  Ізольо¬ 
вана  частина  якого-небудь  приміщення  спеціаль¬ 
ного  призначення. 

ВІДСІКАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  використовується  (при¬ 
значений)  для  відсікання. 

ВІДСІКАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач.  відсікАти  1.  2.  У 
системах  обробки  інформації  -  виділення  частини 
з  великого  обсягу  заповнених  даних. 

ВІДСІКАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВІДСІКТЙ,  -ічу,  -ічАш, 
док.,  перед.  1.  Сильним  і  швидким  ударом  гост¬ 
рого  знаряддя  чи  холодної  зброї  відділяти,  відо¬ 
кремлювати  частину  від  цілого.  2.  Перетинати 
шлях,  не  допускаючи  зв'язку  між  кимсь;  відо¬ 
кремлювати  когось  від  кого-,  чого-небудь.  3.  мат., 
рідко.  Те  саме,  що  відтинАти  3;  відрізувати. 
ВІДСІКАТИСЯ,  -Ається,  шедок.,  рідко.  Пас.  до  відсі¬ 
кАти  1,  3. 

ВІДСІКАЮЧИЙ,  -а,  -є.  Дієнрикм.  акт.  теп.  ч.  до  від¬ 
сікАти. 

ВІДСІКТЙ  див.  відсікАти. 

ВІДСІЛЬ  див.  відсілй. 

ВІДСІЛА,  ВІДСІЛЬ,  присл.  З  цього  місця,  від  цього 
місця;  звідси.  //  3  цього  боку,  по  цей  бік.  "  ні 
відсіль  ні  відтіль  -  невідомо  з  чого  (на  що),  неві¬ 
домо  звідки. 

ВІДСІСТИ  див.  відсідАти. 

ВІДСІЧ,  -і,  ж.  1.  Рішучий  опір  кому-небудь.  2.  Різка 
відповідь,  гостре  заперечення.  Давати  відсіч. 
ВІДСІЧЕНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відсі¬ 
юй  1,2.//  відсічено,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДСІЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відсікАти  1,  2. 
ВІДСІЧНЙЙ,  -А,  -А.  Стос,  до  відсікання. 

ВІДСІЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсіювати  й 
відсіюватися  1,2. 

ВІДСІЮВАТИ  див.  відсівАти. 

ВІДСІЮВАТИСЯ  див.  ВІДСІВАТИСЯ. 

ВІДСІЯНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відсіяти. 
ВІДСІЯТИ  див.  відсівАти. 

ВІДСІЯТИСЯ  див.  відсівАтися. 

ВІДСКАКАТИ,  -ачу,  -Ачеш  і  -акАю,  -акАєш,  док. 
Проскакати  певну  відстань. 

ВІДСКАКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вІдскАкувати. 
ВІДСКАКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  шедок.,  ВІДСКОЧИТИ,  -чу, 
-чиш,  док.  1.  Стрибком  або  кількома  стрибками 
віддалятися  від  кого-,  чого-небудь.  2.  Ударяючись 
об  що-небудь,  падати  в  протилежному  напрямі 
або  вбік;  відлітати.  //  переш.,  розм.  Не  зачіпати 
кого-небудь,  не  впливати  на  когось.  //  Від  удару, 
поштовху  і  т.  ін.  зриватися,  різко  відчинятися 
(про  .защіпку,  двері  тощо).  3.  Відриваючись,  ві¬ 
докремлюючись  від  чогось,  падати,  летіти  вбік. 
ВІДСКІК,  -коку,  ч.,  розм.  Стрибок  убік  або  назад. 
ВІДСКІПАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.,  розм.  Звільни¬ 
тися  від  чиєї-небудь  присутності,  необхідності 
мати  справу  з  ким-небудь  і  т.  ін. 

ВІДСКОК,  -у,  ч.  Рикошет. 

ВІДСКОКОМ,  присл.  Рикошетом. 

ВІДСКОЧИТИ  див.  вІдскАкувати. 

ВІДСКОЧНЯ,  -і,  ж.,  зах.  Трамплін. 

ВІДСКРЕБТИ  див.  відшхрібАти. 

ВІДСКРЕБТЙСЯ  див.  відшкрібАтися. 

ВІДСКРЕКОТАТИ,  -очу,  -бчеш  і  ВІДСКРЕКОТІТИ,  -очу, 
-отйш,  док.  Закінчити  скрекотати,  скрекотіти. 
ВІДСКРЕКОТІТИ  див.  відскрехотАти. 

ВІДСКРібАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відскрібАти. 
ВідскрібАти  див.  відшхрібАти. 

ВіДСКРІбАтиСЯ  див.  відшкрібАтися. 

ВІДСЛАБУВАТИ,  -ую,  -£єш,  розм.  Прохворіти  пев¬ 
ний  час.  //  Перестати  хворіти. 


ВІДСЛІД,  -у,  ч.,  діал.  Слід,  відбиток. 

ВЩСЛОНА,  -и,  ж.,  заст.  Дія  у  театральній  виставі. 
ВІДСЛОНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відслонйти.  //  відслонено,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДСЛОнЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  відслбнений. 
ВІДСЛОНЕННЯ,  -я,  с.  1.  тільки  оди.  Дія  за  знач, 
відслонйти  й  відслонитися;  відкриття.  2.  геол. 
Гірська  порода,  що  вийшла  на  поверхню  ґрунту. 
ВІДСЛОНЙТИ  див.  відслонйти. 

ВІДСЛОНЙТИСЯ  див.  відслонйтися. 

ВІДС  ЛйНЮВАТИ  див.  відслонйти. 
відслОнюватися  ДИВ.  відслонйтися. 

ВІДСЛОНЙТИ,  -Аю,  -Аєш  і відслОнювати,  -юю,  -юєш, 
иедок.,  ВІДСЛОНЙТИ,  -онф,  -бниш,  док.,  шерех. 

1.  Відкривати  що-небудь  закрите,  заслонене. 
//  Відсувати  щось,  відхиляти.  2.  переш.  Розкрива¬ 
ти  чиї-небудь  думки,  переживання  тощо. 

відслонйтися,  -Ається  і  відслОнюватися,  -юєть- 
ся,  иедок.,  ВІДСЛОНЙТИСЯ,  -бниться,  док.  1.  Пере¬ 
суватися  в  інше  місце,  відкриваючи  щось  закри¬ 
те.  2.  рідко.  Ставати  відкритим,  видним  для  ко¬ 
гось.  //  переи.  Ставати  явним,  зрозумілим;  роз¬ 
криватися.  3.  геол.  Виходити  на  поверхню  ґрунту 
(про  породу). 

ВіДСЛУга,  -и,  ж.  1.  Те  саме,  що  відслужування. 

2.  Відплата,  винагорода.  3.  зах.  Кінець  служби. 
ВІДСЛУЖЕНИЙ,  -а,  -є,  рідко.  Який  багато  прослужив 

у  певній  галузі. 

ВІДСЛУЖЙТИ  див.  відслужувати. 

ВІДСЛУЖИТИСЯ,  -ужУся,  -ужишся,  док.,  розм.  Від¬ 
бути  службу,  закінчити  служити. 

ВІДСЛУЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відслужувати. 
ВІДСЛУЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  шедок.,  ВІДСЛУЖЙТИ, 
-ужу,  -ужиш,  док.  1.  перех.  і  иеперех.  Наймаю¬ 
чись,  працювати,  служити  протягом  певного  часу. 
//  Відбувати  строк  військової  служби.  2.  тільки 
док.,  иеперех.  Закінчити  служити.  3.  тільки  док., 
перех.  і  иеперех.  Стати  непридатним  внаслідок 
довгого  вживання.  4.  перех.  і  иеперех.  Службою, 
працею  віддавати  борг.  5.  перех.  Проводити  бого¬ 
служіння. 

ВІДСМЙКАТИ  див.  відсмйкувати. 
відсмикнути  див.  відсмйкувати. 

ВІДСМИКНУТИСЯ  див.  відсмйкуватися. 

ВІДСМЙКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДСМЙКАТИ, 
-йкаю,  -йкаєш  і  -Ачу,  -йчеш,  ВІДСМИКНУТИ,  -нУ, 
-неш,  док.,  перех.  Смикнувши,  відводити  від  кого-, 
чого-небудь  (звичайно  руку  або  ногу). 
ВІДСМЙКУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  ВІДСМИКНУТИСЯ, 
-нбться,  док.  Смикнувшись,  відсторонюватися  від 
кого-,  чого-небудь  (про  руку,  ногу). 

ВІДСМОКТАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відсмоюАти.  //  відсмбктано,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДСМОКТАТИ  див.  відсмбктувати. 
ВІДСМОКТУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  те х.  Який  відсмоктує. 
ВІДСМОКТУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин. 
ч.  до  відсмбктувати. 

відсмоктування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсмбктувати. 
ВІДСМОКТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  шедок.,  ВІДСМОКТАТИ, 
•окчу,  -бкчеш,  док.,  перех.  1.  Втягувати  ротом 
частину  якої-небудь  рідини.  2.  спец.  Витягати, 
забирати  з  чогось  частину  рідини,  газу  тощо  за 
допомогою  насоса,  смока. 

ВІДСМОКТУВАТИСЯ,  -ується,  шедок.  Пас.  до  відсмб- 
кіувати. 

ВІДСМОКТУВАЧ,  -а,  ч. ,  спец.  Прилад  для  відсмокту¬ 
вання  рідини,  газу. 

ВІДСМОКТУЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
відсмбктувати. 

ВІДСНІДАТИ,  -аю,  -аєш,  док.  Закінчити  снідати. 
ВІДСОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсбвувати. 
ВІДСОВУВАТИ  див.  відсувАти. 

ВІДСОВУВАТИСЯ  див.  ВІДСувАтися. 

ВІДСОННЯ,  -я,  с.  Добре  освітлюване  сонцем  місце; 
сонячний  бік. 

ВІДСОПТЙСЯ,  -пуся,  -пбшся,  док.,  розм.  Відновити 
спокійне  дихання  після  бігу,  різких  рухів  і  т.  ін.; 
віддихатися. 

ВІДСОРТОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відсортувАти.  //  відсортовано,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДСОРТОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсортбву- 
вати  й  відсортбвуватися. 

ВІДСОРТОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДСОРТУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перех.  Відбирати,  відділювати 
сортуванням. 

ВІДСОРТОВУВАТИСЯ,  -ується,  шедок.,  ВІДСОРТУВАТИ¬ 
СЯ,  -ується,  док.  Відбиратися,  відділюватися  сор¬ 
туванням. 

ВіДСОРТУвАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відсортувАти. 
ВІДСОРТУВАТИ  див.  відсортбвувати. 
ВІДСОРТУВАТИСЯ  див.  відсортбвуватися. 
ВІДСОТКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  відсбток. 
ВІДСОТКОВО.  Присл.  до  відсбткбвий. 

ВІДСОТНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Те  саме,  що  відсбткбвий. 
ВіДСОтно,  заст.  Присл.  до  відсбтний. 

ВІДСОТОК,  -тка,  ч.  1.  Сота  частина  певного  числа, 
що  береться  за  ціле,  за  одиницю  (позначається 
знаком  %);  процент.  2.  Прибуток,  що  отримують 
кожні  100  грошових  одиниць,  вкладених  у  банк. 
//  Винагорода,  що  вираховується  в  залежності  від 
обігу,  прибутку.  **  Банківський  відсбток  -  плата 
за  надання  грошей  у  борг.  Позичкбвий  відсбток  - 
плата,  яку  одержує  кредитор  від  позичальника  за 
користування  грошовою  позикою.  3.  Частина 
чого-небудь. 

ВІДСйхлии,  -а,  -е.  Який  усох. 

Відсохнути  див.  відсихати. 

ВІДСОХТИ  див.  відсихАти. 

ВІДСПІВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
співАти. 


ВІДСПІВАТИ,  -йю,  -йєш,  док.,  ВІДСПІВУВАТИ,  -ую, 
■уеш,  ведок.  1.  тільки  док.,  перед,  і  веперех.  За¬ 
кінчити,  припинити  спів;  проспівати.  2.  тільки 
ведок.,  веперех.  Відповідати  кому-небудь  співом. 
ВІДСПІВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відспівувати. 
ВІДСПІВУВАТИ  див.  ВІДСПІВАТИ. 

ВІДСТАВА,  -и,  ж.,  діад. Те  саме,  що  відставка. 
ВІДСТАВАННЯ,  -я,  с.  Дія  і  стан  за  знач.  відставАти 
1,  4  -  6. 

ВІДСТАВАТИ,  -аю,  -а£ш,  ведок.,  ВІДСТАТИ,  -Ану, 
-Анеш,  док.  1.  Відділятися,  відпадати  від  чого- 
небудь.  2.  перед.,  розм.  Припиняти  стосунки, 
втрачати  зв'язок  із  ким-небудь;  відходити  від 
кого-небудь.  3.  перед.,  рови.  Переставати  докуча¬ 
ти.  4.  Рухаючись  повільніше,  ніж  інші,  залиша¬ 
тися  позаду.  //  дерев,  док.  Вийшовши  тимчасово 
з  поїзда,  машини  тощо,  не  встигнути  повернутися 
вчасно.  5.  дерен.  Робити,  виконувати  що-небудь 
повільніше  за  інших;  не  встигати  за  ким-небудь. 
6.  Розвиваючись  повільніше,  бути  на  нижчому 
рівні  розвитку  порівняно  з  іншими.  //  Перестава¬ 
ти  відповідати  вимогам  часу,  життя. 
відставити  див.  відставляти. 

ВІДСТАВКА,  -и,  ж.  Остаточне  увільнення  від  служ¬ 
би  (зазвичай  військової)  із  забезпеченням  пенсії. 
"  відставка  Уряду  -  відхід  од  влади,  розформу¬ 
вання  уряду  в  зв'язку  з  певною  політичною  ситу¬ 
ацією.  Ітй  у  відстАвку  -  звільнятися  від  служби. 
У  відставці  -  звільнений  зі  служби. 

ВІДСТАВЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відстАвити  1,  2.  //  у  здач,  прикм. 

ВІДСТАВЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  віставлйти. 
ВІДСТАВЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДСТАВИТИ,  -влю, 
•виш;  ми.  відстАвлять;  док.,  перед.  1.  Переміщу¬ 
ючи,  ставити  на  певній  віддалі  від  кого-,  чого- 
небудь;  переносити  в  інше  місце.  //  Відводити 
вбік,  випинати  (ногу,  палець  тощо).  2.  заст.  Зві¬ 
льняти  зі  служби.  3.  діал.  Доставляти,  відправ¬ 
ляти.  4.  тільки  док.,  в  іпфіи.,  також  без  додатка. 
Уживається  як  команда  для  припинення  розпоча¬ 
тої  раніше  дії,  скасування  попереднього  наказу. 
ВІДСТАВЛЯТИСЯ,  -Ається,  ведок.  Пас.  до  відставля¬ 
ти  1  -  3. 

відставнйй,  -А,  -А.  Який  перебуває  у  відставці. 
ВІДСТАВНЙК,  -А,  ч.  Той,  хто  перебуває  у  відставці. 
ВІДСТАЛИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  залишився  в  дорозі  поза¬ 
ду  інших.  2.  Який  не  встигає  за  іншими  в  якійсь 
роботі  і  т.  ін.,  не  виконує  поставлених  завдань.  //  у 
знач.  ім.  відстАлий,  -лого,  ч.  3.  Який  перебуває  на 
нижчому  рівні  розвитку  порівняно  з  іншими;  прот. 
передовий.  //  Якому  властиві  застарілі  погля¬ 
ди  та  уявлення.  //  Який  не  відповідає  вимогам 
сучасності;  ретроград. 

ВІДСТАЛІСТЬ,  -лості,  ж.  Стан  і  властивість  за  знач. 
відстАлий  3. 

ВІДСТАЛО.  Присл.  до  відстАлий. 

ВІДСТАНОВЙТИ,  -овлю,  -бвиш;  ми.  відстанбвлять; 
док.,  ВІДСТАНОВлЯги,  -Аю,  -Аеш,  ведок.,  діал. 
Відставляти  (у  1  знач.). 

ВІДСТАНОВЛЙТИ  див.  відстановйти. 

ВІДСТАНОВНЙЙ,  -А,  -і,  діал.  Відставний. 

ВІДСТАНЬ,  -і,  ж.  1.  Простір,  який  розділяє  два 
пункти,  предмети  тощо;  віддаль.  2.  перед.  Різни¬ 
ця  між  ким-небудь  у  поглядах,  у  соціальному 
становищі  і  т.  ін. 

ВІДСТАТИ  див.  відставАти. 

відстаючий,  -а,  -е.  Діеприкм.  акт.  теп.  ч.  до  від¬ 
ставАти  6. 

ВІДСТЕБНУТИ  див.  відстібАти. 

ВІДСТЕБНУТИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відстебнути. 

ВІДСТЕБНУТИСЯ  ДИВ.  ВІДСТІБАТИСЯ. 

ВІДСТЕЖЕННЯ,  -я,  с„  спец.  Фіксація  якого-небудь 
процесу,  результатів  чого-небудь  за  допомогою 
спеціальної  апаратури. 
віДСтЕжити  див.  відстАжувати. 

ВІДСТЕЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відстАжувати. 
ВІДСТЕЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.-,  ВіДСтЕжити, 
•стАжу,  -стАжнш,  док.-,  перед.,  спец.  Фіксувати, 
повторювати  який-небудь  процес,  результати 
чого-небудь  за  допомогою  спеціальної  апаратури. 
ВіДСТібАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відстіБАти  й  від- 
стібАтися. 

ВІДСТІБАТИ,  -Аю,  -Аєш,  рідко  ВІДСТІБУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  ведок.,  ВІДСТЕБНУТИ  Й  ВІДСТІБНУТИ,  -ну, 
•нАш,  док.,  перед.  Знімати,  відділяти  пристебну¬ 
тий  предмет,  звільняючи  застібки. 

ВІДСТІБАТИСЯ,  -Ається,  рідко  ВІДСТІБУВАТИСЯ,  -уе- 
ТЬСЯ,  ведок.,  ВІДСТЕБНУТИСЯ  і  ВІДСТІБНУТИСЯ,  -нА- 
ться,  док.  Звільнятися,  відділятися  від  застібок 
(про  що-вебудь  застебнуте). 

ВІДСТІБНЙЙ,  -А,  -А.  Який  може  відстібатися. 
ВІДСТІБНУТИ  ДИВ.  ВІДСТІБАТИ. 

ВІДСТІБНУТИСЯ  ДИВ.  ВІДСТІБАТИСЯ. 

ВІДСТІБУВАТИ  див.  відстіБАти. 

ВІДСТІБУВАТИСЯ  ДИВ.  ВІДСТІБАТИСЯ. 

ВІДСТІЙ,  -тАю,  ч.  1.  тільки  оди.  Те  саме,  що  від¬ 
стоювання.  2.  спец.  Частинки  речовини,  що  осі¬ 
дають  ва  дно  посудини  або  резервуару  під  час 
відстоювання  рідини;  осад.  3.  мисл.  Кам'яний 
виступ  скелі,  на  якому  рятуються  від  пересліду¬ 
вання  вовків  морали,  кабарга,  ізюбри. 

ВІДСТІЙНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  відстоювання 
рідини.  Відстійна  яма. 

ВІДСТІЙНИК,  -а,  ч.,  тех.  1.  Басейн,  резервуар  або 
спеціальна  посудина  для  очищення  рідини  від¬ 
стоюванням.  **  Вторйнний  відстійник  -  відстій¬ 
ник,  в  якому  відбувається  біологічне  та  хімічне 
очищення  стічних  вод.  ДвоАрусний  відстійник  - 
відстійник,  в  якому  процес  відстоювання  стічних 


вод  і  зброджування  осаду  суміщені  та  відбувають¬ 
ся  в  конструктивно  розділених  об'ємах,  первйн- 
ний  відстійник  -  відстійник,  в  якому  відбуваєть¬ 
ся  механічне  очищення  стічних  вод.  2.  Пристрій 
у  машинах  і  установках,  де  відстоюються  масло, 
бензин  тощо. 

ВІДСТОбУрчЕНИЙ  див.  відстовбурчений. 
ВІДСТОБУРЧИТИ  див.  відстовбурчувати. 
відстобУрчувати  див.  відстовбурчувати. 

ВІДСТОВБУРЧЕНИЙ,  рідко  ВІДСТОБУРЧЕНИЙ,  -а,  -е. 
Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відстовбурчити  і  від- 
стобурчити.  //  у  знач,  прикм. 

ВІДСТОВБУРЧИТИ  див.  відстовбурчувати. 
ВІДСТОВБУРЧИТИСЯ  див.  відстовбурчуватися. 
ВІДСТОВБУРЧУВАТИ  І  рідко  ВІДСТОБУРЧУВАТИ,  -ую, 
•уєш,  ПЄДОК.,  ВІДСТОВБУРЧИТИ  і  рідко  відстобУр- 
ЧИТИ,  -чу,  -чиш,  док.,  перед.  Висувати,  випинати 
що-небудь  наперед,  убік  або  назад. 
ВІДСТОВБУРЧУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВІДСТОВБУР¬ 
ЧИТИСЯ,  -иться,  док.  Висуватися,  випинатися 
наперед,  убік  або  назад. 

ВІДСТОРОНЕНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Діеприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  відсторонйти. 

ВІДСТОРОНЕННЯ,  -я,  с.,  рідко.  1.  Дія  за  знач,  від¬ 
сторонйти  2  і  відсторонитися.  2.  Байдуже  став¬ 
лення  до  кого-,  чого-небудь,  індиферентність. 
ВІДСТОРОНЕНО,  присл.  Виражаючи  непричетність 
до  чого-небудь,  не  беручи  участі  в  чому-небудь. 
ВІДСТОРОНЙТИ  див.  відсторонйти. 

ВІДСТОРОНИТИСЯ  див.  відсторонйтися. 

ВІДСТОРОНЬ,  присл.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що 
віддалік;  осторонь. 

ВІДСТОРОНЮВАНИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  теп.  і 
мин.  ч.  до  відсторонювати. 

ВІДСТОРОНЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсторбню- 
вати. 

ВІДСТОРОНЮВАТИ  див.  відсторонйти. 
ВІДСТОРОНЮВАТИСЯ  див.  відсторонйтися. 
ВІДСТОРОНЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсторонйти. 
ВІДСТОРОНЯТИ,  -йю,  -Аєш  і  ВІДСТОРОНЮВАТИ,  -ЮЮ, 
-юєш,  ведок.  ВІДСТОРОНЙТИ,  -оню,  -Аниш,  док., 
перед.,  рідко.  1.  Те  саме,  що  відсувАти  1.  //  Від¬ 
штовхувати,  відпихати  когось  від  себе.  2.  кого  від 
чого.  Те  саме,  що  усувАти;  звільняти. 
ВІДСТОРОНЯТИСЯ,  -Аюся,  -йєшся  і  ВІДСТОРОНЮВА¬ 
ТИСЯ,  -ююся,  -ЮЄШСЯ,  ведок.,  ВІДСТОРОНЙТИСЯ, 
•онюся,  -Анишся,  док.,  рідко.  1.  Відходити,  від¬ 
хилятися  від  кого-,  чого-небудь.  2.  перед.  Обли¬ 
шити  якусь  справу,  діяльність. 

ВІДСТОЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відстоювати  і 
стан  за  знач,  відстоюватися. 

ВІДСТОЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.,  ВІДСТОЯТИ,  -ою, 
-оїш,  док.,  перед.  1.  Простоювати  на  ногах  пев¬ 
ний  час,  виконуючи  якусь  роботу.  Відстояти  вах¬ 
ту.  Ц  Стоячи,  бути  присутнім  до  кінця  чого- 
небудь.  2.  спец.  Залишаючи  рідину  в  нерухомому 
стані,  надавати  можливість  частинкам  речовини 
осідати  на  дно  посудини,  резервуару  тощо. 
ВІДСТОЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ,  ИЄДОК.,  ВІДСТОЯТИСЯ, 
•оїться,  док.  1.  Перечікуючи  негоду  тощо,  стояти  в 
затишному  місці.  2.  Стоячи  певний  час,  звільняти¬ 
ся  від  частинок  речовини;  давати  осад  (про  ріди¬ 
ну).  3.  перев.  Формуватися,  набувати  остаточного 
вигляду  (про  погляди,  думки,  твори  і  т.  ін.). 
ВІДСТОЯНИЙ,  -а,  -е.  1.  рідко.  Діеприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  відстойти  2.  2.  Який  відстоявся  (у  2,  З 
знач.).  **  Відстбяне  молокб  -  молоко,  у  якому 
вершки  підійшли  догори, 
відстояти  див.  відстбювати. 

ВІДСТОЯТИСЯ  див.  відстоюватися. 
відстраждати,  -Аю,  -Аеш,  док.,  перед,  і  веперех. 
Закінчити,  перестати  страждати.  //  Пережити  в 
стражданнях  що-небудь. 
відстрахати  див.  відстрАшувати. 
відстрАхувати  див.  відстрашувати. 
відстрашйти  див.  відстрашувати. 

ВІДСТРАШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відстрАшувати. 
відстрашувати  і  рідко  відстрАхувати,  -ую,  -уєш, 

ведок.,  ВІДСТРАШЙТИ,  -шу,  -шиш  і  РІДКО  ВІДСТРА¬ 
ХАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док.,  перед.  Лякаючи  когось 
чим-небудь,  відганяти. 

ВІДСТРЕЛИТИ  див.  відстрілювати. 

ВІДСТРИБАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док.,  розм.  Закінчити 
стрибати. 

ВІДСТРИБНУТИ  див.  відстрйбувати. 

ВІДСТРИБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відстрйбувати. 
ВІДСТРИБУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДСТРИБНУТИ, 
•ну,  -нАш,  док.  Стрибати  від  кого-,  чого-небудь. 
ВІДСТРИГАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДСТРИГТИ,  -ижу, 
-ижАш,  док.,  перед.  Відтинати  ножицями  (зви¬ 
чайно  про  волосся). 

ВІДСТРИГТИ  див.  відстригАти. 

ВІДСТРІЛ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  відстрілювання. 
ВІДСТРІЛИТИ  див.  відстрілювати'. 
ВІДСТРІЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Призначений  для  від¬ 
стрілювання.  **  Відстрілювальна  кАртка,  мисл.  - 
разовий  або  сезонний  дозвіл  на  добування  хутро¬ 
вих  звірів,  водоплавних  та  ін.  птахів. 
ВІДСТРІЛЮВАНИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  теп.  і  мин. 
ч.  до  відстрілювати. 

ВІДСТРІЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відстрілювати3 
1  й  відстрілюватися  1. 

ВІДСТРІЛЮВАТИ1,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  ИЄДОК.,  ВІДСТРЕЛИТИ  і 
ВІДСТРІЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.,  перед.  Кулею  або 
снарядом  відбивати  частину  від  цілого. 
ВІДСТРІЛЮВАТИ3,  -юю,  -юєш,  иедок.,  ВІДСТРІЛЯТИ, 
-йю,  -Аєш,  док.  1.  перед.  Полюючи,  забивати  пев¬ 
ну  кількість  дичини.  2.  тільки  док.,  веперех.  Те 
саме,  що  відстрілйтися3. 

ВІДСТРІЛЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  ведок.,  ВІДСТРІ- 


відсувАтися 

ЛЯТИСЯ,  -Аюся,  -йєшся,  док.  1.  Захищаючись, 
стріляти  у  відповідь.  2.  тільки  док.  Закінчити, 
перестати  стріляти. 

ВІДСТРІЛЯНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відстрілйти. 

ВІДСТРІЛЯТИ  див.  відстрілювати3. 

ВІДСТРІЛЯТИСЯ  див.  відстрілюватися. 
ВІДСТРОЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відстрочйти.  //  відстрочено,  безос.  присуди,  ся. 
ВІДСТРОЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відстрбчити. 
Відстроченая  військової  служби. 

ВІДСТРОЧИТИ  див.  від стрбчу вати. 

ВІДСТРОЧКА,  -и,  ж.,  розм.  Те  саме,  що  відстрДчення. 
ВІДСТРОЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відстрочувати. 
ВІДСТРОЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДСТРОЧИТИ, 
-чу,  -чиш,  док.,  перед.  Переносити  виконання  або 
виплату  чогось  на  пізніший  строк. 

ВІДСТРУГАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
стругйти. 

ВІДСТРУГАТИ  див.  відстругувати. 

ВІДСТРУГУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відстругувати. 
ВІДСТРУГУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДСТРУГАТИ, 
відстружу,  відстружеш  і  відстругАю,  відстругАєш, 
док.,  перед.  Рубанком  або  іншим  столярним  ін¬ 
струментом  стісувати  частину  деревини. 
ВІДСТРУГУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  відстру¬ 
гувати. 

ВІДСТУГОНІТИ,  -нить,  док.  Перестати,  припинити 
стугоніти. 

ВІДСТУКАТИ  див.  відстукувати. 

ВІДСТУКОТІТИ,  -очУ,  -отйш,  док.  Підсил.  до  відсту¬ 
кати  2. 

ВІДСТУКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок,  ВІДСТУКАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.  1.  перед.  Стукаючи,  виконувати  якусь 
дію,  рух  і  т.  ін.  //  Позначати  певні  відрізки  часу, 
шляху  ритмічним  стуканням.  2.  тільки  док,  ве¬ 
перех.  Закінчити,  перестати  стукати. 

ВІДСТУП,  -у,  ч.  1.  Відхід  з  певних  позицій  під  на¬ 
тиском  супротивника.  2.  Відмова  від  чого-небудь, 
порушення  чогось.  3.  Не  зв'язана  з  головною  те¬ 
мою  частина  розповіді,  твору  тощо,  яка  містить 
побічну  думку,  зауваження  і  т.  ін.  Ліричний  від¬ 
ступ.  4.  Вільне  місце  на  початку  рядка  якого- 
небудь  тексту. 

ВІДСТУПАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Який  відступає  (в  2,  4  знач.). 
ВІДСТУПАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відступАти. 
ВІДСТУПАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок,  ВІДСТУПЙТИ,  -уплю, 
-упиш;  ми.  відступлять;  док.  1.  Задкуючи  або 
ступаючи  вбік,  віддалятися  від  кого-,  чого- 
небудь.  //  Зменшувати  площу  свого  поширення. 
**  ВідступАти  на  другий  план  -  ставати  менш 
важливим,  значущим.  2.  Відходити  з  певних  по¬ 
зицій  під  натиском  супротивника.  3.  перев.  Від¬ 
мовлятися  від  своїх  намірів,  планів  тощо.  4.  пе¬ 
рев.  Відхилятися  від  чого-небудь  установленого, 
порушувати  що-небудь  прийняте,  узаконене. 
//  Переставати  дотримуватися  своїх  поглядів, 
переконань  і  т.  ін.;  відрікатися,  відмовлятися. 
5.  Робити  відступ  (у  4  знач.).  6.  кому  що.  Відмов¬ 
лятися  від  майна,  прав  і  т.  ін.  на  користь  кого- 
небудь.  //  Поступатися  чимось. 

ВІДСТУПАТИСЯ,  -аюся,  -Аєшся,  ведок.,  ВІДСТУПЙТИ- 
СЯ,  -уплюся,  -упишся;  ми.  відступляться;  док. 

1.  рідко.  Те  саме,  що  відступАти  1.  2.  від  чого.  Те 
саме,  що  відмовлйтися  3.  //  Переставати  дотри¬ 
муватися  чого-небудь  (обіцянок,  поглядів,  пере¬ 
конань  тощо).  І /  від  кого.  Поривати  стосунки, 
зв'язки  з  ким-небудь;  цуратися,  зрікатися. 

ВІДСТУПАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
відступйти  2. 

ВІДСТУПЙТИ  див.  відступАти. 

ВІДСТУПЙТИСЯ  див.  відступАтися. 
віДСТУплЕння,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відступйти. 
ВІДСТУПНЙЙ,  -А,  -е.  Який  пропонується  кому- 
небудь  як  нагорода  за  відмовлення  від  прав,  ви¬ 
мог  і  т.  ін.  Ц  у  знач.  ім.  відступнА,  -нбго,  с. 
Грошова  сума  або  майнова  цінність,  що  їх  одна 
особа  повинна  віддати  іншій  особі,  щоб  звільни¬ 
тися  від  виконання  своїх  зобов'язань. 

ВІДСТУПНИК,  -а,  ч.  1.  Людина,  яка  зреклася  своїх 
релігійних  переконань.  2.  звеважл.  Той,  хто  від¬ 
мовився  від  своїх  поглядів,  ідеалів;  перевертень, 
зрадник;  апостат,  ренегат. 

ВІДСТУПНИЦТВО,  -а,  с.  1.  Відмова  від  своїх  ідеалів, 
політичних  переконань;  зрада.  2.  Зречення  своїх 
релігійних  переконань;  апостазія. 
ВІДСТУПНИЦЬКИЙ,  -а,  -є.  1.  Прикм.  до  відступник. 

2.  Стос,  до  відступництва. 

ВІДСТУПНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  відступник. 

ВІДСТУПСТВО,  -а,  с.,  діал.  Відступництво. 
ВІДСТУПЦЯ,  -і,  ч.,  заст.  Відступник. 

ВІДСТЬОБАТИ',  -Аю,  -Аєш,  док,  перед.  Те  саме,  що 

відшмагАти. 

ВІДСТЬОБАТИ3,  -Аю,  -Аєш,  док,  перед.,  рідко.  Про¬ 
шити  спеціальним  швом;  простьобати. 
ВІДСУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відсувАти. 
ВІДСУВАТИ,  -Аю,  -Аєш  і  ВІДСОВУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
иедок,  ВІДСУНУТИ,  -ну,  -неш,  док,  перед.  1.  Со¬ 
ваючи,  переміщати  що-небудь  в  інше  місце. 
II  Віддаляти.  2.  Відмикати,  рухаючи  засув  у  пев¬ 
ному  напрямку.  І /  Відкривати  що-небудь  засуну¬ 
те.  //  Витягати  що-небудь,  засунуте  всередину 
предмета.  3.  перев.  Відстрочувати  виконання, 
розв'язання  чого-небудь. 

ВІДСУВАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся  і  ВІДСОВУВАТИСЯ, 
-уюся,  -уєшся,  иедок,  ВІДСУНУТИСЯ,  -нуся,  -не- 
шся,  док.  1.  Соваючись,  переміщатися  на  певну 
віддаль  від  кого-,  чого-небудь.  //  Відступати  з 
попередніх  позицій.  2.  Відмикатися  (про  замок, 
засув  тощо).  //  Відчинятися  (про  засувні  двері, 

181 


ВІДСУВНЙЙ 

шухляду  тощо).  //  Відслонятися  (про  штору, 
фіранку).  3.  верея.  Відкладатися  (про  справу  і  т. 
ін.).  4.  верея.,  рідко.  Ставати  менш  важливим, 
значущим.  5.  тільки  иедок.  Пас.  до  відсувати  й 
відсбвувати. 

ВІДСУВНИЙ,  -А,  -і.  Який  відчиняється  відсуванням 
(про  двері,  замок  тощо). 

ВІДСУДЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відсудйти  1.  //  відсуджено,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДСУДЖЕНИЙ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсудйти  1. 
Відсуджений  проданого  майна. 
відсуджування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсуджувати  1. 
ВІДСУДЖУВАТИ,  -ую,  -УЄШ,  иедок.,  ВІДСУДЙТИ,  -уд- 
жу,  -удиш,  док.,  перех.  1.  від  кого.  Відбирати 
через  суд  матеріальні  цінності  тощо.  2.  тільки 
док~,  розм.  Порадами  чи  обмовами,  наклепами 
розлучити. 

ВІДСУДЖУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  відсу¬ 
джувати  1. 

ВІДСУДЙТИ  див.  відсуджувати. 

ВІДСУНЕНИЙ,  ВІДСУНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  відсунути.  //  узнай,  прикм. 
ВІДСУНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсунути. 

ВІДСУНУТИ  див.  відсувати. 

ВІДСУНУТИЙ  див.  відсунений. 

ВІДСУНУТИСЯ  див.  відсуватися. 

ВІДСУРМИТИ,  -мліЬ,  -мйш;  ми.  відсурмлять;  док., 
перех.  і  пеперех.  Закінчити,  перестати  сурмити. 
ВІДСУТНІЙ,  -я,  -є.  1.  Який  не  перебуває  в  даному 
місці  в  певний  час;  прот.  присутній.  //  у 
знач.  ім.  відсутній,  -нього,  ч.  Той,  хто  не  перебу¬ 
ває  де-небудь  у  певний  час.  2.  Якого  немає,  який 
не  існує.  **  Бути  відсутнім;  а)  не  перебувати  в 
тому  чи  іншому  місці  в  даний  час;  б)  не  бути,  не 
існувати. 

ВІДСУТНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Перебування  кого-небудь 
поза  даним  місцем  у  певний  час;  прот.  прису¬ 
тність.  2.  Неіснування  кого-,  чого-небудь;  брак 
чого-небудь. 

ВІД  СЬОГО ДН І ,  присл.  Починаючи  від  сьогоднішньо¬ 
го  дня;  віднині. 

ВІДСЬОРБАТИ  див.  відсьбрбувати. 

ВІДСЬОРБНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перех.  Однокр.  до 
відсьбрбувати. 

ВІДСЬОРБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсьбрбувати. 
ВІДСЬОРБУВАТИ,  -ую,  -УЄШ,  иедок.,  ВІДСЬОРБАТИ, 
-аю,  -аєш,  док.,  перех.  Відпивати,  сьорбаючи. 
ВІДСЮРЧАти ,  -чу,  -чйш,  док.  Перестати  сюрчати. 
ВІДСЯКАТИСЯ  див.  відсйкуватися. 

ВІДСЯКНУТИСЯ,  -нУся,  -нешся,  док.,  розм.  Однокр. 
до  відсйкуватися. 

відсЯкування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відсйкуватися. 
ВІДСЙКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  иедок.,  ВІДСЯКАТИСЯ, 
-Агася,  -Аєшся,  док.,  розм.  Сякаючи,  очищати  ніс. 
ВІДТАВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відтавіти. 
ВІДТАВАТИ,  -таю,  -тайш,  иедок.,  ВІДТАНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.  1.  Розморожуватися  під  дією  тепла. 
//  Звільнятися  від  снігу  або  льоду  під  дією  тепла. 
2.  перед.  Виходити  зі  стану  заціпеніння,  туги, 
жалю  і  т.  ін.;  утрачати  суворість,  холодність; 
пом'якшуватися. 

ВІДТАК,  присл.  Після  чого-небудь;  потім,  далі. 
ВІДТАЛИЙ,  -а,  -е.  Який  розморозився  під  дією  тепла. 
//  Який  звільнився  від  снігу  або  льоду  під  дією 
тепла. 

ВІДТАль,  -і,  ж.,  діад.  Відлига. 

ВІДТАМ,  присл.,  діал.  Звідти. 

ВІДТАНУТИ  див.  відтавйти. 

ВІДТАНЦЬОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відтанцьо¬ 
вувати. 

ВІДТАНЦЬОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.,  ВІДТАНЦЮВА¬ 
ТИ,  -юю,  -юєш,  док,  1.  неперех.  Танцювати  досхо¬ 
чу,  надолужуючи  пропущене.  2.  тільки  док.,  пе¬ 
рех.  Відсвяткувати  з  танцями  якусь  подію  (весіл¬ 
ля,  день  народження  тощо).  3.  перех.  і  неперех. 
Закінчувати  танцювати. 
відтанцювати  див.  відтанцьовувати. 

ВІДТАРАБАНИТИ,  -ню,  -ниш,  док.,  перех.  1.  і  роя. 
Швидко,  але  без  інтонацій  розповісти  завчений 
текст.  2.  фам.  Швидко  віднести,  відвезти,  не  ду¬ 
же  піклуючись  про  неушкодженість  кого-,  чого- 
небудь. 

ВІДТАСКАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док.,  ВІДТАСКУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  иедок.,  перех.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що 

ВІДНОСИТИ  1. 

відтаскувати  див.  відтаскАти. 

ВІДТАЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відтАювати. 
ВІДТАЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.,  ВІДТАЯТИ,  -Аю, 
•Аєш,  док.,  перех.  Нагріванням  розморожувати 
що-небудь. 

ВІДТАЯТИ  див.  відтАювати. 

відгвірнйй,  -А,  -і.  Який  відтворює,  репродуктивний. 
ВІДТВОРЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відтворйти.  //  відтвбрено,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДТВОРЕННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  та  її  результат  за  знач, 
відтворйти.  **  Відтворення  природних  ресурсів 
-  штучне  підтримання  кількості  природних  ре¬ 
сурсів  на  певному  рівні  або  відновлення  попере¬ 
дньої  кількості  технологічним  шляхом.  2.  ек. 
Постійне  відновлення,  безперервне  повторення 
суспільного  виробництва.  Відтворення  основних 
фондів.  Відтворення  природних  ресурсів.  "  ПРО¬ 
СТА  відтворення  -  відтворення,  за  якого  процес 
виробництва  повторюється  в  попередньому  розмі¬ 
рі.  Розшйрене  відтворення  -  відтворення,  за 
якого  процес  виробництва  повторюється  в  збіль¬ 
шеному  розмірі. 

ВІДТВОРЙТИ  див.  відтворювати. 

ВІДТВОРЙТИСЯ  див.  відтворюватися. 

ВІДТВОРНИЙ,  -а,  -е.  Який  відтворює. 

182 


ВІДТВОРНЙЙ,  -А,  -е.  Який  можна  відтворити. 
ВІДТВОРНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  що-небудь  відтворює  (у 
1  знач.). 

ВІДТВОРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  щось  відтворю¬ 
вати  (у  1  знач.). 

ВІДТВбРЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  відтворення. 
**  ВідтвОрювальна  ділйнка,  мисл.  -  частина  те¬ 
риторії  мисливського  господарства,  на  якій  забо¬ 
ронене  полювання  і  в  повному  обсязі  проводяться 
біотехнічні  та  природоохоронні  заходи,  відтвб- 
рювальний  цикл  -  цикл  "виробництво  -  розподіл 
-  обмін  -  споживання". 

ВІДТВОРЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
відтворювати. 

ВІДТВОРЮВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
відтворюваний. 

ВІДТВОРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відтворювати. 
ВІДТВОРЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  иедок.,  ВІДТВОРЙТИ, 
-оріЬ,  -бриш,  док.,  перех.  1.  Створювати,  вироб¬ 
ляти  знову  те  саме;  повторювати,  відновляти. 
2.  Передавати  що-небудь  з  максимальною  точніс¬ 
тю.  //  Точно  описувати,  зображати  кого-,  що- 
небудь  у  художніх  творах;  відображати.  3.  Відно¬ 
влювати  в  пам'яті;  пригадувати. 

ВІДТВОРЮВАТИСЯ,  -юеться,  иедок.,  ВІДТВОРЙТИСЯ, 
•бриться,  док.  І.  Передаватися  з  максимальною 
точністю.  2.  тільки  иедок.  Пас.  до  відтвбрювати  1,  2. 
ВІДТВОРЮВАЧ,  -а,  ч.  Той,  який  щось  відтворює. 
відтвОрювачка,  -и.  Жін.  до  відтвбрювач. 
ВІДТВОРЮЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
відтвбрювати. 

ВІДТВОРЙТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  діал.  Те  саме,  що 
відтвбрювати. 

ВІДТЕКТИ  див.  відтікАти. 

ВІДТЕЛЕЛАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  діал.  Витягнути, 
витягти. 

ВІДТЕПЕР,  присл.  З  цього  часу,  з  цієї  пори. 
ВідтЕпЛИй,  -а,  -е,  діал.  Відталий. 

ВІДТЕРЛІТИ,  -плю,  -пиш;  ми.  відтбрплять;  док., 
діал.  Перетерпіти. 

ВІДТЕРТИ  див.  відтирАти. 

ВІДТЕСАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
тесАти. 

ВІДТЕСАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відтесАти. 
відтесати  див.  відтісувати. 

ВІДТИ,  присл.,  розм.  Те  саме,  що  звідти. 
ВІДТИКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відтикАти. 

ВІДТИКАТИ1  див.  відтикАти1. 

ВІДТИКАТИ1,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВІДТЙКАТИ,  -йчу, 
-йчеш  і  ВІДІТКНУТИ,  -ну,  -нАш,  док.,  перех.  Опус¬ 
кати  вниз  що-небудь  підіткнуте  (одяг,  фіранку 
тощо). 

ВІДТЙКАТИ2  див.  відтикАти2. 
відтикАти2,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  відіткнути  і  діал. 
ВІДІТКАТИ,  -кву,  -кнАш,  док.,  перех.  Відкривати 
що-небудь  заткнуте;  розкорковувати;  прот.  за¬ 
тикати.//  Витягати  з  чого-небудь  корок,  затичку. 
ВІДТИКАТИ1,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВІДТИКАТИ,  -йчу, 
-йчеш,  док.,  перех.,  заст.  Помічати  копи,  кіпці 
тощо,  втикаючи  в  них  палки,  гілки  і  т.  ін. 
ВІДТИКАТИСЯ,  -Ається,  иедок,,  ВІДІТКНУТИСЯ  і  діал. 
ВІДІТКАТИСЯ,  -кнАться,  док.  Відкриватися,  розко¬ 
рковуватися.  //  Випадати  з  отвору  (про  затичку, 
чоп  і  т.  ін.). 

ВІДТЙН,  -у,  ч.  Дія  та  її  результат  за  знач.  відтинА- 
ти,  відітнути  І.  //  Місце,  у  якому  відітнуто  що- 
небудь. 

ВІДТИНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  використовується 

(призначений,  пристосований)  для  відтинання. 
ВІДТИНАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відтинАти. 
ВІДТИНАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВІДІТНУТИ  і  ВІДТЙТИ, 
відітну,  відітнАш,  док.  X.  перех.  Відрізувати  або 
відсікати  що-небудь  гострим  знаряддям.  2.  тільки 
док.,  неперех.,  пере я.,  розм.  Різко  та  коротко 
відповісти,  сказати.  3.  мат.  Відмежовувати  що- 
небудь  від  чогось. 

ВІДТИНАТИСЯ,  -Ається,  иедок.  Пас.  до  відтинАти. 
ВІДТИНАЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
відтинАти. 

ВІДТЙНОК,  -нка,  V.  Частина  чого-небудь,  вимірюва¬ 
ного  в  просторі  або  часі;  відрізок. 

ВІДТИРАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відтирАти. 
ВІДТИРАТИ,  -Аю,  -аєш,  иедок.,  ВІДТЕРТИ,  відітру, 
відітрАш;  мив.  ч.  відтАр,  -тАрла,  -тАрло;  док.,  пе¬ 
рех.  1.  Розтираючи  поверхню  шкіри,  приводити 
кого-небудь  до  притомності  або  повертати  чутли¬ 
вість  частинам  тіла.  2.  розм.  Те  саме,  що  відтйс- 
кувати  1;  відтісняти.  //  пере в.  Відстороняти,  усу¬ 
вати  когось  від  чогось. 

ВІДТИРАТИСЯ,  -Ається,  иедок.  Пас.  до  відтирАти. 
ВІДТИСКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відтискАти. 
ВІДТИСКАТИ  див,  відтйскувати. 

ВІДТИСКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відтйскувати. 
ВІДТЙСКУВАТИ,  -ую,  -уєш  і  ВІДТИСКАТИ,  -Аю,  -Аєш, 
иедок.,  ВІДТЙСНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перех. 

1.  Натискаючи,  віддаляти,  відсувати  когось  від 
кого-,  чого-небудь.  //  Змушувати  когось  відходи¬ 
ти,  відступати  з  певного  місця.  //  пере и.  Відсува¬ 
ти  на  другий  план.  2.  Натискаючи  чимось,  зали¬ 
шати  відбиток,  слід  на  чому-небудь.  3.  друк.  Пе¬ 
реносити  знаки  на  папір;  відбивати. 

ВІДТЙСКУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.,  ВІДГЙСНУТИСЯ, 
•неться,  док.  1.  Те  саме,  що  відбивАтися  5. 

2.  тільки  иедок.  Пас.  до  відтйскувати. 
ВІДТЙСНЕНИЙ,  ВІДТИСНУТИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас. 

мин.  ч.  до  відтйснути  1,2.  //  відтйснено,  відтй- 
снуто,  безос.  присудк.  сл. 

ВІДТЙСНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  та  Гі  результат  за  знач, 
відтйснути. 

відтйснути  див.  відтйскувати. 


ВІДТЙСНУТИЙ  див.  відтйснений. 
відтиснутися  див.  відтйскуватися. 

В  ІД  ТИТРОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відтитрувАти. 

ВІДТИТРОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  відтит- 
рбваний. 

ВІДТИТРОВУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
відтитрбвувати. 

ВІДТИТРОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відтитрбву¬ 
вати. 

ВІДТИТРОВУВАТИ,  -ую,  -УЄШ,  иедок.,  ВІДТИТРУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.  Випускати  із  бюретки  краплю  за 
краплею  титрований  розчин  реагента. 
відтитрувАти  див.  відтитрбвувати. 

ВІДТІВ,  присл.,  зах.  Відтіль. 

ВІДТІК,  -тбку,  ч„  спец.  1.  Пристосування  для  сті¬ 
кання  рідини.  2.  Те  саме,  що  відтікАння.  **  Відтік 
капітАлу  -  кошти  країни,  що  направляються  в 
інші  країни  у  вигляді  інвестицій,  позик,  засобів 
для  купівлі  фінансових  активів. 

ВІДТІКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відтікАти. 

ВІДТІКАТИ,  -Ає,  иедок.,  ВІДТЕКТЙ,  -ечА,  док.  Текти, 
віддаляючись  від  чого-небудь. 

ВІДТІЛЬ  див.  відтілй. 

ВІДТІЛЯ,  ВІДТІЛЬ,  присл.  З  того  місця;  звідти.  //  З 
того  боку. 

ВІДТІНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відті- 
нйти.  //  відтінено,  безос  присудк.  сл. 

ВІДТІНЕНИЙ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відтінйти. 

ВІДТІНИТИ  ДИВ.  відтінйти. 

ВІДТІНЙТИСЯ  див.  відтінйтися. 

ВІДТІНКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  відтінок. 

ВІДТІНОК,  -нку,  ч.  1.  Один  із  різновидів  відповідно¬ 
го  кольору,  який  відрізняється  від  основного  ко¬ 
льору  ступенем  яскравості  й  густоти.  //  Додатко¬ 
ве  забарвлення,  що  виступає  на  тлі  основного. 
2.  Різновид  якого-небудь  явища,  який  відрізня¬ 
ється  від  інших  його  різновидів  ступенем  і  харак¬ 
тером  вияву.  3.  Незначна  видозміна  значення, 
виражена  словом  або  інтонацією  (під  час  мовлен¬ 
ня).  4.  переи.  Додатковий  вияв  почуття,  настрою 
і  т.  ін.,  що  супроводжує  основне  почуття,  на¬ 
стрій,  стан. 

ВІДТІнь,  -ю,  ч.,  діал.  Відтінок. 

ВІДТІНЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відтінювати. 
ВІДТІНЮВАТИ  див.  відтінйти. 

ВІДТІНЮВАТИСЯ  ДИВ.  ВІДТІНЙТИСЯ. 

ВІДТІНЮЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
відтінювати. 

ВІДТІНЯТИ,  -ЙЮ,  -ЙЄШ  /  ВІДТІНЮВАТИ,  -юю,  -юєш, 
иедок.,  ВІДТІНИТИ,  -іню,  -іниш,  док.,  перех.  1.  Ви¬ 
діляти  частину  картини,  малюнка  тощо  темні¬ 
шим  тоном,  барвою.  / /  Поєднуючись  із  певним 
кольором,  робити  його  виразнішим,  яскравішим. 
2.  переи.  Робити  що-небудь  помітнішим,  вираз¬ 
нішим;  підкреслювати,  виділяти. 

ВІДТІНЯТИСЯ,  -ЙЄТЬСЯ  і  ВІДТІНЮВАТИСЯ,  -ЮЄТЬСЯ, 
иедок.,  ВІДТІНЙТИСЯ,  -Івгиться,  док.  1.  Вирізнятися 
на  тлі  іншого  кольору,  іншої  речі  і  т.  ін.  2.  тіль¬ 
ки  иедок.  Пас.  до  відтінйти  й  відтінювати. 
ВІДТІНЯЮЧИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  від¬ 
тінйти. 

ВІДТІСНЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
тіснйти. 

ВІДТІСНИТИ  ДИВ.  відтіснйти. 

ВІДТІСНЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відтіснйти. 
ВІДТІСНЯТИ,  -йю,  -йєш,  иедок.,  ВІДТІСНЙТИ,  -ню, 
-нйш,  док.,  рідко.  Те  саме,  що  відтйскувати  1. 
ВІДТІСНЯТИСЯ,  -Ається,  иедок.,  рідко.  Пас.  до  від¬ 
тіснйти. 

ВІДТІСУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відтісувати. 
відтісувати,  -ую,  -уєш,  иедок.,  відтесати,  -ешу, 
-ешеш,  док.,  перех.  Тешучи,  знімати  частину 
деревини  з  поверхні  дошки,  колоди  і  т.  ін.;  стісу¬ 
вати. 

ВІДТІСУВАТИСЯ,  -ується,  иедок.  Пас.  до  відтісувати. 
ВІДТОВКТЙ,  -вчу,  -вчеш,  док.,  перех.,  розм.  Удара¬ 
ми  пошкодити  частину  тіла. 

ВІДТОДІ,  присл.  З  того  часу,  з  тієї  пори. 

ВІДТОПИТИ  див.  відтбплювати. 

ВІДТОПЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  иедок.,  ВІДТОЛЙТИ, 
-опліо,  -бпиш;  ми.  відтбплять;  док.  1.  перех.  На¬ 
гріваючи,  відокремлювати  одну  речовину  від  ін¬ 
шої  (сир  і  т.  ін.).  2.  тільки  док.,  неперех.  Закін¬ 
чити,  перестати  топити. 

ВІДТОПЛЮВАТИСЯ,  -юеться,  иедок.  Пас.  до  відтбп¬ 
лювати  1. 

ВІДТОПТАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відтоптати.  //  у  знач,  прикм. 

ВІДТОПТАТИ,  -опч£,  -бпчеш,  док.,  ВІДТОПТУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  иедок.,  перех.  Наступаючи  ногою  на 
що-небудь,  пошкоджувати. 

ВІДТОПТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відтбптувати. 
ВІДТОПТУВАТИ  див.  ВІДТОПТАТИ. 

ВІДТОРГАТИ,  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВІДТОРГНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.,  перех.  1.  Не  приймати  (не  прийняти) 
внаслідок  біологічної  несумісності  сторонню  тка¬ 
нину,  орган  після  її  (його)  трансплантації. 
2.  киижи.,  заст.  Силоміць  забирати  землі,  воло¬ 
діння  тощо. 

ВІДТОРГАТИСЯ,  -Ається,  иедок.,  ВІДТОРГНУТИСЯ, 
•неться,  док.  Пас.  до  відторгйти,  відтбргнути. 
ВІДТОРГНЕНИЙ,  ВІДТОРГНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  відтбргнути.  //  відтбргнено,  відтбрг- 
нуто,  безос.  присудк.  сл. 

ВІДТОРГНЕННЯ,  -я,  с.  1.  Неприйняття  організмом 
внаслідок  біологічної  несумісності  сторонньої 
тканини,  органу  після  її  (його)  трансплантації. 

2.  Дія  та  її  результат  за  знач,  відтбргнути  2. 

3.  фін.  Закриття  або  продаж  фірмою  своїх  опера- 


ційних  одиниць  з  метою  раціоналізації,  поліп¬ 
шення  діяльності. 

ВІДТбРГНУТИ  ДИВ.  відторгати, 
в ідтбр  ГНУТИЙ  див.  відтбргнений. 

ВІДТОРІК,  прися.,  розм.  З  того  року. 

ВІДТбЧЕНИИ,  -а,  -е.  1.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відточйти.  //  відтбчено,  безос.  присуди,  ся. 

2.  прики. ,  переи.  Доведений  до  граничної  чіткос¬ 
ті,  завершеності,  досконалості. 

ВІДТОЧЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Якість  за  знач,  відтбче- 
ний  2. 

ВІДТОЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  та  їі  результат  за  знач, 
відточйти. 

ВІДТОЧЕНО.  Присл.  до  відтбчений. 
відточйти  див.  відточувати. 

ВЩТОЧЙТИСЯ  див.  відточуватися. 

ВІДТОЧУВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч. 
до  відточувати. 

ВІДТОЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відточувати. 
ВІДТОЧУВАТИ,  -ую,  -усш,  иедои.,  ВІДТОЧЙТИ,  -очу, 
-Очиш,  док.,  перех.  1.  Точінням  робити  що-небудь 
дуже  гострим  або  гладким.  2.  переи.  Робити  що- 
небудь  дуже  досконалим,  доводити  до  високої 
майстерності;  відшліфовувати. 

ВІДТОЧУВАТИСЯ,  -ується,  иедои.,  ВІДТОЧЙТИСЯ, 
-бчиться,  док,  1.  Ставати  дуже  гострим  унаслідок 
точіння.  2.  переи.  Вдосконалюватися,  набувати 
завершеності;  відшліфовуватися.  3.  тільки  иедои. 
Пас.  до  відточувати. 

ВІДТРАНСПОРТОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  відтранспортувати.  //  відтранспортовано, 

безос.  присуди,  ся. 

ВІДТРАНСПОРТОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  від- 
странспортОвувати. 

ВІДТРАНСПОРТОВУВАТИ,  -ую,  -усш,  недок.,  ВІДТРАН¬ 
СПОРТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  Відправляти, 
відсилати  кого-,  що-небудь  транспортом. 
ВІДТРУБЙТИ,  -ублю,  -убиш;  ми.  відтрублять;  док., 
перех.,  рхдко.  Те  саме,  що  відсурмйти. 

ВІДТРУТЙТИ  див.  відтручувати. 

ВІДТРУТЬ,  -і,  ж.,  діал.  Болячка,  нарив. 

ВІДТРУЧАТИ  див.  відтручувати. 

ВІДТРУЧЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
тручувати. 

ВІДТРУЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відтрутйти. 
ВІДТРУЧУВАТИ,  -ую,  -уєш  і  ВІДТРУЧАТИ,  -ЙЮ,  -ЙЄШ, 
недок.,  ВІДТРУТЙТИ,  -учу,  -утиш,  док.,  перех. 
Відштовхувати,  відтісняти. 

ВІДТУЖЙТИ.  -ужу,  -ужиш,  док.  Закінчити,  переста¬ 
ти  тужити. 

ВІДТУЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
тулйти. 

ВІДТУЛИНА,  -и,  ж.,  розм.  Отвір  у  чому-небудь;  діра. 
ВІДТУЛЙТИ  див.  відтулйти. 

ВІДТУЛЙТИСЯ  див.  відгул  йтися. 

ВІДТУЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відтулйти. 

ВІДТУЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш,  аедок.,  ВІДТУЛЙТИ,  -улю, 
-улиш,  док.,  перех.  Звільняти  якийсь  отвір  від 
предмета,  яким  він  затулений.  //  Знімати  з  пове¬ 
рхні  чогось  те,  чим  воно  закрите,  заслонене;  від¬ 
слоняти. 

ВІДТУЛЯТИСЯ,  -йється,  недок.,  ВІДТУЛЙТИСЯ,  -Улить¬ 
ся,  док.  1.  Ставати  відкритим;  відслонятися.  2.  ті¬ 
льки  недок.  Пас.  до  відтулйти. 

ВІДТУПАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.  Те  саме,  що 
відтоптйти. 

ВІДТУПОТІТИ,  -очу,  -отйш,  док.  Закінчити,  переста¬ 
ти  тупотіти. 

ВІДТУХАТИ,  -Аю,  -йєш,  недок.,  ВІДТУХНУТИ,  -ну,  -неш, 
док.  Зменшуватися  розміром  (про  опухлу  частину 
тіла,  людину  тощо);  стухати. 

ВІДТУШОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відтушувАти. 

ВІДТУШОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відтушовувати. 
ВІДТУШОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВІДТУШУВАТИ, 
-ую.  -Уєш,  док.,  спец.  Відтінювати  певні  місця  на 
малюнкові,  фотографи  за  допомогою  туші,  олівця 
тощо. 

ВІДТУШОВУВАТИСЯ,  -ується.  Пас.  до  відтушовувати. 
ВІДТУШУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відтушувАти. 
відтушувати  див.  відтушовувати. 

ВІДТЬОПАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.,  фам.  Пройти 
певну  віддаль. 

ВІДТЬОХКАТИ,  -ає,  док.  Закінчити,  перестати  тьох¬ 
кати. 

ВІДТЯГАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відтягйти. 

ВІДТЯГАТИ,  -ЙЮ,  -йєш  і  ВІДТЯГУВАТИ,  -ую,  -уєш, 
недок.,  ВІДТЯГТЙ  і  ВІДТЯГНУТИ,  -ягну,  -Агнеш, 
док.,  перех.  1.  Тягнучи  кого-,  що-небудь  поверх¬ 
нею  чогось,  переміщати,  пересувати  в  інше  місце. 
//  Переборюючи  опір,  насильно  відводити  когось 
від  кого-,  чого-небудь.  //  Відсувати,  витягати  що- 
небудь  засунуте  (засув,  затвор  і  т.  ін.).  //  Відво¬ 
дити  військові  підрозділи  з  однієї  позиції  на  ін¬ 
шу.  //  Певними  діями,  маневрами  змушувати 
супротивника  змінити  рух,  дії  в  потрібному  на¬ 
прямку.  //  Змінювати  звичайне  положення  чого- 
небудь.  //  Тягти  щось  пружне,  еластичне  в  пев¬ 
ному  напрямі  від  чого-небудь.  2.  переи.  Відрива¬ 
ти  кого-небудь  від  якогось  заняття,  дії,  роздумів. 
3.  також  веперех.,  перев.  Переносити  на  пізні¬ 
ший  строк;  відкладати.  4.  Дією  ваги  викликати 
почуття  втоми,  болю.  5.  тех.  Куючи,  видовжувати 
що-небудь.  6.  заст.  Забирати,  віднімати  що- 
небудь  у  когось  (перев.  через  суд).  7.  діал.  Відні¬ 
мати. 

ВІДТЯГАТИСЯ,  -йюся.  -йєшся  і  ВІДТЯГУВАТИСЯ,  -уюся, 
-уєшся,  ведок.,  ВІДТЯГТИСЯ  і  ВІДТЯГНУТИСЯ,  -ягну- 
ся,  -Агнешся,  док.  1.  з  чим,  рідко.  Затримуватися 
зі  строком  виконання  чого-небудь.  2.  від  чого,  ді¬ 


ад.  Уникати  чогось.  3.  тільки  ведок.  Пас.  до  відтя- 
гйти,  відтйгувати  1,  3,  5. 

ВІДТЯГНЕНИЙ,  ВІДТЯГНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  відтягнути  1,  5.  //  відтАгнено,  відтйг- 
нуто,  безос.  присуди,  ся. 

ВІДТЯГНЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відтягнути  1-3,5 
і  відтягнутися  1. 

ВІДТЯГНУТИ  див.  відтягйти. 

ВІДТЯГНУТИЙ  див.  відтйгнений. 

ВІДТЯГНУТИСЯ  див.  відтягатися. 

ВІДТЯГТЙ  див.  відтягАти. 

ВІДТЯГТЙСЯ  див.  ВІДТЯГАТИСЯ. 

ВІДТЯГУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  використовується 
(пристосований)  для  відтягування  чогось. 

ВІДТЯГУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відтАгувати  1  - 

3.  5. 

ВІДТЯГУВАТИ  див.  ВІДТЯГАТИ. 

ВІДТЯГУВАТИСЯ  див.  ВІДТЯГАТИСЯ. 

ВІДТЯЖКА,  -и,  ж.  1.  Прикріплений  до  чогось  стій¬ 
кого  мотузок  (дріт,  трос  і  т.  ін.),  яким  утримують 
що-небудь.  2.  кул.  Складова  частина  рідких 
страв,  бульйонів,  яка  використовується  для  на¬ 
дання  їм  прозорості.  3.  те х.  Те  саме,  що  відтАгу- 
вання.  Відтяжка  шин. 

ВІДТЯЖНЙЙ,  -й,  -й.  Признач,  для  відтягування  чого- 
небудь.  Відтяжна  пружина.  **  Відтяжні  зйсоби  - 
лікувальні  засоби  (банки,  гірчичники  і  т.  ін.),  які 
викликають  приплив  крові  до  певної  ділянки 
тіла. 

ВІДТЯТИ  див.  відтинАти, 

ВІДТЯТИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відтАти  1. 
//  відтАто,  безос.  присуди,  ся. 

ВІДУМЕРТИ,  -мру,  -мрйш,  док.,  діал.  Умерти,  зали¬ 
шивши  сиріт. 

ВідумЕрщина,  -и,  ж.,  заст.  Майнова  спадщина 
після  померлих. 

ВідУн,  -А,  ч.  У  давніх  слов’ян  -  людина,  яка  вга¬ 
дувала  майбутнє;  віщун,  пророк. 

ВІДУСІЛЬ,  прися.  Те  саме,  що  звідусіль. 

ВІДУСІЛЯ,  присл.  Те  саме,  що  відусіль. 

ВІДУСіЬДИ,  присл.,  рідко.  Те  саме,  що  звідусіль. 

ВІДУЧЙТИ  див.  відучувати. 

ВІДУЧЙТИСЯ  див.  відучуватися. 

ВІДУЧОРА,  присл.  Від  учорашнього  дня. 

ВІДУЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відучувати. 

ВІДУЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВІДУЧЙТИ,  -учу, 
-Учиш,  док.,  від  чого  і  з  івфін.  Примушувати  по¬ 
збутися  певної  звички;  відзвичаювати. 

ВІДУЧУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  недок..  ВІДУЧЙТИСЯ, 
-учуся,  -Учишся,  док.  Позбуватися  певної  звички; 
відзвичаюватися. 

ВІДФІЛЬТРОВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відфільтрувАти.  //  у  здач,  прикм. 

відфільтрСваність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  відфі- 
льтрбваний. 

ВІДФІЛЬТРОВУВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і 
мин.  ч.  до  відфільтровувати. 

ВІДФІЛЬТРОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відфільт- 
рбвувати. 

ВІДФІЛЬТРОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДФІЛЬТРУ¬ 
ВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  1.  Фільтруючи, 
очищати.  2.  Фільтруючи,  відокремлювати. 

ВІДФІЛЬТРОВУВАТИСЯ,  -ується,  недок.,  ВІДФІЛЬТРУ¬ 
ВАТИСЯ,  -ується,  док.  1.  Очищатися  фільтруван¬ 
ням.  2.  Відокремлюватися  фільтруванням. 

відфшьтрувАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відфільтру¬ 
вАти. 

ВІДФІЛЬТРУВАТИ  див.  відфільтрбвувати. 

ВІДФОРКАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.,  ВІДФОРКУВАТИ¬ 
СЯ,  -уюся,  -уєшся,  недок..  Форкаючи,  очищати 
ніс,  горло. 

відфоркуватися  див.  відфбркатися. 

ВІДФОРМАТУВАТИ,  -ую,  -Уєш.  Док.  до  форматувйти. 

ВІДФОРМОВАНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Дієприкм.  пас.  мин. 

4.  до  відформувАти. 

ВІДФОРМОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відформо¬ 
вувати. 

ВІДФОРМОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВІДФОРМУВА¬ 
ТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  спец.  Надавати  предметові 
потрібної  форми.  //  мет.  Відливати  у  форму. 

ВІДФОРМОВУВАТИСЯ,  -ується,  недок.,  спец.  Пас.  до 
відформовувати. 

ВІДФОРМУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відформувАти. 

ВІДФОРМУВАТИ  див.  відформовувати. 

ВІДФУТБОЛИТИ,  -ЛЮ,  -ЛИШ,  док.,  відфутбОлювати. 
-юю,  -ЮЄШ,  недок.,  перех.,  розм.  1.  Ударом  (уда¬ 
рами)  ноги  відкинути  від  себе.  2.  Направити, 
відіслати  кого,  що-небудь  до  іншої  особи,  в  іншу 
інстанцію. 

ВІДФУТБОЛЮВАННЯ,  -я,  с.,  розм.  Направлення,  від¬ 
силання  кого-,  чого-небудь  до  іншої  особи,  в  іншу 
інстанцію. 

відфутбОлювати  див.  відфутбОлити. 

ВІДХАКНУТИСЯ,  -нуся,  -нйшся,  ДОК.,  ВІДХЕКУВАТИСЯ, 
-уюся,  -уєшся,  недок.,  розм.  Віддихатися,  перево¬ 
дити  дух. 

ВІДХАРАмАРКАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.,  звеважл. 
Швидко  й  невиразно  прочитати,  розповісти  що- 
небудь. 

відхаркати  див.  відхйркувати. 

ВІДХАРКАТИСЯ  див.  відхАркуватися. 

ВІДХАРКНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  перех.  і  веперех. 
Однокр.  до  відхйркувати. 

ВІДХАРКНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.  Однокр.  до 
відхйркуватися. 

ВІДХАРКУВАЛЬНЕ,  -ого,  у.,  ферм.  Відхаркувальний 
засіб. 

ВІДХАРКУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  фарм.  Признач,  для  від¬ 
харкування. 

ВІДХАРКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відхйркувати. 


ВІДХИТНУТИСЯ 

ВІДХАРКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВІДХАРКАТИ,  -аю, 
-аєш,  док.,  перех.  і  неперех.  1.  Харкаючи,  звіль¬ 
няти  горло,  легені  від  чогось  зайвого.  2.  перед., 
розм.  Переживати  наслідки  свого  необдуманого, 
необережного  вчинку. 

ВІДХАРКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  недок.,  ВІДХАРКА¬ 
ТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.  Харкаючи,  звільняти 
горло,  легені  від  чогось  зайвого. 

ВІДхАюВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВІДХАЯТИ,  -йю, 
-Аєш  і  ВІДХАЮЧИТИ,  -чу,  -чиш,  док.,  відхайчува- 
ТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  перех.,  розм.,  рідко.  Те 
саме,  що  вщхбджувати  1. 

ВІДХАЮЧИТИ  див.  відхйювати. 

ВІДХАЮЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відхаЮчувати. 
відхаЮчувати  див.  відхйювати. 

ВІДХАЯТИ  див.  відхйювати. 

ВІДХВАЛЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  недок.,  діал. 
Нахвалятися. 

ВІДХВАТЙТИ  див.  відхвйчувати. 

ВІДХВАЧУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДХВАТЙТИ,  -ачу, 
-Атиш,  док.,  перех.,  розм.  Забирати  собі  в  когось 
що-небудь. 

ВІДХВОРІТИ,  -ію,  -ієш,  док.  Перехворіти,  закінчити 
хворіти. 

ВІДХЕКАТИСЯ  див.  відхйкуватися. 

ВідхЕкування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відхйкуватися. 
ВІДХЕКУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВІДХЕКАТИ¬ 
СЯ,  -аюся,  -аєшся,  док.,  розм.  Відновлювати  нор¬ 
мальне  дихання  після  бігу,  швидкої  ходи,  на¬ 
пруженої  праці  тощо;  прот.  захекуватися. 
ВІДХИБНУТИ,  -ну,  -нйш,  док.  Те  саме,  що  відхилй- 
тися. 

ВІДХИБНУТИСЯ,  -нуся,  -нйшся,  док.,  діал.  Відлучи¬ 
тися  на  короткий  час. 

ВІДХИЛ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  відхйлення  1.  Кут  від- 
хилу. 

ВІДХИЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
хилйти  1,3.  / 1  відхйлено,  безос.  присуди,  сл. 
ВІДХЙЛЕННЯ,  -я,  с.  1.  тільки  оди.  Дія  та  м  резуль¬ 
тат  за  знач,  відхилйти  1.  З  і  відхилйтися  1,  2. 
2.  Відступ  від  правильного,  типового,  прийнято¬ 
го.  //  Відмінність,  різниця  порівняно  з  чим-не- 
будь.  //  Невідповідність  значень  параметрів,  фі¬ 
зичних  величин  та  ін.  ”  Гранйчне  відхйлення 
парйметра  -  відхилення  параметра,  що  становить 
алгебраїчну  різницю  між  граничним  та  номіналь¬ 
ним  значеннями  параметра.  Дійсне  відхйлення 
парйметра  -  відхилення  параметра,  що  становить 
алгебраїчну  різницю  між  дійсним  та  номінальним 
значеннями  параметра.  Припустйме  відхйлення 
парйметра  -  встановлене  в  нормативно-технічній 
документації  значення  відхилення  параметра,  яке 
не  впливає  на  нормальне  функціонування  вибору. 
ВІДХИЛЙТИ  див.  відхилйти. 

ВІДХИЛЙТИСЯ  ДИВ.  відхилйтися. 

ВІДХИЛЬНЙЙ,  -А,  -й.  Якого  можна  відхиляти. 
ВІДХЙЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  відхилювання. 
ВІДХЙЛЮВАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч. 
до  відхйлювати. 

ВІДХИЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відхйлювати. 
ВІДХЙЛЮВАТИ  див.  відхилйти. 

ВІДХИЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відхилйти  й  відхи- 
литися  12  4 

ВІДХИЛЯТИ,  -Аю.  -Аєш  і  ВІДХЙЛЮВАТИ,  -юю,  -ЮЄШ, 
недок. ,  ВІДХИЛЙТИ.  -ИЛЮ,  -ЙЛИШ,  док.,  перех. 
1.  Переміщати,  відводити  що-небудь  у  якийсь  бік 
порівняно  з  попереднім  положенням.  //  Відтяга¬ 
ти  назад  своєю  вагою.  //  Трохи  відчиняти  (двері, 
кватирку  тощо);  прочиняти.  2.  перем.  Те  саме,  що 
відвертати  5.  3.  перев.  Відкидати,  не  приймати 
чого-небудь. 

ВІДХИЛЯТИСЯ.  -Аюся,  -Аєшся,  недок.,  ВІДХИЛЙТИСЯ, 
-иліося.  -йлишся,  док.  1.  Нахилятися  в  якийсь 
бік  порівняно  з  попереднім  положенням.  2.  Пе¬ 
реміщатися  в  якийсь  бік  від  прийнятого  або 
усталеного  напряму  руху.  //  Не  збігатися,  утво¬ 
рювати  різницю  з  чимсь  (про  час).  Ц  перев.  Пе¬ 
рериваючи  розпочату  тему  розмови,  переходити 
до  іншої.  3.  перев.  Припиняти  зв’язки  з  кимсь; 
відвертатися.  4.  перев.  Своїми  діями,  вчинками 
відходити,  відступати  від  постанови,  програми 
тощо.  5.  тільки  ведок.  Пас.  до  відхилйти  1,3. 
ВІДХИЛЯЮЧИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
відхилйти. 

ВІДХИТНУТИ,  -н£,  -нбш,  док.,  перех.,  розм.  Хитну¬ 
вши.  перемістити  назад  чи  в  бік  від  кого-,  чого- 
небудь;  відштовхнути.  //  безос. 

ВІДХИТНУТИСЯ,  -нуся,  -нбшся,  док.  Хитнувшись, 
переміститися,  відійти  в  якийсь  бік  від  кого-, 
чого-небудь. 

ВІДХІД,  -хбду,  ч.  1.  Рух  від  якогось  пункту;  відбут¬ 
тя,  відправлення.  //  Вихід  кого-небудь  з  певного 
приміщення  тощо.  2.  військ.  Відступ  із  певних 
позицій.  3.  перев.  Залишення  якого-небудь  за¬ 
няття,  відмова  від  попередньої  діяльності,  спра¬ 
ви.  //  Відмова  від  попередніх  поглядів;  розрив  із 
чим-вебудь.  4.  перев.  мв.  //  Структурний  елемент 
матеріального  та  (або)  енергетичного  балансу  тех¬ 
нологічного  процесу.  //  Будь-які  речовини,  мате¬ 
ріали  та  предмети,  що  утворюються  в  процесі 
діяльності  людини  та  не  мають  подальшого  вико¬ 
ристання.  //  Залишки  сировини,  матеріалів,  які 
утворюються  в  процесі  виготовлення  продукції  та 
можуть  бути  використані  для  іншого  виробницт¬ 
ва.  **  відхбди  виробнйцтва  -  залишки  сировини, 
матеріалів,  напівфабрикатів,  які  утворилися  в 
процесі  виготовлення  продукції  або  виконання 
робіт.  Відхбди  споживання  -  вироби  та  матеріа¬ 
ли.  що  втратили  свої  споживчі  властивості  вна¬ 
слідок  фізичного  або  морального  зношення.  Не- 

183 


ВІДХІДЛИВИЙ 

безпечні  відхбди  -  фізичні,  хімічні  чи  біологічні 
відходи»  характеристики  яких  створюють  або 
можуть  створити  значну  небезпеку  для  природно¬ 
го  довкілля  та  здоров'я  людини.  Поворотні  від¬ 
хбди  -  відходи,  які  частково  або  повністю  втра¬ 
тили  якості  початкового  матеріалу,  але  можуть 
бути  вдруге  використані  як  сировина.  Радіоактй- 
вні  відхбди  -  залишки  відпрацьованого  ядерного 
палива,  радіоактивні  рештки  сировини,  компоне¬ 
нтів,  що  утворилися  внаслідок  технологічних 
процесів  у  цивільній  або  військовій  промисловос¬ 
ті,  радіоактивне  випромінювання  яких  перевищує 
межі,  встановлені  чинними  нормами,  за  умови, 
що  використання  цих  об'єктів  та  субстанцій  не 
передбачається.  5.  Втрати  під  час  вирощування 
тварин. 

ВІДХІДЛИВИЙ,  -а,  -е.  Який  швидко  заспокоюється 
після  роздратування,  легко  забуває  образи,  пере¬ 
стає  сердитися. 

ВІДХІДЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач. 
ВІДХІДЛИВИЙ. 

ВІДХІДНА,  -нбї,  ж.,  заст.  Молитва,  яку  читають  над 
тим,  хто  помирає. 

ВІДХІДНИЙ,  -а,  -е.  Пов’язаний  з  відходом  (у  1 
знач.);  прощальний.  **  Відхідний  прбмисел,  іст. 
-  сезонна  робота,  на  яку  йшли  селяни,  залишаю¬ 
чи  тимчасово  своє  господарство. 

ВІДХІДНИК1,  -а,  у.,  іст.  Селянин,  який  тимчасово 
йшов  із  села  на  заробітки. 

ВІДХІДНИК^,  -а,  у.,  анат.  Анальний  отвір  прямої 
кишки;  задній  прохід. 

ВІДХІДНИКОВИЙ,  -а,  -е,  анат.  Прикм.  до  відхідник^. 
Відхідниковий  отвір. 

ВІДХІДНИЦТВО,  -а,  с.,  іст.  Відхід  селян  із  свого  села 
на  тимчасові  заробітки. 

ВІДХЛАНЬ,  -і,  ж.,  заст.  Безодня,  вир,  прірва. 

ВІДХЛЕБНУТИ,  -ну,  -неш,  док.%  перех.  Однокр.  до 
відхлебтувати. 

ВІДХЛЕБТАТИ  див.  відхлебтувати. 

ВІДХЛЕБТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  НЄДОК .,  ВІДХЛЕБТАТИ, 
-ебчу,  -ббчеш,  док.,  перех.  Хлебчучи,  відпивати  з 
чого-небудь;  відсьорбувати. 

ВІДХЛИНАТИ,  -Єю,  -аєш,  недок .,  ВІДХЛЙНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.  1.  Текти  назад  від  чогось.  2.  перен. 
Швидко  відходити,  відступати  від  кого-,  чого- 
небудь  (про  натовп,  групу  людей).  3.  тільки  док., 
безос .,  діад.  Полегшало,  стало  легше  на  душі. 

ВІДХЛЙНУТИ  див.  відхлинути. 

ВІДХЛИНУТИ,  -ну,  -неш,  док.,  розм.  Передихнути 
під  час  плачу,  кашлю  і  т.  ін. 

ВІДХЛИНУТИСЯ,  -нуся,  -нешся,  док.,  розм.  Те  саме, 
що  відхлинути. 

відхлипнути  див.  відхлйпувати1. 

відхлипнути  див.  відхлйпувати2. 

ВідхлйПУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відхлйпувати. 

ВІДХЛЙПУВАТИ1,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВІДХЛИПНУТИ, 
-ну,  -неш,  док.,  перех.,  діад.  Відхлебтувати. 

ВІДХЛЙПУВАТИ-,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВІДХЛЙПНУТИ, 
-ну,  -неш,  док.  Хлипати,  схлипувати  під  час  пла¬ 
чу.  //  Переводити  подих  під  час  плачу. 

ВІДХЛЬОСТАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  ВІДХЛЬОСТУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  недок.,  перех.,  розм.,  рідко.  Те  саме, 
що  відшмагати  1. 

ВІДХЛЬОСТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відхльбсту- 
вати. 

ВІДХЛЬОСТУВАТИ  див.  відхльб стати. 

відхлюпнути  див.  відхлюпувати. 

ВІДХЛЮПУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відхлюпувати. 

ВІДХЛЮПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  Ведок.,  ВІДХЛЮПНУТИ, 
-ну,  -неш,  док.,  перех.  Хлюпаючи,  виливати,  від¬ 
ливати  рідину. 

ВІДХЛЙПАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  перех.,  розм.  Надава¬ 
ти  ляпанців,  побити. 

ВіДхОдження,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відхбдити. 

ВІДХОДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДХОДЙТИ, 
-оджу,  -бдиш,  док.  1.  перех.,  розм.  Виліковувати 
хворого  старанним  доглядом.  2.  тільки  док.,  пе¬ 
рех.  і  веперех.  Закінчити  ходити;  проходити  пев¬ 
ний  час. 

Відхбди  див.  відхід  4. 

ВІДХОДЙТИ  див.  відхбджувати. 

Відхбдити,  -джу,  -диш,  ведок.,  ВІДІЙТЙ,  -ійду, 
-ійдеш,  док.  1.  від  кого  -  чого  і  без  додатка.  Іти  в 
певному  напрямі;  віддалятися.  //  Відступати. 
//  Проходити  певну  віддаль.  //  Іти  кудись,  зали¬ 
шаючи  кого-,  що-небудь  на  короткий  час;  відлу¬ 
чатися.  //  Покидати  дружину  (чоловіка)  і  т.  ін. 
//  Залишати  службу  в  кого-небудь.  2.  від  (із)  чого 
і  без  додатка.  Вирушати,  відправлятися  (про  за¬ 
соби  пересування).  //  Переміщатися,  пересувати¬ 
ся  кудись  (про  неживі  предмети).  **  Відхбдити  на 
другий  план  -  ставати  менш  важливим,  другоря¬ 
дним.  3.  Залишати  попередні  позиції  під  натис¬ 
ком  супротивника;  відступати  (про  військо). 
4.  від  кого,  дерев.  Ставати  далеким,  чужим  кому- 
небудь;  відчужуватися.  5.  від  кого  -  чого,  дерев. 
Своїм  характером,  змістом  відрізнятися;  ставати 
іншим,  відмінним.  6.  від  чого,  дерев.  Перестава¬ 
ти  робити  щось;  залишати  якусь  справу;  припи¬ 
няти  діяльність.  //  Не  дотримуватися  попередніх 
поглядів,  переконань,  традицій;  відмовлятися. 
7.  від  чого.  Відгалужуватися  (про  дорогу,  гірсь¬ 
кий  хребет,  притоку,  гілку  дерева  тощо).  //  Змі¬ 
нювати  попередній  напрям;  повертати  вбік  (про 
ріку).  8.  Переставати  щільно  прилягати  до  чо¬ 
гось;  відставати,  відтулятися.  9.  розм.  Приходити 
до  звичайного,  нормального  стану;  переставати 
боліти,  відчувати  втому  тощо.  //  Приходити  до 
пам'яті;  опритомніти.  //  безос.  Переставати  му¬ 
чити;  полегшуватися.  //  Заспокоюватися  після 

184 


хвилювання,  роздратування;  переставати  жури¬ 
тися.  //  у  сполуч.  з  ім.  мороз,  холод.  Зігрі¬ 
ватися.  //  Набувати  попереднього  вигляду,  стану; 
оживати  (про  живі  істоти  й  рослини).  //  Розмо¬ 
рожуватися.  10.  розм.  Ставати  вогким;  відволо¬ 
жуватися.  11.  від  кого  до  кого,  від  кого  кому. 
Переходити  в  чиєсь  володіння,  діставатися  ко¬ 
мусь  у  власність.  12.  Закінчуватися,  наближатися 
до  кінця;  минати.  //  Кінчатися  (про  пору  грибів, 
ягід  і  т.  ін.).  13.  перен.  Зникати,  втрачатися  (про 
охоту,  сон  і  т.  ін.).  Відходити  в  минуле.  14.  заст. 
Помирати.  //  Здихати  (про  тварин).  Відходити  у 
небуття. 

ВІДХбДОК,  -дка,  у.,  зах.  Нужник,  убиральня. 
ВіДХбжий,  -а,  -е:  **  ВІдхбже  місце,  діал.  -  вбира¬ 
льня,  туалет. 

ВІДХОПИТИ  див.  відхбплювати. 

ВІДХОПЙТИСЯ,  -оплюся,  -опишся;  мн.  відхопляться; 
док.,  діал.  Відплигнути,  відскочити. 
ВІДХОПЛЮВАТИ,  -юю,  -юеш,  ведок.,  ВІДХОПЙТИ, 
-оплю,  -опиш;  мн.  відхоплять;  док.,  перех.,  рідко. 
1.  Те  саме,  що  відсмйкувати.  2.  розм.  Забирати 
від  когось  собі;  віднімати  в  когось;  захоплювати. 
ВІДХОТІТИ,  -очу,  -очеш,  док.,  розм.  Перестати  хотіти. 
ВІДХОТІТИСЯ,  -очеться,  док.,  кому,  безос.,  з  івфів., 
розм.  Перестати  хотітися  чого-небудь. 
ВІДХРЕСТИТИСЯ  див.  відхрещуватися. 
ВідхрЕщування,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відхрещуватися. 
ВІДХРЕЩУВАТИСЯ  і  ВІДХРЙЩУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся, 
ведок.,  ВІДХРЕСТЙТИСЯ,  -ещуся,  -естишся  і  ВІД- 
ХРИСТЙТИСЯ,  -ищуся,  -йстишся,  док.  1.  тільки 
ведок.,  заст.  Хрестячись,  намагатися  відвести  від 
себе  нечисту  силу.  2.  дерев.,  розм.  Всілякими 
засобами  відмовлятися  від  кого-,  чого-небудь. 
ВІДХРОМУВАти,  -ую,  -уєш,  док.  Зробити  поверхню 
виробу  хромованою,  покривши  її  тоненькою  плів¬ 
кою  металічного  хрому. 

ВІДХУКАТИ,  -аю,  -аєш,  док.,  ВІДХУКУВАТИ,  -ую, 
-уєш,  ведок.,  перех.,  розм.  І.  Хукаючи,  відокре¬ 
млювати  що-небудь  примерзле  до  чогось;  хукан¬ 
ням  розморожувати.  2.  Хукаючи,  відігрівати  ко¬ 
го,  що-небудь. 

ВІДХУКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  в  ідху  кувати. 
ВІДХУКУВАТИ  див.  відхукати. 
відхУхати,  -аю,  -аєш,  док.,  відхУхувати,  -ую,  -уєш, 
ведок.,  розм.  Те  саме,  що  відхукати. 

ВІДЦАРЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  док.  Закінчити,  пере¬ 
стати  царювати. 

ВІДЦВІЛИИ,  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин.  ч.  до  відцвістй. 
відцвістй  див.  ві,:вітЄти. 

ВІДЦВІСТЙСЯ  див.  відцвітЄтися. 

ВІДЦВІТАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відцвітЄти. 
ВІДЦВІТАТИ,  -Єю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДЦВІСТЙ,  -іту, 
-ітЄш,  док.  1.  Закінчувати,  переставати  цвісти; 
прот.  розцвітати.  2.  перед.  Утрачати  моло¬ 
дість,  свіжість;  марніти.  //  Переставати  виявля¬ 
тися  в  усій  своїй  повноті,  привабливості.  //  Про¬ 
ходити,  минати  (про  весну,  юність). 

ВІДЦВІТАТИСЯ,  -Єється,  ведок. ,  ВІДЦВІСТЙСЯ,  -ітЄть- 
ся,  док.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  відцвітЄти  1. 
ВІДЦЕНТРОВАНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  відцентрувЄти. 

ВІДЦЕНТРОВИЙ,  -а,  -є,  спец.  Який  під  час  руху  має 
напрям  від  центра  до  периферії;  прот.  доцент¬ 
ровий.  1 1  Який  діє  за  допомогою  відцентрових 
сил.  //  Який  ґрунтується  на  використанні  руху 
від  центра  до  периферії.  **  Відцентрбві  нЄрви  - 
нервові  волокна,  що  ними  збудження  передається 
від  центральної  нервової  системи  до  робочих  ор¬ 
ганів.  Відцентрбва  сйла  -  сила,  з  якою  рухоме 
тіло  діє  на  інші  тіла,  що  обмежують  свободу  його 
руху  і  змушують  рухатись  криволінійно. 
ВІДЦЕНТРОВІСТЬ,  -вості,  ж.,  спец.  Абстр.  ім.  до 
відцентрбвий. 

ВІДЦЕНТРОВО,  спец.  Присл.  до  відцентрбвий. 
ВІДЦЕНТРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.,  спец. 
Установити,  помістити  що-небудь  правильно  сто¬ 
совно  центру.  Відцентрувати  деталь. 

ВІДЦИ,  присл.,  діал.  Те  саме,  що  відси. 

ВІДЦІДЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
цідйти.  //  у  знач,  прикм. 

ВІДЦІДЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відціжувати. 
ВІДЦІДЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДЦІДЙТИ,  -іджу, 
•їдиш,  док.,  перех.  Проціджуючи,  відокремлюва¬ 
ти  що-небудь  тверде  від  рідини;  зливати  рідину. 
ВІДЦІДЖУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВІДЦІДЙТИСЯ, 
-иться,  док.  1.  Відокремлюватися  під  час  проці¬ 
джування.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  відціджувати. 
ВІДЦІДЙТИ  див.  відціджувати. 

ВІДЦІДЙТИСЯ  див.  відціджуватися. 

Відціль  див.  відцілЯ. 

ВІДЦІЛЯ,  ВІДЦІЛЬ,  присл.,  розм.  З  цього  місця;  звідси. 
ВІДЦОКОТАТИ,  -очі),  -бчеш  і  ВІДЦОКОТІТИ,  -очу,  -от¬ 
ит,  док.  Перестати,  закінчити  цокотати,  цокотіти. 
ВІДЦОКОТІТИ  ДИВ.  ВІДЦОКОТІТИ. 

Відцбхнутися,  -нуся,  -нешся,  док.,  діал.  Швидко 
відскочити,  відійти  назад. 

ВІДЦУРАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  зач.  відцуратися. 
ВІДЦУРАТИСЯ,  -йюся,  -аєшся,  док.,  кого,  чого,  від 
кого  -  чого  і  без  додатка.  Припинити  дружні  сто¬ 
сунки  з  ким-небудь;  погорджуючи  кимсь,  відвер¬ 
нутися.  //  Перестати  любити  когось;  відкинути 
чиєсь  кохання.  //  Перестати  визнавати  когось 
близького  (батька,  сина  і  т.  ін.)  своїм;  відректися. 
//  Відмовитися  від  чого-небудь;  покинути,  зали¬ 
шити  що-небудь. 

ВідчАй,  -ю,  ч.  Почуття  сильного  душевного  болю, 
безвихідності;  розпач.  Впадати  у  відчай. 
Відчайдух,  -а,  ч.,  розм.  Про  дуже  хоробру,  сміли¬ 
ву  людину;  прот.  боягуз. 


ВІДЧАЙДУШНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  нічого  не  боїться; 
хоробрий.  //  Пов'язаний  із  ризиком;  безрозсудно 
сміливий.  2.  Який  виражає  відчай,  пройнятий 
ним.  3.  Гранично  напружений.  //  Дуже  сильний 
ступенем  свого  вияву. 

ВІДЧАЙДУШНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
відчайдушний  1,  3. 

ВІДЧАЙДУШНО.  Присл.  до  відчайдушний. 
ВІДчАйний,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  відчайдушний. 
ВідчАйність,  -ності,  ж.,  рідко.  Властивість  за 
знач,  відчАйний. 

вщчАйно,  рідко.  Присл.  до  відчАйний. 

ВІДЧАЛ,  -у,  ч„  рідко.  Те  саме,  що  відчалювання. 
ВіДЧАлений,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
чалити. 

відчАлення,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відчАлити. 
ВІДЧАЛИТИ  див.  відчалювати. 

ВІДЧАЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відчалювати. 
ВІДЧАЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  ведок.,  ВІДЧАЛИТИ,  -лю, 
-лиш,  док.  Відходити,  відпливати  від  берега  (про 
судна).  1 1  Відходити,  відпливати  від  берега  на 
якому-небудь  судні. 
відчахнути  див.  відчЄхувати. 

ВІДЧАХНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відчахнути. 

ВІДЧАХНУТИСЯ  див.  відчАхуватися. 

ВІДЧАХУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відчАхувати  й 
відчАхуватися. 

ВІДЧАХУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДЧАХНУТИ,  -ну, 
-неш,  док.,  перех.  Відламувати,  відокремлювати 
гілку  від  стовбура.  1 1  тільки  док.  Відірвати  (па¬ 
лець,  вухо  й  т.  ін.).  //  перен.,  розм.  Насильно 
відокремлювати,  забирати,  віднімати  когось  від 
кого-,  чого-небудь. 

ВІДЧАХУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВІДЧАХНУТИСЯ, 
-ніться,  док.  Відламуватися,  відокремлюватися 
від  стовбура  (про  гілки).  //  перед.,  розм.  Відхо¬ 
дити  від  когось,  залишати  когось. 

ВІДЧАЮВАТИСЯ,  -ююся,  -юєшся,  ведок.,  ВІДЧАЯТИ¬ 
СЯ,  -Єюся,  -аєшся,  док.  1.  Утрачати  всяку  надио 
на  що-небудь;  впадати  у  відчай,  у  розпач.  2.  ва 
що  і  з  івфів.,  розм.  Насмілюватися,  наважувати¬ 
ся  на  який-небудь  безрозсудний  вчинок. 
ВІДЧАїЬГА,  -и,  У.  і  ж.,  розм.  Смілива,  хоробра  лю¬ 
дина,  здатна  на  вкрай  ризиковані  вчинки. 
ВІДЧАЯКА,  -и,  ч.  і  ж.,  розм.  Те  саме,  що  відчаіога. 
ВІДЧАЯТИСЯ  див.  відчаюватися. 

ВІДЧЕЛЙТИ  див.  відчіплювати. 

ВІДЧЕПЙТИСЯ  див.  відчіплюватися. 

ВІДЧЕПЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відчепйти.  //  у  знач,  прикм. 
відчеплення,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відчепйти. 
ВІДЧЕРГУВАТИ,  -ую,  -Уєш,  док.  1.  перех.  Прочергу¬ 
вати  певний  час.  2.  неперех.  Закінчити,  переста¬ 
ти  чергувати. 

Відчерпаний,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відчерпАти. 

відчерпати,  -Єю,  -Єєш,  відчерпнУти,  -ну,  -ніш, 
док.,  ВІДЧЕРПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перех.  Чер¬ 
паючи,  відливати  частину  рідини. 
відчерпнУти  див.  відчерпЄти. 

ВІДЧЕРПНУТИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відчерпнУти. 

ВІДЧЕРПУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відчерпувати. 
ВІДЧЕРПУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  відчерпу¬ 
вати. 

ВІДЧЕСАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 

чесіти. 

ВІДЧЕСАТИ  див.  відчісувати. 
відчесатися  див.  відчісуватися. 

ВІДЧИКРИЖИТИ,  -жу,  -жиш,  док.,  перех.,  розм., 
рідко.  Відрізати,  відтяти  частину  чого-небудь. 
В1ДЧЙНЕНИИ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
чинйти  1.  //  відчйнено,  безос.  присудк.  сл. 
ВІДЧИНЙТИ  див.  відчинйти. 

ВІДЧИНЙТИСЯ  див.  відчинйти ся. 

ВІДЧИНЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відчинйти. 
ВІДЧИНЯТИ,  -йю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДЧИНЙТИ,  -инй, 
-йниш,  док.,  перех.  1.  Відводити,  відхиляти  вбік 
стулки  дверей,  вікон  тощо,  роблячи  вільним  вхід, 
доступ  до  чогось  або  вихід  назовні.  //  Робити 
вільним  вхід,  доступ  до  чого-небудь  або  вихід 
назовні.  //  Піднімати  вгору  віко  скрині,  корости 
тощо,  роблячи  вільним  доступ  усередину.  2.  рід¬ 
ко.  Те  саме,  що  відмикЄти  1. 

ВІДЧИНЯТИСЯ,  -Ається,  ведок.,  ВІДЧИНЙТИСЯ,  -вви¬ 
ться,  док.  1.  Відхилятися,  роблячи  вільним  вхід, 
доступ  до  чого-небудь  або  вихід  назовні  (про  две¬ 
рі,  вікно  тощо).  //  Ставати  вільним  для  входу  або 
виходу.  2.  рідко.  Те  саме,  що  відмикЄтися  1. 
3.  тільки  ведок.  Пас.  до  відчиняти  1. 
ВІДЧИСЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
чйслити. 

ВІДЧИСЛЕННЯ,  -я,  с.,  рідко.  Дія  та  її  результат  за 
знач,  відчйслити. 

В1ДЧЙСЛИТИ  див.  відчислйти. 

ВІДЧИСЛІВНИКбВИЙ,  -а,  -є,  грам.  Утворений  від 
числівника. 

ВІДЧЙСЛЮВАННЯ,  -я,  с.,  рідко.  Дія  за  знач,  відчйс- 
лювати. 

ВІДЧИСЛЮВАТИ  див.  відчислйти. 

ВІДЧИСЛЯННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відчисляти. 
ВІДЧИСЛЯТИ,  -Аю,  -Аєш  1  ВІДЧИСЛЮВАТИ,  -юю,  -ЮЄШ, 
ведок.,  ВІДЧЙСЛИТИ,  -лю,  -лиш,  док.  Те  саме,  що 
відрахбвувати. 

ВІДЧИСТИТИ  див.  відчищАти. 

ВІДЧИСТИТИСЯ  ДВВ.  ВІДЧИЩАТИСЯ. 

ВІДЧИТ,  -у,  у.,  зах.  Доповідь,  лекція. 

ВІДЧЙТАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
читАти. 


ВІДЧИТАТИ  див.  відчитувати. 

ВІДЧИТАТИСЯ  див.  відчйтуватися. 

ВІДЧИТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відчйтувати  4. 
ВІДЧИТУВАТИ,  -ую,  -уеш,  недок. ,  ВІДЧИТАТИ,  -аю, 
-аєш,  Док. ,  перед.  1.  тільки  док.  Закінчити  чита¬ 
ти  лекцію,  урок  тощо.  2.  Читати  що-небудь  де¬ 
рев.  нерозбірливо  написане.  3.  що  в  чому,  зви¬ 
чайно  док.,  перед.,  рідко.  Помітити,  зрозуміти. 
4.  кого,  розм.  Робити  зауваження  кому-небудь; 
повчати,  лаяти.  5.  кого,  заст.  Читаючи  молитви, 
виліковувати  кого-небудь,  відводити  від  когось 
нещастя.  6.  зах.  Зачитувати  (за  списком). 
ВІДЧЙТУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  недок.,  ВІДЧИТАТИ¬ 
СЯ,  -Іюся,  -аєшся,  док. ,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що 
звітувати. 

ВІДЧИЩАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відчищАти. 
ВІДЧИЩАТИ,  -аю,  -Аєш,  недок.,  ВІДЧЙСТИТИ,  -йщу, 
■йстиш,  док. ,  перед.  Знову  робити  чистим,  зні¬ 
маючи  бруд,  мастило  тощо;  вичищати. 
ВІДЧИЩАТИСЯ,  -Ається,  недок.,  ВІДЧЙСТИТИСЯ,  -ить- 
ся,  док.  Ставати  чистим,  звільняючись  від  бруду 
тощо. 

ВІДЧИЩЕНИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від- 
чйстити. 

ВІДЧІП,  -чепа,  ч.  Кільце  для  відчіплювання  рибаль¬ 
ського  гачка.  **  на  відчАпі  -  осторонь. 
ВІДЧІПЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  відчіплювання. 
ВІДЧІПЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відчіплювати  й 
відчіплюватися  1. 

ВІДЧІПЛЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ  І  ВІДЧІПЛЯТИ,  -ЙЮ,  -Аєш, 
недок.,  ВІДЧЕЛЙТИ,  -еплю,  -епиш;  ми.  відчіплять; 
док.,  перед.  Звільняти  предмет,  який  до  чогось 
причеплений  або  за  щось  зачеплений  чи  зачепився. 
ВІДЧІПЛЮВАТИСЯ,  -ЮЮСЯ,  -ЮЄШСЯ  і  ВІДЧІПЛЯТИСЯ, 
-яюся,  -Аєшся,  недок.,  ВІДЧЕЛЙТИСЯ,  -еплюся, 
-епишся;  мв.  відчіпляться;  док.  1.  Будучи  приче¬ 
пленим  до  чогось  або  зачепленим  за  щось,  звіль¬ 
нятися.  2.  перед.,  розм.  Переставати  надокучати, 
заважати  кому-небудь. 

ВІДЧІПЛЮВАЧ,  -а,  ч„  спед.  Робітник,  який  відчіп¬ 
лює  що-небудь. 

ВІДЧІПЛЮВАЧКА,  -и.  Жін.  до  відчіплювач. 

ВІДЧІПЛЯТИ  див.  відчіплювати. 

ВІДЧІПЛЯТИСЯ  див.  відчіплюватися. 

ВІДЧІПНЙЙ,  -А,  -І.  1.  Який  може  відчіплятися. 
Відчіпний  вагон.  2.  у  знач.  ім.  відчіпні,  -нбго,  с., 
розм.  Відкуп,  хабар,  якого  дають,  аби  позбутися 
чого-небудь. 

ВІДЧІСУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відчісувати. 
відчісувати,  -ую,  -уєш,  недок.,  відчесати,  -ешу, 
-Ашеш,  док.,  перед.  1.  Чесанням  відділяти  непо¬ 
трібні  частинки  від  волокон  льону,  конопель  і  т. 
ін.;  вичісувати.  2.  звичайно  док.,  перед.,  діад. 
Відрубати,  відрізати. 

відчісуватися,  -ується,  недок.,  відчесатися, 
-Ішеться,  док.  Відпадати,  відділятися  під  час 
чесання  (про  непотрібні  частинки  волокна  льону, 
конопель  і  т.  ін.);  вичісуватися. 

ВІДЧУБИТИ,  -блю,  -биш;  ми.  відчублять;  док.,  перед., 
розм.  Тягаючи  за  волосся,  побити;  вичубити. 
ВІДЧУВАННЯ,  -я,  с.  1.  тільки  оди.  Дія  і  стан  за 
знач,  відчувіти  1.  2.  Те  саме,  що  відчуттй  2,  4. 
відчувати,  -Аю,  -Аєш,  недок.,  відчути,  -ую,  -уєш, 
док.,  перед.  1.  також  із  спол.  як,  що  та  і  а. 
II  веперех.  Мати  здатність  сприймати  щось,  реа¬ 
гувати  на  щось.  2.  Переживати  якесь  почуття. 
Ц  у  сполуч.  із  сл.  себе.  Почуватися.  3.  також  зі 
спол.  як,  що  та  ід.  Сприймати  інтуїцією,  чуттям 
що-небудь.  //  Чуттям  угадувати;  здогадуватися. 
4.  також  із  спол.  як,  що  та  ід.  Розуміти,  усвідо¬ 
млювати  що-небудь. 

ВІДЧУВАТИСЯ,  -Ається,  ведок.  Бути  помітним,  до¬ 
ступним  спостереженню,  сприйманню. 

ВІДЧУЖЕНИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
чужити  1.  //  у  здач,  прикм.  1.  Який  виражає 
байдужість,  холодність  до  когось.  2.  Який  закон¬ 
но  відібраний  у  когось. 

ВІДЧУЖЕНІСТЬ,  -ності,  ж.  Стан  за  знач,  відчужений. 
ВІДЧУЖЕННЯ,  -я,  с.  Дія  і  стан  за  знач,  відчужйти  й 
відчужитися  1. 

ВІДЧУЖЕНО.  Присл.  до  відчужений. 

ВІДЧУЖЙТИ  див.  відчужувати. 

ВІДЧУЖИТИСЯ  див.  відчужуватися. 

ВІДЧУЖУВАНИЙ,  -а,  -е,  юр.  Діеприкм.  пас.  теп.  ч.  до 
відчужувати  2. 

ВІДЧУЖУВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  відчужу¬ 
ваний. 

ВІДЧУЖУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відчужувати. 
ВІДЧУЖУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВІДЧУЖИТИ,  -ужУ, 
•ужиш,  док.,  перед.  1.  Викликати  припинення 
близьких  стосунків  із  ким-небудь;  робити  когось 
чужим,  далеким  кому-,  чому-небудь.  2.  юр.  Спи¬ 
раючись  на  певний  закон,  відбирати  в  кого- 
небудь  майно  на  користь  держави,  організації  чи 
окремої  особи. 

ВІДЧУЖУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  недок.,  ВІДЧУЖЙТИ- 
СЯ,  -ужуся,  -ужишся,  док.,  від  кого  й  без  додат¬ 
ка,  1.  Припиняти  близькі  стосунки  з  ким-небудь; 
ставати  чужим,  далеким  кому-,  чому-небудь. 

2.  тільки  ведок.  Пас.  до  відчужувати  2. 

ВІДЧУТИ  два.  відчувіти. 

ВІДЧУТИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відчути. 
ВІДЧУТИСЯ,  -Ується.  Пас.  до  відчути. 

ВІДЧУТНИЙ,  -а,  -є.  1.  Який  сприймається  органами 
чуття.  2.  Помітний,  значний. 

ВІДЧУТНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  відчутний  1. 
ВІДЧУТНО.  Присл.  до  відчутний  2. 

ВІДЧУТТЙ,  -А,  с.  1.  Те  саме,  що  відчувіння  1.  Від¬ 
чуття  болю.  Відчуттй  дотику.  2.  Здатність  відчу¬ 
вати,  сприймати  явища  навколишнього  світу. 


3.  спед.  Процес  відображення  мозком  людини 
властивостей  предметів  і  явищ  об'єктивної  дійс¬ 
ності,  які  безпосередньо  впливають  на  органи 
чуття.  //  Підсвідоме  сприймання  чого-небудь. 
//  Образ,  відбиток,  слід  предметів  матеріального 
світу,  що  створюються  в  свідомості  людини  вна¬ 
слідок  їх  дії  на  органи  чуття.  4.  чого  і  яке.  Стан, 
зумовлений  переживанням  чого-небудь,  враження 
від  баченого,  чутого,  переживаного.  5.  Усвідом¬ 
лення,  розуміння  чого-небудь.  //  Передчуття  яко¬ 
їсь  події,  явища. 

ВІДЧУХМАРИТИ,  -Арю,  -Ариш,  док.,  перед.,  розм. 
Висікти  (у  3  знач.),  відшмагати. 

ВІДЧУХРАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док,,  перед.,  розм.  1.  Те 
саме,  що  відчахнути.  2.  Те  саме,  що  відшмагАти  1. 
ВІДШАРОВАНИЙ',  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відшарувйти'. 

ВІДШАРОВАНИЙ'',  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відшарувАти2.  //  у  знач,  прикм. 

ВІДШАРОВУВАННЯ',  -я,  с.  Дія  за  знач,  відшарбву- 
вати'  й  відшарбвуватися'. 

ВІДШАРОВУВАННЯ-,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відшарбву¬ 
вати2. 

ВІДШАРОВУВАТИ',  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДШАРУВАТИ, 
-ую,  -уеш,  док.,  перед.  1.  Відокремлювати,  відді¬ 
ляти  один  шар  від  одного;  відділяти  шар  за  ша¬ 
ром.  //  перед.  Відкидати,  усувати  з  ряду  явищ  ті, 
які  з'явилися  пізніше.  2.  спед.  Змушувати  що- 
небудь  осідати,  відкладатися  шарами. 
ВІДШАРОВУВАТИ2,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВІДШАРУВАТИ, 
-ую,  -уеш,  док.,  перед.  Тручи,  старанно  вимива¬ 
ти,  вичищати  що-небудь. 

ВІДШАРОВУВАТИСЯ1,  -ується,  ведок.,  ВІДШАРУВАТИ¬ 
СЯ,  -ується,  док.  1.  Відокремлюватися,  відділятися 
шарами.  2.  спед.  Осідати,  відкладатися  шарами. 
ВІДШАРОВУВАТИСЯ2,  -ується,  ведок.  Пас.  до  відша¬ 
ровувати2. 

ВІДШАРУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  та  її  результат  за  знач. 
відшарувАти'  й  відшарувАтися  . 

ВІДШАРУВАТИ1  див.  відшарбвувати'. 

ВІДШАРУВАТИ2  див.  відшарбвувати2. 

ВІДШАРУВАТИСЯ  див,  відшаровуватися'. 
ВІДШВАРТОВАНИЙ,  -а,  -е,  мор.  Діеприкм.  пас.  мин. 

4.  до  відшвартувАти. 

ВІДШВАРТОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відшварто¬ 
вувати. 

ВІДШВАРТОВУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВІДШВАРТУ¬ 
ВАТИ,  -ую,  -уеш,  док.,  перед.,  мор.  Віддавши 
швартови,  відводити  від  місця  стоянки. 
ВІДШВАРТОВУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВІДШВАРТУ¬ 
ВАТИСЯ,  -ується,  док. ,  мор.  Віддавши  швартови, 
відходити  від  місця  стоянки. 

ВІДШВАРТУВАТИ  див.  відшвартовувати. 
ВІДШВАРТУВАТИСЯ  див.  відшвартовуватися. 
ВІДЩЕПНУТИ,  -ну,  -ніш,  док.,  розм.  Шепнути  у 
відповідь. 

ВІДШЕПТАТИ  див.  відшіптувати. 

ВІДШИВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відшивАти. 
ВІДШИВАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВІДШЙТИ,  -йю,  -йєш, 
док.  1.  перед,  і  веперех.,  заст.  Відробляти  шит¬ 
тям.  2.  тільки  док,,  перед,  і  веперех.  Закінчити, 
перестати  шити.  3.  перед.,  перед.,  розм.  Те  саме, 
що  проганйти  1.  , 

ВІДШЙТИ  див.  відшивАти. 

ВІДШЙТИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  відшйти. 
ВІДШІПТУВАТИ,  -ую,  -уеш,  ведок.,  ВІДШЕПТАТИ, 
-епчу,  -Іпчеш,  док.,  перед.,  заст.  Лікувати  шеп¬ 
танням;  замовляти  (у  2  знач.). 
відшкандибати,  -Аю,  -Аєш,  док.,  розм.  Відійти 
поволі  (кульгаючи,  незграбно). 

ВІДШКВАРИТИ,  -рю,  -риш,  док.,  перед.  1.  Відтопити 
(сало).  2.  перед.,  розм.  Те  саме,  що  відшмагАти  1. 
ВІДШКОДІВНИК,  -А,  ч.,  юр.  Той,  хто  відшкодовує 
збитки. 

ВІДШКОДІВНЙЦЯ,  -і.  Жін.  до  відшкодівнйк. 
ВІДШКОДОВАНИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відшкодувати.  //  відшкодовано,  безос.  присуди,  сл. 
ВІДШКОДОВАНИЙ,  -я,  с.  Кошти,  якими  компенсують 
які-небудь  витрати;  покриття  витрат. 
ВІДШКОДОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відшкодову¬ 
вати. 

ВІДШКОДОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  педок.,  ВІДШКОДУВА¬ 
ТИ,  -ую,  -Уеш,  док.,  перед.  Давати  кому-небудь 
щось  інше  замість  витраченого,  загубленого, 
знищеного  й  т.  ін.;  поповнювати  витрати,  збитки 
чимсь  іншим. 

ВІДШКОДОВУВАТИСЯ,  -ується,  педок.  Пас.  до  від¬ 
шкодовувати. 

ВІДШКОДУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  повертається  ко¬ 
мусь  за  зроблену  шкоду,  витрати. 

ВІДШКОДУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  відшкодува¬ 
ти.  **  Відшкодування  збйтків  -  головна  форма 
відповідальності  за  невиконання  договірних  зобо¬ 
в'язань.  Відшкодування  знОсу  -  виділення  кош¬ 
тів,  спрямованих  на  ремонт  та  відновлення  обла¬ 
днання,  споруд.  2.  Те,  що  повертається  комусь  за 
зроблену  шкоду,  витрати. 

ВІДШКОДУВАТИ  див.  відшкодовувати. 

ВІДШКРЕБТЙ  див.  ВІДШКрібАти. 

ВІДШКРЕБТИСЯ  див.  ВІДШКрібАтисЯ. 

відшкрібати  і  рідко  відскрібАти,  -Аю,  -Аєш,  ве¬ 
док.,  ВІДШКРЕБТЙ  і  рідко  ВІДСКРЕБТЙ,  -бу,  -біш, 
док.,  перед.  Шкребучи,  відокремлювати  щось  від 
чого-небудь. 

ВІДШКРІБАТИСЯ  і  рідко  ВІДСКРІБАТИСЯ,  -Ається,  ве¬ 
док.,  ВІДШКРЕБТИСЯ  І  рідко  ВІДСКРЕБТИСЯ,  -беться, 
док.  1.  Відставати,  відпадати  під  час  шкребіння. 
2.  тільки  ведок.  Пас.  до  відшкрібАти  й  відскрібАти. 
ВІДШКРЯБАНИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відшкрйбати. 


7  5-73 


ВІДШТОВХУВАТИ 

ВІДШКРЯБАТИ  див.  відшкрябувати. 

ВІДШКРЯБАТИСЯ  див.  відшкрябуватися. 

ВІДШКРЯБУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відшкрябувати. 

ВІДШКРЯБУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВІДШКРЯБАТИ, 
•аю,  -аєш,  док.,  перед.  Шкрябаючи,  знімати  що- 
небудь  із  поверхні  чогось. 

ВІДШКРЯБУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.,  ВІДШКРЯБАТИ¬ 
СЯ,  -ається,  док.  1.  Відпадати,  зніматися  внаслі¬ 
док  шкрябання.  2.  тільки  педок.  Пас.  до  від¬ 
шкрябувати. 

ВІДШЛІФОВАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відшліфувАти.  II  відшліфовано,  безос.  присуди,  сл. 

ВІДШЛІФОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відшліфову¬ 
вати. 

ВІДШЛІФОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДШЛІФУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  док.,  перед.  1.  Шліфуючи,  обробляти 
(метал,  скло  тощо).  //  Робити  рівним,  гладень¬ 
ким,  постійно  тручи  одне  об  одне.  2.  перед.  Удо¬ 
сконалювати,  ретельно  виправляючи  різні  огріхи; 
поліпшувати  (мову,  твір  і  т.  ін.).  //  Виховувати, 
розвивати  певні  риси  характеру. 

ВІДШЛІФОВУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  від¬ 
шліфовувати. 

ВІДШЛІФУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відшліфувАти. 

ВІДШЛІФУВАТИ  див.  відшліфовувати. 

ВІДШЛІХТОВАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відшліхтувАти. 

ВІДШЛІХТОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відшліхтО- 
вування. 

ВІДШЛІХТОВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВІДШЛІХТУВА¬ 
ТИ,  -ую,  -уєш ,  док.  1.  Просочувати  основу  ткани¬ 
ни  шліхтою.  2.  Піддавати  деревину  чистовій  об¬ 
робці  шліхтиком. 

ВІДШЛІХТОВУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  від- 
шліхтбвувати. 

ВІДШЛІХТУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  відшліхтувАти. 

відшліхтувАти  див.  відшліхтОвувати. 

ВІДШМАГАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відшмагАти. 

ВІДШМАГАТИ,  -Аю,  -Аєш,  док.,  перед.  1.  Вибити 
різками,  батогом,  канчуком  і  т.  ін.;  висікти. 
2.  перед.,  розм.  Пройти  пішки  певну  відстань. 

ВІДШМАРУВАТИ,  -ую,  -уеш,  док.,  перед.,  розм., 
рідко.  Те  саме,  що  відшмагАти  1. 

ВІДШМАТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перед.,  чого  і  від 
чого,  розм.  Відрізати,  відірвати  частину  чого- 
небудь. 

ВІДШМОРГНУТИ,  -ну,  -ніш,  док.,  перед.  Розпустити, 
розв'язати  (зашморг,  петлю  тощо). 

ВІДШПАНДбРИТИ,  -рю,  -риш,  док.,  ВІДШЛАНДбРЮ- 
ВАТИ,  -юю,  -юєш,  док. ,  перед.,  діад.,  фам.  Від¬ 
шмагати  (у  1  знач.). 

ВІДШЛАНДОРЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відшпан- 
дбрювати. 

ВІДШПАНДОРЮВАТИ  див.  відшпандОрити. 

ВІДШЛАРИТИ,  -рю,  -риш,  док.,  перед.,  розм.,  рідко. 
Те  саме,  що  відшмагАти. 

ВіДШЛАРбВАНИй,  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відшпарбвувати. 

ВіДШПАРбВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відшпарбву¬ 
вати. 

ВІДШЛАРбВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВІДШЛАРУВА- 
ТИ,  -ую,  -уєш,  док.  Виймати  щось  зі  шпарин. 

ВіДШПАРУВАннЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  відшпарбву- 
вання. 

ВІДШПИЛЙТИ  див.  відшпйлювати. 

відшпилитися  див.  відшпйлюватися. 

ВІДШПИЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відшпйлювати. 

ВІДШПЙЛЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  недок.,  ВІДШПИЛЙТИ, 
-илю,  -йлиш,  док.,  перед.  Відколювати,  відкріп¬ 
ляти  що-небудь  зашпилене,  пришпилене. 

ВІДШПЙЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок.,  ВІДШПИЛЙТИСЯ, 
•й литься,  док.  Відколюватися  (про  зашпилене, 
пришпилене). 

В1ДШЛУРЛЙТИ,  -Аю,  -йєш,  док.,  перех.  і  веперех., 
розм.  Закінчити,  перестати  шпурляти. 

ВІДШПУРНУТИ  див.  відшпурювати. 

ВІДШПУРЮВАТИ,  -ЮЮ,  -ЮЄШ,  недок.,  ВІДШПУРНУТИ, 
-ну,  -ніш,  док. ,  перед.,  розм.  Відкидати  різким 
рухом. 

ВіДШРУБбВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відшруббву- 
вати. 

ВІДШРУБбВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  відшрубувА- 
ТИ,  -Ую,  -Уєш,  док.,  перех.  Відкручувати  шруб; 
відгвинчувати. 

ВіДШРУБУВАТИ  див.  відшруббвувати. 

ВІДШТАМПОВАНИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відиїтампувАти.  //  відштампбвано,  безос.  при¬ 
суди.  сл. 

ВІДШТАМЛОВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відштам- 
пбвувати. 

ВІДШТАМЛОВУВАТИ  див.  відштампувАти. 

ВіДШТАМЛбВУВАТИСЯ,  -ується.  Пас.  до  відштампб- 
вувати. 

ВІДШТАМПУВАТИ,  -Ую,  -уеш,  док.,  ВіДШТАМЛбвУВА¬ 
ТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  перех.  Виготовити  штампу¬ 
ванням. 

ВІДШТбВХНЕНИЙ,  ВІДШТОВХНУТИЙ,  -а,  -є.  Діеприкм. 
пас.  мин.  ч.  до  відштовхнути. 

ВІДШТОВХНУТИ  див.  відштовхувати. 

ВІДШТОВХНУТИЙ  див.  відштбвхнений. 

ВІДШТОВХНУТИСЯ  див.  відштовхуватися. 

ВІДШТОВХУВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Який  відштовхує. 

ВІДШТОВХУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відштовхувати. 

ВІДШТОВХУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВІДШТОВХНУТИ, 
-ну,  -ніш,  док.,  перех.  1.  від  кого  -  чого  і  без 
додатка.  Штовхаючи,  відкидати,  відсувати;  від¬ 
пихати.  2.  Негативним  ставленням  до  кого-небудь 
віддаляти  від  себе.  3.  Викликати  в  когось  негати¬ 
вні  почуття  до  себе  (виглядом,  поведінкою  і  т. 

185 


ВІДШТбВХУВАТИСЯ 

ін.);  відвертати  від  себе. 

ВІДШТбВХУВАТИСЯ,  -уюся,  -уешся,  ведок.,  ВІДШТО¬ 
ВХНУТИСЯ,  -нуся,  -нйшся,  док.  1.  від  кого-  чого  і 
без  додатка.  Штовхаючись,  відсуватися,  віддаля¬ 
тися;  відпихатися.  2.  тільки  ведок.  Пас.  до  від- 
штбвхувати. 

ВІДШТОВХУЮЧИЙ ,  -а,  -є.  Діеприкм.  акт.  теп.  ч.  до 
відштбвхувати. 

ВІДШТУКАТУРИТИ,  -рю,  -риш,  док,  перед.  Те  саме, 
що  потинькувіти. 

ВІДЦІУГАТИ,  -Аю,  -аєш,  док.  Відігнати,  розігнати. 
ВІДШУКАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до  від¬ 
шукати. 

ВІДШУКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відшукАти. 
ВІДШУКАТИ  див.  відшукувати. 

ВІДШУКАТИСЯ  див.  відшукуватися. 

ВіДШУКбВУВАТИ  див.  відшукувати. 

ВІДШУКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач  відшукувати. 
ВІДШУКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ВІДШУКОВУВАТИ,  -ую, 
-уеш,  ведок.,  ВІДШУКАТИ,  -аю,  -Аєш,  док,  перед. 
Шукаючи,  знаходити,  виявляти;  розшукувати. 
//  Знаходити,  установлювати  що-небудь  у  чомусь. 
ВІДШУКУВАТИСЯ,  -уеться,  ведок,  ВІДШУКАТИСЯ, 
-Ається,  док.  Знаходитися  під  час  шукання. 
ВІДШУМІЛИЙ,  -а,  -е.  1.  Діеприкм.  акт.  мин.  ч.  до 
відшуміти.  2.  у  знач,  привів.  Який  закінчив,  пе¬ 
рестав  шуміти. 

ВІДШУМІТИ,  -мить,  док.  Закінчити,  перестати  шу¬ 
міти.  //  перед.  Минутися,  пройти  бурхливо,  із 
шумом. 

ВІДШУМУВАТИ,  -ує,  док  Перестати  шумувати  (про 
напій  тощо). 

ВІДЩЕБЕТАТИ,  -ече,  док,  перед,  і  веперед.  Закін¬ 
чити,  перестати  щебетати. 

ВІДЩЕБНУТИ  див.  відщібАти. 

ВІДЩЕБНУТИСЯ  див.  відщібАтися. 

ВІДЩЕДРУВАТИ,  -ую,  -уеш,  перед,  і  веперед.  Закін¬ 
чити,  перестати  щедрувати. 

ВІДЩЕП,  -у,  V.,  ардеол.  Уламок  кам'яної  породи, 
відбитий  рукою  людини. 

ВІДЩЕПЕНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Той,  хто  відірвався,  відко¬ 
ловся  від  певного  суспільного  середовища  або 
відкинутий  середовищем. 

ВІДЩЕПЕНКА,  -и.  Жін.  до  відщепенець. 
ВІДЩЕПЕНСТВО,  -а,  с.  Відрив  від  певного  суспільно¬ 
го  середовища. 

ВіДЩЕлЕнСЬКИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  відщепенець, 
відщепенка. 

ВІДЩЕПЙТИ  див.  відщеплювати. 

ВІДЩЕПЙТИСЯ  див.  відщеплюватися. 

ВіДщЕлка,  -и,  ж.,  ардеол.  Зменш,  до  відщЄп. 
ВІДЩЕПЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
відщепйти. 

відщеплення,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відщепйти  й 
відщепитися  1,  3. 

ВІДЩЕЛЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  відщеплювання. 
ВІДЩЕПЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  теп.  і  мин. 
ч.  до  відщеплювати. 

ВІДЩЕПЛЮВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відщеплювати 
й  відщеплюватися  1,  3. 

ВІДЩЕПЛЮВАТИ,  *юю,  -юєш,  ВІДЩЕПЛЯТИ,  -Єю,  -яєш, 
ведок,  ВІДЩЕПИТИ,  -ешио,  -епиш;  ми.  відщеплять; 
док,  перед.  1.  Відбивати,  відколювати  частину 
чого-небудь.  2.  дім.  Відокремлювати,  відділяти 
одні  молекули  або  їх  частини  від  інших. 
ВІДЩЕПЛЮВАТИСЯ,  -юється,  ведок,  ВІДЩЕПЙТИСЯ, 
-впиться;  мв.  відщепляться;  док.  1.  Відриватися, 
відколюватися  від  чого-небудь.  2.  перед.  Відрива¬ 
тися,  віддалятися  від  певного  суспільного  середо¬ 
вища.  3.  дім.  Відділятися  (про  молекули  або  їх 
частини). 

ВІДЩЕПЛЯТИ  див.  відщеплювати. 

ВІДЩЕЛНЕНИЙ,  ВІДЩЕПНУТИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  відщепнути. 

ВІДЩЕПНУТИ  див.  відщіпАти. 

ВІДЩЕПНУТИЙ  див.  відщеплений. 

ВІДЩЕПНУТИСЯ  ДИВ.  ВІДЩІПАТИСЯ. 

ВІДЩИПАТИ  див.  відщйпувати. 

ВІДЩИПАТИСЯ  див.  відщйпуватися. 
відщипнУти  див.  відщйпувати. 

ВІДЩЙЛУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  відщйпувати. 
ВІДЩЙПУВАТИ,  -ую,  -уеш  і  ВІДЩИПАТИ,  -аю,  -Аєш, 
ведок,  ВІДЩИПНУТИ,  -ну,  -неш,  док,  перед.  Щи¬ 
паючи,  відривати,  відділяти  частину  чого-небудь. 
ВІДЩЙПУВАТИСЯ,  -уеться  і  ВІДЩИПАТИСЯ,  -Ається, 
ведок.  Пас.  до  відщйпувати  й  відщипАти. 
ВІДЩІбАти,  -Аю,  -Аєш,  ведок,  ВІДЩЕБнУти,  -ну, 
-нЄш,  док,  перед.,  діал.  Відстібати. 
відщібАтися,  -Аюся,  -Аєшся,  ведок,  відщебнУти- 
СЯ,  -нуся,  -нАшся,  док,  діал.  відстібатися. 
ВІДЩІПАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок,  ВІДЩЕПНУТИ,  -впну, 
-епнеш,  док,  перед.  Знімаючи  защіпку,  відчиняти. 
Відщіпатися,  -Ається,  ведок,  ВІДЩЕПНУТИСЯ,  -вп¬ 
неться,  док.  Відчинятися  (про  защепнуті  двері, 
хвіртку  тощо). 

ВІДЬМА,  -и,  ж.  1.  За  народним  повір'ям  -  жінка, 
яка,  знаючись  із  нечистою  силою,  завдає  людям 
шкоди;  чаклунка.  2.  лайл.  Про  нечепурну,  роз¬ 
христану  або  сварливу,  злу  жінку. 

ВЩЬМАк,  -А,  ч.  За  народним  повір'ям  -  чоловік, 
який  знається  з  нечистою  силою;  чаклун. 
ВІДЬМАЦЬКИЙ,  -а,  -е,  заст.  Прикм.  до  відьмАк. 
ВІДЬМАЧИЙ,  -а,  -є,  заст.  Те  саме,  що  відьбмський. 
ВІДЬМИН,  -а,  -е.  Належний  відьмі. 

ВІДЬМИТИ,  -млю,  -миш;  мв.  відьмлять;  і  ВІДЬМУВА¬ 
ТИ,  -Ую,  -уеш,  ведок  Займатися  відьомством; 
чаклувати. 

ВІДЬМИЩЕ,  -і,  ж.  Збільш,  до  відьма. 

ВІДЬМУВАННЯ,  -я,  с.,  заст.  Дія  за  знач.  відьмувАти. 
ВІДЬМУВАТИ  див.  ВІДЬМИТИ. 

186 


ВІДЬОМСТВО,  -а,  с.,  заст.  Про  дії  відьми;  чаклування. 
ВІДЬОМСЬКИЙ,  -а,  -е,  заст.  1.  Прикм.  до  відьма  1. 
//  Власт.  відьмі  (у  1  знач.).  Відьомське  кодло. 

2.  Стос,  до  відьомства. 

ВІДЬОХА,  -и,  ж.,  діал.  Відьма. 

ВІДЮГА,  ВіДіЬха,  -и,  ж.  Збільш,  до  відьма. 

ВіДіЬха  див.  відюга. 

ВІЖЕЧКИ,  -чок,  мв.  (ода.  віжечка,  -и,  ж.).  Зменш. - 
пестл.  до  віжки. 

ВІЖКИ,  -жок,  мв.  (оди.  віжка,  -и,  ж.).  Прикріпле¬ 
ний  з  обох  боків  до  вуздечки  довгий  ремінь,  мо¬ 
тузок  тощо,  яким  правлять  кіньми. 

ВІЗ1,  вбза,  V.  1.  Засіб  пересування  на  чотирьох 
колесах  з  кінною  або  воловою  тягою  здебільшого 
для  перевезення  вантажів.  2.  Приблизна  міра 
ваги,  обсягу,  що  дорівнює  поклажі  одного  воза. 

3.  астр.  Назва  сузір  я  Північної  півкулі  із  семи 
зірок,  що  нагадує  віз. 

ВІЗ',  вбза,  ч.  Велика  морська  промислова  риба 
родини  осетрових. 

ВІЗА,  -и,  ж.  1.  Напис  на  документі,  який  засвід¬ 
чує,  що  його  перевірено  офіційною  особою. 
"  вАксельна  віза  -  датована  відмітка  про  перше 
пред'явлення  векселя  строком  "о  такій-то  годині 
від  пред'явлення".  чАкова  віза  -  відмітка  банку- 
платника  на  чеку  про  наявність  покриття  по  ньо¬ 
му  на  рахунку  чекодавця.  2.  Дозвіл  на  в’їзд  кого- 
небудь  у  країну,  на  виїзд  чи  проїзд  через  неї. 
//  Позначка  в  закордонному  паспорті  про  дозвіл 
в'їзду  на  територію  певної  держави,  виїзду  з  неї 
або  перебування  в  ній.  **  Дипломатична  віза  - 
віза,  що  її  видають  членам  дипломатичних  пред¬ 
ставництв  та  консульських  установ,  членам  їх 
сімей,  дипломатичним  кур'єрам,  членам  урядів. 
ДіловА  віза  -  віза,  що  оформляється  особам,  які 
в'їжджають  в  країну  як  співзасновники  спільних 
підприємств  чи  представники  компаній. 

ВІЗАВІ.  1.  присл.  Один  проти  одного;  навпроти. 
2.  вєвідм, ,  ч.  і  ж.  Той,  хто  перебуває  навпроти. 

ВІЗ АЖЙСТ ,  -а,  ч.  Спеціаліст  із  догляду  за  облич¬ 
чям,  що  підбирає  зачіску,  макіяж,  аксесуари. 
ВІЗАНТИНІСТ,  -а,  ч.  Фахівець  із  візантинознавства. 
ВІЗАНТИНІСТКА,  -и.  Жін.  до  візантиніст. 
ВІЗАНТИНОЗНАВСТВО,  -а,  с.  Наука  про  історію  та 
культуру  Візантії. 

ВІЗАНТІЙСТВО,  -а,  с.,  іст.  Абстр.  ім.  до  візантійсь¬ 
кий.  Візантійство  московський  царів. 
ВІЗАНТІЙСЬКИЙ,  -а,  -є,  іст.  Прикм.  до  візантійці  й 
Візантія.  Ц  Який  походить  з  Візантії.  Візантій¬ 
ські  купці.  //  Власт.  Візантії.  Візантійська  арді- 
тектура.  **  візантійське  прАво  -  правова  система 
Візантії  (6  -  15  ст.),  що  була  запозичена  феодаль¬ 
ним  правом  Вірменії,  Грузії,  деяких  країн  Європи 
та  Азії. 

ВІЗАНТІЙЦІ,  -ів,  мв.  (оди.  візантієць,  -ійця,  ч.; 
візантійка,  -и,  ж.).  Населення  Візантії. 
ВІЗАНТОЛОГ,  -а,  ч.  Фахівець  із  візантинознавства. 
ВІЗЕІТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  білі,  синюваті, 
жовтуваті  кристали  у  вигляді  агрегатів. 

ВІЗЕРИТ,  -у,  ї.  Рідкісний  мінерал;  білі  до  брунат¬ 
них  або  червонуватих  волокнисті  маси  із  шовко¬ 
вистим  полиском. 

ВІЗЕРУНКОВИЙ,  -а,  -е.  Оздоблений  візерунками. 
//  Який  має  вигляд  візерунка. 

ВІЗЕРУНКОВО.  Присл.  до  візерунковий. 

ВІЗЕРУНОК,  -нка,  ч.  Малюнок  із  різних  ліній,  ко¬ 
льорів,  тіней  тощо;  мереживо. 

ВІЗЕРУНЧАСТИЙ,  -а,  -е.  Оздоблений  візерунками. 
//  Який  має  вигляд  візерунка. 

ВІЗЕРУНЧАСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Властивість  за  знач, 
візерунчастий. 

ВІЗЕРУНЧАТИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  візерунчастий. 
ВІЗЕРУнЧАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  візерунчатий. 
ВІЗИР1, -а,  ч.  1.  Пристрій  у  фото- або  кіноапараті  для 
наведення  об'єктива  на  предмет,  який  фотографу¬ 
ють;  видошукач.  2.  військ.  Деталь  прицілу  з  вузь¬ 
кою  іцілиною.  3.  спец.  Щілина  для  візування. 
ВІЗЙР1,  -а,  ї.  За  середньовіччя  -  вищий  урядовий 
сановник  у  деяких  країнах  Близького  й  Серед¬ 
нього  Сходу. 

ВІЗИРЙТКА,  -и,  ж.,  зад.  Вічко  у  дверях  тюремної 
камери. 

ВІЗЙРКИ,  -ок,  мв.  Прилади,  за  допомогою  яких 
визначають  зміну  профілю  залізничного  полотна. 
ВІЗЙРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  візйр'. 

ВіЗИРУВАльний,  -а,  -е.  Стос,  до  визначення  якості 
зерна,  призначений  для  цієї  мети. 

ВіЗИРУВАльник,  -а,  ч.  Робітник,  який  визначає 
якість  зерна. 

ВІЗИРУВАннЯ,  -я,  с.  Визначення  якості  зерна. 

ВІЗЙТ,  -у,  ч.  1.  Відвідини  кого-небудь,  перев.  офі¬ 
ційні.  2.  Відвідання  лікарем  хворого  вдома. 
ВІЗЙТА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  візйт. 

ВІЗИтАтор,  -а,  у.,  зад.  Духовна  особа  у  католиць¬ 
кій  церкві,  яка  має  особливі  повноваження. 
ВІЗИТАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  заст.  Візит.  2.  спец.  Перевірка 
документів  і  вантажу  підозрілого  чужого  судна. 
ВІЗИТЕР,  -а,  ч.  Той,  хто  приходить  з  візитом;  гість. 
ВІЗИТЙРКА,  -и,  ж.,  зад.  Віконце  в  дверях  для  спо¬ 
стереження. 

ВІЗЙТКА,  -и,  ж.  1.  заст.  Однобортний  чоловічий 
піджак  (спочатку  призначався  для  візитів).  2.  Те 
саме,  що  Візйтна  кАртка  (див.  візйтний). 

ВІЗЙТНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  візиту.  //  Признач,  для 
візитів.  '**  візйтна  кАртка:  -  а)  картка  з  прізви¬ 
щем,  ім'ям  таїпо  батькові,  іноді  з  адресою  її  вла¬ 
сника  для  вручення  під  час  знайомства  або  візи¬ 
ту;  б)  кого,  чого.  Про  прикмети,  показники,  ха¬ 
рактерні  для  кого-,  чого-небудь. 

ВІЗИТОВИЙ,  -а,  *е,  рідко.  Те  саме,  що  візйтний. 


ВіЗИТУвАння,  -я,  с.,  заст.  Дія  за  знач.  візитувАти. 
ВІЗИТУВАТИ,  -Ую,  -уєш,  ведок.  і  док,  перед.,  заст. 
Відвідувати  кого-небудь,  робити  візит. 
ВІЗИТУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок  і  док,  заст. 
Обмінюватися  візитами  (у  1  знач.). 

ВІЗЮНІЗМ,  -у,  ч.  Див.  вуайєрйзм. 

ВІЗІЯ,  -ї,  ж.,  зад.  1.  Привид,  мара.  2.  Видовище. 
ВІЗНИК,  -А,  ч.  1.  Людина,  яка  править  кінним  екі¬ 
пажем,  найчастіше  найманим;  фурман.  2.  Найма¬ 
ний  кінний  екіпаж. 

ВІЗНЙКА,  -и,  ч.,  діал.  Візник  (у  1  знач.). 

ВІЗНИКІВ,  -кбва,  -кбве.  Належний  візникові. 
ВІЗНИКУВАННЯ,  -я,  с.  Заняття  за  знач.  візникувАти. 
ВІЗНИКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок  Бути  візником, 
промишляти  візникуванням. 

ВІЗНЙЦТВО,  -а,  с.  Те  саме,  що  візникувАння. 
ВІЗНЙЦЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  візнйк  1  і  візнйцтво. 
ВІЗНЙЦЯ,  -і,  ч.,  заст.  Візник. 

ВіЗНИчЕнко,  -а,  ?.  Син  візника. 

ВІЗНЙЧИЙ,  -чого,  ч.,  заст.  Візник  (у  1  знач.). 
ВІЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч.  до 
візувАти. 

ВІЗОВИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  візи,  пов'язаний  з  одер¬ 
жанням  візи. 

ВізОк,  -зкА,  V.  1.  Зменш,  до  віз'.  2.  заст.  Екіпаж 
на  ресорах  із  дверцятами  та  вікнами,  іноді  -  а 
відкидним  верхом.  3.  Невелика  коляска,  в  якій 
возять  маленьких  дітей.  4.  спец.  Механічний 
пристрій  для  перевезення  вантажів  і  людей. 
/ 1  Пристрій  на  чотирьох  або  двох  колесах  для 
ручного  перевезення  невеликих  вантажів.  5.  На¬ 
зва  картярської  гри. 

ВІЗОМЕТРІЯ,  -ї,  ж.  Дослідження  гостроти  зору. 
ВІЗОРІЙ,  -я,  V.  Рухома  дерев'яна  вилка,  за  допомо¬ 
гою  якої  притискають  оригівал  до  тенаклю  і  вка¬ 
зують  на  рядок,  що  його  набирають. 

ВІЗОЧОК,  -чка,  V.  Зменш,  до  візбк  1,  3. 
ВІЗУАЛІЗАТОР,  -а,  ч.  Пристрій  або  програма,  що 
здійснює  візуалізацію. 

ВІЗУАЛІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Одержання  (подання)  видимого 
зображення  яких-небудь  предметів,  явищ,  проце¬ 
сів,  недоступних  для  безпосереднього  спостере¬ 
ження. 

ВІЗУАЛІЗМ,  -у,  ч.  Мистецькі  прийоми,  спрямовані 
на  створення  зорових  ілюзій. 

ВІЗУАЛІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш.  1.  Формувати  зоровий 
образ;  представити  у  візуальній  формі.  2.  Вивести 
на  екран  відеопристрою. 

ВІЗУАЛІСТ,  -а,  V.  Прибічник  візуалізму. 
ВІЗУАЛІСТКА,  -и.  Жін.  до  візуаліст. 

ВІЗУАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  спец.  Який  здійснюється  безпо¬ 
середньо  очима  (про  спостереження).  **  ВізуАль- 
но-мотбрний  -  такий,  що  характеризує  моторні 
реакції,  які  координуються  зоровою  стимуляцією. 
ВІЗУАЛЬНО,  присл.  1.  Безпосередньо  очима  або  за 
допомогою  оптичного  приладу.  2.  Суто  зовні,  на¬ 
очно. 

ВІЗУВАЛЬНИК,  -а,  V.,  спец.  Той,  хто  проводить  візу¬ 
вання. 

ВІЗУВАННЯ,  -я,  с.,  спец  Дія  за  знач.  візувАти. 
**  ВізувАння  документа  -  підтвердження  дії  до¬ 
кумента. 

ВІЗУВАТИ1,  -ую,  -уєш,  ведок,  перед.,  спец  Наводи¬ 
ти  оптичний  або  кутомірний  прилад  на  точку. 
ВІЗУВАТИ1,  -ую,  -уєш,  ведок,  перед.  Ставити  візу 
на  документі. 

ВІЗУВАТИСЯ,  -ується,  ведок.  Пас.  до  візувАти. 

ВІЇ,  вій,  мв.  (оди.  вія,  -ї,  ж.).  Волосинки,  що  вкри¬ 
вають  краї  повік. 

Віїкіт,  -у,  ч.  Мінерал  групи  пірохлору. 

ВІЇСТИЙ,  -а,  -е.  З  довгими  пухнастими  віями. 

ВІЙ',  вбя,  ч.  Жмуток  хмизу  або  верболозу  дла 
заплітання  тину,  кошика  тощо. 

ВІЙ1,  вія,  ч.  Міфічна  істота  з  повіками  до  землі. 
ВІЙІНА,  -и,  ж.,  діал.  Половина  волового  дишла. 
ВІЙКИ,  -йок,  мв.  (оди.  війка,  -и,  ж.).  1.  Зменш,  до 
вГІ.  2.  біол.  Волосоподібні  відростки  на  клітинах 
тварин  і  рослин. 

ВІЙКОВИЙ,  -а,  -є,  біол.  Який  має  війки  (у  2  знач.). 
Війкові  клітинки. 

В1ЙМЙТИ,  -млю,  -мйш,  док,  перед.,  зад.  Відняти. 
ВІЙНА,  -й,  ж.  1.  Організована  збройна  боротьба 
між  державами,  суспільними  класами  тощо. 
**  Громадянська  віинА  -  організована  збройна 
боротьба  за  державну  владу  між  конфронтуючими 
класами  та  соціальними  групами  всередині  краї¬ 
ни.  повітряна  війнА:  у  міжнародному  праві 
ведення  воюючими  сторонами  воєнних  дій  у  пові¬ 
тряному  просторі.  СвітовА  війнА  -  глобальне  про¬ 
тиборство  коаліцій  держав  із  застосуванням  засо 
бів  збройного  насильства,  що  охоплює  велику 
частину  країн  світу.  Ядерна  війнА  -  війна,  в  якій 
основним  засобом  ураження  є  ядерна  зброя.  2.  де 
рев.  Стан  ворожнечі  між  ким-небудь;  суперечка, 
сварка  з  кимсь;  боротьба.  **  ВійнА  цін  -  повторю¬ 
ване  довготривале  зниження  підприємствами, 
фірмами  цін  на  свою  продукцію. 

ВійнОнька,  -и,  ж.,  вар.-поет.  Пестл.  до  війнА. 
ВІЙНУТИ,  -ну),  -неш,  док,  чим.  1.  також  без  додат 
ка.  Однокр.  до  віяти  1  -  3.  2.  чим,  безос.,  перев. 
Викликати  відчуття  чого-небудь,  нагадати  собою 
про  що-небудь.  3.  розм.  Те  саме,  що  майнути  2. 
ВІЙНУТИСЯ,  -нАться,  док.  Однокр.  до  віятися  1. 
ВІЙСТЯ,  -я,  с.,  діал.  Вхід. 

ВІЙСЬККЕРІВНЙК,  -А,  ч.  Військовий  керівник. 
ВІЙСЬККОМ,  -а,  ч.  І.  іст.  В  Червоній  Армії  (1918  - 
1942  рр.)  -  політичний  керівник  підрозділу;  вій¬ 
ськовий  комісар.  2.  Офіцер  -  начальник  військ¬ 
комату. 

ВІЙСЬККОМАТ,  -у,  ч.  Військовий  комісаріат  -  оргав 


місцевого  управління,  який  забезпечує  облік  вій¬ 
ськовозобов'язаних,  їх  призов  на  військову  служ¬ 
бу  та  ін. 

військкор,  -а,  ч.  Військовий  кореспондент. 
ВІЙСЬКЛІКАР,  -я,  ч.  Військовий  лікар. 

ВІЙСЬКО,  -а,  с.  Збройні  сили  держави;  армія.  //  Час¬ 
тина  збройних  сил;  озброєний  загін.  **  Кварцйне 
військо,  іст.  -  наймане  військо  в  шляхетській 
Польщі  в  16  -  18  ст.,  що  його  уряд  використовував 
для  придушення  народних  повстань  та  охорони 
державних  кордонів. 

ВІЙСЬКОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  війська.  //  Прийня¬ 
тий,  установлений  у  війську,  в  армії.  **  Військбва 
адміністрація:  а)  система  військово-адміністра¬ 
тивних  органів  держави,  державний  апарат  вій¬ 
ськового  управління;  б)  військове  управління 
територією,  яка  зайнята  в  ході  воєнних  дій.  Вій¬ 
ськбва  таемнйця  -  відомості  військового  та  вій¬ 
ськово-промислового  характеру,  що  не  підляга¬ 
ють  розголошенню,  опублікуванню  у  відкритій 
пресі  і  спеціально  охороняються  державою.  Вій¬ 
ськовий  бблік  -  державна  система  обліку  та  ана¬ 
лізу  наявних  у  країні  призовних  та  мобілізацій¬ 
них  ресурсів.  Військбвий  бкруг  {див.  бкруг).  Вій- 
ськбві  злочйнці:  за  міжнародним  правом  -  особи, 
які  здійснили  злочини  проти  світу,  людства,  за¬ 
конів  та  звичаїв  війни.  2.  Стос,  до  військовослу¬ 
жбовця.  Військовий  обов’язок.  //  Власт.  військо¬ 
вослужбовцеві.  3.  у  знач.  їм.  військбве,  -вого,  с. 
Одяг  і  спорядження  військовослужбовця.  4.  у 
знач.  ім.  військбвий,  -вого,  ч.  Те  саме,  що  війсь- 
ковослужббвець. 

ВІЙСЬКОВИК,  -А,  ч.,  зах.  Вояк,  армієць. 

ВІЙСЬКОВО- АВІАЦІЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  військової 
авіації. 

ВІЙСЬКОВОЗОБОВ’ЯЗАНИЙ,  -ного,  ч.  Той,  хто  підля¬ 
гає  призову  в  армію  або  перебуває  в  запасі. 
ВійськйВО-МОРСЬКЙй,  -А,  -і.  Признач,  для  ведення 
війни  на  морі.  Військово- морський  флот.  //  На¬ 
лежний  військово-морському  флотові.  Військово- 
морська  база. 

ВійськбВО  ОКРУЖНЙй,  -А,  -б:  **  військбво-окружні 
судй:  у  післяреформенній  судовій  систему  царсь¬ 
кої  Росії  -  вищі  відносно  полкових  судів  інстанції. 
ВІЙСЬКОВО-ЛАТРЮТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Спрямований  на 
виховання  патріотизму  на  прикладах  військової 
історії,  у  дусі  готовності  до  захисту  Батьківщини. 
Військовопатріотичва  пропаганда.  //  Стос,  до  зо¬ 
браження  дій  із  захисту  Батьківщини.  Військово 
патріотичний  фільм. 

військйво  повітряний,  -а,  -е.  Признач,  для  веден¬ 
ня  війни  в  повітрі.  Військово  повітряні  сили. 
Ц  Належний  військово-повітряним  силам.  Війсь- 
ковоповітрява  база. 

ВійськбВО-ПОЛІТйЧНИЙ,  -а,  -е.  Що  стосується  вій¬ 
ськової  політики.  **  Військбвополітйчний  соїЬз 
-  об'єднання  двох  або  більше  держав  для  досяг¬ 
нення  політичних  цілей  воєнними  засобами, 
військовополонений,  -ного,  ч.  Військовослужбо¬ 
вець,  узятий  у  полон  під  час  війни. 
ВІЙСЬКОВО-ПОЛЬОВЙЙ,  -б,  -і.  Який  діє,  функціонує 
безпосередньо  на  місці  подій,  найчастіше  воєнних 
(про  суд  і  т.  ін.).  **  військбво- польові  судй  - 
виняткові,  або  надзвичайні,  суди,  що  діють  поза 
норм  існуючого  у  даній  державі  кримінального 
законодавства  та  юрисдикції. 

ВІЙСЬКбВО-ПРОМИСЛбВИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  з 

військовою  промисловістю.  "  військбво-проми- 
слбвий  кбмплекс  -  об'єднання,  які  виробляють 
військову  продукцію  монополій,  збройних  сил  і 
державно-адміністративного  апарату. 
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ,  -вця,  ч.  Людина,  що  слу¬ 
жить  у  війську. 

ВІЙСЬКОВО-СПОРТЙВНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  військово- 
прикладних  видів  спорту.  Військово  спортивна  гра. 
ВІИСЬКОВО-ФАШЙСТСЬКИИ,  -а,  -е.  Який  спирається 
на  військову  силу  і  фашистський  но  духу.  Війсь¬ 
ково  фашистська  диктатура. 

ВійСЬКТбРГ,  -а,  ч.  Торгове  підприємство  для  війсь¬ 
кових. 

Війт,  -а,  ч.  Керівник  місцевого  (міського  чи  сіль¬ 
ського)  управління  або  самоврядування  в  серед¬ 
ньовічній  Німеччині,  Великому  князівстві  Литов¬ 
ському,  Польщі  та  в  Україні  (в  15  -  18  ст.). 
І/ заст.  Сільський  староста.  //  У  Західній  Україні 
(до  1939  р.)  та  в  Польщі  (до  1950  р.)  -  голова 
волосної  управи. 

ВІЙТЕНКО,  -а,  ч.  Син  війта. 

ВІЙТЙХА,  -и,  ж.  Жінка  війта. 

ВІЙТІВ,  -това,  -тове.  Прикм.  до  війт. 

ВІЙТІВНА,  -и,  ж.  Дочка  війта, 
війтівство,  -а,  с.  Посада  війта. 

ВІЙТІВСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  війта. 

ВІЙТІВЩИНА,  -и,  ж.  Обійстя  війта. 

ВІЙТУВАННЯ,  -я,  с.  Перебування  на  посаді  війта. 
ВІЙТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  Бути  війтом. 

ВІЙЦЕ,  -А,  с.  Дишель  в  упряжі  плуга,  розташова¬ 
ний  між  двома  парами  волів. 

ВІЙЧАСТИЙ,  -а,  -е,  біол.  1.  Покритий  війками  (у  2 
знач.).  **  Бїйчйсте  тіло,  а  пат.  -  товстіша  частина 
судинної  оболонки  ока  між  сітківкою  та  кришта¬ 
ликом.  2.  у  знач.  ім.  війчАсті,  -тих,  ми.  Клас 
плоских  черв'яків-турбеляріїв. 

ВІЙЙ,  -А,  с.  Дишель  у  валовому  возі. 

ВІК,  -у,  ч.  1.  Тривалість  життя  людини,  тварини, 
рослини.  //  Період,  ступінь  у  рості,  розвитку 
людини;  літа.  //  Відрізок  життя  людини  від  зрі¬ 
лого  періоду  до  смерті.  **  Біологічний  вік  -  вік, 
що  визначається  залежно  від  стану  обмінних, 
структурних,  функціональних,  регуляторних  осо¬ 


бливостей  і  пристосувальних  можливостей  органі¬ 
зму.  Освітній  вік  -  рівень  розвитку  навчальних 
умінь,  який  визначається  стандартизованими 
тестами.  Розумбвий  вік  -  рівень  розумового  роз¬ 
витку,  який  визначається  за  допомогою  тесту 
інтелекту,  технічний  вік  облАднання  -  строк  від 
моменту  початку  випуску  даної  моделі.  Фізйчний 
(фактйчний)  вік  облАднання  -  строк  від  моменту 
придбання  чи  установки  обладнання.  Фізіологіч¬ 
ний  вік  -  вік  людини,  що  виражається  в  понят¬ 
тях  рівня  фізіологічного  розвитку.  Хронологічний 
вік  -  час,  що  минув  від  народження.  Віку  дожи- 
вАти  -  жити  останній  відрізок  життя  (зазвичай 
про  стару  людину).  2.  Те  саме,  що  сторіччя.  3.  з 
означ.  Період  часу,  виокремлений  за  певними 
ознаками;  епоха.  Середні  віки.  //  Відрізок  часу, 
який  відповідає  геологічному  ярусові  Землі. 
4.  розм.  Надзвичайно  довгий  час;  вічність.  **  На 
віки  вічні  -  назавжди.  5.  у  знач,  прися.  Надзви¬ 
чайно  довго;  завжди. 

ВІКАЛІН,  -у,  ч.,  фарм.  Лікарський  засіб,  що  його 
застосовують  при  виразці  шлунку  та  дванадцяти¬ 
палої  кишки. 

ВіКАЛбй,  -ю,  ч.  Магнітно-тверді  сплави  системи 
залізо-кобальт-ванадій. 

ВІКАРІАТ,  -у,  ч.  Явище,  при  якому  близькі  види 
рослин  або  тварин  займають  різні  області  розпо¬ 
всюдження. 

ВІКАРІЙ,  -я,  ч.  1.  Правитель  адміністративного 
округу  в  Римській  імперії.  2.  У  православній  це¬ 
ркві  —  єпископ,  який  є  помічником  або  заступни¬ 
ком  архієрея;  у  католицькій  церкві  —  заступник 
єпископа  або  парафіяльного  священика. 

ВІКАРНИЙ',  -а,  -е.  Прикм.  до  вікАрій.  //  Який  є 
вікарієм.  Вікарний  архієрей. 

ВІКАРНИЙ2,  -а,  -е,  психол.  Який  стосується  або 
виконує  функції  заміщення. 

В1КАРУЮЧИИ,  -а,  -е.  Заміщуючий.  **  Вікаруючі 
вйди  -  споріднені  види  рослин  або  тварин,  поши¬ 
рені  в  різних  ареалах  або  в  межах  одного  ареалу, 
проте  в  різних  екологічних  умовах. 

ВІКАСбЛ,  -у,  ч.  Препарат,  що  його  застосовують 
для  боротьби  з  кровотечами. 

ВІКІВЩИНА,  -и,  ж.,  діал.  Давні  часи. 

ВІКІНГ,  -а,  ч.  Морський  воїн  давньої  Скандинавії. 
ВІКМАНІТ,  -у,  ч.  Мінерал;  жовті  октаедричні  крис¬ 
тали. 

ВІКНАстий,  -а,  -е.  З  великими  вікнами;  з  багатьма 
вікнами.  Вікнаста  хата. 

ВІКНЙНА,  -и,  ж.  1.  Отвір  у  стіні  для  вікна.  2.  діал. 
Вікно  (у  1  знач.). 

Вікнб,  -А,  с.  1.  Отвір  для  світла  й  повітря  в  стіні 
приміщення  (будинку,  вагона  тощо),  куди  встав¬ 
лено  раму  з  шибками.  //  Шибки.  //  Підвіконня. 
2.  Просвіт  у  чому-небудь.  3.  Отвір  певного  при¬ 
значення  у  споруді,  агрегаті,  машині.  4.  спец. 
Частина  екрана  дисплея,  з  яким  програма  чи 
користувач  працює  як  з  окремим  екраном.  //  У 
комп'ютерній  графіці  -  задана  частина  віртуаль¬ 
ного  простору.  //  У  комп'ютерних  мережах  - 
упорядкована  множина  послідовних  порядкових 
номерів  пакетів  даних,  які  можна  передавати  без 
отримання  підтвердження.  *'  допоміжна  вікнб  - 
частина  екрана  дисплея  в  інтерактивних  систе¬ 
мах,  до  якої  програма  виводить  підказку.  5.  Не¬ 
величке  озерце,  заглиблення  в  драговині,  болоті. 
6.  перев.,  розм.  Вільні  для  викладача  години  між 
двома  лекціями,  уроками.  7.  перед.,  розм.  Пере¬ 
рва  в  чому-небудь,  проміжок.  8.  Про  сонячні  дні, 
що  дозволяють  провести  в  південних  районах 
ранні  сільськогосподарські  роботи. 

ВІКНбВИНА,  -и,  ж.,  діал.  Чисте  місце  на  зарослому 
озері  чи  болоті. 

ВІКНЙР,  -А,  ч.  1.  спец.  Робітник,  який  виготовляє 
рами  для  вікон.  2.  діал.  Скляр. 

ВІКО,  -а,  с.  Верхня  частина  діжки,  скрині  й  т.  ін., 
якою  їх  закривають. 

ВІКОВЙЙ,  -А,  -і.  1.  Пов'язаний  з  певним  відрізком 
життя  людини,  тварини,  рослини.  **  Вікові  дис- 
кримінАція  -  упередження  стосовно  якої-небудь 
вікової  групи.  ВІКОВЙЙ  ценз  -  вікове  обмеження  на 
посідання  певної  посади,  вид  діяльності.  2.  Який 
живе,  існує  протягом  багатьох  віків.  //  Який  існує 
споконвіку.  //  Який  триває  віками,  дуже  довго. 
"  Вікові  (гри  -  ігри,  що  відбувалися  в  Римі  раз  на 
сто  років  і  складалися  з  очисних  жертв,  які  прино¬ 
силися  уночі  підземним  божествам. 

ВІКОВІЧНИЙ,  -а,  -є.  Який  живе,  існує  протягом  бага¬ 
тьох  віків.  //  Який  триває  віками.  //  Який  існува¬ 
тиме,  триватиме  завжди,  вічно.  //  Який  існує  спо¬ 
конвіку. 

ВІКОВІЧНИТИ,  -ню,  -ниш,  иедок. ,  перех.,  діал. 
Увічнювати. 

ВІКОВІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  віковічний. 
ВІКОВІЧНО.  Присл.  до  віковічний. 

ВІКОДАВНІЙ,  -я,  -є.  Те  саме,  що  віковйй  2;  віковіч¬ 
ний.  //  Зроблений  дуже  давно;  старовинний. 
ВіКбНЕЧКО,  -а,  с.  Зменш. -пестл.  до  вікнб  1,  2. 
ВІКОННИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вікнб  1.  1 1  Признач, 
для  вікна. 

ВІКОННИЦЯ,  -і,  ж.  Дерев'яний  або  металевий  щит  з 
однієї  або  двох  стулок  для  прикривання  вікна. 
ВІКОННИЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вікбнниця. 

ВІкОння,  -я,  с.,  збірв...  рідко.  Вікна. 

ВІКОНТ,  -а,  ч.  Дворянський  титул,  середній  між 
бароном  і  графом  у  Франції,  Англії  та  деяких 
інших  країнах,  а  також  особа,  якій  надавався  цей 
титул. 

ВІКОНТЕСА,  -и.  Жінка  або  дочка  віконта. 

ВІКОНЦЕ,  -я,  с.  Зменш. -пестл.  до  вікнб  1,  2. 


ВІЛЬНИМ 

ВІКОПАМ'ЯТНИЙ,  -а,  -е,  квижв.  Те  саме,  що  вікопб- 
мний. 

ВІКОПОМНИЙ,  -а,  -е,  квижв.  Якого  пам'ятатимуть 
віками;  незабутній. 

ВІКОПОМНІСТЬ,  -ності,  ж.,  квижв.  Абстр.  ім.  до 
вікопбмний. 

ВІКОПОМНО.  Присл.  до  вікопбмний. 

ВІКТИМІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Процес  перетворення  особи  в 
жертву  злочинного  замаху,  а  також  результат 
цього  процесу. 

ВІКТЙМНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  віктимності.  **  Віктймна 
поведінка  -  легковажна,  аморальна  або  проти¬ 
правна  поведінка  потерпілого,  що  стала  приводом 
для  скоєння  злочину. 

ВІКТЙМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Підвищена  здатність  лю¬ 
дини  через  деякі  якості  ставати  за  деяких  обста¬ 
вин  об'єктом  злочину. 

Віктимолбпя,  -ї,  ж.  Галузь  кримінології,  яка 
досліджує  психологічні  й  моральні  особливості 
жертви. 

ВІКТОРЙНА,  -и,  ж.  Гра  у  відповіді  на  питання  (усні 
або  письмові)  з  певних  галузей  знань. 

ВІКТбРіЯ,  -ї,  ж.  1.  У  давньоримській  міфології  - 
богиня  перемоги.  2.  Водяна  тропічна  рослина 
родини  лататтєвих,  що  має  велике  кругле  листя  з 
загнутими  вгору  краями  та  квітки  рожевого  або 
червоного  кольору. 

ВІКТОРЛАЙН,  -а,  ч.  Набірна  рядковідливна  машина. 

ВІКУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вікувАти. 

ВІКУВАТИ,  -ую,  -уєш,  иедок.  Проживати  свій  вік; 
жити.  //  Довго  перебувати,  жити  де-небудь. 
/ 1  перев.  Завжди,  постійно  перебувати,  знаходи¬ 
тися  де-небудь  (про  предмети). 

ВІКХАРЙТА,  -и,  ж.  Форма  статевих  зносин,  при 
якій  оргазм  викликається  введенням  статевого 
члена  між  зімкнутих  стегон  жінки. 

ВІЛ,  волА,  ч.  Кастрований  бик,  якого  використо¬ 
вують  як  тяглову  силу. 

ВІЛА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  русАлка. 

ВІЛАЄТ,  -у,  ч.  Велика  адміністративно-територіаль¬ 
на  одиниця  в  Туреччині. 

ВІЛАНЕЛА,  -и,  ж.  Пісенний  жанр  народного  похо¬ 
дження,  популярний  в  15  -  16  ст.  в  Італії. 

ВШАни,  -ів,  ми.  У  середньовічних  Франції,  Італії, 
Німеччині  -  селяни,  особисто  вільні,  але  залежні 
від  феодала  як  власника  землі. 

ВІлАя,  -ї,  ж.  Велика  адміністративно-територіальна 
одиниця  в  Алжирі. 

ВІЛЕМІТ,  -у,  ч.  Мінерал  класу  силікатів. 

ВІЛЕППІЛЬ,  -і,  ж.  Естонська  свисткова  флейта. 

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ,  -ї,  ж.  Захворювання,  викликане  ві¬ 
русом  імунодефіциту  людини  (ВІЛ). 

Віл-ІНФІКбВАНі,  -их,  ми.  Особи,  в  організмі  яких 
виявлені  антитіла  до  вірусу  імунодефіциту  людини. 

ВІЛЛА,  -и,  ж.  Розкішна  дача  за  містом  чи  будинок- 
особняк,  звичайно  із  садом  навколо. 

ВІЛЛАНЕЛА,  -и,  ж.  Італійська,  перев.  неаполітансь¬ 
ка.  пісня  багатоголосого  складу. 

ВІЛЛЯТИ  див.  увіллйти. 

ВІЛЛЯТИСЯ  див.  увіллятися. 

ВіЛбТА,  -и,  ж.  Італійський  пісенно-танцювальний 
жанр  15  -  16  ст.  народного  походження. 

ВІЛТ,  -у,  ч.  Хвороба  рослин,  спричинювана  фітопа- 
тогенними  бактеріями  і  грибами  з  родів  вертици- 
ліум,  фузаріум  та  ін. 

ВІЛУЗЙТ,  -у,  ч.  Запалення  (лейкоцитарна  інфільт¬ 
рація)  у  стромі  ворсин  плаценти. 

ВІЛЬГА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  волбга. 

ВІЛЬГИЙ,  -а,  -є,  рідко.  Те  саме,  що  волбгий. 

ВІЛЬГІСНИЙ,  -а,  -є,  рідко.  Прикм.  до  вільгість. 

ВІЛЬГІСТЬ,  -гості,  ж. ,  рідко.  1.  Те  саме,  що  вбг- 
кість.  2.  Те  саме,  що  волбга. 

ВІЛЬГЛИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  волбгий. 

ВІЛЬГО,  рідко.  Присл.  до  вільгий. 

ВіЛЬГбТА1,  -и,  ж.  1.  Те  саме,  що  вбгкість.  2.  Те 
саме,  що  волбга. 

ВІЛЬГОТА2,  -и,  ж.,  заст.  Певна  свобода  в  дотриму¬ 
ванні  законів,  правил,  зобов'язань. 

ВІЛЬГОТНИЙ1,  -а,  -є,  рідко.  Прикм.  до  вільгбта1. 

ВІЛЬГОТНИЙ2,  -а,  -е,  заст.  Прикм.  до  вільгбта2. 

ВІЛЬГОТНІСТЬ1,  -ності,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  вбг¬ 
кість. 

ВІЛЬГОТНІСТЬ2,  -ності,  ж.,  заст.  Те  саме,  що  вільгб¬ 
та  2. 

ВІЛЬГОТНО.  Присл.  до  вільгбтний. 

ВІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Ніким  не  гноблений,  не  понево¬ 
люваний;  незалежний,  самостійний.  **  Вільне 
місто  -  за  середньовіччя  -  місто,  що  звільнилося 
від  влади  феодала  й  користувалося  правами  само¬ 
стійної  держави.  Вільні  ліЬди:  в  царській  Росії  - 
особливий  стан  вільних,  ні  за  ким  не  закріплених 
людей,  зобов'язаних  сплачувати  особливий  поду¬ 
шний  оклад.  Вільні  слуги:  в  Удільній  Русі  13  - 
14  ст.  -  молодші  дружинники,  які  не  були  пов'я¬ 
зані  з  князем  обов'язковою  службою.  2.  Який 
перебуває  на  волі,  позбувшись  пут,  ув'язнення  і 
т.  ін.  //  Який  звільнився  від  певних  обов'язків. 
3.  іст.  Який  позбувся  кріпосної  залежності,  від¬ 
пущений  на  волю;  розкріпачений.  1 1  Який  не  був 
у  рабській,  кріпосній  і  т.  ін.  залежності.  //  у 
знач.  ім.  вільний,  -ного,  ч.,  прот.  раб,  кріпак. 
//  у  знач.  ім.  вільна,  -ної,  ж.  Документ,  який 
свідчить  про  розкріпачення  певної  особи.  4.  Який 
не  терпить  обмежень,  не  піддається  їм;  свободо¬ 
любний.  5.  Який  нічим  не  обмежується,  якому 
ніхто,  ніщо  не  заважає.  //  Якому  ніщо  не  стоїть 
на  перешкоді,  якого  ніщо  не  стримує.  //  Який 
здійснюється  легко,  без  труднощів.  Вільне  дихан¬ 
ня.  **  вільне  падіння,  фіз.  —  падіння  тіла  під  дією 
сили  ваги  в  безповітряному  просторі.  6.  з  іифіи. 

187 


7* 


ВІЛЬНІСТЬ 

Який  має  право  або  можливість  діяти,  чинити  зі 
своєї  волі,  за  власним  бажанням.  //  Який  здійс¬ 
нюється  з  власної  волі;  непримусовий.  7.  Не  об¬ 
межений  певними  законами,  постановами;  безпе¬ 
решкодний.  Вільна  торгівля.  **  Вільна  економіч¬ 
на  збна  -  форма  організації  господарської  діяль¬ 
ності  на  певній  території  країни,  в  межах  якої 
встановлюються  особливі  правила  економічної 
діяльності.  Вільний  удйр  -  не  зумовлений  певни¬ 
ми  обмеженнями  кидок  футбольного  м’яча. 
8.  заст.  Недержавний,  приватний.  Вільний  уні¬ 
верситет.  **  Вільна  професія  -  фах  людини,  пе- 
рев.  розумової  праці  (письменника,  художника  й 
т.  ін.),  що  живе  з  гонорару.  9.  Невимушений, 
неофіційний.  //  Який  виходить  із  рамок  при¬ 
стойності;  грубий,  фамільярний.  10.  Такий,  де 
немає  тісноти;  широкий,  просторий,  безкраїй. 
//  Який  не  зв’язує  рухів;  невузький,  нетісний, 
просторий  (про  одяг,  взуття).  11.  Ніким,  нічим  не 
зайнятий,  не  заповнений.  //  Ніким  не  заміще¬ 
ний,  вакантний  (про  посаду).  //  Яким  у  даний 
момент  ніхто  не  користується.  Вільний  телефон. 
Ц  Не  заповнений,  не  зайнятий  певною  працею. 

12.  від  чого.  Який  не  містить  у  собі  чогось  неба¬ 
жаного,  непотрібного;  позбавлений  чого-небудь. 

13.  Не  затиснутий,  не  закріплений  у  чомусь,  не 
прикріплений  до  чого-небудь.  14.  спец.  Який  не 
відповідає  певним  нормам,  правилам,  стандартам. 
Вільні  розміри  деталей.  //  У  якому  не  дотриму¬ 
ється  певний  порядок,  вимога.  **  Вільна  бороть¬ 
бі  -  вид  спортивної  боротьби  із  застосуванням 
технічних  і  силових  прийомів  -  різних  захватів, 
підніжок,  переворотів  тощо  за  допомогою  рук, 
корпуса  і,  на  відміну  від  класичної  боротьби,  ніг. 
Вільний  вірш,  літ.  -  вірш  без  рим,  рядки  якого 
мають  різну  довжину;  верлібр.  Вільні  впріви 
(рухи)  -  гімнастичні  вправи  без  використання 
приладів.  15.  спец.  Який  не  передає  свого  руху 
іншим  частинам  механізму;  пустий.  16.  хім. 
Який  є  в  природі  або  може  видобуватися  в  чисто¬ 
му  вигляді,  без  інших  речовин.  //  Який  не  пере¬ 
буває  в  хімічному  з'єднанні  з  чим-небудь. 
17.  спец.  Який  здійснюється  за  природних  умов; 
прот.  штучний.  Вільне  запліднення. 

ВІЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  рідко.  Те  саме,  що  вбля  1. 
2.  перев.  мн.  Права  на  що-небудь.  //  Пільги, 
привілеї.  3.  Природність  рухів,  поведінки;  неви¬ 
мушеність.  4.  Нестриманість,  розв'язність  у  пово¬ 
дженні;  фамільярність.  5.  Відступ  від  загально¬ 
прийнятих  правил,  законів  і  т.  ін. 

ВІЛЬНО.  1.  Присл.  до  вільний  1,  5  -  7,  9,  10,  17. 
2.  присл.  Без  почуття  гніту,  тривоги  (про  душев¬ 
ний  стан).  3.  присл.  Легко,  без  зусиль  (фізичних 
або  розумових).  4.  присуди,  сл.  Про  наявність  у 
когось  часу,  не  зайнятого  працею.  5.  присуди,  сл. 
Дозволено,  не  заборонено.  6.  у  знач.  виг.„  військ ., 
спорт.  Уживається  як  команда  перестати  стояти 
струнко  або  перейти  зі  стройового  на  вільний 
крок. 

ВІЛЬНОВІДПУЩЕНИК,  -а,  -є,  іст.  Відпущений  на 
волю  кріпак,  раб;  розкріпачений.  //  у  знач.  ім. 
вільновідпущений,  -ного,  V.;  вільновідпущена, 
•ної,  ж. 

ВІЛЬНОВІДПУЩЕНИК,  -а,  V..  іст.  Раб,  підневільний, 
якого  господар  відпускав  на  волю. 
вільновідпущениця,  -і.  Жін.  до  вільновідпущеник. 
ВІЛЬНОДУМ,  -а,  ч.  Те  саме,  що  вільнодумець. 
ВІЛЬНОДУМЕЦЬ,  -мця,  ч.  Людина,  якій  властиве 
вільнодумство. 

ВІЛЬНОДУМКА,  -и.  Жін.  до  вільнодумець. 
ВІЛЬНОДУМНИЙ,  -а,  -є.  Який  критично  ставиться  до 
панівних  релігійних  або  політичних  поглядів. 
ВІЛЬНОДУМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
вільнодумний. 

ВІЛЬНОДУМСТВО,  -а,  ж.  Критичне  ставлення  до 
панівних  релігійних  або  політичних  поглядів, 
суспільного  ладу. 

ВІЛЬНОДУМСТВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вільно¬ 
думствувати. 

ВІЛЬНОДУМСТВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  Ведок.,  рідко. 
Виявляти  вільнодумство. 

ВІЛЬНОЛЮБНИЙ,  -а,  -є.  Який  любить  волю,  прагне 
до  неї;  свободолюбний.  //  Який  відбиває  свободо¬ 
любні  думки. 

ВІЛЬНОЛЮБСТВО,  -а,  с.  Властивість  за  знач,  віль¬ 
нолюбний. 

ВІЛЬНОНАЙМАНЕЦЬ,  -нця,  V.  Вільнонайманий  пра¬ 
цівник. 

ВІЛЬНОНАЙМАНИЙ,  -а,  -є.  Який  наймається  на  робо¬ 
ту,  працює  за  наймом.  //  Який  виконується  за 
наймом,  угодою. 

ВШЬНОРАДИкАльний,  -а,  -є.  Стос,  до  вільних  ради¬ 
калів. 

ВІЛЬНОСТІ,  -тей,  мв.%  іст.  Конституційні,  гарантова¬ 
ні  законом  права  для  всіх  прошарків  суспільства. 
ВІЛЬНЮСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  Вільнюс. 

ВІЛЬХА,  -и,  ж.  Листяне  вологолюбне  дерево  або 
кущ  родини  березових. 

ВІЛЬХОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вільха.  //  Зробл.  з 
вільхи. 

ВільшАний,  -а,  -е.  Те  саме,  що  вільхбвий. 
ВІЛЬШАНИХ,  -у,  ч.,  збірв .,  рідко.  Те  саме,  що  вІль- 
шнйк. 

ВІЛЬШАНКА,  -и,  ж.  Невеличка  перелітна  співуча 
пташка. 

ВІЛЬШЙНА,  -и,  ж.  1.  Те  саме,  що  вільха.  2.  збірв. 
Вільхові  зарості;  вільшняк. 

ВІЛЬШКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  вільха. 

ВІЛЬШНИК,  -Й,  ¥.,  збірв. ,  рідко.  Те  саме,  що  вільшнйк. 
ВІЛЬШНЯК,  -й,  ¥.,  збірв.  Зарості  вільхи. 

188 


ВІЛЬЯНСЙКО,  вевідм .,  ч.  Пісенний  жанр  народного 
походження,  поширений  в  іспанській  музиці  епо¬ 
хи  Відродження. 

ВімАна,  -и,  ж.  У  індійській  архітектурі  -  храм  або 
його  головна  частина. 

ВІМПЕРГ,  -а,  ч.  Високий  шпилястий  декоративний 
фронтон,  що  завершує  портали  й  віконні  отвори 
готичних  будівель. 

ВІН,  йогб  (з  прийм.  від  ньбго,  у  ньбго  і  т.  ін.),  займ. 
особ.  З  ос.  одн.у  ч.  1.  Уживається  на  означення 
предмета  мовлення,  вираженого  іменником  чоло¬ 
вічого  роду  однини  в  попередньому  реченні  або 
після  цього  займенника.  //  У  сполуч.  із  сам  вирі¬ 
зняє  певний  предмет  мовлення  з  ряду  йому  подіб¬ 
них.  //  У  сполуч.  з  часткою  ось  (от)  набуває 
вказівного  характеру.  2.  тільки род.  в.  Уживається 
в  значенні  присвійного  займенника.  3.  Виступає  в 
значенні  частки  з  відтінком  неозначеності  в  слово¬ 
сполуках  типу  нехай  (хай)  йому  біс,  хто 
(біс  і  т.  і  в.)  його  знає,  чорт  його 
бери. 

ВІНА,  -и,  ж.  Індійський  семиструнний  щипковий 
музичний  інструмент. 

ВінАлії,  -ій,  мн.  У  стародавньому  Римі  -  свята 
збирання  винограду  та  виноробства. 

ВІНАЛбн,  -у,  ч.  Полівінілспиртове  волокно. 
ВІНБЛАСТЙН,  -у,  ч.  Один  із  алкалоїдів,  що  містить¬ 
ся  в  барвінку  рожевому;  протипухлинний  цитос- 
татичний  засіб. 

ВІНДЗЕЙЛЬ,  -ю,  ч.  Переносний  нагнітальний  венти¬ 
лятор;  служить  для  вентиляції  внутрішніх  при¬ 
міщень  судна. 

ВІНДЙГО,  невідм.,  ч.  Синдром,  що  його  спостеріга¬ 
ють  у  індійців  алгонкінів,  коли  мисливець  уяв¬ 
ляє,  що  він  знаходиться  у  полоні  м’ясоїдної  над¬ 
природної  потвори. 

ВІНДИКАЦІЙНИЙ,  -а,  *е.  Стос,  до  віндикації.  **  ВІн- 
дикаційний  пбзов  -  те  саме,  що  віндикація. 
ВІНДИКАЦІЯ,  -ї,  ж.  У  цивільному  праві  -  позов 
власника  про  вилучення  його  майна  з  чужого 
незаконного  володіння. 

ВІНДИКУВАТИ,  -£ю,  -£єш,  недок.  1.  Домагатися  по¬ 
вернення  власності,  претендувати  на  щось. 
2.  Приписувати  щось  виключно  собі. 

ВІНДРОЗА,  -и,  ж.  Допоміжний  пристрій  у  вигляді 
багатолопатевого  вітроколеса  для  автоматичної 
орієнтації  головки  вітродвигуна. 

ВІНДРОТОР,  -а,  ч.  Різновид  вітряного  двигуна. 
ВІНДРОУЕР,  -а,  ч.  Рядкова  жниварка  для  розділь¬ 
ного  збирання  зернових.* 

ВіндсЕрфер,  -а,  ч.  Снаряд  для  віндсерфінгу,  віт¬ 
рильна  дошка. 

ВІНДСЕРФІНГ,  -у,  у.,  спорт.  Ковзання  по  воді  на 
пенопластовій  або  пластмасовій  дошці  з  трикут¬ 
ним  вітрилом  на  рухливій  щоглі,  якими  стоячи 
управляє  людина. 

В1НДСЕРФІНГІСТ,  -а,  у.  Спортсмен,  який  займається 
віндсерфін  гом . 

віндсерфінгістка,  -и.  Жін.  до  віндсерфінгіст. 
ВІНЕГРЕТ,  -у,  у.  1.  Холодна  страва  з  дрібно  наріза¬ 
них  овочів,  іноді  ще  з  м'ясом  або  рибою,  припра¬ 
влена  олією,  оцтом  і  т.  ін.  2.  перев.,  розм.  Про 
суміш  різних  предметів,  понять,  стилів  і  т.  ін. 
ВІНЕРІВ,  -рова,  -рове,  мат.  Належний  Вінеру. 
ВІНЕРІВСЬКИЙ,  -а,  -є,  мат.  Те  саме,  що  вінерів. 
Вінерівський  функціональний  інтеграл. 

ВІНЕЦЬ,  -нця,  у.  1.  рідко.  Те  саме,  що  вінбк  1.  //  у 
знач,  присл.  вінцем.  2.  перев.  Останній,  найви¬ 
щий  ступінь  чого-небудь.  Ц  Про  успішне  завер¬ 
шення  чого-небудь.  3.  заст.  Прикраса  з  золота, 
коштовного  каміння,  яку  носили  на  голові. 
4.  Коштовний  головний  убір  -  знак  високої  влади 
(царської,  королівської  і  т.  ін.);  корона.  5.  Коро¬ 
на,  яку  тримають  над  головами  молодих  під  час 
обряду  вінчання.  **  Ітй  (пітй)  до  вінцй  -  вінчати¬ 
ся.  6.  Сяйво  навколо  сонця,  місяця,  окремих  зі¬ 
рок.  7.  Суд.  Горизонтальний  ряд  зрубу.  //  Гори¬ 
зонтальний  ряд  у  будівлі,  споруді,  зроблений  із 
будь-якого  будівельного  матеріалу.  8.  тех.  Де¬ 
таль,  яка  напресовується  на  яку-небудь  іншу  де¬ 
таль. 

ВінЕя,  -ї,  ж.  Облогова  споруда  на  катках  зі  стіна¬ 
ми  та  дахом  з  дошок. 

ВІНИК,  -а,  у.  Зв'язаний  жмуток  віниччя,  лозин, 
гілок  для  підмітання  долівки,  підлоги,  обмітання 
чого-небудь  тощо. 

ВІНИЧОК,  -чка,  у.  1.  Зменш,  до  віник.  2.  розм. 
Колосок,  волоть  у  формі  жмутка.  3.  кул.  Прилад 
для  збивання  яєць  і  т.  ін.  на  піну. 

ВІНИЧЧЯ,  -я,  с.,  збірв.  Однорічна  трав'яна  рослина  з 
високим  пишним  стеблом  і  дрібним  листям,  що 
використовується  перев.  для  виготовлення  віників. 
ВІНІЗОЛЬ,  -ю,  у.,  ферм.  Аерозольний  лікарський 
препарат  з  протизапальною,  ранозагоювальною  дією. 
ВІНІЛ,  -у,  у.  1.  Одновалентний  залишок  (радикал) 
етилену.  2.  розм.  Грамплатівка. 

ВІНІЛАЦЕТАТ,  -у,  у.  Складний  ефір  оцтової  кислоти 
та  вінілового  спирту. 

ВІНІЛАЦЕТИЛЕН,  -у  Ненасичений  вуглеводень;  от¬ 
руйний  газ. 

вініЛБЕНЗбл,  -у.  у.  Те  саме,  що  стирбл. 
ВІН1ЛЕНХЛОРЙД,  -у,  у.  Монохлорзаміщений  етилен; 
безбарвний  газ.  Застосовується  для  виробництва 
полівінілхлориду. 

ВІНІЛ ІДЕНХЛОРЙД,  -у.  у.  Ненасичений  аліфатичний 
галогеновмістний  вуглеводень. 

ВІНІЛІН,  -у,  у.,  фарм.  Лікарський  засіб  із  бактеріо¬ 
статичною  та  ранозагоювальною  дією,  що  при¬ 
скорює  епітелізацію. 

ВІНІЛХЛОРЙД,  -у,  у.  Ненасичений  аліфатичний 


галогеновмістний  вуглеводень. 

ВІНІЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вініл. 

ВІНІПЛАСТ,  -у,  у.  Пластмаса,  одержувана  на  основі 
поліхлорвінілу. 

ВІНІЛбР,  -у,  у.  Пластмаса  на  основі  полістиролу. 
ВІНКЕЛЬ,  -кля,  у.,  зах.  Теслярський  косинець. 
ВІНКОЛЛЕТИНИ,  -ин,  мн.  Обряд  плетіння  вінків  для 
нареченої  та  нареченого  в  четвер  перед  весільною 
неділею. 

ВІНКбР,  -у,  у.  Рефлексний  спосіб  копіювання; 
застосовують  для  цього  целулоїдні  плівки  з  нане¬ 
сенням  на  них  колоїдного  світлочутливого  шару. 
ВІНКРИСТЙН,  -у,  у.  Один  із  алкалоїдів,  що  містить¬ 
ся  в  барвінку  рожевому;  протипухлинний  цитос- 
татичний  засіб. 

ВІННИЦЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.до  Вінниця. 

ВІННИЧАНИН,  -а,  у.  Житель  Вінниці. 

ВІННИЧАНКА,  -и,  ж.  Жителька  Вінниці. 
ВІННІЛЕЗЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  Вінніпег. 

ВІНО,  -а.  с.  1.  Плата  за  наречену  в  деяких  давньо¬ 
руських  племенах.  2.  заст.  Посаг. 

ВІНОК,  -яка,  у.  1.  Квіти,  листя,  гілки  і  т.  ін.,  спле¬ 
тені  в  коло,  яким  звичайно  прикрашають  голову. 
II  Зробл.  з  квітів,  зілля  і  т.  ін.  прикраса,  яку 
кладуть  на  могилу.  //  у  знач,  присл.  вінкбм. 
**  лаврбвий  вінбк  -  символ  слави,  перемоги,  на¬ 
городи.  Тернбвий  вінбк  -  символ  страждання. 
2.  перев.  Коло,  що  його  утворюють  певні  предме¬ 
ти.  3.  перев.  Низка  пісень,  оповідань  і  т.  ін. 
4.  Коса,  сплетена  з  цибулі,  часнику  тощо. 
ВІнбЧКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вінбчок. 
ВІНОЧКОПОДІБНИЙ,  -а,  -е,  бот.  Подібний  до  віночка; 
який  має  вигляд  віночка.  Віночкоподібна  оцвітина. 
ВінбЧОК,  -чка,  у.  1.  Зменш. -пестл.  до  вінбк.  //  у 
знач,  присл.  вінбчком.  2.  рідко.  Те  саме,  що  ві- 
нАць  3.  3.  Частина  квітки,  що  складається  з 
окремих  або  зрослих  пелюсток.  4.  Горбкувате 
потовщення  в  основі  рогів  оленя  і  деяких  ін.  по¬ 
питих. 

ВІНТ,  -4,  у.  Назва  картярської  гри. 

ВІНтАж,  -у,  у.  Не  продані  своєчасно  колекційні 
речі  (одяг). 

ВІНУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  і  док.,  перех.,  заст. 
Давати  віно,  посаг. 

ВІНЦЕ,  -я,  с.,  буд.  Те  саме,  що  вінбць  7. 

ВІНЦЕВИЙ,  -а.  -е.  1.  Прикм.  до  вінАць  1,  3  -  7. 
2.  мед.  Те  саме,  що  коронарний. 
вінценосець,  -СЦЯ,  у.,  заст.,  уроч.  Монарх,  цар. 
ВІНЦЕНОСНИЙ,  -а,  -е,  заст. ,  уроч.  Стос,  до  вінценосця. 
ВІНЦЕНОСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вінценбсний. 
ВІНЦЯ,  -нець,  ми.  Верхні  краї  посуду,  здебільшого 
відігнуті,  потовщені.  По  самі  вівця. 

ВІНЧАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  вінчання,  признач, 
для  нього. 

ВІНЧАНИЙ,  -а.  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вінчАти 

1.  2,  4,  5.  //  у  здач,  прикм. 

ВінчАнка.  -и,  ж.,  зах.  Вінчання. 

ВІНЧАННЯ,  -я,  с.  Здійснення  шлюбного  церковного 
обряду. 

ВІНЧАТИ,  -аю,  -аєш,  недок.,  перех.  1.  поет.  При¬ 
крашати  що-небудь  вінком  і  т.  ін.  2.  Відзначати 
когось  лавровим  вінком,  нагородою  і  т.  ін.  за 
певні  досягнення,  перемогу.  3.  перев.  Завершува¬ 
ти,  закінчувати  що-небудь.  4.  Виконувати  шлюб¬ 
ний  церковний  обряд.  5.  заст.  Класти  на  голову 
вінець  на  знак  надання  високої  влади  (царської, 
королівської  тощо). 

ВІНЧАТИСЯ,  -ІІЮСЯ,  -аєшся,  ведок.  1.  Вступати  в 
шлюб  за  церковним  обрядом.  2.  переи.  Завершу¬ 
ватися,  закінчуватися  чим-небудь. 

ВІНЧЕСТЕР,  -а,  у.  1.  Вид  мисливської  рушниці. 

2.  спец.  Пристрій  пам’яті  комп’ютера  у  вигляді 
жорсткого  магнітного  диска. 

ВІНЧЕСТЕРСЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вінчестер. 
ВІНЧИК,  -а,  у.  1.  Зменш. -пестл.  до  вінАць  6.  2.  рідко. 
Те  саме,  що  вінбчок  2.  3.  3.  рідко.  Те  саме,  що  він¬ 
ця.  4.  Перехідна  частина  від  шкіри  до  копита  ■ 
копитних  тварин. 

ВІНЧИКОВИЙ.  -а,  -є.  Прикм.  до  вінчик. 
ВІНШУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Який  містить  віншу¬ 
вання  або  під  час  якого  віншують. 

ВІНШУВАЛЬНИК,  -а,  у.  Людина,  яка  поздоровляє 
когось. 

ВІНШУВАЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  віншувАльник. 
ВІНШУВАННЯ,  -я,  с.,  рідко.  Те  саме,  що  поздорбв- 
лення;  вітання. 

ВІНШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  перех.  і  веперех., 
рідко.  Те  саме,  що  поздоровляти;  вітати. 
ВІНЬОТКА,  -и,  ж.  Прикраса  у  вигляді  невеличкого 
малюнка  на  початку  або  в  кінці  книжки,  в  аль¬ 
бомі  тощо. 

ВІНЬЄТОВАНИЙ,  -а,  -е.  фіз.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
віньєтувАти. 

ВіньєтувАння,  -я,  с.,  фіз.  Часткове  затемнення  пуч¬ 
ка  променів,  що  проходить  через  оптичну  систему. 
ВІНЬЄТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  ведок.,  фіз.  Здійснювати 
віньєтування. 

ВіНЬйОн,  -у,  у.  Полівінілхлоридне  волокно. 

ВіОлА,  -и,  ж.  1.  Смичковий  чотириструнний  музи¬ 
чний  інструмент,  що  має  лад,  октавою  вищий  від 
віолончелі  та  квінтою  нижчий  від  скрипки;  альт. 
2.  Старовинний  смичковий  інструмент,  що  мав 
звичайно  шість  струн,  натягнених  над  грифом,  і 
стільки  ж  струн  того  ж  ладу  під  грифом.  **  Вібла- 
бастАрда  -  велика  басова  віола.  Вібла  да  гАмба  - 
мала  басова  (тенорова)  віола. 

ВІОЛАРЙТ,  -у,  у.  Рідкісний  мінерал;  фіалково-сірі 
непрозорі  кристали  з  металічним  блиском. 
ВЮЛЕта,  -и,  ж.,  муз.  Маленька  віола  з  трьома- 
чотирма  струнами;  віола-пікколо. 


ВІОЛІНА,  -и.  ж.  Те  саме,  що  скрйпка. 

ВІОЛОНЧЕЛІСТ,  -а,  ч.  Той,  хто  грає  на  віолончелі. 
ВІОЛОНЧЕЛІСТКА,  -и.  Жін.  до  віолончеліст. 
ВІОЛОНЧЕЛЬ,  -і,  ж.  Смичковий  чотириструнний 
музичний  інструмент,  середній  між  скрипкою  та 
контрабасом. 

ВІОЛОНЧЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  віолончель. 

ВіОЛЬ  Д'АМУР,  вевідм. ,  ж.  Смичковий  музичний 
інструмент  з  групи  віол,  поширений  в  17  ст. 

ВІПЕР1,  -а,  ч„  при.  Перекидач  рудних  вагонеток. 

В  (пер2,  -а,  ч.  Отруйна  змія  родини  гадюкових. 
віпракСйн,  -у,  ч.,  фари.  Водний  розчин  отрути 
гадюки  із  протизапальною,  болезаспокійливою  та 
розсмоктувальною  дією. 

ВІПРАТОКС,  -у,  ч.  Лікарський  препарат  (мазь)  із 
зміїно!  отрути;  застосовують  при  ревматизмі,  ар¬ 
триті,  ішіасі  тощо. 

ВІРА',  -и,  ж.  1.  Упевненість  у  чомусь,  у  здійсненні 
чого-небудь.  //  у  кого.  Впевненість  у  позитивних 
якостях  кого-небудь,  у  правильності,  розумності 
чиєїсь  поведінки.  2.  Те  саме,  що  довір'я.  **  Віри 
не  ймЕться  кому  -  не  віриться  комусь.  Жйти  на 
віру  -  бути  одруженим  без  офіційного  оформлен¬ 
ня  шлюбу.  ПриймЕти  на  віру  -  вірити  в  що- 
небудь  без  доказів.  3.  рел.  Визнання  існування 
Бога,  переконання  в  реальному  існуванні  чогось 
надприродного.  //  Те  або  інше  релігійне  вчення, 
віровизнання. 

ВІРА1,  ваг.  У  мові  моряків,  будівельників  і  т.  ін.  - 
команда  під  час  вантажних  робіт,  що  означає: 
"піднімай!",  "вгору!";  прот.  майна. 

ВІРА',  -и,  ж.  У  Давній  Русі  -  грошовий  штраф  на 
користь  князя  за  вбивство  вільної  людини. 
ВІРАГІННИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вірагінності. 

ВІРАГІННІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Відчуття  жінки,  що  їй 
притаманні  деякі  риси,  властиві  чоловікові. 
2.  спец.  Стан,  за  якого  біологічна  жінка  відчуває, 
що  вона  повинна  бути  чоловіком. 

ВІРАЖ1,  -у,  ч.  1.  Рух  по  кривій  літака,  автомобіля 
тощо;  поворот.  2.  Ділянка  дороги,  велосипедного 
треку  тощо  на  повороті,  що  має  нахил  до  середи¬ 
ни  кривої  напряму  руху. 

ВІРАЖ  ,  -у,  V.,  фот.  Хімічний  розчин,  у  якому 
промивають  відбитий  знімок  для  надання  йому 
бажаного  кольору.  "  вірЕж-фіксЕж,  фот.  -  віраж, 
який  містить  сіль  для  закріплення. 

ВІРАЖИТИ  див.  віражувати'. 

ВІРАЖНИЙ',  -а,  -е.  Прикм.  до  вірЕж'. 

ВІРАЖНИЙ1,  -а,  -е,  фот.  Прикм.  до  вірЕж1. 
ВІРАЖУВАННЯ,  -я,  ж.  Обробка  віражем  фотографіч¬ 
них  позитивів  з  метою  зміни  їхнього  кольору. 
ВІРАЖУВАТИ1,  -ую,  -уєш  і  ВІРАЖИТИ,  -жу,  -жиш, 
педок.  Робити  віражі  (.див.  вірЕж'  1). 

ВІРАЖУВАТИ1,  -ую,  -уєш,  педок.,  перед.,  фот.  За 
допомогою  віражу  надавати  знімкам,  діапозити¬ 
вам  і  кіноплівкам  бажаного  кольору  та  стійкості. 
ВіРАЖУВАтися,  -їсться,  педок.,  фот.  Пас.  до  віра- 
жувЕти2 . 

вірАж-фіксАж,  -у,  ч.  Розчин  солей,  який  надає  стій¬ 
кості  фотовідбиткові  і  змінює  його  забарвлення. 
ВІРВАТИСЯ  див.  увірвЕтися. 
вірвЕчка  див.  вервЕчка. 

ВІРГАЦІЯ,  -ї,  ж.  Розгалуження  складок  гірських  по¬ 
рід  з  розподілом  їх  на  дві  чи  більше  серії  складок. 
ВІРГХАТА,  -и,  ж.  Форма  статевих  зносин,  при  якій 
оргазм  викликається  тертям  статевого  члена  об 
промежину  жінки. 

ВІРЕЛЕ,  вевідм.,  ж.  Танцювальна  пісня,  поширена 
в  Іспанії,  Італії  та  Франції  у  12  -  15  ст.  серед 
трубадурів  і  труверів. 

ВІРЕМЕНТ,  -у,  ч„  фін.  1.  Перерахування  коштів  з 
поточного  рахунку  однієї  особи  на  поточний  ра¬ 
хунок  іншої.  //  Перерахування  суми  кредиту  з 
одного  рахунку  на  інший.  2.  Обмін  борговими 
зобов’язаннями. 

ВІРЕМІЯ,  -ї,  ж.  Див.  вірусемія. 

ВіРИЛізАція,  -ї,  ж.  Прояви  або  підсилення  чолові¬ 
чих  ознак  в  організмі. 

ВІРИЛІЗМ,  -у,  ч.  Поява  у  жінок  вторинних  чолові¬ 
чих  статевих  ознак. 

ВІРЙЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Мускулистий,  який  має  фізичні 
та  біологічні  характеристики  зрілого  чоловіка. 
ВіРИРУвАння,  -я,  с.  Фарбування  фотографічних 
зображень. 

ВІРИТЕЛЬ,  -я,  ч.  Кредитор,  позикодавець. 

ВІРЙТЕЛЬКА,  -и.  Жін.  до  вірйтель. 

ВІРИТИ,  -рю,  -риш,  педок.  1.  у  що  та  без  додатка. 
Бути  впевненим,  переконаним  у  чому-небудь.  1 1  у 
кого.  Бути  впевненим  у  кому-небудь,  вважати 
когось  гідним  довір'я.  2.  у  що,  чому  та  без  додат¬ 
ка.  Приймати  щось  за  правду.  3.  кому.  Мати  до¬ 
вір'я  до  когось.  **  вірити  на  слбво  -  вірити  лише 
словам,  без  будь-якого  фактичного  підтверджен¬ 
ня.  4.  Бути  релігійним;  вірувати.  5.  тільки  2  ос. 
оди.  і  мп.  Вставне  слово,  що  вживається  для  бі¬ 
льшого  переконання  того,  до  кого  звернено  мову. 
ВІРИТИСЯ,  -иться,  педок.,  безос.  Бути  певним  у 
правильності,  правдивості  чого-небудь. 
віріАльний,  -а,  -е:  **  віріЕльний  рбзклад,  фіз.  - 
представлення  тиску  неідеального  газу  у  вигляді 
ряду  по  ступеням  щільності. 

ВІРІОН,  -а,  ч.  Елементарне  тільце  вірусу,  що  скла¬ 
дається  із  спадкового  матеріалу  -  нуклеїнової 
кислоти  у  білковій  оболонці. 

ВІРЛЙНИЙ,  -а,  -е,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  орлйний. 
ВІРЛИЦЯ,  -і,  ж.,  розм,,  рідко.  Те  саме,  що  орлйця. 
ВІРЛЙ,  -іти,  с..  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  орлй. 
ВІРЛЙЧИЙ,  -а,  -е,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  орлйний. 
ВІРМЕНИ,  -Ен  і  -Енів,  мп.  (оди.  вірмЕн  і  вірмЕнин, 
-а,  ч.;  вірмЕнка,  -и,  ж.).  Народ,  що  становить 


основне  населення  Вірменії. 

ВІРМЕНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вірмЕни  і  Вірменія. 
ВІРНЕНЬКИЙ,  -а,  -е.  Пестл.  до  вірний. 
вірнесенький,  -а,  -е.  Пестл.  до  вірний  1,  2. 
вірнЕсенько.  Присл.  до  вірнЕсенький. 

ВІРНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  заслуговує  на  довір'я;  по¬ 
стійний  у  своїх  поглядах  і  почуттях;  відданий. 
//  Який  відзначається  відданістю.  //  чому.  Який 
незмінно  дотримується  чого-небудь,  не  зраджує. 
2.  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  прЕвильний  1;  прав¬ 
дивий,  точний.  3.  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  не¬ 
минучий;  певний.  4.  у  знач.  ім.  вірні,  -них,  ми., 
рея.  Про  людей,  які  неухильно  дотримуються 
догматів  якоїсь  віри,  релігії;  правовірні. 

ВІРНИК,  -а,  ч.,  заст.  Довірена  особа. 

ВІРНИЦЯ,  -і,  заст.  Жін.  до  вірник. 

ВІРНІСІНЬКИЙ,  -а,  -е.  Пестл.  до  вірний. 

Вірнісінько.  Присл.  до  вірнісінький. 

ВІРНІСТЬ,  -ності,  ч.  Властивість  за  знач,  вірний  1. 
ВІРНО.  1.  Присл.  до  вірний  1.  2.  розм.,  рідко.  Присл. 
до  вірний  2. 

ВІРНОПІДДАНЕЦЬ,  -нця,  ч.  Те  саме,  що  вірнопіддЕний. 
ВІРНОПІДДАНИЙ,  -а,  -є,  заст.  Вірний  монархові.  //  у 
знач.  ім.  вірнопіддЕний,  -ного,  ч.;  вірнопіддана, 
-ної,  ж.  Про  людину,  яка  вірно  служить  монархові. 
ВІРНОПІДЦАНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  вірнопіддЕнець. 
ВІРНОПІДДАНСЬКИЙ,  -а,  -е,  заст.  Власт.  вірнопідда¬ 
ному. 

ВІРНЯНКА,  -и,  ж.,  діад.  Вірна  дружина. 

ВІРНЙНОЧКА,  -и,  ж.,  діад.  Зменш. -пестл.  до  вірнйнка. 
ВіРОВИЗнАнЕВИй,  -а,  -е.  Прикм.  до  віровизнЕння. 
ВІРОВИЗНАННЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  віросповідЕння. 
ВІРОВІДСТУПНИК,  -а,  ч.,  заст.  Той,  хто  відрікся  від 
своєї  віри. 

ВІРОВІДСТУПНИЦТВО,  -а,  с.  Зречення  своєї  віри. 
ВІРОВІДСТУПНИЦЬКИЙ,  -а,  -е,  заст.  Власт.  віровід¬ 
ступникові. 

ВІРОВІДСТУПНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  віровідступник. 
ВІРОВЧЕННЯ,  -я,  с. ,  заст.  Виклад  основних  поло¬ 
жень  якоїсь  релігії. 

ВІРОГЕНІЯ,  -ї,  ж.  Тривале  існування  вірусів  і  клі¬ 
тин,  при  якому  відбувається  інтеграція  їхніх  ге¬ 
номів  з  наступною  зміною  спадкових  властивос¬ 
тей  клітини. 

ВІРОГІДНИЙ,  -а,  -е.  Який  не  викликає  сумніву; 
достовірний. 

ВІРОГІДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вірогідний. 
**  Вірогідність  дЕних,  спец.  -  властивість,  що 
характеризує  дані  на  точність,  повноту  та  змісто¬ 
вність.  Вірогідність  контрблю,  спец.  -  стійка  від¬ 
повідність  результатів  контролю  дійсному  зна¬ 
ченню  величини. 

ВІРОГІДНО.  Присл.  до  вірогідний.  //  у  здач,  аставп. 
сл.  Можливо. 

ВІРОЛОМНИЙ,  -а,  -е.  Який  порушує  обіцянку,  при¬ 
сягу;  підступний,  зрадницький. 

ВІРОЛОМНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
віролбмний. 

ВІРОЛОМНО.  Присл.  до  віролбмний. 

ВІРОЛОМСТВО,  -а,  с.  Порушення  обіцянки,  прися¬ 
ги;  підступність,  зрадництво. 

ВІРОПлАст,  -Е,  ч.  Внутрішньоклітинне  накопичен¬ 
ня  структурованбго  нуклеопротеїду. 
ВІРОСПОВІДАННЯ,  -я,  с.  Різновид  якого-небудь 
віровчення  з  усталеною  обрядовістю;  належність 
до  якої-небудь  релігії. 

ВІРОСПОВІДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  віросповідЕння. 
ВІРОТЕРПИМИЙ,  -а,  -е.  Який  визнає  право  вільного 
сповідування  будь-якої  релігії. 

ВІРОТЕРПИМІСТЬ,  -мості,  ж.  Абстр.  ім.  до  віротер- 
пймий. 

ВІРСУНГОГРАФІЯ,  -ї,  ж.  Рентгенологічне  досліджен¬ 
ня  вивідної  протоки  підшлункової  залози  та  її 
галузок  після  їхнього  заповнення  контрастною 
речовиною. 

ВІРСУНГОДУОДЕНОСТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне  ство¬ 
рення  сполучення  між  протокою  підшлункової 
залози  і  дванадцятипалою  кишкою. 
ВІРСУНГОЕНТЕРОСТОМІЯ,  -ї,  ж.  Хірургічне  створен¬ 
ня  сполучення  між  протокою  підшлункової  зало¬ 
зи  і  тонкою  кишкою. 

ВІРТУАЛІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.,  спец.  Перехід  на  вищий 
рівень  абстракції  в  управлінні  конкретними  кон¬ 
фігураціями  обчислювальної  системи. 
ВІРТУАЛІЗбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
віртуалізувЕти. 

ВІРТУАЛІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  педок.,  перед.  Здійс¬ 
нювати  віртуалізацію. 

ВІРТУАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Можливий;  той,  що  може 
або  має  проявитися.  2.  Умовний.  Віртуальна  реа¬ 
льність.  **  ВіртуЕльні  частйнки,  фіз.  -  елемента¬ 
рні  частинки,  які  не  можуть  бути  виявлені  за  час 
їх  життя.  3.  Уявний,  реально  не  існуючий.  Вірту¬ 
альний  образ. 

ВІРТУАЛЬНО.  Присл.  до  віртуЕльний. 

ВІРТУОЗ,  -а,  ч.  Виконавець,  який  досконало  воло¬ 
діє  технікою  свого  мистецтва.  //  чого.  Людина, 
що  досягла  найвищого  ступеня  майстерності  в 
якійсь  справі. 

ВІРТУбЗ-ІНСТРУМЕНТАЛІСТ,  віртубза-інструменталїс- 
та,  ч.  Музикант,  який  досконало  володіє  технікою 
гри  на  музичному  інструменті. 

ВІРТУОЗНИЙ,  -а,  -е.  Власт.  віртуозові.  //  Високо- 
майстерний. 

ВІРТУОЗНІСТЬ,  -ності,  ж.  Досконала  технічна  майс¬ 
терність  виконавця  (перев.  музиканта).  //  Най¬ 
вища  майстерність  у  якій-небудь  Справі. 
ВІРТУОЗНО.  Присл.  до  віртубзний. 

ВІРУВАННЯ,  -я,  с.  Релігійні  уявлення  кого-небудь; 
віросповідання. 


ВІРУВАТИ,  -ую,  -уєш,  педок.  1.  Бути  релігійним, 
вірити  в  Бога.  2.  рідко.  Бути  певним,  перекона¬ 
ним  у  чому-небудь. 

ВІРУЛЕНТНИЙ,  -а,  -е,  бакт.  Здатний  викликати 
інфекційні  захворювання;  хвороботворний  (про 
мікроби). 

ВІРУЛЕНТНІСТЬ,  -ності,  ж.,  бакт.  Хвороботворна  сила 
мікроба,  вірусу. 

ВІРУЛІЦйДи,  -ів,  мп.  Речовини,  що  убивають  віруси. 
ВІРУЛІЦйДніСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  деяких  фізич¬ 
них  факторів  і  хімічних  речовин  убивати  віруси. 
ВІРУС,  -у,  ч.,  бакт.  1.  Один  із  найдрібніших  мікро¬ 
організмів,  що  викликає  інфекційне  захворюван¬ 
ня.  2.  перев.  Про  те,  що  торкає,  уражає  глибоко 
чи  багатьох.  3.  спец.  Програма,  що  здатна  сама 
приєднуватися  до  інших  програм  комп’ютера  та 
викликати  збої  в  їхній  роботі. 

ВІРУСЕМІЯ,  -ї,  ж.  Наявність  вірусів  у  крові. 
ВІРУСНИЙ,  -а,  -е,  бакт.  Стос,  до  вірусу.  //  Зумовле¬ 
ний  вірусом. 

ВІРУСОВМІСНИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  вірус. 
ВІРУСОВМІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вірусо- 
вмґсний 

ВІРУСОГЕНЕТИЧНИЙ,  -а,  -е.  Заснований  на  припу¬ 
щенні  про  перетворення  здорової  клітини  в  рако¬ 
ву  внаслідок  впливу  пухлинородного  вірусу  на  її 
спадковий  апарат.  Вірусогенетична  гіпотеза  ви¬ 
ник  неп  ви  пухлин. 

ВІРУСОЛОГ,  -а,  ч.  Фахівець  із  вірусології. 
ВІРУСОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вірусолбгії.  **  Ві¬ 
русологічні  дослідження  -  дослідження,  що  ви¬ 
конуються  з  метою  діагностики  вірусних  інфек¬ 
цій,  вивчення  відповідних  збудників. 

ВІРУСОЛОГІЯ,  -Г,  ж.  Наука  про  віруси. 

ВІРУСОНОСІЙ,  -А,  ч.  Живий  організм,  у  якому  жи¬ 
вуть  і  розмножуються  віруси. 

ВІРУСОНОСІЙСТВО,  -а,  с.  Носійство  збудників  якої- 
небудь  вірусної  хвороби. 

ВІРУСОПОДІВНИЙ,  -а,  -е.  Який  нагадує  на  вигляд 
вірус,  схожий  на  вірус. 

ВІРУСОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
вірусоподібний. 

ВІРУСОСКОПІЯ,  -ї,  ж.  Мікроскопічне  дослідження 
морфології  (див.  морфологія  1)  вірусів. 

ВІРУСУРІЯ,  -І,  ж.  Наявність  вірусів  у  сечі. 

ВІРУТНИЙ,  -а,  -є,  діад.,  рідко.  Справжній,  достовірний. 
ВІРУТНИК,  -а,  ч.,  діад.,  заст.  Довірена  особа. 
ВірУтно,  діад.  Присл.  до  вірутний. 

ВІРУЮЧИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  акт.  теп.  ч.  до  вірувати. 
//  у  знач.  ім.  віруючий,  -чого,  ч.;  віруюча,  -чої,  ж. 
Людина,  яка  визнає  існування  Бога;  релігійна  лю¬ 
дина. 

ВІРЧИЙ,  -а,  -е.  Який  свідчить  про  доручення  ко¬ 
мусь  чого-небудь.  **  Вірчі  грЕмоти  -  документи, 
які  засвідчують  призначення  певної  особи  дипло¬ 
матичним  представником  у  якій-небудь  державі. 
ВІРШ,  -а,  ч.  1.  Невеликий  поетичвий  твір,  написа¬ 
ний  ритмізованою  мовою,  найчастіше  з  римуван¬ 
ням  рядків.  //  заст.  Вітальний  віршований  твір 
на  Різдво  чи  Великдень,  перев.  з  біблійним  сюже¬ 
том.  2.  Одиниця  ритмізованої,  поетичної  мови, 
що  складається  з  певвої  кількості  стоп,  з  чергу¬ 
ванням  наголошених  і  ненаголошених  складів; 
рядок.  Білий  вірш. 

ВІРША,  -і,  ж.,  заст.  Вірш. 

ВІРШАР,  -Е,  ч.,  рідко.  Те  саме,  що  поЕт. 

ВІРШИК,  -а,  ч.  Зменш.-пестл.  до  вірш  1. 

ВІРШІВНЙК,  -а,  ч.,  заст.  Поет. 

ВІРШНИК,  -а,  ч. ,  заст.  Поет.  Латинський  віршпик. 
віршОваний,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вір¬ 
шу  вЕти  1. 

ВІРШОВЙЙ,  -Е,  -Е.  1.  Стос,  до  вірша.  2.  Написаний 
віршем.  Віршовий  твір. 

ВІРШОЗНАВЕЦЬ,  -вця,  ч.  Фахівець  з  віршознавства. 
ВІРШОЗНАВСТВО,  -а,  с.  Галузь  філології,  яка  вивчає 
віршовану  природу  літературного  твору. 
ВІРШОЗНАВЧИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  віршознавства. 
ВІРШОМАЗ,  -а,  V.,  заеважл.  Бездарний  поет. 
ВІРШОМАЗНИЦТВО,  -а,  с.,  заеважл.  Писання  безда¬ 
рних  віршів. 

ВІРШОПЙСЕЦЬ,  -сця,  ч„  заст.  Поет. 

ВІРШОРОБ,  -а,  V.,  заеважл.  Те  саме,  що  віршомЕз. 
ВІРШОРОБСТВО,  -а,  с. ,  заеважл.,  рідко.  Писання 
пустих,  бездарних  віршів. 

ВІРШУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  віршування. 
ВІРШУВАЛЬНИК,  -а,  ч.,  заст.  Поет. 

ВІРШУВАЛЬНИЦЯ,  -і,  заст.  Жін.  до  віршувЕльник. 
ВІРШУВАННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач.  віршувЕти  1. 
2.  Система  побудови  та  організації  вірша. 
ВІРШУВАТИ,  -ую,  -уєш,  педок.  1.  перех.  і  неперех. 
Складати,  писати  вірші.  2.  пере х.,  перед.,  рідко. 
Те  саме,  що  декламувЕти. 

ВІРШУВАТИСЯ,  -ується.  Пас.  до  віршувЕти. 
ВІРЬОВКА,  -и,  ж.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  мотузка. 
БіРьОвочка,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  вірьбвка. 
ВІРЬОВОЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вірьбвка. 
ВІРЬОВЧАНИЙ,  -а,  -е,  розм.,  рідко.  Зробл.  з  вірьов¬ 
ки.  Вірьовчані  петлі. 

ВІР'Я,  рідко  ВОР'Я,  -А,  с.  1.  збірп.  Жердини  для 
огорожі.  2.  Огорожа  з  жердин. 

ВІРЯЧИ.  Діеприсл.  до  вірити. 

ВІСЕНЬ,  -і.  ж.,  діад.  Осінь. 

ВІСЕСИМЕТРЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Симетричний  відносно  осі 
симетрії. 

ВІСІМ,  восьми  і  вісьмбх,  числ.  кільк.  Назва  числа 
та  цифри  8.  //  чого.  Кількість  із  8  одиниць. 
ВІСІМДЕСЯТ,  -тй  і  -тьбх,  числ.  кільк.  Назва  числа 
80  та  його  цифрового  позначення.  //  чого.  Кіль¬ 
кість  із  80  одиниць. 

ВІСІМДЕСЯТИЙ,  -а,  -е.  Числ.  порядк.  до  вісімдесят. 


ВІСІМДЕСЯТИЛІТНІЙ 

ВІСІМДЕСЯТИЛІТНІЙ,  -я,  -є.  Те  саме,  що  вісімдеся¬ 
тирічний.  Вісімдесятилітня  людина. 
ВІСІМДЕСЯТИЛІТТЯ  (80-ліття),  -я,  с.  Те  саме,  що 
восьмидесятиліття. 

ВІСІМДЕСЯТИРІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  вісімдесят 
років. 

ВІСІМДЕСЯТИРІЧЧЯ  (80-річчя),  -я,  с.  1.  Час,  період 
тривалістю  вісімдесят  років.  2.  Річниця,  рокови¬ 
ни  того,  що  відбулося  або  почало  існувати  вісім¬ 
десят  років  тому. 

ВІСІМКА,  -и,  ж.  1.  Назва  цифри  8.  //  розм.  Назва 
того  чи  іншого  виду  транспорту,  нумерованого 
цифрою  8  (автобус,  трамвай  тощо).  //  Назва  гру¬ 
пи  людей  з  восьми  осіб.  2.  Гральна  карта,  що  має 
вісім  позначок  однієї  масті. 

ВІСІМКОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вісімка. 
вісімнадцяте ро,  -тьбх,  числ.  кільк.  Збірн.  до 

ВІСІМНАДЦЯТЬ. 

ВІСІМНАДЦЯТИЙ,  -а,  -е.  Числ.  порядк.  до  вісімнад¬ 
цять. 

ВІСІМНАДЦЯТИЛІТНІЙ  (18-літній),  -я,  -є.  Те  саме,  що 
вісімнадцятирічний. 

ВІСІМНАДЦЯТИЛІТТЯ  (18-ліття),  -я,  с.  Те  саме,  що 
вісімнадцятиріччя. 

вісіМНАДЦЯТИМЕТРбвий  (18-метрбвий),  -а,  -е.  Мі¬ 
рою  (довжиною,  висотою,  шириною)  у  вісімнад¬ 
цять  метрів. 

ВІСІМНАДЦЯТИРІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  має  вісімнадцять 
років. 

ВІСІМНАДЦЯТИРІЧЧЯ  (18-річчя).  -я,  с.  І.  Час,  період 
тривалістю  вісімнадцять  років.  2.  Річниця,  роко¬ 
вини  того,  що  відбулося  або  почало  існувати  ві¬ 
сімнадцять  років  тому. 

ВІСІМНАДЦЯТЬ,  -ти  і  -тьбх,  числ.  кільк.  Назва  чис¬ 
ла  18  та  його  цифрового  позначення.  //  чого.  Кі¬ 
лькість  із  18  одиниць. 

Вісімсбт,  восьмисот,  числ.  кільк.  Назва  числа  800 
та  його  цифрового  позначення.  //  чого.  Кількість 
із  800  одиниць. 

ВІСК,  вбску,  ч.  1.  Пластична  маса  жовтого  чи  біло¬ 
го  кольору,  яку  виробляють  бджоли  для  стільни¬ 
ка.  2.  Якісно  близька  до  бджолиного  воску  маса 
мінерального  або  рослинного  походження. 
Віскарія,  -ї,  ж.  Багаторічна  трав'яниста  рослина  з 
оголеним  стеблом,  ЗО  -  80  см  заввишки. 
віСКАша,  -і,  ж.  Ссавець  ряду  гризунів. 

ВІСКІ,  невідм..  с.  Алкогольний  напій,  що  виробля¬ 
ється  перев.  в  Англії  та  США  перегоном  пива. 
ВІСКОЗА,  -и,  ж.  Речовина,  що  виробляється  з  це¬ 
люлози  та  йде  на  виготовлення  штучного  шовку, 
шкіри,  пластичних  виробів  і  т.  ін. 

ВІСКОЗЙМЕТР,  -а,  ї.,  фіз.  Прилад  для  визначення 
в’язкості. 

віскозиметрйчний,  -а,  -е.  Стос,  до  віскозиметрії. 
ВІСКОЗИМЕТРІЯ,  -ї,  ж ..  фіз.  Сукупність  методів 
вимірювання  в’язкості. 

віскозин,  -у,  у.  Мінеральне  масло  з  нафти  для 
змазування  передавальних  механізмів,  тракторів 
та  автоматів. 

ВІСКбЗНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  віскбза.  Віскозне 
виробництво.  //  Який  виробляє  віскозу.  Віскоз¬ 
ний  комбінат.  //  Вигот.  із  віскози. 

ВІСКРЙВЕЦЬ,  -вця,  у.,  діан.  Шмаркач. 

ВЮКРЙВИЙ,  -а,  -е,  діан ..  вульг.  Шмаркатий. 

ВІСКРЙК,  -4,  ч..  діал.  1.  вульг.  Шмаркля.  2.  лайл. 
Шмаркач. 

ВІСЛЮК,  -4,  ч.  1.  Те  саме,  що  осАл  1.  2.  лайл.  Про 
нерозумну,  вперту  людину.  //  Про  людину,  що 
сліпо  підкоряється  й  служить  комусь. 

ВІСМУТ,  -у,  у.,  заст.  Вісмут. 

ВІСМУТИН,  -у ,  у.  Мінерал  класу  сульфідів. 

ВІСМУТЙТ,  -у,  у.,  заст.  Бісмутит. 

ВІСМУТОВИЙ,  -а,  -є,  хім. .  заст.  Вісмутовий. 
ВІСМУТОВМІСНИЙ,  -а,  -є.  Який  містить  вісмут. 
ВІСНЙЙ,  -4,  -4,  діал.  Осьовий. 

ВІСНИК,  -а,  у.  1.  Той,  хто  приносить  якусь  звістку; 
вістун.  2.  перен.  Ознака,  виразник  чогось;  прові- 
сник.  3.  Складова  частина  назв  деяких  періодич¬ 
них  видань. 

ВІСНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  вісник  1,2. 

ВІСНЙК,  -4,  у.,  діал.  Струг. 

ВісОн,  -у,  у.,  заст.  Тонка  коштовна  тканина  у 
вбранні  царів,  жерців  і  т.  ін. 

ВЮбнниЙ,  -а,  -є,  заст.  Прикм.  до  вісбн. 

ВІСПА,  -и,  ж.  1.  Інфекційна  хвороба,  що  супрово¬ 
диться  гнійним  висипом  на  шкірі  та  слизових 
оболонках.  **  Вітряні  віспа  -  гостре  інфекційне 
захворювання,  що  характеризується  доброякіс¬ 
ним  перебігом,  помірною  загальною  інтоксикаці¬ 
єю,  гарячкою  і  плямисто-везикулярним  висипом. 
Натуральна  віспа  -  гостре  інфекційне  захворю¬ 
вання,  що  характеризується  загальною  інтокси¬ 
кацією,  гарячкою  і  пустул  ьозно-папульозним 
висипом.  2.  розм.  Шрами  на  шкірі  від  цієї  хворо¬ 
би  або  на  місці  запобіжного  щеплення. 

ВіСПАр,  -А,  у.,  діал.  Той,  хто  щепить  віспу. 

ВіСПЙНА,  -и,  ж.  Окремий  гнійник  віспн  або  шрам 
від  нього  на  тілі. 

ВІСПЙНКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  віспйна. 

ВіСПбВАНИй,  -а,  -е.  Те  саме,  що  віспувАтий. 
В1СПОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Схожий,  подібний  до  віспи. 
ВІСПОЩЕПЙЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  віспощеплення. 
ВІСПОЩЕПІЙ,  -А,  у.,  заст.  Той,  хто  щепить  віспу. 
ВІСПОЩЕПІЙКА,  -и.  Жін.  до  віспощепій. 
ВІСПОЩЕПЛЕННЯ,  -я,  с.  Щеплення  противіспяної 
сироватки. 

ВІСПУВАТИЙ,  -а,  -е.  Покритий  шрамами  од  віспи; 
рябий. 

ВЮПАнЙЙ,  -АнА,  -АнА.  Прикм.  до  віспа. 

ВіссАти  див.  увіссАти. 


ВІСТ,  -у,  у.  1.  Гра  в  52  карти.  2.  Певна  комбінація 
карт  у  грі  в  преферанс,  бостон. 

ВІСТЙТИ,  віщу,  вістйш,  ведок ..  перех. .  рідко.  Те 
саме,  що  віщувАти. 

В1СТІВНЙК,  -А,  у.,  рідко.  Те  саме,  що  вістун  1. 
ВІСТКА,  -и,  ж.,  про  кого  -  що  і  без  додатка.  Те 
саме,  що  звістка. 

ВІСТНИК,  -а,  у.,  заст.  Те  саме,  що  вісник. 

ВІСТОВЕЦЬ,  -вцА,  у.  Те  саме,  що  вістун  X. 

ВІСТОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  віст. 

ВІСТОВЙЙ,  -А,  -А.  1.  Який  подає  звістку,  сигнал, 
умовний  знак;  сигнальний.  2.  у  знач.  ім.  вісто- 
вйй,  -вого,  у.  Солдат,  який  виконує  службові 
доручення  командирів  штабу;  посильний. 
В1СТОВЙК,  -А,  у.,  рідко.  Те  саме,  що  вістун  1. 
В1СТОВНЙК,  -А,  у.,  рідко.  Те  саме,  що  вістун. 
ВІСТОВНЙЦЯ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  вісниця. 

ВІСТОНЬКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  вісточка. 

ВІСТОЧКА,  -и,  ж.  Пестл.  до  вість  1. 

ВІСТРЯ,  -я,  с.  1.  Тонкий,  загострений  або  звужений 
кінець  якогось  предмета.  2.  Гострий,  різальний 
бік  якого-небудь  знаряддя;  лезо.  3.  перен.  Найіс¬ 
тотніша  частина  чогось,  спрямована  на  боротьбу 
проти  чогось.  **  на  вістрі  ножА  (бути,  знаходити¬ 
ся  і  т.  ін.)  -  у  ризикованому  положенні,  нара¬ 
жаючись  на  небезпеку. 

ВІСТУВАТИ,  -Ую,  -Уєш,  недок ..  уроч.  1.  перех.  і  не- 
перех.  Давати  вісті;  сповіщати.  2.  перех..  рідко. 
Те  саме,  що  віщувАти  1.  3.  Приймати  умови  гри, 
погоджуватися. 

ВІСТУН,  -А,  у.  1.  Той,  хто  приносить  звістку.  2.  пе¬ 
рен.  Те  саме,  що  вісник  2. 

ВІСТУНКА,  -и,  ж.  Жін.  до  вістун. 

ВІСТЬ,  -і,  ж.  1.  Звістка,  повідомлення.  **  Без  вісті 
пропАсти  (знйкнути)  -  безслідно  зникнути  (про 
людину).  ОстАнні  вісті  -  найновіші,  найсвіжіші 
повідомлення.  2.  тільки  мв.  Складова  частина 
назв  деяких  періодичних  видань. 
вісцеральний,  -а,  -е.  Нутрощевий;  належний  до 
внутрішніх  органів  людини  або  тварин;  прилег¬ 
лий  або  повернутий  до  нутрощів. 

ВІСЦЕРЙТ,  -у,  у.  Запалення  внутрішніх  органів. 
ВІСЦЕРОГЕННИЙ,  -а,  -е.  Який  виникає  у  внутрішніх 
органах.  **  ВісцерогАнний  пбтяг  -  будь-який  по¬ 
тяг,  що  базується  на  фізіологічних  потребах;  віс¬ 
церальний  потяг. 

ВІСЦЕРОМОТОРНИЙ,  -а,  -е:  **  вісцеромотбрний  ре- 
флАкс  -  вісцеральний  рефлекс:  при  подразненні 
рецепторів  внутрішнього  органа  спостерігається 
скорочення  певних  скелетних  м'язів. 

ВІСЦЕРОПТОЗ,  -у,  у.,  мед.  Опущення  нутрощів. 
ВІСЦЕРОРЕЦЕПТОР,  -а,  у.  Рецептор  у  внутрішніх 
органах. 

ВЮЦЕРОТОНІЯ,  -ї,  ж.  Один  із  трьох  основних  ком¬ 
понентів  темпераменту,  прийнятих  в  конституці¬ 
ональній  теорії. 

ВІСЦЙН,  -у,  У.  Клейка  речовина,  продукт  перетво¬ 
рення  клітинних  стінок  і  цитоплазми  в  деяких 
рослин. 

ВІСЬ,  бсі,  ж.  1.  Дерев'яний  або  металевий  стрижень, 
на  кінці  якого  насаджують  колеса.  //  Стрижень, 
навколо  якого  обертаються  певні  механізми,  час¬ 
тини  машини  тощо.  2.  спец.  Уявна  пряма  лінія,  що 
проходить  через  середину  якого-небудь  тіла  чи 
простору.  3.  перен.  Суть  чого-небудь,  те  основне, 
навколо  чого  щось  відбувається.  4.  перен.  Військо¬ 
во-політичний  союз,  що  укладається  державами  з 
агресивною  метою. 

ВІСЯНЙЦЯ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  букса  1. 

ВІТА,  -и,  ж ..  зах.  Гілка. 

ВІТАЛІЗМ,  -у,  у.  Ідеалістичний  напрям  у  біології, 
що  пояснює  життєві  процеси  дією  надприродної 
життєвої  сили,  яка  нібито  є  в  організмах. 

ВІТАЛІСТ,  -а,  у.  Прихильник  віталізму. 
ВІТАЛ1СТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  віталізм.  Віталіс¬ 
тичне  вчення. 

ВІТАЛІСТКА,  -и.  Жін.  до  віталіст. 

ВІТАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  виражає  вітання;  приві¬ 
тальний.  2.  біол.  Життєвий,  прижиттєвий;  той, 
що  стосується  життєвих  явищ;  необхідний  для 
життя.  **  ВітАльна  статйстика  -  певні  числові 
дані  про  конкретний  індивід,  такі  як  зріст,  вага 
тощо. 

ВІТАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж ..  психол.  1.  Здатність  за¬ 
лишатися  живим.  2.  Рух,  дія  або  сила. 

ВІТАЛЬНЯ,  -і,  ж.  Спеціально  умебльована  кімната 
для  приймання  гостей. 

ВІТАМІН  див.  вітаміни. 

ВІТАМІНИ,  -ів,  мв.  (одн.  вітамін,  -у,  у.).  1.  Органіч¬ 
ні  сполуки  різної  хімічної  природи,  необхідні  для 
нормальної  життєдіяльності  людини  й  тварин; 
брак  їх  зумовлює  розлад  організму  (рахіт,  цингу 
та  інші  хвороби).  2.  Препарат,  який  містить  такі 
сполуки. 

ВІТАМІНІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Додання  вітамінів  у  харчові 
продукти  або  готові  страви. 

ВІТАМІНІЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
вітамінізувАти. 

ВІТАМІНІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  і  док.,  перех. 
Уводити  вітаміни  в  що-небудь,  насичувати  віта¬ 
мінами. 

ВІТАМІННИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  вітаміни.  //  Який 
виробляє  вітаміни.  Вітамінний  завод.  **  Вітамінна 
недостАтність  -  хворобливий  стан  організму, 
обумовлений  повною  відсутністю,  недостатнім 
надходженням  вітамінів  в  організмі,  вітамінне 
(вітамІнно-трав’янА)  бброшно  -  кормове  борош¬ 
но,  що  готується  з  висушеної  трави  з  високим 
вмістом  вітамінів.  Вітамінні  лрепарАти  -  лікарсь¬ 
кі  засоби,  що  містять  окремі  вітаміни  або  групи 


вітамінів  у  визначених  співвідношеннях. 
ВІТАМІННІСТЬ,  -ності,  ж.  Ступінь  насиченості  чого- 
небудь  вітамінами. 

ВІТАМІНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вітамін. 
ВІТАМІНОВМІСНИЙ,  -а,  -є.  Який  містить  вітаміни. 
ВІТАМІНОЗНИЙ,  -а,  -е.  Багатий  на  вітаміни. 
ВІТАМІНОЛОГ,  -а,  у.  Фахівець  із  вітамінології. 
ВІТАМІНОЛОГІЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вітамінології. 
ВІТАМІНОЛОГІЯ,  -ї,  ж.  Наука  про  вітаміни,  про  їх 
роль  у  життєдіяльності  організму. 

ВІТАМІНОНОСІЙ,  -я,  у.  Харчовий  продукт  рослинно¬ 
го  або  тваринного  походження,  що  містить 
якийсь  один  або  кілька  вітамінів. 
ВІТАМІНОНОСНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вітаміноносія. 
ВІТАМІНОПОДІБНИЙ,  -а,  -е.  Який  за  своїми  властиво¬ 
стями  подібний  до  вітамінів. 

ВІТАМІНОТЕРАПІЯ,  -і,  ж.  Використання  вітамінних 
препаратів  із  лікувальною,  відновною  і  профілак¬ 
тичною  метою. 

ВІТАННЯ,  -я,  с.  1.  Слова  або  жести,  звернені  до 
кого-небудь  під  час  зустрічі  на  знак  прихильного 
ставлення,  доброзичливості  і  т.  ін.  //  Вияв  при¬ 
язні,  прихильного  ставлення  до  когось.  2.  Усне 
або  письмове  поздоровлення  чи  побажання  здоро¬ 
в’я,  успіхів  і  т.  ін.  3.  рідко.  Пригощання,  часту¬ 
вання  когось  чим-небудь. 
вітАннячко,  -а,  с.  Пестл.  до  вітАиия. 

ВІТАТИ,  -аю,  -Аєш,  ведок.  1.  перех.  і  без  додатка. 
Звертатися  до  кого-небудь  під  час  зустрічі  з  при¬ 
вітом,  виявляючи  доброзичливість.  //  Оплесками 
або  словами  виявляти  приязнь,  прихильне  став¬ 
лення  до  когось.  2.  перех..  кого  з  чим.  Висловлю¬ 
вати  комусь  почуття  радості,  задоволення  з  при¬ 
воду  якоїсь  події,  успіху  та  ін.;  поздоровляти. 
3.  перех..  перев.  Радісно  сприймати,  схвалювати 
що-небудь.  4.  перех.  і  без  додатка.  Гостинно  при¬ 
ймати  когось.  //  чим.  рідко.  Пригощати,  частува¬ 
ти.  5.  перех..  заст.  Запрошувати.  6.  неперех.. 
рідко.  Те  саме,  що  захбдити  1.  //  Гостювати  в 
кого-небудь. 

ВІТАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  недок..  до  кого,  з  ким  і 
без  додатка.  Висловлювати,  виражати  жестом 
вітання  під  час  зустрічі;  здоровкатися. 

ВіТАФТбР,  -у,  у.,  фарм.  Лікарський  препарат,  що 
його  застосовують  при  карієсі  зубів  у  дітей. 
ВІТЕБСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Вітебськ. 

ВІТЕКС,  -у,  у.  Рід  рослин  родини  вербенових. 
ВІТЕЛОГЕНЕЗ,  -у,  у.  Синтез  жовтка  та  накопичення 
його  у  жіночих  статевих  клітинах  тварин  у  пері¬ 
од  їхнього  росту. 

ВІТЕР,  -тру,  у.  1.  Рух  потоку  атмосферного  повітря 
в  горизонтальному  напрямі.  2.  Потік  заряджених 
частинок,  плазми  в  космічному  просторі.  Соняч¬ 
ний  вітер. 

ВІТЕРЕЦЬ,  -рцю,  У.  Зменш. -пестл.  до  вітер. 

ВІТЕРЙТ,  -у,  у.  Мінерал  класу  карбонатів. 

ВІТЕРИЦЯ,  -і,  ж.,  зах.  Вихор. 

ВІТЕРНИК,  -а,  у.,  зах.  1.  Висип  на  тілі.  2.  Рослина 
для  лікування  цього  захворювання. 

ВІТИ,  віт,  мн.  (одя.  віта,  -и,  ж.).  Відгалуження 
дерева,  куща  або  трав’янистої  рослини;  гілки. 
ВІТИКУЛЬТУРА,  -и,  ж.  Виноградництво,  культура 
винограду. 

ВІТИЛІГО,  незм.  і  невідм..  с ..  мед.  Хронічне  захво¬ 
рювання  людини;  проявляється  в  утворенні  на 
шкірі  знебарвлених  плям. 

В1ТЙСТИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  вітлАстий. 
ВІТЙТ,  -у,  У.  Рідкісний  мінерал;  свинцево-сірі  не¬ 
прозорі  кристали  з  металічним  блиском. 

ВІТИХЕНІТ,  -у,  у.  Рідкісний  мінерал;  сталево-сірі 
або  олов'яно-білі  непрозорі  кристали  з  металіч¬ 
ним  блиском. 

ВІТІЙСТВО,  -а,  с.»  заст.  Красномовство. 
ВІТІЙСТВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок..  заст..  ірон.  Го¬ 
ворити  красномовно,  виголошувати  промови. 
ВІТКА,  -и,  ж.  1.  Зменш,  до  віта.  2.  Залізнична 
колія,  відгалужена  від  основної  колії.  3.  У  про¬ 
грамуванні  -  один  з  альтернативних  шляхів,  що 
виходять  з  точки  галуження.  4.  рідко.  Притока 
ріки. 

ВІТЛАСТИЙ,  -а,  -е.  Який  має  багато  віт;  гіллястий. 
В1ТЛЙВИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Привітний. 

ВІТОГЕПАТ,  -у,  у.,  фарм.  Лікарський  препарат,  що 
Його  застосовують  при  різного  роду  анеміях,  хво¬ 
робі  Ботківа,  хронічних  розладах  печінки. 
ВІТОНЬКА,  -и,  ж.,  зах.  Пестл.  до  віта. 
віточка,  -и,  ж.,  зах.  Пестл.  до  віта. 

ВІТРАЖ,  -а,  у.  Малюнок  на  склі  або  візерунок  із 
кольорового  скла  (у  вікнах,  дверях  і  т.  ін.). 
ВіТРАЖЙСТ,  -а,  у.  Той,  хто  виготовляє  вітражі. 
ВІТРАЖЙСТКА,  -и.  Жін.  до  ВІТражйСТ. 

ВіТРАжний,  -а,  -є.  Прикм.  до  вІтрАж. 

ВІТРЕКТОМІЯ,  -ї,  ж.,  мед.  Видалення  патологічно 
зміненого  склоподібного  тіла. 

ВІТРЕН,  -у,  у.  Одна  з  основних,  найменш  зольних, 
складових  частин  викопного  вугілля,  що  утворю¬ 
ється  при  розкладанні  рослин  у  водному  середо¬ 
вищі  без  доступу  кисню. 

ВІТРЕЦЬ,  -терцю,  у.  Зменш. -пестл.  до  вітер. 
В1ТРЙЛО,  -а,  с.  1.  Прикріплений  до  щогли  або  реї 
великий  шматок  полотна  певної  форми  (трикут¬ 
ний,  прямокутний),  за  допомогою  якого  вітер 
рухає  судно.  2.  Народнопоетична  форма  звертан¬ 
ня  до  вітру. 

ВІТРЙЛЬНИИ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вітрйло  1.  Вітриль¬ 
не  полотно.  //Який  має  вітрила. 

ВіТРЙЛЬНИК,  -а,  у.  Судно  з  вітрилами. 
ВІТРЙЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Чутливість  до  вітру. 
ВІТРЙЛЬЦЕ,  -я,  с.  Зменш. -пестл.  до  вітрйло  1. 
ВІТРЙНА,  -и,  ж.  1.  Спеціально  обладнане  вікно  в 


190 


крамниці  з  виставленими  в  ньому  зразками  това¬ 
рів.  Ц  Вікно  в  ательє,  перукарні  тощо  з  вистав¬ 
леними  зразками  продукції,  зачісок  і  т.  ін. 
2.  Спеціально  обладнана  дошка,  скринька,  стенд 
тощо  з  виставленими  експонатами,  газетами,  ого¬ 
лошеннями  та  ін. 

ВІТРИНІТ,  -у,  V.  Групова  назва  двох  мінералів  - 
колініту  і  телініту. 

ВІТРИННИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вітрйна. 

ВІТРИСТИЙ,  -а,  -е.  Багатий  на  вітри. 

ВІТРЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вітристий. 
ВІТРИСЬКО,  -а,  ч.  Збільш,  до  вітер. 

ВІТРИТИ,  -рю,  -рйш,  ведок.,  перех.,  діал.  1.  також 
без  додатка.  Винюхувати  щось  у  повітрі  (про  со¬ 
бак  тощо).  2.  переш.  Вивідувати  щось. 

ВІТРЙТИСЯ,  вітрюся,  вітришся,  ведок. ,  розм.,  рід¬ 
ко.  Мандрувати. 

ВІТРИФІКАЦІЯ,  -ї,  ж.  Перехід  рідини  в  склоподібний 
стан  за  зниження  її  температури. 

ВІТРИЦЯ,  -і,  ж.,  зах.  Вихор. 

ВІТРЙЩЕ,  -а,  ч.  Збільш,  до  вітер. 

ВІТРІВ,  -рова,  -рове.  Прикм.  до  вітер. 

ВіТРібЛЕВИй,  -а,  -є.  Прикм.  до  вітрібль. 

ВіТРібль,  -і,  ж.,  зах.  1.  Синій  камінь,  мідний  ку¬ 
порос.  2.  Загальна  назва  купоросів. 
вітріти,  -(є,  ведок,  безос.,  розм.  Ставати  вітряним 
(про  погоду). 

ВІТРОАГРЕГАТ,  -а,  ч.  Агрегат,  якому  надає  руху 
енергія  вітру. 

ВІТРОВАЛ,  -у,  V.,  рідко.  Те  саме,  що  бурелбм. 
ВІТРОВАЛЬНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Прикм.  до  вітровАл. 
ВІТРОВЙЙ,  -і,  -і.  1.  Викликаний  вітром.  2.  Який 
захищає  від  вітру. 

ВІТРОВИНА,  -и,  ж.,  діал.  Хвороба  кори  дерева. 
ВІТРОВІДПІРНИЙ,  -а,  -є,  рідко.  Який  чинить  опір 
вітрові. 

ВІТРОВІЙ,  -ю,  ч,  поет.  Сильний  вітер. 

ВІТРОВІЙКА,  -и,  ж.,  зиеважл.  Легковажна,  нерозсу¬ 
длива  дівчина,  жінка. 

ВІТРОВІННЯ,  -я,  с.,  поет.  Віяння  вітру. 

ВІТР6ВКА,  -и,  ж.,  рози.  Легка,  перев.  без  підклад¬ 
ки  куртка  з  вітронепроникної  або  плащової  тка¬ 
нини. 

ВІТРОГІН  і  ВІТРОГОН,  -гбна,  ч.  1.  зиеважл.  Легко¬ 
важний,  нерозсудливий  хлопець,  чоловік;  жев¬ 
жик.  2.  рози.,  рідко.  Про  людину,  яка  швидко 
ходить.  3.  тех.  Пристосування  для  створення  си¬ 
льної  течії  повітря. 

ВІТРОГІННИЙ,  -а,  -е:  **  Вітрогінні  зАсоби  -  лікарські 
засоби,  що  сприяють  відходженню  газів  із  шлун¬ 
ково-кишкового  тракту. 

ВІТРОГОН  див.  вітрогін. 

ВІТРОГОНИТИ,  -ню,  -ниш,  ведок.,  зиеважл.  Поводи¬ 
тися  легковажно. 

ВІТРОГОНКА,  -и,  зиеважл.  Жін.  до  вітрогбн  1. 
ВІТРОГОнний,  -а,  -є.  Прикм.  до  вітрогбн. 
ВІТРОДВИГУН,  -А,  ч  Двигун,  що  діє  за  допомогою 
сили  вітру. 

ВІТРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ,  -ї,  ж.  Електростанція,  що  за 
допомогою  сили  вітру  виробляє  електроенергію. 
ВІТРОЕНЕРГЕТИКА,  -и,  ж.  Галузь  техніки,  що  за¬ 
ймається  теорією  та  практикою  використання 
енергії  вітру. 

ВІТРОЕНЕРГЕТЙЧНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вітроенергетики. 
ВІТРОЗАПЙЛЕННЯ,  -я,  с.,  бот.  Запилення  за  допомо¬ 
гою  вітру. 

Вітрозапильний,  -а,  -е,  бот.  Який  запилюється  за 
допомогою  вітру.  Вітрозапильні  рослини. 
ВІТРОЗАЛЙЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
вітрозапйльний. 

ВІТРОЗАПЙЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  вітроза- 
лйльний. 

ВІТРОЗАПЙЛЮВАНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  вітрозапй¬ 
льний. 

ВІТРОЗАТРЙМНИЙ,  -а,  -є.  Який  затримує  вітер. 
ВІТРОЗАХИСНЙЙ,  -А.  -і.  Який  захищає  від  вітру. 
Вітрозахисна  смуга. 

ВІТРОЗАХИСТ,  -у,  ч.  Захист  від  вітру. 

ВіТРОКбЛЕСО,  -а,  с.  Спеціальне  колесо,  що  руха¬ 
ється  силою  вітру. 

ВІТРОЛЕТЕНЬ,  -тая.  ч.,  діал.  Який  розлітається  за 
вітром. 

ВіТРОЛбМ,  -у,  ч.  Те  саме,  що  бурелбм. 

ВІТРОЛОМНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  вітрозахи- 
снйй. 

ВІТРОМІР,  -а,  ч.,  метеор.  Прилад,  за  допомогою 
якого  вимірюється  сила  вітру. 

ВІТРОМІРНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  вимірювання 
сили  вітру. 

ВІТРОНЕПРОНИКНЙЙ,  -а,  -е.  Через  який  не  проникає 
вітер. 

ВІТРОНЕПРОНЙКНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
вітронелроникнйй. 

вітронбгий,  -а,  -е,  поет.  Дуже  швидкий.  Вітроао- 
гшй  кінь. 

вітросиловий,  -А,  -А,  тех.  Який  діє  за  допомогою 
сили  вітру.  Вітросилова  станція. 

ВІТРОУСТАНбВКА,  -и,  ж.  Лопатевий  пристрій  для 
перетворення  енергії  вітру  в  електричну,  механі¬ 
чну  або  теплову  енергію. 

ВІТРОФІР,  -у,  ч.  Назва  виливних  гірських  порід, 
що  складаються  з  вулканічного  скла  з  невеликою 
домішкою  інших  мінералів. 

ВІТРУВАТИЙ,  -а,  -е.  1.  Легковажний,  непосидющий. 
2.  розм.,  рідко.  Із  тріщинами  в  корі  (про  дерево). 
ВІТРЙГА,  -и,  ч.  Збільш,  до  вітер. 

ВІТРЮГАН,  -а.  ч  Те  саме,  що  вітріЬга. 

ВІТРЯК,  -А,  ч.  1.  Вітряний  млин.  2.  рідко.  Те  саме, 
шо  вітродвигун. 

ВІТРЯНИЙ,  -а,  -є.  1.  Прикм.  до  вітер.  //  3  вітром. 


//  переш.  Бурхливий,  тривожний.  2.  переш.,  розм. 
Легковажний,  пустий.  //  Безтурботний,  пустий. 

ВІТРЯНИЙ,  -А,  -А.  Який  діє  за  допомогою  вітру. 
*'  вІтрянА  віспа  -  інфекційна  дитяча  хвороба, 
яка,  на  відміну  від  звичайної  віспи,  не  залишає 
рубців. 

ВІТРЯНЙЦЯ,  -і,  ж.,  діал.  Буря. 

ВІТРЯНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вітряний. 

ВІТРЯНКА,  -и,  ж.,  розм.  Те  саме,  що  ВітрянА  віспа 
(див.  вітряний). 

ВІТРЯНО,  присудк.  сл.  Про  наявність  вітру. 

ВІТРЯЧбК,  -чкА,  V.  1.  Зменш,  до  вітрйк  1.  2.  Дитя¬ 
ча  забавка,  подібна  до  вітряка. 

ВІТТОВИЙ,  -а,  -є;  **  ВІттова  хворбба,  мед.  -  нерво¬ 
ве  захворювання,  внаслідок  якого  рухи  людини 
стають  судорожними,  м'язи  сіпаються;  хорея. 

ВІТТЯ,  -я,  с. ,  збірв.  Віти. 

ВІТТЯЧКО,  -а,  с.  Зменш.-пестл.  до  віття. 

ВІТХНЕННИЙ,  -а,  -є,  діал.  Натхненний. 

ВІТХнЕння,  -я,  с„  діал.  Натхнення. 

ВІТЦІВСЬКИЙ,  -а,  -е,  діал.  Прикм.  до  отАць. 

ВІТЦІВЩИНА,  -и,  ж.,  діал.  Батьківщина  (див.  бАть- 
ківщина2). 

ВІТЧИЗНА,  -и,  ж.,  уроч.  Батьківщина,  рідний  край. 

ВІТЧИЗНЯНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вітчйзна.  //  Ство¬ 
рений  у  своїй  державі;  не  іноземний.  **  Вітчизня¬ 
на  війнА  -  війна  за  свободу  й  незалежність  своєї 
вітчизни  проти  загарбників. 

Вітчим,  -а,  ч.  Чоловік,  що  стає  батьком  дітей  своєї 
дружини,  яка  має  їх  від  попереднього  одруження; 
нерідний  батько. 

ВГТЧЙМІВ,  -мова,  -мове.  Прикм.  до  вітчйм. 

ВітчинА,  -й,  ж.,  діал.  Вітчизна. 

ВІТЧЙТ,  -у,  ч.  Рідкісний  мінерал;  безбарвні  прозорі 
кристали  зі  скляним  блиском. 

ВІТЬ,  -і,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  вітка  1. 

ВІУЕЛА,  -и,  ж.  Загальна  назва  старовинних  іспан¬ 
ських  струнних  музичних  інструментів. 

ВІУЕЛІСТ,  -а,  ч.  Той,  хто  грає  на  віуелі. 

ВІУЕЛІСТКА,  -и.  Жін.  до  віуеліст. 

ВІХА,  -й,  ж.  Отруйна  рослина  родини  зонтичних, 
що  росте  на  болотах. 

ВІХА,  -и,  ж.  1.  Тичина,  жердина,  гілка  (часто  з 
віхтем  на  кінці),  якою  вказують  дорогу,  познача¬ 
ють  межі  ділянки  тощо.  2.  перен.  Те,  що  стано¬ 
вить  етап  у  розвитку  кого-,  чого-небудь. 

ВІХАЛО,  -а,  с.,  діал.  Завірюха,  метелиця. 

ВІХІВЕЦЬ,  -вця,  ч.  Прибічник  віхівства. 

ВІХІВСТВО,  -а,  с.  Ідеологія  російської  ліберальної 
буржуазії,  пов'язана  з  реакцією  на  піднесення 
демократичного  та  пролетарського  революційного 
руху  в  Росії  на  початку  20  ст. 

ВІХІВСЬКИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  віхівства. 

ВІХОЛА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  завірюха. 

ВІХОЛИТИ,  -ить,  ведок.,  рідко.  1.  Піднімаючи  сніг 
угору,  крутити  ним.  //  безос.  Мете,  крутить  сні¬ 
гом.  2.  Розвіватися,  майоріти. 

ВІХОТЬ,  -хтя,  ч.  1.  Жмут  соломи,  сіна  тощо. 
2.  Жмут  клоччя,  шматок  старої  тканини  тощо 
для  миття  й  чищення  чого-небудь.  //  Жмут 
клоччя,  шматок  старої  тканини  тощо  для  мазан¬ 
ня  (глиною,  крейдою  і  т.  ін.).  //  Слід  на  долівці 
або  стіні,  що  залишається  внаслідок  нерівного 
мазання.  3.  перев.,  зиеважл.  Про  м'яку,  безвіль¬ 
ну  людину. 

ВІХТИК,  -а,  ч.  Зменш,  до  віхоть  1,  2. 

віхтьовий,  -А,  -А.  Прикм.  до  віхоть  1,  2. 

ВІЦ,  -а,  V.,  діал.  Дотеп.  **  ПускАти  (пустйти)  віц  - 
жартувати. 

ВІЦЕ-...  Перша  частина  складних  слів,  що  відпові¬ 
дає  слову  заступник  у  2  знач.,  напр.:  віце- 
губернатор,  віце-консул  і  т.  ін. 

ВІЦЕ-АДМІРАЛ,  -а,  V.  Військове  адміральське  зван¬ 
ня,  середнє  між  контр-адміралом  і  адміралом. 
//  Особа,  що  має  це  звання. 

ВІЦЕ-АДМІРАЛЬСЬКИЙ,  -а,  -є.  1.  Належний  (власти¬ 
вий)  віце  адміралу.  Прикм.  до  віце-адмірАл. 

ВІЦЕ- БРОКЕР,  -а,  ч„  бірж.  Помічник  брокера. 

ВІЦЕ-ГУБЕРНАТОР,  -а,  ч.  Заступник  губернатора. 

ВІЦЕ-ГУБЕРНАТОРСТВО,  -а,  с.  Посада  віце-губернатора. 

ВІЦЕ-ГУБЕРНАТОРСЬКИЙ,  -а,  -е.  1.  Належний  (власти¬ 
вий)  віце-губернатору.  2.  Прикм.  до  вІце-губернАтор. 

ВІЦЕ-КАНЦЛЕР,  -а,  ч.  Заступник  канцлера. 

ВІЦЕ-КАНЦЛЕРСЬКИЙ,  -а,  -е.  1.  Належний  (власти¬ 
вий)  віце-канцлеру.  2.  Прикм.  до  вІце-кАнцлер. 

ВІЦЕ-КОНСУЛ,  -а.  ч.  Заступник  консула  чи  керівник 
самостійного  віце-консульства. 

віце-кОнсульський,  -а,  -е.  1.  Належний  (власти¬ 
вий)  віце-консулу.  2.  Прикм.  до  віце-кбнсул. 

ВіцЕла,  -и,  ж.  Старовинний  іспанський  інстру¬ 
мент,  схожий  на  гітару. 

ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕНТ,  -а,  ч.  Заступник  президента. 

ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕнтСЬКИЙ.  -а,  -е.  1.  Належний  (власти¬ 
вий)  віце-президенту.  2.  Прикм.  до  в(це-президАнт. 

ВІЦЕ. ПРЕМ'ЄР,  -а,  ч.  Заступник  прем'єра. 

ВІЦЕ-ПРЕМ'ОрСЬКИЙ,  -а,  -є.  1.  Належний  (власти¬ 
вий)  віце-прем'єру.  2.  Прикм.  до  віце-прем’єр. 

ВІЦЕ-ЧЕМПіОн,  -а,  ч.  Спортсмен  або  спортивна  ко¬ 
манда,  що  посіли  в  змаганнях  друге  місце. 

ВіЦИнАлі,  -лей,  ми.  Ділянки  на  грані  кристалів 
мінералів,  які  мають  незначне  відхилення  від 
площини  основної  грані. 

ВІЦМУНДИР,  -а,  V.  Формений  мундир  цивільного 
урядовця  в  дореволюційній  Росії. 

ВІЧЕ,  -а,  с.  1.  У  давній  Русі  -  народні  збори,  що 
були  вищим  органом  влади  в  деяких  містах. 
2.  зах.,  заст.  Масові  збори  населення;  мітинг. 

ВІЧЕВИЙ,  -а.  -е  і  ВІЧОВЙЙ,  -А.  -А.  Прикм.  до  віче. 

ВІЧЕНЬКИ,  -ньок,  ми.  (оди.  віченько,  -а,  с.).  Зменш.- 
пестл.  до  вічі. 


ВІЩУВАТИ 

ВІЧЕНЬКО  див.  віченьки. 

ВІЧЙСТИЙ,  -а,  -є,  зах.  Вічний;  довговічний. 

ВІЧІ  див.  бко. 

ВІЧКО1,  -а,  с.  1.  Зменш.-пестл.  до  бко.  2.  Невелич¬ 
ке  віконце  в  чому-небудь  для  спостереження; 
глипка,  візитерка.  3.  Кільце  плетива  в  сітці,  у 
в'язанні  і  т.  ін.  4.  Отвір  для  бджіл  у  вулику. 
//  Взагалі  невеличкий  отвір  у  чому-небудь. 
5.  Значок  на  картах,  доміно  тощо,  який  визначає 
їх  вартість  у  грі.  6.  Брунька,  яку  зрізують  для 
щеплення.  Ц  Невеличке  заглиблення  з  брунькою 
на  поверхні  бульби  картоплі. 

ВІЧКО2,  -а,  с.  Зменш,  до  віко. 

ВІЧ-НА-ВІЧ,  присл.  Удвох,  наодинці  з  ким-небудь. 
//  Близько,  безпосередньо. 

ВІЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  не  має  початку  й  кінця; 
безконечний  у  часі.  //  Незалежний  від  часу;  не¬ 
змінний.  2.  Який  не  зникає,  не  перестає  існувати. 
**  Вічний  вогбнь  -  пам'ятник,  композиційним 
центром  якого  є  ніколи  не  загасаюче  полум'я; 
таке  полум'я  як  композиційний  елемент  пам'ят¬ 
ника.  Вічна  мерзлотА  -  шар  мерзлого  ґрунту, 
який  не  розтає  протягом  усього  року.  Вічні  вкла¬ 
ди  -  форма  державного  кредиту,  що  передається 
у  власність  банку  або  іншої  кредитної  установи, 
яка  зобов'язується  виплачувати  проценти  певним 
організаціям,  особам.  3.  розм.  Який  постійно  від¬ 
бувається,  існує,  часто  повторюється;  безперес¬ 
танний.  / /  Який  дуже  довго  займається  чим- 
небудь  або  перебуває  в  певному  стані.  Вічний 
студент.  **  Вічне  перб  -  те  саме,  що  авторучка. 
Вічний  шах  -  становище  в  шаховій  грі,  за  якого 
будь-хто  із  супротивників  не  може  досягти  пере¬ 
моги.  ВІЧНИЙ  двигун  -  уявний  двигун,  який,  коли 
б  його  запустили,  виконував  би  роботу  необмеже¬ 
но  довго,  не  витрачаючи  енергії. 

ВІЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Плин  часу,  що  не  має  поча¬ 
тку  й  кінця.  Ц  чого.  Безконечність.  2.  Про  дуже 
довгий  час,  віки.  //  Пам'ять  про  когось  у  віках. 
ВІЧНО.  Присл.  до  вічний  2,  3. 

ВІЧНОЗЕЛЕНИЙ,  -а,  -е.  Який  завжди  вкритий  зеле¬ 
ним  листям  або  глицею. 

ВІЧНОЗЕЛЕніСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вічнозе- 
лАний. 

ВІЧНОКВІТУЧИЙ,  -а,  -є.  Який  завжди  цвіте. 
ВІЧНОМЕРЗЛИЙ,  -а,  -є.  Який  знаходяться  в  стані 
вічної  мерзлоти  (про  землю). 

ВІЧНОПАМ'ЯТНИЙ,  -а,  -е.  Який  залишив  по  собі 
вічну  пам'ять,  якого  завжди  пам'ятають. 

ВІЧОВЙЙ  див.  вічАвий. 

ВІШАК,  -А,  ч.,  рідко.  Те  саме,  що  вішалка  1,  2. 
ВІШАЛКА,  -и,  ж.  1.  Поличка  або  стояк  із  кілочками 
або  гачками,  а  також  окремий  гачок  для  вішання 
одягу,  капелюхів  тощо.  2.  Плічка  для  вішання 
одягу.  3.  Петля,  пришита  до  верхнього  одягу,  за 
яку  його  вішають. 

ВІШАЛО,  -а,  с.  1.  Закріплена  на  стовпах  або  підвіше¬ 
на  на  мотузках  чи  дротинах  тичка  для  сушіння 
чого-небудь;  жердка.  2.  діал.  Вішалка  (у  1  знач.). 
Вішальник,  -а,  ч.  1.  зиеважл.  Той,  хто  здійснює 
репресії,  вішає  людей.  2.  Той,  хто  повісився  або 
страчений  через  повішення. 

ВІШАЛЬНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  вішальник. 

ВІШАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вішати. 

ВІШАЛИ,  -ів,  ми.  Кам'яні  статуї  (до  5  метрів  завдо¬ 
вжки),  що  зображають  риб,  або  стовпи  з  розтяг¬ 
нутою  на  них  шкурою  бика.  Можливий  час  виго¬ 
товлення  —  2  тис.  до  н.  е.;  були  пов'язані  з  куль¬ 
том  родючості  й  води. 

ВІШАТЕЛЬ,  -я,  ч.,  рідко.,  зиеважл.  1.  Те  саме,  що 
вішальник  1.  2.  розм.  Кат;  розбишака,  бандит. 
ВІШАТИ,  -аю,  -аєш,  ведок.,  перех.  1.  Надавати 
чому-небудь  висячого  положення.  **  вішати  гбло- 
ву  (нбса)  -  журитися,  вдаватися  в  розпач,  утра¬ 
чати  надію.  2.  Страчувати  через  повішення. 
ВІШАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  ведок.  1.  Набувати  ви¬ 
сячого  положення;  підвішуватися.  **  на  шйю  ві¬ 
шатися  кому  -  нав'язуватися  кому-небудь  (про 
нескромних  жінок).  2.  Кінчати  життя  самогубст¬ 
вом  через  повішення. 

ВІШЕННЯ,  -я,  с.,  геод.  Дія  за  знач,  вішйти. 

ВІШЙТИ,  -шу,  -шйш,  недок.,  перех.,  геод.  Розстав¬ 
ляти  віхи  під  час  геодезичних  робіт. 

ВІШІ,  невід м. ■  с.  їж.  Мінеральна  вода. 

ВІШКА,  -и,  ж.  Зменш,  до  віха  1. 

8ІШНУ,  невідм.,  ч.  В  індуїзмі  та  брахманізмі  най¬ 
вище  божество  поряд  із  Брахмою  і  Шівою. 
ВІШНУЇЗМ,  -у,  ч.  Один  з  основних  напрямків  індуї¬ 
зму.  Визнає  найвищим  божеством  одного  з  богів 
індуїстської  трійці  -  Вішну. 

ВІШНУЇТ,  -а,  ч.  Послідовник  вішнуїзму. 

ВІЩАТЕЛЬ,  -я,  ч.  Людина,  яка  віщає  що-небудь. 
ВІЩАТЕЛЬКА,  -и.  Жін.  до  ВІщАтель. 

ВІЩАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  заст.  1.  иеперех.,  уроч. 
Казати  щось  значне,  важливе.  2.  перех.  Віщувати 
(у  1  знач.),  провіщати. 

ВІЩИЙ,  -а,  -є,  уроч.  1.  Який  віщує  що-небудь; 
пророчий.  2.  заст.  Мудрий,  проникливий. 
ВІЩІВНЙК,  -А,  V.,  зах.  Віщун. 

ВІЩО1,  уроч.  Присл.  до  віщий  1. 

ВІЩО2.  Знах.  відмінок  займенника  що;  уживається 
після  прийменників  з  а ,  про,  через  та  ін. 
Віщбвйи,  -бвА,  -АвА,  заст.  Який  сповіщає  про 
щось,  служить  сигналом  до  чого-небудь. 

ВІЩОСЬ.  Знах.  відмінок  займенника  щось;  ужива¬ 
ється  після  прийменників  з  а ,  про,  через  та  ін. 
ВІЩУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  та  її  результат  за  знач,  ві- 
щувАти. 

ВІЩУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  перех.  1.  Наперед 
визначати  те,  що  буде,  що  станеться;  пророкува- 

191 


ВІЩУН 

ти.  //  Своєю  поведінкою,  голосом  указувати  на  те, 
що  буде  (про  птахів).  //  Інтуїтивно  щось  відчува¬ 
ти.  2.  Бути  ознакою,  прикметою  того,  що  буде, 
що  наступить.  //  Указувати  на  щось;  означати. 
ВІЩУН,  -а,  ч.  1.  заст.  Той,  хто  віщує,  пророкує  що- 
небудь.  2.  перев.,  поет.  Ознака,  прикмета  того, 
що  настане. 

ВІЩУНКА,  -и,  заст.,  поет.  Жін.  до  віщун. 

ВІЩУНСТВО,  -а,  с.,  заст.  Віщування. 

ВІЩУНСЬКИЙ,  -а,  -е,  заст.  Прикм.  до  віщун. 
віщУха,  -и.  ж.,  діал.  Те  саме,  що  віщунка. 

ВІЯ  див.  вії. 

ВІЯЛКА,  -и,  ж.  Сільськогосподарська  машина,  що 
сильним  струменем  повітря  очищає  зерно  після 
обмолоту. 

ВІЯЛО,  -а,  с.  1.  Виготовлений  з  легкого  матеріалу 
предмет  (звичайно  у  вигляді  півкола),  яким  наві¬ 
вають  прохолоду  в  обличчя  під  час  спеки.  2.  у 
знач,  присл.  віялом.  У  вигляді  півкола. 

ВІЯЛОВИМ,  -а,  -є.  Прикм.  до  віяло  1.  //  Який  має 
вигляд  віяла,  подібний  до  нього. 

ВІЯЛОВУСИЙ,  -а,  -е.  У  якого  вуса  у  формі  віяла. 
ВІЯЛОКРЙЛИЙ,  -а,  -є.  У  якого  крила  у  формі  віяла. 
ВІЯЛОКРЙЛІ,  -их,  їм.  Родина  жуків. 

ВІЯЛОЛЙСТИЙ,  -а,  -е.  У  якого  листя  у  формі  віяла. 
Віялоподібний,  -а,  -є.  Формою  подібний  до  віяла. 
ВІЯЛОПОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  віялопо¬ 
дібний. 

ВІЯЛОПОДІБНО.  Присл.  до  віялоподібний. 

Віяльний,  -а,  -є.  Якого  використовують  для  віяння 
чого-небудь.  Віяльна  лопата. 

ВІЯЛЬНИК,  -а,  V.  Той,  хто  перевіває  щось,  працює 
на  віялці. 

ВІЯЛЬНИЦЯ,  -і,  ж.  1.  Жін.  до  віяльник.  2.  рідко.  Те 
саме,  що  віялка. 

ВІЯЛЬЦЕ,  -я,  с.  Зменш,  до  віяло  1. 

ВІЯНИЙ,  -а,  -е.  Очищений  віянням.  Віяне  зерно. 
ВІЯНКА,  -и,  ж.  1.  Провіювання  зерна.  2.  Провіяне 
зерно. 

ВІЯННЯ,  -я,  с.  1.  Дія  за  знач,  віяти  1,  2,  4.  2.  пе¬ 
рев.  Ідеї,  суспільно-політичні  напрями  тощо,  ха¬ 
рактерні  для  певного  часу. 

ВІЙСТИИ,  -а,  -е.  З  довгими  віями. 

ВІЯТИ,  вію,  вієш,  недок.  1.  неперех.  Рухатися  (про 
повітря).  2.  чим,  безос.,  неперех.  Обдавати  поду¬ 
вом  пахощів,  холодом  і  т.  ін.  //  перев.  Віддавати 
чимось,  поширюватися.  3.  неперех.  Маяти,  розві¬ 
ватися.  //  чим.  Махати.  4.  перех.  і  без  додатка. 
Очищати  зерно  на  вітрі  або  віялкою. 

ВІЯТИСЯ,  віюся,  вієшся,  недок.  1.  тільки  3  ос., 
рідко.  Те  саме,  що  віяти  1,  3.  2.  зневажд.  Іти, 
бігти  куди-небудь  без  діла;  блукати,  волочитися. 
//  Поводитися  розпусно.  3.  Пас.  до  віяти  4. 

ВІЯЧКА,  -и,  ж.,  зах.  Лопата  для  провіювання  зерна. 
В'ІДАння  (Уїдання),  -я,  с.  Дія  за  знач,  в'їдАти  і 
уїдіти. 

В  ІДАТИ  (УЇДАТИ),  -Аю,  -аєш,  недок.,  В  ІСТИ  (УЇСТИ), 
в'їм,  в'їсй,  док.,  на  кого  -  що  і  без  додатка,  розм. 
1.  Сваритися,  нарікати  на  кого-,  що-небудь.  2.  Те 
саме,  що  гівкати  1 . 

В'ЇДАТИСЯ  (УЇДАТИСЯ),  -Аюся,  -Аєшся,  недок.,  В'ЇСТИ¬ 
СЯ  (УЇСТИСЯ),  в'їмся,  в'їсися,  док.  1.  Втискатися, 
проникати  в  глиб  чого-небудь.  //  Глибоко  заходити 
куди-небудь  (про  дим,  пилюку  тощо).  //  перед. 
Глибоко  входити,  западати  в  душу,  серце.  2.  у  ко¬ 
го,  на  кого,  перед.,  розм.  Чіплятися,  приставати  до 
кого-небудь. 

вТдливии  (Уїдливий),  -а,  -е.  1.  Те  саме,  що  настй- 
рливий  1;  причепливий.  //  Дошкульний,  невід¬ 
в'язний  (про  комах).  //  Який  набридає,  дратує 
(про  однотонне  безперервне  звучання).  2.  Який 
любить  вражати,  ображати  когось.  Бідливий 
критик.  //  Ущипливий,  їдкий.  3.  Який  глибоко 
проникає,  просякає  в  що-небудь;  їдкий. 
В'ЇДЛИВІСТЬ,  (Уїдливість),  -вості.  ж.  Властивість  за 
знач,  в'їдливий  1,2. 

В'ЇДЛИВО  (УЇДЛИВО).  Присл.  до  в'їдливий  1,  2. 
В'ЇЖДЖАТИ1  (УЇЖДЖАТИ),  -Аю,  -аєш  і  В'ЇЗДИТИ  (УЇЗ- 
ДЙТИ),  в'їжджу,  в'їздиш,  недок.,  В'ЇХАТИ  (УЇХАТИ), 
в'їду,  в'їдеш,  док.  Ідучи,  потрапляти  в  межі,  у 
середину  чого-небудь. 

В'ЇЖДЖАТИ2  див.  уїжджАти1. 

В'ІЖДЖЕНИЙ  див.  уїжджений. 

В'ЇЗД  (УТзд),  -у,  ч.  1.  тільки  одн.  Дія  за  знач,  в'їж¬ 
джати,  в'їздити.  2.  Місце,  через  яке  в'їжджають 
куди-небудь. 

В'їздйти  див.  в'їжджАти1. 

В'їздити  див.  уїздити. 

В'ЇЗНЙЙ  (УЇЗНЙЙ),  -А,  -А.  Признач,  для  в'їзду  куди- 
небудь. 

В'їсти  див.  в'їдАти. 

В'ЇСТИ2  див.  уїсти. 

В'ЇСТИСЯ1  див.  в  їдАтися. 

В'ЇСТИСЯ2  див.  уїстися. 

В'ЇХАТИ1  див.  в  їжджАти1. 

В'ЇХАТИ2  див.  уіжджАти1. 

ВЙО,  виг.  Окрик,  яким  підганяють  коней;  но. 
ВЙОКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вйбкати  й  звуки, 
утворювані  цією  дією. 

ВЙОКАТИ,  -аю,  -аєш,  недок.,  ВЙОКНУТИ,  -ну,  -неш, 
док.  Гукати  "вйо"  на  коней. 

ВЙОКНУТИ  див.  вйбкати. 

ВКАЗАНИЙ,  УкАзаний,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вказАти,  указАти. 

ВкАзаНІСТЬ.  УКАзАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
вкАзаний,  укАзаний. 

ВКАЗАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вказАти. 
вказАти  див.  указАти. 

ВКАЗІВКА  (УКАЗІВКА),  -и,  ж.  Керівна  настанова  або 
порада. 

192 


ВКАЗІВНЙЙ  (УКАЗІВНЙЙ),  -А,  -є.  Який  указує  на  що- 
небудь.  **  Вказівнйй  займАнник  -  займенник,  що 
означає  абстраговане  виокремлення  деяких  оди¬ 
ниць  із  групи  інших  подібних.  Вказівнйй  пАлець 

-  другий  палець  на  руці  між  великим  і  середнім. 
ВКАЗІВНЙК  (УКАЗІВНЙК),  -А,  ч.  1.  У  вимірювальній 

техніці  -  частина  чи  елемент  показувального 
пристрою  у  вигляді  стрілки,  променя,  які  віднос¬ 
но  позначок  шкали  визначають  показання  прила¬ 
ду.  2.  Посилання,  адреса  зв'язку.  3.  У  системах 
обробки  інформації  -  елемент  даних,  який  вказує 
на  розташування  іншого  елемента  даних.  **  Вка- 
зівнйк  ділянки  пАм'яті  -  адреса  ділянки  пам'яті, 
розміщена  у  просторі  пам'яті,  в  якому  розташо¬ 
вана  ця  ділянка.  Вказівнйк  довжинй:  у  мові  асе¬ 
мблеру  -  частина  вмісту  поля  операндів  команд 
БС  і  08.  Вказівнйк  маршруту:  у  комп'ютерних 
мережах  -  адреса  чи  група  знаків  у  заголовку 
повідомлення,  призначені  для  адресації  цього 
повідомлення.  Вказівнйк  повернення  -  вказівник 
в  елементі  ланцюжкового  списку,  який  посила¬ 
ється  на  фіксатор  списку.  Вказівнйк  потбчного 
рядкА:  в  діалогових  системах  обробки  програм  - 
вказівник,  який  дозволяє  виділити  рядок  у  набо¬ 
рі  даних  з  метою  його  модифікації.  Вказівнйк 
спйску  -  вказівник,  який  розташований  у  фікса¬ 
торі  списку  та  показує  його  початок.  Вказівнйк 
стека  -  регістр  або  елемент  даних,  що  визначає 
адресу  вершини  (верхнього  слова)  стека. 

ВКАЗНИК,  ВКАЗУВАТИ,  ВКАЗУВАТИСЯ  див.  УКАЗНИК, 
укАзувати  і  т.  д. 

ВКАЗУВАННЯ  див.  укАзування. 

ВКАЗУВАТИ  див.  укАзувати. 

ВКАЗУЮЧИЙ  див.  укАзуючий. 

ВКАЛІЧЕНИЙ  див.  укалічений. 

ВКАПУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  розм.  Дуже  багато  і 
важко  працювати. 
вкАпании  див.  укАпаний. 

ВкАпати1  див.  вкАпувати1. 

ВкАпати2  див.  укАпати1. 

ВКАПНУТИ  (УКАПНУТИ),  -ну,  -неш,  док.,  перех.  Од- 
нокр.  до  вкАпувати. 

ВКАПУВАННЯ  див.  укАпування. 
вкАпувати1  (укапувати),  -ую,  -уєш,  недок.,  вкапа¬ 
ти  (УКАПАТИ),  -аю,  -аєш,  док.,  перех.  Впускати 
краплі  в  середину  чого-небудь. 
вкАпувати2  див.  укАпуватиг. 

вкарбований  (УКАРБОВАНИЙ),  -а,  -є.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вкарбувАти.  ‘ 

ВКАРБОВУВАННЯ,  (укарббвування),  -я,  с.  Дія  за 
знач,  вкарббвувати  (укар&бвувати). 

ВКАРБОВУВАТИ  (УКАРБОВУВАТИ),  -ую,  -уєш,  недок., 
ВКАРБУВАТИ  (УКАРБУВАТИ),  -ую,  -уєш.  док.,  перех. 
1.  Вирізьблювати  напис,  візерунок  і  т.  ін.  на  чо- 
му-небудь  твердому.  2.  перед.  Міцно  закріплюва¬ 
ти  що-небудь  у  пам'яті,  душі  тощо. 
ВКАРБОВУВАТИСЯ  (УКАРБОВУВАТИСЯ),  -ується,  не¬ 
док.,  ВКАРБУВАТИСЯ  (УКАРБУВАТИСЯ),  -ується,  док. 
1.  перен.  Міцно  закріплюватися  в  пам'яті,  душі 
тощо.  2.  тільки  недок.  Пас.  до  вкарббвувати. 
вкарбувАти  див.  вкарббвувати. 

ВКАРБУВАТИСЯ  див.  вкарббвуватися. 
вкачаний,  вкАчаність,  ВКАЧАТИ,  ВКАЧАТИСЯ,  ВКА¬ 
ЧУВАННЯ,  ВКАЧУВАТИ,  вкачуватися,  вквітчаний, 
вквітчаність,  вквітчАння,  ВКВІТЧАТИ,  ВКВІТЧАТИ¬ 
СЯ,  ВКВІТЧУВАННЯ,  ВКВІТЧУВАТИ,  ВКВІТЧУВАТИСЯ 
див.  укАчаний,  укачАти  і  т.  д. 

ВКИДАННЯ,  (УКИДАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вкидАти 
(укидАти). 

ВКИДАТИ  (УКИДАТИ),  -ІЮ,  -Аєш,  недок.,  ВКЙНУТИ 
(УКЙНУТИ),  -ну,  -неш,  док.,  перех.  1.  Кидати  в 
середину  чого-небудь.  //  Насипати,  наливати  що- 
небудь  у  посудину.  2.  Кидати,  поміщати,  віддава¬ 
ти  когось  куди-небудь  проти  його  волі.  //  Саджа¬ 
ти  до  тюрми;  ув'язнювати.  3.  розм.  Додавати  що- 
небудь  до  чогось.  //  Вставляти  в  чию-вебудь  роз¬ 
мову  свої  слова,  зауваження.  4.  у  що,  безос.  Рап¬ 
тово  викликати  певний  стан. 

ВКИДАТИСЯ  (УКИДАТИСЯ),  -Аюся,  -Аєшся,  недок., 
ВКЙНУТИСЯ  (УКЙНУТИСЯ),  -нуся,  -нешся,  док.,  рід¬ 
ко.  1.  Кидатися  в  середину  чого-небудь.  //  3  яв¬ 
лятися,  поширюватися.  2.  у  що,  перед.,  рідко. 
Переживати  певний  стан. 

ВКЙНУТИ  див.  вкидАти. 

ВКИНУТИЙ  (УКИНУТИЙ),  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вкйнути. 

ВКЙНУТИСЯ  див.  ВКИДАТИСЯ. 

ВКИПАННЯ,  ВКИПАТИ,  ВКИПІТИ,  ВКИСАТИ,  ВКЙСНУТИ 
див.  укипАти,  укипіти  і  т.  д. 

ВКИСАННЯ  див.  укисАння. 

ВКИСАТИ  див.  укисАти. 

ВКЙСНУТИ  ДИВ.  укйснути. 

ВКІЛЬКАНАДЦЯТЕРО  (УКІЛЬКАНАДЦЯТЕРО),  присл.  У 
межах  від  11  до  20  разів. 

ВКІНЕЦЬ  (УКІНЕЦЬ),  присл.,  рідко.  Те  саме,  що 
вкрай  1. 

ВКІНЦІ  (укінці),  присл.,  розм.  Те  саме,  що  врАшті; 
нарешті. 

ВКІС1  див.  укіс1. 
вкіс2  див.  укіс'2. 

ВКІСНИЙ1  див.  укісний1. 

ВКІСНИЙ'2  див.  укісний'2. 

ВКЛАД,  -у,  у.  1.  Грошова  сума,  внесена  на  збере¬ 
ження  до  ощадної  каси  або  державного  банку. 
//  Переведення  грошей  у  менш  ліквідну  форму 
для  отримання  прибутку.  **  Безстрокбвий  вклад 

-  вклад,  збереження  якого  не  обмежене  заздале¬ 
гідь  встановленим  терміном.  Вйграшний  вклад  - 
заощадження,  дохід  за  якими  виплачується  у 
формі  грошових  виграшів.  Вклад  до  запитання  - 


вклад,  призначений  для  поточних  розрахунків. 
Вклад  на  пред'явник^  -  вклад,  за  якого  в  ощад¬ 
ній  книжці  не  вказують  прізвища  власника.  Дов- 
готермінбвий  вклад  -  вклад,  вилучення  якого 
допускається  лише  після  закінчення  певного 
строку  (року  і  більше),  іменнйй  вклад  -  вклад  на 
конкретну  особу,  інвестиційний  вклад  -  вкладен¬ 
ня  грошових  сум  у  державні  цінні  папери,  на- 
громАджуваний  вклад  -  вклад,  за  умовами  якого 
вкладник  має  право  і  зобов'язаний  поповнювати 
його,  нерухбмий  вклад  -  вклад,  за  яким  протя¬ 
гом  тривалого  часу  не  здійснювалися  операції. 
ОщАдний  вклад  -  кошти,  внесені  фізичною  осо¬ 
бою  в  банк  на  збереження  до  запитання.  Строко- 
вйй  (термінбвий)  вклад  -  кошти,  розміщені  в 
банку  на  конкретно  зазначений  термін.  Умбвний 
вклад  -  грошовий  вклад,  що  його  внесено  однією 
особою  на  ім'я  іншої  особи,  яка  має  право  розпо¬ 
ряджатися  вкладом  лише  в  разі  дотримання  пев¬ 
них  умов.  Фіктйвний  вклад  -  зарахований  на 
депозит  кредит,  що  його  надано  банком  своєму 
клієнту.  Цільовйй  вклад  -  зазвичай  довготермі¬ 
новий  та  високодохідний  вклад,  що  його  розмі¬ 
щено  у  банку  з  наперед  визначеною  метою. 
2.  перед.,  рідко.  Те  саме,  що  внАсок  2. 
вкладання'  (УКЛАДАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вкла¬ 
дАти1? 

ВКЛАДАННЯ'  див.  укладАння  . 

ВКЛАДАТИ1  (УКЛАДАТИ),  -Аю,  -Аєш,  недок.,  ВКЛАСТИ 
(УКЛАСТИ),  вкладу,  вкладАш,  док.,  перех.,  у  що. 
1.  Класти  в  середину  чого-небудь.  **  ВкладАти 
душу  в  що  -  робити  що-небудь  з  любов'ю,  з  на¬ 
тхненням.  2.  перен.  Надавати  чому-небудь  певної 
форми,  вигляду.  //  Проймати,  наповнювати  щось 
чим-небудь.  //  Віддавати,  присвячувати  кому-, 
чому-небудь  (думки,  почуття  тощо).  3.  Вносити 
на  збереження  або  віддавати  для  використання 
(гроші  й  т.  ін.). 

ВКЛАДАТИ2  див.  укладАти1. 

ВКЛАДАТИСЯ1  (УКЛАДАТИСЯ),  -Аюся,  -Аєшся,  недок., 
ВКЛАСТИСЯ  (УКЛАСТИСЯ),  вкладися,  вкладАшся, 
док.  1.  Уміщуватися  в  межах  чого-небудь.  2.  у 
що,  перев.  з  запереченням.  Відповідати  чому-не¬ 
будь,  збігатися  з  чимсь.  3.  тільки  недок.  Пас.  до 
вкладАти1. 

ВКЛАДАТИСЯ2  див.  укладатися  '. 

ВКЛАДЕНИЙ1  (УКЛАДЕНИЙ),  -а,  -є.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вклАсти1.  **  ВклАдений  капітАл  -  фізи¬ 
чний  і  грошовий  капітал,  вкладений  у  певну 
справу,  бізнес,  виробництво,  наукові  дослідження 
тощо. 

ВклАдений2  див.  уклАдений1. 
вклАденість,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  ВклАдений. 
ВКЛАДЕННЯ1,  -я,  с.  1.  тільки  одн.  Дія  за  знач. 
вклАсти1.  2.  Те,  що  вкладене  всередину.  Лист  із 
вкладенням.  3.  Кошти,  вкладені  в  якесь  вироб¬ 
ництво.  **  капІтАльиІ  вклАдення  -  сукупність 
витрат  матеріальних,  трудових  та  грошових  ре¬ 
сурсів  на  відтворення  основних  фондів  підпри¬ 
ємств.  фінансові  вклАдення  -  кошти,  вкладені 
підприємством  у  цінні  папери  або  капітал  інших 
підприємств. 

ВКЛАДЕННЯ2  див.  уклАдення1. 

ВКЛАДИСТИЙ  (УКЛАДИСТИЙ),  -а,  -е.  Здатний  умістити 
велику  кількість  чого-небудь;  місткий. 
ВКлАдиСТІСТЬ  (УКЛАДИСТІСТЬ),  -тості,  ж.  Абстр.  ім. 
до  вклАдистий  (уклАдистий). 

ВКЛАДИШ,  -а,  V.,  тех.  Те  саме,  що  вклАдка  2.  Гре¬ 
бінчастий  вкладиш.  Вкладиш  підшипника. 
ВКЛАДКА  (УКЛАДКА),  -и,  ж.  1.  Вкладений  у  книжку, 
журнал  чи  газету  додатковий  аркуш.  Кольорова 
вкладка.  2.  Детальна  інструкція  та  вказівки  про 
застережні  заходи  для  складної  чи  небезпечної 
продукції,  що  зберігається  в  упаковці.  3.  тех. 
Вкладна  деталь  у  машині.  Буксова  вкладка.  Кли¬ 
нчаста  вкладка. 

ВКЛАДНЙЙ  (УК ЛАДНИЙ),  -А,  -і.  Признач,  для  вкла¬ 
дання  в  що-небудь.  Вкладний  листок. 

ВКЛАДНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  вносить  грошовий  вклад; 
власник  цього  вкладу. 

ВКЛАДНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  вклАдник. 

ВКлАдність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  вкладнйй. 
ВклАсти1  див.  вкладАти1. 

ВклАсти2  див.  укладАти1. 

ВКЛАСТИСЯ1  див.  вкладАтися1. 

ВКЛАСТИСЯ2  див.  укладАтися1. 

ВКЛЕЄНИЙ  (УКЛЕЄНИЙ),  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  вклАгги. 

ВКЛЕЇТИ  див.  вклАювати. 

ВКЛЕЇТИСЯ,  -юся,  -їшся,  док.,  перев.,  жарг.  Зако¬ 
хатися. 

ВКЛЕЙКА  (УКЛЕЙКА),  -и,  ж.  Те,  що  вклеєне  в  що- 
небудь. 

ВКЛЕПАНИЙ  (УКЛЕПАНИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вклепАти. 

ВКЛЕПАТИ  див.  вклАпувати. 
вклепатися  (уклепатися),  -Аюся,  -аєшся,  док.,  у 
що  і  без  додатка,  розм.  Потрапити  в  неприємне 
становище  внаслідок  помилки,  необачності.  //  у 
кого,  фам.  Закохатися. 

ВКЛЕПКА,  -и,  ж.  1. Те  саме,  що  вклАпування.  2.  Те, 
що  вклепане. 

ВКЛЕПУВАННЯ  (УКЛЕПУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач. 
вклАпувати. 

ВКЛЕПУВАТИ  (УКЛЕПУВАТИ),  -ую,  -уєш,  недок., 
ВКЛЕПАТИ  (УКЛЕПАТИ),  -Аю,  -Аєш,  док.,  перех. 
1.  Клепаючи  щось,  вправляти,  вставляти  в  що- 
небудь.  2.  перен.,  розм.  Вплутувати  в  яку-небудь 
справу  (звичайно  неприємну).  3.  тільки  док., 
розм.,  рідко.  Те  саме,  що  вйкувати. 


ВКЛЕЮВАННЯ  (УКЛЕЮВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач. 

ВКЛІ§Ю8дТИ 

ВКЛЕЮВАТИ  (УКЛЕЮВАТИ),  -Юю,  -ЮЄШ,  педок.,  ВКЛЕ¬ 
ЇТИ  (УКЛЕЇТИ),  вклею,  вклеїш,  док. ,  перед.,  у  що. 
Вправляти,  вставляти  що-небудь  за  допомогою 
клею. 

ВКЛЕЮВАТИСЯ  (УКЛЕЮВАТИСЯ),  -юеться.  педок.  Пас. 
до  вклеювати. 

ВКЛИНЕНИЙ  (УКЛЙНЕНИЙ),  -а,  -е.  Діеприкм.  пас. 
ііин.  ч.  до  вклйнити. 

ВКЛЙНЕННЯ  (УКЛЙНЕННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вклй¬ 
нити  й  вклинитися. 

ВКЛЙНИТИ  див.  вклйнювати. 
вклйнитися  див.  вклйнюватися. 

ВКЛИНЮВАННЯ  (УКЛИНЮВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач, 
вклйнювати  й  вклйнюватися. 

ВКЛЙНЮВАТИ  (УКЛИНЮВАТИ),  -юю,  -юєш,  педок., 
ВКЛИНИТИ  (УКЛИНЙТИ),  -ню,  -нйш,  док.,  перед. 
Вставляти,  вбивати  (як  клин)  у  вузьке  місце,  в 
отвір. 

ВКЛЙНЮВАТИСЯ  (УКЛИНЮВАТИСЯ),  -куюся,  -юєшся, 
медок.,  ВКЛИНИТИСЯ  (УКЛИНИТИСЯ),  -нюся,  -нйшся, 
док.  1.  Входити  клином,  вузькою  смугою  в  що- 
небудь.  2.  Втискуватися,  вторгатися  кудись,  у 
середину  чого-небудь. 

ВКЛОНЙТИСЯ  див.  уклонйтися. 

ВКЛОНИТИСЯ  див.  уклонйтися. 

ВКЛЮЧАННЯ  (УКЛЮчАннЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вклю¬ 
чати  1  і  включітися. 

ВКЛЮЧАТИ  (УКЛЮЧАТИ).  -Аю,  -Аєш,  иедок.,  ВКЛЮЧИ¬ 
ТИ  (УКЛЮЧЙТИ),  включу,  включиш,  док.,  перед. 

1.  Уводити  в  дію.  2.  Уводити  до  складу,  приєдну¬ 
вати  до  кого-,  чого-небудь.  //  Мати  у  своєму 
складі;  охоплювати. 

ВКЛЮЧАТИСЯ  (УКЛЮЧАТИСЯ),  -Аюся,  -аєшся,  педок., 
ВКЛЮЧИТИСЯ  (УКЛЮЧИТИСЯ),  включуся,  включиш¬ 
ся,  док.  1.  тільки  3  ос.  Приєднуватися  до  системи 
діючих  апаратів.  2.  Приєднуватися  до  чого- 
небудь;  брати  участь  у  чому-небудь. 

ВКЛЮЧЕНИЙ  (УКЛЮЧЕНИЙ),  -а,  -є.  Дієприкм.  пас. 
нин.  ч.  до  включйти.  //  у  знач,  прикм. 

ВКЛЮЧЕННЯ  (УКЛЮЧЕННЯ),  -я,  с.  1.  тільки  ода.  Дія 
за  знач,  включйти.  2.  спец.  Те,  що  ввійшло  до 
складу  чого-небудь;  домішка. 

ВКЛЮЧИТИ  (УКЛЮЧИТИ)  див.  включйти. 

ВКЛЮЧИТИСЯ  (УКЛЮЧИТИСЯ)  див.  ВКЛЮЧАТИСЯ. 
ВКЛЮЧНЙЙ  І  УКЛЮЧНЙИ 

ВКЛЮЧНО,  присл.  Разом  з  останньою  названою 
особою,  предметом,  датою  і  т.  ін. 
вклякАння  (уклякАння),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вкляка¬ 
ти  (уклякйти). 

ВКЛЯКАТИ  див.  уклякйти. 

ВКЛЙКЛИЙ  (УКЛЯКЛИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин. 
ч.  до  вклйкнути  (уклйкнути). 

вклйклість  (УКЛЙКЛість).  -лості,  ж.  Абстр.  ім.  до 
вклйклий  (уклйклий). 

ВКЛЙКНУТИ  див.  уклйкнути. 
вклйкти  див.  уклйкти. 
вкмітити  див.  укмітити. 
вкмічАння  див.  укмічйння. 

ВКМічАти  див.  укмічйти. 

ВКбВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вкути. 
ВКОВУВАННЯ  (УКОВУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вкб- 
вувати  (укбвувати). 

ВКОВУВАТИ  (УКОВУВАТИ),  -ую,  -уєш,  педок.,  ВКУВА¬ 
ТИ  (УКУВАТИ)  І  ВКУТИ  (УКУТИ),  вкую,  вкуєш,  ДОК., 
перед.  1.  Куючи  щось,  закріплювати,  вставляти  в 
середину  чого-небудь.  //  Закувати  (в  кайдани). 

2.  тільки  док.,  розм.  Куючи,  зробити  що-небудь; 
викувати. 

ВКОЄНИЙ  (УКОЄНИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  вкбгги. 

ВКОЇТИ  див.  укОТти. 

ВКОЇТИСЯ  ДИВ.  УКОЇТИСЯ. 

ВКОЛЕНИЙ  (УКОЛЕНИЙ),  ВКОЛОТИЙ  (УКОЛОТИЙ),  -а,  -Є. 
Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до  вколоти'. 
вколисаний  див.  уколйсаний. 
вколисати  див.  уколисйти. 
вколисування  див.  уколисування. 
вколйсувати  див.  уколйсувати. 

ВкОло,  присл.  і  прийм.,  рідко.  Те  саме,  що  навкбло. 
ВКОЛОТИ.  1.  Див.  вкблювати'.  2.  перед.,  розм. 
Сказати  щось  уїдливе  і  неприємне. 

ВКОЛОТИ2  див.  укблювати'. 

ВКОЛОТИЙ'  (УКОЛОТИЙ)  див.  вкОлений. 

ВКОЛОТИЙ'  див.  укОлотий'. 

ВКОЛОТИСЯ,  ВКОЛОШКАТИ,  ВКОЛУПАТИ,  ВКОЛУПНУТИ, 
ВКОЛУПУВАТИ  див.  уколотися,  уколОшкати  і  т.  ін. 
вколОшканий  див.  уколОшканий. 

ВКОЛОШКАТИ  див.  уколОшкати. 
вколупаний  див.  уколупаний. 

ВКОЛУПАТИ  див.  уколупйти. 

ВКОЛУПНУТИ  див.  уколупнути. 

ВКОЛУПУВАННЯ  див.  уколупування. 
вколупувати  див.  уколупувати. 

ВКОЛЬНУТИ  див.  укольнути. 

ВКОЛЮВАННЯ  (УКОЛЮВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач. 
вкОлювати  (укОлювати). 

ВКОЛЮВАТИ'  (УКОЛЮВАТИ),  -юю,  -юєш,  не  док., 
вколОти  (УКОЛОТИ),  вколю,  вкблеш,  док.,  перед. 
Встромляти,  втикати  щось  гостре  в  що-небудь. 
вкОлювати~  див.  укОлювати'. 

ВКОЛЮВАТИСЯ1  (УКОЛЮВАТИСЯ),  -ЮЄТЬСЯ,  иедок. 
Пас.  до  вкОлювати'. 

ВКОЛЮВАТИСЯ'  див.  уколюватися'. 

ВКОНТЕНТОВАНИЙ  див.  уконтентОваний. 
ВКОНТЕНТОВУВАННЯ  див.  уконтентОвування. 
ВКОНТЕНТОВУВАТИ  див.  уконтентОвувати. 
ВКОНТЕНТУВАННЯ  див.  уконтентувйння. 
ВКОНТЕНТУВАТИ  див.  уконтентувйти. 

'/,7  5-п 


ВКОПАНИЙ'  (УКОПАНИЙ),  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  вкопйти'.  **  мов  укОпаний  -  без  жодного 
руху;  нерухомо. 

ВкОпАНИИ'днл.  укОпаний'. 

ВКОПАТИ'  див.  вкопувати'. 

ВКОПАти"  див.  укОпувати1. 

ВКОПАТИСЯ  див.  вкопуватися. 
вкопування  (УКОПУВАННЯ),  -я.  с.  Дія  за  знач,  вко¬ 
пувати  (укОпувати). 

ВКОПУВАТИ'  (УКОПУВАТИ),  -ую,  -уєш,  педок.,  ВКОПА¬ 
ТИ  (УКОПАТИ),  -Аю,  -Аєш,  док.,  перед.  Вміщувати, 
закріплювати  що-небудь  у  викопаному  заглиб¬ 
ленні. 

ВКОПУВАТИ2  див.  укОпувати'. 

ВКОПУВАТИСЯ  (УКОПУВАТИСЯ),  -уюся,  -уєшся,  ле¬ 
дол.,  ВКОПАТИСЯ  (УКОПАТИСЯ),  -Аюся,  Аєшся,  док. 

1.  Копаючи,  розриваючи  ґрунт,  проникати  в  його 
середину,  в  глибину.  2.  аереи.,  розм.  Ставати 
нерухомо.  3.  тільки  педок.  Пас.  до  вкопувати'. 

ВКОРЕНЙТИ  див.  вкорінювати. 

ВКОРЕНЙТИСЯ  див.  вкорінюватися. 

ВКОРЕНІЛИЙ  (УКОРЕНІЛИЙ),  -а,  -е.  заст.  Дієприкм. 
акт.  мин.  ч.  до  вкоренйти  (укоренйти). 

ВКОРІНЕНИЙ  (УКОРІНЕНИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вкоренйти. 

ВКОРІНЕННЯ  (УКОРІНЕННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вко¬ 
ренйти  й  вкоренйтися. 

ВКОРІНЮВАННЯ  (УКОРІНЮВАННЯ),  -я.  с.  Дія  за  знач, 
вкорінювати  і  вкорінюватися. 

ВКОРІНЮВАТИ  (УКОРІНЮВАТИ),  -ЮЮ,  -ЮЄШ  (ВКОРІНЯТИ 
(УКОРІНЯТИ),  -яю,  -яєш,  педок.,  ВКОРЕНЙТИ  (УКОРЕ¬ 
НЙТИ),  -ніЬ,  -нйш,  док.,  перед.  1.  Саджаючи,  давати 
можливість  закріпитися  корінням  у  ґрунті  (про 
рослини).  2.  перед.  Міцно  встановлювати,  запро¬ 
ваджувати.  / /  Зміцнювати,  посилювати. 
ВКОРІНЮВАТИСЯ  (УКОРІНЮВАТИСЯ),  -ЮЄТЬСЯ  і  ВКОРІ¬ 
НЯТИСЯ  (УКОРІНЯТИСЯ),  -Ається,  иедок..  ВКОРЕНЙ¬ 
ТИСЯ  (УКОРЕНЙТИСЯ),  -йться,  док.  1.  Вростати  ко¬ 
рінням  у  ґрунт  (про  рослини).  2.  лереи.  Міцно 
встановлюватися,  запроваджуватися,  узвичаюва- 
тися.  //  Зміцнюватися. 
вкоріняти  див.  вкорінювати. 

ВКОРІНЯТИСЯ  див.  вкорінюватися. 

ВКОРОТЙТИ,  ВКОРОТЙТИСЯ.  ВКОРОЧЕНИЙ.  ВКОРбЧЕ- 
НІСТЬ,  ВКОРОЧЕННЯ,  ВКОРОЧУВАННЯ,  ВКОРОЧУВАТИ, 
ВКОРОЧУВАТИСЯ  див.  укоротйти,  укоротйтися  і  т.  д. 
ВКОСЙТИСЯ  див.  вкбшуватися. 

ВКОСЬКАНИЙ, ВКОСЬКАТИ,  ВКОСЬКАТИСЯ,  вкОську- 
вання,  вкоськувати  див.  укбськати,  укбськатися. 
ВКОТЙти'  див.  вкбчувати'. 
вкотйти"  див.  укбчувати'. 
вкотйтися'  див.  вкбчуватися'. 
вкотйтися2  див.  укбчуватися'. 

ВКОТРЕ  (УКОТРЕ),  присл.  В  якийсь  раз,  не  вперше. 
ВКОЧЕНИЙ'  (УКОЧЕНИЙ),  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  ДО  ВКОТЙТИ1. 

ВКОЧЕНИЙ"  див.  укбчений'. 

ВКОЧЕННЯ  (УКОЧЕННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вкотйти 
(укотйти). 

вкочування'  (укочування),  -я,  с.  Дія  за  знач, 
вкбчувати'  і  вкбчуватися'. 
вкочування"  див.  укбчуваиня'. 

ВКОЧУВАТИ'  (УКОЧУВАТИ),  -ую,  -уєш,  иедок.,  вкотй¬ 
ти  (УКОТЙТИ),  вкочу,  вкбтиш,  док.,  перед.  1.  Ко¬ 
тячи,  просувати  всередину,  у  межі  чого-небудь. 

2.  розм.  Те  саме,  що  в’іжджАти';  заїжджати. 
ВКОЧУВАТИ"  див.  укбчувати'. 

ВКОЧУВАТИСЯ1  (УКОЧУВАТИСЯ),  -уюся,  -уєшся,  ие¬ 
док.,  ВКОТЙТИСЯ  (УКОТЙТИСЯ),  вкочуся,  вкбтишся, 
док.  1.  Котячись,  проникати  всередину,  у  межі 
чого-небудь.  2.  Те  саме,  що  в'їжджАти';  заїжджати. 
ВКОЧУВАТИСЯ"  для.  укбчуватися'. 

ВКОШУВАННЯ  (УКОШУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач, 
вкбшування. 

ВКОШУВАТИСЯ  (УКОШУВАТИСЯ),  -уюся,  -уєшся,  пе¬ 
док.,  ВКОСЙТИСЯ  (УКОС ЙТИСЯ),  вкошуся,  вкбсиш- 
ся,  док.  Косячи,  заходити  в  глиб  ділянки. 
ВКРАдДння  (УКРАДАння),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вкра- 
дАтися  (украдАтися). 

ВКРАДАТИСЯ  (УКРАДАТИСЯ),  -Аюся,  -Аєшся,  педок., 
ВКРАСТИСЯ  (УКРАСТИСЯ),  вкрадися,  вкрадАшся, 
док.,  рідко.  Те  саме,  що  закрадАтися  1.  //  Краду¬ 
чись,  намагатися  щось  зробити. 

ВКРАДЕНИЙ,  ВКРАДЛИВИЙ,  ВКРАДЛИВІСТЬ,  ВКРАДЛИ¬ 
ВО  див.  укрАдений,  укрАдливий  і  т.  д. 
ВКРАЇНСЬКИЙ  див.  український. 

ВКРАЙ  (УКРАЙ),  присл.  1.  Дуже,  надзвичайно;  до 
краю.  2.  Повно,  вщерть,  по  вінця.  3.  заст. 
Скраю.ВКРАлити  див.  вкрАплювати. 

ВКРАПИТИСЯ  для.  вкрАплюватися. 

ВКРАПЛЕНИЙ  див.  укрАплений. 
вкрАлленик  див.  укрАпленик. 
вкрАлленість  див.  укрАпленість. 

ВКРАПЛЕННЯ  (УКРАПЛЕННЯ),  -я,  с.  1.  Дія  за  знач. 
вкрАпити  й  вкрАпитися.  2.  Те.  що  вкраплене; 
чужорідна  частинка  в  масі  чого-небудь. 
ВКРАПЛЮВАННЯ  (УКРАПЛЮВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач. 
вкрАплювати  й  вкрАплюватися. 

ВКРАПЛЮВАТИ  (УКРАПЛЮВАТИ),  -юю,  -юєш,  педок., 
ВКРАПИТИ  (УКРАПИТИ),  -плю,  -пиш,  док.,  перед. 
Уводити,  долучати  щось  окремими  частинками  до 
маси  чого-небудь. 

ВКРАПЛЮВАТИСЯ  (УКРАПЛЮВАТИСЯ),  -ЮЄТЬСЯ.  ие¬ 
док.,  ВКРАПИТИСЯ  (УКРАПИТИСЯ),  -йться,  док.  Вхо¬ 
дити,  долучатися  окремими  частинками  до  маси 
чого-небудь. 

ВКРАСТИ  див.  укрАсти. 

ВКРАСТИСЯ  див.  вкрадАтися. 

ВКРАЯТИ,  ВКРЕСАТИ,  ВКРИВАЛО.  ВКРИВАЛЬЦЕ,  ВКРИ¬ 
ВАННЯ,  ВКРИВАТИ,  ВКРИВАТИСЯ,  ВКРЙВДИТИ.  ВКРЙ- 


ВЛАДУЩИЙ 

ТИ,  ВКРЙТИЙ,  ВКРЙТИСЯ,  ВКРИТТЯ,  ВКРОЇТИ,  ВКРОЮ- 
ВАТИ  див.  укрАяти,  укресАти  і  т.  д. 

ВКРУТИТИ'  див.  вкручувати'. 
вкрутити"  див.  укручувати'. 

ВКРУТЙТИСЯ'  див.  вкручуватися'. 

ВКРУТЙТИСЯ"  див.  укручуватися'. 

ВКРУЧЕНИЙ'  (УКРУЧЕНИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вкрутити'. 

ВКРУЧЕНИЙ"  див.  укручений'. 

ВКРУчення  (укрУчення),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вкрутй- 
ТИ  (УКРУТЙТИ). 

ВКРУЧУВАНИЙ'  (УКРУЧУВАНИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  пас. 
теп.  ч.  до  вкручувати'. 
вкручуваний'  див.  укручуваний'. 

ВКРУЧУВАННЯ  (УКРУЧУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач, 
вкручувати  (укручувати). 

ВКРУЧУВАТИ'  (УКРУЧУВАТИ),  -ую,  -уєш.  иедок.  ВКРУ- 
ТЙТИ  (УКРУТЙТИ),  -учу,  -утиш,  док.,  перед.  Крутя¬ 
чи  щось,  уводити,  вставляти  всередину  чого- 
небудь;  угвинчувати. 

ВКРУЧУВАТИ"  див.  укручувати'. 

ВКРУЧУВАТИСЯ'  (УКРУЧУВАТИСЯ),  -уюся,  -уєшся. 
иедок.,  ВКРУТЙТИСЯ  (УКРУТЙТИСЯ),  вкручуся,  вкру¬ 
тишся,  док.  1.  Крутячись,  заглиблюватися  всере¬ 
дину  чого-небудь;  угвинчуватися.  2.  перед.,  розм. 
Проникати  куди-небудь,  улаштовуватися  де- 
небудь.  3.  тільки  иедок.  Пас.  до  вкручувати'. 
ВКРУЧУВАТИСЯ"  див.  укручуватися'. 
вкувАти  див.  вкбвувати. 

ВКУПІ  (УКУПІ),  арисл.  Спільно,  у  поєднанні  з  ким-, 
чим-небудь;  разом,  удвох. 

ВКУПОЧЦІ  (УКУПОЧЦІ),  присл.  Пестл.  до  вкупці. 
ВКУПЦІ  (УКУПЦІ),  присл.  Пестл.  до  вкупі. 

ВКУС.  ВКУСЙТИ,  ВКУСЙТИСЯ,  ВКУТАНИЙ,  ВКУТАНІСТЬ, 
ВКУТАТИ,  ВКУТАТИСЯ  див.  укус,  укусйти  і  т.  д. 
ВКУТИ  див.  вкбвувати. 

ВКУТУВАННЯ,  ВКУТУВАТИ,  ВКУТУВАТИСЯ,  ВКУШЕНИЙ 
див.  укутування,  укутувати  і  т.  д. 

ВЛАГОДЖЕНИЙ,  ВЛАГОДЖЕННЯ,  ВЛАГОДЖУВАТИ, 
ВЛАГОДЖУВАТИСЯ,  ВЛАГОДИТИ,  ВЛАГОДИТИСЯ  див. 
улагоджений,  улагодження  і  т.  д. 

ВЛАД  (УЛАД),  присл.  1.  До  ладу,  як  треба.  //  До 
речі,  відповідно  до  обставин.  2.  Ритмічно,  у  такт. 

3.  Пасує  щось  до  кого-,  чого-небудь.  //  Відповідно 
до  чого-небудь.  ■ 

ВЛАДА,  -и,  ж.  1.  Право  керувати  державою,  полі¬ 
тичне  панування.  2.  Керівні  державні  органи; 
уряд.  //  Особи,  що  мають  урядові  повноваження. 
**  Виконавча  влАда  -  одна  з  гілок  державної  вла¬ 
ди,  що  володіє  прерогативою  виконання  законів 
(Кабінет  міністрів,  міська,  обласна  адміністрація 
та  ін.).  Законодавча  влАда  -  гілка  влади,  якій 
належить  виняткова  прерогатива  приймати  нор¬ 
мативні  акти,  що  мають  вищу  юридичну  силу 
(Парламент).  Політйчиа  вліда  -  здатність  справ¬ 
ляти  значний  вплив  па  поведінку  мас  за  допомо¬ 
гою  засобів,  якими  володіє  держава,  тіньові 
вліда  -  один  із  проявів  політичної  влади,  що 
відрізняється  відсутністю  публічного  характеру 
дій  суб'єкта  влади.  3.  Право  та  можливість  роз¬ 
поряджатися,  керувати  ким-,  чим-небудь.  4.  пе¬ 
ред.  Сила  чого-небудь,  могутність. 

ВЛАДАННЯ,  -я,  с„  рідко.  Дія  і  стан  за  знач,  владіти. 
ВЛАДАР,  влАдаря,  ч„  уроч.  Те  саме,  що  волбдар. 
ВЛАДАРІВ,  -рева,  -реве.  Належний  або  властивий 
владареві. 

ВЛАДАРКА,  -и.  Жін.  до  владір. 

ВЛАДАРНИЙ,  -а,  -е,  уроч.  Власт.  володареві. 
ВЛАдАРЧИН,  -а,  -е.  Належний  або  властивий  владарці. 
ВЛАДАРЮВАННЯ,  -я,  с.,  уроч.  Дія  за  знач,  влада- 
рювіти. 

ВЛАДАРЮВАТИ,  -юю,  -юєш,  иедок.,  уроч.  Те  саме, 
що  володарювіти. 

ВЛАДАти,  -аю,  -ієш,  рідко.  Те  саме,  що  володіти. 
ВЛАДИВОСТбЦЬКИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  Владивосток. 
ВЛАДЙКА,  -и,  ч.  1.  уроч.  Те  саме,  що  волбдар  2. 
2.  Архієрей,  митрополит. 

ВЛАДИКУВАТИ,  -ую.  -уєш,  педок.,  діад.  Те  саме,  що 
владйчити. 

ВЛАДИЦТВО,  -а,  с„  рідко.  Панування. 

ВЛАДЙЧИТИ,  -чу,  -чиш,  рідко,  і.  Панувати.  2.  Бути 
владикою  (у  2  знач.). 

ВЛАДЙЧИЦЯ,  -і,  ж.  1.  Жін.  до  владйка  1.  2.  церк. 
Епітет  Богородиці. 

владйчниЙ,  -а,  -є.  рідко.  Прикм.  до  владйка. 
ВЛАДЙчність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  владйчний. 
ВЛАДИЧНО.  Присл.  до  владйчний. 
владнаний  див.  уліднаний. 
владнАння  див.  уладніння. 

ВЛАДНАТИ  див.  уладніти. 

ВЛАДНИЙ,  -а,  -е.  Здатний,  схильний  нав'язувати 
свою  волю,  підкоряти  собі.  / 1  Який  виражає  вла¬ 
ду,  волю,  рішучість. 

ВлАднИК,  -а,  ч.,  діад.  Володар  (у  2  знач.). 
ВЛАДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач.  влАдний. 
ВЛАДНО.  Присл.  до  влАдний. 
владнуваний  див.  улАднуваний. 

ВЛАДНУВАТИ  див,  улАднувати. 

ВЛАДОЛЮБЕЦЬ,  -бця,  ч.  Той,  хто  любить  владу  (у  З 
знач.). 

ВЛАДОЛЮБНИЙ,  -а,  -е.  Який  любить  владу  (у  З 
знач.). 

ВЛАДОЛЮБСТВО,  -а,  с.  Любов  до  влади  (у  3  знач.). 
ВЛАДУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  владувати. 
ВЛАДУВАТИ,  -ую,  -уєш,  педок.,  рідко.  1.  Те  саме, 
що  володарювАти.  2.  ким,  чим.  Те  саме,  що  во¬ 
лодіти  1. 

ВЛАДУЩИЙ,  -а,  -е.  Який  має  владу;  панівний.  Вла¬ 
дущий  клас. 

ВЛАЗИТИ  (УЛАЗИТИ),  влАжу,  влазиш  і  ВЛІЗАТИ  (УЛІ- 

193 


ВЛАЗЛИВИЙ 

ЗАТИ),  -ЙЮ,  -йсш,  ведок.ь  ВЛІЗТИ  (УЛІЗТИ),  -зу, 
-зеш,  док .  1.  Протискуватися,  проникати  всере¬ 
дину  чого-небудь.  //  Входити,  вступати,  занурю¬ 
ватись  у  щось  рідке  або  сипуче.  //  розм.  Одягати¬ 
ся  в  що-небудь.  2.  розм.  Забиратися,  проникати 
куди-небудь  таємно.  //  дерев,  док.,  перед.  Хит¬ 
рощами  влаштуватися  де-небудь,  обійняти  посаду 
і  т.  ін.  3.  розм.  Входити,  заходити  куди-небудь 
самовільно,  без  запрошення,  без  дозволу.  //  пе¬ 
ред.  Самовільно  втручатися,  вникати  в  щось. 
4.  розм.  Вміщатися  в  чому-небудь,  входити  в  що- 
небудь.  Влазити  в  борги. 

ВЛАЗЛИВИЙ  (УЛАЗЛИВИЙ),  -а.  -е.  розм.  Те  саме,  що 
вл  Ізл  ивий 

ВЛАСКАВИТИ.  ВЛАСКАВИТИСЯ,  власкавлений,  влас¬ 
кавлювати.  ВЛАСКАВЛЮВАТИСЯ  див.  уласкавити, 
уласкавитися  і  т.  д. 

ВЛАСКОР,  -а,  ч.  Власний  кореспондент  (газети, 
журналу,  радіо,  телебачення). 

ВЛАСНЕ,  рідко  ВЛАСНО.  1.  вставв.  сл.  Уживається 
окремо  або  зі  сл.  кажучи  для  уточнення  чого- 
небудь;  по  суті.  2.  част.  Уживається  для  того, 
щоб  підкреслити,  вирізнити  роль  кого-небудь  або 
значення  чогось;  саме,  якраз.  //  У  власному  ро¬ 
зумінні  цього  слова. 

ВЛАСНИЙ,  -а,  -е.  1.  Належний  кому-,  чому-небудь 
за  правом  власності.  2.  Свій,  особистий.  3.  Бук¬ 
вальний,  справжній.  4.  спец.  Властивий  тільки 
кому-,  чому-небудь;  узятий  безвідносно  до  чогось 
іншого.  Власна  вартість.  **  Власне  ім'й  -  слово 
або  словосполучення,  що  є  окремою  назвою  кого-, 
чого-небудь,  напр.:  Микола,  Київ.  ВлАсні 
нАзви  -  індивідуальні  найменування  окремих 
одиничних  об'єктів;  оніми. 

ВЛАСНИК,  -а,  у.  1.  чого  і  без  додатка.  Господар 
якихось  речей,  майна  і  т.  ін.  на  правах  приватно¬ 
го  або  суспільного  володіння.  //  Особа,  якій  влас¬ 
тиве  щось.  2.  Людина,  яка  прагне  цілком  володі¬ 
ти  чим-небудь,  не  ділячись  з  іншими. 

ВЛАСНИЦТВО,  -а,  с.  Абстр.  ім.  до  власницький. 
ВЛАСНИЦЬКИЙ,  -а,  -є.  Власт.  власникові  (у  2  знач.). 
Власницька  психологія.  //  Пов'язаний  з  приват¬ 
ною  власністю. 

ВЛАСНИЦЯ,  -і.  Жін.  до  влАсник  1. 

ВЛАсничин,  -а,  -е.  Належний  або  властивий  влас¬ 
ниці. 

ВЛАСНІСТЬ,  -ності,  ж.  1.  Майно,  належне  кому-, 
чому-небудь.  2.  Належність  чогось  кому-,  чому- 
небудь  із  правом  розпоряджатися.  Приватна  вла¬ 
сність.  **  ПайовА  власність  -  частина  доходів, 
майна,  інших  цінностей,  на  яку  вправі  претенду¬ 
вати  один  із  учасників  загальної  справи. 

ВЛАСНО  див.  влАсне. 

власнолрАвний.  -а,  -е.  Стос,  до  власноправності. 
ВЛАСНОЛРАВнісТЬ,  -ності,  ж.  Право  власності. 
власнолрАвно.  Присл.  до  власноправний. 
ВЛАСНОРУЧ,  присл.  Те  саме,  що  власноручно. 
ВЛАСНОРУЧНИЙ,  -а,  -е.  Виконаний,  зроблений, 
написаний  своєю  рукою  (своїми  руками). 
ВЛАСНОРУЧНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  власно¬ 
ручний. 

ВЛАСНОРУЧНО,  присл.  Своєю  рукою,  своїми  руками. 
ВЛАСОІди,  -ів,  мн.  Сімейство  паразитичних  комах 
ряду  пухоїдів. 

ВЛАСТЕН,  -тна,  -тне.  1.  над  киш  -  чим.  Мати  пра¬ 
во,  волю.  2.  з  іифіи.  Мати  силу,  змогу. 

ВЛАСТЙВЕ,  вставв.  сл.,  діал.  Власне  (у  1  знач.). 
ВЛАСТЙВЕЦЬ,  -вця,  ж.,  заст.  Власник. 

ВЛАСТЙВИЙ,  -а,  -е.  1.  кошу,  чошу.  Характерний  для 
кого-,  чого-небудь;  притаманний.  2.  заст.  Справ¬ 
жній,  дійсний. 

ВЛАСТИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Якість,  ознака,  характерні 
для  кого-,  чого-небудь.  **  Властйвості  алгоритму 

-  особливості,  що  визначають  алгоритм.  Власти¬ 
вості  дАних:  у  системах  обробки  інформації  - 
атрибути,  характеристики  даних.  Динамічна  вла- 
стйвість  об'єкта:  у  системах  обробки  інформації 

-  властивість  об'єкта,  що  визначається  або  довиз- 
начаеться  під  час  виконання  програми,  статйчна 
властивість  об’єкта:  у  системах  обробки  інфор¬ 
мації  -  властивість  об'єкта,  яка  визначається  до 
початку  виконання  програми. 

ВЛАСТИВО.  1.  присуди,  сл.  Характерно  для  кого-, 
чого-небудь.  2  встави.  сл.,  зах.  Те  саме,  що  влАс¬ 
не  1.  3.  част.  Те  саме,  що  влАсне  2. 

ВЛАСТИТЕЛЬ,  -я,  у.,  заст.  Власник  (у  1  знач.). 
ВЛАСТИТЕЛЬКА,  -и.  Жін.  до  властйтель. 

ВЛАСТІ,  -Ай,  шн.,  розм.  Посадові  особи,  начальство, 
адміністрація. 

ВЛАСТОЛЮБЕЦЬ,  -бця,  ч.  Властолюбна  людина. 
ВЛАСТОЛЮБНИЙ,  -а,  -е,  квижн.,  заст.  Владолюбний. 
ВЛАСТОЛЮБСТВО,  -а,  с.,  квижн.,  заст.  Владолюбство. 
ВЛАСТь,  -і,  ж.  1.  заст.  Влада  (у  1  знач.).  2.  перев. 
шн.,  рідко.  Те  саме,  що  влАда  2.  3.  діал.  Влада  (у 
З  знач.). 

ВЛАШТОВАНИЙ.  ВЛАШТОВАНІСТЬ,  ВЛАШТОВУВАННЯ, 
ВЛАШТОВУВАТИ.  ВЛАШТОВУВАТИСЯ.  ВЛАШТОВУВАЧ, 
ВЛАШТОВУВАЧКА.  ВЛАШТУВАННЯ.  ВЛАШТУВАТИ, 
ВЛАШТУВАТИСЯ,  влЕжАлий.  ВЛЕЖАНИЙ,  ВЛЕЖАТИ, 
ВЛЕЖАТИСЯ,  ВЛЕСЛИВИЙ,  ВЛЕСЛИВІСТЬ,  ВЛЕСЛИВО, 
ВЛЕСТЙТИ  див.  улаштбваний,  улаштовування  і  т.  д. 
ВЛАШТОВАНІСТЬ  див.  улаиітбваність. 
влаштовувач  див.  улаиггбвувач. 

ВЛАШТОВУВАЧКА  див.  улаиггбвувачка. 

ВЛЕжАліСТЬ  див.  улАжАлість. 

ВЛЕжаніСТЬ  див.  улАжаність. 

ВлЕжування  див.  улАжування. 

ВЛЕЖУВАТИСЯ  див.  улежуватися. 

ВЛЕТІТИ  див.  влітАти. 

ВЛЕЩАННЯ.  ВЛЕЩАТИ.  ВЛЕЩЕНИЙ,  ВЛЕЩУВАННЯ, 

194 


ВЛЕЩУВАТИ  див.  улещАння,  улещАти  і  т.  д. 
ВЛИВАННЯ  (УЛИВАННЯ),  -я,  с.  1.  Дія  за  знач.  вливА- 
ти'  1,  3.  2.  В  медицині  -  метод  введення  в  орга¬ 
нізм  різних  розчинів,  зокрема  лікарських  речо¬ 
вин,  крові,  кровозамінників,  минаючи  шлунково- 
кишковий  тракт. 

ВЛИВАТИ'  (УЛИВАТИ),  -Аю.  -Аєш,  педок.,  ВЛИТИ  і 
ВВІЛЛЙТИ  (УЛЙТИ,  УВІЛЛЯТИ),  увіллю,  увіллАш  і 
уллю,  уллАш,  док.,  перех.  1.  Лити  що-небудь 
кудись,  усередину  чогось.  2.  перен.  Викликати 
якесь  почуття,  настрій,  вселяти  думку.  3.  перен. 
Уводити,  вносити  щось  до  складу  чого-небудь. 
ВЛИВАТИ"  див.  уливАти'. 

ВЛИВАТИСЯ'  (УЛИВАТИСЯ),  -Аюся,  -аєшся,  педок., 
ВЛЙТИСЯ  і  ВВІЛЛЯТИСЯ  (УЛЙТИСЯ,  УВІЛЛЯТИСЯ), 
увіллюся,  увіллАшся  і  уллюся,  уллАшся,  док. 
1.  Литися  в  що-небудь,  куди-небудь.  2.  перен. 
Проникати,  вселятися  (про  почуття,  настрій). 

3.  перен.  Приєднуватися,  входити,  поповнюючи 
склад  кого-,  чого-небудь.  4.  тільки  ведок.  Пас.  до 
вливати'  1. 

ВЛИВАТИСЯ"  див.  уливАтися'. 

ВЛИПАННЯ  (УЛИПАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач.  влипАти 
(улипАти). 

ВЛИПАТИ  (УЛИПАТИ),  -аю,  -аєш.  ведок.,  ВЛЙЛНУТИ 
(УЛЙЛНУТИ),  -ну,  -неш,  док.  1.  Потрапляти  в  що- 
небудь  липке,  грузьке  або  прилипати  до  нього. 
//  перен.  Щільно  прилягати,  притулятися.  2.  ті¬ 
льки  док.,  перен.,  розш.  Потрапити  в  складне, 
неприємне  становище.  //  Закохатися.  //  Завагіт¬ 
ніти. 

ВЛИПЛИЙ  (УЛИПЛИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч. 
до  влйпнути  (улипнути). 

ВЛЙЛНУТИ  див.  влипАти. 
влити'  див  вливАти'. 

ВЛИТИ"  див.  уливАти'. 

ВЛИТИЙ'  (УЛИТИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
влйти'. 

ВЛЙТИЙ"  див.  улйтий'. 

ВЛЙТИСЯ'  див.  вливАтися'. 

ВЛЙТИСЯ"  див.  уливАтися'. 

ВЛИТТЯ  (УЛИТТЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  влйти'. 

ВЛІВО  (УЛІВО),  присл.  Те  саме,  що  лівбруч;  прот. 
вправо. 

ВЛІВОРУЧ  (УЛІВОРУЧ),  присл.,  розш.  Те  саме,  що 
лівбруч. 

ВЛІЖНО  (УЛІЖНО),  присуди,  сл.  Зручно  лежати, 
можна  полежати. 

ВЛІЗАННЯ  (УЛІЗАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач.  влізАти. 
ВЛІЗАТИ  див.  влАзити. 

ВЛІЗЛИВИЙ  (УЛІЗЛИВИЙ),  -а.  -е.  1.  Який  любить 
скрізь  влізти,  настирливо  скрізь  лізе.  2.  Уїдли¬ 
вий,  набридливий. 

ВЛІЗЛИВІСТЬ  (УЛІЗЛИВІСТЬ),  -вості,  ж.  Властивість 
за  знач,  влізливий. 

ВЛІЗТИ  див.  влАзити. 

ВЛІЛЙТИ  див.  вліплювати. 

ВЛІПЛЕНИЙ  (УЛІПЛЕНИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мив. 

4.  до  вліпйти. 

ВЛІПЛЮВАННЯ  (УЛІПЛЮВАННЯ),  -я.  с.  Дія  за  знач, 
вліплювати  (уліплювати). 

ВЛІПЛЮВАТИ  (УЛІПЛЮВАТИ),  -ЮЮ,  -юєш,  недок., 
ВЛІЛЙТИ  (УЛІЛЙТИ),  вліплю,  вліпиш;  шн.  вліплять; 
док.,  перех.  1.  Вставляти  в  що-небудь  способом 
ліплення.  2.  тільки  док.,  перен.,  фаш.  Уживаєть¬ 
ся  замість  іншого  дієслова,  зміст  якого  розкрива¬ 
ється  контекстом,  для  вираження  енергійної, 
несподіваної  або  необдуманої  дії.  //  Вдарити,  да¬ 
ти  ляпаса. 

ВЛІТАТИ  (УЛІТАТИ),  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЛЕТІТИ  (УЛЕ¬ 
ТІТИ),  влечу,  влетиш,  док.  І.  Летячи,  проникати, 
потрапляти  всередину  чого-небудь.  2.  перен., 
розш.  Швидко  входити,  вбігати,  в’їжджати  куди- 
небудь.  3.  безос.,  кошу,  перед.,  розш.  Діставатися 
комусь  (за  поганий  учинок  і  т.  ін.).  4.  перед., 
розш.  Програти. 

ВЛІТІ  /УЛІТІ,  присл.,  діал.  Влітку. 

ВЛІТКУ  (УЛІТКУ),  присл.  Літньою  порою,  літом. 
ВЛйви,  -ів,  ши„  заст.  Полювання,  облава. 
ВЛОВЙМИЙ,  ВЛОВЙМІСТЬ.  ВЛОВЙТИ.  ВЛОВЙТИСЯ. 
ВЛОВЛЕНИЙ,  ВЛОВЛЮВАЛЬНИЙ,  ВЛОВЛЮВАНИЙ. 
ВЛОВЛЮВАННЯ,  ВЛОВЛЮВАТИ,  ВЛОВЛЮВАЧ,  ВЛОВ¬ 
ЛЮЮЧИЙ,  ВЛОВЛЯННЯ,  ВЛОВЛЯТИ,  ВЛОВНИЙ,  ВЛО¬ 
ГОВИНА  див.  уловймий,  уловйти  І  т.  д. 

ВЛОВЧИЙ,  -ого,  ч.,  заст.  Мисливець. 

ВЛОГОВИНКА 

ВЛОГОВИННИЙ  І  УЛОГОВИННИЙ 

ВЛОЖЙТИ1  (УЛОЖЙТИ),  вложу,  влбжиш,  док.,  пе¬ 
рех.,  рідко.  Те  саме,  що  вклАсти'. 

ВЛОЖИТИ"  див.  уложйти'. 

ВЛОЖЙТИСЯ  див.  уложйтися. 

ВЛОМЙТИ  див.  уломйти. 

ВЛОМИТИСЯ1  (УЛОМЙТИСЯ),  вломлюся,  вломишся; 
шн.  вломляться;  док.  Самовільно  ввійти  в  примі¬ 
щення,  розбивши  двері,  вікна  і  т.  ін.;  увірватися. 
ВЛОМЙТИСЯ"  див.  уломйтися'. 

ВОСЬМИЗНАЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  восьми 
знаків,  має  вісім  знаків.  Восьшизначие  число. 
восьмизнАчність,  -ності.  ж.  Абстр.  ім.  до  вось- 
мизнАчний. 

ВЛУПИТИ  див.  улупйти. 

ВЛУПЛЕНИЙ  див.  улуплений. 

ВЛУЧАННЯ  (УЛУчАння),  -я.  с.  Дія  за  знач.  влучАти  1. 
ВЛУЧАТИ  (УЛУЧАТИ),  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВЛУЧИТИ 
(УЛУЧИТИ),  -чу,  -чиш,  док.  1.  у  кого  -  що.  Кидаю¬ 
чи,  спрямовуючи  що-небудь  у  ціль,  досягати  її; 
попадати.  Ц  розш.  Бити  когось  чим-небудь;  уда¬ 
ряти.  2.  тільки  док.,  перен.  Вибрати  найбільш 
слушний  момент  для  здійснення  чогось.  3.  пе¬ 
рен.,  розш.  Досягати  мети. 


ВЛУЧЕНИЙ  (УЛУЧЕНИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  влучити  (улучити)  1. 

ВЛУЧЕННЯ  (УЛУЧЕННЯ),  -я.  с.  Дія  за  знач,  влучити 
(улучити)  1. 

ВЛУЧИТИ  див.  влучАти. 

ВЛУЧКЙЙ.  -А.  -А.  Те  саме,  що  влучний. 

ВЛУЧНИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  точно  попадає  в  ціль, 
точно  спрямований  у  ціль.  2.  перев.  Який  точно, 
чітко  розкриває,  відбиває  сутність  чого-небудь. 

ВЛУЧНІСТЬ,  -ності.  ж.  Абстр.  ім.  до  влучний. 

ВЛУЧНО.  Присл.  до  влучний. 

ВЛЮБЙТИ.  ВЛЮБЙТИСЯ.  ВЛЮБЛИВИЙ,  ВЛЮБЛИВІСТЬ. 
ВЛЮБЛЯТИ,  ВЛЮБЛЯТИСЯ.  ВЛЯГАННЯ.  ВЛЯГАТИ, 
ВЛЯГАТИСЯ,  ВЛЯГГЙСЯ,  ВЛЯПАТИ,  ВЛЯПАТИСЯ  ДИВ. 
улюбйти,  улюбйтися  і  т.  д. 

ВЛЮТОВАння,  -я,  с.  Впаювання. 

ВЛЮТбВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  Те  саме,  що  впА- 
ювати. 

ВЛЯГТИ.  -Ажу,  -яжеш;  шин.  вліг,  влягла;  нак. 
влАж(те)  і  УЛЯГТЙ 

ВЛЯПАНИЙ  див.  улйпаний. 

ВЛЯПАТИ  див.  улйпати. 

ВМАЗАНИЙ'  (УМАЗАНИЙ),  -а.  -е.  дієприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  вмАзати'. 

ВМАЗАНИЙ"  див.  умАзаний'. 

ВМАЗАТИ'  див.  вмАзувати'. 

ВМАЗАТИ"  див.  умАзувати'. 

ВМАзка,  -и,  ж.  І.Те  саме,  що  вмАзування.  2.  Те, 
що  вмазане. 

ВМАЗУВАННЯ'  (УМАЗУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач. 
вмАзувати'. 

ВМАЗУВАННЯ"  див.  умазування  . 

ВМАЗУВАТИ'  (УМАЗУВАТИ),  -ую,  -уєш,  недок.  ВМАЗА¬ 
ТИ  (УМАЗАТИ),  вмажу,  вмажеш,  док.,  перех.  Ма¬ 
занням  закріплювати  щось  уставлене  куди- 
небудь. 

ВМАЗУВАТИ"  див.  умАзувати'. 

ВМАЗУВАТИСЯ'  (УМАЗУВАТИСЯ),  -ується,  ведок.  Пас. 
до  вмАзувати'. 

ВМАЗУВАТИСЯ"  див.  умазуватися'. 

ВМАЗУВАЧ,  -а,  у.  Який  вмазує  що-небудь. 

ВМАСТЙТИ,  ВМАСТИТИСЯ,  ВМАЩЕНИЙ.  ВМАЩУВАННЯ, 
ВМАЩУВАТИ,  ВМАЩУВАТИСЯ,  ВМЕБЛЬОВАНИЙ,  ВМЕ- 
БЛЬОВУВАТИ.  ВМЕБЛЮВАННЯ.  ВМЕБЛЮВАТИ,  ДИВ. 
умастйти,  умаститися  і  т.  д. 

ВМАХ,  присл.,  розш.  Помахом,  вмить. 

ВМЕНТ  (ум£нт),  присл.,  розш.  Те  саме,  що  вмить. 

ВМЕНШАТИ,  вменшатися,  вменшений.  вмЕншен- 
НЯ,  ВМЕНШИТИ.  ВМЕНШИТИСЯ,  ВМЕНШУВАТИ.  ВМЕ¬ 
НШУВАТИСЯ  див.  уменшАти,  уменшАтися  і  т.  д. 

ВМЕРЕЖАНИЙ  див.  умерАжаний. 

вмережати  див.  умережати. 

ВМЕРЕЖИТИ  див.  умережити. 

вмережування  див.  умережування. 

ВМЕРЕЖУВАТИ  (УМЕРЕЖУВАТИ),  -ую.  -уєш.  ведок., 
ВМЕРЕЖАТИ  (УМЕРЕЖАТИ)  і  ВМЕРЕЖИТИ  (УМЕРЕЖИ¬ 
ТИ),  -жу,  -жиш,  док.,  перех.  Вшивати  що-небудь 
у  щось  мережкою. 

ВМЕРЗАННЯ  (УМЕРЗАННЯ),  -я.  с.  Дія  за  знач,  вмер- 
зАти  (умерзАти). 

ВМЕРЗАТИ  (УМЕРЗАТИ),  -Аю.  -Аєш.  ведок.,  ВМЕРЗНУ¬ 
ТИ  (УМЕРЗНУТИ),  -ну,  -неш,  док.  Під  дією  морозу 
закріплюватися  в  масі  льоду,  снігу  і  т.  ін. 

ВМЕРЗЛИЙ  (УМЕРЗЛИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  акт.  мин. 
ч.  до  вмерзАти. 

ВМЕРЗНУТИ  див.  вмерзАти. 

ВМЕРЛИЙ.  ВМЕРТВЙТИ.  ВМЕРТВІННЯ.  ВМЕРТВЛЕНИЙ, 
ВМЕРТВЛЯННЯ,  ВМЕРТВЛЯТИ,  ВМЕРТИ.  ВМИВАЛЬНИЙ, 
ВМИВАЛЬНИК.  ВМИВАЛЬНИЦЯ,  ВМИВАЛЬНЯ,  вмйва- 
ний,  вмивАння,  вмивАти,  вмиватися  див.  умАр- 
лий,  умертвйти  і  т.  д. 

ВМИКАЛЬНИЙ  (УМИКАЛЬНИЙ),  -а,  -е.  Який  призначе¬ 
ний  (пристосований,  використовується)  для  вми¬ 
кання. 

ВМИКАННЯ  (УМИКАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач.  вмикАти. 

ВМИКАТИ  (УМИКАТИ),  -Аю.  -аєш,  недок.,  ВВІМКНУТИ 
(УВІМКНУТИ),  ввімкну,  ввімкнеш,  док.,  перех. 
З'єднуючи  з  джерелом  енергії,  уводити  в  дію; 
пускати  в  хід. 

ВМИКАТИСЯ  (УМИКАТИСЯ),  -Аюся.  -Аєшся,  недок., 
ВВІМКНУТИСЯ  (УВІМКНУТИСЯ),  ввімкнуся.  ввімкнА- 
шся,  док.  1.  тільки  3  ос.  З’єднавшись  із  джере¬ 
лом  енергії,  приходити  в  дію.  2.  тільки  недок. 
Пас.  до  вмикАти.  3.  діал.  Вникати. 

ВМИКАЧ  (УМИКАч),  -А,  у.  Пристрій  для  вмикання 
електричного  струму. 

ВМИКАч-ВИМИКАч,  вмикачА-вимикачА,  ч.  Пристрій, 
призначений  для  вмикання  та  вимикання  (напр., 
електричного  струму). 

ВМИКАЮЧИЙ  (УМИКАЮЧИЙ),  -а,  -е.  Дієприкм.  акт. 
теп.  ч.  до  вмикАти  (умикАти). 

ВМЙКУВАНИЙ  див.  умйкуваний. 

ВМЙЛЕНИЙ,  ВМЙЛИТИ.  ВМИЛОСЕРДИТИ.  ВМИЛОСЕРДИ¬ 
ТИСЯ.  вмилостивити,  вмилостйвитися,  вмилос- 
ТЙВЛЕНИЙ,  ВМИЛЮВАННЯ,  ВМЙЛЮВАТИ  див.  умйле- 
ний,  умйлити  і  т.  д. 

вмилостивлЯти(ся)  див.  умилостивлйти(ся). 

ВМинАння  (УМИнАння),  -я,  с.  Дія  за  знач.  вминАти 
(уминАти). 

вминАти'  (УМИНАТИ),  -Аю,  -Аєш,  недок.,  ВМ'ЯТИ 
(УМ'ЯТИ),  -умну,  -умнАш,  док.,  перех.,  рідко.  Вда¬ 
влювати,  втискувати  в  що-небудь;  утоптувати. 
//  Ударом,  тиском  робити  заглиблення. 

вминати"  див.  уминати'. 

ВМИНАТИСЯ'  (УМИНАТИСЯ).  -Ається,  недок.,  рідко. 
Ставати  вм'ятим. 

ВМИНАТИСЯ"  див.  уминАтися'. 

ВМИРАННЯ.  ВМИРАТИ,  ВМИРАЮЧИЙ,  вмирущий. 
ВМЙСНЕ,  ВМЙСНИЙ,  ВМИСНІСТЬ,  вмйсно,  вмйти. 
ВМЙТИЙ,  ВМИТИСЯ  див.  умирАння,  умирАти  і  т.  д. 


ВМИТЬ  (УМИТЬ),  присл.  Цієї  ж  хвилини,  дуже  швидко. 
ВМІЛЕЦЬ,  ВМІЛИИ,  ВМІЛІСТЬ,  ВМІЛО,  ВМІННЯ  див. 
умілець,  умілий  і  т.  д. 
вмілиця  див.  умілиця. 

ВМІННЯЧКО  див.  уміннячко. 

ВМІСЙТИ  див.  умісйти. 

ВМІСТ  (УМІСТ),  -у,  ч.  1.  Те,  що  є,  міститься  в  чому- 
небудь.  2.  Наявність  якої-небудь  речовини  в 
складі  чого-небудь.  //  Кількість  якоїсь  речовини 
і  складі  чого-небудь. 

ВМІСТИЛИЩЕ  (УМІСТЙЛИЩЕ),  -а,  С.,  рідко.  1.  Те 
саме,  що  вмістище.  2.  Ємність. 

ВМІСТЙТИ  див.  вміщати. 

ВМІСТЙТИСЯ  див.  вміщатися. 

ВМІСТИЩЕ  (УМІСТИЩЕ),  -а,  с.  Місце,  посудина  тощо 
для  вміщення  чого-небудь.  Нафтове  вмістище. 
Вмістище  для  води. 
вміти  див.  уміти. 
вмішаний  див.  умішаний. 

ВМІШАТИ'  див.  вмішувати'. 

ВМІШАТИ2  див.  умішувати'. 

ВМІШАТИСЯ'  див.  вмішуватися'. 

ВМІШАТИСЯ2  див.  умішуватися'. 

ВМІШЕНИЙ  /  УМІШЕНИЙ,  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  вмішАти'. 

ВМІШУВАННЯ  (УМІШУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вмі¬ 
шувати  (умішувати). 

ВМІШУВАТИ1  (УМІШУВАТИ),  -ую.  -уеш.  не  ДОК. ,  ВМІ¬ 
ШАТИ  (УМІШАТИ),  -Аю,  -аєш,  док.,  перед.  Мішаю¬ 
чи.  додавати  щось  у  що-небудь;  домішувати. 
вмішувати2  див.  умішувати'. 

ВМІШУВАТИСЯ1  (УМІШУВАТИСЯ),  -уюся,  -УЄШСЯ,  ве- 
док.,  ВМІШАТИСЯ  (УМІШАТИСЯ),  -Аюся,  -аєшся,  док. 

1.  Проникати  куди-небудь,  змішуватися  з  ким-, 
чим-небудь.  2.  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  втруча¬ 
тися.  3.  тільки  ведок.  Пас.  до  вмішувати'. 
вмішуватися2  див.  умішуватися'. 

ВМІЩАННЯ  (УМІЩАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач.  вміщАти  2. 
ВМІЩАТИ  (УМІЩАТИ),  -Аю,  -Аєш  І  ВМІЩУВАТИ  (УМІЩУ¬ 
ВАТИ).  -ую,  -уеш.  ведок.,  ВМІСТЙТИ  (УМІСТЙТИ), 
вміщу,  вмістиш,  док.,  перех.  1.  тільки  3  ос.  Міс¬ 
тити  і  собі,  мати  у  своєму  складі;  поміщати. 

2.  Розташовувати  де-небудь.  //  Друкувати  що- 
вебудь  у  пресі. 

ВМІЩАТИСЯ  (УМІЩАТИСЯ),  -Аюся,  -Аєшся  і  ВМІЩУВА¬ 
ТИСЯ  (УМІЩУВАТИСЯ),  -уюся,  -уєшся,  ведок.,  ВМІС¬ 
ТЙТИСЯ  (УМІСТЙТИСЯ).  вміщуся,  вмістишся,  док. 
Поміщатися  в  чому-небудь. 

ВМІЩЕНИЙ  (УМІЩЕНИЙ),  -а,  -є.  Діеприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  вмістйти  2. 

ВМІЩЕННЯ  (УМІЩЕННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вмістйти  2. 
ВМІЩУВАННЯ  (УМІЩУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач,  вмі¬ 
щувати  2. 

ВМІЩУВАТИ  (УМІЩУВАТИ)  див.  ВМІЩАТИ. 

ВМІЩУВАТИСЯ  (УМІЩУВАТИСЯ)  ДИВ.  ВМІЩАТИСЯ. 

вмлівання,  вмлівати,  вмлілий,  вмліти,  вмбвити, 

ВМОВИТИСЯ.  ВМОВКАТИ.  ВМОВКНУТИ.  ВМОВЛЕНИЙ. 

вмовляння,  вмовляти,  вмовлятися,  вмовчати. 
ВМОВЧУВАННЯ,  ВМОВЧУВАТИ,  вможлйвити,  вмож- 
ЛЙВЛЕНИЙ,  ВМОЖЛЙВЛЕННЯ,  ВМОЖЛИВЛЮВАННЯ. 
ВМОЖЛИВЛЮВАТИ,  ВМОКНУТИ.  ВМОКНУТИЙ,  ВМОКРІ¬ 
ЛИЙ,  ВМОКРІТИ.  ВМОЛЙТИ,  ВМОЛОТ,  ВМОЛОТИ,  ВМО¬ 
ЛОТИСЯ,  ВМОЛОТЙТИ,  ВМОЛОТНИЙ,  ВМОЛОЧЕНИЙ, 
ВМОЛОЧУВАННЯ,  ВМОЛОЧУВАТИ  ДИВ.  УМЛІВАННЯ, 
умлівАти  і  т.  д. 

ВМОНТОВАНИЙ  (УМОНТОВАНИЙ),  -а,  -е.  Діеприкм. 
пас.  мин.  ч.  до  вмонтувАти. 

ВМОНТОВУВАННЯ  (УМОНТОВУВАННЯ),  -Я,  С.  ДІЯ  за 
знач,  вмонтбвувати  (умонтбвувати). 

ВМОНТОВУВАТИ  (УМОНТОВУВАТИ),  -ую.  -уєш,  ведок., 
ВМОНТУВАТИ,  -ую,  -уєш,  док.,  перех.  Монтуючи 
що-небудь,  уставляти  якусь  деталь. 

ВМОНТУВАННЯ  (УМОНТУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач. 
вмонтувАти  (умонтувАти). 
вмонтувати  див.  вмонтбвувати. 

ВМОРЕНИЙ.  ВМОРЕНО,  ВМОРЙТИ,  ВМОРЙТИСЯ,  ВМО- 
РІННЯ,  ВМОСТЙТИ,  ВМОСТИТИСЯ  див.  уморйти, 
уморйтися  і  т.  д. 

ВМОСТЙТИ(СЯ)  див.  умостйти(ся). 

ВМОТАНИЙ  див.  умбтаний. 

ВМОТАТИ  див.  вмбтувати. 
вмотатися  див.  емітуватися. 

ВМОТИВОВАНИЙ.  ВМОТИВОВАНІСТЬ,  ВМОТИВОВАНО, 
ВМОТИВОВУВАННЯ.  ВМОТИВОВУВАТИ.  ВМОТИВУВАН¬ 
НЯ,  ВМОТИВУВАТИ  див.  умотивбваний,  умотиво¬ 
ваність  і  т.  д. 

ВМОТУВАННЯ  (УМОТУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач, 
вмбтувати  (умбтувати). 

ВМОТУВАТИ  (УМОТУВАТИ),  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВМОТА¬ 
ТИ  (УМОТАТИ),  -Аю,  -Аеш.  док.,  перех.  Замотувати 
кого-,  що-небудь  у  щось. 

ВМОТУВАТИСЯ  (УМОТУВАТИСЯ),  -уюся,  -уєшся,  Не- 
док.,  ВМОТАТИСЯ,  -Аюся,  -Аєшся.  док.  1.  Замоту¬ 
ватися  в  що-небудь.  2.  розм.  Тікати. 
вмочАнНЯ  (УМОЧАННЯ),  -я.  с.  Дія  за  знач.  вмочАти 
.  (умочАти). 

ВМОЧАТИ1  (УМОЧАТИ),  -Аю,  -аєш  і  ВМОЧУВАТИ  (УМО¬ 
ЧУВАТИ),  -ую,  -уєш,  ведок.,  ВМОЧЙТИ  (УМОЧЙТИ), 
-очу,  -бчиш,  док.,  перех.  Занурювати  в  що-небудь 

і  рідке-  ,  ,  . 

ВМОЧАТИ  див.  умочАти . 

ВМОЧЕНИЙ'  (УКОЧЕНИЙ),  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  вмочйти'. 

ВМОЧЕНИЙ2  див.  умбчений'. 

ВМОЧЙТИ'  див.  вмочАти'. 

ВМОЧЙТИ2  див.  умочАти'. 
вмочуваний  див.  умочуваний. 

ВМОЧУВАННЯ  див.  умбчування. 

ВМОЧУВАТИ  див.  вмочАти'. 

ВМОЩЕНИЙ,  ВМОЩУВАННЯ,  ВМОЩУВАТИ,  ВМОЩУВА- 

'/,?• 


ТИСЯ,  ВМУДРЕНИЙ,  ВМУДРЙТИСЯ,  ВМУДРУВАТИ(СЯ). 
ВМУДРЯТИСЯ  див.  умбщений,  умбщувати  і  т.  д. 
ВМУРОВАНИЙ  (УМУРОВАНИЙ),  -а.  -е.  Діеприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вмурувАти. 

ВМУРОВУВАННЯ  (УМУРОВУВАННЯ),  -я,  с.  Дія  за  знач, 
вмурбвувати. 

ВМУРОВУВАТИ  (УМУРОВУВАТИ),  -ую,  -уєш,  ведок., 
ВМУРУВАТИ  (УМУРУВАТИ),  -ую,  -уєш,  док.,  перех. 
Муруванням  укріплювати  щось  у  чому-небудь. 
ВМУРОВУВАТИСЯ  (УМУРОВУВАТИСЯ),  -уеться»  ведок. 
Пас.  до  вмурбвувати. 

ВМУРУВАННЯ,  -я.  с.  Дія  за  знач.  вмурувАти. 
вмурувАти  див.  вмурбвувати. 

ВМ'ЯТИ'  див.  вминати'. 

ВМ'ЯТИ2  див.  уминАти1. 

ВМ'ЯТИЙ  (УМ  ЯТИЙ),  -а,  -е,  рідко.  Діеприкм.  пас. 
мин.  ч.  до  вм’Яти'. 

ВМ'ЯТИЙ2  див.  ум'Ятий'. 

ВМ'ЯТИНА  (УМ'ЯТИНА),  -и,  ж.,  рідко.  Заглиблення, 
слід  від  удару  або  тиснення;  ямка. 

ВМ'ЯТИНКА  (УМ'ЯТИНКА),  -и,  ж.,  рідко.  Зменш,  до 
вм'Ятина. 

ВМ'ЯТІСТЬ  (УМ'ЯТІСТЬ),  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до 
вм'Ятий  (ум'Ятий). 

ВНАДЖУВАТИСЯ  (УНАДЖУВАТИСЯ),  -уюся.  -уєшся, 
ведок.,  ВНАДИТИСЯ  (УНАДИТИСЯ),  -джуся,  -дишся, 
док.,  куди.  Призвичаюватися  часто  ходити,  захо¬ 
дити.  залітати  і  т.  ін.  куди-небудь. 

ВНАДИТИСЯ  див.  внАджуватися. 

ВНАДЛИВИЙ  (УНАДЛИВИИ),  -а.  -е.  Схильний  часто 
заходити,  залітати  і  т.  ін.  куди-небудь. 
внАдливість  (УнАДЛИВІСТЬ),  -ВОСТІ,  Ж.  Абстр.  ІМ. 
до  внАдпивий  (унАдливий). 

ВнАдно  (УнАднО),  присуди,  сл.  Про  велике  бажан¬ 
ня  зробити  що-небудь. 

ВНАЙМЙ,  присл.  У  тимчасове  користування  за 
певну  плату  (зазвичай  про  житло). 

ВНАКЛАд  (унаклАд),  присл.,  розм.  Те  саме,  що 
внаклАдку  (унаклАдку). 

ВНАКЛАДКУ  (УНАКЛАДКУ),  присл.,  розм.  Насипавши 
цукор  у  склянку  та  розмішавши  його  ложечкою 
під  час  пиття  чаю. 

ВНАПУСК  (УНАПУСК),  присл.,  рідко.  Те  саме,  що 
внапустку. 

ВНАПУСТКУ  (УНАПУСТКУ),  присл.  З  напуском. 
ВНАПУСТОК  (УНАПУСТОК),  присл.  Те  саме,  що  вна¬ 
пустку. 

ВНАСЛІДОК  (УНАСЛІДОК),  прийм.,  з  рад.  відм.  Ужи¬ 
вається  з  указівкою  на  причину  чого-небудь. 
ВНАТРУСКУ  (УНАТРУСКУ),  присл.,  діал.  1.  У  мініма¬ 
льній  кількості,  мало  (стільки,  скільки  одер¬ 
житься,  якщо  потрусити)  (про  сіно,  солому). 
2.  Підтюпцем. 

ВНАТЯЖКУ,  присл.,  розм.  1.  У  мінімальній  кількос¬ 
ті,  ледве-ледве.  2.  Щільно. 

ВНАХИЛКУ  і  унАхилку.  присл.,  діал.  Хильцем,  схи¬ 
лившись. 

ВНАХЛЬйСТ,  присл.  Так,  щоб  край  або  кінець  одно¬ 
го  предмета  покривав  край  або  кінець  іншого. 
ВНЕЗАбАрі,  присл.,  діал.  Незабаром. 

ВНЕСЕНИЙ  (УНЕСЕНИЙ),  -а,  -е.  Діеприкм.  пас.  мин. 
ч.  до  внбстй.  //  внбсено,  безос.  присуди,  сл. 
ВНЕСЕННЯ  (унЕсення),  -я.  с.  Дія  за  знач,  внестй. 
ВНЕСОК,  -ску,  ч.  1.  Гроші,  що  їх  хтось  сплачує 
організації,  установі  тощо.  **  Вступнйй  внбсок  - 
певна  сума  грошей  чи  матеріальних  цінностей, 
що  її  вносить  особа  у  зв'язку  зі  вступом  до  якої- 
небудь  організації.  2.  перед.  Що-небудь  цінне, 
внесене  в  громадську  справу,  науку,  літературу  і 
т.  ін.  / /  Особиста  частина  спільної  роботи. 

ВНЕСТИ  див.  внбсити. 

ВнЕстЙСЯ  див.  вноситися. 

ВНИЗ  (УНЙЗ),  присл.  1.  У  напрямі  донизу.  2.  У 
напрямі  до  гирла  річки. 

ВНИЗУ  (УНИЗУ),  присл.  У  нижній  частині,  нижче 
чого-небудь. 

ВНИКАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вникАти. 

ВНИКАТИ,  -Аю,  -Аєш,  ведок.,  ВНЙКНУТИ,  -ну,  -неш, 
док.,  у  що.  Старатися,  намагатися  зрозуміти  сут¬ 
ність  чого-небудь,  розібратися  в  чому-небудь; 
вдумуватися. 

ВНИКНУТИ  див.  вникАти. 

ВНІВЕЦЬ  (УНІВЕЦЬ),  присл.  Дотла,  вщент,  зовсім. 
ВНІР,  -у,  у.,  зах.  Пірнання. 

ВНІРНУТИ,  -ну,  -нАш,  док.,  зах.  Пірнути,  шубовснути. 
ВНІЧИЮ  (УНІЧИЮ),  присл.  Без  виграшу  або  програ¬ 
шу  для  тієї  та  іншої  сторони  (про  всілякі  ігри, 
змагання). 

ВНОРМОВАНИЙ  див.  унормований. 

ВНОрмбВАНІСТЬ  див.  унормбваність. 
ВНОРМОВУВАННЯ  див.  унормовування. 
ВНОРМОВУВАТИ  див.  унормбвувати. 
внормувати  див.  унормувАти. 

ВНОСИТИ  (УНОСИТИ),  внбшу,  внбсиш,  ведок.,  ВНЕС- 
ТЙ  (УнЕСТЙ),  внесу,  внесеш,  док.,  перех.,  у  що,  до 
чого  і  без  додатка.  1.  Заносити  всередину  чого- 
небудь.  2.  Уводити,  вкладати,  поміщати  в  що- 
небудь.  //  Включати  в  список  і  т.  ін.;  вписувати. 
//  Додавати  до  чого-небудь;  збагачувати.  Вносити 
поправку.  3.  Робити  внесок;  сплачувати.  4.  перев. 
Бути  причиною  чого-небудь;  викликати,  збуджу¬ 
вати  що-небудь.  Ввосити  ясвість.  5.  Ставити  на 
обговорення,  розгляд. 

ВНОСИТИСЯ  (УНОСИТИСЯ),  -ИТЬСЯ,  ведок.,  внЕстйся 
(УНЕСТЙСЯ),  внесеться,  док.  1.  кому  і  без  додатка. 
Внаслідок  довгого  несення  ставати  важким;  втом¬ 
лювати  вагою  кого-небудь.  2.  тільки  ведок.  Пас. 
до  внбсити. 

ВНОЧІ  (УНОЧІ),  присл.  Нічною  порою,  у  нічний  час. 
ВНУК  (ОНУК,  рідкоУНУК),  -а,  ч.  1.  Син  сина  або  дочки. 


ВНУТРІШНІЙ 

2.  тільки  ми.  Діти  сина  або  дочки.  3.  тільки  ми.  Те 
саме,  що  нащАдки. 

ВНУКА  (ОНУКА,  рідко  УНУКА),  -и,  ж.  Дочка  сина  або 
дочки. 

ВНУКІВ  (ОНУКІВ.  УНУКІВ),  -кова,  -кове.  Належний 
(властивий)  онукові. 

ВНУТРІ,  присл.,  діал.  Усередині. 

ВНУТРІАТОМНИЙ,  -а,  -є.  Який  міститься  в  атомі. 

ВНУТРіБЛйКОВИЙ,  -а.  -е.  Який  існує,  відбувається 
всередині,  в  межах  блоку. 

ВНУТРіБРИГАдний,  -а,  -е.  Який  існує,  здійснюється 
всередині,  у  межах  якої-небудь  бригади. 

ВНУТРІВЕННИЙ,  -а,  -е.  Такий,  що  його  вводять  у 
вену  (про  рідкі  ліки). 

ВНУТРІВЕННО,  присл.  У  вену,  всередину  вени  (про 
введення  рідких  ліків).  Вводити  внутрівенно  ліки. 

ВНУТРІВИДОВЙЙ,  -А,  -А.  Який  існує,  здійснюється  у 
межах  якого-небудь  виду. 

ВНУТРІВИРОБНЙЧИИ,  -а,  -е.  Який  існує,  здійснюєть¬ 
ся  всередині,  2  межах  якого-небудь  виробництва. 

ВНУТРІВІДОМЧИЙ,  -а,  -е.  Який  існує,  здійснюється 
всередині,  у  межах  якого-небудь  відомства. 

ВНУТРІГАЛУЗЕВИЙ,  -а.  -е.  Який  існує,  здійснюється 
всередині,  у  межах  якої-небудь  галузі.  **  Внутрі¬ 
галузевий  оборбт  -  частина  створеної  продукції 
галузі,  яка  спожита  у  процесі  виробництва  інши¬ 
ми  підприємствами  цієї  ж  галузі. 

ВНУТРІГРУПОВЙЙ,  -а,  -А.  Який  існує,  здійснюється 
усередині,  у  рамках  якої-небудь  групи,  групи 
чого-небудь.  В вутрігрупова  взаємодія. 

ВНУТРІДЕРЖАВНИЙ,  -а,  -е.  Який  існує,  здійснюється 
всередині,  у  межах  якої-небудь  держави. 

ВНУТРІЖАНРОВИЙ,  -а,  -е.  Який  існує  у  межах  якого- 
небудь  жанру. 

ВНУТРІЗАВОДСЬКЙЙ,  -а,  -є.  Який  існує,  здійснюєть¬ 
ся  всередині,  у  межах  якого-небудь  заводу. 

ВНУТРіЗбнний,  -а,  -е.  Який  існує,  здійснюється 
всередині,  у  межах  якої-небудь  зони. 

ВНУТРІКАДРОВИЙ,  -а,  -е.  Який  міститься  у  кадрі. 

ВНУТРІКАНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  міститься  у  каналі. 

ВНУТРІКЛАСОВИЙ,  -а,  -є.  Який  існує,  здійснюється 
всередині,  у  межах  якого-небудь  класу. 

ВНУТРІКЛІТЙННИЙ,  -а,  -е.  Який  існує,  здійснюється 
всередині,  у  межах  клітини. 

ВНУТРІКОНТИНЕНТАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  існує,  здійс¬ 
нюється  всередині,  у  межах  якого-небудь  конти¬ 
ненти. 

ВНУТРІКРИСТАЛІЧНИЙ,  -а,  -е.  Який  існує,  здійсню¬ 
ється  всередині,  у  межах  якого-небудь  кристалу. 

ВНУТРІМАТЕРИКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  існує,  здійсню¬ 
ється  всередині,  у  межах  якого-небудь  материка. 

ВНУТРІМОЛЕКУЛ Арний ,  -а,  -е.  Який  існує,  здійсню¬ 
ється  всередині,  у  межах  якої-небудь  молекули. 

ВНУТРІПАРТІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  існує,  здійснюється 
всередині,  у  межах  якої-небудь  партії. 

ВНУТРІСИСТЕМНИЙ,  -а.  -е.  Який  має  місце  в  межах 
якої-небудь  системи.  Внутрісистемне  кредитування. 

ВНУТРІСПІЛКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  існує,  здійснюється 
всередині,  у  межах  якої-небудь  спілки. 

ВНУТРІСПІЛЧАНСЬКИЙ,  -а,  -е.  Який  існує,  здійсню¬ 
ється  всередині,  у  межах  якої-небудь  спілки. 

ВНУТРІСТРУКТУРНИИ,  -а,  -е.  Який  існує,  здійснюєть¬ 
ся  всередині,  у  межах  якої-небудь  структури. 

ВНУТРІЧЕРЕВНЙИ,  -А,  -А.  Який  існує,  здійснюється 
всередині,  у  череві. 

ВНУТРІЧЕРЕПНЙЙ,  -а,  -А.  Який  існує,  здійснюється 
всередині,  у  черепі.  Внутрічерепна  травма. 

ВНУТРІШНІЙ,  -я.  -є.  1.  Який  є,  міститься  всередині 
чого-небудь;  прот.  зовнішній.  //  Обернений 
усередину  чогось.  **  Внутрішнє  в^хо  -  система 
каналів  скроневої  кістки  з  рецепторним  апаратом 
слухового  і  стато-кінетичного  аналізатора. 
2.  Який  стосується  психічної  діяльності  людини, 
відбувається  в  психіці  людини.  3.  Який  лежить  в 
основі  чого-небудь.  4.  Який  стосується  життя  та 
діяльності  всередині  держави,  установи,  органі¬ 
зації.  **  Внутрішнє  фінансувАння  -  фінансування 
розвитку,  росту  підприємства  з  прибутку  самого 
підприємства.  Внутрішні  вАди  -  належні  застра¬ 
хованому  вантажу  властивості,  які  можуть  при¬ 
звести  до  його  пошкодження  або  втрати.  Внутрі¬ 
шні  вбди:  у  міжнародному  праві  -  водні  просто¬ 
ри,  що  знаходяться  в  межах  території  даної  дер¬ 
жави.  Внутрішні  військА  -  збройні  формування, 
що  охороняють  державні  об'єкти,  виконують  інші 
службово-бойові  функції.  Внутрішні  морські  вбди 
-  морські  води,  розташовані  в  напрямку  берега 
від  вихідних  ліній,  що  їх  прийнято  для  відліку 
ширини  територіального  моря  країни,  внутрішні 
оперАції,  фін.  -  операції  між  підрозділами  однієї 
організації,  пов'язані  з  розподілом,  передачею 
коштів.  Внутрішній  аудйт  -  перевірка  фінансової 
звітності  компанії  їі  спеціально  призначеними 
співробітниками.  Внутрішній  держАвний  борг  - 
внутрішня  заборгованість  держави  організаціям, 
підприємствам  та  населенню.  Внутрішній  лаг  - 
проміжок  часу  між  моментом  економічного  по¬ 
трясіння  та  моментом  прийняття  державою  від¬ 
повідних  заходів.  Внутрішній  прибуток  -  прибу¬ 
ток,  що  його  отримують  у  разі  продажу  продукції 
однією  з  дочірніх  компаній  іншій  дочірній  ком¬ 
панії.  Внутрішній  реглАмент  організАції  -  доку¬ 
мент,  який  регламентує  внутрішній  устрій  ком¬ 
панії,  права  та  обов'язки  акціонерів  і  не  пред'яв¬ 
ляється  до  реєстрації.  Внутрішній  рйнок  -  ринок, 
що  діє  всередині  країни,  в  її  межах.  Внутрішня 
компетбнція  держАви  -  сукупність  повноважень, 
прав  та  обов'язків  держави,  які  не  входять  в 
предмет  міжнародно-правового  регулювання.  Вну¬ 
трішня  пбзика  -  боргове  зобов  язання,  зазвичай 

195 


ВНУТРІШНІСТЬ 

державне,  по  облігаціям,  що  їх  випущено  на 
внутрішній  ринок,  внутрішня  секрАція  -  процес 
утворення  й  виділення  ендокринними  залозами 
тварин  і  людини  гормонів. 

ВНУТРІШНІСТЬ,  -ності,  ж.  Простір  усередині  чого- 
небудь,  а  також  те,  що  є  в  ньому. 

ВНУТРІШНЬО.  Присл.  до  внутрішній  2. 
ВНУТРІШНЬОАОРТАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  міститься  в 
аорті. 

ВНУТРІШНЬОАРТЕРіАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  міститься, 
відбувається  в  артерії. 

ВНУТРІШНЬОАТОМНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  внутріа¬ 
томний. 

ВНУТРіШНЬОБАРАбАнний.  -а.  -е.  Який  міститься  у 
барабані. 

ВНУТРІШНЬОБРИГАДНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  внутрі- 
бригАдний. 

ВНУТРІШНЬОВЕННИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  внутрівен¬ 
ний. 

ВНУТРІШНЬОВИДОВИЙ,  -а,  -А.  Те  саме,  що  внутріви- 
довйй. 

ВНУТРІШНЬОВИРОБНИЧИЙ,  -а.  -е.  Те  саме,  що  внут- 
рівиробнйчий. 

ВНУТРІШНЬОВІДОМЧИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  внутріві¬ 
домчий. 

ВНУТРІШНЬОВУШНЙЙ,  -а,  -е.  Який  міститься  у  вусі. 
ВНУТРІШНЬОГАЛУЗЕВИЙ,  -а,  -е.  Який  існує,  здійс¬ 
нюється  усередині,  в  рамках  окремої  галузі  гос¬ 
подарства.  Ввутрігалузева  ковкуревція. 
ВНУТРІШНЬОГРУПОВЙЙ,  -А,  -А.  Те  саме,  що  внутрі- 
груповйй. 

ВНУТРІШНЬОДЕРЖАВНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  внутрі- 
держАвний. 

ВНУТРІШНЬОЖАНРОВИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  внутрі- 
жінровнй 

ВНУТРІШНЬОЗАВОДСЬКИЙ,  -А.  -А.  Те  саме,  що  внут- 
різаводськйй. 

внутрішньозародкОвий  ,  -а.  -е.  Який  міститься  у 
зародку. 

ВНУТРІШНЬОЗОНАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  існує,  здійсню¬ 
ється  в  межах,  усередині  зони  (географічної,  еко¬ 
номічної  та  ін.).  Ввутрішвьозовальва  торгівля. 
ВНУТРІШНЬОКАДРОВИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  внутрі- 
кАдровий. 

ВНУТРІШНЬОКАПІЛЙРНИЙ,  -а,  -е.  Який  міститься  у 
капілярі. 

ВНУТРІШНЬОКАПСУЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  міститься  у 
капсулі. 

ВНУТРІШНЬОКІСТКОВЙЙ,  -А.  -А.  Який  міститься  у 
кістці. 

ВНУТРІШНЬОКЛАНОВИЙ,  -а,  -є.  Який  існує,  здійсню¬ 
ється  всередині,  у  межах  якого-небудь  клану. 
ВНУТРІШНЬОКЛАСОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  внутрі¬ 
класовий. 

ВНУТРІШНЬОКЛІТИННИЙ,  -а.  -є.  Який  міститься  у 
клітинах.  ”  Внутрішньоклітинна  водА  -  вода,  що 
міститься  у  клітинах  органів  і  тканин  організму. 
Внутрішньоклітинна  рідинА  -  рідка  частина  осно¬ 
вної  речовини  цитоплазми  і  ядра. 
ВНУТРІШНЬОКОЛГОСПНИЙ,  -а.  -е.  Який  існує,  здійс¬ 
нюється  всередині,  у  межах  якого-небудь  колгоспу. 
ВНУТРІШНЬОКОМЛЛЕКСНИЙ,  -а,  -є.  Який  існує,  здій¬ 
снюється  всередині,  у  межах  якого-небудь  ком¬ 
плексу. 

ВНУТРІШНЬОКОНТИНЕНТАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  внут¬ 
рішньої,  глибинної  частини  континенту,  що  зна¬ 
ходиться  там.  Внутрішньоконтинентальна  станція. 
ВНУТРІШНЬОКОРПОРАТЙВНИЙ,  -а.  -е.  Який  існує, 
здійснюється  всередині,  у  межах  якої-небудь  ко¬ 
рпорації. 

ВНУТРІШНЬОКРИСТАЛІЧНИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  вну- 
трікристалічний. 

ВНУТРІШНЬО ЛАБІРЙНТНИЙ,  -а,  -е.  Який  міститься  у 
лабіринті. 

ВНУТРІШНЬОЛ Амловий,  -а.  -є.  Який  міститься  у 
лампі. 

ВНУТРІШНЬОМАТЕРИКОВИЙ,  -а,  -є.  Те  саме.  ЩО  внут- 
ріматерикбвий. 

ВНУТРІШНЬОМАТКОВИЙ,  -а.  -є.  Який  знаходиться  в 
порожнині  матки.  **  внутрішньомАтковий  тиск  - 
тиск  у  порожнині  матки  при  вагітності. 
ВНУТРІШНЬОМІХУРОВИЙ,  -а,  -є.  Який  міститься  у 
міхурі. 

ВНУТРІШНЬОМОЗКОВЙЙ,  -А,  -А.  Який  існує,  здійсню¬ 
ється  всередині  мозку. 

ВНУТРІШНЬОМОПЕКУЛЙРНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що 
внутрімолекулйрний. 

ВНУТРІШНЬОМУ візовий,  -а.  -є.  Який  існує,  відбува¬ 
ється  у  м'язах. 

ВНУТРІШНЬОМ'ЙЗОВО,  присл.  У  м'яз,  м'язи  (про 
введення  рідких  ліків). 

ВНУТРІШНЬОНИРКОВЙЙ,  -а.  -е.  Який  міститься  у 

нирках. 

ВНУТРІШНЬОНОСОВЙЙ,  -А,  -А.  Який  міститься  у  носі. 
ВНУТРІЦІНЬОбчниЙ,  -а,  -е.  Який  існує,  відбувається 
в  оці.  **  внутрі шньобчний  тиск  -  тнск,  який  чи¬ 
нить  вміст  очного  яблука  на  його  зовнішню  обо¬ 
лонку. 

внутрішньопартійний,  -а,  -є.  Те  саме,  що  внутрі¬ 
партійний. 

ВНУТРІШНЬОПЕЧІНКОВИЙ,  -а,  -е.  Який  міститься  у 
печінці. 

ВНУТРІШНЬОЛЛЕВРАЛЬНИЙ,  -а,  -є:  **  Внутріишьо- 
плеврАльний  тиск  -  тиск  у  плевральній  порож¬ 
нині. 

ВНУТРІШНЬОСЕРЦЕВИЙ,  -а,  -е.  Який  існує,  відбува¬ 
ється  в  серці.  **  ВнутрішньосерцАва  нервбва  сис- 
тАма  -  власний  нервовий  апарат  серця.  Внутріш- 
ньосерцАвий  тиск  -  тиск  у  порожнинах  серця. 
ВНУТРІШНЬОСПІЛКОВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  внутрі- 

196 


спілкбвий. 

ВНУТРІШНЬОТРОЛІЧНИЙ,  -а,  -є.  Стос,  до  внутрі¬ 
шньої,  серединної  частини  поясу  тропіків. 
внутрішньоутрОбний,  -а,  -е:  **  внутріиіньоутрбб- 
на  інфАкція  -  захворювання  плода  і  новонаро¬ 
дженого,  які  виникли  внутрішньоутробно.  Внут- 
рішньоутрббна  смерть  -  смерть  зародка  і  плода, 
яка  наступає  всередині  організму  матері. 
ВНУТРІШНЬОФІРМОВИЙ,  -а,  -е.  Який  існує,  здійсню¬ 
ється  в  межах,  усередині  фірми.  **  внутрішньо- 
фірмові  розрахунки  -  розрахунки  між  структур¬ 
ними  підрозділами  організації,  що  мають  само¬ 
стійні  баланси  або  субрахунки,  внутрішньофір- 
мова  цінА  -  вид  ціни,  що  її  використовують  за 
обміну  товарів  у  межах  міжнародних  корпорацій 
та  підприємств,  для  розрахунків  між  їх  підрозді¬ 
лами,  розміщених  в  різних  країнах;  трансфертна 
ціна. 

ВНУТРІШНЬОЧЕРЕВНЙЙ,  -А,  -А:  **  внутрішньочерев¬ 
ний  тиск  -  тиск,  який  чинять  органи  і  рідина,  що 
містяться  в  черевній  порожнині,  на  ії  дно  і  стінки. 
ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНИЙ,  -а,  -е:  **  внутрішньочереп¬ 
ний  тиск  -  тиск  у  порожнині  черепа  і  у  шлуноч¬ 
ках  мозку. 

внутрішньошлУночковий,  -а,  -е:  **  внутрішньо- 
шлуночковий  тиск  -  тиск  крові  в  порожнинах 
шлуночків  серця. 

ВНУТРІЯДЕРНИЙ,  -а.  -е.  Який  міститься  у  ядрі. 

ВНУЧА  (ОНУЧА,  рідкоЧ нучА),  -Ати,  с.  Зменш,  до  внук 
і  внука. 

внучАтко  (онучАтко,  рідко  унучАтко),  -а,  с. 
Зменш. -пестл.  до  внучА. 

ВНУЧЕНЬКА  (ОНУЧЕНЬКА,  рідко  УНУЧЕНЬКА),  -И,  ж. 
Зменш. -пестл.  до  внучка. 

ВНУЧЕНЯ,  (ОНУЧЕНЯ,  УНУЧЕНЯ),  -Ати,  с.  Зменш. - 
пестл.  до  внучА. 

ВНУЧЕЧКА  (ОНУЧЕЧКА,  рідко  УНУЧЕЧКА),  -И,  Ж. 
Зменш. -пестл.  до  внучка. 

ВНУЧКА  (ОНУЧКА,  рідко  УНУЧКА),  -и,  ж.  Зменш,  до 
внука. 

ВНУЧОК  (ОНУЧОК,  рідко  УНУЧОК),  -чка,  ч.  Зменш,  до 
внук. 

внуччин  (онУччин,  рідко  унУччин),  -а,  -е.  Належ¬ 
ний  онуці. 

ВОБИДВІРУЧ,  присл.,  рідко.  Обома  руками,  в  обидві 
руки. 

ВОБЛА,  -и,  ж.  Невелика  промислова  риба  Каспію 
та  Аралу;  різновид  плітки. 

ВОВЕНЬ,  -вня,  ч.,  діал.  Півень,  когут. 

ВОВІК,  ВОВІКИ,  присл.  1.  уроч.  Вічно,  завжди.  2.  у 
сполуч.  з  дієсл.  із  запереч.  Ніколи,  повік. 

ВОВІКИ  див.  вовік. 

ВОВК,  -а.  ч.  1.  Хижак  родини  собачих,  звичайно 
сірої  масті.  **  Бджолянйй  вовк  -  маленька  з  ве¬ 
ликою  головою  оса,  що  поїдає  бджіл.  2.  діал.  Се¬ 
редня  частина  кавуна  без  зернят.  3.  перев.  Про 
досвідчену,  бувалу  людину.  Морський  вовк. 
**  Вовк-машйна,  тех.  -  тіпальна  машина  в  пряди¬ 
льному  виробництві. 

ВОВКІВНЯ,  -і,  ж.  І.  Вовча  яма,  пастка  для  вовків. 
2.  Вовче  лігво.  3.  збірв.  Вовки. 

ВОВКОВИНА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  вовківнй  1. 
ВОВКОДАВ,  -а,  V.  Великий  мисливський  собака. 
ВОВКОДУХ,  -а,  ч.,  розм. ,  рідко.  Про  злу  людину. 
ВОВКОДУХИЙ,  -а,  -є,  зах.  Злий. 

ВОВКОДУХІСТЬ,  -хості,  ж.,  зах.  Якість  за  знач. 
вовкодУхий. 

ВОВКОТРУБ,  -а,  ч„  заст.  Сурмач,  що  подає  сигнал 
розпочинати  лови  на  вовків. 

ВОВКУВАТИЙ,  -а,  -є.  Похмурий,  понурий.  1 1  Відлю¬ 
дкуватий. 

ВОВКУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вовкувАтий. 
ВОВКУВАТО.  Присл.  до  вовкувАтий. 

ВОВКУЛАК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  вовкулАка  2. 
ВОВКУЛАКА,  -и,  ч.  1.  рідко.  Збільш,  до  вовк  1. 
2.  міф.  За  народними  повір'ями  -  людина,  що 
обертається  на  вовка.  1 1  звеважл.  Про  відлюдку¬ 
вату  людину. 

ВОВКУЛАКУвАння,  -я,  с.  Дія  за  знач.  вовкулакувАти. 
ВОВКУЛАКУВАти,  -ую,  -уєш,  ведок.,  міф.  Бути  вов¬ 
кулакою. 

ВОВКУЛАКУВАТИЙ,  -а,  -е.  Відлюдкуватий. 
ВОВКУЛАКУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Відлюдкуватість. 
ВОВКУЛАКУВАТО.  Присл.  до  вовкулАкуватий. 

ВОВНА,  -и,  ж.  1.  Густий  волосяний  покрив  ссавців, 
перев.  овець  і  кіз.  2,  Волосяний  покрив,  зістри- 
жений  або  вичесаний  із  тварин  (перев.  овець  і 
кіз),  з  якого  виготовляють  пряжу, 
вовнйстий,  -а,  -е.  Який  має  довгу  й  густу  вовну. 
ВОВНЙСТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вовнйстість. 
ВОВНИЦЯ,  -і,  ж.,  діал.  Вовна. 

ВОВНОВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вбвна. 
ВОВНОЗАГОТІВЕЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вовнозаготівлі. 
ВОВНОЗАГОТІВЛЯ,  -і,  ж.  Процес  заготівлі  вовни. 
ВОВНОЗАГОТОВЧИЙ,  -а.  -е.  Стос,  до  вовнозаготівлі. 
ВОВНОЗНАВЕЦЬ,  -вця,  ч.  Фахівець  із  вовнознавства. 
ВОВНОЗНАВСТВО,  -а,  с  Галузь  науки,  що  вивчає 
процес  заготівлі,  обробки  вовни  тощо, 
вовноід,  -а.  ч.:  **  овАчий  вовноТд  -  те  саме,  що 
овАчий  рунАць  (див.  рунАць). 

ВОВНООБРОБНИЙ,  -а,  -є.  Який  стосується  обробки 
вовни. 

ВОВНОЧКА,  -и,  ж.  Зменш.-пестл.  до  вбвна. 
ВОВНЯНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вбвна.  //  Вигот.  з 
вовни. 

ВОВНЯНКА,  -и,  ж.  Базидіальний  гриб  з  роду  хря- 
щів-молочників;  вживається  в  їжу  засоленою. 
ВОВТУЖЕННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  вовтузитися. 
ВОВТУЗИТИСЯ,  -ужуся,  -узишся,  ведок.,  розм.  1.  Не 
сидіти  спокійно;  соватися.  //  Граючись,  метуш¬ 


ливо  рухатися.  2.  Займатися  справами,  що  потре¬ 
бують  багато  праці  й  клопоту;  повільно  й  клопіт¬ 
ливо  робити  що-небудь. 

ВОВТУЗІННЯ,  -я,  с.,  розм.  Дія  за  знач,  вовтузитися. 
ВОВТУЗНЯ,  -і,  ж.,  звеважл.  Те  саме,  що  вовтузіння. 
ВОВЦЮГА,  -и,  у.,  звеважл.  Збільш,  до  вовк  1. 
ВОВЦЮГАН,  -а,  ч. ,  звеважл.  Те  саме,  що  вовціЬга. 
ВОВЧА,  -Ати,  с.  Маля  вовчиці. 

ВОВЧАК,  -а,  ч.,  мед.  Те  саме,  що  Вбвчий  лишАй 
(див.  вбвчий). 

ВОВчАнка,  -и,  ж.,  мед.:  **  червбна  вовчАнка  - 
захворювання,  яке  спричиняє  ураження  шкіри, 
сполучних  тканин  та  судин;  алергічна  реакція  на 
зволожування  шкіри  водою. 

ВОВчАтник,  -а,  ч.  Досвідчений  мисливець  на  вовка. 
ВОВЧЕНЬКО,  -а,  ч.  Зменш.-пестл.  до  вовк. 

ВОВЧЕНЯ,  -Ати,  с.  Те  саме,  що  вовчА.  . 
ВОВЧЕНЯТКО,  -а.  с.  Зменш.-пестл.  до  вовченА. 
Вбвчий,  -а.  -є.  1.  Прикм.  до  вовк.  //  Зробл.  зі  шку¬ 
ри  вовка.  Вовча  шуба.  //  Власт.  вовкові.  **  Вбвча 
лАпа  -  степова  однорічна  рослина  з  розсіченими  на 
вузьколінійні  частинки  листками  й  поодинокими 
голубими  квітками.  Вбвча  пАща,  мед.  -  неправи¬ 
льне  зрощення  половин  піднебіння,  за  якого  по¬ 
рожнина  носа  безпосередньо  сполучається  з  поро¬ 
жниною  рота.  Вбвча  яма;  а)  глибока  замаскована 
яма  з  приманкою  для  ловлі  вовків;  б)  (військ.)  пе¬ 
решкода  на  шляху  наступу  ворога,  влаштована  у 
вигляді  заглиблення  в  землі  з  вбитими  на  дні  гост¬ 
рими  кілками,  рейками.  Вбвче  лйко  -  чагарнико¬ 
ва  рослина  з  отруйними  ягодамн,  що  використо¬ 
вуються  для  виготовлення  ліків.  Вбвчий  горбх  - 
однорічна  чи  багаторічна  трав'яниста  (рідше  - 
кущова)  рослина  родини  бобових,  вбвчий  лишАй  - 
туберкульозне  захворювання  шкіри,  перев.  облич¬ 
чя;  вовчак,  вбвчий  сон  -  лікарська  рослина  роди¬ 
ни  жовтцевих  із  великими  ліловими  квітками. 
Вбвчі  Ягоди  -  чагарникова  рослина  з  отруйними 
ягодами,  що  використовуються  для  виготовлення 
ліків.  Вбвчий  білет  -  у  царській  Росії  -  документ 
із  позначкою  про  звільнення  з  роботи,  навчального 
закладу,  який  закривав  доступ  на  державну  служ¬ 
бу,  до  навчального  закладу.  2.  перев.  Жорстокий, 
лютий. 

ВОВЧИК,  -а,  ч.  Зменш.-пестл.  до  вовк  1. 

ВОВЧЙНЕЦЬ,  -нця,  ч„  зах.  Молочай. 

ВОВЧЙСЬКО,  -а,  ч  звеважл.  Збільш,  до  вовк  1. 
ВОВЧЙХА,  -и,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  вовчйця. 
ВОВЧЙЦЯ,  -і,  ж.  Самиця  вовка. 

ВОВЧЙІЦЕ,  -а.  ч.  Збільш,  до  вовк. 

ВОВЧКбВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вовчбк. 

ВОВЧКУВАТИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  вовкувАтий. 
ВОВЧКУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Абстр.  ім.  до  вовчкувАтий. 
ВОВЧКУВАТО.  Присл.  до  вовчкувАтий. 

ВОВЧОК,  -чкА,  ч.  1.  Паразитична  рослина,  що 
розвивається  на  коренях  інших  рослин.  2.  Кома¬ 
ха  з  ряду  прямокрилих;  капустянка.  3.  Невелич¬ 
кий  ссавець  із  роду  гризунів,  що  впадає  в  зимову 
сплячку;  соня.  4.  Пагін,  що  виростає  на  старому 
стовбурі  дерева,  куща. 

ВОВЧУГ,  -А,  V.  Вид  багаторічних  трав'яних  або 
напівчагарникових  рослин  родини  бобових. 
ВОВчУк,  -А,  ч.  Вовченя-самець,  яке  ще  не  стало 
дорослим  вовком. 

ВОГЕЗЙт,  -у,  ч.  1.  Те  саме,  що  пірбп.  2.  Назва  по¬ 
роди  -  лампрофіру  вапняково- лужного. 
ВОГКЕНЬКИЙ,  -а.  -є,  пестл.  Трохи  вогкий. 

ВОГКИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  вологу;  просякнутий, 
насичений  вологою;  сирий.  //  Покритий  вологою 
(про  очі,  шкіру  тіла).  //  рідко.  Просякнутий  во¬ 
дою;  мокрий. 

ВОГКІСТЬ,  -кості,  ж.  1.  Якість  і  стан  за  знач,  вбг- 
кий.  2.  Те  саме,  що  волбга. 

ВбГКО.  Присл.  до  вбгкий.  //  у  здач,  присудк.  сл. 
ВОГКУВАТИЙ,  -а,  -є.  Трохи  вогкий;  мокруватий. 
Вогкувата  земля. 

ВОГКУВАТІСТЬ,  -тості,  ж.  Якість  і  стан  за  знач. 
вогкувАтий. 

ВОГКУВАТО,  присудк.  сл.  Про  наявність  незначної 
вогкості. 

ВОГНЕБОРЕЦЬ.  ОГНЕБОРЕЦЬ,  -рця,  ч.  Пожежник. 
ВОГНЕБ0РСТВО,  -а,  с.  Пожежна  справа. 
ВОГНЕбОРЧИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  вогнеборства  і  вогне- 
борця. 

ВОГНЕВИЙ  (розм.  ОГНЕВИЙ),  -а.  -е  і  ВОГНЬОВИЙ, 
ОГНЬОВИЙ,  -А.  -А.  1.  Прикм.  до  вогбнь  1.  2.  Який 
має  колір  вогню,  полум'я.  3.  перев.,  рідко.  Те 
саме,  фо  вогнАнний  4. 

ВОГНЕВИЙ,  -А,  -е.  Прикм.  до  вогбнь  6.  //  у  звач. 
ім.  вогневА,  -вбї,  ж.,  розм.,  військ.  Те  саме,  що 
ВогневА  позйція.  "  вогнАва  позйція  -  місце  роз¬ 
ташування  батареї,  кулемета,  міномета  тощо  для 
ведення  вогню.  вогнАва  тбчка  -  кулемет,  міно¬ 
мет,  артилерійська  гармата,  розташовані  на  вог¬ 
невій  позиції. 

ВОГНЕВЙК,  -А,  ч..  розм.  Артилерист,  мінометник. 
ВОГНЕВЙЦЯ,  -і,  ж.  1.  заст.  Гарячка.  2.  діал.  Блис¬ 
кавка. 

ВОГНЕГАСЙЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Який  призначений,  вико¬ 
ристовується  для  гасіння  вогню. 

ВОГНЕГАСІННЯ,  -Я,  с.  Гасіння  вогню. 

ВОГНЕГАСНИЙ.  ОГНЕГАСНИЙ,  -а.  -є.  Який  здатний 
погасити  вогонь  і  використовується  під  час  по¬ 
жежі.  Вогвегасва  піва. 

ВОГНЕГАСНИК,  огнегасник,  -а,  у.  Переносне  чи 
пересувне  обладнання  для  гасіння  пожежі  за  ра¬ 
хунок  випускання  запасеної  вогнегасної  речови¬ 
ни.  **  Вбдний  вогнегАсник  -  вогнегасник  із  заря¬ 
дом  води  або  води  з  домішками.  Пінний  вогнегАс¬ 
ник  -  вогнегасник  із  зарядом  піноутворювачії 


різноманітних  видів.  Повітряно-пінний  вогнегАс- 
ник  -  вогнегасник  із  зарядом  водяного  розчину 
піноутворювальних  домішок.  Лорошкбвии  вогне¬ 
гасник  -  вогнегасник  із  зарядом  діоксиду  вугле¬ 
цю.  хімічний  пінний  вогнегасник  -  вогнегасник  із 
зарядом  хімічних  речовин,  які  в  момент  приве¬ 
дення  вогнегасника  в  дію  вступають  у  реакцію  з 
утворенням  піни,  хладбновий  вогнегасник  -  вог¬ 
негасник  із  зарядом  вогнегасноі  речовини  на  ос¬ 
нові  галогенованих  вуглеводнів. 

80ГНЕДЙІННИЙ ,  огнедишний,  -а,  -є.  Який  викидає 
вогонь,  гарячу  лаву. 

ВОГНЕЗАХИСНЙЙ  і  ОГНЕЗАХИСНЙЙ,  -А,  -і.  Стос,  до 
вогнезахисту. 

ВОГНЕЗАХИСТ.  -у  ЇОГНЕЗАХИСТ,  -у,  V.  1.  Захист  від 
вогню,  пожеж.  2.  Зниження  пожежної  небезпеки 
матеріалів  та  конструкцій.  ”  Хімічний  вогнезй- 
хист  -  вогнезахист,  що  грунтується  на  хімічній 
взаємодії  антипірену  з  оброблюваним  матеріалом. 
ВОГНЕКРЙЛИЙ,  ОГНЕКРЙЛИИ,  -а,  -є.  поет.  Який  має 
вогненні  крила. 

ВОГНЕКРЙЛІСТЬ,  ОГНЕКРЙЛІСТЬ,  -лості,  Ж.,  поет. 
Асбтр.  ім.  до  вогнекрйлий,  огнекрйлий. 
ВОГНЕЛЙКИЙ,  ОГНЕЛЙКИЙ,  -а,  -є,  поет.  Подібний  до 
вогню. 

ВОГНЕЛЙКІСТЬ,  ОГНЕЛЙКІСТЬ,  -КОСТІ,  ж.,  поет.  Абстр. 
ім.  до  вогнелйкий,  огнелйкий. 

ВОГНЕМЕТ,  ОГНЕМЕТ,  -а,  ч.  Зброя  для  викидання 
запаленої  горючої  рідини  на  ворога. 

ВОГНЕМЕТНИЙ,  ОГНЕМЕТНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вог¬ 
немет,  огнембт. 

ВОГНЕМЕТАННЯ,  ОГНЕМЕТАННЯ,  -я.  с.  Викидання  па¬ 
лаючої  (вогняної)  струмини  напалму  з  труби  вог¬ 
немета. 

ВОГНЕНЕБЕЗПЕЧНИЙ,  ОГНЕНЕБЕЗПЕЧНИЙ,  -а.  -Є.  Не¬ 
безпечний  щодо  пожежі;  легкозаймистий. 
ВОГНЕНЕБЕЗПЕЧНІСТЬ,  ОГНЕНЕБЕЗПЕЧНИЙ,  -ності,  ж. 
Абстр.  ім.  до  вогненебезпечний,  огненебезпечний. 
ВОГНЕННИЙ  (розм.  ОГНЕННИЙ),  -а,  -е.  1.  Прикм.  до 
вогбнь  1.  //  Який  яскраво  світить,  випромінює. 
//  Дуже  гарячий.  2.  переп.  Який  має  колір  вог¬ 
ню;  яскраво-червоний.  3.  переп.  Сповнений  енер¬ 
гії,  запалу;  пристрасний.  //  3  яскравим,  полум'я¬ 
ним  блиском  (про  очі,  погляд  тощо).  //  Сповне¬ 
ний  напруженої  боротьби  і  бурхливих  подій. 
4.  Стос,  до  вогню  (у  6  знач.). 

ВОГНЕННІСТЬ  (розм.  ОГНЕННІСТЬ),  -ності,  ж.,  рідко. 
Властивість  за  знач,  вогненний  3. 
вогнЕнно,  огнЕнно.  Присл.  до  вогненний  1-4. 
ВОГНЕПАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Пристосований  для  стрі¬ 
льби  з  допомогою  пороху  або  інших  вибухових 
речовин.  2.  Заподіяний  кулею,  осколком  снаряда 
тощо  (про  рани). 

ВОГНЕПОКЛОННИК,  ОГНЕПОКЛОННИК,  -а,  ч.  Той,  ХТО 
сповідує  вогнепоклонство. 

ВОГНЕПОКЛбННИЦЬКИЙ,  ОГНЕПОКЛОННИЦЬКИЙ,  -а,  -е. 
Отос,  до  вогнепоклонства,  вогнепоклонника. 
вогнепоклонство,  огнепоклонство,  -а,  с.,  рел. 

Поклоніння  вогню  як  божеству. 

ВОГНЕПРИПАСИ.  ОГНЕПРИПАСИ,  -ІВ,  VI.,  військ. 
Вогнепальні  припаси:  снаряди,  патрони  тощо. 
вогнестАлий  (огнестАлий),  -а,  -є.  Який  не  зміню¬ 
ється  від  дії  високої  температури. 
вогнестАлісгь  (огнестАлість),  -лості,  ж.  Власти¬ 
вість  за  знач.  вогнестАлий. 

ВОГНЕСТІЙКИЙ,  ОГНЕСТІЙКИЙ,  -Є,  -Є,  спец.  Який  не 
піддається  дії  вогню,  здатний  витримати  високу 
температуру.  Вогнестійкі  матеріали. 

ВОГНЕСТІЙКІСТЬ,  ОГНЕСТІЙКІСТЬ,  -КОСТІ,  Ж.,  спец. 
Властивість  за  знач,  вогнестійкйй,  огнестійкйй. 
ВОГНЕСТРІЛЬНИЙ,  ОГНЕСТРІЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме, 
що  вогнепАльний,  огнепАльний. 

ВОГНЕСТРУМИННИЙ,  ОГНЕСТРУМИННИЙ,  -а,  -е.  Який 
приводиться  в  дію  або  виконує  роботу  струменем 
розжарених  газів,  що  витікають  з  великою  швид¬ 
кістю  із  спеціального  пальника. 

ВОГНЕТРИВИ,  ОГНЕТРИВИ,  -ів,  VI.,  тех.  Вогнетривкі 
матеріали. 

ВОГНЕТРИВКИЙ,  ОГНЕТРИВКИЙ,  -А,  -Є,  тех.  Здатний 
витримати  дію  високої  температури,  не  загоряю- 
чись  і  не  змінюючи  своєї  форми  та  стану;  неплавкий. 
ВОГНЕТРИВКІСТЬ,  ОГНЕТРИВКІСТЬ,  -кості,  ж.,  тех. 
Властивість  за  знач,  вогнетривкйй,  огнетривкий. 
ВОГНЕЦВІТ  (розм.  ОГНЕЦВІТ),  -у,  ч.  Рослина  з  жов¬ 
то-синіми  квітками. 

Вбгник  (розм.  Огник),  -а.  ч.  1.  Зменш,  до  вогбнь 
1,  2,  4.  2.  розм.  Пухирчастий  висип  на  обличчі. 
3.  розм.  Про  дружню  вечірку  з  виступами,  розмо¬ 
вами  за  чашкою  кави,  чаю. 

ВОГНЙСТИЙ,  огнйстий,  -а,  -є.  1.  Який  має  в  собі 
вогонь  (у  1  знач.);  вогняний.  //  Дуже  гарячий, 
пекучий.  2.  переп.  Кольором  подібний  до  вогню. 
3.  переп.  Пристрасний,  запальний. 

ВОГНИСТО,  ОГНЙСТО.  Присл.  до  вогнйстий,  огнйстий. 
ВОГНЙСЬКО,  ОГНЙСЬКО,  -а,  с.  Збільш,  до  вогбнь. 
ВбГНИЧОК,  ОГНИЧОК,  -чка,  ч.  Зменш.-пестл.  до  вбгник. 
ВбГНИЩЕ  (розм.  бГНИЩЕ),  -а,  с.  1.  Купа  дров,  хмизу 
іт.  ін.,  що  горить.  **  домАшнс  (родйнне,  сімбйне) 
вбгнище  -  своя  оселя,  родина,  сім'я.  2.  Місце,  де 
розкладали  вогонь.  3.  переп.  Джерело,  місце,  звід¬ 
ки  що-небудь  поширюється;  центр,  зосередження 
чого-небудь. 

ВОГНИЩЕВИЙ  (ОГНИЩЕВИЙ),  -а,  -є.  Прикм.  до  вбг¬ 
нище  1,  3. 

Вбгнищний,  -а.  -е.  Те  саме,  що  бгнищний. 

ВОГНІВКА,  ОГНІВКА,  -и,  ж.  Невеличкий  метелик- 
шкідник. 

ВОГНІТИ,  -ію,  -їєш,  педок.,  поет.  1.  Бути  як  вогонь; 
горіти.  2.  Яскраво  відсвічувати;  палати. 

ВОГНЬОВИЙ  див.  вогнАвий. 


ВОГНЮВАТИЙ  і  ОГНЮВАТИЙ,  -а,  -є.  діал.  Палкий, 
пристрасний. 

ВОГНЙНЙЙ  (розм.  ОГНЙНЙЙ),  -АнА.  -янА.  1.  Прикм. 
до  вогбнь  1,  6.  //  Гарячий,  пекучий.  2.  переп. 
Який  має  колір  вогню.  3.  переп.  Сповнений  енер¬ 
гії;  запальний,  пристрасний. 

ВОГНЙно-ЧЕРВйний,  -а.  -е.  Червоний  з  відтінком 
полум'я;  червоний,  як  вогонь, 

ВОГНИСТИЙ,  -а,  -е.  рідко.  Те  саме,  що  вогнйстий. 
вогбнь  (розм.  ОГбнь),  -гнк>,  V.  1.  тільки  оди. 
Розжарені  гази,  що  виділяються  під  час  горіння 
й  світяться  сліпучим  світлом;  полум'я.  **  Мандрі¬ 
вний  (блукАючий)  вогбнь  -  блідо-синє  світіння, 
що  виникає  під  час  згоряння  болотного  газу  - 
метану.  Антбнів  вогбнь,  заст.  -  зараження  крові; 
гангрена.  ВикликАти  вогбнь  на  сАбе  -  перебирати 
на  себе  найважче,  першому  наражатися  на  небез¬ 
пеку.  брати  на  себе  відповідальність.  Лінія  вогніЬ 
-  найважче,  найнебезпечніше  місце.  2.  тільки 
оди.,  переп.  Душевне  піднесення,  натхнення. 
//  чого  і  без  додатка.  Пристрасть,  запал.  //  Про 
того,  хто  має  дуже  енергійну,  запальну  вдачу. 
3.  Те  саме,  що  вогнище  1.  4.  Світло  сонця,  освіт¬ 
лювальних  приладів.  //  переп.  Блиск  очей,  що 
звичайно  відображає  якийсь  внутрішній  стан 
людини.  5.  тільки  одп.,  розм.  Про  жар,  підвище¬ 
ну  температуру  тіла.  6.  тільки  одп.  Стрільба  з 
гвинтівок,  гармат  і  т.  ін.  7.  у  знач.  виг.  Військова 
команда  для  здійснення  пострілу;  наказ  стріляти. 
ВбГШАннЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  вбгшати. 

ВбГШАТИ,  -аю,  -аєш,  педок.,  діал.  Сиріти,  робити¬ 
ся  вогким. 

ВОДА,  -й,  ж.  1.  Прозора,  безбарвна  рідина,  що 
становить  найпростішу  хімічну  сполуку  Гідрогену 
з  Оксигеном.  //  перев.  з  означенням.  Напій  або 
розчин  якоїсь  речовини.  //  переп.,  розм.  Непотрі¬ 
бні,  беззмістовні  фрази  і  т.  ін.  у  викладі  матеріа¬ 
лу;  багатослів'я.  "  Відстійна  водА  -  вода  зі  зму- 
леним  нерозчиненим  осадом  на  дні  цистерн  і  ре¬ 
зервуарів.  Дистильбвана  водА  -  вода,  очищена 
переганянням  від  розчинених  у  ній  домішок.  ДО¬ 
ЩОВА  водА  -  вода,  яка  утворюється  з  атмосфер¬ 
них  опадів.  дренАжна  водА  -  вода,  яка  профільт¬ 
рувалась  у  дренаж  із  тіла  гідротехнічної  споруди 
чи  її  основи.  Емульсійна  вода  -  нерозчинна  вода, 
що  є  в  паливі  в  змуленому  стані  чи  осіла  на  стін¬ 
ках  та  дні  скляної  тари  у  формі  дрібних  крапель. 
Забірна  водА  -  вода,  що  надходить  із  водного 
об'єкта.  Зворбтна  водА  -  вода,  що  повертається 
за  допомогою  технічних  споруд  з  господарської 
ланки  кругообігу  води  в  його  природні  ланки. 
Зм'йкшена  водА  -  вода,  в  якій  загальна  твердість 
знижена  до  певних  меж,  Льйльна  водА  (льяльні 
вбди)  -  забруднена  вода,  що  зливається  з  морсь¬ 
ких,  річкових  суден  через  льяло.  МерАжна  водА  - 
вода,  що  циркулює  у  водопровідній  мережі.  Му¬ 
лова  водА  -  забруднена  вода,  що  відокремлюєть¬ 
ся  під  час  бродіння,  ущільнення  та  зневоднюван¬ 
ня  мулу.  Оборбтна  водА  -  вода  багаторазового 
використання  в  технологічному  та  допоміжному 
процесах.  ЛитнА  водА  -  вода,  в  якій  бактеріологі¬ 
чні,  органолептичні  показники  та  показники  ток¬ 
сичних  хімічних  речовин  перебувають  у  межах 
норм.  плАстові  вбди:  а)  підземні  води,  що  заля¬ 
гають  у  даному  пласті  з  корисними  копалинами; 
б)  підземні  води,  які  циркулюють  по  водоносних 
пластах.  Ліджйвлювальна  водА  -  вода,  що  дода¬ 
ється  в  систему  оборотного  водопостачання  для 
відшкодування  втрат.  ЛідзАмні  вбди  -  води,  що 
лежать  нижче  рівня  земної  поверхні  в  товщах 
гірських  порід.  Лрирбдні  вбди  -  води,  які  вхо¬ 
дять  до  складу  природних  ланок  кругообігу  води 
в  природі.  ЛромивнА  водА  -  вода,  що  використо¬ 
вується  з  метою  промивання.  Лромислбва  водА  - 
вода,  що  використовується  у  виробничому  проце¬ 
сі.  Лрямотбчна  вода  -  вода,  яка  одноразово  ви¬ 
користовується  в  технічному  процесі  та  для  охо¬ 
лодження  продукції  і  обладнання.  СвятА  водА  - 
вода,  освячена  священиком.  скиднА  водА  -  вода, 
що  відводиться  від  зрошувальних  сільськогоспо¬ 
дарських  угідь,  забудованих  територій,  які  поли¬ 
вають.  СтічнА  вода  -  вода,  що  утворюється  в 
процесі  господарсько-побутової  і  виробничої  дія¬ 
льності.  2.  перев.  мн.  Водна  маса  джерел,  озер, 
річок,  морів,  океанів.  //  Водна  поверхня  морів, 
озер,  річок.  //  Водні  простори,  ділянки  морів, 
озер,  річок.  ТериторіАльні  вбди  -  морський  пояс, 
що  прилягає  до  узбережжя  чи  внутрішніх  вод 
держави  та  є  частиною  ії  території.  Технічна  во¬ 
да:  а)  вода,  крім  питної,  мінеральної  та  промис¬ 
лової,  придатна  для  використання  в  народному 
господарстві;  б)  в  геології  -  вода,  що  потрапляє  в 
нафтогазоносний  пласт.  Технологічна  водА  -  во¬ 
да,  що  її  використовують  в  технологічних  проце¬ 
сах.  Транскордбнні  вбди  -  будь-які  поверхневі 
або  підземні  води,  що  позначають,  перетинають 
кордони  між  двома  або  більше  державами. 
3.  тільки  ми.  Лікувальні  мінеральні  джерела,  а 
також  курорт  із  такими  джерелами.  4.  тільки 
ми.,  мед.  Навколоплідна  рідина. 

ВОДАн,  -а,  ч.  Див.  вотАн. 

ВОДВУД,  -а,  ч.,  зах.  Одуд. 

ВОДЕВІЛІСТ,  -а,  ч.  Автор  водевілів. 

ВОДЕВІЛІСТКА,  -и.  Жін.  ДО  ВОДЄВІЛІСТ. 

ВОДЕВІЛЬ,  -я,  ч.  П'єса  легкого  комедійного  змісту, 
в  якій  діалоги  чергуються  з  піснями  й  танцями. 
ВОДЕВІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  водевіль.  //  Власт. 
водевілю. 

ВОДЕВІЛЬЧИК,  -а,  ч.  Зменш.-пестл.  до  водевіль. 
ВОДЕНЬ,  -дню,  V.  Проста  речовина  хімічного  еле¬ 


мента  Гідрогену.  Найлегший,  безбарвний,  без 
кольору  і  смаку  газ. 

ВОДЖИНІТ,  -у,  V.  Мінерал  групи  танталоніобатів. 
ВОДЙЛО,  -а,  с„  діал.  Довга  жердина,  якою  згина¬ 
ють  колісний  обід. 

ВОДЙЛЬЦЯ,  -лець,  ми.,  діал.  Вудила. 

ВОДЙТИ,  воджу,  вбдиш,  педок..  перех.  1.  Тримаю¬ 
чи  когось  за  руку  і  т.  ін.,  допомагати  йти.  //  Су¬ 
проводити  когось  по  якійсь  території,  приміщен¬ 
ню,  показуючи  що-небудь,  гуляючи  тощо. 
//  Примушувати  когось  іти  з  собою  куди-небудь. 
//  Примушувати  йти  з  собою  приручену  тварину. 
//  переп.,  розм.  Манити  обіцянками,  давати  на¬ 
дію  на  щось.  Водити  за  иіс.  2.  Йти  на  чолі  кого-, 
чого-небудь;  очолювати,  бути  ватажком  (війська, 
загону  і  т.  ін.).  3.  Керувати  рухом  чого-небудь 
(автомашини,  судна,  літака  і  т.  ін.).  4.  чим.  Ру¬ 
хати  чимсь  то  в  один,  то  в  інший  бік.  //  Пересу¬ 
вати  щось  по  якій-небудь  поверхні.  Водити  очи¬ 
ма.  б.  у  чому,  розм.  Зодягати,  наряджати  кого- 
небудь  у  щось.  **  водйти  компАнію  з  ким  -  мати 
товариство,  знатися  з  кимсь.водйтися,  воджуся, 
вбдишся,  педок.  1.  з  ким,  розм.  Знатися,  мати 
справу,  дружити,  приятелювати  з  ким-небудь. 
П  Ходити  з  ким-небудь.  2.  тільки  3  ос.  одп.  і  ми. 
Плодитися,  жити,  бути  (про  тварин,  птахів  то¬ 
що).  //  переп.  Бути  в  наявності  (про  неживі 
предмети  і  явища).  3.  тільки  3  ос.  оди.  Бути  зви¬ 
чаєм,  загальноприйнятим  правилом.  //  Бути  ха¬ 
рактерним  для  когось.  **  як  вбдиться,  вставп. 
словоспол.  -  як  звичайно  буває,  як  прийнято. 
ВОДЙця,  -і,  ж.  Пестл.  до  водА  1. 

ВОДЙЧЕН  ЬКА,  -и,  ж.  Пестл.  до  водйця,  водйчка. 
ВОДЙЧКА,  -и,  ж.  Пестл.  до  водА  1. 

ВОДІЙ,  -А,  ч.  1.  Той,  хто  водить  машину,  керує 
нею;  шофер.  2.  переп.  Той,  хто  вказує  шлях  ко- 
му-небудь;  керманич. 

ВОДІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  водйти  1-4. 
ВОДНЕВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вбдень.  //  Який  має 
в  своєму  складі  водень.  //  Який  характеризується 
виділенням,  утворенням  водню.  Водневе  бродін¬ 
ня.  Ц  Який  діє  на  основі  ядерної  енергії  атомів 
водню.  **  ВоднАва  ббмба  -  бомба  величезної  руй¬ 
нівної  сили,  вибухова  дія  якої  заснована  на  тер¬ 
моядерній  реакції.  ВоднАвий  цикл  -  ланцюг  тер¬ 
моядерних  реакцій  перетворення  водню  в  гелій 
без  участі  каталізаторів. 

ВОДНЕВМІСНИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  водень. 
ВОДНЕВМІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
водневмісний. 

воднекарбонАт,  -у,  ч.  Те  саме,  що  гідрогенокар- 
бонАт. 

ВОДНЕКЙСЕН  Ь,  -сню,  У.  Гідроксил-радикал,  що 
складається  з  атома  Гідрогену  та  Оксигену. 
ВОДНЕОРТОФОСФАт,  -у,  у.  Те  саме,  що  гідрогеноо- 
ртофосфАт. 

воднелодібний,  -а,  -є.  Який  за  своїми  властивостя¬ 
ми  схожий  на  водень. 

ВОДНЕЛОДІБНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
воднеподібний. 

ВОДНЕСУЛЬФАт,  -у,  у.  Те  саме,  що  гідрогеносульфАт. 
ВОДНЕСУЛЬФІД,  -у,  у.  Те  саме,  що  гідрогеносульфід. 
ВОДНИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  водА  1,  2.  //  Який  міс¬ 
тить  воду  (у  1  знач.).  Водний  розчин.  //  Стос,  до 
води  (у  2  знач.).  Водний  шлях.  Водна  станція. 
1 1  Який  живе,  росте  у  воді.  **  Вбдне  законодав¬ 
ство  -  система  нормативних  актів,  які  регулюють 
громадські  відносини  у  галузі  використання  та 
охорони  вод.  Вбдне  пбло  -  те  саме,  що  ватерпб- 
ло.  Вбдне  прАво  -  система  правових  норм,  які 
регулюють  громадські  відносини  в  галузі  викори¬ 
стання  та  охорони  вод,  а  також  відповідні  науко¬ 
ва  та  навчальна  дисципліни.  Вбдний  балАнс  - 
співвідношення  між  кількостями  води,  що  на¬ 
дійшла  в  організм  і  була  виведена  з  нього.  Вбд¬ 
ний  кадАстр  -  зведення  систематизованих  відомо¬ 
стей  про  водні  ресурси  країни.  Вбдний  об'Акт  - 
зосередження  вод  на  поверхні  суходолу  у  формах 
її  рельєфу  або  в  надрах,  що  має  межі,  об'єм  та 
риси  водного  режиму,  вбдний  подАток  -  плата  за 
користування  водними  об'єктами,  вбдний  серві¬ 
тут  -  право  обмеженого  користування  водним 
об'єктом.  Вбдний  фонд  -  сукупність  водних  об'¬ 
єктів  в  межах  території  країни.  Вбдні  лижі, 
спорт.  -  ковзання  по  воді  на  спеціальних  лижах 
за  катером,  що  буксирує;  лижі  для  такого  ков¬ 
зання  по  воді.  Вбдні  ресурси  -  запаси  поверхне¬ 
вих  та  підземних  вод,  які  знаходяться  у  водних 
об'єктах. 

ВйДНИК1,  -а,  V.  Робітник  або  службовець  на  водних 
шляхах  (у  судновій  команді  чи  в  складі  берегово¬ 
го  персоналу). 

ВйДНИК2,  -а,  ч.  Діжка  для  води,  а  також  стілець  (ос¬ 
лін),  на  якому  стоїть  така  діжка  або  відро  з  водою. 
ВОДНІСТЬ,  -ності,  ж.  Наявність  певної  кількості 
води  в  річках  і  водоймищах. 

ВОДНІТИ,  -іє,  педок.  Ставати  водяним,  водянистим. 
ВОДНО,  присл.,  розм.  1.  У  єдине  ціле.  2.  рідко.  Те 
саме,  що  одностайно  1;  однаково. 

ВОДНОКІНЬ,  присл.,  рідко.  Запряжений  одним  конем. 
ВОДНОЛЙЖНИИ,  -а,  -е.  Стос,  до  водних  лиж,  пов'я¬ 
заний  з  їх  використанням  як  спортивного  снаря¬ 
да.  Воднолижний  спорт. 

ВОДНОЛЙЖНИК,  -а,  ч.  Спортсмен,  що  займається 
воднолижним  спортом. 

ВОДНОРАЗ,  присл.  Те  саме,  що  воднбчас. 
ВОДНОСПОРТИВНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  водного  спорту. 
ВОДНОСТАЛЬ,  присл.  В  одну  нитку;  в  одне  пасмо;  в 
одну  смугу;  в  один  шар. 

ВОДНОТРАНСПОРТНИЙ,  -а,  -е.  Стос.  ДО  водного 

197 


ВОДНбЧАС 

транспорту. 

ВОДНОЧАС,  присл.  У  той  самий  час;  одночасно. 
ВОДОБІЙ,  -бою,  ч.  Частина  водозливної  греблі  у 
вигляді  залізобетонної  плити  або  дерев'яного  зру- 
бу,  що  захищає  дно  ріки  від  водоспаду. 
ВОДОБІЙНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  водобій. 
ВОДОБОЯЗНЬ,  -і,  ж.  Те  саме,  що  сказ. 
ВОДОВБИРАння,  -я,  с.  Вбирання  води  усією  товщею 
речовини  або  її  поверхнею. 

ВОДОВБИРНЙЙ,  -А,  -е.  Який  вбирає  воду. 
ВОДОВБИРНІСТЬ,  -ності,  ж.  Здатність  вбирати  воду. 
ВОДОВЕРТЬ,  -і,  ж.,  рідко.  Те  саме,  що  вир. 
ВОДОВИМІРЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Признач,  для  вимірю- 
вання  швидкості  течії  та  витрати  води.  Водовимі¬ 
рювальні  прилади. 

ВОДОВИМІРЮВАЧ,  -а,  ч.  Прилад  для  вимірювання 
швидкості  течії  та  витрати  води. 

ВОДОВЙЛУСК,  -у,  ч.  Споруда  для  регульованого 
випуску  води  з  водойми  (з  метою  водопостачання, 
іригації  та  ін.).  Бетонний  водовипуск. 

ВОДОВІД,  -вбду,  ч„  рідко.  Те  саме,  що  водопровід. 
ВОДОВІДВЄДЕННЯ,  -я,  с.  Відведення  використаної 
води  у  водний  об'єкт,  у  міську  каналізацію. 
**  Питоме  водовідвАдення  -  об'єм  води,  відведе¬ 
ний  від  споживача  за  одиницю  часу. 

ВОДОВІДВІД,  -вбду,  ч.  Система  споруд  для  відве¬ 
дення  поверхневих  і  ґрунтових  вод. 
ВОДОВІДВІДНЙЙ,  -Відні,  -Відні.  Прикм.  до  водовідвід. 
ВОДОВІДДАЧА,  -і,  ж.  Здатність  ґрунту  до  випарову- 
вання  води. 

ВОДОВІДЛЙВ,  -у,  ч.  1.  Устаткування  (пристосуван¬ 
ня)  для  спускання  води.  2.  рідко.  Те  саме,  що 
ВОДОВІДЛИВАННЯ. 

ВОДОВІДЛИВАННЯ,  -я,  с.  Відкачування  води,  яка 
проникає  куди-небудь. 

ВОДОВІДЛЙВНЙЙ,  -явні,  -йвне.  Прикм.  до  водовід- 
лйв.  //  Признач,  для  відливання  води. 
ВОДОВІДШТОВХУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  нездат- 
ності  взаємодіяти  з  водою,  намокати;  те  саме,  що 
гідрофббний.  2.  Який  перешкоджає  змочуванню 
водою,  намоканню.  3.  Просочений  сполукою,  що 
перешкоджає  змочуванню  водою,  намоканню  (про 
тканини,  матеріали). 

ВОДО8ЩШТ0ВХУВАННЯ,  -я,  с.  Перешкоджання 
змочуванню  водою,  намоканню. 

ВОДОВМІСНИЙ,  -а,  -е.  У  складі  якого  є  вода;  який 
вміщує  воду. 

ВОДОВМІСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  водовмісний. 
ВОДОВОЗ,  -а,  ч.  Той,  хто  возить  воду. 

ВОДОВбЗКА,  -и,  ж.,  розм.  1.  Візок  для  перевезення 
води  (в  бочці,  діжці  і  т.  ін.).  2.  Кінь,  який  возить 
воду;  шкапа.  3.  Автомашина  з  цистерною  для 
перевезення  води. 

ВОДОВОЗНИЙ,  -а,  -е.  Який  призначений,  викорис¬ 
товується  для  перевезення  води. 
водовУД,  -а,  ч.,  зах.  Птах-рибалка,  чайка. 

ВОДОГІН,  -гбну,  ч.  Те  саме,  що  водопровід, 
водогінний,  -а,  -е.  Прикм.  до  водогін. 
ВОДОГОСПОДАРСЬКИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  водного  гос¬ 
подарства.  **  водогосподарська  дійльність  - 
діяльність,  пов'язана  з  використанням,  віднов¬ 
ленням  та  охороною  водних  об'єктів,  водогоспо¬ 
дарський  обЧкт  -  споруда,  пов'язана  з  викорис¬ 
танням,  відновленням  та  охороною  водних  об  єк- 
тів  та  їх  водних  ресурсів.  Водогосподарські  ба- 
лінси  -  розрахункові  матеріали,  які  зіставляють 
потреби  у  воді  з  наявними  на  даній  території  вод¬ 
ними  ресурсами. 

ВОДОГРАЙ,  -ю,  ч.  Те  саме,  що  фонтАн. 

ВОДОГРІЙКА,  -и,  ж.,  розм.  Посудина,  пристосована 
для  нагрівання  значної  кількості  води;  кип'яти¬ 
льник. 

ВОДОГРІЙНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  нагрівання 
води.  Водогрійна  колонка.  Водогрійний  котел. 
ВОДОГРІЙНЯ,  -і,  ж.  Спеціально  обладнане  примі¬ 
щення,  у  якому  гріють  (кип'ятять)  воду;  кип'я¬ 
тильня. 

ВОДОГРЯЗЕЛІКАРНЯ,  -і,  ж.  Лікарня  для  лікування 
цілющими  водами  і  грязями. 

ВОДОГРЯЗЕЛІКУВАННЯ,  -я,  с.  Лікування  цілющими 
водами  і  грязями. 

ВОДОДІЛ,  -у,  ч.  Простір,  який  розділяє  суміжні 
водні  системи.  //  переи.  Про  межу,  що  розділяє 
протилежні  явища,  поняття,  судження. 
ВОДОДІЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вододіл. 
ВОДОЕМУЛЬСІЙНИЙ,  -а,  -е.  Який  складається  з  води, 
насиченої  нерозчинними  крапельками  іншої  рі¬ 
дини.  **  Водоемульсійна  фарба  -  фарба,  одержу¬ 
вана  введенням  пігментів  у  водні  розчини  речо¬ 
вин,  що  утворюють  плівку. 

ВОДОЄМНИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  водомісткйй. 
ВОДОЗАБІР,  -ббру,  ч.,  рідко.  1.  Забирання  води  з 
річки  або  водоймища  в  зрошувальні,  судноплавні 
канали  тощо.  2.  Те  саме,  що  водозабірник. 
ВОДОЗАБІРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  водозабір. 
ВОДОЗАБІРНИК,  -а,  ч.  Споруда  для  забирання  води  з 
річки,  водоймища  і  т.  ін. 

ВОДОЗАТРЙМУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  затримки, 
зберігання  води  в  ґрунті,  призначений  для  цієї 
мети.  Водозатримувальна  спроможність  ґрунту. 
ВОДОЗАТРЙМУВАННЯ,  -я,  с.  Затримування,  збері¬ 
гання  води  в  ґрунті. 

ВОДОЗАХИСНЙЙ,  -А,  -е.  1.  Який  служить  для  захисту 
водного  басейну.  2.  Який  служить  для  захисту  від 
впливу,  проникнення  води.  Водозахисна  дамба. 
ВОДОзАхист,  -у,  ч.  1.  Захист  водного  басейну. 
2.  Захист  від  впливу,  проникнення  води. 
ВОДОЗАХЙЩЕНИЙ,  -а,  -е.  Який  захищений  від 
впливу,  проникнення  води. 

ВОДОЗБІР,  -ббру,  ч.  1.  Збирання,  нагромадження 

198 


води.  2.  Горизонтальна  споруда  або  природне  во¬ 
доймище,  де  збирається  вода. 

ВОДОЗБІРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  водозбір.  Водозбі¬ 
рний  колодязь. 

ВОДОЗБІРНИК,  -а,  ч.  Природна  або  штучна  ємність 
для  нагромадження,  збирання  води. 

ВОДОЗЛИВ,  -у,  ч.  Отвір  у  верхній  частині  греблі 
для  пропускання  зайвої  води. 

ВОДОЗЛИВНИЙ,  -А,  -б.  Прикм.  до  водозлйв. 
ВОДОЙМА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  водбймище. 
ВОДОЙМИЩЕ,  -а,  с.  Природне  або  штучне  заглиб¬ 
лення  в  землі,  у  якому  нагромаджується  й  затри¬ 
мується  вода. 

ВОДОКАЧКА,  -и,  ж.  Споруда  з  насосами  для  пода- 
вання  води  у  водогін,  паровози  тощо. 
ВОДОКОРИСТУВАННЯ,  -я,  с.  Юридично  обумовлена 
діяльність,  пов'язана  з  використанням  водних 
ресурсів. 

ВОДОКОРИСТУВАЧ,  -А,  ч.  Громадянин  або  юридична 
особа,  яким  надані  права  користування  водними 
об'єктами. 

ВОДОКРЕС,  -у,  ч.,  заст.  Те  саме,  що  ватерлінія. 
ВОДОКРУТ,  -у,  V.,  діад.  Вир. 

ВОДОЛАЗ,  -а,  ч.  1.  Людина,  яка  виконує  певні 
роботи  під  водою.  2.  Особливої  породи  навчена 
собака,  що  добре  плаває  та  витягає  з  води  пото¬ 
паючих. 

ВОДОЛАЗКА,  -и,  ж.,  розм.  Тонкий  светр  із  високим 
коміром. 

ВОДОЛАЗНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  водолАз  1. 

ВОДОЛІЙ,  -я,  ч.  Робітник,  який  виливає  або  відка¬ 
чує  воду. 

ВОДОЛІКАРНЯ,  -і,  ж.  Спеціально  обладнана  лікар¬ 
ня,  в  якій  застосовують  водолікування. 
ВОДОЛІКУВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  водолікування. 
Водолікувальні  процедури. 

ВОДОЛІКУВАННЯ,  -я,  с.  Лікування  водою  (ваннами, 
душами,  обливаннями  і  т.  ін.). 

ВОДОЛЙЗБИ,  -ів,  ми.  ( оди .  водолюб,  -а,  у.).  Назва 
родини  водяних  жуків  із  ряду  твердокрилих. 
ВОДОЛЮБНИЙ,  -а,  -е.  Який  любить  воду,  водне 
середовище.  Водолюбні  жуки. 

ВОДОМЕТ,  -а,  ч.  Судовий  двигун,  у  якого  сила,  що 
рухає  судно,  створюється  струменем  води,  що 
викидається  з  нього. 

ВОДОМЕТНИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  водомета.  2.  Який 
викидає  струмінь  води. 

ВОДОМйй,  -ю,  ч..  рідко.  Те  саме,  що  водорйй. 
ВОДОМЙЙНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  водомию. 

ВОДОМІР,  -а,  ч.  1.  Прилад  для  вимірювання  витрат 
води.  2.  Довга  жердина  з  позначками,  встановле¬ 
на  вертикально  у  воді  для  вимірювання  її  рівня. 
ВОДОМІРНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  водомір.  **  Водомі¬ 
рне  скло  -  сполучена  з  закритою  посудиною 
скляна  трубка  для  спостереження  за  рівнем  води 
в  ній.  Водомірний  пост  -  обладнання  для  вимі¬ 
рювання  рівня  води  на  річках,  каналах,  озерах  і 
морях. 

ВОДОМІРНИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  водомір. 
ВОДОМІСТКЙЙ,  -а,  -е.  Який  уміщує  багато  води. 
Водомісткі  баки. 

ВОДОМІСТКІСТЬ,  -кості,  ж.  Здатність  уміщати  певну 
кількість  води. 

ВОДОМОРйЗ,  -а,  ч.  Птах  із  великою  головою  та 
довгим  дзьобом,  що  живе  біля  води  й  живиться 
рибою. 

ВОДОНАГРІВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Який  призначений, 
використовується  для  нагрівання  води. 
ВОДОНАГРІВАЧ,  -А,  ч.  Те  саме,  що  водопідігрівАч. 
ВОДОНАГРІВНЙК,  -А,  ч.  Те  саме,  що  водонагрівАч. 
ВОДОНАЛИВНИЙ,  -А,  -і.  Який  наливається,  запов¬ 
нюється  водою.  Водоналивний  елемент.  **  водо¬ 
наливні  кблесо  -  колесо,  що  діє  під  вагою  спа¬ 
даючої  води. 

ВОДОНАПІРНИЙ,  -ірнА,  -ірне.  Який  подає  воду  під 
дією  тиску. 

ВОДОНЕЛРОНЙКЛИВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  ВОДОНЄП- 
роникнйй. 

ВОДОНЕЛРОНЙКЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Абстр.  ім.  до 
водонепронйкливий. 

ВОДОНЕПРОНИКНИЙ,  -А,  -А.  Який  не  пропускає  води. 
Водонепроникний  годинник. 

ВОДОНЕПРОНИКНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за 
знач,  водонепроникний. 

ВОДОНЕРОЗЧЙнний,  -а,  -е.  Який  не  розчиняється  у 
воді. 

ВОДОНЕРОЗЧЙННІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за 
знач,  водонерозчйнний. 

ВОДОНОС,  -а,  ч.  Той,  хто  носить  воду. 

ВОДОНОСНИЙ,  -а,  -е.  Який  містить  воду.  Водонос¬ 
ний  шар. 

ВОДОНОСНІСТЬ,  -ності,  ж.  Насиченість  водою. 
//  Потужність  річки  (потоку  і  т.  ін.),  що  визнача¬ 
ється  кількістю  води,  яка  протікає  через  попере¬ 
чний  переріз  річки  за  одиницю  часу. 
вОдонька,  -и,  ж.  Пестл.  до  водА. 

ВОДООБОРйТ,  -у,  ч.  Кругообіг  води  в  природі  або  її 
оборот  у  виробництві.  Замкнутий  водооборот. 
ВОДООБОРОТНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  водообороту,  за¬ 
снований  на  водообороті.  Водооборотаа  схема. 
ВОДООХОРОнА,  -и,  ж.  Охорона  природної  води  від 
вичерпання  або  забруднення. 

ВОДООХОРОННИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  водоохорони. 
**  Водоохорбнна  збна  у  територія,  що  прилягає 
до  акваторії  водного  об'єкта,  на  якій  встановлю¬ 
ється  спеціальний  режим  використання  та  охоро¬ 
ни  природних  ресурсів. 

ВОДООЧИСНЙЙ,  -йснА,  -йсне.  Який  очищає  воду, 
служить  для  її  очищення.  **  ВодоочйснА  стАнція 
-  система  споруд,  призначених  для  очищення  та 


знезараження  природної  води. 

ВОДООЧЙСНИК,  -а,  ч.  Пристрій,  речовина,  що  очи¬ 
щують  воду. 

ВОДООЧЙСТКА,  -и,  ж.  Те  саме,  що  водоочйщення. 

ВОДООЧИїцАння,  -я,  с.  Те  саме,  що  водоочйщення. 

ВОДООЧИЩЕННЯ,  -я,  с.  Очищення  води,  що  надхо¬ 
дить  з  природних  джерел  у  водопровідну  мережу. 

ВОДООЧЙЩУВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Те  саме,  що  водоочи- 
снйй. 

ВОДОЛАД,  -у,  ч.  Те  саме,  що  водоспАд. 

ВОДОПЕРИЦЯ,  -і,  ж.  Водяна  рослина  родини  столи¬ 
сникових. 

ВОДОЛІДГОТОВКА,  -и,  ж.  Технологічні  процеси 
обробки  води  для  приведення  її  якості  у  відповід¬ 
ність  до  вимог  споживачів. 

ВОДОЛІДГОТОВЛЕННЯ.  -я,  с.  Те  саме,  що  водопідго- 
тбвка. 

В ОДО  Л  ід ГОТОВ  ІЙ й ,  -а,  -е.  Стос,  до  водопідготовки. 

ВОДОПІДІГРІВАЧ,  -А,  ч.  Підігрівач  води  з  мережі, 
пароводяний  або  водоводяний  теплообмінник. 

ВОДОЛІДІГРІВНЙК,  -А,  ч.  Те  саме,  що  водопідігрівАч. 

ВОДОПІДІЙМАЛЬНИЙ,  ВОДОПІДНІМАЛЬНИЙ,  -а,  -е. 

Який  підіймає  воду  на  певну  висоту.  Водопіді¬ 
ймальна  вишка. 

ВОДОПІДІЙМАЛЬНИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  водопідіймАч. 

ВОДОЛіДіймАч,  -А,  ч.  Споруда  для  підіймання  води. 

ВОДОЛіДйбМ,  -у,  ч.  Підняття,  переміщення  води  на 
більш  високий  рівень. 

ВОДОПІДНІМАЛЬНИЙ  див.  ВОДОПІДІЙМАЛЬНИЙ. 

ВОДОПІДНІМАЧ,  -А,  ч.  Те  саме,  що  водопідіймАч. 

ВОДОЛІЙ,  -пбю,  ч.  1.  Місце  на  річці,  озері  і  т.  ін., 
де  напувають  худобу  або  куди  приходять  пити 
дикі  тварини.  2.  Пиття  води  тваринами. 

ВОДОЛІЙЛО,  -а,  с.,  діал.,  рідко.  Водопій. 

ВОДОПІЙНИЙ,  -а,  -е.  Признач,  для  водопою. 

ВОДОЛійчА,  -Ати,  с.,  зах.  Кухоль  для  води. 

ВОДОПІЛЛЯ,  -я,  с.  Весняне  розлиття  рік;  повінь. 

ВОДОПЛАВНИЙ,  -а,  -є.  Який  живе  на  воді,  присто¬ 
сований  до  плавання  (про  птахів). 

ВОДОЛлАвність,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  водопла¬ 
вний. 

ВОДОЛОГЛИНАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Який  поглинає  воду. 
//  Який  призначений  для  поглинання  води. 
//  Здатний  поглинати  воду. 

ВОДОПОГЛИНАЛЬНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до 
водопоглинАльний. 

водологлинАння,  -я,  с.  Властивість  речовини,  що 
характеризує  Гі  здатність  поглинати  воду. 

ВОДОПОСТАЧАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Пов'язаний  із  поста¬ 
чанням  води,  призначений  для  цього. 

ВОДОПОСТАЧАЛЬНИК,  -а,  ч.  Той,  хто  постачає  воду. 

ВОДОПОСТАЧАННЯ,  -я,  с.  Постачання  води  населен¬ 
ню,  промисловим  об'єктам  тощо.  **  Оборбтне  во- 
допостачАння  -  система  водопостачання,  в  якій 
використана  вода  після  відповідної  обробки  знову 
використовується  в  тому  самому  технологічному 
процесі.  ЛротипожАжне  водопостачАння  -  ком¬ 
плекс  інженерно-технічних  споруд,  призначених 
для  забирання  і  транспортування  води,  викорис¬ 
тання  її  для  пожежогасіння.  Лрямотбчне  водо¬ 
постачАння  -  подача  води  споживачеві  для  її 
разового  використання. 

ВОДОПРИЙМАЧ,  -А,  ч.  Те  саме,  що  водозабірник. 

ВОДОПРОВІД,  -овбду,  ч.  Система  труб,  нагнітальних 
установок,  фільтрів  і  т.  ін.  для  подавання  води  до 
місць  споживання;  водогін.  **  Груповйй  водо¬ 
провід  -  водопровід,  що  подає  воду  споживачам 
кількох  населених  пунктів.  МагістрАльний  водо¬ 
провід  -  водопровід,  до  якого  приєднуються  роз¬ 
подільні  водоводи. 

ВОДОПРОВІДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  водопровід. 

ВОДОПРОВІДНИК,  -а,  ч.  Робітник,  що  займається 
влаштуванням  і  лагодженням  водопроводу. 

ВОДОЛРОНЙКЛИВИЙ,  -а,  -е.  Те  саме,  що  водопрони- 
кнйй. 

ВОДОЛРОНЙКЛИВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за 
знач,  водопронйкливість. 

ВОДОПРОНИКНИЙ,  -А,  -А.  Який  пропускає  воду. 

ВОДОПРОНИКНІСТЬ,  -ності,  ж.  Властивість  за  знач, 
водопроникнйй. 

ВОДОРЕГУЛЮВАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  водорегулю- 
вання.  Водорегулювальні  греблі.  Водорегулюва¬ 
льні  лісосмуги. 

ВОДОРЕГУЛЮВАння,  -я,  с.  Регулювання  водного 
режиму  ґрунту,  території. 

ВОДОРЕГУЛЯТОР,  -а,  ч.  Пристрій,  який  регулює  во¬ 
дний  режим  ґрунту,  території. 

ВОДОРИЙ,  -ю,  ч.  Глибока  яма,  вимита  потоком 
води. 

ВОДОРІЗ,  -а,  ч.  Гострий  кінець  носової  частини 
судна,  що  розтинає  воду. 

ВОДОРІСТЬ  див.  абдорості. 

ВОДОРОЗБІРНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  розбору  води. 
**  Водорозбірна  колбнка  -  колонка,  що  виводить 
водопровідну  трубу  на  поверхню  землі  й  завершу¬ 
ється  краном. 

ВОДОРОЗЧИННИЙ,  -а,  -е.  Який  володіє  властивістю 
розчинятися  у  воді. 

ВОДОРОЗЧЙННІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  водо- 
розчйнний. 

ВОДОРОСТЕВИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  вбдорості.  Водо¬ 
ростеві  пасовища.  //  Утворений  з  водоростей. 

ВОДОРОСТІ,  -тей,  мв.  ( одн .  вбдорість,  -рості,  ж.). 
Нижча  група  водяних  рослин,  у  яких  відсутній 
поділ  на  стебло,  листя  й  корінь. 

ВОДОСВЙНКА,  -и,  ж.  Рід  гризунів  родини  водосви- 
нкових. 

ВОДОСВЯТТЯ,  -я,  с.  1.  Церковний  обряд  освячення 
води.  2.  Те  саме,  що  Водбхреще. 

ВОДОСКИД,  -у,  ч.  Споруда  для  зливання  зайвої 


(проти  розрахованого  рівня)  води  з  водоймищ, 
каналів  і  т.  ін. 

ВОДОСКИДНИЙ,  -а,  «5.  Прикм.  до  водоскйд. 
ВОДОСПАД,  -у,  V.  Падіння  води  на  місці  прямовис¬ 
ного  уступу  річища  річки  або  потоку. 

ВОДоспАдик,  -а,  ч.  Невеликий  водоспад. 
ВОДОСПАДНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  водоспад. 
ВОДОСПОЖивАльний,  -а,  -е.  Стос,  до  водоспожи¬ 
вання. 

ВОДОСПОЖИВАННЯ,  -я,  с.  Споживання  води  (у  про¬ 
цесі  життєдіяльності,  для  господарських  або  по¬ 
бутових  потреб).  Промислове  водоспоживання. 
**  Питбме  водоспоживання  -  об'єм  води,  яка  по¬ 
дається  споживачеві  за  одиницю  часу  на  одного 
мешканця  або  на  одиницю  продукції. 
ВОДОСПОЖИВАч,  -А,  ч.  Споживач  води,  що  витра¬ 
чає  її  в  процесі  життєдіяльності,  для  господарсь¬ 
ких  або  побутових  потреб. 

ВОДОСПУСК,  -у,  V.  Труба  для  спускання  води. 
ВОДОСПУСКНИЙ,  - А ,  -4.  Прикм.  до  водоспуск. 
ВОДОСТІЙ,  -тбю,  ч.  Стояча  вода. 

ВОДОСТІЙКЙЙ,  -А,  -і.  Який  не  піддається  впливу 
води.  Водостійкий  папір. 

ВОДОСТІЙКІСТЬ,  -кості,  ж.  Властивість  за  знач. 

ВОДОСТІЙКЙЙ. 

ВОДОСТІК,  -тбку,  V.  Пристрій  для  стікання  води 
(водовідвідний  жолоб,  труба  тощо).  //  Спадисте 
місце  на  поверхні  землі  для  стікання  води;  рів, 
канава. 

ВОДОСТІЧНЙЙ,  -Ічнй,  -Ічні.  Признач,  для  стікання 
води.  Водостічна  канава.  Водостічний  жолоб. 
ВОДОСХОВИЩЕ,  -а,  с.  Місце,  де  накопичується  та 
зберігається  вода. 

водосхОвищевий.  -а,  -є.  Стос,  до  водосховища. 
ВОДОТЕЧА,  -і,  ж.  Водна  течія,  плин  води. 

ВОДОТІК,  -тбку,  V.  Водний  об'єкт,  який  характери¬ 
зується  рухом  води  в  напрямку  нахилу  в  загли¬ 
бині  земної  поверхні.  **  Транскордбнний  водотік 
-  водотік,  що  позначає,  перетинає  кордони  між 
двома  чи  більше  державами, 
водотічний,  -а,  -е.  Прикм.  до  водотік. 

ВОДОТОкА,  -и,  ж.  Русло  весняного  або  дощового 
потоків. 

ВОДОТОННАЖНІСТЬ,  -ності,  ж.  Кількість  води,  яку 
витісняє  повністю  навантажене  судно. 

ВОДОТРЙВИ,  -ів,  мв.  Водотривкі  породи. 
ВОДОТРИВКЙЙ,  -А,  -і.  Який  не  піддається  дії  води. 
ВОДОТРЙВКІСТЬ,  -кості,  ж.  Абстр.  ім.  до  водотрив- 
кйй. 

ВОДОТЙГ,  -а,  ч.,  діал.  Водяний  насос. 

ВОДОХРЕСНИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  Водбхреще. 
**  водохресні  морбзи  -  великі  морози  в  другій 
половині  січня,  що  звичайно  збігаються  з  церко¬ 
вним  святом  Водохреща. 

ВОДОХРЕСТЯ,  -я,  с.  Те  саме,  що  водбхреще. 
ВОДОХРЕЩЕ,  -а,  с.,  ВОДЙХРЕЩІ,  -ів,  ми.  Церковне 
свято  19  січня  на  спомин  євангельської  легенди 
про  хрещення  Ісуса  Христа. 

ВОДОХРЕЩЕННЯ,  -я,  с.,  рел.  Таїнство,  що  символізує 
прийняття  людини  в  лоно  християнської  церкви. 
ВОДОЧЕРПАЛКА,  -и,  ж.  Машина  для  вичерпування 
води. 

ВОДОЧЕРПАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  водочерпання. 
ВОДОЧЕРПАЛЬНИК,  -а,  ч.  Те  саме,  що  водочерпалка. 
ВОДЬ,  -ді,  ж.  Фінське  плем'я,  що  жило  у  Новго¬ 
родській  землі. 

ВбДЯВИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  містить  забагато  води; 
водянистий.  2.  переи.  Який  не  має  певного  ко¬ 
льору;  безбарвний. 

ВОДЯВІСТЬ,  -вості,  ж.  Властивість  за  знач,  вбдявий. 
ВОДЯВІТИ,  -іє,  аедок.  Ставати  водявим  (у  1  знач.). 
ВОДЙН,  -А,  ч.  Водяний  жук. 

ВОДЯНИЙ,  -а,  -є.  1.  Те  саме,  що  вбдявий  1;  водя¬ 
нистий.  2.  Багатий  на  воду;  багатоводний. 

ВОДЯНЙЙ,  -А,  -і.  1.  Стос,  до  води  (у  1,  2  знач.); 
водний.  **  водяні  опалення  -  спосіб  обігрівання 
приміщення  гарячою  водою,  що  циркулює  но 
трубах.  Водяне  охолбдження  -  спосіб  охоло¬ 
дження  яких-небудь  механізмів  холодною  водою, 
що  циркулює  між  їхніми  подвійними  стінками. 
Водяні  знАки  -  літери  або  фігури,  відбиті  на  не 
охололій  масі  паперу,  що  їх  можна  бачити,  лише 
поставивши  до  світла.  Водяні  фАрби  -  фарби  для 
малювання,  що  їх  розводять  водою.  2.  Який  живе 
або  росте  у  воді  чи  на  її  поверхні.  Водяна  папо¬ 
роть.  "  Водяні  клопй  -  те  саме,  що  приховано- 
вусі.  3.  Який  діє  за  допомогою  води.  4.  у  знач, 
ім.  водянйй.  -нбго,  ч„  рідко.  Те  саме,  що  водя- 
нйк  1;  водянА,  -6ї,  ж.  Те  саме,  що  водйнка  (у  2 
знач.). 

водяник,  -А,  ч.  1.  За  народним  повір'ям  -  злий 
дух  (зображуваний  у  фольклорі  як  дід  із  сивою 
бородою),  що  живе  в  озерах,  річках  тощо  і  при¬ 
носить  людям  нещастя.  2.  рідко.  Механік  водока¬ 
чки.  3.  діал.  Водянка  (у  3  знач.). 

ВОДЯНЙСТИЙ,  -а,  -є.  1.  Те  саме,  що  вбдявий.  2.  рід¬ 
ко.  Багатий  на  воду. 

ВОДЯНИСТІСТЬ,  -тості,  с.  Властивість  за  знач,  во- 
дянйстий. 

ВОДЯНИСТО.  Присл.  до  ВОДЯНЙСТИЙ. 

ВОДЯНЙЦЯ,  -і,  ж.,  мед.  Дерматоз,  обумовлений 
розладом  потовиділення. 

ВОДЙНКА,  -и,  ж.  1.  Хвороба,  що  виникає  внаслідок 
порушення  водно-сольового  обміну  й  проявляєть¬ 
ся  в  надмірному  скупченні  рідини  в  тканинах  чи 
порожнинах.  2.  розм.  Водяна  мозоля  або  пухир. 
3.  розм.  Діжка  для  води.  4.  Болотяна  або  лісова 
рослина  родини  водянкових. 

ВОДЙНКОВИЙ,  -а,  -є.  1.  Стос,  до  водянки.  Водянко¬ 
вий  опух.  2.  у  знач.  ім.  водянкові,  -вих,  ми.  Ро¬ 


дина  дрібних  кущових  рослин  із  вічнозеленим 
листям. 

ВОДЙНЧИК,  -а,  ч.,  діал.  Зменш,  до  водянйк  3. 

ВбДЯЧИ.  Дієприсл.  до  водйти. 

ВОЄВОДА,  -и,  ч.  1.  У  давній  Русі  та  інших  сло¬ 
в'янських  державах  -  вождь,  полководець,  а  та¬ 
кож  правитель  міста,  округу  в  16  -  18  ст.  2.  У 
Польщі  -  голова  воєводства. 

ВОЄВбДИН,  -а,  е,  іст.  Належний  воєводі. 

ВОЄВОДИТИ,  -джу,  -диш,  недок.,  заст.  Бути,  слу¬ 
жити  воєводою.  //  Керувати,  управляти  військом, 
битвою. 

ВОЄВОДСТВО,  -а,  с.  1.  Велика  адміністративно- 
територіальна  одиниця  Польщі.  2.  іст.  Округ, 
яким  керував  воєвода. 

ВОЄВбДСТВУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  воєвбдст- 
вувати. 

ВОЄВбдСТВУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  Бути  воєводою. 

ВОЄВОДСЬКИЙ,  -а,  -е.  Прикм.  до  воєвбда  і  воє- 
вбдство. 

воєдино,  присл.,  киижп.  В  одне  ціле;  докупи. 

ВОЄНАЧАЛЬНИК,  -а,  ч.,  рідко.  Командувач,  полко¬ 
водець. 

ВОЄНІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  Дія  за  знач.  воєнізувАти. 

ВОЄНІЗОВАНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
воєнізувАти.  //  воєнізовано,  безос.  присудк.  сл. 

ВОЄНІЗОВАНІСТЬ,  -ності,  ж.  Абстр.  ім.  до  воєнізо¬ 
ваний. 

ВОЄНІЗОВАНО.  Присл.  до  воєнізований. 

ВОЄНІЗУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.  і  док.,  перех.  Пе¬ 
реводити  на  обслуговування  воєнних  потреб;  при¬ 
стосовувати  до  воєнних  умов.  //  Навчати  військо¬ 
вої  справи  цивільне  населення. 

ВОЄНІЗУВАТИСЯ,  -ується,  недок.  і  док.  Організову¬ 
ватися,  пристосовуватися  до  умов  війни;  перехо¬ 
дити  на  обслуговування  потреб  війни. 

ВОЄНкОр,  -а,  ч.  Те  саме,  що  військкор. 

ВОСнниЙ,  -а,  -е.  Стос,  до  війни,  пов'язаний  з  нею. 
**  Воєнний  стан  -  правовий  режим  в  країні  або  в 
окремих  її  частинах,  що  його  встановлює  вищий 
орган  влади  за  певних  обставин  (напр.  на  час 
війни).  Воєнний  уряд  -  вищий  орган  державної 
влади,  що  виконує  виконавчі  та  законодавчі  фун¬ 
кції  на  час  війни  або  державного  військового  пе¬ 
ревороту. 

ВОЄННО-ПОЛЬОВИЙ,  -А,  -А,  рідко.  Те  саме,  що  вій- 
ськбво-польовйй. 

ВОЖАЙ,  -А,  V.,  діад.  Проводир,  вожак. 

ВОЖАК,  -А,  ч.,  розм.,  рідко.  Те  саме,  що  ватажбк. 

ВОЖАТА,  -тої,  ж.,  розм.  Те  саме,  що  піонервожАта. 

ВОЖАТИЙ,  -того,  ч.,  розм.  Те  саме,  що  піонервожАтий. 

ВОЖДЙЗМ,  -у,  ч.  1.  Тип  владних  відносин,  заснова¬ 
ний  на  особистій  відданості  персоні,  що  володіє 
верховною  владою.  2.  Владний  інститут,  власти¬ 
вий  патріархально-родовим  та  ранньо-феодальним 
суспільствам  Сходу  та  Африки. 

ВОЖДЬ,  -А,  ч.  1.  Проводир  війська,  племені.  2.  Ідей¬ 
ний  і  політичний  керівник  громадського  руху, 
партії,  класу;  керманич. 

ВОЖЕНИЙ,  -а,  -е.  Дієприкм.  пас.  теп.  і  мин.  ч.  до 
возйти. 

ВОЖЕННЯ,  -я,  с.,  заст.  Те  саме,  що  возіння. 

ВОЖЖЙНА,  -и,  ж.,  діал.  Віжка. 

В0ЖИВО,  -а,  с.,  діал.  Проведення  кудись  людини. 

ВОЗАРНЯ,  -і,  ж.,  зах.  Те  саме,  що  возівня. 

ВОЗВЕЛЙЧЕННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  возвелйчити. 

ВОЗВЕЛИЧИТИ,  -чу,  -ЧИШ,  ДОК.,  ВОЗВЕЛИЧУВАТИ, 
-ую,  -уєш,  недок.,  перех.,  уроч.  Прославляти. 

ВОЗВЕЛЙЧУВАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  возвелйчувати. 

ВОЗВЕЛЙЧУВАТИ  див.  возвелйчити. 

ВОЗВІЗ,  -вбзу,  ч.,  діал.  Узвіз. 

ВОЗДІБНИЙ,  -а,  -е,  заст.  Гарний,  якісний. 

ВбЗДУХ,  -а,  ч.  Покривало  для  церковного  посуду  з 
причастям. 

ВОЗДУХОВИЙ,  -а,  -є.  Прикм.  до  вбздух. 

ВОЗДЯНО,  присл. ,  діал.  Прохолодно. 

ВОЗЗ'ЄДНАНИЙ,  -а,  -є.  Дієприкм.  пас.  мин.  ч.  до 
возз'єднати.  //  возз'Аднано,  безос.  присудк.  сл. 

ВОЗЗ'ЄДНАННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  возз  єднАти  і 
возз'єднатися. 

ВОЗЗ'ЄДНАТИ  див.  возз'єднувати. 

ВОЗЗ'ЄДНАТИСЯ  див.  возз'єднуватися. 

ВОЗЗ'ЄДНУВАЛЬНИЙ,  -а,  -є.  Який  возз'єднує. 

ВОЗЗ'ЄДНУВАТИ,  -ую,  -уєш,  недок.,  ВОЗЗ'ЄДНАТИ, 
-Аю,  -Аєш,  док.,  перех.  З'єднувати  знову  (про  кра¬ 
їну,  народ  тощо). 

ВОЗЗ'ЄДНУВАТИСЯ,  -ується,  недок.,  ВОЗЗ'ЄДНАТИСЯ, 
-Ається,  док.  З'єднуватися,  приєднуватися  знову 
(про  країну,  народ  і  т.  ін.). 

ВОЗЙВОДА,  -и,  ч.,  заст.  Водовоз. 

ВОЗИК,  -а,  ч.  1.  Зменш,  до  віз'  1.  2.  Те  саме,  що 
візбк  4. 

возйльник,  -а,  ч.,  діал.  Те  саме,  що  возій. 

ВОЗИРКА,  -и,  ж.,  зах.  Те  саме,  що  возівня. 

ВОЗЙТИ,  вожу,  вбзиш,  недок.,  перех.  1.  Переміща¬ 
ти,  пересувати,  доставляти  кого-,  що-небудь  ма¬ 
шиною,  возом  і  т.  ін.  2.  Волочити,  тягати  що- 
небудь. 

ВОЗИТИСЯ,  вожуся,  вбзишся,  недок.  1.  їздити  з  ким-, 
чим-небудь,  возити  кого-,  що-небудь.  2.  біля  (коло ) 
кого  -  чого,  розм.  Займатися  якоюсь  клопітною 
справою;  вовтузитися.  1 1  з  ким  -  чим.  Повільно  й 
довго  робити  щось,  займатися  ким-,  чим-небудь. 

ВОЗИЧОК,  -чка,  ч.  Зменш. -пестл.  до  вбзик. 

ВОЗЙЩЕ,  -а,  ч.  Збільш,  до  віз. 

ВОЗІВНЯ,  -і,  ж.  Повітка  для  воза,  саней  і  т.  ін. 

ВОЗІЙ,  -А,  ч.  Той,  хто  возить,  перевозить  що-небудь. 

ВОЗІННЯ,  -я,  с.  Дія  за  знач,  возйти  1. 

ВОЗЛІсся,  -я,  с.,  діал.  Узлісся. 

ВОЗЛОбок,  -бку,  ч.,  діал.  Схил,  спадисте  місце. 


ВОКЛЙЗЗ 

ВОЗЛбБ'Я,  -я,  с.,  діал. з  рідко.  Волосся  над  лобом. 
ВОЗНЕСІННЯ,  -я,  с.,  рел.  У  православній  церкві  - 
одне  з  двуиадесятих  свят;  відмічається  на  40-й 
день  після  Великодня  на  честь  сходження  Ісуса 
Христа  на  небо). 

ВбЗНИй,  -ного,  ч.  Судовий  урядовець  у  Польщі, 
Великому  князівстві  Литовському  та  Україні  (до 
19  ст.). 

ВОЗНЙЦЯ,  -і,  ч.з  діал.  Те  саме,  що  візнйця. 
ВОЗОВИЙ,  -а,  -е.  1.  Прикм.  до  віз1  1.  2.  Який  хо¬ 
дить  у  возі;  запряжний.  3.  Стос,  до  перевезення 
вантажу  на  возах. 

ВОЗОВЙК,  -й,  ч.,  рідко.  Кінь  для  перевезення  важ¬ 
кого  вантажу. 

ВОЗОВЙЦЯ,  -і,  ж.  1.  Вивезення  хліба  з  поля  після 
жнив,  а  також  період,  коли  це  робиться.  2.  чого. 
Те  саме,  що  возіння. 

возбвня,  -і,  ж.,  діал.  Те  саме,  що  возівня. 
ВОЗОРбБ,  -а,  ч.з  рідко.  Те  саме,  що  стйльмах. 
ВОЗОРбБНЯ,  -і,  ж. з  діал.  Сарай,  де  роблять  вози. 
вбЗЬКАТИСЯ,  -аюся,  -аєшся,  ведок.,  діал.  1.  Те  са¬ 
ме,  що  возйтися  2.  2.  Доглядати  когось. 

ВОЗЙРКА,  -и,  ж.  з  зах.  Те  саме,  що  возівня. 
ВОІСТИНУ,  присл.  з  уроч.  Дійсно,  справді. 

ВОЇВЄЦЬ.  -вця,  ч.з  заст.  Воїн,  боєць. 

Вбїн,  -а,  ч. з  уроч.  Те  саме,  що  войк  1;  боєць,  солдат. 
ВбїН-ІНТЕРВЕНЦЮНІСТ,  вбїна-інтервенціоніста,  ч. 
Воїн  збройних  сил  держави  агресора,  яка  вчини- 
ла  інтервенцію  проти  іншої  суверенної  держави. 
ВОЇН- ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТ,  воїна-інтернаціоналіста,  ч. 
Воїн  збройних  сил  дружньої  держави,  яка  допо¬ 
магає  у  визволенні  іншої  держави  та  її  народу, 
вбїнство,  -а,  с.з  збірн.з  уроч.  Те  саме,  що  військо; 
вояцтво. 

ВбїНСЬКИЙ,  -а,  -є,  уроч.  Прикм.  до  вбїн  і  вбїнство; 
військовий. 

ВОЙ,  вбю,  вбєм,  ч.з  заст.  Війна,  бойові  дії. 
ВОЙДУвАння,  -я,  с. з  діал.  Дія  за  знач,  войдувйтися. 
ВОйДУвАти,  -Ую,  *уєш,  ведок.  з  діал.  Бешкетувати. 
ВОЙДУВАТИСЯ,  -уюся,  -уєшся,  ведок. з  діал.  Вовту¬ 
зитися,  борюкатися. 

ВбЙНИЙ,  -а,  -є,  заст.  Войовничий,  військовий. 
ВОЙОВЙЙ,  -й,  -б,  діал.  Воєнний,  бойовий. 
ВОЙОВЙТИЙ,  -а,  -е,  рідко.  Те  саме,  що  войовнйчий. 
ВОЙОВНЙК,  -й,  ч.з  заст.  Вояк. 

ВОЙОВНЙЦЬКИЙ,  -а,  -є,  діал.  Те  саме,  що  войовнйчий. 
ВОЙОВНЙЦЯ,  -і.  Жін.  до  войовнйк. 

ВОЙОВНИЧЕ.  Присл.  до  войовнйчий. 

ВОЙОВНЙЧИЙ,  -а,  -е.  1.  Який  прагне  або  схильний 
воювати.  //  Спрямований  на  розв’язання  війни. 
2.  пере  в.  Який  веде  непримиренну  боротьбу  з 
ким-,  чим-небудь.  //  Який  виражає,  виявляє  го¬ 
товність  до  сутички,  суперечки,  бійки.  Войовни¬ 
чий  запал. 

ВОЙОВНЙЧІСТЬ,  -чості,  ж.  Властивість  за  знач, 
войовнйчий. 

ВОЙОВНЙЧО,  присл.  Те  саме,  що  войовнйче. 
ВОКАБУЛА,  -и,  ж.  1.  Окреме  слово  як  предмет  лек¬ 
сикології  та  лексикографії.  2.  Окреме  слово  чужої 
мови,  перекладене  рідною  мовою.  3.  Заголовок 
словникової  статті. 

ВОКАБУЛЯРІЙ,  -я,  ч.  Короткий  словник  до  хресто¬ 
матії  або  окремих  частин  підручника. 
ВОКАБУЛЯрний,  -аг  *е.  Прикм.  до  вокабулярій. 
ВОКАЛ  -у,  ч.з  розм.  Вокальне  мистецтво;  спів. 
ВОКАЛІЗ,  -у,  ч.з  муз.  Вправа  або  етюд  для  голосу  без 
слів,  що  виконується  на  самих  голосних  звуках. 
ВОКАЛІЗАЦІЙНИЙ,  -а,  *е.  Стос,  до  вокалізації. 
ВОКАЛІЗАЦІЯ,  -ї,  ж.  1.  муз.  Спів  на  самих  лише 
голосних  звуках.  2.  лінгв.  Перетворення  напівго¬ 
лосних  або  приголосних  звуків  у  голосні. 
ВОКАЛІЗМ,  -у,  ч.з  лівгв.  Система  голосних  звуків  у 
мові. 

ВОКАЛ  ІЗУВАТИ,  -ую,  -Уєш,  ведок.  Здійснювати 
вокалізацію  (у  2  знач.). 

ВОКАЛІСТ,  -а,  ч.  Співак,  який  володіє  необхідними 
вокальними  даними  та  співацькою  технікою. 
ВОКАЛІСТКА,  -и.  Жін.  до  вокаліст. 

ВОКАЛЬНИЙ,  -а,  -е.  1.  Стос,  до  співу,  признач,  для 
співу;  співочий.  2.  лівгв.  Стос,  до  вокалізму. 
**  Вокільна  музика  -  музика  для  голосу  (солістів 
чи  хору)  з  інструментальним  супроводом  або  без 
нього.  Вокальна  техніка  -  комплекс  умінь  і  нави¬ 
чок  для  свідомого  керування  процесом  фонації, 
що  забезпечує  досягнення  максимального  вокаль¬ 
ного